nomes no trilho de navegação
Els Ocypode són un gènere de crustacis decàpodes, coneguts vulgarment com a crancs fantasma o crancs de sorra; són crancs del litoral en molts països. A l'est dels Estats Units els Ocypode quadrata són freqüentment vistos lliscant per les platges entre l'alba i l'ocàs.
Se'ls anomena crancs fantasmes per l'habilitat en desaparèixer de la vista a l'instant, escapolint-se a velocitats superiors a 20 km/h, mentre fan veloços canvis direccionals. Tenen dos ulls negres, amb visió de 360° que usen per a apreciar el vol d'insectes i posterior captura en l'aire. No obstant això, no poden veure directament cap endavant, per la qual cosa són fàcil presa d'ocells i motiu pel qual s'enterren freqüentment.
Els seus túnels tenen fins a 1 m sota terra, en un angle de 45°, creant amplis passadissos de 3-6 cm d'ample, que ressalten a la platja. Al capvespre, se submergeixen al mar per a obtenir oxigen de l'aigua, que renta les seves brànquies, i al juny les femelles ponen els seus ous en l'oceà. Hibernen durant l'hivern, mantenint la seva respiració durant sis setmanes, emmagatzemant oxigen en sacs a prop de les brànquies.
Aquests crancs i l'Ocypode cordimana es troben a les costes septentrionals australianes des de la regió de Kimberley a Austràlia Occidental, fins a Nova Gal·les del Sud, sent aquí particularment comuna. També es troba a la regió Indo-Pacífica.
Les característiques del gènere inclouen una pinça més gran que l'altra.
Els Ocypode són un gènere de crustacis decàpodes, coneguts vulgarment com a crancs fantasma o crancs de sorra; són crancs del litoral en molts països. A l'est dels Estats Units els Ocypode quadrata són freqüentment vistos lliscant per les platges entre l'alba i l'ocàs.
Se'ls anomena crancs fantasmes per l'habilitat en desaparèixer de la vista a l'instant, escapolint-se a velocitats superiors a 20 km/h, mentre fan veloços canvis direccionals. Tenen dos ulls negres, amb visió de 360° que usen per a apreciar el vol d'insectes i posterior captura en l'aire. No obstant això, no poden veure directament cap endavant, per la qual cosa són fàcil presa d'ocells i motiu pel qual s'enterren freqüentment.
Els seus túnels tenen fins a 1 m sota terra, en un angle de 45°, creant amplis passadissos de 3-6 cm d'ample, que ressalten a la platja. Al capvespre, se submergeixen al mar per a obtenir oxigen de l'aigua, que renta les seves brànquies, i al juny les femelles ponen els seus ous en l'oceà. Hibernen durant l'hivern, mantenint la seva respiració durant sis setmanes, emmagatzemant oxigen en sacs a prop de les brànquies.
Aquests crancs i l'Ocypode cordimana es troben a les costes septentrionals australianes des de la regió de Kimberley a Austràlia Occidental, fins a Nova Gal·les del Sud, sent aquí particularment comuna. També es troba a la regió Indo-Pacífica.
Les característiques del gènere inclouen una pinça més gran que l'altra.
Soa-bé-á (Ocypode)
Ocypode is a genus of ghost crabs found in the sandy shores of tropical and subtropical regions throughout the world. They have a box-like body, thick and elongated eyestalks, and one claw is larger than the other in both males and females. They inhabit deep burrows in the intertidal zone. They are primarily nocturnal, and are generalist scavengers and predators of small animals. The genus contains 21 species.
