Wild Potatoes
Wild potatoes are thought to have originated somewhere around Mexico. They are now found growing from as far south as southern Chile, all up the western edge of South America, throughout Central America, and into southwestern North America. Around 200 wild species of potato have been identified.These different species survive in a wide variety of habitats: 4500 m above sea level on the freezing slopes of the Andean Mountains; in hot, dry, semi-deserts near the Peruvian coast; and in warm and humid subtropical rainforests found to the west of the Andes. One North American species even lives on the mossy branches of oak trees.
Wild potatoes also differ from each other in appearance and taste. They grow in a variety of shapes and colours and the tubers of some species taste extremely bitter. This bitter taste is due to the presence of poisonous alkaloids, chemical compounds that are found in many members of the potato or nightshade family (Solanaceae). The diversity of wild potato plants is a valuable resource for modern potato breeders, who may be able to breed useful traits found in wild potato species, such as the ability to resist disease, into the potato plants we grow as crops.
Domestication of the Potato
Domestication describes the changes that occur to species as a result of their deliberate cultivation by humans. The first humans to use potatoes would have collected them from the wild. The domestication of the potato began when humans stopped foraging for potatoes and started to grow them instead. The potatoes we eat today are descendants of the first potatoes to be grown for human use. Evidence suggests that it was in the Andes, on the borders of lake Titicaca, that humans first started to cultivate potatoes. The great importance of the potato plant to humans in this region is due in part to its ability to grow in the severe weather found at high altitudes. Potato remains have been found preserved underground in Peru that suggest potato cultivation started over 7000 years before present, nearly 2,000 years before the birth of Ancient Egypt. Potato cultivation has formed the basis of many civilisations in this region since then and is still important today.
The Andean peoples have an ancient method of preserving potatoes for up to several years: First they lay the potatoes out on the ground overnight to freeze them. Then, in the morning, they trample the potatoes with their feet and leave them exposed to the intense warmth of the sun. This process (repeated three times) is a primitive method of freeze-drying that drives the moisture out of the potatoes, enabling them to be kept longer before rotting. Potatoes that have been treated in this way are known as chuño. Modern freeze-drying methods are used today to preserve food for camping trips or even for space travel.
Spread of the Potato
From its origin in the highlands of Southern Peru the domesticated potato has been transported all around the world. The first diffusion of the domesticated potato was within the Americas. It started (possibly thousands of years ago) when early farmers from the highlands of southern Peru took their crop plants both farther north into Central America and south to southern Chile. The next major spread of the potato came as a result of the Spanish invasion of South America in the 1500s. An early account of the potato (published in 1551) by the Spanish explorer Cieza de Leon describes it as "… a kind of earth nut, which after it has been boiled, is as tender as a cooked chestnut, but it has no more skin than a truffle, and it grows under the earth in the same way."
Evidence from early herbarium (plant library) specimens indicates that the first potatoes introduced to Europe came from the northern highlands of South America, around Peru and Colombia. These areas were part of the Incan Empire, which was conquered by the Spanish in 1532. It therefore seems likely that it was the Spanish who first exported the potato from South America. However, it appears that rather than being introduced directly to mainland Europe, potatoes were first cultivated in the Canary Islands. From there they were then shipped to European countries including Belgium and France. The first known record of a potato on mainland Europe is found in the accounts of a Spanish hospital in 1573.
The cultivated potato was introduced to Bermuda by the British in 1613, from whence it was introduced into North America in 1621. The British were then responsible for spreading the potato to India and China in the late 1600s. Also in the late 1600s, potatoes appeared in Africa and Japan. They were introduced to New Zealand in 1769, being swiftly adopted by the Maoris who were already cultivating (unrelated) sweet potatoes.
Use of the Potato
The potato has been a vital food crop for Andean civilisations for hundreds (possibly thousands) of years. The arrival of the Spanish in the 1500s heralded the introduction of the potato to Europe. However, although the potato had been introduced to most of Europe by 1600, it didn't become part of the European diet until much later. At first, it was mainly grown by botanists as a curiosity or by physicians who used it in medicines. Ireland was the first place in Europe where the adoption of the potato was widespread. The potato was introduced to Ireland sometime before 1600 and it flourished in the Irish climate. It is possible that the famous explorer Sir Walter Raleigh personally supplied the first potatoes to Ireland. Potatoes were of great benefit to the poor, who had to support themselves on very small plots of land, as yields were high. The ease of growing, harvesting, and preparing potatoes also contributed to their rapid success. By 1650, potatoes had become the main crop in Ireland. Unfortunately this dependence on the potato, and the population explosion that followed its introduction, would lead to widespread famine when the crop failed due to disease.
In the colder areas of Europe, the delay in adoption of the potato could be attributed to climate. The potato plant, which had come to Europe from Peru, was adapted to the short days of summer near the equator and didn't produce potatoes in Northern Europe until the shorter days of autumn. In colder regions this was too late for successful potato growth. As a result, potatoes didn't become successful in the northern and colder areas of Europe until plants had been bred that would produce tubers earlier in the year. Even in the warmer climates farther to the south and west the adoption of the potato was slow. This was probably due to the resistance of rural communities to change. To plant a new crop was to risk food shortages in the event of failure. There were also rumours that the potato caused flatulence and diseases such as leprosy and scrofula (tuberculosis of the neck).
The adoption of the potato as a food crop throughout Europe really occurred during the 1700s. Europe was racked by conflict during this period and many politicians encouraged their citizens to grow potatoes as a way of preventing famine. Not only did potatoes often produce better yields than other crops but, because it was growing underground, the crop was less vulnerable to damage by hostile troops. Today, the potato is used in hundreds of ways all over the world, but perhaps the most famous is the humble chip (or, to Americans, French Fry). The invention of the potato chip is claimed by both the Belgians and the French.
How the Potato has Changed
Ever since humans first began to grow potatoes, we have been picking the 'best' potato plants (with the biggest or tastiest potatoes, for example) to grow for our use. Just by doing this we began to change potato plants to suit our needs. The potato has changed a lot since it was first domesticated, but these changes have not always been in the same direction. Over time, different features have been considered important to potato growers. The earliest potato cultivation seems to have occurred in the upland valleys and plains of Bolivia. At these altitudes, the ability of the potatoes to survive frosts would have been of major importance to farmers. As a result, after the initial domestication of the potato one of the first varieties to develop had a high frost resistance. Subsequently, as potato cultivation began to spread into other areas, different qualities became important. In lowland areas there was less need to select hardy potato plants and farmers could concentrate on yield and eating quality. As the potato spread southward from Peru, it began to change in other ways. The days in northern South America are always around 12 hours in length as these areas are close to the equator. Summer days in southern Chile are much longer and potato plants from farther north will not start to produce potatoes until autumn, when day length drops to around 12 hours. Over time, potato plants in Chile were bred so that they would produce potatoes much earlier in the year. Potatoes brought to Europe from northern South America went through the same change because Europe also has summer day lengths longer than 12 hours. By breeding and selection from just two varieties of potato, which were introduced to Europe in the 1500s, a wide variety of different potato plants were developed in the following centuries. Potatoes were bred for improved yield, quality, texture, and resistance to disease.
In the 1840s, the Irish potato crop was devastatingly infected with potato blight. A potato affected by blight has the outside shrunken and the inside corky and rotten. The resulting crop failures from potato blight caused widespread famine, mass emigration to the USA, and around 1 million deaths. The scale of this disaster drove plant breeders in the late 1800s to search for resistance to the disease in wild relatives of the potato. A wild species that was resistant to blight was eventually found in the early 1900s and after many attempts its natural resistance was bred into cultivated potato plants.
The use of the diversity of wild potato plants and ancient potato cultivars to breed desirable characteristics into modern potato crops has become commonplace, but the variety of wild potato plants is still underexploited. This is because of the long time needed to breed a trait from a purely wild plant into a plant suitable for agriculture. The fight against diseases is still an extremely important job for potato breeders, but potatoes are also being bred to cope with new demands. They have become more resistant to bruising so that they can be dug by machines and have a more regular size and shape. These demands are changing as new challenges emerge. Attributes attractive to plant breeders in the future may include the ability to resist drought or to grow in salty environments.
Die aartappel (Solanum tuberosum) is 'n styselryke, knolagtige plant van die Solanaceae-familie. Die woord aartappel kan verwys na die plant, sowel as die eetbare knol. In die omgewing van die Andes, is daar 'n ander verwante spesie aartappel gekweek. Aartappels is die wêreld se vierde gewildste voedselgewas, ná rys, koring en mielies.[1] Tans word meer as 8 000 aartappelsoorte in meer as 130 lande verbou. Daar word beraam dat sowat 350 miljoen ton aartappels op 195 000 vierkante kilometer se aartappelvelde verbou word.[2]
Langtermynstoor van aartappels vereis gespesialiseerde sorg in koue pakhuise[3] en hierdie pakhuise is van die oudste en grootste stoorgeriewe vir bederfbare goedere in die wêreld.
Wilde aartappelspesies kom steeds voor in die Verenigde State, Uruguay en Chili.[4] Genetiese toetsing van die wye verskeidenheid van kultivars en die wilde spesie dui daarop dat die aartappel 'n enkele oorsprong gehad het in suidelike Peru,[5] van 'n spesie in die Solanum brevicaule kompleks. Hoewel Peru in wese die geboorteplek van die aartappel is, is vandag meer as 99% van alle wêreldwye verboude aartappels afstammelinge van 'n subspesie inheems aan suid-sentrale Chili.[6] Op grond van historiese rekords, plaaslike landboukundiges, en DNS-ontleding, is die mees verboude wêreldwye variant, Solanum tuberosum ssp. tuberosum, inheems aan die Chiloé-eilandgroep waar dit selfs tot 10 000 jaar gelede al gekweek is.[7][8]
Sedert die eerste Europese invoere deur Spanje in 1536, is die aartappel deur Europese seevaarders versprei na hawens en gebiede wêreldwyd. Duisende rasse volhard in die Andes, waar meer as honderd kultivars in 'n vallei gevind kan word, en 'n dosyn of meer kan onderhou word deur 'n landbouhuishouding.[9] Aartappels het gou 'n belangrike stapelvoedsel en veldgewas geword nadat dit in Europa gevestig is. Maar 'n gebrek aan genetiese diversiteit, weens die feit dat baie min rasse aanvanklik ingevoer is, het die gewas kwesbaar gemaak vir siektes. In 1845 het 'n plantsiekte bekend as laatroes, veroorsaak deur die swam-agtige oomiseet Phytophthora infestans, vinnig deur die armer gemeenskappe van Wes-Ierland versprei, wat gelei het tot oesmislukkings en die groot Ierse hongersnood.
Aan die Kaap die Goeie Hoop is aartappels vanaf die 1770's (moontlik al heelwat vroeër) sowel vir plaaslik verbruik verbou asook as proviand aan verbygaande skepe op die roete na Indië en elders voorsien. In die res van Afrika is die gewas eers deur sendelinge ingevoer wat hulle in die 1830's in Basoetoland (tans Lesotho) en in die 1880's in Oos-Afrika gevestig het.[10]
Die jaarlikse dieet van 'n gemiddelde wêreldburger in die eerste dekade van die twintigste eeu het meer as 33 kg (of 73 lb) aartappels ingesluit. Die plaaslike belangrikheid van die aartappel is ongelukkig baie wisselvallig en kan vinnig verander. Dit bly 'n belangrike gewas in Europa (veral Oos- en Sentraal-Europa), waar die per kapita-produksie steeds die hoogste in die wêreld is, maar die vinnigste groei oor die afgelope paar dekades het in Suid- en Oos-Asië plaasgevind. China is nou die wêreld se grootste aartappelprodusent, en byna 'n derde van die wêreld se aartappels word in China en Indië geproduseer.[11]
Aartappels reproduseer in oormaat met min moeite en is redelik goed aangepas by diverse klimaatstoestande, mits die klimaat koel en klam genoeg is vir die plante om genoeg water te versamel uit die grond om die styselagtige knolle te vorm. Aartappels stoor nie baie goed nie en is kwesbaar vir swamme wat op die gestoorde knolle voed en hulle vinnig laat vrot. In teenstelling kan gewasse soos graan vir 'n paar jaar gestoor word met 'n lae risiko van verrotting. Die opbrengs van kalorieë per akker (sowat 9,2 miljoen) is hoër as dié van mielies (7,5 miljoen), rys (7,4 miljoen), koring (3 miljoen), of sojaboon (2,8 miljoen).[12]
China 88.9 
Indië 45.3 
Rusland 30.2 
Oekraïne 22.3 
VSA 19.8 
Duitsland 9.7 
Bangladesj 8.6 
Frankryk 7.0 
Nederland 6.8 
Pole 6.3 Wêreldtotaal 368.1 Die berekende voedingswaarde van 100 gram gekookte aartappel is: [14]
Energiewaarde 458 kJ Water 71,2 % Koolhidraat 22,7 gram Proteïne 2,3 gram Vet 0,1 gram Vitamien C 13 mg Kalsium 10 mgDie aartappel is 'n blaarryke, kruidagtige gewas wat tot een meter hoog kan word. Die blomme wissel in kleur volgens die variëteit en wit, ligroos en bloupers word aangetref. Die vruggies wat uiteindelik na bevrugting uit die blomme ontstaan, is groen bessies wat baie na klein, groen tamaties lyk.
Die ondergrondse gedeelte van die plant bestaan uit ʼn betreklik swak ontwikkelde wortelstelsel en vertakkings van die stam, waarvan die punte verdik om die knolle te vorm. Dat die aartappelknol 'n stam en nie ʼn wortel is nie, blyk onder meer uit die feit dat dit onontwikkelde sytakke, bekend as oë, het; verder word dit groen deur blootstelling aan lig. As die knol geplant word, ontwikkel die oë tot 'n nuwe plant. Indien die knol in stukke, elk met een of meer oë, gesny word, is elke stuk in staat om tot 'n plant te ontwikkel. Gewoonlik word egter kleinerige heel knolle as plantmateriaal (moere) verkies.
Blaarsteel met blare
Volle blaardrag van een plant
Aartappelmoere
Jong knol aan 'n stoel
Bloeisels
Verskeie aartappelgeregte
Hamburger-en-tjips
Gebakte aartappel in die skil, met botter bedek
'n Baie groot verskeidenheid aartappelsoorte (variëteite) wat by bepaalde klimaatstoestande aangepas is, word oor die wêreld aangetref. Die planttelers het deur middel van kruisteelt en seleksie reeds 'n baie groot bydrae gelewer tot die ontwikkeling van beter aangepaste variëteite met hoe siekteweerstand en kwaliteit.
Afgesien van algemene groeiwyse, verskil die verskillende aartappelvariëteite aansienlik wat knoleienskappe betref. So byvoorbeeld verskil die, vorm van die knolle en die kleur van die skil. Laasgenoemde wissel van ligbruin tot donkerrooi. Ook die vleiskleur wissel van wit tot heldergeel. In Suid-Afrika bestaan daar by huisvrouens 'n vooroordeel teen aartappels met geel vleis, waarskynlik omdat hulle ongewoond daaraan is. Variëteite met geel vleis het dikwels 'n besonder goeie geur.
Die aartappelknol bestaan uit 72-80% water. Die droë materiaal bestaan oorwegend (80-88%) uit stysel. Aartappels bevat slegs 3-8% suiker. Die stikstofverbindings vorm sowat 3% van die droë massa en bestaan uit proteïen, veral globulien, en sekere vry aminosure. Slegs spore van vet kom voor. Wat minerale bestanddele betref, is die knol ryk aan kalium, fosfor en yster, maar arm aan kalsium. Die aartappel kan as 'n goeie bron van sekere vitamiene, veral, askorbiensuur (vitamien C), tiamien (vitamien B1), riboflavien (vitamien B2) en niasien, beskou word.
Ongelukkig is die belangrike vitamiene A en D feitlik nie aanwesig nie. Met uitsondering van die tropiese gebiede, word aartappels oral waar landbou beoefen word as voedselgewas geplant. Die voedingswaarde van aartappels word dikwels onderskat, maar dit is beslis een van die mees ekonomiese stapelvoedsels. 'n Dieet bestaande uit aartappels en volmelk het min of meer al die bestanddele vir liggaamsonderhoud. Dit kan ook met groot voordeel as veevoer aangewend word. Ook in die nywerheid word die aartappel gebruik, veral as bron van nywerheidstysel en alkohol. Laasgenoemde word verkry deur die gisting en distillasie van aartappels.
Wikimedia Commons het meer media in die kategorie Aartappel.
Wikiwoordeboek het 'n inskrywing vir aartappel.Die aartappel (Solanum tuberosum) is 'n styselryke, knolagtige plant van die Solanaceae-familie. Die woord aartappel kan verwys na die plant, sowel as die eetbare knol. In die omgewing van die Andes, is daar 'n ander verwante spesie aartappel gekweek. Aartappels is die wêreld se vierde gewildste voedselgewas, ná rys, koring en mielies. Tans word meer as 8 000 aartappelsoorte in meer as 130 lande verbou. Daar word beraam dat sowat 350 miljoen ton aartappels op 195 000 vierkante kilometer se aartappelvelde verbou word.
Langtermynstoor van aartappels vereis gespesialiseerde sorg in koue pakhuise en hierdie pakhuise is van die oudste en grootste stoorgeriewe vir bederfbare goedere in die wêreld.
La pataca (Solanum tuberosum) ye una planta de la familia de les solanacees, cultivada en cuasi tol mundu pol so tubérculu comestible. Ye orixinaria del altiplanu andinu nuna estaya que coincide aprosimadamente col sur del Perú au foi culvivada y consumiada polo menos dende'l VIII mileniu e.C..
Introducía n'Europa polos conquistadores españoles, tardó n'incorporarse a la dieta por caltener sustancies tóxiques nes sos partes verdes, pero tiense convertío nun de los principales cultivos del planeta.
http://www.nivaa.nl/pt/a_nivap/downloads http://www.nivaa.nl/files/Nivap_catalogo_holandes_de_variedades_de_batata_2007_Portugues.pdf
La pataca (Solanum tuberosum) ye una planta de la familia de les solanacees, cultivada en cuasi tol mundu pol so tubérculu comestible. Ye orixinaria del altiplanu andinu nuna estaya que coincide aprosimadamente col sur del Perú au foi culvivada y consumiada polo menos dende'l VIII mileniu e.C..
Introducía n'Europa polos conquistadores españoles, tardó n'incorporarse a la dieta por caltener sustancies tóxiques nes sos partes verdes, pero tiense convertío nun de los principales cultivos del planeta.
Kartof və ya Yeralma (lat. Solanum tuberosum)[1] — quşüzümü cinsinə aid bitki növü.[2]
Kartof badımcançiçəklilər fəsiləsinin Solanum cinsindən çoxillik bitki növü. Əsasən, Cənubi və Mərkəzi Amerikada bitən 200-dək yabanı və mədəni növü məlumdur. Mədəni halda 2 növü – geniş yayılmış Çili kartofu (S. tuberosum) və And kartofu (S. andigenum) var. Çili kartofu 3-6 gövdədən ibarət, hündürlüyü 50-80 sm olan koldur. Yarpağı təklələkvarı bölümlüdür. Kök yumrularının forması girdə, oval, uzunsov, ləti ağ, sarı, çəhrayı, qırmızı və göydür. Üzərində spiral istiqamətində 3-4 tumurcuğu olan gözcüklər yerləşir. Kartofun tərkibində orta hesabla 76,3% su, 23,7% quru maddə, o cümlədən 17,5% nişasta, 0,5% şəkər, 1-2% zülal, 1%-dək mineral duzlar, C, B1, B2, B6, PP, K vitaminləri və karotinoidlər var. Xalq təbabətində kartof şirəsindən vərəmin, tənəffüs orqanlarının, mədə yarasının, onikibarmaq bağırsağın müalicəsində də istifadə edilir.
1565-ci ildə kartof ilk dəfə İspaniyaya, 17 əsrin sonunda Rusiyaya, 18 əsrin sonu 19 əsrin əvvəllərində Azərbaycana gətirilmişdir. Xəstəlikləri fitoftoroz, xərçəng, makrosporioz, dəmgil, qaraayaq, halqavarı çürümə və s., zərərvericiləri kartof sovkası, kartof parabizəni, Kolorado böcəyi və s.
Demək olar ki, kartof dünyanın bütün ölkələrində yayılmışdır. Dünya əkinçilik sistemində kartofun əkin sahəsi 20 milyon hektara yaxındır. Əkinlərin 35%-i Avropa ölkələrinin payına düşür. Polşa, Almaniya və Fransada əkin sahələri daha çoxdur.Azərbaycanda bu bitkinin əkin sahəsi 69-70 min ha. arasında tərəddüd edir. Ümumi məhsul istehsalı 1077114 ton, hektardan orta məhsuldarlıq 153 sentner (2008-ci il) olmuşdur.
Kartofun hər hektarında 120 sentnerdən aşağı məhsul götürülərsə deməli təsərrüfat zərərlə işləyir.
Kartof bitkisi cərgəarası becərildiyindən, məhsulu yığıldıqdan sonra torpaq alaqsız və yumşaq olur. Odur ki, bu bitki dənli taxıl, dənli-paxlalı və texniki bitkilər üçün yaxşı sələf hesab olunur. Kartofu eyni tarlada dalbadal əkdikdə fitoftora xəstəliyinə tutulur, yumrular məftil qurdları və başqa zərərvericilər tərəfindən daha çox zədələnir.
Növbəli əkin tarlasında kartof yenidən əkilərsə orada dənli-paxlalılar və çoxillik paxlalı yem otlarının əkilməsi ilə yanaşı üzvi gübrələrin verilməsi vacibdir. Kartofu bütün kənd təsərrüfatı bitkilərindən sonra becərmək mümkündür. Ancaq, ən yaxşı sələflər altına üzvi gübrələr verilmiş payızlıq dənli taxıl bitkiləri, birilik paxlalılar (noxud, paxla, mərcimək və s.) və çoxillik paxlalı otların ikinci ilindən sonradır.
Torpaq-iqlim şəraitindən, təsərrüfatın istiqamətindən, təsərrüfatda əkin tarlasının strukturundan asılı olaraq becərilən kartof bitkisini növbəli əkinin müxtəlif bitkiləri ilə növbələndirmək olar.
Kartof üçün şum qatı dərin yumşaldılmalıdır ki, torpağın hava və nəmlik rejimi yaxşı nizamlansın. Hava və suyu yaxşı keçirən torpaqlarda kartof tez inkişaf edir və daha iri yumrular əmələ gətirir. Respublikamızın kartofçuluq rayonlarında əsas şum 25-30 sm dərinləyində ön kotancıqlı kotanla aparılır. Əsas şum zamanı şumaltı qatı yumşaltmaq üçün kotana torpaqdərinləşdirici də bərkitmək olar. Payızlıq dənli-taxıl bitkilərindən sonra tarla 6-8 sm dərinliyində üzlənir. Alaqlar cücərdikdən sonra 8-10 sm dərinliyində 2-ci üzləmə aparılır. Şum altına 15-20 ton hər hektara peyin, 2-3 sentner surepfosfat, 2-3 sentner kül, 1-2 kq manqan-sulfat verilir. Payız-qış aylarında şum qatındakı nəmlik qorunub saxlanır. Erkən yazda tarlada traktorun işləməsi mümkün olduğu vaxt tarla malalanır. Bir neçə gündən sonra 10-12 sm dərinliyində kultivasiya çəkilib torpaq yumşaldılır və daha sonra malalanıb hamarlanır. Əsas şumdan sonra yaza qədər torpaq çox kipləşibsə, yazda əsas şumun köndələninə 3-5 sm dayaz olmaqla şumlama aparılır. Bəzən təkrar şum əvəzinə 13-15 sm dərinliyində çizellə də yumşaldıla bilər. Hər iki tədbirdən sonra sahə dərhal malalanmalıdır.
Gübrələmə. Kartof gübrəyə tələbkar bıtkidir. Üzvi və mineral gübrə verməklə məhsuldarlığı əhəmiyyətli dərəcədə artırmaq mümkündür. Kartof torpaqdan hər ton yumru və ona müvafiq yerüstü kütlə ilə 4-6 kq azot, 1,2-2 kq fosfor, 6-11 kq kalium, 2-4 kq kükürd, 2,5-5 kq kalsium aparır. Azotun hesabına əlavə məhsul artımı 58%, fosforun hesabına 22%, kaliumun hesabına isə 20% düşür. Kartof əkinlərinə üzvi gübrələrdən peyin verilməsi torpaq-iqlim şəraitindən asılı olaraq hektara 20 tondan 100 tonadək dəyişir.
Təkcə üzvi gübrə verilməsi kartofun qida elementlərinə olan əsas tələbini (tam tələbini) vegetasiyanın başlanğıcında ödəmir. Üzvi gübrə minerallaşıb asan həll olan birləşmələrə çevrilənə qədər mineral gübrələrin kartofun məhsulunu artırmaqda rolu böyükdür.
Fosfor və kalium gübrəsi əsas şum altına, azot və fosforun bir hissəsi səpin zamanı verilir.
Birinci yemləməni tam çıxışdan sonra, birinci becərmədən gec olmayaraq hektara 20-30 kq azot və 5-10 ton peyin şirəsi 4-5 dəfə su ilə duruldulmuş olur.
Boz və qara torpaqlarda hektara 10-20 kiloqram azot və 15-20 kiloqram fosfor verilir.
Xlorlu kalium gübrəsi kartof əkininə payızda şum altına verilməlidir ki, xlorun mənfi təsiri zərərsizləşsin.
Əgər kartof yüngül qranulometrik tərkibli torpaqlarda becərilirsə, digər gübrələrlə yanaşı hektara 40-50 kq maqneziumlu gübrə vermək lazımdır. Çünki bu həm məhsuldarlığı, həm də yumrularda nişastanın miqdarını artırır.
Səpin qabağı yumruların 0,05%-li mikroelement (bor, sink, mis, molibden) məhlulları ilə işlənilməsi müsbət nəticələr verərək, məhsuldarlığı 12-15% artırır.
Toxum üçün seçilmiş yumrmlar nazik qatla sərilib qurudulur. Günəş altında yumrular yaşıllaşır. Bu cür hazırlanmış yumrular ambarlarda yaza qədər saxlanılır. 70-80 qramlıq yumrular daha keyfiyyətli səpin materialı sayılır. Kütləsi 80 qr-dan ağır olan yumrular ərzaq üçün istifadə olunur. Yazda yumrular işıqlı binada 10-120C temperaturda 30- 40 gün yarovizasiya edilir. Binada havanın nisbi rütubəti 80% olmalıdır.
Kartof yumruları yarovizasiyaya qoyulmamışdan qabaq 0,5%-li formalinlə dərmanlanır. 5 dəqiqə formalində saxlanılan yumrular 2 saat brezent materialda saxlanılır. Bu zaman xəstəlik törədən göbələklərin sporları məhv olur. Sonra açıq havada yumrular qurudulur. Dərmanlamaq üçün 1 ton yumruya 5-7 kq hesabı ilə TMTD və ya 0,02%-li mis kuporosu məhlulundan istifadə edilə bilər.
Əkindən qabaq yumrular zəif manqan-sulfat (0,15%-li), bor turşusu sink-sulfat (0,05%), ammonium-molbidenat (0,05%), kobalt-sulfat (0,01%-li), kalium-yod (0,01%-li) məhlulları ilə işlənir.
50-80 qr. kütləsi olan yumrulardan əkin materialı kimi istifadə olunması bioloji və iqtisadi cəhətdən daha çox məqsədə uyğun sayılır.
Yumrular bölünərkən və üzərində kəsiklər açarkən bıçaqlar müntəzəm sürətdə formalin məhlulu ilə (1:200-də duruldulmuş) dezinfeksiya edilməlidir.
Yumruların səpinə hazırlanması üçün ən çox yayılmış üsul yumruları havada qızdırmaqdır. Yumrular açıq meydançalarda (16-200C-də və 60-70% nisbi rütubətdə) 7-10 sutka qızdırılır. Bü müddətdə amilaza fermentinin fəallığı artır ki, bu da nişastanı şəkərə çevirməklə gözcüklərin qidalanmasını sürətləndirir, gözcüklərin tümürcüqları inkişaf edirlər və çıxışlar 4-5 gün tez alınır. Bu üsulla hektardan 20-50 sentner artıq məhsul götürmək mümkündür. Şəraitdən asılı olaraq cücərdilib əkilmiş sahələrdə hektardan 30-80 sentnerə qədər əlavə məhsul götürmək mümkündür. Səpinqabağı yumruları işıqda cücərtmə erkən əkinlər üçün daha səmərəlidir. Bu üsülla əkdikdə yumruların tərkibində 0,5-0,7% nişasta artır.
Daha tez məhsul almaq üçün yumruları quru halda cücərdirlər. Günəş şüaları altında, ya da 40-50 Vt/m² gücündə elektrik işığı verməklə işıqda 12-150C-də, 70-80% nisbi rütubətdə yumrular cücərdilir. Cücərtmə 15-25 gün davam edir. Bu müddətdən 0,5-1,5 sm uzunluqda yoğun və möhkəm cücərtilər əmələ gəlir, köklərə başlanğıc verən təpəciklər törəyir. Bəzən noxud irilikdə yaxşı yumrular əmələ gəlir. Bunlar uzana bilməmiş stolonlardır. Cücərdilmiş yumrular əkindən 7-10 gün sonra, cücərdilməmiş yumrular isə 15-20 gündən sonra cücərti verir.
Məhsuldarlıq hektarda olan gövdə sayından çox asılıdır. Ona görə də müxtəlif irilikdə əkin materialından istifadə etdikdə çalışmaq lazımdır ki, hektarda normal sayda gövdə olsun. Gövdələrin sayı yumruların iriliyi və qida sahəsindən asılıdır. Hektarda 200-230 min gövdə olması optimal sayılır. Əkin norması bilavasitə yumruların iriliyi və əkin sxemindən də asılıdır.
Əkin. Adətən kartofu bioloji xüsusiyyətlərindən asılı olaraq torpaqda 7-8oC istilik olduqda əkirlər, cücərtilər isə son yaz şaxtaları keçdikdən sonra çıxır.
Azərbaycanın aran rayonlarıda faraş kartofu fevralın 20 – dən martın axırına qədər əkirlər. Bu qədər uzun əkin müddəti olmasına baxmayaraq cücərtilər torpağın səthinə 8-10 apreldən çıxmağa başlayır. Bununla belə 16-17 apreldə baş verən 0,2-0,5oC son yaz şaxtaları cücərtiləri və cavan bitkilərin yerüstü hissəsini məhv edir. Ona görə faktiki olaraq açıq sahədə əkilmiş kartofun vegetasiyası 19-20 apreldən başlayır. Hesablamalar göstərir ki, hər gün əkinlərin gecikdirilməsi (optimal müddətdən sonra) məhsuldarlığı hektardan 3-5 sentnerə qədər aşağı salır. Erkən əkinlərdə yetişdirilmiş yumrularda möhkəm örtük toxumaları əmələ gəldiyinə görə onlar az zədələnir və yığım zamanı yaxşı yüklənirlər. Adətən tezyetişən sortlar erkən, sonra toxumluqlar və nəhayət gecyetişənlər əkilir. Əkinin fevraldan və martın əvvəlindən başlanması böyük əkin sahələrini əkməyə vaxt qazanmaq üçün əhəmiyyətlidir.
Azərbaycanda kartofun yay əkinləri də böyük əhəmiyyət kəsb edir. Yay əkinləri taxıl, bostan və dənli-paxlalı bitkilər yığıldıqdan sonra iyulun 20-dən avqustun 10-na qədər keçirilir. Yay əkini vahid sahədən 2 məhsul götürülməsini təmin etməklə günəş enerjisindən, torpaq, su, kənd təsərrüfatı maşınları, işçi qüvvəsindən daha səmərəli istifadə edilməsinə şərait yaradır. Yay əkinlərində yumrular xəstəliklərə daha az tutulur. Yay əkinlərindən götürülmüş toxumluq materiallardan daha güclü bitkilər alınır və onlar məhsuldar olurlar. Yay əkinlərində yumrular torpağın daha dərin qatına (12-15sm) basdırılmalıdır ki, nəmliklə yaxşı təmin edilsin.
Əkinə 12-20 gün qalmış torpaq quruyubsa sahə suvarılmalı, bir neçə gündən sonra 15-16 sm dərinliyində kultivatorla yumşaldılmalı və malalanmalıdır.
Respublikamızın iqlim şəraiti kartof əkinlərini noyabr-dekabr aylarında aparmaq üçün əlverişlidir. Yumrular torpaqda qalaraq erkən yazda cücərti verir və faraş məhsul götürülməsini təmin edir. Kartof məhsulu mayın axırı, iyunun əvvəllərində yığıldıqdan sonra ikinci məhsul götürmək üçün tarlaya qarğıdalı, günəbaxan, sorqo, çuğundur, kələm, lobya və s. bitkilər əkmək olar. Xırda sahələrdə və fərdi təsərrüfatlarda kartofu əllə əkirlər. İri təsərrüfatlarda kartofu ən çox 6 cərgəli KSM-6,SKQ-4 kartofəkənlə, ya da 4 cərgəli SN-4B-1və SN-4B-2 maşınları ilə əkirlər. İri cücərtili yumrular SƏ-4 markalı asma kartofəkənlə əkilir. Cərgəarası 60-70 sm, bitkiarası məsafə isə 20-40 sm-ə qədər götürülür. Hektarda optimal bitki sıxlığı bölgədən və torpaq tipindən asılı olaraq 45-55 min kol arasında dəyişir. Toxumluq material üçün bitki sıxlığını 60 minə qədər çatdırmaq lazımdır.
Kartofu əvvəl şırım açaraq yumruları dibə düzmək və şırımaçanla qonşu şırımı açdıqda üstünü torpaqla örtməklə də əkmək olur.
Yumruların əkilmə dərinliyi əmələ gələn stolonların və yumruların sayına çox təsir edir. Faraş kartofu ən çox 4-6 sm dərinliyə əkirlər, yumrunun zirvəsi yuxarı durmalıdır. Bu, isinən torpağın üst qatında yumrunun tez cücərməsinə şərait yaradır.
Dəmyə və çox quraq rayonlarda kartofu 12-15 sm və daha çox dərinliyə əkirlər. Faraş kartofu 1-2 dəfə, gecyetişən kartofun 2-3 dəfə dibini doldururlar. Çox quraq və dəmyə yerlərdə buxarlanmanın qarşısını almaq üçün, xüsusən dərin əkilən kartofun dibini doldurmurlar.
Əkinlərə qulluq. Qulluq işlərində əsas məqsəd torpağın yumşaq və alaqlardan təmiz saxlamasıdır. Suvarmalar və becərmələr yolu ilə torpağın rütubəti tarla su tutumunun 70-80%-i qədər saxlanmalıdır. Kartof cücərtiləri görünənə qədər tarlada alaq otlarının cücərtiləri alınarsa, yaxud torpaq səthində qaysaq əmələ gələrsə mala çəkilir. Malalamanı cücərtilərin boyu 10 sm olana qədər aparmaq olar. Vegetasiya müddətində 3-4 dəfə kultivasiya aparılır. Qranulometrik tərkibi yüngül olan torpaqlrda becərmə dərinliyi 5-7 sm, ağır torpaqlarda isə 10-15 sm hesab olunur.
Vegetasiya dövründə torpağın becərilməsi malalamalar, kultivatorlarla cərgə və bitki aralarının torpağını yumşaltma və dibdoldurmalardan ibarətdir.
Suvarma rejiminin böyük rolu vardır. Faraş kartof kütləvi cücərməyə qədər ən çoxu 1-2 dəfə suvarılır. Çox suvarıldıqda torpaq soyuyur, istilik, qida və hava rejimi pozulur. Kütləvi çiçəkləmə zamanı və ondan sonra 2-3 dəfə suvarılır. Bu müddətdə suvarmadıqda yumrular çox xırda olur.
Fitoftoroz kartofa ən çox zərər verən xəstəlikdir. Ona qarşı mübarizə üçün bitkiləri 1% -li bordo məhlulu ilə çilənir və hər 7-8 gündən bir təkrar edilir.
Azərbaycanda son vaxtlar Koloroda böcəyi geniş yayılmış və çox zərər verir. Son dövrlərdə Aktara preparatının tətbiqi daha yaxşı nəticə verir, hektara 120 qram sərf olunur. Kartof badımcançiçəklilər sinifinə aid edilir
Məhsul tam yetişmə dövründə yığılır. Yetişmiş yumruların sıx, möhkəm epidermis qatı olur. Onlar qurumuş stolonlardan asanlıqla ayrılır. Azərbaycanda kartof polietilen altında becərildikdə aprelin 20-25-dən, açıq sahədə becərildikdə isə mayın 10-20-dən yığılmağa başlayır. Yaz-yay dövründə istifadə etmək üçün hissə-hissə qazılır. Lakin, bitkinin yerüstü kütləsi (bəlim) quruduqda yumrular kütləvi surətdə yetişir və birbaşa yığıla bilər. Yığılmış yumrular sərilərək qurudulur və iriliklərinə görə çeşidlənir (50 q, 50-80 q, 80 qramdan iri). Çeşidləndikdən sonra yumrular xüsusi anbarlarda saxlanılır. Yumruların tərkibində nəmlik 75% olduğundan tez xarab olur. Bunun üçün də saxlama müddətində optimal temperatur, nəmlik və hava qarışığı olmalıdır. Yumruları yükləyən və boşaldan zaman fikir vermək lazımdır ki, düşmə məsafəsi 30 sm-dən artıq olmasın. Yumruları bir yerdən başqa yerə daşımaq üçün yaxşı olar ki, yaşiklərdən, səbətlərdən və kisələrdən istifadə olunsun. Saxlamaq üçün yumrular anbarlarda 2,5-4 metr hündürlüyündə yığılır. Yumrular yaxşı havalanma gedən anbarlarda saxlanılır.
Yumrular anbarlarda yığıldıqdan sonra 3-4 həftə 15-160C temperaturda saxlanılır. Əgər yumrularda zədə yoxdursa temperaturu 180C-yə çatdırmaq olar. Nisbi rütubət 90-95% olmaqla müalicə müddəti 8-10 günə başa çatır. Soyutma (temperaturun aşağı endirilməsi) dövrü( 2-ci dövr) 20-40 gün davam edir. Temperatur tədricən 2-40C-yə enir. Anbarlarda yumruların əsas saxlanması 2-40C-yə və havanın nisbi rütubəti 85-95%-ə bərabər olmalıdır.
Təyinatına görə kartof – aşxana kartofu, texniki kartof, yem kartofu və universal kartof qruplarına bölünür. Aşxana sortlu kartofda nişastanın miqdarı 12-18%-dir. Yem kartofu zülal, texniki kartof isə nişasta ilə (20%-dən çox) zəngin olmalıdır.
Tez və orta tezyetişən kartof sortlarına Volqa, Priekul, Epron, Falen, Iskra, Varmas, Sedov, Yaz kartofu, Voronej, Kuryer, Oktyabryonok, Volqalı və s. göstərilə bilər. Orta yetişən kartof sortlarına Alma, Ella, Oqonyok, Kameraz, Majestik, Yubel və s., orta gecyetişən kartof sortlarına Lorx, Korenev, Loşinski, Ostbote, Ora, Berlixinqen və s., gecyetişən sortlardan isə Voltman, Kandidat, Olyev, Temp, Foran, Fram, Belorusiya və s. göstərmək olar. Kartofun keyfiyyəti aşağıdakı tələblərə cavab verməlidir.
Kartofa yapışmış torpağın miqdarı 10 kq kartofu yuduqdan 2-3 dəqiqə sonra çəkməklə və kartofun səthindəki suyu nəzərə almamaq üçün təmiz kartofun çəkisindən 1% çıxmaqla hesablanır.
Kartofun sağlamlıq üçün faydaları Həkimlər kartofu ən faydalı ərzaqlardan biri hesab edirlər. Tərkibində çox böyük miqdarda vitaminlərin, makro və mikroelementlərin zənginliyi səbəbindən onu universal adlandırırlar. Əhalinin böyük əksəriyyətinin iştirakı ilə aparılan epidemioloji tədqiqatlar göstərir ki, kartof ürək-damar sisteminin sağlamlığına ən müsbət şəkildə təsir edir. NKPI.AZ “MedikForum”a istinadla xəbər verir ki, alimlər kartofun ən qidalı hissəsi kimi onun qabığını hesab edirlər. Qabığı ilə bərabər yeyildikdə faydalıdır. Böyük Britaniyanın Kral Tibb Cəmiyyəti nəzdindəki sağlam qida forumunun sabiq prezidenti doktor Merilin Qlenvillin sözlərinə görə, kartofu qabıqsız yemək böyük səhv və sağlamlıq üçün nöqsandır. Kartofdan təmizlənmiş bir yumruq həcmində qabıq orqanizmi həkimlərin tövsiyə etdiyi həll olunan lif, kalsium, dəmir, fosfor, sink və C vitamini kimi gündəlik dozanın yarısını əvəz edə bilər. Lakin kartofun qabığı bir qayda olaraq zibil yeşiyinə atılır. Xərçəng xəstəliklərindən qorunmada faydalıdır. Elmi tədqiqatların nəticələri göstərir ki, kartof tərkibindəki yüksək miqdarda flavonoid, karotinoid və fenol turşularının hesabına antioksidant təsiri göstərir. Bu maddələr qaraciyərdə və yoğun bağırsaqda əmələ gələn xərçəng hüceyrələrinin inkişafını deaktivləşdirir. Qırmızı kartofun tərkində isə ağ kartofa nisbətən antoksidantlar 3-4 dəfə çoxdur. Beyin və əsəb sisteminin sağlamlığı üçün faydalıdır. Kartof B6 vitamininin mənbəyidir. Bu vitamin uşaqlarda beynin inkişafını stimullaşdırır. Böyüklərdə kartofdan istifadə koqnitiv xüsusiyyətlərin azalma təsiri ilə bağlıdır. Bundan başqa, kartofun tərkibindəki nişasta orqanizmə serotonin, melatonin, noradrenalin kimi yaxşı əhval-ruhiyyə və keyfiyyətli yuxu hormonlarının üzə çıxmasına kömək edir. Qanda şəkərin miqdarına nəzarət üçün faydalıdır. Kartofun tərkibindəki stabil nişasta bağırsaqlarda faydalı bakterial floranın inkişafı üçün əlverişli materialdır. Alimlər bu nişastanın qanda şəkərin miqdarına daha yaxşı nəzarət edilməsinə şərait yaratdığını təsdiqləyirlər. Hipertoniya zamanı faydalıdır. Kartofun tərkibində kaliumun bolluğu arterial təzyiqə daha yaxşı nəzarət etməyə şərait yaradır. Dəri sağlamlığında faydalıdır. Kalium ilə zəngin olan kartof kimi ərzaqlar dərinin cavan və təravətli görünüşünün saxlanmasına kömək edir, erkən qırışların əmələ gəlməsinin qarşısını alır. Kalium, həmçinin hüceyrələrin bölünməsini aktivləşdirir ki, bu da dərinin tonusunu və elastikliyini təmin edir. Mütəxəssislər yalnız suda bişirilmiş və qızardılmış kartofun kalorili əlavələrsiz və soussuz orta miqdarda qəbul olunmasını sağlamlıq üçün daha faydalı hesab edirlər.
Bu məqalə qaralama halındadır. Məqaləni redaktə edərək Vikipediya kömək edə bilərsiniz.== İstinadlar ==
nkpi.az 2019-02-10
Vikianbarda Kartof ilə əlaqəli mediafayllar var.
Kartof və ya Yeralma (lat. Solanum tuberosum) — quşüzümü cinsinə aid bitki növü.
Kartof badımcançiçəklilər fəsiləsinin Solanum cinsindən çoxillik bitki növü. Əsasən, Cənubi və Mərkəzi Amerikada bitən 200-dək yabanı və mədəni növü məlumdur. Mədəni halda 2 növü – geniş yayılmış Çili kartofu (S. tuberosum) və And kartofu (S. andigenum) var. Çili kartofu 3-6 gövdədən ibarət, hündürlüyü 50-80 sm olan koldur. Yarpağı təklələkvarı bölümlüdür. Kök yumrularının forması girdə, oval, uzunsov, ləti ağ, sarı, çəhrayı, qırmızı və göydür. Üzərində spiral istiqamətində 3-4 tumurcuğu olan gözcüklər yerləşir. Kartofun tərkibində orta hesabla 76,3% su, 23,7% quru maddə, o cümlədən 17,5% nişasta, 0,5% şəkər, 1-2% zülal, 1%-dək mineral duzlar, C, B1, B2, B6, PP, K vitaminləri və karotinoidlər var. Xalq təbabətində kartof şirəsindən vərəmin, tənəffüs orqanlarının, mədə yarasının, onikibarmaq bağırsağın müalicəsində də istifadə edilir.
Ar patatez, pe avaloù-douar, a zo torzhelloù mat da zebriñ ar blantenn eus ar spesad Solanum tuberosum, eus kerentiad ar Solanaceae. Graet e vez gant an anv-se koulz evit ar blantenn ("plant patatez") hag evit he zorzhelloù a vez debret evel legumaj.
Bro orin ar patatez eo Amerika ar Su (aridennad an Andoù).
Boutoù patatez. E brezhoneg e vez lavaret koulz patatez hag avaloù-douar. An eil a vez kavet kentoc'h eus tu norzh ar vro hag egile er su, met kenvevañ a ra an daou anv e gwirionez[1]. Ar stumm pato (/pa'toˑ/) a vez klevet e Kernev-Uhel, ha betek e Plougonven, e Treger.
An daou seurt kentañ, abred ha damabred, a vez tennet pa grog ar c'horz anezho da grazañ, e-tro 110 devezh .
Ar patatez prim a vez tennet a-raok dezho mont en o azv, pa gomañs o c'horz dont melen. Tud zo a gav mat ar frouezh pe al legumaj pa ne vezont ket en o ment pe en o blaz c'hoazh. Gwelloc'h e vijent. Seul vihanoc'h, seul welloc'h, emezo.
Adalek 120 devezh bet en douar e vez graet avaloù nevez eus ar re gentañ a vez tennet. Troc'hañ a ra an nen ar c'horz warne an aliesañ evit ma chomint un tamm c'hoazh. Goude-se e vez graet avaloù douar diwezhat eus a re a vo miret un nebeud mizvezhioù e freskijenn ar c'hav teñval, dre ma vint debret, nepell diouzh ar boutailhadoù gwin ruz (dre ma vint divontet d'o zro).
Ar patatez, pe avaloù-douar, a zo torzhelloù mat da zebriñ ar blantenn eus ar spesad Solanum tuberosum, eus kerentiad ar Solanaceae. Graet e vez gant an anv-se koulz evit ar blantenn ("plant patatez") hag evit he zorzhelloù a vez debret evel legumaj.
Bro orin ar patatez eo Amerika ar Su (aridennad an Andoù).
Boutoù patatez.
La patatera, trumfera, creïllera o pataquera (Solanum tuberosum) és una planta herbàcia perenne de la família de les solanàcies originària d'Amèrica i cultivada arreu del món pels seus tubercles comestibles. Segons el sistema de classificació APG II és dins del clade dels eudicots, en concret dins dels euasterids I, on se situa l'ordre de les solanals.
El mot patata és un manlleu del castellà. En aquesta llengua, el mot d'origen taïno batata, que vol dir moniato, es contaminà del vocable amb què els quítxues anomenen la patata: papa.
Altres mots usuals que designen la patata són:
Els pobles nadius andins cultivaren moltes varietats de patates durant segles, essent els pobles originaris d'aquesta serralada els primers a domesticar el tubercle. De la importància que tingué el cultiu de la patata en dóna testimoni el fet que el cultiu de les diferents varietats estava altament desenvolupat, fins al punt que les diverses varietats i les seves propietats diferien clarament de la planta original evolucionada naturalment. Per a aquests pobles la patata era el principal aliment disponible. Al Perú les patates s'arribaren a cultivar a una alçada de 4.000 metres. El final de la principal festa religiosa dels Inques coincidia amb l'inici de la collita de la patata.
Les primeres patates cultivades foren vistes pels exploradors espanyols a la vall de la Grita (Colòmbia) el 1537. Ho relata Pedro Cieza de León al llibre Crónica del Perú, publicat a Sevilla el 1553, en què també descrivia la patata. Les patates, creïlles, trumfes o trumfos són el tubercle comestible pel qual es cultiva la patatera, que ha estat bàsic en l'alimentació de molts pobles des del descobriment d'Amèrica i és la base avui en dia de molts plats. Aquest tubercle va ser cultivat al Perú des del mil·lenni VIII aC. El cronista Pedro Cieza, contemporani de Francisco Pizarro, la va descriure el 1550 i es considera que la portà a Espanya el 1554 com a curiositat. L'any 1573 va ser plantada a l'hospital de Sevilla per proporcionar menjar als malalts. Portada a Roma en 1588, el naturalista Charles de l'Ecluse la va descriure com una "petita trufa" o "tartuffoli". Es considera que a Anglaterra, i procedent de les costes de Colòmbia, fou portada per Thomas Hariot cap al 1586, i posteriorment, al segle XVII es va adoptar el seu cultiu a Irlanda. En aquest segle, Europa, va patir els efectes d'uns hiverns molt durs que van afectar la producció agrícola i, com a conseqüència, la població patí la fam. A més, es varen unir les malalties i les guerres, cosa que va reduir sensiblement la mà d'obra disponible per al camp. Aquestes penúries tingueren certa prolongació en el segle XVIII, a les que se sumà la inestabilitat social i política de França, on s'atribueix la popularització del consum de la patata al farmacèutic Antoine Parmentier.[1][2][3]
Es creu que la patata fou importada des del Perú cap a la península Ibèrica el 1554 com a curiositat, essent -inicialment- cultivades per clergues i nobles com una raresa botànica. Amb tot el tubercle tingué una nul·la acceptació inicial com a aliment, malgrat que els exploradors i mariners coneixien les propietats del tubercle, fent-se com a norma, amb grans quantitats d'aquest per tal d'emprar-los com a provisió pel viatge de tornada cap a Europa.
Vers la seva implantació de com s'arribà a cultivar aquesta en els horts europeus hi ha força anècdotes i contradiccions. Amb tot, el tubercle es convertí ràpidament en un aliment àmpliament estès. Les principals vies d'importació s'establiren a partir de dues rutes principals, la primera, passava mitjançant la península Ibèrica, mentre que l'altre importava les patates mitjançant les illes britàniques i els països baixos. A finals del segle XVI la patata ja era un aliment comú a Itàlia, Alemanya, Polònia i Rússia, mentre que a França la incorporació d'aquest aliment es produí més tardanament: l'introductor de la patata en aquest país fou el farmacèutic i gastrònom Antoine Parmentier, reconegut pels banquets, on va oferir la patata com a novetat, a finals del segle XVIII.[4]
Al segle XVIII, Irlanda n'adoptà el conreu. El cultiu de la patatera s'estengué i arribà a convertir-se en un dels aliments bàsics de la població europea, fet que es consolidà en el segle XIX -Napoleó I pogué reunir i alimentar grans exèrcits gràcies al rendiment de la patata com a aliment. De la gran importància que tingué la patatera en deixa constància la "Gran Fam Irlandesa", ocorreguda entre els anys 1846 i 1849, causada per una gran plaga de mildium de la patata que n'afectà el cultiu amb resultats desastrosos: moriren vora un milió de persones i provocà l'emigració d'un altre milió.[4]
La patatera és una planta herbàcia, tuberosa, perenne a través dels seus tubercles, caducifoli, de tija erecta o semi-decumbent[Cal aclariment] que pot arribar a mesurar fins a 1 metre d'alçada.[5]
Floreix entre juliol i setembre, les flors es presenten agrupades en cimes i són blanques o violetes amb uns estams grocs molt visibles, semblants a les d'altres solanàcies com el tomàquet o l'albergínia, amb cinc sèpals i una corol·la de tipus rotàcia, actinomorfa i gamopètala, formada per cinc pètals soldats. La pol·linització és de tipus entomòfila (per insectes), normalment és creuada o també es pot donar l'autopol·linització. Els fruits són unes baies de color verd, que recorden un tomàquet petit i que contenen fins a 300 llavors. Aquest fruit conté grans quantitats de solanina, un alcaloide tòxic que els fa no comestibles. Les fulles són compostes, pinnatipartides amb folíols que combinen uns de mida gran amb altres de mida petita.
Es caracteritza per presentar les tiges modificades a la part subterrània en forma de tubercles comestibles, les patates, que tenen la particularitat de presentar borrons, els ulls de la patata, disposats en forma helicoïdal. Aquests tubercles acumulen gran quantitat d'aigua (fins al 80%) i altres substàncies com midó, sucres, proteïnes com l'albúmina, fibres com la cel·lulosa, minerals, enzims, vitamines com la vitamina C (present sobretot a la pell) i toxines (a les parts verdes i als borrons dels tubercles, per això és important pelar i coure les patates).
Si se sembren les llavors sense eliminar la substància mucilaginosa que les recobreix, no germinen. Però, fins i tot, si es retira aquesta substància, la producció que s'obté de patates sembrades per llavor és molt heterogènia, perquè en una planta tetraploide la variabilitat de la descendència és molt alta. Per això, es prefereix fer una multiplicació vegetativa, plantant els tubercles (la sembra de llavors s'usa quasi exclusivament per obtenir noves varietats).
Els tubercles que han de fer de "llavor" no han de presentar lesions ni símptomes de malalties i, preferentment, haurien d'haver passat un temps exposats a llum indirecta perquè es posin verdes i les tiges no es desprenguin amb facilitat. Es dipositen a la terra a solcs poc profunds i prop del fertilitzant, ja que emeten poques arrels. Quan les patateres fan uns 10 cm d'alt es fan cavallons que eviten que la llum torni verds els seus tubercles i en faciliten el creixement.
Les patates de sembra es classifiquen en diverses categories:
Les condicions de cultiu varien d'una varietat a una altra, però en general prefereix sòls rics en humus, solts i sorrencs. A continuació es brinden precisions sobre les necessitats o requeriments del cultiu de patata.
La subespècie andigena, al contrari, tuberitza adequadament sota condicions de dia curt i en ser duta a condicions de fotoperíode llarg el període de creixement s'allarga excessivament, floreix profusament, però no tuberitza o ho fa escassament, és a dir, produeix tubercles petits.
Durant el desenvolupament del cultiu la planta forma l'àrea foliar profusament a temperatures de 20-25 °C. Temperatures sobre els 37 °C afecten el procés fotosintètic en augmentar excessivament la respiració.
Un cop emergida la planta, i fins que el fullatge cobreix tot el terreny disponible, la fotosíntesi neta aconseguida és utilitzada per al creixement de la planta, tant la seva part aèria com radicular i estolonífera. Aquest desenvolupament és d'alta intensitat en l'ús de nutrients. Les pràctiques agronòmiques tenen tendència a aconseguir una major densitat de plantació, un subministrament adequat de nutrients, un abastament oportú d'aigua, un clima amb temperatures de 18 a 25 °C i una alta intensitat lumínica; afavoriran un desenvolupament òptim d'aquesta etapa. Després de l'emergència, la part aèria i les arrels es desenvolupen simultàniament. El creixement dels tubercles pot iniciar lentament a les 2-4 setmanes després de l'emergència i continua en forma constant a través d'un llarg període.
Sota condicions favorables al creixement de tubercles pot ser 800-1000 kg/ha/dia, el potencial productiu de la patata, sobretot en un conreu de període vegetatiu llarg, és superior a les 100 tones/ha.[6]
La patata és susceptible a diverses malalties causades per bacteris i fongs, tals com:[7]
Al seu torn, la patata pot ser atacada per diverses espècies d'insectes, àcars i nematodes entre els quals es troben:
Finalment, les malalties causades per virus constitueixen un dels factors que més afecten la producció en el conreu de la patata. Les virosis són les responsables primàries de la degeneració gradual de les varietats, la qual es tradueix principalment en la pèrdua de rendiment. En alguns casos, els virus causen pèrdues qualitatives a causa de la reducció del valor de màrqueting i conservació de tubercles. Els virus que majors pèrdues econòmiques ocasionen a aquest cultiu són, entre altres, el virus de l'enrotllat de la fulla ( PLRV, per "Potato leafroll Virus, un luteovirus), el virus del mosaic (PVX, de Potato X Virus) i el virus del mosaic sever (PVY, per "Potato I Virus", un potyvirus). La magnitud de les pèrdues per aquests virus pot arribar a un 90% per al PLRV o a un 60% per al PVX.[9]
La varietat i la hibridació de la patata ha estat exponencial des del descobriment d'aquest tubercle herbaci per la cultura del vell món. La seva floració es dóna a la primavera i a principis de l'estiu, depenent del lloc. Les patates s'utilitzen per a cuinar un dels plats més populars del món: les patates fregides. A Mallorca es fan servir per preparar el tombet, el Frit mallorquí i les coques de patata. Les patates també es fan servir per elaborar el vodka.
Aigua 75 g Energia 77,2 kcal Greix 0,1 g Proteïna 1,5 g Hidrats de carboni 17,5 g Fibra 4 g Potassi 0,531 mg Fósfor 0,110 mg Ferro 0,002 mg Sodi 0,038 mg Magnesi 0,046mg Calci 0,022 mg Vitamina A (com Betacarotè) 5 UI Vitamina C 10 mg Vitamina B1 (Tiamina) 0,5 mg Vitamina B2 (Riboflavina) 1 mg Vitamina B3 (Niacina) 6,3 mg Vitamina B6 (Piridoxina) 0,2 mg Vitamina E 0,1mg Àcid fólic 44 mcgLa patata és un dels conreus més importants del món. Per al consum humà només és superat per tres cereals: el blat, l'arròs i el blat de moro. No obstant això, els tubercles de la patata brinden un rendiment per hectàrea diverses vegades superior a aquells que s'obtenen amb els grans dels cereals. Aquests tubercles s'utilitzen en alimentació animal i per a consum humà en diversos aliments processats, com a agent gelificant i en la producció de begudes alcohòliques. Així mateix, els tubercles de patata presenten un gran nombre d'aplicacions industrials, per exemple: el midó de la patata proveeix una cobertura per al paper i per a productes tèxtils.[10]
La patata és fàcilment digerida i té un alt valor nutricional. Els tubercles de patata presenten aproximadament un 78% d'aigua i un 18% de midó. La resta està compost per quantitats variables de proteïnes, minerals i prop de 0,1% de lípids. La patata conté diverses vitamines, incloent-hi la vitamina C, riboflavina, tiamina i niacina. Entre els diferents minerals que es troben en la patata mereixen citar el calci, el potassi, el fòsfor i el magnesi per la seva importància en la nutrició humana. A causa del fet que presenta una escassa quantitat de sodi, la patata generalment se suggereix en les dietes que requereixen baixos continguts d'aquest element.[11] Les patates consumides amb la closca són una excel·lent font de fibra. De fet, amb 3 grams de fibra per porció, la patata excedeix els percentatges de fibra que es troben en altres aliments com els grans de cereals "sencers". Els percentatges dels diversos constituents d'un tubercle d'una patata crua (amb closca) es trien a la taula adjunta. Malgrat la noció popular, la majoria dels nutrients no es troben a la closca sinó a l'interior del tubercle. En qualsevol cas, en deixar la closca s'incrementa el consum de fibra i, per altra banda, es simplifica qualsevol preparació.[12]
A banda del seu valor nutricional, el consum de la patata constitueix un delit per a milions de persones al voltant de tot el món. És la protagonista de diversos plats de la cuina regional de molts països. Aquests tubercles es guisen, es rosteixen, se saltegen i es fregeixen. Intervenen en purés, cremes, sopes, suflés, croquetes, truites i masses. A més, a partir de la fermentació dels tubercles s'obtenen diverses begudes alcohòliques com: una varietat de vodka, l'aquavit escandinau, el brennivín islandès i el shochu japonès.
És una variant industrial del clàssic puré de patates, la qual es ven com un producte semielaborat en forma de flocs o de pols i que només necessita aigua calenta o llet per a la seva preparació, just abans de ser servit. Per a l'elaboració dels flocs o pols del puré de patates instantani s'escalden les patates ja tallades a una temperatura de 70° C i, posteriorment, es refreda fins a 20 ° C. D'aquesta forma, l'estructura de la patata es trenca perquè es pugui barrejar fàcilment amb els additius. Mitjançant aquest procés s'afegeixen monoglicèrids que són els responsables de millorar els sabors al paladar, s'afegeixen antioxidants com l'àcid ascòrbic (Vitamina C), així com àcid cítric per tal que es pugui conservar, i finalment colorants així com fosfats. S'escalfa a una temperatura de 150 ° C, d'aquesta manera, la massa resultant es converteix en pols que finalment és envasat al buit en una espècie de sobres. Pel que fa a la seva qualitat nutricional, el puré instantani és substancialment equivalent al puré comú de patates. La diferència és la pèrdua de vitamina C, per la qual cosa molts fabricants l'addicionen per compensar.[13] Existeix una patent nord-americana (US 1025373) anomenada patatas deshidratades i processos per preparar, presentada el 1905 i atorgada en 1912, que descriu justament el mètode per preparar el puré instantani.[14] Abans de l'època incaica i en terres peruanes es va desenvolupar una tècnica per deshidratar la patata per un procés de liofilització natural, el que permetia el seu emmagatzematge en grans quantitats, per temps prolongat, en espais relativament reduïts. En l'època de l'Imperi inca se l'emmagatzemava en els tambos. La patata deshidratada amb aquest mètode es coneix amb el nom de chuño (del quítxua ch'uñu= "arrugat") i és l'antecedent més antic del puré de patates instantani.
Un compost tòxic present a la patata és la solanina, un glucoalcaloide de sabor amarg. Es considera que la seva producció és una estratègia adaptativa de les plantes com a mecanisme de defensa contra els animals herbívors. La intoxicació per solanina es caracteritza per alteracions gastrointestinals (diarrea, el vòmit i el dolor abdominal) i neurològiques (Les al·lucinacions i el mal de cap). La dosi tòxica és de 2 a 5 mg. per quilogram de pes corporal. Els símptomes es manifesten de 8 a 12 hores després de la ingesta.
A la patata aquests glicoalcaloides es produeixen en petites quantitats (de mitjana 0,075 mg per gram de patata), però el seu contingut s'incrementa davant determinades condicions (per exposició perllongada a la llum o lesions mecàniques). Encara que a aquestes concentracions la patata és tòxica, el pelat i el tractament tèrmic (com la cocció o el fregit) permeten destruir aquesta substància, però, roman el seu sabor amarg.[15]
El midó de la patata (la fècula de patata) cada vegada s'utilitza més en la indústria. Exemples de la seva utilització en la manufactura de productes no alimentaris són els materials per a embalatge, la cola d'enganxar per a papers pintats, la pols per rentar roba i els cosmètics (la pasta dentifrícia, les cremes, les pólvores facials, el xampú i les pastilles). Malgrat aquests usos no tradicionals, la indústria del paper és la que més demanda el midó de la patata per a la confecció de cartró corrugat, paper d'embolcall i paper premsa.[16]
La patata és una important planta model. Malgrat que altres plantes no cultivades, com ara la Arabidopsis thaliana, ofereixen certs avantatges per a la investigació, com ara la presència dels genomes simples, petits i el cicle de vida curt, no poden oferir respostes a les preguntes més pertinents des del punt de vista de l'agricultura. En aquest context, la patata presenta diversos aspectes biològics que la fan un model molt atractiu pel seu estudi. Igual que altres conreus com el blat de moro, el blat o la soja, la patata és un poliploide. L'efecte de la poliploidia sobre la productivitat dels conreus encara no ha estat determinat, però la seva prevalença entre les espècies conreades indica que ha de presentar evidents avantatges. La patata és un poliploide ideal, comparat amb altres conreus, ja que és el resultat de la duplicació d'un mateix genoma (es diu que és un autoploploide) més que de la combinació de diferents genomes (com passa en els alopoliploides, com el blat), per la qual cosa és menys complex. Al contrari que l'Arabidopsis, els diferents clons de patata són altament heterozigòtics, una característica que contribueix a la gran diversitat genètica d'aquesta espècie i que potser ha estat un factor preponderant en la supervivència i domesticació d'aquesta. No obstant això, és un heterozigòtic bastant particular, ja que no només pot acomodar dos al·lels diferents per locus gènic sinó fins a quatre degut a la seva condició de autotetraploide. Aquesta característica permet estudiar, no només l'efecte d'un al·lel, sinó l'efecte de diferents dosis d'un determinat al·lel sobre la biologia de la planta.[17]
Els intents per conferir resistències a plagues i malalties a la patata a través de la transgènesi no han estat comercialment reeixits. El 1999 es van plantar al Canadà i als Estats Units aproximadament 25.000 hectàrees de patates transgèniques, la major part d'elles expressaven un gen Bt que els conferia resistència a insectes (particularment a l'"escarabat de la patata", Leptinotarsa decemlineata). A partir d'aquesta data la superfície conreada amb patates transgèniques va decaure contínuament fins a desaparèixer.[18] Una de les raons, potser la més important, és que els grans industrials de la cadena de comercialització de la patata (l'empresa McCain, per exemple) es van negar a comprar, rebre o processar patates genèticament modificades a partir de 1999.[19] En les investigacions orientades a donar major resistència a la "neula tardana de la patata", causada pel fong Phytophthora infestans, s'han aconseguit resultats positius en laboratori amb patates genèticament modificades que expressen un derivat del pèptid antimicrobià dermaseptina B1, propi de la pell de la granota arbòria tropical Phyllomedusa bicolor;[20] altre tant passa amb els avenços obtinguts en altres varietats modificades que contenen el sistema Barna-barstar, procedent del genoma del bacteri Bacillus amyloliquefaciens, en què la enzimbarna s'expressa en les cèl·lules infectades de la planta (gràcies al fet que el gen va ser lligat a un promotor del mecanisme de defensa de la planta) en quantitats suficients per destruir - i l'enzim barstar inhibeix la seva acció quan es troba en dosis baixes, com ocorre en les cèl·lules sanes.[21]
Una altra classe de patates genèticament modificades són aquelles que presenten modificacions en el seu midó i, per tant, tenen aplicacions industrials. El midó de la patata està constituït per un 20% d'amilosa i un 80% d'amilopectina. Aquesta última és una molècula d'alt pes molecular, altament ramificada i amb excel·lents propietats adhesives. L'amilosa, en canvi, és una molècula més petita, lineal i amb propietats gel ificants. Aquest percentatge d'amilosa en el midó de la patata limita la seva utilitat per a moltes aplicacions industrials. La separació dels dos components no és econòmicament viable, i per això la major part del midó d'ús industrial es modifica químicament per reduir la seva tendència gelificant. Aquest tractament químic utilitza energia i aigua en grans quantitats per la qual cosa és un procés ambientalment onerós.[22] Els científics de l'empresa BASF han desenvolupat patates transgèniques amb 100% d'amilopectina en el seu midó les que s'anomenen "Amflora". Aquesta modificació s'ha aconseguit per mitjà de tecnologia antisentit que impedeix l'expressió del gen GBSS ("granule Bound starch synthase") imprescindible per a la creació d'amilosa a partir de dextrosa. Les patates modificades d'aquesta manera no poden sintetitzar amilosa, ja que el seu midó conté només amilopectina. Els residus de la utilització industrial de les patates "Amflora" també poden ser utilitzats per a l'alimentació del bestiar.[22]
El mercat mundial de la patata travessa grans canvis. Fins a inicis de la dècada del 1990, gairebé la totalitat de les patates es produïen i consumien a Europa, Amèrica del Nord i als països de l'antiga Unió Soviètica. Des d'aleshores, s'ha produït un espectacular augment de la producció i la demanda de patata a Àsia, Àfrica i Amèrica Llatina, on la producció té un augment de menys de 30 milions de tones a principis del decenni del 1960 a més de 100 milions de tones per a mitjans dels anys 90. L'any 2005, per primera vegada, la producció de patata del món en desenvolupament —uns 161,5 milions de tones— excedia la dels països desenvolupats (155,9 milions de tones). La Xina s'ha convertit en el primer productor mundial de patata, i poc menys d'una tercera part de totes les patates es cullen actualment a la Xina i l'Índia.
Àsia i Europa són les principals regions productores de patata del món i el 2006 subministrar el 80% de la producció mundial. Si bé a l'Àfrica i Amèrica Llatina les collites van ser d'un volum molt menor, la producció va ser extraordinària. Amèrica del Nord va ser el primer productor indisputable del continent, amb més de 40 tones per hectàrea. L'Àsia consumeix gairebé la meitat del subministrament mundial de patata, però per la seva enorme població vol dir que el consum per persona va ser de gairebé 25 quilograms en 2005. Els majors consumidors de patata són els europeus. El consum per càpita més baix és el d'Àfrica i el d'Amèrica Llatina, però està en augment.[23]
La patata va arribar a l'Àfrica cap a principis del segle XX. En els darrers decennis la producció ha crescut constantment, de 2 milions de tones l'any 1960 a un volum extraordinari de 16,5 milions de tones en 2006. Les patates es cultiven en una gran varietat de condicions, des de les finques comercials irrigades d'Egipte i Sud-àfrica, fins a les terres altes tropicals intensament conreades d'Àfrica oriental i central, a càrrec principalment dels petits productors.
Egipte és el primer productor de patata d'Àfrica. La patata es va introduir en aquest país al segle XIX i la seva producció a gran escala va començar durant la primera guerra mundial, perquè els funcionaris britànics de la colònia van fomentar la producció d'aquest cultiu per alimentar als soldats. Tanmateix, després de la guerra, la mala qualitat de les llavors importades i la falta d'experiència dels agricultors amb aquest cultiu van impedir que augmentés la seva producció. Aquesta situació va canviar a través del temps. Des del 1961 la producció de patata de regadiu a Egipte, concentrada al nord del delta del Nil, ha crescut a una taxa superior al 5% anual. Entre 1990 i 2007 la producció anual va augmentar d'1,6 milions de tones a uns 2,6 milions de tones, amb la qual cosa Egipte es va convertir en primer productor africà de patates.
Egipte també és un dels principals exportadors mundials de patata. L'any 2004, les exportacions van ascendir a més de 380.000 tones de patates fresques, i 18.000 tones de productes congelats de patata, destinats sobretot als mercats europeus. Segons les estimacions de la FAO sobre la producció de patata a l'Àfrica en 2007, tres països van ocupar el segon lloc com a principals productors de la regió: Algèria, Malawi i Sud-àfrica .[24]
A l'Amèrica del Nord la producció de patata es concentra als Estats Units i Canadà, que ocupen el 5è i 13è lloc, respectivament, en la producció mundial de patata. Des del 1990, els dos països han obtingut considerables augments dels rendiments per unitat de superfície, els que hi ha avui són una mitjana de 39 tones per hectàrea als Estats Units. Ambdós són grans exportadors de productes de patata congelada.
La primera parcel·la de patates de l'Amèrica del Nord es va conrear en 1719 i les primeres patates fregides es van servir a la Casa Blanca, durant la presidència de Thomas Jefferson, uns 80 anys més tard. L'any 2007, els Estats Units va aconseguir 17,6 milions de tones de patates, amb el que es van convertir en el cinquè productor mundial. Als Estats Units es produeixen patates a gairebé a tots els estats, encara que la meitat de la producció comercial es conrea a Idaho, Washington, Wisconsin, Dakota del Nord, Colorado, Oregon, Maine, Minnesota, Califòrnia i Michigan. La patata és una de les 20 hortalisses de més consum als Estats Units. Cada nord-americà consumeix més de 54 quilograms de patates a l'any: cuites, al forn, rostides, fregides, gratinades, en puré, farcides i fins i tot crues.[25]
Al Canadà, en canvi, la patata es va començar a cultivar abans. Els colonitzadors van ser els primers a conrear-la a Nova Brunsvic, a la costa atlàntica del Canadà, des de mitjans del segle XVII. Avui dia, el Canadà és el tretzè productor mundial de patata, i en 2007 la producció va arribar gairebé a cinc milions de tones. La patata representa una tercera part de la facturació agrícola d'hortalisses, amb la qual cosa es converteix en l'hortalissa més important del Canadà. Des d'inicis del decenni del 1990, la producció de patata al Canadà ha crescut per satisfer la demanda internacional de productes de patata congelats. En 2004 van ser necessàries gairebé dos milions de tones de patata crua-el 37% del total de la collita-per satisfer la demanda de les exportacions. Aquestes involucren, gairebé en la seva totalitat, patates fregides a la francesa congelades, destinades principalment al mercat nord-americà.[25]
Si bé la patata es va originar a l'Amèrica del Sud, aquesta regió és la que menys produeix patata del món: menys de 16 milions de tones en el 2007. Per a la majoria dels petits camperols de la regió andina la patata segueix sent un cultiu tradicional, lligat al consum familiar més que a la producció industrial i on s'utilitzen varietats desconegudes a la resta del món. En altres països com l'Argentina, el Brasil, Colòmbia i Mèxic, està augmentant la producció comercial a gran escala.
Fins a finals del segle XIX el cultiu de la patata era pràcticament desconegut al Brasil quan la van introduir els immigrants europeus a les zones relativament temperades del sud del Brasil. Si bé la patata segueix sent un cultiu de menor importància en l'agricultura brasilera, aquest país és el principal productor llatinoamericà de patata, amb una collita rècord en 2007 d'uns 3,4 milions de tones. Als darrers 15 anys, la producció de patata ha augmentat de mitjana un 5% l'any, i la producció mitjana ha augmentat de 14 tones a 24 tones per hectàrea. No obstant això, el consum anual és de només uns 14 quilograms per càpita.
El segon productor llatinoamericà de patata, amb una producció anual de més de 3 milions de tones des de l'any 2000, és el Perú, país on no només es conrea Solanum tuberosum sinó també altres espècies o grups de cultius de patata. S'ha estimat el consum anual al voltant de 80 quilograms per persona. La producció de patata està principalment en mans dels petits camperols, a una alçada d'entre 2.500 i poc més de 4.000 metres sobre el nivell del mar, als Andes centrals, mentre que una superfície més reduïda en les valls costaneres es destina a la producció comercial. L'enorme diversitat genètica de les patates peruanes és considerada "en perill", a causa de les noves varietats comercials, sovint produïdes per satisfer les preferències dels consumidors urbans.
El tercer país productor de patata a Sud-amèrica és Argentina. Si bé al nord-oest d'aquest país hi ha patates de varietats antigues, la producció d'aquest conreu data recentment del 1870, segons està documentat, quan es van conrear 2.000 hectàrees de tubercles importats, gairebé sens dubte, d'Europa. Actualment, la producció de patata és en gran escala i molt mecanitzada, i es concentra a les províncies de Buenos Aires, Tucumán i Còrdova. Des d'inicis del decenni de 1960 la collita nacional mitjana uns dos milions de tones, i de vegades supera aquesta xifra (com en 1998, quan va ser de 3,4 milions de tones). Els nivells de consum de patata, d'uns 44 quilograms per persona a l'any al 2005, també han canviat poc des del 1990. El que ha canviat notablement és la productivitat (o sigui, el rendiment per unitat d'àrea). Juntament amb una caiguda constant de la superfície plantada —de 200.000 hectàrees el 1961 a unes 68.000 el 2007—, la producció per hectàrea s'ha triplicat amb escreix fins a gairebé 30 tones. L'any 2005, l'Argentina va exportar 33.000 tones de patates, i 4.000 tones de farina de patata.[26]
La regió d'Àsia i Oceania conté el principal productor internacional de patata: la Xina, que representa més del 20% de la superfície i de la producció mundial d'aquesta hortalissa. Altres països d'Àsia, com ara Bangladesh, l'Índia, l'Iran, el Japó i Turquia, també estan entre els principals 20 productors mundials de patata. En aquesta regió també es troba el país que assoleix la major productivitat per unitat de superfície: Nova Zelanda amb una mitjana de 42 tones per hectàrea.[27]
Si bé es desconeix la data exacta de la introducció de la patata a Europa, és probable que hagi arribat a través de les Illes Canàries, on es cultivava S. tuberosum com a mínim des de mitjans del segle XVI (registres posteriors revelen que se subministraven patates als pacients de l'Hospital de la Sang, a Sevilla, el 1573). Si bé la patata al principi era més preuada per la seva flor que com cultiu alimentari, va ser essencial en l'agricultura espanyola durant gairebé tot al segle XX, amb una producció anual superior a 5 milions de tones fins al decenni del 1990.[28]
Durant la major part del segle XX Europa fou indiscutiblement el primer productor mundial de patata, honor que ara correspon a l'Àsia. No obstant això, set països d'Europa continuen estant entre els primers 10 productors del món. Europa també ostenta el consum més alt del món (gairebé 100 quilograms de patates per persona a l'any). En molts països de l'Europa occidental s'està produint un canvi del conreu de la patata a l'elaboració industrial i a la producció de tubercles llavor. El primer productor d'Europa és Rússia. La llegenda conta que el tsar Pere el Gran, en el seu viatge per l'Europa occidental en 1697, va enviar a Rússia el primer sac de patates. Però durant més d'un segle, el nou tubercle va ser considerat tòxic i rebutjat amb el malnom de "poma del diable". Quan per fi els agricultors russos van acceptar la patata, a mitjans del segle XIX, el creixement va ser explosiu. Per al 1973, Rússia produïa, amb les llavors repúbliques soviètiques de Bielorússia i Ucraïna, més de 100 milions de tones de patates a l'any. Des de llavors, la superfície conreada de patates ha disminuït sense interrupció, i la producció anual de Rússia en els darrers 15 anys s'ha estabilitzat en 35 milions de tones. Amb tot, la Federació Russa segueix essent un "tità de la patata", el segon després de la Xina. El rus de mitjana consumeix 140 quilograms de patata l'any. Més del 90% de les patates russes es cultiven en parcel·les domèstiques i en granges privades. Les plagues i les malalties són un gran problema, es perden a l'any fins a quatre milions de tones a causa de la catarinita de la patata, els fongs i diversos virus.[28]
En altres projectes de Wikimedia: 
La patatera, trumfera, creïllera o pataquera (Solanum tuberosum) és una planta herbàcia perenne de la família de les solanàcies originària d'Amèrica i cultivada arreu del món pels seus tubercles comestibles. Segons el sistema de classificació APG II és dins del clade dels eudicots, en concret dins dels euasterids I, on se situa l'ordre de les solanals.
Mae tatws yn dod o Dde America yn wreiddiol, ond bwytir nhw ledled Ewrop, De America a Gogledd America heddiw.
Mae'n arferiad yng Nghymru i alw plant neu bobl annwyl eraill yn Flodyn Tatws.
Dau gofnod: John Owen Hughes, Bwlchtocyn, Llŷn, yn gosod tatws ar 14 Ebrill 1931 ac ar 23 Mai 1851 roedd Edward Evans, Parsele, Gogledd Penfro yn Penud seti tato (h.y. gorffen plannu tatws).
Poster yn hysbysu pobl o lwyth o datws o'r Iwerddon ar werth yn Llangrannog
Blodau tatws
Mae tatws yn dod o Dde America yn wreiddiol, ond bwytir nhw ledled Ewrop, De America a Gogledd America heddiw.
Mae'n arferiad yng Nghymru i alw plant neu bobl annwyl eraill yn Flodyn Tatws.
Lilek brambor, též brambor obecný či brambor hlíznatý (Solanum tuberosum), v běžné řeči jen brambor nebo také brambora, ale nejčastěji v množném čísle brambory, je víceletá hlíznatá rostlina z čeledi lilkovité, pěstovaná jako jednoletá plodina. Brambory jsou jednou z nejvýznamnějších zemědělských plodin; větší význam pro lidskou výživu mají pouze pšenice, rýže a kukuřice setá. Za svoji oblibu vděčí nenáročnosti na přírodní podmínky a především pak mimořádně vysokým hektarovým výnosům. Jejich široká adopce v evropském zemědělství počátkem 19. století ochránila Evropu od cyklických hladomorů a „epidemií“ kurdějí. Český botanik a buditel Jan Svatopluk Presl je ve svém Rostlinopise považuje za „největší užitek, který lidstvo z objevení Ameriky mělo“ (plný citát v originále viz níže) a jistě nebyl daleko od pravdy, alespoň tedy ve své době. S výjimkou jedlých hlíz je celá rostlina jedovatá.
Brambory mají také svoje lidové krajové názvy,[1][2] mezi které patří např.:
Bylina s hranatou, bohatě rozvětvenou lodyhou, přímou nebo i poléhavou, s krátkými chloupky. Dorůstá výšky 60 až 100 cm, výjimečně až 1,5 m. Listy jsou lichozpeřené, mírně ochlupené, s drobnými žlázkami, řapíkaté, poměrně velké, 30 až 50 cm dlouhé. Květy jsou nejčastěji bílé, růžové nebo fialové se sytě žlutými až oranžovými prašníky. Plody jsou zelené nebo žlutozelené bobule o průměru 2 až 4 cm obsahující bílá semena. Podzemní část je charakteristická svazčitými kořeny s hlízami rozmanitých elipsoidních až nepravidelných tvarů, nejčastěji s okrově žlutou až světle hnědou, u některých kultivarů červenou až červenofialovou pokožkou.
Habitus
Listoví
Sazenice bramboru
Květy
Model bramborového květu, muzeum Greifswald
Mladá hlíza
Bramborové hlízy
Lilek brambor je kulturní rostlina s tetraploidním genomem (4n = 48). Brambory tak mají v každém lokusu 4 nezávislé geny. Ze všech kulturních plodin má brambor nejbohatší genetické zdroje. Brambor má dvě centra biodiverzity: tzv. andské centrum v okolí jezera Titicaca, kde rostou kultivary adaptované na podmínky krátkého dne, a chilské centrum v oblasti okolo 40° j. š., s adaptací na dlouhý den. Z chilského centra patrně pochází předchůdci evropských kulturních odrůd. V těchto oblastech se vyskytují mnohé lokální kulturní a polokulturní odrůdy jakož i mnoho divokých příbuzných s různým stupněm ploidie (až hexaploidní odrůdy). Mnohé z těchto divokých příbuzných lze s bramborem křížit a tak získávat požadované vlastnosti (ranost, odolnost k chorobám).
Brambory se komerčně rozmnožují vegetativně z hlíz, pravé semeno se používá hlavně pro šlechtitelské účely. U mnohých kulturních odrůd však pylová sterilita představuje závažný problém pro šlechtění.
Původní oblastí výskytu jsou podhorské a horské oblasti And v dnešním Peru. V současné době se pěstují jako zemědělská plodina prakticky po celém světě s výjimkou tropů, arktických a subarktických oblastí.
Na základě archeologických nálezů, jakož i podle moderních molekulárních metod usuzujeme, že brambory byly domestikovány v oblasti dnešního Peru přibližně před 4 až 5 tisíci lety. V horských podmínkách, kde se nedařilo kukuřici byla domestikace brambor podmínkou vzniku vyspělejší civilizace. Inkové nazývali tyto odolné hlízy „papa“ a toto pojmenování zůstalo bramborám v latinskoamerické španělštině dodnes. Horské oblasti Peru, Bolívie a Chile jsou dnes centrem biodiverzity brambor s velkým množstvím lokálních odrůd a divokých příbuzných. Brambory představovaly pro inckou říši podobný dar nebes jako pro říši Aztéků kukuřice. Brambory byly buď konzumovány přímo či uchovávány v podobě sušeného prášku (chuño). Inkové z nich rovněž připravovali alkoholický nápoj chacha podobný pivu. Byly používány i pro medicínské účely. Jejich důležitost podtrhuje i několik bramborových božstev.
Po dobytí incké říše Španěly v první polovině 16. století putovaly do Evropy kromě mnoha tun zlata a stříbra i některé exotické rostliny, mezi nimi i brambory. Roku 1565 dostal první větší zásilku brambor z Cuzca jako dar španělský král Filip II. Později začali španělští námořníci používat brambory jako hlavní potravinu, což jim mimoděk pomáhalo jako prevence proti kurdějím. Nezávisle na španělských dobyvatelích se brambory dostaly do Anglie na palubě slavné Golden Hind Francise Drakea. V Británii a zejména pak v Irsku, které má podobné přírodní podmínky jako horské oblasti Peru, se brambory začaly běžně pěstovat ve druhé polovině 17. století. Angličtí a irští kolonisté je pak s sebou přivezli do Severní Ameriky.
Brambory byly v kontinentální Evropě zpočátku přijímány se značnou nedůvěrou a obavami. Byly považovány za pohanskou a nekřesťanskou plodinu, za plodinu nečistou a zdraví ohrožující. Případně byly používány pouze jako okrasná exotická rostlina na dvorech velmožů a v klášterních zahradách. Někteří tehdejší lékaři je předepisovali jako zaručený lék proti široké škále onemocnění od průjmů po tuberkulózu. Dokonce se používaly jako afrodisiaka. Tato nedůvěra trvala téměř dvě staletí.
Okolo roku 1740 rozpoznal význam brambor pruský král Bedřich II. Veliký a nařídil jejich pěstování v tehdejším Prusku. Do českých zemí přišly brambory (jejich hlízy) z Braniborska (uvádí se, že se tak stalo po roce 1778[4]), odtud vznikl zkomolením jejich dnešní název. Podle jiného názoru vznikl název brambory ze slova bamboly – starého označení pro hlízy.[4] Název v cizích nářečích označuje většinou původ (szwaby – Švábsko, burgonya – Burgundsko), kulatý tvar (bobál, bumbulis) či je odvozen od země (zemák, zemče, zemky, zemské jablko).[5]
Nejstarší zmínka o bramborech v českých zemích je z roku 1623 a hovoří o jejich podávání na stole Viléma Slavaty. Ve větším měřítku se začaly v Čechách pěstovat a používat jako potraviny teprve od druhé poloviny 18. století v souvislosti s pruskými válkami.
Brambory významně ovlivnily zemědělství. Zvýšením produktivity živin poklesla cena půdy, takže v Evropě ubylo válek.[6]
Běžné konzumní brambory obsahují přibližně 24 % sušiny, z toho zhruba 75 % tvoří škrob (amylosa a amylopektin cca v poměru 1:5) a okolo 2 % rozpustné cukry. Bílkoviny tvoří okolo 5–10 % sušiny a tuky okolo 0,4 % sušiny. Hlízy dále obsahují významná množství kyseliny citrónové, polyfenolů, minerálních látek (Mg, Fe, Zn, Cu, Mn, P, I, Ni, Ca, K aj.) a vitamínů C, B1, B2 a PP. Obsah vitamínu C kolísá v závislosti na době a způsobu uskladnění brambor a pohybuje se nejčastěji v rozmezí 9–25 mg/g. Právě obsah vitamínu C a schopnost brambor uchovávat tento vitamín činí z brambor tzv. ochrannou potravinu proti kurdějím. Ve výživě brambory plní dále funkci objemovou, tj. dostatečně zatěžují trávicí soustavu a sytící, tj. poskytují dostatek energie ve formě sacharidů. Zároveň jsou brambory doporučovány jako dietní strava, protože obsahují mnohem méně sušiny než obiloviny a tudíž i menší množství využitelné energie.
Tabulka udává dlouhodobě průměrný obsah živin, prvků, vitamínů a dalších nutričních parametrů zjištěných v bramborách.[7] Brambory také obsahují vitamin K 1 ug/100 mg.
Složka Jednotka Průměrný obsah Prvek (mg/100 g) Průměrný obsah Složka (mg/100g) Průměrný obsah voda g/100 g 79,0 Na 7 vitamin C 11–21 bílkoviny g/100 g 2,1 K 360 vitamin D - tuky g/100 g 0,2 Ca 6 vitamin E stopy cukry g/100 g 0,6 Mg 14 vitamin B6 0,31 škrob g/100 g 16,6 P 37 vitamin B12 stopy vláknina g/100 g 1,3 Fe 0,4 karoten stopy mastné kyseliny g/100 g 0,1 Cu 0,08 thiamin 0,21 cholesterol g/100 g 0 Zn 0,4 riboflavin 0,02 energie kJ/100 g 318 Mn 0,1 niacin 0,6Brambory obsahují toxické glykoalkaloidy, především pak solanin a chakonin. Při teplotách nad 170 °C se tyto látky částečně rozkládají.
Vyskytují se především v nadzemních částech, například v květech. Pokud jde o hlízy, nejvyšší koncentrace alkaloidů je pod slupkou a zvyšuje se pokud jsou brambory na světle. Brambory na světle rovněž zelenají, obsah alkaloidů však nemusí s barvou přímo korelovat. Vyšší obsah alkaloidů lze nalézt v okolí oček (pupeny na hlíze) a v blízkosti poranění hlízy. Při předávkování může dojít i ke smrtelné otravě, nicméně otravy bramborami jsou vzácné. Pokud k nim dojde, jedná se zpravidla o případ, kdy dítě snědlo větší množství plodů (nikoliv hlíz), ovšem vzhledem k jejich nechutnosti a nevelkému počtu jde o velmi nepravděpodobnou událost. Obsah alkaloidů je jedna z vlastností, která se sleduje během šlechtění.
Šlechtitelé se snaží nepřekročit koncentraci solaninu 0,2 mg/g. Nicméně i u moderních odrůd s koncentrací solaninu pod 0,2 mg/g může po osvětlení dojít ke zvýšení až nad 1 mg/g solaninu. Při běžně udávané nebezpečné dávce 200 mg solaninu to znamená, že dospělý člověk může pozřít tuto zdraví nebezpečnou dávku v jedné větší zelené bramboře či v cca 1 kg zdravých brambor. Otravy se ale prakticky nevyskytují.
Bramborám vyhovuje chladnější vlhké klima jaké panuje na severu Evropy a USA, v Rusku případně ve vyšších polohách teplejších klimatických zón. Nicméně brambory nesnášejí mrazy, při déletrvajících teplotách lehce pod bodem mrazu hlízy zmrznou. Teplota je důležitá pro klíčení hlíz. Hlízy se probouzejí při teplotách okolo 6 °C, pro další růst jsou výhodné denní teploty okolo 20 °C a noční 15 °C. Brambory nejsou příliš náročné na typ půdy, nevyhovují jim však příliš zamokřené půdy, nehumózní váté písky a pro strojový sběr se rovněž nehodí silně kamenité pozemky.
Čína 4 432 14,6 64 837 Rusko
Rusko 2 852 12,9 36 784 Indie
Indie 0 1 443 16,4 0 28 600 USA
USA 0 457 44,6 0 20 373 Ukrajina
Ukrajina 0 1 453 13,1 0 19 102 Polsko
Polsko 0 570 20,7 0 11 791 Německo
Německo 0 275 42,3 0 11 644 Bělorusko
Bělorusko 0 413 021,2 0 8 744 Francie
Francie 0 158 045,4 0 7 183 Nizozemsko
Nizozemsko 0 0157 43,7 0 6 870 Spojené království
Spojené království 0 140 040,2 0 5 635 Írán
Írán 0 180 25,0 0 4 500 Bangladéš
Bangladéš 0 0345 15,0 0 5 167 Kanada
Kanada 0 0159 31,5 0 04 999 Turecko
Turecko 0 0154 27,6 0 4 246 Rumunsko
Rumunsko 0 0273 13,6 0 03 712 Brazílie
Brazílie 0 0148 24,0 0 3 551 Peru
Peru 0 0268 12,6 0 03 383 Belgie
Belgie 0 068 47,0 0 3 190 Malawi
Malawi 0 0188 15,2 0 02 859 Statistiky Ministerstva zemědělství ČR udávají poněkud vyšší celkové produkce v jednotlivých státech. Jde zřejmě o započítání produkce sadbových brambor do celkových čísel.
Nejvyšších hektarových výnosů přes 40 t z hektaru se dosahuje na Novém Zélandu, v Belgii, Dánsku, USA a v Nizozemsku. V Česku se výnosy v posledních letech pohybují okolo 20 tun z hektaru. Podle údajů FAO je zhruba 52 % světové produkce použito jako potravina, 34 % jako krmivo, 11 % tvoří sadbové brambory a 3 % jsou surovinou pro výrobu škrobu a lihu. V zemích EU se brambory jako krmivo již téměř nevyužívají, jsou nahrazeny především sójou a kukuřicí.
V Česku představuje plocha osázená bramborami asi 1,3 % orné půdy a od začátku 90. let se stále snižuje.
Hlízy brambor je nutno skladovat ve tmě, v suchu a chladu, nikoli však mrazu. Ideální podmínky jsou při teplotě 4 až 6 °C, nad 6 °C se zvyšuje fyziologická činnost a relativní vlhkosti kolem 55 %. Důležité je také dobré větrání. Vyšší teploty vedou k předčasnému klíčení brambor, které je doprovázeno zvyšováním obsahu jedovatého solaninu v hlízách. Mráz ničí hlízy, ve kterých pak dochází k hydrolýze škrobu na nízkomolekulární oligosacharidy; poškozené hlízy pak snadno podléhají hnilobě.
Pro zabránění předčasnému klíčení a současně i k ničení spor plísní se v některých zemích užívá radioaktivního ozařování brambor. Hlízy takto ozářené se samy nestávají sice radioaktivními, ale řada lidí z neznalosti se takových potravin bezdůvodně bojí.[zdroj?]
Hlíza prochází třemi fázemi: Období po sklizni (15-18 °C), období vegetačního klidu (4-8 °C) a období přechodu ke klíčení.
Proti klíčení se používají retardační přípravky, jejich používání určuje Česká rostlinolékařská správa. Chlopropham/propham je nejpoužívanější výrobek (obchodní název: Neo Stop).
Skladování se provádí v krechtech, sklepích nebo bramborárnách (volně ložené brambory nebo na paletách).
Většina produkce brambor v rozvinutých zemích se průmyslově zpracovává (udává se zhruba 75%). Vyrábí se z nich především škrob a ethanol ať již pro potravinářské či průmyslové použití. Značná část je rovněž zpracována potravinářským průmyslem na přípravu hranolků, lupínků a podobně. V evropských zemích tvoří brambory a výrobky z nich podstatnou část kalorického příjmu.
Brambory jsou napadány celou řadou chorob a škůdců. Zřejmě nejznámějším důkazem tohoto tvrzení může být tzv. Velký hlad v Irsku, kdy byla v letech 1845 až 1849 plísní bramborovou (Phytophtora infestans) zničena prakticky veškerá úroda brambor, což vedlo k těžkým ztrátám na životech (odhaduje se 1/2 až 1 a 1/2 milionu) a hlavně k masové emigraci.[zdroj?] Tato katastrofa významně ovlivnila britské a hlavně irské dějiny i kulturu a některé její důsledky jsou v Irsku patrné dodnes.
Choroby většinou dělíme na
Ochrana proti plísním spočívá v pěstování odolných odrůd, aplikaci fungicidů a správné agrotechnice.
Některé kmeny výše uvedených virů jsou karanténní. Význam virových chorob je u brambor znásoben faktem, že se brambory běžně množí vegetativně, tj. klonováním a neprochází tak očistným stádiem přes semeno. Ochrana spočívá v používání certifikované sadby, odstranění vektorů insekticidy nebo fungicidy, používání rezistentních odrůd a odstraňování infikovaných rostlin.
Mezi nejvýznamnější škůdce patří háďátko bramborové (Globodera rostochiensis a G. pallida), které je rovněž karanténní. Tento škůdce dokáže v půdě přežívat poměrně dlouho, takže pozemky jím zamořené nelze používat pro pěstování brambor po dobu 20–25 let i déle. Notoricky známým škůdcem je též mandelinka bramborová požírající listy.
Varný typ A – s hladkou slupkou a lojovitou dužinou žluté či žlutobílé barvy, které mají protáhlý tvar (ledvinky, rohlíčky) a menší obsah škrobu. Ideální pro vaření ve slupce, na bramborový salát, na loupačku.
Varný typ B – jsou brambory polopevné s univerzálním použitím.Vhodné do salátů, gulášů, polévek, jako přílohové a restované.
Varný typ C – s drsnější slupkou a bílou dužinou jsou škrobovité, moučnaté a po uvaření se rozpadají. Tyto brambory jsou vhodné pro přípravu bramborového těsta, knedlíků, bramboráků, bramborových placek a kaší.
Lze se setkat i s varnými typy AB nebo BC; jedná se o odrůdy, jejichž vlastnosti odpovídají rozmezí dvou varných typů.
Obrázky, zvuky či videa k tématu lilek brambor ve Wikimedia Commons
Lilek brambor, též brambor obecný či brambor hlíznatý (Solanum tuberosum), v běžné řeči jen brambor nebo také brambora, ale nejčastěji v množném čísle brambory, je víceletá hlíznatá rostlina z čeledi lilkovité, pěstovaná jako jednoletá plodina. Brambory jsou jednou z nejvýznamnějších zemědělských plodin; větší význam pro lidskou výživu mají pouze pšenice, rýže a kukuřice setá. Za svoji oblibu vděčí nenáročnosti na přírodní podmínky a především pak mimořádně vysokým hektarovým výnosům. Jejich široká adopce v evropském zemědělství počátkem 19. století ochránila Evropu od cyklických hladomorů a „epidemií“ kurdějí. Český botanik a buditel Jan Svatopluk Presl je ve svém Rostlinopise považuje za „největší užitek, který lidstvo z objevení Ameriky mělo“ (plný citát v originále viz níže) a jistě nebyl daleko od pravdy, alespoň tedy ve své době. S výjimkou jedlých hlíz je celá rostlina jedovatá.
Kartoffelplanten (Solanum tuberosum) er en 25-100 cm høj urt, der er almindeligt dyrket for sine store, stivelsesholdige rodknolde. Kartoflen hører til blandt verdens mest dyrkede afgrøder. De overjordiske dele af planten er giftige, og det gælder i et vist omfang også knolde, som har ligget i jordoverfladen, så de er blevet grønne.
Kartoflen stammer oprindeligt fra Sydamerika, hvor der er fundet spor af den tilbage til cirka 4000 f.Kr. Spanierne bragte planten med til Europa i 1500-tallet, hvor den langsomt bredte sig rundt i denne verdensdel samt i Orienten. Til Danmark kom planten med huguenotterne og de såkaldte kartoffeltyskere i 1700-tallet, men der skulle gå yderligere nogle år, inden den for alvor vandt indpas som fødevare for mennesker.
I nutiden anses kartoflen som en central næringskilde, der – sammen med ris og pasta – af Fødevarestyrelsen anbefales at indgå dagligt i kosten på grund af det store indhold af kulhydrater.[1]
Kartoffelplanten er en sædvanligvis enårig, urteagtig plante med opret vækst. Bladene sidder spredt, og de er fjersnitdelte med runde, helrandede afsnit. Blomsterne er violette (eller sjældnere: hvide), og de sidder endestillet i små kvaste. Frugterne er store, grønne eller violette bær.
Kartoffelplanten danner store, stivelsesholdige knolde på de underjordiske stængler. Sortsvalg, forsigtig optagning, rigtig opbevaring og frasortering af smittede knolde kan begrænse angrebet af de frygtede sygdomme (se nedenfor).
Højde x bredde og årlig tilvækst: 0,75 x 0,50 (75 x 50 cm/år).
Den vilde art findes i plantesamfund langs bjergbække og floder på gruset bund i de centrale Andesbjerge. Her findes den sammen med bl.a. Buddleja incana, vild chili (Capsium baccatum), quinoa (Chenopodium quinoa), oca (Oxalis tuberosus), amerikansk kermesbær (Phytolacca americana), fjergræs (Stipa) og añu (Tropaeolum tuberosum).
Kartoflen er i 2008 verdens tredje mest dyrkede afgrøde efter ris og hvede. Den har et udbytte, der er 4 gange højere end ris og hvede på samme areal. Kina er verdens største kartoffeldyrkende nation.
Hviderusland er det land, hvor der bliver spist flest kartofler: 175 kilo per person om året.
Kartoflen anses som mere ernæringsrigtig end ris, hvede og majs. F.eks. indeholder den langt mindre fedt end hvede og mere protein end majs.
De tidligst kendte kartofler blev opdaget i Andesbjergene i Peru og Chile og lignede langt fra de forædlede kartofler, vi kender fra grønthandlerne i dag. De tidligste spor dateres til omkring år 4000 f.Kr., og de blev fundet ved en arkæologisk udgravning i Chiripa, ved Titicacasøens bred. Andre spor er fundet i Bolivia, Peru og ved Chiles nordlige kyster.
Spanierne røvede som bekendt Inkariget for enorme guldskatte. Men historisk set var den største skat, de hjembragte, kartoflen, der i dag er en af de vigtigste fødevarer overhovedet.
Men kartoflens popularitet var svær at få øje på i starten. Europæerne modtog den ikke med kyshånd – for den var jo ikke omtalt i Bibelen. En anden berømt plante, tomaten, led samme kranke skæbne. Pudsigt nok, for dens slægtning tobaksplanten var vel accepteret. Kartoflen blev af præstestanden erklæret uegnet som menneskespise.
Ikke desto mindre nåede kartoflen til Sevilla i 1570, hvor den i 1573 af et hospital blev brugt til bespisning. Derfra bredte den sig langsomt til resten af verden. Først til Italien og Tyskland, senere til Orienten. I Sverige tvang et kongeligt dekret svenskerne til at dyrke kartoflen.
I 1664 udgav englænderen John Forster bogen England's Happiness Increased: A Sure and Easie Remedy against the Succeeding Dear Years, hvor han berømmede kartoflen som en hjælp mod madmangel; men i Burgund (del af det nuværende Frankrig) fik bønderne forbud mod at dyrke den, fordi kartoflen skulle føre til spedalskhed, dette med tanke på knoldenes lighed med spedalskes deformerede hænder og fødder. Den franske forfatter og filosof Denis Diderot skrev i sin encyklopædi (omkring 1750) at "denne rod, hvordan man end tilbereder den, er smagløs og stivelsesrig." [2] Den franske fysiolog Antoine Parmentier bragte dog kartoflen med tilbage til Frankrig i 1771 efter et fængselsophold i Tyskland. Han udbredte denne under tilskyndelse af Ludvig XVI.
Nu bredte kartoflen sig endelig, omend det skulle tage næsten to århundreder fra hjembringelsen fra Sydamerika til kartoflen var alment accepteret. Omvendt betød kartoffelplantens høje produktivitet, at man kunne skære ned på brødrationerne, hvad der gjorde fattige landarbejdere fuldstændigt afhængige af kartoffelhøsten. Det fremkaldte i næste omgang en katastrofal hungersnød i Irland, da planterne blev angrebet af sygdom i 1846.
Til Danmark kom kartoflen først rigtig med de franske huegenotter, der i 1720'erne fik lov af Frederik 4. til at bosætte sig i Fredericia, og først med de såkaldte kartoffeltyskere, der i 1760'erne bosatte sig på egnen omkring Viborg, opstod der egentligt kartoffelbrug, men den første lange tid var der ingen begejstring i den danske befolkning for disse "tyskerklumper", der ansås for uegnede som menneskeføde og mest blev brugt til at affodre grise og andre husdyr.
Ordet kartoffel kom til dansk via tysk, som havde overtaget det fra italiensk tartufolo, der betyder trøffel. På dialektalt og spøgende dansk bruges også ordet "potet", der stammer fra spansk patata, hvor det på sin side er overtaget fra tainosprogets batata. Dette ord henviste dog egentlig til Sød kartoffel (Ipomoea batatas).
Kartofler har et stort indhold af stivelse, og stivelsesindustrien spiller en større og større rolle som aftager af kartofler. Men kartoffelstivelsen har ikke den ideelle molekylære sammensætning. Der er to forskellige komponenter i kartoffelstivelse, begge polysakkarider opbygget af glucose men med helt forskellig kemisk struktur og dermed egenskaber:
På grund af amylopectinets store værdi som fortykningsmiddel osv. er der store bestræbelser i gang for at genmodificere kartofler til sorter, der producerer mere og bedre amylopectin uden amylose.[3]
Store bestræbelser er også i gang for at udvikle sygdomsresistente kartoffelsorter ved genetisk modifikation.
Tidligere er kartofler blevet gensplejset med genet for lectinet GNA fra vintergækker. GNA er et aktivt lectin, der binder sig til skadedyrs tarmsystem. Arpad Pusztai, en skotsk-ungarsk biokemiker og ernæringsforsker, sagde i 1998 i et interview på britisk TV (World in Action), at hans forskningsgruppe havde observeret skader på tarmsystemet og immunsystemet på rotter fodret med de genetisk modificerede kartofler. Bl.a. sagde han: "If I had the choice I would certainly not eat it", og "I find it's very unfair to use our fellow citizens as guinea pigs".[4] Disse bemærkninger startede Pusztai-affæren om genetisk modificerede fødemidler, og han blev omtalt som “the potato doctor” I den offentlige debat.
Kartoflen bruges i mange varianter, herunder kogte kartofler, bagt kartoffel, hasselbackkartoffel, kartoffelmos, pommes frites og rösti.
Kartoffelplanten (Solanum tuberosum) er en 25-100 cm høj urt, der er almindeligt dyrket for sine store, stivelsesholdige rodknolde. Kartoflen hører til blandt verdens mest dyrkede afgrøder. De overjordiske dele af planten er giftige, og det gælder i et vist omfang også knolde, som har ligget i jordoverfladen, så de er blevet grønne.
Kartoflen stammer oprindeligt fra Sydamerika, hvor der er fundet spor af den tilbage til cirka 4000 f.Kr. Spanierne bragte planten med til Europa i 1500-tallet, hvor den langsomt bredte sig rundt i denne verdensdel samt i Orienten. Til Danmark kom planten med huguenotterne og de såkaldte kartoffeltyskere i 1700-tallet, men der skulle gå yderligere nogle år, inden den for alvor vandt indpas som fødevare for mennesker.
I nutiden anses kartoflen som en central næringskilde, der – sammen med ris og pasta – af Fødevarestyrelsen anbefales at indgå dagligt i kosten på grund af det store indhold af kulhydrater.
Die Kartoffel (Solanum tuberosum), in Teilen Deutschlands, Österreichs und der Schweiz auch als Erdapfel, Erdbirne,[1] Grundbirne, Potaten (nur im Plural) und weiteren Regionalnamen bekannt, ist eine Nutzpflanze aus der Familie der Nachtschattengewächse (Solanaceae). Im allgemeinen Sprachgebrauch werden mit Kartoffeln meist die im Boden heranwachsenden Knollen bezeichnet, mit denen die Pflanze sich vegetativ vermehrt, und welche als einzige Pflanzenteile essbar sind.
Das Wort Kartoffel (im 17. Jahrhundert noch Tartuffel) leitet sich von tartufolo ab,[2] dem italienischen Wort für Trüffel, das wiederum abgeleitet ist von lateinisch terrae tuber („Erdknolle“). Die nur entfernt verwandte Süßkartoffel (Ipomoea batatas) bekam ihren Namen wegen der ähnlichen Verwendung und des ähnlichen Aussehens der Knollen.
Die Samen werden in tomatenähnlichen Beeren gebildet, welche, wie alle grünen Teile der Pflanze und die Keime der Knolle, für Menschen leicht giftig sind.
Weltweit werden jährlich etwa 376 Millionen Tonnen Kartoffeln geerntet. Die Kartoffel(knolle) ist eines der wichtigsten Nahrungsmittel der Welt, daneben aber auch Futtermittel und Industrierohstoff. Wegen ihrer überwiegend giftigen Pflanzenteile (alles Grüne und die Keimlinge) wurde die Kartoffel im Jahr 2022 zur Giftpflanze des Jahres 2022 gewählt.[3]
Kartoffeln sind aufrecht oder kletternd wachsende, ausdauernde krautige Pflanzen, die Wuchshöhen von über 1 Meter erreichen können. Die Sprossachse ist manchmal vierkantig, teilweise sogar geflügelt. Unterirdisch oder knapp über der Oberfläche bildet die Pflanze knollentragende Stolone aus.[4]
Die wechselständig angeordneten Laubblätter sind in kurzen Blattstiel und Blattspreite gegliedert. Die unpaarig gefiederte Blattspreite ist 10 bis 30 Zentimeter lang und 5 bis 15 Zentimeter breit. Die sich gegenüber oder auch wechselständig stehenden Teilblätter sind leicht bis stark behaart, oft von unterschiedlichster Form und Größe. Die größeren Teilblätter sind zum Teil gestielt und sind bei einer Länge von 2 bis 10 Zentimetern sowie einer Breite von 1 bis 6 Zentimetern eiförmig bis länglich-eiförmig mit etwas herzförmiger Basis sowie spitzem bis zugespitztem oberen Ende. Die kleineren Teilblätter sind bei einem Durchmesser von 2 bis 15 Millimetern breit-eiförmig bis kreisförmig und besitzen eine Basis, die mehr herzförmig ist, ein stumpferes oberes Ende. Die Teilblätter sind mehr oder weniger dicht flaumig behaart.[4]
Die Blüten stehen in trugdoldenförmigen Blütenständen. Die Blütenstandsschäfte sind 5 bis 15 Zentimeter lang und behaart. Die Blütenstiele sind ebenfalls behaart und 3 bis 35 Millimeter lang.[4]
Die zwittrigen Blüten sind radiärsymmetrisch und fünfzählig mit doppelter Blütenhülle. Der Blütenkelch ist bei einem Durchmesser von 1,5 bis 2 Zentimetern glockenförmig und fünflappig. Die Kelchlappen sind spitz bis stark zugespitzt. Die Kronblätter sind weiß bis blau, die Krone ist doppelt so lang wie der Kelch und hat einen Durchmesser von 3,5 bis 4 Zentimeter. Die gelben Staubbeutel stehen frei, aufrecht und porig.[4]
Die Frucht ist eine gelblich-grüne, zweikammerige Beere mit vielen Samen[4], die aufgrund des enthaltenen Solanins nicht für den menschlichen Verzehr geeignet ist.
Habitus
Gefiedertes Laubblatt
Blüten
Junge Knolle am Stolo
Kartoffelknollen
Die Keimung erfolgt epigäisch. Am Beginn treten nur die Wurzelanlage und das Hypokotyl aus der Samenschale hervor, während die Keimblätter zunächst noch in ihr verbleiben. Erst später verlassen auch sie die Samenschale, ergrünen und werden zu den ersten Assimilationsorganen. Die zunächst gebildeten Primärblätter sind noch einfacher gebaut als die später gefiederten Folgeblätter.[5]
An den basalen Teilen des Sprosses treiben Achselknospen aus, die in den Boden eindringen und dort waagrecht (plagiotrop) ausläuferartig weiterwachsen und zu den Stolonen werden. Anstatt Laubblättern tragen sie Schuppenblätter. Die Enden dieser Ausläufer verdicken sich und wandeln sich in die Knollen um. Es handelt sich hierbei um ein primäres Dickenwachstum. Es sind also Sprossknollen. Die Knolle besitzt nur kleine, schuppenartige Blätter, die jedoch hinfällig sind, also früh abfallen. In den Achseln der Blattnarben sitzen die Knospen (hier Augen genannt), aus denen die Knolle nach der Ruhephase wieder austreibt. Die Knolle ist polar differenziert: Die Basis, das der Mutterpflanze zugewendete Ende, wird Nabelende genannt. Es ist die Ansatzstelle des Ausläufers, der nach Reifung der Knolle zugrunde geht. An der Spitze sitzt die Endknospe in einer grubenartigen Vertiefung. Beim Wiederaustrieb wächst bevorzugt die Endknospe aus, die dann senkrecht (orthotrop) wachsend einen Luftspross bildet.[5]
In den grünen Pflanzenteilen der Kartoffel konzentrieren sich Alkaloide, unter anderen Solanin, die eine natürliche Abwehrbarriere zum Beispiel gegen Bakterien und Insekten bilden. Aus diesem Grund sind Kartoffeln, die im Licht gelagert grün geworden sind, nicht mehr genießbar.
Das Potato Genome Sequencing Consortium, ein Team aus 29 Forschungsgruppen aus 14 Ländern, begann im Januar 2006 mit der Arbeit an der Sequenzierung. Am 10. Juli 2011 wurde das Genom der Kartoffel in Nature veröffentlicht. Die 1n = 12 Chromosomen enthalten mehr als 39.000 proteincodierende Gene.[6][7] Die haploide Chromosomenzahl 12 ist mikroskopisch an den meiotischen Bivalenten zu zählen.[8] Es gibt tausende Kultursorten; die meisten sind nicht mehr Diplonten (2n = 24), sondern haben durch züchterische Auswahl einen tetraploiden Chromosomensatz, nämlich 2n = 4x = 48.[9]
Die Kenntnis der DNA-Sequenz soll es Züchtern ermöglichen, Ertrag, Qualität, Nährwert und Krankheitsresistenz zu verbessern. Auch soll die Zeit für die Gewinnung neuer Sorten (derzeit 10–12 Jahre) verkürzt werden. Die wichtigste Entdeckung sind über 800 Krankheitsresistenzgene, von denen jedes potenziell zur Bekämpfung wichtiger Krankheiten wie des Befalls mit Goldnematoden oder der Kartoffelfäule eingesetzt werden kann.
Die heute kultivierten Kartoffeln stammen von verschiedenen Landsorten ab, die in den Anden vom westlichen Venezuela bis nach Argentinien und der Insel Chiloé bzw. dem Chonos-Archipel im Süden Chiles vorkommen.[10] Auf Chiloé fand man die ältesten bekannten Spuren wilder Kartoffeln, man schätzt ihr Alter auf 13.000 Jahre.[11] Die chilenischen Landsorten stammen ihrerseits jedoch vermutlich von den peruanischen Andensorten (Solanum tuberosum ssp. andigenum (Juz. & Bukasov) Hawkes) ab, die wahrscheinlich nach Hybridisierung mit der Wildart Solanum tarijense entstanden. Diese Wildart ist in Bolivien und Argentinien zu finden.[12] In dem lange Zeit als Ursprungsland der Kartoffel angesehenen Peru gibt es wiederum mehr als 3.000 endemische Kartoffelsorten. Die meisten können nur in den peruanischen Anden angebaut werden, weil sie aufgrund ihrer geologischen und klimatischen Ansprüche in anderen Weltgegenden nicht gedeihen. Der Hauptunterschied der Andenkartoffel zu den in anderen Anbaugebieten kultivierten Sorten besteht darin, dass sie an andere Lichtverhältnisse (Tag- und Nachtzyklus) angepasst ist.
Von andinen Siedlungskulturen wurde die Kartoffel bereits vor schätzungsweise 8000 Jahren domestiziert. In den Chibcha-Sprachen wurde sie iouza oder iomui genannt; bei den Chono auf Chiloé hieß die Pflanze aquina. Auf Quechua, der Sprache des Inkareiches, setzte sich der Name papa durch, der die vorinkanischen Bezeichnungen bei den von den Inka unterworfenen Völkern ersetzte und sich im Spanischen des gesamten südamerikanischen, karibischen und kanarischen Raums bis heute erhalten hat. Das im heutigen Bolivien gesprochene Aymara verwendete die Bezeichnungen amka und choque; im Atacamagebiet hieß die Kartoffel chusli und auf Mapudungun bei den Mapuche heißt sie poñi (alle Namen in spanischer Schreibweise). Der aus der Kartoffel gewonnene haltbare und leicht zu transportierende Chuño wird als das für die Entwicklung des Andenraums zentrale Lebensmittel beschrieben, das die Entstehung präkolumbischer andiner Hochkulturen wie der von Tiwanaku und der Inka ermöglicht hat.[13]
Wann, wie und durch wen die Kartoffel nach Europa kam, ist bis heute nicht genau geklärt. Auf ihrem Weg von Südamerika nach Spanien machte die Kartoffel Zwischenstation auf den (spanischen) Kanarischen Inseln. Dies ist bekannt, weil im November 1567 drei Fässer, die Kartoffeln, Orangen und grüne Zitronen enthielten, von Gran Canaria nach Antwerpen, und im Jahre 1574 zwei Fässer mit Kartoffeln von Teneriffa via Gran Canaria nach Rouen verschifft wurden. Geht man davon aus, dass mindestens fünf Jahre nötig waren, um so viele Kartoffeln zu erhalten, dass sie zum Exportartikel werden konnten, so fand die Einbürgerung der Pflanze auf den Kanaren spätestens 1562 statt.
Der früheste Beleg für die Kartoffel in Spanien findet sich in den Büchern des Hospital de la Sangre in Sevilla, das im Jahre 1573 Kartoffeln eingekauft hat. Man nimmt an, dass die Kartoffel Spanien frühestens 1564/65 und spätestens 1570 erreicht hat, da ansonsten der Botaniker Clusius, der das Land 1564 auf der Suche nach neuen Pflanzen bereiste, sie wohl bemerkt hätte. Von Spanien aus gelangte die Kartoffel nach Italien und breitete sich dann langsam auf dem europäischen Festland aus.[14][15]
Auf die britischen Inseln soll die Kartoffel ohne den Umweg über Spanien gelangt sein. Wer die Kartoffel dorthin gebracht hat, ist nicht geklärt. Francis Drake war es jedenfalls nicht, wahrscheinlich auch nicht Walter Raleigh oder Thomas Harriot, Namen, die immer wieder in diesem Zusammenhang genannt werden. Erstmals belegt ist die Kartoffel in England im 1596 in London erschienenen Katalog der Pflanzen, die der Botaniker John Gerard in seinem Garten in Holborn züchtete.[16] Im gleichen Jahr verlieh Caspar Bauhin der Kartoffel den wissenschaftlichen Namen Solanum tuberosum.[17]
Nach Europa wurde die Kartoffel vielfach wegen der schönen Blüte und des üppigen Laubes als reine Zierpflanze importiert und als seltene Pflanze in botanische Gärten aufgenommen. Mitte des 17. Jahrhunderts tauchte sie in den Niederlanden, in Italien und in Burgund auf.
In Deutschland sollen die ersten Kartoffeln während der Regierung Ferdinand III. 1647 in Pilgramsreuth (Rehau), Oberfranken angebaut worden sein.[18] Im Stift Seitenstetten in Niederösterreich verfasste der Benediktinerabt Caspar Plautz ein Kochbuch mit Kartoffelrezepten, das bereits 1621 in Linz erschien.[19] Als erster deutscher Fürst, der in seinem Land den Kartoffelbau einführte, gilt Christian Ernst, Markgraf von Bayreuth (1644–1712); allerdings fehlte es zur Umsetzung an der Bereitschaft der Bauern.[20] Der Anbau in großem Stil begann 1684 in Lancashire, 1716 in Sachsen, 1728 in Schottland, 1738 in Preußen und 1783 in Frankreich.
Über eine Besonderheit der Landwirtschaft wird berichtet:[21] „In den nördlichen Gegenden unseres Braunschweiger Landes soll der Überlieferung nach die Kartoffel zuerst durch die 1748 aus den Niederlanden heimkehrenden Truppen verbreitet sein, indem sie dieselben in ihren Tornistern als Neuheit mitbrachten und ihre Angehörigen zum Anbau derselben bewogen. Vor Wendeburg und Zweidorf erfolgte derselbe noch im Jahre 1748. – In der Stadt Braunschweig werden Erdtuffeln zuerst im Jahre 1753 unter den Gartenfrüchten erwähnt.“ Auf Vorschlag des Hofjägermeisters Georg von Langen und mit herzoglicher Genehmigung vom 3. November 1747 begann im folgenden Jahr 1748 der Kartoffelanbau bei Braunlage im Harz. Leider stellte sich der gewünschte Erfolg nicht ein und 1751 verweigerten die dortigen Bauern den weiteren Anbau. Immerhin erinnert im Wald (Forstort Brandhai) südlich von Braunlage das etwa zwei Meter hohe Kartoffeldenkmal, ein aufrecht stehender Stein mit Inschrifttafel, an diese Neuerung. Die Inschrift lautet: „Hier sind 1748 die ersten Versuche mit dem Anbau der Kartoffel gemacht. Der Name ‚Kartoffelhecke‘ erinnerte daran noch 1885“.
Außerhalb tropischer, arktischer und subarktischer Klimazonen wird die Kartoffel heute weltweit angebaut. Nachdem sich ihre Kultur in Europa durchgesetzt hatte und die Kartoffel zu einem Grundnahrungsmittel geworden war, brachten Europäer sie überall mit, wo sie später Fuß fassten. Im Einzelhandel werden heute neben den einheimischen Kartoffeln auch solche aus Sizilien, von den Kanarischen Inseln, aus Ägypten oder aus Südafrika angeboten. Auf Teneriffa oder auf Madeira wachsen Kartoffeln unter Palmen und neben Bananengärten. Dort sind zwei Ernten im Jahr möglich, der Export erfolgt vornehmlich in die Staaten der Europäischen Union. Aus Gründen des Ertrags werden Kartoffeln im Alpenraum nur noch selten bis auf 2.000 Meter Höhe angebaut. Eine dieser Anbauinseln ist der Lungau (Österreich), wo unter der Bezeichnung Lungauer Eachtling auf 150 ha verschiedene Sorten angebaut werden.[22]
Die Stärke der transgenen Kartoffelsorte Amflora besteht durch Ausschalten der Amylose-Synthese mit Antisense-RNA fast ausschließlich aus Amylopektin und ist somit für industrielle Anwendungen geeignet. Amflora wurde im März 2010 zum Anbau zugelassen, die Genehmigung wurde jedoch inzwischen wieder zurückgezogen.[23] Parallel dazu hat das Fraunhofer-Institut für Molekularbiologie und Angewandte Oekologie (IME) mit dem TILLING-Verfahren eine Kartoffelsorte gezüchtet, die als Stärke ausschließlich Amylopektin enthält. Dieses Verfahren kommt ohne Gentechnik aus, so dass es sich um eine konventionelle Kartoffel handelt.[24][25]
Von besonderer Bedeutung sind Kartoffelsorten, die gegen Krautfäule resistent sind. Zunächst wurde die Kartoffel Fortuna entwickelt, die aber als transgene Pflanze fremde DNA enthält und sich somit nicht durchsetzen konnte. In der Folge wurden Kartoffeln hergestellt, in die Resistenzgene aus Wildkartoffeln eingefügt wurden. Sie enthalten keine Fremdgene und werden als cisgene Kartoffeln bezeichnet. Da sie nur Gene aus der Kartoffel enthalten, ist ein Auskreuzen von Transgenen auf andere Kartoffelpflanzen unmöglich. Somit ist die Koexistenz kein Problem. Diese cisgenen Kartoffeln können Kartoffelsorten, in die durch konventionelle Züchtung Resistenzgene eingebracht werden, gleichgesetzt werden. Dazu gehört zum Beispiel die Kartoffelsorte Bionica, die für den biologischen Landbau entwickelt wurde. Die cisgenen Kartoffeln sind aber für den Anbau in Europa nicht zugelassen, da sie als GVO eingestuft werden. Diese Einschränkung des Anbaus cisgener Kartoffeln ist zurzeit sehr umstritten.[26] Im Jahr 2017 ist in den USA die cisgene Kartoffel Innate® (2. Generation) für den Anbau und Verzehr zugelassen worden. Neben der Resistenz gegen die Krautfäule ist diese Kartoffel weniger anfällig gegen Druckflecken und Qualitätseinbuße bei Lagerung in der Kälte. Zusätzlich enthält sie weniger Asparagin, so dass beim starken Erhitzen weniger giftiges Acrylamid entsteht. Alle diese vier neuen Eigenschaften wurden ohne Einführen von Fremd-DNA erhalten.[27]
Weltweit sind im August 2017 47 unterschiedliche gentechnisch veränderte Kartoffelsorten zum Anbau und Verkauf zugelassen.[28] Der Anbau ist mit weniger als 0,01 % der Gesamtfläche an transgenem Anbau auch in den USA sehr bescheiden.[29]
Solanum tuberosum wird innerhalb der Gattung der Nachtschatten (Solanum) in die Sektion Petota eingeordnet. Zu dieser Sektion gehören schätzungsweise 190 Arten, von denen viele Wildarten sind (ebenfalls knollentragend). Zudem existiert eine große Anzahl an südamerikanischen Landsorten, die zum Teil mit zu Solanum tuberosum gerechnet werden, andererseits jedoch auch in bis zu 21 eigene Arten aufgeteilt werden. Die nächsten wilden Verwandten der kultivierten Kartoffel werden im Solanum brevicaule-Komplex zusammengefasst. Aufgrund phylogenetischer Untersuchungen konnte die Herkunft der südamerikanischen Landsorten und damit auch der kultivierten Kartoffel auf die südperuanische Art Solanum bukasovii aus dem Solanum brevicaule-Komplex zurückgeführt werden. Die Ergebnisse dieser Untersuchung widerlegten damit die These, dass die kultivierten Kartoffeln mehrere Ursprünge besitzen.[12]
Laut der Ernährungs- und Landwirtschaftsorganisation FAO betrug im Jahr 2020 die Weltproduktion 359 Millionen Tonnen Kartoffeln. Die gesamte Anbaufläche betrug 16,5 Mio. Hektar. Der durchschnittliche Ertrag lag bei 21,8 t/ha. Die nachfolgende Tabelle gibt eine Übersicht über die 20 wichtigsten Anbauländer von Kartoffeln, die insgesamt 78,9 % der weltweiten Gesamtmenge produzierten.[30]
Zum Vergleich: Im Jahr 2020 wurden in Österreich 885.890 t und in der Schweiz 490.000 t geerntet.
Die nachfolgende Tabelle gibt eine Übersicht über die zehn wichtigsten Exportländer von Kartoffeln nach Tonnen.[31]
In Deutschland lag die durchschnittliche Anbaufläche von dem Jahr 2000 bis 2019 laut FAO bei etwa 265.000 ha. 2019 lag die Anbaufläche bei 271.600 ha. Seit dem Jahr 2000 (304.380 ha) nahm die Fläche mehr oder weniger kontinuierlich ab und erreichte 2015 einen Tiefpunkt mit 236.700 ha. Seitdem stieg sie wieder deutlich an.[32] Der durchschnittliche Hektarertrag lag bei 39,0 t/ha (2000: 43,3 t/ha). Die Erntemenge lag seit Jahren zwischen 10 und 11 Mio. t.[33]
Deutschland ist zudem wichtigstes Importland für Frühkartoffeln, die überwiegend aus Frankreich, Italien und Ägypten kommen. Der Pro-Kopf-Verbrauch lag dort in den Jahren 2012/2013 bei 55,1 kg. Hans-Jürgen Teuteberg versuchte den Pro-Kopf-Verbrauch von Lebensmitteln, darunter Kartoffeln, in Deutschland seit Beginn der Industrialisierung nachzuberechnen.[34]
Unter guten Anbaubedingungen können von einem Hektar Ackerland in subtropischen Gebieten zwischen 25 und 35 Tonnen geerntet werden, im tropischen Klima erreichen die Ernten 15 bis 25 Tonnen je Hektar.
Für kultivierte Kartoffeln liegen die optimalen Temperaturbedingungen bei einem Tagesmittel zwischen 18 und 20 °C. Um die Knollenbildung zu fördern, ist eine Maximalnachttemperatur von 15 °C erforderlich, für das Knollenwachstum ist eine Bodentemperatur von 15 bis 18 °C optimal. Sinken die Temperaturen unter 10 oder steigen sie über 30 °C, stellt die Pflanze das Wachstum nahezu ein.
Kultivierte Kartoffeln werden in frühe (90 bis 120 Tage), mittlere (120 bis 150 Tage) und späte (150 bis 180 Tage) Sorten unterteilt. Das Setzen der Pflanzkartoffeln setzt eine Bodentemperatur von mindestens 8 °C voraus; die Bodentemperatur darf geringer sein, wenn das Pflanzgut vorgekeimt oder zumindest in Keimstimmung gebracht wurde oder aber die Knollen unter Folie gesetzt werden. Um die Pflanzkartoffeln in Keimstimmung zu bringen, ist eine zwei- bis dreiwöchige Lagerung bei Temperaturen um 10 °C erforderlich oder eine drei- bis viertägige bei Temperaturen um 20 °C.[35][36] Werden die Pflanzkartoffeln länger als diese Zeiträume bei den genannten Temperaturen gelagert und dem Licht ausgesetzt, so keimen sie vor. Durch das Setzen vorgekeimter oder zumindest in Keimstimmung gebrachter Kartoffeln – bei vorgekeimten Kartoffeln ist eine Keimlänge von 15 bis 20 mm erstrebenswert – lässt sich neben einem frühen Auflaufen und Reihenschluss durch Altersresistenz eine geringere Gefahr bakterieller oder pilzlicher Pflanzenkrankheiten sicherstellen.[35] Wird bei zu kalten Temperaturen gepflanzt, kann sich die Wachstumszeit bis zur Ernte erheblich verlängern. Zum erfolgreichen Anbau früher Kartoffelsorten ist ein Langtag von 15 bis 17 Stunden erforderlich, spätreifende Sorten erzielen sowohl unter Kurztags- als auch Langtagsbedingungen gute Ernten. Siehe dazu Photoperiodismus.
Um die Ausbreitung von Krankheiten und Schädlingen zu unterbinden, wird empfohlen, ein Feld nur alle drei Jahre mit Kartoffeln zu bestellen. Der pH-Wert des Bodens sollte zwischen 5 und 6 liegen, der Bedarf an Nährstoffen liegt bei 80 bis 120 kg Stickstoff je Hektar, 50 bis 80 kg Phosphor je Hektar und 125 bis 160 kg Kalium je Hektar. Der beste Ertrag für Sorten mit einer Reifezeit von 120 bis 150 Tagen wird bei einer Wassermenge von 500 bis 700 mm jährlichem Niederschlag erreicht.[37] In Deutschland liegen die Erträge meist bei 30 bis 50 Tonnen je Hektar Anbaufläche.[38] Bei einzelnen Stärkekartoffelsorten wird bei Einsatz gezielter Bewässerung über 80 Tonnen Ertrag je Hektar berichtet.[39]
Der Anbau von Kartoffeln ist grundsätzlich problematisch im Hinblick auf die erhöhte Gefahr von Bodenerosion durch Wasser.[40]
Die Vorbereitung des Ackers auf den Anbau von Kartoffeln beginnt in der Regel mit einer wendenden Grundbodenbearbeitung durch Pflügen entweder im vorhergehenden Herbst, um vor allem bei schweren Böden den Effekt der Frostgare auszunutzen, oder im Frühjahr. Bei Herbstpflugfurche erfolgt im Frühjahr nochmals eine lockernde Bodenbearbeitung durch nichtwendende Geräte auf rund 15 cm Tiefe. Das Pflanzbett sollte abgesetzt, feinkrümelig, klutenfrei und trocken sein, um den Legevorgang der Pflanzkartoffeln, den Dammaufbau, etwaige mechanische Pflegemaßnahmen und die Ernte zu erleichtern. Der Boden sollte einen guten Luft-, Wasser- und Wärmeaustausch ermöglichen. Flache, große und zusammenhängende Flächen mit feinen, sandigen Böden ohne Steine eignen sich besonders für den Kartoffelanbau. Zudem sind Gebiete mit geringerer Luftfeuchtigkeit, z. B. in trockeneren Regionen oder in höheren Lagen wegen des reduzierten Krankheitsrisikos besonders interessant für den Kartoffelanbau. Die Kartoffeln werden in allen Systemen in Dämmen angebaut, was dem vorher erwähnten Anspruch an den Boden entgegenkommt. Die Pflanzendichte und -anordnung im Feld (Reihen- und Pflanzenabstände) sind abhängig vom Nutzungszweck: Größere Bestandsdichten sind typisch für die Erzeugung von Pflanzgut und haben kleinere Knollen zur Folge. Beim Anbau der Kartoffeln für Nahrungszwecke sind die Bestandesdichten geringer und die Knollen größer. Angestrebt werden zum Beispiel beim Anbau für Speisezwecke zwischen 40.000 und 45.000 Pflanzen je Hektar, zur Erzeugung von Pflanzkartoffeln aber rund 60.000 Pflanzen je Hektar.
Das Setzen der Pflanzkartoffeln erfolgt durch spezielle Legemaschinen, welche die Knollen in eine Tiefe von 8 bis 10 cm setzen und anschließend den Boden wieder in Dammform schließen. Der Abstand der Reihen beträgt zwischen 60 und 90 cm; in Hinblick auf Spurweiten und Reifenbreiten der verwendeten Maschinen ist in Deutschland ein Reihenabstand von 75 cm gebräuchlich. Der Abstand der Pflanzen zueinander in der Reihe variiert je nach angestrebter Bestandesdichte zwischen 25 und 40 cm.[41]
Die Unkrautregulierung kann durch mechanische Bekämpfungsmaßnahmen, thermische Verfahren, den Einsatz von Herbiziden oder durch Kombinationen dieser Bekämpfungsmethoden erfolgen. Im konventionellen Landbau ist die Unkrautbekämpfung durch Herbizide üblich,[42] im ökologischen Landbau hingegen werden mechanische oder thermische Verfahren eingesetzt. Die mechanische Unkrautbekämpfung kann mit folgenden Geräten betrieben werden: Hackgerät mit Gänsefußschar, Vielfachgerät, Rollsternhacke, Netzegge, Dammformer, Dammfräse, Dammstriegel oder gewöhnlicher Striegel. Ziel der mechanischen Bekämpfung ist es, dass das keimende Unkraut aus dem Boden gelöst wird und dadurch in der Sonne verdorrt. Diese Maßnahme muss bei entsprechendem Auflauf von Unkräutern so oft wie nötig wiederholt werden, bis die Kartoffelstauden den Boden vollständig abdecken.
Am Ende der Vegetationszeit stirbt das Kraut ab. Es wird verbreitet auch abgetötet, wenn die Knollen genügend groß sind, um das Wachstum bei der optimalen Knollenbeschaffenheit zu unterbrechen, die Erntefähigkeit durch Lösen der Knollen von den Stolonen und Festigung der Schalen herbeizuführen und die Ansteckung der Knollen durch Krankheiten zu verhindern. Für diese Abreifebehandlung gibt es verschiedene Methoden, welche vom Anbausystem abhängig sein können. Dazu gehören das mechanische Zerstören der oberirdischen Pflanzenteile durch Abschlegeln oder der Einsatz von Herbiziden (Sikkation).
