Die treurden (Pinus patula) is 'n indringerplant en keëldraende boom wat tot 20 m hoog word. Dit groei in vogtige grasvelde, woudrande en paddeurgrawings. Die boom is inheems in Meksiko en Sentraal-Amerika. In Suid-Afrika groei dit in die oostelike gedeeltes; vanaf die Oos-Kaap; deur KwaZulu-Natal tot in die Laeveld.
Die boom is groot met 'n digte, geronde kroon wanneer volwassenheid bereik word. Die bas is grof en donker. Die naaldblare is in groepe van drie en neerhangend. Dit word gekweek vir kommersiële doeleindes in plantasies; die hout word gebruik vir konstruksiehout en papierpulp.
Wikimedia Commons het meer media in die kategorie Treurden.
Wikispecies het meer inligting verwant aan: Treurden
Die treurden (Pinus patula) is 'n indringerplant en keëldraende boom wat tot 20 m hoog word. Dit groei in vogtige grasvelde, woudrande en paddeurgrawings. Die boom is inheems in Meksiko en Sentraal-Amerika. In Suid-Afrika groei dit in die oostelike gedeeltes; vanaf die Oos-Kaap; deur KwaZulu-Natal tot in die Laeveld.
Pinus patula (lat. Pinus patula) - şamkimilər fəsiləsinin şam ağacı cinsinə aid bitki növü.
_at_Bhandakthathaatch_(8000_ft)_I_IMG_7363.jpg){kind=small}
İynəyarpaqlılar ilə əlaqədar bu məqalə qaralama halındadır. Məqaləni redaktə edərək Vikipediyanı zənginləşdirin. Etdiyiniz redaktələri mənbə və istinadlarla əsaslandırmağı unutmayın.
Pinus patula (lat. Pinus patula) - şamkimilər fəsiləsinin şam ağacı cinsinə aid bitki növü.
Pinus patula, el pi mexicà groc[1] és una espècie de pi nativa de Mèxic.
Arbre 20 a 40 m d'alt, escorça papiràcia, esquamosa i vermellenca. Les seves pinyes pengen en grups de tres a sis.
Creix des dels 24° a 18° de latitud nord i entre els 1800 i 2700 m sobre el nivell del mar. No suporta grans períodes de temperatures tan baixes com -10 °C, però de vegades les resisteix i encara de més baixes. Ésmoderadament tolerant a la secada ho és més que Pinus taeda. El rang de pluviometria va des dels 750 a 2000 mm anuals.
Se l'explota principalment èr labona qualitat del paper que se'n fa i ha estat introduït a moltes parts del món. [2] és plantat amb finalitats de forestació en terres abans cobertes de matollar.
De Pinus patula se n'extreu una oleoresina on s'ha identificat els monoterpens canfè, alcanfor, paracimen, acetat de geraniol, mircè, transtocimè, alfa i beta-felandrè, alfa i beta-pinè, sabinè, alfa-terpinè i alfa-terpineol; els triterpens àcids abiètic, eliotinoic, leucopimàric, mercúsic, palústric, pimàric, iso, i iso-delta-8-9-compost, i sandaracopimàric; els sesquiterpens cariofilè i longifolè, i el compost fenílic estragol.[3]
patula: epítet específic llatí que significa "estesa".[4]
Pinus patula ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Kiefern (Pinus) innerhalb der Familie der Kieferngewächse (Pinaceae). Sie ist in Mexiko verbreitet.
Pinus patula wächst als immergrüner Baum und erreicht Wuchshöhen von 30 bis 35 Metern sowie Stammdurchmesser von 50 bis 90 Zentimetern oder selten Wuchshöhen von 40 Metern sowie Stammdurchmesser von 1 Meter. Der Stamm ist meist gerade und bis in 20 Meter Höhe astfrei. Die unteren Äste stehen waagrecht bis manchmal leicht abwärts gerichtet und bilden eine offene, rundliche Krone. Die Borke ist bei reifen Bäumen im unteren Kronenbereich dick mit tiefen, senkrechten Rissen. Ab 3 bis 4 Meter Höhe ist die Borke dünn, schuppig und rötlich bis gelblich-rot. An jungen Bäumen ist die Borke dünn, schuppig und gelblich rot. Die Zweige sind schlank, manchmal leicht hängend, schuppig und gelblich rot. Es sind meist fünf, selten vier Keimblätter vorhanden.