The genus Ocypode was first established by the German entomologist Friedrich Weber in 1795, using the type species Cancer ceratophthalmus described by the German naturalist Peter Simon Pallas in 1772.[2]
Ocypode was previously the only genus classified under the ghost crab subfamily Ocypodinae until 2013, when Katsushi Sakai and Michael Türkay reclassified the gulf ghost crab into a separate genus, Hoplocypode. It belongs to the family Ocypodidae. Ghost crabs of the genus Hoplocypode can be distinguished from those in Ocypode by examining their gonopods. In the former, the first gonopod has a complex hoof-shaped tip, while in the latter they are simple and curved.[2]
Ocypode ghost crabs have deep box-like bodies. The regions on the carapace are usually not clearly defined. They have thick and elongated eyestalks with the cornea occupying most of the lower portion. The eyestalks are also tipped with horn-like projections (styles) in seven species (Ocypode brevicornis, O. ceratophthalma, O. gaudichaudii, O. macrocera, O. mortoni, O. rotundata, and O. saratan). Though these may be shorter or even absent altogether in juvenile specimens. While in O. cursor the eyestalks are tipped with a tuft of bristles (setae). The eyestalks are held vertically when the crab is active.[2][3] Most species have pale-colored bodies that blend in well with the sand,[4] though they are capable of gradually changing body coloration to match their environment and the time of day.[5][6]
The claw-bearing legs (chelipeds) of both sexes are unequal in size, with one much larger than the other. The palm of the claws also possess stridulating (sound-producing) ridges which they use for communication. These ridges are also important morphological characters useful for identifying species. The chelipeds are shorter than the walking legs. The last pair of walking legs (pereiopods) is also usually shorter and thinner than the other pairs of walking legs. A cavity, with edges fringed by long setae are also found in between the bases of the second and third walking legs.[2][3]
Ocypode ghost crabs construct simple to complex deep burrows in soft sandy and/or muddy substrates. They can be found in sandy beaches, rubble flats, and in estuarine areas. They are nocturnal and are generalist scavengers and predators of small animals.[3][7]
Ocypode ghost crabs are found in tropical and subtropical regions throughout the world.[8] Three species are found in the Atlantic Ocean and the Mediterranean Sea and one in the eastern Pacific coast of the Americas. The rest of the species are found in the western Pacific and the Indian Ocean to the tip of southern Africa.[2]
Ocypode currently contains 21 valid species. The ghost crab formerly known as O. occidentalis was transferred to its own genus Hoplocypode in 2013. O. longicornuta, O. platytarsis, O. pygoides and O. sinensis were determined to be synonyms of O. ceratophthalma, O. brevicornis, O. convexa and O. cordimanus respectively.[2]
Ocypode is a genus of ghost crabs found in the sandy shores of tropical and subtropical regions throughout the world. They have a box-like body, thick and elongated eyestalks, and one claw is larger than the other in both males and females. They inhabit deep burrows in the intertidal zone. They are primarily nocturnal, and are generalist scavengers and predators of small animals. The genus contains 21 species.
Monolepis es un género de plantas fanerógamas con ocho especies descritas,[1] pertenecientes a la familia Amaranthaceae.[2]
El género fue descrito por Heinrich Adolph Schrader y publicado en Index Seminum (Goettingen) 1830: 4. 1830.[3] La especie tipo es: Monolepis trifida.
Monolepis es un género de plantas fanerógamas con ocho especies descritas, pertenecientes a la familia Amaranthaceae.
Ocypode est un genre de crabes de la famille des Ocypodidae. Ils sont communément appelés crabes fantômes.
Ce sont de petits crabes aplatis, d’une couleur généralement proche de celle du sable (parfois plus jaunes ou rouges) et possédant de grands yeux pédonculés et érigés.
Leur appellation de crabe-fantôme est due à leur manière de disparaître de vue instantanément ; ils peuvent courir à plus de 20 km/h en changeant constamment de direction.
Tous les crabes de ce genre possèdent une pince plus grande que l’autre.
Ces crabes habitent dans de larges terriers creusés dans le sable, pouvant atteindre des profondeurs de plus d’un mètre.
