الأسماء في صفحات التنقل
Brachygobius xanthozonus és una espècie de peix de la família dels gòbids i de l'ordre dels perciformes.
És un peix de clima tropical (25°C-30°C) i demersal.[5][7]
Es troba a Àsia: Java, Sumatra i Borneo.[5][8][9][10]
És inofensiu per als humans.[5]
Brachygobius xanthozonus és una espècie de peix de la família dels gòbids i de l'ordre dels perciformes.
The bumblebee fish (Brachygobius xanthozonus) is a species of fresh and brackish water goby native to Thailand and Indonesia. This species can reach a length of 3.8 centimetres (1.5 in) SL[2] and is found in lower parts of rivers, coastal areas, mangroves and highly vegetated areas.
Brachygobius xanthozona is distinct from many of the other species in the genus Brachygobius and has been placed by some ichthyologists in the genus Hypogymnogobius.[3] It is very rare in the wild, and has not been imported as an aquarium fish, despite the widespread use of the name in the aquarium literature.[3]
The bumblebee fish (Brachygobius xanthozonus) is a species of fresh and brackish water goby native to Thailand and Indonesia. This species can reach a length of 3.8 centimetres (1.5 in) SL and is found in lower parts of rivers, coastal areas, mangroves and highly vegetated areas.
Brachygobius xanthozonus es una especie de peces de la familia de los Gobiidae en el orden de los Perciformes.
Los machos pueden llegar alcanzar los 3,8 cm de longitud total.[1][2]
Es un pez de clima tropical (25 °C-30 °C) y demersal.
Se encuentran en Asia: Java, Sumatra y Borneo.
Es inofensivo para los humanos.
Brachygobius xanthozonus es una especie de peces de la familia de los Gobiidae en el orden de los Perciformes.
Brachygobius xanthozonus Brachygobius generoko animalia da. Arrainen barruko Actinopterygii klasean sailkatzen da, Gobiidae familian.
Brachygobius xanthozonus Brachygobius generoko animalia da. Arrainen barruko Actinopterygii klasean sailkatzen da, Gobiidae familian.
Kimalaistokko (Brachygobius xanthozonus ent. Hypogymnogobius xanthozona)[2] on murtovedessä viihtyvä pieni kala.
Kimalaistokko on mustan ja keltaisen poikkiraitainen, alle neljä senttä pitkä vartaloltaan puikkomainen kala. Koiraan keltaiset raidat ovat kirkkaammat kuin naaraan.[3]
Kimalaistokkoa tavataan Aasiassa: Jaavalla, Sumatralla ja Borneolla.[4]
Akvaariossa kimalaistokkoja pidetään murtovedessä pienenä parvena. Se on luonnossa harvinainen, mutta lisääntyy myös vankeudessa. Koiras hoitaa mätiä.[3]
Kimalaistokot syövät lihapitoista ruokaa.[3]
Kimalaistokko (Brachygobius xanthozonus ent. Hypogymnogobius xanthozona) on murtovedessä viihtyvä pieni kala.
Brachygobius xanthozonus
Le Gobie abeille (Brachygobius xanthozonus) ou Poisson bourdon est appelé ainsi à cause de ses rayures noires et jaunes qui rappellent celles des abeilles. Il appartient à la grande famille des gobiidés.
Le gobie abeille mesure 4,5 cm de long[1]. Son corps se caractérise par une forme fusiforme et des rayures noires et jaunes au nombre de 4 bandes noires et de 3 jaunes. Comme tous les gobiidés, sa nageoire pelvienne forme un disque en forme de ventouse qui lui permet de se poser sur les divers supports et plantes de son environnement.
Omnivore. Son régime alimentaire se constitue de petites proies vivantes et de matière organique tombée au fond de l'eau. Il est difficile de le nourrir en aquarium.
Le gobie abeille se trouve en Thaïlande et au sud du Vietnam.
Il est généralement vendu en tant que poisson d'eau douce, mais il préfère l'eau saumâtre.
Brachygobius xanthozonus
Le Gobie abeille (Brachygobius xanthozonus) ou Poisson bourdon est appelé ainsi à cause de ses rayures noires et jaunes qui rappellent celles des abeilles. Il appartient à la grande famille des gobiidés.
Het bijtje of geelbandgrondel (Brachygobius xanthozona) is een straalvinnige vis uit de familie van de grondels (Gobiidae).[1] De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1849 door Pieter Bleeker.[2]
Erg kenmerkend is een geel tot bruin lichaam, zwarte banden eroverheen en een hechtschijf. De lichaamslengte bedraagt ongeveer 4 cm.
De soort is een brakwatervis, die leeft in de Filipijnen en op Borneo, Sumatra en Java. Hier leeft de soort in kleine zoetwaterkanalen en sloten met brak water. Soms lopen de temperaturen hier op tot 35 graden Celsius. In het wild is het bijtje tamelijk zeldzaam, maar het is een bekende aquariumvis.
