الأسماء في صفحات التنقل
Strelitziaceae is die strelitzia-familie wat hoort tot die orde Zingiberales. Wêreldwyd hoort daar slegs nege spesies tot die familie waarvan vyf in Suider-Afrika voorkom en daarvan is drie piesangagtige bome. Die bekendste lid van die familie is die Kraanvoëlblom, ook 'n gewilde tuinplant.
Strelitziaceae is die strelitzia-familie wat hoort tot die orde Zingiberales. Wêreldwyd hoort daar slegs nege spesies tot die familie waarvan vyf in Suider-Afrika voorkom en daarvan is drie piesangagtige bome. Die bekendste lid van die familie is die Kraanvoëlblom, ook 'n gewilde tuinplant.
Les strelitziacees (nome científicu Strelitziaceae) son una familia de plantes herbales rizomatusas de les rexones tropicales y sub-tropicales d'América y África. La familia foi reconocida por sistemes de clasificación modernos como'l sistema de clasificación APG III (2009[4]) y el APWeb (2001 d'equí p'arriba[3]), nos que tien 3 xéneros y 7 especies. Los miembros d'esta familia pueden ser reconocíos poles sos fueyes, dísticas y de llargu peciolu, y los sos inflorescencies arrodiaes d'una bráctea verde y dura con forma de bote. Les flores distintives tienen los pétalos llaterales abaxiales más o menos connaos, los frutos son cápsules maderices y les granes tienen arilos de colores brillosos y de marxe fimbriado. Nesta vistosa familia atópense'l "ave del paraísu" (Strelitzia reginae) orixinaria de Sudáfrica, y el "árbol del viaxeru" (Ravenala madagascariensis) endémicu y emblemáticu de Madagascar, y el "platanillo" (Phenakospermum), de Suramérica.
Plantes perennes yerbácea, anque pueden desenvolvese pseudotallos por cuenta de vaines foliares endurecíes (Ravenala madagascarensis) colo qu'el vezu sería un árbol. Los tarmos soterraños son rizomatosos (ramificaos dicotómicamente en siquier dalgunos), los tarmos aéreos decumbentes y herbales o arborescentes y con testura de madera. Los tarmos tienen vasos. El raigañu primaria ta bien desenvuelta. Los raigaños presenten vasos amplios distribuyíos tou a lo llargo de la corte tresversal y agrupaciones de floema nel migollu. Tienen estomes policíticos.
Fueyes dísticas, envainadoras, peciolaes, simples, con venación penniparalela (venes fundíes nel marxe). El pecíolu tien munchos arcos o canales d'aire.
La inflorescencia ye terminal o axilar, un tirso de 1 a munchos visos monocásicas, cada visu tien una bráctea grande y espatácea. Una gran inflorescencia (Phenakospermum guianense) o delles llaterales y con frecuencia largamente pedunculaes.
Les flores son hermafrodites, zigomórficas, epíginas, con bráctees.
El periantu de 3+3 tépalos, los 3 esternos llibres, los 3 internos soldaos, los internos desiguales (l'internu mediu más pequeñu que los llaterales), dacuando tépalos internos conniventes.
El androcéu con 5 estames (o 6 en Ravenala). Les anteres son basifijas, de dehiscencia llonxitudinal, y bitecas.
El xinecéu consta de 3 carpelos soldaos, ovariu ínfero, el carpelu mediu ye anterior, trilocular, numberosos primordios seminales por carpelu. L'estilu ye filiforme, la placentación ye axilar, los óvulos son anátropos, bitégmicos.
Hai nectarios nos septos de los ovarios.
El frutu ye una cápsula loculicida. Les granes tienen arilo, endosperma ricu n'almidón y perisperma con menos almidón.
Presenten fenilfenalenones, y cuerpos de SiO2 más o menos esféricos.
Ver Andersson en Kubitzki (1998b[5]) pa un tratamientu recién de la familia.
Atópase en rexones tropicales de Suramérica, sur d'África y Madagascar.
Les flores son polinizadas por inseutos, aves (Strelitzia) o lemúridos (Ravenala).
La familia foi reconocida pol APG III (2009[4]), el Linear APG III (2009[1]) asignó-y el númberu de familia 82. La familia yá fuera reconocida pol APG II (2003[6]).
3 xéneros sensu Royal Botanic Gardens, Kew[2] citáu nel APWeb[3] (visitáu en xineru 2011), coles sos especies:
El grupu troncal Strelitziaceae data d'unos 78 millones d'años, la diverxencia dientro del grupu corona data d'unos 59 millones d'años (Janssen y Bremer 2004[7]).
Estudióse enforma la polinización dientro del grupu, aun así nun ta claru cuál sería la condición plesiomórfica (ver por casu Kress et al. 1994[8]).
Delles especies tienen cultivares utilizaos como ornamentales, por casu l'ave del paraísu (Strelitzia reginae) y l'árbol-ave del paraísu (Strelitzia nicolai).
.
Esta páxina forma parte del wikiproyeutu Botánica, un esfuerciu collaborativu col fin d'ameyorar y organizar tolos conteníos rellacionaos con esti tema. Visita la páxina d'alderique del proyeutu pa collaborar y facer entrugues o suxerencies. Les strelitziacees (nome científicu Strelitziaceae) son una familia de plantes herbales rizomatusas de les rexones tropicales y sub-tropicales d'América y África. La familia foi reconocida por sistemes de clasificación modernos como'l sistema de clasificación APG III (2009) y el APWeb (2001 d'equí p'arriba), nos que tien 3 xéneros y 7 especies. Los miembros d'esta familia pueden ser reconocíos poles sos fueyes, dísticas y de llargu peciolu, y los sos inflorescencies arrodiaes d'una bráctea verde y dura con forma de bote. Les flores distintives tienen los pétalos llaterales abaxiales más o menos connaos, los frutos son cápsules maderices y les granes tienen arilos de colores brillosos y de marxe fimbriado. Nesta vistosa familia atópense'l "ave del paraísu" (Strelitzia reginae) orixinaria de Sudáfrica, y el "árbol del viaxeru" (Ravenala madagascariensis) endémicu y emblemáticu de Madagascar, y el "platanillo" (Phenakospermum), de Suramérica.
Les strelitziàcies (Strelitziaceae) són una família de plantes herbàcies rizomatoses de les regions tropicals i sub-tropicals, entre elles es troben el "au del paradís" (Strelitzia reginae) originària de Sud-àfrica i arbres com l'arbre del viatger (Ravenala madagascariensis) endèmic i emblemàtic de Madagascar. La família posseeix 3 gèneres i 7 espècies.
Strelíciovité (Strelitziaceae) je čeleď jednoděložných rostlin z řádu zázvorníkotvaré (Zingiberales). Jsou to velké byliny nebo dřeviny s jednoduchými řapíkatými listy a květy ve velkých květenstvích s nápadnými listeny. Čeleď zahrnuje 7 druhů ve 3 rodech a je rozšířena v Jižní Americe, jižní Africe a na Madagaskaru.
Jsou to středně vzrostlé až robustní vytrvalé byliny s oddenky nebo dřeviny podobné palmám. Listy jsou jednoduché, střídavé, dvouřadě uspořádané, řapíkaté, s listovými pochvami. Čepele jsou celokrajné, žilnatina je zpeřená (zpeřeně souběžná). Čepel se často později mezi žilkami trhá, proto se může zdát jako zpeřeně složená. Jsou to jednodomé rostliny s oboupohlavnými nebo jednopohlavnými květy. Květy jsou uspořádány ve složeném vrcholičnatém květenství. V nodech hlavní osy květenství vyrůstají menší monochasiální vrcholíky květů (vijany), někdy může být vijan pouze jeden. Vijany jsou podepřeny listeny, často velikými a nápadně zbarvenými, člunkovitého tvaru. Květy jsou nepravidelné, výrazně zygomorfické. Okvětních lístků je 6, které jsou nestejné. Vnější okvětní lístky jsou volné, boční lístky vnitřního kruhu navzájem srostlé a 3 člen je s nimi na bázi srostlý nebo je volný, kratší než boční. U rodu Strelitzia jsou 2 boční lístky vnitřního kruhu srostlé a výrazně asymetrické, vytváří protáhlý útvar šípovitého tvaru, který objímá nitky a čnělku. Fertilních tyčinek je 6 nebo 5, kdy šestá tyčinka je přeměněna na staminodium, nejsou petaloidní (nenapodobují korunu). Gyneceum je srostlé ze 3 plodolistů, je synkarpní, semeník je spodní. Plodem je tobolka, často dřevnatá. Semena mají většinou nápadně barevný a často chlupatý míšek (arillus)[1][2][3].
