大豆條目 - 生命大百科

Soia ( 加泰隆語 )

由wikipedia CA提供

La soia^[2] o soja^[3] (Glycine max (L.) Merr. o Glycine soja Siebold & Zucc.) és una planta herbàcia de la família de les fabàcies originària de l'est d'Àsia present a la Xina, al Japó, a Corea i a Taiwan. Actualment es cultiva en gran quantitat a tota Àsia, els Estats Units, i a l'Amèrica del Sud (Brasil, Argentina i Paraguay). Als Països Catalans la soia és present a les Illes Balears. Aquesta planta sol créixer en horts i camps de cultiu, tot i que algunes plantes silvestres poden créixer en prats i estepes.

Utilitzada a la Xina durant més de 5.000 anys,^[4] avui dia la soia és present a molts aliments,^[5] tant de tradicionals com de nous i també com a additiu d'aliments preparats.^[6] Entre els preparats tradicionals de la soia trobem la llet de soia i el tofu entre les preparacions no fermentades i la salsa de soia, el miso, el natto o el tempeh entre els fermentats. D'altra banda, la soia és la base per a produir l'oli de soia, que suposa gairebé la meitats dels olis vegetals produïts al món. Però la soia també s'utilitza com a ingredient o additiu de tota mena de preparats alimentaris com per exemple embotits, pizzes, hamburgueses, pastisseria i fins i tot a la xocolata.^[6]

Els productors principals són els Estats Units (32%), el Brasil (28%), l'Argentina (21%), la Xina (7%) i l'Índia (4%).^[7]^[8] Les llavors de soia contenen quantitats significatives d'àcid fític, àcid alfa-linolènic i de les isoflavones genisteina i daidzeina. La soja pot produir com a mínim el doble de proteïnes per hectàrea que qualsevol altre conreu vegetal, de 5 a 10 vegades més proteïnes per hectàrea que les terres de destinades al pasturatge dels animals destinats a la producció de llet, i fins a 15 vegades més proteïnes per hectàrea que les terres destinades a la producció de carn.^[9]

Etimologia

El nom que s'ha donat a la soia prové del vocable antic utilitzat pels xinesos: sou, com la denominaven antigament.

Taxonomia

El nom del gènere Glycine va ser introduït per Carl von Linné el 1737 a la primera edició de la seva obra Genera Plantarum. La paraula glycine deriva del grec glykys (dolç) i probablement es refereix a la dolçor dels tubercles comestibles en forma de pera (apios en grec) que produïen els nadius d'Amèrica del Nord, una lleguminosa herbàcia enfiladissa, Glycine apios, ara coneguda com a Apios americana. La soia conreada va aparèixer per primera vegada a l'obra Species Plantarum amb el nom de Phaseolus màx L. La combinació, Glycine max ((L.) Merr.), va ser per proposada el 1917 per Elmer Drew Merrill (1876 – 1956) i ha esdevingut en el nom acceptat d'aquesta planta.

El gènere Glycine Willd. es divideix en dos subgèneres, Glycine i Soja. El subgènere Soja ((Moench) F.J. Herm.) inclou la soia conreada, Glycine max ((L.) Merr.) i la soia silvestre,Glycine soja (Sieb. & Zucc.). Aquesta darrera espècie, també anual és l'ancestre de la Glycine max i creix de manera silvestre a la Xina, el Japó, Corea, Taiwan i Rússia.^[10] El subgènere Glycine consta de com a mínim 16 espècies perennes silvestres, en són exemples, Glycine canescens (F.J. Herm.) i G. tomentella (Hayata), totes dues es troben a Austràlia i Papua Nova Guinea.^[11]^[12]

Com en el cas d'altres conreus domesticats fa molt temps, la relació entre la soia moderna conreada i les espècies silvestres ja no pot ser traçada amb certesa. Glycine max és un cultigen amb un gran nombre de varietats cultivars.

Morfologia

Planta se soia al final del seu cicle vital amb els fruits (llegums) totalment desenvolupats, observeu el pèls que els recobreixen. Fotografiada al jardí botànic del Karlsruher Institut für Technologie de Karlsruhe.

És una planta herbàcia anual, el seu cicle vegetatiu oscil·la de tres a set mesos; se sembra al novembre, desembre i gener, i la seva època de floració és al juliol i a l'agost.

És una herba força alta que acostuma a superar el metre d'altura. Les fulles, la tija i els fruits són pubescents, el color dels pèls és variable, de rosa a marró grisós.

L'arrel és de tipus axonomorf, l'arrel principal pot arribar fins a un metre de profunditat, encara que normalment no sobrepassa els 40-50 cm. Tant a l'arrel principal com a les secundàries hi ha nòduls radicals on s'estableix una relació de simbiosi entre la planta i alguns bacteris (del gènere Rhizobium o Bradyrhizobium), com ho fan totes les plantes de la família de les fabàcies a la qual pertany la soia. Aquesta simbiosi permet la fixació de nitrogen pròpia d'aquesta família de plantes.

La tija és herbàcia, erecta, rígida, sol ser ramificada i d'altures variables segons les varietats i condicions de cultiu. Les fulles són alternes, compostes trifoliades amb folíols ovalats i pecíols curts, les fulles basals acostumen a ser simples. Aquestes són de color verd característic que es torna groc quan la planta madura, quedant finalment sense fulles.

La soia té inflorescències racemoses en forma de raïm (2-4 flors roses) que neixen a l'axil·la de les fulles. Les flors són hermafrodites, pentàmeres i zigomorfes, de color blanc, rosa o púrpura, i de 5 a 7 mm. Els cinc pètals que formen la corol·la són lliures i formen una estructura molt constant i característica. El pètal superior, l'estàndard, neix externament als altres pètals, ales i carena, de manera que els embolcalla, fenomen que s'anomena prefloració descendent. El calze està format per 5 sèpals soldats. L'androceu consta de 10 estams, 9 estan soldats i 1 és lliure; el gineceu està format per un únic ovari súper, amb un únic carpel que conté nombrosos primordis seminals.

La soja és una lleguminosa i com a tal el seu fruit és un llegum dehiscent de fins a 7 cm de longitud amb 4-5 llavors en el seu interior. Segons la varietat, les llavors poden ser de diferents colors: grogues, verdes o negres. Aquestes llavors generalment són esfèriques semblants a un pèsol.

Composició química

Valor nutritiu de 100 grams
de llavors de soia^[13] Energia 1.866 kJ Aigua 8,54 g Glúcids 30,16 g Sucres 7,33 g Fibra alimentària 9,3 g Greixos 19,94 g G. saturats 2,884 g G. Monoinsaturats 4,404 g G. Poliinsaturats 11,255 g Proteïnes 36,49 g Aminoàcids Triptòfan 0,591 g Treonina 1,766 g Isoleucina 1,971 g Leucina 3,309 g Lisina 2,706 g Metionina 0,547 g Cisteïna 0,655 g Fenilalanina 2,122 g Tirosina 1,539 g Valina 2,029 g Arginina 3,153 g Histidina 1,097 g Alanina 1,915 g Àcid aspàrtic 5,112 g Àcid glutàmic 7,874 g Glicina 1,880 g Prolina 2,379 g Serina 2,357 g Vitamines Vitamina A 1 μg Vitamina B₆ 0,377 mg Vitamina B₁₂ 0 μg Vitamina C 6,0 mg Vitamina K 47 μg Minerals Calci 277 mg Coure 1,658 mg Ferro 15,70 mg Magnesi 280 mg Fòsfor 704 mg Potassi 1.797 mg Sodi 2 mg Zinc 4,89 mg

En conjunt, l'oli i les proteïnes presents a les llavors de soia representa aproximadament el 60% del pes de la llavor seca, les proteïnes el 40% i l'oli el 20%. La resta es compon d'un 35% de glúcids i al voltant del 5% cendres.

La major part de la proteïna de la soja és una proteïna d'emmagatzematge relativament estable a la calor. Aquesta estabilitat permet l'elaboració d'aliments que s'han de cuinar a altes temperatures, com per exemple el tofu, la llet de soia o la proteïna texturitzada de soia (farina de soia).

El principal glúcid de la soia madura són el disacàrid sacarosa (del 2,5 al 8,2%), el trisacàrid rafinosa (del 0,1 a l'1,0%) compost per una molècula de sacarosa unida a una molècula de galactosa, i el tetrasacàrid estaquiosa (de l'1,4 al 4,1%) compost per una molècula de sacarosa unida a dues molècules de galactosa. Els oligosacàrids rafinosa i estaquiosa protegeixen la llavor de la dessecació però es tracta de sucres que no són digeribles i contribueixen a les flatulències i a les molèsties abdominals en els éssers humans i els altres animals monogàstrics. Els oligosacàrids no digerits es descomponen a l'intestí gràcies als microorganismes produint gasos com el diòxid de carboni, hidrogen i metà.

Atès que els glúcids solubles de la soia es troben en el sèrum i es descomponen durant la fermentació, el concentrat de soia, la proteïna de soia, el tofu, la salsa de soia i els brots de soia germinats no provoquen flatulència. D'altra banda, pot haver alguns efectes beneficiosos per la ingesta d'oligosacàrids com la rafinosa i l'estaquiosa, en fomentar l'activitat dels bifidobacteris del còlon contra els bacteris de la putrefacció.

Els glúcids insolubles de la soia són els polisacàrids complexos de la cel·lulosa, l'hemicel·lulosa i la pectina. La majoria dels glúcids presents a la soia es poden classificar dins del que es denomina fibra alimentària.

Els principals components de la soja són:

Isoflavones^[14] (fitoestrògens): dadzeïna, genisteïna. Són fenols heterocíclics amb una fórmula estructural similar a la de l'estradiol.
Proteïnes: principalment glicina i caseïna.
Glúcids: holòsids, pentosans i galactògens.
Altres: lípids, fosfolípids, esterols (sitosterol, estigmasterol), pigments carotenoides i antocians, enzims (amilasa, proteasa, ureasa), vitamines (B, D, E), saponòsids esteroidals, inositol-hexafosfat (IP6), fibra (als brots especialment), etc.

Farmacologia

Accions farmacològiques

Activitat hormonal:

Els fitoestrògens de la soja tenen afinitat pels mateixos receptors que els estrògens de tipus II o B, d'aquesta manera tenen una activitat competitiva i reversible tot i no tenir una estructura químicament esteroïdal. Presenten una acció estrogènica suau. Pel que fa al cicle menstrual, les isoflavones incrementen la duració de la fase fol·licular, al mateix temps que retarden el pic de progesterona. I en l'etapa menopàusica atenuen els símptomes associats i disminueixen els fogots.

Antitumoral:

S'ha vist que durant el període fèrtil de la dona un dels factors de risc per desenvolupar càncer d'ovari, de mama o d'endometri, d'origen hormonal és la sobreexposició als estrògens humans. Els fitoestrògens de la soja gràcies a la semblança de forma i estructura als estrògens humans poden acoblar-se als receptors d'estrògens de les cèl·lules mamàries, de l'ovari o de l'endometri evitant la sobreestimulació d'aquestes cèl·lules i reduint així els riscs que s'iniciï una divisió descontrolada i es creï un tumor.

Antihipercolesterolèmic:

Les isoflavones de la soja disminueixen LDL-colesterol i potencien HDL-colesterol en casos d'hipercolesterolèmia en dones menopàusiques i en homes. De la mateixa manera, la lecitina de soia afavoreix el transport de colesterol sanguini i el seu metabolisme, així es redueix el risc d'acumulació de colesterol a les parets de les artèries i es poden prevenir trastorns cardiovasculars. El consum de lecitina té efectes positius sobre les membranes cel·lulars, concretament al cervell, cor, ronyons, medul·la òssia i fetge.

Activitat metabòlica:

La genisteïna s'usa per tractar l'osteoporosi, fenomen que sovint es dóna durant la menopausa, ja té la funció de disminuir la pèrdua mineral òssia. De fet, augmenta l'activitat osteoblàstica i redueix l'activitat osteoclàstica.

Usos medicinals

Tractament del dèficit de proteïnes que pot ser causada per una dieta no adequada. Concretament un derivat de la soja, el tofu, conté tot el ventall d'aminoàcids essencials.
Reemplaçament hormonal durant la menopausa.
Coadjuvant en processos d'osteoporosi.
Tractament per la hipertròfia benigne de pròstata.
La lecitina de soja promou la presència del HDL-colesterol enfront del LDL-colesterol.
Altres: per l'elaboració de farina, pa, oli, llet... També s'utilitza com a biocombustible i inclús per monocultius transgènics.

Toxicitat

Una alimentació basant-se en soia o els seus derivats, en general és molt tolerable. No obstant això, si les llavors germinals es deixen durant un temps en condicions d'humitat, s'afavoreix l'aparició de fongs, pseudomones o altres microorganismes que posen en perill el consum de soja. Per tal de prevenir-ho, es recomana escalfar les llavors uns minuts a 90 °C. D'altra banda, els fosfolípids de la soia ocasionalment poden presentar trastorns gastrointestinals tals com dolor d'estómac, constipació o diarrea.

Per tant, el consum de soja en general no s'associa a fenòmens de toxicitat.

Contraindicacions

La soia conté fitoestrògens que poden pertorbar el mecanisme de lactància de les dones (i doncs disminuir la quantitat de llet) en el cas d'un consum excessiu de soia. És per això que és desaconsellat a les dones que alleten de consumir massa soia.

Nutrició

Abans de poder ser consumida pels humans, la soia ha de ser cuinada en presència d'aigua per a destruir l'inhibidor tripsina. La soia crua, inclosos els llegums verds, és tòxica per als éssers humans, els porcs, els pollastres, i tots els animals monogàstrics.^[15]

La soia és considerada per alguns organismes com una font de proteïna completa.^[16] Una proteïna completa és aquella que conté quantitats significatives de tots els aminoàcids essencials que cal proporcionar al cos humà a causa de la seva incapacitat per a sintetitzar-los. Per aquesta raó, la soia és una bona font de proteïnes, i especialment per als vegetarians, els vegans i les persones que volen reduir la quantitat de carn que mengen.

Però també hi ha punts de vista que qüestionen els beneficis suposats de la soja,^[17] i posen en relleu els seus riscos sobre la nostra salut, per exemple en relació a la fertilitat masculina i femenina,^[4] i sobre el medi ambient.^[6]

Derivats de la soia

Plat de tofu. Xina

Tempeh: és un derivat fermentat, d'aspecte compacte, ric en proteïnes, greixos insaturats, vitamines del grup B (B1, B2 i B12) i minerals (calci, fòsfor, ferro).
Tofu, soia quallada o "formatge" de soia: quallada de la "llet de soia", molt més digerible que aquesta i amb el mateix valor nutritiu i proteic.
Farina de soia o Kinako: molt rica en proteïnes. S'empra en pastisseria i forn.
Oli de soia: font de greixos poliinsaturats, en especial d'àcid linolènic.
Lecitina: interessant en el control del colesterol en la sang i en el metabolisme dels greixos. S'empra com a complement dietètic en situacions d'hipercolesterolèmia.
Beguda de soia o "llet" de soia: la beguda comercial pot estar enriquida amb calci, vitamina B12 i vitamines A i D, així com incloure aromes (vainilla, ametlla, etcètera); la beguda de soia no conté ni lactosa, ni vitamina B12 ni greixos saturats, ni colesterol.
Salsa de soia (tamari o shoyu): salsa fermentada que s'elabora a partir de soia, blat i sal marina. Realça el sabor de la carn, el peix i els vegetals. N'hi ha de diferents tipus, si bé totes són riques en sodi i contenen gran quantitat d'àcid glutàmic (aminoàcid no essencial que li confereix un gust que recorda el de la carn). La principal diferència entre el tamari i el shoyu és que el primer no inclou mai cap cereal contràriament al segon.
Brots de soia o germinats de soia: són tendres i saborosos. S'empren en amanides, triturats, etcètera. Són rics en vitamina C i en enzims, substàncies que faciliten la digestió.
Miso: pasta procedent de la fermentació de la soia amb sal, i sovint un cereal (arròs, blat...).

Història

La soia és un conreu present a l'Àsia des de fa milers d'anys,^[4] continua essent un conreu important a la Xina, el Japó i Corea. Els grans de soia més antics van ser trobats a un jaciment arqueològic coreà i han estat datats al voltant de l'any 1000 aC, tanmateix no se sap si havien estat conreades o no.^[18] La datació per carboni-14 de les mostres de soia que es van recuperar durant les excavacions d'un jaciment coreà de l'època Mumun va indicar que la soia es conreava com a aliment entre el 1000 aC i el 900 aC.

La soia va ser introduïda per primera vegada a Europa a principis de la dècada del 1700 i al que avui són els Estats Units el 1765, on en principi es va destinar per a fenc. Benjamin Franklin va escriure una carta el 1770 on menciona l'enviament de llavors de soia a Anglaterra. La soia no va arribar a ser un conreu important fora d'Àsia fins aproximadament el 1910. Als Estats Units, la soia fou considera un producte industrial i no va ser utilitzada com un aliment abans de la dècada del 1920. A l'Àfrica la soia va ser introduïda des de la Xina a finals del segle XIX i s'ha estès per tot el continent.

Conreu

La soia és un conreu global important que proporciona proteïnes i oli. Als Estats Units, la major part de la collita es tracta amb solvents com l'hexà per tal d'extreure l'oli, i la farina de soia desgreixada (50% de proteïna) que queda es destina a pinsos per a l'alimentació dels animals de granja (com per exemple, pollastres, porcs, galls dindi) a una escala industrial mai vista abans durant la història humana. Només una part molt petita de la collita és consumida directament pels éssers humans. Però els productes derivats de la soia apareixen en una gran varietat dels d'aliments industrials preparats.

Durant la Segona Guerra Mundial, la soia va esdevenir important tant a l'Amèrica del Nord com a Europa, principalment com a substitut d'altres fonts de proteïnes i com a oli comestible. Va ser durant la Segona Guerra Mundial quan el Departament d'Agricultura dels Estats Units va descobrir les propietats com a adob de la soia. A la ronda de negociacions sobre aranzels de l'Organització Mundial del Comerç del 1960 (GATT) els Estats Units es van assegurar l'accés lliure d'aranzels per a la seva soia al mercat europeu. A la dècada del 1960 els Estats Units van exportar més del 90% de la soia del món.^[19]^[20] L'any 2005 els principals exportadors de soia foren Brasil (39% del total de la soia exportada al món), Estats Units (37%) i l'Argentina (16%), metre que els principals importadors foren la Xina (41% de la soia importada al món), la Unió Europea (22%), Japó (6%) i Mèxic (6%).^[21]

El conreu es realitza amb èxit en climes amb estius calorosos, amb unes condicions òptimes de creixement amb temperatures mitjanes de 20 a 30°C; les temperatures per sota de 20 °C i superiors a 40 °C retarden el creixement de manera significativa. La soia pot ser conreada sobre una àmplia gamma de sòls, amb un creixement òptim en sòls al·luvials humits amb un bon contingut de matèria orgànica. Com la majoria de les lleguminoses realitza la fixació de nitrogen establint un relació simbiòtica amb el bacteri Bradyrhizobium japonicum. Les varietats cultivars modernes arriben a fer un metre d'altura i requereixen entre 80 i 120 dies des de la sembra fins a la collita.

Les organitzacions ambientalistes, com Greenpeace i el Fons Mundial per la Natura (WWF), han informat que el conreu de la soia i la probabilitat de l'augment del seu cultiu al Brasil ha provocat la destrucció d'enormes extensions de Selva Amazònica i està encoratjant encara més la desforestació.^[22]^[23]

Galeria d'imatges

Aspecte general
Varietats de llavors
Il·lustració
Llegums

Notes i referències

↑ ^1,0 ^1,1 ^1,2 ^1,3 ^1,4 ^1,5 ^1,6 ^1,7 ^1,8 ^1,9 «Informació de NPGS/GRIN de 'Glycine soja». www.ars-grin.gov. [Consulta: 18 abril 2009].
↑ Soia, DIEC.
↑ Soja, DIEC
↑ ^4,0 ^4,1 ^4,2 Una altra connexió soia, Joandomènec Ros, Catedràtic d'Ecologia de la Universitat de Barcelona, Avui en dia, 20-03-2006, Diàlegs, pàgina 22.
↑ Mian N. Riaz. Soy applications in food. Boca Raton: CRC Press, 2006. ISBN 0-8493-2981-7.
↑ ^6,0 ^6,1 ^6,2 Els problemes de la soia, Joandomènec Ros, Catedràtic d'Ecologia de la Universitat de Barcelona, Avui, 20-2-2006, Diàlegs, pàgina 22.
↑ «World Soybean Production 2007». The American Soybean Association, 2008.
↑ «Soybeans Countries by commodity 2007». FOOD AND AGRICULTURE ORGANIZATION OF THE UNITED NATIONS.
↑ «Soy Benefits». National Soybean Research Laboratory. [Consulta: 18 abril 2010].
↑ Singh, Ram J.; Nelson, Randall L.; Chung, Gyuhwa. Genetic resources, chromosome engineering, and crop improvement: Oilseed Crops, Volume 4. CRC, 02-10-2006, p. 15. ISBN 978-0849336393.
↑ Hymowitz, Theodore (09-08-1995). "Evaluation of Wild Perennial Glycine Species and Crosses For Resistance to Phakopsora". Proceedings of the Soybean Rust Workshop: 33–37, Urbana, IL, USA: National Soybean Rsearch Laboratory
↑ Newell, C. A.; Hymowitz, T. «Hybridization in the Genus Glycine Subgenus Glycine Willd. (Leguminosae, Papilionoideae)». American Journal of Botany. Botanical Society of America, 70, 3, Març 1983, pàg. 334–348. DOI: 10.2307/2443241.
↑ USDA Nutrient Database for Standard Reference
↑ Verdures i càncer:Components potencialment responsables de l'efecte protector de les verdures contra el càncer., M. Carmen Vidal Carou, Catedràtica de Nutrició i Bromatologia. Barcelona, 14-10-2004.
↑ Circle, Sidney Joseph; Smith, Allan H.. Soybeans: chemistry and technology. Westport, Conn: Avi Pub. Co, 1972, p. 104, 163. ISBN 0-87055-111-6.
↑ Henkel, John «Soy: Health Claims for Soy Protein, Questions About Other Components». FDA Consumer, May, 2000.
↑ «Protein Means Power and a Whole Lot More». Family Education Network. [Consulta: 15 agost 2010].
↑ Stark, Miriam T.. Archaeology of Asia (Blackwell Studies in Global Archaeology). Wiley-Blackwell, 2005, p. 81. ISBN 1-4051-0213-6.
↑ Raj Patel, Stuffed & Starved From Farm to Fork, the Hidden Battle for the World Food System, Portobello Books LTD (2008), Londres pàg. 169-173.
↑ Reynold Millard Wik, Henry Ford's Science and Technology for Rural America, Technology and Culture, Vol. 3, No. 3 (estiu del 1962), pàg. 247-258, The Johns Hopkins University Press en nom de la Society for the History of Technology.
↑ Baohui Song et al. «Market Power and Competitive Analysis of China's Soybean Import Market». International Agricultural Trade Research Consortium (IATRC), 2007.
↑ Fargione, Joseph; Hill, Jason; Tilman, David [et al] «Land Clearing and the Biofuel Carbon Debt». Science, 319, 5867, febrer 2008, pàg. 1235–1238. DOI: 10.1126/science.1152747. PMID: 18258862.
↑ «Big business leaves big forest footprints». BBC News, 16-02-2010 [Consulta: 27 març 2010].

Bibliografia

Berdonces, Josep Lluís. Gran enciclopedia de las plantas medicinales: el dioscórides del tercer milenio. Ed. Tikal. Madrid, 1998. ISBN 843058496X.
Bolòs, Oriol; Vigo, Josep. Flora dels Països Catalans. Ed. Barcino. Barcelona, 1984. ISBN 9788472265974.

Bruneton, J. Plantas tóxicas: vegetales peligrosos para el hombre y los animales. Editorial Acribia. Zaragoza., 2000. ISBN 9788420009353.
Diaz Gonzalez, Tomás Emilio. Curso de Botánica. Editorial Trea (2004)
Kuklinski, Claudia. Farmacognosia: estudio de las drogas y sustancias medicamentosas de origen natural. Editorial Omega, 2000. ISBN 84-282-1191-4
Polunin, Oleg. Guia de campo de las flores de Europa. 3a edició. Editorial Omega.

Enllaços externs

En altres projectes de Wikimedia:

Commons (Galeria)

Commons (Categoria)

Viquiespècies

(en anglès) Soy's Thyroid Dangers
(en anglès) Soy Allergens
(en anglès) Nutrition data
(en anglès) Evaluation of Anti-Soy Data and Anti-Soy Advocates
(en anglès) Soy Online Service
(en anglès) Concerns Regarding Soybeans
(en anglès) Soya information
(en anglès) Soy Alert!
(en anglès) Argentina Soya-fication Brings serious environmental, social and economic problems
(en anglès) Guardian - Should we worry about soya in our food?
Vademecum

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autors i editors de Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia CA

Soia: Brief Summary ( 加泰隆語 )

由wikipedia CA提供

La soia o soja (Glycine max (L.) Merr. o Glycine soja Siebold & Zucc.) és una planta herbàcia de la família de les fabàcies originària de l'est d'Àsia present a la Xina, al Japó, a Corea i a Taiwan. Actualment es cultiva en gran quantitat a tota Àsia, els Estats Units, i a l'Amèrica del Sud (Brasil, Argentina i Paraguay). Als Països Catalans la soia és present a les Illes Balears. Aquesta planta sol créixer en horts i camps de cultiu, tot i que algunes plantes silvestres poden créixer en prats i estepes.

Utilitzada a la Xina durant més de 5.000 anys, avui dia la soia és present a molts aliments, tant de tradicionals com de nous i també com a additiu d'aliments preparats. Entre els preparats tradicionals de la soia trobem la llet de soia i el tofu entre les preparacions no fermentades i la salsa de soia, el miso, el natto o el tempeh entre els fermentats. D'altra banda, la soia és la base per a produir l'oli de soia, que suposa gairebé la meitats dels olis vegetals produïts al món. Però la soia també s'utilitza com a ingredient o additiu de tota mena de preparats alimentaris com per exemple embotits, pizzes, hamburgueses, pastisseria i fins i tot a la xocolata.

Els productors principals són els Estats Units (32%), el Brasil (28%), l'Argentina (21%), la Xina (7%) i l'Índia (4%). Les llavors de soia contenen quantitats significatives d'àcid fític, àcid alfa-linolènic i de les isoflavones genisteina i daidzeina. La soja pot produir com a mínim el doble de proteïnes per hectàrea que qualsevol altre conreu vegetal, de 5 a 10 vegades més proteïnes per hectàrea que les terres de destinades al pasturatge dels animals destinats a la producció de llet, i fins a 15 vegades més proteïnes per hectàrea que les terres destinades a la producció de carn.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autors i editors de Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia CA

Soia ( 威爾斯語 )

由wikipedia CY提供

Planhigyn soia

Mae'r ffeuen soia yn fath o lysieuyn sy'n gynhwynol i Ddwyrain Asia. Mae'n blanhigyn blynyddol sydd wedi cael ei ddefnyddio fel bwyd yn Tsieina ers 5,000 o flynyddoedd a chaiff ei ddefyddio mewn cyffuriau hefyd. Mae soia'n cynnwys swm sylweddol o'r holl asidau amino angenrheidiol ar gyfer pobl ac felly mae'n ffynhonnell dda o brotîn. Mae ffa soia yn gynhwysyn amlwg mewn nifer o fwydydd seydd wedi'u prosesu, gan gynnwys bwydydd a ddefnyddir yn lle cynhyrchion llaeth.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Awduron a golygyddion Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia CY

Sója luštinatá ( 捷克語 )

由wikipedia CZ提供

Na tento článek je přesměrováno heslo Sója. Tento článek je o druhu rostlin. O rodu rostlin z čeledi bobovité pojednává článek sója (rod).

Sója luštinatá (Glycine max (L.) Merr., 1917) je luštěnina s vysokým obsahem proteinů. Má široké použití jako potravina, krmivo pro hospodářská zvířata i jako surovina pro potravinářský a zpracovatelský průmysl. Její název pochází z japonského „šóju“ (sójová omáčka).

Sója je mimořádná plodina a významný zdroj rostlinných bílkovin. Bílkovin sója obsahuje až 35 %. Mezi výrobky ze sóji patří např. tofu, tempeh, sójové omáčky, miso, natto, různé sójové nápoje, jogurty, pomazánky, uzeniny a mnoho dalších. ^[1]

Obsah

1 Biologie
2 Nomenklatura
3 Původní druhy
- 3.1 Nomenklatura druhu G. soja
- 3.2 Nomenklatura druhu G. gracilis
4 Produkce
- 4.1 Dopady na životní prostředí
- 4.2 Geneticky modifikovaná sója
5 Zpracování
- 5.1 Potraviny vyráběné ze sóji
- 5.2 Další výrobky
6 Odkazy
- 6.1 Reference
- 6.2 Externí odkazy

Biologie

Kulturní sója je diploidizovaný tetraploid (2n=40). Sója může za vhodných podmínek dorůst až 1,5 m, běžné porosty dorůstají do výšky cca 1 m. Sója má jednoduché primární listy, sekundární listy jsou většinou trojčetné. Hlíznatý kořenový systém sestává z hlavního kořenu, z kterého vycházejí postranní kořeny. Většina kultivarů je pokryta jemnými trichomy (je ochmýřená). Lusky jsou rovné nebo lehce zakřivené a dosahují délky od 2 do 7 cm. Semena jsou většinou oválná, ale existují kultivary s plochými či protáhlými semeny.

Sója je dvouděložná samosprašná rostlina pěstovaná komerčně ze semene. Jednotlivé kultivary lze v umělých podmínkách křížit pro šlechtitelské účely. Blizna je citlivá k opylení zhruba 24 hodin před vykvetením a dalších 48 hodin po vykvetení. Díky tomu dochází většinou k opylení ještě před otevřením květu.

Sója je považována za jednu z nejstarších kulturních plodin. Pochází ze severní a střední Číny. První zmínky o sóji nacházíme v knihách známých jako „Pen-Cao-Kong-Mu“ datovaných př. 2838 lety. Do Spojených států byla sója dovezena v roce 1765. Sója (G. max) spolu s G. soja a G. gracilis patří do podrodu Glycine subgen. Soja (Moench) F.J. Herm. Divoký příbuzný sóji G. soja se často vyskytuje na mezích, podél cest a vodotečí v některých asijských zemích. V Americe, Evropě či Africe se divoké odrůdy sóji nevyskytují.

Sója se může křížit pouze s uvedenými dvěma zástupci podrodu Soja. Potenciál pro křížení je tak omezen jednak samosprášením, jednak geograficky, protože tito příbuzní se vyskytují pouze v Číně, Koreji, Japonsku, případně v sousedních zemích.

Nomenklatura

Glycine max (L.) Merr., 1917

Basionym: Phaseolus max L., 1753 Nomenklatorická
synonyma: ≡Soja max (L.) Piper, 1915 Taxonomická
synonyma: =Soja hispida Moench 1794
=Glycine hispida (Moench) Maxim. 1873
=Glycine javanica Thunb., 1794
=Soja japonica Savi 1824
=Soja viridis Savi, 1832
=Soja angustifolia Miq., 1857

Původní druhy

Nomenklatura druhu G. soja

Glycine soja Siebold & Zucc. 1843

Nomenklatorická
synonyma: ≡Dolichos soja L., 1753 (nom. inval.?)
≡Glycine max (L.) Merr. subsp. soja (Siebold & Zucc.) H. Ohashi 1982 Taxonomická
synonyma: =Glycine ussuriensis Regel & Maack 1861
=Glycine formosana Hosok. 1932
=Glycine max (L.) Merr. subsp. formosana (Hosok.) Tateishi & H.Ohashi 1992

Nomenklatura druhu G. gracilis

Glycine gracilis Skvortzov, 1927

Nomenklatorická
synonyma: ≡Glycine soja Siebold & Zucc. var. gracilis (Skvortzov) L.Z.Wang 1983

Produkce

Sójová plantáž v Argentině

Sója se pěstuje v tropických, subtropických podmínkách a v teplých oblastech mírného pásu. Většinou je zavlažována pouze dešťovými srážkami, začíná se však rovněž používat umělé zavlažování. Sója je sice poměrně rezistentní k teplotním extrémům, ale její růst může být výrazně zpomalen při teplotách pod 18 °C a nad 35 °C. Některé kultivary nekvetou při teplotách pod 24 °C. Pouze asi z 25 až 30 % květů vznikají lusky; pokud je rostlina stresována v době kvetení, počet lusků prudce klesá. Za vhodných podmínek může sója vytvořit až 400 lusků obsahujících jedno až pět semen.

Sója je krátkodenní rostlina, ale existují i kultivary adaptované na jinou délku dne. Většina moderních odrůd dává dobrý výnos pouze ve velmi úzkém klimatickém pásu. Růst se většinou zastavuje po 100 až 130 dnech od vzejití, a to v době kvetení. Sója stejně jako jiné luštěniny dokáže za pomoci symbiotických bakterií fixovat vzdušný dusík, proto se používá rovněž jako rotační plodina po kukuřici, bavlně či čiroku. Není příliš náročná na půdu s výjimkou písčitých půd, které jí nevyhovují. Optimální pH půdy je 6 až 6,5.

Výnosy jsou závislé zejména na dostatku vody, poté na hnojení a řádkování. S umělým zavlažováním dosahují moderní kultivary sóji výnosů 2,5 až 3,5 t/ha, výnosy bez zavlažování se pohybují mezi 1,5 až 2,5 t/ha. Při zavlažování má sója tendenci zvyšovat obsah proteinu na úkor oleje.

Produkce a export sóji v roce 2003: produkce v mil t (z toho vývoz) USA 66 (27) Brazílie 51 (15,9) Argentina 35 (6,2) Čína 16,5 (0,3) Indie 6,8 (0,002) Paraguay 4,4 (2)

Dopady na životní prostředí

Kvůli rozšiřování osevních ploch sóji dochází v Jižní Americe ke kácení tropických deštných pralesů. Podle odhadů Světového fondu na ochranu přírody (WWF) padne za oběť jejímu pěstování do roku 2020 okolo 22 milionů hektarů pralesů a savan. Proto od roku 2004 WWF podporuje její ekologicky a sociálně ohleduplné pěstování, mj. také bez otrocké a dětské práce.

Geneticky modifikovaná sója

Celá rostlina

Tzv. geneticky modifikovaná neboli transgenní sója se podle odhadů podílí na světové produkci asi 65 procenty. Je však obtížné stanovit přesný podíl, protože v některých zemích je nebo byla geneticky modifikovaná sója pěstována neoficiálně (Argentina) nebo přímo ilegálně (Brazílie a Rumunsko).^[2]

Nejběžnější GM odrůdou je sója formy Monsanto s odolností proti totálnímu herbicidu stejné firmy – Roundup. Účinná látka Roundupu glyfosát je specifickým inhibitorem (blokátorem) enzymu EPSP syntázy, která je důležitým článkem syntézy aromatických aminokyselin. Po aplikaci glyfosátu tak rostlina umírá na nedostatek těchto aminokyselin. Zvířata tento enzym nemají, glyfosát pro ně tudíž není toxický. Do GM sóji byla vložena jiná varianta genu pro EPSP syntázu pocházející z půdní bakterie Agrobacterium tumefaciens. Tento enzym není glyfosátem blokován, rostlina tak k němu získá rezistenci. Pro selekci této odrůdy sóji byl použit přímo glyfosát, v GM sóji tak není žádný další markerový gen pro odolnost vůči antibiotikům.

GM sója má i nezamýšlené efekty. Při klasickém pěstovaní se ke kontrole plevelů používá kombinace orby a aplikace herbicidů v době před vzejitím vlastní sóji. GM sója vystačí pouze s aplikací Roundupu, orba tedy není nutná. GM sója tak usnadňuje bezorebný pěstitelský cyklus a snižuje erozi půdy, ale vede ke zvýšené spotřebě pesticidů.^[3] Rovněž zvýšené používání jediného druhu herbicidu zvyšuje riziko rozšíření odolných plevelů.

V EU platí povinnost označovat výrobky, k jejichž výrobě byla použita sója s větším než 0,9% podílem GM odrůdy. Povinnost platí i tehdy, jestliže finální výrobek GM složku neobsahuje, jako např. sojový olej či sojový lecitin v čokoládě.

Zpracování

Různé tvary semen – sojových bobů

Ve vyspělých zemích je většina sóji použita jako krmivo pro dobytek nebo je zpracována na olej a sójový protein, který se používá jako aditivum v mnoha potravinářských výrobcích. Sója je bohatá na proteiny, navíc mají tyto proteiny vhodné aminokyselinové složení s vysokým podílem esenciálních aminokyselin; je chudá pouze na sirné aminokyseliny. Proto jsou sójové výrobky oblíbenou složkou vegetariánské stravy. Sója rovněž obsahuje některé anti-nutrienty, alergeny a vysokou hladinu fytoestrogenů, které mohou být nevhodné zejména pro děti. Zdravý vývoj dítěte může rovněž ovlivnit vysoká hladina fytátů, které váží vápník a další stopové živiny a zabraňují tak jejich příjmu z potravy. Z těchto důvodů nejsou běžné sójové výrobky vhodné pro děti, vyrábějí se však speciálně formulované výrobky s přídavkem vápníku a vitamínů, které je možné dětem podávat. Alergie na sójové proteiny je v Evropě a severní Americe poměrně častá. Tradiční asijská kuchyně využívá především fermentovaný sójový protein (sójová omáčka atp.), ve kterém je hladina alergenů a antinutričních látek výrazně snížena.

Kromě potravinářství se sója používá v průmyslu k výrobě bionafty, kosmetických přípravků, olejů, mýdel, plastů a podobně.

Potraviny vyráběné ze sóji

Tofu
Sojové mléko
Sojová mouka
Sojový olej
Texturované sójové bílkoviny
Sojová omáčka
Tempeh
Natto
Miso

Další výrobky

Sójový inkoust

Odkazy

Reference

↑ Sója. Víte, jak vůbec vypadá?, patifu.cz. Citováno: 31. srpna 2015.
↑ ŠUTA, Miroslav. GMO: Rumunsko zakázalo pěstování geneticky modifikované sóji [online]. Společnost pro trvale udržitelný život, 2007-01-23 [cit. 2008-09-20]. Dostupné v archivu pořízeném dne 2008-06-07.
↑ VAŠKŮ, Václav. Geneticky manipulované plodiny zvyšují spotřebu pesticidů v USA [online]. Econnect, 2004-02-18 [cit. 2008-09-20]. Dostupné online.

Externí odkazy

Obrázky, zvuky či videa k tématu sója ve Wikimedia Commons
Slovníkové heslo sója ve Wikislovníku
Taxon Glycine max ve Wikidruzích
Kamila Pletánková: Geneticky modifikovaná sója ničí přírodu v Argentině, Aktuálně.cz, 8.1.2009

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia autoři a editory

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia CZ

Sója luštinatá: Brief Summary ( 捷克語 )

由wikipedia CZ提供

Na tento článek je přesměrováno heslo Sója. Tento článek je o druhu rostlin. O rodu rostlin z čeledi bobovité pojednává článek sója (rod).

Sója luštinatá (Glycine max (L.) Merr., 1917) je luštěnina s vysokým obsahem proteinů. Má široké použití jako potravina, krmivo pro hospodářská zvířata i jako surovina pro potravinářský a zpracovatelský průmysl. Její název pochází z japonského „šóju“ (sójová omáčka).

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia autoři a editory

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia CZ

Sojabønne ( 丹麥語 )

由wikipedia DA提供

Sojabønne, Soja hispida eller Glycine max, er en enårig urt af ærteblomstfamilien som stammer fra Østasien. I 2010 var USA det største sojabønneproducerende land i verden.^{[kilde mangler]}

Historie

Fra gammel tid har soja været et af de vigtigste næringsmidler i Asien; bønnen dyrkes nu også i Sydeuropa og Amerika.

Anvendelse

Af de olieholdige frø, sojabønnerne, presses sojaolie, som anvendes til fremstilling af bl.a. margarine og sæbe.

Resterne fra presningen anvendes i kraftfoderkager, sojakager, og i sojamel. Af de kogte bønner fremstilles bl.a. sojamælk, tofu, yuba og i en krydderisovs, sojasovs (også kaldet shoyu og tamari).

Yderligere er sojabønnen blevet en meget populær spise på sushirestauranter, i form af misosuppe,

Edamame er en tilberedning af umodne sojabønner, der bruges i det japanske, kinesiske og hawaiianske køkken. Bælgene koges let eller dampes og serveres eventuelt med salt.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia-forfattere og redaktører

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia DA

Sojabønne: Brief Summary ( 丹麥語 )

由wikipedia DA提供

Sojabønne, Soja hispida eller Glycine max, er en enårig urt af ærteblomstfamilien som stammer fra Østasien. I 2010 var USA det største sojabønneproducerende land i verden.[kilde mangler]

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia-forfattere og redaktører

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia DA

Sojabohne ( 德語 )

由wikipedia DE提供

Soja ist eine Weiterleitung auf diesen Artikel. Weitere Bedeutungen sind unter Soja (Begriffsklärung) aufgeführt.

Die Sojabohne (Glycine max (L.) Merr.), häufig auch einfach als Soja (von jap. shōyu für Sojasauce, daizu für Sojabohnen)^[1] bezeichnet, ist eine Pflanzenart aus der Unterfamilie Schmetterlingsblütler (Faboideae) innerhalb der Familie der Hülsenfrüchtler (Leguminosae oder Fabaceae).

Der Anbau der Nutzpflanze Sojabohne ist seit 3050 v. Chr. in Japan und zumindest seit 1550 v. Chr. in Korea und China als Nahrungspflanze nachgewiesen.^[2]^[3] Die Sojabohne wird heute auf 6 % der globalen landwirtschaftlichen Nutzfläche angebaut und ist die weltweit wichtigste Ölsaat. Ihre zunehmende Bedeutung spiegelt sich in dem seit den 1970er Jahren von allen Nutzpflanzen höchsten Zuwachs an Anbaufläche wider. Während 1960 17 Millionen Tonnen produziert wurden,^[4] waren es 2016 bereits 334,9 Millionen Tonnen.^[5]

Als Ölsaat enthalten Sojabohnen etwa 20 % Öl. Das Sojaöl wird vor allem als Lebensmittel, aber z. B. auch für die Produktion von Biodiesel verwendet.^[4] Nach der Ölpressung wird das verbleibende Extraktionsschrot (Sojakuchen) erhitzt, um die für Tier und Mensch giftigen und unbekömmlichen Bestandteile zu zerstören (Trypsininhibitoren und Hämagglutinine), und dann zu 98 % in der Tierproduktion verfüttert und zu 2 % als Nahrung für den Menschen verwendet.^[6] Sojabohnen enthalten etwa 37 % Eiweiß. Als Nahrung ist die Eiweißqualität des Sojaproteins mit der von tierischem Eiweiß vergleichbar, was die Sojabohne von anderen Pflanzen abhebt.

Inhaltsverzeichnis

1 Beschreibung und Ökologie
2 Herkunft und Geschichte
- 2.1 Ursprung in China und Japan
- 2.2 Verbreitung
3 Wirtschaftliche Bedeutung
4 Durchschnittliche Zusammensetzung
5 Verwendung
6 Nachhaltigkeit
7 Gesundheit
8 Allergie
- 8.1 Kreuzallergie
9 Genom-Forschung
10 Literatur
11 Rundfunkberichte
12 Weblinks
13 Einzelnachweise

Beschreibung und Ökologie

Illustration

Zygomorphe Blüten

Reife Hülsenfrucht

Vegetative Merkmale

Die Sojabohne ist eine einjährige krautige Pflanze mit bräunlicher Behaarung. Da es sehr viele Convarietäten und Varietäten gibt, sind auch die morphologischen Merkmale sehr unterschiedlich. Am häufigsten sind aufrecht wachsende Sorten von 20 bis 80 Zentimeter Wuchshöhe. Hochwüchsige Sorten erreichen bis zwei Meter Höhe. Die Stängel sind eher dünn und mehr oder weniger verzweigt. Die meisten Sorten sind an Stängeln, Blattstielen und Blättern fein und dicht behaart.

Es gibt Sorten mit unbegrenztem (indeterminiertem) Wachstum. Die Mehrzahl der Sorten hat jedoch ein begrenztes Wachstum, da die Endknospe der Triebe sich zum Blütenstand entwickelt, und die Pflanze somit nicht weiterwächst. In höheren Breitengraden werden erstere Sorten bevorzugt.

Die wechselständig am Stängel angeordneten Laubblätter sind in Blattstiel und Blattspreite gegliedert. Der Blattstiel ist relativ lang. Die Blattspreite misst in der Breite mehr als 10 Zentimeter. Sie ist unpaarig gefiedert und besteht meist aus drei Blättchen, die mit ein bis zwei Nebenblättchen versehen sind.^[7] Die ganzrandigen Blättchen sind bei einer Länge von 3 bis 10 Zentimetern sowie einer Breite von 2 bis 6 Zentimetern oval. Die Laubblätter werden noch während der Fruchtreifung abgeworfen.

Sojabohnen haben ausgeprägte Pfahlwurzeln von bis zu 1,5 Meter Länge. Die Wurzeln werden von dem sojaspezifischen Knöllchenbakterium Bradyrhizobium japonicum besiedelt. In dieser Symbiose erhält die Pflanze von den Bakterien den wichtigen Nährstoff Stickstoff in pflanzenverfügbarer Form. Beim Anbau von Soja auf Böden, in denen die Bakterien nicht von Natur aus vorhanden sind (etwa bei europäischen Böden) erfolgt eine Beimpfung des Saatgutes mit den erforderlichen bakteriellen Symbionten.^[8]

Generative Merkmale

Die Sojabohne ist eine Kurztagspflanze. Beim Anbau unter Langtagbedingungen verlängert sich die Wachstumszeit durch Verzögerungen bei der Blütenanlage und Abreife der Samen.^[8]

Die drei bis zwanzig achselständigen Blüten sitzen an kurz verzweigten Stielchen und stehen in seiten- oder endständigen traubigen Blütenständen zusammen. Ihre Färbung variiert gewöhnlich von blasslila bis dunkelviolett. Sie sind mit 5 bis 6 Millimetern Länge relativ klein und in der Regel selbstbefruchtend. Die Blühperiode erstreckt sich meist über drei bis vier Wochen.

Die zwittrigen Blüten sind zygomorph und fünfzählig mit doppelter Blütenhülle. Sie weisen zehn Staubblätter auf. Davon sind neun Staubfäden zu einer Röhre verwachsen. Das zehnte, oberste Staubblatt ist frei und liegt den verwachsenen Staubblättern an. Der Griffel ist gerade.

Nur 20 bis 80 % der Blüten setzen Hülsenfrüchte an. Die behaarten Hülsenfrüchte sind 2 bis 10 Zentimeter lang und bei der Reife strohgelb, grau oder schwarz und enthalten ein bis fünf Samen. Die braunen, grünen oder schwarzvioletten Samen sind kugelig, ei- oder nierenförmig, flach oder gewölbt. Die Tausendkornmasse reicht von 50 bis 450 Gramm. Die Ernte der Sojabohnen kann vollmechanisiert durch Mähdrescher erfolgen.^[9]^[10]

Chromosomenzahl

Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 40.^[11]

Schädlinge und Krankheiten

Bekannte Schädlinge der Sojabohnenpflanze sind die Sojabohnenzystennematode, die zur Gruppe der Fadenwürmer gehört, der Baumwollkapselbohrer, verschiedene Stinkwanzen (insbesondere die Art Piezodorus guildinii), der Asiatische Sojarost (Phakopsora pachyrhizi) und der Pilz Fusarium virguliforme. Der Pilz führt zum „Sudden-death-Syndrom“ (SDS), das ein akutes Absterben der Sojapflanze zur Folge hat.^[12]

Herkunft und Geschichte

Ursprung in China und Japan

Die Sojabohne stammt von der Wildform Glycine soja ab. Die ältesten Belege für eine Nutzung nicht-domestizierter, kleiner Soja-Samen durch den Menschen stammen aus Nordchina (7000 v. Chr.) und Japan (5000 v. Chr.). Die ältesten Belege für große, gezüchtete Bohnen stammen aus Japan (3050 v. Chr.) und Korea (1550 v. Chr.). In China ist sie seit der Zhou-Dynastie (ca. 550 v. Chr.) weit verbreitet.^[2] Zusammen mit Hirse galt sie dort damals als eine der wichtigsten Nahrungsmittelpflanzen.^[13]^[14]

Verbreitung

Für Europa entdeckt wurde Glycine max von Engelbert Kaempfer, der sie nach seiner Japan-Reise 1691/92 erstmals beschrieb. Aus dem Jahre 1737 gibt es erste Belege, dass die Sojabohne in Holland in botanischen Gärten gezogen wurde, 1739 auch in Frankreich. In Europa erlangte der Anbau jedoch nie eine Bedeutung. Samuel Bowen brachte die Sojabohne 1765 erstmals in die USA.^[13]

Der frühe internationale Bedeutungszuwachs der Sojabohne erklärt sich nicht allein durch ihren hohen Öl- und Proteingehalt und die hohe Ertragsstabilität, da diese teilweise erst im 20. Jahrhundert durch enorme Forschungsanstrengungen erreicht wurden.^[15]

Anfänge in den USA

Von der ersten Erwähnung der Sojabohne in den US-Agrarstatistiken 1924 bis zum Zweiten Weltkrieg stieg die Anbaufläche von 767.000 auf 4.220.000 ha an. Der überwiegende Teil der Ernte wurde bis Ende der 1930er Jahre jedoch nicht in Ölpressen verarbeitet. 1925 wurden nur 6 % der Ernte gepresst, 1939 hingegen bereits 71 %. Der Grund für den massiven Produktions- und Pressungszuwachs lag in der erst beginnenden Kooperation zwischen Landwirten und Verarbeitern. So wurden im Forum der 1919 gegründeten American Soybean Association (ASA) im Jahr 1928 erste bindende Abnahmegarantien ausgehandelt. Anfang der 1930er Jahre erreichte die ASA die Etablierung prohibitiver Importzölle auf Sojabohnen, die das Doppelte des Marktpreises betrugen. Die so geschützte US-Sojabohnenproduktion konnte sich daher ausdehnen.^[15] Dennoch wurde die Sojabohne zunächst nur im industriellen Bereich eingesetzt. Anfang der 1930er Jahre wurden 95 % des Sojaöls zur Farb- und Firnisherstellung eingesetzt. Im Bereich der menschlichen Ernährung war das potenziell für die Margarineproduktion verwendbare Sojaöl der Konkurrenz des Kokosnussöls aus den Philippinen unterlegen, unter anderem aufgrund des relativ markanten und starken Geschmacks des Sojaöls. Daher erschien eine zukünftige Bedeutung der Sojabohne für die Ernährung unwahrscheinlich. Der Industrielle Henry Ford verarbeitete Sojamehl zu Plastik, welches er in der Autoproduktion verwendete. Seit Mitte der 1930er Jahre wurde unter dem Einfluss der ASA auch die Verarbeitung von Kokosnussöl besteuert.^[15]

Neben dem Schutz vor ausländischer Konkurrenz begünstigten weitere Faktoren den Aufstieg der Sojabohne. Die Motorisierung der Landwirtschaft setzte größere Flächen frei, die zuvor für den Futteranbau für Zugtiere verwendet worden waren. Bauern, die sich brachliegenden Flächen und sinkenden Einkommen gegenübersahen, erhofften sich von der Sojabohne eine Antwort auf ihre Probleme. Die Sojabohne wurde so auch „Goldene Bohne“, „Cinderella“ und „Wunderfrucht“ genannt. Sie wurde auch aufgrund ihrer stickstoffbindenden Eigenschaften in der Verbesserung der Bodenfruchtbarkeit gelobt. Die Sojabohne konnte zudem mit denselben Mähdreschern geerntet werden wie Weizen. Die Marktpreise waren deutlich höher als für Mais. Die ASA startete Kampagnen, um die Bohne unter Landwirten im Mittleren Westen zu größerer Bekanntheit zu verhelfen. Zudem wurden auf Soja spezialisierte Forschungseinrichtungen und -programme etabliert. Die Zuchtstationen importierten Tausende von Sorten aus China. Schließlich wurde das Aminosäureprofil identifiziert, und Sojamehl begann, Fleisch-, Fisch- und Baumwollsamenmehl als Viehfutter zu verdrängen.^[15]

Zweiter Weltkrieg

Der Zweite Weltkrieg verhalf der Sojabohne zu weiteren starken Bedeutungszuwächsen in den USA. Der Krieg stimulierte die Wirtschaft und erhöhte die Güternachfrage, insbesondere nach Lebensmitteln. Nach dem Angriff auf Pearl Harbor war das Land zudem von Kokos- und Palmölimporten abgeschnitten und musste diese Angebotseinbrüche wettmachen. Die Regierung führte Garantiepreise für Sojabohnen und Subventionen für die Verarbeitungsindustrie ein. Die Preise verdoppelten sich so während des Krieges. Auch die Schweine- und Geflügelfleischproduktion nahm um 40–50 % zu und verschaffte dem zuvor eher als Nebenprodukt der Ölgewinnung angesehenen Sojamehl einen massiven Bedeutungsgewinn als Futtermittel. Auf Druck der ASA verpflichteten sich Margarinehersteller 1947, nur noch amerikanische Rohstoffe zu verwenden.^[15] Anders im NS-Staat. Dort strebte man die direkte Einbringung der wertvollen Pflanze in die menschliche Nahrung an. Die Nationalsozialisten hatten ihr Augenmerk auf die Sojabohne geworfen, da sie mit ihrem hohen Anteil an biologisch vollwertigen Eiweißen sehr gut geeignet war, die sogenannte „Eiweißlücke“ zu schließen, die wegen der Autarkiebestrebungen Deutschland drohte.

Nachkriegszeit und internationale Verbreitung

Sojabohnenernte in Michigan, 2006

Die nordamerikanische Produktion dehnte sich nach dem Krieg stark aus und versechsfachte sich so zwischen 1946 und 1970. Während unmittelbar nach dem Zweiten Weltkrieg nur wenig Soja exportiert wurde, stieg dieser Anteil bis 1970 auf 40–57 %. Die Exporte versorgten europäische Ölmühlen, die von amerikanischen Firmen insbesondere in den 1960er Jahren gebaut wurden. Die Verwendung von Sojamehl als Futtermittel in Europa wurde von Anbauverbänden ebenfalls angeregt. Auch die amerikanischen Lebensmittelhilfen und der Abbau von Bevorzugungen von Ölimporten aus Drittländern im Rahmen der Europäischen Wirtschaftsgemeinschaft (EWG) begünstigten die weitere Etablierung der europäischen Nachfrage nach Sojabohnen.^[15]

Seit den 1970er Jahren nahm die Sojabohnenproduktion in Nordamerika weiter zu. Insbesondere in Südamerika gewann sie massiv an Bedeutung. Im Süden Brasiliens begann die Sojabohne Kaffee zu verdrängen. Heute produziert Südamerika mehr Sojabohnen als Nordamerika.^[14]

Wirtschaftliche Bedeutung

Auf dem Weltmarkt für Ölsaaten (ohne Ölpflanzen) hat die Sojabohne mit über 55 % den größten Marktanteil und einen volkswirtschaftlichen Wert von knapp 50 Milliarden US-Dollar.^[13] Die Welternte 2020 belief sich auf 353.463.735 t. Die gesamte Anbaufläche betrug etwa 127 Mio. Hektar. Die 10 größten Produzenten erzeugten zusammen etwa 96,6 % der gesamten Welternte. Der größte Produzent war Brasilien, der allein etwa 34,5 % der Welternte einbrachte.^[5]

Die größten Sojaproduzenten

Sojaproduktion in Deutschland, Österreich und der Schweiz

Bio-Sojabohnenanbau bei Wäldi, Kanton Thurgau, Schweiz

(Der Rang bezieht sich auf die Weltproduktion.)

Welthandel

2019 wurden weltweit 155.385.681 t Sojabohnen exportiert. Die zehn größten Handelsnationen exportierten zusammen 98,7 % davon.^[16]

Die Sojabohne war 2017 mit 139,2 Millionen Tonnen nach Mais (141,9 Mio. t) und Weizen (141,4 Mio. t) die meistgehandelte Nutzpflanze. Exporteure sind vor allem die USA und südamerikanische Länder.^[17]

Der mit Abstand bedeutendste Importeur (2019) war China (58,4 % der weltweiten Importmenge), gefolgt von Mexiko (mit 3,2 %), Argentinien (3,0 %), Ägypten (2,8 %) und den Niederlanden (2,7 %). Insgesamt wurden 2019 rund 151,7 Millionen Tonnen importiert.^[16]^[17] Während China bis Mitte 2019 das meiste Soja aus den USA importierte, änderte sich dies angesichts des Handelskonflikts mit den USA. China bezieht nun (Stand: 2020) das meiste Soja aus Brasilien und Argentinien.^[18]

Seit 1996 ist eine gentechnisch veränderte (transgene) Sojabohne zugelassen, die die Unkrautbekämpfung erleichtert. Die Pflanzen sind resistent gegen das Breitbandherbizid Glyphosat (Roundup). 2015 wurde auf 83 % der globalen Sojaanbaufläche transgenes Saatgut verwendet.^[19]

Südamerika

Sojabohnenfeld in Rio Grande do Sul (Brasilien), 2008

Im Jahr 2019 produzierte Südamerika 55,2 % der globalen Sojabohnenernte (entsprach 184.032.151 t).^[5] Die Anbauflächen betrugen 2019 in Südamerika 58,4 Millionen Hektar. Brasilien steigerte von 2002 bis 2019 die Produktion von Sojabohnen von 42,8 Millionen Tonnen auf 114,3 Millionen Tonnen.^[5] Brasilien liefert fast 100 % seiner Sojaernte an China.^[20]

Nordamerika

Sojabohnenfeld in Clinton County (Indiana), erntereif

Die Sojaproduktion betrug 102.838.280 Tonnen. Damit stammten 30,8 % der Weltproduktion 2019 aus Nordamerika (USA + Kanada).^[5] Hauptanbaugebiet ist hier der sogenannte Corn Belt („Maisgürtel“) im Mittleren Westen der USA, wo fast ausschließlich Mais und Sojabohnen angebaut werden. Die US-Bundesstaaten Illinois und Iowa sind am produktionsstärksten. Mehr als ein Drittel der US-Produktion wird exportiert, und Sojaöl ist das verbreitetste Pflanzenöl in der Lebensmittelproduktion in den USA.

Auch in den USA und Kanada ist der Anbau von gentechnisch verändertem Soja weit verbreitet.

Asien

Im Jahr 2019 wurden in Asien 9,5 % der globalen Sojaernte produziert. China ist der mit Abstand wichtigste Produzent des Kontinents.^[5]

Europa

Im Jahr 2019 wurden in Europa 3,5 % der globalen Erntemenge produziert. In der EU werden in erster Linie in Italien, Rumänien und Frankreich Sojabohnen produziert, außerhalb der EU in der Ukraine, Russland und Serbien.^[5] Die Soja-Anbaufläche betrug 2019 in Europa 5,6 Millionen ha mit einer Ernte von 11,7 Millionen Tonnen.^[21] Die EU ist der zweitgrößte Importeur von Soja, von dem drei Viertel als Futtermittel, hauptsächlich für Hühner und Schweine, eingesetzt wird.^[22] 2007 hatte die EU einen Bedarf von 34,5 Mio. t Sojaschrot, wovon 0,3 Mio. t innerhalb ihrer Grenzen produziert wurden.^[23] 98 % des Sojaschrots für die Tiermast importiert die EU, vor allem aus den Ländern Südamerikas.^[24]

Ein Anbau kommt in Europa nur dort in Betracht, wo während der unter europäischen Klimabedingungen gegebenen Vegetationszeit von 150 bis 180 Tagen eine Wärmesumme von 1500 bis 2000 Gradtage bezogen auf einen Schwellenwert von 6 °C erreicht wird. Zur Keimung der Sojasaat ist eine Bodentemperatur von circa 10 °C erforderlich.

Mehrere gentechnisch veränderte Sojabohnen sind in der EU zur (kennzeichnungspflichtigen) Verwendung als Futter- und Lebensmittel zugelassen, jedoch nicht für den Anbau.

Deutschland

Sojabohnenfeld bei Hockenheim (2011)

In Deutschland wurden im Jahr 2019 auf 28.900 Hektar Sojabohnen angebaut. Es wurden 84.100 Tonnen geerntet.^[5] Optimale klimatische Bedingungen in der unter hiesigem Klima möglichen Vegetationszeit der Bohnen zwischen Ende April/Anfang Mai und Mitte Oktober herrschen nur an einigen Standorten in Süddeutschland (Oberrheinische Tiefebene zwischen Freiburg und Mainz, Neckartal zwischen Stuttgart und Heilbronn, südliches Bayern,^[25] insbesondere in den Tälern von Donau, Inn und Rott).^[26] Seit 1996 konzentriert man sich auf den ökologischen Anbau. Mit gentechnikfreiem Soja könnten gemäß dem Deutschen Sojaförderring Preise deutlich über dem Weltmarktpreis erreicht werden.^[27]

Von 2011 bis 2013 lief ein vom BMEL im Rahmen des „Bundesprogramms Ökologischer Landbau und andere Formen nachhaltiger Landwirtschaft“ (BÖLN) mit 600.000 € finanziertes und vom Forschungsinstitut für biologischen Landbau Deutschland geleitetes Forschungsprojekt unter Beteiligung mehrerer Hochschulen, Institute, Unternehmen und Verbände. Ziel des Projekts war die Ausweitung des Sojaanbaus in Deutschland durch züchterische Anpassung sowie pflanzenbauliche und verarbeitungstechnische Optimierung. Der Abschlussbericht wurde 2014 veröffentlicht.^[28]

Österreich

Erste Anbauversuche der Sojabohne in Österreich gehen auf die Universität für Bodenkultur im Jahr 1875 zurück.^[29] Erstmals größere Verbreitung fand der Soja-Anbau Anfang der 1990er-Jahre. Nach einem Rückgang bei der Anbaufläche nach dem EU-Beitritt 1995 stieg die Anbaufläche zuletzt wieder stetig an und betrug im Jahr 2019 69.210 Hektar, der viertgrößte Wert innerhalb der EU.^[30] Innerhalb Österreichs konzentriert sich der Soja-Anbau vor allem auf die Bundesländer Burgenland und Niederösterreich, die jeweils über 18.000 Hektar bewirtschaften. Danach folgen Oberösterreich, die Steiermark und Kärnten (2019^[31]).

In den Jahren 2010–2019 steigerte sich die durchschnittliche Jahresernte von 94.544 bis auf 217.000 Tonnen.^[5] Etwa 50 % der Ernte werden als Speisesoja zu Lebensmitteln (z. B. Sojamilch, Tofu) weiterverarbeitet. Mehrere Unternehmen in den österreichischen Anbaugebieten, auf denen (wie gesetzlich vorgeschrieben) ausschließlich gentechnikfreies Saatgut verwendet wird, sind auf die Verarbeitung spezialisiert und exportieren EU-weit. Auf 6.300 Hektar (2011), etwa 20 % der Anbauflächen, wird ökologische Landwirtschaft betrieben.^[32] 2019 wurden auf 69.210 Hektar 217.780 Tonnen Soja hergestellt. Die Bio-Anteile waren im selben Jahr in Wien mit 57 %, im Burgenland mit 44 % und in Niederösterreich mit 41 % am höchsten.^[31]

Durchschnittliche Zusammensetzung

Die Zusammensetzung von Sojabohnen schwankt naturgemäß, sowohl in Abhängigkeit von den Umweltbedingungen (Boden, Klima) als auch von der Anbautechnik (Düngung, Pflanzenschutz).

Angaben je 100 g reifer, getrockneter Sojabohnen:^[33]

* Differenzberechnung
¹ semi-essentiell
1 mg = 1000 µg

Der physiologische Brennwert beträgt 1866 kJ je 100 g essbarem Anteil.

Verwendung

→ Hauptartikel: Sojaöl und Edamame

Futter- und Lebensmittel

In der Anbausaison 2008/09 wurden 91 % der Sojaernte in Ölmühlen gepresst. Produkte der Pressung sind zu etwa 90 % Sojamehl und zu 10 % Sojaöl.^[34] Das Öl wird in erster Linie im Lebensmittelbereich als Salat- und Kochöl, sowie Brat- und Backfett benutzt.^[35] Das Mehl wird vor allem als Futterzusatz (Ergänzungsfutter) für Geflügel (ca. 46 %) eingesetzt. Auch Rinder (ca. 20 %) und Schweine (ca. 25 %) werden mit Sojamehl gefüttert. Zu einem geringen Anteil (ca. 3 %) wird es beispielsweise in Form von texturiertem Soja als Fleischersatz verwendet. Weitere verbreitete Produkte sind: Tofu, Sojasauce, Sojamilch und Sojajoghurt. In fermentierter Form sind besonders verbreitet: Miso, Tempeh, Nattō oder Yuba und dessen Variante Bambus (engl.: bamboo).

Siehe auch: Edamame

Sojasprossen

Bei dem im Deutschen fälschlich als „Sojasprossen“ bezeichneten Sprossengemüse handelt es sich um Keime der Mungbohne, die Mungbohnensprossen.^[36] Diese Sprossen werden in den meisten Ländern Asiens verwendet. In der Chinesischen und Koreanischen Küche werden jedoch auch echte Sojasprossen verwendet. Diese müssen vor dem Verzehr erhitzt werden, da diese roh giftig sind.

Verwendung von Sojaöl und Sojalecithin in der Medizin

Pharmazeutisch verwendet werden kann das gereinigte Sojaöl (Sojae oleum raffinatum Ph. Eur.), außerdem hydriertes Sojaöl (Sojae oleum hydratum Ph. Eur.), partiell hydriertes Sojaöl (Sojae oleum ex parte hydrogenatum DAB, ÖAB), Sojalecithin (Lecithinum vegetabile ex soja) und entöltes Sojalecithin (Sojae lecithinum desoleatum DAB).

Wirkstoffe im Sojaöl sind: Fettes Öl (ca. 18–25 %) überwiegend mit Glyceriden der Linolsäure, Ölsäure und α-Linolensäure, nur wenig Stearinsäure und Palmitinsäure. Wirkstoffe im gehärteten Sojaöl sind dagegen hauptsächlich Glyceride der Stearinsäure und der Palmitinsäure.^[37]

Bei der Gewinnung des Sojaöls fällt als Nebenprodukt Sojalecithin an, ein Gemisch aus Phosphatiden, insbesondere Phosphatidylcholin. Das Sojalecithin besteht zu 35–50 % aus einem Protein mit reichlich essentiellen Aminosäuren. Weitere Bestandteile sind: Kohlenhydrate, Isoflavone wie Genistein, Daidzin, Formononentin und Cumesterol, Triterpensaponine, Lectine, Sterole und Vitamin E.^[37]

Anwendung: Sojaöl steht bei der Weltproduktion pflanzlicher Öle für Nahrungszwecke (als Speiseöl und Rohstoff für die Margarineproduktion) an erster Stelle. Pharmazeutisch verwendet man Emulsionen mit Sojaöl als intravenöse Infusionen zur künstlichen Ernährung, außerdem in Badezusätzen gegen trockene Haut.^[37]

Sojalecithin findet breite Nutzung als Lösungsvermittler zwischen wasser- und fettlöslichen Verbindungen, beispielsweise als Ausgangsmaterial für Liposome, bei der Herstellung von Salben, aber auch in der Lebensmittelindustrie (Schokolade, Backwaren).^[37]

Bekannt ist die traditionelle Anwendung in Kräftigungsmitteln und als „Nervennahrung“ bei Konzentrationsmangel. Wegen seiner lipidsenkenden Eigenschaften wird Sojalecithin auch zur Unterstützung diätetischer Maßnahmen bei leichten Formen von Fettstoffwechselstörungen, insbesondere bei erhöhten Cholesterin-Werten, herangezogen und auch bei Lebererkrankungen und zur Prophylaxe von Gallensteinen eingesetzt.^[37]

Technische Verwendung

Biodiesel aus Sojaöl

Wie andere Pflanzenöle wird auch Sojaöl für eine Reihe von technischen Anwendungen genutzt. Vor allem in den letzten Jahren nahm seine Verwendung zur Herstellung von Biodiesel und Sojamethylester (SME) in den Vereinigten Staaten stark zu. Biodiesel aus Sojaöl liefert etwa 193 % der in seiner Produktion eingesetzten Energie und reduziert Treibhausgasemissionen gegenüber Treibstoffen aus Erdöl um 41 %. Damit ist es deutlich effizienter als z. B. Ethanol aus Mais. Die Luftverschmutzung ist zudem geringer als bei Ethanol aus Mais.^[38]

Außerdem dient es als schnelltrocknendes Öl zur Herstellung von Alkydharzen, Anstrichfarben und Spachtelmassen^[39] sowie seit 1987 insbesondere für Druckfarben.^[40] So werden in den USA etwa 50 % aller Zeitungen und sogar 75 % aller Tageszeitungen heute mit Druckfarben auf Sojaölbasis gedruckt, in Europa liegt der Anteil bei etwa 15 %.^[40]

Die enthaltenen Fettsäuren finden vor allem Verwendung in Kosmetik- und Körperpflegemitteln sowie in einem großen Spektrum weiterer Anwendungen,^[39] vor allem als Wirkstoffträger für lipidlösliche Pflanzeninhaltsstoffe und Vitamine sowie als Grundlage für Badeöle und Cremes.^[40] Obwohl Sojaöl keine abstoßende Wirkung auf Insekten hat, wird es auch verwendet, um die nur kurze Wirkdauer ätherischer Öle wie Geranienöl zu verlängern.^[41]^[42]

Nachhaltigkeit

80% der weltweiten Sojaernte dienen als Futtermittel für Tiere, also zur Produktion von Fleisch, Eiern und Milchprodukten. Nur 2–5 % der weltweiten Sojaernte werden vom Menschen direkt konsumiert.^[43] Zwischen 2000 und 2010 wurden allein in Südamerika 24 Millionen Hektar Land zu Ackerflächen für den Sojaanbau umgewandelt.^[44]

Insbesondere in Brasilien hat der Soja-Anbau Regenwälder und Savannen zurückgedrängt. Durch Brandrodung wird dabei CO₂ freigesetzt und durch Pflanzenschutzmittel die Artenvielfalt gefährdet.^[43]

Dies hat negative Folgen für Mensch, Tier und Umwelt: Lebensräume für Tiere und Pflanzen sowie fruchtbarer Boden werden zerstört, Wasser wird verseucht. Auch im brasilianischen Savannenwald Cerrado verschärft sich die Lage seit geraumer Zeit. Um der fortschreitenden Abholzung der Savanne entgegenzuwirken, haben sich Ende 2020 mehr als 150 Unternehmen und Investoren zusammengeschlossen. Ihr gemeinsames Ziel ist es, die Rodung des weltweit artenreichsten Savannenwaldes zu stoppen.^[45]

2021 veröffentlichte der WWF erstmals die sogenannte Händler-Scorecard. Diese wurde vom WWF in Auftrag gegeben und in Kooperation mit Global Canopy erstellt. Bei der Scorecard handelt es sich um eine Beurteilungsliste, die analysiert, inwieweit die größten Sojahändler der Welt ihren Selbstverpflichtungen nachkommen und Maßnahmen umsetzen, um der Entwaldung, Zerstörung von Ökosystemen sowie Menschenrechtsverletzungen entlang der Lieferketten entgegenzuwirken.^[46]

Das Bundesinformationszentrum Landwirtschaft der Bundesanstalt für Landwirtschaft und Ernährung urteilt daher in Bezug auf die Nachhaltigkeit: „Wichtigste Stellschraube im Hinblick auf den wachsenden Flächenverbrauch und die damit in vielen Anbauländern einhergehenden negativen Umweltwirkungen ist der maßvolle Konsum tierischer Produkte.“^[43]

Die EAT-Lancet-Kommission empfiehlt in ihrer Nachhaltigkeitsstudie Planetary Health Diet täglich 25 g Soja als Proteinquelle, um den Fleischanteil an der Kost zu reduzieren.

Gesundheit

Soja ist ein nährstoffreiches Lebensmittel. Es enthält hochwertiges Eiweiß, Kalium, Magnesium und B-Vitamine.^[47]

Außerdem enthält es große Mengen an Isoflavonen, die Gegenstand unterschiedlichster Forschungsthematiken sind. Aufgrund des hohen Isoflavone-Gehaltes wurden Soja in der Vergangenheit sowohl gesundheitlich negative als auch positive Eigenschaften zugesprochen. Heute gilt ein normaler Soja-Konsum als unbedenklich und dort, wo Soja rotes oder verarbeitetes Fleisch ersetzt, als gesundheitlich vorteilhaft.^[48]

Lediglich bei schlechter Jod-Versorgung kann Soja die Funktion der Schilddrüse beeinflussen.^[49]^[50]

Herzkreislauf

Ein schützender Effekt von Soja auf die Herzkreislaufgesundheit wird vielfach diskutiert, jedoch mit bislang unklarem Ergebnis.^[50]

Krebs

Der regelmäßige Konsum von Soja ist in Beobachtungsstudien mit einem geringeren Risiko verknüpft, an Brust- oder Prostatakrebs zu erkranken.^[51]^[52]^[53] Ein ursächlicher Schutz durch Soja ist nicht nachgewiesen, da langfristige große randomisiert-kontrollierte Studien zu Soja fehlen. Für Soja-Isoflavone gibt es aber derartige Studien, jedoch mit deutlich kleineren Fallzahlen und kleineren bis fehlenden Effekten.^[54]^[55]

Osteoporose

Zwar zeigten einige Studien einen positiven Effekt auf die Verhinderung von Osteoporose, noch ist die Evidenz jedoch zu gering, um hier eine Empfehlung aussprechen zu können.^[50]

Hormonelle Effekte

Insbesondere in sozialen Medien wird Soja auffällig oft mit einer Verweiblichung von Männern in Verbindung gebracht. Hierbei wird sich häufig auf Einzelfall-Berichte oder Tierstudien gestützt. Die wissenschaftlichen Daten sind dünn und widersprüchlich, Beobachtungsstudien und klinische Studien geben jedenfalls keinen Anlass zu Bedenken.^[50]

Auch in Bezug auf die Kinderernährung haben Experten und das Bundeszentrum für Ernährung im Rahmen einer ausgewogenen Ernährung keine Bedenken. Sojamilch sollte allerdings mit Kalzium angereichert sein. In Bezug auf die Geschlechtsreife oder den Hormonhaushalt zeigten mehrere Studien keinen nennenswerten Effekt.^[50]

Ein technisches Review aus dem Jahr 2021 wertete 417 Studien zur möglichen hormonellen Wirksamkeit von Soja aus. Davon waren 229 Beobachtungsstudien, 157 klinische Studien und 32 systematische Reviews oder Metastudien. Die Autoren kommen zu dem Ergebnis, dass Soja:

sich nicht negativ auf die Schilddrüse auswirkt,
keinen negativen Einfluss auf das Brustgewebe hat,
keinen negativen Einfluss auf den Östrogen-Haushalt von Frauen hat,
keinen negativen Einfluss auf den Testosteron-Haushalt von Männern hat,
keinen negativen Einfluss auf Spermienmenge oder -qualität hat
kein negativer Einfluss der Isoflavon-Aufnahme bei Kindern feststellbar war.

Die Wissenschaftler kommen zu dem Schluss, dass Isoflavone auf Basis der Daten nicht als Endokrine Disruptoren eingeordnet werden können.^[56]

Allergie

Zur Prävalenz der Sojaallergie existieren kaum verlässliche Daten. Für die USA gibt es Schätzungen von 0,6 % für Europa 0,3 % bis 0,4 % (zum Vergleich: Kuhmilch 1,9 %, Eier 0,8 %). Bei Einjährigen Kindern wird eine Prävalenz von 0,2 % beschrieben, bei 4- bis 8-Jährigen 0,8 %. Im Kindesalter verschwindet sie oft spontan wieder. Bis zum Alter von 10 Jahren haben 70 % von ihnen eine Sojatoleranz entwickelt.^[50]

Kreuzallergie

Birkenpollenallergiker können betroffen sein: „Ursache für die Kreuzreaktion ist das zur Gruppe PR-10 gehörende Stressprotein Gly m 4, dessen Struktur dem Birkenpollenallergen Bet v 1 ähnelt (50%ige Sequenzhomologie). Eine Schwellendosis für die Auslösung einer pollenassoziierten Sojaallergie kann nicht angegeben werden. Oftmals reicht aber bereits ein geringer Schleimhautkontakt mit dem Allergen, um eine Reaktion auszulösen. Repräsentative Zahlen über betroffene Verbraucher gibt es nicht. Schätzungsweise leiden rund 16 % der Bevölkerung in Europa an einer Pollenallergie, von denen rund 10 bis 20 % (d. h. 2 bis 3 % der Bevölkerung) eine Kreuzallergie mit Sojabohneneiweiß entwickeln.“^[57]

Andere Schätzungen gehen von 3,7 % aus, womit diese Form der Allergie noch unter der von Karotte oder Kartoffeln liegt.^[58]

Ob eine Reaktion auftritt, hängt von der Art der Verarbeitung ab. Vor allem Sojamilch und Sojaproteinpulver scheint bei Betroffenen eine sofortige Reaktion auszulösen, da in diesen die Bohne kaum verarbeitet vorliegt. Bei verarbeiteten Produkten (bsp. Fermentation, Erhitzen) kommt es zur Hydrolysierung des Allergens, so dass die Allergenität deutlich annimmt. Die meisten Produkte mit Sojabestandteilen können Betroffene daher verzehren, ohne dass es zu Beschwerden kommt.^[59]

Genom-Forschung

Das Genom der Sojabohne ist das erste eines Hülsenfrüchtlers, das vollständig sequenziert wurde.^[60] Es umfasst rund 1,1 Milliarden Basenpaare. Die Forscher kamen bei der Analyse des Genoms unter anderem zu dem Ergebnis, dass es sich vor etwa 59 und 13 Millionen Jahren jeweils verdoppelt hat (Polyploidie). Die Kenntnis der Genomsequenz bildet die Grundlage für ein verbessertes Verständnis und eine bessere Nutzbarkeit der Sojabohne.

Literatur

Norbert Suchanek: Der Soja – Wahn – Wie eine Bohne ins Zwielicht gerät. oekom Verlag, München 2010, ISBN 978-3-86581-216-2.
Gunther Franke: Nutzpflanzen der Tropen und Subtropen. Band 3: Spezieller Pflanzenbau. Ulmer, Stuttgart 1994, ISBN 3-8252-1769-8, S. 270–282 (Merkmale).
W. Diepenbrock, G. Fischbeck, K.-U. Heyland, N. Knauer: Spezieller Pflanzenbau. 3. Auflage. Ulmer, Stuttgart 1999, ISBN 3-8252-0111-2, S. 240–250 (Merkmale).

Rundfunkberichte

Dirk Asendorpf: Soja – Die Wunderbohne. In: SWR2 „Wissen“. 14. Januar 2013 (Wh. 10. März 2014).

Einzelnachweise

↑ soya. In: Merriam-Webster’s Online Dictionary. Abgerufen am 11. März 2010 (englisch).
↑ ^a ^b Gyoung-Ah Lee u. a.: Archaeological Soybean (Glycine max) in East Asia: Does Size Matter? In: PLoS ONE. Band 6, Nr. 11, 2011, S. e26720. doi:10.1371/journal.pone.0026720.
↑ Eintrag zu Sojabohne. In: Römpp Online. Georg Thieme Verlag, abgerufen am 11. Juni 2019.
↑ ^a ^b Glen L. Hartman, Ellen D. West, Theresa K. Herman: Crops that feed the World 2. Soybean—worldwide production, use, and constraints caused by pathogens and pests. In: Food Security. Band 3, 2011, S. 5–17. doi:10.1007/s12571-010-0108-x.
↑ ^a ^b ^c ^d ^e ^f ^g ^h ⁱ ^j ^k Crops> Soybeans. In: Produktionsstatistik der FAO 2019. fao.org, abgerufen am 23. Januar 2021 (englisch).
↑ Fact sheet: Soybean processing des Soybean Meal Information Centers, aufgerufen am 11. September 2013 (Memento vom 10. September 2016 im Internet Archive) (PDF; 167 kB).
↑ Eckehart J. Jäger, Friedrich Ebel, Peter Hanelt, Gerd K. Müller (Hrsg.): Exkursionsflora von Deutschland. Begründet von Werner Rothmaler. Band 5: Krautige Zier- und Nutzpflanzen. Springer, Spektrum Akademischer Verlag, Berlin/Heidelberg 2008, ISBN 978-3-8274-0918-8, S. 351 ff.
↑ ^a ^b Klaus-Ulrich Heyland (Hrsg.): Spezieller Pflanzenbau. 7. Auflage. Ulmer, Stuttgart 1996, ISBN 3-8001-1080-6, S. 132.
↑ Klaus-Ulrich Heyland (Hrsg.): Spezieller Pflanzenbau. 7. Auflage. Ulmer, Stuttgart 1996, ISBN 3-8001-1080-6, S. 133.
↑ Ernst Mayerhofer, Clemens Pirquet von Cesenatico: Lexikon der Ernährungskunde. Springer-Verlag, Berlin / Heidelberg 1926, ISBN 978-3-7091-2127-6, S. 954.
↑ Erich Oberdorfer: Pflanzensoziologische Exkursionsflora für Deutschland und angrenzende Gebiete. 8. Auflage. Verlag Eugen Ulmer, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3131-5, S. 621.
↑ Andreas Westphal, Chunge Li, Lijuan Xing, Alan McKay, Dean Malvick, Mark Gijzen: Contributions of Fusarium virguliforme and Heterodera glycines to the Disease Complex of Sudden Death Syndrome of Soybean. In: PLoS ONE. 9, 2014, S. e99529, doi:10.1371/journal.pone.0099529.
↑ ^a ^b ^c R. Wilson: Soybean: Market Driven Research Needs. Kapitel 1 in: G. Stacey (Hrsg.): Genetics and genomics of soybean. Springer Verlag, 2008.
↑ ^a ^b J. Sauer: Historical geography of crop plants: a select roster. CRC Press, 1993.
↑ ^a ^b ^c ^d ^e ^f J.-P. Berlan, J.-P. Bertrand, L. Lebast: The growth of the American 'soybean complex'. In: European Review of Agricultural Economics. Band 4, 1977, S. 395–416.
↑ ^a ^b ^c Crops and livestock products> Soybeans. In: Handelssstatistik der FAO 2019. fao.org, abgerufen am 23. Januar 2021 (englisch).
↑ ^a ^b Download trade data | UN Comtrade: International Trade Statistics. Abgerufen am 31. Mai 2019.
↑ Supermächte im Handelskrieg | Doku | ARTE (ab 0:09:20) auf YouTube
↑ transgen.de: Gentechnisch veränderte Sojabohnen: Anbauflächen weltweit, abgerufen am 2. August 2016.
↑ Jan Walter: China in Lateinamerika: Gekommen, um zu bleiben, Deutsche Welle, 7. Februar 2021, abgerufen am 12. Februar 2021.
↑ Statistik der FAO, abgerufen am 23. Januar 2021.
↑ Europa tut nicht genug gegen „importierte Abholzung“ In: euractiv.de, 5. April 2019, abgerufen am 7. April 2019.
↑ Sojamarkt KW 26/2008: Wachsende Nachfrage, steigende Preise. In: bauernzeitung.at, 26. Juni 2008.
↑ Ressourcenverbrauch: Europas großer Landhunger In: geo.de, 18. April 2013, abgerufen am 24. Dezember 2017.
↑ Sojabohnenanbau in Deutschland. bei Proplanta, 22. Februar 2007.
↑ Anbaueignung für Sojabohnen in Bayern von Bayerische Landesanstalt für Landwirtschaft.
↑ Bericht zum Praktiker-Tag der Uni Hohenheim (PDF; 218 kB).
↑ Ausweitung des Sojaanbaus in Deutschland durch züchterische Anpassung sowie pflanzenbauliche und verarbeitungstechnische Optimierung. (PDF; 9,2 MB), Abschlussbericht, 14. Februar 2014.
↑ Sojaland Österreich In: derstandard.at, abgerufen am 30. August 2014.
↑ Sonderbericht: Die oberösterreichische Sojastrategie (Memento vom 1. Juli 2013 im Internet Archive), Christian Krumphuber, Abt. Pflanzenproduktion, LK Oberösterreich, 2010 (abgerufen am 30. August 2014).
↑ ^a ^b Mehr Tofu auf dem Teller: Der Siegeszug der Sojabohne in Österreich. In: kurier.at. 19. April 2019, abgerufen am 26. April 2019. .
↑ Österreich behauptet führende Stellung im Bio-Sojaanbau! (Memento vom 3. September 2014 im Internet Archive), Pressemitteilung, bio-austria.at (abgerufen am 30. August 2014)
↑ Deutsche Forschungsanstalt für Lebensmittelchemie, Garching (Hrsg.): Lebensmitteltabelle für die Praxis. Der kleine Souci · Fachmann · Kraut. 4. Auflage. Wissenschaftliche Verlagsgesellschaft, Stuttgart 2009, ISBN 978-3-8047-2541-6, S. 239.
↑ USDA Foreign Agricultural Service. Oilseeds Report 10/09. (Memento vom 25. Juli 2013 im Internet Archive) (PDF; 940 kB)
↑ Composition of a Soybean
↑ R. M. Nöcker: Das große Buch der Sprossen und Keime – Mit vielen Rezepten. 5. Auflage. W. Heyne Verlag, München, ISBN 3-453-05422-9, S. 154–157.
↑ ^a ^b ^c ^d ^e Ingrid und Peter Schönfelder: Das Neue Handbuch der Heilpflanzen, Botanik Arzneidrogen, Wirkstoffe Anwendungen. Franckh-Kosmos Verlag, Stuttgart 2011, ISBN 978-3-440-12932-6.
↑ J. Hill, E. Nelson, D. Tilman, S. Polasky, D. Tiffany: Environmental, economic, and energetic costs and benefits of biodiesel and ethanol biofuels. In: Proceedings fo the National Academy of Sciences. Band 103, S. 11206–11210.
↑ ^a ^b Soybean Oil. In: Hans Zoebelein (Hrsg.): Dictionary of Renewable Ressources. 2. Auflage. Wiley-VCH, Weinheim/ New York 1996, ISBN 3-527-30114-3, S. 264.
↑ ^a ^b ^c Sabine Krist, Gerhard Buchbauer, Carina Klausberger: Lexikon der pflanzlichen Fette und Öle. Springer Verlag, Wien 2008, ISBN 978-3-211-75606-5, S. 428–434.
↑ D. R. Barnard, R. Xue: Laboratory evaluation of mosquito repellents against Aedes albopictus, Culex nigripalpus, and Ochlerotatus triseriatus (Diptera: Culicidae). In: Journal of Medical Entomology. Band 41, 2004, S. 726–730.
↑ M. S. Fradin, J. F. Day: Comparative efficacy of insect repellents against mosquito bites. In: N. Engl. Journal of Medicine. Band 347, S. 13–18.
↑ ^a ^b ^c Bundesinformationszentrum Landwirtschaft: Soja – Nahrungsmittel für Tier und Mensch. Abgerufen am 5. März 2021.
↑ Soja. Abgerufen am 12. November 2021 (deutsch).
↑ Soja. Abgerufen am 12. November 2021 (deutsch).
↑ Der WWF Soja-Check. Händler-Scorecard 2021. WWF & Global Canopy, 2021, abgerufen am 12. November 2021.
↑ Harvard Health Publishing: Straight Talk About Soy. 6. August 2018, abgerufen am 4. März 2021 (amerikanisches Englisch).
↑ Harvard Health Publishing: Straight Talk About Soy. 6. August 2018, abgerufen am 4. März 2021 (amerikanisches Englisch).
↑ Harvard Health Publishing: By the way, doctor: Do soy products cause thyroid problems? Abgerufen am 4. März 2021.
↑ ^a ^b ^c ^d ^e ^f Angela Mörixbauer: Soja, Sojaisoflavone und gesundheitliche Auswirkungen Teil 2. ernaehrungs-umschau.de, abgerufen am 8. März 2021. doi:10.4455/eu.2019.012
↑ Catherine C. Applegate, Joe L. Rowles, Katherine M. Ranard, Sookyoung Jeon, John W. Erdman: Soy Consumption and the Risk of Prostate Cancer: An Updated Systematic Review and Meta-Analysis. In: Nutrients. Band 10, Nr. 1, 4. Januar 2018, ISSN 2072-6643, S. E40, doi:10.3390/nu10010040, PMID 29300347, PMC 5793268 (freier Volltext) – (nih.gov [abgerufen am 11. April 2022]).
↑ Genevieve Tse, Guy D. Eslick: Soy and isoflavone consumption and risk of gastrointestinal cancer: a systematic review and meta-analysis. In: European Journal of Nutrition. Band 55, Nr. 1, Februar 2016, ISSN 1436-6215, S. 63–73, doi:10.1007/s00394-014-0824-7, PMID 25547973 (nih.gov [abgerufen am 11. April 2022]).
↑ Shumin Qiu, Chongmin Jiang: Soy and isoflavones consumption and breast cancer survival and recurrence: a systematic review and meta-analysis. In: European Journal of Nutrition. Band 58, Nr. 8, Dezember 2019, ISSN 1436-6215, S. 3079–3090, doi:10.1007/s00394-018-1853-4, PMID 30382332 (nih.gov [abgerufen am 11. April 2022]).
↑ M. Diana van Die, Kerry M. Bone, Scott G. Williams, Marie V. Pirotta: Soy and soy isoflavones in prostate cancer: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. In: BJU international. Band 113, 5b, Mai 2014, ISSN 1464-410X, S. E119–130, doi:10.1111/bju.12435, PMID 24053483 (nih.gov [abgerufen am 11. April 2022]).
↑ Lee Hooper, Giri Madhavan, Jeffrey A. Tice, Sam J. Leinster, Aedín Cassidy: Effects of isoflavones on breast density in pre- and post-menopausal women: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. In: Human Reproduction Update. Band 16, Nr. 6, November 2010, ISSN 1460-2369, S. 745–760, doi:10.1093/humupd/dmq011, PMID 20511398, PMC 2953939 (freier Volltext) – (nih.gov [abgerufen am 11. April 2022]).
↑ Mark Messina, Sonia Blanco Mejia, Aedin Cassidy, Alison Duncan, Mindy Kurzer: Neither soyfoods nor isoflavones warrant classification as endocrine disruptors: a technical review of the observational and clinical data. In: Critical Reviews in Food Science and Nutrition. 27. März 2021, ISSN 1549-7852, S. 1–57, doi:10.1080/10408398.2021.1895054, PMID 33775173.
↑ Bundesinstitut für Risikobewertung: Sojaprodukte können bei Birkenpollen-Allergikern schwere allergische Reaktionen auslösen Stellungnahme Nr. 016/2007 des BfR vom 17. April 2007 bfr.bund.de (PDF; 114 kB).
↑ Angela Mörixbauer: Soja, Sojaisoflavone und gesundheitliche Auswirkungen. In: Ernährungs Umschau. Juni 2019, S. M357.
↑ Angela Mörixbauer: Soja, Sojaisoflavone und gesundheitliche Auswirkungen. In: Ernährungs Umschau. Juni 2019, S. M357.
↑ Genome sequence of the palaeopolyploid soybean. In: Nature. Band 463, 2010, S. 218–222 (englisch).

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autoren und Herausgeber von Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia DE

Sojabohne: Brief Summary ( 德語 )

由wikipedia DE提供

Soja ist eine Weiterleitung auf diesen Artikel. Weitere Bedeutungen sind unter Soja (Begriffsklärung) aufgeführt.

Die Sojabohne (Glycine max (L.) Merr.), häufig auch einfach als Soja (von jap. shōyu für Sojasauce, daizu für Sojabohnen) bezeichnet, ist eine Pflanzenart aus der Unterfamilie Schmetterlingsblütler (Faboideae) innerhalb der Familie der Hülsenfrüchtler (Leguminosae oder Fabaceae).

Der Anbau der Nutzpflanze Sojabohne ist seit 3050 v. Chr. in Japan und zumindest seit 1550 v. Chr. in Korea und China als Nahrungspflanze nachgewiesen. Die Sojabohne wird heute auf 6 % der globalen landwirtschaftlichen Nutzfläche angebaut und ist die weltweit wichtigste Ölsaat. Ihre zunehmende Bedeutung spiegelt sich in dem seit den 1970er Jahren von allen Nutzpflanzen höchsten Zuwachs an Anbaufläche wider. Während 1960 17 Millionen Tonnen produziert wurden, waren es 2016 bereits 334,9 Millionen Tonnen.

Als Ölsaat enthalten Sojabohnen etwa 20 % Öl. Das Sojaöl wird vor allem als Lebensmittel, aber z. B. auch für die Produktion von Biodiesel verwendet. Nach der Ölpressung wird das verbleibende Extraktionsschrot (Sojakuchen) erhitzt, um die für Tier und Mensch giftigen und unbekömmlichen Bestandteile zu zerstören (Trypsininhibitoren und Hämagglutinine), und dann zu 98 % in der Tierproduktion verfüttert und zu 2 % als Nahrung für den Menschen verwendet. Sojabohnen enthalten etwa 37 % Eiweiß. Als Nahrung ist die Eiweißqualität des Sojaproteins mit der von tierischem Eiweiß vergleichbar, was die Sojabohne von anderen Pflanzen abhebt.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autoren und Herausgeber von Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia DE

Balatong ( 他加祿語 )

由wikipedia emerging languages提供

Nakakarga ang munggo dito. Para sa halamang vigna radiata na likas sa Indiya, tingnan ang monggo.

Nakakarga ang utaw dito. Salitang balbal ang utaw para sa tao.

Tingnan din ang munggo (paglilinaw)

Ang balatong o utaw (Ingles: soybean, chick-pea o green gram bean) ay isang uri ng pagkaing butil. Madalas itong tinatawag na munggo. Galing sa utaw ang panimplang toyo.^[1]

Tingnan din

Tokwa

Mga sanggunian

↑ Diksyunaryong Tagalog-Ingles ni Leo James English, Kongregasyon ng Kabanalbanalang Tagapag-ligtas, Maynila, ipinamamahagi ng National Book Store, may 1583 na mga dahon, ISBN 971-91055-0-X

Ang lathalaing ito na tungkol sa Pagkain ay isang usbong. Makatutulong ka sa Wikipedia sa nito.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Mga may-akda at editor ng Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Balatong: Brief Summary ( 他加祿語 )

由wikipedia emerging languages提供

Nakakarga ang munggo dito. Para sa halamang vigna radiata na likas sa Indiya, tingnan ang monggo. Nakakarga ang utaw dito. Salitang balbal ang utaw para sa tao. Tingnan din ang munggo (paglilinaw)

Ang balatong o utaw (Ingles: soybean, chick-pea o green gram bean) ay isang uri ng pagkaing butil. Madalas itong tinatawag na munggo. Galing sa utaw ang panimplang toyo.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Mga may-akda at editor ng Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Dhelé ( 爪哇語 )

由wikipedia emerging languages提供

Dhelé kalebu salah sijiné tetuwuhan polong-polongan. Akèh masakan kang nggunakaké bahan dhasar saka dhelé. Umpamané ing Asia Wétan kaya ta kécap, tahu, lan témpé.

Miturut paninggalan arkéologi, tuwuhan iki wis dibudidayakaké wiwit 3500 taun kapungkur ing Asia Wétan. Dhelé putih ditepungaké ing Nusantara utawa Indonésia déning paneka saka Cina.Dhelé digawa ing Nusantara nalika usumé perdagangan karo Tiongkok, nanging dhelé ireng wis suwé ditepungi para pandhudhuk ing Indonésia.

Dhelé kalebu tuwuhan kang dadi sumber mligi protéin nabati lan lenga nabati ing donya. Kang ngasilaké dhelé ing donya mligi ya iku Amérikah Sarékat sanajan dhelé praktis dibudidayakaké para pandhudhuk ing sanjabané Asia sawisé taun 1910.

Chatetan sikil

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Penulis lan editor Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Dhelé: Brief Summary ( 爪哇語 )

由wikipedia emerging languages提供

Dhelé kalebu salah sijiné tetuwuhan polong-polongan. Akèh masakan kang nggunakaké bahan dhasar saka dhelé. Umpamané ing Asia Wétan kaya ta kécap, tahu, lan témpé.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Penulis lan editor Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Glycine max ( 亞拉岡語 )

由wikipedia emerging languages提供

A soya (Glycine max) ye una planta d'a familia d'as leguminosas fabacias, cultivata por as suyas simients, legumbres d'alta valura proteica usatas en alimentación y ta a producción d'aceite.

A soya ta minchar ha d'estar cuita en primeras con augua, porque ye toxica ta os humans y tamién ta muitos animals. Ye usata ta fabricar muitos productos derivatos como o tofu y a leit de soya, que pueden reemplazar a d'atros d'orichen animal. A soya s'emplega tamién como alimento t'animals prencipalment en forma de farina de soya.

Se veiga tamién

Tofu.
Leit de soya.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Glycine max ( 因特語（國際輔助語言協會） )

由wikipedia emerging languages提供

Le soja, nomine scientific Glycine max, es un legumine del familia Fabaceae, affin al fabas, pro le major parte cultivate pro su granas oleaginose que forni le principal oleo alimentari consumite in le mundo.

Le termino designa etiam su granas, que constitue un del alimentos natural le plus ric. Illo contine un grande quantitate de proteinas, de carbohydratos, de lipides, de vitaminas A e B, de potassium, de calcium, de magnesium, de zinc e de ferro.

Etymologia

Le parola soja es derivate del parola japonese, shoyu.

Galeria

Linguas fonte

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Glycine max: Brief Summary ( 亞拉岡語 )

由wikipedia emerging languages提供

A soya (Glycine max) ye una planta d'a familia d'as leguminosas fabacias, cultivata por as suyas simients, legumbres d'alta valura proteica usatas en alimentación y ta a producción d'aceite.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Glycine max: Brief Summary ( 因特語（國際輔助語言協會） )

由wikipedia emerging languages提供

Le soja, nomine scientific Glycine max, es un legumine del familia Fabaceae, affin al fabas, pro le major parte cultivate pro su granas oleaginose que forni le principal oleo alimentari consumite in le mundo.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Kedelé ( 巽他語 )

由wikipedia emerging languages提供

Kedelé nyaéta salah sahiji komoditi pangan utama sanggeus paré sarta jagong. Kedelé mangrupa bahan pangan asal protéin nabati utama pikeun masarakat.^[1]

Sajarah singget

Kedelai mangrupa pepelakan pangan anu mangrupa semak anu tumuwuh ajeg. Kedelé jenis liar Glycine ururiencis, mangrupa kedelai anu nurunkeun sagala rupa kedelé anu urang wawuh ayeuna (Glycine max (L) Merril). Asalna ti wewengkon Manshukuo (Cina Kalér). Di Indonésia, anu dibudidayakan mimitian abad ke-17 minangka pepelakan kadaharan sarta bérak héjo. Sumebarna pepelakan kedelé ka Indonésia asalna ti wewengkon Manshukuo menyebar ka wewengkon Mansyuria: Jepang (Asia Wétan) sarta ka nagara-nagara séjén di Amérika sarta Afrika.^[2]

Mangpaat Pepelakan

Kacang kedelai anu dikokolakeun jadi tipung kedelai sacara gurat badag bisa dibagi jadi 2 jumplukan mangpaat utama, nyaéta: olahan dina wangun protéin kedelé sarta minyak kedelai. Dina wangun protéin kedelai bisa dipaké minangka bahan industri kadaharan anu dikokolakeun jadi: susu, vetsin, kuéh, permén sarta daging nabati sarta minangka bahan industri nu lianna kawas kadaharan: kertas, cét éncér, tinta citak sarta tékstil.^[3] Sedengkeun olahan dina wangun minyak kedelé dipaké minangka bahan industri kadaharan sarta non kadaharan. Industri kadaharan ti minyak kedelai anu dipaké minangka bahan industri kadaharan ngawangun gliserida minangka bahan pikeun nyieun minyak goréng, margarin sarta bahan lemak séjénna. Sedengkeun dina wangun lecithin dijieun antara séjén: margarin, kuéh, tinta, kosmétika, insectisida sarta farmasi.^[4]

Rujukan

↑ [1](diakses tanggal 21 oktober 2011)
↑ [2](diakses tanggal 21 oktober 2011)
↑ [3](diakses tanggal 21 oktober 2011)
↑ [4](diakses tanggal 21 oktober 2011)

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Pangarang sareng éditor Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Kedelé: Brief Summary ( 巽他語 )

由wikipedia emerging languages提供

Kedelé nyaéta salah sahiji komoditi pangan utama sanggeus paré sarta jagong. Kedelé mangrupa bahan pangan asal protéin nabati utama pikeun masarakat.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Pangarang sareng éditor Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

N̂g-tāu ( Nan )

由wikipedia emerging languages提供

Che n̂g-tāu sī chi̍t khoán si̍t-bu̍t, chit lūi ê si̍t-bu̍t ê koé-chí hō͘ lâng kiò-chò tāu. Chit-hō si̍t-bu̍t ê goân-thâu tī Tang-a. Toā-kàu-chài ê n̂g-tāu-châng ùi khah bô 20 kong-hun kàu 2 bí lóng ū, chit-khoán si̍t-bu̍t chi̍t tang tō ē sí. Ū choan-ka ioh-kóng i chū-pún sī chi̍t khoán tîn-chháu.

Lō͘-iōng

N̂g-tāu hó chia̍h, mā thìng-hó chò sa-lá-iû, tāu-chiùⁿ, tāu-leng, tāu-iû, tāu-hū, kap n̂g-tāu-hu téng-téng. Chia-ê chia̍h-mi̍h ū kài chē nn̄g-pe̍h-chit, chin chē chia̍h-chhài--ê kah-ì chia̍h. Lēng-goā, n̂g-tāu mā ē-tàng the̍h lâi chò seng-chit lêng-goân.

Le̍k-sú

Tī 1997 nî, thong-sè-kài ê nn̂g-tāu ū 81 pha sī keng-koè ki-in kái-chō--ê.

Tang-a tī Chiu-tiâu ê kì-lio̍k--ni̍h, n̂g-tāu sī lia̍t-chò gō͘ chióng sîn-sèng ê chia̍h-mi̍h lāi-té ê chi̍t ê.

Ū-tī-tāi ê ia̍h-bīn

↑ "Glycine max". Encyclopedia of Life. February 16, 2012 khòaⁿ--ê.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

N̂g-tāu: Brief Summary ( Nan )

由wikipedia emerging languages提供

Che n̂g-tāu sī chi̍t khoán si̍t-bu̍t, chit lūi ê si̍t-bu̍t ê koé-chí hō͘ lâng kiò-chò tāu. Chit-hō si̍t-bu̍t ê goân-thâu tī Tang-a. Toā-kàu-chài ê n̂g-tāu-châng ùi khah bô 20 kong-hun kàu 2 bí lóng ū, chit-khoán si̍t-bu̍t chi̍t tang tō ē sí. Ū choan-ka ioh-kóng i chū-pún sī chi̍t khoán tîn-chháu.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Soi ( 維普斯語 )

由wikipedia emerging languages提供

Soi vai Kul'tursoi (latin.: Glycine max) om üks'vozne heinäsine kazmuz Bobanvuiččed-sugukundaspäi. Tarbhaine kul'turkazmuz, kazvatadas kaikil kontinentil.

Südäiolend

1 Augotižlibund
2 Ümbrikirjutand
3 Mail'man kazvatand
4 Homaičendad

Augotižlibund

Kul'turine soi libui Suvipäivnouzmaižes Azijaspäi läz 5 tuhad vozid tagaz, ezmäižed ozutesed oma löutud Kitain territorijal. Kazmusen levitadud evropan keliš nimituz libub soipainatosen japonan nimitusespäi (japon.: 醤油 šöju).

Kazvatadas genetižikš modificiruidud sojad RR-tundusenke (angl.: Roundup Ready «vaumiž kaiked vaste») vspäi 1995, se om sätud «Monsanto»-kompanijal (AÜV). RR-kazmused oma sintetazan enolpiruvilšikimatfosfat-genanke (EPSP synthase) mahusen latin.: Agrobacterium sp. strain CP4-bakterijaspäi. Gen om todud genjuraižimen abul, se kändi kazmust seižujaks glifosat-gerbicidad vaste (sen torguindmark om «Roundup»), kävutadas gerbicidad heitmaha rujoheinid.

Ümbrikirjutand

Kul'tursojan seikh oleleb hoik vai sanged, höunhekaz vai pall'az. Seikhen piduz om 15 santimetraspäi kahthe metrhasai da sen enamba. Sojan lehtesed oma koumepalaižed, harvoin viž-, seičeme- i ühesapalaižed. Äniklehtesiden muju voib olda ruskedsinižen ližamujun vai vauged.

Plod om paug 4..6 sm pitte. Mülütab 2..3 sement tobjimalaz.

Sojan semned
Sojan änikod
Sojan paugud

Mail'man kazvatand

Mail'man tehmine oli 352,6 mln tonnoid vl 2017, sidä kesken (enamba 10 mln t) AÜV — 119,5, Brazilii — 114,5, Argentin — 54,9, Kitai — 13,1, Indii — 10,9, Paragvai — 10,4.^[1]

Ottas sojan semnid pauguišpäi torhudeks vaumičemha erazvuiččid söndtavaroid. Vauktušiden i toižiden arvokahiden komponentoiden znamasine südäiolend laskeb kävutada sojad lihan i maidproduktoiden vegetarianižeks i allergijatomaks vajehtimeks.

Soimaid
Soivoi
Soituhk

Homaičendad

↑ Crops (Villänkul'turad da bobanvuiččed) // Food and Agriculture Organization Corporate Statistical Database (FAOSTAT). — Fao.org. (angl.)

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Soi: Brief Summary ( 維普斯語 )

由wikipedia emerging languages提供

Soi vai Kul'tursoi (latin.: Glycine max) om üks'vozne heinäsine kazmuz Bobanvuiččed-sugukundaspäi. Tarbhaine kul'turkazmuz, kazvatadas kaikil kontinentil.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Soia ( 新共同語言 )

由wikipedia emerging languages提供

Soia (Glycine max) es un spesie de legum, orijinal de Asia este. La parola soia es de la japanes shoyu per salsa de soia, e es orijinal de xines.

Soia es un cultiva importante en la mundo, e furni olio e protena. La plu de la cultiva es cambiada a olio vejetal, e la farina cual resta es usada como comeda per animales. Un parte peti de la cultiva es usada direta par umanas. Con soia on prepara ance un varia grande de comedas.

Soia ia es la cultiva la plu importante en Asia este a multe sentenios ante la arcivos scriveda, e lo es ancora un cultiva major en Xina, Japan, e Corea. Ante cuando on fa produidas fermentada como salsa de soia, tempeh, natto, e miso, soia ia es regardada como santa per sua usa en la alterna de la cultivas, como un metodo de fisa nitrojen. La plantas ia es aradida per prepara la campo per la cultivas de comedas. Soia ia es introduida a Europa en la comensa de la sentenio 18.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Soja ( 阿爾巴尼亞語 )

由wikipedia emerging languages提供

Soja është bimë barishtor fruti i së cilës shërben si ushqim. Për të parën herë është mbjellë në arat kineze rreth viti 2700 p.e.sonë.Ai konsumohet 4714 vjet farat e sojes permbajne 30-50% proteina 25% karbohidrate dhe 15-20% yndyra Koha me e pershtashme per mbjellje eshtë kur temperatura arrin 10-12°c D.M .

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autorët dhe redaktorët e Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Soja ( 波士尼亞語 )

由wikipedia emerging languages提供

Soja (latinski: Glycine max^[2] ili Soja hispida) jeste vrsta leguma, porijeklom iz istočne Azije, a koja se uzgaja širom svijeta zbog svojih jestivih bobica, korištenih na brojne načine. Organizacija za hranu i poljoprivredu UN-a (FAO) ne ubraja je u mahunarke nego u uljne biljke (uljarice).

Obroci od sojnih sjemenki sa neutraliziranim mastima su značajan i jeftin izvor bjelančevina u ishrani životinja i mnogim gotovim jelima. Sojino ulje je drugi važni proizvod u preradi soje. Naprimjer, proizvodi od soje poput teskturiranih biljnih bjelančevina (TVP) su zamjenska namirnica za mnoge mesne i mliječne proizvode.^[3] Soja daje više bjelančevina po hektaru od većine drugih poljoprivrednih proizvoda.^[4]

Tradicionalni načini korištenja nefermentiranih sjemenki soje uključuju i sojino mlijeko, od kojeg se pravi tofu. Među fermentiranim namirnicama od soje nalaze se, između ostalih, i sojin sos, fermentirana pasta od sjemenki, japanski nattō (納豆) i javanski tempeh. Njeno ulje se koristi u mnogim industrijskim aplikacijama. Najveći svjetski proizvođači soje su SAD (36%), Brazil (36%), Argentina (18%), Kina (5%) i Indija (4%).^[5]^[6] Sjemenke soje sadrže značajne količine fitinske kiseline, alfa-linoleinske kiseline i izoflavona.

Sadržaj

1 Ime
2 Klasifikacija
3 Opis
4 Fiksiranje dušika
5 Sastav
6 Proizvodnja
7 Reference

Ime

Ova biljka je poznata kao velika sjemenka na kineskom i japanskom jeziku (kin. 大豆 - daizu) ili žuta sjemenka (kin. 黄豆 - huángdòu). Nezrela soja kao i jelo koje se od nje spravlja nazivaju se edamame u Japanu,^[7]^[8] ali se u engleskom i drugim jezicima, edamame naziva samo specifično jelo. Latinsko ime roda, Glycine, isto je kao i jedna jednostavna aminokiselina (glicin).

Od početka 20. vijeka soja se u Americi nazivala zlatne ili čudotvorne sjemenke (golden bean, miracle bean).^[9] Međunarodni naziv soja je najzad izvedeno iz japanskog izgovora kinesko-japanske riječi 醤油 (shōyu) kojom se označava sojin sos, kroz njemačku adaptaciju iste riječi, soja.^[10]

Klasifikacija

Mali, ružičasti cvjetovi soje

Razne sorte soje se koriste na različite načine

Rod Glycine (Willd.) podijeljen je na dva podroda, Glycine i Soja. Podrod Soja ((Moench) F.J. Herm.) uključuje kultiviranu soju Glycine max (L.) Merr., kao i divlju soju Glycine soja Sieb. & Zucc. Obje biljke su jednogodišnje. Glycine soja je divlji predak kultivirane soje, a u divljni raste u Kini, Japanu, Koreji, Tajvanu i Rusiji.^[11] Podrod Glycine sastoji se od najmanje 25 divljih, jednogodišnjih vrsta: naprimjer Glycine canescens (F.J. Herm.) i G. tomentella (Hayata) rastu u Australiji i Papui Novoj Gvineji.^[12]^[13] Višegodišnja soja (Neonotonia wightii) porijeklom je iz Afrke, a danas je dosta raširena biljka u tropskim područjima, a služi za ishranu domaćih životinja.^[14]^[15]^[16]

Poput nekih drugih biljaka koje su davno odomaćene, odnos moderne soje i vrsta koje rastu u divljini ne može se pratiti uz potpunu sigurnost i tačnost. Ona je odomaćeni varijetet sa izuzetno velikim brojem sorti.

Opis

Razne sorte soje različito narastu u različitim okruženjima. Visina biljke se kreće od 20 cm do 2 metra. Mahune, stabljika i listovi prekriveni su finim, smeđim ili sivim dlačicama. Listovi su troprsti, imaju tri ili četiri listića na listu, a svaki od listića je 6 do 15 cm dug a 2 do 7 cm širok. Listovi opadaju prije nego što sjemenke sazriju. Neugledni, samooprašujući cvjetovi smješteni su u pazuhu lista, najčešće su bijeli, ružičasti ili ljubičasti. Plod je dlakava mahuna koja raste u grozdovima od po tri do pet, svaka je duga od 3 do 8 cm, a obično sadrži dvije do četiri (rijetko više) sjemenki, promjera 5 do 11 mm.

Sjemenke soje se javljaju u raznim veličinama, sa raznim bojama mahuna ili opni sjemenki, uključujući crnu, smeđu, plavu, žutu, zelenu ili šarenu. Mahuna zrele soje je tvrda, otporna na vodu, te štiti kotiledone i hipokotile (ili "klice") od oštećenja. Ako je opna napukne, sjemene neće proklijati. Ožiljak, vidljiv na opni sjemenke, naziva se hilus (hilum, obično crn, smeđ, kožnat, siv i žut) a na jednom kraju hilusa je mikrofil odnosno mali otvor u opni sjemenke koji omogućava apsorpciju vode neophodne za klijanje.

Zanimljivo, sjemenke poput soje sadrže veoma visoke nivoe bjelančevina mogu se i osušiti, ali ipak preživjeti te nakon upijanja vode ponovno oživjeti. A. Carl Leopold, sin Alde Leopolda, započeo je proučavanje ove sojine osobine na Institutu za istraživanje biljaka pri Univerzitetu Cornell sredinom 1980tih. Otkrio je da soja i kukuruz imaju cijeli niz rastvorljivih ugljikohidrata koje štite održivost ćelija sjemenki.^[17] Početkom 1990tih uspio je registrirati patente o tehnikama za zaštitu "bioloških membrana" i bjelančevina u suhom stanju.

Fiksiranje dušika

Mnoge leguminoze (alfalfa, djetelina, grašak, grah, soja, kikiriki i druge) sadrže simbiotske bakterije zvane Rhizobia koje žive unutar korjenskih kvržica. Te bakterije imaju posebne sposobnosti fiksiranja molekularnog dušika (N₂) iz atmosfere i njegovo pretvaranje u amonijak (NH₃).^[18] Hemijska reakcija je sljedeća:

N₂ + 8 H⁺ + 8 e⁻ → 2 NH₃ + H₂

Nakon toga, amonijak se pretvara u sljedeći oblik, amonij-ion (NH₄⁺), kojeg neke biljke mogu koristiti, putem sljedeće reakcije:

NH₃ + H⁺ → NH₄⁺

Ovaj raspored znači da su korjenske kvržice soje (i drugih leguminoza) izvori dušika za te biljke, što ih čini relativno bogatim biljnim bjelančevinama.

Sastav

Zajedno, bjelančevine i sojino ulje čine oko 56% suhih sojinih sjemenki po težini (36% bjelančevine i 20% masti). Ostatak se sastoji iz 30% ugljikohidrata, 9% vode i 5% pepela. Sjemenka soje sastoji se iz približno 8% sjemene ljuske, 90% kotiledona i 2% klice (hipokotila).

Soja je izuzetno izdašan izvor nezamjenjivih sastojaka. Tako naprimjer 100 grama (sirove) soje zadovoljava dnevne potrebe za 36% bjelančevina, 37% vlakana, 121% željeza, 120% mangana, 101% fosfora i nekoliko vitamina iz grupe B, uključujući folate (94% dnevnih potreba). Također postoji veoma visoka koncentracija vitamina K, magnezija, cinka i kalija. Ista količina soje daje 446 kalorija i 11 grama polinezasićenih masnoća.

Da bi se mogla koristiti za ljudsku ishranu, soja mora biti pripremana "vlažnom" toplotom kako bi se uništili inhibitori tripsina (inhibitori serin proteaze). Sirova soja, uključujući i nezrele zelene oblike, je otrovna za sve monogastrične životinje.^[19]

Bjelančevine

Većina sojinih bjelančevina je relativno otporna na toplotu. Ova otpornost omogućava proizvodima od soje da podnesu neophodnu visoku temperaturu kuhanja, kako bi se dobili proizvodi poput tofua, sojinog mlijeka i sojinog brašna.

Mnoge svjetske organizacije i agencije smatraju soju izvorom kompletnih bjelančevina.^[20] Kompletne bjelančevine su one koje sadrže značajnu količinu svih esencijalnih aminokiselina koje se moraju unositi u ljudski organizam, jer tijelo nema sposobnost da ih sintetizira. Iz tog razloga, soja je dobar izvor bjelančevina, između ostalih, za vegetarijance i vegane ili za osobe koje žele da smanje količinu mesa koju jedu.

Ugljikohidrati

Osnovni rastvorljivi ugljikohidrati zrelih sjemenki soje su disaharid sukroza (udio od 2,5% do 8,2%), trisaharid rafinoza (0,1% do 1%) sastavljena iz jedne molekule sukroze spojene na jednu molekulu galaktoze, te tetrasaharid stahioza (1,4% do 4,1%) sastavljena iz jedne sukroze spojene na dvije molekule galaktoze.^[21] Dok oligosaharidi rafinoza i stahioza štite opstanak sjemena soje od sušenja, oni nisu jestivi šećeri, tako da pri njihovom unosu u organizam doprinose nadutosti i tegobama u crijevima kod ljudi i drugih monogastričnih životinja, slično kao i disaharid trehaloza. Neprobavljeni oligosaharidi se u crijevima razlažu djelovanjem prirodnih mikroba, dajući gasove poput ugljik-dioksid, molekularnog vodika i metana.

Pošto su rastvorljivi sojini ugljikohidrati pronađeni i u pšenici a razlažu se tokom fermentacije, sojin koncentrat, izolirani proteini iz soje, tofu, sojin sos i klijale sjemenke nemaju flatusnu aktivnost. Na drugoj strani, postoje i određeni pozitivni efekti od unosa oligosaharida poput rafinoze i stahioze, a to je da one potpomažu razvoj i "borbu" bifidobakterija u crijevima protiv putrefaktivnih bakterija. Nerastvorljivi ugljikohidrati soje sastoje se iz kompleksnih polisaharida celuloze, hemiceluloze i pektina. Većina ugljikohidrata soje se može klasificirati u dijetalna vlakna.

Masti

Sirova soja ima oko 20% masti, uključujući zasićene masnoće (3%), jednostruko nezasićene (4%) i višestruko nezasićene masti, uglavnom u vidu linoleinske kiseline.

U sastavu sojinog ulja odnosno lipidnog dijela sjemena, ono ima četiri fitosterola: stigmasterol, sitosterol, kampesterol i brasikasterol, čineći oko 2,5% ukupne sadržine lipida, a mogu se i prevesti u steroidne hormone.^[22]

Proizvodnja

Soja je vrlo važna industrijska biljka u svjetskim okvirima, jer daje ulje i bjelančevine. U SAD, najveći dio soje se ekstrahira pomoću rastvarača, poput heksana, te se "prži" da bi se dobila odmašćena sojina prerađevina (sa 50% bjelančevina), što omogućava prehranu domaćih životinja (npr. pilića, purana i sl.) u industrijskim razmjerama, što nikad u ljudskoj historiji ranije nije bilo moguće. Veoma mali dio ubrane soje direktno se koristi u ljudskoj ishrani. Ipak, proizvodi od soje javljaju se u širokom spektru varijacija u prerađenoj hrani.

