Burbot perceive chemical, tactile, visual, and acoustic stimuli, as do most fish. Though burbot and northern pike exhibit similar hunting strategies, burbot appear to rely less on sight than pike (Kahilainen and Lehtonen 2003).
Perception Channels: visual ; tactile ; acoustic ; vibrations ; chemical
Burbot are near extinction in the Kootnai river in Idaho and British Columbia due to construction of the Libby dam in Idaho. Efforts to bring back the population are ongoing (Kootnai River Fisheries Investigation 2000). Burbot are stocked where commercial fisheries exist in Europe (Kirillov 1988).
US Federal List: no special status
CITES: no special status
State of Michigan List: no special status
IUCN Red List of Threatened Species: least concern
Burbot eggs hatch in the spring between April and June depending on location (Bjorn 1940; Cohen 1990). Time to hatching is dependent on temperature as well as the particular population and eggs usually take between 30 and 70 days to hatch (MacCrimmon 1959; Bjorn 1940). In four weeks larval burbot increase in length from less than 1 cm to over 2 cm (Ghan and Sprules 1993). Burbot in Lake Superior exhibited very fast growth rates during the first two growing seasons, attaining 42% of total length after 10 growing seasons (Bailey 1972).
In the Vilyuy River Basin, Siberia, burbot attain sexual maturity in their 7th or 8th year, with males usually maturing 1 year before females (Kirillov 1988). In Lake Superior, burbot as young as one year old were sexually mature (Bailey 1972). Though sexually mature specimens were found for both sexes in year 1 and older age classes, there was a higher proportion of sexually mature males until year 5 when all specimens of both sexes were sexually mature (Bailey 1972). Activity of burbot increases in autumn as energy reserves are concentrated on the growth and development of gonads for the winter spawning season (Kirillov 1988). Maturation of the gonads in both sexes occurs about 4 months after the fall peak in nutritional reserves (Pulliainen and Korhonen 1990).
There are no known negative effects of burbot on humans.
Burbot are an important commercial fishery in parts Eurasia where they are used as a source of oil, the flesh is eaten, and liver is sold smoked or canned (Kirillov 1988; Scott and Crossman 1973). Burbot are also processed into fish meal (Scott and Crossman 1973). Because of slow movements and nocturnal habits, little or no sport fishery exists in North America (Cohen 1990).
Positive Impacts: food ; body parts are source of valuable material
Burbot are top predators in their ecosystem, sometimes overlapping with similar top predators such as pike or large salmonids (Kirillov 1988).
Newly hatched burbot are completely planktivorous, and remain so even when they are no longer gape limited (Ghan and Sprules 1993). Diet of larval burbot is dominated by rotifer species for the first two weeks. Diet then shifts to slightly larger nauplii, changing further during week four to cycloid copepods, daphnia, and calanoid copepods (Ghan and Sprules 1993). Juveniles have a diet of molluscs and insect larvae (Tolanen et al. 1999). Adult burbot are piscivorous and consume over 99% fish by mass in Lake Superior (Bailey 1972). Though burbot are always a primarily piscivorous fish, their diet changes seasonally and in response to competition. After the winter months, Tolanen et al. (1999) found that burbot ate a much higher proportion of aquatic invertebrates, namely crustaceans in the early summer and oppossum shrimp in the fall. In the Vilyusk resevoir, diet overlap with pike forces burbot to broaden their diet breadth to include more benthic invertebrates (Kirillov 1988). In addition to fish and invertebrates, Bailey (1972) also found rocks, wood chips, plastic, and other inert materials in burbot stomachs, indicating that burbot feeding habits were somewhat indiscriminate.
Animal Foods: fish; insects; mollusks; aquatic or marine worms; aquatic crustaceans; zooplankton
Primary Diet: carnivore (Piscivore )
Burbot, Lota lota, are a holarctic species native to the cold fresh waters of the Nearctic and Palearctic regions found between 40 and 70 degrees North latitudes.
Biogeographic Regions: nearctic (Native ); palearctic (Native )
Other Geographic Terms: holarctic
Burbot are demersal fish found in deep temperate lake bottoms and slow moving cold river bottoms between 4 and 18 degrees C (Riede 2004; Cohen et al. 1990). Primarily found at depths ranging from 1 to 700 m, these fish prefer fresh waters but are also found in some brackish water systems (Cohen et al. 1990). These fish often dwell among benthic refugia such as roots, trees, rocks, and dense vegetation (Billard 1997).
Range depth: 1 to 700 m.
Habitat Regions: temperate ; freshwater
Aquatic Biomes: benthic ; lakes and ponds; rivers and streams; brackish water
The lifespan of burbot has been known to be as high as 20 years, though studies of natural populations rarely see individuals exceeding 10 to 12 years of age (Cohen 1990; Kirillov 1988; Bailey 1972). Incidence of older and larger individuals in nearctic regions may exceed that of older individuals in palearctic regions due to the absence of an established fishery, sport or otherwise, in North America where one thrives in Eurasia (Kirillov 1988).
Range lifespan
Status: wild: 20 (high) years.
Typical lifespan
Status: wild: 1 to 12 years.
Burbot are large fish known to grow to as much as 1.5 m in length and 34 kg in mass (Morrow 1980). These fish are yellow, light tan, or brown with dark brown or black patterning on the body, head and most fins. The underbelly and pectoral fins are pale to white (Cohen et al. 1990; Morrow 1980). The first dorsal fin is short and is followed by a long second dorsal fin at least 6 times the length of the first and joined to a rounded caudal fin (Morrow 1980). Burbot have neither dorsal nor anal spines and have 67 to 96 soft dorsal rays, and 58 to 79 soft anal rays (Cohen et al. 1990). Gill rakers are short, pectoral fins are rounded, and caudal fins have 40 rays (Morrow 1980). Like other cods, burbot are also characterized by a single barbel located on the chin (Morrow 1980).
Range mass: 34 (high) kg.
Range length: 152 (high) cm.
Range basal metabolic rate: 171.6 (high) cm3.O2/g/hr.
Average basal metabolic rate: 73.9 cm3.O2/g/hr.
Other Physical Features: ectothermic ; bilateral symmetry
Sexual Dimorphism: sexes alike
Northern pike are known to prey on burbot where the two species coexist (Schwalme 1992). Smelt and yellow perch prey on larval and juvenile individuals (Scott and Crossman 1973). Humans also exert predation pressure on burbot through commercial and sport fisheries (Cohen 1990; Kirillov 1988). In the Great Lakes, the sea lamprey, Petromyzon marinus, is also known to prey on burbot (Smith 1971). Burbot rely on their cryptic habits and coloration to avoid predators.
Known Predators:
Anti-predator Adaptations: cryptic
Burbot breed once per year in the winter, migrating to shallow water or to a smaller stream to spawn (Cohen 1990). Burbot move to spawning areas individually and males tend to arrive before females (Morrow 1980). Spawning occurs during the night when individuals form a globular mass, each fish pushing toward the center and releasing eggs or sperm (MacCrimmon 1959; Cahn 1936). Postspawning runs upstream have been observed, most likely for feeding (MacCrimmon 1959).
Mating System: polygynandrous (promiscuous)
Burbot are potamodromous, migrating up tributaries or smaller stream reaches to spawn (Cohen 1990). They spawn in winter, laying their eggs in shallow water to hatch during the spring (Kirillov 1988). Fecundity varies geographically from slightly above 100,000 in specimens from Wyoming to over 3 million elsewhere in their range (Bailey 1972). Average fecundity ranges from 700,000 to 800,000 eggs (Kirillov 1988; Bailey 1972). Eggs are yellow, amber, or orange in color, spherical, and rest on the substrate (Koli 1990; Bjorn 1940). Eggs usually hatch in two to four months.
Burbot may take several years to become sexually mature. Present literature indicates a certain proportion of burbot populations fail to mature during each breeding season (Pulliainen and Korhonen 1990). Some studies have also suggested that burbot may take one or two years to restore nutritional reserves after a spawning event (Pulliainen and Korhonen 1990).
Breeding interval: Burbot spawn once yearly.
Breeding season: Burbot spawning occurs in the winter between December and March (varies geographically) but lasts no longer than one month for any one population.
Range number of offspring: 100000 to 3000000.
Average number of offspring: 700000-800000.
Range gestation period: 2 to 4 months.
Range age at sexual or reproductive maturity (female): 1 to 8 years.
Average age at sexual or reproductive maturity (female): 6 years.
Range age at sexual or reproductive maturity (male): 1 to 8 years.
Average age at sexual or reproductive maturity (male): 3 years.
Key Reproductive Features: iteroparous ; seasonal breeding ; gonochoric/gonochoristic/dioecious (sexes separate); sexual ; fertilization (External ); broadcast (group) spawning; oviparous
Burbot are broadcast spawners and provide no parental care. Parental investment in burbot is characterized by an increased metabolic activity level and food consumption rates in the fall in order to contribute to the growth and maturation of gonads in both male and females over a four month period preceeding spawning events (Pulliainen and Kohonen 1990; Kirrilov 1988). It has been suggested that burbot may require one to two years to replenish their nurtritional reserves after each spawning event, but no further information on this topic was available (Pulliainen and Kohonen 1990).
Parental Investment: pre-fertilization (Provisioning)
http://www.dnr.state.mn.us/minnaqua/speciesprofile/burbot.html
MN DNR MinnAqua Program Species Profile
Close Up on the Burbot
by Mike Kurre, Mentor Coordinator
Burbot:
Lota lota (low’-tah low’-tah): from the French word for codfish; “burbot” is also a French word, meaning “mud” or “mire”
Ur, Ur, Ur! spoke the burbot. . .
What’s in a name any way? Burbot is only one of numerous names this cold-water species from the cod family goes by. Many of the fresh water cod’s nick-names can’t be mentioned, but here is a list of the most common: Eel Pout, Lawyer, Ling, Cusk, Lush, Loche, Mudblow and Poor Man’s Lobster.
Burbot can be found in most Minnesota northern lakes and rivers, including Lake Superior, but can also be found in small numbers in the prairie regions and parts of the lower Mississippi. They are good indicators of a healthy watershed. Typically they require water temps lower than 70 degrees during the summer and are a rare catch, but come winter-time, these predators come alive and are most active.
Identification
The burbot coloration varies from yellow-brown to brown or even dark olive with black mottling and blotching, giving it almost a camouflage appearance. Burbot resembles an eel more than other freshwater fish. Its scales are small, the skin has a slimy feel and this bottom hugger has large chin barbel with tubular nostrils similar to catfish, for detecting food.
This secretive fish can live up to the ripe old age of 15 and the Minnesota state record is 19 lbs. 3 ozs. and was caught in Lake of the Woods. These fish can weigh over 60 lbs in other areas of the world. Typically in Minnesota, they are under 8 lbs. and are less than 28 inches in length.
Handling
Burbot can be handled by placing a firm grip just behind the head. Their teeth are much like largemouth bass, like rough sandpaper. Don’t be shocked when our eel-like looking friend, uniquely and harmlessly, wraps its body around your forearm and gives you a little…. ur…ur…ur, vocalization when handling them. It’s just their way of greeting you.
Food
They eat mostly other fish such as small yellow perch and walleyes, but also consume fish eggs, clams, crayfish, mayfly larvae and other aquatic insects.
Reproduction
The spawning season for this unique fish is very unusual. It spawns during mid-winter into early spring, before the ice is off the lake or river. Reproduction occurs in pairs or sometimes in groups of dozens or even in the hundreds, in shallow water over sand or gravel bottoms. There is no nest built and no care for the eggs or newly hatched young. After the release of eggs and sperm the fish thrash about scattering the eggs, which later fall to the bottom. A single female can lay as many as 1 million eggs depending on her size. The embryos develop for 4 to 5 weeks in the cold water and hatch at the tiny size of .15 inches (one of the smallest freshwater fish larvae).
Predators
Young burbots are common prey for many fish, such as smallmouth bass, yellow perch, smelt, lake trout and muskie. Humans also can be considered a predator even though many people consider burbot the “ish” in fish and most folks don’t even like to touch them. Folks who cut the line not knowing that baked with a little butter, salt and pepper, miss out on a delicacy served in many households.
Tackle & Fishing Tips
Most burbots are accidentally caught by anglers targeting other fish like walleyes (that would be me). They are especially active during low light conditions during the winter months. Tip-ups or walleye style jigging equipment, spooled with 4 to 8 lb line will provide the necessary gear needed to land these unique creatures.
Your bait of choice can be just about any minnows, locating the bait within inches of a deep muddy river- or lake-bottom (like the mud flats in Lake Mille Lacs). Keep a watchful eye on your line; Burbot have very sensitive bite. Wait too long to set the hook and you’ll be fishing-out your hook from the gullet or cutting your line to make an ethical release.
Burbot do not have special conservation status in Minnesota and are not actively managed, so fish away and enjoy another special offering from the lakes of Minnesota.
Fun Facts
* Burbot have long been used for fish meal, oil and food for animals raised for furs (the oil is absorbed through digestion making for a great fur conditioner).
* The tough skin was once used in the windows of Siberia as a substitute for glass.
* Burbots are part of an annual celebration in February in Walker, MN. The Eelpout Festival has been a great event, distracting Minnesotan’s during winters for over 30 years.
La lota (Lota lota) ye una especie de pez gadiforme de la familia Lotidae. Ye l'únicu godiforme que vive n'agua duce y ye l'únicu representante del xéneru Lota.
Tien el cuerpu allargao y estruyío nel so parte posterior, les aletes ventrales asitiar por delantre de les pectorales, la zona ventral ye ablancazada y los llaterales gris-pardu con vetes más escures. Nun suelen superar el metro y mediu de llargor y los 30 Kg de pesu.
Ye común en llagos y ríos d'Europa y América del Norte percima de los 40°N de llatitú.
Desova pel hibiernu, poniendo cerca d'un millón de güevos n'agües pocu fondes con suelos cascayosos. Aliméntase principalmente de pexes, xaronques y otros animales.
.
La lota (Lota lota) ye una especie de pez gadiforme de la familia Lotidae. Ye l'únicu godiforme que vive n'agua duce y ye l'únicu representante del xéneru Lota.
Lota lota (lat. Lota lota) — Sümüklü balıq növüdür.