Dank der großen Anpassungsfähigkeit der Kartoffel wird diese heutzutage praktisch auf der ganzen Welt angebaut. Während der Anbau in entwickelten Ländern über die letzten zwei Jahrzehnte tendenziell abgenommen hat, war in Drittweltländern eine Zunahme zu beobachten, am deutlichsten in Asien. Diese Zunahme beruht sowohl auf der Ausdehnung der Anbauflächen wie auf der einfachen Einbeziehung der Kartoffel in bestehende Anbausysteme: Die Entwicklung früh reifender Sorten mit einer Vegetationszeit von 80 bis 100 Tagen erlaubt es z. B. in Indien, die Anbaupause zwischen Reis- und Weizenanbau ideal zu nutzen.
Die Anbautechniken in der Dritten Welt sind sehr unterschiedlich, je nach Wachstums- und Marktbedingungen. In den Anden, Zentralafrika und dem Himalaja werden Kartoffeln hauptsächlich von kleinen Subsistenzbetrieben von Hand angebaut. Ansonsten ist der Anbau in den meisten Regionen stark mechanisiert worden.
In Äthiopien werden Kartoffeln hauptsächlich in Rotations- und Mischanbau (multicropping)-Systemen während der großen Regenzeit angebaut. Die Saatbettbereitung wird vor der Regenzeit durchgeführt, meist ein bis zwei Monate vor dem Pflanzen. In vielen Regionen ist diese Feldbestellung noch mit Handarbeit oder mit Hilfe von Ochsen verbunden. Als Pflanzgut werden hauptsächlich ganze Knollen verwendet, da diese weniger anfällig auf Krankheiten sind und chemische Pflanzenschutzmittel kaum verwendet werden. Auch die Unkrautkontrolle wird hauptsächlich von Hand erledigt.
Die Großzahl der landwirtschaftlichen Betriebe in Indien sind kleine Familienbetriebe. Die Kartoffelproduktion erfolgt während des Monsuns von Juli bis September, wie auch im Winter, allerdings nur bei Bewässerung. Je nach Region sind Rotationen von Mais-Kartoffel-Weizen bzw. mit Reis oder Jute üblich.
Peru liegt im Ursprungsgebiet der Kartoffel und noch heute gibt es viele wilde Sorten. Seit ungefähr 7.000 Jahren werden Kartoffeln angebaut, sie stellten lange Zeit das Hauptnahrungsmittel der Menschen dar. Der Hauptanteil der Kartoffelernte wird von Kleinbauern mit weniger als 3 ha Anbaufläche produziert. Grundsätzlich ist der Kartoffelanbau in zwei Zyklen aufgeteilt: das „frühe Pflanzen“ und das „große Pflanzen“. Je nach Gegend sind die beiden Zyklen unterschiedlich wichtig. In der Fruchtfolge folgen auf Kartoffeln zuerst meist andere südamerikanische Wurzel- oder Knollenfrüchte und danach Quinoa oder Gerste.[43][44]
Einer Deklaration der UN-Generalversammlung vom November 2005 folgend, wurde am 18. Oktober 2007 in New York das Jahr 2008 als das Internationale Jahr der Kartoffel von den Vereinten Nationen eingeführt.[45]
Die Mission des Internationalen Jahrs der Kartoffel ist, das Bewusstsein für die Bedeutung der Kartoffel als Nahrungsmittel in den Entwicklungsländern zu steigern, Forschung und Entwicklung kartoffelbasierter Systeme zu fördern und damit zum Erreichen der Millenniumsentwicklungsziele der Vereinten Nationen beizutragen.[46] Die Kartoffel hat ein erhebliches Potenzial, bei der Bekämpfung der Unterernährung beizutragen.[47]
Aus Anlass des Jahrs der Kartoffel gab die Schweizerische Post zudem am 4. März 2008 eine Sonderbriefmarke im Wert von 85 Rappen heraus.[48]
Die Zusammensetzung von Kartoffeln schwankt naturgemäß, sowohl in Abhängigkeit von den Umweltbedingungen (Boden, Klima) als auch von der Anbautechnik (Düngung, Pflanzenschutz). Der physiologische Brennwert beträgt 297 kJ (70 kcal) je 100 g essbarem Anteil.
Angaben je 100 g essbarem Anteil (Abfall: 20 %):[49]
Es lassen sich etwa 140 chemische Verbindungen in rohen, gekochten oder dehydrierten Kartoffeln finden, die für den Geschmack und den Geruch der Knolle verantwortlich sind. Die wichtigsten sind 1-Octen-3-ol, (E)-2-Octenol, (E)-2-Octanal und Geraniol sowie 2-Isopropyl-3-methoxypyrazin, das die „erdige“ Note im Geruch und Geschmack hervorruft. Derivate des Pyrazin sind es, die das Aroma gebackener Kartoffeln ausmachen.[50]
Eiweiß enthalten Kartoffeln in geringer Menge, aber hochwertig. Von allen pflanzlichen Eiweißlieferanten hat sie den höchsten Anteil an verwertbarem Eiweiß, das Kartoffeleiweiß verfügt über eine hohe biologische Wertigkeit.
Die Kartoffel ist gemeinhin für ihren relativ hohen Gehalt an Vitamin C bekannt. Auf den Tagesbedarf des Erwachsenen bezogen ist jedoch Vitamin B6 am stärksten in der Kartoffel enthalten. Die Art der Zubereitung hat dabei Einfluss auf den Vitamingehalt beim Verzehr, da direkte Hitze manche Vitamine zerstören kann. So enthält die mit Schale gekochte Kartoffel im Vergleich zur geschälten Kartoffel knapp doppelt so viel Vitamin C.[51]
Alkaloide in Kartoffeln
Kartoffelschalen und ergrünte Kartoffeln enthalten gegenüber geschälten normalen Kartoffeln ein Mehrfaches an Alkaloiden, allen voran das für die Gattung der Nachtschatten typische Solanin. Es kommt in allen Teilen einer Kartoffelpflanze vor. Bei Tageslicht gelagerte Kartoffeln ergrünen, was ein Zeichen für einen erhöhten Solaningehalt ist. Aus diesem Grund sollte man Kartoffelschalen, grüne Kartoffeln und Kartoffelkeime nicht für die Ernährung oder Fütterung verwenden. Um die Aufnahme von Glykoalakoiden wie Solanin möglichst gering zu halten, riet 2018 das Bundesinstitut für Risikobewertung (BfR) Verbrauchern zudem, dass sie grundsätzlich nur frische und unbeschädigte Kartoffeln mit Schale essen sollten. Kleine Kinder sollten generell keine ungeschälten Kartoffeln verzehren. Darüber hinaus wird in der Publikation des Instituts empfohlen, das Kochwasser von Kartoffeln nicht erneut zu verwenden und Frittierfett für Kartoffelprodukte regelmäßig auszutauschen. Weisen Kartoffelgerichte einen bitteren Geschmack auf, solle auf einen Verzehr verzichtet werden.[52]
Der Solaningehalt älterer Kartoffelsorten war wesentlich höher als heute. Zeitgenössische Kartoffelsorten weisen einen Solaningehalt von 3 bis 7 mg/100 g auf, hauptsächlich aber in der Schale. Die Dosis von 200 mg Solanin, bei der erste Vergiftungserscheinungen bei erwachsenen Menschen auftreten können, entsprechen einem Genuss von drei bis sieben Kilogramm ungeschälter roher Kartoffeln. Durch Lagerung im Dunkeln, Schälung und Zubereitung wird der Gehalt an Solanin reduziert bzw. abgebaut. Die auf dem Markt befindlichen Kartoffelsorten haben unter normalen Anbaubedingungen keinen gesundheitlich bedenklichen Glycoalkaloid-Gehalt.[53]
Grüne Knollen und Keimlinge enthalten neben Solanin auch Chaconin und Leptine. Da Untersuchungen zur Wirkung dieser Stoffe auf den Organismus von Kleinkindern und geschwächten Personen nicht bekannt sind, sollte man diesen Personenkreis vom Verzehr auch kleiner Mengen ergrünter Kartoffeln abhalten.
Weltweit gibt es rund 7000 Kartoffelsorten.[54] Diese Sorten sind aufgrund der vielen verschiedenen Verwendungszwecke und der geographisch weit auseinander liegenden Anbaugebiete gezüchtet worden. Zudem werden ständig weitere Sorten entwickelt. Die weltweit größte Gendatenbank mit zirka 100 wilden und 3800 in den Anden traditionell kultivierten Kartoffelsorten unterhält das internationale Kartoffelinstitut mit Sitz in Lima, Peru.[54]
Die verschiedenen Sorten können nach der Reifezeit und dem Verwendungszweck unterschieden werden:
Das Kriterium der Reifezeit ist für den Produzenten von großer Wichtigkeit. Die Sortenwahl hängt von den klimatischen Bedingungen und der Dauer der Vegetationsperiode ab. Folgende Kategorien werden unterschieden:
Speisekartoffeln werden nach ihren Kocheigenschaften unterschieden. Nach der Handelsklassenverordnung müssen alle im Handel (auch lose) angebotenen Kartoffeln nach diesen Kocheigenschaften eingeordnet werden. In der EU werden Speisekartoffeln in vier Kochtypen eingeteilt, die mit den Buchstaben A bis D sowie Kombinationen daraus bezeichnet werden. Deutsche Kartoffeln werden darüber hinaus mit einem farbigen Streifen auf der Verpackung gekennzeichnet.
Kartoffelsorten sind in Deutschland beim Bundessortenamt in Hannover registriert und unterliegen für dreißig Jahre einem Sortenschutz. Dies bedeutet, dass bei Anbau Lizenzabgaben an den jeweiligen Schutzrechtsinhaber fällig werden können. Dadurch kann es zu Konflikten mit Anbietern kommen, etwa wenn etablierte Sorten nach Ablauf der Schutzfrist vom Markt genommen werden – ein freier Verkauf von Saatgut ist nicht mehr erlaubt (siehe Kartoffelsorte Linda). Die Vermehrung aus eigenen Beständen und der Verkauf zum Verbrauch sind dagegen erlaubt. Viele alte Kartoffelsorten kommen demzufolge nur noch in geringen Mengen in den Verkauf oder sind überhaupt nicht mehr erhältlich.
In der Schweiz wird die Weiterentwicklung der Kartoffel von den Forschungsstationen Agroscope Changins-Wädenswil (ACW) und Agroscope Reckenholz-Tänikon (ART) betrieben. Die aktuelle Sortenliste umfasst 31 Sorten.
Kartoffeln können durch verschiedene Ursachen geschädigt werden. Dazu zählen durch Pilze, Bakterien oder Viren ausgelöste Krankheiten. Schädigung treten außerdem durch Insekten, Asseln, Fadenwürmer oder Nagetiere auf.
Insekten
Asseln
Fadenwürmer (Nematoda)
Nagetiere (Rodentia)
Damit Kartoffeln das gesamte Jahr über zur Verarbeitung und zum Verzehr zur Verfügung stehen, wird einerseits auf Ware aus Anbaugebieten mit anderen klimatischen Bedingungen zurückgegriffen, andererseits aber auch in bedeutendem Umfang die hiesige Ernte eingelagert. Da ein Keimen der Kartoffeln im Lager den Stoffwechsel in den Knollen verstärkt und zu einer Veränderung der Inhaltsstoffe führt, ist es das Hauptziel, das Keimen zu unterdrücken. Daneben soll eine Infektion mit Pilzen oder Bakterien oder Schädlingsbefall verhindert werden. Die Lagerverluste können bezogen auf das Gewicht bei günstigstenfalls 4 % liegen, bei einem Verderb aber auch die komplette eingebrachte Ernte ausmachen. Selbst unter günstigsten Bedingungen findet aufgrund des fortlaufenden Stoffwechsels in den Kartoffelknollen ein allmählicher Abbau der Stärke in Zucker und letztlich Kohlendioxid statt.
Bei professioneller Lagerung werden die Kartoffeln zunächst allmählich (höchstens ein bis zwei °C pro Tag) heruntergekühlt und abgetrocknet. Die Knollen haben den geringsten Stoffwechsel bei einer Lagertemperatur von 3 °C. Derart niedrige Temperaturen bedingen allerdings eine erhöhte Zuckerproduktion, was für die Verwendung der Knollen zur Nahrungsmittelproduktion ungünstig ist. Die Aufbewahrung von Speisekartoffeln erfolgt daher in dunklen, gut belüfteten Lagerstätten bei 5 °C bis 10 °C und etwa 90 % Luftfeuchtigkeit. Kartoffeln aus konventioneller Landwirtschaft werden überdies zur Unterstützung der Lagerungsziele verbreitet mit Keimhemmungsmitteln (v. a. Chlorpropham) und Fungiziden behandelt, was durch den Zusatz „nach der Ernte behandelt“ auf dem Etikett gekennzeichnet wird. Bei Ware, die nach der EG-Öko-Verordnung oder strengeren Kriterien am Markt angeboten werden soll, ist das nicht erlaubt. Die Lagerung von Pflanzkartoffeln dagegen erfolgt sortenabhängig entweder bei Temperaturen von 2 bis 3 °C oder 6 bis 7 °C.
Überhöhte Lagertemperaturen und Lichteinfall begünstigen das Keimen und Grünwerden der Knollen und damit die Bildung giftigen Solanins. Zu trockene Lagerung lässt die wasserhaltigen Knollen welken, ebenso gilt es Schimmelbildung durch Feuchtigkeitsstau zu vermeiden. Des Weiteren verhindert eine niedrige Schütthöhe schädliche Druckstellen.[57] Ein gemeinsames Lagern mit Obst (wie etwa Äpfeln) ist nicht empfehlenswert.
Aufgrund der Anforderungen an Lagertemperatur und Luftfeuchtigkeit erfordert eine sachgemäße Kartoffellagerung vielfach künstliche Belüftung, Beheizung oder auch Kühlung. Dadurch ist das Lagern kostenintensiv.[58]
Kartoffeln finden Verwendung als Nahrungs- und Futtermittel sowie zur Herstellung von Stärke und Alkohol. In Deutschland werden fast 60 % der Kartoffelernte unmittelbar als Nahrungsmittel verwendet. Etwa 30 % der Kartoffelernte wird für die Herstellung von Stärke und etwa 4 % für die Ethanolgewinnung genutzt. Weitere 6 % dienen als Saatgut und gerade 1,2 % als Futtermittel.[59]
Seit Ende des Zweiten Weltkriegs werden in Deutschland immer weniger Kartoffeln konsumiert. Der Verbrauch hat sich mehr als halbiert. Die Nahrungsmittelindustrie bringt vermehrt Fertiggerichte aus Kartoffeln auf den Markt. So steigt der Konsum von Kartoffelchips, Pommes frites, Kroketten, Fertig-Rösti und Kartoffelpüree aus Trockenflocken. Als Beilage werden jedoch häufig Alternativen wie Reis und Teigwaren gewählt, deren Zubereitung noch einfacher ist.
Der durchschnittliche Kartoffelverbrauch je Einwohner verringerte sich in Deutschland von 70 kg im Jahr 2000 auf 57 kg im Jahr 2010.[60]
In Deutschland erfolgt das Inverkehrbringen von Kartoffeln in den Handel seit 1956 nach den sogenannten Berliner Vereinbarungen. Im Jahr 2010 wurden diese Bestimmungen letztmals aktualisiert. Sie legen unter anderem standardisierte Größensortierungen und weitere Qualitätsmerkmale fest.[61]
Kartoffeln haben einen hohen glykämischen Index.[62] Eine kanadische Studie zeigte, dass Kinder dennoch bis zu 40 % weniger Kalorien zu sich nehmen, wenn zu einer Mahlzeit Kartoffelmus als Beilage gereicht wird, und dass die Glucose- und Insulinwerte nach dem Essen geringer sind, wenn die Beilage aus Pommes frites bestand (jeweils im Vergleich zu Nudel- und Reisgerichten).[63]
Seit dem 19. Jahrhundert werden in Mitteleuropa Schweine kaum noch in den Wald und auf die Weide getrieben, sondern im Stall gehalten. Die für die Ernährung der Schweine ehedem wichtige Eichel und anderes Futter aus dem Wald wurden zunächst überwiegend durch die kostengünstigere Kartoffel ersetzt (mit Ausnahme der Schweine zur Herstellung von Spezialitäten wie dem Jamón Ibérico de Bellota). In den letzten Jahrzehnten werden immer mehr Mastmittel auf dem Weltmarkt eingekauft. Gegen die niedrigen Weltmarktpreise des meist in Entwicklungsländern produzierten Soja hat die im Inland angebaute Kartoffel einen schweren Stand. Da die Fütterung mit Kartoffeln im Vergleich zur Getreidefütterung aufwendiger ist, wurde sie in Deutschland zwischen 1970 und 1992 bedeutungslos.[64][62]
Kartoffeln gehören zu den Stärkepflanzen, die Organe mit einem hohen Gehalt an Stärke besitzen. Stärke ist ein wichtiger Bestandteil der menschlichen und tierischen Ernährung. Zudem kann die Stärke als nachwachsender Rohstoff sowohl stofflich als auch energetisch genutzt werden.
In Deutschland wurden im Jahr 2008 rund 1,53 Millionen Tonnen (Europa: 9,4 Millionen Tonnen) Stärke produziert. Dabei stammten 42 % der produzierten Stärke aus der Kartoffel. In Europa ist der Anteil der Kartoffel an der Stärkeproduktion mit 16 % bzw. 1,5 Millionen Tonnen geringer.[65]
Ein Teil der Stärke wird in aufgereinigter Form gewonnen und in der Nahrungsmittelindustrie sowie für stofflich genutzt. Stärke besteht – je nach Art – zu unterschiedlichen Anteilen aus dem verzweigten Amylopektin und der linearen (unverzweigten) Amylose. Da die Industrie überwiegend Amylopektin benötigt, werden Stärkepflanzen mit möglichst hohem Amylopektingehalt bevorzugt. In Deutschland verwendet die Papier- und Wellpappeindustrie jährlich etwa 50.000 bis 60.000 Tonnen native Kartoffelstärke mit hohem Amylopektingehalt, während mehr als 250.000 Tonnen für die Herstellung modifizierter Stärken (vor allem Dextrine, Stärkeester und -ether) genutzt werden. Diese Modifikate werden zu etwa 50 % in der Papierindustrie als Papierstärke genutzt, weitere 17 % gehen in die Produktion von Pappen und Klebstoffen. Das verbleibende Drittel wird von der Lebensmittelindustrie genutzt, vor allem für Fruchtzubereitungen und Milchprodukte.
Es bestehen zahlreiche Regionalnamen für die Kartoffel.[66][67][68][69][70]
Das Wort Grumbier hat sich auch in den südslawischen Sprachen verbreitet: auf Slowenisch und Serbokroatisch heißt die Kartoffel krumpir. Kumpir ist auch ein türkisches Gericht, das vor allem aus großen Kartoffeln besteht. Im Ungarischen existiert neben der offiziellen Bezeichnung burgonya für die Kartoffel auch der Ausdruck krumpli.
Im Russischen (kartofel, kartoška) und Polnischen (kartofel) wurde dagegen „Kartoffel“ als Fremdwort übernommen, wobei in Polen auch der Begriff ziemniak (Erdling) verbreitet ist. Das tschechische brambor leitet sich hingegen von Braniborsko ab, tschechisch für Brandenburg, von wo aus die Kartoffel einst nach Böhmen eingeführt wurde.
Die Kartoffel (Solanum tuberosum), in Teilen Deutschlands, Österreichs und der Schweiz auch als Erdapfel, Erdbirne, Grundbirne, Potaten (nur im Plural) und weiteren Regionalnamen bekannt, ist eine Nutzpflanze aus der Familie der Nachtschattengewächse (Solanaceae). Im allgemeinen Sprachgebrauch werden mit Kartoffeln meist die im Boden heranwachsenden Knollen bezeichnet, mit denen die Pflanze sich vegetativ vermehrt, und welche als einzige Pflanzenteile essbar sind.
Das Wort Kartoffel (im 17. Jahrhundert noch Tartuffel) leitet sich von tartufolo ab, dem italienischen Wort für Trüffel, das wiederum abgeleitet ist von lateinisch terrae tuber („Erdknolle“). Die nur entfernt verwandte Süßkartoffel (Ipomoea batatas) bekam ihren Namen wegen der ähnlichen Verwendung und des ähnlichen Aussehens der Knollen.
Die Samen werden in tomatenähnlichen Beeren gebildet, welche, wie alle grünen Teile der Pflanze und die Keime der Knolle, für Menschen leicht giftig sind.
Weltweit werden jährlich etwa 376 Millionen Tonnen Kartoffeln geerntet. Die Kartoffel(knolle) ist eines der wichtigsten Nahrungsmittel der Welt, daneben aber auch Futtermittel und Industrierohstoff. Wegen ihrer überwiegend giftigen Pflanzenteile (alles Grüne und die Keimlinge) wurde die Kartoffel im Jahr 2022 zur Giftpflanze des Jahres 2022 gewählt.
Bolbė, kėtap boilė (luotīnėškā: Solanum tuberosum) ī tuokis jiedams augals, daržuovė. Bolbės kėlėma nug Amerėkas (Andu kalnū) ī, ale XV–XVI omžiūs atvežtas i Euruopa. XVīI–XIX omžiūs pradiejė bolbės augintė ė Lietovuo, tap anas palėka kap vėina dėdliausē augėnamu ė jiedamu daržuoviu Lietovuo.
Bolbės kēsos būn 50-120 cm augoma, vėsos ons tročīzna ī, kap ė bolbiu vāsē (ougas) – tuoki mizerni žali puomėduoriokā. Suodėn bolbės pavasarie, gegožė pradiuo. Žīdia anas vasaras pradiuo baltās aba fijuolėtėnēs žėidās. Kap nūžīdia tap jau tink kasėmou. Bolbėm tink lengva dėrva.
Ėš bolbiu gombū Žemaitėjuo taisa vėsuokius jiedius – jied paprastā ėšvirtas aba ėškeptas, taisa bolbiu potra, bolbėnius blīnus, žemaitiu blīnus, kleckus, virtėnius doud kap garnīra, ded i zopės. Mizernas bolbės šierals gīvuoliam ī.
Dankalin turawa (dànkálìn tùùrààwáá; Turanci: potato) (Solanum tuberosum) shuka ne.[1]
D'Gromper ass eng Notzplanz déi wéi d'Tomat, de Paprika an den Tubak zur Famill vun de Solanaceae (Nuetsschietgewächser) gehéiert. D'Planz staamt aus den Anden (Peru). Am allgemenge Sproochgebrauch gëtt d'Wuert "Gromper" just fir déi ënnerierdesch Knoll gebraucht.
D'Gromper ass wat d'Quantitéiten ugeet dat véiertwichtegst Liewensmëttel op der Welt. Et gëtt eng Abberzuel Zorten, grondsätzlech ënnerscheet een an der Kichen tëscht feste Grompere fir Fritten an Zaloten (z. B. Nicola), mielzege Grompere fir Püree (z. B. Bintje), an dann déi "éischter fest" Grompere mat Eegenschaften déi do dertëscht leien (z. B. Charlotte, Désirée). D'Gromper gëtt awer och als Fuddermëttel an an der Industrie gebraucht, do ënner anerem fir Steif ze gewannen a fir d'Fabrikatioun vun Ethanol.
Hautdesdaags gëtt d'Gromper a méi wéi 100 Länner ugebaut an 2005 goufen der weltwäit 322 Milliounen Tonne gezillt[1]. Déi gréisst Produzente sinn (a Milliounen Tonnen):
Zu Lëtzebuerg goufen 2010 eng 19.500 Tonne Grompere produzéiert, ronn 80.000 Tonne manner wéi nach 1960[2]:
D'Éislek gëllt als Gesondlag fir d'Produktioun vu Setzgromperen. Dës Produktioun ass zanter 1945 am Kader vun der Éisleker Setzgromperegenossenschaft (Synplants) organiséiert, déi iwwer 90 % vun de Setzgromperen exportéiert, virun allem an Nordafrika.
Gepellte/geschielte Grompere bestinn zu 78 % aus Waasser, dowéinst bréngen 100g et just op 85 kcal. Donieft enthale se nach[3]:
Wann de Proteingehalt vun de Gromperen och ganz bescheiden ass, sou huet dat wéinegt wat dran ass awer wéinstens eng ganz héich biologesch Wäertegkeet (déi héchst bei de Planzen).
An der Gromper si wéi an de meeschten Nuetsschietgewächser Gëftstoffer, virun allem den Alkaloid Solanin, deen an alle gréngen Deeler vun der Planz, de Bléien an de Knollen (an do absënns an der Schuel) ze fannen ass. Duerch d'Kachen zitt en zum groussen Deel an d'Kachwaasser.
D'Knolle sollen am Däischtere versuergt ginn, soss produzéiere se nach méi Solanin fir sech géint Friessfeinden an d'Fäulnes ze schützen, wat een dorun erkennt, datt se sech gréng verfierwen. Gréng a gekingte Grompere kënnen déck geschielt a mat erausgepickten "Aen" nom Kachen héchstens nach vun Erwuessene giess ginn, mä op kee Fall méi vu klenge Kanner.
D'Gromper ass eng Notzplanz déi wéi d'Tomat, de Paprika an den Tubak zur Famill vun de Solanaceae (Nuetsschietgewächser) gehéiert. D'Planz staamt aus den Anden (Peru). Am allgemenge Sproochgebrauch gëtt d'Wuert "Gromper" just fir déi ënnerierdesch Knoll gebraucht.
D'Gromper ass wat d'Quantitéiten ugeet dat véiertwichtegst Liewensmëttel op der Welt. Et gëtt eng Abberzuel Zorten, grondsätzlech ënnerscheet een an der Kichen tëscht feste Grompere fir Fritten an Zaloten (z. B. Nicola), mielzege Grompere fir Püree (z. B. Bintje), an dann déi "éischter fest" Grompere mat Eegenschaften déi do dertëscht leien (z. B. Charlotte, Désirée). D'Gromper gëtt awer och als Fuddermëttel an an der Industrie gebraucht, do ënner anerem fir Steif ze gewannen a fir d'Fabrikatioun vun Ethanol.
Huăng-giāng-sṳ̀(番囝薯), sĭk-cié diŏh tĕ̤k “Huăng-giāng-nṳ̀”, sê siŏh cṳ̄ng sĕ̤ng-cī-nuŏk sĭk-ŭk. Huăng-giāng-sṳ̀ kuái-gĕng(塊莖) â̤ siăh.
Söl'ring Di Iartapel (irpel(öö.), eerdaapel(fe.), Solanum tuberosum), es ön Diili fan Dütsklön, Öösterrik en di Swaits uk üs Erdapfel (Herdöpfel) of Grundbirne (Grumbeer) bikeent. Üp Söl' jeft et Liren, diar Iirtaapler sii, Jiartapeln (Ütspraak üs "Jechtabeln") oof Öört-Aabelern[1], en jit muar. Em ken al sii, dat des en lewendigi Uurt fan di Söl'ring Spraak es.
Meent es da aliweegen di Nüti-Plaant, diar tö di bioloogiski Familii fan di Plaanten, diar ön't Junk wuksi (Solanaceae) jert. Tö des Ker fan Plaanten hiir uk di Tomāti (Solanum lycopersicum), Paprika (Capsicum) en Tabak (Nicotiana).
Brükt uur di Iartapel üs en öneriarsk Knolenplaant. Aur di Knolen ken fan di Plaant nii Plaanten wuksi. Di Siid wukset fan Baien ön di green Diil fan di Plaant. Des sen giftig fuar Mensken, diar skel em ek olter fuul fan iit.
2003 wiar di Iartapel dit Greentjüch fan't Jaar ön Dütsklön.
Hat jeft üp Söl' jit trii Buern, diar Iartapeln plaanti en forkoopi. Jen diarfan sit twesken Kairem en Munkmēsk, jen ön Kaamp en jen ön Muasem.
Di Buer fan Muasem[2] maaket man dit Miist diarfan, di köört di uk üt. Ön Muasem jeft et sagaar en priwāti Iartapel-Auto, diar fuar forskeligi Famiilien-Meföligster iinkoopet en ütköört. Bi di Buererii sen uk jit Hingstern diarbi.
Ön Kaamp jest et uk Eier en Galloway-Nuaten üp di Hofstair.
Ön di hiili Wārel uur muar üs 5000 Iartapelaarten plaantet. Di Forskel kumt diarfan, dat di Plaanten forskelig brükt uur sa üs uk diarfan, dat ja dit dit Kliima ek aural lik es. Hat jeft Liren, diar jam aliweegen nii Aarten ütteenk. Ön't internationāli Iartapeln-Instituut ön Lima, Peru es di gurtest Saamling[3] fan Aarten āpskrewen, en diar stuunt uk, hur'ling di Geeni ütse.
Iartapeln ön Atlanta (U.S.A.)
Forskeligi Iartapel-Aarten üp Marker.
Bi di Aarten es forskelig, hur lung dit waaret, bit dat ja bāricht uur ken en uk, wat em diarme fuar heer.
En internatsjonāli Jaar fan di Iartapel waar 2005 bi di Foriinigt Natsjoonen (UN) üs en Deklaratsjoon[4] fuarslain. Ön di 18. Oktoober 2007 waar ön New York bislööten, dat 2008 des Jaar wiis skul.
Di Taacht om en Jaar fan di Iartapel es, dat di Mensken diarön tö teenk kum, dat em me Iartapeln masi Gurs töögen Hungersnuar dö ken. Des Weeten skul fuaral uk diar hen dönen uur, hur Help brükt uur.
Em wel me dit Jaar senerk fuul diarön aarberi, jit muar aur di Iartapel üt tö fing en diarfuar, dat Saaken üs Logistig en Produktsjoon fan gurter Masen forbeetert en iinfacher maaket uur ken. Diarfan skel et möögelk uur, dat di Lönen, diar knap me Iit sen, jamsalev beeter help ken.
Tö dit nii Milenium her di UN jam fuarnomen, muar töögen di Hunger üp Wārel tö dö, en diartö skul dit diar Iartapeljaar help[5][6].
Di Post ön di Swaits diar en senerk Friimark (85 Rappen) tö dit Jaar fan di Iartapel üt.
Dit dütsk Uurt "Kartoffel" kumt fan dit italieensk Uurt tartufolo, wat diar fuar di Trüfel brükt uur. Des Uurt kumt da fan latiinsk: Diar jit et terrae tuber.
– Saamling fan Skelter en Videos
Wikispecies heer en artiikel tö: 
Di Iartapel (irpel(öö.), eerdaapel(fe.), Solanum tuberosum), es ön Diili fan Dütsklön, Öösterrik en di Swaits uk üs Erdapfel (Herdöpfel) of Grundbirne (Grumbeer) bikeent. Üp Söl' jeft et Liren, diar Iirtaapler sii, Jiartapeln (Ütspraak üs "Jechtabeln") oof Öört-Aabelern, en jit muar. Em ken al sii, dat des en lewendigi Uurt fan di Söl'ring Spraak es.
Meent es da aliweegen di Nüti-Plaant, diar tö di bioloogiski Familii fan di Plaanten, diar ön't Junk wuksi (Solanaceae) jert. Tö des Ker fan Plaanten hiir uk di Tomāti (Solanum lycopersicum), Paprika (Capsicum) en Tabak (Nicotiana).
Brükt uur di Iartapel üs en öneriarsk Knolenplaant. Aur di Knolen ken fan di Plaant nii Plaanten wuksi. Di Siid wukset fan Baien ön di green Diil fan di Plaant. Des sen giftig fuar Mensken, diar skel em ek olter fuul fan iit.
2003 wiar di Iartapel dit Greentjüch fan't Jaar ön Dütsklön.
De ierdappel, earpel, ierpel, jirpel, ierappel of rjappel (Solanum tuberosum) is in soarte plant fan 'e klasse fan 'e blomplanten (Antophyta), it skift fan 'e ierdappeleftigen (Solanales), de famylje fan 'e ierdappelplanten (Solanaceae) en it skaai fan 'e ierdappelplanten (Solanum). Dizze plant foarmet knollen ûnder de grûn, dy't stiselmoal befetsje en tige streksum binne. De ierdappel is oarspronklik ôfkomstich út Súd-Amearika en waard koart foar de ein fan 'e sechstjinde iuw foar it earst troch weromkearende ûntdekkingsreizgers yn Jeropa yntrodusearre. Tsjintwurdich foarmje ierdappels de haaditensboarne foar de befolking fan in grut tal lannen, benammen yn Jeropa, mar ek yn oare dielen fan 'e Westerske wrâld. Fierders wurdt de ierdappel ek almar mear yn ûntwikkelingslannen ynfierd. Neist rys, pasta en bôle is de ierdappel no ien fan 'e wichtichste boarnen fan koalhydraten fan 'e wrâld.
Krekt as rys, pasta en bôle is de ierdappel in wichtige boarne fan koalhydraten. Ierdappels befetsje ek fitamine B6 en fezels.
Trochsneed fiedingswearden fan ierdappels (sa't op de ferpakking stiet), tamakke lykas meast wenst:
De ierdappel komt fan oarsprong út Súd-Amearika (Perû en de noardlike helte fan Sily om presys te wêzen) en waard troch ûntdekkingsreizgers meinaam nei Jeropa. Earst waard hy net as iten brûkt omdat tocht waard dat de hiele plant giftich wie. Boeren wiene yn 't earstoan dan ek net happich op it ferbouwen fan ierdappels. Earst yn 1727 waard de ierdappel yn Nederlân erkend as fiedsel. Dat barde yn Fryslân, dêr't dan ek in ferskaat fan ierdappelsoarten weikomme en kweekt binne. Stadichoan krige de ierdappel dochs linkendewei mear de rol fan folksiten en yn de 18e iuw waard de ierdappel yn alle Jeropeeske lannen ferboud. Troch it hege gehalte oan fitamine C waard de knol ek brûkt om skuorbot op lange seereizen foar te kommen.
Geert Veenhuizen (ûnder oare eigenheimer en reade star) en Kornelis Lieuwes de Vries (Bintje) wiene Nederlanners dy't har yn de 19e en 20e iuw dwaande holden mei de tylt en ûntjouwing fan de ierdappel.
In oantal bekende ierdappelsoarten binne:
Wrâldwiid binne der sa'n 4.000 ierdappelrassen,[1] dêr't sa'n 200 fan yn België en/of Nederlân kweekt wurde.
De trochsneed wrâldboarger iet yn de earste dekade fan de 20e iuw sa’n 33 kilo ierdappels jiers. De pleatslike populariteit fan de ierdappel is slim wikseljend en kin samar feroarje. It is in wichtich gewaaks yn Jeropa (benammen East- en Sintraal-Jeropa), dêr’t de produksje steesoan de heechste fan de wrâld is, mar de grutste groei sit him de lêste dekades yn Súd- en East-Azië. Sina is no de grutste produsint en sawat in tredde fan de wrâldproduksje sit yn Sina en Yndia. [2]
Ierdappels ferbouwe is mei net al tefolle wurk goed te dwaan en hy past him ridlik goed oan oan de ferskate klimaten, as it mar koel en wiet genôch is foar de plant om wetter út de grûn te heljen om de stiseleftige knol foarmje te kinnen. Ierdappels binne wol o sa fetber foar sykten.
Nei’t de grûn troch lânwurk ree makke is, wurde de setters yn de grûn treaun. Foar in gewoane tylt wurde de poaters yn april/maaie set en mei in bytsje grûn bedutsen. Dat kin mei in setmasine. De ierdappels wurde yn rêgen tylt. Yn de rin fan de waakstiid wurde dy in pear kear opstrutsen mei help fan in opstriker. Dêrby wurdt oan wjerskanten in bytsje grûn oer de woartels fan de plant skood. Dêrtroch bliuwe de woartels hieltyd goed ûnder de grûn sadat der gjin griene knollen ûntsteane en sa de rêch dêr’t de ierdappels yn waakse ek ûntstiet.
Foar’t de ierdappels dolt wurde, wurdt it gewaaks lofklapt en/of deaspuite. Troch dat deameitsjen fan it lôf behurdet de skyl, wêrtroch’t de by it dollen minder skeind wurde. De ierdappels wurde mei in ierdappeldoller út de grûn helle. Ofhinklik fan it ras wurdt der betiid, heal-betiid of let rispe.
In probleem by ierdappels is it stjitblau, dat ûntstiet trochdat de ierdappels by of nei it dollen skansearje troch ûnder oare in te grutte falhichte, drukplakken, smiten of stjitten. By in lege temperatuer nimt de gefoeligens foar stjitblau ta. Under de skyl ûntsteane blauwe plakken, dy’t by it skilen in soad ferlies opsmite. De blauwe plakken ûntsteane trochdat yn stikkene sellen it aminosoer tyrosine en fenolen omset wurde yn it brúngrize of blauswarte melanine.
Eartiids waarden de ierdappels winterdeis yn in bult (kûle) opslein op it lân. Dy bult waard mei reid of strie ôfdutsen, omdat de ierdappels ûnder ynfloed fan ljocht oars grien wurde. By it bewarjen wurdt nei in hoart, ôfhinklik fan it ras, de sprútrêst ferbrutsen en begjint de ierdappel út te rinnen. Dêrom wurde ierdappels gauris mei guod behannele dat it spruten opkeard. In natuerlike sprútkearder is karvon. Yn it tsjuster ûntsteane by it útrinnen lange, wite spruten. It útrinnen is tsjin te gean troch de spruten geregeldwei te ferwiderjen.
Ierdappelrêgen
Stjitblau by Pearel
Setmasine.
Ierdappeldolle (Frankryk).
Ierdappelsykje (Yndoneezje).
De tylt fan ierdappels duorret meiïnoar altyd sawat fiif moanne en kin op ferskate stuiten yn de winter en de maitiid úteinsette. De folgjende fjouwer haadperioades wurde oantsjut:[3]
Yn it seizoen wurdt, ôfhinklik fan it waar, troch de measte kwekers alle 7 oant 10 dagen mei in gewaaksbeskermingsmiddel spuite tsjin de ierdappelsykte (phytophthora). De needsaak fan gemyske bestriding is allinnich te beheinen troch safolle mooglik resistinte rassen te nimmen. Mei help fan planteferedeling, bygelyks troch genetyske modifikaasje wurdt besocht om mear resistinte rassen te kweken, mar dat proses ferrint dreech.
By it kweken fan ierdappelrassen lykas Bintsje, Bildtstar en Eigenheimer wurde relatyf in soad gewaaksbeskermingsmiddels brûkt. Ierdappels út de gongbere tylt dêr’t minder miljeubestridingsmiddels by brûkt wurde, binne ûnder oare Doré, Escort, Alpha, Van Gogh en Santé.[4]
Ierdappels binne fetber foar ferskate plantesykten en pleagen. Dat binne bygelyks:
Yn de biologyske ierdappeltylt wurdt net spuite. It gefolch is wol, dat it groeiseizoen daliks oer is sadree’t in persiel op gruttere skaal rekke wurdt troch phytophthora. Lytse besmettings kinne noch útrûge wurde troch de planten pleatslik dea te brânen. Fóár de rispinge wurde de planten op it hiele persiel deabaarnd. Troch iere besmetting wurdt der gâns minder rispe by de biologyske tylt en mei’t dy besmetting frijwat ritich is binne de jieropbringsten slim wikseljend. Om’t biologyske produkten meast streekrjocht oan de klant ferkocht wurde, leannet de tylt dochs.
Yn it foarste plak is de boer sels ferantwurdlik foar de kwaliteit en sûnens fan de ierdappels. Lykwols binne der (strange) kontrôles, sawol op it lân as by it bewurkjen (bewarjen, lêzen, sortearjen) fan ierdappels. Dy kontrôle wurdt dien troch de NAK[5]. De NAK hâldt de sûnens, rassuverens en kwaliteit yn de gaten. Der binne sa’n 85 karmasters aktyf dy’t om ende by 38.000 hektare poaters beöardielje. Partijen ierdappels dy’t oan alle easken foldogge wurde troch de NAK sertifisearre. Sûnder sertifisearring troch de NAK binne ierdappels net te ferhanneljen.
Nettsjinsteande it lytse oerflak stiet Nederlân wol yn de top tsien fan ierdappelprodusearjende lannen.
Yn Nederlân wurde boud:
De grutste arealen oan ierdappels yn Nederlân binne foar konsumpsje-ierdappels Flevolân, Seelân en Noard-Brabân. Yn de feankoloanjes yn Drinte en Grinslân wurde in soad fabryksierdappels boud foar it winnen fan setmoal. Yn it noarden, troch minder luzen, poaters.
De meast ferboude ierdappel hat 2n=48 gromosomen en is in tetraploïde plant, dêr’t alle gromosomen fan fan ien plant ôfkomme (autoploïde). Ierdappels wurde hast altyd kweekt fan ién inkelde kloon mei sa goed mooglike genen. Alle ‘bintsjes’ komme bygelyks fan ién kloon. Sûnt koart is der in nije wize fan ierdappelferedeling ûntwikkele wêrby’t der fan diploïde planten út sied, troch selsbestowing fan inkelde generaasjes homozygoate âlderlinen makke wurde. Dy âlderlinen wurde brûkt om hybride ierdappelsied te meitsjen.[7]
Oranjerats op board mei sju en stooflap. Fariant mei jirpels der daliks trochhinne stampt, wêrby't ek winterwoartel brûkt is ynstee fan jonge woartels.
Ferskate gerjochten
Hamburger mei patat
Bakte ierdappel yn de skyl, mei bûter bestrutsen
Fish and chips
Yn 2018 sille de Biltske Ierdappelwiken heve. It programma omfiemet ûnder oare de poëtyske bân tusken Malta en Fryslân mei de ierdappel as ferbinend elemint, lokaasjefoarstellings mei (ierdappel)keunst sintraal, in grut Frysk-Malteesk ierdappelmiel oan de Aldebiltdyk, besichtiging fan de gewaaksen op It Bilt, in agrarysk sympoasium en in skoalleprojekt. Foar de poézij oer en om de ierdappel hinne wurkje û.o. mei: Geart Tigchelaar, Janneke Spoelstra, Simon Oosting, Tsead Bruinja, Yva Hokwerda, Arjen Dijkstra, Baukje Wytsma, Ben Cami, Hans Andreus, Jantsje Post, Achille Mizzi, Fra Gioele (Joe P. Galea), Jesmond Sharples, Josef Borg, Manwel Cassar en Omar Seguna. [9]
Ofbylden dy't by dit ûnderwerp hearre, binne te finen yn de kategory fan Wikimedia Commons. De ierdappel, earpel, ierpel, jirpel, ierappel of rjappel (Solanum tuberosum) is in soarte plant fan 'e klasse fan 'e blomplanten (Antophyta), it skift fan 'e ierdappeleftigen (Solanales), de famylje fan 'e ierdappelplanten (Solanaceae) en it skaai fan 'e ierdappelplanten (Solanum). Dizze plant foarmet knollen ûnder de grûn, dy't stiselmoal befetsje en tige streksum binne. De ierdappel is oarspronklik ôfkomstich út Súd-Amearika en waard koart foar de ein fan 'e sechstjinde iuw foar it earst troch weromkearende ûntdekkingsreizgers yn Jeropa yntrodusearre. Tsjintwurdich foarmje ierdappels de haaditensboarne foar de befolking fan in grut tal lannen, benammen yn Jeropa, mar ek yn oare dielen fan 'e Westerske wrâld. Fierders wurdt de ierdappel ek almar mear yn ûntwikkelingslannen ynfierd. Neist rys, pasta en bôle is de ierdappel no ien fan 'e wichtichste boarnen fan koalhydraten fan 'e wrâld.
De Härdöpfel (Solanum tuberosum; alemannischi Näme, au Häppere, Ebiere = Erdbirne[1] oder Grumppere = Grundbirne) isch es Nachtschattegwächs, wo urschprünglich us Südamerika schtammt. Im 16. Johrhundert isch de Härdöpfel uf Europa cho. Am Aafang isch er bsunders als exotischi Pflanze mit schöne Blüete i botanische Gärte beliebt gsi. Erscht mit de Ziit hei sich di Knolle, wo unter de Ärde düent wachse, als Nahrigsmittel duregsetzt. Hüt zällt de Herdöpfel zu de wichtigschte Grundnahrigsmittel.
De Härdöpfel cha uf ganz unterschidliche Art zubereitet werde und as Hoptspiis, Biilaag oder Gmües uuftischet werde:
Wikibooks: Chochbuech, Gricht mit Härdöpfel — Lern- und Lehrmaterialie
De Härdöpfel (Solanum tuberosum; alemannischi Näme, au Häppere, Ebiere = Erdbirne oder Grumppere = Grundbirne) isch es Nachtschattegwächs, wo urschprünglich us Südamerika schtammt. Im 16. Johrhundert isch de Härdöpfel uf Europa cho. Am Aafang isch er bsunders als exotischi Pflanze mit schöne Blüete i botanische Gärte beliebt gsi. Erscht mit de Ziit hei sich di Knolle, wo unter de Ärde düent wachse, als Nahrigsmittel duregsetzt. Hüt zällt de Herdöpfel zu de wichtigschte Grundnahrigsmittel.
Kartohk vai Kartofin vai Mugulantoi paslön (latin.: Solanum tuberosum) om äivoččiden mugulakahiden heinäsižiden kazmusiden erik. Se mülüb Paslönanvuiččed-sugukundan Paslön-heimho. Kartohkan mugulad oma znamasine sömprodukt. Sen erineden, zelemunad (kartohkan morijad plodud) mülütadas solanin-glikoalkaloid. Kartohkan muguloil mugoine ičend om, miše ned vihötadas päivänvauktas da lämoiš. Kaks' azjad — vihand muju vai karged magu — oma morimen olendan olmas tundused muguloiš, niiden kävutand sömhä vedab ristituid da živatoid morindha natodeližikš.
Vl 1596 Kaspar Baugin pani kartohkan nügüdläižen tedonimen ičeze «Theatri botanici»-tedotös[1]. Möhemba Karl Linnei kävuti necen nimen ičeze «Species Plantarum»-tedotös[2] (1753).
Kartohk om heinäsine kazmuz, se oleskeleb enamba 1 metrad kazvol.
Seikh om but'kesine da tahkosine. Seikhen manalaine pala pästab pit'kid vezoid — stolonid 15..20 sm pitte, erasil sortuil 40..50 sm pitte.
Kartohkan lehtez om muzavihandan mujun, keskustoikaz paratomiž-höunehvuitte alajagusidenke. Se kogoneb agjahižes palaspäi, laptpaloiden severziš-se paroišpäi (3..7) vastaten, mugažo paluzišpäi niiden keskes. Agjahine pala om paratoi. Toižed oma parakahad palad, nimitadas niid järgendusen mödhe — ezmäine par, kahtenz' par i m.e. (lugedas agjahižen palan augotaden). Palad da paluded išttas penil värtmuzil, pened värtmuded išttas pävärtmudel, kudamban alapala vajehtub vardeks.
Änikod oleskeldas vauktoikš, ruskedvauvhikš da sinivauvhikš. Ned kazdas kändaz-änikusen seikhen ladval. Änikon mallüt da vencut oma vižpalaižed.[3]
Stolonad — manaluižed vezad — kazdas idülehtesiden kaimloišpäi seikhen manaluižes palas. Stolonad sangištudas ičeze agjoiš, ka muga uded mugulad zavottäs-ki, ned oma toiženlaižed vezad. Muguloiden kaik südäin kogoneb täuttud trahmalal tahkosižiš stajišpäi, a kored — hoikan šoidun tüpüzkudehespäi (fellogenaspäi). Mugulad ehttäs elokul-sügüz'kul.
Kazmusen plod om äisemnikaz muzavihand morii marj 2 sm diametran.
Kartohkan vihandad vegetativižed palad mülüdas solanin-alkaloidad. Nece solanin kaičeb kazmusid bakterialižes vigastusespäi da gavedid vaste. Vihoštadud kartohkmugulad oma paganad.
Kartohkan kodima om Suviamerik, sigä om voimuz löuta konduseližid kartohkoid ühtei. Kartohkan kul'tivacii (ezmäižikš londuseližiden kazmusiden ekspluatacii) zavodihe läz 9..7 tuhad vozid tagaz nügüdläižen Bolivijan territorijal[4]. Indejalaižed kävutiba sömhä da jumaloičiba sidä, hengestadud olijaks lugeten.
Vl 1551 Sjesa de Leon satoi kartohkad ezmäižen kerdan Evropha (Ispanijha), Peruspäi pörduden. Kartohkan kävutand sömhä Evropas todestadas ezmäižen kerdan mugažo Ispanijas: vl 1573 sidä znamoitihe osttud Iisusan Veren-läžundkodin täht (Seviljas) keitmižiden keskes[5]. Edesižel aigal maižanduzkul'turan leviganzihe Evropan madme. Ezmäi evropalaižed ottihe kartohkad morijaks dekorativižeks kazmuseks.
Francine Antuan Ogüst Parmantje-agronom (1737−1813) ozuti lopuks, miše kartohk om hüvämaguine da küllästai kazmuz. Hänen edheandmižen jäl'ghe kartohkan päzumine zavodihe Francijan provincijoihe, i sid' toižiden valdkundoiden maihe. Konz Parmantje oli elänu völ, kartohkan leviganduz vägesti sömännäl'gan da cingan francijalaižil.
Kartohkan satusetomuz vei massnäl'gha Irlandijas 19. voz'sadan keskes. Patogenine Phytophtora infestans-bakterii tegihe sen azjan ühteks süišpäi, se kucui fitoftorozan. Kümnevoz'ne näl'g lujeni sijaližiden ristituiden emigracijad Pohjoižamerikha.
Kartohkan päzund Venämaha om sidoiš Petr I-carihe. 17. voz'sadan lopus hän oigenzi pälidnha muguloiden havadon Alamaišpäi oigendamha edesižes gubernijoidme kazvatamha. Kaiken 18. voz'sadan aigan anttihe kartohkad laudale aristokratijan pertiš päazjas, sil-žo aigal manmehed ei olend otnus kartohkoid kävutamha, sikš miše morihe niiden ploduil paksus. Valdkundmehed levitaškanzihe maksutomid instrukcijoid, kitihe manmehid kaikenvuiččikš, i Nikolai I-carin aigan kartohkoid kazvatihe äjil sijil jo. 19. da 20. voz'sadoiden röunal Venäman kartohkmad ottihe 1,5 mln gektarid, i nece maplod lugetihe «toižeks leibäks», ühteks päižiš söndtavaroišpäi.
Meiden päivil kul'tiviruidas kartohkoid venol vönel kaiked mašurudme. Kartohkan mugulad oma Pohjoižen mapoliškon rahvahiden znamasine sömän racionon pala. Nened mad kazvatadas kaikiš surembid kartohkan satusid (2011, surembaspäi penembha): Kitai, Indii, Venäma, Ukrain, AÜV, Saksanma, Pol'šanma, Bangladeš, Francii da Vaugedvenäma. Vl 1995 kazvatihe kartohkoid ezmäižikš maploduiden keskes kosmosan arvoimižil.[6]
Muguloiden himine mülünd rippub sortuspäi, kazvatusen arvoimižišpäi (klimat, sä, mahusen tip, heretused, agrotehnik), küpsudespäi, varadusen arvoimižiš da strokušpäi.
Keskmäižes kartohkas oma (%): vezi 75%; trahmal 18,2; azotakhad substancijad (toreh vaiktuš) 2; saharad 1,5; kuidsubstancijad 1; razvad 0,1; titruidud muiktused 0,2; fenolakahad substancijad 0,1; pektinad 0,6; toižed organižed ühtnendad (nukleinmuiktused, glikoalkaloidad, gemicellülozad) 1,6; mineralad 1,1.
Kartohkan sortud erinedas kuividen substancijoiden südäiolendan mödhe: korged (enamba 25%), keskmäine (22−25%) da madal (penemba 22%). Neniden substancijoiden keskes trahmal otab 70..80%. Se sijadase stajiš šoiduikahiden muruiden olendas 20..40 mkm surtte. Möhänehtijoiš sortuiš trahmalad om enamba.
Muguloiš mülüdas vitaminoid (mg/100 g): C 12; B1 0,11; B2 0,66; B6 0,22; PP 0,57; K da karotinoidad.
Tuhkan mülü mugulas om läz 1%, sidä kesken (mg%): K2O — läz 600, P — 60, Mg — 23, Ca — 10. Mugulan mineraližed substancijad levigatas erazvuiččikš: kaikiš enamb niid kores, om enamba ezipalas mi mugulan aluses. Mineraližed elementad oma muglsolikš, nened oma hüväsegojad, pid'oiteldas veren mugltazoolendad.
Kartohkan 300 grammiden kävutand sömhä tob ristitun elimile, päiveznormha rindataden: enamba 10% energijad, läz täuzin C-vitaminad, kalijan normad — läz pol't, 10% fosforad, 15% raudad da 3% kal'cijad.
Kartohkad äikerdoitas vegetativižikš — kesksuruden muguloil vai muguloiden paloil, i selekcijan täht — semnil-ki. Muguloid ištutadas maha 5..10 sm süvüdele.
Muguloiden urbiden idändan maha process zavodiše +5..+8 C° lämudel, sen ühtes lämuden optimum om +15..+20 Cel'sijan gradusan röunoiš. Miše fotosintez oliži i kazmusen seikhed, lehtesed kazvaižiba da änikoičižiba, pidab +16..+22 gradusad lämäd. Mugulad sätas tobman palan öl +10..+13 C° il'mtemperaturan aigan. Korged lämuz (öl — läz +20 C° da sen enamba) kucub lämuzdegeneracijad (järgpol'vel linneb lujas pen' produktivižuz). Halad −2 C° surtte vigastadas orahaižid da norid kazmusid.
Kazmuz job veden kaikiš surembad verdad ičeze änikoičemižhe da muguloiden sädamižhe. Veden liig tob pahut kartohkale.
Natin da muguloiden formiruimižhe mänetase äi sötaisubstancijoid. Ku satuz om 200..250 centnerad gektaralpäi, ka kazmused ottas necen gektaran mahusespäi 100−175 kg azotad, 40−50 kg fosforad da 140−230 kg kalijad.
Parahim mahuz kartohkan kazvatusen täht — maturbiž, hahk mecmahuz, mustma, kuivatoittud turbazso; mehanižen tundusen mödhe — savekaz čuruma, kebn da keskmäine savik. Tarbiž valita rohlad mahust, sikš miše kingitadud mahuz sündub pun'kuižid da formatomid muguloid.
Kaliisolad oma parahim heretuz, sid' lujauh, sambutadud mouc, here. Azotheretusiden liigad mas ei sa, sikš miše ned lähttas kartohkbarbihe, sil-žo aigal sädase vähän muguloid.
Ištutandan keskmäine tiheduz om 5 kazmust 1 nellikmetral. Sömmugulan mass om läz 50..150 grammad.
Piidab ištutada kartohkoid ei edemba 2..3 satusid kazvatadud tarhal sortukahiš semenmuguloišpäi korktaha satushe näht. Kazvatuses tariž ičeze aigal küt'ktä da vagota rivid.
Läz 5 tuhad kartohksortuid om olmas mail'mas. Sortuiden erinijad harakteristikad: küpsuden strok, satusenmär, läžundanvastaižuz, kävutand (sömhä, tehnižed, sötmižemha, universaližed).
Küpsuden strokun mödhe (küpsuden zavodind): üläaigaližed (34−36 päiväd), aigaližed (40−50), keskaigaližed (50−65), keskmäižed (65−80), möhäižed (80−100 päiväd). Küpsuden täuz' strok sase 15-20 päiväd ližaten. Kaikiš suremb satusenmär om vegetacijan lopus. Kazvatusen minimaližel strokul kartohk tob läz pol't voimusišt satust, sen tagut kartohk mäneb kazvatamha eskai Edahaižes Pohjoižmas, hot' vegetacijan pord sigä om penemb 60 päivid vodes. Venäman venon klimatan zonal om voimuz kazvatada kaks' satust vodes, vaiše pidab valita sortuid oikti.
Kartohk mülütab limonmuiktust enamba toižid muiktusid. Muguloiden ümbriradmižen trahmalaks aigan, trahmalan 1 tonnale sadas ližaks 1 kg da enamba limonmuiktust.
Tehtud kartohkaspäi vodk om populärine Islandijas nügüd'aigan.
Keittas kartohkoid koritesen jäl'ghe vai edel sidä. Slokosttüd kartohkad kores kaitas kaik tarbhaižid substancijoid. Keitandan aigan ei sa valada lujas äi vet, sikš miše vitaminoiden tobj pala lähteb vedhe. Sen-žo tagut ei sa piidada kartohkoid vedes edel keitandad pit'kan aigan.
Muguloid mugažo vaumitas hilil, hauttas, räkištadas fritüral (frikartohk) da necita (räkištadud kartohk).
Ottas kävutamižhe kartohkoid slokostmähä kebnoid da koverikahid blüdid: kartohksalat, kartohktučkuižed, kartohkmunarič, keitosed, surustused čipsoiden karččeks, paštatesed (kartohkplotuškad, kartohkleib, avol'jaižed pirgad).
Kürziden ühtes receptišpäi kartohkjauh kävutadas järgeližen jauhon sijas.[7]
Muguloiden verez südäivezi da kartohktrahmal kävutadas ümbrivalatajaks da palatusenvastaižeks abutuseks südäikohtun da soliden läžundoiden aigan: südäikohtun südäisatatez, kahtentoštkümnen sor'men solen südäisatatez, mugažo gastrit südäikohtveden lujetud muiktusenmäranke. Hengenpoltandan aigan om tarbhaižeks söda üht čapeltud henošti kartohkad.
Sadud kartohkaspäi trahmal om päsubstancii putkotusiden vaumičemha, sidä kävutadas täudimeks zell'tuhkoiš da tabletuziš.
Rahvahanmedicin kävutab törkitud veresid kartohkoid nahkan vigastusen aigan (oz., egzem). Hulad keittud törkitud mugulad kävutadas hengaiduzteid da tävun läžundoid vaste, tarbiž henktä vaiše keittud hulan kartohkan puruil.
Kartohkad kävutadas avaros kodikosmetikha, sišpäi tehtas sötaimaskid nahkan täht (modole da käzile).
Sil'mikaz semenmugul
Kartohkan taimniden ištutezbarb
Kartohkan änikod
Kartohkan lehtez
Zelemunad
Kartohkan mugul
Kartohk vai Kartofin vai Mugulantoi paslön (latin.: Solanum tuberosum) om äivoččiden mugulakahiden heinäsižiden kazmusiden erik. Se mülüb Paslönanvuiččed-sugukundan Paslön-heimho. Kartohkan mugulad oma znamasine sömprodukt. Sen erineden, zelemunad (kartohkan morijad plodud) mülütadas solanin-glikoalkaloid. Kartohkan muguloil mugoine ičend om, miše ned vihötadas päivänvauktas da lämoiš. Kaks' azjad — vihand muju vai karged magu — oma morimen olendan olmas tundused muguloiš, niiden kävutand sömhä vedab ristituid da živatoid morindha natodeližikš.
Kartol, ew zebze ye ku di binê axê de çêdibe, û xwediyê çend navên cuda ye, wekî Kartol, qompîr, kepole, pulge, petetêz/petetîz û petete/petat. Bi latînî jê re dibêjinSolanum tuberosum. Çend texlîtên kartolan hene wekî kartolên zer, sipî û sor.
Kartol li hin herêmên Kurdistanê pirr û bi hêsanî çêdibe. Çandina kartolê weha ye: Kartola sax li gor çaviyên ku tê de hene, bi kêrê qet dikin. Divê di her qetekê de, çaviyek hebe da tê re zîl bide û hêşîn bibe. Di zeviyê de kortik vedidin û her kortikekê du-sê pariyên ku çavî di wan de heye dixinê û ax pê dadikin. Yan jî dema bi gîsin û halet cot dikin, yek li pişt yê ku cot dike, ew perçeyên kartola qetkitî dixe nava xeta cot. Bi xeta cot a duyem re, ax dikeve serê. Lê li hin deveran bi trektorê(motor) cot dikin, li ser kotanê (gîsn) wê, sindoqa tije kartol datînin û ew kartol libo libo bera nêv axê dibin.
Kartol avî çêdibe. Dema ku hêşîn bû, dora kemê bi tevrik dikolin û axa sist li dorê didin hevûdu, heta ku kem bibin kewik. Piştre av bera ser didin û li gir germiya kêm û zêde, di heftiyê de du-sê caran avdanî dikin. Piştî ku kema kartolê kulîlk da, hin bi hin avdaniyê kêm dikin. Di dawiya meha heşt û serê meha nehan de, kalrtolên ku di binê avê de gihane, derdixin derva. Derxistina kartolan ji binê axê, bi gelek hawayên cuda çêdibe.
Teşîtek kartol heye ku çêja wê şêrîn e. Lê li Kurdistanê bi piranî kartolên ne şêrîn têne çandin, karton ji bo kelandin û qelandinê têne bikaranîn. Gelek cureyên xwarinê ji kartolan çêdibe.
Li herêmên pir sar, Kurdên li gundan bi çewalan kartol di hundirê mala xwe de dixin nava axê.
Riweka kartolê
Kulîlkên riweka kartolê
Kartolên cuda cuda li sûkê
Kartolên qelandî
Kartol, ew zebze ye ku di binê axê de çêdibe, û xwediyê çend navên cuda ye, wekî Kartol, qompîr, kepole, pulge, petetêz/petetîz û petete/petat. Bi latînî jê re dibêjinSolanum tuberosum. Çend texlîtên kartolan hene wekî kartolên zer, sipî û sor.
Kartol li hin herêmên Kurdistanê pirr û bi hêsanî çêdibe. Çandina kartolê weha ye: Kartola sax li gor çaviyên ku tê de hene, bi kêrê qet dikin. Divê di her qetekê de, çaviyek hebe da tê re zîl bide û hêşîn bibe. Di zeviyê de kortik vedidin û her kortikekê du-sê pariyên ku çavî di wan de heye dixinê û ax pê dadikin. Yan jî dema bi gîsin û halet cot dikin, yek li pişt yê ku cot dike, ew perçeyên kartola qetkitî dixe nava xeta cot. Bi xeta cot a duyem re, ax dikeve serê. Lê li hin deveran bi trektorê(motor) cot dikin, li ser kotanê (gîsn) wê, sindoqa tije kartol datînin û ew kartol libo libo bera nêv axê dibin.
Kartol avî çêdibe. Dema ku hêşîn bû, dora kemê bi tevrik dikolin û axa sist li dorê didin hevûdu, heta ku kem bibin kewik. Piştre av bera ser didin û li gir germiya kêm û zêde, di heftiyê de du-sê caran avdanî dikin. Piştî ku kema kartolê kulîlk da, hin bi hin avdaniyê kêm dikin. Di dawiya meha heşt û serê meha nehan de, kalrtolên ku di binê avê de gihane, derdixin derva. Derxistina kartolan ji binê axê, bi gelek hawayên cuda çêdibe.
Teşîtek kartol heye ku çêja wê şêrîn e. Lê li Kurdistanê bi piranî kartolên ne şêrîn têne çandin, karton ji bo kelandin û qelandinê têne bikaranîn. Gelek cureyên xwarinê ji kartolan çêdibe.
Li herêmên pir sar, Kurdên li gundan bi çewalan kartol di hundirê mala xwe de dixin nava axê.
Kentang (Solanum tuberosum L.) nyaéta pepelakan ti séké sélér Solanaceae anu mibanda beutiwatang anu bisa didahar sarta disebut "kentang" ogé. Beuti kentang ayeuna geus jadi salah sahiji kadaharan poko anu penting di Éropa sanajan mimitina mah didatangkeun ti Amérika Kidul.[1] Hui kentang katelahna hui kumeli [2][3].
Kentang mangrupa pepelakan dikotil anu boga sipat sausum sarta ngawangun semak/hérba. Watangna anu aya di luhur dadampalan taneuh, aya anu warna héjo, kabeureum-beureuman, atawa gandaria kolot. Tapi, kelir watang ieu ogé dipangaruhan ku umur pepelakan sarta kaayaan lingkungan. Dina kasuburan taneuh anu leuwih garing, biasana kelirwatang pepelakan anu leuwih kolot bakal leuwih nyongcolang. Bagian handap watangna jadi neusan sakumaha tatangkalan kayu. Sedengkeun watang pepelakan ngora mah henteu mikayu siga nu kolot, ku kituna henteu pati kuat sarta gampang ruksak.[1]
Kentang pohara dipikaresep ku unggal jelema. Komo di sawatara wewengkon, aya anu ngajadikeunna kadaharan poko. Sajaba ti éta, kentang ogé loba ngandung vitamin B, C, jeung A. Minangka asal karbohidrat anu penting, di Indonésia kentang masih dianggap minangka sayuran anu mentéréng.[1]
Kulit kentang nunda loba nutrisi sarta ogé ngandung loba serat, anu pohara penting pikeun kagiatan diét. Ngengkeun kulit napel dina kentang ogé mantuan ngajaga nutrisi daging kentang. Dumasar taun 2000 kalori diét, kentang panggang anu badag, kaasup kulit, mibanda 278 kalori. Ngan 3 kalori tina lemak. Beuleum kentang ngandung ngan 1% ti tunjangan lemak dianggap minangka bagian ti tarékah diét, kalayan 0% nu jadi lemak jenuhna.
Kentang sarta kulitna, ngandung vitamin C, B6, tambaga, kalium, mangan, sarta serat diét. Kentang jeung kulitna ngandung 18% beusi sarta 7,5 gram protéin, anu jarang kapanggih dina sayuran anu miboga konséntrasi luhur kawas éta. Kulit kentang ogé ngandung sagala rupa fitonutrien, anu mangrupa asal alami antioksidan anu mantuan nyegah karuksakan sél awak. Fitonutrien anu kapanggih dina kentang ngawengku karotenoid, flavonoid, sarta asam caffeic.
Kentang diklasifikasikeun minangka beuti, hartina bola dina akar, sarta ngandung protéin anu disebut patatin husus pikeun jenis sayuran. Patatin ogé digawé minangka antioksidan anu éféktif sarta mantuan nurunkeun tekanan darah. Kulit kentang komo bisa mantuan pikeun méré panangtayungan ka panyakit jantung sarta kanker.
Aya loba cara pikeun ngasakan kentang anu pikabitaeun. Di Amérika Sarikat, lolobana kentang didahar ku anu keur diét. Di Perancis lucir digoréngan, beuleum kentang ogé loba nu di mantégaan sarta krim haseum, kulit kentangna ditumpuk luhur jeung kéju sarta daging, éta sawatara conto anu umum. Anu samara kentang mindeng ditambahkeun ka kulit biasana luhur lemak jenuh, anu dipikawanoh pikeun kontribusi panyakit jantung, ku kituna merangan panangtayungan kentang éta sorangan nawarkeun. Cageur alternatif pikeun penyedap lemak biasana ditempatkeun dina kulit kentang ngawengku hummus, bawang, sarta mentéga alternatif, jeung nu séjénna.[4]
Kentang (Solanum tuberosum L.) nyaéta pepelakan ti séké sélér Solanaceae anu mibanda beutiwatang anu bisa didahar sarta disebut "kentang" ogé. Beuti kentang ayeuna geus jadi salah sahiji kadaharan poko anu penting di Éropa sanajan mimitina mah didatangkeun ti Amérika Kidul. Hui kentang katelahna hui kumeli .
Kentang mangrupa pepelakan dikotil anu boga sipat sausum sarta ngawangun semak/hérba. Watangna anu aya di luhur dadampalan taneuh, aya anu warna héjo, kabeureum-beureuman, atawa gandaria kolot. Tapi, kelir watang ieu ogé dipangaruhan ku umur pepelakan sarta kaayaan lingkungan. Dina kasuburan taneuh anu leuwih garing, biasana kelirwatang pepelakan anu leuwih kolot bakal leuwih nyongcolang. Bagian handap watangna jadi neusan sakumaha tatangkalan kayu. Sedengkeun watang pepelakan ngora mah henteu mikayu siga nu kolot, ku kituna henteu pati kuat sarta gampang ruksak.
Kenthang (Solanum tuberosum L.) iku tuwuhan saka suku Solanaceae kang duwé umbi batang kang bisa dipangan lan uga diarani "kenthang".[1] Umbi kenthang saiki wis dadi salah sawijining panganan pokok wigati ing Éropah sanajan wiwitané ditekakaké saka Amérika Kidul.[1]
Penjelajah Spanyol lan Portugis pisanané nggawa menyang Éropah lan mbudidayakaké tuwuhan iki ing abad XVI.[1] Ora suwé, menu anyar iki sumebar ing saindhenging Éropah. Sajeroning sajarah migrasi wong Éropah menyang Amérika, tuwuhan iki tau dadi pemicu utama kapindhahan bangsa Irlandia menyang Amérika ing abad angka 19, rikala kadadéan wabah lelara umbi ing dharatan Irlandia kang diakibataké déning sajinis jamur kang diarani ergot.[1]
Wektu mlebu Indonésia, wiwitané dianggep panganané wong Walanda.[1] Nanging baka sethithik sabanjuré wong pribumi uga mèlu mangan kenthang. Kabuktèn panganan sing digawé saka kenthang bisa ditampa déning masarakat lan dadi lawuh kulawarga Indonésia.[1] Contoné sambel gorèng kenthang, perkedel, krokèt, kering kenthang, lan sapanunggalé.[1]
Tuwuhan kenthang iku salah sijiné tuwuhan budidaya tetraploid (2n = 4x = 40). Asalé saka Amérika Kidul lan wis dibudidayakaké déning sing ndunungi kana wiwit éwon taun kapungkur. Tuwuhan iki minangka herba (tuwuhan cendhèk ora duwé kayu), samusim lan seneng marang hawa adhem. Ing laladan tropis cocog ditanhur ing dhataran dhuwur.[1]
.
Kembang sampurna lan kasusun majemuk. Ukuran cukup gedhé, diameter udakara 3cm.[1] Warnané saka ungu nganti putih.[1]
Kenthang nggawé tuber ing jero lemah lan dadi sarana anakan kanthi vegetatif.[1] Sajeroning budidaya kenthang, panangkaran bibit migunakaké cara iki, saéngga karagaman kenthang ing tegalan sithik banget lan ndadèkaké rentan saka gangguan ama utawa lelara.[1]
Kenthang bisa nawaraké racun. Penawar racun alami kanggo asem kang asidosis..[1] Kenthang uga wigati kanggo mbiyantu thukulé baktéri ing awak. Kenthang ngandhut garam alkali kang ndadékaké kenthang dadi panganan kang kalebu basa paling kuwat..[1] Awit iku,kenthang migunani banget kanggo njaga cadhangan alkali ing awak..[1]
Kenthang duwé akèh gizi..[1] kaya ta potassium, vitamin C, vitamin B1, B2 lan B3..[1] Saliyané iku, kenthang uga ngandhut protéin lan zat besi..[1]
Kenthang ngandhut potasium kang akéhé ping pindhoné potassium kang ana ing gedhang. Kenthang pas yèn dipangan wong kang nduwé lelara diabétes..[1] Kenthang uga dadi sumber paling apik kanggo zat besi ing getih..[1] Manfaat liyané, kenthang bisa njaga ketahanan awak, awit kenthang ngandhut vitamin lan kalsium kang dhuwur..[1]
Miturut panalitén, jus kenthang mentah bisa ngurangi lelara kang nyerang sendi-sendi utawa kang diarani arthritir, radang otot utawa rematik.[2] Lara kang disebabaké salah urat utawa ketliyer, lara amarga kebakar,bisa ditambani kanthi némpélaké irisan kenthang ing panggonan kang lara, kurang luwih 15 menit.[2] Kenthang uga ngurangi rasa lara, lan baktéri.[2]Saos kenthang lumrahé kanggo saos salad kang bisa ngurangi rasa lara.[2] Parutan kenthang kang ditémplékaké ing kelopak mripat bisa ngilangaké noda ireng ing mripat utawa kang diarani dark circles lan yèn dicampur karo krim bisa ngurangi kerutan.[2]
Kenthang uga bisa mutihaké lan ngalusaké tangan.[2] Kenthang bisa dadi menu alternatif kanggo diét, amarga kenthang ngandhut karbohidrat kanggo ngganti sega.[2] Vitamin C ing kenthang uga bisa nambani kutil, carané oléské irisan kenthang mentah ing kutil.[2] Kenthang ngandhut atropine kang bisa ngurangi asem lambung lang bisa kanggo tamba maag.[2] Zat lysine uga bisa mbantu pertumbuhan awak lan utek.[2] Kenthang uga bisa kanggo tamba mripat kang kesel, ngilangaké aboh ing mripat.[2]
Kenthang uga ampuh kanggo ncegah hipertensi.[2]
Ing pasar, kenthang dipisah-pisahaké miturut ukurané lan diarani kualitas A, B, C, lan D. Kualitas A ya iku kang paling apik.[1] Panyebutan 'kenthang kualitas AB' tegesé campuran saka kualitas A lan B.[1]
perkedél kenthang
sambel goréng kenthang
tart kenthang tapé
mesin panén kenthang
sega kuning ana kenthang goréngé
bingka kenthang
kenthang wujud cinta
kenthang
wit kenthang
kenthang thukul
Kenthang (Solanum tuberosum L.) iku tuwuhan saka suku Solanaceae kang duwé umbi batang kang bisa dipangan lan uga diarani "kenthang". Umbi kenthang saiki wis dadi salah sawijining panganan pokok wigati ing Éropah sanajan wiwitané ditekakaké saka Amérika Kidul.
Penjelajah Spanyol lan Portugis pisanané nggawa menyang Éropah lan mbudidayakaké tuwuhan iki ing abad XVI. Ora suwé, menu anyar iki sumebar ing saindhenging Éropah. Sajeroning sajarah migrasi wong Éropah menyang Amérika, tuwuhan iki tau dadi pemicu utama kapindhahan bangsa Irlandia menyang Amérika ing abad angka 19, rikala kadadéan wabah lelara umbi ing dharatan Irlandia kang diakibataké déning sajinis jamur kang diarani ergot.
Wektu mlebu Indonésia, wiwitané dianggep panganané wong Walanda. Nanging baka sethithik sabanjuré wong pribumi uga mèlu mangan kenthang. Kabuktèn panganan sing digawé saka kenthang bisa ditampa déning masarakat lan dadi lawuh kulawarga Indonésia. Contoné sambel gorèng kenthang, perkedel, krokèt, kering kenthang, lan sapanunggalé.
Kiazi cha kizungu, kiazi ulaya, kiazi mviringo au mbatata ni mmea wa chakula uliomo katika familia ya Solanaceae. Chakula ni sehemu nene za mizizi yake (kiazi) yenye wanga, vitamini na madini. Sehemu bichi zinazoonekana juu ya ardhi haziliwi ni sumu.
Viazi hivi ni chakula muhimu kimataifa ni chakula kikuu katika nyingi. Asili ya mmea iko Amerika ya Kusini ilipoteuliwa na kukuzwa na Maindio. Wahispania walikikuta Amerika na kuisambaza Ulaya. Hata hivyo wakati mwingine huitwa "kiazi ulaya" au "kiazi kizungu" kwa sababu imefika Afrika kupitia Ulaya.
Maua
Tunda
Viazi sokoni
Viazi mezani
Makala hii kuhusu mmea fulani bado ni mbegu. Kiazi cha kizungu, kiazi ulaya, kiazi mviringo au mbatata ni mmea wa chakula uliomo katika familia ya Solanaceae. Chakula ni sehemu nene za mizizi yake (kiazi) yenye wanga, vitamini na madini. Sehemu bichi zinazoonekana juu ya ardhi haziliwi ni sumu.
Viazi hivi ni chakula muhimu kimataifa ni chakula kikuu katika nyingi. Asili ya mmea iko Amerika ya Kusini ilipoteuliwa na kukuzwa na Maindio. Wahispania walikikuta Amerika na kuisambaza Ulaya. Hata hivyo wakati mwingine huitwa "kiazi ulaya" au "kiazi kizungu" kwa sababu imefika Afrika kupitia Ulaya.
Krompir (lat. Solanum tuberosum) je višegodišnja zeljasta biljka iz porodice Solanaceae, u koju spadaju također i paradajz, paprika i duhan.
Uspijeva gotovo u cijelom svijetu. Porijeklom je iz Južne Amerike sa Anda. Španci su ga donijeli U Evropu 1536. godine.
Bosanski naziv krompir, te hrvatski krumpir potiče od bavarskog naziva "Grumbier" (Grundbirne - kruška iz zemlje). Njemački naziv Kartoffel te bugarski картоф su derivirani iz italijanskog tartufoli, zbog sličnosti krompira sa tartufima. (vrsta podzemne gljive). Engleski naziv potato je nastao od španskog patata, te dalje iz astečkog potatl, što bi moglo biti njegovo prvobitno ime.
Raste u podzemnom stablu, a plod je okrugao cvijet različitih boja: crvenkast, ljubičast, plavičast. Kad cvijet uvehne to je dokaz da se može početi s vađenjem krompira. Upotrebljava se za ljudsku i stočnu ishranu. U Bosni i Hercegovini najpogodnije područje za uzgoj krompira visoke kvalitete jeste područje velikih kraških polja. To su: livanjsko, glamočko i duvanjsko polje.
Izvor: USDA National Nutrient Database for Standard Reference
Krompir (lat. Solanum tuberosum) je višegodišnja zeljasta biljka iz porodice Solanaceae, u koju spadaju također i paradajz, paprika i duhan.
Kulka[3][4] (Solanum tuberosum) jo rostlina ze swójźby ronicowych rostlinow[1] (Solanaceae). Regionalne słowa su knydel[3][4], knydla[3], knygla[3].
Jeje pódzemske kule su wažna caroba za cłowjekow a zwěrjeta.
Kulka jo wěcejlětna, w kulturje jano jadnolětna zelišćata rostlina.
Kijašk jo granity.
Łopjena su pśetergowane pjerinate.
Kwiśonkowy stołk wobstoj zwětšego z dweju zawitkowu. Kwiśonki njasu kólaskaśe rozšyrjonu, pěślicbnu kwiśonkowu kronu. Jeje barwa wariěrujo a móžo běła, rožojta, wioletna abo módra byś. Prošniki pěś proškowych łopjeńkow kjaglojśe wokoło pěsty stoje. Wótwórjenje prošnikow se pśez pory na špicku stanjo.
Płodnik wobstoj z dweju zrosćoneju płodoweju łopjeńkow, kótarejž kśiwo w kwiśonce stojtej. Z jogo se jagoda wuwiwa, kótaraž teke w zdrjałosći jo zelena a gadowata.
Kule słužy wegetatiwnemu rozmnoženju, pśi comž wóni na pódzemskich wurostkach, nic na korjenjach nastanu. Jich późěl škroba je w pśerězku 17,5 % (wót 10% až do 30%). Mimo togo wopśimjeju 65% až 80% wódy, 2% syrego proteina, ale tež syry tuk, cukor, mikroelementy a rozdźělne witaminy.
Kužda kula, kótaraž se za sajźanje wužywa, musy nejmjeńša jaden pupk měś. Z pupkow rostu lisćowe wurostki. Jolic toś te wurostki zemju pśełamuju, pótom kulki se wobkopuju, až by k mócnišemu rostej wurostkow pógnuwali. Nejpjerwjej wurostki rostu do dłujkosći, nježli až primarne rosćenje pó tłustosću a twórjenje kulow slědujo. Na kóńcu wegetaciskeje periody nadzemske wurostki wótemrěju, pśi comž epidermis se puknjo. Pótom pódzemske wurostki wótemrěju a kule se wót rostlinow wótźěluju.
Wše zelene źěle rostliny, toś teke jagody a na swětle se zelenjone kule za ceły rod typiski solanin wopśimjeju a su togodla gadowate.
Sajźanišća su subtropiske a měrne regiony wšych kontinentow.
Kulka spócetnje z pódpołdnjoweje Ameriki póchada.
Na rozdźěl wót tomatow jagody se njegóźi jěsć, dokulaž solanin wopśimjeju.
Jano pódzemske kule se mógu za cłowjeske zežywjenje wužywaś.
Z kulkow se mógu rozdźělne produkty producěrowaś, pśi comž se pó nałožowańskem zaměrje mjaz jědnymi, picowańskimi, góspodarskimi a sajźańskimi kulkami a pó casu zdrjałosći mjaz ranymi, srjejźnymi a póznymi kulkami rozeznawaju.
Kulka se móžo wót wjele škódnikow a chórobow zapśimjeś.
Wažne škódniki su:
Wažne chóroby su:
Kulka (Solanum tuberosum) jo rostlina ze swójźby ronicowych rostlinow (Solanaceae). Regionalne słowa su knydel, knydla, knygla.
Jeje pódzemske kule su wažna caroba za cłowjekow a zwěrjeta.
Má-lêng-chî (馬鈴薯)/hô-lân-chî/hoan-á han-chû (ha̍k-miâ: Solanum tuberosum) sī 1 chióng Solanaceae-kho ē Solanum-sio̍k ê si̍t-bu̍t.
Papa (latin simipi: Solanum tuberosum L., Solanum andigenum Jus. et Buk.) nisqaqa, Chinchaysuyupi Aqshu icha Akshu nisqapas lliw yurakunamanta aswan chaninchasqa allpapi puquq chakra yuram.
Piruwpiqa tawa pachakmanta aswan papa rikch'aqkunatam riqsinchik.
Papakunaqa chillki kaspa, allpapi rump'ukuna tukuspa puqunku. Chayraykum papa yurap chillkinkunataqa allpachaspa hallmanchik.
Ch'uñuta ruranapaq papakunataqa qasaq pachaman mast'arinchik. Pacha laqhayaptin, papakunataqa iskay, kimsa tutata qasaqpi saqinchik. Papap qaran lluqsinanpaqqa chakinchikwan sarurinchik, runawan warmiwanpas llamk'aspa. Chaymantataqmi saqirinchik ch'akinanpaq.
Murayata ruranchik ch'uñukunata mayuman churaspa. Puriq yakum pachap qaranta apaykuspa t'iqpan, papakunata yuraqchaspa.
Wikispecies nisqaqa qillqasqa p'anqayuqmi kay hawa: Papa
Papa (latin simipi: Solanum tuberosum L., Solanum andigenum Jus. et Buk.) nisqaqa, Chinchaysuyupi Aqshu icha Akshu nisqapas lliw yurakunamanta aswan chaninchasqa allpapi puquq chakra yuram.
Piruwpiqa tawa pachakmanta aswan papa rikch'aqkunatam riqsinchik.
'A patana o tapana (Solanum tuberosum) è na chianta everacea facenno pparte â famiglia d''e Solanaceae (Dicotiledone), rigginaria d''o Perù, d''a Bolivia, d''o Messico e d''o Cile. Chesta fuje purtata en Europa 'ni mille cincuciento. 'E patane s'aùsano assaje pe tutt''o munno, ma specie na Irlànnia dove sono típeche.
'O termene patana vene dato pure ê tubbere molto autelizzate a quateno alementare.
'A patana serve pure dint''a cucina taliana pe fà 'e patane fritte (o 'e patatine), 'e gnuocche, e ll'ati piatte. 'A patana è nu legume assaje útele ca se pó preparà de tutt''e manere: fritta, lessata, arrosta, vollita dint''a zuppa o dint''o suco. Esso pecché è tanta piacuta pe tutt''o munno.
Ang patatas ay isang uri ng gulay, o ang halaman na nagpapatubo nito. Unang napatubo ang patatas sa mga bundok ng Andes sa Timog Amerika. Nang napunta ang mga Europeo sa Timog Amerika, dinala nila ang patatas sa Europa. Ang siyentipikong pangalan ng halamang patatas sa wikang Latin ay Solanum tuberosum.
May kaugnay na midya ang Wikimedia Commons ukol sa artikulong:
Ang lathalaing ito na tungkol sa Halaman ay isang usbong. Makatutulong ka sa Wikipedia sa nito.
Footnote References
Template:Wikibookspar Template:Cookbook
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_-Osterloh_Nr.16-.jpg)
.jpg)
.png)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
|archivedate= parameter. http://www.pnas.org/cgi/content/full/102/41/14694.
sprouting.html Organic Control of Potato Sprouts]
Ko e pateta ko e fuʻu ʻakau siʻi ia, ko e kumala ʻo e papālangi, ʻomi mei ʻAmelika tonga.
Ko e pateta ko e fuʻu ʻakau siʻi ia, ko e kumala ʻo e papālangi, ʻomi mei ʻAmelika tonga.
E petat of patat es e plante, mêer bepoald de sorte Solanum tuberosum. De feitelikke petat is een ipgezwolln deel van e stengel die ounder de ground groeit. De plante es ende van de 14e eeuw, begun van de 15e eeuw meegebrocht deur de Spanjoardn uut Zuud-Amerika, woardat de patat uut zyn eign groeit en ol een hêel ende werd gekwêekt deur de platselikke bevolkienge.
Der zyn vele sorten petattn, bevôorbild:
E petat of patat es e plante, mêer bepoald de sorte Solanum tuberosum. De feitelikke petat is een ipgezwolln deel van e stengel die ounder de ground groeit. De plante es ende van de 14e eeuw, begun van de 15e eeuw meegebrocht deur de Spanjoardn uut Zuud-Amerika, woardat de patat uut zyn eign groeit en ol een hêel ende werd gekwêekt deur de platselikke bevolkienge.
Le patata (Solanum tuberosum) es un planta del familia Solanaceae. Le parola "patata" pote referer se al planta mesme o al tuberculo comestibile. Patatas ha essite introducite in Europa in le secunde medietate del 16me seculo per le espanioles e ha devenite un parte integral del alimentation de grande partes del mundo. Illo es le quarte plus grande cultura alimentari del mundo, post mais, tritico e ris. Le folios verde, assi como le pelles verde de tuberculos exponite al lumine, son toxic proque illos contine solanina.
Ponmdetè se yon plant. Li nan fanmi plant kategori: Solanaceæ . Non syantifik li se Solanum tuberosum L.
Pòm de tè se yon legim.
Istwa
Ponmdetè se yon plant. Li nan fanmi plant kategori: Solanaceæ . Non syantifik li se Solanum tuberosum L.
Pòm de tè se yon legim.
Potato esas solaneo tuberoza (Solanum tuberosum), di qua la nura tuberkulo esas manjebla (kom legumo), e riproduktebla per la plantaco di tuberkuli.
L'origino di la vorto esas la Hispana patata. Segun la Rejala Akademio di Hispania, ica vorto esas hibrido de la Taíno-vorto batata e la Quechua papa. Komence, la vorto uzesis por la patato, quankam ica du planti ne esas proxime parenta.
Potato esas solaneo tuberoza (Solanum tuberosum), di qua la nura tuberkulo esas manjebla (kom legumo), e riproduktebla per la plantaco di tuberkuli.
L'origino di la vorto esas la Hispana patata. Segun la Rejala Akademio di Hispania, ica vorto esas hibrido de la Taíno-vorto batata e la Quechua papa. Komence, la vorto uzesis por la patato, quankam ica du planti ne esas proxime parenta.
Ta'n praase ny hroar moylagh, starkagh veih'n lus vleinoil Solanum tuberosum 'sy chynney Solanaceae. Foddee ymmyd dy yannoo jeh'n fockle praase er son y lus myrane lesh y voyl yn-ee. Ta praaseyn coontit myr y chiaroo troar bee smoo er y theihll, lurg reise, curnaght, as grine buigh.[1] Ta thieyn stoyr feayrey ry-laccal son dy stoyral praase er feie tammylt liauyr[2] as ta lheid thieyn stoyr shen coontit mastey ny seyrraadyn stoyr smoo as shinney da cooid fioghagh er y theihll.
Ta dooieyn dy phraaseyn feie ry-gheddyn veih ny Steatyn Unnaneysit dys yn Ooraguay as y Çhillee.[3] Ta bun-scrutaghtyn gien-oaylleeagh er anchaslys mooar dy horçhyn errooagh as dy horçhyn feie cowraghey dy vel un vunneydys ec y phraase ayns ard ennagh jeh'n Pheroo yiass,[4] veih dooie ennagh 'syn ard-hroggalys Solanum brevicaule. Ga dy vel y phraase çheet ass y Pheroo, ta 99% dy phraaseyn lhiassit er feie ny cruinney jiu nyn sluight dy fo-ghooie as y bun echey 'sy Çhillee yiass-veanagh.[5] Ta recortyssyn shendeeagh, eirinee ynnydagh, as myn-scrutaghtyn GDN, taishbyney dy vel y sorçh smoo lhiassit dy lheeadagh er feie ny cruinney, Solanum tuberosum ssp. tuberosum, çheet ass Ellanragh Chiloé raad dy row eh lhiassit foddee 10,000 bleeantyn er dy henney.[6][7]
Va'n praase currit stiagh 'syn Oarpey liorish y Spaainey 'sy vlein 1536, as lurg shen v'eh ymmyrkit ec marrinee dys croghaneyn as puirt er feie ny cruinney. Ta millaghyn dy horçhyn foast ry-gheddyn ayns ny h-Andeeyn, raad fod shiu çheet er ny smoo na 100 sorçhyn lhiassit ayns un ghlion, as raad fod shiu çheet er un dussan dy horçhyn ta freillt ec un lught thie eirinagh.[8] Tra haink er y phraase dy ve soit seose 'syn Oarpey, haink er dy ve coontit myr bee undinagh as troar vagheragh. Agh, er yn oyr nagh row mooarane dy horçhyn lhiassit ayn, haink er y troar dy ve foshlit da gorlaghyn. 'Sy vlein 1845, hie gorley praase er enney myr y cron doo er ny skeaylley magh harrish boodeeyssyn boghtey ayns Nerin heear. Haghyr failleil hroarey ayn as yn eiyrtys eck er enney ain jiu myr y Gortey Mooar.
Ta'n praase ny hroar moylagh, starkagh veih'n lus vleinoil Solanum tuberosum 'sy chynney Solanaceae. Foddee ymmyd dy yannoo jeh'n fockle praase er son y lus myrane lesh y voyl yn-ee. Ta praaseyn coontit myr y chiaroo troar bee smoo er y theihll, lurg reise, curnaght, as grine buigh. Ta thieyn stoyr feayrey ry-laccal son dy stoyral praase er feie tammylt liauyr as ta lheid thieyn stoyr shen coontit mastey ny seyrraadyn stoyr smoo as shinney da cooid fioghagh er y theihll.
Ta dooieyn dy phraaseyn feie ry-gheddyn veih ny Steatyn Unnaneysit dys yn Ooraguay as y Çhillee. Ta bun-scrutaghtyn gien-oaylleeagh er anchaslys mooar dy horçhyn errooagh as dy horçhyn feie cowraghey dy vel un vunneydys ec y phraase ayns ard ennagh jeh'n Pheroo yiass, veih dooie ennagh 'syn ard-hroggalys Solanum brevicaule. Ga dy vel y phraase çheet ass y Pheroo, ta 99% dy phraaseyn lhiassit er feie ny cruinney jiu nyn sluight dy fo-ghooie as y bun echey 'sy Çhillee yiass-veanagh. Ta recortyssyn shendeeagh, eirinee ynnydagh, as myn-scrutaghtyn GDN, taishbyney dy vel y sorçh smoo lhiassit dy lheeadagh er feie ny cruinney, Solanum tuberosum ssp. tuberosum, çheet ass Ellanragh Chiloé raad dy row eh lhiassit foddee 10,000 bleeantyn er dy henney.
Va'n praase currit stiagh 'syn Oarpey liorish y Spaainey 'sy vlein 1536, as lurg shen v'eh ymmyrkit ec marrinee dys croghaneyn as puirt er feie ny cruinney. Ta millaghyn dy horçhyn foast ry-gheddyn ayns ny h-Andeeyn, raad fod shiu çheet er ny smoo na 100 sorçhyn lhiassit ayns un ghlion, as raad fod shiu çheet er un dussan dy horçhyn ta freillt ec un lught thie eirinagh. Tra haink er y phraase dy ve soit seose 'syn Oarpey, haink er dy ve coontit myr bee undinagh as troar vagheragh. Agh, er yn oyr nagh row mooarane dy horçhyn lhiassit ayn, haink er y troar dy ve foshlit da gorlaghyn. 'Sy vlein 1845, hie gorley praase er enney myr y cron doo er ny skeaylley magh harrish boodeeyssyn boghtey ayns Nerin heear. Haghyr failleil hroarey ayn as yn eiyrtys eck er enney ain jiu myr y Gortey Mooar.
Pétote o Peu'n tierre (= Pun·nthiére) (Solanum tuberosum)
A trunfa (Solanum tuberosum) ye un tuberclo minchable d'orichen andín, que ha estato un alazet en l'alimentación de muitos pueblos dende o trobo d'America y ye tamién hue en día l'alazet de muitos platos. Iste tuberclo se cautivaba en Perú dende o milenio VIII aC y fue levato a Europa por os espanyols en 1554.
As trunfas se clamaban papas en a zona andina a on los espanyols troboron que las se minchaban los indichenas. En castellán se deciba primero papa, pero en castellán d'a Peninsula Iberica se cambió por patata, palabra derivata de l'anglés potato. O canario y lo castellán d'America encara conservan, doncas, la palabra amerindia orichinal.
En bella zona de l'Alto Aragón se'n diz patacas, que reconoixemos como un derivato de l'anglés Potato a traviés d'o castellán Patata, cambiando lo sufixo. En bella zona pirenencas aragonesofablants u catalanofablants se clamó a las patacas con una palabra derivata d'o latín Tuber, que debeba fer referencia u a tuberclos d'o país u a fongos subterranios.
En bella zona como a Val de Chistau s'emplega patata como termin cheneral y trunfa pa la variedat tradicional d'a val, més chicota. En o Viello Sobrarbe se replega trunfa como termin cheneral pero ya anticuato, y se'n conoixe la variant de trunfa chiretuda.
En castellán d'Aragón tamién ye conoixito l'uso de derivatos de Tuber, José Pardo Sastrón testimonia turmas u trubas en Torrociella d'Alcanyiz pa una especie de compuestas que fa tuberclos, Helianthus tuberosus debant d'a denominación tradicional de Solanum tuberosum de Patacas.
La trufa (var. patana, tartifla, poma de tèrra, pompira ) es un tubercul produch per l'espècia Solanum tuberosum. Aparten a la familha de las Solanacèas. S'agís d'un dels legums mai consomits en Euròpa, America del Nòrd e America del Sud. Introducha en Euròpa al sègle XVI, sas qualitats alimentàrias son, d'en primièr estadas malconegudas. En defòra de sas vertuts alimentàrias, la trufa es largament utilizada dins l'industria, que sa fecula a de destinacions multiplas.
Cal pas confondre la trufa amb la rabassa qu'es un campairòl dich tanben trufa negra.
En lemosin a tanben lo nom de coca, poma/pom de tèrra, poma ar tèrra, poma-pòrc, pomeitèrra, trefa, trefla, tròfla, trofla, tofla, truefla (e tanben pompira o patata e trufa se dison en los parlars nòrd-occitans).
En auvernhat i a coca e a costat de trufa las variantas trifa, trèfa, trèfla, trefòla, trifòla, tripola, trufe.
Sols los abitants dels Andes peruvians coneissián la trufa, apelada papa en quíchoa. La cultivavan prèp de 1000 ans abans J-C. La primièra descripcion coneguda data de 1533, que la devèm a Pedro de Cieza de León dins sa Cronica de Peró. Introducha en Espanha en 1534, es cultivada per de monges de Sevilha en 1573 tanben jol nom de papa. En dos sègles, la trufa va conquerir Euròpa: d'en primièr en Espanha ont prendrà lo nom de patata, puèi Itàlia taratoufffli (« pichona trufa »), Irlanda potato, Alemanha puèi França. Es introducha en França vèrs 1540 e cultivada en Naut Vivarés a Sant Auban d'Ai (sota lo nom de trifòla). Es figurada pel primièr còp per Gaspard Bauhin dins Pinax Theatri Botanici de 1596.
En França, en 1757 foguèt cultivada en Bretanha, alara en periòde de carestiá, dins la region de Rennes per Louis René de Caradeuc de La Chalotais, lèu seguit dins lo Leon per monsénher de la Marcha, escaissat « l'evesque de las patanas » (eskob ar patatez). Mas es sustot Antoine Parmentier, de retorn d'un sejorn en captivitat en Prússia, que fa la promocion de la trufa coma aliment uman e capita de desvolopar son usatge dins totes los jaces de la societat francesa. Èra estat capturat pels Prussians pendent la Guèrra de Sèt Ans (1756-1763) e aviá descobèrt en aquesta ocasion la trufa, principala noiridura fornida als presonièrs. Aprèp una terribla carestiá subrevenguda en 1769, l'Acadèmia de Besançon lança en 1771 un concors sul tèma seguent : « Indicatz los vegetals que poirián suplir en cas de carestiá a los que s'emplega comunament a la noiridura dels òmes, e quina ne deuriá èsser la preparacion. » Parmentier ganha lo primièr prèmi, davant d'autres concurrents qu'avián eles tanben redigit un memòri sus la trufa, pròva que l'usatge d'aqueste tubercul èra vertadièrament a l'òrdre del jorn. Cal notar que mai d'un sègle abans Parmentier, gràcias a Jean Bauhin (1541-1612) e fraire de Gaspard Bauhin, director dels « Grands-Jardins » de Montbeliard, la patana èra consomida per obviar a la famina que sevissiá dins lo Comtat de Montbeliard independent e vengut francés pas qu'en 1793.
Al sègle XIX, la trufa èra venguda l'aliment predominant en Irlanda. L'epidemia de mildió dins las annadas 1840 es a l'origina d'una granda famina e d'una importanta emigracion vèrs los Estats Units.
Las trufas son ricas en glucids e contenon de proteïnas, minerals (en particular de potassi e de calci) e de vitamina C (çaquelà, se tròba mai de vitaminas C dins las trufas que venon d'èsser recoltadas). Son pauc caloricas (mens de 80 quilocalorias per 100 gramas del legum), jos reserva d'èsser acomodadas sens excès de matèria grassa (100 g de trufas chips pòdon aportar mai de 500 kcal contra 80 per 100 g de trufas cuèchas amb d'aiga). Pasmens, presentan un indèx glicemic elevat (de 57 a 86), çò que pòt favorizar la presa de pes.
Mantun plat celèbre utiliza la trufa per ingredient principal :
Dins las regions de granda produccion, coma lo Nòrd-Pas de Calais e Picardia en França, la trufa a fach nàisser una importanta industria de transformacion industriala, que produsís en particular de chips, de purèa desidratada, de preparacions susgeladas...
Se precisarà tanben qu'a partir del sègle XIX, l'alcoòl de trufa serviguèt per confeccionar la vodka, mas qu'uèi aqueste usatge es gaireben desaparegut.
La fecula, apelada tanben amidon, a d'utilizacions nombrosas. Dins l'alimentacion, ne pòt remplaçar la farina, èsser emplegada coma espessidor dins les salsas. S'utiliza tanben dins la pastissariá industriala e la confeccion de las biscòtas.
Mas es dins l'industria non alimentària que bnne trapam la màger part de las utilizacions : dintra dins la composicion de mantun medicament, dins la del roge de pòtas o dels cambis per nenets, dins la papetariá, lo textil, lo contraplacat. Tractat per aiga cauda, l'amidon es sonat empés e dintra dins la confeccion du caucho o dins lo glaçatge del papièr per fòto.
Çò ne ramentarem per memòria l'empesatge dels còls o punhets de camisas, disparegut uèi lo dia.N'es tot parièr l'amidon fòrça mens utilizat dins la fabricacion de còlas o pegaments.
La trufa crusa est manjada pel pacient per arrestar lo dissentèri.
En 2003 (font : FAO), la produccion mondiala s'es elevada a 311,4 milions de tonas, per 192 000 km² plantats, siá un rendement mejan de 1480 t/km².
Los principals productors son los seguents :
Al sen de l'Union Europèa de 25, lo mai bèl productor es Polonha, davant Alemanha. Lo rendement mejan dins l'Euròpa dels quinze es de 3420 t/km² e de 1670 t/km² en Polonha. Los productors europèus pus importants son los seguents :
Produccion en tonas. Chifras 2004-2005
Donadas de FAOSTAT (FAO) Basa de donadas de la FAO, accès del 14 de novembre de 2006
China 70 036 279,00 21 % 73 036 500,00 23 % 
Russia 35 914 240,00 11 % 37 461 488,00 12 % 
Índia 25 000 000,00 8 % 25 000 000,00 8 % 
Ucraïna 20 754 800,00 6 % 19 462 000,00 6 % 
Estats Units 20 685 670,00 6 % 19 151 080,00 6 % 
Alemanha 13 044 000,00 4 % 11 624 000,00 4 % 
Polonha 13 998 654,00 4 % 11 009 392,00 3 % 
Bielorussia 9 902 100,00 3 % 8 185 000,00 3 % 
Païses Basses 7 487 700,00 2 % 6 835 985,00 2 % 
França 7 255 378,00 2 % 6 680 817,00 2 % 
Reialme Unit 6 316 000,00 2 % 5 815 000,00 2 % 
Bangladèsh 3 907 000,00 1 % 4 855 000,00 2 % 
Canadà 5 170 790,00 2 % 4 850 000,00 2 % 
Iran 4 180 000,00 1 % 4 200 000,00 1 % 
Turquia 4 800 000,00 1 % 4 170 000,00 1 % 
Romania 4 230 210,00 1 % 3 985 000,00 1 % 
Peró 2 996 090,00 1 % 3 284 223,00 1 % 
Brasil 2 931 180,00 1 % 2 950 990,00 1 % 
Japon 2 842 000,00 1 % 2 708 000,00 1 % .svg){kind=small}
Belgica 3 229 622,00 1 % 2 653 949,00 1 % Autres païses 65 752 492,00 20 % 65 297 137,00 20 % Total 330 434 205,00 100 % 323 215 561,00 100 % Ul Pòm da tèra (anca pum de tèra, en Bresà: patàta, en valtelinés: tartúfola) al è na pianta anüala perèna, dolza e tüberusa da la fameja di Solanaceae. In la region di And, al gh'è di olt spess cultivad da pomm da tèra. Ul pomm da tèra al è la quarta pianta cumestìbila, da drée al ris, furment e mais[1].
Sciben che al füdess retegnüü verenus, ul pomm da tèra al è vegnüü un impurtant aliment da basa in nòrd Euròpa. I faminn int i 1770 prestin i contribüà à la sò acetazzion, inscí che i polítigh di guvernament int un bell pò da nazion d'Europa dürant la Piscina edaa dal giass, quand che i piant tradiziunal i prudüssiva mia fiabilament cumè dabòrd.[2][3]
A trunfa (Solanum tuberosum) ye un tuberclo minchable d'orichen andín, que ha estato un alazet en l'alimentación de muitos pueblos dende o trobo d'America y ye tamién hue en día l'alazet de muitos platos. Iste tuberclo se cautivaba en Perú dende o milenio VIII aC y fue levato a Europa por os espanyols en 1554.
Ul Pòm da tèra (anca pum de tèra, en Bresà: patàta, en valtelinés: tartúfola) al è na pianta anüala perèna, dolza e tüberusa da la fameja di Solanaceae. In la region di And, al gh'è di olt spess cultivad da pomm da tèra. Ul pomm da tèra al è la quarta pianta cumestìbila, da drée al ris, furment e mais.
La trufa (var. patana, tartifla, poma de tèrra, pompira ) es un tubercul produch per l'espècia Solanum tuberosum. Aparten a la familha de las Solanacèas. S'agís d'un dels legums mai consomits en Euròpa, America del Nòrd e America del Sud. Introducha en Euròpa al sègle XVI, sas qualitats alimentàrias son, d'en primièr estadas malconegudas. En defòra de sas vertuts alimentàrias, la trufa es largament utilizada dins l'industria, que sa fecula a de destinacions multiplas.
Cal pas confondre la trufa amb la rabassa qu'es un campairòl dich tanben trufa negra.
En lemosin a tanben lo nom de coca, poma/pom de tèrra, poma ar tèrra, poma-pòrc, pomeitèrra, trefa, trefla, tròfla, trofla, tofla, truefla (e tanben pompira o patata e trufa se dison en los parlars nòrd-occitans).
En auvernhat i a coca e a costat de trufa las variantas trifa, trèfa, trèfla, trefòla, trifòla, tripola, trufe.
Tlālcamohtli (Caxtillahtōlli/Quechhuatlahtōlli: papa), Solanum tuberosum.
Çĕрулми (лат. Solánum tuberósum), — Йыт çырлисем (Solanaceae) йышне кĕрекен Йыт çырли (Solanum) ăратĕнчи нумай çуллă ӳсентăрансен паранкă тăвакан курăк евĕр ӳсентăран тĕсĕ. Çĕрулми паранкисем кирлĕ апат-çимĕç продукчĕ. Улмасем наркăмăшлă, вĕсенче соланин пуррипе.
Çĕрулми (лат. Solánum tuberósum), — Йыт çырлисем (Solanaceae) йышне кĕрекен Йыт çырли (Solanum) ăратĕнчи нумай çуллă ӳсентăрансен паранкă тăвакан курăк евĕр ӳсентăран тĕсĕ. Çĕрулми паранкисем кирлĕ апат-çимĕç продукчĕ. Улмасем наркăмăшлă, вĕсенче соланин пуррипе.
Η πατάτα (επιστ. Στρύχνον το κονδυλόρριζον, Solanum tuberosum) γνωστή και ως γεώμηλο, είναι φυτό που ανήκει στην οικογένεια των Στρυχνοειδών (Solanaceae). Καλλιεργείται για τους εδώδιμους κονδύλους της, οι οποίοι είναι πλούσιοι σε άμυλο και αποτελούν τροφή μεγάλης θρεπτικής αξίας.
Είναι φυτό ιθαγενές των υψιπέδων του Mεξικού, του Περού, της Xιλής και της Kολομβίας, περιοχές όπου ζούσαν Ινδιάνοι, Ίνκας, Αζτέκοι. Μεταφέρθηκε από τη Νότιο Αμερική στην Ισπανία από Ισπανούς εξερευνητές και γρήγορα επεκτάθηκε σε ολόκληρη την Ευρώπη.
Είναι ευρύτατα διαδεδομένη στην Ελλάδα και αποτελεί τμήμα της βασικής διατροφής του πληθυσμού. Στην Ελλάδα την έφερε ο Ιωάννης Καποδίστριας. Στην αρχή καλλιεργήθηκε σε περιορισμένη κλίμακα, πειραματικά, στην περιοχή της Tίρυνθας.
Η παραγωγή πατάτας ήταν πολύ σημαντική, ιδιαίτερα στα δύσκολα χρόνια των Παγκοσμίων πολέμων, αφού έθρεψε και κράτησε ζωντανούς πολλούς ανθρώπους. Ευδοκιμεί καλύτερα σε δροσερό, υγρό κλίμα. Η Γερμανία, η Ρωσία και η Πολωνία είναι οι μεγαλύτερες πατατοπαραγωγές χώρες της Ευρώπης.
Σύγκριση με άλλα τρόφιμα όπως παρακάτω.
Σ1 κίτρινο καλαμπόκι Σ2 ρύζι λευκό μακρύκοκκο χωρίς προσθήκες, ωμό Σ3 ρύζι καφέ μακρύκοκκο ωμό Σ4 σιτάρι σκληρό Σ5 πατάτα, φλούδα, ωμή Σ6 κασάβα ωμή Σ7 σόγια πράσινη ωμή Σ8 γλυκοπατάτα ωμή Σ9 σόργο ωμό Σ10 γιάμ ωμό Σ11 μπανάναΗ πατάτα (επιστ. Στρύχνον το κονδυλόρριζον, Solanum tuberosum) γνωστή και ως γεώμηλο, είναι φυτό που ανήκει στην οικογένεια των Στρυχνοειδών (Solanaceae). Καλλιεργείται για τους εδώδιμους κονδύλους της, οι οποίοι είναι πλούσιοι σε άμυλο και αποτελούν τροφή μεγάλης θρεπτικής αξίας.
Είναι φυτό ιθαγενές των υψιπέδων του Mεξικού, του Περού, της Xιλής και της Kολομβίας, περιοχές όπου ζούσαν Ινδιάνοι, Ίνκας, Αζτέκοι. Μεταφέρθηκε από τη Νότιο Αμερική στην Ισπανία από Ισπανούς εξερευνητές και γρήγορα επεκτάθηκε σε ολόκληρη την Ευρώπη.
Είναι ευρύτατα διαδεδομένη στην Ελλάδα και αποτελεί τμήμα της βασικής διατροφής του πληθυσμού. Στην Ελλάδα την έφερε ο Ιωάννης Καποδίστριας. Στην αρχή καλλιεργήθηκε σε περιορισμένη κλίμακα, πειραματικά, στην περιοχή της Tίρυνθας.
Η παραγωγή πατάτας ήταν πολύ σημαντική, ιδιαίτερα στα δύσκολα χρόνια των Παγκοσμίων πολέμων, αφού έθρεψε και κράτησε ζωντανούς πολλούς ανθρώπους. Ευδοκιμεί καλύτερα σε δροσερό, υγρό κλίμα. Η Γερμανία, η Ρωσία και η Πολωνία είναι οι μεγαλύτερες πατατοπαραγωγές χώρες της Ευρώπης.
Бу́льба (па-лацінску: Solanum tuberosum) — шматгадовыя клубняносныя расьліны роду пасьлён сямейства пасьлёнавых. Слова «бульба» можа ўжывацца як да самой расьліны, гэтак і да клубняў, якія і зьяўляюцца галоўнай мэтай культывацыі.
Валодае высокакалярыйнымі вартасьцямі (100 грамаў прыгатаванай бульбы — каля 80 ккал). Утрымлівае ў сабе ваду (~80%), вугляводы (19%), нязначную колькасьць бялка (1,7%), мінімальную колькасьць тлушчу, невялікую колькасьць жалеза і вапны, а таксама вітаміны Bl E3 і C. Вядома больш як 170 дзікарослых і культурных відаў. З бульбы атрымліваюць крухмал, сьпірт, патаку, гатуюць сотні відаў разнастайных страваў, яна ідзе на корм жывёле.
Валодае высокакалярыйнымі вартасьцямі (100 грамаў прыгатаванай бульбы — каля 80 ккал). Утрымлівае ў сабе ваду (каля 80%), вугляводы (19%), нязначную колькасьць бялку (1,7%), мінімальную колькасьць тлушчу, невялікую колькасьць жалеза і вапны, а таксама вітаміны Bl E3 і C. Вядома больш як 170 дзікарослых і культурных відаў. З бульбы атрымліваюць крухмал, сьпірт, патаку, гатуюць сотні відаў разнастайных страў, яна ідзе на корм жывёле.
Плод — шматнасенная ягада. Цьвіце ў чэрвені — жніўні. Размнажаецца клубнямі і іх часткамі (у сэлекцыі — насеньнем). Добра расьце на ўгноеных супясчаных і пясчаных мінэральных глебах, на сярэднякіслых тарфяных балотных. Сарты, раянаваныя ў Беларусі: раньнія і сярэдняраньнія — Беларуская раньняя, Прыгожая 2, Аксаміт, Аноста, Адрэта, Дзецкасельская, Сантэ, Явар; сярэднясьпелыя — Агеньчык, Расінка; сярэдняпозьнія і позьнія — Лошыцкая, Ласунак, Прынёманская 3, Тэмп, Арбіта.
Бульба ёсьць травяністай расьлінай, што яднае да 150 дзікіх і культурных разнавіднасьцяў. У дзікім стане зьяўляецца шматгадовай, у культуры — аднагадовай расьлінай[1]. Разнавіднасьці быльбы ўтвараюць поліплёідны шэраг з асноўнай колькасьцю храмасомаў — 2n-12, 2n-24, 3n-36, 4n-48, 5n-60, 6n-72. Усе гатункі бульбы тэтраплёідныя (4n-48).
Карэньне ў бульбы, якую вырошчваюць з насеньня, мае спачатку стрыжнёвую будову — у выглядзе зародкавага стрыжнёвага кораня з бакавымі карэньчыкамі. Затым у аснове сьцябла ў вузлах карэньня, якія знаходзяцца ў грунце, утвараецца другаснае карэньне, якое разам з зародкавым утвараюць валасьніковістыя карані. Пры вырошчваньні бульбы з клубняў утвараецца толькі другаснае махрыстае карэньне. Каля 70 % каранёў бульбы разьмяшчаецца на глыбіні да 30 см, а асобныя карані дасягаюць глыбіні 1,5 м.
З пазухаў зачаткавага лісьця ў падземнай частцы сьцябла адрастаюць падземныя парасткі — сталёны, якія патаўшчаюцца на вяршынях, чым даюць пачатак новым клубням (відазьмененым парасткам). На канцах сталёнаў разьвіваюцца клубні ў выглядзе вялікіх пупышак, уся маса якіх складаецца з танкасьценных кантаваных вузаў, напоўненых крухмалам, а вонкавая частка складаецца з тонкапластовай коркавай тканкі. Клубні сьпеюць у жніўні—верасьні.
Сьцёблаў некалькі. Яны травяністыя, прамастаячыя або ўзыходзячыя, вышынёй 30-150 см, у папярочным разрэзе рабрыстыя, 3—4-гранныя, радзей круглявыя, апушаныя. У некаторых гатункаў уздоўж сьцябловых рэбраў ёсьць прамыя або хвалістыя, вузкія або шырокія крыльцы. У познасьпелых гатункаў сьцёблы разгаліноўваюцца ў асноўным у ніжняй частцы, хуткасьпелых — у сярэдняй. Па афарбоўцы могуць быць зялёнымі, чырвона-фіялетавымі або чырвона-карычневымі. Пагатоў пігмэнтацыя ў залежнасьці ад гатунку можа выяўляцца толькі каля асновы сьцябла, уздоўж большай яго часткі або па ўсёй даўжыні. Часам назіраецца інтэнсіўная пігмэнтацыя, пры якой сьцёблы становяцца амаль чорнымі.
Частка сьцябла, пагружаная ў глебу, выпускае доўгія парасткі (даўжынёй 15-20, у некаторых гатункаў 40-50 см). З аднаго клубня вырастае ў сярэднім 4-8 сьцёблаў, зь якіх утвараецца куст. Па выглядзе і будове кусты бываюць прамастаячыя ці раскідзістыя, мала- і многасьцябловыя, з роўнымі або яруснымі сьцёбламі. Дасягае ў вышыню больш за 1 мэтар.
У ліставых пазухах падземнай часткі сьцёблаў утвараюцца бакавыя пабегі — сталёны даўжынёй 5-20 см, часам да 35-40 см. Растуць яны ў глебе больш-менш гарызантальна, утвараюць у вузлах карэньчыкі і могуць самастойна ўкараняцца. На канцах сталёнаў зь невялікіх спачатку патаўшчэньняў разьвіваюцца клубні. Лісьце бульбы цёмна-зялёнае, перарывіста-няпарнаперыстарасьсечанае. Складаецца з канчатковай долі, некалькіх пар (3-7) бакавых доляў, разьмешчаных адна супраць другой, і прамежкавых дзелек між імі. Няпарная доля называецца канчатковай, парныя долі маюць парадкавыя назвы — першая пара, другая пара і г. д. (лік вядзецца ад канчатковай долі). Долі і дзелькі сядзяць на стрыжаньках, прымацаваных да стрыжня (чаранка), ніжняя частка якога можа пераходзіць у хвосьцік. Каля парных доляў месьцяцца яшчэ драбнейшыя дзелькі. Па форме яны круглявыя, авальныя, падоўжаныя, яйкападобныя, рамбічныя, востраканцовыя або авальна-востраканцовыя, апушаныя. Долі, часьціцы і частачкі могуць быць сімэтрычнымі (роўнавялікімі) і несімэтрычнымі.
У некаторых гатункаў верхняя пара доляў і верхавая няцотная доля зрастаюцца асновамі,чым утвараюць 3-лопасьцевыя верхавіны. Завуць такую зьяву плюшчалістасьцю. Па колькасьці часьціц у лісьце адрозьніваюць 3 ступені яго расьсечанасьці: нязначная — 1 пара доляў, дзелькі адсутнічаюць; сярэднюю — да 2 пар доляў і 1-2 пары дзелек; моцную — 2-3 пары доляў і шматлікія дзелькі. У залежнасьці ад шчыльнасьці разьмяшчэньня доляў лісты могуць быць густа-, сярэдне- і рэдкадолькавымі. У густадолькавых лісьцікі доляў месьцяцца шчыльна, часта налягаюць сваімі паверхнямі адзін на аднаго. У сярэднедолькавых яны толькі дакранаюцца бакамі. У рэдкадольных між часьціцамі ёсьць прамежкі. Зь ніжняга боку доляў прыкметная сетка жылак, якія бываюць пігмэнтаванымі. Лісьце разьмяшчаецца на сьцёблах сьпіральна. Ля сваёй асновы мае 2 серпападобныя або лістападобныя прылісткі.
Кветкі двухполыя, правільныя, у верхавінных шчытках 5-разьдзельныя: чашачка складаецца з 5 востразубчастых, узрослых у аснове чашалісьцікаў, венчык — з 5 зрослых пялёсткаў. У кветцы разьмяшчаюцца 5 тычынак, пылавікі якіх на кароткіх ножках шчыльна складзеныя ў цыліндрычную або конусападобную калёнку, і песьцік зь верхняй завязьзю з лычыкам, які праймае цэнтральную ўнутраную частку калёнкі і выдаецца над пылавікамі або роўны зь імі, а часам ніжэйшы за іх.
Венчык зрослапялёсткавы, белы, сіні, сіне-фіялетавы, ружовы, чырвона-фіялетавы. Пылавікі аранжавыя, жоўтыя, жоўта-зялёныя. Калі ў кветках утвараюцца аранжавыя або жоўтыя пылавікі, пылок якіх здольны да нармальнага апладненьня, то пры багатым цьвіценьні на расьлінах разьвіваецца шмат пладоў. У гатункаў, якія маюць кветкі са стэрыльнымі жоўта-зялёнымі пылавікамі, плод не ўтвараецца. Кветкі на расьлінах сабраныя ў суквецьці-шчыткі, якіх на адным кветканосе бывае ад 2 да 4. Квітнее ў чэрвені—жніўні.
Плод — шматнасенная, жоўта- або цёмна-зялёная, круглявая або круглява-авальная, атрутная ягада дыямэтрам 2 см. Насеньне дробнае, яйкападобнасплюснутае, бледна-жоўтае або крэмавае. Маса 1000 семак — 0,5-0,6 грама. У зялёных вэгетатыўных частках расьліны зьмяшчаецца алькалёід салянін, які служыць для абароны расьліны ад паражэньня бактэрыямі і некаторымі відамі вусякоў. У сувязі з гэтым пазелянелыя клубні бульбы неядомыя.
Клубні адначасова зьяўляюцца і ёмішчам запасных пажыўных рэчываў і вэгетатыўным органам. Досьледна пацьверджана, што клубень — вэгетатыўны орган, які ўтвараецца на канцы падземнага сьцябла — сталёна. Як толькі сьцябло бульбы вырасьце над зямлёй на 15-20 см, яго ніжнюю палову закрываюць кавалкам цёмнага тэкстылю або шчыльнай сьвятлонепранікальнай паперы, асьцярожна прывязаўшы паперу або тэкстыль пад лісьцем, закрыўшы ніжнюю палову сьцябла. Частка ізалятара ўвесь час мае ляжаць на зямлі і па меры росту сьцябла ўвесь час закрываць яго ад сьвятла. Да восені на зацененай частцы сьцябла ўтворацца надземныя клубні. Калі верхавіну маладога сьцябла бульбы зьмясьціць у чорную скрыню — у цемры на ёй пачнецца ўтварэньне клубняў. У ніжніх частках расьліны, схаваных у глебу, бульбаўтварэньне затрымаецца.
Пра вэгетатыўнае паходжаньне клубня сьведчыць наяўнасьць на маладых клубнях недаразьвітага лісьця ў выглядзе лускавінак. Пасьля іх адміраньня на паверхні клубня застаюцца дугападобныя рубцы — броўкі, у пазухах якіх разьмяшчаюцца 3 пупышкі. Броўкі разам з пупышкамі называюць вочкамі. Яны бываюць: глыбокімі — пры заляганьні пупышак у паглыбленьнях клубня; неглыбокімі — з разьмяшчэньнем пупышак амаль на ўзроўні з паверхняй клубня; паверхневымі, калі пупышкі выступаюць над паверхняй клубня, чым утвараюць грудок. Вочкі месьцяцца на клубнях сьпіральна. Колькасьць іх на клубнях сярэдняга памеру — 6-12, на вялікіх — да 15-20. Менш вочак у ніжняй частцы клубня, больш за ўсё — у верхняй. Жыцьцяздольнасьць пупышак у вочку неаднолькавая, найбольш высокая — у сярэдняй пупышкі. Пры пасадцы клубняў або, калі іх прарошчваць перад пасадкай, прарастае 1/3 або 1/4 пупышак. У асноўным тыя, якія разьмяшчаюцца на верхавіне клубня.
Парасткі, якія ўтвараюцца з пупышак клубняў, у залежнасьці ад колькасьці сьвятла пры прарастаньні могуць мець колер ад белага з жоўтым, ці зялёным адценьнем, да чырвона-, сіне- ці цёмнафіялетавага. На паверхні клубня ёсьць шмат невялікіх сьветлых адтулін, празь якія ажыцьцяўляюцца дыханьне і трансьпірацыя вады. Сваёй ніжняй часткай, якая яшчэ называецца пупавінай, асновай, сталонным паглыбленьнем, або ўпадзінай, клубень злучаецца са сталёнам. Процілеглая ад яе — верхняя частка, або вярхушка клубня зь верхняй пупышкаю.
На падоўжным разрэзе сасьпелага клубня пад мікраскопам выразна відаць наступныя элемэнты: скурку (у маладога клубня эпідэрміс), кару, камбій, сасудзістыя пучкі і сэрцавіну. Лупіна — вонкавы ахоўны пласт клубня, складаецца зь некалькіх шэрагаў коркавых вузаў другаснай покрыўнай тканкі — пэрыдэрмы. Пад лупінай знаходзіцца кара, якая складаецца з парэнхімных вузаў, запоўненых крухмальнымі зёрнамі, і праводных элемэнтаў лубу — рэшатападобных трубак фляэмы. Пад карою знаходзіцца пласт вузаў камбію, зь якога ў цэнтры клубня ўтвараюцца элемэнты ксілемы. Цэнтральная частка клубня запоўненая парэнхімнымі вузамі сэрцавіны, якія разыходзіцца радыяльнымі прамянямі да вочак у месцах іх разьмяшчэньня. У парэнхімных вузах клубняў утрымліваюцца крухмальныя зёрны. Найбольшая колькасьць іх знаходзіцца ва ўнутраных вузах кары і зьнешніх — сэрцавіны, найменшая — у складзе вадзяністых вузаў цэнтральнай сэрцавіны.
Па форме клубні бываюць круглявымі, авальнымі або падоўжанымі. У круглявых клубняў ва ўсіх напрамках памеры амаль аднолькавыя, у авальных — адзін з кірункаў перавышае іншыя ў 1,5 разу, у падоўжаных — 2-кратна і больш. Ёсьць гатункі з прамежкавай формай клубняў — яйкападобнай, плоскаавальнай, бочкападобнай і інш. Клубні пакрытыя гладкай, лускаватай або сеткаватай лупінай. Афарбоўка мякаці клубняў розная — белая, жоўтая, сьветла-ружовая, часам чырвоная, сіняя. Паверхня клубняў мае таксама розную афарбоўку — белая, ружовая, чырвоная, сіне-фіялетавая і г. д. Велічыню клубняў можна павялічыць працягам фазы іх росту[2], але і ў гэтым выпадку спадчыннасьць гатунку адыгрывае важную ролю. Да таварных клубняў адносяць тыя, сярэдняя маса якіх перавышае 40 грамаў.
Клубні бульбы ўтрымліваюць каля 25 % сухога рэчыва, асноўным складнікам якога ёсьць крухмал — 80-85 % (у залежнасьці ад месца вырошчваньня і гатунку), яшчэ каля 2 % складае бялок (ад 1,5 % да 3 %), звыш 0,3 % — тлушч (да 0,6 %). Бялок бульбы (тубэрын) зьмяшчае 14 з 20 незаменных амінакісьляў і мае каэфіцыент 0,85 пажыўнай каштоўнасьці ў параўнаньні зь бялком курынага мяса, які лічыцца паўнавартасным для харчаваньня чалавека[1]. У клубнях бульбы зьмяшчаецца большасьць відаў вітамінаў: аскарбінавая кісьля (10-54 мг%), тыямін, рыбафлявін, пірыдаксін, фалійная і нікатынавая кісьлі. Таксама ў бульбе ёсьць рэтынол, эргакальцыфэрол, біяфляваноіды, каратыноіды, такафэрол, нікатынамід, біятын і супрацьязвавы фактар — вітамін U. Асабліва багатыя на вітамін C сьвежасабраныя клубні, бо пасьля 2-месячнага захоўваньня колькасьць вітаміна C памяншаецца амаль удвая[3].
Каля 1 % сухога рэчыва прыпадае на долю мінэральных рэчываў: каль (568 мг на 100 г сырой масы) і фосфар (50 мг). У ёй утрымліваюцца солі кальцу (12-15 мг%), магну, жалеза (1 мг%) серы, марганцу, ёду, нікелю, кобальту, медзі і інш. Таксама ў клубнях бульбы ёсьць стэрыны ([стыгмастэрын, кампэстэрын і сітастэрын), ліпіды і арганічныя кісьлі (кававая, хлёрагенавая, лімонная, шчаўевая і яблычная). Уся надземная частка расьліны і скурка клубняў утрымліваюць глюкаалькалёіды, галоўнымі зь якіх ёсьць салянін і чаканін. У клубнях (мякаці) зьмяшчаецца ад 3 да 7-10 мг % саляніну, таму іх не выкарыстоўваюць у сырым выглядзе — гэта можа выклікаць атручаньне. На сонцы ўтрыманьне саляніну можа дасягнуць 20-40 мг% і клубні набываюць горкі прысмак. Пры ўтрыманьні саляніну вышэй за 20 мг%, а таксама выкарыстаньні пазелянелых клубняў без чысткі — у ежу ўжываць нельга. У лупінах утрыманьне саланіну складае 30-60 мг%, у праростках бульбы зьмяшчаецца 400—800 мг% саланіну. У вялікай колькасьці саланін зьніжае актыўнасьць фэрмэнту халінестэразы, важнага для нэрвовай сыстэмы. Прыкмета гэтага — галаўны боль, млоснасьць, а таксама запавольваньне рэакцыяў на зьнешнія раздражняльнікі[4].
Сярэдняе ўтрыманьне важных пажыўных рэчываў у 100 г ядомай масы клубняў сталовай бульбы пры зборы[5] Асноўны склад, г Мінэральныя рэчывы, мг Вітаміны, мг Арганічныя кісьля, мг Вада 77,8 Каль 445,0 Водарастваральныя вітаміны: Лімонная 510 Вугляводы, у тым ліку 14,8 Кальц 10,0 С (аскарбінавая к-ля) 17,0 крухмал 14,1 Фосфар 50,0 В1 (тыямін) 0,11 Шчаўевая — глюкоза 0,24 Магн 25,0 В2 (рыбафлавін) 0,045 фруктоза 0,17 Натр 10,0 В3/5 (пантатэнавая) 0,4 Яблычная 90 цукроза 0,30 Жалеза 0,8 В6 (пірыдаксін) 0,4 Сіры пратэін 2,1 Марганец 0,15 В9 (фоліевая к-та) 0,007 Саліцылавая 0,12 Сіры тлушч 0,1 Медзь 0,15 РР (ніяцын) 1,22 Балястныя рэчывы 2,5 Цынк 0,27 Тлушчарастваральныя вітаміны: Фтор 0,01 Е (токафэрол) 0,06 Ёд 0,004 К 0,05 Сэлен 0,004…0,02 Правітамін (каратын) 0,01Радзіма — Паўднёвая Амэрыка, дзе яе вырошчвалі ацтэкі і інкі, а таксама паўночнаамэрыканскія плямёны іракезаў.[6] У XVI стагодзьдзі завезена ў Эўропу (Гішпанія, Ангельшчына), у прыватнасьці, лічыцца, што ў Ангельшчыну бульбу завёз Томас Гэрыят.[7][8] У Рэчы Паспалітай стала вядомая ў XVII стагодзьдзі.[9] Лічыцца, што ўпершыню бульбу ў краіну завез кароль Ян Сабескі пасьля перамогі над туркамі ў бітве пад Венай (12 верасьня 1683 году).
Першапачаткова бульбу выкарыстоўвалі як лекавую і дэкаратыўную расьліну,[10] у якасьці ядомай палявой культуры пачала масава спажывацца па ўсёй Эўропе з другой паловы XVIII стагодзьдзя.
У якасьці экзатычнай стравы бульба стала вядомая на магнацкім стале ў Рэчы Паспалітай напрыканцы XVII стагодзьдзя. У кнізе, напісанай кухмістрам кракаўскага ваяводы Станіславам Чарнецкім, слынным «Compendium ferculorum albo zebranie potraw» («Усё пра стравы, альбо збор страваў»), згадваецца першая бульбяная прысмака для эліты краіны. Пад назваю «tertofelle» хаваецца бульба, якую пяклі ў попеле і пакроеную на скрылікі смажылі. Кніга пабачыла сьвет у 1682 годзе і на працягу XVIII стагодзьдзя неаднаразова перавыдавалася.
Упершыню бульбу пачалі вырошчваць у Беларусі падчас панаваньня караля польскага і вялікага князя літоўскага Аўгуста III (1736—1763), на тэрыторыі сучаснай Гарадзеншчыны ў другой трэці XVIII стагодзьдзя. Але ў гэты час яна вырошчвалася толькі ў каралеўскіх эканоміях нямецкімі каляністамі. Найбольш значным бульбаводчым цэнтрам напрыканцы 1780-х гадоў стала тэрыторыя Полацкага намесьніцтва. У 1788 годзе тут у «пасеве» бульба займала ўсяго 7 чвэрцяў, а ў «ураджаі» — 21 чвэрць, але праз два гады ў «пасеве» было 4617 чвэрцяў, а ў «ураджаі» — 18 759 чвэрцяў. На Суражчыне ў гэты час вырошчвалі бульбу ня толькі на агародах, але і на панскіх палетках.
Першапачаткова беларускае сялянства паставілася надзвычай недаверліва да гэтай агрыкультурнай навацыі, зьдзяйсьняла акты сабатажу, адмаўляючыся яе садзіць.
XIX стагодзьдзе стала часам шырокага распаўсюджаньня новай агрыкультуры на беларускіх палетках. Калі ў Гарадзенскай губэрні ў 1822 годзе было сабрана 7,1 тысячы чвэрцяў бульбы, то ў 1827 годзе ўжо ў 100 разоў болей. У справаздачах Менскай ды Віцебскай губэрняў за 1828 год адзначалася, што бульба зьяўляецца «пособием к продовольствию… родится в изобилии… с успехом повсеместно здесь разводится». У справаздачы Гарадзенскай губэрні за 1840 год адзначалася: «картофель занимает первое место в числе возделываемых …овощей, способствует продовольствию народа, прокормлению скота и удобрению полей». Стравы з бульбы ў гэты ж час становяцца надзвычай важным элемэнтам харчаваньня беларускага народу. Бульба насамрэч у гэты час становіцца пануючай палявой культурай, «другім хлебам», хаця ня будзе перабольшаньнем сказаць, што для бяднейшых сялянаў яна была ўвогуле ці не адзіным і першым хлебам. Услухаемся ў радкі аднаго з сучасьнікаў: «…горох, часть ячменя, овес крестьяне сбывают, а картофелем питаются почти круглый год».
Посьпехі бульбаводзтва, «бульбяны бум», далі свае станоўчыя вынікі ў галіне сэлекцыі. Ужо ў 1860-х гадах узьнікаюць мясцовыя, беларускія гатункі бульбы. У жніўні 1853 году ў Горы-Горацкім земляробчым інстытуце была адкрытая выстава, на якой экспанавалася 28 гатункаў бульбы з батанічнага саду інстытуту, а таксама прадукты з бульбы ў выглядзе мукі і крупкі. У 1868 годзе «Земледельческая газета» пісала пра тое, што ў Горацкім павеце меліся гатункі, «на кои почти не имеют влияния неблагоприятствующие обстоятельства, вредящие всем прочим. Так, например, в нашем уезде, в с. Слижах, у одного хозяина картофель ежегодно дает более десяти зерен и величиной превосходит гусиные яйца… Обилием крахмала и вкусом слижевский картофель превосходит все возможные сорта». Вельмі высокімі якасьцямі валодала мсьціслаўская ды быхаўская бульба. Вядомы знаўца гэтае справы, А. Палтарацкі пісаў: «Мне прыходзілася бачыць розныя гатункі бульбы, але нідзе ня бачыў я такой буйнай і сапкай, як у Амсьціслаўскім павеце… Быхаўская бульба таксама добрая».
Паводле зьвестак, зьмешчаных у «Живописной России» (1882), на тэрыторыі Беларускай вобласьці (пад гэтым тэрмінам у выданьні разумеліся Менская, Магілёўская, Віцебская і этнаграфічна беларускія часткі Смаленскай губэрняў) зьбіралася да 5 мільёнаў чвэрцяў бульбы. На той жа тэрыторыі ў 1905 годзе пасяўная плошча пад бульбу займала 202 580 дзесяцін ворнай зямлі (5,8 працэнтаў усёй пасяўной плошчы).
У 1890-я гады на тэрыторыі Беларусі ўжо вылучаліся 4 зоны бульбаводзтва. Да першай адносіўся Рэчыцкі павет. Тут пад бульбу былі заняты 18,1% пасяўных плошчаў. Да другой зоны належалі тэрыторыі Барысаўскага, Гомельскага, Рагачоўскага, Чэрыкаўскага паветаў (12,1 — 15% плошчаў). Да трэцяй зоны адносіліся Менскі, Бабруйскі, Клімавіцкі, Чавускі, Быхаўскі, Магілёўскі, Аршанскі, Сеньненскі паветы (9,1 — 12% плошчаў), а да чацьвертай зоны адносілася тэрыторыя Горацкага павету ды ўсёй Віцебскай губэрні (6,1 — 9% плошчаў). На пачатку XX стагодзьдзя беларускае бульбаводзтва было найлепшым і адным з наймацнейшых у Расейскай імпэрыі. На 1913 год прыпадае пік дарэвалюцыйнай беларускай бульбяной вытворчасьці — пасяўная плошча склала 583,3 тыс. га, ураджайнасьць 6,4 т/га, валавы збор 4 мільёны тон, ці 12,6% валавога збору ў Расеі.