Tokom Drugog svjetskog rata, soja je postala vrlo važna i u Sjevernoj Americi kao i u Evropi, prvenstveno kao zamjena za drugu proteinsku hranu te kao izvor jestivih masnoća. Tokom rata, Američko ministarstvo poljoprivrede započelo je primjenu soje kao đubrivo. U Dillonovoj rundi Općeg dogovora o trgovini i carinama (GATT) održanoj 1960. i 1961, SAD je omogućila bescarinski pristup svojim proizvođačima soje na evropsko tržište. Tokom 1960tih, SAD je izvezla preko 90% ukupne svjetske proizvodnje soje.^[23]^[24] Godine 2005. najveći izvoznici soje bili su Argentina (39% udjela u svjetskom izvozu), SAD (37%) i Brazil (16%), dok su najveći uzvoznici bili Kina (41% svjetskog uvoza), Evropska unija (22%), Japan (6%) i Meksiko (6%).^[25]

Prema podacima Njemačkog društva za međunarodnu saradnju (GIZ) u Bosni i Hercegovini je 2013. bilo zasađeno oko 5.000 hektara soje.^[26] Procjenjuje se da Bosna i Hercegovina godišnje uveze oko 100 hiljada tona soje, pretežno iz Brazila. U Hrvatskoj je iste godine bilo zasađeno 55.000 hektara soje, sa prosječnim prinosom od 2 tone po hektaru.^[27]

Uzgoj soje je najuspješniji u klimatskim područjima gdje vladaju vrela ljeta, sa optimalnim uslovima rasta sa prosječnim temperaturama od 20 do 30 °C. Temperature ispod 20 °C i iznad 40 °C znatno ograničavaju rast. Soja može rasti na širokom spektru tipova zemljišta, a optimalni rast je na vlažnim aluvijalnim zemljištima sa dobrim organskim sadržajem. Optimalno vrijeme sjetve je druga polovina aprila. Kao i većina leguminoza, soja također vrši fiksacija dušika tako što gradi simbiotičke veze sa bakterijama Bradyrhizobium japonicum (syn. Rhizobium japonicum; Jordan 1982). Za najbolje rezultate uzgoja, inokulum ispravnog soja bakterija bi trebao biti pomješan sa sjemenom soje (ili bilo koje druge leguminoze) prije sijanja. Moderne sorte soje općenito dostižu oko 1 m visine, a potrebno im je od 80 do 120 dana od sjetve do berbe.

SAD, Argentina, Brazil, Kina i Indija su najveći svjetski proizvođači soje i predstavljaju više od 90% njene globalne proizvodnje.^[28] SAD je 2000. godine proizvela 75 miliona tona soje, od čega je više od trećine izvezeno. U proizvodnoj 2010/2011. ova količina je bila preko 90 miliona tona.^[6] Prosječni svjetski prinos soje u 2010. bio je 2,5 tone po hektaru. Tri najveća proizvođača imaju prosječni prinos od oko 3 tone po hektaru. Farma sa najvećim prinosom soje u svijetu 2010. godine nalazila se u Turskoj, gdje je zabilježen prinos od 3,7 tona po hektaru.^[29] Svjetski rekord zabilježen je na farmi u američkom gradu Purdy, Missouri 2010. godine od 10,8 tona soje po hektaru.^[30]

Reference

^ "Glycine max". Encyclopedia of Life. Pristupljeno 16. 2. 2012.
^ "Glycine max". Multilingual Multiscript Plant Name Database. Pristupljeno 16. 2. 2012.
^ Riaz Mian N. (2006). Soy Applications in Food. Boca Raton, FL: CRC Press. ISBN 0-8493-2981-7.
^ "Soy Benefits". National Soybean Research Laboratory. Arhivirano s originala, 4. 3. 2012. Pristupljeno 24. 1. 2016. Navedeno je više |pristupdatum= i |accessdate= (pomoć)
^ "World Soybean Production 2010". Soy stats. 2011.
^ ^a ^b "Growing Crush Limits India's Soy Oil Imports" (PDF). Oilseeds: World Markets and Trade. United States Department of Agriculture. Arhivirano s originala (PDF), 8. 2. 2012. Pristupljeno 24. 1. 2016. Navedeno je više |pristupdatum= i |accessdate= (pomoć)
^ "枝豆". ALC Networks Inc. Pristupljeno 17. 2. 2012.
^ "History of Edamame, Green Vegetable Soybeans, and Vegetable-Type Soybeans". Soyinfo Center. Pristupljeno 17. 2. 2012.
^ "Soybean, The Miracle Bean". soyatech.com. Arhivirano s originala, 1. 8. 2016. Pristupljeno 24. 1. 2016.
^ "History of Soy Sauce, Shoyu, and Tamari – Page 1". soyinfocenter.com.
^ Ram J. Singh; Randall L. Nelson; Gyuhwa Chung (2. 11. 2006). Genetic Resources, Chromosome Engineering, and Crop Improvement: Oilseed Crops, Volume 4. London: Taylor & Francis. str. 15. ISBN 978-0-8493-3639-3.CS1 održavanje: više imena: authors list (link)
^ Theodore Hymowitz (9. 8. 1995). "Evaluation of Wild Perennial Glycine Species and Crosses For Resistance to Phakopsora". u J.B. Sinclair; G.L. Hartman (ured.). Proceedings of the Soybean Rust Workshop. Urbana, IL: National Soybean Research Laboratory. str. 33–37.
^ C. A. Newell; T. Hymowitz (1. 3. 1983). "Hybridization in the Genus Glycine Subgenus Glycine Willd. (Leguminosae, Papilionoideae)". American Journal of Botany. Botanical Society of America. 70 (3): 334–348. doi:10.2307/2443241. JSTOR 2443241.
^ "Perennial soybean (Neonotonia wightii)". feedipedia.org.
^ "Neonotonia wightii in Global Plants on JSTOR". jstor.org.
^ "Factsheet – Neonotonia wightii". tropicalforages.info. Arhivirano s originala, 1. 6. 2017. Pristupljeno 24. 1. 2016.
^ Blackman S. A.; Obendorf R. L.; Leopold A. C. (1992). "Maturation Proteins and Sugars in Desiccation Tolerance of Developing Soybean Seeds". Plant Physiology. American Society of Plant Biologists. 100 (1): 225–30. doi:10.1104/pp.100.1.225. PMC 1075542. PMID 16652951.CS1 održavanje: više imena: authors list (link)
^ Jim Deacon. "The Nitrogen cycle and Nitrogen fixation". Institute of Cell and Molecular Biology, The University of Edinburgh.
^ Circle, Sidney Joseph; Smith, Allan H. (1972). Soybeans: Chemistry and Technology. Westport, CT: Avi Publishing. str. 104, 163. ISBN 0-87055-111-6.CS1 održavanje: više imena: authors list (link)
^ Henkel, John (1. 6. 2000). "Soy:Health Claims for Soy Protein, Question About Other Components". FDA Consumer. Food and Drug Administration. 34 (3): 18–20. PMID 11521249.
^ "Soluble Carbohydrates in Soybean". intechopen.com.
^ "From Soybean Phytosterols to Steroid Hormones". intechopen.com.
^ Patel Raj (2008). Stuffed & Starved From Farm to Fork, the Hidden Battle for the World Food System. London: Portobello Books Ltd. str. 169–173. ISBN 1-933633-49-2.
^ Wik Reynold Millard (1. 7. 1962). "Henry Ford's Science and Technology for Rural America". Technology and Culture. The Johns Hopkins University Press on behalf of the Society for the History of Technology. 3 (3): 247–258. doi:10.2307/3100818.
^ Baohui Song, Mary A. Marchant, Shuang Xu (2006). "Competitive Analysis of Chinese Soybean Import Suppliers—U.S., Brazil, and Argentina" (PDF). American Agricultural Economics Association Annual Meetings. Research in Agricultural & Applied Economics, University of Minnesota. Arhivirano (PDF) s originala, 5. 9. 2013. Pristupljeno 27. 1. 2016.CS1 održavanje: više imena: authors list (link)
^ Rosmarie Metz: Genetski nemodificirana kvalitetna soja iz Dunavske regije, pristupljeno 27. januara 2016.
^ Lj. Ranogajec, J. Kanisek, J. Deže: Ekonomski rezultati proizvodnje soje u Hrvatskoj, pristupljeno 27. januara 2016. (hr)
^ "How the Global Oil Seed and Grain Trade Works" (PDF). Soyatech. Arhivirano s originala (PDF), 16. 1. 2013. Pristupljeno 27. 1. 2016. Navedeno je više |pristupdatum= i |accessdate= (pomoć)
^ "FAOSTAT: Production, Crops, Cassava, 2010 data". Food and Agriculture Organization. 2011. Pristupljeno 18. 2. 2012.
^ "World Soybean Record Holder Teaches Top Yields". Farm Progress. 17. 2. 2011. Arhivirano s originala, 16. 1. 2013. Pristupljeno 27. 1. 2016. Navedeno je više |pristupdatum= i |accessdate= (pomoć)

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autori i urednici Wikipedije

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Soja: Brief Summary ( 波士尼亞語 )

由wikipedia emerging languages提供

Soja (latinski: Glycine max ili Soja hispida) jeste vrsta leguma, porijeklom iz istočne Azije, a koja se uzgaja širom svijeta zbog svojih jestivih bobica, korištenih na brojne načine. Organizacija za hranu i poljoprivredu UN-a (FAO) ne ubraja je u mahunarke nego u uljne biljke (uljarice).

Obroci od sojnih sjemenki sa neutraliziranim mastima su značajan i jeftin izvor bjelančevina u ishrani životinja i mnogim gotovim jelima. Sojino ulje je drugi važni proizvod u preradi soje. Naprimjer, proizvodi od soje poput teskturiranih biljnih bjelančevina (TVP) su zamjenska namirnica za mnoge mesne i mliječne proizvode. Soja daje više bjelančevina po hektaru od većine drugih poljoprivrednih proizvoda.

Tradicionalni načini korištenja nefermentiranih sjemenki soje uključuju i sojino mlijeko, od kojeg se pravi tofu. Među fermentiranim namirnicama od soje nalaze se, između ostalih, i sojin sos, fermentirana pasta od sjemenki, japanski nattō (納豆) i javanski tempeh. Njeno ulje se koristi u mnogim industrijskim aplikacijama. Najveći svjetski proizvođači soje su SAD (36%), Brazil (36%), Argentina (18%), Kina (5%) i Indija (4%). Sjemenke soje sadrže značajne količine fitinske kiseline, alfa-linoleinske kiseline i izoflavona.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autori i urednici Wikipedije

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Sojaboanl ( 巴伐利亞語 )

由wikipedia emerging languages提供

Reife Sojaboanln

De Sojaboanl (dt. Sojabohne, engl. soybean [US], soya bean [UK]) is a Gmias aus Ostasien, wo za de Hiisnfricht gheat. Zweng de essboarn Boanln, wo vaschiedn gnuzzt wean, is da Obau vo de Pflanzna weit vabroadd.

De Bedeitung vo Sojaboanl is in de lezdn Joarzehnt stoark gschtiegn. Anno 1960e san 17 Milliona Tonnen produziat woan^[1], anno 2012 scho 253,1 Milliona Tonnen.^[2]

Sojaboanln ham an recht hochn Oaweißghoit vo 37%. De Qualitet vom Oaweiß entspricht dem vo den Viecha. Es wean owa eppa nua 2% vo de Sojaboanln kocht und gessn. Da grässde Tei wean zu Sojaej vaorwat, fia Viktualien und fiad Produktion vo Dieslej. De auspresste Sojamassn wead vafuadat (80% vom da vapresstn Massn).

Galerie

Sojaboana Varietetn und Pruduke aus Sojaboanln.

Vaschiedne Sojaboanln
Tofu
Soja Biodiesl

Beleg

↑ Glen L. Hartman, Ellen D. West und Theresa K. Herman (2011): Crops that feed the World 2. Soybean—worldwide production, use, and constraints caused by pathogens and pests. Food Security 3: 5-17. doi:10.1007/s12571-010-0108-x
↑ Statistik der FAO, aufgerufen am 14. Septemba 2013

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Sojaboanl: Brief Summary ( 巴伐利亞語 )

由wikipedia emerging languages提供

Reife Sojaboanln

De Sojaboanl (dt. Sojabohne, engl. soybean [US], soya bean [UK]) is a Gmias aus Ostasien, wo za de Hiisnfricht gheat. Zweng de essboarn Boanln, wo vaschiedn gnuzzt wean, is da Obau vo de Pflanzna weit vabroadd.

De Bedeitung vo Sojaboanl is in de lezdn Joarzehnt stoark gschtiegn. Anno 1960e san 17 Milliona Tonnen produziat woan, anno 2012 scho 253,1 Milliona Tonnen.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Sojabohne ( 阿勒曼尼語 )

由wikipedia emerging languages提供

D Sojabohne (Glycine max (L.) Merr.), vylmol au aifach Soja (vu jap. shōyu fir Sojasoße)^[1] gnännt, isch e Nutzplfanze us dr Familie vu dr Hilschefrichtler (Fabaceae), Unterfamilie Schmätterlingsblietler (Faboideae).

Dr Aaböu vu Sojabohnen isch syt dr Zyt zwische 1700 un 1100 v. Chr. z Nordoschtchina as Nahrigspflanze noogwise. D Sojabohne wird hite uf 6 % vu dr globale landwirtschaftlige Nutzflechi aaböue un isch di wältwyt wichtigscht Elsaat. Ihri Bedytig, wu all me zuenimmt, spieglet si im syt dr 1970er Johr hechschte Zuewachs an Aaböuflechi vu allne Nutzpflanze wider. Derwylscht 1960 17 Millione Tonne produziert wore sin^[2], sin s 2012 253,1 Millione Tonne gsii.^[3]

In Sojabohne het s rund 20 % El un 37 % Aiwyss. D Aiwyssqualitet isch mit däre vu dierischem Aiwyss verglychbar, was d Sojabohne vu andere Pflanzen abhebt. Diräkt vu Mänsche konsumiert wäre eppe 2 % vu dr gärnete Sojabohne. Dr grescht Aadail vu dr Sojaärn wird fir d Gwinnig vu Sojael yygsetzt, wu vor allem as Lääbesmittel, aber z. B. au fir d Produktion vu Biodysel brucht wird. Dr Sojachueche, wu ibrig blybt, rund 80 % vu dr Masse, wird wäg em hoche Aiwyssghalt zue 98 % in dr Dierproduktion gfueteret.^[2]

Literatur

Gunther Franke: Nutzpflanzen der Tropen und Subtropen. Band 3: Spezieller Pflanzenbau. Ulmer, Stuttgart 1994, S. 270-282, ISBN 3-8252-1769-8 (Merkmale).
W. Diepenbrock, G. Fischbeck, K.-U. Heyland, N. Knauer: Spezieller Pflanzenbau. Ulmer, Stuttgart 1999 (3. Aufl.), S. 240-250, ISBN 3-8252-0111-2 (Merkmale).

Fueßnote

↑ soya. In: Merriam-Webster’s Online Dictionary. Abgerufen am 11. März 2010 (änglisch).
↑ ^2,0 ^2,1 Glen L. Hartman, Ellen D. West und Theresa K. Herman (2011): Crops that feed the World 2. Soybean—worldwide production, use, and constraints caused by pathogens and pests. Food Security 3: 5-17. doi:10.1007/s12571-010-0108-x
↑ Statischtik vu dr FAO, ufgruefen am 14. Septämber 2013

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autorët dhe redaktorët e Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Sojabohne: Brief Summary ( 阿勒曼尼語 )

由wikipedia emerging languages提供

D Sojabohne (Glycine max (L.) Merr.), vylmol au aifach Soja (vu jap. shōyu fir Sojasoße) gnännt, isch e Nutzplfanze us dr Familie vu dr Hilschefrichtler (Fabaceae), Unterfamilie Schmätterlingsblietler (Faboideae).

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autorët dhe redaktorët e Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Soojabuan ( 北菲士蘭語 )

由wikipedia emerging languages提供

Tekst üüb Öömrang

At Soojabuan (Glycine max (L.)) wort uk man ianfach "sooja" näämd an hää hör nööm efter at japoonsk wurd shōyu för soojasmeer. Hat hiart tu at famile faan a bongfrüchten (Fabaceae).

Bilen

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Soojabuan: Brief Summary ( 北菲士蘭語 )

由wikipedia emerging languages提供

At Soojabuan (Glycine max (L.)) wort uk man ianfach "sooja" näämd an hää hör nööm efter at japoonsk wurd shōyu för soojasmeer. Hat hiart tu at famile faan a bongfrüchten (Fabaceae).

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Soya ( 庫德語 )

由wikipedia emerging languages提供

Soya ango fasulyeya soyayê (bi navê xwe yê zanistî: Glycine max (L.) Merr.), nebateke xwarinê ji famîleya baqilan e (Leguminosae - Faboideae). Nebat navê xwe ji peyva japonî shōyu stendiye ku tê wateya "sosa soyayê"^[2].

Hatiye tespîtkirin ku soya ji bo xwarinê heta 1700-1100 B.Z. li bakurê Çînê hatiye çandin. Îro soya li ser 6% rûerda cotkariyê ya cîhanê tê çandin û bi vî awayî toxûmê rûnê ya herî girîng e. Çandiniya soyayê ji bo xwarinê bi taybetî di salên 1970'iyan de her ku çû mezintir bû. Di sala 1960'an de hê 17 mîlyon ton dihate hilberîn^[3]. Ev jimar di sala 2010'an de gihîste 261.6 mîlyon ton^[4]. Fasulyeya soyayê xwediyê 18% rûn û 38% proteîn e. Qalîteya proteîna nebatê bi ya ajalan hema hema wekhev e, ku girîngbûna soyayê li gorî nebatên din jî ji wir tê. Ji aliyê mirovan ve 2% ya soyayê wek fasulye tê xwarin. Pirraniya beşa din jî ji bo çêkirina rûna soyayê tê bikaranîn. Rûna soyayê him ji bo bikaranîna di pêjgehan de, him jî ji bo çêkirina Bio Diesel tê bikaranîn. Goşta ku ji çêkirina rûna soyayê ber dimîne wek xwarina ji bo ajalan tê bikaranîn^[3].

Pêşangeh

Nebata soyayê
Fasulyeya soyayê (Glycine max)

Çavkanî

↑ "Glycine max". Encyclopedia of Life. Retrieved February 16, 2012.
↑ Merriam-Webster’s Online Dictionary
↑ ^a ^b Glen L. Hartman, Ellen D. West und Theresa K. Herman (2011): Crops that feed the World 2. Soybean—worldwide production, use, and constraints caused by pathogens and pests. Food Security 3: 5-17.
↑ Îstatîstîkên FAO

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Nivîskar û edîtorên Wikipedia-ê

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Soya ( 烏茲別克語 )

由wikipedia emerging languages提供

Soya, Soʻya (Glycine) — dukkakdoshlarga mansub bir yillik oʻtsimon oʻsimliklar turkumi, dukkakli don va moyli ekin. 10 turi Afrika va Jan.

Sharqiy Osiyoning nam tropik va subtropiklarida, 1 yovvoyi turi Uzoq Sharqda uchraydi. Vatani — Xitoy. S. juda qadimdan ekiladigan ekin. Mil. av. 5ming yillikdan boshlab ekib kelinadi. AQSH, RF, Hindiston, Yaponiya, Koreya, Indoneziya, Ukraina, Moldaviya, Gruziya va Oʻzbekistonda yetishtiriladi. Jahon boʻyicha S. ekin maydoni 73,6 mln.ga, oʻrtacha don hosildorligi 22,1 s/ga (2000): Oʻzbekistonda 20-asrning 60y.laridan keng tarkala boshladi. Oddiy S. (G.max) turining ildizi yaxshi rivojlangan, oʻq ildiz, sershox, tuproqqa 2 m chuqurlikkacha kirib boradi, asosiy qismi haydalma qatlamda joylashadi (ildizida tuganak bakteriyalar rivojlanadi). Poyasi dagʻal, silindrsimon, tik usadi, ammo yotib qoladigan navlari ham bor. Buyi 15 sm dan 2 m gacha, shoxlanadi, yon shoxlari 2—8 ta boʻladi. Bargi sertuk, bandli, bandining uz. 8—20 sm, barg shapalogʻining uz. 13—15 sm., Guli mayda, oq yoki pushti, shingil gultoʻplamga yigʻilgan, barg qoʻltigʻida joylashadi. Mevasi dukkak, sariq, qora, qoʻngʻir, sertuk. Har bir dukkagida 2—6 ta don bor, 1000 ta doni vazni 40—425 g . Tarkibida 24—45% oqsil, 13—37% yogʻ, 20—32% uglevodlar, 1—2 % litsitin, D. V, Ye va boshqa vitaminlar bor. Urugʻidan yogʻ, oqsil va litsitin olinadi. Oʻsuv davri 75—200 kun. S. issiqsevar va namsevar, yorugsevar qisqa kun oʻsimligi. 21—23° da yaxshi rivojlanadi. Urugʻi 8—10°da unib chiqadi. S. uzidan changlanadi. Gullash davri 15—55 kun davom etadi. Undan S. uni va moyi (qarang Soya moyi) olinadi. Doni, pishib yetilmagan (dumbul) dukkagi ovqatga ishlatiladi. S. unidan sut, tvorog , kandolat mahsulotlari tayyorlashda foydalaniladi. Somoni, tuponi, koʻk poyasi, silosi ozuqa sifatida chorva mollariga beriladi. Oʻzbekiston sholichilik institutida 1981—88 yillarda S.ning Oʻzbekiston 2, Oʻzbekiston 6, Doʻstlik navlari chikarilgan va barcha viloyatlar uchun r-nlashtirilgan.

Kasalliklari: bakterioz, septorioz, askoxitoz, fuzarioz.

Zararkunandalari: tunlamlar, oʻrgimchakkana, qorakuya.

Xolima Otaboyeva.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Vikipediya mualliflari va muharrirlari

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Soya ( 史瓦希里語 )

由wikipedia emerging languages提供

Soya ni aina ya maharagwe na mbegu za msoya (Glycine max) katika familia Fabaceae. Asili yake iko Asia ya Mashariki.

Ni zao la mafuta na sifa yake ya pekee ni kiasi kikubwa cha protini katika mbegu wake (40-50%).

Mbegu zake huwa ni njano, nyeupe lakini kuna pia aina za kahawia. Kutokana na lishe yake kubwa kilimo chake kimeenea duniani. Kwa watu wasiokula nyama vyakula kutokana na soya yana mahitaji yote ya protini.

Soya mbalimbali

Yaliyomo

1 Utangulizi
2 Aina za soya
3 Virutubishi
4 Picha
5 Viungo vya Nje
- 5.1 Hasara za kilimo cha Soya
- 5.2 Upishi wa soya

Utangulizi

Mmea huu ulitumika sana huko Asia ya Mashariki kwa zaidi ya miaka 5000. Tangu karne ya kwanza KK ilikuwa zao la chakula muhimu sana katika China.

Katika karne ya 18 BK soya ilipelekwa Ulaya lakini hapa haikutmiwa sana. Lakini baada ya kulimwa Marekani ilionekana kuleta mavuno mazuri katika tabianchi hii. Iliendelea kuwa zao lenye kiwango kikuu cha mafuta na protini na kuwa na mavuno mazuri ya mara kwa mara.

Mlo usio na mafuta wa soya kimsingi, wenye gharama ndogo, chanzo cha protini ya wanyama; mafuta ya soya ni bidhaa nyingine muhimu itokanayo na soya. Bidhaa za soya kama vile TVP (textured vegetable protein), kwa mfano, ni muhimu sana kama viungo vya mapishi mengi ya nyama na maziwa.

Mafuta ya soya hutumika katika matumizi mbalimbali. Wazalishaji wakuu wa soya ni Marekani, Brazili, Ajentina, China na India. Soya huwa na kiasi kikubwa cha asidi za phtyic, alpha-Linoplenic na daidzein.

[1]

Aina za soya

aina za soya hutofautiana katika ukuaji, tabia na kimo. Huweza kukua chini ya sentimita 20 lakini pia huweza kukua hata zaidi ya mita 2.

Maganda ya soya, shina na majani hufunikwa na vinyweleo vya kahawia. Majani huwagawanyika katika sehemu kuu tatu, huku kila jani likiwa na urefu wa sentimita 6 – 15 na upana wa sentimita 2 – Majani huanguka kabla ya kukmaa kw mbegu. Maua, yenye uwezo wa kujichavusha yenyewe, hukua ktikati ya majani na huwa na rangi ya pinki, hudhurungi au nyeupe.

flowers.png Maua madogo ya soya.

Tunda lake ni ganda lenye vinyweleo, ambalo hukua kwenye makundi ya maganda 3 – 5, huku kila ganda likiwa na ukubwa wa sentimita 3 – 8, na kuwa na mbegu 2 – 4 ndani yake, zenye kipenyo cha milimita 5 – 11.

Soya huja katika rangi mbalimbali, na mara nyingi katika rangi nyeusi, kahawia, bluu, njano, kijani na mchanganyiko w arangi mbalimbali. Mbegu zilizokomaa ni ngumu, zisizopenyesha maji kwa urahisi hivyo kulinda kotiledoni na haipokotaili au kiini visiharibiwe. Kama gamba la nje la mbegu likiharibiwa, mbegu haitaota. Kovu linaloonekana kwenye mgegu hitwa hilamu, na katika mwisho mmoja wa hilamu kuna tundu dogo maalumu kwa kupitisha hewa na maji kwaajili ya kuchipua.

Kwa uthibitisho, mbegu za jamii ya mikunde, soya ikiwa miongoni mwao, huwa na aina ya protini ambayo hudumu hata baada ya kusharabu maji. Dokta A. Carl Leopold, alitafiti juu ya uwezo huu. Aligundua pia kuwa soya ina kiasi kikubwa cha kabohaidreti kinacholinda uhai wake.

Kwa pamoja, mafuta na protini vinafanya karibu 60% ya soya kavu kwa uzito; protini ikiwa 40% na mafuta 20%. Sehemu iliyobaki ni 35% kabohaidreti na 5% madini mengine mchanganyiko.

Virutubishi

Kwa matumizi ya binadamu, soya ni chanzo cha kiaminika cha protini iliyokamilika. Na soya huwa na humeng’enywa vyema kama ikipikwa kabla ya kuliwa. Kulingana na tafiti nyingi, bidhaa za soya zimeonekana kuwa na kiwango cha protini cite kinachotakiwa tofauti na mimea mingine, soya huwa na protini inayoweza hata kuwa badala ya ile inayopatikana kwa nyama, ambayo huwa na mchanganyiko wa mafuta mengi, hivyo kuipa soya alama za juu sababu haina mafuta hayo yanayoweza kuwa hatari kwa mwili wa binadamu.

Hata hivyo, licha ya faida nyingi za kiafya bado kuna mjadala mkubwa juu ya faida za kiafya za soya katika mlo.

Mimea ya soya ikiwa shambani huko Asia na Amerika ya Kusini na Kaskazini

Picha

Majani
Maua
Ua
Makaka mabichi
Makaka mabivu
Soya
Jibini ya soya (sheese)
Soya zilizobanikwa

Viungo vya Nje

Hasara za kilimo cha Soya

AlterNet: Health & Wellness: The Dark Side of Soy

Upishi wa soya

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Waandishi wa Wikipedia na wahariri

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Soya bean ( 低地蘇格蘭語 )

由wikipedia emerging languages提供

The soya bean (Glycine max) is a species o legume native tae East Asie, widely grown for its edible bean which haes numerous uises.

References

↑ "Glycine max". Encyclopedia of Life. Retrieved February 16, 2012.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Soya bean: Brief Summary ( 低地蘇格蘭語 )

由wikipedia emerging languages提供

The soya bean (Glycine max) is a species o legume native tae East Asie, widely grown for its edible bean which haes numerous uises.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Soya: Brief Summary ( 史瓦希里語 )

由wikipedia emerging languages提供

Soya ni aina ya maharagwe na mbegu za msoya (Glycine max) katika familia Fabaceae. Asili yake iko Asia ya Mashariki.

Ni zao la mafuta na sifa yake ya pekee ni kiasi kikubwa cha protini katika mbegu wake (40-50%).

Soya mbalimbali

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Waandishi wa Wikipedia na wahariri

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Soya: Brief Summary ( 庫德語 )

由wikipedia emerging languages提供

Soya ango fasulyeya soyayê (bi navê xwe yê zanistî: Glycine max (L.) Merr.), nebateke xwarinê ji famîleya baqilan e (Leguminosae - Faboideae). Nebat navê xwe ji peyva japonî shōyu stendiye ku tê wateya "sosa soyayê".

Hatiye tespîtkirin ku soya ji bo xwarinê heta 1700-1100 B.Z. li bakurê Çînê hatiye çandin. Îro soya li ser 6% rûerda cotkariyê ya cîhanê tê çandin û bi vî awayî toxûmê rûnê ya herî girîng e. Çandiniya soyayê ji bo xwarinê bi taybetî di salên 1970'iyan de her ku çû mezintir bû. Di sala 1960'an de hê 17 mîlyon ton dihate hilberîn. Ev jimar di sala 2010'an de gihîste 261.6 mîlyon ton. Fasulyeya soyayê xwediyê 18% rûn û 38% proteîn e. Qalîteya proteîna nebatê bi ya ajalan hema hema wekhev e, ku girîngbûna soyayê li gorî nebatên din jî ji wir tê. Ji aliyê mirovan ve 2% ya soyayê wek fasulye tê xwarin. Pirraniya beşa din jî ji bo çêkirina rûna soyayê tê bikaranîn. Rûna soyayê him ji bo bikaranîna di pêjgehan de, him jî ji bo çêkirina Bio Diesel tê bikaranîn. Goşta ku ji çêkirina rûna soyayê ber dimîne wek xwarina ji bo ajalan tê bikaranîn.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Nivîskar û edîtorên Wikipedia-ê

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Soyo ( 伊多語 )

由wikipedia emerging languages提供

Soyo (glicino max (L.) Merr.) o flava soyo, esas klimanta planto di la familio fabaccei, di genero glicino, proxim di fazeolo, larje kultivata por sua oleoza grani qua furnisas la duesma nutrala oleo konsumata en tota mondo, pos palmoleo. La turto obtenita di la triturado di grani di soyo esas la precipua materio richa en proteini uzata en animala nutrivo.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Suya ( 奇楚瓦語 )

由wikipedia emerging languages提供

Suya (Glycine max) nisqaqa huk chaqallu yuram, chakra yuram.

Hawa t'inkikuna

Commons nisqaqa multimidya kapuyninkunayuqmi kay hawa: Suya.

Wikispecies nisqaqa qillqasqa p'anqayuqmi kay hawa: Suya

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Suya: Brief Summary ( 奇楚瓦語 )

由wikipedia emerging languages提供

Suya (Glycine max) nisqaqa huk chaqallu yuram, chakra yuram.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Sòja ( 奧克語（1500年後） )

由wikipedia emerging languages提供

Deu pas èsser confondut amb Mongeta mong.

La sòja es una planta escalaira de la familha de las Fagaceae pròcha de la mongeta, subretot cultivada per sas granas oleaginosas que produson lo segond òli alimentari consomat dins lo monde, aprèp l'òli de palma.^[1] La pastèla eissida de las granas de sòja trissada es la principala matèria rica en proteïnas utilizada per l'alimentacion animala.

Lo mot designa tanben las granas, que constituisson un aliment naturals dels mai rics. Conten fòrça proteïnas, glucids, lipids, vitaminas A e B, potassi, calci, magnèsi, zinc e fèrre.

Somari

1 Etimologia
2 Descripcion botanica
3 Genomica
4 Produccion
5 Utilizacion
6 Sòja e santat
7 Nòtas e referéncias
- 7.1 Nòtas
- 7.2 Referéncias

Etimologia

Lo mot deriva d'un mot manchó, passat al neerlandés, el meteis manlevat al japonés shoyu (« salsa sòja »).

Descripcion botanica

La sòja es una planta erbacèa annala coneguda solament a l'estat cultivat. Existisson de nombrosas varietats diferentas segon la portadura: planta de pujar o de rebalar, mai prèpa dels tipes originals. Las formas nanas son las pus cultivadas.

La planta es entièrament (fuèlhas, cambas, gòlças) cobèrta de pels fins grises o bruns. Las cambas son longas de 30 a 130 cm.

Las fuèlhas semblan aquelas de la monja. Longas de 6 a 15 cm e largas de 2 a 7 cm, tomban abans que las gòlças sián maduras.

Las flors, blancas o porpres, fòrça pichonas, gaireben inapercebudas, apareisson jos las fuèlhas, gropadas en tres o cinc. Son ermafroditas e autogamas, mas la pollinizacion crosada es plan possibla.

Los fruches son de gòlças peludas, longas de 3 a 8 cm, de forma drecha o arcada, e contenon 2 a 4 granas.

Las granas, de forma esferica o elliptica, an un diamètre de 5 a 11 mm. Son comestiblas.

La sòja conten en mejana 22 % d'òli e 40 % de proteïnas.

Genomica

Es la primièra leguminosa que son genòma foguèt entièrament sequenciat, amb la meta de melhorar o de produire d'OGM. Aquel trabalh s'acabèt a la començança de l'an 2010.

Sus 46 430 gèns identificats, 73 % son ortològs d'una o mai sequéncias d'autras angiospèrmas.

Produccion

Airal de reparticion

La sòja es originària de las regions caudas del sud-èst d'Asia, mas los Estats Units d'America son lo primièr productor mondial amb 38 % de la produccion mondiala. Las zonas de clima subtropical umid van ben per la cultura, mas la cultura s'espandís cap a las zonas de clima continental fins a Quebèc par exemple.

Los Estats Units d'America son lo primièr productor mondial amb 80,5 milions de tonas de sòja en 2008, que 34 milions de tonas exportadas.^[2] Amb Brasil e Argentina, fornisson la màger part de las exportacions de sòja. Índia e la China son tanben productors importants. Pasmens, China, granda consomatritz, deu importar de sòja americana e brasilièra.

Cultura

La cultura de sòja es en desvolopament constant dins lo monde los darrièrs 20 ans. La produccion atenguèt 211 milions de tonas en 2008/2009,^[1] sus una superfícia de prèp de 90 milions d'ectaras.^[3] Prèp de 70 % de la sòja cultivada es geneticament modificada, o 69,3 milions d'ectaras de sòja transgenica, contra 20,7 milions d'ectaras de sòja non transgenica en 2009.^[3]

Lo grope Monsanto comercializa 93 % de las semenças de sòja transgenicas.^[4]

Los europèus son los principals clients per la sòja non transgenica, facturat prèp de 10 % mai car.

Aqueles darrièrs ans, la produccion a aumentat fòrça en Argentina e Brasil. Aquel darrièr indica que poiriá encara liberar de superfícias agricòlas importantas se las condicions del mercat o demandavan.

Las ONG coma Greenpeace e CorpWatch acusan los productors de sòja de Brasil de contribuir a la desforestacion de la selva amazoniana dins la region de Mato Grosso.^[5] En America Latina, la cultura de la sòja provòca de conflictes entre los pichons expleitants e los grands proprietaris, qu'utilizan de metòdes de cultura fòrça mecanizats e demandant pauc de man d'òbra.

La sòja pòt èsser damatjada per de parasites, coma lo nematòde de la sòja.

Produccion

Dins l'Union Europèa, Alemanha, los Païses Basses e Espanha son los principals trissaires de sòja.^[1] Itàlia es un productor significatiu amb 346 000 tonas. En 2006, França produguèt 123 000 tonas de sòja, a comparar amb 4,5 milions de tonas qu'importèt, subretot de Brasil.^[6]^,^{[nòta 1]}

Utilizacion

Camp de sòja

La màger part de la produccion es destinada per l{'}}alimentacion dels animals d'elevatge, jos la forma de farina e de pastèla.

Utilizacion dirècta

Segon los estudis de Lester Brown,^[7] en 2005, sus los 220 milions de tonas de sòja produit dins lo monde entièr, 15 milions de tonas son consomidas « dirèctament » pels umans sos forma de tofú, de iaort, e de lach de sòja.

Trissatge

Las granas son trissadas e transformadas en:

Òli: 33 milions de tonas produchas, que 7 % servisson d'agrocarburant.
pastèla de sòja, rica en proteïnas : 144 millions de tonas per noirir las bèstias (buòus, pòrcs, polalha e peisses).

La sòja dins l'alimentacion umana

La sòja dins l'alimentacion umana es utilizada, subretot en China e Japon, jos las formas de:

farina de sòja rica en proteïnas e paure en glucids. Es sovent mesclada amb d'autras.

Lo tonyu o lach de sòja es una bevenda, sens lach, rica en proteïnas, paura en lipids e en calci e sens colesteròl.

L'òli de sòja es un òli alimentari excellent, contenent una proporcion pro equilibrada d'acids gras omega-6 e omega-3 o 6,7. Los acids gras insaturats son relativament sensibles a la temperatura e provòcan de cadenas policiclicas cancerigènas doncas se deu pas utilizar a nauta temperatura.

Sa composicion mejana es:

Acids gras saturats: 16 %

Acids gras monoïnsaturats (omèga-9): 24 %

Acid linoleic (omèga-6): 53 %

acid linolenic (omèga-3): 7 %

Lo tofu se fabrica amb lo lach de sòja qu'un còp calhat, dona una pasta, que se transforma coma de fromatge que se pòt utilizar tendre, dur o padenat.

Lo tempeh se fabrica amb las granas fermentadas e a una consisténcia pus dura que lo tofú.

Lo natto se fabrica amb las granas fermentadas e a una consisténcia gaireben vescosa.

Lo miso se fabrica amb una pasta de sòja fermentada e s'utiliza dins de sopas, de salsas e per aromatizar.

Lo shoyu, o « salsa sòja]] », se fabrica amb las granas fermentadas e d'autras cerealas torradas (blat), fermentadas e envielhidas, de gost pus doç que lo tamari.

Lo tamari se fabrica amb las granas fermentadas e d'autras cerealas torradas sens blat, de gost mai fòrt qu'aquel del shoyu.

Las edamame (枝豆) son de favas de sòja verda pas madura, bolidas o cuèchas a la vapor.

Son interès dietetic es d'èsser una font de proteïnas non carnadas.

Dins l'industria alimentària, d'ingredients alimentaris amb basa de sòja son emplegats dins fòrça produches corrents:

la lecitina de sòja, apond alimentari (E322) a un ròtle d'emulsificant, fòrça utilizada dins lo chocolat.

la farina de sòja, amb o sens son òli.

las proteïnas de sòja texturadas, que pòdon remplaçar mai o mens la carn.

los concentrats e los isolats de sòja, produches pus rics en proteïnas que la farina (fins a 90 %), utilizats subretot dins los substituts de repais e los aliments enfantils.

Existisson tanben de iaorts de basa de sòja.

Lach de sòja
Salsa sòja e wasabi
Edamame
Tofú
Tempeh
Natto
Salsissa vegetariana
« fromatge » vegetal

La sòja dins l'alimentacion animala

Sosproduch de la trissada de las granas, la pastèla de sòja, amb un taus en proteïnas brutas de prèp de 45 %, a un interès dins l'alimentacion de las vacas laitièras, subretot aquelas noiridas amb ensilatge de milh (paure en proteïnas). La pastèla de sòja es tanben la principala font de proteïnas de l'alimentacion dels pòrcs e de la polalha. En França, 70 % de las pastèlas consumidas son de sòja.^[8] Cal tostar las pastèlas abans la consomacion per suprimir los elements contranutricionals presents naturalament dins las granas.^[9]

Sòja e santat

La grana de sòja es pas gaire utilizada crusa subretot a cause d'elements contranutricionals (acid fitic qu'empresona lo fosfòr, antitripsics que perturban la digestibilitat de las proteïnas dels animals d'un sol estomac coma l'Òme o las lectinas qu'an una activitat emaglutinanta). La sòja conten tanben de proteïnas naturalament allergizantas.

Allergias

Aquesta seccion es voida, pas pro detalhada o incompleta. Vòstra ajuda es benvenguda !

Sòja e malautiás cardiovascularas

En 1999 l'administracion americana la « FDA » afirmèt que pòt existir un ligam entre la consomacion de proteïnas de sòja e la diminucion del risc de malautiás cardiovascularas.^[10] Mas existisson de contestaires scientifics daissant un dobte.^[11] Pasmens semblariá que l'efèit de la consomacion de proteïnas de sòja sus la baissa del taus de colesteròl total e del taus de LDL siá demostrat.^[12]

Alimentacion enfantila

Aquesta seccion es voida, pas pro detalhada o incompleta. Vòstra ajuda es benvenguda !

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Sòja: Brief Summary ( 奧克語（1500年後） )

由wikipedia emerging languages提供

Deu pas èsser confondut amb Mongeta mong.

La sòja es una planta escalaira de la familha de las Fagaceae pròcha de la mongeta, subretot cultivada per sas granas oleaginosas que produson lo segond òli alimentari consomat dins lo monde, aprèp l'òli de palma. La pastèla eissida de las granas de sòja trissada es la principala matèria rica en proteïnas utilizada per l'alimentacion animala.

Lo mot designa tanben las granas, que constituisson un aliment naturals dels mai rics. Conten fòrça proteïnas, glucids, lipids, vitaminas A e B, potassi, calci, magnèsi, zinc e fèrre.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Sóha ( 瓜拉尼語 )

由wikipedia emerging languages提供

Sóha

Sóha (karaiñe'ẽ: Soja, lasioñe'ẽ: Glycine max) ka'avo karape hatã sarambi ha ikangýva, hogue akua rovyũ, hakamby'ipáva, ipererĩ. Heñoiramáva ojepuru hi'upyrã. Hi´a apu´a´i, morotĩ, ipere pererĩ, ha´ỹi apu´a pekõi heta, hysýi ojoapykuéri hope ryepýpe. Ja´u tembi´úramo péicha reínte ha ikatu jajapo chugui so'o, kamby, kesu, kafe ha ñandyry.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Uòng-dâu ( 閩東語 )

由wikipedia emerging languages提供

Chăng-kō̤ Mìng-dĕ̤ng-ngṳ̄ Háng-cê gì bēng-buōng. / 參考閩東語漢字其版本。

Uòng-dâu (黃豆) sê siŏh cṳ̄ng sĭk-ŭk.

Cī piĕng ùng-ciŏng siā buáng-nàng-hâ. Kī-dâe̤ng nṳ̄ dó̤i-chiū Wikipedia ciŏng ĭ chiàng lâi.
茲篇文章寫半闌下。起動汝對手維基百科將伊成唻。

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Waken suya ( 豪薩語 )

由wikipedia emerging languages提供

Waken suya nau'in wake ne da ake amfani dashi wurin yin madara, abincin dabbobi, awara da sauransu.

Wannan ƙasida guntu ne: yana buƙatar a inganta shi, kuna iya gyarashi.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Masu marubutan Wikipedia da masu gyara

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Σόγια ( 現代希臘語（1453 年以後） )

由wikipedia emerging languages提供

Η σόγια (επιστημονική ονομασία: Γλυκίνη η μαξ, Glycine max)^[1] είναι φυτό ιθαγενές της Ανατολικής Ασίας, που ανήκει στα είδη των ψυχανθών. Είναι μονοετές φυτό που έχει χρησιμοποιηθεί στην Κίνα επί 5.000 χρόνια για να προσθέσει κυρίως άζωτο στο έδαφος, στο πλαίσιο της αμειψισποράς.

Χωρίς λιπαρά το σογιάλευρο είναι μια πρωτογενής, χαμηλού κόστους, πηγή πρωτεΐνης για προσυσκευασμένα γεύματα και ζωοτροφές. Το σογιέλαιο είναι ένα άλλο πολύτιμο προϊόν της επεξεργασίας της καλλιέργειας σόγιας. Προϊόντα σόγιας όπως το TVP (textured vegetable protein), για παράδειγμα, είναι σημαντικά συστατικά σε πολλά κρέατα και ανάλογα γαλακτοκομικά προϊόντα.^[2]

Παραδοσιακές χρήσεις της σόγιας περιλαμβάνουν το γάλα σόγιας, και από αυτό παρασκευάζονται το τόφου και το δέρμα tofu ή Yuba. Προϊόντα που έχουν υποστεί ζύμωση περιλαμβάνουν Shoyu ή σάλτσα σόγιας, miso, natto, και tempeh, μεταξύ άλλων. Το έλαιο χρησιμοποιείται σε πολλές βιομηχανικές εφαρμογές. Οι κυριότεροι παραγωγοί της σόγιας είναι οι Ηνωμένες Πολιτείες (32%), Βραζιλία (28%), η Αργεντινή (21%), Κίνα (7%) και η Ινδία (4%). [3] [4] Τα φασόλια περιέχουν σημαντικές ποσότητες φυτικό οξύ, α-λινολενικό οξύ, ισοφλαβόνες και νταϊντζείνη (daidzein).

Η σόγια μπορεί να παράγει τουλάχιστον διπλάσια πρωτεΐνη ανά στρέμμα από οποιαδήποτε άλλη μεγάλη καλλιέργεια φυτών ή δημητριακών, 5 έως 10 φορές περισσότερη πρωτεΐνη ανά στρέμμα από την παύση καλλιέργειας για τη βόσκηση των ζώων να κάνουν το γάλα, και μέχρι και 15 φορές περισσότερη πρωτεΐνη ανά στρέμμα από τα γήπεδα παύσης καλλιέργειας για την παραγωγή κρέατος.^[3]

Από τη σόγια παρασκευάζονται σήμερα πάνω από 120 διαφορετικά καταναλώσιμα από τον άνθρωπο προϊόντα μεταξύ των οποίων υποκατάστατα κρέατος, τυριών, γάλακτος, κακάο, βουτύρου κλπ.

Πίνακας περιεχομένων

1 Ονομασία
2 Ταξινόμηση
3 Θρεπτικά συστατικά
4 Παραπομπές
5 Εξωτερικοί σύνδεσμοι

Ονομασία

Το φυτό αναφέρεται και ως ανώτατο φασόλι (大豆 - Κινέζικα dàdòu και Ιαπωνικά daizu). Στα αγγλικά ονομάζεται soybean (Η.Π.Α) και soya bean (Αγγλία). Τα ανώριμα σπόρια σόγιας και το φαγητό καλούνται edamame στην Ιαπωνία, αλλά στα αγγλικά edamame αναφέρεται μόνο σε ένα συγκεκριμένο φαγητό.

Η λέξη σόγια προέρχεται ιαπωνική λέξη shih yu (醤油, しょうゆ), η οποία χρησιμοποιείται για τη σάλτσα σόγιας. Η ακριβής μετάφραση της ιαπωνικής λέξης shih yu ή chiang yu σημαίνει έλαιο από chiang, αν και η σάλτσα δεν περιέχει και δεν παρασκευάζεται από έλαια.^[4]

Ταξινόμηση

Ποικιλίες σόγιας χρησιμοποιούνται για πολλούς σκοπούς.

Το όνομα του γένους Γλυκίνη (glycine) προέρχεται από την ελληνική λέξη γλυκής και πιθανόν αναφέρεται στην γλυκύτητα της Glycine apios, γνωστή πλέον ως Apios americana που έχει σχήμα αχλαδιού («άπιος» στα Ελληνικά). Η καλλιεργούμενη σόγια πρωτοεμφανίστηκε στο βιβλίο Τα είδη των φυτών (Species Plantarum) του Κάρολου Λινναίου, με την ονομασία Phaseolus max L. Η max Glycine συνδυασμός (L.) Merr., Όπως πρότεινε η Merrill το 1917, έχει γίνει το έγκυρο όνομα για αυτό το χρήσιμο φυτό.

Το γένος Γλυκίνη Willd. χωρίζεται σε δύο υπογένη την Glycine και Soja. Το υπογένος Soja (Moench) F.J. Herm συμπεριλαμβάνει και την καλλιεργούμενη σόγια (Glycine max) L. Merr καθώς και την άγρια σόγια (΄'Glycine soja) Sieb. & Zucc. Και τα δύο είδη είναι ετήσια φυτά. Η Glycine soja είναι η άγρια πρόγονος της Glycine max και μεγαλώνει άγρια στην Κίνα, την Ιαπωνία, την Κορέα, την Ταϊβάν και τη Ρωσία.

Το υπογένος Glycine αποτελείται από τουλάχιστον 16 άγρια πολυετή είδη: για παράδειγμα, Glycine canescens FJ Herm. και Γ. tomentella Hayata, τόσο στην Αυστραλία και στην Παπούα Νέα Γουινέα. Όπως και κάποιες άλλες καλλιέργειες μακράς εξημέρωσης, η σχέση της σύγχρονης σόγιας για τα άγρια είδη καλλιέργειας δεν μπορούν πλέον να ανιχνευθούν με οποιοδήποτε βαθμό βεβαιότητας. Πρόκειται για μια πολιτιστική ποικιλία με έναν πολύ μεγάλο αριθμό ποικιλιών.

Θρεπτικά συστατικά

Σύγκριση με άλλα τρόφιμα όπως παρακάτω.

^Σ1 κίτρινο καλαμπόκι ^Σ2 ρύζι λευκό μακρύκοκκο χωρίς προσθήκες, ωμό ^Σ3 ρύζι καφέ μακρύκοκκο ωμό ^Σ4 σιτάρι σκληρό ^Σ5 πατάτα, φλούδα, ωμή ^Σ6 κασάβα ωμή ^Σ7 σόγια πράσινη ωμή ^Σ8 γλυκοπατάτα ωμή ^Σ9 σόργο ωμό ^Σ10 γιάμ ωμό ^Σ11 μπανάνα

Παραπομπές

↑ «Glycine max». MULTILINGUAL MULTISCRIPT PLANT NAME DATABASE.
↑ Mian N. Riaz (2006). Soy applications in food. Boca Raton: CRC Press. ISBN 0-8493-2981-7.
↑ «Soy Benefits». National Soybean Research Laboratory. Αρχειοθετήθηκε από το πρωτότυπο στις 4 Μαρτίου 2012. Ανακτήθηκε στις 18 Απριλίου 2010.
↑ Hsing-Tsung Huang, Science and civilisation in China, Cambridge University Press, 2000, τόμος 6, σελ. 358
↑ «Nutrient data laboratory». United States Department of Agriculture. Ανακτήθηκε στις 1 Ιουνίου 2014.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Συγγραφείς και συντάκτες της Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Σόγια: Brief Summary ( 現代希臘語（1453 年以後） )

由wikipedia emerging languages提供

Η σόγια (επιστημονική ονομασία: Γλυκίνη η μαξ, Glycine max) είναι φυτό ιθαγενές της Ανατολικής Ασίας, που ανήκει στα είδη των ψυχανθών. Είναι μονοετές φυτό που έχει χρησιμοποιηθεί στην Κίνα επί 5.000 χρόνια για να προσθέσει κυρίως άζωτο στο έδαφος, στο πλαίσιο της αμειψισποράς.

Χωρίς λιπαρά το σογιάλευρο είναι μια πρωτογενής, χαμηλού κόστους, πηγή πρωτεΐνης για προσυσκευασμένα γεύματα και ζωοτροφές. Το σογιέλαιο είναι ένα άλλο πολύτιμο προϊόν της επεξεργασίας της καλλιέργειας σόγιας. Προϊόντα σόγιας όπως το TVP (textured vegetable protein), για παράδειγμα, είναι σημαντικά συστατικά σε πολλά κρέατα και ανάλογα γαλακτοκομικά προϊόντα.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Συγγραφείς και συντάκτες της Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Сойæ ( 奧塞提亞語 )

由wikipedia emerging languages提供

Культурон сойæ (лат. Glycine max) у, хъæдурхуызты бинонтæм чи хауы, ахæм иуазон кæрдæг зайæгой. Культурон сойæ хæлиу зæххкуыстæуы Азийы, Хуссар Европы, Цæгат æмæ Хуссар Америчы, Централон æмæ Хуссар Африкæйы, Сабыр æмæ Индийаг фурдты сакъадæхтыл, экваторæй 56—60°-мæ уæрхæдты.

Сойæйы гагаты ма рæдийгæйæ фæхонынц "сойæйы хъæдуртæ" (англ. soya bean, soybean-æй), — уæрæх парахатгонд продукт, нырма ма нæ дуджы агъоммæ æртыккæгæм миназы зындгонд уыди. Хæрыны сойæйæн характерон сты дæлдæрдзæугæ миниуджытæ, кæдон æй кæнынц ахæм уарзон адæмæн:

бæрзонд хорзайæн;
урсæджы бæрзонд миддард (50% онг);
йæ уæвынады сты В-группæ витаминты рæгъ, æфсæйнаг, кальций, калий æмæ полинæфсæст сойджын туагадты (линолон æмæ линоленон);
остеопороз æмæ зæрдон-дадзинон низты профилакт кæныны фадат;
æнахуыр хиадты хицау у, кæдон фæрцы дзы ис рауадзæн алыхуызон продуктты уæрæх спектр.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Соя ( 巴什基爾語 )

由wikipedia emerging languages提供

Со́я (лат. Glycine max) — бер йыллыҡ үлән үҫемлек, ҡуҙаҡлылар ғәиләһенең соя ырыуына ҡараған төрө.

Культуралы соя Азияла, Көньяҡ Европала, Төньяҡ һәм Көньяҡ Америкала, Үҙәк һәм Көньяҡ Африкала, Австралияла экваторҙан 56—60° киңлеккә тиклем Тымыҡ һәм Һинд океаны утрауҙарында киң үҫтерелә.

«Соя борсағы» (ингл. soya bean, soybean) тип бик үк дөрөҫ аталмаған соя орлоғо — беҙҙең эраға тиклем өсөнсө мең йыллыҡтан бирле киң билдәле продукт. Соя түбәндәге үҙенсәлектәре буйынса популярлыҡҡа ирешә:

юғары уңыш;
күләменең 50 процентына тиклем аҡһымдан тороуы;
составында В төркөмөндәге витаминдар, тимер, кальций, калий һәм алмаштары табылмаған май кислоталарының булыуы;
остеопорозды һәм йөрәк-ҡан тамырҙары ауырыуҙарын иҫкәртә алыуы;
үҙенән күп төрлө аҙыҡ-түлек төрҙәрен етештереү мөмкинлеген биргән составҡа эйә булыуы.

Шуның өсөн сояны әллә ни бай булмағандар ғына түгел, төрлө сәбәптәр арҡаһында иттән баш тарҡан кешеләр ҙә йыш ҡына ҡыйбат булмаған һәм файҙалы ашамлыҡ итеп күрә. Ауыл хужалығында йәш малдар өсөн алмаштырғыһыҙ аҙыҡ булараҡ ҡулланыла. Соя ит-һөт сәнәғәтендә файҙаланыла һәм иттән әҙерләнгән аҙыҡ-түлеккә ҡушыла.

Йөкмәткеһе

1 Соя морфологияһы
2 Соя тарихы
3 Әҙәбиәт
4 Һылтанмалар

Соя морфологияһы

Өлгөргән орлоҡло соя ҡуҙаҡтары

Соя тарихы

Соя иң боронғо күльтуралы үҫемлектәрҙең береһе. Уны үҫтереү тарихы, кәм тигәндә, биш мең йыл тип иҫәпләнә. Ҡытайҙа археологик ҡаҙылма эштәр барышында соя һүрәттәре төшөрөлгән боронғо таштар, һөйәктәр һәм ташбаҡа панцирҙары табылған. Соя үҫтереү тураһында беҙҙең эраға тиклем 3—4 мең йыллыҡҡа ҡараған иң иртә ҡытай әҙәбиәтендә телгә алына. Соя үҫтереү буйынса СССР-ҙағы күренекле белгестәрҙең береһе булып танылған В. Б. Енкен фекеренсә, соя, культуралы үҫемлек булараҡ, бик боронғо замандарҙа, беҙҙең көндәрҙән иң кәмендә 6—7 мең йыл элек формалашҡан.

Шул уҡ ваҡытта неолит осороноң Ҡытай биләмәләрендә табылған башҡа үҫемлек (дөгө, чумиза) ҡалдыҡтары араһында сояның булмауы һәм император Шэньнун шәхесе ярым легендар икәнлеге башҡа ғалимдәрҙә соя культураһының йәшен билдәләүҙәге төгәллек шиктәр уята. Мәҫәлән, Ҡытай тикшеренеүселәре хеҙмәттәренә һылтанып, Хаймовиц (Hymowitz, 1970) Ҡытайҙа соя үҫтереү ваҡыты беҙҙең эраға тиклем XI быуаттан да иртәрәк түгел тигән һығымта яһай.

Соя культуралы үҫемлек булараҡ индерелгән һәм артабан мөһим аҙыҡ-түлек төрө булып танылған икенсе ил Корея була. Ә Япония утрауҙарына сояның беренсе өлгөләре һуңыраҡ, беҙҙең эраға тиклем 500-се йылдар менән беҙҙең эраның 400-се йылдары араһында индерелә. Нәҡ шул ваҡыттан Японияла беренсе ландрастар формалаша. Японияға соя Кореянын индерелгән тип иҫәпләнә, сөнки Япония утрауҙары оҙаҡ ваҡыт боронғо корея дәүләттәренең колониялары булған. Корея һәм Япония сояларының формалары менән бер-береһенә оҡшаш булыуы был тезисты нигеҙеле дәлиллләй.

Соя аҙыҡтарына Икенсе донъя һуғышы ваҡытындағы Америка рекламаһы

Европа ғалимдарына соя 1691 йылда Көнсығыш илдәренә килеп ҡайтҡан герман натуралисы Энгельберт Кемпферҙың 1712 йылда баҫылып сыҡҡан «Amoentitatum Exoticarum Politico-Physico-Medicarum» исемле китабында һүрәтләнгәс билдәле була. Карл Линнейҙың тәүге баҫмаһы 1753 йылда донъя күргән «Species Plantarum» тигән билдәле хеҙмәтендә соя ике исем менән телгә алына — Phaseolus max Lin. һәм Dolychos soja Lin. Һуңынан немец ботанигы Конрад Мёнх сояны «икенсе тапҡыр аса» һәм Soja hispida Moench исеме менән теркәп ҡуя. Европаға соя 1740 йылда Франция аша килеп эләгә һәм тик 1885 йылда ғына үҫтерелә башлай. 1790 йылда соя беренсе тапҡыр в Англияға индерелә.

Соя буйынса тәүге тикшеренеүҙәр Америка Ҡушма Штаттарында 1804 йылда Пенсильвания штатында һәм 1829 йылда Массачусетс штатында ойошторола. 1890 йылға илдәге тәжрибә учреждениеларының күбеһе соя менән тәжрибәләр үткәрә. 1898 йылда АҠШ-ҡа Азия һәм Европанан ҙур күләмдә сояның өлгө сорттары ҡайтарыла, һәм бынан һуң маҡсатлы селекция эштәре һәм был культураны киң үҫтереү башлана. 1907 йылда Америкала соя 20 мең гектарға яҡын ерҙә сәселһә, 1930-сы йылдар башына был үҫемлеккә бүленгән майҙандар ил буйынса 1 миллион гектарҙан ашып китә.

Алыҫ Көнсығышта эшләгән һәм СССР-ҙа беренсе булып сояның фәнни нигеҙҙә үҫтереүҙе башлаған ғалим-В. А. Золотницкий фекеренсә (1962), рус ғалимдары һәм сәйәхәтселәре ҡырағай һәм культуралы сояны тәүге тикшереүселәр була. Рәсәй империяһында сояны тәүгеләрҙән булып телгә алыу Василий Данилович Поярковтың Охот диңгеҙенә 1643—1646 йылдарҙағы экспедицияһы менән бәйле. Сәйәхәтсе Амур йылғаһының урта ағымында көн иткән манжур-тунгустарҙа соя сәсеүлектәрен осрата. Поярковтың юлъяҙмалары тиҙҙән Голландияла баҫылып сыға, һәм соя Европаға Кемпферҙан йөҙ йылға алдараҡ билдәле була. Архив мәғлүмәттәренән күренеүенсә, Рәсәй империяһында сояны сираттағы телгә алыу инде 1741 йыл менән билдәләнә. Әммә был культураға практик ҡыҙыҡһыныу Рәсәйҙә бары тик 1873 йылда Вена ҡалаһында үткән һәм сояның Азия менән Африка илдәренән килтерелгән 20-нән артыҡ сорты күрһәтелгән Бөтә донъя күргәҙмәһенән һуң ғына уяна.

Әҙәбиәт

Зеленцов С. В., Кочегура А. В. Современное состояние систематики культурной сои Glycine max (L.) Merrill // Масличные культуры : Научно - технический бюллетень. — Всероссийского научно - исследовательского института масличных культур, 2006. — № 1(134).
Теплякова, Т. Е. Соя / Т. Е. Теплякова // В сб.: Теоретические основы селекции. Том. III. Генофонд и селекция зерновых бобовых культур (люпин, вика, соя, фасоль) / Под ред.: Б. С. Курловича и С. И. Репьева — С-Пб., ВИР, 1995 — С. 196—217.
Зеленцов С. В. Современное состояние систематики культурной сои Glycine max (L.) Merrill. / С. В. Зеленцов, А. В. Кочегура/ Масличные Культуры. Науч.-техн. бюллетень ВНИИМК. — вып. 1 (134). — Краснодар. — 2006. — С. 34—48.
Енкен В. Б. Соя. /В. Б. Енкен / М. Гос. изд-во с.-х. лит-ры. 1959. — 653 с.
Корсаков Н. И. Соя /Н. И. Корсаков, Ю. П. Мякушко / Л.: ВНИИ растениеводства, 1975. — 160 с.
Петибская В. С. Соя: качество, использование, производство. / В. С. Петибская, В. Ф. Баранов, А. В. Кочегура, С. В. Зеленцов / М.: Аграрная наука. 2001, — 64 с.
Сунь Син-дун. Соя. /Син-дун Сунь/ М.: Сельхозгиз. — 1958. — 248 с.
Hymowitz T. On the domestication of the soybean. /T. Hymowitz/ Economic Botany. — 1970. — Vol. 24. — №. 4. — P. 408—421.
Palmer R.G. List of the genus Glycine Willd. / R.G. Palmer, T. Hymowitz, R.L. Nelson /New York, 1996. — P. 10—13.
Krogdahl, A. Soybean proteinase inhibitors and human proteolitic en-zimes. Selective inactivation of inhibitors by treatment with human gastric juice / A. Krogdahl, H. Holm // J. Nutr. — 1981. — Vol. 111. — P. 2045—2051.
Бенкен, И. И. Антипитательные вещества белковой природы в семенах сои / И. И. Бенкен, Т. Б. Томилина // Науч.-техн. бюлл. / ВИР. — С-Пб., 1985. — Вып. 149. — С. 3—10.

Һылтанмалар

↑ Gwefan Llên Natur
https://wikidata.org/wiki/Track:Q23002367">
↑ база данных растений Министерства сельского хозяйства США
https://wikidata.org/wiki/Track:Q19636200">
↑ Nederlands Soortenregister
https://wikidata.org/wiki/Track:Q2246990">
↑ ^4,0 ^4,1 Catalogue of Life in Taiwan
https://wikidata.org/wiki/Track:Q26218155">
↑ Finnish Biodiversity Information Facility
https://wikidata.org/wiki/Track:Q72729671">
↑ Таксономия растений GRIN
https://wikidata.org/wiki/Track:Q19576476">

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Соя ( 韃靼語 )

由wikipedia emerging languages提供

Соя (лат. Glycine max) — кузаклылар гаиләлегеннән булган берьеллы үләнсыман үсемлек. Азия, Көньяк Аурупада, Америкаларда, Үзәк һәм Көньяк Африкада, Австралиядә таралган. Ватаны — Кытай.

Эчтәлек

1 Сыйфатлама
2 Азык-төлек кыйммәте
3 Соя үстерү
4 Искәрмәләр
5 Сылтамалар
6 Әдәбият
7 Искәрмәләр

Сыйфатлама

Соя – дөнья игенчелегендә иң борынгы культураларның берсе. Кытайда аның хакында безнең эрага кадәр V гасырда ук искә алына. Культуралы соя кузаклылар семьялыгындагы кыргый төрләрдән барлыкка килгән берьеллык үлән. Ул 50-120 сантиметр биеклектә, яхшы тармакланып туп-туры үсә. Кузаклары җирдән диярлек үк башлана. Бер сабакта 30-35 кузак, һәр кузакта 3-4 борчак була. 1000 бөртекнең авырлыгы 100-200 грамм тәшкил итә.

Азык-төлек кыйммәте

Соя башка үсемлекләр сыман клетчаткага гына түгел, аксымга да бай. Соя аксымы үзенең аминокислоталар составы буенча терлек аксымына охшаш дип санала. Теоретик яктан 1 кг соя аксым күләме буенча 3 кг бозау итенә, 5 кг ипигә, 2 кг эремчеккә, 1,3 л сөткә яки 80 тавык йомыркасына бәрабәр. Кайбер эшкәртелүче төрләрнең орлыкларында күп микъдарда (орлык массасыннан 15—26%) май туплана.

Соядан соя сөте, соя эремчеге (тофу), соя пастасы (мисс), сыр (суфу), соя соусы, кефир, йогырт, туңдырма, каймак, эретелгән сыр һәм башка ризыклар әзерләргә мөмкин. Шуңа күрә дә организмнары лактоза кабул итә алмый торган кешеләр өчен соя өстенлеккә ия.

Соя мае кәнфит, соус, шулай ук маргарин, сабын, гөлсирин, лак һәм буяу җитештерүдә кулланыла.

Соя продуктлары тышына "генетик үзгәртелгән" дигән язу куела. Галимнәр әлегә генетик үзгәртелгән ризыкларның организмга ни дәрәҗәдә йогынты ясавын яки ясамавын әйтә алмыйлар әле.

Соя үстерү

Җитештерү лидерлары - АКШ, Бразилия, Аргентина, Кытай, Һиндстан, Парагвай, Канада, Боливия, Индонезия һәм Русия.^[7]

Искәрмәләр

Сылтамалар

Әдәбият

Теплякова, Т. Е. Соя / Т. Е. Теплякова // В сб.: Теоретические основы селекции. Том. III. Генофонд и селекция зерновых бобовых культур (люпин, вика, соя, фасоль) / Под ред.: Б. С. Курловича и С. И. Репьева — С-Пб., ВИР, 1995 — С. 196—217.
Зеленцов С. В. Современное состояние систематики культурной сои Glycine max (L.) Merrill. / С. В. Зеленцов, А. В. Кочегура/ Масличные Культуры. Науч.-техн. бюллетень ВНИИМК. — вып. 1 (134). — Краснодар. — 2006. — С. 34-48.
Енкен В. Б. Соя. /В. Б. Енкен / М. Гос. изд-во с.-х. лит-ры. 1959. — 653 с.
Корсаков Н. И. Соя /Н. И. Корсаков, Ю. П. Мякушко / Л.: ВНИИ растениеводства, 1975. — 160 с.
Петибская В. С. Соя: качество, использование, производство. / В. С. Петибская, В. Ф. Баранов, А. В. Кочегура, С. В. Зеленцов / М.: Аграрная наука. 2001, — 64 с.

Искәрмәләр

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Википедия авторлары һәм редакторлары

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Соя культурная ( 白俄羅斯語 )

由wikipedia emerging languages提供

Соя культурная — аднагадовая(be) прамастойкая, павойная або паўзучая травяністая расьліна вышынёй 20—100 см. Сьцёблы звычайна апушаныя цьвёрдымі валаскамі(en). Трайчастае лісьце чаргаванае, з прылісткамі(en). Кветкі дробныя, фіялетавыя(be), ліловыя, белыя(be) або чырванаватыя(be) ў пазушных гронках(en). Плод — струк(en).

У зярнятах 35—50% бялку, блізкага па амінакісьлевым складзе да жывёльнага, і 13—24% алею. Бялкі соі маюць 80% біялягічнай каштоўнасьці ад бялкоў курынага яйка. Выкарыстоўваюцца ў хлебапякарнай, кандытарскай, маргарынавай і мясной(en) галінах харчовай прамысловасьці(be). Харчовая, кармавая(be) і тэхнічная(be) расьліна. Падвержанасьць грыбковых хваробам абмяжоўваецца 20% ураджаю(be).

У Эўропе зьявілася пры канцы 18-га стагодзьдзя. У Паўночнай Амэрыцы і Ўсходняй Азіі ёсьць адной з асноўных зернебабовых(en), кармавых і тэхнічных расьлінаў. У Беларусі вырошчваюць раньнясьпелыя гатункі(be)^[1].

Зьмест

1 Перапрацоўка
2 Беларусь
3 Крыніцы
4 Вонкавыя спасылкі

Перапрацоўка

4 тыс. гадоў да н. э. у Тыбэце (цяпер Кітайская Народная Рэспубліка) праз расьціраньне соі ў вадзе вынайшлі соевае малако(en), якое стварожваецца, што дазваляе вырабляць сыр і тварог. У наш час соевае малако пераважна выкарыстоўваюць для выпойваньня маладняку буйной рагатай жывёлы. У Беларусі адзін з гомельскіх заводаў для гэтай мэты выпускае адмысловыя прылады перапрацоўкі, што дазваляюць за гадзіну вырабляць з 50 кг соі 50 літраў соевага малака.

Беларусь

У краіне раянавалі 10 гатункаў расьліны. На 2010 год сярэдняя ўраджайнасьць складала 2 тоны на гектар. 50 гаспадарак вырасьцілі 3 тыс. т. соі, зь якіх 2 тыс. т. — насеньне. Пры гэтым завод у Віцебску мог перапрацаваць 300 тыс. т. у год. Магутнасьць вытворчасьці ў Пухавіцкім раёне (Менская вобласьць) скаладала 15 тыс. т. соі. У выніку соевы бялок пераважна завозіўся ў Беларусь у выглядзе соевага шроту (выраб перапрацоўкі соі з дапамогай гарачага бэнзіну)^[2].

Крыніцы

^ Аркадзь Скуратовіч. Соя // Беларуская энцыкляпэдыя ў 18 тамах / Генадзь Пашкоў. — Менск: Беларуская энцыкляпэдыя імя Петруся Броўкі, 2002. — Т. 15. — С. 109-92-93. — 552 с. — 10 000 ас. — ISBN 985-11-0251-2
^ Інга Міндалёва. Плянаваць ня «вал», а даходнасьць // Зьвязда : газэта. — 17 сьнежня 2010. — № 248 (26855). — С. 8. — ISSN 1990-763x.

Вонкавыя спасылкі

— сховішча мультымэдыйных матэрыялаў

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Аўтары і рэдактары Вікіпедыі

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Соя культурная: Brief Summary ( 白俄羅斯語 )

由wikipedia emerging languages提供

Соя культурная — аднагадовая(be) прамастойкая, павойная або паўзучая травяністая расьліна вышынёй 20—100 см. Сьцёблы звычайна апушаныя цьвёрдымі валаскамі(en). Трайчастае лісьце чаргаванае, з прылісткамі(en). Кветкі дробныя, фіялетавыя(be), ліловыя, белыя(be) або чырванаватыя(be) ў пазушных гронках(en). Плод — струк(en).

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Аўтары і рэдактары Вікіпедыі

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Соя: Brief Summary ( 巴什基爾語 )

由wikipedia emerging languages提供

Со́я (лат. Glycine max) — бер йыллыҡ үлән үҫемлек, ҡуҙаҡлылар ғәиләһенең соя ырыуына ҡараған төрө.

юғары уңыш; күләменең 50 процентына тиклем аҡһымдан тороуы; составында В төркөмөндәге витаминдар, тимер, кальций, калий һәм алмаштары табылмаған май кислоталарының булыуы; остеопорозды һәм йөрәк-ҡан тамырҙары ауырыуҙарын иҫкәртә алыуы; үҙенән күп төрлө аҙыҡ-түлек төрҙәрен етештереү мөмкинлеген биргән составҡа эйә булыуы.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Соя: Brief Summary ( 韃靼語 )

由wikipedia emerging languages提供

Соя (лат. Glycine max) — кузаклылар гаиләлегеннән булган берьеллы үләнсыман үсемлек. Азия, Көньяк Аурупада, Америкаларда, Үзәк һәм Көньяк Африкада, Австралиядә таралган. Ватаны — Кытай.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Википедия авторлары һәм редакторлары

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Соја ( 馬其頓語 )

由wikipedia emerging languages提供

Соја (науч. Glycine max) — една од најстарите културни растенија што му биле познати на човекот. Според податоците, сојата им била позната на Кинезите уште пред 5.000 години. Исто така културната соја е создадена во Југоисточна Азија (Кина, Кореја, Јапонија) каде што денес се сретнуваат најголем број на културни форми. Од Југоисточна Азија културната соја почнала да се шири во другите делови на Азија пред сè во источните делови на поранешниот СССР, а потоа и во другите делови Грузија, Украина и др. Според пишаните податоци сојата во Европа во XVIII век се одгледувала во ботаничките бавчи. Во Холандија се смета дека сојата е одгледувана пред 1737 година. Поради несоодветната агротехника и непознавањето на употребната вредност, сојата во XIX век во европските земји малку била застапена. Посериозно производство на сојата во Европа започнува во XX век и тоа во: Романија, Бугарија, Чехословачка, Австрија, Југославија и Унгарија. Во САД сојата се појавува во текот на XVIII век на поедини фарми, а во XIX век се испитувала на поголем број на фарми и се опишува како нова култура. Многу фармери ја прифатиле како сточна храна (сено или силажа) како чист посев или во комбинација со други култури. Во XX век се одгледува како култура.

Во Македонија во периодот помеѓу двете светски војни некои крупни понапредни стопани во Прилепско почнале да ја одгледуваат сојата, но поради ниските приноси набрзо била напуштена. Позначајни испитувања направени се во Овче Поле во 1960 и 1961 г. за проширување на сојата на поголеми површини. По подолг период на отсуство, сојата продолжила да се одгледува во земјата, но во поскромни количини. Така, во 2012 г. во Македонија се произведени 717 тони соја.^[2]

Содржина

1 Морфологија на сојата
2 Употреба во исхраната
3 Наводи

Морфологија на сојата

Корен

Сојата има добро развиен коренов систем. Главниот корен се развива на 10-15 см. во ораничниот слој. На таа длабина коренот се расклонува и се формираат цврсти жили, а главниот корен расте бавно и е тенок, така што тешко се разликува од страничните жили. неки случаеви достигнуваат до 2 метри длабочина. Важен дел од кореновиот систем кај сојата се грутковите бактерии (кореновите грутки). Овие бактерии живеат во симбиоза со коренот на сојата, вршат снабдување со неоргански азот од атмосферата и го претвараат во амонијачна форма достапен за растението. За сојата карактеристична врста на бактерии е Bradyrhizobium japonicum. На едно растение може да има и неколку стотини грутки кои воглавно се формираат најмногу во ораничниот слој до 20 см длабочина.

Стебло

Културните сорти на соја имаат исправено стебло, чија висина зависи од сортата и условите на одгледување и се движи од 30-130 см. Стеблото е зелено, обраснато со влакненца и воглавно разгранато. Дивите видови на соја имаат полегливо стебло и може да достигне должина од 2 метри. На секоја нодија на стеблото се развива лист, кој во својата пазува носи папка која може да се развие како гранка, цвет или да остане неразвиена (заспана папка). Сојата повеќе или помалку грана, во зависнос од сортата и условите на надворешната средина, при што вообичаени се примарните гранки а секундарни многу ретко се формираат.

Лист

Постојат три различни типови на листови кај сојата; првиот чивт се котиледони, вториот чивт се прости и прави тројно сложени листови. Котиледоните се дел од 'ркулецот, по облик валчести или копјести а по боја се жолти или зелени. Простите или примарни листови се развиваат од папките кои се најдуваат во пазувите на котиледоните и секој прост лист има нодија. Сите останати нодии носат тројно сложени листови типични за сојата и се распоредени наизменично. Се состојат од дршка и три лиски. По некогаш може да се случи првите листови да имаат четири, па и седум лиски. За листот на сојата карактеристични се влакненцата. Растенијата со густи влакненца имаат физиолошки и агрономски предности: помалку се изложени на напад од штетни инсекти, поотпорни се на суша.

Цвет

Цветот на сојата се формира во пазувите на лисјето на стеблото и гранките, од основата спрема врвот. Цветовите можат да имаат бела или различни нијанси на љубичеста боја. Сојата цвета сукцесивно што значи на исто растение може да се најдат цветни папки, отворени цветови и мешунки кои се во фаза на наливање. Времето на цветање кај нас зависи од сортата, времето на сеидба и условите на надворешната средина и трае од крајот на месец мај до половината на август. Карактеристично за сојата е што има голем процент на абортивност (опаѓање) на цветовите, односно формира повеќе цветови од мешунки и таа појава до денес не е доволно објаснета.

Мешунки

Плодот на сојата е мешунка, чии број се движи од 2 до повеќе од 20 во едно соцветие, па до 400 на зрело растение. Овој број е обично многу помал поради високиот процент на абортивни цветови. Формата и големината на мешунката варира помеѓу сортата, а во зависност од надворешните услови овие особини се разликуваат и помеѓу мешунките на исто растение. Може да бидат прави, благо свиткани или српесто закривени, долги од 2 см. кај дивата, до 7 см. кај некои културни сорти. Бојата на мешунките може да биде светло жолта, темна и црна а должината зависи од бројот на зрната а најчесто се движи од 4 до 6 см. Денешните комерцијални сорти, создадени со селекција, имаат цврсти мешунки и пукаат само во стресни услови, а за дивата соја карактеристично е да мешунките во зрелост пукаат и го расфрлуваат семето.

Зрно

Зрното кај поголем број на комерционални сорти има овална форма а може да ги има сите преодни помеѓу овална па до издолжена форма. Зрното на сојата може да биде; жолта, зелена, темна или црна, вклучувајќи ги сите нијанси меѓу овие бои, а може да биде и двобојно.

Употреба во исхраната

Според многу истражувања сојата е комплетен продукт и природен лек во спречување на многубројни болестис, на пример, тие што се врзани за холестеролот. Дејствува дури и подобро од лек: некои нејзини белковини ги активираат рецепторите на „лошиот“ холестерол и го подобруваат неговото отстранување. Но, најинтересните ефекти се однесуваат на жените. Во сојата се откриени состојки што се добри во менопаузата: ги намалуваат и ублажуваат типичните тегоби, од бранови на топлина до промена на расположението и несоницата. Билните хормони од сојата ја надополнуваат намалената активност на јајчниците, а со тоа го намалуваат губењето на коскената маса. За тоа е доволно само 50г соја на ден. Сојата е максимално искористена во вегетаријанската исхрана како замена на месо, месни продукти, млеко и млечни продукти.

^А пченка, слатка, жолта, сирова ^Б ориз, бел, долгнавест, обичен, сиров ^В пченица, тврда ^Г компир, со лупка, сиров ^Д маниока, сирова ^Ѓ соини зрна, зелени, сирови ^Е сладок компир, сиров ^Ж сирак, сиров ^Џ јам, сиров ^Ш готварска банана, сирова

Наводи

↑ „Glycine max“. Енциклопедија на живиот свет. конс. 16 февруари 2012. Check date values in: |accessdate= (помош)
↑ „Производство на соја во Република Македонија“. Организација за исхрана и земјоделство на ООН. конс. 11 март 2015. Check date values in: |accessdate= (помош)
↑ „Лабораторија на податоци за хранливи состојки“. Министерство за земјоделство на САД. Unknown parameter |date accessed= ignored (помош) (англиски)

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Автори и уредници на Википедија

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Соја: Brief Summary ( 馬其頓語 )

由wikipedia emerging languages提供

Соја (науч. Glycine max) — една од најстарите културни растенија што му биле познати на човекот. Според податоците, сојата им била позната на Кинезите уште пред 5.000 години. Исто така културната соја е создадена во Југоисточна Азија (Кина, Кореја, Јапонија) каде што денес се сретнуваат најголем број на културни форми. Од Југоисточна Азија културната соја почнала да се шири во другите делови на Азија пред сè во источните делови на поранешниот СССР, а потоа и во другите делови Грузија, Украина и др. Според пишаните податоци сојата во Европа во XVIII век се одгледувала во ботаничките бавчи. Во Холандија се смета дека сојата е одгледувана пред 1737 година. Поради несоодветната агротехника и непознавањето на употребната вредност, сојата во XIX век во европските земји малку била застапена. Посериозно производство на сојата во Европа започнува во XX век и тоа во: Романија, Бугарија, Чехословачка, Австрија, Југославија и Унгарија. Во САД сојата се појавува во текот на XVIII век на поедини фарми, а во XIX век се испитувала на поголем број на фарми и се опишува како нова култура. Многу фармери ја прифатиле како сточна храна (сено или силажа) како чист посев или во комбинација со други култури. Во XX век се одгледува како култура.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Автори и уредници на Википедија

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Шар буурцаг ( 蒙古語 )

由wikipedia emerging languages提供

Шар буурцаг (лат. Glycine max (L.)Merr.) нь Зүүн Азиас гаралтай, буурцагтны овгийн нэгэн зүйл ургамал. Шар буурцаг нэг наст ургамал бөгөөд Хятадад гэхэд 5000 жилийн турш хүнс болон эмийн орцонд хэрэглэж байна. Найрлагандаа их хэмжээний амин хүчил агуулах тул уургийн сайн эх үүсвэр болдог. Мөн өөх тос, төмөр, кальци, болон эрдэс бодис агуулна. Шар буурцагны тариалалтаар АНУ, Бразил, Аргентин, Хятад ба Энэтхэг зэрэг орнууд тэргүүлдэг.

Soybean (U.S. English) болон soya bean (UK English) гэж нэрлэдэг шар буурцаг нь 5000 гаруй жилийн тэртээгээс эртний Хятадад тариалж, хүнсэнд өргөнөөр хэрэглэж ирсэн түүхтэй. Англи хэлээр "soy" гэж нэршсэн нь Японы shōyu (醤油, しょうゆ) буюу цуу гэсэн үгийг анх Голландчууд Soya Sauce гэж өөрсдийн хэлэнд буулгаж авсантай холбоотой юм. Soya Sauce буюу цууг мөн шар буурцагнаас гаргаж авдаг тул буурцгийг нь Soy bean гэх болжээ. Шар буурцгийг европ зүгийнхэн 1690-ээд оноос л судлаачдын түвшинд мэдэх болж, 1740 онд Францаар дамжин шар буурцаг анхлан Европод нэвтэрсэн боловч бодитой тариалж эхэлсэн нь 1885 он юм. АНУ-ын хувьд 1898 оноос аж ахуйн зорилгоор шар буурцгийг тариалах болжээ. 2009 оны байдлаар, дэлхий дээр шар буурцгийн тариалалт, нийлүүлэлтийг АНУ (32%), Бразил (28%), Аргентин (21%), Хятад (7%) болон Энэтхэг (4%) голлон хангадаг байна. Шар буурцаг бол дэлхий даяар өргөн тархсан, хүнсэнд маш олон төрлөөр өргөн хэрэглэдэг, шим тэжээлтэй, олон талын ашиг тустай, тэгсэн хэрнээ амтлаг бүтээгдэхүүн билээ. Нэг Га газар тариалсан шар буурцагнаас гаргаж авах уураг, протейний хэмжээ бусад буудай, хүнсний ногооноос дор хаяж 2 дахин их, үнээний ферм тэр газар ажиллуулж сүү гаргаж авснаас 5-аас 10 дахин их, мөн яг тэр газар мал аж ахуй эрхэлж гаргаж авах махны уурагнаас 15 дахин их байж чадах юм. Иймд, шар буурцагны шим тэжээл, ургамлын гаралтай уургийн баялаг агууламж нь юугаар ч орлуулашгүй хүнсний зүйл, үнэт баялаг юм. Шар буурцгийг янз бүрээр боловсруулж, амталж, маш олон нэр төрлийн хоол, хоолны хачир гаргаж авдаг. Нийтлэг, олны мэдэхээс жишээлбэл: шар буурцагны сүү - шар буурцгийг дэвтээж, нухаж, устай чанаж, шүүж гаргаж авна шар буурцагны гурил - шар буурцгийг тээрэмдэж хийсэн гурил мисо - исгэсэн буурцагнаас гаргаж авсан нухаш, мисогоор японы алдартай мисо шөл хийдэг натто - урьдчилан чанаж болгосон, бутлаагүй буурцагийг исгэж бэлдэнэ. Амтлаг боловч исч, зунгааралдсан хэлбэрээс нь зарим хүн сэжиглэж, дургүй байх тохиолдол байдаг. шар буурцагны тос - ургамлын тосны нэг хэлбэр буурцагны мах - шар буурцагны тосгүй гурилыг хэлбэржүүлж хийнэ. Төрх, бүтцээрээ махтай төстэй. цуу - исгэсэн шар буурцагнаас гаргаж авсан хоолны шингэн амтлагч юба - шар буурцагны сүүний өрөм.

Тариалалт

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia зохиогчид ба редакторууд

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Шар буурцаг: Brief Summary ( 蒙古語 )

由wikipedia emerging languages提供

Шар буурцаг (лат. Glycine max (L.)Merr.) нь Зүүн Азиас гаралтай, буурцагтны овгийн нэгэн зүйл ургамал. Шар буурцаг нэг наст ургамал бөгөөд Хятадад гэхэд 5000 жилийн турш хүнс болон эмийн орцонд хэрэглэж байна. Найрлагандаа их хэмжээний амин хүчил агуулах тул уургийн сайн эх үүсвэр болдог. Мөн өөх тос, төмөр, кальци, болон эрдэс бодис агуулна. Шар буурцагны тариалалтаар АНУ, Бразил, Аргентин, Хятад ба Энэтхэг зэрэг орнууд тэргүүлдэг.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia зохиогчид ба редакторууд

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

भटमास ( 尼泊爾語 )

由wikipedia emerging languages提供

भटमास ग्लाईसिन प्रजातिको वनस्पति हो। यो विशेष गरि दक्षिण एसियामा पाईने गर्छ। भटमास एक महत्त्वपूर्ण पौष्टिक बाली हो। यो दालको साथै तेलको लागि प्रख्यात छ।

विषयसूची

१ भटमासको खेती
२ बाहिरी कडिहरू

भटमासको खेती

 ===भूमिको छनौट र तयारी=== भटमासको खेती अधिक हल्का बलौटे तथा हल्का भूमिको छोडेर सबै प्रकारको भूमिमा सफलतापूर्वक गर्न सकिन्छ तर पानीको उचित निकास भएको चिल्लो दोमट भूमि भटमासको लागि अधिक उपयुक्‍त हुन्छ।

 ग्रीष्‍म कालीन जोताइ ३ वर्षमा कम से कम एक पल्ट गर्नैपर्छ। वर्षा प्रारम्‍भ भएपछि २ या ३ पल्ट हलो तथा पाटा चलाएर खेतलाई तयार गर्नुपर्छ। यसले हानि पुर्याउने किराहरूका सबै अवस्‍थाहरू नष्‍ट हुनेछ। डल्ला रहित र फर्‌र परेको माटोको खेत भटमासको लागि उत्तम हुन्छ। खेतमा पानी भरियो भने भटमासको खेतिमा प्रतिकूल प्रभाव पर्दछ अधिक उत्‍पादनको लागि खेतमा पानी निकासको व्‍यवस्‍था गर्न आवश्‍यक हुन्छ। अन्तिम तयारी समयमै गर्नुहोस जसबाट अङ्कुरित झार पात नष्‍ट होउन् साथै फेरि दुख नदिउन। सके सम्म Ridge and Furrow प्रणालीबाट भटमास रोप्नुहोस।

 === बिउ दर ===

१. सानो दाना – ७० किलोग्राम प्रति हेक्‍टर

२. मध्‍यम दाना – ८० किलोग्राम प्रति हेक्‍टर

३. ठूलो दाना – १०० किलोग्राम प्रति हेक्‍टर

 === बिरुवा संख्‍या=== ४–५ लाख बिरुवाहरू प्रति हेक्‍टर(४० देखि ६० बिरुवा प्रतिवर्ग मीटर) प्रयाप्त हुन्छ। जे.एस. ७५ – ४६ जे. एस. ९३ – ०५ किसिमका बिरुवा ६ लाख प्रति हेक्‍टर उपयुक्‍त हुन्छ। असीमित बढने खालका लागि ४ लाख र सीमित बढ्ने ६ लाख बिरुवाहरू प्रति हेक्‍टर हुनुपर्छ।

रोप्ने विधि

भटमासको रोपाइ कतारहरूमा गर्नु पर्छ। कतारोंको दूरी ३० सेमी. ‘’ रोपाइ किस्‍महरूको लागि ‘’ तथा ४५ सेमी. ठूलो किस्‍महरूको लागि उपयुक्‍त छ। २० कतारों पछि कूड जल निथार तथा चिस्यान संरक्षणको लागि खाली छोड दिनु पर्छ। बिउ २.५ देखि ३ सेमी. गहिराई त‍क बोयें। बिउ एवं खादको अलग अलग बोना चाहिए जसबाट अङ्कुरण क्षमता प्रभावित न हो।

बिउ उपचार

भटमासको अङ्कुरणको बिउ तथा मृदा जनित रोग प्रभावित गर्छन। यसको रोकथाम हेतु बिउको थीरम या केप्‍टान २ ग्राम कार्बेन्‍डाजिम या थायोफेनेट मिथीईल १ ग्राम मिश्रण प्रति किलो ग्राम बिउको दर देखि उपचारित गर्नु पर्छ अथवा ट्राइकोडरमा ४ ग्राम एवं कार्बेन्‍डाजिम २ ग्राम प्रति किलो ग्राम बिउले उपचारित गरेर बोयें।

कल्‍चरको उपयोग

फफूँदनाशक दबाइहरू देखि बीजोपचारको पश्‍चात बिउको ५ ग्राम राइजोबियम एवं ५ ग्राम पी.एस.बी.कल्‍चर प्रति किलो ग्राम बिउको दर देखि उपचारित गर्नुहोस। उपचारित बिउको छायामा राखनु पर्छ एवं शीघ्र रोपाइ गर्नु पर्छ। ध्‍यान रह्नुहोस कि फफूँदनाशक दबाइ एवं कल्‍चरको एक साथ न मिलाऐं।

समन्वित पोषण प्रबंधन

अच्‍छी सडी भए गोबरको खाद (कम्‍पोस्‍ट) ५ टन प्रति हेक्‍टर अन्तिम हलोको समय खेतमा राम्रो तरिका मिलयो देवें तथा बोते समय २० किलो नत्रजन ६० किलो स्‍फुर २० किलो पोटाश एवं २० किलो गंधक प्रति हेक्‍टर देवें। यो मात्रा माटो परीक्षणको आधारमा घटाई बढाई जान सक्छ तथा संभव नाडेप, फास्‍फो कम्‍पोस्‍टको उपयोगलाई प्राथमिकता दें। रासायनिक उर्वरकहरूलाई कूडहरूमा लगभग ५ देखि ६ से.मी.को गहिराईमा हालनु पर्छ। गहिरो काली मिटटीमा जिंक सल्‍फेट ५० किलो ग्राम प्रति हेक्‍टर एवं उथली मिटिटयहरूमा २५ किलो ग्राम प्रति हेक्‍टरको दर देखि ५ देखि ६ खेतिहरू लिन पछि उपयोग गर्नु पर्छ।

खरपतवार प्रबंधन

फसलको प्रारम्भिक ३० देखि ४० दिनहरू सम्म खरपतवार नियन्त्रण धेरै आवश्‍यक हुन्छ। बतर आए पछि डोरा या कुल्‍फा चलाएर खरपतवार नियन्त्रण गर्नुहोस तथा दोस्रो निंदाई अङ्कुरण भएको ३० र ४५ दिन पछि गर्नुहोस। १५ देखि २० दिनको खडी खेतिमा घांस कुलको खरपतवारोको नष्‍ट गर्नको लागि क्‍यूजेलेफोप इथाइल एक लीटर प्रति हेक्‍टर अथवा घांस कुल अझ केही चौडी पत्‍ती वाला खरपतवारहरूको लागि इमेजेथाफायर ७५० मिली. ली. लीटर प्रति हेक्‍टरको दर देखि छिडकावको अनुशंसा छ। नींदानाशकको प्रयोगमा रोप्नेको पूर्व फलुक्‍लोरेलीन २ लीटर प्रति हेक्‍टर आखरी हलोको पूर्व खेतहरूमा छिडके र अवाको पेन्‍डीमेथलीन ३ लीटर प्रति हेक्‍टर या मेटोलाक्‍लोर २ लीटर प्रति हेक्‍टरको दर देखि ६०० लीटर पानीमा घोलकर फलैटफेन या फलेटजेट नोजलको सहायकता भन्दा पुरा खेतमा छिडकाव गर्नुहोस। तरल खरपतवार नाशियोंको मिटटीमा पर्याप्‍त पानी तथा भुरभुरापन हुनु पर्छ।

सिंचाई

खरीफ मौसमको खेति भएको कारण सामान्‍यत: भटमासको सिंचाईको आवश्‍यकता हुँदैन। फलियहरूमा दाना भरते समय अर्थात सितंबर महिनामा यदि खेतमा चिस्यान पर्याप्‍त न हो त आवश्‍यकतानुसार एक या दुई हल्का सिंचाई गर्न भटमासको विपुल उत्‍पादन लिन हेतु लाभदायक छ।

बिरुवा संरक्षण

किरा

भटमासको खेतिमा बिउ एवं साना बिरुवाहरूको नोकसान पहुंचाने वाला नीलाभृंग (ब्‍लूबीटल) पत्‍ते खान वाला इल्लियां, तनेको नोकसान पहुंचाने वाला तनेको माखा एवं चक्रभृंग (गर्डल बीटल) आदिको प्रकोप हुन्छ एवं किराहरूको आक्रमणले ५ देखि ५० प्रतिशत सम्म पैदावारमा कमी आ जान्छ। यिनी किराहरूको नियन्त्रणको उपाय निम्‍नलिखित छ:

कृषिगत नियन्त्रण

खेतको ग्रीष्‍मकालीन गहिरो जोताइ गर्नुहोस। मनसुनको वर्षाको पूर्व रोपाइ हैन करे। मनसुन आगमनको पश्‍चात रोपाइ शीघ्रता देखि पूरी गर्नुहोस। खेत नींदा रहित राख्नुहोस। भटमाससँग कोदो अथवा मकैको अंतरवर्तीय खेती गर्नुहोस। खेतहरूलाई खेति अवशेषहरू देखि मुक्‍त राख्नुहोस तथा मेढोंको सफाई राख्नुहोस।

रासायनिक नियन्त्रण

बुआईको समय थयोमिथोक्‍जाम ७० डब्‍लू एस. ३ ग्राम दबाइ प्रति किलो ग्राम बिउको दर देखि उपचारित गर्न देखि प्रारम्भिक किराहरूको नियन्त्रण हुन्छ अथवा अङ्कुरणको प्रारम्‍भ होते नै नीला भृंग किरा नियन्त्रणको लागि क्‍यूनालफस १.५ प्रतिशत या मिथाइल पेराथियान (फालीडाल २ प्रतिशत या धानुडाल २ प्रतिशत ) २५ किलो ग्राम प्रति हेक्‍टरको दर देखि भुरकाव गर्नु पर्छ। धेरै प्रकारको इल्लियां पत्‍ती सानो फलियों र फलहरू लाई खाएर नष्‍ट गरेर देती छ यिनी किराहरूको नियन्त्रणको लागि घुलनशील दबाइहरूको निम्‍नलिखित मात्रा ७०० देखि ८०० लीटर पानीमा घोलकर छिडकाव गर्नु पर्छ। हरियो इल्‍लीको एक प्रजाति जसको सिर पातलो एवं पिछला भाग चौडा हुन्छ भटमासको फूलों र फलियहरूलाई खा जान्छ जसबाट बिरुवाहरू फली विहीन हो जान्छन्। खेति बांझ होने जस्तो लाग्छ। चूकि खेतिमा तना माखा, चक्रभृंग, माहो हरियो इल्‍ली लगभग एक साथ आक्रमण गर्छन अत: प्रथम छिडकाव २५ देखि ३० दिनमा एवं दोस्रो छिडकाव ४०-४५ दिनको खेतिमा आवश्‍यक गर्नु पर्छ।

जैविक नियन्त्रण

किराहरूको आरम्भिक अवस्‍थामा जैविक कट नियन्त्रण हेतु बी.टी एवं ब्‍यूवेरीया बैसियाना आधरित जैविक कीटनाशक १ किलोग्राम या १ लीटर प्रति हेक्‍टरको दर देखि बुवाईको ३५-४० दिन तथा ५०-५५ दिन पछि छिडकाव गर्नुहोस। एन.पी.वी.को २५० एल.ई समतुल्‍यको ५०० लीटर पानीमा घोलकर बनाएर प्रति हेक्‍टेयर छिडकाव गर्नुहोस। रासायनिक कीटनाशकोंको ठाँउ जैविक कीटनाशकहरूलाई अदला बदली गरेर हालन लाभदायक हुन्छ।

१. गर्डल बीटल प्रभावित क्षेत्रमा जे.एस. ३३५, जे.एस. ८० – २१, जे.एस ९० – ४१ , लगावें

१.२. निंदाईको समय प्रभावित टहनियां तोडएर नष्‍ट गरेर दें

१.३. कटाईको पश्‍चात बंडलहरूलाई सीधा गहिराई स्‍थलमाले जावें

१.४. तनेको माखाको प्रकोपको समय छिडकाव शीघ्र करें

रोग

१ . खेति रोप्ने पछि देखि नै खेति निगरानी गर्नुहोस। यदि संभव हो त लाईट ट्रेप तथा फेरोमेन टयूबको उपयोग गर्नुहोस।

२ . बीजोपचार आवश्‍यक छ। यसपछि रोग नियन्त्रणको लागि Fungusको आक्रमणले बिउ सडन रोकन हेतु कार्बेन्‍डाजिम १ ग्राम + २ ग्राम थीरमको मिश्रण देखि प्रति किलो ग्राम बिउ उपचारित गर्नु पर्छ। थीरमको स्‍थानमा केप्‍टान एवं कार्बेन्‍डाजिमको स्‍थानमा थायोफेनेट मिथाइलको प्रयोग गरिन सक्छ।

३ . पत्‍तोंमा धेरै तरिकाको धब्‍बे वाला फफूंद जनित रोगहरू लाई नियन्त्रित गर्नको लागि कार्बेन्‍डाजिम ५० डबलू पी या थायोफेनेट मिथाइल ७० डब्‍लू पी ०.०५ देखि ०.१ प्रतिशत देखि १ ग्राम दबाइ प्रति लीटर पानीको छिडकाव गर्नु पर्छ। पहिलो छिडकाव ३० -३५ दिनको अवस्‍थामा तथा दोस्रो छिडकाव ४० – ४५ दिनको अवस्‍थामा गर्नु पर्छ।

४ . बैक्‍टीरियल पश्‍चयूल नामक रोगको नियन्त्रित गर्नको लागि स्‍ट्रेप्‍टोसाइक्‍लीन या कासूगामाइसिनको २०० पी.पी.एम. २०० मि.ग्रा; दबाइ प्रति लीटर पानीको घोल र कापर आक्‍सीक्‍लोराइड ०.२ (२ ग्राम प्रति लीटर ) पानीको घोलको मिश्रणको छिडकाव गर्नु पर्छ। इराको लागि १० लीटर पानीमा १ ग्राम स्‍ट्रेप्‍टोसाइक्‍लीन एवं २० ग्राम कापर अक्‍सीक्‍लोराइड दबाइको घोल बनाएर उपयोग गरेर सकते छन्।

५ . गेरूआ प्रभावित क्षेत्रहरू (जस्तै बैतूल, छिंदवाडा, सिवनी)मा गेरूआको लागि सहनशील जातिहरू लगाईहरू तथा रोगको प्रारम्भिक लक्षण दिखते नै १ मि.ली. प्रति लीटरको दर देखि हेक्‍साकोनाजोल ५ ई.सी. या प्रोपिकोनाजोल २५ ई.सी. या आक्‍सीकार्बोजिम १० ग्राम प्रति लीटरको दर देखि ट्रायएडिमीफान २५ डब्‍लू पी दबाइको घोलको छिडकाव गर्नुहोस।

६ . विषाणु जनित पीला मोजेक भाइरस रोग तथा वड व्‍लाईट रोग प्राय: एफ्रिडस सेतो माखा, थ्रिप्‍स आदि द्वारा फैलछन अत: केवल रोग रहित स्‍वस्‍थ बिउको उपयोग गर्नु पर्छ। एवं रोग फैलाने वाला कीडहरूको लागि थायोमेथेक्‍जोन ७० डब्‍लू एव. देखि ३ ग्राम प्रति किलो ग्रामको दर देखि उपचारित गरेर एवं ३० दिनहरूको अन्तरालमा दोहराि रह्नुहोस। रोगी बिरुवाहरू लाई खेत देखि निकाल देवें। इथोफेनप्राक्‍स १० ई.सी. १.० लीटर प्रति हेक्‍टर थायोमिथेजेम २५ डब्‍लू जी, १००० ग्राम प्रति हेक्‍टर।

७ . पीला मोजेक प्रभावित क्षेत्रहरूमा रोगको लागि ग्राही खेतिहरू (मूंग, उडद, बरबटी)को केवल प्रतिरोधी जातिहरू नै गर्मीको मौसममा लगाईहरू तथा गर्मीको खेतिहरूमध्येतो माखाको नियमित नियन्त्रण गर्नुहोस।

८ . नीमको निम्‍बोलीको अर्क डिफोलियेटर्सको नियन्त्रणको लागि कारगर साबित भयो छ। फसल कटाई एवं गहराई अधिकांश पातहरूको सूख गरेर झड गए पछि र १० प्रतिशत फलियोंको सूख गरेर भूरी भए पछि खेतिको कटाई गरेर लिनु पर्छ। पञ्जाब १ पकनेको ४ – ५ दिन बाद, जे.एस. ३३५ , जे.एस. ७६ – २०५ एवं जे.एस. ७२ – ४४ जे.एस. ७५ – ४६ आदि सूखनेको लगभग १० दिन पछि चटकने लागछ। कटाई पछि गडढोको २ – ३ दिन सम्म सु खानु पर्छ जब कटी खेति राम्रो तरिका सूख जाये त गहिराई गरेर दुवैको अलग गरेर दिनु पर्छ। खेति गहाई थ्रेसर, ट्रेक्‍टर, बेलों तथा हातद्वारा लकडी देखि पीटकर गर्नु पर्छ। जहाँ सम्म संभव हो बिउको लागि गहिराई लकडी देखि पीट गरेर गर्नु पर्छ, जसबाट अङ्कुरण प्रभावित न हो।

अन्‍तर्वर्तीय खेति पद्धति

भटमाससँग अन्‍तर्वर्तीय खेतिहरूको रूपमा निम्‍नानुसार खेतिहरूको खेती गर्नुहोस :

१ . अडहर + भटमास (२:४)

२ . कोदो + भटमास (२:२)

३ . मकै + भटमास ( २:२)

४ . तिल + भटमास (२:२)

अडहर र भटमासमा कतारोंको दूरी ३० से.मी. राख्नुहोस।

बाहिरी कडिहरू

भटमासको खेती
भटमास रोगिहरूको लागि फायदेमंद
भटमासको स्वास्थ्य लाभ एवं घरेलू उत्पादन (वेबदुनिया)
New Crop Resource Online Program - Large collection of Soybean information

許可: cc-by-sa-3.0
版權: विकिपेडिया लेखक र सम्पादकहरू

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

भटमास: Brief Summary ( 尼泊爾語 )

由wikipedia emerging languages提供

भटमास ग्लाईसिन प्रजातिको वनस्पति हो। यो विशेष गरि दक्षिण एसियामा पाईने गर्छ। भटमास एक महत्त्वपूर्ण पौष्टिक बाली हो। यो दालको साथै तेलको लागि प्रख्यात छ।

許可: cc-by-sa-3.0
版權: विकिपेडिया लेखक र सम्पादकहरू

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

सोयाबीन ( 馬拉提語 )

由wikipedia emerging languages提供

सोयाबीनच्या शेंगा

सोयाबीन (शास्त्रीय नाव: Glycine max, ग्लिसाइन मॅक्स; इंग्रजी: soya bean"Miracle bean";) ही मुळातील पूर्व आशियातील कडधान्य गटातील वनस्पती आहे. कडधान्य असले तरी सोयाबीनपासून मिळणाऱ्या तेलामुळे त्यांना ढोबळ अर्थाने तेलबियांमध्येही गणले जाते.

सिंगापूर हाँगकाँगसकट आशियातल्या बहुतेक सर्व देशांमध्ये रोजच्या आहारात सोयाबीनचा उपयोग केला जातो.

सोयाबीन हे भारतातील इतर तेलबिया व नगदी पिकाप्रमाणे महत्त्वाचे नगदी पीक आहे.

जगामध्ये ६०% सोयाबीन अमेरिकेत उत्पन्न होते तर भारतात सर्वाधिक सोयाबीनचे उत्पादन मध्य प्रदेशात होते. मध्य प्रदेशातील इंदूर या गावी सोयाबीन रिसर्च सेंटर आहे.

अनुक्रमणिका

१ उपयोग
२ लागवडीपूर्वीची बीज प्रक्रिया
३ लागवड
४ कीड रोखण्यासाठी उपाय
५ कीटकनाशकांचा वापर
६ संदर्भ

उपयोग

सोयाबीनचे दूध तयार करून पर्यायी निर्भेळ दूध तयार केले जाते. कडवटपणा काढून टाकलेल्या सोयाबीनची कणीक वापरून पोळ्या, ब्रेड बिस्किटे, नानकटाई, केक करता येतात. डाळीचे पदार्थ म्हणजे शेव, चकली, मिसळ बनवता येते. सोयाबीन खाद्यतेल करण्यासाठी तेलगिरण्यांना पुरवले जाते, तर पक्के सोयाबीन बियाणे म्हणून वापरले जाते. तेलगिरण्यांमध्ये तेल व पेंड ही दोन उत्पादने मिळतात. सोयाबीनचे तेल आहारात स्वस्त खाद्यतेल म्हणून वापरले जाते. तर पेंडीचा उपयोग कोंबडय़ांचे खाद्य म्हणून केला जातो. काही पेंड निर्यातही होते.

खाद्य अन्नपदार्थ असण्याबरोबर सोयाबीनच्या बियांचा उपयोग बायोडीझेल बनवण्यासाठी ही होतो. भारतातले बहुतांशी सामान्य लोक नेहमीच्या आहारत सोयाबीन तेलाचा वापर करतात.

लागवडीपूर्वीची बीज प्रक्रिया

सोयाबीनची लागवड करतांना तापमान आणि सूर्यप्रकाश किती तास राहील याचा विचार करावा. सोयाबीन हे शॉर्ट डे (म्हणजेच दिवसांत कमी तास सूर्यप्रकाश राहणे) पीक आहे. जसा जसा दिवसांतील सूर्यप्रकाशाचा कालावधी कमी कमी होत जाईल तसतशी सोयाबीनची फूलधारणा होत राहते. सोयाबीनची लागवड ४.५ ते ८.५ च्या पीएच (सामु) असलेल्या जमिनीत केली तरी चालते. ज्या जमिनीत जास्त प्रमाणात पाणी साचून राहत असेल, त्या जमिनीत सोयाबीनची लागवड करू नये.

सोयाबीनच्या लागवडीपूर्वी रायझोबियम आणि सल्फर ऑक्सिडायझिंग बॅक्टेरियाची बीज प्रक्रिया करावी.
सोयाबीन पिकाच्या मुळांवरती रायझोबियम हा सहजीवी नत्र स्थिर करणारा बॅक्टेरिया (जीवाणू) गाठी करून राहत असतो.
हा बॅक्टेरिया हवेतील मुक्त स्वरूपातील नत्र, सोयाबीन पिकांस उपलब्ध होईल अशा स्वरूपात रूपांतरित करीत असतो.
रायझोबियमच्या वापराने सोयाबीनची चांगली वाढ होते. फांद्यांची संख्या वाढते, तसेच जास्त प्रमाणात प्रोटिन्स तयार होऊन दाण्यांचे वजनदेखील वाढते.
सोयाबीनपासून २० टक्के इतके तेल मिळते. हे तेल तयार होण्यात सल्फर (गंधक) हे अन्नद्रव्य फार महत्त्वाची भूमिका बजावीत असते.

लागवड

सोयाबीनची लागवड जून ते जुलै महिन्यात केली जाते. लागवड करतांना पावसाचा अंदाज घेऊन लागवड करतात. पेरणीनंतर जास्त काळ राहणारा कोरडा काळ सोयाबीन पिकासाठी हानिकारक ठरतो. अशा कोरड्या काळामध्ये रोपांची मर होण्याचे प्रमाण जास्त असते. त्यामुळे मान्सून व्यवस्थित स्थिर झाल्यानंतरच पेरणी करावी.

सोयाबीन ची पेरणी करतांना १ एकरात १,७७,७७७ रोप बसतील अशा पद्धतीने पेरणी करावी.
पेरणीतील अंतर हे दोन ओळीत ७५ से.मी. आणि दोन रोपांत १० .सें.मी. राहील असे करावे. एका ठिकाणी २ किंवा ३ बिया टोचता येतात.
पेरणी करतांना जमिनीत फार खोलवर पेरणी करू नये, त्यामुळे सोयाबीन ची वाढ हवी तशी मिळत नाही.
एक एकरात पेरणीसाठी ३० ते ४० किलो बियाणे पुरेसे होते.

कीड रोखण्यासाठी उपाय

शेतात पक्ष्यांना बसण्यासाठी जागा करणे - किडीच्या अळ्या, पिले व पूर्ण वाढ झालेले कीटक हे पक्ष्यांचे नैसर्गिक खाद्य असते. शेतात ठरावीक अंतरावर अंदाजे हेक्टरी १०० ठिकाणी पक्ष्यांना बसण्यासाठी १०-१५ फूट उंचीच्या जागा केल्यास किडींचे परिणामकारकरीत्या नियंत्रण होते व रासायनिक कीटकनाशकांवर होणारा खर्च वाचतो.

प्रकाश सापळा वापरणे - रात्रीच्या वेळी शेतात २०० वॅटचा दिवा लावून त्याखाली रॉकेलमिश्रित पाण्याचे घमेले ठेवल्यास रात्रीच्या वेळी दिव्याकडे आकर्षित होणारे कीटक मरतात. मेलेल्या कीटकांमध्ये हानीकारक कीटकांच्या संख्येवरून त्यांच्या प्रादुर्भावाचे भाकित करता येते व वेळीच उपाययोजना करता येते.

कामगंध सापळा वापरणे - सोयाबीन पिकावरील लष्करी अळी व शेंगा पोखरणारी अळी या किडीसाठी बाजारात कामगंध सापळे उपलब्ध आहेत. या सापळ्याकडे वरील किडींचे नरपतंग आकर्षित होतात व ते नष्ट करता येतात. किडींच्या जीवनक्रमात यामुळे असमतोल निर्माण झाल्याने कीड आटोक्यात येते. या सापळ्यांचा उपयोग किडींच्या प्रादुर्भावाचे भाकित करण्यासाठी देखील होतो.

रोगमुक्त बियाणांचा वापर - पेरणीसाठी रोगमुक्त शेतात अगर उत्तम रीतीने रोग नियंत्रण केलेल्या शेतात तयार झालेले बियाणे वापरावे.

कीड व रोगप्रतिकारक जातींचा वापर - कीड व रोगप्रतिकारक जातींचे बियाणे पेरणीसाठी वापरणे हा बचतीचा व सर्वांत परिणामकारक उपाय आहे. परंतु जास्त उत्पादन देणाऱ्या जाती आहेत, याची खात्री करून मगच पेराव्यात.

परोपजीवी कीटक- यामध्ये परोपजीवी बुरशी, परोपजीवी कीटक व जिवाणू यांच्या वापराचा समावेश होतो. सोयाबीनच्या शेंगा पोखरणाऱ्या अळीच्या नियंत्रणासाठी टड्ढायकोग्रामा हे अंड्यावरील परोपजीवी कीटक व घातक लस, पाने खाणाऱ्या अळ्यांवर बॅसिलस थुरीजिएन्सिस व बॅव्हेरिया बॅसिआना या जिवाणूंसाठीची कीटकनाशके बाजारात उपलब्ध असल्याने त्यांचा वापर करणे शक्य झाले आहे.

कीटकनाशकांचा वापर

खोडमाशीच्या नियंत्रणासाठी १० टक्के दाणेदार फोरेट प्रति हेक्टरी १० किलो या प्रमाणात पेरणीपूर्वी जमिनीत मिसळावे. थोयोमेथोक्झाम या कीटकनाशकाची ३ ग्रॅम प्रति किलो या प्रमाणात बीजप्रक्रियादेखील परिणामकारक आढळून आली आहे.
पाने खाणाऱ्या, पाने पोखरणाऱ्या व गुंडाळणाऱ्या अळ्यांच्या नियंत्रणासाठी हेक्टरी क्विनॉलफॉस २५ इ.सी. १.५ लिटर किंवा क्लोरोपायरिफॉस २० ई.सी. १.५ लिटर किंवा इथोफेनप्रॉक्स १० ई.सी. १ लिटर किंवा टड्ढायझोफॉस ४० इ.सी. ८०० मि.ली किंवा एन्डोसल्फान ३५ ई.सी. १.५ लिटर किंवा इथिऑन ५० ई.सी. १.५ लिटर किंवा मेथोमिल ४० एस.पी. एल किलो या कीटकनाशकांची आलटूनपालटून फवारणी करावी. वरील कीटकनाशकांच्या भुकटीचादेखील हेक्टरी २०-२५ किलो या प्रमाणात धुरळणीसाठी वापर करतात..

