nomes no trilho de navegação
There are around 60 Vitis species in the world. Species in this genus are native to the temperate zones of the northern hemisphere, with a few species reaching the tropics. In North America, there are around two dozen species. A number of species occur in Asia, but just one is native to Europe, Vitis vinifera. This is by far the most economically important Vitis species and accounts for most commercial grape plantings, not just for wine. Nearly three quarters of world grape production is devoted to wine grapes, around a quarter for table grapes, and much smaller amounts for dried grapes (raisins) and non-alcoholic grape juice. (Vaughan and Geissler 1997)
Üzüm (lat. Vitis)[1] — üzümkimilər fəsiləsinə aid bitki cinsi.[2]
Qiymətli bitki olaraq dünyanın bir sıra ölkələrində çox qədimdən becərilir. Üzümdən şərab, kişmiş, şərbət, doşab (bəkməz) hazırlanır. FAO-ya (BMT ərzaq və kənd təsərrüfatı təşkilatı) görə dünyada üzüm istehsalının təxminən 71% şərab üçün, 27% təzə meyvə olaraq, 2% isə quru üzüm (kişmiş) olaraq istifadə olunur. Azərbaycanın əksər rayonlarında üzüm becərilir.
Kürdəmir rayonu məşhur Şirvanşahı üzüm növünün vətəni sayılır.
Müəyyən edilmişdir ki, üzümün şirəsində bir sıra müalicə əhəmiyyətli olan maddələr vardır. Bunlardan şəkəri (qlükoza, fruktoza, saxaroza), dəmir duzlarını, kalium-permanqanatı, C və B qrupu vitaminləri, karotin, aşı, boyayıcı və pektin maddələrini və s. göstərmək olar. Üzüm tənəyinin yarpağının tərkibində çoxlu miqdarda C vitamini, karotin, aşı maddəsi, üzvi turşular və s. vardır.
Üzümün giləsi və şirəsi ürək-qan damar sistemi xəstəliklərində, tənəffüs yolları iltihabında, mədə-bağırsaq, qaraciyər, öd yolları və böyrək xəstəliklərində çox xeyirlidir.
Üzümdən hazırlanan doşab qanazlığında, ümümi zəiflikdə çox faydalı qüvvətverici vasitədir. Üzüm qorasından hazırlanan "abqora" isə xəstəliyin ilk dövründə çox yaxşı təsir göstərir. O, susuzluğun qarşısını almaqla yanaşı, xəstənin tez sağalmasını tezləşdirir. Qurudulmuş üzüm gilələri isə qanazlığında çox xeyirlidir.
"Quran"da üzüm haqqında belə bir ifadə var:
"Sənin bir xurma bağçan və üzüm bağın olmalı; belə ki, içlərindən gürül-gürül çaylar axıtmalısan."[3]
— İsra surəsi, 91
Vikianbarda Üzüm ilə əlaqəli mediafayllar var.
Üzüm (lat. Vitis) — üzümkimilər fəsiləsinə aid bitki cinsi.
Qiymətli bitki olaraq dünyanın bir sıra ölkələrində çox qədimdən becərilir. Üzümdən şərab, kişmiş, şərbət, doşab (bəkməz) hazırlanır. FAO-ya (BMT ərzaq və kənd təsərrüfatı təşkilatı) görə dünyada üzüm istehsalının təxminən 71% şərab üçün, 27% təzə meyvə olaraq, 2% isə quru üzüm (kişmiş) olaraq istifadə olunur. Azərbaycanın əksər rayonlarında üzüm becərilir.
Kürdəmir rayonu məşhur Şirvanşahı üzüm növünün vətəni sayılır.
La vinya és una planta del gènere Vitis originària d'Àsia. A les terres de parla catalana es conrea en vinyes o vinyars l'espècie Vitis vinifera per a obtenir-ne raïm.
Segons el DCVB la primera accepció del mot, que defineix la vinya com a l'arbust Vitis vinifera o sia, el cep, és un pur gal·licisme sense vitalitat en català. En efecte la vinya en català és el camp plantat de vinyes.
Segons l'edat, el cep rep noms diferents:
És una planta arbustiva amb fulles simples lleugerament palmades, anomenades pàmpols.[2] Normalment el tronc es poda perquè no creixi excessivament. En les vinyes tradicionals o en vas es deixen quatre branques principals, molt curtes, d'on surten les vergues; en les vinyes emparrades, que permeten fer la verema a màquina, se'n deixen dues.
El fruit, el raïm, és madur de la darreria d'agost fins al novembre. De raïm n'hi ha de blanc o de negre segons la pigmentació de la pell, que és el que determinarà el color del vi. El agrupaments de pocs grans de raïm, molts menys que no en tenen els raïms pròpiament dits, s'anomenen gotims o carrassos (xanglots o bagots al País Valencià).
Antigament els ceps es plantaven en els pitjors terrenys. S'hi escampaven sense ordre i aprofitant molt l'espai disponible, amb plantacions de més de 4.000 ceps per hectàrea. Com que el conreu i la verema d'aquestes vinyes requeria molta mà d'obra, en les noves plantacions es va anar imposant alinear de les soques en rengleres deixant-hi més espai entremig per a poder treballar les vinyes amb bestiar gros. Amb la mecanització de la viticultura, els passos entre fileres de ceps van haver de fer-se més amples: si bé minvava el nombre de plantes per unitat de superfície, s'hi guanyava en comoditat a l'hora de treballar-hi. Les vinyes emparrades tenen més regular la maduració i permeten mecanitzar la verema.
Es poden propagar ceps per llavors, per estaques, per plançons o per empelt. Les llavors s'utilitzen principalment per a produir noves varietats. Comercialment, la forma més emprada són les estaques. Si són conreus de difícil arrelament s'usen plançons.
Per llavor: la llavor de cep germina sense dificultat. Amb llavor de Vitis vinifera els millors resultats s'obtenen després d'haver-les tingudes amb estratificació humida a 4°C o 5°C durant unes dotze setmanes abans de sembrar.
Per estaca o esqueix: la majoria de les varietats de cep s'inicien fàcilment per estaques de fusta dura. El material per a fer les estaques s'ha de recollir durant el període de repòs del cep. S'han de fer servir tòries (sarments) ben desenvolupades de l'any, normalment de 0,82 cm a 1,2 cm de diàmetre i de 30 cm a 40 cm de llarg. Un trimestre de desenvolupament en el viver és suficient per a obtenir plantes de mida apropiada per a trasplantament de vinyes. Normalment no cal fer servir hormones de fer treure arrels.
Per condicionat, Piscina: es fa servir el condicionat, Piscina aeri o el condicionat, Piscina simple, de trinxera o de monticle.
Per empelt: l'empelt de banc no es fa servir gaire (empelt d'arrel); les estaques s'empelten pel mètode de llengüeta o bé pel de pua. L'empelt de llengüeta es fa amb estaques sense borrons, arrelades o sense arrelar, a darreria d'hivern o primeria de primavera, obtingudes de material prèviament col·lectat en estat latent tant de la pua com del patró. En els ceps, la presència d'aire en la unió de l'empelt és essencial per a una cicatrització adequada. Un cop fets els empelts, les estaques s'han de mantenir tres o quatre setmanes en sorra mullada a una temperatura d'uns 24 °C. L'empelt de pua o de borró sobre patrons s'usa ocasionalment per a fer augmentar la vida de les soques, el vigor de les plantes i els rendiments. Si en una terra hi ha organismes perjudicials com la fil·loxera i els nematodes de les arrels i s'hi han de conrear varietats que hi són susceptibles com la Vitis vinifera, cal empeltar aquestes varietats, de pua o de gemma, sobre un portaempelt resistent.
Empelt de fusta verda: és un procediment ràpid i simple per a propagar Vitis vinifera sobre patrons resistents. Una pua de fusta verda amb un sol borró s'empelta durant l'estació de creixement actiu sobre branques noves que surten o bé d'una estaca arrelada de l'any o bé d'una estaca a mitjans del primer trimestre d'arrelament. Es fa amb un empelt de fenedura.
Empelt de borró: és un bon mètode per a establir varietats de vinya sobre patrons resistents. Es fa a la tardor sobre estaques plantades a la vinya l'hivern o la primavera anterior. L'empels es pot fer amb estelles. Els borrons s'empelten en el patró prop del nivell del sòl i es cobreixen amb uns 10 a 25 cm de terra ben esterrossada i humida. En aquest cas l'empelt en T no s'usa perquè el borró és molt gros.
La forma ideal dels ceps depèn de la destinació final dels raïms. Bàsicament hi ha dos destins: el raïm de taula i el raïm per a fer vi.
Les formes principals són tres: sistema Guyot, sistema Thoméry i ceps de cordó vertical permanent.
La conformació dels ceps d'una vinya ja formada pot adoptar formes molt diverses. El resultat final depèn de l'esporgat i dels elements auxiliars de sustentació i guia dels sarments.
La forma més bàsica és la tradicional, amb els sarments distribuïts en volum i el cep en forma de petit arbre. Hi ha altres sistemes que orienten els sarments en una superfície vertical, lliure o en espatllera, o bé en forma de parra (amb la superfície dels sarments paral·lela al terra).
Alguns dels sistemes s'indiquen a continuació.
Cal diferenciar primerament els símptomes d'una malaltia dels d'una carència. Les malalties de la vinya estan produïdes principalment per tres tipus d'organismes: fongs, virus i animals paràsits. Entre les malalties produïdes per paràsits són l'acariosi, causada pels àcars, i l'erinosi, també originada pels àcars i que produeix uns bonys grossos a les fulles.[9]
Entre les malalties d'origen víric hi ha l'entrenus curt que afecta els sarments, i l'enrotllat, que deforma les fulles. Aquestes dues malalties es combaten usant material vegetal certificat, perquè els estris vegetals infectats són el focus de transmissió més important.[9]
Altres malaltiess comunes són:
Algunes de les varietats de vinificació, o cultivars, que determinen el nom i les característiques del raïm són:
El terme ampelonímia indica el conjunt de noms que designen ceps i raïms.[11]
A Catalunya el paisatge rural mediterrani clàssic, amb grans esteses d'olivera i vinya, es troba en punts molt concrets del territori. Tret d'algunes comarques molt especialitzades en un conreu com el Penedès o les Garrigues, els camps d'aquests conreus solen ser allunyats de les grans vies de comunicació, en racons de gran bellesa paisatgística que havien abastat una part del territori cultivable.[12]
L'Empordà es considera el punt d'arribada presumpte de la vinya a la península Ibèrica. A l'Antiguitat hi ha documentades exportacions a Roma de vins de Tarragona, d'Alella i de Mallorca.
El conreu de la vinya ha abastat, de fet, el conjunt del país, de la conca del Segura a la Cerdanya. Al Pirineu hi havia hagut vinyes en les èpoques més càlides de l'Imperi Romà i també a la primeria del segle XIX. La fil·loxera, xucladora de l'arrel dels ceps, va destruir una continuïtat de dos mil anys de conreu de vinya en una vintena d'anys el darrer quart del segle XIX. Havia arribat al Llenguadoc el 1863 i l'any 1879 va travessar el Pirineu, que no feren de barrera natural com quasi tothom esperava; i després de destruir les vinyes de la Catalunya del Nord, estengué la devastació cap al sud i arribà el 1880 al Penedès.[12]
Per tal de garantir la qualitat del vi al consumidor s'han creat bon nombre de denominacions d’origen. De fet, la majoria de productors que aposten per vins de qualitat s'han acollit a una DO.[12]
Els productes aprofitables del conreu vitícola són prou coneguts:
El cep prové d'una subespècie silvestre que va sobreviure l'era glacial a la zona entre la mar Càspia i el golf Pèrsic. Aquesta planta va ser domesticada allà on era autòctona entre el 3500 i el 3000 aC i se'n van obtenir tres subespècies cultivades: vitis vinifera pontica a Mesopotàmia, Armènia i Anatòlia, que més tard els fenicis portarien a Europa i hi donaria origen a algunes de les varietats blanques actuals; vitis vinifera occidentalis a la zona del Nil, origen de l'actual pinot noir; i vitis vinifera orientalis a la vall del riu Jordà, possiblement ancestre de la varietat moderna chasselas.
El conreu de les vinyes i l’elaboració del vi foren tractat pels agrònoms romans : Cató el Censor , Varró , Columel·la , Pal·ladi . Des del punt de vista comercial hi ha documentació del transport i venda de vi entre diversos punts de l’imperi.[14]
En la Geopònica, enciclopèdia agronòmica de vint llibres, hi ha cinc llibres dedicats a la vinya:
En les Etimologies, sant Isidor parlava del “vinum” i els seus efectes beneficiosos en la producció de sang dels consumidors.[16]
Aquest gran poeta, matemàtic i astrònom persa fou un gran cantor del vi.[19]
La major part del vi era importat.[21][22]
Eduard III d’Anglaterra va concedir a Chaucer "un galó de vi al dia durant la resta de la seva vida"; malauradament, no es va especificar la tasca per la qual va rebre la recompensa. Cal afegir que va ser un subsidi concedit en un dia de celebració, la diada de sant Jordi del 1374, quan tradicionalment es recompensen treballs artístics. Se suposa que ho hauria rebut per alguna de les seves obres poètiques importants. No es té coneixement d'altres premis similars en aquella època, però seria un fet precursor dels premis que posteriorment es concedirien als poetes. Chaucer va seguir recollint el vi fins que Ricard II va arribar al poder. A partir d'aquell moment, el 18 d'abril del 1378, el premi es va convertir en un subsidi.
En el Llibre dels secrets d'agricultura, casa rústica i pastoril va tractar sobre les vinyes amb certa extensió.[25]
El darrer quart del segle XIX la plaga de la fil·loxera va fer reconvertir el conreu de la vinya a tot Europa. Hi va haver zones productores que van especialitzar-se en vins blancs i d'altres en vins escumosos, a la moda de França. La fil·loxera comportà la destrucció de moltes hectàrees de vinya, substituïda per altres conreus que eren més productius, com fruiters o cereals, o bé requerien menys feines de manteniment, com els forestals.[12]
A banda de la seva importància per a fer-ne vi, el raïm apareix en nombroses obres artístiques. És l'atribut del déu Bacus en l'antiga mitologia clàssica. Per als grecs i romans la vinya simbolitzava la bona vida i la fertilitat.
A principis del s. XX, en alguns llocs del País Valencià on hi havia hagut excedent de raïms se'n va començar a consumir per cap d'any. Aquest costum s'estengué aviat a tot Espanya i s'hi instituí com una nova tradició menjar un gra de raïm cada campanada la mitjanit de cap d'any per tal d'atreure la sort l'any entrant.
Una parra no és altre que un cep que es deixa créixer en alt, suportat per les branques d’un arbre, aspres (en el senti de vares o estaques) disposats expressament o algun dispositiu similar. El cep està arrelat a terra però els sarments s’enfilen a alçàries importants. També els raïms, quan n’hi ha, pengen en alt.
El conreu en parres és una forma particular de la viticultura. Generalment, les varietats de cep estan especialment adaptades per a aquest ús. Antigament els raïms de les parres s’empraven per a fer vi medicinal, anomenat vi grec.[27]
Els sarments es poden usar com a ornament i com a combustible. El fruit, el raïm, és un aliment que es menja tot sol o amb altres ingredients, cuinat o no cuinat. El raïm es pot assecar de maneres diverses per a conservar-lo i poder-ne menjar tot l'any. Les panses també es poden menjar soles o en diferents preparacions, dolces o salades, cuinades o no: en pastissos, amb verdures, amb peix, en amanides, etc. Del raïm també se'n fa vi. Els pàmpols es poden emprar també en preparacions culinàries.
Es conserven molts documents que fan referència a les vinyes. En contractes de compravenda o per a situar els límits d'altres propietats.
La vinya és una planta del gènere Vitis originària d'Àsia. A les terres de parla catalana es conrea en vinyes o vinyars l'espècie Vitis vinifera per a obtenir-ne raïm.
Segons el DCVB la primera accepció del mot, que defineix la vinya com a l'arbust Vitis vinifera o sia, el cep, és un pur gal·licisme sense vitalitat en català. En efecte la vinya en català és el camp plantat de vinyes.
Segons l'edat, el cep rep noms diferents:
Mallol: cep d'1 any. Estufera: cep de 2 anys o 3 anys. Planta: cep de 4 anys. Forqueta: cep de 5 anys.Enw am blanhigion yn perthyn o'r teulu Vitaceae yw Gwinwydden (Vitis spp.). Maent yn dwyn grawnwin fel ffrwyth, a defnyddir y rhain i gynhyrchu gwin. Vitis vinifera, sy'n dod o Asia yn wreiddiol, a ddefnyddir i gynhyrchu gwin yn fasnachol fel rheol, ond gellir defnyddio grawnwin nifer o rywogaethau eraill hefyd.
Ceir cofnod o dyfu gwinwydd ar gyfer gwin o gyfnod cynnar iawn yn yr Hen Aifft ac Asia Leiaf, efallai o'r cyfnod Neolithig. Erbyn hyn, tyfir gwinwydd ar draws y byd lle mae'r tywydd yn gymhedrol.
Yn ôl yr FAO, defnyddir 75,866 cilometr sgwar o dir trwy'r byd ar gyfer tyfu gwinwydd ar gyfer grawnwin. Gelwir y tir y tyfir y gwinwydd arno yn winllan.
Enw am blanhigion yn perthyn o'r teulu Vitaceae yw Gwinwydden (Vitis spp.). Maent yn dwyn grawnwin fel ffrwyth, a defnyddir y rhain i gynhyrchu gwin. Vitis vinifera, sy'n dod o Asia yn wreiddiol, a ddefnyddir i gynhyrchu gwin yn fasnachol fel rheol, ond gellir defnyddio grawnwin nifer o rywogaethau eraill hefyd.
Ceir cofnod o dyfu gwinwydd ar gyfer gwin o gyfnod cynnar iawn yn yr Hen Aifft ac Asia Leiaf, efallai o'r cyfnod Neolithig. Erbyn hyn, tyfir gwinwydd ar draws y byd lle mae'r tywydd yn gymhedrol.
Yn ôl yr FAO, defnyddir 75,866 cilometr sgwar o dir trwy'r byd ar gyfer tyfu gwinwydd ar gyfer grawnwin. Gelwir y tir y tyfir y gwinwydd arno yn winllan.
Réva (Vitis) je rod rostlin z čeledi révovité (Vitaceae). Jsou to dřevnaté liány s jednoduchými až dlanitě složenými střídavými listy a drobnými nenápadnými květy, které jsou opylovány hmyzem. Plodem je bobule. Rod réva zahrnuje asi 60 druhů a je rozšířen v mírném a subtropickém pásu severní polokoule. Hospodářsky nejvýznamnější druh je réva vinná, jedlé plody mají i některé další druhy. Některé révy jsou pěstovány jako okrasné liány, např. velkolistá réva japonská.
Révy jsou dřevnaté jednodomé nebo dvoudomé liány s úponky. Dřeň stonků je hnědavá, v uzlinách přerušovaná. Kůra se loupe v dlouhých pruzích. Listy jsou střídavé, jednoduché až složené, dlouze řapíkaté, s opadavými palisty. Čepel listů je dlanitě laločnatá s dlanitou žilnatinou nebo až dlanitě složená. Úponky vyrůstají naproti listům a jsou nejčastěji vidličnatě rozdvojené. Květy jsou pětičetné, v latovitých květenstvích. Kalich je miskovitý, srostlý, laločnatý, někdy redukovaný. Tyčinek je 5. Koruna je záhy opadavá, korunní lístky jsou v horní části srostlé. Semeník je svrchní, srostlý ze 2 plodolistů a se 2 pouzdry, v každém plodolistu jsou 2 vajíčka. Na bázi semeníku je pětilaločný žláznatý terč. Plodem je bobule obsahující 1 až 4 hruškovitá semena.[1][2]
Samčí květy révy vinné (Vitis vinifera ssp. sylvestris)
Otevírající se květ révy vinné (Vitis vinifera)
List révy Vitis aestivalis
Rod zahrnuje asi 60 druhů a je rozšířen v mírném pásu severní polokoule s přesahy do subtropických oblastí. Největší množství druhů se vyskytuje v Číně a ve východních oblastech Severní Ameriky.[1] V květeně České republiky je zastoupen jediný původní druh, réva vinná lesní (Vitis vinifera subsp. sylvestris). Vyskytuje se velmi vzácně na jižní Moravě v lužních lesích soutoku Moravy a Dyje.[3] Réva vinná je rovněž jediný evropský zástupce tohoto rodu.[4]
Nenápadné, drobné květy révy jsou opylovány hmyzem přilákaným nektarem. Semena jsou šířena ptáky a zvířaty konzumujícími plody.[5]
Hospodářsky nejvýznamnějším druhem je bezesporu réva vinná (Vitis vinifera), prastará kulturní rostlina. Dnes je pěstována v klimaticky příhodných oblastech celého světa. Jedlé hrozny poskytují i některé jiné druhy, zejména Vitis labrusca a Vitis rotundifolia. Americké druhy révy jsou odolné proti škůdci révy vinné zvanému mšička révokaz (Viteus vitifoliae) a proto se používají jako podnož pro kulturní odrůdy révy vinné.[5]
Některé druhy tohoto rodu, ale i ušlechtilé odrůdy révy vinné, jsou používány v České republice jako okrasné rostliny. Jsou vhodné k popnutí zdí, treláží, pergol, nebo stromů.[7] V českých botanických zahradách a arboretech jsou pěstovány zejména réva amurská (Vitis amurensis), réva pobřežní (V. riparia) a réva japonská (V. coignetiae), vzácněji i réva americká (V. labrusca) a révy V. piasezkii, V. aestivalis, V. palmata a V. vulpina.[8]
Réva vinná (Vitis vinifera)
Hrozny révy americké (Vitis labrusca)
Réva amurská (Vitis amurensis)
Plodící réva Vitis rotundifolia
Révy rostou na výsluní i v polostínu. Na půdu nejsou náročné. Některým více vyhovuje sušší, lehčí půda (např. réva vinná), jiné lépe prosperují na vlhčím stanovišti se živnou půdou (réva japonská). Vysazují se v bezlistém stavu. Množí se především dřevitými řízky, botanické druhy i výsevem.[7]
Obrázky, zvuky či videa k tématu réva ve Wikimedia Commons
Réva (Vitis) je rod rostlin z čeledi révovité (Vitaceae). Jsou to dřevnaté liány s jednoduchými až dlanitě složenými střídavými listy a drobnými nenápadnými květy, které jsou opylovány hmyzem. Plodem je bobule. Rod réva zahrnuje asi 60 druhů a je rozšířen v mírném a subtropickém pásu severní polokoule. Hospodářsky nejvýznamnější druh je réva vinná, jedlé plody mají i některé další druhy. Některé révy jsou pěstovány jako okrasné liány, např. velkolistá réva japonská.
Vindruer er vinstokkens frugt. Frugten sidder i klaser og kan indeholde kerner. Druerne kan være mørke i blå eller røde nuancer eller lyse, hvor nuancerne svinger mellem gul og grøn.