La lota[5] (Lota lota) és l'única espècie de la família dels gàdids que viu en aigua dolça.[6][7]
Té lloc a l'hivern (entre el gener i el març; al sud de Finlàndia, en general, és al febrer) quan deixa les aigües fondes per fresar en àrees d'1-3 m de fondària on la temperatura és proxima a 0 °C.[12]
Els alevins i juvenils es nodreixen principalment de larves d'insectes, crancs, mol·luscs i d'altres invertebrats bentònics, mentre que els adults mengen peixets i ous de peixos.[12][14][15]
És depredat per la llampresa de mar (Petromyzon marinus), el lluç de riu (al Canadà), Osmeridae, la llúdria comuna (a Polònia)[16] i la perca groga (Perca flavescens).[17]
És un peix d'aigua dolça i salabrosa (entre 1 i 700 m de fondària),[14] demersal, potamòdrom[18] i de clima temperat (4 °C-18 °C;[19] 78°N-40°N, 180°W-180°E), el qual viu en les aigües ben oxigenades dels grans llacs fondos, estuaris, petits rierols de muntanya i grans rius d'Europa i el nord d'Àsia: Àustria,[20] l'Azerbaidjan, Bielorússia, Bèlgica, Bòsnia i Hercegovina, Bulgària, la Xina,[21][22] Croàcia, Txèquia,[23][24][25][26] Dinamarca, Estònia,[27] Finlàndia,[28] França,[29][30] Alemanya,[31] Hongria, l'Iran, Itàlia,[32] el Kazakhstan, Letònia, Liechtenstein, Lituània, Luxemburg, la República de Macedònia, Moldàvia, Mongòlia,[33][34] Montenegro, els Països Baixos,[35] Noruega, Polònia,[36] Romania,[37] Rússia,[38][39] Sèrbia, Eslovàquia,[40] Eslovènia,[41] Suècia, Suïssa[42] i Ucraïna, incloent-hi des de la conca del riu Loira (França) fins a les conques de l'oceà Àrtic[43] i de les mars Blanca i de Barentsz; la conca superior del riu Volga; la conca sud-oriental de la mar Càspia; els rius que desemboquen a la mar Negra; la conca del Roine (França); i la conca del Po a Itàlia. Ha esdevingut extinta a l'est d'Anglaterra[44][45][46] i era absent, originalment, de la península Ibèrica, del centre i del sud d'Itàlia, de la conca de la mar Adriàtica, de Grècia, d'Irlanda, de l'oest i del nord de la Gran Bretanya, i de l'oest de França.[3][7][47][48][49][50][51][52][53][54][55] Hom creu que les poblacions de Sibèria Oriental i Nord-amèrica pertanyen a una espècie diferent: Lota maculosa.[8][56]
Es troba amenaçada a nivell local a causa dels impactes medioambientals provocats per les activitats humanes.[8]
És venut principalment en salaó, la seua carn és molt gustosa (tot i que una mica eixuta),[57] és processat per elaborar farina de peix i oli, i el seu fetge es ven fumat o enllaunat a Europa.[14][7]
És inofensiu per als humans,[7] d'hàbits crepusculars i nocturns,[58] la seua longevitat és de 20 anys[59] i, a causa dels seus costums nocturns i moviments lents, no és un peix gaire apreciat pels pescadors esportius.[7]
La lota (Lota lota) és l'única espècie de la família dels gàdids que viu en aigua dolça.
Pysgodyn sy'n byw mewn dŵr croyw ac sy'n perthyn i deulu'r Lotidae ydy'r penfras dŵr croyw' sy'n enw gwrywaidd; lluosog: penfreision dŵr croyw (Lladin: Lota lota; Saesneg: Burbot). Daw'r enw Saesneg burbot o'r Lladin am 'farf', gan fod blewyn ar en y pysgodyn hwn.
Mae ei diriogaeth yn cynnwys Ewrop ac America.
Mae'n bysgodyn dŵr croyw ac mae i'w ganfod ar arfordir Cymru. Ar restr yr Undeb Rhyngwladol dros Gadwraeth Natur (UICN), caiff y rhywogaeth hon ei rhoi yn y dosbarth 'Lleiaf o Bryder' o ran niferoedd, bygythiad a chadwraeth.[1]
Pysgodyn sy'n byw mewn dŵr croyw ac sy'n perthyn i deulu'r Lotidae ydy'r penfras dŵr croyw' sy'n enw gwrywaidd; lluosog: penfreision dŵr croyw (Lladin: Lota lota; Saesneg: Burbot). Daw'r enw Saesneg burbot o'r Lladin am 'farf', gan fod blewyn ar en y pysgodyn hwn.
Mae ei diriogaeth yn cynnwys Ewrop ac America.
Mae'n bysgodyn dŵr croyw ac mae i'w ganfod ar arfordir Cymru. Ar restr yr Undeb Rhyngwladol dros Gadwraeth Natur (UICN), caiff y rhywogaeth hon ei rhoi yn y dosbarth 'Lleiaf o Bryder' o ran niferoedd, bygythiad a chadwraeth.
Mník jednovousý (Lota lota Linné, 1758) je sladkovodní ryba o délce až 1,2 m a hmotnosti 34 kg.[2]
Mník jednovousý běžně dorůstá délky 40 cm.[2] Zcela ojediněle dorůstá délky 80 cm a hmotnosti přes 5 kg.[3] Dožívá se až 20 let.[2] Má dvě hřbetní ploutve, zadní hřbetní ploutev je na bázi přinejmenším 6× kratší.[2] Na bradě má jeden vous.
Jeho areál výskytu zahrnuje sever Severní Ameriky, Evropu a sever Asie.
V Česku není příliš hojně rozšířen.
Přes den bývá ukryt. Loví převážně larvy hmyzu, korýše a jiné ryby za úsvitu nebo stmívání. Tře se v zimě uprostřed noci, často pod ledem.[3]
Loví se v létě navečer a pozdě večer, při zatažené obloze a stoupající vodě, ve dne při silně zakalené vodě nejlépe pod jezy, kde má vhodné úkryty. Loven na dno. Nástrahou je živá i mrtvá rybka (části), velmi dobře bere na žížaly jak rousnice, tak „hnojáky“. Podle RŘ je hájen od 1. 1. do 15. 3. Jedná se o rybu, u které je zákonem stanovena minimální lovná délka.
Maso je velmi chutné – treskovitá ryba[pozn. 1], játra mníků jsou po tepelné úpravě pochoutkou. Mezi sportovními rybáři je ulovený mník spíše výjimkou.
Galerie mník jednovousý ve Wikimedia Commons Obrázky, zvuky či videa k tématu mník jednovousý ve Wikimedia Commons
Mník jednovousý (Lota lota Linné, 1758) je sladkovodní ryba o délce až 1,2 m a hmotnosti 34 kg.
For alternative betydninger, se Knude (flertydig). (Se også artikler, som begynder med Knude)
Knude (Lota lota) er en ferskvandsfisk i torskekvabbefamilien som lever i Europa, Asien og Alaska. Inddelingen i arter og underarter varierer hos forskellige forfattere. Nogle forfattere regner arten Lota maculosa som lever i Nordamerika, som en underart af Lota lota (Lota lota maculosa). Hvis den medtages, findes knuden i alle temperede områder på den nordlige halvkugle. Knuden hedder også almindelig knude.[1]
Knuden er langstrakt, åleagtig, med et fladtrykt hoved og sammentrykt bagkrop. Hoved og krop har meget små skæl som ikke overlapper. Den har en stor mund som ender under øjet, med små, spidse bagudrettede tænder. Der er en veludviklet skægtråd på hagen. Den enlige skægtråd er unik for danske ferskvandsfisk, så der er lille risiko for forveksling med andre ferskvandsfisk. Knuden har to rygfinner. Den bagerste rygfinne er mindst 6 gange længere end den forreste. Den begynder foran gattet og når til haleroden. Gatfinnen er næsten lige så lang som den bagerste rygfinne. Bugfinnerne er foran basis af brystfinnerne. Farven er variabel. Der er ofte en sort marmorering på brun eller gullig baggrund, men der findes også helt ensfarvede eksemplarer. Knuden er rapporteret med størrelser op til 152 cm og 34 kg. Det største eksemplar som kendes fra Danmark, vejede 11 kg.[1]
Knuden findes fra Sydfrankrig og Norditalien mod syd til Nordnorge mod nord, og derfra over hele Europa, Sibirien og Alaska til Mackenzie-floden i Canada. Der har også tidligere været en bestand i England som nu er uddød. Knuden tåler brakvand og er talrig i de indre dele af Østersøen.[1]
Knuden er følsom over for forsuring. I Finland er fra 180 til 380 bestande forsvundet på grund af forsuring af vandet.[1]
I Danmark findes knude i forskellige åer. Hovedudbredelsen er i Jylland, men den findes ikke nord for Limfjorden, i Himmerland eller i Salling. Størst er udbredelsen i Gudenå-systemet, Skjern Å-systemet og Ribe Å-systemet. Knuden er gået tilbage i de sidste 100 år.[1]
Knuden lever i vandløb fra bække til store floder med køligt, klart og iltrigt vand, men ikke i vandløb med stærk strøm. Den leve også i større, dybe søer og i brakvand. Den kan findes i ned til 200 m's dybde. Knuden er nataktiv, og ligger gemt under sten eller andre ting på bunden af søer og åer om dagen.[1]
Ungfisk op til 20 cm lever af smådyr som insektlarver, orme, vandbænkebidere, snegle, muslinger og småkrebs. De større knuder spiser også fisk som kan udgøre over 80 % af de voksne knuders kost.[1]
Knuden bliver kønsmoden efter 2-5 år, hannen tidligere end hunnen. Gydningen sker i december-marts over hård bund. I søer sker gydningen på lavt vand, oftest langs bredden, i vandløb foretrækker den områder med svag strøm. Æggene er vandklare og måler 1-1,8 mm. Antallet æg er stort og afhænger af hunnens størrelse. En beregning fra Tjekkoslovakiet viste 325.000-375.000 æg pr. kg fisk. Klækningstiden afhænger af vandtemperaturen, ved 2 °C klækker æggene efter omkring 40 dage. Larverne er ca. 3 mm og lever i frit vand i ca. 3 uger. Når næringen i blommesækken er opbrugt, begynder de at spise plankton. Når de er vokset til 6-7 mm, søger de mod bredzonen hvor de fortsat er pelagiske og dagaktive. Når de er nået en længde på 30 mm, bliver de bundnære og nataktive. Ungerne bliver 10-15 cm efter et år, ca. 40 cm efter 5 år, og ca. 50 cm efter 7 år. Knuder kan blive mindst 22 år.[1]
I Danmark spises knuden normalt ikke. I 1970'erne blev den fisket erhvervsmæssigt i søer med fangster på 300-1000 kg pr. år som blev eksporteret. I Sverige regnes knude som en god spisefisk, og lever og rogn har været betragtet som delikatesser. I 1999-2008 blev der erhvervsmæssigt fanget 1,3-4 tons pr. år i Østersøen. Den fiskes også af lystfiskere i Sverige. Det sker mest fra november til marts med såkaldt pimpelfiskeri hvor en agnet pirk dunkes i bunden med en konstant rytme for at tiltrække fiskene.[1]
For alternative betydninger, se Knude (flertydig). (Se også artikler, som begynder med Knude) Knude (Lota lota) er en ferskvandsfisk i torskekvabbefamilien som lever i Europa, Asien og Alaska. Inddelingen i arter og underarter varierer hos forskellige forfattere. Nogle forfattere regner arten Lota maculosa som lever i Nordamerika, som en underart af Lota lota (Lota lota maculosa). Hvis den medtages, findes knuden i alle temperede områder på den nordlige halvkugle. Knuden hedder også almindelig knude.
Die Quappe (Lota lota) ist ein Knochenfisch aus der Familie der Quappen (Lotidae). Sie wurde 1758 von Linné als Gadus lota erstbeschrieben, der Gattungsname Lota ist späteren Datums. Die Quappe ist der einzige Fisch aus der Ordnung der Dorschartigen, der ausschließlich im Süß- oder Brackwasser vorkommt. Sie gehört in Deutschland zu den stark gefährdeten Tierarten und unterliegt deshalb in vielen deutschen Bundesländern fischereilichen Schonbestimmungen. 2002 war die Quappe in Deutschland Fisch des Jahres.
Am Bodensee wird sie Trüsche genannt, in der Schweiz auch Trische oder Treische, in Österreich Rutte, süddeutsch auch Ruppe, Aalrutte, Aalquappe oder Aalraupe und norddeutsch Quappaal.
Die Quappe ist in den nearktischen und paläarktischen Regionen zwischen dem 40. und 70. nördlichen Breitengrad zu finden. In Europa wird ihr Verbreitungsgebiet nach Süden hin durch die Rhone, den Po und den nördlichen Balkan begrenzt. Sie ist zwar auch im Brackwasser von Flussmündungen zu finden, bevorzugt aber das Süßwasser tiefer Seen und kühler Flüsse in einem Temperaturbereich von vier bis 18 Grad Celsius. Die Quappe lebt auf kiesigem oder sandigem Grund in einer Tiefe von einem bis 700 Meter, wo sie sich am Tage häufig unter Wurzeln, Steinen und zwischen dichter Vegetation aufhält. Schlammigen Bodengrund meidet sie.
Die Quappe, ein bodenlebender und nachtaktiver Raubfisch, kann bis zu einer Länge von 150 Zentimetern und einem Gewicht von 34 Kilogramm heranwachsen,[1][2] wird in der Regel allerdings nicht größer als 40 Zentimeter.[3] Ihr langgestreckter Körper ist vorn im Querschnitt rund und wird nach hinten zunehmend seitlich abgeflacht. Sie trägt eine braune oder schwarze Marmorierung auf gelber, hellbrauner oder brauner Grundfarbe. Der Bauch ist heller gefärbt. Die Quappe hat zwei weichstrahlige Rückenflossen, von denen die zweite etwa sechsmal länger ist als die erste und fast über die halbe Körperlänge reicht. Auffallend lang ist auch die Afterflosse. Die Bauchflossen sind kehlständig, das heißt die Quappe trägt sie noch vor den Brustflossen. Die Schwanzflosse ist deutlich abgerundet. Das breite Fischmaul der Quappe ist leicht unterständig und trägt am Kinn einen langen Bartfaden. Zwei sehr kurze Barteln befinden sich außerdem noch hinter den vorderen Nasenlöchern.
Anzahl der Flossenstrahlen:
Unterhalb einer Länge von etwa 20 bis 30 Zentimetern ernähren sich Quappen von bodenlebenden Wirbellosen, mit zunehmender Größe fressen sie hauptsächlich Fische. Auch Fischlaich wird aufgenommen. Bei der Auswahl ihrer Beute sind sie recht opportunistisch, bevorzugen aber bodenlebende Arten, wie beispielsweise Gründlinge. Die Nahrungssuche findet vorwiegend in den Dämmerstunden und in der Nacht statt. Der Tag wird überwiegend ruhend in Verstecken verbracht. Im Gegensatz zu vielen anderen Fischarten sind Quappen im Winter deutlich aktiver als im Sommer, während dessen sie ihre Nahrungsaufnahme deutlich einschränken.
Während der Laichzeit von November bis März ziehen die Quappen in flacheres Wasser oder stromaufwärts in kleinere Flüsse. Die Laichgebiete werden individuell aufgesucht, wobei die Männchen versuchen, vor den Weibchen anzukommen. Die Paarung erfolgt in der Nacht über sandigem oder kiesigem Grund. Dabei drängen sich die Tiere zu kugelförmigen Gebilden zusammen. Jeder Fisch versucht, in die Mitte der Gruppe zu gelangen und hinterlässt dort Eier oder Samen. Ein Weibchen kann, in Abhängigkeit von Größe und Lebensraum, von 100.000 bis zu 3.000.000 Eier produzieren. Quappen betreiben keine Brutpflege. Die etwa einen Millimeter im Durchmesser messenden gelben, bernstein- oder auch orangefarbenen Eier sinken auf den Grund und reifen innerhalb von sechs bis zehn Wochen. Nach dem Schlupf wachsen die Larven in vier Wochen von weniger als einem Zentimeter auf mehr als zwei Zentimeter heran. Ein sehr schnelles Wachstum setzt sich in den ersten vier Lebensjahren fort, danach wachsen Quappen zunehmend langsamer.
Ihre Geschlechtsreife erreichen Quappen im dritten oder vierten Lebensjahr. Die Lebenserwartung beträgt in der Regel etwa 10 bis 12 Jahre. In Gewässern ohne menschliche Einflussnahme wird die Quappe bis 15 Jahre alt.