सोयाबीन घटकांचे निर्दिष्ट स्वास्थ्य कार्य घटकनिर्दिष्ट स्वास्थ्य कार्य प्रोटीनकोलेस्ट्राल ला कमी करने, जाडी कमी करने,वयाच्या चा प्रभाव कमी करने, कैंसर रोधी प्रोटीन हाइडोंलाइजेटषोषक, जाडी कमी करने, उच्च रक्त चापापासून बचाव लेक्टिनप्रतिरक्षा क्रिया टिंप्सिन इन्हीबिटरकैंसर रोधी आहार फाइबरवसा ला कमी करने, पेट कैंसर रोधी ऑलिगो-सैकराइडआंत मध्ये असलेले बिफीडो बैक्टीरिया साठी लाभदायक लिनोलिक एसिडआवश्यक फैटी एसिड, कोलेस्ट्राल ला कमी करने लिनोलेनिक एसिडकोरोनरी हृदय रोग च्या जोखिमे ला कमी करण्यात सहायक, एलर्जी रोधक लेसिथिनवसा ला कमी करने, स्मृति मध्ये सहायक स्टेरोलवसा ला कमी करने टोकोफेरोलकोरोनरी हृदय रोगाला जोखिमे ला कमी करण्यात सहायक, एंटीऑक्सीडेंट गुण

संदर्भ

http://agriplaza.in/soybean-planting.html

http://agriplaza.in/soyabean-protection.html

http://mr.vikaspedia.in/agriculture/crop-production/oil_seeds/93894b92f93e92c940928-93293e917935921

許可: cc-by-sa-3.0
版權: विकिपीडियाचे लेखक आणि संपादक

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

सोयाबीन ( 印地語 )

由wikipedia emerging languages提供

सोयाबीन की पकी हुई फली

सोयाबीन से निर्मित बायोडीजल

सोयाबीन-[वैज्ञानिक नाम="ग्लाईसीन मैक्स"] सोयाबीन फसल है। यह दलहन के बजाय तिलहन की फसल मानी जाती है। सोयाबीन दलहन की फसल है शाकाहारी मनुष्यों के लिए इसको मांस भी कहा जाता है क्योंकि इसमें बहुत अधिक प्रोटीन होता है। इसका वानस्पतिक नाम ग्लाईसीन मैक्स है।स्वास्थ्य के लिए एक बहुउपयोगी खाद्य पदार्थ है। सोयाबीन एक महत्वपूर्ण खाद्य स्रोत है। इसके मुख्य घटक प्रोटीन, कार्बोहाइडेंट और वसा होते है। सोयाबीन में 38-40 प्रतिशत प्रोटीन, 22 प्रतिशत तेल, 21 प्रतिशत कार्बोहाइडेंट, 12 प्रतिशत नमी तथा 5 प्रतिशत भस्म होती है।

सोयाप्रोटीन के एमीगेमिनो अम्ल की संरचना पशु प्रोटीन के समकक्ष होती हैं। अतः मनुष्य के पोषण के लिए सोयाबीन उच्च गुणवत्ता युक्त प्रोटीन का एक अच्छा स्रोत हैं। कार्बोहाइडेंट के रूप में आहार रेशा, शर्करा, रैफीनोस एवं स्टाकियोज होता है जो कि पेट में पाए जाने वाले सूक्ष्मजीवों के लिए लाभप्रद होता हैं। सोयाबीन तेल में लिनोलिक अम्ल एवं लिनालेनिक अम्ल प्रचुर मात्रा में होते हैं। ये अम्ल शरीर के लिए आवश्यक वसा अम्ल होते हैं। इसके अलावा सोयाबीन में आइसोफ्लावोन, लेसिथिन और फाइटोस्टेरॉल रूप में कुछ अन्य स्वास्थवर्धक उपयोगी घटक होते हैं।

सोयाबीन न केवल प्रोटीन का एक उत्कृष्ट स्त्रौत है बल्कि कई शारीरिक क्रियाओं को भी प्रभावित करता है। विभिन्न शोधकर्ताओं द्वारा सोया प्रोटीन का प्लाज्मा लिपिड एवं कोलेस्टेरॉल की मात्रा पर पड़ने वाले प्रभाव का अध्ययन किया गया है और यह पाया गया है कि सोया प्रोटीन मानव रक्त में कोलेस्टेरॉल की मात्रा कम करने में सहायक होता है। निर्दिष्ट स्वास्थ्य उपयोग के लिए सोया प्रोटीन संभवतः पहला सोयाबीन घटक है।

विश्व का 60% सोयाबीन अमेरिका में पैदा होता है। भारत मे सबसे अधिक सोयाबीन का उत्पादन मध्यप्रदेश करता है। मध्यप्रदेश में इंदौर में सोयाबीन रिसर्च सेंटर है।

सोयाबीन घटकों के निर्दिष्ट स्वास्थ्य कार्य

अनुक्रम

1 सोयाबीन की खेती
2 फसल कटाई एवं गहराई
- 2.1 अन्‍तर्वर्तीय फसल पद्धति
3 चित्रावली
4 बाहरी कड़ियाँ

सोयाबीन की खेती

भूमि का चुनाव एवं तैयारी

सोयाबीन की खेती अधिक हल्‍कीरेतीली व हल्‍की भूमि को छोड्कर सभी प्रकार की भूमि में सफलतापूर्वक की जा सकती है परन्‍तु पानी के निकास वाली चिकनी दोमट भूमि सोयाबीन के लिए अधिक उपयुक्‍त होती है। जहां भी खेत में पानी रूकता हो वहां सोयाबीन ना लें।

ग्रीष्‍म कालीन जुताई 3 वर्ष में कम से कम एक बार अवश्‍य करनी चाहिए। वर्षा प्रारम्‍भ होने पर 2 या 3 बार बखर तथा पाटा चलाकर खेत को तैयार कर लेना चाहिए। इससे हानि पहॅचाने वाले कीटों की सभी अवस्‍थाएं नष्‍ट होगीं। ढेला रहित और भूरभुरी मिटटी वाले खेत सोयाबीन के लिए उत्‍तम होते हैं। खेत में पानी भरने से सोयाबीन की फसल पर प्रतिकूल प्रभाव पडता है अत: अधिक उत्‍पादन के लिए खेत में जल निकास की व्‍यवस्‍था करना आवश्‍यक होता है। जहां तक संभव हो आखरी बखरनी एवं पाटा समय से करें जिससे अंकुरित खरपतवार नष्‍ट हो सके। यथा संभव मेंड् और कूड् रिज एवं फरो बनाकर सोयाबीन बोएं।

बीज दर

सोयाबीन की फसल

छोटे दाने वाली किस्‍में – 70 किलो ग्राम प्रति हेक्‍टर

मध्‍यम दोन वाली किस्‍में – 80 किलो ग्राम प्रति हेक्‍टर

बडे़ दाने वाली किस्‍में – 100 किलो ग्राम प्रति हेक्‍टर

बोने का समय

जून के अन्तिम सप्‍ताह में जुलाई के प्रथम सप्‍ताह तक का समय सबसे उपयुक्‍त है बोने के समय अच्‍छे अंकुरण हेतु भूमि में 10 सेमी गहराई तक उपयुक्‍त नमी होना चाहिए। जुलाई के प्रथम सप्‍ताह के पश्‍चात बोनी की बीज दर 5- 10 प्रतिशत बढ़ा देनी चाहिए।

जलवायु:उष्ण मुख्यतः गर्म व नम जलवायु होनी चाहिये।

वर्षा:600 से 850 मिल्लीमीटर वर्षा की आवश्कता पड़ती है।

=== पौध संख्‍या === 3 – 4 लाख पौधे प्रति हेक्‍टर ‘’ 40 से 60 प्रति वर्ग मीटर ‘’ पौध संख्‍या उपयुक्‍त है। जे.एस. 75 – 46 जे. एस. 93 – 05 किस्‍मों में पौधों की संख्‍या 6 लाख प्रति हेक्‍टेयर उपयुक्‍त है। असीमित बढ़ने वाली किस्‍मों के लिए 4 लाख एवं सीमित वृद्धि वाली किस्‍मों के लिए 6 लाख पौधे प्रति हेक्‍टेयर होना चाहिए।

बोने की विधि

सोयाबीन की बोनी कतारों में करना चाहिए। कतारों की दूरी 30 सेमी. ‘’ बोनी किस्‍मों के लिए ‘’ तथा 45 सेमी. बड़ी किस्‍मों के लिए उपयुक्‍त है। 20 कतारों के बाद कूड़ जल निथार तथा नमी संरक्षण के लिए खाली छोड़ देना चाहिए। बीज 2.5 से 3 सेमी. गहराई त‍क बोयें। बीज एवं खाद को अलग अलग बोना चाहिए जिससे अंकुरण क्षमता प्रभावित न हो।

बीजोपचार

सोयाबीन के अंकुरण को बीज तथा मृदा जनित रोग प्रभावित करते है। इसकी रोकथाम हेतु बीज को थीरम या केप्‍टान 2 ग्राम कार्बेन्‍डाजिम या थायोफेनेट मिथीईल 1 ग्राम मिश्रण प्रति किलो ग्राम बीज की दर से उपचारित करना चाहिए अथवा ट्राइकोडरमा 4 ग्राम एवं कार्बेन्‍डाजिम 2 ग्राम प्रति किलो ग्राम बीज से उपचारित करके बोयें।

कल्‍चर का उपयोग

फफूँदनाशक दवाओं से बीजोपचार के पश्‍चात बीज को 5 ग्राम राइजोबियम एवं 5 ग्राम पी.एस.बी.कल्‍चर प्रति किलो ग्राम बीज की दर से उपचारित करें। उपचारित बीज को छाया में रखना चाहिए एवं शीघ्र बोनी करना चाहिए। ध्‍यान रहें कि फफूँदनाशक दवा एवं कल्‍चर को एक साथ न मिलाऐं।

समन्वित पोषण प्रबंधन

अच्‍छी सड़ी हुई गोबर की खाद (कम्‍पोस्‍ट) 5 टन प्रति हेक्‍टर अंतिम बखरनी के समय खेत में अच्‍छी तरह मिला देवें तथा बोते समय 20 किलो नत्रजन 60 किलो स्‍फुर 20 किलो पोटाश एवं 20 किलो गंधक प्रति हेक्‍टर देवें। यह मात्रा मिटटी परीक्षण के आधर पर घटाई बढ़ाई जा सकती है तथा संभव नाडेप, फास्‍फो कम्‍पोस्‍ट के उपयोग को प्राथमिकता दें। रासायनिक उर्वरकों को कूड़ों में लगभग 5 से 6 से.मी. की गहराई पर डालना चाहिए। गहरी काली मिटटी में जिंक सल्‍फेट 50 किलो ग्राम प्रति हेक्‍टर एवं उथली मिटिटयों में 25 किलो ग्राम प्रति हेक्‍टर की दर से 5 से 6 फसलें लेने के बाद उपयोग करना चाहिए।

खरपतवार प्रबंधन

फसल के प्रारम्भिक 30 से 40 दिनों तक खरपतवार नियंत्रण बहुत आवश्‍यक होता है। बतर आने पर डोरा या कुल्‍फा चलाकर खरपतवार नियंत्रण करें व दूसरी निंदाई अंकुरण होने के 30 और 45 दिन बाद करें। 15 से 20 दिन की खड़ी फसल में घांस कुल के खरपतवारो को नष्‍ट करने के लिए क्‍यूजेलेफोप इथाइल एक लीटर प्रति हेक्‍टर अथवा घांस कुल और कुछ चौड़ी पत्‍ती वाले खरपतवारों के लिए इमेजेथाफायर 750 मिली. ली. लीटर प्रति हेक्‍टर की दर से छिड़काव की अनुशंसा है। नींदानाशक के प्रयोग में बोने के पूर्व फलुक्‍लोरेलीन 2 लीटर प्रति हेक्‍टर आखरी बखरनी के पूर्व खेतों में छिड़के और अवा को पेन्‍डीमेथलीन 3 लीटर प्रति हेक्‍टर या मेटोलाक्‍लोर 2 लीटर प्रति हेक्‍टर की दर से 600 लीटर पानी में घोलकर फलैटफेन या फलेटजेट नोजल की सहायकता से पूरे खेत में छिड़काव करें। तरल खरपतवार नाशियों के मिटटी में पर्याप्‍त पानी व भुरभुरापन होना चाहिए।

सिंचाई

खरीफ मौसम की फसल होने के कारण सामान्‍यत: सोयाबीन को सिंचाई की आवश्‍यकता नही होती है। फलियों में दाना भरते समय अर्थात सितंबर माह में यदि खेत में नमी पर्याप्‍त न हो तो आवश्‍यकतानुसार एक या दो हल्‍की सिंचाई करना सोयाबीन के विपुल उत्‍पादन लेने हेतु लाभदायक है। वर्षा ना होने पर उपयुक्त सिचाई नमी के अनुसार सही समय पर की जा सकती है।

पौध संरक्षण

कीट

सोयाबीन की फसल पर बीज एवं छोटे पौधे को नुकसान पहुंचाने वाला नीलाभृंग (ब्‍लूबीटल) पत्‍ते खाने वाली इल्लियां, तने को नुकसान पहुंचाने वाली तने की मक्‍खी एवं चक्रभृंग (गर्डल बीटल) आदि का प्रकोप होता है एवं कीटों के आक्रमण से 5 से 50 प्रतिशत तक पैदावार में कमी आ जाती है। इन कीटों के नियंत्रण के उपाय निम्‍नलिखित है:

कृषिगत नियंत्रण

खेत की ग्रीष्‍मकालीन गहरी जुताई करें। मानसून की वर्षा के पूर्व बोनी नहीं करे। मानसून आगमन के पश्‍चात बोनी शीघ्रता से पूरी करें। खेत नींदा रहित रखें। सोयाबीन के साथ ज्‍वार अथवा मक्‍का की अंतरवर्तीय खेती करें। खेतों को फसल अवशेषों से मुक्‍त रखें तथा मेढ़ों की सफाई रखें।

रासायनिक नियंत्रण

बुआई के समय थयोमिथोक्‍जाम 70 डब्‍लू एस. 3 ग्राम दवा प्रति किलो ग्राम बीज की दर से उपचारित करने से प्रारम्भिक कीटों का नियंत्रण होता है अथवा अंकुरण के प्रारम्‍भ होते ही नीला भृंग कीट नियंत्रण के लिए क्‍यूनालफॉस 1.5 प्रतिशत या मिथाइल पेराथियान (फालीडाल 2 प्रतिशत या धानुडाल 2 प्रतिशत) 25 किलो ग्राम प्रति हेक्‍टर की दर से भुरकाव करना चाहिए। कई प्रकार की इल्लियां पत्‍ती छोटी फलियों और फलों को खाकर नष्‍ट कर देती है इन कीटों के नियंत्रण के लिए घुलनशील दवाओं की निम्‍नलिखित मात्रा 700 से 800 लीटर पानी में घोलकर छिड़काव करना चाहिए। हरी इल्‍ली की एक प्रजाति जिसका सिर पतला एवं पिछला भाग चौड़ा होता है सोयाबीन के फूलों और फलियों को खा जाती है जिससे पौधे फली विहीन हो जाते हैं। फसल बांझ होने जैसी लगती है। चूकि फसल पर तना मक्‍खी, चक्रभृंग, माहो हरी इल्‍ली लगभग एक साथ आक्रमण करते हैं अत: प्रथम छिड़काव 25 से 30 दिन पर एवं दूसरा छिड़काव 40-45 दिन की फसल पर आवश्‍यक करना चाहिए।

जैविक नियंत्रण

कीटों के आरम्भिक अवस्‍था में जैविक कट नियंत्रण हेतु बी.टी एवं ब्‍यूवेरीया बैसियाना आधरित जैविक कीटनाशक 1 किलोग्राम या 1 लीटर प्रति हेक्‍टर की दर से बुवाई के 35-40 दिन तथा 50-55 दिन बाद छिड़काव करें। एन.पी.वी. का 250 एल.ई समतुल्‍य का 500 लीटर पानी में घोलकर बनाकर प्रति हेक्‍टेयर छिड़काव करें। रासायनिक कीटनाशकों की जगह जैविक कीटनाशकों को अदला बदली कर डालना लाभदायक होता है।

1. गर्डल बीटल प्रभावित क्षेत्र में जे.एस. 335, जे.एस. 80 – 21, जे.एस 90 – 41, लगावें

1.2. निंदाई के समय प्रभावित टहनियां तोड़कर नष्‍ट कर दें

1.3. कटाई के पश्‍चात बंडलों को सीधे गहराई स्‍थल पर ले जावें

1.4. तने की मक्‍खी के प्रकोप के समय छिड़काव शीघ्र करें

रोग

1 . फसल बोने के बाद से ही फसल निगरानी करें। यदि संभव हो तो लाइट ट्रेप तथा फेरोमेन टयूब का उपयोग करें।

2 . बीजोपचार आवश्‍यक है। इसके बाद रोग नियंत्रण के लिए फफूँद के आक्रमण से बीज सड़न रोकने हेतु कार्बेन्‍डाजिम 1 ग्राम + 2 ग्राम थीरम के मिश्रण से प्रति किलो ग्राम बीज उपचारित करना चाहिए। थीरम के स्‍थान पर केप्‍टान एवं कार्बेन्‍डाजिम के स्‍थान पर थायोफेनेट मिथाइल का प्रयोग किया जा सकता है।

3 . पत्‍तों पर कई तरह के धब्‍बे वाले फफूंद जनित रोगों को नियंत्रित करने के लिए कार्बेन्‍डाजिम 50 डबलू पी या थायोफेनेट मिथाइल 70 डब्‍लू पी 0.05 से 0.1 प्रतिशत से 1 ग्राम दवा प्रति लीटर पानी का छिड़काव करना चाहिए। पहला छिड़काव 30 -35 दिन की अवस्‍था पर तथा दूसरा छिड़काव 40 – 45 दिन की अवस्‍था पर करना चाहिए।

4 . बैक्‍टीरियल पश्‍चयूल नामक रोग को नियंत्रित करने के लिए स्‍ट्रेप्‍टोसाइक्‍लीन या कासूगामाइसिन की 200 पी.पी.एम. 200 मि.ग्रा; दवा प्रति लीटर पानी के घोल और कापर आक्‍सीक्‍लोराइड 0.2 (2 ग्राम प्रति लीटर) पानी के घोल के मिश्रण का छिड़काव करना चाहिए। इराके लिए 10 लीटर पानी में 1 ग्राम स्‍ट्रेप्‍टोसाइक्‍लीन एवं 20 ग्राम कापर अक्‍सीक्‍लोराइड दवा का घोल बनाकर उपयोग कर सकते हैं।

5 . गेरूआ प्रभावित क्षेत्रों (जैसे बैतूल, छिंदवाडा, सिवनी) में गेरूआ के लिए सहनशील जातियां लगायें तथा रोग के प्रारम्भिक लक्षण दिखते ही 1 मि.ली. प्रति लीटर की दर से हेक्‍साकोनाजोल 5 ई.सी. या प्रोपिकोनाजोल 25 ई.सी. या आक्‍सीकार्बोजिम 10 ग्राम प्रति लीटर की दर से ट्रायएडिमीफान 25 डब्‍लू पी दवा के घोल का छिड़काव करें।

6 . विषाणु जनित पीला मोजेक वायरस रोग व वड व्‍लाइट रोग प्राय: एफ्रिडस सफेद मक्‍खी, थ्रिप्‍स आदि द्वारा फैलते हैं अत: केवल रोग रहित स्‍वस्‍थ बीज का उपयोग करना चाहिए। एवं रोग फैलाने वाले कीड़ों के लिए थायोमेथेक्‍जोन 70 डब्‍लू एव. से 3 ग्राम प्रति किलो ग्राम की दर से उपचारित कर एवं 30 दिनों के अंतराल पर दोहराते रहें। रोगी पौधों को खेत से निकाल देवें। इथोफेनप्राक्‍स 10 ई.सी. 1.0 लीटर प्रति हेक्‍टर थायोमिथेजेम 25 डब्‍लू जी, 1000 ग्राम प्रति हेक्‍टर।

7 . पीला मोजेक प्रभावित क्षेत्रों में रोग के लिए ग्राही फसलों (मूंग, उड़द, बरबटी) की केवल प्रतिरोधी जातियां ही गर्मी के मौसम में लगायें तथा गर्मी की फसलों में सफेद मक्‍खी का नियमित नियंत्रण करें।

8 . नीम की निम्‍बोली का अर्क डिफोलियेटर्स के नियंत्रण के लिए कारगर साबित हुआ है।

फसल कटाई एवं गहराई

अधिकांश पत्तियों के सूख कर झड़ जाने पर और 10 प्रतिशत फलियों के सूख कर भूरी हो जाने पर फसल की कटाई कर लेना चाहिए। पंजाब 1 पकने के 4 – 5 दिन बाद, जे.एस. 335, जे.एस. 76 – 205 एवं जे.एस. 72 – 44 जे.एस. 75 – 46 आदि सूखने के लगभग 10 दिन बाद चटकने लगती हैं। कटाई के बाद गडढ़ो को 2 – 3 दिन तक सुखाना चाहिए जब कटी फसल अच्‍छी तरह सूख जाये तो गहराई कर दोनों को अलग कर देना चाहिए। फसल गहाई थ्रेसर, ट्रेक्‍टर, बेलों तथा हाथ द्वारा लकड़ी से पीटकर करना चाहिए। जहां तक संभव हो बीज के लिए गहराई लकड़ी से पीट कर करना चाहिए, जिससे अंकुरण प्रभावित न हो।

अन्‍तर्वर्तीय फसल पद्धति

सोयाबीन के साथ अन्‍तर्वर्तीय फसलों के रूप में निम्‍नानुसार फसलों की खेती अवश्‍य करें

1 . अरहर + सोयाबीन (2:4)

2 . ज्‍वार + सोयाबीन (2:2)

3 . मक्‍का + सोयाबीन (2:2)

4 . तिल + सोयाबीन (2:2)

अरहर एवं सोयाबीन में कतारों की दूरी 30 से.मी. रखें।

चित्रावली

खेत में खड़ी सोयाबीन की फसल
पौधे का सामान्य रूप
तिपतिया (त्रिपर्णी)
बैंगनी रंग के फूल
बरसीम की फली, जिसमें दाने रहते हैं।
तरह-तरह के दाने

बाहरी कड़ियाँ

सोयाबीन की खेती
सोयाबीन रोगियों के लिए फ़ायदेमंद
सोयाबीन के स्वास्थ्य लाभ एवं घरेलू उत्पाद (वेबदुनिया)
New Crop Resource Online Program - Large collection of Soybean information
एक चमत्कारिक फसल- सोयाबीन का सस्यविज्ञान (कृषिका)
[1] (कृषिसेवा)

許可: cc-by-sa-3.0
版權: विकिपीडिया के लेखक और संपादक

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

सोयाबीन: Brief Summary ( 印地語 )

由wikipedia emerging languages提供

सोयाबीन की पकी हुई फली

सोयाबीन से निर्मित बायोडीजल

सोयाबीन-[वैज्ञानिक नाम="ग्लाईसीन मैक्स"] सोयाबीन फसल है। यह दलहन के बजाय तिलहन की फसल मानी जाती है। सोयाबीन दलहन की फसल है शाकाहारी मनुष्यों के लिए इसको मांस भी कहा जाता है क्योंकि इसमें बहुत अधिक प्रोटीन होता है। इसका वानस्पतिक नाम ग्लाईसीन मैक्स है।स्वास्थ्य के लिए एक बहुउपयोगी खाद्य पदार्थ है। सोयाबीन एक महत्वपूर्ण खाद्य स्रोत है। इसके मुख्य घटक प्रोटीन, कार्बोहाइडेंट और वसा होते है। सोयाबीन में 38-40 प्रतिशत प्रोटीन, 22 प्रतिशत तेल, 21 प्रतिशत कार्बोहाइडेंट, 12 प्रतिशत नमी तथा 5 प्रतिशत भस्म होती है।

सोयाबीन घटकों के निर्दिष्ट स्वास्थ्य कार्य

許可: cc-by-sa-3.0
版權: विकिपीडिया के लेखक और संपादक

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

सोयाबीन: Brief Summary ( 馬拉提語 )

由wikipedia emerging languages提供

सोयाबीनच्या शेंगा

सोयाबीन (शास्त्रीय नाव: Glycine max, ग्लिसाइन मॅक्स; इंग्रजी: soya bean"Miracle bean";) ही मुळातील पूर्व आशियातील कडधान्य गटातील वनस्पती आहे. कडधान्य असले तरी सोयाबीनपासून मिळणाऱ्या तेलामुळे त्यांना ढोबळ अर्थाने तेलबियांमध्येही गणले जाते.

सोयाबीन हे भारतातील इतर तेलबिया व नगदी पिकाप्रमाणे महत्त्वाचे नगदी पीक आहे.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: विकिपीडियाचे लेखक आणि संपादक

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

ਸੋਇਆਬੀਨ ( 旁遮普語 )

由wikipedia emerging languages提供

ਸੋਇਆ ਬੀਨ (Glycine max)^[2]ਇੱਕ ਫਸਲ ਹੈ। ਇਹ ਦਾਲਾਂ ਦੇ ਬਜਾਏ ਤਿਲਹਨ ਦੀ ਫਸਲ ਮੰਨੀ ਜਾਂਦੀ ਹੈ।

ਸੋਇਆਬੀਨ ਮਨੁੱਖੀ ਪੋਸਣਾ ਅਤੇ ਸਿਹਤ ਲਈ ਇੱਕ ਬਹੁਉਪਯੋਗੀ ਖਾਣ ਪਦਾਰਥ ਹੈ। ਇਸਦੇ ਮੁੱਖ ਤੱਤ ਪ੍ਰੋਟੀਨ, ਕਾਰਬੋਹਾਈਡਰੇਟ ਅਤੇ ਚਰਬੀ ਹੁੰਦੇ ਹਨ। ਸੋਇਆਬੀਨ ਵਿੱਚ 33 ਫ਼ੀਸਦੀ ਪ੍ਰੋਟੀਨ, 22 ਫ਼ੀਸਦੀ ਚਰਬੀ, 21 ਫ਼ੀਸਦੀ ਕਾਰਬੋਹਾਈਡਰੇਟ, 12 ਫ਼ੀਸਦੀ ਨਮੀ ਅਤੇ 5 ਫ਼ੀਸਦੀ ਭਸਮ ਹੁੰਦੀ ਹੈ।

ਸੋਇਆਪ੍ਰੋਟੀਨ ਦੇ ਏਮੀਗੇਮੀਨੋ ਅਮਲ ਦੀ ਸੰਰਚਨਾ ਪਸ਼ੁ ਪ੍ਰੋਟੀਨ ਦੇ ਸਮਾਨ ਹੁੰਦੀ ਹੈ। ਇਸ ਲਈ ਮਨੁੱਖ ਦੀ ਪੋਸਣਾ ਲਈ ਸੋਇਆਬੀਨ ਉੱਚ ਗੁਣਵੱਤਾ ਯੁਕਤ ਪ੍ਰੋਟੀਨ ਦਾ ਇੱਕ ਅੱਛਾ ਸੋਮਾ ਹੈ। ਕਾਰਬੋਹਾਈਡਰੇਟ ਦੇ ਰੂਪ ਵਿੱਚ ਖਾਣਾ ਰੇਸ਼ਾ, ਸ਼ਕਰ, ਰੈਫੀਨੋਸ ਅਤੇ ਸਟਾਕਿਓਜ ਹੁੰਦਾ ਹੈ ਜੋ ਕਿ ਢਿੱਡ ਵਿੱਚ ਪਾਏ ਜਾਣ ਵਾਲੇ ਸੂਖ਼ਮਜੀਵਾਂ ਲਈ ਲਾਭਦਾਇਕ ਹੁੰਦਾ ਹੈ। ਸੋਇਆਬੀਨ ਤੇਲ ਵਿੱਚ ਲਿਨੋਲਿਕ ਅਮਲ ਅਤੇ ਲਿਨਾਲੇਨਿਕ ਅਮਲ ਭਰਪੂਰ ਮਾਤਰਾ ਵਿੱਚ ਹੁੰਦੇ ਹਨ। ਇਹ ਅਮਲ ਸਰੀਰ ਲਈ ਜ਼ਰੂਰੀ ਚਰਬੀ ਅਮਲ ਹੁੰਦੇ ਹਨ। ਇਸਦੇ ਇਲਾਵਾ ਸੋਇਆਬੀਨ ਵਿੱਚ ਆਈਸੋਫਲਾਵੋਨ, ਲੇਸੀਥਿਨ ਅਤੇ ਫਾਇਟੋਸਟੇਰਾਲ ਰੂਪ ਵਿੱਚ ਕੁੱਝ ਹੋਰ ਸਿਹਤਵਰਧਕ ਲਾਭਦਾਇਕ ਤੱਤ ਹੁੰਦੇ ਹਨ।

ਹਵਾਲੇ

↑ "Glycine max". Encyclopedia of Life. Retrieved February 16, 2012.
↑ "Glycine max". Multilingual Multiscript Plant Name Database. Retrieved February 16, 2012.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: ਵਿਕੀਪੀਡੀਆ ਲੇਖਕ ਅਤੇ ਸੰਪਾਦਕ

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

સોયાબીન ( 古吉拉特語 )

由wikipedia emerging languages提供

સોયાબીન (અથવા સોયબીન) પૂર્વ એશિયાનો દાણાં પ્રકારના ફળ ધરાવતો છોડ છે. સોયાબીનનો છોડ ૨૦ સેમી થી ૨ મીટર ઊંચો થાય છે. સોયાબીન એકવર્ષાયુ વનસ્પતિ છે, એટલે કે એક સોયાબીન માત્ર ૧ વર્ષ જ જીવે છે. એવું માનવામાં આવે છે કે સોયાબીનનો છોડ પહેલાં વેલ હતો. આ છોડની રૂંછાંવાળી સીધી ડાળીઓ ઉપર પાંદડાં થાય છે. આ પાદડાં ત્રણ નાની પર્ણિકાઓમાં વહેંચાયેલાં હોય છે. ફૂલ જાંબૂડિયા રંગનાં નાનાં થાય છે. તેની શીંગ ખરબચડી હોય છે. તેમાં નાઇટ્રોજન ઉપરાંત બીજી પોષણ શક્તિ હોય છે. દાણો ચપટો અને ગોળ હોય છે.

અનુક્રમણિકા

૧ વપરાશ
૨ ઇતિહાસ
૩ સંદર્ભો
૪ આ પણ જુઓ

વપરાશ

સોયાબીનનો ઉપયોગ ખોરાક તરીકે થાય છે. તેમાંથી તેલ, સોસ, દૂધ, લોટ, ટોફૂ અને અન્ય ખાદ્ય સામગ્રીઓ બનાવાય છે. સોય ખોરાકમાં પ્રોટિન વધુ માત્રામાં હોય છે અને ઘણાં શાકાહારી લોકો તેના કારણે સોયાબીન ખાય છે. તેમાં કંઈક કડવો સ્વાદ હોવાથી તેની વાનીઓ એકલી ખાવા કરતાં ચણા, ઘઉં, મકાઈ, જુવાર કે ચોખાના લોટમાં ચોથા ભાગમાં નાખી ખાઈ શકાય છે. ચીનમાં તેની ભીંજવેલી દાળની ખીચડી રાંધી ખવાય છે. આખા બીજને ભીંજવી ફણગા ફૂટે ત્યારે કાઢી ધોઈ સાફ કરી ફણગા સહિત થોડાં થોડાં જરા નમક સાથે ખાવાથી શરીર ખૂબ પુષ્ટ બને છે. તેને વાટી રસ કાઢી બાળકોને પાવાથી દૂધ જેટલું પૌષ્ટિક કામ કરે છે. તેમાં સ્ટાર્ચ ઓછો હોવાથી મધુપ્રમેહને માટે તે સર્વોત્તમ ખોરાક છે. ખનીજ ક્ષારો વધુ હોવાથી મગજના જ્ઞાનતંતુના રોગમાં ફાયદાકારક છે. ફણગાવેલા બીજનું શાક બનાવાય છે.

સોયાબીનમાંથી બળતણ પણ બનાવાય છે. સોયાબીનનું તેલ દેશી સંચાકામમાં ઊંજવાના તેલ તરીકે વપરાય છે. તેલ કાઢયા પછી વધેલો ખોળ ઢોરના ખોરાક અથવા ખાતર તરીકે ઉપયોગી છે. દીવાબત્તીમાં ઘાસતેલની જગ્યાએ આ તેલ વાપરી શકાય છે. તે વોટરપ્રૂફ કપડું બનાવવામાં, કાગળની છત્રી, ફાનસ બનાવવામાં, વાર્નિશ અને છાપવાની શાહી બનાવવામાં ઉપયોગી છે.^[૧]

ઇતિહાસ

૧૯૯૭માં, કુલ સોયાબીનના જથ્થાના ૮૧ ટકા સોયબીનના જનીન બદલાયેલ હતા. એનો અર્થ એ કે આ જનીનો સીધાં જ બદલાયા હશે.

ચીનમાં ચાઉ વંશ દરમિયાન સોયાબીન પાંચ સૌથી વધુ પવિત્ર ખોરાકમાંનું એક ગણાતું હતું. તે ચીન ઉપરાંત જાપાન, મંગોલિયા, શ્રીલંકા અને ઈન્ડોચાઈના ( વિયેતનામ વ.)માં પુષ્કળ પ્રમાણમાં ઊગે છે.

ભારતમાં પંજાબમાં સૌ પ્રથમ વખત સોયાબીન વાવવાનો અખતરો કરાયો હતો. પછી તે સમયનાં વડોદરા રાજ્યમાં આના વાવેતરનો અખતરો કરાયો હતો. સોયાબીનનાં વાવેતરમાં ઈ. સ. ૧૮૭૩માં વિયેનામાં ભરાયેલ વર્લ્ડ એક્ઝિબિશન પછી લોકો વિશેષ રસ લેતાં શીખ્યાં. તે સમયે ચીન, જાપાન અને મંગોલિયામાંથી જુદી જુદી ૨૦ જાતનાં સોયાબીન આ પ્રદર્શનમાં ખુલ્લાં મુકાયાં હતાં. ત્યારબાદ જર્મની અને ફ્રાન્સમાં આ વનસ્પતિ ખોરાકની વિશેષ જાહેરાત થઈ. ત્યારપછી ઈ. સ. ૧૮૭૬માં ઓસ્ટ્રિયામાં ૧૪૮ ખેડુતોએ સોયાબીનનું વાવેતર કર્યું હતું.^[૧]

સંદર્ભો

↑ ^૧.૦ ^૧.૧ ગોંડલનરેશ શ્રી ભગવતસિંહજી. "સોયાબીન". ભગવદ્ગોમંડલ. www.bhagvadgomandal.com. the original માંથી ૧૮ જૂન ૨૦૧૫ પર સંગ્રહિત. Retrieved ૧૮ જૂન ૨૦૧૫. Check date values in: |accessdate=, |archivedate= (મદદ)

આ પણ જુઓ

શાકાહારી

許可: cc-by-sa-3.0
版權: વિકિપીડિયા લેખકો અને સંપાદકો

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

સોયાબીન: Brief Summary ( 古吉拉特語 )

由wikipedia emerging languages提供

સોયાબીન (અથવા સોયબીન) પૂર્વ એશિયાનો દાણાં પ્રકારના ફળ ધરાવતો છોડ છે. સોયાબીનનો છોડ ૨૦ સેમી થી ૨ મીટર ઊંચો થાય છે. સોયાબીન એકવર્ષાયુ વનસ્પતિ છે, એટલે કે એક સોયાબીન માત્ર ૧ વર્ષ જ જીવે છે. એવું માનવામાં આવે છે કે સોયાબીનનો છોડ પહેલાં વેલ હતો. આ છોડની રૂંછાંવાળી સીધી ડાળીઓ ઉપર પાંદડાં થાય છે. આ પાદડાં ત્રણ નાની પર્ણિકાઓમાં વહેંચાયેલાં હોય છે. ફૂલ જાંબૂડિયા રંગનાં નાનાં થાય છે. તેની શીંગ ખરબચડી હોય છે. તેમાં નાઇટ્રોજન ઉપરાંત બીજી પોષણ શક્તિ હોય છે. દાણો ચપટો અને ગોળ હોય છે.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: વિકિપીડિયા લેખકો અને સંપાદકો

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

சோயா அவரை ( 坦米爾語 )

由wikipedia emerging languages提供

சோயா அவரை கிழக்காசியாவைத் தாயகமாகக் கொண்ட ஒரு அவரை இனத் தாவரம். ஆண்டுத் தாவரமான இது, சீனாவில் உணவாகவும், மருந்துகளிலும் 5,000 ஆண்டுகளுக்கு மேலாகப் பயன்பட்டு வருகின்றது. சோயா மனிதனுக்குத் தேவையான எல்லா அமினோ அமிலங்களையும் குறிப்பிடத்தக்க அளவில் கொண்டிருப்பதனால், இது புரதச் சத்துக்கான சிறந்த மூலமாக உள்ளது. சோயா பல தயாரிக்கப்பட்ட உணவுப் பொருள்களில் சேர்பொருளாக உள்ளது. பால் பொருட்களுக்கான மாற்று உணவுப்பொருள்களும் இவற்றுள் அடங்கும்.

நீண்டகாலப் பயிரிட்டு வளர்க்கும் பிற தாவரங்களைப் போலவே தற்கால சோயாத் தாவரத்துக்கும், தானாகக் காட்டில் வளரும் சோயாத் தாவரத்துக்கும் இடையே பெரும் வேறுபாடுகள் காணப்படுகின்றன. பயிரிட்டு வளர்க்கும் சோயா இனங்கள் பல வகைகளில் உள்ளன.

கிளைசீன் வைல்ட் (Glycine Willd) என்னும் தாவரப் பேரினம், கிளைசீன், சோஜா என்னும் இரண்டு துணைப் பேரினங்களாகப் பிரிக்கப்பட்டுள்ளது. பயிரிடப்படும் சோயா (G. max (L.) Merrill), காட்டுச் சோயா (G. soja Sieb.& Zucc.) என்பன இரண்டும் சோஜா துணைப்பேரினத்துள் அடங்குகின்றன. இரு இனங்களுமே ஆண்டுத் தாவரங்களே. கிளைசீன் சோஜா சீனா, ஜப்பான், கொரியா, ரஷ்யா போன்ற நாடுகளில் காட்டுத் தாவரமாக வளர்கிறது. சோயா அவரையின் காட்டு மூதாதை இதுவே. தற்காலத்தில் கிளைசீன் சோஜா குறைந்தது 16 வகையான பல்லாண்டுத் தாவர வகைகளைத் தன்னுள் அடக்கியுள்ளது.

பொருளடக்கம்

1 பெயர்
2 வரலாறு
3 விளக்கம்
4 படத்தொகுப்பு
5 மேற்கோள்கள்

பெயர்

சோயா அவரைத் தாவரம் சீனாவிலே பெரிய அவரை (大豆; பின்யின்: dàdòu; ஜப்பானிய மொழி: daizu) அல்லது மஞ்சள் அவரை என அழைக்கப்படுகின்றது. (சீன மொழி: 黄豆; பின்யின்: huángdòu)

வரலாறு

சோயா அவரையானது கிழக்காசியாவில் பயிரிடப்பட்ட முக்கிய பயிர் ஆகும். இதனை வரலாற்று எழுத்து மூலாதாரங்கள் எடுத்துக்காட்டுகின்றன. சோயா அவரை நீண்ட காலம் பயிரிடக்கூடியதுமான மட்டுப்படுத்தப்பட்டதுமான பயிர் ஆகும். இதன் மத்திய நிலையம் சீனா ஆகும் எனினும் இது வேறு நாடுகளுக்குப் பரப்பப்பட்டது. இன்று அமெரிகா, பிரேசில், ஆர்ஜென்டீனா, இந்தியா, சீனா, மற்றும் கொரியா போன்ற நாடுகளில் பிரதான பயிர்களுள் சோயா அவரையும் ஒன்றாகும்.

விளக்கம்

பெரும்பாலான மற்ற தாவரங்களைப் போல, சோயா அவரை விதையிலிருந்து முற்றிய தாவரமாக வளர தனித்துவமான பல நிலைகளை கடக்க வேண்டியுள்ளது.

முளைத்தல்

வளர்ச்சியின் முதல் நிலை விதை முளைத்தலாகும், இது முளை வேரானது விதையிலிருந்து தோன்றுவதன் மூலம் துவங்குகிறது^[1]. இது வேர் வளர்ச்சியின் முதல் நிலையாகும். முதல் 48 மணி நேரத்திற்குள் உகந்த சூழலில் இது உருவாகிறது. முதல் ஒளிச்சேர்க்கை அமைப்பான வித்திலைகள் (cotyledons) கீழ்த்தண்டிலிருந்து தோன்றுகின்றன.இம்முதல் தாவர அமைப்பு மண்ணிலிருந்து வெளிவரும்.வித்திலைகள் இலைகளாகவும், முதிர்ச்சி அடையாத இளந்தாவரத்திற்கு ஊட்டமளிக்கும் பணியையும் மேற்கொள்கிறது.விதை முளைத்து முதல் 7 லிருந்து 10 நாட்கள் இளம் தாவரம் வித்திலைகள் வழியாகவே ஊட்டம் பெறுகிறது ^[1].

முதிர்ச்சியடைதல்

முதல் உண்மையான இலைகள் ஒரு சோடி கத்தி வடிவம் போல உருவாக்கப்படுகின்றன.அதன் பின்னர், முதிர்ந்த முனைகளில் மூன்று சிற்றிலைகளைக் கொண்ட கூட்டிலைகளை உருவாக்குகின்றன. முதிர்ந்த மூன்றுசிற்றிலைக் கூட்டிலையில் (trifoliolate) இலை ஒன்றுக்கு மூன்று முதல் நான்கு சிற்றிலைகள் இருக்கும், பெரும்பாலும் இடைவெளியில் 6 முதல் 15 செ.மீ (2.4-5.9 அங்குலம்) நீளமும் மற்றும் 2-7 செ.மீ. (0.79-2.76 இல்) அகலமுடையதாகவும் இருக்கும்.உகந்த சூழ்நிலை தொடரும் பட்சத்தில் தண்டின் வளர்ச்சி தொடரும். ஒவ்வொரு 4 நாட்களுக்கு ஒரு முறை புதிய கணுக்கள் உருவாகும்.பூக்கும் முன், வேர்கள் நாளொன்றுக்கு 1.9 செமீ (0.75 அங்குலம்) வளரும்.ரைசோபியம் பாக்டீரியம் இருப்பின் மூன்றாவது கணு உருவாகும் போது வேர்களில் வேர் முண்டு அல்லது வேர் முடிச்சு உருவாகின்றன.இம்முண்டுகள் உருவாவது எட்டாவது வாரம் இணையுயிரி நோய்த்தாக்கம் ஏற்படும் வரை தொடர்கிறது.மரபியல், மண் தரம், மற்றும் அதன் செயல்திறனை பாதிக்கும் பருவநிலைகள் போன்ற காரணிகளைப் பொருத்து ஒரு சோயாஅவரை தாவரத்தின் முதிர்ச்சி அமைந்துள்ளது.மேற்கண்ட தாக்கங்களைப் பொருத்து இறுதி பண்புகள் மாறக்கூடும். இருப்பினும், முழுமையாக முதிர்ந்த சோயாபீன் தாவரத்தின் பொதுவாக உயரம் 51-127 செ.மீ. (20-50 அங்குலம்) ^[2]. மற்றும் 76-152 செ.மீ. (30-60 அங்குலம்) ஆழம் வரை வேர்கள் வளர்கின்றன.^[3] .

பூத்தல்

பூக்கும் நிகழ்வானது பகல் பொழுதின் நீட்சியைப் பொருத்துத் தூண்டப்படுகிறது, ஒரு நாளைக்கு 12.8 மணி நேரம் பகல் பொழுது பூத்தலுக்கு அவசியமாகிறது ^[1] ^[4].இருப்பினும் இப்பண்பு மிகவும் மாறுபட்டது, பல்வேறு வகை சேயா அவரை இனங்களுக்கும் தேவைப்படும் நாள் பொழுது மாறுபடக்கூடும்.சோயா அவரையின் இலைக் கோணத்தில் வெண்மை, இளஞ்சிவப்பு அல்லது ஊதா நிறத்தில் தோற்றமளிக்கும் தெளிவான, சுய வளமான பூக்களை (self-fertile flowers) உருவாகின்றன. சோயா பயிரைப் பொறுத்து, பூக்கும் செயல்முறைக்குப் பின்னரும் கணு வளர்ச்சி இருக்கும். சோயா அவரையானது விதை முற்றுவதற்து முன்னரே இலைகளை உதிர்த்து விடுகின்றன ^[5].

சோயா அவரையின் சிறிய இளஞ்சிவப்பு நிறப் பூக்கள்

விதை நேர்த்தி

சோயா அவரையின் கனியானது மூன்று முதல் ஐந்து கனிகளைக் கொண்ட கொத்தாக வளர்கிறது, ஒவ்வொரு உலர்வெடிகனிகளும் 3-8 செ.மீ. நீளமும் (1-3 அங்குலம்) கொண்டதாக உள்ளன. அவற்றுக்குள் 5-11 மிமீ விட்டம் கொண்ட இரண்டு முதல் நான்கு (அரிதாக) விதைகளை கொண்டிருக்கின்றன. சோயாஅவரையின் விதைகள் பலவிதமான அளவிலும் மேலோடு கருப்பு, பழுப்பு, நீலம், மஞ்சள் மற்றும் பச்சை நிறங்களிலும் உள்ளன ^[2]. மாறுபட்ட மற்றும் உறிஞ்சப்பட்ட விதை கோட்டுகள் பொதுவானவை. சோயா அவரையில் பலநிறம் (Variegated ) மற்றும் இருநிற (bicolored) விதை உறைகள் பொதுவாகக் காணப்படுகிறது.

சோயா அவரையின் மேலோடு (hull) கடினமானது, தண்ணீர் உட்புகமுடியா பண்புடையது. மேலும் உள்ளிருக்கும் வித்திலைகள் முளைக்குருத்து போன்றவை பாதிக்கப்படாத வகையில் மூடிப் பாதுகாக்கிறது. விதை உறை சேதமடைந்தால் அவ்விதையானது முளைப்பதில்லை.விதை உறையின் குழிந்த பகுதியில் சிறு கண் போன்ற வித்துத்தழும்பு (hilum) (கருப்பு, பழுப்பு, சாம்பல், மஞ்சள்,வெளிர் மஞ்சள் ஆகிய நிறங்களில் காணப்படலாம்) காணப்படுகிறது. வித்துத்தழும்பின் இறுதியில் விதையுறையில் வளர்துளை அல்லது சிறு துளை காணப்படுகிறது.இது தன் வழியே நீரானது உள்ளே செல்ல அனுமதிக்கிறது இதன் பின்னர் விதை முளைக்கிறது.குறிப்பிடத்தக்க அம்சமாக சோயா அவரையின் உலர் விதைகள் அதிகப்படியான புரதச்சத்தைக் கொண்டிருக்கின்றன.இது அதிகப்படியான நாட்கள் உயிருடன் பிழைத்திருக்க ஏதுவாக இருக்கிறது. சரியான அளவு தண்ணீர் கிடைக்கும் பட்சத்தில் விதையானது முளைக்கத் தொடங்குகிறது.

ஊட்டச்சத்து

வேறு சில உணவுகளுடன் சோயா அவரையை ஒப்பிடல்

கீழுள்ள அட்டவணையானது சோயா அவரையையும், வேறு சில உணவுகளையும் (அந்தந்த மூல விடிவிலேயே) ஊட்டச் சத்தளவில் ஒப்பிட்டுக் காட்டுகின்றது. எப்படியிருந்தாலும், சமைக்கப்படாத சோயா அவரைகளை உண்ண இயலாது, அத்துடன் அவை சமிபாடும் அடையாது. அவை மெல்லுவதற்கு ஏற்றதாக இருக்க வேண்டும், அவற்றை உண்ண வேண்டுமெனில் சமைக்கப்பட்டோ அல்லது வேறொருவகையில் தயார் செய்யப்பட்டோ இருக்க வேண்டும்.

^A மஞ்சள் நிறச் மக்காச்சோளம் ^B சமைக்கப்படாத வெள்ளை நிற, நீளமான, செறிவூட்டாத நெல் (தானியம்) ^C கோதுமை ^D சமைக்கப்படாத உருளைக்கிழங்கு (சதை மற்றும் தோலுடன்) ^E சமைக்கப்படாத மரவள்ளி ^F சமைக்கப்படாத, பச்சை நிறமுள்ள சோயா அவரை ^G சமைக்கப்படாத வற்றாளை ^H சமைக்கப்படாத சோளம் ^Y சமைக்கப்படாத சேனைக்கிழங்கு ^Z சமைக்கப்படாத வாழை

படத்தொகுப்பு

சென்னையில் கிடைக்கும் வறுத்த சோயாப்பயறு
சோயா அல்வாக்கறி
சோயா வெண்ணெய்
மேலை நாடுகளில் கிடைக்கும் சோயாப்பயறு

மேற்கோள்கள்

↑ ^1.0 ^1.1 ^1.2 Purcell, Larry C.; Salmeron, Montserrat; Ashlock, Lanny (2014). "Chapter 2". Arkansas Soybean Production Handbook - MP197. Little Rock, AR: University of Arkansas Cooperative Extension Service. பக். 1–8. http://www.uaex.edu/publications/pdf/mp197/chapter2.pdf. பார்த்த நாள்: 21 February 2016.
↑ ^2.0 ^2.1 Purcell, Larry C.; Salmeron, Montserrat; Ashlock, Lanny (2000). "Chapter 19: Soybean Facts". Arkansas Soybean Production Handbook - MP197. Little Rock, AR: University of Arkansas Cooperative Extension Service. பக். 1. http://www.uaex.edu/publications/pdf/mp197/chapter19.pdf. பார்த்த நாள்: 5 September 2016.
↑ Bennett, J. Michael; Rhetoric, Emeritus; Hicks, Dale R.; Naeve, Seth L.; Bennett, Nancy Bush (2014). The Minnesota Soybean Field Book. St Paul, MN: University of Minnesota Extension. பக். 33. http://www.extension.umn.edu/agriculture/soybean/docs/minnesota-soybean-field-book.pdf. பார்த்த நாள்: 16 September 2016.
↑ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko (2015). History of Soybeans and Soyfoods in Sweden, Norway, Denmark and Finland (1735-2015): Extensively Annotated Bibliography and Sourcebook. Lafayette, CA: Soyinfo Center. பக். 490. பன்னாட்டுத் தரப்புத்தக எண்:9781928914808. https://books.google.com/books?id=0gtpCgAAQBAJ&pg=PA490#v=onepage&q&f=false.
↑ name=MP197Chapter2
↑ "Nutrient data laboratory". United States Department of Agriculture. பார்த்த நாள் January 2012.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: விக்கிபீடியா ஆசிரியர்கள் மற்றும் ஆசிரியர்கள்

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

சோயா அவரை: Brief Summary ( 坦米爾語 )

由wikipedia emerging languages提供

சோயா அவரை கிழக்காசியாவைத் தாயகமாகக் கொண்ட ஒரு அவரை இனத் தாவரம். ஆண்டுத் தாவரமான இது, சீனாவில் உணவாகவும், மருந்துகளிலும் 5,000 ஆண்டுகளுக்கு மேலாகப் பயன்பட்டு வருகின்றது. சோயா மனிதனுக்குத் தேவையான எல்லா அமினோ அமிலங்களையும் குறிப்பிடத்தக்க அளவில் கொண்டிருப்பதனால், இது புரதச் சத்துக்கான சிறந்த மூலமாக உள்ளது. சோயா பல தயாரிக்கப்பட்ட உணவுப் பொருள்களில் சேர்பொருளாக உள்ளது. பால் பொருட்களுக்கான மாற்று உணவுப்பொருள்களும் இவற்றுள் அடங்கும்.

கிளைசீன் வைல்ட் (Glycine Willd) என்னும் தாவரப் பேரினம், கிளைசீன், சோஜா என்னும் இரண்டு துணைப் பேரினங்களாகப் பிரிக்கப்பட்டுள்ளது. பயிரிடப்படும் சோயா (G. max (L.) Merrill), காட்டுச் சோயா (G. soja Sieb.& Zucc.) என்பன இரண்டும் சோஜா துணைப்பேரினத்துள் அடங்குகின்றன. இரு இனங்களுமே ஆண்டுத் தாவரங்களே. கிளைசீன் சோஜா சீனா, ஜப்பான், கொரியா, ரஷ்யா போன்ற நாடுகளில் காட்டுத் தாவரமாக வளர்கிறது. சோயா அவரையின் காட்டு மூதாதை இதுவே. தற்காலத்தில் கிளைசீன் சோஜா குறைந்தது 16 வகையான பல்லாண்டுத் தாவர வகைகளைத் தன்னுள் அடக்கியுள்ளது.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: விக்கிபீடியா ஆசிரியர்கள் மற்றும் ஆசிரியர்கள்

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

సోయా చిక్కుడు ( 泰盧固語 )

由wikipedia emerging languages提供

సోయా చిక్కుడు చిక్కుడు జాతులలో ఒకటి. ఇది బలమైన ఆహారము.

విషయ సూచిక

1 చరిత్ర
2 ఉత్పత్తిచేయు దేశాలు
- 2.1 సోయామొక్క
- 2.2 ఉపయోగాలు
3 సోయా చిక్కుడు పండించు ప్రాంతాలు
4 ఇతర ఉపయోగాలు
5 ఇవి కూడా చూడండి
6 మూలాలు

చరిత్ర

సోయా అపరాలకు చెందిన మొక్క.కాని సోయాను నూనెగింజలకై సాగుచెయుదురు. పామాయిల్ తరువాత రెండోస్దానంలో ఉత్పత్తి అవుతున్ననూనె సొయా. మూలస్దానం తూర్పు ఆసియా.B.C.2853 నాటికే చైనాలో, మంచురుయాలో సాగులో వున్నదని లిఖిత ఆధారాలున్నాయి.యూరోప్, అమెరికాలకు ఆసియన్ల వలసు కాలంలో ఆదేశాలకు వ్యాప్తిచెందినది.కీ.శ.1800 నాటికి పైఖండాలలో సాగులోకి వచ్చింది.కీ.శ.1765 లో సామ్యూల్‌బొవెన్ అనేనావికుడు సోయాను అమెరికాకుతీసుకెళ్లి'సరన', 'జార్జిలా'లలోసాగుచేసాడుకీ.శ.1857లో ఆఫ్రికా, ఇజిప్టులలో, కీ.శ.1882లో అమెరికా, బ్రెజిల్లో సోయా సాగు మొదలైంది.కాని కీ.శ.1940నుండి అమెరికలో సోయా సాగు వూపందుకున్నది.ఎక్కువ భూమిని క్రమంగా సోయాసాగుకు తెచ్చారు.కీ.శ.1960 నాటికి అమెరిక ప్రపంచదేశాలలో సోయా ఉత్పత్తిలో ప్రథమ స్దాయికి చేరింది.ఏడాదికి 70-85 మిలియను టన్నుల సోయాను ఉత్పత్తి చెస్తున్నది.అమెరిక తరువాత స్దానం బ్రెజిల్‌దేశానిది..

ఉత్పత్తిచేయు దేశాలు

అధికంగా అమెరికా, బ్రెజిల్, అర్జెంటినా, చైనా,, ఇండియాలు సోయాను ఉత్పత్తి చెస్తున్నాయి. అమెరికాలో లోవా, మిన్నెసొటా, ఇండియానా లలో, బ్రెజిల్లో మాంటాగొస్సా, పరగ,, రియో గ్రాండెసుల్లలో సొయాను పండిస్తున్నారు. భారతదేశంలో మధ్యప్రదేశ్, ఊత్తరప్రదేశ్, మహారాష్ట్రలు.ఇప్పుడు తెలంగాణాలో కూడా విపరీతంగా పండిస్తున్నారు

సోయామొక్క

విరివిగా కొమ్మలుండి గుబురుగా పొదలా పెరుగుతుంది.^[1] విత్తన రకాన్ని బట్టి 0.3-1.5 మీటర్ల ఎత్తు వుంటుంది. కాండం, ఆకులు, కాయమీద సన్నని కేశంల వంటి నూగును కల్గివుండును. ఆకులు 5-15 సెం.మీ. పొడ వుండును. గుల్లగా, పొడవుగా వుండు కాయ (pod) లో వరుసగా సాయా గింజలుండును. కాయ 5-10సెం.మీ వుండి, కాయలో 2-4 గింజలుండును.సోయా గింజ గోళాకారంగా వుండి (కొద్దిగా అండాకరంగా) 5-10 మి.మీ.ల వ్యాసం వుండును. సోయాబీన్స్ పసుపురంగులో,, చిక్కటి బ్రౌను రంగులో వుండును (వంగడం రకాన్ని బట్టి). పసుపురంగు సొయాలో నూనె శాతం ఎక్కువగా వుండును. సొయాసాగుకు ఉష్ణమండల ప్రాంతాలు అనుకూలం. సోయాలో అధిక దిగుబడికై చాలా వంగడాలను అభివృద్ధి చేసారు.ఆయా దేశాలలోని భూసార లక్షణాలను బట్టి వంగడ రకాలను ఎన్నుకొనెదరు. సొయ గింజలో నూనె శతం 18-20% వరకు వుండును. సొయాలో ప్రోటీనులుకూడా అధికమే.నూనె తీసిన సొయా మీల్ (soya meal) లో ప్రొటిన్ శాతం 45-48%.

సోయాచిక్కుడు గింజలు

ఉపయోగాలు

1. సొయా గింజలను ముఖ్యంగా నూనెను తీయుటకు వాడుచున్నారు. ఉత్పత్తి అయిన సొయాలో85-90%ను సోయానూనెను తీయుటకు వినియోగిస్తున్నారు.^[2] 2.5-10% వరకు సొయాను సొయా పిండి (flour), సొయా మీల్ చెయ్యుటకు వాడెదరు. 3.5-10% వరకు ఆహరపదార్థంలలో నేరుగా వాడెదరు. సొయా నుండి 'పిల్లల ఆహరపదార్థంలు, బిస్కత్తులు, ఫ్లోర్‌మీల్, బ్రెడ్ల తయారిలో వాడెదరు.అలాగే సొయామిల్క్ క్రీమ్, సొయాచీజ్, తయారు చెయ్యుదురు. సొయాలోని ప్రొటీన్లు (మాంసక్రుత్తులు), మాంసంలోని ప్రోటిన్లవంటివే. అందుచే సొయాసీడ్స్తో 'సొయమీట్‌ మీల్' చెయ్యుదురు. భారతదేశంలో కూడా వెజిటెరియన్ బిర్యియానిలో సొయామీట్ మీల్ ను వుపయోగిస్తారు. నూనె తీసిన సొయ మీల్్‌ను పశువుల, కోళ్ల మేతలో వాడెదరు.

సొయ గింజలలోని పోషక విలువలు

సోయా చిక్కుడు పండించు ప్రాంతాలు

ఇతర ఉపయోగాలు

ఇవి కూడా చూడండి

సోయా పాలు

మూలాలు

許可: cc-by-sa-3.0
版權: వికీపీడియా రచయితలు మరియు సంపాదకులు

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

ಸೋಯಾ ಅವರೆ ( 康納達語 )

由wikipedia emerging languages提供

ಸೋಯಾ ಅವರೆಯು (ಗ್ಲೈಸೀನಿ ಮ್ಯಾಕ್ಸ್) ಪೂರ್ವ ಏಷ್ಯಾಕ್ಕೆ ಸ್ಥಳೀಯವಾದ ದ್ವಿದಳಧಾನ್ಯದ ಒಂದು ಜಾತಿ. ಸಸ್ಯವನ್ನು ಒಂದು ಬೇಳೆಯ ಬದಲು ಒಂದು ಎಣ್ಣೆಬೀಜವಾಗಿ ವರ್ಗೀಕರಿಸಲಗುತ್ತದೆ. ಅದು ಚೀನಾದಲ್ಲಿ ಮುಖ್ಯವಾಗಿ ಬೆಳೆ ಆವರ್ತನದ ಅಂಗವಾಗಿ ಮಣ್ಣಿನಲ್ಲಿ ಸಾರಜನಕವನ್ನು ಸೇರಿಸಲು ೫,೦೦೦ ವರ್ಷಗಳಿಂದ ಬಳಸಲಾಗುತ್ತಿರುವ ಒಂದು ವಾರ್ಷಿಕ ಸಸ್ಯವಾಗಿದೆ.

↑ "Glycine max". Encyclopedia of Life. Retrieved February 16, 2012.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: ವಿಕಿಪೀಡಿಯ ಲೇಖಕರು ಮತ್ತು ಸಂಪಾದಕರು

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

ಸೋಯಾ ಅವರೆ: Brief Summary ( 康納達語 )

由wikipedia emerging languages提供

ಸೋಯಾ ಅವರೆಯು (ಗ್ಲೈಸೀನಿ ಮ್ಯಾಕ್ಸ್) ಪೂರ್ವ ಏಷ್ಯಾಕ್ಕೆ ಸ್ಥಳೀಯವಾದ ದ್ವಿದಳಧಾನ್ಯದ ಒಂದು ಜಾತಿ. ಸಸ್ಯವನ್ನು ಒಂದು ಬೇಳೆಯ ಬದಲು ಒಂದು ಎಣ್ಣೆಬೀಜವಾಗಿ ವರ್ಗೀಕರಿಸಲಗುತ್ತದೆ. ಅದು ಚೀನಾದಲ್ಲಿ ಮುಖ್ಯವಾಗಿ ಬೆಳೆ ಆವರ್ತನದ ಅಂಗವಾಗಿ ಮಣ್ಣಿನಲ್ಲಿ ಸಾರಜನಕವನ್ನು ಸೇರಿಸಲು ೫,೦೦೦ ವರ್ಷಗಳಿಂದ ಬಳಸಲಾಗುತ್ತಿರುವ ಒಂದು ವಾರ್ಷಿಕ ಸಸ್ಯವಾಗಿದೆ.

"Glycine max". Encyclopedia of Life. Retrieved February 16, 2012.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: ವಿಕಿಪೀಡಿಯ ಲೇಖಕರು ಮತ್ತು ಸಂಪಾದಕರು

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

ပဲပုပ် ( 緬甸語 )

由wikipedia emerging languages提供

ပဲပုပ် (အင်္ဂလိပ်: Soybean; သိပ္ပံအမည် Glycine max^[၂]) သည် အရှေ့အာရှမျိုးရင်း ပဲတောင့်ရှည်မျိုးစိတ်တစ်ခု ဖြစ်သည်။

ကိုးကား

↑ Glycine max။ Encyclopedia of Life။ February 16, 2012 တွင် ပြန်စစ်ပြီး။
↑ Glycine max။ Multilingual Multiscript Plant Name Database။ February 16, 2012 တွင် ပြန်စစ်ပြီး။

許可: cc-by-sa-3.0
版權: ဝီကီပီးဒီးယားစာရေးသူများနှင့်အယ်ဒီတာများ

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

ပဲပုပ်: Brief Summary ( 緬甸語 )

由wikipedia emerging languages提供

ပဲပုပ် (အင်္ဂလိပ်: Soybean; သိပ္ပံအမည် Glycine max) သည် အရှေ့အာရှမျိုးရင်း ပဲတောင့်ရှည်မျိုးစိတ်တစ်ခု ဖြစ်သည်။

許可: cc-by-sa-3.0
版權: ဝီကီပီးဒီးယားစာရေးသူများနှင့်အယ်ဒီတာများ

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging languages

Duhhenj ( 壯語 )

由wikipedia emerging_languages提供

Duhhenj

Duh lij heuh duhhenj, dwg cungj byaek ndeu.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging_languages

Kedelé

由wikipedia emerging_languages提供

Kacang kedelé

Kedelé inggih punika silih tunggil tetanduran sané tumbuh nyabran masa sané madué tegeh duang dasa kantos nem dasa séntiméter (20–60 cm). Bongkolné marupa sakadi kayu, mabulu, macarang, mawarna gadang masawang putih. Don nyané ngarumpyuk, bunter sakadi taluh saha muncuk nyané podol matepi rata. Panjang don nyané kirang langkung kalih kantos limang séntiméter (2–5 cm) tur lumbang nyané kirang langkung kalih kantos papat séntiméter (2–4 cm). Bungan nyané ngarumpyuk mabulu, tajep mawarna gadang, panjang sarin bunga nyané nenem kantos pitu miliméter (6–7 mm) masawang tangi. Woh nyané sakadi kacang, macarang bawak, pégpég, yening kari nguda mawarna gadang, risampuné tasak mawarna kuning masawang coklat. Batun nyané bunter sakadi taluh, kuning masawang putih. Akah nyané tunggang putih masawang kuning.^[1] Tetanduran puniki pinaka tetanduran legume, inggih punika tetanduran sané madué cara anggén ngawangun nodul (bintil-bintil) sané marupa pupulan bakteri sané ngiket nitrogen Rhizobium japonicum.^[2]

Pustaka

↑ Departemen Kesehatan Republik Indonesia. Inventaris Tanaman Obat Indonesia Jilid I. Jakarta, 2000.
↑ "Klasifikasi Morfologi Tanaman", Klasifikasi dan Ciri-ciri Morfologi Kacang Kedelai.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging_languages

Kedelé: Brief Summary

由wikipedia emerging_languages提供

Kacang kedelé

Kedelé inggih punika silih tunggil tetanduran sané tumbuh nyabran masa sané madué tegeh duang dasa kantos nem dasa séntiméter (20–60 cm). Bongkolné marupa sakadi kayu, mabulu, macarang, mawarna gadang masawang putih. Don nyané ngarumpyuk, bunter sakadi taluh saha muncuk nyané podol matepi rata. Panjang don nyané kirang langkung kalih kantos limang séntiméter (2–5 cm) tur lumbang nyané kirang langkung kalih kantos papat séntiméter (2–4 cm). Bungan nyané ngarumpyuk mabulu, tajep mawarna gadang, panjang sarin bunga nyané nenem kantos pitu miliméter (6–7 mm) masawang tangi. Woh nyané sakadi kacang, macarang bawak, pégpég, yening kari nguda mawarna gadang, risampuné tasak mawarna kuning masawang coklat. Batun nyané bunter sakadi taluh, kuning masawang putih. Akah nyané tunggang putih masawang kuning. Tetanduran puniki pinaka tetanduran legume, inggih punika tetanduran sané madué cara anggén ngawangun nodul (bintil-bintil) sané marupa pupulan bakteri sané ngiket nitrogen Rhizobium japonicum.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging_languages

Soya ( 盧安達語 )

由wikipedia emerging_languages提供

Soya

Soya (izina ry’ubumenyi mu kilatini : Glycine max) ni ikimera n’ikiribwa.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia abanditsi n'abanditsi

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging_languages

Soyabon ( 沃拉普克語 )

由wikipedia emerging_languages提供

Soyabon

Soyabon binon sid soyaplana (Glycine max). Pagebon suvo in zibs Lofüda-Siyopik.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging_languages

Vòng-theu ( Hak )

由wikipedia emerging_languages提供

Vòng-theu.

Vòng-theu.

Vòng-theu (Ho̍k-miàng: Glycine max; Yîn-ngî: Soybean) he yit-chúng khì chúng-chṳ́ hàm-yû fûng-fu ke Thàn-pha̍k-chṳt ke Theu-khô chhṳ̍t-vu̍t, yit-pân tû chṳ́ khì chúng-chṳ́ yì ngièn. Vòng-theu chhṳ̀n thó Yèn-hìn, khiù-hìn. Chúng phì ngân-set yû vòng-set, thâm liu̍k-set, het-set, phe̍t miàng vì Thai-theu (大豆), chhiâng-theu (m̀-he chṳ́ van-theu), het-theu, yî vòng-theu chui sòng-kien.

Muk-liu̍k

1 Hìn-thai
2 Fûn-pu
3 Chúng chhṳ̍t
4 Yung-thù
5 Chhâm-kien
6 Chṳ̂-liau lòi-ngièn
7 Yèn-chhûn ye̍t-thu̍k
8 Ngoi-phu lièn-kiet

Hìn-thai

Fûn-pu

Chúng chhṳ̍t

Yung-thù

Chhâm-kien

Chṳ̂-liau lòi-ngièn

Yèn-chhûn ye̍t-thu̍k

Ngoi-phu lièn-kiet

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging_languages

Vòng-theu: Brief Summary ( Hak )

由wikipedia emerging_languages提供

Vòng-theu.

Vòng-theu.

Vòng-theu (Ho̍k-miàng: Glycine max; Yîn-ngî: Soybean) he yit-chúng khì chúng-chṳ́ hàm-yû fûng-fu ke Thàn-pha̍k-chṳt ke Theu-khô chhṳ̍t-vu̍t, yit-pân tû chṳ́ khì chúng-chṳ́ yì ngièn. Vòng-theu chhṳ̀n thó Yèn-hìn, khiù-hìn. Chúng phì ngân-set yû vòng-set, thâm liu̍k-set, het-set, phe̍t miàng vì Thai-theu (大豆), chhiâng-theu (m̀-he chṳ́ van-theu), het-theu, yî vòng-theu chui sòng-kien.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia emerging_languages

Soybean ( 英語 )

由wikipedia EN提供

Supermarket, China

The soybean, soy bean, or soya bean (Glycine max)^[3] is a species of legume native to East Asia, widely grown for its edible bean, which has numerous uses.

Traditional unfermented food uses of soybeans include soy milk, from which tofu and tofu skin are made. Fermented soy foods include soy sauce, fermented bean paste, nattō, and tempeh. Fat-free (defatted) soybean meal is a significant and cheap source of protein for animal feeds and many packaged meals. For example, soybean products, such as textured vegetable protein (TVP), are ingredients in many meat and dairy substitutes.^[4]

Soybeans contain significant amounts of phytic acid, dietary minerals and B vitamins. Soy vegetable oil, used in food and industrial applications, is another product of processing the soybean crop. Soybean is the most important protein source for feed farm animals (that in turn yields animal protein for human consumption).^[5]

Etymology

The word "soy" originated as a corruption of the Cantonese or Japanese names for soy sauce (Chinese: 豉油; Jyutping: si6jau4; Cantonese Yale: sihyàuh) (Japanese: 醤油, shōyu).^[6]

The etymology of the genus, Glycine, comes from Linnaeus. When naming the genus, Linnaeus observed that one of the species within the genus had a sweet root. Based on the sweetness, the Greek word for sweet, glykós, was Latinized.^[6] The genus name is not related to the amino acid glycine.

Classification

The genus Glycine may be divided into two subgenera, Glycine and Soja. The subgenus Soja includes the cultivated soybean, G. max, and the wild soybean, treated either as a separate species G. soja,^[7] or as the subspecies G. max subsp. soja.^[8] The cultivated and wild soybeans are annuals. The wild soybean is native to China, Japan, Korea and Russia.^[7] The subgenus Glycine consists of at least 25 wild perennial species: for example, G. canescens and G. tomentella, both found in Australia and Papua New Guinea.^[9]^[10] Perennial soybean (Neonotonia wightii) belongs to a different genus. It originated in Africa and is now a widespread pasture crop in the tropics.^[11]^[12]^[13]

Like some other crops of long domestication, the relationship of the modern soybean to wild-growing species can no longer be traced with any degree of certainty.^[14] It is a cultigen with a very large number of cultivars.^[15]

Description

Like most plants, soybeans grow in distinct morphological stages as they develop from seeds into fully mature plant.

Germination

The first stage of growth is germination, a method which first becomes apparent as a seed's radicle emerges.^[16] This is the first stage of root growth and occurs within the first 48 hours under ideal growing conditions. The first photosynthetic structures, the cotyledons, develop from the hypocotyl, the first plant structure to emerge from the soil. These cotyledons both act as leaves and as a source of nutrients for the immature plant, providing the seedling nutrition for its first 7 to 10 days.^[16]

Bhatmaas – Nepali fried soybeans

Maturation

The first true leaves develop as a pair of single blades.^[16] Subsequent to this first pair, mature nodes form compound leaves with three blades. Mature trifoliolate leaves, having three to four leaflets per leaf, are often between 6 and 15 cm (2+1⁄2 and 6 in) long and 2 and 7 cm (1 and 3 in) broad. Under ideal conditions, stem growth continues, producing new nodes every four days. Before flowering, roots can grow 2 cm (3⁄4 in) per day. If rhizobia are present, root nodulation begins by the time the third node appears. Nodulation typically continues for 8 weeks before the symbiotic infection process stabilizes.^[16] The final characteristics of a soybean plant are variable, with factors such as genetics, soil quality, and climate affecting its form; however, fully mature soybean plants are generally between 50 and 125 cm (20 and 50 in) in height^[17] and have rooting depths between 75 and 150 cm (30 and 60 in).^[18]

Flowering

Flowering is triggered by day length, often beginning once days become shorter than 12.8 hours.^[16] This trait is highly variable however, with different varieties reacting differently to changing day length.^[19] Soybeans form inconspicuous, self-fertile flowers which are borne in the axil of the leaf and are white, pink or purple. Though they do not require pollination, they are attractive to bees, because they produce nectar that is high in sugar content.^[20] Depending on the soybean variety, node growth may cease once flowering begins. Strains that continue nodal development after flowering are termed "indeterminates" and are best suited to climates with longer growing seasons.^[16] Often soybeans drop their leaves before the seeds are fully mature.

The fruit is a hairy pod that grows in clusters of three to five, each pod is 3–8 cm (1–3 in) long and usually contains two to four (rarely more) seeds 5–11 mm in diameter. Soybean seeds come in a wide variety of sizes and hull colors such as black, brown, yellow, and green.^[17] Variegated and bicolored seed coats are also common.

Seed resilience

The hull of the mature bean is hard, water-resistant, and protects the cotyledon and hypocotyl (or "germ") from damage. If the seed coat is cracked, the seed will not germinate. The scar, visible on the seed coat, is called the hilum (colors include black, brown, buff, gray and yellow) and at one end of the hilum is the micropyle, or small opening in the seed coat which can allow the absorption of water for sprouting.

Some seeds such as soybeans containing very high levels of protein can undergo desiccation, yet survive and revive after water absorption. A. Carl Leopold began studying this capability at the Boyce Thompson Institute for Plant Research at Cornell University in the mid-1980s. He found soybeans and corn to have a range of soluble carbohydrates protecting the seed's cell viability.^[21] Patents were awarded to him in the early 1990s on techniques for protecting biological membranes and proteins in the dry state.

Nitrogen-fixing ability

Like many legumes, soybeans can fix atmospheric nitrogen, due to the presence of symbiotic bacteria from the Rhizobia group.^[22]

Chemical composition

Together, protein and soybean oil content account for 56% of dry soybeans by weight (36% protein and 20% fat, table). The remainder consists of 30% carbohydrates, 9% water and 5% ash (table). Soybeans comprise approximately 8% seed coat or hull, 90% cotyledons and 2% hypocotyl axis or germ.^[23]

Nutrition

A 100-gram reference quantity of raw soybeans supplies 1,866 kilojoules (446 kilocalories) of food energy and are 9% water, 30% carbohydrates, 20% total fat and 36% protein (table).

Soybeans are a rich source of essential nutrients, providing in a 100-gram serving (raw, for reference) high contents of the Daily Value (DV) especially for protein (36% DV), dietary fiber (37%), iron (121%), manganese (120%), phosphorus (101%) and several B vitamins, including folate (94%) (table). High contents also exist for vitamin K, magnesium, zinc and potassium (table).

For human consumption, soybeans must be cooked with "wet" heat to destroy the trypsin inhibitors (serine protease inhibitors). Raw soybeans, including the immature green form, are toxic to all monogastric animals.^[24]

Protein

Most soy protein is a relatively heat-stable storage protein. This heat stability enables soy food products requiring high temperature cooking, such as tofu, soy milk and textured vegetable protein (soy flour) to be made. Soy protein is essentially identical to the protein of other legume seeds and pulses.^[25]^[26]

Soy is a good source of protein for vegetarians and vegans or for people who want to reduce the amount of meat they eat, according to the US Food and Drug Administration:^[27]

Soy protein products can be good substitutes for animal products because, unlike some other beans, soy offers a 'complete' protein profile. ... Soy protein products can replace animal-based foods—which also have complete proteins but tend to contain more fat, especially saturated fat—without requiring major adjustments elsewhere in the diet.

Although soybeans have high protein content, soybeans also contain high levels of protease inhibitors, which can prevent digestion.^[28] Protease inhibitors are reduced by cooking soybeans, and are present in low levels in soy products such as tofu and soy milk.^[28]

The Protein Digestibility Corrected Amino Acid Score (PDCAAS) of soy protein is the nutritional equivalent of meat, eggs, and casein for human growth and health. Soybean protein isolate has a biological value of 74, whole soybeans 96, soybean milk 91, and eggs 97.^[29]

Graded seed

All spermatophytes, except for the family of grasses and cereals (Poaceae), contain 7S (vicilin) and 11S (legumin) soy protein-like globulin storage proteins; or only one of these globulin proteins. S denotes Svedberg, sedimentation coefficients. Oats and rice are anomalous in that they also contain a majority of soybean-like protein.^[30] Cocoa, for example, contains the 7S globulin, which contributes to cocoa/chocolate taste and aroma,^[31]^[32]^[33] whereas coffee beans (coffee grounds) contain the 11S globulin responsible for coffee's aroma and flavor.^[34]^[35]

Vicilin and legumin proteins belong to the cupin superfamily, a large family of functionally diverse proteins that have a common origin and whose evolution can be followed from bacteria to eukaryotes including animals and higher plants.^[36]

2S albumins form a major group of homologous storage proteins in many dicot species and in some monocots but not in grasses (cereals).^[37] Soybeans contain a small but significant 2S storage protein.^[38]^[39]^[40] 2S albumin are grouped in the prolamin superfamily.^[41] Other allergenic proteins included in this 'superfamily' are the non-specific plant lipid transfer proteins, alpha amylase inhibitor, trypsin inhibitors, and prolamin storage proteins of cereals and grasses.^[30]

Peanuts, for instance, contain 20% 2S albumin but only 6% 7S globulin and 74% 11S.^[37] It is the high 2S albumin and low 7S globulin that is responsible for the relatively low lysine content of peanut protein compared to soy protein.

Carbohydrates

The principal soluble carbohydrates of mature soybeans are the disaccharide sucrose (range 2.5–8.2%), the trisaccharide raffinose (0.1–1.0%) composed of one sucrose molecule connected to one molecule of galactose, and the tetrasaccharide stachyose (1.4 to 4.1%) composed of one sucrose connected to two molecules of galactose. While the oligosaccharides raffinose and stachyose protect the viability of the soybean seed from desiccation (see above section on physical characteristics) they are not digestible sugars, so contribute to flatulence and abdominal discomfort in humans and other monogastric animals, comparable to the disaccharide trehalose. Undigested oligosaccharides are broken down in the intestine by native microbes, producing gases such as carbon dioxide, hydrogen, and methane.

Since soluble soy carbohydrates are found in the whey and are broken down during fermentation, soy concentrate, soy protein isolates, tofu, soy sauce, and sprouted soybeans are without flatus activity. On the other hand, there may be some beneficial effects to ingesting oligosaccharides such as raffinose and stachyose, namely, encouraging indigenous bifidobacteria in the colon against putrefactive bacteria.

The insoluble carbohydrates in soybeans consist of the complex polysaccharides cellulose, hemicellulose, and pectin. The majority of soybean carbohydrates can be classed as belonging to dietary fiber.

Fats

Raw soybeans are 20% fat, including saturated fat (3%), monounsaturated fat (4%) and polyunsaturated fat, mainly as linoleic acid (table).

Within soybean oil or the lipid portion of the seed is contained four phytosterols: stigmasterol, sitosterol, campesterol, and brassicasterol accounting for about 2.5% of the lipid fraction; and which can be converted into steroid hormones. Additionally soybeans are a rich source of sphingolipids.^[42]

Other constituents

Soy contains isoflavones—polyphenolic compounds, produced by legumes including peanuts and chickpeas. Isoflavones are closely related to flavonoids found in other plants, vegetables and flowers.^[43]

Soy contains the phytoestrogen coumestans, also are found in beans and split-peas, with the best sources being alfalfa, clover, and soybean sprouts. Coumestrol, an isoflavone coumarin derivative, is the only coumestan in foods.^[44]^[45]

Saponins, a class of natural surfactants (soaps), are sterols that are present in small amounts in various plant foods, including soybeans, other legumes, and cereals, such as oats.^[46]^[47]

Comparison to other major staple foods

The following table shows the nutrient content of green soybean and other major staple foods, each in respective raw form on a dry weight basis to account for their different water contents. Raw soybeans, however, are not edible and cannot be digested. These must be sprouted, or prepared and cooked for human consumption. In sprouted and cooked form, the relative nutritional and anti-nutritional contents of each of these grains is remarkably different from that of raw form of these grains reported in this table. The nutritional value of soybean and each cooked staple depends on the processing and the method of cooking: boiling, frying, roasting, baking, etc.

^A raw yellow dent corn
^B raw unenriched long-grain white rice
^C raw hard red winter wheat
^D raw potato with flesh and skin
^E raw cassava
^F raw green soybeans
^G raw sweet potato
^H raw sorghum
^Y raw yam
^Z raw plantains
^/* unofficial

Cultivation

United States

Uses

During World War II, soybeans became important in both North America and Europe chiefly as substitutes for other protein foods and as a source of edible oil. During the war, the soybean was discovered as fertilizer due to nitrogen fixation by the United States Department of Agriculture.

Conditions

Argentina

Cultivation is successful in climates with hot summers, with optimum growing conditions in mean temperatures of 20 to 30 °C (70 to 85 °F); temperatures of below 20 °C (70 °F) and over 40 °C (105 °F) stunt growth significantly. They can grow in a wide range of soils, with optimum growth in moist alluvial soils with good organic content. Soybeans, like most legumes, perform nitrogen fixation by establishing a symbiotic relationship with the bacterium Bradyrhizobium japonicum (syn. Rhizobium japonicum; Jordan 1982). This ability to fix nitrogen allows farmers to reduce nitrogen fertilizer use and increase yields when growing other crops in rotation with soy.^[49] There may be some trade-offs, however, in the long-term abundance of organic material in soils where soy and other crops (for example, corn) are grown in rotation.^[50] For best results, though, an inoculum of the correct strain of bacteria should be mixed with the soybean (or any legume) seed before planting. Modern crop cultivars generally reach a height of around 1 m (3 ft), and take 80–120 days from sowing to harvesting.

Soils

Soil scientists Edson Lobato (Brazil), Andrew McClung (U.S.), and Alysson Paolinelli (Brazil) were awarded the 2006 World Food Prize for transforming the ecologically biodiverse savannah of the Cerrado region of Brazil into highly productive cropland that could grow profitable soybeans.^[51]^[52]^[53]^[54]

Soybean rust

Contamination concerns

Human sewage sludge can be used as fertilizer to grow soybeans. Soybeans grown in sewage sludge likely contain elevated concentrations of metals.^[55]^[56]

Pests

Soybean plants are vulnerable to a wide range of bacterial diseases, fungal diseases, viral diseases and parasites.

Bacteria

The primary bacterial diseases include bacterial blight, bacterial pustule and downy mildew affecting the soybean plant.^[57]

Animals

Nematodes

Soybean cyst nematode is the worst pest of soybean in the US. Losses of 30%^[58] or 40%^{[RM 1]} are common even without symptoms.

Arthropods

Insects

The corn earworm moth and bollworm is a common and destructive pest of soybean growth in Virginia.^[59]

Vertebrates

Mammals

Soybeans are consumed by whitetail deer which may damage soybean plants through feeding, trampling and bedding, reducing crop yields by as much as 15%.^[60] Groundhogs are also a common pest in soybean fields, living in burrows underground and feeding nearby. One den of groundhogs can consume a tenth to a quarter of an acre of soybeans.^[61] Chemical repellents or firearms are effective for controlling pests in soybean fields.^[60]^[61]

Fungi

Soybeans suffer from Pythium spinosum in Arkansas and Indiana (United States), and China.^[62]

Cultivars

Disease resistant cultivars

Resistant varieties are available.

PI 88788

The vast majority of cultivars in the US have SCN resistance, but rely on only one breeding line (PI 88788) as their sole source of resistance.^{[RM 2]} (The resistance genes provided by PI 88788, Peking, and PI 90763 were characterized in 1997.)^[63] As a result, for example, in 2012 only 18 cultivars out of 807 recommended by the Iowa State University Extension had any ancestry outside of PI 88788. By 2020 the situation was still about the same: Of 849 there were 810 with some ancestry from PI 88788,^[64]^[65] 35 from Peking, and only 2 from PI 89772. (On the question of exclusively PI 88788 ancestry, that number was not available for 2020.)^[65] That was speculated to be in 2012^{[RM 3]}—and was clearly by 2020^[64]—producing SCN populations that are virulent on PI 88788.

Production

^[67]

In 2020, world production of soybeans was over 353 million tonnes, led by Brazil and the United States combined with 66% of the total (table). Production has dramatically increased across the globe since the 1960s, but particularly in South America after a cultivar that grew well in low latitudes was developed in the 1980s.^[68] The rapid growth of the industry has been primarily fueled by large increases in worldwide demand for meat products, particularly in developing countries like China, which alone accounts for more than 60% of imports.^[69]

Environmental issues

In spite of the Amazon "Soy Moratorium", soy production continues to play a significant role in deforestation when its indirect impacts are taken into account, as land used to grow soy continues to increase. This land either comes from pasture land (which increasingly supplants forested areas), or areas outside the Amazon not covered by the moratorium, such as the Cerrado region. Roughly one-fifth of deforestation can be attributed to expanding land use to produce oilseeds, primarily for soy and palm oil, whereas the expansion of beef production accounts for 41%. The main driver of deforestation is the global demand for meat, which in turn requires huge tracts of land to grow feed crops for livestock.^[70] Around 80% of the global soybean crop is used to feed livestock.^[71]

History

Soybeans were a crucial crop in East Asia long before written records began.^[72] The origin of soy bean cultivation remains scientifically debated. The closest living relative of the soybean is Glycine soja (previously called G. ussuriensis), a legume native to central China.^[73] There is evidence for soybean domestication between 7000 and 6600 BC in China, between 5000 and 3000 BC in Japan and 1000 BC in Korea.^[74]

The first unambiguously domesticated, cultigen-sized soybean was discovered in Korea at the Mumun-period Daundong site.^[74]^[75] Prior to fermented products such as fermented black soybeans (douchi), jiang (Chinese miso), soy sauce, tempeh, nattō, and miso, soy was considered sacred for its beneficial effects in crop rotation, and it was eaten by itself, and as bean curd and soy milk.

Soybeans were introduced to Java in Malay Archipelago circa 13th century or probably earlier. By the 17th century through their trade with Far East, soybeans and its products were traded by European traders (Portuguese, Spanish, and Dutch) in Asia, and reached Indian Subcontinent by this period. By the 18th century, soybeans were introduced to the Americas and Europe from China. Soy was introduced to Africa from China in the late 19th century, and is now widespread across the continent.

East Asia

Seikei Zusetsu (1804)

The cultivation of soybeans began in the eastern half of northern China by 2000 BC, but is almost certainly much older.^[76] The earliest documented evidence for the use of Glycine of any kind comes from charred plant remains of wild soybean recovered from Jiahu in Henan province China, a Neolithic site occupied between 9000 and 7800 calendar years ago (cal bp).^[74] An abundance of archeological charred soybean specimens have been found centered around this region.^[77]

According to the ancient Chinese myth, in 2853 BC, the legendary Emperor Shennong of China proclaimed that five plants were sacred: soybeans, rice, wheat, barley, and millet.^[78] Early Chinese records mention that soybeans were a gift from the region of Yangtze River delta and Southeast China.^[79] The Great Soviet Encyclopedia claims soybean cultivation originated in China about 5000 years ago.^[80] Some scholars suggest that soybean originated in China and was domesticated about 3500 BC.^[81] Recent research, however, indicates that seeding of wild forms started early (before 5000 BC) in multiple locations throughout East Asia.^[74]

The oldest preserved soybeans resembling modern varieties in size and shape were found in archaeological sites in Korea dated about 1000 BC.^[79]^[82] Radiocarbon dating of soybean samples recovered through flotation during excavations at the Early Mumun period Okbang site in Korea indicated soybean was cultivated as a food crop in around 1000–900 BC.^[82] Soybeans from the Jōmon period in Japan from 3000 BC^[74] are also significantly larger than wild varieties.^[74]^[83]

Soybeans became an important crop by the Zhou dynasty (c. 1046–256 BC) in China. However, the details of where, when, and under what circumstances soybean developed a close relationship with people are poorly understood. Soybean was unknown in South China before the Han period.^[74] From about the first century AD to the Age of Discovery (15–16th centuries), soybeans were introduced into across South and Southeast Asia. This spread was due to the establishment of sea and land trade routes. The earliest Japanese textual reference to the soybean is in the classic Kojiki (Records of Ancient Matters), which was completed in AD 712.

Southeast Asia

Soybeans were mentioned as kadêlê (modern Indonesian term: kedelai)^[84] in an old Javanese manuscript, Serat Sri Tanjung, which dates to 12th- to 13th-century Java.^[85] By the 13th century, the soybean had arrived and cultivated in Indonesia; it probably arrived much earlier however, carried by traders or merchants from Southern China.^[86]

The earliest known reference to it as "tempeh" appeared in 1815 in the Serat Centhini manuscript.^[87] The development of tempeh fermented soybean cake probably took place earlier, circa 17th century in Java.

Indian subcontinent

By the 1600s, soy sauce spread from southern Japan across the region through the Dutch East India Company (VOC).

From a high-altitude area of Nepal

India

The soybean probably arrived from southern China, moving southwest into northern parts of Indian subcontinent by this period.^[88]

Iberia

In 1603, "Vocabvlario da Lingoa de Iapam", a famous Japanese-Portuguese dictionary, was compiled and published by Jesuit priests in Nagasaki. It contains short but clear definitions for about 20 words related to soyfoods—the first in any European language.

The Luso-Hispanic traders were familiar with soybeans and soybean product through their trade with Far East since at least the 17th century. However, it was not until the late 19th century that the first attempt to cultivate soybeans in the Iberian peninsula was undertaken. In 1880, the soybean was first cultivated in Portugal in the Botanical Gardens at Coimbra (Crespi 1935).

In about 1910 in Spain the first attempts at Soybean cultivation were made by the Count of San Bernardo, who cultivated soybeans on his estates at Almillo (in southwest Spain) about 48 miles east-northeast of Seville.^[89]

North America

Soybeans were first introduced to North America from China in 1765, by Samuel Bowen, a former East India Company sailor who had visited China in conjunction with James Flint, the first Englishman legally permitted by the Chinese authorities to learn Chinese.^[90] The first "New World" soybean crop was grown on Skidaway Island, Georgia, in 1765 by Henry Yonge from seeds given him by Samuel Bowen.^[91]^[92]^[93] Bowen grew soy near Savannah, Georgia, possibly using funds from Flint, and made soy sauce for sale to England.^[94] Although soybean was introduced into North America in 1765, for the next 155 years, the crop was grown primarily for forage.^[95]

In 1831, the first soy product "a few dozen India Soy" [sauce] arrived in Canada. Soybeans were probably first cultivated in Canada by 1855, and definitely in 1895 at Ontario Agricultural College.^[96]

It was not until Lafayette Mendel and Thomas Burr Osborne showed that the nutritional value of soybean seeds could be increased by cooking, moisture or heat, that soy went from a farm animal feed to a human food.^[97]^[98]

William Morse is considered the "father" of modern soybean agriculture in America. He and Charles Piper (Dr. C. V. Piper) took what was an unknown Oriental peasant crop in 1910 and transformed it into a "golden bean" for America, becoming one of America's largest farm crops and its most nutritious.^[99]^[100]^[101]

Prior to the 1920s in the US, the soybean was mainly a forage crop, a source of oil, meal (for feed) and industrial products, with very little used as food. However, it took on an important role after World War I. During the Great Depression, the drought-stricken (Dust Bowl) regions of the United States were able to use soy to regenerate their soil because of its nitrogen-fixing properties. Farms were increasing production to meet with government demands, and Henry Ford became a promoter of soybeans.^[102] In 1931, Ford hired chemists Robert Boyer and Frank Calvert to produce artificial silk. They succeeded in making a textile fiber of spun soy protein fibers, hardened or tanned in a formaldehyde bath, which was given the name Azlon. It never reached the commercial market. Soybean oil was used by Ford in paint for the automobiles,^[103] as well as a fluid for shock absorbers.

Prior to the 1970s, Asian-Americans and Seventh-Day Adventists were essentially the only users of soy foods in the United States.^[104] "The soy foods movement began in small pockets of the counterculture, notably the Tennessee commune named simply The Farm, but by the mid-1970s a vegetarian revival helped it gain momentum and even popular awareness through books such as The Book of Tofu."^[105]

Although practically unseen in 1900, by 2000 soybean plantings covered more than 70 million acres,^[106] second only to corn, and it became America's largest cash crop. In 2021, 87,195 acres were planted, with the largest acreage in the states of Illinois, Iowa, and Minnesota.^[107]

Caribbean and West Indies

The soybean arrived in the Caribbean in the form of soy sauce made by Samuel Bowen in Savannah, Georgia, in 1767. It remains only a minor crop there, but its uses for human food are growing steadily.^[108]

Mediterranean area

The soybean was first cultivated in Italy by 1760 in the Botanical Garden of Turin. During the 1780s, it was grown in at least three other botanical gardens in Italy.^[109] The first soybean product, soy oil, arrived in Anatolia during 1909 under Ottoman Empire.^[110] The first clear cultivation occurred in 1931.^[110] This was also the first time that soybeans were cultivated in Middle East.^[110] By 1939, soybeans were cultivated in Greece.^[111]^[112]

Australia

Wild soybeans were discovered in northeastern Australia in 1770 by explorers Banks and Solander. In 1804, the first soyfood product ("Fine India Soy" [sauce]) was sold in Sydney. In 1879, the first domesticated soybeans arrived in Australia, a gift of the Minister of the Interior Department, Japan.^[113]

Western Europe

The soybean was first cultivated in France by 1779 (and perhaps as early as 1740). The two key early people and organizations introducing the soybean to France were the Society of Acclimatization (starting in 1855) and Li Yu-ying (from 1910). Li started a large tofu factory, where the first commercial soyfoods in France were made.^[114]

Africa

The soybean first arrived in Africa via Egypt in 1857.^[115] Soya Meme (Baked Soya) is produced in the village called Bame Awudome near Ho, the capital of the Volta Region of Ghana, by the Ewe people of Southeastern Ghana and southern Togo.

Central Europe

In 1873, Professor Friedrich J. Haberlandt first became interested in soybeans when he obtained the seeds of 19 soybean varieties at the Vienna World Exposition (Wiener Weltausstellung). He cultivated these seeds in Vienna, and soon began to distribute them throughout Central and Western Europe. In 1875, he first grew the soybeans in Vienna, then in early 1876 he sent samples of seeds to seven cooperators in central Europe, who planted and tested the seeds in the spring of 1876, with good or fairly good results in each case.^[116] Most of the farmers who received seeds from him cultivated them, then reported their results. Starting in February 1876, he published these results first in various journal articles, and finally in his magnum opus, Die Sojabohne (The Soybean) in 1878.^[116] In northern Europe, lupin (lupine) is known as the "soybean of the north".^[117]

Central Asia

The soybean is first in cultivated Transcaucasia in Central Asia in 1876, by the Dungans. This region has never been important for soybean production.^[118]

Central America

The first reliable reference to the soybean in this region dates from Mexico in 1877.^[119]

South America

The soybean first arrived in South America in Argentina in 1882.^[120]

Andrew McClung showed in the early 1950s that with soil amendments the Cerrado region of Brazil would grow soybeans.^[121] In June 1973, when soybean futures markets mistakenly portended a major shortage, the Nixon administration imposed an embargo on soybean exports. It lasted only a week, but Japanese buyers felt that they could not rely on U.S. supplies, and the rival Brazilian soybean industry came into existence.^[122]^[102] This led Brazil to become the world's largest producer of soybeans in 2020, with 131 million tons.^[123]

Genetics

Chinese landraces were found to have a slightly higher diversity than inbred lines by Li et al. 2010.^[124] Specific locus amplified fragment sequencing (SLAF-seq) has been used by Han et al. 2015 to study the genetic history of the domestication process, perform genome-wide association studies (GWAS) of agronomically relevant traits, and produce high-density linkage maps.^[125] An SNP array was developed by Song et al. 2013 and has been used for research and breeding;^[126] the same team applied their array in Song et al. 2015 against the USDA Soybean Germplasm Collection and obtained mapping data that are expected to yield association mapping data for such traits.^[124]

Rpp1-R1 is a resistance gene against soybean rust.^[127] Rpp1-R1 is an R gene (NB-LRR) providing resistance against the rust pathogen Phakopsora pachyrhizi.^[127] Its synthesis product includes a ULP1 protease.^[127]

Qijian et al., 2017 provides the SoySNP50K gene array.^[128]

Genetic modification

Different varieties of being grown together

Soybeans are one of the "biotech food" crops that have been genetically modified, and genetically modified soybeans are being used in an increasing number of products. In 1995, Monsanto company introduced glyphosate-tolerant soybeans that have been genetically modified to be resistant to Monsanto's glyphosate herbicides through substitution of the Agrobacterium sp. (strain CP4) gene EPSP (5-enolpyruvyl shikimic acid-3-phosphate) synthase. The substituted version is not sensitive to glyphosate.^[129]

In 1997, about 8% of all soybeans cultivated for the commercial market in the United States were genetically modified. In 2010, the figure was 93%.^[130] As with other glyphosate-tolerant crops, concern is expressed over damage to biodiversity.^[131] A 2003 study^[132] concluded the "Roundup Ready" (RR) gene had been bred into so many different soybean cultivars, there had been little decline in genetic diversity, but "diversity was limited among elite lines from some companies".

The widespread use of such types of GM soybeans in the Americas has caused problems with exports to some regions. GM crops require extensive certification before they can be legally imported into the European Union, where there is considerable supplier and consumer reluctance to use GM products for consumer or animal use. Difficulties with coexistence and subsequent traces of cross-contamination of non-GM stocks have caused shipments to be rejected and have put a premium on non-GM soy.^[133]

A 2006 United States Department of Agriculture report found the adoption of genetically engineered (GE) soy, corn and cotton reduced the amount of pesticides used overall, but did result in a slightly greater amount of herbicides used for soy specifically. The use of GE soy was also associated with greater conservation tillage, indirectly leading to better soil conservation, as well as increased income from off-farming sources due to the greater ease with which the crops can be managed. Though the overall estimated benefits of the adoption of GE soybeans in the United States was $310 million, the majority of this benefit was experienced by the companies selling the seeds (40%), followed by biotechnology firms (28%) and farmers (20%).^[134] The patent on glyphosate-tolerant soybeans expired in 2014,^[135] so benefits can be expected to shift.^[136]

In 2010, a team of American scientists announced they had sequenced the soybean genome—the first legume to be sequenced.^[137]^[138]

Uses

Breakdown of what the world's soy was used for in 2018

Tofu and soy sauce

Among the legumes, the soybean is valued for its high (38–45%) protein content as well as its high (approximately 20%) oil content. Soybeans are the most valuable agricultural export of the United States.^[139] Approximately 85% of the world's soybean crop is processed into soybean meal and soybean oil, the remainder processed in other ways or eaten whole.^[140]

Soybeans can be broadly classified as "vegetable" (garden) or field (oil) types. Vegetable types cook more easily, have a mild, nutty flavor, and better texture, are larger in size, higher in protein, and are lower in oil than field types. Tofu, soy milk, and soy sauce are among the top edible commodities made using soybeans. Producers prefer the higher protein cultivars bred from vegetable soybeans originally brought to the United States in the late 1930s. The "garden" cultivars are generally not suitable for mechanical combine harvesting because there is a tendency for the pods to shatter upon reaching maturity.

Soybean oil

Soybean seed contains 18–19% oil.^[141] To extract soybean oil from seed, the soybeans are cracked, adjusted for moisture content, rolled into flakes, and solvent-extracted with commercial hexane.^[142] The oil is then refined, blended for different applications, and sometimes hydrogenated. Soybean oils, both liquid and partially hydrogenated, are exported abroad, sold as "vegetable oil," or end up in a wide variety of processed foods.

Soybean meal

Soybean meal, or soymeal, is the material remaining after solvent extraction of oil from soybean flakes, with a 50% soy protein content. The meal is 'toasted' (a misnomer because the heat treatment is with moist steam) and ground in a hammer mill. Ninety-seven percent of soybean meal production globally is used as livestock feed.^[141] Soybean meal is also used in some dog foods.^[143]

Livestock feed

One of the major uses of soybeans globally is as livestock feed, predominantly in the form of soybean meal. In the European Union, for example, though it does not make up most of the weight of livestock feed, soybean meal provides around 60% of the protein fed to livestock.^[144] In the United States, however, 70 percent of soybean production is used for animal feed, with poultry being the number one livestock sector of soybean consumption.^[145] Spring grasses are rich in omega-3 fatty acids, whereas soy is predominantly omega-6. The soybean hulls, which mainly consist of the outer coats of the beans removed before oil extraction, can also be fed to livestock and whole soybean seeds after processing.^[146]^[147]

Food for human consumption

Tempeh

In addition to their use in livestock feed, soybean products are widely used for human consumption. Common soybean products include soy sauce, soy milk, tofu, soy meal, soy flour, textured vegetable protein (TVP), soy curls, tempeh, soy lecithin and soybean oil. Soybeans may also be eaten with minimal processing, for example, in the Japanese food edamame (枝豆, edamame), in which immature soybeans are boiled whole in their pods and served with salt.

Soy chunks

In China, Japan, Vietnam and Korea, soybean and soybean products are a standard part of the diet.^[148] Tofu (豆腐 dòufu) is thought to have originated in China, along with soy sauce and several varieties of soybean paste used as seasonings. Japanese foods made from soya include miso (味噌), nattō (納豆), kinako (黄粉) and edamame (枝豆), as well as products made with tofu such as atsuage and aburaage. In China, whole dried soybeans are sold in supermarkets and used to cook various dishes, usually after rehydration by soaking in water; they find their use in soup or as a savory dish. In Korean cuisine, soybean sprouts (콩나물 kongnamul) are used in a variety of dishes, and soybeans are the base ingredient in doenjang, cheonggukjang and ganjang. In Vietnam, soybeans are used to make soybean paste (tương) in the North with the most popular products are tương Bần, tương Nam Đàn, tương Cự Đà as a garnish for phở and gỏi cuốn dishes, as well as tofu (đậu hũ or đậu phụ or tàu hũ), soy sauce (nước tương), soy milk (nước đậu in the North or sữa đậu nành in the South), and đậu hũ nước đường (tofu sweet soup).

Flour

Wikimedia Commons has media related to Soybean flour.

Japanese soybean meat

Soy flour refers to soybeans ground finely enough to pass through a 100-mesh or smaller screen where special care was taken during desolventizing (not toasted) to minimize denaturation of the protein to retain a high protein dispersibility index, for uses such as food extrusion of textured vegetable protein.^[149] It is the starting material for soy concentrate and protein isolate production.

Soy flour can also be made by roasting the soybean, removing the coat (hull), and grinding it into flour. Soy flour is manufactured with different fat levels.^[150] Alternatively, raw soy flour omits the roasting step.

Defatted soy flour is obtained from solvent extracted flakes and contains less than 1% oil.^[150]
"Natural or full-fat soy flour is made from unextracted, dehulled beans and contains about 18% to 20% oil."^[150] Its high oil content requires the use of a specialized Alpine Fine Impact Mill to grind rather than the usual hammer mill. Full-fat soy flour has a lower protein concentration than defatted flour. Extruded Full-Fat soy flour, ground in an Alpine mill, can replace/extend EGGS in baking and cooking^[151]^[152] Full-fat soy flour is a component of the famous Cornell bread recipe (think pizza)^[153]^[154]^[155]
Low-fat soy flour is made by adding some oil back into defatted soy flour. Fat levels range from 4.5% to 9%.^[150]
High-fat soy flour can also be produced by adding back soybean oil to defatted flour, usually at 15%.^[156]

Soy lecithin can be added (up to 15%) to soy flour to make lecithinated soy flour. It increases dispersibility and gives it emulsifying properties.^[150]

Soy flour has 50% protein and 5% fiber. It has higher levels of protein, thiamine, riboflavin, phosphorus, calcium, and iron than wheat flour. It does not contain gluten.^[150] As a result, yeast-raised breads made with soy flour are dense in texture. Among many uses, soy flour thickens sauces, prevents staling in baked food, and reduces oil absorption during frying. Baking food with soy flour gives it tenderness, moistness, a rich color, and a fine texture.^[150]

Soy grits are similar to soy flour, except the soybeans have been toasted and cracked into coarse pieces.

Kinako is a soy flour used in Japanese cuisine.

Section reference: Smith & Circle (1972, p. 442) harvtxt error: no target: CITEREFSmithCircle1972 (help)

Soy-based infant formula

Soy-based infant formula (SBIF) is sometimes given to infants who are not being strictly breastfed; it can be useful for infants who are either allergic to pasteurized cow milk proteins or who are being fed a vegan diet. It is sold in powdered, ready-to-feed, and concentrated liquid forms.

Some reviews have expressed the opinion that more research is needed to determine what effect the phytoestrogens in soybeans may have on infants.^[157] Diverse studies have concluded there are no adverse effects in human growth, development, or reproduction as a result of the consumption of soy-based infant formula.^[158]^[159]^[160] One of these studies, published in the Journal of Nutrition,^[160] concludes that there are:

... no clinical concerns with respect to nutritional adequacy, sexual development, neurobehavioral development, immune development, or thyroid disease. SBIFs provide complete nutrition that adequately supports normal infant growth and development. FDA has accepted SBIFs as safe for use as the sole source of nutrition.

Meat and dairy alternatives and extenders

Cream cheese alternative with chives

Soybeans can be processed to produce a texture and appearance similar to many other foods. For example, soybeans are the primary ingredient in many dairy product substitutes (e.g., soy milk, margarine, soy ice cream, soy yogurt, soy cheese, and soy cream cheese) and meat alternatives (e.g. veggie burgers). These substitutes are readily available in most supermarkets. Soy milk does not naturally contain significant amounts of digestible calcium. Many manufacturers of soy milk sell calcium-enriched products, as well.

Soy products also are used as a low-cost substitute for meat and poultry products.^[161]^[162] Food service, retail and institutional (primarily school lunch and correctional) facilities regularly use such "extended" products. The extension may result in diminished flavor, but fat and cholesterol are reduced. Vitamin and mineral fortification can be used to make soy products nutritionally equivalent to animal protein; the protein quality is already roughly equivalent. The soy-based meat substitute textured vegetable protein has been used for more than 50 years as a way of inexpensively extending ground beef without reducing its nutritional value.^[4]^[163]^[164]

Soy nut butter

The soybean is used to make a product called soy nut butter which is similar in texture to peanut butter.^[165]

Sweetened soybean

Sweet-boiled beans are popular in Japan and Korea, and the sweet-boiled soybeans are called "Daizu no Nimame" in Japan and Kongjorim (Korean: 콩조림) in Korea. Sweet-boiled beans are even used in sweetened buns, especially in Mame Pan.

The boiled and pasted edamame, called Zunda, is used as one of the Sweet bean pastes in Japanese confections.

Coffee substitute

Roasted and ground soybeans can be a caffeine-free substitute for coffee. After the soybeans are roasted and ground, they look similar to regular coffee beans or can be used as a powder similar to instant coffee, with the aroma and flavor of roasted soybeans.^[166]

Other products

Texas

Soybeans with black hulls are used in Chinese fermented black beans, douchi, not to be confused with black turtle beans.

Soybeans are also used in industrial products, including oils, soap, cosmetics, resins, plastics, inks, crayons, solvents, and clothing. Soybean oil is the primary source of biodiesel in the United States, accounting for 80% of domestic biodiesel production.^[167] Soybeans have also been used since 2001 as fermenting stock in the manufacture of a brand of vodka.^[168] In 1936, Ford Motor Company developed a method where soybeans and fibers were rolled together producing a soup which was then pressed into various parts for their cars, from the distributor cap to knobs on the dashboard. Ford also informed in public relation releases that in 1935 over five million acres (20,000 km²) was dedicated to growing soybeans in the United States.^[169]

Health effects

Reducing risk of cancer

According to the American Cancer Society, "There is growing evidence that eating traditional soy foods such as tofu may lower the risk of cancers of the breast, prostate, or endometrium (lining of the uterus), and there is some evidence it may lower the risk of certain other cancers." There is insufficient research to indicate whether taking soy dietary supplements (e.g., as a pill or capsule) has any effect on health or cancer risk.^[170]

As of 2018, rigorous dietary clinical research in people with cancer has proved inconclusive.^[43]^[171]^[172]^[173]^[174]

Breast cancer

Although considerable research has examined the potential for soy consumption to lower the risk of breast cancer in women, as of 2016 there is insufficient evidence to reach a conclusion about a relationship between soy consumption and any effects on breast cancer.^[43] A 2011 meta-analysis stated: "Our study suggests soy isoflavones intake is associated with a significant reduced risk of breast cancer incidence in Asian populations, but not in Western populations."^[175]

Gastrointestinal and colorectal cancer

Reviews of preliminary clinical trials on people with colorectal or gastrointestinal cancer suggest that soy isoflavones may have a slight protective effect against such cancers.^[171]^[172]

Prostate cancer

A 2016 review concluded that "current evidence from observational studies and small clinical trials is not robust enough to understand whether soy protein or isoflavone supplements may help prevent or inhibit the progression of prostate cancer."^[43] A 2010 review showed that neither soy foods nor isoflavone supplements alter measures of bioavailable testosterone or estrogen concentrations in men.^[176] Soy consumption has been shown to have no effect on the levels and quality of sperm.^[177] Meta-analyses on the association between soy consumption and prostate cancer risk in men concluded that dietary soy may lower the risk of prostate cancer.^[178]^[174]

Cardiovascular health

The Food and Drug Administration (FDA) granted the following health claim for soy: "25 grams of soy protein a day, as part of a diet low in saturated fat and cholesterol, may reduce the risk of heart disease."^[27] One serving, (1 cup or 240 mL) of soy milk, for instance, contains 6 or 7 grams of soy protein.

An American Heart Association (AHA) review of a decade long study of soy protein benefits did not recommend isoflavone supplementation. The review panel also found that soy isoflavones have not been shown to reduce post-menopausal "hot flashes" and the efficacy and safety of isoflavones to help prevent cancers of the breast, uterus or prostate is in question. AHA concluded that "many soy products should be beneficial to cardiovascular and overall health because of their high content of polyunsaturated fats, fiber, vitamins, and minerals and low content of saturated fat".^[179] Other studies found that soy protein consumption could lower LDL.^[180]^[181]

Soy allergy

Allergy to soy is common, and the food is listed with other foods that commonly cause allergy, such as milk, eggs, peanuts, tree nuts, shellfish. The problem has been reported among younger children, and the diagnosis of soy allergy is often based on symptoms reported by parents and results of skin tests or blood tests for allergy. Only a few reported studies have attempted to confirm allergy to soy by direct challenge with the food under controlled conditions.^[182] It is very difficult to give a reliable estimate of the true prevalence of soy allergy in the general population. To the extent that it does exist, soy allergy may cause cases of urticaria and angioedema, usually within minutes to hours of ingestion. In rare cases, true anaphylaxis may also occur. The reason for the discrepancy is likely that soy proteins, the causative factor in allergy, are far less potent at triggering allergy symptoms than the proteins of peanut and shellfish.^[183] An allergy test that is positive demonstrates that the immune system has formed IgE antibodies to soy proteins. However, this is only a factor when soy proteins reach the blood without being digested, in sufficient quantities to reach a threshold to provoke actual symptoms.

Soy can also trigger symptoms via food intolerance, a situation where no allergic mechanism can be proven. One scenario is seen in very young infants who have vomiting and diarrhoea when fed soy-based formula, which resolves when the formula is withdrawn. Older infants can suffer a more severe disorder with vomiting, diarrhoea that may be bloody, anemia, weight loss and failure to thrive. The most common cause of this unusual disorder is a sensitivity to cow's milk, but soy formulas can also be the trigger. The precise mechanism is unclear and it could be immunologic, although not through the IgE-type antibodies that have the leading role in urticaria and anaphylaxis. However, it is also self-limiting and will often disappear in the toddler years.^[184]

In the European Union, identifying the presence of soy either as an ingredient or unintended contaminant in packaged food is compulsory. The regulation (EC) 1169/2011 on food-labeling lists 14 allergens, including soy, in packaged food must be clearly indicated on the label as part of the list of ingredients, using a distinctive typography (such as bold type or capital letters).^[185]

Thyroid function

One review noted that soy-based foods may inhibit absorption of thyroid hormone medications required for treatment of hypothyroidism.^[186] A 2015 scientific review by the European Food Safety Authority concluded that intake of isoflavones from supplements did not affect thyroid hormone levels in postmenopausal women.^[187]

Research by constituent

Lignans

Plant lignans are associated with high fiber foods such as cereal brans and beans are the principal precursor to mammalian lignans which have an ability to bind to human estrogen sites. Soybeans are a significant source of mammalian lignan precursor secoisolariciresinol containing 13–273 µg/100 g dry weight.^[188]

Phytochemicals

Soybeans and processed soy foods are among the richest foods in total phytoestrogens (wet basis per 100 g), which are present primarily in the form of the isoflavones, daidzein and genistein.^[43]^[189] Because most naturally occurring phytoestrogens act as selective estrogen receptor modulators, or SERMs, which do not necessarily act as direct agonists of estrogen receptors, normal consumption of foods that contain these phytoestrogens should not provide sufficient amounts to elicit a physiological response in humans.^[190]^[191] The major product of daidzein microbial metabolism is equol.^[192] Only 33% of Western Europeans have a microbiome that produces equol, compared to 50–55% of Asians.^[192]

Soy isoflavones—polyphenolic compounds that are also produced by other legumes like peanuts and chickpeas^[43]—are under preliminary research. As of 2016, no cause-and-effect relationship has been shown in clinical research to indicate that soy isoflavones lower the risk of cardiovascular diseases.^[43]^[179]^[193]

Phytic acid

Soybeans contain phytic acid, which may act as a chelating agent and inhibit mineral absorption, especially for diets already low in minerals.^[194]

In culture

Although observations of soy consumption having a feminization effect on men^[195] are not conclusive,^[196] a pejorative term, "soy boy", has emerged to describe perceived emasculated young men with feminine traits.^[197]

Futures

Soybean futures are traded on the Chicago Board of Trade and have delivery dates in January (F), March (H), May (K), July (N), August (Q), September (U), November (X).

They are also traded on other commodity futures exchanges under different contract specifications:

SAFEX: The South African Futures Exchange^[198]
DC: Dalian Commodity Exchange^[199]
ODE: Osaka Dojima Commodity Exchange (formerly Kansai Commodities Exchange, KEX) in Japan^[200]
NCDEX: National Commodity and Derivatives Exchange, India.
ROFEX: Rosario Grain Exchange in Argentina

Wikiquote has quotations related to Soybean.

Wikimedia Commons has media related to Soybean.

Wikisource has the text of the 1920 Encyclopedia Americana article Soy bean.