Les 28 espèces de ce genre sont présentes sur les côtes de nombreux pays. Par exemple, l’espèce Ocypode quadrata est fréquente à l’est de États-Unis, Ocypode saratan habite sur les côtes de l’océan Indien et de la mer Rouge, alors que Ocypode cordimana habite sur les côtes du nord de l’Australie.
Ces crabes sont carnivores et ils sortent à la tombée de la nuit pour se nourrir de tous les débris rejetés par la marée qu’ils trouvent sur la plage[1].
Les œufs sont pélagiques et sont pondus par les femelles dans l’océan.
Selon World Register of Marine Species (26 mars 2014)[2] :
Ocypode est un genre de crabes de la famille des Ocypodidae. Ils sont communément appelés crabes fantômes.
Ocypode is een geslacht van spookkrabben (Ocypodinae). Krabbensoorten uit dit geslacht komen algemeen voor langs kusten over de hele wereld, met name in de subtropen en tropen.
Spookkrabben hebben over het algemeen een bleke, vale kleur. Een uitzondering is Ocypode gaudichaudii, die feloranje is.
Opvallend is dat de ene schaar groter is dan de andere, maar het verschil is niet zo groot als bij wenkkrabben (Uca).
Ocypodes domineren zandige kusten (stranden) in subtropische en tropische klimaten. Ze nemen daar de niche in die in koudere klimaten door strandvlooien (Talitridae) wordt ingenomen. Ze ademen door kieuwen, die ze nat houden door ze af en toe in zeewater onder te dompelen. Ocypodes leggen hun eieren in de zee. De larven leven in het water.
Volwassen krabben graven diepe gangen in het zand, met aan het uiteinde een kamer. Soms is er een tweede schacht naar de kamer. Tijdens de warmste delen van de dag en de koudste delen van de winter blijven de dieren in hun ondergrondse verblijfplaats. Ze zijn 's nachts actief en jagen dan op kleinere kreeftachtigen en schelpdieren, zoals molkrabben (Hippoidea) of zaagjes (Donacidae). De dieren zijn niet kieskeurig en het dieet bestaat uit uiteenlopende zaken, van aas en strandafval tot de net uit het ei gekomen jongen van zeeschildpadden.
Binnen het geslacht Ocypode zijn 28 soorten beschreven:
Ocypode is een geslacht van spookkrabben (Ocypodinae). Krabbensoorten uit dit geslacht komen algemeen voor langs kusten over de hele wereld, met name in de subtropen en tropen.
Spøkelseskrabber (Ocypode) er ei gruppe tropiske krabbar som lever langs tropiske strender over heile verda. Namnet sitt har dei fått fordi dei er så flinke til både å springa fort (maksfarten er heile 4,5 m/s!) så vel som å gøyma seg, noko som har ført til at dei ofte kan sjå ut til å forsvinna sporlaust.
Spøkelseskrabbar er kamuflasjefarga til strendene dei lever på, og er såleis vanlegvis gulbrune. Ryggskjoldet er som regel mellom 4 og 6 cm breitt, og den eine kloa er litt mindre enn den andre. Dette er likevel ikkje like sterkt utvikla som hjå dei nære slektningane, vinkekrabbane.
Augo til spøkelseskrabben er fasetterte og står på lange stilkar. Dei er større enn hjå dei fleste andre krabbar, og gjer dei eit skarpt syn med utsikt i alle retningar. På grunn av dette kan somme artar fanga flygande insekt rett frå lufta.
Spøkelseskrabbar er nattaktive altetarar som hovudsakleg et åtsel dei finn på stranda. Munndelane er kraftige og skarpe, for at dei skal kunne utnytta hardare byttedyr som skjelpaddeungar.
Sjølv om spøkelseskrabbane pustar med gjeller, lever dei helst i luft. Dei er difor berre aktive ved lågvatn. Når det flør, kryp dei ned i holene sine og stenger att opninga så det ikkje kjem vatn inn. Desse vanane inneber at dei heldt gjellene sine fuktige med vatn dei ber med seg i gjellekamra. Som regel finn ein dei nedst på stranda, nærast sjøen: Det er her dei finn mest føde.