Die Quappe gilt als hervorragender Speisefisch. Ihre vor der Laichzeit fettreiche, große Leber war bereits im Römischen Reich von Feinschmeckern sehr begehrt. Insbesondere ihre winterliche Aktivität und ihr Ruf als Laichfresser machten sie bei Bewirtschaftern von Salmonidengewässern unbeliebt. Sie wurde daher häufig gezielt entfernt. Inzwischen gibt es vielerorts Bestrebungen zur Wiedereinbürgerung, wie zum Beispiel in der Lippe,[4] Ruhr, Nidda, der Oste und am Neckar. Teilweise werden für Besatzmaßnahmen mit Quappen im Rahmen von Artenhilfsprogrammen auch Mittel aus der Fischereiabgabe bereitgestellt, die bei der Erteilung von Fischereischeinen erhoben wird. Ende Mai 2018 wurden 1500 Quappen auch wieder in der Stever angesiedelt.[5] Die Quappe ist in vielen Gewässern geschützt und darf weder gezielt beangelt noch dem Gewässer entnommen werden.
Die Quappe (Lota lota) ist ein Knochenfisch aus der Familie der Quappen (Lotidae). Sie wurde 1758 von Linné als Gadus lota erstbeschrieben, der Gattungsname Lota ist späteren Datums. Die Quappe ist der einzige Fisch aus der Ordnung der Dorschartigen, der ausschließlich im Süß- oder Brackwasser vorkommt. Sie gehört in Deutschland zu den stark gefährdeten Tierarten und unterliegt deshalb in vielen deutschen Bundesländern fischereilichen Schonbestimmungen. 2002 war die Quappe in Deutschland Fisch des Jahres.
Am Bodensee wird sie Trüsche genannt, in der Schweiz auch Trische oder Treische, in Österreich Rutte, süddeutsch auch Ruppe, Aalrutte, Aalquappe oder Aalraupe und norddeutsch Quappaal.
El barbotte o bourbote (Lota lota), ch'est un pichon d' rivières et pi d' lacs.
Édseur chés eutes prodjés Wikimédia :
Lotao (Lota lota) esas bruna alonge karnivora fisho en aquo nesalta kun du radiala dorsala flosi (plu korta avane).
Lua karno havas maxim bona gusto.
Madeh (latin.: Lota lota) om levitadud reskveden kala, Madehed-heimon üks'jäine erik. Mülütadas Tröskižed-sugukundha. Pen' madeh nimitase kužar:eks.
Hibj om pit'kahk i eile korged, pä om lapakohk. Üks' habin löugas i kaks' habinod sun päl. Hibjan muju vauvhatab igän mändes, muzabur vai mustahk-hahk. Om surid vauvhid läipoid kül'gil i paratomil suugil. Pök i suugad oma vauvhad. Somuz om hen cikloidine.
Täuz'kaznu hibj sase 120 santimetrhasai. Madehen sibirižed eričud kazdas 18 kilogrammhasai.
Kala om aktivižemb vilus vedes. Kudob tal'vkus-uhokus.
Sötlese sel'grodatomil i henol kalal. Vanhembad södas mugažo löcuid, jogirakoid, mollüskid. Madeh voib söda kolijoid živatoid.
Erasid tedoidajad erištadas nenid alaerikoid:
Madeh (latin.: Lota lota) om levitadud reskveden kala, Madehed-heimon üks'jäine erik. Mülütadas Tröskižed-sugukundha. Pen' madeh nimitase kužar:eks.
Matikku,vie tavalline matikku (lat. Lota lota) – yksiainavokalois eläis suolattomas vies. Kalajoukko tr´oskoobraznoi (Gadiformes). Ammattikalastamizes pietäh kallehennu.
Matikku on pitkäččyruholline, ei ole korgiettavu, a ezipuoles on pyörättävy, tagapuoles on buiteku äijäl ahtistettu.
Piä on sangiettavu, sen pitkevys on pitkembi ruhon korgevuttu. Silmy pieni. Suu suuri puolialalline. Alallineleugu on lyhembi yläleuguluudu.
Ruhon väri rippuu vienpohjas, sen valos da läbinägevyös. Myös kalan ijäs, väri voibi muuttuo: enimyölleh muzavan-ruspakokse libo mustan-harmuakse, kudai voibi valpastuo ruavastumizel. Ruhon bokis puarattomat evät ollah suurien valpahien täplöinke. Formu da suurus varjiruiččehes. Maha da evät ollah valpahat.
Matikku on kirkiembi vilus vies. Kudo algavuu talvikuus – tuhukuussah. Kaikkii parembi kalansuandu on enzimäzien halloin aigua päivänlaskus – nouzendassah. Syöy pienii kaloi da selgyrangattomii elättilöi.
Matikku Matikku,vie tavalline matikku (lat. Lota lota) – yksiainavokalois eläis suolattomas vies. Kalajoukko tr´oskoobraznoi (Gadiformes). Ammattikalastamizes pietäh kallehennu.
Mińtus (Lota lota) - to je rëba z rodzëznë pòmùchlowatëch. Na Kaszëbach m. jin. z ti rëbë bëło piekłé kro.
D Triische oder s Moserli (Lota lota; alemanischi Näme) isch e roiberische Schwarmfisch. Si isch de anzig europäischi Dorschfisch, wo im Süesswasser lebt.
D Triische isch e lange dünne bruu marmorierte Fisch, miteme leopardenartige Muster und chliine Schuppe. De Buuch und d Ruggeflosse sind hell. Si het e braite Chopf und a de Naselöcher je ann chorze Bartel und am Underchifel e lange. Si werd 30 bis 70 cm lang, mengisch au e ganze Meeter und cha denn 25 Kilo wöge.
D Triische isch i Mittel-, Nord- und Osteuropa verbraitet. I de Alpe chunnt si bis zonere Hööchi vo 2000 müM vor. Si lebt i chalte, klare suurstoffriiche Stand- und Flüüssgwässer und taucht bis zonere Tüüffi vo 200 Meter abe.
D Triische isch e nachtaktive Fisch, wo sich dör de Taag döre under Stai und i Hööline versteckt. Si fresst Wirbelloosi und jagt bsunders im Winter anderi Fisch und zücht sich im Summer i tüüffi und chalti Wasserschichte zrugg.Stiigt d Wassertemperatur öber 20 Grad werd si inaktiiv.
D Laichzitt goot vom November bis in Märze, binere Wassertemperatur under 6 Grad und i chalte Winter au under de Iisdecki. Öppe 20 Triische bildet denn e Böle, wo öppe 60 cm messt und im Wasser ufem Bode umechugelet. D Wiibli leged debii i subere chiisige Stele bis zo drai Milioone Aier, wo vomene Ööltröpfli umgee sind. Die triibet denn öppe 40 bis 70 Taag im Wasser bis d Laarfe schlüüffet, wo vo Plankton lebet. Di junge Fischli wachset im erste Joor 8 cm. Mandli wered mit drai, Wiibli mit vier Joor gschlechtsriiff, wenn si öppe 20 cm lang sind. Triische wered 20 Joor alt.
D Triische oder s Moserli (Lota lota; alemanischi Näme) isch e roiberische Schwarmfisch. Si isch de anzig europäischi Dorschfisch, wo im Süesswasser lebt.
Viegielie aba kvapė (luotīnėškā: Lota lota, onglėškā: Burbot, vuokīškā: Quappe) īr žovės, katra prėgol viegielėniu žovū (Lotidae) šeimā.
Kramė dėdlė, pluokštė ėšo vėršaus. Kūns kāp varložė. Nogara tomsė, joudā aba rodā pilka. Šuonā gelsvā žalsvė, diemietė. Skėlvis švėisē pilks. Skūra gleimieta, stuora so gėlē īaugosēs nuognē mizernās žvīnās. Pelekā minkštė, tomsūs, ėšrašītė švėisiuoms diemiems. Ont apatėnė žonda īr 1 ėlgs ūsos, ont vėršotėnė prī šnerviu īr 2 trompo.
Viegielie īr jiedrė žovės. Mediuon naktė, nepamatuom prėtīkuojos prī aukuos poul ė lietā jied. Bšn gėliau ė kor dognos kūliets.
Lietovuo gīven ežerūs ėr opies, īr tonkė. Ėš anuos īr gers jiedis.
Мнюх (Lota lota) є солодководна рыба довга аж 1,2 м і важыть аж 34 кґ. Ёго ареал загорнює север Северной Америкы, Европу і север Азії. Дожывать ся аж 20 років.
Мянту́з звыча́йны (па-лацінску: Lota lota) — адзіная прэснаводная рыба сямейства трасковых атраду траскападобных.
Пашыраны ў рэках і азёрах Эўразіі і Паўночнай Амэрыкі, у плыткіх прыбярэжных водах Балтыкі. У Беларусі жыве ў вадаёмах з халоднай чыстай вадой і камяністым дном, у ямах, пад берагамі. Актыўны ўвосень і зімой, летам упадае ў спячку. Народныя назвы: калека, мень, мянёк. Даўжыня да 1,7 м, маса да 32 кг (у Беларусі да 5 кг). Цела падоўжанае, акруглае, звужанае да хваста, ўкрытае вельмі дробнай луской. Сьпіна зяленаватая або аліўкава-зялёная з чорна-бурымі плямамі і палосамі. Галава шырокая, прыплюснутая. Верхняя сківіца выступае ўперад. На ніжняй сківіцы 1 вусік, 2 вусіка – ля ноздраў. Зубы шматлікія, шчацінкападобныя. Драпежнік. Прамысловае значэньне мае ў Браслаўскіх і Нарачанскіх азёрах.
Мяса белае, шчыльнае, без дробных костак, смачнае, дыетычнае (19 % бялку, 0,6 % тлушчу). Далікатэсам лічыцца вялікая тлустая пячонка ментуза (51 – 67 % тлушчу, багатага вітамінамі A і D), у некаторых краінах яе ядуць сырой. Мянтуз асабліва папулярны ў фінскай нацыянальнай кухні, дзе далікатэсам лічыцца і ікра ментуза. Вельмі смачныя юшка з ментуза, смажаны, заліўны мянтуз, пірагі з начынкай з ментуза. Увогуле, ментуза можна гатаваць як траску.
— сховішча мультымэдыйных матэрыялаў
Мянту́з звыча́йны (па-лацінску: Lota lota) — адзіная прэснаводная рыба сямейства трасковых атраду траскападобных.
Шамбы, шулай ук Жумба (лат. Lota lota) — төче су балыгы. Ауразия белән Төньяк Америка сулыкларында киң таралган. Татарстан Республикасы территориясендә сусаклагыч, күлләр һәм елгаларда очрый.
Озынлыгы 60-80 см, авырлыгы, гадәттә, 3-6 кг. Декабрь — февральда су температурасы 0 °C булганда уылдык чәчә. Үрчемлелеге 50 мең — 5 млн бөртек уылдык. 15-24 ел яшиләр.
_1.JPG)
Шамбы, шулай ук Жумба (лат. Lota lota) — төче су балыгы. Ауразия белән Төньяк Америка сулыкларында киң таралган. Татарстан Республикасы территориясендә сусаклагыч, күлләр һәм елгаларда очрый.
Озынлыгы 60-80 см, авырлыгы, гадәттә, 3-6 кг. Декабрь — февральда су температурасы 0 °C булганда уылдык чәчә. Үрчемлелеге 50 мең — 5 млн бөртек уылдык. 15-24 ел яшиләр.
Мезил, азы анаа мезил (лат. Lota lota, орус. Налим) - треска-хевирлиглертыважыдар херек отрядынга (Gadiformes) хамааржыр чүгле арыг сугларга турар балык.
The burbot (Lota lota) is the only gadiform (cod-like) freshwater fish. It is also known as bubbot,[2] mariah,[3] loche, cusk,[4] freshwater cod,[5] freshwater ling, freshwater cusk, the lawyer, coney-fish, lingcod,[6] and eelpout. The species is closely related to the marine common ling and the cusk. It is the only member of the genus Lota. For some time of the year, the burbot lives under ice, and it requires frigid temperatures to breed.[7]
The name burbot comes from the Latin word barba, meaning beard, referring to its single chin whisker, or barbel.[8] Its generic and specific names, Lota lota, comes from the old French[9] lotte fish, which is also named "barbot" in Old French.
With an appearance like a cross between a catfish and an eel, the burbot has a serpent-like body, but is easily distinguished by a single barbel on the chin.[8] The body is elongated and laterally compressed, with a flattened head and single, tube-like projection for each nostril. The mouth is wide, with both upper and lower jaws having many small teeth. Burbot have two soft dorsal fins, with the first being low and short, and the second being much longer. The anal fin is low and almost as long as the dorsal fin. The caudal fin is rounded, the pectoral fins are fan-shaped, and pelvic fins are narrow with an elongated second fin ray. Having such small fins relative to body size indicates a benthic lifestyle with low swimming endurance, unable to withstand strong currents.
Burbot have circumpolar distribution above 40°N. Populations are continuous from France across Europe and Asia to the Bering Strait. In North America, burbot range from the Seward Peninsula in Alaska to New Brunswick along the Atlantic Coast. Burbot are most common in streams and lakes of North America and Europe. They are fairly common in Lake Erie, but are also found in the other Great Lakes.[10] Recent genetic analysis suggests the geographic pattern of burbot may indicate multiple species or subspecies, making this single taxon somewhat misleading.[11]
In the United Kingdom, the burbot is possibly extinct. The last recorded capture was a specimen weighing 0.48 kg (1.1 lb), in July 1970, by Stephen Mackinder, from the Cut-off Channel or the Great Ouse Relief Channel, at Denver, Norfolk.[12] In October 1970, it was described in the Guinness Book of Records as the "rarest British fish" which was "almost extinct", so it had been "agreed that no record for this species should be published, at least until 1974, in the interests of conservation".[13] The burbot may still survive in the UK. The counties of Cambridgeshire, Norfolk[14] and Yorkshire (particularly the River Derwent or Yorkshire Ouse) seem to be the strongest candidates for areas in which the species might yet survive. Plans to reintroduce this freshwater member of the cod family back into British waters are under investigation.[5]
Burbot live in large, cold rivers, lakes, and reservoirs, primarily preferring freshwater habitats, but able to thrive in brackish environments for spawning. During the summer, they are typically found in the colder water below the thermocline. In Lake Superior, burbot can live at depths below 300 m (980 ft).[11] As benthic fish, they tolerate an array of substrate types, including mud, sand, rubble, boulder, silt, and gravel, for feeding.[15] Adults construct extensive burrows in the substrate for shelter during the day. Burbot are active crepuscular hunters.[11] Burbot populations are adfluvial during the winter, and they migrate to near-shore reefs and shoals to spawn,[11] preferring spawning grounds of sand or gravel.[15]
Burbot reach sexual maturity at between four and seven years of age.[16] Spawning season typically occurs between December and March, often under ice at extremely low temperatures ranging between 1 and 4 °C. During a relatively short season lasting from two to three weeks, burbot spawn multiple times, but not every year.[11]
As broadcast spawners, burbot do not have an explicit nesting site, but rather release eggs and sperm into the water column to drift and settle. When spawning, many male burbot gather around one or two females, forming a spawning ball. Writhing in the open water, males and females simultaneously release sperm and eggs. Depending on water temperatures, the incubation period of the eggs lasts from 30 to 128 days. Fertilized eggs then drift until they settle into cracks and voids in the substrate.[16]
Depending on body size, female burbot fecundity ranges from 63,000 to 3,478,000 eggs for each clutch.[11] Rate of growth, longevity, and age of sexual maturity of burbot are strongly correlated with water temperature; large, older individuals produce more eggs than small, younger individuals. Eggs are round with a large oil globule, about 1 mm (0.039 in) in diameter and have an optimal incubation range between 1 and 7 °C (34 and 45 °F).[11]
Newly hatched burbot larvae are pelagic, passively drifting in the open water. Habitats near 4 °C (39 °F) are optimal for burbot and they prefer water temperatures of 12 °C (54 °F) and lower.[16] By night, juveniles are active, taking shelter during the day under rocks and other debris. Growing rapidly in their first year, burbot reach between 11 and 12 cm (4.3 and 4.7 in) in total length by late fall.[11] During their second year of life, burbot on average grow another 10 cm (3.9 in).[17]
Burbot transition from pelagic habitats to benthic environments as they reach adulthood, around five years old. Average length of burbot by maturity is about 40 cm (16 in), with slight sexual dimorphism.[17] Maximum lengths range between 30 and 120 cm (12 and 47 in), and weights range from 1.0 to 12 kg (2.2 to 26.5 lb).