Das Holz ist weich, leicht und bleich-gelblichweiß mit leicht dunklerem Kernholz.
Die Nadelblätter stehen in Bündeln an Kurztrieben zu dritt, manchmal zu viert, selten zu fünft; die Scheiden sind fahl graubraun, 10 bis 15 Millimeter lang und ausdauernd. Die Nadelblätter sind schlank, 15 bis 25 Zentimeter lang, hängend, hellgrün bis gelbgrün. Der Rand ist fein gesägt. Es sind ein bis vier, meist drei Harzkanäle vorhanden. Es gibt zwei aneinanderliegende, aber abgegrenzte Leitbündel.
Die männlichen Zapfen stehen in dichten Gruppen von zwei bis zehn, an schlanken Stielen nicht nur an Zweigen, sondern auch am Stamm. Ihre kleinen, dicken Zapfenschuppen tragen einen kleinen, abfallenden Dorn.
Die weiblichen Zapfen sitzen in Gruppen von vier bis acht zusammen. Die weiblichen Zapfen sind bei einer Länge von 7 bis 10 Zentimetern länglich-kegelförmig, leicht gekrümmt, hart und braun bis gelbbraun. Sie reifen im Winter, bleiben aber oft über Jahre geschlossen und öffnen sich häufig erst nach einem Feuer. Die Zapfenschuppen sind hart und steif.
Die Samen sind mit Längen etwa 5 Millimetern sehr klein, rundlang, dunkelbraun bis fast schwarz. Der Samenflügel ist etwa 17 Millimeter lang und hellbraun. Auf ein Kilogramm kommen rund 115.000 Samen.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 24.[1]
Pinus patula hat eine sehr begrenzte Verbreitung. Sie kommt in verstreuten Populationen in südöstlichen Bereich der Sierra Madre Oriental in Mexiko, etwa zwischen dem 24. und dem 17. nördlichen Breitengrad vor.
Pinus patula wächst in Höhenlagen von 1500 bis 3100 Metern in Gebieten mit 1000 bis 1500 mm Jahresniederschlag. Feuchtigkeit ist das ganze Jahr in Form von Nebel oder Regen vorhanden. In trockeneren Bereichen wird Pinus patula von Pinus teocote und Pinus leiophylla verdrängt.
Pinus patula wurde jedoch als Forstbaum u. a. 1907 ins südliche Afrika eingeführt und verwilderte dort.[2]
Die Erstbeschreibung von Pinus patula erfolgte 1831 Diederich Franz Leonhard von Schlechtendal und Adelbert von Chamisso in Linnaea, 6. Band, Seite 354.[3][4]
Von Pinus patula gibt es zwei Varietäten:[4]
Pinus patula ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Kiefern (Pinus) innerhalb der Familie der Kieferngewächse (Pinaceae). Sie ist in Mexiko verbreitet.
Pinus patula (лат. Pinus patula) – быдмассэзлӧн пожум котырись пожум увтырын (Pinus субувтырын) торья вид. Пожумыс быдмӧ 30-35 метра вылына да овлӧ 50-90 метра кыза диаметрын. Пожум пантасьӧ Мексикаын.
Pinus patula (лат. Pinus patula) – Pinaceae семьяысь Мексикаын будӥсь пужым. Ӝуждалаез ог 30-35 м, модослэн диаметрез 50-90 м.
Pinus patula (лат. Pinus patula) – быдмассэзлӧн пожум котырись пожум увтырын (Pinus субувтырын) торья вид. Пожумыс быдмӧ 30-35 метра вылына да овлӧ 50-90 метра кыза диаметрын. Пожум пантасьӧ Мексикаын.