Jsou známy 3 rody a asi 7 druhů, které jsou přirozeně rozšířeny v tropech Jižní Ameriky, v jižní Africe a na Madagaskaru.[1]
Phenakospermum, Ravenala, Strelitzia[5]
Obrázky, zvuky či videa k tématu strelíciovité ve Wikimedia Commons
Strelíciovité (Strelitziaceae) je čeleď jednoděložných rostlin z řádu zázvorníkotvaré (Zingiberales). Jsou to velké byliny nebo dřeviny s jednoduchými řapíkatými listy a květy ve velkých květenstvích s nápadnými listeny. Čeleď zahrnuje 7 druhů ve 3 rodech a je rozšířena v Jižní Americe, jižní Africe a na Madagaskaru.
Die Strelitziengewächse (Strelitziaceae) sind eine Pflanzenfamilie in der Ordnung der Ingwerartigen (Zingiberales). Diese Familie enthält nur drei Gattungen mit sieben Arten. Einige Arten werden als Zierpflanzen verwendet.
Es sind ausdauernde, krautige Pflanzen, die zum Teil sehr groß werden. Sie bilden kurz verzweigte Rhizome. Die oberirdischen Sprossachsen sind meist unverzweigt oder selten dichotom verzweigt. Oft stehen viele Pflanzen horstartig zusammen. Eine Ausnahme innerhalb der Ordnung der Zingiberales sind die verholzenden Sprossachsen bei Phenakospermum und Ravenala. Ein sekundäres Dickenwachstum fehlt, deshalb spricht man beim „Baum der Reisenden“ botanisch auch von baumförmiger Pflanze und nicht von Baum.
Die wechselständig und zweizeilig angeordneten Laubblätter sind in Blattscheide, Blattstiel und Blattspreite gegliedert. Die langen, einfachen Blattspreiten besitzen eine prominente Mittelrippe und fast parallel, aber leicht sigmoid, also schwach S-förmig verlaufende Seitennerven, die sich nahe dem glatten Blattrand treffen. Es sind keine Ligulae vorhanden.
Die seitlichen oder endständigen Blütenstände (Infloreszenzen) sind Wickel und haben schiffchenförmige, grüne Hochblätter (Brakteen), die die bestäubenden Vögel zum sitzen nutzen.
Die zwittrigen Blüten sind zygomorph und dreizählig. Es sind zwei Kreise mit je drei Blütenhüllblättern vorhanden. Die drei freien Blütenhüllblätter des äußeren Kreises sind gleich oder verschieden. Von den drei Blütenhüllblättern des inneren Kreises sind die beiden seitlichen zu einer pfeilartigen Hülle um den Griffel, bei Strelitzia auch um die Staubblätter. Es sind ursprünglich zwei Kreise mit je drei fertilen Staubblättern vorhanden. Bei Ravenala sind alle sechs Staubblätter vorhanden, aber bei allen anderen Arten fehlt eines des inneren Kreises. Im Gegensatz zu vielen anderen Familien der Ordnung sind keine Staubblätter zu Staminodien umgewandelt. Die zweizelligen Pollenkörner besitzen keine Apertur und es fehlt ihnen weitgehend eine Exine, aber sie besitzen eine dicke Intine. Drei Fruchtblätter sind zu einem unterständigen Fruchtknoten verwachsen, mit vielen (20 bis 50) zentralwinkelständigen Samenanlagen in jeder der drei Fruchtknotenkammern; er besitzt eine Verlängerung, die eine feste Röhre bildet. Es sind in die Fruchtknotenwand tief eingesunkene Septalnektarien vorhanden. Der Griffel endet in einer einfachen oder dreilappigen Narbe. Die meisten Arten werden von Vögeln (Ornithophilie) bestäubt, Phenakospermum von Fledermäusen (Chiropterophilie), Ravenala von Lemuren.
Sie bilden holzige, lokulizide Kapselfrüchte.
Die Samen besitzen immer ein stärkereiches Endosperm und immer einen Arillus. Der auffällige, leuchtend gefärbte (bei Ravenala blau, bei Strelitzia orange, bei Phenakospermum rot) Arillus ist zerschlitzt gelappt oder intensiv behaart. Die Ausbreitung der Samen erfolgt meist durch Vögel.
Im Mesophyll werden Calciumoxalat-Kristalle als Raphiden eingelagert. Stärke wird in den Samen und Rhizomen gespeichert.
Die Chromosomengrundzahlen betragen n = selten 7 oder 9, meist 11; es wurden beispielsweise Chromosomenzahlen von 2n = 14 oder 2n = 22 ermittelt.
Wenige Arten werden als Zierpflanzen im gesamten Tropengürtel verwendet.
Die Verbreitungsgebiete sind das tropische Südamerika (nur Phenakospermum), das östliche Südafrika (nur Strelitzia), Madeira und Madagaskar (nur Ravenala).
Zuerst wurde 1900 von Karl Moritz Schumann eine Unterfamilie Strelitzioideae innerhalb der Musaceae aufgestellt. Sie wurde 1934 von John Hutchinson in The Families of Flowering Plants, Band 2, S. 72 in den Rang einer Familie der Strelitziaceae gestellt. Typusgattung ist Strelitzia Ait. Der botanische Gattungsname Strelitzia ehrt Prinzessin Charlotte von Mecklenburg-Strelitz (1744–1818), die Gemahlin des englischen Königs Georg III.
Nach molekularbiologischen Untersuchungen sind die Strelitziaceae die Schwesterfamilie der Lowiaceae und nahe verwandt mit den Familien Heliconiaceae und Musaceae.
Die Familie enthält drei Gattungen, zwei davon sind monotypisch, mit insgesamt sieben Arten:
Baum der Reisenden (Ravenala madagascariensis):
Blütenstand
Fruchtstand
Die Strelitziengewächse (Strelitziaceae) sind eine Pflanzenfamilie in der Ordnung der Ingwerartigen (Zingiberales). Diese Familie enthält nur drei Gattungen mit sieben Arten. Einige Arten werden als Zierpflanzen verwendet.
Famîleya doçika tûtiyan, famîleya strelîtzan (Strelitziaceae) famîleyeke riwekan e, di koma zencefîlan (Zingiberales) de cih digire.
Di vê famîleyê de 3 cins û 7 cure hene. Navê vê famîleyê yê botanîkê ji keybanû Charlotte von Mecklenburg-Strelitz (1744 - 1818) tê. Pirranî bo baxçevaniyê tên çandin.
Di famîleyê de 3 cins hene, du ji wan monotîpîk, bi hev re 7 cure:
Dara rêwingan (Ravenala madagascariensis):
Dîmenek
Kulîlk
Fêkî
Famîleya doçika tûtiyan, famîleya strelîtzan (Strelitziaceae) famîleyeke riwekan e, di koma zencefîlan (Zingiberales) de cih digire.
Di vê famîleyê de 3 cins û 7 cure hene. Navê vê famîleyê yê botanîkê ji keybanû Charlotte von Mecklenburg-Strelitz (1744 - 1818) tê. Pirranî bo baxçevaniyê tên çandin.
Strelicijowe rostliny (Strelitziacea) su swójźba semjenjowych rostlinow (Spermatophytina).
Rozšyrjeńske strony su tropiska Pódpołdnjowa Amerika (jano Phenakospermum), pódzajtšna Pódpołdnjowa Afrika (jano Strelitzia) a Madagaskar (jano Ravenala).
Nejpjerwjej bu w lěśe 1900 wót Karl Moritz Schumann pódswójźba Strelitzioideae znutśika Musaceae nastajona. Wóna bu w lěśe 1934 wót John Hutchinson w The Families of Flowering Plants, zwězk 2, S. 72 do ranga swójźby Strelitziaceae stajona.
Pó molekularbiologiskich pśepytowanjach su Strelitziaceae sotšojska swójźba Lowiaceae a blisko pśiswójźbne z swójźboma Heliconiaceae a Musaceae.
Swójźba wopśimjejo tśi rody, z kótarychž dwa stej monotypiskej, z nagromadu sedym družynami:
Strelicijowe rostliny (Strelitziacea) su swójźba semjenjowych rostlinow (Spermatophytina).
