nomes no trilho de navegação
Kapradina Braunova je středně velká kapradina, která je v Česku zařazena mezi silně ohrožené druhy.
Kapradina Braunova má 20–90 cm dlouhé a 7–16 cm široké listy. Jsou měkké a na obou stranách chlupaté. Listová čepel je 2-3 zpeřená a k bázi i vrcholu náhle zúžená. Listy jsou matné díky chlupům. Tento druh je nepřezimující, tím se liší od kapradiny laločnaté. Výtrusnicové kupky se nacházejí na horní části listu. Ostěry jsou tenké, blanité, opadavé. Výtrusnice dozrávají na konci června.
Roste ve stinných horských stráních a lesích (smrčiny, bučiny). Roste také často na flyši. Má cirkumpolární rozšíření. V Evropě můžeme tuto kapradinu nalézt ve Skandinávii, Alpách, Pyrenejích. V Česku roste na severní Moravě a na Hrubém Jeseníku, vyskytuje se též na Slovensku.
Kapradina Braunova se pěstuje obtížněji něž jiné kapradiny, a to díky svým nárokům na nižší teploty.
Rostlina je chráněna podle vyhlášky MŽP ČR č. 398/1992 Sb. jako silně ohrožený druh.
Kapradina Braunova je středně velká kapradina, která je v Česku zařazena mezi silně ohrožené druhy.
Brauns Schildfarn (Polystichum braunii)[1] ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Schildfarne (Polystichum) innerhalb der Familie der Wurmfarngewächse (Dryopteridaceae). Sie ist benannt nach dem Professor der Botanik in Karlsruhe, Freiburg, Gießen und Berlin Alexander Braun (1805–1877), der die Art im Höllental im Schwarzwald erkannt hat[2], nachdem sie dort zuerst von Fridolin Karl Leopold Spenner (1798–1841) entdeckt worden war.[3]
Brauns Schildfarn ist ein dem Gelappten Schildfarn (Polystichum aculeatum) ähnlicher Hemikryptophyt und eine krautige Pflanze von stattlicher Größe mit bis zu 1 Meter langen, Wedeln.[4] Die Blätter sind sommergrün, 2(-3) gefiedert, etwas glänzend, zum, Grund stark verschmälert, weich und auf der Fläche mit weißlich bräunlichen haarigen Schuppen besetzt, die verkahlen. Er überwintert nicht. Der Stiel und die Spindel sind stark spreuschuppig. Die Fiedern sind kurz zugespitzt oder auch stumpf, mit spreuschuppigen Mittelnerven, die untersten sind nur noch ca. 1 cm lang. Fiederchen gedrungen höchstens 15 Paare mit zart begrannten Zähnen. Das innerste Fiederchen der oberen Reihe ist kaum vergrößert, die Blattstiele sind bis zu 13 cm lang, sehr dicht mit gelbbraunen Spreuschuppen bedeckt.[5]
Die braunen[4] Sori haben vor allem in der oberen Blatthälfte einen Durchmesser von zwei bis drei Millimeter und einen hinfälligen Schleier. Die Sporenreife tritt im Juni bis August auf.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 164.[6]
Brauns Schildfarn ist auf der Nordhalbkugel in Europa, Asien und Nordamerika verbreitet. In Europa findet man ihn vor allem im südlichen und südwestlichen Teil, nordwärts bis Westnorwegen (66° nördlicher Breite), ostwärts bis Mittelrussland und dem Balkan. In Mitteleuropa, außerhalb der Alpen kommt er sehr zerstreut und vielfach nur in kleinen bis sehr kleinen Populationen vor, z. B. im Schwarzwald, den Vogesen, dem Meißner (Werra-Meißner-Kreis, einziger Standort in Hessen)[7], in den Nordalpen tritt er zerstreut auf, in den Südalpen häufiger.
Brauns Schildfarn besiedelt meist schattige Standorte, an sonnigen oder halbschattigen Standorten findet man ihn nur selten. Er wächst an sickerfrischen, schuttreichen, oft etwas bewegten Hängen[8], in Baden-Württemberg auf kalkarmen, doch basenreichen und mäßig nährstoffreichen Böden, in anderen Gebieten auch auf Kalk, regelmäßig in sehr luftfeuchter Lage (z. B. in Bachschluchten, in der Nähe von Wasserfällen). Die Pflanze ist kennzeichnend für schluchtwaldartige Ausbildungen des Asperulo-Fagetum bzw. im Schluchtwald für das Aceri-Fraxinetum, gelegentlich findet man ihn auch in sickerfrischen Spalten von Gneisfelsen[8].