Der hannar hjå dei fleste andre krabbeartar kurtiserar hoer ved å visa styrke, har spøkelseskrabbane ein annan strategi: Hannane grev djupe hol, og stablar sanda i ei pyramideform rundt opninga. Dette er ei territorialmarkering som både heldt unna andre hannar og trekkjer til seg hoer. Paringa skjer via det første paret symjebein, som avleverar spermpakker til hoa.
Egga vert lagde i sjøen, og larvane lever planktonisk.
Spøkelseskrabber (Ocypode) er ei gruppe tropiske krabbar som lever langs tropiske strender over heile verda. Namnet sitt har dei fått fordi dei er så flinke til både å springa fort (maksfarten er heile 4,5 m/s!) så vel som å gøyma seg, noko som har ført til at dei ofte kan sjå ut til å forsvinna sporlaust.
Spøkelseskrabber (Ocypode) er en gruppe tropiske krabber som lever langs tropiske strender over hele verden. De har fått sitt navn fordi de er så flinke til både å springe fort såvel som å gjemme seg, noe som har ført til at de ofte kan se ut til å forsvinne sporløst.
Spøkelseskrabber er kamuflasjefarvede til strendene de lever på, og er således vanligvis gulbrune. Ryggskjoldet er som regel mellom 4 og 6 cm bredt, og den ene kloen er litt mindre enn den andre. Dette er dog ikke like sterkt utviklet som hos de nære slektningene, vinkekrabbene.
Øynene til spøkelseskrabben er fasetterte og står på lange stilker. De er større enn hos de fleste andre krabber, og gir de et skarpt syn med utsikt i alle retninger. På grunn av dette kan noen arter fange flyvende insekter rett fra luften.
Spøkelseskrabber er nattaktive alteterer som hovedsakelig spiser åtsel som finnes på stranden. Munndelene er kraftige og skarpe slik at de skal kunne utnytte hardere byttedyr som skilpaddeunger.
Selv om spøkelseskrabbene puster med gjeller, lever de helst i luft. De er derfor bare aktive ved lavvann. Når det er flo, kryper de ned i hullene sine og stenger igjen åpningen slik at det ikke kommer vann inn. Disse vanene innebærer at de holder gjellene sine fuktige med vann de bærer med seg i gjellekamrene. Som regel finner man de nederst på stranden, nærmest sjøen: Det er nemlig her de finner det meste av sin føde.
Der hanner hos de fleste andre krabbearter kurtiserer hunner ved å vise styrke, har spøkelseskrabbene en annen strategi: Hannene graver dype hull, og stabler sanden i en pyramideform rundt åpningen. Dette er en territorialmarkering som både holder unna andre hanner og trekker til seg hunner. Paringen skjer via parets svømmeben, hvor hannen avleverer spermpakker til hunnen.
Eggene blir videre lagt i sjøen, og larvene lever planktonisk.
Spøkelseskrabber (Ocypode) er en gruppe tropiske krabber som lever langs tropiske strender over hele verden. De har fått sitt navn fordi de er så flinke til både å springe fort såvel som å gjemme seg, noe som har ført til at de ofte kan se ut til å forsvinne sporløst.
Multimedia w Wikimedia Commons Ocypode – (z stgr. ώκυπόδη, okypode = szybkie stopy) rodzaj krabów morsko-lądowych zaliczanych do rodziny Ocypodidae.
W innych językach zyskały przydomek krab zjawa (ang. ghost crab, hiszp. cangrejo fantasma), gdyż potrafią niezwykle szybko zniknąć z pola widzenia – uciekają z prędkością ponad 20 km/h stosując nagłe zwroty i zmiany kierunku. Para czarnych oczu zapewnia im widzenie w polu 360°, dzięki temu mogą obserwować lot owadów i łapać je w powietrzu. Ich widzenie bezpośrednio z przodu jest ograniczone, dlatego stają się łatwą ofiarą dla ptaków – aby tego uniknąć, często zagrzebują się w podłożu.