Vindruer spises som frugt, men anvendes i endnu større omfang til fremstilling af vin og rosiner. Druerne findes i en række fødevarer. Af kernerne kan presses olie.
Vindruer er vinstokkens frugt. Frugten sidder i klaser og kan indeholde kerner. Druerne kan være mørke i blå eller røde nuancer eller lyse, hvor nuancerne svinger mellem gul og grøn.
Vindruer spises som frugt, men anvendes i endnu større omfang til fremstilling af vin og rosiner. Druerne findes i en række fødevarer. Af kernerne kan presses olie.
Die Weinreben (Vitis), oder Reben genannt, sind eine Pflanzengattung in der Familie der Weinrebengewächse (Vitaceae). Die etwa 60 Arten besitzen eine weite natürliche Verbreitung auf der Welt. Die Edle Weinrebe (Vitis vinifera subsp. vinifera) wird in vielen unterschiedlichen Rebsorten zur Weinherstellung weltweit in passenden Klimagebieten (Weinbaugebiete) kultiviert.
Die Weinreben-Arten wachsen als immer- oder sommergrüne, kletternde Sträucher oder Lianen. Ihre Borke löst sich in Längsstreifen ab. Die meist zweigabeligen Rankenäste besitzen keine Haftscheiben und setzen gegenüber den Laubblättern an. Die wechselständig angeordneten Laubblätter sind gestielt. Die Blattspreiten sind einfach, gelappt oder manchmal handförmig zusammengesetzt. Die Nebenblätter fallen meist früh ab.
Die Weinreben-Arten sind zwittrig und monözisch, oder getrenntgeschlechtlich-diözisch. Meist stehen viele Blüten in länglichen, rispigen oder thyrsenförmigen Blütenständen, botanisch falsch auch Trauben genannt, zusammen. Die Blüten sind radiärsymmetrisch und fünfzählig mit doppelter Blütenhülle. Die fünf Kelchblätter sind winzig und stehen napfförmig zusammen. Die fünf Kronblätter sind an der Spitze verwachsen und heben sich beim Aufblühen als Ganzes mützenartig (Kalyptra) ab. Es ist nur ein Kreis mit fünf Staubblättern vorhanden. Am Grund des Fruchtknotens ist ein Diskus vorhanden, der auffällig und fünflappig oder ringförmig ist. Der Fruchtknoten besitzt zwei Fächer mit je zwei Samenanlagen. Der kurze, schlanke, konische Griffel endet in einer etwas erweiterten Narbe.
Die Weinbeeren sind fleischige, kugelige Beeren, die zwei bis vier Samen enthalten. Die harten, verkehrt-eiförmigen, verkehrt-eiförmig-elliptischen bis birnförmigen Samen enthalten im Querschnitt M-förmiges Endosperm.
Die Erstveröffentlichung der Gattung Vitis erfolgte 1753 durch Carl von Linné in Species Plantarum, 1, S. 202–203. Als Lectotypus wurde 1913 Vitis vinifera L. durch N. L. Britton und A. Brown in Ill. Fl. N.U.S., 2. Auflage, 2, S. 505 festgelegt.[1] Synonyme für Vitis L. sind Ampelovitis Carrière, Muscadinia (Planch.) Small, Spinovitis Romanet du Caillaud und Spinovitis Carrière nom. inval.[2]
Der Schwerpunkt der natürlichen Verbreitung liegt in den gemäßigten Regionen der Nordhalbkugel. Die Gattung kommt aber auch in den Tropen und Subtropen von Asien, Afrika und Polynesien vor. Zentren der Artenvielfalt sind China und das östliche Nordamerika. In China kommen 37 Arten vor, davon 30 nur dort.
Die Gattung Vitis wird in zwei Untergattungen gegliedert mit etwa 60 Arten:[2]
Die Weinreben (Vitis), oder Reben genannt, sind eine Pflanzengattung in der Familie der Weinrebengewächse (Vitaceae). Die etwa 60 Arten besitzen eine weite natürliche Verbreitung auf der Welt. Die Edle Weinrebe (Vitis vinifera subsp. vinifera) wird in vielen unterschiedlichen Rebsorten zur Weinherstellung weltweit in passenden Klimagebieten (Weinbaugebiete) kultiviert.
Bantengan yaiku wit-witan kang diarani bantèngan ing Jawa. Miturut kasil penelitiané K. Heyne, ing buku Tumbuhan Berguna Indonesia I-IV (Badan Penelitian dan Pengambangan Kehutatan Departemen Kehutanan, 1987), ana telung macem, yaiku bantèngan (Vitis Adnate), bantèngan (Vitis arachnoidea) lan bantèngan (Vitis lancolaria).
Bantèngan (Vitis adnate) iku wit-witan perdu kang ngrambat. Dawané 5-10 mèter. Miturut Rumphius, wité nduwèni keunikan sing sèjén déwé. Yèn diluk muni gemratak, tapi bli semplak. Oyoté bisa kanggo obat watuk, godhongé bisa kanggo ngobati wudun.
Bantèngan (Vitis arachnoidea), padha karo wit-witan perdu sing ngerambat. Dawané 2-10 mèter semebar ning Jawa, ning genah 400 mèter seduwuré segara (mdpl). Wohé legi rada sepet, lan yen dipangan gawé gatel teng cangkem. Ing jaman mbengen, bantèngan dipakanaken bèbèk ambir ndogé akèh.
Bantèngan (Vitis lancolaria) uga sawijiné perdu kang ngrambat, dawané 5-15 mèter. Uga nyebar ing sakabèhé Jawa teng ganeh 1.500 mèter seduwurè segara. Teng wong kuna, godongè kanggo ngobati kelurut, uga bisa kanggo lara watuk.[1]
Désa-désa teng Jawa Wétan, Jawa Tengah lan Daerah Istimewa Yogyakarta, kang nganggo aran bantèngan dadi aran désa, kayadéné,
Bantengan yaiku wit-witan kang diarani bantèngan ing Jawa. Miturut kasil penelitiané K. Heyne, ing buku Tumbuhan Berguna Indonesia I-IV (Badan Penelitian dan Pengambangan Kehutatan Departemen Kehutanan, 1987), ana telung macem, yaiku bantèngan (Vitis Adnate), bantèngan (Vitis arachnoidea) lan bantèngan (Vitis lancolaria).
Bantèngan (Vitis adnate) iku wit-witan perdu kang ngrambat. Dawané 5-10 mèter. Miturut Rumphius, wité nduwèni keunikan sing sèjén déwé. Yèn diluk muni gemratak, tapi bli semplak. Oyoté bisa kanggo obat watuk, godhongé bisa kanggo ngobati wudun.
Bantèngan (Vitis arachnoidea), padha karo wit-witan perdu sing ngerambat. Dawané 2-10 mèter semebar ning Jawa, ning genah 400 mèter seduwuré segara (mdpl). Wohé legi rada sepet, lan yen dipangan gawé gatel teng cangkem. Ing jaman mbengen, bantèngan dipakanaken bèbèk ambir ndogé akèh.
Bantèngan (Vitis lancolaria) uga sawijiné perdu kang ngrambat, dawané 5-15 mèter. Uga nyebar ing sakabèhé Jawa teng ganeh 1.500 mèter seduwurè segara. Teng wong kuna, godongè kanggo ngobati kelurut, uga bisa kanggo lara watuk.
She genus dy lossreeyn ad biljyn feeyney (Vitus). T'ad scanshoil myr bun berrishyn feeyney, as ymmyd jeant jeu myr bee as feeyn da sleih.
Ta biljyn feeyney nyn lianaghyn. Ta çhionnagyn çheet magh hoal noi duillagyn ec noadyn, as t'ad goaill toshiaght dy lhoobey ayns caslys tra t'ad bentyn rish nhee ennagh elley. Ta cummaghyn ny duillagyn oc bentyn rish y dooie t'ayn, agh ta oirr feeacklagh oc.
Ta ny blaaghyn oc beg (1/8") as geayney. T'ad neughiscreadjagh. Ta 5 seepalyn, 5 petyllyn as 5 staimynyn oc. Ta daa locule ec yn oohrey oc as 2 oohag ayndaue. Ta crooineen ec y chione, raad ta ny petyllyn kianglt rish y cheilley, as t'ad cur "calyptra" er. T'eh tuittym magh lesh anthesis.[2]
She genus dy lossreeyn ad biljyn feeyney (Vitus). T'ad scanshoil myr bun berrishyn feeyney, as ymmyd jeant jeu myr bee as feeyn da sleih.
Hardhia (Lat. Vitis) është një gjini e rreth 60 llojeve të bimëve zvarritëse të familjes Vitaceae. Ajo është ekonomikisht e rëndësishme si për prodhimin e rrushit, si për konsum të drejtpërdrejtë ashtu dhe për prodhimin e verës. Studimi dhe kultivimi i vreshtave të rrushit është quajtur vreshtari.
Frutat e disa llojeve hardhish rriten për konsum si rrush i freskët dhe për fermentim në verë. Vinifera Vitis është lloji më i rëndësishëm.
Gjethet e hardhisë përdoren për të bërë japrakë.
Hardhia (Lat. Vitis) është një gjini e rreth 60 llojeve të bimëve zvarritëse të familjes Vitaceae. Ajo është ekonomikisht e rëndësishme si për prodhimin e rrushit, si për konsum të drejtpërdrejtë ashtu dhe për prodhimin e verës. Studimi dhe kultivimi i vreshtave të rrushit është quajtur vreshtari.
Frutat e disa llojeve hardhish rriten për konsum si rrush i freskët dhe për fermentim në verë. Vinifera Vitis është lloji më i rëndësishëm.
Gjethet e hardhisë përdoren për të bërë japrakë.
Mizabibu ni spishi mbalimbali za jenasi Vitis katika familia Vitaceae; spishi kuu ni Vitis vinifera. Matunda yao huitwa zabibu ambazo hutumika kwa kutengeneza mvinyo. Mmea wa mzabibu ni mtambazi unaopanda juu ya mimea mingine au miwamba msituni, juu ya kuta katika bustani au kwa kamba shambani. Maua na matunda yamo kwa kicha.
Kwa kuwa mzabibu ulikuwa kilimo muhimu cha Israeli tangu watu wa taifa hilo walipohamia nchi hiyo, mti huo unatajwa mara nyingi katika Biblia hadi Agano Jipya. Hasa katika Injili ya Yohane, Yesu alijiita mzabibu wa kweli ambao waamini wake ni matawi yanayoweza kuzaa ikiwa tu yanadumu ndani ya shina na kufyonza utomvu wake.
Katika karamu ya mwisho Yesu pia alitumia divai iliyotokana na zabibu kama ishara ya damu yake iliyotakiwa kumwagwa msalabani kwa maondoleo ya dhambi.
Jani
Maua
Ua moja
Zabibu
Mizabibu ni spishi mbalimbali za jenasi Vitis katika familia Vitaceae; spishi kuu ni Vitis vinifera. Matunda yao huitwa zabibu ambazo hutumika kwa kutengeneza mvinyo. Mmea wa mzabibu ni mtambazi unaopanda juu ya mimea mingine au miwamba msituni, juu ya kuta katika bustani au kwa kamba shambani. Maua na matunda yamo kwa kicha.
Mêwê rêz an jî mêwê tirî riwekeke bi fêkî ye. Mêwê tirî ji famîlyeya mêwan (Vitaceae) ye ku di nava êla riwekên kulîlkdar de cih digire. Çima ku bi banî de dirêj nabe mîrov darinan didin bini, bi ew re dibêjin serpene. Rez ber teqînê çavikan tê birrîn û pêçandin, yanê radibe ser sêrpene. Bi kokê, an jî bi gonc, rêz re dibêjin xopan.
Tara (Asget: Tiriwa), (Assaɣ ussnan: Vitis) d tawsit n yimɣan anda llant wazal n 60 n telmas, Talmest ilan (yesɛan) azal akk gar-asent d tara n tẓurin yettwaẓẓun i wakken ad tefk tiẓurin
Tara (Asget: Tiriwa), (Assaɣ ussnan: Vitis) d tawsit n yimɣan anda llant wazal n 60 n telmas, Talmest ilan (yesɛan) azal akk gar-asent d tara n tẓurin yettwaẓẓun i wakken ad tefk tiẓurin
Tok (Vitis) — uzumdoshlar oilasiga mansub koʻp yillik daraxtsimon lianalar turkumi; rezavor meva ekini; Markaziy va Jan. Yevropa, Osiyo va Shim. Amerikada 60—70 turi maʼlum. Uzok, Sharq, Kavkaz, Oʻrta Osiyo va Jan. Yevropada 7—8 turi keng tarqalgan. Madaniy T. (V. vinifera) barcha qitʼalarda yetishtiriladi. Jahon boʻyicha tokzorlar maydoni 7426 ming ga, hosildorlik 81,7 s/ga, yalpi hosili 60687 ming t. Fransiya (871 ming ga), AQSH (350 ming ga) Ispaniya (1,16 mln.ga), Italiya (880 ming ga)da katta maydonlarda yetishtiriladi (1999). Oʻzbekistonda tokzorlar maydoni 140 ming ga, yalpi hosil 516,4 ming t, hosildorlik 51,0 s/ga (2003).
T. Oʻrta dengiz atroflari vn Gʻarbiy Osiyoda mil. dan bir necha ming yillar ilgari yetishtirilgan. Madaniy T. taxminan oʻrmon T.i (V. sylvestris) va boshqa yovvoyi turlaridan kelib chiqqan. Ekiladigan navlarning koʻpchiligi shu turga mansub. Shuningdek, Shim. Amerika T. turlari V. labrusca, V. riparia, V.rupestris va boshqaham ekiladi. Amur T.i (V. amurensis) — manzarali oʻsimlik. Tyan shan va PomirOlay togʻlarida oʻsuvchi hisor uzu mi (V. hissarica) Qizil kitobga kiritilgan.
Madaniy T.ning baquvvat ildizi 7 m va undan ortiq chuqurlikkacha boradi. T. tanasi — liana. Uning koʻp yillik novdalari (zang va madang) turli yoʻgʻonlikda boʻladi. Bir yillik novdalari uzun (3–5 m) va ingichka boʻlib, boʻgʻimida barg , barg qoʻltigʻida kurtaklar rivojlanadi. Novdaning pastki, asosan 3—5boʻgʻimlarida gul toʻplami, ustkilarida gajaklar (bargning qaramaqarshi tomonida) paydo boʻladi. Barglari yaxlit, panjasimon, asosan, 3 va 5 boʻlakli, navbat bilan joylashgan. Shoʻralari shokila yoki roʻvaksimon. Gullari mayda, koʻkimtirsargʻish, madaniy turlariniki, asosan, ikki jinsli, ayrimlariniki bir jinsli. Xasharotlar, shamol yordamida va oʻzoʻzidan changlanadi. Gʻujumi (uzumi) rezavor, 1—4 urugʻli, etli, sersuv yoki kamsuv. Urugʻsiz navlari (kishmishlar) ham bor. Gʻujumlari turli shakl va rangda, shingilga toʻplangan.
T. issiqsevar, sovuqqa chidamli, asosan, vegetativ yoʻl bilan koʻpaytiriladigan oʻsimlik, koʻchatlari qalamchalaridan, payvand qilish orqali, seleksiya maqsadida urugʻlaridan koʻpaytiriladi, 2, 3 yili hosilga kiradi. T.ning koʻpchilik navlari —18°, —20°, ayrimlari —28°, —30° gacha sovuqqa chidaydi, 25—30° da yaxshi oʻsadi, 40° dan yuqori harorat yomon taʼsir koʻrsatadi. T. yogʻinlar miqdori 300 mm dan kam boʻlganda sugʻorib yetishtiriladi. T. aslida yer tanlamaydi, ammo qumoq tuproqli, sugʻoriladigan, unumdor yerlarda yaxshi oʻsadi. T. 30—300 yil yashaydi, oʻz ildiziga ega tuplari 60—80 y., payvand qilinganlari 30—40 y. hosil beradi. Oʻrtacha hosildorligi 70—400 s/ga ga boradi. T.ning uzumi yeyiladi, qayta ishlanadi (konserva qilinadi, turli vinolar, konyak, qiyom, shinni, sharbat, kompot tayyorlanadi, mayiz solinadi va boshqalar). Uzum tarkibida 6585% suv, 33% gacha qand, 0,51,4% organik kislotalar, 0,15—0,9% oqsil, 0,3—1,0% pektin, 0,3—0,5% mineral moddalar, shuningdek, S, V,, V2 vitaminlar, provitamin A, gʻujumi poʻstida oshlovchi va boʻyoq moddalar, pektin va boshqa, urugida 4—19% moy, 1,8—8% oshlovchi moddalar bor.
T., asosan, tekis, shuningdek, qiyalik yerlarga (terrasa solib) ham ekiladi. Ekishdan oldin gektariga 30— 40 t chirigan goʻng , 600–1000 kg superfosfat, 150 kg kaliyli oʻgʻit solinadi, yer plantaj plug bilan 60 sm chuqurlikda gʻaydaladi, T.ning bir yillik yaxshi pishgan novdalaridan kuzda 35—40 sm uzunlikda qalamchalar olinadi, koʻchatzorlarda koʻchat yetishtiriladi. T.ning bir yillik koʻchatlari navi, tuproqiqlim sharoiti, ustirish usuliga qarab qator oraligʻini 2— 3—4 — 5, tup oraligʻini 2 — 3 – 4 m qilib, kuz va bagʻorda ekiladi. Novdalari yozning 2yarmida chekanka qilinadi. Kelgusi yili bahoridan tuplarga shakl beriladi. T. novdalarini koʻtarmay (yertok) yoki novdalarini soʻri, simbagʻiz, ishkomga kutarib yetishtiriladi, Kamdankam hollarda aymoqi (daraxtlarga chirmashtirib) qilib oʻstiriladi. Oʻzbekiston sharoitlarida kuzda kesilib, novdalari qoʻndoq qilingan holda tuproq yoki barda, poxol bilan yopiladi va erta bahorda ochilib, madang va novdalari koʻtarib bogʻlanadi.
T.ning oʻsishi va hosildorligi xomtok, novda uchlarini 1—2 sm chilpish (gullash boshlarida), novdalarini kesish (qarang Tok kesish) kabi agrotexnika usullari bilan rostlanib boriladi. Har gektar tokzorga har 2—3 yilda 20—30 t chirigan goʻng , har yili 300–400 kg ammiakli selitra, 400–500 kg superfosfat, 60–90 kg kaliyli ugit solinadi. Yer sharoitiga qarab, gektariga 600—1000 m3 normada 2—6 marta sugʻoriladi, qishda 1—2 marta 1500—2000 m3 normada yaxob suvi beriladi. Hosildorlikni oshirish uchun T. navlari (ayniqsa, urgʻochi gulli Charos, Nimrang va boshqalar) qoʻshimcha changlanadi. Karigan yoki sovuq urgan T. tuplari ustki k,ismini kesib tashlash bilan yoshartiriladi, noyob navlarini iskana payvand yoʻli bilan koʻpaytirish mumkin.
T. navlari ertapishar (120—130 kunda), urtapishar (135—140 kunda), kechpishar (150—170 kunda) navlar guruhlariga boʻlinadi. Oʻzbekistonda 250 ga yakin uzum navlari rnlashtirilgan. 21-asr boshida respublikada ekiladigan va davlat reyestriga kiritilgan 40 ga yakin uzum navlari (2004) 3 guruhga boʻlinadi: 1) xoʻraki (Nimrang , Parkent, Kattaqoʻrgʻon, Toifi, Sultoniy, Charos, Kitob surxagi, Husayni, Qora janjal, Haliliy, Chillaki, Daroyi, Rizamat, Hoʻja Axroriy va boshqalar); mayizbop (Ok kishmish, Kora kishmish (shivilgʻoni), Pushti kishmish, Shakarangur, Sultoniy, Kattaqoʻrgʻon, Nimrang va boshqalar); 3) vinobop (Baxtiyoriy, Aleatiko, Tarnoye, Bayan shirey, Muskatlar, Risling , Bihishti, "VIR", Saperavi va boshqalar) navlar.
Asosiy zararkunandal ar i: uzum barg oʻrovchisi, oʻrgimchakkana, gʻallakana, buzoqboshi, qurtlar.
Kasalliklari: ragʻa, kul, mildyu, dogʻli antraknoz, serkosporioz va boshqa
Sulton Xolnazarov.
Tok (Vitis) — uzumdoshlar oilasiga mansub koʻp yillik daraxtsimon lianalar turkumi; rezavor meva ekini; Markaziy va Jan. Yevropa, Osiyo va Shim. Amerikada 60—70 turi maʼlum. Uzok, Sharq, Kavkaz, Oʻrta Osiyo va Jan. Yevropada 7—8 turi keng tarqalgan. Madaniy T. (V. vinifera) barcha qitʼalarda yetishtiriladi. Jahon boʻyicha tokzorlar maydoni 7426 ming ga, hosildorlik 81,7 s/ga, yalpi hosili 60687 ming t. Fransiya (871 ming ga), AQSH (350 ming ga) Ispaniya (1,16 mln.ga), Italiya (880 ming ga)da katta maydonlarda yetishtiriladi (1999). Oʻzbekistonda tokzorlar maydoni 140 ming ga, yalpi hosil 516,4 ming t, hosildorlik 51,0 s/ga (2003).
T. Oʻrta dengiz atroflari vn Gʻarbiy Osiyoda mil. dan bir necha ming yillar ilgari yetishtirilgan. Madaniy T. taxminan oʻrmon T.i (V. sylvestris) va boshqa yovvoyi turlaridan kelib chiqqan. Ekiladigan navlarning koʻpchiligi shu turga mansub. Shuningdek, Shim. Amerika T. turlari V. labrusca, V. riparia, V.rupestris va boshqaham ekiladi. Amur T.i (V. amurensis) — manzarali oʻsimlik. Tyan shan va PomirOlay togʻlarida oʻsuvchi hisor uzu mi (V. hissarica) Qizil kitobga kiritilgan.
Madaniy T.ning baquvvat ildizi 7 m va undan ortiq chuqurlikkacha boradi. T. tanasi — liana. Uning koʻp yillik novdalari (zang va madang) turli yoʻgʻonlikda boʻladi. Bir yillik novdalari uzun (3–5 m) va ingichka boʻlib, boʻgʻimida barg , barg qoʻltigʻida kurtaklar rivojlanadi. Novdaning pastki, asosan 3—5boʻgʻimlarida gul toʻplami, ustkilarida gajaklar (bargning qaramaqarshi tomonida) paydo boʻladi. Barglari yaxlit, panjasimon, asosan, 3 va 5 boʻlakli, navbat bilan joylashgan. Shoʻralari shokila yoki roʻvaksimon. Gullari mayda, koʻkimtirsargʻish, madaniy turlariniki, asosan, ikki jinsli, ayrimlariniki bir jinsli. Xasharotlar, shamol yordamida va oʻzoʻzidan changlanadi. Gʻujumi (uzumi) rezavor, 1—4 urugʻli, etli, sersuv yoki kamsuv. Urugʻsiz navlari (kishmishlar) ham bor. Gʻujumlari turli shakl va rangda, shingilga toʻplangan.