Pinus patula, commonly known as patula pine, spreading-leaved pine, or Mexican weeping pine, and in Spanish as pino patula or pino llorón, (patula Latin = “spreading”) is a tree native to the highlands of Mexico. It grows from 24° to 18° North latitude and 1,800–2,700 m (5,900–8,900 ft) above sea level. The tree grows up to 30 m (98 ft) tall. It can only withstand short periods of temperatures as low as −10 °C (14 °F), but resists well occasional dips below 0 °C (32 °F). It is moderately drought-tolerant, and in this respect is superior to Pinus taeda. The average annual rainfall in its native habitat is from 750 to 2000 mm. This falls mostly in summer, but in a little area of the State of Veracruz on the Sierra Madre Oriental its habitat is rainy the year round.
It is planted at high altitudes in Ecuador (3500 m), Bolivia, Colombia (3300m), Kenya, Tanzania, Angola, Zimbabwe, Papua New Guinea, and Hawaii (3000 m). In Hawaii it is replacing the native alpine grassland.
At lower altitudes than in its origin country it is cultivated in Southern Brazil, South Africa, India, and in the Argentine provinces of Córdoba and San Luis.[1] it is planted for forestation purposes in lands originally covered by bushland.
It has been introduced near sea level in New South Wales, Australia, where it spreads naturally by wind and is very favored because rainfalls are more abundant in summer. It was also introduced in New Zealand for commercial purposes and is fully naturalized there. It is cultivated in the United Kingdom as an ornamental tree for parks and gardens, and has gained the Royal Horticultural Society's Award of Garden Merit.[2][3]
The timber is pale-pink to salmon, moderately soft, brittle and smelling strongly of aniseed when freshly cut.
There are two varieties: P. patula Schiede ex Schlechtendal et Chamisso var. patula and P. patula Schiede ex Schlechtendal et Chamisso var. longipedunculata Loock ex Martínez.
Pinus patula, commonly known as patula pine, spreading-leaved pine, or Mexican weeping pine, and in Spanish as pino patula or pino llorón, (patula Latin = “spreading”) is a tree native to the highlands of Mexico. It grows from 24° to 18° North latitude and 1,800–2,700 m (5,900–8,900 ft) above sea level. The tree grows up to 30 m (98 ft) tall. It can only withstand short periods of temperatures as low as −10 °C (14 °F), but resists well occasional dips below 0 °C (32 °F). It is moderately drought-tolerant, and in this respect is superior to Pinus taeda. The average annual rainfall in its native habitat is from 750 to 2000 mm. This falls mostly in summer, but in a little area of the State of Veracruz on the Sierra Madre Oriental its habitat is rainy the year round.
It is planted at high altitudes in Ecuador (3500 m), Bolivia, Colombia (3300m), Kenya, Tanzania, Angola, Zimbabwe, Papua New Guinea, and Hawaii (3000 m). In Hawaii it is replacing the native alpine grassland.
At lower altitudes than in its origin country it is cultivated in Southern Brazil, South Africa, India, and in the Argentine provinces of Córdoba and San Luis. it is planted for forestation purposes in lands originally covered by bushland.
It has been introduced near sea level in New South Wales, Australia, where it spreads naturally by wind and is very favored because rainfalls are more abundant in summer. It was also introduced in New Zealand for commercial purposes and is fully naturalized there. It is cultivated in the United Kingdom as an ornamental tree for parks and gardens, and has gained the Royal Horticultural Society's Award of Garden Merit.
The timber is pale-pink to salmon, moderately soft, brittle and smelling strongly of aniseed when freshly cut.
Pinus patula, el pino mexicano amarillo[2] o pino patula es una especie arbórea de las Pináceas, del Nuevo Mundo, de México.
Pueden llegar de 20 a 40 m de altura, corteza papirácea, escamosa y rojiza. Sus hojas cuelgan como flecos. Tiene unos conos duros y escamosos que cuelgan en grupos de 3 a 6.
Crece desde los 24° a 18° de latitud norte y entre los 1800 y 2700 m sobre el nivel del mar. No soporta grandes periodos de temperaturas tan bajas como -10 °C, pero puede sobrevivir en climas más fríos por poco tiempo. Es moderadamente tolerante a la sequía, en este ámbito es superior que Pinus taeda. El rango de lluvias va desde los 750 a 2000 mm anuales, y ocurre principalmente en verano pero en el estado de Veracruz en la Sierra Madre Oriental su hábitat es lluvioso todo el año.