References

^ "Glycine max". Encyclopedia of Life. Retrieved February 16, 2012.
^ Generally written in katakana, not kanji.
^ "Glycine max". Multilingual Multiscript Plant Name Database. Retrieved February 16, 2012.
^ ^a ^b Riaz, Mian N. (2006). Soy Applications in Food. Boca Raton, FL: CRC Press. ISBN 978-0-8493-2981-4.
^ "Soybean meal". Retrieved April 16, 2019.
^ ^a ^b Hymowitz, T.; Newell, C.A. (July 1, 1981). "Taxonomy of the genus Glycine, domestication and uses of soybeans". Economic Botany. 35 (3): 272–88. doi:10.1007/BF02859119. ISSN 0013-0001. S2CID 21509807.
^ ^a ^b Singh, Ram J.; Nelson, Randall L.; Chung, Gyuhwa (November 2, 2006). Genetic Resources, Chromosome Engineering, and Crop Improvement: Oilseed Crops, Volume 4. London: Taylor & Francis (T&F). p. 15. ISBN 978-0-8493-3639-3.
^ "Glycine max subsp. soja (Siebold & Zucc.) H.Ohashi". Plants of the World Online. Royal Botanic Gardens, Kew. Retrieved January 28, 2023.
^ Hymowitz, Theodore (August 9, 1995). "Evaluation of Wild Perennial Glycine Species and Crosses For Resistance to Phakopsora". In Sinclair, J.B.; Hartman, G.L. (eds.). Proceedings of the Soybean Rust Workshop. Urbana, IL, US: National Soybean Research Laboratory. pp. 33–37.
^ Newell, C.A.; Hymowitz, T. (March 1983). "Hybridization in the Genus Glycine Subgenus Glycine Willd. (Leguminosae, Papilionoideae)". American Journal of Botany. 70 (3): 334–48. doi:10.2307/2443241. JSTOR 2443241.
^ Heuzé V., Tran G., Giger-Reverdin S., Lebas F., 2015. Perennial soybean (Neonotonia wightii). Feedipedia, a programme by INRA, CIRAD, AFZ and FAO. https://www.feedipedia.org/node/293 Last updated on September 30, 2015, 15:09
^ "Neonotonia wightii in Global Plants on JSTOR". Global Plants on JSTOR.
^ "Factsheet – Neonotonia wightii". tropicalforages.info. Archived from the original on June 1, 2017. Retrieved January 19, 2014.
^ Shekhar, Hossain; Uddin, Howlader; Zakir Hossain; Kabir, Yearul (July 22, 2016). Exploring the Nutrition and Health Benefits of Functional Foods. IGI Global. p. 223. ISBN 978-1-5225-0592-1. Retrieved November 22, 2017.
^ Ghulam Raza; Mohan B. Singh; Prem L. Bhalla (June 11, 2017). Atanassov, Atanas (ed.). "In Vitro Plant Regeneration from Commercial Cultivars of Soybean". BioMed Research International. 2017: 7379693. doi:10.1155/2017/7379693. PMC 5485301. PMID 28691031.
^ ^a ^b ^c ^d ^e ^f Purcell, Larry C.; Salmeron, Montserrat; Ashlock, Lanny (2014). "Chapter 2". Arkansas Soybean Production Handbook – MP197. Little Rock, AR: University of Arkansas Cooperative Extension Service. pp. 1–8. Archived from the original (PDF) on March 4, 2016. Retrieved February 21, 2016.
^ ^a ^b Purcell, Larry C.; Salmeron, Montserrat; Ashlock, Lanny (2000). "Chapter 19: Soybean Facts". Arkansas Soybean Production Handbook – MP197. Little Rock, AR: University of Arkansas Cooperative Extension Service. p. 1. Archived from the original (PDF) on March 4, 2016. Retrieved September 5, 2016.
^ Bennett, J. Michael; Rhetoric, Emeritus; Hicks, Dale R.; Naeve, Seth L.; Bennett, Nancy Bush (2014). The Minnesota Soybean Field Book (PDF). St Paul, MN: University of Minnesota Extension. p. 33. Archived from the original (PDF) on September 30, 2013. Retrieved September 16, 2016.
^ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko (2015). History of Soybeans and Soyfoods in Sweden, Norway, Denmark and Finland (1735–2015): Extensively Annotated Bibliography and Sourcebook. Lafayette, CA: Soyinfo Center. p. 490. ISBN 978-1-928914-80-8.
^ http://www.ncagr.gov/pollinators/documents/DominicReisig-NCPollinatorProtectionSoybeans.pdf
^ Blackman, S.A.; Obendorf, R.L.; Leopold, A.C. (1992). "Maturation Proteins and Sugars in Desiccation Tolerance of Developing Soybean Seeds". Plant Physiology. 100 (1): 225–30. doi:10.1104/pp.100.1.225. PMC 1075542. PMID 16652951.
^ Jim Deacon. "The Nitrogen cycle and Nitrogen fixation". Institute of Cell and Molecular Biology, The University of Edinburgh.
^ Corke, Walker and Wrigley (2004). Encyclopedia of Grain Science. Academic Press. ISBN 978-0-12-765490-4.
^ Circle, Sidney Joseph; Smith, Allan H. (1972). Soybeans: Chemistry and Technology. Westport, CT: Avi Publishing. pp. 104, 163. ISBN 978-0-87055-111-6.
^ Derbyshire, E.; Wright, D.J.; Boulter, D. (1976). "Legumin and Vicilin, Storage Proteins of Legume Seeds". Phytochemistry. 15 (1): 3–24. doi:10.1016/S0031-9422(00)89046-9.
^ Danielsson, C.E. (1949). "Seed Globulins of the Gramineae and Leguminosae". The Biochemical Journal. 44 (4): 387–400. doi:10.1042/bj0440387. PMC 1274878. PMID 16748534.
^ ^a ^b "Food Labeling: Health Claims; Soy Protein and Coronary Heart Disease; Docket No. 98P–0683" (PDF). Washington, DC: US Food and Drug Administration; Federal Register, Vol. 64, No. 206. October 26, 1999.
^ ^a ^b Gilani GS, Cockell KA, Sepehr E (2005). "Effects of antinutritional factors on protein digestibility and amino acid availability in foods". Journal of AOAC International. 88 (3): 967–987. doi:10.1093/jaoac/88.3.967. PMID 16001874.
^ Protein Quality Evaluation: Report of the Joint FAO/WHO Expert Consultation. Bethesda, MD: Food and Agriculture Organization of the United Nations (Food and Nutrition Paper No. 51). 1989. ISBN 978-92-5-103097-4.
^ ^a ^b Seed Proteins; Peter R. Shewery and Rod Casey (Eds) 1999. Kluwer Academic Publishers, Dordrecht, The Netherlands
^ "Subunit structure of the vicilin-like globular storage..." usda.gov. Archived from the original on July 7, 2015.
^ "Cocoa-specific aroma precursors are generated by proteolytic..." usda.gov. Archived from the original on July 7, 2015.
^ "Archived copy" (PDF). Archived from the original (PDF) on March 24, 2012. Retrieved August 24, 2013.{{cite web}}: CS1 maint: archived copy as title (link)
^ Koshino, Lívia L.; Gomes, Clarissa P.; Silva, Luciano P.; Eira, Mirian T.S.; Bloch Jr., Carlos; Franco, Octávio L.; Mehta, Ângela (November 26, 2008). "Comparative Proteomical Analysis of Zygotic Embryo and Endosperm from Coffea arabica Seeds". J. Agric. Food Chem. 56 (22): 10922–26. doi:10.1021/jf801734m. PMID 18959416.
^ "Archived copy" (PDF). Archived from the original (PDF) on December 3, 2013. Retrieved August 24, 2013.{{cite web}}: CS1 maint: archived copy as title (link)
^ Shutov, A.D. (2011). "Evolution of seed storage globulins and cupin superfamily". Molecular Biology. 45 (4): 529–35. doi:10.1134/S0026893311030162. PMID 21954589. S2CID 26111362.
^ ^a ^b Youle, RJ; Huang, AHC (1981). "Occurrence of low molecular weight and high cysteine containing albumin storage proteins in oilseed of diverse species". American Journal of Botany. 68 (1): 44–48. doi:10.2307/2442990. JSTOR 2442990.
^ Moreno, FJ; Clemente, A (2008). "2S Albumin Storage Proteins: What Makes them Food Allergens?". Open Biochemistry Journal. 2: 16–28. doi:10.2174/1874091X00802010016. PMC 2570561. PMID 18949071.
^ Seber, LE; Barnett, BW; McConnell, EJ; et al. (2012). "Scalable purification and characterization of the anticancer lunasin peptide from soybean". PLOS ONE. 7 (4): e35409. Bibcode:2012PLoSO...735409S. doi:10.1371/journal.pone.0035409. PMC 3326064. PMID 22514740.
^ "Soy peptide lunasin has anti-cancer, anti-inflammatory properties". ScienceDaily.
^ "AllFam – AllFam Allergen Family Factsheet". meduniwien.ac.at. Archived from the original on March 4, 2016.
^ Vesper, Hubert; Schmelz, Eva-Maria; Nikolova-Karakashian, Mariana N.; Dillehay, Dirck L.; Lynch, Daniel V.; Merrill, Alfred H. (July 1, 1999). "Sphingolipids in Food and the Emerging Importance of Sphingolipids to Nutrition". Journal of Nutrition. 129 (7): 1239–50. doi:10.1093/jn/129.7.1239. PMID 10395583.
^ ^a ^b ^c ^d ^e ^f ^g "Soy isoflavones". Micronutrient Information Center, Linus Pauling Institute, Oregon State University, Corvallis. 2016. Retrieved March 4, 2021.
^ De Kleijn, M.J.; Van Der Schouw, Y.T.; Wilson, P.W.; Grobbee, D.E.; Jacques, P.F. (February 2002). "Dietary Intake of Phytoestrogens is Associated With a Favorable Metabolic Cardiovascular Risk Profile in Postmenopausal U.S. Women: The Framingham Study". The Journal of Nutrition. 132 (2): 276–82. doi:10.1093/jn/132.2.276. PMID 11823590.
^ Valsta, L.M.; Kilkkinen, A.; Mazur, W.; Nurmi, T.; Lampi, A-M.; Ovaskainen, M-L.; Korhonen, T.; Adlercreutz, H.; et al. (June 2003). "Phyto-oestrogen Database of Foods and Average Intake in Finland". British Journal of Nutrition. 89 (5): S31–S38. doi:10.1079/BJN2002794. PMID 12725654. S2CID 14175754.
^ Hu, Chengshen; Wong, Wing-Tak; Wu, Runyu; Lai, Wing-Fu (July 5, 2019). "Biochemistry and use of soybean isoflavones in functional food development". Critical Reviews in Food Science and Nutrition. 60 (12): 2098–2112. doi:10.1080/10408398.2019.1630598. ISSN 1040-8398. PMID 31272191. S2CID 195806006.
^ Moses, T; Papadopoulou, K.K.; Osbourn, A (2014). "Metabolic and functional diversity of saponins, biosynthetic intermediates and semi-synthetic derivatives". Critical Reviews in Biochemistry and Molecular Biology. 49 (6): 439–62. doi:10.3109/10409238.2014.953628. PMC 4266039. PMID 25286183.
^ "Nutrient data laboratory". United States Department of Agriculture. Retrieved August 10, 2016.
^ "The Corn and Soybean Rotation Effect - Wisconsin Corn Agronomy". corn.agronomy.wisc.edu. Retrieved May 17, 2020.
^ "Corn and soybean rotation could pose long-term tradeoffs for soil health". phys.org. Retrieved May 17, 2020.
^ globalreach.com, Global Reach Internet Productions, LLC-Ames, IA-. "2006: Lobato, McClung, Paolinelli - The World Food Prize - Improving the Quality, Quantity and Availability of Food in the World". www.worldfoodprize.org.
^ Lang, Susan (June 21, 2006). "Cornell Alumnus Andrew Colin McClung Reaps 2006 World Food Prize". Chronicle Online. Cornell University. Retrieved February 18, 2012.
^ Pearce, Fred (April 14, 2011). "The Cerrado: Brazil's Other Biodiverse Region Loses Ground". Yale University. Retrieved February 18, 2012.
^ Alves, Bruno J.R.; Boddey, Robert M.; Urquiaga, Segundo (2003). "The success of BNF in soybean in Brazil". Plant and Soil. 252: 1–9. doi:10.1023/A:1024191913296. S2CID 10143668.
^ McBride, M.B.; Richards, B.K.; Steenhuis, T.; Spiers, G. (May–June 2000). "Molybdenum Uptake by Forage Crops Grown on Sewage Sludge-Amended Soils in the Field and Greenhouse" (PDF). Journal of Environmental Quality. 29 (3): 848–54. doi:10.2134/jeq2000.00472425002900030021x.
^ Heckman, J.R.; Angle, J.S.; Chaney, R.L. (December 9, 1985). "Residual Effects of Sewage Sludge on Soybean: II. Accumulation of Soil and Symbiotically Fixed Nitrogen". Journal of Environmental Quality. 16 (2): 118–24. doi:10.2134/jeq1987.00472425001600020005x.
^ "Soybean plant - How to grow, care, pest control and uses of soybeans". Garden And Me. June 5, 2020.
^ "Soybean Cyst Nematode: Diagnosis and Management". extension.missouri.edu.
^ Herbert, Ames, Cathy Hull, and Eric Day. "Corn Earworm Biology and Management in Soybeans." Virginia Cooperative Extension, Virginia State University (2009).
^ ^a ^b "Controlling white-tailed deer in soybeans". Morning AgClips – Michigan. January 16, 2018. Retrieved May 9, 2019.
^ ^a ^b Brant, Jesse D (September 9, 2016). "Soybean Farmers Warranted in Waging War on Groundhogs". Lancaster Farming. Retrieved May 9, 2019.
^ "U.S. National Fungus Collections Database results". Fungal Databases, U.S. National Fungus Collections. December 8, 2020. Retrieved December 8, 2020.
^ Concibido, Vergel C.; Lange, Douglas A.; Denny, Roxanne L.; Orf, James H.; Young, Nevin D. (1997). "Genome Mapping of Soybean Cyst Nematode Resistance Genes in 'Peking', PI 90763, and PI 88788 Using DNA Markers". Crop Science. Crop Science Society of America (Wiley). 37 (1): 258–264. doi:10.2135/cropsci1997.0011183x003700010046x. ISSN 0011-183X.
^ ^a ^b "Soybean varieties with SCN resistance other than PI 88788". Integrated Crop Management. Iowa State University Extension. Retrieved March 12, 2021.
^ ^a ^b "SCN-resistant Soybean Varieties for Iowa - By the Numbers". Integrated Crop Management. Iowa State University Extension. Retrieved March 12, 2021.
^ "Soybean production in 2019, Crops/World regions/Production quantity (from pick lists)". United Nations, Food and Agriculture Organization, Statistics Division, FAOSTAT. 2019. Retrieved February 8, 2021.
^ ^a ^b World Food and Agriculture – Statistical Yearbook 2020. Rome: FAO. 2020. doi:10.4060/cb1329en. ISBN 978-92-5-133394-5. S2CID 242794287.
^ Cattelan, Alexandre José; Dall’Agnol, Amélio (January 1, 2018). "The rapid soybean growth in Brazil". OCL. 25 (1): D102. doi:10.1051/ocl/2017058. ISSN 2272-6977.
^ "OEC - Soybeans (HS92: 1201) Product Trade, Exporters and Importers". oec.world. Retrieved May 17, 2020.
^ Ritchie, Hannah (February 9, 2021). "Drivers of Deforestation". Our World in Data. Retrieved March 20, 2021.
^ Liotta, Edoardo (August 23, 2019). "Feeling Sad About the Amazon Fires? Stop Eating Meat". Vice. Retrieved August 25, 2019. Soy is the most important protein in animal feed, with 80 percent of the world's soybean crop fed to livestock.
^ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko. 2013. History of Whole Dry Soybeans, Used as Beans, or Ground, Mashed or Flaked (240 BCE to 2013). Lafayette, California. 950 pp.
^ "Soybean". Encyclopædia Britannica Online. Retrieved February 18, 2012.
^ ^a ^b ^c ^d ^e ^f ^g Lee, Gyoung-Ah; Crawford, Gary W.; Liu, Li; Sasaki, Yuka; Chen, Xuexiang (November 4, 2011). "Archaeological Soybean (Glycine max) in East Asia: Does Size Matter?". PLOS ONE. 6 (11): e26720. Bibcode:2011PLoSO...626720L. doi:10.1371/journal.pone.0026720. PMC 3208558. PMID 22073186.
^ Stark, Miriam T. (April 15, 2008). Archaeology of Asia. John Wiley & Sons. p. 81. ISBN 9781405153034. Retrieved April 18, 2017.
^ Murphy, Denis J. (2007). People, Plants and Genes: The Story of Crops and Humanity. New York: Oxford University Press. pp. 122–123.
^ Zhao Z. 2004. "Floatation: a paleobotanic method in field archaeology". Archaeology 3: 80–87.
^ "History of Soybeans". Soya – Information about Soy and Soya Products. Retrieved February 18, 2012.
^ ^a ^b The History of Agriculture By Britannica Educational Publishing, p. 48
^ Great Soviet Encyclopedia, ed. A. M. Prokhorov (New York: Macmillan, London: Collier Macmillan, 1974–1983) 31 volumes, three volumes of indexes. Translation of third Russian edition of Bol'shaya Sovetskaya Entsiklopediya
^ Siddiqi, Mohammad Rafiq (2001). Tylenchida: Parasites of Plants and Insects. New York: CABI Pub.
^ ^a ^b Stark, Miriam T. (2005). Archaeology of Asia (Blackwell Studies in Global Archaeology). Hoboken, NJ: Wiley-Blackwell. p. 81. ISBN 978-1-4051-0213-1. Retrieved February 18, 2012.
^ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko. 2012. History of Soybeans and Soyfoods in Japan. Lafayette, California.
^ "kedelai translate Indonesian to English: Cambridge Dictionary". dictionary.cambridge.org. Retrieved January 21, 2018.
^ Hendri F. Isnaeni (July 9, 2014). "Sejarah Tempe" (in Indonesian). Historia. Retrieved January 21, 2018.
^ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko (2010). History of Soybeans and Soyfoods in Southeast Asia (1770–2010). Soy Info Center. ISBN 978-1-928914-30-3. Retrieved February 18, 2012.
^ The Book of Tempeh, 2nd ed., by W. Shurtleff and A. Aoyagi (2001, Ten Speed Press, p. 145)
^ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko (2010). History of Soybeans and Soyfoods in South Asia / Indian Subcontinent (1656–2010). Soy Info Center. ISBN 978-1-928914-31-0. Retrieved February 18, 2012.
^ Shurtleff, W.; Aoyagi, A. 2015. "History of Soybeans and Soyfoods in Spain and Portugal (1603–2015)." Lafayette, California: Soyinfo Center. (624 references; 23 photos and illustrations. Free online.)
^ Chaplin, J.E. (1996). An Anxious Pursuit: Agricultural Innovation and Modernity in the Lower South, 1730–1815. University of North Carolina Press. p. 147. ISBN 978-0-8078-4613-1.
^ Hymowitz, T. (October 1, 1970). "On the domestication of the soybean". Economic Botany. 24 (4): 408–21. doi:10.1007/BF02860745. ISSN 0013-0001. S2CID 26735964.
^ Roger Boerma. "Another First for Georgia Agriculture" (PDF). caes.uga.edu. Georgia Soybean News. p. 5. Archived from the original (PDF) on September 23, 2015.
^ "Soybeans planted first in Georgia". Google News Archive. The Rockmart Journal. August 21, 1994.
^ Eat Your Food! Gastronomical Glory from Garden to Gut: A Coastalfields Cookbook, Nutrition Textbook, Farming Manual and Sports Manual. Coastalfields Press. April 2007. ISBN 978-0-9785944-8-0. Retrieved May 4, 2013.
^ "NSRL : About Soy". November 22, 2003. Archived from the original on November 22, 2003.{{cite web}}: CS1 maint: bot: original URL status unknown (link)
^ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko (2010). History of Soybeans and Soyfoods in Canada (1831–2010). Soy Info Center. ISBN 978-1-928914-28-0. Retrieved February 18, 2012.
^ Hymowitz, Theodore (February 20, 2018). "The Kunitz Soybean Variety". uiuc.edu.
^ "Scientists create new low-allergen soybean". illinois.edu. Archived from the original on June 5, 2015.
^ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko (2004). "William J. Morse and Charles V. Piper". soyinfocenter.com.
^ "William J. Morse – History of His Work with Soybeans and Soyfoods (1884–1959) – SoyInfo Center". soyinfocenter.com.
^ Piper, Charles V.; Morse, William J. (1923). The Soybean. Agricultural and Biological Publications. New York: McGraw-Hill Book Company. OCLC 252589754 – via Google Books.
^ ^a ^b "How Soybeans Became Ubiquitous". Bloomberg.com. Bloomberg News. December 7, 2019. Retrieved December 7, 2019.
^ Joe Schwarcz (2004). The Fly in the Ointment: 63 Fascinating Commentaries on the Science of Everyday Life. ECW Press. p. 193. ISBN 978-1-55022-621-8. Retrieved May 4, 2013.
^ Roth, Matthew (2018). Magic Bean: The Rise of Soy in America. Lawrence, KS: University Press of Kansas. p. 109. ISBN 978-0-7006-2633-5. OCLC 1012618664.
^ Roth, Matthew (2018). Magic Bean: The Rise of Soy in America. Lawrence, KS: University Press of Kansas. p. 201. ISBN 978-0-7006-2633-5. OCLC 1012618664.
^ Roth, Matthew (2018). Magic Bean: The Rise of Soy in America. Lawrence, KS: University Press of Kansas. p. 8. ISBN 978-0-7006-2633-5. OCLC 1012618664.
^ "2021 Soybean Planted Area (000) Acres and Percent Change from Previous Year" (PDF). USDA-National Agricultural Statistics Service. USDA. January 12, 2022. Retrieved February 4, 2022.
^ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko. History of Soybeans and Soyfoods in the Caribbean / West Indies (1767–2008). Soy Info Center. Retrieved February 18, 2012.
^ Shurtleff, W.; Aoyagi, A. (2015). History of Soybeans and Soyfoods in Italy (1597–2015). Lafayette, California: Soyinfo Center. 618 pp. (1,381 references; 93 photos and illustrations. Free online.)
^ ^a ^b ^c Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko (2008). History of Soybeans and Soyfoods in the Middle East: Extensively Annotated Bibliography and Sourcebook. Soyinfo Center. ISBN 9781928914150.
^ Matagrin. 1939. "Le Soja et les Industries du Soja," p. 47–48
^ Shurtleff, W.; Aoyagi, A. 2015. "History of Soybeans and Soyfoods in Greece, the European Union and Small Western European Countries (1939–2015)." Lafayette, California: Soyinfo Center. 243 pp. (462 references; 20 photos and illustrations. Free online. ISBN 978-1-928914-81-5).
^ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko (2010). History of Soybeans and Soyfoods in Australia, New Zealand and Oceania (1770–2010). Soy Info Center. ISBN 978-1-928914-29-7. Retrieved February 18, 2012.
^ Shurtleff, W.; Aoyagi, A.; 2015. "History of Soybeans and Soyfood in France (1665–2015)". Lafayette, California; Soyinfo Center. 1,202 pp. (3,405 references; 145 photos and illustrations. Free online).
^ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko (2009). History of Soybeans and Soyfoods in Africa (1857–2009). Soy Info Center. ISBN 978-1-928914-25-9. Retrieved February 18, 2012.
^ ^a ^b Shurtleff, W.; Aoyagi, A. 2015. "History of Soybeans and Soyfoods in Austria and Switzerland (1781–2015)." Lafayette, California: Soyinfo Center. 705 pp. (1444 references; 128 photos and illustrations). Free online. ISBN 978-1-928914-77-8.
^ Ross, Kate (November 16, 2011). "Soy Substitute Edges Its Way Into European Meals". New York Times. Retrieved February 28, 2015.
^ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko. History of Soybeans and Soyfoods in Central Asia (1876–2008). Soy Info Center. Retrieved February 18, 2012.
^ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko. "History of Soybeans and Soyfoods in Mexico and Central America (1877–2009)". Soy Info Center. Retrieved February 18, 2012.
^ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko (2009). History of Soybeans and Soyfoods in South America (1882–2009). Soy Info Center. ISBN 978-1-928914-23-5. Retrieved February 18, 2012.
^ "Cornell alumnus Andrew Colin McClung reaps 2006 World Food Prize". news.cornell.edu – Cornell Chronicle.
^ "Policy Pennings, by Daryll E. Ray, Agricultural Policy Analysis Center". www.agpolicy.org. Retrieved December 7, 2019.
^ Brasil deve colher 131 milhões de toneladas de soja na safra 2020/21, aponta USDA
^ ^a ^b Hinze, Lori L.; Hulse-Kemp, Amanda M.; Wilson, Iain W.; Zhu, Qian-Hao; Llewellyn, Danny J.; Taylor, Jen M.; Spriggs, Andrew; Fang, David D.; Ulloa, Mauricio; Burke, John J.; Giband, Marc; Lacape, Jean-Marc; Van Deynze, Allen; Udall, Joshua A.; Scheffler, Jodi A.; Hague, Steve; Wendel, Jonathan F.; Pepper, Alan E.; Frelichowski, James; Lawley, Cindy T.; Jones, Don C.; Percy, Richard G.; Stelly, David M. (February 3, 2017). "Diversity analysis of cotton (Gossypium hirsutum L.) germplasm using the CottonSNP63K Array". BMC Plant Biology. BioMed Central. 17 (1): Article number 37. doi:10.1186/s12870-017-0981-y. ISSN 1471-2229. PMC 5291959. PMID 28158969. S2CID 3969205.
^ Rasheed, Awais; Hao, Yuanfeng; Xia, Xianchun; Khan, Awais; Xu, Yunbi; Varshney, Rajeev K.; He, Zhonghu (2017). "Crop Breeding Chips and Genotyping Platforms: Progress, Challenges, and Perspectives". Molecular Plant. Chin Acad Sci+Chin Soc Plant Bio+Shanghai Inst Bio Sci (Elsevier). 10 (8): 1047–1064. doi:10.1016/j.molp.2017.06.008. ISSN 1674-2052. PMID 28669791. S2CID 33780984.
^ Hulse-Kemp, Amanda M; Lemm, Jana; Plieske, Joerg; Ashrafi, Hamid; Buyyarapu, Ramesh; Fang, David D; Frelichowski, James; Giband, Marc; Hague, Steve; Hinze, Lori L; Kochan, Kelli J; Riggs, Penny K; Scheffler, Jodi A; Udall, Joshua A; Ulloa, Mauricio; Wang, Shirley S; Zhu, Qian-Hao; Bag, Sumit K; Bhardwaj, Archana; Burke, John J; Byers, Robert L; Claverie, Michel; Gore, Michael A; Harker, David B; Islam, Mohammad Sariful; Jenkins, Johnie N; Jones, Don C; Lacape, Jean-Marc; Llewellyn, Danny J; Percy, Richard G; Pepper, Alan E; Poland, Jesse A; Mohan Rai, Krishan; Sawant, Samir V; Singh, Sunil Kumar; Spriggs, Andrew; Taylor, Jen M; Wang, Fei; Yourstone, Scott M; Zheng, Xiuting; Lawley, Cindy T; Ganal, Martin W; Van Deynze, Allen; Wilson, Iain W; Stelly, David M (June 1, 2015). "Development of a 63K SNP Array for Cotton and High-Density Mapping of Intraspecific and Interspecific Populations of Gossypium spp". G3: Genes, Genomes, Genetics. Genetics Society of America (OUP). 5 (6): 1187–1209. doi:10.1534/g3.115.018416. ISSN 2160-1836. PMC 4478548. PMID 25908569. S2CID 11590488.
^ ^a ^b ^c Marchal, Clemence; Michalopoulou, Vassiliki; Zou, Zhou; Cevik, Volkan; Sarris, Panagiotis (2022). "Show me your ID: NLR immune receptors with integrated domains in plants". Essays in Biochemistry. Portland Press Ltd. 66 (5): 527–539. doi:10.1042/ebc20210084. ISSN 0071-1365. PMC 9528084. PMID 35635051.
^

Rasheed, Awais; Hao, Yuanfeng; Xia, Xianchun; Khan, Awais; Xu, Yunbi; Varshney, Rajeev K.; He, Zhonghu (2017). "Crop Breeding Chips and Genotyping Platforms: Progress, Challenges, and Perspectives". Section: Review Article. Molecular Plant. Elsevier. 10 (8): 1047–1064. doi:10.1016/j.molp.2017.06.008. ISSN 1674-2052. PMID 28669791. S2CID 33780984. Chinese Academy of Sciences (CAS) + Chinese Society for Plant Biology (CSPB) + Shanghai Institutes for Biological Sciences (SIBS) + Institute of Plant Physiology and Ecology (IPPE).

This review cites this research.

Song, Qijian; Hyten, David; Jia, Gaofeng; Quigley, Charles; Fickus, Edward; Nelson, Randall; Cregan, Perry (2013). "Development and Evaluation of SoySNP50K, a High-Density Genotyping Array for Soybean". PLoS ONE. Public Library of Science (PLoS). 8 (1): e54985. doi:10.1371/journal.pone.0054985. ISSN 1932-6203. PMC 3555945. PMID 23372807. S2CID 1850673.
^ Padgette, S.R.; Kolacz, K.H.; Delannay, X.; Re, D.B.; Lavallee, B.J.; Tinius, C.N.; Rhodes, W.K.; Otero, Y.I.; et al. (1995). "Development, Identification, and Characterization of a Glyphosate-Tolerant Soybean Line". Crop Science. 35 (5): 1451–61. doi:10.2135/cropsci1995.0011183X003500050032x.
^ National Agricultural Statistics Board annual report, June 30, 2010. Retrieved July 23, 2010.
^ Liu, KeShun (1997). Soybeans: Chemistry, Technology, and Utilization. Berlin: Springer. p. 532. ISBN 978-0-8342-1299-2.
^ Sneller CH (2003). "Impact of Transgenic Genotypes and Subdivision on Diversity Within Elite North American Soybean Germplasm". Crop Science. 43: 409–14. doi:10.2135/cropsci2003.0409.
^ "EU Caught in Quandary Over GMO Animal Feed Imports". The Guardian. December 7, 2007.
^ Fernandez-Cornejo, J.; Caswell, Margriet (April 1, 2006). "The First Decade of Genetically Engineered Crops in the United States" (PDF). United States Department of Agriculture. Archived from the original (PDF) on June 14, 2010. Retrieved February 18, 2012.
^ Pollack, Andrew (December 18, 2009). "As Patent Ends, a Seed's Use Will Survive". The New York Times.
^ "Cooperative Extension ‹ Log In".
^ Schmutz, Jeremy; Cannon, Steven B.; Schlueter, Jessica; Ma, Jianxin; Mitros, Therese; et al. (January 14, 2010). "Genome sequence of the palaeopolyploid soybean". Nature. 463 (7278): 178–83. Bibcode:2010Natur.463..178S. doi:10.1038/nature08670. ISSN 1476-4687. OCLC 01586310. PMID 20075913.
^ "Soybean Genome Sequenced: Analysis Reveals Pathways for Improving Biodiesel, Disease Resistance, and Reducing Waste Runoff". Science Daily. January 13, 2010. Retrieved February 18, 2012.
^ "Top U.S. Agricultural Exports in 2017". US Foreign Agricultural Service. Retrieved May 1, 2019.
^ "Soy Facts". Soyatech. Archived from the original on January 12, 2017. Retrieved January 24, 2017.
^ ^a ^b "Livestock's long shadow: environmental issues and options". www.fao.org. Retrieved January 15, 2016.
^ Friedrich, John; Gary, R (1982). "Characterization of soybean oil extracted by supercritical carbon dioxide and hexane". Journal of Agricultural and Food Chemistry. 30 (1): 192–193. doi:10.1021/jf00109a044.
^ Lusas, Edmund W.; Riaz, Mian N. (1995). "Soy Protein Products: Processing and Use" (PDF). Journal of Nutrition. 125 (125): 573S–80S. doi:10.1093/jn/125.3_Suppl.573S (inactive December 31, 2022). PMID 7884536. Archived from the original (PDF) on December 7, 2012. Retrieved January 20, 2013.{{cite journal}}: CS1 maint: DOI inactive as of December 2022 (link)
^ "Soybean meal | Feedipedia". www.feedipedia.org. Retrieved May 17, 2020.
^ "USDA Coexistence Fact Sheet Soybeans" (PDF). www.usda.gov. February 12, 2015. Retrieved January 11, 2023.
^ Heuzé V., Thiollet H., Tran G., Lessire M., Lebas F., 2017. Soybean hulls. Feedipedia, a program by INRA, CIRAD, AFZ, and FAO. https://www.feedipedia.org/node/719
^ Heuzé V., Tran G., Nozière P., Lessire M., Lebas F., 2017. Soybean seeds. Feedipedia, a program by INRA, CIRAD, AFZ, and FAO. https://www.feedipedia.org/node/42 Last updated on July 4, 2017, 10:37
^ Lindsay, Shirley; Lora, G. "Considering soy". Nursing for Women's Health. 2 (1): 41–44.
^ Shao, Suquin (2009). "Tracking isoflavones: From soybean to soy flour, soy protein isolates to functional soy bread". Journal of Functional Foods. 1 (1): 119–127. doi:10.1016/j.jff.2008.09.013.
^ ^a ^b ^c ^d ^e ^f ^g Lim 2012, p. 637. sfn error: no target: CITEREFLim2012 (help)
^ Mustakas, G.C. (1964). "Production and nutritional evaluation of extrusion-cooked full-fat soybean flour". Journal of the American Oil Chemists' Society. 41 (9): 607–14. doi:10.1007/BF02664977. S2CID 84967811.
^ Mustakas, GUS C.; Griffin, Edward L.; Sohns, Virgil E. (1966). "Full-Fat Soybean Flours by Continuous Extrusion Cooking". World Protein Resources. Advances in Chemistry. Vol. 57. pp. 101–11. doi:10.1021/ba-1966-0057.ch008. ISBN 978-0-8412-0058-6.
^ "Cornell University". May 9, 2015. Archived from the original on May 9, 2015.{{cite web}}: CS1 maint: bot: original URL status unknown (link)
^ "Whole Wheat Bread Recipe: McCay's Miracle Loaf – Real Food". Mother Earth News. September 1981.
^ "Cornell Bread A Heavyweight When It Comes To Nutrition And Fiber".
^ "Technology of production of edible flours and protein products from soybeans. Chapter 4". www.fao.org.
^ Miniello, VL; Moro, GE; Tarantino, M; Natile, M; Granieri, L; Armenio, L (2003). "Soy-based Formulas and Phyto-oestrogens: A Safety Profile". Acta Paediatrica. 91 (441): 93–100. doi:10.1111/j.1651-2227.2003.tb00655.x. PMID 14599051. S2CID 25762109.
^ Giampietro, P.G.; Bruno, G.; Furcolo, G.; Casati, A.; Brunetti, E.; Spadoni, G.L.; Galli, E. (2004). "Soy Protein Formulas in Children: No Hormonal Effects in Long-term Feeding". Journal of Pediatric Endocrinology and Metabolism. 17 (2): 191–96. doi:10.1515/JPEM.2004.17.2.191. PMID 15055353. S2CID 43304969.
^ Strom, B.L.; Schinnar, R; Ziegler, EE; Barnhart, KT; Sammel, MD; MacOnes, GA; Stallings, VA; Drulis, JM; et al. (2001). "Exposure to Soy-Based Formula in Infancy and Endocrinological and Reproductive Outcomes in Young Adulthood". JAMA: The Journal of the American Medical Association. 286 (7): 807–14. doi:10.1001/jama.286.7.807. PMID 11497534.
^ ^a ^b Merritt, Russell J.; Jenks, Belinda H. (2004). "Safety of Soy-Based Infant Formulas Containing Isoflavones: The Clinical Evidence". The Journal of Nutrition. 134 (5): 1220S–24S. doi:10.1093/jn/134.5.1220S. PMID 15113975.
^ Hoogenkamp, Henk W. (2005). Soy Protein and Formulated Meat Products. Wallingford, Oxon: CABI Publishing. p. 14. ISBN 978-0-85199-864-0. Retrieved February 18, 2012.
^ Endres, Joseph G. (2001). Soy Protein Products. Champaign-Urbana, IL: AOCS Publishing. pp. 43–44. ISBN 978-1-893997-27-1. Retrieved February 18, 2012.
^ Circle, Sidney Joseph; Smith, Allan H. (1972). Soybeans: Chemistry and Technology. Westport, CT: Avi Publishing. pp. 7, 350. ISBN 978-0-87055-111-6. Retrieved February 18, 2012.
^ Liu, KeShun (1997). Soybeans : Chemistry, Technology, and Utilization. Gaithersburg, MD: Aspen Publishers. p. 69. ISBN 978-0-8342-1299-2. Retrieved February 18, 2012.
^ "Soy fact sheets: soy nut butter". Soyfoods Association of North America, Washington, DC. 2016. Retrieved November 1, 2016.
^ William Shurtleff, Akiko Aoyagi (2013). History of Whole Dry Soybeans, Used as Beans, or Ground, Mashed or Flaked (240 BCE to 2013); see page 254. Soyinfo Center. ISBN 978-1-928914-57-0.
^ "Sustainability Fact Sheet" (PDF). National Biodiesel Board. April 2008. Retrieved February 18, 2012.
^ "How Vodka is Made". Martini Muse. Retrieved February 18, 2012.
^ "Soy Bean Soup is Pressed into Auto Parts". Popular Mechanics. 64 (4): 513. April 1936. ISSN 0032-4558.
^ "How Your Diet May Affect Your Risk of Breast Cancer". American Cancer Society. October 1, 2018. Retrieved March 16, 2019.
^ ^a ^b Yu, Yi; Jing, Xiaoli; Li, Hui; Zhao, Xiang; Wang, Dongping (2016). "Soy isoflavone consumption and colorectal cancer risk: a systematic review and meta-analysis". Scientific Reports. 6 (1): 25939. Bibcode:2016NatSR...625939Y. doi:10.1038/srep25939. ISSN 2045-2322. PMC 4864327. PMID 27170217.
^ ^a ^b Tse, Genevieve; Eslick, Guy D. (December 30, 2014). "Soy and isoflavone consumption and risk of gastrointestinal cancer: a systematic review and meta-analysis". European Journal of Nutrition. 55 (1): 63–73. doi:10.1007/s00394-014-0824-7. ISSN 1436-6207. PMID 25547973. S2CID 32112249.
^ "Soy: How Your Diet May Affect Your Risk of Breast Cancer". American Cancer Society. October 1, 2018. Retrieved May 9, 2019.
^ ^a ^b van Die, MD; Bone, KM; Williams, SG; Pirotta, MV (2014). "Soy and soy isoflavones in prostate cancer: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials". BJU International. 113 (5b): E119–30. doi:10.1111/bju.12435. ISSN 1464-4096. PMID 24053483. S2CID 39315041.
^ Dong, Jia-Yi; Qin, Li-Qiang (January 2011). "Soy Isoflavones Consumption and Risk of Breast Cancer Incidence or Recurrence: A Meta-analysis of Prospective Studies". Breast Cancer Research and Treatment. 125 (2): 315–323. doi:10.1007/s10549-010-1270-8. PMID 21113655. S2CID 13647788.
^ Hamilton-Reeves, Jill M.; Vazquez, Gabriela; Duval, Sue J.; Phipps, William R.; Kurzer, Mindy S.; Messina, Mark J. (2010). "Clinical studies show no effects of soy protein or isoflavones on reproductive hormones in men: Results of a meta-analysis". Fertility and Sterility. 94 (3): 997–1007. doi:10.1016/j.fertnstert.2009.04.038. PMID 19524224.
^ Messina, Mark (2010). "Soybean isoflavone exposure does not have feminizing effects on men: A critical examination of the clinical evidence". Fertility and Sterility. 93 (7): 2095–2104. doi:10.1016/j.fertnstert.2010.03.002. PMID 20378106.
^ Yan, Lin; Spitznagel, Edward L (2009). "Soy consumption and prostate cancer risk in men: a revisit of a meta-analysis". The American Journal of Clinical Nutrition. 89 (4): 1155–63. doi:10.3945/ajcn.2008.27029. PMID 19211820.
^ ^a ^b Sacks, F.M.; Lichtenstein, A.; Van Horn, L.; Harris, W.; Kris-Etherton, P.; Winston, M.; American Heart Association Nutrition Committee (February 21, 2006). "Soy Protein, Isoflavones, and Cardiovascular Health: An American Heart Association Science Advisory for Professionals from the Nutrition Committee". Circulation. 113 (7): 1034–44. doi:10.1161/CIRCULATIONAHA.106.171052. PMID 16418439.
^ Jenkins, David J.A.; Mirrahimi, Arash; Srichaikul, Korbua; Berryman, Claire E.; Wang, Li; Carleton, Amanda; Abdulnour, Shahad; Sievenpiper, John L.; et al. (December 2010). "Soy Protein Reduces Serum Cholesterol by Both Intrinsic and Food Displacement Mechanisms". The Journal of Nutrition. 140 (12): 2302S–11S. doi:10.3945/jn.110.124958. PMID 20943954.
^ Harland, J.I.; Haffner, T.A. (September 2008). "Systematic Review, Meta-analysis and Regression of Randomised Controlled Trials Reporting an Association Between an Intake of Circa 25 g Soya Protein Per Day and Blood Cholesterol". Atherosclerosis. 200 (1): 13–27. doi:10.1016/j.atherosclerosis.2008.04.006. PMID 18534601.
^ Cantani, A.; Lucenti P. (August 1997). "Natural History of Soy Allergy and/or Intolerance in Children, and Clinical Use of Soy-protein Formulas". Pediatric Journal of Allergy and Clinical Immunology. 8 (2): 59–74. doi:10.1111/j.1399-3038.1997.tb00146.x. PMID 9617775. S2CID 35264190.
^ Cordle, C.T. (May 2004). "Soy Protein Allergy: Incidence and Relative Severity". Journal of Nutrition. 134 (5): 1213S–19S. doi:10.1093/jn/134.5.1213S. PMID 15113974.
^ Sampson, H.A. (May 1999). "Food Allergy, Part 1: Immunopathogenesis and Clinical Disorders". The Journal of Allergy and Clinical Immunology. 103 (5): 717–728. doi:10.1016/S0091-6749(99)70411-2. PMID 10329801.
^ "Regulation (EG) 1169/2011". Eur-Lex - European Union Law, European Union. October 25, 2011. Retrieved October 7, 2020.
^ Messina, M; Redmond, G (2006). "Effects of soy protein and soybean isoflavones on thyroid function in healthy adults and hypothyroid patients: A review of the relevant literature". Thyroid. 16 (3): 249–58. doi:10.1089/thy.2006.16.249. PMID 16571087.
^ "Risk assessment for peri- and postmenopausal women taking food supplements containing isolated isoflavones". EFSA Journal. 13 (10): 4246. 2015. doi:10.2903/j.efsa.2015.4246.
^ Adlercreutz, H.; Mazur, W.; Bartels, P.; Elomaa, V.; Watanabe, S.; Wähälä, K.; Landström, M.; Lundin, E.; et al. (March 2000). "Phytoestrogens and Prostate Disease". The Journal of Nutrition. 130 (3): 658S–59S. doi:10.1093/jn/130.3.658S. PMID 10702603.
^ Thompson, Lilian U.; Boucher, Beatrice A.; Liu, Zhen; Cotterchio, Michelle; Kreiger, Nancy (2006). "Phytoestrogen Content of Foods Consumed in Canada, Including Isoflavones, Lignans, and Coumestan". Nutrition and Cancer. 54 (2): 184–201. doi:10.1207/s15327914nc5402_5. PMID 16898863. S2CID 60328.
^ Mitchell, Julie H.; Cawood, Elizabeth; Kinniburgh, David; Provan, Anne; Collins, Andrew R.; Irvine, D. Stewart (June 2001). "Effect of a Phytoestrogen Food Supplement on Reproductive Health in Normal Males". Clinical Science. 100 (6): 613–18. doi:10.1042/CS20000212. PMID 11352776.
^ Oseni, T; Patel, R; Pyle, J; Jordan, VC (2008). "Selective Estrogen Receptor Modulators and Phytoestrogens". Planta Med. 74 (13): 1656–65. doi:10.1055/s-0028-1088304. PMC 2587438. PMID 18843590.
^ ^a ^b Luca SV, Macovei I, Bujor A, Trifan A (2020). "Bioactivity of dietary polyphenols: The role of metabolites". Critical Reviews in Food Science and Nutrition. 60 (4): 626–659. doi:10.1080/10408398.2018.1546669. PMID 30614249. S2CID 58651581.
^ Qin Y, Niu K, Zeng Y, Liu P, Yi L, Zhang T, Zhang QY, Zhu JD, Mi MT (2013). "Isoflavones for hypercholesterolaemia in adults". Cochrane Database of Systematic Reviews. 6 (6): CD009518. doi:10.1002/14651858.CD009518.pub2. PMID 23744562.
^ Committee on Food Protection, Food and Nutrition Board, National Research Council (1973). "Phytates". Toxicants Occurring Naturally in Foods. Washington, DC: National Academy of Sciences. pp. 363–71. ISBN 978-0-309-02117-3.{{cite book}}: CS1 maint: multiple names: authors list (link)
^ Jorge Martinez, Jack E Lewi (2008). "An unusual case of gynecomastia associated with soy product consumption". Endocrine Practice. 14 (4): 415–418. doi:10.4158/EP.14.4.415. PMID 18558591.
^ Glenn D. Braunstein, James R. Klinenberg (May 1, 2008). "Environmental Gynecomastia". Endocrine Practice. 14 (4): 409–411. doi:10.4158/EP.14.4.409. PMID 18558589.{{cite journal}}: CS1 maint: uses authors parameter (link)
^ Hosie, Rachel (September 30, 2020). "Soy Boy: What is this new online insult used by the far right?". The Independent. Archived from the original on May 24, 2022.
^ "SAFEX Commodity Derivatives Market". Johannesburg Stock Exchange. Retrieved February 19, 2012.
^ "交易所动态". Dalian Commodity Exchange. Retrieved February 19, 2012.
^ "Exchange Introduction". Osaka Dojima Commodity Exchange. Retrieved November 18, 2020.

Gullickson, Gill (October 1, 2012). "7 STEPS TO BETTER SOYBEAN YIELDS". Successful Farming. Meredith Corporation.

^ “You can literally have 40% yield loss with no symptoms,” says Greg Tylka, Iowa State University (ISU) Extension nematologist.
^ Reliance on the main genetic source of SCN resistance (PI 88788)may be helping SCN to overcome SCN-resistant varieties. Out of 807 resistant varieties listed by ISU this year, just 18 had a genetic background outside of PI 88788. “We have lots of varieties to pick from, but the genetic background is not as diverse as we would like it to be,” says Tylka.
^ There have been cases where SCN has clipped yields of SCN-resistant varieties. Reliance on the main genetic source of SCN resistance (PI 88788)may be helping SCN to overcome SCN-resistant varieties.

Retrieved from "https://en.wikipedia.org/w/index.php?title=Soybean&oldid=1158520362"

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia EN

Soybean: Brief Summary ( 英語 )

由wikipedia EN提供

Supermarket, China

The soybean, soy bean, or soya bean (Glycine max) is a species of legume native to East Asia, widely grown for its edible bean, which has numerous uses.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia EN

Sojfabo ( 世界語 )

由wikipedia EO提供

Sojfabo estas la semo aŭ fabo de sojherbo (sojglicino, Glicine max) indiĝena de Orienta Azio. Ĝi estas kultivata, kiel legomo aŭ kiel besta nutraĵo, sed ankaŭ por utiligo en la produktado de oleo, sapo, kosmetikaĵoj kaj biologia brulaĵo krom multaj aliaj utiloj. Ĝi estas klasita kiel oleplanto pli ol kiel nutrolegomo fare de la Organizaĵo pri Nutrado kaj Agrikulturo (ONA aŭ FAO).

La semoj iom similas al la semoj de mungo. Ili enhavas multe da vitaminoj A, B kaj E kaj multe da proteinoj kaj fibroj. 100 gramoj enhavas jenajn kvantojn da nutraj substancoj:

36,9 g da proteino
18,1 g da lipidoj ("graso")
23,3 g da glucidoj ("sukero")
0 g da kolesterolo

La nutra enhavo plej utilas ĉe manĝado de la krudaj aŭ ĝermigitaj semoj. Ĉar sojfabo estas inter la malmultaj legomoj, kiuj enhavas ĉiujn ok esencajn aminoacidojn, ĝi estas aparte valoraj por la nutrado de vegetaranoj. Gras-libera (degrasita) sojfaba manĝaĵo estas signifa kaj malmultekosta fonto de proteino por animala furaĝado kaj multaj antaŭkuiritaj rubomanĝoj; sojoleo estas alia produkto de prilaborado de la sojfaba kultivado. Ekzemple, sojfabproduktoj kiel ekzemple teksturita vegetaĵa proteino (TVP) estas ingrediencoj en multaj viandaj kaj laktaĵaj produktoj.^[1] Sojfaboj produktas signife pli da proteinoj je akreo ol la plej multaj aliaj uzoj de tero.^[2]

Tradiciaj nonfermentitaj manĝuzoj de sojfaboj inkludas sojlakton, kaj de ĉi-lasta tofuo kaj jubo. Fermentitaj manĝaĵoj inkludas sojsaŭcon, fermentitan sojpaston, nattoon, kaj tempeon, inter aliaj. La oleo estas uzita en multaj industriaj aplikoj. La ĉefproduktantoj de sojo estas Usono (36%), Brazilo (36%), Argentino (18%), Ĉinio (5%) kaj Barato (4%)..^[3]^[4] La faboj enhavas signifajn kvantojn de fita acido, alfa-linolea acido, kaj isoflavonoj.

Enhavo

1 Nomo
2 Klasigo
3 Priskribo kaj fizikaj karakterizaĵoj
4 Nutra valoro
5 Kultivado
6 Enhavo
7 Historio
8 Bildaro
9 Vidu ankaŭ
10 Notoj
11 Eksteraj ligiloj

Nomo

La planto estas konata kiel "granda fabo" en ĉina 大豆 dàdòu; en japana daizu) aŭ flava fabo, en ĉina 黄豆 huángdòu). Kaj le nematura sojfabo kaj ties manĝaĵo estas nomata edamame en Japanio,^[5]^[6] sed en angla kaj en aliaj lingvoj, edamame referencas nur al pli specifa plado. La genronomo, Glycine, estas la sama nomo kiel de simpla aminoacido.

Ekde la komenco de la 20a jarcento sojfaboj estis nomitaj la 'orfabo' aŭ 'mirakla fabo' en Ameriko.^[7]

Klasigo

Variantoj de sojfabo estas uzataj por multaj celoj.

La genro Glycine (Willd.) estas dividita en du subgenrojn, Glycine kaj Soja. La subgenro Soja (Moench) F.J. Herm. inkludas la kultivitan sojfabon, Glycine max (L.) Merr., kaj la naturan sojfabon, Glycine soja Sieb. & Zucc. Ambaŭ specioj estas kazoj de unujara planto. Glycine soja estas la natura prapatro de Glycine max, kaj kreskas nature en Ĉinio, Japanio, Koreio, Tajvano kaj Rusio.^[8] La subgenro Glycine konsistas el almenaŭ 25 naturaj plurjaraj specioj: ekzemple, Glycine canescens F.J. Herm. kaj G. tomentella Hayata, same trovitaj en Aŭstralio kaj Papuo-Nov-Gvineo.^[9]^[10] Plurjara sojfabo {Neonotonia wightii} originis de Afriko kaj nun estas ĝeneraligita paŝtejkultivaĵo en la tropikoj.^[11]^[12]^[13]

Kiel iuj aliaj kultivaĵoj de longa malsovaĝigo, la rilato de la moderna sojfabo al sovaĝ-kultivaj specioj jam ne povas esti spurita kun iu grado da certeco. Ĝi estas kultura diverseco kun tre granda nombro da kulturvarioj.

Priskribo kaj fizikaj karakterizaĵoj

Sojo varias en kresko kaj kutimo. La alteco de la planto varias de malpli ol 0,2 ĝis 2,0 m (0,66 ĝis 6,56 ft).

La balgoj, tigoj, kaj folioj estas kovritaj per brunaj aŭ grizaj haretoj. La folioj estas trifoliolataj, havante tri al kvar folietojn per folio, kaj la folietoj estas 6-15 cm (2.4-5.9 in) longaj kaj 2-7 cm (0.79-2.76 in) larĝaj. La folioj falas antaŭ ol la semoj estas maturaj. La diskretaj, mem-fekundaj floroj estas portitaj en la spiko de la folio kaj estas blankaj, rozkoloraj aŭ purpuraj.

Malgrandaj, purpuraj sojfabaj floroj

La frukto estas harplena balgo kiu kreskas en aretoj de tri al kvin, ĉiu balgo estas 3-8 cm longa (1-3 in) kaj kutime enhavas du-ĝis-kvar (malofte pli da) semoj 5-11 mm en diametro.

Sojfaboj troveblas en diversaj grandecoj, kaj en multaj senŝeligaj aŭ semŝelaj koloroj, inkluzive de nigra, bruna, blua, flava, verda kaj makulita. La kareno de la matura fabo estas malmola, akvo-rezistema, kaj protektas la kotiledonon kaj subkotiledonon (aŭ "ĝermo") el difekto. Se la semŝelo estas fendita, la semo ne ĝermos. La cikatro, videbla sur la semŝelo, estas nomita la hilumo (koloroj inkludas nigran, brunan, sablokoloran, grizan kaj flavan) kaj ĉe unu fino de la hilumo estas la mikropilo, aŭ malgranda malfermaĵo en la semŝelo kiu povas permesi la sorbadon de akvo por ŝosado.

Rimarkinde, semoj kiel ekzemple sojfaboj enhavantaj tre altajn nivelojn de proteino povas sperti elsekiĝon, kaj ankoraŭ pluvivi kaj revivigi post akvoabsorbo. A. Carl Leopold, filo de Aldo Leopold, komencis studi tiun kapablecon ĉe la Boyce Thompson Institute for Plant Research en Universitato Cornell en la mezo de la 1980-aj jaroj. Li eltrovis ke sojfaboj kaj maizo havas vicon da solveblaj karbonhidratoj protektantaj la ĉeldaŭrigeblecon de la semo.^[14] Patentoj estis aljuĝitaj al li en la komenco de la 1990-aj jaroj pri teknikoj por protektado "de biologiaj membranoj" kaj proteinoj en seka ŝtato. Kompareble al tardigradoj.

Nutra valoro

Sojlakto

Miksita nattō kun sojsaŭco

Tofuo Kinugoŝi tōfu

Jubo vendata en Kioto, Japanio

Nekuirita tempeo

De nutra valoro de 100 gramoj da freŝaj sojfaboj:

Energia valoro 125,52 kĴ Karbonhidrato 5,94 g Proteino 3,04 g Graso 0,18 g Vitamino A 1 μg Vitamino B6 0,088 μg Vitamino B12 0 μg Vitamino C 13,2 mg Vitamino K 33 μg Kalcio 13 mg Kupro 0,164 mg Fero 0,91 mg Magnezio 21 mg Kalio 149 mg Natrio 6 mg Zinko 0,41 mg Fosforo 54 mg

Kultivado

Sojfaboj estas tutmonde grava kultivaĵo, el kiu oni produktas kaj oleon kaj proteinojn. En Usono, la plejparto de la rikolto estas solvil-ekstraktita kun heksano, kaj la "sekrostita" sengrasigita sojmanĝo (50% da proteino) poste ebligas la produktadon de farmbestoj (ekz. kokoj, porkoj, meleagroj) je industria nivelo neniam antaŭe vidita en homa antaŭa historio. Tre malgranda proporcio de la kultivaĵo estas konsumita rekte fare de homoj. Sojfabaj produktoj, aliflanke, aperas en granda gamo da pretmanĝaĵoj.

Dum la Dua Mondmilito, sojfabo iĝis grava en kaj Nordameriko kaj Eŭropo ĉefe kiel anstataŭaĵoj por aliaj proteinmanĝaĵoj kaj kiel fonto de manĝebla oleo. Dum la Dua Mondmilito, la sojfabo estis malkovrita kiel sterko fare de la United States Department of Agriculture (Sekcio de Agrikulturo de Usono). En la jaroj 1960-1 en la kunbsido de Dillon de la Ĝenerala Interkonsento pri Komercimpostoj kaj Komerco (GATT), Usono sekurigis komercimpost-liberan aliron por siaj sojfaboj al la eŭropa merkato. En la 1960-aj jaroj, Usono eksportis ĉirkaŭ 90% de la sojfaboj de la mondo.^[15]^[16] Ĉirkaŭ 2005, la ĉefaj sojfabaj eksportantoj estis Argentino (39% de mondaj sojfabaj eksportoj), Usono (37%) kaj Brazilo (16%), dum pintimportistoj estis Ĉinio (41% de mondaj sojfaba importado), Eŭropa Unio (22%), Japanio (6%) kaj Meksiko (6%)..^[17]

Kultivado estas sukcesa en klimatoj kun varmaj someroj, kun optimumaj kreskigaj kondiĉoj en averaĝaj temperaturoj de 20 ĝis 30 °C (68 ĝis 86 °F); temperaturoj de malsupre de 20 °C kaj pli ol 40 °C (68 °F, 104 °F) bremsas kreskon signife. Ili povas kreski en larĝa gamo de grundoj, kun optimuma kresko en humidaj aluviaj teroj kun bona organika enhavo. Sojfaboj, kiel ĉe la plej multaj guŝoj, elfaras nitrogenan fiksadon establante simbiozan rilaton kun la bakterio Bradyrhizobium japonicum (sin. Rhizobium japonicum; Jordan, 1982). Por plej bonaj rezultoj, tamen, enmeto de la ĝusta speco de bakterioj devus esti miksita kun la semo de la sojfabo (aŭ ajna guŝo) antaŭ plantado. Modernaj kultivaĵaj varioj ĝenerale atingas altecon de proksimume 1 m (3.3 ft), kaj postulas 80-120 tagojn de semado al rikoltado.

Usono, Argentino, Brazilo, Ĉinio kaj Barato estas la plej grandaj sojfabaj produktantoj de la mondo kaj reprezentas pli ol 90% de tutmonda sojfaba produktado.^[18] Usono produktis 75 milionojn da tunoj da sojfaboj en 2000, de kiuj pli ol unu-triono estis eksportitaj. En la 2010-2011 produktojaro, tiu figuro estas atendita esti pli ol 90 milionoj da tunoj.^[4]

La meza tutmonda rendimento por sojfabaj kultivaĵoj, en 2010, estis 2.5 tunoj je hektaro. La tri plej grandaj produktantoj havis mezajn tutlandajn sojfabajn rendimentojn de proksimume 3 tunoj je hektaro. La plej produktivaj sojfabbienoj en la mondo en 2010 estis en Turkio, kun tutlande meza farmorendimento de 3.7 tunoj je hektaro.^[19] La monda rekordo por sojfaba rendimento estas 10.8 tunoj je hektaro, montrita en 2010 fare de Kip Cullers, farmisto en Purdy, Misurio.^[20] Kip Cullers postulas kiel sekreto de sia rekordorompado de sojfabkultivaĵa rendimento jaron post jaro la atento por detaligi, iniciatema gvidstilo, irigacio, herbicidoj, reteni plantojn sanaj kaj senstresaj por la tuta kresksezono.

Mediaj grupoj, kiel ekzemple Greenpeace kaj la WWF, raportis ke sojfaba kultivado kaj la probableco de pliigita sojfaba kultivado en Brazilo detruis enormajn areojn de Amazona pluvarbaro, kaj ke ĝi instigas al plia senarbarigo.^[21]^[22]

Amerika grundosciencisto Andrew McClung, kiu unue montris ke la ekologie biovaria savano de la Cerado regiono de Brazilo povus kultivi enspezigajn sojfabojn, ricevis la premion World Food Prize la 19-an de oktobro 2006.^[23]^[24]

Homa postpuriga ŝlimo povas esti utiligita kiel sterko por kultivi sojfabojn. Sojfaboj kultivitaj en postpuriga ŝlimo verŝajne enhavas altajn koncentriĝojn de metaloj.^[25]^[26] Sojfabplantoj estas minacataj de larĝa gamo de bakteriaj malsanoj, fungaj malsanoj, virusmalsanoj kaj parazitoj. Unu grava plago estas la maiza tineo Helicoverpa zea, kio estas la plej ofta kaj detrua plago de sojfabkresko en Virginio..^[27] Sojfaboj povas esti kultivataj organike, t.e., sen la uzo de sintezaj insekticidoj kaj sterkoj.

Enhavo

Tiu ĉi planto enhavas opioidon kiu nomiĝas sojomorfino. Se la homaj intestoj ne sukcesas preventi la eniradon de tiuj eksorfinoj en la korpon, povas ekesti diversaj problemoj. Sojomorfino havas opioidan efikon kaj povas kaŭzi aŭ malplibonigi diversajn malsamajn malsanojn.

Historio

Sojfabo estis decida kultivaĵo en Orientazio delonge antaŭ ol skribaj registroj komenciĝis.^[28] Ties kultivado estis dumlonge limigita ĉefe al Ĉinio kaj Manĉurio,^[29] sed iom post iom disvastiĝis al aliaj orientaziaj landoj kiel ekzemple Koreio kaj Japanio. Ili nun estas grava kultivaĵo en Usono, Brazilo, Argentino, Barato, kaj Ĉinio. Antaŭ la ekzisto de fermentitaj produktoj kiel ekzemple fermentitaj nigraj sojfaboj (douki), jiang (ĉina Misoo), sojsaŭco, tempeo, nattoo, kaj misoo, sojo estis konsiderita sankta pro siaj utilaj efikoj en kultivciklo. Sojo estis enkondukita en Afriko el Ĉinio en la fino de la 19-a jarcento, kaj nun estas ĝeneraligita trans la kontinento.

Azio

La plej proksima vivanta parenco de la sojfabo estas Glycine soja (antaŭe nomita G. ussuriensis), guŝofabo apartenanta al centra Ĉinio.^[30] Laŭ antikva ĉina mito, en 2853 a.K., la legenda imperiestro Ŝennong de Ĉinio proklamis ke kvin plantoj estas sanktaj: sojfaboj, rizo, tritiko, hordeo, kaj milio.^[31] Kultivado de sojfaboj estis dumlonge limigita ĉefe al Ĉinio, sed iom post iom atingis aliajn landojn dum la 20-a jarcento.^[32]

La origino de sojfaba kultivado restas science diskutita. Lastatempa esplorado indikas ke semado de sovaĝaj formoj frue komenciĝis (antaŭ 5000 a.K.) en multaj lokoj tra Ĉinio, Koreio kaj Japanio.^[33] Granda Sovetia Enciklopedio registras ke sojfabkultivado originis de Ĉinio antaŭ proksimume 5000 jaroj.^[34] Kelkaj akademiuloj sugestas ke sojfabo originis el Ĉinio kaj estis malsovaĝigita proksimume ĉe 3500 a.K.^[35] La plej malnovaj konservitaj sojfaboj similaj al modernaj specoj en grandeco kaj formo estis trovitaj en arkeologiaj lokoj en Koreio datitaj proksimume de 1000 a.K.^[36] Radiokarbona datado de sojfabaj provaĵoj rekuperitaj tra flosado dum elfosadoj ĉe la komenco de la Mumun periodo kiam Okbang-ejo en Koreio indikis ke sojfabo estis kultivita kiel manĝkultivaĵo en proksimume 1000-900 a.K.^[36] Sojfabo de la Jomon-periodo en Japanio de 3000 a.K.^[33] estas ankaŭ signife pli granda ol sovaĝaj specoj.^[33] La kultivado de sojfaboj komenciĝis en la orienta duono de norda Ĉinio antaŭ 2000 a.K., sed preskaŭ certe estas multe pli aĝa.^[37] Ĝi iĝis grava kultivaĵo de la Dinastio Zhou (ĉ. 1046 a.K.-256 a.K.) en Ĉinio. Tamen, la detaloj de kie, kiam, kaj sub kiu cirkonstancoj sojfabo evoluigis proksiman rilaton kun homoj estas nebone komprenitaj sed arkeologie nepruvita fonto asertas ke sojfabo estis kulturita "en antikva Ĉinio eble antaŭ 3000 ĝis 5000 jaroj". Sojfabo estis nekonata en Suda Ĉinio antaŭ la Han periodo.^[33] De proksimume la unua jarcento p.K. ĝis la Epoko de Malkovroj (15-16-aj jarcentoj), sojfaboj estis enkondukitaj en pluraj landoj, kiel ekzemple Hindio, Japanio,^[38] Indonezio, Filipinoj, Vjetnamio, Tajlando, Kamboĝo, Malajzio, Birmo, Tajvano kaj Nepalo. Tiu disvastiĝo ŝuldiĝis al la establado de maraj kaj teraj komercvojoj. La plej frua japana teksta referenco al la sojfabo estas en la klasikaĵo Koĝiki (Notoj pri antikvaj aferoj), kiu estis kompletigita en 712 p.K.

Multaj homoj asertis ke sojfaboj en Azio estis historie uzitaj nur post fermentada procezo, kiu malaltigas la altan fitoestrogenan enhavon trovitan en la kruda planto. Tamen, esprimoj similaj al "sojlakto " estis en uzo ekde 82 p.K.,^[39] kaj ekzistas signoj de konsumo de tohuo kiu datiĝas al 220.^[40]

Nordameriko

Sojfaboj unue estis enkondukitaj en Nordameriko en 1765, fare de Samuel Bowen, iama maristo de la Brita Orienthinda Kompanio kiu vizitis Ĉinion kun James Flint.^[41] Bowen kultivis sojon proksime de Savannah, (Georgio), eventuale uzante financon de Flint, kaj faris sojsaŭcon por vendo al Anglio.^[42] La sojfabo estis enkondukita en Nordameriko en 1765 sed por la venontaj 155 jaroj la kultivaĵo estis kultivita ĉefe por furaĝo.^[43]

William Morse estas konsiderita la "patro" de moderna sojfaba agrikulturo en Usono. Li kaj Charles Piper, Dro. C.V. Piper, prenis kio estis nekonata orienta kampara kultivaĵo en 1910 kaj transformis ĝin en "oran fabon" por Ameriko iĝanta unu el la plej grandaj farmkultivaĵoj de Ameriko kaj ĝia plej nutriga.^[44]^[45]^[46]

Antaŭ 1920 en la Usono, la sojfabo estis plejparte furaĝa kultivaĵo, fonto de oleo, porokaza manĝo (por furaĝo) kaj por industriaj produktoj, kun tre malgranda uzado kiel manĝaĵo. Tamen, ĝi ludis gravan rolon post la Unua Mondmilito. Dum la Granda Depresio, la aridec-trafitaj regionoj de Usono povis uzi sojon por regeneri sian grundon pro ĝiaj nitrogenfiksantaj trajtoj. Bienoj estis kreskantaj produktadon por renkontiĝi kun registaraj postuloj, kaj Henry Ford iĝis granda gvidanto en la sojfaba industrio.

En 1931, Ford dungis kemiistojn Robert Boyer kaj Frank Calvert por produkti artefaritan silkon. Ili sukcesis pri farado de tekstila fibro el ŝpinitaj sojproteinaj fibroj, harditaj aŭ sunbrunigita en formaldehida bano, kiu ricevis la nomon Azlon. Ĝi estis uzebla en la farado de vestokompletoj, feltaj ĉapeloj, kaj manteloj. Kvankam provproduktado de Azlon atingis 5000 funtojn je tago en 1940, ĝi neniam atingis la komercan merkaton; la nilono de Dupont estis la gajninto en la serĉo por produkti artefaritan silkon. En 1932-33, la Ford Motor Company elspezis ĉirkaŭ 1,250,000 USD da usonaj dolaroj por sojfaba esplorado. Antaŭ 1935, ĉiu Ford aŭto havis sojon implikita en sia manufakturo. Ekzemple, sojoleo kutime estis uzata por farbi la aŭtojn,^[47] same kiel likvaĵon por frap-mildigiloj. La implikiĝo de Ford kun la sojfabo malfermis multajn pordojn por agrikulturo kaj industrio por esti interligitaj pli forte ol iam antaŭe.

Henry Ford antaŭenigis la sojfabon, helpante evoluigi ties uzadojn kaj kiel manĝaĵo kaj kiel industria produkto, eĉ montrante karoseriajn panelojn faritajn el soj-bazitaj plastoj. La intereso de Ford kondukis al du buŝeloj (120 funtoj)^[48] de sojfaboj uzitaj en ĉiu Ford aŭto, same kiel produktoj kiel la unua komerca sojlakto, glaciaĵoj kaj tute-vegetaĵa nelaktaĵa populara trinkaĵo. La Ford evoluo de tielnomitaj soj-bazitaj plastoj estis bazita sur la aldono da sojfaba faruno kaj ligna faruno al fenolaj formaldehidaj plastoj.^[49] Prototipa veturilo, ordinarlingve titolita la "Sojfaba Aŭto" (Soybean Car), estis konstruita en 1941 el tiaj plastoj.^[50]

Sudameriko

Sojfabo alvenis la unuan fojon en Sudamerikon en Argentino en 1882.^[51]

Afriko

Sojfabo alvenis la unuan fojon en Afrikon tra Egipto en 1857.^[52]

Aŭstralio

Naturaj sojfaboj estis malkovritaj en nordorienta Aŭstralio en 1770 de esploristoj Banks kaj Solander. En 1804, la unua sojmanĝa produkto (nome saŭco "Fine India Soy") estis vendita en Sidnejo. En 1879, la unuaj aldomigitaj sojfaboj alvenis en Aŭstralio, kiel donaco de la Ministro de la Internaj Aferoj de Japanio.^[53]

Kanado

En 1831, la unua sojprodukto (nome saŭco "a few dozen India Soy") alvenis en Kanadon. Sojfaboj estis probable unuafoje kultivataj en Kanado ĉirkaŭ 1855, kaj definitive en 1895 ĉe la Ontario Agrikultura Altlernejo.^[54]

Karibio

Sojfabo alvenis en Karibion en la formo de sojsaŭco farita de Samuel Bowen en Savannah, Georgio, en 1767. Ĝi restas tie kiel minora kultivado, sed ties uzoj por homa konsumado ege kreskas rapide.^[55]

Centrazio

Sojfabo estis unuafoje en kultivata Transkaŭkazio en Centra Azio en 1876, fare de Dunganoj. Tiu regiono neniam estis grava por sojfaba produktado. Kompleta historio de sojfaboj kaj sojmanĝoj en tiu regiono estas disponebla rete.^[56]

Meksiko kaj Centrameriko

La unua fidinda referenco al la sojfabo en tiu mondoregiono datas el Meksiko en 1877.^[57]

Sudorienta Azio

Ĉirkaŭ la 13a jarcento, la sojfabo jam estis alveninta en Indonezion; ĝi probable alvenis multe pli frue, portata de komercistoj el suda Ĉinio.^[58]

Sudazio kaj Hindia Subkontinento

Ĉirkaŭ la 1600-aj jaroj, sojsaŭco disvastiĝis el suda Japanio tra tiu mondoregiono tra la Nederlanda Orient-hinda Kompanio (VOC). Sojfaboj probable alvenis el suda Ĉinio, moviĝante suden en nordan Hindion.^[59]

Eŭropo

En 1873, Professoro Friedrich J. Haberlandt la unua interesiĝis en sojfaboj kiam li akiris semojn de 19 sojfabaj variantoj ĉe la Viena Monda Ekspozicio (Wiener Weltausstellung). Li kultivis tiujn semojn en Vieno, kaj tuj ekdistribuis ilin tra Centra kaj Okcidenta Eŭropo. Plej farmistoj kiuj ricevis semojn el li kultivis ilin, kio poste reportis rezultojn reen al li. Eke en Feb. 1876, li publikigis tiujn rezultojn la unua en variaj gazetartikoloj, kaj finfine en granda verko, Die Sojabohne (La sojfabo) en 1878.

En norda Eŭropo lupenoj estas konataj kiel "sojfaboj de la nordo"^[60]

Bildaro

Vidu ankaŭ

Notoj

↑ Riaz, Mian N.. (2006) Soy Applications in Food. Boca Raton, FL: CRC Press. ISBN 0-8493-2981-7.
↑ Soy Benefits. National Soybean Research Laboratory. Alirita 16a de Februaro, 2012.
↑ World Soybean Production 2010, Soy stats, 2011, http://www.soystats.com/2011/page_30.htm .
↑ ^4,0 ^4,1 Growing Crush Limits India’s Soy Oil Imports (PDF). Oilseeds: World Markets and Trade. United States Department of Agriculture. Alirita 17a de Februaro, 2012.
↑ 枝豆. ALC Networks Inc.. Alirita February 17, 2012.
↑ History of Edamame, Green Vegetable Soybeans, and Vegetable-Type Soybeans. Soyinfo Center. Alirita 17a de Februaro, 2012.
↑ http://www.soyatech.com/news_story.php?id=31959
↑ Singh, Ram J.. (November 2, 2006) Genetic Resources, Chromosome Engineering, and Crop Improvement: Oilseed Crops, Volume 4. London: Taylor & Francis. ISBN 978-0-8493-3639-3.
↑ Theodore, Hymowitz, eldonis J.B. Sinclair kaj G.L. Hartman, Evaluation of Wild Perennial Glycine Species and Crosses For Resistance to Phakopsora en Proceedings of the Soybean Rust Workshop, paĝoj 33–37, National Soybean Research Laboratory, 9a de Aŭgusto, 1995, Urbana, IL, alirita la 17an de Februaro, 2012
↑ (Marto 1983) “Hybridization in the Genus Glycine Subgenus Glycine Willd. (Leguminosae, Papilionoideae)”, American Journal of Botany 70 (3), p. 334–348. doi:10.2307/2443241.
↑ http://www.feedipedia.org/node/293
↑ http://plants.jstor.org/taxon/jstor/Neonotonia.wightii
↑ http://www.tropicalforages.info/key/Forages/Media/Html/Neonotonia_wightii.htm
↑ (1992) “Maturation Proteins and Sugars in Desiccation Tolerance of Developing Soybean Seeds”, Plant Physiology 100 (1), p. 225–30. doi:10.1104/pp.100.1.225.
↑ Patel, Raj. (2008) Stuffed & Starved From Farm to Fork, the Hidden Battle for the World Food System. Londo: Portobello Books Ltd., p. 169–173. ISBN 1-933633-49-2.
↑ (Summer 1962) “Henry Ford's Science and Technology for Rural America”, Technology and Culture 3 (3), p. 247–258. doi:10.2307/3100818.
↑ Baohui Song, Mary A. Marchant, Shuang Xu (2006)Competitive Analysis of Chinese Soybean Import Suppliers—U.S., Brazil, and Argentina (PDF). American Agricultural Economics Association Annual Meetings. Research in Agricultural & Applied Economics, University of Minnesota.
↑ How the Global Oil Seed and Grain Trade Works (PDF). Soyatech. Alirita 18a de Februaro, 2012.
↑ FAOSTAT: Production, Crops, Cassava, 2010 data. Food and Agriculture Organization (2011). Alirita 18a de Februaro, 2012.
↑ World Soybean Record Holder Teaches Top Yields. Farm Progress (17a de Februaro, 2011). Alirita 18a de Februaro, 2012.
↑ (Februaro 2008) “Land Clearing and the Biofuel Carbon Debt”, Science 319 (5867), p. 1235–1238. doi:10.1126/science.1152747.
↑ "Big Business Leaves Big Forest Footprints", BBC News, 16a de Februaro, 2010.
↑ Lang, Susan, "Cornell Alumnus Andrew Colin McClung Reaps 2006 World Food Prize", Chronicle Online, Cornell University, June 21, 2006. Kontrolita February 18, 2012.
↑ . The Cerrado: Brazil’s Other Biodiverse Region Loses Ground. Yale University (14a de Aprilo, 2011). Alirita 18a de Februaro, 2012.
↑ (May–June 2000) “Molybdenum Uptake by Forage Crops Grown on Sewage Sludge-Amended Soils in the Field and Greenhouse”, Journal of Environmental Quality (PDF) 29 (3), p. 848–854. doi:10.2134/jeq2000.00472425002900030021x.
↑ (December 9, 1985) “Residual Effects of Sewage Sludge on Soybean: II. Accumulation of Soil and Symbiotically Fixed Nitrogen”, Journal of Environmental Quality (PDF) 16 (2), p. 118–124. doi:10.2134/jeq1987.00472425001600020005x.
↑ Herbert, Ames, Cathy Hull, kaj Eric Day. "Corn Earworm Biology and Management in Soybeans." Virginia Cooperative Extension, Virginia State University (2009).
↑ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko. 2013. History of Whole Dry Soybeans, Used as Beans, or Ground, Mashed or Flaked (240 BCE to 2013). Lafayette, California. 950 pp.
↑ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko. 2014. History of Soybeans and Soyfoods in China and Taiwan, and in Chinese Cookbooks, Restaurants, and in Chinese work with Soybeans Outside China (1024 BCE to 2014). Lafayette, California: Soyinfocenter. 3015 pp. (7,730 referencoj; 372 fotoj kaj ilustracioj. Senpage rete)
↑ http://www.britannica.com/EBchecked/topic/557184/soybean Soybean, Encyclopedia Britannica Online, alirita en la 18a de Februaro, 2012
↑ History of Soybeans. Soya – Information about Soy and Soya Products. Alirita 18a de Februaro, 2012.
↑ http://www.encyclopedia.com/topic/soybean.aspx Soybean, Columbia Encyclopedia, Julio de 2001, alirita en la 18a de Februaro, 2012
↑ ^33,0 ^33,1 ^33,2 ^33,3 Archaeological Soybean (Glycine max) in East Asia: Does Size Matter?. PLOS ONE. Alirita 1a de Aprilo, 2013.
↑ Great Soviet encyclopedia, eld. A. M. Proĥorov (New York: Macmillan, London: Collier Macmillan, 1974–1983) 31 volumoj, tri enhavaj volumoj. Traduko de la tria rusa eldono de Bol'ŝaja soveckaja enciklopedija
↑ Siddiqi, Mohammad Rafiq. Tylenchida: Parasites of Plants and Insects. New York: CABI Pub. 389. p. (2001).
↑ ^36,0 ^36,1 Stark, Miriam T.. (2005) Archaeology of Asia (Blackwell Studies in Global Archaeology). Hoboken, NJ: Wiley-Blackwell. ISBN 1-4051-0213-6.
↑ Murphy, Denis J.. People, Plants and Genes: The Story of Crops and Humanity. New York: The Chinese UNew York: Oxford University Press. 122–123. p. (2007).
↑ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko. 2012. History of Soybeans and Soyfoods in Japan. Lafayette, California. 3,337 pp. (11,505 referencoj, 445 fotoj kaj ilustracioj. Senpage rete)
↑ History of Soymilk and Dairy-like Soymilk Products. Soy Info Center (2007). Alirita 18 de Februaro, 2012.
↑ Chronology of Tofu Worldwide 965 A.D. to 1929. Soy Info Center. Alirita 18 de Februaro, 2012.
↑ Chaplin, J. E.. (1996) An Anxious Pursuit: Agricultural Innovation and Modernity in the Lower South, 1730-1815. University of North Carolina Press.
↑ (Aprilo de 2007) Eat Your Food! Gastronomical Glory from Garden to Gut: A Coastalfields Cookbook, Nutrition Textbook, Farming Manual and Sports Manual. Coastalfields Press. ISBN 978-0-9785944-8-0.
↑ http://www.nsrl.uiuc.edu/aboutsoy/history4.html
↑ http://www.soyinfocenter.com/HSS/morse_and_piper.php
↑ http://www.soyinfocenter.com/books/147
↑ http://books.google.com/books/about/The_Soybean.html?id=MzJ9nQEACAAJ
↑ Joe Schwarcz. (2004) The Fly in the Ointment: 63 Fascinating Commentaries on the Science of Everyday Life. ECW Press. ISBN 978-1-55022-621-8.
↑ Tables for Weights and Measurement: Crops – Table 1 Weights per bushel. University of Missouri. Alirita 18a de Februaro, 2012.
↑ Henry Ford's Eco-Friendly Automobile. Harbay. Alirita 18a de Februaro, 2012.
↑ Soybean Car. The Henry Ford. Alirita 18a de Februaro, 2012.
↑ Shurtleff, William. History of Soybeans and Soyfoods in South America (1882–2009). Soy Info Center. ISBN 978-1-928914-23-5.
↑ Shurtleff, William. History of Soybeans and Soyfoods in Africa (1857–2009). Soy Info Center. ISBN 978-1-928914-25-9.
↑ Shurtleff, William. History of Soybeans and Soyfoods in Australia, New Zealand and Oceania (1770–2010). Soy Info Center. ISBN 978-1-928914-29-7.
↑ Shurtleff, William. History of Soybeans and Soyfoods in Canada (1831–2010). Soy Info Center. ISBN 978-1-928914-28-0.
↑ Shurtleff, William. History of Soybeans and Soyfoods in the Caribbean / West Indies (1767–2008). Soy Info Center.
↑ Shurtleff, William. History of Soybeans and Soyfoods in Central Asia (1876–2008). Soy Info Center.
↑ . History of Soybeans and Soyfoods in Mexico and Central America (1877–2009). Soy Info Center. Alirita 18a de Februaro, 2012.
↑ . History of Soybeans and Soyfoods in Southeast Asia (1770–2010). Soy Info Center. Alirita 18a de Februaro, 2012.
↑ . History of Soybeans and Soyfoods in South Asia / Indian Subcontinent (1656–2010). Soy Info Center. Alirita 18a de Februaro, 2012.
↑ http://www.nytimes.com/2011/11/17/business/energy-environment/soy-substitute-edges-its-way-into-european-meals.html?pagewanted=all&_r=0

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Vikipedio aŭtoroj kaj redaktantoj

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia EO

Sojfabo: Brief Summary ( 世界語 )

由wikipedia EO提供

Sojfabo estas la semo aŭ fabo de sojherbo (sojglicino, Glicine max) indiĝena de Orienta Azio. Ĝi estas kultivata, kiel legomo aŭ kiel besta nutraĵo, sed ankaŭ por utiligo en la produktado de oleo, sapo, kosmetikaĵoj kaj biologia brulaĵo krom multaj aliaj utiloj. Ĝi estas klasita kiel oleplanto pli ol kiel nutrolegomo fare de la Organizaĵo pri Nutrado kaj Agrikulturo (ONA aŭ FAO).

La semoj iom similas al la semoj de mungo. Ili enhavas multe da vitaminoj A, B kaj E kaj multe da proteinoj kaj fibroj. 100 gramoj enhavas jenajn kvantojn da nutraj substancoj:

36,9 g da proteino 18,1 g da lipidoj ("graso") 23,3 g da glucidoj ("sukero") 0 g da kolesterolo

La nutra enhavo plej utilas ĉe manĝado de la krudaj aŭ ĝermigitaj semoj. Ĉar sojfabo estas inter la malmultaj legomoj, kiuj enhavas ĉiujn ok esencajn aminoacidojn, ĝi estas aparte valoraj por la nutrado de vegetaranoj. Gras-libera (degrasita) sojfaba manĝaĵo estas signifa kaj malmultekosta fonto de proteino por animala furaĝado kaj multaj antaŭkuiritaj rubomanĝoj; sojoleo estas alia produkto de prilaborado de la sojfaba kultivado. Ekzemple, sojfabproduktoj kiel ekzemple teksturita vegetaĵa proteino (TVP) estas ingrediencoj en multaj viandaj kaj laktaĵaj produktoj. Sojfaboj produktas signife pli da proteinoj je akreo ol la plej multaj aliaj uzoj de tero.

Tradiciaj nonfermentitaj manĝuzoj de sojfaboj inkludas sojlakton, kaj de ĉi-lasta tofuo kaj jubo. Fermentitaj manĝaĵoj inkludas sojsaŭcon, fermentitan sojpaston, nattoon, kaj tempeon, inter aliaj. La oleo estas uzita en multaj industriaj aplikoj. La ĉefproduktantoj de sojo estas Usono (36%), Brazilo (36%), Argentino (18%), Ĉinio (5%) kaj Barato (4%).. La faboj enhavas signifajn kvantojn de fita acido, alfa-linolea acido, kaj isoflavonoj.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Vikipedio aŭtoroj kaj redaktantoj

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia EO

Glycine max ( 西班牙、卡斯蒂利亞西班牙語 )

由wikipedia ES提供

Glycine max, llamada popularmente soya o soja (en España, Argentina, Paraguay y Uruguay),^[1] es una especie de plantas de la familia Fabaceae, o familia de las leguminosas. Se cultiva por sus semillas, de contenido medio en aceite (véase planta oleaginosa) y alto de proteína. El grano de soya y sus subproductos (aceite y harina de soya) se utilizan en la alimentación humana, del ganado y aves. Se comercializa en todo el mundo debido a sus múltiples usos.

Utilizada en China durante más de 5000 años,^[2] hoy en día la soya está presente en muchos alimentos,^[3] tanto tradicionales como nuevos y también como aditivo de alimentos preparados.^[4] Entre los preparados tradicionales de la soya encontramos la leche de soya y el tofu entre las preparaciones no fermentadas y la salsa de soya, el miso, el natto o el tempeh entre los fermentados. Por otra parte, la soya es la base para producir el aceite de soya , que supone casi la mitad de los aceites vegetales producidos en el mundo. Pero la soya también se utiliza como ingrediente o aditivo de todo tipo de preparados alimenticios como por ejemplo embutidos, pizzas, hamburguesas, pastelería e incluso al chocolate.^[4]

El cultivo de soya, además de ser un factor muy valioso, ayuda al ser humano si se efectúa en el marco de un cultivo por rotación estacional, ya que fija el nitrógeno en los suelos, agotados tras haberse practicado otros cultivos intensivos. El continente americano es el mayor productor del mundo: Argentina, Bolivia, Canadá, Brasil, Estados Unidos y Paraguay emiten casi el 90% de la producción mundial.^[5]

Índice

1 Etimología
2 Descripción
3 Clasificación
4 Composición química de la semilla
5 Difusión
6 Usos
- 6.1 Beneficios y propiedades
- 6.2 Relación con la salud
7 Soya transgénica
8 Fertilización en cultivo
9 Producción mundial
10 Taxonomía
11 Referencias
12 Enlaces externos

Etimología

La palabra "soja" se originó como una corrupción de los nombres chinos (cantoneses) o japoneses de la salsa de soja (en chino, 豉油; jyutping, si6jau4; Yale cantonés, sihyàuh) (醤油, 'shōyu'^?).^[6]

La etimología del género, Glycine, proviene de Linnaeus. Al nombrar el género, Linneo observó que una de las especies del género tenía una raíz dulce. Basándose en la dulzura, la palabra griega para dulce, glykós, fue latinizada.^[6] El nombre del género no está relacionado con el aminoácido glicina.^{[cita requerida]}

Descripción

La soya varía en crecimiento, hábito, y altura. Puede crecer desde 20 cm hasta 1 metro de altura y tarda por lo menos 1 día en germinar.

Las vainas, tallos y hojas están cubiertas por finos pelos marrones o grises. Las hojas son trifoliadas, tienen de 3 a 4 folíolos por hoja, y miden de 6-15 cm de longitud y de 2-7 cm de ancho. Las hojas caen antes de que las semillas estén maduras. Las flores grandes, inconspicuas y autofértiles nacen en la axila de la hoja y son de color blanco, rosa o púrpura.

El fruto es una vaina pilosa que crece en grupos de 3-5, cada vaina tiene 3-8 cm de longitud y usualmente contiene 2-4 (raramente más) semillas de 5-11 mm de diámetro.

La cáscara de la semilla es de color negro, marrón, azul, amarillo, verde o abigarrado. La cáscara de la legumbre (poroto en Argentina) madura es dura, resistente al agua y protege al cotiledón e hipocótilo (o "germen") de daños. Si se rompe la cubierta de la semilla, ésta no germinará. La cicatriz, visible sobre la semilla, se llama hilum (de color negro, marrón, gris y amarillo) y en uno de los extremos del hilum está el micrópilo, o pequeña apertura en la cubierta de la semilla que permite la absorción de agua para brotar.

Las semillas, con niveles muy altos de proteína, pueden sufrir desecación, a pesar de ello sobrevivir y revivir después de la absorción de agua.^[7]

Germinación

La primera etapa de crecimiento es la germinación, que se manifiesta por primera vez cuando emerge la radícula de una semilla.^[8] Esta es la primera etapa del crecimiento de la raíz y ocurre dentro de las primeras 48 horas bajo condiciones ideales de crecimiento. Las primeras estructuras de fotosíntesis, los cotiledones, se desarrollan a partir del hipocótilo, la primera estructura vegetal que emerge del suelo. Estos cotiledones actúan como hojas y como fuente de nutrientes para la planta inmadura, proporcionando a la plántula nutrición durante sus primeros 7 a 10 días.^[8]

Fruto de la soja

Maduración

Las primeras hojas verdaderas se desarrollan como un par de hojas simples.^[8] Posteriormente a este primer par, los nodos maduros forman hojas compuestas con tres hojas. Las hojas trifoliadas maduras, que tienen de tres a cuatro folíolo por hoja, suelen tener entre 6–15 cm (2.4–5.9 in) de largo y 2–7 cm (0.79–2.76 in) de ancho. En condiciones ideales, el crecimiento del tallo es continuo, produciendo nuevos nodos cada cuatro días. Antes de la floración, las raíces pueden crecer 1.9 cm (0.75 in) por día. Si hay rizobios presentes, el nódulo radicular comienza cuando aparece el tercer nódulo. La nodulación suele continuar durante 8 semanas antes de que el proceso de infección simbiótica se estabilice.^[8] Las características finales de una planta de soja son variables, con factores como la genética, la calidad del suelo y el clima que afectan a su forma; sin embargo, las plantas de soja completamente maduras suelen tener una altura de entre 51 y 127 cm (20 a 50 pulgadas).^[9] y tienen profundidades de enraizamiento entre 76 y 152 cm (30 a 60 pulgadas).^[10]

Floración

La floración es desencadenada por la duración del día, a menudo comienza una vez que los días se vuelven más cortos que 12,8 horas.^[8] Este rasgo es muy variable, sin embargo, con diferentes variedades que reaccionan de manera diferente al cambio de la duración del día.^[11] La soja forma flores autofértiles y poco visibles que nacen en la axil de la hoja y son de color blanco, rosa o morado. Dependiendo de la variedad de soja, el crecimiento de los nodos puede cesar una vez que comienza la floración. Las variedades que continúan con el desarrollo de los nódulos después de la floración se denominan "indeterminados" y son más adecuadas para climas con temporadas de crecimiento más largas.^[8] A menudo la soja deja caer sus hojas antes de que las semillas estén completamente maduras.

Resistencia de la semilla

La cáscara de la judía madura es dura, resistente al agua y protege el cotiledón y el hipocótilo (o "germen") de posibles daños. Si la cubierta de la semilla se agrieta, la semilla no podrá germinar. La cicatriz, visible en la cubierta de la semilla, es denominada hilum (los colores incluyen el negro, el marrón, el beige, el gris y el amarillo) y en un extremo del hilio se encuentra el óvulo, o pequeña abertura en la cubierta de la semilla, cuya función principal es permitir la absorción de agua para la germinación.

Algunas semillas, como las de soja, que contienen niveles muy elevados de proteína, pueden sufrir desecación, pero sobreviven y reviven tras la absorción de agua. A. Carl Leopold comenzó a estudiar esta capacidad en el Boyce Thompson Institute for Plant Research de la Universidad de Cornell a mediados de la década de 1980. Descubrió que la soja y el maíz tienen una serie de carbohidratos solubles que protegen la viabilidad celular de la semilla.^[12] A principios de la década de 1990 se le concedieron patentes sobre técnicas de protección de membranas y proteínas biológicas en estado seco.

Capacidad de fijación de nitrógeno

Al igual que muchas leguminosas, la soja puede fijar el nitrógeno atmosférico, debido a la presencia de bacterias simbióticas del grupo de los rizobios.^[13]

Clasificación

Variedades de soya se usan para muchos propósitos.

Pequeñas flores púrpuras de soya

El nombre de género Glycine fue introducido originalmente por Linnaeus (1737) en la primera edición de Genera Plantarum. La palabra glycine deriva del griego - glykys (dulce) y se refiere, probablemente al dulzor de los tubérculos comestibles con forma de pera (apios en Griego) producidos por la enredadera leguminosa o herbácea trepadora, Glycine apios, que ahora se conoce como Apios americana. La soya cultivada primero apareció en Species Plantarum, Linnaeus, bajo el nombre de Phaseolus max L. La combinación, Glycine max (L.) Merr., fue propuesta por Merrill en 1917, ha llegado a ser el nombre válido para esta planta.

Como otras cosechas de larga domesticación, el parentesco de la soya moderna con las especies que crecen en forma silvestre ya no puede ser trazada con ningún grado de certeza. Es una variedad cultural con un amplio número de cultivares.

El género Glycine Wild. se divide en dos subgéneros: Glycine y soya. El subgénero soya Moench incluye la soya cultivada, G. max (L.) Merr., y la soya silvestre: G. soya Siebold & Zucc. Ambas especies son anuales. La soya crece solo bajo cultivo mientras que G. soya crece en forma silvestre en China, Japón, Corea, Taiwán y Rusia. Glycine soya es el ancestro silvestre de la soya: el progenitor silvestre. En la actualidad, el subgénero Glycine consiste en al menos 16 especies silvestres perennes: por ejemplo, Glycine canescens, y G. tomentella Hayata que se encuentra en Australia y Papúa Nueva Guinea.^[14]

Composición química de la semilla

En conjunto, el aceite y las proteínas presentes en las semillas de soya representa aproximadamente el 60% del peso de la semilla seca; proteína 40% y aceite 20%. El resto se compone de 35% de carbohidratos y cerca del 5% ceniza. Los cultivares comprenden aproximadamente 8% cáscara de semilla, 90% cotiledones y 2% ejes de hipocótilo o germen.

Tiene un alto contenido de proteínas de buena calidad. Algunos de sus derivados se consumen en substitución de los productos cárnicos. Los adultos necesitan ingerir con la dieta 8 aminoácidos (los niños 9) de los 20 necesarios para fabricar proteínas. Las proteínas más completas, es decir, con todos los aminoácidos necesarios, suelen encontrarse en los alimentos de origen animal. Sin embargo la soya aporta los 8 aminoácidos esenciales en la edad adulta, aunque el aporte de metionina sea algo escaso; pero esto puede compensarse fácilmente incluyendo semillas de sésamo (con relativa alta concentración de metionina), cereales (como avena, maíz o arroz negro), frutos secos (como cacahuetes y almendras) o legumbres en la alimentación diaria.

El principal glúcido de la soya madura son el disacárido sacarosa (del 2,5 al 8,2%), el trisacàrido rafinosa (del 0,1 al 1,0%) compuesto por una molécula de sacarosa unida a una molécula de galactosa, y el tetrasacàrido estaquiosa (del 1,4 al 4,1%) compuesto por una molécula de sacarosa unida a dos moléculas de galactosa. Los oligosacáridos rafinosa y estaquiosa protegen la semilla de la desecación pero se trata de azúcares que no son digeribles y contribuyen a las flatulencias y las molestias abdominales en los seres humanos y los demás animalesmonogástricos. Los oligosacáridos no digeridos se descomponen en el intestino gracias a los microorganismos produciendo gases como el dióxido de carbono, hidrógeno y metano.

Dado que los glúcidos solubles de la soya se encuentran en el suero y se descomponen durante la fermentación, el concentrado de soya, la proteína de soya, el tofu, la salsa de soya y los brotes de soya germinados no provocan flatulencia. Por otro lado, puede haber algunos efectos beneficiosos para la ingesta de oligosacáridos como la rafinosa y la estaquiosa, en fomentar la actividad de los bifidobacterias del colon contra las bacterias de la putrefacción.

La mayoría de la proteína de soya es una proteína de almacenamiento relativamente estable al calor. Esta estabilidad permite la elaboración de alimentos que se deben cocinar a altas temperaturas, tales como el tofu, el jugo de soya y las proteínas vegetales texturizadas (harina de soya) que para ser hechas deben ser cocidas a temperaturas muy elevadas.

Los glúcidos insolubles de la soya son los polisacáridos complejos de la celulosa, la hemicelulosa y la pectina. La mayoría de los glúcidos presentes en la soya se pueden clasificar dentro de lo que se denomina fibra alimentaria.

Los principales componentes de la soya son:

Isoflavonas ( fitoestrógenos ): dadzeïna, genisteína. Son fenoles heterocíclicos con una fórmula estructural similar a la del estradiol. Proteínas: principalmente glicina y caseína . Glúcidos: holòsidos, pentosanos y galactógena. Otros: lípidos, fosfolípidos, esteroles (sitosterol, estigmasterol), pigmentos carotenoides y antocianos, enzimas (amilasa, proteasa, ureasa), vitaminas (B, D, E), saponósidos esteroidales, inositol-hexafosfato (IP6), fibra (los brotes especialmente), etc.

Difusión

Nombres comunes ('soya' o 'soja') para las semillas de Glycine max.

Hasta principios del siglo XX el cultivo y la alimentación humana con vaina de soya y sus derivados se reducía a los territorios de las actuales China, Taiwán, Corea, Japón y Vietnam. Su difusión en Occidente se debe en gran medida a los estudios del estadounidense George W. Carver, que no solo valoró su uso para la alimentación humana, sino que fue uno de los pioneros en plantear el uso de derivados de soya para producir plásticos y combustibles (en especial biodiésel). Sin embargo, el cultivo masivo en Occidente (en particular en el Medio Oeste estadounidense y en diversas zonas agrícolas de Argentina, Brasil, Oriente de Bolivia, Uruguay y Paraguay) comenzó apenas en los años 1970, para llegar a tener en los años 1990 un auge extremado; substituyendo en muchos casos territorios antes dedicados a los auténticos cereales (trigo, maíz, etc.) o a la ganadería e, incluso, amenazando áreas forestales. Existe una confusión generalizada de la equivalencia entre “soya amarilla” (Glycine max) y “soya verde” (Vigna radiata).

Usos

Es usada para muchos productos que pueden reemplazar a otros de origen animal.^{[cita requerida]}

La soya es utilizada por su aporte proteínico también como alimento para animales, en forma de harina de soya, área en la que compite internacionalmente con la harina de pescado.

Aunque con un notable diferencial inferior en su precio, la cotización internacional de la soya es paralela a la de la harina de pescado. Cuando escasea la soya, sube automáticamente el precio de la harina de pescado y viceversa.

El gran valor proteínico de la legumbre (posee los ocho aminoácidos esenciales) lo hace un gran sustituto de la carne en culturas veganas. De la soya se extraen subproductos como la leche de soya o la carne de soya.

Es alimento de consumo habitual en países orientales como China y Japón, tanto fresca (como vainas cocidas o edamame) como procesada. De ella se obtienen distintos derivados como el aceite de soya, la salsa de soya, los brotes de soya, el tōfu, nattō o miso. Del grano se obtiene el tausí, que es la judía de soya salada y fermentada, muy usada en platos chinos. Algunos derivados:

Leche de soya: producto tradicional asiático conseguido por semilla molida, extraído en caliente en agua y cocido.
Tofu o queso de soya: leche de soya coagulada con sales de magnesio, patata o vinagre; la humedad es variable según las preparaciones y crianza;
Tempeh: semilla decorticado, cocido en agua y fermentado durante 24-48 horas de una seta; se tienen formas que son rebanadas y fritas.
Yuba: Es la "nata" de la leche de soya. Se usa en cocina vegetariana y vegana para elaborar sucedáneos de productos animales.
Productos fermentados, salsas y bebidas, típicos de la cocina oriental.

Beneficios y propiedades

Hipoglucemia: reduce la tasa de azúcares en la sangre (tratamiento de diabetes).
Fuente de proteínas en la alimentación^[15]
Previene los trastornos cardiovasculares; reduce el colesterol.^[16]
Alivia los trastornos de la menopausia y menstruales por presentar:
- Isoflavonoides: con acción hipocolesterolizante.
- Fitoestrógenos: estrógenos de origen vegetal.
Previene la osteoporosis por la reducción de estrógenos femeninos.
De la soya se obtienen diversos derivados, como la bebida de soya o el tofu, excelentes alimentos para personas intolerantes a la lactosa o alérgicas a la proteína láctea.
Por su composición lipídica, se obtienen derivados como la lecitina, utilizada como ingrediente por la industria agroalimentaria. La lecitina de soya es altamente calórica, unas 800 calorías por cada 100 gramos, básicamente porque se trata de lípidos, por lo que su consumo debe ser moderado.

Relación con la salud

Aunque investigaciones de fuentes independientes desaconsejan su uso diario en embarazadas, adolescentes y niños menores de 5 años y que algunos investigadores sostienen que la elevada proporción de fitoestrógenos en la soya puede acarrear problemas hormonales cuando se la usa en la alimentación humana, en particular en niños, este efecto se produciría únicamente cuando la soya no es parte de una dieta equilibrada.^[17]

Algunos estudios afirman que los fitoestrógenos, presentes en la soya, pueden afectar a la calidad de esperma, reduciendo el número de espermatozoides.^[18]^[19] En cambio, otros estudios indican que existe evidencia científica de que las isoflavonas de la soya no tienen efectos feminizantes en el hombre, como tampoco provocan desequilibrios hormonales, ni afectan al nivel total de testosterona, ni afectan a la calidad del esperma.^[20]^[21] Aunque las moléculas de isoflavonas son muy similares a los estrógenos, sus efectos sobre el organismo son muy distintos. Las habas de soya y los alimentos procesados no son los que contienen el más alto "total de fitoestrógeno" contenido en la comida. Un estudio encontró que los grupos de comida con fitoestrógenos más altos por cada 100 gramos eran los frutos de cáscara y semillas oleaginosas, productos de soya, cereales y panes, las legumbres, productos cárnicos, diversos alimentos procesados que pueden contener soya, vegetales y frutas.^[22]

La soya es una fuente completa de proteínas según el índice PDCAAS, siendo el primer limitante el aminoácido (metionina).

Soya transgénica

Esta sección es un extracto de Soya transgénica.editar

Se denomina soya transgénica o soja transgénica a cualquier variedad de soya modificada mediante técnicas de ingeniería genética para que exprese genes de otros organismos. Al igual que con otras plantas transgénicas, hay varios objetivos de cultivo que muchas veces son combinados, como tolerancia a herbicidas, resistencia a los insectos o cambios en las propiedades y nutrientes. La soya transgénica cuenta con la mayor aplicación de ingeniería genética con un 52% de la superficie mundial de transgénicos.^[23]

Fertilización en cultivo

Es muy importante fertilizar los cultivos de soya para obtener mejores rendimientos agrícolas. El principal fertilizante utilizado en la producción de soya es el superfosfato de calcio o superfosfato simple, que se aplica en el momento en que se siembra la semilla —por ello se le denomina arrancador—, que aporta los requerimientos del cultivo en P fósforo, S azufre y Ca calcio. La cantidad a aportar varía entre 50 y 100 kg/ha. La planta como leguminosa se asocia simbióticamente a bacterias del género Bradyrhizobium y forma nódulos capaces de fijar nitrógeno del aire.^{[cita requerida]}

Producción mundial

Producción de soya (1961-2016)^[24]
Código de país;; ISO_3166-1, oth 86; otros 86 países.
Los 8 principales países produjeron el 94,82% en 2016.

Cultivo de soya en Argentina

Fuente ^[25]

Taxonomía

Glycine max fue descrita por (L.) Merr. y publicado en An Interpretation of Rumphius's Herbarium Amboinense 274. 1917.^[26]

Sinonimia

Dolichos soya L.
Glycine angustifolia Miq.
Glycine gracilis Skvortsov
Glycine hispida (Moench) Maxim.
Glycine soya sensu auct.
Phaseolus max L.
soya angustifolia Miq.
soya hispida Moench
soya japonica Savi
soya max (L.) Piper
soya soya H.Karst.
soya viridis Savi^[27]

Referencias

↑ Real Academia de la Lengua Española (2005). «Diccionario panhispánico de dudas, Soya». Consultado el 6 de junio de 2021.
↑ Una altra connexió soia , Joandomènec Ros, Catedràtic d'Ecologia de la Universitat de Barcelona, Consultado 20-03-2006, Diàlegs, pàgina 22.
↑ Mian N. Riaz. Soy applications in food. Boca Raton: CRC Press, 2006. ISBN 0-8493-2981-7.
↑ ^a ^b Els problemes de la soia , Joandomènec Ros, Catedràtic d'Ecologia de la Universitat de Barcelona, Consultado 20-2-2006, Diàlegs, pàgina 22.
↑ FAO (diciembre de 2020). «Producción mundial de soja». Consultado el 23 de abril de 2020. Técnicos de la EEA del INTA: Ingenieros Agrónomos Eduardo Martellotto y Pedro Salas, Geólogo Edgar Lovera (mayo de 2001). «Impacto del monocultivo de soja». Consultado el 23 de abril de 2009.
↑ ^a ^b Hymowitz, T.; Newell, C.A. (1 de julio de 1981). «Taxonomía del géneroGlicina, domesticación y usos de la soja». Economic Botany (en inglés) 35 (3): 272-88. ISSN 0013-0001. S2CID 21509807. doi:10.1007/BF02859119.
↑ Blackman SA, Obendorf RL, Leopold AC (septiembre de 1992). «Maturation Proteins and Sugars in Desiccation Tolerance of Developing Soybean Seeds». Plant Physiol. 100 (1): 225-230. PMC 1075542. PMID 16652951. doi:10.1104/pp.100.1.225.
↑ ^a ^b ^c ^d ^e ^f Purcell, Larry C.; Salmeron, Montserrat; Ashlock, Lanny (2014). uaex.edu/publications/pdf/mp197/chapter2.pdf «Capítulo 2». Manual de producción de soja de Arkansas - MP197. Little Rock, AR: Servicio de Extensión Cooperativa de la Universidad de Arkansas. pp. 1-8. Consultado el 21 de febrero de 2016.
↑ Purcell, Larry C.; Salmeron, Montserrat; Ashlock, Lanny (2000). pdf «Capítulo 19: Datos sobre la soja». En Servicio de Extensión Cooperativa de la Universidad de Arkansas, ed. Manual de producción de soja de Arkansas - MP197. Little Rock, AR. p. 1. Consultado el 5 de septiembre de 2016.
↑ Bennett, J. Michael; Rhetoric, Emeritus; Hicks, Dale R.; Naeve, Seth L.; Bennett, Nancy Bush (2014). The Minnesota Soybean Field Book. St Paul, MN: University of Minnesota Extension. p. 33. Archivado desde edu/agriculture/soybean/docs/minnesota-soybean-field-book.pdf el original el 30 de septiembre de 2013. Consultado el 16 de septiembre de 2016.
↑ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko (2015). Historia de la soja y los alimentos de soja en Suecia, Noruega, Dinamarca y Finlandia (1735-2015): Extensively Annotated Bibliography and Sourcebook. Lafayette, CA: Soyinfo Center. p. 490. ISBN 978-1-928914-80-8.
↑ Blackman, S.A.; Obendorf, R.L.; Leopold, A.C. (1992). «Proteínas de maduración y azúcares en la tolerancia a la desecación de las semillas de soja en desarrollo». Plant Physiology 100 (1): 225-30. PMID 16652951. doi:10.1104/pp.100.1.225.
↑ Jim Deacon. «El ciclo del nitrógeno y la fijación del nitrógeno». Instituto de Biología Celular y Molecular, La Universidad de Edimburgo.
↑ http://www.nsrl.uiuc.edu/news/nsrl_pubs/sbr1995/ArticleID.pdf Archivado el 26 de marzo de 2009 en Wayback Machine.
↑ «Soya: MedlinePlus enciclopedia médica». medlineplus.gov. Consultado el 23 de mayo de 2022.
↑ El consumo de soja reduce el colesterol "malo"
↑ «Glycine max Merrill.». SpringerReference (Springer-Verlag). Consultado el 12 de noviembre de 2018.
↑ Chavarro J.E., Toth T.L., Sadio S.M., Hauser R. (2008). Soy food and soy isoflavone intake in relation to semen quality parameters among men from an infertility clinic 23. Hum Reprod. pp. 2584-2590.
↑ «Copia archivada». Archivado desde el original el 24 de enero de 2009. Consultado el 20 de febrero de 2009.
↑ http://www.clinsci.org/cs/100/0613/1000613.pdf
↑ http://www.fertstert.org/article/S0015-0282(09)00966-2/abstract
↑ Thompson LU, Boucher BA, Liu Z, Cotterchio M, Kreiger N (2006). «Phytoestrogen content of foods consumed in Canada, including isoflavones, lignans, and coumestan». Nutr Cancer 54 (2): 184-201. PMID 16898863. doi:10.1207/s15327914nc5402_5.
↑ ISAAA, Global Status of Commercialized Biotech/GM Crops: 2009 The first fourteen years, 1996 to 2009.
↑ FAO Production / Crops
↑ «Soybean Production by FAO Food and Agriculture Organization» (en inglés).
↑ «Glycine max». Tropicos.org. Missouri Botanical Garden. Consultado el 4 de junio de 2014.
↑ http://www.eol.org/taxa/16434614

'Effect of a combination of Genistein, PolyUnsaturated Fatty Acids -PUFA- and Vitamins D3 and K1 on Bone Mineral Density -BMD- in postmenopausal women: a randomized, placebo-controlled, double-blind pilot study', Lappe J, y col. Eur J Nutr 2013 Feb;52(1):203-215. PMID 22302614

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autores y editores de Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia ES

Glycine max: Brief Summary ( 西班牙、卡斯蒂利亞西班牙語 )

由wikipedia ES提供

Glycine max, llamada popularmente soya o soja (en España, Argentina, Paraguay y Uruguay), es una especie de plantas de la familia Fabaceae, o familia de las leguminosas. Se cultiva por sus semillas, de contenido medio en aceite (véase planta oleaginosa) y alto de proteína. El grano de soya y sus subproductos (aceite y harina de soya) se utilizan en la alimentación humana, del ganado y aves. Se comercializa en todo el mundo debido a sus múltiples usos.

Utilizada en China durante más de 5000 años, hoy en día la soya está presente en muchos alimentos, tanto tradicionales como nuevos y también como aditivo de alimentos preparados. Entre los preparados tradicionales de la soya encontramos la leche de soya y el tofu entre las preparaciones no fermentadas y la salsa de soya, el miso, el natto o el tempeh entre los fermentados. Por otra parte, la soya es la base para producir el aceite de soya , que supone casi la mitad de los aceites vegetales producidos en el mundo. Pero la soya también se utiliza como ingrediente o aditivo de todo tipo de preparados alimenticios como por ejemplo embutidos, pizzas, hamburguesas, pastelería e incluso al chocolate.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autores y editores de Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia ES

Sojauba ( 愛沙尼亞語 )

由wikipedia ET提供

See artikkel räägib kultuurtaimena tuntud põld-sojaoast; perekonna kohta vaata artiklit Sojauba (perekond); linna kohta Okayama prefektuuris vaata artiklit Soja (Okayama prefektuur)

Eri värvuse, suuruse ja kujuga sojaoad

Sojauba ehk põld-sojauba ehk karvane sojauba ehk kultuur-sojauba ehk soja (Glycine max, Glycine hispida või Glycine soja) on liblikõieliste sugukonda sojaoa perekonda kuuluv kultuurtaim.

Teaduslikult kirjeldas sojauba esimesena Carl von Linné ja leiutas ka 1737 tänapäevani kasutatava perekonnanime Glycine, kasutades seda küll Põhja-Ameerikas looduslikult kasvavate liblikõieliste kohta, mis tänapäeval ühendatakse perekonda Apios. See nimi tuleb kreeka sõnast glykys. Tõenäoliselt vihjas Linné sellega asjaolule, et selle taime pirnikujulised söödavad mugulad on magusad. Kuid kodustatud sojaoale andis ta nimeks Phaseolus max. Esimesena pakkus tänapäeval kasutatava kombinatsiooni Glycine max välja USA botaanik Elmer Drew Merrill 1917.

2010. aastal teatas rühm Ameerika teadlasi, et on järjestanud sojaoa genoomi. Sojauba on esimene liblikõieline, mille genoom järjestati.

Sisukord

1 Kirjeldus
2 Kodustamine ja levitamine
3 Kasutamine
4 Toiduainetööstus
- 4.1 Loomasöödana
5 Tootmine maailmas
6 Geeneetiliselt muundatud soja
7 Viited
8 Välislingid

Kirjeldus

Sojauba on kõige valgurikkam kaunvili, sisaldades kuni 45% taimset valku, millest inimorganism omastab 91–96%.

Sojauba kasvab 0,2–2 m kõrguseks. Tema vars, lehed ja viljad on kaetud peente pruunide või hallide karvadega. Lehed on kolmetised ning nende osalehed on 6–15 cm pikad ja 2–7 cm laiad. Lehed valmivad enne seemnete valmimist.

Õied on silmapaistmatud ja tillukesed ning asuvad lehekaenaldes. Nad on valget, roosat või lillat värvi. Õied on isetolmlejad.

Sojaoa vili on karvane kaun. Kaunad kasvavad 3–5 kaupa kobaras. Iga kaun on 3–8 cm pikk ja sisaldab tavaliselt 2–4 seemet, vahel rohkemgi. Seemne läbimõõt on 5–11 mm. Seemned on väga proteiinirikkad. Neid võib kuivatada ja nad jäävad endiselt eluvõimeliseks, kui niiskust saavad. Seemnel on paks kest, aga kui sinna pragu sisse teha, siis seeme enam idanema ei hakka.

Sojauba kasvab kõige paremini seal, kus suve keskmine õhutemperatuur on +20–+30 °C. Ta talub mitmesugust pinnast, aga kõige paremini kasvab niiskel lammimullal, kus on palju orgaanilisi aineid.

Nagu enamik liblikõielisi, suudab ka sojauba pinnasesse lämmastikku siduda. See on võimalik sellepärast, et ta on sümbioosis bakteri Bradyrhizobium japonicum'iga. Suurema saagi saamiseks tuleb külvamise ajal sojaubadele neid baktereid lisada. Eesti mullastikus seda bakterit looduslikult ei esine ja seetõttu on vaja kõik seemned eelnevalt inokuleerida Rhizobium japonicumiga.

2014. aastal kanti sordilehele esmakordselt Eestis aretatud ja siinsetele kliimatingimustele vastav põld-sojaoa sort 'Laulema'^[1]. Tegu on tavaaretuse meetodeid kasutades saadud mitte-gmo sordiga. Sobib nii õli- kui ka proteiinitootmiseks.

Kodustamine ja levitamine

Sojaoa metsik eellane kasvas Kesk-Hiinas. Seda kasutati juba 7000 aastat tagasi toiduna ja ravimite koosseisus. Hiina müüdi järgi kuulutas legendaarne Hiina keiser Shennong viis taime pühaks: sojaoa, riisi, nisu, odra ja hirsi. Kaua aega kasvatati sojauba üksnes Hiinas, aga pisitasa levis see teistesse riikidesse.

Koreast on leitud 3000 aastat vanu sojaoajäänuseid. Siiski polnud nendest nii palju järel, et kindlaks teha, kas nad on kodustatud või mitte. Vahe on selles, et metsiku sojaoa viljad lõhkevad ja puistavad seemned kaugele laiali, aga kodustatud taimedel on mutatsioon, mistõttu seda ei juhtu.

15. sajandiks oli sojauba levinud kõikjale Hindustani poolsaarele ja Lõuna-Aasiasse, Indoneesiasse lõunas ja Jaapanini põhjas. Jaapanis mainiti sojauba esimest korda 712 eKr Jaapani vanimas säilinud kroonikas "Kojiki" ("Iidsete aegade ülestähendused").

Ameerika Ühendriikide maa-alale tõi sojaoa esimesena meremees Samuel Bowen Hiinast 1765. Ta hakkas seda Georgias Savannah's kasvatama ja müüs omatehtud sojakastet isegi Inglismaal.

Alles palju hiljem jõudis sojauba Kanadasse (1855), Aafrikasse (1857 Egiptusse), Kesk-Aasiasse (1876 Kasahstani), Mehhikosse (1877) ja Lõuna-Ameerikasse (1882 Brasiiliasse).

Kasutamine

Kui 1930. aastatel tabasid Ameerika Ühendriikide keskosa tohutud tolmutormid, aitas sojauba piirkonnas pinnast taastada, sest sidus pinnases lämmastikku. Siiski ei taastunud paljudes piirkondades tolmutormide eelne maa väärtus kunagi.

1930. aastatel kulutas Ford Motor Company sojaoa uurimiseks 1,25 miljonit USA dollarit. 1935. aastaks kasutati iga Fordi auto tootmisel sojauba. Sojaõli kasutati autode värvimiseks ja amortisaatorite vedelikuna. Henry Ford propageeris soja kasutamist niihästi toiduna kui ka tööstuse toorainena. Ta aitas välja töötada sojapiima ja -jäätist ning suutis organiseerida plasti tootmise sojast. Sellest plastist valmistas ta 1941. aastal isegi auto prototüüpeksemplari, aga samal aastal puhkenud sõja tõttu langes järsult nõudlus sõiduautode järele ja sojast saadud plastist ei hakatud kunagi autosid tootma.

1931. aastal palkas Ford keemikud, kelle eesmärk oli leiutada sojast kunstsiid. Neil õnnestuski soja kiududest riiet valmistada. Selleks oli vaja neid kiude formaldehüüdivannis kõvendada ja parkida. Saadud kunstsiidile andsid nad nimeks Azlon. 1940. aastal toodeti seda isegi 2,5 tonni päevas, aga samal ajal leiutati nailon, mis osutus märksa odavamaks, nii et azlon ei jõudnudki turule.

Toiduainetööstus

Pikemalt artiklis Soja saadused

Sojaõli ja tärklist sisaldavaid seemneid kasutatakse paljude toiduainete valmistamisel (näiteks sojaõli, sojapiim, sojajogurt, sojakaste ja tofu). Sojatooteid peetakse paljudest loomsetest analoogidest tervislikumaks^[viide?], samas tekitavad need sageli sojaallergiat.

Sojaubades leidub nii oomega-3- kui ka oomega-6-rasvhappeid vahekorras, mis võib teatud tegurite koostoimel inditseerida inimese tervisele kahjulikke arenguid – soodustada põletike levikut.

Loomasöödana

Kui sojat kasutatakse inimeste söögiks tarvitatavate suurte kariloomade söödana, võib inimese organism tõenäoliselt ka sellise looma liha söömisel kahjulikke rasvhappeid omastada.

Loomasöödana kasutatakse sojaoast selliseid saadusi nagu röstitud sojaoad, sojakook, -jahu, -kestad, -pulp, sojamelass jmt.

Tavalisel karjamaal kasvavaid taimi süües võib lihaloom hoopis oomega-3-rasvhappeid saada ja need võivad olenevalt lihalooma kehasuurusest ja tervislikust seisukorrast tal põletikke leevendada.

Tootmine maailmas

2017. aastal toodeti 352,6 mln tonni sojauba.^[2]

Riik Toodang 2005,
mln tonni Osakaal 2005,
% Toodang 2017,
mln tonni Osakaal 2017,
%

USA 85,04 39,7 119,52 33,9

Brasiilia 51,18 23,9 114,6 32,5

Argentina 38,30 17,9 55,0 15,6

Hiina 16,80 7,8 13,2 3,7

India 6,88 3,2 11,0 3,1

Paraguay 3,99 1,9 10,5 3,0

Kanada 3,16 1,5 7,7 2,2

Ukraina 0,61 0,3 39,0 1,1

Venemaa 0,69 0,3 3,6 1,0

Boliivia 1,69 0,8 3,0 0,9 Maailmas kokku 214,3 100,0 352,6 100,0

Sojaoa kaunad

2010. aastal oli soja keskmine saagikus 2,5 tonni hektarilt. Kolmel suurimal tootjariigil oli see keskmiselt 3 tonni hektarilt. Kõige suurema saagikusega riik on Türgi, kus see oli 3,7 t/ha. Maailmarekordi püstitas 2010. aastal üks Ameerika Ühendriikide Missouri osariigi talunik, kes kogus hektarilt 10,8 tonni. Kuid see nõuab põllu eest aastatepikkust hoolitsust, korralikku niisutust ja umbrohumürkide kasutamist.

1960. aastatel andsid Ameerika Ühendriigid maailma sojaekspordist üle 90%. Seevastu 2005. aastal andsid maailma sojaekspordist Brasiilia 39%, Ameerika Ühendriigid 37% ja Argentina 16%. Kui 1960. aastatel olid põhilised importijad Euroopa riigid, kes ei nõudnud sojalt tollimaksu, siis 2005. aastal läks 41% sojaimpordist Hiinasse, 22% Euroopa Liitu, 6% Jaapanisse ja 6% Mehhikosse.

Keskkonnakaitseorganisatsioonid, näiteks Greenpeace ja Maailma Looduse Fond, muretsevad selle pärast, et soja kasvupinna suurenemine Brasiilias on hävitanud suurel hulgal Amasoonia vihmametsa ja soodustab selle piirkonna edasist metsatustamist.

Geeneetiliselt muundatud soja

Pikemalt artiklis Geeneetiliselt muundatud sojaoad

Arvatakse, et teatud riikides on suur osa sojaubade seemnetest (nii seemnetena kui saadustena) tänapäeval geneetiliselt muundatud. Geenmuundatud sojaoa tõi esimesena turule Ameerika Ühendriikide ettevõte Monsanto 1995, see kandis nime Roundup Ready ja oli väga vastupidav Monsanto toodetava umbrohumürgi Roundup suhtes. Täpsemalt oli see sort tundetu umbrohumürgis leiduva glüfosaadi suhtes.

1997. aastal oli juba 8% Ameerika Ühendriikide soja kasvupinnast geenmuundatud sordi all, aga 2010. aastal juba 93%. 2006. aasta uurimus näitas, et geenmuundatud soja kasvatamine on vähendanud taimemürkide kasutamist sojapõldudel.

Monsanto plaanide kohaselt peaks 2013. aastal 39–41 miljonit aakrit saama Genuity® Roundup Ready 2 Yield® seemne alla.^[3]

Tänapäeval nõuab Euroopa Liit Ameerika Ühendriikide sojatootjatelt väga põhjalikku sertifitseerimist, enne kui neil oma kaubaga Euroopa Liidu turule tulla lubab. Euroopa Liidus on nii edasimüüjate kui ka tarbijate seas märgatav vastumeelsus geenmuundatud toodete suhtes.

Viited

↑ ETKI. "Eesti Taimekasvatuse Instituut – sojauba".
↑ "Food and Agriculture Organization of the United Nations". faostat.fao.org. Vaadatud 30.11.2019. Inglise.
↑ Genuity Roundup Ready 2 Yield Soybeans, veebiversioon (vaadatud 6.10.2014)(inglise keeles)

Välislingid

Karvane sojauba andmebaasis eElurikkus
Sissekanne GRIN-is
Sissekanne ITIS-es
Sissekanne NCBI Taxonomy database-s'is
Komisjoni määrus (EL), Komisjoni määrus (EL) nr 575/2011, 16. juuni 2011, söödamaterjalide kataloogi kohta

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Vikipeedia autorid ja toimetajad

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia ET

Sojauba: Brief Summary ( 愛沙尼亞語 )

由wikipedia ET提供

Eri värvuse, suuruse ja kujuga sojaoad

Sojauba ehk põld-sojauba ehk karvane sojauba ehk kultuur-sojauba ehk soja (Glycine max, Glycine hispida või Glycine soja) on liblikõieliste sugukonda sojaoa perekonda kuuluv kultuurtaim.

Teaduslikult kirjeldas sojauba esimesena Carl von Linné ja leiutas ka 1737 tänapäevani kasutatava perekonnanime Glycine, kasutades seda küll Põhja-Ameerikas looduslikult kasvavate liblikõieliste kohta, mis tänapäeval ühendatakse perekonda Apios. See nimi tuleb kreeka sõnast glykys. Tõenäoliselt vihjas Linné sellega asjaolule, et selle taime pirnikujulised söödavad mugulad on magusad. Kuid kodustatud sojaoale andis ta nimeks Phaseolus max. Esimesena pakkus tänapäeval kasutatava kombinatsiooni Glycine max välja USA botaanik Elmer Drew Merrill 1917.

2010. aastal teatas rühm Ameerika teadlasi, et on järjestanud sojaoa genoomi. Sojauba on esimene liblikõieline, mille genoom järjestati.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Vikipeedia autorid ja toimetajad

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia ET

Soja ( 巴斯克語 )

由wikipedia EU提供

Soja (Glycine max) jatorriz Asia Ekialdekoa den lekale bat da. Landare urterokoa da eta hazkunde, habitat eta altuera aldakorra eduki dezake.

Aspaldi etxekotutako beste labore batzuk bezala, soja modernotik jatorrizko espezie basatietaraino doan arrastoa ezin da modu zehatzean ezagutu. Itxura batean, egungo sojaren arbasoa mahatsondoaren antzeko landare etzan bat izan zen.

Glycine generoan bi azpigenero bereizten dira, Glycine eta Soja. Azken honetan nekazaritzan erabilitako G. max eta soja basatia (G. soja, Sieb.& Zucc) daude sartuta. Lehena labore gisa hazten da eta bigarrena modu basatian hazten da Txina, Japonia, Korea, Taiwan eta Errusian. Bestalde, Glycine azpigeneroak 16 espezie basati barne hartzen ditu, esaterako Glycine canescens eta Glycine tomentella.

Soja hitza japonieratik dator (醤油 (japonieraz: しょうゆ, shōyu^?) .

Ezaugarriak

Etzanda haz daiteke, 20 cm-ko altuera baino txikiagoko aleak eratuz, edo 2 metroko altuera eduki dezake. Lekak, enborra eta hostoak pubeszentzia marroi edo gris finarekin estalita dauzka. Hosto trifoliolatuak dauzka, eta hostoxka bakoitza 15 cm luze eta 7 cm zabal da. Hostoak erori egiten dira haziak heldutasunera iritsi baino lehen. Lore txiki autoernalkorrak hostoaren axilan jaiotzen zaizkio. Zuriak, arrosak edo ubelak izan ohi dira. Fruitua 3-5 aleko multzoetan sortzen den leka iletsua da. Leka bakoitzak 5-11 milimetroko 2-4 hazi ekoizten ditu (gutxitan gehiago).

Giza kontsumoa

Sojaz egindako produktuen kontsumoari osasunerako onura asko suposatzen zaizkio. Bularreko minbiziaren eta prostatako minbiziaren aurrean babesa eman dezake, menopausiaren sintomak murrizten ditu, eta bihotzeko gaixotasuna eta osteoporosia pairatzeko arriskua murrizten du.

Haatik, zenbait ikerketek aholkatzen dute soja ez erabiltzea animalia jatorriko janariak (esnekiak, haragia) ordezteko haurdunetan, gazteetan eta umeetan. Sojak fitoestrogenoen kantitate handia daukanez, arazo hormonalak eragin omen ditzake giza elikaduran erabiltzen denean. Arazo hau orekatuak ez diren dietetan gertatuko litzateke.

Ikus, gainera

(RLQ=window.RLQ||[]).push(function(){mw.log.warn("Gadget "ErrefAurrebista" was not loaded. Please migrate it to use ResourceLoader. See u003Chttps://eu.wikipedia.org/wiki/Berezi:Gadgetaku003E.");});

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipediako egileak eta editoreak

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia EU

Soja: Brief Summary ( 巴斯克語 )

由wikipedia EU提供

Soja (Glycine max) jatorriz Asia Ekialdekoa den lekale bat da. Landare urterokoa da eta hazkunde, habitat eta altuera aldakorra eduki dezake.

Glycine generoan bi azpigenero bereizten dira, Glycine eta Soja. Azken honetan nekazaritzan erabilitako G. max eta soja basatia (G. soja, Sieb.& Zucc) daude sartuta. Lehena labore gisa hazten da eta bigarrena modu basatian hazten da Txina, Japonia, Korea, Taiwan eta Errusian. Bestalde, Glycine azpigeneroak 16 espezie basati barne hartzen ditu, esaterako Glycine canescens eta Glycine tomentella.

Soja hitza japonieratik dator (醤油 (japonieraz: しょうゆ, shōyu?) .

