الأسماء في صفحات التنقل
Matthiola maderensis ye una flor d'a familia Brassicaceae, nativa y endemica de l'archipielago de Madeira.
Se tracta d'un arbusto, de dica 100–150 cm d'altaria, con fuellas luengas, lanceolatas y de color verde grisenco y d'o que salen brancas con flors que fan buena olor.
Matthiola maderensis is a flowering plant species of the family Brassicaceae.[1] It is endemic to the Madeira Archipelago.[2]
It is a biennial or perennial herb, up to 90 cm height, with 5–25 cm long, lanceolate leaves. The flowers are violet, purple or rarely white, and stand in terminal racemes.[2] The flowers are very fragrant.[3]
Matthiola maderensis is a flowering plant species of the family Brassicaceae. It is endemic to the Madeira Archipelago.
Detail of an exemplar in Munich Botanical Garden
Giroflée de Madère
Matthiola maderensis, la Giroflée de Madère, est une plante herbacée vivace de la famille des Brassicaceae endémique à Madère.
C'est une plante laineuse, haute de 30 à 50 cm, aux fleurs mauves à quatre pétales.
Matthiola maderensis est endémique aux rochers côtiers de Madère[1].
Giroflée de Madère
Matthiola maderensis, la Giroflée de Madère, est une plante herbacée vivace de la famille des Brassicaceae endémique à Madère.
Matthiola maderensis Lowe è una pianta floreale appartenente alla famiglia delle Brassicaceae, endemica dell'isola di Madera.[1]
È una pianta a cespuglio, alta fino a 100 – 150 cm, con lunghe foglie lanceolate di colore verde argenteo, con racemi ramificati di fiori fragranti.
Matthiola maderensis Lowe è una pianta floreale appartenente alla famiglia delle Brassicaceae, endemica dell'isola di Madera.
Matthiola maderensis is een overblijvende plant van het geslacht Matthiola uit de kruisbloemenfamilie (Brassicaceae), die endemisch is voor het Portugese eiland Madeira.
De botanische naam Matthiola is een eerbetoon aan Pietro Andrea Matthioli (1500-1577), een Italiaans kunstenaar en botanicus. Het soortelijk epitheton maderensis slaat op de vindplaats Madeira.
M. maderensis is een twee- of meerjarige kruidachtige plant, met een vertakte, onderaan soms verhoutte stengel die tot 1 m hoog wordt. De plant draagt aan de voet een wortelrozet met grijsgroene, vlezige, spits lancetvormige bladeren met gave bladrand, tot 25 cm lang, en verspreid staande stengelbladeren.
De bloeiwijze is een kleine bloemtros met kelkvormige, viertallige bloemen, die sterk geuren. De kroonblaadjes zijn roze of paars gekleurd, zelden wit.
De vrucht is een tot 15 cm lange, cilindrische hauw.
M. maderensis is een zout- en warmteminnende soort die vooral voorkomt op kliffen langs de kustlijn, zelden hoger dan 100 m.
Het is een endemische soort voor het Portugese eilanden Madeira, Porto Santo en Ilhas Desertas.
Bronnen, noten en/of referentiesMatthiola maderensis is een overblijvende plant van het geslacht Matthiola uit de kruisbloemenfamilie (Brassicaceae), die endemisch is voor het Portugese eiland Madeira.
Matthiola maderensis é uma espécie de planta com flor, de porte arbustivo baixo[1], pertencente à família Brassicaceae. Em Portugal, dá pelos nomes populares de goiveiro-da-rocha ou goivo-da-rocha, bofe-de-burro e cravo-de-burro (não confundir com o cardo Cirsium welwitschii e com o género de flores Tagetes, que também podem dar pelo nome de "cravo-de-burro") .[2] A flor é especialmente redolente à noite.
A autoridade científica da espécie é Lowe, tendo sido publicada em Transactions of the Cambridge Philosophical Society 6: reimpr. 29. 1838.
Trata-se de uma espécie presente no território português, nomeadamente no Arquipélago da Madeira.
Em termos de naturalidade é endémica da região atrás referida. Prefere condições ecológicas secas a pouco húmidas,[2] encontrando-se amiúde nas zonas costeiras ou áridas, especialmente escarpas fragosas, solos duros e rochosos e brechas entre rochedos a elevadas altitudes.[1]
Não se encontra protegida por legislação portuguesa ou da Comunidade Europeia.
Matthiola maderensis é uma espécie de planta com flor, de porte arbustivo baixo, pertencente à família Brassicaceae. Em Portugal, dá pelos nomes populares de goiveiro-da-rocha ou goivo-da-rocha, bofe-de-burro e cravo-de-burro (não confundir com o cardo Cirsium welwitschii e com o género de flores Tagetes, que também podem dar pelo nome de "cravo-de-burro") . A flor é especialmente redolente à noite.
A autoridade científica da espécie é Lowe, tendo sido publicada em Transactions of the Cambridge Philosophical Society 6: reimpr. 29. 1838.
Це дворічна або багаторічна трав'яниста рослина з розгалуженим стеблом заввишки до 1 м. Є прикоренева розетка сіро-зеленого м'ясистого ланцетного листя довжиною до 25 см, а також є розсіяні листки стебла. Суцвіття невеликі. Квіти 4-пелюсткові, духмяні. Пелюстки рожеві або фіолетові, рідко білі. Плоди — завдовжки до 15 см, циліндричні стручки.
Ендемік архіпелагу Мадейра (о. Мадейра, Дезерташ, Порту-Санту)[1].
Це дворічна або багаторічна трав'яниста рослина з розгалуженим стеблом заввишки до 1 м. Є прикоренева розетка сіро-зеленого м'ясистого ланцетного листя довжиною до 25 см, а також є розсіяні листки стебла. Суцвіття невеликі. Квіти 4-пелюсткові, духмяні. Пелюстки рожеві або фіолетові, рідко білі. Плоди — завдовжки до 15 см, циліндричні стручки.