Паводле назіраньняў Часлава Пяткевіча, ва Ўсходнебеларускім Палесьсі ў другой палове XIX стагодзьдзя бульбу садзілі «пад соху, у кожную баразну або чэраз баразну ў другой палавіне красавіка (калі зямля пацяплее, бо ў халоднай папухне, пакуль зыйдзе). За сахой ідзе жанчына з каробкай напоўненай клубнямі і кідае іх у баразну на адлегласьці 30 см адзін ад аднаго па адным ці больш у залежнасьці ад велічыні; напаступны заход сахі гэту баразну закрывае. У кожную баразну кідаюць тады, калі садзяць невялікую колькасць і на лепшай глебе (пагной), а праз баразну садзяць тады, калі займаюць большую плошчу на няўгноенай ніве (простапольле)». Палешукі бульбу садзілі і на агародах, з дапамогай лапаты «дзьвюма асобамі: першы ўбівае ў зямлю лапату амаль па дрэўца і выкідвае зямлю на паверхню, другі бярэ з каробкі клубні і кідае ў тую ямку па адным ці па некалькі ў залежнасьці ад іх велічыні. Зямлёй, выкапанай з наступнай ямкі, прыкрываецца папярэдняя, у якую ўжо ўкінулі бульбу, і г. д.»
Такім чынам, поўная і незваротная «беларусізацыя» бульбы адбылася ў XIX стагодзьдзі. У сярэдзіне таго ж стагодзьдзя бяз бульбы немагчыма было ўжо ўявіць жыцьцё беларускага паспалітага люду. Бульба ўваходзіць у фальклёр, пра яе складаюць песьні, танчаць пад іх. Адна з папулярнейшых беларускіх полек увогуле можа лічыцца за своеасаблівы бульбяны гімн:
Гарні, гарні бульбу з печы
У торбачку — ды на плечы
Бульбу пякуць, бульбу вараць
Бульбу ядуць, бульбу хваляць
З бульбы мука, з бульбы каша
Прападзі ты, доля наша
Адзін лапаць, другі бот,
А я шляхціц, далібог!
Сёньня бульба ў Беларусі лічыцца нацыянальнай культурай, «другім хлебам», пасяўныя плошчы займаюць 749,3 тыс. га (1993).
У 2002 г. сабралі 7,4 млн тонаў бульбы, зь іх 587 тыс. тонаў (8%) сельскагаспадарчыя прадпрыемствы. Асноўную частку сабралі ва ўласных падсобных гаспадарках. На душу насельніцтва прыпала звыш 700 кг бульбы, зь іх людзі спажылі ў сярэднім па 170 кг (24%). Асноўная частка пайшла на перапрацоўку і корм жывёлам[11]. У 2011 г. валавы збор бульбы ў Беларусі склаў 1,2 млн тонаў пры ўраджайнасьці 218 цэнтнэраў з гектара[12]. У 2019 годзе Беларусь знаходзілася на 11-м месцы ў сьвеце паводле збору бульбы[13].
— сховішча мультымэдыйных матэрыялаў
Бу́льба (па-лацінску: Solanum tuberosum) — шматгадовыя клубняносныя расьліны роду пасьлён сямейства пасьлёнавых. Слова «бульба» можа ўжывацца як да самой расьліны, гэтак і да клубняў, якія і зьяўляюцца галоўнай мэтай культывацыі.
Валодае высокакалярыйнымі вартасьцямі (100 грамаў прыгатаванай бульбы — каля 80 ккал). Утрымлівае ў сабе ваду (~80%), вугляводы (19%), нязначную колькасьць бялка (1,7%), мінімальную колькасьць тлушчу, невялікую колькасьць жалеза і вапны, а таксама вітаміны Bl E3 і C. Вядома больш як 170 дзікарослых і культурных відаў. З бульбы атрымліваюць крухмал, сьпірт, патаку, гатуюць сотні відаў разнастайных страваў, яна ідзе на корм жывёле.
Бәрәңге, бүлбеле паслён (картуф, картук, җир алмасы) (лат. Solánum tuberósum) — паслёнчалар гаиләсеннең паслён (Solanum) ыругыннан бүлбеле үләнсыман күпъеллык, аеруча әһәмиятле культуралы үсемлек. Аның җир асты бәбәкләрендә — столоннарда бүлбеләр барлыкка килә. Агулы җимешләреннән аермалы буларак, бәрәңгенең бүлбеләре мөһим туклану продукты булып тора.
Бу төр уртача климатлы илләрдә киң таралган. Ул — 60—100 см биеклегендәге туры сабаклы күпьеллык үсемлек. Яфраклары 7—11 яфракчыктан торган парсыз өзекле каурыйсыман. Чәчәкләре ак яки зәңгәрсу төстә, таҗ бишпочмаклы, кәсәдән 2 тапкыр озынрак. Җимеше — шарсыман яшел җиләк.
Вегетация чоры - 80-140 көн. Беренче яфраклар үсеп чыккан сабак куеныннан җир астында 15-20 см га кадәр озынлыктагы бәбәкләр барлыкка килә, алар, очка таба юанаеп, яңа бүлбеләр хасил итә. Бүлбеләрдә спираль буенча урнашкан күзчекләрдә 3-4 әр бөре була. Гадәттә, урта бөре шытып чыга, ул зарарланган очракта гына башкалары шытып үсә башлый. Бәрәңге бүлбеләре йомры, озынча һ.б. формада була; эче ак, тышкы ягы ак, сары, ал-кызгылт, зәңгәрсу төстә. Тамыр системасы чуксыман, чагыштырмача зәгыйфь үсешле.
Бәрәңгенең кыйммәте аның бүлбеләрендә крахмал күпләп туплануы, шулай ук аксымнар, витаминнар булуы белән билгеләнә. Бәрәңгене бүлбеләр ярдәмендә вегетатив үрчетәләр, ә орлыктан үрчетү селекциядә генә кулланыла. Аның югары уңыш бирә торган, салкынга чыдам, фитофторага һәм башка авыруларга каршы тора алучан күп кенә сортлары чыгарылган. Үсемлекнең барлык өлешләрендә (мәсәлән яшелләнгән бүлбеләрдә) агулы алкалоид — соланин бар. Яшелләнмәгән бүлбеләрдә соланин аз һәм ул пешкәндә таркалып юкка чыга.
Бәрәңгенең туган җире — Чили. Безнең кыйтгада бәрәңгене Колумб Американы ачканчы белмәгәннәр. Ул Аурупага Колумб Америкага барып кайтканнан соң 85 ел узгач, якынча 1565 елда кертелгән, башта — Испаниядә, ә аннан башка илләрдә дә тарала.
Башта аны чәчәге өчен генә үстерәләр. Ул елларда бәрәңгене орлыгыннан үрчетәләр. Беренче булып бәрәңге үсемлеген бельгияле Филипп де Саври тасвирлый: ул акварель буяу белән аның рәсемен ясый һәм аңа тартуфель дип исем куша. Бәрәңгенең культуралашуына Пруссия короле Фридрих Вильгелм I зур өлеш кертә. Ул, 30 еллык сугыштан соң (1651 ел), бәрәңге игү нимесләрнең милли бурычы булырга тиеш дип белдерә. Ләкин ул азык культурасы буларак 17 нче гасыр ахырында гына үрчетелә башлый. Бәрәңге Русиягә Балтыйк һәм Ак диңгезләр портлары яисә Польша аша үтеп кергән булса кирәк.
Русиядә бәрәңгене күпләп куллану XIX гасырның 40 нчы елларында гына башлана (мәгълүм бәрәңге фетнәләреннән соң). 200-300 еллар элек безнең бабаларыбыз бәрәңгене бөтенләй белмәгәннәр дә. Алар аның урынына шалкан ашаганнар. Аның Русиягә керүен Петр Iнең чит илләргә сәяхәте (1697 ел) белән бәйләп әйтәләр. Патша Роттердамнан Шереметьевка бер капчык бәрәңге җибәртә һәм аны илнең төрле төбәкләренә таратырга куша. Ләкин бу омтылулар әллә ни нәтиҗә бирми. 1764 елда бәрәңге Новгород губернасында, Арзамас, Елец, Владимир провинцияләрендә, Мәскәү тирәсендәге Кашир өязендә, Төньякта - Каргополь, Олонец шәһәрләрендә кечерәк мәйданнарда үстерелә. 1765 елда Сенатның «Илдә бәрәңге үстерүчелекне башлау турында»гы (19 гыйнв. 1765) барлык губерналарга җир алмасы һәм аны үрчетү турындагы аңлатмаларны таратырга дигән фәрман игълан ителә.
Шул ук елда Сенат губерналарга «Җир алмасын, ягъни потетес - бәрәңге үстерү турында» кулланма һәм 58 мичкәгә тутырып (шуның 2 се Казан губернасына билгеләнә) 464 пот 30 кадак (7424 кг) бәрәңге җибәрә. Казан губернасында бәрәңге үстерә башлау турында мәгълүмат беренче мәртәбә Казан, Зөя, Тәтеш, Чистай, Мамадыш, Чабаксар, Козьмодемьянск өязләре дворяннар башлыкларының Имп. ирекле икътисад җәмгыятенә (1802) җибәргән рапортларында күрсәтелә, анда бәрәңгенең яшелчә бакчаларында ашамлык һәм терлек азыгы буларак үстерелүе, сабакларының мөгезле эре терлеккә, атларга ашатылуы турында хәбәр ителә. Бәрәңге дүртпочмаклап казылган чокырларда, базларда һәм идән асларында саклана.[3]
Һәм шуннан бәрәңге игү тарала башлап, Себергә кадәр барып җитә. Ә 1890 елгы ачлыктан соң, ул инде чынлап торып игелергә тотына.
Бәрәңге уртача 76,3% судан һәм 23,7% (макс. 36,8% ка кадәр) коры матдәдән, шул исәптән 17,5 % (макс. 29,4% ка кадәр) крахмал, 0,5% шикәр, 1-2% (макс. 4,6 % кадәр) аксым, 1 % чамасы минераль тозлардан тора. Бәрәңге - С, В1, В2, В6, РР, К витаминнары һәм каротиноидлар чыганагы. Азык-төлек сәнәгатендә бәрәңгедән крахмал, киптерелгән һәм кыздырылган бәрәңге (чипсы), бәрәңге боламыгы, суытылган бәрәңге (гарнир өчен, биточки, котлет һ.б.), бәрәңге лачаулары, саго һ.б. җитештерелә.
Совет чорында бәрәңгене файдалану шундый тәртиптә бара иде: җыйган бәрәңгенең 50% ашарга китә, 10% терлекләргә тотыла, 20% спирт заводларына, 17% чит илләргә сатыла, 2%тан дарулар ясала.[4] Крахмал - патока һәм спирт җитештерү сәнәгате өчен чимал. 17,6% крахмаллы 1 т бәрәңгедән 112 л спирт, 55 кг сыек углекислота, 0,39 л аракы мае (сивушное масло) яки 1500 л барда яки 170 кг крахмал, 1000 кг сыгынты (мезга) яки 80 кг глюкоза, 65 кг гидрол һ.б. продуктлар алырга мөмкин. Бәрәңге спирты - фармацевтика, парфюмерия һәм аракы-шәраб сәнәгатендә, крахмалы кондитер һәм туку сәнәгатендә файдаланыла. Бәрәңге - терлек азыгы. Органик матдәләрнең үзләштерелүе (83-97%) буенча, башка тамыразыклар кебек, бәрәңге дә үсемлек азыклары арасында алдынгы урыннарның берсен били. Бер мәйдан берәмлегеннән уртача гына уңыш алынганда да, үлән һәм орлык культураларына караганда бәрәңге туклыклы матдәләрне күбрәк бирә. Югары уңыш бирә торган, киң таралган культура буларак, икенче икмәк булып санала. Ашлык уңмаган 1920-21 дә һәм Ватан сугышы елларында республика халкын азык белән тәэмин итүдә мөһим урын тота.
Бәрәңге вегетатив юл белән, башлыча, бүлбеләрдән (селекция максатында орлыктан) үрчетелә. Генератив юл белән үрчетелгән бәрәңгенең продуктлылыгы ким була. Үсемлекне очыннан, күзчекләреннән, шытымнан, сабагыннан да үрчетергә мөмкин. ТР элиталы орлыкчылыгында үсемлек тукымасыннан файдаланып та (мерисистема ысулы) үрчетәләр. Бәрәңге бөреләре туфракта 5-8°С җылылык булганда шыта башлый. Тишелеп чыгу өчен иң уңай температура 15-20 °C, фотосинтез, сабак, яфрак үсү, чәчәк ату өчен 16-22 °C. Бәрәңге бүлбеләре төнге температура 10-13 °C булганда яхшы үсә. Югары температурада (төнлә 20 °C һәм аннан да югары булса) бәрәңгенең җылылык үзлекләре бозыла. Температура -2 °C тан түбәнрәк булса, бәрәңге үсемлеге кыраудан зарарлана. Бәрәңгенең транспирация (суны парга әйләндерү) коэффиициенты уртача 400-500. Чәчәк ату чорында, сабаклары иң нык үсеп, бүлбеләр барлыкка килгән вакытта, бәрәңгегә иң күп дым һәм тукландыру таләп ителә. Бәрәңге уңышы 200-250 ц/га булганда, үсемлек туфрактан 100-175 кг азот, 40-50 кг фосфор, 140-230 кг калий ала. Бәрәңге үстерү өчен кара туфрак, соры урман туфрагы, кәсле көлсыман, механик составы буенча комсыл, җиңел һәм уртача балчыксыл туфрак кулай санала.[5]
Бәрәңгене туфракта 6-8 градус булганда утыртырга ярый. Утыртыр алдыннан бәрәңге орлыгын «яравайлаштырырга» кирәк. Болай иткәндә орлыктагы күзәнәкләр дә ныгый һәм андагы кайбер авыруларны да бетерергә мөмкин. Күпләр бәрәңге орлыгын никадәр тирәнрәк утыртсаң, уңыш та шулкадәр күбрәк була, дип уйлый. Бу бер дә дөрес түгел. Орлыкны 8 сантиметрдан да тирәнгәрәк күмәргә ярамый. Чөнки тирән күмсәң, ул тиз генә үсеп китә алмый.
Бәрәңге киң рәт ысулы белән утыртыла. Рәт аралары 60 яки 70 см калдырыла, үсемлекләр арасындагы ара 25, 30 яки 35 см итеп калдырыла. Чәчү нормасы 2,5—3,5 т/га бүлбе (бүлбенең уртача авырлыгы 50-80 гр), чәчү тирәнлеге 8-12 см.
Бәрәңге уңышының түбән булуына аны ел да бер үк участокка чәчү дә йогынты ясый. Шуның өчен дә галимнәр бәрәңге участогын урталай бүлеп, аның икенче яртысына азотка бай күпьеллык үләннәр, борчак, ясмык кебек культуралар чәчәргә тәкъдим итә. Ә инде 2-3 елдан соң үләннәр чәчелгән җиргә бәрәңге, ә тегесенә, киресенчә, үләннәр чәчәргә мөмкин.Болай иткәндә, уңыш бермә-бер арта.[6]
Бәрәңге төрле авыруларга бирешүчән: гөмбә авырулары - фитофтороз, макроспориоз, кутыр; бактериаль - караяк, боҗрасыман черек; вируслы - «тимгелле тап», яфракның бөтерелүе һ.б.; бәрәңге бүлбесендә һәм сабакта була торган нематодалы (йомры) суалчаннар белән зарарлана. Корткычлардан колорадо коңгызы, каты корт, ялган каты корт, аю чикерткә, болын күбәләге, гамма-күбәләк, лайлалы әкәм-төкәм иң куркынычлылардан санала.
Карантин корткычлар һәм бәрәңге авырулары аеруча куркыныч тудыралар. Алтынсыман һәм төссез бәрәңге нематодасы, бәрәңгедәге яман шеш, бәрәңге көясе, бәрәңгедәге черек авырулары нәкъ менә шундый куркыныч авыру төренә керәләр. Мәсәлән, алтынсыман бәрәңге нематодасы авыруы уңышның 70 процентка кадәр кимүенә китерергә мөмкин. Карантин булмаганнардан: фитофтороз, каты корт, колорадо коңгызы кебек корткычлар һәм авырулар да бәрәңге уңышына тискәре йогынты ясыйлар. Шуңа да бәрәңге сабакларын киптереп, тиз арада җыеп алу кирәк. Бәрәңгене бер урында берничә еллар буе үстергән очракта төрле авыруларны китереп чыгаручы микроблар туфракта туплана баралар. Шуңа да бәрәңгенең чәчү урынын үзгәртеп тору уңай нәтиҗә бирә.[7]
Колорадо коңгызы — бәрәңгенең төп корткычы. Ул ачык яки кызгылт сары, озынча овал формасында, озынлыгы 0,8-1,4 мм, бәрәңге яфрагының аскы ягына йомырка сала. Яшь кортлары соры, өлкәннәре – кызгылт сары. Гәүдәсе ябешкәк, тыгыз, өч яктан кабарынкы, сирәк төкле, корт (личинканың) озынлыгы 16 мм кадәр. Уңай шартларда 3-4 көн эчендә үсә. Туфракта курчаклана, курчак фазасы 8-14 көн дәвам итә. Бәрәңгенең һәм башка эт карагаты сыманнар гаиләсенә караган үсемлекләрнең яфрагы һәм сабагы белән туклана. Елына 1-2 буын үсә. Өлкән бөҗәк туфракка тирәнгә күмелеп кышлый.[8] Колорадо коңгызын агуларга өйрәнеп киләләр. Корткычка каршы көрәшнең иң нәтиҗәлесе – утырту бәрәңгесен “Крайзер”, “Престиж” препаратлары белән эшкәртү. Бер коңгыз 500гә хәтле күкәй сала икән, шуңа күрә аның тиз үрчүенә гаҗәпләнәсе юк. Ә препаратлар белән эшкәртелгән бәрәңге утыртылган җирдә, “колорадо зәхмәте” күкәй салырга өлгермичә үлә.[9]
2005 елда бәрәңге үстерү буенча беренче урында Кытай булды, аннан калышып Русия һәм Һиндстан баралар. Җан башына исәпләгәндә алдынгы урынны Беларусь били.
Бәрәңге җитештерү (FAOSTAT), тонналап, 2004—2005 еллар
FAOSTAT мәгълүмат (БМОның Азык-төлек һәм авыл хуҗалыгы оешмасы) 2006 елның 14 ноябренә
Азык-төлек һәм авыл хуҗалыгы оешмасы биргән статистикага күрә, 2004 елда.[11]
тамыразыклар җитештерелде (миллион тонналап):
Бәрәңге (шулай уҡ картуф, лат. Solanum tuberosum) — күп йыллыҡ, тамырындағы бүлбеләренән (бәрәңгеләренән) үҫә торған культуралы үҫемлек; Эт ҡарағаты һымаҡтар ғаиләһендәге эт ҡарағаты ырыуынан күп йыллыҡ бүлбеле үҫемлек; крахмаллы йәшелсә культураһы. Аҙыҡ, мал аҙығы булараҡ һәм техник маҡсаттарҙа үҫтерелә.
Был үҫемлекте Көньяҡ Америка индейҙары бынан ун дурт мең йыл элек уҡ белгәндәр. 1565 йылда уны Испанияға килтерәләр. Һуңыраҡ инглиз моряктары уны Бөйөк Британияға алып ҡайталар. 1740 йыл тирәһендә «икенсе икмәгебеҙ» Германияла, Италияла, Бельгияла, Францияла күренә башлай. Шулай ҙа яңы, ят культура үҙенә юлды тиҙ генә таба алмай әле. Ҡатын-ҡыҙҙар уның сәскәһен биҙәнеү өсөн сәстәренә ҡаҙаған. Күп кенә илдәрҙә уны «шайтан алмаһы» тип тә йөрөткәндәр. Уны үҫтереү гонаһ тип һаналған.
Францияла аптекарь Пармантье "ер алмаһын" үҫтереүгә күп көс һала. 1785 йылдың авгусында Людовик ХVI картуфтың сәскә атҡан һабағынан яһалған гөлләмәне һәм бер кәрзин өлгөргән уңышты бүләк итәләр. Картуфты шул ук көндө бешереп, королдең өҫтәленә ҡуялар. Шул мәлдән инде был ризыҡҡа ҡараш үҙгәрә. Ул табындарҙа ныҡлы урын ала.
Рәсәйҙә картуф үҫтерә башлау Пётр I исеме менән бәйле. Ул Голландияла сағында Рәсәйгә бер тоҡ картуф ебәрә. Әммә ул заманда картуф киң таралмай. 1765 йылда Екатерина II сит илдән картуф һатып алыу һәм Рәсәйҙә таратыу тураһында указ сығара. Рәсәйҙә картуф тиҙ генә таралмай, халыҡ картуфтың алмаһын ашап күпләп ағыулана.
Картуфты үҫтереү өсөн шытып сыҡҡан бүлбеләрҙе, ер температураһы 18—20 градусҡаса йылынғас, ултырталар. Шытҡыларҙан оҙон аҡ тамыр үҫеп сыға, аҡ тамырҙың осонда яңы бүлбеләр барлыҡҡа килә.
Бәрәңге бүлбеһенән 50—80 см бейеклектә 3—6 йәшел йәки миләүшә (антоциан) төҫтәге һабаҡлы ҡыуаҡсыҡ үҫемлек үҫеп сыға. Беренсе япраҡтар үҫеп сыҡҡас, һабаҡ ҡуйынынан ер аҫтында 15—20 см тиклем оҙонлоҡтағы бәбәктәр барлыҡҡа килә, улар, осҡа табан йыуанайып, яңы бүлбеләр хасил итә. Бүлбеләрҙә спираль буйынса урынлашҡан күҙҙәрҙә 3—4 бөрө була. Ғәҙәттә, урта бөрө шытып сыға, ул зарарланған осраҡта ғына башҡалары шытып үҫә башлай. Бәрәңге бүлбеләре йомро, оҙонса һ.б. формала була; эсе аҡ, тышҡы яғы аҡ, һары, ал-ҡыҙғылт, зәңгәрһыу төҫтә. Тамыр системаһы суҡ һымаҡ, сағыштырмаса зәғиф үҫешле.
Бәрәңге вегетатив юл менән, башлыса, бүлбеләрҙән (селекция маҡсатында — орлоҡтан) үрсетелә. Генератив юл менән үрсетелгән бәрәңгенең продуктлылығы кәм була. Үҫемлекте осонан, күҙҙәренән, шытымдан, һабағынан да үрсетергә мөмкин. Бәрәңге бөрөләре тупраҡта 5—8°С йылылыҡ булғанда шыта башлай. Тишелеп сығыу өсөн иң уңай температура — 15—20 °C, фотосинтез, һабаҡ, япраҡ үҫеү, сәскә атыу өсөн — 16—22 °C. Бәрәңге бүлбеләре төнгө температура 10—13 °C булғанда яҡшы үҫә. Юғары температурала (төндә 20 °C һәм унан да юғары булһа) бәрәңгенең йылылыҡ үҙлектәре боҙола. Температура —2 °C-тан түбәнерәк булһа, бәрәңге үҫемлеге ҡырауҙан зарарлана. Бәрәңгенең транспирация (һыуҙы парға әйләндереү) коэффициенты уртаса 400—500. Сәскә атыу осоронда, һабаҡтары иң ныҡ үҫеп, бүлбеләр барлыҡҡа килгән ваҡытта, бәрәңгегә иң күп дым һәм туҡландырыу талап ителә. Бәрәңге уңышы гектарынан 200—250 центнер булғанда, үҫемлек тупраҡтан 100—175 кг азот, 40—50 кг фосфор, 140—230 кг калий ала. Бәрәңге үҫтереү өсөн ҡара тупраҡ, һоро урман тупрағы, кәҫле көл һымаҡ, механик составы буйынса ҡомһол, еңел һәм уртаса балсыҡлы тупраҡ ҡулай һанала.
Селекционерҙар картуфты үҫтереү өсөн картуф алмаһының емешен файҙалана.
Бәрәңге уртаса 76, 3 % һыуҙан һәм 23, 7 % (макс. 36,8 % тиклем) ҡоро матдәнән, шул иҫәптән 17,5 % (макс. 29,4 % тиклем) крахмал, 0,5 % шәкәр, 1—2 % (макс. 4,6 % тиклем) аҡһым, 1 % самаһы минераль матдәнән тора. Бәрәңге — С, В1, В2, В6, РР, К витаминдары һәм каротиноидтар сығанағы.
Картуф алмаһы (емеше)
Хәҙер халыҡ уны «икенсе икмәк» тип йөрөтә. Картуфтан 300-ҙән ашыу төрлө ризыҡ әҙерләргә мөмкин.
Аҙыҡ-түлек сәнәғәтендә бәрәңгенән крахмал, киптерелгән һәм ҡыҙҙырылған бәрәңге (чипсы), бәрәңге боламығы, һыуытылған бәрәңге (гарнир өсөн, биточки, котлет һ.б.), бәрәңге лачауы, саго һ.б. етештерлә. Крахмал — патока һәм спирт етештереү сәнәғәте өсөн сеймал. 17,6 % крахмаллы 1 тонна бәрәңгенән 112 литр спирт, 55 кг шыйыҡ углекислота, 0,39 литр араҡы майы (сивушное масло) йәки 1500 литр барда йәки 170 кг крахмал, 80 кг глюкоза, 65 кг гидрол һ.б. продукттар алырға мөмкин. Бәрәңге спирты — фармацевтика, парфюмерия һәм араҡы-шараб сәнәғәтендә, крахмалы кондитер һәм туҡыу сәнәғәтендә файҙаланыла.
Бәрәңге — мал аҙығы. Органик матдәләрҙең үҙләштерелеүе (83—97 %) буйынса, башҡа тамыр аҙыҡтар кеүек, бәрәңге лә үҫемлек аҙыҡтары араһында алдынғы урындарҙың береһен биләй. Бер майҙан берәмегенән уртаса ғына уңыш алғанда ла, үлән һәм орлоҡ культураларына ҡарағанда бәрәңге туҡлыҡлы матдәләрҙе күберәк бирә. Юғары уңыш бирә торған, киң таралған культура булғас, халыҡ яратып үҫтерә.
Картуфтың иң ҡурҡыныс ҡоротҡостары булып колорадо ҡуңғыҙы һанала. Ул картуфтың йәшел япрағын һәм бәрәңгеһен ашай. Шулай уҡ киң таралған вирус ауырыуы — фитофтороз. Был ваҡытта картуфтың һабағы ҡарайып кибә.
Бәрәңге төрлө ауырыуҙарға бирешеүсән: бәшмәк ауырыуҙары — фитофтороз, макроспориоз, ҡутыр; бактериаль ауырыуҙар — ҡараяҡ, божра һымаҡ серек; вируслы — «тимгелле тап», япраҡтың төрөлөүе һ.б.; бәрәңге бүлбеһендә һәм һабаҡта була торған нематодалы (йомро) селәүсендәр менән зарарлана. Ҡоротҡостарҙан колорадо ҡуңыҙы, ҡаты ҡорт, ялған ҡаты ҡорт, сиңерткә, болон күбәләге, гамма-күбәләк, лайлалы ҡусҡар иң ҡурҡыныслыларҙан һанала.
Бәрәңге (шулай уҡ картуф, лат. Solanum tuberosum) — күп йыллыҡ, тамырындағы бүлбеләренән (бәрәңгеләренән) үҫә торған культуралы үҫемлек; Эт ҡарағаты һымаҡтар ғаиләһендәге эт ҡарағаты ырыуынан күп йыллыҡ бүлбеле үҫемлек; крахмаллы йәшелсә культураһы. Аҙыҡ, мал аҙығы булараҡ һәм техник маҡсаттарҙа үҫтерелә.
Бәрәңге, бүлбеле паслён (картуф, картук, җир алмасы) (лат. Solánum tuberósum) — паслёнчалар гаиләсеннең паслён (Solanum) ыругыннан бүлбеле үләнсыман күпъеллык, аеруча әһәмиятле культуралы үсемлек. Аның җир асты бәбәкләрендә — столоннарда бүлбеләр барлыкка килә. Агулы җимешләреннән аермалы буларак, бәрәңгенең бүлбеләре мөһим туклану продукты булып тора.
Бу төр уртача климатлы илләрдә киң таралган. Ул — 60—100 см биеклегендәге туры сабаклы күпьеллык үсемлек. Яфраклары 7—11 яфракчыктан торган парсыз өзекле каурыйсыман. Чәчәкләре ак яки зәңгәрсу төстә, таҗ бишпочмаклы, кәсәдән 2 тапкыр озынрак. Җимеше — шарсыман яшел җиләк.
Вегетация чоры - 80-140 көн. Беренче яфраклар үсеп чыккан сабак куеныннан җир астында 15-20 см га кадәр озынлыктагы бәбәкләр барлыкка килә, алар, очка таба юанаеп, яңа бүлбеләр хасил итә. Бүлбеләрдә спираль буенча урнашкан күзчекләрдә 3-4 әр бөре була. Гадәттә, урта бөре шытып чыга, ул зарарланган очракта гына башкалары шытып үсә башлый. Бәрәңге бүлбеләре йомры, озынча һ.б. формада була; эче ак, тышкы ягы ак, сары, ал-кызгылт, зәңгәрсу төстә. Тамыр системасы чуксыман, чагыштырмача зәгыйфь үсешле.
Бәрәңгенең кыйммәте аның бүлбеләрендә крахмал күпләп туплануы, шулай ук аксымнар, витаминнар булуы белән билгеләнә. Бәрәңгене бүлбеләр ярдәмендә вегетатив үрчетәләр, ә орлыктан үрчетү селекциядә генә кулланыла. Аның югары уңыш бирә торган, салкынга чыдам, фитофторага һәм башка авыруларга каршы тора алучан күп кенә сортлары чыгарылган. Үсемлекнең барлык өлешләрендә (мәсәлән яшелләнгән бүлбеләрдә) агулы алкалоид — соланин бар. Яшелләнмәгән бүлбеләрдә соланин аз һәм ул пешкәндә таркалып юкка чыга.
Картошка, ё себзаминӣ (лот. Solánum tuberósum) — сабзавоти ҳаррӯза Solanaceae мебошад. Картошкаро асосан дар заминҳои полезӣ мекоранд. Душмани асосии картошка гамбуски колорадоӣ аст. Асоси хӯроки инсон картошка мебошад.
Картошка, ё себзаминӣ (лот. Solánum tuberósum) — сабзавоти ҳаррӯза Solanaceae мебошад. Картошкаро асосан дар заминҳои полезӣ мекоранд. Душмани асосии картошка гамбуски колорадоӣ аст. Асоси хӯроки инсон картошка мебошад.
Картөшкө (лат. Solánum tuberósum) – ит жүзүмдөр тукумундагы түймөк тамырлуу өсүмдүк. Негизинен Түштүк, Борбордук Америкада өсүүчү 150дөй жапайы жана эгилме 2 түрү (анд жана чили) белгилүү. Картөшкө– байыркы өсүмдүк. Картөшөнүн мекени – Түштүк Америка. Андан 16-кылымда Европага, 18-кылымда Россияга таралган. Жалбырагы жөнөкөй, 5 тилкелүү, чоң жана майда жалбырактары сабагына кезектешип, жупсуз куш канаты сымал жайгашат. Гүлү ак, көк, көгүш же кызгылт түстө. Топ гүлү – бурулча. Мөмөсү эки уялуу, көп үрөндүү жемиш. Картөшкөнүн түймөгүнүн чоңдугу жана формасы ар түрдүү, сырты ак, кызыл, сары, кызгылт, көк, ичи ак болот. Картөшкө вегетациялык жол (түймөгүнөн) менен, ошондой эле уругунан (селекция үчүн) өстүрүлөт. Картөшкөнүн вегетация мезгили түрүнө жана сортуна жараша 70–140 күн. Үрөнү жер кыртышынын жылуулугу 5–8°Сге жеткенде өнүп чыгат, аба ырайы салкын болсо, жакшы өсүп, 16–22°С температурада гүлдөйт. Жаңы өнүп чыккан, ошондой эле өсүп жетиле элек жаш сабагы –2°C суукта үшүп кетет. Картөшкө гүлдөп, түп ала баштаганда суу, сиңимдүү заттар көп керектелет. Бир га жерден 200–259 ц түшүм алыш үчүн ал аянтка 100– 175 кг азот,40–50 кг фосфор, 140–230 кг калий жер семирткичи берилет. Картөшкөдө 76,3% суу, 23,7% кургак зат, анын ичинде 17,5% крахмал, 0,5% кант, 1–2% белок, 1%че туз, С, В, В2, В6, РР, К витаминдери жана каротиноид бар. Андан 100дөн ашык ар кандай тамак-аш жасалат. Картөшкө топурактагы температура 6–8°C болгондо тигилет. Кеч тигилген картөшкөнүн түшүмү, крахмалы аз болуп калат. Отургузуш үчүн орточо чоңдуктагы (салмагы 50–80 г) картөшкө тандалып алынат. Картөшкөнү отургузуу, түптөө жана казуу үчүн атайын машиналар бар. Картөшкө тиккич машина бир эле мезгилде жер семирткич чачып, үрөндүк картөшкөнү көмөт. Ал үрөндү катарлап же чарчылап-чөнөктөп тигет. Картөшкө түптөгүч машина катар аралыгын жумшартуу менен бирге отоо чөбүнөн арылтып, өсүмдүктүн түбүнө топурак үйөт. Картөшкө казгыч машина картөшкөнү казып, топурактан жана сабагынан ажыратып, талаага таштайт. Картөшкө кол менен терилет. Бул машиналардын ар кандай маркалары бар, алар башка тракторлорго чиркелет же агрегатталат. Кыргызстандын топурак жана климаттык шарты картөшкө эгүүгө ыңгайлуу. 1870-жылдарда биринчи эгиле баштаган. Эгилме картөшкө пайда болгондон кийин гибриддештирүүнүн натыйжасында 1000дей сорту пайда болгон. Картөшкөнүн Кыргызстанда эгилүүчү негизги сорттору: Берлихинген, Искра, Лорх, Огонёк, Седов, Невский, Янтарный, Пикасо жана башка. Картөшкөнүн негизги илдеттери: фитофтороз, рак, картөшкө чириги, картөшкө нематодасы жана башка; зыянкечтери: колорадо коңузу, зым курттар, гамма көпөлөгү жана башка.
Картөшкө (лат. Solánum tuberósum) – ит жүзүмдөр тукумундагы түймөк тамырлуу өсүмдүк. Негизинен Түштүк, Борбордук Америкада өсүүчү 150дөй жапайы жана эгилме 2 түрү (анд жана чили) белгилүү. Картөшкө– байыркы өсүмдүк. Картөшөнүн мекени – Түштүк Америка. Андан 16-кылымда Европага, 18-кылымда Россияга таралган. Жалбырагы жөнөкөй, 5 тилкелүү, чоң жана майда жалбырактары сабагына кезектешип, жупсуз куш канаты сымал жайгашат. Гүлү ак, көк, көгүш же кызгылт түстө. Топ гүлү – бурулча. Мөмөсү эки уялуу, көп үрөндүү жемиш. Картөшкөнүн түймөгүнүн чоңдугу жана формасы ар түрдүү, сырты ак, кызыл, сары, кызгылт, көк, ичи ак болот. Картөшкө вегетациялык жол (түймөгүнөн) менен, ошондой эле уругунан (селекция үчүн) өстүрүлөт. Картөшкөнүн вегетация мезгили түрүнө жана сортуна жараша 70–140 күн. Үрөнү жер кыртышынын жылуулугу 5–8°Сге жеткенде өнүп чыгат, аба ырайы салкын болсо, жакшы өсүп, 16–22°С температурада гүлдөйт. Жаңы өнүп чыккан, ошондой эле өсүп жетиле элек жаш сабагы –2°C суукта үшүп кетет. Картөшкө гүлдөп, түп ала баштаганда суу, сиңимдүү заттар көп керектелет. Бир га жерден 200–259 ц түшүм алыш үчүн ал аянтка 100– 175 кг азот,40–50 кг фосфор, 140–230 кг калий жер семирткичи берилет. Картөшкөдө 76,3% суу, 23,7% кургак зат, анын ичинде 17,5% крахмал, 0,5% кант, 1–2% белок, 1%че туз, С, В, В2, В6, РР, К витаминдери жана каротиноид бар. Андан 100дөн ашык ар кандай тамак-аш жасалат. Картөшкө топурактагы температура 6–8°C болгондо тигилет. Кеч тигилген картөшкөнүн түшүмү, крахмалы аз болуп калат. Отургузуш үчүн орточо чоңдуктагы (салмагы 50–80 г) картөшкө тандалып алынат. Картөшкөнү отургузуу, түптөө жана казуу үчүн атайын машиналар бар. Картөшкө тиккич машина бир эле мезгилде жер семирткич чачып, үрөндүк картөшкөнү көмөт. Ал үрөндү катарлап же чарчылап-чөнөктөп тигет. Картөшкө түптөгүч машина катар аралыгын жумшартуу менен бирге отоо чөбүнөн арылтып, өсүмдүктүн түбүнө топурак үйөт. Картөшкө казгыч машина картөшкөнү казып, топурактан жана сабагынан ажыратып, талаага таштайт. Картөшкө кол менен терилет. Бул машиналардын ар кандай маркалары бар, алар башка тракторлорго чиркелет же агрегатталат. Кыргызстандын топурак жана климаттык шарты картөшкө эгүүгө ыңгайлуу. 1870-жылдарда биринчи эгиле баштаган. Эгилме картөшкө пайда болгондон кийин гибриддештирүүнүн натыйжасында 1000дей сорту пайда болгон. Картөшкөнүн Кыргызстанда эгилүүчү негизги сорттору: Берлихинген, Искра, Лорх, Огонёк, Седов, Невский, Янтарный, Пикасо жана башка. Картөшкөнүн негизги илдеттери: фитофтороз, рак, картөшкө чириги, картөшкө нематодасы жана башка; зыянкечтери: колорадо коңузу, зым курттар, гамма көпөлөгү жана башка.
Компирот (науч. Solanum tuberosum) е растение од видот скриеносеменици од фамилијата Зрновидни (Solanaceae). Се одгледува во сите делови на Земјата и се користи за исхрана на луѓето и домашните животни, бидејќи поседува подземно стебло богато со скроб. Потекнува од Јужна Америка, поточно од Андите. Видот е доместифициран во јужниот дел на Перу[1], а во Европа го донеле Шпанците во средината на XVI век.
Компирот е повеќегодишно зелјесто растение, од животната форма геофити - поседува подземно стебло (тубер, од каде и потекнува латинскиот назив) од типот кртоли. Бојата на цветот варира од бела до розова и виолетова, со силно жолто обоени прашници. Одгледуваните вариетети главно се бесполни (без цветови или со стерилни цветови). Опрашувањето во повеќето случаи е надворешно (инсекти, ветер), но постојат податоци за самоопрашување/самооплодување. Сите вариетети на компирот можат вегетативно да се размножуваат со кртоли. Плод на фертилните вариетети се бобинките кои потсетуваат на малите зелени плодови на доматот. Често кртолите се нарекуваат плодови на компирот, но тоа ботанички е неисправно. Во плодот може да се најдат и до 300 парчиња од семето.
цветови
цветови
Нива посадена со компири во Скопско
Бавча (градина) со компир во с.Нова Брезница, Македонија
Бавча (градина) со компир во с.Нова Брезница, Македонија
Бавча (градина) со компир во с.Нова Брезница, Македонија
Доместификацијата на компирот била предмет на големи претпоставки. Примероците што ги опишал Карл фон Лине припаѓале на подвидот -{S. tuberosum ssp. tuberosum}- кој расте во шумите на архипелагот Чилое.
Меѓутоа, археолошките докази сепак не наведувале на никакви конкретни и дефинитивни заклучоци, што одело во прилог на можната теза за „дуално потекло“ на компирот, со главен центар на Андите во Перу и Боливија, и со спореден центар во Архипелагот Чилое[2] што ја предложил ботаничарот и генетичар Николај Иванович Вавилов во својата студија за географијата на доместицираните растенија. Во склад со оваа теорија, еден подвид потекнува од висорамнините каде Инките и Тиванаките веројатно ја доместифицирале во 7. милениум п.н.е., додека другата потекнува од архипелагот Чилое.
Контроверзата се разрешила во 2005 година, кога е објавена генетичката студија што ја водел и спровел ботаничарот Дејвид Спунер од Универзитетот во Висконсин. Спунер е стручњак кој работи на Отсекот за земјоделство во САД. Преку анализи на генетските ознаки кај околу 360 видови компир, тој констатирал дека „сите видови што се одгледуваат денес потекнуваат од доместификацијата -{S. bukasovii}- од југот на Перу и западна Боливија“, што се случила пред околу 8000 години п.н.е.
Многу од овие видови потекнуваат од чилеанскиот хибрид добиен со вкрстување на овој вид и еден див вариетет што расте во пампите[3], со што се добила -{S. tuberosum ssp. tuberosum}-, од која денес потекнуваат најмалку 286 домашни видови[4], што во секој случај не ги прави задолжително[5] предци на илјадници други вариетети на овој подвид што денес постои и најмногу се одгледува во светот.[6]. Основна разлика меѓу овој и -{S. tuberosum ssp. andigena}-, првобитниот компир од перуанските Анди, е во циклусот на светлината што им е потребна: додека перуанскиот подвид е прилагоден на кратки денови, не цвета, ниту произведува корен ако премногу е изложен на светлина, подвидот -{tuberosum}- бара многу светлина.
Теоријата за перуанското потекло на компирот е доста стара и се проценува дека во Перу има повеќе од 3.000 различни домашни видови компир, а некои од нив не можат да се одгледуваат надвор од Перу затоа што бараат специфични климатски и агроеколошки услови[7].
Голем број видови на одгледуван зеленчук потекнуваат од територијата на Јужна Америка, и повеќето од нив во Европа се воведени во употреба набрзо по патувањето на Колумбо во 1492 година, но компирот е увезен многу подоцна. Причината за ова “доцнење“ може да се најде во податокот дека се одгледувал во повисоките предели на Андите, кои Шпанците ги посетиле дури во 1532 година. За првпат компирот во Колумбија во литературата се споменува во 1537 година (го споменува Педро Сиеса Леон, современик на Франциско Пизаро), а како ново растение е опишан дури во 1552 година. Датумот на пренесување на компирот во Европа се уште не е утврден (и веројатно не е ни запишан), но може да се утврди најраното присуство на компирот на европскиот континент.[8]
Компирот во 1588 година веќе бил познат и одгледуван во одредени делови на Италија, што укажува на уште порана широка употреба на ова растение во Шпанија[9]. Постојат индиции дека одгледувањето на компирот во Шпанија постоело пред 1573 година[9]. Неодамна се пронајдени податоци за извоз на компир од Канарските острови за Антверпен во ноември 1567 година. Ако се претпостави дека веројатно е одгледуван барем пет години на Канарските острови, годините околу 1562-та би можеле да се означат како години на интродукција на компирот во Европа[8]. Ово би значело дека компирот во Европа стигнал само десет години по опишувањето на видот, односно околу 30 години по Пизаро[8], како и дека најпрвин се одгледувал на островите, а дури подоцна и во континентална Шпанија.
Компирот е една од поважните намирници во човековата исхрана, а бил многу значаен во искоренувањето на гладта во Европа. Во исхраната на човекот се употребува варен и печен, додека суров е благо отровен. Со индустриска постапка од компирот се добива скроб, а со сечење на компирот на тенки листови, потоа со отстранување на скробот и пржење во врело масло се добива чипс. Компирот го напаѓа инсектот компирова златица која може да биде погубна за родот.
А пченка, слатка, жолта, сирова Б ориз, бел, долгнавест, обичен, сиров В пченица, тврда Г компир, со лупка, сиров Д маниока, сирова Ѓ соини зрна, зелени, сирови Е сладок компир, сиров Ж сирак, сиров Џ јам, сиров Ш готварска банана, сироваНабрани компири во вреќи на нива во Скопското Поле, Македонија
Набрани компири во вреќи на нива во Скопското Поле, Македонија
Набрани компири во вреќи на нива во Скопското Поле, Македонија
Компирот (науч. Solanum tuberosum) е растение од видот скриеносеменици од фамилијата Зрновидни (Solanaceae). Се одгледува во сите делови на Земјата и се користи за исхрана на луѓето и домашните животни, бидејќи поседува подземно стебло богато со скроб. Потекнува од Јужна Америка, поточно од Андите. Видот е доместифициран во јужниот дел на Перу, а во Европа го донеле Шпанците во средината на XVI век.
Модамарь[1][2] (лат. Solánum tuberósum, руз. Карто́фель, или Паслён клубнено́сный) — ламо иень эмежмарень тикшень касовкс Паслён (Solanum) буестэ Паслёнонь (Solanaceae) семиястонть. Модамарень эмежмартне те ярсамопель, эмежнень эйстэ, конат ядовт — сынст эйсэ ули гликоалкалоид соланин.
2005 иестэ сех покш модамарень видицякс ульнесь Китай, 2-це таркасо — Россия ды Индия; а анокстомасонть вейке ломанень ланкс — Беларузия.
Статистиканть коряс (руз. Продовольственная и сельскохозяйственная организация ООН - ФАО) 2004 иестэ[4]
ундокстмартнестэ кастазь весемикс (млн. тоннат):
Модамарь (лат. Solánum tuberósum, руз. Карто́фель, или Паслён клубнено́сный) — ламо иень эмежмарень тикшень касовкс Паслён (Solanum) буестэ Паслёнонь (Solanaceae) семиястонть. Модамарень эмежмартне те ярсамопель, эмежнень эйстэ, конат ядовт — сынст эйсэ ули гликоалкалоид соланин.
Төмс нь хүнсний ногооны нэг төрөл бөгөөд олон наст ургамал юм. Хүмүүсийн иддэг төмс нь төмсний ургамлын газрын хөрсөн дор ургадаг болцуу юм. Энэ нь голдуу бор эсвэл ягаавтар хальстай, доторх хэсэг нь цагаан, шар өнгөтэй байна. Төмс нь Андын нуруу, Перу гэсэн өндөрлөг, сэрүүн газраас гаралтай. Хүн төрөлхтөн 7000 жилийн өмнөөс хүнсэнд хэрэглэхээр тарьж ургуулж байжээ. 1500 оны үед Өмнөд Америкт ирсэн Европчууд буцахдаа төмсийг авч яван Европт дэлгэрүүлсэн байна. Хүмүүсийн өргөн хэрэглээний хүнсний ногоо болох хүртэл 200 жил зарцуулсан байна. 1780 оноос Ирландын фермерүүд төмсийг үржил шим муутай хөрсөнд ч сайн ургадаг учраас тариалах болжээ. Төмсийг чанах, шарах зэргээр болгож иднэ.
Маш олон сортын төмс байдаг ч үндсэн дөрвөн төрөлд хуваагддаг байна. Үүнд: хүнсний, техникийн, үрийн, бүх чиглэлийн. Эдгээрээс хамгийн түгээмэл хэрэглэдэг нь хүнсний зориулалттай бөөрөнхий хэлбэртэй төмс. Энэ сортын төмсний 12 – 16 хувь нь крахмал буюу цардуул, С аминдэмийг агуулдаг. Харин техникийн зориулалттай төмсний цардуул нь харьцангуй их 18 хувиас дээш агууламжтай байдаг юм.
Хүнсний зориулалт бүхий төмс нь хүний биед онцгой ач холбогдолтой. Цусны даралт бууруулах, ходоодны шарх үрэвсэл, гэдэсний түгжрээ, түлэгдлийн шарх болон арьсны намарс буюу экземийг эмчлэхэд уламжлалт ардын эмнэлэгт өргөн хэрэглэж ирсэн. Үүнээс гадна төмс нь бөөрөнхий байцаа, шар луувангаас хоёроос гурав дахин илүү илчлэг чанартай байдаг юм.
НҮБ-ын Хүнс Хөдөө Аж Ахуйн Байгууллага (FAO)-ын мэдэгдлээр 2006 онд тариалсан нийт төмсний хэмжээ 315 сая тонн байна. Үүнээс:
тус тус байна.
Төмс нь хүнсний ногооны нэг төрөл бөгөөд олон наст ургамал юм. Хүмүүсийн иддэг төмс нь төмсний ургамлын газрын хөрсөн дор ургадаг болцуу юм. Энэ нь голдуу бор эсвэл ягаавтар хальстай, доторх хэсэг нь цагаан, шар өнгөтэй байна. Төмс нь Андын нуруу, Перу гэсэн өндөрлөг, сэрүүн газраас гаралтай. Хүн төрөлхтөн 7000 жилийн өмнөөс хүнсэнд хэрэглэхээр тарьж ургуулж байжээ. 1500 оны үед Өмнөд Америкт ирсэн Европчууд буцахдаа төмсийг авч яван Европт дэлгэрүүлсэн байна. Хүмүүсийн өргөн хэрэглээний хүнсний ногоо болох хүртэл 200 жил зарцуулсан байна. 1780 оноос Ирландын фермерүүд төмсийг үржил шим муутай хөрсөнд ч сайн ургадаг учраас тариалах болжээ. Төмсийг чанах, шарах зэргээр болгож иднэ.
Маш олон сортын төмс байдаг ч үндсэн дөрвөн төрөлд хуваагддаг байна. Үүнд: хүнсний, техникийн, үрийн, бүх чиглэлийн. Эдгээрээс хамгийн түгээмэл хэрэглэдэг нь хүнсний зориулалттай бөөрөнхий хэлбэртэй төмс. Энэ сортын төмсний 12 – 16 хувь нь крахмал буюу цардуул, С аминдэмийг агуулдаг. Харин техникийн зориулалттай төмсний цардуул нь харьцангуй их 18 хувиас дээш агууламжтай байдаг юм.
Хүнсний зориулалт бүхий төмс нь хүний биед онцгой ач холбогдолтой. Цусны даралт бууруулах, ходоодны шарх үрэвсэл, гэдэсний түгжрээ, түлэгдлийн шарх болон арьсны намарс буюу экземийг эмчлэхэд уламжлалт ардын эмнэлэгт өргөн хэрэглэж ирсэн. Үүнээс гадна төмс нь бөөрөнхий байцаа, шар луувангаас хоёроос гурав дахин илүү илчлэг чанартай байдаг юм.
[[Категория:Үүнээйилэр алпаабытынан]]
Хортуоппуй (Solanum tuberosum) диэн Solanaceae ыалга киирсэр астаах үүнээйи. Аан дойду биир улахан суолталаах астаах үүнээйитэ, риhы, сэлиэhинэйи уонна маиhы тэҥэ. Хортуоппуй үөскээбит сирэ соҕуруу Перу. XVI үйэттэн ыла аан дойдуга тарҕаммыта.
Саха Сиригэр хортуоппуйу үүннэрии XIX үйэҕэ саҕаланар.
Саха сиригэр хортуосканы олордууну Охлопкова Полина Петровна чинчийбитэ.
உருளைக் கிழங்கு (
ஒலிப்பு ) சோலானம் டியூபரோசம் (Solanum tuberosum) என்னும் செடியின் வேரில் இருந்து பெறும் மாவுப்பொருள் நிறைந்த, சமையலில் பயன்படும், ஒருவகைக் கிழங்காகும். உருளைக் கிழங்குத் தாவரம் நிழற்செடி (nightshade) குடும்பத்தைச் சேர்ந்தது. அரிசி, கோதுமை, சோளம் ஆகியவற்றுக்கு அடுத்தபடியாக உலகில் நான்காவதாக அதிகம் பயிர் செய்யப்படும் செடியினமாகும். இன்றைய பெரு நாட்டுப் பகுதியே உருளைக் கிழங்கின் தாயகம் எனப்படுகிறது[1] அங்கிருந்து 1536 இல் ஐரோப்பாவில் அறிமுகப்படுத்தப்பட்டு[2] ஐரோப்பிய கடல் பயணிகள் வழியாக ஆசியா மற்றும் பிற பகுதிகளுக்கும் சென்றது.[3] ஆண்டீய மலைப் பகுதிகளில் ஆயிரத்திற்கும் மேலான வெவ்வேறு வகை உருளைக்கிழங்குகள் விளைகின்றன. ஒரே பள்ளத்தாக்கிலும் கூட 100 வகையான உருளைக்கிழங்குகள் விளைகின்றன.[4].
முதலில் பெரு நாட்டில் தொடங்கி இருந்தாலும் இன்று பயிராகும் உருளைக்கிழங்கில் 99% சிலி நாட்டின் தெற்கு-நடுப் பகுதிகளில் இருந்து வந்த வகையே ஆகும். ஐரோப்பாவில் அறிமுகப் படுத்தப்பட்டபின் உருளைக்கிழங்கு அடிப்படை உணவு வகைகளில் ஒன்றாக மாறியது. ஆனால் உருளைக்கிழங்கில் பல வகைகள் இல்லாமல் ஒரே வகை பயிரிடப்பட்டதால் நோயால் தாக்குண்டது. 1845 இல் பூஞ்சைக் காளான் போன்ற, மெல்லிழைகள் நிறைந்த, ஒற்றை உயிரணு உயிரினமாகிய ஃவைட்டோஃவ்த்தோரா இன்ஃவெசுடான்சு (Phytophthora infestans) என்னும் ஒன்றால் ஏற்படும் ஒரு கொள்ளை நோயால் பெரிய அளவில் உருளைக்கிழங்கு பயிர்கள் தாக்குற்றுப் பரவி, மேற்கு அயர்லாந்தில் பெரும் பஞ்சம் ஏற்பட நேர்ந்தது[2]சோவியத் ஒன்றியம் பிரிந்தபின்னர் உருளைக்கிழங்கு விளைச்சலில் சீனா முதலிடத்திலும்[3] இந்தியா இரண்டாம்[5] இடத்திலும் உள்ளன.
உருளையானது பல்லாண்டு வாழ்கின்ற (Perennial) பூண்டுத் (Herbaceous) தாவரமாகும். இவற்றின் தரைகீழ் கிளைகளின் பருத்த நுனிப்பகுதி கிழங்கு ஆகும். [6]
சிலவகை உருளைக் கிழங்குகள் அதன் தங்க, நீல, சிவப்பு நிறச் சாயங்களுக்காக சாகுபடி செய்யப்படுகின்றன.
இது உருளைக்கிழங்குப் பயிரில் 5 முதல் 10 சதம் வரை சேதத்தை ஏற்படுத்தும். இப்புழுக்கள் எல்லாப் பருவத்திலும் தோன்றும். இப்புழு கிழங்குகளில் துளைபோட்டு மாவுப் பகுதியை உண்கிறது. இதனால் தாக்கப்பட்ட கிழங்கில் பெரிய குழிகள் உண்டாகி, நாளடைவில் கிழங்கு அழுகிவிடும்.
கட்டுப்படுத்த மீதைல் டெமட்டான் அல்லது டைமீத்தோயேட் 2 மில்லி மருந்தை ஒரு லிட்டர் நீரில் கலந்து தெளிக்கவேண்டும்.
உருளைக்கிழங்கில் நூற்புழுவின் தாக்குதலைத் தவிர்க்க கீழ்க்கண்ட முறைகளைக் கடைபிடிக்கவேண்டும்.
உருளைக்கிழங்கு இனத்தைச் சாராத பயிர் வகைகளனா கோதுமை, மக்காச்சோளம், பீன்ஸ் போன்ற பயிர்களைப் பயிரிடவேண்டும். அல்லது காய்கறிப் பயிர்களான முட்டைக்கோசு, பூக்கோசு, கேரட், முள்ளங்கி, அவரை வகைகள் முதலிய பயிர்களைப் பயிரிட்டு பயிர் சுழற்சி செய்யவேண்டும்.
உருளைக்கிழங்கில் முன் இலைக்கருகல், பின் இலைக்கருகல், பழுப்பு நிற அழுகல், உருளைக்கிழங்கு வைரஸ் மற்றும் இலைச்சுருள் வைரஸ் போன்றவை முக்கியமான நோய்களாகும்.
புதிய கிழங்குகளை நடவு செய்யும் போது நன்கு ஆழமாக நடுதல் வேண்டும். மேலும் தாய் அந்துப்பூச்சிகளை இனக்கவர்ச்சி கொண்டு கவர்ந்து அழிக்கலாம். இலையில் ஏற்படும் சேதாரங்களைத் தடுக்க வேப்பங்கொட்டைச்சாறு 5 சதவிகிதம் (அ) குயினால்பாஸ் 2 மில்லியினை ஒரு லிட்டர் தண்ணீரில் கலந்து தெளிக்கவேண்டும். நடவுக்கு பயன்படுத்தப்படும் விதைக் கிழங்கினைக குயினால்பாஸ் ஒரு கிலோவினை 100 கிலோ கிழங்கு என்ற அளவில் கலந்து நடவு செய்யவேண்டும்.
கிழங்கை நடவு செய்த பின் மூன்றிலிருந்து நான்கு வாரங்களுக்குப் பின் இந்நோய் தொன்றுகிறது. இலைகளில் வெளிர் பழுப்பு நிறமடைய புள்ளிகள் தோன்றும். பின்பு இப்புள்ளிகளில் வட்டவடிவமான வளையங்கள் தோன்றும். பாதிக்கப்பட்ட இலைகள் காய்ந்து உதிர்ந்துவிடும். இந்நோய் மண்மூலம் பரவுகிறது. இதைக் கட்டுப்படுத்த பயிர்ச்சுழற்சி செய்வதோடு தோட்டத்தையும் சுத்தமாக வைத்திருக்கவேண்டும். நோய் தாக்கி காய்ந்து போன இலைகளைச் சேகரித்து எரித்துவிடவேண்டும். நடவு செய்த 45,68 மற்றும் 75 வது நாட்களில் மான்கோசெப் அல்லது குளோரோதலோனின் என்ற மருந்தை எக்டருக்கு ஒரு கிலோ என்ற விகிதத்தில் தெளித்தும் இந்நோயைக் கட்டுப்படுத்தலாம்.
உருளைக்கிழங்கில் தோன்றக்கூடிய அனைத்து நோய்களிலும் மிக முக்கியமானது பின் இலைக்கருகல் நோயாகும். சிறிய பழுப்பு நிறமுடைய நீர் கசியும் புள்ளிகள் இலைகளில் தோன்றுவது இந்நோயின் முதல் அறிகுறியாகும். மழையும் வெயிலிலும் மாறிமாறி இருக்கும்போது இப்புள்ளிகள் கருப்பு நிறமாக மாறி, இலைகள் அழுகிவிடும். பாதிக்கப்பட்ட இலைகளின் பின்புறத்தில் இப்பூசணம் வெள்ளை நிறத்தில் காணப்படும். இப்பூசணம் கிழங்குகளையும் தாக்குகின்றது. நோய் தாக்கப்பட்ட கிழங்கின் மூலம் இந்நோய் பரவுகிறது. எனவே இந்நோயைக் கட்டுப்படுத்த நோய் தாக்காத கிழங்கை நடவுசெய்யவேண்டும். தரையுடன் மூடிய படர் கிளைகளை நீக்கவேண்டும். நோய் தாக்கி கீழே விழுந்த இலைகளைச் சேகரித்து எரித்துவிடவேண்டும். முன் இலைக்கருகலைக் கட்டுப்படுத்தப் பயன்படுத்தும் மான்கோசெப் அல்லது குளோரோதலோனில் என்ற மருந்தை எக்டருக்கு ஒரு கிலோ என்ற விகிதத்தல் நீரில் கலந்து நடவு செய்த 45,68 மற்றும் 75வது நாட்களில் தெளிக்கவேண்டும். இந்நோய்க்கு எதிர்ப்பத் திற்ன கொண்ட குப்ரிஜோதி, குப்ரிமலர் மற்றும் குப்ரிதங்கம் ஆகிய இரகங்களைப் பயிரிடவேண்டும்.
இளஞ்செடிகள் உடனடியாக வாடுவதும், இலைகள் பழுப்புநிறமடைந்து தளர்ச்சியுற்றுத் தொங்குவதும் இந்நோயின் அறிகுறிகளாகும். நோய் முற்றிய நிலையில் செடிகள் வாடிக் காய்ந்துவிடும். தண்டின் உட்பகுதியில் பழுப்பு அல்லது கருப்பு நிறமாக மாறிவிடும். நோய் தாக்கப்பட்ட கிழங்கை வெட்டிப் பார்க்கும் போது கிழங்கின் ஓரத்தில் பழுப்பு நிறமுடைய வளையம் காணப்படும். இதனைத் தொடர்ந்து இக்கிழங்குகள் அழுகிவிடும். வடிகால் வசதி இல்லாத இடங்களில் இந்நோயின் தாக்குதல் அதிகமாகக் காணப்படும். இந்நோயைக் கட்டுப்படுத்த இரண்டிலிருந்து மூன்று ஆண்டுகளுக்குப் பயிர்சுழற்சியைக் கடைப்பிடிக்கவேண்டும். நோய் தாக்காத கிழங்கை நடவு செய்ய வேண்டும். நோய் தாக்கப்பட்ட செடிகளைப் பிடுங்கி அழித்துவிடவேண்டும்.
மொசைக் என்பது ஒரு வகையான வைரஸ் நோய் ஆகும். இந்நோயின் அறிகுறிகளாக இலையில் பச்சையத்திற்கு இடையே மஞ்சள் நிறக் கோடுகள் மற்றும் மஞ்சள் நிறத் திட்டுக்கள் காணப்படும். இதில் பாதிக்கப்பட்ட செடி மற்ற செடிகளுடன் உரசும் போது உருளைக்கிழங்கு வைரஸ் அசுவினி மூலம் பரவுகிறது.
இந்நோயினால் பாதிக்கப்பட்ட செடிகளின் அடிப்பகுதியில் உள்ள இலைகள் மேல்நோக்கிச் சுருண்டுவிடும். பாதிக்கப்பட்ட செடிகளின் வளர்ச்சி குன்றி வெளரி நிறமாகத் தோன்றும். இந்த வைரசும் அசுவினி மூலம் பரவுகிறது.
வைரஸ் நோய்களை கட்டுப்படுத்த வைரஸ் தாக்காத செடிகளிலிருந்து கிழங்கு எடுத்து அதை நடவு செய்யவேண்டும். தேவையறிந்து பூச்சிக்கொல்லி மருந்துகளைத் தெளித்து அசுவினியைக் கட்டுப்படுத்துவதன் மூலமும் இந்நோய்த் தாக்குதலைத் தவிர்க்கலாம்.
உருளைக்கிழங்கை வளமுள்ள எல்லா மண்ணிலும் பயிரிடலாம். களர் உவர் நிலங்கள் ஏற்றவையல்ல. மிகுதியான நிறமக்கு நிறைந்த இருபொறை நிலங்கள் ஏற்றவை. களிமண் பூமியைத் தவிர்க்கவேண்டும். வடிகால் வசதியுள்ள நிலங்கள் ஏற்றவை. குளரி மற்றும் மித வெப்பப் பகுதிகளில் பயிரிடலாம். மண்ணின் கார அமிலத்தன்மை 4.8 முதல் 5.4 வரை ஒர் ஆண்டிற்கு 1200 முதல் 2000 மில்லி மீட்டர் வரை மழை பெறும் பகுதிகளில் இதனைப் பயிரிடலாம்.
நிலத்தை நன்றாகக் கொத்தி, பண்படுத்தி 45 செ.மீ இடைவெளியில் பார் பிடிக்கவேண்டும். மலைப் பகுதிகளில் 1.4 மீட்டர் அளவில் உள்நோக்கி சாய்ந்தவாறு சாய்வுத்தளம் அமைக்கவேண்டும். வடிகாலுக்கு வாய்க்கால்கள் அமைக்க வேண்டும்.
எக்டருக்கு 3000-3500 கிலோ கிழங்குகள் விதைக்க வேண்டும்.உருளைக் கிழங்கு சாகுபடியில் விதைத் தயாரிப்பு முக்கியமாக கவனிக்கவேண்டும். புதிய கிழங்குகள் முளைக்காது, ஆகவே முளைப்புத் தன்மையை ஏற்படுத்த கார்பன்-டை-சல்பைடு என்னும் மருந்தை 100 கிலோ கிழங்குக்கு 30 கிராம் என்ற அளவில் பயன்படுத்தவேண்டும். கிழங்கு களை குவியலாக்கி குவியலின் மேல் ஒரு அகன்ற தட்டில் மருந்தை ஊற்றி பாலித்தீன் தாளினால் மூடிவிடவேண்டும். கிழங்குகளில் முளை வந்தவுடன், நடவுக்குப் பயன்படுத்தவேண்டும். நிலத்தின் சாய்தளத்தைப் பொறுத்து செடிக்கு செடி 15-20 செ.மீ இடைவெளியில் முளைவந்த கிழங்குகளை நடவேண்டும்.
நடவுக்குப் பின்னர் 10 நாட்களுக்கு ஒரு முறையும், பிறகு வாரம் ஒரு முறையும் நீர்ப்பாய்ச்ச வேண்டும்.
ஒரு எக்டருக்கு அடியுரமாக 15 டன் மக்கிய தொழு உரம், 2 கிலோ அசோஸ்பைரில்லம் அல்லது பாஸ்போபாக்டீரியம், 60 கிலோ தழைச்சத்து, 120 கிலோ மணிச்சத்து, 60 கிலோ சாம்பல் சத்து கொடுக்கக் கூடிய இராசயன் உரங்களை அடியுரமாக இடவேண்டும். இதனுடன் எக்டருக்கு 60 கிலோ மக்னீசியம் சல்பேட்டையும் அடியுரமாக இடவேண்டும். பிறகு விதைத்த 30 நாட்கள் கழித்து 60 கிலோ தழைச்சத்து, 120 கிலோ மணிச்சத்து 60 கிலோ சாம்பல் சத்து கொடுக்கக்கூடிய இராசயன உரங்களை மேலுரமாக இட்டு மண் அணைக்கவேண்டும். [7]
எக்டருக்கு 120 நாட்களில் 15-20 டன் கிழங்குகள். மகசூல் கிடைக்கும்.
குப்ரி ஜோதி, குப்ரி முத்து, குப்ரி சொர்ணா, குப்ரி தங்கம், குப்ரி மலர் மற்றும் குப்ரி சோகா, குப்ரி கிரிராஜ், எப் எல் 2027 (FL 2027) [8]
உருளைக் கிழங்கு (ஒலிப்பு ) சோலானம் டியூபரோசம் (Solanum tuberosum) என்னும் செடியின் வேரில் இருந்து பெறும் மாவுப்பொருள் நிறைந்த, சமையலில் பயன்படும், ஒருவகைக் கிழங்காகும். உருளைக் கிழங்குத் தாவரம் நிழற்செடி (nightshade) குடும்பத்தைச் சேர்ந்தது. அரிசி, கோதுமை, சோளம் ஆகியவற்றுக்கு அடுத்தபடியாக உலகில் நான்காவதாக அதிகம் பயிர் செய்யப்படும் செடியினமாகும். இன்றைய பெரு நாட்டுப் பகுதியே உருளைக் கிழங்கின் தாயகம் எனப்படுகிறது அங்கிருந்து 1536 இல் ஐரோப்பாவில் அறிமுகப்படுத்தப்பட்டு ஐரோப்பிய கடல் பயணிகள் வழியாக ஆசியா மற்றும் பிற பகுதிகளுக்கும் சென்றது. ஆண்டீய மலைப் பகுதிகளில் ஆயிரத்திற்கும் மேலான வெவ்வேறு வகை உருளைக்கிழங்குகள் விளைகின்றன. ஒரே பள்ளத்தாக்கிலும் கூட 100 வகையான உருளைக்கிழங்குகள் விளைகின்றன..
முதலில் பெரு நாட்டில் தொடங்கி இருந்தாலும் இன்று பயிராகும் உருளைக்கிழங்கில் 99% சிலி நாட்டின் தெற்கு-நடுப் பகுதிகளில் இருந்து வந்த வகையே ஆகும். ஐரோப்பாவில் அறிமுகப் படுத்தப்பட்டபின் உருளைக்கிழங்கு அடிப்படை உணவு வகைகளில் ஒன்றாக மாறியது. ஆனால் உருளைக்கிழங்கில் பல வகைகள் இல்லாமல் ஒரே வகை பயிரிடப்பட்டதால் நோயால் தாக்குண்டது. 1845 இல் பூஞ்சைக் காளான் போன்ற, மெல்லிழைகள் நிறைந்த, ஒற்றை உயிரணு உயிரினமாகிய ஃவைட்டோஃவ்த்தோரா இன்ஃவெசுடான்சு (Phytophthora infestans) என்னும் ஒன்றால் ஏற்படும் ஒரு கொள்ளை நோயால் பெரிய அளவில் உருளைக்கிழங்கு பயிர்கள் தாக்குற்றுப் பரவி, மேற்கு அயர்லாந்தில் பெரும் பஞ்சம் ஏற்பட நேர்ந்ததுசோவியத் ஒன்றியம் பிரிந்தபின்னர் உருளைக்கிழங்கு விளைச்சலில் சீனா முதலிடத்திலும் இந்தியா இரண்டாம் இடத்திலும் உள்ளன.
బంగాళదుంప (Potato) అనేది దుంప జాతికి చెందిన ఒక కూరగాయ. ఒక్కో ప్రాంతములో ఒక్కోక పేరుతో ఈ దుంప కూర పిలవబడుతున్నది. కొన్ని చోట్ల ఆలు గడ్డ అని లేదా ఉర్ల గడ్డ అని మరికొన్ని ప్రాంతములలో బంగాళదుంప లేదా బంగాల్ దుంప అని పిలుస్తారు. ఈ మొక్క సొలనేసి కుటుంబానికి చెందిన గుల్మము.
17వ శతాబ్దము వరకు బంగాళదుంప అనే కూరగాయ ఉన్నదని ఒక్క దక్షిణ అమెరికా ఖండంలో తప్ప మిగిలిన ప్రపంచానికి తెలియదు. స్పానిష్ వారు దక్షిణ అమెరికా ప్రాంతమును ఆక్రమించి వారి దేశానికి వలస దేశాలుగా తమ అధీనము లోనికి తీసుకువచ్చిన తరువాత, ఈ కొత్త కూరగాయ గురించి ముందు ఐరోపా వాసులకు ఆ తరువాత వారి ద్వారా ఇతర ప్రాంతములకు తెలిసింది. భారతదేశానికి బంగాళాదుంప ఐరోపా వలసవారి నుండి వచ్చినదే. వారు మన దేశమును వారి అధీనములోనికి తెచ్చుకున్న సందర్భములో తమ తమ దేశాలనుండి ఇక్కడకు తెచ్చిన అనేకమైన వాటిలో బంగాళాదుంప ముఖ్యమయినది. అసలు మొట్టమొదటి బంగాళదుంప మొక్కను ఐరోపాకు తెచ్చినది ఎవరు అన్న విషయంమీద ఇదమిద్దమైన ఆధారాలతో కూడిన సమాచారం లేదు. కొంతమంది వాదన ప్రకారం, అనేక యాత్రా విశేషాలను తన పర్యటనల ద్వారా ప్రపంచానికి తెలియచేసిన సర్ వాల్టర్ రాలీ (Sir Walter Raleigh) ఈ మొక్కను మొదట ఐరోపాకు తెచ్చాడని అనిపిస్తుంది. ఈ విషయంలో 20 సంవత్సరాలకు పైగా ఎంతగానో కృషిజరిపిన డేవిడ్ స్పూనర్ (David Spooner) మరొక విచిత్రమైన విషయం చెప్పాడు. అదేమిటంటే, స్పానిష్ ఆక్రమణాక్రమంలో, 1568లో గొంజాలో జిమెనెజ్ దే కేసడా (Gonzalo Jimenez de Quesada) అనే సైనికాధికారిని, ప్రస్తుతం కొలంబియా దేశంగా పిలవబడుతున్న ప్రాంతాన్ని తమ అదుపులోనికి తీసుకురావటానికి, స్పెయిన్ ప్రభుత్వం 2000 మంది సైనికులనిచ్చి పంపింది. అతను, తన అనుచరులతో, అక్కడి బంగారాన్ని దోచుకురావచ్చని చాలా ఉత్సాహంగా బయలుదేరాడు. కాని, నాలుగు సంవత్సరాల తరువాత అతను ఖాళీ చేతులతో, 60 మంది తన మిగిలిన అనుచరులతో చాలా డీలా పడి ఓటమి భారంతో తమ దేశానికి తిరిగి వచ్చాడు. ఆ దెబ్బతో అతని పరువు పోయింది, అతని పై అధికారులు అతన్ని చాలా నిరసించారు. అతని ఓటమి మీద అనేక వ్యంగ రచనలు కూడా జరిగినవట. కాని, అతను బంగారానికి బదులు, దక్షిణ అమెరికా ఖండము నుండి, అక్కడి మొక్కలలో ఒకటయిన "పప" లేదా "పొటాటొ" మొక్కలను తీసుకుని వచ్చాడు. అతనికి తెలియకుండానే, బంగారాన్ని మించిన సంపదను స్పెయిన్ దేశానికి తీసుకుని వచ్చాడు. అక్కడనుండి ఈ మొక్క మొదట స్పెయిన్, ఆ తరువాత ఇతర ఐరోపా దేశాలకు, వారి వలసవాద దురాక్రమణల వల్ల ఇతర దేశాలకు వ్యాప్తి చెందినదట.
అయితే, ఐరోపాలో దాదాపు ఒకటిన్నర రెండు శతాబ్దాలవరకు ఈ దుంపకూరను ఆదరించలేదు. ఇంగ్లాండులో నయితే, ఈ దుంపను "స్పడ్" (SPUD - Society for Pevention of Unhealthy - అనారోగ్య ఆహార అలవాట్ల నిరోధనా సంఘము) గా వ్యవహరించారట. కాని కొంతకాలమునకు, ఈ విధమయిన విపరీత వర్ణనల ప్రభావంనుండి బయటపడి, బంగాళాదుంప ఒక ముఖ్య భోజ్య పదార్థముగా మారినది. చరిత్రకారులు చెప్పిన ప్రకారం, పారిశ్రామిక విప్లవం విజయవంతము కావటానికి ఈ దుంపకూర ఎంతగానో దోహదపడినదట. బవేరియన్ యుద్ధాన్ని "పొటాటో యుద్ధం"గా అభివర్ణించారు. కారణం, యుద్ధం జరుపుతున్న దేశాల దగ్గర బంగాళాదుంపల నిల్వలు ఉన్నంతవరకే ఆ యుద్ధం జరిగినదట. అలాగే, దక్షిణ అమెరికాలో జరిగిన "ఇంకా" తెగల యుద్ధాలలో కూడ, మధ్యలో కొంత విరామం తీసుకుని, ఈ దుంపకూర పంటను ఇళ్ళకు చేర్చిన తరువాత మళ్ళీ కొనసాగించేవారట.
బంగాళాదుంప ఐరోపా ప్రాంతానికి ఎలా వచ్చింది అన్న విషయం మీద అనేక వాదనలు ఉన్నాయి, అందులో ప్రధానమైనవి, పైన ఉదహరించటం జరిగింది. భారతదేశంలోకి బంగాళాదుంప దాదాపు 17వ శతాబ్దపు మొదటి అర్ధ భాగములోనే వచ్చిందనటానికి కొంత ఆధారాలు ఉన్నాయి. అందులో ప్రధానమయినది, సర్ థామస్ రో (Sir Thomas Roe) 1615లో ఇంగ్లాడ్ రాయబారిగా మొఘల్ వంశస్తుడు జహంగీర్ పరిపాలిస్తున్న సమయంలో భారతదేశానికి వచ్చాడు. అతనితో పాటుగా అతని స్వంత పూజారి ఎడ్వర్డ్ టెర్రీ (Edward Terry) కూడా వచ్చాడు. అతనికి కొత్త ప్రదేశాలలో తను చూసిన విషయాలమీద వ్రాయటం ఒక అభిరుచి. అతని "తూర్పు భారతావని యాత్ర " (Voyage to East India) అనే పుస్తకాన్ని వ్రాశాడు. ఆ పుస్తకంలో అతను అప్పటికే భారతదేశంలో బంగాళదుంప ఉన్నట్టు వ్రాశాడు. భారతదేశంలో ఈ దుంపకూర గురించి చెయ్యబడ్డ మొట్టమొదటి ప్రస్తావన ఇదే. అప్పట్లో, ఈ మొక్కని పెరటి తోటలలో వేడుకగా పెంచేవారట. పూర్తిగా ఒక పంటగా 1822 వరకు పండించబడలేదు. మనదేశంలో సిమ్లా నగరంలో కేంద్రీయ బంగాళదుంప పరిశోధనా సంస్థ (Central Potato Research Institute-CPRI) [1] ఉంది. ఈ సంస్థకు చెందిన ఎస్.కె.పాండె (S.K.Pandey) చెప్పిన ప్రకారం, 1822వ సంవత్సరమువరకు, మనదేశములో బంగాళదుంపను ఒక పంటగా పండించలేదట. మొట్టమొదట, సల్లివాన్ అనే అంగ్లేయుడు, మద్రాసుకు దగ్గరలో తన వ్యవసాయ క్షేత్రంలో పంటగా మొదలు పెట్టాడట.
బంగాళాదుంప పంట నుండి 2006వ సంవత్సరములో మొత్తం ప్రపంచములో 315 మిలియన్ టన్నుల దిగుబడి వచ్చింది. ఈ విధంగా చూస్తే, మొత్తం పంటలలో బంగాళదుంప నాలుగవ స్థానాన్ని అక్రమిస్తుంది - వరి, గోధుమ, మొక్కజొన్న తరువాత. ప్రపంచవ్యాప్త బంగళాదుంప పంటలో నాలుగవ వంతు చైనా దేశంలో పండించబడుతున్నదట
ఈ పంటకు పగలుపూట తక్కువ సూర్యకాంతి, రాత్రిళ్ళు చల్లటి వాతావరణము కావాలి. ఈ విధమైన వాతావరణ పరిస్థితులు భారతదేశంలో చలికాలంలోనే ఉండటం వలన, ఈ పంటను భారతదేశంలో చలికాలంలోనే పండిస్తారు. ఈ పంటకు 90 నుండి 100 రోజుల సమయం చాలు. ఆందువలన, బంగాళాపంటను స్వల్ప కాలిక పంటగా పరిగణిస్తారు. వేడి ప్రాంతాలలో కూడా బంగాళదుంపను పండించటం జరుగుతున్నది కాని, అది మొత్తం దిగుబడిలో 8 నుండి 10 శాతము మాత్రమే. మన దేశంలో దాదాపు 25 మిలియన్ టన్నుల ఉత్పత్తి జరుగుతున్నది. భారతదేశంలో ఈ పంటను ముఖ్యంగా బీహార్, ఉత్తర ప్రదేశ్ లలో పండిస్తారు. 1995లో బంగాళదుంపను "స్పేస్ సెంటర్"లో కూడా పండించారు. కాబట్టి, అంతరిక్షంలో పండించబడ్డ మొట్టమొదటి కూరగాయగా పేర్కొనవచ్చును.
బంగాళదుంపలు చెట్టుకు పండవు. పేరులోనే ఉన్నట్టు, దుంపగా భూమిలోపల, చెట్టు వేళ్ళకు పెరుగుతాయి. బంగాళదుంపలలో 80 శాతము నీరు మిగిలిన 20 శాతము ఘన పదార్ధములు. సాధారణంగా బంగాళదుంప మొక్కలు 60 సెంటీమీటర్ల ఎత్తు పెరుగుతాయి. బంగాళాదుంప మొక్కలు భూమిపై కొంత ఎత్తుకు పెరిగి, పసుపు రంగు కేసరాలు కలిగిన పూలు పూస్తుంది. పూలు పూచిన తరువాత, కొన్ని జాతి మొక్కలు చిన్న, ఆకుపచ్చని (చిన్న టొమాటో సైజు) పళ్ళు కాస్తాయి. ఒక్కో పండులోను 300 దాకా గింజలుంటాయి. ఈ బంగాళదుంప పళ్ళలో విషపదార్ధాలుంటాయి గనుక అవి తినడానికి పనికిరావు. ఈ మొక్కలు తుమ్మెదల ద్వారా పరపరాగసంపర్కం చెందడమే కాకుండా స్వజాతి సంపర్కం కూడా చెందుతాయి. ఏ బంగాళాదుంప రకాన్నైనా శాఖీయంగా, దుంపలను, "కళ్ళు" కలిగి ఉన్న దుంప ముక్కలను నాటడం ద్వారా ప్రవర్ధనం చేయవచ్చు. అంతే కాకుండా కత్తిరింపుల ద్వారా కూడా మంచి విత్తన దుంపలను పొందవచ్చు. ఈ పద్ధతిన హరిత గృహాలలో వినియోగిస్తారు. ఆధునిక రకాల మొక్కలను దుంపల కళ్ళ నుండి కాక గింజలనుండి పెంచుతున్నారు. గట్టిగా లోపలి భాగము సాధ్యమైనంత వరకు తెల్లగా ఉండాలి, ఆకుపచ్చనివి అసలు బాగుండవు. ఎక్కువ ఆలుగడ్డలు కొన్నచో వీటిని చల్లని చీకటి ప్రదేశాలలో దాచి ఉంచాలి.
పండిన బంగాళాదుంపలను తవ్వి తీయటానికి ప్రత్యేక పనిముట్లు ఉపయోగిస్తారు. వీటి సహాయంతో భూమిలోని దుంపలను బయటికి తీస్తారు. పెద్దపెద్ద బంగాళాదుంప సాగుదారులు, దుంపలను భూమినుండి వెలికి తీయటానికి యంత్రాలను ఉపయోగిస్తారు.
సామాన్యంగా బంగాళాదుంపలను భూమిలోనుండి తీసిన వెంటనే అమ్మకం చేయరు. కొంతకాలం నిల్వ ఉంచిన బంగాళాదుంపలకు ఎక్కువ ధర పలుకుతుంది. కొన్నిసార్లు పంటను వెంటనే "కొత్త బంగళాదుంపలు"గా అమ్మటం జరుగుతుంది. బంగాళదుంపలను నిలువ ఉంచేటప్పుడు తగిన జాగ్రత్తలు తీసుకోవటం ఎంతయినా అవసరం. నిల్వ చేసే ప్రదేశం వెలుగు తక్కువగా, మంచి గాలి తగిలేట్టుగా ఉండాలి. ఎక్కువకాలం నిల్వ ఉంచాలనుకుంటే, నిలవ ప్రదేశంలో 40°ఫా ఉష్ణోగ్రత ఉంచాలి. వ్యాపారపరంగా నిల్వచేసే గిడ్డంగులలో అయితే అరు నెలల వరకు, ఇళ్ళల్లో అయితే కొన్ని వారాలవరకు నిల్వచెయ్యవచ్చు.
ఆహార, వ్యవసాయ సంస్థ FAO లెక్కల ప్రకారం, 2006వ సంవత్సరంలో ప్రపంచ వ్యాప్తంగా 315 మిలియన్ టన్నుల బంగాళదుంపల దిగుబడి వచ్చినదట. ఈ దిగుబడిలో నాలుగవ భాగం దిగుబడి ఛైనాలో జరిగినదట.
బంగాళదుంపతో రుచికరమైన వంటలు, కూరలు, చట్నీలు, ఫలహారాలు, ఇతర ఆహార పదార్ధాలు తయారుచేయవచ్చును. ఉడకబెట్టిన కూర, వేపుడు, కుర్మా వంటివి తరచు తెలుగు నాట చేసే కూరలు. ఇంకా బజ్జీల వంటి తినుబండారాలు చేస్తారు. ఊరగాయలు కూడా పడుతుంటారు. బంగాళదుంప చిప్స్ వంటి తినుబండారాలు మార్కెట్లో లభిస్తాయి. పాశ్చాత్య దేశాలలో బంగాళ దుంపతో చేసే పదార్ధాలు అక్కడి అలవాట్లకు తగినవిగా ఉంటాయి. ఇవి భారతీయ వంటకాలకంటే భిన్నమైనవి. ఏమైనా బంగాళ దుంపను తరిగి, లేదా ఉడకబెట్టి లేదా వేయించి అనేక రకాలైన, రుచికరమైన పదార్ధాలు తయారు చేయడం చాలా సమాజాలలో సర్వసాధారణం అయింది.
ఆహార పౌష్టికత పరంగా బంగాళదుంపలలో పిండి పదార్ధాలు (కార్బోహైడ్రేటులు) ప్రధానమైన ఆహార పదార్థం. ఒక మధ్య రకం సైజు దుంపలో 26 గ్రాములు పిండిపదార్థం ఉంటుంది. ఇది ముఖ్యంగా స్టార్చ్ రూపంలో ఉంటుంది. ఈ స్టార్చిలో కొద్ది భాగం పొట్టలోను, చిన్న ప్రేవులలోను స్రవించే ఎంజైములు వలన జీర్ణం కాదు. కనుక ఈ జీర్ణం కాని స్టార్చి భాగం పెద్ద ప్రేవులోకి తిన్నగా వెళ్ళిపోతుంది. ఈ జీర్ణం కాని స్టార్చి (resistant starch) వలన శరీరానికి ఆహార పీచు పదార్ధాలు (Dietary fiber) వల్ల కలిగే ఉపయోగాలవంటి ప్రయోజనాలే కలుగుతాయని భావిస్తున్నారు (శరీర పౌష్టికత, కోలన్ క్యాన్సర్ నుండి భద్రత, [1] గ్లూకోజ్ ఆధిక్యతను తట్టుకొనే శక్తి, [2] కొలెస్టరాల్ తగ్గింపు, ట్రైగ్లిజరైడులు తగ్గింపు వంటివి[3]). దుంపను ఉడకపెట్టి ఆరబెడితే ఇలా జీర్ణంకాని స్టార్చి ఎక్కువవుతుంది. ఉడికిన వేడి దుంపలో ఉండే 7% జీర్ణంకాని స్టార్చి, దానిని ఆరబెట్టినపుడు 13%కు పెరుగుతుంది.[4]
బంగాళ దుంపలలో పలువిధాలైన విటమిన్లు, ఖనిజ లవణాలు (minerals) ఉన్నాయి. 150 గ్రాముల బరువుండే ఒక మాదిరి బంగాళ దుంపలో 27 మిల్లీగ్రాముల విటమిన్-సి (ఒక రోజు అవసరంలో 45%), 620 మి.గ్రా. పొటాషియం ( అవసరంలో 18%), 0.2 మి.గ్రా. విటమిన్-B6 (అవసరంలో 10%) మాత్రమే కాకుండా కొద్ది మోతాదులలో థయామిన్, రైబోఫ్లావిన్, ఫోలేట్, నియాసిన్, మెగ్నీషియం, ఐరన్, జింక్ వంటి పదార్ధాలు లభిస్తాయి. ఇంతే కాకుండా బంగాళదుంప తొక్కలో ఉన్న పీచు పదార్థం కూడా చాలా ఉపయోగకరం. ఒక మాదిరి బంగాళ దుంప తొక్క బరువు 2 గ్రాములు ఉంటుంది. ఇందులో ఉన్న పీచు ఎన్నో ధాన్యపు గింజల ద్వారా వచ్చే పీచుకు సమానం. ఇంకా బంగాళదుంపలో కార్టినాయిడ్స్, పాలీఫినాల్స్ వంటి ఫైటో రసాయనాలు ఉన్నాయి. బంగాళ దుంపలో లభించే ఇన్ని పోషక పదార్ధాల వినియోగం దానిని ఉడకపెట్టే విధానంపై బాగా ఆధారపడి ఉంటుంది.
బంగాళాదుంప తినేందుకు రుచిగా ఉండటమే కాదు, అందానికి అడ్డుగా నిలిచే ఎన్నో సమస్యల్ని తీరుస్తుంది. కళ్ల నుంచి జుట్టు వరకు అందాన్ని పెంపొందించడంలో ముందుటుంది.
కళ్లకి మెరుపు : ఎవరి ముఖంలోనైనా మొదట ఆకర్షించేవి కళ్లే. అయితే కళ్ల చుట్టూ నల్లటి వలయాలు రావడం, కళ్లు ఉబ్బడం లాంటివి ఇబ్బంది పెట్టే సమస్యలు. బంగాళాదుంపని ముక్కలుగా చేసి జ్యూసర్లో వేస్తే కొంచెం జ్యూస్ వస్తుంది. దానిలో దూది ముంచి, కళ్లపై పావుగంట సేపు ఉంచుకోండి. ఇలా రోజూ చేస్తూ ఉంటే నల్లని వలయాలు తగ్గుతాయి.
ముడతలు పోయేలా : బంగాళాదుంప రసంతో రోజూ ముఖాన్ని కడుక్కుంటే ముడతలు రావడం తగ్గుతుంది. ముఖంపై వచ్చే తెల్లమచ్చల్లాంటివి కూడా పోతాయి. ఎండకి కమిలిపోయి బొబ్బలెక్కిన చర్మానికి బంగాళాదుంప రసాన్ని రాసిన చర్మం మళ్లీ మామూలు స్థితికి వచ్చేస్తుంది.
చక్కని ఛాయకి : బంగాళాదుంపని మిక్సీలో వేసి మెత్తగా చేసేయండి. ఆ పేస్టుని ముఖానికి రాసుకుని అరగంటపాటు వదిలేయండి. ఇలా చేయడం వల్ల చర్మం మృదువు అవడంతో పాటు, ఛాయ పెరుగుతుంది. చర్మంపై ఉన్న జిడ్డుని కూడా అది పీల్చేసుకుంటుంది. దాంతో ముఖం తాజాగా మారుతుంది. అలాగే బంగాళాదుంప రసానికి కొద్దిగా నిమ్మరసం, తేనె కలిపి ముఖానికి పట్టించి, పావుగంట తరువాత కడిగేసుకుంటే చర్మం రంగు తేలుతుంది. .
ఫేస్మాస్క్లు : ఒక స్పూను బంగాళాదుంప రసానికి స్పూను ముల్తానీ మట్టిని కలపండి. ఆ మిశ్రమాన్ని ముఖానికి రాసుకుని ఆరే వరకూ ఉంచండి. మొదట గోరువెచ్చటి నీళ్లతో, తరువాత చన్నీళ్లతో కడిగేసుకోండి. అలాగే బంగాళాదుంపని బాగా ఉడకబెట్టి ముద్దలా చేయండి. చల్లారాక ఒక స్పూను పాల పౌడర్ని, ఒక స్పూను బాదం నూనెని కలిపి పేస్టులా చేయండి. దానిని ముఖానికి రాసుకుని పావుగంట తరువాత శుభ్రపరుచుకోండి.
పొడి చర్మము ఉన్నవాళ్ళు తురిమిన బంగాళాదుంప, అర చెంచా పెరుగు కలిపి దానిని మూకానికి రాసుకొని 20 నిమిషాల తరువాత కడుగుకుంటే మృదువుగా తయారవుతుంది.
ఐక్య రాజ్య సమితి 2008 సంవత్సరాన్ని అధికారికంగా అంతర్జాతీయ బంగాళాదుంప సంవత్సరం గా ప్రకటించింది.[5] వర్ధమాన దేశాలలో బంగాళాదుంప యొక్క ఆహారపు ప్రాముఖ్యతను చాటి చెప్పడానికే ఈ ప్రయత్నం. గతంలో 2004 సంవత్సరాన్ని అంతర్జాతీయ వరి సంవత్సరంగా ప్రకటించింది. ఒక సంవత్సరానికి బంగాళదుంప పేరు పెట్టి గుర్తించడంలో విశేష కారణాలు ఈ విధంగా ఉన్నాయి:
బంగాళదుంపతో చేసే వివిధ పదార్ధాలు.
పొటాటో బాజీ లేదా మసాలా బంగాళదుంప వేపుడు
బంగాళదుంప మొక్క పూలు
బంగాళదుంప మొలక
బంగాళదుంప మొక్క
బంగాళా దుంపలు
.jpg)
.jpg)
.jpg)
|website= (help) ಆಲೂಗಡ್ಡೆಯು ಸೊಲ್ಯಾನೇಸೀ ಕುಟುಂಬದ ಬಹುವಾರ್ಷಿಕ ಸಲೇನಮ್ ಟ್ಯೂಬರೋಸಮ್ನ ಒಂದು ಪಿಷ್ಟವುಳ್ಳ, ಗೆಡ್ಡೆ ಬೆಳೆ. ಆಲೂಗಡ್ಡೆ ಶಬ್ದ ಆ ಸಸ್ಯವನ್ನೂ ನಿರ್ದೇಶಿಸಬಹುದು. ಆಂಡೀಸ್ನ ಪ್ರದೇಶದಲ್ಲಿ, ಕೆಲವು ಇತರ ನಿಕಟವಾಗಿ ಸಂಬಂಧಿತ ಸಾಗುವಳಿ ಮಾಡಲಾದ ಆಲೂಗಡ್ಡೆ ಜಾತಿಗಳಿವೆ. ಆಲೂಗಡ್ಡೆಗಳು, ಅಕ್ಕಿ, ಗೋಧಿ, ಮತ್ತು ಮೆಕ್ಕೆ ಜೋಳದ ನಂತರ, ವಿಶ್ವದ ನಾಲ್ಕನೇ ಅತಿ ದೊಡ್ಡ ಆಹಾರ ಬೆಳೆಯಾಗಿವೆ.
ಬಡವರಿಗೂ, ಬಳಲ್ಲಿದರಿಗೂ ಆಲೂಗಡ್ಡೆ ರುಚಿ ಅಂಟಿಕೊಂಡಿದೆ.ಆದ್ದರಿಂದ ಬಿ.ಜಿ.ಎಲ್.ಸ್ವಾಮಿಯವರು ಇದಕ್ಕೆ 'ಕಲ್ಪಕಂದ' ಎಂದು ಹೆಸರಿಸಿದ್ದಾರೆ. ಈ ಕಲ್ಪಕಂದವು ವಿದೇಶೀಯರ ದೈನಂದಿನ ಆಹಾರಗಳಲ್ಲಿ ಪ್ರಮುಖ ಸ್ಥಾನ ಪಡೆದಿದೆ. ಕರ್ನಾಟಕದ ಹಲವು ಪ್ರದೇಶಗಲ್ಲಿ ಬಟಾಟೆ ಎಂದು ಕರೆಯಲ್ಪಡುವ ಈ ಹೆಸರು ಮೂಲದ ಪೊಟಾಟೋದಿಂದಲೇ ಬಂದದ್ದು. ನಾವು ಅಕ್ಕಿಯನ್ನೂ, ಉತ್ತರ ಭಾರತೀಯರು ಗೋಧಿಯನ್ನು ಬಳಸುವಂತೆ, ಬೇಯಿಸಿದ, ಬಾಡಿಸಿದ, ಹುರಿದ ಆಲೂ ಪಾಶ್ಚಾತ್ಯರಿಗೆ ಅನ್ನದಂತೆ.
ಇದು ಬಹುಬೇಗ ೯೦ ದಿನಗಳಲ್ಲಿ ಇಳುವರಿಗೆ ಬರುವ ಮತ್ತು ವಿವಿಧ ಹವಾಗುಣಗಳಿಗೆ ಹೊಂದಿಕೊಂಡು ಬೇಳೆಯುವ ಭಾರತದ ಉತ್ತಮ ತಳಿ.ಚಪ್ಪಟೆಯದ ಗೆಡ್ಡೆಗಳು ವಿಶಾಲವಾದ, ನಯವಾದ ಮೇಲ್ಮೈ ಹೊಂದಿರುತ್ತವೆ.
ಈ ಬೆಳೆಯನ್ನು ಗೆಡ್ಡೆಗಳ ಮುಖಾಂತರ ಸಸ್ಯಾಭಿವ್ರದ್ಧಿ ಮಾಡಲಾಗುವುದು. ಈ ಉದೇಶಕ್ಕೆ ಇಡೀ ಗೆಡ್ಡೆ ಅಥವಾ ಗೆಡ್ಡೆಯ ಚೂರುಗಳನ್ನು ಬೀಜವಾಗಿ ಬಳಸುತ್ತಾರೆ. ಆಲೂಗಡ್ಡೆಗೆ ಮಾರಕವಾದ ರೋಗಗಳು ಗೆಡ್ಡೆಗಳ ಮುಖಾಂತರ ಹರಡುವುದರಿಂದ ರೋಗರಹಿತ ಗೆಡ್ಡೆಗಳನ್ನು ಮಾತ್ರ ಬಳಸಬೇಕು.
ನಾಟಿಮಾಡಿದ ಕೂಡಲೆ ತೆಳು ನೀರಾವರಿ ಒದಗಿಸಬೇಕು.ನಂತರದ ನೀರಾವರಿಗಳನ್ನು ಮಣ್ಣು ಮತ್ತು ಹವಾಗುಣಗಳಿಗನುಗುಣವಾಗಿ ೫-೭ ದಿನಗಳ ಅಂತರದಲ್ಲಿ ಕೊಡಬೇಕು ಮತ್ತು ಕಳೆ ಬರದಂತೆ ಎಚ್ಚರ ವಹಿಸಬೇಕು.[೧]
ಆಲೂಗಡ್ಡೆಯು ಸೊಲ್ಯಾನೇಸೀ ಕುಟುಂಬದ ಬಹುವಾರ್ಷಿಕ ಸಲೇನಮ್ ಟ್ಯೂಬರೋಸಮ್ನ ಒಂದು ಪಿಷ್ಟವುಳ್ಳ, ಗೆಡ್ಡೆ ಬೆಳೆ. ಆಲೂಗಡ್ಡೆ ಶಬ್ದ ಆ ಸಸ್ಯವನ್ನೂ ನಿರ್ದೇಶಿಸಬಹುದು. ಆಂಡೀಸ್ನ ಪ್ರದೇಶದಲ್ಲಿ, ಕೆಲವು ಇತರ ನಿಕಟವಾಗಿ ಸಂಬಂಧಿತ ಸಾಗುವಳಿ ಮಾಡಲಾದ ಆಲೂಗಡ್ಡೆ ಜಾತಿಗಳಿವೆ. ಆಲೂಗಡ್ಡೆಗಳು, ಅಕ್ಕಿ, ಗೋಧಿ, ಮತ್ತು ಮೆಕ್ಕೆ ಜೋಳದ ನಂತರ, ವಿಶ್ವದ ನಾಲ್ಕನೇ ಅತಿ ದೊಡ್ಡ ಆಹಾರ ಬೆಳೆಯಾಗಿವೆ.
კარტოფილი (ლათ. Solánum tuberósum) — მიარეწანამი კვირკვამი გვარობეფი Solanum-იშ გვარიშ (Tuberarium-იშ სექციაშ) ჯოღორიშ მაჸურზენაიაშობურეფიშ ფანიაშე. 200-შახ ტყარი დო კულტურული გვარობა არსებენს. კულტურას მუთმოჸუნა უმენტაშო 2 მოჯგირე გვარობა: ანდიური კარტოფილი (Solanum andigenum) დო ჩილური კარტოფილი (Solanumtuberosum). ფართოთ რე გოფაჩილი ზჷმიერჰეერამ ქიანეფს. კარტოფილიშ ბართვიშ სიმაღალა 50-80 სმ ანჭუ, აკმოდირთუ 3-6 ღერშე, კვირკვი ღერიშ დიხაშგიმენი სახეთირუა რე. თიშ ჟინპიჯის ენორღომეფს 3-4 გვიგვილამი თოლეფი ენოხე. კვირკვიშ ფორმა შილებე ორდას მორგვალე, წაგჷნძებული, ოვალური დო შხვა. გალენური ფერი — ჩე, ჸვინთელი, ვარდიშფერი, ჭითა დო ლენი. კარტოფილიშ ჯინჯი ქუჩჩა რე, დაღარას გოვითარაფილი, ფურცელი ცანდფსუაშობურდორველი რე, უღუ ნოკვათეფი დო ნოაკვათურეფი, ფერო მოწვანე-მოჸვინთალე ვარდა რუმე წვანე რე. პიორი ხუთწვანდამი რე, ჩე, მოჭითე-იაიაშფერი ვარდა მოლენე-იაიაშფერი, გუმნაღელი სფეროშობური ვარდა ოვალური კანკარი რე, ძალამი ჭიფე თასეფი უღუ (1000 ცალი 0,5-0,6 გრამს იწონუ).
კარტოფილი იმიარებუ ვეგეტატიურო — კვირკვით (სელექციაშ ღანკით — თასით), ნამუთ ოშქაშეთ იკათუნას 76,3% წყარს დო 23,7% სქირე ნიბთიერებას, მ. შ. 17,5% ცაცლაბის, 0,5% შანქარს, 1-2% ცილას, 1%-შახ მინერალურ ჯიმუეფს, თაშნეშე C, B1, B2, B6, PP დო შხვა ვიტამინეფსე
კარტოფილი კულტურაშა მიშეღეს ობჟათე ამერიკალ ინდიარეფქ დიო ხოლო 14 ვითოში წანაშ კინოხ. ევროპაშა (ესპანეთშა) მიღეს დოხოლაფირო 1565 წანას, უკული გიფაჩჷ მიარე ქიანას, რუსეთის კარტოფილიშ გოფაჩუას მეთმურსხუანა პეტრე I-ს, ნამუსჷთ XVII ოშწანურაშ ბოლოს კარტოფილით ეფშა ტომარე ჰოლანდიაშე ოდაბადეშა მოლუჯღონუნ. 1970 წანას, მოსოფელს კარტოფილი კარტოფილი თასილი რდჷ დოხოლაფირო 22,3 მლნ. ჰა-ს.
საქორთუოს კარტოფილიშ ნათასეფქ მაართათ 1820-იან წანეფს გორჩქინდჷ ქართიშ ოხოლუას, 1913 წანას კარტოფილიშ ნოთასეფქ უკვე 6800 ჰა-ს მიოჭირინუ. 1975 წანას კარტოფილიშ ოთასე ფართობი 28 ვითოშ ჰა-შე უმოსი რდჷ. საქორთუოს კარტოფილს თასჷნა უმენტაშო ხალქალაქიშ, ახალციხეშ, წალკაშ, დმანისიშ, თეთრიწყაროშ, ხულოშ, შუახევიშ მუნიციპალიტეტეფს. მოჸუნა გვალას ხოლო (ნინოწმინდაშ მუნიციპალიტეტი, შონე, რაჭა დო შხვა), სოდე ნათასეფიშ ფართობი ზუღაშ დონეშე 2200-2300 მ-შახ ონჭუ. 70-იან წანეფს ფაღტოთ გიფაჩჷ საადრიო კარტოფილიშ მოჸონაფაქ უმენტაშო ბოლნისიშ რაიონს. რესპუბლიკას კარტოფილიშ ოშქაშე მუნაწიებობა 120 ც/ჰა აკმადგინანს. ახალქალაქიშ, ახალციხეშ დო წალკაშ მუნიციპალიტეტეფს კარტოფილიშ მუნაწიებუ უმოსი რე - 174-178 ც/ჰა. საქორთუოშ რზენიშ ზონას კარტოფილს თასუნა ზარხულს ხოლო, დუდელამი ქობალობაშ ეჭოფუაშ უკული დო მაჟირა მუნაწიებუს ღებულენა. თე ზონას (ზუღაშ დონეშე 500 მ-შახ) საადრიო მუნაწიებუშ მიოღებელო კარტოფილქ შილებე დითასას დამორჩილს ხოლო - გერგობათუთას. საქორთუოს კარტოფილიშ ფართოთ გოგაჩილი გვარობეფი რე: მაჟესტიკი, თრიალეთური ოკათე, ლორხი, ეპიკური დო შხვა.
Sēo eorðperu is ƿyrt þǣre plante Solanum tuberosum þǣre cnēorise Solanaceae, þe hātte potato on Nīƿum Englisce. Þæt ƿord "eorðpera" mæg ēac þā plante mǣnþ. Eorðpera biþ sēo fēorða mǣste ƿyrt þǣre ƿordule, æfter rīse, hƿǣte, and mǣse.
Man inlǣdon þone eorðpera tō Europan in 1536[1] fram þǣm Andes beorgum, hƿǣr sind mænig þusend cynn eorðperena, mid mā þonne hundred cynna in ānum dene.
Sēo eorðperu is ƿyrt þǣre plante Solanum tuberosum þǣre cnēorise Solanaceae, þe hātte potato on Nīƿum Englisce. Þæt ƿord "eorðpera" mæg ēac þā plante mǣnþ. Eorðpera biþ sēo fēorða mǣste ƿyrt þǣre ƿordule, æfter rīse, hƿǣte, and mǣse.
Man inlǣdon þone eorðpera tō Europan in 1536 fram þǣm Andes beorgum, hƿǣr sind mænig þusend cynn eorðperena, mid mā þonne hundred cynna in ānum dene.
Patata (Solanum tuberosum) de sa Familia Solanacee. Unu fruttu tra sos pius importantes po s'alimentatzione umana. Originariu de s'America Meridionale, est arrivadu in Europa a poi de s'iscoberta de s'America. In Europa est coltivada in totue. Est unu tuberu de una pianta ervosa, e creschede suta terra. Sa patata benidi coltivada e si nde produede in cantidade manna, e si nd consumada meda. B'est sa patata bianca sa pius comuna, e -i sa ruja. Si mandigada cotta, buddida, cotta a furru, arrustu. Sos cicciones (gnocchi) sunu de patata. Est impreada meda in australia
.
An Patatas (Ingles, potato, Solanum tuberosum) sarong klaseng tinanom na gikan sa Peru asinn Ekwuador, an burak kaini nagkokolor lila, pero igwa man kolor na puti. An patatas pwede man na matilaba, bilogon, dakula, sadit o halipot. An bunga ginugulay, berdura sa luto na may sabaw, o paka'asal inuubakan, pinapalapnad saka french fries sa binating sugok saka prinipritos.
An patatas sarong pananom na Amerika nin Sur pero pwede man patuboon sa mga malilipot na lugar. An mga takogong parati mahibo-hibo. An patatas kaini malomhok malaman alagad magunot kun sobra na pagkahinog. An mga pisog sa bunga merkado asin saradit sana asin pwede kakanon pero medyo mapait sa namit.
An Patatas (Ingles, potato, Solanum tuberosum) sarong klaseng tinanom na gikan sa Peru asinn Ekwuador, an burak kaini nagkokolor lila, pero igwa man kolor na puti. An patatas pwede man na matilaba, bilogon, dakula, sadit o halipot. An bunga ginugulay, berdura sa luto na may sabaw, o paka'asal inuubakan, pinapalapnad saka french fries sa binating sugok saka prinipritos.
An patatas sarong pananom na Amerika nin Sur pero pwede man patuboon sa mga malilipot na lugar. An mga takogong parati mahibo-hibo. An patatas kaini malomhok malaman alagad magunot kun sobra na pagkahinog. An mga pisog sa bunga merkado asin saradit sana asin pwede kakanon pero medyo mapait sa namit.
"The Plant List: A Working List of All Plant Species". http://www.theplantlist.org/tpl1.1/record/tro-29600334. Retrieved on 23 June 2015.Al pòmm da téra (Solanum tuberosum L.) l'è 'na sòrta 'd pianta dla famija dil Solanacei c'la vèna da l'Amèrica sénträla e mèridionäla, in particolär dal Perù, da la Bolivia, dal Mesico e dal Cile. Lé städa portäda in Evropa daj spagnoól pù o méno intorna al 1570. I né s'conòsòn mi'a dil varietè spóntanéi e a n'se sa miga gnian da che sòrta dal gènàr Solanum la sia städa sélésionäda.
In pramsân, c'me anca in di ätri léngui, la vén ćiamèda "pòmm da térà": pomme de terre in francés, aardappel in olandés, תפוח אדמה in ébraico (anca solamént פוד) e Erdaepfel in todèssc ed l'Austria. La paròla probabilmént la ga n'orign sèltica e la se smija al tòdessc Grundbirne (che propriamént la vriss dir "peér ed térà").
In italjan aàni in drè l'era ćiameda Tartifola e col nom chì al s'é pò difus in tuta l'Evropa c'me s'pol vedòr dal tòdessc Kartoffel e dal russ картофель, pò dopa a s'é difus al tèrmin Patata a partîr dal spagnól Pata, c'me Potato in inglés e Patana in t'i dialètt dla bas'Itâlja.
I cineés i la ćiamén "fasò ed térà", osìa 马铃薯 pronunćè mǎlíngshǔ, o anca "taro foréstér", 土豆 pronunćè tǔdòu (pat taro a ne s'intenda miga al fiumm pramzân ma l'é 'na vérdura ch'i magnón i cinés c'la se smija al pòm da térà, la Colocasia esculenta).
A s'é vistt ché belé trèdòs-milà ani fà, in t'al Cile, il ğinti i magnèvon un pòmm da térà sélvadég dla sòrta Solanum maglia. Pò la s'é difusa in sim'ma gli Andi, in do la gnèva fàta schär e sparäda par l'invèrén. La gnèva fata schèr dòpa socuant lavağ utìl a tirèr via il sostansi tòsichi contenudi in abondansa in t'la sòrta Solanum maglia.
Probabilmént la Solanum maglia la s'é pò ibridèda con'n ätra sòrta dal stès gènor Solanum provéniént dal Cile e a ghe gnu fôra al pòmm da téra c'incò a magnèma tutì: al Solanum tuberosum.
In Irlanda, gràsia anca al clìma umìd e frèsc, al pòmm da térà in pòc témp l'é dvintè l'alimént pù difus, spécialmént tra i pòvrètt. Anca par còl a s'è cominćè praticamént a n'coltivèr miga dl'ätor, in pochi paròli a s'é comincè a fär 'na monocòltura che ed sòlit la porta la pianta c'la vén coltiväda ad isor prédisposta bombén a malèros. E di faàti, da lì a poòc, tuti il piaànti iàn cominćè a maleros: l'éra la Prónòspra (Phytophthora infestans) 'na malatìa provochèda da un fóns arivè éd nôv daglj Americhi séténtrionäli par méz –probabilmént– dil ròtì comérćiäli via bärca.
In pratica, dòpa socuànt ani, sù par sò a métè ed l'òtsént, in tutà l'Irlanda a n'gh'éra pù gninta da magnèr e gli Irlandes, i pù povrètt par primm, i s'én tòt sù e i en emigrè in ti Steèt Unì.
La pärta ca crèsà sòtà térà, e in sostansa colà ca s'magna, i en i tubór, dil struturi chi s'formen dal rigonfiamént 'dla pärta términèla dil ravisi e i sérvisén a la piànta par acumulèr i carboidrè fòtòsintétizè. I tubór j en pinn ed gèmi chi venen ćiamèdi "oòć" chi polen dèr origin a 'na piànta intréga e di fati i s'droven al pòst éd la sménsa in t'la coltivasión dal pòmm da térà.
Al frutt l'è 'na bàca verda o gialdén'na c'la se smija a na tomaca pićen'na . I ne s'polon miga magnär parché i én vlinoós. Miga tutì il variétè i fan al frutt, socuanti, par via ed la sélésion ed l'òm, i an pèrs la capaćitè éd produria.
L'impolinasión l'é éntómòfila, osìa par méz dj insétt), e coj ch'i'én pù difus i'én Iménòttéri dal gènòr Bombus. Tutì il variétè i s'polén riprodurar par via végétativa (mètar sò di tubór par téra, éd sòlit di tòc o cui pù pićen) o par méz ed la sménsa, conténuda in di frut ch'i perèn d'il tomachi pićen'ni e vérdi, chi s'è svilupén da i fjoór fécondè.
Al pòm da téra al pol avéreégh un much d'aversitè. Culì pù difusi dal noòstri pärti ien du fons, la Prónòspra (Phytophthora infestans) e l'Altérnariósi (Alternaria Solani), e 'n insétt, la Dórifóra (Leptinotarsa decemlineata).
Al pòmm da térà, tant c'me la tomaca, la conténà 'na sostansa vélénosa in tutì il pärti verdi: l'è un alcaloide e l'se ćiama solanina; l'é dificìl magnèrni tant da stär mèl però, sa capita, la t'va bén s'at véna al cagoòt e la t'va mèl s'at moór.
In Italja a ghé un much ed variétè e dénominasión lochäli, mo par quant a riguèrda l'Émilia l'aréèl éd magiór coltivasión l'é in t'la piana éd Bòlògnà 'd tra mézà i fiumm Sillaro e Réno (Raggn in bólógnés).
Al pòmm da téra (Solanum tuberosum L.) l'è 'na sòrta 'd pianta dla famija dil Solanacei c'la vèna da l'Amèrica sénträla e mèridionäla, in particolär dal Perù, da la Bolivia, dal Mesico e dal Cile. Lé städa portäda in Evropa daj spagnoól pù o méno intorna al 1570. I né s'conòsòn mi'a dil varietè spóntanéi e a n'se sa miga gnian da che sòrta dal gènàr Solanum la sia städa sélésionäda.
Акарто́ш[1], Акарто́фель (алаҭ. Solanum tuberosum) — акәымкәа рҭаацәараҿы иалоу аҵиаақәа зегьы раасҭа ауаа еицырдыруа ҵиаауп.
Уи аџьынџь ахьыҟоу Аладатәи америкаҿы иахьанӡагьы ииуеит абна картош захьӡу акартош зхылҵыз аҵиаа. Европаҟа акартош аазгаз аиспанцәагьы уи зырҭаз егьырҭ ажәларқәагьы шәышықәса еиҳаны ирыздыруамызт фатәыс ахархәашьа. Еиҭарҳауан ашәҭ зҿало ҵиаа џьашьахәык аҳасабала. 1565 шықәсазы аиспанцәа иааргаз ари аҵиаа ауаа фатәыс рхы иадырхәоит XVII ашәышықәса анҵәамҭа инаркны. Урыстәылаҟа акартош аанагеит Пиотр I ихаан. Ааҵәак акартош Голландиантәи иааганы ауаа ирзишеит, аха уи лассы изамышьцылеит иара дшақәгәыҕуаз еиҧш. Анхацәа ирымбацыз аҵиаа алаҵара мап ацәыркуан, XIX ашәышықәса алагамҭанӡа абри аус рххатәыс анхацәеи урҭ ирхагылаз ҭауади аамсҭеи ирыман. «Акартош бунтқәа» рыхәаҽразы акырынтә рхы иадырхәахьан аруаа. Аҵыхәтәаны, анхацәа мчыла-хаала акартош алаҵара иаладыргеит. Уажәы ари аҵиаа аурысцәа, абеларусцәа, аукраинцәа уб. иҵ. европатәи ажәларқәа рхы иадырхәоит фатәыс егьырҭ аҵиаақәа зегьы раасҭа. Уи зыбзоурахаз акартош ҵиаа аарыхра ахьуадаҩми акартошхы ахаҭа иалоу афатәқәа рхаҳара ахьыбзиоуи роуп. Акартошхы ирацәаны иалоуп акрахмал. Уи иалырхуеит арахә рхәы, асҧирҭ. Акартош ашәҭқәа амати рымаӡам азы ашьхыцқәа рҭааӡом. Уи ашәҭқәа рхала ибыбыцыркхауеит. Ирҿало ашәырқәа – аргәыц иаҵәақәа рыҩныҵҟа иргәылоуп ажәлақәа. Акартош ажәла иахылҵуа акартошхқәа ссахоит. Убри азы акартош дырҿиоит акартошхы ала. Акартош мыцхәы аҧхарреи, ахьшәашәареи, аӡи зҭахым ҵиаауп. Анышә рҵәыраҿы илоу акартошцыра 3-нтә ирашәазар иунаҭоит киллограммк аҟынӡа аҽаҩра. Акартош алаҵара ауеит заа, аҵаара ианаҟәыҵлакь иаразнак. Усҟан иахьылоу анышә имцәылаҵаарц азы ихырҩоит. Ашьаҭақәа рацәахарц азы акартошхқәа ларҵоит еиҩырссаны, усҟан еиҟәыршәоу аса хымҧада иамазароуп апытҟәыр атәарҭа – аларҭа. Акартошхы аҵиаа изладҳәалаз аган ианыларҵо идырхоит ҵаҟа, усҟан апытҟәырқәа еиҳа ирзыманшәалахоит лассы анышә ахәыҵыҵра. Ацәа шахоу ижәу акартошхы иалоуп ихәарҭоу афатәқәа еиҳа ирацәаны.
Картол (лат. Solánum tuberósum), — Паслёнанаш (Solanaceae) доьзалера Паслён (Solanum) тайпана бецийн ораматийн орамстоьстоьмийн дукхашерийн кеп. Картолан орамстоьмаш ладаме кхачан сурсаташ ду. стоьмаш дӀевше ду, цуьнца соланин хиларна.
Картолан хӀинцалера Ӏилманан цӀе 1596 шарахь юкъаялийна Баугин Каспара[2] «Theatri botanici» белхан чохь, тӀаьхьуо и цӀе лелийна Линнейс шен «Species Plantarum» белхан чохь[3] (1753).
Тайп-тайпанчу хенашкахь кхечу авторша кхин Ӏилманан цӀераш язйора, цара хӀинца картолийн кепана синонимика хӀоттайо.
Нохчийн дош «картол» схьадаьлла оьрсийн «картофель» дашах, ткъа иза схьадаьлла нем. Kartoffel, иза шен рогӀехь, схьадаьлла итал. tartufo, tartufolo — трюфель[4].
Бецан орамат 1 метр локхалле кхочу.
ГӀад дерзина, пӀенданашца ду. Лаьттаха доьллина гӀодан дакъано, хоьцу еха зуьгалаш (йохалла 15—20, цхьайолчу сортийн 40—50 см).
Картолан гӀа таьӀна-баьццара, хедда, цхьала месах тера декъна, лаьтта чеккхенан дакъанах, масех шала цхьаъ вукханна дуьхьала долу (3—7) агӀон тӀиера дакъанех, царна юкъара дакъанех а. Шала доцучу декъахь чеккхенан дакъа олу, шала дакъойн могӀанан цӀераш хуьлу — хьалхарнаш, шолгӀанаш, кхин дӀа а (чот лелайо тӀаьххьара декъе кхаччалц). Дакъош чӀу тӀе хевшина ду, лахарчу декъехь цунах га хуьлу. Шала дакъошна уллехь кхин а кегийра дакъош лаьтта.
Зезагаш кӀайн, ровзанан, шекъа басахь, гулдина турсе гӀадан боьххьехь, кедалг а, заза а пхеа декъера ду[5].
Дебаран гӀашшан чоьтара, гӀадан лаьттан бухарчу декъехь довлу зуьгалаш — столонаш, цара, боьххьехь стоммалуш, ло керла орамстоьмаш (кеп хийцина зуьгалш). Столонашна чеккхенгашкахь кхуьу орамстоьмаш, уьш, ма-дарра аьлчи, хӀумма а яц, яккхий хилла патарш боцург, ерриг масса а лаьтта юткъа, сенаш болчу крахмалах юьзинчу клеткех, ткъ а тӀехулара дакъа лаьтта дуткъа чкъоьрах. Орамстоьмаш кхиина довлу августехь — сентябрехь.
ХӀу — шен кепаца жима бадаржах тера, диаметрехь 2 см долу, дуккха хӀушшах латта, таьӀна-баьццара, дӀевше цӀазам.
Ораматан баьццарчу вегетативан дакъошкахь ду алкалоид соланин, цуо ларйо орамат бактерех а, цхьацца кепарчу сагалматех а. Иза бахьнехь баьццара картолан орамстоьмаш дууш дац, делахь а уьш 1 см лаьттах йоьхкича а, ехха йовхонан Ӏаткъам бича уьш яа мега.
Картол яьржа вегетацица — кегийра орам-стоьмашца я орам-стоьмийн дакъошца (селекцин Ӏалашонна — хӀушца а). Уьш юьй 5 - 10 см кӀорге.
Орам-стоьмашна зӀийдигаш йовла йолало лаьтта бухахь 5-8 °C (картолан зӀийдигаш яларан оптимум температура 15-20 °C) йолуш. Фотосинтезан, гӀад кхиаран, гӀашна, заза даларна — 16-22 °C оьшу. Уггаре жигара орам-стом кхуь буьйсенан хӀаваан температур 10-13 °C хилча. Лакхара температуро (буьйсенан 20 °C гергга а лакхара а) хӀу талхадо. ХӀух баьлла орам-стоьмо кӀезиг картол ло. ЗӀийдигаш а, къуона ораматаш а телха −2 °C гӀуоролаш хилчи. Картолан транспирацин коэффициент юккъера барам 400—500 бу.
Уггаре дукха хи деза ораматна заза долуш а, орам-стом кхуьуш а. Сов хи зуламе ду картолан.
Латтан тӀехулара дакъа а, орам-стоьмаш а кхиарна йойу дукха аьхна хӀуманаш, башха дукха вегетацин массаш тӀекхуьуш а, орам-стом кхиа болало а муьрехь. 1 га тӀера 200—250 ц картол кхиъча латах схьадолу 100—175 кг азот, 40-50 кг фосфор, 140—230 кг калий.
Уггаре картолан дика латта — Ӏаьржа латта, байн-къовкъарбесара, сира хьаннийн, якъийна торфан уьшал; механикан хӀоттамца — гӀум-латта, яйн а, юккъера а сацкъар-гӀум. Картолан латта семса хила деза: детта латта тӀехь кхуьу кегийра а, ситтина а орам-стоьмаш.
Уггаре дика лаьттан туьха калийн туьха, цул тӀаьхьа даьӀахкан дама, кира, гамаш (муста хила ца еза, масала, киранца ийна). Азотан туьха латтера совдалар дика дац, хӀунда аьлча орам-стоьмашна иэшам беш бецаш кхуьу.
Дукхаха йолу лело картолийн тайпанаш тетраплоидаш ду хромосоман барамца 48 (2n=4x=48). Цуьнга хьаьжжина, картолан гаплоидан гуламан юкъайоьду 12 хромосома. Геноман барам бу 844 Мб гергга. Лелочу тайпанийн амалехь ю лакхара гетерозиготалла, цара бала хьоьгу Инбредан депрессица, ткъа иштта тайп-тайпана фитопатогенашна а, зуламхошна а экаме хиларца. Оцу амалша тетраплоидица цхьаьна классикан картолан селекцин новкъарло йо[6]. Картолан геном секвенаци йина 2011 шарахь Картолан секвенаци яран дуьненаюкъарчу консорциуман ницкъашца. Оцу консорциуман юкъахь яра тайп-тайпанчу мехкашкара, царна юкъахь россера а, 16 Ӏилманан тоба[7].
Ӏаламан хьолашкахь хаало 10 гергга тайпана картол[8]:
Картолан даймохк — Къилба Америка, цигахь хӀинца а каро тарло акха евлла картолаш. Картол лело йолийна (юьхьанца акха картол гулъеш) 9—7 эзар шо гергга хьалха Боливин хӀинцалерачу махкахь[9]. Индахоша картол йиина ца Ӏаш, Ӏибадат а дора цунна.
ЧӀагӀдо, инкийн рузманехь хьесап хилла дийнан хан билгалйоккхуш: хан юстуш хилла картол кхехкоран оьшучу хенаца, ткъа иза цхьа сахьт гергга хилла. Аьлча а, Перухь олуш хилла: картолах кхача бан оьшучул хан дӀаяьлла[10].
Европе (Испане) картол дуьххьара чуеина, хетарехь, Сьеса де Леона 1551 шарахь, ша Перура цӀа воьрзуш. Дуьххьарлера картол кхачанехь лелоран тешалла Испанера ду: 1573 шарахь картол Севильяра Иисусан ЦӀийн дарбанан цӀенна эцначу сурсаташна юкъахь ю[11]. Цул тӀаьхьа культура яьржира Италехь, Бельгехь, Германехь, Нидерландашкахь, Францехь, Йоккха Британехь, кхин европан мехкашкахь. Хьалха картол Европехь тӀеийцира декоративан ораматаш санна, цу тӀе дӀевше а йолуш.
Пармантье Антуан Огюста чеккхенца гайтина, картолан мерза чам хилар а, лакхара дааран хьолаш хилар а. Цуо кховдорца картол яьржина Францин провинцехь, тӀаьхьа кхечу мехкашкахь а. Пармантье дийна а волуш картоло Францехь мацалла иэшийра, цинга дӀаяьккхира. Пармантьен сий деш масех картолах дина масех дааран цӀе тиллина.
Картол ца кхиар бахьнехь, фитофтороз йеш йолу патогенан Phytophthora infestans микроорганизман Ӏаткъамо йира массийн мацалла, иза яьржира Ирландехь XIX бӀешеран юккъехь. Кхин бахьна дара, гӀайрен тӀиера коьрта сурсат — кӀа — арадоккхуш болу ингалсхойн геноцидан политика, цуо меттах бехира бахархой Америке дӀабаха, цара кхоьллира уггаре яккхийчех АЦШ диаспора.
Россехь картол юкъаялар доьхку Пётр I-чун цӀарца, цуо XVII бӀешо чекхдолуш коьрта шахьаре яийтина цхьа гали орам-стоьмаш Голландера, губернешка кхио дӀасаяхьийта аьлла. ТӀаьхьуо, 1758 шарахь, Пиетарбухан Ӏилманийн академис зорба туьйхира яззам «Лаьттан Ӏежий кхиорах» — Россехь хьалхара Ӏилманан яззам картол кхиорах болу. КӀеззиг тӀаьхьа картолех яззамаш зорба туьйхира Я. Е. Сиверса (1767 шо) а, А. Т. Болотова (1770 шо) а[12]. Амма XVIII бӀешеран дохаллехь Россехь картол массашкахь ца яьржира: оьздангаллин-динан бахьна доцуш, дукха шорта меттигаш ю дӀоьв хилла «шайтӀан Ӏежех», цундела Российн дукхах болчу ахархоша картол еххачу хенахь тӀе ца ийцира.
ТӀаккха а, граф Киселёв Павела бинчу белхаш бахьнехь, 1840—1842 шерашкахь картолан елла майда сихха шоръяла йолаелира: 1841 шеран 24 февралан «Картол лелор даржорах белхах» цӀе йолчу омарца губернатораш декхарехь бара правительствон рогӀехь чот ян керла культура дӀаеран майданаш шоръярх. Ерриг имперехула дӀасабахьийтира ткъе итт эзар маьхаза хьехам, картол нийса дӀаерах а, кхиорах а.
Правительствон жигара белхаша юьхьанца далийра «картолан бунтан» тулгӀене, цу тӀе керлачух болу халкъан кхерам боькъура дешна болу славянофилаша а. Масала, сту йолчу Голицына Авдотьяс «шен дуьхьало къуьйсура гӀоьртина шовкъаца, цунах чӀогӀа самукъадаьллера юкъараллин». Цуо хьедира, картол «сий дайар ду оьрсийн къоман, картоло талхора ю хьераш, талхора ю дайшкара охьайогӀу, дала Ӏалашйо вайн бепиг а, худар а дуучеран дика амалш»[13].
Амма тӀаьхь-тӀаьхьа Николай I-чун заманара «картолан революци» аьттонца чекхъелира: XIX бӀешо чекхдолуш Россехь картоло дӀалаьцнера 1,5 млн га майда, ткъа XX бӀешо долалуш и хасстом Россехь лорура «шолгӀа бепиг», аьлча а коьртачех цхьа кхачан сурсат.
Картол лелайо бараман климатан зонехь дерриг дуьненахь; картолан орам-стом алсама кхачан дакъа ду къилбаседа эхиган къаьмнийн (оьрсийн, белорусийн, полякийн, канадхойн). ВКЪКХ дааран сурсатийн а, юьртабахаман а кхолламо кхайкхийна 2008 шо «Дуьненаюкъара картолан шо»[14]. 1995 шарахь картол хилира космосехь дуьххьара кхиийна стом[15].
орам-стоьмийн химин хӀоттам боза сортах, кхиоран хьолех (климатан, хенан-хӀоттаман, лаьттан тайпанах, лело лаьттан туьханех, латта лелоран агротехникех), орам-стоьмаш хилла бовларх, Ӏалашъяран хенах а, хьолех а, кхин а.
Юккъера картолехь ду (%): хи 75; крахмал 18,2; азотан хӀуманаш (аьрга белокаш) 2; шекарш 1,5; клетчаткаш 1; даьттанаш 0,1; титран мусталлаш 0,2; фенолан Ӏаламан хӀумнаш 0,1; пектинан хӀумнаш 0,6; кхин органикан иэдарш (нуклеинан мусталлаш, гликоалкалоидаш, гемицеллюлозаш, кхин а) 1,6; минералан хӀуманаш 1,1. Картолан сорташ билламе къастайо юкъахь екъа хӀуманийн лакхара (25 % сов), юккъера (22—25 %), лахара (22 % кӀезиг) барам хиларца.
Крахмал ду 70—80 % ерриг екъачу хӀуманех. Крахмал лаьтта клеткаш чохь гӀатлин крахмалан буьртиийн кепара барам 1 - 100 мкм, амма дукха хьолахь 20—40 мкм. Крахмалан барамбозуш хуьлу сортийн сиха кхиарх, тӀаьхьа кхуьучеран лакхара хуьлу иза.
Латторан процессе хьаьжжина орам-стоьмашкара крахмалан барам лагӀло шекарашка кхаччалц гидролитан декъадалар бахьнехь. Алсама охьадолу крахмал лахара температурашкахь (1—2 °C). Картолан шекарш гойту глюкозо (дерриг шекаран 65 % кхаччалц), фруктозо (5 %), сахарозо (30 %), кӀеззиг мальтоза а нисло, дукха хьолахь картол йолучу хенахь. Цхьаьна могӀарехь паргӀата шекаршца картол юкъахь хуьлу фосфорийн шекарийн эфираш (глюкозо-1-фосфат, фруктозо-6-фосфат, кхин а).
Юккъара орам-стоьмашкахь хуьлу
Картол (лат. Solánum tuberósum), — Паслёнанаш (Solanaceae) доьзалера Паслён (Solanum) тайпана бецийн ораматийн орамстоьстоьмийн дукхашерийн кеп. Картолан орамстоьмаш ладаме кхачан сурсаташ ду. стоьмаш дӀевше ду, цуьнца соланин хиларна.
Түмһэн (ᠲᠥᠮᠦᠰᠦ) гү, али хартаабха гээшэ хүнэһэнэй ногооной нэгэ түрэл болон олон наһата ургамал юм. Хүнүүд эдидэг түмһэниинь түмһэнэй ургамалай газарай хүрьһэн доро ургадаг түмһэн үндэһэн юм. Энэ голдуу боро гү, али ягаабтар хальһатай, доторхи хэһэгынь сагаан, шара үнгэтэй байна. Түмһэн Андын нюрганай, Перу гэһэн үндэрлиг, һэрюун газарһаа гаралтай. Хүн түрэлхитэн 7000 жэлэй үмэнэһөө хүнэһэндэ хэрэглэхээр тарижа ургуулжа байгаа. 1500 оной үедэ Урда Америкэдэ ерэһэн европынхид бусахадаа түмһые абажа ябан Европодо дэлгэрүүлһэн байна. Хүнүүдэй үргэн хэрэглээнэй хүнэһэнэй ногоон болохо хүрэтэр 200 жэл зарсуулһан байна. 1780 онһоо Ирландиин фермернүүд түмһые үржэл шэмэ муутай хүрьһэндэшье һайн ургадаг ушарһаа таряалха болобо. Түмһые шанаха, шараха зэргээр болгожо эдинэ.
Маша олон сортын түмһэ байдагшье үндэһэн дүрбэн түрэлдэ хубаагдадаг байна. Эндэ:
Эдэһээ эгээн түгээмэл хэрэглэдэг хүнэһэнэй зорюулалтатай бөөрэнхы хэлбэритэй түмһэн. Энэ сортын түмһэнэй 12 – 16 хуби крахмал гү, али сардуул, С витаминиие агуулдаг. Харин техникын зорюулалтатай түмһэнэй крахмал харисангы ехэ 18 хубиһаа дээшэ агууламжатай байдаг юм.
Хүнэһэнэй зорюулалта бүхы түмһэниинь хүнэй бэедэ онсогой ажа холбогдолтой. Шуһанай даралта бууруулха, ходоодоной шарха үрэбсэл, гэдэһэнэй хүшэлтэ, түлэгдэлэй шарха болон арһанай намар буюу экземые эмшэлхэдэ уламжалалта арадай эмнэлгэдэ үргэн хэрэглэжэ ерэһэн. Энэһээ гадна хартаабха бөөрэнхы хапууста, шара луубанһаа хоёрһоо гурбадахи үлүү калори шанартай байдаг юм.
НҮБ-ын Хүнэһэн Хүдөө Ажахын Байгууллага (FAO)-ын мэдэгдэлээр 2011 онд таряалһан ниитэ түмһэнэй хэмжээ 315 сая тонно байна.
The potato is a starchy food, a tuber of the plant Solanum tuberosum and is a root vegetable native to the Americas. The plant is a perennial in the nightshade family Solanaceae.[2]
Wild potato species can be found from the southern United States to southern Chile.[3] The potato was originally believed to have been domesticated by Native Americans independently in multiple locations,[4] but later genetic studies traced a single origin, in the area of present-day southern Peru and extreme northwestern Bolivia. Potatoes were domesticated there approximately 7,000–10,000 years ago, from a species in the Solanum brevicaule complex.[5][6][7] In the Andes region of South America, where the species is indigenous, some close relatives of the potato are cultivated.
Potatoes were introduced to Europe from the Americas by the Spanish in the second half of the 16th century. Today they are a staple food in many parts of the world and an integral part of much of the world's food supply. As of 2014, potatoes were the world's fourth-largest food crop after maize (corn), wheat, and rice.[8] Following millennia of selective breeding, there are now over 5,000 different types of potatoes.[6] Over 99% of potatoes presently cultivated worldwide descend from varieties that originated in the lowlands of south-central Chile.[9] The importance of the potato as a food source and culinary ingredient varies by region and is still changing. It remains an essential crop in Europe, especially Northern and Eastern Europe, where per capita production is still the highest in the world, while the most rapid expansion in production during the 21st century was in southern and eastern Asia, with China and India leading the world production of 376 million tonnes, as of 2021.