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipediako egileak eta editoreak

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia EU

Soijapapu ( 芬蘭語 )

由wikipedia FI提供

Soijapapu (Glycine max, syn. Soja hispida) on yksivuotinen hernekasvi (Fabaceae). Se muodostaa palon, jossa on useampi siemen.

Soija on riisin ja vehnän jälkeen yksi maailman viljellyimmistä kasveista^[1]. Soijaa tuotettiin maailmassa noin 220 miljoonaa tonnia vuonna 2008^[2]. Yhdysvallat on soijan suurin tuottajamaa 33 prosentin osuudellaan, seuraavaksi tulevat Brasilia (27 %) ja Argentiina (21 %). Maailman soijasadosta 83 prosenttia käytetään eläinten rehun ja soijaöljyn valmistukseen.^[1]

Suomessa 98 prosenttia soijasta tuodaan rehu- ja ruokaöljyteollisuuden tarpeisiin. Suomeen maahantuodun rehusoijan määrä oli 168 000 tonnia vuonna 2009. Soijan vastuulliselle tuotannolle ja hankinnalle on luotu Basel-standardi.^[2].

Soijapavun proteiinipitoisuus voi olla jopa 45 prosenttia ja aminohappokoostumus on erinomainen. Soijapavulla on hernekasveille tyypillinen symbioottinen typensidonta.^[3]

Soijapavuista syntyy murskauksen yhteydessä 78 prosenttia soijarouheen esiastetta soijamassaa, 18 prosenttia raakasoijaöljyä ja 3 prosenttia soijakuitua. Soijapavusta valmistettua soijarouhetta voidaan käyttää paitsi eläinten rehuna myös jauhelihan tapaan. Raakasoijaöljystä jatkojalostetaan soijaöljyä sekä lesitiiniä, joka on yleinen emulgointiaine esimerkiksi suklaassa, valmiskastikkeissa, margariineissa ja pikkusuolaisissa.^[1] Muita soijasta valmistettavia tuotteita ovat muun muassa soijamaito, -kastike ja tofu. Soijaa voidaan käyttää myös biopolttoaineena.

Soijapavun viljelyä on kokeiltu Suomessa. Vuonna 2017 viljelyala oli 2,5 hehtaaria. Ruotsissa lämpimillä alueilla soijapavun viljelyala olisi mahdollista kasvattaa 8000–9000 hehtaariin, mutta tuontirehun saatavuus ja hinta eivät ole ohjanneet siihen.^[3]

Sisällysluettelo

1 Terveysväitteet
2 Rehuna
3 Soijankasvatuksen ympäristövaikutukset
4 Geenimuunneltu soija
5 Käyttö ruoanlaitossa
6 Kuvagalleria
7 Lähteet
- 7.1 Viitteet
8 Aiheesta muualla

Terveysväitteet

Kiinalaiset kutsuivat soijapapua kultaiseksi helmeksi ravintoarvojensa vuoksi. Ravintosisällöltään se on poikkeuksellisen monipuolinen: enemmän proteiineja kuin missään muussa pavussa, linolihappoja, kuituja, kaliumia, kalsiumia, fosforia, rautaa, sinkkiä ja runsaasti B-, K- ja E-vitamiineja. Soijaproteiini sisältää kaikkia ihmiselle välttämättömiä aminohappoja, mikä tekee siitä kokonaisen proteiinin lähteen.^[4]^[5]

Kasvisruokavaliossa soijapohjaisia tuotteita käytetään usein lihatuotteiden tapaan, ja siitä saadaan proteiinia, joskaan soija ei ole välttämätön kasvissyöjälle. Soija on terveellisempi proteiininlähde kuin liha muun muassa siksi, että siinä on tyydyttyneiden rasvahappojen sijaan terveellisempiä monityydyttymättömiä rasvahappoja ^[6].

Soijan kielteisistä terveysvaikutuksista liikkuu netissä keskusteluja, mutta niiden tueksi ei ole olemassa näyttöä.^[7]

Soijan kasviestrogeenit eivät vaikuta miehiin naishormonien tavoin.^[8]

Rehuna

Soijarehu on karjan pääasiallinen valkuaisainerehu EU:n alueella. Korkean valkuaispitoisuuden ansiosta soijarouheella on voitu korvata aikaisemmin käytössä olleet eläinperäiset valkuaisraaka-aineet. Soijarouhe valmistetaan hiutaloimismenetelmällä. Sivutuotteena syntyy soijaöljyä, joka irrotetaan soijahiutaleista uuttamalla (heksaanilla). Paahtamisella varmistetaan vielä rouheen puhtaus.^[9]

Soijankasvatuksen ympäristövaikutukset

Tähän artikkeliin tai osioon ei ole merkitty lähteitä, joten tiedot kannattaa tarkistaa muista tietolähteistä.
Voit lisätä artikkeliin tarkistettavissa olevia lähteitä ja merkitä ne ohjeen mukaan.

Suurin osa maailman soijasta tuotetaan rehuteollisuuden tarpeita varten. Yli 80 prosenttia tuotetusta soijasta jalostetaan eläinrehuksi. EU on Kiinan ohella rehun suurimpia vientialueita. EU:n tärkein rehuntuottaja on Brasilia. Jatkuvan kysynnän kasvamisen vuoksi soijan viljelysmaat valtaavat jatkuvasti alaa Amazonin sademetsistä. Soijan tuotanto on tärkein epäsuora syy, joka aiheuttaa metsäkatoa Amazonilla. Vaikka uusien viljemysmaiden takia ei jouduttaisikaan kaatamaan metsää, sen ympäristövaikutukset ovat silti merkittävät. Kasvava soijantuotanto vaatii uutta infrastruktuuria jolloin soijaviljelyksille johtavien teiden tieltä joudutaan raivaamaan sademetsää. Soijan viljelysmaat aiheuttavat myöskin vesistöjen saastumista lähialueilla.^[10]

Geenimuunneltu soija

Maailman soijakaupasta 90 prosenttia^[11] on geenimuunneltua soijaa, jota käytetään teollisuudessa ja maataloudessa. Kuluttajatuotteita ei Suomessa ole toistaiseksi (8/2007) myynnissä. Tullilaboratorion testeissä on ilmennyt että geenimuunneltua soijaa sisältäviä tuotteita tulee Suomeen ulkomailta. Yleensä muuntogeenisen ainesosan osuus näytteestä on kuitenkin niin pieni, ettei se ylitä maininnan edellyttämää 0,9 prosentin raja-arvoa. Jos muuntogeenistä soijaa on tuotteessa tätä enemmän, pakkauksessa tulee olla merkintä ”muuntogeeninen” tai ”valmistettu muuntogeenisestä soijasta”.

Käyttö ruoanlaitossa

Soijapavuista tehtyä jogurttia.

Soijapapu

Soijapapuja liotetaan 12 tuntia ennen käyttöä ja keitetään sitten 3–4 tuntia. Keittämisen aikana kannattaa kuoria pois keitinveden pintaan syntyvää vaahtoa. Keitinvesi kaadetaan pois.

Keittoaikaa voi lyhentää huomattavasti idättämällä: liotuksen jälkeen kaadetaan vesi pois ja pavut huuhdellaan, jonka jälkeen ne jätetään kannettomaan astiaan tai esimerkiksi suureen siivilään vuorokauden ajaksi. Idätys parantaa pavun ravintoarvoa entisestään.

Soijapapuja voi myös idättää pidempään: pavut on huuhdeltava idättämisen aikana perusteellisesti 3–4 kertaa. 3–5 vuorokauden kuluttua idut ovat 2–4 cm:n pituisia. Ennen käyttöä idut kannattaa ryöpätä. Idut sopivat salaatteihin ja lämpimiin ruokiin sekä sellaisenaan syötäviksi.

Soijakastike: Pääartikkeli: Soijakastike

Soijakastike on soijasta ja muista valmistusaineista käymisen kautta valmistettu maustekastike.

Soijarouhe: Pääartikkeli: Soijarouhe

Soijarouhe on rakenteeltaan lähellä jauhelihaa. Sitä voi käyttää muun muassa pihveissä, padoissa ja keitoissa.

Soijaöljy: Pääartikkeli: Soijaöljy

Soijaöljy on soijakasvin pavuista valmistettua öljyä. Tätä öljyä pidetään terveysvaikutteisena, sillä se sisältää paljon omega-3-rasvahappoja.^[12] Soijaöljyä myydään joskus pelkällä kauppanimellä "kasviöljy".

Soijajauho

Soijajauholla voi korvata osan jauhoista leivonnassa. Sillä ei ole leipoutumisominaisuuksia. Soijajauho on luontaisesti gluteenitonta, joten se sopii myös keliaakikoille. 1 dl soijajauhoa painaa kuivana noin 47 g.

Soijahiutaleet

Soijahiutaleita voi syödä joko sellaisenaan välipalana tai aamiaismurojen tapaan.

Soijasuikaleet

Kiinteät soijasuikaleet muistuttavat rakenteeltaan lihaa. Niitä voi käyttää esimerkiksi wokeissa, pataruuissa ja kastikkeissa. 1 dl painaa kuivana noin 23 g.

Soijapalat

Soijapalat ovat kiinteitä ja muistuttavat rakenteeltaan lihaa. Niitä voi käyttää esimerkiksi kastikkeissa, keitoissa tai lisänä liha- tai kanaruuissa. Kiinteä rakenne ei murene valmistuksen aikana. 1 dl painaa kuivana noin 23 g.

Soijapyörykät

Soijapyörykät ovat kiinteitä, suuria paloja, joista voi valmistaa esimerkiksi nugetteja tai käyttää wokeissa, keitoissa ja kastikkeissa. 1 dl painaa kuivana noin 25 g.

Soijafileet

Soijafileet ovat kooltaan suuria soijapaloja. Niitä voi käyttää ruoanlaitossa lihafileiden tapaan. Niistä voi valmistaa kasvispihvejä, sillä fileet pysyvät kiinteinä paistettaessa. 1 filee painaa kuivana noin 10 g.

Kuvagalleria

Soijapapuviljelmä
Soijapavun siemeniä, soijapapuja

Lähteet

Kuluttajavirasto, Ostajan oppaat

Viitteet

↑ ^a ^b ^c Sademetsää lihatiskillä. Soijan tuotannon ympäristö- ja sosiaaliset vaikutukset. WWF Suomen raportti.
↑ ^a ^b Haapala: Soijan tuotannon vastuullisuus alkaa painaa jalostamohanketta. Vakka-Suomen Aluesanomat 12.4.2010.
↑ ^a ^b https://www.luke.fi/futurecrops/fi/viljely/soijapavun-viljely/
↑ Findarticles.com
↑ Nsrl.uiuc.edu
↑ Soija on tuottanut pettymyksen Terve.fi, Harvard College. Viitattu 1.5.2012.
↑ Soija on tuottanut pettymyksen Terve.fi, Harvard College. Viitattu 1.5.2012.
↑ Hyvä hormonitoiminta pitää pirteänä ja seksuaalisesti halukkaana, Helsingin Sanomat 6.8.2015.
↑ Hanna Alve 2007: Ensimmäisen ja toisen sukupolven nestemäisten liikennepolttoaineiden kasvihuonekaasupäästöjen vertailu. Diplomityö. Lappeenrannan teknillinen yliopisto. Energia- ja ympäristötekniikan osasto. Opinnäyte
↑ name=WWF>Sademetsää lihatiskillä.Soijan tuotannon ympäristö- ja sosiaalisetvaikutukset. WWF Suomen raportti
↑ Kauppalehti
↑ Fineli: Soijaöljy

Aiheesta muualla

Wikimedia Commonsissa on kuvia tai muita tiedostoja aiheesta Soijapapu.

Laji.fi: Peltosoijapapu (Glycine max)
Fineli
ITIS: Glycine max (englanniksi)
United States Department of Agriculture (USDA): Glycine max (englanniksi)
Flora of China: Glycine max (englanniksi)
Dr. Duke's Phytochemical and Ethnobotanical Databases: Glycine max (englanniksi)
Food Component Database (FooDB): Soy bean (englanniksi)
Centre for Agriculture and Biosciences International (CABI): Glycine max (soyabean) (englanniksi)
Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO): Glycine max (englanniksi)

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedian tekijät ja toimittajat

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia FI

Soijapapu: Brief Summary ( 芬蘭語 )

由wikipedia FI提供

Soijapapu (Glycine max, syn. Soja hispida) on yksivuotinen hernekasvi (Fabaceae). Se muodostaa palon, jossa on useampi siemen.

Soija on riisin ja vehnän jälkeen yksi maailman viljellyimmistä kasveista. Soijaa tuotettiin maailmassa noin 220 miljoonaa tonnia vuonna 2008. Yhdysvallat on soijan suurin tuottajamaa 33 prosentin osuudellaan, seuraavaksi tulevat Brasilia (27 %) ja Argentiina (21 %). Maailman soijasadosta 83 prosenttia käytetään eläinten rehun ja soijaöljyn valmistukseen.

Soijapavun proteiinipitoisuus voi olla jopa 45 prosenttia ja aminohappokoostumus on erinomainen. Soijapavulla on hernekasveille tyypillinen symbioottinen typensidonta.

Soijapavuista syntyy murskauksen yhteydessä 78 prosenttia soijarouheen esiastetta soijamassaa, 18 prosenttia raakasoijaöljyä ja 3 prosenttia soijakuitua. Soijapavusta valmistettua soijarouhetta voidaan käyttää paitsi eläinten rehuna myös jauhelihan tapaan. Raakasoijaöljystä jatkojalostetaan soijaöljyä sekä lesitiiniä, joka on yleinen emulgointiaine esimerkiksi suklaassa, valmiskastikkeissa, margariineissa ja pikkusuolaisissa. Muita soijasta valmistettavia tuotteita ovat muun muassa soijamaito, -kastike ja tofu. Soijaa voidaan käyttää myös biopolttoaineena.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedian tekijät ja toimittajat

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia FI

Soja ( 法語 )

由wikipedia FR提供

Glycine max

Le soja, nommé soya au Canada^{[n 1]}^,^[1] (Glycine max (L.) Merr.), est une espèce de plante annuelle de la famille des légumineuses (Fabaceae), originaire d'Asie orientale.

Le soja cultivé Glycine max a accumulé une diversité génétique prodigieuse depuis sa domestication. Il en existe de nombreuses variétés, se différenciant notamment par le port, la couleur des graines, la période de floraison. Les fruits sont des gousses velues, contenant en général 2 à 4 graines, comestibles après trempage et cuisson. Il n'est pas considéré comme un légume sec, mais comme un oléagineux par l'Organisation pour l'alimentation et l'agriculture (FAO).

Le soja constitue une ressource économique importante depuis au moins 5 000 ans. Cultivé pour ses graines naturellement riches en protéine et en huile, en Asie orientale, il est utilisé dans l’alimentation humaine depuis des millénaires mais était resté quasiment inconnu ailleurs. À partir de la fin du XX^e siècle, son introduction dans l’alimentation animale va provoquer un essor phénoménal de sa culture. Entre 1968 et 2017, la production mondiale de graines de soja a crû de 751 %^{[n 2]}.

Les utilisations alimentaires traditionnelles de soja non fermenté incluent le tofu et le lait de soja et les formes fermentées comprennent entre autres la sauce de soja, le nattō et le tempeh. L'huile de soja est utilisée dans de nombreuses applications industrielles (comme le biogazole). Elle est devenue la deuxième huile végétale consommée dans le monde derrière l’huile de palme^[2].

Les trois quarts de la production mondiale de graines de soja servent à faire des tourteaux de soja, utilisés dans l’alimentation animale. La Chine est le principal utilisateur de tourteaux de soja (avec 74 millions de tonnes), suivie loin derrière par les États-Unis et l’Union européenne (resp. 31 Mt et 30 Mt)^[2]. Pour répondre à l’augmentation de la demande, les producteurs de soja sud-américains ont converti 24 millions d’hectares de la forêt amazonienne et de savanes et prairies du Cerrado, du Chaco et du Pantanal en terres agricoles^[3], entre 2000 et 2010.

Les principaux producteurs de soja sont les États-Unis, le Brésil, l'Argentine, la Chine et l'Inde. Depuis la Seconde Guerre mondiale, les États-Unis dominent le marché mais sont peu à peu rattrapés par le Brésil. Entre 1968 à 2017, la production mondiale de graines de soja était multipliée par 8,51 alors que dans le même temps la production sudaméricaine de soja était multipliée par 228, grâce à de meilleurs rendements et à une multiplication par 71 des surfaces cultivées en soja^[2]. Durant cette même période, la production mondiale de viande de volaille a crû de 888 % et celle de porc de 248 %. Le revers de ce prodigieux essor économique est la destruction de millions d’hectares d’écosystèmes naturels.

Sommaire

1 Description
2 Étymologie et histoire de la nomenclature
3 Histoire
4 Culture
- 4.1 Parasites et maladies
5 Production
- 5.1 Production de graines de soja
- 5.2 Soja transgénique
6 Consommation
7 Santé humaine
- 7.1 Isoflavones
- 7.2 Génomique
8 Galerie
9 Impact sur l'environnement
10 Notes et références
- 10.1 Notes
- 10.2 Références
11 Annexes

Description

Fruits et graines.

La domestication du soja à partir du soja sauvage se serait produite en Chine, il y a plusieurs millénaires et se serait répandue dans les pays voisins vers le I^er siècle de notre ère (selon Kaga et al.^[4], 2012).

Le soja cultivé est une plante herbacée annuelle existant sous de nombreuses variétés, se différenciant notamment par le port, des plantes grimpantes ou rampantes qui sont plus proches des types originaux. Les formes naines sont le plus couramment cultivées. Les autres différences concernent la couleur des graines et la période de floraison.

La plante est entièrement (feuilles, tiges, gousses) revêtue de fins poils gris ou bruns. Les tiges dressées ont une longueur de 30 à 130 cm.

Les feuilles sont trifoliolées (portant rarement cinq folioles) et rappellent la forme générale des feuilles de haricot. Les folioles mesurent de 6 à 15 cm de long et de 2 à 7 cm de large. Comme chez le haricot, les deux premières feuilles sont entières et opposées. Les feuilles tombent avant que les gousses ne soient arrivées à maturité.

Les fleurs, blanches ou pourpres, de petite taille, presque imperceptibles, apparaissent à l'aisselle des feuilles, groupées en grappes de trois à cinq. Elles sont hermaphrodites et autogames, mais la pollinisation croisée est parfaitement possible.

Les fruits sont des gousses velues, longues de 3 à 8 cm, de forme droite ou arquée, et contiennent en général 2 à 4 graines (rarement plus).

Les graines, de forme sphérique ou elliptique, ont un diamètre de 5 à 11 mm et sont comestibles. Leur couleur varie du jaune au noir en passant par le vert^[5].

Aspect général de la plante.
Feuilles trifoliolées.
Fleurs violettes.
Le fruit est une gousse qui contient les graines.

Variétés, formes, couleurs et appellations courantes

Les noms des variétés et des formes ne semblent pas attestées. Au sein d'une même variété, il est possible de trouver des formes présentant des graines de couleur différente^[4].

Soja jaune

L'appellation « soja jaune » fait toujours référence à Glycine max. Les variétés et formes à graines jaunes sont les plus courantes.

Soja à graines noires

Ces formes sont quelquefois appelées « soja noir » sachant qu'il existe d'autres plantes ayant la même appellation (Haricot urd). Parmi ces variétés ou formes, on trouve Iwaikuro, Banseihikarikuro, Shintanbakuro, Hyoukei kuro3 et Kurodamaru. La variété la plus connue au Japon est Tanbakuro, qui est à l'origine de plusieurs cultivars^[4].

Soja à graines vertes

Les formes à graines vertes ou jaune-vertes de l'espèce Glycine max ne doivent pas être confondues avec le Haricot mungo, ni avec les gousses récoltées en vert pour cuisiner l'edamame.

Domestication et répartition géographique

Le soja cultivé (Glycine max) semble avoir été domestiqué à partir d’une espèce sauvage apparentée nommée Glycine soja, il y a entre 5 000 et 9 000 ans^[6], en Chine, Corée et Japon.

Durant le processus de domestication, de nombreux gènes fort utiles, comme les gènes relatifs au contenu en protéine et à la résistance aux maladies, ont pu être perdus par la sélection humaine^[7].

Quoique le lieu exact de la domestication ne soit pas précisément connu, plusieurs candidats possibles ont été identifiés : la Chine du Sud, la vallée du Fleuve Jaune (Chine du Centre) et la Chine du Nord-Est ainsi que des régions de Corée et du Japon^[8]. La plus forte diversité des cultivars locaux se trouvent dans la vallée du Fleuve jaune, ce qui suggère, suivant l’hypothèse de Vavilov que cette région est le centre de la domestication. Une étude phylogénétique des microsatellites du soja sauvage et cultivé suggère que le centre d’origine du soja serait la Chine du Sud ^[9]. Il est aussi possible qu'il y ait eu plusieurs centres de domestication indépendants.

Les zones au climat subtropical humide se prêtent particulièrement bien à sa culture, mais la culture s'étend aux zones à climat continental avec été relativement chaud et humide, jusqu'au Québec par exemple.

Le Brésil et l'Argentine sont les plus grands exportateurs de soja après les États-Unis. L'Inde et la Chine sont aussi des producteurs importants de soja. Toutefois, la Chine, grande consommatrice, doit importer du soja américain et brésilien pour satisfaire ses besoins en alimentation humaine mais surtout animale (porcs et volaille).

Classification

Le genre Glycine est divisé en deux sous-genres : Glycine et Soja^[10].

Le sous-genre Soja comprend le soja cultivé, Glycine max, et le soja sauvage, Glycine soja. Les deux espèces sont annuelles. Glycine soja est l'ancêtre sauvage de Glycine max et pousse naturellement en Chine, au Japon, en Corée, à Taïwan et en Russie. G. soja et G. max ont tous deux 20 chromosomes (2n = 40), s'hybrident facilement et produisent des hybrides fertiles viables. Le soja sauvage est rampant, et produit de minuscule graines noires, alors que le soja cultivé possèdent en général de grosses graines jaunes^[11].
Le sous-genre Glycine est constitué d'au moins 25 espèces vivaces sauvages : par exemple, Glycine canescens et G. tomentella, deux espèces vivant en Australie et en Papouasie-Nouvelle-Guinée. Le soja vivace (Neonotonia wightii), originaire d'Afrique, est maintenant largement cultivé dans les zones tropicales.

Comme d'autres cultures domestiquées depuis longtemps, la relation entre le soja moderne et les espèces sauvages ne peut plus être tracée avec un quelconque degré de certitude. Il existe un très grand nombre de cultivars.

Étymologie et histoire de la nomenclature

En français, le mot « soja » dérive^[12] d'un mot chinois, par l'intermédiaire du néerlandais, et du japonais shoyu (« sauce soja »):

chinois 酱油 jiàngyóu → japonais 醤油 shōyu → néerlandais soja → français soja

En chinois, 酱油 jiangyou est la « sauce soja », composé de 酱 jiang pour « pâte » ou « sauce » et 油 you « huile ». On passe donc de l'étymon chinois jiangyou au japonais par une adaptation phonétique (prononciation on'yomi (prononciation chinoise) des caractères chinois en japonais), puis du japonais au néerlandais (et français) par un glissement sémantique (paronymie). Les noms chinois dàdòu (大豆 l. Grand pois), huángdòu (黄豆, l. pois jaune) ou qīngdòu (青豆, l. pois bleu-vert) du soja (la plante et la graine) n'a donc morphologiquement rien à voir avec ses traductions dans les langues européennes.

Enfin, malgré son nom latin Glycine max, le soja ne doit pas être confondu avec les « glycines », nom commun de plantes ornementales du genre Wisteria.

En nomenclature botanique, le nom de genre Glycine a été introduit par Linné dans l’édition de 1753 de Species Plantarum. Le terme est dérivé du grec ancien γλυκύς, glukús (« doux, sucré ») en raison des tubercules sucrés de Glycine apios. Linné a donné huit espèces de Glycine dans Species Plantarum. Toutes ont depuis été changées de genre^[13].

Linné désigna d'abord le soja sous deux noms différents, d’une part Phaseolus max, sur la base de spécimens qu’il put examiner^[14]^,^[15] (à côté de Phaseolus vulgaris L., le haricot commun), et d'autre part Dolichos soja, sur la base de descriptions d’autres auteurs^[16]. Plus tard, il obtint des graines de soja qu’il sema et fit pousser. Il réalisa alors que P. max et D. soja étaient la même plante. Par la suite, la nomenclature du soja fut l’objet de nombreux débats jusqu’en 1917 quand un botaniste américain, Merrill proposa le nom de Glycine max^[13].

Histoire

Longtemps limitée à l’Asie orientale, la culture du soja s'est rapidement étendue au XX^e siècle jusqu'à devenir une des principales cultures aux États-Unis, au Brésil, en Argentine, en Inde, en Chine et en Corée. Le soja a d’abord été apprécié des agriculteurs dans la rotation des cultures pour sa faculté d’enrichir le sol puis il fut très recherché par la population à la suite de la mise au point de produits alimentaires fermentés (comme la sauce de soja, le tempeh, le nattō et le miso), très nourrissants.

Asie

L’origine géographique précise du soja cultivé reste actuellement débattue mais les données archéologiques et historiques indiquent que la domestication d’un soja sauvage s’est passée en Asie orientale au néolithique précoce. Le soja ayant commencé à être cultivé bien avant les débuts de l’écriture chinoise^[17], la recherche sur la domestication du soja a dû s’appuyer sur les données des fouilles archéologiques menées dans le bassin du Fleuve Jaune en Chine, au sud-est de la Corée et au Japon.

Puisque les formes sauvages et cultivées sont interfécondes et donnent des hybrides fertiles, il est aussi approprié de les classer comme des sous-espèces : G. max subsp. max et G. max subsp soja (Gyoung-Ah Lee et al.^[6], 2011) que les archéologues ont bien du mal à distinguer. Des restes carbonisés de petites graines de soja ont été trouvées dans des sites du nord de la Chine, remontant à il y a 9 000-8 600 ans (site de Jiahu^[18], vallée de la Huai, au Henan) et au Japon datant d’il y a 7 000 ans. Les graines de grandes tailles sélectionnées par la domestication, apparaissent au Japon, il y a 5 000 ans (période Jōmon moyen) et en Corée un peu plus tard, il y a 3 000 ans. La datation par le carbone 14 d'échantillons de soja récupérés par flottation lors de fouilles d’un site datant du début de la Période de la céramique Mumun en Corée a indiqué que le soja fut cultivé comme une culture vivrière en 1000-900 av. J.-C.^[19]. Les graines de soja trouvées en Chine sur des sites datant d’il y a 3 500 ans (début de la dynastie Shang) jusqu’à la fin des Han (+220) sont moins grosses que celles du Japon et de la Corée. On observe toutefois dans chaque région, un accroissement de la taille des graines de soja au cours du temps. Gyoung-Ah Lee et ses collaborateurs^[6] émettent l’hypothèse que la taille des graines a été sélectionnée dans les trois régions. L’augmentation significative des tailles au Japon, en Corée et en Chine, indiquent que la domestication était bien en cours avant le Jomon moyen au Japon, au moment de la transition Chulmun-Mumun en Corée et au cours des Shang en Chine. Ces données archéologiques semblent ainsi confirmer les données phylogénétiques selon lesquelles la domestication se serait passée en plusieurs lieux d’Asie orientale^[6].

Le soja fut largement cultivé durant la dynastie Zhou (1046 - 256 av. J.-C.) en Chine. Toutefois, le lieu, l’époque et les circonstances dans lesquels le soja a développé une relation étroite avec les populations sont mal compris^[6]. Les témoignages écrits sur le soja, connu actuellement sous le nom de dadou 大豆, qui s’appelait dans l’Antiquité shu 菽, (terme générique pour les haricots) ne sont que des allusions sommaires et peu informatives. Les premières occurrences textuelles du caractère shu 菽 se trouvent dans la plus ancienne collection de poèmes, le Classique des vers, rassemblant des textes qui vont du xi^e au v^e siècle av. J.-C., provenant de la Plaine centrale^{[n 3]}. On trouve aussi des occurrences dans le Classique des rites (Lijing 礼经), le Mozi 墨子, les Annales des Printemps et des Automnes de Lü ( Lüshi Chunqiu 吕氏春秋). Le terme dadou 大豆 est apparu la première fois dans le Shennong shu 神農書^[20].

Du I^er siècle de notre ère à la période des Grandes découvertes (XV^e – XVI^e siècle), le soja fut introduit dans plusieurs pays comme l'Inde (X^e siècle), l'Indonésie (XII^e – XIII^e siècle), les Philippines, le Viêt Nam, la Thaïlande, le Cambodge, la Malaisie, la Birmanie, de Taïwan et du Népal. Le soja fut cultivé pour la première fois en Asie centrale, en 1876, par les Dounganes^[21]. La diffusion de la culture s’est faite par les routes commerciales maritimes et terrestres.

Amériques

Le soja a été introduit pour la première fois en Amérique du Nord en provenance de Chine en 1765, par Samuel Bowen, un ancien marin de la Compagnie britannique des Indes orientales. La culture fut pendant plus d’un siècle destinée à la production de fourrage puis à la fabrication d’huile et de tourteaux. La consommation humaine du tofu ne s’est développée qu’après la seconde Guerre mondiale.

Le soja est arrivé en Argentine (Amérique du Sud) en 1882.

La lenteur de sa diffusion hors d’Asie s’explique par l’absence dans les sols de ces régions des rhizobiums spécifiques du soja, et la culture ne s’est vraiment développée aux États-Unis qu’au début du XX^e siècle, après la découverte du processus de nodulation par les scientifiques ^[10].

Europe

Dès le début du XVIII^e siècle, le naturaliste Buffon aurait reçu des envois de graines de soja des premiers missionnaires partis en Chine. En fait, le soja a été cultivé au Muséum depuis 1740 très probablement, en 1779 certainement, et plus tard de 1834 à 1880 sans interruption^[22].

La France fut le premier pays occidental à expérimenter la culture du soja^[23]. La Société d'Acclimatation fut la première institution à promouvoir les aliments à base de soja : durant les années allant de 1855 à 1880, elle publia dans son Bulletin plus de trente articles sur la culture du soja et l'utilisation de ses graines dans l'alimentation. Le consul de France à Shanghai, M. de Montigny avait rapporté de Chine diverses variétés de pois oléagineux dont le pois jaune (ainsi nommait-il le soja). « Les pois oléagineux ont porté graine en France, en 1854. Leur acclimatation est assurée. » lit-on dans le Bulletin de la Société d'acclimatation^[24]. En 1856, M. Vilmorin rapporte à la Société les essais de culture qu'il a effectué des pois oléagineux et ses expériences de fabrication de « fromage chinois » nommé teou-fou. Le Bulletin de 1866 contient une description complète et très précise du procédé de fabrication du tofu nommé « fromage de pois ». Le coagulant est le plâtre et du sel provenant des marais salants. L'auteur rapporte aussi que « les marchands de fromage de pois livrent aussi à la consommation le liquide chaud, non coagulé [le petit lait]… ; les Chinois pauvres se nourrissent de cette substance, d'un goût fade, mais nullement désagréable ».

La première usine de fabrication de tofu en France revient à un jeune Chinois, Li Shizeng (李石曾) (ou Li Yu Ying [李煜瀛]) qui vint faire des études d'agronomie à l’École pratique d'agriculture du Chesnoy, à Montargis. Li Shizeng créa dans les années 1908-1909 la première usine moderne de fabrication de tofu, à Colombes, quartier des Vallées, nommée la Caséo-Sojaïne. Il y fait travailler des étudiants chinois pour les aider à financer leurs études, suivant le principe du Mouvement travail-étude. Deng Xiaoping y a travaillé en 1920^[25]. Le soja est arrivé en Europe avec des pains au soja destinés aux diabétiques commercialisés à partir de 1892.

Afrique

Le soja a été introduit en Afrique à la fin du XIX^e siècle, il est maintenant répandu à travers le continent^[26]^,^[27]. En Afrique tropicale, les graines sèches de soja sont bouillies et utilisées en condiment, ou servent à fabriquer des succédanés de lait ou de la farine^[10].

Culture

Champ de soja prêt à être récolté.

Culture de soja au Brésil, vue par un satellite Sentinel-2.

Le soja se cultive sous des climats à étés chauds. Ses conditions de croissance optimales nécessitent des températures moyennes de 20 à 30 °C ; des températures inférieures à 20 °C et supérieures à 40 °C retardent sa croissance de manière significative. Le soja n'a pas de besoins élevés en eau, et il n'apprécie guère l'excès d'humidité.

Le soja peut pousser dans une large gamme de sols, avec une croissance optimale dans des sols humides alluviaux avec une bonne teneur en matière organique. Comme la plupart des légumineuses, le soja fixe l'azote du sol par l'établissement d'une symbiose avec une bactérie (Bradyrhizobium japonicum, voir Bradyrhizobium). Pour de meilleurs résultats, cependant, un inoculum de la souche de bactéries correcte doit être mélangé aux semences de soja (ou tout autre légumineuse) avant la plantation. Les cultivars modernes atteignent généralement une hauteur d'environ 1 m et nécessitent de 80 à 120 jours du semis (début mai) à la récolte.

Parasites et maladies

Le soja peut être affecté par certains parasites, dont le nématode du soja. Afin d’y faire face, les plantes mettent en place un système de défense faisant intervenir des protéines défensives végétales. Dans le cas du soja, il s’agit d’inhibiteurs de protéase. En effet, les agents nuisibles sécrètent des protéases et, en réponse, un « burst oxydatif » (BO) s’établit, conduisant aux transferts de signaux chimiques, notamment par l’intermédiaire de l’éthylène. La diffusion d’éthylène dans la plante permet d’acquérir une résistance globale aux agents nuisibles par la sécrétion des protéines de défense souvent allergènes. En ce qui concerne le soja, il a été montré^[28] que la sécrétion de protéine PR–10 SAM22 de la famille « bet v1-like », est la réponse à une attaque d’un nématode. Les « bet v1-like » sont connues pour leur fort caractère allergène, responsables notamment de la sensibilité au pollen du bouleau. Le soja secrète également des inhibiteurs de sérines protéase (STKI) pour se défendre des larves d’insectes. La remarquable stabilité de STKI aux fortes températures et aux pH acides est certainement impliquée^[29] dans sa qualité d’allergène alimentaire. Il existe de nombreux produits phytopharmaceutiques pour lutter contre les parasites du soja^[30].

Production

Production de graines de soja

Durant la Seconde Guerre mondiale, les États-Unis remplacent les matières grasses qu'ils devaient importer par le soja qu'ils décident de cultiver sur place à grande échelle. Ils deviennent le premier producteur mondial de soja devant la Chine et ne cessent d'augmenter leur production au début du XXI^e siècle. Entre 1961 et 2017, ils ont multiplié leur production par six^[2]. L'Amérique du Sud leur emboîte le pas dans les années 1970. D'abord le Brésil, puis l'Argentine. convertissent d'immenses zones de forêt, de prairie et de savane en terre agricole pour la production de soja. À partir de 2010, la croissance brésilienne s'accélère, ce qui leur permet de rattraper la production des États-Unis.

Pendant cette période, la production chinoise a augmenté beaucoup plus lentement. D'abord second producteur mondial derrière les États-Unis, la Chine est dépassée par le Brésil en 1974, puis par l'Argentine en 1991. Depuis le début des années 2000, les trois principaux pays producteurs sont les États-Unis, le Brésil et l'Argentine, très au-dessus de la Chine et de l'Inde.

Selon FAOSTAT^[2] la production de graines de soja des principaux producteurs mondiaux est :

Évolution de la production des principaux producteurs de soja de 1961 à 2018 (par ordre décroissant en 2018)^[2] :

Production de graines de soja en tonnes
Données de FAOSTAT (FAO)^[2] Pays 2014 2016 2017

États-Unis 106 877 870 116 920 300 119 518 490

Brésil 86 760 520 96 394 820 114 599 168

Argentine 53 397 715 58 799 258 54 971 626

Chine 12 155 173 12 791 955 13 152 688

Inde 10 374 000 13 159 000 10 981 000

Paraguay 9 975 000 9 163 030 10 478 000

Union européenne 1 859 126 2 473 742 2 667 769

Monde 306 207 046 335 508 753 352 643 548

En 2017, la France a produit 412 000 tonnes de soja, au même niveau que la Roumanie mais loin derrière le premier producteur de l'Union européenne, l'Italie, qui en a produit 1 019 781 tonnes.

Soja transgénique

En 1998, Monsanto a commercialisé aux États-Unis une variété de soja transgénique résistant au glyphosate (le Roundup Ready). Ce fut le premier soja tolérant aux herbicides.

En 2017, la culture du soja transgénique représente 77 % de la surface cultivée totale du soja^[31].

La culture du soja transgénique, largement adoptée aux États-Unis et en Argentine, se développe à présent au Brésil. Les variétés transgéniques sont le plus souvent résistantes aux herbicides, notamment au glyphosate.

93 % des semences de soja transgéniques vendues aux États-Unis contiennent des traits génétiques de Monsanto^[32]. De nombreux semenciers vendent leurs propres variétés de soja avec des traits OGM de Monsanto.

Les Européens sont les principaux clients pour le soja non transgénique, facturé environ 10 % plus cher. En France, la filière de production de soja non OGM connaît un nouveau regain en 2017 avec la hausse constante des surfaces cultivées : 155 000 hectares semés en 2017 contre 21 000 en 2008^[33]. Les perspectives semblent très favorables au développement de la filière soja non transgénique, à la fois pour l’alimentation animale et pour l’alimentation humaine, notamment pour répondre au développement des filières « viandes de qualité », voire aux substituts de la viande.

Consommation

Proportion des différentes utilisations du soja dans le monde (2018)^[34] :

Alimentation animale (dont volaille 53 %, porc 29 %) (77 %)
Alimentation humaine (dont comme huile : 65 %, tel quel : 35 %) (20 %)
Industrie (dont biodiesel 89 %, lubrifiants et autres 11 %) (3 %)

Le soja est utilisé sous différentes formes, graines entières, huile, tourteau, lécithine, concentrés protéiques...

Après avoir été utilisées exclusivement dans l’alimentation humaine en Asie, les graines de soja ont commencé à être utilisées pour produire de l’huile à grande échelle aux États-Unis dans l’entre-deux guerres. 90 % de la production mondiale de soja est destinée à la trituration^[35]. La trituration de 1 kg de graines de soja donne en moyenne, 0,8 kg de tourteaux et 0,2 kg d'huile^[36]. Derrière l'huile de palme, l'huile de soja est la deuxième huile la plus consommée au monde^[37].

Si la graine de soja contient 30-38 % de protéines, une fois l’huile extraite, le tourteau de soja en contient 48 %^[36] et même 54 % sur une base de matière sèche. Au début du XX^e siècle, les premiers essais d’incorporation de tourteaux de soja dans l’alimentation animale furent des échecs, comparés aux autres sources de protéines (colza, tournesol). On s’aperçut qu’il fallait au préalable procéder à un traitement thermique du soja pour obtenir des résultats satisfaisants. Ce n'est que plus tard qu'on comprit que la chaleur réduisait les facteurs antinutritionnels du soja, comme les lectines et les inhibiteurs de protéases qui diminuent la digestibilité et affectent la croissance des animaux^[38]. L’incorporation de tourteaux de soja dans l’alimentation animale connut alors un immense succès pour répondre à la demande croissante de viande des pays émergents. Entre 1967 et 2007, la production porcine mondiale a crû de 294 %, celle d’œufs de 353 %, et celle de volailles de 711 % (Faostat^[2]). L’utilisation des tourteaux de soja très riches en protéines a joué un rôle essentiel dans ce boom productif. Afin de pourvoir l’alimentation de ses animaux d’élevage, la Chine a importé de plus en plus de soja. En 2016, elle importait 86 millions de tonnes de soja^[2] (représentant 86 % des importations mondiales de soja) lui permettant de devenir le premier producteur mondial de porc (représentant plus de la moitié de la production porcine mondiale^[39]), le second producteur mondial de volaille et le troisième producteur mondial de viande bovine.

L'Union européenne importe chaque année 33 millions de tonnes de soja (graines et tourteaux)^[40] et est le premier importateur mondial de tourteaux de soja^[41]. Elle a importé 22 millions de tonnes de tourteaux de soja durant la campagne 2012-2013. Elle est suivie de très loin par la Thaïlande et le Vietnam. La Chine préfère importer des graines de soja qu’elle transforme elle-même en tourteaux et en huile. La production mondiale d’huile de soja a été multipliée par 3,45 entre 1984 et 2014, tirée par la Chine dont la production a été multipliée par 15.

Production d'huile de soja en tonnes
Données de FAOSTAT (FAO) accès le 06/06/2019 Pays 1984 2014

Chine 791 900 12 114 300

États-Unis 4 932 000 9 706 000

Brésil 2 333 700 7 443 000

Argentine 557 187 7 096 400

Union européenne 2 311 361 2 449 031

France 111 000 108 100 Total Monde 13 228 148 45 704 551

Dans l'Union européenne, l'Allemagne, les Pays-Bas et l'Espagne sont les principaux triturateurs de soja^[42]. L'Italie est un producteur significatif de graines avec plus d’un million de tonnes. En 2020, la France a produit 406 670 tonnes de graines de soja, et en a importé 620 340 tonnes. Elle a également importé 2,9 millions de tonnes de tourteaux^[43]. Finalement, les principaux pays utilisateurs de tourteaux de soja (qu’ils soient importés ou produits sur place) sont :

Utilisation de tourteaux de soja^[44] (2018) Pays Poids
en millions de tonnes Chine 73,87 États-Unis 31,12 Union européenne 30,34 Brésil 17,48 Monde 233,60

La Chine en utilise plus que les États-Unis et l'Union Européenne combinés.

Santé humaine

Comme les grains de blé, des lentilles, des haricots blancs, des pois chiches, la graine de soja nécessite une hydratation et une cuisson préalable à sa consommation, en raison de sa consistance naturellement dure et de la présence de facteurs anti-nutritionnels, notamment l'acide phytique qui séquestre le phosphore, les facteurs antitrypsiques qui perturbent la digestibilité des protéines chez les animaux monogastriques (dont l'humain) ou les lectines qui ont une activité hémagglutinante.

Isoflavones

En 1998, l'Agence fédérale américaine des produits alimentaires et médicamenteux (FDA)^[45] donne la mention GRAS (Generally Recognized As Safe : « généralement reconnu comme sans danger ») aux isoflavones contenues dans les graines de soja.

Le soja contient des isoflavones (principalement trois, génistéine (57 %), daidzéine (37 %) et glycitéine (6 %)^[46]), des phytoestrogènes qui peuvent influer sur la santé humaine^[47]. Un nombre élevé d'effets de l'ingestion d'isoflavones sur la santé^[48] a été relevé. De nombreuses études ont été conduites, en particulier, chez la femme ménopausée : une alimentation supplémentée en isoflavones de soja pourrait réduire de près de moitié l'incidence des bouffées de chaleur^[49]. Cela ne semble cependant pas avoir été retrouvé dans toutes les études, l'effet estrogénique ne semblant pas systématique^[50].

Une étude sur des animaux de l'Agence nationale de sécurité sanitaire de l'alimentation, de l'environnement et du travail (Anses) de 2005^[51] suggère que l’exposition aux phyto-estrogènes pourrait favoriser la prolifération et la croissance des tumeurs chez les femmes ménopausées avec antécédents de cancer du sein. Toutefois, cette étude est présidée par Mariette Gerber, consultante pour la multinationale Unilever, grand fabricant de produits laitiers et de soja pour la consommation animale, constituant un conflit d'intérêts^[52]. L'Anses suggère donc de limiter l'apport journalier d'isoflavones à 1 mg par kilogramme de poids corporel, alors que les études disponibles confirment la non toxicité de ces isoflavones^[51].

La même étude de l'Anses met en garde contre l'usage de préparations à base de soja avant l'âge de trois ans, en précaution et en tenant compte de la teneur élevée en isoflavones^[51]. Dans d'autres pays, cette prévention vis-à-vis des produits infantiles à base de soja n'existe pas, la recherche n'apportant pas d'éléments en faveur de la dangerosité des formules à base de soja^[53]. De plus, le lait de vache contient de véritables œstrogènes, notamment l'œstradiol 17-β^[54].

Génomique

C'est la première légumineuse dont le génome (de 1,1 milliard de nucléotides) a été entièrement séquencé, avec l'espoir de l'améliorer ou de produire des OGM. Ce travail, terminé au début de l'année 2010, a nécessité la mobilisation d'un consortium de 18 instituts américains.

Sur 46 430 gènes identifiés, 73 % sont orthologues d'une ou plusieurs séquences d'autres angiospermes.

Un gène de résistance à la rouille asiatique du soja a été découvert, mais cette résistance risque d'être contournée par l'agent pathogène si les plantes résistantes sont trop nombreuses.
Plus de 1 100 gènes impliqués dans la synthèse, la dégradation ou la signalisation de lipides ont été identifiés, faisant espérer à certains une plante « améliorée » pour produire plus d'huile, pour un usage de l'huile de soja comme agrocarburant^[55].

Galerie

Impact sur l'environnement

Pour répondre à la constante augmentation de la demande mondiale de soja, de grandes étendues de forêts, de prairies et de savanes ont été converties en terres agricoles au Brésil et en Argentine. Entre 2000 et 2010, une surface de 20 millions d’hectares a été convertie en culture du soja, représentant 37 % du territoire de la France métropolitaine^[56]. La FAO, des chercheurs et des ONG telles que Greenpeace, WWF et CorpWatch accusent les producteurs de soja du Brésil de contribuer à la déforestation de la forêt amazonienne dans la région du Mato Grosso^[57]^,^[58]^,^[59]. En Amérique latine, la culture du soja provoque des conflits entre les petits exploitants et les grands propriétaires^[58], lesquels utilisent des méthodes de culture hautement mécanisées et demandant peu de main-d'œuvre.

En 2006, la culture du soja était responsable de 30 % de la déforestation en Amazonie brésilienne^[60].

En 2012, presque la moitié des protéines végétales, majoritairement du soja issues de cultures OGM, consommées par les élevages français venaient du Brésil et de l'Argentine^[61]. La culture du soja transgénique (OGM) étant interdite en France, les aliments à base de soja disponibles pour l'alimentation humaine sont généralement issus de la production française^[62].

En 2019, l'association Greenpeace avertit que le système d’élevage intensif et la surconsommation de viande en Europe provoque la déforestation de certaines régions d'Amérique du Sud, en particulier au Brésil et en Argentine, les importations de soja étant toujours plus importantes^[63].

En septembre 2020, à la demande du Comité scientifique et technique « Forêt » chargé d'accompagner la mise en œuvre de la Stratégie nationale de lutte contre la déforestation importée (SNDI), l'association Canopée a remis un rapport au Gouvernement qui propose des solutions techniques pour « mettre fin » aux importations françaises de soja issu de la déforestation au Brésil. Le rapport propose notamment l'adoption d'une date limite (cut-off date) au-delà de laquelle la conversion d'une parcelle forestière ou à l'état naturel ne peut plus être convertie en culture de soja ; les exportateurs vers la France (dont Bunge, Louis-Dreyfus Company, COFCO, Sol Team^[64] et Cargill) s'engageant à ne pas s'approvisionner sur des parcelles converties récemment^[65].

Notes et références

Notes

(en) Cet article est partiellement ou en totalité issu de l’article de Wikipédia en anglais intitulé .

↑ aux XVIII^e – XX^e siècles, les termes de soya (Bulletin de la Société d'acclimatation), de pois chinois (Annales de l'Institut national agronomique) ou de haricot oléagineux étaient employés. Le terme de soja est employé à partir de 1985 (Robert)
↑ selon FAOSTAT, elle est passée de 41,4 à 352,6 millions de tonnes, entre 1968 et 2017.
↑ 六月食鬱及薁、七月亨葵及菽 « In the sixth month they eat the sparrow-plums and grapes; In the seventh, they cook the Kui and pulse », traduction anglaise de James Legge, Book of Poetry, voir Odes of Bin

Références

↑ « soya », Le Grand Dictionnaire terminologique, Office québécois de la langue française.
↑ ^{a b c d e f g h et i} « FAOSTAT, Cultures : Production - Quantité - Produits : Soja », sur FAO.org (consulté le 12 juin 2020).
↑ WWF, « Le soja, de la conversion d’écosystèmes en Amérique latine jusqu’aux produits animaux que nous consommons » (consulté le 8 juin 2019)
↑ ^{a b et c} (en) Akito Kaga, Takehiko Shimizu, Satoshi Watanabe, Yasutaka Tsubokura, Yuichi Katayose, Kyuya Harada, Duncan A. Vaughan, Norihiko Tomooka Akito Kaga, « Evaluation of soybean germplasm conserved in NIAS genebank and development of mini core collections », Breeding Science, vol. 61, n^o 5,‎ 30 novembre 2012, p. 566 (DOI , lire en ligne).
↑ Maruyama N, Matsuzawa H, Hiroma K, Horiuchi J, Hagiwara H, Mikoshiba K. New soybean varieties for special uses: Black seeded variety “Shinano-kuro”, green-seeded variety “Shinano-aomame”, saddle pattern-seeded variety “Shinano-kurakake” and flat-seeded variety “Shinano-hiramame” Bull Nagano Chushin Agr Ex Sta. 1987
↑ ^{a b c d et e} Gyoung-Ah Lee, Gary W Crawford, Li Liu, Yuka Sasaki, Xuexiang Chen, « Archaeological Soybean (Glycine max) in East Asia: Does Size Matter? », Plos One, vol. 6, n^o 11,‎ 2011 (lire en ligne)
↑ Moon Young Kim, Kyujung Van, [...], and Suk-Ha Lee, « Tracing soybean domestication history: From nucleotide to genome », Breeding Science, vol. 61, n^o 5,‎ 2012 (lire en ligne)
↑ Thomas E. Carter et al., « Genetic Diversity in Soybean », dans Boerma HR, Specht JE, American Society of Agronomy, Soybeans : Improvement, Production, and Uses, Agronomy Monograph no 16, 2004
↑ JuanGuo et al., « A single origin and moderate bottleneck during domestication of soybean (Glycine max): implications from microsatellites and nucleotide sequences », Annals of Botany, vol. 106,‎ 2010, p. 505-514 (lire en ligne)
↑ ^{a b et c} Protabase, « Glycine max (L.) Merr. » (consulté le 13 juin 2019)
↑ Kim MY1, Lee S, Van K, et al, « Whole-genome sequencing and intensive analysis of the undomesticated soybean (Glycine soja Sieb. and Zucc.) genome. », Proc Natl Acad Sci U S A, vol. 107, n^o 51,‎ 2010
↑ CNRTL
↑ ^{a et b} BU Dupare, SD Billore, OP Joshi, SM Husain, « Origin, Domestication, Introduction and Success of Soybean in India », Asian Agri History, vol. 12, n^o 3,‎ 2008, p. 179-195 (lire en ligne)
↑ (en) Référence IPNI : Fabaceae Phaseolus max L
↑ Référence Biodiversity Heritage Library : 358746
↑ Référence Biodiversity Heritage Library : 358748
↑ (en) William Shurtleff et Akiko Aoyagi, History of Whole Dry Soybeans, Used as Beans, or Ground, Mashed or Flaked (240 BCE to 2013)., California, Lafayette, 1980, 950 p.
↑ Zhang Chi & Hsiao-chun Hung, « Jiahu 1: earliest farmers beyond the Yangtze River », Antiquity, vol. 87,‎ 2013, p. 46-63 (lire en ligne)
↑ Miriam T. Stark, Archeology of Asia, Wiley, 2005, 384 p.
↑ Ulrich Theobald CHINAKNOWLEDGE - a universal guide for China studies, « Shen Nong shu 神農書 "The Book of the Divine Husbandman" » (consulté le 12 juin 2019)
↑ (en) William Shurtleff et Akiko Aoyagi, History of Soybeans and Soyfoods in Central Asia (1876–2008), Soy Info Center (lire en ligne)
↑ Désiré Bois (prof Museum national d’histoire naturelle), Auguste Pailleux, « Potager d’un curieux, 1899, Soya » (consulté le 12 juin 2019)
↑ SoyInfoCenter
↑ Société nationale de protection de la nature, Bulletin de la Société d'acclimatation, Paris, Société d'acclimatation, 1871
↑ Deng
↑ (en) F. Dimmock, Le soja, Ottawa : Ministère de l'agriculture, 1939 (lire en ligne)
↑ R. I. Buzzell, L. D. Bailey et H. D. Voldeng, Le soja, Ottawa : Ministère de l'agriculture, 1980 (ISBN 0-662-90643-8, lire en ligne)
↑ Nadim Alkharouf, « Analysis of expressed sequence tags from roots of resistant soybean infected by the soybean cyst nematode », Genome / National Research Council Canada = Génome / Conseil national de recherches Canada, vol. 47, n^o 2,‎ avril 2004, p. 380-388 (ISSN , DOI )
↑ Robin Roychaudhuri, « Stability of the allergenic soybean Kunitz trypsin inhibitor », Biochimica et biophysica acta, vol. 1699, n^os 1-2,‎ 1^er juin 2004, p. 207-212 (ISSN , DOI )
↑ Produits phytopharmaceutiques
↑ ISAAA, « Brief 53: Global Status of Commercialized Biotech/GM Crops: 2017 » (consulté le 5 juin 2019)
↑ Peter Whoriskey, « Monsanto's dominance draws antitrust inquiry », Washington Post, 29 novembre 2009.
↑ pleinchamp.com - Votre site d’expertise agricole, « La filière soja non OGM : quelles perspectives de développement à court et moyen termes en France ? (18/10/2017) » (consulté le 15 juin 2019)
↑ (en) « Soy: food, feed, and land use change | FCRNfoodsource », sur www.foodsource.org.uk (consulté le 12 juin 2020)
↑ Marie-Hélène Dabat, Xiande Li et Frédéric Lancon, « Marché international du soja : des flux en profonde recomposition », Oléagineux, Corps gras, Lipides, vol. 8, n^o 3,‎ mai 2001, p. 191–198 (ISSN et , DOI , lire en ligne, consulté le 1^er février 2021)
↑ ^{a et b} (en) Larry C. Purcell, Montserrat Salmeron et Lanny Ashlock, Arkansas Soybean Production Handbook - MP197, Little Rock, AR, University of Arkansas Cooperative Extension Service, 2000 (lire en ligne), « Chapter 19: Soybean Facts », p. 1.
↑ (en) « Global vegetable oil consumption, 2019/20 », sur Statista (consulté le 1^er février 2021)
↑ Ilka M. Vasconcelos, Jose´ Tadeu A. Oliveira, « Antinutritional properties of plant lectins », Toxicon, vol. 44,‎ 2004, p. 385-403
↑ Mindi Schneider, « Feeding China’s Pigs Implications for the Environment, China’s Smallholder Farmers and Food Security », Technical Report, n^o January,‎ 2011 (lire en ligne)
↑ Frédérique Dofing, « Comment réduire la dépendance européenne au soja brésilien et américain », La Croix (consulté le 29 août 2019).
↑ « Soja », sur Encyclopædia Universalis (consulté le 21 mai 2019).
↑ Association sectorielle Prolea, rapport 2009
↑ (en) « Crops and livestock products », sur FAOSTAT (consulté le 3 janvier 2022).
↑ (en) Info center, « World Soybean Production (March 2018) » (consulté le 7 juin 2019)
↑ Food and Drug Administration.
↑ (en) « Isoflavones contents of food », Top Cultures (consulté le 15 mai 2012)
↑ (en) Effets secondaires des isoflavones
↑ (en) Voir sur goodearthnaturalfoods.net.
↑ Khaodhiar L., Ricciotti H., Li L., Pan W., Scickel M., Zhou J., Blackburn G., “Daidzein-rich isoflavone aglycones are potentially effective in reducing hot flashes in menopausal women”, Menopause, January 2008, Vol 15, Pages 125-134.
↑ (en) Site répertoriant les effets des isoflavones
↑ ^{a b et c} « Rapport de l'AFSSA sur les phyto-œstrogènes apportés par l'alimentation » 2005
↑ déclaration publique d'intérêt (DPI) Afssa
↑ (en) Safety of Soy-Based Infant Formulas Containing Isoflavones: The Clinical Evidence
↑ (en) D.A. Pape-Zambito, R.F. Roberts et R.S. Kensingere, « Estrone and 17β-estradiol concentrations in pasteurized-homogenized milk and commercial dairy products », Journal of Dairy Science, vol. 93, n^o 6,‎ juin 2010, p. 2533-2540 (DOI , lire en ligne)
↑ Schmultz J et al., Nature, 2010, n^o 463, 178-83
↑ WWF Rapport 2014 : Sue Stolton et Nigel Dudley, « Le Boum du soja L’essor du soja, impacts et solutions » (consulté le 3 juin 2019)
↑ (en) Paving the Amazon with Soy, CorpWatch, 16 décembre 2004.
↑ ^{a et b} Moïse Tsayem Demaze, « Quand le développement prime sur l'environnement : la déforestation en Amazonie brésilienne », Mondes en développement, n^o 143,‎ 2008 (lire en ligne)
↑ « Les fronts pionniers du Mato Grosso (Brésil): des défrichements à la mise en culture intensive », sur mappemonde-archive.mgm.fr (consulté le 19 mars 2021)
↑ « Le Dessous des cartes | Amazonie, le poumon de la planète », sur ARTE, octobre 2017 (consulté le 13 décembre 2017)
↑ Les animaux d'élevage français gavés de soja OGM importé Chloé Hecketsweiler, lexpress.fr, 9 novembre 2012
↑ « Consultants naturels – Étude de filière – Le soja en France », sur consultants-naturels.fr (consulté le 1^er octobre 2016)
↑ « Déforestation : Greenpeace dénonce une Europe "mordue de viande" dépendante du soja OGM brésilien », sur LCI (consulté le 13 juin 2019)
↑ Sol Team, est une société nantaise (82 M€ de chiffre d’affaires), importatrice de matières premières destinées à l’alimentation animale.
↑ « Déforestation en Amazonie : des pistes pour mettre fin aux importations françaises de soja », (dont lien vers le rapport de 48p.), sur actu-environnement.com, 15 septembre 2020 (consulté le 28 décembre 2020)

Annexes

Références taxinomiques

(en) Référence Flora of Pakistan : Glycine max
(en) Référence Flora of Missouri : Glycine max
(fr) Référence Tela Botanica (France métro) : Glycine max (L.) Merr., 1917
(fr) Référence Tela Botanica (Antilles) : Glycine max (L.) Merr.
(fr+en) Référence ITIS : Glycine max (L.) Merr.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Auteurs et éditeurs de Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia FR

Soja: Brief Summary ( 法語 )

由wikipedia FR提供

Glycine max

Le soja, nommé soya au Canada, (Glycine max (L.) Merr.), est une espèce de plante annuelle de la famille des légumineuses (Fabaceae), originaire d'Asie orientale.

Le soja cultivé Glycine max a accumulé une diversité génétique prodigieuse depuis sa domestication. Il en existe de nombreuses variétés, se différenciant notamment par le port, la couleur des graines, la période de floraison. Les fruits sont des gousses velues, contenant en général 2 à 4 graines, comestibles après trempage et cuisson. Il n'est pas considéré comme un légume sec, mais comme un oléagineux par l'Organisation pour l'alimentation et l'agriculture (FAO).

Le soja constitue une ressource économique importante depuis au moins 5 000 ans. Cultivé pour ses graines naturellement riches en protéine et en huile, en Asie orientale, il est utilisé dans l’alimentation humaine depuis des millénaires mais était resté quasiment inconnu ailleurs. À partir de la fin du XXe siècle, son introduction dans l’alimentation animale va provoquer un essor phénoménal de sa culture. Entre 1968 et 2017, la production mondiale de graines de soja a crû de 751 %.

Les trois quarts de la production mondiale de graines de soja servent à faire des tourteaux de soja, utilisés dans l’alimentation animale. La Chine est le principal utilisateur de tourteaux de soja (avec 74 millions de tonnes), suivie loin derrière par les États-Unis et l’Union européenne (resp. 31 Mt et 30 Mt). Pour répondre à l’augmentation de la demande, les producteurs de soja sud-américains ont converti 24 millions d’hectares de la forêt amazonienne et de savanes et prairies du Cerrado, du Chaco et du Pantanal en terres agricoles, entre 2000 et 2010.

Les principaux producteurs de soja sont les États-Unis, le Brésil, l'Argentine, la Chine et l'Inde. Depuis la Seconde Guerre mondiale, les États-Unis dominent le marché mais sont peu à peu rattrapés par le Brésil. Entre 1968 à 2017, la production mondiale de graines de soja était multipliée par 8,51 alors que dans le même temps la production sudaméricaine de soja était multipliée par 228, grâce à de meilleurs rendements et à une multiplication par 71 des surfaces cultivées en soja. Durant cette même période, la production mondiale de viande de volaille a crû de 888 % et celle de porc de 248 %. Le revers de ce prodigieux essor économique est la destruction de millions d’hectares d’écosystèmes naturels.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Auteurs et éditeurs de Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia FR

Pónaire soighe ( 愛爾蘭語 )

由wikipedia GA提供

Pónairí soighe ar chraobhóg den tom

Planda tomach scothdhearg gruagach bliantúil a fhásann 2 m ar airde is ea an pónaire soighe. Bíonn 3 dhuilleoigín ubhchruthacha leathana ar na duilleoga. Na pisbhláthanna neamhfheiceálach, corcarghorm, bándearg nó bán, ina gcrobhaingí in ascaillí na nduilleog. Na cochaill suas le 8 cm ar fhad, gruagach. Saothraithe leis na cianta in oirthear na hÁise, agus in iliomad gnéithe anois sa Seandomhan is an Domhan Úr. Na síolta lán de phróitéin: itear iad mar ghlasraí agus úsáidtear iad chun feoil shaorga, plúr, is ola i gcomhair margairín is cócaireachta a tháirgeadh. Tá an iliomad úsáid thionsclaíoch ann: i gcruain, péinteanna, vearnaisí, bealaitheoirí is malartaigh rubair. Na plandaí suntasach mar chothú do stoc feirme.

Tá an t-alt seo bunaithe ar ábhar as Fréamh an Eolais, ciclipéid eolaíochta agus teicneolaíochta leis an Ollamh Matthew Hussey, foilsithe ag Coiscéim sa bhliain 2011. Tá comhluadar na Vicipéide go mór faoi chomaoin acu beirt as ucht cead a thabhairt an t-ábhar ón leabhar a roinnt linn go léir.

Is síol é an t-alt seo. Cuir leis, chun cuidiú leis an Vicipéid.
Má tá alt níos forbartha le fáil i dteanga eile, is féidir leat aistriúchán Gaeilge a dhéanamh.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Údair agus eagarthóirí Vicipéid

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia GA

Soia ( 加利西亞語 )

由wikipedia gl Galician提供

A soia (Glycine max) é unha especie de legume nativa do leste de Asia, amplamente cultivada polo seu feixón comestíbel, que ten numerosos usos. A FAO clasifícaa coma unha oleaxinosa no canto dun legume seco.

A fariña de soia desgraxada é unha fonte de proteínas para a alimentación animal e precociñados importante e barata;^[2] O aceite de soia é outro subproduto importante deste cultivo. Por exemplo produtos de soia coma a proteína vexetal texturizada (TVP nas súas siglas en inglés), son a base de moitos sucedáneos de leites e carnes.^[3] A soia produce moita máis proteína por hectárea ca ningún outro cultivo.^[4]

A comida tradicional non fermetada adoita usar a soia, incluíndo leite de soia, e desta, tofu e tona de soia. A comida fermentada incúe o mollo de soia, pasta de feixón fermentado, natto e tempeh, entre outros. O aceite emprégase en moitas aplicacións industriais. Os maiores produtores de soia son os Estados Unidos (35%), o Brasil (27%), a Arxentina (19%), a China (6%) e maila India (4%).^[5] Os feixóns conteñen unha significante cantidade de ácido fítico, ácido alfa-linolénico, e isoflavonas.

Índice

1 Nome
2 Clasificación
3 Descrición e características físicas
4 Composición química da semente
- 4.1 Nutrición
  - 4.1.1 Comparación da soia con outros alimentos básicos
5 Cultivo
6 Historia
7 Modificación xenética
8 Usos
9 Beneficios para a saúde
10 Notas
11 Véxase tamén
- 11.1 Outros artigos
12 Ligazóns externas

Nome

A planta é moitas veces coñecida como o maior feixón (大豆 - chinés dàdòu e xaponés daizu). Tanto á soia crúa coma á comida chámaselle edamame no Xapón,^[6]^[7] pero en galego, e en xeral en occidente, edamame tan só se refire a un prato específico (os legumes de soia fervidos con sal). O nome galego é soia (portugués: soja), que viría do xaponés: shoyu."soia". Arquivado dende o orixinal o 15 de setembro de 2010. Consultado o 31 de maio de 2012.

Clasificación

Variedade de soia usadas para diferentes propósitos.

O nome xenérico Glycine foi orixinariamente introducido por Carl von Linné (1737) na súa primeira edición de Genera Plantarum. A verba glycine deriva do grego glykys (doce) e probabelmente refírese á dozura dos tubérculos comestíbeis en forma de pera (apios en grego) da leguminosa herbácea e rubideira naturai de Norte América, Glycine apios, hoxe coñecida como Apios americana. A primeira soia cultivada aparece en Species Plantarum, por Linné, co nome de Phaseolus max L. A combinación específica actual Glycine max (L.) Merr., propúxoa Merrill en 1917, e se converteu no nome científico válido desta especie.

O xénero Glycine Willd. Divídese en dous subxéneros, Glycine e Soja. O subxénero Soja (Moench) F.J. Herm. Inclúe a soia cultivada , Glycine max (L.) Merr., e a soia brava, Glycine soja Sieb. & Zucc. Ambas as dúas especies son anuais. Glycine soja é o devanceiro bravo da Glycine max, e medra brava na China, no Xapón, na Korea, en Taiwán e en Rusia.^[8] O subxénero Glycine comporta unhas 16 especies bravas e perennes: por exemplo, Glycine canescens F.J. Herm. e G. tomentella Hayata, ambas atopadas en Australia e Papúa Nova Guinea.^[9]^[10]

O mesmo que ocorre con outras culturas que foron domesticadas por moi logo tempo, a relación entre a soia moderna coas especies bravas ou salvaxes non pode ser trazada con certeza. É un cultixene cunha gran cantidade de cultivares.

Descrición e características físicas

A soia varía en crecemento e hábito. A altura da planta vai dende os 20 cm deica os 2 m.

As vaíñas, os talos e as follas están cubertos cunha especie de veludo pardo cincento. As follas son trifoliadas, con tres ou catro folíolos por folla, duns 6 a 15 cm. de longo por 2–7 cm. de ancho. As follas caen antes de que as sementes estean maduras. As flores son discretas e hermafroditas, nacen na axila da folla e adoitan ser de cor branca, rosa ou púrpura.

Floriñas púrpuras de soias

O froito é un legume piloso que medra en acios de tres a cinco, cada vaíña ten 3–8 cm de longo e normalmente contén 2-4 (raramente máis) sementes de 5–11 mm de diámetro. A soia dáse en varios tamaños, a semente ten diferentes cores de casca, acastañado, azul, amarelo, verde ou con pintas. A casca da faba madura é dura, resistente á auga, e protexe o cotiledón e o hipocótilo (ou xerme) de danos. Se se crebar a casca da carabuña, esta non ha xermolar. A cicatriz, visíbel na tona da semente, chámase hilum (de cor negra, acastañada, cinsenta e amarela) e nun dos seus extremos áchase o micrópilo, ou pequena abertura na pela da semente que permite a absorción de auga co fin de agromar. Cómpre salientar que sementes coma as da soia que conteñen altos niveis de proteínas poden sufrir desecamento (extrema secura), mais sobrevivir e revivir após a absorción de auga. A. Carl Leopold, fillo de Aldo Leopold, comezou a estudar esta característica no Instituto de Pesquisas Vexetais Boyce Thompson da Universidade de Cornell contra os anos 80. Achou que a tanto a soia coma o millo teñen unha serie de carbohidratoss solúbeis que protexen a viabilidade das células das sementes.^[11] Concedéronlle as patentes a comezos dos anos 90 do século XX sobre as técnicas de protección das membranas biolóxicas e as proteínas en estado seco. Comparar con tardógrados.

Composición química da semente

Xuntos, aceite de soia e contido proteico fan o 60% aproximadamente do peso seco da soia; proteína 40% e aceite 20%. O resto componse de 35% de carbohidratos e preto do 5% cinza. Os cultivares comprenden aproximadamente 8% casca de semente, 90% cotiledóns e 2% eixos de hipocótilo ou xerme.

A soia é un alimento moi rico en proteína. Algúns dos seus derivados consomense en substitución dos produtos cárnicos, xa que a súa proteína é de moi boa calidade, case equiparábel á da carne. Os adultos necesitan inserir coa dieta oito aminoácidos (os cativos nove) dos vinte necesarios para fabricar proteínas. As proteínas máis completas, é dicir, con todos os aminoácidos necesarios, adoitan atoparse nos alimentos de orixe animal. Porén a soia aporta os oito aminoácidos esenciais na idade adulta, malia que o contido de metionina sexa algo escaso; mais isto pode compensarse facilmente incluíndo cereais, ovos ou lácteos na alimentación diaria.

A meirande parte da proteína de soia é un depósito de proteína relativamente estábel á calor. Esta estabilidade á calor permítelle resistir cocción a temperaturas moi elevadas a derivados da soia como o tofu, o leite de soia e as proteínas vexetais texturizadas (fariña de soia) para ser feitas.

Os principais carbohidratos solúbeis, sacáridos, de soia madura son: o disacárido sacarosa (2,50–8,20%), o trisacárido rafinosa (0,10–1%) composto por unha molécula de sucrosa ligada a unha molécula de galactosa, e o tetrasacárido estaquiosa (1,40-4,10%) composto por unha sucrosa ligada a dúas moléculas de galactosa. Os oligosacáridos rafinosa e estaquiosa protexen a viabilidade da semente de soia da secura mais non son dixeríbeis e polo tanto contribúen á flatulencia e molestias abdominais en humanos e outros animais monogástricos. Os oligosacáridos non dixeridos son degradados no intestino por microbios nativos producindo gases tales como dióxido de carbono, hidróxeno, metano etc.

Dende que se acharon carbohidratos solúbeis no soro da soia e foron eliminados na fermentación, os concentrados de soia, a proteína de soia, o tofu, o mollo de soia e os agromos de soia carecen de actividade flatulenta. Por outra banda, podería haber algún efecto beneficioso na inxesta de oligosacáridos como rafinosa e estaquiosa, promovendo a acción de loita das bifidobacterias do colon contra as bacterias de putrefacción.

Os carbohidratos insolúbeis da soia son polisacárdos complexos celulosa, hemicelulosa, e pectina. A maior parte dos carbohidratos da soia poden clasificarse dentro da chamada fibra alimentaria.

No tocante ao aceite de soia ou a porción lipídica da semente, contén fitosterois: estigmasterol (17-21%), sitosterol (53-56%) e campesterol (20-23%) representando o 2.5% da fracción lipídica.

A soia contén isoflavonas coma a xenisteína ou a daidzeína. Tamén contén gliciteína, unha isoflavona O-metilada que representa entre o 5-10% do total de isoflavonas in produtos a base de soia. A gliciteína é un fitoestróxeno con feble actividade estroxénica, comparábel á das outras isoflavonas de soia.^[12]

Nutrición

Para consumo humano, os feixóns da soia ten que ser cociñados con calor húmida para destruír os inhibidores de tripsina (serpinas). A soia crúa é tóxica para os humanos, os porcos, os polos, e de feito, para todos os animais monogástricos.^[13] A soia considérase unha fonte completa de proteínas.^[14] Isto quere dicir que contén cantidades significantes de aminoácidos esenciais que o corpo humano debe consumir pola súa incapacidade para os fabricar ou biosintetizar. Con este gallo, a soia é unha excelente fonte de proteínas, entre outras, para vexetarianos, veganos ou a xente que quere reducir a inxesta de carne.

Os estándares para medir a calidade proteica, dende 1990, é a PDCAAS (Protein Digestibility Corrected Amino Acid Score) e segundo os seus criterios a proteína de soia ten unha equivalente nutricional á da carne, os ovos e a caseína para o crecemento e a saúde humana. A proteína de soia illada ten un valor biolóxico de 74, os feixóns de soia enteiros 96, o leite de soia 91, e os ovos 97.^[15]

A proteína de soia é esencialmente idéntica cás outros legumes.^[16]^[17]^[18] Con todo, a soia pode producir alo menos o dobre de proteínas por hectárea ca outro vexetal ou cereal.

Comparación da soia con outros alimentos básicos

A táboa a seguir amosa o contido nutricional da soia verde e doutros alimentos esenciais en cadansúa forma crúa. Porén a forma crúa non pode ser consumida polo ser humano, polo que primeiro teñen que xermolar e despois ser cociñados para se dixerir. En forma xermolada e cociñada, os contidos nutricionais e antinutricionais relativos de cada un destes grans son considerabelmente diferentes dos contidos das formas crúas. O valor nutricional da soia depende do método de cociñado: codido, fritido, asado etc.

Cultivo

Produción de soia en 2013

Produción de soia no 2009 (Millóns de Tm):

Estados Unidos de América=91.4
Brasil=57.3
Arxentina=31.0
China=15.0
India=10.1
Paraguai=3.9
Canadá=3.5
Bolivia=1.5
Ucraína=1.0
Mundial=223.0

A soia é un dos cultivos máis importantes no mundo, gran fonte de aceites e proteínas. Nos Estados Unidos a maior parte da colleita extráese co disolvente hexano, sendo a fariña de soia desgraxada e torrada (50% de proteína) a que fai posíbel a cría de animais (como polos, porcos, pavos) a escala industrial de xeito nunca antes visto na historia humana. Apenas unha pequena parte da soia é consumida directamente polo ser humano, porén, nun grande abano de diferente comida procesada.

Durante a Segunda Guerra Mundial, a soia volveuse importante tanto en Norte América coma en Europa principalmente coma substituta doutras fonts de proteína e de aceite comestíbel. Tamén durante esta Guerra o Departamento de Agricultura dos Estados Unidos descubriu que a soia era un bo fertilizante.

Nos anos 60 do século XX, os Estados Unidos de América eliminaron os aranceis de exportación da súa soia cara a Europa, polo que expotaban o 90% da soia mundial ^[19]^[20] En 2005, os maiores exportadores de soia eran o Brasil (39% da exportación mundial), os Estados Unidos (37%) e a Arxentina (16%), mentres oc maiores importadores era a China (41% do total de soia importada), a Unión Europea (22%), o Xapón (6%) e México (6%).^[21]

O cultivo dáse ben en zonas con veráns calorosos con óptimos rendementos con temperaturas de 20 a 30 °C; temperaturas por baixo dos 20 °C ou por riba dos 40 °C (68 °F, 104 °F) atrasan bastante o crecemento da planta. Pode medrar en diferentes tipos de solos, cun óptimo en solos aluvais cun alto contido en material orgánica. A soia, como a maioría dos legumes realiza na fixación do nitróxeno establecendo unha relación simbiótica coa bacteria Bradyrhizobium japonicum. Para un mellor resultado, pola contra, recoméndase mesturar coa semente de soia (ou calquera outro legume) a correcta cepa de bacteria antes de sementar. Os cultivares actuais xeralmente acadará no metro de alto e tardarán entre 80 a 120 días dende a sementeira até a colleita.

Os Estados Unidos, o Brasil, a Arxentina, o Paraguai, a China e mais a India son os maiores produtores de soia, e representan o 90% da produción de soia mundial.^[22] Os Estados Unidos produciron no ano 2000 70 millóns de toneladas de soia, das cales unha terza parte era para exportación. Nos anos 2010-2011 esperouse unha produción de 90 millóns de toneladas.^[5]

A media de produción de soia a nivel mundial no ano 2010 era dunhas 2,5 toneladas por hectárea. Os tres maiores produtores tiñan unha media produtiva de arredor das 3 Tm por hectárea. Pero as granxas máis produtivas áchanse en Turquía, cunha media de 3,7 toneladas por hectárea.^[23] O récord mundial é de 10,8 toneladas por hectárea, demostrado no 2010 por Kip Cullers, un labrego de Purdy, Missouri.^[24] Kip Cullers di que o segredo do seu récord no cultivo da soia ano tras ano fica en coida ros detalles, ter un estilo de manexo proactivo, rega, herbicidas, manter as plantas sas e libres de estrés durante todo o ciclo.

Grupos ecoloxistas, coma a Greenpeace ou a WWF, informan que o cultivo da soia e a probabilidade de aumento no cultivo da mesma no Brasil destruíron grandes áreas da foresta húmida da Amazonia, e aínda alenta a unha maior deforestación.^[25]^[26]

O doutor Andrew McClung, especialista en solos, foi o primeiro en demostrar que se podía cultivas soia de xeito moi rendíbel na sabana ecoloxicamente biodiversa de O Cerrado no Brasil. Foi galardoado en outubro de 2006 co Premio Mundial de Alimentación.^[27]^[28]

Nos Estados Unidos a lama de sumidoiros e depuradoras emprégase coma adubo para o cultivo da soia. Porén a soia cultivada con lamas de esgotos acostuma conter elevadas concentracións de metais.^[29]^[30] As plantas da soia son vulnerábeis a gran cantidade de doenzas por bacterias, fungos, virus e parasitos. A soia pode cultivarse de xeito orgánico ou ecolóxico, sen uso de pesticidas ou adubos sintéticos.

Historia

A soia foi unha cultura crucial no leste de Asia, especialmente na China, no Xapón e en Corea. Antes de aparecer os produtos fermentados como o mollo de soia, o tempeh, o natto ou o miso, a soia considerábase sagrada na rotación de cultivos e como método de fixación de nitróxeno. Introduciuse en Europa a comezos do século XVIII, e de aí pasou ás colonias británicas americanas en 1765 co fin de producir feno. A soia non chegou a ser un cultivo importante en occidente antes de 1910. Nas Américas era un produto industrial e non se considerou coma alimento até os anos 20 do século XX. A África chegou da China a finais do século XIX, estando hoxe espallada por todo o continente.

O antepasado bravo da soia é a Glycine soja (anteriormente chamada G. Ussuriensis, un legume nativo do centro da China^[31] A soia vénse usando na China dende hai máis de 5000 anos tanto coma alimento coma en copoñentes de menciñas. Segundo o antigo mito chinés, no ano 2853 antes de Cristo, o lendario emperador Shennong da China proclamou que cinco plantas eran sagradas: a soia, o arroz, o trigo, o orxo e mais o paínzo ou millo miúdo.^[32] O cultivo da soia foi confinado principalmente a China, mais aos poucos estendeuse a outros países.^[33]

Modificación xenética

Diferentes variedades de soias cultivadas xuntas

A soia é un dos alimentos clasificados coma biotecnolóxicos ou biotech food que foron xeneticamente modificados, e cada vez máis alimentos contan con soia tranxénica.. En 1995, a compañía Monsanto introduciu soia RR (Roudup Ready) que fora xeneticamente modificada para resistir o herbicida da Monsanto: Roundup (glifosato) a través da substitución de Agrobacterium sp. (cepa CP4) xene síntese do EPSP. A version substituída non é sensible ao glifosfato.^[34]

En 1997, arredor do 8% toda a soia cultivada comercialmente nos Estados Unidos era xeneticamente modificada. En 2010 a cifra acada o 93%. Datos do Cadro Estatístico de Agricultura Nacional dos Estados Unidos consultados en 2010. O mesmo que ocorre cos outros cultivos RR "Roundup Ready", pénsase que poden causar un gran dano á biodiversidade.^[35] Un estudo de 2003 ^[36] conclúe que os xenes RR que foron engadidos a diferentes tipos de cultivares de soia amosaron unha pequena diminución da diversidade xenética, pero "a diversidade limitouse entre as liñas elite dalgunhas empresas.

O uso estendido de diferentes tipos de soia xeneticamente modificada nas Américas causa algúns problemas de exportación a algunhas zonas. Na Unión Europea, tradicionalmente remisa á importación de transxénicos tanto para cosumo humano como animal, cómpre ter un certificado de cultivos extensivos para importar legalmente que afecta aos cultivos xeneticamente modificados. A coexistencia de cultivos convencionais con cultivos transxénicos, e a subsecuente probabilidade de contaminación cruzada dos cultivos non transxénicos, crea dificultades para exportar cara á UE, e moitos barcos americanos son rexeitados pola soia transxénica.^[37]

En 2006 o Departamento de Agricultura dos Estados Unidos informou que os uso de soia, millo e cotón froito da enxeñaría xenética reducira a cantidade global de pesticidas empregados, mais non moito de herbicidas. O uso de soia procedente de enxeñaría xenética asociouse á agricultura de sementeira directa ou plantío directo, que indirectamente respecta máis o solo porque se remexe menos evitando a erosión ademais de incrementar os beneficios de fontes alleas á agricultura pola facilidade con que os cultivos poden ser manexados. Moitos granxeiros adoptaron os transxénicos para mellorar as colleitas, aforrar tempo e reducir as despensas en pesticidas. O uso de soia procedente de enxeñaría xenética permite ademais o uso dun herbicida menos tóxico para o ser humano. Porén a estimación total de beneficios pola adopción da soia xeneticamente modificada nos Estados Unidos foi de 310 millóns de $, a meirande parte deste beneficio foi obtido polas empresas que venden as sementes (40%), a seguir das firmas de biotecnoloxía (28%) e finalmente os granxeiros (20%).^[38]

En 2010, un grupo de científicos estadounidenses anunciou que decodificaran o xenoma da soia, o primeiro legume en ser secuenciado.^[39]^[40]

Usos

Tofu e mollo de soia

Carne de soia xaponesa

Crema a base de soia con ceboliño, alternativa ao queixo de untar

Arredor do 85% da soia cultivada no mundo procésase para obter alimentos a base de soia e aceite vexetal.^[41] A soia pode clasificarse como hortícola ou como cultivo extensivo (oleaxinosas). Os tipos hortícolas cocíñanse máis facilmente, dan unha fariña máis tenra, mol, con gusto a noces, mellor textura, de maior talle, maior contido en proteínas, aínda que menor contido en aceite ca as de cultivo extensivo. Os produtores de tofu e bebidas de soia prefiren cultivares con maior contido proteico procedentes da soia orixinalmente traída dos Estados Unidos a finais dos anos 30 do século XX. Os cultivares hortícolas non adoitan ser axeitados para acolleita mecanizada pola tendencia das vaíña sa se crebar na madureza.

Entre os legumes, a soia, tamén clasificada como oleaxinosa, é a máis salientábel polo seu alto (38-45%) contido proteico así como polo seu alto (20%) contido en aceite. É a soia o segundo cultivo máis valioso en termos de exportación dos Estados Unidos despois do millo. A meirande parte da soia cultivada é para a produción de aceites e máis para carnes desengraxadas e torradas de alto valor proteico para alimentación animal. Só unha pequena cantidade da soia vai para consumo humano.

A soia verde pode ser cocida nas súas mesmas vaíñas ou feixóns e servidas con sal, é o que se coñece como Edamame| (枝豆) edamame]] nos restaurantes xaponeses.

Na China, no Xapón, e en Corea, a soia forma parte da dieta tradicional. Os chineses inventaron o tofu (豆腐 dòufu), e tamén usaron diferentes tipos de pastas de soia como adobos. Os aliementos xaponeses a base de soia inclúen o miso (味噌), o nattō (納豆), o kinako (黄粉) e mailo edamame (枝豆). Tamén moita comida faise a partir do tofu, coma o atsuage, o aburaage etc. Na cociña coreana, os gromos de soia, chamados kongnamul (콩나물), tamén se usan en variedade de pratos, e son un ingrediente indispensábel do doenjang, do cheonggukjang e doganjang. No Vietnam, coa soia faise unha pasta, como o tương.

Os feixóns poden ser procesados de formas moi diferentes. Formas comúns de soia son a comida de soia (soy meal), a fariña de soia, o leite ou bebida de soia, o tofu, a proteína vexetal texturizada (TVP nas súas siglas inglesas, especialmente alimentos substitutivos da carnes en dietas vexetarianas, tempeh, lecitina de soia e aceite de soia. A soia é tamén o primeiro ingrediente que forma parte do mollo de soia (shoyu).

Aceite

A soia contén un 19% de aceite. Para extraer o aceite da semente, esmáganse os feixóns, Segundo o contido en humidade, e son transformados en flocos e son extraídos cun disolvente comercial, como o hexano. O aceite e, logo, refinado e mesturado para diferentes aplicacións e, ás veces, hidroxenado. O aceite de soia, tanto sexa líquido como parcialmente hidroxenado, expórtase moito e véndese como 'aceite vexetal' ou remata como compoñente dun grande abano de alimentos procesados. O bagazo que fica, emprégase principalmente como alimentación animal.

Fariña de aceite de soia

En inglés coñecida como 'soybean meal' ou 'soybean oil cake' é o que queda despois da extracción do aceite a partir dos flocos de soia, ten cun 50% de proteína. É un ingrediente esencial na cría de gando nos Estados Unidos, especialmente de polos e porcos, a escala industrial dende 1930; e máis recentemente tamén empregada na acuicultura do peixe gato. Tamén se emprega en alimentación de cans.

Fariña

A fariña de soia non é máis que o gran de soia desgraxado e moído de xeito que a fariña poida atravesar unha peneira de 100. Cómpre ter especial coidado na desolventación (non torrada) para minimizar a desnaturalización das proteína se así reter un ato índice de dispersibilidade proteica (IDP), para usos como alimentos por extrusión o proteínas vexetais texturizadas. É o ingrediente de partida para a produción de concentrado de soia. Referencia: 'Soybeans: Chemistry and Technology'. páxina 442. A.K. Smith and S.J. Circle. The AVI Publishing Company, 1972.

Leite de fórmula

A fórmula infantil, tamén coñecida como leite de fórmula ou leite maternizado, dáselle aos meniños que son alérxicos ás proteínas do leite de vaca pasteurizado. Véndese en po, listo para tomar ou en concentrado líquido.

Algunhas revistas opinan que é necesario investigar máis sobre os efectos dos fitoestróxenos de soia nos nenos.^[42] Diversos estudos concluíron que non hai efectos adversos no crecemento, desenvolvemento ou reprodución humana por mo rdo consumo de leite de fórmula infantil.^[43]^[44]^[45] Un destes estudos, publicado no xornal: Journal of Nutrition,^[45] concluíu que non existe unha preocupación clínica a respecto da adecuación nutricional, o desenvolvemento sexual, o desenvolvemento neurocomportamental, o desenvolvemento inmune, ou problemas de tiroides. Pola contra si que aporta unha nutrición completa que se axeita ao desenvolvemento e crecemento infantil normal. Finalmente conclúen que este leite de fórmula é totalmente seguro como alimento dos cativos.

Carne e substitutos lácteos

A soia pode ser procesada para producir alimentos semellantes a outros en textura e aparencia. Por exemplo, a soia é o ingrediente principal e moitos substitutos lácteos ( leite de soia, margarina, xeado de soia, iogur de soia, queixo de soia) e substitutos de carne (hamburguesas vexetais ou vexetarianas). Estes substitutivos poden atoparse xa en moitos supermercados. O leite ou bebida de soia non contén de xeito natural unha cantidade significativa de calcio dixeríbel, por iso moitos fabricantes venden produtos enriquecidos con calcio. Tamén se emprega a soia para fabricar tempeh: fermentación da soia (ás veces mesturada con cereais) formando un pastel.

Os produtos de soia úsanse tamén como un substituto barato de produtos de carne e polo.^[46]^[47] Os cáterings de comidas, privados e públicos, como as escolas, institutos, correccionais, adoitan emprega reste tipo de alimentos substitutivos, xa que, malia teren menos gusto, conteñen menos colesterol. Para equivaler ao valor nutricional da carne, acostúmase engadir vitaminas se minerais. O valos proteico, porén, é moi semellante.

A proteína vexetal texturizada na que se basea a carne de soia vense usando dende hai máis de 50 anos, a xeito de carne picada barata, sen reducir o valor nutricional.^[3]^[4]^[48]^[49]

Outros produtos

A soia de casca negra é a variedade de faba que se usa nas fabas negras chinesas fermentadas, douchi, e non o feixón negro, co que se acostuma confundir.

A soia tamén seu sa en produtos industrias, incluíndo óleos ou aceites, xabróns, cosméticoss, resinas, plásticos, tintes, lapis de cores, disolventes e roupa. O aceite de soia é a primeira fonte de biodiésel no Estados Unidos, supondo o 80% da produción biodiésel doméstico..^[50] Úsase tamén a soia dende o 2001 como ingrediente fermentado na fabricación dunha marca de vodka.^[51] En 1936, a compañía de motores Ford desenvolveu un método onde se mesuraba a soia coa fibra producindo unha sopa, que logo era presionada en diferentes partes dos coches, dende a tapa do distribuidor até o panel decontrol. A Ford tamén informou nun comunicado público que no 1935 over 5-million-acre (20 000 km²)s was dedicated to growing soybeans in the United States.^[52]

Alimentación do gado

O gado adóitase alimentar con soia. A herba de primavera é rica en ácidos graxos omega-3, mentres que na soia o que predomina é o omega-6.

Beneficios para a saúde

Cancro

Varios estudos a grande escala amosaron, que o consumo de alimentos a base de soia asociábase cunha redución do risco de cancro de próstata nos homes,^[53] , e especialmente amosaba unha diminución do risco de morte e recorrencia do cancro de mama nas mulleres^[54] e pode reducir o risco de cancro colorrectal en mulleres posmenopáusicas.^[55]

Cerebro

Estudos recentes amosaron unha mellora na función cognitiva, particularmente na memoria verbal,^[56] e nas funcións do lóbulo frontal function^[57] co uso de suplementos a base de soia.

Omega-3 e ácidos graxos

Soia torrada

Os ácidos graxos Omega-3 , por exemplo, o ácido alfa-linolénico C18-3, o ácido 9,12,15 octadecatrienoico, son compoñentes graxos especiais que benefician moitas funcións do corpo. Moitos efectos beneficiosos asócianse principalmente cos ácidos graxos de cadea longa, coma o ácido eicosapentaenoico (20:5n-3, EPA) e o ácido docosahexaenoico (22:6n-3, DHA) que se atopan algunhas algas e no peixe azul ou graxo. Por exemplo, o EPA e mailo DHA inhibe que o sangue calle, pola contra non se achou que o ácido alfa-linolenico (18:3n−3, aLNA) producise a mesma función. Porén, o aceite de soia é un dos poucos aceites vexetais que conetén unha cantidade axeitada de aLNA (outros que tamén inclúen serían a canela, as noces, o cánabo, e o liño). O aceite de soia ten un bo balance comparativo omega-3:omega6 dun 1:7, moito maior que outros aceites vexetais comestíbeis. Na semente de liño o balance é aínda maior:3:1, mais non se emprega para cociñar.

Fenois naturais

Isoflavonas

Os feixóns de soia tamén conteñen isoflavonas coma a xenisteína e mais a daidzeína, que son unha clase de fitoestróxenos considerados por algúns dietistas e especialistas, compostos útiles na prevención do cancro e por outros compostos canceríxenos ^[58] e endocrina disruptiva.^[59] O contido de isoflavonas na soia é duns 3 mg/g de peso seco ^[60] As isoflavonas son compostos polifenólicos, que se atopan principalmente nos feixóns e outros legumes, como no cacahuete ou no garavanzo. As isoflavonas están estreitamente relacionadas cos flavonoides antioxidants que se atopan noutros vexetais e flores. Mais algunhas isoflavonas coma a xenisteína e maila daidzeína só se atopan nalgunhas familias vexetais, xa que moitas plantas non teñen unha enzima, a chalcone isomerase, que é a que converte un precursor flavonoide nas isoflavonas.

En contradición cos ben coñecidos beneficios das isoflavonas, a xenisteína actúa coma un oxidante (estimulando a síntese de nitrato),^[61] e bloqueando a formación de novos vasos sanguíneos (efecto antianxioxénico).^[62] Algúns estudos amosan que xenisteína actúa como inhibidora de substancias que regulan a división e a supervivencia celular (factores de crecemento).

Revisando os estudos elaborados polos servizos de saúde estadounidenses, o Health and Human Services e mais a Agency for Healthcare Research and Quality (AHRQ) áchase unha pequena evidencia dunha mellora substancial na saúde e ningún efecto adverso, mais tamén cómpre te ren conta que non se conta con datos seguro sa longo prazo dos efectos estroxénicos derivados do consumo de soia.^[63]

Alerxia

A alerxia á soia é frecuente, e a comida a base de soia adoita conter outros ingredientes que tamén provocan comunmente alerxias, como leite, ovos, cacahuetes, froitos secos ou mariscos. O problema vese en nenos pequenos e a diagnose de alerxia baséase nos síntomas que os pais perciben e/ou resultados de tests de alerxia na pel ou análises de sangue. Só algúns estudos amosaron alerxia á soia directamente ao inserir alimentos de soia.^[64] A soia tamén pode ser un alimento intolerante.

A soia e a muller

Estudos do 2001 suxestionaban que as mulleres que teñen ou tiveron cancro de mama deberían ter en conta o risco do potencial crecemento do tumor cando inserían produtos a base de soia., baseándose no efecto que os fitoestróxenos teñen en aumentar o desenvolvemento das células daniñas do cancro de mama en animais.^[65] No 2006 revisouse a relación de soia e cancro de mama. Informouse que a soia diminuía o risco de cancro de mama, mais tamén alertou do impacto das isoflavonas nas necesidades do tecido mamario para ser avaliado a nivel celular en mulleres com alto risco de padecer cancro.^[66] Um alto consumo de omega-6 ácidos graxos poli insaturados, que se atopan en moitos tipos de aceite vexetal incluíndo o da soia, podería influír no desenvolvemento deste cancro.^[67] Outras análises advertiron dunha relación inversa entre o total de ácidos graxos poliinsaturados e o risco de cancro de mama.^[68] Unha análise á literatura de 2011 conclúe que:-O nosso estudo suxestiona que o consome de isoflavonas de soia podería diminuír de xeito significante o risco de incidencia de cancro de mama en poboacións asiática, mais non nas occidentais."^[69]

Nun ensaio recente (agosto 2011) demostrouse que a administración diaria de pastillas cun contido de 200 mg de isoflavonas de soia durante 2 anos non diminuía a perda de masa ósea ou ou síntomas menopáusicos.^[70]^[71]

A soia e os homes

Por mor do contido en fitoestróxenos, algúns estudos suxestionaran que a inxesta de soia podía influír nos niveis de testosterona en varóns. Porén, un estudo de 2010 desbotou estas teorías, nin os alimentos de soia nin os suplementos de isoflavonas alteraban as concentracións biodispoñíbeis de testosterona ou estróxenos nos homes. .^[72] Tamén se tiña a hipótese de que os alimentos a base de soia poderían incrementar ou desenvolver o cancro de próstata, malia que non se atoparon asociacións significantes entre este desenvolvemento e o consumo de isoflavonas.^[73] Ademais, amosaron que o consumo de soia non tiña influencia na calidade do esperma, como se supuxera.^[74] Unha meta-análise de 2009 sobre a relación do consumo de soia co risco de cancro de próstata concluíu que: O consumo de comidas a base de soia está asociado cunha redución do risco de padecer cancro de próstata en varóns.^[75]

Notas

↑ "Glycine max". Encyclopedia of Life. Consultado o February 16, 2012.
↑ "Soybean". Swarthmore College Computer Society. Arquivado dende o orixinal o 04 de xullo de 2012. Consultado o February 16, 2012.
↑ ^3,0 ^3,1 Riaz, Mian N. (2006). Soy Applications in Food. Boca Raton, FL: CRC Press. ISBN 0-8493-2981-7.
↑ ^4,0 ^4,1 "Soy Benefits". National Soybean Research Laboratory. Arquivado dende o orixinal o 04 de marzo de 2012. Consultado o February 16, 2012.
↑ ^5,0 ^5,1 "Growing Crush Limits India’s Soy Oil Imports" (PDF). Oilseeds:World Markets and Trade. United States Department of Agriculture. Arquivado dende o orixinal (PDF) o 08 de febreiro de 2012. Consultado o February 17, 2012.
↑ "枝豆". ALC Networks Inc. Consultado o February 17, 2012.
↑ "History of Edamame, Green Vegetable Soybeans, and Vegetable-Type Soybeans". Soyinfo Center. Consultado o February 17, 2012.
↑ Singh, Ram J.; Nelson, Randall L.; Chung, Gyuhwa (November 2, 2006). Genetic Resources, Chromosome Engineering, and Crop Improvement: Oilseed Crops, Volume 4. London: Taylor & Francis. p. 15. ISBN 978-0-8493-3639-3.
↑ Hymowitz, Theodore (August 9, 1995). Sinclair, J.B.; Hartman, G.L., eds. Evaluation of Wild Perennial Glycine Species and Crosses For Resistance to Phakopsora. Urbana, IL: National Soybean Research Laboratory. pp. 33–37.
↑ Newell, C. A.; Hymowitz, T. (March 1983). "Hybridization in the Genus Glycine Subgenus Glycine Willd. (Leguminosae, Papilionoideae)". American Journal of Botany (Botanical Society of America) 70 (3): 334–348. JSTOR 2443241. doi:10.2307/2443241.
↑ Blackman, S. A.; Obendorf, R. L.; Leopold, A. C. (1992). "Maturation Proteins and Sugars in Desiccation Tolerance of Developing Soybean Seeds". Plant Physiology (American Society of Plant Biologists) 100 (1): 225–30. PMC 1075542. PMID 16652951. doi:10.1104/pp.100.1.225.
↑ Song TT, Hendrich S, Murphy PA (1999). "Estrogenic activity of glycitein, a soy isoflavone". J. Agric. Food Chem. 47 (4): 1607–1610. PMID 10564025. doi:10.1021/jf981054j.
↑ Circle, Sidney Joseph; Smith, Allan H. (1972). Soybeans: Chemistry and Technology. Westport, CT: Avi Publishing. pp. 104, 163. ISBN 0-87055-111-6.
↑ Henkel, John (May–June 2000). "Soy:Health Claims for Soy Protein, Question About Other Components". FDA Consumer (Food and Drug Administration) 34 (3): 18–20. PMID 11521249. Arquivado dende o orixinal o 26 de maio de 2012. Consultado o 10 de outubro de 2012.
↑ Protein Quality Evaluation: Report of the Joint FAO/WHO Expert Consultation. Bethesda, MD (USA): Food and Agriculture Organization of the United Nations (Food and Nutrition Paper No. 51). December 1989. ISBN 92-5-103097-9.
↑ Derbyshire, E.; Wright, D. J.; Boulter, D. (1976). "Legumin and Vicilin, Storage Proteins of Legume Seeds". Phytochemistry (Elsevier Science Ltd.) 15 (1): 3–24. doi:10.1016/S0031-9422(00)89046-9.
↑ Danielsson, C. E. (1949). "Seed Globulins of the Gramineae and Leguminosae". The Biochemical Journal (Portland Press Ltd) 44 (4): 387–400. PMC 1274878. PMID 16748534.
↑ Wolf, W. J. "Legumes: Seed Composition and Structure, Processing Into Protein Products and Protein Properties" (PDF). United States Department of Agriculture. pp. 291–314. Arquivado dende o orixinal (PDF) o 27 de febreiro de 2012. Consultado o February 17, 2012.
↑ Patel, Raj (2008). Stuffed & Starved From Farm to Fork, the Hidden Battle for the World Food System. Londo: Portobello Books Ltd. pp. 169–173. ISBN 1-933633-49-2.
↑ Wik, Reynold Millard (Summer, 1962). "Henry Ford's Science and Technology for Rural America". Technology and Culture (The Johns Hopkins University Press on behalf of the Society for the History of Technology) 3 (3): 247–258.
↑ Baohui Song, Mary A. Marchant, Shuang Xu (2006). "Competitive Analysis of Chinese Soybean Import Suppliers--U.S., Brazil, and Argentina" (PDF). American Agricultural Economics Association Annual Meetings. Research in Agricultural & Applied Economics, University of Minnesota.
↑ "How the Global Oil Seed and Grain Trade Works" (PDF). Soyatech. Arquivado dende o orixinal (PDF) o 16 de xaneiro de 2013. Consultado o February 18, 2012.
↑ "FAOSTAT: Production, Crops, Cassava, 2010 data". Food and Agriculture Organization. 2011. Consultado o February 18, 2012.
↑ "World Soybean Record Holder Teaches Top Yields". Farm Progress. February 17, 2011. Arquivado dende o orixinal o 16 de xaneiro de 2013. Consultado o February 18, 2012.
↑ Fargione, Joseph; Hill, Jason; Tilman, David; Polasky, Stephen; Hawthorne, Peter (February 2008). "Land Clearing and the Biofuel Carbon Debt". Science 319 (5867): 1235–1238. PMID 18258862. doi:10.1126/science.1152747.
↑ "Big Business Leaves Big Forest Footprints". BBC News. February 16, 2010.
↑ Lang, Susan (June 21, 2006). "Cornell Alumnus Andrew Colin McClung Reaps 2006 World Food Prize". Chronicle Online (Cornell University). Consultado o February 18, 2012.
↑ Pearce, Fred (April 14, 2011). "The Cerrado: Brazil’s Other Biodiverse Region Loses Ground". Yale University. Consultado o February 18, 2012.
↑ McBride, M. B.; Richards, B. K.; Steenhuis, T.; Spiers, G. (May–June 2000). "Molybdenum Uptake by Forage Crops Grown on Sewage Sludge-Amended Soils in the Field and Greenhouse" (PDF). Journal of Environmental Quality (Cornell University) 29 (3): 848–854.
↑ Heckman, J. R.; Angle, J. S.; Chaney, R. L. (December 9, 1985). "Residual Effects of Sewage Sludge on Soybean: II. Accumulation of Soil and Symbiotically Fixed Nitrogen". Journal of Environmental Quality (Soil Science Society of America) 16 (2): 118–124. Arquivado dende o orixinal (PDF) o 03 de novembro de 2012. Consultado o 10 de outubro de 2012.
↑ "Soybean". Encyclopedia Britannica Online. Consultado o February 18, 2012.
↑ "History of Soybeans". Soya - Information about Soy and Soya Products. Consultado o February 18, 2012.
↑ "Soybean". Columbia Encyclopedia - 6th edition. July 2001. Consultado o February 18, 2012.
↑ Padgette, S. R.; Kolacz, K. H.; Delannay, X.; Re, D. B.; Lavallee, B. J.; Tinius, C. N.; Rhodes, W. K.; Otero, Y. I.; Barry, G. F. (1995). "Development, Identification, and Characterization of a Glyphosate-Tolerant Soybean Line". Crop Science 35 (5): 1451–1461. doi:10.2135/cropsci1995.0011183X003500050032x.
↑ Liu, KeShun (1997). Soybeans: Chemistry, Technology, and Utilization. Berlin: Springer. p. 532. ISBN 0-8342-1299-4.
↑ Sneller CH (2003). "Impact of Transgenic Genotypes and Subdivision on Diversity Within Elite North American Soybean Germplasm". Crop Science 43: 409–414. doi:10.2135/cropsci2003.0409.
↑ "EU Caught in Quandary Over GMO Animal Feed Imports". The Guardian. December 7, 2007.
↑ Fernandez-Cornejo, J.; Caswell, Margriet (April 1, 2006). "The First Decade of Genetically Engineered Crops in the United States" (PDF). United States Department of Agriculture. Arquivado dende o orixinal (PDF) o 22 de xuño de 2010. Consultado o February 18, 2012.
↑ Jeremy Schmutz; Steven B. Cannon; Jessica Schlueter; Jianxin Ma; et al. (14 de xaneiro de 2010). "Genome sequence of the palaeopolyploid soybean". Nature 463: 178–183. doi:10.1038/nature08670.
↑ "Soybean Genome Sequenced: Analysis Reveals Pathways for Improving Biodiesel, Disease Resistance, and Reducing Waste Runoff". Science Daily. January 13, 2010. Consultado o February 18, 2012.
↑ "Canola Oil". Soyatech. Arquivado dende o orixinal o 25 de outubro de 2012. Consultado o February 18, 2012.
↑ Miniello, VL; Moro, GE; Tarantino, M; Natile, M; Granieri, L; Armenio, L (2003). "Soy-based Formulas and Phyto-oestrogens: A Safety Profile". Acta Paediatrica (Wiley-Blackwell) 91 (441): 93–100. PMID 14599051.
↑ Giampietro, P.G.; Bruno, G.; Furcolo, G.; Casati, A.; Brunetti, E.; Spadoni, G.L.; Galli, E. (2004). "Soy Protein Formulas in Children: No Hormonal Effects in Long-term Feeding". Journal of Pediatric Endocrinology and Metabolism (Freund Publishing House) 17 (2): 191–196. PMID 15055353. doi:10.1515/JPEM.2004.17.2.191.
↑ Strom, B. L. (2001). "Exposure to Soy-Based Formula in Infancy and Endocrinological and Reproductive Outcomes in Young Adulthood". JAMA: the Journal of the American Medical Association (American Medical Association) 286 (7): 807–814. PMID 11497534. doi:10.1001/jama.286.7.807.
↑ ^45,0 ^45,1 Merritt, Russell J.; Jenks, Belinda H. (2004). "Safety of Soy-Based Infant Formulas Containing Isoflavones: The Clinical Evidence". The Journal of Nutrition (The American Society for Nutritional Sciences) 134 (5): 1220S–1224S. PMID 15113975.
↑ Hoogenkamp, Henk W. (2005). Soy Protein and Formulated Meat Products. Wallingford, Oxon, UK: CABI Publishing. p. 14. ISBN 0-85199-864-X. Consultado o February 18, 2012.
↑ Endres, Joseph G. (2001). Soy Protein Products. Champaign-Urbana, IL: AOCS Publishing. pp. 43–44. ISBN 1-893997-27-8. Consultado o February 18, 2012.
↑ Circle, Sidney Joseph; Smith, Allan H. (1972). Soybeans: Chemistry and Technology. Westport, CT: Avi Publishing. pp. 7, 350. ISBN 0-87055-111-6. Consultado o February 18, 2012.
↑ Liu, KeShun (1997). Soybeans : Chemistry, Technology, and Utilization. Gaithersburg, MD: Aspen Publishers. p. 69. ISBN 0-8342-1299-4. Consultado o February 18, 2012.
↑ "Sustainability Fact Sheet" (PDF). National Biodiesel Board. April 2008. Consultado o February 18, 2012.
↑ "How Vodka is Made". Martini Muse. Consultado o February 18, 2012.
↑ "Soy Bean Soup is Pressed into Auto Parts". Popular Mechanics: 513. April 1936.
↑ "Soy". University of Maryland Medical Center. Consultado o February 18, 2012.
↑ Shu, X. O.; Zheng, Y.; Cai, H.; Gu, K.; Chen, Z.; Zheng, W.; Lu, W. (2009). "Soy Food Intake and Breast Cancer Survival". JAMA: the Journal of the American Medical Association (American Medical Association) 302 (22): 2437–2443. PMC 2874068. PMID 19996398. doi:10.1001/jama.2009.1783.
↑ Yang, G.; Shu, X. O.; Chow, W. H.; Cai, H.; Li, H.; Zhang, X.; Gao, Y. T.; Zheng, W. (February 2009). "Prospective Cohort Study of Soy Food Intake and Colorectal Cancer Risk in Women". American Journal of Clinical Nutrition (American Society for Nutrition) 89 (2): 577–583. PMID 19073792. doi:10.3945/ajcn.2008.26742.
↑ Kritz-Silverstein, D; Von Mühlen, D; Barrett-Connor, E; Bressel, MA (May–June 2003). "Isoflavones and Cognitive Function in Older Women: The Soy and Postmenopausal Health in Aging (SOPHIA) Study". Menopause (The North American Menopause Society) 10 (3): 196–202. PMID 12792289. doi:10.1097/00042192-200310030-00004.
↑ File, S. E.; Hartley, D. E.; Elsabagh, S.; Duffy, R.; Wiseman, H. (March 2005). "Cognitive Improvement After 6 Weeks of Soy Supplements in Postmenopausal Women is Limited to Frontal Lobe Function". Menopause (The North American Menopause Society) 12 (2): 193–201. PMID 15772567. doi:10.1097/00042192-200512020-00014.
↑ Sacks, F. M.; Lichtenstein, A.; Van Horn, L.; Harris, W.; Kris-Etherton, P.; Winston, M. (February 21, 2006). "Soy Protein, Isoflavones, and Cardiovascular Health: An American Heart Association Science Advisory for Professionals from the Nutrition Committee". Circulation (American Heart Association Nutrition Committee) 113 (7): 1034–1044. PMID 16418439. doi:10.1161/CIRCULATIONAHA.106.171052.
↑ "Thyroid Disease". About.com. Consultado o February 19, 20120.
↑ "Soy Isoflavones". Iowa State University. Arquivado dende o orixinal o 30 de outubro de 2012. Consultado o February 19, 2012.
↑ Gottstein, Nicole; Ewins, Benjamin A.; Eccleston, Clair; Hubbard, Gary P.; Kavanagh, Ian C.; Minihane, Anne-Marie; Weinberg, Peter D.; Rimbach, Gerald (May 2003). "Effect of Genistein and Daidzein on Platelet Aggregation and Monocyte and Endothelial Function". British Journal of Nutrition (The Nutrition Society) 89 (5): 607–616. PMID 12720581. doi:10.1079/BJN2003820.
↑ Sasamura, Hiroto; Takahashi, Atsushi; Yuan, Jinyang; Kitamura, Hiroshi; Masumori, Naoya; Miyao, Noriomi; Itoh, Naoki; Tsukamoto, Taiji (August 2004). "Antiproliferative and Antiangiogenic Activities of Genistein in Human Renal Cell Carcinoma". Urology (American Urological Association) 64 (2): 389–393. PMID 15302513. doi:10.1016/j.urology.2004.03.045.
↑ "Study Casts Doubt On Soy's Health Benefits". Consumer Affairs. August 3, 2005. Arquivado dende o orixinal o 08 de marzo de 2012. Consultado o February 19, 2012.
↑ Cantani, A.; Lucenti, P. (agosto de 1997). "Natural History of Soy Allergy and/or Intolerance in Children, and Clinical Use of Soy-protein Formulas". Pediatric Journal of Allergy and Clinical Immunology (Wiley Online Library) 8 (2): 59–74. PMID 9617775. doi:10.1111/j.1399-3038.1997.tb00146.x.
↑ De Lemos, Mário L (September 2001). "Effects of Soy Phytoestrogens Genistein and Daidzein on Breast Cancer Growth". The Annals of Pharmacotherapy (Harvey Whitney Books) 35 (9): 1118–1121. PMID 11573864. doi:10.1345/aph.10257.
↑ Messina, M.; McCaskill-Stevens, W.; Lampe, J. W. (September 2006). "Addressing the Soy and Breast Cancer Relationship: Review, Commentary, and Workshop Proceedings". JNCI Journal of the National Cancer Institute (National Cancer Institute) 98 (18): 1275–1284. PMID 16985246. doi:10.1093/jnci/djj356.
↑ Sonestedt, Emily; Ericson, Ulrika; Gullberg, Bo; Skog, Kerstin; Olsson, Håkan; Wirfält, Elisabet (October 2008). "Do Both Heterocyclic Amines and Omega-6 Polyunsaturated Fatty Acids Contribute to the Incidence of Breast Cancer in Postmenopausal Women of the Malmö Diet and Cancer Cohort?". International Journal of Cancer (John Wiley & Sons) 123 (7): 1637–1643. PMID 18636564. doi:10.1002/ijc.23394.
↑ Pala, V.; Krogh, V.; Muti, P.; Chajès, V.; Riboli, E.; Micheli, A.; Saadatian, M.; Sieri, S.; Berrino, F. (July 2001). "Erythrocyte Membrane Fatty Acids and Subsequent Breast Cancer: A Prospective Italian Study". Journal of the National Cancer Institute (National Cancer Institute) 93 (14): 1088–1095. PMID 11459870. doi:10.1093/jnci/93.14.1088.
↑ Dong, Jia-Yi; Qin, Li-Qiang (January 2011). "Soy Isoflavones Consumption and Risk of Breast Cancer Incidence or Recurrence: A Meta-analysis of Prospective Studies". Breast Cancer Research and Treatment (Springer) 125 (2): 315–323. PMID 21113655. doi:10.1007/s10549-010-1270-8.
↑ Levis, Silvina; Strickman-Stein, Nancy; Ganjei-Azar, Parvin; Xu, Ping; Doerge, Daniel R.; Krischer, Jeffrey (August 2011). "Soy Isoflavones in the Prevention of Menopausal Bone Loss and Menopausal Symptoms: A Randomized, Double-blind Trial". Archives of Internal Medicine (American Medical Association) 171 (15): 1363–1369. PMID 21824950. doi:10.1001/archinternmed.2011.330.
↑ Newton, Katherine M.; Grady, Deborah (August 2011). "Soy Isoflavones for Prevention of Menopausal Bone Loss and Vasomotor Symptoms: Comment on 'Soy Isoflavones in the Prevention of Menopausal Bone Loss and Menopausal Symptoms'". Archives of Internal Medicine (American Medical Association) 171 (15): 1369–1370. PMID 21824951. doi:10.1001/archinternmed.2011.331.
↑ Hamilton-Reeves, Jill M.; Vazquez, Gabriela; Duval, Sue J.; Phipps, William R.; Kurzer, Mindy S.; Messina, Mark J. (2010). "Clinical studies show no effects of soy protein or isoflavones on reproductive hormones in men: Results of a meta-analysis". Fertility and Sterility 94 (3): 997–1007. PMID 19524224. doi:10.1016/j.fertnstert.2009.04.038.
↑ Heald, C. L.; Ritchie, M. R.; Bolton-Smith, C.; Morton, M. S.; Alexander, F. E. (2007). "Phyto-oestrogens and risk of prostate cancer in Scottish men". British Journal of Nutrition 98 (2): 388–96. PMID 17403269. doi:10.1017/S0007114507700703.
↑ Messina, Mark (2010). "Soybean isoflavone exposure does not have feminizing effects on men: A critical examination of the clinical evidence". Fertility and Sterility 93 (7): 2095–104. PMID 20378106. doi:10.1016/j.fertnstert.2010.03.002.
↑ Yan, Lin; Spitznagel, Edward L (2009). "Soy consumption and prostate cancer risk in men: a revisit of a meta-analysis". The American Journal of Clinical Nutrition 89 (4): 1155–63. PMID 19211820. doi:10.3945/ajcn.2008.27029.

Véxase tamén

Outros artigos

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autores e editores de Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia gl Galician

Soia: Brief Summary ( 加利西亞語 )

由wikipedia gl Galician提供

A soia (Glycine max) é unha especie de legume nativa do leste de Asia, amplamente cultivada polo seu feixón comestíbel, que ten numerosos usos. A FAO clasifícaa coma unha oleaxinosa no canto dun legume seco.

A fariña de soia desgraxada é unha fonte de proteínas para a alimentación animal e precociñados importante e barata; O aceite de soia é outro subproduto importante deste cultivo. Por exemplo produtos de soia coma a proteína vexetal texturizada (TVP nas súas siglas en inglés), son a base de moitos sucedáneos de leites e carnes. A soia produce moita máis proteína por hectárea ca ningún outro cultivo.

A comida tradicional non fermetada adoita usar a soia, incluíndo leite de soia, e desta, tofu e tona de soia. A comida fermentada incúe o mollo de soia, pasta de feixón fermentado, natto e tempeh, entre outros. O aceite emprégase en moitas aplicacións industriais. Os maiores produtores de soia son os Estados Unidos (35%), o Brasil (27%), a Arxentina (19%), a China (6%) e maila India (4%). Os feixóns conteñen unha significante cantidade de ácido fítico, ácido alfa-linolénico, e isoflavonas.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autores e editores de Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia gl Galician

Soja (biljna vrsta) ( 克羅埃西亞語 )

由wikipedia hr Croatian提供

Soja (lat. Glycine max) je biljka mahunarka visoke hranjive vrijednosti. Postoje razne sorte soje, koje se razlikuju po obliku zrna, boji, okusu i kemijskim svojstvima. Sadrži vrlo velik postotak masti - 19,9%, ugljikohidrata - 30,2% i bjelančevina - 36,5% te vitamine A i B skupine. U prehrani i industriji upotrebljava se u raznim oblicima kao što su: sojino mlijeko, sir poznat kao tofu, brašno, ulje, umak, briketi itd.

Industrijska je biljka.

Soja je jedna od biljaka, kojima se genetički manipulira. Genetički modificirana soja koristi se u sve više proizvoda.

Jedan od najvećih svjetskih proizvođača genetički modificirane soje jest međunarodna korporacija Monsanto, čija je sorta Roundup Ready otporna na herbicid Roundup, koji također proizvodi Monsanto. Zbog uzgoja genetički modificirane soje, uništena su velika prostranstva šuma i travnjaka u Južnoj Americi. Pri uzgoju se koristi herbicid Roundup, koji je smrtonosan za životinje, koje žive u vodi, posebno za žabe, ali i za čovjeka. Rumunjska i Meksiko zabranili su uzgoj GMO soje, Grčka promet, a Ekvador uvoz hrane s GMO sojom.

Prema podatcima Međunarodne organizacije za poljoprivredu i prehranu (FAO), u svijetu je 2005. proizvedeno 214.347.289 tona soje.

Uzgoj genetski modificirane soje u Argentini je prvih godina znatno povećao prinose. Idućih se godina korov prilagodio genetski modificiranoj soji, što je zahtijevalo još jače otrove za te prilagođene superkorove. Velikih skokova u uzgoju soje više nije bilo, a novi jači otrovi i superkorovi uništili su ostale kulture i divlje bilje, tako da su od nekadašnje flore ostali samo GMO soja i superkorovi.

Soja

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autori i urednici Wikipedije

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia hr Croatian

Soja (biljna vrsta): Brief Summary ( 克羅埃西亞語 )

由wikipedia hr Croatian提供

Soja (lat. Glycine max) je biljka mahunarka visoke hranjive vrijednosti. Postoje razne sorte soje, koje se razlikuju po obliku zrna, boji, okusu i kemijskim svojstvima. Sadrži vrlo velik postotak masti - 19,9%, ugljikohidrata - 30,2% i bjelančevina - 36,5% te vitamine A i B skupine. U prehrani i industriji upotrebljava se u raznim oblicima kao što su: sojino mlijeko, sir poznat kao tofu, brašno, ulje, umak, briketi itd.

Industrijska je biljka.

Soja je jedna od biljaka, kojima se genetički manipulira. Genetički modificirana soja koristi se u sve više proizvoda.

Jedan od najvećih svjetskih proizvođača genetički modificirane soje jest međunarodna korporacija Monsanto, čija je sorta Roundup Ready otporna na herbicid Roundup, koji također proizvodi Monsanto. Zbog uzgoja genetički modificirane soje, uništena su velika prostranstva šuma i travnjaka u Južnoj Americi. Pri uzgoju se koristi herbicid Roundup, koji je smrtonosan za životinje, koje žive u vodi, posebno za žabe, ali i za čovjeka. Rumunjska i Meksiko zabranili su uzgoj GMO soje, Grčka promet, a Ekvador uvoz hrane s GMO sojom.