At the larval stage, month-old burbot begin exogenous feeding, consuming food through the mouth and digesting in the intestines. Burbot at the larval stage and into the juvenile stage feed on invertebrates based on size. Under 1 cm (0.39 in), burbot eat copepods and cladocerans, and above 1–2 cm (0.39–0.79 in), zooplankton and amphipods. As adults, they are primarily piscivores, preying on lamprey, whitefish, grayling, young northern pike, suckers, stickleback, trout, and perch.[11] At times, burbot also eat insects and other macroinvertebrates, and have been known to eat frogs, snakes, and birds. Having such a wide diet is also correlated to their tendency to bite lures, making them very easy to catch. Burbot are preyed upon by northern pike, muskellunge, and some lamprey species.
_BHL6175102.jpg)
A book written in 1590 in England notes that burbot were so common that they were used to feed hogs.[18]
The burbot is edible. In Finland, its roe and liver are highly regarded as delicacies, as is the fish itself. An annual spearfishing tournament is held near Roblin, Manitoba. One of the highlights of the tournament is the fish fry, where the day's catch is served deep-fried. When cooked, burbot meat tastes very similar to American lobster, leading to the burbot's nickname of "poor man's lobster".
In the 1920s, Minnesota druggist Theodore "Ted" H. Rowell and his father, Joseph Rowell, a commercial fisherman on Lake of the Woods, were using the burbot as feed for the foxes on Joe's blue fox farm. They discovered the burbot contained something that improved the quality of the foxes' furs; this was confirmed by the fur buyers, who commented that these furs were superior to other furs they were seeing. Ted Rowell felt it was something in the burbot, so he extracted some oil and sent it away to be assayed. The result of the assay was that the liver of the burbot has three to four times the potency in vitamin D, and four to 10 times in vitamin A, than "good grades" of cod-liver oil. Their vitamin content varies from lake to lake, where their diets may have some variation. Additionally, liver makes up about 10% of the fish's total body weight, and its liver is six times the size of those of freshwater fish of comparable size. The oil is lower in viscosity, and more rapidly digested and assimilated than most other fish-liver oils. Rowell went on to found the Burbot Liver Products Company, which later became Rowell Laboratories, Inc.
The IGFA recognizes the world-record burbot as caught on Lake Diefenbaker, Saskatchewan, Canada, by Sean Konrad on 27 March 2010. The fish weighed 25 lb 2 oz (11.4 kg).[19]
The burbot is a tenacious predator, which sometimes attacks other fish of almost the same size, and as such, can be a nuisance fish in waters where it is not native. Recent discoveries of burbot in the Green River at Flaming Gorge Reservoir in Utah have concerned wildlife biologists, who fear the burbot could decimate the sport-fish population in what is recognized as one of the world's top brown trout fisheries, because it often feeds on the eggs of other fish in the lake, such as sockeye salmon. The Utah Division of Fish and Game has instituted a "no release" "catch and kill" regulation for the burbot in Utah waterways.[20] However, the regulations have been found to be largely unenforceable.
The town of Walker, Minnesota, holds an International Eelpout Festival every winter on Leech Lake.[21] The festival received national attention on 4 March 2011, when a correspondent from The Tonight Show with Jay Leno did a segment on the event.
Burbot populations are difficult to study, due to their deep habitats and reproduction under ice. Although burbot global distribution is widespread and abundant, many populations have been threatened or extirpated. Ichthyologists and taxonomists are strongly advising to look into the old taxonomical due to new genetic insights there are two species of burbot: the European burbot (Lota lota) and the North-American burbot (Lota maculosa).[22] As the burbot lacks popularity in commercial fishing, many regions do not even consider management plans. Pollution and habitat change, such as river damming, appear to be the primary causes for riverine burbot population declines, while pollution and the adverse effects of invasive species have the greatest influence on lacustrine populations. Management of burbot is on low priority, being nonexistent in some regions.[23]
.jpg)
_1.JPG)
{{cite web}}: CS1 maint: archived copy as title (link) 
Burbot, Lota lota The burbot (Lota lota) is the only gadiform (cod-like) freshwater fish. It is also known as bubbot, mariah, loche, cusk, freshwater cod, freshwater ling, freshwater cusk, the lawyer, coney-fish, lingcod, and eelpout. The species is closely related to the marine common ling and the cusk. It is the only member of the genus Lota. For some time of the year, the burbot lives under ice, and it requires frigid temperatures to breed.
La (ordinara) lojto (Lota lota) estas manĝebla rabfiŝo el la ordo de gadoformaj kaj familio de lojtedoj, kiu longas 30-60 (60-80) cm, pezas 1-4 (5-8) kg. Ĝi demetas frajojn en novembro-decembro, en kiu tempo ĝi migras supren en la rivero por trovi sablan lokon. La femalo demetas ĉ. 300-400 mil frajojn en glatajn kavojn aŭ sur akvoplantojn. La fiŝido eloviĝas post 4 semajnoj. Ĝi predas nokte.
La lojto vivas en la tuta norda hemisfero ĝis Nord-Italio kiel suda disvastiĝa limo. Ĝi estas dolĉakva fiŝo, vivanta ĉefe en profundaj, rapidaj riveroj (sed ankaŭ en lagoj kiel Balatono).
Ĝi similas iomete al siluro.
La lota (Lota lota) es una especie de pez gadiforme de la familia Lotidae. Es el único gadiforme que vive en agua dulce y es el único representante del género Lota.
Con una apariencia como un cruce entre un bagre y una anguila, la lota tiene un cuerpo similar a una serpiente, pero se distingue fácilmente por una sola barbilla en la barbilla.[2] No suelen superar el metro y medio de longitud y los 30 kg de peso. El cuerpo es alargado y comprimido lateralmente, con una cabeza aplanada y una única proyección en forma de tubo para cada fosa nasal. La boca es ancha, y tanto la mandíbula superior como la inferior tienen muchos dientes pequeños. La lota tiene dos aletas dorsales blandas, la primera baja y corta y la segunda mucho más larga. Las aletas ventrales se sitúan por delante de las pectorales, la zona ventral es blanquecina y los laterales gris-pardo con vetas más oscuras.
La aleta anal es baja y casi tan larga como la dorsal. La aleta caudal es redondeada, las aletas pectorales tienen forma de abanico y las aletas pélvicas son estrechas con un segundo radio de aleta alargado. Tener aletas tan pequeñas en relación con el tamaño del cuerpo indica un estilo de vida bentónico con baja resistencia a la natación, incapaz de soportar fuertes corrientes.
Es común en lagos y ríos de Europa y América del Norte por encima de los 40°N de latitud. La lota vive en ríos, lagos y embalses grandes y fríos, prefiriendo principalmente hábitats de agua dulce, pero puede prosperar en ambientes salobres para el desove. Durante el verano, normalmente se encuentran en el agua más fría debajo de la termoclina. En el lago Superior, la lota puede vivir a profundidades inferiores a 300 m.[3] Como peces bentónicos, toleran una variedad de tipos de sustrato, que incluyen barro, arena, escombros, rocas, limo y grava, para alimentarse.[4] Los adultos construyen madrigueras extensas en el sustrato para refugiarse durante el día. La lota es un cazador crepuscular activo.[3] Las poblaciones de lota son adfluviales durante el invierno y migran a los arrecifes y bancos cercanos a la costa para desovar,[3] prefiriendo zonas de desove de arena o grava.[4]
Desova en invierno, poniendo cerca de un millón de huevos en aguas poco profundas con suelos pedregosos. Se alimenta principalmente de peces, ranas y otros animales.
Un libro escrito en 1590 en Inglaterra señala que la lota era tan común que se usaba para alimentar a los cerdos.[5]
La lota es comestible. En Finlandia, sus huevas e hígado son muy apreciados como manjares, al igual que el pescado en sí. Un torneo anual de pesca submarina se lleva a cabo cerca de Roblin, Manitoba. Uno de los platos fuertes del torneo es el pescado frito, donde la pesca del día se sirve frita. Cuando se cocina, la carne de lota tiene un sabor muy similar a la langosta americana, lo que lleva al apodo de la lota de "langosta del pobre".
En la década de 1920, el boticario de Minnesota Theodore "Ted" H. Rowell y su padre, Joseph Rowell, un pescador comercial en Lake of the Woods, usaban la lota como alimento para los zorros en el zorro azul de Joe.granja. Descubrieron que la lota contenía algo que mejoraba la calidad de las pieles de los zorros; esto fue confirmado por los compradores de pieles, quienes comentaron que estas pieles eran superiores a otras pieles que estaban viendo. Ted Rowell sintió que era algo en la lota, por lo que extrajo un poco de aceite y lo envió para que lo analizaran. El resultado del ensayo fue que el hígado de la lota tiene de tres a cuatro veces la potencia en vitamina D, y de cuatro a diez veces en vitamina A, que los "buenos grados" del aceite de hígado de bacalao. Su contenido de vitaminas varía de un lago a otro, donde sus dietas pueden variar. Además, el hígado constituye aproximadamente el 10% del peso corporal total del pez, y su hígado es seis veces mayor que el de los peces de agua dulce de tamaño comparable. El aceite tiene menor viscosidad, y se digiere y asimila más rápidamente que la mayoría de los demás aceites de hígado de pescado. Rowell fundó Burbot Liver Products Company, que más tarde se convirtió enRowell Laboratories, Inc. , de Baudette, Minnesota, y hoy es una subsidiaria de Solvay Pharmaceuticals de Bruselas, Bélgica.
La IGFA reconoce a la lota de récord mundial como la capturada en el lago Diefenbaker, Saskatchewan, Canadá, por Sean Konrad el 27 de marzo de 2010. El pescado pesaba 11,4 kg.[6]
La lota es un depredador tenaz, que en ocasiones ataca a otros peces de casi el mismo tamaño, y como tal, puede ser un pez molesto en aguas donde no es autóctona. Los recientes descubrimientos de lota en el río Green en el embalse Flaming Gorge en Utah han preocupado a los biólogos de la vida silvestre, quienes temen que la lota pueda diezmar la población de peces deportivos en lo que se reconoce como una de las principales pesquerías de trucha marrón del mundo, porque a menudo se alimenta de la huevos de otros peces del lago, como el salmón rojo. La División de Pesca y Caza de Utah ha instituido un reglamento de "captura y muerte" de "no liberación" para la lota en las vías fluviales de Utah.[7] Sin embargo, se ha descubierto que las regulaciones son en gran medida inaplicables.
La ciudad de Walker, Minnesota , celebra un Festival Internacional de Eelpout cada invierno en el lago Leech.[8] El festival recibió atención nacional el 4 de marzo de 2011, cuando un corresponsal de The Tonight Show con Jay Leno hizo un segmento sobre el evento.
Las poblaciones de lota son difíciles de estudiar debido a sus profundos hábitats y su reproducción bajo el hielo. Aunque la distribución global de la lota es extensa y abundante, muchas poblaciones han sido amenazadas o extirpadas. Como la lota carece de popularidad en la pesca comercial, muchas regiones ni siquiera consideran planes de gestión. La contaminación y el cambio de hábitat, como la construcción de represas en los ríos, parecen ser las causas principales de la disminución de la población de lota en los ríos, mientras que la contaminación y los efectos adversos de las especies invasoras tienen la mayor influencia en las poblaciones lacustres. El manejo de la lota tiene baja prioridad, siendo inexistente en algunas regiones.[9]
_BHL6175102.jpg)
_1.JPG)
MN DNR
|url-status= ignorado (ayuda) La lota (Lota lota) es una especie de pez gadiforme de la familia Lotidae. Es el único gadiforme que vive en agua dulce y es el único representante del género Lota.
See artikkel räägib kalast; perekonnanime kohta vaata artiklit Luts (perekonnanimi) Luts (Lota lota) on lutslaste (Lotidae) sugukonda (traditsiooniliselt käsitletud tursaliste (Gadiformes) sugukonnas) kuuluv röövkala.
Luts on ainuke tursaliste seltsi kuuluv liik, kes elab ka magevees. Ta kasvab harilikult 50–80 cm pikkuseks, suurimad isendid on olnud kuni 100 cm ja 24 kg rasked. Lutsul on ümar keha, mis tahapoole ulatudes muutub saledamaks, kaks seljauime, milles tagumine on peaaegu poole keha pikkune, peaaegu sama pikk on ka pärakuuim. Pea on lame ja laia suuga, millel on üks allapoole sunnatud poise.
Luts on külmalembene ja öise eluviisiga röövkala, juba 15–16 °C juures jääb "suveunne" ja ei toitu. Toitumisel on kõige olulisem haistmismeel. Kudemisperiood on talvel.
Luts elutseb suuremates ja sügavamates jõgedes ja järvedes. Levinud Euroopas, Siberis ja Põhja-Ameerikas alates 40°N laiuskraadist põhja pool.
Eestis on luts laialdaselt levinud enam-vähem kõigis merega ühenduses olevates suuremates vooluveekogudes, samuti sisemaa järvedes ja jõgedes.
Luts (Lota lota) on lutslaste (Lotidae) sugukonda (traditsiooniliselt käsitletud tursaliste (Gadiformes) sugukonnas) kuuluv röövkala.
Luts on ainuke tursaliste seltsi kuuluv liik, kes elab ka magevees. Ta kasvab harilikult 50–80 cm pikkuseks, suurimad isendid on olnud kuni 100 cm ja 24 kg rasked. Lutsul on ümar keha, mis tahapoole ulatudes muutub saledamaks, kaks seljauime, milles tagumine on peaaegu poole keha pikkune, peaaegu sama pikk on ka pärakuuim. Pea on lame ja laia suuga, millel on üks allapoole sunnatud poise.
Luts on külmalembene ja öise eluviisiga röövkala, juba 15–16 °C juures jääb "suveunne" ja ei toitu. Toitumisel on kõige olulisem haistmismeel. Kudemisperiood on talvel.
Luts elutseb suuremates ja sügavamates jõgedes ja järvedes. Levinud Euroopas, Siberis ja Põhja-Ameerikas alates 40°N laiuskraadist põhja pool.
Eestis on luts laialdaselt levinud enam-vähem kõigis merega ühenduses olevates suuremates vooluveekogudes, samuti sisemaa järvedes ja jõgedes.