Like the tomato, the potato is a nightshade in the genus Solanum, and the vegetative and fruiting parts of the potato contain the toxin solanine which is dangerous for human consumption. Normal potato tubers that have been grown and stored properly produce glycoalkaloids in amounts small enough to be negligible for human health, but, if green sections of the plant (namely sprouts and skins) are exposed to light, the tuber can accumulate a high enough concentration of glycoalkaloids to affect human health.[10]
The English word potato comes from Spanish patata (the name used in Spain). The Royal Spanish Academy says the Spanish word is a hybrid of the Taíno batata ('sweet potato') and the Quechua papa ('potato').[11][12] The name originally referred to the sweet potato although the two plants are not biologically closely related, despite their similar appearance. The 16th-century English herbalist John Gerard referred to sweet potatoes as common potatoes, and used the terms bastard potatoes and Virginia potatoes for the species now known as potato.[13] In many of the chronicles detailing agriculture and plants no distinction is made between the two.[14] Potatoes are occasionally referred to as Irish potatoes or white potatoes in the United States, to distinguish them from sweet potatoes.[13]
The name spud for a potato comes from the digging of soil (or a hole) prior to the planting of potatoes. The word has an unknown origin and was originally (c. 1440) used as a term for a short knife or dagger, probably related to the Latin spad-, a word root meaning "sword"; compare Spanish espada, English "spade", and spadroon. It subsequently transferred over to a variety of digging tools. Around 1845, the name transferred to the tuber itself, the first record of this usage being in New Zealand English.[15] The origin of the word spud has erroneously been attributed to an 18th-century activist group dedicated to keeping the potato out of Britain, calling itself the Society for the Prevention of Unwholesome Diet (SPUD), for whose existence there is no evidence. Mario Pei's 1949 The Story of Language was responsible for the word's false etymology; he wrote "the potato, for its part, was in disrepute some centuries ago. Some Englishmen who did not fancy potatoes formed a Society for the Prevention of Unwholesome Diet. The initials of the main words in this title gave rise to spud." Like many other claimed pre-20th century acronymic origins, this is false.[16][12]
At least seven languages—Afrikaans, Dutch, French, (West) Frisian, Hebrew, Persian and some variants of German—are known to use a term for "potato" that translates roughly (or literally) into English as "earth apple" or "ground apple".[17][18]
Potato plants are herbaceous perennials that grow about 60 cm (24 in) high, depending on variety, with the leaves dying back after flowering, fruiting and tuber formation. They bear white, pink, red, blue, or purple flowers with yellow stamens. Potatoes are mostly cross-pollinated by insects such as bumblebees, which carry pollen from other potato plants, though a substantial amount of self-fertilizing occurs as well. Tubers form in response to decreasing day length, although this tendency has been minimized in commercial varieties.[19]
After flowering, potato plants produce small green fruits that resemble green cherry tomatoes, each containing about 300 seeds. Like all parts of the plant except the tubers, the fruit contain the toxic alkaloid solanine and are therefore unsuitable for consumption. All new potato varieties are grown from seeds, also called "true potato seed", "TPS" or "botanical seed" to distinguish it from seed tubers.[20] New varieties grown from seed can be propagated vegetatively by planting tubers, pieces of tubers cut to include at least one or two eyes, or cuttings, a practice used in greenhouses for the production of healthy seed tubers. Plants propagated from tubers are clones of the parent, whereas those propagated from seed produce a range of different varieties.
Potatoes, both S. tuberosum and most of its wild relatives, are self-incompatible: they bear no useful fruit when self-pollinated. This trait is problematic for crop breeding, as all sexually-produced plants must be hybrids. The gene responsible for its trait as well as mutations to disable it are now known. Self-compatibility has successfully been introduced both to diploid potatoes (including a special line of S. tuberosum) by CRISPR-Cas9.[21] Plants having a 'Sli' gene produce pollen which is compatible to its own parent and plants with similar S genes.[22] This gene was recently cloned by Wageningen University and Solynta in 2021, which would allow for faster and more focused breeding.[20][23]
Diploid hybrid potato breeding is a recent area of potato genetics supported by the finding that homozygous fixation of donor alleles is possible.[24]
There are about 5,000 potato varieties worldwide. Three thousand of them are found in the Andes alone, mainly in Peru, Bolivia, Ecuador, Chile, and Colombia. They belong to eight or nine species, depending on the taxonomic school. Apart from the 5,000 cultivated varieties, there are about 200 wild species and subspecies, many of which can be cross-bred with cultivated varieties. Cross-breeding has been done repeatedly to transfer resistances to certain pests and diseases from the gene pool of wild species to the gene pool of cultivated potato species.
The major species grown worldwide is Solanum tuberosum (a tetraploid with 48 chromosomes), and modern varieties of this species are the most widely cultivated. There are also four diploid species (with 24 chromosomes): S. stenotomum, S. phureja, S. goniocalyx, and S. ajanhuiri. There are two triploid species (with 36 chromosomes): S. chaucha and S. juzepczukii. There is one pentaploid cultivated species (with 60 chromosomes): S. curtilobum. There are two major subspecies of S. tuberosum: andigena, or Andean; and tuberosum, or Chilean.[25] The Andean potato is adapted to the short-day conditions prevalent in the mountainous equatorial and tropical regions where it originated; the Chilean potato, however, native to the Chiloé Archipelago, is adapted to the long-day conditions prevalent in the higher latitude region of southern Chile.[26]
The International Potato Center, based in Lima, Peru, holds 4,870 types of potato germplasm, most of which are traditional landrace cultivars.[27] The international Potato Genome Sequencing Consortium announced in 2009 that they had achieved a draft sequence of the potato genome, containing 12 chromosomes and 860 million base pairs, making it a medium-sized plant genome.[28] More than 99 percent of all current varieties of potatoes currently grown are direct descendants of a subspecies that once grew in the lowlands of south-central Chile.[29] Nonetheless, genetic testing of the wide variety of cultivars and wild species affirms that all potato subspecies derive from a single origin in the area of present-day southern Peru and extreme Northwestern Bolivia (from a species in the S. brevicaule complex).[5][6][7]
Most modern potatoes grown in North America arrived through European settlement and not independently from the South American sources, although at least one wild potato species, S. fendleri, occurs in North America, where it is used in breeding for resistance to a nematode species that attacks cultivated potatoes. A secondary center of genetic variability of the potato is Mexico, where important wild species that have been used extensively in modern breeding are found, such as the hexaploid Solanum demissum, as a source of resistance to the devastating late blight disease.[30] Another relative native to this region, Solanum bulbocastanum, has been used to genetically engineer the potato to resist potato blight.[31] Many such wild relatives are useful for breeding resistance to Phytophthora infestans.[32]
There are close to 4,000 varieties of potatoes, each of which has specific agricultural or culinary attributes.[33] Around 80 varieties are commercially available in the UK.[34] In general, varieties are categorized into a few main groups based on common characteristics, such as russet potatoes (rough brown skin), red potatoes, white potatoes, yellow potatoes (also called Yukon potatoes) and purple potatoes.
For culinary purposes, varieties are often differentiated by their waxiness: floury or mealy baking potatoes have more starch (20–22%) than waxy boiling potatoes (16–18%). The distinction may also arise from variation in the comparative ratio of two different potato starch compounds: amylose and amylopectin. Amylose, a long-chain molecule, diffuses from the starch granule when cooked in water, and lends itself to dishes where the potato is mashed. Varieties that contain a slightly higher amylopectin content, which is a highly branched molecule, help the potato retain its shape after being boiled in water.[35] Potatoes that are good for making potato chips or potato crisps are sometimes called "chipping potatoes", which means they meet the basic requirements of similar varietal characteristics, being firm, fairly clean, and fairly well-shaped.[36]
Immature potatoes may be sold fresh from the field as "creamer" or "new" potatoes and are particularly valued for their taste. They are typically small in size and tender, with a loose skin, and flesh containing a lower level of starch than other potatoes. In the United States they are generally either a Yukon Gold potato or a red potato, called gold creamers or red creamers respectively.[37][38] In the UK, the Jersey Royal is a famous type of new potato.[39] They are distinct from "baby", "salad" or "fingerling" potatoes, which are small and tend to have waxy flesh, but are grown to maturity and can be stored for months before being sold.
The European Cultivated Potato Database (ECPD) is an online collaborative database of potato variety descriptions that is updated and maintained by the Scottish Agricultural Science Agency within the framework of the European Cooperative Programme for Crop Genetic Resources Networks (ECP/GR)—which is run by the International Plant Genetic Resources Institute (IPGRI).[40]
Dozens of potato cultivars have been selectively bred specifically for their skin or, more commonly, flesh color, including gold, red, and blue varieties[41] that contain varying amounts of phytochemicals, including carotenoids for gold/yellow or polyphenols for red or blue cultivars.[42] Carotenoid compounds include provitamin A alpha-carotene and beta-carotene, which are converted to the essential nutrient, vitamin A, during digestion. Anthocyanins mainly responsible for red or blue pigmentation in potato cultivars do not have nutritional significance, but are used for visual variety and consumer appeal.[43] In 2010, potatoes were bioengineered specifically for these pigmentation traits.[44]
Genetic research has produced several genetically modified varieties. 'New Leaf', owned by Monsanto Company, incorporates genes from Bacillus thuringiensis, which confers resistance to the Colorado potato beetle; 'New Leaf Plus' and 'New Leaf Y', approved by US regulatory agencies during the 1990s, also include resistance to viruses. McDonald's, Burger King, Frito-Lay, and Procter & Gamble announced they would not use genetically modified potatoes, and Monsanto published its intent to discontinue the line in March 2001.[45]
Potato starch contains two types of glucan, amylose and amylopectin, the latter of which is most industrially useful. Waxy potato varieties produce waxy potato starch, which is almost entirely amylopectin, with little or no amylose. BASF developed the Amflora potato, which was modified to express antisense RNA to inactivate the gene for granule bound starch synthase, an enzyme which catalyzes the formation of amylose.[46] Amflora potatoes therefore produce starch consisting almost entirely of amylopectin, and are thus more useful for the starch industry. In 2010, the European Commission cleared the way for 'Amflora' to be grown in the European Union for industrial purposes only—not for food. Nevertheless, under EU rules, individual countries have the right to decide whether they will allow this potato to be grown on their territory. Commercial planting of 'Amflora' was expected in the Czech Republic and Germany in the spring of 2010, and Sweden and the Netherlands in subsequent years.[47] Another GM potato variety developed by BASF is 'Fortuna' which was made resistant to late blight by adding two resistance genes, blb1 and blb2, which originate from the Mexican wild potato Solanum bulbocastanum.[48][49] In October 2011 BASF requested cultivation and marketing approval as a feed and food from the EFSA. In 2012, GMO development in Europe was stopped by BASF.[50][51] In November 2014, the USDA approved a genetically modified potato developed by J.R. Simplot Company, which contains genetic modifications that prevent bruising and produce less acrylamide when fried than conventional potatoes; the modifications do not cause new proteins to be made, but rather prevent proteins from being made via RNA interference.[52]
Genetically modified varieties have met public resistance in the United States and in the European Union.[53][54]
Sucrose is a product of photosynthesis. Ferreira et al. (2010) found that the genes for starch biosynthesis start to be transcribed at the same time as sucrose synthase activity begins. This transcription – including starch synthase – also shows a diurnal rhythm, correlating with the sucrose supply arriving from the leaves.[55]
.svg)
The potato was first domesticated in the region of modern-day southern Peru and northwestern Bolivia[5] by pre-Columbian farmers, around Lake Titicaca.[6] It has since spread around the world and become a staple crop in many countries.
The earliest archaeologically verified potato tuber remains have been found at the coastal site of Ancon (central Peru), dating to 2500 BC.[58][59] The most widely cultivated variety, Solanum tuberosum tuberosum, is indigenous to the Chiloé Archipelago, and has been cultivated by the local indigenous people since before the Spanish conquest.[26][60]
According to conservative estimates, the introduction of the potato was responsible for a quarter of the growth in Old World population and urbanization between 1700 and 1900.[61] In the Altiplano, potatoes provided the principal energy source for the Inca civilization, its predecessors, and its Spanish successor. Following the Spanish conquest of the Inca Empire, the Spanish introduced the potato to Europe in the second half of the 16th century, part of the Columbian exchange. The staple was subsequently conveyed by European (possibly including Russian) mariners to territories and ports throughout the world, especially their colonies.[62] The potato was slow to be adopted by European and colonial farmers, but after 1750 it became an important food staple and field crop[62] and played a major role in the European 19th century population boom.[7] However, lack of genetic diversity, due to the very limited number of varieties initially introduced, left the crop vulnerable to disease. In 1845, a plant disease known as late blight, caused by the fungus-like oomycete Phytophthora infestans, spread rapidly through the poorer communities of western Ireland as well as parts of the Scottish Highlands, resulting in the crop failures that led to the Great Irish Famine.[30][62] Thousands of potato varieties still persist in the Andes, where over 100 cultivars might be found in a single valley, and a dozen or more might be maintained by a single agricultural household.[63]
In 2021, world production of potatoes was 376 million tonnes (370,000,000 long tons; 414,000,000 short tons), led by China with 25% of the total (table). Other major producers were India and Ukraine.
Boiled potato pulp with skin is 77% water, 20% carbohydrates, 2% protein, and contains negligible fat (table). In a reference amount of 100 grams (3.5 oz), boiled potato supplies 87 calories of food energy, and is a rich source of vitamin B6 (23% of the Daily Value, DV), with moderate contents (10–16% DV) of some B vitamins and vitamin C (table). Other micronutrients are below 10% of the DV.
The potato is rarely eaten raw because raw potato starch is poorly digested by humans.[64]
Potatoes are often broadly classified as having a high glycemic index (GI) and so are often excluded from the diets of individuals trying to follow a low-GI diet. The GI of potatoes can vary considerably depending on the cultivar, growing conditions and storage, preparation methods (by cooking method, whether it is eaten hot or cold, whether it is mashed or cubed or consumed whole), and accompanying foods consumed (especially the addition of various high-fat or high-protein toppings).[65] Consuming reheated or pre-cooked and cooled potatoes may yield a lower GI effect due to the formation of resistant starch.[65]
In the UK, potatoes are not considered by the National Health Service (NHS) as counting or contributing towards the recommended daily five portions of fruit and vegetables, the 5-A-Day program.[66]
Potatoes contain toxic compounds known as glycoalkaloids, of which the most prevalent are solanine and chaconine. Solanine is found in other plants in the same family, Solanaceae, which includes such plants as deadly nightshade (Atropa belladonna), henbane (Hyoscyamus niger) and tobacco (Nicotiana spp.), as well as the food plants eggplant and tomato. These compounds, which protect the potato plant from its predators, are generally concentrated in its leaves, flowers, sprouts, and fruits (in contrast to the tubers).[67] In a summary of several studies, the glycoalkaloid content was highest in the flowers and sprouts and lowest in the tuber flesh. (The glycoalkaloid content was, in order from highest to lowest: flowers, sprouts, leaves, tuber skin, roots, berries, peel [skin plus outer cortex of tuber flesh], stems, and tuber flesh).[10]
Exposure to light, physical damage, and age increase glycoalkaloid content within the tuber.[68] Cooking at high temperatures—over 170 °C (338 °F)—partly destroys these compounds. The concentration of glycoalkaloids in wild potatoes is sufficient to produce toxic effects in humans. Glycoalkaloid poisoning may cause headaches, diarrhea, cramps, and, in severe cases, coma and death. However, poisoning from cultivated potato varieties is very rare. Light exposure causes greening from chlorophyll synthesis, giving a visual clue as to which areas of the tuber may have become more toxic. However, this does not provide a definitive guide, as greening and glycoalkaloid accumulation can occur independently of each other.
Different potato varieties contain different levels of glycoalkaloids. The Lenape variety was released in 1967 but was withdrawn in 1970 as it contained high levels of glycoalkaloids.[69] Since then, breeders developing new varieties test for this, and sometimes have to discard an otherwise promising cultivar. Breeders try to keep glycoalkaloid levels below 200 mg/kg (0.0032 oz/lb) (200 ppmw). However, when these commercial varieties turn green, they can still approach solanine concentrations of 1,000 mg/kg (0.016 oz/lb) (1000 ppmw). In normal potatoes, analysis has shown solanine levels may be as little as 3.5% of the breeders' maximum, with 7–187 mg/kg (0.00011–0.00299 oz/lb) being found.[70] While a normal potato tuber has 12–20 mg/kg (0.00019–0.00032 oz/lb) of glycoalkaloid content, a green potato tuber contains 250–280 mg/kg (0.0040–0.0045 oz/lb) and its skin has 1,500–2,200 mg/kg (0.024–0.035 oz/lb).[71]
Potatoes are generally grown from seed potatoes, tubers specifically grown to be free from disease and to provide consistent and healthy plants. To be disease free, the areas where seed potatoes are grown are selected with care. In the US, this restricts production of seed potatoes to only 15 states out of all 50 states where potatoes are grown.[72] These locations are selected for their cold, hard winters that kill pests and summers with long sunshine hours for optimum growth. In the UK, most seed potatoes originate in Scotland, in areas where westerly winds reduce aphid attack and the spread of potato virus pathogens.[73]
Potatoes can also be grown from true seeds.[20]
Potato growth can be divided into five phases. During the first phase, sprouts emerge from the seed potatoes and root growth begins. During the second, photosynthesis begins as the plant develops leaves and branches above-ground and stolons develop from lower leaf axils on the below-ground stem. In the third phase the tips of the stolons swell forming new tubers and the shoots continue to grow and flowers typically develop soon after. Tuber bulking occurs during the fourth phase, when the plant begins investing the majority of its resources in its newly formed tubers. At this phase, several factors are critical to a good yield: optimal soil moisture and temperature, soil nutrient availability and balance, and resistance to pest attacks. The fifth phase is the maturation of the tubers: the leaves and stems senesce and the tuber skins harden.[74][75]
New tubers may start growing at the surface of the soil. Since exposure to light leads to an undesirable greening of the skins and the development of solanine as a protection from the sun's rays, growers cover surface tubers. Commercial growers cover them by piling additional soil around the base of the plant as it grows (called "hilling" up, or in British English "earthing up"). An alternative method, used by home gardeners and smaller-scale growers, involves covering the growing area with mulches such as straw or plastic sheets.[76]
Correct potato husbandry can be an arduous task in some circumstances. Good ground preparation, harrowing, plowing, and rolling are always needed, along with a little grace from the weather and a good source of water.[77] Three successive plowings, with associated harrowing and rolling, are desirable before planting. Eliminating all root-weeds is desirable in potato cultivation. In general, the potatoes themselves are grown from the eyes of another potato and not from seed. Home gardeners often plant a piece of potato with two or three eyes in a hill of mounded soil. Commercial growers plant potatoes as a row crop using seed tubers, young plants or microtubers and may mound the entire row. Seed potato crops are rogued in some countries to eliminate diseased plants or those of a different variety from the seed crop.
Potatoes are sensitive to heavy frosts, which damage them in the ground. Even cold weather makes potatoes more susceptible to bruising and possibly later rotting, which can quickly ruin a large stored crop.
The historically significant Phytophthora infestans (late blight) remains an ongoing problem in Europe[30][78] and the United States.[79] Other potato diseases include Rhizoctonia, Sclerotinia, black leg, powdery mildew, powdery scab and leafroll virus.
Insects that commonly transmit potato diseases or damage the plants include the Colorado potato beetle, the potato tuber moth, the green peach aphid (Myzus persicae), the potato aphid, Tuta absoluta, beet leafhoppers, thrips, and mites. The potato cyst nematode is a microscopic worm that feeds on the roots, thus causing the potato plants to wilt. Since its eggs can survive in the soil for several years, crop rotation is recommended. According to an Environmental Working Group analysis of USDA and FDA pesticide residue tests performed from 2000 through 2008, 84% of the 2,216 tested potato samples contained detectable traces of at least one pesticide. A total of 36 unique pesticides were detected on potatoes over the 2,216 samples, though no individual sample contained more than 6 unique pesticide traces, and the average was 1.29 detectable unique pesticide traces per sample. The average quantity of all pesticide traces found in the 2,216 samples was 1.602 ppm. While this was a very low value of pesticide residue, it was the highest amongst the 50 vegetables analyzed.[80]
Rpi-blb1 is a nucleotide-binding leucine-rich repeat (NB-LRR/NLR), an immunoreceptor.[81] It has been introgressed from wild relatives (various Solanum spp.) into the common potato.[81] Rpi-blb1 conveys resistance to Late Blight (P. infestans).[81]
At harvest time, gardeners usually dig up potatoes with a long-handled, three-prong "grape" (or graip), i.e., a spading fork, or a potato hook, which is similar to the graip but with tines at a 90° angle to the handle. In larger plots, the plow is the fastest implement for unearthing potatoes. Commercial harvesting is typically done with large potato harvesters, which scoop up the plant and surrounding earth. This is transported up an apron chain consisting of steel links several feet wide, which separates some of the dirt. The chain deposits into an area where further separation occurs. Different designs use different systems at this point. The most complex designs use vine choppers and shakers, along with a blower system to separate the potatoes from the plant. The result is then usually run past workers who continue to sort out plant material, stones, and rotten potatoes before the potatoes are continuously delivered to a wagon or truck. Further inspection and separation occurs when the potatoes are unloaded from the field vehicles and put into storage.
Potatoes are usually cured after harvest to improve skin-set. Skin-set is the process by which the skin of the potato becomes resistant to skinning damage. Potato tubers may be susceptible to skinning at harvest and suffer skinning damage during harvest and handling operations. Curing allows the skin to fully set and any wounds to heal. Wound-healing prevents infection and water-loss from the tubers during storage. Curing is normally done at relatively warm temperatures (10 to 16 °C or 50 to 60 °F) with high humidity and good gas-exchange if at all possible.[82]
Storage facilities need to be carefully designed to keep the potatoes alive and slow the natural process of sprouting which involves the breakdown of starch. It is crucial that the storage area be dark, ventilated well, and, for long-term storage, maintained at temperatures near 4 °C (39 °F). For short-term storage, temperatures of about 7 to 10 °C (45 to 50 °F) are preferred.[83]
Temperatures below 4 °C (39 °F) convert the starch in potatoes into sugar, which alters their taste and cooking qualities and leads to higher acrylamide levels in the cooked product, especially in deep-fried dishes. The discovery of acrylamides in starchy foods in 2002 has led to international health concerns. It is not likely that the acrylamides in burnt or well-cooked food causes cancer in humans.[84] Chemicals are used to suppress sprouting of tubers during storage. Chlorpropham (CIPC) is the main chemical used, but toxicity concerns have led to it being banned in the EU.[85] Alternatives are applying maleic hydrazide to the crop whilst it is still growing[86] or the use of ethylene, spearmint and orange oils and 1,4-dimethylnaphthalene.[85]
Under optimum conditions in commercial warehouses, potatoes can be stored for up to 10–12 months.[83] The commercial storage and retrieval of potatoes involves several phases: first drying surface moisture; wound healing at 85% to 95% relative humidity and temperatures below 25 °C (77 °F); a staged cooling phase; a holding phase; and a reconditioning phase, during which the tubers are slowly warmed. Mechanical ventilation is used at various points during the process to prevent condensation and the accumulation of carbon dioxide.[83]
The world dedicated 18.6 million hectares (46 million acres) to potato cultivation in 2010; the world average yield was 17.4 tonnes per hectare (7.8 short tons per acre). The United States was the most productive country, with a nationwide average yield of 44.3 tonnes per hectare (19.8 short tons per acre).[87] United Kingdom was a close second.
New Zealand farmers have demonstrated some of the best commercial yields in the world, ranging between 60 and 80 tonnes per hectare, some reporting yields of 88 tonnes of potatoes per hectare.[88][89][90]
There is a big gap among various countries between high and low yields, even with the same variety of potato. Average potato yields in developed economies ranges between 38 and 44 metric tons per hectare (15 and 18 long ton/acre; 17 and 20 short ton/acre). China and India accounted for over a third of world's production in 2010, and had yields of 14.7 and 19.9 metric tons per hectare (5.9 and 7.9 long ton/acre; 6.6 and 8.9 short ton/acre) respectively.[87] The yield gap between farms in developing economies and developed economies represents an opportunity loss of over 400 million metric tons (440 million short tons; 390 million long tons) of potato, or an amount greater than 2010 world potato production. Potato crop yields are determined by factors such as the crop breed, seed age and quality, crop management practices and the plant environment. Improvements in one or more of these yield determinants, and a closure of the yield gap, can be a major boost to food supply and farmer incomes in the developing world.[91][92] The food energy yield of potatoes—about 95 gigajoules per hectare (9.2 million kilocalories per acre)—is higher than that of maize (78 GJ/ha or 7.5 million kcal/acre), rice (77 GJ/ha or 7.4 million kcal/acre), wheat (31 GJ/ha or 3 million kcal/acre), or soybeans (29 GJ/ha or 2.8 million kcal/acre).[93]
Climate change is predicted to have significant effects on global potato production.[94] Like many crops, potatoes are likely to be affected by changes in atmospheric carbon dioxide, temperature and precipitation, as well as interactions between these factors.[94] Climate change will also affect the distributions and populations of many potato diseases and pests.
Potatoes are prepared in many ways: skin-on or peeled, whole or cut up, with seasonings or without. The only requirement involves cooking to swell the starch granules. Most potato dishes are served hot but some are first cooked, then served cold, notably potato salad and potato chips (crisps). Common dishes are: mashed potatoes, which are first boiled (usually peeled), and then mashed with milk or yogurt and butter; whole baked potatoes; boiled or steamed potatoes; French-fried potatoes or chips; cut into cubes and roasted; scalloped, diced, or sliced and fried (home fries); grated into small thin strips and fried (hash browns); grated and formed into dumplings, Rösti or potato pancakes. Unlike many foods, potatoes can also be easily cooked in a microwave oven and still retain nearly all of their nutritional value, provided they are covered in ventilated plastic wrap to prevent moisture from escaping; this method produces a meal very similar to a steamed potato, while retaining the appearance of a conventionally baked potato. Potato chunks also commonly appear as a stew ingredient. Potatoes are boiled between 10 and 25[95] minutes, depending on size and type, to become soft.
Peruvian cuisine naturally contains the potato as a primary ingredient in many dishes, as around 3,000 varieties of this tuber are grown there.[96] Some of the more notable dishes include boiled potato as a base for several dishes or with ají-based sauces like in papa a la Huancaína or ocopa, diced potato for its use in soups like in cau cau, or in carapulca with dried potato (papa seca). Smashed condimented potato is used in causa Limeña and papa rellena. French-fried potatoes are a typical ingredient in Peruvian stir-fries, including the classic dish lomo saltado.
Chuño is a freeze-dried potato product traditionally made by Quechua and Aymara communities of Peru and Bolivia,[97] and is known in various countries of South America, including Peru, Bolivia, Argentina, and Chile. In Chile's Chiloé Archipelago, potatoes are the main ingredient of many dishes, including milcaos, chapaleles, curanto and chochoca. In Ecuador, the potato, as well as being a staple with most dishes, is featured in the hearty locro de papas, a thick soup of potato, squash, and cheese.
In the UK, potatoes form part of the traditional staple, fish and chips. Roast potatoes are commonly served as part of a Sunday roast dinner and mashed potatoes form a major component of several other traditional dishes, such as shepherd's pie, bubble and squeak, and bangers and mash. New potatoes may be cooked with mint and are often served with butter.[98]
The tattie scone is a popular Scottish dish containing potatoes. Colcannon is a traditional Irish food made with mashed potato, shredded kale or cabbage, and onion; champ is a similar dish. Boxty pancakes are eaten throughout Ireland, although associated especially with the North, and in Irish diaspora communities; they are traditionally made with grated potatoes, soaked to loosen the starch and mixed with flour, buttermilk and baking powder. A variant eaten and sold in Lancashire, especially Liverpool, is made with cooked and mashed potatoes.
In the UK, game chips are a traditional accompaniment to roast gamebirds such as pheasant, grouse, partridge and quail.
Powdered cooked potato has been sold in the UK since the 1960s as Smash and is used as a food for camping [99] and domestically.
Halushky are the national dish of many Slavic nations. Halušky dumplings are made from a batter consisting of flour and grated potatoes. Bryndzové halušky are associated to Slovak cuisine in particular.
In Germany, Northern (Finland, Latvia and especially Scandinavian countries), Eastern Europe (Russia, Belarus and Ukraine) and Poland, newly harvested, early ripening varieties are considered a special delicacy. Boiled whole and served un-peeled with dill, these "new potatoes" are traditionally consumed with Baltic herring. Puddings made from grated potatoes (kugel, kugelis, and potato babka) are popular items of Ashkenazi, Lithuanian, and Belarusian cuisine.[100] German fried potatoes and various versions of Potato salad are part of German cuisine. Bauernfrühstück (literally farmer's breakfast) is a warm German dish made from fried potatoes, eggs, ham and vegetables.
Cepelinai is the national dish of Lithuania. They are a type of dumpling made from grated raw potatoes boiled in water and usually stuffed with minced meat, although sometimes dry cottage cheese (curd) or mushrooms are used instead.[101]
In Western Europe, especially in Belgium, sliced potatoes are fried to create frieten, the original French fried potatoes. Stamppot, a traditional Dutch meal, is based on mashed potatoes mixed with vegetables.
In France, the most notable potato dish is the hachis Parmentier, named after Antoine-Augustin Parmentier, a French pharmacist, nutritionist, and agronomist who, in the late 18th century, was instrumental in the acceptance of the potato as an edible crop in the country. Pâté aux pommes de terre is a regional potato dish from the central Allier and Limousin regions. Gratin dauphinois, consisting of baked thinly sliced potatoes with cream or milk, and tartiflette, with Reblochon cheese, are also widespread.
In the north of Italy, in particular, in the Friuli region of the northeast, potatoes serve to make a type of pasta called gnocchi.[102] Similarly, cooked and mashed potatoes or potato flour can be used in the Knödel or dumpling eaten with or added to meat dishes all over central and Eastern Europe, but especially in Bavaria and Luxembourg. Potatoes form one of the main ingredients in many soups such as the vichyssoise and Albanian potato and cabbage soup. In western Norway, komle is popular.
Potato pancakes are popular all over Central Europe, and are also known in Scandinavia, and in Jewish cuisine.
A traditional Canary Islands dish is Canarian wrinkly potatoes or papas arrugadas. Tortilla de patatas (potato omelette) and patatas bravas (a dish of fried potatoes in a spicy tomato sauce) are near-universal constituents of Spanish tapas.
In the US, potatoes have become one of the most widely consumed crops and thus have a variety of preparation methods and condiments. French fries and often hash browns are commonly found in typical American fast-food burger "joints" and cafeterias. One popular favourite involves a baked potato with cheddar cheese (or sour cream and chives) on top, and in New England "smashed potatoes" (a chunkier variation on mashed potatoes, retaining the peel) have a great popularity. Potato flakes are popular as an instant variety of mashed potatoes, which reconstitute into mashed potatoes by adding water, with butter or oil and salt to taste. A regional dish of Central New York, salt potatoes are bite-size new potatoes boiled in water saturated with salt then served with melted butter. At more formal dinners, a common practice includes taking small red potatoes, slicing them, and roasting them in an iron skillet. Among American Jews, the practice of eating latkes (fried potato pancakes) is common during the festival of Hanukkah.
A traditional Acadian dish from New Brunswick is known as poutine râpée. The Acadian poutine is a ball of grated and mashed potato, salted, sometimes filled with pork in the centre, and boiled. The result is a moist ball about the size of a baseball. It is commonly eaten with salt and pepper or brown sugar. It is believed to have originated from the German Klöße, prepared by early German settlers who lived among the Acadians. Poutine, by contrast, is a hearty serving of French fries, fresh cheese curds and hot gravy. Tracing its origins to Quebec in the 1950s, it has become a widespread and popular dish throughout Canada.
Potato grading for Idaho potatoes is performed in which No. 1 potatoes are the highest quality and No. 2 are rated as lower in quality due to their appearance (e.g. blemishes or bruises, pointy ends).[103] Potato density assessment can be performed by floating them in brines.[104] High-density potatoes are desirable in the production of dehydrated mashed potatoes, potato crisps and french fries.[104]
.jpg)
French fries served with a hamburger
Poutine, a Canadian dish of fried potatoes, cheese curds, and gravy
In South Asia, the potato is a very popular traditional staple. In India, the most popular potato dishes are aloo ki sabzi, batata vada, and samosa, which is spicy mashed potato mixed with a small amount of vegetable stuffed in conical dough, and deep-fried. Potatoes are also a major ingredient as fast-food items, such as aloo chaat, where they are deep-fried and served with chutney. In Northern India, alu dum and alu paratha are a favourite part of the diet; the first is a spicy curry of boiled potato, the second is a type of stuffed chapati.
A dish called masala dosa from South India is notable all over India. It is a thin pancake of rice and pulse batter rolled over spicy smashed potato and eaten with sambhar and chutney. Poori in south India, in particular in Tamil Nadu, is almost always taken with smashed potato masal. Other favourite dishes are alu tikki and pakoda items.
Vada pav is a popular vegetarian fast-food dish in Mumbai and other regions in Maharashtra in India.
Aloo posto (a curry with potatoes and poppy seeds) is popular in East India, especially Bengal. Although potatoes are not native to India, it has become a vital part of food all over the country especially North Indian food preparations. In Tamil Nadu this tuber acquired a name based on its appearance, 'urulai-k-kizhangu' (உருளைக் கிழங்கு), meaning cylindrical tuber.
Aloo gosht, potato and meat curry, is one of the popular dishes in South Asia, especially in Pakistan.
In East Asia, particularly Southeast Asia, rice is by far the predominant starch crop, with potatoes a secondary crop, especially in China and Japan. However, it is used in northern China where rice is not easily grown, with a popular dish being 青椒土豆丝 (qīng jiāo tǔ dòu sī), made with green pepper, vinegar and thin slices of potato. In the winter, roadside sellers in northern China will also sell roasted potatoes. It is also occasionally seen in Korean and Thai cuisines.[105]
Potatoes are also used for purposes other than eating by humans, for example:
The potato has been an essential crop in the Andes since the pre-Columbian era. The Moche culture from Northern Peru made ceramics from the earth, water, and fire. This pottery was a sacred substance, formed in significant shapes and used to represent important themes. Potatoes are represented anthropomorphically as well as naturally.[110]
During the late 19th century, numerous images of potato harvesting appeared in European art, including the works of Willem Witsen and Anton Mauve.[111]
Van Gogh's 1885 painting The Potato Eaters portrays a family eating potatoes. Van Gogh said he wanted to depict peasants as they really were. He deliberately chose coarse and ugly models, thinking that they would be natural and unspoiled in his finished work.[112]
Jean-François Millet's The Potato Harvest depicts peasants working in the plains between Barbizon and Chailly. It presents a theme representative of the peasants' struggle for survival. Millet's technique for this work incorporated paste-like pigments thickly applied over a coarsely textured canvas.
The Potato Eaters by Van Gogh, 1885 (Van Gogh Museum)
Invented in 1949, and marketed and sold commercially by Hasbro in 1952, Mr. Potato Head is an American toy that consists of a plastic potato and attachable plastic parts, such as ears and eyes, to make a face. It was the first toy ever advertised on television.[113]
In June, 1992 at the Muñoz Rivera Elementary School spelling bee in Trenton, New Jersey, U.S. Vice President Dan Quayle was handed a flash card that incorrectly spelled "potato" as "potatoe" and then prompted a 12-year-old student to change his correct spelling.[114][115][116] This incident was the subject of widespread ridicule.
The potato is a starchy food, a tuber of the plant Solanum tuberosum and is a root vegetable native to the Americas. The plant is a perennial in the nightshade family Solanaceae.
Wild potato species can be found from the southern United States to southern Chile. The potato was originally believed to have been domesticated by Native Americans independently in multiple locations, but later genetic studies traced a single origin, in the area of present-day southern Peru and extreme northwestern Bolivia. Potatoes were domesticated there approximately 7,000–10,000 years ago, from a species in the Solanum brevicaule complex. In the Andes region of South America, where the species is indigenous, some close relatives of the potato are cultivated.
Potatoes were introduced to Europe from the Americas by the Spanish in the second half of the 16th century. Today they are a staple food in many parts of the world and an integral part of much of the world's food supply. As of 2014, potatoes were the world's fourth-largest food crop after maize (corn), wheat, and rice. Following millennia of selective breeding, there are now over 5,000 different types of potatoes. Over 99% of potatoes presently cultivated worldwide descend from varieties that originated in the lowlands of south-central Chile. The importance of the potato as a food source and culinary ingredient varies by region and is still changing. It remains an essential crop in Europe, especially Northern and Eastern Europe, where per capita production is still the highest in the world, while the most rapid expansion in production during the 21st century was in southern and eastern Asia, with China and India leading the world production of 376 million tonnes, as of 2021.
Like the tomato, the potato is a nightshade in the genus Solanum, and the vegetative and fruiting parts of the potato contain the toxin solanine which is dangerous for human consumption. Normal potato tubers that have been grown and stored properly produce glycoalkaloids in amounts small enough to be negligible for human health, but, if green sections of the plant (namely sprouts and skins) are exposed to light, the tuber can accumulate a high enough concentration of glycoalkaloids to affect human health.
Terpomo (Solanum tuberosum) estas kulturplanto grava por la homaro, apartenanta al la familio Solanacoj. La tubero de la planto enhavas la nutran amelon grandkvante.
La planto venis en la 16-a jarcento el Sudameriko, kaj pli precize ĝi estis aldomigita en la Altiplano antaŭ sep mil jaroj. Ĝi estis alportita al Eŭropo fare de hispanaj konkistadoroj, pli kiel botanika kuriozaĵo ol kiel vera nutraĵo. Konatigis ĝin en Eŭropo Charles de l'Ecluse. Sed longtempe ĝi estis uzata nur por nutri gregojn. Ties konsumo poste kreskiĝis kaj ties kultivo etendiĝis al la tuta mondo ĝis iĝi nuntempe unu el ĉefaj nutraĵoj por la homa estaĵo.
En hispana lingvo, la vorto «papa» estas lingva prunto el la termino en keĉua lingvo papa, kun la sama signifo de terpomo. Pro kruciĝo inter batata (Ipomoea batatas), vorto devena de la insulo Hispaniolo, kaj papa rezultas la hispanlingva dekomenca vorto "patata", nomo kiu, pro similo je formoj, estis aplikita dekomence fare de la konkistadoroj kaj al la terpomo kaj al la batato.[1] "Papa" aperas skribe la unuan fojon ĉirkaŭ 1540. Aliflanke, "patata" oni uzis en la hispana en 1606 kun la signifo de batato kaj nur el la 18a jarcento kun la signifo de terpomo.
La esperanta vorto terpomo estas traduko el la franca esprimo pomme de terre (laŭvorte pomo de tero, aŭ el tero) kaj batato uziĝis por Ipomoea batatas. Patato en Esperanto rilatus al pato sed apenaŭ uzatas. Dume, en multaj lingvoj oni uzas por terpomo anstataŭ adaptoj aŭ tradukoj el la franca esprimo, adaptoj de la hispanlingva vorto "patata", kaj tiele "patata" en itala, greka, eŭska kaj ĉe kelkaj variantoj de la kataluna; "patate" en la franca; "patatas" en tagaloga; "patates" en turka; "patatis" en araba; "potato" en angla; "potet" en norvega; "batata" en portugala; "pataca" en galega kaj asturia; "patana" en okcitana; "práta" en gaelirlanda, kaj "potatis" en sveda. Dume, krom en Esperanto, uzatas adaptoj el la franca esprimo nur en nederlanda kaj en sudaj dialektoj de la germana. Aliflanke en norda Italio pro simileco kun trufo la nomo estis tartufoli, tio estas trufetoj, el kiu devenas nomoj en germana (Kartoffel) kaj similaj en centr- kaj orient-eŭropaj lingvoj.
Estas multaj agnoskataj variantoj kaj subspecioj kiaj la jenaj:
Ĉar ĝi estis studitaj de multaj botanikistoj, ĝi ricevis aliajn sinonimojn kiaj la jenaj:
La historio de la terpomo komenciĝas en la montaro de Andoj, ĉe la lago Titikako inter la teritorioj, kiuj nuntempe estas Bolivio kaj Peruo antaŭ ĉirkaŭ 8.000 jaroj[2]. Tie komunumoj de ĉasistoj kaj kolektantoj enhejmigis ĝistiame sovaĝajn vegetalojn de terpomo, kiuj abundis ĉirkaŭ la lago, verŝajne Solanum brevicaule.
Post kelke da jarmiloj la terpomo disvastiĝis en la okcidenta Sudameriko kaj la origina kultivita speco estis miksita kun aliaj specoj de sovaĝaj terpomoj, ĉefe ĉiliaj.[3]
En Eŭropo oni ekkonis terpomojn unue en la Kanarioj kaj poste en Hispanio en 1526, post kiam Pizarro konkeris Peruon. Dekomence oni ne manĝis tiun tuberon en Eŭropo, ĉar oni konsideris ĝin taŭga nur por gregoj kaj por malriĉeguloj; paradokse la nobelularo ja miris pri ĝiaj floroj. En kelkaj lokoj eĉ oni kredis, ke terpomo estas venena.
Nur post Granda malsatego en Irlando kaj en aliaj lokoj oni komencis uzi ĝin por normala homa nutrado. De Eŭropo la terpomo pasis al Hindio, al Japanio kaj ĉien ajn. Nuntempe oni kultivas terpomojn sur areo de ĉirkaŭ 195.000 kvadrataj kilometroj. Laŭ Unuiĝintaj Nacioj la terpomo estas la kvara nutraĵo plej konsumata en la mondo kaj UN dediĉis la jaron 2008 al eventoj pri tiu tubero.
Kvankam la deveno de la terpomo estas en la Andoj eblas manĝi detieajn terpomojn en Eŭropa Unio nur se ili estis prilaboritaj. Eŭropunia regularo malpermesas importadon de la freŝa terpomo el Andoj, kvankam eblas importi ekzemple vinberojn aŭ aliajn fruktojn el Ĉilio, Ekvadoro aŭ aliaj sudamerikaj landoj.
Terpomoj estas herbaj plantoj, maksimume 1m altaj.
La folioj estas malsimplaj.
La fruktoj estas beroj similaj al tomatoj, sed pli malgrandaj. Ili povas esti verdaj, ruĝaj aŭ violkoloraj, kaj ne estas manĝeblaj.
La radikoj enhavas tuberojn, kiu estas manĝeblaj post kuirado.
Ekzistas 3,840 varioj registritaj nur en Peruo de ĉiu koloro (flava, oranĝa, purpura, ruĝa, blua...eĉ kun desegnoj) kaj de ĉiu formo (longaj, rondaj, anasformaj, ktp.). En la tuta anda regiono estas ĉirkaŭ 5,000 variantoj kaj sep specioj.
La terpomo estas riĉa nutraĵo. Ĝi enhavas multe da karbonhidratoj - preskaŭ 20% krude. (Ĉirkaŭ 75-80% de kruda terpomo estas akvo.)
La terpomo enhavas ankaŭ altan kvanton da proteinoj kompare al aliaj tuberoj kaj radikoj, ĉirkaŭ 2,1%. Krome ĝi havas multe da vitamino C. Nur unu terpomo (200 g) enhavas kvinonon de la bezonata kalio.
Terpomoj estas kultivataj ĉefe en malvarmaj landoj (nordaj landoj, montoj).
En la plej favoraj kondiĉoj, la kultivado de terpomoj povas produkti pli ol 100 t/ha.
La terpoma skarabo aŭ koloradia skarabo aŭ dekstria leptinotarso (Leptinotarsa decemlineata), unu el la ĉefaj malamikoj de terpomoj, nomata ankaŭ koloradia skarabo ĉar li devenis de la nuntempa Koloradio, en Nordameriko, origine nutris sin el alia sovaĝa herbo, simila al terpomoj (Solanum rostratum). Kiam la kultivado de terpomoj disvastiĝis, terpomoj renkontis terpomajn skarabojn.
Alia grava malamiko de terpomoj estas fitoftoro, nome mikroskopa fungo.
Terpomoj povas malsaniĝi pro multaj pliaj kaŭzoj: virusoj, bakterioj, fungoj, akaroj, insektoj ktp.
La landoj plej fortaj produktantoj de terpomo estas (areoj plantitaj kaj pezoj produktitaj, 2012[4]) :
Terpomojn eblas prepari laŭ multaj manieroj, ekzistas miloj (kaj eble milionoj) da receptoj. Inter la plej konataj estas jenaj:
Terpomo (Solanum tuberosum) estas kulturplanto grava por la homaro, apartenanta al la familio Solanacoj. La tubero de la planto enhavas la nutran amelon grandkvante.
La planto venis en la 16-a jarcento el Sudameriko, kaj pli precize ĝi estis aldomigita en la Altiplano antaŭ sep mil jaroj. Ĝi estis alportita al Eŭropo fare de hispanaj konkistadoroj, pli kiel botanika kuriozaĵo ol kiel vera nutraĵo. Konatigis ĝin en Eŭropo Charles de l'Ecluse. Sed longtempe ĝi estis uzata nur por nutri gregojn. Ties konsumo poste kreskiĝis kaj ties kultivo etendiĝis al la tuta mondo ĝis iĝi nuntempe unu el ĉefaj nutraĵoj por la homa estaĵo.
Solanum tuberosum, de nombre común papa[1] o patata,[2] es una especie herbácea perteneciente al género Solanum de la familia de las solanáceas, originaria de la región que comprende el altiplano sur del Perú.[3] Fue domesticada en el altiplano andino y en las cercanías del lago Titicaca por los habitantes de esta región desde hace unos ocho mil años.[4][5] En el siglo XVI comenzó a ser trasladada a Europa por los conquistadores españoles quienes la consideraban una curiosidad botánica y no una planta alimenticia. Su consumo fue creciendo, aunque al principio como planta forrajera y de jardín por sus flores; su uso gastronómico se expandió a todo el mundo desde el siglo XVIII gracias a los escritos agronómicos del francés Antoine Parmentier y del irlandés afincado en España Enrique Doyle, hasta convertirse en uno de los principales alimentos del ser humano.
En el aimara altiplánico, se usan los términos ch'uqi y amqa para designar a la papa, este último relacionado con el verbo amqa- («recoger») y restringido principalmente los tubérculos sacados de la tierra.[6] Dentro de la familia de lenguas quechua, se emplean dos términos para designar a la papa. El primero se corresponde a akshu, presente en variantes centrales de las lenguas quechuas, caso del ancashino o del huanca, aunque también se encuentra en algunas otras variedades, como es el caso del cajamarquino. Por otro lado, la raíz papa se emplea tanto en el quechua sureño como en el quechua norteño (incluida la variante chachapoyana).[7][6] En mapudungun, lengua de los mapuches, se designa a la papa con la palabra poñü.[8]
En español, la palabra «papa» es un préstamo lingüístico del término quechua papa, con el mismo significado. Del cruce entre batata (Ipomoea batatas), palabra originaria de la isla La Española, y papa resulta «patata», nombre que, por la similitud de formas, le fue aplicado en un principio por los conquistadores tanto a la papa como a la batata.[9] «Papa» aparece por escrito por primera vez hacia 1540. Por su parte, «patata» se usa en 1606 con el significado de batata y recién a partir del siglo XVIII con el significado de papa. Así, en la mayor parte de España se llaman patatas,[2] excepto en las Islas Canarias y Andalucía Occidental, donde predomina la palabra papa, al igual que en el resto de los países hispanohablantes.[1]
Muchos países conocieron la papa a través de España, y por esa razón también adoptaron el término patata. Así el nombre es patata en italiano, griego, euskera y algunas variedades de catalán; patate en francés popular; patatas en tagalo; patates en turco; بطاطس [patatis] en árabe; potato en inglés; potet en noruego; batata en portugués; pataca en gallego y asturiano; patana en occitano; práta en gaélico y potatis en sueco. Los franceses, en cambio, al denominar a esta planta resaltaron dos hechos: su textura similar a la manzana y su característico desarrollo subterráneo. Por este motivo la llamaron pomme de terre («manzana de la tierra»).[n. 1] De ahí se derivaron los nombres terpomo en esperanto; aardappel en neerlandés, y las diversas variantes de Erdäpfel en los dialectos meridionales del alemán (en Austria, Suiza y el sur de Alemania). Un tercer grupo de idiomas debe el nombre vulgar de esta especie al parecido de las papas antiguas con las trufas. En aragonés por ejemplo es trunfa y en dialectos septentrionales del catalán se denomina trumfa.[11] Cuando los españoles llevaron las primeras papas a Italia en el siglo XVI, los italianos del norte las llamaron tartufoli («trufitas»). Tal es, a través de la forma intermedia Tartuffel, el origen del término alemán Kartoffel y todos sus derivados: cartof en rumano; kartof en búlgaro; Картофель [kartófel] en ruso; kartoffel en danés; kartul en estonio; kartafla en islandés; kartupelis en letón y קארטאפל [kartofl] en yídisch o judeoalemán.[12] Del alemán Grundbirne ("pera de tierra") derivan los términos krompir del croata, kumpir en turco, brambory del checo, peruna del finlandés y jordpäron del sueco. En valenciano se usa la palabra creïlla,[13] vocablo que no se usa en otros dialectos catalanes y que se origina por la semejanza en forma con las criadillas.[11]
S. tuberosum es una planta herbácea, tuberosa, perenne a través de sus tubérculos, caducifolia (ya que pierde sus hojas y tallos aéreos en la estación fría), de tallo erecto o semidecumbente, que puede medir hasta 1 m de altura.[14]
Las hojas son compuestas, con siete a nueve foliolos (imparipinnadas), de forma lanceolada y se disponen en forma espiralada en los tallos. Son bifaciales, ambas epidermis están compuestas por células de paredes sinuosas en vista superficial. Presentan pelos o tricomas en su superficie, en grado variable dependiendo del cultivar considerado. Los tricomas pueden ser uniseriados, glandulares y con una cabeza pluricelular más o menos esférica.
Presentan tres tipos de tallos, uno aéreo, circular o angular en sección transversal, sobre el cual se disponen las hojas compuestas y dos tipos de tallos subterráneos: los rizomas y los tubérculos.[15]
Estos tallos, que se originan a partir de yemas presentes en el tubérculo utilizado como semilla, son herbáceos, suculentos y pueden alcanzar de 0,6 a 1 m de longitud; además, son de color verde, aunque excepcionalmente pueden presentar un color rojo purpúreo. Pueden ser erectos o decumbentes, siendo lo normal que vayan inclinándose progresivamente hacia el suelo en la medida que avanza la madurez de la planta. Los entrenudos son alargados en la subespecie andigena y más bien cortos en la subespecie tuberosum.[14] En la etapa final del desarrollo de las mismas, los tallos aéreos pueden tornarse relativamente leñosos en su parte basal.[15]
Estos tallos rizomatosos están formados por brotes laterales más o menos largos que nacen de la base del tallo aéreo. Nacen alternadamente desde subnudos ubicados en los tallos aéreos y presentan un crecimiento horizontal bajo la superficie del suelo. Cada rizoma, en tanto, a través de un engrosamiento en su extremo distal, genera un tubérculo.[15]
El tercer tipo de tallo de la papa es subterráneo y se halla engrosado como una adaptación para funcionar como órgano de almacenamiento de nutrientes, el tubérculo.
Los rizomas presentan una zona meristemática sub-apical, de donde se originan los tubérculos mediante un engrosamiento radial, producto del alargamiento de las células parenquimáticas y la pérdida de la polaridad de las mismas. Durante la formación del tubérculo, el crecimiento longitudinal del estolón se detiene y las células parenquimáticas de la corteza, de la médula y de regiones perimedulares sufren divisiones y alargamiento. En los tubérculos maduros, existen pocos elementos conductores y no hay un cámbium vascular continuo. Los tubérculos están cubiertos por una exodermis que aparece al romperse la epidermis que va engrosándose con el tiempo. Sobre su superficie existen "ojos", hundimientos para resguardar las yemas vegetativas que originan los tallos, que están dispuestos de forma helicoidal. Además, hay orificios que permiten la respiración, llamados lenticelas. Las lenticelas son circulares y el número de las mismas varía por unidad de superficie, tamaño del tubérculo y condiciones ambientales.[16] Los tubérculos, en definitiva, están constituidos externamente por la peridermis, las lenticelas, los nudos, las yemas y, eventualmente, por un fragmento o una cicatriz proveniente de la unión con el rizoma del cual se originaron; internamente se distingue la corteza, el parénquima de reserva, el anillo vascular y el tejido medular. Los tubérculos pueden presentar una forma alargada, redondeada u oblonga; su color, en tanto, puede ser blanco o amarillo (pulpa), violeta, café o rojizo (la cáscara).[17]
Los tubérculos que afloran a ras del suelo adquieren un color verdoso en la parte donde reciben la luz solar por la acumulación superficial de clorofila —de color verde, al igual que las hojas y tallos— responsable, como en la mayor parte de la vegetación, de la fotosíntesis, maximizando así la absorción del CO2 del aire, por asimilación de su átomo de carbono y liberación de sus dos de oxígeno hacía la atmósfera. La parte verde de la papa expuesta a los rayos solares debe eliminarse en la preparación como alimento, debido a su toxicidad.
El sistema radical es fibroso, ramificado y extendido más bien superficialmente, pudiendo penetrar hasta 0,8 m de profundidad.
Las plantas originadas a partir de tubérculos, por provenir de yemas y no de semillas, carecen de radícula; sus raíces, que son de carácter adventicio, se originan a partir de yemas subterráneas. Estas raíces se ubican en la porción de los tallos comprendida entre el tubérculo semilla y la superficie del suelo; por esta razón, el tubérculo debe ser plantado a una profundidad tal que permita una adecuada formación de raíces y de rizomas.
A partir de los primeros estados de desarrollo, y hasta el momento en que comienza la formación de tubérculos, las raíces presentan un rápido crecimiento.[18]
La inflorescencia en panícula o cima las cuales nace en el extremo terminal del tallo y el número de flores en cada una puede ir desde una hasta treinta, siendo lo más usual entre siete y quince. El número de inflorescencias por planta y el número de flores por inflorescencia están altamente influenciados por el cultivar. Aproximadamente en el momento en que la primera flor está expandida, un nuevo tallo desarrolla en la axila de la hoja proximal, el cual producirá una segunda inflorescencia.
Las flores tienen de 3 a 4 cm de diámetro, con cinco pétalos unidos por sus bordes que le dan a la corola la forma de una estrella. Las cinco anteras se hallan unidas formado un tubo alrededor del pistilo y presentan una longitud de 5 a 7 mm. El estigma generalmente es excerto más allá del anillo de anteras. La corola puede ser de color blanco o una mezcla más o menos compleja de azul, borravino y púrpura dependiendo del tipo y cantidad de antocianinas presentes.
Las anteras son de color amarillo brillante, excepto en los clones androestériles en los cuales adoptan un color amarillo claro o amarillo verdoso. Los estigmas son usualmente de color verde, a pesar de que algunos clones pueden presentar estigmas pigmentados. La protrusión de los estigmas por arriba de las anteras puede ir desde esencialmente ausente hasta el estilo tan largo como las anteras. La protrusión del estilo por fuera de la columna de anteras no ocurre hasta el día previo al de la apertura de la flor. Las flores en la ramificación más cercana a la base de la planta son las primeras en abrir y, en general, abren dos o tres por día. Las flores permanecen abiertas por dos a cuatro días lo que da como resultado que cada inflorescencia presente de cinco a diez flores abiertas al mismo tiempo durante el pico de la floración. La receptividad del estigma y la duración de la producción de polen es de aproximadamente dos días. La fertilización ocurre aproximadamente treinta y seis horas después de la polinización.
Es complicado clasificar a esta especie por su modo de reproducción ya que, si bien produce semillas por autofecundación (comportamiento propio de las especies autógamas), exhibe depresión endogámica (característica propia de las especies alógamas). Independientemente de lo anterior, las semillas que se producen en los frutos obtenidos por polinización libre son una mezcla de auto-polinizaciones con polinizaciones cruzadas, siendo las primeras las más numerosas.[19]
El fruto de la planta de papa es una baya, de forma semejante a un tomate pero mucho más pequeña, la cual puede presentar una forma redonda, alargada, ovalada o cónica. Su diámetro generalmente fluctúa entre 1 y 3 cm, y su color puede variar de verde a amarillento, o de castaño rojizo a violeta. Las bayas presentan dos lóculos y pueden contener aproximadamente entre doscientas y cuatrocientas semillas. Las bayas se presentan agrupadas en racimos terminales, los cuales se van inclinando progresivamente en la medida que avanza el desarrollo de los frutos.
Las semillas son muy pequeñas, aplanadas, de forma arriñonada, y pueden ser blancas, amarillas o castaño amarillentas.[19]
Pertenece a la subsección Potatoe del género Solanum, la cual se distingue de las restantes subsecciones del género debido a que las especies que agrupa presentan tubérculos verdaderos formados en el extremo de rizomas.[20] La Serie Tuberosa, a su vez, se caracteriza por sus hojas imparipinnadas o simples, su corola rotada o pentagonal y sus bayas redondeadas.[21] La especie S. tuberosum se diferencia de las otras especies de la misma serie taxonómica por presentar la articulación del pedicelo en el tercio medio, los lóbulos del cáliz cortos y dispuestos de modo regular, las hojas frecuentemente arqueadas, los folíolos siempre ovados a lanceolados, aproximadamente del doble de largo que de ancho y los tubérculos con un período de dormición bien marcado.[21]
Solanum tuberosum se divide en dos subespecies:
Las diferencias morfológicas entre las dos subespecies de S. tuberosum son muy pequeñas y se consignan en la siguiente tabla. La principal diferencia entre las dos subespecies es que S.t. andigena depende de un fotoperíodo corto para tuberizar.[20][21][22] Además de estas diferencias morfológicas, ambas subespecies se hallan netamente diferenciadas a nivel genético, tanto a nivel del genoma cloroplástico como nuclear.[24][25][26]
Con respecto al origen genético de ambas subespecies, actualmente es claro que la gran diversidad genética de la subespecie S.t. andigena (con innumerable cantidad de variedades criollas descritas y una gran diversidad a nivel del genoma nuclear y cloroplástico)[27] es la subespecie original y la que ha dado origen a S.t. tuberosum. Las diferencias a nivel del ADN cloroplástico son de suficiente magnitud como para poder ser utilizadas como marcador genealógico para determinar inequívocamente cómo se ha originado la subespecie S.t. tuberosum. Así, se ha documentado que existen cinco genotipos de cloroplastos para la subespecie S.t. andigena (denominados A, C, S, T y W), mientras que la subespecie S.t. tuberosum presenta solo tres tipos (A, T y W). El tipo más frecuentemente hallado en la subespecie S.t. tuberosum es el «T», caracterizado por una deleción de 241 pares de bases.[28] Los estudios del ADN cloroplástico de una gran cantidad de variedades de ambas subespecies permitieron concluir que la subespecie S.t. tuberosum se originó a partir de la subespecie S.t. andigena después de que esta última se cruzara con una especie tuberosa silvestre que se distribuye por el sur de Bolivia y el norte de Argentina, Solanum tarijense.[21][29]
Además de Solanum tuberosum, se han domesticado, seleccionado y cultivado durante cientos de años algunas otras especies tuberosas de Solanum. Solanum phureja, por ejemplo, es una especie diploide que se cultiva en los valles montañosos de América del Sur. Se distingue claramente de las restantes especies de papas cultivadas debido a que no presenta dormición de los tubérculos (es decir, el tubérculo inicia inmediatamente su brotación después de formado, sin que medie un período de reposo o dormición). Esta característica permite que las variedades de S. phureja puedan ser replantadas inmediatamente en aquellas zonas de climas benignos en las cuales es posible el cultivo continuo a lo largo de todo el año.[19]
Otras especies diploides cultivadas son Solanum stenotomum, S. × ajanhuiri y S. goniocalyx. La primera de ellas se cultiva en la misma región que S. phureja. La segunda es una especie muy resistente que se cultiva en las tierras altas de Bolivia, donde su tubérculo se utiliza para producir la tunta o chuño blanco, resultado del liofilizado y posterior lavado de los tubérculos. Finalmente, S. goniocalyx (sin.: S. stenotomum ssp. goniocalyx) se cultiva en los valles bajos del Perú, donde se la conoce como papa amarilla.[19]
Además de estas especies diploides, se cultivan algunos clones triploides, los cuales son el resultado de la hibridación interespecífica entre una especie tetraploide y otra diploide, son sexualmente estériles y se preservan indefinidamente por propagación vegetativa. Solanum × juzepczukii, conocida como "papa amarga", es un ejemplo de este tipo de especies. Se considera que es el resultado de la hibridación entre una especie tetraploide (S. acaule) y una especie cultivada diploide. Posteriormente, la hibridación de S. juzepczukii con S. tuberosum ssp. andigena dio origen a otra especie híbrida, pentaploide, estéril y amarga, denominada Solanum × curtilobium. Estas dos especies se cultivan en ciertas zonas de la región del Altiplano del Perú y Bolivia. Otra especie triploide cultivada es Solanum × chaucha, la cual no es amarga.[21]
Las especies mencionadas, muchas veces son morfológicamente indistinguibles entre sí lo que, sumado a su ascendencia híbrida, orígenes múltiples y dinámica evolutiva, ha llevado a algunos taxónomos a proponer que se las considere como 8 grupos de cultivares dentro de la misma especie: Solanum tuberosum. Los grupos de cultivares son los siguientes: Ajanhuiri, Andigenum, Chaucha, Chilotanum, Curtilobum, Juzepczukii, Phureja y Stenotomum.[30][31]
Algunas especies cultivadas por sus tubérculos o raíces comestibles también reciben el nombre de «papa» aunque no presentan ninguna relación con Solanum tuberosum. Algunos ejemplos son la llamada «papa lisa» que es el tubérculo de Ullucus tuberosus, la «oca» (Oxalis tuberosa) y el «ñame» (varias especies del género Dioscorea). En Bolivia, por su parte, también está la llamada «papa balusa» (Colocasia esculenta).
Los expertos han desarrollado miles de variedades, muchas de las cuales van quedando obsoletas por la aparición de otras con mayor rendimiento y adaptabilidad, de manera que sólo se consumen unas pocas decenas. Las variedades se pueden diferenciar por el color de la epidermis y de la pulpa, la resistencia a enfermedades, la duración del ciclo de cultivo y los requisitos nutricionales, entre otras características de relevancia productiva. Rasgos irrelevantes para la producción, pero que sirven para identificar cultivares, son el color de las flores, la rugosidad de la epidermis y la profundidad de los ojos.
Los cultivares modernos suelen ser de forma redondeada, con la piel amarilla o rosada, la pulpa blanca o amarilla y los ojos poco profundos. En los países de origen del cultivo también se conocen variedades tradicionales con estas formas, pero además existen muchas otras de piel púrpura, azul o bicolor, de carne azulada, violeta o amarilla y de formas alargadas, curvas o casi esféricas.
Debido a la "nouvelle cuisine", existe un interés renovado por las papas de colores poco habituales para agregar novedad o para adornar los platos y están saliendo al mercado cultivares que recuperan las características antiguas.
Se estima que en Perú existen más de cinco mil variedades de papas nativas o criollas. Gran parte de ellas no pueden ser cultivadas fuera de los Andes peruanos debido a que requieren particulares condiciones climáticas y agroecológicas.[32]
Algunas de las variedades tradicionales del Perú son:
Por su textura, rica en materia seca, se presta para puré. También se consume sancochada con salsas, al horno, envuelta en papel aluminio; o en un plato típico de Perú, denominado causa a la limeña. En Colombia es conocida como papa criolla o amarilla; se come cocida, frita, en puré, asada y en sancochos, es el ingrediente principal y característico del ajiaco santafereño, plato típico de Bogotá. En Venezuela se denomina papa colombiana.
Es la papa más consumida en el mundo debido a su facilidad y gran uso, además puede crecer en cualquier suelo y en cualquier estación del año. Su uso es múltiple y muy variado ya que también puede cumplir las mismas funciones de las otras variedades de papas, se usa principalmente en las papas fritas, chifles de papas, agua de papa, harina de papa; pan de papa y aceite de papa. También se usa casi con frecuencia al igual que la papa rosada en la elaboración de la papa rellena; y también se puede usar al igual que la papa amarilla (aunque con menor frecuencia) en la elaboración de la causa y el puré. La función de esta papa no puede ser reemplazada por otra, debido a que existen ciertas comidas que solamente pueden hacerse con este tipo de papa, debido a que no poseen la misma facilidad; un claro ejemplo son las papas fritas (si se hacen con otro tipo de papa, el sabor y el resultado no es el mismo).
También llamada "rosada" por el color de su piel. Sirve para el locro o la huatia, y es apropiada para preparar la papa rellena,. Esta variedad es resistente a la rancha y está adaptada a las condiciones de la Sierra Central, hasta 2700 msnm, y en la costa central del Perú.
Variedad de amplia difusión en las Islas Canarias; supone un contrapunto a la papa blanca de consumo típico en España. Se sirve habitualmente acompañada de salsas, como el mojo rojo, mojo picón o el mojo verde. Con esta papa se elabora el pipián. "Papa colorada" es además uno de los nombres comunes de una raíz tuberosa andina conocida también como oca (Oxalis tuberosa).
Para muchos es la estrella de los tubérculos. Se produce solamente en la sierra peruana, por lo que su presencia en otros mercados es estacional. Tiene el color de la papa blanca pero la textura de la papa amarilla y se consume sancochada o en guisos. Una vez cocida, se pela con mucha facilidad.
Con este nombre se conoce a la papa mariva, aunque también ha sido bautizada en los mercados como "tomasa negra". Esta papa es harinosa, ligeramente dulce y de sabor muy agradable. Se usa en casi todas las formas: guisada, sancochada, frita y en puré. Es ideal para hacer papa rellena porque se dora muy bien. Esta variedad ha encontrado también una notable difusión en las Islas Canarias, más concretamente en Tenerife, La Palma y La Gomera, aunque también ocasionalmente en las demás islas. Se presenta sobre todo en forma de "papas arrugadas", es decir, papas cocinadas en agua con abundante sal, acompañadas de mojo picón (mojo rojo o colorado) o bien mojo de cilantro (mojo verde).
Es muy parecida a la papa blanca y como ella, es dulce y llena de agua, por eso es indicada para freír. Las pollerías la prefieren porque no se oscurece una vez pelada y es la papa que se usa industrialmente. Este nombre fue dado en recuerdo de la actriz teatral limeña Micaela Villegas mal apodada la "La Perricholi".
Papa de piel bicolor y extraordinario sabor. Es muy apropiada para hacerla hervida con sal y un toque de mantequilla. Si se quiere se la puede envolver en papel aluminio, pero mejor es sancocharla ya que por su cáscara delgada se puede comer tal cual.
También llamada norteña. Tiene la piel rosada, y su pulpa es parecida a la de la papa blanca. Se utiliza en la elaboración de la papa rellena, también se las puede consumir sancochadas, especialmente en los caldos y sopas.
Tiene la piel parecida a la peruanita pero su pulpa no es amarilla sino color crema. Usada habitualmente en la elaboración del plato causa a la limeña por su textura cremosa y aterciopelada. También queda muy bien al horno, asada y frita. Se la puede usar en el lomo saltado.
Es una papa de ojos morados similar a la "yungay", cuando su cáscara es un poco áspera es muy rica cuando se sancocha. Es una variedad que ya no se cultiva mucho, pero todavía se la puede hallar en zonas como los valles de Huancavelica y Ascensión.
Es una papa con una textura muy similar a la papa amarilla pero con una degradación mucho menor, puede mantenerse almacenada por mucho tiempo sin que se descomponga además de ser muy versátil en la cocina
A continuación se listan y describen algunas variedades nativas sólo de la región de Chiloé, donde se conocen al menos 300 variedades, como una muestra de la diversidad que puede presentar la papa. Las descripciones contemplan principalmente el color de la piel y de la pulpa,[33] la forma del tubérculo tanto en su sección longitudinal como transversal y las características de los ojos.[34]
Tubérculo de piel rosada, textura de piel ligeramente casposa. Ojos intermedios y escasos. Ceja alargada y prominente. Ombligo superficial. Forma de tubérculo oval alargada, sección transversal aplastada. Pulpa de color amarillo.
Presenta tubérculo de piel variegada, morada a púrpura, amarilla en los ojos y alrededor de estos. La textura de la piel es lisa. Los ojos son profundos y muy abundantes. Los tubérculos son de forma irregular con la sección transversal redondeada. El color de la pulpa varía según la zona considerada, desde morado a amarillo.[35]
Tubérculo de piel morada, azul muy oscura, casi negra, textura de piel lisa. Ojos profundos, muy abundantes. Ceja alargada y aplastada. Forma de tubérculo muy alargada, contorno irregular, sección transversal redondeada. Color de pulpa: peridermo ancho morado, corteza crema ligeramente pigmentada. De anillo vascular a médula se observa un jaspeado morado que se atenúa hacia el centro de esta.
Posee un tubérculo de piel variegada; morada púrpura, amarillo en los ojos y alrededor de estos. La textura de la piel es lisa y los ojos son abundantes. La forma del tubérculo es redondeada con sección transversal redonda y el ombligo ligeramente hundido. El color de pulpa es amarillo con pigmentación púrpura intensa en la peridermis y parte de corteza y jaspeado púrpura desde el anillo vascular hacia médula.[34]
El tubérculo presenta piel morada muy pálida, y de tono más intenso en los ojos y la corona: la textura de la piel es ligeramente casposa, es decir, algo áspera. Los ojos son superficiales y escasos. La forma del tubérculo es redondeada y de sección transversal aplastada. El ombligo es hundido y la pulpa es de color blanco.
Posee tubérculos de piel morada, azul muy oscura a casi negra. Los ojos son profundos y escasos. La forma del tubérculo es redondeada deforme con contorno irregular, sección transversal redondeada. La peridermis es gruesa de color morado oscuro, la corteza es de color crema y desde el anillo vascular hacia la médula se observa un jaspeado morado intenso, concentrado hacia los ojos.
Tubérculo de piel rosada, pigmentación más fuerte en ojos, textura de piel ligeramente casposa. Ojos intermedios, escasos. Ceja alargada muy notoria. Forma de tubérculo ovalada, sección transversal aplastada. Pulpa color amarillo pálido.
Presenta tubérculo de piel blanca o amarilla clara con textura de piel lisa. Los ojos son profundos y muy abundantes. La forma del tubérculo es muy alargada y con contorno irregular, la sección transversal es cilíndrica. El color de la pulpa es amarillo pálido. La variedad "Michuñe azul" presenta las mismas características morfológicas pero la piel es morada, desde azul a casi negra. Finalmente, la variedad "Michuñe" tiene tubérculos con piel de color rojo.
Tubérculo de piel variegada; rosada, gran área de ojos amarillos, textura de piel lisa. Ojos profundos, muy abundantes. Ceja alargada y aplastada. Forma de tubérculo muy alargada y con contorno irregular, sección transversal redonda. Pulpa de color crema pálido, anillo vascular con pigmentación púrpura que se extiende hacia corteza y médula. Hacia la médula la pigmentación es más diluida.
Son papas con tubérculo de piel blanca a amarillo claro y con ombligo ligeramente morado, a veces esta pigmentación puede estar ausente. La textura de la piel es ligeramente casposa. Los ojos son superficiales con una ligera pigmentación morada y abundantes.
El tubérculo es redondeado y de sección transversal ligeramente aplastada. Ombligo ligeramente hundido. La peridermis es de un color amarillo claro que penetra 1 a 2 mm. hacia la corteza, el resto es morado intenso con sectores claros principalmente en la médula.
En Argentina se conocen otras variedades antiguas, por ejemplo la pequeña "paparuna" usada para ofrendar a la deidad Pachamama.
La historia de la domesticación de la papa, tanto como su difusión posterior, está siendo ensamblada lentamente a través de la consideración conjunta de los hallazgos realizados por distintas disciplinas científicas. Así, la interpretación de los restos arqueológicos y paleobotánicos se suma a los datos aportados por la genética y la biogeografía de la papa cultivada y sus congéneres silvestres, así como también a las analogías que los etnobotánicos pueden realizar a través de observaciones sobre el cultivo, procesamiento y almacenamiento de la papa que muchas comunidades indígenas llevan a cabo en la actualidad.[36]
Para iniciar la agricultura es indispensable el asentamiento de una población estable de cazadores, pescadores y recolectores, localizada en regiones con abundantes recursos disponibles de caza o pesca. Precisamente, ese es el caso de los primitivos asentamientos humanos que desarrollaron la cultura Tiahuanaco en la cuenca del lago Titicaca, donde además de la pesca encontraron auquénidos.[37]
En la región central de Perú, en el Cañón de Chilca al sur de Lima, el antropólogo F. A. Engel (1970) encontró papas fósiles con una antigüedad estimada de 10.500 años y verificada de 7.000.[4] Más tarde, fue hallada, ilustrada y descrita una colección de 21 tubérculos de papa provenientes de 4 sitios arqueológicos diferentes situados en el valle Casma del Perú, los cuales tienen una antigüedad de 4000 a 3200 años.[38]
La caza y domesticación de los auquénidos (guanaco, llama, alpaca y vicuña) fue el paso previo hacia la domesticación de la papa debido al estiércol de estos animales que se acumulaba en los corrales en los que eran encerrados. Las primeras generaciones de cazadores y domesticadores de estos animales, indudablemente, debieron observar con asombro el crecimiento exuberante de las diferentes especies de plantas silvestres durante el único periodo anual de lluvias (diciembre a marzo), en particular cerca de los montones de estiércol descompuesto. En los corrales, de área limitada y protegida, se facilitaba que toda la familia observase y apreciase las plantas que allí crecían. Bajo esas condiciones es altamente probable que la especie silvestre de papa Solanum brevicaule,[n. 2] tolerante a heladas y de abundante follaje en plena floración, no pasara inadvertida. El follaje de esta especie se seca inmediatamente después de la maduración de sus frutos, por lo que sería difícilmente observable. Sin embargo, aunque las plantas hubieran pasado inadvertidas durante su período de reposo vegetativo, los tubérculos habrían quedado almacenados en suelo seco y frío durante todo el invierno (junio a agosto).
Después del período de reposo (de mayo a septiembre), los tubérculos inician la brotación estimulados por las primeras lluvias estivales y utilizando al mismo tiempo su reserva de agua (75 a 80%). Los brotes emergen del suelo cuando todavía no hay ninguna otra vegetación en la superficie, por lo cual son muy fáciles de distinguir y de cosechar. Estos tubérculos cosechados después de la brotación, reciben el nombre de "q'ipa papa" en aimara y pueden ser utilizados para semilla o para consumo. Posiblemente de esta manera se inició la selección artificial hasta obtener tubérculos de mayor tamaño y mejor calidad, como los de la primera papa cultivada (Solanum stenotomum).[37]
El arte provee un testimonio adicional del papel central que tuvo la papa, y de la antigüedad de los productos procesados a partir de sus tubérculos, en las culturas precolombinas. En las cerámicas de la cultura Moche del norte del Perú (siglos I a VII) se muestran o representan tubérculos de papa o chuños, como también en urnas de la cultura Wari del Valle de Nazca (siglos VII y VIII) y en vasijas incas, más tardías.[40][36]
Las primitivas variedades cultivadas de papa (papas indígenas o criollas) se hallan ampliamente distribuidas a través de los Andes, desde el oeste de Venezuela hacia el sur, hasta el noroeste de Argentina y los archipiélagos de Chiloé y de los Chonos en el sur de Chile. Como se mencionó previamente, esas variedades exhiben una gran diversidad tanto en su morfología, números cromosómicos y fisiología, lo que ha suscitado una gran cantidad de controversias entre los investigadores acerca de su ordenamiento taxonómico que todavía no han sido definitivamente resueltas.[41]
Asimismo, la especie silvestre de la cual derivan las papas criollas ha estado durante mucho tiempo en disputa. No obstante, todas esas hipótesis se centran en un grupo de 20 especies[n. 3] silvestres muy similares entre sí y que, al carecer en la actualidad de un tratamiento taxonómico aceptado universalmente, se las ha dispuesto en el denominado complejo de Solanum brevicaule.[39][42][43] El complejo de Solanum brevicaule se distribuye desde el centro del Perú hasta el noroeste de Argentina y sus miembros son morfológicamente muy parecidos a las papas criollas. La domesticación a partir de este complejo de especies silvestres involucró la selección para un mayor vigor durante los estadios vegetativos pero, principalmente, la selección de caracteres subterráneos tales como estolones más cortos, tubérculos más grandes y la reducción del gusto amargo debido a la presencia de altos contenidos de glucosinolatos en los tubérculos.
Los análisis cladísticos y fenéticos llevados a cabo utilizando una gran cantidad de información del ADN tomado de todos los miembros del complejo de S. brevicaule y una muestra representativa de las variedades criollas han indicado que todas las variedades cultivadas forman un clado monofilético derivado de los integrantes peruanos del complejo. Estas "especies" peruanas no se hallan perfectamente definidas y los estudios taxonómicos indican que se podría tratar de una única especie, la cual, por principio de prioridad, debería recibir el nombre de Solanum bukasovii. Estos estudios genéticos indican que la papa fue domesticada originalmente en una amplia área del sur del Perú a partir de una sola especie silvestre. Desde ese sitio, la papa se difundió hacia el norte y hacia el sur, distribuyéndose por toda Sudamérica.[5]
A lo largo del tiempo, esa distribución de la papa a lo largo de toda Sudamérica indujo la creación y desarrollo de nuevos centros de diversidad genética, como el del archipiélago de Chiloé en Chile,[44] del que proceden casi todas las variedades cultivadas en Europa,[23] y el de la región de Bogotá, Colombia.[45]
La papa cultivada fue vista por primera vez por los españoles en el valle de la Grita, en la provincia de Vélez (Colombia) en 1537. Así fue relatado por el conquistador, cronista e historiador español Pedro Cieza de León en su obra Crónica del Perú publicada en Sevilla en 1553, quien además añadió que él mismo la vio en Quito (Ecuador), así como en Popayán y Pasto (Colombia).[46] Cieza de León la describió de este modo:
De los mantenimientos naturales fuera del maíz, hay otros dos que se tienen por principal bastimento entre los indios: el uno llaman papas, que es a manera de turmas de tierra, el cual después queda tan tierno por dentro como castaña cocida; no tiene cáscara ni cuesco más que lo que tiene la turma de la tierra; porque también nace debajo de tierra, como ella; produce esta fruta una hierba ni más ni menos que la amapola...[46]
Se cree que la papa fue llevada desde el antiguo Perú a España en 1554 como una curiosidad. Se estima que ya desde 1560 se plantaron papas en Gran Canaria, pues tan solo unos pocos años más tarde desde esa isla comenzaron a exportarse hacia Europa, concretamente se dirigían a algunos puntos de la costa atlántica: (Flandes y Francia) zona con la cual Gran Canaria mantenía un activo comercio. La primera noticia existente sobre exportaciones de papas desde Gran Canaria data del año 1567. Esta referencia (según afirman los profesores Fernando Bruquetas y Manuel Lobo) fue publicada en un artículo del Archivo Histórico Provincial de Las Palmas[47] precisa que el punto de destino era el puerto de Amberes, en Flandes, adonde se remitieron tres barriles llenos de “patatas” junto a diferentes productos. El otro destino era el puerto de Le Havre en Francia, hacia donde el mercader francés, Juan de Molina, remitió en 1574 a su hermano y consignatario, dos barriles de papas.
En 1573, las persistentes sequías y hambrunas consiguientes ocurridas entre 1571 y 1574 en Sevilla, empujaron al ecónomo de un centro benéfico de la ciudad a comprar "los nuevos tubérculos" que, debido a la escasa aceptación que tenían en el mercado, eran vendidos a precios irrisorios. Así comenzaron a plantarlas en la huerta del hospital para proporcionar comida a los enfermos. De esta manera, lo que las gentes refinadas rechazaban, se convirtió en excelente alimento para los indigentes hospitalizados. Los frailes del hospital, en vista de los magníficos resultados obtenidos, se dedicaron a plantar papas y por los alrededores de Sevilla comenzaron a verse las flores blancas del nuevo cultivo, que durante la primera mitad del siglo xvii se fue extendiendo por España y sus cosechas tuvieron como principales consumidores a los soldados y gentes pobres.[46]
Fue luego llevada a Roma y, en 1588, el naturalista Carolus Clusius la describió como una "pequeña trufa" o "tartuffoli". Thomas Hariot, hacia 1586, llevó a Inglaterra ejemplares procedentes de las costas de Colombia.
A finales del siglo xvi la papa ya era un alimento común en Italia, Alemania, Polonia y Rusia; no así en Francia. Sería el farmacéutico y gastrónomo Antoine Parmentier quien popularizara el consumo de la papa en ese país a fines del siglo xviii. Parmentier era conocido por sus banquetes ofreciendo la papa como novedad alimenticia.[46]
Posteriormente se adoptó su cultivo en la Irlanda del siglo xvii. En dicha centuria, Europa soportó los efectos de unos inviernos duros que afectaron a la producción agrícola; a ello se unieron las enfermedades y las guerras, lo que redujo sensiblemente la mano de obra disponible para el campo. Estas penurias tuvieron una cierta prolongación en el siglo xviii, a las que se sumaron la inestabilidad social y política de Francia. Durante el siglo xix llegó a ser el alimento base de la población —Napoleón I pudo reunir y alimentar grandes ejércitos merced al rendimiento de la papa como alimento—.
Del archipiélago de Chiloé (Chile) proceden casi todas las variedades cultivadas en Europa,[23] donde fue introducida en 1811 y fue la variedad predominante mucho antes de que en las Islas Británicas estallara una plaga de tizón tardío de la papa,[23] entre 1846-1848, que destruyó todas las cosechas e inició un proceso de especulación de alimentos que dio lugar a la "Gran Hambruna Irlandesa", que causó la muerte de alrededor de un millón de irlandeses y la emigración de otro millón.[46]
Si se siembran las semillas sin eliminar la sustancia mucilaginosa que las recubre, no germinan. Pero incluso si se retira esta sustancia, la producción que se obtiene de papas sembradas por semilla es muy heterogénea, porque en una planta tetraploide la variabilidad de la descendencia es muy alta. Por eso se prefiere realizar una multiplicación vegetativa, plantando los tubérculos (la siembra de semillas se usa casi exclusivamente para obtener nuevas variedades).
Los tubérculos que van a hacer de "semilla" no deben presentar lesiones ni síntomas de enfermedades y preferentemente deberían haber pasado un tiempo expuestos a luz indirecta para que se pongan verdes y los tallos no se desprendan con facilidad. Se depositan en la tierra en surcos poco profundos y cerca del fertilizante, ya que emiten pocas raíces.
Las condiciones de cultivo varían de una variedad a otra, pero por lo general prefiere suelos ricos en humus, sueltos y arenosos con buen drenaje interno. A continuación se brindan precisiones sobre las necesidades o requerimientos del cultivo de papa.
Con respecto a la respuesta a la longitud del día o fotoperíodo, la misma depende de la subespecie y variedad considerada. La subespecie tuberosum requiere para desarrollar su área foliar de fotoperíodo largo (más de 14 horas de luz) y en su proceso de tuberización (formación y engrosamiento de los tubérculos), de fotoperíodo corto (menor de 14 horas de luz). Bajo condiciones de día corto (latitudes cercanas a la línea ecuatorial) las plantas de tuberosum muestran una tuberización temprana, los estolones son cortos y el follaje permanece reducido. Bajo condiciones de día largo (sobre 25° de latitud norte o sur) ocurre lo contrario.[48] La subespecie andigena, por el contrario, tuberiza adecuadamente bajo condiciones de día corto y al ser llevada a condiciones de fotoperíodo largo el periodo de crecimiento se alarga excesivamente, florece profusamente, pero no tuberiza o lo hace escasamente, es decir, produce tubérculos pequeños.
La intercepción de luz por el cultivo depende de la intensidad lumínica, de la arquitectura del follaje (planófila o erectófila), de la edad de las hojas y del porcentaje de suelo cubierto por el follaje. El proceso fotosintético se efectúa cuando los rayos de sol incidan sobre la totalidad de las hojas verdes y no sobre el suelo desnudo. La asimilación bruta de la papa en un día luminoso pleno (50.000 lux) a 18-20 °C es de 1,92 g CO2 por m² de área foliar por hora, con una concentración de 0.03 % de CO2. Esto equivale a un rendimiento neto potencial de 1.23 g de materia seca. Hojas más viejas fotosintetizan menos que las muy jóvenes. En los cultivos con baja densidad de plantación (menos de 35.000 plantas/ha) no se produce competencia entre plantas, pero parte de la luz se pierde porque no toda el área de suelo está cubierta de follaje. Ello estimula a una mayor producción por planta y a un mayor tamaño de sus tubérculos, pero el rendimiento por unidad de superficie será inferior a aquel que presenta una densidad superior.[48]
El tubérculo en latencia, inicia su brotación y emergencia en forma lenta a 5 °C y se maximiza a los 14-16 °C. Esto es importante al considerar la época de plantación ya que esta se debe iniciar cuando la temperatura del suelo haya alcanzado por lo menos 7-8º C. La respuesta fotoquímica a la temperatura tiene estrecha relación con la intensidad lumínica. Así, cuando esta última es alta (sobre 50.000 lux) la fotosíntesis neta se optimiza en altas temperaturas.[48] Durante el desarrollo del cultivo la planta forma su área foliar profusamente a temperaturas de 20-25 °C. Las temperaturas superiores a los 37 °C afectan el proceso fotosintético ya que aumentan excesivamente la respiración.
Una vez emergida la planta, y hasta que el follaje cubre todo el terreno disponible, la fotosíntesis neta conseguida es usada para el crecimiento general de la planta, tanto su parte aérea como radicular y estolonifera. Dicho desarrollo es de alta intensidad en el uso de nutrientes. Prácticas agronómicas tendientes a lograr una mayor densidad de plantación, suministro adecuado de nutrientes, abastecimiento oportuno de agua, clima con temperaturas de 18 a 25 °C y una alta intensidad lumínica, favorecerán un desarrollo óptimo de esta etapa. Después de la emergencia la parte aérea y las raíces se desarrollan simultáneamente. El crecimiento de los tubérculos puede iniciar lentamente a las 2-4 semanas después de la emergencia y continúa en forma constante a través de un largo periodo.
Bajo condiciones favorables el crecimiento de tubérculos puede ser 800-1000 kg/ha/día, el potencial productivo de la papa, sobre todo en un cultivar de periodo vegetativo largo, es superior a las 100 ton/ha.[48]
Los sistemas de riego más utilizados en el cultivo de papa son el riego por goteo (labor intensiva), los sistemas de rociadores, los cañones de lluvia e irrigación boom.[49]
La papa es susceptible a varias enfermedades causadas por bacterias y hongos, tales como:[50]
Provocado por el hongo Phytophthora infestans; destruye las hojas y el tubérculo en la última fase de su crecimiento, manifestándose en necrosis de las hojas, manchas de un color plateado y destrucción de tejidos de los tubérculos. Fue el responsable de la Gran Hambruna Irlandesa de 1840;
Provocado por el hongo Alternaria solani; causa manchas necróticas en las hojas de color marrón a negro de diferentes tamaños y con anillos concéntricos característicos, que pueden juntarse. En los tubérculos las lesiones son oscuras, hundidas, de forma circular e irregular. Las mismas pueden aumentar de tamaño durante el almacenamiento.
Provocada por el hongo Fusarium oxysporum. Es una enfermedad típica de las papas almacenadas. Los tubérculos presentan un moho algodonoso blanco o ligeramente rosado. Este hongo se desarrolla muy bien a temperaturas de 15 a 20 °C y con humedad ambiente superior al 70%. Esta enfermedad se produce por lesiones, heridas o cortes al tubérculo. Debido a su influencia en la desecación, el tubérculo se momifica y la pulpa adquiere una textura granulosa.
Causada por Rhizoctonia solani; común en suelos fértiles, ácidos y muy húmedos o con falta de drenaje. En años lluviosos aumenta su incidencia. En la superficie de los tubérculos maduros se forman esclerotos de color negro a castaño oscuro. Otros síntomas en los tubérculos incluyen grietas, malformaciones, concavidades y necrosis en el extremo de unión con el estolón.
Causada por Streptomyces scabies. Es un problema común del tubérculo en todas las regiones donde se siembra papa, excepto donde los suelos son muy ácidos. El organismo causante se ha introducido en la mayoría de los suelos del cultivo de papa. Afecta la calidad pero no el rendimiento.
Causada por la bacteria Erwinia carotovora. La pierna negra puede aparecer en cualquier etapa del desarrollo de la planta cuando la humedad es excesiva. A menudo, van ascendiendo por el tallo lesiones negras y mucilaginosas desde un tubérculo-semilla con pudrición blanda. Los tubérculos nuevos se pudren a veces en el extremo del estolón. Las plantas jóvenes son generalmente enanas y erectas. Puede darse el amarillamiento y el enrollamiento ascendente de los foliolos, seguidos a menudo por el marchitamiento y la muerte de la planta.
Causada por Ralstonia solanacearum. Es la enfermedad bacteriana más grave de la papa en las regiones cálidas del mundo. Con frecuencia restringe la producción de este cultivo. Los síntomas iniciales de amarillamiento leve se observan primero en un solo lado de la hoja o en una rama y no en la siguiente. Los síntomas avanzados son la marchitez severa y la sequedad, qua preceden a la muerte de la planta.
Causada por Verticilllium spp. La marchitez por Verticillium puede ser un problema serio en las regiones tropicales y subtropicales y en desiertos irrigados, donde la deficiencia de agua puede ser grave. Verticillium albo-atrum es más severo en regiones más frías con periodos prolongados de tiempo cálido y seco. Verticillium dahliae está presente en las áreas paperas más calientes y se caracteriza por formar microesclerocios. La enfermedad se caracteriza por un amarillamiento de las hojas, el que comienza en la base de la planta y puede desarrollarse unilateralmente, restringiéndose a los lados de las hojas, el tallo o la planta. Después, la planta puede marchitarse llegando a una muerte prematura.
A su vez, la papa puede ser atacada por varias especies de insectos, ácaros y nematodos entre los cuales se encuentran:
Finalmente, las enfermedades causadas por virus constituyen uno de los factores que más afectan a la producción en el cultivo de la papa. Las virosis son las responsables primarias de la degeneración gradual de las variedades, la cual se traduce principalmente en la pérdida de rendimiento. En algunos casos los virus causan pérdidas cualitativas debido a la reducción del valor de mercadeo y conservación de tubérculos. Los virus que mayores pérdidas económicas ocasionan a este cultivo son, entre otros, el virus del enrollamiento de la hoja (PLRV, por "Potato leafroll Virus", un luteovirus), el virus del mosaico (PVX, por "Potato X Virus") y el virus del mosaico severo (PVY, por "Potato Y Virus", un potyvirus). La magnitud de las pérdidas por estos virus puede llegar a un 90% para el PLRV o a un 60% para el PVX.[52]
La papa es uno de los cultivos más importantes del mundo. Para el consumo humano solamente es superado por tres cereales: el trigo, el arroz y el maíz. No obstante, los tubérculos de la papa brindan un rendimiento por hectárea varias veces superior a aquellos que se obtienen con los granos de los cereales. Tales tubérculos se utilizan en alimentación animal y para consumo humano en diversos alimentos procesados, como agente gelificante y en la producción de bebidas alcohólicas. Asimismo, los tubérculos de papa presentan un sinnúmero de aplicaciones industriales, por ejemplo el almidón de la papa provee una cobertura para el papel y para productos textiles.[53]
La papa es fácilmente digerida y tiene un alto valor nutricional. Los tubérculos de papa presentan aproximadamente un 78% de agua y un 18% de almidón. El resto está compuesto por cantidades variables de proteínas, minerales y cerca de 0,1% de lípidos. La papa contiene varias vitaminas, incluyendo la vitamina C, riboflavina, tiamina y niacina. Entre los distintos minerales que se hallan en la papa merecen citarse el calcio, el potasio, el fósforo y el magnesio por su importancia en la nutrición humana. Debido a que presenta una escasa cantidad de sodio, la papa generalmente se sugiere en las dietas que requieren bajos contenidos de este elemento.[53] Las papas consumidas con la cáscara son una excelente fuente de fibra. De hecho, con 3 gramos de fibra por porción, la papa excede los porcentajes de fibra que se encuentran en otros alimentos tales como los granos de cereales "enteros". Los porcentajes de los diversos constituyentes de un tubérculo de una papa cruda (con cáscara) se proveen en la tabla adjunta. A pesar de la noción popular, la mayoría de los nutrientes no se hallan en la cáscara sino en el interior del tubérculo. De cualquier modo, al dejar la cáscara se incrementa el consumo de fibra y, por otro lado, se simplifica cualquier preparación.[54]
Aparte de su valor nutricional, el consumo de la papa constituye un deleite para millones de personas alrededor de todo el mundo. Es la protagonista de diversos platos de la cocina regional de muchos países. Estos tubérculos se guisan, se sancochan, se asan, se saltean, se fríen. Intervienen en purés, en cremas, en sopas, suflés, croquetas, tortillas y masas. Además, a partir de la fermentación de los tubérculos se obtienen varias bebidas alcohólicas, como una variedad de vodka, el aquavit escandinavo, el brennivín islandés, el shōchū japonés.
Cuando es objeto de superproducción, el sobrante sirve para alimentación animal.[55]
Es una variante industrial del clásico puré de papas, la cual se expende como un producto semi-elaborado en forma de copos o de polvo y que sólo necesita de agua caliente o de leche para su preparación, justo antes de ser servido. Para la elaboración de los copos o polvos del puré de papas instantáneo se escaldan las papas ya cortadas a una temperatura de 70 °C y posteriormente se enfría hasta 20 °C. De esta forma la estructura de la papa se rompe para que pueda mezclarse fácilmente con los aditivos. Mediante este proceso se añaden monoglicéridos que son los responsables de mejorar los sabores en el paladar, se añaden antioxidantes como el ácido ascórbico (Vitamina C) así como ácido cítrico para que se pueda conservar, y finalmente colorantes como fosfatos. Se calienta a una temperatura de 150 °C de esta forma la masa resultante se convierte en polvo que finalmente se envasa al vacío en una especie de sobres. Con respecto a su calidad nutricional, el puré instantáneo es sustancialmente equivalente al puré común de papas. La mayor diferencia es la pérdida de vitamina C, por lo que muchos fabricantes la adicionan para compensar.[56] Existe una patente norteamericana (US 1025373) denominada Papas deshidratadas y procesos para prepararlas, presentada en 1905 y otorgada en 1912, que describe justamente el método para preparar el puré instantáneo.[57] Antes de la época incaica y en tierras peruanas se desarrolló una técnica para deshidratar la papa por un proceso de liofilización natural, lo que permitía su almacenamiento en grandes cantidades, por tiempo prolongado, en espacios relativamente reducidos. En la época del incanato se la almacenaba en los tambos. La papa deshidratada de esta forma se conocen como chuño (del quechua ch'uñu = "arrugado") y es el antecedente más antiguo del puré de papas instantáneo.
Un compuesto tóxico presente en la papa es la solanina (C45H73NO15), un glucoalcaloide de sabor amargo, presente en todas las partes verdes, incluidas las papas mismas cuando están aún verdes o se hallan enverdecidas por la exposición a los rayos solares, los frutos y las semillas. También contienen α-chaconina, un glucoalcaloide próximo que interviene, al igual que la solanina, en el sabor amargo. Están igualmente presentes, aunque en menor proporción, inhibidores de las proteasas digestivas de los animales. Mientras que una papa normal tiene 12–20 mg/kg de contenido de glucoalcaloide, un tubérculo verdoso por la insolación al aflorar en la superficie puede contener de 250–280 mg/kg, y la propia piel verde del mismo llega a concentrar hasta 1500–2200 mg/kg.[58] Se considera que la síntesis de todos estos compuestos por parte de la planta es una estrategia adaptativa de defensa contra enfermedades, insectos y herbívoros.
La intoxicación por solanina se caracteriza por alteraciones gastrointestinales (diarrea, vómito, dolor abdominal) y neurológicas (alucinaciones, dolor de cabeza). La dosis tóxica es de 2 a 5 mg por kilogramo de peso corporal. Los síntomas se manifiestan de 8 a 12 horas después de la ingesta.
En la papa estos glucoalcaloides se producen en pequeñas cantidades (en promedio 0,075 mg por gramo de papa), pero su contenido se incrementa ante determinadas condiciones (por exposición prolongada a la luz o lesiones mecánicas). Las variedades comerciales de la papa tienen controlados los niveles de solanina, y la mayoría tienen un contenido en solanina menor de 0,2 mg/g., pero las expuestas a la luz y que han empezado a reverdecer pueden mostrar concentraciones de 1 mg/g o mayores, y en estos casos una única papa sin pelar puede contener una dosis peligrosa de solanina.[59] El pelado y el tratamiento térmico (como la cocción o la fritura) permiten destruir parcialmente estas sustancias tóxicas: la fritura intensa a 170 ºC es relativamente efectiva (la descomposición de la solanina por el calor empieza a más de 200 ºC[60]), mientras que el microondas no lo es tanto, y el hervido resulta inefectivo.[61] A pesar de estos tratamientos, más o menos exitosos, el sabor amargo puede permanecer.[62]
El almidón de la papa cada vez se utiliza más en la industria. Ejemplos de su utilización en la manufactura de productos no alimenticios son los materiales para embalaje, la cola de pegar para papeles pintados, el detergente para lavar ropa y los cosméticos, pasta dentífrica, cremas, polvos faciales, champú y pastillas. Pese a estos usos no tradicionales, la industria del papel es la que más demanda el almidón de la papa para la confección de cartón corrugado, papel de envoltorio y papel prensa.[63]
La papa es una importante planta modelo. A pesar de que otras plantas no cultivadas, tales como Arabidopsis thaliana, ofrecen ciertas ventajas para la investigación, tales como presencia de genomas simples, pequeños y ciclo de vida corto, no pueden ofrecer respuestas para las preguntas más pertinentes desde el punto de vista de la agricultura. En este contexto, la papa presenta varios aspectos biológicos que la hacen un modelo muy atractivo para su estudio. Como muchos otros cultivos tales como el maíz, el trigo o la soja, la papa es un poliploide. El efecto de la poliploidía sobre la productividad de los cultivos todavía no ha sido determinado, pero su prevalencia entre las especies cultivadas indica que debe presentar evidentes ventajas. La papa es un poliploide ideal, comparado con otros cultivos, ya que es el resultado de la duplicación de un mismo genoma (se dice que es un autopoliploide) más que de la combinación de diferentes genomas (como ocurre en los alopoliploides, como el trigo), por lo que es menos complejo. Al contrario que Arabidopsis, los diferentes clones de papa son altamente heterocigóticos, una característica que contribuye a la gran diversidad genética de esta especie y que quizás haya sido un factor preponderante en la supervivencia y domesticación de la misma. No obstante, es un heterocigótico bastante particular ya que no solo puede acomodar dos alelos distintos por locus génico sino hasta cuatro debido a su condición de autotetraploide. Esta característica permite estudiar, no solo el efecto de un alelo, sino el efecto de diferentes dosis de un determinado alelo sobre la biología de la planta.[64]
Los intentos para conferir resistencias a plagas y enfermedades a la papa a través de la transgénesis no han sido comercialmente exitosos. En 1999 se plantaron en Canadá y los Estados Unidos aproximadamente 25 000 hectáreas de papas transgénicas, la mayor parte de ellas expresaban un gen proveniente de Bacillus thuringiensis que les confería resistencia a insectos (particularmente al "escarabajo de la papa", Leptinotarsa decemlineata). A partir de esa fecha la superficie cultivada con papas transgénicas decayó continuamente hasta desaparecer.[65] Una de las razones, tal vez la más importante, es que los grandes industriales de la cadena de comercialización de la papa (la empresa McCain, por ejemplo) se negaron a comprar, recibir o procesar papas genéticamente modificadas a partir de 1999.[66] En las investigaciones orientadas a entregar mayor tolerancia al "tizón tardío de la papa", causado por el hongo Phytophthora infestans, se han logrado resultados positivos en laboratorio con papas genéticamente modificadas que expresan un derivado del péptido antimicrobiano dermaseptina B1, propio de la secreción cutánea (kambó) de la rana arbórea tropical Phyllomedusa bicolor;[67] otro tanto ocurre con los avances obtenidos en otras variedades modificadas que contienen el sistema barnase-barstar, procedente del genoma de la bacteria Bacillus amyloliquefaciens, en que la enzima barnase se expresa en las células infectadas de la planta (gracias a que el gen fue ligado a un promotor del mecanismo de defensa de la planta) en cantidades suficientes para destruirlas y la enzima barstar inhibe su acción cuando se halla en dosis bajas, como ocurre en las células sanas.[68]
Otra clase de papas genéticamente modificadas son aquellas que presentan modificaciones en su almidón y, por lo tanto, tienen aplicaciones industriales. El almidón de la papa está constituido por un 20% de amilosa y un 80% de amilopectina. Esta última es una molécula de alto peso molecular, altamente ramificada y con excelentes propiedades adhesivas. La amilosa, en cambio, es una molécula más pequeña, lineal y con propiedades gelificantes. Este porcentaje de amilosa en el almidón de la papa limita su utilidad para muchas aplicaciones industriales. La separación de los dos componentes no es económicamente viable, por lo que la mayor parte del almidón de uso industrial se lo modifica químicamente para reducir su tendencia gelificante. Este tratamiento químico utiliza energía y agua en grandes cantidades por lo que es un proceso ambientalmente oneroso.[69]
Los científicos de la empresa BASF han desarrollado papas transgénicas con 100% de amilopectina en su almidón las que se denominan "Amflora". Esta modificación se ha logrado por medio de tecnología antisentido que impide la expresión del gen GBSS ("Granule Bound Starch Synthase") imprescindible para la creación de amilosa a partir de dextrosa. Las papas modificadas de este modo no pueden sintetizar amilosa por lo que su almidón contiene solamente amilopectina. Los residuos de la utilización industrial de las papas "Amflora" pueden también ser utilizados para la alimentación del ganado.[69]
Fuente [70]
El mercado mundial de la papa atraviesa grandes cambios. Hasta inicios de la década de 1990, casi la totalidad de las papas se producían y consumían en Europa, América del Norte y en los países de la antigua Unión Soviética. Desde entonces se ha producido un espectacular aumento de la producción y la demanda de papa en Asia, África y América Latina, donde la producción aumentó de menos de 30 millones de toneladas a principios del decenio de 1960 a más de 100 millones de toneladas para mediados de los años 90. En 2005, por primera vez, la producción de la papa del mundo en desarrollo -unas 161,5 millones de toneladas- excedió a la de los países desarrollados (155,9 millones de toneladas). China se ha convertido en el primer productor mundial de papa, y poco menos de una tercera parte de todas las papas se cosechan en la actualidad en China y la India.
Asia y Europa son las principales regiones productoras de papa del mundo y en 2006 suministraron el 80% de la producción mundial. Si bien en África y América Latina las cosechas fueron de un volumen mucho menor, la producción fue extraordinaria. América del Norte fue el primer productor indisputable del continente, con más de 40 toneladas por hectárea. Asia consume casi la mitad del suministro mundial de papa, pero por su enorme población esto significa que el consumo por persona fue de apenas 25 kilogramos en 2005. Los mayores consumidores de papa son los europeos. El consumo per cápita más bajo es el de África y el de América Latina, pero el mismo está en aumento.[71]
La papa llegó a África hacia principios del siglo xx. En los últimos decenios la producción ha crecido constantemente, de 2 millones de toneladas en 1960 a un volumen extraordinario de 16,5 millones de toneladas en 2006. Las papas se cultivan en una gran variedad de condiciones, desde las fincas comerciales irrigadas de Egipto y Sudáfrica, hasta las tierras altas tropicales intensamente cultivadas de África oriental y central, a cargo principalmente de los pequeños productores.
Egipto es el primer productor de papa de África. La papa se introdujo en este país en el siglo xix y su producción a gran escala comenzó durante la primera guerra mundial, porque los funcionarios británicos de la colonia fomentaron la producción de este cultivo para alimentar a los soldados. Sin embargo, después de la guerra, la mala calidad de las semillas importadas y la falta de experiencia de los agricultores con este cultivo impidieron que aumentara su producción.
Esta situación cambió a través del tiempo. Desde 1961 la producción de papa de regadío en Egipto, concentrada en el norte del delta del Nilo, ha crecido a una tasa superior al 5% anual. Entre 1990 y 2007 la producción anual aumentó de 1,6 millones de toneladas a unos 2,6 millones de toneladas, con lo que Egipto se convirtió en primer productor africano de papas.
Egipto también es uno de los principales exportadores mundiales de papa. En 2004, las exportaciones ascendieron a más de 380.000 toneladas de papas frescas, y 18.000 toneladas de productos congelados de papa, destinados sobre todo a los mercados europeos. Según las estimaciones de la FAO sobre la producción de papa en África en 2007, tres países ocuparon el segundo lugar como principales productores de la región: Argelia, Malaui y Sudáfrica.[72]
En América del Norte[n. 4] la producción de papa se concentra en Estados Unidos, que ocupa el 5º lugar en la producción mundial de papa. Desde 1990 Estados Unidos y Canadá han obtenido considerables aumentos de los rendimientos por unidad de superficie, los que hoy promedian unas 39 toneladas por hectárea en los Estados Unidos. Ambos países son grandes exportadores de productos de papa congelada.
La primera parcela de papas de América del Norte se cultivó en 1719 y las primeras papas fritas se sirvieron en la Casa Blanca, durante la presidencia de Thomas Jefferson, unos 80 años más tarde. En 2007, los Estados Unidos cosecharon 17,6 millones de toneladas de papas, con lo que se convirtieron en el quinto productor mundial. En Estados Unidos se producen papas en casi en todos los estados, aunque casi la mitad de la producción comercial se cultiva en Idaho, Washington, Wisconsin, Dakota del Norte, Colorado, Oregón, Maine, Minnesota, California y Míchigan. La papa es una de las 20 hortalizas de mayor consumo en los Estados Unidos. Cada estadounidense consume más de 54 kilogramos de papas al año: cocidas, al horno, asadas, fritas, gratinadas, en puré, rellenas e incluso crudas.[73]
En Canadá, en cambio, la papa se comenzó a cultivar antes. Los colonizadores fueron los primeros en cultivarla en Nuevo Brunswick, en la costa atlántica del Canadá, desde mediados del siglo xvii. Hoy en día, el Canadá es el decimotercer productor mundial de papa, y en 2007 la producción llegó casi a cinco millones de toneladas. La papa representa una tercera parte de la facturación agrícola de hortalizas, con lo que se convierte en la hortaliza más importante del Canadá. Desde inicios del decenio de 1990, la producción de papa en Canadá ha crecido para satisfacer la demanda internacional de productos de papa congelados. En 2004, fueron necesarias casi dos millones de toneladas de papa cruda -el 37% del total de la cosecha- para satisfacer la demanda de las exportaciones. Estas involucran, casi en su totalidad, papas fritas a la francesa congeladas, destinadas principalmente al mercado estadounidense.[73]
Si bien la papa se originó en América del Sur, América Latina no es la que más produce papa en el mundo: menos de 16 millones de toneladas en 2007. Para la mayoría de los pequeños campesinos de la región andina la papa sigue siendo un cultivo tradicional, ligado al consumo familiar más que a la producción industrial y donde se utilizan variedades desconocidas en el resto del mundo.
En caso de países productores, el Perú casi siempre lideró la lista en América Latina, excepto solo por un tiempo, como entre los años 2004-2007, en los cual el primer productor de papa fue Brasil.[74]
En la Argentina, Brasil, Colombia y México, está aumentando la producción comercial a gran escala. Para el 2020, la República del Perú es el país con la mayor producción de papa en la región.[75]Según un informe emitido por el Ministerio de Desarrollo Agrario y Riego (Mindar) de ese país, en el 2019 y 2020, Perú se posicionó como el primer productor de papa en América Latina, al registrar una producción anual de 5,3 millones de toneladas. Asimismo, se ubicó en el puesto 14 en la producción del tubérculo a nivel mundial.[76][77]
La región de Asia y Oceanía contiene al principal productor internacional de papa: China, que representa más del 20% de la superficie y de la producción mundial de esta hortaliza. Otros países de Asia, tales como Bangladés, la India, Irán, Japón y Turquía, también están entre los principales 20 productores mundiales de papa. En esta región también se halla el país que logra la mayor productividad por unidad de superficie: Nueva Zelandia con un promedio de 42 toneladas por hectárea.[78]
Si bien se desconoce la fecha exacta de la introducción de la papa en Europa, es probable que haya llegado a través de las Islas Canarias, donde se cultivaba S. tuberosum por lo menos desde mediados del siglo xvi (registros posteriores revelan que se suministraban papas a los pacientes del Hospital de la Sangre, en Sevilla, en 1573). Si bien la papa al principio era más preciada por su flor que como cultivo alimentario, fue esencial en la agricultura española durante casi todo el siglo xx, con una producción anual superior a 5 millones de toneladas hasta el decenio de 1990.[79]
Durante la mayor parte del siglo xx Europa fue indiscutiblemente el primer productor mundial de papa, honor que ahora corresponde a Asia. No obstante, siete países de Europa continúan estando entre los primeros 10 productores del mundo. Europa también ostenta el consumo más alto del mundo (casi 100 kilogramos de papas por persona al año). En muchos países de Europa occidental se está produciendo un cambio, del cultivo de la papa a la elaboración industrial y a la producción de tubérculos semilla. El primer productor de Europa es Rusia. La leyenda cuenta que el zar Pedro el Grande, en su viaje por Europa occidental en 1697, mandó a Rusia el primer saco de papas. Pero durante más de un siglo, el nuevo tubérculo fue considerado tóxico y rechazado con el mote de "manzana del diablo". Cuando por fin los agricultores rusos aceptaron la papa, a mediados del siglo xix, el crecimiento fue explosivo. Para 1973 Rusia producía, con las entonces repúblicas soviéticas de Bielorrusia y Ucrania, más de 100 millones de toneladas de papas al año. Desde entonces, la superficie cultivada de papas ha disminuido sin interrupción, y la producción anual de Rusia en los últimos 15 años se ha estabilizado en 35 millones de toneladas.
Con todo, la Federación de Rusia sigue siendo un "titán de la papa", el segundo después de China. El ruso promedio consume 140 kilogramos de papa el año. Más del 90% de las papas rusas se cultivan en parcelas domésticas y en granjas privadas. Las plagas y las enfermedades son un gran problema, se pierden al año hasta cuatro millones de toneladas a causa de la catarinita de la papa, el tizón tardío y diversos virus.[79]
Las Naciones Unidas han declarado oficialmente el año 2008 Año Internacional de la Papa con el fin de "aumentar la conciencia de la importancia de la papa como alimento en los países en desarrollo".
Esta fiesta, nace en febrero de 1992 en Villa Dolores, Córdoba como idea de la administración comunal. Una resolución de 1994 (del Gobierno Nacional) la declaró de interés nacional y más tarde se la incorporó al calendario anual de eventos de la República Argentina.[80]
Desde 1986, Bolivia, que es uno de los principales productores de papa del continente, le dedica una fiesta a la papa en la localidad de Betanzos, Potosí.[81]
La actividad es organizada por la Red Nacional de la Papa de Chile que reúne a 3500 campesinos que trabajan en este cultivo. Se celebra desde el 2001.[82]
Por Resolución Suprema número 009-2005-AG, del Ministerio de Agricultura del Perú, desde el año 2005 cada 30 de mayo se celebra el Día Nacional de la Papa.[83]
Solanum tuberosum fue descrita por Carlos Linneo y publicado en Species Plantarum, vol. 1, p. 185, 1753.[84][85]
Criadilla, criadillas de huerta, grillos, papa papa americana, papa del Perú, patata, patatera, patato, trunfa, trunfera, turma de la India.[91]
En el Perú se llama también chuno o chuño.[92]
Es importante acotar que en Bolivia el nombre papa balusa hace referencia al taro (Colocasia esculenta), por lo cual no debe confundirse con la papa común.
_Nicola.jpg)
.jpg)
.jpg){kind=spacer}
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
|coautores= (ayuda) Solanum tuberosum, de nombre común papa o patata, es una especie herbácea perteneciente al género Solanum de la familia de las solanáceas, originaria de la región que comprende el altiplano sur del Perú. Fue domesticada en el altiplano andino y en las cercanías del lago Titicaca por los habitantes de esta región desde hace unos ocho mil años. En el siglo XVI comenzó a ser trasladada a Europa por los conquistadores españoles quienes la consideraban una curiosidad botánica y no una planta alimenticia. Su consumo fue creciendo, aunque al principio como planta forrajera y de jardín por sus flores; su uso gastronómico se expandió a todo el mundo desde el siglo XVIII gracias a los escritos agronómicos del francés Antoine Parmentier y del irlandés afincado en España Enrique Doyle, hasta convertirse en uno de los principales alimentos del ser humano.
Harilik kartul (Solanum tuberosum) on maavitsaliste sugukonna maavitsa perekonda kuuluv üheaastane rohttaim.
Hariliku kartuli söögiks tarvitatavat mugulat nimetatakse samuti kartuliks. Kartul kui kultuurtaim on pärit Lõuna-Ameerika läänerannikult. Suuremad kartulitootjad maailmas on Hiina, India, Venemaa, Ukraina ja Ameerika Ühendriigid, kogutoodang 330 mln tonni (2009).
Maavitsa perekonda kuulub ligikaudu 200 kartuliliiki. Nende hulgas vähemalt 26 kultuurliiki. Kultuurliikidest kõige tuntum on harilik kartul. Mõningaid teisi kartuliliike kasutatakse aretatavate kartulisortide saagikuse, tärklisesisalduse, külmakindluse ning haigustele ja kahjuritele vastupidavuse tõstmiseks.
Harilik kartul on püstiste, kolme- või neljatahuliste, lühikarvaste vartega 30–100 cm kõrgune rohttaim. Mullas arenevad varre muudenditena arvukad mugulad. Lehed on katkestunult paaritusulgjad liitlehed.
Viietised õied moodustavad harunenud keerisõisiku ning nad võivad olla valged, sinised, punakas- või sinakasvioletsed. Viljaks on mari, milles on palju seemneid. Mugul moodustub stooloni ehk maa-aluse võsundi tipust, kuhu kogunevad erinevad varuained.[1] Viljad ja roheliseks muutunud mugulad on mürgised.
Kartuli leht
Kartuli vili
Kartuli õis
Harilik kartul (Solanum tuberosum) on maavitsaliste sugukonna maavitsa perekonda kuuluv üheaastane rohttaim.
Hariliku kartuli söögiks tarvitatavat mugulat nimetatakse samuti kartuliks. Kartul kui kultuurtaim on pärit Lõuna-Ameerika läänerannikult. Suuremad kartulitootjad maailmas on Hiina, India, Venemaa, Ukraina ja Ameerika Ühendriigid, kogutoodang 330 mln tonni (2009).
Maavitsa perekonda kuulub ligikaudu 200 kartuliliiki. Nende hulgas vähemalt 26 kultuurliiki. Kultuurliikidest kõige tuntum on harilik kartul. Mõningaid teisi kartuliliike kasutatakse aretatavate kartulisortide saagikuse, tärklisesisalduse, külmakindluse ning haigustele ja kahjuritele vastupidavuse tõstmiseks.
Patata edo lursagarra (Solanum tuberosum) barazki borobila da, azal marroixka eta mami horixka eta haritsua duena. Amerikatik ekarri zuten espainiarrek Europara.
Landarea urterokoa da, hosto-zatitua, lore zuri edo moreak ematen dituena. Landare horren lurpeko zurtoinetako sustrai mamitsua, barazki gisa erabiltzen dena, janari gisa oso erabilia da. Lurpeko zurtoinez gainera agerikoak ere izaten ditu patatak; mordoan hazten dira hauek eta 50 cm inguru luze egiten dira. Hostoak arrautza egiturakoak eta banakako gingilez osatuak ditu, kolorez berde ilunak; lorea, berriz, zuria edo morea izan dezake, eta zurtoinen puntetan kokatua. Biribila, mamitsua eta hazi askokoa izaten du fruitua, kolorez berde argia edo horixka.
Lurpeko zurtoinetan eratzen duen alea da jateko ona den bakarra. Gainerako zati guztietan solanina izeneko alkaloidea baitu. Lantzen diren patata guztiak Solanum tuberosum motakoak dira; mota horrek, ordea, aldaera asko ditu. Aldaera horiek alearen itxuraren edo kolorearen arabera sailka daitezke; ale hori formaz biribila, arrautza itxurakoa edo luzarana, eta ale horren azala eta mamia zuriak, horixkak, gorrixkak izan daitezke. Sailka daitezke, bestalde, duten aleari ematen zaion erabileraren arabera, batzuek gizonaren elikagaitarako erabiltzen baitira, eta besteak berriz ganaduen bazkatarako. Jateaz aparte edari biziak egiteko ere erabiltzen da. Patata Txileko hegoaldekoa da berez. Ande mendien inguruetako lurraldeetan zabaldua zegoen Kristobal Kolon Ameriketara iristerako, eta amerindiarren artean oso erabilia zen janari gisa. Europan espainiarrek zabaldu zuten, XVI. mendean, aurrena Espainian bertan eta gero beste lurraldeetan. Baina ez bakarrik Europan; Hego Ameriketako iparraldean eta Ipar Ameriketako hegoaldean ere zabaldu zen espainiarrak hara iritsi ondoren. Digeritzen oso erraza da patata, eta gizakiok bizitzeko behar ditugun elikagai asko ditu: C bitamina, aminoazidoak, proteinak eta tiamina, besteak beste. Gaur egun, mundu guztian hedatua dago patata, eta munduan gehien lantzen den barazkia da. Munduan ekoizten den patataren % 70 Europan eta Sobietar Batasuna zeneko lurraldeetan ekoizten da; Afrikan eta Asian, berriz, Japonian izan ezik, oso gutxi. Asko dira patatari eritasunak eragiten dizkioten birus eta zomorroak. Horietan ezagunena patata-zomorroa da.
Patata edo lursagarra (Solanum tuberosum) barazki borobila da, azal marroixka eta mami horixka eta haritsua duena. Amerikatik ekarri zuten espainiarrek Europara.
Landarea urterokoa da, hosto-zatitua, lore zuri edo moreak ematen dituena. Landare horren lurpeko zurtoinetako sustrai mamitsua, barazki gisa erabiltzen dena, janari gisa oso erabilia da. Lurpeko zurtoinez gainera agerikoak ere izaten ditu patatak; mordoan hazten dira hauek eta 50 cm inguru luze egiten dira. Hostoak arrautza egiturakoak eta banakako gingilez osatuak ditu, kolorez berde ilunak; lorea, berriz, zuria edo morea izan dezake, eta zurtoinen puntetan kokatua. Biribila, mamitsua eta hazi askokoa izaten du fruitua, kolorez berde argia edo horixka.
Lurpeko zurtoinetan eratzen duen alea da jateko ona den bakarra. Gainerako zati guztietan solanina izeneko alkaloidea baitu. Lantzen diren patata guztiak Solanum tuberosum motakoak dira; mota horrek, ordea, aldaera asko ditu. Aldaera horiek alearen itxuraren edo kolorearen arabera sailka daitezke; ale hori formaz biribila, arrautza itxurakoa edo luzarana, eta ale horren azala eta mamia zuriak, horixkak, gorrixkak izan daitezke. Sailka daitezke, bestalde, duten aleari ematen zaion erabileraren arabera, batzuek gizonaren elikagaitarako erabiltzen baitira, eta besteak berriz ganaduen bazkatarako. Jateaz aparte edari biziak egiteko ere erabiltzen da. Patata Txileko hegoaldekoa da berez. Ande mendien inguruetako lurraldeetan zabaldua zegoen Kristobal Kolon Ameriketara iristerako, eta amerindiarren artean oso erabilia zen janari gisa. Europan espainiarrek zabaldu zuten, XVI. mendean, aurrena Espainian bertan eta gero beste lurraldeetan. Baina ez bakarrik Europan; Hego Ameriketako iparraldean eta Ipar Ameriketako hegoaldean ere zabaldu zen espainiarrak hara iritsi ondoren. Digeritzen oso erraza da patata, eta gizakiok bizitzeko behar ditugun elikagai asko ditu: C bitamina, aminoazidoak, proteinak eta tiamina, besteak beste. Gaur egun, mundu guztian hedatua dago patata, eta munduan gehien lantzen den barazkia da. Munduan ekoizten den patataren % 70 Europan eta Sobietar Batasuna zeneko lurraldeetan ekoizten da; Afrikan eta Asian, berriz, Japonian izan ezik, oso gutxi. Asko dira patatari eritasunak eragiten dizkioten birus eta zomorroak. Horietan ezagunena patata-zomorroa da.
Peruna (Solanum tuberosum) on koisokasvien (Solanaceae) heimoon kuuluva kasvi, jonka mukulaa käytetään ravintona. Peruna on yksi eniten käytetyistä ravintokasveista Euroopassa ja Etelä- sekä Pohjois-Amerikassa. Peruna kuuluu niiden yhdeksän viljelykasvin joukkoon, joiden avulla tuotetaan 75 prosenttia ihmisravinnosta.[1]
Perunakasvi on kooltaan pieni mutta suurilehtinen. Perunan mukulat kasvavat maan alla. Useimmiten perunan kuori on ruskea tai keltainen, mutta se voi olla myös violetti, punainen tai vaaleanpunainen. Sisältä peruna on usein vaalea, mutta on mahdollista, että se on sisältäkin kuoren värinen. Se sisältää noin 10–15 % tärkkelystä, vajaat 2 % proteiinia, ja tuoreena myös kohtalaisesti c-vitamiinia, joka kuitenkin osittain tuhoutuu useita kuukausiakin kestävän varastoinnin aikana. Maanpäällisessä osassa saattaa olla myös marjoja, jotka ovat solaniinipitoisuutensa vuoksi myrkyllisiä.
Suomessa perunat istutetaan yleensä toukokuun loppupuolella ja sato korjataan syys- ja lokakuun vaihteen aikoihin. Poikkeuksena ovat varhaisperunat, joista ensimmäiset, silloin vielä varsin pienikokoiset, saatetaan nostaa jo toukokuun lopulla.
Perunaa syödään monella tavalla valmistettuna kuten keitettyinä, paistettuina tai perunamuhennoksena. Kaikkein jauhoisimmat perunat, jotka keitettäessä rikkoontuisivat keitinveteensä, suositellaan höyrytettäviksi kiehuvan veden päällä, mikä on mahdollista välipohjallisella kattilalla, jossa välipohjan muodostaa ritilä. Teollisuus jalostaa perunaa esimerkiksi ranskalaisiksi perunoiksi ja perunalastuiksi eli sipseiksi. Joistakin perunalajikkeista valmistetaan myös perunajauhoa, joka on puhdasta tärkkelystä.
Perunan nimitys suomen kielessä tulee ruotsin sanasta päron, päärynä, sillä ruotsin kielessä on perunaa aikaisemmin kutsuttu maapäärynäksi, jordpäron. Maapäärynän lisäksi perunaa on pidetty myös maaomenana. Ranskankielinen sana pomme de terre samoin kuin hollannin kielen aardappel tarkoittavat maaomenaa.[2] Ruotsissa ensimmäiset perunat viljeltiin 1600-luvulla Uppsalan linnan puutarhassa maaomenina. Perunan ruotsinkielinen nimi, en potatis, on ensimmäistä kertaa Johan Asltrömerin käyttämä ja se perustuu juureksen englanninkielisen nimen monikkoon potatoes. Kreivitär Eva Ekblad kirjoitti Ruotsin tiedeakatemialle tutkielman siitä, miten perunaa voidaan käyttää viinan, perunajauhojen sekä puuterin valmistamiseen. Tämän ja keksintöjensä vuoksi hänet nimitettiin ensimmäisenä naisena tiedeakatemian jäseneksi.[3]
Useissa eurooppalaisissa kielissä nykyiset perunaa tarkoittavat sanat kuten englannin potato, ruotsin potatis ja norjan potet sekä myös suomessa kansanomaisesti käytetty sana potaatti tulevat tainonkielisestä sanasta patata, joka kuitenkin tarkoittaa toista kasvia, bataattia (latinaksi Ipomoea batatas). Myös espanjan kielessä sana patata tarkoitti alkujaan bataattia.[2] Italian kielessä patata tarkoittaa perunaa.
Saksan kielen ja venäjän kielen perunaa tarkoittavat sanat Kartoffel ja kartofel (puhekielessä kartoška) tulevat italiankielisestä sanasta tartufolo, joka tarkoittaa tryffeliä. Espanjan kielen papa on lähtöisin Andeilla asuneiden intiaanien kielestä ja tarkoittaa mukulaa. Myös englannin kielessä perunaa on kutsuttu mukulaksi, tuber, tarkoittaen maan alla kasvavaa tryffelisienen mukulaa.[2]
Vanhan ruotsin kielen jordpäron- eli maapäärynä- nimityksen lisäksi Suomessa on perunaa kutsuttu myös nimillä: perna, pärinä, pääry, pääly, potaatti, pottu, omena, maaomena ja kartohka.[2][4]
Ravintoarvojen lähde: [5] (Finelin tietokanta, elintarvike nro 28955)
Infobox OKSuomessa syödään perunoita vajaa 60 kg henkeä kohti vuodessa. Uusimmat tilastot näyttävät perunankulutuksen notkahtaneen jälleen 2010-luvulla alaspäin ollen 52,3 kiloa henkeä kohti vuodessa. (Luonnonvarakeskus, Ravintotase; Tilastokeskus 2012.). Vuonna 1956 suomalainen söi noin 188 kiloa perunaa vuodessa. Suomessa suhteellisesti eniten perunoita syödään Pohjanmaalla, vähiten Etelä- ja Itä-Suomessa. Miehet syövät perunaa suhteessa enemmän kuin naiset. Euroopan maista Suomen perunankulutus henkeä kohden on kahdeksas, Ruotsin viides. Ruotsissa syödään perunoita 84 kg henkeä kohden. Eniten Euroopassa perunoita syödään Liettuassa ja Irlannissa, joissa perunankulutus on miltei kaksinkertainen henkeä kohden Suomen määrään verrattuna.lähde? Peruna sisältää vähemmän proteiinia kuin riisi tai pasta. Kaukoidässä ja Afrikassa perunankulutus on huomattavasti lisääntynyt. Perunalla on monenlaisia vahvuuksia: peruna on kevyttä ja monipuolista ravintoa. Sen hiili- ja vesijalanjäljet ovat huomattavasti pienempiä kuin esimerkiksi riisin ja pastan (esim. Hartikainen 2012). Yhden peruna-annoksen tuottaminen kuluttaa energiaa vain kolmasosan pastaan ja viidesosan riisiin verrattuna. Vedenkulutus on vain puolet pastan ja kolmasosa riisin vedenkulutuksesta. Yhden peruna-annoksen vaatima viljelyala on vain 0,04 m2, kun pasta-annos vaatii 0,15 ja riisiannos 0,27 m2 (Gerbens-Leenes, etc. 2006) Peruna sisältää runsaasti C-vitamiinia, magnesiumia, kaliumia, rautaa ja kuitua, mutta ei juurikaan rasvaa.
Peruna on koisokasvi, ja heimon useimpien muiden kasvien tavoin se sisältää luonnostaan glykoalkaloidia (solaniiniglykosidit, kuten α-solaniini ja β-kakoniini), jotka ovat ihmiselle myrkyllisiä. Solaniinipitoisuutensa vuoksi sen maanpäälliset osat kuten lehdet ja marjat ovatkin syötäväksi kelpaamattomia ja kitkerän makuisia.
Solaniinia on runsaasti myös perunan useimpien Etelä-Amerikassa villeinä kasvavien perunoiden mukuloissa.[6] Sitä vastoin viljellyissä perunalajikkeissa sitä on vain mitättömän pieninä, vaarattomina pitoisuuksina.[6] Mukuloiden solaniinipitoisuus kuitenkin nousee selvästi, jos ne kesken kasvukauden joutuvat päivänvaloon, jolloin ne samalla tulevat vihreiksi.[6]
Suomessa perunan keskimääräinen glykoalkaloidipitoisuus on 82 mg/kg, joskin uudet perunat, pienimukulaiset perunat tai varastoitaessa tai noston yhteydessä kolhiintuneet perunat saattavat sisältää huomattavasti suurempia pitoisuuksia. Pitoisuus vaihtelee myös merkittävästi eri lajikkeiden välillä. [7] - perunan glykoalkaloidin suurin sallittu pitoisuus on 200 mg/kg [8]
Glykoalkaloidien hyödyntämistä mm. syöpä- ja kolesterolilääkkeissä sekä sairaalabakteerien torjunnassa tutkitaan parasta aikaa.[9]
Suomessa käytetään yli 40 perunalajiketta.lähde?
Lajikkeet on ryhmitelty kiinteämaltoisiin perunoihin, yleisperunoihin ja jauhoisiin perunoihin. Myös päätyyppien väleille lukeutuvia perunoita on. Teollisuutta varten on lisäksi olemassa tärkkelysperunoita, joita ei ole vähittäiskaupassa.
Suomessa käytettävistä lajikkeista suurin osa on peräisin Alankomaista tai Saksasta.Historia Peruna on peräisin Etelä-Amerikasta Andien alueelta. Siellä sitä on varsinkin vuoristoalueilla viljelty jo tuhansien vuosien ajan. Espanjalaiset valloittajat toivat 1500-luvulla perunan Eurooppaan. Todennäköisesti Andeilta Espanjaan palanneet merimiehet käyttivät sitä samoin kuin maissia ravintonaan merimatkan aikana.[10] Varhaisin sitä koskeva kirjallinen maininta on peräisin Andeilla 1530-luvulla matkustelleelta Cieza de Léonilta.[11] Monista varhaisista maininnoista on kuitenkin vaikea päätellä, onko niissä tarkoitettu perunaa vai bataattia,[12] jota nykyäänkin kutsutaan myös "makeaksi perunaksi" (engl. sweet potato, ruots. sötpotatis). Bataatti tosin vaatii paljon lämpimämpää ilmastoa kuin peruna, minkä vuoksi sitä ei suurimmassa osassa Eurooppaa voida viljellä.[12] Nykyisin pidetään todistettuna, että Kanarian saarilla perunaa viljeltiin kaupallisesti viimeistään vuonna 1567, jolloin se mainittiin erään sieltä Antwerpeniin lähteneen laivan rahtikirjassa, ja Espanjan manterellakin sitä on viljelty jo vuonna 1570.[13] Englannissa tunnetaan perimätieto, jonka mukaan Francis Drake olisi tuonut perunan Eurooppaan. Nykyiset tutkijat eivät kuitenkaan pidä tätä uskottavana, koska hän palasi Etelä-Amerikasta kotimaahansa Tyynenmeren kautta Hyväntoivonniemen ympäri, mikä kesti kaksi vuotta, eivätkä hänen kuljettamansa perunat olisi näin kauan pysyneet lisääntymiskykyisinä.[14] Vielä tämän jälkeen pitkät ajat vain harvat ihmiset Euroopassa viljelivät tai söivät perunaa, jonka viljelys kohtasi varsin voimakasta vastustustakin. Varsinkin kirkollisissa piireissä levitettiin huhua, että kasvi olisi myrkyllinen tai muuten vahingollinen sielulle. Monet papit jopa kielsivät seurakuntalaisia viljelemästä perunaa sillä perusteella, ettei sitä mainittu Raamatussa eikä se siksi kelvannut ihmisravinnoksi.[15] Eräät herbalistit myös väittivät sen aiheuttavan spitaalia.[16] Väitteissä kasvin myrkyllisyydestä oli perääkin, sillä sen vihreät osat, myös vihertynyt mukula, sisältävät myrkyllistä solaniinia. Kasvitieteilijät kuitenkin kasvattivat perunaa puutarhakasvina jo 1600-luvun alussa, mutta suurimmassa osassa Eurooppaa sitä alettiin vasta 1700-luvulla yleisesti viljellä peltomittakaavassa.[17] Monessa maassa asiaan vaikuttivat sodat ja myös hallitsijoiden päätökset.[18] Suuri merkitys oli Preussin kuningas Fredrik II Suuren vuonna 1744 antamalla määräyksellä, jonka mukaan virkamiesten oli jaettava ilmaisia siemenperunoita ja viljelyohjeita kaikkialla valtakunnassa.[19] Ranskassa perunan yleistymiseen vaikutti erityisesti farmaseutti Antoine-Augustin Parmentier, joka itse oli ollut seitsenvuotisen sodan (1756–1763) aikana kolme vuotta Preussin sotavankina, mutta pysynyt sen ajan hengissä ja terveenä nimenomaan perunan ansiosta. Ranskan vallankumouksen aikana häntä alettiinkin kunnioittaa sankarina, joka oli pelastanut kansan nälästä aikana, jolloin kaikesta muusta oli pulaa.[20] Muutamissa osissa Eurooppaa, erityisesti Irlannissa peruna pian muodostui kasvavan väestön lähes ainoaksi päivittäiseksi ravinnoksi. Vuonna 1845 Irlantiin kuitenkin levisi perunarutto, joka tuhosi koko perunasadon. Seurauksena olikin katastrofaalinen nälänhätä.[21] Ruotsiin peruna saapui 1655, jolloin lääkäri ja luonnontieteilijä Olof Rudbeck istutti perunaa Uppsalan kasvitieteelliseen puutarhaan. Hän tosin suositteli sitä sen kukkien vuoksi lähinnä koristekasviksi.[22] Jonas Alströmer puolestaan vakiinnutti englannin kielestä lainaamansa sanan potatis perunan nimeksi. Suomessa perunoita on nähty ainakin 1720-luvun lopulta [23][24], jolloin niitä tuli Inkooseen Fagervikin kartanoon saksalaisten peltiseppien mukana. Perunanviljelyä edisti erityisesti Asikkalan seurakunnan kappalainen Axel Laurell, joka kehui perunoita jokaisen saarnansa yhteydessä. Hän julkaisi myös opaskirjan perunan viljelystä vuonna 1773.[25] Peruna vei pian nauriin aseman suomalaisten tärkeimpänä viljelys- ja ruokajuureksena. Naurista on viljelty Suomessa jo esihistoriallisena aikana. Nykyisin peruna mielletään suomalaisten perinteiseksi perusravinnoksi. Vuonna 1797 perustettu Suomen Talousseura korosti monissa yhteyksissä perunan tärkeyttä. Vuonna 1807 seura arvioi perunanviljelyn olevan jo niin laajaa, että toimenpiteitä sen edistämiseksi tarvittiin enää Savossa ja Karjalassa. Perunan yleistynyt käyttö viinanpolton raaka-aineena kasvatti sen suosiota entisestään.[26] Suomessa on Perunantutkimuslaitos, joka toimi Hämeenlinnan Lammilla 1982–2011 ja sen jälkeen Seinäjoen Ylistarossa.[27] Teollisten perunatuotteiden kulutus on kasvanut hiljalleen Suomessa. Syynä tähän on helppo- ja monikäyttöisyys. Nykyään lähes kolmasosa perunoista syödään Suomessa teollisena jalosteena.[28] Suomessa tuotetaan perunaa noin 22 000 peltohehtaarilla vuonna 2016.[29] Elokuussa 2009 perunasta tuottajalle tarjottu hinta oli noin 0,10–0,15 €/kglähde? Perhoslajeista perunalla elävät ainakin[31] Perunan mukuloita Perunan kukkia Yleisperunaa Kaalit: keräkaali | kiinankaali | kukkakaali | kyssäkaali | lehtikaali | punakaali | parsakaali | ruusukaali | kurttu- eli savoijinkaaliPerunan historia Suomessa
Tuotanto eri maissa
(1 000 kg)[30] Kiina 73 036 500 Venäjä 36 400 000 Intia 25 000 000 Ukraina 19 480 000 Yhdysvallat 19 111 030 Saksa 11 157 500 Puola 11 009 930 Valko-Venäjä 8 185 000 Alankomaat 6 835 985 Ranska 6 347 000 Yhdistynyt kuningaskunta 6 300 000 Kanada 4 850 000 Iran 4 200 000 Turkki 4 170 000 Romania 3 985 000 Bangladesh 3 908 000 Peru 3 200 000 Brasilia 2 950 000 Japani 2 900 000 Belgia 2 653 949 Tuholaisia
Perunalla esiintyvät kirvalajit ovat Acyrthosiphon malvae, Aphis craccivora, Aphis fabae, Aphis frangulae, Aphis gossypii, Aphis nasturtii, Aphis solanella (ei Suomessa), Aphis spiraecola (ei Suomessa), Aulacorthum solani, Brachycaudus helichrysi, Macrosiphum euphorbiae, Myzus antirrhinii (ei Suomessa), Myzus ascalonicus, Myzus ornatus, Myzus persicae, Neomyzus circumflexus, Pemphigus-suvun lajit, Pseudomegoura magnoliae (ei Suomessa), Rhopalosiphoninus latysiphon (ei Suomessa), Rhopalosiphum rufiabdominale, Smynthurodes betae sekä Uroleucon compositae (ei Suomessa).[32] Tauteja
Lähteet
Kirjallisuutta
Aiheesta muualla
Kurkkukasvit: kurkku | kesäkurpitsa | kurpitsa | spagettikurpitsa
Mausteet: basilika | humala | kirveli | krassi | kumina | kurkkuyrtti | kynteli | lipstikka | meirami | minttu | persilja | rakuuna | rosmariini | salvia | sitruunamelissa | tilli | timjami
Mukulakasvit: maa-artisokka | peruna
Palkokasvit: herne | härkäpapu | tarhapapu
Sipulit: hillosipuli | ilmasipuli | jättisipuli | purjo | sipuli | ruohosipuli | ryvässipuli | valkosipuli | vihersipuli
Muut kasvikset: endiivi | fenkoli | latva-artisokka | lehtisalaatti | lehtiselleri | mangoldi | maissi | paprika | parsa | pinaatti | raparperi | tomaatti
Peruna (Solanum tuberosum) on koisokasvien (Solanaceae) heimoon kuuluva kasvi, jonka mukulaa käytetään ravintona. Peruna on yksi eniten käytetyistä ravintokasveista Euroopassa ja Etelä- sekä Pohjois-Amerikassa. Peruna kuuluu niiden yhdeksän viljelykasvin joukkoon, joiden avulla tuotetaan 75 prosenttia ihmisravinnosta.