Tekst üüb Öömrang Strelitzien (Strelitziaceae) san en plaantenfamile uun det kategorii faan a Zingiberales. Uun detdiar famile san man trii sköölen mä sööwen slacher.
Strelitzien (Strelitziaceae) san en plaantenfamile uun det kategorii faan a Zingiberales. Uun detdiar famile san man trii sköölen mä sööwen slacher.
Стрелитция котыр (латин Strelitziaceae) — имбирь чукöрса быдмӧг котыр. Стрелитцияяс 3 увтыр да 7 сикас. Сійӧ быдмӧ Лунвыв Африкаын, Мадагаскарын да Лунвыв Америкаын.
Стрелитция котыр (лат. Strelitziaceae) — быдмассэзлöн имбирь чукöрись котыр. Стрелитцияэз 3 увтыр да 7 вид. Стрелитцияэз пантасьӧ Лунвыв Африкаын, Мадагаскарын да Лунвыв Америкаын.
Стрелитция котыр (лат. Strelitziaceae) — быдмассэзлöн имбирь чукöрись котыр. Стрелитцияэз 3 увтыр да 7 вид. Стрелитцияэз пантасьӧ Лунвыв Африкаын, Мадагаскарын да Лунвыв Америкаын.
Стрелитция котыр (латин Strelitziaceae) — имбирь чукöрса быдмӧг котыр. Стрелитцияяс 3 увтыр да 7 сикас. Сійӧ быдмӧ Лунвыв Африкаын, Мадагаскарын да Лунвыв Америкаын.
The Strelitziaceae comprise a family of monocotyledonous flowering plants, very similar in appearance and growth habit to members of the related families Heliconiaceae and Musaceae (banana family). The three genera with seven species[2] of Strelitziaceae have been included in Musaceae in some classifications, but are generally recognized as a separate family in more recent treatments such as the APG II system (2003). The APG II system assigns the Strelitziaceae to the order Zingiberales in the commelinid clade.
The Strelitziaceae include three genera, all occurring in tropical to subtropical regions: Strelitzia with five species in southern Africa, Ravenala with a single species in Madagascar, and Phenakospermum with a single species in northern South America. The best-known species is the bird-of-paradise flower Strelitzia reginae, grown for its flowers worldwide in tropical and subtropical gardens, and a well-known flower in floristry. The other species of Strelitzia have less colourful flowers and are grown instead for their striking foliage. Also grown for its foliage is the traveller's tree, Ravenala madagascariensis.
Strelitziaceae Cladogram: Phylogeny of Zingiberales[3] Zingiberales Zingiberineae Zingiberariae Cannariae StrelitziineaeStrelitziaceae
The Strelitziaceae comprise a family of monocotyledonous flowering plants, very similar in appearance and growth habit to members of the related families Heliconiaceae and Musaceae (banana family). The three genera with seven species of Strelitziaceae have been included in Musaceae in some classifications, but are generally recognized as a separate family in more recent treatments such as the APG II system (2003). The APG II system assigns the Strelitziaceae to the order Zingiberales in the commelinid clade.
Las strelitziáceas (nombre científico Strelitziaceae) son una familia de plantas herbáceas rizomatosas de las regiones tropicales y sub-tropicales de América y África. La familia fue reconocida por sistemas de clasificación modernos como el sistema de clasificación APG III (2009[4]) y el APWeb (2001 en adelante[3]), en los que posee 3 géneros y 7 especies. Los miembros de esta familia pueden ser reconocidos por sus hojas, dísticas y de largo pecíolo, y sus inflorescencias rodeadas de una bráctea verde y dura con forma de bote. Las flores distintivas poseen los pétalos laterales abaxiales más o menos connados, los frutos son cápsulas leñosas y las semillas tienen arilos de colores brillantes y de margen fimbriado. En esta vistosa familia se encuentran el «ave del paraíso» (Strelitzia reginae) originaria de Sudáfrica, y el «árbol del viajero» (Ravenala madagascariensis) endémico y emblemático de Madagascar, y el «platanillo» (Phenakospermum), de Sudamérica.
Plantas perennes herbáceas, aunque pueden desarrollarse pseudotallos debido a vainas foliares endurecidas (Ravenala madagascarensis) con lo que el hábito sería un árbol. Los tallos subterráneos son rizomatosos (ramificados dicotómicamente en al menos algunos), los tallos aéreos decumbentes y herbáceos o arborescentes y con textura de madera. Los tallos poseen vasos. La raíz primaria está bien desarrollada. Las raíces presentan vasos amplios distribuidos todo a lo largo del corte transversal y agrupaciones de floema en la médula. Poseen estomas policíticos.
Hojas dísticas, envainadoras, pecioladas, simples, con venación penniparalela (venas fusionadas en el margen). El pecíolo posee muchos arcos o canales de aire.
La inflorescencia es terminal o axilar, un tirso de 1 a muchas cimas monocásicas, cada cima tiene una bráctea grande y espatácea. Una gran inflorescencia (Phenakospermum guianense) o varias laterales y con frecuencia largamente pedunculadas.
Las flores son hermafroditas, zigomórficas, epíginas, con brácteas.
El perianto de 3+3 tépalos, los 3 externos libres, los 3 internos soldados, los internos desiguales (el interno medio más pequeño que los laterales), a veces tépalos internos conniventes.
El androceo con 5 estambres (o 6 en Ravenala). Las anteras son basifijas, de dehiscencia longitudinal, y bitecas.
El gineceo consta de 3 carpelos soldados, ovario ínfero, el carpelo medio es anterior, trilocular, numerosos primordios seminales por carpelo. El estilo es filiforme, la placentación es axilar, los óvulos son anátropos, bitégmicos.
Hay nectarios en los septos de los ovarios.
El fruto es una cápsula loculicida. Las semillas tienen arilo, endosperma rico en almidón y perisperma con menos almidón.
Presentan fenilfenalenonas, y cuerpos de SiO2 más o menos esféricos.
Ver Andersson en Kubitzki (1998b[5]) para un tratamiento reciente de la familia.
La diversidad taxonómica de Zingiberales está presentada hasta género a nivel mundial en la flora de Kubitzki (ed. 1998[6]), la de Strelitziaceae en Andersson en Kubitzki (1998b[5]). En cada región hay floras locales, en las regiones hispanoparlantes esperablemente en español, que si se encuentran en la región, describen los Zingiberales y los géneros y especies de Strelitziaceae presentes en la región que la flora abarca, y pueden ser consultadas en instituciones dedicadas a la botánica con bibliotecas accesibles al público como universidades o jardines botánicos. Las floras pueden ser antiguas y no encontrarse en ellas las últimas especies descriptas en la región, por lo que una consulta a la última literatura taxonómica primaria (las últimas monografías taxonómicas, revisiones taxonómicas y los últimos inventarios (checklists) de las especies de cada familia y sus géneros en la región) o con un especialista local que esté al tanto de ellas puede ser necesaria. Los últimos volúmenes de las floras más modernas usualmente siguen una clasificación basada en el APG —pueden tener algunas diferencias—, pero muchas familias como pueden encontrarse en floras y volúmenes más antiguos sufrieron cambios importantes en los grupos que las componen o incluso en su concepto taxonómico por lo que una comparación con la circunscripción como aquí dada puede ser necesaria para sincronizarlas.
A continuación se repasará brevemente la diversidad de Strelitziaceae. Su función es tener una imagen de cada familia al leer las secciones de Ecología, Filogenia y Evolución.
El platanillo, Phenakospermum. La inflorescencia debería ser terminal, a diferencia de Ravenala que tiene inflorescencia lateral.
Inflorescencia. Phenakospermum.
Tallo aéreo recién emergido. Phenakospermum.
Strelitzia reginae.
Espata y una flor. Strelitzia reginae.
Inflorescencia. Strelitzia nicolai.
Strelitzia nicolai, la única arborescente del género.[5]
Strelitzia nicolai.
Strelitzia juncea.
Strelitzia juncea.
Fruto: cápsula loculicida, semillas con arilo azulado. Ravenala.
Se encuentran en regiones tropicales de Sudamérica, sur de África y Madagascar.
Las flores son polinizadas por insectos, aves (Strelitzia) o lemúridos (Ravenala).
La familia fue reconocida por el APG III (2009[4]), el Linear APG III (2009[1]) le asignó el número de familia 82. La familia ya había sido reconocida por el APG II (2003[7]).