Die ökologischen Zeigerwerte nach Landolt & al. 2010 sind in der Schweiz: Feuchtezahl F = 3+ (feucht), Lichtzahl L = 2 (schattig), Reaktionszahl R = 2 (sauer), Temperaturzahl T = 3 (montan), Nährstoffzahl N = 3 (mäßig nährstoffarm bis mäßig nährstoffreich), Kontinentalitätszahl K = 2 (subozeanisch).[5]
Brauns Schildfarn (Polystichum braunii) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Schildfarne (Polystichum) innerhalb der Familie der Wurmfarngewächse (Dryopteridaceae). Sie ist benannt nach dem Professor der Botanik in Karlsruhe, Freiburg, Gießen und Berlin Alexander Braun (1805–1877), der die Art im Höllental im Schwarzwald erkannt hat, nachdem sie dort zuerst von Fridolin Karl Leopold Spenner (1798–1841) entdeckt worden war.
Braun's hollyfern[1] (Polystichum braunii) is a species of Polystichum.[2]
It is native to Eurasia and Northern America.[2]
Braun's hollyfern (Polystichum braunii) is a species of Polystichum.
It is native to Eurasia and Northern America.
Brauni astelsõnajalg (Polystichum braunii) on sõnajalaliste sugukonda astelsõnajala perekonda kuuluv sõnajalgtaim.
Ta on Eestis arvatud I kaitsekategooriasse.
Eestis on ta väga haruldane[1]. Taime sporulatsioon toimub juulis-augustis[1].
Brauni astelsõnajalg (Polystichum braunii) on sõnajalaliste sugukonda astelsõnajala perekonda kuuluv sõnajalgtaim.
Ta on Eestis arvatud I kaitsekategooriasse.
Eestis on ta väga haruldane. Taime sporulatsioon toimub juulis-augustis.
Polystic à aiguillons
Le Polystique de Braun, Polystichum braunii , est une espèce de fougères de la famille des Dryopteridaceae. Elle est originaire d'Amérique du Nord.
Selon Tropicos (27 mai 2013)[2] (Attention liste brute contenant possiblement des synonymes) :
Polystic à aiguillons
Le Polystique de Braun, Polystichum braunii , est une espèce de fougères de la famille des Dryopteridaceae. Elle est originaire d'Amérique du Nord.
Vitenskapelig(e)Junkerbregne (latin: Polystichum braunii) er en art av store bregner innenfor Taggbregneslekten i stortelgfamilien (Dryopteridaceae). Den er blant de tre artene av taggbregneslekten som vokser i Norge.
Den 30-100 cm høye blanten har opprette, dobbelt flikete blader på brun stilk med fine, blekbrune hårskjell. Bladplaten er slankt elliptisk, bredest midt på men ganske jevnt bred et godt stykke av lengden. Bladene visner om høsten, og er myke og urte-aktige i sin konsistens.
Forskjellen fra falkebregne er at junkerbregne har mer spredte primærfliker, og de er bredere og normalt mer butte. De er dessuten tilnærmet symmetriske. Sekundærflikene er omtrent like lange hele veien utover primærfliken.
Sporehushopene (sori) sitter langs kanten av bladene hvor de er dekket at et slør (indusium) som tidlig faller av.
Junkerbregne vokser opp til 600 moh. i Norge. Utrbedelsen går fra indre Østlandet (spredt) via kysten av Skagerrak, Agder og vestlandet og til Møre, deretter i Trøndelag, og spredte bestander i sørlige Nordland. Den vokser nesten ikke noe annet sted i Norden enn i Norge, men spredte kolonier finnes i nordvestre Skåne. Den er fraværende i resten av Sverige, Finland og Danmark.
I Nord-Amerika finner vi den i Alaska, Yukon, og Britisk Columbia; ellers nordlige Idaho, deretter fra Ontario til Newfoundland, og sørover til Minnesota, Wisconsin, Michigan, New York, og Massachusetts.
Junkerbregne (latin: Polystichum braunii) er en art av store bregner innenfor Taggbregneslekten i stortelgfamilien (Dryopteridaceae). Den er blant de tre artene av taggbregneslekten som vokser i Norge.
Den 30-100 cm høye blanten har opprette, dobbelt flikete blader på brun stilk med fine, blekbrune hårskjell. Bladplaten er slankt elliptisk, bredest midt på men ganske jevnt bred et godt stykke av lengden. Bladene visner om høsten, og er myke og urte-aktige i sin konsistens.