Perunakasvi on kooltaan pieni mutta suurilehtinen. Perunan mukulat kasvavat maan alla. Useimmiten perunan kuori on ruskea tai keltainen, mutta se voi olla myös violetti, punainen tai vaaleanpunainen. Sisältä peruna on usein vaalea, mutta on mahdollista, että se on sisältäkin kuoren värinen. Se sisältää noin 10–15 % tärkkelystä, vajaat 2 % proteiinia, ja tuoreena myös kohtalaisesti c-vitamiinia, joka kuitenkin osittain tuhoutuu useita kuukausiakin kestävän varastoinnin aikana. Maanpäällisessä osassa saattaa olla myös marjoja, jotka ovat solaniinipitoisuutensa vuoksi myrkyllisiä.
Suomessa perunat istutetaan yleensä toukokuun loppupuolella ja sato korjataan syys- ja lokakuun vaihteen aikoihin. Poikkeuksena ovat varhaisperunat, joista ensimmäiset, silloin vielä varsin pienikokoiset, saatetaan nostaa jo toukokuun lopulla.
Perunaa syödään monella tavalla valmistettuna kuten keitettyinä, paistettuina tai perunamuhennoksena. Kaikkein jauhoisimmat perunat, jotka keitettäessä rikkoontuisivat keitinveteensä, suositellaan höyrytettäviksi kiehuvan veden päällä, mikä on mahdollista välipohjallisella kattilalla, jossa välipohjan muodostaa ritilä. Teollisuus jalostaa perunaa esimerkiksi ranskalaisiksi perunoiksi ja perunalastuiksi eli sipseiksi. Joistakin perunalajikkeista valmistetaan myös perunajauhoa, joka on puhdasta tärkkelystä.
Solanum tuberosum
La Pomme de terre ou patate (dans le registre informel ou bien en français canadien ou belge) est un tubercule comestible produit par l’espèce Solanum tuberosum, appartenant à la famille des solanacées. Le terme désigne également la plante elle-même, plante herbacée, vivace par ses tubercules mais toujours cultivée comme une culture annuelle. La pomme de terre est une plante qui réussit dans la plupart des sols, mais elle préfère les sols légers et légèrement acides. La plante est sujette aux maladies dans des sols calcaires ou manquant d’humus[1].
La pomme de terre est originaire de la cordillère des Andes (Pérou), dans le Sud-Ouest de l’Amérique du Sud où son utilisation remonte à environ 8 000 ans. Introduite en Europe vers la fin du XVIe siècle à la suite de la découverte de l’Amérique par les conquistadors espagnols, elle s’est rapidement diffusée dans le monde et est en 2015 cultivée dans plus de 150 pays sous pratiquement toutes les latitudes habitées.
Elle est une source importante de glucides, qui se présentent principalement sous forme de fécule[N 1], et selon son mode de cuisson elle peut apporter des quantités notables de protéines et de vitamines. Ses qualités nutritives et sa facilité de culture font qu’elle est devenue l’un des aliments de base de l’humanité : elle figure parmi les légumes et féculents les plus consommés et est la principale denrée alimentaire non céréalière du monde. Cultivée et consommée localement, relativement peu commercialisée sur le marché mondial sous sa forme crue, elle est recommandée par l’ONU pour atteindre la sécurité alimentaire[2].
C’est aussi la culture alimentaire la plus productive, produisant plus de matière sèche à l’hectare que les céréales ; 85 % de la matière sèche produite par la plante est comestible pour l’homme contre environ 50 % pour les céréales[2].
Le rendement moyen est d’environ 17 tonnes à l’hectare au niveau mondial, mais se situe entre quarante et cinquante tonnes dans certains pays développés d’Amérique du Nord et d’Europe occidentale. La pomme de terre reste sous-utilisée dans certains pays du Tiers Monde, notamment en Afrique subsaharienne, mais globalement sa consommation progresse dans les pays en développement, tandis que dans les pays développés elle tend à diminuer et à basculer de plus en plus vers des formes transformées (produits appertisés, déshydratés ou surgelés).
La fécule de pomme de terre a donné naissance à une industrie de transformation, la féculerie, aux multiples débouchés dans les secteurs agro-alimentaire, cosmétique, pharmaceutique et industriel.
Compte tenu de son importance économique, de nombreuses études scientifiques sur la pomme de terre et les espèces apparentées, notamment dans le domaine de la génétique, sont menées par des institutions publiques ou privées de différents pays, coordonnées au niveau mondial, entre autres, par le Centre international de la pomme de terre.
La pomme de terre est une plante herbacée, tubéreuse à feuilles caduques (elle perd ses feuilles et ses tiges aériennes dans la saison froide), à port dressé, qui peut atteindre 1 m de hauteur[3], plus ou moins étalé avec l’âge. C’est une vivace grâce à ses tubercules, à condition que le climat leur permette de survivre à la saison froide ; mais elle est cultivée comme une plante annuelle.
Du point de vue botanique elle n’est pas un légume racine mais un légume tige : les tubercules sont des tiges souterraines transformées[4].
Le système racinaire est fasciculé et très ramifié ; il a tendance à s’étendre superficiellement mais peut s’enfoncer jusqu’à 0,8 m de profondeur. Il est constitué de racines adventives qui apparaissent à la base des bourgeons du tubercule ou sur les nœuds des tiges enterrées ; pour cette raison, le tubercule doit être planté à une profondeur telle qu’elle permette une formation adéquate des racines et des rhizomes.
Les racines connaissent une croissance rapide depuis les premiers stades de développement jusqu’au moment où commence la formation des tubercules[5].
Les feuilles, caduques, alternes, font de 10 à 20 cm de long. Elles sont insérées sur la tige selon une phyllotaxie spiralée, de rapport 5/13[6],[N 2]. Elles sont composées imparipennées et comptent 7 à 9 folioles de forme lancéolée et de tailles variées, de toutes petites folioles s’intercalant par paires entre les plus grandes. Les feuilles basales peuvent parfois être entières.
L’épiderme est composé de cellules aux parois sinueuses en vue superficielle[Quoi ?]. Il présente des poils ou trichomes à sa surface, en quantités variables selon les cultivars. Les trichomes peuvent être unisériés, glandulaires et à tête pluricellulaire plus ou moins sphérique.
La pomme de terre présente deux types de tiges : des tiges aériennes, à section circulaire ou angulaire, sur lesquelles sont disposées les feuilles ; et des tiges souterraines, les rhizomes, sur lesquelles apparaissent les tubercules[7].
Les tiges aériennes naissent à partir de bourgeons présents sur le tubercule utilisé comme semence. Elles sont herbacées, succulentes (c'est-à-dire charnues) et peuvent atteindre de 0,6 à 1,0 m de long. Normalement de couleur verte, elles peuvent exceptionnellement présenter une coloration rouge violet. Elles peuvent être érigées ou décombantes, s’inclinant progressivement vers le sol à mesure qu’avance la maturité de la plante. Les entrenœuds sont allongés chez la sous-espèce andigena et bien plus courts chez la sous-espèce tuberosum[3]. Dans la phase finale de leur développement, les tiges aériennes peuvent devenir relativement ligneuses à la base[7].
Les tiges souterraines, ou rhizomes, sont formées par des bourgeons latéraux plus ou moins longs qui naissent à la base des tiges aériennes. Elles naissent alternativement[pas clair] des sous-nœuds situés sur les tiges aériennes et croissent à l’horizontale sous la surface du sol (croissance diagéotropique). Chaque rhizome engendre un tubercule par le grossissement de son extrémité distale[7].
Les tubercules, qui résultent d’une modification des tiges souterraines, fonctionnent comme organes de réserve de nutriments. Ils sont de taille et de forme variable selon les variétés, leur forme étant classée en quatre grands types : claviformes (forme de massue comme la BF 15 ou de rein comme la ratte) ; oblongs (Bintje, Spunta) ; arrondis, souvent bosselés (essentiellement les variétés à fécule) ; cylindriques et allongés, plus ou moins bosselés (variétés anciennes comme la vitelotte noire)[8]. La peau est généralement jaune, mais peut être rouge, noire, ou rosée[9]. La chair est blanche, jaune plus ou moins foncé, rose ou violette selon les variétés[10].
À leur surface, on peut observer des « yeux », alignés sur cinq génératrices[Quoi ?] et disposés selon une courbe hélicoïdale qui court depuis la cicatrice basale (point d’attache du tubercule sur le rhizome), jusqu’à l’apex, à l’extrémité opposée, où ils sont les plus nombreux. Ces yeux comportent normalement trois germes, disposés à l’aisselle d’écailles (feuilles réduites) qui sont les bourgeons végétatifs et représentent autant de tiges potentielles[11]. Ils sont plus ou moins enfoncés, l’enfoncement protégeant les bourgeons végétatifs ; la sélection a privilégié les yeux superficiels, qui facilitent l’épluchage, dans les variétés de consommation. Observables également à la surface, les lenticelles sont des orifices circulaires qui permettent la respiration. Leur nombre varie en fonction de la superficie, de la taille du tubercule et des conditions du milieu[12].
Les germes se développent après une période de dormance plus ou moins longue. Les premiers à se développer sont ceux situés à l’apex.
Dans une coupe transversale, on distingue le cortex, le parenchyme vasculaire de réserve, l’anneau vasculaire plus ou moins marqué, et le tissu médullaire[11].
La formation des tubercules, ou tubérisation, se produit à l’extrémité des rhizomes dans une zone méristématique sub-apicale, grâce à un grossissement radial, produit de l’allongement des cellules parenchymateuses et de la perte de leur polarité. Pendant la formation du tubercule, la croissance longitudinale du rhizome s’arrête et les cellules parenchymateuses du cortex, de la moelle et des zones périmédullaires se divisent et s’allongent. Chez les tubercules mûrs, il subsiste peu d’éléments conducteurs et pas de cambium vasculaire continu. Les tubercules sont couverts d’un exoderme qui apparaît en rompant l’épiderme et qui grossit avec le temps.
Le tubercule comporte une forte proportion d’eau, pouvant aller jusqu’à 80 %, ainsi que des matières amylacées (la fécule), accumulées dans les amyloplastes, du sucre, des matières albuminoïdes, des fibres cellulosiques, des éléments minéraux, des diastases et des vitamines (vitamine C, surtout présente dans la peau) et des toxines (voir plus loin).
L’inflorescence est une cyme qui naît à l’extrémité de la tige. Elle compte de 1 à 30 fleurs, généralement entre 7 et 15. Le nombre d’inflorescences et le nombre de fleurs par inflorescence varient fortement selon les cultivars.
Approximativement au moment où s’ouvre la première fleur, une nouvelle tige, qui donnera naissance à une nouvelle inflorescence, se développe à l’aisselle de la feuille proximale. En général, 2 ou 3 fleurs s’ouvrent chaque jour. Elles restent ouvertes de 2 à 4 jours si bien que chaque inflorescence présente de 5 à 10 fleurs ouvertes en même temps pendant le pic de la floraison.
Les fleurs, d’un diamètre de 3 à 4 cm, sont régulières, à symétrie pentamère typique de la famille des Solanaceae.
Le calice gamosépale est constitué de 5 sépales verts soudés à la base et la corolle gamopétale, à 5 pétales également soudés par leurs bords, a la forme d’une étoile. La corolle peut être de couleur blanche ou d’un mélange plus ou moins complexe de bleu, pourpre et violet selon le type et la quantité d’anthocyanines présentes.
L’androcée comprend 5 étamines au filet court inséré sur la corolle et à l’anthère à 2 loges, de 5 à 7 mm de long, de couleur jaune brillant, sauf chez les clones mâles stériles chez lesquels elle est jaune clair ou jaune verdâtre. Les anthères sont rapprochées formant un tube entourant le pistil. Leur déhiscence se fait par 2 pores terminaux[10].
Le pistil, issu de 2 carpelles soudés, comprend 1 ovaire supère à 2 loges. Les stigmates sont habituellement de couleur verte, mais certains clones peuvent présenter des stigmates pigmentés. Ils sont plus ou moins saillants au-delà de l’anneau des anthères. La saillie du style hors de la colonne des anthères n’intervient pas avant la veille de l’éclosion de la fleur.
La réceptivité du stigmate et la durée de production du pollen sont d’environ 2 jours. La fécondation se produit approximativement 36 heures après la pollinisation.
Cette espèce produit des graines par autofécondation (comportement propre des espèces autogames), mais elle manifeste aussi une dépression endogamique (caractéristique propre aux espèces allogames). Les graines obtenues par pollinisation libre sont le résultat d’un mélange d’autopollinisation et de pollinisation croisée, la première étant la plus fréquente[13].
Le fruit de la pomme de terre est une baie qui ressemble à une petite tomate. Tout comme le reste de la plante[14], y compris les tubercules lorsqu'ils sont germés ou verdis, il contient des alcaloïdes et solanines toxiques[15] et n'est donc pas comestible. Sa forme peut être sphérique, allongée ou ovoïde, son diamètre varie généralement de 1 à 3 cm et sa couleur peut aller du vert au jaunâtre, ou de marron rougeâtre à violet. Les baies présentent deux loges et peuvent contenir approximativement de 200 à 400 graines. Elles sont groupées en grappes terminales.
Les graines aplaties, ovales ou réniformes et de couleur blanche, jaune ou marron jaunâtre[13], sont petites ; on compte de 1 000 à 1 500 graines pour un gramme[16]. Elles sont albuminées et l’embryon est enroulé[10].
Certaines variétés cultivées ne fleurissent pas ; d’autres fleurissent mais sont stériles, par dégénérescence des étamines ou des ovules[10].
Dès sa formation, le tubercule de pomme de terre subit une période de repos végétatif (ou dormance vraie, d’origine physiologique) qui l’empêche de germer, même s’il est placé dans des conditions de milieu (température, hygrométrie) favorables à la germination. Cette première phase est suivie d’une période de dormance déterminée par des conditions de milieu défavorables (température sub-optimale)[17].
La durée du repos végétatif est très variable (de dix-sept à quarante semaines) et dépend principalement des variétés, c’est-à-dire de facteurs génétiques. Elle est par exemple courte pour Sirtema, moyenne pour Bintje et longue pour Désirée[18]. De nombreux changements biochimiques sont liés au maintien et à la levée de la dormance, en particulier l’acide abscissique (ABA) semble jouer un rôle déterminant dans la dormance des bourgeons[19].
La pomme de terre appartient au genre Solanum et plus précisément au sous-genre Potatoe, section Petota, sous-section Potatoe. Cette sous-section se distingue par la présence de tubercules véritables qui se forment à l’extrémité des rhizomes[20]. Elle regroupe les espèces de pommes de terre cultivées et les espèces sauvages apparentées[21].
La série Tuberosa, à son tour, se caractérise par ses feuilles imparipennées ou simples, sa corolle ronde ou pentagonale et ses baies arrondies[22].
L’espèce Solanum tuberosum se différencie des autres espèces de la même série taxonomique par l’articulation du pédoncule en son tiers médian, les lobes du calice courts et disposés régulièrement, les feuilles fréquemment arquées, les folioles toujours ovales à lancéolées, approximativement deux fois plus longues que larges et les tubercules ayant une période de dormance bien marquée[22].
Solanum tuberosum se subdivise en deux sous-espèces : Solanum tuberosum L. subsp. tuberosum et Solanum tuberosum L. subsp. andigenum (Juz. & Bukasov) Hawkes.
La sous-espèce tuberosum est originaire de l’île de Chiloé, de l’archipel de Chonos et des régions adjacentes du Chili. Certaines formes diploïdes de cette sous espèce sont cultivées au Chili.
La sous-espèce andigenum est native des Andes[24] péruviennes et se distribue du Venezuela jusqu’au nord-ouest de l’Argentine[22]. De nombreuses variétés traditionnelles de cette sous-espèce sont cultivées dans les régions andines. Certaines sont à l’origine des premières introductions de la pomme de terre en Europe[25].
Les différences morphologiques entre ces deux sous-espèces sont très réduites et résumées dans le tableau ci-dessous. La principale différence réside dans le fait que andigenum dépend d’une photopériode courte pour tubériser[22],[20],[25]. Outre ces différences morphologiques, les deux sous-espèces sont nettement différenciées au niveau génétique, tant au niveau du génome chloroplastique que nucléaire[26],[27],[28].
Concernant l’origine génétique des deux sous-espèces, on a établi que du fait de sa grande diversité génétique (avec d’innombrables variétés locales décrites et une grande diversité au niveau du génome nucléaire et chloroplastique)[29], la sous-espèce andigenum est la sous-espèce originale et celle qui a donné naissance à S. subsp. tuberosum. Les différences au niveau de l’ADN chloroplastique sont suffisamment importantes pour pouvoir servir de marqueur généalogique pour déterminer sans équivoque comment s’est formée la sous-espèce tuberosum. Ainsi, on a démontré qu’il existe cinq génotypes de chloroplastes chez la sous-espèce andigenum (dénommés A, C, S, T et W), tandis que la sous-espèce tuberosum en compte seulement trois (A, T et W).
Le type le plus fréquemment rencontré chez la sous-espèce tuberosum est le T, caractérisé par une cassure chromosomique de 241 paires de bases[30]. L’étude de l’ADN chloroplastique d’un grand nombre de variétés des deux sous-espèces a permis de conclure que la sous-espèce tuberosum dérive de la sous-espèce andigenum après que cette dernière s’est croisée avec une espèce tubéreuse sauvage présente dans le Sud de la Bolivie et le Nord-Ouest de l’Argentine, Solanum tarijense[22],[31].
Selon la classification établie en 1990 par le botaniste britannique J. G. Hawkes, il existe sept espèces de pommes de terre cultivées et sept sous-espèces[32]. L'immense majorité des variétés modernes de pommes de terre, rattachées à Solanum tuberosum subsp. tuberosum, sont cultivées dans le monde entier, les six autres espèces et la sous-espèce Solanum tuberosum subsp. andigenum sont cultivées exclusivement dans les régions andines de l’Amérique du Sud, du Venezuela au Chili.
Ces taxons se différencient notamment par leur niveau de ploïdie et peuvent être de diploïdes (2n = 2x = 24) à pentaploïdes (2n = 5x =60).
Bien qu’elle soit acceptée par le Centre international de la pomme de terre (CIP), cette classification ne fait pas consensus parmi les taxonomistes de la pomme de terre. Les botanistes russe Boukasov et Lechnovitch en recensent 21 en 1971 tandis que Dodds en 1962 en admet trois, subdivisées toutefois en cinq groupes de cultivars dans le cadre du Code international pour la nomenclature des plantes cultivées.
En 2007, une étude basée sur des marqueurs moléculaires portant sur 742 variétés locales a conduit à réduire à quatre le nombre d’espèces de pommes de terre cultivées : outre Solanum tuberosum, il s’agit de Solanum ajanhuiri (diploïde), Solanum juzepczukii (triploïde) et Solanum curtilobum (pentaploïde)[33].
Il existe également de nombreuses espèces sauvages, étroitement apparentées aux précédentes et poussant exclusivement en Amérique du Sud, par exemple S. jamesii, S. commersioni ou S. maglia. Certaines de ces espèces, en raison de leur résistance au froid, de leur précocité, de leur résistance aux maladies, ont été utilisées pour améliorer les variétés cultivées ou en créer de nouvelles.
L’espèce Solanum tuberosum a une aire de répartition naturelle, celle où elle était cultivée lors de l’arrivée des conquistadors, cantonnée dans les régions andines de l’Amérique du Sud, les aires propres à chacune des deux sous-espèces, subsp. andigenum et subsp. tuberosum, étant totalement disjointes, séparées notamment par la zone aride du désert d'Atacama. La première s’étend depuis la Colombie au nord, jusqu’à la province de Jujuy au nord de l’Argentine, dans des régions montagneuse, généralement à plus de 2 000 m d’altitude, la seconde, exclusivement chilienne, est une zone de plaines qui va du centre du pays jusqu’à l’archipel des Chiloé au sud[34].
Les cultures actuelles, qui concernent presque exclusivement la sous-espèce subsp. tuberosum, s’étendent sur les cinq continents entre 47° de latitude Sud et 65° de latitude Nord. La moitié de la surface consacrée à la pomme de terre se trouve en Europe et un tiers en Asie. L’hémisphère sud ne comprend que 6,9 % des terres cultivées en pommes de terre. On constate deux pics dans la répartition en latitude, le plus important (52 % de la surface mondiale), entre 44° et 58° de latitude N correspond aux pays d’Europe situés depuis la mer du Nord jusqu’à la Russie où se pratique une culture d’été. Le second (19 % de la surface), entre 23° et 34° de latitude N correspond à des zones plus chaudes de culture d’hiver (bassin du Gange, Sud de la Chine, Nord de l’Afrique). 25 % des surfaces cultivées se situent à plus de 1 000 m d’altitude[35].
Le génome de la pomme de terre cultivée est tétraploïde et comprend 48 chromosomes (2n = 4x = 48). Sa taille est estimée à 950 Mpb. Il a été entièrement séquencé entre 2006 et 2011 dans le cadre d’un projet international, le Potato Genome Sequencing Consortium (PGSC) regroupant 29 instituts de recherche appartenant à quatorze pays et coordonné par l’université de Wageningen (Pays-Bas). Il s’inscrit lui-même dans un projet plus large, l’International Solanaceae Genome (SOL) Project, intéressant plusieurs espèces de Solanacées[36].
La répartition des tâches entre les pays participants est la suivante : chromosomes 1, 5 et 8 : Pays-Bas, chromosome 2 : Inde, chromosome 3 : Argentine, Brésil, Chili et Pérou, chromosome 4 : Royaume-Uni et Irlande, chromosome 6 : États-Unis, chromosome 7 : Pologne, chromosome 9 : Nouvelle-Zélande, chromosomes 10 et 11 : Chine, chromosome 12 : Russie. Les résultats de cette recherche ont été publiés par la revue scientifique Nature le 10 juillet 2011[37].
De nombreuses expériences de transgénèse ont été réalisées sur la pomme de terre depuis les années 1980. Elles poursuivent principalement trois objectifs : améliorer les caractéristiques agronomiques telles que la résistance à des maladies, des insectes ou des stress abiotiques (sécheresse, froid), modifier la composition des tubercules en vue de leur utilisation alimentaire ou industrielle, se servir des tubercules comme « réacteurs biologiques » pour produire des molécules intéressantes en médecine humaine ou animale[38]. Certaines ont obtenu des autorisations de commercialisation dans certains pays. Elles concernent notamment des résistances à des insectes ou à des maladies virales : résistance au doryphore, à la teigne (Phthorimaea operculella) et aux virus Y et au virus de l’enroulement de la pomme de terre[39],[40]. D’autres concernant des propriétés intéressantes dans le domaine médical ou industriel n’ont pas eu d’applications concrètes.
En 2000, des études menées aux États-Unis ont montré la possibilité d’utiliser une pomme de terre génétiquement modifiée comme vaccin oral capable de déclencher chez l’homme une réponse immunitaire au virus de Norwalk, responsable de certaines formes de gastro-entérite[41].
En 2005, l’Autorité européenne de sécurité des aliments (AESA) a formulé un avis favorable à la production d’une pomme de terre transgénique, baptisée Amflora, sur demande de la société BASF Plant Science (BPS)[42]. Cette variété transgénique, dont le nom de code officiel est « EH92-527-1 », possède un amidon composé à 98 % d’amylopectine, ce qui présente un net avantage pour la production de fécule à usage industriel[43]. Cette demande est restée sans suite au niveau du Conseil européen[44]. Cependant en mars 2010, la Commission européenne, par la voix du commissaire à la Santé et à la Politique des consommateurs, John Dalli, a décidé d’autoriser sa culture dans « des conditions de culture strictes afin d’éviter que des pommes de terre transgéniques ne soient laissées dans les champs après la récolte et que des graines d’Amflora ne soient répandues accidentellement dans l’environnement »[45].
Des pommes de terre génétiquement modifiées pour produire une lectine végétale GNA (Galanthus nivalis agglutinin) ont été au centre de l’« affaire Pusztai » dans les années 1998-1999[46].
La pomme de terre transgénique Fortuna résistant au mildiou de la pomme de terre est développée par BASF Plant Science depuis 2009.
En novembre 2011, une nouvelle controverse porte sur la non-neutralité et les conflits d'intérêt de certains experts ; selon l’ONG Corporate Europe Observatory (spécialisée dans l’observation et l’alerte quant aux stratégies de lobbying industriel, de corporation ou de cartel), la moitié des experts de l’AESA ayant autorisé la culture de la pomme de terre OGM Amflora (déjà cultivée en Allemagne, Suède et Tchéquie) avaient des conflits d’intérêts[47].
Les principales banques de gènes qui conservent du matériel génétique de la pomme de terre et des espèces apparentées se trouvent en Allemagne, en Argentine, au Chili, en Colombie, aux États-Unis, au Pérou (Centre international de la pomme de terre), au Royaume-Uni, en Russie (Institut Vavilov)[48].
L'histoire de la pomme de terre, Solanum tuberosum, commence avec celle d'hommes ayant vécu il y a plus de 10 000 ans[49] dans la zone côtière de l'actuel Pérou et au sud-ouest de l'Amérique du Sud.
Ces chasseurs-cueilleurs du néolithique apprennent progressivement à la domestiquer et à traiter ses propriétés toxiques.
Il y a 8 000 ans, sur l'altiplano andin dans la région du lac Titicaca, cette domestication aboutit à des pratiques rationnelles de culture et de conservation.
En 1532, à l'arrivée des conquistadors de François Pizarre lors de la colonisation espagnole des Amériques, la pomme de terre, avec le maïs, est à la base de l'alimentation de l'ensemble de l'empire Inca et des populations vivant dans les régions voisines. Ces peuples déshydratent les papas en les exposant, la nuit au froid et le jour à la chaleur ; ce qui donne au légume l’apparence d'une pierre noire dure et légère de la taille d'une grosse noix. On le trempe dans l'eau pour le cuire[24].
Dès leur découverte par les conquistadors, les tubercules naviguent avec eux vers les côtes de l'Europe à bord des galions, et les explorateurs du Nouveau Monde les débarquent dans les ports d'Espagne puis ceux de l'Angleterre. De là, la pomme de terre part à la conquête de l'Europe.
Objet de curiosité des botanistes et des rois, remède à certaines maladies pour les ecclésiastiques, elle n'est pas tout de suite considérée comme pouvant servir à l'alimentation des humains. De fait elle est considérée avec beaucoup de méfiance. Il faut dire que la pomme de terre à cette époque est petite, amère et indigeste[50].
Dans le Sud de l’Europe, elle circule de cours en couvents, d'Espagne en Italie (appelée taratuffi - « truffe de terre[51] » - et tartuffoli dans les alpes italiennes), en France et en Savoie (appelée cartoufle) puis vers l'Autriche, d’Angleterre vers l'Irlande et les Flandres ; mais elle commence à être sporadiquement cultivée seulement au début du XVIIe siècle.
Sa conquête du territoire européen s'accélère alors, poussée dans les campagnes par les famines et les guerres.
Sa diversité allélique naturelle[52] facilite sa conquête en lui permettant de rapidement adapter son horloge circadienne aux saisons et aux climats des latitudes du vieux continent[N 3].
Dès la première édition en 1600 de son Théâtre d’agriculture et mesnage des champs, Olivier de Serres évoque la pomme de terre sous le nom de « cartoufle », version francisée du mot allemand « kartoffeln » lui-même dérivé de l'italien « taratuffi »[51]. Vers 1620, la pomme de terre est effectivement introduite en France. Elle est alors surtout donnée comme nourriture aux animaux. Son acceptation s'avère difficile. En 1630 par exemple, le parlement de Dole interdit sa culture au motif que cette « racine » serait un vecteur de la lèpre.
Le XVIIIe siècle voit dans tout le vieux continent, jusqu'aux confins de la Russie, naître un véritable engouement pour ce tubercule, facile à cultiver et à conserver, et qui permet à l’Europe d'espérer la fin des famines. La culture de la pomme de terre, en libérant le peuple des disettes, renforce les États, nourrit leurs soldats et accompagne leurs armées dans des conquêtes plus lointaines.
Cependant, la découverte d'un charnier de peste en 1722 à Marseille amène le gouvernement à penser que l'épidémie provient des pommes de terre. Suspectées depuis longtemps de transmettre la lèpre[53], leur culture est interdite dans le nord de la France[53] par un arrêt du Parlement de Paris[54] de 1748[53],[54]. L'interdiction n'est levée qu'après que la Faculté de médecine de Paris[55] a admis en 1772[53],[54] qu'elles peuvent être consommées.
Au XIXe siècle, la force et la stabilité alimentaire acquises grâce à la pomme de terre fournissent aux empires coloniaux la possibilité de s'étendre et de dominer une grande partie du monde.
La pomme de terre devient le principal soutien de la révolution industrielle, offrant une nourriture économique aux ouvriers toujours plus nombreux à se presser dans les villes, au plus près des usines.
« Le fer était entré au service de l'homme, la dernière et la plus importante de toutes les matières premières qui jouèrent dans l'histoire un rôle révolutionnaire, la dernière … jusqu'à la pomme de terre. »
écrit Friedrich Engels en 1884 dans L'Origine de la famille, de la propriété privée et de l'État.
À la fin du XXe siècle, la pomme de terre a conquis la planète entière.
Le substantif féminin[56],[57],[58] pomme de terre (prononcé [pɔmdətε:ʀ][57]) est composé de pomme, de et terre sur le modèle du latin malum terrae, terme désignant le cyclamen chez Pseudo-Apulée et Oribase, l'aristoloche chez Pline l'Ancien, la mandragore chez Isidore de Séville et Pseudo-Dioscoride, et un tubercule ou une sorte de courge[57].
La culture de la pomme de terre a pour objectifs de fournir des tubercules pour la consommation humaine et animale, mais aussi pour la transformation industrielle et la production de plants. Elle se pratique sous toutes les latitudes, à des altitudes variées (souvent au-dessus de 1 000 m et jusqu’à 4 000 m au Pérou[59]). C’est une culture très diversifiée, d’une part selon les conditions socio-économiques : ce peut-être une activité non commerciale, culture vivrière dans les pays du Tiers-Monde, ou production pour l’auto-consommation dans les jardins particuliers dont la production est souvent sous-estimée ; ou bien une production destinée à la vente, soit en plein champ où elle peut constituer une véritable culture industrielle dans les pays développés, soit maraîchage sur des exploitations de taille plus réduite, notamment pour les primeurs. D’autre part, selon les conditions éco-climatiques, ce peut être une culture d’été, dans les pays tempérés et dans les régions d’altitude élevée des pays chauds ; une culture d’hiver dans les plaines tropicales, comme la plaine du Gange ; ou bien une culture praticable en toute saison dans les régions intermédiaires, région méditerranéenne par exemple[60].
La pomme de terre est une plante sarclée qui nécessite d’importantes façons culturales. Elle constitue un bon précédent pour le blé, le colza, la betterave à sucre… et en général est une bonne tête de rotation[61].
La plupart du temps un labour est effectué suivi de plusieurs désherbages. Dans la plupart des terres, elle est cultivée sous une butte dans une terre assez fine. Une terre sableuse est plus propice à sa croissance.
Pour tubériser, c’est-à-dire former des tubercules, la pomme de terre a besoin d’obscurité. Le buttage en apportant de l’obscurité aux rameaux souterrains favorise donc l’augmentation du nombre de tubercules. Il a aussi pour but de couvrir les tubercules pour éviter leur verdissement au soleil, ce qui les rend toxiques par production de solanine.
La pomme de terre est une plante exigeante en éléments minéraux, principalement en potasse (K2O). Les exportations moyennes sont estimées pour une tonne de tubercules à 6 kg de potasse, 3,2 kg d’azote, 1,6 kg de phosphore (P2O5), 0,4 kg de magnésium (MgO) et 30 kg de calcium (CaO) et de soufre (S). Les fanes mobilisent également des quantités notables de potasse, calcium et magnésium[62].
La fertilisation fait appel à des engrais organiques (fumier, compost, engrais vert), utiles pour améliorer la structure du sol et qui sont apportés avant l’hiver précédant la culture pour permettre leur minéralisation. Le complément en engrais minéraux est calculé en fonction des objectifs de rendement et du type de culture (pour production de plants, de pomme de terre de conservation, de primeurs ou pour la féculerie), ainsi que des variétés cultivées et du précédent cultural et donc notamment du reliquat azoté. Potasse et phosphore sont généralement apportés en engrais de fond en automne ou hiver. L’apport azoté peut être fractionné, une partie sous forme ammoniacale à la plantation et une partie au buttage sous forme nitrique ou uréique, cette dernière forme pouvant être pulvérisée et combinée avec un traitement fongicide[63].
L’apport d’azote est indispensable pour assurer le grossissement des tubercules mais favorise aussi le développement de la végétation, au détriment de la tubérisation en cas d’excès. L’excès d’azote est aussi un facteur négatif pour la qualité des tubercules, avec d’une part le risque de dépasser la norme pour la teneur en nitrates et d’autre part une teneur plus élevée en sucres réducteurs qui entraîne le risque de brunissement à la friture[64].
Les pommes de terre de consommation non issues de l’agriculture biologique sont souvent traitées afin d’éviter leur germination, mais le traitement anti-germinatif est limité dans la durée et on peut donc facilement faire germer ces pommes de terre en les exposant à la lumière quelque temps en intérieur près d'une fenêtre. Un jardinier amateur peut aussi se procurer des semences (ou plants) en jardinerie ou dans un magasin vendant des légumes biologiques. Lorsqu’on ne dispose que d’un petit potager, on peut opter pour la technique de la « tour de pommes de terre »[65] qui permet de produire de grandes quantités de pommes de terre sur une petite surface et hors sol.
Les pommes de terre sont reproduites de manière végétative à partir de tubercules, entiers ou coupés (parfois appelés pomme de terre de semence), qui sont souvent cultivés spécialement à cet effet. En moyenne, les pommes de terre à replanter représentent 10 % environ de la récolte mondiale (FAOSTAT). Ils doivent être maintenus au stade physiologique adéquat pour permettre une levée rapide, éventuellement après une prégermination. L’utilisation de tubercules certifiés est recommandée pour obtenir de meilleurs résultats, la certification permettant de garantir l’identité variétale et la qualité sanitaire[66].
L’utilisation de semences véritables, c’est-à-dire de graines au lieu de tubercules, a été développée depuis les années 1980 dans certains pays en voie de développement, tels l’Inde, le Bangladesh et le Viêt Nam. Cette pratique, soutenue par le CIP, vise à réduire le coût de la culture, à en simplifier la logistique (il suffit de 200 g de graines à l’hectare au lieu de 2 000 kg de tubercules) et à améliorer la qualité sanitaire dans des régions où la production de plants certifiés n’est pas organisée. Son principal inconvénient est l’hétérogénéité des tubercules produits. Cette technique n’a pas véritablement percé, mais l’expérience a montré qu’il est préférable de produire des plants en pépinière plutôt que de semer directement en plein champ[67].
Récemment, une nouvelle méthode de sélection a été développée. Il s’agit de créer des lignées parentales diploïdes, et ensuite, par autofécondation, d'augmenter le niveau d'homozygotie ; des variétés hybrides F1 de la pomme de terre sont ainsi obtenues[68].
La densité de plantation peut varier de 150 000 à 300 000 tiges par hectare, le nombre de tiges émises par un plant variant selon son calibre et son âge physiologique. Les densités plus faibles permettent d’obtenir une récolte de calibre moyen plus élevé[69].
Les tubercules se récoltent à complète maturité, lorsque le feuillage commence à se faner, pour les pommes de terre « de conservation », mais avant maturité pour les pommes de terre de « primeur », qui de ce fait ne se conservent pas. En France, la commercialisation des pommes de terre de primeur est limitée au 15 août de chaque année (arrêté du 18 février 2009)[70]. Les pommes de terre de faible calibre sont appelées « grenaille »[71],[72].
Après élimination des tubercules blessés, la récolte est conservée dans un local aéré, sec et à l’abri de la lumière.
La première opération est le défanage, c’est-à-dire la destruction des feuilles et tiges, qui se fait lorsque les tubercules ont atteint la grosseur voulue, en principe deux à trois semaines avant la récolte. Il peut se faire par diverses méthodes, mécaniques ou chimiques. Cette opération, indispensable en vue de la récolte mécanisée, présente aussi l’intérêt de limiter la contamination des tubercules par le mildiou ou certaines maladies virales transmises par les pucerons[73].
Dans les pays développés, en culture de plein champ, l’arrachage des pommes de terre est le plus souvent mécanisé. On utilise à cet effet soit des arracheuses simples qui laissent les tubercules sur le champ sous forme d’andains, soit des machines combinées qui procèdent au ramassage et au triage des tubercules en une seule opération. Ces machines sont généralement tractées et attelées à l’attelage trois-points du tracteur, mais il existe aussi des récolteuses automotrices.
La pomme de terre peut être la cible de nombreuses maladies (plus de 200 en France[74]), causées par différents agents pathogènes : champignons, bactéries, virus, mycoplasmes ou nématodes et qui peuvent toucher tant les cultures que les tubercules en conservation[75].
La maladie la plus importante dans le monde est sans conteste le mildiou, dû à Phytophthora infestans[76], un oomycète, une classe de microorganismes considérée autrefois comme appartenant à la classe des champignons. Cette maladie continue de causer des dégâts dans toutes les régions où les conditions d’environnement lui sont favorables, c’est-à-dire une humidité relative supérieure à 90 % et des températures comprises entre 10 et 25 °C[77]. Lorsque les conditions favorables à la maladie sont réunies, elle peut détruire toutes les parties aériennes des plantes en moins d’une semaine. La lutte reposait traditionnellement sur l’emploi massif de fongicides peu efficace du fait de l'appartenance de Phytophtora à la classe des oomycètes. On estime à quatre milliards d’euros le coût annuel induit par le mildiou de la pomme de terre au niveau mondial[78]. Une autre maladie importante, en particulier dans les plaines tropicales, est la pourriture brune due à une bactérie Gram-négative, Ralstonia solanacearum[76].
Parmi les autres maladies cryptogamiques et bactériennes ayant une importance économique variable, on peut citer le rhizoctone brun (Rhizoctonia solani), la dartrose (Colletotrichum coccodes), la gangrène de la pomme de terre (Phoma exigua), la fusariose (Fusarium roseum, Fusarium solani), la gale argentée (Helminthosporium solani), la gale poudreuse (Spongospora subterranea), la galle verruqueuse (Synchytrium endobioticum) et la gale commune (Streptomyces scabies).
La maladie virale la plus importante est la « maladie des taches annulaires nécrotiques » causée par le virus Y de la pomme de terre.
Les tubercules peuvent également être sujets à des maladies physiologiques, dont le cœur noir et le cœur creux, qui les rendent impropres à la commercialisation. Ces maladies sont induites par des troubles de croissance, liés notamment aux variations climatiques, ou à des conditions de stockage inadaptées.
Cette situation contraint les agriculteurs à recourir à des stratégies de lutte complexes, qui comprennent notamment l’utilisation de « plants certifiés », indemnes de pathogènes, même si l’utilisation de plants fermiers (« rataplants », c’est-à-dire des pommes de terre issues de la récolte précédente du fermier) est tolérée[N 4]. Cette méthode de lutte est d'une efficacité très variable en fonction des maladies, le genre des oomycètes étant capable de résister dans le sol d'une génération à l'autre.
De nombreuses espèces animales attaquent soit les plants de pomme de terre soit les tubercules en conservation, les plus nuisibles appartenant à la classe des insectes et à l’embranchement des nématodes (vers non segmentés). Parmi les autres groupes de ravageurs de la pomme de terre, on peut citer les mollusques, par exemple la petite limace grise (Deroceras reticulatum), les myriapodes, les acariens, dont le tétranyque tisserand (Tetranychus urticae) et l’acarien des racines (Rhizoglyphus echinopus) et certains mammifères (rongeurs), comme les mulots, par exemple Microtus californicus[79]. Ces espèces sont plus ou moins spécialisées, certaines ayant une prédilection pour les parties aériennes (tiges et feuillages), d’autres pour les parties souterraines et leurs aires de répartition respectives sont variables, parfois très étendues comme celle du doryphore qui s’étend à presque tout l’hémisphère nord.
Le doryphore (Leptinotarsa decemlineata), insecte très prolifique de l’ordre des Coléoptères, est le principal ravageur de la pomme de terre dans l’hémisphère nord. Ses larves, qui vivent trois semaines, peuvent anéantir le feuillage des plantes. Les adultes (imago) dévorent aussi les feuilles.
La teigne de la pomme de terre (Phthorimaea operculella) est un petit papillon (lepidoptères), de 10 à 15 millimètres d’envergure, présent dans toutes les régions tropicales et subtropicales. Ses chenilles mineuses creusent leurs galeries dans les tiges ou le limbe des feuilles et surtout dans les tubercules, qu’elles rendent impropres à la vente et qu’elles attaquent aussi en période de stockage.
Parmi les autres insectes déprédateurs de la pomme de terre[80] figurent l’altise de la pomme de terre (Psylliodes affinis), la cicadelle des grillures de la vigne (Empoasca vitis), le hanneton commun (Melolontha melolontha), la noctuelle des moissons (Agrotis segetum), la punaise verte des pousses (Lygus pabulinus), les taupins (Agriotes lineatus et Agriotes obscurus (en)) et divers pucerons : le puceron vert du pêcher (Myzus persicae), espèce très ubiquiste, le puceron vert et rose de la pomme de terre (Macrosiphum euphorbiae), le puceron noir de la fève (Aphis fabae), le puceron de la digitale (Aulacorthum solani). Les pucerons sont plus redoutables comme vecteurs de diverses viroses que pour les dégâts directs aux cultures.
Parmi les nématodes, on peut citer le nématode doré de la pomme de terre (Globodera rostochiensis), le nématode à kyste blanc de la pomme de terre (Globodera pallida), le nématode cécydogène du Nord (Meloidogyne hapla) et celui responsable de la maladie vermiculaire de la pomme de terre (Ditylenchus destructor). Les nématodes étant presque invisibles à l’œil nu, les dégâts sont parfois assimilés à des maladies.
Insertion d’agents de lutte biologique (auxiliaires) : larves d'insectes ou animaux, par exemple de chrysope ou de coccinelle.
Association avec d'autres plantes (exemple : le lin repousse les doryphores).
Rotation de culture : Ne pas cultiver le même légume sur la même parcelle plusieurs années de suite.
Les pommes de terre récoltées à pleine maturation peuvent se conserver de dix à douze mois. La question du stockage se pose pour les pommes de terre dites « de conservation » ainsi que pour celles destinées à la transformation industrielle et à la semence. Les tubercules, vivants et à teneur élevée en eau, sont sujets à la respiration et à la transpiration. Ils subissent au fil du temps pertes de poids, flétrissement et développement des germes. Ils peuvent aussi être exposés à des risques de fermentation et à des attaques bactériennes ou fongiques. Ils doivent être préservés du gel.
Les conditions de stockage à respecter sont les suivantes : obscurité, ventilation et hygrométrie contrôlées, températures maintenue entre 4 et 6 °C[81]. Des traitements antigermination sont autorisés en phase de stockage à l’aide de substances telles que le prophame ou le chlorprophame par poudrage ou nébulisation, cette dernière technique assurant une meilleure répartition du produit et évitant les risques de surdosage localisé, ou bien par ionisation.
Le consommateur peut garder des pommes de terre pendant plusieurs semaines, plus ou moins selon les variétés, dans un local frais abrité de la lumière. Les pommes de terre « primeurs », récoltées avant complète maturité, ne se conservent que quelques jours.
Les variétés cultivées de pommes de terre sont très nombreuses, de l’ordre de plusieurs milliers et adaptées à divers types d’utilisation, alimentation humaine ou transformation industrielle. La reproduction se faisant par voie végétative, par plantation de tubercules, ces variétés constituent des clones, qui peuvent se reproduire indéfiniment à l’identique. Toutefois, ce type de reproduction ne permet pas d’éliminer les virus.
Dans l’Union européenne, près de 1 700 variétés de pommes de terre sont recensées en 2017 dans le catalogue européen des espèces de grandes cultures et plants de pomme de terre[82] (à peine 200 variétés de plus que dans le catalogue de Vilmorin en 1902[83]). Ce catalogue, géré par l’Office communautaire des variétés végétales (OCVV) ne contient que les variétés ayant satisfait aux tests DHS (distinction, homogénéité, stabilité) et VAT (valeur agronomique et technologique), préalables à l’autorisation de commercialisation. Le questionnaire technique qui doit être rempli par le demandeur porte notamment sur les caractères morphologiques suivants : fréquence des fleurs, intensité de coloration de la corolle et proportion de bleu (anthocyanine), précocité, forme de tubercules, couleur de la peau, de la base des yeux, de la chair, ainsi que sur les différences avec les variétés les plus proches[84].
On compte plus de 220 variétés de pommes de terre dans le catalogue officiel français, qui suit les mêmes règles[85].
La base de données européenne des pommes de terre cultivées (European Cultivated Potato Database) recense (fin 2009) 4 136 variétés cultivées. Cette base de données collaborative en ligne est gérée par la Scottish Agricultural Science Agency dans le cadre de l’ECP/GR (European Cooperative Programme for Crop Genetic Resources Networks) coordonné par un organisme international, Bioversity International[86].
Le Centre international de la pomme de terre, qui maintient la plus importante banque de gènes relative aux pommes de terre sauvages et cultivées, publie chaque année un « catalogue mondial des variétés de pommes de terre », dont la dernière édition (2009/2010) compte plus de 4 500 variétés cultivées dans une centaine de pays[87].
La sélection de nouvelles variétés est réalisée par des obtenteurs privés ou publics. Les critères de sélection peuvent être rangés en deux grandes catégories : d’une part les critères agronomiques, principalement la productivité et la précocité mais aussi la résistance aux divers agresseurs biotiques (maladies et ravageurs) ; d’autre part ceux relatifs à l’utilisation. Selon la destination finale, ces critères concernent la richesse des tubercules en matière sèche et en fécule (variété féculières et fourragères), l’aptitude à la transformation industrielle (variétés destinées à la production de chips, frites surgelées et produits déshydratés) et les aptitudes culinaires (pommes de terre de consommation).
On distingue selon le mode de culture et le type d’utilisation finale les catégories suivantes :
Une autre distinction peut se faire en fonction de la consistance de la chair :
Une autre distinction est plutôt orientée marketing, on y trouve : les colorées (Roseval, Vitelotte, Bleue d'Auvergne, Bleue d'Artois), les anciennes (Bintje, Belle de Fontenay, Corne de gatte) et les plus récentes (Chérie, Pompadour, Charlotte, Juliette).
La pomme de terre Juliette est le produit d'un croisement entre les espèces Nicola et Hansa. Elle a une forme allongée. La meilleure dégustation se fait par la vapeur d'eau. Elle a la peau assez sensible mais sa chair est ferme.
En Europe, plusieurs productions traditionnelles de pommes de terre, souvent de primeur mais qui ne s’identifient pas nécessairement à une variété unique, cultivées en respectant un cahier des charges précis, sont protégées par des labels de qualité. Ceux-ci, appellation d'origine protégée (AOP) ou indication géographique protégée (IGP), sont définis par la législation de l’Union européenne.
Il s’agit :
La pomme de terre a quatre grands types d’utilisations : l’alimentation humaine (sous forme de tubercules frais ou transformés), l’alimentation animale, l’extraction industrielle de la fécule et d’autres sous-produits, la production de plants. Au niveau mondial, la répartition était la suivante en 2007 (selon les Bilans alimentaires CDU/BA de la FAO) : pour une disponibilité totale de 324 millions de tonnes[N 5], l’alimentation humaine a représenté 64,4 %, l’alimentation animale 12,1 %, les semences (plants) 9,9 %, la transformation par l’industrie 6,6 %[N 6] et les pertes 7 %[100].
La valeur nutritionnelle de la pomme de terre est liée à sa composition, principalement à sa teneur en matière sèche, qui se compose essentiellement de glucides, mais qui apporte aussi des protides, des vitamines, de sels minéraux, des fibres alimentaires et seulement des traces de lipides. La valeur nutritionnelle peut cependant être affectée par les modes de préparation culinaires dans la mesure où ils modifient cette composition, par exemple par la concentration de matière sèche, l’apport de matières grasses et la dégradation des vitamines.
Proche en moyenne de 23 %, la teneur en matière sèche peut varier de 13 à 37 %, notamment en fonction des variétés et de la durée du stockage[102].
La pomme de terre est un aliment relativement riche en amidon (75 à 80 % de la matière sèche)[102] et parfois considéré comme un féculent, mais qui se rapproche des légumes par sa teneur élevée en eau (environ 80 %, contre seulement 12 % pour les céréales et légumes secs). Sa forte teneur en eau et la quasi absence de lipides en font un aliment modérément énergétique, environ 80 à 85 kcal/100 g, du moins lorsqu’elle est cuisinée sans apport de matières grasses. À titre de comparaison, 100 g de pommes de terre chips apportent environ 550 kcal.
L’amidon est constitué de 75 % d’amylopectine et de 25 % d’amylose[10]. Une partie de cet amidon, environ 7 %, est constituée d’amidon résistant qui n’est pas assimilé au niveau de l’intestin grêle. Cette proportion peut augmenter (jusqu’à 13 %) si les pommes de terre sont refroidies après cuisson (par exemple pomme de terre en salade). L’amidon résistant est assimilé par les nutritionnistes aux fibres alimentaires, avec les mêmes effets bénéfiques, notamment parce qu’il augmente le lest intestinal et la sensation de satiété[103]. Outre l’amidon, les pommes de terre contiennent une faible quantité de sucres, dont la teneur varie selon les variétés, l’état de maturité des tubercules et leurs conditions de stockage. Il s’agit principalement de saccharose et de sucres réducteurs (glucose et saccharose). La présence de ces derniers est indésirable pour la production de frites et chips car elle entraîne pendant la friture le noircissement des produits finis (réaction de Maillard)[104].
La teneur en protides, d’environ 2 % du poids frais, représente 8 à 10 % de la matière sèche, taux comparable à celui des céréales[103].
Il s’agit pour une part de protéines hydrosolubles et pour une part d’acides aminés libres. Les protides de la pomme de terre ont une bonne valeur biologique, comparable à celle du lait de vache. Ils contiennent plusieurs acides aminés essentiels, en particulier la lysine dont l’abondance les rend complémentaires des protéines de céréales, mais avec une légère déficience en acides aminés soufrés (méthionine, cystine)[105].
Les principales protéines sont l’albumine, la globuline, la prolamine et la gluténine.
Les tubercules contiennent également des glycoprotéines (patatine et lectine)[102].
La pomme de terre est une bonne source de vitamines hydrosolubles, en particulier de vitamine C (acide ascorbique). Une portion de 300 g de pommes de terre bouillies fournit environ 50 % de l’apport journalier recommandé[6]. De fait, dans de nombreux pays où elle est le premier légume consommé, la pomme de terre est la principale source de vitamine C dans la ration alimentaire moyenne des habitants. Par exemple aux États-Unis, cet apport était (en 1975) estimé à 20 % (contre 18 % pour les agrumes)[106]. La teneur en vitamine C est la plus élevée dans les pommes de terre primeur (40 mg/100 g) contre seulement 15 mg chez la pomme de terre de conservation. Cette teneur diminue pendant le stockage et après cuisson car c’est une substance sensible à la chaleur (thermolabile) et à la dissolution dans l’eau[107].
La pomme de terre est aussi une source intéressante de vitamines B1 (thiamine), B2 (riboflavine), B3 (niacine), |B5 (acide pantothénique), B6 (pyridoxine) et B9 (acide folique)[106].
Les sels minéraux représentent environ 1 % du poids des tubercules frais. Ils comptent plusieurs minéraux et oligo-éléments importants pour l’alimentation humaine, dont potassium (50 % du total), fer et magnésium, ainsi que calcium et phosphore. Le calcium, bien que sa teneur soit faible comparée à celle d’autres aliments comme les céréales, est mieux assimilé du fait du très faible niveau de l’acide phytique. Leur teneur élevée en potassium font des pommes de terre un aliment contre-indiqué en cas de défaillance rénale (hyperkaliémie). Inversement la faible teneur en sodium et la valeur élevée du ratio potassium/sodium les rend bénéfiques en cas d’hypertension[108].
La pomme de terre, comme toutes les plantes du genre Solanum, contient des glycoalcaloïdes toxiques. Il s’agit principalement de l’α-chaconine et de l’α-solanine, qui représentent 95 % des glycoalcaloïdes totaux (GAT) chez les cultivars modernes[109].
Ces molécules, aux propriétés très voisines et généralement regroupées sous le terme de « solanine », sont deux trisaccharides d’un aglycone commun, la solanidine[109]. On trouve des glycoalcaloïdes dans toutes les parties vertes de la plante, particulièrement dans les feuilles et les bourgeons, ainsi que dans les fruits et les fleurs ; dans ces dernières leur concentration peut atteindre 500 mg/100 g.
Dans les tubercules, la teneur moyenne ne dépasse généralement pas 10 mg/100 g, avec une distribution très inégale : la peau et les tissus immédiatement sous-jacents, ainsi que les yeux ont des teneurs en GAT comprises entre 30 et 60 mg/100 g, tandis que la chair n’en contient que de 1,2 à 5[110]. Il existe de fortes variations selon les variétés. Du fait de cette distribution inégale de la solanine dans le tubercule, la teneur moyenne est, pour une même variété, inversement proportionnelle à la taille du tubercule. D’autres facteurs peuvent aussi influencer le taux de GAT, comme le degré de maturité, certaines pratiques culturales, les conditions de conservation, les dommages physiques subis par les tubercules. Le plus important est le verdissement consécutif à l’exposition à la lumière[111]. Le verdissement est dû à la formation de chlorophylle dans les couches externes du tubercule, qui s’accompagne d’accumulation de solanine. Les deux processus sont cependant indépendants[112].
La teneur-limite généralement admise est de 20 mg/100 g[102], cependant pour certains auteurs elle serait inférieure[110].
Au-dessus d’un seuil évalué à 10 mg/100 g, les glycoalcaloïdes donnent à la pomme de terre un goût amer, qui se transforme au-delà de 20 mg/100 g en sensation de brûlure, analogue à celle induite par les piments[108].
La solanine n’est pas éliminée par la cuisson, ni par la friture, car elle n’est détruite par la chaleur qu’au-delà de 200 °C (selon certains auteurs, la solanine commence à se décomposer à 243 °C et son point de fusion se situe à 285 °C[110] ; pour d’autres, le point de fusion est à 228 °C)[113].
L’ingestion de solanine provoque rarement la mort mais peut provoquer divers symptômes, des troubles gastro-intestinaux, des hémorragies, notamment à la rétine[114] et aller jusqu’à une paralysie partielle ou des convulsions. La sensibilité des personnes varie selon les individus, mais des doses de glycoalcaloïdes totaux allant de 3 à 6 mg/kg de masse corporelle peuvent être létales[102].
La pomme de terre contient aussi des inhibiteurs de protéinase capables d’inhiber les principales protéinases digestives des animaux, notamment la trypsine, la chymotrypsine. Ces substances qui jouent un rôle dans la défense de la plante contre certains ravageurs, insectes ou microorganismes, sont détruites par la cuisson[115]. Les lectines sont des protéines capables de se lier de manière réversible à des mono- ou oligosaccharides. Cette propriété permet aux lectines d’agglutiner les hématies de diverses espèces de mammifères dont l’homme et de probablement perturber le bon fonctionnement du tube digestif des insectes se nourrissant de la plante, jouant ainsi un rôle dans la défense de cette plante contre les insectes. Ces molécules sont également thermolabiles.
Par la réaction de Maillard, la friture des pommes de terre peut entraîner la formation d’acrylamide (substance irritante, toxique et potentiellement cancérigène) qui donne aux frites et aux chips une couleur foncée.
Elle résulte de la dégradation de l’asparagine en présence de sucres réducteurs dans les tubercules[116],[117]. Pour limiter la formation d’acrylamide, on peut contrôler la cuisson en évitant les températures trop élevées (au-dessus de 175 °C) et les temps de cuisson trop longs et minimiser la teneur des pommes de terre en sucres réducteurs (au-dessous d’un seuil estimé à 1 g/kg)[118].
Une température de stockage trop basse favorise le développement de l’acrylamide sur le tubercule[réf. nécessaire].
La molécule principale utilisée comme anti germinatif (chlorprophame) se trouve principalement concentré dans la pelure et l’épiderme sous-jacent et décroît fortement vers l’intérieur du tubercule (Morel d’Arleux 2001)[119].
Les produits à base de CIPC sont classés Xn (nocifs) sur le plan toxicologique et la phrase de risque R40 (effet cancérogène suspecté, preuves insuffisantes) a amené certains cahiers des charges de production de pomme de terre à l'exclure[120].
Sur le plan de la toxicité pour l’Homme, la dose journalière acceptable (DJA) est de l’ordre de mg·kg-1·j-1.
À l'occasion du réexamen européen de l'homologation du CIPC (principale molécule utilisée comme anti-germinatif sur pomme de terre) qui aurait du intervenir avant le 31 juillet 2018, la commission a proposé en mars 2018 le non-renouvellement de l'AMM de cette molécule, c'est-à-dire son interdiction. Faute d'accord entre les États, la décision a été repoussée au 31 juillet 2019[121]. Dans les motivations de son avis, la commission explique qu'un sujet de préoccupation particulièrement important a été identifié en ce qui concerne les résultats d'une évaluation indicative des risques pour les consommateurs, qui font apparaître des risques aigus et chroniques élevés liés au chlorprophame et à son principal métabolite, la 3-chloroaniline[122].
La pomme de terre s'accommode de multiples façons : frites ou bouillies (ou à l’anglaise), en galettes, crêpes et gâteaux (en 1791 par exemple[123]) En purée, soupe et potage[N 7], sautée ou rissolée ou pour agrémenter des salades composées. La frite est la préparation de pomme de terre la plus consommée au monde[124].
En Europe, les variétés de pomme de terre sont classées en quatre groupes selon leurs aptitudes culinaires[125]. Ce classement, établi par l’Association européenne pour la recherche sur la pomme de terre (EAPR), tient compte de facteurs explicatifs de la texture, qui sont principalement le degré de délitement à la cuisson, la fermeté de la chair et la « farinosité »[126].
Types culinaires des pommes de terre
Ce classement est fortement corrélé avec le taux de matière sèche des tubercules, celui-ci variant de 17-19 % pour le type A à 20-23 % pour le type C[125].
La cuisine et la consommation de la pomme de terre ont motivé la conception de divers ustensiles de cuisine dédiés à sa préparation et à sa cuisson.
L’économe, inventé en France en 1929 par Victor Pouzet, coutelier à Thiers, est un épluche-légumes à lame en gouttière conçu pour faciliter leur épluchage[127].
Différents types de presse-purée permettent d’écraser les pommes de terre. En 1928, Victor Simon dépose le brevet du passe-vite, un moulin à légumes[128]. En 1932, Jean Mantelet dépose à son tour un brevet de moulin à légumes[129] ; il créera plus tard la société Moulinex. On lui doit également l’invention du coupe-frites.
Utilisation de l'économe.
Grille à frites.
Frites.
Bague à creuser les pommes de terre.
Pomme de terre creusée.
Spiraleurs, ancienne et nouvelle générations.
Pomme de terre en guirlande.
Les préparations à base de pommes de terre peuvent être servies à différents moments d’un repas et constituer soit un plat complet soit un accompagnement du plat principal. La frite est la préparation de pomme de terre la plus consommée au monde[124].
La pomme de terre, comme accompagnement d’un plat de viande ou de poisson, se sert sous des formes variées, frites, purée, en robe des champs, sautées, à la vapeur, etc.
Plusieurs plats célèbres combinent la pomme de terre avec des ingrédients complémentaires, viande hachée, fromage par exemple, pour former un plat complet comme le hachis parmentier. On peut citer également des spécialités telles que le gratin dauphinois, les röstis, l’aligot, le baeckeoffe, le goulash ou l’Irish stew (ragoût irlandais). La pomme de terre entre également dans la composition d’omelettes, notamment la tortilla espagnole.
Les pommes de terre se servent également en entrée, dans des potages, comme le potage parisien (pommes de terre et poireaux), des salades ou des hors-d'œuvre et même en dessert.
Aux États-Unis, les pommes de terre sont l’un des légumes le plus largement consommés, avec une grande diversité dans les modes de préparation et d’assaisonnement. Les frites (french fries) et les pommes de terre rissolées (hash browns) sont couramment proposées dans les chaînes de restauration rapide et les cafétérias. Un des plats des plus populaires est fait de pommes de terre passées au four auxquelles on ajoute du cheddar (ou de la crème sure et de la ciboulette). Les mashed potatoes (une compote de patates non épluchées) sont le plat emblématique de la Nouvelle-Angleterre. Les salt potatoes, préparation du centre de l’État de New York, sont faites de pommes de terre nouvelles bouillies dans une eau saturée en sel et servies avec du beurre fondu. Dans les repas plus formels, il est d’usage courant de faire rôtir dans une poêle en fer de petites pommes de terre rouges, coupées en tranches.
La « poutine râpée » est un plat traditionnel du Nouveau-Brunswick. La poutine acadienne est une boule de pommes de terre râpées et écrasées, salée, parfois farcie de porc et bouillie. Le résultat est une boule moelleuse à peu près de la taille d’une balle de baseball. Elle se consomme assaisonnée de sel et poivre, ou bien de cassonade. Son origine est attribuée au Knödel allemand, apporté par les premiers colons allemands[réf. souhaitée].
La poutine est quant à elle un plat copieux de pommes frites, avec du fromage en grains frais et une sauce chaude. Plat du Québec apparu dans les années 1950, la poutine s’est diffusée dans l’ensemble du Canada. Le pâté chinois, autre plat populaire du Québec, est préparé à partir de viande hachée (bœuf, veau) couverte de maïs (en crème et/ou en grains) puis de purée de pommes de terre.
Au Pérou il existe plus de 3 000 variétés de pommes de terre[130] : elle y est le principal ingrédient culinaire. Elle entre dans la composition de très nombreux plats comme la papa a la huancaina, la papa rellena, l’ocopa, la carapulcra, la causa et le cau cau. Frites, elles accompagnent des plats sautés comme le lomo saltado.
Le chuño est une pomme de terre « lyophilisée », produite traditionnellement par les communautés Quetchua et aymara du Pérou et de Bolivie[131], connue aussi en Argentine et au Chili. Dans l’archipel chilien de Chiloé, les pommes de terre sont à la base de plats comme les milcaos, chapaleles, curanto et chochoca. En Équateur, elles sont l'ingrédient principal du copieux locro de papas, une soupe épaisse de pommes de terre, courges et fromage.
Environ 12 % des tubercules de pommes de terre servent à nourrir les animaux. En 2007, le volume utilisé en alimentation animale au niveau mondial était estimé à 39,2 millions de tonnes sur un total disponible[N 5] de 324 millions de tonnes. Cette utilisation est très contrastée selon les régions du monde. Les principaux pays concernés sont la Russie (8,6 Mt et 23 % des disponibilités) et les pays voisins d’Europe de l’Est : Ukraine (7,9 Mt, 41 %), Biélorussie (4,9 Mt, 59 %), Pologne (4 Mt, 33 %), ainsi que la Chine (7 Mt, 11 %). Elle est en revanche très faible dans les Amériques (1 % des disponibilités) et nulle en Inde[135].
Les pommes de terre sont pour les animaux un aliment appétent, en particulier pour les bovins, de bonne valeur énergétique, mais qui se caractérise aussi par sa grande richesse en eau (environ 80 %), sa faible valeur protéique et sa teneur insuffisante en fibres et en certains éléments minéraux. Un kilogramme de matière sèche (constituée à 70 % d’amidon) apporte, en unités fourragères (UF), environ 1,2 UFL (vaches laitières) ou UFV (bovins à viande) et 1 UFC (chevaux), valeur comparable à celle des céréales[136].
La forte teneur en eau (il faut 4 à 4,5 kg de pomme de terre pour remplacer un kilogramme de céréales) limite leur emploi dans la ration, les rations trop humides entraînant une baisse de performance. Elle se traduit aussi par des contraintes logistiques : coûts de transport plus élevés, coûts de conservation que ce soit par temps chaud ou en cas de gel.
Leur digestibilité est variable. Les tubercules crus, entiers ou coupés, conviennent bien aux ruminants et aux chevaux, qui sont capables de les digérer. Toutefois, la digestibilité relativement faible de la fécule crue peut entraîner des troubles digestifs chez les ruminants qui consomment trop de pommes de terre[137]. Il convient de veiller à distribuer les pommes de terre au niveau du sol ou dans des mangeoires basses pour limiter les risques d’étouffement.
Les pommes de terre données à certains animaux monogastriques (porcs et volailles) doivent être cuites pour rendre l’amidon digestible. Les difficultés d’utilisation des pommes de terre crues sont liées à leur relative inappétence, pour les porcs notamment, à la présence d’inhibiteurs d'enzymes protéolytiques dans le tubercule cru et à la structure cristalline des grains d’amidon qui résiste plus ou moins aux enzymes digestives[138].
Les quantités de pommes de terre destinées à l’alimentation animale sont variables en fonction des disponibilités et des cours. Quand les cours sont bas la consommation est importante. Certains pays l’utilisent beaucoup en alimentation animale, ainsi la Pologne où une pomme de terre sur trois est produite pour être consommée par les animaux. Dans les régions, comme le Nord de l’Europe, où existe une forte industrie de transformation de la pomme de terre, certains coproduits, sont recyclés dans l’alimentation du bétail. Outre les pommes de terre de rebut, il peut s’agir de produits crus : pulpes de féculerie, à l’état humide ou déshydraté, screenings (écarts de tri de frites), amidon cru issu de centrifugation, ou cuits : pelure-vapeur et purée-pelure, issues de la pelure des tubercules à la vapeur, purée-raclée récupérée en fin de chaîne de déshydratation. La valeur énergétique de ces produits varie de 0,9 à 1 UF/kg de matière sèche[139].
Dans les régions de grande production, comme le Nord-Pas-de-Calais et la Picardie en France, la pomme de terre a fait naître une importante industrie de transformation industrielle, qui produit notamment des frites, des chips, des flocons déshydratés, des préparations surgelées…
L’amidon de pomme de terre, appelé aussi fécule, a de nombreuses utilisations. Dans l’alimentation, il peut remplacer la farine, être employé comme épaississant dans les sauces. On l’utilise aussi dans la pâtisserie industrielle et la confection des biscottes.
Mais c’est dans l’industrie non alimentaire que se trouvent la plupart des débouchés : il entre dans la composition de certains médicaments, dans celle du rouge à lèvres ou des couches pour bébés, dans la papeterie, le textile, le contreplaqué. Traité par eau chaude, l’amidon est appelé empois et entre dans la confection du caoutchouc ou dans le glaçage du papier photo.
L’empesage des cols ou poignets de chemises est un usage disparu. De même, l’amidon est moins utilisé qu’autrefois dans la fabrication de colles.
Depuis 2007, on peut utiliser la fécule de pomme de terre afin de produire des matières plastiques biodégradables, ainsi qu’un produit de lutte contre les feux de forêts, le gel-feu.
L’amidon de la pomme de terre peut être facilement hydrolysé en glucose, à partir duquel on peut produire de l’éthanol après fermentation et distillation.
À partir du XVIe siècle, l’alcool de pomme de terre a servi à confectionner la vodka ou l’aquavit. Cet usage s’est particulièrement développé en Pologne au XIXe siècle, lorsque le prix des céréales très demandées à l’exportation était élevé. En Irlande, la pomme de terre est à la base d’une eau-de-vie traditionnelle appelée poteen ou poitín qui bénéficie d’une IGP dans le cadre européen[140].
L’alcoolisme engendré par la surconsommation d’eau-de-vie de pomme de terre de basse qualité fut à l’origine de la première législation sur l’alcool édictée en Suisse en 1887[141].
Plus récemment on a envisagé la production d’éthanol comme biocarburant utilisable en addition dans l’essence ou le gazole. Sur la base d’un rendement de 40 tonnes à l’hectare une production d’éthanol de 50 hl/ha serait possible, mais le coût en serait prohibitif[142].
En 1748, le parlement de Paris interdit par la loi la culture de la pomme de terre, la considérant néfaste pour la santé car faisant partie de la famille des solanacées tels la belladone, la mandragore, la tomate… et aussi car sa peau se lève et craquelle au feu similairement à la lèpre[143].
Avant d'être une plante médicinale, elle est alimentairement bénéfique pour la santé ; outre l’apport de vitamine C utile pour la prévention du scorbut, qu’elle aurait contribué à faire reculer en Europe au XIXe siècle[144], elle constitue un aliment de « lest » qui facilite le transit intestinal.
Elle a aussi des propriétés cicatrisantes, utiles contre les ulcères intestinaux.
La fécule de pomme de terre est un topique émollient, utilisé, comme la pomme de terre râpée, en cataplasmes contre les brûlures, engelures, gerçures, etc.
Le jus de pomme de terre est émollient, calmant, cicatrisant des muqueuses digestives et diurétique[145].
Selon Pierre Lieutaghi, la pomme de terre a été largement employée en médecine populaire dès le XIXe siècle, notamment en Provence, pour ses propriétés émollientes et adoucissantes contre divers maux : brûlures, panaris, mains abîmées… On utilisait à cet effet une pomme de terre coupée en deux, de la pomme de terre râpée ou de la pulpe de pomme de terre bouillie[146]. Cet usage a perduré au moins jusqu'au début du XXe siècle en France : selon une étude ethnobotanique publiée en 1984 à propos des usages traditionnels de plantes à Bagnes « sur les brûlures, on met un cataplasme de pommes-de-terre crues râpées et d'huile de millepertuis ; un emplâtre de pommes-de-terre chaudes (cuites puis écrasées) mis sur le dos ou la poitrine « tire le froid » (idem avec le son, qui a l'avantage de refroidir moins vite) »[147].
Ce tubercule peut aussi être le support de « magie thérapeutique ». Selon certaines croyances, une pomme de terre conservée dans la poche, jusqu’à ce qu'elle devienne desséchée et dure, peut éloigner le mal, notamment les rhumatismes[146].
Constituée essentiellement d’amidon, la pomme de terre a un faible pouvoir cariogène[148].
Selon une étude en 2011, la consommation de pommes de terre peut contribuer à lutter contre l’hypertension chez les personnes en surpoids[149]. Cet effet serait dû à la présence dans le tubercule d’inhibiteurs de l’enzyme de conversion de l’angiotensine[149].
Au Pérou, la pulpe de la papa morada nativa (pomme de terre violette indigène) est à la base d’une crème cosmétique pour le visage. Destinée à atténuer les rides, cette crème est commercialisée localement sous la marque Mishki[150].
La patatogravure est une activité manuelle, généralement pour de jeunes enfants, qui consiste à sculpter dans des pommes de terre coupées en deux des motifs variés, souvent des formes géométriques, afin de s’en servir comme tampons, une fois trempées dans de la peinture ou de l’encre.
Brevetée en 1903, la plaque autochrome, premier procédé de photographie en couleur inventé par Louis Lumière, utilise pour capter la lumière des grains de fécule de pomme de terre teintés[151].
Selon Alexandre Dumas (Le grand dictionnaire de cuisine) les feuilles de pommes de terre séchées peuvent fournir un excellent succédané de tabac[152].
On peut utiliser la pomme de terre à des fins domestiques, par exemple pour préparer de la colle, à base de pommes de terre bouillies dans l’eau, additionnées de poudre d’alun, ou pour nettoyer vitres et glaces pour ôter les traces de doigts à l’aide d’une tranche de pomme de terre, avant de rincer les surfaces à l’eau[145].
Il est possible de produire de l’électricité avec une pomme de terre comme avec d’autres végétaux, le citron par exemple, en y insérant deux électrodes, l’une en zinc et l’autre en cuivre, la chair de la pomme de terre faisant office d’électrolyte. Des chercheurs de l’université hébraïque de Jérusalem ont découvert qu’il était possible d’améliorer l’efficacité de cette pile électrique naturelle et bon marché en utilisant des pommes de terre bouillies[153].
Les pommes de terre sont cultivées dans plus de 150 pays, principalement dans l’hémisphère nord. La distribution de cette culture s’étire en latitude de 45° S à 65° N et marque deux pics, le plus important dans les zones tempérées situées entre 45 et 57° N, qui incluent l’Allemagne, la Pologne l’Ukraine et la Russie, et le deuxième dans les zones subtropicales situées entre 23 et 34 ° N, qui comprennent en particulier le bassin indo-gangétique[59].
En 2014, la production mondiale de pommes de terre est estimée à 385 millions de tonnes, pour une surface cultivée de 18,8 millions d’hectares, soit un rendement moyen de 20,51 tonnes/hectare (t/ha)[154]. Ce chiffre n’inclut pas les plants (semences) qui représentent 30,8 millions de tonnes (Mt), soit environ 10 % du total. Cette culture s’inscrit à la cinquième place (en tonnage) des productions agricoles au niveau mondial, après la canne à sucre, le maïs, le riz et le blé et devant la betterave à sucre. C’est la plus importante dicotylédone alimentaire.
Une comparaison par continent montre que l’Asie 49 % et l’Europe 31,8 % concentrent 81 % de la production totale contre 11,1 % pour les Amériques, 7,6 % pour l’Afrique et 0,5 % pour l’Océanie.
Le rendement moyen le plus élevé est obtenu en Océanie avec 41.13 t/ha contre 26.64 t/ha dans les Amériques, 21.84 t/ha en Europe, 18.93 t/ha en Asie et 14.87 t/ha en Afrique.
La liste des vingt premiers pays producteurs en 2014 est donnée dans le tableau ci-après avec les surfaces cultivées et les rendements moyens (source FAOSTAT).
En 2007, les exportations de pommes de terre ont porté au niveau mondial sur 15,5 millions de tonnes dont 5 (32,3 %) sous forme de surgelés[156]. Cela représente une faible part (5 %) de la production mondiale, ce qui résulte notamment de coûts de transport élevés (produit périssable, à forte teneur en eau, coûts de réfrigération), mais aussi des normes sanitaires et techniques et de politiques restrictives des pays importateurs[157]. En outre les exportations de farine de pomme de terre ont représenté la même année 0,4 million de tonnes.
L’essentiel du commerce international de la pomme de terre se réalise dans l’Union européenne. Les quatre premiers pays exportateurs, Pays-Bas, France, Allemagne et Belgique, ont réalisé plus de la moitié des exportations totales de pomme de terre fraiches (54,7 %). Ces pays figurent également parmi les dix premiers pays importateurs. Au sein de l’Union européenne, Le Rucip (règles et usages du commerce intereuropéen des pommes de terre), créé en 1956, s’applique à tous les échanges entre professionnels[158].
Pour les pommes de terre de conservation (hors semences, primeurs et produits transformés), la France est le premier exportateur mondial avec 1,99 million de tonnes pour une valeur de 685 millions de dollars, devant les Pays-Bas (1,94 Mt), l'Allemagne (1,60 Mt) et la Belgique (0,90 Mt)(Faostat 2011), ce qui lui permet d'être très largement en excédent commercial (années 2009-2011)[159].
Pour les pommes de terre surgelées, les principaux pays exportateurs sont dans l'ordre la Belgique (1,44 Mt), les Pays-Bas (1,43 Mt), le Canada (0,98 Mt) et les États-Unis (0,88 Mt), les Pays-Bas étant les premiers en valeur (1,46 million de dollars)[160].
En 2005, les disponibilités en pommes de terre pour l’alimentation humaine étaient évaluées par la FAO à 214 millions de tonnes, soit 33,3 kg par habitant et par an, ou bien 91,2 g, soit 62 kcal, par personne et par jour[161].
Le marché des chips est dominé par la société américaine Frito-Lay (filiale du groupe Pepsico) qui exploite 67 usines réparties dans 27 pays et transforme annuellement 4 millions de tonnes de pommes de terre. Sa part de marché est d’environ 50 % au niveau mondial[162].
La fécule de pomme de terre est historiquement la première forme de production industrielle de l’amidon, mais est maintenant dépassée par l’amidon de céréales, principalement de maïs. Dans l’Union européenne, la fécule de pomme de terre ne représente plus que 16 % de l’amidon produit contre 47 et 37 % pour les amidons de maïs et de blé respectivement[163]. Ce secteur industriel s’est fortement concentré, l’essentiel de la production européenne est assuré par quelques groupes : Agrana Stärke (Autriche), AKV Langholt (Danemark), Avebe (Pays-Bas), Emsland Stärke (Allemagne), Kartoffelmelcentralen (Danemark), Roquette (France), Skrobarny Pelhrimov⇔Škrobárny Pelhřimov (République tchèque), Südstärke (Allemagne), Lyckeby Stärkelsen (Suède), Wielkopolskie Przedsiebiorstwo Przemyslu Ziemniaczanego (Pologne).
Dans l’Union européenne, seule la pomme de terre féculière est réglementée par la Politique agricole commune (PAC) dans le cadre d’une organisation commune de marché (OCM), qui garantit aux producteurs un prix minimum à la tonne. Cette OCM est liée à celle des céréales, la fécule de pomme de terre étant directement en concurrence avec l’amidon de maïs et de blé. Lors de la réforme de la PAC de 1992, un contingentement par pays producteur a été instauré[165]. Le contingent global, égal à 1 952 000 tonnes en 1994, se répartissait entre cinq pays (Allemagne, Danemark, Espagne, France, Pays-Bas)[166]. Il a été révisé en 2004 à la suite de l’élargissement de l’Union européenne et porté à 1 948 761 tonnes[164]. La réglementation impose la conclusion d’un « contrat de culture » entre l’agriculteur et la féculerie. Le prix payé aux agriculteurs varie selon la teneur en fécule des tubercules (qui ne doit pas être inférieure à 13 %), évaluée par la mesure de la densité (mesure d’un poids sous l’eau valable pour 5 050 grammes de pommes de terre fournies)[167]. Pour les campagnes 2008-2009 à 2011-2012, le prix minimal à verser aux agriculteurs est fixé à 178,31 euros par quantité de pommes de terre nécessaires à la fabrication d’une tonne de fécule (soit 35,66 euros pour une tonne de pommes de terre d’une teneur en fécule de 17 %), tandis que le montant de la prime à la tonne de fécule produite (versée à la féculerie) est fixé à 22,25 euros[168].
L'année 2008 a été déclarée année de la pomme de terre par l'ONU[169], pour sensibiliser le monde entier sur le rôle de ce légume et promouvoir sa mise en œuvre.
Un astéroïde (88705) Pomme de terre a été nommé en commémoration.
Lorsque les Espagnols ont découvert la pomme de terre au Pérou au début du XVIe siècle, ils ont retenu le nom local le plus fréquent, la papa, terme de quechua qui était la langue véhiculaire de l’empire Inca. Dans cette langue, papa désignait tout type de tubercule à l’exception de l’oca[170]. Papa est toujours usité pour désigner la pomme de terre dans les pays d’Amérique latine de langue espagnole, mais a été supplanté par patata en Espagne, sauf dans les îles Canaries et le sud du pays[171].
Le terme espagnol a été emprunté par de nombreuses langues européennes ou non européennes : ainsi on trouve patata en italien, grec (Πατάτα), basque et catalan, patatas en tagalog ; patates en turc, potato en anglais, potet en norvégien, batata en portugais et en arabe (بطاطا), pataca en galicien, patana en occitan, práta en gaélique et potatis en suédois[172].
Différents auteurs ont aussi comparé à la truffe ce légume d’un type alors nouveau pour les Européens.
Des noms dérivés de « truffe » désignent la pomme de terre, par exemple : trunfa en aragonais, trumfa dans les dialectes septentrionaux du catalan[173]. Le terme de « patate trufle » était utilisé dans le nord-ouest de la France. En Savoie et dans la zone arpitane en général, on lui donne le nom de tartifle (qui a donné la tartiflette)
Quand les Espagnols introduisirent les premières pommes de terre en Italie au XVIe siècle, les Italiens les appelèrent tartufoli (petites truffes). Ce nom, par l’intermédiaire de la forme Tartuffel, est à l’origine du terme allemand Kartoffel et de ses dérivés : cartof en roumain, kartof (Картоф) en bulgare, kartófel (Картофель) en russe, kartoffel en danois, kartul en estonien, kartafla en islandais, kartupel en letton et kartofl en yiddish ou judéoallemand. En français, comme indiqué plus haut, le terme « cartoufle » est employé par Olivier de Serres[174].
« Pomme de terre » est une expression figée qui constitue un nom composé, désignant le tubercule mais aussi la plante elle-même. Calquée sur le latin malum terrae, elle est attestée en français depuis 1488 pour désigner diverses plantes à tubercules ou bulbes, telles le cyclamen ou l’aristoloche, ou à gros fruits ronds comme la courge[175]. Elle a désigné ensuite le topinambour[176], probablement sous l’influence du néerlandais aardappel, littéralement « Pomme de terre ». Par la suite, le topinambour a pris son nom actuel à la suite de l’exhibition à Paris de Tupis et le nom de pomme de terre s’est définitivement appliqué à Solanum tuberosum notamment sous l’action de popularisation de ce tubercule entreprise par Parmentier à partir de 1773. L’expression « Pomme de terre » est entrée dans le dictionnaire de l’Académie française dans sa sixième édition en 1835[177].
On retrouve le syntagme « pomme de terre » transposé en d’autres langues : terpomo en espéranto, aardappel en néerlandais et les diverses variantes de Erdapfel dans les dialectes méridionaux de l’allemand (en Autriche, en Suisse et dans le sud de l’Allemagne).
« Poire de terre » a également été employé, expression qui se retrouve sous le forme de Grundbirn en allemand, krumpir en croate, krompira en serbe, krompirja en slovène[178], crumpena en roumain, gromper.
Même si on emploie couramment le terme de patate pour désigner la pomme de terre, on ne confondra pas ce tubercule avec la patate douce (Ipomoea batatas), qui appartient pour sa part à la famille des Convolvulacées.
Le terme « patate » désigne en français familier une personne que l’on considère comme étant un peu simplette. Ainsi on dira par exemple : « untel est une patate ! » À noter que loin de toute insulte, certains régionalismes lui attribuent une connotation affective.
En mathématiques, une « patate » est une courbe fermée sans forme bien définie qui représente un ensemble. On dit aussi « patatoïde ».
Adam Mickiewicz, grand poète romantique polonais a célébré le rôle joué par la pomme de terre pour sauver son peuple de la famine après les guerres napoléoniennes dans un poème héroïco-comique, en quatre chants, Kartofla, (pomme de terre), écrit en 1819[180].
En 1845, la maladie de la pomme de terre inspire à Dumanoir et Clairville un vaudeville en trois actes, Les pommes de terre malades, avec le roi Pomme de terre 1er, sa femme Vitelotte, son premier ministre Tubercule, et ses médecins Topinambour et Patate. Jouée pour la première fois au théâtre du Palais Royal le 20 décembre 1845[181], cette pièce conçue pour se moquer d'une campagne de publicité du journal L’Époque, connut un certain succès[182].
La culture précolombienne Mochica du nord du Pérou a produit des céramiques sacrées, dont les formes significatives représentent des thèmes importants. Les pommes de terre y sont représentées tant de manière anthropomorphique que naturelle[183].
En Europe, de la fin du XVIe siècle au milieu du XIXe siècle, les représentations de la pomme de terre ont surtout des fins scientifiques et documentaires, comme dans la planche ci-contre extraite de l’Hortus Eystettensis de Basilius Besler (1613).
Depuis la seconde moitié du XIXe siècle, de nombreux peintres ont représenté la pomme de terre dans des natures mortes ou des scènes de la vie quotidienne des paysans. Plusieurs tableaux de Jean-François Millet montrent des scènes liées à la culture ce tubercule : La Récolte des pommes de terre (1855), les Planteurs de pommes de terre (1862, musée des beaux-arts de Boston) et L'Angélus (1858). Ce célèbre tableau, peint peu après le début de la grande épidémie de mildiou en Europe, aurait dû s’appeler La Mauvaise Récolte[184] ou la Prière pour la récolte de pommes de terre[185].
On retrouve la pomme de terre dans l’œuvre de Vincent van Gogh en particulier dans Les Mangeurs de pommes de terre (1885, musée Van Gogh, Amsterdam) et d’autres peintres de cette époque : Jules Bastien-Lepage, dans la Récolte des pommes de terre (1879, National Gallery of Victoria), Albert Anker dans la Petite Éplucheuse de pommes de terre (1886), Paul-Élie Ranson (1893) dans Les Éplucheuses de pommes de terre, Julio de Souza Pinto⇔José Júlio de Sousa Pinto dans la Récolte des pommes de terre (1898, musée d’Orsay), Lucien Simon dans la Récolte des pommes de terre (1907, musée des Beaux-Arts de Quimper).
En 1948, le peintre français Raoul Michau peint La Bataille des pommes de terre, tableau surréaliste exposé au musée d'art moderne de la ville de Paris[186].
Les Planteurs de pommes de terre, huile sur toile, Jean-François Millet, 1862, musée des beaux-arts de Boston.
La Récolte des pommes de terre, huile sur toile, Jean-François Millet, vers 1855.
L'Angélus, huile sur toile, Jean-François Millet, 1858, Musée d'Orsay, Paris.
Saison d'octobre, récolte de pommes de terre, huile sur toile, Jules Bastien Lepage, 1879, National Gallery of Victoria, Melbourne.
Les Mangeurs de pommes de terre,
huile sur toile, Van Gogh, 1885, Musée Van Gogh.
La petite éplucheuse de pommes de terre, huile sur toile, Albert Anker, 1886, collection privée.
Les Éplucheuses de pommes de terre, Paul-Élie Ranson, 1893, Musée du Prieuré.
En 1977, dans son œuvre intitulée patate, Giuseppe Penone, sculpteur italien, adepte de l’Arte Povera, s’est servi de la pomme de terre pour réaliser une sorte d’autoportrait. Ce sont les tubercules eux-mêmes qui, en croissant, ont épousé la forme de moules qu’il avait placés dans la terre au printemps, reproduisant ainsi diverses parties de son visage (nez, oreille…)[187].
Henri Cueco, écrivain et peintre français du XXe siècle, s’est intéressé à la pomme de terre pour elle-même et en a fait une série de « portraits » qu’il a publié dans le Journal d’une pomme de terre (1993)[188].
En 2008, le peintre bolivien Roberto Mamani Mamani a consacré une série de 30 tableaux à la pomme de terre et à ses relations avec la culture indienne Aymara dont il est issu[189].
En 2009, le peintre britannique John Dyer fut l'hôte du CIP au Pérou, et réalisa une série de tableaux sur la récolte des pommes de terre et diverses scènes de la vie autour des pommes de terre à différents endroits (parc de la pomme de terre, lac Titicaca, fête de la pomme de terre à Taquile…)[190].
La pomme de terre est l’emblème de la campagne de publicité et du jeu en réalité alternée menée par Valve Corporation pour la sortie du jeu Portal 2. L’ensemble de la campagne est désignée sous le nom de Potato Sack, terme anglophone pour Sac à patates. L’intrigue du jeu a en effet un rapport important avec les patates et plus particulièrement avec les possibilités d’utiliser la patate comme électrolyte pour la fabrication d’une pile artisanale.
Des représentations de la pomme de terre, plante entière, tubercule ou fleur, figurent dans le blason de certaines localités d’Europe, notamment en Allemagne, d’Amérique latine ou d'Amérique du Nord (comté d'Aroostoock dans le Maine).
Blason de Dollbergen (Basse-Saxe).
Blason de Tausa (Cundinamarca, Colombie).
Sceau du comté d'Aroostook (Maine).
Il existe des musées de la Pomme de terre dans différents pays (États-Unis et Allemagne notamment), ainsi que deux musées de la frite en Belgique :
La pomme de terre est fêtée dans de nombreux pays du monde, notamment en Amérique du Sud.
Aux États-Unis et depuis 1937, le comté d'Aroostook organise le Festival de la floraison des plants de pomme de terre du Maine. Cette fête, qui se tient dans la seconde quinzaine du mois de juillet, dure neuf jours[191].
Depuis 1986, la Bolivie, qui est l’un des principaux producteurs de pomme de terre du continent sud-américain, célèbre une « fête nationale de la pomme de terre » dans la localité de Betanzos (département de Potosí)[192]. C’est aussi le cas en Argentine, à Córdoba, depuis 1981[193].
Depuis 2005, au Pérou, à l’initiative du ministère de l’Agriculture, le 30 mai a été déclaré « jour national de la pomme de terre »[194].
En 2010, l’Équateur a institué officiellement une « journée nationale de la pomme de terre » (Día Nacional de la Papa), organisée le 29 juin dans la ville de Riobamba à l’initiative du consortium des petits producteurs de pommes de terre (Consorcio de Pequeños Productores de Papa - Conpapa) avec l’appui d’institutions telles que l’INIAP (Instituto Nacional Autónomo de Investigaciones Agropecuarias) et le CIP (centre international de la pomme de terre)[195].
En France, tous les trois ans depuis 1999, une manifestation appelée « La pomme de terre en fête » se déroule sur trois jours au début du mois de septembre à Plœuc-sur-Lié (Côtes-d'Armor)[196]. Il y a également Trifòla, la fête de la pomme de terre du plateau de Craponne, à Craponne-sur-Arzon une région de production (en Haute-Loire), fin octobre[197]. « La fête des patates » d'Accous en Vallée d'Aspe (Pyrénées-Atlantiques), organisée tous les troisièmes week-ends d'août, donne lieu à l'élection d'une « miss patate » dont la lauréate se voit remettre l'équivalent de son poids en pommes de terre[N 8].
Depuis 2002, la pomme de terre est le légume officiel (official state vegetable) de l’État américain de l’Idaho[198]. Cet État, surnommé le Potato State (l’État de la pomme de terre), est le principal producteur de ce tubercule aux États-Unis, environ 28 % de la production nationale[199], principalement de la variété Russet Burbank.
La forme de la pomme de terre a inspiré M. Patate, jouet pour enfants d’origine américaine créé par Hasbro en 1952. Il est constitué d’une tête en matière plastique de forme patatoïde et de plusieurs éléments pouvant la décorer, moustache, chapeau, nez, etc.
Le record de la plus grosse pomme de terre du monde, détenu précédemment, avec 3,5 kg, par un restaurateur de l’île de Man, Nigel Kermode[200] aurait été battu le 4 septembre 2010 par un jardinier amateur anglais qui a présenté au National Gardening Show à Shepton Mallet (Somerset) un tubercule de 3,8 kg[201].
Dans le calendrier républicain, la Pomme de terre était le nom attribué au 11e jour du mois de vendémiaire[202].
Solanum tuberosum
La Pomme de terre ou patate (dans le registre informel ou bien en français canadien ou belge) est un tubercule comestible produit par l’espèce Solanum tuberosum, appartenant à la famille des solanacées. Le terme désigne également la plante elle-même, plante herbacée, vivace par ses tubercules mais toujours cultivée comme une culture annuelle. La pomme de terre est une plante qui réussit dans la plupart des sols, mais elle préfère les sols légers et légèrement acides. La plante est sujette aux maladies dans des sols calcaires ou manquant d’humus.
La pomme de terre est originaire de la cordillère des Andes (Pérou), dans le Sud-Ouest de l’Amérique du Sud où son utilisation remonte à environ 8 000 ans. Introduite en Europe vers la fin du XVIe siècle à la suite de la découverte de l’Amérique par les conquistadors espagnols, elle s’est rapidement diffusée dans le monde et est en 2015 cultivée dans plus de 150 pays sous pratiquement toutes les latitudes habitées.
Elle est une source importante de glucides, qui se présentent principalement sous forme de fécule, et selon son mode de cuisson elle peut apporter des quantités notables de protéines et de vitamines. Ses qualités nutritives et sa facilité de culture font qu’elle est devenue l’un des aliments de base de l’humanité : elle figure parmi les légumes et féculents les plus consommés et est la principale denrée alimentaire non céréalière du monde. Cultivée et consommée localement, relativement peu commercialisée sur le marché mondial sous sa forme crue, elle est recommandée par l’ONU pour atteindre la sécurité alimentaire.
C’est aussi la culture alimentaire la plus productive, produisant plus de matière sèche à l’hectare que les céréales ; 85 % de la matière sèche produite par la plante est comestible pour l’homme contre environ 50 % pour les céréales.
Le rendement moyen est d’environ 17 tonnes à l’hectare au niveau mondial, mais se situe entre quarante et cinquante tonnes dans certains pays développés d’Amérique du Nord et d’Europe occidentale. La pomme de terre reste sous-utilisée dans certains pays du Tiers Monde, notamment en Afrique subsaharienne, mais globalement sa consommation progresse dans les pays en développement, tandis que dans les pays développés elle tend à diminuer et à basculer de plus en plus vers des formes transformées (produits appertisés, déshydratés ou surgelés).
La fécule de pomme de terre a donné naissance à une industrie de transformation, la féculerie, aux multiples débouchés dans les secteurs agro-alimentaire, cosmétique, pharmaceutique et industriel.
Compte tenu de son importance économique, de nombreuses études scientifiques sur la pomme de terre et les espèces apparentées, notamment dans le domaine de la génétique, sont menées par des institutions publiques ou privées de différents pays, coordonnées au niveau mondial, entre autres, par le Centre international de la pomme de terre.
Planda iomráiteach a tháirgeann tiúbair is ea an práta (nó an Spáinneach Geal, nó préata nó fata; Solanum tuberosum).
Nuair a fhástar plandaí nua ó na tiúbair, is clóin iad seo de na máthairphlandaí. Is luachmhar é seo mar gur féidir tréithe fabhracha a chaomhnú. Tá na mílte cineálacha ann, iad uile den speiceas céanna.
Tá suas le 160 speiceas sa nádúr, agus níl siad gaolta go dlúth i gcónaí.
Planda atá dúchasach do Mheiriceá Theas is ea an práta, áit ar saothraíodh é le fada fada le cineálacha buntúsacha mar bharr ó 200 AD ar a laghad. Sna hAindéis Arda ó cheann ceann na hilchríche a bhíodh an práta roimh theacht na nEorpach.
Mar sin, tháinig an práta as Meiriceá Theas ó thús. Timpeall lár an 16ú céad a tugadh isteach sa Spáinn é, agus uaidh sin scaip sé ar fud na hEorpa.
Tá fabhalscéal eile ann, gur thug an ridire Walter Raleigh an práta go hÉirinn as Meiriceá Theas. Ar an 28 Iúil 1586, cuireadh an práta (an práta milis) don chéad uair in Éirinn. Ach is finscéal ann, is cosúil[2].
Tá finscéal ann gur tháinig an práta go hÉirinn an chéad uair le seoltóirí Spáinneacha ag teitheadh ó na Sasanaigh ,i ndiaidh an ionsaí mírathúil le hArmáid na Spáinne sa bhliain 1588. Ach tuagadh an t-ainm "Spáinneach Geal" ar an práta ar dtús, gur tháinig an práta go hÉirinn le trádálaithe as an Spáinn[3].
Faoi seo táirgtear 90% de phrátaí an domhain sa seandomhan, oirthear na hEorpa go háirithe. Tá a tháirgeadh domhanda ionchurtha i dtábhacht le táirgeadh na ríse agus na cruithneachta; é de 314 billiún tona sa bhliain 2011, an tríú barr is mó fásta i ndiaidh an dá bharr eile sin.[4] Is sna tíortha oir-Eorpacha a ídítear na prátaí is mó ná aon áit eile; sa bhliain 2011, b'í an Bhealarúis an tír a d'ídigh an méid is airde ar domhan díobh: 185kg in aghaidh an chónaithe.[5]
Tá claonadh ag prátaí le galair éagsúla, galair víreasacha is dúchan go háirithe. Bíonn taighdeoirí is síolraitheoirí ag iarraidh póir fhrithsheasmhacha le táirgiúlacht fheabhsaithe a shaothrú an t-am ar fad, agus san iarracht seo tá na speicis fhiáine le tréithe frithsheasmhacha éagsúla an-tábhachtach sa linn géinte.
Is iomaí cineál bia a dhéantar le prátaí. B'fhéidir gurb iad sceallóga an bia is coitianta a dhéantar le prátaí. Déantar brioscáin phrátaí astu freisin. Táthar an-chosúil lena chéile ach amháin go bhfuil sceallóga níos tibhe agus níos tanaí ná brioscáin phrátaí. Itear sceallóga te; itear brioscáin phrátaí ag teocht an tseomra. Is iomaí blas a bhíonn ar mbrioscáin phrátaí amhail salann agus fínéagar, cáis agus oinniún, blas bagún deataithe, blas curraí, blas Tabasco is araile.
Planda iomráiteach a tháirgeann tiúbair is ea an práta (nó an Spáinneach Geal, nó préata nó fata; Solanum tuberosum).
A pataca ( pronunciación ), baloca[1][2], batata[3] ou castaña da terra é o tubérculo da planta da pataca ou pataqueira[4] (Solanum tuberosum), unha planta da familia das solanáceas, orixinaria de América do Sur e cultivada en case todo o mundo polo seu tubérculo comestíbel.
Con frecuencia adóitase citar como endémica dos Andes nunha área que coincide aproximadamente co sur do Perú[5], onde foi cultivada e consumida polo menos dende o VIII milenio a.C. [6], porén dende hai séculos a planta é cultivada noutras latitudes dando lugar a diversas variedades de patacas.
En Galicia a maior zona de produción do tubérculo é a comarca da Limia, de cuxo comercio procede a principal fonte de ingresos da comarca. En Vilalba (Terra Chá) e Coristanco (comarca de Bergantiños), cultivan a pataca como complemento dos ingresos da actividade agraria e do autoconsumo, resultando un produto de grande sona e calidade en feiras e mercados.
A palabra galega pataca vén do castelán patata. A Real Academia Española di que á súa vez a palabra castelá é un cruzamento léxico do taíno batata 'pataca doce' e a palabra quechua papa 'pataca'. Isto indica probablemente que nun principio pensouse que a pataca era unha variedade da batata, malia non gardar ningún tipo de parentesco entre ámbalas dúas plantas. Ademais de pataca, en moitas zonas de Galicia chámaselle "castaña", "castaña de terra" ou "castaña da mariña", seguramente debido a que as propiedades alimentarias eran semellantes ás da castaña, desprazando o consumo do froito do castiñeiro.[7]
En moitas linguas, a palabra pataca provén de tartufoli, denominación italiana que se lle deu á pataca pola súa semellanza coa trufa (en italiano tartufo). Así pódense atopar noutras linguas palabras derivadas da verba italiana como krompir no esloveno, картоф (kartof) no búlgaro, картофель (kartofel) no ruso e kartoffel no alemán.
Noutras linguas o nome común para o tubérculo é "mazá de terra": pomme de terre en francés, aardappel en neerlandés, תפוח אדמה en hebreo (a miúdo escrito como פוד), e erdapfel no alemán austríaco. Na lingua finesa existen un termo semellante para a pataca, a cal é chamada peruna, termo que provén do antigo sueco jordpäron "pera de terra". Durante o século XVI, o termo francés pomme de terre foi traducido literalmente a outras linguas conforme a introdución da pataca se espallou por toda Europa. Na lingua polaca a pataca chámase ziemniaki, ovak zemiak en eslovaco.
Pan - Pasta - Queixo - Arroz
Carnes - Sopas - Peixes - Mariscos
Auga - Leite - Patacas - Vexetais - Mel - Viño - Verduras - Froitas - Hortalizas - Legumes - Especias - Outros ingredientes
Receitas de cociña
Cultivada no Perú desde o VIII milenio a.C., o berce da pataca estivo na fronteira peruano-boliviana pero a man e intelixencia incaicas tiveron moito que ver na multiplicación das súas variedades. Foron tamén eles os que desenvolveron a técnica para deshidratala, e apreciárona máis porque resiste moito tempo de almacenamento.
Segundo Santiago Antúnez de Mayolo, os poboadores do Imperio inca comían as patacas coa casca, porque estaban convencidos de que pelalas provocaba nelas un terrible pranto.
Cando os conquistadores chegaron a Sudamérica, ao principio rexeitaron o tubérculo, porque crían que se trataba dun vexetal velenoso. Esta non sería a única acusación á que se enfrontarían as patacas, das que se dixo que eran fonte de luxuria, de lepra e doutras desordes e enfermidades. Os escoceses negáronse inicialmente a comela polo simple feito de non a atopar mencionada na Biblia.
A pataca foi introducida en Europa en 1573, e cara finais do século xa era un alimento común en Italia, Alemaña, Polonia e Rusia. Non en Francia onde só a beleza das súas flores permitiu que permanecese. Segundo se di, María Antonieta converteunas en adorno favorito para o seu cabelo. Hoxe a pataca é un dos cultivos máis importantes do planeta.
O cronista Pedro Cieza de León, contemporáneo de Francisco Pizarro, describiuna en 1550 e crese que foi el quen a trouxo a España en 1554 como achado. En 1573 cultivouse no Hospital de Sevilla para alimentar os enfermos. Chegou a Roma no 1588; o naturalista Charles de l’Ecluse descríbea coma unha “pequena trufa” ou "tartuffoli". Seica foi levada a Inglaterra, desde a costa de Colombia, por Thomas Hariot cara a 1586, e máis tarde comezou a cultivarse en Irlanda aló polo século XVII. Neste século Europa sofre duras invernías que minguan a produción agrícola e a poboación sofre os estragos da fame. Isto incrementou a aparición das enfermidades e as guerras, reducindo sensiblemente a man de obra activa para o traballo agrícola. Estas dificultades prolongáronse durante o século XVIII, xerando a inestabilidade social e política de Francia. Neste contexto de fame e precariedade creouse a lenda en torno ao farmacéutico Antoine Parmentier, a quen se atribúe desacertadamente a popularización do consumo da pataca.
A variedade da pataca medrou de xeito exponencial debido á hibridación dende o descubrimento deste tubérculo pola cultura occidental.
S. tuberosum é unha planta anual, de talo erecto, que pode medir ata 1 m de altura. As súas follas son compostas, con 7 foliolos de forma lanceolada, con graos variables de pilosidade. As flores teñen forma de estrela e os seus pétalos están fusionados. A cor da flor pode ser branca, rosada ou violeta co centro amarelo. O seu froito é unha baga verde, de forma semellante a un tomate pero moito máis pequeno, que contén no seu interior unhas 400 sementes. A parte que se consome é un tubérculo, é dicir, un engrosamento subterráneo dos talos que serve para almacenar substancias de reserva.
Os tubérculos están cubertos por unha exoderme que aparece ao romper a epiderme que vai engrosándose co tempo. Sobre a súa superficie existen "ollos", afundimentos para resgardar as xemas vexetativas que orixinan os talos, que están dispostas de forma helicoidal. Ademais, hai orificios que permiten a respiración, chamados lenticelas.
As condicións de cultivo varían dependendo da especie e da variedade, pero en xeral dáse mellor en terras con alto contido en humus. A temperatura adecuada varía entre os 10 e 25 °C. Non soporta temperaturas inferiores aos 0 °C e a xeada quéimaa a -5 °C. No seu lugar de orixe, Perú, este tubérculo plántase en altitudes de ata 4.200 metros. Perú é o país que máis variedades ofrece, cerca de catro mil.
A produción anual a nivel mundial estimouse en 300 millóns de toneladas (ano 2000). China converteuse no maior produtor de pataca ao desaparecer a Unión Soviética.
De xeito tradicional o almacenamento da pataca faise en zonas secas e sen humidade, en cestos, bolsas ou sacos de tecido e a resgardo da luz, nun proceso chamado conservación por deshidratación. Nas explotacións industriais faise en cámaras de frío. O tratamento en frío da pataca produce unha redución do amidón a azucre debido ás encimas da propia pataca, nun proceso chamado edulcoración por frío. Estas patacas conservadas en frío ao ser fritidas ou enfornadas a máis de 250 graos fahrenheit ou 120 graos centígrados recompoñen eses azucres e aminoácidos libres en acrilamida, que é considerada unha molécula potencialmente canceríxena[8].
Tendo en conta que a composición sofre variacións dunhas especies a outras (e tamén depende da terra de cultivo), a pataca componse aproximadamente dun 75% de auga, 2% de substancias nitroxenadas, 0,15% lípidos, 20% de fécula e 1% de celulosa. En determinadas condicións, a pataca acumula un alcaloide, chamado solanina, que lle dá un sabor amargo e unha coloración verdosa. Esa parte verde débese eliminar, pois non é saudable.
A primeira referencia do cultivo da pataca en Galicia remóntase a 1607, ano no que foron sementadas na horta do mosteiro de Herbón (Herbón, Padrón), tal e como aparece rexistrado nas memorias do arcebispado de Santiago, do cardeal Jerónimo de Hoyo,[9] porén o cultivo xeneralizado da pataca non tomaría importancia ata a segunda metade do século XVIII.
Os primeiros rexistros do cultivo correspóndense con preitos entre campesiños e perceptores do décimo, principalmente na provincia de Lugo. As primeiras citas aparecen nos concellos de Viveiro (1736), Paradela (1756), Vilalba (1760) etc, comezando a xeneralizarse a partir do ano 1770.
A orixe destes preitos vén do feito de que a pataca, coma outros froitos menores, tratábase dun cultivo non fiscalizado, é dicir, os campesiños non estaban obrigados a pagaren polo seu cultivo, motivo polo que os perceptores non estaban dispostos a que este cultivo se espallase ao longo do campo galego. O primeiro preito pola cuestión de décimo das patacas remóntase ao mes de decembro do ano 1736. Nel o párroco de Bravos (Ourol) querelouse cos seus fregueses xa que estes dábanse en cultivar, sen decimar, "unha especie de froita que chaman castaña mariña ou criadillas."
O catastro de Ensenada (1749-53) reduce o seu cultivo a un feixe de parroquias da provincia de Ourense. Cara a 1800 Lucas Labrada sinala que o cultivo das patacas se estendeu amplamente a raíz da crise cerealeira, gravísima de 1768-69, aínda que se equivoca cando afirma que antes desa data só se coñecía a planta na noutrora existente provincia de Mondoñedo, pois viuse que hai constancia documental do seu cultivo con anterioridade a eses anos en Lugo e Ourense. A pataca comezou a substituír paulatinamente a castaña como un dos alimentos básicos da alimentación dos galegos, especialmente no mundo rural, e por iso nalgúns sitios comezou a chamarse castaña da terra.
Desde 1996 existe en Galicia a Denominación Específica Pataca de Galicia [10], que ampara a producida nas zonas de Bergantiños (A Coruña), Terra Chá-A Mariña (Lugo), Lemos (Lugo) e A Limia (Ourense). A produción amparada por esta Denominación ascende progresivamente desde as 4.000 toneladas do ano 2000 ata as 7.004 toneladas collidas en 2008 [11], cun valor superior ó millón e medio de euros [2].
Se na noite de San Xoán se deixa na ventá unha pela de pataca, á mañá seguinte estará engurrada debuxando a letra pola que comeza o nome do futuro marido.
Para alivia-la dor das queimaduras ou das cordaduras dos pés ou mans, é bo poñer cataplasmas feitas cos vástagos novos da rama da pataca ou feitas coa polpa cocida.
A pataca ( pronunciación ), baloca, batata ou castaña da terra é o tubérculo da planta da pataca ou pataqueira (Solanum tuberosum), unha planta da familia das solanáceas, orixinaria de América do Sur e cultivada en case todo o mundo polo seu tubérculo comestíbel.
Con frecuencia adóitase citar como endémica dos Andes nunha área que coincide aproximadamente co sur do Perú, onde foi cultivada e consumida polo menos dende o VIII milenio a.C. , porén dende hai séculos a planta é cultivada noutras latitudes dando lugar a diversas variedades de patacas.
En Galicia a maior zona de produción do tubérculo é a comarca da Limia, de cuxo comercio procede a principal fonte de ingresos da comarca. En Vilalba (Terra Chá) e Coristanco (comarca de Bergantiños), cultivan a pataca como complemento dos ingresos da actividade agraria e do autoconsumo, resultando un produto de grande sona e calidade en feiras e mercados.
Běrna[2][3] (Solanum tuberosum) je rostlina ze swójby wrónidłowych rostlinow (Solanaceae). Regionalne słowa su nepl[3], nepla[3], kulka[3].
Jeje podzemske dule su wažna cyrobizna za ludźi a zwěrjata.
Běrna je wjacelětna, w kulturje jenož jednolětna zelišćowa rostlina.
Stołpik je hranity.
Łopjena su přetorhowane pjerite.
Kwětnistwo wobsteji zwjetša z dweju wijelow. Kćenja njesu koleskojće rozšěrjenu, pjećličbnu kćenjowu krónu. Jeje barba wariěruje a móže běła, róžojta, wioletna abo módra być. Próšniki pjeć próškowych łopješkow kehelojće wokoło pěsty steja. Wočinjenje próšnikow so přez pory na kónčku stanje.
Płódnik wobsteji z dweju zrosćeneju płodoweju łopješkow, kotrejž znašika w kćenju stejitej. Z jeho so jahoda wuwiwa, kotraž tež w zrałosći je zelena a jědojta.
Dule słuži wegetatiwnemu rozmnoženju, při čimž wone na podzemskich wurostkach, nic na korjenjach nastanu. Jich podźěl škroba je w přerězku 17,5 % (wot 10% hač do 30%). Nimo toho wobsahuja 65% hač 80% wody, 2% syreho proteina, ale tež syry tuk, cokor, mikroelementy a rozdźělne witaminy.
Kóžda dula, kotraž so za plahowanje wužiwa, dyrbi znajmjeńša jedyn pupk měć. Z pupkow rostu lisćowe wurostki. Jeli tute wurostki pódu přełamuja, potom běrny so wobkopuja, zo bychu k sylnišemu róstej wurostkow pohnuwali. Najprjedy wurostki rostu do dołhoty, prjedy hač primarne rosćenje po tołstosću a tworjenje dulow slěduje. Na kóncu wegetaciskeje periody nadzemske wurostki wotemrěju, při čimž epidermis so puknje. Potom podzemske wurostki wotemrěju a dule so wot rostlinow wotdźěluja.
Wšě zelene dźěle rostliny, tuž tež jahody a na swětle so zelenjene dule za cyły ród typiski solanin wobsahuja a su tohodla jědojte.
Plahowanišća su subtropiske a měrne regiony wšěch kontinentow.
Běrna prěnjotnje z južneje Ameriki pochadźa.
Na rozdźěl wot tomatow jahody so njehodźa jěsć, dokelž solanin wobsahuja.
Jenož podzemske dule so móžeja za čłowjeske zežiwjenje wužiwać.
Z běrnow so móžeja rozdźělne produkty produkować, při čimž so po nałožowanskim zaměrje mjez jědźnymi, picnymi, hospodarskimi a wusywnymi běrnami a po času zrałosće mjez zažnymi, srjedźnymi a pózdnimi běrnami rozeznawaja.
Běrna so móže wot mnoholičbnych škódnikow dać a chorobow podeńć.
Wažne škódnicy su:
Wažne choroby su:
Běrna (Solanum tuberosum) je rostlina ze swójby wrónidłowych rostlinow (Solanaceae). Regionalne słowa su nepl, nepla, kulka.
Jeje podzemske dule su wažna cyrobizna za ludźi a zwěrjata.
Kentang (Solanum tuberosum L.) adalah tanaman dari suku Solanaceae yang memiliki umbi batang yang dapat dimakan dan disebut "kentang" pula. Umbi kentang sekarang telah menjadi salah satu makanan pokok penting di Eropa walaupun pada awalnya didatangkan dari Amerika Selatan.
Penjelajah Spanyol dan Portugis pertama kali membawa ke Eropa dan mengembangbiakkan tanaman ini.
Tanaman kentang asalnya dari Amerika Selatan dan telah dibudidayakan oleh penduduk di sana sejak ribuan tahun silam. Tanaman ini merupakan herba (tanaman pendek tidak berkayu) semusim dan menyukai iklim yang sejuk. Di daerah tropis cocok ditanam di dataran tinggi.
Bunga sempurna dan tersusun majemuk. Ukuran cukup besar, dengan diameter sekitar 3cm. Warnanya berkisar dari ungu hingga putih.
Menurut sejarahnya, kentang berasal dari lembah-lembang dataran tinggi di Chili, Peru, dan Meksiko. Jenis tersebut diperkenalkan bangsa Spanyol dari Peru ke Eropa sejak tahun 1565. Semenjak itulah, kentang menyebar ke negara-negara lain -termasuk Indonesia-. Menurut catatan awal di Indonesia, tumbuhan ini mulai ada semenjak tahun 1794, dimulai dengan penanaman di sekitar Cimahi.[1] Semenjak itu, kentang dapat ditemui pula di Priangan dan Gunung Tengger. Pada tahun 1812, kentang sudah dikenal dan dijual di Kedu. Sedangkan, di Sumatra tumbuhan ini dikenal setahun sebelumnya, 1811. Kentang tumbuh di pegunungan dengan ketinggian antara 1000 mdpl hingga 2000 mdpl, pada tanah humus. Tanah bekas letusan gunung berapi yang berstruktur remah lebih disukai.[1]
Kentang dikenali orang sebagai makanan pokok di luar negeri. Ini karena kentang mengandung karbohidrat. Di Indonesia sendiri, kentang masih dianggap sebagai sayuran yang mewah. Namun demikian, kentang adalah makanan yang enak serta sangat bernutrisi.[2] Juga dikenali mengandung sejumlah vitamin dari A, B-kompleks, hingga C, hingga asam folat. Juga mineral, protein, karbohidrat, karotenoid, dan polifenol. Dalam tubuh kentang ini, juga ada zat solanin yang dikenal sebagai obat penenang, antikejang, antijamur, dan pestisidal.[3] Vitamin C yang terkandung dalam kentang setiap 100 g adalah 17 mg. Selain terkandung karbohidrat dan serat-serat, mineral yang ada padanya antara lain adalah zat besi, fosfor, dan kalium.[4] Kompresan air kentang ini dikenal sangat membantu pengobatan luka pada kulit, terlebih di negara miskin yang sulit cangkok kulit (skin graft). Namun demikian, manakala kentang terpapar cahaya, kentang dapat saja membuat glikoalkaloid yang dinamakan solanin secara berlebih, sehingga jadilah berbahaya untuk dikonsumsi. Bahaya yang dapat terjadi ialah terganggunya sistem saraf, terbakar tenggorokan, sakit kepala, paralisis/lumpuh tungkai, dan badan mendingin. Apabila dosis sudah 3-6 mg, akibat bisa fatal. Pengobatan yang bisa dilakukan ialah memberi arang aktif/norit, cuci lambung, dan diberi cairan infus.[3] Sebab itu, untuk pencegahan terjadinya solanin pada kentang yang hendak dikonsumsi itu, maka letakkan kentang di tempat yang gelap. Memasak solanin pada suhu tinggi, dapat menghancurkan sebagian solanin. Juga, hindari mengonsumsi kentang yang sudah berkecambah dan berwarna hijau di bagian bawah kulit, karena alkaloid solaninnya sudah tinggi dan sudah sangat beracun.[3]
Di pasaran, kentang dipisah-pisahkan menurut ukurannya dan dinamakan kualitas A, B, C, dan D. Kualitas A adalah yang terbaik. Penyebutan 'kentang kualitas AB' berarti campuran dari kualitas A dan B.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
|first1= tanpa |last1= di Authors list (bantuan)
. PMID 16203994.Kentang (Solanum tuberosum L.) adalah tanaman dari suku Solanaceae yang memiliki umbi batang yang dapat dimakan dan disebut "kentang" pula. Umbi kentang sekarang telah menjadi salah satu makanan pokok penting di Eropa walaupun pada awalnya didatangkan dari Amerika Selatan.
Penjelajah Spanyol dan Portugis pertama kali membawa ke Eropa dan mengembangbiakkan tanaman ini.
Tanaman kentang asalnya dari Amerika Selatan dan telah dibudidayakan oleh penduduk di sana sejak ribuan tahun silam. Tanaman ini merupakan herba (tanaman pendek tidak berkayu) semusim dan menyukai iklim yang sejuk. Di daerah tropis cocok ditanam di dataran tinggi.
Bunga sempurna dan tersusun majemuk. Ukuran cukup besar, dengan diameter sekitar 3cm. Warnanya berkisar dari ungu hingga putih.
Kartafla[1][2] eða jarðepli[2] (fræðiheiti: Solanum tuberosum) er fjölær jurt af náttskuggaætt sem er mikið ræktuð fyrir sterkjurík hnýði á neðanjarðarrenglum. Kartöflur eru í fjórða sæti yfir mest ræktuðu ferskvöru heims (á eftir hrísgrjónum, hveiti og maís).
Kartöflur eru upprunnar í Andesfjöllum, nánar tiltekið í suðurhluta Perú rétt norðan við Titikakavatn samkvæmt nýlegri rannsókn.[3] Frá Suður-Ameríku barst kartaflan til Evrópu með spænskum og portúgölskum landvinningamönnum á síðari hluta 16. aldar. Elstu heimildir um kartöflurækt í Gamla heiminum eru frá Kanaríeyjum árið 1567.[4] Kartaflan náði sér þó ekki á strik sem undirstöðufæða í Evrópu fyrr en um tvö hundruð árum síðar og þá sem svar við harðindum sem ollu uppskerubresti í hinni hefðbundnu kornrækt. Kartöfluræktin í Evrópu byggðist á fáum afbrigðum og var því veik fyrir sjúkdómum eins og kartöflumyglu sem olli uppskerubresti á mörgum stöðum í Evrópu á fimmta áratug 19. aldar.
Kartaflan er undirstöðuhráefni í evrópskri matargerð og Evrópubúar og Bandaríkjamenn eru enn mestu kartöfluneytendurnir en síðustu áratugi hefur kartöfluræktun farið ört vaxandi í Asíu. Kína er nú stærsti kartöfluframleiðandinn á heimsvísu með um fimmtung heimsframleiðslunnar.[5]
Árið 2008 var ár kartöflunnar, en á hverju ári tileinka Sameinuðu þjóðirnar árið einhverju málefni sem varðar heill mannkyns. Ástæðan fyrir valinu er sú að kartaflan er talin geta hjálpað til að ná einu af átta þúsaldarmarkmiðum Sameinuðu þjóðanna sem er að fækka þeim um helming sem líða skort og hungur vegna fátæktar fyrir árið 2015.[6]
Heiti kartöflunnar á hinu forna tungumáli quechua, sem Inkarnir töluðu, er papa, og það orð er enn notað í Suður-Ameríku, Mexíkó og á Kanaríeyjum sbr. ljóðið „Oda a la papa“ („Óður til kartöflunnar“) eftir Pablo Neruda: „PAPA, / te llamas / papa / y no patata, / no naciste castellana: [...]“[7] („PAPA / heitir þú / papa / og ekki patata, / þú varst ekki frá Kastilíu...“). Enska orðið potato er komið úr spænsku patata sem fékk orðið frá orði taínoindíána á Haítí yfir hinar óskyldu sætu kartöflur batata.[8]
Íslenska orðið „kartafla“ er tökuorð frá danska orðinu kartoffel sem kemur frá þýsku; Kartoffel eða Tartuffel sem kemur af ítalska orðinu tartufolo (þaðan í fríúlísku: cartúfula og frönsku: cartoufle) af tartufo sem merkir „jarðsvepps“.[9]
Annað íslenskt orð yfir kartöflur, „jarðepli“, er hugsanlega komið úr hollensku, aardappel, sem tók það úr frönsku, pomme de terre. Finnska heitið peruna er dregið af gamla sænska heitinu jordpäron „jarðperur“.[10]
Kartöflugrös eru beinvaxin og ná 60-150 sm hæð. Þegar líður á haustið falla þau og gulna. Blöðin eru fjöðruð, með sjö til níu tenntum eða heilrendum laufum. Blómin eru lítil með fimm krónublöð og vaxa í klasa efst á stönglinum með gula fræfla. Liturinn er frá gulum að silfruðum. Einhver þyngsta kartafla sem vitað er um vó 11,3 kg og var grafinn upp í Líbanon.[11]
Eftir blómgun mynda sum kartöfluafbrigði lítil græn aldin sem líkjast grænum dvergtómötum. Í hverju aldini geta verið allt að 300 fræ sem hægt er að skilja frá aldininu með því að setja nokkur aldin í blandara á hægasta snúning með vatni þannig að aldinkjötið flýtur upp en fræin sökkva. Öll ný kartöfluafbrigði eru ræktuð upp af fræjum. Kartöflualdin innihalda mikið magn af eiturefninu sólaníni og eru því óæt.
Býflugur sjá um aðfrævun en sjálffrævun á sér líka stað. Hægt er að fjölga öllum kartöflum kynlaust með því að gróðursetja hnýði eða bita af hnýði með minnst tvö augu, eða með afskurði, sem er notaður í gróðurhúsaræktun til að fá heilbrigt útsæði. Sum kartöfluafbrigði mynda aldrei fræ (hafa ófullkomin blóm) og fjölga sér því aðeins með hnýðinu.
Hnýðin eru æti hluti plöntunnar og myndast á endanum á neðanjarðarrenglum. Hnýðið myndast við það að í endanum safnast ljóstillífuð kolvetni frá kartöflugrasinu þegar það hefur náð fullum vexti. Hnýðin eru því forðabúr plöntunnar. Ljósskortur, hiti og raki í moldinni hefur allt áhrif á hnýðismyndunina. Þegar daga styttir, hiti lækkar og raki eykst hefur það þau áhrif að renglarnir framleiða meira sýtókínín, jurtahormón sem örvar frumuskiptingu. Þegar hnýðið hefur myndast verður það aðalvaxtarvefur plöntunnar og allur annar vöxtur minnkar. Hnýðin eru hulin þunnu hýði en undir því eru korklag, sáldvefur, viðarvefur og mergur. Allir þessi vefir tengjast „augunum“ sem spírurnar vaxa út úr og liggja í dvala meðan hnýðið þroskast en geta síðar myndað nýtt gras.[12]
Náttúrufræðingar eru almennt sammála um að kartaflan sé upprunnin í Andesfjöllum, allt frá Kólumbíu til norðurhluta Argentínu. Langmesta líffræðilega fjölbreytni, bæði villtra og ræktaðra afbrigða, er að finna þar sem nú er Perú. Kartöflur sem eru ræktaðar þar eru ekki allar af sömu tegund. Algengasta tegundin er Solanum tuberosum spp. andigena sem er fjórlitna með 48 litninga. Síðan eru fjórar tegundir tvílitninga (með 24 litninga) sem heita Solanum stenotomum, Solanum phureja, Solanum goniocalyx og Solanum ajanhuiri, tvær tegundir þrílitninga Solanum chaucha og Solanum juzepczukii, og loks einn ræktaður fimmlitningur Solanum curtilobum.[13] Talið er að fólk hafi tekið að rækta kartöflur við Titikakavatn fyrir átta til sex þúsund árum síðan.[14]
Kartöfluyrki frá Andesfjöllum hafa aðlagast stuttum dögum og afbrigði frá Chile hafa aðlagast löngum dögum. Nægar vísbendingar eru um að kartaflan sem barst til Evrópu á 16. öld hafi verið frá Andesfjöllum en hún hefur síðan aðlagast löngum dögum á um tveimur öldum. Til þess að aðgreina þessar tvær aðlaganir hafa grasafræðingar skilgreint tvær undirtegundir, spp. andigena sem er hin upprunalega tegund í Andesfjöllum, aðlöguð að stuttum dögum, og spp. tuberosum, sem er evrópska kartaflan sem aðlagast hefur löngum dögum. Aðlögun að löngum dögum hefur líka átt sér stað í yrkjum sem flust hafa sunnar í Suður-Ameríku eftir landvinninga Evrópumanna þar.
Erfðafræðileg gögn benda til þess að kartaflan hafi numið land á Indlandi um svipað leyti og í Evrópu og komið þangað með Portúgölum. Á einangruðum stöðum í Himalajafjöllum eru enn ræktuð kartöfluyrki sem líkjast mjög Andesfjallakartöflunni spp. andigena.
Þegar spænskir og portúgalskir landvinningamenn komu til Suður-Ameríku var kartöflurækt þar langt á veg komin og kartöfluyrkin sem fólk ræktaði orðin gerólík villtu afbrigðunum vegna aldalangra kynbóta. Kartaflan var uppistaða í mataræði íbúa fjallanna og aðaltrúarhátíðir Inkanna voru á sama tíma og kartöflum var sáð eða þær teknar upp. Í Perú vaxa kartöflur í allt að fjögur þúsund metra hæð en maís vex aðeins þar sem frostlaust er.
Evrópubúarnir fluttu með sér kartöflur í fyrstu til að tryggja nægar vistir fyrir heimferðina. Þeir komust fljótt að því að neysla á kartöflum dró úr hættu á skyrbjúg. Í Evrópu var kartöflunni fyrst tekið líkt og öðru nýmæli frá Ameríku og hún gróðursett í jurtagörðum aðalsmanna sem skrautjurt. Fyrstu tilraunir til að borða blöð eða aldin kartöflunnar leiddu til eitrunar og magaverkja og urðu til þess að skapa fordóma gagnvart henni. Jafnvel var talið að hún ylli ýmsum sjúkdómum eins og t.d. holdsveiki.[15] Einnig urðu menn varir við að vegna hinna löngu sumardaga gaf kartaflan ekki af sér sömu uppskeru og í Andesfjöllum.
Hefð er fyrir því að eigna annað hvort Francis Drake eða Walter Raleigh heiðurinn af því að hafa flutt kartöfluna til Evrópu á 16. öld, en þótt þeir hafi hugsanlega flutt einhverjar plöntur með sér þá eru það líklegast Spánverjar sem hafa fyrstir manna flutt plöntuna til álfunnar. Elsta skipulega kartöfluræktunin í Evrópu var á Tenerífe á Kanaríeyjum sem var viðkomustaður spænskra og portúgalskra skipa á leiðinni til og frá Suður-Ameríku. Þaðan er til farmskrá frá 1567 sem nefnir heimaræktaðar kartöflur fluttar út til Antwerpen í Niðurlöndum. Útbreiðsla kartaflna um Evrópu virðist hafa fylgt tveimur meginleiðum. Ein leiðin lá til Englands, Írlands og Hollands og önnur til Portúgals, Spánar, Ítalíu og Frakklands. Samtímaheimildir eru þó af skornum skammti og kartöflum er þar oft ruglað saman við sætar kartöflur og kassava.
Víst er að tilraunir með kartöfluræktun höfðu átt sér stað í mjög mörgum Evrópulöndum um aldamótin 1600. Samkvæmt írskri arfsögn bárust kartöflur fyrst þangað með skipum Flotans ósigrandi sem strönduðu við eyjuna. Kartöfluræktun á Írlandi hófst þegar á 17. öld. Kostir kartöfluræktunar voru ýmsir miðað við hina hefðbundnu kornrækt: hægt er að fá meiri forða úr minna ræktarlandi og kartöflur þarfnast ekki sérstakrar úrvinnslu fyrir matreiðslu líkt og korn (mölun). Kartöflur henta jafn vel fyrir sjálfsþurftarbúskap og félagsbúskap. Kartöfluræktin skapaði grundvöll fyrir smájarðeignir sem síðan var reynt að uppræta á 19. og 20. öld.
Fyrstu kartöflurnar í Þýskalandi og Sviss voru ræktaðar sem skrautjurtir í matjurtagörðum sem urðu fyrst útbreiddir eftir Þrjátíu ára stríðið 1648. Þar voru kartöflur kallaðar „hollenskar trufflur“. Friðrik mikli (1712-1786) átti mikinn þátt í útbreiðslu kartöfluræktar í Prússlandi. Þýsk þjóðsaga segir að hann hafi sett vörð um kartöflugarða sína að degi til gagngert til þess að hvetja fólk til að stela úr þeim að nóttu, því það sem svo vel var varið hlaut að vera verðmætt.
Skipuleg kartöfluræktun í stórum stíl hófst 1684 í Lancashire, 1716 í Saxlandi, 1728 í Skotlandi, 1738 í Prússlandi og 1783 í Frakklandi. Skipuleg kartöflurækt í evrópsku nýlendunum í Norður-Ameríku hófst 1719 í New Hampshire. Meginástæður þess að kartaflan varð undirstöðufæða um alla Evrópu var tíður uppskerubrestur í kornræktinni á síðari hluta 18. aldar en löngu eftir þann tíma voru kartöflur fyrst og fremst ræktaðar sem dýrafóður á mörgum stöðum eða sem matur fyrir fanga. Friðrik mikli sendi Rússum kartöflur til að létta á hungursneyðinni 1774 en rússnesku bændurnir neituðu að snerta þær þar til þeir voru neyddir til þess með tilskipun Katrínar miklu. Kartöflurækt varð ekki útbreidd í Rússlandi fyrr en um miðja 19. öld þegar Nikulás 1. hóf að ganga eftir því að tilskipun Katrínar væri virt.
Seint á 18. öld tók almenningur á Norðurlöndum og Bretlandseyjum að borða meira grænmeti almennt, en fram að því hafði fæðan fyrst og fremst verið samsett úr brauðmeti, kjöti og mjólkurvörum. Um sama leyti (af ýmsum ástæðum) varð gríðarleg fólksfjölgun á þessum stöðum samfara iðnbyltingunni. Talið er að íbúafjöldi Írlands hafi tvöfaldast milli 1780 og 1841. Kartaflan og aðrir garðávextir urðu lífsnauðsynleg til að fæða þennan aukna fólksfjölda.
Eitt af því sem átti þátt í auknum vinsældum kartöflunnar á 18. öld var sá möguleiki að brugga úr þeim brennivín. Fyrstur til að minnast á þetta í riti var þýski gullgerðarmaðurinn Johann Joachim Becher í ritinu Närrische Weisheit und weise Narrheit árið 1680.[16] Í Svíþjóð sýndi Eva Ekeblad fram á þennan möguleika með tilraunum 1748 og benti einnig á önnur not kartöflunnar, eins og t.d. til að framleiða andlitspúður.[17] Smám saman tók kartaflan því við af korni sem undirstaða fyrir bruggun á sterku áfengi á Norðurlöndunum og hefðbundin ákavíti eru nú brugguð úr kartöflum.
Um miðja 19. öld olli kartöflumygla víðtækum uppskerubresti í kartöfluræktun um alla Evrópu. Kartöflumyglan barst með klippurum sem sigldu frá Ameríku til Evrópu. Á þeim stöðum þar sem kartaflan var aðaluppistaða fæðunnar, eins og á Írlandi, olli uppskerubresturinn almennri hungursneyð. Á Írlandi er talið að íbúafjöldinn hafi minnkað um 20-25% milli 1845 og 1852 bæði vegna hungurdauða og stóraukinna fólksflutninga til Ameríku.