Se le explota principalmente por su buena calidad de papel que proporciona y se le ha introducido en diversas partes del mundo.
Se ha plantado en grandes altitudes en Ecuador (3500 m), Bolivia, Colombia (3300 m), Kenia, Tanzania, Angola, Zimbabue, Papúa Nueva Guinea, Hawái (3000 m). En Hawái está reemplazando a los herbazales alpinos nativos. Es cultivado en más bajas altitudes que en su país de origen: Sur de Brasil, Sudáfrica, India, y en las provincias argentinas de Córdoba y San Luis[3] es plantado con fines de forestación para crear bosques artificiales en tierras que anteriormente estaban cubiertas por matorrales. Ha sido introducido cerca del nivel del mar: Ha sido introducido en Nueva Zelanda con propósitos comerciales y está totalmente naturalizado. También se le ha introducido en el Reino Unido como ornamental y crece bien.
P. patula ha sido introducida en diferentes países fuera de su rango de origen, en algunos de ellos se ha convertido en una especie invasora, como en Australia, Colombia, Malawi y Sudáfrica.
En Australia se ha introducido en los estados de Victoria y Nueva Gales del Sur donde se expande naturalmente por el viento y es muy favorecido por las lluvias que son más abundantes en verano.
En Colombia, fue introducido a mediados del siglo XX debido a su uso forestal, sin embargo, se ha convertido en una invasora que amenaza a los páramos y bosques andinos debido a que su presencia esta asociada a la pérdida de biodiversidad de plantas y biota del suelo. [4]
En Malawi varias especies endémicas están siendo amenazadas por la expansión rápida del pino.
Las características que la convierten en invasora son:[5]
Esta especie se utiliza en Puebla para tratar ciertos malestares respiratorios como la tos.
De Pinus patula se extrae una oleorresina en la que se han identificado los monoterpenos canfeno, alcanfor, paracimeno, acetato de geraniol, mirceno, transtocimeno, alfa y beta-felandreno, alfa y beta-pineno, sabineno, alfa-terpineno y alfa-terpineol; los triterpenos ácidos abiético, eliotinoico, leucopimárico, mercúsico, palústrico, pimárico, el iso, y el iso-delta-8-9-compuesto, y sandaracopimárico; los sesquiterpenes cariófileno y longifoleno, y el compuesto fenílico estragol.[6]
Pinus patulea fue descrita por Schiede ex Schltdl. & Cham. y publicado en Linnaea 6: 354. 1831.[7]
Pinus: nombre genérico dado en latín al pino.[8]
patula: epíteto latino que significa "extendida".[9]
El nombre más común es el de Pino llorón. Aunque también tiene otros nombres como: pino ocote (México), pino colorado, pino candelabro, pino gelecate (Puerto Rico).
Pinus patula, el pino mexicano amarillo o pino patula es una especie arbórea de las Pináceas, del Nuevo Mundo, de México.
Pinus patula est une espèce de pin originaire du Mexique pouvant atteindre 30 m, voire 40 m de haut.
Pinus patula[1] er furutegund sem er ættuð frá hálendi Mexíkó.
Viðurinn er fölbleikur til laxableikur, í meðallagi mjúkur, stökkur og lyktar sterklega af anís þegar hann er nýhögginn.
Pinus patula er furutegund sem er ættuð frá hálendi Mexíkó.
Viðurinn er fölbleikur til laxableikur, í meðallagi mjúkur, stökkur og lyktar sterklega af anís þegar hann er nýhögginn.
Il pinus patula è un albero sempreverde aghifoglie del genere Pinus originario degli altipiani del Messico centrale e meridionale dove viene coltivato anche per la produzione di legname.
Il pinus patula è un albero sempreverde aghifoglie del genere Pinus originario degli altipiani del Messico centrale e meridionale dove viene coltivato anche per la produzione di legname.
Plačioji pušis (lot. Pinus patula) – pušinių šeimai (Pinaceae) priklausanti spygliuočių medžių rūšis. Paplitusi Mekisikoje, tarp 24° – 18° š. pl. Auga kalnuose, 1800–2700 m aukštyje. Taip pat introdukuota Anduose, Pietų ir Rytų Afrikoje, Havajuose.