3 géneros sensu Royal Botanic Gardens, Kew[2] citado en el APWeb[3] (visitado en enero de 2011), con sus especies:
El grupo troncal Strelitziaceae data de unos 78 millones de años, la divergencia dentro del grupo corona data de unos 59 millones de años (Janssen y Bremer 2004[8]).
Se estudió mucho la polinización dentro del grupo, aun así no está claro cuál sería la condición plesiomórfica (ver por ejemplo Kress et al. 1994[9]).
Algunas especies tienen cultivares utilizados como ornamentales, por ejemplo el ave del paraíso (Strelitzia reginae) y el árbol-ave del paraíso (Strelitzia nicolai).
Karte mit allen verlinkten Seiten: 
.jpg)
.jpg)
_2.jpg)
|fechaacceso= requiere |url= (ayuda) |isbn2= ignorado (ayuda)
Las strelitziáceas (nombre científico Strelitziaceae) son una familia de plantas herbáceas rizomatosas de las regiones tropicales y sub-tropicales de América y África. La familia fue reconocida por sistemas de clasificación modernos como el sistema de clasificación APG III (2009) y el APWeb (2001 en adelante), en los que posee 3 géneros y 7 especies. Los miembros de esta familia pueden ser reconocidos por sus hojas, dísticas y de largo pecíolo, y sus inflorescencias rodeadas de una bráctea verde y dura con forma de bote. Las flores distintivas poseen los pétalos laterales abaxiales más o menos connados, los frutos son cápsulas leñosas y las semillas tienen arilos de colores brillantes y de margen fimbriado. En esta vistosa familia se encuentran el «ave del paraíso» (Strelitzia reginae) originaria de Sudáfrica, y el «árbol del viajero» (Ravenala madagascariensis) endémico y emblemático de Madagascar, y el «platanillo» (Phenakospermum), de Sudamérica.
Kolibrikukkakasvit (Strelitziaceae) on yksisirkkaisten koppisiemenisten Zingiberales-lahkoon kuuluva heimo, jonka tunnetuimmat suvut ovat kolibrikukat (Strelitzia) ja matkustajainpuut (Ravenala).
Kolibrikukkakasvit ovat tavallisesti kookkaita ruohoja, joskus puumaisia. Lehdet sijaitsevat kahdessa rivissä ja ovat pitkäruotisia; ruodeissa on useita ilmakanavia. Kukintohaarat sijaitsevat kahdessa rivissä, ja kukinnossa on kovat, venemäiset ja vihreät suojuslehdet. Kukassa sisemmän kehäkiehkuran kaksi lehteä on enemmän tai vähemmän yhteenkasvaneita ja kookkaita. Heteistä yksi on toimimaton joutohede. Hedelmä on puutunut kota. Siemenissä on kirkasväriset ja rimpsumaiset siemenvaipat.[1]
Kolibrikukkakasvit ovat kotoisin trooppisesta Etelä-Amerikasta, eteläisen Afrikan itäosasta ja Madagaskarista.[2]
Heimossa on kolme sukua ja seitsemän lajia.[3]
Matkustajainpuita (Ravenala madagaskariensis)
Kolibrikukkakasvit (Strelitziaceae) on yksisirkkaisten koppisiemenisten Zingiberales-lahkoon kuuluva heimo, jonka tunnetuimmat suvut ovat kolibrikukat (Strelitzia) ja matkustajainpuut (Ravenala).
La famille des Strelitziaceae (Strelitziacées) comprend 7 espèces appartenant à 3 genres (voir au-dessous).
Le nom vient du genre-type Strelitzia donné par Joseph Banks pour honorer la mémoire de la reine Charlotte d'Angleterre (1744-1818), née duchesse Charlotte de Mecklembourg-Strelitz (1744–1818). Botaniste amatrice, elle contribua avec William Aiton et Joseph Banks à développer le jardin de Kew futurs Jardins botaniques royaux de Kew (à l'ouest de Londres).
Ce sont généralement des plantes herbacées rhizomateuses des régions tropicales et subtropicales comme l'oiseau de paradis (Strelitzia reginae) originaire d'Afrique du Sud ou comme l'arbre du voyageur (Ravenala madagascariensis) endémique et emblématique de Madagascar.
Ces plantes ont des fleurs hermaphrodites, à pollinisation généralement ornithophile (par les oiseaux) ou chiroptérophiles (par les chauves-souris).
Selon World Checklist of Selected Plant Families (WCSP) (22 avr. 2010)[1], Angiosperm Phylogeny Website (19 mai 2010)[2], NCBI (22 avr. 2010)[3] et DELTA Angio (22 avr. 2010)[4] :
Selon World Checklist of Selected Plant Families (WCSP) (22 avr. 2010)[1] :
Selon NCBI (22 avr. 2010)[3] :
Selon [réf. nécessaire] :
La famille des Strelitziaceae (Strelitziacées) comprend 7 espèces appartenant à 3 genres (voir au-dessous).
A das estrelitziáceas (Strelitziaceae) é unha familia de plantas herbáceas, rizomatosas da orde das zinxiberales, propias das rexións tropicais e suutropicais de Sudamérica, África mridional e Madagascar.
A familia comprende tres xéneros.
Son plantas herbáceas perennes, aínda que algunhas especies poden desenvolver pseudocaules debido a vaíñas foliares endurecidas (como Ravenala madagascarensis) co que o hábito sería dunha árbore.
Os caules subterráneos son rizomatosos (ramificados dicotomicamente polo menos algúns), os caules aéreos son decumbentes e herbáceos ou arborescentes e con textura de leñosa.
A raíz primaria está ben desenvolvida. As raíces presentan vasos amplos distribuídos todo ao longo do corte transversal e agrupacións de floema na medula. Posúen estomas policíticos.
As follas son dísticas, envaiñadoras, pecioladas, simples, con venación penniparalela (veas fusionadas na marxe). O pecíolo posúe moitos arcos ou canais de aire.
A inflorescencia pode ser terminal ou axilar, un tirso con dunha a moitas cimas monocásicas, cada unha cunha bráctea grande e espatácea. Poden presentar unha grande inflorescencia (como Phenakospermum guianense) ou varias laterais e con frecuencia longamente pedunculadas.
As flores son hermafroditas, zigomorfas, epíxinas,[2] con brácteas.
O perianto ten 3+3 tépalos, os 3 externos libres, os 3 internos soldados, os internos desiguais (o interno medio máis pequeno que os laterais), ás veces tépalos internos conniventes.
O androceo está formado por 5 estames (ou 6 en Ravenala). As anteras son basifixas, de dehiscencia lonxitudinal, e con dúas tecas.
O xineceo consta de 3 carpelos soldados, e ovario ínfero; o carpelo medio é anterior, trilocular, con numerosos primordios seminais por carpelo. o estilo é filiforme, a placentación é axilar, os óvulos son anátropos, bitégmicos.
Hai nectarios nos septos dos ovarios.
O froito é unha cápsula loculicida. As sementes teñen arilo, endosperma rico en amidón e perisperma con menos amidón.
Presentan fenilfenalenonas c corpos de SiO2 máis ou menos esféricos.
A familia foi recoñecida polo APG II en 2003,[3] e confirmada no APG III en 2009[4]. O Linear APG III, nese mesmo ano, asignoulle o número de familia 82.
A familia conta con 3 xéneros sensu Royal Botanic Gardens, Kew, coas especies que se relacionan a continuación:
Familia Strelitziaceae
Encóntranse en rexións tropicais de Sudamérica, sur de África e Madagascar.
As flores son polinizadas por insectos, aves (Strelitzia) ou lémures (Ravenala).
O grupo troncal Strelitziaceae data de hai uns 78 millóns de anos. A diverxencia dentro do grupo corona data de hai uns 59 millóns de asos (Janssen & Bremer 2004).[5]
Estudouse moito a polinización dentro do grupo, pero aínda así non está claro cal sería a condición plesiomórfica (ver, por exemplo, Kress et al. 1994).[6]
Algunhas especies teñen cultivares utilizados como plantas ornamentais, por exemplo a ave do paraíso (Strelitzia reginae) e a árbore ave do paraíso (Strelitzia nicolai).
A das estrelitziáceas (Strelitziaceae) é unha familia de plantas herbáceas, rizomatosas da orde das zinxiberales, propias das rexións tropicais e suutropicais de Sudamérica, África mridional e Madagascar.
A familia comprende tres xéneros.
Strelicijevke (lat. Strelitziaceae), malena biljna porodica iz reda đumbirolike (Zingiberales) koja obuhvaća svega tri roda sa zasada sedam priznatih vrsta koje su rasprostranjene na tropskom području Madagaskara, južne Afrike i Južne Amerike.