Forskjellen fra falkebregne er at junkerbregne har mer spredte primærfliker, og de er bredere og normalt mer butte. De er dessuten tilnærmet symmetriske. Sekundærflikene er omtrent like lange hele veien utover primærfliken.
Sporehushopene (sori) sitter langs kanten av bladene hvor de er dekket at et slør (indusium) som tidlig faller av.
Junkerbregne vokser opp til 600 moh. i Norge. Utrbedelsen går fra indre Østlandet (spredt) via kysten av Skagerrak, Agder og vestlandet og til Møre, deretter i Trøndelag, og spredte bestander i sørlige Nordland. Den vokser nesten ikke noe annet sted i Norden enn i Norge, men spredte kolonier finnes i nordvestre Skåne. Den er fraværende i resten av Sverige, Finland og Danmark.
I Nord-Amerika finner vi den i Alaska, Yukon, og Britisk Columbia; ellers nordlige Idaho, deretter fra Ontario til Newfoundland, og sørover til Minnesota, Wisconsin, Michigan, New York, og Massachusetts.
Paprotnik Brauna (Polystichum braunii L.) – kosmopolityczny gatunek rośliny z rodziny nerecznicowatych. Jest szeroko rozprzestrzeniony, występuje w Azji, Europie i Ameryce Północnej[2]. W Polsce gatunek rzadki, występuje głównie w górach[3]. Występuje rzadko w Sudetach (Góry Izerskie, Góry Bialskie), w całym paśmie Karpat, w Górach Świętokrzyskich, na Roztoczu i Wyżynie Krakowsko-Częstochowskiej[4].
Bylina, hemikryptofit. Zarodniki dojrzewają od lipca do września. Rośnie w cienistych lasach, szczególnie w buczynach i jaworzynach na kamienistych zboczach. Gatunek charakterystyczny dla związku (All.) Fagion i Ass. Dentario glandulosae-Fagetum[5]. Liczba chromosomów 2n=164[3].
Roślina objęta w Polsce ścisłą ochroną gatunkową od 2004 roku[6][7].
Paprotnik Brauna (Polystichum braunii L.) – kosmopolityczny gatunek rośliny z rodziny nerecznicowatych. Jest szeroko rozprzestrzeniony, występuje w Azji, Europie i Ameryce Północnej. W Polsce gatunek rzadki, występuje głównie w górach. Występuje rzadko w Sudetach (Góry Izerskie, Góry Bialskie), w całym paśmie Karpat, w Górach Świętokrzyskich, na Roztoczu i Wyżynie Krakowsko-Częstochowskiej.
O-azevinho-de-Braun[1] (Polystichum braunii) é uma espécie de Polystichum.[2]
É nativa da Eurásia e da América do Norte.[2]
O-azevinho-de-Braun (Polystichum braunii) é uma espécie de Polystichum.
É nativa da Eurásia e da América do Norte.
Skuggbräken (Polystichum braunii) är en växtart i familjen ormbunksväxter.
Wikimedia Commons har media som rör Skuggbräken.
Skuggbräken (Polystichum braunii) är en växtart i familjen ormbunksväxter.
Багаторічна трав'яниста рослина 40–80(100) см заввишки. Діагностична риса: листки відмирають, не шкірясті, темно- або яскраво-зелені, опушені з обох сторін бурими волосками; сегменти 1-го порядку подовжено-ланцетних обрисів, не зігнуті серповидно, коротко загострені, сидячі; сегменти 2-го порядку не перекривають один одного, майже всі однакові, тупуваті, по краю пилчасті (кожен зубчик закінчується тоненькою війкою), з невеликим вушком при основі, на дуже коротеньких черешках або сидячі, але не низхідні, біля основи не зливаються[2]. Кореневище пряме або висхідне, коротке, щільно покрите лусками; луски коричневі, лінійні. Спори коричневі. 2n = 164[4][5].
Азія: Азербайджан, Вірменія, Грузія, Туреччина, Китай, Японія, Корея, Сибір і Далекий Схід; Європа: Естонія, Латвія, Російська Федерація, Україна, Австрія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Польща, Словаччина, Швейцарія, Норвегія, Швеція, Хорватія, Італія, Чорногорія, Румунія, Сербія, Словенія, Франція, Іспанія; Північна Америка — океан. узбережжя: Сен-П'єр і Мікелон, зх. і сх. Канада, сх. США, Аляска. Населяє вологі місця в лісах, затінені або напівзатінені узлісся; 0–2400 м н.р.м. Також культивується[6][7][4][5].