Made eli matikka (Lota lota) on ainoa makeassa vedessä esiintyvä turskakalalaji. Se on sukunsa Lota ainoa laji.
Made on pitkulainen, hyvin pienisuomuinen ja limaisen liukas kala. Sillä on litteän leveä pää ja puolet sen ruumiista on pyrstöosaa. Made on väritykseltään keltaisen- tai tummanruskean kirjava, kyljissä säännöttömiä kuvioita, mahapuoli on vaalea. Mateen leuassa on turskakaloille tyypillinen viiksisäie. Selkäeviä on kaksi. Taempi selkäevä ja peräevä ulottuvat lähes pyrstöön asti.[2] Silmät ovat melko suuret. Suurin 2000-luvulla Suomessa tilastoitu made painoi 8,04 kiloa.[3] Madetta muistuttavia samannäköisiä kalalajeja ovat esimerkiksi neliviiksimade (Rhinonemus cimbrius) ja kivinilkka (Zoarces viviparus). Mateista voi löytyä loisena tummankirjava, paksuhko ja noin 3 cm pitkä madejuotikas (Cystobranchus mamillatus), joka elää ainostaan mateen kiduksilla.
Madetta tavataan lähes kaikissa Suomen järvissä ja myös merialueilla.[4] Maailmanlaajuisesti made on yksi levinneimpiä pohjoisen pallonpuoliskon kaloista.[1]
Made viihtyy parhaiten pohjassa ja viileissä runsashappisissa vesistöissä. Syksyisten ohuiden ensijäiden aikaan mateet nousevat usein aivan mataliin rantavesiin. Silloin, jos jää on kirkas, sitä voi löytää rantamatalista ja pyydystää kolkkaamalla, lyömällä tainnuttava isku jään läpi. Talvella taas made asustaa syvemmissä vesissä. Aivan pieniä mateita tavataan kesäisin puroista ja vaikka järvien rantamatalista, kivien koloista. Vedestä nostetun mateen liikehdintä poikkeaa selvästi muista kaloista, se on voimakkaasti kiemurtelevaa ja liukkaana kalana huonosti käsissä pideltävä.
Mateen kutu ajoittuu tammi-maaliskuulle. Made kutee 1–3 metrin syvyisissä vesissä. Kutu tapahtuu sora- tai hiekkapohjalle ja turskakalojen tapaan mateen mätimäärä on suuri, jopa miljoona mätimunaa isommassa yksilössä. Mäti lasketaan pohjalle ja se saa ajelehtia siellä vapaasti. Poikasten kuoriutuminen tapahtuu noin kuukaudessa ja poikaset uivat vapaasti kuoriutumisen jälkeen.
Made on petokala ja syö pääasiassa kalaa. Sen saalista ovat kuoreet, muikut, pienet ahvenet ja kiisket ja joskus jopa ravut. Vastakuoriutuneet ja nuoret yksilöt syövät muutakin, erilaisia selkärangattomia.
Madetta pyydetään verkoilla, katiskoilla ja pystymerroilla. Yksittäinen madekoukku, jossa syöttikoukku lasketaan pohjaan tai lähelle sitä, pyytää myös hyvin. Pitkälläsiimalla saa myös mateita. Talvisilla kutupaikoilla pystymerta ja maderysä voivat antaa hyvinkin runsaita saaliita. Houkutusvärinä rysä- ja mertapyynnissä on vaalea tehokas houkutin, vaikka valkea koivunranka pystymerran tukirankana. Kutuaikana, myös hämärään ja jopa yöaikaan tapahtuva, mateen pilkkiminen voi olla antoisaa syötti- tai ryöstöpilkillä. Tosin toisin kuin usein luullaan, made kyllä ottaa pilkkiin myös valoisaan aikaan aamulla ja iltapäivällä.
Madetta pyydettiin Suomessa vuonna 2009 yhteensä noin 700 tonnia. Tästä 88 % oli vapaa-ajankalastajien saalista. 592 tonnia pyydettiin sisävesiltä, 109 tonnia Itämeren alueelta.[5] Aiemmin saaliit olivat huomattavasti suuremmat, 1980-luvulla keskimäärin 2500-3200 tonnia vuodessa.[2]
Ruokakalana made on erinomainen. Aiemmin ajateltiin usein, että vain talvella pyydetty made olisi käyttökelpoista, mutta syvänteissä ympäri vuoden tasakylmissä vesissä asustava made on kesällä yhtä hyvä kuin talvellakin.[6] Kutuaikana naarasmateita arvostetaan erityisesti niiden mädin takia. Mateen maksa on myös herkullinen ja hyvä A-vitamiinin lähde. Maksassa on usein kuitenkin loismadon munia. Ne voi poistaa maksasta ennen ruoaksi laittoa, jolloin maksa on täysin käyttökelpoinen.[7]
Made eli matikka (Lota lota) on ainoa makeassa vedessä esiintyvä turskakalalaji. Se on sukunsa Lota ainoa laji.
Lota lota
La lotte [lɔt] (Lota lota)[1],[2], orthographiée aussi Lote ou Lote de rivière en France ou Loche au Québec [3], est une espèce de poissons de rivières et de lacs de la famille (selon les classifications) des lotidés ou des gadidés (merlu, etc.)[4]. Il dispose de nombreux noms vernaculaires parmi lesquels loche, barbot, mostelle, mustèle, dont certains sont aussi ambigus. C'est la seule espèce de son genre Lota.
On la trouve dans les eaux fraîches et claires des lacs (Léman, Annecy, Bourget, Saint-Jean) et des rivières, parfois dans des eaux saumâtres.
Son cycle hivernal de reproduction conduit des populations de l'espèce vers des habitats riverains. Sa couleur varie du jaune au brun. Elle mesure en moyenne 55 cm pour un poids moyen de 950 g.
C'est une espèce peu connue du grand public, qui a disparu d'une partie importante de son aire potentielle de répartition et qui a fait l'objet de tentatives de réintroduction[5]. Autrefois commune dans les bassins du Rhin, du Rhône et le la Saône, l’espèce est en régression du fait de la disparition de ses zones de fraie ainsi que du réchauffement climatique[6].
La lotte (Lota lota) ne doit pas être confondue avec la lotte de mer, qui est le nom commercial de la queue de la baudroie (Lophius piscatorius).
Elle a un corps allongé et rond qui peut atteindre 150 cm, une tête plate, pour un poids qui peut atteindre 4 kg. Elle a une peau grise marbrée de jaune, couverte de minuscules écailles et enduite d'une matière gluante qui rend la lotte aussi difficile à saisir qu'une anguille.
La lotte préfère les eaux fraîches de larges rivières ou de lacs. Elle fréquente les fonds sableux ou vaseux principalement, les graviers et les rochers.
C'est un poisson de fond, benthique, et surtout nocturne.
La lotte se nourrit principalement de vers, de larves d'insectes, d'alevins et d'œufs de poissons, de crustacés. C'est un poisson fouilleur à la mandibule inférieure munie d'un barbillon (filament tactile). C'est aussi un prédateur qui attaque d'autres poissons de fond.
Sa capacité de survie est grande et la production d'œufs énorme, certaines femelles pondent plus d'un million d'œufs. Les alevins constituent une partie très importante de la consommation alimentaire de la truite.
Dans les années 1960-1970, la lotte était considérée en France, à tort, comme une espèce « nuisible envahissante » et des pêches électriques de destruction étaient organisées par le Conseil supérieur de la pêche :
Depuis le début de l'année scolaire 2020-2021, le lycée Olivier Guichard de Guérande (Nantes-Terre-Atlantique) a lancé un programme d'élevage de la Lotte de rivière. https://pollen.chlorofil.fr/toutes-les-innovations/monparam/3641/
La lotte est un mets particulièrement recherché pour son goût très fin. Elle peut notamment être le principal ingrédient d'un rôti de poisson. Le foie de lotte poêlé est aussi délicieux et possède un goût proche du foie gras, parfait pour agrémenter une salade. Néanmoins, il convient d'ouvrir la fenêtre pendant la cuisson, car l'odeur ressemble à l'huile de foie de morue.
Lota lota est la seule espèce du genre Lota. Celui-ci a été créé par Georges Cuvier sous la forme Lotte, mais c'est Lorenz Oken qui l'a latinisé et qui peut être considéré comme son créateur. Par contre, le nom d'espèce lota avait déjà été créé par Linné en 1758 mais classé dans un autre genre.
Lota lota
La lotte [lɔt] (Lota lota),, orthographiée aussi Lote ou Lote de rivière en France ou Loche au Québec , est une espèce de poissons de rivières et de lacs de la famille (selon les classifications) des lotidés ou des gadidés (merlu, etc.). Il dispose de nombreux noms vernaculaires parmi lesquels loche, barbot, mostelle, mustèle, dont certains sont aussi ambigus. C'est la seule espèce de son genre Lota.
On la trouve dans les eaux fraîches et claires des lacs (Léman, Annecy, Bourget, Saint-Jean) et des rivières, parfois dans des eaux saumâtres.
Son cycle hivernal de reproduction conduit des populations de l'espèce vers des habitats riverains. Sa couleur varie du jaune au brun. Elle mesure en moyenne 55 cm pour un poids moyen de 950 g.
C'est une espèce peu connue du grand public, qui a disparu d'une partie importante de son aire potentielle de répartition et qui a fait l'objet de tentatives de réintroduction. Autrefois commune dans les bassins du Rhin, du Rhône et le la Saône, l’espèce est en régression du fait de la disparition de ses zones de fraie ainsi que du réchauffement climatique.
La lotte (Lota lota) ne doit pas être confondue avec la lotte de mer, qui est le nom commercial de la queue de la baudroie (Lophius piscatorius).
Iasc fadaithe le colainn chaol atá forleathan i locha is aibhneacha thuaisceart na hEoráise is Mheiriceá Thuaidh. An t-aon iasc fionnuisce de chlann an troisc. Suas le 1 m ar fhad. Barbal amháin faoin mbéal. Déantar iascaireacht thrádálach air sa Rúis. Tugtar an puteascann air freisin.
Is síol ainmhí é an t-alt seo. Cuir leis, chun cuidiú leis an Vicipéid.
A lota[Cómpre referencia] (Lota lota) é un peixe de auga doce da familia dos lótidos. É a única especie no seu xénero.
La bottatrice[2] (Lota lota) è il solo pesce d'acqua dolce appartenente alla famiglia dei Lotidae, comprendente molte specie di pesci d'acqua salata dell'ordine Gadiformes.
È diffusa nel vasto territorio circumartico (Russia, Canada, Fennoscandia), Francia, Germania, Europa orientale nonché in Italia (grandi laghi prealpini).
Presenta un corpo molto allungato, poco compresso ai fianchi, coperto di piccole scaglie lisce con pelle vischiosa. Ha bocca molto ampia e un barbiglio sul mento. Possiede due pinne dorsali, la prima delle quali è breve mentre la seconda è molto lunga. L'anale è allungata, le pinne pettorali ampie e robuste. La pinna caudale è tondeggiante. La livrea presenta un fondo che varia dal bruno al verde al giallastro, marmorizzato di bruno (così come le pinne). Il ventre è quasi bianco.
Raggiunge una lunghezza massima di 180 cm, per un peso massimo di 34 kg, tuttavia è più comune imbattersi in esemplari dai 25 ai 100 cm con un peso di 8 kg.
La fregola avviene in inverno, tra novembre e marzo, a seconda della zona geografica. I maschi arrivano per primi nei luoghi di deposizione. Si può affermare che avviene una riproduzione di gruppo, poiché tutti i riproduttori spingono verso il centro, formando un groviglio di corpi, ed emettendo uova e sperma. Le uova sono giallo-ambra, con un diametro intorno a 1 mm. L'incubazione dura da 30 a 70 giorni, a seconda della temperatura.
La bottatrice è un pesce molto vorace: caccia pesci più piccoli, invertebrati ed anche pesci morti. Si alimenta solo di notte o in caso di intorbidimento delle acque.
Durante le fasi giovanili può essere preda di lucci, persici trota e persici reali.
Viene spesso pescato di notte dai pescatori di anguille, e anche a scopo industriale, essendo una fonte di olio e usata per la preparazione di farina di pesce. Il suo fegato, essiccato e salato, è commerciato in molte zone d'Europa.
Ha carni prelibate, molto apprezzate.
La bottatrice (Lota lota) è il solo pesce d'acqua dolce appartenente alla famiglia dei Lotidae, comprendente molte specie di pesci d'acqua salata dell'ordine Gadiformes.
Kitos reikšmės – Vėgėlė (reikšmės).
Vėgėlė (Lota lota) – vėgėlinių (Lotidae) šeimos žuvis. Galva didelė, plokščia iš viršaus. Kūnas buožgalviškas. Nugara tamsi, juodai ar rudai pilka. Šonai gelsvai žalsvi, išmarginti netaisyklingomis šviesiomis dėmėmis. Pilvas šviesiai pilkas. Oda gleivėta, stora su giliai įaugusiais labai smulkiais redukuotais žvynais. Pelekai minkšti, tamsūs, išmarginti šviesiomis dėmėmis. Ant apatinio žando 1 ilgas ūsas, ant viršutinio ties šnervėmis – 2 trumpi.
Vėgėlė – plėšri žuvis. Kartais vadinama gėlavandene menke. Medžioja tamsiu paros metu, nepastebimai prisėlinusi prie aukos puola ir lėtai ryja. Aktyviausia būna šaltuoju metų laiku, kai vanduo jau atšalęs, itin mėgsta prastą orą ir tamsą. Laikosi giliau ir kur akmenuotas dugnas.
Lietuvoje draudžiama gaudyti vėgeles nuo gruodžio 15 d. iki sausio 15 d. bei mažesnes nei 49 cm (Kuršių mariose) ir 45 cm (kituose telkiniuose).
Lietuvoje paplitusi ežeruose ir upėse. Dažna verslinė žuvis. Jos mėsa skani, gana riebi, be ašakų, o kepenys yra laikomos delikatesu.
Vėgėlė (Lota lota) – vėgėlinių (Lotidae) šeimos žuvis. Galva didelė, plokščia iš viršaus. Kūnas buožgalviškas. Nugara tamsi, juodai ar rudai pilka. Šonai gelsvai žalsvi, išmarginti netaisyklingomis šviesiomis dėmėmis. Pilvas šviesiai pilkas. Oda gleivėta, stora su giliai įaugusiais labai smulkiais redukuotais žvynais. Pelekai minkšti, tamsūs, išmarginti šviesiomis dėmėmis. Ant apatinio žando 1 ilgas ūsas, ant viršutinio ties šnervėmis – 2 trumpi.
Vėgėlė – plėšri žuvis. Kartais vadinama gėlavandene menke. Medžioja tamsiu paros metu, nepastebimai prisėlinusi prie aukos puola ir lėtai ryja. Aktyviausia būna šaltuoju metų laiku, kai vanduo jau atšalęs, itin mėgsta prastą orą ir tamsą. Laikosi giliau ir kur akmenuotas dugnas.
Lietuvoje draudžiama gaudyti vėgeles nuo gruodžio 15 d. iki sausio 15 d. bei mažesnes nei 49 cm (Kuršių mariose) ir 45 cm (kituose telkiniuose).
Lietuvoje paplitusi ežeruose ir upėse. Dažna verslinė žuvis. Jos mėsa skani, gana riebi, be ašakų, o kepenys yra laikomos delikatesu.
