الأسماء في صفحات التنقل
Sciaphilus asperatus is a species of weevil native to Europe.[1][2][3]
Sciaphilus asperatus is a species of weevil native to Europe.
Sukaskeräkärsäkäs (Sciaphilus asperatus) on kärsäkkäiden heimoon kuuluva eurooppalainen kovakuoriaislaji.[1]
Aikuinen sukaskeräkärsäkäs on pieni, 4,2–5,5 millimetrin pituinen, musta, ruskeajalkainen kovakuoriainen. Sen päätä, etuselkää ja peitinsiipiä peittävät pienet ja pyöreät kellanruskeat suomut. Lajin kärsä on lyhyt ja leveä.[1]
Sukaskeräkärsäkäs on eurooppalainen laji, jota tavataan Välimereltä Skandinaviaan saakka. Lajia tavataan myös Pohjois-Amerikassa ihmisen mukana kulkeutuneena vieraslajina.[1] Suomessa sukaskeräkärsäkästä tavataan yleisenä maan etelä- ja keskiosissa. Laji on luokiteltu elinvoimaiseksi Suomessa.[2]
Sukaskeräkärsäkästä tavataan monenlaisista elinympäristöistä, mutta se suosii erityisesti kosteita ja varjoisia lehtimetsiä. Aikuiset kuoriaiset ovat lähinnä yöaktiivisia, mutta päivisinkin niitä voi löytää puiden ja pensaiden oksilta. Laji käyttää ravinnokseen useita ruohovartisia kasveja ja saattaa esiintyä mansikan ja vatukoiden tuholaisena. Toukat käyttävät ravinnokseen ravintokasvinsa juuria.[1]
Sukaskeräkärsäkäs (Sciaphilus asperatus) on kärsäkkäiden heimoon kuuluva eurooppalainen kovakuoriaislaji.
Землистий довгоносик або ж сірий кореневий довгоносик (Sciaphilus asperatus Bonsd.) — жук з родини довгоносиків. Пошкоджує суниці.
Невеликий коричнево-сірий жук, 5-6 міліметрів завдовжки, з коротким хоботком, схожий на брунькоїда. Надкрила і передньоспинка вкриті плоскими сірими лусками, які маскують його під колір сухого ґрунту. Надкрила опуклі, зрослися, нижні крила нерозвинені.
Розмножується без запліднення (партеногенетично), самці відсутні. Цей довгоносик має одну-дві генерації. Жуки виходять з ґрунту і протягом липня — серпня пошкоджують листя суниці, обгризаючи його з краю. У лісостеповій зоні України жуки з'являються часто в кінці червня під час достигання ягід і збирання врожаю. Вдень вони ховаються під грудочки землі, під рослини, для живлення виходять уночі та в похмурі дні. Яйця відкладають у серпні — вересні по кілька штук під прилистки біля основи рослин. Яйця жовто-білі, блискучі, довгасті, 0,65 міліметра завдовжки, 0,32 міліметра завширшки. Одна самка відкладає до 900 яєць. Через 13-27 днів з яєць виходять білі безногі личинки, які підгризають коріння і кореневу шийку суниць. Личинки зимують у ґрунті під кущами суниць, на глибині 2-10 сантиметрів. Разом з личинками у ґрунті або під листям на поверхні ґрунту зимують жуки, які навесні пошкоджують суниці і відкладають яйця. Отже, протягом літа на зараженій землистим довгоносиком плантації суниць бувають личинки і жуки, а в липні — серпні — іще ніжно-білі лялечки відкритого типу.
Завдає великих збитків суничним плантаціям, викликаючи масовий випад рослин. При відсутності дощів у червні — липні сильно пошкоджені плантації суниць повністю засихають, в той час як непошкоджені суниці в період посухи дають хороший урожай.
Землистий довгоносик або ж сірий кореневий довгоносик (Sciaphilus asperatus Bonsd.) — жук з родини довгоносиків. Пошкоджує суниці.