Kod nas naziv rajska ptica dolazi po egzotičnom cvijetu koji je nalik na glavu ptice, pa je danas ovaj rod omiljen među uzgajivačima kao sobna biljka. Znanstveni naziv strelitzia dolai po vojvodstvu Mecklenburg-Strelitz, rodnom mjestu kraljice Šarlote, koja je postala kraljica Engleske 1761. godine udavši se za kralja Džordža III.[1][2]
Od sedam vrsta čak pet pripada rodu Strelitzia, i po jedna vrsta rodivima Phenakospermum i Ravenala.
Rod Ravenala sa jednom vrstom (R. madagascariensis) raste na Madagaskaru; Phenakospermum sa također jednom vrstom (P. guyannense) u Južnoj Americi. Izgledom je južnoamerička vrsta nalik na Ravenalu, pa je svojevremneno i klasificirana u rod Ravenala pod imenom Ravenala guyannensis.
Ostalih 5 vrsta rastu na jugu Afrike, to su:
Strelitzia juncea
Strelitzia nicolai
Strelitzia reginae
Ravenala madagascariensis
Phenakospermum guyannense
Strelicijevke (lat. Strelitziaceae), malena biljna porodica iz reda đumbirolike (Zingiberales) koja obuhvaća svega tri roda sa zasada sedam priznatih vrsta koje su rasprostranjene na tropskom području Madagaskara, južne Afrike i Južne Amerike.
Kod nas naziv rajska ptica dolazi po egzotičnom cvijetu koji je nalik na glavu ptice, pa je danas ovaj rod omiljen među uzgajivačima kao sobna biljka. Znanstveni naziv strelitzia dolai po vojvodstvu Mecklenburg-Strelitz, rodnom mjestu kraljice Šarlote, koja je postala kraljica Engleske 1761. godine udavši se za kralja Džordža III.
Od sedam vrsta čak pet pripada rodu Strelitzia, i po jedna vrsta rodivima Phenakospermum i Ravenala.
Rod Ravenala sa jednom vrstom (R. madagascariensis) raste na Madagaskaru; Phenakospermum sa također jednom vrstom (P. guyannense) u Južnoj Americi. Izgledom je južnoamerička vrsta nalik na Ravenalu, pa je svojevremneno i klasificirana u rod Ravenala pod imenom Ravenala guyannensis.
Ostalih 5 vrsta rastu na jugu Afrike, to su:
Strelitzia alba (L.f.) Skeels Strelitzia caudata R.A.Dyer Strelitzia juncea (Ker Gawl.) Link Strelitzia × kewensis S.A.Skan; status još nije riješen Strelitzia nicolai Regel & K.Koch Strelitzia reginae BanksStrelicijowe rostliny (Strelitziacea) su swójba symjencowych rostlinow (Spermatophytina).
Rozšěrjenske kónčiny su tropiska Južna Amerika (jenož Phenakospermum), wuchodna Južna Afrika (jenož Strelitzia) a Madagaskar (jenož Ravenala).
Najprjedy bu w lěće 1900 wot Karl Moritz Schumann podswójba Strelitzioideae znutřka Musaceae nastajena. Wona bu w lěće 1934 wot John Hutchinson w The Families of Flowering Plants, zwjazk 2, S. 72 do ranga swójby Strelitziaceae stajena.
Po molekularbiologiskich přepytowanjach su Strelitziaceae sotrowska swójba Lowiaceae a blisko přiwuzne z swójbomaj Heliconiaceae a Musaceae.
Swójba wobsahuje tři rody, z kotrychž dwaj stej monotypiskej, z cyłkownje sydom družinami:
Jeli sy jedyn z mjenowanych njedostatkow skorigował(a), wotstroń prošu potrjecheny parameter předłohi {{Předźěłuj}}. Podrobnosće namakaš w dokumentaciji.
Strelicijowe rostliny (Strelitziacea) su swójba symjencowych rostlinow (Spermatophytina).
Strelitziaceae adalah salah satu suku anggota tumbuhan berbunga. Menurut sistem klasifikasi APG II suku ini termasuk ke dalam bangsa Zingiberales, klad commelinids (core Monokotil).
Strelitziaceae adalah salah satu suku anggota tumbuhan berbunga. Menurut sistem klasifikasi APG II suku ini termasuk ke dalam bangsa Zingiberales, klad commelinids (core Monokotil).
Le Streliziacee (Strelitziaceae Hutch., 1934) sono una famiglia di piante erbacee appartenenti all'ordine Zingiberales[1], diffuse nelle regioni tropicali o subtropicali.
La famiglia comprende 7 specie, suddivise in tre generi:[2]
Le Streliziacee (Strelitziaceae Hutch., 1934) sono una famiglia di piante erbacee appartenenti all'ordine Zingiberales, diffuse nelle regioni tropicali o subtropicali.
Strelicijiniai (lot. Strelitziaceae, vok. Strelitziengewächse) – magnolijūnų (Magnoliophyta) šeima, priklausanti lelijainių klasei.
Strelicijiniai (lot. Strelitziaceae, vok. Strelitziengewächse) – magnolijūnų (Magnoliophyta) šeima, priklausanti lelijainių klasei.
Strelitziaceae is de botanische naam van een familie in de eenzaadlobbigen. Een familie onder deze naam wordt pas de laatste decennia erkend, omdat deze planten veelal werden ingedeeld in de familie Musaceae. Moderne systemen erkennen deze familie veelal wel, zo ook Cronquist (1981), APG (1998) en APG II (2003).
Het is een kleine familie met zeven soorten in drie geslachten:
De familie komt van nature voor in tropisch Zuid-Amerika, Zuidoost-Afrika en Madagaskar.
Een bekende vertegenwoordiger van deze familie is de paradijsvogelbloem (Strelitzia reginae) afkomstig uit Zuid-Afrika, die in veel tropische tuinen te zien is. De reizigersboom is de nationale plant van Madagaskar.
Strelitziaceae is de botanische naam van een familie in de eenzaadlobbigen. Een familie onder deze naam wordt pas de laatste decennia erkend, omdat deze planten veelal werden ingedeeld in de familie Musaceae. Moderne systemen erkennen deze familie veelal wel, zo ook Cronquist (1981), APG (1998) en APG II (2003).
Het is een kleine familie met zeven soorten in drie geslachten:
Phenakospermum (met twee soorten) Ravenala (met slechts een soort, de reizigersboom: Ravenala madagascariensis) Strelitzia (met vier soorten)De familie komt van nature voor in tropisch Zuid-Amerika, Zuidoost-Afrika en Madagaskar.
Een bekende vertegenwoordiger van deze familie is de paradijsvogelbloem (Strelitzia reginae) afkomstig uit Zuid-Afrika, die in veel tropische tuinen te zien is. De reizigersboom is de nationale plant van Madagaskar.
Strelitziaceae (paradisfuglblomstfamilien) er en plantefamilie i ordenen Zingiberales. Den omfatter 7 arter i 3 planteslekter. Artene vokser naturlig i det nordøstlige Sør-Amerika (Brasil), samt på Madagaskar og i det sørlige Afrika.
De tre slektene med sine sju arter omfatter:
Denne botanikkrelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. Strelitziaceae (paradisfuglblomstfamilien) er en plantefamilie i ordenen Zingiberales. Den omfatter 7 arter i 3 planteslekter. Artene vokser naturlig i det nordøstlige Sør-Amerika (Brasil), samt på Madagaskar og i det sørlige Afrika.
Strelicjowate (Strelitziaceae (K. Schum.) Hutch.) – rodzina bylin z rzędu imbirowców. Zalicza się tu 3 rodzaje z 7 gatunkami[1][2]. Rodzaj Phenakospermum występuje w równikowej części Ameryki Południowej, strelicja w południowo-wschodniej Afryce, a pielgrzan na Madagaskarze. Kwiaty zapylane są przez owady, ptaki[3] i lemury[2]. Pielgrzan i strelicje uprawiane są jako rośliny ozdobne w ciepłym klimacie, strelicja królewska także jako kwiat cięty[2].