Kraby te mają gruby, w obrysie prawie czworokątny karapaks o słabo zanzaczonym podziale na regiony i szerokiej części frontalnej. Rogówki oczu zajmują u nich większą część brzusznej strony słupków ocznych. Czułki pierwszej pary mają dość długie. U obu płci występuje znacząca dysproporcja rozmiarów szczypiec lewych i prawych. Większa para szczypiec zwykle ma propodit wyposażony w guzkowaną lub rowkowaną listewkę, która służy do wydawania dźwięków. Odnóża kroczne czterech początkowych par są krótkie, grube i mają żłobkowane daktylopodity[1].
Drążą w podłożu sięgające blisko 1 m tunele obniżające się pod kątem 45°, dodatkowo tworzą sieć krótkich korytarzy o szerokości 3-6 cm, które „centkują” plaże. O zmroku zanurzają się w morzu, aby skorzystać z zawartego w wodzie tlenu. Woda dodatkowo oczyszcza ich skrzela. W czerwcu samice schodzą do oceanu, aby złożyć jaja. Kraby te hibernują w zimie, wstrzymują oddychanie przez blisko sześć tygodni, w tym czasie korzystają z tlenu zgromadzonego w workach powietrznych usytuowanych blisko skrzeli.
Do tej rodziny zaliczane są kraby zamieszkujące strefy przybrzeżne północnej Australii, od regionu Kimberley i Australii Zachodniej do Nowej Południowej Walii, gdzie zwłaszcza gatunek Ocypode cordimana jest często spotykany. Występują także w regionie Indo-Pacyfiku oraz na wschodnich wybrzeżach Stanów Zjednoczonych (Ocypode quadrata).
Należy tu 25 opisanych gatunków[1]:
Ocypode – (z stgr. ώκυπόδη, okypode = szybkie stopy) rodzaj krabów morsko-lądowych zaliczanych do rodziny Ocypodidae.
W innych językach zyskały przydomek krab zjawa (ang. ghost crab, hiszp. cangrejo fantasma), gdyż potrafią niezwykle szybko zniknąć z pola widzenia – uciekają z prędkością ponad 20 km/h stosując nagłe zwroty i zmiany kierunku. Para czarnych oczu zapewnia im widzenie w polu 360°, dzięki temu mogą obserwować lot owadów i łapać je w powietrzu. Ich widzenie bezpośrednio z przodu jest ograniczone, dlatego stają się łatwą ofiarą dla ptaków – aby tego uniknąć, często zagrzebują się w podłożu.
Monolepis é um género botânico pertencente à família Amaranthaceae.[1][2]
Monolepis é um género botânico pertencente à família Amaranthaceae.
Spökkrabbor (Ocypode) är ett släkte av krabbor som förekommer på sandiga stränder i varmare delar av världen. Spökkrabbor utmärks av ett ofta mycket gott kamouflage, krabborna har en färg som gör att de när de står stilla smälter mycket väl in mot sanden på den strand där de lever. De kan även huka sig ner på ett sådant sätt att bildningen av skuggor minimeras. Spökkrabbor är också mycket snabba och har god syn och om individerna upptäcker en fara så söker de skydd i hålor.
De flesta arter av spökkrabbor är ganska små krabbor, med en ryggsköld som mäter upp till 4-6 centimeter. Närmast besläktade med spökkrabbor är vinkarkrabbor, släktet Uca, och spökkrabbornas klor är liksom vinkarkrabbornas av olika storlek, dock är spökkrabbornas större klo inte lika påtagligt förstorad som vinkarkrabbornas.
Till levnadssättet är spökkrabbor främst nattaktiva och livnär sig huvudsakligen som asätare.
Wikimedia Commons har media som rör spökkrabbor.