Vēdzele (Lota lota) ir vēdzeļu dzimtas (Lotidae) saldūdens zivju suga, kas ir vienīgā suga vēdzeļu ģintī (Lota).[1] Izdala divas pasugas.[2] Zvejnieku un makšķernieku lomos sastopama samērā reti un nelielā daudzumā.
Vēdzelei ir cirkumpolāra izplatība. Mājo saldūdens tilpēs (upēs un ezeros) Eiropā, sākot ar Luāras un Reinas baseinu Francijā, un turpinās līdz Barenca jūras un Ziemeļu ledus okeāna upju baseiniem Āzijā un Ziemeļamerikā. Sastopama arī Volgas augštecē, Kaspijas jūras baseina rietumdaļas un Melnās jūras upēs. Itālijā mājo tikai Po upes baseinā. Lielbritānijas upēs mūsdienās izmirusi.[3]
Sibīrijas austrumos (uz austrumiem no Ļenas upes baseina) un Ziemeļamerikā mājo pasuga Lota lota maculosa. [2][3]
Latvijā vēdzele sastopama vairākumā upju un daudzos ezeros, kā arī Baltijas jūras piekrastē, īpaši upju grīvu rajonos. Nelielos un stipri aizaugušos, īpaši slēgtos ezeros parasti nav sastopama. Vēdzeļu populācijas, ezeriem aizaugot, strauji samazinās un izzūd, jo to ikru attīstība notiek ziemā uz grunts, kur, sadaloties augu atliekām, rodas skābekļa trūkums un ikri iet bojā.[4]
Vēdzele ir vidēji liela vai liela zivs. Tās ķermeņa garums parasti ir 35—40 cm, bet lielākie īpatņi var izaugt līdz 170 cm, sasniedzot masu 40 kg. Latvijā lielākie īpatņi izaug līdz 65 cm.[3][4]
Vēdzeles ķermenis šķērsgriezumā ieapaļš. Uz muguras divas spuras ar mīkstiem stariem (67—96). Pirmā spura īsa, otrā gara, apmēram 6 reizes garāka nekā pirmā. Arī anālā spura ir gara, ar 58—84 mīkstiem stariem. Otrā muguras spura un anālā spura gandrīz savienojas ar noapaļoto astes spuru. Vēdera spuras atrodas vairāk uz priekšu nekā krūšu spuras. Galva no augšas saplacināta. Mute ar sīkiem zobiem, vērsta uz priekšu. Žaunu bārkstis īsas. Pie apakšžokļa viens garš tausteklis, pie nāsīm pa vienam īsam. Ķermenis klāts sīkām zvīņām, līdz ar to izskatās kails. Mugura, sāni un spuras zaļgandzeltenīgi vai gaiši brūni, ar brūniem vai melniem plankumiem.[3][4]
Vēdzele ir vienīgā saldūdens zivs visā vēdzeļu dzimtā. Mājo ar skābekli bagātās, kustīgās ūdenstilpēs, kas var būt lieli ezeri un upes ar lēnu straumi, nelielas upītes un strautiņi. Priekšroku dod dziļiem ūdeņiem. Mājo arī upju grīvās un ietekās jūrā.[3] Uzturas pa vienai kādā slēptuvē — zem akmens vai krituša koka, dziļākā iedobē, krasta izskalotās alās, starp koku saknēm vai biezi saaugušiem ūdens augiem. Tikai nārsta laikā koncentrējas baros. Aktīvāka kļūst krēslā un tumsā. Tad, lai barotos, iepeld arī seklākos ūdeņos.[3][4]
Vēdzelei novērota līdz 400 km tāla nārstošanas migrācija, pārvietošanās ātrums 6 km diennaktī. Pirmie nārstošanas vietās ierodas tēviņi.[3][4]
Mazāki īpatņi barojas ar kukaiņu kāpuriem, vēžiem, moluskiem un citiem bezmugurkaulniekiem. Kad vēdzele izaug lielāka, tā sāk medīt zivis un vardes. Kāpuri barojas ar zooplanktonu. [3][4]
Dzimumgatavība vēdzelei iestājas 1—8 gadu vecumā, sasniedzot 14—55 cm garumu, tēviņiem parasti 2 gadu vecumā, mātītēm 3 gados.[3][4] Latvijā vēdzeles nobriest, sasniedzot 14 cm vai lielāku garumu.[4] Vēdzele nārsto periodā no novembra līdz aprīlim, Latvijā no janvāra līdz martam, kad ūdens temperatūra 0—10 °C.[4] Vislabvēlīgākā temperatūra ir zem 6 °C.[3]
Nārsts notiek dziļumā no 5 cm līdz 50 m. Ar vienu mātīti parasti nārsto vairāki tēviņi, sapulcējoties līdz 20 īpatņiem. Nārstojošās vēdzeles saveļas lodē (apmēram 60 cm diametrā) un nepārtraukti pārvietojas no vienas vietas uz otru, mātītei nēršot ikrus, bet tēviņiem tos apaugļojot ar spermu. Raksturīgs vienlaicīgs vai porciju nārsts, kas ilgst 15—50 dienas. Auglība no 8000 līdz 5 milj. ikru. Ikri bentiski vai daļēji pelaģiski, neilgu laiku pēc iznēršanas nedaudz lipīgi. Ikru diametrs 1,2—1,8 mm. To attīstība, atkarībā no ūdens temperatūras, ilgst 7—128 dienas (parasti 40—70 dienas). Kāpuri aug ātri un gada vecumā jaunās vēdzeles ir jau 8 cm garumā.[3][4] Vēdzele var sasniegt 30 gadu vecumu, Latvijā 7 gadu vecumu.[4]
Vēdzele (Lota lota) ir vēdzeļu dzimtas (Lotidae) saldūdens zivju suga, kas ir vienīgā suga vēdzeļu ģintī (Lota). Izdala divas pasugas. Zvejnieku un makšķernieku lomos sastopama samērā reti un nelielā daudzumā.
De kwabaal[2] (Lota lota) is een zoetwatervis van de familie van de kwabalen. Het is de enige kabeljauwachtige die zijn hele leven in zoet water doorbrengt.
De soort staat ook bekend als puitaal, weeraal, lomp of zoetwaterkabeljauw waarbij sommige namen ook gebruikt worden voor andere vissoorten.
Als kabeljauwachtige is de kwabaal gemakkelijk herkenbaar aan de zeer lange tweede rugvin en de aarsvin. Ook de ene baarddraad op de kin is kenmerkend. De staart en vinnen zijn afgerond. De kwabaal heeft vaak een marmerpatroon, maar zeer jonge dieren zijn bijna zwart. Meestal is de donkergevlekte rug bruin of vuilgroen en de buik meer geelachtig.
Het voedsel van de kwabaal bestaat in hoofdzaak uit insectenlarven, kreeftachtigen en vissen. Ze jagen in de ochtend- en avondschemering, terwijl ze overdag schuilen onder wortels of in rotsspleten.
De kwabaal komt voor in helder stromend water of in betrekkelijk schone, diepe meren. Afwisseling in de bodemstructuur is belangrijk, want de vis houdt zich overdag schuil onder stenen of in holtes. Hij is 's nachts actief in het koude seizoen. De vis paait bij lage temperaturen in de winter en het vroege voorjaar. Het water moet erg koud zijn, want bij watertemperaturen boven 6 °C sterven bijna alle opgroeiende larven.
Overstromingsvlaktes zijn noodzakelijk als opgroeigebieden voor de larven en de jonge kwabalen. Waterpeilbeheersing en beekkanalisaties, waardoor er geen overstromingen in beekdalen en plassengebieden meer voorkomen, zijn belangrijke oorzaken van de verdwijning van de kwabaal. Verder is opwarming door lozingen van koelwater een nadelige factor. Ook kunnen kwabalen door verstuwing vaak de paaiplaatsen niet meer bereiken.
De kwabaal komt voor in vrijwel geheel Eurazië en in Noord-Amerika, ten noorden van de 40ste breedtegraad. In Europa komt hij voor vanaf Noord- en Oost-Europa tot en met het stroomgebied van Po en Rhône en in de Balkan. In het zuiden van het Noord-Amerikaanse areaal gaat het plaatselijk slecht met de kwabaal door verstuwing van rivieren en ontbossingen in het stroomgebied. In de Grote Meren en in Alaska gaat de kwabaal vooruit en zijn er gezonde populaties. Er is een opmerkelijk verschil in de lengte-gewichtrelatie van kwabalen uit rivieren en stuwmeren enerzijds en kwabalen uit meren anderzijds.
In Groot-Brittannië kwam de kwabaal vroeger voor in achttien verschillende rivieren. Men vermoedt dat de vis er nu uitgestorven is. In Duitsland, Frankrijk, Oostenrijk en Slovenië staat de kwabaal op de rode lijst.
In de periode vòòr 1950 kwam de kwabaal in Nederland voor in 21 beken en riviertjes. De vis was algemeen in de Drentsche Aa, de Hunze en beken van de Gelderse Vallei. Er zijn waarnemingen uit de jaren vijftig uit de Dinkel, de Berkel, de Ruurlose beek en het Kromme Rijngebied. In de Maas en de Limburgse beken kwam de kwabaal toen in groten getale voor. In de jaren dertig kwam de kwabaal nog veelvuldig voor in de Friese, Hollandse en Utrechtse plassengebieden. In 1972 berichtten beroepsvissers van Zuid-Hollandse wateren dat de kwabaal was verdwenen of zeldzamer werd. Eind jaren zestig werd de kwabaal in de Maas en de Limburgse beken met uitroeiing bedreigd. Na het jaar 2000 was er geen enkele beek waarin zichzelf in stand houdende populaties aanwezig waren en verdween de vissoort uit zeven riviertrajecten en ruim 25 meren en plassen. Dit komt overeen met een achteruitgang van 70% in de omvang van het (water)areaal.[3]
Sinds de eeuwwisseling is er een opmerkelijke toename van de kwabaal in het stroomgebied van de Overijsselse Vecht en IJssel die waarschijnlijk samenhangt met grootschalige uitzetting van jonge kwabalen in het Duitse deel van de Vecht en de Dinkel.[4]
In België wordt de kwabaal als uitgestorven beschouwd sinds begin jaren 70, onder andere door een verslechtering van de waterkwaliteit en de -biotopen en het verdwijnen van geschikte paai- en opgroeiplaatsen. Sindsdien is er echter heel wat ten goede gekeerd en lijkt een herintroductie kans te maken. Daarom startte de Vlaamse overheid, met name het Agentschap voor Natuur en Bos, in 1999 een herstelprogramma[5] voor de kwabaal. In de proefkwekerij van het INBO in Linkebeek zijn onderzoekers er de voorbije jaren in geslaagd om kwabalen in gevangenschap te kweken. Jaarlijks kweekt het Instituut voor Natuur- en Bosonderzoek (INBO) samen met het Agentschap voor Natuur en Bos zo enkele duizenden jonge kwabaaltjes. De Grote Nete en de Bosbeek werden geselecteerd als meest geschikte proeflocaties voor herintroductie. De eerste jongen werden uitgezet in 2005. Uit onderzoek van de voorbije jaren blijkt dat de uitgezette visjes opgegroeid zijn tot volwassen exemplaren van vijftig centimeter en meer, en nu blijkt dat deze dieren er voor het eerst in geslaagd zijn om zich ook voort te planten.[6]
De kwabaal staat als bedreigde soort op de Nederlandse rode lijst. Desondanks had deze vissoort tot 2017 geen wettelijke status als beschermd dier.[7] Daarmee was de kwabaal het wettelijk minst beschermde (gewervelde) dier in Nederland met een rodelijststatus. Sinds 1 januari 2017 geniet de vis wettelijke bescherming krachtens artikel 3.10 van de Wet Natuurbescherming (de opvolger van de ongeldig geworden Flora- en Faunawet).[8] De kwabaal heeft mondiaal gezien een zeer groot verspreidingsgebied en daardoor is de kans op de status kwetsbaar (voor uitsterven) gering. De IUCN neemt aan dat de aantallen stabiel blijven, maar sluit een lichte afname niet uit. Om deze redenen staat de kwabaal in 2013 als niet bedreigd op de Rode Lijst van de IUCN.[1]
De kwabaal of zoetwaterkabeljauw was in het verleden het basisingredriënt van de Gentse waterzooi, een gerecht in Vlaanderen dat teruggaat tot in de Middeleeuwen. Door vervuiling van stromen en rivieren in de twintigste eeuw werd de kwabaal in de Gentse waterzooi vervangen door kip.
Bronnen, noten en/of referentiesDe kwabaal (Lota lota) is een zoetwatervis van de familie van de kwabalen. Het is de enige kabeljauwachtige die zijn hele leven in zoet water doorbrengt.
De soort staat ook bekend als puitaal, weeraal, lomp of zoetwaterkabeljauw waarbij sommige namen ook gebruikt worden voor andere vissoorten.
Lake (Lota lota) er ein torskefisk som lever i ferskvatn og brakkvatn i Eurasia nord for den 40° breiddegrad. I Noreg finst han på Austlandet og i Finnmark, men er særleg vanleg i Mjøsa.
Laken er ein avlang fisk med lateral flattrykking på bakkroppen og relativt rund form framme. Fargen er som regel brun eller gul med svarte eller brune teikningar på oversida, noko lysare på undersida. Rundt hovudet har han skjeggtråder som liknar dei hjå tangbrosmen.
Laken kan bli opptil 150 cm lang og vega 34 kg, men det er sjeldsynt å finna eksemplar større enn 40 cm.
Lake er ein utprega botnfisk som kan gå særs djupt i vatna han lever i. Han er ein kjøtetar som ikkje er vidare kresen på val av bytte, men som regel tek dei andre botnlevande artar. Det er som regel i skumringa og om natta han jaktar, om dagen kviler han på løynde stadar. I motsetnad til mange andre fisk er laken meir aktiv om vinteren enn om sommaren, noko som gjer han ettertrakta for isfiskarar.
Det er òg om vinteren dei gyter, frå november til mars med eit høgdepunkt midt i januar. I gytetida vandrar fisken, og samlar seg i store mengder. Ei einskild ho kan legga mellom 100 000 og 3 millionar egg, avhengig av storleik og lokale miljøtilhøve, og hannane rundt ho prøvar som best dei kan å befrukta dei med sin mjølke. Arten har ingen yngelpleie.
Dei befrukta egga søkk til botnen og vert klekte etter 4-6 veker. Yngelen veks fort heilt fram til dei vert kjønnsmogne i sitt tredje eller fjerde leveår, då dei brått tek til å veksa saktare. Vanleg levealder for lake er 10-20 år.
Lake (Lota lota) er ein torskefisk som lever i ferskvatn og brakkvatn i Eurasia nord for den 40° breiddegrad. I Noreg finst han på Austlandet og i Finnmark, men er særleg vanleg i Mjøsa.
Lake (Lota lota) er en fiskeart i brosmefamilien (en undergruppe av torskefisker som tidligere ble regnet til torskefamilien, noe enkelte fortsatt gjør). Lake er den eneste av denne gruppen som lever i ferskvann. Den finnes i Norge fra Østfold til Finnmark, med unntak av Nordland. Mjøsa har en stor stamme av lake, og isfiske etter denne er populært. Laken er vinteraktiv, og kan veie over 30 kg, i Norge er den sjelden over 6 kilo. Ifølge FishBase er største rapporterte fangst en lake på 152 cm og 34 kg.
