nimet breadcrumb-navigoinnissa
Вічнозелене деревце з покрученою сучкуватою кроною, за розмірами трошки менше ніж наша горобина — в помірних широтах України не росте. Його батьківщина — субтропіки. Цікаво, що анакардіум цілком може обходитись без води по півроку і виживає там, де більшість дерев гинуть. Саме тому колись індійці ним зацікавились.
Дерево висотою до 8 м, розгалужене до самої землі з регулярною кроною. Листя овальне, шкірясте, з короткими черешками. Квіти дрібні, зібрані в гроно, пахучі, зеленувато або жовто-білі.
Плід кеш'ю — горіх ниркоподібної форми, розташований на плодоніжці, схожій на грушу. Плодоніжка має кисло-солодкий терпкуватий смак, її використовують у свіжому вигляді або для приготування желе, варення, вина кенжу (kaju). За вмістом вітаміну С «яблуко кеш'ю» значно переважає лимон, а за кількістю вітаміну В — апельсин.
Першими європейцями, які оцінили анакардіум, були португальці. Саме вони ввели його в культуру в своїх колоніях у Східній Африці і Індії наприкінці XVI століття, і згодом розширили масштаби вирощування за межами історичної батьківщини настільки, що за культивуванням кеш'ю Індія перегнала Бразилію. Багато «індійських горішків» іде на експорт.
Із зеленувато-коричневого лушпиння горіхів, що містить понад 30% їдкого соку (він подразнює слизову оболонку рота і спричиняє пухирі на язиках і губах) можна отримати цінну рідку смолисту олію — кардойль, яку використовують для лікування прокази, а також у техніці — наприклад, при виготовленні стійких до вологості лаків; при виробництві кабелів як ізолятора; просочена кардойлем деревина має здатність протистояти нападам термітів.
Горіхи кеш'ю замінюють дорожчий мигдаль (хоча на думку інших, кеш'ю поступаються смаком).
Ядра горіхів кеш'ю споживають у їжу після обсмажування, в процесі якого знищуються залишки смолянистих речовин.
Дерево кеш'ю
Горішки кеш'ю, обсмажені, солоні