Klad okrytonasienne, klad jednoliścienne (monocots), rząd imbirowce (Zingiberales), rodzina strelicjowate (Streliziaceae). Rodzina stanowi klad siostrzany rodziny Lowiaceae[1]:
imbirowcebananowate Musaceae
helikoniowate Heliconiaceae
strelicjowate Streliziaceae
paciorecznikowate Cannaceae
marantowate Marantaceae
imbirowate Zingiberaceae
kostowcowate Costaceae
Gromada okrytonasienne (Magnoliophyta Cronquist), podgromada Magnoliophytina Frohne & U. Jensen ex Reveal, klasa jednoliścienne (Liliopsida Brongn.), podklasa imbirowe (Zingiberidae Cronquist), nadrząd Zingiberanae Takht. ex Reveal, rząd imbirowce (Zingiberales Griseb.), rodzina strelicjowate (Strelitziaceae (K. Schum.) Hutch.)[5].
Strelicjowate (Strelitziaceae (K. Schum.) Hutch.) – rodzina bylin z rzędu imbirowców. Zalicza się tu 3 rodzaje z 7 gatunkami. Rodzaj Phenakospermum występuje w równikowej części Ameryki Południowej, strelicja w południowo-wschodniej Afryce, a pielgrzan na Madagaskarze. Kwiaty zapylane są przez owady, ptaki i lemury. Pielgrzan i strelicje uprawiane są jako rośliny ozdobne w ciepłym klimacie, strelicja królewska także jako kwiat cięty.
Strelitziaceae é uma família pertencente às Angiospermas monocotiledôneas. Segundo o sistema APG IV (2016), esta família está inserida na ordem Zingiberales, que é grupo irmão das Commelinales. Estas duas ordens, juntamente com Poales e Arecales formam o clado das Comelinídeas, cuja sinapomorfia mais marcante é a parede celular com compostos UV-fluorescentes.
As Strelitziaceae incluem três gêneros: Phenakospermum, Ravenala e Strelitzia, com 7 espécies ao todo.[1].
As plantas pertencentes a esta família geralmente são usadas para ornamentação, como a ave-do-Paraíso (Strelitzia reginae), e a árvore-do-viajante (Ravenala madagascariensis). Algumas características marcantes desta família são as sementes com arilo plumoso e colorido, além do fruto em capsula. O nome Strelitzia é em homenagem à rainha consorte do Reino Unido da Grã-Bretanha e Irlanda Sofia Carlota de Mecklemburgo-Strelitz, esposa do rei Jorge III.[2]
Utilizando dados morfológicos e moleculares, acredita-se que os gêneros Ravenala e Phenakospermum formem um grupo monofilético e Strelizia seja grupo irmão de ambos.[3]
As plantas da família Strelitziaceae são herbáceas perenes ou arbóreas. Seu caule subterrâneo é rizomatoso e o aéreo pode ser decumbente, herbáceo ou arborescente.As folhas são verticiladas dísticas, com bainha, pecioladas, simples e com venação peni-paralela. A inflorescência é terminal ou do tipo tirso, com cimeria unípara ou múltipla, e cada cimo com uma grande bráctea espata; as flores são bissexuais, zigomórficas e braqueadas; o perianto é bisseriado, homoclamídeo, trímero, sintepalado e com 5 ou 6 estames; as anteras são fixadas na base, com deiscência longitudinal e com duas tecas; o gineceu é sincárpico, com ovário ínfero, possuindo 3 carpelos e 3 lóculos; o estilete é terminal e filiforme; a placentação é axilar; o número de óvulos é infinito por carpelo. Nectários septais estão presentes. O fruto é do tipo cápsula e as sementes contém arilo. A polinização acontece principalmente por insetos e aves.[2]
O gênero Phenakospermum é nativo da América do Sul, com uma espécie representante (Phenakospermum guayannense). O gênero Ravenala é nativa de Madagascar e o gênero Strelitzia do sul da África. Não endêmico do Brasil, apenas o gênero Phenakospermum (que é constituída de uma espécie, Phenakospermim guiannense) tem representantes no país, sendo encontrado na Floresta Amazônica com ocorrências confirmadas no Acre, Amazonas, Pará, Tocantins e Mato Grosso, em florestas de terra firme e florestas de várzea.[4]
Muitas espécies desta família são usadas para a ornamentação, como a Strelitzia reginae e a Ravenala madagascariensis.
Phenakospermum (1 sp.), Ravenala (2 spp.), Strelitzia (4 spp.).[5]
Strelitziaceae é uma família pertencente às Angiospermas monocotiledôneas. Segundo o sistema APG IV (2016), esta família está inserida na ordem Zingiberales, que é grupo irmão das Commelinales. Estas duas ordens, juntamente com Poales e Arecales formam o clado das Comelinídeas, cuja sinapomorfia mais marcante é a parede celular com compostos UV-fluorescentes.
As Strelitziaceae incluem três gêneros: Phenakospermum, Ravenala e Strelitzia, com 7 espécies ao todo..
As plantas pertencentes a esta família geralmente são usadas para ornamentação, como a ave-do-Paraíso (Strelitzia reginae), e a árvore-do-viajante (Ravenala madagascariensis). Algumas características marcantes desta família são as sementes com arilo plumoso e colorido, além do fruto em capsula. O nome Strelitzia é em homenagem à rainha consorte do Reino Unido da Grã-Bretanha e Irlanda Sofia Carlota de Mecklemburgo-Strelitz, esposa do rei Jorge III.
Utilizando dados morfológicos e moleculares, acredita-se que os gêneros Ravenala e Phenakospermum formem um grupo monofilético e Strelizia seja grupo irmão de ambos.
Papegojblomsväxter (Strelitziaceae) är en liten familj med enhjärtbladiga växter indelade i tre släkten. De förekommer i tropiska Sydamerika, östra och södra Afrika, samt på Madagaskar. Några arter är vanliga prydnasväxter i varma klimat.
Familjen kännetecknas av långskaftade blad i två rader och blomställningar med kraftiga, båtformade högblad. De distinkta blommorna har mer eller mindre sammanväxta hylleblad. Frukterna är vedartade kapslar. Fröna är vanligen svarta med färgglada, trådlika fröhyllen.
Familjen tillhör ordningen Zingiberales och de närmsta släktingarna finns i familjen Lowiaceae. Typsläktet för familjen är papegojblomssläktet (Strelitzia).
Namnet Strelitzia hedrar Charlotte av Mecklenburg-Strelitz, hustru till kung George III och tillika drottning av England.
Wikimedia Commons har media som rör Papegojblomsväxter.
Papegojblomsväxter (Strelitziaceae) är en liten familj med enhjärtbladiga växter indelade i tre släkten. De förekommer i tropiska Sydamerika, östra och södra Afrika, samt på Madagaskar. Några arter är vanliga prydnasväxter i varma klimat.
Familjen kännetecknas av långskaftade blad i två rader och blomställningar med kraftiga, båtformade högblad. De distinkta blommorna har mer eller mindre sammanväxta hylleblad. Frukterna är vedartade kapslar. Fröna är vanligen svarta med färgglada, trådlika fröhyllen.
Більшість представників родини належать до трав заввишки від 1 до 9 м, виняток становить Ravenala madagascariensis, що являє собою 15-метрове дерево зі справжнім стовбуром. В інших видів несправжні стовбури утворені піхвами величезних листків. Такі стебла не здатні до вторинного росту, властивого деревам[2]. Відносно невисока Strelitzia juncea не утворює навіть несправжнього стовбура, її листки розходяться віялом від самої землі.
Коренева система у стрелітцієвих представлена короткими кореневищами, від яких відгалужуються соковиті ламкі корені. Через незначну довжину утворені кореневищами паростки, як правило, з'являються біля стебла материнської особини, лише у Phenakospermum guyannense горизонтальні симподіальні кореневища відходять далеко в сторони і нові пагони виростають подалі від материнської рослини. У Ravenala madagascariensis корені мають судини, однак стовбур позбавлений провідних пучків, інші представники родини як в коренях, так і в «стовбурах» мають судини з драбинчастою перфорацією[2].
Листки стрелітцієвих, завдовжки від одного до кількох метрів, вирізняються довгими, товстими і міцними черешками. У нижній частині черешки жолобчасті, а в Ravenala madagascariensis вони утворюють замкнені піхви, в яких накопичується вода. Листкові пластинки у всіх стрелітцієвих, за винятком Strelitzia juncea, овальної або видовжено-еліптичної форми. Їм притаманна дуже товста центральна жилка, що добре вирізняється на нижньому боці листка. Від неї відходять майже паралельні бічні жилки, які виконують роль опорних тканин. У природі під дією вітру великі листки завжди рвуться уздовж бічних жилок, внаслідок чого листки цих рослин здаються пірчасторозсіченими. Однак при вирощуванні в оранжереях вони зберігають свою цілісність. До того ж, молоді листки, формуючись у піхвах старих, знаходяться у скрученому стані. Під час розгортання вони зазнають тиску з боку піхви старого листка, тому їхня зовнішня половина (розташована з боку піхви) дещо вужча, ніж внутрішня. Внаслідок цього листки у повному розвої можуть виглядати ледь асиметричними[2].