Den største lake tatt på sportsfiskeredskap i Norge, veide 7,00 kg. Rekorden ble satt i Kvesjøen i Lierne 17.4.1976.
(en) Lota lota (Linnaeus, 1758) Burbot - FishBase
Denne iktyologirelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. Lake (Lota lota) er en fiskeart i brosmefamilien (en undergruppe av torskefisker som tidligere ble regnet til torskefamilien, noe enkelte fortsatt gjør). Lake er den eneste av denne gruppen som lever i ferskvann. Den finnes i Norge fra Østfold til Finnmark, med unntak av Nordland. Mjøsa har en stor stamme av lake, og isfiske etter denne er populært. Laken er vinteraktiv, og kan veie over 30 kg, i Norge er den sjelden over 6 kilo. Ifølge FishBase er største rapporterte fangst en lake på 152 cm og 34 kg.
Den største lake tatt på sportsfiskeredskap i Norge, veide 7,00 kg. Rekorden ble satt i Kvesjøen i Lierne 17.4.1976.
Multimedia w Wikimedia Commons Miętus pospolity[3], miętus[3] (Lota lota) – gatunek słodkowodnej ryby z rzędu dorszokształtnych (Gadiformes). Jest jedynym przedstawicielem rodzaju Lota. Poławiany dla mięsa, spotykany w akwariach publicznych.
Występuje w północnej i środkowej Europie na wschód od wschodniej Anglii, środkowej Francji oraz na północ od dorzecza rzeki Pad oraz w północnej Azji i Ameryce Północnej. Ma wysokie wymagania tlenowe i jest wrażliwy na zanieczyszczenia wody.
Żyje głównie w rzekach z czystą i szybko płynącą wodą oraz żwirowatym dnem. Ryba dociera również do górskich potoków. Występuje również w zbiornikach zaporowych. Wchodzi do wód słonych. Żyje przy dnie, ukryty przed dziennym światłem w różnych kryjówkach.
Długość przeciętnie do 60 cm (maksymalnie 120 cm), przeciętna masa do 2 kg (maksymalnie ponad 25 kg)[4]. Rekordowy osobnik złowiony w Polsce w 2013 roku ważył 4,06 kg[5]. Ciało ma kształt walcowaty, w dotyku bardzo miękkie, w przekroju owalne, nieco spłaszczone grzbieto-brzusznie w przedniej części i lekko ścieśnione bocznie w tylnej. Łuski drobne, okrągławe, ukryte głęboko w skórze. Są dwie płetwy grzbietowe, z których pierwsza jest krótka i ma zaokrągloną krawędź górną. Druga jest bardzo długa i sięga do górnej części nasady płetwy ogonowej. Płetwa ogonowa zaokrąglona, dotyka dolną krawędzią do długiej płetwy odbytowej. Drugi promień płetw piersiowych dużo dłuższy od pozostałych. Charakterystyczną cechą jest pojedynczy wąs na środku brody oraz ustawienie płetw brzusznych przed piersiowymi. Głowa jest mocno spłaszczona, przypomina wyglądem głowę żaby. Na górnej części, pośrodku pyska, znajduje się jedna para bardzo krótkich wąsików.
Ubarwienie brązowawe, brązowoszare lub żółte, z ciemnym, marmurkowatym deseniem. Brzuch biały lub szarobiały. Młode osobniki są bardzo ciemne.
Aktywny zimą przy temp 0–3 °C. Młode żywią się skorupiakami, robakami i larwami owadów. Dorosłe zjadają ryby, raki i żaby.
Miętus jest rybą zimnolubną. Tarło odbywa w XII i I, w wodzie o temperaturze 2–4 °C na piaszczystych płyciznach w silnym nurcie, często w dużych stadach. W zależności od masy może złożyć od 10 tys. do 3 mln jaj. Jaja zaopatrzone są w krople tłuszczu, dzięki której unoszą się w toni do momentu, aż nie przykleją się do podłoża.
W Polsce obowiązują następujące zasady ochrony gatunku[potrzebny przypis]:
Wymiar ochronny 30 cm Rzeka Odra od ujścia rzeki Warty, do granicy z wodami morskimi 25 cm Pozostałe wody Okres ochronny 1 grudnia do końca lutego Limit połowowy 5 kg na dobęMiętus pospolity, miętus (Lota lota) – gatunek słodkowodnej ryby z rzędu dorszokształtnych (Gadiformes). Jest jedynym przedstawicielem rodzaju Lota. Poławiany dla mięsa, spotykany w akwariach publicznych.
Lota lota (mihalț, sulastru, mântuș) este un pește răpitor de apă dulce din familia Gadidae. În prima descriere a speciei de către Carl Linné a fost denumit și Gadus lota el fiind singura specie din această familie care trăiește în apă dulce. În Germania poate fi găsit în lacul Constanța fiind considerat ca specie deosebit de periclitată de dispariție. În anul 2002 a fost declarat de asociația pescarilor sportivi germani „peștele anului”, denumirea acordându-se speciilor periclitate de pești.
Specia poate fi întâlnită în emisfera nordică între paralela de 40 și 70°. În Europa arealul lui de răspândire se întide spre sud până pe valea Rhônului și Padului, iar limita de est a arealului fiind nordul peninsulei Balcanice. Peștele preferă apele reci și adânci cu o temperatură între 4 și 18 °C. El poate fi întâlnit în lacuri până la o adâncime de 700 m unde trăiește ascuns între rădăcini, pietre sau în vegetația acvatică. Este un pește răpitor care se hrănește cu nevertebratele ce trăiesc pe fundul apelor, exemplarele mari hrănindu-se mai ales cu pești sau puiet de pește. Peștele vânează în amurg și noaptea, în timpul zilei stând ascuns. În contrast cu alți pești el este mai activ în perioada de iarnă decât vara. Perioada de depunere a icrelor este între lunile noiembrie și martie. În aceată perioadă peștii se retrag în ape puțin adânci sau urcă pe cursul apelor.
O femelă depune între 100.000 și 3.000.000 de ouă; adulții nu supraveghează ouăle sau puietul care eclozionează după 6 sau 10 săptămâni. Ei devin apți de reproducere la vârsta de 3-4 ani. Un pește poate atinge vârsta de 10-12 ani.
Specia poate atinge o lungime între 40 și 150 cm și o greutate maximă de 34 kg. Corpul peștelui este turtit lateral, pe spate are culoare marmorată gălbuie, brun vezuie, având o culoare mai deschisă pe abdomen. Înotătoarea dorsală este bine dezvoltată, cea codală fiind rotunjită. Peștele are o gură largă, sub maxilarul inferior și superior are mustață.
Lota lota (mihalț, sulastru, mântuș) este un pește răpitor de apă dulce din familia Gadidae. În prima descriere a speciei de către Carl Linné a fost denumit și Gadus lota el fiind singura specie din această familie care trăiește în apă dulce. În Germania poate fi găsit în lacul Constanța fiind considerat ca specie deosebit de periclitată de dispariție. În anul 2002 a fost declarat de asociația pescarilor sportivi germani „peștele anului”, denumirea acordându-se speciilor periclitate de pești.
Lake (Lota lota) är en torskartad fisk som förekommer på norra halvklotet. Släktet Lota är monotypiskt och laken är således den enda arten i släktet. Bland de torskartade fiskarna är laken den enda som lever i sötvatten.
Lakens kroppsform är långsträckt och huvudet är platt. Den har två ryggfenor, en främre kortare och en långsträckt bakre ryggfena. En stor del av dess kroppslängd utgörs av själva stjärtdelen. Ovanpå, är den marmorerad av svart, gult och grönt, med enstaka, större, mörka fläckar. Undersidan är ljusare och vitaktig. Längden ligger vanligtvis mellan 35 och 70 centimeter men går ibland upp till 80 centimeter. Laken väger vanligtvis mellan två och tre kg och överstiger sällan tio kg. Den största laken som fångats i Finland var en hona som vägde 15,5 kg, medan sportfiskerekordet i Sverige är på 8,5 kg som fångades i Ångermanland. Hanens vikt är vanligtvis betydligt mindre, oftast omkring fem kg. I likhet med torskfiskar har laken en skäggtöm under underkäken och två skäggtömmar vid vardera näsöppning. Dess tänder är små och sitter tätt i käkarna och i gommen. Ögonen är relativt stora.
Laken förekommer både i brackvatten och i sötvatten. Dess levnadsområde ligger i norra och mellersta Europa fram till norra Italien samt i Nordamerika och norra Asien. Denna rovfisk lever nära bottnen av ett vattendrag och ofta på djupt vatten. I Övre sjön i USA finns laken på 300 meters djup.
Lake togs 2010 upp på rödlistan som nära hotad i Sverige.[1]
Laken trivs bäst i djupa, kalla och syrerika vattendrag. När den första isläggningen sker under hösten, stiger laken ofta upp till de grunda strandvattnen. Om isen är klar kan den påträffas vid strandnära grund och kan då fångas genom klubbning, det vill säga att man slår den medvetslös genom isen. Under vintern förflyttar sig laken till djupare vatten. Unga, små lakar påträffas i bäckar och vid stenar vid stränder under sommaren. En lake som tagits upp från vattnet rör sig mycket annorlunda än andra fiskar. Den slingrar sig kraftigt och dess hala skinn gör den svår att hålla i med händerna.
Laken leker under vintern mellan november och början av februari. Leken sker på en–tre meters djup vid platser med grus- eller sandbotten och i likhet med torskfiskar är rommängden stor, ända upp emot flera miljoner romägg i medelstora exemplar. Den befruktade rommen sjunker till bottnen där den får driva fritt. Romäggen kläcks efter omkring en månad och ynglen simmar fritt efter kläckningen.
Laken är en rovfisk och äter i huvudsak andra fiskar. Till dess byten hör nors, siklöjor, små abborrar, mört och gärs och ibland även kräftor. De nykläckta och unga individerna äter olika ryggradslösa smådjur.
Laken fångas med nät, burar, tinor eller mjärdar. Man kan även fånga lake på krok om beteskroken sänks till bottnen eller nära den. En annan fungerande fångstmetod är långrev. Om man sätter ut burar nära lekplatserna på vintern brukar man få rikliga fångster. Under lekperioden och speciellt nattetid kan man nå framgång med pilkfiske av lake. Under lektiden uppskattas speciellt honorna på grund av deras rikliga rommängd. Rommen anses vara en stor delikatess. Även lakens lever är delikat och en bra A-vitaminkälla. Tyvärr kan det finnas parasitdjur i levern, men om man tar bort dessa innan tillredning så är levern fullt ätbar och den har inte skadats av parasiterna. Lakens kött är delikat och nuförtiden äts den året runt. Tidigare trodde många att man enbart skulle äta lakar som fångats på vintern då köttet skulle vara dåligt andra tider på året. Som med all annan fisk krävs det att laken är färsk vid åderlåtningen så att köttkvaliteten inte blir lidande. Laken kräver en något längre tillredningstid än andra fiskar.
Lake (Lota lota) är en torskartad fisk som förekommer på norra halvklotet. Släktet Lota är monotypiskt och laken är således den enda arten i släktet. Bland de torskartade fiskarna är laken den enda som lever i sötvatten.
Tatlı su gelinciği (Lota lota), monotipik Lota cinsinden, Avrasya ve Kuzey Amerika'da tatlısularda yaşayan uzun yılansı bedenli iri bir balık türüdür. Denizde yaşayan Gadiformes takımı içinde yalnızca bu türü tatlı suda yaşar.
Boyu 150 cm uzunluğunda ve yılansıdır. Ağırlığı 34 kg gelir[1][2]. Kalın olanı çenesinde, daha ufak olan iki tanesi ise burnunda olan üç bıyığı vardır.
Büyük soğuk nehir ve göllerde yaşar. Öncelikle tatlı suları tercih etse de yumurtlamak için bazen tuzlu suya geçiş yapabiliyor.
Tatlı su gelinciği (Lota lota), monotipik Lota cinsinden, Avrasya ve Kuzey Amerika'da tatlısularda yaşayan uzun yılansı bedenli iri bir balık türüdür. Denizde yaşayan Gadiformes takımı içinde yalnızca bu türü tatlı suda yaşar.
Минь річковий — єдиний вид роду минь (Lota), який, у свою чергу, є одним із 6 родів родини миневих (Lotidae). Раніше миня відносили до родини тріскових (Gadidae).
Розрізняють до трьох підвидів миня річкового:
Розмір варіює від 0,3 до 2 м. Вага може досягати 30 кг. Забарвлення — жовтувато-сіре, з невеличкими плямами, іноді може бути і темно-сірим в цятку, зазвичай такий колір минь має в торф'яних водах коричневого кольору і у молодих особин. Минь має два спинні плавники і невеликий вусик на підборідді.
Минь річковий — прісноводна риба, поширена в річках Європи, Сибіру, Північної Америки. В окремих водоймах — звичайний вид, в інших трапляється поодиноко, у ряді водойм вже зник.
Зустрічається в солонуватих прибережних ділянках морів.
В Україні цей вид відомий на незначною кількістю знахідок: у «Червоній книзі України» (2009) відмічено лише 15 місцезнаходжень (див. мапу праворуч), розподілених по річкових басейнах доволі рівномірно[1].
Активніший в холодній воді і, зокрема, нереститься взимку.
Минь — хижак із нюховою і тактильною орієнтацією. Харчується переважно вночі. Молодь споживає личинок комах, ракоподібних, ікру інших риб і їхніх мальків, у тому числі й власних. Дорослі особини споживають риб, міног, земноводних, а також ракоподібних, личинок комах, молюсків тощо. Може поїдати залишки тварин, що розкладаються.
Необхідно охороняти місця літнього перебування мальків виду (можливо, й нересту плідників).
Внесений до Червоної книги України (з 2009 року). Вилов миня в Україні заборонений.[2]
Cá tuyết sông (danh pháp hai phần: Lota lota) là một loài cá thuộc họ Cá tuyết sông. Nó là loài duy nhất của chi. Giống như nhiều loài cá tuyết khác, nó giống giữa lươn và cá trê, nó có thân như rắn nhưng có thể dễ phân biệt do có râu trên cằm.
Cá tuyết sông có phạm vi phân bố trên 40 ° B. Quần thể liên tục từ quần đảo Anh về phía đông trên khắp châu Âu và châu Á đến eo biển Bering. Về phía Bắc Mỹ, cá tuyết sông có phạm vi về phía đông từ bán đảo Seward ở Alaska New Brunswick dọc theo bờ biển Đại Tây Dương. Cá tuyết sông phổ biến nhất trong suối và hồ của Bắc Mỹ và châu Âu. Chúng khá phổ biến ở hồ Erie nhưng cũng được tìm thấy trong Ngũ Đại Hồ. Phân tích di truyền gần đây cho thấy rằng các mô hình địa lý của cá tuyết sông có thể cho thấy nhiều loài hoặc phân loài, loài này phân loại duy nhất phần nào gây hiểu lầm.
Bài viết Lớp Cá vây tia này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Cá tuyết sông (danh pháp hai phần: Lota lota) là một loài cá thuộc họ Cá tuyết sông. Nó là loài duy nhất của chi. Giống như nhiều loài cá tuyết khác, nó giống giữa lươn và cá trê, nó có thân như rắn nhưng có thể dễ phân biệt do có râu trên cằm.