Aukštis iki 40 m, kamieno skersmuo – iki 1 m. Jaunų augalų žievė plona, rausvai ruda, sueižėjusi, vėliau tampa stora, pilkšvai ruda. Spygliai 15-25 cm ilgio, 0,7-0,9 mm storio. Kankorėžiai asimetriški, 5-10 cm ilgio, 4-6,5 cm pločio, sudaryti iš 100–150 žvynelių. Sėklos 4-6 × 2-4 mm matmenų, plokščios, su skristukais.
Meksikoje ir kitose šalyse plačioji pušis plačiai naudojama medienos pramonėje[1].
Plačioji pušis (lot. Pinus patula) – pušinių šeimai (Pinaceae) priklausanti spygliuočių medžių rūšis. Paplitusi Mekisikoje, tarp 24° – 18° š. pl. Auga kalnuose, 1800–2700 m aukštyje. Taip pat introdukuota Anduose, Pietų ir Rytų Afrikoje, Havajuose.
Aukštis iki 40 m, kamieno skersmuo – iki 1 m. Jaunų augalų žievė plona, rausvai ruda, sueižėjusi, vėliau tampa stora, pilkšvai ruda. Spygliai 15-25 cm ilgio, 0,7-0,9 mm storio. Kankorėžiai asimetriški, 5-10 cm ilgio, 4-6,5 cm pločio, sudaryti iš 100–150 žvynelių. Sėklos 4-6 × 2-4 mm matmenų, plokščios, su skristukais.
Meksikoje ir kitose šalyse plačioji pušis plačiai naudojama medienos pramonėje.
Multimedia w Wikimedia Commons Pinus patula Schiede ex Schltdl. & Cham. – gatunek drzewa z rodziny sosnowatych (Pinaceae). Sosna ta występuje w Meksyku (Tamaulipas, Querétaro, Hidalgo, México, Distrito Federal, Morelos, Tlaxcala, Puebla, Veracruz, Oaxaca, Chiapas)[3].
Igły o trójkątnym przekroju poprzecznym, pozostają na drzewie przez 2–3 lata. Dwie wiązki przewodzące w liściu i 2–3 kanały żywiczne, rzadko 1 lub 4.
Blisko spokrewnione sosny to: P. greggii, P. jaliscana, P. oocarpa, P. praetermissa, P. pringlei, P. tecunumanii.
Sosna ta jest gospodarzem roślin pasożytniczych: Arceuthobium aureum subsp. petersonii, Arceuthobium globosum subsp. grandicaule, Arceuthobium nigrum, Arceuthobium vaginatum subsp. vaginatum (pasożyty pędowe)[4].
Pozycja gatunku w obrębie rodzaju Pinus[5]:
Wyróżnia się dwie odmiany:
Międzynarodowa organizacja IUCN przyznała temu gatunkowi kategorię zagrożenia LC (least concern), czyli jest gatunkiem o niskim ryzyku wyginięcia[2].
Pinus patula Schiede ex Schltdl. & Cham. – gatunek drzewa z rodziny sosnowatych (Pinaceae). Sosna ta występuje w Meksyku (Tamaulipas, Querétaro, Hidalgo, México, Distrito Federal, Morelos, Tlaxcala, Puebla, Veracruz, Oaxaca, Chiapas).
Pinus patula é uma espécie de pinheiro originária do Novo Mundo. Faz parte do grupo de espécies de pinheiros com área de distribuição na América Central, Caraíbas, México, sul do Arizona e Novo México.
Pinus patula é uma espécie de pinheiro originária do Novo Mundo. Faz parte do grupo de espécies de pinheiros com área de distribuição na América Central, Caraíbas, México, sul do Arizona e Novo México.
Ендемік центральних і південних, теплих і помірних гірських районів Мексики. Зростає на висотах від 1500 до 3000 м над рівнем моря і в районах з великою кількістю опадів у межах від 1000 до 2200 мм. По висоті клімат варіюється від субтропічного до помірного. Туман відіграє важливу роль у забезпеченні наявності вологи протягом більшої частини в сухий сезон. У підліску ростуть папоротеподібні, бромелієві й орхідні.