Prema podatcima Međunarodne organizacije za poljoprivredu i prehranu (FAO), u svijetu je 2005. proizvedeno 214.347.289 tona soje.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autori i urednici Wikipedije

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia hr Croatian

Soja ( 上索布語 )

由wikipedia HSB提供

Soja (Glycine max) je rostlina ze swójby łušćinowcow. Dalše serbske mjeno je sojabob.

Žórła

Brankačk, Jurij: Wobrazowy słownik hornjoserbskich rostlinskich mjenow na CD ROM. Rěčny centrum WITAJ, wudaće za serbske šule. Budyšin 2005.
Kubát, K. (Hlavní editor): Klíč ke květeně České republiky. Academia, Praha (2002)
Lajnert, Jan: Rostlinske mjena. Serbske. Němske. Łaćanske. Rjadowane po přirodnym systemje. Volk und Wissen Volkseigener Verlag Berlin (1954)
Rězak, Filip: Němsko-serbski wšowědny słownik hornjołužiskeje rěče. Donnerhak, Budyšin (1920)

Móžeš slědowace polěpšić:

Tutón nastawk hišće je zarodk wo biologiskej temje

Jeli sy jedyn z mjenowanych njedostatkow skorigował(a), wotstroń prošu potrjecheny parameter předłohi {{Předźěłuj}}. Podrobnosće namakaš w dokumentaciji.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia HSB

Soja: Brief Summary ( 上索布語 )

由wikipedia HSB提供

Soja (Glycine max) je rostlina ze swójby łušćinowcow. Dalše serbske mjeno je sojabob.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia HSB

Kedelai ( 印尼語 )

由wikipedia ID提供

Biji kedelai

Kedelai, atau kacang kedelai, adalah salah satu tanaman jenis polong-polongan yang menjadi bahan dasar banyak makanan dari Asia Timur seperti kecap, tahu, dan tempe. Berdasarkan peninggalan arkeologi, tanaman ini telah dibudidayakan sejak 3500 tahun yang lalu di Asia Timur.

Kedelai merupakan sumber utama protein nabati dan minyak nabati dunia. Penghasil kedelai utama dunia adalah Amerika Serikat meskipun kedelai praktis baru dibudidayakan masyarakat di luar Asia setelah 1910.

Daftar isi

1 Keanekaragaman
2 Budidaya
3 Pemerian
4 Produksi dan perdagangan di Indonesia
5 Produk olahan dari kedelai
6 Referensi

Keanekaragaman

Kedelai yang dibudidayakan adalah Glycine max yang merupakan keturunan domestikasi dari spesies moyang, Glycine soja. Dengan versi ini, G. max juga dapat disebut sebagai G. soja subsp. max. Kedelai merupakan tanaman budidaya daerah Asia subtropik seperti Cina dan Jepang. Sebaran G. soja sendiri lebih luas, hingga ke kawasan Asia tropik.

Kedelai adalah tumbuhan yang selalu peka terhadap pencahayaan. Dalam pencahayaan agak rendah batangnya akan mengalami pertumbuhan memanjang sehingga berwujud seperti tanaman merambat.

Beberapa kultivar kedelai putih budidaya di Indonesia, di antaranya adalah 'Ringgit', 'Orba', 'Lokon', 'Davros', dan 'Wilis'. 'Edamame' adalah kultivar kedelai berbiji besar berwarna hijau yang belum lama dikenal di Indonesia dan berasal dari Jepang.

Budidaya

Kedelai dibudidayakan di lahan sawah maupun lahan kering (ladang). Penanaman biasanya dilakukan pada akhir musim penghujan, setelah panen padi. Pengerjaan tanah biasanya minimal. Biji dimasukkan langsung pada lubang-lubang yang dibuat. Biasanya berjarak 20–30 cm. Pemupukan dasar dengan pupuk yang mengandung nitrogen dan fosfat diperlukan, namun setelah tanaman tumbuh penambahan nitrogen tidak memberikan keuntungan apa pun. Lahan yang belum pernah ditanami kedelai dianjurkan diberi "starter" bakteri pengikat nitrogen Bradyrhizobium japonicum untuk membantu pertumbuhan tanaman. Pembumbunan tanah dilakukan pada saat tanaman remaja (fase vegetatif awal), sekaligus sebagai pembersihan dari gulma dan tahap pemupukan fosfat kedua. Menjelang berbunga pemupukan kalium dianjurkan walaupun banyak petani yang mengabaikan untuk menghemat biaya.

Pemerian

Kedelai dikenal dengan berbagai nama: sojaboon (bahasa Belanda), soja, soja bohne (bahasa Jerman), soybean (bahasa Inggris), kedele (bahasa Indonesia sehari-hari, bahasa Jawa), kacang ramang, kacang bulu, kacang gimbol, retak mejong, kaceng bulu, kacang jepun, dekenana, demekun, dele, kadele, kadang jepun, lebui bawak, lawui, sarupapa tiak, dole, kadule, puwe mon, kacang kuning (Sumatra bagian utara) dan gadelei. Berbagai nama ini menunjukkan bahwa kedelai telah lama dikenal di Indonesia.

Kedelai merupakan terna dikotil semusim dengan percabangan sedikit, sistem perakaran akar tunggang, dan batang berkambium. Kedelai dapat berubah penampilan menjadi tumbuhan setengah merambat dalam keadaan pencahayaan rendah. Kedelai, khususnya kedelai putih dari daerah subtropik, juga merupakan tanaman hari-pendek dengan waktu kritis rata-rata 13 jam. Ia akan segera berbunga apabila pada masa siap berbunga panjang hari kurang dari 13 jam. Ini menjelaskan rendahnya produksi di daerah tropika, karena tanaman terlalu dini berbunga.

Biji

Biji kedelai berkeping dua, terbungkus kulit biji dan tidak mengandung jaringan endosperma. Embrio terletak di antara keping biji. Warna kulit biji kuning, hitam, hijau, coklat. Pusar biji (hilum) adalah jaringan bekas biji melekat pada dinding buah. Bentuk biji kedelai umumnya bulat lonjong tetapi ada pula yang bundar atau bulat agak pipih.

Kecambah

Biji kedelai yang kering akan berkecambah bila memperoleh air yang cukup. Kecambah kedelai tergolong epigeous, yaitu keping biji muncul di atas tanah. Warna hipokotil, yaitu bagian batang kecambah di bawah daun kecambah (kotiledon), ungu atau hijau yang terpaut dengan warna bunga. Kedelai yang berhipokotil ungu berbunga ungu, sedang yang berhipokotil hijau berbunga putih. Kecambah kedelai dapat digunakan sebagai sayuran (tauge).

Perakaran

Tanaman kedelai mempunyai akar tunggang yang membentuk akar-akar cabang yang tumbuh menyamping (horizontal) tidak jauh dari permukaan tanah. Jika kelembapan tanah turun, akar akan berkembang lebih ke dalam agar dapat menyerap unsur hara dan air. Pertumbuhan ke samping dapat mencapai jarak 40 cm, dengan kedalaman hingga 120 cm. Selain berfungsi sebagai tempat bertumpunya tanaman dan alat pengangkut air maupun unsur hara, akar tanaman kedelai juga merupakan tempat terbentuknya bintil-bintil akar. Bintil akar tersebut berupa koloni dari bakteri pengikat nitrogen Bradyrhizobium japonicum yang bersimbiosis secara mutualis dengan kedelai. Pada tanah yang telah mengandung bakteri ini, bintil akar mulai terbentuk sekitar 15 – 20 hari setelah tanam. Bakteri bintil akar dapat mengikat nitrogen langsung dari udara dalam bentuk gas N₂ (nitrogen) yang kemudian dapat digunakan oleh kedelai setelah dioksidasi menjadi nitrat (NO₃⁺).

Batang

Kedelai berbatang memiliki tinggi 30–100 cm. Batang dapat membentuk 3 – 6 cabang, tetapi bila jarak antar tanaman rapat, cabang menjadi berkurang, atau tidak bercabang sama sekali. Tipe pertumbuhan batang dapat dibedakan menjadi terbatas (determinate), tidak terbatas (indeterminate), dan setengah terbatas (semi-indeterminate). Tipe terbatas memiliki ciri khas berbunga serentak dan mengakhiri pertumbuhan meninggi. Tanaman pendek sampai sedang, ujung batang hampir sama besar dengan batang bagian tengah, daun teratas sama besar dengan daun batang tengah. Tipe tidak terbatas memiliki ciri berbunga secara bertahap dari bawah ke atas dan tumbuhan terus tumbuh. Tanaman berpostur sedang sampai tinggi, ujung batang lebih kecil dari bagian tengah. Tipe setengah terbatas memiliki karakteristik antara kedua tipe lainnya.

Bunga

Bunga kedelai termasuk bunga sempurna yaitu setiap bunga mempunyai alat jantan dan alat betina. Penyerbukan terjadi pada saat mahkota bunga masih menutup sehingga kemungkinan kawin silang alami amat kecil. Bunga terletak pada ruas-ruas batang, berwarna ungu atau putih. Tidak semua bunga dapat menjadi polong walaupun telah terjadi penyerbukan secara sempurna. Sekitar 60% bunga rontok sebelum membentuk polong.

Buah

Buah kedelai berbentuk polong. Setiap tanaman mampu menghasilkan 100 – 250 polong. Polong kedelai berbulu dan berwarna kuning kecoklatan atau abu-abu. Selama proses pematangan buah, polong yang mula-mula berwarna hijau akan berubah menjadi kehitaman.

Daun

Pada buku (nodus) pertama tanaman yang tumbuh dari biji terbentuk sepasang daun tunggal. Selanjutnya, pada semua buku di atasnya terbentuk daun majemuk selalu dengan tiga helai. Helai daun tunggal memiliki tangkai pendek dan daun bertiga mempunyai tangkai agak panjang. Masing-masing daun berbentuk oval, tipis, dan berwarna hijau. Permukaan daun berbulu halus (trichoma) pada kedua sisi. Tunas atau bunga akan muncul pada ketiak tangkai daun majemuk. Setelah tua, daun menguning dan gugur, mulai dari daun yang menempel di bagian bawah batang.

Produksi dan perdagangan di Indonesia

konsumsi kedelai di Indonesia mencapai 2,2 juta tons per tahun; dari jumlah itu sekitar 1,6 juta ton harus diimpor.75% dari jumlah itu diimpor oleh lima importir yaitu PT Gerbang Cahaya Utama, PT Teluk Intan, PT Gunung Sewu, PT Cargill Indonesia, dan PT Sekawan Makmur Bersama.^[1]

Produksi kedelai di Indonesia^[2] 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 Jumlah Produksi di Indonesia (ton) 723 483 808 353 747 611 592 634 776 491 603 531 -

Sepanjang 2013, harga kedelai di Indonesia mengalami kenaikan tajam akibat kurangnya pasokan^[3]^[4] sehingga menyebabkan berbagai pedagang tahu dan tempe mengalami kerugian^[5] dan harus menaikan harga.^[6] Beberapa pihak memperkirakan kenaikan harga ini akan memicu inflasi tinggi pada bulan September 2013, meski Menteri Koordinator Perekonomian Indonesia Hatta Rajasa menyangkal hal tersebut.^[7] Polemik kedelai ini juga memicu gerakan aksi mogok oleh asosiasi produsen tahu tempe.^[8]

Untuk meningkatkan produksi kedelai di Indonesia, Kementerian Tenaga Kerja dan Transmigrasi Indonesia akan membuka 1 juta hektare lahan di kawasan transmigrasi untuk ditanami kedelai secara bertahap selama tiga tahun. Lahan itu tersebar di 26 provinsi di Indonesia.^[9]

Produk olahan dari kedelai

Di Indonesia, kedelai menjadi sumber gizi protein nabati utama, meskipun Indonesia harus mengimpor sebagian besar kebutuhan kedelai. Ini terjadi karena kebutuhan Indonesia yang tinggi akan kedelai putih. Kedelai putih bukan asli tanaman tropis sehingga hasilnya selalu lebih rendah daripada di Jepang dan Cina. Pemuliaan serta domestikasi belum berhasil sepenuhnya mengubah sifat fotosensitif kedelai putih. Di sisi lain, kedelai hitam yang tidak fotosensitif kurang mendapat perhatian dalam pemuliaan meskipun dari segi adaptasi lebih cocok bagi Indonesia.

Kedelai merupakan tumbuhan serbaguna. Karena akarnya memiliki bintil pengikat nitrogen bebas, kedelai merupakan tanaman dengan kadar protein tinggi sehingga tanamannya digunakan sebagai pupuk hijau dan pakan ternak.

Pemanfaatan utama kedelai adalah dari biji. Biji kedelai kaya protein dan lemak serta beberapa bahan gizi penting lain, misalnya vitamin (asam fitat) dan lesitin. Olahan biji dapat dibuat menjadi

tahu (tofu),
bermacam-macam saus penyedap (seperti kecap, taosi, dan tauco),
tempe,
susu kedelai (baik bagi orang yang sensitif laktosa),
tepung kedelai,
minyak (dari sini dapat dibuat sabun, plastik, kosmetik, resin, tinta, krayon, pelarut, dan biodiesel),
makanan ringan
tepung kacang kedelai

Referensi

^ Iswara, Padjar (19 March 2010). "Kedelai Setelah Satu Dekade". Majalah Tempo. Diakses tanggal 31 Maret 2010. Parameter |coauthors= yang tidak diketahui mengabaikan (|author= yang disarankan) (bantuan)
^ "FAOSTAT". FAO. 31 March 2010. Diakses tanggal 31 Maret 2010.
^ "SBY Perintahkan Bongkar Gudang Kedelai". Kompas. 31 Agustus 2013.
^ "Bulog Akan Impor 100000 ton Kedelai dari AS". Kompas. 29 Agustus 2013.
^ "Harga Bahan Baku Melejit, Pedagang Tahu Gejrot Menjerit". Republika Online. 28 Agustus 2013.
^ "Pedagang Tempe Berencana naikkan Harga Usai Demo 3 Hari". Detik. 8 September 2013.
^ "Tahu Tempe Takkan Picu Inflasi". VOA Indonesia. 15 September 2013.
^ "Pedagang Tempe di pasar Tradisional Beri Imbauan Libur". Detik. 8 September 2013.
^ "Kemnakertrans Buka Sejuta Hektare Lahan Kedelai di Kawasan Transmigrasi". MetroTV News. 30 Oktober 2013.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Penulis dan editor Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia ID

Kedelai: Brief Summary ( 印尼語 )

由wikipedia ID提供

Biji kedelai

Kedelai, atau kacang kedelai, adalah salah satu tanaman jenis polong-polongan yang menjadi bahan dasar banyak makanan dari Asia Timur seperti kecap, tahu, dan tempe. Berdasarkan peninggalan arkeologi, tanaman ini telah dibudidayakan sejak 3500 tahun yang lalu di Asia Timur.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Penulis dan editor Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia ID

Sojabaun ( 冰島語 )

由wikipedia IS提供

Sojabaun (fræðiheiti: Glycine max) er einær belgávöxtur, upprunninn í Austur-Asíu. Sojabaunir hafa verið ræktaðar í þúsundir ára og til eru ótal kvæmi sem vaxa í frá 20 sm að 2 metra hæð.

Sjá einnig

Wikimedia Commons er með margmiðlunarefni sem tengist

sojabaunum

Þessi líffræðigrein er stubbur. Þú getur hjálpað til með því að bæta við greinina.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Höfundar og ritstjórar Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia IS

Sojabaun: Brief Summary ( 冰島語 )

由wikipedia IS提供

Sojabaun (fræðiheiti: Glycine max) er einær belgávöxtur, upprunninn í Austur-Asíu. Sojabaunir hafa verið ræktaðar í þúsundir ára og til eru ótal kvæmi sem vaxa í frá 20 sm að 2 metra hæð.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Höfundar og ritstjórar Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia IS

Glycine max ( 義大利語 )

由wikipedia IT提供

La soia o soja (Glycine max (L.) Merr.) è una pianta erbacea della famiglia delle Leguminose, oggi delle Fabaceae, dopo la suddivisione in tre famiglie nuove, che approssimativamente corrispondono alle vecchie sottofamiglie in cui era divisa la famiglia delle Leguminose. È originaria dell'Asia orientale ed è coltivata per scopi alimentari. Allo stato spontaneo esiste una specie affine, Glycine soja, la soia selvatica.

Indice

1 Etimologia
2 Descrizione
3 Distribuzione e storia
- 3.1 Produzione
4 Forma transgenica
5 Coltivazione
- 5.1 In Italia
6 Usi
7 Problemi in discussione
- 7.1 Problemi medici
8 Mercato della soia
- 8.1 Fattori
9 Note
10 Bibliografia
11 Voci correlate
12 Altri progetti
13 Collegamenti esterni
- 13.1 Critica all'uso alimentare della soia

Etimologia

La parola soia deriva dal giapponese 醤油 shōyu, che significa "salsa di soia" e che a sua volta deriva dal cinese 酱油 jiàngyóu.

Descrizione

Piante di soia

La soia è una pianta annuale, con una crescita che va da prostràta (con altezza massima di 20 centimetri) a eretta (altezza 2 metri). È tipica la peluria brunastra che ricopre molte parti della pianta (legume, fusti, foglie).

Le foglie sono trifogliate, con singole foglioline piuttosto grandi (lunghe 6–15 cm e larghe 2–7 cm).

I frutti sono legumi corti (3–8 cm) e contengono pochi semi (di solito da 2 a 4) di diametro 5–11 mm.

Le radici, analogamente ad altre leguminose, ospitano un batterio simbionte, Bradyrhizobium japonicum che opera la fissazione dell'azoto atmosferico.

Distribuzione e storia

Grafico della produzione di soia per continente

La soia selvatica (Glycine soja) cresce in un vasto areale che si estende in Estremo Oriente.

La soia vera e propria (Glycine max) non esiste allo stato spontaneo, ma si ritiene che sia derivata da Glycine soja (per altri però da Glycine ussuriensis). La sua coltivazione fu iniziata in Cina almeno 5000 anni fa.

In Europa la soia arrivò inizialmente come oggetto di studio nei giardini botanici (1737 in Olanda, 1739 in Francia ecc.) e solo nell'Ottocento se ne iniziò la coltivazione. In America la soia è nominata già da Benjamin Franklin nel 1775, ma la sua coltivazione è iniziata in modo significativo solo ai primi del Novecento.

Oggi la soia è coltivata in tutto il mondo. I primi cinque produttori sono, nell'ordine, Stati Uniti, Brasile, Argentina, Cina e India. Va peraltro notato che la produzione nei paesi extra-asiatici è destinata in gran parte all'alimentazione degli animali e all'esportazione, mentre la soia rimane un componente marginale nella dieta delle popolazioni locali.

Produzione

Forma transgenica

Oltre alla forma di origine naturale (ormai in percentuale minoritaria), esiste oggi anche la soia geneticamente modificata (OGM), la quale costituisce ormai dal 40 al 100% del totale, prevalentemente nell'alimentazione animale e da questa si trasferisce quindi direttamente nell'alimentazione umana.

Già nel 1995 la Monsanto Company ha introdotto i semi di soia Roundup Ready, modificati per essere più resistenti agli erbicidi. La modifica consiste nell'inserimento di un gene proveniente dal batterio Agrobacterium e rende la pianta insensibile al glifosato, sostanza erbicida particolarmente efficace e dal costo particolarmente contenuto, che può così essere proficuamente impiegata nel diserbo chimico delle coltivazioni.^[1]

La forma OGM si è diffusa notevolmente, tanto che negli Stati Uniti è divenuta largamente maggioritaria, perché in tale regione la diffusa pratica di monocoltura (o ridotta rotazione) e le grandi superfici coltivate ne rendono particolarmente competitiva la coltivazione rispetto alle varietà non-OGM, per le quali gli interventi di diserbo meccanizzato divengono particolarmente onerosi.^[2] Le coltivazioni di soia OGM infatti vengono diserbate proprio tramite lo spargimento di glifosate da velivolo, limitando al minimo l'uso di trattori e macchine operatrici al suolo; inoltre la possibilità di ricorrere all'efficace diserbo chimico rende meno importanti le lavorazioni del suolo prima della semina, rafforzando la tendenza a seminare direttamente su suolo non lavorato (semina diretta), con ulteriori grandi risparmi.

Coltivazione

Semi di soia di diverse varietà

La soia può essere coltivata in tutti i climi temperati e subtropicali. I risultati migliori si ottengono dove l'estate è calda, ma non troppo, con temperature medie comprese tra i 20 °C e i 30 °C. Temperature medie tra 30 °C e 40 °C sono comunque ben tollerate.

In Italia

In Italia per anni la soia, usata prevalentemente come olio, era esclusivamente di importazione.

Negli anni ottanta Raul Gardini, manager della Ferruzzi, una delle maggiori aziende di trading di prodotti agro-alimentari, organizzò massicce importazioni di soia dalle aziende collegate al suo gruppo poste in Argentina. Successivamente la legislazione italiana fu estremamente larga di sovvenzioni per gli agricoltori che producessero soia.^[3] Si verificò il cosiddetto miracolo soia.^[4] Alcune aziende specializzate stipularono contratti di lavorazione con gli agricoltori impegnandosi a ritirare a prezzi convenuti il raccolto. Come per operazioni analoghe, furono molti i sospetti che l'operazione di distribuzione dei sussidi non fosse trasparente. Le cifre in gioco furono imponenti.^[5]

Usi

La soia trova applicazione in tre modi principali:

per l'alimentazione umana, sotto forma di semi interi o preparazioni da essi derivate,
per l'alimentazione degli animali da allevamento, ormai in prevalenza di tipo OGM,
come fertilizzante teoricamente naturale, ma anch'essa ormai in prevalenza di origine OGM.

La soia nell'alimentazione umana

Lo stesso argomento in dettaglio: Soia (alimento).

La soia nell'alimentazione umana costituisce una fonte proteica non animale, che può essere utilizzata sotto molte forme:

la farina di soia, ricca di proteine e povera di glucidi.
il latte di soia, bevanda ricca di proteine, senza colesterolo.
l'olio di soia è un olio alimentare, contenente una proporzione assai equilibrata d'acidi grassi omega-6 e omega-3.^[6]
il tofu o "formaggio di soia", prodotto a partire dal latte di soia.
il miso, prodotto a partire da una pasta di soia fermentata, utilizzato nelle zuppe e nelle salse, come aromatizzatore.
la salsa di soia (o soyu), una salsa prodotta a partire dai semi di soia fermentati e da un cereale torrefatto fermentato e invecchiato.
il tamari, una salsa di soia fermentata, da un gusto più pronunciato di quello del soyou.
la polpa di soia, prodotto che rimane dopo la filtrazione di tofu e latte di soia, utilizzato come ingrediente in diverse cucine.
il germoglio di soia, ottenuto con la germinazione del seme, è un ingrediente nutriente e saporito noto per le sue proprietà dietetiche.^[7]
il caffè di soia è un surrogato del caffè utilizzato nella montagna friulana, veneta, trentina (fasolin da Bondù) e nel Tirolo. Veniva ottenuto dalla tostatura e macinazione dei semi, mescolati poi ad orzo, anch'esso tostato.

Germogli di soia
Salsa di soia (accanto a un dim sim)
Bottiglie di latte di soia
Tofu cinese

La soia nell'alimentazione animale

L'uso nei mangimi per animali da allevamento ha assunto particolare importanza negli ultimi decenni in tutte le specie allevate, tanto per poligastrici come i bovini, quanto, soprattutto, per i monogastrici, (volatili, suini, specie ittiche, etc.), per l'alto valore biologico della proteina, ricca di tutti gli aminoacidi essenziali, tranne la metionina, per altro facilmente addizionabile con gli integratori disponibili in commercio. La sua presenza nei mangimi è molto variabile seconda della specie animale cui sono destinati e della tipologia del mangime stesso; in larga approssimazione, dal 10 all'80% nei cosiddetti nuclei, usati in quantità di circa un kg capo/giorno nei bovini all'ingrasso.

La triturazione dei semi, specialmente per la produzione di olio, ha come sottoprodotto (nel caso di spremitura meccanica) i pannelli di soia, con un tenore di proteine grezze dell'ordine del 40 - 44%. Trova un interesse evidente nell'alimentazione delle vacche da latte e dei bovini da carne in particolare di quegli animali nutriti a partire dall'insilato di mais, le cui proteine sono in quantità inferiore ai fabbisogni e di limitato valore biologico. I pannelli comunque devono essere tostati prima del consumo per inattivare termicamente fattori antinutrizionali presenti nei semi.

In Francia il 70% dei pannelli commestibili è costituito da pannelli di soia.

Derivati dai pannelli le proteine testurizzate di soia sono largamente utilizzati come alimenti di piscicoltura e per gli animali di compagnia.

La soia è uno dei prodotti alimentari più coltivati nel mondo e la sua produzione mondiale si attesta attualmente a poco più di 200 milioni di t.^[8]

L'uso come fertilizzante dei terreni

L'uso come fertilizzante naturale, in particolare con la tecnica della rotazione delle colture, è documentato fin dall'antichità. È un uso che trova paralleli con altre leguminose, per esempio in Italia con l'erba medica, i cui residui colturali, in particolare quelli ipogei, lasciano nel terreno sostanza organica ricca di azoto.

Esistono usi secondari della soia, oltre ai tre principali. Per esempio, la soia è stata usata, in misura limitata, come fibra tessile.

Problemi in discussione

L'uso della soia OGM ha sollevato un vivace dibattito, sia per gli effetti economici (positivi per la maggior produttività, negativi per la dipendenza da un brevetto), sia per gli effetti ambientali e sanitari (ben tollerati o irrilevanti secondo i sostenitori, incerti o pesantemente negativi secondo gli oppositori).

Anche l'utilizzo della soia, naturale o OGM, è stata oggetto di discussioni. Alcuni criticano il fatto che la soia sia usata più per l'alimentazione animale che per l'alimentazione umana diretta, prediletta dai vegetariani.

Problemi medici

Infine, è aperto il dibattito sulle proprietà alimentari della soia. I fautori notano che, essendo ricca di proteine, è un ottimo sostituto della carne. Gli oppositori attribuiscono effetti negativi a diverse sostanze contenute, che avrebbero effetti antinutritivi (fitoestrogeni, allergeni ecc.), specialmente riguardo al danneggiamento delle proteine prese da altre fonti o del ferro e altri minerali.

Inoltre, nella soia sono contenute una serie di proteine con elevato potere allergizzante (epitopi), quali:(Gly m 1; rGly 3; Gly m 4; Bet v 1; Bet v 2; Bet v 3; Bet v 4; Bet v 5; Bet v 6; m Gly Bd 28k-30k; Glycinin; Inibitore della tripsina; Beta-Conglycinin) queste possono essere causa di allergie alimentari anche gravi specie nella prima infanzia^[9].

Mercato della soia

Contratto futures sull'avenaNomeSoybean Futures SimboloS Dimensione5000 bushel Tick0.01 bushel ScadenzeGennaio, Marzo, Maggio, Luglio, Settembre, Dicembre BorsaChicago Mercantile Exchange^[10]

IL Soybean è il contratto futures con cui si scambia la soia sui mercati finanziari.^[10]

Fattori

Il prezzo della soia è influenzato dai seguenti fattori:^[11]^[12]

Produzione USA: Gli Stati Uniti sono il più grande produttore ed esportatore di semi di soia, quindi gli eventi nel paese sono da tenere d'occhio. Fattori politici, come i sussidi alle colture, possono avere un effetto significativo sui prezzi. Inoltre, le condizioni meteorologiche degli Stati Uniti potrebbero influire sui numeri di produzione.
Dollaro statunitense: La valuta statunitense è la valuta di riserva mondiale. Di conseguenza, la soia e altre materie prime sono quotate in dollari USA. I produttori di soia ricevono meno dollari per il loro prodotto quando la valuta statunitense è forte e più dollari quando la valuta è debole. Inoltre, poiché gli Stati Uniti sono il principale produttore di soia, è probabile che il suo prezzo continuerà a essere quotato in dollari USA.
Domanda dei mercati emergenti: La Cina importa più semi di soia di quanta ne produca. Man mano che la sua economia si espande, crescerà la sua domanda di prodotti agricoli. Allo stesso modo, l'India e i paesi emergenti in Africa avranno bisogno di più cibo per sfamare la loro gente man mano che le loro economie crescono. Man mano che i paesi dei mercati emergenti diventano più ricchi, è probabile che il loro consumo di carne aumenterà. Poiché la farina di soia viene utilizzata per produrre mangime per il bestiame, questo dovrebbe anche aumentare i prezzi della merce. Mappa dei mercati emergentiMercati emergenti tramite Wikipedia (dominio pubblico) Naturalmente, se le economie emergenti subiscono battute d'arresto economiche, i prezzi della soia probabilmente ne risentirebbero.
Oli alternativi: Gli oli prodotti dalla farina di soia competono con molte altre farine oleose, tra cui ricino, colza, semi di lino e semi di cotone. Questi pasti stanno sottraendo una quota di mercato crescente al mercato dell'olio di soia. In definitiva, il prezzo e la disponibilità di oli alternativi possono avere un effetto sui prezzi della soia.
Sovvenzioni all'etanolo: Il governo degli Stati Uniti sovvenziona pesantemente i coltivatori di mais per aumentare la produzione di etanolo. Gli agricoltori statunitensi fanno delle scelte sulla coltivazione di mais e semi di soia all'inizio della stagione di crescita. Se le sovvenzioni al mais dovessero cessare, gli agricoltori potrebbero dedicare più superficie alla soia. Il conseguente aumento dell'offerta di soia probabilmente metterebbe sotto pressione i prezzi.
Salute: Le notizie sui benefici o sui danni per la salute derivanti dal consumo di un prodotto agricolo possono spesso avere un impatto a lungo termine sulla domanda. Pertanto, i commercianti dovrebbero prestare molta attenzione agli studi medici sugli effetti sulla salute del consumo di soia. Se diventano disponibili nuove informazioni, i prezzi potrebbero rispondere di conseguenza.

Note

^ Padgette SR, Kolacz KH, Delannay X, Re DB, LaVallee BJ, Tinius CN, Rhodes WK, Otero YI, Barry GF, Eichholz DA, Peschke VM, Nida DL, Taylor NB, Kishore GM, Development, identification, and characterization of a glyphosate-tolerant soybean line, in Crop Sci, vol. 35, 1995, pp. 1451–61.
^ Soia transgenica, su associazionesum.it (archiviato dall'url originale il 5 febbraio 2011).
^ Archivio Nes, su archivionews.it.
^ La lobby agricola, Franco Angeli
^ Commissione parlamentare d'inchiesta sulla Federconsorzi
^ Rapporto e raccommandazioni dell'AFSSA sugli omega-3 Archiviato il 23 febbraio 2011 in Wikiwix.
^ Germogli di soia, su humanitas.it. URL consultato il 20 aprile 2019 (archiviato il 20 aprile 2019).
^ fonte: FAO [faostat.fao.org]
^ Contents of Informall Database on Food Allergies
^ ^a ^b https://www.cmegroup.com/markets/agriculture/oilseeds/soybean.contractSpecs.html
^ https://commodity.com/soft-agricultural/soybean/
^ Katia Ferri, Trading in commodity. Borse merci nel mondo, negoziazione e stagionalità, le strategie dei big, Trading library, ISBN 9788896481073.

Bibliografia

Nagy T., Fock A.: Soja: eine widerspenstige Giftpflanze; EU.L.En - Spiegel 2008/4/p. 3-9; Europäisches Institut für Lebensmittel- und Ernährungswissenschaft
Pollmer U.: Die Sojastory; EU.L.En - Spiegel 2008/4/p. 1-2; Europäisches Institut für Lebensmittel- und Ernährungswissenschaft
Cassidy A. et al. : Critical review of health effects of soyabeans phytoestrogens in post-menopausal women; Proceedings of the Nutrition Society 2006/65/p. 76-92
Hogervorst E. et al: High tofu intake is is associated with worse memory in elderly indonesian men and women ; Dementia and Geriatric Cognitive Disorders 2008/26/p. 50-57
Messina M. et al. : Adressing the soy and breast cancer relationship ; Journal of the National Cancer Institute 2006/98/p. 1275-1284
Saltini A. Reportages dall'agricoltura del globo Edizioni Nuova Terra Antica p331-340.
Seiberg M. et al. : Soymilk reduces hair growth and hair follicle dimensions ; Experimental Dermatology 2001/10/p. 405-413
Sirtori C.R et al. : Phytoestrogens: end of a tale? ; Annals of Medicine 2005/37/p. 423-438

Critica all'uso alimentare della soia

Problemi legati alle estese coltivazioni in soia dell'Argentina, su zmag.org (archiviato dall'url originale il 10 marzo 2007).

Note sull'uso alimentare della soia, su rheumatic.org. URL consultato l'11 aprile 2007 (archiviato dall'url originale il 18 aprile 2008).

Soia e suoi benefici, su foodrevolution.org. URL consultato l'11 aprile 2007 (archiviato dall'url originale il 5 aprile 2007).

The Guardian - Dovremmo preoccuparci della soia nel nostro cibo?, su guardian.co.uk.

Gli allergeni della soia, su nexusmagazine.com. URL consultato l'11 aprile 2007 (archiviato dall'url originale il 19 maggio 2007).

Soia e infertilità maschile, su news.bbc.co.uk.

Soia, interessi industriali e rischi per la salute, su soyonlineservice.co.nz. URL consultato l'11 aprile 2007 (archiviato dall'url originale il 10 aprile 2007).

Articoli sui rischi legati al consumo di soia, su westonaprice.org.

Controllo di autorità Thesaurus BNCF 36912 · LCCN (EN) sh85125884 · GND (DE) 4136938-5 · BNF (FR) cb11965025n (data) · J9U (EN, HE) 987007563388305171 (topic)

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autori e redattori di Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia IT

Glycine max: Brief Summary ( 義大利語 )

由wikipedia IT提供

La soia o soja (Glycine max (L.) Merr.) è una pianta erbacea della famiglia delle Leguminose, oggi delle Fabaceae, dopo la suddivisione in tre famiglie nuove, che approssimativamente corrispondono alle vecchie sottofamiglie in cui era divisa la famiglia delle Leguminose. È originaria dell'Asia orientale ed è coltivata per scopi alimentari. Allo stato spontaneo esiste una specie affine, Glycine soja, la soia selvatica.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autori e redattori di Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia IT

Glycine max ( 拉丁語 )

由wikipedia LA提供

Glycine max (binomen ab Elmer Drew Merrill anno 1917 statutum) est species plantarum florentium familiae Faboidearum, in Asia Occidentali genita. In taxinomia hodie valida, genus Glycine in duo subgenera dividitur, videlicet Glycine iterum et Soja (Moench). Subgenus Soja plantam excultam, G. max (L., Merrill), et incultam, G. soja (Sieb. & Zucc.), complectitur. Ambae species sunt plantae annuae.

Varietates soiae multos usus habent.

Glycine max in Kewaunee Comite Visconsiniae Civitatum Foederatarum crescit.

Auctu, habitu, altitudine variari potest. Folia sunt trifoliolata, tribus foliolis per folium, et foliola sunt 6–15 cm longa et 2–7 cm lata. Cadunt folia antequam semina maturescant. Flores, parvi, inconspicuus, fertiles in se, in axilla folii feruntur, albi, rosei, vel purpurei. Fructus est legumen pilosum, quod in racemis 3–5 crescit, legumine etiam 3–8 cm longo et plerumque 2–4 semina (raro plura) 5–11 mm diametro continente.

Planta edulis solum in agris cultis, sed G. soja fera in Iaponia, Corea, Russia, Sina, et Taivania crescit. Glycine soja est soiae progenitor. Tempore praesente, subgenus Glycine consistit in saltem sedecim speciebus perennibus incultis; exempli gratia, Glycine canescens et G. tomentella (Hayata), quae in Australia et Papua Nova Guinea vigent.^[1]

Index

1 Nomen
2 Notae
3 Bibliographia
4 Nexus externi

Nomen

Verbum soia ut videtur a shoyu nomine Iaponico deducitur, verbo quod condimentum ex seminibus factum significat, et a Nederlandica illius verbi accommodatione.^[2]^[3] Nomen Glycine propositum est a Linnaeo (1737) in prima Generum Plantarum libri editione, probabiliter a Graeco glykys 'dulcis' deductum.

Planta aliquando appellatur maior faba (大豆, Sinice dàdòu, Iaponiense daizu); in Vietnamia, đậu tương et đậu nành. Planta immatura et eius cibus coctus Iaponice appellantur edamame,^[4] sed Anglice, nomen edamame ad unum cibum coctum spectat.

Grana Glycine max matura cruda Valor nutritivus per 100 g Vis nutritivus 1866 kJ Carbohydrata 30.16 g Sacchara 7.33 g Fibrum 9.3 g Pingue 19.94 g : saturatum 2.884 g : monoinsaturatum 4.404 g : polyinsaturatum 11.255 g Proteinum 36.49 g Tryptophanum 0.591 g Threoninum 1.766 g Isoleucinum 1.971 g Leucinum 3.309 g Lysinum 2.706 g Methioninum 0.547 g Cystinum 0.655 g Phenylalaninum 2.122 g Tyrosinum 1.539 g Valinum 2.029 g Argininum 3.153 g Histidinum 1.097 g Alaninum 1.915 g Acidum asparticum 5.112 g Acidum glutamicum 7.874 g Glycinum 1.880 g Prolinum 2.379 g Serinum 2.357 g Aqua 8.54 g Vitaminum A equiv. 1 μg (0%) Thiaminum 0.874 mg (67%) Riboflavinum 0.87 mg (58%) Niacinum 1.623 mg (11%) Acidum pantothenicum 0.793 mg (16%) Vitaminum B6 0.377 mg (29%) Folatum 375 μg (94%) Vitaminum C 6.0 mg (10%) Vitaminum E 0.85 mg (6%) Vitaminum K 47 μg (45%) Calcium 277 mg (28%) Ferrum 15.7 mg (126%) Magnesium 280 mg (76%) Manganum 2.517 mg (126%) Phosphorus 704 mg (101%) Kalium 1797 mg (38%) Natrium 2 mg (0%) Zincum 4.89 mg (49%) datorum USDA
Valores per centum secundum normas CFA
Fons: USDA Nutrient Database

Notae

↑ [1]
↑ soy, n.¹ The Oxford English Dictionary, ed. 2a, 1989.
↑ soya, n. The Oxford English Dictionary, ed. 2a, 1989.
↑ "枝豆" .

Bibliographia

Glycine max per Asiam et Americam Septentrionalem et Australem colitur.

Fontes antiquiores

Georgius Everhardus Rumphius, Herbarium Amboinense (Amstelaedami: Chanquion, 1741-1750) vol. 5 p. 388 ("cadelium"); cf. E. D. Merrill, An Interpretation of Rumphius's Herbarium Amboinense. Manilae: Department of Agriculture and Natural Resources, Bureau of Science, 1917 p. 274

Eruditio recentior

Chang, K. C., ed. 1977. Food in Chinese Culture: anthropological and historical perspectives. Novo Portu: Yale University Press.
Guo, Juan, Yunsheng Wang, Chi Song, Jianfeng Zhou, Lijuan Qiu, Hongwen Huang, et Ying Wang. 2010. A single origin and moderate bottleneck during domestication of soybean (Glycine max): implications from microsatellites and nucleotide sequences. Annals of Botany 106:505-514.
Sauer, Jonathan D. 1993. Historical Geography of Crop Plants: A Select Roster. CRC Press.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Et auctores varius id editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia LA

Glycine max: Brief Summary ( 拉丁語 )

由wikipedia LA提供

Glycine max (binomen ab Elmer Drew Merrill anno 1917 statutum) est species plantarum florentium familiae Faboidearum, in Asia Occidentali genita. In taxinomia hodie valida, genus Glycine in duo subgenera dividitur, videlicet Glycine iterum et Soja (Moench). Subgenus Soja plantam excultam, G. max (L., Merrill), et incultam, G. soja (Sieb. & Zucc.), complectitur. Ambae species sunt plantae annuae.

Varietates soiae multos usus habent.

Glycine max in Kewaunee Comite Visconsiniae Civitatum Foederatarum crescit.

Planta edulis solum in agris cultis, sed G. soja fera in Iaponia, Corea, Russia, Sina, et Taivania crescit. Glycine soja est soiae progenitor. Tempore praesente, subgenus Glycine consistit in saltem sedecim speciebus perennibus incultis; exempli gratia, Glycine canescens et G. tomentella (Hayata), quae in Australia et Papua Nova Guinea vigent.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Et auctores varius id editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia LA

Gauruotoji soja ( 立陶宛語 )

由wikipedia LT提供

Gauruotoji soja (lot. Glycine max) – pupinių (Fabaceae) šeimos sojų (Glycine) genties augalų rūšis.

Ankštis plokščia, 2,5-6 cm ilgio, turi trumpą kotelį. Ankštyje būna 1-4 apvalios sėklos.

Turinys

1 Sudėtis
2 Pritaikymas
3 Mityba
4 Vaistinės augalo savybės
5 Produkcija

Sudėtis

Sojų sėklose yra aminorūgščių, apie 31-60 % baltymų, fermentų, fosforo druskų, daug kalio, 14-24 % riebalų, vitaminų A, B, D.

Daiguose – vitamino C.

Pritaikymas

Sojos riebalai turi platų pritaikymą maisto, muilo, lako ir dažų pramonėje. Iš sojų išspaudų gaminamos kai kurios plastmasės, specialūs medžio klijai.

Sojų išspaudos, šienas, šiaudai, pelai vartojami melžiamų galvijų, arklių, kiaulių pašarui. Tinkama ir žaliajam pašarui.

Mityba

Baltymų yra 1,5-2 kartus daugiau negu mėsoje ir jie yra artimesni gyvūninės kilmės baltymams nei kitų ankštinių kultūrų. Aminorūgštys taip pat artimos mėsos aminorūgščių sudėčiai, todėl soja dar vadinama „augaline mėsa“. Labai vertingas sojų aliejus, jo maistinės savybės beveik atitinka sviesto. Tolimųjų Rytų virtuvėse jos naudojamos kaip svarbus baltymų šaltinis, pakeičiantis pieną.

Nuo seno išrasti įvairūs sojos produktai. Vartojami virti, kepti, džiovinti sojos grūdai. Iš jų daromas kavos pakaitalas, kruopos, verdamos sriubos. Plačiai paplitę sojos padažai.

Iš miltų, sumaišytų su vandeniu, gaminamas „sojos pienas“. Jis turi daug baltymų, riebalų ir beveik nesiskiria nuo karvės pieno nei spalva, nei skoniu ar maistingumu. Iš tokio pieno galima gaminti net varškę ar sūrį.

Maltos išspaudos – sojos miltai – vartojamos konditerijos pramonėje, gaminamas šokoladas, saldainiai. Sumaišyti su kvietiniais miltais tinka duonos sausainių kepimui.

Rafinuotas sojos aliejus vartojamas kulinarijoje ir margarino gamybai. Iš nevalyto aliejaus išskiriamas lecitinas, kurio dedama į įvairius maisto produktus.

Vaistinės augalo savybės

Valgiai iš sojos yra labai naudingi pagyvenusiems žmonėms. Taip pat tiems, kuriems sutrikusi medžiagų apykaita, sergantiems ateroskleroze, nutukusiems.

Kadangi sojoje mažai angliavandenių, ji tinka sergant diabetu.

Produkcija

Gauruotosios sojos ankštis

Tūkstančiai tonų (2008 m.)

JAV 80748

Brazilija 59242

Argentina 46238

Kinija 15545

Indija 9905

Paragvajus 6311

Kanada 3335

Bolivija 1259

Urugvajus 880

Ukraina 812

Vikiteka

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Vikipedijos autoriai ir redaktoriai

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia LT

Gauruotoji soja: Brief Summary ( 立陶宛語 )

由wikipedia LT提供

Gauruotoji soja (lot. Glycine max) – pupinių (Fabaceae) šeimos sojų (Glycine) genties augalų rūšis.

Ankštis plokščia, 2,5-6 cm ilgio, turi trumpą kotelį. Ankštyje būna 1-4 apvalios sėklos.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Vikipedijos autoriai ir redaktoriai

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia LT

Soja ( 拉脫維亞語 )

由wikipedia LV提供

Sarmatainā soja^[1] (Glycine max) ir viengadīgs tauriņziežu dzimtas pākšaugs. Sojas iespējamā izcelsmes vieta ir Austrumāzija. Pārtikā izmanto sojas pupiņas, kas ekonomiski ir visnozīmīgākās pupiņas pasaulē^[2] un vairākiem miljoniem cilvēku ir svarīgs augu olbaltumvielu avots.

Sojas augu izcelsme ir neskaidra, bet daudzi botāniķi uzskata, ka tās izcelsme ir saistīta ar savvaļas soju (Glycine soja), kuras dabiskais izplatības areāls ir Ķīnas vidiene. Zināms, ka soja jau vairāk nekā 5000 gadus Ķīnā tiek lietota ne tikai uzturā, bet arī kā zāļu sastāvdaļa. Mūsdienās visvairāk soja tiek izaudzēta Amerikas Savienotajās Valstīs, Brazīlijā un Argentīnā.^[3]

Sojas produkti

Japāņu mīkstais tofu

Sojas pupiņas ir galvenais augu olbaltumvielu avots. Sojas olbaltumvielu sastāvā nav holesterīns un tās organismā viegli pārstrādājas, tāpēc sojas pupiņas arvien vairāk izmanto dažādu sojas produktu ražošanā. No sojas olbaltumvielām veido šķiedras, ko pēc tam apvieno kūlīšos, iekrāso, aromatizē un pievieno garšvielas, iegūstot mākslīgo gaļu, bet sojas olbaltumvielu izolātus mēdz pievienot desu masai. Sojas olbaltumvielu izolātus (ar renīnu) lieto arī kā olas baltuma aizvietotājus.^[4]

Tradicionāli sarecinot sojas pienu iegūst sojas biezpienu — tofu, kas ir izplatīts ēdiens ķīniešu un japāņu virtuvē.^[4]

Atsauces

↑ Sarmatainā soja Sugu enciklopēdija LATVIJAS DABA
↑ Soybean How Stuff Works - Science
↑ FAOSTAT
↑ ^4,0 ^4,1 Daina Kārkliņa, Indriķis Muižnieks, Nils Rostoks. Jaunā pārtika un ģenētiski modificētie organismi. Rīga : LU Akadēmiskais apgāds, 2014. 52. lpp. ISBN 978-9984-45-797-0.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia autori un redaktori

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia LV

Soja: Brief Summary ( 拉脫維亞語 )

由wikipedia LV提供

Sarmatainā soja (Glycine max) ir viengadīgs tauriņziežu dzimtas pākšaugs. Sojas iespējamā izcelsmes vieta ir Austrumāzija. Pārtikā izmanto sojas pupiņas, kas ekonomiski ir visnozīmīgākās pupiņas pasaulē un vairākiem miljoniem cilvēku ir svarīgs augu olbaltumvielu avots.

Sojas augu izcelsme ir neskaidra, bet daudzi botāniķi uzskata, ka tās izcelsme ir saistīta ar savvaļas soju (Glycine soja), kuras dabiskais izplatības areāls ir Ķīnas vidiene. Zināms, ka soja jau vairāk nekā 5000 gadus Ķīnā tiek lietota ne tikai uzturā, bet arī kā zāļu sastāvdaļa. Mūsdienās visvairāk soja tiek izaudzēta Amerikas Savienotajās Valstīs, Brazīlijā un Argentīnā.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia autori un redaktori

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia LV

Kedelai ( 米南佳保語 )

由wikipedia MIN提供

Kedelai, atau kacang kedelai, adolah sala ciek tanaman jenis polong-polongan nan manjadi bahan dasar banyak makanan dari Asia Timur sarupo kecap, tahu, dan tempe. Badasarkan paninggalan arkeologi, tanaman iko alah dibudidayakan samanjak 3500 taun nan lalu di Asia Timur.

Kedelai marupoan sumber utamo protein nabati jo minyak nabati dunia. Panghasia kedelai utamo dunia adolah Amerika Serikat maskipun kedelai praktis baru dibudidayaan dek masyarakaik di lua Asia sasudah taun 1910.

Kaanekaragaman

Kedelai nan dibudidayaaan adolah Glycine max nan marupoan katurunan domestikasi dari spesies moyang, Glycine soja. Jo versi iko, G. max dapek juo disabuik sabagai G. soja subsp. max. Kedelai marupoan tanaman budidayo daerah Asia subtropik misalnyo Cino dan Japang. Sabaran G. soja tu labiah lueh, hinggo ka kawasan Asia tropik.

Kedelai adolah tumbuahan nan salalu peka tahadok pancahayoan. Dalam pancahayoan agak randah batangnyo kan mangalami patumbuahan mamanjang sahinggo bawujuik sarupo tanaman marambaik.

Babarapa kultivar kedelai putih budidayo di Indonesia, di antaronyo adolah 'Ringgit', 'Orba', 'Lokon', 'Davros', dan 'Wilis'. 'Edamame' adolah kultivar kedelai baincek gadang bawarna ijau nan alum lamo dikena di Indonesia dan barasa dari Japang.

Budidayo

Kedelai dibudidayoan di lahan sawah maupun lahan kariang (ladang). Pananaman biasanyo dilakukan pado akhie musim panghujan, sasudah panen padi. Pangarjoan tanah biasanyo minimal. Incek dimasuakan langsuang pado lubang-lubang nan ka dibuek. Biasonyo bajarak 20–30 cm. Pamupuakan dasar jo pupuak nan manganduang nitrogen jo fosfat diparaluan, namun sasudah tanaman tumbuah panambahan nitrogen indak maagiaan kauntungan apo pun. Lahan nan alum pernah ditanami kedelai dianjuan diagia "starter" bakteri pangikek nitrogen Bradyrhizobium japonicum untuak mambantu patumbuhan tanaman. Pambumbunan tanah dilakuan katiko tanaman masih mudo (fase vegetatif awal), sakaligus sabagai pambarasihan dari gulma dan tahap pamupukan fosfat kaduo. Manjalang babungo pamupukan kalium dianjuaan walaupun banyak petani nan mangabaikan untuak manghemat biaya.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: En

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia MIN

Kedelai: Brief Summary ( 米南佳保語 )

由wikipedia MIN提供

Kedelai, atau kacang kedelai, adolah sala ciek tanaman jenis polong-polongan nan manjadi bahan dasar banyak makanan dari Asia Timur sarupo kecap, tahu, dan tempe. Badasarkan paninggalan arkeologi, tanaman iko alah dibudidayakan samanjak 3500 taun nan lalu di Asia Timur.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: En

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia MIN

Kacang soya ( 馬來語 )

由wikipedia MS提供

Kacang soya ialah sejenis tumbuhan yang berasal dari Asia Timur. Pokoknya yang tegak dan rimbun berukuran sehingga 70 sentimeter. Bunganya berbentuk gumpalan dan berwarna putih atau unggu. Nama saintifiknya Glycine max.

Kacang soya hijau berbentuk gumpalan 3 - 15, berbulu, berwarna hijau, mengandungi 2 - 4 biji, panjangnya 3 - 7 cm. Kacang soya berbentuk bulat, berwarna kuning ke hijau kekuningan. Pokok kacang soya mempunyai akar tunjang sepanjang 15 cm. Akar adventitius tumbuh daripada hipokotil. Nodul akar adalah kecil dan berbentuk sfera.

Kacang soya adalah legume berprotein tinggi (keluarga Fabaceae) yang ditanam sebagai makanan bagi manusia dan ternakan. Perkataan soy diambil daripada perkataan bahasa Jepun shoyu (kicap).

Kacang soya dianggap sebagai sumber protein lengkap, contoh, protein yang mengandungi sejumlah besar kesemua asid amino penting yang diperlukan oleh tubuh manusia kerana ketidakupayaan badan manusia bagi menghasilkannya. Dengan sebab ini, kacang soya amat penting bagi kebanyakan pemakan sayuran atau vegan. Protein kacang soya pada asasnya sama dengan biji legum lain (pulses). Bijiran bukan legum yang lain mempunyai profil yang setanding dengan kacang soya adalah bijiran, oat {Avena sativa} dan kemungkinannya kuinoa.

Isi kandungan

1 Aplikasi
2 Penghasilan kacang soya
3 Lihat juga
4 Rujukan
5 Pautan luar

Aplikasi

Kacang soya merupakan tanaman penting di Amerika Syarikat dimana ia merupakan sumber minyak dan makanan ternakan utama. Di Asia, kacang soya adalah penting bagi penghasilan barangan makanan seperti kicap, dan tempe.

Kacang soya yang direbus bersama kelongsongnya dan dihidangkan dengan garam, dipasarkan dibawah nama Jepun edamame. Kacang soya yang disediakan dengan cara ini merupakan makanan snek popular di Hawai'i dimana, sebagaimana di Jepun, China, dan Korea, kacang soya dan keluaran dari kacang soya seperti (miso, natto, tauhu, douchi, dll.) membentuk sebahagian besar diet permakanan.

Kacang soya boleh diproses dengan pelbagai cara. Bentuk biasa hasil soya termasuk termasuk makanan soya (digunakan untuk makanan ternakan), tepung soya, tauhu, textured vegetable protein (TVP, yang dijadikan pelbagai jenis makanan pemakan sayuran, sesetengah daripadanya bertujuan bagi menyerupai daging), tempe, soya lecithin dan minyak sayuran. Kacang soya juga merupakan bahan utama dalam penghasilan kicap.

George Washington Carver mengetahui kacang soya sebagai sumber penting protein dan minyak. Dia juga menggalakkan petani agar mengamalkan tanam bergilir (crop rotation). Kekacang, kacang soya, ubi keledek atau sebarang tanaman yang mampu mengembalikan nitrogen dan mineral kepada tanah ditanam selang dua tahun dan kemudiannya kapas pada tahun ketiga.

Kacang soya di tanah sepanjang Asia dan Amerika Selatan dan Utara.

Kebanyakan keluaran tenusu telah ditiru menggunakan kacang soya, dan keluaran seperti susu soya, yogurt soya dan soy cream cheese terdapat dengan mudah dikebanyakan supermarket. Keluaran ini mempunyai tekstur dan bentuk yang serupa dengan keluaran berasaskan susu, bagaimanapun hasil soya tidak mengandungi jumlah kalsium yang banyak, kerana jumlah kalsium yang tinggi dalam kacang soya terikat dengan bentuk tidak larut dan kekal dalam okara. Dengan itu, kebanyakan pengeluar kacang soya menjual keluaran diperkaya dengan kalsium juga. Tofu sering mengandungi sejumlah besar mineral penting ini kerana garam kalsium digunakan bagi pemejal protin dalam susu soya bagi menghasilkan tahu (tofu). Tambahan lagi, protin soya telah didapati mengurangkan penyingkiran kalsium oleh buah pinggang, kesan yang ditingkatkan lagi dengan kandungan tinggi kalsium dalam keluaran soya. Kebanyakan keluaran soya dewasa tidak sepatutnya diberikan kepada bayi, walaupun formula yang dirumus khusus bagi bayi telah dihasilkan masa kini. Sebagai mana formula tenusu, formula berasaskan soya mengandungi vitamin tambahan dan zat lain ditambah kepadanya untuk menjadikannya sesuai bagi keperluan bayi. Dalam sesetengah kes, bayi yang diberikan susu soya dewasa secara berpanjangan menjadi kekurangan zat teruk dan ada yang mati. Tambahan lagi, alahan soya adalah salah satu bentuk alahan makanan yang biasa.

Kacang soya juga digunakan dalam barangan pengilangan termasuk minyak, sabun, kosmetik, resin, plastik, dakwat, krayon, pelarut, dan biodisel.

Penghasilan kacang soya

Lihat juga: Minyak sayuran

Pelbagai jenis kacang soya digunakan bagi pelbagai kegunaan.

Kacang soya adalah tumbuhan tempatan bago Asia tenggara, tetapi 45 peratus daripada kawasan kacang soya dunia, dan 55 peratus penghasilan adalah di Amerika Syarikat. US menghasilkan 75 milion tan metrik kacang soya pada tahun 2000 yang mana satu per tiga dieksport. Pengeluar utama lain adalah Brazil, Argentina, China, dan India. Kebanyakan keluaran US adalah sebagai makanan haiwan atau dieksport, walaupun pengambilan soya oleh penduduk US semakin meningkat. Walaupun kacang soya telah dipuji kerana pelbagai kualitinya, kumpulan alam sekitar seperti Greenpeace telah membuat aduan bahawa penanaman kacang soya di Brazil mendorong pengondolan hutan hujan Amazon.

Kacang soya merangkumi 80% minyak boleh dimakan di Amerika Syarikat. Penghasilan minyak kacang soya dilakukan dalam bentuk besar-besaran di U.S., terutamanya oleh Cargill. Kacang soya (18-20% berat kering. minyak) dilenyek dan dihancurkan, kemudian extracted dengan cyclohexane. Minyaknya dicampur bagi penggunaan, dan kadang kala di hidrogenate. Minyak ini kemudiannya dijual keluar negara, dijual sebagai minyak sayuran, atau dijadikan pelbagai jenis makanan tersedia. Proses baru meningkatkan protin tersedia diasingkan bagi tambahan makanan atau makanan kesihatan tambahan. Sisa kelongsong kacang soya kebanyakannya digunakan sebagai makanan haiwan.

Kacang soya merupakan tanaman yang genetiknya sedang diubahsuai, dan GMO kacang soya digunakan dalam penghasilan yang semakin meningkat. Ketika ini, 80% daripada kesemua kacang soya yang ditanam bagi pasaran perdagangan adalah diubahsuai secara genetik. Monsanto adalah pemimpin dalam pengeluaran kacang soya yang diubahsuai secara genetik bagi pasaran perdagangan. Apabila hasil soya khusus seperti tahu dan susu soya bertambah popular, pengeluaran akan berubah daripada syarikat bukan GMO, organik, sedar-kesihatan kepada syarikat besar yang membeli daripada pembekal makanan umum. Dari segi ini, harga tahu dan susu soya menurun berbanding barangan lama ada seperti daging dan susu.

Lihat juga

Rujukan

(Inggeris) [1] Dimuat turun 25 Julai 2005.
(Inggeris)[2] Dimuat turun 25 Julai 2005.

Pautan luar

(Inggeris) Soya
(Inggeris) Nutrition data
(Melayu) http://agrolink.moa.my/doa/BM/Croptechbm/botanisoya.html

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Pengarang dan editor Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia MS

Kacang soya: Brief Summary ( 馬來語 )

由wikipedia MS提供

Kacang soya ialah sejenis tumbuhan yang berasal dari Asia Timur. Pokoknya yang tegak dan rimbun berukuran sehingga 70 sentimeter. Bunganya berbentuk gumpalan dan berwarna putih atau unggu. Nama saintifiknya Glycine max.

Kacang soya adalah legume berprotein tinggi (keluarga Fabaceae) yang ditanam sebagai makanan bagi manusia dan ternakan. Perkataan soy diambil daripada perkataan bahasa Jepun shoyu (kicap).

Kacang soya dianggap sebagai sumber protein lengkap, contoh, protein yang mengandungi sejumlah besar kesemua asid amino penting yang diperlukan oleh tubuh manusia kerana ketidakupayaan badan manusia bagi menghasilkannya. Dengan sebab ini, kacang soya amat penting bagi kebanyakan pemakan sayuran atau vegan. Protein kacang soya pada asasnya sama dengan biji legum lain (pulses). Bijiran bukan legum yang lain mempunyai profil yang setanding dengan kacang soya adalah bijiran, oat {Avena sativa} dan kemungkinannya kuinoa.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Pengarang dan editor Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia MS

Sojaboon ( 荷蘭、佛萊明語 )

由wikipedia NL提供

De sojaboon is een peulvrucht, afkomstig van de sojaplant (Glycine max), die als grondstof voor veel sojaproducten wordt gebruikt. Soja bevat 19% vet en 35% eiwit. Sojaolie is de meest geconsumeerde plantaardige olie wereldwijd.

De meeste sojabonen zijn geel, maar er bestaan ook zwarte, bruine en groene rassen.

Inhoud

1 Geschiedenis
2 Bestanddelen
3 Verwerking
4 Gebruik
5 Productie
6 Onderzoek
7 Allergie
8 Risico's fyto-oestrogenen/isoflavonen in sojabonen^[bron?]

Geschiedenis

De sojaboon komt oorspronkelijk uit het Verre Oosten. Daar is de soort al duizenden jaren (de vroegste datering stamt het jaar 2838 voor Christus, volgens het boek van 'Ben cao gang mu 本草纲目', geschreven in 1578 op basis van het boek Shennong ben cao jing van Shennong) een belangrijk bestanddeel van het voedselpakket en werd in het Chinese keizerrijk zelfs beschouwd als een van de vijf heilige gewassen, naast rijst, tarwe, gerst en gierst.

Bestanddelen

Soja bevat lecithine. Dit is een stof die cholesterol in oplossing houdt (een zogenoemde emulgator). Hierdoor kan het hart- en vaatklachten verminderen. Ook bevat soja een grote hoeveelheid eiwitten. Hierdoor kan men bij overdadig sojagebruik dezelfde klachten krijgen als bij overdadig vleesgebruik. Soja bevat ook het eiwit de Bowman-Birk Inhibitor. Dit eiwit staat bekend om zijn positieve, anti-carcinogene en ontstekingsremmende werking. Soja bevat ook vet en net als andere peulvruchten de giftige stof lectine. De consumptie van rauwe, kort geblancheerde of te kort gekookte, verse bonen als snack of bijgerecht kan daardoor leiden tot buikklachten, koorts en diarree en schade aanrichten aan de darmen en nieren. ^[1]

Verwerking

Het proces van verwerking van de sojaboon begint met het verwijderen van de hullen (5% van het totale gewicht van de verse sojaboon) die gebruikt worden als ingrediënt in diervoeding. De gepelde bonen worden dan fijngestampt, de olie (ongeveer 19-20% van het gewicht van de sojaboon) wordt geëxtraheerd met behulp van organische oplosmiddelen. Het sojaschroot dat achterblijft na het verwijderen van de organische oplosmiddelen wordt direct vermalen tot sojameel. Dat meel dient als eiwitrijke grondstof voor voornamelijk veevoeder, maar ook voor producten voor menselijke consumptie.

Gebruik

Zie Sojaolie voor het hoofdartikel over dit onderwerp.

In Oost- en Zuidoost-Azië wordt de sojaboon grotendeels voor menselijke consumptie gebruikt, onder meer in de vorm van tofoe, tempé, sojasaus, sojamelk en sojaolie. In de westelijke wereld wordt het gewas hoofdzakelijk gebruikt voor de productie van plantaardige olie en veevoeder. De meeste soja, zo'n 90% van de Nederlandse invoer, wordt gebruikt voor veevoer. Voor één kilo vlees (eiwit) is zo'n vijf kilo soja-eiwit nodig. Nederland is na China de grootste importeur van soja ter wereld. Vanuit Nederland wordt een groot deel van de Noordwest-Europese intensieve veehouderij (kippen, varkens, kalveren) van veevoer voorzien.

Productie

Kaart van de landen met de grootste sojaproductie

Tot 1995 waren de Verenigde Staten de belangrijkste producent en exporteur van soja. Sinds 1995 breidt het soja-areaal in Zuid-Amerika zich sterk uit. Dit brengt ernstige sociale en milieuproblemen met zich mee, zoals werkloosheid, verminderde voedselzekerheid, onteigening van land, aantasting van natuurreservaten, ontbossing, erosie en watervervuiling door landbouwchemicaliën.^[2]

Onderzoek

Daarnaast is de sojaboon vaak in opspraak vanwege genetische modificatie. Om die reden gebruiken Europese fabrikanten nauwelijks meer sojaolie in voedingsmiddelen. Veevoer bevat echter wel hoge percentages genetisch gemodificeerde soja. Producten met het EKO-keurmerk voor menselijke consumptie bevatten geen genetische gemodificeerde soja. De niet-gemodificeerde sojabonen worden voor een groot deel geïmporteerd uit Brazilië. Gemodificeerde soja komt voornamelijk uit Argentinië.

Onderzoek wijst uit dat genetisch gemodificeerde gewassen zorgen voor hogere opbrengsten dan conventionele gewassen.^[3]^[4] Eerder had het blad The Independent geschreven dat uit onderzoek van de universiteiten van Nebraska en Kansas het omgekeerde zou blijken.^[5] Barney Gordon, uitvoerder van dat onderzoek, reageerde dat die conclusie niet uit zijn onderzoek getrokken kon worden en noemde het artikel van The Independent "een goed voorbeeld van onverantwoorde journalistiek".^[6] Monsanto zette de foute interpretatie van de onderzoeksgegevens vervolgens uiteen.^[7]

Allergie

Sommige mensen kunnen allergisch reageren op de eiwitten in soja. Dit kan zich onder meer uiten in orale allergie (jeuk in de mond), urticaria (bulten), roodheid en/of jeuk van de huid, die optreedt binnen een uur na consumeren van de bonen. Zeer uitzonderlijk kan een gevaarlijker reactie optreden, namelijk een anafylactische shock, die onmiddellijke medische behandeling vereist.^[bron?] Bij baby's kan soja-allergie zich uiten in de vorm van eczeem.

Risico's fyto-oestrogenen/isoflavonen in sojabonen^[bron?]

Synthetische endocriene verstoorders zoals pesticiden en plastic worden meer en meer als gevaarlijk gezien, maar soja wordt juist als gezond op de markt gebracht, terwijl isoflavonen dezelfde effecten hebben als de synthetische endocriene verstoorders. Voor een typische consument zal soja niet zoveel doen, maar zwangeren en kleine kinderen zouden moeten oppassen.^[8]
In 2008 kwam er een onderzoek uit dat zou aantonen dat als een man elke dag sojamelk dronk, zijn zaadcellenproductie werd verminderd:^[9]
In 2012 kwam er een onderzoek uit dat zou aantonen dat sojapoedermelk bij baby's de kans op verworven niet ingedaalde zaadballen verhoogt.^[10]
In 2012 kwam er nog een onderzoek uit dat zou aantonen dat sojapoedermelk bij baby's samenhang heeft met niet ingedaalde zaadballetjes.^[11]
Jurgen Scheppen, onderzoeker afdeling maag-lever-darm ziekten bij het AMC noemt dat er een mogelijk verband met soja en verlaagde vruchtbaarheid kan zijn.^[12]
In 2014 kwam er een onderzoek uit dat zou aantonen dat sojaproducten als sojamelk mogelijk samenhangen met een verlaagde kans op zwangerschap.^[13]
Risico geboorteafwijking zwangerschap: verhoogde kans op jongen met geslachtsafwijking. Het nemen van een grote hoeveelheid sojaproducten als sojamelk tijdens de zwangerschap zou gevaarlijk kunnen zijn en de kans verhogen op een jongen met niet ingedaalde zaadballen. Vanwege de fyto-oestrogenen, waardoor er mogelijk een verstoring van de aanmaak van testosteron en dus ook de ontwikkeling van de mannelijke foetus is. Universitair Ziekenhuis Gent heeft onderzoek naar dit verband verricht.^[14]
EFSA (European Food Safety Authority) adviseert het aantal fyto-oestrogenen in sojapoedermelk voor baby's zo laag mogelijk te houden.^[15]^[16]
Het gebruik door zwangere vrouwen levert een verhoging van het risico op hypospadie.^[14]^[17]

Bronnen, noten en/of referenties

Informatie over soja en sojaproducten; vegetarische gerechten met soja

↑ https://www.volkskrant.nl/de-gids/hoe-on-gezond-zijn-verse-sojabonen-~b1441ff5/
↑ Sojateelt: impact op bossen. milieucentraal.nl. Geraadpleegd op 01-11-2018.
↑ (en) Drake Bennett, How GMO Crops Can Be Good for the Environment. Bloomberg Business, 18 november 2014.
↑ (en) Janet E Carpenter, Peer-reviewed surveys indicate positive impact of commercialized GM crops. Nature Biotechnology 28, 319–321 (2010) doi:10.1038/nbt0410-319
↑ (en) Geoffrey Lean, Exposed: the great GM crops myth, The Independent, 20 april 2008
↑ (en) Fact Sheet/Rebuttal statement, Dr. Barney Gordon, Manganese Nutrition of Glyphosate-Resistant and Conventional Soybeans… Setting the Record Straight. Fact Sheet/Rebuttal Statement, 28 april 2008
↑ (en) Monsanto, Do GM Crops Increase Yield?. Monsanto, d.d., bekeken op 27 februari 2015
↑ Heather B. Patisaul, Wendy Jefferson (2010). The pros and cons of phytoestrogens. Front Neuroendocrinol. 31 (4): 400–419 . PMC: 3074428. DOI: 10.1016/j.yfrne.2010.03.003.
↑ Study links low sperm with high soy consumption. foodnavigator.com. Geraadpleegd op 2008-08-08.
↑ Barthold JS, Hossain J, Olivant-Fisher A, Reilly A, Figueroa TE, Banihani A, Hagerty J, González R, Noh PH, Manson JM. (2012). Altered infant feeding patterns in boys with acquired nonsyndromic cryptorchidism. Birth Defects Res A Clin Mol Teratol. 94 (11): 900-7 . PMID: 23081935. PMC: 3501569. DOI: 10.1002/bdra.23075..
↑ Barthold JS, Wang Y, Reilly A, Robbins A, Figueroa TE, Banihani A, Hagerty J, Akins RE. (2012). Reduced expression of androgen receptor and myosin heavy chain mRNA in cremaster muscle of boys with nonsyndromic cryptorchidism. J Urol. 188 (4 Suppl): 1411-6 . PMID: 22906643. PMC: 601375. DOI: 10.1016/j.juro.2012.06.033.
↑ Onvruchtbaar door soja?, De Kennis van Nu (16 juli 2013)
↑ Jacobsen BK, Jaceldo-Siegl K, Knutsen SF, Fan J, Oda K, Fraser GE. (2014). Soy isoflavone intake and the likelihood of ever becoming a mother: the Adventist Health Study-2. Int J Womens Health. 6: 377-84 . PMID: 24741329. PMC: 3982974. DOI: 10.2147/IJWH.S57137.
↑ ^a ^b Hypospadias en cryptorchidie, Gezondheid.be (Juli 2011)
↑ The EFSA Panel recommends that concentrations of isoflavones, trypsin inhibitors, lectins and phytic acid in IF (infant formula) and FOF (follow on formula) should be kept as low as is feasible
↑ Het programma van radartv.nl in maart 2015 Hoe gezond is soja concludeert dat verhalen over de gevaren van soja indianenverhalen zijn.
↑ Quest - sept 2008, pagina 49 Interview Piet Hoebeke

Zie de categorie Glycine max van Wikimedia Commons voor mediabestanden over dit onderwerp.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia-auteurs en -editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia NL

Sojaboon: Brief Summary ( 荷蘭、佛萊明語 )

由wikipedia NL提供

De sojaboon is een peulvrucht, afkomstig van de sojaplant (Glycine max), die als grondstof voor veel sojaproducten wordt gebruikt. Soja bevat 19% vet en 35% eiwit. Sojaolie is de meest geconsumeerde plantaardige olie wereldwijd.

De meeste sojabonen zijn geel, maar er bestaan ook zwarte, bruine en groene rassen.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia-auteurs en -editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia NL

Soyabønne ( 挪威語 )

由wikipedia NN提供

Soyabønne (Glycine max) er ein 30—60 cm høg plante av erteblomfamilien med små og tettsittande belger med 2—5 frø i kvar. Soyabønna er ein gammal kulturplante frå Aust-Asia som no blir dyrka i tropiske og subtropiske område over heile verda. Frøa er næringsrike og inneheld om lag 40 % protein og 18 % feitt.

Soyabønner blir brukt som dyrefôr og som næringsmiddel, i form av mjøl, planteolje, mosa og fermentert. Tradisjonelle matrettar laga med soya er mellom anna soyasaus, soyamjølk, tofu og edamame. Nyare produkt er teksturert soyaprotein, som kan brukast som kjøterstatting, og ulike former for mjøl, som kan brukast til baking eller som mjølkeerstatting.

Ein bruker også soyaprodukt til ei rekkje andre føremål, som smøreolje, rustfjerningsmiddel, målingsprodukt og i bilindustrien.

Soyabønneplantar i Paraguay.

Det blir dyrka rundt 240 millionar tonn soyabønner i verda i dag (2012). Dei største soyaprodusentane i verda er USA og Brasil; deretter følgjer Argentina, Kina og India.^[1] Over 50 prosent av produksjonen bruker genmodifiserte plantar (GMO).

Kjelder

↑ Faostat - Top 20, Food and Agriculture Organization (FAO).

«Soyabønne» (20. desember 2013), Store norske leksikon. Fri artikkel henta 9. september 2014.

Delar av denne artikkelen bygger på «Soybean» frå Wikipedia på engelsk, den 9. september 2014.

Bakgrunnsstoff

Wikimedia Commons har multimedia som gjeld: Soyabønne

Denne biologiartikkelen er ei spire. Du kan hjelpe Nynorsk Wikipedia gjennom å utvide han.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia NN

Soyabønne: Brief Summary ( 挪威語 )

由wikipedia NN提供

Soyabønne (Glycine max) er ein 30—60 cm høg plante av erteblomfamilien med små og tettsittande belger med 2—5 frø i kvar. Soyabønna er ein gammal kulturplante frå Aust-Asia som no blir dyrka i tropiske og subtropiske område over heile verda. Frøa er næringsrike og inneheld om lag 40 % protein og 18 % feitt.

Ein bruker også soyaprodukt til ei rekkje andre føremål, som smøreolje, rustfjerningsmiddel, målingsprodukt og i bilindustrien.

Soyabønneplantar i Paraguay.

Det blir dyrka rundt 240 millionar tonn soyabønner i verda i dag (2012). Dei største soyaprodusentane i verda er USA og Brasil; deretter følgjer Argentina, Kina og India. Over 50 prosent av produksjonen bruker genmodifiserte plantar (GMO).

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia authors and editors

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia NN

Soyabønne ( 挪威語 )

由wikipedia NO提供

Soyabønne (Glycine max) er en 30—60 cm høy plante av erteblomstfamilien med små og tettsittende belger med 2—5 frø i hver. Planten er en gammel kulturplante i tropiske og subtropiske strøk. Frøene er næringsrike og inneholder ca. 40 % protein.

Botanikk og slektskap

Soyabønne tilhører Glycine slekten i erteblomstfamilien (Fabaceae). Den domestiserte soyabønnen Glycine Max, stammer fra den ville soyabønnen Glycine Soya. Glycine Soya vokser vilt i Kina, Japan, Korea og Russland^[1]. Både Glycine Soya og Glycine Max er ettårige planter, men Glycine slekten inneholder en flerårig staude; Neonotonia wightii, også kalt flerårig soyabønne.

Morfologien til soyabønne skiller seg ikke merkverdig fra andre bønneplanter. Det første steget i utviklingen av planten er spiring, hvor radicula blir synlig. Spiringen skjer vanligvis innen 48 timer under ideelle forhold (Purell, 2014). Frøbladene (cotyledon) blir utviklet fra hypocotylen, disse fungerer både som fotosynteseorganer og næring for planten i de første dagene av utviklingen ^[2].

De to første, ekte bladene, er enkeltblader med parvis bladstilling, bladene etter dette er alle sammensatte, trekoblede blad med motsatt bladstilling ^[3]. Blomstring er daglengdeavhengig ^[4] . Blomstene er små, selvpollinerende erteblomster, fargen på blomstene er enten hvite, blå eller lilla ^[5]).

Frukten til soyabønnen er en håret belg som varierer i lengde mellom 3-8cm. Belgene gror i klynger på 3-5, og holder vanligvis 2-4 bønner ^[6]).

Soyabønner har symbiose med Rhizobium bakterier, som fikserer nitrogen fra atmosfæren og gjør dette tilgjengelig for planten ^[7].

Domestisering og utbredelse av soyabønne

Arkeologiske bevis tyder på en domestisering av soyabønne i nord Kina mellom 7000 og 3000 år f.v.t, men mest sannsynlig nærmere 3000 enn 7000^[8] ^[9] . Men det var først mellom 3000 og 2000 f.v.t at soyabønne ble domestisert som en oljevekst, som kan sees i sammenheng med utviklingen av «ystingen» i gips, som fjernet ATI faktoren, og ga dem tofu. Studier av genene til den domestiserte soyabønnen og nært beslektede villtyper, viser at soyabønnen sannsynligvis bare har blitt domestisert en gang^[10] .

Soyabønner fikk sitt første inntog i Europa i 1737, da den ble kultivert ved Cliffords hage i Hartecamp, Nederland^[11]. Carl von Linné ga i 1753 soyabønnen det vitenskapelige navnet Glycine Max. Linne kultiverte soyabønner innen 1767 i Sverige, trolig fra frø med opphav i Cliffords hage; dette markerer den første kultiveringen av soyabønner i Skandinavia. Soyabønne blir først kultivert i Norge i 1823, ved Det Kongelige Frederiks Universitets botaniske hage. I 1917 ble det oppdaget en varmeprosess som tillot bruk av soyakake som dyrefor^[12]. Produksjonen av soyabønne økte dramatisk i USA etter 1917, og i 1970 stod USA for 2/3 av verdensproduksjonen^[13]. Argentina og Brazil har siden 1970 sett en stor økning i produksjonen av soyabønner^[14]. Brasils økning kan delvis knyttes til USA sin embargo på soyabønner i 1973, som økte prisene på verdensmarkedet nok til at selv lite effektive produsenter kunne konkurrere^[15]. Soyabønner dyrket i Brasil har også en høyre andel protein og olje enn soyabønner fra USA, som fører til at soyabønner fra Brasil ofte er mer ettertraktet enn bønnene fra USA^[16].

Soyabønne er i dag dyrket på alle kontinenter utenom Antarktis, fra nord i Alberta, Canada til Puerto Lobos, Argentina^[17].

Tradisjon og kultur

Soyabønner har sitt opphav i Asia, og dens introduksjon til andre verdensdeler har skjedd relativt nylig; bruken av soyabønne som menneskemat utenfor Asia er enda mer nylig^[18].

Kina har en lang historie med soyabønner. Allerede i 1024 f.v.t. er det kjent at kineserne hadde et eget tegn i dere skriptspråk for soyabønne^[19]. Mao Heng skrev rundt år 1000 f.v.t. dikt om Hou Ji sine 100 velsignelser til folket, hvor bla. millet, hvete og soyabønne^[20]. Det er forstått at soyabønner først ble konsumert enten som soyamelk, eller edamama^[21]. Fermentering av soyabønner for å lage produkter som soyasaus og miso er først nevnt i år 300 f.v.t, mens tofu og lignende produkter trolig har opphav senere, da de først er nevnt i år 965^[22]. Kina begynte første i 1995 å være avhengig av import for å dekke egen bruk, og er i dag den desidert største importør og forbruker av soyabønner i verden^[23].

Bruksområder

Soyabønner har lange tradisjoner som mat til både mennesker og dyr i Asia, men det var varmeteknikken oppfunnet i 1917 som endret soyabønne til en dominerende forvekst fremfor alt annet. Soyakake er det dominerende proteinforet i verden, med over 2/3 av forbruket i 2015^[24]. Soyabønnefor har et proteininnhold mellom 43-49%, avhengig av om belgen blir tatt med i produksjonen^[25]. Produksjonen av soyaolje har sett en økning i takt med produksjonen av soyabønne, men eksporten har ikke økt i samme grad, dette kan tyde på en økende tendens til import av hel soyabønne fra verdensmarkedet, for så å foredle dette på nasjonalt nivå^[26].

Soyabønne direkte til menneskelig konsum er fremdeles et viktig marked i store deler av Asia, men også her har bruken av soyabønne som dyrefor blitt det dominerende bruksområdet.

Produksjon

Selv om soyabønne har sitt opphav og tradisjoner knyttet til Asia, er det i dag Nord-Amerika som er den dominerende regionen for soyaproduksjon. Denne dominansen er svært tydelig i dag, med nesten 90% av alle soyabønner dyrket i Amerika^[27]. Markedet for soyabønner er fremdeles Asia fremfor alle, og da spesielt Kina, som importerer over 60% av alle soyabønner på verdensmarkedet (FAO, 2018). Kinas dominans av importmarkedet må sees i lys av deres økende velferd, som har ført til en stor økning i etterspørsel og produksjonen av kjøtt, spesielt svin.

Agronomi

Moderne soyabønneproduksjon trenger lite eller ingen jordbearbeiding for å oppnå like gode avlinger som ved intensiv jordbearbeiding. Det er også lite krav om gjødsling, og ofte blir det kun gjødslet med kalium og fosfor, da rhizobium fikserer nok nitrogen for planten. Soyabønne har flere genmodifiserte varianter i produksjon, mange av disse er RoundUp-Ready, altså er de motstandsdyktige mot glyfosat. Sprøytemiddel som blir brukt mot ugress er derfor hovedsakelig glyfosat. Mot sykdommer og skadedyr brukes en stor mengde forskjellige sprøytemidler, men også her foregår det mye forskning knyttet til resistente sorter.

Se også

Soyaolje

^ Singh, Ram (2. november 2006). «Landmark Research in Oilseed Crops». Genetic Resources, Chromosome Engineering, and Crop Improvement. CRC Press. s. 1–12. ISBN 9780849336393. Besøkt 14. desember 2018.
^ Purell, L. C. (2014). Arkansas Soybean Production Handbook - MP197, Little Rock, AR: University of Arkansas Cooperative Extension Service. .
^ «Glycine max (soybean): Go Botany». gobotany.newenglandwild.org. Besøkt 14. desember 2018.
^ Purell, L. C. (2014). Arkansas Soybean Production Handbook - MP197, Little Rock, AR: University of Arkansas Cooperative Extension Service. .
^ «Glycine max (soybean): Go Botany». gobotany.newenglandwild.org. Besøkt 14. desember 2018.
^ Purell, L. C. (2014). Arkansas Soybean Production Handbook - MP197, Little Rock, AR: University of Arkansas Cooperative Extension Service.
^ Evert, Ray F.; Eichhorn, Susan E. (2013). «Raven Biology of Plants». doi:10.1007/978-1-319-15626-8. Besøkt 14. desember 2018.
^ Lee, Gyoung-Ah; Crawford, Gary W.; Liu, Li; Sasaki, Yuka; Chen, Xuexiang (4. november 2011). «Archaeological Soybean (Glycine max) in East Asia: Does Size Matter?». PLoS ONE. 11. 6: e26720. ISSN 1932-6203. doi:10.1371/journal.pone.0026720. Besøkt 14. desember 2018.
^ Carter, T. E., et al. (2004). "Genetic diversity in soybean." Soybeans: Improvement, production, and uses(soybeansimprove): 303-416
^ Sedivy, Eric J.; Wu, Faqiang; Hanzawa, Yoshie (30. januar 2017). «Soybean domestication: the origin, genetic architecture and molecular bases». New Phytologist. 2. 214: 539–553. ISSN 0028-646X. doi:10.1111/nph.14418. Besøkt 14. desember 2018.
^ «History of Soybeans and Soyfoods in Sweden, Norway, Denmark and Finland (1737-2015) - SoyInfo Center». www.soyinfocenter.com. Besøkt 14. desember 2018.
^ Hartman, Glen L.; West, Ellen D.; Herman, Theresa K. (27. januar 2011). «Crops that feed the World 2. Soybean—worldwide production, use, and constraints caused by pathogens and pests». Food Security. 1. 3: 5–17. ISSN 1876-4517. doi:10.1007/s12571-010-0108-x. Besøkt 14. desember 2018.
^ Hartman, Glen L.; West, Ellen D.; Herman, Theresa K. (27. januar 2011). «Crops that feed the World 2. Soybean—worldwide production, use, and constraints caused by pathogens and pests». Food Security. 1. 3: 5–17. ISSN 1876-4517. doi:10.1007/s12571-010-0108-x. Besøkt 14. desember 2018.
^ Shurtleff, W., et al. (2014). History of Soybeans and Soyfoods in China and Taiwan, and in Chinese Cookbooks, Restaurants, and Chinese Work with Soyfoods Outside China (1024 BCE to 2014), Soyinfo Center.
^ Shurtleff, W., et al. (2014). History of Soybeans and Soyfoods in China and Taiwan, and in Chinese Cookbooks, Restaurants, and Chinese Work with Soyfoods Outside China (1024 BCE to 2014), Soyinfo Center.
^ Shurtleff, W., et al. (2014). History of Soybeans and Soyfoods in China and Taiwan, and in Chinese Cookbooks, Restaurants, and Chinese Work with Soyfoods Outside China (1024 BCE to 2014), Soyinfo Center.
^ Monfreda, Chad; Ramankutty, Navin; Foley, Jonathan A. (2008-03). «Farming the planet: 2. Geographic distribution of crop areas, yields, physiological types, and net primary production in the year 2000». Global Biogeochemical Cycles. 1. 22: n/a–n/a. ISSN 0886-6236. doi:10.1029/2007gb002947. Besøkt 14. desember 2018. Sjekk datoverdier i |dato= (hjelp)
^ Golbitz, P. (1995). "Traditional Soyfoods: Processing and Products." J. Nutr. 125(suppl_3): 570S--572S
^ Shurtleff, W., et al. (2014). History of Soybeans and Soyfoods in China and Taiwan, and in Chinese Cookbooks, Restaurants, and Chinese Work with Soyfoods Outside China (1024 BCE to 2014), Soyinfo Center.
^ Shurtleff, W., et al. (2014). History of Soybeans and Soyfoods in China and Taiwan, and in Chinese Cookbooks, Restaurants, and Chinese Work with Soyfoods Outside China (1024 BCE to 2014), Soyinfo Center.
^ Shurtleff, W., et al. (2014). History of Soybeans and Soyfoods in China and Taiwan, and in Chinese Cookbooks, Restaurants, and Chinese Work with Soyfoods Outside China (1024 BCE to 2014), Soyinfo Center.
^ Shurtleff, W., et al. (2014). History of Soybeans and Soyfoods in China and Taiwan, and in Chinese Cookbooks, Restaurants, and Chinese Work with Soyfoods Outside China (1024 BCE to 2014), Soyinfo Center.
^ «Full planet, empty plates: the new geopolitics of food scarcity». Choice Reviews Online. 07. 50: 50–3813–50–3813. 26. februar 2013. ISSN 0009-4978. doi:10.5860/choice.50-3813. Besøkt 14. desember 2018.
^ Oil-World (2015). "Oil World Annual 2015." ISTA Mielke GmbH, Hamburg
^ «Soybean meal | Feedipedia». www.feedipedia.org. Besøkt 14. desember 2018.
^ «Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO)». dx.doi.org. 31. desember 1991. Besøkt 14. desember 2018.
^ «Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO)». dx.doi.org. 31. desember 1991. Besøkt 14. desember 2018.

Vegetabilsk olje

Eksterne lenker

(sv) Soyabønne hos Dyntaxa
(en) Soyabønne i Encyclopedia of Life
(en) Soyabønne i Global Biodiversity Information Facility
(en) Soyabønne hos NCBI
(en) Soyabønne hos ITIS
(en) Soyabønne hos Tropicos
(en) Soyabønne hos The International Plant Names Index
(en) Kategori:Glycine max – bilder, video eller lyd på Wikimedia Commons
(en) Glycine max – galleri av bilder, video eller lyd på Wikimedia Commons
Glycine max – detaljert informasjon på Wikispecies

Denne botanikkrelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den.
Det finnes mer utfyllende artikkel/artikler på .

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia forfattere og redaktører

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia NO

Soyabønne: Brief Summary ( 挪威語 )

由wikipedia NO提供

Soyabønne (Glycine max) er en 30—60 cm høy plante av erteblomstfamilien med små og tettsittende belger med 2—5 frø i hver. Planten er en gammel kulturplante i tropiske og subtropiske strøk. Frøene er næringsrike og inneholder ca. 40 % protein.

Botanikk og slektskap

Soyabønne tilhører Glycine slekten i erteblomstfamilien (Fabaceae). Den domestiserte soyabønnen Glycine Max, stammer fra den ville soyabønnen Glycine Soya. Glycine Soya vokser vilt i Kina, Japan, Korea og Russland. Både Glycine Soya og Glycine Max er ettårige planter, men Glycine slekten inneholder en flerårig staude; Neonotonia wightii, også kalt flerårig soyabønne.

De to første, ekte bladene, er enkeltblader med parvis bladstilling, bladene etter dette er alle sammensatte, trekoblede blad med motsatt bladstilling . Blomstring er daglengdeavhengig . Blomstene er små, selvpollinerende erteblomster, fargen på blomstene er enten hvite, blå eller lilla ).

Frukten til soyabønnen er en håret belg som varierer i lengde mellom 3-8cm. Belgene gror i klynger på 3-5, og holder vanligvis 2-4 bønner ).

Soyabønner har symbiose med Rhizobium bakterier, som fikserer nitrogen fra atmosfæren og gjør dette tilgjengelig for planten .

Domestisering og utbredelse av soyabønne

Arkeologiske bevis tyder på en domestisering av soyabønne i nord Kina mellom 7000 og 3000 år f.v.t, men mest sannsynlig nærmere 3000 enn 7000 . Men det var først mellom 3000 og 2000 f.v.t at soyabønne ble domestisert som en oljevekst, som kan sees i sammenheng med utviklingen av «ystingen» i gips, som fjernet ATI faktoren, og ga dem tofu. Studier av genene til den domestiserte soyabønnen og nært beslektede villtyper, viser at soyabønnen sannsynligvis bare har blitt domestisert en gang .

Soyabønner fikk sitt første inntog i Europa i 1737, da den ble kultivert ved Cliffords hage i Hartecamp, Nederland. Carl von Linné ga i 1753 soyabønnen det vitenskapelige navnet Glycine Max. Linne kultiverte soyabønner innen 1767 i Sverige, trolig fra frø med opphav i Cliffords hage; dette markerer den første kultiveringen av soyabønner i Skandinavia. Soyabønne blir først kultivert i Norge i 1823, ved Det Kongelige Frederiks Universitets botaniske hage. I 1917 ble det oppdaget en varmeprosess som tillot bruk av soyakake som dyrefor. Produksjonen av soyabønne økte dramatisk i USA etter 1917, og i 1970 stod USA for 2/3 av verdensproduksjonen. Argentina og Brazil har siden 1970 sett en stor økning i produksjonen av soyabønner. Brasils økning kan delvis knyttes til USA sin embargo på soyabønner i 1973, som økte prisene på verdensmarkedet nok til at selv lite effektive produsenter kunne konkurrere. Soyabønner dyrket i Brasil har også en høyre andel protein og olje enn soyabønner fra USA, som fører til at soyabønner fra Brasil ofte er mer ettertraktet enn bønnene fra USA.

Soyabønne er i dag dyrket på alle kontinenter utenom Antarktis, fra nord i Alberta, Canada til Puerto Lobos, Argentina.

Tradisjon og kultur

Soyabønner har sitt opphav i Asia, og dens introduksjon til andre verdensdeler har skjedd relativt nylig; bruken av soyabønne som menneskemat utenfor Asia er enda mer nylig.

Kina har en lang historie med soyabønner. Allerede i 1024 f.v.t. er det kjent at kineserne hadde et eget tegn i dere skriptspråk for soyabønne. Mao Heng skrev rundt år 1000 f.v.t. dikt om Hou Ji sine 100 velsignelser til folket, hvor bla. millet, hvete og soyabønne. Det er forstått at soyabønner først ble konsumert enten som soyamelk, eller edamama. Fermentering av soyabønner for å lage produkter som soyasaus og miso er først nevnt i år 300 f.v.t, mens tofu og lignende produkter trolig har opphav senere, da de først er nevnt i år 965. Kina begynte første i 1995 å være avhengig av import for å dekke egen bruk, og er i dag den desidert største importør og forbruker av soyabønner i verden.

Bruksområder

Soyabønner har lange tradisjoner som mat til både mennesker og dyr i Asia, men det var varmeteknikken oppfunnet i 1917 som endret soyabønne til en dominerende forvekst fremfor alt annet. Soyakake er det dominerende proteinforet i verden, med over 2/3 av forbruket i 2015. Soyabønnefor har et proteininnhold mellom 43-49%, avhengig av om belgen blir tatt med i produksjonen. Produksjonen av soyaolje har sett en økning i takt med produksjonen av soyabønne, men eksporten har ikke økt i samme grad, dette kan tyde på en økende tendens til import av hel soyabønne fra verdensmarkedet, for så å foredle dette på nasjonalt nivå.

Soyabønne direkte til menneskelig konsum er fremdeles et viktig marked i store deler av Asia, men også her har bruken av soyabønne som dyrefor blitt det dominerende bruksområdet.

Produksjon

Selv om soyabønne har sitt opphav og tradisjoner knyttet til Asia, er det i dag Nord-Amerika som er den dominerende regionen for soyaproduksjon. Denne dominansen er svært tydelig i dag, med nesten 90% av alle soyabønner dyrket i Amerika. Markedet for soyabønner er fremdeles Asia fremfor alle, og da spesielt Kina, som importerer over 60% av alle soyabønner på verdensmarkedet (FAO, 2018). Kinas dominans av importmarkedet må sees i lys av deres økende velferd, som har ført til en stor økning i etterspørsel og produksjonen av kjøtt, spesielt svin.

Agronomi

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia forfattere og redaktører

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia NO

Soja warzywna ( 波蘭語 )

由wikipedia POL提供

Nasiona

Soja warzywna, s. owłosiona, s. zwyczajna (Glycine max (L.) Merr. – gatunek rośliny jednorocznej należący do rodziny bobowatych. Pochodzi z południowo-wschodniej Azji. W Polsce jest rzadko uprawiana, czasami przejściowo dziczejąca.

Spis treści

1 Morfologia
2 Zastosowanie
3 Wartość odżywcza
4 Wpływ na zdrowie
5 Przypisy
6 Bibliografia
7 Linki zewnętrzne

Morfologia

Łodyga: Dorasta do 1 m wysokości.
Liście: Złożone, trójlistkowe.
Kwiaty: Motylkowate (grzbieciste) o barwie fioletowej.
Owoce: Strąki szorstko owłosione. Zawierają 1-4 nasiona bogate w białko i tłuszcz. Są małe, owalne i mają różnorodne zabarwienie – od żółtego poprzez brunatne i zielone do czarnego.

Zastosowanie

Jest rośliną uprawną z grupy tzw. roślin strączkowych. Nasiona soi są bardzo ważnym surowcem do produkcji pasz i stanowią też cenny pokarm dla człowieka. Produkty spożywcze wytwarzane z soi są szczególnie chętnie włączane do diety przez wegetarian, jako alternatywa dla mięsa. Na bazie nasion soi wytwarza się takie produkty, jak: olej sojowy, mączka sojowa, kasza sojowa, mleko sojowe, tofu, tempeh, lecytyna. Preparaty z soi dodawane są do różnych przetworów, m.in. konserw mięsnych, wędlin – dodatek soi podnosi ich wartości odżywcze. Nasiona soi zawierają bardzo dużo w porównaniu z innymi roślinami, bo aż 30-50% białka, przy czym mają bardzo odpowiedni dla człowieka skład aminokwasów. Ponadto zawierają dużo tłuszczu (14-24%), oraz witaminy z grupy B.
Historia uprawy: pochodzi z Azji, prawdopodobnie wyhodowana została z soi ussuryjskiej. W Chinach uprawiana była od 4 tys. lat. Obecnie 45% areału jej upraw znajduje się w USA, skąd pochodzi około 55% światowej produkcji. Pozostali najwięksi producenci soi to Brazylia, Argentyna, Chiny oraz Indie. W Polsce jest rzadko uprawiana, gdyż wymaga ona dużo ciepła i stałych umiarkowanych opadów. Na niewielką skalę uprawiane są odmiany dostosowane do klimatu jaki panuje w Polsce.

Najwięksi producenci soi (2008)
(w milionach ton)^[2]

Stany Zjednoczone 80,5

Brazylia 59,9

Argentyna 46,2

Chiny 15,5

Indie 9,0

Paragwaj 6,8

Kanada 3,3

Boliwia 1,6

Indonezja 0,8 Łącznie na świecie 230,9 mln ton

Jest najważniejszą na świecie rośliną oleistą. Otrzymywanego z jej nasion oleju używa się do sałatek, do smażenia, wyrobu ciast i produkcji margaryny. W przemyśle wytwarza się z niego mydło, farby i smary^[3].
Większość produkowanej soi stanowi soja transgeniczna. Udział soi GMO w ogólnoświatowej produkcji w 2008 roku wynosił 70%^[4] i stale wykazuje tendencję rosnącą.^{[potrzebny przypis]}

Wartość odżywcza

Wartość energetyczna 1723 kJ (412 kcal) Białka 37,5 g szczegółowe informacje RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 82% 82% 82% 82% M 67% 67% 67% 67% Węglowodany 32,7 g szczegółowe informacje Przyswajalne 17,0 g RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 13% 13% 13% 13% M 13% 13% 13% 13% Jednocukry Glukoza b.d. g Fruktoza b.d. g Dwucukry Sacharoza 4,8 g Laktoza 0,0 g Skrobia 4,8 g Błonnik 15,7 g AI 19–30 31–50 51–70 70+ K 63% 63% 75% 75% M 41% 41% 52% 52% Tłuszcze 19,6 g szczegółowe informacje Kwasy tł. nasycone 2,82 g Kwasy tł. nienasycone Jednonienasycone 4,07 g Wielonienasycone 11,29 g omega-3 1,49 g α-Linolenowy (ALA) 1,49 g AI 19–30 31–50 51–70 70+ K 135% 135% 135% 135% M 93% 93% 93% 93% omega-6 9,80 g Linolowy (LA) 9,80 g AI 19–30 31–50 51–70 70+ K 82% 82% 89% 89% M 58% 58% 70% 70% Woda 8,1 g szczegółowe informacje AI 19–30 31–50 51–70 70+ K 0,3% 0,3% 0,3% 0,3% M 0,2% 0,2% 0,2% 0,2% Witaminy Witamina C 0,0 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 0,0% 0,0% 0,0% 0,0% M 0,0% 0,0% 0,0% 0,0% Tiamina (B1) 0,690 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 63% 63% 63% 63% M 58% 58% 58% 58% Ryboflawina (B2) 0,189 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 17% 17% 17% 17% M 15% 15% 15% 15% Niacyna (B3) 1,18 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 8,4% 8,4% 8,4% 8,4% M 7,4% 7,4% 7,4% 7,4% Witamina B6 0,81 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 62% 62% 54% 54% M 62% 62% 48% 48% Foliany 0,280 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 70% 70% 70% 70% M 70% 70% 70% 70% Kobalamina (B12) 0,00 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 0,0% 0,0% 0,0% 0,0% M 0,0% 0,0% 0,0% 0,0% Witamina A 0,002 mg RAE RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 0,3% 0,3% 0,3% 0,3% M 0,2% 0,2% 0,2% 0,2% Witamina D 0,00 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 0,0% 0,0% 0,0% 0,0% M 0,0% 0,0% 0,0% 0,0% Witamina E 0,78 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 5,2% 5,2% 5,2% 5,2% M 5,2% 5,2% 5,2% 5,2% Makroelementy Fosfor 743 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 106% 106% 106% 106% M 106% 106% 106% 106% Wapń 240 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 24% 24% 20% 20% M 24% 24% 24% 20% Magnez 216 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 70% 68% 68% 68% M 54% 51% 51% 51% Potas 2,132 mg AI 19–30 31–50 51–70 70+ K 0,0% 0,0% 0,0% 0,0% M 0,0% 0,0% 0,0% 0,0% Sód 1 mg AI 19–30 31–50 51–70 70+ K 0,1% 0,1% 0,1% 0,1% M 0,1% 0,1% 0,1% 0,1% Mikroelementy Jod 0,0063 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 4,2% 4,2% 4,2% 4,2% M 4,2% 4,2% 4,2% 4,2% Żelazo 8,9 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 49% 49% 111% 111% M 111% 111% 111% 111% Miedź 1,5 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 167% 167% 167% 167% M 167% 167% 167% 167% Cynk 3,46 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 43% 43% 43% 43% M 31% 31% 31% 31% Mangan 2,49 mg AI 19–30 31–50 51–70 70+ K 138% 138% 138% 138% M 108% 108% 108% 108% Dane liczbowe na podstawie: ^[5]
Wartości RDA i AI wyznaczone na podstawie danych Institute of Health^[6] Wartość odżywcza Soja. kiełki (100 g) Wartość energetyczna 610 kJ (146 kcal) Białka 14,3 g szczegółowe informacje RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 31% 31% 31% 31% M 26% 26% 26% 26% Węglowodany 9,6 g szczegółowe informacje Przyswajalne 7,0 g RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 5,4% 5,4% 5,4% 5,4% M 5,4% 5,4% 5,4% 5,4% Jednocukry Glukoza b.d. g Fruktoza b.d. g Dwucukry Sacharoza 0,4 g Laktoza 0,0 g Skrobia 1,0 g Błonnik 2,6 g AI 19–30 31–50 51–70 70+ K 10% 10% 12% 12% M 6,8% 6,8% 8,7% 8,7% Tłuszcze 6,7 g szczegółowe informacje Kwasy tł. nasycone 0,8 g Kwasy tł. nienasycone Jednonienasycone 0,8 g Wielonienasycone 3,8 g omega-3 0,6 g α-Linolenowy (ALA) 0,6 g AI 19–30 31–50 51–70 70+ K 55% 55% 55% 55% M 38% 38% 38% 38% omega-6 3,2 g Linolowy (LA) 3,2 g AI 19–30 31–50 51–70 70+ K 27% 27% 29% 29% M 19% 19% 23% 23% Woda 69,0 g szczegółowe informacje AI 19–30 31–50 51–70 70+ K 2,6% 2,6% 2,6% 2,6% M 1,9% 1,9% 1,9% 1,9% Witaminy Witamina C 15,0 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 20% 20% 20% 20% M 17% 17% 17% 17% Tiamina (B1) 0,34 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 31% 31% 31% 31% M 28% 28% 28% 28% Ryboflawina (B2) 0,12 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 11% 11% 11% 11% M 9,2% 9,2% 9,2% 9,2% Niacyna (B3) 1,1 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 7,9% 7,9% 7,9% 7,9% M 6,9% 6,9% 6,9% 6,9% Witamina B6 0,18 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 14% 14% 12% 12% M 14% 14% 11% 11% Foliany 0,160 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 40% 40% 40% 40% M 40% 40% 40% 40% Kobalamina (B12) 0,00 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 0,0% 0,0% 0,0% 0,0% M 0,0% 0,0% 0,0% 0,0% Witamina A 0,001 mg RAE RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 0,1% 0,1% 0,1% 0,1% M 0,1% 0,1% 0,1% 0,1% Witamina D 0,00 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 0,0% 0,0% 0,0% 0,0% M 0,0% 0,0% 0,0% 0,0% Witamina E 0,2 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 1,3% 1,3% 1,3% 1,3% M 1,3% 1,3% 1,3% 1,3% Makroelementy Fosfor 164 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 23% 23% 23% 23% M 23% 23% 23% 23% Wapń 67 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 6,7% 6,7% 5,6% 5,6% M 6,7% 6,7% 6,7% 5,6% Magnez 72 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 23% 23% 23% 23% M 18% 17% 17% 17% Potas 484 mg AI 19–30 31–50 51–70 70+ K 10% 10% 10% 10% M 10% 10% 10% 10% Sód 14 mg AI 19–30 31–50 51–70 70+ K 0,9% 0,9% 1,1% 1,2% M 0,9% 0,9% 1,1% 1,2% Mikroelementy Jod b.d. mg Żelazo 2,1 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 12% 12% 26% 26% M 26% 26% 26% 26% Miedź 0,23 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 26% 26% 26% 26% M 26% 26% 26% 26% Cynk 1,2 mg RDA 19–30 31–50 51–70 70+ K 15% 15% 15% 15% M 11% 11% 11% 11% Mangan 0,17 mg AI 19–30 31–50 51–70 70+ K 9,4% 9,4% 9,4% 9,4% M 7,4% 7,4% 7,4% 7,4% Dane liczbowe na podstawie: ^[5]
Wartości RDA i AI wyznaczone na podstawie danych Institute of Health^[6]

Wpływ na zdrowie

Metaanaliza przeprowadzona na badaniach obejmujących 452 916 uczestników wykazała liniową zależność pomiędzy spożyciem soi i obniżeniem ryzyka wystąpienia raka piersi^[7]. Mąka sojowa zawiera inhibitor trypsyny, który może być przyczyną przerostu trzustki. Hipertrofię i hiperplazję trzustki obserwowano u zwierząt po podaniu surowej mąki sojowej lub oczyszczonego inhibitora trypsyny^[8]. W postaci surowej soja zawiera wiele składników mogących negatywnie wpłynąć na organizm odżywiających się nią zwierząt. Czynniki antyodżywcze zmniejszają ilość przyswajanych aminokwasów, witamin i soli mineralnych. Do właściwego wykorzystania substancji odżywczych zawartych w soi konieczna jest obróbka cieplna^[9].

Zaobserwowano spadek ilości wytwarzanego testosteronu u mężczyzn spożywających produkty sojowe^[10]. Zawarte w nasionach soi fitoestrogeny mogą potencjalnie wpływać na zdrowie zarówno kobiet jak i mężczyzn. Badania dostarczyły słabych przesłanek do stwierdzenia pozytywnych skutków spożycia soi na zdrowie kobiet. Między innymi badano zmniejszenie ryzyka wystąpienia nowotworów w okresie poprzedzającym menopauzę. Badania wpływu produktów sojowych na zdrowie mężczyzn dotyczyły między innymi wpływu na płodność i jakość nasienia. Negatywny wpływ na jakość nasienia nie został potwierdzony^[11].

Przypisy

↑ Stevens P.F.: Angiosperm Phylogeny Website/Fabaceae (ang.). 2001–. [dostęp 2010-02-26].
↑ Soybeans. W: FAOSTAT [on-line]. Food And Agricultural Organization of United Nations: Economic And Social Department: The Statistical Division. [dostęp 2011-02-27].
↑ Jerzy Wrona: Podstawy geografii ekonomicznej. Jadwiga Rek. Warszawa: Polskie Wydawnictwo Ekonomiczne, 2001, s. 186-187. ISBN 83-208-1329-8.
↑ 2008 ISAAA Report on Global Status of Biotech/GM Crops. W: ISAAA [on-line]. [dostęp 2012-02-28].
↑ ^a ^b Hanna Kunachowicz; Beata Przygoda; Irena Nadolna; Krystyna Iwanow: Tabele składu i wartości odżywczej żywności. Wyd. wydanie II zmienione. Warszawa: Wydawnictwo Lekarskie PZWL, 2017, s. 516-517. ISBN 978-83-200-5311-1.
↑ ^a ^b Dietary Reference Intakes Tables and Application. Institute of Health. The National Academies of Sciences, Engineering, and Medicine. (ang.)
↑ Jing Wu. Dietary Protein Sources and Incidence of Breast Cancer: A Dose-Response Meta-Analysis of Prospective Studies. „Nutrients”. DOI: 10.3390/nu8110730. Cytat: "We observed a linear association between soy food intake and decreased risk of breast cancer (p = 0.908)".
↑ Joseph J. Rackis i inni, "The USDA trypsin inhibitor study. I.Background, objectivites and procedural details", Qualification of Plant Foods in Human Nutrition, vol. 35, 1985.
↑ Joseph J. Rackis, "Biological and Physiological Factors in Soybeans", Journal of the American Oil Chemists' Society, 51:161A-170A, styczeń 1974.
↑ BL. Dillingham, BL. McVeigh, JW. Lampe, AM. Duncan. Soy protein isolates of varying isoflavone content exert minor effects on serum reproductive hormones in healthy young men.. „J Nutr”. 135 (3), s. 584-91, Mar 2005. PMID: 15735098.
↑ MS. Kurzer. Hormonal effects of soy in premenopausal women and men.. „J Nutr”. 132 (3), s. 570S-573S, Mar 2002. PMID: 11880595.

Bibliografia

StanisławS. Lisowski StanisławS., Świat roślinny tropików, Poznań: Wydawnictwo Sorus, 1996, ISBN 83-85599-78-9, OCLC 749825836 .

Linki zewnętrzne

Więcej o wartościach odżywczych i leczniczych soi

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autorzy i redaktorzy Wikipedii

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia POL

Soja warzywna: Brief Summary ( 波蘭語 )

由wikipedia POL提供

Nasiona

Soja warzywna, s. owłosiona, s. zwyczajna (Glycine max (L.) Merr. – gatunek rośliny jednorocznej należący do rodziny bobowatych. Pochodzi z południowo-wschodniej Azji. W Polsce jest rzadko uprawiana, czasami przejściowo dziczejąca.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autorzy i redaktorzy Wikipedii

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia POL

Soja ( 葡萄牙語 )

由wikipedia PT提供

A soja (Glycine max), também conhecida como feijão-soja e feijão-chinês,^[1] é uma planta pertence à família Fabaceae, família esta que compreende também plantas como o feijão, a lentilha e a ervilha. É empregada na alimentação humana (sob a forma de óleo de soja, tofu, molho de soja, leite de soja, proteína de soja, soja em grão etc.) e animal (no preparo de rações). A palavra "soja" vem do japonês shoyu.^[2] A planta é originária da China e do Japão. É um grão rico em proteínas. Dentre os sais minerais, os mais presentes são: potássio, cálcio, magnésio, fósforo, cobre e zinco. É fonte de algumas vitaminas do complexo B, como a riboflavina e a niacina, e também em vitamina C (ácido ascórbico). Porém é pobre em vitamina A e não contém vitamina D e B12.^[3]

Além destes nutrientes, a soja contém a isoflavona,^[4]^[5] também chamada de fitoestrógeno, que atua na prevenção de doenças crônico-degenerativas como o câncer de mama, de cólon de útero e de próstata. Sua estrutura química é semelhante ao estrógeno (hormônio feminino) e, por isso, é uma substância capaz de aliviar os efeitos da menopausa e da tensão pré-menstrual.^[6]

As propriedades estrógenas também ajudam a reduzir um outro problema causado pela deficiência hormonal: a osteoporose. Na maioria dos alimentos à base de soja, o teor de isoflavonas varia de 100 a 300 miligramas.^[7] As fibras dietéticas solúveis e insolúveis presentes na soja contribuem para a manutenção do nível glicêmico e para a melhora da sensibilidade à insulina, e por apresentar baixo índice glicêmico é relevante na prevenção e tratamento de diabetes e obesidade. O grão ainda possui ácido fítico, também chamado de Fitato.

Os fitatos são considerados fatores antinutricionais, pois reduzem a biodisponibilidade no organismo de alguns minerais como cálcio, ferro, magnésio, manganês, cobre e zinco, principalmente. Porém, na última década, estudos demonstraram que os fitatos também atuam como potentes agentes antioxidantes (prevenindo a oxidação ou envelhecimento das células), cumprindo assim uma função importante na redução dos riscos de inúmeras doenças crônicas e degenerativas, como alguns tipos de câncer e artrites. O teor de fitatos na soja varia de 1,5% da composição do grão, no feijão de 2,5% e nos farelos como o de trigo e o arroz esta entre 4,5%.

Entretanto, ele é neutralizado por aquecimento, tanto cozinhando em casa, como por meio dos processos industriais (processo UHT), resultando em preparações adequadas para o consumo humano. Portanto, bebidas à base de soja, não possuem fatores antinutricionais, podendo ser consumidos com segurança.^[8]^[9] O óleo de soja é o mais utilizado pela população mundial no preparo de alimentos. Outros produtos derivados da soja incluem bebidas a base de soja, óleos, farinha, molho de soja, sabão, cosméticos, resinas, tintas, solventes e biodiesel.

Índice

1 Valor nutricional
2 Benefícios da soja
- 2.1 Transgênese
3 Beneficiamento
4 Composição química
5 Produção
- 5.1 Mundo
- 5.2 Brasil
6 Nódulos radiculares
7 Avaliação sensorial de preparações com soja
8 Extrato de soja x proteína isolada da soja
9 Riscos para a saúde
- 9.1 Ácido fítico
- 9.2 Fitoestrogênios
  - 9.2.1 PIS e testosterona
10 Cultivo
- 10.1 Desmatamento da Amazônia
11 Ver também
12 Referências
13 Ligações externas

Valor nutricional

A soja é considerada uma fonte de proteína completa, isto é, contém quantidades significativas da maioria dos aminoácidos essenciais que devem ser providos ao corpo humano através de fontes externas, por causa de sua inabilidade para sintetizá-los.

Como ilustração do poder nutritivo da soja, saliente-se o fato de que ela é o único alimento proteico fornecido por organizações humanitárias a africanos famélicos. Com uma alimentação exclusivamente baseada em soja, alegadamente, crianças à beira da morte terão recuperado parte do seu peso. Esse fenômeno terá, alegadamente, ocorrido nas crises humanitárias de Biafra (Década de 1970), Etiópia (Década de 1980) e Somália (Década de 1990). ^[^{carece de fontes?]}

Garcia (2008)^[10] realizou experimento com extrato hidrossolúvel de soja, EHS, que é um produto de elevado valor nutricional, com alto teor proteico. Como o teor de cálcio no EHS é baixo, faz-se interessante a adição desse mineral, a fim de melhorar o valor nutricional do produto. O enriquecimento do EHS com cálcio tem sido uma tarefa difícil, pois os sais desse mineral podem promover coagulação das proteínas da leguminosa, desestabilizando a emulsão. A análise da estabilidade da emulsão é uma ferramenta de grande importância no desenvolvimento de novos produtos.

Primeiramente, determinou-se a estabilidade das emulsões de EHS de quatro marcas comerciais, através da quantificação do tamanho das micelas. A série de imagens obtidas em microscopiaótica das emulsões foi analisada, empregando-se operações morfológicas para remoção de ruídos e binarização das imagens com posterior quantificação da quantidade de micelas e da área de cadamicela.

Em sequência, uma amostra de EHS orgânico foi enriquecida com cálcio e vitaminas C e D, segundo um planejamento fatorial 23. A análise da perda da estabilidade seguiu os mesmos critérios da análise preliminar, tendo sido feita também a análise reológica dos EHS estudados. O enriquecimento do EHS mostrou ser um processo viável, uma vez que a perda na estabilidade foi pequena em relação ao EHS não enriquecido.

O enriquecimento recomendado foi aquele com 15% de cálcio, 15% de vitamina C e 30% de vitamina D.^[10]

Benefícios da soja

Nos últimos 15 anos, os alimentos a base de soja tornaram-se populares nos países não asiáticos devido aos benefícios à saúde associados ao seu consumo, como diminuição do colesterol, tratamento dos sintomas da menopausa, prevenção da osteoporose, manutenção do peso corporal, entre outros.

A soja oferece aspectos vantajosos, tanto em relação aos alimentos de origem animal como aos outros grãos integrantes do grupo das leguminosas, como o feijão e a lentilha. Isso porque, diferente de outros alimentos vegetais, é o único de seu grupo que contém proteína de alto valor biológico, assim como a proteína animal. A composição da proteína de soja inclui alto teor de gorduras boas (mono e poli-insaturadas), baixo teor de gordura ruim (saturada) e isenção de colesterol. Desta maneira, a American Heart Association considera a soja um alimento com bom perfil nutricional, e benéfico para a saúde cardíaca.

Quando comparada com outras leguminosas, como feijão e lentilha, a soja apresenta mais proteínas e gorduras boas (mono e poli-insaturadas). Uma das variedades da soja é a soja preta, muito comum na Ásia. A soja preta é igual à amarela por dentro, se distinguindo apenas pela casca escura que recobre o grão. E é nessa proteção que reside boa parte das novidades da soja preta para a nossa saúde. Sua casca escura possui antocianinas, um fotoquímico com ação antioxidante. As antocianinas (das palavras gregas antho = flor e kianos = azul) são as responsáveis pela maioria das cores azul, violeta e todas as tonalidades de vermelho que aparecem em frutas, folhas e raízes de plantas. Apesar de ser largamente disseminada na natureza, são poucas as fontes comercialmente utilizáveis (vinho e suco de uva). Dentre suas propriedades benéficas, destaca-se seu efeito anticarcinogênico, antioxidante e antiviral. Por não ser muito diferente da soja que já conhecemos, sua recomendação de consumo diária é a mesma - duas colheres de sopa por dia (em torno de 25 gramas), aproximadamente. A soja preta pode ser utilizada em grãos, cozida, em sopas e saladas ou em farinha que pode ser adicionada a iogurtes, vitaminas e pães.

Transgênese

A soja é uma das plantações que estão sendo geneticamente modificadas em larga escala, e a soja transgênica está sendo utilizada em um número crescente de produtos. Atualmente, 85% de toda a soja cultivada no Brasil é transgênica.^[11] Nos Estados Unidos, essa percentagem é superior a 90%.^[12] No Brasil, a empresa Monsanto controla o mercado de soja transgênica.^[13] É grande a polêmica sobre a soja transgênica: os seus defensores alegam que é um recurso tecnológico que aumentará a produção agrícola, enquanto que seus críticos alegam que ela poderá reduzir a diversidade dos alimentos.^[14]

Beneficiamento

O processo de beneficiamento da soja inicia-se com o esmagamento dos grãos, no qual basicamente se separa o óleo bruto (aproximadamente 20% do conteúdo do grão) do farelo, utilizado largamente como ração animal. O óleo bruto passa por um processo de refino até assumir propriedades ideais ao consumo como óleo comestível.

Composição química

Composição do grão da soja:

30 a 34% de carboidratos;
Entre 18 e 20% de lipídios, dos quais 23% são ácidos graxos monoinsaturados, 58% poli-insaturados e 15% saturados;
40 a 45% de proteína.

Silva et al. (2006)^[15] avaliaram a composição química e o valor proteico do resíduo de soja, subproduto do processo de extração do óleo de soja. A composição centesimal, o valor energético e o perfil de aminoácidos do

Ratos Wistar machos, recém-desmamados (n = 24), distribuídos em quatro grupos, foram alimentados por resíduo e do grão de soja foram determinados. O valor proteico foi avaliado mediante índices biológicos.dez dias com rações contendo 10% de proteína (resíduo de soja, soja integral, caseína –controle) ou com ração aproteica. O resíduo apresentou maior conteúdo proteico (47%) e menor teor energético (334 quilocalorias por 100 gramas) em relação ao grão de soja (40% e 452 quilocalorias por 100 gramas, respectivamente), além de perfil de aminoácidos essenciais com escore de 101% em relação ao padrão de referência e digestibilidade proteica de 88%.

Segundo os índices RNPR (Relative Net Protein Ratio) e PDCAAS (escore de aminoácidos corrigido pela digestibilidade), a qualidade da proteína do resíduo de soja é similar à do grão integral (valores proteicos de 87% e 85%, respectivamente). O resíduo de soja é fonte de carboidratos, minerais, fibras e proteína de qualidade nutricional adequada, apresentando vantagens em relação à soja integral tais como menor teor energético e maior concentração proteica.^[15]

Produção

Mundo

Produção de soja no mundo em 2013: o principal centro está em verde, sendo seguido pelos centros em amarelo e em vermelho

Produção de soja (1961 - 2016)^[16]
Código país; ISO_3166-1, oth 86; 86 outros países
Os 8 principais países produziram 94,82% em 2016.