_cleaned.png){kind=small}
Denna kräftdjursrelaterade artikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Spökkrabbor (Ocypode) är ett släkte av krabbor som förekommer på sandiga stränder i varmare delar av världen. Spökkrabbor utmärks av ett ofta mycket gott kamouflage, krabborna har en färg som gör att de när de står stilla smälter mycket väl in mot sanden på den strand där de lever. De kan även huka sig ner på ett sådant sätt att bildningen av skuggor minimeras. Spökkrabbor är också mycket snabba och har god syn och om individerna upptäcker en fara så söker de skydd i hålor.
De flesta arter av spökkrabbor är ganska små krabbor, med en ryggsköld som mäter upp till 4-6 centimeter. Närmast besläktade med spökkrabbor är vinkarkrabbor, släktet Uca, och spökkrabbornas klor är liksom vinkarkrabbornas av olika storlek, dock är spökkrabbornas större klo inte lika påtagligt förstorad som vinkarkrabbornas.
Till levnadssättet är spökkrabbor främst nattaktiva och livnär sig huvudsakligen som asätare.
Забарвлення: жовто-коричневе, чудово маскує тварину на піску. Розмір карапаксу: ширина — 5 см, довжина — 4 см.
Щоб сховатися від ворогів, краб-привид використовує захисне забарвлення, гострий зір та швидкі ноги. На своїх дуже довгих ногах краб-привид здатний розвинути значну швидкість. Очі — складні, тварина бачить мозаїчно. Очі на стеблинках. Вони можуть повертатися в різні боки, тому забезпечують широке поле огляду.
Карапакс вкриває голову та груди. Він плоский і короткий. На поверхні карапаксу є колючки, що мають захисне значення.
Жвали дуже могутні. Служать для перетирання і розривання їжі. Передні щелепи маленькі. На задніх щелепах є лопаті, за допомогою яких краб-привид міняє воду в зябровій порожнині. Клешні є тільки на першій парі ходильних ніг. 3 їх допомогою краб хапає здобич та підносить її до рота.
Ноги відносно довгі, складаються з 5 сегментів. Краб пересувається боком; він послідовно згинає і розгинає грудні ноги, при цьому ліва і права ноги однієї пари не задіюються одночасно. Краб-привид швидко бігає на своїх витягнутих ногах.
Одинак; живе в зоні припливів та відпливів, ховається серед каменів; з укриття виходить під час відпливу, робить це також і вдень.[2] Живиться падаллю і дрібними тваринами. Краб-привид неймовірно рухливий: можливо, це найшвидший спринтер серед усіх крабів. Його карапакс дивовижно легкий, що також полегшує крабові пересування по суші. Краб-привид може бігти зі швидкістю до двох метрів за секунду, що допомагає тварині сховатися від хижака. Крім того, він є володарем чудово розвиненого зору. Краби-привиди найчастіше є активними в сутінках, коли сідає або встає сонце, нерідко вони з'являються на узбережжі також і вдень.
Якщо в тропічних районах увечері поволі прибувають води припливу, сотні крабів тікають від них, ховаючись в укриття, при цьому вони раз у раз обертаються, намагаючись оцінити небезпеку. Краби-привиди — це сухопутні жителі. Вони тримаються у воді тільки на стадії личинкового розвитку. Поступово личинка виростає, перетворюється на дорослого краба, який назавжди прощається з водою. Якщо дорослий краб потрапить у воду, він невдовзі загине. Хоча ці тварини повинні б дихати розчиненим у воді киснем і вдихати за допомогою зябер, краби можуть дихати і на суші, оскільки зберігають насичену киснем воду в зябрових порожнинах. Коли запаси кисню будуть вичерпані, краб зможе поповнити їх за рахунок атмосферного повітря. Незважаючи на те, що для цих крабів вода становить небезпеку, вони не відходять далеко від припливно-відпливної зони, оскільки знаходять тут достатню кількість їжі.