Cá tuyết sông có phạm vi phân bố trên 40 ° B. Quần thể liên tục từ quần đảo Anh về phía đông trên khắp châu Âu và châu Á đến eo biển Bering. Về phía Bắc Mỹ, cá tuyết sông có phạm vi về phía đông từ bán đảo Seward ở Alaska New Brunswick dọc theo bờ biển Đại Tây Dương. Cá tuyết sông phổ biến nhất trong suối và hồ của Bắc Mỹ và châu Âu. Chúng khá phổ biến ở hồ Erie nhưng cũng được tìm thấy trong Ngũ Đại Hồ. Phân tích di truyền gần đây cho thấy rằng các mô hình địa lý của cá tuyết sông có thể cho thấy nhiều loài hoặc phân loài, loài này phân loại duy nhất phần nào gây hiểu lầm.
Нали́м, или обыкнове́нный нали́м (мень[2])[3] (лат. Lota lota) — единственная исключительно пресноводная рыба отряда трескообразных (Gadiformes). Имеет промысловую ценность.
Налим — единственный вид в роде налимы, относящийся к подсемейству Lotinae[4]. Российские исследователи относят род налимы к семейству налимовых (Lotidae Bonaparte, 1837)[5].
Одни исследователи считают вид монотипическим, другие выделяют 2—3 подвида:
Тело удлиненное, невысокое, округлое в передней части и сильно сжатое с боков — в задней. Голова уплощена, её длина превышает максимальную высоту тела. Глаз маленький. Рот большой, полунижний, нижняя челюсть короче верхней. На челюстях и головке сошника имеются мелкие щетинковидные зубы, но на нёбе их нет. На подбородке имеется один непарный усик (составляющий 20—30 % длины головы) и пара усиков на верхней челюсти[6][9].
Окраска тела налима зависит от характера грунта, прозрачности и освещенности воды, а также от возраста рыбы, поэтому она довольно разнообразна: чаще темно-бурая или черновато-серая, светлеющая с возрастом. На боках тела и непарных плавниках имеются большие светлые пятна. Форма и размер пятен могут варьироваться. Брюхо и плавники светлые[6][9].
Спинных плавников два: первый из них короткий, второй — длинный. Анальный также длинный. Вместе со вторым спинным они вплотную подходят к хвостовому, но не соединяются с ним. Грудные плавники округлые. Брюшные расположены на горле, впереди грудных. Второй луч брюшного плавника вытянут в длинную нить, снабженную чувствительными клетками, как на усике. Хвостовой плавник округлый. Чешуя циклоидная, очень мелкая, полностью покрывает всё тело и часть головы сверху до ноздрей и жаберной крышки. Боковая линия полная до начала хвостового стебля, далее к хвосту может прерываться[6][9].
Длина тела может доходить до 120 см. В различных водоемах линейный рост происходит неодинаково. Так, наилучшими показателями роста и массы тела характеризуется налим Обского бассейна, близок к нему по темпам линейного роста налим Вилюя. Наиболее крупные особи — до 18 кг — отмечены в реке Лена[10].
Налим более активен в холодной воде. Нерест происходит зимой в декабре—феврале, наиболее удачный лов — при первых заморозках от заката до рассвета. Питается беспозвоночными и мелкой рыбой. Старшие особи поедают молодь донных рыб, а также лягушек, речных раков, моллюсков. Может поедать разлагающихся животных[11]. Ловится на жерлицы, особенно любит ершей. Существуют как оседлые (обитающие в озёрах и небольших реках), так и полупроходные формы (например налим реки Оби).
Оседлые формы, как правило, мелкие и тугорослые.
Полупроходные формы совершают длительные миграции (свыше тысячи километров в год). Имеют более крупные размеры (часто более метра в длину, вес более 5—6 кг и возраст до 15—24 лет). Самки нерестятся не ежегодно, пропуская один-два сезона для восстановления энергетических запасов организма. Большая часть самцов участвуют в нересте ежегодно.
Имеет циркумполярное распространение. Обычно встречается в реках, впадающих в Северный Ледовитый океан[10].
На территории Британских островов останки налима фиксируются повсеместно, однако на данный момент в водоемах налим больше не встречается. Последняя поимка этого вида была зарегистрирована 14 сентября 1969 в низовьях реки Грейт-Уз. Аналогичная ситуация сложилась в Бельгии, где этот вид был уничтожен в 1970-х и подлежит восстановлению. В некоторых районах Германии налим также был истреблен, однако все ещё встречается в реках Дунай, Рур, Эльба, Одер и Рейн, а также в Боденском озере. Программы по реинтродукции налима ведутся в Германии и Великобритании[8].
В Нидерландах налим также находится под угрозой исчезновения и численность его популяций, вероятно, снижается. Изредка особи встречаются в реках Бисбосхе (англ.)русск., Волкераке и Краммере, в озёрах Эйсселмер и Кетелмер. Во Франции и Австрии налим считается уязвимым видом, а его популяции сосредоточены в Сене, Луаре, Роне, Маасе, Мозеле и некоторых высокогорных озёрах. Также налим встречается в некоторых озёрах и реках Швейцарии, где его популяции вполне стабильны[8]. В Италии налим обитает в бассейне реки По[6].
Налим обычен в водоемах Финляндии, Швеции, Норвегии, Эстонии, Латвии и Литвы. В водоемах Финляндии отмечается снижение численности популяций, связанное с загрязнением водоемов обитания, в частности их эвтрофикацией. Причинами сокращения численности налима в водоемах Швеции являются их загрязнение и закисление, а также появление в них чужеродных видов, вытесняющих аборигенные[8].
Основная часть запасов налима Словении сосредоточена в реках Драва и озере Церкница; в Чехии — в реках Морава и Огрже. Загрязнение и зарегулирование рек создает общую для стран Восточной Европы проблему снижения численности налима. Так, в Словении вылов налима запрещен, в Болгарии ему присвоен статус редкого вида, в Венгрии — уязвимого; в Польше численность налима также сокращается[8].
На территории России налим распространен повсеместно в водоемах арктической и умеренной зон, в бассейнах Балтийского, Белого, Баренцева, Чёрного и Каспийского морей и в бассейнах всех сибирских рек от Оби до Анадыря на всем их протяжении. Северной границей ареала налима служит ледовитоморское побережье: встречается на полуострове Ямал (кроме самых северных рек), на Таймыре (бассейн рек Пясина и Хатанга, озеро Таймыр), на Новосибирских островах. В Обь-Иртышском бассейне распространен от верховий (озера Телецкое и Зайсан) до Обской губы. В озере Байкал и бассейне Енисея повсеместен. Встречается во всем бассейне Амура, а также в верховьях реки Ялу (бассейн Желтого моря). Кроме того распространен на Сахалине и Шантарских островах. Выходит в опресненные участки морей с соленостью до 12 ‰[6].
В Монголии во всём бассейне Селенги до озера Хубсугул, также заселяет реки и водоемы амурского бассейна (Буйр-Нур, верховья рек Онон, Керулен и Халхин-Гол). В Китае встречается в реках амурского бассейна.
У Чехова есть рассказ «Налим».
Рецепт ухи из налима читали в «Московских ведомостях» генералы в «Повести о том как один мужик двух генералов прокормил» Салтыкова-Щедрина.
В рассказе И.А. Бунина "Чистый понедельник" героиня любила уху из налима с расстегаями.
Нали́м, или обыкнове́нный нали́м (мень) (лат. Lota lota) — единственная исключительно пресноводная рыба отряда трескообразных (Gadiformes). Имеет промысловую ценность.
江鳕（学名：Lota lota）为鳕科江鳕属的鱼类，俗稱山鯰魚或花鯰魚。
本魚體延長，圓錐狀。頭平扁。眼小，口前位，上頷較下頷長。上下頷和鋤骨均具絨毛狀齒，腭骨無齒。有頦鬚。背鰭兩個，第一背鰭短小；第二背鰭和臀鰭均延長，與尾鰭不相連；腹鰭喉位。體被埋於皮膚下的小圓鱗。體背及體側為黃褐色或灰褐色，腹面灰白，體側另有不規則的白色雲斑。體長可達到152公分。
本魚分布於北緯45度以北的河、湖等水域。分布于亚洲、欧洲及北美洲北部等北温带及亚寒带，包括中国境内的乌苏里江、松花江、牡丹江、嫩江、额尔古纳河、海拉尔河、呼伦湖等流域。江鳕是北半球北部典型的冷水性淡水鱼，其生存的海拔范围为-230至-1米。该物种的模式产地在欧洲。[2]。
本魚生活于水深1至700公尺。。為鱈形目中唯一生活在淡水中的種類。為典型的冷水性魚類，常棲息在水質清側，底質以沙礫為主的水底。以小魚、甲殼類和兩棲類动物為主食。
本魚肝臟肥大，含脂量高，可作美味佳肴，又可製成魚肝油，經濟價值高。
保全状況評価[1] LEAST CONCERN
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 条鰭綱 Actinopterygii 目 : タラ目 Gadiformes 科 : カワメンタイ科 Lotidae 属 : カワメンタイ属カワメンタイ(Lota lota)は、タラ目唯一の淡水魚。カワメンタイ属(Lota)は単型である。
北緯40度以北に周極分布し、ユーラシアではブリテン諸島からチュクチ半島、北アメリカではスワード半島からニューブランズウィック州の淡水域で見られる。五大湖にも生息し、特にエリー湖でよく見られる。近年の遺伝子解析によると、地域ごとに複数の種・亜種に分けられる可能性がある[3]。
英国では1970年代から記録がなく、絶滅したと考えられる[4]。もし生き残りがいるとすれば、ケンブリッジシャー・ヨークシャー(特にダーウェント川とウーズ川)の可能性が高い[5]。再導入の試みもあるが成功していない。
最大全長152センチメートル[2]。最大体重34キログラム[2]。通常40cm程度。体型はウナギやナマズに似るが、顎髭が1本であることで容易に区別できる[6]。体は側扁するが頭部は縦扁し、鼻孔には1本の管状突起がある。体色は黄色や淡褐色・褐色で、黒や暗褐色の斑紋が入る[2]。第一背鰭は9-16軟条で短いが、第二背鰭は67-85軟条で長く、第一の6倍以上の長さになる。臀鰭軟条数は58 - 84[2]。第二背鰭と同じくらいの長さ。尾鰭は円形で、条数は40[2]。胸鰭は17-22軟条で扇形。腹鰭は6-8軟条で細く、第二軟条が伸びる。非常に小さい円鱗を持つため、鱗からの年齢推定は難しい[3]。
口は幅広く、両顎には多数の細かい歯が並ぶ[3]。
属名・種小名のlotaは古フランス語で本種を意味する"lotte"に由来する[7]。
シベリア東部・北アメリカ大陸の個体群を独立種Lota maculosaとして分割する説もある[1]。
水温の低い大河・湖・溜池に生息する。夏にはサーモクラインの下で見られ、スペリオル湖では300メートル以深に生息する[3]。底生魚で、餌を探すため泥から礫まで様々な底質に進出する[8]。底生で遊泳力が低く、鰭が体に比べて小さいため急流には耐えられない。薄明薄暮性であり、成魚は日中、水底に掘った巣穴の中にいる[3]。冬には繁殖のため浅瀬に移動する[3]。
幼生期・稚魚期には体サイズに見合った餌を食べ、1センチメートル以下ではカイアシやミジンコ、1 - 2センチメートルでは動物性プランクトンや端脚類を食べる。成魚は魚食性で、ヤツメウナギ・Coregonus ・カワヒメマス ( Grayling ) ・ノーザンパイク・サッカー科・トゲウオ・マスなどを食べる[3]。
スペリオル湖の調査では、性成熟は1歳・全長25センチメートル程度から始まり、5歳・40センチメートルに達する頃には全個体が成熟することが分かった[9]。水面が氷に覆われる12 - 3月に、水温1 - 4℃の砂礫底[8]で産卵する。1回の産卵は2 - 3週で終わるため、年に複数回産卵することもある[3]。 産卵用の巣は作らない。産卵時には水底から浮上し、1 - 2匹の雌に多数の雄が群がり、雌雄同時に産卵・放精を行なって卵を撒き散らす[10]。体のサイズに依存するが、雌は1回の産卵で63,000 - 3,477,699個の卵を産む。卵は大きな油滴を持ち、直径1ミリメートルで至適水温は1 - 7℃[3]。沈下性で、水底の穴や亀裂に落ち着く。卵の発生は水温に影響されるが、30 - 128日で孵化する[10]。孵化した幼生は浮遊性で、12℃以上の水温には耐えられない[10]。稚魚になると夜行性となり、日中は物陰に潜むようになる。急速に成長し、晩秋には11 - 12センチメートルになる[3]。2年目には10センチメートルほど成長する。成魚になると完全な底生生活に移行する[9]。 孵化から1か月ほどで摂餌を始める。成長率・寿命は水温に大きく影響される[3]。寿命は10 - 15年[11]。
英名burbotはラテン語のbarba(髭)に由来する[6]。ティクターリクという化石魚類がいるが、この名はイヌクティトゥット語–イヌピアック語で本種を意味する"Tiktaalik"に由来する。
食用となり、フィンランドでは卵がキャビアとして流通する。調理することでアメリカンロブスターに似た食味となることから"poor man's lobster"と呼ばれることもある。
貪欲な捕食者であるためルアーで釣ることもできる。だがこの食性から、移入された場合には在来種に打撃を与えることがある。近年、グリーン川 (ユタ州)のフレーミング峡谷貯水池に移入された本種がベニザケの卵やブラウントラウトを捕食し、個体数を減らしていることが分かった。そのためユタ州では、釣り上げたカワメンタイは湖に戻さない("No Release" "Catch and Kill")ことを推奨している[12]。
毎冬リーチ湖の辺では、"International Eelpout Festival"が開催される[13]。
個体群の数が多い・大規模な個体群が存在する・主な脅威がないことから、生息数は不確実ながらわずかに減少傾向にあるか安定傾向にあるとされ、地方個体群では影響がある可能性はあるものの種として絶滅のおそれは低いと考えられている[1]。深みに生息すること、氷の下で繁殖することから個体数調査は難しい。分布域は広いが、多くの個体群が危機に瀕している。商業的に重要な魚種ではないため保護は遅れており、水質汚染・ダム建設・移入種などの影響を受けている。全く保護対策が取られていない地域もある[14]。
모오케(burbot, 학명: Lota lota, 다른 이름: bubbot,[1] mariah, cusk,[2] freshwater cod,[3] freshwater ling, freshwater cusk, the lawyer, coney-fish, lingcod,[4], eelpout) 또는 모캐는 민물고기이다. 한 해 중 어느 시기 동안에 모오케는 얼음 아래에서 살며 번식을 위해 매우 추운 온도가 필요하다.[5]
태어난 뒤 첫 해에 빠르게 성정하며 늦가을에 총 길이가 11~12센티미터에 이른다.[6] 두 번째 해에 평균적으로 또 10센티미터 더 자란다.[7]
모오케(burbot, 학명: Lota lota, 다른 이름: bubbot, mariah, cusk, freshwater cod, freshwater ling, freshwater cusk, the lawyer, coney-fish, lingcod,, eelpout) 또는 모캐는 민물고기이다. 한 해 중 어느 시기 동안에 모오케는 얼음 아래에서 살며 번식을 위해 매우 추운 온도가 필요하다.
태어난 뒤 첫 해에 빠르게 성정하며 늦가을에 총 길이가 11~12센티미터에 이른다. 두 번째 해에 평균적으로 또 10센티미터 더 자란다.
_1.JPG)
