Костриця (лат. Festuca) — рід трав'янистих рослин родини Тонконогові (Poaceae).
Зустрічаються на луках, у лісах. Ростуть у всіх регіонах Землі з холодним, помірним та субтропічним кліматом, а також у гірських районах тропіків.[1]
Пилок костриці є суттєвим алергеном, що викликає поліноз.[2]
Стебло прямостояче, висотою 10-120 (до 200) см. Рослина утворює підземні повзучі пагони або густі дернини.
Листки лінійні, зазвичай шорсткі або волосисті, рідше голі та гладкі, шириною до 15 мм, часто згорнуті або складені уздовж пластинки.
Суцвіття — розлогі або стислі волоті. Колоски довжиною 5-15 мм, з 2-10 (до 15) квітками, пухкі, на ніжках, з шорсткою, звивистою остю. Тичинок 3, зав'язь обернено-яйцеподібна з двома приймочками.
Зернівка подовгаста, довжиною 2,3-5 мм, на спинці опукла, спереду жолобчаста.
Більша частина видів — кормові рослини. Особливо цінною пасовищною та сінокісною рослиною є Костриця лучна (Festuca pratensis), близька до неї Костриця очеретяна (Festuca arundinacea) дає більш грубе сіно, але витримує засоленість ґрунтів. Хорошою пасовищною рослиною є Костриця червона (Festuca rubra).
Костриця лучна та костриця червона також широко використовуються для створення газонів.
Види, які ростуть на території України:
Костриця (лат. Festuca) — рід трав'янистих рослин родини Тонконогові (Poaceae).
Зустрічаються на луках, у лісах. Ростуть у всіх регіонах Землі з холодним, помірним та субтропічним кліматом, а також у гірських районах тропіків.