Os maiores produtores de soja do mundo, segundo dados de 2010, eram os Estados Unidos (35%), seguido do Brasil (27%), Argentina (19%), República Popular da China (6%) e Índia (4%). A produção mundial de soja em 2010 foi de 258,4 milhões de toneladas.^[17]

País Produção em 2019
(toneladas anuais)

Brasil 114.269.392

Estados Unidos 96.793.180

Argentina 55.263.891

China 15.724.000

Índia 13.267.520

Paraguai 8.520.350

Canadá 6.045.100

Rússia 4.359.956

Ucrânia 3.698.710

Bolívia 2.990.845 Total mundial 320.932.944 Fonte: Food and Agriculture Organization^[18]

Brasil

No Brasil, até o século XIX, a soja era plantada na Bahia,^[19] em pequena escala. Sua disseminação em larga escala pelo Brasil se deu posteriormente, graças aos imigrantes japoneses.^[19]

A Região centro-oeste do Brasil é responsável por quase metade da produção do Brasil, sendo que, juntamente com a Região sul do Brasil, responde por mais de 80% da produção brasileira do grão (aproximadamente 74 milhões de toneladas),^[20] como verifica-se no seguinte quadro:

Na safra de 2010, os detentores das maiores parcelas da produção brasileira foram, nessa ordem, Mato Grosso, Paraná, Rio Grande do Sul, Goiás, Mato Grosso do Sul, Bahia e Minas Gerais, respondendo juntos por mais de 80% da produção nacional. O estado de Mato Grosso isoladamente produziu mais de 27% de toda a produção de soja do país.^[21]

Na safra de 2010, o principal município produtor foi Sorriso, que respondeu sozinho por mais de 2,5% da produção nacional:^[22]

O Brasil tem nas commodities com a soja, um dos principais produtos da exportação. Entretanto, a cadeia logística da soja para ser exportada tem barreiras que dificultam e encarecem o seu valor devido a infraestrutura deficitária no país.

Nódulos radiculares

Os nódulos radiculares são associações simbióticas entre bactérias e raízes de plantas superiores. A planta proporciona à bactéria compostos orgânicos como fonte de energia e um entorno protetor, e recebe em troca nitrogênio. Esse nitrogênio é fixado do ar, dinitrogênio, transformado em amônia e em seguida em outras formas tanto pelas bactérias como pelas plantas. Nitrogênio é um macronutriente fundamental aos seres vivos, como por exemplo, sendo componente das proteínas.

Esse processo se chama fixação biológica de nitrogênio, ou FBN, e apresenta grandes vantagens ambientais. Além disso, Brasil é líder mundial no uso desse processo biológico na agricultura. Enquanto países como os Estados Unidos usam bilhões de dólares dos Estados Unidos por ano em fertilizantes nitrogenados, que podem gerar vários danos ambientais, o Brasil usa 100% da sua área de soja com FBN, resultando em uma economia estimada de US$ 1 bilhão por ano ao país.^[23]

A simbiose entre cada espécie de leguminosa e bactéria é específica. Por exemplo,Glycine max, a soja, associa-se com bactéria do genêro Bradyrhizobium, comoBradyrhizobium japonicum e Bradyrhizobium elkani. Os rizóbios (bactérias) entram nos pêlos radiculares, os quais se deformam, formando os nódulos, onde ocorre a FBN.

A simbiose é um processo complexo, resultado de uma intensa troca de sinais moleculares entre planta e bactéria. Após "autorizar" a simbiose a planta permite que a bactéria degrade a parede celular do pêlo radicular e penetre por ele; o crescimento do pelo radicular é alterado, e forma-se, para dentro, uma estrutura tubular chamada cordão de infecção, ou hebra.

A hebra dirige-se à base da raiz, e através das paredes celulares vai ao interior do córtex. As bactérias induzem a divisão celular nas células corticais, que se tornam meristemáticas, com alto poder de divisão celular. Quando os rizóbios são liberados das hebras de infecção e penetram nas células radiculares, ficam envoltos por invaginações da membrana plasmática dos pêlos radiculares. Devido à contínua proliferação de bacteroides (rizóbios que crescem dentro das células vegetais em íntima simbiose) e células corticais, formam-se os crescimentos tumorais que constituem os nódulos (Raven, 2003).

É nesses nódulos que ocorre a FBN, resultando em imensa economia de fertilizantes nitrogenados, e consequentes benefícios econômicos e ambientais para as lavouras de soja.

Avaliação sensorial de preparações com soja

A soja é considerada alimento de alto valor nutritivo e de grande importância na alimentação humana. O extrato hidrossolúvel de soja, de bom valor nutritivo, apresenta aspecto semelhante ao do leite de vaca. A adição de polpa de fruto a esse extrato minimiza a sensação, por vezes desagradável, da soja pura, bem como enriquece o valor vitamínico do produto obtido. O consumo de frutos e hortaliças aumenta ano após ano devido tanto ao alto valor nutritivo que eles encerram bem como aos efeitos terapêuticos que eles promovem no homem.

As dietas ricas em vegetais têm sido associadas à redução e prevenção de várias doenças crônicas cardiovasculares e cancerígenas. A celulose presente nos vegetais estimula o peristaltismo intestinal, promovendo o funcionamento regular dos intestinos. Os fotoquímicos encontrados em frutos, hortaliças e alguns tipos de raízes, ao serem ingeridos diariamente, são capazes de modificar o metabolismo humano de maneira favorável à prevenção do câncer e a outros tipos de doenças degenerativas.

Em 2008, iniciou-se um projeto com pacientes de enfermarias e ambulatórios e gestantes atendidos pela Divisão de Nutrição do Hospital Universitário Gaffrée e Guinle da Universidade Federal do Estado do Rio de Janeiro. Em dezembro de 2009, os idosos do Grupo Renascer, frequentadores do Centro Multidisciplinar de Pesquisa e Extensão sobre o Envelhecimento do hospital, passaram a participar do projeto também.

Os objetivos do projeto eram levar, a pacientes e idosos, preparações formuladas com soja, frutos, hortaliças e raízes; verificar qual a opinião de cada provador sobre a preparação; e explicar os benefícios do consumo desses alimentos para a melhoria do estado de saúde deles. Durante 2010, pacientes enfermos e ambulatoriais e gestantes provaram bebida de soja, laranja, abóbora e beterraba e idosos provaram bebida de soja, maracujá, couve e gengibre. Entre os idosos prevaleceram o sexo feminino e a faixa etária de 70 a 79 anos. Quarenta e nove idosos apresentaram sobrepeso e vinte foram considerados obesos. A grande maioria deles apresentava algum tipo de doença crônica. Sessenta e cinco por cento dos idosos afirmaram que não apreciavam bebida de soja pura, popularmente tratada por "leite de soja".^[24]

Ambos os tipos de bebidas conseguiram agradar mais de 60% dos provadores. As presenças da abóbora e do gengibre nas bebidas representaram uma inovação para eles. A palestra "Tópicos em Alimentos e Nutrição" foi apresentada para os idosos, no dia 14 de outubro, em comemoração à Semana Mundial da Alimentação. Os resultados alcançados nesses trabalhos foram considerados bons junto a esses provadores, sinalizando que a execução do projeto deve prosseguir.

Extrato de soja x proteína isolada da soja

O extrato de soja é o produto obtido a partir da moagem dos grãos de soja com água. Desta forma, o extrato de soja preserva, além da proteína, parte dos carboidratos solúveis, gorduras insaturadas (como a lecitina de soja), vitaminas e minerais presentes na soja. Já a proteína isolada da soja é produzida através de um processo em que são removidos os lipídeos e os componentes não digeríveis dos grãos. Dependendo do processo utilizado, a proteína pode estar na forma isolada, concentrada ou como farinha, sendo então transformada em proteína de soja texturizada ou proteína vegetal texturizada, utilizadas na fabricação de carnes vegetais ou outros alimentos. Além dos alimentos que utilizam a própria proteína de soja como ingrediente, outras fontes dessa proteína são os alimentos preparados a partir do grão da soja tais como tofu, leite e iogurte de soja. Os alimentos preparados a partir da proteína ou do grão de soja podem substituir parcialmente a proteína animal.^[25]

Apesar de conter maior quantidade de proteína do que o extrato, por ser concentrado, o isolado proteico de soja geralmente é diluído para o consumo. Desta forma, o produto final oferece quantidade de proteínas similares ao do extrato por porção. Por isso, é muito importante observar a embalagem e a tabela nutricional dos alimentos no momento da compra. Por exemplo, os produtos da linha AdeS Original fornecem 25 gramas de proteína de soja por litro, ou seja, 5 gramas para cada copo de 200 mililitros.^[26]

Riscos para a saúde

A soja, como todo alimento de origem vegetal, possui substâncias que atuam como mecanismos de autodefesa contra seus predadores, como o ácido fítico e a lecitina.^[27]^[28] Do ponto de vista nutricional, tais substâncias são denominadas como anti-nutrientes, pois impedem que o organismo absorva os nutrientes contidos no grão.^[29]^[30]^[31]

Ácido fítico

O ácido fítico, ou fitato, é uma substância encontrada exclusivamente em alimentos de origem vegetal, sobretudo em grãos como a soja. Sua ingestão pode inibir a absorção de minerais como cálcio, zinco, manganês e, sobretudo, ferro, que tem sua biodisponibilidade seriamente comprometida.^[32]^[33] A inibição ocorre mesmo em alimentos que são genetica e/ou artificialmente fortificados com ferro.^[34] Para reduzir o nível de ácido fítico do alimento e, consequentemente, aumentar a biodisponibilidade do ferro nele encontrado, uma alternativa é deixar o alimento de molho por, pelo menos, quatro horas^[35] ou fermentá-lo.^[36]

Fitoestrogênios

Os fitoestrogênios são substâncias contidas em algumas plantas, sobretudo em soja, e que são, estruturalmente e funcionalmente, similares ao hormônio feminino estrogênio.^[37] Embora exista a crença de que o fitoestrogênio possa comprometer a saúde masculina, devido à sua similaridade com o hormônio feminino, múltiplas pesquisas apontam que não há correlação entre consumo de soja e alterações dos níveis de testosterona, SHGB e estrogênio.^[38]

PIS e testosterona

Em estudo clínico randomizado controlado no qual se aplicou suplementação com proteína isolada de soja (PIS), por 28 dias, em homens acima de 18 anos, foi constatada a redução do hormônio testosterona.^[39] Porém, este estudo contém falhas metodológicas,^[40] e não há evidência científica suficiente para concluir que a soja causa alterações hormonais em humanos.^[41]

Cultivo

Desmatamento da Amazônia

O cultivo da soja é apontado como uma das grandes causas do desmatamento da Floresta Amazônica.^[42]^[43]^[44] Além disso, também está relacionado a grilagem de terras e violência contra as comunidades locais, por conta de áreas com problemas cartorários e invasões de áreas produtoras escrituradas e documentadas.

Contudo as áreas de produção de soja vigoram entres as que apresentam maiores percentagens de reservas florestais e áreas de preservação conforme código florestal vigente.^[45]

Ver também

Referências

↑ FERREIRA, A. B. H. Novo dicionário da língua portuguesa. 2ª edição. Rio de Janeiro. Nova Fronteira. 1986. p. 766.
↑ FERREIRA, Aurélio B. de H. Novo dicionário da língua portuguesa. Rio de Janeiro: Nova Fronteira, s.d., 1499 p. (12ª. Impressão).
↑ AZEVEDO, Elaine de. «Riscos e controvérsias na construção social do conceito de alimento saudável: o caso da soja» (PDF). Revista Saúde Pública. 4 (45). pp. 781–788. Consultado em 5 de fevereiro de 2014
↑ CASTILHO, Ana Cristina. «Isoflavonas de Soja»
↑ GOES-FAVONI, Silvana Pedroso de; et al. «Isoflavonas em produtos comerciais de soja». Ciência e Tecnologia de Alimentos. 24 (4). Consultado em 4 de fevereiro de 2014 !CS1 manut: Uso explícito de et al. (link)
↑ PREDIGER, SClarice Cardozo da Costa; et al. «Effects of soy protein containing isoflavones on women's lipid profile: a meta-analysis». Revista de Nutrição. 24 (1). pp. 161–172. Consultado em 3 de fevereiro de 2014 !CS1 manut: Uso explícito de et al. (link)
↑ MAGNONI, Dr. Daniel. «Soja – A Bem da verdade»
↑ MAHAN, L. K.; ARLIN, M. T. Krause: alimentos, nutrição e dietoterapia. 8a ed. São Paulo: Roca, 1995.
↑ Mateos-Aparicio I, Redondo Cuenca A, Villanueva-Suárez MJ, et al. Soybean, a promising health source. Nutr Hosp 2008; 23(4): 305-312.
↑ ^a ^b GARCIA, Mariana M. T. Avaliação da estabilidade do extrato hidrossolúvel de soja enriquecido de cálcio e vitaminas C e D através do processamento digital de imagens. 2008. xxi, 93. p.: il. Dissertação (Mestrado em Ciência) - Universidade Federal do Rio de Janeiro - UFRJ - Escola de Química.
↑ Say you Brasil. Disponível em http://www.sayyou.com.br/soja-transgenica-grao-que-confronta-monsanto-a-milhoes-de-brasileiros#.VQueYtLF8TE Arquivado em 2 de abril de 2015, no Wayback Machine.. Acesso em 20 de março de 2015.
↑ Notícias agrícolas. Disponível em http://www.noticiasagricolas.com.br/noticias/soja/128553-soja-demanda-chinesa-deve-continuar-aumentando-para-a-producao-de-racao-animal.html#.VQucydLF8TE. Acesso em 20 de março de 2015.
↑ Repórter Brasil. Disponível em http://reporterbrasil.org.br/2013/11/grupo-de-seis-empresas-controla-mercado-global-de-transgenicos-2/. Acesso em 20 de março de 2015.
↑ AgroCIM. Disponível em http://www.agrocim.com.br/noticia/Soja-area-com-transgenico-passa-dos-80-no-Brasil.html. Acesso em 20 de março de 2015.
↑ ^a ^b SILVA, Maria Sebastiana et al. Avaliação química e biológica do resíduo de soja, Ciênc. Tecnol. Aliment., Campinas, 26 (3): 571-576, jul.-set. 2006.
↑ FAO Production / Crops
↑ World Soybean Production 2010 Arquivado em 24 de novembro de 2012, no Wayback Machine.. Acesso em: 16 de Novembro de 2011.
↑ fao.org (FAOSTAT). «Soybean production in 2019, Crops/World regions/Production quantity (from pick lists)». Consultado em 31 de março de 2021
↑ ^a ^b Nippobrasil Arquivado em 30 de maio de 2009, no Wayback Machine. Obtido em 27 de Junho de 2009.
↑ ^a ^b IBGE - Levantamento Sistemático da Produção Agrícola - Pesquisa Mensal de Previsão e Acompanhamento das Safras Agrícolas no Ano Civil - Dezembro 2011 (p. 33 e p. 40) name="IBGE_Levantamento_Sistematico">IBGE - Grupo de Coordenação de Estatísticas Agropecuárias - GCEA/IBGE, DPE, COAGRO - Levantamento Sistemático da Produção Agrícola, Fevereiro 2012
↑ ^a ^b IBGE Arquivado em 24 de setembro de 2015, no Wayback Machine. - SIDRA - Tabela 1612. Obs.: selecionar "Quantidade Produzida" e "Soja (em grão) (Toneladas)"; selecionar ano desejado (ex. "2010"); clicar em "Unidade Territorial(6279)"; marcar "Brasil(1)" como "Sim"; marcar "Unidade da Federação(27)" como "Tudo"; clicar em "OK" e aguardar geração do relatório
↑ ^a ^b IBGE Arquivado em 24 de setembro de 2015, no Wayback Machine. - SIDRA - Tabela 1612. Obs.: selecionar "Quantidade Produzida" e "Soja (em grão) (Toneladas)"; selecionar ano desejado (ex. "2010"); clicar em "Unidade Territorial(6279)"; marcar "Brasil(1)" como "Sim"; marcar "Município(5551)" como "Tudo"; clicar em "OK" e aguardar geração do relatório (demorado!)
↑ Embrapa Soja
↑ Xiao CW, Wood CM, Robertson P, Gilani GS. Protease inhibitor activities and isoflavone content in commercial soymilks and soy-based infant formulas sold in Ottawa, Canada. Journal of Food Comp Anal. 2011; 25: 130-136.
↑ SILVA, Maria Sebastiana; et al. «Composição Química e Valor Protéico do Resíduo de Soja em Relação ao Grão de Soja» (PDF). Ciênc. Tecnol. Aliment. 3 (26). pp. 363–370. Consultado em 5 de fevereiro de 2014 !CS1 manut: Uso explícito de et al. (link)
↑ TRINDADE, Michele Carolina de Costa; MAGNONI, Dr. Daniel. «Alimentação saudável - O lugar da soja». Consultado em 6 de fevereiro de 2014 A referência emprega parâmetros obsoletos |coautores= (ajuda)
↑ Moreira, Amanda A.; Mandarino, José MG; Neves-Souza, Rejane D.; Leite, Rodrigo S.; Oliveira, Marcelo A. (2012). «Teor de ácido fítico em cultivares de soja cultivados em diferentes regiões dos estados do Paraná e São Paulo.». Alim. Nutr. 23: 393-398. ISSN 2179-4448
↑ Mulinari, Fernanda. Ritt, Arlete B. Becker. Carlini, Célia R. Protéinas antinutricionais e/ou tóxicas em sementes de soja (glycine max (L) Merril) - Univ Federal do Rio Grande do Sul
↑ Zang, J.; Li, D.; Paio, X.; Tang, S. (2006). «Effects of soybean agglutinin on body composition and organ weights in rats.». Archives of animal nutrition. 60: 245-253. PMID 16736858. doi:10.1080/17450390600679082
↑ Pintado, Diego H.Os males da soja. Sim, eles existem. In: Viés. Univ. Federal do Rio Grande do Sul. 2011
↑ Soja: a melhor e a pior maneira de comer este grão Arquivado em 6 de agosto de 2017, no Wayback Machine. - Portal Menu Vegano
↑ Hurrel, RF (2003). «Influence of vegetable protein sources on trace element and mineral bioavailability.». The Journal of Nutrition. PMID 12949395
↑ Petry, N.; Egli, I.; Zeder, C; Walczyk, T; Hurrell, R. (2010). «Polyphenols and phytic acid contribute to the low iron bioavailability from common beans in young women.». The Journal of Nutrition. PMID 20861210. doi:10.3945/jn.110.125369
↑ Petry, N.; Egli, I.; Gahutu, JB; Tugirimana, PL; Boy, E.; Hurrel, R. (2014). «Phytic acid concentration influences iron bioavailability from biofortified beans in Rwandese women with low iron status.». American Society for Nutrition. PMID 25332466. doi:10.3945/jn.114.192989
↑ Gustafsson, E.L.; Sandberg, A-S. (1995). «Phytate Reduction in Brown Beans (Phaseolus vulgaris L.)». Journal of Food Science. doi:10.1111/j.1365-2621.1995.tb05626.x
↑ Leenhardt, F.; Levrat-Verny, MA.; Chanliaud, E; Rémésy, C (2005). «Moderate decrease of pH by sourdough fermentation is sufficient to reduce phytate content of whole wheat flour through endogenous phytase activity.». Journal of agricultural and food chemistry. PMID 15631515. doi:10.1021/jf049193q
↑ Sergei, Jargin V. (2014). «Soy and phytoestrogens: possible side effects.». German Medical Science. 12. PMC . doi:10.3205/000203
↑ Hamilton-Reeves, Jill M.; Vazquez, Gabriela; Duval, Sue J.; Phipps, William R.; Kurzer, Mindy S.; Messina, Mark J. (agosto de 2010). «Clinical studies show no effects of soy protein or isoflavones on reproductive hormones in men: results of a meta-analysis». Fertility and Sterility (em inglês). 94 (3): 997–1007. doi:10.1016/j.fertnstert.2009.04.038
↑ Goodin, S.; Shen, F.; Shih, WJ; Dave, N.; Kane, MP.; Medina, P.; Lambert, GH.; Aisner, J; Gallo, M.; DiPaola, RS. (2007). «Clinical and biological activity of soy protein powder supplementation in healthy male volunteers.». Cancer epidemiology , biomarkers & prevention. 16: 829-833. PMID 17416779. doi:10.1158/1055-9965.EPI-06-0882
↑ Messina, Mark; Hamilton-Reeves, Jill; Kurzer, Mindy; Phipps, William (1 de dezembro de 2007). «Effect of Soy Protein on Testosterone Levels». Cancer Epidemiology and Prevention Biomarkers (em inglês). 16 (12): 2795–2795. ISSN 1055-9965. PMID 18086792. doi:10.1158/1055-9965.EPI-07-2543
↑ Hamilton-Reeves, Jill M.; Vazquez, Gabriela; Duval, Sue J.; Phipps, William R.; Kurzer, Mindy S.; Messina, Mark J. (agosto de 2010). «Clinical studies show no effects of soy protein or isoflavones on reproductive hormones in men: results of a meta-analysis». Fertility and Sterility (em inglês). 94 (3): 997–1007. doi:10.1016/j.fertnstert.2009.04.038
↑ «Soja é responsável indireta pelo desmatamento no Brasil». 17 de setembro de 2013. Consultado em 5 de abril de 2021
↑ Philip M. Fearnside (7 de dezembro de 2020). «O Desmatamento da Amazônia Brasileira: 10 – Soja». Consultado em 5 de abril de 2021
↑ Clarissa Neher (24 de abril de 2020). «O papel de gado e soja no ciclo de desmatamento». Consultado em 5 de abril de 2021
↑ Greenpeace Brasil. Disponível em http://www.greenpeace.org/brasil/pt/Noticias/crimes-contra-a-amaz-nia-a-ven/. Acesso em 20 de março de 2015. ^{[ligação inativa]}

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autores e editores de Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia PT

Soja: Brief Summary ( 葡萄牙語 )

由wikipedia PT提供

A soja (Glycine max), também conhecida como feijão-soja e feijão-chinês, é uma planta pertence à família Fabaceae, família esta que compreende também plantas como o feijão, a lentilha e a ervilha. É empregada na alimentação humana (sob a forma de óleo de soja, tofu, molho de soja, leite de soja, proteína de soja, soja em grão etc.) e animal (no preparo de rações). A palavra "soja" vem do japonês shoyu. A planta é originária da China e do Japão. É um grão rico em proteínas. Dentre os sais minerais, os mais presentes são: potássio, cálcio, magnésio, fósforo, cobre e zinco. É fonte de algumas vitaminas do complexo B, como a riboflavina e a niacina, e também em vitamina C (ácido ascórbico). Porém é pobre em vitamina A e não contém vitamina D e B12.

Além destes nutrientes, a soja contém a isoflavona, também chamada de fitoestrógeno, que atua na prevenção de doenças crônico-degenerativas como o câncer de mama, de cólon de útero e de próstata. Sua estrutura química é semelhante ao estrógeno (hormônio feminino) e, por isso, é uma substância capaz de aliviar os efeitos da menopausa e da tensão pré-menstrual.

As propriedades estrógenas também ajudam a reduzir um outro problema causado pela deficiência hormonal: a osteoporose. Na maioria dos alimentos à base de soja, o teor de isoflavonas varia de 100 a 300 miligramas. As fibras dietéticas solúveis e insolúveis presentes na soja contribuem para a manutenção do nível glicêmico e para a melhora da sensibilidade à insulina, e por apresentar baixo índice glicêmico é relevante na prevenção e tratamento de diabetes e obesidade. O grão ainda possui ácido fítico, também chamado de Fitato.

Entretanto, ele é neutralizado por aquecimento, tanto cozinhando em casa, como por meio dos processos industriais (processo UHT), resultando em preparações adequadas para o consumo humano. Portanto, bebidas à base de soja, não possuem fatores antinutricionais, podendo ser consumidos com segurança. O óleo de soja é o mais utilizado pela população mundial no preparo de alimentos. Outros produtos derivados da soja incluem bebidas a base de soja, óleos, farinha, molho de soja, sabão, cosméticos, resinas, tintas, solventes e biodiesel.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autores e editores de Wikipedia

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia PT

Soia ( 摩爾多瓦語 )

由wikipedia RO提供

Soia (Glycine max)^[2] este o plantă de cultură din familia leguminoase, subfamilia Faboideae. Din această familia mai face parte fasolea, trifoiul sau lucerna. Boabele de soia joacă un rol important în industria alimentară, ele conținând 39 % proteine, 17 % ulei.

O plantă de soia

Cuprins

1 Descriere
2 Note
3 Bibliografie
4 Legături externe

Descriere

Ca majoritatea plantelor, boabele de soia cresc în diferite etape morfologice, pe măsură ce se dezvoltă din semințe în plante complet mature.

Germinație

Prima etapă a creșterii este germinația, o metodă care devine mai întâi aparentă pe măsură ce coltele de sămânță apare.^[3] Aceasta este prima etapă a creșterii rădăcinilor și are loc în primele 48 de ore în condiții ideale de creștere. Primele structuri fotosintetice, cotiledonii, se dezvoltă din ipocotil, prima structură a plantei care iese din sol. Aceste cotiledoane acționează atât ca frunze, cât și ca sursă de nutrienți pentru planta imatură, oferind hrana pentru răsaduri pentru primele sale 7-10 zile.^[3]

Maturitatea

Primele frunze adevărate se dezvoltă ca o pereche de lame unice.^[3] În urma acestei prime perechi, nodurile mature formează frunze compuse cu trei lame.

Înflorire

Înflorirea este declanșată de lungimea zilei, de multe ori începând odată cu zilele ce devin mai scurte de 12,8 ore.^[3] Această trăsătură este însă foarte variabilă, cu varietăți diferite care reacționează diferit la lungimea zilei în schimbare.^[4]

Note

^ „Glycine max”. Encyclopedia of Life. Accesat în 16 februarie 2012.
^ „Glycine max”. Multilingual Multiscript Plant Name Database. Accesat în 16 februarie 2012.
^ ^a ^b ^c ^d Purcell, Larry C.; Salmeron, Montserrat; Ashlock, Lanny (2014). „Chapter 2” (PDF). Arkansas Soybean Production Handbook – MP197. Little Rock, AR: University of Arkansas Cooperative Extension Service. pp. 1–8. Accesat în 21 februarie 2016.
^ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko (2015). History of Soybeans and Soyfoods in Sweden, Norway, Denmark and Finland (1735-2015): Extensively Annotated Bibliography and Sourcebook. Lafayette, CA: Soyinfo Center. p. 490. ISBN 978-1-928914-80-8.

Bibliografie

doi:79 10.1007.2F978-94-007-1764-0 79
Această referință va fi completată automat în următoarele minute. Puteți sări peste perioada de așteptare sau puteți extinde citarea manual

Legături externe

Wikimedia Commons conține materiale multimedia legate de Soia

[1] - Genetic Resources of Leguminous Plants in the N.I. Vavilov Institute of Plant Industry
Soia pe DMOZ
Cooking with soybeans pe DMOZ
New Crop Resource Online Program – Large collection of Soybean information
Soybeans:complete listings Intech Open Science.. InTech Open Access Publisher - Open Science Open Minds | InTechOpen
The Solae Company, producer and marketer of soy; a joint venture of DuPont and Bunge Limited.
Mancare cu soia
Din ciocolată în carne. Soia modificată genetic, antidotul foametei sau „bombă” de ucidere în masă?, 23 mai 2012, Cristina Lica, Evenimentul zilei

v • d • m

Legume, fructe, ierburi aromatice, plante erbacee Alliaceae

Ceapă • Hașmă • Praz • Usturoi

Amaranthaceae

Lobodă • Sfeclă • Sfeclă roșie

Asparagaceae

Sparanghel

Apiaceae

Chimen • Coriandru • Leuștean • Mărar • Morcov • Păstârnac • Pătrunjel • Țelină

Brassicaceae

Broccoli • Conopidă • Creson • Gulie • Ridiche • Ridiche neagră • Varză • Varză de Bruxelles

Chenopodiacee

Spanac

Cucurbitaceae

Castravete • Dovleac • Dovlecel • Pepene galben • Pepene verde

Fabaceae

Bob • Fasole • Linte • Mazăre • Năut • Soia

Malvaceae

Bamă

Polygonaceae

Rubarbă

Solanacee

Ardei • Cartof • Roșie • Vânătă

Zingiberaceae

Ghimbir

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia autori și editori

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia RO

Soia: Brief Summary ( 摩爾多瓦語 )

由wikipedia RO提供

Soia (Glycine max) este o plantă de cultură din familia leguminoase, subfamilia Faboideae. Din această familia mai face parte fasolea, trifoiul sau lucerna. Boabele de soia joacă un rol important în industria alimentară, ele conținând 39 % proteine, 17 % ulei.

O plantă de soia

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia autori și editori

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia RO

Sója fazuľová ( 斯洛伐克語 )

由wikipedia SK提供

zrelé plody sóje

Sója fazuľová (Glycine max (L.) Merr., 1917) je strukovina pochádzajúca z Východnej Ázie. Patrí do rodu sója z čelade bôbovité. Táto jednoročná rastlina môže rásť do výšky od 20 cm do 2 m.

Táto rastlina pôvodom z Číny sa dostala do Ameriky a Európy v 18. storočí. Na rozdiel od divoko rastúcej sóje je „moderná“ sója kultivovaná a väčšina aj geneticky modifikovaná. V súčasnosti sú najväčšími producentami sóje Spojené štáty, Brazília, Austrália a Argentína.^[1]

Využitie

Sója je poľnohospodársky veľmi významná rastlina. Je využívaná ako krmivo pre dobytok alebo je spracovaná ako olej a sójový proteín. Taktiež je základom pre ďalšie produkty a potraviny ako sójové mlieko, sójové mäso, sójova omáčka, tempeh a tofu. Okrem potravinárskeho priemyslu je využívaná aj na výrobu bionafty, kozmetických prípravkov, olejov, mydiel, plastov a podobne.

Referencie

↑ The History of Soybeans získané 14. 1. 2008

Iné projekty

Commons

Wikidruhy

Commons ponúka multimediálne súbory na tému Sója fazuľová
Wikidruhy ponúkajú informácie na tému Sója fazuľová

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autori a editori Wikipédie

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia SK

Sója fazuľová: Brief Summary ( 斯洛伐克語 )

由wikipedia SK提供

zrelé plody sóje

Sója fazuľová (Glycine max (L.) Merr., 1917) je strukovina pochádzajúca z Východnej Ázie. Patrí do rodu sója z čelade bôbovité. Táto jednoročná rastlina môže rásť do výšky od 20 cm do 2 m.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Autori a editori Wikipédie

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia SK

Soja ( 西班牙、卡斯蒂利亞西班牙語 )

由wikipedia SL提供

Soja (latinsko ime Glycine max) je stročnica, ki izvira iz vzhodne Azije in se vzgaja zaradi užitnega fižola z mnogimi uporabami ter visoko hranilno vrednostjo. Obstajajo razne vrste soje, ki se med seboj močno razlikujejo in to ne samo po obliki zrna, barvi in okusu, pač pa tudi po kemični sestavi. Soja vsebuje zelo velik odstotek maščob - povprečno 19 % in beljakovin - povprečno 37 % ter pomembne količine vitaminov A in B skupine. Soja se v prehrani uporablja podobno kot druge stročnice, vendar njen okus in vonj večini ljudem ni prijeten, zato jo uporabljajo v industriji prehrane predelano kot:

Razmaščeni fižol je poceni vir beljakovin v krmi. Sojini proizvodi so sestavine mnogih nadomestil za meso in mlečne izdelke.^[1] Vsebuje pomembne količine fitične kisline, mineralov in vitaminov B. Sojino olje se uporablja v prehrani in industriji. Tradicionalni nefermentirani izdelek je sojino mleko, iz katerega izdelujejo tofu in tofujevo kožico. Fermentirani izdelki so sojino olje/omako, fermentirana fižolova pasta, natto in tempeh.

Glavne proizvajalke soje so Združene države Amerike (32%), Brazilija (32%) in Argentina (18%).

Vsebina

1 Taksonomska razvrstitev
2 Opis
3 Sojine beljakovine
4 Gojenje
5 Zgodovina
6 Uporaba
7 Fiksacija dušika
8 Sestava sojinega zrna
9 Posledice gojenja gensko spremenjene soje
10 Največji svetovni pridelovalci soje v letu 2016
11 Zdravje
- 11.1 Alergija
12 Reference
13 Zunanje povezave

Taksonomska razvrstitev

Različne sorte soje se uporabljajo za mnoge namene. Rod Glicin Willd. je razdeljen v dva podroda, Glicina in Soja. Podrod Soja vključuje kultivirano sojo (Glycine max) in divjo sojo (Glycine soja), ki uspeva divje na Kitajskem, Japonskem, v Koreji in Rusiji. Obe vrsti sta enoletnici.^[2] Podrod Glycine vsebuje 25 trajnic, ki uspevajo od Avstralije do Afrike.^[3]^[4]^[5]^[6]^[7]

Kot drugim rastlinam z dolgo zgodovino vzgoje ne moremo več z zagotovostjo slediti izvoru.^[8] Gre za kulturo z velikim številom kultivarjev.^[9]

Opis

Kot pri večini rastlin sledimo rasti soji preko specifičnih morfoloških značilnosti med rastjo.

Kalitev

Prva faza rasti rasti je kalitev, ki postane očitna s pojavom koreničice.^[10] Gre za prvo fazo rasti korenine, do katere pride po 48 ur v idealnih pogojih rasti. Prva fotosintetska struktura je klični list, ki se pojavi iz zemlje. Klični list deluje kot vir hranil v prvih 7-10 dneh življenja rastline.

Sojin fižolast sadež

Zorenje

Prvi pravi listi razvijejo kot par enojnih rezil. Po prvem paru se razvijejo sestavljeni listi s tremi rezili. Vsak tridelni list ima tri do štiri lističe, dolge 6-15 cm, široke pa 2-7 cm. Pod idealnimi pogoji se rast stebla nadaljuje, pri čemer zraste iz stebla vsake 4 dni nova grča. Pred cvetenjem zrastejo korenine 1,9 cm na dan. Če so prisotne bakterije za fiksacijo dušika, se grče na koreninah razvijejo zelo hitro. Pojav novih grč se nadaljuje 8 tednov, dokler ga ne stabilizira sožitje z bakterijami. Končne značilnosti rastline so različne, odvisne od genetike, kakovosti zemlje in podnebja; po navadi so visoke 51-127 cm^[11], korenine pa segajo od 76-152 cm v globino.^[12]

Majhni vijoličasti cvet soje

Cvetenje

Zrela soja

Cvetenje se pogosto začne, ko postanejo dnevi krajši od 12,8 ur. Razne vrste pa se različno odzivajo na spreminjanje dolžine dneva.^[13] Soja razvije neopazne cvetove, ki izvirajo iz sredine lista in so bele, vijolične ali rožnate barve. Rast novih grč se lahko ustavi ob začetku cvetenja, odvisno od vrste. Vrste, pri katerih se rast novih grč nadaljuje, so bolj primerne za območja z dolgo rastno sezono. Soja pogosto spusti svoje liste preden dozorijo semena.

Sadež je dlakav strok, ki raste v klastru treh do petih. Dolg je 3-8 cm z 2-4 semeni s premerom 5-11 mm. Pojavljajo se v raznolikih oblikah in barvah (črna, rjava, rumena in zelena). Tudi dvobarvna in barvita so pogosta.

Odpornost semen

Ovojnica zrelega fižola je trda, odporna na vodo in ščiti klični list ter strebelce pred poškodbami. Če ni razpokana, seme ne vzkali. Brazgotini na ovojnici pravimo hilus. Na eni stani je mikropil, skozi katerega lahko seme absorbira vodo.

Semena, polna beljakovin, se lahko posušijo, a po oživijo po ponovni absorpciji vode. Raziskovalci so našli veliko topnih ogljikovih hidratov, ki varujejo viabilnost celic semena.^[14] Podelili so mu veliko patentov za tehnike zaščite bioloških membran in proteinov v suhem stanju.

Sojine beljakovine

Sojina semena

Raznolike vrste soje za mnoge uporabe

Vse semenke, razen družina trave/žitarice, vsebujejo globulinske proteine za shrambo, podobne sojinim proteinom vicilinu (7S) in leguminu (11S). Oves in riž sta edini izjemi, saj vsebujeta te proteine.^[15] Kakav vsebuje protein globulin 7S, ki prispeva k okusu in aromi kakava in čokolade^[16]^[17]^[18], kava pa globulin 11S, odgovoren za okus in aromo kave.^[19]^[20]

Beljakovini vicilin in legumin spadata k super-družini kupinov, veliki družini funkcijsko raznolikih proteinov s skupnim izvorom, ki ji sledimo od bakterij k evkariontom, vključno z živalmi in višjimi rastlinami.^[21]

2S albumini sestavljajo veliko družino homolognih shrambenih proteinov, prisotnih v mnogih dvokaličnicah in nekaterih enokaličnicah, ne pa v travah.^[22] Soja vsebuje majhen, a pomemben protein 2S.^[23]^[24]^[25] 2S albumini so združeni v prolaminsko super-družino.^[26] Drugi alergeni proteini v tej super-družini so nespecifični rastlinski proteini lipidnega transporta, inhibitorji alfa-amilaze, inhibitorji tripsina in prolaminski hrambeni proteini v travah in žitaricah. Arašidi vsebujejo 20% 2S albuminov, 6% 7S globulinov in 74% 11S. Albumin 2S in globulin 7S sta odgovorna za relativno nizko vsebnost lizina v arašidih v primerjavi s proteini soje.

Gojenje

Soja je pomembna za cel svet, saj vsebuje veliko olja in proteinov. V ZDA olje ekstrahirajo s heksanom, razmaščena soja je nato krma za živino na industrijskem nivoju. Produkti iz soje so prisotni v mnogih procesiranih živilih. Med drugo svetovno vojno je postala pomembna v Evropi in Severni Ameriki kot nadomestek za drugo proteinsko hrano in vir olja. Med vojno so jo uporabljali kot gnojilo.

Pogoji za rast

Vzgoja je uspešna v podnebjih z vročimi poletji z optimumom pri 20-30 °C. Temperature pod 20 in nad 40 °C bistveno zavirajo rast. Najuspešneje raste na aluvialnih tleh z visoko vsebnostjo organske snovi. Kot večina fižolnic vzpostavi simbiozo z dušik fiksirajočimi bakterijami Bradyrhizobium japonicum. Sodobna soja doseže višino okoli enega metra v 80-120 dneh od sejanja do žetve.

Okoljska in zdravstvena vprašanja

Sojina polja v Argentini

Okoljske organizacije poročajo, da je kultivacija soje privedla do uničenja velikih površin amazonskega deževnega gozda, deforestacijo pa naj bi še naprej spodbujali.^[27]^[28]^[29]

Ameriških znanstvenik za prst Andrew McClung je prvi pokazal potencial brazilske zemlje, kar mu je prinselo svetovno nagrado za prehrano leta 2006.^[30]^[31] Vseeno pa so naleteli na težave zaradi kratkih dnevov in pomanjkanja letnih časov, zato so morali najprej razviti "tropsko sojo", ki bi cvetela kasneje, da ima rastlina več čast za zorenje. Po več letih vzgoje je to uspelo veji brazilskega ministrstva za kmetijstvo.^[32]

Človeško blato iz čistilnih naprav je lahko gnojilo za sojo, a lahko vsebuje povišano koncentracijo kovin.^[33]^[34]

Škodljivci

Soja je občutljiva na razne škodljivce, med njimi bakterije, glivične okužbe, virusne bolezni in parazite.^[35]

Zgodovina

"Soja" izvira iz popačenja kitajske in/ali japonske besede za sojino olje (kitajsko 豉油 chǐyóu, japonsko 醤油 šoju).

Soja je bila bistvena poljščina v vzhodni Aziji pred zapisano zdogovino.^[36] Dokazi o vzgoji soje segajo med leta 7000-6600 pr. n. št. na Kitajskem, med leta 5000-3000 pr. n. št. na Japonskem in okoli 1000 pr. n. št. v Koreji.^[37] Pred fermentiranimi izdelki je bila soja sveta zaradi blagodejnih vplivov pri kolobarjenju.

Sojo so v 13. stoletju predstavili na Javo in Malajski polotok. V 17. stoletju so z njo po Aziji že trgovali evropski trgovci (Portugalci, Španci in Nizozemci) in verjetno dosegli indijski kontinent.

V 18. stoletju so jih uvedli v Ameriki in Evropi. V Afriko je prišla konec 19. stoletja iz Kitajske preko Egipta (1857), zdaj pa je razširjena po vsej celini. Postala je pomembna poljščina v Združenih državah Amerike, Braziliji, Argentini, Indiji in na Kitajskem.

Azija

Najbližji živeči sorodnik soje je Glycine soja, fižolnica iz osrednje Kitajske.^[38] Po starodavnem kitajskem mitu jo je leta 2853 pr. n. št. legendarni kitajski cesar Shennong proglasil za eno od petih svetih rastlin (poleg riža, pšenice, ježmena in prosa).^[39] Gojenje soje se je po arheoloških dokazih odvijalo dolgo časa na današnjem Japonskem, v severni Kitajski in Koreji.

Izvor gojenja soje je stvar debat. Zgodnje kitajske kronike omenjajo sojo kot darilo iz Mandžurije in Korejskega polotoka.^[40] Nedavna raziskava kaže na sejanje divje soje pred letom 5000 pr. n. št. na mnogih krajih po vzhodni Aziji.^[41] Nekateri strokovnjaki predlagajo datum 3500 pr. n. št.^[42] Najstarejše vrste, ki spominjajo na današnje po obliki in velikosti, so našli na arheoloških najdbiščih v Koreji iz okoli 1000 pr. n. št. Ogljično datiranje je določilo, da so v obdobju Mumun sojo gojili za prehrano.^[43] Soja se pojavi na Japonskem v obdobju Džomon pred 5000 leti in je bistveno višja od divjih vrst.^[44] Soja postane pomembna v dinastiji Zhou (1046-256 pr. n. št.) na Kitajskem, a ni jasno, kako se je vključila v kulturo. Pred dinastijo Han se na jugu Kitajske ni pojavljala. Od 1. stoletja do 15. in 16. stoletja se je razširila na jug in jugovzhod Azije, predvsem preko trgovine po kopnem in morju. Prvi japonski zapis je v kroniki Kodžiki, dokončani leta 712.

Mnogi ljudje so trdili, da so v Aziji uporabljali samo fermentirano sojo in izdelke iz nje, saj fermentacija niža nivo fitoestrogenov v rastlini. Izraz sojino mleko pa je vseeno v uporabi vsaj od leta 82^[45], tofu od leta 220.^[46]

Soja je na Javi omenjena kot kadêlê^[47] v rokopisu Sri Tanjung iz 12. do 13. stoletja.^[48] V 13. stoletju je že prispela in se gojila v Indoneziji, a se je to verjetno zgodilo veliko prej, saj je bila trgovina z južno Kitajsko živahna.^[49] Prva omemba fermentirane sojine torte tempeha na Javi je v rokopisu Serat Centhini iz leta 1815.^[50]

Do začetka 17. stoletja se je sojino olje razširilo z juga Japonske po regiji preko Nizozemske vzhodnoindijske družbe. Soja je na jug Azije verjetno prispela iz južne Kitajske in se premikala proti jugozahodu na sever indijskega kontinenta.^[51]

Evropa

Leta 1603 je jezuitski duhovnik v Nagasakiju sestavili znan japonsko-portugalski slovar (prvi v evropskem jeziku), ki je vseboval 20 besed, povezanih s sojo. Španski trgovci so preko trgovine spoznali sojo in izdelke iz soje vsaj v 17. stoletju, šele v 19. stoletju pa so jo skušali gojiti. Leta 1880 je prvič uspela v botaničnih vrtovih Coimbra na Portugalskem. Okoli 1910 so jo uspeli kultivirati tudi v Španiji, vzhodno od Sevilje. V Italiji so jo prvič kultiviral do 1760 v Turinu, do 1780 pa je bila že vsaj v treh botaničnih vrtovih. Leta 1935 so jo predstavili v Grčijo. V Franciji so jo prvič kultivirali leta 1779, ključna za uvedbo pa sta bila Društvo za aklimatizacijo in Li Yu-ying, ki je ustanovil tovarno za tofu, kjer so proizvajali prvo komercialno hrano iz soje.

Leta 1873 se je pojavila v srednji Evropi. Priročnik za Hitlerjevo mladino iz 30. let je imenoval sojo "nacistični fižol" kot alternativa mesu.^[52]

Severna Amerika

Soja je prišla v Severno Ameriko s Kitajske leta 1765. Prinesla sta jo Samuel Bowen in James Flint, prvi Anglež, ki so mu doolili, da se nauči kitajsko.^[53] Bowen je gojil sojo blizu Savannah v Georgii in prodajal sojino olje v Anglijo.^[54] Naslednjih 155 let so jo gojili večinoma za krmo.^[55]

Šele Lafayette Mendel in Thomas Burr Osborne (kemik) sta pokazala, da se hranilna vrednost soje zviša po kuhanju, povišanju vlage ali z vročino, zato je počasi postajala človeška hrana.^[56]^[57] William Morse velja za očeta sodobnega gojenja soje v ZDA. Leta 1910 jo je pretvoril v enega najbolj hranilnih proizvodov.^[58]^[59]^[60] Pred letom 1920 je bila soja samo vir olja, krme in industrijskih proizvodov, po prvi svetovni vojni pa je postala pomembnejša. Po sušah so lahko z njo obogatili zemljo.

Ford je uporabil sojino olje za barvanje avtomobilov^[61], pa tudi kot tekočino za amortizerje. Sodelovanje med industrijo in kmetijstvom je bilo na vrhuncu. Kemik Robert Boyer je leta 1931 izdelal umetno svilo, iz vlaken proteinov pa so izdelovali tudi tkanino Azlon za plašče, klobuke in površnike.

Ford je spodbujal uporabo soje, na primer za dele avtomobila iz plastike na osnovi soje. V vsakem njegovem avtomobilu so uporabili kar 2 bušela soje.^[62] Komercializiral je prvo sojino mleko, sladoled in nadev. Plastika je nastala z dodatkom sojine moke v fenol-formaldehidno plastiko.^[63] Leta 1941 so izdelali prototip vozila iz takšne plastike, imenovanega "sojin avto".^[64]

Južna Amerika

Soja je prispela v Argentino leta 1882.^[65] Andrew McClung je v petdesetih letih 20. stoletja pokazal, da bo na zemlji regije Cerrado v Braziliji soja rasla.^[66] Deforestacija zaradi pridobivanja površin je prišla kasneje.

Uporaba

Tofu in sojina omaka

Tofu s sojino omako

Soja je med stročnicami najbolj spoštovana zaradi visoke vsebnosti beljakovin (38-45%) in olj (20%). Približno 85% soje procesirajo v olje in prehranske izdelke, preostalo pa se procesira drugače ali pa zaužije cela.^[67]

Sojino olje

Sojino seme vsebuje 18-19% olja. Za pridobivanje olja seme razpokajo, prilagodi se vlažnost, zrola se jih v kosme,olje pa eksrahira s heksanom. Olje prečistijo in zmešajo za različne uporabe, včasih tudi hidrogenirajo. Sojino olje, tako tekoče kot hidrogenirano, se izvaža kot rastlinsko olje ali pa uporablja za proizvodnjo procesirane hrane.

Sojin zdrob

Sojin zdrob je ostanek po odstranitvi maščob z vsebnostjo beljakovin 50%. 97% zdroba se uporablja kot krma in hrana za pse.^[68]^[69]

Tempeh, pogača iz fermentirane soje

Hrane za človeško uživanje

Pogosti sojini izdelki za človeško uživanje so sojino olje/omaka, sojino mleko, tofu, sojina moka, tempeh, sojin lecitin in rastlinski protein. Jedo se tudi minimalno procesirani, npr. edamame (枝豆), kjer so nezrela semena prekuhana v lupini in posoljena.

Na Kitajskem, Japonskem in v Koreji so sojini produkti pogosti v dieti. Tofu (豆腐 dòufu) naj bi izviral na Kitajskem, skupaj s sojino omaki in mnogimi vrstami paste za začinjanje. Japonske jedi iz soje so miso (味噌), natto (納豆), kinaki (黄粉) in edamame (枝豆), pa tudi izdelki iz tofuja, kot sta acuage in aburaage. V korejski kuhinji je pogosta uporaba sojinih kalčkov (콩나물 kongnamul) kot podlaga jedi doenjang, cheonggukjang in ganjang. V Vietnamu izdelujejo iz soje pasto tương.

Moka

Japonsko meso iz soje

Sojino moko delajo z praženjem soje, odstranjevanjem ovoja in mletjem. Izdelujejo jo z različno vsebnostjo maščobe. Surova moka nastane brez praženja.

Moki lahko dodamo do 15% sojinega lecitina, da dobimo moko, ki ima lastnosti emulgatorja.

Sojina moka vsebuje 50% beljakovin in 5% vlaknin. Bogata je s tiaminom, riboflavinom, fosforjem, kalcijem in železom,ne vsebuje glutena. Zaradi tega je vzhajan kruh gost. Sojin moka gosti omake in zmanjša absorpcijo olja med cvrenjem. Pečenje z moko daje rahlost, vlažnost, bogato barvo in fino teksturo

Formula za dojenčke na osnovi soje

Daje se jo dojenčkom, ki se jih ne doji. Uporabna je, ko je otrok alergičen na pasterizirano kravje mleko ali pa je na veganski dieti.

Alternativa mesu in mlečnim izdelkom

Kremast sir na osnovi soje

Odprt zavoj kremnega sira na osnovi soje. Sojo lahko procesiramo v proizvode s teksturo in izgledom druge hrane, kot je sojino mleko, margarina, sladoled, jogurt, sir, kremni sir, hamburgerji, sojino maslo (podobno arašidovem maslu).^[70]

Nadomestek za kavo

Pražena in zmleta soja se uporablja kot brezkofeinski nadomestek za kavo. Po izdelavi izgleda kot kava in se lahko uporablja kot instant kava z aromo in okusom po praženi soji.^[71]

Drugi izdelki

Soja se uporablja pri izdelavi industrijskih olj, mil, kozmetike, smole, plastike, črnila, voščenk, topil in oblačil, predstavlja pa tudi 80% proizvodnje biodizla v ZDA.^[72]

Fiksacija dušika

Soja se v kmetijstvu pogosto uporablja v kolobarjenju za obogatitev zemlje z dušikom. Nekatere metuljnice (leguminoze), med katerimi je tudi soja, živijo v mutualistični povezavi z bakterijami Rizobium. Te bakterije na sojinih koreninah tvorijo posebne gomoljčke, kjer poteka transformacija atmosferskega dušika v amonijak^[73]. Kemijska reakcija transformacije je sledeča:

N₂ + 8 H⁺ + 8 e⁻ → 2 NH₃ + H₂

Zatem se amonijak pretvori v (NH₄⁺), ki ga določene rastline lahko izkoriščajo z naslednjo reakcijo:

NH₃ + H⁺ → NH₄⁺

Tako predelan dušik porabi rastlina, v zameno zanj pa tvori ogljikove hidrate, ki jih potrebujejo bakterije. Količina fiksiranega dušika iz zraka na leto je 50–300 kg/ha.

Sestava sojinega zrna

Soja, zrela semena, surova
Hranilna vrednost na 100 g Energija: 450 kcal 1870 kJ Ogljikovi hidrati: 30.16 g - sladkorji: 7.33 g- vlaknine: 9.3 g Maščobe:19.94 g - nasičene: 2.884 g- mononenasičene: 4.404 g - polinenasičene: 11.255 g - omega-3-maščobe: 1.330 g - omega-6-maščobe: 9.925 g Beljakovine: 36.49 g Voda:8.54 gVitamin A ekviv. 1 μg 0%Tiamin (vit. B1): 0.874 mg 67%Riboflavin (vit. B2) 0.87 mg 58%Niacin (vit. B3): 1.623 mg 11%Pantotenska kislina (vit. B5): 0.793 mg 16%Vitamin B6 0.377 mg29%Folati (vit. B9): 375 μg 94%Vitamin B12: 0 μg 0%Vitamin C: 6.0 mg10%Vitamin E: 0.85 mg6%Vitamin K: 47 μg45%Kalcij: 277 mg28%Železo: 15.7 mg126%Magnezij: 280 mg76% Fosfor: 704 mg101%Kalij: 1797 mg 38%Natrij: 2 mg0%Cink: 4.89 mg49% Link to Complete USDA Nutrient Database Entry
Odstotki so podani glede na ameriška
priporočila za odrasle.

Beljakovine in sojino olje predstavljajo okoli 56% suhe teže semena soje. Soja vsebuje okoli 36% beljakovin in okoli 20% maščob. Preostanek predstavlja 30% ogljikovih hidratov, 9% vode in 5% pepela. Maso posameznega zrna predstavlja približno 8% lupine, 90% kotiledona in 2% kalček.

100 gramov (surove) soje pokrije dnevne potrebe v razmerjih: 36 % beljakovine, 37 % vlaknine, 121 % železo, 120 % mangan, 101 % fosfor, poleg tega pa še nekaj B vitaminov (94% folne kisline). Soja vsebuje tudi veliko vitamina K, magnezija, cinka in kalija. 100 gramov soje ima 446 kalorij in 11 gramov nenasičenih maščob.

Za varno uživanje v prehrani človeka mora biti soja vlažno toplotno obdelana, s čimer se uničijo inhibitorji tripsina (inhibitorji serin proteaze). Surova soja, kot tudi nezrele zelene oblike, je strupena za vse monogastrične vrste.^[74]

V primerjavi z drugimi osnovnimi živili surova soja ni užitna, za kar je potrebno kuhanje ali kaljenje.

Beljakovine

Večina sojinih beljakovin je relativno odpornih na toploto. Zaradi te lastnosti se lahko iz soje pri visokih temperaturah pridobivajo proizvodi kot so tofu, sojino mleko in sojina moka.

Ameriška agencija FDA ima sojo za vir popolnih beljakovin.^[75] Popolne beljakovine so tiste, ki vsebujejo velik odstotek vseh nujnih aminokislin, ki jih potrebuje človekovo telo. Človekovo telo namreč nima sposobnosti njihovega sintetiziranja. To je tudi razlog, da je soja dober vir beljakovin tudi za vegetarijance in vegane.

Ogljikovi hidrati

Osnovni razgradljivi ogljikovi hidrati zrelih semen soje so disaharid sukroza (delež med 2,5% do 8,2%), trisaharid rafinoza (0,1% do 1%) sestavljena iz ene molekule sukroze spojene z eno molekulo galaktoze ter tetrasaharid stahioza (1,4% do 4,1%) sestavljena iz ene molekule sukroze spojene z dvema molekulama galaktoze.^[76] Oligosaharida rafinoza in stahioza varujeta seme pred izsušitvijo, nista pa užitna sladkorja, zaradi česar pri njunem vnosu v organizem prihaja do napenjanja. Povzročata tudi manjše črevesne težave tako pri ljudeh kot tudi pri drugih monogastričnih živalih. Podobne težave povzroča tudi disaharid trehaloza. Neprebavljeni oligosaharidi se v črevesju presnavljajo s pomočjo naravno prisotnih mikroorganizmov, pri čemer kot stranski produkt nastajajo plini, kot so ogljikov dioksid, molekularni vodik in metan.

Ker se sojini ogljikovi hidrati razgrajujejo s postopkom fermentacije, sojin koncentrat, izolirane sojine beljakovine, tofu, sojina omaka in sojini kalčki ne povzročajo napenjanja.

Maščobe

Surova soja vsebuje okoli 20% maščob, med katere sodijo: nasičene maščobe (3%), enkratno nenasičene (4%) in večkratno nenasičene maščobe, predvsem linoleinske kisline.

Sojino olje vsebuje štiri fitosterole: stigmasterol, sitosterol, kampesterol in brasikasterol, ki predstavljajo okoli 2,5% skupne vsebnosi lipidov, pretvorijo pa se lahko v steroidne hormone.^[77]

Posledice gojenja gensko spremenjene soje

Različne vrste soje gojijo skupaj

Soja je ena od rastlin, ki se gensko manipulira, gensko spremenjena soja pa se uporablja v vse več izdelkih.

V Svetu se nenehno povečuje gojenje gensko spremenjene soje, obenem pa povečuje škodljivo delovanje na okolje. V Južni Ameriki so zaradi gojenja takšne soje uničena cela prostranstva gozda, pamp in travnikov, samo v Argentini 15 milijonov hektarov (leta 2005 so zasejali 99 % z gensko spremenjeno sojo). Stanje se iz leta v leto poslabšuje, zlasti zaradi povpraševanja po bio-gorivu. Sejanje GSO-soje ne zmanjšuje porabe pesticidov, nasprotno, celo povečuje jo,^[78]^[79]^[80] pridelana soja tudi škodljivo deluje na okoliško divjad. Pri gojenju te soje uporabljajo herbicid Roundup, kateri je smrtonosen tako za vodne živali, zlasti žabe, kot tudi človeka. Genskih sprememb ni mogoče popolnoma nadzirati, saj mutirajo in kvarijo genetski zapis, s tem pa lahko povzročajo maličenje, zastrupljajo telo in povzročajo alergijske reakcije. V zadnjem letu se je vsul plaz prepovedi in razsodb proti GSO-poljščinam, kot npr.:

Romunija je januarja 2007 prepovedala gojenje GSO-soje.
Grčija je prepovedala promet z GSO-semeni.
Mehika je prepovedala gojenje GSO-koruze.
Ekvador je prepovedal uvoz hrane z GSO v sklopu pomoči v prehrani.
Slovenija ima v pripravi zakon, ki omejuje sajenje GSO-rastlin, vendar je ta v nasprotju z evropskimi predpisi, močne so tudi civilne iniciative proti GSO

Največji svetovni pridelovalci soje v letu 2016

Svetovna proizvodnja soje je bila v letu 2016 324 milijonov ton, 5% višja kot leta 2014. ZDA, Brazilija in Argentina proizvedejo 80% vse soje. V letu 2014 je bil donos soje 2,6 t/ha. Tri najvišje donose so imele Tajska, Turčija in Italija s povprečjem pri 4,9 t/ha. Najvišja na Tajskem pri 6,2 t/ha. V šestdesetih letih prejšnjega stoletja so ZDA izvozile več kot 90% svetovne soje. Do leta 2005 je izvozila Argentina 39%, ZDA 37% in Brazilija 16%, največ so uvozile Kitajska 41%, EU 22%, Japonska 6% in Mehika 5%.

Največji pridelovalci soje na svetu (napoved za leto 2016)^[81] Mesto Država Količina
(v milijonih t) 1

ZDA 103,4 2

Brazilija 103,0 3

Argentina 57,0 4

Ljudska republika Kitajska 12,2 5

Indija 11,7 6

Paragvaj 9,0 7

Kanada 6,0 Svetovna proizvodnja 324,2

Zdravje

Po študijah na ljudeh niso našli škodljivih vplivov na razvoj raka dojk pri splošni populaciji in preživelih. Zmerno uživanje ne povečuje tveganja za raka dojk. Ni dovolj dokazov, da prehrambeni nadomestki niso tveganje za razvoj raka.^[82]^[83] Posebnost soje je vsebnost saponinov, izoflavonov - 3 mg/g suhe soje (fitoestrogeni v živalskem telesu) in fitične kisline.

Leta 1995 je raziskava ugotovila^[84], da sojine beljakovine nižajo serumski nivo slabega holesterola LDL in trigliceridov. Dober holesterol HDL se ni bistveno povišal.^[85] Fitoestrogena ganistein in daidzein imata implikacije v blagodejnih učinkih na srčnožilne bolezni^[86], ne nižajo pa rizika nastanka srčnožilnih bolezni^[86]^[87], raka prostate in infekcij dihal.^[88] Fitična kislina je antioksidant in kelator. Manjšali naj bi verjetnost nastanka raka, diabetesa in lajšala vnetje^[89]^[90]^[91], a hkrati nižala absorpcijo pomembnih mineralov zalaradi keliranja.^[92]

Količina fitoestrogenov naj ne bi izzvala bistvenega fiziološkega odziva, pri nadomeščanju človeškega ali kravjega mleka (0,005-0,001 mg/dan) pa je vnos bistveno višji pri soji (6-47 mg/dan).^[93]

Alergija

Alergija na sojo spada pod pogostosti v isti rang kot mleko, jajca, arašidi, drevesni oreški in lupinarji. Diagnoza pri otrocih poteka z opisov simptomov in kožnimi ter krvnimi testi. Ker je bilo kontroliranih poskusov glede alergije malo, je težko zaključiti karkoli o prevalenci v splošni populaciji.^[94] Alergija navadno povzroča oteklino, koprivarico, redko pa tudi anafilaktičen šok. Vzrok alergije so najverjetneje sojini proteini, a v veliko manjši meri kot proteini arašidov in lupinarjev.^[95] Pozitivni test pokaže, da je imunski sistem proizvedel protitelesa IgE.

Soja lahko sproži simptome netolerance, česar alergijski test ne pokaže. Otrok s simptomi navadno bruha in ima diarejo. Pri starejših otrocih je lahko diareja krvava, pojavi se anemija, izguba teže. V mladih otrocih pogosto izzveni.^[96]

Reference

↑ Riaz, Mian N. (2006). Soy Applications in Food. Boca Raton, FL: CRC Press. ISBN 0-8493-2981-7.
↑ Singh, Ram J.; Nelson, Randall L.; Chung, Gyuhwa (November 2, 2006). Genetic Resources, Chromosome Engineering, and Crop Improvement: Oilseed Crops, Volume 4. London: Taylor & Francis. str. 15. ISBN 978-0-8493-3639-3.
↑ Hymowitz, Theodore (August 9, 1995). "Evaluation of Wild Perennial Glycine Species and Crosses For Resistance to Phakopsora". V Sinclair, J.B.; Hartman, G.L. Proceedings of the Soybean Rust Workshop. Urbana, IL: National Soybean Research Laboratory. str. 33–37.
↑ Newell, C. A.; Hymowitz, T. (March 1983). "Hybridization in the Genus Glycine Subgenus Glycine Willd. (Leguminosae, Papilionoideae)". American Journal of Botany (Botanical Society of America) 70 (3): 334–348. JSTOR 2443241. doi:10.2307/2443241.
↑ Heuzé V., Tran G., Giger-Reverdin S., Lebas F., 2015. Perennial soybean (Neonotonia wightii). Feedipedia, a programme by INRA, CIRAD, AFZ and FAO. https://www.feedipedia.org/node/293 Last updated on September 30, 2015, 15:09
↑ "Neonotonia wightii in Global Plants on JSTOR".
↑ "Factsheet – Neonotonia wightii". tropicalforages.info.
↑ Shekhar, Hossain; Uddin, Howlader; Zakir Hossain; Kabir, Yearul (July 22, 2016). Exploring the Nutrition and Health Benefits of Functional Foods. IGI Global. str. 223. Pridobljeno dne 22 November 2017.
↑ Ghulam Raza; Mohan B. Singh; Prem L. Bhalla (2017). Atanassov, Atanas, ur. "In Vitro Plant Regeneration from Commercial Cultivars of Soybean". Biomed Research International. PMC 5485301. doi:10.1155/2017/7379693.
↑ Purcell, Larry C.; Salmeron, Montserrat; Ashlock, Lanny (2014). "Chapter 2" (PDF). Arkansas Soybean Production Handbook - MP197. Little Rock, AR: University of Arkansas Cooperative Extension Service. str. 1–8. Pridobljeno dne 21 February 2016.
↑ Purcell, Larry C.; Salmeron, Montserrat; Ashlock, Lanny (2000). "Chapter 19: Soybean Facts" (PDF). Arkansas Soybean Production Handbook - MP197. Little Rock, AR: University of Arkansas Cooperative Extension Service. str. 1. Pridobljeno dne 5 September 2016.
↑ Bennett, J. Michael; Rhetoric, Emeritus; Hicks, Dale R.; Naeve, Seth L.; Bennett, Nancy Bush (2014). The Minnesota Soybean Field Book (PDF). St Paul, MN: University of Minnesota Extension. str. 33. Pridobljeno dne 16 September 2016.
↑ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko (2015). History of Soybeans and Soyfoods in Sweden, Norway, Denmark and Finland (1735-2015): Extensively Annotated Bibliography and Sourcebook. Lafayette, CA: Soyinfo Center. str. 490. ISBN 9781928914808.
↑ Blackman, S. A.; Obendorf, R. L.; Leopold, A. C. (1992). "Maturation Proteins and Sugars in Desiccation Tolerance of Developing Soybean Seeds". Plant Physiology (American Society of Plant Biologists) 100 (1): 225–30. PMC 1075542. PMID 16652951. doi:10.1104/pp.100.1.225.
↑ Seed Proteins; Peter R. Shewery and Rod Casey (Eds) 1999. Kluwer Academic Publishers, Dordrecht, The Netherlands
↑ "Subunit structure of the vicilin-like globular storage...". usda.gov.
↑ "Cocoa-specific aroma precursors are generated by proteolytic...". usda.gov.
↑ http://library.osu.edu/assets/Uploads/ScienceCafe/Barringer020310.pdf
↑ Koshino, Lívia L.; Gomes, Clarissa P.; Silva, Luciano P.; Eira, Mirian T. S.; Bloch Jr., Carlos; Franco, Octávio L.; Mehta, Ângela (November 26, 2008). "Comparative Proteomical Analysis of Zygotic Embryo and Endosperm from Coffea arabica Seeds". J. Agric. Food Chem. 56 (22): 10922–10926. doi:10.1021/jf801734m – via ACS Publications.
↑ "Archived copy" (PDF). Arhivirano iz prvotnega spletišča (PDF) dne December 3, 2013. Pridobljeno dne August 24, 2013.
↑ "Evolution of seed storage globulins and cupin superfamily". Molecular Biology 45: 529–535. doi:10.1134/S0026893311030162.
↑ Youle, RJ; Huang, AHC (1981). "Occurrence of low molecular weight and high cysteine containing albumin storage proteins in oilseed of diverse species". Am J Botany 68: 44–48. doi:10.2307/2442990.
↑ Moreno, FJ; Clemente, A (2008). "2S Albumin Storage Proteins: What Makes them Food Allergens?". Open Biochem J 2: 16–28. PMC 2570561. PMID 18949071. doi:10.2174/1874091X00802010016.
↑ Seber, LE; Barnett, BW; McConnell, EJ; et al. (2012). "Scalable purification and characterization of the anticancer lunasin peptide from soybean". PLoS ONE 7 (4): e35409. PMC 3326064. PMID 22514740. doi:10.1371/journal.pone.0035409. CS1 vzdrževanje: Neposredna uporaba et al. (link)
↑ http://www.sciencedaily.com/releases/2009/12/091202153946.htm
↑ "AllFam – AllFam Allergen Family Factsheet". meduniwien.ac.at. Arhivirano iz prvotnega spletišča dne March 4, 2016.
↑ Fargione, Joseph; Hill, Jason; Tilman, David; Polasky, Stephen; Hawthorne, Peter (February 2008). "Land Clearing and the Biofuel Carbon Debt". Science 319 (5867): 1235–1238. Bibcode:2008Sci...319.1235F. PMID 18258862. doi:10.1126/science.1152747.
↑ "Big Business Leaves Big Forest Footprints". BBC News. February 16, 2010.
↑ "Deforestation and Drought". The New York Times. October 11, 2015.
↑ Lang, Susan (June 21, 2006). "Cornell Alumnus Andrew Colin McClung Reaps 2006 World Food Prize". Chronicle Online (Cornell University). Pridobljeno dne February 18, 2012.
↑ Pearce, Fred (April 14, 2011). "The Cerrado: Brazil's Other Biodiverse Region Loses Ground". Yale University. Pridobljeno dne February 18, 2012.
↑ "Soy in the Amazon - VQR Online". vqronline.org.
↑ McBride, M. B.; Richards, B. K.; Steenhuis, T.; Spiers, G. (May–June 2000). "Molybdenum Uptake by Forage Crops Grown on Sewage Sludge-Amended Soils in the Field and Greenhouse" (PDF). Journal of Environmental Quality (Cornell University) 29 (3): 848–854. doi:10.2134/jeq2000.00472425002900030021x.
↑ Heckman, J. R.; Angle, J. S.; Chaney, R. L. (December 9, 1985). "Residual Effects of Sewage Sludge on Soybean: II. Accumulation of Soil and Symbiotically Fixed Nitrogen" (PDF). Journal of Environmental Quality (Soil Science Society of America) 16 (2): 118–124. doi:10.2134/jeq1987.00472425001600020005x.
↑ Herbert, Ames, Cathy Hull, and Eric Day. "Corn Earworm Biology and Management in Soybeans." Virginia Cooperative Extension, Virginia State University (2009).
↑ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko. 2013. History of Whole Dry Soybeans, Used as Beans, or Ground, Mashed or Flaked (240 BCE to 2013). Lafayette, California. 950 pp.
↑ Lee, Gyoung-Ah; Crawford, Gary W.; Liu, Li; Sasaki, Yuka; Chen, Xuexiang (November 4, 2011). "Archaeological Soybean (Glycine max) in East Asia: Does Size Matter?". PLoS ONE 6 (11): e26720. PMC 3208558. PMID 22073186. doi:10.1371/journal.pone.0026720. Pridobljeno dne 2 August 2015.
↑ "Soybean". Encyclopædia Britannica Online. Pridobljeno dne February 18, 2012.
↑ "History of Soybeans". Soya – Information about Soy and Soya Products. Pridobljeno dne February 18, 2012.
↑ The History of Agriculture By Britannica Educational Publishing, p. 48
↑ Lee, GA; Crawford, GW; Liu, L; Sasaki, Y; Chen, X. "Archaeological Soybean (Glycine max) in East Asia: Does Size Matter?". PLOS ONE 6: e26720. PMC 3208558. PMID 22073186. doi:10.1371/journal.pone.0026720. Pridobljeno dne April 1, 2013.
↑ Siddiqi, Mohammad Rafiq. Tylenchida: Parasites of Plants and Insects. New York: CABI Pub. 389. p. (2001).
↑ Stark, Miriam T. (2005). Archaeology of Asia (Blackwell Studies in Global Archaeology). Hoboken, NJ: Wiley-Blackwell. str. 81. ISBN 1-4051-0213-6. Pridobljeno dne February 18, 2012.
↑ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko. 2012. History of Soybeans and Soyfoods in Japan. Lafayette, California. 3,337 pp. (11,505 references, 445 photos and illustrations. Free online)
↑ "History of Soymilk and Dairy-like Soymilk Products". Soy Info Center. 2007. Pridobljeno dne February 18, 2012.
↑ "Chronology of Tofu Worldwide 965 A.D. to 1929". Soy Info Center. Pridobljeno dne February 18, 2012.
↑ "kedelai translate Indonesian to English: Cambridge Dictionary". dictionary.cambridge.org (angleščina). Pridobljeno dne 2018-01-21.
↑ Hendri F. Isnaeni (9 July 2014). "Sejarah Tempe" (indonezijščina). Historia. Pridobljeno dne 21 January 2018.
↑ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko. "History of Soybeans and Soyfoods in Southeast Asia (1770–2010)". Soy Info Center. ISBN 978-1-928914-30-3. Pridobljeno dne February 18, 2012.
↑ The Book of Tempeh, 2nd ed., by W. Shurtleff and A. Aoyagi (2001, Ten Speed Press, p. 145)
↑ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko. "History of Soybeans and Soyfoods in South Asia / Indian Subcontinent (1656–2010)". Soy Info Center. ISBN 978-1-928914-31-0. Pridobljeno dne February 18, 2012.
↑ "Hitler's food taster speaks of Führer's vegetarian diet". telegraph.co.uk.
↑ Chaplin, J. E. (1996). An Anxious Pursuit: Agricultural Innovation and Modernity in the Lower South, 1730–1815. University of North Carolina Press. str. 147. ISBN 978-0-8078-4613-1.
↑ Eat Your Food! Gastronomical Glory from Garden to Gut: A Coastalfields Cookbook, Nutrition Textbook, Farming Manual and Sports Manual. Coastalfields Press. April 2007. ISBN 978-0-9785944-8-0. Pridobljeno dne 4 May 2013.
↑ "NSRL : About Soy". November 22, 2003. Arhivirano iz prvotnega spletišča dne November 22, 2003.
↑ "The Kunitz Soybean Variety". uiuc.edu.
↑ "Scientists create new low-allergen soybean". illinois.edu. Arhivirano iz prvotnega spletišča dne June 5, 2015.
↑ "William J. Morse and Charles V. Piper". soyinfocenter.com.
↑ "William J. Morse – History of His Work with Soybeans and Soyfoods (1884–1959) – SoyInfo Center". soyinfocenter.com.
↑ "The Soybean". google.com.
↑ Joe Schwarcz (2004). The Fly in the Ointment: 63 Fascinating Commentaries on the Science of Everyday Life. ECW Press. str. 193. ISBN 978-1-55022-621-8. Pridobljeno dne 4 May 2013.
↑ "Tables for Weights and Measurement: Crops – Table 1 Weights per bushel". University of Missouri. Pridobljeno dne February 18, 2012.
↑ "Henry Ford's Eco-Friendly Automobile". Harbay. Arhivirano iz prvotnega spletišča dne February 25, 2012. Pridobljeno dne February 18, 2012.
↑ "Soybean Car". The Henry Ford. Pridobljeno dne February 18, 2012.
↑ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko. History of Soybeans and Soyfoods in South America (1882–2009). Soy Info Center. ISBN 978-1-928914-23-5. Pridobljeno dne February 18, 2012.
↑ "Cornell alumnus Andrew Colin McClung reaps 2006 World Food Prize - Cornell Chronicle". news.cornell.edu.
↑ "Soy Facts". Soyatech. Pridobljeno dne Jan 24, 2017.
↑ "Livestock's long shadow: environmental issues and options". www.fao.org. Pridobljeno dne 2016-01-15.
↑ Lusas, Edmund W.; Riaz, Mian N. (1995). "Soy Protein Products: Processing and Use" (PDF). Journal of Nutrition (125): 573S–580S.
↑ "Soy fact sheets: soy nut butter". Soyfoods Association of North America, Washington, DC. 2016. Pridobljeno dne 1 November 2016.
↑ Shurtleff, William; Aoyagi, Akiko (2013). History of Whole Dry Soybeans, Used as Beans, or Ground, Mashed or Flaked (240 BCE to 2013); see page 254. Soyinfo Center. ISBN 1928914578.
↑ "Sustainability Fact Sheet" (PDF). National Biodiesel Board. April 2008. Pridobljeno dne February 18, 2012.
↑ Jim Deacon. "The Nitrogen cycle and Nitrogen fixation". Institute of Cell and Molecular Biology, The University of Edinburgh.
↑ Circle, Sidney J.; Smith, Allan H. (1972). Soybeans: Chemistry and Technology. Westport, CT: Avi Publishing. str. 104, 163. ISBN 0-87055-111-6.
↑ Henkel, John (1. 6. 2000). "Soy:Health Claims for Soy Protein, Question About Other Components". FDA Consumer (Food and Drug Administration) 34 (3): 18–20. PMID 11521249.
↑ "Soluble Carbohydrates in Soybean". intechopen.com.
↑ "From Soybean Phytosterols to Steroid Hormones". intechopen.com.
↑ [1]
↑ [2]
↑ [3]
↑ "Global Soybean Production, 2016 Forecast (USDA)". GlobalSoyabeanProduction.com. 2016. Pridobljeno dne 22 May 2016.
↑ McCullough, Marji (8 April 2014). "The Bottom Line on Soy and Breast Cancer Risk". American Cancer Society. Pridobljeno dne 24 November 2016.
↑ McCullough, Marji (8 April 2014). "The Bottom Line on Soy and Breast Cancer Risk". American Cancer Society. Pridobljeno dne 24 November 2016.
↑ Anderson, James W.; Johnstone, Bryan M.; Cook-Newell, Margaret E. (1995). "Meta-Analysis of the Effects of Soy Protein Intake on Serum Lipids". New England Journal of Medicine (Massachusetts Medical Society) 333 (5): 276–282. PMID 7596371. doi:10.1056/NEJM199508033330502.
↑ "Study Casts Doubt On Soy's Health Benefits". Consumer Affairs. August 3, 2005. Arhivirano iz prvotnega spletišča dne March 8, 2012.
↑ ^86,0 ^86,1 Sacks, F. M.; Lichtenstein, A.; Van Horn, L.; Harris, W.; Kris-Etherton, P.; Winston, M.; American Heart Association Nutrition Committee (February 21, 2006). "Soy Protein, Isoflavones, and Cardiovascular Health: An American Heart Association Science Advisory for Professionals from the Nutrition Committee". Circulation (American Heart Association Nutrition Committee) 113 (7): 1034–1044. PMID 16418439. doi:10.1161/CIRCULATIONAHA.106.171052.
↑ Qin Y; Niu K; Zeng Y; Liu P; Yi L; Zhang T; Zhang QY; Zhu JD; Mi MT (2013). "Isoflavones for hypercholesterolaemia in adults". Cochrane Database Syst Rev 6 (6): CD009518. PMID 23744562. doi:10.1002/14651858.CD009518.pub2.
↑ Panel on Dietetic Products, Nutrition and Allergies, EFSA (2011). "Scientific Opinion on the substantiation of health claims related to soy isoflavones and protection of DNA, proteins and lipids from oxidative damage (ID 1286, 4245), maintenance of normal blood LDL cholesterol concentrations (ID 1135, 1704a, 3093a), reduction of vasomotor symptoms associated with menopause (ID 1654, 1704b, 2140, 3093b, 3154, 3590), maintenance of normal skin tonicity (ID 1704a), contribution to normal hair growth (ID 1704a, 4254), "cardiovascular health" (ID 3587), treatment of prostate cancer (ID 3588) and "upper respiratory tract" (ID 3589) pursuant to Article 13(1) of Regulation (EC) No 1924/2006". EFSA Journal 9 (7): 2264. doi:10.2903/j.efsa.2011.2264. CS1 vzdrževanje: Večkratna imena: authors list (link)
↑ Vucenik, Ivana; Shamsuddin, AbulKalam M. (November 2003). "Cancer Inhibition by Inositol Hexaphosphate (IP6) and Inositol: From Laboratory to Clinic". The Journal of Nutrition (American Society for Nutrition) 133 (11): 3778S–3784S. PMID 14608114.
↑ Yoon, Jane H.; Thompson, Lilian U.; Jenkins, David J. A. (December 1983). "The Effect of Phytic Acid on In Vitro Rate of Starch Digestibility and Blood Glucose Response". American Journal of Clinical Nutrition (American Society for Nutrition) 38 (6): 835–842. PMID 6650445.
↑ Sudheer, Kumar M.; Sridhar, Reddy B.; Kiran, Babu S.; Bhilegaonkar, P. M.; Shirwaikar, A.; Unnikrishnan, M. K. (February 2004). "Antiinflammatory and Antiulcer Activities of Phytic Acid in Rats". Indian Journal of Experimental Biolotgy (National Institute of Science Communication and Information Resources) 42 (2): 179–185. PMID 15282951.
↑ Committee on Food Protection, Food and Nutrition Board, National Research Council (1973). "Phytates". Toxicants Occurring Naturally in Foods. Washington, DC: National Academy of Sciences. str. 363–371. ISBN 978-0-309-02117-3. CS1 vzdrževanje: Večkratna imena: authors list (link)
↑ Napier, India D.; Simon, Liz; Perry, Devin; Cooke, Paul S.; Stocco, Douglas M.; Sepehr, Estatira; Doerge, Daniel R.; Kemppainen, Barbara W.; Morrison, Edward E.; Akingbemi, Benson T. (2014). "Testicular Development in Male Rats Is Sensitive to a Soy-Based Diet in the Neonatal Period". Biology of reproduction 90 (2): 1–12. doi:10.1095/biolreprod.113.113787.
↑ Cantani, A.; Lucenti P. (August 1997). "Natural History of Soy Allergy and/or Intolerance in Children, and Clinical Use of Soy-protein Formulas". Pediatric Journal of Allergy and Clinical Immunology (Wiley Online Library) 8 (2): 59–74. PMID 9617775. doi:10.1111/j.1399-3038.1997.tb00146.x.
↑ Cordle, C. T. (May 2004). "Soy Protein Allergy: Incidence and Relative Severity". Journal of Nutrition (The American Society for Nutritional Sciences) 134 (5): 1213S–1219S. PMID 15113974.
↑ Sampson, H. A. (May 1999). "Food Allergy, Part 1: Immunopathogenesis and Clinical Disorders". The Journal of Allergy and Clinical Immunology (American Academy of Allergy) 103 (5): 717–728. PMID 10329801. doi:10.1016/S0091-6749(99)70411-2.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Avtorji in uredniki Wikipedije

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia SL

Soja: Brief Summary ( 西班牙、卡斯蒂利亞西班牙語 )

由wikipedia SL提供

Soja (latinsko ime Glycine max) je stročnica, ki izvira iz vzhodne Azije in se vzgaja zaradi užitnega fižola z mnogimi uporabami ter visoko hranilno vrednostjo. Obstajajo razne vrste soje, ki se med seboj močno razlikujejo in to ne samo po obliki zrna, barvi in okusu, pač pa tudi po kemični sestavi. Soja vsebuje zelo velik odstotek maščob - povprečno 19 % in beljakovin - povprečno 37 % ter pomembne količine vitaminov A in B skupine. Soja se v prehrani uporablja podobno kot druge stročnice, vendar njen okus in vonj večini ljudem ni prijeten, zato jo uporabljajo v industriji prehrane predelano kot:

sojino mleko, sojin sir (bolj znan kot tofu), sojina moka, sojino olje, sojina omaka sojini briketi

Razmaščeni fižol je poceni vir beljakovin v krmi. Sojini proizvodi so sestavine mnogih nadomestil za meso in mlečne izdelke. Vsebuje pomembne količine fitične kisline, mineralov in vitaminov B. Sojino olje se uporablja v prehrani in industriji. Tradicionalni nefermentirani izdelek je sojino mleko, iz katerega izdelujejo tofu in tofujevo kožico. Fermentirani izdelki so sojino olje/omako, fermentirana fižolova pasta, natto in tempeh.

Glavne proizvajalke soje so Združene države Amerike (32%), Brazilija (32%) in Argentina (18%).

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Avtorji in uredniki Wikipedije

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia SL

Sojaböna ( 瑞典語 )

由wikipedia SV提供

Den här artikeln behöver fler eller bättre källhänvisningar för att kunna verifieras. (2013-01)
Åtgärda genom att lägga till pålitliga källor (gärna som fotnoter). Uppgifter utan källhänvisning kan ifrågasättas och tas bort utan att det behöver diskuteras på diskussionssidan.

Sojabönan (Glycine max) är en växt som tillhör familjen ärtväxter och härstammar från Östasien^[1]. Sojabönan har marknadsförts hårt och ersatt flera lokala grödor över hela världen de senaste decennierna.^{[källa behövs]} Odling av sojabönor är en av de viktigare orsakerna till avverkning av regnskog i tropiska utvecklingsländer.^[2] Sojabönan är numera framför allt ett vanligt foder för djuren inom livsmedelsindustrin.

Sojabönan är en annuell växt och varierar stort i hur den växer och hur stor den blir. Sojabönan kan växa liggande på marken och i sådana fall inte nå högre än 20 centimeter. Den kan också växa upprätt och bli upp mot 2 meter hög.

Innehåll

1 Utseende
2 Systematik
3 Användning
- 3.1 Edamame
4 Näring
5 Referenser
- 5.1 Noter
6 Externa länkar

Utseende

Skidorna, stammarna och bladen är brunt eller grått ludna. Bladen är delade i småblad, vanligen 3 men även 5 småblad förekommer. Dessa småblad är 6–15 centimeter långa och 2–7 centimeter breda. Bladen faller innan bönorna mognar. De vita eller lila blommorna är små och oansenliga; de är självfertila och bärs vid bladskaftets rot. Frukten är en luden skida som växer i grupper om 3–5 stycken. Varje skida är 3–8 centimeter lång och innehåller vanligen 2-4 bönor. Dessa bönor är 5–11 millimeter i diameter.

Sojabönor kan vara svarta, bruna, blå, gula, gröna eller fläckiga.

Systematik

I likhet med majs och andra grödor som länge odlats av människan går det inte längre att med säkerhet fastställa dess släktskap med naturligt förekommande arter. Det antas dock att dess förfäder var en vinrankeliknande art som växte slingrande på marken, kanske Glycine soja.

Användning

Sojabönan innehåller cirka 39% protein och 17% olja. Det höga oljeinnehållet gör att sojabönan kan klassas som en oljeväxt. Sojabönans höga proteinhalt har gjort den till en viktig del av kosten i många asiatiska länder; ofta i form av sojamjölk eller tofu, men i dag används sojabönan framför allt som kraftfoder till djuren inom livsmedelsindustrin^[3].

Proteinet från sojabönan, också kallat sojaprotein, är ett vegetabiliskt fullvärdigt protein. Det äts av vegetarianer/veganer och kroppsbyggare. Sojaprotein finns i olika former, till exempel pulver (för att göra proteinhaltiga drycker med) men också i den form som kallas sojakött.^[3]

Sojakött är avfettat sojaprotein. Det finns i många olika former, till exempel granulat (färs), strimlor, grytbitar, filéer och biffar. Sojakött har neutral smak och kan smaksättas efter eget tycke. Sojakött innehåller fullvärdigt protein, mineraler, fibrer och är fritt från kolesterol. Sojakött äts mestadels av veganer och vegetarianer som ersättning för animaliskt kött.^{[källa behövs]} I USA och Storbritannien är det vanligt förekommande i storköksproduktion som ett billigt sätt att dryga ut köttbaserade rätter.^[4]^[5]

Edamame

Gröna japanska sojabönor. De växer i skidor likt skärbönor. Ordet edamame (枝豆) betyder ungefär bönor på kvist. I Östasien har edamame skördats i över två tusen år och varit en av de viktigaste proteinkällorna. Edamame används som snacks, i soppor, i vegetariska rätter eller som godis. Skalas före intag.

Näring

Råa sojabönorNäringsvärde per100 gVatten8,54 gEnergi446 kcal / 1866 kJProtein36,49 gKolhydrater30,16gVarav sockerarter7,33gKolesterolmVitamin AμgPyridoxin (B₆)0,377mgAskorbinsyra (C)6mgAlfatokoferol (E)0,85mgVitamin K47μgMineralerKalcium277 mgJärn15,7mgMagnesium280mgKalium179,7 gKoppar1.658 mgNatrium2 mgZink4,89 mgFosfor704 mgJodμgSelen17.8μg

”United States Department of Agriculture”. Arkiverad från originalet den 7 december 2014. https://web.archive.org/web/20141207194016/http://ndb.nal.usda.gov/ndb/foods/show/4820?qlookup=16108&format=Full&max=25&man=&lfacet=&new=1. Läst 27 november 2014.

Referenser

Delar av denna artikel bygger på en översättning från engelska Wikipedia Läst 20060904.
Delar av denna artikel bygger på en översättning från tyska Wikipedia Läst 20060904.

Noter

^ ”Livsmedelsverket”. Arkiverad från originalet den 5 december 2014. https://web.archive.org/web/20141205045306/http://www.slv.se/sv/grupp1/livsmedelsforetag/Lokaler-hantering-och-hygien/Allergener/Sojabonor/. Läst 27 november 2014.
^ ”Soja - en viktig proteinkälla”. http://www.wwf.se/vrt-arbete/ekologiska-fotavtryck/palmolja-soja-och-frndrade-marknader/1551375-soja-en-viktig-proteinklla. Läst 27 november 2014.
^ [a b] Rosén Nilsson, Bitte; Tengnäs, Bo (november 2002). ”Sojan…Var kommer den från och vart tar den vägen?”. WWF. http://www.wwf.se/source.php/1308753/Sojan.pdf. Läst 7 december 2010.
^ Hoogenkamp, Henk W. (2005). Soy Protein and Formulated Meat Products. Wallingford, Oxon, UK: CABI Publishing. sid. 14. ISBN 0-85199-864-X. http://books.google.com/?id=IRIRBOd_oTcC&printsec=frontcover&dq=soy+protein#v=snippet&q=substiture&f=false. Läst 18 februari 2012
^ Endres, Joseph G. (2001). Soy Protein Products. Champaign-Urbana, IL: AOCS Publishing. sid. 43–44. ISBN 1-893997-27-8. http://books.google.com/?id=3RNa1vS0sZYC&pg=PA15&lpg=PA15&dq=Soy+Protein+Products++endres#v=onepage&q=Soy%20Protein%20Products%20%20endres&f=false. Läst 18 februari 2012

Externa länkar

WWF - Sojabönan(PDF) Troligen från år 2001.
WWF - Brasiliens soja(PDF) Tidskriftssida utan datering.

Wikimedia Commons har media som rör Sojaböna.
Bilder & media

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia författare och redaktörer

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia SV

Sojaböna: Brief Summary ( 瑞典語 )

由wikipedia SV提供

Sojabönan (Glycine max) är en växt som tillhör familjen ärtväxter och härstammar från Östasien. Sojabönan har marknadsförts hårt och ersatt flera lokala grödor över hela världen de senaste decennierna.[källa behövs] Odling av sojabönor är en av de viktigare orsakerna till avverkning av regnskog i tropiska utvecklingsländer. Sojabönan är numera framför allt ett vanligt foder för djuren inom livsmedelsindustrin.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia författare och redaktörer

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia SV

Soya ( 土耳其語 )

由wikipedia TR提供

Bu maddenin veya sayfanın tarafsızlığı konusunda kuşkular bulunmaktadır.
Ayrıntılar için lütfen ilgili tartışma sayfasına bakınız.
Şablonu çıkarmadan önce lütfen şablonun yardım sayfasını inceleyiniz. (Mart 2012‎)

Soya (Glycine max), baklagiller (Fabaceae) familyasından 1 - 1,5 m boyunda, kısmen sarılıcı, dallanmış, bir yıllık, Çin ve Japonya'da geniş ölçüde ziraati yapılan bir bitki. Dünya'nın başka yerlerine de dağılıp değer kazanması 20. yüzyıl'da gerçekleşmiştir. Tohumlarından sıvı yağ ve margarin hâlinde kullanılan yemeklik bir yağ çıkarılır.

İçindekiler

1 Bitkisel Özellikleri
2 Tarihçe
3 Önemi
4 İnsan Sağlığına Etkileri
5 Soya Beslenmesi
6 Dış kaynak
7 Kaynakça

Bitkisel Özellikleri

Soya, kazık köklü bir bitkidir. Kuvvetli bir saçak kök sistemi mevcuttur. Kökleri genellikle 60–70 cm olmakla birlikte 2 metre olanları da görülmüştür. Bitki boyu 60–150 cm arasında değişir. Sapı 10-15 boğumdan oluşur. Soya yaprakları üç yaprakçıktan oluşur. 3,5 cm uzuklukta ve 1 cm kalınlıkta baklalara sahiptir. Bir soya bitkisi genellikle 35-40 baklaya sahipken seyrek ekimlerde bu sayı 200'ün bile üstüne çıkabilmektedir. Tohumlarının (tanelerinin) rengi yeşilin değişik tonlarından siyah, sarı ya da kahverengine varabilen alacalı renkte olabilir.

Soya, %18-24 oranında yağ ve %35-45 oranında protein içerir. %30 karbonhidrat ve %5 oranında mineral, çok sayıda vitamin ve değerli aminoasitler içerir.

Soya bitkisi, farklı iklim bölgelerine uyumludur. Dünyanın pek çok yerince başarıyla yetişmektedir. Yine de en iyi verim Mayıs-Eylül ayları arasında sıcaklığın 25 °C olduğu iklimlerde alınır. 18 °C’nin altındaki ve 40 °C’nin üstündeki sıcaklıklar soyanın gelişimini olumsuz yönde etkileyebilir.

Soya, çok kumlu topraklar hariç, değişik toprak türlerinde yetişebilir.

Tarihçe

Soya fasulyesi 5000 yıl önce Doğu Asya ovalarında keşfedilmiş olup genetik orijin merkezi Çin ve Mançurya'dır. 11 ve 17. yüzyıllar arasında Doğu Çin'de yetiştirilmeye başlanan soya bitkisi zamanla Japonya, Vietnam, Filipinler, Tayland, Malezya, Nepal ve Hindistan'a yayılmıştır.

17. yüzyılın başında Avrupa'ya getirilmişse de verimli olarak yetiştirilememiştir. 1804'te ABD sınırlarında yetiştirilmeye başlanmıştır. 1919-1924 yılları arasında ABD'de 8 eyalette birden soya ekimi yapılmış ve zamanla 26 eyalete yayılmıştır. Günümüzde de soya tarımı en çok ABD'de gelişmiştir.

Soyanın Türkiye'ye gelişi ise 1930'larda gerçekleşmiştir. 1982 yılında ise Bakanlar Kurulu kararı ile üreticiye teminat verilmeye başlanmıştır. Adana ve Osmaniye illeri Türkiye'deki soya üretiminin %80-85'ini karşılamaktadır.

Önemi

Bitkinin bir çizimi.

Soya, dünyayı besleyen 5-6 bitkisel üründen birisidir. Proteince zengin olup oldukça besleyicidir. Dünya’da en fazla üretilen ve tüketilen yağ soya yağı, yem sanayisinde en fazla kullanılan hammadde ise soya küspesidir. Sütü, peyniri, sosu, dondurması, eti vb. pek çok ürün üretilmektedir. Toprağa azot kazandırarak kendisinden sonra ekilecek bitkilerin verimini arttırır.

Soya bitkisi, ayrıca biyoyakıt üretiminde de yoğun olarak kullanılır.

Olgunlaşmış meyvesinin görünümü.

İnsan Sağlığına Etkileri

Soyanın insan sağlığına faydalı mı yoksa zararlı mı olduğu tartışılmıştır. Soyanın insan sağlığına pek çok faydası olduğu gibi bazı zararlarının da olduğu iddia edilmiştir.

Besleyici olması ve doymuş yağ içeren hayvansal proteinlere alternatif olması nedeniyle oldukça faydalıdır. Sağlıklı bir beslenme için kadınlar günde 46 gram, erkeklerse günde 56 gram protein tüketmelidir. Bu protein ihtiyacı soyadan sağlanabilir. Soya, omega-3 yağları, çoklu doymamış yağ, B vitamini, demir, çinko, anti-oksidanlar, fotokimyasallar ve lif bakımından zengin olup insan sağlığına yararlıdır. Vejetaryenler için mükemmel bir protein kaynağıdır.

Soyanın bazı yönlerden insan sağlığına zararlı olduğu iddia edilmişse de bu konuda kesin bir kanıt bulunmamaktadır. Bu iddialardan birisi, soyanın meme kanserini tetiklediği iddiasıdır. Soyanın içindeki östrojen hormonuna benzer etkideki maddeler meme ve endometrium kanserini tetikleyebilmektedir. Fakat bu etki zaten başka tür kanser yaşayan hastalarda görülmektedir. Üstelik bunun için "bol" miktarda tüketim gerekmektedir.

Soya Beslenmesi

Soya, başta veganlar olmak üzere herkes için hayvansal ürünlere alternatiftir. Soya sütü ve soya unu, bilinen süt ve una alternatiftir. Soya köftesi, soyanın içerdiği bileşikler nedeniyle et köftesine alternatif olup, içerdiği protein nedeniyle oldukça besleyicidir. Tofu hayvansal peynire alternatif bir soya peyniridir.

Soyanın unu, sütü, köftesi ve peynirinin yanı sıra yoğurdu ve ekmeği de yapılmaktadır. Soya yağı, dünyadaki en yaygın bitkisel yağlardandır. Soya fasulyesi, soya soslu brokoli, soyalı piliç, soya çorbası başta olmak üzere çok sayıda soyalı yemek tarifi mevcuttur.

Dış kaynak

Klimakterik şikayetlerin giderilmesinde soya kullanımı

Kaynakça

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia yazarları ve editörleri

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia TR

Soya: Brief Summary ( 土耳其語 )

由wikipedia TR提供

Soya (Glycine max), baklagiller (Fabaceae) familyasından 1 - 1,5 m boyunda, kısmen sarılıcı, dallanmış, bir yıllık, Çin ve Japonya'da geniş ölçüde ziraati yapılan bir bitki. Dünya'nın başka yerlerine de dağılıp değer kazanması 20. yüzyıl'da gerçekleşmiştir. Tohumlarından sıvı yağ ve margarin hâlinde kullanılan yemeklik bir yağ çıkarılır.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia yazarları ve editörleri

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia TR

Соя ( 烏克蘭語 )

由wikipedia UK提供

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Соя (значення).

Врожай сої у світі у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2013 році порівняно з лідером США (100 % = 89 483 000 тонн).

Со́я культу́рна або щети́ниста (Glycine max Moench.; синоніми: Soja hispida Moench., Soja japonica Savi.) — однорічна трав'яниста культурна рослина родини бобових, зовні подібна до квасолі, одна з найдавніших їстівних культур. Походить з Південно-східної Азії, поширена у Китаї, Індонезії, Японії, США, Австралії, Кореї, на Далекому Сході Росії, в Україні — в Лісостепу і Степу.

Насіння сої містить 35—45 % білків, 17—25 % жиру, 1—2 % лецитину, 5—6 % зольних речовин і вітамінів. З насіння виробляють борошно, олію, крупи, соєве молоко, сурогат кави тощо. З зелених бобів — різноманітні страви, консерви. Використовують також на корм худобі. Крім того жом використовується для виробництва біопалива.

Зміст

1 Біологічні особливості
- 1.1 Температурний режим
- 1.2 Водний режим
2 Морфологія
3 Підвиди
4 Технологія вирощування
5 Продукти з сої
6 Вплив на здоров'я
7 Примітки
8 Література
9 Посилання

Біологічні особливості

Соя — культура мусонного клімату, має підвищені вимоги до забезпечення вологою і теплом. Потреба в теплі зростає від проростання насіння до сходів, а потім до цвітіння і формування насіння, під час дозрівання вимоги до температури дещо зменшуються.

Температурний режим

Насіння починає проростати при температурі 8-10 °C, проте при такій температурі сходи з'являються через 20-30 днів, при температурах 14-16 °C вище нуля — через 7-8 днів, а при 20-22 °C — вже через 4-5 днів. Підвищення середньодобової температури на початку вегетації до 24-25 °C призводить до деякого зниження процесів росту, а температура 35-37 °C негативно впливає на вегетативний розвиток культури, утворення кореневих бульбочок.

Оптимальна температура:

в період вегетативного росту — 18-22 °C;
для формування репродуктивних органів — 22-24 °C;
під час цвітіння — 25-27 °C;
для формування бобів — 20-22 °C;
в період дозрівання — 18-20 °C.

Рослини досить легко переносять весняні приморозки до - 2,5 °C та осінні приморозки до - 3 °C. Осінні приморозки - 4,5 °C призводять до сильного промерзання листків, а квітки і боби гинуть.

Водний режим

Коефіцієнт транспірації коливається від 400 до 1000, бо соя на формування врожаю використовує значно більше води, ніж зернові колосові культури. Оптимальна вологість ґрунту в період вегетації повинна бути не нижче за 70-80 %, а на момент дозрівання не знижуватись до 60 % від найменшої вологоємності.

Впродовж вегетації потреба в волозі неоднакова. Від сходів до цвітіння спостерігається менша потреба в волозі. Найінтенсивніше водоспоживання відбувається в фазу цвітіння і формування бобів. За цей період соя споживає 60-70 % сумарної кількості води за увесь період вегетації. Негативно реагує на повітряну посуху в період цвітіння і утворення бобів. При дуже низькій вологості на рослинах не утворюються нові, відбувається скидання вже сформованих бобів.

Вимоги до ґрунтів відносно низькі. Сою можна вирощувати на всіх типах ґрунтів проте вони не повинні бути кислими й мало аерованими. Соя не переносить тривалого затоплення (більше 3-х днів), засолення і кислотності нижче за рН 5,5.

Морфологія

Квіти

Стрижнева коренева система. Головний корінь грубий, відносно короткий, бічні корінці у більшості тонкі, довгі, проникають у ґрунт на глибину до 2 м.

Висота стебла коливається від 20 см до 2 м. У сортів, поширених в Україні, — від 40 см до 1 м. Воно або грубе і товсте (діаметром завбільшки 11—13 мм) або ніжне і тонке (3—4 мм), прямостояче чи сланке, іноді витке, злегка колінчасто-зігнуте, добре гілкується. Бічні гілки завдовжки до 10—18 см, відхиляються від стебла під різним кутом і утворюють з 5—10 гілок різної форми Кущ — розлогий, напіврозлогий або стиснутий. Стебло і гілки вкриті білими, бурими, жовтими волосками. При достиганні стебло жовтіє, стає буро-жовтим чи рудим.

листки — трійчасті (іноді на черешку утворюється до п'яти листочків), з малими прилистками, розміщені почергово, за винятком двох перших примордіальних, які є простими і розміщуються супротивно. Мають різну форму — широкояйцеподібну, овальну, ромбічну, клиноподібну з тупими або загостреними верхівками; опушені, включаючи прилистки, волосками білого, сірого або бурого кольору, завдовжки 15-16, завширшки 3-10 см. У більшості сортів листки при достиганні плодів опадають, що полегшує механізоване збирання врожаю.

Квітки малі, мають п'ятизубчасту зелену чашечку та п'ятипелюстковий віночок білого або фіолетового кольору, маточку з верхньою зав'яззю та 10 тичинок: 9 зрослих і одну вільну. Розміщуються квітки у пазухах листків на квітконіжках, утворюючи суцвіття-китиці (грона), які можуть бути короткими, малоквітковими — з 2-4 квітками або довгими, багатоквітковими — з 10-20 квітками і більше.

Плоди — боби, за формою — прямі, мечеподібні, злегка зігнуті, шабле- або серпоподібні, плоскі чи опуклі, з гладенькими або чоткоподібними стулками. Мають світлий, коричневий чи бурий колір, з рудуватим опушенням, завдовжки 3-7 см і завширшки 0,5-1,5 см. Вміст 1-4 насінин.

Різноманіття насіння сої.

Насіння має найрізноманітніший габітус:

округле, овальне, округло-овальне, овально-видовжене, плоске або опукле;
велике, середнє чи дрібне;
жовте, зелене, коричневе, чорне, жовте, з коричневою пігментацією;
з насіннєвим рубчиком світлого, сірого або темно-коричневого кольору.

Маса 1000 (m¹⁰⁰⁰) насінин — 50-400 г. Коли насіння проростає, сім'ядолі виносяться на поверхню ґрунту.

Підвиди

Відомо шість підвидів культурної сої:

напівкультурна (Glycine max var gracilis Enk.),
індійська (Glycine max var indica Enk.),
китайська (Glycine max var chinensis),
корейська (Glycine max var korajensis Enk.),
маньчжурська (Glycine max var manshurica Enk.),
слов'янська (Glycine max var slavonica Kov. et Pinz).

В СНД поширені маньчжурський та слов'янський підвиди. Соя, яка належить до маньчжурського підвиду, середньоросла, переважно 70-100 см заввишки, утворює великого і середнього розміру листки, боби та насіння. Сорти цього підвиду середньостиглі й переважно зернового типу. Соя слов'янського підвиду — низько-, рідше середньоросла, здебільшого заввишки 40-70 см, частіше утворює тонші стебла, кущ стиснутий, листки, боби і насіння менші, скоростигла. В Україні вирощують сорти сої переважно маньчжурського підвиду і зовсім мало слов'янського.

Врожайність соєвих бобів в Україні становить 12—14 цнт/га. Поширені сорти: Альтаір, Аметист, Бистриця 2, Вітязь 50, Деймос, Іванка, Київська 98, Кіровоградська 4, Романтика, Терезинська 2, Чернівецька 8, Чернятка та ін.

Технологія вирощування

Сівозміна

Плантація сої у провінції Санта-Фе, Аргентина.

Соя, як усі зернобобові — цінна культура в сівозміні. Монокультура виключається. Повертати сою на попереднє місце рекомендовано не раніше, ніж через два роки. Необхідно врахувати, що на перших етапах росту у сої сильно розвивається коренева система, а ріст рослин сповільнений. Це обумовлює її низьку конкурентоздатність у боротьбі з бур'янами. Тому як попередник для сої придатні зернові, кукурудза, цукрові буряки, картопля, багаторічні злакові трави. Непридатними попередниками є інші зернобобові культури і багаторічні бобові трави (господарі збудників кореневих гнилей) і культури-господарі збудників склеротинії, такі як соняшник або хрестоцвіті культури (ріпак). Частка культур сприйнятливих до склеротініозу в сівозміні не повинна перевищувати 33 %. Важливо щоб попередники сої лишили чисті від збудників поля. В районах з достатнім вологозабезпеченням у семи- та десятипольних польових сівозмінах під сою займають одне поле.

Соя сама є цінним попередником для інших культур. Залишаючи в ґрунті після збирання добре розвинуту кореневу систему з бульбочковими бактеріями, вона сприяє нагромадженню азоту, поліпшенню структури й родючості ґрунту. Соя використовує важкорозчинні поживні речовини з нижніх шарів ґрунту і включає їх у кругообіг живлення. В середньому на 1 га вона залишає близько 60—80 кг/га азоту (N), 20-25 кг/га фосфору (P₂O₅) і 30-40 кг/га калію (K₂O). Проте пізнє збирання культури не дозволяє вирощувати після неї озимі культури в північних регіонах країни.

Підготовка ґрунту

Вибір конкретних заходів обробітку ґрунту залежить від ґрунтово-кліматичних умов місця вирощування, а також від загального рівня культури землеробства, наприклад, ступеня забур'янення полів. Основний обробіток ґрунту при засміченні полів однорічними бур'янами — покращена зяблева оранка (два-три дискування і осіння оранка) або напівпаровий обробіток (літня оранка і 1-2 культивації для знищення сходів бур'янів). За наявності коренепаросткових бур'янів застосовують пошаровий обробіток ґрунту — лущення дисковими та лемішними знаряддям з наступною глибокою оранкою на 30—32 см при появі масових сходів бур'янів.

При короткому післязбиральному періоді, проводять лущення стерні, наступну оранку з вирівнюванням поверхні поля. Соя порівняно з ранніми ярими культурами вимогливіша до передпосівної підготовки. Ранній весняний обробіток ґрунту починається з боронування важкими, середніми або легкими боронами, а також шлейфами, рай-боронами, шлейф-боронами при настанні фізичної стиглості ґрунту. Боронують упоперек або під кутом до напрямку оранки в 1—2 сліди.

На чистих, без каміння, вирівняних (низьке розміщення бобів вимагає при збиранні низького зрізу) з осені полях після ранньовесняного боронування до сівби ґрунт не обробляють. Висота гребенів і глибина борізд не повинна перевищувати 4 см. На засмічених зимуючими бур'янами або падалицею полях, а також при тривалій холодній весні необхідно проводити культивацію на глибину 6—8 см з наступним прикатуванням. Прикатування підвищує температуру посівного шару на 1,5 °C—3,0 °C, що зумовлює проростання бур'янів, які будуть знищені наступною культивацією.

Передпосівну культивацію проводять паровими або буряковими культиваторами з плоскоріжучими лапами на глибину 4—5 см в агрегаті з боронами або шлейф-боронами або комбінованими агрегатами типу «компактора». Культивацію проводять упоперек або під кутом до напрямку попередніх обробітків. Оптимальна структура ґрунту для гарної аерації і нормального розвитку кореневої системи сої створюється при об'ємній масі 1,10—1,25 г/см³.

Підживлення

Соя нерівномірно споживає елементи живлення впродовж вегетації. Вона виносить усереднено з урожаєм (кілограм речовини на центнер бобів):

5,00—7,30 кг/цнт азоту N,
1,40—1,90 кг/цнт фосфору у вигляді Р₂О₅,
2,86—2,90 кг/цнт калію у вигляді К₂О,
0,86—1,00 кг/цнт магнію у вигляді MgO,
2,10 кг/цнт кальцію у вигляді СаО,
0,4 кг/цнт сірки S.

В азотному живлені критичний період для сої — 2—3 тижні після цвітіння; в фосфорному — перший місяць її життя.

Фаза розвитку рослин Засвоєння у % до повного обсягу за весь період вегетації азоту фосфору калію Від сходів до цвітіння 5,9 — 6,8 4,6 — 4,7 7,6 — 9,4 Цвітіння, формування бобів, початку наливу насіння 57,9 — 59,7 59,4 — 64,7 66,0 — 70,0 Від початку наливу зерна до кінця дозрівання 33,7 — 36,3 30,6 — 36,0 18,9 — 26,4

При недостатній кількості легкорухомих форм мінеральних речовин соя особливо добре реагує на диференційоване дрібне внесення добрив під основний обробіток, при сівбі іі в підживлення. До 70 % загального споживання азоту соя забезпечує біологічною фіксацією з повітря шляхом симбіотичної діяльності з бульбочковими бактеріями. При нормальних умовах для їхньої діяльності не потрібні азотні добрива. На бідних гумусом ґрунтах і при недостатньому рості рослин можна після ґрунтової діагностики внести 30-40 кг/га амонійних добрив. Визначення потреби такого підживлення:

якщо бульбочок на кореневій системі менше 5 на одну рослину і вони сірого кольору всередині — є потреба;
якщо бульбочок багато, вони крупні з рожевою м'якоттю — азотфіксація йде активно і підживлення не потрібне.

Середні дози внесення фосфорних і калійних добрив під сою за Кадировим С. В., Федоровим В. А., 1998 рік.
- Забезпеченість ґрунту елементами живлення Вміст в ґрунті рухомих форм
(за Мачигіним) Середні норми добрив,
кг/га д.р. фосфорних калійних фосфор калій при зрошенні без зрошення при зрошенні без зрошення Дуже низька < 10 < 50 80-90 100-120 60-80 80-100 Низька 11-15 51-100 60-80 80-90 40-60 60-80 Середня 16-30 101-200 40-60 60-80 20-40 40-60 Підвищена 31-45 201-300 20-30 Не вносять 40-60 20-40 Висока 46-60 301-400 Не вносять 20 Не вносять Не вносять

Мікроелементи

У сої більша потреба в кальції, ніж у зернових культур. Оптимальний рівень показника рН 6,2—7,2 зберігається внесенням вапна в рамках сівозміни за даними ґрунтової діагностики. Для досягнення оптимального рівня кислотності вапно вносять вже під попередник.

Залежно від ґрунтових умов, соя відчуває потребу в певних мікроелементах. Часто бор^[1] (B) і марганець (Mn) при вапнуванні стають важкодоступними для рослин. У таких випадках вносять рідкі добрива позакореневим методом. На бор бідні дерново-підзолисті сірі та бурі лісові, заболочені ґрунти легкого гранулометричного складу — вміст рухомих форм менше 0,2-0,7 мг на 1 кг ґрунту.

На кислих підзолистих і опідзолених ґрунтах рекомендується внесення молібдену (Mo).^[2] Для цього насіння обробляють молібдатом амонію (MoNH₃) з розрахунку 40-50 г молібдену на 1 л. При позакореневому підживленні в період бутонізації — початку цвітіння, норма внесення молібденово кислого амонію становить 200 Г/га. Соя належить до культур, що є досить чутливими до внесення молібденових добрив. Приріст урожаю зерна від внесення молібдену становить 2—3 цнт/га. Висока ефективність молібденових добрив (особливо на кислих ґрунтах), досягається при вмісті мікроелемента на сірих ґрунтах — менше 0,15 мг, на чорноземах — менше 0,15—0,30 мг, на каштанових ґрунтах — менше 0,20—0,55 мг на 1 кг окультуреного шару ґрунту.

Кобальт (Co) особливо важливий мікроелемент в процесах азотфіксації.^[3] У ґрунт його можна вносити у кількості 200—400 Г/га. Для позакореневих підживлень і передпосівної обробки насіння застосовують відповідно 0,01—0,05%-ві та 0,1—0,5%-ві розчини сірчанокислого кобальту (CoSO₄). Вносять на сірих ґрунтах при вмісті менш 1,0-1,1 мг, на чорноземах — менш 0,6—2,0 мг, на каштанових ґрунтах — менш 1,0-1,5 мг.

В той час, як в країнах Європи не вносять органічні добрива через неможливість регулювання їхньої мінералізації, небезпеки затримки дозрівання і вилягання посівів сої, в країнах Східної Європи рекомендується внесення органічних добрив — 20-40 т/га на слабогумусних ґрунтах або висівати її після удобреного попередника.

Сортова диференціація

В умовах помірного клімату економічно обґрунтованим є вирощування лише сортів ультраскоростиглої (тривалість періоду від сходів до дозрівання менше 80 днів), дужескоростиглої (81—90 днів), скоростиглої (91—110 днів), середньоскоростиглої (111—120 днів) та середньостиглої (121—130 днів) груп. У ранньостиглих сортів світлова реакція менш виражена, бо реакція сортів на фотоперіодизм пов'язана з періодом їхньої вегетації. Скоростиглі сорти менш реагують на довжину дня, ніж середньостиглі і особливо пізньостиглі.

Сівба

Широкорядний спосіб посіву.

Висівають протруєне насіння і, при необхідності, інокульоване бульбочковими бактеріями (ризоторфіном). Як правило, протруєння проводять у таких випадках до сівби, а інокуляцію — при сівбі. Лише протруєння фундазолом можна суміщати з інокуляцією в день сівби.

Соя — культура пізніх строків сівби. Головний критерій настання оптимальних строків — стійке прогрівання верхнього шару ґрунту до 12 °C — 14 °C. Оптимальні календарні строки сівби припадають на період другої половини квітня до другої половини травня. При більш ранній сівбі подовжується період проростання, насіння і паростки триваліший період піддаються інфекційному тиску збудників кореневих хвороб (Rhizoctonia, Diaporthe spp. та ін.) і зростає ймовірність засмічення. При пізніших строках сівби знижується врожайність. Глибина сівби через епікотильний спосіб проростання не повинна бути більше 2—4 см.

Соя — світлолюбна рослина, погано переносить затінення. Слід враховувати при визначені площі живлення і густоти стояння рослин, що у затінених рослин зменшується вміст азоту (N) в клітинах, збільшується кількість абортивних плодів, знижується висота прикріплення бобів на стеблі, що веде до збільшення втрат при механізованому збиранні.

Норма висіву насіння залежить від сортотипу і способів боротьби з бур'янами. Ультраскоростиглі й дужескоростиглі сорти з детермінантним типом росту дають найбільшу врожайність при густоті стеблостою перед збиранням 35—46 рослин на м² (висів 45—55 схожих насінин на м²). Середньостиглі і середньопізні сорти індетермінантного типу росту, які сильно гілкуються, повинні мати перед збиранням 18—22 рослини на м² (висів 30—35 схожих насінин на м²). Більш загущені посіви вилягають, що викликає зниження урожайності. На кращих ґрунтах вибирають нижчу, на легких ґрунтах вищу норму висіву. Якщо боротьба з бур'янами проводиться механізованим способом (післясходове боронування, міжрядні обробки), то норму сівби збільшують на 10—15 %. Висівають сою, як правило широкорядним способом з міжряддями 45—70 см, або стрічковим способом за схемою 50×15 або 60×15, або ж звичайним рядковим способом.

Догляд за посівами

На початку вегетації соя зростає повільно і бур'яни конкурують з нею за споживання вологи, поживних речовин, та світло. Втрати врожаю від забур'яненості можуть складати 30—50 %. Тому інтегрована боротьба з бур'янами — першочергове завдання для успішного вирощування культури.

Механічний спосіб боротьби. Боронувати посіви можна вже через 3—4 дні після сівби, коли насіння тільки-но пустило корінець, а бур'яни знаходяться у фазі «білої нитки». Соя переносить боронування легко. Лише фаза «вигнутого коліна», яка настає за 2—3 дні до появи сходів є критичною для боронування. На посівах сої, залежно від забур'яненості, проводять 1—2 післясходових боронувань, при цьому перше проводиться коли рослини вже добре вкоренилися і мають висоту 10—12 см. Досходове боронування (швидкість руху агрегату до 5—6 км/год) знижує забур'яненість на 40—50 %, післясходове (швидкість руху агрегату до 4—5 км/год) — на 50—60 %, а використання їх у комплексі — на 65—75 %. Строки проведення міжрядних обробок і їхня кількість залежать від появи бур'янів. За весь період вегетації культури проводять 2—4 міжрядних обробітка. Останній обробіток проводять не пізніше фази «бутонізації».

Хімічний спосіб боротьби. Для ефективної боротьби з бур'янами вносять ґрунтові гербіциди до сівби, досходові та післясходові.

Шкідники та хвороби

Листя сої уражене гусінню.

Грибкове зараження сої, Phakopsora pachyrhizi, Phakopsora meibomiae.

Соя вражається великою кількістю хвороб і шкідників. Економічно та екологічно обґрунтована ефективна боротьба з ними потребує дотримання принципів інтегрованого захисту рослин.

Найбільш розповсюджені шкідники:

люцернова совка — ЕМШ становить 8-10 гусениць на м²,
акацієва вогнівка,
бульбочкові довгоносики,
соєва чорно-смугаста блішка — ЕМШ становить 10-15 жуків на м²,
соєва плодожерка — ЕМШ становить 2-3 яйця на рослину,
павутинний кліщ.

Найбільш розповсюджені захворювання:

У боротьбі з грибковими та бактеріальними захворюваннями високу ефективність мають глибока зяблева оранка й повна заробка рослинних решток у землю, бо вони є джерелом розповсюдження інфекції. Це значно зменшує ймовірність зараження аскохітозом, периноспорозом та іншими хворобами. На полях уражених фузаріозом не можна висівати сою раніше ніж через 2-3 роки. Насіння потребує протруєння насіннєвими протруйниками.

Соєве поле на Фермі «Мазепа» коло Оттави, Канада в кінці жовтня

Збирання урожаю

Врожай сої збирають прямим комбайнуванням (низький зріз 4-6 см) при повній стиглості — листя вже опало і боби сухі, побурілі стебла і боби, відокремлення твердого насіння від стулок. Оптимальна вологість насіння — 12—14 %. При запізненні з збиранням боби розтріскуються, а вологість насіння зростає знов. Щоб прискорити достигання пізньостиглих сортів, а в холодні роки і середньостиглих, застосовують десиканти (Баста 14 % в.р. з нормою 2 л/га, Реглон — 2-3 л/га). Десикацію проводять також для підсушування насіння або при пізньому забур'янені. Як правило посіви визрівають без використання десикантів. Для низьких втрат бобів важливо не перевищувати висоти зрізу більше ніж на 7—8 см від землі. При вищому зрізі втрачаються нижні боби, що, як правило, є найбільш врожайними. Тривале зберігання бобів сої можливе при їхній відносній вологості не вище за 11 %.

Продукти з сої

Свіжа соя містить отруйні білки, що нейтралізуються інтенсивним пропарюванням.^[4] В різних країнах світу із бобів сої виготовляють борошно, крупи, олію, молоко, печиво, хліб, цукерки, ковбасу, каву, шоколад, цілий ряд кулінарних страв.