Um og uppúr Síðari heimsstyrjöldinni urðu matjurtagarðar algengir í þéttbýli þar sem fólk gat leigt lítinn skika fyrir garðrækt til eigin nota. Slík garðrækt hefur verið vinsæl allt fram á síðustu ár 20. aldar. Mikil hækkun lóðaverðs í nágrenni helstu þéttbýlisstaða ryður þó slíkri ræktun ört úr vegi auk þess sem lækkandi hlutur matvælakaupa í útgjöldum heimila gerir efnahagslega hagkvæmni nánast að engu.
Kartöfluræktun var lengst af á 20. öld mest í Evrópu, Bandaríkjunum og Kanada þar sem kartöflur eru mikilvægur þáttur í matarmenningu, en þótt neysla kartaflna á mann sé enn mest á þessum stöðum, er Kína nú orðinn stærsti kartöfluframleiðandi heims. Rússland er í öðru sæti.
Vitað er að Vísi-Gísli skrifaði syni sínum í Kaupmannahöfn árið 1670 og bað hann um að senda sér kartöflur, ásamt öðrum plöntum, en ólíklegt er að honum hafi orðið að ósk sinni þar sem ekki var farið að rækta kartöflur að ráði í Danmörku fyrr en franskir húgenottar settust að í Fredericia árið 1719 og hófu ræktun þar.[18] Fyrstu kartöflurnar voru borðaðar við dönsku hirðina árið 1770.[19]
Fyrstur til að rækta kartöflur á Íslandi svo vitað sé var Svíinn Friedrich Wilhelm Hastfer (1722-1768) sem kallaður var Hastfer hrútabarón. Fyrsta uppskera íslenskra kartaflna leit dagsljósið á Bessastöðum sumarið 1758. Hugsanlegt er að fjármaður Hastfers frá búi Alströmers í Alingsås í Svíþjóð hafi sent þær til landsins með hrútunum sem hann sendi þá um vorið. Alströmer hafði einmitt átt upphafið að kartöflurækt í Svíþjóð með því að flytja inn sérþjálfaða vefnaðarverkamenn frá Frakklandi, en þeir fluttu með sér kartöfluræktina.[20]
Lítið er annars vitað um ræktun Hastfers og hann minnist ekki á hana sjálfur í bréfum sínum. Sama ár skrifaði Björn Halldórsson í Sauðlauksdal til Danmerkur og pantaði þaðan kartöflur (sem hafa þá sennilega enn verið lítt þekktar þar í landi). Útsæðið barst honum ekki með skipi fyrr en í ágúst 1759 en með því að setja þær í ker með mold tókst honum að fá smælki undan þeim í október. Ný sending barst honum síðan 4. júní árið eftir. Þessar fyrstu kartöflur sem Björn fékk sendar voru rauðar og hnöttóttar og hafa því hugsanlega verið yrkið sem nú er kallað rauðar íslenskar. Samkvæmt rannsóknum Norræna genabankans eru rauðar íslenskar óaðgreinanlegar frá gammel röd svensk og teljast því sama afbrigðið. Hugsanlegt er því að rauðar íslenskar séu fyrsta kartöfluyrkið sem ræktað var á Íslandi.[21]
Haustið 1760 tókst Birni því að fá góða uppskeru af kartöflum. Sama ár hóf Guðlaugur Þorgeirsson prófastur á Görðum á Álftanesi kartöfluræktun og 1762 segist Eggert Ólafsson hafa séð stórar kartöflur hjá honum. Um sama leyti hóf Jón Bjarnason, prestur á Skarðströnd, kartöflurækt sem og Davíð Hansson Scheving sýslumaður í Haga á Barðaströnd.[18]
Þrátt fyrir þessar tilraunir var framanaf fremur lítill áhugi á neyslu kartaflna meðal almennings á Íslandi líkt og í Evrópu. Um 1770 varð uppskerubrestur í Evrópu til þess að kartöflurækt breiddist hratt út. 1772 var gefið út ritið Stutt aagrip um Jardeplanna Nytsemd og Ræktan eftir Jacob Kofoed Trojel með styrk frá Konunglega danska landbúnaðarfélaginu en því var dreift ókeypis til Norðmanna, Dana og Íslendinga.[22] Bæði Lauritz Andreas Thodal og Hans Christoph Diederich Victor von Levetzow, stiftamtmenn, hvöttu til garðræktar og kartöfluræktar sérstaklega og landbúnaðarfélagið veitti verðlaun fyrir árangur í kartöflurækt.[23]
Kartöflurækt og önnur garðyrkja varð þó ekki algeng á Íslandi fyrr en í upphafi 19. aldar og áttu Napóleonsstyrjaldirnar 1807-1814 og stopular siglingar til landsins á þeim tíma mikinn þátt í því. Árið 1807 kom skip frá Ameríku með kartöfluútsæði fyrir Hans Wilhelm Lever kaupmann sem það ár hóf kartöflurækt í hlíðunum hjá Akureyri en þaðan breiddist síðan ræktunin út um Norðurland og Vesturland. Hugsanlega hafa þær kartöflur verið þær sem nú eru kallaðar gular íslenskar.[24]
Sem dæmi um hve kartöfluræktin var lengi að festa sig í sessi á Íslandi má nefna að í Vestmannaeyjum hóf Anne Johanne Ericsen, veitingakona í húsinu Frydendal á Heimaey, fyrst manna þar kartöflurækt 1851 með útsæði sem henni hafði borist með dönsku skipi. Hún hlaut bágt fyrir þetta hjá bændum eyjarinnar sem kunnu því illa að landið væri brotið undir þessa ræktun.[25]
Fyrstu gullaugakartöflurnar bárust til Íslands árið 1931 frá Norður-Noregi og voru ræktaðar á Sámsstöðum í Fljótshlíð af Klemenz Kristjánssyni tilraunastjóra. 1936 til 1942 vann Ólafur Jónsson ráðunautur að því að velja úr íslenskum rauðum til að jafna stærð og þyngd og voru þær kallaðar Ólafsrauðar.[26] Áhugi á garðrækt fór vaxandi meðal almennings á 6. áratugnum og voru um 1800 garðlönd í leigu í Reykjavík árið 1951[27] (samanborið við um 140 árið 2004) og árið 1954 var stofnað garðleigjendafélag.[28] Á þeim árum var oft rætt um nauðsyn þess að Íslendingar væru sjálfum sér nógir um kartöflur. Tilfinnanlegur skortur var á góðum kartöflugeymslum og fjárfestu sveitarfélög eða félög framleiðenda í gerð þeirra í héraði. 1946 flutti Jóhannes G. Helgason sjö sprengjuskýli hersins úr Hvalfirði og setti niður í Ártúnsholt sem kartöflugeymslur.[29] Þessar geymslur fullnægðu geymsluþörf reykvískra kartöflubænda meðan þær stóðu til boða, en 1961 komust þær í eigu Grænmetisverslunar ríkisins og hættu að geyma fyrir einstaklinga þannig að geymsluskorturinn komst aftur á dagskrá.
25. ágúst 1976 var Félag kartöflubænda á Suðurlandi stofnað vegna óánægju með geymslumálin og verðlagsmálin sem voru á ábyrgð Grænmetisverslunar landbúnaðarins. Félag kartöflubænda við Eyjafjörð var stofnað í ágúst 1980 og félögin tvö mynduðu síðan Landssamband kartöflubænda 1. maí 1981.
Þau íslensku kartöfluyrki sem eru varðveitt í Norræna genabankanum eru þrjú; rauðar íslenskar, gular íslenskar og bláar íslenskar.[30]
Kartöflur eru ekki ræktaðar af fræjum heldur spírum (líka nefnt álar eða frjónálar) sem vaxa úr augum í gömlum kartöflum (útsæði). Framleiðsla á útsæði fer þannig fram að hluti uppskeru síðasta árs er geymt í kaldri geymslu yfir veturinn. Þegar líður á vorið og hitinn helst lengur en nokkra daga í senn taka kartöflurnar að spíra (ála). Heimaræktun fer yfirleitt þannig fram að settar eru heilar eða hlutaðar kartöflur með minnst tvö augu í mold.
Tíu helstu framleiðslulönd árið 2006Landsframleiðsla á Íslandi árið 2006 var 13.800 tonn. Á síðustu þrjátíu árum hefur hún mest orðið 19.459 tonn árið 1984.[32]
Almennt séð krefst ræktun kartaflna skjóls, hagstæðrar veðráttu og frjós jarðvegar. Kartöflur þrífast best í moldarbornum sandjarðvegi vegna þess að hann hlýnar snemma að vori og heldur jarðvegshitanum vel. Kartöflur sem vaxa í sandjarðvegi eru alla jafna þurrefnisríkari en kartöflur sem vaxa t.d. í moldar-, leir-, mela- og mýrajarðvegi. Sandjarðvegur hefur einnig þann kost að hann er snemma hægt að vinna og er hann léttur í allri jarðvinnslu. Kartöflum í slíkum jarðvegi er þó hættara við þurrki, stöngulveiki og myglu. Hentugt sýrustig fyrir kartöflur telst vera pH 5,5-6 og því hefur reynst erfitt að rækta kartöflur í skeljasandi.[33]
Jarðvinnsla fyrir kartöflurækt felst í því að búa til gljúpt jarðbeð en þær vaxa best í loftríkum jarðvegi. Jarðveginum er snúið við, ýmist með plóg eða minni verkfærum, s.s. gaffli. Næst er akurinn herfaður, með léttu fjaðraherfi eða diskaherfi. Sumir kjósa að nota hreykiplóg í stað annarra plóga. Þá er jarðvegurinn tilbúinn til áburðargjafar og útsetningar.[34]
Eins og aðrar jurtir þarf kartaflan meginnæringarefni plantna til að vaxa: köfnunarefni, fosfór og kalí. Áburðarmagn og tegund áburðar ræðst af jarðvegstegund sem kartöflurnar eru ræktaðar í og yrki. Af þeim efnum sem kartaflan tekur upp úr jarðveginum er kalí þeirra mest en minnst af fosfór. Bæði nýtist tilbúinn áburður sem og búfjáráburður við kartöflurækt en einnig hafa önnur tilfallandi efni s.s. þari verið notuð.[35]
Yrki (ræktunarafbrigði) kartaflna skipta þúsundum. Í einum dal í Andesfjöllum er hægt að finna hundrað ólík afbrigði og hvert býli þar ræktar að jafnaði tíu afbrigði.[36] Fjölbreytnin er langmest í Andesfjöllunum þar sem yrkin eru af átta eða níu ólíkum tegundum, en þau yrki sem notuð eru annars staðar eru öll af undirtegundinni tuberosum. Talið er að flest afbrigðin hafi orðið til með blöndun ræktaðs afbrigðis við eitthvað af þeim tvö hundruð villtu afbrigðum sem vitað er um.[37] Munurinn á ræktuðum og villtum kartöflum er mikill og stafar af áhrifum valræktunar á þær fyrrnefndu.
Gæði afbrigðanna er metið eftir vaxtarhraða, magni uppskeru, stærð kartaflnanna og þurrefnisinnihaldi sem getur verið mismunandi eftir ræktunarskilyrðum. Frá því skipulegar tilraunir með kartöfluræktun hófust á Íslandi um aldamótin 1900 hafa verið prófuð um 700 yrki.[38] Aðeins fjögur yrki voru í stofnrækt á Íslandi árið 2005: Gullauga, Helga, Premiere og Rauðar íslenskar.[39]
Ávöl Snemma Þétt 
Bláar íslenskar 
Hnöttótt Doré Ávöl Snemma Mjölmikil Gular íslenskar Hnöttótt Snemma Mjölmikil Gullauge Gullauga 
Hnöttótt Mjölmikil Kerr's Pink Eyvindur 
Hnöttótt Seint Mjölmikil Premiere Ávöl Snemma Mjölmikil Rauðar íslenskar Hnöttótt Mjölmikil Skaðvaldar í kartöflurækt eru margvíslegir. Kulda- og frostskemmdir, mýs, skordýr (t.d. kartöflubjalla), sniglar (t.d. Deroceras reticulatum), sveppir, bakteríur og veirur geta gert usla í ræktuninni og í kartöflugeymslum. Þá er ótalið það illgresi sem dregur úr vexti kartaflanna.
Frægasti kartöflusjúkdómurinn er líklega kartöflumygla sem olli víðtækum uppskerubresti og hungursneyð í Evrópu um miðja 19. öld. Kartöflumygla kemur enn upp en helsta ráðið við henni er að gæta þess nota aðeins útsæði frá viðurkenndum framleiðanda og halda sig við mygluþolin afbrigði. Til eru ýmis efni til að fyrirbyggja kartöflumyglu áður en sáð er og eins til að vinna á henni eftir að smit er farið af stað. Myglan er harðgerð og getur borist langa leið með vindi. Hún verður því auðveldlega að landlægum faraldri.
Dæmi um nokkra skaðvalda í kartöfluræktun:[41][42]
Kartöfluhnúðormur (Globodera pallida og Globodera rostochiensis)
Aldinbori (Melolontha melolontha) · Aphis fabae - lús · Ferskjublaðlús (Myzus persicae) · Gróðurhúsakartöflublaðlús (Aulacorthum solani) · Kartöflubjalla (Leptinotarsa decemlineata) · Kartöflublaðlús (Macrosiphum euphorbiae) · Kálygla (Agrotis segetum) · Lygus pabulinus - títa · Psylliodes affinis - bjalla.
Blettaveiki (Alternaria solani) · Blöðrukláði (Polyscytalum pustulans) · Fusarium-rotnun (Fusarium) · Hnúðbikarsveppur (Sclerotinia sclerotiorum) · Kartöflumygla (Phytophthora infestans) · Kranssveppur (Verticillium albo-atrum) · Phoma-rotnun (Phoma exigua) · Rótarflókasveppur (Rhizoctonia solani) · Silfurkláði (Helminthosporium solani) · Vörtukláði (Spongospora subterranea)
Flatkláði (Streptomyces scabies) · Hringrot (Clavibacter michiganensis spp. sepedonicus) · Stöngulsýki (Erwinia carotovorum var. atrosepticum)
Kartöflur eru þekktastar fyrir að innihalda mikið magn sykra (um 26 grömm í meðalstórri kartöflu), mest í formi sterkju. Lítill hluti þessarar sterkju er hvataþolinn og kemur því ómeltur í skeifugörnina. Talið er að þessi sterkja hafi svipuð efnisfræðileg áhrif og trefjar. Magn þessarar sterkju er mjög háð eldunaraðferð. Með því að sjóða og kæla síðan kartöflur eykst magnið umtalsvert, eða nánast um helming.[43]
Kartöflur innihalda mörg mikilvæg vítamín og steinefni. Ein meðalstór kartafla (150g) með hýði inniheldur 27 mg af C-vítamíni, eða 45% af RDS, 620 mg af Kalíni (18% af RDS), 0,2 mg af B6-vítamíni (10% af RDS) og snefil af þíamíni, ríbóflavíni, fólínsýru, níasíni, magnesíumi, fosfór, járni og sinki. Auk þess inniheldur kartafla með hýði tvö grömm af trefjum, sem er svipað og margar tegundir heilhveitibrauðs. Að auki innihalda kartöflur plöntuefni eins og karótenóíð og fjölfenól. Sú hugmynd að öll bætiefni kartöflunnar séu í hýðinu er nútímaþjóðsaga því þótt hýðið innihaldi um helming af trefjum kartöflunnar þá er meira en helming allra bætiefna að finna inni í kartöflunni sjálfri, sem og öll næringarefni. Eldunaraðferðin getur haft mikil áhrif á bætiefnainnihald kartöflunnar.
Kartöflur eru stundum sagðar hafa háan blóðsykurvísi og eru því ekki á matseðli fólks sem reynir að fylgja mataræði með lágum blóðsykurvísi. Mælingar hafa þó sýnt að blóðsykurvísir kartaflna er mjög breytilegur eftir afbrigði, uppruna og matreiðslu.[44]
Kartöflur eru mikilvægur þáttur í matarmenningu í Evrópu og Ameríku og flest lönd í þessum heimshlutum eiga sér vinsæla rétti þar sem steiktar kartöflur, kartöflumús eða soðnar kartöflur eru meðlæti. Sjaldgæft er að þær séu borðaðar einar og sér. Kartöflur eru framreiddar á ýmsan hátt, heitar og kaldar, afhýddar eða með hýði, heilar eða í bitum. Nauðsynlegt er að sjóða þær, steikja eða baka fyrst til að brjóta sterkjuna niður.
Með útbreiðslu skyndibitamenningar frá Norður-Ameríku hafa kartöfluflögur og franskar kartöflur orðið þekktar um allan heim.
Nokkrir þekktir kartöfluréttir eru til dæmis bakaðar kartöflur, bátakartöflur, brúnaðar kartöflur, dillkartöflur, franskar kartöflur, kartöflupasta, kartöflubaka, kartöflubrauð, kartöfluflögur, kartöflugratín, kartöflumús, kartöflurösti, kartöflusalat, kartöflustrá, patatas bravas, rósmarínkartöflur.
Mjölvinn í kartöflum hefur líka verið notaður sem vatnsleysanlegt lím og sem bindiefni í málningu og þykkingarefni í unnin matvæli (sbr. dextrín). Þekktasta dæmi um þykkingarefni úr kartöflum er kartöflumjöl.
Hráar kartöflur eru oft skornar út sem skreytingar eða stimplar.
Í ýmsum löndum er hefð fyrir því að brugga áfengi úr kartöflusterkju og átti sú aðferð þátt í að auka hylli kartöflunnar. Á Norðurlöndum tíðkaðist þessi hefð einkum vegna þess að innflutningur á kornbrennivíni var bannaður.[45] Bæði vodka og ákavíti eru venjulega brugguð úr kartöflum þótt til séu tegundir sem eru bruggaðar úr korni. Íslenskt brennivín er einmitt kartöflubrugg sem var upphaflega bruggað úr rúgi.
Í þeim löndum þar sem skilyrði til kartöfluræktar eru góð nýtast þær sem fóður fyrir búfé, sérstaklega fyrir kýr, svín og stundum hænsni. Þær eru ýmist hráar eða súrsaðar og gjarnan gefnar sem hluti af heilfóðri, þ.e. blandað saman við aðrar tegundir fóðurs til að mynda eina heilstæða fóðurblöndu.[46] Þær geymast vel í útistæðum eða votheysgeymslum.[47]
Kartöflugrös og aldin sem koma stundum efst á stöngulinn innihalda hættulega mikið magn af eiturefninu sólaníni, sem finnst í öllum jurtum af náttskuggaætt, en magn þess í kartöflunum sjálfum er svo lítið að það er skaðlaust. Ef kartöflur fá á sig beint sólarljós (sem sést m.a. á því að þær grænka að hluta) getur það örvað myndun sólaníns í hýðinu. Því er ráðlegast að henda dökkgrænum kartöflum og gæta þess að afhýða kartöflur sem fengið hafa á sig ljósgræna slikju.[48]
Kartöflur framleiða glýkóalkalóíð eins og sólanín og alfakakónín til að verjast sníkjudýrum og sveppum. Efnin hafa áhrif á bragð kartöflunnar og gera það beiskt. Magn sólaníns í venjulegum kartöflum er oftast innan við 0,2mg/g og þau afbrigði sem eru ræktuð til manneldis eru reglulega mæld með tilliti til þessa. Dæmi eru um að nýtt afbrigði (Lenape) sem sett var á markað í Bandaríkjunum á sjöunda áratugnum hafi verið tekið af markaði vegna þess að það innihélt hættulega mikið af sólaníni. Ef afbrigðið inniheldur náttúrulega mikið af eitrinu hefur afhýðing lítið að segja. Ef kartöflur eru geymdar lengi, mygla eða fá á sig beint sólarljós getur magnið aukist margfalt, einkum við hýðið þar sem 30-80% sólanínsins verður til.[49]
Steiking við 170 °C hita eða meira brýtur eiturefnin í kartöflunni niður en suða hefur engin áhrif á þau. Öruggasta ráðið er því að afhýða vandlega grænleitar kartöflur og gæta þess að borða ekki gömul og mygluð eintök. Örfá þekkt tilfelli sólaníneitrunar af völdum kartaflna hafa komið upp í heiminum frá því sögur hófust og stöfuðu flest af neyslu á ónýtum kartöflum eða kartöflugrasaseyði. Dæmi voru um eitrun vegna neyslu Lenape-kartöflurnar og haustið 1978 kom upp alvarlegt eitrunartilfelli meðal breskra skóladrengja sem höfðu borðað kartöflur sem geymdar höfðu verið allt sumarfríið og voru því ársgamlar.[50]
Kartafla eða jarðepli (fræðiheiti: Solanum tuberosum) er fjölær jurt af náttskuggaætt sem er mikið ræktuð fyrir sterkjurík hnýði á neðanjarðarrenglum. Kartöflur eru í fjórða sæti yfir mest ræktuðu ferskvöru heims (á eftir hrísgrjónum, hveiti og maís).
Kartöflur eru upprunnar í Andesfjöllum, nánar tiltekið í suðurhluta Perú rétt norðan við Titikakavatn samkvæmt nýlegri rannsókn. Frá Suður-Ameríku barst kartaflan til Evrópu með spænskum og portúgölskum landvinningamönnum á síðari hluta 16. aldar. Elstu heimildir um kartöflurækt í Gamla heiminum eru frá Kanaríeyjum árið 1567. Kartaflan náði sér þó ekki á strik sem undirstöðufæða í Evrópu fyrr en um tvö hundruð árum síðar og þá sem svar við harðindum sem ollu uppskerubresti í hinni hefðbundnu kornrækt. Kartöfluræktin í Evrópu byggðist á fáum afbrigðum og var því veik fyrir sjúkdómum eins og kartöflumyglu sem olli uppskerubresti á mörgum stöðum í Evrópu á fimmta áratug 19. aldar.
Kartaflan er undirstöðuhráefni í evrópskri matargerð og Evrópubúar og Bandaríkjamenn eru enn mestu kartöfluneytendurnir en síðustu áratugi hefur kartöfluræktun farið ört vaxandi í Asíu. Kína er nú stærsti kartöfluframleiðandinn á heimsvísu með um fimmtung heimsframleiðslunnar.
Árið 2008 var ár kartöflunnar, en á hverju ári tileinka Sameinuðu þjóðirnar árið einhverju málefni sem varðar heill mannkyns. Ástæðan fyrir valinu er sú að kartaflan er talin geta hjálpað til að ná einu af átta þúsaldarmarkmiðum Sameinuðu þjóðanna sem er að fækka þeim um helming sem líða skort og hungur vegna fátæktar fyrir árið 2015.
La patata (Solanum tuberosum L.) è una pianta erbacea appartenente alla famiglia delle Solanaceae (Dicotiledoni), originaria del Perù, della Bolivia, del Messico e del Cile e portata in Europa dagli spagnoli nel XVI secolo intorno al 1570. Non si conoscono varietà spontanee né si sa da quale specie originaria di Solanum si sia originata la patata diffusa dal Centro e Sud America. Coltivata in tutto il mondo dalle zone temperate a quelle subtropicali, in condizioni climatiche molto differenti, riveste particolare importanza nei climi temperati. È una delle più importanti colture dopo mais, frumento e riso. I suoi tuberi possono essere utilizzati come alimento base, come raccolto da reddito, come mangime per animali e come fonte di amido per molti usi industriali. Nel 2020, è coltivata in oltre 150 di paesi, che hanno prodotto 75 milioni di tonnellate su 359.071 milioni di ettari. Nell'ultimo quarto di secolo, la produzione mondiale è aumentata del 32%, a fronte della diminuzione della superficie coltivata. Cina, India, Ucraina, Russia e Stati Uniti d’America partecipano per il 53% della produzione[1].
Le sue condizioni ottimali di coltura sono comprese tra 12 e 20°C di temperatura e precipitazioni da 500 a 750 mm, uniformemente distribuite durante il ciclo colturale. I terreni ideali per la patata sono tendenzialmente sciolti, leggermente acidi, permeabili e profondi, possibilmente ricchi in azoto e potassio. La patata si moltiplica vegetativamente attraverso i tuberi (o preferibilmente porzioni di essi). Nei 100 - 150 giorni del suo ciclo può produrre dalle 10 - 20 alle 40 tonnellate per ettaro e oltre, in irriguo e con impiego massiccio di fattori produttivi e tecnologie appropriate. Coltura da rinnovo che può essere inserita in rotazioni con colture cerealicole (mais, riso) e leguminose da prato, essa costituisce per i cereali un’ottima pianta miglioratrice, visto il suo potere rinettante, la concimazione che riceve e i residui colturali. Si coltiva in coltura pura o in associazione ed è completamente meccanizzabile. I principali parassiti della patata sono la dorifora, la tignola, gli elateridi e il nematode dorato della patata. Tra le malattie crittogamiche, le più dannose sono la peronospora, la rizottoniosi e l’alternariosi. Capaci di provocare gravi danni, anche le malattie da virus[2][3].
Coltura altamente produttiva e dotata di notevole adattabilità, è ideale per i luoghi in cui la terra è limitata e la manodopera è abbondante, condizioni che caratterizzano gran parte del mondo in via di sviluppo. La coltivazione delle patate e le attività post-raccolta costituiscono un'importante fonte di occupazione e reddito nelle zone rurali. Coltura alimentare che ha sostenuto per secoli le civiltà in Sud America e in Europa, contribuisce oggi al fabbisogno energetico e nutrizionale di oltre un miliardo di persone, ha un grande potenziale di sviluppo e può svolgere un ruolo importante nel mantenimento della sicurezza alimentare e nutrizionale[4].
La parola italiana patata deriva dall'omonimo termine spagnolo, preso direttamente dalla sua forma nativa in lingua nahuatl potatl, attraverso però l'uso altrettanto diffuso di termini come «papa» (che in lingua quechua indica appunto Solanum tuberosum) e «batatas» per Ipomoea batatas, nome originario dell'isola Hispaniola.
Attraverso la lingua italiana e l'inglese i termini «patata» e l'analogo «potato» si diffusero nel resto d'Europa, sopravvivendo con alcuni nomi in disuso nei dialetti della lingua tedesca (Patätsche, Pataken). Più fortuna ebbe il nome Tartifola datole in Italia a partire dal XVI sec.: assimilato il tubero di Solanum tuberosum per forma e commestibilità al tartufo, oggi il termine relativo in italiano sopravvive solo in alcuni dialetti, mentre si è affermato in tutta l'area mitteleuropea e germanica nella variante Kartoffel, termine che poi tornò in alcuni dialetti del Friuli nella variante latinizzata di «cartufole» o «cartufolaria». Anche le parole in lingua bulgara картоф, e in lingua russa картофель derivano dall'Italiano tartufoli.
In altri linguaggi è comune anche "mela di terra": pomme de terre in francese, pòmm de terra in lombardo, aardappel in olandese, härdöpfel in svizzerotedesco, תפוח אדמה in ebraico (spesso scritto solamente פוד) e Erdaepfel in tedesco austriaco. Il termine è probabilmente di origine colta ed è da accostare all'analogo tedesco Grundbirne ("pera di terra"), da cui derivano i termini krompir del croato, brambory del ceco, peruna del finlandese, e jordpäron dello svedese. In polacco la patata è chiamata ziemniak, e in slovacco zemiak, dalla parola che significa "terra". In parecchie lingue indiane settentrionali e in nepalese è chiamata alu e in indonesiano kentang.
Differenti nomi per la patata si svilupparono in varie regioni della Cina; i più frequentemente usati nel cinese standard sono "tubero per cavalli" (马铃薯 - mǎlíngshǔ), "fagiolo di terra" (土豆 - tǔdòu), e "taro straniero" (洋芋 - yángyù).
Accanto ai termini più diffusi nella letteratura scientifica e artistica, nella tradizione popolare italiana sono sopravvissuti nelle varie regioni anche i termini più antichi con cui si designava Solanum tuberosum, nonché alcune elaborazioni originali che hanno trasformato i termini antichi in veri e propri nuovi nomi.
Gli archeologi hanno appurato che già tredicimila anni fa nel Cile meridionale si mangiavano patate della specie semiselvatica Solanum maglia[6].
La presenza della patata coltivata nelle zone più elevate della regione delle Ande risale al II millennio a.C., dove la patata veniva essiccata e costituiva una risorsa di scorta.
La essiccazione naturale, preceduta da esposizione ai geli notturni e seguita da prolungati lavaggi e sbiancature, è un complesso procedimento che permetteva tra l'altro l'estrazione di sostanze tossiche, presenti in abbondanza nelle varietà che erano coltivate: tale procedimento è possibile solo con le varietà originarie (strettamente brevidiurne e che quindi maturano in tardo autunno), e nell'ambiente fortemente soleggiato e con valori di umidità atmosferica estremamente bassi, condizione peculiare e unica degli altopiani andini da 3200 a 4800 m di quota.
La probabile ibridazione con specie cilene, non legate al ciclo brevidiurno, (che quindi maturano nella prima estate) e inoltre a ciclo breve (da 40 a 80 giorni dalla semina, contro gli otto mesi della patata degli altopiani) permise di ottenere la patata a tutti nota, che si è diffusa in buona parte del mondo.
Contrariamente a quanto accaduto ad altre colture di larga diffusione provenienti dal Nuovo Mondo e in seguito diffuse, con tempi e modi diversi, per tutto il globo, (quali ad esempio il pomodoro o il mais), la patata raggiunse un certo successo solo in America del Nord e in Europa, per contro non fu accolta in Cina, Giappone, e in tutta l'area islamica.
Anche in Europa la diffusione della coltivazione fu lenta, influenzata da una diffidenza nei confronti di ciò che "cresce sottoterra" fino ad arrivare ad affermare che il consumo diffondesse la lebbra e ad asserire, nell'Encyclopédie del 1765, che si tratta di "cibo flatulento". Ci furono poi casi di intossicazione causati dall'esposizione prolungata dei tuberi alla luce (come è noto l'esposizione alla luce dei tuberi fa sviluppare la solanina, tossica); tali fatti, enfatizzati nei racconti popolari, ebbero un effetto dissuasivo al consumo. La decisione poi di costringere i galeotti o i soldati ad alimentarsi di patate, perché a disposizione a buon prezzo, non fu un buon viatico a considerare le patate un cibo di qualità.
Gli spagnoli la conobbero fin dai primi decenni (1539) del XVI secolo in Perù ma la pianta non risvegliò particolari interessi nella penisola iberica, maggiore interesse incontrò in Italia dove le patate vennero chiamate "tartuffoli".
Nel 1600 l'agronomo francese Olivier de Serres, nella sua opera Théâtre d'agriculture et Ménage des champs, ne descrive in maniera dettagliata la coltivazione e nell'opera Rariorum plantarum historia di Charles de l'Écluse del 1601 ne viene data una dettagliata descrizione botanica: a quest'ultimo, che fu per lungo tempo botanico di corte dell'imperatore Massimiliano II, si deve l'introduzione della patata (e di altre piante esotiche) in Austria.
La tradizione vuole che l'introduzione della patata in Inghilterra (1588) sia merito di Walter Raleigh, la coltivazione si diffuse però soprattutto nella vicina Irlanda.
Per contro l'Inghilterra ne diffuse soprattutto le pratiche di coltivazione all'estero: nel suo libro, La ricchezza delle nazioni, Adam Smith deplorava che i suoi compatrioti non apprezzassero un prodotto che aveva, apparentemente, dimostrato il suo valore nutrizionale nella vicina Irlanda.
La diffusione del tubero fu quindi poco uniforme: in Francia, ad esempio, coinvolse inizialmente poche aree del Delfinato e dell'Alsazia (1666) e in seguito della Lorena (1680) dove nel 1787 viene descritta come cibo principale degli abitanti della campagna.
Più incisiva fu la diffusione in aree come la Svezia, la Svizzera e soprattutto la Germania. L'agronomo francese Antoine Parmentier, rientrato in Francia nel 1771 in seguito a un periodo di prigionia trascorso in Prussia dopo la Guerra dei sette anni, prese parte a un concorso indetto dall'Accademia di Besançon sulla ricerca di possibili sostituti del pane[7], e redasse un articolo sul valore nutrizionale della patata. Sempre nel '700 anche l'economista Antonio Zanon condusse una battaglia per l'introduzione della patata nell'agricoltura della pianura friulana, mentre alla fine dello stesso secolo l'avvocato e agronomo cuneese Giovanni Vincenzo Virginio si adoperò per cercare di diffondere la patata in Piemonte pubblicando nel 1799 in Torino, presso la Stamperia Reale, il Trattato della coltivazione delle patate o sia pomi di terra volgarmente detti tartiffle, dato in luce dall'avvocato Vincenzo Virginio, Socio ordinario della Reale Società agraria di Torino e di altre Accademie, dedicato agli accurati Agricoltori del Piemonte e arrivando a distribuire gratuitamente patate al popolo a scopo promozionale.
In Irlanda, grazie al clima umido e fresco, particolarmente congeniale alla crescita del tubero, in breve progressione la patata diventò l'alimento principale di gran parte della popolazione (1700-1750). Il diffuso ricorso alla monocoltura, per di più limitata a una o due varietà, espose però la popolazione irlandese al grave rischio degli effetti catastrofici legati al fatto che eventuali malattie potessero colpire le piante. Ciò infatti si verificò con l'arrivo di una terribile malattia della patata, fino ad allora sconosciuta in Irlanda, la Peronospora, che colpì dapprima sporadicamente i raccolti fino poi a colpirli tutti contemporaneamente e con eguale virulenza: data l'uniformità della specie, nelle varietà che erano coltivate, i raccolti andarono completamente persi.
Le conseguenze furono spaventose, provocando una serie di carestie culminate nella devastante Grande carestia del 1845, che fu la concausa che scatenò l'emigrazione massiccia degli Irlandesi negli Stati Uniti nella seconda metà dell'800.
La pianta
Foglie
Fiori
Frutti
Tuberi
Tubero con germogli
Tubero di patata al microscopio
Primo piano del fiore di patata. Siberia orientale
Lo stesso argomento in dettaglio: Patata (alimento). I tuberi, la parte commestibile della pianta, si sviluppano dal rigonfiamento della parte terminale, ipogea, dei lunghi stoloni sotterranei. Il rigonfiamento si forma per il trasporto e l'accumulo dei carboidrati fotosintetizzati dalla parte aerea della pianta, quando essa raggiunge la maturità. I tuberi, quindi, fungono da organo di riserva.
La tuberificazione è favorita dall'assenza di luce, dalla temperatura e dall'umidità del suolo. L'accorciarsi del giorno, le basse temperature notturne e l'aumentare dell'umidità, infatti, stimolano gli stoloni a produrre una maggiore quantità di citochinine, degli ormoni vegetali che favoriscono la divisione cellulare. Quando comincia la formazione del tubero, questo diventa il meristema principale e la crescita di tutti gli altri organi rallenta considerevolmente.
I tuberi presentano un'epidermide sottile ricoperta da piccole lenticelle, suberificate in condizioni di mancanza d'acqua. La presenza di acqua favorisce la crescita di cellule corticali che rompono il sughero e formano delle aperture nelle lenticelle.
Al di sotto dell'epidermide si trova il periderma, il floema lo xilema e il midollo. Tutti questi tessuti sono collegati agli "occhi", delle strutture da cui si originano delle gemme, che rimangono dormienti durante lo sviluppo del tubero ma che possono originare nuovi steli.
Le foglie sono pennato-composte, formate da 7-9 foglioline di diversa grandezza e alternate. I margini possono essere lisci o seghettati.
Durante i primi stadi dello sviluppo, gli steli hanno un portamento eretto e sono alti da 60 a 150 cm; raggiunta la maturità assumono un portamento prostrato e spesso ingialliscono.
Le infiorescenze sono portate in posizione terminale e sono costituite da fiori pentameri. Questi sono di un colore che varia dal bianco puro al violetto chiaro, presentano degli stami gialli.
Il frutto è una bacca polposa giallastra. A causa dell'alta quantità dell'alcaloide tossico solanina contenuta al loro interno, i frutti della patata non sono commestibili.
Alcune varietà, anche per questioni legate alle ibridazioni che hanno prodotto le varietà coltivate in Europa, hanno perso la capacità di produrre frutti.
Nelle tabelle qui sotto sono presentati i dati di produzione relativi al 2020, l'anno più recente per il quale la FAO mette a disposizione i dati sulla produzione agricola mondiale. La produzione è importante soprattutto in Asia ed Europa. In quest'anno, 153 paesi hanno prodotto 75 milioni di tonnellate su 359.071 milioni di ettari, con una resa per ettaro di 21,8 tonnellate. Cina, India, Ucraina, Russia e Stati Uniti d’America contribuiscono per l’53% della produzione. Stati Uniti d’America, Germania e Paesi Bassi vantano le rese più elevate: 51 e 43 tonnellate per ettaro rispettivamente, ben al di sopra della media mondiale (21,8 t/ha). Nell'ultimo quarto di secolo, la produzione mondiale è aumentata del 32%, a fronte della diminuzione della superficie coltivata (-12%)[1].
Tabella 1 - I 10 maggiori produttori di patata nel 2020[1]
Tabella 2 - Produzione della patata nel mondo nel 2020[1]
L'impollinazione è entomofila e i principali impollinatori sono gli Imenotteri del genere Bombus. Gli insetti trasportano il polline da una pianta all'altra, permettendone la fecondazione. In alcuni casi è possibile anche l'autofecondazione.
Tutte le varietà di patata possono riprodursi per riproduzione vegetativa, piantando i tuberi o parti di essi. Alcune varietà commerciali presentano fiori imperfetti e non producono semi, quindi vengono propagate solo per mezzo dei tuberi, chiamati impropriamente "semi".
I fiori fecondati producono i frutti, che in alcune varietà sono piccoli, verdi e di forma simile ai pomodori ciliegini. Ogni frutto può portare fino a 300 semi.
La patata, limitatamente alla fase vegetativa, si adatta a climi molto diversi, e nella tradizione agronomica è considerata una tipica coltura da rinnovo che apre la rotazione. La piantagione si effettua sul terreno arato e concimato, disponendo i tuberi interi o suddivisi nei solchi, in modo da avere 5-6 piante/m²: 40–50 cm di distanza tra le piante e 80–100 cm fra le file. La coltura primaticcia si semina da novembre a febbraio, quella ordinaria in marzo-aprile, quella tardiva in giugno-luglio.È comunque indispensabile che la temperatura del suolo non scenda sotto i 10°. Per la raccolta vengono impiegate macchine di varie tipologie (scavatrici semplici o composte, scavatrici-raccoglitrici).
Durante l'arco vitale della pianta è necessario effettuare regolarmente rincalzature, poiché accostare terra al fusto della pianta favorisce l'accrescimento dei tuberi. È inoltre importante eseguire sarchiature e rimuovere erbe infestanti.
Occorre ricordare che la coltivazione della patata, pur soddisfacente per la produzione di tuberi da consumo in una grande varietà di climi e di temperature, è in realtà il prodotto di una moltiplicazione clonale e non di una riproduzione da seme.
L'accumulo, anno dopo anno, di virus vegetali all'interno dei tuberi, soprattutto a effetto di alte temperature, anche se non produce problemi al consumo, produce invece un progressivo decadimento delle qualità vitali dei tuberi stessi, impedendo la coltivazione per più di qualche anno dei tuberi prelevati dal raccolto.
In realtà i tuberi detti "da seme" sono "riprodotti" e conservati in condizioni controllate e soprattutto in ambienti che siano simili a quelli dei luoghi di origine della patata, quindi di buon irraggiamento solare in fase vegetativa, ma con temperature che siano mantenute basse, sia per la vegetazione sia per la conservazione. Questo non è economico effettuarlo artificialmente, lo è invece effettuarlo dove tali condizioni ambientali sono normali, come in particolari regioni di montagna o in paesi a clima estivo fresco. In effetti la coltivazione da reddito delle patate è condizionata dalla presenza e dal prodotto annuale di tali luoghi riproduttori.
In particolare un piccolo contributo alla conservazione della vitalità rivegetativa delle patate, a disposizione del coltivatore dilettante, è la conservazione, ma soprattutto la coltivazione in ambiente ventilato e fresco, estraendo quindi dal suolo i tuberi "maturi", ma procurando in ogni modo per avere, in coltivazione, un suolo che non sia mai troppo riscaldato, o peggio "arrostito". La conservazione dei tuberi "da seme" deve ugualmente curare il mantenimento di un ambiente fresco, in aria asciutta. La tradizione ha sviluppato la conservazione dei tuberi "seppelliti" in strati di foglie in cantine fredde, sfruttando la temperatura di grotta.
La patata è colpita da numerose avversità.
Funghi
Insetti
Batteri
Nematodi
Molluschi
Lo stesso argomento in dettaglio: Patata (alimento). La patata, come il pomodoro, contiene un alcaloide velenoso nelle parti verdi, compresi i tuberi quando rinverdiscono. La solanina, contenuta appunto nelle piante del genere Solanum, può causare intossicazioni con dolori addominali, diarrea e, nei casi di cospicua ingestione, avvelenamento.
Varietà di patate o denominazioni locali riconosciute come Prodotti agroalimentari tradizionali italiani
_001.jpg)
url (aiuto). URL consultato il 30 aprile 2022. La patata (Solanum tuberosum L.) è una pianta erbacea appartenente alla famiglia delle Solanaceae (Dicotiledoni), originaria del Perù, della Bolivia, del Messico e del Cile e portata in Europa dagli spagnoli nel XVI secolo intorno al 1570. Non si conoscono varietà spontanee né si sa da quale specie originaria di Solanum si sia originata la patata diffusa dal Centro e Sud America. Coltivata in tutto il mondo dalle zone temperate a quelle subtropicali, in condizioni climatiche molto differenti, riveste particolare importanza nei climi temperati. È una delle più importanti colture dopo mais, frumento e riso. I suoi tuberi possono essere utilizzati come alimento base, come raccolto da reddito, come mangime per animali e come fonte di amido per molti usi industriali. Nel 2020, è coltivata in oltre 150 di paesi, che hanno prodotto 75 milioni di tonnellate su 359.071 milioni di ettari. Nell'ultimo quarto di secolo, la produzione mondiale è aumentata del 32%, a fronte della diminuzione della superficie coltivata. Cina, India, Ucraina, Russia e Stati Uniti d’America partecipano per il 53% della produzione.
Le sue condizioni ottimali di coltura sono comprese tra 12 e 20°C di temperatura e precipitazioni da 500 a 750 mm, uniformemente distribuite durante il ciclo colturale. I terreni ideali per la patata sono tendenzialmente sciolti, leggermente acidi, permeabili e profondi, possibilmente ricchi in azoto e potassio. La patata si moltiplica vegetativamente attraverso i tuberi (o preferibilmente porzioni di essi). Nei 100 - 150 giorni del suo ciclo può produrre dalle 10 - 20 alle 40 tonnellate per ettaro e oltre, in irriguo e con impiego massiccio di fattori produttivi e tecnologie appropriate. Coltura da rinnovo che può essere inserita in rotazioni con colture cerealicole (mais, riso) e leguminose da prato, essa costituisce per i cereali un’ottima pianta miglioratrice, visto il suo potere rinettante, la concimazione che riceve e i residui colturali. Si coltiva in coltura pura o in associazione ed è completamente meccanizzabile. I principali parassiti della patata sono la dorifora, la tignola, gli elateridi e il nematode dorato della patata. Tra le malattie crittogamiche, le più dannose sono la peronospora, la rizottoniosi e l’alternariosi. Capaci di provocare gravi danni, anche le malattie da virus.
Coltura altamente produttiva e dotata di notevole adattabilità, è ideale per i luoghi in cui la terra è limitata e la manodopera è abbondante, condizioni che caratterizzano gran parte del mondo in via di sviluppo. La coltivazione delle patate e le attività post-raccolta costituiscono un'importante fonte di occupazione e reddito nelle zone rurali. Coltura alimentare che ha sostenuto per secoli le civiltà in Sud America e in Europa, contribuisce oggi al fabbisogno energetico e nutrizionale di oltre un miliardo di persone, ha un grande potenziale di sviluppo e può svolgere un ruolo importante nel mantenimento della sicurezza alimentare e nutrizionale.
Solanum tuberosum est species plantarum florentium familiae Solanacearum. Planta tuber amylosum efficit, papas seu patata appellatum.
Patata cruda cum cuti Valor nutritivus per 100 g Vis nutritivus 321 kJ Carbohydrata 17.47 g Amulum 15.44 g Fibrum 2.2 g Pingue 0.1 g Proteinum 2 g Aqua 75 g Thiaminum 0.08 mg (6%) Riboflavinum 0.03 mg (2%) Niacinum 1.05 mg (7%) Acidum pantothenicum 0.296 mg (6%) Vitaminum B6 0.295 mg (23%) Folatum 16 μg (4%) Vitaminum C 19.7 mg (33%) Vitaminum E 0.01 mg (0%) Vitaminum K 1.9 μg (2%) Calcium 12 mg (1%) Ferrum 0.78 mg (6%) Magnesium 23 mg (6%) Manganum 0.153 mg (8%) Phosphorus 57 mg (8%) Kalium 421 mg (9%) Natrium 6 mg (0%) Zincum 0.29 mg (3%) datorum USDA
Valgomoji bulvė (lot. Solanum tuberosum, angl. Potato, vok. Kartoffel) – bulvinių (Solanaceae) šeimos kiauliauogių genties augalas.
Vienmetis žolinis augalas 50-120 cm aukščio, su kuokštinėmis šaknimis. Apatinė stiebo dalis su požeminėmis palaipomis, ant kurių susidaro įvairaus pavidalo ir spalvos stambūs stiebagumbiai (bulvės). Antžeminis stiebas žalias, šakotas, su negausiais prigludusiais plaukeliais. Lapai pertrauktinai poromis plunksniški. Žiedai po 10-20 susitelkę į viršūninius žiedynus. Vainikėlis baltas, violetinis, rausvas. Uoga stambi, žalia, su daugeliu sėklų kiekviename lizde. Žydi birželio – rugpjūčio mėn. Mėgsta lengvą žemę.
Bulvė – gana plačiai auginama kultūra, kuri Pietų Amerikoje buvo sukultūrinta prieš keletą tūkstančių metų. Žinoma labai daug veislių. Laukinės arba savaiminės bulvės auga Pietų Amerikos Andų kalnuose, kur jos buvo svarbiausias maisto produktas. Nuo senų laikų vietinių gyventojų indėnų auginamos Čilėje, Ekvadore, Kolumbijoje, Bolivijoje, Peru, Argentinoje. Inkų civilizacija augino apie 200 veislių bulvių.
Apie 1565 m. bulvių gumbai pasiekė Europą. Pirmasis juos pamatė Ispanijos karalius Pilypas II (1527–1598). Netrukus gumbai pateko į botanikos sodą Nyderlanduose, kur jos buvo auginamos ir platinamos kaip dekoratyviniai augalai, tačiau suprasta, kad augalo gumbai maistingi, gero skonio, tinka mitybai. 1616 m. bulves, kaip retą ir rafinuotą patiekalą, pateikdavo tik Paryžiuje karaliaus stalui. Skanūs miltingi gumbai pradžioje buvo vadinami triufeliais (pranc. truffe). Nuo 1651 m. bulvės pradėtos auginti maistui. Tai pirmieji padarė vokiečiai. Branderburgo burmistras Frydrichas Vilhelmas (1620–1688) bulvių auginimą paskelbė nacionaline pareiga. Apie 1770 m. Prūsijos karalius Frydrichas Vilhelmas II (1744–1797) net su kariuomenės pagalba vertė kaimo žmones auginti bulves.
Į Lietuvą bulvės pateko Lenkijos karaliaus ir Lietuvos didžiojo kunigaikščio Augusto III (1696–1763) laikais, spėjama, per Rietavą. Iš pradžių bulvių laukai išplito dvarų žemėse, tačiau netrukus jas ėmė auginti visi žemdirbiai.
Bulvių gumbuose gausu įvairių maisto medžiagų: iki 24 % krakmolo, 2 % augalinių baltymų, fermentų, įvairių biogeninių elementų, organinių ir mineralinių druskų – kalcio, kalio, magnio, geležies, cinko, fosforo, šiek tiek proteino, riebalų, ląstelienos, obuolių, citrinos ir rūgštynių rūgšties, gausu vitaminų A, B, C, P, folinės rūgšties, karotino .
Žaliose augalo dalyse ir pažaliavusiuose gumbuose yra iki 0,07 % nuodingo alkaloido solanino.
Kartu su bulvėmis į Europą pateko kolorado vabalas. Jis labai išplito, kadangi naujoje ekosistemoje nebuvo natūralių jo priešų. Iki šiol nedideliuose ūkiuose kolorado vabalai rankomis nurenkami nuo bulvių lapų.
Iš bulvių gumbų galima pagaminti virš 200 įvairių produktų: etilo spirito, fotojuostų, klijinių medžiagų, plastmasių, acetono, krakmolo, gliukozės ir kt.
Jomis šeriami gyvuliai, lesinami paukščiai.
Svarbiausia bulvių paskirtis – maistui. Iš gumbų gaminami įvairiausi labai maistingi patiekalai.
Maistui tinka tik labai geros kokybės bulvės. Vartoti labai sudygusius ir pažaliavusius gumbus pavojinga, nes visose augalo dalyse yra nuodingo glikozido solanino. Ypač jo daug lapuose ir uogose. Suaugusiuose gumbuose solanino yra nedaug ir toks kiekis nepavojingas. Pažaliavusiuose, supuvusiuose ir sudygusiuose gumbuose solanino yra gerokai daugiau. Pavasarį ir vasarą po bulvių odele susikaupia daug solanino, todėl bulves reikia storai lupti. Suvalgius bulvių su dideliu kiekiu solanino, gerklėje darosi kartu ir ją peršti, ima pykinti, pradedama viduriuoti, ima dažniau plakti širdis, atsiranda dusulys, traukuliai, o labai sunkiais atvejais netenkama sąmonės. Dideli solanino kiekiai ardo kraujo eritrocitus ir slopina nervų sistemą. Reikia skubiai kviesti medicininę pagalbą.
Bulves laikant, vitamino C nuolat mažėja. Pavasarį jo lieka ne daugiau kaip trečdalis. Be to jis ilgiau išlieka sveikuose gumbuose, o sužalotuose ir sušalusiuose suyra daug greičiau. Kad vitamino C išliktų kuo daugiau, reikia ilgai nelaikyti nuskustų bulvių, virti pradėti verdančiame vandenyje. Kuo greičiau bulvės išverda, tuo daugiau jose lieka vitaminų.
Kinija 68759 
Indija 34658 
Rusija 28874 
Ukraina 19545 
JAV 18826 
Vokietija 11369 
Lenkija 10462 
Baltarusija 8748 
Nyderlandai 6922 
Prancūzija 6808 
Lietuva 716 Valgomoji bulvė (lot. Solanum tuberosum, angl. Potato, vok. Kartoffel) – bulvinių (Solanaceae) šeimos kiauliauogių genties augalas.
Vienmetis žolinis augalas 50-120 cm aukščio, su kuokštinėmis šaknimis. Apatinė stiebo dalis su požeminėmis palaipomis, ant kurių susidaro įvairaus pavidalo ir spalvos stambūs stiebagumbiai (bulvės). Antžeminis stiebas žalias, šakotas, su negausiais prigludusiais plaukeliais. Lapai pertrauktinai poromis plunksniški. Žiedai po 10-20 susitelkę į viršūninius žiedynus. Vainikėlis baltas, violetinis, rausvas. Uoga stambi, žalia, su daugeliu sėklų kiekviename lizde. Žydi birželio – rugpjūčio mėn. Mėgsta lengvą žemę.
Kartupelis ir daudzgadīgs nakteņu ģints augs. Par kartupeļiem sauc arī šī auga apakšzemes vasas pārveidnes, ko plaši izmanto pārtikā. Pēc ieguves apjomiem pasaulē (2014. gadā 381,7 miljoni tonnu) kartupelis ir piektais lielākais kultūraugs (pēc cukurniedrēm, kukurūzas, rīsiem un kviešiem) un pirmais starp dārzeņiem.[1] Kartupeļiem ir selekcionētas vairāk nekā 2000 šķirnes.
Lai pievērstu pasaules iedzīvotāju lielāku uzmanību kartupelim kā vērtīgam pārtikas produktam, Pārtikas un lauksaimniecības organizācija, kas darbojas ANO paspārnē, 2008. gadu bija pasludinājusi par Starptautisko kartupeļa gadu.[2]
Kartupeļi savvaļā aug Dienvidamerikā. Eiropā tie nonāca 16. gadsimtā, sākotnēji kā eksotisks krāšņumaugs. Pēc 1650. gada vairākās Eiropas zemēs tika atklāta kartupeļu uzturvērtība, īpaši tajos gados, kad melno graudu epidēmijas dēļ samazinājās graudaugu lietošana uzturā.
1673. gadā Kurzemes un Zemgales hercogistē, kā vienā no pirmajām Eiropas valstīm ar koloniju Amerikā (Tobāgo), ieveda un vēlāk sāka audzēt kartupeļus pārtikai, tomēr tos pārsvarā izmantoja cūku nobarošanai. Saglabājies Kurzemes hercoga Jēkaba Ketlera kanclera fon Felkerzāma dēla ieraksts par to, ka hercogs licis caur Hamburgu ievest dārgos kartupeļus, lai pacienātu galmu. Tomēr katram vīram, labākajā gadījumā, ticis pa vienam kartupelim.[3] Krievijas impērijas ķeizarienes Annas galma virtuvē kartupeļus esot ieviesis Kurzemes hercogs Ernsts Johans Bīrons. Tomēr plašākos apmēros kartupeļus 1684. gadā sāka kultivēt Ziemeļanglijā, 1716. gadā — Saksijā, 1738. gadā — Prūsijā, bet 1783. gadā — Francijā. 1767. gadā Novgorodas gubernators Jakobs Johans fon Zīverss publicēja rakstu par kartupeļiem un centās veicināt to ieviešanu Krievijas impērijā.
18. gadsimta beigās, lai Latvijas teritorijā zemnieku vidū sekmētu kartupeļu audzēšanu, Frīdrihs Daniels Vārs latviski pārtulkoja Cēsu ārsta Franča Johana Cekela vāciski sarakstītu kartupeļu audzēšanas padomu grāmatu, ko 1790. gadā Rīgā izdeva ar nosaukumu „Kartupeļu dārzs, ko tāpēc, lai mīļi Vidzemes latvieši ne vairs uz priekšu grūtu badu cieš, viens no viņiem uzticamiem dzīves biedriem še rakstos stāda”. 16 lappušu biezajā grāmatiņā sīki aprakstīti nesenie Vidzemes bada gadi, kas minēti kā viens no iemesliem pārejai no labības uz kartupeļiem, kā arī iekļauti samērā izvērsti padomi kartupeļu audzēšanā, bet beigās — reizrēķins izaudzēto kartupeļu aprēķināšanai.[4]
Kartupeļa virszemes daļā izaug cers ar 4—8 stumbriem. Uz tiem attīstās lapas, kas ir sakārtotas pamīšus. Ziedi, tāpat kā citiem nakteņu dzimtas augiem, ir piecdaļīgi. Auglis ir dzeltenzaļa oga ar daudzām sēklām. Pēc lakstu izaugšanas, zem zemes, no stumbra pamatnes izaug 15—20 cm gari dzinumi. To galos veidojas bumbuļi, kuru lielums, forma un krāsa ir atkarīga no šķirnes.
Virszemes augļi satur indīgu vielu solanīnu. Apakšzemes bumbuļos, ja tie tiek ilgstoši turēti gaismā, līdz apzaļošanai arī veidojas solanīns.
Ķīna 95,5 
Indija 46,4 
Krievija 31,5 
Ukraina 23,7 
ASV 20,1 Pasaule 381,7 Avots: FAOSTAT / Apvienoto Nāciju Organizācija[5] Kartupelis ir daudzgadīgs nakteņu ģints augs. Par kartupeļiem sauc arī šī auga apakšzemes vasas pārveidnes, ko plaši izmanto pārtikā. Pēc ieguves apjomiem pasaulē (2014. gadā 381,7 miljoni tonnu) kartupelis ir piektais lielākais kultūraugs (pēc cukurniedrēm, kukurūzas, rīsiem un kviešiem) un pirmais starp dārzeņiem. Kartupeļiem ir selekcionētas vairāk nekā 2000 šķirnes.
Lai pievērstu pasaules iedzīvotāju lielāku uzmanību kartupelim kā vērtīgam pārtikas produktam, Pārtikas un lauksaimniecības organizācija, kas darbojas ANO paspārnē, 2008. gadu bija pasludinājusi par Starptautisko kartupeļa gadu.
Kentang ialah tanaman daripada famili Solanaceae yang memiliki ubi. Ubi kentang sekarang menjadi salah satu tanaman makanan yang penting di Eropah walaupun pada awalnya, tumbuhan ini berasal dari Amerika Selatan.
Penjelajah-penjelajah Sepanyol dan Portugis pertama kali membawa tumbuhan ini ke Eropah dan menanamnya pada abad ke-16. Dengan cepatnya, menu baru ini tersebar ke seluruh Eropah. Dalam sejarah penghijrahan orang Eropah ke Amerika, tanaman ini pernah menjadi pencetus utama penghijrahan bangsa Ireland ke Amerika pada abad ke-19 semasa wabak penyakit ubi merebak di Ireland, akibat kulapuk yang dipanggil ergot.
Pokok kentang bertumbuh dengan rendah dan melahirkan bunga-bunga yang putih hingga ungu warnanya, dengan stamen yang berwarna kuning. Bunganya mengandungi bahagian-bahagian aseks dan biasanya didebunga silang dengan pokok-pokok kentang yang lain oleh serangga, tetapi penswasenyawaan juga kerap berlaku. Setiap jenis kentang juga boleh dibiakkan secara vegetatif dengan menanam keratan-keratan ubi yang dipotong supaya merangkumi sekurang-kurangnya satu atau dua mata. Sesetengah kelainan komersil kentang tidak menghasilkan sebarang biji (pokok-pokok ini melahirkan bunga-bunga seks tunggal yang tidak sempurna), dan hanya boleh dibiak melalui keratan-keratan ubi.
Selepas pokok kentang berbunga, sesetengah kelainan akan menghasilkan buah-buah hijau yang kecil yang kelihatan seakan-akan tomato ceri. Pokok-pokok ini menghasilkan biji-biji, seperti dengan buah-buahan yang lain. Setiap buah ini mengandungi sehingga 300 biji sebenar. Biji-bijinya boleh dipisahkan dari buahnya melalui mesin pengisar laju rendah yang mengandungi sedikit air, dan kemudian meninggalkannya di dalam air selama sehari supaya biji-bijinya dapat tenggelam dan bahagian-bahagian buah yang lain dapat mengapung. Bagaimanapun, sesetengah ahli hortikultur menjual kimera yang dihasilkan melalui percantuman pokok tomato kepada pokok kentang supaya dapat menghasilkan kedua-dua tomato dan kentang yang boleh dimakan.
Di pasaran, kentang dipisah-pisahkan menurut saiznya dan dinamai kualiti A, B, C, dan D, dengan kualiti A merupakan kualiti yang terbaik. Sebutan 'kentang kualiti AB' bererti campuran antara kualiti A dan B.
Kentang ialah tanaman daripada famili Solanaceae yang memiliki ubi. Ubi kentang sekarang menjadi salah satu tanaman makanan yang penting di Eropah walaupun pada awalnya, tumbuhan ini berasal dari Amerika Selatan.
Penjelajah-penjelajah Sepanyol dan Portugis pertama kali membawa tumbuhan ini ke Eropah dan menanamnya pada abad ke-16. Dengan cepatnya, menu baru ini tersebar ke seluruh Eropah. Dalam sejarah penghijrahan orang Eropah ke Amerika, tanaman ini pernah menjadi pencetus utama penghijrahan bangsa Ireland ke Amerika pada abad ke-19 semasa wabak penyakit ubi merebak di Ireland, akibat kulapuk yang dipanggil ergot.
De aardappel (Solanum tuberosum) is een plant die ondergronds een energievoorraad in de vorm van zetmeel aanlegt. Het zetmeel wordt bewaard in voor de mens eetbare stengelknollen, die net als de plant zelf aardappelen of aardappels worden genoemd. De aardappel is wereldwijd het belangrijkste voedselgewas na rijst, tarwe en mais.
De aardappel komt oorspronkelijk uit Zuid-Amerika, maar is in veel Europese landen sinds de 16e eeuw een van de basisvoedingsmiddelen. In vele landen, waaronder Nederland en België, wordt de aardappel gezien als maaltijddrager. In andere landen telt hij mee als groentesoort.
De aardappel behoort tot de nachtschadefamilie, net als de tomaat, de paprika en de tabak. De groene delen van de aardappel zijn giftig. Net als andere leden van de nachtschadefamilie bevat de plant alkaloïden. Aardappelplanten kunnen naast knollen ook bessen vormen, die in tegenstelling tot die van de tomaat zeer giftig zijn. In de bessen worden kleine zaden gevormd. Tussen de verschillende aardappelrassen zijn er grote verschillen in de vorming van bessen.
De knollen zijn eetbaar, maar kunnen ook giftig zijn door een hoog gehalte aan solanine. Daardoor zijn zetmeelaardappels van bepaalde rassen niet geschikt voor menselijke consumptie. Ook als aardappelen tijdens het bewaren worden blootgesteld aan licht, stijgt het gehalte aan solanine. De knollen worden groen en zijn daarna niet meer geschikt om te eten.
De aardappelsoort die wereldwijd het meest geteeld wordt, is Solanum tuberosum (een tetraploïde met 48 chromosomen). De andere soorten worden vooral in Zuid-Amerika geteeld. Er zijn vier diploïde soorten (met 24 chromosomen): S. stenotomum, S. phureja, S. goniocalyx en S. ajanhuiri. Er zijn twee triploïde soorten (met 36 chromosomen): S. chaucha en S. juzepczukii. Er is ook nog een pentaploïde soort (met 60 chromosomen): S. curtilobum.
In de aardappel komen twee typen zetmeel voor, amylose en amylopectine, waarvan 21% amylose. In 2005 is voor het eerst een ras in de handel gekomen dat bijna 100% amylopectine bevat.
Een ander onderscheid is dat tussen rassen met vastkokende aardappels (vastkokers), die bij het koken hun stevigheid behouden, en rassen met kruimige of bloemige aardappels (droogkokers) die daardoor het meest geschikt zijn om te pureren; aardappelen die bij langer koken helemaal uit elkaar vallen, worden afkokers genoemd.
Net als rijst, pasta en brood is de aardappel een belangrijke bron van koolhydraten. Aardappels bevatten ook vitamine B6, vitamine C en vezels.
Gemiddelde voedingswaarden van aardappels (zoals vermeld op de verpakking), bereid volgens de algemene bereidingswijze:
Voor consumptie moeten aardappelen gekookt worden, niet alleen in verband met de eetbaarheid, maar ook in verband met de aanwezigheid van het toxine fasine, dat door deze bereiding wordt omgezet in een onschadelijke stof.
Groene verkleuringen aan de oppervlakte die door lichtinwerking ontstaan, dienen vóór het koken verwijderd te worden, omdat deze het neurotoxine solanine bevatten. Ook spruiten en pitten moeten verwijderd worden, want ook die bevatten deze schadelijke stof.
De aardappel is vanuit Zuid-Amerika naar Europa gebracht door Spaanse ontdekkingsreizigers. Waarschijnlijk nam Diego de Amalya de eerste plant in 1536 mee uit Peru of Chili, waar deze aardappel bekendstond als chunu. De Inca's verbouwden de plant toen al honderden jaren. De aardappelplant groeide ook op grote hoogten in de Andes, waar veel andere planten niet meer kunnen groeien. Op basis van DNA-onderzoek is aangetoond dat alle oude aardappels afstammen van één plant uit Zuid-Peru. Later zijn er voor het kruisingswerk nieuwe herkomsten verzameld en genenbankcollecties opgebouwd.[1]
Monniken waren verantwoordelijk voor de verspreiding van de aardappel vanuit Spanje naar de andere Europese landen. Zij pootten de plant in hun kloostertuinen. Ook in botanische tuinen vond de aardappelplant zijn weg. De aardappel groeit in Nederland sinds de Tachtigjarige Oorlog in de Leidse Hortus, sinds 1640 in Groningen en sinds 1689 in Amsterdam.
Carolus Clusius plantte in 1588 in Mechelen voor het eerst aardappelen in de tuin van Pitzemburg. In 1601 schreef hij over de voortplanting van de aardappel door zaad. Men ontdekte dat uit zaad van een paarsbloeiende plant ook witbloeiende planten opgroeiden. Er zijn in Europa door selectie dus waarschijnlijk al vroeg verschillende rassen ontstaan. In Nederland kruiste Petrus Hondius aardappelen met elkaar. Door virusinfecties gingen de rassen echter snel achteruit en werd regelmatig teruggegrepen op zaad.
De boeren stonden aanvankelijk weigerachtig tegenover een plant waarvan de stengels en bessen giftig zijn en dachten dat de knollen ook ongezond zouden zijn. In deze tijd werd de aardappel voornamelijk gezien als varkensvoer of voedsel voor de allerarmsten. Pas in 1727 werd de aardappel, voor het eerst in Friesland, als "volwaardig" voedsel erkend. Langzamerhand kreeg de aardappel toch steeds meer de rol van volksvoedsel en in de 18e eeuw werd hij in de meeste Europese landen verbouwd. Frankrijk had eind 18e eeuw echter een grote achterstand tegenover andere Europese landen en Rusland volgde nog later. Vanwege het hoge gehalte aan vitamine C werd de knol ook gebruikt ter voorkoming van scheurbuik op lange zeereizen.
Geert Veenhuizen (onder andere Eigenheimer en Rode Ster) en Kornelis Lieuwes de Vries (Bintje) waren Nederlanders die zich in de 19e en 20e eeuw bezighielden met de teelt en ontwikkeling van de aardappel.
In Nederland en België is er een teelt van
De belangrijkste teeltgebieden van consumptie-aardappels in Nederland zijn Flevoland, Zeeland en Noord-Brabant. In de veenkoloniën (in Drenthe en Groningen) worden veel fabrieksaardappels voor de zetmeelwinning geteeld. In het noorden, vanwege minder luizen, pootaardappels.
De meest geteelde aardappel heeft 4n=48 chromosomen en is een tetraploïde plant, waarvan alle chromosomen van één plantensoort afkomstig zijn (autoploïde). Aardappels worden bijna altijd gekweekt van één enkele kloon met zo goed mogelijke genen. Alle 'bintjes' bijvoorbeeld zijn van één kloon afkomstig. Sinds kort is er een nieuwe manier van aardappelveredeling ontwikkeld waarbij er van diploïde planten uit zaad, door middel van zelfbestuiving in enkele generaties homozygote ouderlijnen worden gemaakt. Deze ouderlijnen worden gebruikt om hybride aardappelzaad te produceren.[2]
Nadat de grond door grondbewerking is gereed gemaakt, worden de pootaardappelen in de grond gestopt. Voor een normale teelt worden in april de pootaardappelen gepoot en met een klein beetje grond bedekt. Dat kan door middel van een aardappelpootmachine. De aardappelen worden op (grond)ruggen geteeld. In de loop van het groeiseizoen wordt enkele keren aangeaard met behulp van een aardappelaanaarder. Hierbij wordt aan twee kanten een laagje aarde van de zijkant van de groeiplek over de wortels van de plant geschoven. Hierdoor blijven de wortels steeds goed bedekt met grond, zodat er geen groene knollen ontstaan en ontstaat ook de rug waarin de knollen zich kunnen ontwikkelen.
Voordat de knollen gerooid worden, wordt het gewas loofgeklapt en/of doodgespoten. Door deze loofdoding vormen de knollen een steviger schil, waardoor ze bij het rooien minder beschadigd worden. De knollen worden met een rooimachine uit de grond gehaald. Afhankelijk van het ras wordt er vroeg, middelvroeg of laat geoogst.
Een probleem bij aardappelen is het stootblauw, dat ontstaat doordat de knol tijdens of na het rooien beschadigd wordt door onder andere een te grote valhoogte, drukplekken, gooien of stoten. Bij een lage temperatuur neemt de gevoeligheid van stootblauw toe. Onder de schil ontstaan blauwe plekken, die veel schilverlies geven. De blauwe plekken ontstaan doordat in kapotte cellen het aminozuur tyrosine en fenolen worden omgezet in het bruingrijze of blauwzwarte melanine.
Vroeger werden de aardappelen tijdens de winter in een bult (kuil) opgeslagen op het land. De bult werd met riet of stro en aarde afgedekt. Bij het bewaren in huis is het belangrijk, dat de aardappelvoorraad donker wordt bewaard, omdat de knollen anders groen worden. Tijdens de bewaring wordt na een bepaalde periode, afhankelijk van het ras, de kiemrust verbroken en gaat de aardappel uitlopen, daarom worden aardappels vaak met kiemremmers behandeld. Een natuurlijke kiemremmer is carvon. In het donker ontstaan tijdens het uitlopen lange, witte scheuten. Het uitlopen is tegen te gaan door de scheuten regelmatig te verwijderen.
De teelt van aardappelen duurt in totaal altijd ca. 5 maanden en kan op verschillende momenten in de winter en het voorjaar beginnen. De volgende vier hoofdperiodes worden onderscheiden:[3]
Tijdens het seizoen wordt, afhankelijk van het weer, door de meeste telers elke 7 tot 10 dagen met een gewasbeschermingsmiddel gespoten tegen de aardappelziekte (phytophthora). De noodzaak van chemische bestrijding is alleen te beperken door zo veel mogelijk ziekte-resistente rassen te kiezen. Met behulp van plantenveredeling, bijvoorbeeld door middel van genetische modificatie, wordt getracht om meer resistente rassen te ontwikkelen, maar dit proces verloopt moeizaam.
Bij de teelt van aardappelrassen zoals Bintje, Bildtstar en Eigenheimer wordt relatief veel gewasbeschermingsmiddel gebruikt. Aardappelen uit de gangbare teelt waarbij minder milieubestrijdingsmiddelen worden gebruikt, zijn onder meer Corine, Doré, Escort, Alpha, Van Gogh en Santé.[4]
In de biologische aardappelteelt wordt niet gespoten. Het gevolg is wel, dat het groeiseizoen direct voorbij is zodra het perceel op grotere schaal is besmet met phytophthora. Kleine besmettingen kunnen nog worden ingedamd door de planten plaatselijk dood te branden. Vóór de oogst worden op het gehele perceel de planten doodgebrand. Door vroegtijdige besmetting daalt de oogstopbrengst bij de biologische teelt aanzienlijk en door het grillige verloop treden er van jaar tot jaar ook grote verschillen op. Doordat biologische producten veelal rechtstreeks aan de consument worden verkocht, is de teelt ervan vaak toch lonend.
Aardappels zijn vatbaar voor diverse ziekten en plagen. Dat zijn bijvoorbeeld:
categorie ziekte, veroorzaker afbeelding schimmels Alternaria Fusarium (droogrot)
.jpg)
Viruszieke plant van 'Doré'
Viruszieke plant van 'Parel'
Viruszieke plant van 'Parel'
Wereldwijd zijn er ongeveer 4000 aardappelrassen,[5] waarvan er een 200-tal in België en/of Nederland geteeld worden.[6]
Vitelotte noir
Ratte
Doré
Fresco
Remarka
Nicola
Parel
Bloeiende Parel
Beluister
(info)De aardappel (Solanum tuberosum) is een plant die ondergronds een energievoorraad in de vorm van zetmeel aanlegt. Het zetmeel wordt bewaard in voor de mens eetbare stengelknollen, die net als de plant zelf aardappelen of aardappels worden genoemd. De aardappel is wereldwijd het belangrijkste voedselgewas na rijst, tarwe en mais.
De aardappel komt oorspronkelijk uit Zuid-Amerika, maar is in veel Europese landen sinds de 16e eeuw een van de basisvoedingsmiddelen. In vele landen, waaronder Nederland en België, wordt de aardappel gezien als maaltijddrager. In andere landen telt hij mee als groentesoort.
Potet eller jordeple (Solanum tuberosum) er ei rotfrukt som speler ei viktig rolle innan matlaging og andre bruksområde i store delar av verda. Planten er ein del av slekta søtvier i søtvierfamilien. Han kjem opphavleg frå eit lite område i Andesfjella, men er så hardfør og matnyttig at han er blitt spreidd vidt utover kloden.
Potetplanten har lange, lysegrøne stenglar som kan nå ei høgd på over ein meter, med stengelskot som kan bli fleire meter lange. Blada er mørkare, hjarteforma og dekte av små hår. Planten har klokkeforma blomar som kan vera kvite, lilla, gule eller rosa. Frukta deira liknar ein liten grøn tomat og inneheld rundt tre hundre frø. Alt som veks over jorda, men særleg frukta, inneheld giftstoffet solanin og er dermed giftig. Poteter bør lagrast mørkt for å unngå at dei reagerer med lys og blir giftige. Når potetene blir grøne, er dette eit teikn på høgt solanininnhald, og dei grøne delane lyt dermed skjerast bort for å unngå solaninforgifting.
Sjølve potetene er rotknollar som me finn under jorda. Ei rot har gjerne mellom tre og tjue slike knollar i ulike storleikar. Kvar knoll har eit tynt skal der mange næringsstoff er lagra, og eit stiverikt indre som lagrar energi.
Poteta er blitt foredla til ulike sortar, og finst i mange ulike former, fargar og konsistensar. Det finst ovale og runde poteter, typar som blir store og klumpete og andre som er lange og tynne. Ein kan få poteter som er brune, gule, raude, rosa og lilla utanpå, og same farge, eller kvite, inni. Nokre potettypar held på forma si når dei vert kokte eller bakte medan andre lett løyser seg opp. Det er òg forskjell på kor store potetknollane normalt blir, kor fort dei veks, og kor lang tid dei treng for å kokast.
Den ville poteta veks høgt oppe i dei vêrharde Andesfjella, og finst i meir enn 225 ulike artar. Urfolka som budde i området byrja å dyrka og eta grønsaka, truleg rundt 3000 år f.Kr. Dei foredla potetplanten til ulike typar, mellom anna ein som tolte frost. Sidan det var den einaste veksten dei kunne dyrka så høgt i fjella, tilbad dei poteta som ein gud.
Då spanjolane invaderte Sør-Amerika fann dei fort ut at poteta kunne gje billig og næringsrik kost, i alle fall for simple sjøfolk. Ho kom først til Europa i 1540, men her var folk skeptiske til den nye grønsaka. Som med tomaten meinte ein at ho var giftig, medan andre forkasta henne som smaklaus. Andre igjen hevda at ein plante som ikkje var nemnd i Bibelen og hovudsakleg voks under jorda måtte vera djevleskapt.
Men med ulike middel — ein franskmann som dyrka henne ved Versailles, «potetprestar» som preika om kor god ho var, eller kongelege dekret som påla bønder å dyrka henne — spreidde ho seg, og blei særleg mykje brukt i fattige land som Irland og Noreg. Første gongen ein finn det er skrive om potet i Noreg, er i ei hagebok, Horticultura av Christin Gartnar, i Trondheim. Det var i 1694.
Første sikre opplysning om potetdyrking i Noreg er frå 1750-talet. I 1763 kom første læreboka i potetdyrking. Soknepresten i Finnås i Sunnhordland, Peder Harboe Hertzberg, skreiv: Underretning for Bønder i Norge, om den meget nyttige JordFrugt Potatoes at plante og bruge.
Poteta er no ein av dei viktigaste grønsakene i både Europa og Amerika.
Som alle andre storavlingar er potetplanten utsett for skadedyr og sjukdom. Særleg kjend er potetpesten, ein tørròte som spreidde seg gjennom Europa i 1840-åra. Han øydela avlinga i fleire land, men slo verst ut i Irland, der ein stort sett dyrka ein potettype som var hovudmaten for folket der. Pesten førte til hungersnaud i landet. Nesten ein million irar døydde, og fleire millionar emigrerte til Amerika.
Poteta er mest brukt til mat for menneske, men kan og bli til dyrefôr, potetmjøl, stivelse, dextrin eller alkohol.
Ukokt potet er for stiverik til å vera næringsrik, men dersom ho blir varma opp blir mykje av stivet brote ned til sukker.
Poteter kan steikast, bakast og kokast, med eller utan skinnet. Velkjende potetrettar er potetstappe, raspeballar, frityrsteikte potetstrimler (pommes frites) og flak (chips). Ein kan òg bruka dei i potetpannekaker og potetsalat. Ettersom dei har ein svært mild smak kan ein tilsetja dei fleste typar urter og krydder til potetrettar.
Størstedelen av potetene er karbohydratar, men dei inneheld òg protein og mineral, som jern, kalsium og kalium. Det meste av desse nyttige næringsstoffa sit i skalet. Rotfrukta har òg fleire vitamin, som B- og C-vitamin. Nyhausta poteter inneheld meir C-vitamin enn dei som er blitt lagra.
Potetene inneheld òg giftige glykoalkaloidar, særleg solanin og chakonin. Det er meir av desse om poteta er gammal eller har vore utsett for lys. Poteter som har vore i lyset blir òg grøne, noko som blir brukt som rettesnor for å unngå å eta for mykje gift. Høg temperatur (over 170 C) bryt ned mykje av giftstoffa.
Ordet potet kom til norsk via engelsk potato, frå spansk patata, som igjen fekk ordet frå taino batata. Det ordet opphavleg skildra var søtpotet, som liknar poteta i utsjånad, sjølv om smaken er forskjellig og dei to ikkje er i slekt.
Grønsaka vert av og til kalla jordeple eller berre eple i Noreg, som i fransk pomme de terre, og kan kallast jordpäron ('jordpærer') i Sverige. Det danske ordet kartoffel kjem frå italiensk tartufolo, som tyder 'trøffel'. Dette skal koma frå misforståinga til ein tunghøyrd pave som smakte poteta for første gong.
Wikimedia Commons har multimedia som gjeld: Potet Potet eller jordeple (Solanum tuberosum) er ei rotfrukt som speler ei viktig rolle innan matlaging og andre bruksområde i store delar av verda. Planten er ein del av slekta søtvier i søtvierfamilien. Han kjem opphavleg frå eit lite område i Andesfjella, men er så hardfør og matnyttig at han er blitt spreidd vidt utover kloden.
Poteten (Solanum tuberosum) er en stengelknoll, en hardfør rotfrukt som opprinnelig kommer fra Sør-Amerika. Den er blitt spredt vidt utover hele verden, og spiller nå en viktig ernæringsmessig rolle som basismatvare for store deler av befolkningen på kloden. I 2017 var de største potetproduserende landene i verden Kina, India og Russland [1].
FN valgte 2008 til å være det internasjonale potetåret.
Ordet potet kom til norsk via det engelske potato, fra spansk patata, som igjen fikk ordet fra taino batata. Ordet skildret opprinnelig søtpotet, som likner poteten i utseende, selv om smaken er forskjellig og de to ikke er i slekt.
Grønnsaken blir av og til kalt jordeple eller bare eple i Norge, som i det franske pomme de terre, og kalles jordpäron (jordpærer) i Sverige, og jarðeplir eller eplir på Færøyene. Det danske og tyske ordet kartoffel kommer fra italiensk tartufolo som betyr trøffel. Dette skal ha kommet fra misforståelsen til en tunghørt pave som smakte potet for første gang.
Poteten ble tidligere kalt «djevelens frukt», ettersom den vokste under jorda. Poteter vokser i jorda, og er glad i næringsrik jord.
Potetplanten har lange, lysegrønne stengler som kan nå en høyde på over en meter, med stengelskudd som kan bli flere meter lange. Bladene er mørkere, hjerteformede og dekket av små hår. Planten har klokkeformede blomster som kan være hvite, lilla, gule eller rosa. Frukten minner om en liten grønn tomat og inneholder rundt tre hundre frø.
Selve potetene er stengelknoller som vokser under jorden. En rot har gjerne mellom tre og tyve slike knoller i ulike størrelser. Hver knoll har et tynt skall der mange av næringsstoffene er lagret, og et stivelsesrikt indre som lagrer energi.
Poteten er en flerårig art. I kalde områder som Norge fryser den på vinteren og blir aldri mer enn ettårig.
Poteten er blitt foredlet til ulike sorter, og finnes i mange former, farger og konsistenser. Det finnes ovale og runde poteter, typer som blir store og klumpete og andre som er lange og tynne. Man kan få poteter som har brunt, gult, rødt og lilla skall, og som har samme farge, eller er hvite, inni. Noen potettyper beholder formen sin når de blir kokt eller bakt, mens andre løser seg lett opp. Det er også forskjell på hvor store potetknollene normalt blir, hvor fort de vokser, og hvor lang koketid de krever.
Søtpotet er ikke en potetsort. Den tilhører søsterfamilien til potetvekstfamilien, vindelfamilien.
Alt som vokser over jorden, særlig frukten, inneholder alkaloider, særlig solanin, men også chakonin, og er dermed giftig. Også rotknollen inneholder mindre mengder av slike stoffer, men de er mest konsentrert i – og like under – skallet, slik at råskrelling vil fjerne ca. 80 % av alkaloidene i knollen.
Poteter bør lagres mørkt for å unngå at de reagerer med lys og derved blir giftige. Når poteten blir utsatt for sollys, produserer den giften solanin. Når poteten er grønn, enten på eller under skallet, er dette en indikasjon på at den har vært utsatt for lys og kan inneholde solanin. Den grønne fargen skyldes klorofyll som også dannes når potetene utsettes for lys. En kan derfor ikke fjerne solaninet helt ved å skjære bort de grønne områdene. Grønne poteter bør ikke benyttes til mat eller fôr for dyr. Potetens groer kan inneholde til dels store mengder solanin, og må fjernes før poteten gis som dyrefôr.
Oppvarming av poteten til over 170 °C fjerner det meste av solanininnholdet; vanlig koking har ingen innvirkning.
Det skal imidlertid ikke være rapportert alvorlige tilfeller av forgiftninger i USA de siste 50 årene. Tidligere tilfeller har vært relatert til spising av grønne poteter, og drikking av te, trukket på potetblader.
Villpotet vokser i Chile og i Andesfjellene i Peru. Det finnes mer enn 225 ulike arter. Urfolket som bodde i disse områdene har dyrket og spist denne grønnsaken fra omkring 2000 år f.Kr. De videreforedlet den til ulike typer, blant annet en som tålte frost. Siden det var den eneste veksten de kunne dyrke så høyt i fjellene, tilba inkaene poteten som en gud.
Da spanjolene invaderte Sør-Amerika, fant de fort ut at poteten kunne gi et billig og næringsrikt tilskudd til kosten, i alle fall for simple sjøfolk. De første potetene som ble eksportert fra den nye verden landet på Kanariøyene i 1567, noe som gjør disse øyene til det første stedet for poteter utenfor Mellom- og Sør-Amerika. Disse potetene minner imidlertid ikke mye om de potetene vi kjenner i dag. Noen var krokete og forvridde og hadde en fingerlignende form, mens andre var knudrete og mer runde i formen. Smaken var bitter og ufyselig. En ny genetisk studie viser at poteter som finnes på Kanariøyene i dag er etterkommere av både chilenske og peruanske poteter. David Spooner, som er gartner ved U.S. Department of Agriculture, gjorde undersøkelsen sammen med en forsker fra University of Wisconsin, i Madison USA. Han var overrasket over resultatet, og hadde forventet at det var chilenske poteter han ville finne. Han spekulerer i om forskjellige varianter kan ha blitt ført ut av Sør-Amerika til ulike tider. Spooner konkluderer imidlertid med at den moderne poteten er en kombinasjon av begge de to opprinnelige typene.[2]
I Europa var folk skeptiske til den nye grønnsaken. Som med tomaten mente man at den var giftig, mens andre forkastet den som smakløs. Andre igjen hevdet at en plante som ikke var nevnt i Bibelen og hovedsakelig vokste under jorden, måtte være djevelskapt. Men med ulike midler – Antoine-Augustin Parmentier som dyrket den i Versailles, «potetprester» som prekte om hvor god den var, og dens betydning som botemiddel mot datidens sultproblemer, eller kongelige påbud til bønder om å dyrke den – spredte den seg, og ble særlig mye brukt i fattige land som Irland og Norge. På Hove gård på Tromøy er den første kjente dokumentasjonen i Norge på at det ble dyrket poteter[3], hvor det står skrevet i toldskriver Nils Aalholms hagedagbok for 31. mai 1757 at det er: «observeret Potatoes at opkomme». I 1773 ble det satt 5015 poteter på gården.[4]
På den tiden poteten kom til Norge, var kostholdet C-vitaminfattig, og det var mye skjørbuk på bygdene. Med potetens inntog forsvant skjørbuken uten at man først skjønte hvorfor. Artens enkle dyrkingskrav gav større, rimeligere og mer forutsigbare avlinger enn hva som var tilfellet for korn. Med sitt høye energi- og næringsinnhold ble poteten snart en viktig næringskilde for fattigfolk. Den markant stigende veksten i Norges befolkningsmengde fra og med slutten av 1700-tallet kan i stor grad tilskrives den økende potetbruken i norsk kosthold.
Spesielt viktig for spredningen av poteten i Norge ble prestene. De samlet mange mennesker rundt prekenene sine. Derfor ble det prestene som kom til å bli talsmenn for poteter i Norge. Fra prekestolene fortalte de hvor fantastiske poteten var. På den tiden ble poteten også kalt potato, kartoffel og jordeple. En prest ved navn P. H. Hertzberg skrev en bok om dyrking av poteter som het "Potatos". Boken ble veldig populær og trykket i tre opplag som alle ble utsolgt. Potetdyrking var populært lesestoff den gang på 1700-tallet.
I 1664 utgav John Forster en bok med tittelen England's Happiness Increased: A Sure and Easie Remedy against the Succeeding Dearth Years, der han anbefalte poteten som en god hjelp i kampen mot matmangel, men i Burgund fikk bøndene forbud mot å dyrke poteter, da man mente de forårsaket spedalskhet, rett og slett fordi knollene minnet om spedalskes deformerte hender og føtter. Denis Diderot skrev i sin encyklopedi at «denne roten er, hvordan man enn tilbereder den, smakløs og stivelsesrik».[5]
Poteten er nå en av de viktigste grønnsakene i både Europa og Amerika.
Som alle andre storavlinger er potetplanten utsatt for skadedyr og sykdom. Særlig kjent er potetpesten, en tørråte som spredte seg gjennom Europa i 1840-årene. Den ødela avlingene i flere land, men slo verst ut i Irland, der den førte til hungersnød i landet. Inkaene hadde dyrket flere hundre ulike potetsorter, så selv om én av dem ble rammet av sykdom, gav det lite utslag for den samlede potethøsten. Irene dyrket bare ett slag. I juni 1845 – en av flere kalde, våte somre – brøt potetpesten ut på Isle of Wight, muligvis overført fra potetskall som var kastet over bord fra et amerikansk skip. Phytophthora infestans[6] gjorde stor skade i hele Europa, men verst rammet ble Irland, der minst en million døde av sult eller underernæring. Halvannen million emigrerte til Amerika like etter, hovedsakelig de unge og arbeidsføre, som hjemlandet dårligst kunne unnvære.[7]
Potet er mest brukt til mat for mennesker, men kan også bli til dyrefôr, potetmel, stivelse, dextrin eller alkohol.
Ukokt potet er lite fordøyelig, men dersom den varmes opp, blir stivelsen mer tilgjengelig som næring.
Poteter kan stekes, bakes og kokes, med eller uten skallet. Velkjente potetretter er potetstappe, raspeballer, frityrstekte potetstrimler (pommes frites) og flak (chips). Man kan også bruke den i potetpannekaker, fløtegratinerte poteter og potetsalat. Annapoteter er en arbeidskrevende fransk potetrett. Ettersom poteten har en svært mild smak, kan en tilsette de fleste typer urter og krydder til potetretter.
Størstedelen av potetene er vann, men de inneholder også karbohydrater, protein og mineral, som jern, kalsium og kalium. Det meste av disse nyttige næringsstoffene sitter i skallet. Rotfrukten har også flere vitaminer, som B- og C-vitamin. Nyhøstede poteter inneholder mer C-vitamin enn de som er blitt lagret.
Per 100 gram, for poteter kokt uten skinn:[8]
Som beskrevet over, er poteten blir foredlet til en lang rekke sorter. Noen av disse er Ostara, som er den vanligste nypotet-sorten, Laila som er en halvtidlig potet. Beate er den største sorten, og en høst- og vinterpotet, Mandelpotet har en avlang og mandelformet fasong med hvitt skall og gul kjøttfarge og regnes som delikatesse-poteten, mens Ottar er spesielt egnet for nordnorsk klima og jordsmonn. Andre potetsorter er:
Først ute er nypoteten som dyrkes over hele landet og er i butikkene ved Sankthans-tider. Da må alle potetene fra Kypros, Italia og resten av Europa vike for denne populære og velsmakende helnorske poteten. Den mest vanlige nypoteten heter Ostara og er hvit. Senere kommer alle de halvtidlige potetene. Dette er poteter som tas opp etter nypotetene er høstet og frem til hovedinnrykket av høstpotetene. Den vanligste halvtidlige poteten er Laila og hun er rød. I august og september kommer alle potetene som vil bli lagret og spist utover høsten og vinteren. Beate, Kerrs Pink og Pimpernel er de tre viktigste sortene. Mandel og Ringerik er poteter av spesielt høy matkvalitet.
Poteter lagres best mørkt og ved temperatur 4–6 °C for å senke livsaktiviteten i cellene slik at potetene dermed holder seg lenger. Luftfuktigheten bør være 80–90 prosent for å hindre at potetene tørker ut. Hvis temperaturen er lavere enn 3 °C, blir en del av stivelsen omdannet til sukker, og poteten får søtsmak. Ved lagring for varmt eller lyst, får poteter groer som må fjernes, og poteten blir vissen og dermed ubrukelig.[9]
Potet nyttes i norsk språk gjerne som beskrivelse av en allsidig person som kan brukes til en rekke ulike oppgaver. Innen noen miljøer brukes potet som slang, uttalt med trykk på første stavelse, «pottet» for en lyshudet, etnisk norsk, eller skandinavisk person, eller en som spiser poteter. Ordet kan være både nøytralt og nedsettende, men brukes ikke av målgruppen, «potetene» selv.[10][11]
Forskjellige varianter av poteter
Lilla poteter fra Peru
Nærbilde av kraftige potetgroer
Potetgroer i en mørk kjeller
Nærbilde av potetblader
Potetfrukt («potetepler»)
Potetbillelarver spiser et av bladene til planten
Poteter med tørråte
Wiktionary: Potet – ordbokoppføring Poteten (Solanum tuberosum) er en stengelknoll, en hardfør rotfrukt som opprinnelig kommer fra Sør-Amerika. Den er blitt spredt vidt utover hele verden, og spiller nå en viktig ernæringsmessig rolle som basismatvare for store deler av befolkningen på kloden. I 2017 var de største potetproduserende landene i verden Kina, India og Russland .
Ziemniak (Solanum tuberosum L.) – gatunek rośliny należący do rodziny psiankowatych. Nazwa „ziemniak” odnosi się tak do całej rośliny, jak i do jej jadalnych, bogatych w skrobię bulw pędowych[3], z powodu których ten gatunek uprawia się na skalę masową[4]. Roślina wywodzi się z Ameryki Południowej, gdzie zaczęto ją uprawiać już tysiące lat temu. Ziemniak został przywieziony do Europy w końcu XVI wieku, a w ciągu następnych stuleci stał się jednym z podstawowych składników jadłospisu na całym świecie. W 2009 był czwartą pod względem wielkości produkcji rośliną uprawną (po kukurydzy, ryżu i pszenicy)[5].
W stanie dzikim ponad 200 gatunków bulwiastych psianek występuje w obu Amerykach, od Stanów Zjednoczonych po Urugwaj[6]. Pierwotnie wierzono, że ziemniak udomowiono niezależnie w wielu kulturach[7], jednak nowsze badania genetyczne wykazały, że wszystkie odmiany rośliny wywodzą się z gatunku Solanum brevicaule, kultywowanego w dzisiejszym południowym Peru od przynajmniej 7[8][9][10] – 10 tysięcy lat[11]. W obrębie gatunku S. tuberosum rozróżniane są dwa podgatunki (w nowszych publikacjach określane jako dwie grupy bez rangi taksonomicznej), z których jeden (subsp. andigenum) uprawiany był w czasach przedkolumbijskich w Andach na obszarze od zachodniej Wenezueli po północną Argentynę. Drugi podgatunek (subsp. tuberosum) uprawiany był na obszarach oddalonych o 560 km na południe, na terenach nizinnych w południowo-środkowym Chile (ziemniaki te określane są także jako grupa Chilotanum)[11].
W wyniku setek lat krzyżowania i sztucznej selekcji powstało ponad tysiąc odmian uprawnych ziemniaka[9]. Po hiszpańskiej konkwiście Nowego Świata początkowo rozprzestrzeniane z pierwotnego zasięgu upraw były odmiany andyjskie[12]. Po podboju Państwa Inków Hiszpanie sprowadzili ziemniaki do Europy po raz pierwszy w 1567 roku, skąd żeglarze rozprzestrzenili uprawę rośliny na cały świat[11]. Początkowo rolnicy byli wobec nowej uprawy sceptyczni (wierzono na przykład, że jedzenie bulw ziemniaka wywołuje trąd)[13]. Znaczenie spożywcze ziemniaki zaczęły zyskiwać po 1700 roku, przy czym początkowo uprawiano odmiany andyjskie. Do Europy odmiany chilijskie trafiły na początku XIX wieku i obie grupy były uprawiane przez cały XIX wiek[11]. Jednak współcześnie ponad 99% odmian ziemniaka wywodzi swój germplasm od odmian chilijskich[12][14].
W XIX wieku ziemniak stał się podstawą diety milionów mieszkańców kontynentu i nieodzownym elementem wielu kuchni regionalnych[13]. Jej znaczenie wzrosło do tego stopnia, że niektórzy badacze przypisują uprawie ziemniaka XIX-wieczny gwałtowny wzrost populacji Europy[10]. Jednak przestawienie produkcji rolnej wyłącznie na ziemniaki niosło także niebezpieczeństwa. Niska różnorodność genetyczna odmian uprawianych w Europie spowodowała, że były one znacznie mniej odporne na choroby niż odmiany i gatunki występujące w Amerykach. W 1845 przywleczona zza oceanu zaraza ziemniaka wywołana przez lęgniowce z gatunku Phytophthora infestans zniszczyła w ciągu dwóch lat do 90% zbiorów ziemniaka w Irlandii. Doprowadziło to do wielkiego głodu i śmierci około miliona osób.
Młode, podziemne bulwy pędowe okryte są epidermą, która stopniowo złuszcza się i zastępowana jest perydermą o grubości od 80 do 200 μm. Tkanka ta ogranicza straty wody i chroni przed urazami mechanicznymi, a także za pomocą przetchlinek prowadzi wymianę gazową. Poniżej tej warstwy znajduje się kora pierwotna (w części wewnętrznej dość bogata w skrobię), a jeszcze niżej wiązki przewodzące. Wiązki przewodzące tworzą pierścień wokół rdzenia i przewodzą substancje odżywcze z pędu do bulwy i kiełkujących z niej młodych roślin. Zewnętrzna część rdzenia jest głównym miejscem magazynowania skrobi w bulwie, podczas gdy wnętrze rdzenia jest bardziej wodniste i zawiera mniej substancji zapasowych. Do cech odmianowych należy zabarwienie miąższu, a proporcje wewnętrznej części rdzenia do zasobnej w skrobię części zewnętrznej stanowią o wartości technologicznej bulw[18].
Roślina zawiera szereg glikoalkaloidów, z których najważniejsze to α-solanina i α-chakonina, a także alkaloidy tropanowe – kalisteginy[19]. Glikoalkaloidy mają działanie antybakteryjne oraz zapewniają odporność na niektóre owady lub inne szkodniki w uprawach. W gatunku uprawianym stężenie metabolitów wtórnych jest niższe niż u spokrewnionych gatunków dzikich, które wytwarzają także dodatkowe glikoalkaloidy. Stężenia poniżej 200 mg/kg są nieszkodliwe dla ludzi i zwierząt, a nawet poprawiają smak bulw. Stężenia wyższe są toksyczne[20]. Prawdopodobnie toksyczność dotyczy w większym stopniu ludzi niż innych zwierząt i może być związana z aktywnością antycholinesterazową oraz zaburzeniem przepuszczalności błon komórkowych, prowadzącą do zaburzenia działania układu pokarmowego oraz innych narządów. Badania dotyczące teratogeniczności glikoalkaloidów dają niejednoznaczne wyniki[21]. Synteza glikoalkaloidów i kalistegin jest niezależna od siebie. Do wzrostu zawartości solaniny i chakoniny dochodzi podczas ekspozycji na światło oraz pod wpływem uszkodzenia bulw. Syntezy nie stymuluje podwyższona temperatura. Czynniki stymulujące syntezę glikoalkaloidów nie wpływają na poziom kalistegin[22]. Toksyczne glikoalkaloidy występują w każdym z organów rośliny. Ich zawartość w bulwach zależy od odmiany, przy czym najstarsze odmiany zawierają więcej glikoalkaloidów. Synteza jest najbardziej intensywna w okresie kwitnienia i dotyczy głównie tkanek o wysokiej aktywności metabolicznej. W bulwach przeznaczonych do konsumpcji zawartość glikoalkaloidów mieści się w granicach 20–130 mg/kg świeżej masy. Przy zawartości powyżej 140 mg/kg św. m. bulwy stają się gorzkie. Większość związków toksycznych zgromadzona jest w wierzchniej części bulwy – perydermie do głębokości około 1,5 mm[23]. Większe jej koncentracje występują w pobliżu tzw. oczek, w bulwach niedojrzałych oraz pozieleniałych (rosnących z dostępem do światła)[18]. Przy czym na skórkę przypada 83–96% glikoalkaloidów, na korek 3–15%, a felodermę 1–3%. Obieranie zwykle pozbawia bulwy od 60 do 90% glikoalkaloidów[23].
Podczas przechowywania bulw w temperaturze od 4 do 10 °C udział w nich solaniny i glikoalkaloidów maleje, a w wyższych temperaturach rośnie. Zawartość tych związków w silnie porośniętych (kiełkujących) bulwach może przekraczać poziom bezpieczny dla zdrowia. Obróbka cieplna przy przygotowywaniu posiłków nie zmniejsza ich stężenia, ponieważ rozkład tych związków następuje dopiero w temperaturze 260 °C[24].
Genom jądrowy ziemniaka został zsekwencjonowany i składa się 844 Mpz. Na podstawie sekwencji oszacowano liczbę genów kodujących białka na 39 031. Analizy dowodzą także dwóch wydarzeń o charakterze powielenia genomu w historii ewolucyjnej gatunku[25]. Uprawiane rośliny są rozmnażane wegetatywnie, będąc wysoce heterozygotycznym autotetraploidem o liczbie chromosomów 2n=4x=48[25][26]. Nagromadzenie mutacji w klonach jest prawdopodobną przyczyną depresji inbredowej[25].
Proces tworzenia bulw – tuberyzacja, regulowany jest przez fotoperiod oraz temperaturę. Czynniki te wpływają na inicjację procesu, a także na dystrybucję suchej masy i liczbę powstających bulw. Do tuberyzacji dochodzi w warunkach dnia krótkiego lub spadku temperatury. Przy niskich temperaturach fotoperiod nie wpływa na tempo wzrostu bulw. Wysokie temperatury oraz długi dzień opóźniają wzrost bulw[27]. Niektóre odmiany podgatunku andigena tworzą bulwy wyłącznie warunkach dnia krótkiego, a kwiaty w warunkach dnia długiego. Przerwanie okresu ciemności zapobiega powstawaniu bulw i indukuje przejście rośliny w fazę generatywną[28]. Odbiór informacji o fotoperiodzie odbywa się przy udziale fitochromu[29]. Długi dzień oraz niska temperatura wpływają na wytwarzanie cytokinin. Hormony te bezpośrednio indukują proces tuberyzacji[30]. W hodowli in vitro niezbędne do tuberyzacji warunki środowiskowe mogą być zastąpione poprzez dodanie po pożywki cytokininy[31].
Gatunek jako powstały w wyniku hodowli nie występuje naturalnie, poza roślinami przejściowo dziczejącymi. Spokrewnione z ziemniakiem gatunki dziko rosnące w Ameryce Południowej zasiedlają głównie siedliska ruderalne w warunkach klimatu umiarkowanego panującego na nizinach Chile i w Andach. Rośliny te spotykane są najczęściej na przydrożach, przychaciach, obrzeżach pól, na zrębach leśnych. W warunkach naturalnych pojawiają się w różnych siedliskach (na terenach skalistych, murawach wysokogórskich i brzegach rzek), w miejscach, gdzie pokrywa roślinna została z różnych powodów uszkodzona lub zniszczona. Różne gatunki preferują siedliska bogate w związki azotu, inne uboższe, ale łączy je to, że nie utrzymują się w miejscach o zwartej pokrywie roślinnej[32].
W rejonach uprawy na różnych kontynentach ziemniaki dziczeją dość często i utrzymują się przez jakiś czas na hałdach odpadów, polach i na poboczach dróg[33]. W niektórych rejonach w Ameryce Południowej utrzymywała się (przynajmniej do połowy XX wieku) uprawa ekstensywna, w której rośliny rosły na polach półdziko – wykopywano corocznie tylko część bulw, pozwalając roślinom odnawiać się co roku w tym samym miejscu. W takich warunkach ziemniaki w tym samym miejscu rosły przez 15–20 lat[32].
Ziemniak Solanum tuberosum to jeden z 7 uprawianych gatunków z rodzaju psianka należących do sekcji Petota Dumort. Sekcja ta obejmuje 206 gatunków[6] i jest blisko spokrewniona z podobnymi morfologicznie, ale różniącymi się brakiem bulw gatunkami z sekcji Etuberosum (Bukasov & Kameraz) A. Child. Obie sekcje zaliczane są do podrodzaju Potatoe[34].
Gatunki w obrębie sekcji Petota są podobne morfologicznie i trudne do rozróżnienia, co skutkowało istotnymi problemami przy ustalaniu podziałów taksonomicznych w obrębie tych roślin[11]. Odmiany andyjskie S. tuberosum wyhodowane zostały z występujących w stanie dzikim roślin z gatunku Solanum brevicaule. Niejasne jest pochodzenie odmian chilijskich, które według różnych autorów wywodzić się mogą z grupy odmian andyjskich, z odmian andyjskich skrzyżowanych z nieustalonym gatunkiem miejscowym, ew. wskazuje się też gatunek S. maglia Schltdl. jako macierzysty. Z kolei sam S. tuberosum w wyniku krzyżowania z gatunkami psianek z sekcji Acaulia Juz. i Megistacroloba Cárdenas & Hawkes stał się gatunkiem macierzystym dla innych gatunków uprawianych psianek – S. ajanhuiri Juz. & Bukasov, S. curtilobum Juz. & Bukasov i S. juzepczukii Bukasov. Wszystkie one uprawiane są tylko w krajach Ameryki Południowej[11].
Lektotyp gatunku wskazany został w 1956 roku. Jest nim roślina zebrana w Peru, znajdująca się w zielniku Karola Linneusza (Herb. Linn. No. 248.12)[35].
Gatunek ze względu na swe znaczenie i popularność znany jest w Polsce pod licznymi nazwami lokalnymi[36] [37]:
Ziemniak jest uprawiany w zdecydowanej większości krajów świata. Bulwy cenione są ze względu na wartości odżywcze oraz smakowe. Podstawowym składnikiem odżywczym jest skrobia, która w zależności od odmiany stanowi od 12% do 21% świeżej masy bulw. Drugą ważną grupą składników są białka i aminokwasy. W mniejszych ilościach występują w bulwach cukry rozpuszczalne (glukoza, fruktoza, sacharoza – łącznie około 1% świeżej masy), a także kwasy tłuszczowe (do 0,5% świeżej masy). Składniki mineralne takie jak wapń, chlor, żelazo, jod czy siarka stanowią od 0,5 do 2% masy bulw. Ziemniaki są także ważnym źródłem witaminy C, PP, B1, B2 i B6. Zawartość poszczególnych składników zależy zarówno od warunków wzrostu roślin, jak i genotypu odmiany[23]. Wśród andyjskich odmian ziemniaka zawartość witaminy C mieściła się w przedziale 217,70–689,47 ng g−1 suchej masy. Poza witaminą C w bulwach zawarte są także związki fenolowe o charakterze przeciwutleniaczy. Przebadane odmiany andyjskie zawierają od 1,12 do 12,37 mg równoważnika kwasu galusowego g−1 suchej masy[38]. Ze względu na przypisywane właściwości prozdrowotne znaczenie zyskały odmiany o barwnym miąższu, zawierające antocyjany. Mogą one zapobiegać rozwojowi chorób sercowo-naczyniowych, nowotworów oraz degradacji siatkówki oka[39]. Związki fenolowe i antocyjany odpowiedzialne za przeciwnowotworowe właściwości kolorowych odmian zachowywane są nawet po rocznym przechowywaniu przed przetworzeniem, po upieczeniu[40]. W czasie okupacji Polski w czasie II wojny światowej ziemniaki były stosunkowo łatwym do zdobycia pożywieniem. W związku z tym botaniczka Bolesława Starmach opracowała książkę Sto potraw z ziemniaków, którą wydano w okupacyjnej serii poradnikowej Radź sobie sam[41].
Odmiana o niebieskim miąższu
Odmiana o purpurowym miąższu
Ziemniak jest też ważną rośliną pastewną, jako gotowany był podstawą tradycyjnej metody żywienia świń.
Ziemniaka używa się do produkcji spirytusu, mączki ziemniaczanej, która jest niemalże czystą skrobią. Mączka ziemniaczana jest produktem używanym do wytwarzania wielu produktów spożywczych i przemysłowych.
Pierwsze uprawy ziemniaka pojawiły się w czasach prehistorycznych w Ameryce Południowej (środkowe Andy, tereny dawnego peruwiańskiego państwa Inków – Tahuantinsuyo). Prawdopodobnie ziemniaki nie były znane Europejczykom aż do wyprawy Pizarro w roku 1532, która dotarła w rejony Andów i północnej części Peru. Po raz pierwszy zostały opisane w roku 1537 na terenach obecnej Kolumbii. Botanicy w północnej części Europy opisali roślinę na przełomie XVI i XVII wieku. W części południowej zapewne uprawiano ziemniaki już wcześniej. Najstarsze dokumenty potwierdzające obecność ziemniaków w Europie pochodzą z roku 1573 oraz 1576 i powstały w Szpitalu de la Sangre w Sewilli[44]. Zachowane dokumenty pozwalają także stwierdzić, że w listopadzie 1567 roku do Antwerpii zostały przywiezione ziemniaki z Gran Canaria. Prawdopodobnie więc ziemniaki do Europy trafiły pośrednio przez Wyspy Kanaryjskie. Uprawy stały się powszechne w XVII w. W XVII i XVIII wieku traktowane były również jako roślina ozdobna. W części Europy, po zauważeniu, że jest bardzo wydajną rośliną uprawną, wprowadzano ziemniaka do uprawy odgórnymi zarządzeniami (Fryderyk II Wielki w Prusach i Piotr I Wielki w Rosji)[45]. Wykorzystanie ziemniaków znacznie wzrosło po opracowaniu techniki ich magazynowania w kopcach, w których dają się przechowywać aż do wiosny następnego roku.
Przez długi czas trudności w przechowywaniu ziemniaków ograniczały odległy transport i tym samym produkcję towarową, dostosowując ją do możliwości lokalnej konsumpcji i przetwórstwa. Rozwój technik transportu i odwadnianie bulw pozwoliły przezwyciężyć te ograniczenia. Mimo spadku areału upraw ziemniaków na świecie (z ok. 23 mln ha w latach 70. XX wieku do mniej niż 18 mln ha na przełomie XX i XXI wieku) za sprawą wzrostu plonów światowa produkcja nie maleje. Przed II wojną światową produkowano 200 mln ton ziemniaków, w połowie XX wieku ok. 250 mln ton, w latach 70. i w końcu XX wieku ok. 300 mln ton[46], w 2011 roku ponad 370 mln ton[47].
Zmienia się geografia upraw ziemniaka. Sukcesywnie maleje ich areał w krajach uprzemysłowionych Europy i Ameryki Północnej, a spadku produkcji w krajach tych nie równoważy wzrost plonów z hektara (w najwydajniejszych uprawach w Belgii, Holandii i Danii z 1 ha zbiera się ponad 400 q bulw). Sukcesywnie rosną areały i wydajność upraw w Azji Wschodniej i Południowej, w Ameryce Łacińskiej i na Bliskim Wschodzie. W Chinach produkcja wzrosła do 55 mln t na przełomie wieków[46] i ponad 88 mln t w 2011[47]. W Indiach rozwój upraw ziemniaka nastąpił w drugiej połowie XX wieku i na jego koniec produkcja wynosiła ponad 19 mln ton[46], a w 2011 już ponad 42 mln ton[47].
Najwięksi producenci ziemniaków na świecie to Chiny, Europa Wschodnia i Indie. Roczne zbiory ziemniaka w Polsce to ponad 9 mln ton (8 miejsce na świecie), a obszar upraw szacuje się na 329 tys. hektarów (2017 r.)[48].
Najwięksi producenci ziemniaków (2017)[48]Produkcja ziemniaka w Polsce
Zbiory ziemniaka w 2014 r. wyniosły około 7,7 mln t i były one wyższe w porównaniu z rokiem poprzednim o 8,1%, a o 22,2% większe od średnich zbiorów z lat 2006–2010. Pomimo tego powierzchnia uprawy ziemniaków na przestrzeni ostatnich kilkunastu lat zmniejsza się. W 2014 wynosiła ona 276,9 tys. ha i zmniejszyła się o 20% w porównaniu z rokiem poprzednim, a od lat 2006–2010 zmniejszyła się o około 47%. Bardzo duży udział w ogólnej powierzchni uprawy mają gospodarstwa indywidualne około 95%[49].
Powierzchnia uprawy, plony i zbiory ziemniaków[50]
Wyszczególnienie 2006–2010 2012 2013 2014 w liczbach bezwzględnych 2006–2010=100 2013=100 Powierzchnia w tys. ha 525 373 346 277 52,8 80 Plony w t/ha 18,8 24,2 21,0 27,8 14,8 13,2 Zbiory w tys. ton 9877,2 9041,3 7290,4 7689,2 77,8 105,5Plony ziemniaka według grup producentów[50]
Wyszczególnienie 2006–2010 2012 2013 2014 w t/ha 2006–2010=100 2013=100 Ogółemw tym:
gospodarstwa
indywidualne
18,8 24,2 21,0 27,8 15,0 13,2 19,6 23,8 20,5 27,2 13,9 13,3Zbiory ziemniaków według grup producentów[50]
Wyszczególnienie 2006–2010 2012 2013 2014 w tysiącach ton 2006–2010=100 2013=100 Ogółemw tym:
gospodarstwa
indywidualne
9877,2 9041,3 7290,4 7689,2 77,8 105,5 7726,6 8549,8 6852,2 7143,7 92,5 104,3Rolnicza charakterystyka odmian[51]
Odmiana Wymagania Reakcja na: Przydatność do uprawy w plonie wtórym glebowe wodne nawożenie niedobór wody późny terminsadzenia
podkiełkowywanie Pierwiostek małe duże duża duża średnia duża mała Giewont średnie duże średnia średnia średnia duża mała Baca średnie duże do średnich duża średnia duża duża dość duża Bem średnie średnie średnia średnia duża duża średnia Epoka średnie duże duża średnia średnia duża średnia Orzeł średnie duże dość duża duża duża duża duża Osa średnie duże dość duża duża średnia duża mała Bolko średnie średnie duża średnia duża duża mała Flisak małe średnie średnia średnia duża dość duża dość duża Flora duże duże duża duża duża średnia mała Lenino średnie duże średnia duża duża średnia mała Merkur małe małe duża średnia dość duża średnia mała Uran średnie duże średnia duża średnia średnia średnia Warta średnie średnie średnia średnia duża dość duża mała Wisła średnie do małych duże duża duża średnia dość duża mała Wulkan duże duże średnia średnia duża dość duża dość duża Wyszoborski średnie duże duza duża duża średnia małaW Peru utworzono największy na świecie bank genów ziemniaka. Zdeponowano w nim ponad 10 tysięcy odmian tej rośliny[52].
Polski Krajowy Rejestr zawiera 129 odmian[53] (październik 2011), wśród których dominują odmiany jadalne. Badaniem nowych odmian ziemniaka zajmuje się Instytut Ziemniaka, wchodzący w skład Instytutu Hodowli i Aklimatyzacji Roślin. Odmiany ziemniaka dzieli się zazwyczaj ze względu na ich termin zbioru (np. średnio wczesne, średnio późne, późne):
Odmiany ziemniaków jadalnych powinny odznaczać się owalnym kształtem bulw i ich jednakową wielością, gładka skórką, niewielką liczbą oczek płytko osadzonych, dobrym smakiem i zapachem. Niepożądanymi cechami są: ostry smak, duża skłonność do ciemnienia w stanie surowym i po ugotowaniu. Odmiany jadalne ziemniaków dzielone są na następujące typy kulinarne:
Ze względu na długą historię upraw ziemniaka oraz związany z nią udział tej rośliny w ocaleniu przed śmiercią głodową milionów ludzi na świecie, Organizacja Narodów Zjednoczonych ogłosiła rok 2008 Międzynarodowym Rokiem Ziemniaka[52]. Na grobowcu Fryderyka II w Poczdamie tradycyjnie wykładanych jest kilka kartofli, na pamiątkę faktu, że sprowadził je do Prus.
Wykopki, czyli zbiór ziemniaków z pola, to wydarzenie będące tradycyjnie pretekstem do świętowania. W Stanach Zjednoczonych, w wiosce Posen w stanie Michigan, każdego roku organizowana jest impreza gastronomiczna Posen Potato Festival.
Pomnik ziemniaka w Biesiekierzu
W Polsce istnieją dwa monumenty poświęcone ziemniakowi – w Biesiekierzu oraz w Poznaniu, na Łęgach Dębińskich (Pomnik Pyry). W 2008 odsłonięto pomnik ziemniaka w słoweńskiej miejscowości Šenčur (koło Kranj)[54][55]. Pomnik ziemniaka istnieje także w parku poświęconym tej roślinie w chorwackiej miejscowości Belica[56][57] w medzimurskiej żupanii (wzniesiony 26 sierpnia 2007 jako pierwszy taki pomnik na świecie[58]), w ścianie kościoła w austriackiej miejscowości Prinzendorf[59][60], w Muzeum Ziemniaka w Idaho (USA)[61].
Multimedia w Wikimedia Commons 
Cytaty w Wikicytatach 
Podręczniki w Wikibooks 
Definicje słownikowe w Wikisłowniku 
Systematyka w Wikispecies
Ziemniak (Solanum tuberosum L.) – gatunek rośliny należący do rodziny psiankowatych. Nazwa „ziemniak” odnosi się tak do całej rośliny, jak i do jej jadalnych, bogatych w skrobię bulw pędowych, z powodu których ten gatunek uprawia się na skalę masową. Roślina wywodzi się z Ameryki Południowej, gdzie zaczęto ją uprawiać już tysiące lat temu. Ziemniak został przywieziony do Europy w końcu XVI wieku, a w ciągu następnych stuleci stał się jednym z podstawowych składników jadłospisu na całym świecie. W 2009 był czwartą pod względem wielkości produkcji rośliną uprawną (po kukurydzy, ryżu i pszenicy).
Batata, batata-inglesa, batatinha, pataca,[1] escorva, papa,[2] ou semilha[3] (Solanum tuberosum) é uma planta perene da família das solanáceas. A planta adulta geralmente tem entre sessenta a cem centímetros de altura, possui flores e frutos e produz um tubérculo comestível rico em amido, um carboidrato. Os nomes podem referir-se tanto ao tubérculo comestível quanto à planta como um todo. A espécie teve origem no Cordilheira dos Andes, próximo ao Lago Titicaca, e foi levada a outras regiões do mundo por colonizadores europeus. Atualmente são cultivadas milhares de variedades da espécie em todos os continentes e está inserida como um alimento fundamental na cultura mundial. A relação da batata com a batata-doce é bem pequena porque os vegetais não compartilham do mesmo gênero ou família, fazendo parte apenas da mesma ordem.
A espécie começou a ser cultivada por civilizações andinas há cerca de oito mil anos e o cultivo foi aperfeiçoado pelos Incas, que utilizavam, inclusive, técnicas de irrigação. Os espanhóis introduziram, no século XVI, a espécie na Europa, e se tornou um alimento fundamental no continente. Entretanto a grande dependência da batata fez com que o ataque de pragas que devastam as plantações causasse a morte de milhões de pessoas que tinham a batata como principal alimento, tal como aconteceu na Irlanda em 1845. Atualmente, o tubérculo é o quarto alimento mais consumido do mundo, com milhares de variedades de diferentes cores, sabores e tamanhos que são utilizadas em receitas no mundo todo. O maior produtor mundial é a China, cuja produção em conjunto com a da Índia corresponde a mais de um terço da produção mundial.