T. issiqsevar, sovuqqa chidamli, asosan, vegetativ yoʻl bilan koʻpaytiriladigan oʻsimlik, koʻchatlari qalamchalaridan, payvand qilish orqali, seleksiya maqsadida urugʻlaridan koʻpaytiriladi, 2, 3 yili hosilga kiradi. T.ning koʻpchilik navlari —18°, —20°, ayrimlari —28°, —30° gacha sovuqqa chidaydi, 25—30° da yaxshi oʻsadi, 40° dan yuqori harorat yomon taʼsir koʻrsatadi. T. yogʻinlar miqdori 300 mm dan kam boʻlganda sugʻorib yetishtiriladi. T. aslida yer tanlamaydi, ammo qumoq tuproqli, sugʻoriladigan, unumdor yerlarda yaxshi oʻsadi. T. 30—300 yil yashaydi, oʻz ildiziga ega tuplari 60—80 y., payvand qilinganlari 30—40 y. hosil beradi. Oʻrtacha hosildorligi 70—400 s/ga ga boradi. T.ning uzumi yeyiladi, qayta ishlanadi (konserva qilinadi, turli vinolar, konyak, qiyom, shinni, sharbat, kompot tayyorlanadi, mayiz solinadi va boshqalar). Uzum tarkibida 6585% suv, 33% gacha qand, 0,51,4% organik kislotalar, 0,15—0,9% oqsil, 0,3—1,0% pektin, 0,3—0,5% mineral moddalar, shuningdek, S, V,, V2 vitaminlar, provitamin A, gʻujumi poʻstida oshlovchi va boʻyoq moddalar, pektin va boshqa, urugida 4—19% moy, 1,8—8% oshlovchi moddalar bor.
T., asosan, tekis, shuningdek, qiyalik yerlarga (terrasa solib) ham ekiladi. Ekishdan oldin gektariga 30— 40 t chirigan goʻng , 600–1000 kg superfosfat, 150 kg kaliyli oʻgʻit solinadi, yer plantaj plug bilan 60 sm chuqurlikda gʻaydaladi, T.ning bir yillik yaxshi pishgan novdalaridan kuzda 35—40 sm uzunlikda qalamchalar olinadi, koʻchatzorlarda koʻchat yetishtiriladi. T.ning bir yillik koʻchatlari navi, tuproqiqlim sharoiti, ustirish usuliga qarab qator oraligʻini 2— 3—4 — 5, tup oraligʻini 2 — 3 – 4 m qilib, kuz va bagʻorda ekiladi. Novdalari yozning 2yarmida chekanka qilinadi. Kelgusi yili bahoridan tuplarga shakl beriladi. T. novdalarini koʻtarmay (yertok) yoki novdalarini soʻri, simbagʻiz, ishkomga kutarib yetishtiriladi, Kamdankam hollarda aymoqi (daraxtlarga chirmashtirib) qilib oʻstiriladi. Oʻzbekiston sharoitlarida kuzda kesilib, novdalari qoʻndoq qilingan holda tuproq yoki barda, poxol bilan yopiladi va erta bahorda ochilib, madang va novdalari koʻtarib bogʻlanadi.
T.ning oʻsishi va hosildorligi xomtok, novda uchlarini 1—2 sm chilpish (gullash boshlarida), novdalarini kesish (qarang Tok kesish) kabi agrotexnika usullari bilan rostlanib boriladi. Har gektar tokzorga har 2—3 yilda 20—30 t chirigan goʻng , har yili 300–400 kg ammiakli selitra, 400–500 kg superfosfat, 60–90 kg kaliyli ugit solinadi. Yer sharoitiga qarab, gektariga 600—1000 m3 normada 2—6 marta sugʻoriladi, qishda 1—2 marta 1500—2000 m3 normada yaxob suvi beriladi. Hosildorlikni oshirish uchun T. navlari (ayniqsa, urgʻochi gulli Charos, Nimrang va boshqalar) qoʻshimcha changlanadi. Karigan yoki sovuq urgan T. tuplari ustki k,ismini kesib tashlash bilan yoshartiriladi, noyob navlarini iskana payvand yoʻli bilan koʻpaytirish mumkin.
T. navlari ertapishar (120—130 kunda), urtapishar (135—140 kunda), kechpishar (150—170 kunda) navlar guruhlariga boʻlinadi. Oʻzbekistonda 250 ga yakin uzum navlari rnlashtirilgan. 21-asr boshida respublikada ekiladigan va davlat reyestriga kiritilgan 40 ga yakin uzum navlari (2004) 3 guruhga boʻlinadi: 1) xoʻraki (Nimrang , Parkent, Kattaqoʻrgʻon, Toifi, Sultoniy, Charos, Kitob surxagi, Husayni, Qora janjal, Haliliy, Chillaki, Daroyi, Rizamat, Hoʻja Axroriy va boshqalar); mayizbop (Ok kishmish, Kora kishmish (shivilgʻoni), Pushti kishmish, Shakarangur, Sultoniy, Kattaqoʻrgʻon, Nimrang va boshqalar); 3) vinobop (Baxtiyoriy, Aleatiko, Tarnoye, Bayan shirey, Muskatlar, Risling , Bihishti, "VIR", Saperavi va boshqalar) navlar.
Asosiy zararkunandal ar i: uzum barg oʻrovchisi, oʻrgimchakkana, gʻallakana, buzoqboshi, qurtlar.
Kasalliklari: ragʻa, kul, mildyu, dogʻli antraknoz, serkosporioz va boshqa
Uvo es un planta de jenero Vitis. La fruta de la uvo, la uva, es usada per fa vino. La uvo es un vite; un campo de uvos es clamada un viteria.
La vigna è nu tirrinu curtivatu cu macciteddi di racina. Li vigni s'attròvanu oi nti tutti li banni dû munnu a lu ncirca tra li -45 e li 45 gradi di latitùdini, ma n èbbica rumana, la vigna era già curtivata ntô mari meditirràniu e n particulari n Sicilia, unni ancora oi custituisci una dî curtivazzioni cchiù mpurtanti.
Vitis (grapevines) is a genus o 79 acceptit species[6] o vinin plants in the flouerin plant faimily Vitaceae.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
|coauthors= ignored (|author= suggested) (help) Vitis je rod vinovih - biljaka penjačica iz porodice Vitaceae, red Vitales. Rasprostranjene su pretežno na Sjevernoj hemisferi.
Obilježavajuće svojstvo roda porodice su vitice, koje im služe za penjanje. Vitis je jedan od deset najvažniji rodova iz velike porodice lozica Vitaceae ili Ampelideae. Dva njegova podroda su Euvitis i Planch. i Muscadinia Planch., s 76 vrsta, od kojih je 30 američkih, 45 istočnoazijskih i samo jedna euroazijska: Vitis vinifera, uz drugi podrod koji ima dvije vrste. Njihovo ukrštanje, zbog različitog broja hromosoma u hromosomskim garniturama.[1]
Oko dvadeset vrsta u rodu Vitis uzgaja se zbog ploda. Vitis vinifera ima oko 17 do i 20 hiljada formi koje je teško razlučiti zbog velikoga broja inačica istog obilježja, a različitog usmjerenja u različitim agroekološkim uvjetima. Takve nejasnoće danas rješava molekularna biologija i genska identifikacija putem tipizacije molekula DNK. Od svih tih varijeteta, samo ih 500 ima ekonomski je značaj za svjetsko vinogradarstvo.
Vitis je rod vinovih - biljaka penjačica iz porodice Vitaceae, red Vitales. Rasprostranjene su pretežno na Sjevernoj hemisferi.
Obilježavajuće svojstvo roda porodice su vitice, koje im služe za penjanje. Vitis je jedan od deset najvažniji rodova iz velike porodice lozica Vitaceae ili Ampelideae. Dva njegova podroda su Euvitis i Planch. i Muscadinia Planch., s 76 vrsta, od kojih je 30 američkih, 45 istočnoazijskih i samo jedna euroazijska: Vitis vinifera, uz drugi podrod koji ima dvije vrste. Njihovo ukrštanje, zbog različitog broja hromosoma u hromosomskim garniturama.
Oko dvadeset vrsta u rodu Vitis uzgaja se zbog ploda. Vitis vinifera ima oko 17 do i 20 hiljada formi koje je teško razlučiti zbog velikoga broja inačica istog obilježja, a različitog usmjerenja u različitim agroekološkim uvjetima. Takve nejasnoće danas rješava molekularna biologija i genska identifikacija putem tipizacije molekula DNK. Od svih tih varijeteta, samo ih 500 ima ekonomski je značaj za svjetsko vinogradarstvo.
Vitis (grapevines) is a genus o 79 acceptit species o vinin plants in the flouerin plant faimily Vitaceae.
Vīnougė (luotīnėškā: Vitis) īr augals ėr anou ougas. Kėlėma nug Vėdoržemė jūras kraštū ėr Artėmūju Rītū, bet daba augėnams daug kamė svietė.
Ta ī tuokė vėjuoklė, katruos stombris somediejė̄s, vėniuojas ont štolpū, sėinu, kėtū augalū. Žėidā mizerni, nerīškē. Ved kamūlėnės soltingas ougas (vairiū barvu: mielėnas, žalės, vėjuoletėnės). Anas tink jiestė švėižės, vīnou spaustė, džiuovintė razėnuom.
Tekst üüb Öömrang Winplaanten (Vitis) san en plaantenskööl uun det famile Vitaceae mä amanbi 60 slacher. Di slach Vitis vinifera hää en grat bedüüdang üüb a hiale welt, auer hi windrüüwen leewert.
V. acerifolia – V. adenoclada – V. aestivalis – V. amurensis – V. arizonica – V. balansana – V. bashanica – V. bellula – V. berlandieri – V. betulifolia – V. biformis – V. blancoi – V. bloodworthiana – V. bourgaeana – V. bryoniifolia – V. californica – V. chunganensis – V. chungii – V. cinerea – V. coignetiae – V. davidii – V. erythrophylla – V. fengqinensis – V. flexuosa – V. girdiana – V. hancockii – V. heyneana – V. hui – V. jaegeriana – V. jinggangensis – V. labrusca – V. lanceolatifoliosa – V. lincecumii – V. longquanensis – V. luochengensis – V. menghaiensis – V. mengziensis – V. mustangensis – V. nesbittiana – V. palmata – V. peninsularis – V. piasezkii – V. pilosonerva – V. popenoei – V. pseudoreticulata – V. retordii – V. riparia – V. romanetii – V. rotundifolia – V. rupestris – V. ruyuanensis – V. shenxiensis – V. shuttleworthii – V. silvestrii – V. sinocinerea – V. tiliifolia – V. vinifera – V. vulpina – V. wenchouensis – V. wilsonae – V. wuhanensis – V. yunnanensis – V. zhejiang-adstricta
Winplaanten (Vitis) san en plaantenskööl uun det famile Vitaceae mä amanbi 60 slacher. Di slach Vitis vinifera hää en grat bedüüdang üüb a hiale welt, auer hi windrüüwen leewert.
D'Wäiriewen (Vitis) sinn eng Gattung aus der Famill vun de Wäiriefplanzen (Vitaceae).
Жүзүм (лат. Vitis, L. 1753) — жүзүмдөр тукумундагы көп жылдык өсүмдүк. Көбүнчө жармашып же чырмашып өсөт. Негизинен жылуу жана мелүүн климаттуу аймактарда таралган. 70тей түрү белгилүү. Тамыры түптүү, сабагы жоон, кыска; бир жылдыгы ичке, узун (3-5 м). Жалбырагы жазы, сабагына кезектешип же тушташ жайгашат. Гүлү майда, бир же кош жыныстуу, шыпыргыдай топ гүлгө чогулган. Мөмөсү ширелүү жемиш, ичинде 1-4 уругу бар; айрым сорттору (кишмиш) уруксуз болот. Шиңгилинин формасы ар түрдүү. Эгилме түрү көп өлкөдө өстүрүлөт. Анын дүйнө жүзүндө 20 миңге жакын сорту белгилүү. Жүзүм бир, эки жылдык көчөтүнөн, калемчеден, кыйыштыруу, бутагын көмүү жолдору менен көбөйтүлөт. Ал эми уругунан өстүрүү селекция ишинде пайдаланылат. Жүзүм жаңы жана тоңдурулган түрүндө тамак-ашка пайдаланылат. Андан шарап, коньяк, шире, компот, мейиз, кыям, маринад, жем жана башкалар жасалат. Мөмөсүндө 65-85% суу, 10-33% кант, 0,5-1,4% органикалык кислота, 0,15-1,0,9% белок, 0,3-1,0% пектин, 0,3-0,5% минерал заттар, ошондой эле С, В1, В2 витаминдери, провитаминдер болот. Шарап өнөр жайында калдыгынан этил спирти, уксус, жүзүм кислотаталары, уругунан май алынат. Жүзүм жана анын продукциясы дары катары колдонулат. Жүзүмдүн түшүмүнүн 80% кайра иштеп чыгарууга, 5%и как жасоого кетет, 15%и жаңы кезинде желет. Жүзүмдүн белгилүү сорттору: Ркацители, Рислинг, Шасла, Ак мускат, Карабурну, кишмиш. Кыргызстанда мускаттуу мадлен, Пино, Иллранг, Кызыл тайфа, Ак бермет, Алтынай, Алиса жана башка сорттору өстүрүлөт. Булар бышып жетилиши боюнчача эрте, орто, кеч болуп бөлүнөт. Зыянкечтери: филлоксера, шиңгилчи көпөлөк, желечи кене, жүзүм курт сымагы жана башка Илдеттери: мильу, оидиум, антракноз, бактериялуу рак.
Жүзүм (лат. Vitis, L. 1753) — жүзүмдөр тукумундагы көп жылдык өсүмдүк. Көбүнчө жармашып же чырмашып өсөт. Негизинен жылуу жана мелүүн климаттуу аймактарда таралган. 70тей түрү белгилүү. Тамыры түптүү, сабагы жоон, кыска; бир жылдыгы ичке, узун (3-5 м). Жалбырагы жазы, сабагына кезектешип же тушташ жайгашат. Гүлү майда, бир же кош жыныстуу, шыпыргыдай топ гүлгө чогулган. Мөмөсү ширелүү жемиш, ичинде 1-4 уругу бар; айрым сорттору (кишмиш) уруксуз болот. Шиңгилинин формасы ар түрдүү. Эгилме түрү көп өлкөдө өстүрүлөт. Анын дүйнө жүзүндө 20 миңге жакын сорту белгилүү. Жүзүм бир, эки жылдык көчөтүнөн, калемчеден, кыйыштыруу, бутагын көмүү жолдору менен көбөйтүлөт. Ал эми уругунан өстүрүү селекция ишинде пайдаланылат. Жүзүм жаңы жана тоңдурулган түрүндө тамак-ашка пайдаланылат. Андан шарап, коньяк, шире, компот, мейиз, кыям, маринад, жем жана башкалар жасалат. Мөмөсүндө 65-85% суу, 10-33% кант, 0,5-1,4% органикалык кислота, 0,15-1,0,9% белок, 0,3-1,0% пектин, 0,3-0,5% минерал заттар, ошондой эле С, В1, В2 витаминдери, провитаминдер болот. Шарап өнөр жайында калдыгынан этил спирти, уксус, жүзүм кислотаталары, уругунан май алынат. Жүзүм жана анын продукциясы дары катары колдонулат. Жүзүмдүн түшүмүнүн 80% кайра иштеп чыгарууга, 5%и как жасоого кетет, 15%и жаңы кезинде желет. Жүзүмдүн белгилүү сорттору: Ркацители, Рислинг, Шасла, Ак мускат, Карабурну, кишмиш. Кыргызстанда мускаттуу мадлен, Пино, Иллранг, Кызыл тайфа, Ак бермет, Алтынай, Алиса жана башка сорттору өстүрүлөт. Булар бышып жетилиши боюнчача эрте, орто, кеч болуп бөлүнөт. Зыянкечтери: филлоксера, шиңгилчи көпөлөк, желечи кене, жүзүм курт сымагы жана башка Илдеттери: мильу, оидиум, антракноз, бактериялуу рак.
Иçĕм -(лат.- vitis ) - чĕрĕ хулă Çемьене кĕрекен хуплă вăрлăхри ӳсентăранĕ.Иçĕм çырлисем сапакисене пуçтарнă.Пиçнĕ çырлисем сахăрлă.
Тĕнчере нумай иçĕм видсем ӳсеççĕ.Чи паллă видсем :
Паян тĕнчере яхăн 8 пин иçĕм сорчĕсем шутланаççĕ.Иçĕм сорчĕсем классификаци :
Тĕнчере иçĕм сорчĕсем паллартма тĕрлĕ уявсем иртереççĕ :
Иçĕм -(лат.- vitis ) - чĕрĕ хулă Çемьене кĕрекен хуплă вăрлăхри ӳсентăранĕ.Иçĕм çырлисем сапакисене пуçтарнă.Пиçнĕ çырлисем сахăрлă.
Йөзе́м (лат. Vitis) – йөземлеләр гаиләлегеннән күпьеллык агачсыман лианалар ыругы. 60-70 төре билгеле. Культуралы йөзем (V. vinifera) үстерелә. Озын (3-5 м), нәзек, берьеллык үрентеләре һәм көчле тамыр системасы белән туфракка 7 м тирәнлеккә кадәр китүче лиана. Чәчәкләре ике җенесле яисә ана җенесле себеркәчле чәчәк оешмасына җыелган, читтән (бөҗәкләр яисә җил белән) һәм үзеннән серкәләнә. Җимеше - төрле формада һәм төстә (гәрәбәдәй сарыдан яшел, алсу, куе шәмәхә һәм хәтта кара төскә кадәр). Җимешләре тәлгәш һәм чук булып җыелган. Составында 10 нан 30% ка кадәр глюкозадан торуы белән кыйммәтле санала. Җылылык һәм яктылык яратучы үсемлек. ТРда җиңел уңдырышлы туфраклы, җылына торган тау битләрендә яхшы үсә. ТРда иртә өлгерә торган сортлары гына үстерелә.
Vitis ыругы 70 төрдән тора һәм ике вак ыругка бүленә: Euvitis Planch һәм Muscadinia Planch. Беренчесенә 68 төр карый, алар чыгышы, үскән төбәкләре, шулай ук ботаник, морфологик-анатомик үзенсәлектәре буенча өч төркемгә бүленә:
Николай Вавилов йөземнең килеп чыгышын һәм чәчеп үстерелә башлавын шул рәвешчә билгеләгән:
Европа-Азия төренә бер төр карый: Vitis vinifera L., ул бик күп бакча сортлары биргән, Vitis vinifera subsp. silvestris (урман йөземе) лә бар. А. М. Негруль чәчеп үстерелгән сортларны үзенчәлекләренә карап өч экологик-географик төркемгә бүлә:
Америка төркеменә 28 төр карый. Бакчачылар аларның сабакларын үсенте алу өчен файдалана. Аеруча Vitis rupestris, Vitis riparia һәм Vitis labrusca сорты кулай. Соңгысы Төньяк Америка сортлары арасында җир җиләге исен аңкытып торуы белән билгеле (XVII гасыр урталарыннан чәчеп үстерелә).
Көнчыгыш Азия төркеменә 39 төр карый, алар әлегә аз өйрәнелгән. Иң билгелесе — Амур йөземе (Vitis amurensis). Үз чиратында Амур йөземе өч экотипка бүленә: төньяк экотип (Хабарау киңлегендә үсә), көньяк экотип (Владивосток киңлегендә үсә) һәм кытай экотибы (Кытайның көньяк районнарында таралган).
Йөзем - көньяк культурасы, әмма ул төньякка таба күчә бара. 25-30 градыс суыкка чыдамнары да бар аның. Аның өчен суыктан бигрәк язгы температура тирбәлешләре куркыныч. Көндез кояшта җылынып "уянган" бөреләр төнге салкынны өнәми. Шуңа күрә үсентене утыртканда салкын җилләр янамаган, кояшлы, җылына торган туфраклы урын сайлау мәслихәт. Бездәге калын кар астында ул карсыз көньяктагыдан әйбәтрәк кышлый.
Кышлатуга әзерләгәндә йөзем куагын балчык белән күмү кирәкми, тамырлары өстенә салам, коры тирес, кипкән үлән каплап, кәүсәне бәйләп җиргә яткырып, рубероид яки капчык капларга һәм кар төшү белән өстенә өяргә кирәк.
Утырту өчен бездә иң кулай вакыт - яз: апрельнең икенче яртысыннан май ае урталарына кадәр. Соңга калсаң, үсенте хәлсез була. Көзен дымлы җиргә утыртып, яхшылап каплыйсы була - язын иртә "уянып", үсә башлау өчен кулайрак. Сентябрь урталарыннан октябрь урталарына кадәр утыртасы.
Үсентеләр өчен чокыр 70 сантиметрга кадәр казыла. Черемәле җирне ком катыштырып әзерлисе. Бер чиләк катнашмага 1-2 шырпы кабы кадәр агач көле салырга кирәк. Чокырны көздән казып куйсаң, дым тупларга уңай була. Язын черемә урынына саламлы тирес кулланырга ярамый.
Комлы җирдә чокыр төбенә вак гравий һәм кара туфрак катнашмасын 1:1 нисбәтендә 15 сантиметр итеп түшәлә. Аның өстенә чокырның яртысына кадәр торф яки черемә һәм ком катнашмасы салына, өстенә – ком.
Татарстан бакчачылары 40лап төрле йөзем үстерә. Алар уңышлары, өлгерү вакытлары, авыруларга каршы торучанлыклары белән аерылып торалар. Эшне башлау өчен иң кулае - "Изабелла" сорты. Ул күп сортларның башлангычы булып тора һәм тиз өлгерә, салкынга чыдам, тиз үсә. Йөзем куагы декоратив үсемлек буларак та кулланыла, койма, дача йортларын, верандаларны каплап гаҗәп матур "тере чаршау" барлыкка китерә. Йөзем алма-чияләр белән килешеп үсә.
Йөзе́м (лат. Vitis) – йөземлеләр гаиләлегеннән күпьеллык агачсыман лианалар ыругы. 60-70 төре билгеле. Культуралы йөзем (V. vinifera) үстерелә. Озын (3-5 м), нәзек, берьеллык үрентеләре һәм көчле тамыр системасы белән туфракка 7 м тирәнлеккә кадәр китүче лиана. Чәчәкләре ике җенесле яисә ана җенесле себеркәчле чәчәк оешмасына җыелган, читтән (бөҗәкләр яисә җил белән) һәм үзеннән серкәләнә. Җимеше - төрле формада һәм төстә (гәрәбәдәй сарыдан яшел, алсу, куе шәмәхә һәм хәтта кара төскә кадәр). Җимешләре тәлгәш һәм чук булып җыелган. Составында 10 нан 30% ка кадәр глюкозадан торуы белән кыйммәтле санала. Җылылык һәм яктылык яратучы үсемлек. ТРда җиңел уңдырышлы туфраклы, җылына торган тау битләрендә яхшы үсә. ТРда иртә өлгерә торган сортлары гына үстерелә.