Bronnen, noten en/of referentiesHet bijtje of geelbandgrondel (Brachygobius xanthozona) is een straalvinnige vis uit de familie van de grondels (Gobiidae). De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1849 door Pieter Bleeker.
Babka złota[2] (Brachygobius xanthozonus) - gatunek ryby z rodziny babkowatych. Ryba hodowana w akwariach.
Słono - słodka strefa przybrzeżna przy ujściach rzek wysp Indonezji (Borneo, Jawa, Sumatra). Przebywa w terenie pokrytym kryjówkami z korzeni, kamieni.
Ciało wrzecionowate, dorastające do ok. 4-4,5 cm. Barwa zmienna żółto-czarna, niekiedy w kolorze brunatnym z jasnymi pierścieniami. Posiada zrośnięte płetwy brzuszne tworzące przyssawkę ułatwiającą utrzymywanie się ryby przy dnie, na roślinach lub kamieniach.
Samiec bardziej intensywnie ubarwiony.
Wymaga środowiska o piaszczysto - skalistym dnie. Lubi przebywać w grupie po kilka sztuk w obrębie swojego gatunku. Z tego powodu nie powinno się jej trzymać w akwarium wielogatunkowym. Przy okresowej wymianie wody należy dodawać sól morską lub soli kuchennej w ilości dwóch łyżeczek na 10 l wody[3].
Zalecane warunki w akwarium Zbiornik min. 60 cm długości Temperatura wody 25 - 30 °C Twardość wody Skala pH pokarm żywyNa czas rozmnażania należy temperaturę podnieść do ok. 30-35 °C. Na czas tarła ryby chowają się w upatrzonych wcześniej kryjówkach. Ikra w ilości do 300 ziaren przylepiana jest do ścian kryjówki. Wylęg rozpoczyna się już po 24 godzinach, po następnych 24 godzinach młode rozpoczynają samodzielnie pływać. W tym czasie opiekę nad narybkiem przejmuje samiec.
Babka złota (Brachygobius xanthozonus) - gatunek ryby z rodziny babkowatych. Ryba hodowana w akwariach.
Походять ці риби з Індонезії, Індії, Малаккського півострова Філіппін. Водяться вони у придорожніх канавах, невеличких озерах, у мілководних заплавах річок, іноді живуть у невеликих и водоймах у містах.
Незважаючи на значне географічне і екологічне розповсюдження, до нашої країни риб завезли лише на початку шістдесятих років XX століття[1].
Дорослі риби завдовжки 4-5 см, а в умовах акваріума майже удвічі менші. Самки від самців відрізняються за зовнішнім виглядом: вони повніші, мають більше черевце. Самці стрункіші, у їх забарвленні переважає жовтий колір.
Для утримання в акваріумі брахігобіуси не потребують істотних відмін. Для цього може бути використаний двадцятилітровий акваріум. Бажано щоб ці беззахисні малорухливі риби не мали агресивних сусідів.
Вода в акваріумі повинна бути трохи підсолена, температура до 30 °C. При температурі, нижчій 22 °C, риби хворіють. В акваріумі, де утримують брахігобіусів, бажано мати кілька видів вільноплаваючих кормів: циклопів, дафній, коретр або мотиля. Споживаючи його, риби швидко ростуть і досягають статевої зрілості.
Брахігобіуси можуть розмножуватись у тому ж акваріумі, де вони живуть. Наявність у акваріумі кількох пар не є перешкодою для розмноження. Розмноження брахігобіусів проходить дуже цікаво. Для того щоб зручно було спостерігати за парою під час розмноження, потрібно скляну або пластмасову чи керамічну трубку помістити в акваріум (при утриманні кількох пар риб, таких укриттів повинно бути більше, ніж кількість пар). Якщо рибки готові до нересту, вже через кілька годин після ретельного обстеження нового предмета, самець настійно запрошуватиме самку відвідати обраний ним затишний куточок. Результатом таких залицянь самця буде компактно укладена кладка ікри, за якою протягом кількох днів доглядає самець. Лише при небезпеці він виходить з укриття для захисту свого майбутнього потомства.
Також брахіогобіуси відкладають ікру в невеликій печерці під камінням або в порожній черепашці молюска[2].
Викльовуються личинки брахігобіусів дружно і якщо їх не відокремити заздалегідь від самця, він їх може з'їсти. Одразу після викльову личинки брахігобіусів можуть споживати відсортований зоопланктон (коловерток, каупліусів, циклопів). Ростуть мальки брахігобіусів при регулярній годівлі швидко, і в три місяці майже нічим не відрізняються від дорослих риб.