В Україні зростає на вологих, затінених місцях в лісах — дуже рідко в Карпатах, Розточчі-Опіллі, Правобережному Поліссі, 3х. і Правобережному Лісостепу (ок. Канева)[2]. Входить у списки регіонально рідкісних рослин м. Києва, Вінницької, Житомирської, Київської, Львівської, Хмельницької областей[3].
Це незавершена стаття про Папороті.Polystichum braunii là một loài thực vật có mạch trong họ Dryopteridaceae. Loài này được (Spenn.) Fée miêu tả khoa học đầu tiên năm 1852.[1]
Polystichum braunii là một loài thực vật có mạch trong họ Dryopteridaceae. Loài này được (Spenn.) Fée miêu tả khoa học đầu tiên năm 1852.
Polystichum braunii (Spenn.) Feé, 1852
Многоря́дник Бра́уна (лат. Polýstichum braunii) — папоротниковое многолетнее травянистое растение рода Многорядник (Polystichum) семейства Щитовниковые (Dryopteridaceae).
Многолетнее растение с часто зимующими листьями (вайями). Розетка отходит от косорастущего короткого толстого корневища. Вайи до 70 (100) см длиной, кожистые, блестящие, тёмно-зелёные, с обеих сторон покрытые волосками, оканчивающиеся длинными беловатыми щетинками, вдоль жилок и по стержню пластинки густо покрыты бурыми плёнками.
Листовая пластинка в очертании ланцетная, к основанию постепенно сильно суженная, перисторассечённая или дважды перисторассечённая, с коротким черешком. Сегменты первого порядка с максимальной длиной у середины. Базальные сегменты второго порядка (пёрышки) примерно равной длины, ромбовидно- или трапециевидно-округлые, неравнозубчатые; зубцы конечных долек изогнутые с мягким острием.
Спорангии собраны в группы (сорусы), расположенные с нижней стороны листа по жилкам и прикреплённые к их середине; покрывальца сорусов округлые. Споры созревают в июле — августе.
Многорядник Брауна — равноспоровый папоротник с широким голарктическим распространением. Произрастает в широколиственных и хвойных лесах по всей умеренной зоне Северного полушария. Общее распространение: Скандинавия, Средняя Европа, Атлантическая Европа, Восточная Европа, Кавказ, Европейская часть России, Урал, Западная и Восточная Сибирь, Дальний Восток, Япония, Китай, Корея, Северная Америка.
В России распространен в полосе хвойно-широколиственных лесов по всей территории, но везде редок. Большие дизъюнкции в его ареале, редкая встречаемость в очень многих регионах заставляют относить его к редким видам. Внесён в Красную книгу Московской ([1]), Ленинградской ([2] (недоступная ссылка)), Нижегородской, Калужской ([3]) областей, Пермского края ([4]), Республики Татарстан, Сибири, города Москвы ([5]), а также охраняется в Северной Америке.
Произрастает во влажных, хвойно-широколиственных лесах по склонам берегов рек и оврагов. Гигромезофит — как правило, поблизости должны быть выходы воды, но не выносит застойного увлажнения. Тенелюбивый, предпочитает участки, защищённые от ветра и солнца, с повышенной влажностью воздуха. Кальцефил, обычно приурочен к почвам, подстилаемым известняками. К богатству почв не требователен.
Это один из красивейших видов папоротников[1]. Используется для высадки в альпинариях[2], декорирования тенистых мест под пологом деревьев. Декоративные вайи могут быть использованы в аранжировках.
Размножается спорами или путём отделения от вершины корневища боковых побегов. Эту операцию возможно проводить весной, в начале мая. Легко вырастить в тени на умеренно увлажнённой, плодородной садовой почве с хорошим дренажем.
Для получения наибольшего декоративного эффекта многорядники Брауна высаживают на расстоянии 45 см друг от друга.
Зимостойкость высокая, укрытия на зиму не требуется.
Это заготовка статьи по ботанике. Вы можете помочь проекту, дополнив её. Многоря́дник Бра́уна (лат. Polýstichum braunii) — папоротниковое многолетнее травянистое растение рода Многорядник (Polystichum) семейства Щитовниковые (Dryopteridaceae).
布朗耳蕨（学名：Polystichum braunii）为鳞毛蕨科耳蕨属下的一个种。
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