Como qualquer cultura, as plantações estão sujeitas ao ataque de diversas espécies de bactérias, fungos e insetos que comprometem a produtividade. Por isso, investe-se na criação de variedades mais resistentes, além da criação de batatas geneticamente modificadas, apesar do grande temor que ainda existe sobre produtos transgênicos. O aumento da produtividade é visto, ainda, como uma solução para acabar com a fome em diversos países. Para reconhecer a importância do tubérculo no mundo, o ano de 2008 foi intitulado o Ano Internacional da Batata pela Organização das Nações Unidas. A batata é a base da alimentação em 160 países. Ela tem energia e é rica em vitaminas e sais minerais.[4]
A batata (Solanum tuberosum) é uma planta herbácea que pode atingir mais de 100 centímetros de altura e produz um tubérculo - a batata - rico em amido. A batata pertence à família Solanaceae, e compartilha o gênero Solanum com pelo menos outras mil espécies, como o tomate e a berinjela. S. tuberosum é dividida em somente duas subespécies levemente diferentes: andigena, que é adaptada às condições de dia curto e é cultivada somente nos Andes, e tuberosum, a batata que é cultivada por todo o mundo, que acredita-se ser descendente da introdução da subespécie andigena na Europa, que se adaptou aos dias mais longos.[5]
As plantas originadas a partir de tubérculos, por surgir de gemas e não de sementes, carecem de radículas; suas raízes se originam de gemas subterrâneas e surgem entre o tubérculo-semente e a superfície do solo. Por isso, o tubérculo deve ser plantado a uma profundidade adequada que permita a formação de raízes e rizomas. A partir dos primeiros estágios de desenvolvimento até o momento que começa a formação de tubérculos, as raízes apresentam um rápido crescimento. O sistema radicular é fibroso, ramificado e estende-se mais superficialmente, podendo penetrar até 80 centímetros de profundidade.[6]
O sistema caulinar é composto por rizomas e talos. Os rizomas, que correspondem a talos modificados, nascem alternadamente na base dos talos e apresentam um crescimento horizontal pouco abaixo da superfície do solo. Cada rizoma engrossa na sua extremidade, originando um tubérculo.[7]
Os talos, que se originam a partir de gemas presentes no tubérculo-semente, são herbáceos e suculentos, podendo chegar a um metro de altura, de coloração verde e, mais raramente, uma coloração púrpura. Após o plantio, o surgimento dos talos acima da superfície do solo pode levar de 20 a 35 dias, dependendo das condições ambientais. Cada planta tem de dois a quatro talos que podem, por sua vez, originar ramificações secundárias nas gemas laterais da planta. Cada talo geralmente produz de quatro a oito rizomas. Na etapa final do desenvolvimento da planta, o talo pode se tornar lenhoso em sua base.[7]
Logo que o talo emerge do solo, ocorre um rápido crescimento inicial da folhagem. As folhas são alternadas e compostas, exceto as mais baixas que podem ser simples. As folhas compostas são alternadas, apresentando cinco, sete ou nove folíolos, os quais se classificam em primário ou secundário, de acordo com seu tamanho. Além destes, existem folíolos muito pequenos chamados de terciários que aparecem dispostos em pares sobre o pecíolo da folha. As folhas compostas, que podem apresentar uma variedade de formas e tamanhos, medem geralmente de 20 a 30 centímetros de comprimento. Os folículos são pilosos, assim como as outras estruturas das plantas.[8]
As flores, que podem ser brancas, púrpuras ou rosadas possuem um tamanho médio de cerca de dois centímetros de diâmetro e são pentâmeras, ou seja, possuem cinco pétalas. Possuem cálice gamossépalo, corola completa, ovário bilocular, estilo e estigma simples e cinco estames. As flores são autógamas e se encontram agrupadas em ramos terminais que formam uma inflorescência panícula. Em cada caule existe somente uma inflorescência, que apresenta de cinco a quinze flores. Alguns cultivares não florescem enquanto outros produzem flores estéreis.[9]
O fruto da planta da batata corresponde a uma baga que pode apresentar formato redondo, alargado, ovalado ou cônico. Seu diâmetro geralmente está entre um e três centímetros e a cor pode variar de verde a amarelado, ou de castanho avermelhado a violeta. As bagas apresentam dois lóculos que podem ter entre duzentas e quatrocentas sementes. As bagas se encontram agrupadas nos ramos terminais, os quais vão se inclinando progressivamente à medida que os frutos crescem. As sementes são muito pequenas e aplainadas e podem ser brancas, amarelas ou castanho amarelada.[10]
Os tubérculos, que correspondem aos talos subterrâneos modificados, se originam do engrossamento na extremidade dos rizomas e começam a se formar cerca de cinco semanas depois do surgimento do caule acima da superfície do solo.[11] A pele do tubérculo é composta de duas camadas de células: uma camada exterior de células únicas chamadas epiderme e outra, logo abaixo, chamada periderme. As células da periderme podem conter um pigmento que produz batatas coloridas. Abaixo da periderme está o córtex, seguido por um anel vascular, que contém células que transportam nutrientes para o tubérculo. Mais adentro está a medula, que representa a região primária de armazenamento no tubérculo. O excesso de alimento produzido pela planta é transportado para a medula pelo tecido vascular. As células da medula aumentam em quantidade e em tamanho enquanto lhes é fornecido alimento, causando o crescimento do tubérculo.[12]
A espécie Solanum tuberosum pode ser semeada a partir de sementes e de tubérculos. As plantas provenientes da sementes apresentam as típicas estruturas das dicotiledôneas. Ao utilizar os tubérculos como meio de propagação, o primeiro crescimento que ocorre é a formação de brotos que se desenvolvem no extremo distal do tubérculo e emergem sobre a superfície do solo, dando origem a uma nova planta.[13] O crescimento da planta ocorre em vários estágios: brotação, estabelecimento da planta e desenvolvimento do tubérculo. O tempo de duração dessas fases pode variar de acordo com os fatores ambientais como a elevação e temperatura, tipo de solo, umidade, cultivar selecionado e localização geográfica.[14]
Uma vez que os tubérculos quebram a dormência, podem crescer e se as condições ambientais forem favoráveis para isso, eles começarão a brotar. Entretanto, temperaturas baixas podem fazer com que o tubérculo continue no seu período de dormência, mesmo se forem plantados. O estabelecimento da planta refere-se ao período desde o início do surgimento de brotos até o início da formação de novos tubérculos, e isso inclui o desenvolvimento de raízes e brotos. O tubérculo-semente é fundamental para o desenvolvimento dos brotos, mas se torna secundário à medida que se formam as raízes. Uma planta bem estabelecida é fundamental para o crescimento subsequente e permite rápida regeneração no caso de perda de folhas em uma geada, chuva de granizo ou ataque de insetos.[14]
Sob condições apropriadas, as extremidades dos estolhos vão começar a inchar, resultando na formação de novos tubérculos. Isso geralmente ocorre durante o início da floração, apesar de não haver correlação entre esses dois eventos. Nesse período a planta precisa de maior quantidade de nitrogênio e noites frias para um bom crescimento do tubérculo. Inicia-se então a fase crítica do crescimento da batata. Isso porque nesse período está acontecendo o aumento de volume que, em condições ótimas, acontece a uma taxa constante e qualquer alteração resulta em uma perda substancial da produção e da qualidade. O desenvolvimento do tubérculo depende principalmente da atividade fotossintética e do crescimento linear do tubérculo, que resulta em batatas maiores.[14]
Quando a parte superior da planta começa a morrer, processos fundamentais ocorrem no tubérculo. A periderme fica mais espessa e resistente, o que protege a batata durante a colheita bem como a protege da entrada de microorganismos em seu interior. Durante a maturação, a matéria seca (o peso da batata quando desidratada) aumenta, o que melhora a qualidade para o processamento e para o consumo. Além disso, os açúcares presentes no tubérculo se transformam em amido, o que lhe confere uma coloração mais clara e melhor qualidade para ser transformada em batata frita. Com a maturidade, a batata entra em seu estado de dormência e, além disso, possuem resistência a agentes patogênicos quando armazenados. Mas se os tubérculos permanecerem no solo, entretanto, o amido transforma-se novamente em açúcar, e a matéria seca volta a diminuir.[14]
No gênero Solanum existem mais de mil espécies reconhecidas, mas provavelmente existem bem mais. Esse gênero é dividido em diversas seções, das quais a potatoe contém todas que produzem tubérculos, e essa seção, por sua vez, é dividida em séries, uma delas é a tuberosa, onde se encontram cerca de 54 espécies selvagens ou cultivadas. Uma delas é a Solanum tuberosum. Essa espécie é dividida em duas subespécies:tuberosum e andigena. A primeira é a mais cultivada e consumida no mundo todo, enquanto a segunda é cultivada somente em algumas regiões das Américas Central e do Sul. A subespécie tuberosum cultivada na Europa e em outras partes do mundo possui uma pequena parte do seu material genético proveniente da subespécie andigena, que é originada no Chile, graças ao cruzamento feito depois do ataque de fungos que causou a destruição de lavouras na Europa. Com isso, as plantas ficaram mais resistentes. As diferenças entre as duas subespécies são muito pequenas, sendo a principal delas a dependência de um dia curto para a subespécie andigena.[15]
Apesar da batata cultivada em todo mundo pertencer a somente uma espécie (Solanum tuberosum), existem milhares de variedades com diferentes características de tamanho, cor, textura e sabor. Por meio da seleção e cruzamento de variedades é possível criar novas diversidades de batatas mais resistentes a doenças. Esse processo envolve cerca de onze anos por meio de uma sofisticada seleção criando novas cultivações com uma qualidade satisfatória para a sua comercialização. As variedades atuais são mais resistentes graças a esse processo que permite produzir tubérculos com maior qualidade e variedade de tamanho e sabor.[16] A seguir estão alguns exemplos dessa diversidade:[17]
Para o plantio da batata, que é feito atualmente em mais de cem países, é necessária uma temperatura média entre 10 °C e 30 °C, sendo que a temperatura ideal para a maior produção está entre 18 °C e 20 °C. Por isso, o plantio geralmente ocorre no início da primavera nas zonas temperadas e no fim do inverno nas regiões mais quentes, e nos países tropicais ela cresce nos períodos mais frios. Em algumas regiões subtropicais onde o relevo é mais elevado, é possível plantar o ano todo, e colher os tubérculos noventa dias após o plantio, sendo que nas regiões temperadas, a colheita pode acontecer até 150 dias após o plantio.[18]
De fato a batata pode produzir bem sem as condições ideais para seu crescimento, pois é uma planta que se adapta facilmente, mas as plantas ficam mais sujeitas à ação de pragas e doenças. Para evitar o reaparecimento de doenças, os agricultores não plantam na mesma área duas safras seguidas. Em vez disso, utilizam a técnica de rotação de culturas durante três ou mais anos, alternando com lavouras de milho e feijão, por exemplo. Com as práticas agrícolas necessárias, um hectare de batatas pode produzir, no clima temperado europeu e norte-americano, mais de quarenta toneladas de tubérculos com quatro meses de plantio. Nos países em desenvolvimento, entretanto, a produção é de cerca de 25 toneladas. Isso acontece por causa da falta de qualidade das sementes e dos cultivares, além dos usos pouco explorados de fertilizantes e irrigação.[18]
Os tipos de solos mais adequados para o plantio de batata são aqueles que oferecem pouca resistência ao desenvolvimento do tubérculo e que são ricos em matéria orgânica, com boa drenagem e aeração. Os solos com pH entre 5,2 e 6,4 são considerados ideais. O preparo do terreno para o plantio é bastante trabalhoso, pois o terreno precisa estar completamente livre de ervas daninhas. Por isso, o solo precisa ser arado várias vezes para atingir as condições ideais do plantio: macio, bem drenado e bem aerado.[18]
Geralmente utiliza-se no plantio os "tubérculos-sementes", que são pequenos tubérculos ou mesmo pedaços de tubérculos, que são semeados entre cinco e dez centímetros de profundidade. Para que o rendimento seja máximo, é essencial a utilização de tubérculos-sementes de qualidade e de cultivares puros, que pode resultar no aumento da produção em mais de trinta por cento. A densidade do plantio depende do tamanho dos tubérculos escolhidos. Geralmente são utilizados cerca de duas toneladas de tubérculos-semente para cada hectare plantado. Para lavouras que dependem da chuva em áreas mais secas, o plantio em um terreno plano resulta em maior produtividade (por causa da melhor conservação da água no solo), enquanto plantações irrigadas geralmente são encontradas nas encostas.[18]
Durante o estabelecimento da planta, que demora cerca de quatro semanas, as ervas daninhas devem ser controladas para dar vantagem ao desenvolvimento do tubérculo. Quando as plantas estão com mais de quinze centímetros de altura, é feito um processo de amontoamento de terra sobre os pés da planta, para prevenir a disseminação de pragas, além de manter a qualidade do solo. Depois desse processo, as ervas daninhas são removidas mecanicamente ou com o uso de herbicidas.[18]
O uso de fertilizantes depende do nível de nutrientes já existente no solo. Geralmente plantações irrigadas comerciais necessitam de mais aplicações. As quantidades de fertilizantes dependem também do potencial de produção da variedade e da colheita esperada. A umidade do solo deve sempre ser alta para o melhor desenvolvimento dos tubérculos. Para melhor produtividade, uma lavoura que dura de 120 a 150 dias precisa de 500 a 700 mm de água. A falta de água é mais prejudicial quando está acontecendo o desenvolvimento do tubérculo. A batata possui raízes superficiais, e por isso a resposta da planta à irrigação frequente é considerável. Para se obter uma maior produção é preciso repor a água perdida pela transpiração a cada um ou dois dias.[18]
O amarelamento das folhas e a fácil separação dos tubérculos indicam que a plantação atingiu sua maturidade. Se as batatas tiverem que ser armazenadas por mais tempo, elas são mantidas no solo para permitir o engrossamento da pele do tubérculo. Para facilitar a colheita, a parte superior da planta é removida duas semanas antes das batatas serem coletadas do solo. Dependendo da escala da produção, as batatas são colhidas usando-se um arado ou uma colheitadeira de batatas que desenterram o tubérculo e o sacodem para retirar a terra grudada nele. Durante a colheita, é necessário evitar "machucar" a batata, o que poderia criar pontos de entrada para doenças quando elas forem armazenadas.[18]
Uma vez que as batatas colhidas são tecidos vivos, estão suscetíveis à deterioração, e por isso o armazenamento correto é essencial, tanto para evitar a deterioração quanto para garantir a qualidade dos futuros tubérculos-semente. Para armazenar e processar batatas, o depósito deve ter as condições adequadas para prevenir o esverdeamento das batatas (produção de clorofila, que indica o surgimento de compostos tóxicos) e perdas de peso e qualidade. Os tubérculos devem ser mantidos a uma temperatura entre 6 °C e 8 °C num local escuro, bem ventilado e com alta umidade relativa do ar. Os tubérculos-sementes são mantidos sob luz difusa, para manter sua capacidade de germinação.[18]
A batata é um alimento versátil, rico em carboidratos e altamente popular em todo o mundo e é preparado e servido das mais diversas formas. Quando fresco, o tubérculo possui cerca de oitenta por cento de água e vinte por cento de matéria seca, da qual a maior parte é amido. A quantidade de proteínas da batata, quando desidratada, é comparável à dos cereais e é bem alta em relação a outros tubérculos e raízes. Além disso, a batata possui pouca gordura e é rica em vários micronutrientes, especialmente vitamina C (quando consumida com a pele, uma batata de cerca de 150 gramas fornece quase a metade da dose diária recomendada.). A batata é também uma fonte moderada de ferro, e a vitamina C promove a absorção do mineral. O tubérculo é, ainda, uma fonte básica das vitaminas B1, B3 e B6 e minerais como potássio, fósforo e magnésio, além de conter fibras dietéticas e antioxidantes, que previne as doenças relacionadas ao envelhecimento.[20]
O valor nutritivo de uma refeição contendo batata depende dos outros componentes e do método de preparação. Por si só, a batata não engorda (e a sensação de saciedade que vem do consumo da batata pode ajudar a controlar o peso.). Uma vez que o amido no tubérculo cru não pode ser digerido pelos humanos, eles são preparados para o consumo através do cozimento (com ou sem pele), fervendo ou fritando. Cada método de preparação altera a composição de uma forma diferente, mas todas reduzem a quantidade de fibras e proteínas, devido à lixiviação durante o preparo da batata na água ou óleo, destruição pelo calor ou mudanças químicas como a oxidação. A fervura, que é o método mais comum de preparação por todo o mundo, causa uma perda significativa perda de vitamina C, principalmente se estiver descascada. Para a batata frita, fritar por um curto período de tempo em óleo quente resulta na alta absorção e reduz drasticamente a quantidade de minerais e de ácido ascórbico. Em geral a perda de vitaminas durante o cozimento é menor, a única exceção é a vitamina C, por causa das temperaturas mais altas.[20]
Uma pesquisa feita nos Estados Unidos demonstrou que as pessoas podem incluir a batata na dieta e ainda perder peso, apesar do alto teor de carboidratos do tubérculo. Segundo os pesquisadores, o resultado dessa pesquisa evidencia o que profissionais de saúde e nutricionistas dizem há anos: quando se trata de perder peso, não é somente eliminar alguns alimentos ou grupos alimentares do consumo diário, mas na verdade, é reduzir a quantidade total de calorias ingeridas.[21] Apesar disso, a batata não está incluída na lista dos cinco alimentos mais recomendados pelo Serviço Nacional de Saúde do Reino Unido (NHS) porque, como o tubérculo é rico em carboidratos, não pode ser consumido com outros alimentos como pão, macarrão e arroz, que também possuem alto teor de carboidratos.[22]
Como parte da defesa natural das plantas contra fungos e insetos, a planta possui altos níveis de componentes tóxicos chamados glicoalcalóides (geralmente solanina e chaconina). Geralmente esses compostos são encontrados em níveis baixos no tubérculo, e estão localizados somente pouco abaixo da pele. Para manter a concentração de glicoalcaloides baixa, é necessária a conservação em um ambiente escuro e fresco. Caso contrário, a batata torna-se esverdeada por causa do aumento da clorofila, que indica níveis mais altos de solanina e chaconina. Esses compostos não são destruídos com o cozimento e por isso é essencial a remoção das áreas esverdeadas e remoção da pele antes do cozimento para assegurar a ingestão segura do alimento.[20] Os primeiros sintomas da intoxicação manifestam-se geralmente entre oito e doze horas após a ingestão, sob a forma de desordens gastrointestinais e nervosas e, dependendo da dose, pode levar à morte. Uma única batata, se estiver esverdeada, pode conter uma dose perigosa da substância.[23] A batata pode servir de matéria-prima para a fabricação de bebidas alcoólicas (como a vodca)[24] e na produção de bioetanol (álcool combustível).[25][26]
A história da batata começou há cerca de oito mil anos na Cordilheira dos Andes próximo ao Lago Titicaca, entre a Bolívia e o Peru, onde se supõe que comunidades de caçadores e coletores que entraram na América do Sul sete mil anos antes começaram a domesticar as espécies de batata selvagem que eram abundantes nas regiões em torno do lago, onde os agricultores tiveram sucesso na seleção e melhoramento do vegetal. De fato, o que conhecemos hoje como "batata" (Solanum tuberosum) contém somente um fragmento da diversidade genética encontradas nas sete espécies de batata reconhecidas e mais de cinco mil variedades que ainda são encontradas nos Andes.[27]
Apesar dos agricultores andinos terem cultivado muitos alimentos (como tomate, feijão e milho), as variedades de batatas particularmente se adaptaram ao quechua ou zonas de vale, que estão situadas em uma altitude entre 3,1 mil a 3,5 mil metros nas encostas dos Andes centrais (entre os andinos, quechua era conhecido como "zona de civilização".) . Mas eles também desenvolveram uma variedade de batata que sobrevivia às geadas que aconteciam nas regiões acima de 4 mil metros acima do nível do mar.[27]
A segurança alimentar fornecida pelos cultivos de milho e batata (graças ao desenvolvimento de técnicas de irrigação e aterramento) permitiram a expansão da civilização Wari em torno do ano 500 d.C. nas terras altas da região de Ayacucho. Na mesma época, a cidade estado de Tiwanaku surgiu próximo ao Lago Titicaca, graças principalmente à tecnologia sofisticada do "campo elevado" (áreas elevadas limitadas por canais de água) que permitia a produção de cerca de dez toneladas por hectare. Acredita-se que por volta do ano 800 d.C. cerca de quinhentas mil pessoas habitavam a cidade-estado e seus vales próximos.[27]
O colapso das civilizações Wari e Tiwanaku entre os anos 100 e 1200 d.C. levaram a um período de agitação que terminou com a ascensão dos Incas no vale de Cusco em 1400. Em menos de cem anos eles criaram o maior estado na América pré-colombiana, que se estendia entre onde hoje são Argentina e Colômbia. Os incas adotaram e fizeram melhorias nas técnicas de cultura anteriores e deram especial importância ao cultivo de milho. Mas a batata foi fundamental para a segurança alimentar do império: nas vastas redes de armazéns, batatas (especialmente um produto de batata congelada e desidratada chamado chuño) foi um dos principais alimentos utilizados para alimentar oficiais e soldados e como estoque de emergência no caso de uma quebra de safra.[27]
A invasão espanhola em 1532 significou o fim dos Incas, mas não da batata. Ao longo de toda a história Andina, a batata - em todas as suas formas - foi uma "comida popular, ocupando uma posição central na visão do mundo pelos andinos (o tempo, por exemplo, era medido de acordo com o tempo que se levava para cozinhar um pote de batatas.). A plantação de batatas e outros tubérculos continua sendo a mais fundamental atividade agrícola próximo ao lago Titicaca, onde a batata é conhecida como Mama Jatha, ou a mãe do crescimento. A batata continua sendo a semente da sociedade andina.[27]
Os conquistadores espanhóis foram para a região dos Andes em busca de ouro, mas o tesouro que levaram foi a Solanum tuberosum. A primeira evidência do plantio de batata fora do território sul-americano data de 1565, nas ilhas Canárias e em 1573, a batata passou a ser cultivada no território continental espanhol. Logo após, exemplares do tubérculo foram enviados por toda Europa como um presente exótico. Batatas começaram a ser plantadas na Inglaterra em 1597 e chegaram à França e à Holanda logo depois.[29]
Mas como a planta agora fazia parte de jardins botânicos e enciclopédias de plantas, o interesse diminuiu. A aristocracia europeia admirava as flores das plantas, mas os tubérculos eram considerados alimentos somente para porcos e pessoas pobres. Ao mesmo tempo, entretanto, a Era dos Descobrimentos havia começado e os primeiros a apreciar batatas como alimento foram os navegantes que levaram os tubérculos para consumir durante longas viagens. Dessa forma, a batata chegou à Índia, à China e ao Japão, durante o início do século XVII. A batata também foi introduzida na Irlanda, onde se mostrou adaptada ao ar frio e solos úmidos. Imigrantes irlandeses levaram o tubérculo para a América do Norte, no século XVII, onde ficou conhecida como batata irlandesa.[29]
A adoção da batata em grandes plantações no hemisfério norte foi atrasada não só pelos hábitos alimentares da população, mas também pelo desafio de adaptar uma planta que cresceu por milênios nas montanhas andinas ao clima temperado do norte. Somente uma pequena parte do rico patrimônio genético deixou a América do Sul, e levou 150 anos antes das variedades adaptadas aos longos dias de verão começarem a aparecer.[29]
Essas variedades surgiram uma época crucial. Por volta de 1770 a maior parte da Europa era devastada por ondas de fome, e o valor da batata como uma segurança alimentar foi reconhecido. Frederico II da Prússia ordenou o plantio de batatas como segurança no caso de uma quebra de safra dos cereais, enquanto o cientista francês Antoine Parmentier obteve sucesso em declarar a batata como sendo segura para o consumo humano. Na mesma época, no outro lado do Atlântico, o presidente americano Thomas Jefferson serviu batata frita para seus convidados na Casa Branca. Depois da hesitação inicial, agricultores europeus começaram a plantar batatas em larga escala, e a produção foi a reserva alimentar durante as guerras napoleôncias. Anos depois, a Revolução Industrial estava transformando as sociedades agrárias na Inglaterra, levando milhões de pessoas a morar nas cidades. No novo ambiente urbano, a batata se tornou o "primeiro alimento conveniente" por ser bastante energético, nutritivo, fácil de cultivar em pequenas áreas, fácil de adquirir e pronto para cozinhar sem nenhum processamento caro.[29]
Acredita-se que o consumo elevado durante o século XIX foi o responsável pela redução de doenças como escorbuto e sarampo, contribuindo para taxas de natalidade mais elevadas e para a explosão populacional na Europa, nos Estados Unidos e no Império Britânico.[29]
Mas o sucesso da batata também provou ter seu ponto fraco. A maior parte dos tubérculos que eram clonados e cultivados na América do Norte e na Europa pertenciam a um pequeno grupo de variedades geneticamente parecidas. Isso significa que se uma doença atingisse uma planta, todas as outras estariam suscetíveis, já que eram parecidas geneticamente. O primeiro sinal desse desastre que viria a acontecer veio em 1844, quando o oomiceto Phytophthora infestans devastou as plantações da Bélgica à Rússia. Mas o pior veio na Irlanda, onde a batata fornecia oitenta por cento das calorias consumidas pela população. Entre 1845 e 1848, a doença causada pelo oomiceto destruiu as plantações, levando à fome generalizada que causou a morte de cerca de um milhão de pessoas.[29]
A catástrofe irlandesa levou a concentração de esforços para desenvolver variedades mais resistentes e produtivas. Para isso espécimes foram levados do Chile para a América do Norte e Europa, o que resultou na criação da maioria das variedades que conhecemos hoje além do aumento massivo da produção nessa região durante o século XX. Enquanto isso, o colonialismo e a emigração europeia estavam introduzindo a batata nas mais diversas partes do globo. Governos coloniais, missionários e colonos levaram a batata para o norte da África e emigrantes levaram a batata para a Austrália e América do Sul, estabelecendo o tubérculo no Brasil e na Argentina.[29]
Na Ásia, a planta se espalhou por rotas antigas e foi introduzida das regiões do Cáucaso e da Turquia até a China, e de lá para a península coreana. No século XX a batata finalmente se consagra como um alimento realmente global. A colheita anual da União Soviética, por exemplo, atingia cem milhões de toneladas. Nos anos seguintes à Segunda Guerra Mundial, grandes áreas de terras aráveis na Alemanha e no Reino Unido foram dedicadas à batata, enquanto países como Bielorrússia e Polônia produziam (e ainda produzem) mais batatas do que cereais.[29]
A partir dos anos 60 o cultivo de batata começou a expandir nos países em desenvolvimento. Na Índia e na China, a produção subiu de dezesseis para mais de cem milhões de toneladas em pouco mais de quarenta anos. No Bangladesh, a batata se tornou um valioso cultivo de inverno e na África Subsaariana a batata é a comida preferida em muitas áreas urbanas, além de ser um cultivo fundamental nas terras altas na África central. Hoje a batata é vista como uma das soluções possíveis para acabar com a fome no mundo. Na China, por exemplo, cientistas propuseram que sessenta por cento das terras aráveis do país deveriam ser ocupadas por plantações de batatas. E nos Andes, onde tudo começou, o governo peruano criou em 2008 um registro nacional das variedades nativas de batata, para ajudar a conservar o rico patrimônio genético da espécie, que ajudarão a escrever os futuros capítulos da história da Solanum tuberosum.[29]
A produção e o consumo de batatas sempre esteve concentrado nos países da Europa e da América do Norte, sendo que até a metade do século XX, noventa por cento da produção mundial estava concentrada no continente europeu.[32] Mas isso começou a mudar a partir de 1990 quando a produção dos países da América Latina, África e Ásia começou a crescer drasticamente, superando a produção dos países do norte em 2005. Em 2007 foram produzidos 325 milhões de toneladas do tubérculo, sendo a China o maior produtor mundial, e cerca de um terço de todas as batatas produzidas no mundo são colhidas somente em dois países: China e Índia. A produção na América Latina e África representa menos de vinte por cento da produção mundial, apesar de estar crescendo a níveis recordes. Na América do Norte são registrados as maiores produtividades, sendo a média da região de cerca de quarenta toneladas por hectares, enquanto a média mundial é de apenas 16.8 toneladas por hectare.[30]
Na África a produção está em crescimento constante, sendo que em 1960 foram colhidas 2 milhões de toneladas e quase cinquenta anos depois a produção passou a ser de quase 17 milhões de toneladas. O tipo de cultivo no continente varia desde o plantio irrigado em países como Egito e África do Sul até o plantio para consumo familiar nos países da África central. O maior produtor do continente é o Egito, onde o cultivo ocorre principalmente no delta do Nilo e boa parte da produção é destinada à exportação, principalmente para a Europa. Na África Subsaariana, o maior produtor é o Malawi, onde o clima úmido e a altitude favorecem o cultivo, que geralmente é feito junto com outros cereais, como milho e feijão. A produção do país é destinada principalmente ao consumo interno, sendo que cada habitante consome, em média, 88 quilos de batata por ano no país.[33]
Os maiores produtores de batata do mundo se encontram na Ásia, onde a batata chegou graças à colonização europeia. A China é o país com a maior produção do mundo, responsável por vinte por cento das batatas produzidas em todo o mundo e, além disso, o tubérculo não é somente base alimentar, mas também fonte de renda para os agricultores das regiões montanhosas com solos pobres. Nas províncias de Shanxi e Mongólia Interior,por exemplo, a batata fornece uma renda que representa mais da metade dos ganhos da população rural. Na Índia, terceiro maior produtor mundial, a batata é cultivada na planície Indo-Gangética e a produção cresce em ritmo acelerado devido à maior demanda causada pelo aumento da população urbana. O Irã também se destaca na produção mundial, sendo o terceiro maior produtor asiático e 12° no mundo. A "maçã da terra", como é conhecido o tubérculo no país, é cultivado utilizando-se de irrigação na costa sul do mar Cáspio, nos montes Zagros e nas terras baixas no sul, alternando-se o cultivo com trigo e outros vegetais em ciclos de três ou quatro anos. No Japão, a produção de batatas está diminuindo nas últimas décadas, ficando concentrada apenas na ilha de Hokkaido, e essa queda faz com que os hábitos alimentares da população também mudem. Em vez de preparar a batata para o consumo doméstico, os japoneses estão consumindo mais produtos processados, como batata frita. Na Oceania a Austrália e a Nova Zelândia são os maiores produtores, sendo que nesse último, são encontradas as maiores produtividades médias do mundo: em um hectare os produtores do país conseguem produzir até mais de setenta toneladas do tubérculo que, no país, é o vegetal mais popular.[34]
Já na Europa que, apesar de ter perdido o posto de maior produtor para a Ásia, ainda possui sete países na lista dos dez maiores produtores mundiais e sua população ainda é a que consome mais batata no mundo (quase 90 quilos por pessoa por ano, em média). A Federação Russa se mantém com a segunda maior produção mundial, mesmo com a produção se estabilizando em torno de 35 milhões de toneladas anuais. A produção russa provém de pequenas fazendas, com produtividade média de 13 toneladas por hectare, que só não é maior por causa das diversas pragas e doenças que atacam as plantações frequentemente. A Ucrânia também se destaca como quinto maior produtor mundial e também como consumidor, pois cada pessoa consome em média 136 quilos de batata por ano, mas sua produção poderia, assim como a russa, ser bem maior não fosse as perdas com as doenças nas plantações e com armazenamento inadequado.[35]
A América Latina é uma região onde a produção de batata ainda é muito pequena, mesmo sendo onde se originou a espécie Solanum tuberosum, mas isso tende a mudar com o aumento das plantações comerciais no Brasil e na Argentina. O maior produtor de batatas na América Latina é o Peru, onde o consumo per capita é maior que 80 quilos. No país, as lavouras estão localizadas na região dos Andes centrais e são plantadas por agricultores familiares e, uma vez que nos Andes se encontra uma grande diversidade genética da espécie, a mistura de variedades da planta para aumentar a produção ameaça o patrimônio da região e para ajudar a conservá-lo, o governo peruano criou em 2008 um registro nacional de variedades nativas de batata. No Brasil a batata (ou batata inglesa) ainda é uma cultura com pouca importância na agricultura, mas mesmo assim aparece em segundo na América Latina, com uma produção de mais de três milhões de toneladas em 2007 e a tendência é que a produção aumente. O consumo no país ainda é baixo (14 quilos por pessoa anualmente), mas isso tende a mudar, pois a demanda de lanches rápidos com batatas é um mercado em franco crescimento no país. Nos países latino americanos a tendência é que a produção aumente cada vez mais graças à introdução de novas variedades e aumento do consumo nas áreas urbanas.[36]
Na América Anglo-Saxônica, Estados Unidos e Canadá são o quarto e o 13° produtores mundiais, respectivamente. Nos Estados Unidos o investimento em novas variedades e técnicas de produção levou o país a atingir uma das maiores produtividades do mundo: mais de 44 toneladas por hectare. A maior parte da produção estadunidense provém da parte noroeste do país, onde são colhidas entre Setembro e Outubro. Cerca de 60% da produção do país é transformada em outros produtos, como batata frita e desidratada e amido. No Canadá a demanda por batata fez a produção crescer, fazendo do país o segundo maior produtor de batata congelada do mundo. Apesar da popularidade do tubérculo no país, o consumo caiu de 76 para 65 quilos por pessoa anualmente entre 1994 e 2007.[37]
Geralmente a lavoura de batata possui uma grande quantidade de outros seres vivos, como insetos e ácaros, cujas espécies variam de uma região para outra. Entretanto, alguns seres vivos podem se hospedar na planta e causar danos excessivos que, na maioria das vezes deve-se à alimentação nas folhas com redução da área fotossintética, à alimentação nas raízes e estolhos e à alimentação nos tubérculos, que prejudica a quantidade e a qualidade dos mesmos.[38]
A principal praga da batata no hemisfério norte é o escaravelho da batata (Leptinotarsa decemlineata), um inseto muito prolífico da ordem Coleoptera. Os adultos, e as suas larvas, que vivem durante três semanas, podem eliminar por completo a folhagem das plantas.
Outra praga que atingem as lavouras são os pulgões, que estão distribuídos entre algumas espécies das quais as mais perniciosas são o Myzus persicae e o Macrosiphum euphorbiae. A primeira espécie pode transmitir mais de 100 espécies de vírus que atacam plantas de mais de 30 famílias diferentes e é considerado o principal vetor de viroses na cultura da batata. Os pulgões podem ter formas aladas ou ápteras (sem asas), em resposta ao ambiente no qual vivem, seja por causa da planta, seja por causa do clima e geralmente os indivíduos vivem cerca de vinte dias e as fêmeas podem produzir até oitenta descendentes. Os problemas causados pelos insetos não se restringem somente à disseminação de vírus, a alimentação na folhagem pode comprometer o desenvolvimento da planta, e a saliva das duas espécies citadas tem ação tóxica nas plantas, o que faz surgir o aparecimento de necroses ao longo de nervuras.[38]
Outro inseto que causa muitos problemas é a mosca minadora (Liriomyza huidobrensis) cuja população tem aumentado por causa do uso de inseticidas e em algumas regiões o cultivo se tornou inviável. Sua permanência no ambiente é favorecida pois a mosca se desenvolve em mais de 40 hospedeiros diferentes, como na beterraba, girassol, espinafre, melão, melancia e outras. O indivíduo adulto tem cerca de dois milímetros de comprimento, de cor castanha/marrom escura a preta, com brilho metálico e manchas amareladas no dorso e na cabeça, e seu ciclo de vida pode durar de 19 a 40 dias, dependendo da estação do ano. A moscas "picam" as folhas para oviposição (os ovos se transformam em larvas que se alimentam da folha) e alimentação, o que reduz a área fotossintética e debilita a planta, que fica prateada ou acinzentada nas regiões atingidas das folhas.[38]
Outros insetos atacam a lavoura em áreas mais localizadas e esporadicamente. O burrinho (Epicauta atomaria), por exemplo, é um besouro de cor cinza que chegam em bandos, comem as folhas da planta em pequenas áreas, e depois saem subitamente também em bando. A infestação do ácaro branco (Polyphagotarsonemus latus) ocorre quando há desequilíbrio causado pelo uso intenso de inseticidas na parte superior da planta para controlar outras pragas. O surgimento de manchas indicam a presença do ácaro que se alastra rapidamente pela lavoura, fazendo com que as plantas fiquem parecendo queimadas e em sequência ocorre a morte antes da formação dos tubérculos. A cigarrinha (Empoasca spp.) é um inseto com cerca de 3 milímetros de comprimento que se alimenta das seiva da planta e, além disso, injeta saliva tóxica na planta, o que causa o paralisação do crescimento e a necrose das folhas, que ficam com bordas amareladas.[38]
Uma das principais doenças originadas de bactérias na batata é a murchadeira, causadas por Ralstonia solanacearum, que provoca o murchamento e o secamento das hastes e posterior morte da planta. A rotação de culturas é um método eficiente para controle desta doença. Outra doença bacteriana é a sarna comum, causada por Streptomyces scabies, que se dissemina facilmente nos solos cultiváveis. Provoca pequenas lesões superficiais nos tubérculos.[39]
Mas sem dúvida uma das principais doenças da batata é a requeima da batateira (português brasileiro) ou míldio da batateira (português europeu) ou preteadeira, causada pelo oomiceto Phytophthora infestans (anteriormente considerado um fungo) que pode, sob condições adequadas, destruir completamente uma lavoura em poucos dias. As principais evidências da infestação são as manchas escuras nas folhas que progridem para os pecíolos e hastes e pode atingir até mesmo o tubérculo. A presença do oomiceto é evidenciada pelo surgimento de um tipo de mofo cinza esbranquiçado e uma vez que o patógeno se instala no interior dos tecidos da planta não há mais nada a fazer. Essa doença foi a responsável pela grande fome que atingiu a Irlanda na década de 1840 e, ainda hoje, causa prejuízos de mais de seis bilhões de dólares em todo o mundo.[39][40]
A doença conhecida como pinta preta ou alternaira é causada pelos fungos Alternaria solani e A. grandis ocorre principalmente em plantas adultas e a infecção se inicia pelas folhas mais velhas, sob a forma de manchas zoneadas concêntricas que podem secar a folha completamente. O fungo também pode atingir, raramente, o tubérculo, que apresenta lesões necróticas. A podridão seca causada pelo fungo Fusarium spp. atinge os tubérculos que estão armazenados. O fungo penetra por ferimentos existentes na batata, e faz com que seu interior fique ressecado até que todo o tubérculo seja "mumificado".[39]
As doenças causadas por vírus são bastante diversas e numerosas. Uma delas é a doença do enrolamento da folha causada pelo vírus do enrolamento da folha da batata (Potato leafroll virus - PLRV), cujo principal sintoma é o enrolamento das bordas da folha para cima, no sentido da nervura principal e dissemina-se por meio do plantio de tubérculos infectados e pelos pulgões. Causa uma acentuada redução do crescimento e consequente redução da produção, que varia entre 50 e 70%. O mosaico é causado por vários vírus, sendo o principal o vírus Y da batata. Provoca uma coloração mais clara e amarelada nas folhas e redução dos crescimentos, entre outros sintomas. Os nematódeos também causam prejuízos. O nematodeo-das-gralhas (Meloidogyne spp.) possui menos de um milímetro de comprimento, e se aloja nas raízes das plantas, causando pequenos engrossamentos e provocam o surgimento de "verrugas" que pode atingir todos os tubérculos, que não serve mais para a comercialização. Outro nematódeo, o nematódeo-das-lesões (Pratylenchus penetrans) provoca lesões nas raízes e manhas circulares castanho-púrpura nos tubérculos infectados, impróprios para o comércio.[39]
As pesquisas para desenvolver batatas transgênicas começaram no início dos anos 1990, quando desenvolveram uma variedade resistente ao ataque de certo vírus. De fato, plantações com batatas geneticamente modificadas pode aumentar a produtividade, a saúde do consumidor e ajudar a conservar o meio ambiente. Mas muitos ativistas que são contra os produtos geneticamente modificados (GM) contribuíram para a má aceitação do mercado, mas mesmo assim as indústrias da batata continuam a investir nessa tecnologia. Testes feitos nas plantações no noroeste americano mostram que produtos GM permitem o aumento da produção, diminuição dos custos e menor uso de agrotóxicos, além da qualidade superior dos tubérculos. Os produtos GM são vistos como uma promessa para os países subdesenvolvidos, já que os agricultores perdem a maior parte de sua produção porque não podem comprar inseticidas. O aumento da produção resulta no aumento da segurança alimentar, redução do preço, aumento da margem de lucro e proteção do meio ambiente, já que são utilizados menos produtos químicos.[41]
Em 2010, a Comissão Europeia aprovou o cultivo e o processamento de uma variedade geneticamente modificada, cujo autorização foi requisitada 14 anos antes, e a produção poderá ser utilizada somente para produção de amido industrial, não para a alimentação. Mesmo assim, essa aprovação representa um grande avanço num continente que que se opõe fortemente aos produtos GM. Atualmente na América do Norte a batata GM não é cultivada para utilização comercial, mas não foi sempre assim. A partir de 1996 os agricultores começaram a cultivar as batatas, mas grandes companhias, como McDonalds e Wendy's se recusaram a comercializar os produtos geneticamente modificados por causa dos possíveis efeitos na saúde dos consumidores. A partir de então várias outras empresas fizeram o mesmo. Atualmente, algumas empresas estadunidenses trabalham com batatas GM, e procuram aprovação para que elas voltem ao mercado. Além disso, promovem ideias que quebram os mitos acerca dos produtos transgênicos; que as batatas GM não são benéficas somente para os fazendeiros, mas para os próprios consumidores e que a batata GM não possui DNA de outras espécies. Com isso, a tendência é que esses produtos sejam bem aceitos pela maioria dos clientes.[42]
Uma variedade geneticamente modificada criada é a Amflora. As variedades comuns de batata produzem dois tipos de amido: amilopecitina e amilose. Para a aplicação industrial, somente a amilopectina é utilizada (na indústria de papel, têxtil, materiais de construção etc) e por isso é preciso separá-la da amilose por processos que envolvem muito consumo de energia. Por isso seria ideal que a batata produzisse amido somente na forma de amilopectina. Para isso foi criada a variedade Amflora, que produz somente o tipo de amido necessário para a indústria. Essa variedade também se tornou resistente a antibióticos, e a preocupação é se as bactérias poderiam se tornar resistentes incorporando os genes utilizados na batata, apesar de isso nunca ter sido demonstrado nem na natureza, nem em laboratório.[43]
A batata é o vegetal mais popular do mundo e o quarto mais consumido, sendo usado em receitas em todo o mundo. São utilizadas como massa na Itália, cozidas com bananas na Costa Rica, cozidas com arroz no Irã, recheadas com fígado na Bielorrússia, fritas com feijões verdes na Etiópia, dentre outras incontáveis receitas com o tubérculo. O segredo do grande sucesso da batata é sua grande diversidade, que proporcionam várias opções de cor e sabor. Algumas variedades dão às sopas uma textura cremosa e um gosto delicado que destaca os outros ingredientes. Outros tipos de batata são melhores cozidas, servidas como um simples lanche ou recheadas com diversos ingredientes.[44]
Variedades com maior teor de amido (farinhentas) são melhores para o cozimento, para fritar e para amassar, enquanto outras com menos amido são melhores assadas e mais utilizadas em saladas. Alguns livros de culinária sugerem que o conteúdo de amido pode ser estimado fazendo-se testes simples: o da água salgada (batatas pobres em amido flutuam e as ricas em amido afundam) e o da observação (batatas ovais com pele espessa são melhores para o cozimento, enquanto as grandes e arredondadas servem para várias outras finalidades). A produção em massa através dos anos têm originado batatas maiores, mas mais insípidas. Indo contra essa tendência, a partir dos anos 1990, aumentou a demanda por variedades tradicionais, que, protegidas por patentes, são uma grande fonte de lucro para os agricultores e comerciantes.[45]
Mas, sem dúvida, um dos pratos mais conhecidos em todo mundo é a batata frita. O alimento apareceu pela primeira vez na década de 1840, e se tornou popular rapidamente em Paris e, posteriormente, a receita se espalhou pelo resto do mundo. A partir da Segunda Guerra Mundial, cerca de 75 por cento das batatas eram utilizadas em lanches rápidos. Atualmente a popularidade mundial da batata frita deve-se também às grandes empresas de lanches, como McDonalds e Burger King, onde o consumo com sanduíches simboliza uma dieta globalizada. Entretanto, o consumo generalizado da batata processada não é tão vantajoso quanto consumir a batata fresca porque, durante o beneficiamento, o produto perde cerca de 50 por cento de seus nutrientes, além de conter muito mais gordura, que aumenta a quantidade calórica da batata e, consequentemente, provoca obesidade.[45][46]
Em 2005, na conferência bienal da Organização para Alimentação e Agricultura (FAO - Food and Agriculture Organization em inglês) das Nações Unidas (ONU), um representante do Peru propôs uma resolução para que o mundo voltasse suas atenções para a importância da batata como segurança alimentar e diminuição da pobreza. A resolução foi transmitida e aceita pelo secretário geral da ONU que declarou 2008 como sendo o Ano Internacional da Batata. A criação do ano serviu para aumentar a conscientização sobre a importância da batata como um dos principais alimentos para a humanidade com um desejo prático: promover o desenvolvimento de sistemas sustentáveis com base na cadeia produtiva da batata para melhorar o bem estar dos produtores e consumidores e ajudar a perceber o enorme potencial da batata para ser o alimento do futuro.[47]
Batata, batata-inglesa, batatinha, pataca, escorva, papa, ou semilha (Solanum tuberosum) é uma planta perene da família das solanáceas. A planta adulta geralmente tem entre sessenta a cem centímetros de altura, possui flores e frutos e produz um tubérculo comestível rico em amido, um carboidrato. Os nomes podem referir-se tanto ao tubérculo comestível quanto à planta como um todo. A espécie teve origem no Cordilheira dos Andes, próximo ao Lago Titicaca, e foi levada a outras regiões do mundo por colonizadores europeus. Atualmente são cultivadas milhares de variedades da espécie em todos os continentes e está inserida como um alimento fundamental na cultura mundial. A relação da batata com a batata-doce é bem pequena porque os vegetais não compartilham do mesmo gênero ou família, fazendo parte apenas da mesma ordem.
A espécie começou a ser cultivada por civilizações andinas há cerca de oito mil anos e o cultivo foi aperfeiçoado pelos Incas, que utilizavam, inclusive, técnicas de irrigação. Os espanhóis introduziram, no século XVI, a espécie na Europa, e se tornou um alimento fundamental no continente. Entretanto a grande dependência da batata fez com que o ataque de pragas que devastam as plantações causasse a morte de milhões de pessoas que tinham a batata como principal alimento, tal como aconteceu na Irlanda em 1845. Atualmente, o tubérculo é o quarto alimento mais consumido do mundo, com milhares de variedades de diferentes cores, sabores e tamanhos que são utilizadas em receitas no mundo todo. O maior produtor mundial é a China, cuja produção em conjunto com a da Índia corresponde a mais de um terço da produção mundial.
Como qualquer cultura, as plantações estão sujeitas ao ataque de diversas espécies de bactérias, fungos e insetos que comprometem a produtividade. Por isso, investe-se na criação de variedades mais resistentes, além da criação de batatas geneticamente modificadas, apesar do grande temor que ainda existe sobre produtos transgênicos. O aumento da produtividade é visto, ainda, como uma solução para acabar com a fome em diversos países. Para reconhecer a importância do tubérculo no mundo, o ano de 2008 foi intitulado o Ano Internacional da Batata pela Organização das Nações Unidas. A batata é a base da alimentação em 160 países. Ela tem energia e é rica em vitaminas e sais minerais.
Cartoful (Solanum tuberosum) este o plantă erbacee din familia solanaceelor, cu flori albe sau violete și tulpini subterane terminate cu tuberculi de formă rotundă, ovală sau alungită. Planta este cultivată pentru acești tuberculi care sunt comestibili, bogați în amidon, motiv pentru care sunt folosiți în alimentație, dar și ca furaj.
Cartofii sunt originari din America de Sud, din regiunea Munților Anzi. În perioada precolumbiană, în zonele aflate azi în Chile, Peru, Ecuador și Columbia, se cultivau circa 200 de specii de cartof. După orez, grâu și porumb, cartofii reprezintă a patra sursă de energie alimentară.
Cartofii sunt cultivați în peste 120 de țări și sunt consumați zilnic de peste un miliard de oameni.[1] În anul 2007, recolta totală de cartofi a fost de 300 de milioane de tone.[1]
În limba română, „cartof” derivă din germanul Kartoffel, cuvânt care derivă prin intermediul limbii italiene din latinescul tuber („umflătură”).
Cartoful a fost descoperit în Peru, de către spanioli, cam pe la 1530 și introdus, puțin după aceea, în Spania și în Italia.
Originar din Chiloè, arhipelag al Pacificului, la sud de Chile, Patata incașilor a fost importată în Spania și în țările din sudul Europei către 1540. Patruzeci de ani mai târziu, amiralul englez Raleigh o introduce în Insulele Britanice și în Țările de Jos. În vremea aceea, cartoful trecea drept toxic pentru om, riscând să-i dea lepra, și nu servea decât la hrănirea vitelor.
Un farmacist al armatelor franceze, prizonier în Germania, îl descoperă la fiecare masă în gamela lui. Întors în Franța, în 1763 „spițerul Armatelor”, Antoine-Augustin Parmentier, se încumetă să facă tot posibilul ca leguma să fie adoptată în Franța, încercând să găsească un leac al foametei. Însă, o violentă opoziție se declanșează și, în anumite provincii, se interzice cultivarea „plantei dăunătoare”. Parmentier a izbutit, totuși, să-i convingă pe Franklin, pe Lavoisier și pe rege, care își împodobește butoniera cu flori de cartofi.[2]
Planta nu era apreciată în Franța decât pentru calitățile ei ornamentale. În secolul al XVIII-lea, Parmentier s-a străduit s-o introducă în alimentație și nu fără greutăți: primii cartofi aveau un gust acru. Parmentier a perfecționat metodele de semănat și a înmulțit speciile, ceea ce, în cele din urmă, i-a permis să obțină varietăți cunoscute în zilele noastre. Totuși, populația rămânea neîncrezătoare. În 1771, Academia de Medicină din Paris conchide că tuberculul e nedăunător și recomandă folosirea sa.
Pentru a trezi interesul, chibzuit susținut de Ludovic al XVI-lea, Parmentier a recurs la numeroase subterfugii. El a intervenit pentru plantarea de terenuri cu cartofi la periferia Parisului (astăzi cartierele la Porte Maillot și Grenelle) și „a pus să fie păzite în mod ostentativ ziua, ca să îndemne populația să le fure noaptea”.[3]
Cartofii conțin amidon, vitamina C, fibre, proteine și mult potasiu.[4]
Cartoful conține glicoalcaloizi, cum ar fi solanina și ciaconina. Acești alcaloizi, care protejează planta, se găsesc în special în frunze, germeni, vlăstari și fructe.[5] Expunerea la lumină, deteriorarea fizică și îmbătrânirea cresc conținutul de glicoalcaloizi din tuberculi,[6] concentrațiile lor puternice aflându-se imediat sub piele. Gătitul la temperaturi de peste 170 °C distruge parțial aceste substanțe. Glicoalcaloizii pot produce dureri de cap, diaree, crampe iar în cazuri severe coma sau decesul, ceea ce se întâmplă însă foarte rar. Expunerea la lumină produce înverzire prin sinteză de clorofilă, aceasta indicând cazurile în care tuberculii devin mai toxici; totuși acest indicator nu este sigur, deoarece înverzirea și acumularea de glicoalcaloizi se pot petrece una fără cealaltă.
Plantele inrudite cu cartoful : atropa belladona [ matraguna ] , capsicum annum [ ardei ] , datura stanonim [ ciumfaie ] , nicotina tabucum [ tutun ]
În România se cultivă în special următoarele soiuri de cartofi:[7]
Soiuri târzii
Carte · 
Categorie · 
Portal · 
WikiProiect Cartoful (Solanum tuberosum) este o plantă erbacee din familia solanaceelor, cu flori albe sau violete și tulpini subterane terminate cu tuberculi de formă rotundă, ovală sau alungită. Planta este cultivată pentru acești tuberculi care sunt comestibili, bogați în amidon, motiv pentru care sunt folosiți în alimentație, dar și ca furaj.
Cartofii sunt originari din America de Sud, din regiunea Munților Anzi. În perioada precolumbiană, în zonele aflate azi în Chile, Peru, Ecuador și Columbia, se cultivau circa 200 de specii de cartof. După orez, grâu și porumb, cartofii reprezintă a patra sursă de energie alimentară.
Cartofii sunt cultivați în peste 120 de țări și sunt consumați zilnic de peste un miliard de oameni. În anul 2007, recolta totală de cartofi a fost de 300 de milioane de tone.
Ľuľok zemiakový je potravina, no nadzemné časti tejto rastliny sú jedovaté. V extrémnych prípadoch môže ich požitie viesť k úmrtiu.
Ľuľok zemiakový alebo zemiak (iné slovenské názvy pozri nižšie; lat. Solanum tuberosum) je hospodársky veľmi významná viacročná hľuznatá plodina z čeľade ľuľkovité (Solanaceae).
Hľuza tejto rastliny (alebo jedlo z nej pripravené) sa volá zemiak.
Odborné slovenské názvy sú: ľuľok zemiakový [1], zemiak[2][3][4][5][6], staršie: ľuľok zemiak [5][7], staršie zemiak obyčajný[8]; u Reussa lilek bambulatý[9]. Hľuza (resp. jedlo z hľuzy) sa volá zemiak[6][8]. Hovorové názvy rastliny aj hľuzy (resp. jedla z hľuzy) sú krumpeľ alebo krumpľa.[10][11]
Bernolák (okolo roku 1800) uvádza ako názov tejto rastliny slovo krumpla, pričom ďalej rozlišuje [12]:
Reuss (1853) uvádza popri vyššie uvedenom odbornom názve aj tieto hlavné ľudové názvy: "bobál, zemně, zemče, zemniak, zemčatko, zemník, zemské jablko, kobzole, žampák, jablúško, švábka, brambor, krumple, kromple, erteple, grúle, zemiaky, rožky, poliaky, miškovky, štrangiary, kvetniaky".[9]
Vážný (1924) uvádza (spolu s presným určením ich geografického rozšírenia) tieto ľudové/nárečové názvy: "bandory, bandorky, bandury, bandurky; bobále; brambory, brambore; bumbury; butky; erteple, ertepue; grule, gruľe; grumbír, grumble, grumbole, grumple, chrompľe kompere, krompachy, krompašky, krompaky, krompačky; krompari; krompele, kromple, krompli; krompere; krumpire; krumple, krumpole, krumpolce; kruple; repa; švábky, švábočky; zemáky, zemiaky, zemnáky, zemňáky, zemňoky, zemky".[13]
Súčasné zdroje uvádzajú tieto nárečové názvy[14][15][16]:
Poznámka: Slová označené hviezdičkou sú z webových stránok narecie.sk, ktoré nemusia byť úplne spoľahlivé.
Zemiaky patria medzi najvýznamnejšie poľnohospodárske plodiny; väčší význam pre ľudskú výživu majú len pšenica, ryža a kukurica. Za svoju obľubu vďačia nenáročnosti na prírodné podmienky a predovšetkým mimoriadne vysokým hektárovým výnosom. Ich široké uplatnenie v európskom poľnohospodárstve na začiatku 19. storočia ochránilo Európu od cyklických hladomorov a „epidémií“ skorbutu. Český botanik a buditeľ Jan Svatopluk Presl ich vo svojom Rostlinopise považuje za „najväčší úžitok, ktorý ľudstvo z objavenia Ameriky malo."
Zemiak rastie ako bylina s hranatou, bohato rozvetvenou stonkou, priamou alebo poliehavou, porastenou krátkymi chĺpkami. Dorastá do výšky 60 až 100 cm, výnimočne až 1,5 m. Listy sú striedavé, mierne ochlpené, s drobnými žliazkami, stopkaté, pomerne veľké, 30 až 50 cm dlhé. Kvety sú najčastejšie biele, ružové alebo fialové so sýto žltými až oranžovými peľnicami. Plody sú zelené alebo žltozelené bobule s priemerom 2 až 4 cm obsahujúce biele semená. Podzemná časť je charakteristická zväzkovitými koreňmi s hľuzami rozličných elipsoidných až nepravidelných tvarov, najčastejšie s okrovo žltou až svetlohnedou, u niektorých kultivarov červenou až červenofialovou pokožkou.
Ľuľok zemiakový je kultúrna rastlina s tetraploidným genómom (2n = 48). Zemiaky majú v každom lokuse 4 nezávislé gény. Zo všetkých kultúrnych plodín má zemiak najbohatšie genetické zdroje. Zemiak má dve centrá biodiverzity: tzv. andské centrum v okolí jazera Titicaca, kde rastú kultivary adaptované na podmienky krátkeho dňa, a čilské centrum v oblasti okolo 40° južnej geografickej šírky, s adaptáciou na dlhý deň. Z čilského centra pravdepodobne pochádzajú predchodcovia európskych kultúrnych odrôd. V týchto oblastiach sa vyskytujú mnohé lokálne kultúrne a polokultúrne odrody a tiež mnoho divokých príbuzných druhov s rôznym stupňom ploidie (až hexaploidné odrody). Mnohé z týchto divokých druhov sa dajú so zemiakom krížiť a tým je možné získavať požadované vlastnosti (skoré dozrievanie, odolnosť voči chorobám). Zemiaky na komerčné účely sa rozmnožujú vegetatívne z hľúz. Pravé semeno sa používa predovšetkým na šľachtiteľské účely. U mnohých kultúrnych odrôd však závažný problém pre šľachtenie predstavuje peľová sterilita.
Pôvodnou oblasťou výskytu zemiakov sú podhorské a horské oblasti Ánd v dnešnom Peru. V súčasnosti sa pestujú ako poľnohospodárska plodina prakticky na celom svete s výnimkou trópov, arktických a subarktických oblastí.
Na základe archeologických nálezov a podľa moderných molekulárnych metód sa dá usudzovať, že zemiaky boli domestikované v oblasti dnešného Peru približne pred 4 a 5 tisíckami rokov. V horských podmienkach, kde sa nedarilo kukurici, bola domestikácia zemiakov podmienkou vzniku vyspelejšej civilizácie. Inkovia nazývali tieto odolné hľuzy „papa“ a toto pomenovanie zostalo zemiakom v latinskoamerickej španielčine dodnes. Horské oblasti Peru, Bolívie a Čile sú dnes centrom biodiverzity zemiakov s veľkým množstvom lokálnych odrôd a divokých príbuzných. Zemiaky boli pre ríšu Inkov podobným darom nebies, akým bola pre ríšu Aztékov kukurica. Zemiaky sa konzumovali buď priamo, alebo sa uchovávali v podobe sušeného prášku (chuno). Inkovia z nich tiež vyrábali alkoholický nápoj „chacha“ podobný pivu. Okrem toho sa zemiaky využívali aj na medicínske účely. Na ich dôležitosť v uvedenej kultúre poukazuje aj niekoľko zemiakových božstiev.
Keď ríšu Inkov v prvej polovici 16. storočia dobyli Španieli, putovali do Európy okrem mnohých ton zlata a striebra aj niektoré exotické rastliny, medzi nimi aj zemiaky. V roku 1565 dostal prvú väčšiu zásielku zemiakov z Cusca ako dar španielsky kráľ Filip II. Neskôr začali španielski námorníci používať zemiaky ako hlavnú potravinu, čo im nevdojak pomáhalo ako prevencia proti skorbutu. Nezávisle od španielskych dobyvateľov sa zemiaky v roku 1585 dostali do Anglicka na palube slávnej Golden Hind Francisa Drakea. V Británii a predovšetkým v Írsku, ktoré má podobné prírodné podmienky ako horské oblasti Peru, sa zemiaky začali bežne pestovať v druhej polovici 17. storočia. Anglickí a írski kolonisti ich potom so sebou priviezli do Severnej Ameriky.
Zemiaky boli v kontinentálnej Európe spočiatku prijímané so značnou nedôverou a obavami. Ľudia ich považovali za pohanskú a nekresťanskú plodinu, za plodinu nečistú a ohrozujúcu zdravie. Prípadne sa používali iba ako okrasná exotická rastlina na dvoroch veľmožov a v kláštorných záhradách. Niektorí vtedajší lekári predpisovali zemiaky ako zaručený liek proti širokej škále ochorení od hnačiek po tuberkulózu. Dokonca sa odporúčali ako afrodiziakum. Tieto nepodložené tvrdenia a nedôvera voči zemiakom trvali takmer dve storočia. Až okolo roku 1740 rozpoznal význam zemiakov pruský kráľ Fridrich II. Veľký a nariadil ich pestovanie vo vtedajšom Prusku.
Na Slovensko sa zemiaky dostali ešte neskôr, pravdepodobne okolo roku 1654 - prvýkrát sa o nich však zmienil až mních Cyprián z Červeného Kláštora v Pojednaní o poľnohospodárstve na Spiši z roku 1768. Iná zmienka z roku 1786 hovorí o tom, že zemiaky na územie Spiša priniesli tamojší rodáci študujúci na univerzitách v západnej Európe. Tomáš Šváby, jeden z týchto študentov, nechal zemiaky rozmnožiť vo Veľkej Lesnej. Odtiaľ potom vzišlo ľudové pomenovanie zemiakov - „švábka“, s ktorým sa aj v súčasnosti ešte môžeme stretnúť. V polovici 18. storočia sa zemiaky začali pokusne pestovať aj na Liptove.
K rozšíreniu pestovania zemiakov prispela katastrofálna neúroda obilia v rokoch 1771 až 1773. Až nasledujúce poľnohospodárske reformy panovníčky Márie Terézie presadili pestovanie nových plodín – zemiakov, kukurice, tabaku, ďateliny. Rozmach pestovania zemiakov nastal však až na začiatku 19. storočia v severných oblastiach Slovenska, kde chladnejšie podnebie a menej úrodná pôda nepriali pestovaniu obilia, no zemiakom vyhovovali. Zemiaky sa postupne stali jednou z hlavných zložiek výživy obyvateľstva a vyslúžili si označenie „druhý chlieb“. V rokoch 1842 - 1848 došlo k dočasnému útlmu produkcie zemiakov. Dôvodom bola epidémia plesne zemiakovej šíriaca sa celou Európou.
Pravdepodobne prvým šľachtiteľom zemiakov na Slovensku bol rímskokatolícky kňaz Jozef Agnelli z Čár pri Senici. Začal s touto činnosťou už v roku 1872 a podarilo sa mu vyšľachtiť tri nové odrody. V roku 1946 bola v Malom Slavkove pri Kežmarku založená prvá šľachtiteľská stanica, ktorá sa o dva roky neskôr presunula do Veľkej Lomnice[17]. Výsledkom jej pôsobenia bolo spolu 17 vyšľachtených odrôd, z nich sa 9 dodnes pestuje.
Bežné konzumné zemiaky obsahujú približne 24 % sušiny, z toho približne 75 % tvorí škrob a asi 2 % rozpustné cukry. Bielkoviny tvoria okolo 5 – 10 % sušiny a tuky okolo 0,4 % sušiny. Hľuzy ďalej obsahujú významné množstvá kyseliny citrónovej, polyfenolov, minerálnych látok (Mg, Fe, Zn, Cu, Mn, P, I, Ni, Ca, K a iných) a vitamínov C, B1, B2 a PP. Obsah vitamínu C je premenlivý v závislosti na dobe a spôsobe uskladnenia zemiakov a obvykle sa pohybuje v rozmedzí 9 – 25 mg/100g. Práve obsah vitamínu C a schopnosť zemiakov uchovávať tento vitamín robí zo zemiakov tzv. ochrannú potravinu proti skorbutu. Vo výžive plnia zemiaky aj ďalšie funkcie, a to objemovú (dostatočne zaplňujú tráviacu sústavu) a sýtiacu (poskytujú dostatok energie vo forme sacharidov). Zároveň sa zemiaky odporúčajú ako diétna strava, pretože obsahujú výrazne menej sušiny než obilniny a teda aj menej využiteľnej energie.
Zemiaky obsahujú toxické glykoalkaloidy, predovšetkým solanín a chakonín. Pri teplotách nad 170 °C sa tieto látky čiastočne rozkladajú.
V hľuzách je najväčšia koncentrácia alkaloidov pod šupkou a zvyšuje sa, ak sú zemiaky vystavené svetlu. Zemiaky na svetle tiež zelenajú, obsah alkaloidov však nemusí so zelenou farbou hľúz priamo súvisieť. Vyšší obsah alkaloidov je v okolí očiek (púčiky na hľuze) a v blízkosti poranenia hľuzy. Pri predávkovaní môže dôjsť aj k smrteľnej otrave, napriek tomu sa však otravy zemiakmi vyskytujú len vzácne. Dochádza k nim spravidla v prípadoch, keď dieťa zje väčšie množstvo plodov (nie hľúz), ale s ohľadom na ich nepríjemnú chuť a neveľký počet na jednej rastline ide o veľmi nepravdepodobnú udalosť. Obsah alkaloidov je jednou z vlastností, ktoré sa sledujú počas šľachtenia.
Šľachtitelia sa snažia neprekročiť koncentráciu solanínu 0,2 mg/g. No aj u moderných odrôd s koncentráciou solanínu pod týmto limitom môže po osvetlení dôjsť k jej zvýšeniu nad 1 mg/g solanínu. Pri bežne udávanej nebezpečnej dávke 200 mg solanínu to znamená, že dospelý človek môže skonzumovať zdravie ohrozujúcu dávku v jednom väčšom zelenom zemiaku či v cca 1 kg zdravých zemiakov.
Zemiakom vyhovuje chladnejšie vlhké podnebie, aké prevláda na severe Európy a USA, v Rusku a prípadne aj vo vyšších polohách teplejších klimatických oblastí. Zemiaky však neznášajú mrazy, pri dlhotrvajúcich teplotách mierne pod bodom mrazu hľuzy zmrznú. Teplota je veľmi dôležitá pre klíčenie hľúz. Hľuzy sa prebúdzajú pri teplotách okolo 6 °C, pre ďalší rast sú optimálne denné teploty okolo 20 °C a nočné teploty okolo 15 °C. Zemiaky sú pomerne nenáročné na typ pôdy, nevyhovujú im však pôdy príliš zamokrené, nehumózne naviate piesky a pre strojový zber sa tiež nehodia príliš kamenité pôdy.
Podľa ročenky FAO[18] sa svetová plocha, na ktorej sa zemiaky pestujú medzi rokmi 1970-2008 zmenšila z pôvodných 20,8 miliónov ha na 18,2 miliónov ha. Priemerný výnos však v tomto období vzrástol zo 14,3 t/ha na 17,3 t/ha. V konečnom dôsledku tak celková svetová produkcia zemiakov v uvedenom období vzrástla z 298 miliónov ton na 314 miliónov ton.
Najväčší producenti zemiakov:
Top producenti zemiakov 2012 Krajina Produkcia (mil. ton) Čína 85,9 India 45,0 Rusko 29,5 Ukrajina 23,3 USA 19,2 Nemecko 10,7 Poľsko 9,1 Svet spolu 364,9 Zdroj: FAO[19] Najvyššie hektárové výnosy presahujúce 50 t z hektára dosahujú pestovatelia na Novom Zélande, v Holandsku výnosy presahujú 45 t z hektára, v USA, Belgicku, Nemecku, Francúzsku, Dánsku a Spojenom kráľovstve hektárové výnosy presahujú 40 t (údaje za rok 2008). Podľa údajov FAO sa približne 52 % svetovej produkcie zemiakov využíva ako potravina, 34 % ako krmivo, 11 % tvoria sadbové zemiaky a 3 % sa spracúvajú v priemysle na škrob a lieh (údaje za rok 2005). V krajinách EÚ sa zemiaky ako krmivo už takmer nevyužívajú, nahrádza ich predovšetkým sója a kukurica.
Na Slovensku sa výnosy v posledných rokoch pohybujú na úrovni 17 ton z hektára (v roku 2006 14 t/Ha) a plocha pestovaných zemiakov zaberá približne 0,9 % celkovej výmery ornej pôdy u nás (údaj z roku 2007).
Je dôležité skladovať zemiakové hľuzy v tme, suchu a chlade, nie však v mraze. Ideálne podmienky sú pri teplote 3-4 °C a relatívnej vzdušnej vlhkosti okolo 55 %. Dôležité je tiež dobré vetranie. Vyššie teploty vedú k predčasnému klíčeniu zemiakov, ktoré sprevádza zvyšovanie obsahu jedovatého solanínu v hľuzách. Mráz ničí zemiaky, pretože v nich dochádza k hydrolýze škrobu na nízkomolekulárne oligosacharidy a poškodené hľuzy potom ľahko podliehajú hnilobe. Pre poľnohospodárske potreby sa zemiaky uskladňovali hroblovaním (jama v zemi, do ktorej sú nasypané zemiaky a následne pokryté senom, ktoré udržuje sucho a zeminou, ktorá vytvára kryciu vrstvu pred vonkajšími vplyvmi). Takáto hroblica musela byť zabezpečená vetracou šachtou, ktorá sa v čase veľkých mrazov zapchávala maštaľným hnojom. Takto uskladnené zemiaky sa potom môžu skrmovať hospodárskymi zvieratami.
Aby sa zabránilo predčasnému klíčeniu a súčasne kvôli ničeniu spór plesní používa sa v niektorých krajinách rádioaktívne ožarovanie zemiakov. Takto ožiarené hľuzy sa síce nestávajú rádioaktívnymi, mnoho ľudí sa však takýchto potravín z neznalosti bezdôvodne bojí.
Väčšina produkcie zemiakov v rozvinutých krajinách sa ďalej priemyselne spracúva (udáva sa približne 75 %). Vyrába sa z nich predovšetkým škrob a etanol či už na potravinárske alebo priemyselné účely. Značnú časť zemiakov spracováva potravinársky priemysel na výrobu potravinových polotovarov a hotových výrobkov, ako sú hranolčeky, lupienky, krokety a podobne. V európskych krajinách tvoria zemiaky a výrobky z nich podstatnú časť kalorického príjmu populácie.
Zemiaky sú napádané mnohými chorobami a škodcami. Zrejme najznámejším dôkazom tohto tvrdenia je tzv. Veľký hlad v Írsku, kde bola v rokoch 1845 až 1849 plesňou zemiakovou (Phytophtora infestans) zničená celá úroda zemiakov. Dôsledkom boli ťažké straty na životoch (odhady hovoria o 1/2 až 1 a 1/2 milióne mŕtvych) a masová emigrácia. Táto katastrofa významne ovplyvnila britské a hlavne írske dejiny a niektoré jej dôsledky sú v Írsku viditeľné dodnes.
Choroby väčšinou delíme na:
Ochrana proti plesniam spočíva v pestovaní odolných odrôd, aplikácii fungicídov a správnej agrotechnike.
Niektoré kmene vyššie uvedených vírusov sú karanténne. Význam vírusových chorôb je u zemiakov znásobený faktom, že sa zemiaky bežne množia vegetatívne a preto neprechádzajú očistným štádiom semena. Ochrana spočíva v používaní certifikovanej sadby, odstránení vektorov insekticídmi alebo fungicídmi, používaní rezistentných odrôd a odstraňovaní infikovaných rastlín.
Medzi najvýznamnejších škodcov patrí háďatko zemiakové (Globodera rostochiensis a G. pallida), ktoré je tiež karanténne. Tento škodca dokáže v pôde prežívať pomerne dlho, takže pozemky ním zamorené nie je možné používať na pestovanie zemiakov po dobu 20-25 rokov aj dlhšie. Notoricky známym škodcom je tiež pásavka zemiaková, ktorej larvy sa živia zemiakovými listami.
Wikicitáty ponúkajú citáty od alebo o zemiak
Commons ponúka multimediálne súbory na tému Ľuľok zemiakový
Wikidruhy ponúkajú informácie na tému Ľuľok zemiakový
Wikislovník ponúka heslo Ľuľok zemiakový
Ľuľok zemiakový je potravina, no nadzemné časti tejto rastliny sú jedovaté. V extrémnych prípadoch môže ich požitie viesť k úmrtiu.
Ľuľok zemiakový alebo zemiak (iné slovenské názvy pozri nižšie; lat. Solanum tuberosum) je hospodársky veľmi významná viacročná hľuznatá plodina z čeľade ľuľkovité (Solanaceae).
Hľuza tejto rastliny (alebo jedlo z nej pripravené) sa volá zemiak.
Krompír (znanstveno ime Solanum tuberosum) je trajnica iz družine razhudnikovk, znana predvsem po gomoljih, ki se uporabljajo tudi kot živilo iz skupine povrtnin v prehrani ljudi. Beseda »krompir« se nanaša tako na užitne gomolje, kot na celo rastlino.
Danes je četrta najpomembnejša kulturna rastlina po količini pridelane hrane na svetu in bistven del kuhinje številnih kultur.[1]
Slovenska beseda krompir izhaja iz nemškega izraza grund Birne, v dobesednem prevodu talna hruška, ki se v nekaterih nemških narečjih še danes uporablja.
Izvira iz območja Andov v Južni Ameriki, divji sorodniki krompirja uspevajo po vsej celini do Združenih držav Amerike na severu. Sodeč po genetskih lastnostih je bil udomačen pred približno 7.000 do 10.000 leti na jugu današnjega Peruja in skrajnemu severozahodu Bolivije.[2]
V Evropo ga je prinesel Krištof Kolumb, kasneje drugi raziskovalci, ki so raziskovali svet in nova ozemlja. Eden prvih naj bi ga za prehrano uporabil sir Francis Drake, in sicer na slavnostni večerji 4. aprila 1581 na jadrnici, potem ko so uplenili špansko ladjo - vendar ni jasno, ali je šlo morda za navadni ali sladki krompir.[3] Krompir so prinesli v Evropo iz Južne Amerike, nekje iz območja Čila in Peruja. V notranjost se je širil postopoma iz kolonialnih držav Evrope, ki ležijo ob Atlantskem oceanu. Na Slovensko je prišel v času Habsburške monarhije, ko je vladala cesarica Marija Terezija, ki je želela izboljšati prehrano prebivalstva. Kmetje so se sprva upirali sajenju te poljščine, kasneje pa so jo sprejeli in posvojili za vsakoletno pridelavo. Danes poznamo preko 3000 sort krompirja, bele, rumene, rožnate, rdeče barve in vodene ter mokaste strukture. Barva krompirja pravzaprav nima nobene pomembnosti pri prehrambni vrednosti krompirja, ima pa bistveno vlogo pri tem, za katere jedi je primerna neka sorta krompirja.
Procentualno krompir vsebuje veliko količino vode - skoraj 80 %, 17,5 % ogljikovih hidratov, 2 % beljakovin in 0,1 % lipidov. Večino vsebnosti ogljikovih hidratov predstavlja škrob. Od mineralnih snovi vsebuje največ kalija (421 mg na 100 g) in fosforja (57 mg na 100 g), od vitaminov pa vitamin C (19,7 mg na 100 g). Ne vsebuje vitamina A.[4]
Krompir za prehrano se mora najprej pravilno prebrati, osušiti, pustiti odležati v temnem prostoru, nakar se izloči vse gomolje z znaki gnilobe, okužbe s škodljivci in fizičnimi poškodbami, šele nato se ga skladišči za ozimnico v primernem temnem prostoru. Sončna svetloba povzroči v krompirju kopičenje zelo nevarnega alkaloida – solanina, ki je strupen. Takšen krompir postane pod kožico zelen, kar je posledica hkratnega pojava klorofila. Že en srednje velik zelen krompir v 1 kg krompirja je dovolj za zastrupitev s solaninom.
Sorte krompirja, ki jih pridelujemo v Sloveniji od leta 1995 dalje, so:
Krompirjev molj (znanstveno ime Phtorimaea operculella Tel.) je najbolj nevaren škodljivec, ki se lahko zaredi na krompirju. Dolg je okoli 5 mm z razponom kril od 15 do 17 mm, sprednja krila so sivo-rjave barve s temnimi pegami, zadnja krila pa so rumenkaste barve. Sprednja krila so močneje razvita kot zadnja, iz njegove zalege pa se razvije gosenica dolga približno 15 mm rumeno-bele barve. Gosenice se najprej razvijejo na zunanjem zelenem steblu, nato pa pred zabubljenjem preidejo na gomolj, kjer se zabubijo. Po uskladiščenju se razvijejo gosenice pod krompirjevo kožico in delajo prave rove v krompir ter povzročijo gnitje krompirja. Tak krompir ni užiten in mora biti strokovno odstranjen ter uničen.
Pomemben patogen je tudi bakterija z znanstvenim imenom Ralstonia solancearum (Smith) Yabuchi et al., ki povzroča krompirjevo rjavo gnilobo ter bakterijsko vnetje krompirja in paradižnika in je v Evropi na vrhu spiska najhujših škodljivcev na krompirju. Kjer ga opazijo, morajo nemudoma hitro ukrepati, sicer lahko uniči letino.
Pridelava krompirja v svetu v letu 2003 po podatkih Organizacije za prehrano in kmetijstvo (FAO), prikazana v tabeli največjih pridelovalcev:
Pridelava krompirja v milijonih ton v letu 2003 (FAO)
Kitajska 66,8 
Ukrajina 18,5 
Nizozemska 6,4 
Rusija 36,7 
Poljska 13,7 
Francija 6,2 
Indija 23,1 
Nemčija 9,8 
Združeno kraljestvo 5,9 
ZDA 20,8 
Belorusija 8,6 * 
Slovenija 3,2 Pridelava krompirja v svetu v letu 2010 po podatkih Organizacije za prehrano in kmetijstvo (FAO), prikazana v tabeli največjih pridelovalcev:
Pridelava krompirja v milijonih ton v letu 2010 (FAO) Kitajska 68,4 Ukrajina 18,9 Nizozemska 6,8 Rusija 38,8 Poljska 17,9 Francija 10,5 Indija 25,6 Nemčija 7,6 Združeno kraljestvo 6,8 ZDA 30,7 Belorusija 7,5 * Slovenija 3,3 V letu 2011 je bila količina pridelanega krompirja za 5 % manjša od količine krompirja, pridelane v letu 2010 in je znašala 96.179 ton. Povprečni pridelek v letu 2011 je znašal 26,4 t/ha. V letu 2011 je bilo s krompirjem posajeno za 11,3% manj kmetijskih površin kot v letu 2010. [5]
Krompír (znanstveno ime Solanum tuberosum) je trajnica iz družine razhudnikovk, znana predvsem po gomoljih, ki se uporabljajo tudi kot živilo iz skupine povrtnin v prehrani ljudi. Beseda »krompir« se nanaša tako na užitne gomolje, kot na celo rastlino.
Danes je četrta najpomembnejša kulturna rastlina po količini pridelane hrane na svetu in bistven del kuhinje številnih kultur.
Slovenska beseda krompir izhaja iz nemškega izraza grund Birne, v dobesednem prevodu talna hruška, ki se v nekaterih nemških narečjih še danes uporablja.
Potatis (Solanum tuberosum) är en art som tillhör familjen potatisväxter. Potatis är också den allmänna benämningen på växtens rotfrukt vilken är stapelföda i en stor del av världen. Växten förekommer vilt i Sydamerika, där även flera snarlika arter odlas. Flera arter i familjen potatisväxter odlas som föda. Däribland potatis, tomat och paprika.
De tre största potatisproducerande länderna 2007 var Kina (72 miljoner ton), Ryssland (36,7 miljoner ton) och Indien (26 miljoner ton).[1] De tre toppkonsumerande länderna per capita år 2005 var Vitryssland (181 kg per capita), Kirgizistan (143 kg per capita) och Ukraina (136 kg per capita).[1]
Potatisen är en flerårig ört med parflikiga blad. I Sverige fryser den emellertid bort på vintern (om den nu till äventyrs skulle råka bli oskördad) och blir därför inte mer än ettårig. Plantan blir mellan 30 och 80 cm hög och dess ovanjordiska delar är giftiga. I synnerhet gäller det frukten – ett tomatliknande (tomat är en nära släkting till potatis) bär med många små, njurlika frön – som utvecklas ur de vita, rosaröda, gula eller blå blommorna. Som ett skydd mot angrepp av svampar och bakterier innehåller hela potatisväxten utom stamknölarna ämnet solanin som är giftigt för både människor och andra djur.
De ätbara stamknölarna växer under mark och är oftast vita, gula, eller rosa. Skalet kan variera mer i färg. Skalet går att äta om man rengör potatisen ordentligt, och det är omtvistat huruvida det är nyttigt eller inte att skala potatis. Å ena sidan innehåller potatisskalet många nyttiga näringsämnen, men å andra sidan samlas lätt miljögifter i det. Om knölarna utsätts för solljus börjar skalet producera klorofyll och får då en grön färg. Samtidigt produceras solanin, varför gröna potatisar inte bör konsumeras.
Namnet potatis kommer via engelska potatoes (pl.) från spanskans "patata", som kommer av en sammanblandning av namnet på sötpotatis "batata",[2] (Ipomoea batatas), och "papa", som är den vanligaste benämningen i spansktalande länder och är lika med quechuans "papa".
I norra och sydligaste Sverige (Jämtland, Medelpad, Skåne och västra Blekinge) kallas de (jord-)päror[3] eller bara pärer.[källa behövs] I Värmland säger man pärer, i Östergötland pära. Detta kan tolkas så att denna sort eller varietet av potatis liknade päron, det vill säga de var ej runda utan päronformade. På tyska kom potatis nämligen att heta "Grundbirnen" eller "Erdbirnen"[3] vilket möjligen är ursprunget till dess svenska motsvarigheter. Tron på att man hade att göra med en sötpotatis gav den detta namn på de flesta platser. Andra liknade i stället potatisen vid ett äpple, vilket förklarar det franska uttrycket pomme de terre, som ordagrant betyder "jordäpple". Ibland säger man till och med bara pomme (äpple), som i maträtten pommes frites ("friterade äpplen"). Potatis kallas också för "jordäpple" i vissa delar av Värmland och i Tyskland kan man höra "Erdapfel", med samma betydelse. I Italien var man däremot på 1600-talet i tron att det rörde sig om ett slags tryffel - växtknölen fick heta "tartifola" på italienska.
I Tyskland kom samma knöl att få namnet "kartoffel(n)" och den tyska påverkan på svenskan var mycket stor vid denna tid. I Sydsverige kan de ibland även kallas pantofflor (från lågtyska "Pantüffel"[4]) eller knudor (jämför "knuta" i betydelsen "knöl"[5]).
Potatisens groddar kallas ibland för (potatis-)ålar[2] (ej att förväxla med nematoden potatisål Heterodera rostochiensis som är en skadegörare på potatis[6]).
Potatis, som är en av världens viktigaste stapelfödor, har sitt ursprung i Sydamerika,[7] där den har odlats sedan år 8000 f.Kr. Den "upptäcktes" i Peru år 1530 av spanjoren Gonzalo Jiménez de Quesada som år 1539 förde den till Spanien.[8] Hur potatisen kom till Sverige är höljt i dunkel, men många växthistoriker håller för troligt att potatisen infördes i landet av hemvändande soldater från trettioåriga kriget.
Jonas Alströmer är den som blivit mest känd för sina insatser för att få potatisen populär i Sverige. Den spridda uppfattningen att det var Alströmer som införde potatisen till Sverige är dock fel. Redan 1658 hade Olof Rudbeck planterat potatis i Uppsala botaniska trädgård (då belägen i den nuvarande Linnéträdgården).[9]
Den stora populariteten kom först på 1800-talet då kunskapen om dess användning vid beredning av brännvin blev allmänt känd.[10] Redan 1748 hade Eva De la Gardie redogjort för hur detta går till. Brännvinsbränningen förbrukade stora mängder spannmål, som så väl behövdes för brödbakning. Hon visade också att potatis var en användbar bas till stärkelse och puder (potatismjöl). Bland annat därför invaldes hon som första kvinna i Kungliga Vetenskapsakademien.
Angrepp på potatisen av potatisbladmögel (svampen Phytophthora infestans) var en av orsakerna till de svältkatastrofer (på sina håll benämnda Svagåren) som inträffade i norra Europa i slutet av 1860-talet. Redan på 1840-talet drabbades Irland hårt, vilket föranledde en kraftig utvandring till Nordamerika.
Det är på grund av bladmöglet som potatisen är en av de mest besprutade grödorna som odlas i Sverige. Om potatisens blast växer utan att regelbundet bli besprutad med gifter angrips den av möglet som dödar blasten för tidigt under växtsäsongen och resulterar i små, eller inga potatisknölar alls. Olika potatissorter är olika känsliga, och vissa är till och med resistenta.
När potatisens blast infekterats av bladmöglet riskerar smittan även att spridas till knölarna, vilket resulterar i den så kallade brunrötan- knölen ruttnar inifrån. Om den huvudsakliga smittan sker genom blastens anslutning till knölarna eller om det till största delen är regnvattnet som transporterar ner mögelsporerna råder osämja.
Det finns många odlade sorters potatis, exempelvis Bintje (från 1910[11]), King Edward, Asterix, Early Puritan (registrerad i USA 1887,[12] lanserad i Sverige på 1940-talet[13]), Inova, mandelpotatis, Blå Kongo, amandine och Magnum Bonum; Magnum Bonum är numera borttagen ur den svenska sortlistan på grund av höga halter av glykoalkaloider). För produktion av stärkelse (potatismjöl) finns särskilda sorter framtagna.
Utöver de olika sortegenskaperna som storlek, form, tålighet mot sjukdomar, blaststorlek och fast/mjölighet mognar även knölarna olika snabbt. Exempelvis mognar den ovanligt tidiga potatissorten Swift på cirka sex veckor, Rocket på ungefär åtta, och den traditionella Asterix på mellan tio och tolv. Sorter som Asterix och King Edward är exempel på sena sorter, som är populära att spara och äta under vintern och den kommande våren.
Ett populärt sätt att förkorta mognadstiden är att låta knölen ligga ljust innan utplantering så att den bildat groddar redan innan den hamnar i marken och får därför ett försprång.
Numera anses King Edward vara en av de sämsta potatissorterna ur miljösynpunkt. Detta eftersom den lätt blir angripen av potatisbladmögel och kräver stora mängder bekämpningsmedel för att kunna odlas. Samtidigt har den en mycket lång utvecklingstid och mognar långsamt.
Branschorganisationen Svensk Matpotatiskontroll, SMAK, har följande definitioner på potatis, beroende på tiden för skörd:[14]
Potatis av årets skörd som säljs före 30 september får kallas färskpotatis eller nypotatis. Det är numera vanligt med färskpotatis till den svenska midsommarsillen. Färskpotatis anses vara en delikatess och de första skördarna säljs ofta för hundratals kronor per kilogram.[15]
Man ska spara lite av förra årets skörd, som mitt i sommaren året efter, normalt börjat grodda sig (om den inte är behandlad med antigroddmedel). Om man sätter den sparade potatisen sent (traditionsenligt midsommaraftonen), blir den inte färdig förrän mycket sent på hösten. Man ska då hindra frysning genom att, sedan all blast vissnat, täcka med flera lager gamla tidningar, vissna löv, ris och dylikt. När potatis fryser spjälkas en del av dess stärkelse till sockerarter, vilket ger tinad potatis söt smak. Sedan kan man (traditionsenligt på julaftonens morgon) ta upp (omogen) färskpotatis till jullunchen.[källa behövs]
Potatisen är ett näringsrikt livsmedel. Ungefärligt näringsvärde per 100 gram:
Alla de ovanjordiska delarna av en potatisplanta är giftiga,[16] men inte normalfärgade knölar. Vid exponering för ljus blir potatisknölen grön av samma ämne som i växterna, det vill säga klorofyll. Detta ämne är inte farligt i sig, men ljus ökar också produktionen av två glykoalkoloider, solanin och chakonin.[17] De förekommer naturligt i potatis som inte utsatts för ljus, i halterna 20-100 mg per kilogram potatis. Ämnena är potatisens skydd mot bakterier, svamp, och insekter. Halterna varierar till viss del mellan potatissorter. Förhöjda halter kan uppstå som ett resultat av extrema väderförhållanden, att potatisen utsatts för ljus eller mekaniska skador.[18]
Glykoalkaloider kan i höga doser orsaka illamående, diarré och magsmärtor. I mycket allvarliga fall kan även nervsystemet påverkas. Inget sådant fall har rapporterats i Norden.[18] Vissa länder, däribland Sverige, har satt ett gränsvärde för 200 mg/kg potatis (färskvikt).[18] Potatis med dessa halter har starkt stickande smak som kvarstår som halsbränna efteråt. Ingendera alkaloiden har dock konstaterats vara mutagen. Glykoalkaloiderna är termostabila och lakas inte i nämnvärd grad ut i kokvattnet. Största delen av dem sitter närmast under skalet och försvinner vid råskalning, det vill säga skalning av potatisen innan den är kokt. I potatisens groddar, liksom i skott och blommor, kan halterna vara hundra gånger högre än i knölarna.
Svenska livsmedelsverket rekommenderar att potatisens gröna fläckar skärs bort med god marginal för att minska riskerna. För skadefri potatis med groddar räcker det med att avlägsna groddarna. Är det gröna spritt i hela potatisen, ska den slängas.[18][17]
En del matbutiker slarvar med förvaringen av potatis, vilket kan ge förhöjd gifthalt.[17]
Potatis kan ätas i många former, till exempel:
Potatisflingor fungerar som utfyllnad i billigare produkter. Potatismjöl består av potatisstärkelse och används främst som bindemedel och förtjockningsmedel i köttfärsrätter, fruktkräm, saftsås och vaniljsås.
Totalskörden av matpotatis i Sverige har sedan 1970-talet varierat mellan 930 970 ton år 1984 och 525 300 ton år 2006. Hektarskörden har under samma period varierat mellan 18 450 kg/ha år 1975 och 36 870 kg/ha år 1993.[19] Beroende på växtplats (län) varierar normskörden för matpotatis i Sverige mellan 15 och 34 ton/ha (2011). Stärkelsepotatis ger rikare normskördar, upp till 37 ton/ha. 2012 gav Skåne län den högsta hektarskörden på 43 210 kilo stärkelsepotatis per hektar.[20]
På Jordbruksverkets webbplats publiceras årligen statistik om hektar- och totalskördar av potatis i det Statistiska meddelandet JO 16 SM Skörd av spannmål, trindsäd (ärter, bönor och vicker), oljeväxter, potatis och slåttervall.
Den areal som odlats med potatis i Sverige har halverats sedan 1970-talets början.[19] På Jordbruksverkets webbplats publiceras årligen statistik om arealen som odlas med potatis i det Statistiska meddelandet JO 10 SM Jordbruksmarkens användning. I Eurostats databas publiceras statistik om potatisskörd och potatisareal i Europa under kategorin Agriculture och underkategorin Regional Agriculture Statistics. I FAO:s databas publiceras statistik om potatisskörd och potatisareal i världen under kategorin Production och underkategorin Crops.
Världens 15 största potatisproducenter Nr Område Produktion Kina[21] &&&&&&&095515000.&&&&&095 515 000 25,02 % 2 Indien &&&&&&&046395000.&&&&&046 395 000 12,16 % 3 Ryssland &&&&&&&031501354.&&&&&031 501 354 8,25 % 4 Ukraina &&&&&&&023693350.&&&&&023 693 350 6,21 % 5 USA &&&&&&&020056500.&&&&&020 056 500 5,25 % 6 Tyskland &&&&&&&011607300.&&&&&011 607 300 3,04 % 7 Bangladesh &&&&&&&&08950000.&&&&&08 950 000 2,34 % 8 Frankrike &&&&&&&&08085184.&&&&&08 085 184 2,12 % 9 Polen &&&&&&&&07689180.&&&&&07 689 180 2,01 % 10 Nederländerna &&&&&&&&07100258.&&&&&07 100 258 1,86 % 11 Vitryssland &&&&&&&&06279715.&&&&&06 279 715 1,65 % 12 Storbritannien &&&&&&&&05911000.&&&&&05 911 000 1,55 % 13 Iran &&&&&&&&04717266.&&&&&04 717 266 1,24 % 14 Peru &&&&&&&&04704987.&&&&&04 704 987 1,23 % 15 
Algeriet &&&&&&&&04673516.&&&&&04 673 516 1,22 % Total världsproduktion &&&&&&0381682143.&&&&&0381 682 143 100,00 % Källa: FN:s livsmedels- och jordbruksorganisation:s data för år 2014.[22] Potatisakademien som har sitt säte i Alingsås bildades 2008 för att värna om potatisen. Varje år delas det Stora Potatispriset ut i samband med akademiens årsmöte på Jonas-dagen den 29 mars. Akademiens motto är "För potatisen i tiden". 2009 proklamerade man den 26 oktober som Potatisens Dag.
Potatisakademien verkar bland annat för att:
Potatisens dag infaller den 26 oktober. Då är potatisen skördad och tillgången är god. Tanken är att potatisen ska firas i hela landet. Potatisakademien hoppas att alla vill fira med att äta potatis denna dag.
Hongkong, 
Macao och 
Taiwan Potatis (Solanum tuberosum) är en art som tillhör familjen potatisväxter. Potatis är också den allmänna benämningen på växtens rotfrukt vilken är stapelföda i en stor del av världen. Växten förekommer vilt i Sydamerika, där även flera snarlika arter odlas. Flera arter i familjen potatisväxter odlas som föda. Däribland potatis, tomat och paprika.
De tre största potatisproducerande länderna 2007 var Kina (72 miljoner ton), Ryssland (36,7 miljoner ton) och Indien (26 miljoner ton). De tre toppkonsumerande länderna per capita år 2005 var Vitryssland (181 kg per capita), Kirgizistan (143 kg per capita) och Ukraina (136 kg per capita).
Kartofel (Solanum tuberosum) to je zorta byliny ze familije pśankowatych. Pochodźi ze Ameriki Połedńowej (Peru, Boliwijo, Kolůmbijo a Chile). Terozki uprowjano na cołkim śwjeće. Na Ślůnsku je pospolitům roślinům uprawnům. Roz na kedy dźiczeje (je efemorofitym). Na jodło używo śe kartoflanych bulwůw. We kuchńi ślůnskij rychtuje śe s nich ślůnske kluski, bratkartofle a sztamfkartofle.
Patates (Solanum tuberosum), patlıcangiller (Solanaceae) familyasından yumruları yenen otsu bitki türüdür. Boyu 70–80 cm’ye varan, beyazımsı-pembemsi çiçekler açan, yumruları hariç zehirli otsu bir bitkidir. Patatesi diğer sebzelerden ayıran en büyük özelliği tohum ile üreme yerine Vejetatif üreme yapmasıdır. Yani patates ile geri dönüşüm kullanılarak elde edilmesidir. Örneğin: bir patates parçasını toprağın altına koyduğunuzda bu önce kendiliğinden patates bitkisi olur sonra patatesler toprağın altında çoğalırlar.
Bitkinin toprak altında kalan yumruları “patates” olarak bilinir. Bu yumrular nişasta bakımından zengin olduğundan önemli bir besin maddesidir. Patateste nişastadan başka belli bir oranda protein de bulunur; nişasta %20, protein %2'dir. Besin değeri 90 kaloridir. Bitkinin toprak üst kısımlarında zehirli alkaloidler bulunmasına karşılık yumruları zehirli değildir. Ancak çimlenmiş patateslerde de bu alkoloitler teşekkül ettiğinden zehirlenmelere sebebiyet vermektedir. Patates yumrularında bulunan nişasta taneleri yumurta veya armut şeklinde olup, 70-100 mikron büyüklüğünde tanelerden ibarettir. Patates dış kabuk rengine göre sarı ile kırmızı, etine göre beyaz ve sarı olarak ayrılır. Patates tohumuna milva denir. Özellikle Nevşehir Niğde illerinde yetiştiriciliği yapılır.
Şeker hastalarına faydalıdır. Susuzluğu giderir. Mide ve onikiparmak bağırsağı ülserinde yararlıdır. Karaciğer şişliğini de giderir. Bağırsak solucanlarının düşürülmesine yardımcı olur. Damar şişliğinde faydalıdır. Sert bir şey yutulduğu zaman yabancı maddenin vücuda zarar vermeden çıkartılmasını sağlar. Patates yemek basur memesi, yanık ve çıbanların ağrılarını geçirir. Ana vatanı Amerika'dır.
Patateslerin değişik türleri bulunmaktadır. Bunlardan bazıları şu şekilde sıralanabilir: Granula, Esmeralda, Selma, Elizabeth, Jigglypuff vb. Almanya'da patatesler, market ya da pazarda satışa sunulurken cinsi ve özellikleri etikette belirtilir. Ayrıca en lezzetli olan bu iki tiptir. Bir tanesinin iç kısmı parlaktır ve hoş bir koku ve tada sahiptir, ayrıca, dağılmadan ve çabuk pişer.
Günümüzde çağdaş botanistler patatesin anavatanının Güney Amerika olduğu konusunda uzlaşmışlardır. Öyle ki patates And dağları'nda yabani türler olarak belirmiş ve buradan Kolombiya ve Venezuela'ya oradan da Şili ve kuzey Arjantin'e gelmiştir. En sonunda tüm türler Peru'da ekilmeye başlamıştır. Patates ekimine dair günümüzdeki tek kanıt yaklaşık 7.000 yıl önce Peru'da gerçekleşmiş olmasıdır.
Patatesi Avrupa'ya ilk kez İspanyalı bir fatih olan Pedro Cieza de León getirmiştir. İsmini Quechua dilinden alan patates, aynı yıllarda İspanya'da ekilmeye başlandı.
Patatesin ekimi 1540'larda Fransa'da başladı. Patatesi 1590'da ilk olarak botanik literatürüne geçiren İsviçreli botanist Gaspard Bauhin'dir.
Patates (Solanum tuberosum), patlıcangiller (Solanaceae) familyasından yumruları yenen otsu bitki türüdür. Boyu 70–80 cm’ye varan, beyazımsı-pembemsi çiçekler açan, yumruları hariç zehirli otsu bir bitkidir. Patatesi diğer sebzelerden ayıran en büyük özelliği tohum ile üreme yerine Vejetatif üreme yapmasıdır. Yani patates ile geri dönüşüm kullanılarak elde edilmesidir. Örneğin: bir patates parçasını toprağın altına koyduğunuzda bu önce kendiliğinden patates bitkisi olur sonra patatesler toprağın altında çoğalırlar.
Bitkinin toprak altında kalan yumruları “patates” olarak bilinir. Bu yumrular nişasta bakımından zengin olduğundan önemli bir besin maddesidir. Patateste nişastadan başka belli bir oranda protein de bulunur; nişasta %20, protein %2'dir. Besin değeri 90 kaloridir. Bitkinin toprak üst kısımlarında zehirli alkaloidler bulunmasına karşılık yumruları zehirli değildir. Ancak çimlenmiş patateslerde de bu alkoloitler teşekkül ettiğinden zehirlenmelere sebebiyet vermektedir. Patates yumrularında bulunan nişasta taneleri yumurta veya armut şeklinde olup, 70-100 mikron büyüklüğünde tanelerden ibarettir. Patates dış kabuk rengine göre sarı ile kırmızı, etine göre beyaz ve sarı olarak ayrılır. Patates tohumuna milva denir. Özellikle Nevşehir Niğde illerinde yetiştiriciliği yapılır.
Українське картопля через польське і російське посередництво походить від нім. Kartoffel (раніша форма Turtuffel). Німецьке слово походить від італ. tartufolo, tartufo, що сходить до нар.-лат. *terrae tufer («земляна бульба») і далі до лат. terrae tuber. Закріплення назви за привезеною в XVI ст. з Америки рослиною сталося в староіталійській мові[5].
В Україні картопля також відома під діалектними назвами «бу́льба», «бараболя», рідше «крумплі» (хорв. krumpir), «ґрул'і», «барабу́рка», «бори́шка», «бу́рка», «гадабу́рка», «мандибу́рка», «рі́па». У наддністрянських говірках на позначення цієї рослини використовують значну кількість назв: барабóля, бандýрка, банц, барабíй, барабíль, барабíн, барабóлє, барбóлька, барабóна, барабýля, біб, бóбик, бóблюх, бóльба, бýльба, бульбáк, бульбáни, бульбáх, ґрýля, ґрýшка, карто́па, картóх, картóха, картóхлі, мадибýрка, мандибýрка[6]. У надсянських говірках, за «Слівником» засвідчено дві лексеми, що позначають картоплю — б׀ул'ва[7] і з'імн’׀акі,[8] а в «Зразках мови» ще й номен р׀іпа[9].
В Росії (рос. картофель, картошка від нім. Kartoffel), залежно від місця, картоплю називають: «гулена» (Кострома), «картопля», «картоши» (Новгород), «картовка» (Перм), «кіна», «парфеты» (Кіров)[10].
Рослина походить з Південної Америки; там і нині вона росте у дикому стані.[2] За оцінками, вік старих відомих слідів дикої картоплі — до 13000 років. (Стародавні індіанці почали культивувати картоплю близько 14 тисяч років тому.[2]) Картопля вперше була одомашненена в регіоні сучасного південного Перу і крайнього північно-західного регіону Болівії[11] між 8000 і 5000 до нашої ери.[12] В другій половині XVI століття її завезли до Італії іспанці.
Понад чотириста років тому тринадцятирічний хлопчик Педро де Сьєса де Леон (ісп. Pedro de Cieza de León) пробрався потайки на корабель іспанських конкістадорів, перших завойовників Південної Америки, і разом з ними опинився у Перу[10].
У 1553 році в іспанському місті Севільї вийшла книга Педро де Сьєса де Леона — «Хроніка Перу». І в ній ми знаходимо перше згадування про картоплю[10]:
У книзі автор також повідомляє, що зустрічав картоплю в Кіто (Еквадор), Попаян та Пасто (Колумбія). Він же навів її перший опис, правильний спосіб приготування та зберігання.
Першими скуштували картоплю іспанські моряки, а потім картопля потрапила до Італії, де перуанську «паппу» назвали «тартуффолі»; згодом вона з'явилася і в інших країнах[10]. У (Іспанію) картоплю вперше, мабуть, було завезено Сьєса де Леоном у 1551 році, після його повернення з Перу.
Спочатку картопля не набула широкого розповсюдження як харчовий продукт і, навіть використовувалась з декоративною метою у садах аристократії. Вважалося, що вона не є здоровою для християн. Це не сприяло масовому вирощуванню картоплі. В цей період картопля також почала використовуватись у медицині. Зрештою, завдяки нестачі продуктів у часи воєн, картоплю стали ширше використовувати німецькі селяни, і вона поширилась далі по всій Європі.
У Франції ще наприкінці XVIII століття своєрідно використовували картоплю: квітками картоплі прикрашали волосся, робили з них букети. На картопляні квіти встановилася така мода, що довелося робити штучні, оскільки живих не стало вистачати[10]. У Німеччині обробляли картоплю на клумбах перед палацами[10].
Тільки на початку XIX століття завдяки гарячій пропаганді аптекаря Антуана Парментьє стали обробляти у Франції картоплю для їжі[10]. Антуану Парментьє поставлено пам'ятник на ринковій площі в місті Мондідьє[10].
Антуан Парментьє, 1771 рік:
Перший відомий факт про врожайність картоплі наведено у повідомленні іспанського чиновника Гарсі Дієса де Сан-Мігеля (1567), який у Перу та Болівії опитував місцевих мешканців (поселення Хулі). Так, згідно з повідомленням, врожайність картоплі становила приблизно 55,5-83,5 кг з одного тупу землі (~ 0,1643 га), що дорівнювало 340—506 кг/га[16], при цьому врожай часто з одної ділянки збирали не щорічно, а раз на 2-3 роки, оскільки насадження картоплі вимерзали.
У Російській імперії картоплю почали розводити понад сто років тому[10]. У першій половині XVIII століття Петро І завіз у Росію картоплю; він звелів розіслати її по всій країні і всіляко сприяти її розведенню.[2] Населення поставилося до цього вороже, бо спочатку вживало в їжу молоді недоспілі бульби, не знаючи що вони через вміст соланіну гіркуваті на присмак, часто викликали загальне отруєння організму.[2] Минуло майже сто років, поки картоплю почали культивувати в промислових масштабах.[2]
Король Ян III Собеський після переможної битви 1683 вперше спробував страву з картоплі, яка йому сподобалась. Він прислав з Відня до дружини Марисеньки мішок картоплі і наказав її посадити. Королівський садівник Вєнчарик виконав наказ короля у овочевому саді при палаці у Вільянові. Згодом її почали саджати при інших резиденціях, вірогідно наприкінці XVII ст. картопля могла з'явитись у садах при українських резиденціях Собеського у Жовкві, Золочеві, Олеську, Янові, Поморянах, які король відвідував. При дворах магнатів господарське вирощування картоплі на овочевих городах резиденцій розпочалось приблизно у середині XVIII ст.
За іншими даними в Україні картопля з'явилася вперше у 1780 році в маєтку графа Потоцького.
У 1765 році Імператорське вільне економічне товариство розіслало анкету, в якій, поряд з іншими запитаннями, питалося чи вирощують «земляні яблука, потетоси або тартофелі». Із українських земель відповіли: у 1768 році Слобідсько-Українська губернія — у чотирьох провінціях не чули про картоплю, у Сумській — у деяких місцях є, але дуже мало, і особливо нею не переймаються; у 1795 році Катеринославське намісництво — розводять у великій кількості поміщик Михайлівки Вейланд (який і завіз її) та німецькі колоністи.
Картопля (лат. Solanum tuberosum L) — однорічна в культурі та багаторічна в дикому стані трав'яниста рослина родини родини пасльонових[17] (лат. Solanace L.) роду Паслін (лат. Solanum), яка об'єднує до 150 диких і культурних бульбоплідних видів. Хоча картопля — багаторічна рослина, проте її саджають щорічно навесні, оскільки бульби, залишені на зиму у ґрунті, загинуть від морозів. Основними вихідними формами європейської культурної картоплі є автотетраплоїдні бульбоносні (4x=48) підвиди ssp. tuberosum L. і ssp. andigena Hawkes, які походять з Анд Південної Америки.
Використання генних ресурсів диких форм, особливо генів стійких до різних стресових факторів, дозволило змінити генний її потенціал відповідно до ґрунтово-кліматичних умов і цілей використання. В цьому тривалому процесі утворились існуючі культурні форми, які за врожайністю, розмірами і формою бульб, здатністю утворювати бульби при довгому світловому дні, довжиною столонів, стійкістю і якістю значно відрізняються від диких форм.[18]
У культурі картоплю вирощують як однорічну багатостеблову рослину — щороку висаджують бульби, з яких протягом одного вегетаційного періоду одержують урожай нових стиглих бульб. Свіжозібрані молоді бульби цього ж літа не можуть бути використані для отримання другого урожаю — вони перебувають у періоді спокою і, будучи висадженими, не проростають.[19] Проте, молоді бульби деяких сортів картоплі можуть бути пробудженими до росту хімічними стимуляторами. Розмножується рослина вегетативно — бульбами, а також насінням. Вирощування з насіння застосовується переважно у селекційній практиці при створенні нових генотипів. Розмноження гетерозиготних рослин картоплі насінням веде до розщеплення генетично зафіксованих сортотипних властивостей.
Види, що належать до роду Solatium tuberosum L., утворюють поліплоїдний ряд з основною кількістю хромосом — 2n-12, 2n-24, 3n-36, 4n-48, 5n-60, 6n-72.
Усі сорти картоплі тетраплоїдні (4n-48).
Коренева система у картоплі, яку вирощують з насіння, має спочатку стрижневу будову — у вигляді зародкового стрижневого кореня з бічними корінцями. Потім в основі стебельця, у його вузлах, які знаходяться у ґрунті, формується вторинна коренева система, яка разом із зародковою утворюють мичкувате коріння. При вирощуванні картоплі з бульб утворюється лише вторинна мичкувата коренева система.
Близько 70 % коріння картоплі розміщується на глибині до 30 см, а окремі корені досягають глибини 1,5 м.
Рослина має надземне трав'янисте стебло і підземні пагони-столони, які на кінцях потовщуються і утворюють бульби. Наземних стебел кілька, вони прямостоячі або висхідні, заввишки 30-150 см, у поперечному розрізі ребристі, 3-4-гранні, рідше округлі, опушені. У деяких сортів вздовж стеблових ребер є прямі або хвилясті, вузькі чи широкі крила. У пізньостиглих сортів стебла гілкуються в основному у нижній частині, скоростиглих — у середній. За забарвленням вони можуть бути зеленими, червоно-фіолетовими або червоно-коричневими. Причому антоціанова пігментація залежно від сорту може проявлятися тільки в основі стебла, вздовж більшої його частини або на всій довжині. Інколи спостерігається досить інтенсивна пігментація, при якій стебла стають майже чорними.
З однієї бульби виростає у середньому 4-8 стебел, з яких утворюється кущ. Кожне стебло картопляного куща виростає з вічка бульби. Збільшення кількості вічок у бульб картоплі може відбуватись лише при її рості у довжину.[19] За виглядом і будовою кущі бувають прямостоячі, розлогі та напіврозлогі, мало- і багатостеблі, з рівними або ярусними стеблами.
У листкових пазухах підземної частини стебел утворюються бічні пагони — столони завдовжки 5-20 см, іноді до 35-40 см. Ростуть вони у ґрунті більш-менш горизонтально, утворюють у вузлах корінці й здатні самостійно укорінюватися. На кінцях столонів з невеликих спочатку потовщень розвиваються бульби.
Листки складні — переривчасто-непарнопірчасторозсічені. Складаються з центрального черешка (стрижня), кількох пар листків або часток, верхівкової непарної частки, між якими розташовані невеликі за розміром частинки і зовсім маленькі часточки. Частки бувають сидячими або розміщеними на коротких черешках. За формою вони округлі, овальні, видовжені, яйцеподібні, ромбічні, гострокінцеві чи овально-гострокінцеві, опушені. Частки, частинки і часточки можуть бути симетричними (рівновеликими) і несиметричними.
У деяких сортів верхня пара часток і верхівкова непарна частка зростаються основами, утворюючи трилопатеву верхівку. Називають таке явище плющелистістю.
За кількістю частинок і часточок у листку розрізняють три ступеня його розсіченості: незначний — листок має лише одну пару частинок, а часточки відсутні; середній — листок має до двох пар частинок та одна-дві пари часточок; сильний — листок з двома-трьома парами частинок і багатьма часточками.
Залежно від щільності розміщення часток листки можуть бути густо-, середньо- та рідкочастковими. У густочасткових листків частки розміщені щільно, часто налягають своїми поверхнями одна на одну, у середньочасткових вони лише торкаються краями, у рідкочасткових між частками є проміжки. З нижнього боку часток помітна сітка жилок, які бувають пігментованими.
Листки розміщені на стеблах спірально. У своїй основі мають два серпоподібні або листкоподібні прилистки.
Квітки двостатеві, правильні, у верхівкових завійках; п'ятичленні: чашечка складається з п'яти гостро-зубчастих, зрослих в основі чашолистків, віночок — з п'яти зрослих пелюсток. У квітці розміщуються п'ять тичинок, пиляки яких на коротких ніжках щільно складені у циліндричну або конусоподібну колонку, та маточка з верхньою зав'яззю із стовпчиком з приймочкою, який пронизує центральну внутрішню частину колонки і видається над пиляками або рівний з ними, а іноді нижчий за них.
Віночок зрослопелюстковий, білий, синій, синьо-фіолетовий, рожевий, червоно-фіолетовий. Пиляки оранжеві, жовті, жовто-зелені. Якщо у квітках утворюються оранжеві або жовті пиляки, пилок яких здатний до нормального запліднення, то при рясному цвітінні на рослинах розвивається багато плодів; у сортів, які мають квітки зі стерильними жовто-зеленими пиляками, плоди не утворюються.
Квітки на рослинах зібрані у суцвіття — завійки, яких на одному квітконосі буває від 2 до 4.
Плід — багатонасінна двогніздова ягода. Вона округла або округло-овальна, жовто-зелена. Насіння дрібне, яйцеподібно сплюснуте, блідо-жовте або кремове. Маса 1000 насінин — 0,5-0,6 г.
Бульби одночасно вмістилище запасних поживних речовин і вегетативний орган.
Бульба — вегетативний орган, який утворюється на кінці підземного стеблового пагону — столона. Підтвердити це можна закривши нижню частину стебла картоплі, що виросло над землею на 15-20 сантиметрів, шматком темного текстилю чи щільного світлонепроникного паперу, обережно прив'язавши папір чи текстиль під листками, закривши нижню половину стебла. Частина ізолятора весь час має лежати на землі і по мірі росту стебла весь час закривати його від світла. До осені на затіненій частині стебла утворяться надземні бульби.[19]
Якщо верхівку молодого стебла картоплі помістити у чорний ящик — в темряві на ній розпочнеться утворення бульб, а у нижніх частинах рослини, які сховані у ґрунт, бульбоутворення затримається.[19]
Про вегетативне походження бульби свідчить і наявність на молодій бульбі недорозвинених листочків у вигляді лусочок. Після їхнього відмирання на поверхні бульби залишаються дугоподібні рубці — брівки, у пазухах яких розміщуються три бруньки. Брівки разом з бруньками називають «вічками». Вони бувають глибокими — при заляганні бруньок у заглибленнях бульби, неглибокими — з розміщенням бруньок майже на рівні з поверхнею бульби та поверхневими, коли бруньки виступають над поверхнею бульби, утворюючи горбик.
Вічка розміщуються на бульбах спірально. Кількість їх на бульбах середнього розміру — 6-12, на великих — до 15-20. Найменше вічок у нижній частині бульби, найбільше — у верхній. Життєздатність бруньок у вічку неоднакова, найвища — у середньої бруньки. При садінні бульб або, коли їх пророщують перед садінням, проростають не всі бруньки, а лише третина-чверть, переважно на верхівці бульби.
Паростки, які утворюються з бруньок бульб, бувають світловими, напіветіольованими та етіольованими. Світлові паростки з'являються на бульбах, які проростають на денному світлі. Залежно від сорту вони можуть бути зеленими, червоно-фіолетовими, синьо-фіолетовими або синіми. Етіольовані паростки утворюють бульби, які проростають у темряві. Забарвлення їхнє біле або жовто-біле. Напіветіольовані паростки бувають у бульб, які проростають при недостатньому денному освітленні. Вони бувають синьо-фіолетовими або червоно-фіолетовими.
На поверхні бульби є багато сочевичок — невеликих світлих отворів, через які здійснюються дихання і транспірація води.
Нижня частина бульби, яка ще називається пуповиною, основою, столонним заглибленням, або впадиною, та якою бульба з'єднується зі столоном; протилежна від неї — верхня частина, або верхівка бульби з верхівковою брунькою.
За формою бульби бувають округлими, овальними або видовженими. В округлих бульб в усіх напрямах розміри майже однакові, в овальних — один з напрямів перевищує інші у 1,5 рази, у видовжених — удвічі і більше. Є сорти з проміжною формою бульб — яйцеподібною, плоскоовальною, бочкоподібною та ін.
Вкриті бульби гладенькою, лускуватою або сітчастою шкіркою.
Забарвлення м'якуша бульб різне — біле, жовте, світло-рожеве, іноді червоне, синє. Поверхня бульб також має різне забарвлення — біле, рожеве, червоне, синьо-фіолетове тощо.
Доведено, що розмір бульб можна збільшити, продовжуючи фазу їхнього росту,[20][21] але і в цьому випадку спадковість сорту відіграє важливу роль.
Природа процесу бульбоутворення і їхнього росту ще недостатньо вивчена. Проте існують думки щодо впливу на нього генетичних особливостей рослин до бульбоутворення і внутрішніх фізіологічних умов, у межах яких відбувається реалізація спадкової природи сортів.[22]
Товарними бульбами вважають ті, середня маса яких перевищує 40 г.[23]
На поздовжньому розрізі стиглої бульби під мікроскопом виразно видно такі елементи: шкірку (у молодої бульби епідерміс), кору, камбій, судинні пучки, серцевину.
Шкірка — зовнішній захисний шар бульби, складається з кількох рядів опробковілих клітин вторинної покривної тканини — перидерми. Під шкіркою розміщується кора, яка складається з паренхімних клітин, заповнених крохмальними зернами, та провідних елементів лубу — ситоподібних трубок флоеми. За корою розташований шар клітин камбію, з якого до центру бульби утворюються елементи ксилеми. Центральна частина бульби заповнена паренхімними клітинами серцевини, яка радіальними променями розходиться до вічок у місцях їхнього розміщення.
У паренхімних клітинах бульб містяться крохмальні зерна. Найбільша кількість їх знаходиться у внутрішніх клітинах кори і зовнішніх — серцевини, найменша — у складі водянистих клітин центральної серцевини.
У бульбах знайдено вітаміни ретинол, рибофлавін, тіамін, піридоксин, аскорбінову кислоту, ергокальциферол, біофлавоноїди, нікотинову кислоту[1]. З мікроелементів виявлено мідь, кобальт, нікель, йод, марганець[1].
Картопля містить 15-25 %[24] крохмалю (бульби картоплі, залежно від місця вирощування і сорту, містять близько 25 %[17] сухої речовини, основними складовими якої є крохмаль 80-85 %[17][25]), близько 2 — білка (1,5-2,1 %[24]; до 3 %[17]), 0,3 % — жиру (0,3-0,6 %[24]).
Білок картоплі (туберин; до 2 %)[3] найбільш повноцінний із усіх рослинних. Білок картоплі містить 14 із 20 незамінних амінокислот, а коефіцієнт його поживної цінності порівняно з білком курячого м'яса, який вважається найповноціннішим для харчування людини, становить 0,85[17].
Кількість поживних речовин у бульбах картоплі при зберіганні постійно змінюється.
Бульби картоплі багаті на вітаміни. В них є аскорбінова кислота (10—54 мг%), майже весь комплекс вітаміну В (тіамін, рибофлавін, піридоксин, фолієва і нікотинова кислоти), каротиноїди, токофероли, нікотинамід, біотин та противиразковий фактор — вітамін U тощо[17]. Особливо багатими на вітамін С є свіжозібрані бульби; після двомісячного зберігання кількість вітаміну С зменшується майже вдвічі.[2]
Близько 1 % сухої речовини припадає на долю мінеральних речовин[17]. Із мінеральних речовин картопля найбагатша на калій (568 мг на 100 г сирої маси) і фосфор (50 мг). У ній містяться солі кальцію (12—15 мг%), магнію, заліза (1 мг%) сірки, марганцю, йоду, нікелю, кобальту, міді та ін[17].
Крім того, в бульбах картоплі знайдено стерини (стигмастерин, кампестерин, ситостерин), ліпіди та органічні кислоти (кавову, хлорогенову, лимонну, щавлеву, яблучну).
Вся надземна частина рослини і шкірка бульб містять глюкоалкалоїди, головними з яких є соланін і чаконін[17].
У бульбах (м'якуші) міститься від 3 до 7[24]-10[26] мг % соланіну, тому їх не використовують у сирому вигляді — це може викликати отруєння. На сонці (на світлі частина крохмалю перетворюється в соланін[19]) вміст соланіну може досягнути до 20—40 мг% і бульби набувають гіркий присмак. При вмісті соланіну вище 20 мг%, а також позеленілі бульби без чищення — в їжу вживати не можна.[24] У шкірці вміст соланіну становить 30-60 мг %, у проростках картоплі міститься 400—800 мг% соланіну.[26] У великій кількості соланін знижує активність ферменту холінестерази, важливого для нервової системи.[3] Ознака цього — головний біль, нудота, а також уповільнення реакцій на зовнішні подразники.[3]
Середній вміст важливих поживних речовин в 100 г їстівної маси бульб столової картоплі при зборі[27] Основний склад, г Мінеральні речовини, мг Вітаміни, мг Органічні кислоти, мг Вода 77,8 Калій 445,0 Водорозчинні вітаміни: Лимонна 510 Вуглеводи, в тому числі 14,8 Кальцій 10,0 С (аскорбінова к-та) 17,0 крохмаль 14,1 Фосфор 50,0 В1 (тіамін) 0,11 Щавлева — глюкоза 0,24 Магній 25,0 В2 (рибофлавін) 0,045 фруктоза 0,17 Натрій 10,0 В3/5 (пантотенова к-та) 0,4 Яблучна 90 цукроза 0,30 Залізо 0,8 В6 (піридоксин) 0,4 Сирий протеїн 2,1 Марганець 0,15 В9 (фолієва к-та) 0,007 Саліцилова 0,12 Сирий жир 0,1 Мідь 0,15 РР (ніацин) 1,22 Баластні речовини 2,5 Цинк 0,27 Жиророзчинні вітаміни: Фтор 0,01 Е (токоферол) 0,06 Йод 0,004 К 0,05 Селен 0,004…0,02 Провітамін (каротин) 0,01Картопля — цінний продукт харчування. Картоплю культивують на полях і на присадибних ділянках. Вона має важливе значення у раціоні харчування усіх груп населення.[1] На городах України під неї відводять до 70 % площ.
Бульби картоплі широко використовують у різноманітних галузях промисловості для виробництва крохмалю, спирту, молочної кислоти, ацетону.[2] Крохмаль картоплі використовують для виробництва понад 500 найменувань продукції харчової, паперової, текстильної, деревообробної, будівельної, керамічної, хімічної і фармацевтичної індустрії. З одиниці посівної площі картоплі можна отримати утричі більше крохмалю, ніж із зернових культур, а отже, більше спирту. Культура придатна для виробництва біоетанолу. Бульби — сировина для виробництва медичних, фармакологічних і харчових продуктів.
З картоплі можна приготувати майже 1000 страв.[2] Її використовують у вареному, смаженому, тушкованому, печеному вигляді, а також, заморожують і використовують у переробній промисловості. Завдяки підвищеному вмісту калію картопля сприяє виведенню із організму людини води та хлористого натрію, тим самим покращує обмін речовин. Картопля — основне джерело калію, який відіграє велику роль у нормалізації водного обміну та підтриманні нормальної роботи серця.[2] Близько 40 % потреби населення у вітаміні С задовольняється за рахунок картоплі[28]. Тому картопля є основним джерелом вітаміну С і вітамінів групи В. Зважаючи на велику роль цього овоча в харчуванні людства, Генеральна Асамблея ООН проголосила 2008 рік Міжнародним роком картоплі (англ. The International Year of the Potato ) .
У Китаї пагони бамбука подають до будь-якої страви, як у нас картоплю.[10]
Бульби картоплі широко застосовуються як високодієтичний продукт при лікуванні хвороб нирок, печінки та ін[1]. Картопля є сировиною для одержання крохмалю, глюкози, спирту і молочної кислоти, які широко використовуються в лікувальній практиці.
Сік із бульб картоплі має антиацидні, протизапальні, ранозагоювальні, спазмолітичні й сечогінні властивості; він сприяє зниженню артеріального тиску (дія ацетилхоліну), нормалізує функцію кишечника[17]. Застосування картопляного соку показане і дає добрий терапевтичний ефект при гастритах, і виразці шлунка, які супроводяться підвищеною секрецією шлункового соку, при спастичних запорах і диспепсії та при стійких головних болях[17]. Побічних явищ при лікуванні сирим картопляним соком не відмічено[17]. Вживання соку картоплі — один зі способів нормалізації кислотності шлункового соку при лікуванні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки[1].
Для одержання соку добре помиті й витерті насухо бульби, без паростків і позеленілих ділянок, які містять підвищену кількість соланіну, разом з лушпайками труть на тертці або пропускають через м'ясорубку, а одержану мезгу відтискають через 2 шари марлі[17].
У народній медицині використовують сік червоних бульб картоплі для лікування виразкової хвороби з підвищеною секрецією шлунка[1]. Сік вживають по 70-100 мл за 30 хв до їди протягом 2-3 тижнів[1]. Такі курси повторюють навесні і пізньої осені.
Фітонциди картоплі здавна використовують для лікування неспецифічних захворювань верхніх дихальних шляхів[1] (використовують для інгаляції носоглотки та горла). Беруть дрібну картоплю, добре миють і варять до повної готовності у щільно закритому посуді. Потім зливають гарячу воду не знімаючи кришки, на варену картоплю кладуть кілька ложок м'яти перцевої, чебрецю звичайного та листків евкаліпту, кришку залишають ледь відхиленою[1]. Посуд з картоплею добре вкривають ковдрою і через залишений отвір вдихають гарячу пару ротом. Такі інгаляції рекомендують один раз на день, перед сном, протягом 5-7 діб[1]. При катарах верхніх дихальних шляхів вдихають пару гарячої подавленої картоплі, звареної «в мундирі»[17].
Запечену, несолону картоплю вживають при ниркових і серцево-судинних захворюваннях.
Як діуретичний засіб рекомендується науковою і народною медициною картопляна дієта.
Нарізані шматочки зі свіжої картоплі, прикладені до скронь, знімають головний біль.
В косметичній практиці перетерту сиру або зварену «в мундирі» картоплю вводять до складу живильних масок (при сухій шкірі, сонячних опіках тощо)[17]. Наприклад, з вареної бульби, змішаної з молоком та яєчним жовтком, можна зробити поживну маску на обличчя.[2]
Перетерту сиру картоплю широко використовують у дерматології й косметиці: лікують гноячкову екзему, піодермію, дерматити, опіки, гнійні рани, виразку гомілки та інші виразкові хвороби шкіри.[17] У випадку виразки гомілки на всю уражену поверхню кладуть шар тертої сирої картоплі завтовшки 0,5—1 см, накривають серветкою з 6—8 шарів марлі й залишають у такому стані на 4—5 годин, періодично зволожуючи пов'язку свіжим соком картоплі.[17] За умови щоденного проведення процедури виразки епітелізуються приблизно за З тижні.
Крохмаль, зокрема, приймають всередину і в клізмах як обволікаючий засіб при отруєннях для захисту слизової оболонки шлунка.[17] Застосовують його у вигляді киселю після звільнення шлунка.
Останнім часом увагу дослідників привертає і надземна частина рослини як джерело для одержання алкалоїду соланіну, який за хімічною будовою близький до кортикостероїдів і серцевих глікозидів[17]. У великих дозах соланін спричиняє тяжкі отруєння, а в малих зумовлює стійке й тривале зниження артеріального тиску, збільшує амплітуду і зменшує частоту серцевих скорочень, виявляє протизапальну, болетамувальну і протиалергічну дію[17]. Це підтверджує використання настою квіток картоплі у народній медицині як засіб, що має гіпотензивні властивості і збуджує дихання.
Картопля належить до енергетичних рослин європейської кліматичної зони, що використовуються для виробництва біоетанолу.[29]
Картопля використовується на корм переважно при відгодівлі свиней. У США 1 % вирощеної картоплі використовується на корм, а в ЄС — 9 %, що пов'язано з переводом кормової бази спеціалізованих свиновідгодівельних господарств на зерно.[30] Це зумовлено тим, що урожайність зернових культур, порівняно з картоплею, має більший ріст і менші затрати на вирощування. Тому доля оброблюваних під картоплею земель знизилась на рахунок підвищення долі зернових. У інших країнах картопля має велике значення як кормова культура. Зазвичай, картоплю згодовують тваринам у маленьких і підсобних господарствах.
Перетравлюваність картоплі у всіх видів тварин висока. Свині можуть використовувати картопляний крохмаль лише після руйнування клітинних оболонок і структури крохмальних зерен парою, інакше у тварин з однокамерним шлунком ензиматична дія амілази в тонкій кишці не відбувається, і картопля погано перетравлюється. Для запобігання цьому картоплю обробляють при температурі 90-100оС протягом 40-45 хвилин, а втрати сухої речовини картоплі при цьому складають 5-6 %. Для руйнування зерен крохмалю достатньо обробки картоплі парою при 62-70оС, що дозволяє зберегти 30 % затрат на енергію і втратити лише до 1-1,5 % сухої речовини, але перетравність азотистих речовин в тонкому кишечнику знизиться при цьому з 60 до 30 %, а лізину — з 71 до 45 %; добовий приріст живої ваги зменшиться на 30-35 %.
Картопля має низьку щільність енергії і мало структурних елементів. Поживність 1 кг картоплі — 0,3 кормові одиниці. В агробізнесі картопля займає незначне місце, хоча є предметом міжнародної торгівлі для харчових цілей.[30]
Важливе місце в агробізнесі займає насіннєва картопля. Найбільшими виробниками є Нідерланди, Німеччина, Велика Британія і Франція, які володіють, приблизно, 83 % всієї площі розмножування посадкового матеріалу в ЄС.
В кімнатних умовах картоплю і коренеплоди виростити не вдасться, оскільки вони потребують глибоко обробленого ґрунту.[31] При вирощуванні у кімнатних умовах, при її пишній, потужно розвинутій траві — утворюватимуться лише зачаткові, величиною з горошину бульбинки.[31]
Картопля досить вимоглива до клімату, проте розмаїтість сортів дає змогу вирощувати її майже на всій території України. Бульби картоплі починають проростати при температурі 8-10°С. Картопля не витримує низької температури і при −1 −2 °C гине. Найкраще рослини ростуть при температурі 20 °C, а бульби — при 15-18°С. Якщо тривалий час стоїть спекотна погода (температура понад 30 °C), то бульби не утворюються. В умовах високої температури якість бульб погіршується, вони передчасно старіють, а після випадання дощів з їхніх вічок починають рости столони, на яких утворюються нові бульби. Тому для утворення бульб оптимальною є температура ґрунту близько 20 °C, за якої асиміляція вуглецю відбувається найбільш інтенсивно. Після формування бульб рослинам потрібна температура ґрунту 15-18°С. Ці особливості використовують для боротьби з виродженням картоплі за допомогою літнього садіння.
Картопля досить вимоглива до вологи. Оптимальним запасом вологи в ґрунті для неї є 70-85 % найменшої вологоємкості (НВ). Протягом вегетаційного періоду потреба рослин у волозі змінюється. У першій фазі росту картоплі потрібно значно менше вологи, ніж у період бутонізації, цвітіння і бульбоутворення. Але надмірна кількість опадів (вологи) саме у період бульбоутворення призводить до розростання бульб і утворення на них наростів (діток), насамперед на передчасно достиглих бульбах. Транспіраційний коефіцієнт картоплі значною мірою залежить від метеорологічних умов і коливається в межах 300—600 г води на 1 г сухої речовини.
За своїми біологічними особливостями вона потребує гарної аерації ґрунту, оскільки коренева система і столони поглинають багато кисню з ґрунтового повітря. У надмірно зволоженому, щільному ґрунті вміст кисню знижується до 2 % і нижче, а вміст вуглекислоти зростає до такого рівня, що бульби задихаються і загнивають. Першою ознакою нестачі повітря є поява на поверхні шкірочки бульб (на сочевичках) білих горбочків. У таких випадках слід вжити заходів для поліпшення аерації — провести глибоке розпушування.
Картопля — культура «пухких» ґрунтів. Найпридатніші для неї легкі та супіщані, суглинкові ґрунти, в які легко проникає волога та повітря і які містять достатню кількість поживних речовин. Щільність ґрунтів для гарного росту і розвитку рослин має бути в межах 1-1,2 г/см³. На щільних, важких ґрунтах поява сходів затримується на 5-6 днів, рослини відстають у рості, мають меншу асиміляційну поверхню, знижується врожайність, а бульби деформуються, коренева система поверхнева і погано розвивається. Картопля найкраще росте при слабокислій і нейтральній реакції ґрунтового розчину (рН 5,2-7). Важкі карбонатні ґрунти мало придатні для картоплі.
Найкращими попередниками для картоплі є озимі зернові, оборот пласта багаторічних трав, зернобобові суміші, соя, люпин, кукурудза та чорний пар. При сильному ураженні бульб паршею картоплю бажано висаджувати після озимого жита, бобових, зерно-бобових культур, а також після люпину, озимого жита.
За наявності стеблової нематоди найкращими попередниками є віко-вівсяна суміш, озимі зернові, чорний пар.
Такі культури як гречка, кукурудза та червона конюшина сприяють нагромадженню у ґрунті стеблової нематоди. В районах, де поширене фузаріозне в'янення, картоплю висаджують після люцерни та гороху.
При сильному зараженні ґрунтів дротяниками, несправжніми дротяниками та личинками травневих хрущів краще попередньо висівати просо, льон, горох, вику, гірчицю, що мало пошкоджуються цими шкідниками.
Повертати картоплю на одне і те ж поле слід не раніше, ніж через 4 роки.[32] Це необхідний прийом для очищення ґрунту від збудників хвороб і запобігання нагромадженню шкідників.
Сорти картоплі. Різноманітність кольорів,
форм і розмірів
Картопля сорту «Синя шведа»
Сорт «Бамберг»
Різні сорти картоплі на ринку
В Україні на городах, дачних ділянках, фермерських і колективних господарствах вирощують понад 100 сортів картоплі, з яких 60 % сорти вітчизняної селекції.[32]
Існує кілька класифікацій сортів: за типом вирощування і урожайністю, за строками достигання і за господарським призначенням.
Сорти екстенсивного типу мають врожайність 150—200 ц/га. Потенційна врожайність сортів інтенсивного типу — 500—800 ц/га. Проте ці сорти надзвичайно вимогливі до агрофону та культури землеробства.
За строками дозрівання сорти поділяють на 5 груп: ранньостиглі (80-100 днів), середньоранні (100—115 днів), середньостиглі (115—125 днів), середньопізні (125—140 днів) та пізньостиглі (понад 140 днів).[32]
За господарським призначенням сорти поділяють на столові, технічні, столово-технічні, кормові, універсальні, придатні до виготовлення напівфабрикатів.
Найпоширеніші в культурі столові сорти, бульби яких відзначаються найвищими смаковими якостями — мають ніжну м'якоть, не темніють, містять 12—16 % крохмалю, багаті вітаміном С. Їхні бульби здебільшого округлі або овальні, з поверхневим розміщенням вічок. В Україні вирощують такі столові сорти: — Астерікс, Берегиня, Бородянська рожева, Водограй, Гарт, Віра, Карлена, Коруна, Кобза, Либідь, Поран, Молодіжна, Посвіт, Пролісок, Обелікс, Ольвія, Санте, Синтез, Слов'янка та ін.
Бульби технічних сортів характеризуються високим вмістом крохмалю — понад 18 %.
В Україні вирощують такі столово-технічні сорти — Темп, Щедрик, Княгиня, Зарево, Ласунак, Ікар та ін.
Кормова картопля переважає інші підвищеним вмістом білків (до 2-3 %) та сухих речовин.
Універсальні сорти за вмістом крохмалю і білків, смаковими якостями бульб посідають проміжне місце між столовими й технічними сортами. Універсальні сорти — переважно ранні та середньоранні сорти — Повінь, Левада, Серпанок, Дніпрянка, Обрій. Їхнє створення і впровадження частково вирішує проблеми зміни клімату.
Серед сортів, що набули найбільшого поширення — Серпанок, Слов'янка, Тирас, Фантазія, Скарбниця, Тетерів.
Сьогодні поряд з урожайністю, стійкістю до хвороб і шкідників, високими смаковими якостями, придатністю до переробки не менш важливого значення набуває зовнішній вигляд бульб, забарвлення м'якоті.
Двоурожайні сорти для півдня України: Слаута, Фотинія, Кіммерія(Світанок київський х Словянка), Мелодія, Загадка, Зов — перші успішні сорти, що добре виконують поставлені завдання. Працюють на полях Росії Лугівська, Водограй, Слов'янка і хоча займають 5 % картопляних площ, — зарекомендували себе добре (50 % насаджень становлять російські сорти).
Найсмачніші сорти Мирослава, Адрета, Темп, Світанок Київський, Левада, Случ, Роза голд, Забава (F2 Словянка), Скарбниця.
Існують також так звані «місцеві сорти картоплі», що посідають особливу нішу серед інших генетичних ресурсів і є важливим та цільовим складником генофонду картоплі для практичного селекційного використання.[33]
Для посадки використовуюся бульби насіннєвої картоплі, які за посівними якостями мають відповідати державним стандартам (ДСТУ 4013-2001. Сортові та посівні якості картоплі насіннєвої).
Бульби насіннєвого матеріалу мають бути одного сорту, однієї категорії, сухими, з затверділою шкіркою, мати типову для даного сорту форму та забарвлення.
У насіннєвому матеріалі не допускається наявність карантинних об'єктів відповідно до переліку, затвердженого Державною інспекцією з карантину рослин України. Бракуються партії посадкового матеріалу, який зібраний з полів, уражених картопляною нематодою.
Посадковий матеріал не повинен бути уражений стебловою нематодою, кільцевою, бурою бактеріальною, мокрою гнилями, паршею порошистою. Бульби, що були підморожені, з задухою, виродливі, роздавлені, порізані, з обідраною шкіркою, з виразками парші і склероціями ризоктонії не допускаються.
Картоплю, призначену для отримання ранньої продукції (ранні сорти) пророщують протягом 20-25 днів при температурі 16-20ºС, що дозволяє додатково відбракувати бульби з проявами хвороб та ниткоподібними ростками. Порізані бульби необхідно продезінфікувати в розчині одного з фунгіцидів для запобігання захворюванням.
Сортову чистоту та наявність хвороб у посадках насіннєвої картоплі визначають апробацією посадок за чинними інструкціями.
Мінеральні добрива. У 60-х роках минулого століття вважалось, що при посадці під кожну бульбу можна внести мінеральні добрива в кількості 4 грами аміачної селітри, 5 грамів суперфосфату, 2 грами калійної солі.[19]
Дослідженнями останніх років доведено, що при зберіганні овочів упродовж 7 місяців уміст нітратів, порівняно із його вмістом під час закладання на зберігання, знижується, в картоплі — на 36,5 %.[34]
При внесенні мінеральних добрив важливо дотримуватись їхнього оптимального співвідношення (NPK = 1+0,8+1,2) і пам'ятати, що переважання азотних добрив знижує стійкість рослин проти хвороб.[32] Підвищенню стійкості сприяють фосфорнокалійні добрива, причому калію потрібно більше, ніж азоту і фосфору. Свіжий гній вноситься лише під попередник, щоб запобігти ураженню бульб паршею. Для запобігання парші доцільно частину азотних добрив замінити кислими формами (сульфатом амонію, суперфосфатом). Внесення аміачної води при оранці на зяб зменшує нагромадження дротяників.[32]
Агротехнічні заходи складаються з: рихлення міжрядь, підгортання кущів, внесення добрив, знищення бадилля перед збором урожаю тощо.
Для картоплі характерний тривалий період від посадки до появи сходів. За цей час встигають зійти і вкоренитися безліч бур'янів, тому боротьбі з бур'янами в посівах картоплі в досходовий період приділяють серйозну увагу. Ефективність досходового обробітку зростає при своєчасному виконанні робіт, коли бур'яни ще не встигли вкорінитися.
До появи сходів здійснюють 2-3 міжрядні обробки і одну в період повної появи сходів.
В період вегетації картоплі здійснюють дві міжрядні обробки — підгортання. Їх можна здійснюаити з одночасним внесенням для підживлення мінеральних добрив.
Залежно від засміченості поля бур'янами, погодніх умов, фізичного стану ґрунту, його вологості, міжрядові обробки під час вегетації можна виконувати різним обладнанням.
Для зменшення кількості міжрядових обробок і більш ефективної боротьби з бур'янами застосовують також гербіциди.
В посівах картоплі найбільш поширеними бур'янами є щириця звичайна, лобода біла, редька дика, різні види осотів, березка польова, пирій повзучий, галінзога дрібноквіткова. Амброзія полинолиста — карантинний бур'ян, здатний значною мірою врливати на врожайність і якість картоплі.
Картоплю пошкоджують різні види шкідників, серед яких виділяють багатоїдних або поліфагів — капустянка, ковалики, травневі хрущі, луговий метелик, та спеціалізованих — колорадський жук, картопляна міль (карантинний об'єкт), картопляний комарик.[32]
→ Картопляна міль(карантинний об'єкт)
→ Колумбійська галоутворююча нематода (лат. Meloidogyne chitwoody). Небезпечний шкідник картоплі. (карантинний об'єкт)
→ Колорадський жук
→ Вовчок
→ Золотиста картопляна нематода (лат. Globodera rostochiensis). При сильному зараженні ґрунту втрати картоплі можуть досягати 80 %.
→ Бліда картопляна нематода (лат. Globodera pallida)
→ Стеблева картопляна нематода (лат. Ditylenchus destructor)
→ Дротяники (личинки жуків роду Elateridae, Agriotes, Lacon, Athous, Corymbites).
У системах захисту картоплі значне місце належить хімічному методу з використанням пестицидів, який має бути раціональним, екологічно безпечним і економічно обґрунтованим. Метою цього має бути не цілковите знищення шкідливих організмів, а обмеження їхньої чисельності до економічно невідчутного рівня.[32]
Мікози: фітофтороз, альтернаріоз (суха плямистість), фузаріозне в'янення, ризоктоніоз (Ризоктонія картоплі).
Фітофтороз картоплі (бура гниль) — найбільш поширена хвороба картоплі, яка здатна скоротити врожай бульб, їхню якість. В Україні втрати врожаю від цього захворювання становлять 16-22 %, а в роки епіфітотій можуть сягати 50 %.[35]
На бульбах картоплі переважають суха гниль, парша звичайна, фітофтороз, фомоз, мокра бактеріальна гниль, кільцева гниль.
Серед вірусних хвороб картоплі найбільш небезпечними є смугаста мозаїка (стрик), скручування листя, кучерявість листя, крапчаста мозаїка. Циркуляція збудників відбувається за системою бульба-стебло-бульба, де бульби є основним джерелом інфекції.
Грибні і бактеріальні захворювання картоплі Захворювання/збудник Симптоми Шляхи інфекції Основні заходи боротьби Бура гнильДив. також: Боротьба з фітофторозом за допомогою фунгіцидів
Тверда гнильЧорна ніжка
(Erwinia carotovora subsp. sepedonicus)
Проти комплексу шкідників картоплі застосовують біологічні і хімічні засоби захисту.
Одним із цілеспрямованих, екологічно та економічно виправданим при захисті рослин від хвороб, що передаються через ґрунт і насіння, та кількох шкідників, є протруєння бульб.
Вважається, що серед засобів захисту картоплі від хвороб і шкідників найбільш економічно вигідним є створення і швидке впровадження у виробництво стійких сортів.[36][37] Водночас на шляху застосування селекційного методу захисту картоплі від фітофторозу існує проблема, пов'язана з відсутністю у виду S.tuberosum L. ефективних генів резистентності проти хвороби.[38] Споріднена еволюція диких, а іноді й культурних видів картоплі та збудника фітофторозу зумовила наявність серед них високої стійкості проти патогена.[39] Залучення таких видів у практичну селекцію дає змогу отримувати вихідні форми з високим проявом ознаки.
Суть модифікації полягає в тому, що в ДНК картоплі трансплантують (вживляють різними методами) ген ґрунтової бактерії бацилюс тюрінгієнзіс (Bacillus thuringiensis).[40] Цей ген продукує токсичний для жуків та метеликів, але безпечний для людини білок, який накопичується в надземній частині рослини.[40]
Внаслідок вегетативного розмноження сорти картоплі схильні до виродження.[41] В одних сортів цей процес відбувається швидко, і їх можна вирощувати нетривалий період часу, у інших — повільно, і їх можна вирощувати декілька десятків років.[41] Головною причиною виродження картоплі є ураження рослин вірусами. Ураження здорових рослин від інфікованих відбувається при механічних пошкодженнях у процесі садіння, догляду за рослинами, збиранні врожаю та передається сисними комахами під час вегетації (попелицями, цикадками тощо). Уражується картопля понад 20 вірусами. Нагромадження вірусів у бульбах викликає їхнє здрібнення, здерев'яніння, зниження продуктивності. Ззовні на рослинах інфекція проявляється у вигляді крапчатості, міжжилкової мозаїки, кучерявості та скручування листків, букетоподібного куща, жовтої карликовості, бронзової плямистості тощо. Найбільшої шкоди явище виродженості завдає у південних районах України з високими літніми температурами. Так, у степових районах України від виродження насіннєвого матеріалу втрачається майже 50 %, а у північних — 25-30 % врожаю.
Боротьба з виродженням сортів картоплі необхідна для підтримки високого потенціалу продуктивності рослин.[41] Для оздоровлення насіннєвого матеріалу картоплі використовують метод меристеми, вирощують насіннєву картоплю у степових районах при літніх строках садіння свіжозібраними бульбами, використовуючи розчин стимуляторів (тіосечовину, гіберелін, роданистий калій, бурштинову кислоту), пересовуючи процеси формування бульб на періоди з помірними температурами. Ефективним заходом є недопущення заселення насаджень шкідниками — переносниками інфекції, вирощування безвірусного насіннєвого матеріалу в теплицях, фітопатологічні прочистки, видалення бульб із ниткоподібними паростками після весняного передсадивного прогрівання тощо.
Омолодження насіннєвого матеріалу можна досягти, якщо прибирати картоплю весняної посадки відразу після цвітіння. Молоді бульби наступного року дають врожай значно вищий, ніж повністю дозрілі.[19] Такий спосіб збирання станом на 1960 рік сприяв підтримці в невиродженому стані ранніх сортів у спекотних умовах Одеської області (понад 40 років), де вони за звичайних весняних посадках повністю вироджуються за два-три роки.[19]
Механізований збір виконують у два етапи. Для полегшення роботи, скорочення втрат і пришвидшення достигання бульб завчасно скошують траву картоплі. Час скошування встановлюють залежно від біологічних особливостей сорту і цілей його вирощування. У товарних посадках картоплі траву скошують за 5-7 днів до викопування бульб, а на насіннезаводних посівах траву картоплі рекомендується знищувати за допомогою хлорату магнію.
Викопані із землі бульби картоплі дихають, в них відбуваються різні хімічні перетворення. Крохмаль переходить в цукор, який потім перетворюється у вуглекислий газ і воду.[19] Якщо бульби тривало залишаються при температурі плюс 1 градус, то дихання сповільнюється; перетворення крохмалю у цукор продовжується, але використання цукру на дихання значно зменшується, він поступово накопичується.[19] Однак, якщо перенести бульби картоплі в кімнату, — вони знову почнуть посилено дихати, стануть витрачати на дихання накопичений цукор і через декілька днів картопля придбає свій нормальний смак (зникне солодкість бульб).
Бульби обов'язково необхідно зберігати у темному місці. Через місяць, згодом два, три визначають вміст крохмалю в бульбах і роблять висновок при якій температурі дихання картоплі відбувається швидше.
Кількість поживних речовин, які містяться в бульбах картоплі, постійно змінюється. Найбагатші ними свіжовикопані бульби.[19] Під час зберігання, бульби підсихають на повітрі, втрачають вологу, а також витрачають на дихання свої запаси крохмалю. Їх вага знижується.[19]
Перед закладанням на зберігання картоплю обсушують на повітрі або вентилюють повітрям високої плюсової температури з вологістю 85-95 %, що сприяє загоєнню пошкоджень.[42]
Післязбиральні періоди зберігання. При зберіганні продовольчої картоплі виділяють наступні періоди: післязбиральний (лікувальний — дозрівання), основний (період глибокого спокою) і весняний (після початку проростання бульб).[42]
У лікувальний період, який триває 2-3 тижні, потрібна висока температура для визрівання бульб і заліковування механічних пошкоджень. Найсприятливіша температура 15-20 °C, відносна вологість повітря 55-95 %[24]. До кінця цього періоду температуру слід знизити до 10 °C, а потім поступово (за 40-60 днів) довести до 2-5 °C (залежно від сорту) і підтримувати на цьому рівні протягом усього основного періоду зберігання[24].
Достиглі бульби охолоджують до температури: насінні до 2-3 °C, продовольчі 4-5 °C, бульби для технічної переробки 6-7 °C. Картопля містить понад 80 % води, тому зберігати її слід за високої вологості (80 %-90 %), яка має бути сталою, щоб підтримувався тургор її клітин.[42] Ця продукція може самозігріватись, підмерзати, що призводить до втрат поживних речовин та розвитку мікрофлори.[42] Тому навіть короткочасне зберігання плодоовочевої продукції потрібно раціонально організовувати.
Способи зберігання. Картоплю, як і плодоовочеву продукцію зберігають навалом або у тарі (контейнери, ящики, піддони). Навалом зберігають картоплю у сховищах різного типу (наземних, напівзаглиблених, заглиблених) у буртах, траншеях або підвалах, обладнаних засіками. При зберіганні у засіках верхній шар бульб часто відпотіває і починається псування. Щоб захистити бульби від зволоження, іноді на них укладають шар буряка або обпилюють крейдою[24]. Найрадикальніший спосіб запобігти запотіванню картоплі — зберігання її у дрібних ящиках, складених штабелями, що продуваються[24]. При сортуванні, картоплю калібрують на калібрувальних (наприклад, вібраційних) машинах.[43]
Зберігання продукції у буртах, кагатах і траншеях може бути неефективне, оскільки в них важко підтримувати оптимальний режим зберігання, є складності у механізації завантаження і вивантаження продукції та її реалізації взимку, значні затрати ручної праці.[44]
Стаціонарні сховища (спеціалізовані та універсальні) можуть вміщувати від 50 т до 20 тисяч т продукції. Як і тимчасові, вони бувають надземними (в теплій зоні), напівзаглибленими (у середній зоні) та заглибленими (в північній зоні). Головні вимоги до сховищ: належна тепло- й гідроізоляція, розрахована для певних господарських потреб місткість, наявність приміщень для сортування продукції, вентиляції.
За належної організації зберігання стандартної продукції втрати її незначні.[42] Добре зберігається картопля у буртах з перешаруванням вологим піском, а також у складах з регульованими температурно-вологісним та газовим режимами.
У весняний період (починаючи з кінця лютого), щоб уповільнити проростання, температуру знижують на 1-3 °C порівняно з основним періодом[24].
Одним із заходів, що забезпечують кращу схоронність насіннєвих бульб картоплі є озеленення бульб.
Після прибирання бульби, відібрані на насіння, розстеляють тонким шаром, в один-два ряди, просто неба або краще під навісом. Раз на добу їх перевертають. Під впливом світла картопля починає зеленіти. Через 10 — 15 днів, коли розрізана навпіл бульба виявиться наскрізь зеленою, бульби зсипають у сховище.
На світлі частина крохмалю в бульбах перетворюється на соланін. У їжу і на корм тваринам зелену картоплю використовувати не можна — соланін отруйний, але він добре охороняє бульби від різних бактеріальних і грибних захворювань. Тому озеленені бульби картоплі можна безбоязно зберігати протягом року без перебирання. Навесні при посадці бульби добре сходять, і влітку рослини нічим не хворіють.
Селекція сортів картоплі на стійкість до найбільш небезпечних шкідників і патогенів — важливий резерв підвищення продуктивності картоплярства, що повністю відповідає вимогам екологічної безпеки. На сучасному етапі селекції картоплі залишається актуальним завданням створення високоякісних сортів із цінними ознаками.[45] Селекціонери також працюють над підвищенням крохмалистості сортів.