Води припливу виносять на берег трупи багатьох загиблих морських тварин — зазвичай медузи, хоча можуть бути навіть і мертві кити. Тварини, які харчуються мертвечиною, а серед них і краби-привиди, чекають на приплив, щоб поласувати викинутою на берег хвилями поживою. Морські узбережжя, на яких трапляється велика кількість їжі, мешкає безліч крабів. Вони щільно обступають трупи великих тварин і виривають шматочки м'яса своїми надзвичайно міцними клішнями. Могутні жвала крабів служать для перетирання і розривання їжі. Ці краби харчуються здебільшого чином мертвечиною. Вони, як і деякі птахи (стерв'ятники) або ссавці (гієни), виконують функцію санітарів, поїдаючи останки тварин, що розкладаються. Краби-привиди харчуються також черепашачими яйцями і черепашками, які щойно вилупилися з яєць.[3] Краби-привиди дуже часто стають здобиччю птахів, наприклад, мартинів або фрегатів, і ссавців — ракунів та видр.
Статеве дозрівання з 1-2 років. Період розмноження — увесь рік, якщо погодні умови сприятливі. Кількість яєць — приблизно декілька сотень. Інкубація — 10 днів. У самців крабів-привидів виробився власний спосіб сватання. Так, інші види крабів, прагнучи справити враження на самку, демонструють свою силу, для чого вони вступають у двобій. Краб-привид звертає на себе увагу самки завдяки своєму вмінню рити пісок. Він викопує ямку, складаючи непотрібний пісок горою. Це необхідно не стільки для залучення самки, а для того, щоб дати знак суперникам і заявити про те, що ця ділянка вже зайнята. Після спаровування самка відкладає яйця в морі. Через 10 днів з яєць вилуплюються личинки, які спочатку переносяться водами разом з планктоном. Личинки харчуються дрібними тваринами і рослинними організмами. Поступово їхні розміри збільшуються, у них розвиваються очі і з'являється карапакс.
Захисне забарвлення краба-привида чудово маскує його на тлі піску. Проте не тільки і його забарвлення допомагає крабові-привидові розчинитися на піщаному фоні. Маскувальна дія посилюється ще й тим, що краб-привид так притискається до землі, що практично не відкидає тіні. Все своє життя краб-привид проводить на суші, тому йому так важливо залишатися непоміченим на тлі піску. Завдяки пісочному кольору тварина зовсім непомітна на березі; контури його тіла немов розчиняються, помітити його важко. Краби-привиди добре пристосовані до життя на суші. Вони чудово бігають на своїх довгих ногах, тому можуть переслідувати здобич, наприклад, дрібних пташок.
Краби-привиди — одні з найпоширеніших мешканців узбережжя. Вони зустрічаються в тропічних і субтропічних районах. Один вид, що належить до цього роду, живе в Середземному морі.
Люди руйнують житла крабів-привидів, крім того, великою небезпекою для них є забруднення морів.
Рід складає 26 сучасних видів:
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Краб-привид
Це незавершена стаття з карцинології.В составе рода 28 видов[3]:
Это заготовка статьи по зоологии. Вы можете помочь проекту, дополнив её. 
