Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 1,5 м. Стебло розгалужене, листки яйцевидно загострені; квітки брудночервонуваті, поодинокі, пониклі; плід — чорна блискуча ягода.
Росте в листяних лісах, між чагарниками, на молодих лісосіках переважно на відкритих місцях. Природні зарості можна використати як насіннєву базу для селекційної роботи.
З лікувальною метою використовують листки (лат. Folia belladonnae), корені (Radix belladonnae) і траву (Herba belladonnae). Листки містять в собі алкалоїди, переважно гіосциамін, а також скополамін (гіосцин), глюкозид метилескулін, аспарагін, смолисті речовини. Корінь містить до 1,5 % алкалоїду, в основному гіосциаміну, глюкозид метилескулін і до 12 % дубильних речовин. З листя беладони виготовляють фармацевтичні препарати — екстракти і настойки, новогаленові препарати, які вживають як болезаспокійливий і протиспазматичний засоби при бронхіальній астмі, шлунковокишкових захворюваннях, а також при отруєнні морфієм. Гіосциамін розширює зіниці.
Міцний відвар коренів призначають при паркінсонізмі. З коренів і листків одержують атропін.
Листки збирають в період цвітіння, в червні — липні, 3—4 рази, в міру їх відростання. Общипують біля основи листкової пластинки. Сушать негайно в тіні.
Коріння збирають восени (вересень — жовтень) з рослин другого року. Заготовляють тільки м'ясисті, соковиті, бічні корені, видаляючи дерев'янисту основу головного кореня. Сушать в затінених, добре провітрюваних місцях.
Вся рослина отруйна, що слід враховувати під час її збирання і сушіння: не торкатися носа, очей, губ, а після закінчення роботи мити руки.