Основою селекційної роботи є правильний добір батьківських форм, створення гібридних комбінацій з інтенсивним формоутворенням і отримання гібридного потомства з бажаним комплексом господарсько цінних ознак. Тому поєднання в одному сорті комплексу ознак є складним селекційно-генетичним завданням.[46]
За участю дикорослих і культивованих видів рослин роду пасльонових виводять гібриди.
У дослідах відомі різні за складністю міжвидові гібриди картоплі:[47]
— шестивидові:
Відомо до 180 різноманітних бульбоутворюючих видів рослин роду Solanum
Картопля — четверта за обсягом вирощування у світі продовольча культура, після рису, пшениці і кукурудзи.[48] Вона залишається важливою сільськогосподарською культурою в Європі (особливо у Східній та Центральній Європі), де виробництво на душу населення як і раніше найвище в світі, але найшвидше зростання за останні кілька десятиліть відбулося у південній та східній Азії.
У світі вирощують понад 300 млн т картоплі. У країнах із розвинутим картоплярством середня врожайність її становить 300—400 ц/га (при світовій 140—150 ц/га), в Україні — лише 90-120 ц/га.[49] Лідерами за урожайністю є США, Нова Зеландія, Німеччина, європейські країни, які збирають у середньому по 400 ц/га. У Новій Зеландії урожайність становить 50,2 т/га, у США — 44,6, у Білорусі — 21,2, в Україні не перевищує 14,0 т/га.[50] Китай є найбільшою країною-виробником в світі, і майже третину картоплі в світі збирають у Китаї та Індії.[51]
Провідними країнами-виробниками картоплі є (млн тонн)[52]: Країна 1990 2000 2009 УрожайністьЗниження виробництва картоплі спостерігається в останні роки у 10 європейських країнах, які вступили до ЄС у 2004 році.[30]
У міжнародній торгівлі картопля для харчових цілей посідає незначне місце, на відміну від насіннєвої картоплі, найбільшими виробниками є Нідерланди, Німеччина, Велика Британія і Франція, які володіють, приблизно, 83 % всієї площі розмножування посадкового матеріалу в ЄС.[30]
В українських домогосподарствах насінництвом майже не займаються.[53]
Україна є одним зі світових лідерів валового виробництва картоплі і концентрує понад 6 % світового (15% європейського) врожаю картоплі, посідаючи четверте місце у світі[54].
Картопля — єдина культура в Україні, що вирощується переважно домогосподарствами населення (городами, присадибами). На городи домогосподарств населення припадає 98 % усієї посадки цієї культури.[50][55][56][57][58] Оскільки основне виробництво зосереджено в домогосподарствах населення, у 2010 частка виробленої картоплі в сільськогосподарських підприємствах та фермерських господарствах сягала лише 2,6 % від загального обсягу продукції.
Домогосподарства населення стали основними виробниками картоплі через низький рівень життя основної частини жителів країни, які змушені займатися самозабезпеченням і пошуком додаткових джерел надходження коштів.[59] Тому фермерські господарства та сільськогосподарські підприємства суттєво не впливають на загальні обсяги виробництва картоплі.[59] В умовах існуючого рівня технічної оснащеності домогосподарства населення мають змогу займатися виробництвом картоплі лише на обмежених земельних площах, що не забезпечує високого рівня ефективності.[59]
Картопля майже не експортується (7 тисяч т в 2010 році), навіть навпаки, внаслідок неналагодженої логістики, просування продукції від дрібнотоварного виробника до різного рівня споживачів на ринку, Україна попри високі урожаї, в попередні роки навіть імпортувала картоплю.
Основну кількість картоплі українці реалізують у вересні — жовтні. Це спричинено тим, що реалізуючи картоплю в цей час, виробник економить на витратах на її зберігання, на збитках від псування продукції, а також на транспортно-реалізаційних витратах; реалізація продукції вирішує проблему її зберігання.
Структура використання картоплі у 2010 році:[джерело?]
Виробництво картоплі в Україні стабільне протягом кількох останніх років і коливається в межах 18-20 мільйонів тонн. Втрати при збиранні та зберіганні становлять 10-20 %.
Сприятливі природнокліматичні умови України дозволяють вирощувати картоплю практично на всій території України. Найвища питома вага площ під картоплею — на Поліссі.
Найвищої врожайності вдається досягти на низинних ділянках Полісся на півночі та заході країни.
Урожайність картоплі в Україні у 2008 склала лише 139 центнерів картоплі з гектара, тоді як у лідерів рейтингу США, Німеччини, Нової Зеландії вона досягає 350—400 центнерів.
Найбільші врожаї в Україні у 2010 році отримані у Вінницькій, Київській та Львівській областях. Урожайність картоплі в 2010 році в Україні становила 12,8 тонн з га.[50]
Станом на 1 листопада 2011 року усіма категоріями господарств було зібрано 24,05 млн т[60], що на 22 % більше за відповідний період минулого року. Середня урожайність становить 152 ц/га.
2011 Україна отримувала рекордний урожай картоплі. За прогнозами урожай мав становити близько 25 млн т. Попри це зростання виробництва вплинуло на збільшення пропозиції внутрішнього ринку та зниження цін на продукцію. Очікувалось зменшення посівних площ 2012.
В Україні протягом тривалого часу наукові дослідження з картоплярства проводилися роздрібнено і як другорядні входили до землеробських програм.[50] У створеному в 70-х роках Інституті картоплярства, головного в Україні, координація та виконання наукових досліджень систематизовані на плановій організаційно-методичній основі, здійснюються за єдиними науково-технічними програмами у 20 науково-дослідних установах. На галузь працюють Інститут картоплярства НААН України, дослідна станція, майже 20 установ виконавців, 19 опорних пунктів та 5 дослідних господарств.
Картопля і хліб є товаром нижчої споживчої цінності, і в економічній теорії значне споживання хліба та картоплі свідчить, що у людей немає грошей купувати якісніші продукти харчування.[50][61]
Україна перебуває на третьому місці у світі за масштабом споживання картоплі на душу населення, поступаючись у цьому лише Білорусі (181 кг) та Киргизстану (143 кг).[62] В Україні цей показник становить 136 кг.[62]
Цікаво зазначити, що такий рівень споживання картоплі вважався потрібним у 1942 році в умовах військового часу. За підрахунками агрономів 1942 року випливало, що для однієї дорослої «міської людини» потрібно виростити 120 кг картоплі (враховуючи, що картоплю потрібно запасти на 8 місяців і що в день одна особа споживає 0,5 кг картоплі), а під цю культуру з цією метою мало бути відведено не менше 80 квадратних метрів земельної площі.[4]
Споживання картоплі в регіонах України значно відрізняється. За даними Держкомстату України, високе споживання картоплі на одного жителя в рік спостерігалося у Сумській області.
У 2010 році середньостатистичний житель Сумщини споживав понад 191 кг картоплі. Картопля також є важливою частиною щоденної дієти в Івано-Франківській, Рівненській, Вінницькій, Хмельницькій та Тернопільській областях.
Менше за інших споживають картоплі жителі Запорізької, Миколаївської, Дніпропетровської областей та Автономної республіки Крим. У цих регіонах щорічно на кожного жителя припадає від 91 до 96 кг спожитої бульби.
В Україні науково обґрунтована норма споживання картоплі становить 124 кг на особу в рік, коли в ЄС — 81.[63]
Різні етнічні групи мають різне уявлення про їжу, а тому культура споживання їжі відіграє важливу роль у міжетнічній взаємодії. Картопля є мотиваційною ознакою етнофобізмів на позначення ірландців і слов'ян — Potato Breath (картопляне дихання).[64]
Споживання картоплі на душу населення, кг (по FAO, Data base.) Країна До Другої світової війни Роки 1948-1949* 1950-1951* 1955-1956* 1957-1958* 1970 1980 1985 1990 1995 2000 2001 Бельгія 156,1 141 159 150 149 121,9 96 100,3 89,9 94,1 94,1 94,5 Данія 120 137 150 132 129 78,8 68 64,8 64,6 57,1 56,9 56,9 Німеччина 187 — — — — — — — 75 72,8 70 70 ФРН — 235 190 158 154 100 80,5 72 — — — — НДР — — — 175 — 153 143 143,4 — — — — Греція 13,6 30,8 32,2 38,8 40,9 58,8 71 82,7 84,5 87,1 90,2 87,8 Нідерланди 116 175 140 91 91 90,5 84 87,4 89,2 87,6 86,2 99,6 Велика Британія 82,5 115,1 111,2 95,5 95,9 102,2 99 105,9 98 101,5 107,6 111,4 Ірландія 195,4 187,9 186,1 181 179,4 127,4 100 140,2 143,7 173,8 161,9 145 Італія 36,6 43 35,5 49,5 48 46,4 38 38,6 38,8 38,3 42,9 43,2 Норвегія 130 133,7 126,5 107 103,7 100,7 81 — 91 75,2 66,2 70,6 Швеція 122,2 125,6 116,1 102,8 100,6 86,9 75 84 — 57,7 83,5 83,6 Португалія 76,2 109,2 121,6 116,2 116,8 102,6 — 190,6 136,7 138,7 115,3 98,6 Болгарія 11,3 — — 25 27,01 26 27,0 33 — 29,7 32,2 31,6 Польща — — — — 240 190 158 143 144 135,5 134,8 132,2 Угорщина 130 — — 120 — 75 61 54 61 62,1 67,6 67,8 Чехословаччина 118,9 113,5 — 121,2 107,3 103,0 76 78 — — — — Чехія — — — — — — — — 78 80 79,6 81,3 Румунія — — — — — 62 71 — 59 71,1 89,7 89,7 Швейцарія 90,5 98 84 83 81,5 56,9 — — — — 42 53,1 Туреччина 5,9 16,5 20,7 31,2 27,2 41,2 — — — — 63,7 64 Канада 90,7 97 118,2 68,2 — 76,3 72 — 71 64,9 59,4 45,7 США 59 47,2 45,8 48,1 349,4 45,6 25 — 19 59,4 65,3 64,4 СРСР/Росія — — — — 143 130 118 105 106 124 118,8 122,3 Білорусь — — — — 292 245 200 185 170 182 174,3 172,6 Україна — — — — 174 156 133 139 131 124 134,4 140,2 примітка: *в середньому
Посадка картоплі у штаті Вашингтон (США)
Картопляні поля в штаті Мен (США)
Картопляні поля в Наккіла (Фінляндія)
Врожай картоплі в Індонезії
Khoai tây (danh pháp hai phần: Solanum tuberosum), thuộc họ Cà (Solanaceae). Khoai tây là loài cây nông nghiệp ngắn ngày, trồng lấy củ chứa tinh bột. Chúng là loại cây trồng lấy củ rộng rãi nhất thế giới và là loại cây trồng phổ biến thứ tư về mặt sản lượng tươi - xếp sau lúa, lúa mì và ngô[1]. Lưu trữ khoai tây dài ngày đòi hỏi bảo quản trong điều kiện lạnh.
Loài khoai tây hoang dã mọc trên khắp châu Mỹ, từ Hoa Kỳ cho tới miền nam Chile.[2] Người ta từng cho rằng khoai tây đã được thuần hóa độc lập tại nhiều địa điểm,[3] nhưng sau đó thử nghiệm di truyền học trên nhiều giống cây trồng và các loại khoai tây hoang dã đã chứng tỏ có một nguồn gốc duy nhất của khoai tây là ở khu vực miền nam Peru và cực tây bắc Bolivia ngày nay. Nơi con người đã thuần hóa được khoai tây từ 7 đến 10 nghìn năm trước.[4][5][6] Sau nhiều thế kỷ chọn lọc và nhân giống, hiện nay đã có hơn một ngàn loại khoai tây khác nhau.[5] Hơn 99% các loài khoai tây được trồng hiện nay trên toàn cầu có nguồn gốc từ nhiều giống khác nhau ở vùng đất thấp trung-nam Chile, các giống này đã được di dời từ các cao nguyên Andes.[7][8]
Sau cuộc chinh phục Đế chế Inca của Tây Ban Nha, người Tây Ban Nha giới du nhập khoai tây vào châu Âu trong nửa cuối thế kỷ XVI. Sau đó nó được vận tải chủ yếu bằng đường biển ra các vùng lãnh thổ và hải cảng trên toàn thế giới. Khoai tây bị người nông dân châu Âu chậm chấp nhận do họ không tin tưởng. Để rồi sau đó nó trở thành một cây lương thực quan trọng và là cây trồng đóng vai trò làm bùng nổ dân số châu lục này trong thế kỷ XIX. Tuy nhiên, ban đầu khoai tây thiếu đa dạng di truyền, do có rất hạn chế số lượng giống cây được giới thiệu, nó còn là cây trồng dễ bị bệnh. Năm 1845, một căn bệnh thực vật gọi là bệnh rụng lá gây ra bởi nấm oomycete infestans Phytophthora, lây lan nhanh chóng thông qua các cộng đồng nghèo ở miền tây Ailen, dẫn đến mùa màng thất bát và xảy ra nạn đói. Hàng ngàn giống cây vẫ còn tồn tại ở vùng Andes, nơi mà 100 giống khoai tây khác nhau có thể tìm thấy, nhiều giống được lưu trồng bởi những hộ nông dân.
Chế độ ăn uống hàng năm của một công dân tính trung bình toàn cầu trong thập kỷ đầu thế kỷ XXI bao gồm khoảng 33 kg khoai tây.[9] Nó vẫn là cây trồng chủ lực của châu Âu (đặc biệt là phía đông và trung tâm châu Âu), nơi sản xuất khoai tây bình quân đầu người lớn nhất, nhưng việc mở rộng trồng trọt khoai tây diễn ra mạnh mẽ nhất tại Nam Á và Đông Á trong vài thập kỷ qua. Trung Quốc hiện là nước sản xuất khoai tây lớn nhất Thế giới, gần 1/3 sản lượng khoai tây Thế giới được thu hoạch ở Trung Quốc và Ấn Độ.[10]
Từ tiếng Anh potato có nguồn gốc từ tiếng Tây Ban Nha patata(tên này vẫn được sử dụng tại Tây Ban Nha). Học viện Hoàng gia Tây Ban Nha cho rằng từ khoai tây trong tiếng Tây Ban Nha là hợp nhất của Taino batata (khoai lang) và Quechua papa (khoai tây).[11] Khoai tây là tên lấy theo tên của một loại khoai lang, mặc dù không có liên hệ giữa hai loài cây này. Trong nhiều biên niên sử không có sự phân biệt giữa hai loài.[12] Thế kỷ XVI, nhà thực vật học John Gerard sử dụng tên gọi khoai tây hoang hay khoai tây Virginia cho loài này và gọi khoai lang là khoai tây thông thường.[13]
Cây khoai tây là cây lưu niên thân thảo phát triển khoảng 60 cm chiều cao, cây chết sau khi ra hoa. Hoa khoai Tây có màu trắng, hồng, đỏ, xanh, hoặc màu tím, nhụy hoa màu vàng.[14] Khoai tây được thụ phấn chủ yếu bởi côn trùng, ong vò vẽ mang phấn hoa từ cây này đến cây khác, tuy nhiên cũng có một số lượng tự thụ phấn.[15] Sau khi khoai tây ra hoa, một số giống cho ra quả màu xanh lá cây giống màu xanh trái cây cà chua anh đào, có thể chứa 300 hạt. Quả khoai tây có chứa một lượng lớn các chất độc alkaloid, solanine nên không dùng để ăn được. Tất cả các giống khoai tây mới được trồng từ hạt khác biệt với trồng bằng củ giống. Cắt trái khoai tây và ngâm xuống nước, hạt giống tách ra và chìm xuống phía dưới sau một ngày ngâm. Bất cứ loại khoai tây nào cũng có thể trồng bằng các loại củ, miếng củ. Một số giống khoai tây thương mại không được sản xuất tất cả từ hạt giống (do giống không thuận lợi để ra hoa) mà được trồng bằng củ, gây nhầm lẫn với các loại củ và miếng củ bị gọi là hại giống.
Khoai tây có nguồn gốc từ Peru,[16], trong nghiên cứu được David Spooner xuất bản năm 2005 thì quê hương của cây khoai tây là một khu vực phía nam Peru (ngay phía bắc hồ Titicaca[17]). Hiện tại người ta cho rằng khoai tây đã được du nhập vào châu Âu vào khoảng thập niên 1570 (khoảng 8 năm sau chuyến hành trình đầu tiên của Columbus vào năm 1492) và sau đó nó đã được những người đi biển châu Âu đưa đến các lãnh thổ và các cảng trên khắp thế giới khi chế độ thực dân châu Âu mở rộng vào thế kỷ XVII và XVIII.[18] Có hàng ngàn thứ (bậc phân loại dưới loài) khoai tây được tìm thấy ở vùng Andes, nơi đó người ta có thể tìm thấy hơn một trăm thứ khoai tây ở một thung lũng, mỗi hộ nông dân có thể tích trữ tới mười mấy loại khoai tây khác nhau.[19]
Khi đã được phổ biến ở châu Âu, khoai tây đã sớm trở thành một thực phẩm và cây trồng chủ yếu ở nhiều nới khác trên thế giới. Việc thiếu sự đa dạng về di truyền do thực tế là có ít loài khác nhau được du nhập ban đầu đã khiến cho khoai tây vào thời gian này dễ bị bệnh. Năm 1845, một loại bệnh do nấm gây ra, Phytophthora infestans, cũng gọi là bệnh tàn rụi đã lan nhanh chóng khắp các khu vực ở tây Ireland, dẫn đến Nạn đói lớn Ireland. Khoai tây là loài quan trọng của một số nước châu Âu thời bấy giờ như Idaho, Maine, Bắc Dakota, Prince Edward Island, Ireland, Jersey và Nga vì vai trò rộng lớn của nó trong nền kinh tế nông nghiệp và lịch sử của các khu vực này. Nhưng trong các thập kỷ cuối của thế kỷ XX, việc mở rộng diện tích trồng trọt khoai tây lớn nhất lại là ở châu Á, nơi có khoảng 8% số lượng khoai tây trên thế giới được trồng. Kể từ khi Liên Xô bị giải tán, Trung Quốc đã trở thành quốc gia sản xuất khoai tây lớn nhất thế giới,[18] tiếp theo là Ấn Độ.[20]
Có khoảng 5.000 giống khoai tây trên toàn Thế giới. Trong đó ba ngàn giống khoai tây được tìm thấy chỉ ở riêng Andes, chủ yếu ở Peru, Bolivia, Ecuador, Chile và Colombia. Ngoài 5.000 giống trồng, còn có khoảng 200 giống hoang dã, trong đó có thể có giống đã qua nhân giống với các giống được trồng. Việc này diễn ra liên tục giúp chuyển gen kháng sâu bệnh giữa khoai tây hoang dã với khoai tây trồng. Các giống biến đổi gen đã gặp sự phản đối kịch liệt từ công chúng ở Hoa Kỳ và châu Âu.[21][22]
Các loài chính phát triển trên Thế giới là Solanum tuberosum (thể tứ bội với 48 nhiễm sắc thể), các giống hiện đại của loài này được trồng rộng rãi nhất. Ngoài ra còn có bốn loài lưỡng bội (24 nhiễm sắc thể) là S.stenotomum, S.phureja, S.goniocalyx và S.ajanhuiri. Có hai loài tam bội (36 nhiễm sắc thể) là S.chaucha và S.juzwpczukii. Có một loài trồng ngũ bội (với 60 NST): S. curtilobum. Có hai phân loài chính của Solanum tuberosum: andigena, hay giống Andes; và tuberosum, hay giống Chile.[23] Khoai tây Andes thích nghi với các điều kiện ban ngày ngắn, là bản địa của ở các vùng núi xích đạo và nhiệt đới nơi phát sinh nó; tuy nhiên, khoai tây Chile là bản địa của vùng Chiloé Archipelago thích nghi với các điều kiện ngày dài ở vùng có độ cao lớn của miền nam Chile.[24]
Trung tâm khoai tây quốc tế, có trụ sở ở Lima, Peru, nắm giữ một bộ sưu tập tiêu chuẩn ISO giống khoai tây.[25]
Trồng khoai tây mang lại hiệu quả cao với ít công chăm sóc, nó dễ dàng thích nghi với nhiều loại khí hậu, miễn là khí hậu mát mẻ và ẩm ướt đủ cho rễ cây hút nước từ đất để tạo thành tinh bột trong củ. Củ khoai tây cần điều kiện bảo quản cao, nó dễ bị nấm mốc khiến thối củ. Ngược lại, hạt khoai tây có thể lưu trữ trong nhiều năm mà không bị hỏng.
Tổ chức Lương thực và Nông nghiệp Liên Hiệp Quốc báo cáo rằng sản lượng khoai tây toàn Thế giới năm 2010 là 320 triệu tấn.[26] Trong đó chỉ hơn 2/3 là thức ăn trực tiếp của con người, còn lại là thức ăn cho động vật và nguyên liệu sản xuất tinh bột. Điều này cho thấy chế độ ăn hàng năm của mỗi công dân toàn cầu trung bình trong thập kỷ đầu thế kỷ XXI là 33 kg khoai tây.[9] châu Âu là nơi sản xuất khoai tây bình quân đầu người cao nhất Thê giới, trong khi hiện nay Trung Quốc là nước sản xuất khoai tây lớn nhất Thế giới, riêng sản lượng khoai tây sản xuất ở Trung Quốc và Ấn Độ chiếm một phần ba sản lượng toàn cầu.[10] Sự thay đổi địa lý của sản xuất khoai tây đã được đi từ các nước giàu đối với khu vực có thu nhập thấp trên thế giới, mặc dù mức độ của xu hướng này là không rõ ràng.[27]
Trong năm 2008, một số tổ chức quốc tế nêu bật vai trò của khoai tây đối với lương thực thế giới. Họ trích dẫn tiềm năng của khoai tây là một loại cây trồng ít tốn kém công chăm sóc và thích hợp với nhiều loại khí hậu và địa phương.[28] Do củ khoai tây nhanh hỏng, chỉ 5% sản lượng được giao dịch quốc tế, đóng góp ít vào việc ổn định thị trường lương thực trong cuộc khủng hoảng lương thực năm 2007-2008.[29][30] Liên Hiệp Quốc chính thức tuyên bố năm 2008 là năm quốc tế về khoai tây[31] để nâng cao hình ảnh của khoai tây ở các quốc gia đang phát triển, gọi nó là cây lương thực kho báu.[32]
Khoai tây có chứa các vitamin, khoáng chất và một loạt các hóa chất thực vật như các carotenoit và phenol tự nhiên. Axít chlorogenic cấu thành đến 90% của phenol trong khoai tây. Các hợp chất khác trong khoai tây là axit 4-O-caffeoylquinic (axit crypto-clorogenic), axit 5-O-caffeoylquinic (axit neo-clorogenic), axit 3,4-dicaffeoylquinic và 3,5-dicaffeoylquinic.[33] Trong một củ khoai tây còn vỏ có kích thước trung bình 150 g, cung cấp 27 mg vitamin C (45% giá trị hàng ngày), 620 mg kali (18%), o,2 mg vitamin B6(10%) và một lượng rất nhỏ thiamin, riboflavin, folate, niacin, magie, photpho, sắt và kẽm.
Khoai tây chứa khoảng 26 g cacbohydrat trong một củ trung bình. Các hình thức chủ yếu của cacbonhydrat này là tinh bột. Một phần nhỏ trong đó có khả năng chống tiêu hoá từ enzym trong dạ dày và ruột non. Tinh bột khoáng này được coi là có hiệu ứng sinh lý và lợi ích cho sức khỏe giống chất xơ: là chống ung thư ruột kết, tăng khả năng nạp glucose, giảm nồng độ cholesterol và chất béo trung tính trong huyết tương, tăng cảm giác no, thậm chí nó có thể làm giảm chất béo tích trữ trong cơ thể.[34][35][36] Cách chế biến khoai tây có thể làm thay đổi đáng kể hàm lượng dinh dưỡng. Ví dụ khoai tây nấu chín chứa 7% tinh bột khoáng, khi làm nguội đi thì nó tăng lên 13%.[37]
Khoai tây được xếp vào loại thức ăn có chỉ số Glycemic(GI) cao, do đó nó thường bị loại trừ ra khỏi chế độ ăn của những người cố gắng theo chế độ ăn uống với GI thấp. Trong thực tế chỉ số GI tùy thuộc mỗi loại khoai tây khác nhau là khác nhau.[38]
Do chứa nhiều cacbonhydrat, khoai tây được cho là khiến cho người bị béo phì dư thừa nhiều hơn chất béo. Tuy nhiên, nghiên cứu của Đại học California, Davis và Trung tâm Quốc gia về An toàn Thực phẩm và Công nghệ, Viện Công nghệ Illinois chứng minh rằng mọi người có thể đưa khoai tây vào chế độ ăn uống của họ và vẫn giảm cân.
Bảng dưới đây thể hiện hàm lượng dinh dưỡng của khoai tây và các thực phẩm thiết yếu khác, mỗi loại là một dòng. các loại thực phẩm thiết yếu thường không ăn sống mà phải qua chế biến hoặc nấu chín. Ở dạng nấu chín, hàm lựong dinh dưỡng và kháng dinh dưỡng tương đối của mỗi hạt có thể khác với các giá trị được báo cáo trong bảng này.
Hàm lượng dinh dưỡng của các thực phẩm thiết yếu[39] Vật liệu: Ngô / Bắp[A] Gạo[B] Lúa mì[C] Khoai tây[D] Sắn/Củ mì[E] Đậu tương (xanh)[F] Khoai lang[G] Lúa miến[H] Khoai[Y] Chuối[Z] Thành phần (trong 100g) Hàm lượng Hàm lượng Hàm lượng Hàm lượng Hàm lượng Hàm lượng Hàm lượng Hàm lượng Hàm lượng Hàm lượng Nước (g) 10 12 13 79 60 68 77 9 70 65 Năng lượng (kJ) 1528 1528 1369 322 670 615 360 1419 494 511 Protein (g) 9.4 7.1 12.6 2.0 1.4 13.0 1.6 11.3 1.5 1.3 Chất béo (g) 4.74 0.66 1.54 0.09 0.28 6.8 0.05 3.3 0.17 0.37 Cacbohydrat (g) 74 80 71 17 38 11 20 75 28 32 Chất xơ (g) 7.3 1.3 12.2 2.2 1.8 4.2 3 6.3 4.1 2.3 Đường (g) 0.64 0.12 0.41 0.78 1.7 0 4.18 0 0.5 15 Canxi (mg) 7 28 29 12 16 197 30 28 17 3 Sắt (mg) 2.71 0.8 3.19 0.78 0.27 3.55 0.61 4.4 0.54 0.6 Magie (mg) 127 25 126 23 21 65 25 0 21 37 Phốtpho (mg) 210 115 288 57 27 194 47 287 55 34 Kali (mg) 287 115 363 421 271 620 337 350 816 499 Natri (mg) 35 5 2 6 14 15 55 6 9 4 Kẽm (mg) 2.21 1.09 2.65 0.29 0.34 0.99 0.3 0 0.24 0.14 Đồng (mg) 0.31 0.22 0.43 0.11 0.10 0.13 0.15 - 0.18 0.08 Mangan (mg) 0.49 1.09 3.99 0.15 0.38 0.55 0.26 - 0.40 - Selen (μg) 15.5 15.1 70.7 0.3 0.7 1.5 0.6 0 0.7 1.5 Vitamin C (mg) 0 0 0 19.7 20.6 29 2.4 0 17.1 18.4 Thiamin (mg) 0.39 0.07 0.30 0.08 0.09 0.44 0.08 0.24 0.11 0.05 Riboflavin (mg) 0.20 0.05 0.12 0.03 0.05 0.18 0.06 0.14 0.03 0.05 Niacin (mg) 3.63 1.6 5.46 1.05 0.85 1.65 0.56 2.93 0.55 0.69 Axit pantothenic (mg) 0.42 1.01 0.95 0.30 0.11 0.15 0.80 - 0.31 0.26 Vitamin B6 (mg) 0.62 0.16 0.3 0.30 0.09 0.07 0.21 - 0.29 0.30 Axit folic Tổng (μg) 19 8 38 16 27 165 11 0 23 22 Vitamin A (IU) 214 0 9 2 13 180 14187 0 138 1127 Vitamin E, alpha-tocopherol (mg) 0.49 0.11 1.01 0.01 0.19 0 0.26 0 0.39 0.14 Vitamin K1 (μg) 0.3 0.1 1.9 1.9 1.9 0 1.8 0 2.6 0.7 Beta-Carotene (μg) 97 0 5 1 8 0 8509 0 83 457 Lutein+zeaxanthin (μg) 1355 0 220 8 0 0 0 0 0 30 axit béo bảo hòa (g) 0.67 0.18 0.26 0.03 0.07 0.79 0.02 0.46 0.04 0.14 Chất béo không bảo hòa đơn (g) 1.25 0.21 0.2 0.00 0.08 1.28 0.00 0.99 0.01 0.03 Chất kéo không bảo hòa kép (g) 2.16 0.18 0.63 0.04 0.05 3.20 0.01 1.37 0.08 0.07 A ngô, vàng B gạo, trắng, hạt dài, thông thường, chưa làm sạch C lúa mì, hạt đỏ cứng mùa đông D khoai tây, tươi còn vỏ E củ mì, tươi F đậu tương, xanh, tươi G khoai lang, tươi, chưa chế biến H lúa miến, tươi Y khoai, tươi Z chuối, tươi
Khoai tây đã mọc mầm chứa nhiều chất độc. Khi thấy củ khoai tây đã mọc mầm thì nên vứt bỏ, tuyệt đối không nên ăn.
Khoai tây chứa những hợp chất độc hại được biết đến như là các glycoalkaloid, phổ biến nhất là solanin và chaconin.[cần dẫn nguồn] Solanin cũng được tìm thấy trong một số cây như cây bạch anh độc, thiên tiên tử (Hyoscyamus niger), cây thuốc lá (Nicotiana spp.), cà tím và cà chua. Độc tố này ảnh hưởng đến hệ thần kinh, gây ra sự yếu ớt và nhầm lẫn.[cần dẫn nguồn]
Các chất thuốc bảo vệ thực vật, tích tụ ở phần lá, mầm và quả khoai tây.[cần dẫn nguồn] Nấu ăn trên 170 °C làm giảm chất độc.[cần dẫn nguồn] Nồng độ của glycoalkaloid trong khoai tây hoang dã đủ để gây hại cho cơ thể người, nó gây ra nhức đầu, tiêu chảy, chuột rút và nghiêm trọng hơn khiến người ăn hôn mê dẫn tới tử vong. Tuy vậy ngộ độc do khoai tây rất ít xảy ra.[cần dẫn nguồn] Ánh sáng làm diệp lục tổng hợp clorophyl, đó là nguyên nhân khiến một số khu vực của củ có thể độc. Một số giống khoai tây chứa nhiều chất độc glycoalkaloid hơn các giống khác, các nhà lai tạo giống thông qua thử nghiệm sẽ loại bỏ các cây có tính độc. Họ cố gắng giữ mức solanin dưới 200 mg/kg. Tuy nhiên, khi các củ giống thương mại có màu xanh, hàm lượng chất solanin có thể lên tới 1.000 mg/kg. Trong một củ khoai tây bình thường có 12–20 mg/kg glycoalkaloid, củ khoai tây có mầm là 250–280 mg/kg, trong củ khoai tây vỏ xanh là 1.500-2.200 mg/kg.[cần dẫn nguồn]
Khoai tây được trồng từ hạt giống khoai tây và củ giống, giống được chọn lựa kĩ để loại bỏ bệnh. Chỉ có 15 trên 50 tiểu bang của Mỹ phát triển giống khoai tây. Một số địa điểm chọn giống trong mùa đông lạnh cứng nhằm hạn chế các giống sâu hại, hoặc giống trong mùa hè để có sự tăng trưởng tối ưu. Tại Anh, hầu hết các giống khoai tây có nguồn gốc từ Scotland trong những cơn gió tây ngăn chặn sự tấn công của rệp và virus bệnh. Sự phát triển của khoai tây chia làm 5 giai đoạn. Trong giai đoạn đầu, mầm bắt đầu xuất hiện từ khoai tây giống, sự tăng trưởng bắt đầu. Trong giai đoạn thứ hai, quá trình quang hợp bắt đầu khi cây phát triển lá. Trong giai đoạn ba, nhánh cây phát triển từ nách lá thấp, khi nhánh đủ lớn sẽ có hoa, củ khoai tây sẽ dừng phát triển khi nhiệt độ đất trên 26,7 °C, do đó khoai tây được gọi là cây trồng mùa lạnh. Củ khai tây phát triển nhất ở giai đoạn thứ tư, dinh dưỡng tập trung để hình thành và làm to củ. Ở giai đoạn này một số yếu tố quan trọng là độ ẩm tối ưu trong đất, nhiệt độ đất và dinh dưỡng cần được đảm bảo. Giai đoạn cuối là sự héo tán cây, vỏ củ cứng lại, đường chuyển hóa thành tinh bột.
Củ mới có thể phát sinh trên mặt đất, vỏ khoai tây tiếp xúc với ánh sáng sẽ thúc đẩy tạo chất độc solanine. Để tránh điều này xảy ra, người trồng dùng phương pháp vun gốc khoai tây, một cách khác là trồng khoai tây với các chất rải che nắng như rơm rạ hoặc các tấm nhựa.
Trồng trọt khoai tây có thể khó trong một số trường hợp. Chuẩn bị mặt đất bằng, bừa, cày trước khi trồng, làm sạch cỏ dại và thời tiến thuận lợi sẽ là điều kiện tốt trước khi trồng khoai tây. Người trồng có thể trồng khoai tây với một miếng khoai tây có hai hoặc ba mắt trong một luống đất cao vừa.
Cây khoai tây rất nhạy cảm với sương giá, nó làm hỏng mặt đất. Ngay cả thời tiết lạnh làm thân cây khoai tây tím, có thể làm thối và hỏng cả một cây lớn.
Sau khi thu hoạch, củ khoai tây có thể bị xước và lột ra khi thu hoạch, nó sẽ tự hồi phục và chữa lành, ngăn ngừa nhiễm trùng và mất nước từ củ trong quá trình lưu trữ.
Lưu trữ củ khoai tây
Các cơ sở dùng để lưu trữ củ khoai tây được thiết kế cẩn thận giữ cho khoai tây sống và làm chậm quá trình phân hủy, trong đó bao gồm sự phân hủy tinh bột. Địa điểm lưu trữ có đặc điểm tối, thông thoáng và nhiệt độ lưu trữ lâu dài khoảng 4 °C (39 °F). Đối với lưu trữ ngắn hạn trước khi nấu, nhiệt độ khoảng 7 °C (45 °F) đến 10 °C (50 °F) là phù hợp.
Nhiệt độ dưới 4 °C, xảy ra quá trình biến đổi tinh bột trong đường, làm thay đổi hương vị và chất lượng nấu ăn và làm tăng chất acrylamide khi nấu chín, đặc biệt trong các món ăn chiên. Một nghiên cứu về acrylamide trong thực phẩm giàu tinh bột năm 2002 đã khám phá ra chất này dẫn đến nhiều vấn đề sức khỏe khi nó được cho là gây ung thư.
Trong điều kiện lưu trữ tối ưu cho thương mại, khoai tây có thể lưu trữ đến 1o-12 tháng. Khi lưu trữ tại các gia đình chỉ được khoảng vài tuần. Nếu củ khoai xuất hiện màu xanh lá cây và nảy mầm, các khu vực này cần được cắt bỏ trước khi sử dụng. Cắt hoặc bóc các khu vực bị xanh vỏ không đủ để loại bỏ độc tố copresent, nó cũng không nên dùng cho động vật.
Khi lưu giữ khoai tây ở các gia đình, nó có thể được bảo quản trong khoảng 1-2 tuần trong túi giấy, nơi khô, mát, nơi ít ánh sáng và thông thoáng. Nếu để khoai tây trong tủ lạnh, chấm đen có thể xuất hiện và xảy ra quá trình biết đổi tinh bột tạo mùi vị khó chịu khi nấu chín. Nếu giữ ở nhiệt độ quá nóng, củ khoai tây sẽ nảy mần và thối. Ngoài ra có một đặc điểm là củ khoai tây hấp thụ mùi hôi bởi quả lê.
Sản lượng
Năm 2010, 18,6 triệu ha đất trên thế giới được dùng để trồng khoai tây. Sản lượng trung bình là 17,4 tấn/ha.
Trang trại trồng khoai tây ở Hoa Kỳ đạt sản lượng với 44,3 tấn/ha, nông dân New Zealand là những người sản xuất khoai tây có sản lượng cao nhất Thế giới, dao động từ 60-80 tấn/ha, kỷ lục được ghi nhận là 88 tấn/ha.
Sâu
Bệnh Phytophthora infestans (bệnh giá sương mai) vẫn tàn phá nặng ngành công nghiệp khoai tây ở châu Âu và Hoa Kỳ. Một số bệnh khoai tây khác như Rhizoctonia, Sclerotinia, chân đen, nấm mốc bột, vảy bột, virus leafroll và đầu màu tím.
Côn trùng thường là nguyên nhân truyền bệnh khoai tây và trực tiếp phá hoại thân cây như bọ khoai tây Colorado, sâu bướm khoai tây, đào rệp xanh, rệp khoai tây, bọ trĩ, bọ ve. Tuyến rễ khoai tây có một loài vi trùng phát triển mạnh làm héo cây, loài này có thể tồn tại trong đất nhiều năm, nên việc trồng luân canh được khuyến khích.
Khoai tây được nhập vào Việt Nam năm 1890. Từ năm 1980, khoai tây được quan tâm và đã có đề tài nghiên cứu cấp Nhà nước mà Viện Khoa học và kỹ thuật Nông nghiệp Việt Nam (KHKTNNVN) là cơ quan chủ trì. Nhờ vậy, năng suất khoai tây đã được nâng cao, trước thường là 8 tấn/ha, cao nhất là 18-20 tấn/ha, từ năm 1981 đến nay, năng suất bình quân đạt gần 12 tấn/ha, cao nhất đạt 35-40 tấn/ha, có thời điểm khoai tây đã xuất khẩu sang Nga (có năm tới 1.000 tấn). Khi lương thực lúa gạo và ngô dồi dào thì khoai tây được nghiên cứu theo hướng chất lượng và hiệu quả.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Wikimedia Commons har media som rör 
.jpg)
.jpg)
.svg){kind=small}
|date= (trợ giúp) Khoai tây (danh pháp hai phần: Solanum tuberosum), thuộc họ Cà (Solanaceae). Khoai tây là loài cây nông nghiệp ngắn ngày, trồng lấy củ chứa tinh bột. Chúng là loại cây trồng lấy củ rộng rãi nhất thế giới và là loại cây trồng phổ biến thứ tư về mặt sản lượng tươi - xếp sau lúa, lúa mì và ngô. Lưu trữ khoai tây dài ngày đòi hỏi bảo quản trong điều kiện lạnh.
Loài khoai tây hoang dã mọc trên khắp châu Mỹ, từ Hoa Kỳ cho tới miền nam Chile. Người ta từng cho rằng khoai tây đã được thuần hóa độc lập tại nhiều địa điểm, nhưng sau đó thử nghiệm di truyền học trên nhiều giống cây trồng và các loại khoai tây hoang dã đã chứng tỏ có một nguồn gốc duy nhất của khoai tây là ở khu vực miền nam Peru và cực tây bắc Bolivia ngày nay. Nơi con người đã thuần hóa được khoai tây từ 7 đến 10 nghìn năm trước. Sau nhiều thế kỷ chọn lọc và nhân giống, hiện nay đã có hơn một ngàn loại khoai tây khác nhau. Hơn 99% các loài khoai tây được trồng hiện nay trên toàn cầu có nguồn gốc từ nhiều giống khác nhau ở vùng đất thấp trung-nam Chile, các giống này đã được di dời từ các cao nguyên Andes.
Sau cuộc chinh phục Đế chế Inca của Tây Ban Nha, người Tây Ban Nha giới du nhập khoai tây vào châu Âu trong nửa cuối thế kỷ XVI. Sau đó nó được vận tải chủ yếu bằng đường biển ra các vùng lãnh thổ và hải cảng trên toàn thế giới. Khoai tây bị người nông dân châu Âu chậm chấp nhận do họ không tin tưởng. Để rồi sau đó nó trở thành một cây lương thực quan trọng và là cây trồng đóng vai trò làm bùng nổ dân số châu lục này trong thế kỷ XIX. Tuy nhiên, ban đầu khoai tây thiếu đa dạng di truyền, do có rất hạn chế số lượng giống cây được giới thiệu, nó còn là cây trồng dễ bị bệnh. Năm 1845, một căn bệnh thực vật gọi là bệnh rụng lá gây ra bởi nấm oomycete infestans Phytophthora, lây lan nhanh chóng thông qua các cộng đồng nghèo ở miền tây Ailen, dẫn đến mùa màng thất bát và xảy ra nạn đói. Hàng ngàn giống cây vẫ còn tồn tại ở vùng Andes, nơi mà 100 giống khoai tây khác nhau có thể tìm thấy, nhiều giống được lưu trồng bởi những hộ nông dân.
Chế độ ăn uống hàng năm của một công dân tính trung bình toàn cầu trong thập kỷ đầu thế kỷ XXI bao gồm khoảng 33 kg khoai tây. Nó vẫn là cây trồng chủ lực của châu Âu (đặc biệt là phía đông và trung tâm châu Âu), nơi sản xuất khoai tây bình quân đầu người lớn nhất, nhưng việc mở rộng trồng trọt khoai tây diễn ra mạnh mẽ nhất tại Nam Á và Đông Á trong vài thập kỷ qua. Trung Quốc hiện là nước sản xuất khoai tây lớn nhất Thế giới, gần 1/3 sản lượng khoai tây Thế giới được thu hoạch ở Trung Quốc và Ấn Độ.
Картофель размножают вегетативно — небольшими клубнями или частями клубней (и для целей селекции — семенами). Они высаживаются на глубину от 5 до 10 см.
Прорастание почек клубней в почве начинается при 5-8 °C (оптимальная температура для прорастания картофеля 15-20 °C). Для фотосинтеза, роста стеблей, листьев и цветения — 16-22 °C. Наиболее интенсивно клубни образуются при ночной температуре воздуха 10-13 °C. Высокая температура (ночная около 20 °C и выше) вызывает тепловое вырождение. Из семенных клубней развиваются растения с резко пониженной продуктивностью. Всходы и молодые растения повреждаются при заморозках в −2 °C. Транспирационный коэффициент картофеля в среднем 400—500.
Наибольшее количество воды растение потребляет во время цветения и клубнеобразования. Избыток влаги вреден для картофеля.
На формирование надземной части и клубней расходуется много питательных веществ, особенно в период максимальных приростов вегетативной массы и начала клубнеобразования. При урожае 200—250 ц с 1 га растения извлекают из почвы 100—175 кг азота, 40-50 кг фосфора и 140—230 кг калия.[источник не указан 1217 дней]
Лучшие для картофеля почвы — чернозёмы, дерново-подзолистые, серые лесные, осушенные торфяники; по механическому составу — супеси, лёгкие и средние суглинки. Почва для картофеля должна быть рыхлой: в уплотнённой почве формируются мелкие и деформированные клубни.
Лучшими удобрениями служат калийные соли, затем костная мука, известь, перепревший навоз (не кислый, например, в смеси с той же известью). Избыток азотных удобрений в почве нежелателен, так как это способствует разрастанию ботвы в ущерб образованию клубней.
Большинство культивируемых сортов картофеля являются тетраплоидами с числом хромосом, равным 48 (2n=4x=48). Соответственно, в гаплоидный набор картофеля входит 12 хромосом. Размер генома составляет около 844 Мб. Для культивируемых сортов характерна высокая гетерозиготность, они страдают от инбредной депрессии, а также от чувствительности к различным фитопатогенам и вредителям. Эти характеристики совместно с тетраплоидией значительно затрудняют классическую селекцию картофеля[7]. Геном картофеля был отсеквенирован в 2011 году силами Международного консорциума по секвенированию картофеля. В состав этого коллектива входили 16 научных групп из разных стран, в том числе из России[8].
В естественных условиях встречается около 10 разновидностей картофеля[9]:
Родина картофеля — Южная Америка, где до сих пор можно встретить дикорастущий картофель. Введение картофеля в культуру (сначала путём эксплуатации диких зарослей) было начато примерно 9—7 тысяч лет тому назад на территории современной Боливии[10]. Индейцы не только употребляли картофель в пищу, но и поклонялись ему, считая одушевлённым существом.
Утверждается, что в календаре инков существовал следующий способ определения дневного времени: мерилом служило время, затрачиваемое на варку картофеля, что приблизительно равнялось одному часу. То есть, в Перу говорили: прошло столько времени, сколько ушло бы на приготовление блюда из картофеля[11].
В Европу (Испанию) картофель впервые был завезён, вероятно, Сьесой де Леоном в 1551 году, при его возвращении из Перу. Первое свидетельство употребления картофеля в пищу относится также к Испании: в 1573 году картофель значится среди продуктов, закупленных для госпиталя Крови Иисусовой в Севилье[12]. В дальнейшем культура распространилась в Италии, Бельгии, Германии, Нидерландах, Франции, Великобритании и других европейских странах. Сначала картофель был принят в Европе за декоративное растение, причём ядовитое.
Антуан Огюст Пармантье окончательно доказал, что картофель обладает высокими вкусовыми и питательными качествами. С его подачи началось проникновение картофеля в провинции Франции, а затем и других стран. Ещё при жизни Пармантье это позволило победить во Франции частый прежде голод и вывести цингу. В честь Пармантье названо несколько блюд, основным ингредиентом которых является картофель.
Неурожай картофеля, спровоцированный влиянием патогенного микроорганизма Phytophthora infestans, вызывающего фитофтороз, стал одной из причин массового голода, поразившего Ирландию в середине XIX века, и, из-за геноцидной политики англичан, по-прежнему вывозивших с острова основной продукт, не предназначенный для аборигенов — пшеницу, подстегнувшего эмиграцию населения в Америку с образованием одной из самых значительных диаспор в современных США.
Появление в России картофеля, как правило, связывают с именем Петра I, который в конце XVII века прислал в столицу мешок клубней из Голландии якобы для рассылки по губерниям для выращивания. Позднее, в 1758 году, Петербургская академия наук опубликовала статью «О разведении земляных яблоков» — первую в России научную статью о возделывании картофеля. Немногим позже статьи о картофеле опубликовали Я. Е. Сиверс (1767 год) и А. Т. Болотов (1770 год)[13]. Однако на протяжении всего XVIII века массового распространения в России картофель так и не получил: помимо культурно-религиозных причин, довольно частые случаи отравления плодами «чёртова яблока» также приводили к тому, что в массе своей крестьянское население России картофель долго не принимало.
Тем не менее, благодаря инициативам графа Павла Киселёва, в 1840—1842 годах площади, выделенные под картофель, стали быстро увеличиваться: согласно распоряжению от 24 февраля 1841 года «О мерах к распространению разведения картофеля» губернаторы должны были регулярно отчитываться правительству о темпах увеличения посевов новой культуры. По всей империи разослали тридцать тысяч бесплатных наставлений по правильной посадке и выращиванию картофеля.
Активные действия правительства поначалу привели к волне «картофельных бунтов», причём страх народа перед нововведениями разделяли и некоторые просвещённые славянофилы. Например, княгиня Авдотья Голицына «с упорством и страстью отстаивала свой протест, которым довольно забавлялись в обществе». Она заявляла, что картошка «есть посягательство на русскую национальность, что картофель испортит и желудки, и благочестивые нравы наших искони и богохранимых хлебо- и кашеедов»[14].
Но постепенно «картофельная революция» времён Николая I всё же увенчалась успехом: к концу XIX века в России под картофель было занято более 1,5 млн га, и к началу XX века этот овощ уже считался в России «вторым хлебом», то есть одним из основных продуктов питания.
Картофель культивируется в умеренной климатической зоне по всему земному шару; клубни картофеля составляют значительную часть пищевого рациона народов Северного полушария (русских, белорусов, поляков, канадцев). Продовольственная и сельскохозяйственная организация ООН объявила 2008 год «Международным годом картофеля»[15]. В 1995 году картофель стал первым овощем, выращенным в космосе[16].
Химический состав клубней зависит от сорта, условий выращивания (климатических, погодных, типа почвы, применяемых удобрений, агротехники возделывания), зрелости клубней, сроков и условий хранения и др.
В среднем картофель содержит (в %): воды 75; крахмала 18,2; азотистых веществ (сырой белок) 2; сахаров 1,5; клетчатки 1; жиров 0,1; титруемых кислот 0,2; веществ фенольной природы 0,1; пектиновых веществ 0,6; прочих органических соединений (нуклеиновых кислот, гликоалкалоидов, гемицеллюлоз и др.) 1,6; минеральных веществ 1,1. Условно различают сорта картофеля с высоким содержанием сухих веществ (более 25 %), средним (22—25 %) и низким (менее 22 %).
Крахмал составляет 70—80 % всех сухих веществ клубня. Находится крахмал в клетках в виде слоистых крахмальных зёрен размером от 1 до 100 мкм, но чаще 20—40 мкм. Содержание крахмала зависит от скороспелости сортов, которое выше у позднеспелых.
В процессе хранения количество крахмала в клубнях уменьшается в результате гидролитического распада его до сахаров. В большей мере снижается содержание крахмала при низкой температуре (1—2 °C). Сахара в картофеле представлены глюкозой (около 65 % к общему сахару), фруктозой (5 %) и сахарозой (30 %), в незначительном количестве встречается мальтоза, обычно при прорастании картофеля. Наряду со свободными сахарами в картофеле имеются фосфорные эфиры сахаров (глюкозо-1-фосфат, фруктозо-6-фосфат и др.).
Клубни содержат в среднем
Максимальное содержание сухого вещества в клубнях 36,8 %, крахмала 29,4 %, белка 4,6 %, витаминов С, B1, B2, B6, PP, К и каротиноидов.
В зрелом картофеле сахаров немного (0,5—1,5 %), но они могут накапливаться (до 6 % и более) или исчезать полностью, что наблюдается при длительном хранении. Решающим фактором при этом является температура. Биологической основой изменения содержания сахароз служит различная скорость одновременно протекающих в клубнях трёх основных процессов углеводного обмена: осахаривания крахмала, синтеза крахмала из сахаров и окислительного распада сахаров при дыхании. Эти процессы регулируются соответствующими ферментными системами. Установлено, что при температуре 10 °C в 1 кг клубней образуется 35,8 мг сахара и столько же расходуется, при меньшей температуре (0-10 °C) — наблюдается накопление сахара в клубне (по достижении определённого уровня содержание сахаров остаётся постоянным), а при температуре большей 10 °C сахар больше расходуется, чем образуется. Таким образом, накопление сахара можно регулировать, изменяя температуру хранения. Накопление сахаров в клубнях во время хранения значительно зависит и от сорта картофеля.
Повышение содержания сахаров более чем на 1,5—2 % отрицательно сказывается на качестве картофеля (при варке он темнеет за счёт образования меланоидинов, приобретает сладкий вкус и др.).
Сырой клетчатки в клубне содержится около 1 %, примерно столько же и гемицеллюлоз, главным образом пентозанов, составляющих вместе с клетчаткой основную массу клеточных стенок. Наибольшее количество клетчатки и пентозанов находится в перидерме, значительно меньше их в коре и ещё меньше в зоне сосудистых пучков и сердцевине.
Пектиновые вещества являются полимерными соединениями с большой молекулярной массой. Они построены из остатков галактуроновой кислоты, являющейся продуктом окисления галактозы. Среднее содержание пектиновых веществ в картофеле составляет 0,7 %. Эти вещества неоднородны и встречаются в виде протопектина, пектина, пектиновой и пектовой кислот. Последние три соединения обычно называют пектинами (пектином).
Протопектин нерастворим в воде и находится в связанном состоянии, образуя межклеточную прослойку в растительных тканях. Он служит как бы цементирующим материалом для клеток, обусловливая твёрдость тканей. Существует мнение, что протопектин состоит из молекул пектиновых кислот, цепочки которых связаны между собой через ионы кальция, магния и фосфорнокислые «мостики»; при этом молекула протопектина может образовывать комплексы с целлюлозой и гемицеллюлозами.
Под действием ферментов, при кипячении в воде, нагревании с разбавленными кислотами и щелочами происходят гидролиз протопектина с образованием растворимого в воде пектина. Этим объясняется размягчение картофеля в процессе варки.
Пектин является сложным эфиром метилового спирта и пектиновой кислоты. Молекулы пектиновой кислоты содержат мало метоксильных групп, а молекулы пектовой кислоты не содержат их вовсе. Все эти соединения растворимы в воде, находятся в клеточном соке. Пектиновые вещества, обладая большой гидрофильностью, способностью к набуханию и коллоидным характером растворов, играют важную роль в качестве регуляторов водного обмена в растениях, а в продуктах — в формировании их структуры.
Азотистые вещества в картофеле составляют 1,5—2,5 %, из них значительная часть — белки. Белкового азота в целом в 1,5—2,5 раза больше, чем небелкового. Среди небелковых веществ в заметных количествах содержатся свободные аминокислоты и амиды. Незначительная часть азота представлена в нуклеиновых кислотах, некоторых гликозидах, витаминах группы В, в виде аммиака и нитратов. Основной белок картофеля — туберин — является глобулином (55—77 % всех белков); на долю глутаминов приходится 20—40 %. По биологической ценности белки картофеля превосходят белки многих зерновых культур и мало уступают белкам мяса и яйца. Полноценность белков определяется составом аминокислот и, в частности, соотношением незаменимых аминокислот. В картофельном белке и в составе свободных аминокислот картофеля содержатся все аминокислоты, встречающиеся в растениях, в том числе в удачном соотношении незаменимые: лизин, метионин, треонин, триптофан, валин, фенилаланин, лейцин, изолейцин.
Из амидов в клубнях содержатся аспарагин и глутамин; среди азотсодержащих гликозидов — соланин и чаконин, обусловливающие горечь кожицы, иногда и мякоти, сосредоточенные в основном в покровных тканях и верхних слоях клубня. Содержание гликоалкалоидов (соланина) в картофеле около 10 мг%. повышается при прорастании клубней и хранении на свету. Азотистые вещества распределены в клубне неравномерно: меньше в зоне сосудистых пучков, увеличиваясь в направлениях к поверхности клубня и внутрь. Содержание белка наибольшее в коре и зоне сосудистых пучков и уменьшается к внутренней сердцевине, а небелкового азота, наоборот, больше всего во внутренней сердцевине и уменьшается к поверхности клубня.
Ферменты представляют собой органические катализаторы, образующиеся в живых клетках в незначительных количествах в клубнях картофеля особое место занимают гидролазы — амилаза (α и β), сахараза (инвертаза); оксидоредуктазы — полифенолоксидаза (тирозиназа), пероксидаза, аскорбиназа, каталаза и др.; эстеразы — фосфорилаза и др. Амилаза осуществляет гидролиз крахмала до мальтозы и декстринов, инвертаза расщепляет сахарозу на глюкозу и фруктозу. Полифенолоксидаза окисляет фенольные соединения, а пероксидаза, кроме того, и ароматические амины. Каталаза разлагает пероксид водорода на воду и кислород. Оксидоредуктазы играют важную роль в дыхании.
Важной задачей при производстве картофелепродуктов является инактивация ферментов. В процессе технологической обработки разрушается наружный слой картофеля. Создаются благоприятные условия для взаимодействия легкоокисляющихся веществ (полифенолов) с кислородом воздуха при катализирующем действии окислительных ферментов (пероксидазы и др.). В результате образуются тёмноокрашенные вещества — меланины, которые ухудшают внешний вид и другие качества продуктов. Предотвращение ферментативных реакций достигается рядом мер: термической обработкой, в результате которой белковый носитель свёртывается, что приводит к инактивации ферментов; применением веществ (ингибиторов), образующих комплексы с хинонами перед их полимеризацией; связыванием ионов тяжёлых металлов.
В качестве ингибиторов ферментативных реакций наиболее часто применяются сернистые соединения, аскорбиновая кислота, лимонная кислота и другие.
Витамины обусловливают биологическую ценность картофеля как пищевого продукта. В клубнях картофеля в среднем содержится (в мг на 100г): витамина С 12; РР 0,57; В1 0,11; В2 0,66; B6 0,22; пантотеновой кислоты 0,32; каротина (провитамина А) следы; инозита 29. В незначительных количествах обнаружены биотин (витамин Н) и витамины Е, К и др.
Органические кислоты обусловливают кислотность клеточного сока картофеля. Значение рН для картофеля установлено в пределах 5,6—6,2. Картофель содержит лимонную, яблочную, щавелевую, изолимонную, молочную, пировиноградную, винную, хлорогеновую, хинную и другие органические кислоты. Наиболее богат картофель лимонной кислотой. При переработке на крахмал 1 т картофеля дополнительно получают не менее 1 кг лимонной кислоты. Из минеральных кислот в клубнях преобладает фосфорная, по содержанию которой можно судить о накоплении фосфора.
Жиры и липиды в картофеле составляют в среднем 0,10— 0,15 % сырой массы. В жирах обнаружены пальмитиновая, миристиновая, линолевая и линоленовая кислоты. Две последние имеют важное пищевое значение, так как они не синтезируются в организме животных.
Большое значение имеет картофель как источник минеральных веществ. В картофеле они в основном представлены солями калия и фосфора; имеются также натрий, кальций, магний, железо, сера, хлор и микроэлементы — цинк, бром, кремний, медь, бор, марганец, йод, кобальт и др. Общее содержание золы в клубне около 1 %, в том числе (в мг%): K2O — около 600, Р — 60, — 21, Mg — 23, Са — 10. Распределены минеральные вещества в клубне неравномерно: больше всего их в коре, меньше — в наружной сердцевине, в верхушечной части больше, чем в основании.
Минеральные элементы в клубне в основном находятся в легкоусвояемой форме и представлены щелочными солями, которые содействуют поддержанию щелочного равновесия в крови.
Из красящих веществ в клубнях содержатся каротиноиды: 0,14 мг% в клубнях с жёлтой мякотью и около 0,02 мг% в клубнях с белой мякотью. В кожице найдены также флавоны, флавононы и антоцианы (цианидин, дельфинидин). Растение содержит кумарины, в том числе скополетин.
Плоды и наземные части растения и долгохранящиеся клубни картофеля содержат алкалоид соланин, который может вызывать отравления у человека и животных.
Потребление 300 г картофеля обеспечивает получение организмом более 10 % энергии, почти полную норму витамина С, около 50 % калия, 10 % фосфора, 15 % железа, 3 % кальция.
Картофель варят как очищенным, так и неочищенным («в мундире»), что позволяет сохранить максимум полезных веществ. Его также готовят на углях или на пару, тушат, жарят во фритюре (см. картофель фри) и без него (см. жареный картофель). Картофель используется как в простых, так и в изысканных блюдах — для приготовления картофельного салата, картофельного пюре, супов, закусок вроде чипсов, дижестивов и даже десертов.
Один из рецептов приготовления традиционного русского блюда — блинов — предполагает использование картофеля вместо муки[17]. В современной Исландии популярна водка, сделанная из картофеля.
При стандартном пищевом рационе картофель — один из основных поставщиков калия в организм. Однако, чтобы сохранить содержащиеся в нём ценные вещества, нужно научиться правильно его готовить. Варить картофель рекомендуется в небольшом количестве воды: при варке в неё переходит бо́льшая часть витаминов. Также перед приготовлением не стоит держать картофель в воде в течение долгого времени. После долгого хранения на свету клубни зеленеют и становятся токсичными, непригодными к употреблению.
Свежий сок клубней и картофельный крахмал применяют в качестве обволакивающего и противовоспалительного средства при желудочно-кишечных заболеваниях: язве желудка и двенадцатиперстной кишки, а также гастрите с повышенной кислотностью желудочного сока. При изжоге полезно съесть мелко нарезанную сырую картофелину. При ожогах глаз ультрафиолетовым излучением от сварки помогает накладывание на веки сырого картофеля (нарезанного или натёртого.)
Полученный из картофеля крахмал является основой для изготовления присыпок, а также используется в качестве наполнителя для порошков и таблеток.
В народной медицине натёртый на тёрке свежий картофель используется при экземе и других поражениях кожи. Горячие варёные растёртые клубни картофеля употребляют при заболеваниях верхних дыхательных путей и лёгких. В этом случае быстрый положительный результат даёт вдыхание пара от горячего, только что сваренного картофеля.
Картофель широко используется в домашней косметике. Из него делают питательные маски для кожи лица и рук.
Выращивание картофеля как сельскохозяйственной культуры распространено во многих странах. Кроме непосредственного употребления клубней картофеля в пищу, из них также получают крахмал, производят чипсы и т. п. продукты.
В 2005 году лидером по производству картофеля был Китай, на 2-м месте с заметным отставанием — Россия и Индия; а по производству на душу населения — Белоруссия.
Производство картофеля (миллион метрических тонн)
Китай 88,4 95,5 99,1 
Индия 42,3 46,3 43,8 
Россия 32,7 31,5 31,1 
Украина 24,2 23,7 21,8 
США 19,4 20,0 20,0 
Германия 11,8 11,6 10,8 
Бангладеш 8,3 9,0 9,5 
Польша 8,2 7,7 8,9 
Франция 8,0 8,0 6,8 
Нидерланды 7,3 7,1 6,5 
Белоруссия 7,7 6,3 6,0 Согласно статистике ФАО, в 2004 г.[20]
из корнеплодов выращено более всего (в миллионах тонн):
Урожайность картофеля зависит от массы факторов: от климатических и погодных условий, от качества почвы вообще и от качества обработки её перед посадкой картофеля, от выбранного сорта картофеля, от здоровья клубней до посадки и во время прорастания, от правильно и вовремя проведенной профилактики всевозможных «картофельных» заболеваний, от вовремя внесенных в почву удобрений и ещё от множества факторов.
Андрей Тимофеевич Болотов, один из основателей агрономии в России, писал, что даже в самые «худые» годы получал от каждого четверика по 3—4 четверти (в четверти 8 четвериков), другими словами коэффициент размножения был приблизительно 24—32.
Он писал: «Количество урожая бывает не равное. По большей части на кусте яблок по 20, по 30 и по 40, а на некоторых и гораздо больше. В четвёртом году назад насчитал я на одном кусту слишком сто яблок и таких кустов было много». Подражая прусским картофелеводам Болотов употреблял на посадку клубни около 50 г, и урожай наверно составлял около 1,5 кг на растение. То есть урожай уже даже в XVIII веке измерялся сотнями центнеров с гектара.
В настоящее время при выращивании картофеля плотность посадки составляет примерно 55 тыс. растений на гектар. Масса товарного клубня 50-150 г.
В умеренных широтах и в субтропиках картофель созревает за 4 месяца и дает от 250—350 ц/га. При правильной подборке сортов в средней полосе возможно получение двух урожаев в год. В тропиках он может созреть за 3 месяца и дать 150—250 ц/га. Максимальная урожайность современных сортов картофеля составляет 400—800 ц/га (40—80 т/га или 4000—8000 т/1 км²). Урожайность зависит от двух основных факторов. Первый это использование качественного семенного материала. Таким являются семенные клубни, выращенные в специализированных семеноводческих хозяйствах или научных учреждениях, и при этом не ниже второй-третьей репродукции. Вторым фактором является правильный уход за клубнями и растениями до и после высадки.
В мире в 2010 году было засеяно 18,6 млн га (186 тыс. км2) для выращивания картофеля. Средняя мировая урожайность картофеля составила 17,4 тонны (174 центнера) с гектара (или 1740 тонн с километра квадратного).
В Новой Зеландии фермеры продемонстрировали некоторые из лучших коммерческих урожаев в мире, в пределах от 60 до 80 тонн с гектара, некоторые урожаи достигали 88 тонн картофеля с гектара.
Объём мирового производства картофеля отраслевыми экспертами оценивается в 390 млн тонн. Крупнейшими мировыми производителями картофеля являются Китай, Индия и Россия (25 %, 12 % и 9 % соответственно) в общем объёме производства.
Существующие крупнотоварные производства картофеля в России показывают урожайность больше, чем у лидеров рынка — Китая и Индии. В 2015 году крупные производители картофеля обеспечили рекордную за последние 10 лет урожайность — 23,4 тонн/га. Объём мирового рынка картофеля в 2015 году составил $3,7 млрд или, в натуральном выражении, 12 млн тонн. Таким образом, на рынке торгуется не более 3 % от мирового урожая картофеля.[21]
Существует большой разрыв между различными странами, даже при выращивании одного и того же сорта картофеля. Средняя урожайность картофеля в развитых странах колеблется в пределах 38-44 тонн с гектара. На Китай и Индию приходилось более трети мирового производства в 2010 году, урожайность составила 14,7 и 19,9 тонн с гектара соответственно. Разрыв между хозяйствами в развивающихся странах и развитых странах представляет собой потерю более 400 млн тонн картофеля. Урожайность картофеля определяются такими факторами, как урожай семян породы, возраста и качества, практики управления сельскохозяйственными культурами и производственной среды.
Существует огромное количество сортов картофеля — около 5 тысяч. Они отличаются по срокам созревания, урожайности, устойчивости к болезням. В Российский Государственный реестр селекционных достижений, допущенных к использованию в 2009 г., включено более 260 сортов картофеля, в 2017 году[22] — 426 сортов.
В зависимости от использования различают четыре основные группы сортов: столовые, технические, кормовые и универсальные.
Самые распространённые в культуре столовые сорта имеют нежную мякоть, не темнеют, содержат 12—16 % крахмала, богаты витамином С. Их клубни по большей части округлые или овальные, с поверхностным размещением глазков.
Клубни технических сортов характеризуются высоким содержанием крахмала — свыше 18 %.
В кормовом картофеле, по сравнению с другими группами, более высокое содержание белков (до 2—3 %) и сухих веществ.
Универсальные сорта по содержанию крахмала и белков и вкусовым качествам клубней занимают промежуточное место между столовыми и техническими сортами.
Адретта, Беллароза, Берегиня, Бородянска розовая, Велокс, Витязь, Винета, Витара, Водопад, Воловецка, Гатчинский, Голдика, Древлянка, Джелли, Ертиштольц, Житомирянка, Зарево, Зов, Икар, Кобза, Колетте, Ласунак, Лорх, Луговска, Нимфа, Нева, Незабудка, Нора, Панда, Петланд Дел, Полесская розовая, Посвит, Пост-86, Подснежник, Радомишльска, Розалинд, Розара, Сантана, Сатину, Сатурна, Синеглазка, Рассвет киевский, Слава, Солара, Темп, Украинская розовая, Фельсина.
Классификация сортов картофеля идет следующим образом
При этом полный срок созревания +15…20 дней. Урожайность достигает максимума в конце вегетации, но и при минимальном сроке возделывания картофель приносит в среднем около половины максимального урожая. Поэтому картофель пригоден для выращивания даже на дальнем севере где вегетационный период составляет менее 60 дней в году.
Один из самых распространённых сортов с синеватой кожурой, выращиваемых на российских огородах — «синеглазка». Научное название этого сорта «Ганнибал», в честь Абрама Ганнибала, который якобы первым провёл опыты по селекции и хранению картофеля в России[23].
Самый дорогой в мире картофель называется «La Bonnotte». Предприимчивые крестьяне, которые живут на островке Нуармутье, собирают не более 100 тонн этого сорта в год. Так как клубень этого сорта исключительно нежен, собирать его можно только вручную. Картофель «La Bonnotte» обойдется самым изысканным гурманам примерно в 500 евро за килограмм[24].
Широко распространены различные виды парши.
Главной причиной вырождения картофеля является поражение растений вирусами. Поражение здоровых растений от инфицированных происходит при механических повреждениях в процессе посадки, ухода за растениями, уборке урожая; передаётся насекомыми во время вегетации (тлями, цикадками и тому подобное). Поражается картофель более чем 20 вирусами. Наличие вирусов в клубнях вызывает их одеревенение, снижение урожайности. Внешне на растениях инфекция проявляется в виде крапчатости, межжилковой мозаики, кудрявости и скручивания листков, букетоподобного куста, жёлтой карликовости и тому подобное.
С целью оздоровления семенного материала картофеля используют метод меристемы, выращивая семенной картофель в степных районах из свежесобранных клубней при летних сроках сажания, используя раствор стимуляторов (тиомочевина, гиббереллины, роданистый калий, янтарную кислоту), стараясь сдвинуть процессы формирования клубней на сроки с умеренными температурами. Эффективным мероприятием является предотвращение поражения растения вредителями — переносчиками инфекции. Также используют выращивание безвирусного семенного материала в теплицах, фитопатологическую прочистку, удаление клубней с нитевидными побегами после весеннего предпосадочного прогревания и т. п.
В 1997 году специалистами компании «Монсанто» выведен генетически изменённый картофель с геном ВТ, который не съедобен для ряда видов вредителей[25].
Потери урожая картофеля от сорняков в России: 15 %.
Картофель размножают вегетативно — небольшими клубнями или частями клубней (и для целей селекции — семенами). Они высаживаются на глубину от 5 до 10 см.
Прорастание почек клубней в почве начинается при 5-8 °C (оптимальная температура для прорастания картофеля 15-20 °C). Для фотосинтеза, роста стеблей, листьев и цветения — 16-22 °C. Наиболее интенсивно клубни образуются при ночной температуре воздуха 10-13 °C. Высокая температура (ночная около 20 °C и выше) вызывает тепловое вырождение. Из семенных клубней развиваются растения с резко пониженной продуктивностью. Всходы и молодые растения повреждаются при заморозках в −2 °C. Транспирационный коэффициент картофеля в среднем 400—500.
Наибольшее количество воды растение потребляет во время цветения и клубнеобразования. Избыток влаги вреден для картофеля.
На формирование надземной части и клубней расходуется много питательных веществ, особенно в период максимальных приростов вегетативной массы и начала клубнеобразования. При урожае 200—250 ц с 1 га растения извлекают из почвы 100—175 кг азота, 40-50 кг фосфора и 140—230 кг калия.[источник не указан 1217 дней]
Лучшие для картофеля почвы — чернозёмы, дерново-подзолистые, серые лесные, осушенные торфяники; по механическому составу — супеси, лёгкие и средние суглинки. Почва для картофеля должна быть рыхлой: в уплотнённой почве формируются мелкие и деформированные клубни.
Лучшими удобрениями служат калийные соли, затем костная мука, известь, перепревший навоз (не кислый, например, в смеси с той же известью). Избыток азотных удобрений в почве нежелателен, так как это способствует разрастанию ботвы в ущерб образованию клубней.
Генетика картофеляБольшинство культивируемых сортов картофеля являются тетраплоидами с числом хромосом, равным 48 (2n=4x=48). Соответственно, в гаплоидный набор картофеля входит 12 хромосом. Размер генома составляет около 844 Мб. Для культивируемых сортов характерна высокая гетерозиготность, они страдают от инбредной депрессии, а также от чувствительности к различным фитопатогенам и вредителям. Эти характеристики совместно с тетраплоидией значительно затрудняют классическую селекцию картофеля. Геном картофеля был отсеквенирован в 2011 году силами Международного консорциума по секвенированию картофеля. В состав этого коллектива входили 16 научных групп из разных стран, в том числе из России.
Разновидности, подвиды и формыВ естественных условиях встречается около 10 разновидностей картофеля:
Solanum tuberosum subsp. andigenum (Juz. & Bukasov) Hawkes syn. Solanum andigenum Juz. & Bukasovbasionym syn. Solanum andigenum f. guatemalense Bukasov syn. Solanum subandigenum Hawkes Solanum tuberosum var. aymaranum (Bukasov) Ochoa Solanum tuberosum var. bolivianum (Bukasov) Ochoa Solanum tuberosum f. ccompis (Bukasov) Ochoa Solanum tuberosum f. cevallosii (Bukasov) Ochoa Solanum tuberosum var. chiar-imilla (Bukasov & Lechn.) Ochoa Solanum tuberosum var. longibaccatum (Bukasov) Ochoa Solanum tuberosum f. pallidum (Bukasov) Ochoa Solanum tuberosum var. stenophyllum (Bukasov) Ochoa Solanum tuberosum subsp. tuberosum syn. Solanum tuberosum var. guaytecarum (Bitter) Hawkes
《法蘭西植物圖譜》 (1891), 
界： 植物界 Plantae 演化支： 被子植物 Angiosperms 演化支： 真双子叶植物 Eudicots 演化支： 菊类植物 Asterids 目： 茄目 Solanales 科： 茄科 Solanaceae 属： 茄属 Solanum 亚属： 马铃薯亚属 Potatoae 组： 马铃薯组 Petota 种： 馬鈴薯 S. tuberosum 二名法 Solanum tuberosum馬鈴薯（学名：Solanum tuberosum），属茄科茄属多年生草本植物，块茎可供食用，是全球第四大重要的粮食作物，仅次于稻米、玉米和小麦。原產於南美洲秘魯與波利維亞境內的安地斯山脈。[1]馬鈴薯的人工栽培最早可追溯到大约公元前8000年到公元前5000年的秘鲁南部地区。[2][3]馬鈴薯是歐美地區許多國家的主食，為世界第四大主食作物。
马铃薯一名最早见于康熙年间的《松溪县县志》。[4]中国东北称土豆、华北称山药蛋、中國西北称洋芋、天津称塞豆、江浙一带称洋番芋、洋山芋、洋芋艿（宁波）或芋艿（慈城），广东及香港称之为薯仔，闽东地区则称之为番仔薯。在台灣、马来西亚、新加坡稱為馬鈴薯（漢語、客語、台語）或荷蘭薯（台語）。其它还有过的称呼有爪哇薯、白薯、土芋、地豆、土蛋、土生、香芋、洋山药、山药豆、阳（洋、杨）芋、荷兰薯等等。馬铃薯的名稱由來是長相如古代用的馬鈴。
英语potato来自西班牙语patata。据西班牙皇家学院稱，此西班牙词汇由泰依诺语（英语：Taíno language）batata（红薯）和克丘亞語papa（馬鈴薯）混合而来的[5]。在拉丁美洲，“馬鈴薯”的西班牙语用papa一词。
多年生草本，但作一年生或一年两季栽培。地下块茎呈圆、卵、椭圆等形，有芽眼，皮红、黄、白或紫色。地上茎呈棱形，有毛。奇数羽状复叶。聚伞花序顶生，花白、红或紫色。浆果球形，绿或紫褐色。种子肾形，黄色。
植株
葉
塊莖
芽
花
果实
馬鈴薯在全世界广泛种植。为纪念馬鈴薯种植起源於秘鲁，1971年，利马市成立国际馬鈴薯中心（英语：International Potato Center），中心拥有一个ISO认证的馬鈴薯胚质（英语：Germplasm）收藏库。[6]在那里收藏5000种馬鈴薯，其中有3000多种都是在秘鲁发现的。[7]
2006年，由荷兰瓦赫宁恩大学发起和筹划国际馬鈴薯基因组测序协作组。研究的目的就是建立一份馬鈴薯的物理图谱和获得完整确切的馬鈴薯基因组序列。基因组序列将帮助科学家们从分子水平上了解馬鈴薯是如何生长、发育和繁殖的，从而有助于继续提高馬鈴薯品种的产量、品质和抗病性，还可加速新品种的培育。这个计划获得了来自14个国家的29个研究机构的支持。2009年，馬鈴薯基因组序列框架图的完成。确定了馬鈴薯的基因组有12条染色体，0.84亿个碱基对。该框架图覆盖了95％以上的基因。[7][8][9]2011年，《自然》杂志发表了该调查的结果。[7][8][10]
馬鈴薯的人工栽培最早可追溯到大约公元前8000年到公元前5000年。由美国威斯康辛大学发起的研究，通过在350種不同的馬鈴薯上使用遗传标记，最终确定全世界的馬鈴薯都起源于今天的秘鲁南部所在区域种植的馬鈴薯，从那里逐渐向南美的北部和南部传播出来。[2]随着西班牙征服印加帝国，馬鈴薯在16世纪下半叶被西班牙人带回到欧洲传播开来。然后再被欧洲的探险者和殖民者带到全世界各地。在馬鈴薯被传入欧洲的早期，它的消耗量并不是很大。馬鈴薯引到英國愛爾蘭時，甚至很長階段都作為奇花異草觀賞。到了19世纪欧洲人口膨胀时期，馬鈴薯已经成为重要的食物和农作物。[11]根据保守估计，馬鈴薯的引进在1700年至1900年间至少造成旧大陆四分之一的人口增长以及促进了欧洲的城市化过程。[12]在1845年至1848年之间，一场名为“晚疫病（英语：Phytophthora infestans）”（late blight）的瘟疫袭击了欧洲的馬鈴薯种植业，严重破坏馬鈴薯种植。爱尔兰受灾最重，导致大饥荒（馬鈴薯饥荒），至少有100万人因此死亡，超过200万的爱尔兰人出逃，其中大约4分之3移民到美国。[13]
馬鈴薯從何时、何地传入中国，目前尚难确切断定。根据陕西省兴平县县志和1700年修的福建省松溪县县志的记载，16世紀至19世纪时已分别由西北和华南通过多種途径传入中国。[14]根據明朝的記載和著述，也有学者认为早在16世纪的明朝萬曆年間，馬鈴薯就传入中国。[4][15] [16] 馬鈴薯在17世紀由荷蘭人傳入臺灣，馬鈴薯在臺灣的專業栽培約於1914年開始。[1]
在2010年，馬鈴薯的世界产量已经达到了3亿2418万1889吨，中華人民共和國产量是世界第一，将近7500万吨。[7][17]中国馬鈴薯的主产区是西南山区、西北、内蒙古和东北地区。其中以西南山区的播种面积最大，约占全国总面积的三分之一。黑龙江省是中国最大的馬鈴薯种植基地。[14]
2005年11月，在聯合國糧食及農業組織大會上，秘魯常駐代表提出一項尋求將世界關注重點轉移到馬鈴薯對糧食安全以及增強發展中國家對于馬鈴薯種植的重要性的提議，此提議在當年獲得通過，聯合國宣布認定2008年為国际馬鈴薯年。[18]
馬鈴薯是目前世界上除了谷物以外，用作人类主食的最重要的粮食作物，主要食用其地下块茎。
馬鈴薯具有很高的营养价值和药用价值。它富含大量碳水化合物，能供给人体大量的热能。馬鈴薯的营养成分也非常全面，含有蛋白质、矿物质（磷、钙等）、维生素等多种成分，营养结构也较合理，有“地下苹果”之称[14]。其所含的维生素C是苹果的10倍，B族维生素是苹果的4倍，各种矿物质是苹果的几倍至几十倍不等，食用后有很好的饱腹感。 馬鈴薯的皮富含綠原酸和硫辛酸。綠原酸有抗氧化和抗癌的功效，硫辛酸可淡斑、防止皮膚老化。馬鈴薯还含有能够帮助预防老年疾病的膳食抗氧化剂以及有利于健康的膳食纤维。[19]
同时，马铃薯是天然无麸质饮食。建议患有乳糜泻疾病或非乳糜性面筋过敏的人应该将土豆作为餐桌上的必备菜之一。[20]
馬鈴薯含有一些有毒的生物碱，主要是茄碱和毛壳霉碱[來源請求]。馬鈴薯中茄碱含量一般为每公斤30至100毫克，通常认为每公斤200毫克以内食用是安全的，但发芽馬鈴薯芽眼四周和见光变绿部位，茄碱含量可高达每公斤5克，而茄鹼不會因烹煮加熱而分解，因此食用可能中毒。
馬鈴薯多用块茎繁殖。性喜冷凉高燥。对土壤的适应力很强，以疏松肥沃的砂质土为佳，但对气候要求凉、冷、燥，在湿热地区虽然也能生长，不过一代以后品質就会退化，需要经常从寒冷地区引进新的种。
馬鈴薯收获后可以贮存到第二年秋天，一般要避光、阴冷、干燥条件贮存，冬季要防冻，春季要避免发芽。
馬鈴薯在原产地就有几百个品种，在世界各地又不断地培养新品种，目前全世界有几千个品种，有含淀粉比例较高，适合作为主食的，也有适合作为蔬菜食用的。人们根据不同的用途培养出很多新品种，花色有白色、红色、紫色等品种，地下块茎有圆形、卵形和椭圆形，其皮色有红色、黄色、白色和紫色的不同品种。一般用块茎上的“芽眼”切下播种，如果用种子种植，很快就会产生变异，因此非常容易出现新品种。
馬鈴薯鲜薯可供烧煮作粮食或蔬菜。但鲜薯块茎体积大，含水量高，运输和长期贮藏有困难。为此，世界各国十分注意生产馬鈴薯的加工食品，如法式冻炸条、炸片、速溶全粉、淀粉以及花样繁多的糕点、蛋卷等，为数达100多种，在馬鈴薯国际贸易量已占主要比重。
主食營養成分[21] 主食: 玉米[A] 稻米[B] 小麥[C] 马铃薯[D] 樹薯[E] 大豆 [F] 番薯[G] 高粱[H] 薯蓣属（含山药）[Y] 芭蕉[Z] 芋头[T] 成分（每100g） 含量 含量 含量 含量 含量 含量 含量 含量 含量 含量 含量 水分 (g) 10 12 13 79 60 68 77 9 70 65 71 熱量 (kJ) 1528 1528 1369 322 670 615 360 1419 494 511 469 蛋白質 (g) 9.4 7.1 12.6 2.0 1.4 13.0 1.6 11.3 1.5 1.3 1.5 脂肪 (g) 4.74 0.66 1.54 0.09 0.28 6.8 0.05 3.3 0.17 0.37 0.20 碳水化合物 (g) 74 80 71 17 38 11 20 75 28 32 26 膳食纖維 (g) 7.3 1.3 12.2 2.2 1.8 4.2 3 6.3 4.1 2.3 4.1 糖 (g) 0.64 0.12 0.41 0.78 1.7 0 4.18 0 0.5 15 0.40 鈣 (mg) 7 28 29 12 16 197 30 28 17 3 43 鐵 (mg) 2.71 0.8 3.19 0.78 0.27 3.55 0.61 4.4 0.54 0.6 0.55 鎂 (mg) 127 25 126 23 21 65 25 0 21 37 33 磷 (mg) 210 115 288 57 27 194 47 287 55 34 84 鉀 (mg) 287 115 363 421 271 620 337 350 816 499 591 鈉 (mg) 35 5 2 6 14 15 55 6 9 4 11 鋅 (mg) 2.21 1.09 2.65 0.29 0.34 0.99 0.3 0 0.24 0.14 0.23 銅 (mg) 0.314 0.22 0.434 0.11 0.10 0.13 0.15 - 0.18 0.08 0.172 錳 (mg) 0.485 1.09 3.985 0.15 0.38 0.55 0.26 - 0.40 - 0.383 硒 (μg) 15.5 15.1 70.7 0.3 0.7 1.5 0.6 0 0.7 1.5 0.7 維生素C (mg) 0 0 0 19.7 20.6 29 2.4 0 17.1 18.4 4.5 硫胺素(維生素B1) (mg) 0.385 0.58 0.383 0.08 0.09 0.44 0.08 0.24 0.11 0.05 0.095 核黃素 (mg) 0.201 0.05 0.115 0.03 0.05 0.18 0.06 0.14 0.03 0.05 0.025 菸鹼酸 (mg) 3.627 4.19 5.464 1.05 0.85 1.65 0.56 2.93 0.55 0.69 0.60 泛酸 (mg) 0.424 1.01 0.954 0.30 0.11 0.15 0.80 - 0.31 0.26 0.30 維生素B6 (mg) 0.622 0.16 0.3 0.30 0.09 0.07 0.21 - 0.29 0.30 0.28 葉酸(總量) (μg) 19 231 38 16 27 165 11 0 23 22 22 維生素A (IU) 214 0 9 2 13 180 14187 0 138 1127 76 維生素E, α-生育酚 (mg) 0.49 0.11 1.01 0.01 0.19 0 0.26 0 0.39 0.14 2.38 維生素K (μg) 0.3 0.1 1.9 1.9 1.9 0 1.8 0 2.6 0.7 1.0 β-胡蘿蔔素 (μg) 97 0 5 1 8 0 8509 0 83 457 35 葉黃素+玉米黃質 (μg) 1355 0 220 8 0 0 0 0 0 30 0 飽和脂肪酸 (g) 0.667 0.18 0.269 0.03 0.07 0.79 0.02 0.46 0.04 0.14 0.041 單元不飽和脂肪酸 (g) 1.251 0.21 0.2 0.00 0.08 1.28 0.00 0.99 0.01 0.03 0.016 多元不飽和脂肪酸 (g) 2.163 0.18 0.627 0.04 0.05 3.20 0.01 1.37 0.08 0.07 0.083 A 黃玉米 B 白的,長粒,一般,生稻米 C 硬的,紅的,冬小麥 D 生馬鈴薯 (肉和皮) E 生樹薯 F 生綠大豆 G 生番薯 H 生高粱 Y 生薯蓣 Z 生芭蕉 T 生芋头
_Nicola.jpg)
|date=中的日期值 (帮助) |archive-date=中的日期值 (帮助) history的参考文献提供内容
|date=中的日期值 (帮助) |archive-date=中的日期值 (帮助) 馬鈴薯（学名：Solanum tuberosum），属茄科茄属多年生草本植物，块茎可供食用，是全球第四大重要的粮食作物，仅次于稻米、玉米和小麦。原產於南美洲秘魯與波利維亞境內的安地斯山脈。馬鈴薯的人工栽培最早可追溯到大约公元前8000年到公元前5000年的秘鲁南部地区。馬鈴薯是歐美地區許多國家的主食，為世界第四大主食作物。
「じゃがいも」はこの項目へ転送されています。 
ジャガイモ（馬鈴薯〈ばれいしょ〉、英: potato、学名：Solanum tuberosum L.）は、ナス科ナス属の多年草の植物。デンプンが多く蓄えられている地下茎が芋の一種として食用とされる。
ジャガイモは地下の茎の部分（塊茎）を食用にする。加熱調理して食べられる他に、デンプン原料としても利用される。比較的保存が効く食材であるが、暗くても温度の高い所に保存すると発芽しやすいため、涼しい場所での保管が望ましい。芽や緑化した塊茎には毒性成分ポテトグリコアルカロイド（ソラニンなど）が多く含まれ、中毒の元になる。
ジャガイモの原産は南米アンデス山脈の高地といわれる。16世紀には、スペイン人によりヨーロッパにもたらされた。この時、運搬中の船内で芽が出たものを食べて、毒にあたったため「悪魔の植物」と呼ばれた。日本には、1600年頃にオランダ船によりジャカルタ港から運ばれた。「ジャカルタから来たいも」として「じゃがたらいも」、さらに「じゃがいも」と呼ばれるようになったという説がある[3]。
日本では当時は観賞用として栽培されたという。
日本では北海道が最大の生産地で、春に植え付けて夏の終わりから秋にかけて収穫される。北海道に次ぐ大産地である九州の長崎県では、秋に植え付けて冬に収穫するのに加えて、冬に植え付けて春に収穫する二期作が行われる。
日本では呼び名も様々である[4]。これは、「芋」というとたいていの人がジャガイモ、サツマイモ、サトイモのいずれかを思い浮かべるほどに人気な食材であることを反映したものともいえる。
「ジャガイモ」という呼び名[5]について、「じゃが」とは、ジャワのジャガトラ（ジャカルタ）からオランダ造船によって伝播したことに因む。これが変化して現在のジャガイモという呼び名になった[6]。ただし異説もあり、ジャワ島の芋の意味のジャワイモが変化したもの[7]、天保の大飢饉でジャガイモのおかげで餓死を免れたことから呼称された「御助芋」が転じたもの[7]などともされる。
「馬鈴薯」（ばれいしょ）という呼び名[8]もよく用いられる[9]。これは中国での呼び名の一つと漢字が同じで、中国語で読むとマーリンシュー（ピン音 mǎlíngshǔ）となる。18世紀に日本人の小野蘭山『耋筵小牘』（1807年）が命名したといわれているが、中国名をそのまま輸入したものなのか、新しく付けた名前がたまたま中国名と同じだったのか、それとも蘭山の命名が中国に伝わったのかは明らかではない。一説には、ジャガイモの形が馬につける鈴に似ているということから、この名前になったという[6]。また、「マレーの芋」という意味からこの名前が付けられたという説もある。なお、中国では他に「土豆」（トゥードウ）、「洋芋」（ヤンユー）、「薯仔」（シューザイ）などの呼び方もある。なお、日本の行政では馬鈴薯と呼んでいる[9]。
英語のpotatoの語源は、タイノ族の言葉でサツマイモを意味するbatataがスペイン語のpatataに変化したものによる[10]。なお、ジャガイモの原産地で古くから使われている言語の一つであるケチュア語ではpapaというが、この単語はそのまま中南米スペイン語で使われている。スペイン語でbatataがpatataに変化したのはこのpapaの影響であると考えられている[11]。Papaはローマ教皇を意味する単語と同じであったため、これを忌避してPatataに変遷したともいわれる[12]。
江戸時代以降、米の収穫に不利な山間・寒冷地での栽培が広まったことから、地方名や地方品種も多い。
ジャガイモは南米アンデス中南部のペルー南部に位置するチチカカ湖畔が発祥とされる[19][20]。もっとも初期に栽培化されたジャガイモは Solanum stenotomum と呼ばれる染色体数24本の二倍体のもので、その後四倍体の Solanum tuberosum が栽培化され、現在世界中で広く普及するに至ったとされている[21]。
このジャガイモがヨーロッパ大陸に伝えられたのは、インカ帝国の時代、15世紀から16世紀頃とされている。当初、インカ帝国の食の基盤はトウモロコシではないかと伝えられていたが、ワマン・ポマが1615年に残した記録[22]やマチュ・ピチュの段々畑の史跡研究、気象地理条件[23]、食生活の解析[24]など、複数方面からの結果が、食基盤がジャガイモであったことを示しており、近年見直しが図られている[25]。しかし、具体的に「いつ」「誰が」伝えたのかについてはっきりとした資料は残っておらず、スペイン人がジャガイモを本国に持ち帰ったのは1570年頃で、新大陸の「お土産」として船乗りや兵士たちによってもたらされたものであろうと推測付けられている[26]。さらに1600年頃になるとスペインからヨーロッパ諸国に伝播するが、この伝播方法にも諸説あり、はっきりとは判明していない[27]。いずれにせよ16世紀末から17世紀にかけては植物学者による菜園栽培が主であり[28]、ヨーロッパの一般家庭に食料としてジャガイモが普及するのは、さらに時を待たねばならない。普及は、プロイセン王国で三十年戦争により荒廃し、飢饉が頻発した際に作付け（栽培）が国王の勅命により強制、奨励されたことや、踏み荒らされると収穫が著しく減少するムギに代わり、地下に実るため踏み荒らしの影響を受け難い作物として、農民に容易に受け入れられた結果である[29]。さらにジャガイモは18世紀には、アイルランド移民の手により北アメリカへ渡り、アメリカ独立戦争における兵士たちの胃袋を満たす貴重な食料源となった。
アイルランドの小作農家たちは元来は主にムギを栽培していたが、地主に地代を納めなくてもよい自分らの小さな庭地で、生産性の非常に高いジャガイモの栽培を始めた。それによって、ジャガイモが貧農の唯一の食料となってゆき、飢饉直前には人口の3割がジャガイモに食料を依存する状態になっていた。ジャガイモは寒冷地でも良く育ち、アイルランド人口の増加を支えた。しかし、1845年から1849年の4年間にわたってヨーロッパ全域でジャガイモの疫病が大発生し、壊滅的な被害を受けた。ジャガイモを主食としていた被支配層のアイルランド人の間からは、ジャガイモ飢饉で100万人以上ともいわれる多数の餓死者を出した。また、イギリス、北アメリカ、オーストラリアなどへ、計200万人以上が移住したといわれる。アメリカ合衆国に渡ったアイルランド人移民はアメリカ社会で大きなグループを形成し、経済界や特に政治の世界で大きな影響力を持つようになった。この時代のアメリカへの移民の中には、ケネディ家の先祖も含まれていた。
アイルランドでのジャガイモ飢饉があったものの、寒冷地にも強く、年に複数回の栽培が可能で、地中に作られることから鳥害にも影響されないジャガイモは庶民の食料として爆発的な普及を見せた。アダム・スミスは『国富論』において「小麦の三倍の生産量がある」と評価しており、瞬く間に麦、米、トウモロコシに並ぶ「世界四大作物」としてその地位を確立した。
諸説あるが、1598年にオランダ人によって持ち込まれたとされる[9]。ジャワ島のジャガタラを経由して伝来したためジャガタライモと呼称されたが、それが短縮されジャガイモとなった[9]。
江戸時代後期の18世紀末にはロシア人の影響で北海道・東北地方に移入され、飢饉対策として栽培された。蘭学者の高野長英はジャガイモ栽培を奨励している。また、江戸後期には甲斐国の代官であった中井清太夫がジャガイモ栽培を奨励したとされ、享和元年（1801年）には小野蘭山が甲斐国黒平村（甲府市）においてジャガイモの栽培を記録している（『甲駿豆相採薬記』）[30]。また、アイヌの人々もジャガイモを栽培していた[31]。
本格的に導入されたのは明治維新後で、北海道の開拓に利用された。当初は西洋料理の素材としての需要であったが、洋食の普及とともに、徐々に日本の家庭料理にも取り入れられるようになっていった。
一般的な栽培をする場合、ジャガイモは「種芋」を植え付け培土し育成する。数を意図的に増やすために、一般的には種芋は、芋から発芽した芽を中心にして適度な大きさ（半分～数個程度）に切り分け、芋が腐敗してしまうのを防ぐために切断面に灰などをつけ、切断面を下に向け地面に置き、土をかぶせる。（人の手による意図的な栽培ではなく）放置されているジャガイモの場合は、前年に寒くなって地上茎が枯れた後も地中に（人目につかない状態で）残っている芋は越冬し、その芋から特に何もしなくても自然に（勝手に）芽を出し、成長する。
直立する地上茎は50cmから1m程度の高さにまで生長する。葉は奇数羽状複葉。葉の付け根から花茎が長く伸び、先端に多数の花をつける。花は星形で黄色い花心と5枚の花弁をもち、色は品種によって異なり赤・白・紫と様々である。受粉能力は低いが、品種や条件によっては受粉してミニトマトに似た小型の実をつける。実は熟するにしたがい緑から黄色、さらに赤へと変化するが、落果しやすく完熟に至るものは極希である。果実の中には種子があり、これを発芽させて生長させることも可能である。ジャガイモの交配はこの種子を利用して行われるが、種芋から育たないため、生長しても全体的に小柄である。これを親株と同様の大きさ程度にまで育てるには3年（3代）程度かかるため、草本性植物としては交配に時間のかかる植物といえる。
地下茎は種芋より上（地表に近い位置）にできるため、ジャガイモを収穫するためには、この肥大する地下茎を日光に晒さないように土寄せが行われる。
栽培にはpH6前後の酸性の土地が適している。また冷涼な気候や硬く痩せた土地にも強い。その反面、病害や虫の被害を受けやすく連作障害も発生しやすい。ジャガイモの地下茎は水分と栄養が豊富なため、病原菌が繁殖しやすく、保存状態の悪い種芋や、収穫から漏れて地中へ残された芋は病害の原因となる。そのため、日本では植物防疫法の指定種苗となっており、種芋の売買が規制されている。
前述の通り、ジャガイモは連作障害が発生しやすい。連作を行うと土壌のバランスが崩れ、単純に生育が悪くなるだけでなく、病害や寄生虫が発生しやすくなる。ジャガイモに限らず、ナス科の植物は基本的にこの性質を持ち、さらに例えばジャガイモの後にナスを植えた場合にも連作障害を起こす場合がある。
特にジャガイモに大きな被害を与える原因として、ジャガイモシストセンチュウによる生育阻害がある。このセンチュウは地中で増殖し、高密度になるとジャガイモの生育を大きく妨げる。例えば乾土1g中に100卵が存在する状態（高密度）では、収穫量が60%程度低下する。センチュウは宿主（ジャガイモ等）がない状態でも、卵状態（シスト）になり10年以上も生存し続ける場合があり、シスト状態は薬剤にも強いため根絶が難しい。卵を含む可能性のある土を移動させない、付着の恐れのある農具や運搬具の洗浄、といった拡散防止策がとられている。また、長期の休閑や非宿主の作付なども対策として行われているが、センチュウ密度の低減には効果は低く、最も有効な密度低減対策は抵抗性品種の作付である。ただし、センチュウはジャガイモには被害を与えるが、人体には無害である。このセンチュウは、種苗付着土や動物糞から伝染するとされている。そのため日本では、アイルランド経由以外の、検疫を受けていない塊茎類の直接持ち込みは禁止されている。植物防疫法の指定種苗とされ、種芋の販売が規制されて検査が義務づけられている。
ジャガイモの原産地であるアンデス中央高地では、古くから連作障害について認識されており、長期の休閑と輪作が行われている。ジャガイモの次は別の作物を植えるようにするだけでなく、3から4サイクルで一つの区画を利用したあと長期の休閑をとる。休閑の長さは、人口密度や畑の大きさによって様々である。ただし、1950年代に行われた農地改革などで、共有地が崩壊し始め、耕作地が私有地化され、個人が所有する土地区画が狭くなったため、長期の休閑が行えず、シストセンチュウが再び問題になってきている。また、アンデスのいくつかの地域では、マシュア（イサーニョとも、学名：Tropaeolum tuberosum）と呼ばれるノウゼンハレン科の塊茎類を混植することで、シストセンチュウの発生を抑えている。マシュアは、その根からシストセンチュウを避ける分泌物を発生することが科学的に確認されている。また、インカ時代には、このマシュアは男性の性欲を抑える働きがあることが知られており、長期間にわたる兵士の出征や労働賦役に際して性衝動をコントロールする目的で利用されていたことが、スペイン人の記録文書に記されている。
ジャガイモは、ポテトグリコアルカロイド (Potato Glycoalkaloids; PGA) として総称されるソラニンやチャコニン（英語版）（カコニン、英: α-chaconine）、ソラマリン、コマソニン、デミツシンなどの有毒なアルカロイド配糖体を含む。これらはジャガイモ全体に含まれるが、品種や大きさによりばらつきがあり[32]、特に皮層や芽、果実に多く含まれる。そのため、食べる際には芽や緑色を帯びた皮は取り除かなければならない。PGAは加熱による分解が少ない。PGAなどの中毒症状は、喫食後の30分から半日後までに頭痛・嘔吐・腹痛・疲労感などの症状を示す。毒性はそれほど強くはないが、小児は発症量が10分の1程度と成人より少なく、保育園、小学校の自家栽培による発育不良の小芋などは特にPGAの量が多いため、中毒例が多い。芽を大量に食べて死に至った事例もある。対策としては芋を日光に当てず、暗所で保存し、芽を（緑色になった場合は皮も）丁寧に取り除く。PGAは水溶性のため、皮をむいて茹でたり水にさらすことである程度除くことはできるが、粉吹き芋で中毒した例が報告されているように、除ききれない場合がある。果実は芽ほどではないにせよ、塊茎と比べPGAの含有量が高いため食用に向かない[33]。
国際連合食糧農業機関 (FAO) の統計資料 (FAOSTAT)[36]によると、2014年の全世界におけるジャガイモの生産量は3億8168万トンであり、主食となるイモ類では最も生産量が多い。生産地域は大陸別ではアジアとヨーロッパが4割ずつを占め、インドを除くといずれも中緯度から高緯度北部に分布する。上位5カ国で全生産量の57%を占める。日本の生産量は245万トン（世界シェア0.64%）。
中国 9557万トン (25.0%)
インド 4640万トン (12.2%)
ロシア 3150万トン (8.3%)
アメリカ合衆国 2005万トン (5.3%)
ドイツ 1160万トン (3.0%)
バングラデシュ 895万トン (2.3%)
フランス 809万トン (2.1%)
ポーランド 769万トン (2.0%)
オランダ 710万トン (1.9%)農林水産省の統計資料[37]による平成28年度の都道府県別収穫量では、全国約216万トン中北海道が約170万トンと全国の8割を占める。
ジャガイモの利用形態は、生食（青果）、加工、デンプン原料の3種類に大別される。加工用としては、ポテトサラダ、スナック菓子（ポテトチップスなど）、フライドポテト、冷凍食品（コロッケなど）がある。デンプンは、いわゆる片栗粉として流通している粉末の原料とする意味であり、インスタント麺などの原料にもなる。ジャガイモは、デンプン源だけでなくビタミンやカリウムも多く含んでいる。特にビタミンCが豊富で、フランスでは「大地のリンゴ（pomme de terre：ポム・ド・テール）」と呼ばれ、ドイツ語や上述のオランダ語でも同様の表現が存在する。ジャガイモのビタミンCはデンプンに保護されるため、加熱による損失が少ないという。またジャガイモの皮は、それを使ってガラスや鏡を磨くと曇り止めになる。なお、ジャガイモの品種の説明における「生食用」とは、家庭や飲食店での調理素材として利用することを指しており、通常、加熱して食することを意味する。つまり「生食」の辞書的な意味である、非加熱で食用とする意味ではないことに留意が必要である（本項の説明において以下同様）。
ジャガイモは各地域で様々な料理に用いられる。形状・加熱の具合や水分量によって多種多様な食感になり、様々な調味料や油脂・乳製品などとの相性が良い。
かつて、デザイナーフーズ計画のピラミッドで3群に属しており、3群の中でも、ローズマリー、セージ、大麦、ベリーと共に3群の最下位に属するが、癌予防効果のある食材であると位置づけられていた[39]。
日本では一般家庭料理の範疇に属するものとして、肉じゃがや粉吹き芋、ポテトサラダ、いももちなど、じゃがいもを主な食材とする料理がある他、カレー、シチュー、グラタン、おでん、味噌汁などの具にも広く用いられている。単に茹でたジャガイモに、バターや塩をかけて食べるじゃがバターもポピュラーな食べ物である。北海道の観光地ではよく名物として売られている。
フライドポテト、マッシュポテト、ベイクドポテト、ヴィシソワーズ、スープ、コロッケなど、欧米ではジャガイモを主体とした料理が多くあり、そのまま蒸かして主食としての食べ方をする場合もある。他にジャガイモが欠かせない料理として、アイリッシュシチュー、トルティージャなどがある。
中国では、千切りしたジャガイモの炒め物も一般的である。また、日本以外では、パンの材料に用いられることがあるほか、パスタ（ニョッキ）に使われることもある。電気炊飯器でご飯を炊くときに、落とし蓋を入れてその上にジャガイモを置いておくと、手間をかけずに茹でることができる。
スナック菓子としてポテトチップスが広く食べられている。ただし、タンパク質の成分としてトリプトファンが多く、焦がした場合ニトロソアミンに変化することがあるので注意が必要である。なお、ポテトチップス用の品種も存在し、そのような品種は揚げても焦げにくい（無論、焦げないわけではない）という特徴を持つ。現在、日本では、日本で生産されるジャガイモの15%が、ポテトチップスへと加工されている[40]。
ジャガイモは、古くから凍結乾燥させるという方法で保存性を高め、保存食として利用されてきた。先コロンブス時代、中央アンデス地域において、冷凍したジャガイモを踏みつけることを繰り返すことで水分と毒を抜く方法が発明され、長期にわたる保存・備蓄が可能になった。この凍結乾燥したジャガイモのことを「チューニョ」と呼ぶ。現在でもボリビアやペルーの高地（アルティプラーノ）ではチューニョが利用されている。乾燥したチューニョはまるで小石のように見える。塩味のスープに入れて長時間煮込んで食べるが、質の悪いチューニョはアンモニアのような臭いがすることがある。また、若干作り方が異なり、イモの種類も異なるが、原理的にはチューニョと同じ凍結乾燥ジャガイモに「トゥンタ」と呼ばれるものがある。これもペルー南部やボリビアなどで広く食べられている。
日本でも、山梨県の鳴沢村や長野県の一部地域では、ジャガイモを寒冷期の外気温で冷凍させ、踏みつけることを繰り返して、重量と体積を減らし、保存性を高める方法が存在する。「しみいも」「ちぢみいも」などと呼ぶ。
北海道のアイヌ民族も、秋に収穫し切れなかったジャガイモや傷のあるジャガイモを畑に放置し、雪に埋もれて凍るに任せる。放置されたイモは凍結と解凍を繰り返し、干からびて体積が減る。この工程を経て作られた保存食を「ポッチェイモ」「ペネコショイモ」などと呼び、食べる際は水で戻して丸め、団子にして脂を引いた平鍋で焼く。
こうした保存食とは異なるが、現代の北海道では、低温で一年半ほど保管して熟成させ、デンプンを糖化させて甘くしたジャガイモが商品化されている[41][42]。
ジャガイモは、そのものが調理に使われるだけでなく、豊富に含まれるデンプンを抽出したものが片栗粉として販売されている（片栗粉は本来はカタクリのデンプンを粉にしたものであるが、現在市場に出回っている片栗粉のほとんどはジャガイモのデンプンである）。
豊富なデンプンを持つジャガイモは、ウォッカ、ジン、アクアビット、焼酎、ソジュ（韓国焼酎）など蒸留酒の原料にも用いられる。
日本においても、近年、北海道では特産のジャガイモを使ったジャガイモ焼酎（しょうちゅう乙類）の生産が広く行われるようになっている。また、長崎県でも特産品としてジャガイモ焼酎を製造している酒蔵がある。1979年4月に、北海道斜里郡清里町の清里町焼酎醸造事業所が、日本で最初のジャガイモ焼酎を製造販売した。以後、北海道の多くの焼酎メーカーがジャガイモ焼酎に参入している。ジャガイモ焼酎は、サツマイモで作る芋焼酎と比べると癖が少なく飲みやすいものとなる。
日本では99品種が品種登録されている[43]。現在では公的機関ばかりでなく、農家により突然変異を基にした新種育成もまれに行われている[44]。なお、先述した通り以下の説明における「生食用」は家庭や飲食店での調理素材であることを意味し、非加熱で食用とする意味ではない。
生食用品種。英名は「アイリッシュ・コブラー（Irish Cobbler,「アイルランドの靴直し職人」）」といい、1876年ごろにアメリカで赤い「アーリーローズ[45]」の白色変異種として発見され、発見者にちなみ命名されたと伝えられているが、近年の調査で「アーリーローズ」由来説は否定されており、何らかの雑種由来と考えられている[46]。明治時代の1908年に川田龍吉男爵がイギリスから持ち込んで日本に定着させた品種（品種の正体が「アイリッシュ・コブラー」であることは後に判明した）。デンプンが多くホクホクした食感が得られるが、煮くずれしやすい。このため、粉吹き芋やマッシュポテト、コロッケなど潰してから使う料理に適している。芽の部分が大きく窪んでおり、でこぼこした形状なので皮をむきにくい。主に、東日本で主流の品種である。花は薄い紫色、雄性不稔のため父親とはならないが、直接の母として「キタアカリ」「農林一号」などがあり、交配によらないものとしてプロトクローンから「ホワイトバロン」が選抜された。
生食用品種。英名は"May Queen"。イギリスで民間に栽培されていたのが1900年に登録され、大正時代に日本に持ち込まれた品種[47]。男爵イモよりもねっとりしていて、煮くずれしにくい。このため、カレーやシチューや肉じゃがなど、煮て調理する料理に適している。男爵薯に比べて長い形状で、でこぼこもそれほどひどくなく、皮はむきやすい。主に西日本での消費が多い。世界的に見ても、特に日本で人気がある種（イギリスでも今日では忘れ去られている）。「メイクイーン」と呼ばれることも多いが、品種名としてはメークインが正しい名前である。花は紫色で雄性不稔。長年派生種は存在しなかった[48]が、21世紀に入って俵正彦により突然変異から「タワラ小判」「タワラ長右衛門宇内」が選抜された。
生食用品種。男爵薯を母親として、ジャガイモシストセンチュウ抵抗性を付与させて農林水産省北海道農業試験場（現:北海道農業研究センター）で育成したもので、1987年に品種登録された。カロテンやビタミンCの含有量が多い。男爵薯同様、粉吹き芋やマッシュポテトに適している。黄色が強めである。
でんぷん原料用品種（農林認定：ばれいしょ農林26号）。日本において男爵薯についで生産量の多い品種で、北海道のみで作付されている。ジャガイモの最大の害虫とされるジャガイモシストセンチュウに対する抵抗性を持たず、近年は生産量を減らしている[49]。
生食用品種。ジャガイモシストセンチュウ抵抗性およびウイルス病 (PVY) 耐性を目的として北海道農業試験場で育成され、1995年に品種登録された。内部が黄色く、カロテンやビタミンCの含有量が多い。口当たりが滑らかで、ポテトサラダに適している。JAたんの（現：JAきたみらい端野支所）では、独自ブランド名として黄爵（こうしゃく）と名付けて販売している。
生食（加工）用品種。北海道立根釧農業試験場で育成され、1974年に品種登録。新じゃがポテトチップの材料として使用される。
加工用品種。北海19号とエニワの交配種で、1976年に品種登録。ポテトチップの材料として生産されている品種。風味は男爵薯に較べると劣るといわれるが、揚げると男爵に比べ色合いがよい。
生食用品種。「トヨシロ」を母、「北海51号」を父として交配された品種で、1981年に品種登録。細長い形はメークイン似ており、やや黄色みを帯びている。煮崩れに対する強さはメークインを上回り、「黄金メーク」「コスモメーク」等の別名でも呼ばれる。収穫時期がメークインより遅いので、その代替品として店舗に並ぶことも多い。
2002年に種苗登録された小粒で黄色みの強い品種。アンデス産の小粒で食味が良い種（S. tuberosum ではなく、2倍体の P. phureja）と、アメリカの品種 Katahdin の半数体を交配させ、日本の長日条件下で栽培できるように開発した2倍体の品種。甘みが強く、サツマイモや栗に似た味を持つなど食味はよいが、収量は少なく、病虫害に弱いことから他の品種と比較して栽培が難しい。また発芽しやすく、長期の保存には不向きである。生食用品種として人気が高まってきているが、生産量は少なくジャガイモの中では高価である。北海道十勝地方の幕別町などが主産地である。長期冷蔵貯蔵によりさらに糖度の増加した物もあり、近年ではその風味を生かした本格焼酎の原料にもなっている。
長崎県総合農林試験場で交配・育成された品種で、1971年（昭和46年）に品種登録された。品種名は江戸時代に外国への窓口であった長崎の出島に因んだもの。長崎県を中心に九州で多く栽培される。多収で薯が大きくなる品種。肉色は黄白色で適度に煮崩れし美味だが、明るい所では緑化しやすい。
長崎県をはじめとした暖地での主要品種の一つ。長崎県総合農林試験場で交配・育成され、1978年（昭和53年）に品種登録された。親は母がデジマ、父が長系65号。茎は短く直立、肥大性良、多収で栽培しやすい品種。
英名は"Russet Burbank potato"。1875年にアメリカの種苗家ルーサー・バーバンクが開発した『バーバンク』の突然変異により1910年頃に誕生。大きくなるためフライドポテトに向き、日本へも加工品が多く輸出されている。
日本では環境の違いから収量が得られず[50]栽培されていないため、もっぱら加工品の輸入に頼っている。
"Russet"は、「ザラザラした」という意味で、芋の表面の特徴に因む。ラセット・バーバンク以外にもラセット・レンジャー、ラセット・ノーコタ、ノーキング・ラセット、シェポディーなどの品種があり、これらを総称して「ラセット種」「ラセットポテト」などと呼ぶ。これらラセット種は、アメリカで最もポピュラーな品種である[51]。
仏名は"Cynthia"。フランスのジャガイモ育種・販売会社であるジェルミコパ社により育成され、1996年に登録された品種。日本では2003年2月に品種登録された。他の品種と比べ卵形のシンプルな形状をしており、貯蔵性に優れ煮物にしたときの煮崩れが少ないなどの理由で人気がある。
1971年から1974年にかけて[52]川上幸治郎らがアーリーローズを母、アンデス原産の2倍体栽培種「S.phureja 253」を父として交配し「M72218」の名で選抜育成していた3倍体の種間雑種系統。春作よりむしろ秋作に適し、岡山県牛窓町のばれいしょ採種農家が在来種として栽培を繰り返し維持してきた[53]。派生種として、麒麟麦酒が本種のプロトプラスト培養から選抜した「ジャガキッズ」、俵正彦が突然変異から選抜した「タワラマガタマ」「タワラヨーデル」がある。
16世紀に南米からヨーロッパにもたらされたジャガイモは、当初はその見た目の悪さ（現在のものより小さく黒かった）からなかなか受け入れられずにいた。さらに民衆は、ジャガイモは聖書に載っておらず、種芋で増えるという理由で「悪魔の作物」として嫌った。
しかし、ヨーロッパで栽培される従来の主要な作物よりも寒冷な気候に耐えること、痩せている土地でも育つこと、作付面積当たりの収量も大きいことから、17世紀にヨーロッパ各地で飢饉が起こると、各国の王は寒さに強いジャガイモの栽培を広めようとした。とくに冷涼で農業に不適とされたアイルランドや北ドイツから東欧、北欧では、食文化を変えるほど普及した。これには、地中で育つジャガイモは麦などと違い戦争で畑が踏み荒らされても収穫できることと、農民がジャガイモを食べることで領主たちが自分の麦の取り分を増やそうとした目論見もあった。また西洋のみならず、アメリカ合衆国など北米地域や、日本などアジア地域にも普及し、ジャガイモが飢餓から救った人口は計り知れないといわれる。2005年にはジャガイモの原産地の一つであるペルーが国連食糧農業機関 (FAO) に提案した「国際イモ年 (IYP International Year of Potato)」が認められ、2008年をジャガイモ栽培8000年を記念する「国際イモ年」としてFAOなどがジャガイモの一層の普及と啓発を各国に働きかけることになった。
ジャガイモがヨーロッパに流入した当初、ヨーロッパには芋という概念がなかった。そのため、芋というものを食べると分かるまで、本当は有毒である葉や茎を食用とする旨が書かれた料理本がイングランドで出版され、それを真に受けたイングランド人がソラニン中毒を起こした。
アイルランドでは栽培の容易さや収量のためだけではなく、支配者のイングランド貴族が熱心に勧めたことにも原因があった。ジャガイモの栽培を増やして農民がそれを食べるように仕向ければ、自分たちが収奪する麦の分量が増えると考えてのことである。
結果としてアイルランドでは、主食としてジャガイモが非常に重要になった。このため、1840年代にジャガイモの疫病がヨーロッパに蔓延した際に、ジャガイモに依存していたアイルランドではジャガイモ飢饉が起こり、大勢のアイルランド人が北アメリカに移住することになった。その移民の中に、後に第35代アメリカ合衆国大統領になるジョン・F・ケネディの曾祖父パトリックがいたのはよく知られている話である（ケネディはパトリックの次男の孫、すなわち4代目である）。
ドイツ料理にはジャガイモが多用される。ドイツで最初にジャガイモが普及したのはプロイセンである。プロイセンの支配地であるブランデンブルク地方は、南ドイツなどとは違い寒冷で痩せた土地が多く、しばしば食糧難に悩まされた。そのため、荒地でも育つジャガイモは食糧難克服の切り札とみなされ、フリードリヒ2世が栽培を奨励した。しかし他のヨーロッパ諸国同様、不恰好な外見から人々に嫌われたため、フリードリヒ2世は自ら領地を巡回してジャガイモ普及を訴えたり、毎日ジャガイモを食べたという。
ドイツの食習慣には茹でたジャガイモをフォークなどで潰してから食べる場合があり、第二次世界大戦中、フランスに潜伏したドイツのスパイがレストランでジャガイモを潰して食したためスパイであることが露見した、などのジョークが存在する。また、ドイツ軍が第一次世界大戦以降に使用した柄付き手榴弾が形状が似ていることから、「ポテトマッシャー（イモ潰し器）」と呼ばれていた。
フランスでは、プロイセンの捕虜時代にジャガイモを知った農学者アントワーヌ＝オーギュスタン・パルマンティエの提言により、ルイ16世が王妃マリー・アントワネットにジャガイモの花を飾って夜会に出席させると、貴族は関心を持った。
しかし食用としては他の国々の例に漏れず、当初は庶民の間で嫌われた。ジャガイモを国に広めたいと思ったパルマンティエは一計を案じ、王が作らせたジャガイモ畑に昼間だけ衛兵をつけて厳重に警備した後、夜はわざと誰も見張りをつけなかった。王がそこまで厳重に守らせるからにはさぞ美味なのだろうと考えた庶民の中から、夜中に畑にジャガイモを盗みに入る者が現われた。結果的に、パルマンティエの目論見通りジャガイモは民衆の間に広まって行ったという話が残っている。
このことから、フランスのジャガイモ料理には「パルマンティエ」の名が付くようになった。特に、牛挽肉とマッシュポテトで作るキャセロール「アッシ・パルマンティエ (Hachis Parmentier) 」が有名である。
北朝鮮では、1990年代後半から食糧危機が発生したが、この時政府（朝鮮労働党）は「ジャガイモ農業革命」を提唱してジャガイモの生産拡大を、同時に種子改良（種子革命方針）、二毛作方針を徹底した。ジャガイモは白米に比べて、気候や土地に依存せず大量に生産できる。このように、食糧問題の解決に用いられる例がある。
品種により貯蔵性が異なり、加工業者は使用時期別にいくつかの品種を組み合わせて使う場合がある。たとえば、長期貯蔵性に優れる「スノーデン」種（ポテトチップスの原料の一つ）は、4月から6月頃の原料として使われる。
茹でた場合は、冷蔵庫に入れておけば、滅菌状態ではおよそ1週間から2週間程度もつ。ちなみにジャガイモ単独で茹でる場合は、皮はついたまま茹でた方が、ふっくらする。
茹でた場合、冷凍庫には決して入れてはならない（水分が分離してスカスカした食感になる）。しかし、マッシュポテトや水分が比較的少ないフライドポテトなどは冷凍しても問題ない。
収穫後2か月から3ヶ月は休眠期であり、好適な温度や湿度条件下でも発芽しない。しかし、その後、本来繁殖器官である塊茎は発芽を始める。発芽することにより、生食用品種として商品価値を失い、加工用やでんぷん原料用では減耗や歩留まりの低下、品質の劣化が起こる。そのため、貯蔵中の発芽を抑制するためにいくつかの方法が用いられている。
3℃から10℃の低温で貯蔵することにより発芽を防ぐ方法が一般的である。最適な貯蔵温度は品種によって異なる。低温保存することにより、可溶性糖の含量が増える。
CA貯蔵 (Controlled Atmosphere) は、貯蔵する空間の気体の組成・湿度・温度を制御して鮮度を保持する方法[54]。青森県のリンゴの長期貯蔵において一般的な方法で、ジャガイモでも実用化されており、8か月から10か月の長期貯蔵が可能である[55][56]。
アメリカ合衆国などでは、収穫後にクロロプロファムという薬品を散布して発芽を抑制する方法をとっている[57]。日本では除草剤として登録されている農薬で[58]、ジャガイモの発芽防止目的に使用することは許可されていない。この薬品はカナダ・米国・オランダその他の主要ジャガイモ生産国において、フライドポテトやポテトチップなどの加工用ジャガイモに普通に使用されている薬品なので、これらの国から輸入されているジャガイモ加工製品には普通に検出される[59]。
放射線であるガンマ線を照射する方法がある。コバルト60から放出されるガンマ線により、芽の組織の細胞分裂を阻害することで発芽を抑制する。ジャガイモへの放射線照射は1972年に厚生省（現厚生労働省）により認可されたが、1974年1月から道の許可を得て北海道の士幌町農業協同組合が実施しているのみである。なお、日本において放射線の食品照射が認められている食品はジャガイモだけである。
ジャガイモの発芽防止のために行う放射線照射の認知度は28%と低く、安全性や必要性など食品への放射線照射に関する基本的事項についての分かりやすい情報提供の不足を指摘する声が多い[60]。
暗冷所にリンゴと一緒にして保存すると発芽しにくくなるといわれてきた。これには異論も多く、効果がないという報告も多かったが、近年、欧米での研究によりリンゴなどから発生するエチレンガスがジャガイモの芽の伸びを抑制する効果を持つことが明らかにされ、工業的に生産されたエチレンを用いて正しく濃度コントロールをして発芽を抑制する技術が確立されている。しかし、リンゴとの共存によるエチレンガスの濃度コントロールは困難であり、エチレンガスの濃度や保存期間が充分でないと、逆に芽の伸びを助長することも立証されている。ジャガイモは通常5℃以下の冷暗所で保存するといつまでも芽は伸びないので、そのような場所で保存することが最も重要である。ただし、一度高温にさらして芽が伸び始めたものは長い期間の保存には適さないので、もともと芽が伸びていないジャガイモを選ぶことがこつである。リンゴと一緒に保存する方法については、濃度や時間・温度のコントロールが困難で失敗の確率が高く、勧められない。
ジャガイモ（馬鈴薯〈ばれいしょ〉、英: potato、学名：Solanum tuberosum L.）は、ナス科ナス属の多年草の植物。デンプンが多く蓄えられている地下茎が芋の一種として食用とされる。
감자(정체자: 甘藷, 영어: potato)는 가지과의 여러해살이 식물로, 세계에서 네 번째로 많이 생산되는 농작물이다. 고구마, 옥수수와 함께 대표적인 구황작물(救荒作物)로 인류를 기아의 공포에서 구제한 작물에 해당한다.[1] 원산지는 남미 안데스 지역인 페루와 북부 볼리비아로 알려져 있다. 콜럼버스의 탐험이후 16세기 중후반에 스페인 정복자들에 의해 유럽에 전래되었으나 아일랜드를 제외한 유럽에서 식품으로로 정착한 시기는 18세기 후반이다. 그전에는 관상용, 사료용, 소수의 가난한 서민들의 식품이었을 뿐이었다.[2]
추운지역이나 4,000m 고산지대에서도 재배가 가능하고, 3개월이라는 단기간내에 수확이 가능하며 양분을 땅속에 축적하므로 전란에도 피해가 적다.[3] 척박한 환경과 가뭄에 강하며, 다 자라지 않은 상태에도 수확하여 식용할 수 있고, 수확후 별도 가공없이 즉시 요리가 가능하므로 가난한 농부에게는 경제적이다.[4] 식용하는 부위는 뿌리가 아니고 줄기이며 이를 덩이줄기라 한다.
한반도에는 19세기 초에 전래되었으며 하지감자, 지슬, 북감저(北甘藷), 마령서(馬鈴薯)라고도 한다.
미국항공우주국(NASA)에서는 감자를 우주인들의 식량 자원으로 사용하기 위해서 1995년에 콜럼비아 호에 실어 보내 무중력 공간에서의 우주 재배 실험을 진행하기도 했다.[5]
감자는 현재 재배 식물 가운데 가장 환경 적응력이 뛰어난 식물로 알려져 있다. 해안가에서부터 히말라야나 안데스 등 해발 4,000m 이상이 되는 고산지대에서도 재배가 가능하며, 기후지대별로는 아프리카의 사하라 사막에서부터 연중 대부분 눈이 덮여 있는 그린란드에서도 재배하고 있다. 위도상으로 보면 북위 72도, 남위 46도 부근까지 퍼져 있다.[6]
감자의 원산지는 페루, 칠레, 볼리비아의 안데스 고지대와 티티카카 호수 주변부로 알려져 있다.[7] 처음으로 재배된 시기에 대해서는 자세히 알수 없으나, 기원전 3000년경 전성기를 이루었던 모체문화의 토기에서 감자와 같은 모습의 식물이 그려져 있는 것을 보면 아주 일찍부터 지역 원주민들의 주식이었다고 보여진다.[8] 감자는 해발 4,000m 고지대에서 재배가 가능하여 잉카제국의 주식 중 하나였다.
스페인의 아메리카 대륙 정복기인 1533년에 피사로에 의해 잉카제국이 멸망한 이후, 남미지역을 탐험하던 스페인 탐험가 곤잘로 히메네스 데 케사다가 1536년에 안데스 고산지역에 거주하는 원주민들이 주식으로 삼던 감자를 유럽인으로서는 처음 발견했다.[9] 같은해에 항해용 비상식량으로 감자를 선적했다는 기록으로 보아 늦어도 16세기 중후반 경에 유럽으로 전파된 것으로 보여진다.[10] 처음 유럽에 도입되었을 때는 널리 퍼지지 않았으며, 감자가 나병을 일으킨다거나 성서에 없어서 악마의 작물이라는 소문이 퍼지기도 했다.[11] 17세기에 아일랜드에서는 영국의 곡물 수탈 때문에 감자를 주식으로 삼기 시작했으나 그외 다른 유럽국가들은 감자를 먹지 않았고 관상용이나 가축의 사료로 재배하곤 했다.[12]
18세기 들어 전쟁과 빈번한 흉년으로 인한 기근이 발생하면서 감자는 구황작물로 자리 잡았고 주식으로 이용되기 시작했다. 19세기 말 감자 역병이 돌아 아일랜드 전체 인구의 20% 이상이 감소할 정도의 대기근이 발생하기도 하였다. 프랑스에서는 일찍부터 감자를 왕궁에서 관상용으로 재배했으며, 마리 앙투아네트는 감자꽃을 머리 장식으로 사용하기도 하였다. 왕궁에서만 길러졌던 감자는 프랑스 대혁명 후에 프랑스 전역으로 퍼져가게 되었다.
독일에서는 18세기 중반 프로이센의 국왕 프리드리히 2세가 감자를 구황작물로 심으라는 명령을 내림으로써 널리 보급되었다. 프리드리히 2세는 맛없는 감자를 심지 못하겠다는 상소문이 날아오자, 자신이 직접 매일 감자를 먹음으로써 여론을 무마시켰다.
중국에는 명나라 때에 옥수수, 고구마와 함께 전래되었으며, 일본에는 1603년 네덜란드를 통해 전래되었다고 알려져 있다.
감자는 1824년~1825년(순조 24~25년)경에 조선에서 산삼(山蔘)을 찾기 위해 숨어 들어온 청나라 사람들이 식량으로 몰래 경작하면서 한반도에 들어온 것으로 알려져 있다.[13] 청나라 심마니들이 식량을 메고 다닐 수 없으니 길목마다 감자를 심어놓고 양식이 떨어지면 사용할 비상식량이었다는 것이다.[14][15] 이규경이 쓴 《오주연문장전산고》에도 함경도에서 떠도는 말로 "감자가 강을 건넜다"는 말이 있는데 청나라 심마니들이 국경을 넘어 감자를 심는다는 뜻이라고 한다.[16] 또한 순조 28년과 29년 두 해 동안 흉년이 들었는데, 감자종자를 많이 뿌려둔 덕분에 굶어 죽는 것을 면한 사람이 적지 않았다고 한다.
한반도에서는 특히 강원도 지역이 감자로 유명한데, 이는 1920년대 초에 강원도 회양군 난곡면에서 농업연구를 하던 독일인 매그린이 개발한 품종(난곡 1호 ~ 난곡 5호)이 1930년대 강원도 지역에서 대규모로 재배된 데에서 비롯되었다. 당시 강원도에는 화전민이 약 35만명으로 도내 인구(약 150만명)의 23%에 달하였는데, 강원도의 기후조건이 감자를 재배하기에 원활하고 다른 작물에 비해 단위면적당 수확량이 많았기 때문에 쌀을 경작하기 어려웠던 이 지역에서는 화전민을 중심으로 감자가 주식으로 재배되었다. 이후 량강도의 인구가 늘어나면서 북측에서는 강원도의 감자보다 량강도의 감자가 유명해졌다.
조선 시대 ‘감저’(甘藷)란 말은 중국·일본과 마찬가지로 본래 사탕수수(세조때에 한글로 월인천강지곡과 석보상절을 합본하여 펴낸 부처 전기인 월인석보에서 독자들이 이해할 수 있도록 사탕수수를 뜻하는 감저를 알기쉽게 설명하고 있다.)와 고구마를 가리키던 말이었다. 고구마가 들어오고 60년 뒤에 한반도에 들어온 감자는 처음에는 '북방에서 온 감저'라는 뜻으로 북감저(北甘藷)라고 불렸다. 감자와 고구마의 이름의 혼용은 20세기에도 계속되었는데, 예를 들어 김동인의 소설 《감자》(1925. 조선 문단)에서 말하는 ‘감자’는 고구마를 부르는 말(평안도, 충청남도 방언)이다. 현재도 제주도에서는 고구마를 '감저', 감자를 지슬(地實, 지실)이라고 부르며, 전라도·충청도 등 양호(兩湖) 지방에서는 고구마를 '무수감자'(무감자)나 '진감자', 감자를 하지감자라고 부른다. 이후 본래의 감저가 고구마란 이름으로 굳어지면서 감자는 ‘감자’로 불리게 되었다.
한글로 감자라고 표기한 최초의 문헌은 1918년에 발행된 《조선농업대전》이다.[17]
중국과 일본에서는 감자를 마령서(馬鈴薯)라고 하고, 중국 북방에서는 땅속에서 나는 콩이라는 뜻으로 토더우(土豆),[18] 서북방에서는 양우(洋芋)라고도 한다.
높이는 60~100cm이고 독특한 냄새가 난다. 땅 속에 있는 줄기 마디로부터 가는 줄기가 나와 그 끝이 비대해져서 원형 또는 알 모양의 덩이줄기를 형성한다. 6월 경에 잎겨드랑이에서 긴 꽃대가 나와 취산꽃차례를 이루고 지름 2~3cm 되는 별 모양의 5갈래로 얕게 갈라진 엷은 자색 또는 백색 등의 꽃이 핀다. 꽃이 진 뒤에 토마토 유사한 작은 열매가 달린다.
_Nicola.jpg)
줄기
잎
자른 모습
꽃
개화 6월에 자주색, 흰색의 꽃으로 피는데 꽃은 잎겨드랑이에서 꽃대가 나와 달린다. 꽃은 갈래로 갈라진 모양이며, 땅 속에 있는 줄기마디로부터 가는 줄기가 나와 덩이줄기를 형성한다.
감자는 비교적 서늘한 기후를 좋아하는데, 자라는 데 가장 알맞은 온도는 20°C쯤이다. 씨감자는 고랭지에서 가꾼 것을 쓴다. 3월 하순-5월 상순에 포기 사이 18-25cm로 한 군데에 쪼갠 씨감자 1쪽씩을 자른 면이 밑으로 가게 심은 다음 흙을 5cm쯤 덮는다. 싹이 트면 한 포기에 2대쯤만 남겨놓고 솎아 준다. 감자는 자라는 기간이 짧으므로 모든 거름은 밑거름으로 준다. 6월 하순-7월 상순에 수확하며, 수확한 감자는 그늘에서 잘 말려 저장한다.
씨감자는 정부 보급종, 씨감자 주산지의 농협 또는 민간채종회사로부터 구입할 수 있다. 씨감자는 구입한 후 싹틔우기 과정을 거쳐야 하기 때문이 늦어도 파종하기 한 달 전에는 구입하는 것이 좋다. 정부 보급종의 경우 봄에 심을 씨감자는 1~2월에 이장이나 동장을 통하여 신청하면 2~4월에 공급받을 수 있다. 감자 주산지의 농협이나 작목반 또는 민간채종회사로부터 씨감자를 구입할 수도 있는데 구입가격은 보급종보다 다소 비싼편이다.
역사적으로 중요한 감자역병균은 유럽[19]과 미국[20]에서 진행 중인 문제로 남아 있다. 그 밖의 다른 질병으로는 다음과 같다.
감자는 삶아서 주식 또는 간식으로 하고 굽거나 기름에 튀겨 먹기도 한다. 소주의 원료와 알코올의 원료로 사용되고, 감자 녹말은 당면, 공업용 원료로 이용하는 이외에 좋은 사료도 된다.
감자는 설탕으로 간을 하는 경우, 토마토와 마찬가지로 감자의 비타민 B1이 설탕을 대사하는 과정에서 소비되어 영양학적으로 좋지 않다. 감자는 소금이나 된장으로 간을 하는 것이 바람직한데, 이 경우 감자의 칼륨이 소금이나 된장의 나트륨을 배출하므로 합리적이다. 특히, 된장으로 간을 하면 된장이 발효되는 과정에서 생성되는 여러 펩타이드가 항산화작용을 하므로 건강에 유익하다.
감자는 비타민과 미네랄을 함유하고 있다. 또한 지방과 단백질에 비해 탄수화물 함량이 높고 철분, 마그네슘과 같은 중요한 무기성분 및 비타민 C, B1, B2, 나이아신과 같은 인체에 꼭 필요한 비타민을 함유하고 있으며, 당분이 낮아 좋은 영양 식품이다.[21]
감자에 들어 있는 철분은 같은 양의 쌀밥보다 많이 들어있어 철분 섭취가 중요한 빈혈 환자에게 좋다. 또한 염분이 많이 들어간 음식을 많이 먹는 한국인들에게는 칼륨이 많이 들어있는 감자가 좋은 역할을 한다.
감자에는 글리코알칼로이드라는 독성 화합물이 들어있는데, 이 가운데 솔라닌과 차코닌이 주를 이룬다. 이러한 화합물들은 포식자들로부터 식물을 보호하기 위해 생성되는데 일반적으로 잎, 뿌리, 싹, 과실에 함축되어 있다.[22] 볕 드는 곳에 두거나, 물리적으로 위해를 받거나, 시간이 오래되면 괴경 안에 글리코알칼로이드 성분이 증가한다.[23] 껍질 바로 아래 부분 쪽이 가장 많이 함축되어 있으며, 170 °C (340 °F)의 고온에서 요리하면 부분적으로 이들을 제할 수 있다. 야생 감자의 글리코알칼로이드 독성분은 사람에게도 독성의 영향을 미치기 충분하다. 독의 증상으로는 심한 두통, 설사, 구토 등이 있고 심지어는 사망에 이를 수 있으나 감자로 인한 중독은 극히 드물게 일어난다.
감자에서 식용하는 부위를 흔히 고구마처럼 "뿌리"부분인 것으로 여기는 오해가 있지만, 사실 줄기가 변하여 만들어지는 것으로 고구마의 뿌리와는 근본적으로 생성 원인이 다르다.
.jpg)
![[1]](http://sbahuaud.free.fr/ALBB/Kartenn-020.jpg){kind=link}