Досягає зростання висоти від 30 до 35 м і діаметром стовбура від 50 до 90 см, рідко 40 м заввишки і 1 м в діаметрі. Стовбур зазвичай прямий і вільний від гілля до 20 м заввишки. Нижні гілки спрямовані трохи вниз від горизонталі, щоб утворити відкриту, округлу крону. Кора в зрілих дерев у нижній частині з глибокими, вертикальними тріщинами. З трьох до чотирьох метрів кора тонка, луската й від червонуватого до жовтуватого-червоного кольору. На молодих деревах кора тонка, луската й жовтувато-червона. Гілки тонкі, іноді злегка відвислі, лускаті й жовтувато-червоні. Голки зібрані в пучки по три, іноді чотири, рідко п'ять. Голки тонкі, довгі 15-25 см, від світло-зеленого до жовто-зеленого кольору. Пилкові шишки овально-довгасті, 15-20 × 5-6 мм, рожево-жовті спочатку, стаючи жовто-коричневими. Насіннєві шишки важкі, довгасто-конічні, злегка зігнуті. Вони 7-10 см завдовжки, від коричневого до жовто-коричневого кольору. Вони знаходяться в групах по 4—8. Насіння дуже дрібне, довжиною близько 5 мм, від темно-коричневого до майже чорного кольору. Насіннєві крила близько 17 мм в довжину, світло-коричневі. Деревина м'яка, легка, блідого жовтувато-білого кольору з трохи більш темним ядром.
Це одна з найбільш важливих для деревини сосен у Мексиці, оскільки росте швидко і дає довгий, прямий, стовбур.
Серйозних загроз нема. Цей вид зустрічається в охоронних територіях.
Це незавершена стаття про родину Соснові.Pinus patula là một loài thực vật hạt trần trong họ Thông. Loài này được Schiede ex Schltdl. & Cham. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1831.[1]
Pinus patula là một loài thực vật hạt trần trong họ Thông. Loài này được Schiede ex Schltdl. & Cham. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1831.
Pinus patula Schiede ex Schltdl. & Cham. (1831)
Ареал
Сосна раскидистая, или поникшая[1], или жёлтая мексиканская, или поникающая, или мексиканская плакучая[2][3] (лат. Pínus patula) — вид растений рода Сосна (Pinus) семейства Сосновые (Pinaceae).
Дерево высотой 20—25 метров. Ствол часто на небольшой высоте разветвляется на два или более ведущих побега. Ветви длинные, относительно тонкие, раскидистые. Кора ствола красно-бурая, пластинчатая[1].
Хвоя в пучке по 3, изредка по 4 и 5, светло-зелёная свисающая или раскидистая, тонкая, густая, длиной 15—22 см и шириной 1 мм[1].
Шишки матово-светло-коричневые, длиной 7—10 см, в мутовках по 2—5, яйцевидно-конические, несимметричные. Черешки короткие[1].
Семена 0,5 см длиной, трёхгранные, серые с чёрными пятнышками. Крыло 2,2—1,8 см длиной[1].
Относительно быстрорастущий, теплолюбивый и влаголюбивый вид[1].
Тёплые субтропические районы центральных и восточных штатов Мексики[1].
Сосна раскидистая — одна из самых красивых сосен. Очень эффектна в виде солитеров или в небольших рыхлых группах[1].
В СССР испытывалась в Никитском ботаническом саду, но там не прижилась. Не редко встречается в парках на Черноморском побережье Кавказа от Сочи до Батуми, где растёт хорошо. В Адлере в 25 лет имеет высоту 8 м, диаметр ствола 21 см, диаметр кроны 6×8 м. В Сухуми, в парке Синоп в 55 лет имеет высоту 25 м, диаметр ствола 70 см, диаметр кроны 12,5 м. В более холодных областях бывшего СССР не выживает[1].
Культивируется в Англии. Вид получил премию Award of Garden Merit[4].
.jpg)
.jpg)
.jpg)