Велика роль сої у вирішенні проблеми білка в тваринництві.

Зерно

Насіння сої переважно підсмажують або варять. Для разкладу антипоживних речовин у зернах сої використовується теплова обробка: варіння чи запарювання, прожарювання, екструдування, мікронізація, НВЧ-обробка, волого-теплова обробка. Ціле зерно сої набагато складніше піддається тепловій обробці, ніж зерно гороху чи квасолі. Перед варінням обмите насіння заливають холодною водою з содою і замочують впродовж 10—12 годин. Після цього воду зливають і варять 1,5—2 годин.

Крупа та борошно

Соєву крупу одержують із підсушеного зерна на звичайних крупорушках. Розварюється соєва крупа значно швидше, ніж ціле зерно. Проте перед варінням її теж рекомендується вимочувати 10—12 годин. Крупа швидко псується, що пояснюється великим вмістом жиру (19—20 %), який на повітрі гіркне.

Соєве борошно містить багато білка (40—52 %) і зольних елементів (5—6 %) та відносно мало вуглеводів (27—34 %). При перемелюванні на борошно сире зерно сої може забивати сита, жорна, вальці, тому його підсушують 3—4 години за температури 50 °C. Спочатку зерно грубо подрібнюють, видаляючи при цьому полову (оболонки зерна і зародки), які спричинюють швидке гіркнення борошна. Після здійснюють тонкий розмол на жорнових чи вальцьових млинах. Соєве борошно можна одержувати й з макухи чи шроту — містить мало жиру, тому може зберігатися досить довго. У соєвому борошні немає клейковини, тому його додають у різних пропорціях до пшеничного чи житнього.

Соєве молоко

Соєве молоко — солодкуватий, смачний напій біло-кремового кольору з легким приємним запахом. Одержують його з замоченої у воді, подрібненої і провареної на парі сої. Воно майже не поступається за поживністю і засвоюваністю організмом молоку корови. Отримане за спеціальною рецептурою його важко відрізнити від коров'ячого на зовнішній вигляд і за фізичними властивостями. Соєве молоко відрізняється високими дієтичними властивостями. У Східній Азії соєве молоко було відоме і широко використовувалось для харчування ще декілька століть тому. Напевно сприяв цьому буддизм, де релігійними правилами заборонено пити коров'яче молоко. Це дієтичний продукт, що не містить лактози, за харчовою цінністю відповідає коров'ячому молоку 1,5-2%-ної жирності. Соєве молоко краще перетравлюється у шлунку, рекомендується при виразковій хворобі шлунку, холециститі, цукровому діабеті, харчовій алергії на молочні продукти тваринного походження. Молоко із сої при відстоюванні утворює вершки. Під час кип'ятіння сильно піниться, «збігає» з каструлі, як і коров'яче. Під час кип'ятіння на поверхні утворюється жирна плівка, яку китайці вважають ласощами. Соєве молоко також скисає, з нього можна виготовити сир.

Окара

Однорідна волога маса без запаху, світло-жовта, з високим вмістом білка. Її одержують шляхом відтискання соєвого молока на фільтр-пресі. Окара — цінне джерело білка, клітковини, містить двовалентне залізо і легко засвоюється організмом. Окару використовують для виготовлення хлібобулочних виробів, печива, соусів тощо, додаючи до борошна. При випіканні кондитерських виробів нею можна замінити яйця (1 столова ложка окари + 2 столові ложки води заміняє 1 яйце).

Соєвий сир

Соєве молоко у теплому місці за декілька годин скисає і дуже нагадує кисле коров'яче молоко. Із соєвого кисляку виділяється сир, який складається із білкових речовин. На вигляд він подібний до коров'ячого. Якщо молоко не має «бобового» присмаку, то і сир виходить задовільним, особливо якщо його трошки посолити. Соєвий сир з легким запахом бобів, що приготовлений вдома, варять або підсмажують, після чого неприємний запах повністю зникає.

Тофу

Соєвий сир, по-китайськи «то-фу», поширений у всіх країнах Сходу. Має консистенцію м'якого сиру, майже без запаху, ніжний за смаком, кремового кольору. Готується тофу із соєвого молока після його скисання. Із кислого соєвого молока (як із коров'ячого) одержують соєвий сир. Після того, як його добре відтиснути, тофу готовий до вживання. Відмінність його від соєвого сиру полягає в тому, що тофу є пресованим продуктом. Цінність тофу полягає в тому, що білок сої, який важко перетравлюється, перетворюється в сирі у продукт, що добре засвоюється організмом. Перетравність тофу — 95 %. Має високий вміст повноцінного рослинного білка, що за своїм амінокислотним складом і біологічною цінністю прирівнюється до білка м'яса. На Сході тофу ще називають «м'ясом без кісток». У ньому низький вміст жиру і вуглеводів. Тофу використовують в їжу у свіжому, смаженому, сушеному, маринованому, копченому вигляді. Додають у різні страви у співвідношенні від 40 до 80 % до інших продуктів.

Соєве м'ясо

Соєве м'ясо виготовляють зі знежиреного соєвого борошна, яке пресується до тих пір, поки не набуде форми волокна. Це новий, унікальний за харчовою цінністю продукт харчування, що має м'ясоподібну структуру і однаковий з м'ясом вміст білка. Текстурований соєвий білок має форму і текстуру фаршу, гуляшу, відбивних. На відміну від м'яса тваринного походження, соєве м'ясо не містить холестерину, в ньому є життєво необхідні мінеральні речовини: кальцій, фосфор, магній, залізо, а також вітаміни групи В і вітамін Е. Соєве м'ясо продається у сухому вигляді, перед вживанням його потрібно розмочити чи відварити. При цьому соєве м'ясо збільшується в масі за рахунок поглинання води в 2,5-4 рази. Соєве м'ясо можна готувати різними способами: варити, тушкувати, запікати, смажити. Варити потрібно впродовж 10-30 хв.

Олія

Соєву олію одержують шляхом пресування насіння сої. Свіжа соєва олія не має смаку і запаху, швидко гіркне. Тому в домашніх умовах соєву олію виготовити досить проблемно. Після рафінування вона набуває бурштинового кольору, довго зберігається, використовується для заправки салатів із свіжих овочів, є відмінним дієтичним, високо засвоюваним продуктом. Олія містить життєво необхідні ненасичені жирні кислоти, в тому числі лінолеву, вітаміни Е і С, солі кальцію, натрію, магнію, калію, фосфору тощо. Соєва олія корисна при захворюванні нирок, нервової системи, підвищує імунітет, покращує обмін речовин, запобігає атеросклерозу. На соєвій олії можна смажити їжу, додавати в тісто, готувати м'ясні і рибні страви. На заводах з нього виготовляють маргарин, який не поступається тваринному маслу.

Шрот та макуха

Побічна продукція після екстракції олії. Шрот містить менше клітковини і краще засвоюється тваринами порівняно з соняшниковим. В 1 кг міститься 1,21 кормова одиниця, 361 г перетравного білка, 26,2 г жирів, 80 г клітковини, 36,4 г лізину, 8,5 г метіоніну, 5,2 г триптофану. Теплова обробка надає соєвому шроту приємного запаху. При виготовленні комбікормів додають 10 % соєвого шроту, що дозволяє збалансувати корм за вмістом білків та амінокислот.

Соєву макуху одержують при механічному добуванні олії. Як і соєвий шрот вона є цінним кормом для тварин. В 1 кг міститься 1,19 кормова одиниця, 346 г перетравного білка, 43 г жиру, 72 г клітковини.

Вплив на здоров'я

При спеціальному режимі лікувального харчування сою додають до котлет у випадках, коли хворому потрібна велика кількість білків. Незважаючи на високий вміст білка в сої, вона менше, ніж інші білкові продукти, викликає виділення шлункового соку, тому її призначають при гастритах з підвищеною кислотністю.

Молокозамінники із сої, а також соєве борошно використовують при цукровому діабеті — вони місять менше вуглеводів, ніж інші бобові рослини, а білки цінніші, ніж гороху й квасолі. В Англії з соєвого борошна для охочих схуднути випускають «кембріджський» хліб. В Австрії соєве борошно дієтологи застосовують у вигляді каші для дітей, які хворіють на туберкульоз. В деяких країнах сою використовують в медицині, як сировину для виготовлення препаратів, що стимулюють центральну нервову систему, при лікуванні цукрового діабету.

Проте, існують докази того, що соя та продукти з неї можуть завдати шкоди людському організмові при регулярному вживанні. В документованих дослідженнях, що проводилися за участю 3734 чоловіків похилого віку було показано, що ті з них, хто половину свого життя споживали тофу мали в 2,4 разу більший ризик захворіти в майбутньому на хворобу Альцгеймера. Чоловіки, які використовували в своєму раціоні тофу принаймні, двічі на тиждень, мали більше розумових порушень порівняно з тими хто ніколи не додавав в їжу соєвих продуктів або не зловживав ними.^[5]^[6]

Також соя має негативний вплив на статеву функцію чоловічого організму. Це пояснюється великим вмістом в соєвих бобах фітоестрогенів — речовин рослинного походження, що в людському організмі мають певну гормональну активність, подібну до естрогенів. Фітоестрогени, потрапляючи до організму тварини або людини, втручаються в гормональний баланс. На думку нейроендокринолога Клауді Хагес з Седар-санайського Медичного Центру, соя еволюційно виробила механізм контролю народжуваності того біологічного виду, який нею харчується, — своєрідні «оральні контрацептиви». Доктор Мері Еніг (штат Меріленд, США) вважає, що висока концентрація фітоестрогенів сої в дитячому харчуванні призводить до раннього статевого дозрівання дівчаток і до порушення фізичного розвитку хлопчиків.^[7] Результати тестування крові немовлят, яких годують дитячим харчуванням, яке містить соєві компоненти, показали, що концентрація ізофлавонів^[en] в 13 000-22 000 раз перевищує нормальну концентрацію власного естрогену в ранній період життя^[8].

Соя також містить компоненти, які негативно впливають на функцію головного мозку, щитоподібної залози, порушують нормальний процес всмоктування полівалентних мікроелементів (особливо цинку)^[9]

Примітки

↑ Бор забезпечує транспортування асимілянтів у рослині, відповідає за диференціацію клітин і формування їхніх стінок, збільшує кількість квіток і плодів, покращує надходження в рослини азоту.
↑ Молібден входить до складу ферменту нітрогеназа, який сприяє біологічній фіксації азоту атмосфери. Специфічна роль молібдену в процесі азотфіксації обумовлює покращення азотного живлення бобових культур, підвищує ефективність фосфорних та калійних добрив. Сприяє росту коренів, прискорює розвиток і стимулює діяльність бульбочкових бактерій, бере участь у фосфорному та азотному обміні, підсилює синтез хлорофілу.
↑ Кобальт підвищує інтенсивність засвоєння азоту з повітря, сприяє розмноженню бульбочкових бактерій, скороченню вегетаційного періоду, підвищує врожайність зерна сої.
↑ Рудишин С. Д. Генетично модифіковані рослини: проблеми і перспективи використання // Наука та інновації Науково-практичний журнал. — 2011, № 6. ISSN 1815-2066
↑ White LR, Petrovich H, Ross GW, Masaki KH, Association of mid-life consumption of tofu with late life cognitive impairment and dementia: the Honolulu-Asia Aging Study. Fifth International Conference on Alzheimer's Disease, #487, 27 July 1996, Osaka, Japan.
↑ White LR, Petrovitch H, Ross GW, Masaki KH, Hardman J, Nelson J, Davis D, Markesbery W, Brain aging and midlife tofu consumption. //J Am Coll Nutr 2000 Apr;19(2):242-55.
↑ Soy Infant Formula Could Be Harmful to Infants: Groups Want it Pulled. //Nutrition Week, Dec 10, 1999;29(46):1-2.
↑ Setchell KD, Zimmer-Nechemias L, Cai J, Heubi JE, Exposure of infants to phyto-oestrogens from soy-based infant formula. //Lancet 1997 Jul 5;350(9070):23-27
↑ Вплив вживання сої на здоров'я.

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
Теплякова Т. Е. Соя // В сб.: Теоретические основы селекции. Том. III. Генофонд и селекция зерновых бобовых культур (люпин, вика, соя, фасоль) / Под ред.: Б. С. Курловича и С. И. Репьева — С-Пб., ВИР, 1995 — С. 196—217. (рос.)
Зеленцов С. В. Современное состояние систематики культурной сои Glycine max (L.) Merrill. // С. В. Зеленцов, А. В. Кочегура Масличные Культуры. Науч.-техн. бюллетень ВНИИМК. — вып. 1 (134). — Краснодар. — 2006. — С. 34-48. (рос.)
Енкен В. Б. Соя. — М. Гос. изд-во с.-х. лит-ры. 1959. — 653 с. (рос.)
Корсаков Н. И. Соя. — Л.: ВНИИ растениеводства, 1975. — 160 с. (рос.)
Петибская В. С. Соя: качество, использование, производство. — М.: Аграрная наука. 2001, — 64 с. (рос.)
Сунь Син-дун. Соя. — М.: Сельхозгиз. — 1958. — 248 с. (рос.)
Hymowitz T. On the domestication of the soybean. // T. Hymowitz. Economic Botany. — 1970. — Vol. 24. — №. 4. — P. 408—421. (англ.)
Palmer R. G. List of the genus Glycine Willd. — New York, 1996. — P. 10-13. (англ.)
Gunther Franke. Nutzpflanzen der Tropen und Subtropen. Band 3: Spezieller Pflanzenbau. Ulmer, Stuttgart 1994, S. 270—282. ISBN 3-8252-1769-8 (нім.)
W. Diepenbrock, G. Fischbeck, K.-U. Heyland, N. Knauer. Spezieller Pflanzenbau. 3. Auflage, Ulmer, Stuttgart 1999, S. 240—250. ISBN 3-8252-0111-2 (нім.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Соя

СОЯ КУЛЬТУРНА //Фармацевтична енциклопедія
Соя — справжній дарунок природи.
Соя //Електронна енциклопедія сільського господарства.
Аграрний сектор України.
Вчені визнали сою профілактикою гіпертонії.
Вчені розшифрували геном сої «Подробности» від 09.12.2008. (рос.)
Вплив вживання сої на здоров'я.
McBride J. High-tech soybean from «back-to-basics» breeding. 2000 — стаття про селекцію високоврожайних сортів сої на сайті Департаменту сільського господарства США. (англ.)

Зернові культури

Хлібні зернові культури

Кукурудза • Овес • Полба • Пшениця • Жито • Сорго • Спельта • Теф • Тритикале • Ячмінь

Зернобобові культури

Адзукі • Боби • Вігна • Горох • Гуар • Каян • Лобія • Маш • Нут • Соя • Урад • Квасоля • Сочевиця • Чина (Чина нутова)

Круп'яні культури

Гречка • Дагуса • Кіноа • Могар • Просо • Рис • Сорго • Чумиза • Щириця

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Автори та редактори Вікіпедії

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia UK

Соя: Brief Summary ( 烏克蘭語 )

由wikipedia UK提供

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Соя (значення).

Со́я культу́рна або щети́ниста (Glycine max Moench.; синоніми: Soja hispida Moench., Soja japonica Savi.) — однорічна трав'яниста культурна рослина родини бобових, зовні подібна до квасолі, одна з найдавніших їстівних культур. Походить з Південно-східної Азії, поширена у Китаї, Індонезії, Японії, США, Австралії, Кореї, на Далекому Сході Росії, в Україні — в Лісостепу і Степу.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Автори та редактори Вікіпедії

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia UK

Đậu tương ( 越南語 )

由wikipedia VI提供

Đậu nành hay đỗ tương, đậu tương (tên khoa học Glycine max) là loại cây họ Đậu (Fabaceae), là loài bản địa của Đông Á. Loài này giàu hàm lượng chất đạm protein, được trồng để làm thức ăn cho người và gia súc.

Cây đậu nành là cây thực phẩm có hiệu quả kinh tế lại dễ trồng. Sản phẩm từ cây đậu nành được sử dụng rất đa dạng như dùng trực tiếp hạt thô hoặc chế biến thành đậu phụ, ép thành dầu đậu nành, nước tương, làm bánh kẹo, sữa đậu nành, okara... đáp ứng nhu cầu đạm trong khẩu phần ăn hàng ngày của người cũng như gia súc.^[3]

Ngoài ra, trong cây đậu nành còn có tác dụng cải tạo đất, tăng năng suất các cây trồng khác. Điều này có được là hoạt động cố định N₂ của loài vi khuẩn Rhizobium cộng sinh trên rễ cây họ Đậu.

Mục lục

1 Phân loại
2 Khả năng cố định đạm
3 Diện tích trồng đậu tương
4 Đậu tương chuyển gen
5 Thành phần hoá học trong hạt đậu
6 Xem thêm
7 Chú thích
8 Tham khảo
9 Liên kết ngoài

Phân loại

Hạt của rất nhiều giống đậu tương phục vụ cho các mục đích khác nhau.

Chi Glycine từng được Carl Linnaeus đưa ra năm 1737 trong ấn bản đầu tiên của quyển Genera Plantarum.Từ glycine có nguồn gốc từ tiếng Hy Lạp - glykys (ngọt) và có thể đề cập đến chất ngọt của củ ăn được sản xuất ở Bắc Mỹ có dạng cây đậu thân leo, Glycine apios, nay là Apios americana. Đậu tương được trồng được xuất hiện đầu tiên trong quyển Species Plantarum của Linnaeus, với tên gọi Phaseolus max L. Việc kết hợp Glycine max (L.) Merr., theo đề nghị của Merrill năm 1917, đã trở thành tên gọi chính thức được công nhận của loài này.

Chi Glycine Willd. được chia thành 2 phân chi Glycine và Soja. Phân chi Soja (Moench) F.J. Herm. bao gồm cây đậu tương được trồng trọt Glycine max (L.) Merr., và cây đậu dại Glycine soja Sieb. & Zucc. Cả hai loài đều là các loài cây hàng năm. Glycine soja là tổ tiên hoang dại của Glycine max, và chúng mọc hoang ở Trung Quốc, Nhật Bản, Hàn Quốc, Đài Loan, và Nga.^[4] Phân chi Glycine bao gồm ít nhất 25 loài cây dại lâu năm, ví dụ như Glycine canescens F.J. Herm. và G. tomentella Hayata, cả hai được tìm thấy ở Úc và Papua New Guinea.^[5]^[6]

Cũng giống như các loài cây trồng khác có thời gian thuần hóa lâu dài, mối quan hệ giữa các loài đậu tương hiện đại và các loài mọc hoang có thể không còn dấu vết ở bất kỳ mức độ chắc chắn nào.

Khả năng cố định đạm

Nhiều loài trong họ đậu (alfalfa, đậu côve, pea, bean, lentil, đậu tương, đậu phộng và các loài khác) chứa các vi khuẩn cộng sinh có tên là Rhizobia, chúng nằm trong các nốt sần của bộ rễ. Các vi khuẩn này có một khả năng đặc biệt là cố định nitơ từ khí quyển thành ammoniac (NH₃).^[7] Phản ứng hóa học là:

N₂ + 8 H⁺ + 8 e⁻ → 2 NH₃ + H₂

Ammoniac sau đó được chuyển hóa thành một dạng khác, amoni (NH₄⁺), có thể được một số thực vật hấp thụ theo phản ứng sau:

NH₃ + H⁺ → NH₄⁺

Diện tích trồng đậu tương

Đậu tương được trồng phổ biến ở Đông Nam Á, Bắc và Nam Mỹ.

Quê hương của đậu tương là Đông Nam châu Á, nhưng 45% diện tích trồng đậu tương và 55% sản lượng đậu tương của thế giới nằm ở Mỹ. Nước Mỹ sản xuất 75 triệu tấn đậu tương năm 2000, trong đó hơn một phần ba được xuất khẩu. Các nước sản xuất đậu tương lớn khác là Brasil, Argentina, Trung Quốc và Ấn Độ. Phần lớn sản lượng đậu tương của Mỹ hoặc để nuôi gia súc, hoặc để xuất khẩu, mặc dù tiêu thụ đậu tương ở người trên đất nước này đang tăng lên. Dầu đậu tương chiếm tới 80% lượng dầu ăn được tiêu thụ ở Mỹ.

Đậu tương chuyển gen

Đậu tương là một trong số các cây lương thực đã có nhiều giống được cải biến di truyền (GMO) nhằm tăng năng suất. Hiện nay, khoảng 80% lượng đậu tương được trồng phục vụ thương mại đều là GMO. Công ty Monsanto là công ty hàng đầu thế giới hiện nay trong sản xuất cây chuyển gen nói chung và đậu tương chuyển gen nói riêng.

Thành phần hoá học trong hạt đậu

Đậu tươngGiá trị dinh dưỡng cho mỗi 100 g (3,5 oz)Năng lượng1.866 kJ (446 kcal)

Cacbohydrat

30,16 g

Đường7,33 gChất xơ9,3 g

Chất béo

19,94 g

Chất béo bão hòa2,884 gChất béo không bão hòa đơn4,404 gChất béo không bão hòa đa11,255 g

Chất đạm

36,49 g

Tryptophan0,591 gThreonine1,766 gIsoleucine1,971 gLeucine3,309 gLysine2,706 gMethionine0,547 gCystine0,655 gPhenylalanine2,122 gTyrosine1,539 gValine2,029 gArginine3,153 gHistidine1,097 gAlanine1,915 gAspartic acid5,112 gGlutamic acid7,874 gGlycine1,880 gProline2,379 gSerine2,357 g Vitamin Vitamin A equiv.

(0%)

1 μgVitamin B6

(29%)

0.377 mgVitamin B12

(0%)

0 μgVitamin C

(7%)

6.0 mgVitamin K

(45%)

47 μg Chất khoáng Canxi

(28%)

277 mgSắt

(121%)

15.70 mgMagiê

(79%)

280 mgPhốt pho

(101%)

704 mgKali

(38%)

1797 mgNatri

(0%)

2 mgKẽm

(51%)

4.89 mg Thành phần khácNước8,54 g

Đơn vị quy đổi
μg = microgam • mg = miligam
IU = Đơn vị quốc tế (International unit)

Tỷ lệ phần trăm xấp xỉ gần đúng sử dụng lượng hấp thụ thực phẩm tham chiếu (Khuyến cáo của Hoa Kỳ) cho người trưởng thành.
Nguồn: CSDL Dinh dưỡng của USDA

Trong hạt đậu tương có các thành phần hoá học sau Protein (40%), lipid (12-25%), glucid (10-15%); có các muối khoáng Ca, Fe, Mg, P, K, Na, S; các vitamin A, B1, B2, D, E, F; các enzyme, sáp, nhựa, cellulose.

Trong đậu tương có đủ các acid amin cơ bản isoleucin, leucin, lysin, metionin, phenylalanin, tryptophan, valin. Ngoài ra, đậu tương được coi là một nguồn cung cấp protein hoàn chỉnh vì chứa một lượng đáng kể các amino acid không thay thế cần thiết cho cơ thể.

Các thực phẩm làm từ đậu tương được xem là một loại "thịt không xương" vì chứa tỷ lệ đạm thực vật dồi dào, có thể thay thế cho nguồn đạm từ thịt động vật. Thậm chí, lượng đạm (protein) trong 100 gr đậu tương có thể tương đương với lượng đạm trong 800 gr thịt bò.

Tại các quốc gia như Nhật Bản, Trung Quốc, 60% lượng đạm tiêu thụ hằng ngày là do đậu tương cung cấp. Hàm lượng chất đạm chứa trong đậu tương cao hơn nhiều so với lượng chất đạm chứa trong các loại đậu khác.

Xem thêm

Chú thích

^ The Plant List (2010). “Glycine max”. Truy cập ngày 5 tháng 6 năm 2013.
^ “Glycine max”. Encyclopedia of Life. Truy cập ngày 16 tháng 2 năm 2012.
^ Riaz, Mian N. (2006). Soy Applications in Food. Boca Raton, FL: CRC Press. ISBN 0-8493-2981-7.
^ Singh, Ram J.; Nelson, Randall L.; Chung, Gyuhwa (ngày 2 tháng 11 năm 2006). Genetic Resources, Chromosome Engineering, and Crop Improvement: Oilseed Crops, Volume 4. London: Taylor & Francis. tr. 15. ISBN 978-0-8493-3639-3.
^ Hymowitz, Theodore (ngày 9 tháng 8 năm 1995). “Evaluation of Wild Perennial Glycine Species and Crosses For Resistance to Phakopsora”. Trong Sinclair, J.B.; Hartman, G.L. Proceedings of the Soybean Rust Workshop. Urbana, IL: National Soybean Research Laboratory. tr. 33–37. ||ngày truy cập= cần |url= (trợ giúp)
^ Newell, C. A.; Hymowitz, T. (tháng 3 năm 1983). “Hybridization in the Genus Glycine Subgenus Glycine Willd. (Leguminosae, Papilionoideae)”. American Journal of Botany (Botanical Society of America) 70 (3): 334–348. JSTOR 2443241. doi:10.2307/2443241.
^ Jim Deacon. “The Nitrogen cycle and Nitrogen fixation”. Institute of Cell and Molecular Biology, The University of Edinburgh.

Tham khảo

Dinh dưỡng từ sữa đậu nành gen tự nhiên Mai Thương, 18/9/2012 08:00 GMT+7

Liên kết ngoài

Dữ liệu liên quan tới Glycine max tại Wikispecies
Phương tiện liên quan tới Glycine max tại Wikimedia Commons
“Glycine max (L.) Merr.”. Germplasm Resources Information Network (GRIN) online database. 14/1/2006
Đậu tương tại trang Trung tâm Thông tin Công nghệ sinh học quốc gia Hoa Kỳ (NCBI).
Đậu tương 26716 tại Hệ thống Thông tin Phân loại Tích hợp (ITIS).
Soybean (plant) tại Encyclopædia Britannica (tiếng Anh)
Đậu tương tại Từ điển bách khoa Việt Nam

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia tác giả và biên tập viên

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia VI

Đậu tương: Brief Summary ( 越南語 )

由wikipedia VI提供

Đậu nành hay đỗ tương, đậu tương (tên khoa học Glycine max) là loại cây họ Đậu (Fabaceae), là loài bản địa của Đông Á. Loài này giàu hàm lượng chất đạm protein, được trồng để làm thức ăn cho người và gia súc.

Ngoài ra, trong cây đậu nành còn có tác dụng cải tạo đất, tăng năng suất các cây trồng khác. Điều này có được là hoạt động cố định N2 của loài vi khuẩn Rhizobium cộng sinh trên rễ cây họ Đậu.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Wikipedia tác giả và biên tập viên

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia VI

Соя ( 俄語 )

由wikipedia русскую Википедию提供

У этого термина существуют и другие значения, см. Соя (значения).

Цветки сои

Спелые бобы с семенами сои

Стебли культурной сои от тонких до толстых, опушённые или голые. Высота стеблей от очень низких (от 15 см) до очень высоких — до 2-х и более метров.

У всех видов рода Соя, включая вид культурной сои, листья тройчатосложные, изредка встречаются 5, 7 и 9-листочковые, с опушёнными листочками и перистым жилкованием. Первый надсемядольный узел стебля имеет два простых листа (примордиальные листья). Эти первичные листья в соответствии с биогенетическим законом Мюллера-Геккеля рассматриваются как филогенетически более древние формы листьев. Общим признаком для всех видов сои является наличие слаборазвитых шиловидных прилистников в основании рахиса и прилистничков в основании отдельного листочка.

Венчик цветка фиолетовый различных оттенков и белый.

Плод сои представляет собой боб, вскрывающийся двумя створками по брюшному и спинному швам и обычно содержащий 2—3 семени. Бобы преимущественно крупные — 4—6 см длиной, как правило, устойчивые к растрескиванию. Перикарпий (створки боба) сои состоит из 3-х слоёв — экзокарпа, мезокарпа и эндокарпа. Главная часть эндокарпа — склеренхима, образующая так называемый пергаментный слой. Считается, что именно склеренхима, подсыхая и сжимаясь, способствует растрескиванию бобов.

Основная форма семян сои овальная, различной выпуклости. Размеры семян варьируют от очень мелких — масса 1000 семян 60—100 г, до очень крупных (более 310 г) с преобладанием семян среднего размера — 150—199 г. Семенная оболочка плотная, нередко блестящая, которая часто оказывается практически непроницаемой для воды, образуя т. н. «твёрдые» или «твёрдокаменные» семена. Под семенной оболочкой располагаются занимающие центральную и наибольшую часть семени крупные осевые органы зародыша — корешок и почечка, нередко в просторечии именуемые зародышем. Окраска семян преимущественно жёлтая, изредка встречаются формы с чёрными, зелёными и коричневыми семенами.

История сои

Соя является одним из самых древних культурных растений. История возделывания этой культуры исчисляется, по меньшей мере, пятью тысячами лет. Рисунки сои в Китае были обнаружены на камнях, костях и черепашьих панцирях. О возделывании сои упоминается в самой ранней китайской литературе, относящейся к периоду 3—4 тысячи лет до нашей эры. По мнению одного из крупнейших специалистов по сое в СССР В. Б. Енкена соя как культурное растение сформировалась в глубокой древности, не менее 6—7 тысяч лет тому назад.

В то же время, отсутствие остатков этого растения среди неолитических находок других культур (риса, чумизы) на территории Китая, а также полулегендарная личность императора Шэньнуна вызвали сомнение у других учёных в точности датировки возраста культурной сои. Так Хаймовиц (Hymowitz, 1970), ссылаясь на работы китайских исследователей, сделал вывод, что существующие документированные сведения о доместикации сои в Китае относятся к периоду не ранее XI века до нашей эры.

Следующей страной, где соя была введена в культуру и получила статус важного пищевого растения, стала Корея. На Японские острова первые образцы сои попали позже, в период 500 г. до н. э. — 400 г. н. э. С того времени в Японии стали формироваться местные ландрасы. Считается, что соя в Японию попала из Кореи, поскольку древние корейские государства длительное время колонизировали Японские острова. Этот тезис подтверждает идентичность форм сои Кореи и Японии.

Американская реклама продуктов из сои времён Второй мировой войны

Европейским учёным соя известна после того, как германский натуралист Энгельберт Кемпфер посетил в 1691 году Восток и описал сою в своей книге «Amoentitatum Exoticarum Politico-Physico-Medicarum», изданной в 1712 г. В знаменитой книге Карла Линнея «Species Plantarum», изданной первым изданием в 1753 г., соя упоминается под двумя названиями — Phaseolus max Lin. и Dolychos soja Lin.^{[источник не указан 400 дней]} Затем в 1794 году немецкий ботаник Конрад Мёнх повторно открыл сою и описал её под названием Soja hispida Moench^{[источник не указан 400 дней]}. В Европу соя проникла через Францию в 1740 году, однако возделываться там стала лишь с 1885 года. В 1790 году соя впервые была ввезена в Англию.

Первые исследования сои в США были проведены в 1804 года в штате Пенсильвания и в 1829 года в штате Массачусетс. К 1890 году большинство опытных учреждений этой страны уже ставили опыты с соей. В 1898 году в США было завезено большое количество сортообразцов сои из Азии и Европы, после чего началась целенаправленная селекция и промышленное выращивание этой культуры. В 1907 году площади под соей в США уже составляли около 20 тыс. га. В начале 1930-х годов площади под соей в этой стране превысили 1 млн га.

По мнению дальневосточного учёного-селекционера В. А. Золотницкого (1962), первым в СССР начавшего научную селекцию сои, приоритет в исследованиях дикой и культурной сои принадлежит русским учёным и путешественникам. Первые упоминания о сое в России относятся к экспедиции В. Пояркова в Охотское море в 1643—1646 годах, который встретил посевы сои по среднему течению Амура у местного маньчжуро-тунгусского населения. Записки Пояркова вскоре были изданы в Голландии и стали известны в Европе почти на столетие раньше Кемпфера. Следующее российское архивное упоминание об этой культуре датируется уже 1741 годом. Однако практический интерес к этой культуре в России появился только после Всемирной выставки в Вене в 1873 году, где экспонировались более 20 сортов сои из Азии и Африки.

В 1873 году русский ботаник Карл Максимович почти в тех же местах встретил и описал сою под названием Glycine hispida Maxim., которое прочно укоренилось на целое столетие как в России, (затем и в СССР), так и в мире.

Первые опытные посевы в России были произведены в 1877 году на землях Таврической и Херсонской губерний. Первые селекционные работы в России были начаты в период 1912—1918 годах на Амурском опытном поле. Однако Гражданская война в России привела к потере опытной популяции. Начало восстановления амурской жёлтой популяции сои, но уже несколько иного фенотипа относится к 1923—1924 годам. В результате непрерывного отбора на выравненность был создан первый отечественный сорт сои под названием Амурская жёлтая популяция, который возделывался в производстве до 1934 года.

По мнению селекционеров той эпохи, началом массового внедрения и распространения сои в России следует считать 1924—1927 годы^[2]. Тогда же соя стала возделываться в Краснодарском и Ставропольском краях, а также в Ростовской области.

Русское слово «соя» было заимствовано из романских или германских языков (soy/soya/soja). Все европейские формы восходят к японскому слову «соевый соус» (яп. 醤油 сё:ю).

Генетика сои

Разнообразие окраски семян сои

Геном сои состоит из 20 хромосом (2n = 40), митохондриальной ДНК и ДНК хлоропластов, размер генома составляет 1115 Мб^[3]. Геном сои (сорт Williams 82) был отсеквенирован в 2010 году. Секвенирование выявило, что соя является палеополиплоидом. В своей отдалённой эволюции геном сои дважды прошёл через полное удвоение (59 и 13 млн лет назад), после чего хромосомы претерпели множество перестроек, поэтому в настоящее время кариотип сои выглядит как диплоидный. В просеквенированном геноме было выявлено более 46 тысяч генов, кодирующих белки. Это на 70 % больше, чем у растительного модельного объекта — резуховидки Таля (Arabidopsis thaliana). Многие гены существуют в нескольких копиях из-за того, что в эволюции сои было две полногеномных дупликации^[4].

Генетические модификации

Основная статья: Трансгенная соя

Соя является одной из сельскохозяйственных культур, которые в настоящее время подвергаются генетическим изменениям. ГМ-соя входит в состав всё большего числа продуктов.

Американская компания «Монсанто» — мировой лидер поставок ГМ-сои. В 1995 году Монсанто выпустила на рынок генетически изменённую сою с новым признаком «Раундап Рэди» (англ. Roundup Ready, или сокращённо RR). «Раундап» — это торговая марка гербицида под названием глифосат, который был изобретён и выпущен на рынок Монсанто в 1970-х годах. RR-растения содержат полную копию гена енолпирувилшикиматфосфат синтетазы (EPSP synthase) из почвенной бактерии Agrobacterium sp. strain CP4, перенесённую в геном сои при помощи генной пушки, что делает их устойчивыми к гербициду глифосату, применяемому на плантациях для борьбы с сорными растениями. В 2006 году RR-соя выращивалась на 92 % всех посевных площадей США, засеянных этой культурой. ГМ-соя разрешена к импорту и употреблению в пищу в большинстве стран мира, в то время как посев и выращивание ГМ-сои разрешены далеко не везде. В России решение о разрешении возделывания ГМ-сои, как и других ГМ-растений, отложено до 2017 года.^[5]

Американские учёные, которые занимаются селекцией сои

Однако широкое внедрение трансгенных сортов сои в США не оказало существенного влияния на среднюю продуктивность этой культуры. Урожайность сои в США, несмотря на неуклонное, начиная с 1996 года, возрастание доли генетически модифицированных сортов, растёт примерно с той же скоростью, что и до внедрения RR-сои. Более того, урожайность сои в европейских странах, использующих только сорта, созданные классической селекцией, практически не отличается от продуктивности сои в США. В ряде случаев отмечалось даже снижение продуктивности генетически модифицированных сортов сои по сравнению с обычными. Привлекательность RR-сои для фермеров состоит в первую очередь в том, что её легче и дешевле выращивать, так как можно намного эффективнее бороться с сорняками.

В XXI веке стали появляться исследования^[6], свидетельствующие о возможности создания генотипов сои, аналогичных некоторым трансгенным сортам, но выведенных классическими методами. Примером таких технологий является соя Vistive с пониженным содержанием линоленовой кислоты (С18:3), выведенная Монсанто методами классической генетики для того, чтобы помочь пищевой индустрии в удалении из пищи вредных трансжиров. Трансжиры представляют собой побочный продукт, образующийся в процессе гидрогенизации растительных масел, проводимой для повышения его стабильности и изменения пластических свойств. В 1990-х годах появились указания на то, что употребление в пищу продуктов, содержащих трансжиры (таких как маргарин), увеличивает риск сердечно-сосудистых заболеваний. Соевое масло, получаемое из таких сортов, как Vistive, не нуждается в дополнительной обработке и во многих случаях способно заменить гидрогенизированные масла с высоким содержанием трансжиров.

Для того, чтобы отличить товарные партии сои, не подвергнутые генетической модификации, в мировой торговле может применяться IP-сертификация.

На территории некоторых стран, в том числе в Евросоюзе и России, информация об использовании ГМ-сои в составе продуктов обязательно должна присутствовать на этикетке товара (только при содержании компонентов ГМО в размере более 0,9 %)^[7].

Биохимический состав семян сои

Свежие зелёные бобы сои
Пищевая ценность на 100 г продуктаЭнергетическая ценность 147 ккал 614 кДж Вода67,5 г▲Белки13 гЖиры6,8 г— насыщенные0,8 г — мононенасыщенные1,3 г — полиненасыщенные3,2 г Углеводы11,1 г

Ретинол (вит. A)9 мкг Пиридоксин (B₆)0,065 мг Фолацин (B₉)165 мкг Аскорбиновая кислота (вит. С)29 мг

Кальций197 мг Железо3,6 мг Магний65 мг Фосфор194 мг Калий620 мг Натрий15 мг Цинк1 мг

Источник: USDA Nutrient database Зрелые семена сои
Пищевая ценность на 100 г продуктаЭнергетическая ценность 446 ккал 1866 кДж Вода8,5 ±0,1 г▲Белки36,5 ±0,2 гЖиры20,0 ±0,2 г— насыщенные2,9 г — мононенасыщенные4,4 г — полиненасыщенные11,3 г Углеводы30,2 г— сахара́ 7,3 г

Ретинол (вит. A)1 мкг Пиридоксин (B₆)0,377±0,065 мг Фолацин (B₉)375 мкг Аскорбиновая кислота (вит. С)6 мг

Кальций277 ±5 мг Железо15,7 ±0,7 мг Магний280 ±9 мг Фосфор704 ±11 мг Калий1797 ±29 мг Натрий2 ±1 мг Цинк4,9 ±0,1 мг

Источник: USDA Nutrient database

Белки

Основным биохимическим компонентом семян сои является белок. Среди всех возделываемых в мире сельскохозяйственных культур соя является одной из самых высокобелковых. По данным разных источников, содержание белка в семенах этой культуры составляет в среднем 38—42 %, и может доходить до 50 %^[8].

Белки сои неоднородны по структуре и функциям. Соя богата незаменимыми аминокислотами, особенно лизином (2-2.7%), которым бедны белки зерновых культур^[9]. Большую часть соевого белка (около 70 %) составляют запасные белки 7S-глобулины (β-конглицинины) и 11S-глобулины (глицинины)^[10], которые вполне нормально усваиваются млекопитающими. Благодаря тому, что значительную часть белков сои составляют водорастворимые белки, получение растительного белка из сои наиболее эффективно^[11]. Соевая мука является самым широко используемым источником белка при создании сбалансированных кормов, однако, в процессе получения нуждается в термической обработке для инактивации антипитательных компонентов. Среди остатка есть вещества, которые принято считать антипитательными компонентами пищи, такие как ингибиторы протеолитических ферментов, лектины, уреаза, липоксигеназа и другие.

Антипитательные компоненты

Ингибиторы протеаз составляют 5—10 % от общего количества белка в семенах сои. Их активность колеблется от 7 до 38 мг/г. Отличительной особенностью этих веществ является то, что, взаимодействуя с ферментами, предназначенными для расщепления белков, они образуют устойчивые комплексы, лишённые как ингибиторной, так и ферментативной активности. Результатом такой блокады является снижение усвоения белковых веществ рациона. Попадая в желудок, часть ингибиторов (30—40 %) теряет свою активность, а наиболее устойчивые достигают двенадцатиперстной кишки в активной форме и ингибируют ферменты, вырабатываемые поджелудочной железой. В результате этого поджелудочная железа вынуждена продуцировать их более интенсивно, что в конечном итоге может вызвать её гипертрофию.

По химическому строению, свойствам и субстратной специфичности ингибиторы протеаз сои, в основном, относятся к двум семействам:

Ингибиторы Кунитца^[en] — водорастворимые белки с молекулярной массой 20 000—25 000 Да, связывающие одну молекулу трипсина, со сравнительно небольшим числом дисульфидных мостиков, с изоэлектрической точкой 4,5;
ингибиторы Баумана — Бирк — спирторастворимые белки с молекулярной массой 6000—10 000 Да и небольшим числом дисульфидных мостиков, способных ингибировать как трипсин, так и химотрипсин, с изоэлектрической точкой 4,0—4,2.

Лектины (фитогемагглютенины) представляют собой гликопротеины. Они нарушают функцию всасывания слизистой кишечника, повышают её проницаемость для бактериальных токсинов и продуктов гниения, агглютинируют эритроциты всех групп крови, вызывают задержку роста. В составе белка их от 2 до 10 %, а активность колеблется от 18 до 74 ГАЕ/мг муки. Лектины хорошо извлекаются водой и спиртом. Некоторые исследователи отмечают, что для инактивации лектинов достаточны более мягкие условия, чем для ингибиторов трипсина, а именно — обработка пропионовой кислотой или же термическое воздействие при 80—100 °C в течение 15—25 минут.

Уреаза — фермент, который осуществляет гидролитическое расщепление мочевины с образованием аммиака и углекислого газа. Уровень её активности важен только для молочного животноводства при использовании сои в кормах, содержащих мочевину, так как при взаимодействии уреазы с мочевиной кормов образуется аммиак, отравляющий организм животного. В исходных семенах сои доля уреазы может достигать 6 % от количества всех белков.

Липоксигеназа — фермент, окисляющий липиды, содержащие цис-цис-диеновые единицы. Образующиеся при этом гидроперекисные радикалы окисляют каротиноиды и другие кислородмобильные компоненты, снижая тем самым пищевые достоинства сои. Кроме того, под действием липоксигеназы при длительном хранении семян в них образуются альдегиды и кетоны (н-гексанал, н-гексанол, этилвинилкетон), которые придают сое специфический неприятный запах и вкус.

Жиры

Соя является не только источником белка, но и масла, содержание которого в семенах колеблется от 16 до 27 %. В состав сырого масла входят триглицериды и липоидные вещества.^[12]

Отличительной особенностью сои является самое высокое содержание фосфолипидов по сравнению с другими культурами. В соевом масле их содержание колеблется в пределах 1,5—2,5 %^[13]. Фосфолипиды способствуют регенерации мембран, увеличивают детоксикационную способность печени, обладают антиоксидантной активностью, снижают у диабетиков потребность в инсулине, предотвращают дегенеративные изменения в нервных клетках, мышцах, укрепляют капилляры.

Триглицериды, состоящие из глицерина и жирных кислот, составляют основную часть соевого масла (95-97% от общего количества)^[13]. В триглецеридах соевого масла содержание насыщенных жиров составляет 13—14 %, что значительно ниже, чем в животных жирах (41—66 %). В нём преобладают ненасыщенные жирные кислоты (86-87 % от общего количества).

Полиненасыщенные жирные кислоты (ПНЖК) характеризуются наибольшей биологической активностью. Незаменимой является линолевая кислота (С18:2), которая не синтезируется организмом человека и должна поступать только с пищей. Биологическая роль ПНЖК велика. Они являются предшественниками в биосинтезе гормоноподобных веществ — простагландинов, одной из многочисленных функций которых является препятствование отложению холестерина в стенках кровеносных сосудов, приводящего к образованию атеросклеротических бляшек.

Токоферолы — биологически активные вещества соевого масла. Содержание и функции отдельных фракций различны. α-токоферолы характеризуются наибольшей Е-витаминной активностью. Их содержание в масле составляет 100 мг/кг. β-, γ- и δ-токоферолы обладают антиокислительными свойствами, которые особенно сильно выражены во фракциях γ- и δ-токоферолов. Наличие самого большого количества токоферолов в соевом масле (830—1200 мг/кг) по сравнению с другими маслами (кукурузным — 910 мг/кг; подсолнечным — 490—680 мг/кг; оливковым — 172 мг/кг) обусловливает его способность в наибольшей степени повышать защитные свойства организма, замедлять старение, повышать потенцию.

Характерной особенностью сои является невысокое содержание углеводов. Углеводы в сое представлены растворимыми сахарами — глюкозой, фруктозой (моно-), сахарозой (ди-), рафинозой (три-), стахиозой (тетра-) сахарами, а также гидролизуемыми полисахаридами (крахмалом и др.) и нерастворимыми структурными полисахаридами (гемицеллюлозой, пектиновыми веществами, слизями и другими соединениями, образующими клеточные стенки). Во фракции растворимых углеводов моносахариды составляют лишь 1 %, а 99 % представлены сахарозой, рафинозой, стахиозой. В расчете на сухое вещество семени в сое содержится 1-1,6 % трисахарида рафинозы, которая состоит из молекул глюкозы, фруктозы и галактозы, а также 3-6 % тетрасахарида стахиозы, образованной молекулами глюкозы, фруктозы и двумя молекулами галактозы.

Семена сои — один из редких продуктов, содержащих изофлавоны. Они сконцентрированы в гипокотиле сои и отсутствуют в масле. К соевым изофлавонам относятся генистин (1664 мг/кг) генистеин, даидзин (581 мг/кг), даидзеин, глицитеин (338 мг/кг), куместрол (0,4 мг/кг), являющиеся термостабильными гликозидами, и которые не разрушаются при кулинарной обработке. Это биологически активные компоненты сои, которые обладают различной эстрогенной активностью. Сапонины также являются гликозидами. В соевой муке они составляют от 0,5 до 2,2 %. Сапонины придают сое горьковатый вкус и оказывают гемолитическое воздействие на красные кровяные тельца.

Углеводы

Углеводы в сое составляют 22-35 %, в их состав входят сахароза, декстрины, гемицеллюлозы, небольшое количество моносахаридов и клетчатка. Соя содержит мало крахмала (1-1.5 %).^[14]

Микро- и макроэлементы

Минеральные вещества составляют 4-6 %^[14]. В состав зольных элементов семян сои входят следующие макроэлементы (в мг на 100 г семян): калий — 1607, фосфор — 603, кальций — 348, магний — 226, сера — 214, кремний — 177, хлор — 64, натрий — 44, а также микроэлементы (в мкг на 100 г): железо — 9670, марганец — 2800, бор — 750, алюминий — 700, медь — 500, никель — 304, молибден — 99, кобальт — 31,2, йод — 8,2.

Витамины

В соевом зерне содержится целый ряд витаминов (в мг на 100 г): β-каротина — 0,15-0,20, витамина Е — 17,3, пиридоксина (В6) — 0,7-1,3, ниацина (РР) — 2,1-3,5, пантотеновой кислоты (В3) — 1,3-2,23, рибофлавина (В2) — 0,22-0,38, тиамина (В1) — 0,94-1,8, холина — 270, а также (в мкг на 100 г зерна): биотина — 6,0-9,0, фолиевой кислоты — 180—200.11

Использование

Соя — самая распространенная среди зернобобовых и масличных культур^[8]. Она широко используется как пищевая, кормовая и техническая культура. Из нее изготовляют масло, заменители молока и молочнокислых продуктов, муку. Соевое масло составляет около 30 % от производимых в мире растительных масел^[15]. Соевая мука используется как белковая добавка.

Популярность пищевой сои обусловлена следующими характеристиками:

высокая урожайность;
очень высокое (до 50 %) содержание белка;
наличие в составе витаминов группы В, железа, кальция, калия, незаменимых аминокислот и незаменимых полиненасыщенных жирных кислот (линолевая и линоленовая);
возможность профилактики остеопороза и сердечно-сосудистых заболеваний;

В связи с этим соя часто используется как недорогой и полезный заменитель мяса и молочных продуктов, причём не только людьми с небольшим достатком, но и людьми, по различным причинам отказавшимися от мяса, например, веганами. Также соя входит в состав кормов молодняка сельскохозяйственных животных. Соевый шрот широко задействован в мясо-молочной промышленности и входит в состав многих изделий из мяса^[16]^[17]

Соя — безотходная культура, все части растения перерабатываются в более чем четыреста видов различной продукции^[18].

Соевые продукты

Соя в кухне Восточной Азии:

Салат из пророщенной сои
Тофу по-японски
Блоки темпе на рынке (завёрнуты в листья)
Юба, только что снятая с соевого молока

Соя — один из богатейших белком растительных продуктов. Это свойство позволяет использовать сою для приготовления и обогащения разных блюд, а также в качестве основы растительных заменителей продуктов животного происхождения. Из неё производятся многочисленные т. н. соевые продукты. Соя и соевые продукты широко используются в восточноазиатских (особенно в японской и китайской), и вегетарианской кухне:

натто — продукт из ферментированных, предварительно отваренных целых семян сои;
соевая мука — мука из семян сои;
соевое масло — растительное масло из семян сои. Нередко используется для жарки;
соевое молоко — напиток на основе семян сои, белого цвета;
соевое мясо — текстурированный продукт из обезжиренной соевой муки, напоминающий по виду и структуре мясо;
соевая паста:
- кочхуджан — корейская соевая паста, заправленная большим количеством перца;
- мисо — ферментированная паста на основе семян сои. Используется, в частности, для приготовления супа мисосиру;
- твенджан — корейская соевая паста с резким запахом. Используется при приготовлении блюд;
соевый соус — жидкий соус на основе ферментированной сои;
темпе — ферментированный продукт из семян сои с добавлением грибковой культуры. Имеет лёгкий аммиачный запах, обычно прессуется в брикеты;
тофу — продукт из соевого молока, производство которого схоже с производством сыра из коровьего молока. В зависимости от разновидности может иметь различную консистенцию, от мягкой и сравнимой с желе до консистенции твёрдого сыра. Прессуется в блоки. При замораживании приобретает жёлтоватый цвет, после размораживания становится белым и имеет очень пористую структуру;
эдамамэ — варёные зелёными бобы с семенами, закуска;
юба — подсушенная пенка с поверхности соевого молока. Используется как в сыром виде (иногда замороженная), так и в сухом.

Соя используется также для производства растительных или вегетарианских аналогов продуктов животного происхождения. На основе соевых продуктов готовятся вегетарианские сосиски, бургеры, котлеты, сыры, и т. п.

Соевый жмых — продукт, полученный в результате прессования соевых бобов — используется в кормлении сельскохозяйственных животных. Жмых входит в состав почти всех комбикормов и частично используется как самостоятельный корм.

В России нередко под названием «соевые проростки» продаются проростки бобов мунг (маш, фасоль золотистая — Vigna radiata, Phaseolus aureus), а не сои. Отличить настоящий продукт можно по наличию на оригинальной упаковке с проростками китайских иероглифов, означающих натуральную сою — 大豆 (Да доу — большой боб) или 黃豆 (Хуан доу — жёлтый боб).

Продукты из сои

Базовые

Тофу

Пасты и соусы

Прочие

Производство

Сою выращивают в более чем в 60 странах, в Азии, Южной Европе, Северной и Южной Америке, Центральной и Южной Африке, Австралии, на островах Тихого и Индийского океанов. Ее возделывают в умеренном, субтропическом и тропическом поясах, на широтах от экватора до 56—60°. В 2014 году посевные площади сои в мире — более 117 млн га.^[8]^[14]

Лидерами по выращиванию сои являются США, Бразилия и Аргентина. Более двух третей экспорта идёт в Китай^[19].

В России в 2016 году был собран рекордный урожай сои — 3,2 млн тонн.^[20].

Производство сои по годам (тыс. тонн)^[21] Страна 1985 1995 2005 2014 2016 США 57 128 59 174 82 820 106 888 117 208 Бразилия 18 279 25 683 50 195 86 760 96 297 Аргентина 6500 12 133 38 300 53 398 58 799 Китай 10 512 13 511 16 900 12 154 11 963 Индия 1024 5096 6000 10 528 14 008 Парагвай 1172 2212 3513 9975 9163 Канада 1012 2293 2999 6049 5827

Примечания

↑ Об условности указания класса двудольных в качестве вышестоящего таксона для описываемой в данной статье группы растений см. раздел «Системы APG» статьи «Двудольные».
↑ Енкен, 1959; Золотницкий, 1962; Элентух, Ващенко, 1971
↑ Glycine max (soybean). Genome (англ.). National Center for Biotechnology Information, U.S. National Library of Medicine. Проверено 12 февраля 2017.
↑ Schmutz J. et al. Genome sequence of the palaeopolyploid soybean (англ.) // Nature. — 2010. — Vol. 463, no. 7278. — P. 178—183.
↑ ВЕДОМОСТИ — Правительство отложило введение госрегистрации ГМО на три года
↑ McBride J. High-tech soybean from «back-to-basics» breeding. Архивная копия от 11 октября 2006 на Wayback Machine — статья на сайте министерства сельского хозяйства США (англ.)
↑ Письмо Роспотребнадзора от 24.01.2006 № 0100/446-06-32 «Об этикетировании пищевых продуктов, содержащих ГМО».
↑ ¹ ² ³ Соя // Большая российская энциклопедия : [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов. — М. : Большая российская энциклопедия, 2004—2017.
↑ Петибская, 2012, с. 30.
↑ Сравнительное изучение ферментативных гидролизатов изолированного соевого белка и соевой муки методом SE-HPLC // Вестник МИТХТ. — 2010. — Т. 5. — № 2
↑ Петибская, 2012, с. 32.
↑ Петибская, 2012, с. 69.
↑ ¹ ² Петибская, 2012, с. 70.
↑ ¹ ² ³ Микулович, Лисовская, 2009, с. 71.
↑ Петибская, 2012, с. 19.
↑ В. Б. Енкен. Соя. Гос. изд-во сельхоз. лит-ры, 1952. С. 15.
↑ Продукты без тайн! — Лилия Малахова — Google Книги
↑ Петибская, 2012, с. 16—17.
↑ Иван Рубанов, Эксперт № 38, 2012, Все запали на сою
↑ Россия собрала рекордный урожай сои
↑ Продовольственная и сельскохозяйственная организация ООН (ФАО)

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Авторы и редакторы Википедии

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia русскую Википедию

Соя: Brief Summary ( 俄語 )

由wikipedia русскую Википедию提供

У этого термина существуют и другие значения, см. Соя (значения).

Цветки сои

Спелые бобы с семенами сои

Венчик цветка фиолетовый различных оттенков и белый.

許可: cc-by-sa-3.0
版權: Авторы и редакторы Википедии

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia русскую Википедию

大豆 ( 漢語 )

由wikipedia 中文维基百科提供

大豆

科学分类

界：植物界 Plantae 演化支：被子植物 Angiosperms 演化支：真双子叶植物 Eudicots 演化支：蔷薇类植物 Rosids 目：豆目 Fabales 科：豆科 Fabaceae 属：大豆属 Glycine 亚属：大豆亚属 Soja 种：大豆 G. max 二名法 Glycine max
(L.) Merr., 1917

Soybean, mature seeds, raw每100 g（3.5 oz）食物營養值

熱量

1,866 kJ（446 kcal）

糖类

30.16 g

糖 7.33 g膳食纖維 9.3 g

脂肪

19.94 g

飽和脂肪 2.884 g單元不飽和脂肪 4.404 g多元不飽和脂肪 11.255 g

蛋白質

36.49 g

色氨酸 0.591 g蘇氨酸 1.766 g異亮氨酸 1.971 g亮氨酸 3.309 g賴氨酸 2.706 g蛋氨酸 0.547 g苯丙氨酸 2.122 g酪氨酸 1.539 g纈氨酸 2.029 g精氨酸 3.153 g組氨酸 1.097 g丙氨酸 1.915 g天冬氨酸 5.112 g穀氨酸 7.874 g甘氨酸 1.880 g脯氨酸 2.379 g絲氨酸 2.357 g 維生素維生素A equiv.

(0%)

1 μg吡哆醇（維生素B₆）

(29%)

0.377 mg維生素B₁₂

(0%)

0 μg維生素C

(7%)

6.0 mg維生素K

(45%)

47 μg 膳食礦物質鈣

(28%)

277 mg鐵

(121%)

15.70 mg鎂

(79%)

280 mg磷

(101%)

704 mg鉀

(38%)

1797 mg鈉

(0%)

2 mg鋅

(51%)

4.89 mg 其他成分水 8.54 g

單位
μg = 微克 · mg = 毫克
IU = 藥學国际單位

參照美國標準的相對百分比
成人每日的膳食營養素參考攝取量（英语：Dietary Reference Intakes）（RDI）
來源：（英文）美國農業部營養数据库

大豆（学名：Glycine max），古称菽（shú），是一种其种子含有丰富的蛋白质的豆科植物，一般都指其种子而言。大豆是東亞的原生種植物，果實呈椭圆形、球形。種皮顏色有黄色、淡绿色、黑色，別名為黄豆、青豆（不是指豌豆）、黑豆^[1]^[2]^[3]^[4]，以黄豆最常見。毛豆即为尚未成熟的食用大豆（大豆在莢果種仁生長至八分熟時採收的鮮豆莢）^[5]^[6]^[7]。

大豆可以製成大豆油、豆豉，在聯合國糧食及農業組織（FAO）的分類中，甚至將大豆列為含油种子（英语：oilseed）而不是豆類。無脂肪的豆粕是動物飼料中常見及廉價的蛋白質來源，像植物组织蛋白（英语：textured vegetable protein）就在一些餐點中代替肉^[8]。每單位面積，種豆可以產生的蛋白質較其他利用方式都要高^[9]。

在東方有許多豆類製品，未醱酵的豆類製品有豆漿、豆腐、豆腐皮等，醱酵的豆類製品有醬油、豆瓣醬、醱酵豆醬、納豆、丹貝等也是用豆類製成調味料。大豆油有許多工業的應用，主要生產大豆的國家有美国（36%）、巴西（36%）、阿根廷（18%）、中国（5%）和印度（4%）^[10]^[11]。大豆含有大量的植酸、α-亞麻酸及異黃酮。

大豆富含豐富的營養與優質蛋白質，高含量的大豆蛋白是素食者攝取蛋白質的首選之一，因此大豆也有「田裡的肉」之稱。

用途

大豆最常用来做各种豆制品、压豆油、炼酱油和提炼蛋白质。
豆渣或磨成粗粉的大豆也常用于禽畜饲料。
在中国、日本和朝鲜半岛，不同软硬的豆腐已有数千年历史。大豆加工之后，也可以成为酱油、味噌、納豆或腐乳等。
欧美现代也开始吃豆腐，但是一般用来代替奶制品。黃豆富含優質蛋白質，足以媲美肉類，且黃豆和同重量的肉類相比，所含的蛋白質比肉類高出兩倍。

历史

查询維基詞典中的菽。

查询維基詞典中的soybean。

大豆原产于中国，古稱「菽」（注音：ㄕㄨ；漢語拼音：shū；粵語：shʊk˥），约有5000年的人工栽培史，新石器时代遗址中就有大豆的残留物^[12]^[13]。

《礼记·檀弓》中说到：“孔子曰：啜菽饮水，尽其欢，斯之谓孝”。
《诗经》有“中原有菽，庶民采之”的記載。
《墨子》有：“耕家树艺，聚菽粟。是以菽粟多，而民足乎食”。
《吕氏春秋》中记有“得实菽菽，长茎而短足，其荚二、七为簇，多枝数节”。

维基文库中相关的原始文献：

神農書

“大豆”一詞最早見於《神农书》的《八谷生长篇》载：“大豆生于槐。出于泪石云山谷中，九十日华，六十日熟，凡一百五十日成。”^[14]。
大豆在1565年至1815年間透過墨西哥的唐人街傳到拉丁美洲，並在1882年傳到巴西，當地在1892年種植大豆作為飼料。及後日本人亦在1908年起開始移民到巴西，並種植大豆及製作豆製品。^[15]

形态及物理特性

大豆為一年生草本，茎直立或半蔓生；复叶，小叶3片；短总状花序腋生或顶生；白色或紫色蝶状花；荚果，椭圆形至近球形的种子。大豆的高度約從20公分到二公尺不等。

大豆的豆荚、茎和叶上面有棕色或灰色的細毛。其每片葉子有三到四片小葉（英语：Leaflet），約6至15公分長，2至7公分寬。大豆的葉子在果實成熟前就掉落。大豆的花不太起眼，是自花能孕的花，長在葉子的軸向，有白色、粉紅色及紫色。

紫色的大豆花

大豆的果實是有毛的莢果，一般會有三至五個莢果長在一起，長約3至8公分，其中多半會有2至4個種子，直徑約5至11公厘。

大豆拥有不同的形状大小、及若干外壳或种皮颜色，包括黑、棕、蓝、黄、或杂色。成熟大豆的外壳非常坚硬并且防水、可以保护子叶和胚轴（或胚）免于被破坏。如果种皮破坏，种子就不能发芽。在种皮上可以看得见的瘢痕被称为种脐（颜色包括黑色、褐色、黄色、灰色和黄色）。种脐的一端是珠孔（或者是种皮裡的小孔），他们可以吸收水分。

大豆的种子含有高蛋白质，即使脱水也可以生存，并且在吸水后可以继续存活。二十年前A. Carl Leopold在康奈尔大学的Boyce Thompson植物研究所开始研究这个问题。通过对大豆和玉米存活試驗，发现大豆和玉米分别有一系列的可溶性碳水化合物保护种子的细胞^[16]。90年代初被授予关于保护生物膜和蛋白质干燥状态技术的专利权。

固氮能力

包括大豆在內的許多豆類植物在其根部的根瘤（英语：Root nodule）都有共生的根瘤菌，根瘤菌可以進行固氮作用，將空氣中的氮氣N₂轉變為氨NH₃^[17]。其化學反應是： N₂ + 8 H⁺ + 8 e⁻ → 2 NH₃ + H₂ 而氨溶於水轉變為銨離子NH₄⁺：

NH₃ + H₂O ⇌ NH₃·H₂O⇌NH+
4 + OH⁻

豆類植物的根瘤是其氮的來源，因此豆類有較多的植物性蛋白質。

基因改造大豆

不同種的大豆種在一起

許多大豆有經過基因改造的處理，而且基因改造的大豆製品產量日益增加。1995年孟山都提出了基因改造的大豆，在基因改造後可以抗孟山都出產的除草劑草甘膦，其基因是來自土壤桿菌屬（strain CP4）的基因EPSP合成酶，因此可以抗除草劑^[18]。

在1997年時，美國市場的大豆約有8%為基因改造大豆，在2010年時已上昇到93%^[19]。科學家對基因改造大豆的憂慮是其對生物多樣性的破壞^[20]。2003年的報告指出^[21]，RR基因已經出現在許多不同的豆類作物，在生物多様性上有少許的減少，不過「生物多様性被限制在來自一些公司的特性精英品種中」。

美國大量種植基因改造大豆，已造成銷往特定國家時的問題。若要合法的出口基因改造作物到歐洲，需要額外的檢驗，而相當多的供應商或消費者不贊成將基因改造產品作為人類或是動物的糧食。由於非基改大豆中仍有少數可能受到基改大豆的污染，因為這類的產品被退，廠商需提供純正的非基改大豆^[22]。而歐盟對於基改食品是否有害也仍有不同的說法，歐盟開始改讓各國自由決定 ^[23]。

台灣一度曾傳言可以用黃豆種臍的顏色識別是否為基改大豆，但花蓮區農業改良場否認此說法，並說明種臍的顏色是品種的特性，和是否為基改大豆無關^[24]。

台灣每年進口大豆中，約有90%以上屬於基因改造，多數從美國進口非食品級的飼料級黃豆^[25]^[26]，粗估最低台灣國內有超過六成黃豆製品含有基改黃豆原料^[27]，因此法規要求業者如使用基因改造食品原料必須強制標示出來，若標示不確實則可開罰到三、四百萬元。

營養價值

黃豆，中國人稱為大豆，具有健脾寬中，潤燥消水、清熱解毒、益氣等功效。根據傳說，五千年前神農氏命名了五種神聖穀類，黃豆即是其中之一，到了公元前300年，黃豆、小米成為中國北方主要的農作物。大豆含有豐富的蛋白質、氨基酸、鈣、鐵、鋅、維生素B群及大量的膳食纖維，在人體内都參與調節生理的功能。比動物來的經濟，再加上佛教的主張素食，於是各式各樣的黃豆製品，便相繼在中國出現。到了八世紀，經由僧侶，將黃豆、豆腐引進日本，立刻受到矚目。另外他們發明了味噌、納豆、丹貝等吃法，而且在最近幾年，還將豆漿當健康食品使用。

黃豆約50%的脂肪為亞麻油酸，屬於不飽和脂肪酸，是人體所需的營養成份，而不像飽和脂肪酸會使體内的膽固醇提高，因此，有助降低心血管疾病的發生。

黃豆所含的亞麻油酸中，Omega-3脂肪酸佔了約8%。Omega-3脂肪酸主要出現在魚類，可減低心臟病的罹患，及有助嬰兒腦部的發展，雖然黃豆油所含脂肪酸與魚油的脂肪酸不是相同，但進入人體後，黃豆脂肪將可轉換成魚油脂肪類，但經烘烤、加工食品過程中，通常75% Omega-3脂肪酸會流失。另外黃豆油經過氫化後會轉變成Trans脂肪酸^{[來源請求]}，及增加飽和脂肪酸的形成，反而對人體健康不利。

黃豆食物中已經確認含有15種植物性化合物的異黃酮素，它們有植物雌性激素、抗氧化劑及蛋白質抑制劑的功能，其中的吉尼斯旦(Genestein)及代得仁(daidzein)受到科學家的特別重視。這些異黃酮素，不僅可防癌^{[來源請求]}，同時也有降低血中膽固醇^{[來源請求]}、骨質疏鬆的危險性^{[來源請求]}及減輕一些婦女更年期的症狀^{[來源請求]}。

最近新的臨床研究亦顯示^{[來源請求]}，黃豆中的異黃酮素可抑制體內膽固醇的合成。而黃豆中其它的物質，如:植物固醇及皂素亦能阻止飲食中膽固醇的吸收，而增加排出體外。因此，有可能降低心血管疾病的發生。

《名醫別錄》說：「生大豆逐水脹，除胃中熱脾、傷中、淋漏、下瘀血，散五臟結積、內寒。」黃豆富含異黃酮素、不飽和脂肪酸、纖維素外，可降低罹患心血管疾病，具有降血脂、抗癌、預防骨質疏鬆症等功效。

全球大豆市場

全球大豆生產由1950年的1700萬噸增至2010年2.5億噸，增幅14倍，相較同期糧食生產只是增加四倍。^[28]主要以原粒大豆、豆粕及大豆油三種形態作交易。除了透過豆腐、豉油、齋肉、豆製品等方式直接消費大豆外，亦會透過奶製品、蛋、肉類及飼養魚類等方式作間接消費，因為豆粕一般用作餵飼牲口。^[28]

供應方面，美國在1970年起成為全球第一大大豆出口國，巴西則在1975年超越中國成為第二大出口國，及後阿根廷、巴拉圭近年亦增加大豆出口，以上四個國家大豆出口量佔全球出口市場九成。^[28]中國大豆種植總成本比美國高39%，單位面積產量低一半，巴西大豆約比美豆貴20-25%，但巴西大豆及美國大豆季節有交替性，當中美豆在10月份便是收割期。^[29]

需求方面，中华人民共和国則是最大進口國，86%大豆消費量靠進口，2017年全年大豆消費量逾1.1億噸^[29]，自產量1500萬噸，進口9550万噸^[30]，其次是歐盟、日本、墨西哥。^[28]根據中國海關數據，中國2017年從巴西買入5,093萬噸大豆，佔總進口量的53.3%。美國出口到中國的黃豆有3,290萬噸，佔總進口量的34.4%。^[31]中國選擇進口大豆的原因多樣，一是國內生產大豆成本約高於國外40-50%，令國內農產品利潤空間有限，而且全球石油價格下跌，令大豆等大宗商品的海運成本跌^[32]。2018年中美兩國展開貿易戰，中國對美國進口大豆加收關稅。有評論預計，部份美國種植大豆出口的農民會改種栗米，最終或導致全球大豆供應減少，引發漲價。^[33]。

中华民国在2017年已是美國第6大黃豆出口國，更在中美貿易戰期間，簽署的意向書指出美國出口給台灣的黃豆將從140萬公噸成倍升至最多390萬公噸，絕大多數為基因改造。^[34]

圖集

豆腐產品
大豆田
機械化大豆田
乾大豆產品
大豆種子
大豆葉
尺寸比較

参见

參考文獻

引用

^ 存档副本. [2015-05-14]. （原始内容存档于2015-07-26）.
^ 談黑豆栽培與利用，台南區農業專訊第12期：2~5頁(1995年6月)
^ 大豆、毛豆、綠豆、黑豆、豆科綠肥互联网档案馆的存檔，存档日期2015-05-15.，臺南區農業改良場
^ 神奇的黑豆，台南市下營區農會（ie）
^ 毛豆之營養與效用互联网档案馆的存檔，存档日期2013-11-05.，台南區農業專訊第26期，19~21頁，(1998年12月)
^ 標題：毛豆和黃豆一樣嗎?，農業知識入口網-農業知識家，行政院農業委員會，中華民國
^ 你知道嗎？「毛豆=黃豆=黑豆」通通都是大豆，ETtoday 新聞雲，編輯黃郁棋／綜合報導，2013年01月19日
^ Riaz, Mian N. Soy Applications in Food. Boca Raton, FL: CRC Press. 2006. ISBN 0-8493-2981-7.
^ Soy Benefits. National Soybean Research Laboratory. [February 16, 2012]. （原始内容存档于2012年3月4日）.
^ World Soybean Production 2010, Soy stats, 2011^{[永久失效連結]}.
^ Growing Crush Limits India's Soy Oil Imports (PDF). Oilseeds: World Markets and Trade. United States Department of Agriculture. [February 17, 2012]. （原始内容 (PDF)存档于2012年2月8日）.
^ 王金陵，《中國大百科全書》--大豆
^ 《苏联大百科全书》中写道：“栽培大豆起源于中国。中国在五千年以前就已开始栽培这个作物，……。”
^ 严可均校辑《全上古三代秦汉三国六朝文》卷一
^ History of Soybeans and Soyfoods in Latin America. www.soyinfocenter.com. [2018-05-06].
^ Blackman, S. A.; Obendorf, R. L.; Leopold, A. C. Maturation Proteins and Sugars in Desiccation Tolerance of Developing Soybean Seeds. Plant Physiology (American Society of Plant Biologists). 1992, 100 (1): 225–30. PMC 1075542. PMID 16652951. doi:10.1104/pp.100.1.225.
^ Jim Deacon. The Nitrogen cycle and Nitrogen fixation. Institute of Cell and Molecular Biology, The University of Edinburgh.
^ Padgette, S. R.; Kolacz, K. H.; Delannay, X.; Re, D. B.; Lavallee, B. J.; Tinius, C. N.; Rhodes, W. K.; Otero, Y. I.; 等. Development, Identification, and Characterization of a Glyphosate-Tolerant Soybean Line. Crop Science. 1995, 35 (5): 1451–1461. doi:10.2135/cropsci1995.0011183X003500050032x.
^ National Agricultural Statistics Board annual report, June 30, 2010. Retrieved July 23, 2010.
^ Liu, KeShun. Soybeans: Chemistry, Technology, and Utilization. Berlin: Springer. 1997: 532. ISBN 0-8342-1299-4.
^ Sneller CH. Impact of Transgenic Genotypes and Subdivision on Diversity Within Elite North American Soybean Germplasm. Crop Science. 2003, 43: 409–414. doi:10.2135/cropsci2003.0409.
^ EU Caught in Quandary Over GMO Animal Feed Imports (PDF). The Guardian. December 7, 2007.
^ 基因改作物意見兩極歐盟放手各國決定. 大紀元時報. 2015-01-13 [2015-04-14].
^ 邱立雅. 黃豆黑點是種臍與基改無關啦. 聯合報 (花蓮). 2015-04-25 [2015-05-07].
^ 特級的是非基改且有機種植；一級的是食品級，供人類食用，包含非基改和基改；二級的是飼料豆，全部使用基改。
^ 台灣餐桌上的黃豆，有 90％是美國豬隻吃的基改豆？, 上下游News&Market, 2012-10-18
^ 進口黃豆逾97%都是基改, 自由時報, 2016-10-27
^ ^28.0 ^28.1 ^28.2 ^28.3 An overview of the Brazil-China soybean trade and its strategic implications for conservation (PDF).
^ ^29.0 ^29.1 中國打大豆牌虛張聲勢？外媒：美中貿易戰十月休戰 - 財經 - 自由時報電子報. [2018-05-06].
^ Editorial, Reuters. 中国大豆：2017年进口大豆9,554万吨，同比上升13.9%--海关. CN. [2018-05-06] （中文（中国大陆）‎）.
^ 鄭寶生. 去年巴西佔中國黃豆進口53.3%　除了便宜　原來因蛋白質較多？. 香港01. 2018-01-26 [2018-05-06] （中文（香港）‎）.
^ 陈锡文：为什么中国85%的大豆需要进口_请讲_澎湃新闻-The Paper. www.thepaper.cn. [2018-05-06].
^ ((中共對進口美豆加稅將把中國農民逼死. www.epochtimes.com/. [2018-08-10].
^ 【美中貿易熱戰】台灣以行動挺美　砸476億買黃豆. 蘋果日報. 2018-09-29.

来源

书籍

薛聰賢著：《台灣蔬果實用百科（第二輯）》，薛聰賢出版社，2001年

許可: cc-by-sa-3.0
版權: 维基百科作者和编辑

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia 中文维基百科

大豆: Brief Summary ( 漢語 )

由wikipedia 中文维基百科提供

大豆（学名：Glycine max），古称菽（shú），是一种其种子含有丰富的蛋白质的豆科植物，一般都指其种子而言。大豆是東亞的原生種植物，果實呈椭圆形、球形。種皮顏色有黄色、淡绿色、黑色，別名為黄豆、青豆（不是指豌豆）、黑豆，以黄豆最常見。毛豆即为尚未成熟的食用大豆（大豆在莢果種仁生長至八分熟時採收的鮮豆莢）。

大豆可以製成大豆油、豆豉，在聯合國糧食及農業組織（FAO）的分類中，甚至將大豆列為含油种子（英语：oilseed）而不是豆類。無脂肪的豆粕是動物飼料中常見及廉價的蛋白質來源，像植物组织蛋白（英语：textured vegetable protein）就在一些餐點中代替肉。每單位面積，種豆可以產生的蛋白質較其他利用方式都要高。

在東方有許多豆類製品，未醱酵的豆類製品有豆漿、豆腐、豆腐皮等，醱酵的豆類製品有醬油、豆瓣醬、醱酵豆醬、納豆、丹貝等也是用豆類製成調味料。大豆油有許多工業的應用，主要生產大豆的國家有美国（36%）、巴西（36%）、阿根廷（18%）、中国（5%）和印度（4%）。大豆含有大量的植酸、α-亞麻酸及異黃酮。

大豆富含豐富的營養與優質蛋白質，高含量的大豆蛋白是素食者攝取蛋白質的首選之一，因此大豆也有「田裡的肉」之稱。

許可: cc-by-sa-3.0
版權: 维基百科作者和编辑

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia 中文维基百科

ダイズ ( 日語 )

由wikipedia 日本語提供

大豆

ダイズ

分類（APG III）界 : 植物界 Plantae 階級なし : 被子植物 angiosperms 階級なし : 真正双子葉類 eudicots 階級なし : バラ類 rosids 階級なし : マメ類 fabids 目 : マメ目 Fabales 科 : マメ科 Fabaceae 亜科 : マメ亜科 Faboideae 属 : ダイズ属 Glycine 種 : ダイズ G. max 学名 Glycine max 和名ダイズ英名米: Soybean、英: Soya bean

大豆の花

大豆（学名 Glycine max）は、マメ科の一年草。完熟種子は主に搾油の原料となり、脱脂後の絞り粕（大豆粕）は飼料として利用されている。食用にもなり特に東アジアでは様々な利用形態が発達している。未成熟の種子を枝豆と呼ぶ。

特徴[編集]

農作物として世界中で広く栽培されている。日本には縄文時代に存在したと思われる大豆の出土例があり、『古事記』にも大豆の記録が記載されている。

ダイズ種子には苦み成分であるサポニン (Saponin) (ダイズサポニン)が多く含まれており、人類の主食にまではなっていないが、植物の中では唯一肉に匹敵するだけのタンパク質を含有する特徴から、近年の世界的な健康志向の中で「ミラクルフード」として脚光を浴びている。日本・ドイツでは「畑の（牛）肉」、アメリカ合衆国では「大地の黄金」とも呼ばれている。また、日本料理やその調味料の原材料として中心的役割を果たしている（後述）。菜食主義や殺生を禁じた宗教においては植物性のタンパク源として利用され、精進料理においても重用された事で多くの加工食品が生み出された。加工食品の技術が上がるにつれて、肉を模した代替食品としても注目されている。

連作障害[編集]

葉の黄化や生育不良、収穫減少などの生育障害の原因になっていると考えられているダイズシストセンチュウ^[1]

古くからの在来種・固定種が多く現存している。両性花なので自家受粉可能であり、自家採種のしやすい植物である。その反面、葉の黄化や生育不良や収穫減少などの連作障害を起こしやすいため、隔年または2年ごと^[2]に輪作を行ない、違う作物を作付けし、連作を避けるか、連作を行なうために土壌消毒や土壌改善を行う等の対策を練らねばならない。日本国内においては、このことが栽培規模拡大への障害のひとつとなっている。連作障害にはダイズシストセンチュウが関与していると考えられている^[1]。

元々極端に耐湿性が高い作物ではないため、稲作との輪作では水田地形特有の過剰な水分や冠水などがダイズの生育に影響を与えることがある。多くの場合、畝を高く盛ることで対応するが、アメリカのミシシッピ川デルタ地帯などの大規模な湿地帯の農家では対応が難しく死活問題となる。このため、耐湿性の強さに着目した品種の導入や改良も試みられている^[3]。

根粒菌との共生[編集]

ダイズを含む一部のマメ科植物は根に根粒もしくは茎に茎粒を持ち、根粒菌という細菌が共生している。根粒菌は植物からリンゴ酸などの効率のいい栄養分をもらって生活の場を提供してもらう代わりに、大気中の窒素を植物にとって使いやすいアンモニアに転換（窒素固定）する。窒素は植物にとって必須元素であり、肥料として取り入れる成分の一つであるが、自然界では一部の細菌と雷などでしか使用可能形態に転換できない。根粒菌はその能力が高いため、それを持つ植物は自ら窒素肥料を作ることができることになり、やせている土地でもよく育つものが多い^[4]。ダイズも根粒菌との共生により十分な量の窒素分を吸収し、豊富なアミノ酸を産生でき、ダイズはその種子に他の植物には見られないような豊富なタンパク質を含有させている。

共生成立までの過程に於いて、Nodファクターと受容体による経路^[5]^[6]とIII型分泌系による経路^[7]の複数の経路が有ることが解明されている。

世界への伝播[編集]

大豆は20世紀初頭までは、東アジアに限られた主に食用の作物であった。20世紀に入り油糧作物および飼料作物として世界に生産が広まり、世紀後半には生産量が急拡大し、21世紀には、大豆と脱脂大豆を合わせた交易重量は長らく世界最大の交易作物である小麦と並ぶ量となった^[8]。

原産地[編集]

原産地は東アジアである。日本にも自生しているツルマメが原種と考えられている。

遺伝学的研究によれば、東アジアの複数の地域で野生ツルマメからの栽培化が進行し、日本も起源地のひとつである^[9]。2010年代の考古学的研究では、アジアでも他の地域に先駆けてダイズの栽培化が進行した可能性が判明しており他の起源地は中国や朝鮮半島である^[10]。縄文時代中期、紀元前4000年後半より日本列島での栽培が見られることが2015年の研究で判明し、この時期以降に野生種からの人為的な栽培に特徴的な種子の大型化がみられる^[9]。2007年には、縄文時代後期中頃^[11]。日本列島においては縄文時代においてアズキやリョクトウなどの炭化種実が検出されているためマメ類の利用が行われていたことが判明していた。山梨県の酒呑場遺跡から出土した土器のダイズ圧痕は蛇体装飾の把手部分から検出されており、これは偶然混入したものではなく意図的に練りこまれた可能性が想定されており、その祭祀的意図をめぐっても注目されている。

中国や日本などでは米・麦・粟・稗（ひえ）・豆（大豆）を五穀として重用されている。

世界への伝播[編集]

ヨーロッパやアメリカに伝わったのは意外にも新しく、ヨーロッパには18世紀、アメリカには19世紀のことである。ヨーロッパにダイズの存在を伝えたのはエンゲルベルト・ケンペルだといわれており、彼が長崎から帰国した後、1712年に出版した『廻国奇観』において、ダイズ種子を醬油の原料として紹介した。ヨーロッパでは1739年にフランスでの試作、アメリカでは1804年にペンシルベニア州での試作が最初の栽培とされている。ベンジャミン・フランクリンの手紙の中に、1770年にイギリスにダイズ種子を送る旨が記してある。^[要出典]ヨーロッパでそれ以前にダイズの存在を知られていなかった理由として、既に他の豆類が栽培されていたことや、土壌が合わなかったこと、根粒菌が土壌にない場合があったことなどが挙げられている。

ダイズが伝播後19世紀にかけては、アジア圏以外では重要な作物とはみなされておらず、緑肥や飼料作物としての生産に留まっていた。20世紀に入り搾油用の需要が拡大していった。ヘンリー・フォードは、油脂の採取、繊維・プラスチックの開発目的で大豆農園を経営していた。作物（油糧作物）として注目されるようになったのは1920年代以降であり、ヨーロッパで食料として初めて収穫されたのは1929年とされる。アメリカで本格的にダイズが栽培されるようになったのは、1915年にワタミハナゾウムシ（英語版）の侵入によってアメリカ南部の綿花が大打撃を受け、それまでアメリカの製油業の中心であった綿実油が不足してからである。ワタに代わる新たな製油材料として、それまでも徐々に栽培を拡大させてきたダイズは一気に脚光を浴びることとなった。1920年代には製油用や飼料用としての需要の高まりにより、さらに大規模に栽培されるようになった^[12]。第二次世界大戦後、アメリカは世界最大の大豆生産国となったが、1973年に大豆の輸出規制を実施。大豆の消費の多くをアメリカからの輸入品に頼っていた日本は、輸入国の多様化を図る必要性に迫られた。当時の田中角栄政権は、ブラジルで放棄されてきた内陸部のサバンナ地帯（セラード）に着目、大豆生産を働きかけたところ軌道に乗り、2010年代のブラジルはアメリカに匹敵する規模の大豆生産国となった^[13]。

タンパク質含有量の高いダイズ種子は用途が広く、様々な食品の製造に加工されている。そのタンパク質以外の成分である脂質からは食用油以外にもレシチンなどが抽出され、利用されている。

呼称[編集]

原産地である東アジアでは、大豆（中国・日本）、黄豆（広東語・贛語）と呼ばれている。その他の多くの地域では、東アジアにおける名称とは異なったSoy/Soya、もしくはそれに類似した呼称が使われている。このSoyの起源は日本語の醤油であると考えられている。その経緯は、17世紀にオランダが日本との通商をとおして醤油をsoyaとしてヨーロッパへ紹介したことに遡る^[14]。

英国においても、17世紀の文献に醤油をSaio（広東語shi-yau起源か？）、Soyとした記述が見られる。その後20世紀に入るまでSoyとは醤油を意味する単語であった。20世紀に入り、東アジア以外の国で大豆が主に油糧作物・飼料作物として栽培・利用されるようになり、醤油の原料であることから英語ではsoybeanまたはsoya bean、他の国でも同様に呼ばれるようになった^[15]。

生産[編集]

大豆世界生産上位15ヶ国(2009年)^[16] 順位国生産量
(トン) 順位国生産量
(トン) 1

アメリカ合衆国 91.417.300 9

ウクライナ 1.043.500 2

ブラジル 56.960.732 10

ウルグアイ 1.028.600 3

アルゼンチン 30.993.379 11

インドネシア 974.512 4

中国 14.500.141 12

ロシア 943.660 5

インド 10.217.000 13

ナイジェリア 610.000 6

パラグアイ 3.855.000 14

南アフリカ共和国 516.000 7

カナダ 3.503.700 15

イタリア 468.200 8

ボリビア 1.499.376 世界総計 222.268.904 大豆の主な輸入国と輸入量（百万トン）^[17] 輸入国 2006
/7 2007
/8 2008
/9 200
9/0 2010
/1 2011
/2 備考中国 28.7 37.8 41.1 50.3 52.3 2004/5年度は25.8百万トンで倍増している。メキシコ 3.8 3.7 3.3 3.7 3.5 オランダ 4.0 4.0 3.5 3.3 3.2 スペイン 2.5 3.3 2.9 3.2 3.1 日本 4.1 4.0 3.4 3.4 2.9 2004/5年度から2007/8年度は
4百万トン前後の輸入であった^[18]。ドイツ 2.8 2.7 2.5 2.4 2.6 台湾 2.4 2.1 2.2 2.5 2.5

日本は現在大部分を輸入に頼っているため、2003年に世界的不作から価格が高騰したときには大きな影響を受けた。最大の生産国はアメリカ合衆国、次いでブラジル、アルゼンチン、中華人民共和国と続く。アメリカの大豆生産量は増減が激しいが、近年アルゼンチンとブラジルの大豆生産量が大きな伸びを示している。輸出国は、アメリカ合衆国、ブラジル、アルゼンチン、パラグアイ、カナダの順である。日本の輸入量は、中華人民共和国、EU 27カ国に次ぐ世界第3位である。中華人民共和国では経済成長に伴う食生活の変化により消費量が増加しており、これからも増え続けると見られている^[19]。この需要に応えるため、ブラジルでは天然林伐採を伴う大豆農地の拡大が進んでおり、問題視されている。また、ダイズ農場は一つの農場当りに必要とされる労働者が少ないため、失業問題にも繋がっている。

日本国内のダイズ生産量は平成22年度で222800トンであり、県別では北海道が57100トンで最大産地となっており、以下宮城県の18100トン、佐賀県の17700トン、福岡県の16100トンと続く。日本でダイズ生産量が1万トンを超えるのはこの4道県のみである^[20]。平成26年では231,800トンであり、県別では北海道が73,600、以下宮城県19,300, 佐賀県15,300、福岡県14,300となっている。平均収量は、北海道（233kg/10a）・佐賀（229kg/10a）・福岡（198kg/10a）の順で、収穫量の上位の収量が多い^[21]。

用途[編集]

2007年のダイズの世界消費は、大豆油製造用が87%と圧倒的多数を占め、ついで飼料用が7%、食用が6%となっている^[22]。また、ダイズから油を絞った後のダイズ搾りかすも飼料として価値が高く、世界の穀物取引の中心であるシカゴ商品取引所にはダイズとダイズ搾りかす（大豆ミール）がともに上場され、盛んに取り引きされている。

以下は2013年度の全世界の大豆の需要供給の収支表である。大豆の総生産量は2億7836万トンで、その38.4%の1億692万トンが輸出された。輸入量が1億209万トン、在庫変動がプラス608万トンであった^[23]。

大豆需供バランス 2013年^[23] (単位百万トン) 総供給量比備考大豆
供給量
267.45 加工用
85.0%
227.31 油生産
42.63
(輸出)
(10.92) 供給量
41.97 飼料 0.01 0.00% 食用 24.34 9.10% その他 17.46 6.53% バイオ燃料他損失 0.15 0.06% ミール
生産
179.27
(輸出)
(62.19) 供給量
178.91 飼料 175.87 65.76% その他 3.04 1.14% 飼料 17.48 6.53% 食用 10.65 3.98% 種子 7.40 2.77% 播種用その他 0.64 0.24% 損失 3.97 1.49%

以上のように大豆の第一次用途の最大のものは搾油用の85%であり、食用は4%に達しない。ダイズ油の食用分9.1%を加味しても総生産重量の約13%しかヒトの食用となっていない。一方で飼料用途では未加工大豆で6.53%、大豆ミールで65.76%の合計72.29%が使われており、重量の観点からは大豆は飼料作物である。飼料、食用に次ぐ三番目の用途はダイズ油のその他の6.53%で、これはバイオディーゼルや化学工業用である。近年飼料やバイオディーゼルとしての需要が拡大し続けており、食用の比率は年々低下している。

日本国内のダイズ消費量は2005年度に534万8000トンであり、このうち大豆油用が429万6000トン、食用が105万2000トンである。ダイズが基幹食料となっている日本では食用消費の占める割合が世界消費に比べかなり多くなっているが、それでも20%弱に過ぎない。日本国内の食用消費の内訳は、豆腐が49万6000トンで半数近くを占め、ついで味噌・醬油用が17万1000トン、納豆用が13万6000トン、煮豆や惣菜用が3万3000トン、その他が21万5000トンとなっている。国産大豆は食用消費の21%を占めている^[24]。

栄養価・毒性[編集]

ダイズのアミノ酸スコア^[25]^[26]

大豆種子はタンパク質・脂質および炭水化物を豊富に含んでおり、主にその脂質とタンパク質を食用および飼料用に利用するために大規模に生産され利用されている。

ダイズ種子貯蔵タンパク質のアミノ酸残基組成において、含硫アミノ酸であるメチオニンとシステイン残基が少なく、それらは制限アミノ酸となっていると言われたことがある。そのため、タンパク質の有効利用効率を示すアミノ酸スコアやプロテインスコアを下げていると言われていた。しかし、これらは成長期のラットに基づく数値であり、その後、ヒトに基づく数値に置き換えられ、具体的には、大豆のアミノ酸スコアが1973年には86点だったものが、1985年には100点と変更された。大豆は、牛乳や卵と同等の良質なタンパク質であるとの評価を得ている^[27]。

有害なトリプシン・インヒビターなど[編集]

多くのマメ科植物の種子と同様に、ダイズ種子中には有毒なタンパク質性のプロテアーゼ・インヒビター(プロテアーゼ阻害剤) (トリプシン・インヒビター、セリンプロテアーゼ・インヒビター(セルピン))やアミラーゼ・インヒビター(Α-グルコシダーゼ阻害剤)やレクチンが含まれて消化を阻害するため、生食はできない。トリプシン・インヒビターを含むものを摂食すると消化不良を起こし下痢することがある^[28]。そのため、加熱してプロテアーゼ・インヒビターやアミラーゼ・インヒビターを変性・失活させて消化吸収効率を上げている。なお、加熱してもプロテアーゼ・インヒビターの失活は十分ではないので、納豆菌などを繁殖させて納豆菌の分泌するプロテアーゼによってダイズ種子中のタンパク質とともにタンパク質性のトリプシン・インヒビターを分解させると、分解されたタンパク質と相まって消化酵素であるトリプシンが正常に機能してタンパク質の消化吸収効率が増大する。

トリプシンインヒビター活性の高い生大豆を飼料としてラットに摂取させると成長阻害や膵臓肥大などの有害作用が引き起こされることが報告されている^[29]。この膵臓肥大は、腸内で阻害されるトリプシンを補うための膵臓の機能亢進の結果として生じると考えられる^[30]。生大豆粉はラットの膵臓癌と相関することが知られているが^[31]、加熱調理済みの大豆粉の発ガン性は認められていない^[32]^[33]。大豆がヒトの膵臓癌を促進する可能性があるかどうかの研究はまだ十分でないため不明である。ラットに与えられている大豆の量は、人間が通常摂食する量に比べてはるかに大きい^[34]。

大豆乳の加熱処理について、100℃10分間の加熱処理した大豆乳には加熱未処理試料のトリプシン・インヒビター活性の約34%が残存し、また100℃20分間では約30%、120℃10分間では約10%、120℃20分間でも約5%のトリプシン・インヒビター活性が残存した^[35]。

黒大豆を95℃で加熱した場合のトリプシン・インヒビターの活性変化について、1%のNaCl（食塩）溶液中、16%のショ糖溶液中では、いずれも60分の加熱でトリプシン・インヒビターの70%の活性が残存していたが、0.1%の重曹溶液中の45分の加熱でトリプシン・インヒビターの活性は完全に失われた^[36]。

大豆油[編集]

ダイズから得られる大豆油は、パーム油に次ぐ代表的な食用油であり、大豆需要の87%を占めている。主要な生産国は、中国、アメリカ、ブラジル、アルゼンチンで、上位5カ国で8割を占める。日本では菜種油が好まれるため、大豆油の生産量は40万トン前後と菜種油の半分以下に留まる。近年では環境配慮型の素材とされる大豆インキの原料としての需要も拡大している。

残渣の大豆粕は醤油の原料や家畜の飼料、大豆ミールとして粗タンパク質源に利用されていたが、最近は『ヘルシー』を売りにした小麦粉代替食品としても拡販が進んでいる。

大豆レシチン: 大豆レシチンは、大豆油の副産物で、絞ったばかりの大豆粗油をろ過し、お湯を混ぜ、成分を水側に移し遠心分離機で2層になった油を分離後、速やかに水分を乾燥させたものである。利用用途としては、化粧品や食品の乳化剤に利用される^[37]^[38]。

飼料[編集]

飼料としての大豆はタンパク質源として良質で、肉牛を肥えさせたり、鳥の産卵率を上昇させるのに大きく寄与している。ただし、含有タンパク質中のメチオニンやシステイン残基含量が少ないため、タンパク質の有効利用効率を上げるために、メチオニンやシステインを多く含む他の飼料と混合して利用されている。近年、特にBSE問題によって飼料のタンパク質源として肉骨粉の利用が規制されたため、肉骨粉に替わるタンパク質源としてダイズ種子の需要は増している。かつては温帯・亜熱帯でしか栽培可能でなかったが、技術の向上により、栽培できる地域が拡大した。

食用[編集]

ダイズ種子(大豆)はタンパク質や脂肪、鉄分、カルシウムなど、ミネラルを多く含む。

ダイズの栄養価の代表値

だいず（全粒、国産、黄大豆、乾）^[39] 100 gあたりの栄養価エネルギー

炭水化物

食物繊維

脂肪

飽和脂肪酸一価不飽和多価不飽和

タンパク質

ビタミンビタミンA相当量

β-カロテン

チアミン (B₁) リボフラビン (B₂) ナイアシン (B₃) パントテン酸 (B₅) ビタミンB₆ 葉酸 (B₉) ビタミンC ビタミンE ビタミンK ミネラルナトリウムカリウムカルシウムマグネシウムリン鉄分亜鉛銅セレン他の成分水分水溶性食物繊維不溶性食物繊維ビオチン（B₇） [40]。マイクログラム • mg = ミリグラム

IU = 国際単位

%はアメリカ合衆国における
成人栄養摂取目標 (RDI) の割合。大豆100 g中の主な脂肪酸の種類^[41] 項目分量（g）脂肪 19.94 飽和脂肪酸 2.884 14:0（ミリスチン酸） 0.055 16:0（パルミチン酸） 2.116 18:0（ステアリン酸） 0.712 一価不飽和脂肪酸 4.404 16:1（パルミトレイン酸） 0.055 18:1（オレイン酸） 4.348 多価不飽和脂肪酸 11.255 18:2（リノール酸） 9.925 18:3（α-リノレン酸） 1.33

日本では色々な形に加工され、利用されている。まず、大豆を暗所で発芽させるとモヤシ、未熟大豆を枝ごと収穫し茹でると枝豆、さらに育てて完熟したら大豆となる。大豆を搾ると大豆油、油を絞った粕は大豆粕として食用・醤油製造や飼料へ、煎って粉にするときな粉、蒸した大豆を麹菌と耐塩性酵母で発酵させると醬油・味噌、また蒸した大豆を納豆菌で発酵させると納豆となる。熟した大豆を加水・浸漬・破砕・加熱したものを搾ると液体は豆乳、その残りはおから、豆乳を温めてラムスデン現象によって液面に形成される膜を湯葉、にがりを入れて塩析でタンパク質を固めると豆腐、豆腐を揚げると「油揚げ」「厚揚げ」、焼くと「焼き豆腐」、凍らせて「凍み（高野）豆腐」となる。大豆にはサポニン等水溶性の低分子化合物やタンパク質性のプロテアーゼ・インヒビターやアミラーゼ・インヒビターやレクチンなどの有毒成分が含まれており、これらの加工には有毒成分の除去や解毒の意味もある。

食用大豆の用途別使用量/1000 t (食料産業局食品製造卸売課の推計^[42]) 年みそ醤油豆腐・油揚げ納豆凍豆腐豆乳煮豆・惣菜きなこその他合計 1997 165 26 494 122 30 3 33 14 132 1,019 1998 162 26 495 128 30 4 33 16 152 1,046 1999 166 30 492 127 29 6 33 17 117 1,017 2000 166 30 492 122 29 7 33 17 114 1,010 2001 149 32 492 129 29 9 33 17 125 1,015 2002 149 35 494 141 29 11 33 17 126 1,035 2003 138 38 494 137 30 19 33 17 128 1,034 2004 139 37 496 139 33 29 33 18 129 1,053 2005 141 40 494 131 33 32 33 18 130 1,052 2006 140 40 492 130 33 30 33 18 130 1,046 2007 139 40 497 130 30 25 33 19 132 1,045 2008 137 39 496 129 29 25 33 19 130 1,037 2009 131 39 490 125 27 29 33 19 100 993 2010 127 39 480 123 26 32 33 19 97 976 2011 126 35 465 122 24 34 31 18 95 950 2012 124 33 450 123 22 40 30 17 93 932

生薬[編集]

蒸した黒豆（黒大豆）を発酵させてから乾燥させたものは、香豉（こうし、別名：豆豉（ずし））という生薬であり^[43]^[44]、陶弘景校定による『名医別録』には「豉」として収載されている^[43]。香豉には発汗作用、健胃作用があるとされ、香豉を含有する漢方薬には梔子豉湯、瓜蔕散などがある^[43]^[44]。本来、黒豆の発酵・乾燥品を用いるが、現在では納豆を乾燥させたものを代用する^[44]。

タイプ[編集]

用途別

蛋白大豆＝食用
油大豆＝油用
枝豆用

主な品種・ブランド[編集]

様々な大豆

黒豆
赤豆
くろさき茶豆
だだちゃ豆
青入道（青大豆）
エンレイ（白大豆）
雁食豆
ミヤギシロメ
大白（おおじろ）
納豆小粒・一関在来・遠野在来・地塚・小娘・生娘（納豆専用の小粒品種）^[45]

さまざまな大豆加工食品[編集]

豆腐の味噌汁。豆腐と味噌はともに大豆から作られ、日本の食生活の根幹を成している

納豆

枝豆

現在日本でよく知られている大豆加工食品には以下のようなものがある。

大豆の原形をとどめるもの

乾燥大豆 - 大豆を保存する際の基本形であり、数時間以上水にもどしてから調理に用いる。また節分時のようにそのまま「炒り豆」にすることも。
煮豆 - 味をつけずに煮た「水煮」は調理に用いられる。保存のきく缶詰やレトルトパックに個装されて市販もされている。枝豆も参照。
甘納豆

大豆を粉砕したり搾ったりしたもの

大豆油
きな粉
ずんだ - 未成熟の青い大豆を粉砕し、餡仕立てにしたもの
打豆（かち豆）- 大豆を粗く粉砕して乾燥させたもの。さまざまな調理に用いる。
大豆粉 - 乾燥大豆(主に、すずさやか)を炒らないで微粉末にしたもの。低糖質パンや低糖質スイーツなどの原料として注目されている。
呉 - 水煮した大豆を摩砕した状態のもの（豆乳とおからに分離する前段階のもの）
- 豆乳 - 呉を布などで搾って得られる液体
  - ゆば - 豆乳を加熱して生じる皮膜
  - 豆腐 - 豆乳ににがりを加えて凝固させたもの
    - 油揚げ - 薄切りにした豆腐を揚げたもの
    - 生揚げ、厚揚げ - 厚く切った豆腐を揚げたもので、内部に豆腐のままの部分を残している。
    - がんもどき - 水気を絞った豆腐に具材を混ぜて油で揚げたもの
    - 揚げ出し豆腐 - 豆腐に片栗粉などをまぶして揚げたもの
    - 豆腐干 - 豆腐をよく搾って作る中華食材
    - 高野豆腐 - 豆腐を凍結したのちに乾燥させたもの
    - 豆腐の味噌漬け
    - 豆腐餻（とうふよう）、腐乳、臭豆腐（しゅうどうふ） - 豆腐の発酵食品
    - 豆腐ハンバーグ、トーファーキー
  - ごどうふ - 豆乳に葛粉などを加え、加熱して固めたもの
  - 豆汁 - 豆乳を発酵させたもの
- おから - 呉から豆乳を搾った“搾りかす”

大豆を発酵させた加工食品

醬油
もろみ
ケチャップマニス - インドネシアの醬油
味噌
納豆
- 豆豉（とうち） - 一種の納豆を乾燥させて作る中華食材。豆豉醬の材料にもなる。
テンペ - 納豆に似たインドネシアの食品。

主な大豆食品（ダイズの若芽）モヤシ（未成熟のもの）枝豆（乾燥）乾燥大豆（粉砕せず加熱）（炒る）炒り豆（製粉）きな粉（煮る）煮豆（甘煮）甘納豆（粉砕・乾燥）打ち豆（圧搾・抽出）大豆油（水とともに摩砕）呉（圧搾した液体）豆乳（加熱で生じた皮膜）湯葉（にがりで凝固）豆腐（揚げる）油揚げ生揚げ、厚揚げがんもどき揚げ出し豆腐（凍結・乾燥）高野豆腐（発酵）豆腐餻、腐乳、臭豆腐（脱水）豆腐干（葛粉で凝固）ごどうふ（発酵）豆汁（圧搾した残り）おから（発酵）醬油もろみケチャップマニス味噌納豆テンペ

健康への影響[編集]

大豆オリゴ糖を含み整腸作用がある。大豆オリゴ糖を関与成分とした特定保健用食品が許可されている^[46]。

大豆をよく食べる女性グループで脳梗塞・心筋梗塞のリスクが低下した^[47]。疫学調査では、大豆の摂取は肥満および閉経後女性で糖尿病発症のリスクが低下するものの、全体としては糖尿病発症との関連なしとされた^[48]。

デザイナーフーズ計画のピラミッドの1群に属し、ショウガと共に、癌予防効果のある食材の第3位として位置づけられていた^[49]。2006年3月27日、アメリカ合衆国の健康専門月刊誌『ヘルス』による世界の5大健康食品が発表され、スペインのオリーブ油、日本の大豆、ギリシャのヨーグルト、インドのダール（豆料理）、大韓民国のキムチの5品目が選出された。

順天堂大学の研究によれば、納豆の摂食頻度と月経状態・月経随伴症状は有意の関係がみられ、摂食頻度の増加は症状を軽減させている可能性があるとしている^[50]。

雄の2型糖尿病マウスに大豆サポニンAグループと大豆サポニンBグループを別々に投与したところ大豆サポニンBグループに血糖値上昇抑制作用は認められたが大豆サポニンAグループにはその作用は認められなかった^[51]。

全年齢では鶏卵38.7%、牛乳20.9%、小麦12.1%が3大アレルゲン（ピーナッツと魚卵を足し5大アレルゲン）であり大豆は1.5%の11位である^[52]。アナフィラキシーショックを起こす可能性があるため、アトピーや喘息などアレルギー素因のある者は注意が必要である^[53]^[54]。

詳細は「イソフラボン」を参照

大豆イソフラボンとは、大豆に含まれるゲニステイン、ダイゼイン、グリシテインなどのイソフラボンの総称で、弱い女性ホルモン作用を示すことから骨粗鬆症や更年期障害の軽減が期待できる^[55]^[56]^[57]。

イソフラボンはヒトに対する悪影響も懸念されており（詳しくはイソフラボンを参照）、内閣府食品安全委員会は食品とサプリメントを合わせた安全な一日摂取目安量の上限値を、一日あたり70 - 75mgに設定している^[58]。なお日本人の食品由来の大豆イソフラボン摂取量は15 - 22mg、多い人でも40 - 45mg程度である。

環境への影響[編集]

BSE問題が顕在した結果、それまで畜産飼料として利用されていた肉骨粉の利用が規制され、それに伴い、肉骨粉に替わるタンパク質源としてダイズ種子の利用が急激に増えた^[59]。需要が急増したため、南米諸国、特にブラジルやアルゼンチンでの栽培が増えた。その結果、アマゾンの熱帯雨林において、大豆生産のためのプランテーションの大規模な開発が行われており、それによる森林の消失が問題になっている^[60]。

日本文化[編集]

日本においては、節分の日に炒った大豆をまく「豆撒き」の風習がある。

大豆の生豆を噛みつぶし、それを子供の頭の上に塗るとかんの虫が切れるという風習が長野県秋山郷地方に伝承されている^[61]。

参考文献[編集]

A・レウィントン『暮らしを支える植物の事典』八坂書房。

脚注[編集]

^ ^a ^b 伊藤綾、竹内浩二、高木章雄ほか、東京都におけるエダマメのダイズシストセンチュウ発生実態関東東山病害虫研究会報 2006巻 (2006) 53 号 p.153-156, doi:10.11337/ktpps1999.2006.153
^ 上野敏昭、渡辺耕造、石川元一、転換畑における麦-大豆体系の転換期間日本作物学会関東支部会報 p.51-52, doi:10.20768/jcskanto.1.0_51
^ “国際アグリバイオ事業団(ISAAA)アグリバイオ最新情報【2012年8月31日】”. 日経バイオテクオンライン (2018年4月13日閲覧。
^ Martin Crespi and Susana Gálvez (2000). “Molecular Mechanisms in Root Nodule Development”. Journal of Plant Growth and Regulation 19 (2): 155–166. doi:10.1007/s003440000023. PMID 11038225. http://www.springerlink.com/content/2y6pbrdwqtegml7c/fulltext.pdf.
^ Nodファクターの認識・伝達機構
^ 土壌微生物由来の共生シグナル物質の受容と細胞内シグナル伝達経路の解明植物共生機構研究ユニット
^ 根粒菌のダイズへの新規共生経路の発見～病原菌から共生菌への進化の解明に向けて～かずさＤＮＡ研究所 (PDF)
^ JA総合研究所「大豆油とバイオ燃料の２つの「油」が世界の食料貿易を激変させる（その１）」
^ ^a ^b 中山誠二「縄文時代のダイズの栽培化と種子の形態分化」 (pdf) 、『植生史研究』第23巻第2号、NAID 40020390985。
^ 那須浩郎、会田進、佐々木由香、中沢道彦、山田武文、輿石甫「炭化種実資料からみた長野県諏訪地域における縄文時代中期のマメの利用」 (pdf) 、『資源環境と人類 : 明治大学黒耀石研究センター紀要』第5号、NAID 120005642393。
^ 小畑弘己・佐々木由香・仙波靖子「土器圧痕からみた縄文時代後・晩期における九州のダイズ栽培」、『植生史研究』第15巻第2号、^ 『ケンブリッジ世界の食物史大百科事典』2 主要食物：栽培作物と飼養動物、三輪睿太郎（監訳）、朝倉書店、^ “生産と消費量で見る世界の大豆事情”. 農林水産省 (2018年4月8日閲覧。
^ ONLINE ETYMOLOGY DICTIONARY soy
^ SOYINFO CENTER History of Soy Sauce, Shoyu and Tamari
^ Statistik der FAO
^ 日本植物油協会 - ISTA Mielke社「Oil World誌」「1.2 世界の油糧種子の貿易」
^ 資料の数値は2010年10月から2011年9月で東日本大震災の影響で数値が例年とは異なる可能性がある。
^ 「中国においては、所得水準の向上に伴い、肉類、油脂類の消費が増加するなど、食生活が変化してきている。このため、家畜の飼料として消費される穀物や大豆粕などが人口の伸びを上回って増加しており、特に大豆粕等についてはOECD－FAO のレポートによると、2008 年の見込みでは10 年前の1998年に比べ2倍強に増加し、さらにその10 年後の2018 年には1998 年に比べ3 倍強にまで増加すると予測されている。」、p. 57、海外食料需給レポート2009、平成22年3月、農林水産省 Archived 2013年2月1日, at the Wayback Machine.
^ 大豆関連データ集都道府県別生産状況農林水産省^{[リンク切れ]}
^ http://www.maff.go.jp/j/seisan/ryutu/daizu/pdf/daizu_meguji_h2802.pdf 大豆をめぐる事情農林水産省平成28年2月
^ 榎本裕洋、安部直樹 (2008年8月30日). 絵で見る：食糧ビジネスのしくみ. 柴田明夫（監修） (初版第1刷 ed.). 日本能率協会マネジメントセンター. pp. pp. 26-27.
^ ^a ^b 国際連合食糧農業機関（FAO） FAOSTAT Commodity Balances閲覧2017-08-17
^ 榎本裕洋、安部直樹 (2008年8月30日). 絵で見る：食糧ビジネスのしくみ. 柴田明夫（監修） (初版第1刷 ed.). 日本能率協会マネジメントセンター. pp. pp. 136-137.
^ http://www.nal.usda.gov/fnic/foodcomp/search/
^ [『タンパク質・アミノ酸の必要量 WHO/FAO/UNU合同専門協議会報告』日本アミノ酸学会監訳、医歯薬出版、2009年05月。ISBN 978-4263705681 邦訳元 Protein and amino acid requirements in human nutrition, Report of a Joint WHO/FAO/UNU Expert Consultation, 2007]
^ “大豆タンパクの高い栄養価─その新しい評価方法―”. ^ 町田芳郎、食用大豆タンパク質とその新しい用途油化学 Vol.12 (1963) No.8 P461-467
^ 片山徹之ほか、呉の加熱工程に電子レンジ加熱を利用した豆腐のラットにおける栄養評価、日本家政学会誌、Vol.53 (2002) No.11
^ 麻生和衛、高橋芳雄、田中米二、雛における大豆トリプシン•インヒビター(SBTI)の栄養阻害作用に関する研究日本畜産学会報 Vol.38 (1967) No.10 P.435-442
^ Dethloff, L.; Barr, B.; Bestervelt, L.; Bulera, S.; Sigler, R.; Lagattuta, M.; De La Iglesia, F. (May 2000). “Gabapentin-Induced Mitogenic Activity in Rat Pancreatic Acinar Cells”. Toxicological Sciences (Society of Toxicology) 55 (1): 52–59. doi:10.1093/toxsci/55.1.52. PMID 10788559.
^ Roebuck, B. D.; Kaplita, P. V.; Edwards, B. R.; Praissman, M. (March 1987). “Effects of Dietary Fats and Soybean Protein on Azaserine-induced Pancreatic Carcinogenesis and Plasma Cholecystokinin in the Rat”. Cancer Research (American Association for Cancer Research.) 47 (5): 1333–1338. PMID 3815341.
^ Roebuck, B. D. (1986). “Enhancement of Pancreatic Carcinogenesis by Raw Soy Protein Isolate: Quantitative Rat Model and Nutritional Considerations”. Advances in Experimental Medicine and Biology. Advances in Experimental Medicine and Biology (Kluwer Academic) 199: 91–107. doi:10.1007/978-1-4757-0022-0_5. ISBN 978-1-4757-0024-4. PMID 3799291.
^ Sarkar, F.; Banerjee, S.; Li, Y. (November 2007). “Pancreatic Cancer: Pathogenesis, Prevention and Treatment”. Toxicology and Applied Pharmacology (Academic Press) 224 (3): 326–336. doi:10.1016/j.taap.2006.11.007. PMC 2094388. PMID 17174370. http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid=2094388.
^ 松岡博厚, 笹子謙治、大豆乳を利用したチーズよう食品の製造に関する研究日本食品工業学会誌 Vol.19 (1972) No.6 P262-267
^ 光永俊郎、福岡千鶴子、清水まゆみ、黒大豆 (Glycine max, Merrill. forma Kuromame Makino) 中のトリプシンインヒビターの煮豆時の活性変化家政学雑誌 Vol.36 (1985) No.9
^ 大豆レシチンの製造と利用日本油化学会誌第48巻第10号 (1999)
^ 食品ハイドロコロイドの開発と応用 p.115
^ 文部科学省「日本食品標準成分表2015年版（七訂）」
^ 厚生労働省「日本人の食事摂取基準（2015年版）」
^ USDA栄養データベースUnited States Department of Agriculture
^ “アーカイブされたコピー”. オリジナルよりアーカイブ。^ ^a ^b ^c 後藤實「生活の中の生薬102：大豆・黒豆・香豉」、『活』第35巻第9号、^ ^a ^b ^c 松田邦夫「康平傷寒論解説17：梔子豉湯梔子甘草豉湯梔子生姜豉湯梔子厚朴湯梔子乾姜湯」『漢方医学講座』33、津村順天堂〈日本短波放送放送内容集〉、^ 農林水産研究文献解題 - No.27 大豆自給率向上に向けた技術開発 - (2)極小粒・小粒納豆用育種^{[リンク切れ]}
^ 大豆オリゴ糖国立健康・栄養研究所
^ イソフラボンと脳梗塞・心筋梗塞発症との関連について、現在までの成果 | 多目的コホート研究 | 独立行政法人国立がん研究センターがん予防・検診研究センター予防研究部
^ 大豆製品・イソフラボン摂取と糖尿病との関連について、現在までの成果 | 多目的コホート研究 | 独立行政法人国立がん研究センターがん予防・検診研究センター予防研究部
^ がん予防と食品、大澤俊彦、日本食生活学会誌、Vol.20 (2009) No.1
^ 柳田美子、山田浩平、鯉川なつえ「スポーツ系及び文科系女子大学生の納豆摂取状況が月経随伴症状に及ぼす影響」『順天堂大学スポーツ健康科学研究』(12)2008年3月、pp29-39 NAID 110006658339
^ 田中真実ほか、ソヤサポニンBの血糖上昇抑制効果、日本未病システム学会雑誌、Vol.12 (2006) No.1
^ 厚生労働科学研究事業「食物アレルギーの発症要因の解明および耐性化に関する研究 (PDF) 」
^ 鈴木昶「くすりと民俗2：疫病追い出す節分」、『月刊漢方療法』第12巻第11号、^ 香坂隆夫、小林登ほか「ショック症状を呈した大豆アレルギー7症例の検討（食餌アレルギー）」、『Japanese Journal of Allergology』第25巻第4号、^ Nagata, C., Takatsuka, N., et al. (2001). “Soy Product Intake and Hot Flashes in Japanese Women: Results from a Community-based Prospective Study” (pdf). Am. J. Epidemiol. 153 (8): p.p.790-793. doi:10.1093/aje/153.8.790. ISSN 0002-9262. http://aje.oxfordjournals.org/cgi/reprint/153/8/790
^ Kronenberg, F., Fugh-Berman, A. (2002). “Complementary and alternative medicine for menopausal symptoms: a review of randomized, controlled trials.”. Ann. Intern. Med. 137 (10): p.p.805-813. PMID 12435217. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/12435217
^ 陳瑞東「サプリメントの使い方・選び方：更年期障害：のぼせを中心に」、『薬局』第55巻第5号、ISSN 0044-0035、^ 食品安全委員会大豆及び大豆イソフラボンに関するQ&A
^ 農林水産政策研究所レビューNo.21（2006年10月16日）, 巻頭言, "BSE・大豆・アマゾン", 石弘之, 農林水産政策研究所レビュー (PDF)
^ NHKスペシャルアマゾンの攻防〜日・中・米大豆争奪戦〜 NHK,2006年5月19日(金) 午後10時～10時49分
^ 『信州の民間薬』全212頁中20頁医療タイムス社昭和46年12月10日発行信濃生薬研究会林兼道編集

外部リンク[編集]

農林水産省による大豆のページ
ダイズ - 「健康食品」の安全性・有効性情報（国立健康・栄養研究所）
大豆オリゴ糖 - 「健康食品」の安全性・有効性情報（国立健康・栄養研究所）
大豆サポニン - 「健康食品」の安全性・有効性情報（国立健康・栄養研究所）
イソフラボン - 「健康食品」の安全性・有効性情報（国立健康・栄養研究所）
レシチン - 「健康食品」の安全性・有効性情報（国立健康・栄養研究所）
リン脂質結合大豆ペプチド - 「健康食品」の安全性・有効性情報（国立健康・栄養研究所）
大豆機能研究会サイト SNIJ(Soy Nutrition Institute Japan)

「https://ja.wikipedia.org/w/index.php?title=ダイズ&oldid=68219030」から取得

カテゴリ:

隠しカテゴリ:

許可: cc-by-sa-3.0
版權: ウィキペディアの著者と編集者

原始內容: 參訪來源
合作夥伴網站: wikipedia 日本語

大豆

Glycine max (L.) Merr.

Associations ( 英語 )

Comments ( 英語 )

Description ( 英語 )

Distribution ( 英語 )

Distribution ( 英語 )

Elevation Range ( 英語 )

Flower/Fruit ( 英語 )

Cyclicity ( 俄語 )

Brief Summary ( 英語 )

Molecular Biology ( 英語 )

Brief Summary ( 英語 )

Insects whose larvae eat this plant species ( 英語 )

Worldwide distribution ( 英語 )

Distribution ( 西班牙、卡斯蒂利亞西班牙語 )

Physical Description ( 英語 )

Glycine max ( 阿斯圖里亞斯語 )

Producción mundial

Referencies

Enllaces esternos

Glycine max: Brief Summary ( 阿斯圖里亞斯語 )

Soya ( 亞塞拜然語 )

Mündəricat

Bioloji xüsusiyyətləri

Bitkinin tarixi

İstinadlar

Soyanın xalq təsərrüfatı əhəmiyyəti

Becərilməsi və məhsuldarlığı

Becərilməsi

Məhsulun yığılması

Ədəbiyyat

Soya: Brief Summary ( 亞塞拜然語 )

Soja ( 布列塔尼語 )

Soia ( 加泰隆語 )

Contingut

Etimologia

Taxonomia

Morfologia

Composició química

Farmacologia

Accions farmacològiques

Usos medicinals

Toxicitat

Contraindicacions

Nutrició

Derivats de la soia

Història

Conreu

Galeria d'imatges

Notes i referències

Bibliografia

Enllaços externs

Soia: Brief Summary ( 加泰隆語 )

Soia ( 威爾斯語 )

Sója luštinatá ( 捷克語 )

Obsah

Biologie

Nomenklatura

Původní druhy

Nomenklatura druhu G. soja

Nomenklatura druhu G. gracilis

Produkce

Dopady na životní prostředí

Geneticky modifikovaná sója

Zpracování

Potraviny vyráběné ze sóji

Další výrobky

Odkazy

Reference

Externí odkazy

Sója luštinatá: Brief Summary ( 捷克語 )

Sojabønne ( 丹麥語 )

Historie

Anvendelse

Sojabønne: Brief Summary ( 丹麥語 )

Sojabohne ( 德語 )

Inhaltsverzeichnis

Beschreibung und Ökologie

Vegetative Merkmale