Складні суцвіття у стрелітцієвих виходять з піхов листків за винятком Phenakospermum guyannense, у якого суцвіття верхівкове. При основі квіткової осі цих рослин у два ряди розташовані великі шкірясті покривні листки, між якими заховані парціальні суцвіття другого порядку. Ці дрібніші суцвіття являють собою завійки, в яких квітки звернені лише до верхнього боку[2]. У Ravenala madagascariensis у суцвітті формується до 10—12 завійок, кожна з яких несе 10—15 квіток. У Phenakospermum guyannense завійок трохи менше (до десятка), але вони такі ж багатоквіткові. Завійки стрелітцій небагатоквіткові. Покривні листки у стрелітцієвих завжди складені човником.
Кожна квітка у суцвітті має приквіток. Квітки стрелітцієвих двостатеві, у представників родів Ravenala і Phenakospermum ледь помітно зигоморфні, у стрелітцій — виразно зигоморфні. Частки оцвітини розташовані по три в двох колах. У Ravenala madagascariensis і Phenakospermum guyannense усі листочки оцвітини білі, схожі на пелюстки. Вони майже однакового розміру за винятком одного внутрішнього листочка, зверненого до головної осі суцвіття, який трохи вужчий і коротший за інші. У стрелітцій форма і колір листочків оцвітини зовнішнього і внутрішнього кола значно відрізняються, що пов'язано з різними функціями, які вони виконують. Тичинки стрелітцієвих мають пружні, міцні тичинкові нитки і двогнізді лінійні пиляки. Лише в Ravenala madagascariensis тичинок шість, інші представники родини мають по п'ять тичинок: шоста, розташована біля медіанної пелюстки, зверненої до головної вісі суцвіття, залишається не розвинутою. Тичинки стрелітцієвих протандричні, тобто розвиваються раніше за маточку. Їхні пилкові зерна великі, з безапертурною оболонкою, у пиляці вони оточені ниткоподібними утвореннями, завдяки яким злипаються в пластівці. Гінецей стрелітцієвих синкарпний, складений трьома плодолистками. Зав'язь тригнізда, нижня, з численними анатропними насіннєвими зачатками. Стовпчик маточки зазвичай з трилопатевою приймочкою. Ravenala madagascariensis має короткі лопаті приймочки, а стрелітції — довгі, трохи нерівні, з хвилястою приймаючою поверхнею, оберненою догори. Верхня частина зав'язі містить септальні залозки, що відкриваються при основі стовпчика. Нектар, який вони виділяють, заповнює внутрішню порожнину складеного покривного листка, часто витікає через його край. Попри відсутність вираженого запаху, квіти стрелітцієвих приваблюють запилювачів саме завдяки нектару і яскравому забарвленню[2].
Плоди стрелітцієвих являють собою локуліцидні коробочки з жорсткими дерев'янистими стінками. Насінини обов'язково мають великий яскравий принасінник, який відіграє певну роль в розкритті плоду, а також приваблює птахів. Колір принасінника залежить від родової приналежності: у Ravenala madagascariensis він блакитний, у Phenakospermum guyannense — червоний, у стрелітцій — помаранчевий. Зародок стрелітцієвих прямий (у Ravenala madagascariensis — зігнутий), лежить в периспермі в оточенні залишків ендосперму[2].
Родині Стрелітцієвих властивий розірваний (диз'юнктивний) ареал, причому представники приналежних до неї родів, населяють віддалені один від одного регіони. Так, Ravenala madagascariensis — ендемік острова Мадагаскар. Phenakospermum guyannense зростає в Південній Америці, а стрелітції населяють різні частини Африки (переважно на південь від екватора). Найбільш теплолюбними є представники роду Ravenala і Phenakospermum, чиї ареали не виходять за межі тропічної зони. Стрелітції дещо витриваліші до невисоких температур і поширені в субтропічному поясі. Разом з тим, вони є порівняно посухостійкішими, хоча все одно тяжіють до місцин з насиченим вологою повітрям (берегів річок, наприклад). Ravenala madagascariensis полюбляє захищені узлісся і галявини, а на відкритих просторах під час літньої посухи може частково скидати листя[2]. Найбільш вологолюбний Phenakospermum guyannense, що росте у лісах на болотистих берегах Амазонки. Це єдиний помірно тіньовитривалий представник стрелітцієвих, інші види полюбляють сонячні місцини.
Стрелітцієвим притаманні складні екологічні зв'язки з іншими організмами, зокрема, запилювачами. В цій ролі виступають переважно нектарниці, рідше інші пернаті чи комахи. Цупкі покривні листки представників означеної родини слугують птахам своєрідними сідалами, на яких ті зручно вмощуються, п'ючи нектар. Особливо добре виражена пристосованість до птахозапилення у стрелітцій. У них два чашолистки і одна пелюстка стирчать вертикально по відношенню до горизонтально спрямованого покривного листка. Вони привертають увагу птаха за рахунок контрастного забарвлення. Ще один чашолисток із двома зрослими пелюстками зростаються на кшталт стріли, залишаючись затиснутими усередині листка-човника. Коли птах сідає на покривний листок, під його вагою «стріла» вивільняється, і від різкого руху пилок вистрілює в груди птаха. Маточка ж залишається затиснутою усередині покривного листка до наступних відвідин запилювача. При повторному візиті птаха вивільняється і вона, при цьому на маточку потрапляє пилок, який птах приніс з іншої рослини[2]. Для Ravenala madagascariensis основними запилювачами виступають лемури.
Стрелітцієві відомі своїми декоративними якостями, оскільки приваблюють погляд великим розміром, гарними листками, зібраними у своєрідне віяло, та показними химерними квітками. Африканські тубільці називали стрелітції «стрілами кохання» або «журавлиними квітками», маючи на увазі здатність випускати «стріли» в груди птаха і незвичну форму, що нагадувала чубчик вінценосного журавля. Європейці також захоплювались цими рослинами, про що свідчить назва, надана на честь високої особи. З Африки вони вивезли стрелітції в інші теплі країни, де стали використовувати їх в озелененні. В європейських країнах поширилась оранжерейна культура, що постачала квіти для букетів. Нарівні зі стрелітціями у тропічних країнах набула популярності Ravenala madagascariensis, чиї велетенські віяла можна побачити на вулицях і в парках.
Господарське значення стрелітцієвих невелике. Стовбури Ravenala madagascariensis мадагаскарці застосовують як паливо або для побудови жител[2]. З черешків Strelitzia nicolai місцеві жителі виготовляють мотузки, листям різних стрелітцієвих вони час від часу вкривають стріхи своїх примітивних жител. Насіння Ravenala madagascariensis і Strelitzia nicolai їстівне. Крім того, Ravenala madagascariensis називають «деревом мандрівників» за те, що накопичену в її піхвах воду подорожні раніше використовували як питну.
Рід Phenakospermum Endl.:
Рід Ravenala Adans.:
Рід Strelitzia Aitontypus — стрелітція:
Thiên điểu, Hoa chim thiên đường hay Chuối rẻ quạt (danh pháp khoa học: Strelitziaceae) là tên của một họ thực vật có hoa một lá mầm. Các loài trong họ này rất giống về bề ngoài và kiểu sinh trưởng như các thành viên của các họ Chuối pháo (Heliconiaceae) và họ Chuối (Musaceae). Các chi của họ Strelitziaceae đã từng được đặt trong họ Musaceae trong một vài hệ thống phân loại, nhưng nói chung được công nhận như là một họ riêng rẽ trong các hệ thống phân loại gần đây, chẳng hạn như trong hệ thống APG II năm 2003. Hệ thống APG II đặt họ Strelitziaceae vào trong bộ Gừng (Zingiberales) của nhánh Thài lài (commelinids). Nhóm thân cây trong cây phát sinh loài của họ Strelitziaceae có niên đại khoảng 78 triệu năm trước (Ma), sự phân kì trong nhóm chỏm cây vào khoảng 59 Ma (Janssen & Bremer 2004).