Йөҙөм, виноград (лат. Vítis) — үҫемлектәр ырыуы, йөҙөмдәр ғаиләһе, емеше бешеп еткән мәлендә — шәрбәт тәмле еләк.
Йөҙөмдөң үренделәре үрмә суҡ (лоза), йәки ябай ғына әйткәндә, йөҙөм суғы тип атала.
Йөҙөм орлоғо тәүге йылы шытып сыҡҡас бик оҙон булып үҫмәй. Япраҡ һабағы төбөндәге бөрөнән киләһе йылына оҙон, яҡшы үҫешкән үренделәр сыға, ә артабан үренденең һәр бөрөһөнән нәҙеге үҫә. Улар көҙгә иң түбәнге бөрөгә тиклем һулый, ҡыҫҡа үренделәр генә тороп ҡала.
Ҡыҫҡа үренденең берҙән-бер шул бөрөһөнән артабанғы вегетация осоронда көслө һабаҡ китә, уныһы ла үҙ сиратында ҡыҫҡа үрендегә әүерелә.Оҙон үренделәрендә сәскәләр барлыҡҡа килеп, емеш бирә, ә ҡыҫҡалары ҡыҫыр ҡала. Баҡсала үҫтергәндә ваҡытында ҡырҡып барыу арҡаһында үҫемлек йыл да сәскә ата һәм емеш бирә.
Сәскәләре ваҡ, тәлгәшле. Уларҙағы ата һәм инә енесле өлөштәренә ҡарап, төрлө типтарға бүләләр:саф инә, саф ата енесле, ике енесле, функцияһы менән ата енесле, функцияһы менән инә енесле. Һуңғы өс тип иң мөһимдәре һанала. Ике енеслелек баҡсала үҫтерелгән күпселек сорттарға хас.
Емештәре — ярайһы тығыҙ тәлгәшкә тупланған түп-түңәрәк йәки оҙонса еләк. Сортына ҡарап төрлө төҫтә була — һары, йәшкелт, ҡарағусҡыл күк, шәмәхә, ҡара һ.б..
Vitis ырыуы 70 төрҙән тора һәм ике ваҡ ырыуға бүленә: Euvitis Planch һәм Muscadinia Planch. Тәүгеһенә 68 төр инә,улар сығышы, үҫкән төбәктәре, шулай уҡ ботаник, морфологик-анатомик үҙенсәлектәре буйынса өс төркөмгә бүленә:
Н. И. Вавилов йөҙөмдөң килеп сығышын һәм сәсеп үҫтерелә башлауын ошолай билдәләгән:
Европа-азия төрөнә бер тип инә: Vitis vinifera L., ул бик күп баҡса сорттары биргән, Vitis vinifera subsp. silvestris (урман йөҙөмө ) лә бар.
А. М. Негруль сәсеп үҫтерелгән сорттарҙы үҙенсәлектәренә ҡарап өс экологик-географик төркөмгә бүлә:
Америка төркөмөнә 28 төр инә. Баҡсасылар уларҙың һабаҡтарын үрсенте алыу өсөн файҙалана.Бигерәк тә Vitis rupestris, Vitis riparia һәм Vitis labrusca сорты ҡулай. Һуңғыһы төньяҡ америка сорттары араһында ер еләге еҫе аңҡытып тороуы менән данлы.(XVII быуат урталарынан сәсеп үҫтерелә).
Көнсығыш азия төркөмөнә 39 төр инә, улар әлегә әҙ өйрәнелгән. Иң билдәлеһе — Амур йөҙөмө (Vitis amurensis). Үҙ сиратында Амур йөҙөмө өс экотипҡа бүленә: төньяҡ экотип (Хабаровск ҡалаһы киңлегендә үҫә), көньяҡ экотип (Владивосток киңлегендә үҫә) һәм ҡытай экотибы (Ҡытайҙың көньяҡ райондарында таралған).
Йөҙөм сорты — баҡса йөҙөмөнөң төрлөлөгөн һүрәтләү өсөн ҡулланылған ябай систематик берәмек. Нәҫел буйынса бирелә торған морфологик, биологик һәм хужалыҡта яраҡлылығы буйынса айырмаларын билдәләү өсөн ҡулланыла. Рәсәй һәм БДБ ерҙәрендә 3000-дән артыҡ йөҙөм сорты осрай.
Сығышы, селекция ысулы һәм биологик үҙенсәлектәре буйынса ошондай сорттарға айыралар:
Еләктәренең үҙенсәлектәре һәм уларҙан алынған продукцияның ҡулланышына ҡарап ошондай сорттарға бүленә:
Еләктәренең өлгөрөү тиҙлеге буйынса йөҙөмдө 7 төркөмгә бүләләр: бөрөләр асылғандан алып емеш өлгөргәнсә ваҡыт нигеҙ итеп алына. Был билдәләр буйынса бүленеш ошондай: барыһынан иртә( 105 көнгә тиклем ), бик иртә (105—115 көн), иртә (115—125 көн), уртасаға яҡын (125—130 көн), уртаса (130—135 көн), һуң (135—140 көн) һәм бик һуң (140 көндән ашыу) өлгөрә торған сорттар.
Йөҙөмдәң тәме буйынса бүленеш:
Йөҙөмдө һәр яҡлап — сорты, рәүеше һәм клондары буйынса — таралыуын, төрҙәрен, шулай уҡ урындағы шарттар, кеше йоғонтоһо нигеҙендә үҙгәрештәрен өйрәнә торған фән Ампелография тип атала. Әле донъяла 8000 меңләп сорт бар.
Йөҙөм емештәрнең тышына (пруин), миллиондарса микроорганизмдар эйәләй, улар араһында йөҙөм шәкәре менән туҡланған сүпрә үңәҙҙәре лә бар. Шул микроорганизмдар йөҙөм тышына аҡһыл «онлораҡ» төҫ биреп тора ла инде. Йөҙөм иҙелгәндә тышындағы сүпрә үңәҙҙәре уны әсетә башлай. Сүпрә үңәҙҙәренең ашҡаҙан ферменттары йөҙөм шәкәрен тарҡатып көс туплай, шуның һөҙөмтәһендә углекислый газ һәм, кислород булмаған осраҡта, спирт барлыҡҡа килә.
Шараптар ер йөҙөндә иң киң таралған техник сорт йөҙөмдәрҙән ҡойола. Сәнәғәт эшкәртеүенә еңел бирелгән, артыҡ әсе булмаған шәрбәт сорттарға өҫтөнлөк бирелә. Иң шәп шараптар Vitis vinifera — Каберне Совиньон, Рислинг, Шардоне, Шираз, Неббиоло һымаҡ европа сорттарынан килеп сыға. Ҡатнаш техник сорттарҙан ҡойолған шараптар сифаттары буйынса уларға яҡын. Төрлө типтағы шараптар үҙҙәренә ярашлы сорттарҙы ҡулланып сығарыла.
Боронғо грек мифологияһы буйынса, Оресфей тигән эт ағас киҫәге тыуҙыра ла ергә күмеп ҡуя. Шул киҫәктән, имеш, йөҙөм үҫеп сыҡҡан. Шарап илаһы Дионис.
Геральдикала бик күп ҡалаларҙың гербтарында йөҙөм һүрәте төшөрөлгән: Белгород-Днестровский (1944 йылғаса — Аккермана), Изюм (Йөҙөм), Кизляр (Ҡыҙҙар), Телави, Чугуев һәм башҡа ҡалаларҙың гербтарында ошо емеште күрергә була.. Изюм ҡалаһы 17 быуатта «йөҙөмлө» исем алған һәм «исемле герб»ҡа эйә булған .
Йөҙөм Әрмәнстандың символы булып һанала, риүәйәттәргә ярашлы, Нух пәйғәмбәр Арарат тауына кәмәһе менән килеп туҡтағас, йөҙөм үҫентеһе ултыртҡан да шарап эшләгән. Әрмәнстанда үҫкән йөҙөм бик шәрбәтле һәм юғары сифатлы шараптар, коньяктар сығарырға мөмкинлек бирә
Рәсәй ерҙәрендәге йөҙөм үҫтерелгән иң төньяҡ төбәк — Башҡортостан. Кушнаренко районы үҙәгендә уҙған быуаттың тәүге яртыһынан ошо нәзәкәтле емеш үҫтерелә. Ирле-ҡатынлы агроном Стреляевтар булдырған тәүге баҡсаны. 1928 йылда улар йөҙөм баҡсаһына нигеҙ һала. Киҫкен климатлы төбәгебеҙгә яраштырып, Лидия Стреляева бер нисә сорт йөҙөм килтереп сығарған [1].
Энтузиастар башлаған эш һүнеп ҡалмаған ғына түгел, киңәйтелгән дә. Хәҙер инде бер нисә гектарҙа йөҙөм үҫтерелә, ике гектарҙа — иң ҙур уңыш бирә торғандары тупланған. Улар гектарынан 250 центнерлап уңыш бирә.
Кушнаренко районында урынлашҡан селекция үҙәгендәге хеҙмәткәрҙәр әйтеүенсә, бында һәр ҡыуаҡтан 15 килограмға тиклем емеш алырға була. Үҙәктә виноградтың 50-гә яҡын төрө үҫтерелә, шуларҙың бишәүһе — Башҡортостанда сығарылған һәм дәүләт реестрына индерелгән. Был сорттар хәҙер бар илдә үрсетелә [2]. Йөҙөм шулай уҡ республикабыҙҙағы бик күп шәхси баҡсаларҙа ла үҫтерелә .
Видео В Кушнаренковском районе состоялся праздник виноградной лозы Видео Питомник винограда Башкирии Видео Пробуждение винограда в Кушнаренковском питомнике, апрель 2016Йөҙөм, виноград (лат. Vítis) — үҫемлектәр ырыуы, йөҙөмдәр ғаиләһе, емеше бешеп еткән мәлендә — шәрбәт тәмле еләк.
वाइटिस (Vitis), जिसके सदस्यों को साधारण भाषा में अंगूरबेल (grapevine) कहा जाता है, सपुष्पक द्विबीजपत्री वनस्पतियों के वाइटेसिए कुल के अंतर्गत एक जीववैज्ञानिक वंश है। इस वंश में ७९ जीववैज्ञानिक जातियाँ आती हैं जो अधिकतर पृथ्वी के उत्तरी गोलार्ध में उत्पन्न हुई हैं और लताओं के रूप में होती हैं।[1] अंगूर इसका एक महत्वपूर्ण सदस्य है और उसके फल सीधे खाये जाते हैं और उसके रस को किण्वित (फ़रमेन्ट) कर के बड़े पैमाने पर हाला (वाइन) बनाई जाती है। अंगूरबेलों के पालन-पोषण और अंगूर-उत्पादन के अध्ययन को द्राक्षाकृषि (viticulture, विटिकल्चर) कहा जाता है।[2]
वाइटिस (Vitis), जिसके सदस्यों को साधारण भाषा में अंगूरबेल (grapevine) कहा जाता है, सपुष्पक द्विबीजपत्री वनस्पतियों के वाइटेसिए कुल के अंतर्गत एक जीववैज्ञानिक वंश है। इस वंश में ७९ जीववैज्ञानिक जातियाँ आती हैं जो अधिकतर पृथ्वी के उत्तरी गोलार्ध में उत्पन्न हुई हैं और लताओं के रूप में होती हैं। अंगूर इसका एक महत्वपूर्ण सदस्य है और उसके फल सीधे खाये जाते हैं और उसके रस को किण्वित (फ़रमेन्ट) कर के बड़े पैमाने पर हाला (वाइन) बनाई जाती है। अंगूरबेलों के पालन-पोषण और अंगूर-उत्पादन के अध्ययन को द्राक्षाकृषि (viticulture, विटिकल्चर) कहा जाता है।
திராட்சை (Vitis) என்பது திராட்சைக் குடும்பத்தைச் சேர்ந்த பூக்கும் தாவரங்களின் கிட்டத்தட்ட 60 இனங்களைக் குறிக்கும் பேரினம் ஆகும்.[6] இவ்வினம் வட பூவிப்பகுதியில் அதிகம் வளர்க்கப்படுகின்றன. இது திராட்சைப் பழ மூலங்களைக் கொண்டதால் பொருளாதார முக்கியத்துவம் பெறுகின்றது. இதன் பழங்கள் நேரடியாகவும், வைன் போன்ற நொதிய உற்பத்தியிலில் பயன்படுவதாலும் முக்கியத்துவம் பெறுகிறது. இது பற்றிக் கற்பதும் பயிரிடலும் "கொடி முந்திரி வேளாண்மை" என அழைக்கப்படுகிறது.
திராட்சை (Vitis) என்பது திராட்சைக் குடும்பத்தைச் சேர்ந்த பூக்கும் தாவரங்களின் கிட்டத்தட்ட 60 இனங்களைக் குறிக்கும் பேரினம் ஆகும். இவ்வினம் வட பூவிப்பகுதியில் அதிகம் வளர்க்கப்படுகின்றன. இது திராட்சைப் பழ மூலங்களைக் கொண்டதால் பொருளாதார முக்கியத்துவம் பெறுகின்றது. இதன் பழங்கள் நேரடியாகவும், வைன் போன்ற நொதிய உற்பத்தியிலில் பயன்படுவதாலும் முக்கியத்துவம் பெறுகிறது. இது பற்றிக் கற்பதும் பயிரிடலும் "கொடி முந்திரி வேளாண்மை" என அழைக்கப்படுகிறது.
ბინეხი (ლათ. Vitis) — ჩანარიშ გვარი ბინეხიშობურეფიშ ფანიაშე. აკმაართიანეფს 70-შახ გვარობას, ნამუეფით უმენტაშო დიხაუჩაშ ტიბუ დო ზჷმიერ ჰეერიშ ქიანეფს რე გოფაჩილი. ორთაშობურო მარდუ ბინეხი (ტყარი) კარკატია რე, გიოპონუს ოშმეშეფით მიკმაღანკუ, უღუ დინცხფერიში ნახვაცა, ნამუთ ღოზ-ღოზით ეთხიებუ.
ბინეხიშ ჯინჯი ჸურით (თასით) გომიარაფაშ ბორჯის თარღერძამი რე, თარი ჯინჯი უკული ივითარენს გეძინაფონ ჯინჯეფს. ჸარშუათ გომიარაფაშ ბორჯის ნაჸარშუშ აბანს მიარე ჯინჯი წჷმიქიმინუაფუ. ბინეხი შილებე ორდას ბართვიშნერი ანუ უშტამბე დო შტამამი. შტამს დვალირი რე მიარეწანიანი ნოჸელეფი ანუ ხუჯეფი დო ართწანიანი ჸალეფი დო გუნაფალეფი. ბინეხიშ ჸას, ფურცელიშ ყერწიშ რღიას, იდვალუაფუ რთული აკოგაფაშ გვიგვილი, ნამუთ თარი დო მათირე გვიგვილეფშე აკმოდირთუ. მიარეწანიან ღერს ივითარებუ ლურენჯი გვიგვილი.
ვეგეტაციაშ პერიოდის ბინეხიშ გუნაფალას წჷმიქიმინუ გეძინაფონი გუნაფალა ანუ ნაფალა, ნამუთ ელაზჷმაფონო დაღარას ირდუ. ოშმეში ბინეხიშ მიკაღანკალი საშუალება რე. თინა გუნაფალას, ფურცელიშ აწმარენჯი აბანს მა-3-მა-5 ბირგულშე ივითარებუ. ბინეხიშ ფურცელი მოკვარკვალე, ოვალური, გურიშნერი ვარდა მარქვალიშობური რე; უდუწეწუ ვარდა 3-5-ომანამი, ოშა-გოშათ მიარეომანამი (შასლა მაკინდოლიშობური), ფურცელიშ ფირფიტელაშ დო ყერწიშ ეშნამანეფი რღია ვარდა ფორილი რე დო მიარე გინმალი ფორმა უღუ. ფირფიტელაშ ძგოპეფს შხვადოშხვა ზჷმაშ დო მოჸონაფილობაშ კიბირეფი რე. ჯიშიშ მეჯინათ შილებე ფურცელი ორდას ბირტყა, ღარიშობური, ძაბრიშობური, გიმე ვარდა ჟილე ძგოპაკოკიჩილი დო შხვა. ფირფიტელა უქიქე ვარდა ქიქამი რე, შხირას ფსქელი, ქეჩიშობური ქიქით, ფერო ღილე ვარდა რუმე წვანე რე, მოჭითე ვარდა მოჸვინთალე ფერი გინოძჷ დო ტერტეფი უღუ. პიოლი ჭიფე აკოშაყარელი რე ფენჯგირე ბიბლათ, ჟირსქესამი ვარდა ფუნქციურო აკასქესამი (გიმე მოღულე უგუმნაღელე ტვერიანეფით ვარდა უგუვითარაფილი ბუტკოთ).
პიოლიშ ნორთეფი რე: ატარი, გურგინიშ ფურცელეფიშ, ტვერიანეფი დო ბუტკო. ატარი უგუვითარაფილი რე, გურგინი - ხუთფურცელამი. ტვერიანეფი თარო ხუთი რე. ბინეხიშ გუმნაღელი ჟირბუდამი, წვენამი, შხვადოშხვა ფერიშ ლაწკარი რე. ბინეხიშ ტიანი შილებე ორდაშ ჭიჭე, ოშქაშე ვარდა დიდი ზჷმაში; ცილინდრული, ცილინდრულ-კონუსური, კონუსური, სუამი, უფორმე ვარდა ყალერი; ძალამ თხითხუ, ოშქაშე სიკუმსეშ, კუმსი დო ჭყანიერი კუმსი; ლაწკარი რგვალი, მოკვარკვალე, ოვალური, მარქვალიშობური, მოგჷნძე ვარდა გჷნძე რე, ფერო რღია წვანე, წვანე, რღია ვარდიშფერი, რუმე ვარდიშფერი, მოჸვინთალე-ამარტიშფერი (ქრავაშფერი), მოჭითე-ამარტიშფერი, მოჭითე-ღვინიშფერი, კუმაშფერი ვარდა უჩა ფერშა გინმალი რუმე ლენი. წკური ლაწკარიშ დინახალე რე (1-4 ცალი). წკურიშ ნორთეფი რე: ნინძგი, ქალაძა დო ქვარაშ ღარეფი. წკური იკათუანს ცილამ ნიფთიარობეფს, ნამუეფით ოხვილური რე ჩანარიშ ხუჭუჭიშ გოვიტარაფალო.
ბინეხი პირანს მეს-მანგის; გუმნაღელი მარაშინათუთა-გჷმათუთას მონდიდუ. ტიბუ, ზჷმიერი დო კონტინენტური ჰეერიშ პიჯალეფს, ბინეხიშ თელუანობაშ ციკლი პასიურ დო აქტიურ ხანო ირთუ. პასიური ხანა ფურცელეფიშ დოცჷმათ იჭყაფუ დო ორდოშიან აფუნს ბინეხიშ გოკურცხინაფათ ითებუ. აქტიურ ხანო იკოროცხუ ჩანარს წვენიშ ყარაფიშ დოჭყაფა (ჩილამურუა), ნამუთ დამორჩილს ფურცელცჷმათ ითებუ. აქტიური ხანა ანუ ვეგეტაციაშ პერიოდი იკათუანს 6 ფაზას:
ბინეხი (ლათ. Vitis) — ჩანარიშ გვარი ბინეხიშობურეფიშ ფანიაშე. აკმაართიანეფს 70-შახ გვარობას, ნამუეფით უმენტაშო დიხაუჩაშ ტიბუ დო ზჷმიერ ჰეერიშ ქიანეფს რე გოფაჩილი. ორთაშობურო მარდუ ბინეხი (ტყარი) კარკატია რე, გიოპონუს ოშმეშეფით მიკმაღანკუ, უღუ დინცხფერიში ნახვაცა, ნამუთ ღოზ-ღოზით ეთხიებუ.
Bide, (Vitis vinifera) de sa Familia Vitacee. Arbustu rampicante, linna debile e torta, cun fozas largas e comente prammadas; sos fiores sunt minores de colore biancu e birde.
Sos fundos de sa 'ide in Sardigna funt tentos bascios po su 'entu e po su calore; como si piantana bides a perguladu, chi benint puntelladas e-i sa pianta est alta. Su frutu de sa ide est sa ua, budrones de ua, chi podet essere bianca o niedda, po mandigare o po fagher binu. Binos famados de Sardigna sunu: cannonau, vermentinu, monica; malvasia, vernaccia, muscadellu. S'Italia est famada po sos binos de varias regiones , ispetzialmente Sicilia, Puglia, Toscana, Veneto, Piemonte. Operatzione importante po sa ide est sa pudadura. Sa binnenera si faghet in cabidanni.
Unu tipu de ide est sa ide americana chi faghet sa ua fragola. In su 1800 unu parassita, sa fillossera, at distrutu sa bides europeas, chi sunu istadas innestadas in bidighinzos noos. In atunzu sas fozas de 'ide diventant grogas e rujitas, e poi nde ruene.
Ła vida (dita anca vegna, vigna, vixeła o vi, nome sientifico Vitis) ła xe un gènare de piante ranpicante de ła fameja de łe Vitacee, difuxamente cultivà par el só fruto a grapoło, l'ua, doprà sia par ałimentasion che par ła produsion de vin.
Ghe xe un saco de varietà cultivà de vida ciamàe vitigni: Cabernet-Sauvignon, Chardonnay, Merlot, ecc... La coltura de ła vida, o viticoltura, ła xe sviłupà nel mondo su na superfice de sirca 8 miłiuni de ètari e ła permete de produre çirca 300 miłioni de etòłitri de vin l'ano.
Vitis (grapevine) is a genus of 79 accepted species[6] of vining plants in the flowering plant family Vitaceae. The genus is made up of species predominantly from the Northern Hemisphere. It is economically important as the source of grapes, both for direct consumption of the fruit and for fermentation to produce wine. The study and cultivation of grapevines is called viticulture.
Most cultivated Vitis varieties are wind-pollinated with hermaphroditic flowers containing both male and female reproductive structures, while wild species are dieceous. These flowers are grouped in bunches called inflorescences. In many species, such as Vitis vinifera, each successfully pollinated flower becomes a grape berry with the inflorescence turning into a cluster of grapes. While the flowers of the grapevines are usually very small, the berries are often large and brightly colored with sweet flavors that attract birds and other animals to disperse the seeds contained within the berries.[7]
Grapevines usually only produce fruit on shoots that came from buds that were developed during the previous growing season. In viticulture, this is one of the principles behind pruning the previous year's growth (or "One year old wood") that includes shoots that have turned hard and woody during the winter (after harvest in commercial viticulture). These vines will be pruned either into a cane which will support 8 to 15 buds or to a smaller spur which holds 2 to 3 buds.[7]
Flower buds are formed late in the growing season and overwinter for blooming in spring of the next year. They produce leaf-opposed cymes. Vitis is distinguished from other genera of Vitaceae by having petals which remain joined at the tip and detach from the base to fall together as a calyptra or 'cap'. The flowers are mostly bisexual,[8]: 143 pentamerous, with a hypogynous disk. The calyx is greatly reduced or nonexistent in most species and the petals are joined together at the tip into one unit but separated at the base. The fruit is a berry, ovoid in shape and juicy, with a two-celled ovary each containing two ovules, thus normally producing four seeds per flower (or fewer by way of aborted embryos).[9]
Other parts of the vine include the tendrils which are leaf-opposed, branched in Vitis vinifera, and are used to support the climbing plant by twining onto surrounding structures such as branches or the trellising of a vine-training system.