В составе рода 28 видов:
Ocypode africana De Man, 1881 Ocypode brevicornis H. Milne-Edwards, 1837 Ocypode ceratophthalmus (Pallas, 1772) Ocypode convexa Quoy & Gaimard, 1824 Ocypode cordimanus Latreille, 1818 Ocypode cursor (Linnaeus, 1758) Ocypode fabricii H. Milne-Edwards, 1837 Ocypode gaudichaudii H. Mile-Edwards & Lucas, 1843 Ocypode jousseaumei (Nobili, 1905) Ocypode kuhlii De Haan, 1835 Ocypode longicornuta Dana, 1852 Ocypode macrocera H. Milne-Edwards, 1852 Ocypode madagascariensis Crosnier, 1965 Ocypode mortoni George, 1982 Ocypode nobili De Man, 1902 Ocypode occidentalis Stimpson, 1860 Ocypode pallidula Jacquinot, 1846 Ocypode pauliani Crosnier, 1965 Ocypode platytarsis H. Milne-Edwards, 1852 Ocypode pygoides Ortmann, 1894 Ocypode quadrata (Fabricius, 1787) Ocypode rotundata Miers, 1882 Ocypode ryderi Kingsley, 1880 Ocypode saratan (Forskål, 1775) Ocypode sinensis Dai, Song & Yang, 1985 Ocypode simpsoni Ortmann, 1897 Ocypode laevis Fabricius, 1798 Ocypode minuta Fabricius, 1798沙蟹属（学名：Ocypode）是一种常见的海滩螃蟹，分布在很多国家。其特征为有一只螯比另一只大，但是没有招潮蟹属螃蟹差异那么明显。
沙蟹生活在热带和亚热带地区沙滩。它们使用鳃呼吸，通过海水定期保持湿润。它们还必须返回到海洋产卵[3]。
成年沙蟹挖很深的洞穴，深度約30 cm[4]。這些洞穴有一个很长的通道的尽头是房间，偶尔会有两个入口。一天中最热的时候它们呆在洞裡，冬天最冷的时候也是如此。它们通常在夜晚出没，捕食贝类等[5]。
根據WoRMS，沙蟹屬其下的物種有26種[2]，其他文獻有作22種[6]到28種[1]不等，詳列如下：
.jpg)
_-_Chennai,_India.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
|format=需要含有|url= (帮助). 2009,. Suppl. 21: 1–109. 引文格式1维护：显式使用等标签 (link) 沙蟹属（学名：Ocypode）是一种常见的海滩螃蟹，分布在很多国家。其特征为有一只螯比另一只大，但是没有招潮蟹属螃蟹差异那么明显。
スナガニ属（砂蟹属、学名 Ocypode）は、十脚目（エビ目）スナガニ科のカニ。世界中の熱帯・温帯域に分布し、多くの種類がある。日本には3種類が分布する。
鋏脚は左右どちらかが大きいが、シオマネキほどの差異はない。眼が大きいため視力がよく、全方向を見渡すことができる。砂浜に45°の角度で深さ1メートル以上の巣穴を掘る。時速16kmほどで走ることができ、急な方向転換も得意である。夕方に波打ち際まで走って鰓に海水を受け、酸素を補給する。雌は初夏に放卵する。
スナガニ属の英語での総称は"Ghost crab"（幽霊ガニ）である。この名の由来は文献によって差異がある。
ミナミスナガニ (Ocypode cordimana)
ムラサキのツノメガニ (Ocypode ceratophthalmus)
ミドリのツノメガニ (Ocypode ceratophthalmus)
ミナミスナガニ
Atlantic ghost crab （O. quadrata）
Painted ghost crab、 Cart driver crab （O. gaudichaudii）
スナガニ属（砂蟹属、学名 Ocypode）は、十脚目（エビ目）スナガニ科のカニ。世界中の熱帯・温帯域に分布し、多くの種類がある。日本には3種類が分布する。
鋏脚は左右どちらかが大きいが、シオマネキほどの差異はない。眼が大きいため視力がよく、全方向を見渡すことができる。砂浜に45°の角度で深さ1メートル以上の巣穴を掘る。時速16kmほどで走ることができ、急な方向転換も得意である。夕方に波打ち際まで走って鰓に海水を受け、酸素を補給する。雌は初夏に放卵する。
スナガニ属の英語での総称は"Ghost crab"（幽霊ガニ）である。この名の由来は文献によって差異がある。
足が速いため「影を残して走り去る」という例えから 素早く巣穴に隠れるため「さっきまで居たはずなのにもう居ない」ことから 保護色で砂の色に紛れこむため、夜の砂浜に照明を当てると「影だけが動いている」ように見えることから
.jpg)
