nomes no trilho de navegação
Вид — ендемік Чилі. Має роз'єднаний розподіл з двома субпопуляціями: вид зустрічається на більшій частині острова Чілое (близько 200 км на 62 км), особливо там, де залишається ліс, за винятком найбільш густонаселених районів у східній і північно-східній частинах; на материку Чилі невелика субпопуляція спостерігається з 1975 року в Національному парку Науельбута (ісп. Nahuelbuta, 68,3 км²) та в природних лісах навколо парку. Перші зразки виду зібрав Чарльз Дарвін в 1834 році, на південно-східному краю острова Чілое[2].
Морфометрія. Довжина голови й тіла: 48 – 60 см, довжина хвоста: 17 - 26 см, вага: 1.9 – 3.95 кг[3].
Опис. Кремезний з подовженим тілом і короткими ногами. Товста шерсть темно-сіра, строката, черево від світло-сірого до кремового кольору з характерним іржаво-червоним кольором на нижніх ногах і навколо вух. Обличчя сірувате. Живіт, груди, нижня частина морди і внутрішня сторона вух від блідо кремового до білого кольору. Писок маленький і тонкий, і переходить в досить округлий лоб. Хвіст відносно короткий, темно-сірий, пухнастий[4],[3].
Солітарний. Полювання здійснюється в нічний час. Всеїдний: живляться комахами, дрібними ссавцями, птахами, амфібіями, рептиліями, жуками, безхребетними, ягодами і падлом[4]. Здається, не територіальні. Розмір території проживання широко варіюється з великим перекриттям[5].
У сезон розмноження утворюються тимчасові пари, які, здається, зберігаються протягом року на материку. Ці пари, відомо, ділилися своїм проживання з потомством від попередніх років. Народжується, за оцінками, в два-три цуценяти[3].
Хоча вид охороняється в Національному парку Науельбута, істотна смертність існує, коли зорро переходять у нижчі, незахищені приватні райони в пошуках більш м'яких умов у зимовий період. Деякі зорро навіть розмножувалися в цих областях. Це одна з причин рекомендацій, щоб цей парк був розширений для забезпечення буферних зон для зорро, які використовують ці незахищені області. Присутність собак у парку може бути найбільшою загрозою, так як вони потенційні переносники хвороби або можуть здійснити прямий напад[2].