In the wild, all species of Vitis are normally dioecious, but under domestication, variants with perfect flowers appear to have been selected.
The genus Vitis is divided into two subgenera, Euvitis Planch. have 38 chromosomes (n=19) with berries borne on clusters[10] and Muscadinia Planch. 40 (n=20) with small clusters.[11][12]
Wild grapes can resemble the single-seeded Menispermum canadense (moonseed), which is toxic.[13]
Most Vitis species are found mostly in the temperate regions of the Northern Hemisphere in North America and eastern Asia, exceptions being a few in the tropics and the wine grape Vitis vinifera which originated in southern Europe and southwestern Asia. Grape species occur in widely different geographical areas and show a great diversity of form.
Their growth makes leaf collection challenging and polymorphic leaves make identification of species difficult. Mature grapevines can grow up to 48 centimetres (19 inches) in diameter at breast height and reach the upper canopy of trees more than 35 metres (115 feet) in height.[14]
Many species are sufficiently closely related to allow easy interbreeding and the resultant interspecific hybrids are invariably fertile and vigorous. Thus the concept of a species is less well defined and more likely represents the identification of different ecotypes of Vitis that have evolved in distinct geographical and environmental circumstances.
The exact number of species is not certain, with more than 65 species in Asia in particular being poorly defined.[15] Approximately 25 species are known in North America and just one, V. vinifera has Eurasian origins;[16] some of the more notable include:
Plants of the World Online also includes:[20]
There are many cultivars of grapevines; most are cultivars of V. vinifera. One of them includes, Vitis 'Ornamental Grape'.
Hybrid grapes also exist, and these are primarily crosses between V. vinifera and one or more of V. labrusca, V. riparia or V. aestivalis. Hybrids tend to be less susceptible to frost and disease (notably phylloxera), but wine from some hybrids may have a little of the characteristic "foxy" taste of V. labrusca.
The Latin word Vitis is feminine,[21] and therefore adjectival species names take feminine forms, such as V. vinifera.[22][a]
Phylloxera is an American root aphid that devastated V. vinifera vineyards in Europe when accidentally introduced in the late 19th century. Attempts were made to breed in resistance from American species, but many winemakers and customers did not like the unusual flavour profile of the hybrid vines. However, V. vinifera grafts readily onto rootstocks of the American species and their hybrids with V. vinifera, and most commercial production of grapes now relies on such grafts.
The black vine weevil is another root pest.
Grapevines are used as food plants by the larvae of some Lepidoptera species.
According to the UN's Food and Agriculture Organization (FAO), 75,866 square kilometres of the world is dedicated to grapes. Approximately 71% of world grape production is used for wine, 27% as fresh fruit, and 2% as dried fruit. A portion of grape production goes to producing grape juice to be used as a sweetener for fruits canned "with no added sugar" and "100% natural". The area dedicated to vineyards is increasing by about 2% per year.
The following list of top wine-producers shows the corresponding areas dedicated to grapes (regardless of the grapes’ final destination):[24]
Grapevines are widely cultivated by gardeners, and numerous suppliers cater specifically for this trade. The plants are valued for their decorative foliage, often colouring brightly in autumn; their ability to clothe walls, pergolas and arches, thus providing shade; and their fruits, which may be eaten as dessert or provide the basis for homemade wines. Popular varieties include:-
The following varieties have gained the Royal Horticultural Society's Award of Garden Merit:-[26]
The fruit of several Vitis species are grown commercially for consumption as fresh grapes and for fermentation into wine.[32] Vitis vinifera is the most important such species.[33]
The leaves of several species of grapevine are edible and are used in the production of dolmades and Vietnamese lot leaves.[34]
The grapevine (typically Vitis vinifera) has been used as a symbol since ancient times. In Greek mythology, Dionysus (called Bacchus by the Romans) was god of the vintage and, therefore, a grapevine with bunches of the fruit are among his attributes. His attendants at the Bacchanalian festivals hence had the vine as an attribute, together with the thyrsus, the latter often entwined with vine branches. For the same reason, the Greek wine cup (cantharos) is commonly decorated with the vine and grapes, wine being drunk as a libation to the god.
The grapevine has a profound symbolic meaning in Jewish tradition and culture since antiquity.[35] It is referenced 55 times in the Hebrew Bible (Old Testament), along with grapes and wine, which are also frequently mentioned (55 and 19, respectively).[36] It is regarded as one of the Seven Species,[37][36] and is employed several times in the Bible as a symbol of the Israelites as the chosen people.[38] The grapevine has a prominent place in Jewish rituals: the wine was given a special blessing, "creator of the fruit of the vine", and the Kiddush blessing is recited over wine or grape juice on Shabbat and Jewish holidays.[36] It is also employed in various parables and sayings in rabbinic literature.[36] According to Josephus and the Mishnah, a golden vine was hung over the inner chamber of the Second Temple. The grapevine is featured on Hasmonean and Bar Kokhba revolt coinage, and as a decoration in mosaic floors of ancient synagogues.[35]
In Christian iconography, the vine also frequently appears. It is mentioned several times in the New Testament. We have the parable of the kingdom of heaven likened to the father starting to engage laborers for his vineyard. The vine is used as symbol of Jesus Christ based on his own statement, "I am the true vine (John 15:1)." In that sense, a vine is placed as sole symbol on the tomb of Constantia, the sister of Constantine the Great, and elsewhere. In Byzantine art, the vine and grapes figure in early mosaics, and on the throne of Maximianus of Ravenna it is used as a decoration.
The vine and wheat ear have been frequently used as symbol of the blood and flesh of Christ, hence figuring as symbols (bread and wine) of the Eucharist and are found depicted on ostensories. Often the symbolic vine laden with grapes is found in ecclesiastical decorations with animals biting at the grapes. At times, the vine is used as symbol of temporal blessing.[39]
In Mandaeism, uthras (angels or celestial beings) are often described as personified grapevines (gupna).[40]
{{cite book}}: CS1 maint: others (link) Vitis (grapevine) is a genus of 79 accepted species of vining plants in the flowering plant family Vitaceae. The genus is made up of species predominantly from the Northern Hemisphere. It is economically important as the source of grapes, both for direct consumption of the fruit and for fermentation to produce wine. The study and cultivation of grapevines is called viticulture.
Most cultivated Vitis varieties are wind-pollinated with hermaphroditic flowers containing both male and female reproductive structures, while wild species are dieceous. These flowers are grouped in bunches called inflorescences. In many species, such as Vitis vinifera, each successfully pollinated flower becomes a grape berry with the inflorescence turning into a cluster of grapes. While the flowers of the grapevines are usually very small, the berries are often large and brightly colored with sweet flavors that attract birds and other animals to disperse the seeds contained within the berries.
Grapevines usually only produce fruit on shoots that came from buds that were developed during the previous growing season. In viticulture, this is one of the principles behind pruning the previous year's growth (or "One year old wood") that includes shoots that have turned hard and woody during the winter (after harvest in commercial viticulture). These vines will be pruned either into a cane which will support 8 to 15 buds or to a smaller spur which holds 2 to 3 buds.
Vito (science Vitis) aŭ vinberujo[1] estas genro el la familio vitacoj (Vitaceae), arbusto produktanta vinberojn.
Vito estas planto kultivita ekde tre longa tempo en Eŭropo, en okcidenta Azio kaj en la nordo de Afriko, sed ekzistas ankoraŭ sovaĝaj specioj, ekzemple en la sudo de Francujo. Nuntempe vitoj kreskas sur ĉiuj kontinentoj.
La plej maljuna konata vito kreskas en Maribor, Slovenujo. Oni opinias ke ĝi estas pli ol 400 jaraĝa. (vidu la apudan foton)
Vitoj estas grimpaj arbedoj kun ĉiroj. Iliaj palmobranĉaj folioj enhavas kvin lobojn kaj ili estas baze korformaj. La malgrandaj verdetaj floroj grupiĝas en grapolo piramidforma (tirso). Ili enhavas kvin petalojn supre unuiĝitaj. La fruktoj estas beroj.
Vitis acerifolia
Vitis aestivalis
Vitis amurensis
Vitis arizonica
Vitis x bourquina
Vitis californica
Vitis x champinii
Vitis cinerea
Vitis x doaniana
Vitis girdiana
Vitis labrusca
Vitis x labruscana
Vitis lincecumii
Vitis monticola
Vitis mustangensis
Vitis x novae-angliae
Vitis palmata
Vitis riparia
Vitis rotundifolia
Vitis rupestris
Vitis shuttleworthii
Vitis tiliifolia
Vitis vinifera
Vitis vulpina
Vito (science Vitis) aŭ vinberujo estas genro el la familio vitacoj (Vitaceae), arbusto produktanta vinberojn.
Vito estas planto kultivita ekde tre longa tempo en Eŭropo, en okcidenta Azio kaj en la nordo de Afriko, sed ekzistas ankoraŭ sovaĝaj specioj, ekzemple en la sudo de Francujo. Nuntempe vitoj kreskas sur ĉiuj kontinentoj.
La plej maljuna konata vito kreskas en Maribor, Slovenujo. Oni opinias ke ĝi estas pli ol 400 jaraĝa. (vidu la apudan foton)
La vid (si se poda y es un arbusto) o parra (si se deja crecer), nombre científico Vitis, es un género con alrededor de sesenta especies aceptadas, de las casi ochocientas descritas,[2] perteneciente a la familia Vitaceae. Se distribuye predominantemente por el hemisferio norte. Su importancia económica se debe al fruto, la uva, la cual se utiliza tanto para consumo directo como fermentada para producir vino. El estudio y cultivo de las vides se denomina viticultura.
Vitis se diferencia de otros géneros de la familia en que los pétalos florales se mantienen unidos en el ápice separándose en la base para formar una caliptra o "gorra". Las flores son unisexuales o modificadas para funcionar como tales, son pentámeras y con un disco hipógino. El cáliz está muy reducido o es inexistente en la mayoría de las especies. Los capullos florales se forman al final de la estación de crecimiento y permanecen durante el invierno para florecer la primavera siguiente. Producen dos tipos de flores, las estériles con largos filamentos, estambres erectos y pistilos sin desarrollar y las fértiles con pistilos bien desarrollados y cinco estambres sin desarrollar. El fruto es una baya ovoide y jugosa.
Cuando crecen de forma silvestre, todas las especies del género son dioicas, sin embargo en cultivo se seleccionan las de flor perfecta.
El fruto de varias de las especies se utiliza comercialmente para su consumo como uvas frescas y para la elaboración de vino.
La especie más importante es Vitis vinifera, con tronco retorcido, llamado cepa, vástagos nudosos y flexibles, llamados sarmiento, hojas alternas, pecioladas, grandes y partidas en cinco lóbulos puntiagudos, llamadas pámpanos, flores verdosas en racimos, y cuyo fruto es la uva. Originaria de Asia, se cultiva en todas las regiones templadas. Al conjunto de vides cultivadas en un campo se le denomina viña o viñedo.
La vid produce las uvas, fruto con el jugo del cual se produce el vino. Por el contrario las vides salvajes o silvestres, no cultivadas, poseen unas hojas más ásperas, y las uvas son pequeñas y de sabor agrio.
El cultivo de la vid para la producción del vino es una de las actividades más antiguas de la civilización, probablemente contemporánea al comienzo de esta.
Existen pruebas de que los primeros cultivadores de viñas y productores de vino, se encontraban en la región de Egipto y Asia Menor, durante el neolítico. Al mismo tiempo que los primeros asentamientos humanos permanentes empezaron a dominar el arte del cultivo y la cría de ganado, así como el de la producción de cerámica.
La vid es la planta que produce las uvas; éstas, además de constituir una fruta agradable y sana, tienen especial interés, pues el zumo de uvas, fermentado, constituye el vino.
La vid requiere terreno rico en potasa y que sea permeable y no muy húmedo; cuando el cultivo de la vid se realiza en terrenos fértiles y frescos, la cantidad de fruta aumenta, pero su calidad pierde; el vino que entonces se obtiene es más flojo que el que producen las vides plantadas en tierras secas y ásperas.
La mejor orientación de los terrenos para el cultivo de la vid es la que mira hacia el sol, (orientación Sur en el hemisferio Norte, y orientación Norte en el hemisferio Sur), pues la mayor insolación favorece la calidad del fruto.
La vid se reproduce por estaca; es conveniente dejarle a la rama tierna un poco de sarmiento viejo, para favorecer con ello el desarrollo de las raíces, no conviene hundir mucho las estacas, siempre y cuando el terreno no se deseque o agriete excesivamente.
Precisa que queden enterradas las yemas y que otra emerja del suelo, cubriéndola, a ser posible, con tierra, en los rigores del frío.
A veces también se planta a barbados, es decir, por vástago o sarmiento que ha echado raíces.
Generalmente las viñas se plantan a tresbolillo, dejando unos dos metros de separación entre planta y planta. En cuanto a la época de plantarlas, en España se acostumbra a hacerlo en el mes de enero.
Puede mejorarse la calidad de producción de una cepa (tronco de la vid) practicando injertos adecuados.
La viticultura ha conseguido realizar cruzamientos con los cuales se han obtenido productores de excelentes frutos.
El cultivo de las vides, siendo tan general en el mundo, da lugar a que se produzcan gran diversidad de vinos: de Borgoña, de Champaña, del Rhin, vinos italianos y griegos etc. Por lo que hace referencia a España, hay vinos excelentes, como los de la Rioja, de la Mancha, de Tarragona, de Andalucía (Jerez y Málaga singularmente), de Montilla, Moriles, Cariñena, la manzanilla (de Sanlúcar) y otros vinos de diversas comarcas. Los vinos más reconocidos a nivel mundial son los franceses y chilenos, por sus cepas y sabores provenientes de un clima mediterráneo y una cultura vinícola importante.
La recolección de la uva es labor que exige cuidado; se ha revestido, en muchos países, de cierta solemnidad y da lugar a jornadas alegres y coloridas. En Grecia estas fiestas eran dedicadas a Dionisio, que era el dios griego más joven; los romanos las dedicaban a su dios Baco. En honor a Dionisio y Baco, que fueron tenidos como dioses de las vendimias y del vino, en Grecia se celebraron las llamadas Fiestas Dionisíacas y en Roma los llamados Misterios Báquicos también conocidos como orgías.
Las vides se plantaron tradicionalmente usando árboles como tutor. En el Imperio Asirio (s. VII A.C.), las vides aparecen representadas creciendo alrededor de árboles que se asemejan a pinos. La primera prueba documental del maridaje de olmos y vides la encontramos en la Grecia Clásica, donde se menciona un vino llamada Pteleaikós oinos que hace referencia a la región dónde se producía, Ptelea (olmo). Durante la época Romana el cultivo de las vides maridadas a los olmos adquiere mayor importancia, como se refleja en los tratados de agricultura. La práctica fue tan común que aparece de moda recurrente como tópico en la literatura. En el siglo I A.C., cuando aparece la máxima latina Pirum, non ulmum accedas, si cupias pira (Al peral acude, no al olmo, si quieres peras) de donde procedería la expresión Pedirle peras al olmo, dado que la fruta que se asociaba a este árbol no era la pera sino la uva. Los textos clásicos son copiados durante la Edad Media, y sólo los agrónomos árabes de la península ibérica proporcionan nuevas pruebas de la relación entre vides y olmos ya en el siglo XII. Cuatro siglos después la utilización de olmos como tutores de las vides era rara en España, pero el maridaje de las vides con árboles, aunque no olmos, duró en el Sur de España o en los alrededores de Barcelona hasta el siglo XIX. Sin embargo en Italia olmos y vides se plantaban juntos incluso en el siglo XX, antes de que la grafiosis comenzara a atacar las plantaciones de árboles y los agricultores se vieran obligados a sustituirlos por postes.[3][4]
Antiguamente los viñedos se plantaban en los peores terrenos y esparcidos por estos sin ningún tipo de orden, aprovechándose muy bien el espacio con más de 4000 cepas por hectárea. Tenían el inconveniente de requerir mucha mano de obra para realizar los cuidados y recogida de la uva, por lo que en las nuevas plantaciones se empezaron a alinear las cepas, dejando mayor espacio entre ellas, con el objetivo de poder usar animales para realizar algunas labores. Con la llegada de la maquinaria agrícola los pasillos entre las diferentes hileras tuvo que empezar a ser mayor, reduciendo el número de plantas, pero ganando en comodidad. Los sistemas de emparrado hacen más regular la maduración y permiten incluso mecanizar la vendimia.
La vid fue introducida en América por los colonizadores españoles, junto a otra serie de cultivos.[5]
Los grandes enemigos de la vid son: las malas condiciones meteorológicas, el granizo, las fuertes heladas, las lluvias excesivas, los vientos huracanados; también existen insectos devastadores de estas plantaciones; y se producen en ellas terribles plagas y enfermedades.
Algunas de las principales enfermedades que sufren son el mildiu, oídio, filoxera, antracnosis y el black-rot.
La vid (si se poda y es un arbusto) o parra (si se deja crecer), nombre científico Vitis, es un género con alrededor de sesenta especies aceptadas, de las casi ochocientas descritas, perteneciente a la familia Vitaceae. Se distribuye predominantemente por el hemisferio norte. Su importancia económica se debe al fruto, la uva, la cual se utiliza tanto para consumo directo como fermentada para producir vino. El estudio y cultivo de las vides se denomina viticultura.
Viinapuu (Vitis) on viinapuuliste sugukonda kuuluv puitliaanide ja lehtpõõsaste perekond.
Selle koosseisu kuulub umbes 70 liiki, mis kasvavad peamiselt põhjaparasvöötmes.
Viinapuu viljaks on munakujuline ja mahlakas mari ning seda nimetatakse viinamarjaks. Viinamarja värv sõltub suuresti nii liigist kui sordist ja võib olla kollane, roheline, tumesinine, lilla või must. Viinamarjad sisaldavad suhkruid, happeid ja vitamiine. Neid kasvatatakse neljaks otstarbeks: veini, mahla ja rosinate tegemiseks ning värskelt söömiseks. Mitmel pool maailmas, näiteks Vietnamis ja Kesk-Aasia maades, süüakse ka viinapuulehti.
Kõige levinum on harilik viinapuu (Vitis vinifera), mis on iidne kultuurtaim. Temast on aretatud tuhandeid sorte; mõnda neist saab kasvatada ka Eestis.
Viinapuuliike on küll palju, kuid nad on üksteisele lähedased ja võivad moodustada viljakaid hübriide. Sel põhjusel ei ole ka täpne liikide arv teada. Eriti ebaselge on Aasia viinapuuliikide arv. Hübriidid on vastuvõtlikumad külmale ja haigustele.
Üldiselt on viinapuuliikidel 38 kromosoomi, aga alamperekonnal Muscadinia on 40 kromosoomi.
Viinapuu (Vitis) on viinapuuliste sugukonda kuuluv puitliaanide ja lehtpõõsaste perekond.
Selle koosseisu kuulub umbes 70 liiki, mis kasvavad peamiselt põhjaparasvöötmes.
Viinapuu viljaks on munakujuline ja mahlakas mari ning seda nimetatakse viinamarjaks. Viinamarja värv sõltub suuresti nii liigist kui sordist ja võib olla kollane, roheline, tumesinine, lilla või must. Viinamarjad sisaldavad suhkruid, happeid ja vitamiine. Neid kasvatatakse neljaks otstarbeks: veini, mahla ja rosinate tegemiseks ning värskelt söömiseks. Mitmel pool maailmas, näiteks Vietnamis ja Kesk-Aasia maades, süüakse ka viinapuulehti.
Kõige levinum on harilik viinapuu (Vitis vinifera), mis on iidne kultuurtaim. Temast on aretatud tuhandeid sorte; mõnda neist saab kasvatada ka Eestis.
Viinapuuliike on küll palju, kuid nad on üksteisele lähedased ja võivad moodustada viljakaid hübriide. Sel põhjusel ei ole ka täpne liikide arv teada. Eriti ebaselge on Aasia viinapuuliikide arv. Hübriidid on vastuvõtlikumad külmale ja haigustele.
Üldiselt on viinapuuliikidel 38 kromosoomi, aga alamperekonnal Muscadinia on 40 kromosoomi.
Mahatsondoa (latinez Vitis) Vitaceae familiako landare egurkara da, mahats izeneko fruitua ematen duena. Haren adarrei xirmendu deritze. Gizakiak munduko toki askotan landatu eta hazten du, maiz mahasti izeneko sail zabaletan, mahatsak janaritarako jaso edota haiekin ardoa eta beste edariak ekoizteko; jarduera horri mahastizaintza deritzo.
Vitis vinifera Europa eta Asiako mota nagusia da. Beste klase batzuk, batik bat Amerikan topatutakoak hauexek dira:
Mahatsondoa (latinez Vitis) Vitaceae familiako landare egurkara da, mahats izeneko fruitua ematen duena. Haren adarrei xirmendu deritze. Gizakiak munduko toki askotan landatu eta hazten du, maiz mahasti izeneko sail zabaletan, mahatsak janaritarako jaso edota haiekin ardoa eta beste edariak ekoizteko; jarduera horri mahastizaintza deritzo.
Viiniköynnökset (Vitis) on viiniköynnöskasveihin (Vitaceae) kuuluva kasvisuku, johon kuuluu noin 60 lajia.[1] Muutamia lajeja, etenkin viiniköynnöstä eli aitoviiniä (Vitis vinifera) viljellään laajalti hedelmiensä eli viinirypäleiden vuoksi, joita käytetään viinin valmistukseen mutta syödään myös sellaisenaan.
Viiniköynnöksiin aiemmin luokiteltuja lajeja:
Hybridit eli aitoviinin ja amerikkalaisten lajien risteymät ovat suosittuja, koska ne kestävät tuholaisia ja pohjoisimmilla viljelysalueilla myös hallaa paremmin kuin puhtaat lajit.[1]
Viiniköynnökset (Vitis) on viiniköynnöskasveihin (Vitaceae) kuuluva kasvisuku, johon kuuluu noin 60 lajia. Muutamia lajeja, etenkin viiniköynnöstä eli aitoviiniä (Vitis vinifera) viljellään laajalti hedelmiensä eli viinirypäleiden vuoksi, joita käytetään viinin valmistukseen mutta syödään myös sellaisenaan.
Vitis est un genre d'arbustes et arbrisseaux sarmenteux de la famille des Vitaceae. Ce genre rassemble les espèces de plantes désignées collectivement sous le nom vernaculaire « vignes ». Il comporte plus de 72 espèces[1] réparties dans les zones tempérées et subtropicales de l'Europe et du Proche-Orient, d'Asie Orientale et d'Amérique du Nord et Centrale.