Họ Strelitziaceae bao gồm 3 chi, tất cả các loài đều có nguồn gốc từ khu vực nhiệt đới và cận nhiệt đới:
Loài được biết đến nhiều nhất có lẽ là hoa chim thiên đường (Strelitzia reginae, được trồng rộng khắp thế giới trong các khu vườn vùng nhiệt đới và cận nhiệt đới vì có hoa đẹp và nó cũng là một loại hoa có tiếng trong nghề bán hoa. Các loài khác của chi Strelitzia có hoa ít sặc sỡ hơn và được trồng vì có tán lá gây ấn tượng hơn là vì hoa. Loài chuối rẻ quạt (Ravenala madagascariensis) cũng được trồng vì có tán lá lạ mắt.
Cây phát sinh chủng loài dưới đây lấy theo APG III.
Zingiberales
Strelitziaceae
Thiên điểu, Hoa chim thiên đường hay Chuối rẻ quạt (danh pháp khoa học: Strelitziaceae) là tên của một họ thực vật có hoa một lá mầm. Các loài trong họ này rất giống về bề ngoài và kiểu sinh trưởng như các thành viên của các họ Chuối pháo (Heliconiaceae) và họ Chuối (Musaceae). Các chi của họ Strelitziaceae đã từng được đặt trong họ Musaceae trong một vài hệ thống phân loại, nhưng nói chung được công nhận như là một họ riêng rẽ trong các hệ thống phân loại gần đây, chẳng hạn như trong hệ thống APG II năm 2003. Hệ thống APG II đặt họ Strelitziaceae vào trong bộ Gừng (Zingiberales) của nhánh Thài lài (commelinids). Nhóm thân cây trong cây phát sinh loài của họ Strelitziaceae có niên đại khoảng 78 triệu năm trước (Ma), sự phân kì trong nhóm chỏm cây vào khoảng 59 Ma (Janssen & Bremer 2004).
Họ Strelitziaceae bao gồm 3 chi, tất cả các loài đều có nguồn gốc từ khu vực nhiệt đới và cận nhiệt đới:
Strelitzia (Chi Hoa chim thiên đường) với 5 loài ở miền nam châu Phi Ravenala (Chuối rẻ quạt) với 1 loài ở Madagascar Phenakospermum với 1 loài ở miền bắc Nam Mỹ.Loài được biết đến nhiều nhất có lẽ là hoa chim thiên đường (Strelitzia reginae, được trồng rộng khắp thế giới trong các khu vườn vùng nhiệt đới và cận nhiệt đới vì có hoa đẹp và nó cũng là một loại hoa có tiếng trong nghề bán hoa. Các loài khác của chi Strelitzia có hoa ít sặc sỡ hơn và được trồng vì có tán lá gây ấn tượng hơn là vì hoa. Loài chuối rẻ quạt (Ravenala madagascariensis) cũng được trồng vì có tán lá lạ mắt.
Strelitziaceae Hutch., nom. cons.
Роды и виды
Стрели́тциевые (лат. Strelitziaceae) — семейство однодольных растений, входящее в порядок Имбирецветные. Включает три рода и семь видов. Семейство имеет разорваный ареал, охватывающий Мадагаскар, Южную Африку и зону тропических лесов бассейна Амазонки.
По информации базы данных The Plant List (на июль 2016) семейство включает 3 рода и 7 видов[2]:
Стрели́тциевые (лат. Strelitziaceae) — семейство однодольных растений, входящее в порядок Имбирецветные. Включает три рода и семь видов. Семейство имеет разорваный ареал, охватывающий Мадагаскар, Южную Африку и зону тропических лесов бассейна Амазонки.
鹤望兰科（學名：Strelitziaceae）又稱旅人蕉科、天堂鸟科，為單子葉植物薑目的一科，共有3屬7種[1]，原產於南美洲熱帶、非洲東南部及馬達加斯加。鹤望兰（Strelitzia reginae）是本科的模式种，原產於南非洲，現在己廣泛種植於世界各地的熱帶與亞熱帶花園。
本科3属7种如下[1]：
鹤望兰科（學名：Strelitziaceae）又稱旅人蕉科、天堂鸟科，為單子葉植物薑目的一科，共有3屬7種，原產於南美洲熱帶、非洲東南部及馬達加斯加。鹤望兰（Strelitzia reginae）是本科的模式种，原產於南非洲，現在己廣泛種植於世界各地的熱帶與亞熱帶花園。
ゴクラクチョウカ科 (Strelitziaceae) は単子葉植物の科の1つ。熱帯を中心に3属7種が知られる[1]。ゴクラクチョウカは温帯では温室植物として栽培されるほか、切り花の生産もされている。タビビトノキは特徴ある形態で知られるとともに、熱帯圏で広く植栽される。
新熱帯、旧熱帯とケープ植物区に分布する。
葉の形態などから、しばしばバショウ科に含められていたが、クロンキスト体系ではショウガ目の中で独立した科とされた。APG植物分類体系でも単子葉植物ツユクサ類 (Commelinids) のショウガ目を構成する科である。
ゴクラクチョウカ科の分布図
タビビトノキ
タビビトノキ（ホームセンターで市販のサイズ）
ポータル 植物 プロジェクト 植物 
この項目は、植物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（プロジェクト:植物／Portal:植物）。 ゴクラクチョウカ科 (Strelitziaceae) は単子葉植物の科の1つ。熱帯を中心に3属7種が知られる。ゴクラクチョウカは温帯では温室植物として栽培されるほか、切り花の生産もされている。タビビトノキは特徴ある形態で知られるとともに、熱帯圏で広く植栽される。
극락조화과(極樂鳥花科, 학명: Strelitziaceae 스트렐리치아케아이[*])는 생강목의 과이다.[1] 이 식물들은 외관과 성장 습성상 헬리코니아과 및 파초과 종들과 아주 비슷하다. 극락조화과의 속들은 일부 분류 체계에서 파초과에 포함되어 있지만, 2003년의 APG II 분류 체계와 같은 좀 더 최근의 연구에 의해서는 일반적으로 별도의 과로 인정되고 있다. APG II 분류 체계는 극락조화과를 닭의장풀군 내의 생강목으로 분류하고 있다.
극락조화과는 3개의 속을 포함하고 있으며, 열대에서 아열대 기후 지역까지 모든 지역에 자생한다. 극락조화속(Strelitzia)은 아프리카 남부에 5개 종, 부채파초속(Ravenala)은 마다가스카르에 단일 종, 그리고 좁은부채파초속(Phenakospermum)은 남아메리카 북부 지역에 단일 종이 발견된다. 가장 잘 알려진 종은 극락조화(Strelitzia reginae)로 전 세계의 열대와 아열대 식물원에서 널리 재배되며, 관상용으로 가장 잘 알려진 꽃들 중 하나이다. 극락조화속(Strelitzia)의 다른 종들은 덜 화려한 꽃들로, 눈에 띄는 관엽식물 대신 재배된다. 또한 관엽식물(觀葉植物)로 재배되는 부채파초(Ravenala madagascariensis)가 있다.
극락조화과(極樂鳥花科, 학명: Strelitziaceae 스트렐리치아케아이[*])는 생강목의 과이다. 이 식물들은 외관과 성장 습성상 헬리코니아과 및 파초과 종들과 아주 비슷하다. 극락조화과의 속들은 일부 분류 체계에서 파초과에 포함되어 있지만, 2003년의 APG II 분류 체계와 같은 좀 더 최근의 연구에 의해서는 일반적으로 별도의 과로 인정되고 있다. APG II 분류 체계는 극락조화과를 닭의장풀군 내의 생강목으로 분류하고 있다.
극락조화과는 3개의 속을 포함하고 있으며, 열대에서 아열대 기후 지역까지 모든 지역에 자생한다. 극락조화속(Strelitzia)은 아프리카 남부에 5개 종, 부채파초속(Ravenala)은 마다가스카르에 단일 종, 그리고 좁은부채파초속(Phenakospermum)은 남아메리카 북부 지역에 단일 종이 발견된다. 가장 잘 알려진 종은 극락조화(Strelitzia reginae)로 전 세계의 열대와 아열대 식물원에서 널리 재배되며, 관상용으로 가장 잘 알려진 꽃들 중 하나이다. 극락조화속(Strelitzia)의 다른 종들은 덜 화려한 꽃들로, 눈에 띄는 관엽식물 대신 재배된다. 또한 관엽식물(觀葉植物)로 재배되는 부채파초(Ravenala madagascariensis)가 있다.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
