На заплавних луках, по долинах річок у травні — липні рожевіють кулясті парасольки суцвіть дикої цибулі — скороди, або різанця. Маленькі квіточки її мають по шість пелюстків, шість тичинок і одній маточці. Тонкі світло-зелені блискучі листки — пір'я цибулі, зрізані, відростають по декілька разів на літо.
Галуження цієї цибулі дуже сильне. На третій рік одна рослина дає до 50 гілок[2]. Цибулина несправжня, має тільки відкриті соковиті луски, які зовні покриті лусками фіолетово-червоного кольору.
Цибуля-шніт відрізняється високою холодостійкістю. Росте на родючих, достатньо зволожених ґрунтах. Агротехніка аналогічна агротехніці цибулі-батун. Прибирають листя в 2-3 строки з середини травня по жовтень. Вирощують його не тільки на зелень, а й як декоративну і медоносну рослину. Якщо багаторічні кущі цибулі шніт пересадити в ящики або вазони, можна отримувати зелень в кімнатних умовах[2].
Розмножують цибулю шніт головним чином, поділом куща, але можна вирощувати її також висівом насіння в ґрунт та розсадою. Урожайність становить 4,5-5,5 кг з 1 м².
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Цибуля-трибулька