Parmi les nombreuses espèces du genre, la principale sur le plan économique est la vigne européenne, Vitis vinifera, cultivée un peu partout dans les régions tempérées du monde. Outre cette dernière, les espèces de ce genre adaptées à la viticulture sont : Vitis labrusca, Vitis riparia, Vitis rupestris, Vitis berlandieri, Vitis amurensis, Vitis coignetiae, Vitis vulpina, Vitis acerifolia, Vitis aestivalis, Vitis rotundifolia...
Ce sont des arbrisseaux grimpants qui s'attachent aux supports par des vrilles. Les tiges, taillées en culture, peuvent atteindre dans la nature de très grandes longueurs en grimpant dans les arbres.
Les feuilles à nervation palmée comportent cinq lobes principaux plus ou moins découpés, et sont en forme de cœur à la base.
Les fleurs sont très petites, verdâtres et regroupées en grappes composées. Elles comportent 5 pétales soudés au sommet dans le bourgeon floral. À l'anthèse, ils se déchirent par le bas et se détachent comme une coiffe (appelée calyptra). Chez les Vitis, le disque ne produit pas de nectar.
Les fruits murs sont des baies de forme et de couleur variables. Ils sont blancs, jaunâtres, violets ou noirs, et presque toujours noirs à l'état sauvage.
Les espèces du genre Vitis ont trois centres d'origine principaux :
Les découvertes des botanistes chinois Wang[2] et Li[3], à la fin du XXe siècle, ont révélé la Chine comme un centre majeur des Vitis[1]. Ils reconnaissent 40 espèces et 13 variétés de vignes sauvages chinoises. La région des Monts Qinling (au centre de la Chine, Shaanxi, Henan et Gansu) qui divise le pays en régions tempérées au nord et subtropicales au sud, est une zone de grande diversité, puisque 18 espèces de vignes sauvages y ont été trouvées[4].
Les vignes sauvages Vitis poussent dans les régions tempérées et subtropicales.
Carl von Linné introduisit en 1753 le genre Vitis et décrivit V. vinifera la vigne européenne et deux vignes américaines V. labrusca, V. vulpina. Il donnait aussi deux vignes d'Inde qui ne sont plus maintenant retenues.
Les premières études systématiques du genre Vitis sont dues aux scientifiques de Montpellier qui, à la fin du XIXe siècle, cherchaient un remède au phylloxéra qui ravageait le vignoble du midi. Pierre Viala fut envoyé aux États-Unis pour étudier les vignes américaines résistantes au phylloxéra et tolérantes au calcaire. Henri Degron, lui fut envoyé au Japon avec une mission similaire. Il envoya des plants au professeur Jules Emile Planchon de la Faculté de Pharmacie de Montpellier.
La première classification[5] du genre Vitis est due à ce professeur de Montpellier, qui fut un des découvreurs du phylloxéra et voyagea aussi aux États-Unis (Planchon, 1887). Il divisa le genre en espèces américaines et espèces asiatiques. Cette division fut reprise par les ampélographes français Foëx (1895), Ravaz (1902), Galet[6] (1967) et Levadoux (1968).
Aux États-Unis une recherche systématique sur les espèces de Vitis d'Amérique du Nord fut menée par Bailey (1934). Le traitement le plus complet du genre fut pendant longtemps celui dû à Galet[6] (1967) qui donna une liste de 59 espèces, classées dans 11 séries.
L'étude des fossiles indique le genre Vitis était largement distribué dans l'hémisphère nord à la fin du Tertiaire. Au début du Pléistocène, il y a 2 millions années, le genre Vitis s'est divisé en deux sous-genres[7] (Winkler 1962):
Le domaine tempéré chinois qui, jusqu'à la fin du XXe siècle, avait été peu exploré s'est révélé une aire d'origine des Vitis très riche. Un élève de Linné, Thunberg, qui séjourna au Japon, avait décrit V. flexuosa en 1794, des botanistes russes comme Alexander von Bunge, Franz Ruprecht ou Maximowicz décrivirent quelques autres espèces (V. bryoniifolia 1833, V. amurensis 1857, V. piasezkii 1881) puis à la fin du XIXe siècle, les ampélographes de Montpellier autour de Planchon décrivirent quatre nouvelles espèces (V. balansana, V. coignetiae, V. davidii, V. retordii). Si les troubles politiques que connut la Chine de la chute de l'empire (1912) à la politique de réformes et d'ouverture (gaige kaifeng 1978) ne permirent pas de grands progrès, les décennies 80 et 90 virent une fantastique moisson de découvertes s'accumuler. Deux chercheurs chinois s'illustrèrent par de nombreuses découvertes : W.T. Wang[2] 王文采 décrivit 7 nouvelles espèces et C.L. Li[3] 李朝銮 8 nouvelles espèces. Les articles publiés en chinois dans des revues chinoises mirent cependant très longtemps à être connus en Occident.
Le genre Vitis comprend beaucoup d'espèces. On considère que la principale espèce de vignes cultivée en Europe, et dans le monde, est Vitis vinifera. Cette espèce est, en effet, à l'origine de très nombreux cultivars, appelés cépages, parmi lesquels le cabernet, le chardonnay, le merlot, le pinot, le sauvignon etc.
Toutefois, il ne faut pas réduire la vigne à cette seule espèce. Certaines autres espèces peuvent être utilisées pour obtenir du jus, notamment Vitis labrusca en Amérique et Vitis coignetiae en Asie. Le goût de leurs moûts n'est pas autant apprécié que celui des cépages issus de Vitis vinifera.
Certains cépages sont issus d'hybridation entre Vitis vinifera et d'autres espèces (Vitis berlandieri, Vitis labrusca, Vitis riparia, Vitis rupestris...). Enfin, certaines de ces autres espèces peuvent servir de porte-greffes pour des cultivars, afin de les protéger de maladies parasitaires comme le phylloxéra ou cryptogamiques comme le mildiou ou l'oïdium.
Vitis vinifera L. est une espèce cultivée depuis des temps immémoriaux en Europe, dans l'ouest de l'Asie (Moyen-Orient, Caucase) et le nord de l'Afrique, mais que l'on peut trouver à l'état subspontané, notamment dans le sud de la France.
La majorité des cépages est issue de la sous-espèce Vitis vinifera subsp. vinifera.
Des cépages ont été introduits dans tous les continents et la viticulture a pris de l'importance en Amérique du Nord (Californie), du Sud (Argentine, Chili), en Australie, en Afrique du Sud et en Chine. La viticulture occupe environ 8 millions d'hectares dans le monde et produit près de 300 millions d'hectolitres de vin.
On trouve notamment en Amérique du Nord :
Peu sensibles au phylloxéra, ces vignes, ainsi que leurs hybrides, sont utilisées soit comme porte-greffes, soit par croisement avec des variétés de Vitis vinifera sous forme d'hybrides producteurs (non admis dans les appellations). Le raisin de Vitis labrusca peut être vinifié mais donne un vin foxé, dont le goût rappelle la framboise. Un cépage de cette espèce, l’Isabelle est quelquefois cultivé en Europe centrale, notamment en Suisse sous le nom de « gros framboisé ».
En Extrême-Orient, on trouve :
Elle ne présente pas de réel intérêt pour la viticulture, le goût du raisin étant peu connu, peu travaillé et donc peu apprécié.
Vitis est un genre d'arbustes et arbrisseaux sarmenteux de la famille des Vitaceae. Ce genre rassemble les espèces de plantes désignées collectivement sous le nom vernaculaire « vignes ». Il comporte plus de 72 espèces réparties dans les zones tempérées et subtropicales de l'Europe et du Proche-Orient, d'Asie Orientale et d'Amérique du Nord et Centrale.
Parmi les nombreuses espèces du genre, la principale sur le plan économique est la vigne européenne, Vitis vinifera, cultivée un peu partout dans les régions tempérées du monde. Outre cette dernière, les espèces de ce genre adaptées à la viticulture sont : Vitis labrusca, Vitis riparia, Vitis rupestris, Vitis berlandieri, Vitis amurensis, Vitis coignetiae, Vitis vulpina, Vitis acerifolia, Vitis aestivalis, Vitis rotundifolia...
Loza (lat. Vitis), biljni rod biljaka penjačica iz porodice lozovki (Vitaceae), red lozolike (vitales) rasprostranjen uglavnom na sjevernoj hemisferi. Nauka o uzgoju vinove loze, odnosno roda vitis, naziva se vitikultura, a o njezinom glavnom proizvodu, vinu, enologija.
Osnovno obilježje roda vitis i porodice vitaceae su vitice koje im služe za penjanje. Vitis je od deset rodova najvažniji rod iz velike porodice lozica (Ampelideae, Vitaceae) u koliko ih je svrstala suvremena je ampelografska znanost. Dva su podroda i to Euvitis Planch. (76 vrsta, od kojih je 30 američkih, 45 istočnoazijskih i samo jedna euroazijska: domaća, plemenita loza Vitis vinifera) i Muscadinia Planch. (2 vrste)[1] čije je križanje i umjetnim i prirodnim putem zbog različitog kariotipa (broj kromosoma u ćelijama; karakterističan je za svaku biološku vrstu) i nepodudarnosti kromosoma nemoguće.
Oko dvadeset vrsta u rodu Vitis uzgaja se zbog ploda. Vrsta Vitis vinifera obuhvaća između 17 000 i 20 000 odlika koje je teško razlučiti zbog velikoga broja istoznačnica iste odlike a različita smjera i intenziteta morfoloških promjena (osnova za takvo razvrstavanje) u različitim agroekološkim uvjetima. Danas to rješava molekularna kemija i genska identifikacija putem DNK. Samo 500 od tih gospodarski je značajan za svjetsko vinogradarstvo. Znanost preporučuje čuvanje svih ostalih u tzv. banci gena.[1]
Loza (lat. Vitis), biljni rod biljaka penjačica iz porodice lozovki (Vitaceae), red lozolike (vitales) rasprostranjen uglavnom na sjevernoj hemisferi. Nauka o uzgoju vinove loze, odnosno roda vitis, naziva se vitikultura, a o njezinom glavnom proizvodu, vinu, enologija.
Osnovno obilježje roda vitis i porodice vitaceae su vitice koje im služe za penjanje. Vitis je od deset rodova najvažniji rod iz velike porodice lozica (Ampelideae, Vitaceae) u koliko ih je svrstala suvremena je ampelografska znanost. Dva su podroda i to Euvitis Planch. (76 vrsta, od kojih je 30 američkih, 45 istočnoazijskih i samo jedna euroazijska: domaća, plemenita loza Vitis vinifera) i Muscadinia Planch. (2 vrste) čije je križanje i umjetnim i prirodnim putem zbog različitog kariotipa (broj kromosoma u ćelijama; karakterističan je za svaku biološku vrstu) i nepodudarnosti kromosoma nemoguće.
Oko dvadeset vrsta u rodu Vitis uzgaja se zbog ploda. Vrsta Vitis vinifera obuhvaća između 17 000 i 20 000 odlika koje je teško razlučiti zbog velikoga broja istoznačnica iste odlike a različita smjera i intenziteta morfoloških promjena (osnova za takvo razvrstavanje) u različitim agroekološkim uvjetima. Danas to rješava molekularna kemija i genska identifikacija putem DNK. Samo 500 od tih gospodarski je značajan za svjetsko vinogradarstvo. Znanost preporučuje čuvanje svih ostalih u tzv. banci gena.
Tutón nastawk z temu ród je po hesle na druhi nastawk podobny. Druhe hesło winowc ma temu měsac. Winowc[1][2] (Vitis) je ród ze swójby winowych rostlinow (Vitaceae). Z płodow někotrych družinow so wino prasuje.
Wobsahuje sćěhowace družiny:
Winowc (Vitis) je ród ze swójby winowych rostlinow (Vitaceae). Z płodow někotrych družinow so wino prasuje.
Wobsahuje sćěhowace družiny:
winowy prut (Vitis vinifera) dobry winowc (Vitis vinifera subsp. vinifera) dźiwi winowc (Vitis vinifera subsp. sylvestris)Vitis adalah genus yang terdiri dari sekitar 60 spesies buah menjalar dalam keluarga Vitaceae. Genus ini terdiri dari spesies yang terutama berasal dari belahan bumi utara. Genus ini berperan penting secara ekonomi sebagai sumber buah anggur dan pembuatan minuman anggur. Ilmu yang mempelajari tumbuhan anggur dan pemeliharaannya disebut dengan vitikultur/vitikultura.
Anggur merupakan tanaman buah berupa perrdu yang merambat. Anggur berasal dari Armenia, tetapi budidaya anggur sudah dikembangkan di Timur Tengah sejak 4000 SM. Sedangkan teknologi pengolahan anggur menjadi wine pertama kali dikembangkan orang Mesir pada 2500 SM. Dari Mesir budidaya dan teknologi pengolahan anggur masuk ke Yunani dan menyebar ke daerah Laut Hitam sampai Spanyol, Jerman, Prancis dan Austria. Sejalan dengan perjalanan Columbus anggur dari asalnya ini mulai menyebar ke Mexico, Amerika Selatan, Afrika selatan, Asia termasuk Indonesia dan Australia. Penyebaran ini juga menjadikan Anggur punya beberapa sebutan seperti Grape di Eropa dan Amerika, orang Tionghoa menyebut Pu tao dan di Indonesia disebut anggur.
Anggur termasuk tanaman marga Vitis. Tidak semua jenis dari marga ini dapat dimakan langsung, yang bisa dimakan hanya dua jenis yaitu Vitis vinifera dan Vitis labrusca.
Dari kedua jenis ini yang banyak dikembangkan di Indonesia dan direkomendasi oleh para ahli Pertanian sebagai jenis unggul adalah jenis Vitis vinifera dari varietas Anggur Probolinggo Biru dan Alphonso Lavalle. Namun ada juga yang dianjurkan ditanam antara lain Gross Collman, Probolinggo Putih, Isabella, Delaware, Chifung dan Australia.
Standar mutu yang berlaku di Indonesia adalah sbb:
Artikel bertopik Buah-buahan ini adalah sebuah rintisan. Anda dapat membantu Wikipedia dengan mengembangkannya. Vitis adalah genus yang terdiri dari sekitar 60 spesies buah menjalar dalam keluarga Vitaceae. Genus ini terdiri dari spesies yang terutama berasal dari belahan bumi utara. Genus ini berperan penting secara ekonomi sebagai sumber buah anggur dan pembuatan minuman anggur. Ilmu yang mempelajari tumbuhan anggur dan pemeliharaannya disebut dengan vitikultur/vitikultura.
Vínviður er ættkvísl klifurjurta af vínviðarætt. Aldin hans nefnast vínber.
Vitis L., 1753 è un genere di piante arbustive appartenenti alla famiglia Vitaceae.[1]
La specie più nota del genere è la Vitis vinifera L. (detta comunemente vite europea), il cui frutto è l'uva.
La vite più antica d'Europa è la Versoaln e si trova nel comune di Tesimo in Alto Adige[2].
La scienza che studia e descrive le varietà di viti esistenti si chiama ampelografia, il cui nome deriva da quello del giovane satiro Ampelo amato dal dio Dioniso.
La vite è una pianta arborea rampicante che per crescere si attacca a dei sostegni (tutori) mediante i viticci; se la pianta non viene potata può raggiungere larghezze ed altezze notevoli attaccandosi agli alberi, su pareti rocciose, o coprendo il suolo. È dotata di un apparato radicale molto sviluppato, che può superare anche i 10 metri di lunghezza.
Ha un fusto anche di lunghezza notevole da cui si dipartono numerosi rami, detti tralci.
Le foglie, dette pampini, palminervie, alterne, sono semplici e costituite da cinque lobi principali più o meno profondi, su una forma di base a cuore.
Le foglie sono un carattere diagnostico molto importante per il riconoscimento dei vitigni delle varie specie, e all'interno della vite coltivata europea (Vitis vinifera sativa).
I frutti sono delle bacche (acini) di forma e colore variabile: gialli, viola o bluastri, raggruppati in grappoli. Presentano un esocarpo spesso pruinoso (buccia), un mesocarpo con cellule piene di succo da cui si ricava il mosto (polpa) ed un endocarpo formato da uno strato di cellule che delimita le logge contenenti i semi (vinaccioli).
Lo stesso argomento in dettaglio: Avversità della vite. Grappolo d'uva attaccato dal mal bianco
Deformazioni prodotte sulle radici della vite dalla fillossera
Peronospora su foglia di vite
Muffa grigia su grappolo di uva Riesling
Le viti americane sono poco sensibili alla fillossera, un afide parassita che attacca le radici delle viti europee, queste specie, così come i loro ibridi, vengono utilizzate sia come portinnesto (arbusto su cui innestare le gemme o le marze dei vitigni), sia come incrocio con alcune varietà di Vitis vinifera per la produzione di uva.
L'uva della Vitis labrusca, e dei suoi ibridi con Vitis vinifera, può essere vinificata e si ottengono vini come il Fragolino (dal nome dell'uva, detta uva fragola o Isabella), o il Clinton, che fino a pochi anni fa erano, ed in qualche caso sono ancora, prodotti tipici dell'autoconsumo di zone fredde ed umide del nord Italia.
Vista la concorrenza che questi vini a basso costo, ed alta produttività (e limitata qualità), procuravano al mercato dei vini di alta qualità e costo prodotti dalla vite europea (Vitis vinifera), l'Italia ne ha vietato la commercializzazione come "vino", tale divieto è stato recepito anche dalla normativa europea. Oggettivamente la produzione di fermentati da vitigni diversi dalla vinifera dà spesso prodotti di modesta qualità, sia per le diverse caratteristiche organolettiche oggettive (ad esempio, il sapore "volpino"), che per la scarsa tenuta all'invecchiamento. La correzione di queste caratteristiche si pratica da un lato con procedimenti tesi a limitarle fino a dove possibile, ed in seguito con aggiunte come la aggiunta di zuccheri grezzi (sciroppi, glucosio, o melasse) o altri correttori ed additivi, non ammessi per la vinifera. D'altra parte gli stessi Stati Uniti e l'Australia distinguono nettamente tra i loro vini quelli di alta qualità originati da vitigni di Vitis vinifera, di cui sono tra i maggiori produttori mondiali, ed i vini, prodotti marginalmente, da viti autoctone americane o da ibridi. Ciò non toglie che, in condizioni commerciali particolari, in assenza di alternative ragionevoli per il clima, i vitigni americani o gli ibridi relativi sono coltivati per la vinificazione con discreti risultati in diversi paesi, come gli Stati Uniti, il Canada, Nuova Zelanda ed in Svizzera.
In Svizzera, vista la resistenza naturale di Specie o ibridi diversi dalla vinifera agli infestanti, (soprattutto crittogame) recati dal clima, i vitigni ibridi interspecifici americani o le viti americane, sono diventate i vitigni d'elezione per l'agricoltura biologica; tra i vini ottenuti: il Marechal Foch, il Regent ed il Vidal Blanc.
Nel Nord Europa ed in Nord America (Inghilterra, Svezia, Stati Uniti, Canada), hanno trovato ambiente favorevole le coltivazioni di ibridi di Vitis aestivalis e di Vitis amurensis.
Il genere Vitis ha un ampio areale: oltre a Vitis vinifera, che è stata coltivata fin dall'antichità in Europa, in Medio Oriente e nella regione caucasica, ci sono numerose specie di origine americana, asiatica e tipiche di regioni tropicali e subtropicali. Molti sono i paesi in cui sono state introdotte, come la Nuova Zelanda e parte del Nord Africa.[1]
In questo genere sono riconosciute 76 specie:[1]
I terreni possono essere di varia tessitura (da argillosa a sabbiosa).
Le varie specie di vite si adattano a diversissimi tipi di terreno. La specie V. vinifera ha una forte tolleranza a suoli calcarei a clima secco, e suoli aridi e drenati.
Le altre specie hanno esigenze diverse di terreno e clima; spesso le americane preferiscono suolo acido o neutro, in qualche caso anche con buona tolleranza al calcare, a volte con ottima resistenza a suolo e clima umido.
Per la Vitis vinifera la pratica dell'innesto su ibridi di selvatico americano rende comunque possibile la coltivazione su terreni a diversa condizione di pH.
Le forme di coltivazione più adatte per l'uva da tavola sono la spalliera, la controspalliera o la pergola, che risulta anche molto decorativa su appositi sostegni.
L'irrigazione è molto importante: per ottenere acini grossi e polposi occorre innaffiare in quantità crescenti a partire dalla fioritura. Le irrigazioni vanno sospese 15 giorni prima della raccolta per evitare la spaccatura degli acini.
Lo stesso argomento in dettaglio: Viticoltura. Fitoterapia: dai semi di Vitis vinifera varietà rubra vengono estratti dei particolari flavanoli denominati OPC che hanno dimostrato ampiamente attività antiossidante, antiradicali liberi, vasoprotettiva, antiflogistica, immunostimolante. Consigliabili, a giusta titolazione, soprattutto nell'insufficienza venosa[3] e nella sindrome emorroidaria.[4]
Recente è l'isolamento di un fenolo (stilbene) composito derivato dalle bucce e dai semi, il resveratrolo che sembra avere in natura proprietà protettive ed antimicotiche (antimuffa) nell'acino. Per la salute umana il Resveratrolo ha presentato spiccate attività antinfiammatorie ed antinvecchiamento, risulta inoltre essere un potente antiossidante, (antiteratogeno), agisce come fluidificante del sangue ed ha una notevole attività a prevenire i trombi e, unica sostanza nota, a rimuovere attivamente le placche occludenti i vasi.
Il contenuto nell'uva (parte commestibile), è massimo principalmente nelle bucce. Il contenuto varia molto in funzione della varietà; nei derivati succhi e vino, è solo nelle parti che prevedono la macerazione delle bucce da cui è estratto. Data la concentrazione relativamente bassa nel vino è sconsigliato farne uso terapeutico in questo senso.
I derivati dal Resveratrolo sono prodotti farmaceutici.
Per gli antichi Greci il dio della vite, del vino, dell'ebbrezza e dell'orgia era Dioniso che poi sarà il dio Bacco per i Romani.
Vitis L., 1753 è un genere di piante arbustive appartenenti alla famiglia Vitaceae.
La specie più nota del genere è la Vitis vinifera L. (detta comunemente vite europea), il cui frutto è l'uva.
La vite più antica d'Europa è la Versoaln e si trova nel comune di Tesimo in Alto Adige.
La scienza che studia e descrive le varietà di viti esistenti si chiama ampelografia, il cui nome deriva da quello del giovane satiro Ampelo amato dal dio Dioniso.
Vitis (nomen botanicum a Linnaeo anno 1753 statutum) est genus plantarum florentium cuius fructús uvae appellantur.
Uvae aliquarum specierum comestibiles sunt; nonnullarum (et praesertim speciei Vitis viniferae) ad vini confectionem adhibentur. Specierum circiter decem exstant cultivarietates, sed speciei V. viniferae milia cultivarietatum enumerari possunt. Sunt etiam hybridae a cultoribus creatae inter V. viniferam, cuius saporem vinosum desideratur, et varietates Americanas quae contra glacies et morbos corroborant, praesertim V. labruscam, V. ripariam, V. aestivalem, V. rotundifoliam. Parasitus Daktulosphaira vitifoliae ("phylloxera" appellatus), ab America septentrionali in Europam medio saeculo XIX introductus, radices V. viniferae exsiccans, vitem totam destruit; ob quam rationem in Europa fere semper, alibi saepe, surcula nova speciei V. viniferae radicibus specierum Americanarum robustiorum V. berlandieri, V. riparia seu V. rupestri inserere necesse est.
Enumerationem hic habes specierum circiter 80 a botanistis acceptarum.[3] Species plures in America naturá oriuntur, nonnullae in Asia orientali, una tantum (V. vinifera) in Asia occidentali.
Vide "Vitis" apud Vicispecies. Vitis (nomen botanicum a Linnaeo anno 1753 statutum) est genus plantarum florentium cuius fructús uvae appellantur.
Vynmedis (lot. Vitis) – vynmedinių (Vitaceae) šeimos augalų gentis. Paplitusi daugiausia Šiaurės pusrutulyje.
Vynmedžių uogos – vynuogės yra populiarus vaisius, o iš jų spaudžiamas vienas populiariausių ir seniausių pasaulyje alkoholinių gėrimų – vynas. Vynmedžių auginimo praktika ir mokslas vadinama vynuogininkyste.
Pasaulyje auga 40-60 vynmedžių rūšių, komerciškai svarbiausios šios:
Vynmedis (lot. Vitis) – vynmedinių (Vitaceae) šeimos augalų gentis. Paplitusi daugiausia Šiaurės pusrutulyje.
Vynmedžių uogos – vynuogės yra populiarus vaisius, o iš jų spaudžiamas vienas populiariausių ir seniausių pasaulyje alkoholinių gėrimų – vynas. Vynmedžių auginimo praktika ir mokslas vadinama vynuogininkyste.
Vīnkoki (Vitis) ir vīnkoku dzimtas ģints, kas ir vienīgā dzimta vīnkoku rindā.[1] Ģintī ietilpst aptuveni 65 sugas. Plaši izmanto īsto vīnkoku (Vitis vinifera). No tā iegūst vīnogas, vīnu, rozīnes. Vīnogas, salīdzinoši ar pārējām sugām, diez gan daudz iegūst arī no Amerikas vīnkoka (Vitis labrusca), krastu vīnkoka (Vitis riparia), apaļlapu vīnkoka (Vitis rotundifolia) un Amūras vīnkoka (Vitis amurensis). Vēl plaši zināma suga ir lapsu vīnkoks (Vitis vulpina).
Vīnkoki (Vitis) ir vīnkoku dzimtas ģints, kas ir vienīgā dzimta vīnkoku rindā. Ģintī ietilpst aptuveni 65 sugas. Plaši izmanto īsto vīnkoku (Vitis vinifera). No tā iegūst vīnogas, vīnu, rozīnes. Vīnogas, salīdzinoši ar pārējām sugām, diez gan daudz iegūst arī no Amerikas vīnkoka (Vitis labrusca), krastu vīnkoka (Vitis riparia), apaļlapu vīnkoka (Vitis rotundifolia) un Amūras vīnkoka (Vitis amurensis). Vēl plaši zināma suga ir lapsu vīnkoks (Vitis vulpina).
Vitis is een geslacht uit de wijnstokfamilie (Vitaceae).
Soorten:
... · Ampelocissus · Ampelopsis · Cissus · Parthenocissus (Wilde wingerd) · Rhoicissus · Tetrastigma · Vitis · ...
Vinranke (Vitus vinifera) er ein art som høyrer til familien Vitaceae. Arten er ei gamal kulturvekst. Frukta av av vinranken er eitt av dei viktigaste landbruksprodukta til middelhavslanda, og er blitt brukte til å laga vin sidan antikken. Drueplanten likar seg best i jordsmon med mykje kalk og stein. Druer kan vera grøne, blå eller lilla.
Vinranke (Vitus vinifera) er ein art som høyrer til familien Vitaceae. Arten er ei gamal kulturvekst. Frukta av av vinranken er eitt av dei viktigaste landbruksprodukta til middelhavslanda, og er blitt brukte til å laga vin sidan antikken. Drueplanten likar seg best i jordsmon med mykje kalk og stein. Druer kan vera grøne, blå eller lilla.
Vinranke eller vin (Vitis) er en slekt i vinfamilien.
De er forvedede klatreplanter med avflassende bark. Slyngtrådene sitter på motsatt side av bladene og er som regel todelte. Bladene er enkle, ofte med fliker, og kan av og til være håndflikete. Blomsterstanden er en sammensatt klase, og blomstene er femtallige. Frukten er et bær med to–fire frø. Det er omtrent 60 arter som er utbredt i de tempererte og subtropiske strøkene på den nordlige halvkule. Den meste kjente arten er den gamle kulturplanten ekte vinranke (Vitis vinifera), som gir oss druer og vin.
Vinranke eller vin (Vitis) er en slekt i vinfamilien.
De er forvedede klatreplanter med avflassende bark. Slyngtrådene sitter på motsatt side av bladene og er som regel todelte. Bladene er enkle, ofte med fliker, og kan av og til være håndflikete. Blomsterstanden er en sammensatt klase, og blomstene er femtallige. Frukten er et bær med to–fire frø. Det er omtrent 60 arter som er utbredt i de tempererte og subtropiske strøkene på den nordlige halvkule. Den meste kjente arten er den gamle kulturplanten ekte vinranke (Vitis vinifera), som gir oss druer og vin.
Winorośl (Vitis L.) – rodzaj pnączy z wąsami czepnymi z rodziny winoroślowatych, obejmujący około 60 gatunków. Występują one w strefie klimatu umiarkowanego półkuli północnej, nieliczne rosną także w strefie subtropikalnej. Największe zróżnicowanie gatunkowe jest na obszarze Chin (30 endemitów) oraz we wschodniej części Ameryki Północnej[3].
Jeden z 14 rodzajów w obrębie podrodziny Viticoideae Eaton w rodzinie winoroślowatych (Vitaceae)[1].
Jest ich znacznie więcej. Tylko Amerykanie doliczyli się w Stanach Zjednoczonych kilkudziesięciu gatunków winoroślowatych; pewna ich część została „spożytkowana” w postaci krzyżówek międzygatunkowych, dzięki którym uprawa winorośli w ostatnich dziesięcioleciach rozszerzyła się znacznie na terenach, gdzie wcześniejsze próby uprawy Vitis vinifera kończyły się niepowodzeniem. Chodzi tu głównie o obszary o chłodniejszym klimacie (w tym Polska, a nawet część Skandynawii), na których konieczna jest wyższa odporność mrozowa, a krótszy okres wegetacyjny i mniejsze nasłonecznienie preferują krzyżówki o odpowiednich cechach. Są to przede wszystkim odmiany wczesne i bardzo wczesne, zdolne wykształcić owoce i doprowadzić je do stanu dojrzałości w krótszym okresie. Rzutuje to na ich wydajność, lecz nie przekreśla możliwości gospodarczego wykorzystania.
Winorośl (Vitis L.) – rodzaj pnączy z wąsami czepnymi z rodziny winoroślowatych, obejmujący około 60 gatunków. Występują one w strefie klimatu umiarkowanego półkuli północnej, nieliczne rosną także w strefie subtropikalnej. Największe zróżnicowanie gatunkowe jest na obszarze Chin (30 endemitów) oraz we wschodniej części Ameryki Północnej.
Videira, vite, vinha, vinhal, vinhedo ou parreira (do latim Vitis, L.) são denominações do gênero de plantas arbustivas da família das vitáceas, antigamente chamada Ampelidacee.
A espécie mais conhecida do gênero é a Vitis vinifera L., responsável pela produção de vinho.
A Vitis é uma trepadeira da família das vitáceas, com tronco retorcido, ramos flexíveis, folhas grandes e repartidas em cinco lóbulos pontiagudos, flores esverdeadas em ramos, e cujo fruto é a uva. Originária da Eurásia, a videira é cultivada em todas as regiões de clima temperado.
A videira produz as uvas, fruto de cujo suco se produz o vinho.
O cultivo da videira para a produção de vinho é uma das atividades mais antigas da civilização. Evidências indicam o cultivo da videira para a produção de vinho na região do Egito e da Ásia Menor durante o período neolítico, ao mesmo tempo em que a humanidade, instalada em colônias permanentes, começou a cultivar alimentos e criar gado, além de produzir cerâmica.
Videira, vite, vinha, vinhal, vinhedo ou parreira (do latim Vitis, L.) são denominações do gênero de plantas arbustivas da família das vitáceas, antigamente chamada Ampelidacee.
A espécie mais conhecida do gênero é a Vitis vinifera L., responsável pela produção de vinho.
A Vitis é uma trepadeira da família das vitáceas, com tronco retorcido, ramos flexíveis, folhas grandes e repartidas em cinco lóbulos pontiagudos, flores esverdeadas em ramos, e cujo fruto é a uva. Originária da Eurásia, a videira é cultivada em todas as regiões de clima temperado.
A videira produz as uvas, fruto de cujo suco se produz o vinho.
O cultivo da videira para a produção de vinho é uma das atividades mais antigas da civilização. Evidências indicam o cultivo da videira para a produção de vinho na região do Egito e da Ásia Menor durante o período neolítico, ao mesmo tempo em que a humanidade, instalada em colônias permanentes, começou a cultivar alimentos e criar gado, além de produzir cerâmica.
Vitis este un gen de aproape 60 de specii de plante viticole angiosperme din familia Vitaceae.[5] Genul constă din specii răspândite predominant în emisfera nordică. El este important din punct de vedere economic, fiind sursa strugurilor, care pot fi consumați direct sau pot fi fermentați pentru a produce vin. Studierea și cultivarea strugurilor este numită viticultură.
Conform "Organizației pentru Alimentație și Agricultură" (FAO), în lume sunt 75.866 de km2 dedicați strugurilor. Aproximativ 71% din producția mondială de struguri este folosită în vinificație, 27% în calitate de fructe proaspete, și 2% ca fructe uscate.
Această listă a producătorilor de top de vin prezintă zonele corespunzătoare destinate strugurilor pentru vinificație:
Surse: FAO, Organisation Internationale de la Vigne et du Vin (pdf)[nefuncțională], Australian Wine and Brandy Corporation[nefuncțională].
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
|coauthors= (ajutor) 
Vitis este un gen de aproape 60 de specii de plante viticole angiosperme din familia Vitaceae. Genul constă din specii răspândite predominant în emisfera nordică. El este important din punct de vedere economic, fiind sursa strugurilor, care pot fi consumați direct sau pot fi fermentați pentru a produce vin. Studierea și cultivarea strugurilor este numită viticultură.
O iných významoch výrazu Vinič pozri Vinič (rozlišovacia stránka).Vinič alebo zastarano réva (lat. Vitis) je rod popínavých rastlín čeľade viničovitých (lat. Vitaceae), ktorý zahrnuje približne 70 druhov[1].
Príklady druhov sú[2][3][4][5][6][7][8][9][10][11][12][13][14][15][16]:
Tento článok týkajúci sa botaniky je zatiaľ „výhonok“. Pomôž Wikipédii tým, že ho doplníš a rozšíriš. O iných významoch výrazu Vinič pozri Vinič (rozlišovacia stránka). Vinič alebo zastarano réva (lat. Vitis) je rod popínavých rastlín čeľade viničovitých (lat. Vitaceae), ktorý zahrnuje približne 70 druhov.
Vinsläktet (Vitis) är ett växtsläkte i familjen vinväxter (Vitaceae) med cirka 60–70 arter. De förekommer i den norra tempererade zonen och med några få arter i den subtropiska zonen. Flest arter förekommer i Kina och östra Nordamerika. Frukten är ett äkta bär och kallas druva eller vindruva och innehåller vanligtvis 2–4 frön, men det finns också kärnfria vindruvor. Frukten används för att göra druvsaft, gelé, vin och russin, och äts även färsk.
Arterna är klättrande buskar, oftast med flagnande bark. Klätterorganen sitter motsatt bladen. Bladen är strödda, enkla, ofta flikiga och ibland fingrade. Blommorna sitter i en grenad klase. De är femtaliga med skållikt foder och mycket små foderblad. Kronbladen är förenade i spetsen och faller av vid blomningen. Blommorna är ofta enkönade, men tvåkönade blommor förekommer. Ståndarna är fem och pistillen ensam.
Det existerar också hybrider, korsningar, mellan vinranka och labruskavin, vilka är de härdigare vindruvorna. Dessa heter alexandervin (V. ×alexanderi), men de räknas i trädgårdssammanhang vanligen till sortgruppen Labrusca-gruppen och kallas folkligt för "staketdruvor".
Vinsläktet (Vitis) är ett växtsläkte i familjen vinväxter (Vitaceae) med cirka 60–70 arter. De förekommer i den norra tempererade zonen och med några få arter i den subtropiska zonen. Flest arter förekommer i Kina och östra Nordamerika. Frukten är ett äkta bär och kallas druva eller vindruva och innehåller vanligtvis 2–4 frön, men det finns också kärnfria vindruvor. Frukten används för att göra druvsaft, gelé, vin och russin, och äts även färsk.
Arterna är klättrande buskar, oftast med flagnande bark. Klätterorganen sitter motsatt bladen. Bladen är strödda, enkla, ofta flikiga och ibland fingrade. Blommorna sitter i en grenad klase. De är femtaliga med skållikt foder och mycket små foderblad. Kronbladen är förenade i spetsen och faller av vid blomningen. Blommorna är ofta enkönade, men tvåkönade blommor förekommer. Ståndarna är fem och pistillen ensam.
Види, що мають цінність для селекції, можна поділити на три групи за географічним принципом:
Переважна більшість сортів цього виду відноситься до столових чи технічних. Території, де поширений у дикому стані цей вид — Середня Азія, Закавказзя, Кавказьке узбережжя Чорного моря, Кубань, Крим, пониззя Дніпра, Бугу, Дністра, Дунаю, країни південної та середньої частини Європи. Сорти цього виду мають такі спільні риси: листя не опушене, невеликого розміру, ягоди мають високі смакові якості. Ці сорти нестійкі проти філоксери та грибкових хвороб, не є морозостійкими (до −18…-20°С).
Вони краще пристосовані до вирощування в північніших регіонах, ніж європейський. На Далекому Сході виноград амурський витримує морози до — 40 °C. Широко використовується в селекції для виведення морозостійких сортів.
Ці види набули поширення після завезення до Європи з Америки грибкових хвороб та філоксери, що завдали значної шкоди європейським сортам винограду. Вони стійкі проти хвороб та шкідників. Філоксеростійкість цих видів застосовувалась при щепленні на них європейських сортів з високими смаковими якостями.
Плоди винограду, а також продукти його переробки мають цінні лікувальні, смакові і харчові якості.
Цукор у виноградних ягодах міститься в основному у вигляді глюкози. Один кілограм виноградних ягід в залежності від сорту, ступеня зрілості урожаю і умов його вирощування містить до 300 і більше грамів цукру (в середньому від 12 до 30 г/100 см3). Крім того, в ягодах винограду також міститься від 0,5 до 1,4 % винної, яблучної та інших органічних кислот, 0,3-0,5 % мінеральних речовин, в тому числі фосфору, заліза, кальцію та ін., 0,15-0,9 % білка, 0,3-1 % пектинів, а також вітамини A (каротин), B1 (тіамін, аневрін), B2 (рибофлавін), С (аскорбінова кислота), В6 (адермін), і Р (цитрин). Столовий виноград та соки з нього використовуються при лікуванні шлункових, ниркових, серцево-судинних, легеневих та інших захворювань[2]. Виноградні вина, насамперед, червоні столові характеризуються бактерицидними, антирадикальними, антистресовими, антиоксидантними властивостями.[3] Наявність в раціоні харчування свіжих плодів винограду і продуктів їх переробки сприяють виведенню з організму людини радіонуклідів, солей важких металів[2][3][4][5]
Калорійність 1 кг винограду становить 750—800 ккал, що забезпечує 25-30 % добової потреби людини в енергії.[2]
Викликаються ультра микроскопічними організмами, які передаються від заражених рослин посадковим матеріалом, нематодами.
Хлороз інфекційний (строкатість) проявляється уже на початку вегетації. Листки набувають лимонно-жовтого забарвлення. Інколи хвороба виявляється у вигляді жовтих плям, нерівномірно розприділених по листовій пластинці і чітко відмежованих від зеленої частини листка. Спочатку змінюється забарвлення старих листків, а потім молодих. Уражені пагони й кущі різко відрізняються від здорових, на яких листя яскраво-зеленого кольору. При сильнішому розвитку хлороза жовті окремі листки, пагони, або цілі кущі. При цьому розмір листків часто зменшується, вони асиметричні, деформовані. На кущах винограду спостерігають коротковузля, фасціацію та галуження пагонів. У другій половині літа слабопожовклі листки починають зеленіти, а дуже пожовклі стають білими, напівпрозорими, просвічуються й засихають.
Збудником інфекційного хлорозу є вірус Grapevina ifectional chlorosis virus, який передається при щепленні, а також нематодою Xiphinema index. Джерело інфекції — уражені рослини, в соку яких зберігається вірус. Заходи захисту — знищувати шкідників-переносників.
Коротковузля також проявляється на початку вегетації, зустрічається в основному в старих виноградниках. Вражені рослини вже в початку вегетації відстають у рості, пагони на них ущільнені, міжвузля вкорочені і зигзагоподібно викривлені. Вторинні пагони часто утворюють подвійні та потрійні вузли з двома або трьома бруньками. Типовою ознакою коротковузля є карликовість пагонів, зигзагоподібне розміщення міжвузлів і різноманітні деформації листків, фасцинація листків. Листки стають асиметричними, дрібними, із загостреними зубцями і збільшеною виїмкою, з розширеною основою і відносно гострими кутами між середньою жилкою та жилками другого порядку. Іноді такі листки набирають форми віяла. За інтенсивного ураження вони стають ниткоподібними. На більшості уражених листків можна спостерігати незначне посвітління жилок, але цей симптом до кінця вегетації може зникнути. Суцвіття дрібні, швидко осипаються. Коротковузля викликає розтріскування пуп'янків, обпадання квіток й утворення численних дрібних напівпорожніх грон з великою кількістю недорозвинених часто безнасінних ягід. В уражених рослинах корені рано перестають рости, часто відмирають, нові бічні корінці, що розвиваються, також можуть відмирати.
Вірус коротковузля Grapevine fanleaf virus ізометричний, 30 нм у діаметрі, інактивується при 60-65°С, передається під час щеплення. За літературними даними, переносником його є щитівки. Зимує в заражених кущах. Заходи захисту — знищувати сисних шкідників переносників хвороби.
Скручування листків спостерігається у винограду в серпні повсюдно. На окремих ділянках хвороба вражає до 95 % кущів. Симптоми захворювання проявляються в другій половині літа і посилюються до кінця вегетації. Хвороба отримала назву по головній ознаці — скручуванню листків вниз, вони стають ламкими, легко кришаться. На білих сортах вони хлорозують, а на забарвлених проходить почервоніння листкових пластинок, жилки залишаються зеленими. Вражаються спочатку найнижчі листки, потім хвороба розповсюджується і на розміщені вище. Вражені кущі плодоносять нерегулярно, на пізній стадії розвитку хвороби вони відстають у рості. Збудник — Grapevine leafuroll virus. Джерело інфекції — уражені рослини винограду. Стадія і місце зимівлі — вірус на ураженому листі та пагонах. Перенощик хвороби — червець. Заходи захисту — знищення комах перенощиків хвороби.
Облямівка жилок. Збудник: вірус Grapevine vein banding — штам віруса коротковузля. Симптоми хвороби проявляються в другій половині літа. Спочатку на листках вражених кущів з'являються хромово-жовті крапки. З розвитком хвороби крапинки зливаються і утворюють жовті смуги вздовж головних жилок. При сильному розвитку хвороби крапчатість і жовті смуги утворюються і вздовж побічних жилок. На вражених кущах спостерігаються і деякі симптоми коротковузля: подвійні вузли, ременевидність вусиків і пагонів.
Некроз жилок листків винограду. Збудник — вірус Grapevine vein necrosis.
Прижилкова мозаїка. Збудник — вірус Grapevine vein mosaic. Симптоми прижилкової мозаїки добре проявляються весною в тепличних умовах в вигляді слабко-хлоротичних смуг вздовж головних і побічних жилок листків винограду. З наступанням високих температур симптоми хвороби маскуються.
Мармуровість листків винограду. Збудник — вірус Grapevine vein clearing.
Хлороз неінфекційний. Викликається надлишковим вмістом в ґрунті кислот чи активного вапна. При підвищеній кислотності ґрунту кущі погано ростуть, на зелених пагонах з'являються дрібні чорні плями. Листки жовтіють, по краях їхні тканини відмирають.
Найчастіше хлоротизують кущі на ґрунтах з лужною реакцією. При великій кількості вапна в ґрунті нижні листки на кущах залишаються зеленими, а над ними з'являються хлорозні світло-жовті. Молоді листки залишаються недорозвиненими, форма їх змінюється. Листкова пластинка жовта, деформована. Вузли пагонів потовщені, пагони легко ламаються. Суцвіття на кущах не утворюються. При сильному враженні кущі гинуть.
Заходи боротьби — у разі хлорозу плодоносних кущів необхідно посилити ріст кореневої системи шляхом внесення добрив, застосування поливів, спушень. Восени на вапняних ґрунтах вносять купорос з розрахунку 600—800 г під кожний кущ на глибину поширення основної маси коренів. Влітку залізним купоросом (1-2-процентним) обмазують рукави кущів.
Можна також в цей час вносити залізний купорос в такій же концентрації прямо в ґрунт. Під один кущ виливають 3 л розчину. Можна також провести обприскування уражених хлорозом кущів 0,5-процентним розчином залізного купоросу, однак це може призвести до невеликих опіків листя. Боротьбу з хлорозом починають відразу ж після появи останнього і повторюють через кожні 4-5 днів до відновлення нормальної забарвлення листя.
Опіки сонячні спостерігаються в червні-липні у випадках різких перепадів температур нічних і денних. За таких умов відбувається посилена конденсація роси на листках виноградних кущів, краплі якої фокусують сонячні промені, що призводить до пошкодження листкових пластинок. Опіки проявляються у вигляді темних плям невизначеної форми. Вони часто зливаються і охоплюють всю листкову пластинку. Вражаються листки розміщені по периферії крони кущів. На листках всередині крони часто зустрічаються «відбитки» верхніх листків. Вражені листки з часом засихають і осипаються.
Виноград широко оброблюється на півдні України. Насадження рослин в основному розташовані в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Закарпатській та Запорізькій областях, а також в Криму.[6] Сучасні обсяги вирощування винограду в Україні не забезпечують потреби внутрішнього ринку країни. Річний рівень споживання столового винограду на душу населення в окремі роки не досягає 1 кг[7], тоді як науково обґрунтована норма дорівнює 8-10 кг[2].
Виноградники в долині Дністра у Вінницькій, Хмельницькій та Тернопільській областях активно знищувалися радянською владою під виглядом боротьби з п'янством, при цьому безповоротно втрачено десятки суто подільських столових сортів. Більшість виноградників знищено, а філософія вирощування винограду як десертної та лікарської рослини практично втрачена.
З потеплінням клімату і поступом селекції виноград повільно просувається на північ країни спочатку в домогосподарства, а потім і в промислових масштабах.
Італія 8 519 418 F 
КНР 6 787 081 F 
США 6 384 090 F 
Франція 6 044 900 F 
Іспанія 5 995 300 F 
Туреччина 3 612 781 F 
Іран 3 000 000 F 
Аргентина 2 900 000 F 
Чилі 2 350 000 F 
Індія 1 667 700 F Всього у світі 67 221 000 A Без символу = за офіційними даними, P = за офіційними даними, F = за оцінками FAO, * = неофіційні/напівофіційні дані, С = Підраховані дані, A = Сукупний (може включати в себе офіційні дані, напівофіційні дані або за оцінками);Перші систематизовані відомості про лікарські речовини містяться в єгипетському папірусі Еберса (17 століття до н. е.). Близько 300 видів рослин, що застосовуються в лікувальній практиці, згадуються в працях Гіппократа (близько 460—370 років до н. е.), докладний їх опис дано старогрецькими лікарями Теофрастом (372—287 роки до н. е.) і Діоскорідом (1 століття). У творі останнього «Materia Medica» описані всі застосовувані в медицині речовини. Серед компонентів стародавніх ліків часто зустрічається виноград. Єгипетські лікарі використовували в лікувальних цілях певні сорти винограду: Тбасієн солодкий — як проносний засіб. Римляни застосовували в лікувальних цілях не лише ягоди винограду, а й різні частини виноградної рослини. Розтерта з сіллю шкірка ягід служила ліками при запаленні легень і печінки, а вино з сіллю — як проносний засіб і для виведення глистів. Родзинки та кишмиш прописувалися при запаленні жовчних і сечових шляхів. Родзинки, поряд з пасокою, вважалися ефективним засобом при лікуванні дизентерії. Настої молодого листя і верхівок пагонів рекомендувалися при головному болю, запаленнях, пухлинах, печії, хворобах суглобів і інше. При шкірних захворюваннях (наприклад лепрі, екземі, лишаї, бородавках) застосовувалася пасока, змішана з деревною смолою. Кора лози і сушені листя використовувалися при кровотечах і для загоєння ран. Попіл лози прописувався для поліпшення росту волосся при опіках. Хворим диспепсією давали вино, настояне на висушених квітках шипшини. Вино Іл дафніті, настояне на плодах лавра, застосовувалося при укусах отруйних змій. Вино було інгредієнтом численних косметичних засобів. З ароматичних рослин, мацерированних у вині, готували різні мазі для догляду за шкірою. Солодке вино в суміші з рослинною олією, деревиною ладану і корінням лотоса використовували для відрощування волосся. Римлянки для догляду за чорними волоссям користувалися маззю, приготованою з яблучного соку, горіхового масла, кипариса, змішаних з червоним вином, в якому до цього мацерирувались п'явки. Ароматне фалернське вино служило римським перукарям туалетною водою. Виноградним суслом змащували обличчя для підтримки свіжості і м'якості шкіри. Чорне волосся перефарбовували в світле за допомогою мазі, приготованої на основі винних дріжджів. Багато стародавніх рецептів і зараз знаходять застосування в народній медицині[8].
Практичні знання про культуру винограду і приготуванні вина, придбані людиною протягом багатовікового досвіду, вперше були узагальнені ще античними вченими. Відомості з агротехніки винограду систематизовані в давньоєгипетській спеціальній літературі, головним чином у працях Карфагенського агронома Магона (5 століття до н. е.). Більшість робіт вчених Стародавнього Єгипту, як і більша частина праць старогрецьких вчених, до нас не дійшли. В окремих збережених джерелах є цінні відомості про культуру різних сортів винограду, про види робіт на виноградниках, оптимальних строках їх проведення. Хоча праці старогрецького філософа Демокріта не збереглися, стародавні автори, що цитують його, відзначають, що він знав всі сорти винограду, культивовані в Греції. У працях старогрецького історика Ксенофонта містяться відомості про культуру та історію винограду. Аристотель ввів дослідний метод в сільськогосподарську науку, йому належить перша згадка про існування безнасінних сортів винограду. Старогрецький натураліст і філософ Теофраст викладає методи посадки виноградної лози, щеплення та інші прийоми обробки виноградників, хвороби винограду, вплив на виноградну лозу заморозків, тепла, ґрунту. Римський вчений Катон дає список відомих сортів винограду, описує знаряддя, що застосовуються для обрізки винограду і способи зберігання вина. Він зазначає, що виноград став домінуючою сільськогосподарською культурою. Збережена праця «Сільське господарство» римського вченого-енциклопедиста Варрона, в якій викладено деякі способи посадки винограду, догляду за ним, обробки ґрунту на виноградниках. Автор рекомендує садити виноград на південних схилах. У творі римського письменника і агронома Колумелли (1 століття) «Про сільське господарство» в 12 книгах — сільськогосподарської енциклопедії старовини дано опис 50 найцінніших сортів винограду і зазначено, що різні регіони мали свої власні сорти. Автор описує форму і розміри грон і ягід, їхній смак і придатність для отримання вина. Колумелла вказує також дози внесення добрив на кущ винограду і зазначає, що ще Магон як добриво під виноградники використовував виноградні вичавки, змішані з гноєм. Викладає спосіб отримання кріплених вин шляхом додавання в сусло бджолиного меду. Сент-Ісидор з Севільї (6 століття) Склав етимологію назв сортів винограду римського походження. В кінці 9 століття арабський автор Ібн Валшіах опублікував в Іспанії збірку, що містить матеріали про античні сільськогосподарські науки. Вважається, що для його складання було використано матеріали вавилонського трактату 7 століття до н. е. У розділі про виноград він згадує ряд сортів, відомих в Іспанії. Старогрецький географ та історик Страбон в своїй праці «Географія» підтверджує, чго на територій усіх країн Стародавнього світу, де культивувався виноград, була й дика лоза. У «Природній історії» (у 37 книгах) — своєрідної енциклопедії природно-наукових знань античності — Пліній Старший описує близько 100 сортів винограду, згадує термін ампелотерапія і вказує, що якість вина залежить від умов вирощування винограду, в першу чергу від ґрунту.
За розпорядженням візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного була написана капітальна 20-томна сільськогосподарська енциклопедія «Геопоніки», два томи якої присвячені виноградарству і виноробству. Відомі капітальні твори («Праці з агрономії») трьох найбільших агрономів Середньовіччя (Петруса Крещенцо з Італії, Алонсо Херрера з Іспанії, Олів'є де Серра з Франції) також містили окремі томи, присвячені виноградарству. Петрус Крещенцо, ґрунтуючись на власних спостереженнях і працях античних вчених, створив першу відому ампелографію, в якій описує пристосовність виноградної лози, форму і колір ягід, їхній смак, стійкість до гниття. Крещенцо присвятив цілий розділ хворобам винограду, проти замерзання рекомендував вкривати лозу на зиму. Його книга, написана латинською мовою, була переведена на італійську, французьку і німецьку мови. В роботах Алонсо Херрера та Олів'є де Серра узагальнені відомості про виноград і вино, що містяться в літературі, а також результати їх спостережень і дослідів. Завдяки відкриттю друкарства праці Крещенцо, Херрера та Олів'є де Серра багато разів перевидавалися і зробили великий вплив на зміст західноєвропейських підручників, а також на посібники з виноградарства видані російською мовою, склавши їх основу. Ідея Олів'є де Серра про створення ампелографічної колекції вперше отримала своє втілення у Франції в 1770 році. Праці дослідників природи — італійця Мальпігі Марчело, англійця Рея Джона і Француза Турнефора Жозефа Пігтона — сприяли піднесенню виноградарства в кінці Середньовіччя. Всі відомості про виноград і вино, викладені в працях античних і середньовічних вчених, послужили основою для розвитку науково-теоретичних знань по виноградарству і винограду, які як науки сформувалися в середині 19 століття.
У єгипетській міфології богом-покровителем виноградної лози, що уособлювала достаток, багатство і веселощі, виступає Шаї, у грецькій — Діоніс, у римській — Бахус або Вакх. У біблійних міфах лоза постає універсальною емблемою земних плодів, символом Землі Обітованої і знаком богообраного народу[9].
У Біблії виноград вперше згадується у книзі Буття коли Ной насадив виноградника і пив з плоду його (Буття 9:20-21):
9:20 І зачав був Ной, муж землі, садити виноград.
9:21 І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету.
Виноград в християнстві розглядається насамперед як емблема порятунку і відродження, тому виноградна лоза зображувалася на стародавніх християнських гробницях, на фресках римських катакомб і, пізніше, на церковних вітражах. Як символ істини, виноград натякає на істинність вчення Христа. Це видно з метафоричного порівняння, приписуваного Христу апостолом Іваном:
«Я правдива виноградна лоза, і Отець Мій — виноградар».
У середньовічній християнській іконографії зустрічається зображення Спасителя, що схилив коліна у винному пресі. Це зображення ілюструє вислів святого Августина, Що уподібнив Христа «гронам винограду, покладеним під прес». Витікаючий з-під преса виноградний сік, що асоціюється з кров'ю Христа, уособлює в даному випадку Гнів Господній.
Вищенаведена метафора Христа, що ототожнив себе з виноградною лозою, в свою чергу, ілюструється в християнській іконографії особливим видом хреста — хрестом «виноградна лоза».
Виноградна лоза — атрибут католицьких святих Венсенна, Вікентія Сарагоського та інших покровителів виноградарів. Останні під час збору врожаю урочисто підносять статуї цих святих найперші стиглі грона.
В образотворчому мистецтві свята збору врожаю винограду знайшли відображення ще з античних часів. Найпопулярніші були грецькі зображення святкових процесій на чолі з Діонісом, оточеному натовпом козлоногих сатирів.
Художники епохи Відродження наділяли виноградною лозою старого Ноя, оскільки вона була найпершим рослиною, посадженою Ноєм після Всесвітнього потопу. Іноді вони зображували біблійного п'яницю сидячого голим в альтанці, обплетеній виноградною лозою.
На всіх етапах розвитку людського суспільства виноград привертав до себе увагу яскравою живою зеленню, ошатними гронами різних кольорів і відтінків, високою поживністю ягід з їх приємним освіжаючим смаком, великою життєвою силою і невибагливістю.
Майже аналогічні легенди, пов'язані з місцевими варіаціями і віруваннями, зустрічаються у різних народів світу.
Багато легенд намагаються пояснити походження і доцільність різних прийомів догляду за виноградником. Давньогрецький переказ свідчить, що родючістю виноградних лоз виноградарі зобов'язані ослу, який одного разу добряче обскуб одну з них. На наступний рік ця лоза принесла ягоди вдвічі більшими. З тих пір лози обрізають щорічно, чого раніше робити не здогадувалися. Подібні оповіді були складені й у стародавніх єгиптян, де замість осла фігурували кози.
З обробкою виноградників пов'язана байка Езопа 6 століття до н. е., створена на основі давньої легенди:
Одного разу якийсь виноградар на заході довгого життя сказав синам:
— Діти, в нашому винограднику я закопав скарб.
Справа була восени. Взяли сини заступи, почали копати землю, але скарбу не знайшли. Весна прийшла — знову рити землю почали. Знову нічого немає. А коли зняли восени небачений урожай, зрозуміли істинний сенс батьківських слів.
Виноград в прислів'ях і приказках зустрічається у різних народів світу:
- «Красна лоза виноградом» (російське);
- «Плоди лози дорожче золота і смачніше води» (туркменське);
- «Хто їсть виноград, той їсть згущене сонце» (румунське);
- «Рука виноградаря — вузлувата лоза, хоча і крива, але невичерпна і плодоносна» (узбецьке);
- «Добрий виноградар — турботлива няня» (грузинське).
У фольклорі відбилося чимало думок щодо вибору сорту, місця і густоти посадки винограду, постачання його опорою, обробки і добрива виноградників:
- «Який сорт — такий і муст» (молдовське);
- «Лоза лозі повідала — іди подалі від мене, тоді зможу вродити і за тебе» (хорватське);
- «Виноград на шпалері — урожай в повній мірі» (російське);
- «Навколо лоз клади гній» (давньоримське).
Скупими словами прислів'їв і приказок висловлюються перевірені часом і глибокі за змістом погляди на обрізку винограду:
- «Без обрізки зайвих гілок — не чекай огрядних грон» (молдовське);
- «Короткі лози — великі грона» (німецьке).
Виноградарі століттями збирали і відображали досвід не тільки в прислів'ях, але і в прикметах:
- «Пізня весна не обдурить виноградаря ніколи» (італійська);
- «Багато вологи взимку — урожай винограду великий» (таджицька).
Виноград в літературі знаходить відображення з найдавніших часів. Згадки про виноград виявлено ще в вавилонському клинопису, в «Іліаді» та «Одіссеї» Гомера, а також в старогрецькій драматургії (Есхіл, Арістофан та інші).
Найдавніші зображення винограду належать єгипетським і грецьким художникам. Протягом тисячоліть мистецтво було на службі релігії, внаслідок чого майстри пензля і різця надавали своїм роботам про виноград релігійний характер. Виноград був складовою частиною багатьох міфологічних сцен. За переказами, Зевксіс (5—4 столліття до н. е.) так жваво й принадно зобразив виноград, що птахи помилялися і прилітали поласувати його ягодами, приймаючи їх за справжні.
У Середньовіччі з'являються ілюстрації, присвячені винограду. Так, мініатюри 15 століття (і пізніші) зображують обробку ґрунту, догляд за лозою, збирання врожаю та інші прийоми. Часто при оздобленні церков (Сан-Марко у Венеції, Свята Елізабет в Марбурзі та інші) як декоративні мотиви широко використовувалися виноградна лоза і гроно. Веронезе і Тінторетто на своїх полотнах відобразили яскраві сцени збору винограду. На відомій картині Франческо дель Косса «Осінь» зображений виноград. Гойя створив картину «Прибирання винограду». Отримали популярність полотна російських живописців: «Веранда, обвита виноградом» С. Ф. Щедрина; «Свято збору винограду» К. Брюллова та інші. В Ермітажі є декоративний розпис із зображенням винограду в лоджіях Рафаеля.
Скульптори всіх часів проявляли великий інтерес до винограду. Вирізні листя, кучеряві лози, литі грона служили декоративними елементами стародавніх гробниць, колон тощо. Між Римом і Флоренцією знайдена мармурова скульптурна група Діоніса з Ампелом, що виростають із виноградного куща. Давньогрецький скульптор Пракситель створив скульптуру Гермеса з немовлям Діонісом на руках. В одному з французьких музеїв зберігається стародавній барельєф, що зображає селянина, що виганяє з виноградника ведмедя.
Сюжети винограду відображені на найдавніших ассирійських барельєфах. На стінах єгипетських гробниць зображені різні форми виноградного куща, сцени збору і роздавлювання винограду, зберігання вина в глечиках. Єрусалимський храм був прикрашений виноградною лозою з золотими листям і гронами винограду, виконаними з дорогоцінних каменів. На біломармуровому саркофазі київського князя Ярослава Мудрого і на стародавніх храмах є зображення лози та грон винограду.
Радянські скульптори також використовують тему винограду. Трудівників-виноградарів втілив в скульптурах Л. Дубіновський, мармурові барельєфи відомих вітчизняних вчених-виноградарів виконав С. Чиж.
Протягом багатьох століть виноград служив джерелом натхнення для народної творчості. Стародавні греки, виготовляючи керамічний посуд, розписували його зображеннями лози, грон і листя винограду. Такий посуд був поширений по всьому узбережжю Середземного моря. Народні умільці прикрашали зображеннями винограду преси, бочки та інше.
Поряд з керамічним і металевим посудом ще в Стародавньому Римі застосовувалися скляні зображенням винограду. Ця традиція збереглася і в пізніший час. У Венеції зберігається кришталевий посуд у вигляді виноградного грона з золотими листками. Тематика винограду знайшла своє відображення і при виготовленні вітражів. Збереглися вітражі 13 століття, що зображують лози і грона винограду. Ця ж тема простежується у багатьох мозаїчних панно, в килимах і гобеленах різних країн світу.
На монетах стародавніх держав, населення яких займалося виноторгівлею, є зображення винограду. Найдавніша російська медаль із зображенням винограду, що відноситься до часу царювання Катерини II, була заснована для нагородження вихованок Смольного інституту. На медалі видно виноградник, а під ним напис: «Тако дозрівають».
Виноградна лоза і грона увійшли в герби міст: Чугуїв, Ізюм, Білгород-Дністровський, Ялта, Ташкент, Телаві та інших. Також виноград був присутній на гербах чотирьох союзних республік колишнього СРСР (Вірменська РСР, Грузинська РСР, Молдавська РСР, Туркменська РСР).
.svg)
Мотиви винограду властиві закавказькому карбуванню для численних литих і кованих металевих огорож, дверних ручок та інше. Тема винограду втілилася у графіку — в друкованих виданнях, екслібриси. Ще в рабовласницьких і феодальних державах проводилися свята, присвячені збирання винограду, які супроводжувалися співом. А. Рубінштейн написав музику до балету «Виноградна лоза», присвяченому перемозі над філоксерою. У цьому балеті головну роль виконувала знаменита російська балерина Анна Павлова.
Тема винограду відображена в науково-популярних і художніх картинах. У радянській кінострічці «Батько солдата» показана зворушлива турбота грузинського селянина-ратника про збереження виноградної лози, що росте на обпаленою війною землі.
Chi Nho (danh pháp khoa học: Vitis) là một chi thực vật có hoa trong họ Nho.
Hiện có rất nhiều loài nho đang tồn tại, chúng bao gồm:
Hiện nay, người ta đã tạo ra nhiều giống nho để trồng; chủ yếu là các giống của V. vinifera.
Các loài nho lai ghép cũng tồn tại, chủ yếu là lai ghép giữa V. vinifera và một trong các thứ (biến chủng) của V. labrusca, V. riparia hay V. aestivalis. Các giống lai ghép có xu hướng ít nhạy cảm với sương muối và dịch bệnh (đáng chú ý là các loài rệp hại rễ nho), nhưng rượu vang sản xuất từ chúng có thể có mùi vị chua đặc trưng của labrusca.
Commons ponúka multimediálne súbory na tému 
Wikidruhy ponúkajú informácie na tému 
|coauthors= bị phản đối (trợ giúp) Chi Nho (danh pháp khoa học: Vitis) là một chi thực vật có hoa trong họ Nho.
Н. И. Вавилов определил следующие основные центры происхождения винограда и введение его в культуру:
К европейско-азиатской группе относят один вид: Vitis vinifera L., который включает в себя подвиды Vitis vinifera subsp. sativa (виноград культурный), давший огромное количество культурных сортов, и Vitis vinifera subsp. silvestris (Виноград лесной).
А. М. Негруль с учётом особенностей морфологических и биологических признаков культурных сортов разработал классификацию сортов винограда вида Vitis vinifera L., в которой все культивируемые сорта разделены на три эколого-географические группы:
Американскую группу составляют 28 видов. В виноградарстве эти лозы широко используют в качестве подвоя. Среди них наиболее известны Vitis rupestris, Vitis riparia и Vitis labrusca. Последний является родоначальником большинства североамериканских сортов винограда с характерным земляничным ароматом, который называют «изабельный» или «лисий» (культивирование с середины XVII века).
Восточно-азиатская группа объединяет 44 вида, на сегодняшний день мало изученных. Наиболее известный и распространённый из них — Амурский виноград (Vitis amurensis). В свою очередь, Амурский виноград делят на три экотипа: северный экотип (произрастает на широте г. Хабаровска), южный экотип (произрастает на широте г. Владивостока) и китайский экотип (распространён в южных районах Китая).
Виноград в Викисловаре 
Виноград на Викискладе 
Н. И. Вавилов определил следующие основные центры происхождения винограда и введение его в культуру:
среднеазиатский, охватывающий Северо-Западную Индию, Афганистан, Таджикистан, Узбекистан, Западный Тянь-шань; переднеазиатский, охватывающий внутреннюю Малую Азию, Закавказье, Иран и горную часть Туркменистана. В этом регионе виноград представлен огромным разнообразием культурных и диких форм.К европейско-азиатской группе относят один вид: Vitis vinifera L., который включает в себя подвиды Vitis vinifera subsp. sativa (виноград культурный), давший огромное количество культурных сортов, и Vitis vinifera subsp. silvestris (Виноград лесной).
А. М. Негруль с учётом особенностей морфологических и биологических признаков культурных сортов разработал классификацию сортов винограда вида Vitis vinifera L., в которой все культивируемые сорта разделены на три эколого-географические группы:
восточная группа Vitis vinifera convar. orientalis Negr. западноевропейская группа Vitis vinifera convar. occidentalis Negr. побережья Чёрного моря Vitis vinifera convar. pontica Negr.Американскую группу составляют 28 видов. В виноградарстве эти лозы широко используют в качестве подвоя. Среди них наиболее известны Vitis rupestris, Vitis riparia и Vitis labrusca. Последний является родоначальником большинства североамериканских сортов винограда с характерным земляничным ароматом, который называют «изабельный» или «лисий» (культивирование с середины XVII века).
Восточно-азиатская группа объединяет 44 вида, на сегодняшний день мало изученных. Наиболее известный и распространённый из них — Амурский виноград (Vitis amurensis). В свою очередь, Амурский виноград делят на три экотипа: северный экотип (произрастает на широте г. Хабаровска), южный экотип (произрастает на широте г. Владивостока) и китайский экотип (распространён в южных районах Китая).
Список видов葡萄屬（学名：Vitis）[1]是葡萄目葡萄科的一群落叶藤本植物，大約包含60種植物，主要分佈於北半球。葡萄屬植物可制成葡萄汁、葡萄干和葡萄酒。一系列研究、培育葡萄屬植物的文化被稱為葡萄文化。
ブドウ属（葡萄、学名 Vitis）は、ブドウ科 (Vitaceae) のつる性の樹木である。その1種であるヨーロッパブドウは、生食あるいはワインの原料として世界で広く栽培されている。
つる性の樹木で、他の植物に巻き付くための巻きひげがある。樹皮は皮目がなく、縦に剥がれて離脱する。髄は褐色である。葉は通常単葉であるが、まれに掌状に複生する。多くは落葉性である。花は、円錐花序につき、両性および雄性である。がく裂片はごく小さい。花弁は頂端で合生し、開花時に離脱する。花盤は5個の蜜腺となる。子房は2室で各室に2個の胚珠がある。花柱は短い円錐形である。果実には2 - 4個の種子がある。約60種、主に北半球の温暖帯に分布する[2]。
ブドウ属に属する種を以下に挙げる。（The Plant List[3]より）
ブドウ属（葡萄、学名 Vitis）は、ブドウ科 (Vitaceae) のつる性の樹木である。その1種であるヨーロッパブドウは、生食あるいはワインの原料として世界で広く栽培されている。
포도속(葡萄屬, Vitis)은 포도과에 속하는 약 60여 종으로 이루어진 속이다.
