الأسماء في صفحات التنقل
Бараан толбот мэлхий буюу хар толбот мэлхий, Pelophylax nigromaculatus (хуучин Rana nigromaculata гэдэг байв), нь Зүүн Азид тархсан, жинхэнэ мэлхийн нэг зүйл юм. Хятадын зүүн, зүүн хойд хэсэг, Оросын Хар мөрний хөндий, Солонгосын хойг, Японы Хоккайдогоос бусад ихэнх нутагт байдаг. Солонгосын хойгт хамгийн өргөн тархсан жинхэнэ мэлхий бөгөөд хүнсний зориулалтаар агнахаас гадна туршлагын амьтан болгож ашигладаг байна.
Бараан толбот мэлхий нь харьцангуй нам дор газар амьдардаг бөгөөд 2200 метрээс дээш өндөрт тааралддаггүй. Гэхдээ цөл, тарчиг ургамал бүхий газраас нуга, ойд хүртэл амьдардаг бөгөөд тогтоол буюу удаан урсгалтай усны орчмоос олддог. Бараан толбот мэлхийг агнах явдал ихэсч, усны бохирдол газар авсаар байгаа ч иймэрхүү хүний хүчин зүйлст харьцангуй тэсвэртэй зүйл юм.
Нас бие гүйцсэн бараан толбот мэлхий 6-9 см урттай, эмэгчин нь заримдаа эрэгчнээсээ том байдаг. Эрэгчин нь ганц хос дууны хүүдийтэй. 4-өөс 6 сард нийллэг нь явагдаж, гүехэн усанд 1800 - 3000 өндөг гаргадаг байна.
Бараан толбот мэлхий буюу хар толбот мэлхий, Pelophylax nigromaculatus (хуучин Rana nigromaculata гэдэг байв), нь Зүүн Азид тархсан, жинхэнэ мэлхийн нэг зүйл юм. Хятадын зүүн, зүүн хойд хэсэг, Оросын Хар мөрний хөндий, Солонгосын хойг, Японы Хоккайдогоос бусад ихэнх нутагт байдаг. Солонгосын хойгт хамгийн өргөн тархсан жинхэнэ мэлхий бөгөөд хүнсний зориулалтаар агнахаас гадна туршлагын амьтан болгож ашигладаг байна.
Бараан толбот мэлхий нь харьцангуй нам дор газар амьдардаг бөгөөд 2200 метрээс дээш өндөрт тааралддаггүй. Гэхдээ цөл, тарчиг ургамал бүхий газраас нуга, ойд хүртэл амьдардаг бөгөөд тогтоол буюу удаан урсгалтай усны орчмоос олддог. Бараан толбот мэлхийг агнах явдал ихэсч, усны бохирдол газар авсаар байгаа ч иймэрхүү хүний хүчин зүйлст харьцангуй тэсвэртэй зүйл юм.
Нас бие гүйцсэн бараан толбот мэлхий 6-9 см урттай, эмэгчин нь заримдаа эрэгчнээсээ том байдаг. Эрэгчин нь ганц хос дууны хүүдийтэй. 4-өөс 6 сард нийллэг нь явагдаж, гүехэн усанд 1800 - 3000 өндөг гаргадаг байна.
Pelophylax nigromaculatus (formerly Rana nigromaculata), is a species of true frog found in East Asia, first described in 1861. This widespread and common frog has many common names, including dark-spotted frog, black-spotted pond frog, and black-spotted frog.[1][2]
It occurs across much of eastern and northeastern China, the Amur River valley in Russia, the Korean Peninsula, and most of Japan, although it does not occur on Hokkaidō.[2][3] It has been considered the commonest of the true frogs on the Korean Peninsula, and has been hunted for food and used as an experimental animal.[4] There are introduced populations in Turkmenistan,[3] Oahu, and Saipan.[5]
The dark-spotted frog is a relatively low-altitude species, not being found above 2200 m. It ranges across a variety of habitats, from deserts and bushland to meadows and forests, and is typically found in or near stagnant or slow-moving water. Although relatively tolerant of human interference, it is increasingly threatened by hunting and water pollution.[1]
Adult males measure about 62 mm (2.4 in) and females 74 mm (2.9 in) in snout–vent length.[6] The dorsal colouration varies from grey to greyish-olive, olive, and green. There are usually large dark spots, a light mid-dorsal line, and two lines on dorso-lateral folds. The belly is white. The toes are webbed. Males have a paired vocal sac and nuptial pads on the first finger.[3]
Mating season occurs soon after hibernation. Maturation probably occurs at an age of two years, and the total life span may reach 13 years.[3] The clutch size has been reported as 1800–3000[1] or 600–5000[3] eggs. The eggs are laid in shallow water.[1]
Parasites of this frog include the opalinid Protoopalina pingi in the rectum.[7]
{{cite journal}}: CS1 maint: multiple names: authors list (link) 
Pelophylax nigromaculatus (formerly Rana nigromaculata), is a species of true frog found in East Asia, first described in 1861. This widespread and common frog has many common names, including dark-spotted frog, black-spotted pond frog, and black-spotted frog.
Pelophylax nigromaculatus es una especie de anfibio anuro de la familia Ranidae. Se utiliza como alimento lo que ha causado un fuerte declive de sus poblaciones.
Se encuentra en el este y noreste de China, el valle del río Amur en Rusia, la península coreana y la mayor parte de Japón excepto Hokkaido. Es una especie que vive a baja altitud, desde el nivel del mar a 2200 m en una gran variedad de hábitats desde desiertos a matorrales y bosques siempre que disponga agua estancada o de movimiento lento.
Se considera la rana verdadera más abundante de Corea. Los machos adultos son de 6-9 cm de longitud, las hembras son mayores. Los machos tienen un único par de sacos bucales. La época reproductora es de abril a junio. Los huevos se depositan en grupos de 1800 a 3000 en agua poco profunda.
Datos: Q1072424
Multimedia:
Especies: Pelophylax nigromaculatus
Pelophylax nigromaculatus es una especie de anfibio anuro de la familia Ranidae. Se utiliza como alimento lo que ha causado un fuerte declive de sus poblaciones.
Se encuentra en el este y noreste de China, el valle del río Amur en Rusia, la península coreana y la mayor parte de Japón excepto Hokkaido. Es una especie que vive a baja altitud, desde el nivel del mar a 2200 m en una gran variedad de hábitats desde desiertos a matorrales y bosques siempre que disponga agua estancada o de movimiento lento.
Se considera la rana verdadera más abundante de Corea. Los machos adultos son de 6-9 cm de longitud, las hembras son mayores. Los machos tienen un único par de sacos bucales. La época reproductora es de abril a junio. Los huevos se depositan en grupos de 1800 a 3000 en agua poco profunda.
Pelophylax nigromaculatus Pelophylax generoko animalia da. Anfibioen barruko Ranidae familian sailkatuta dago, Anura ordenan.
Pelophylax nigromaculatus Pelophylax generoko animalia da. Anfibioen barruko Ranidae familian sailkatuta dago, Anura ordenan.
Pelophylax nigromaculatus est une espèce d'amphibiens de la famille des Ranidae[1].
Cette espèce se rencontre du niveau de la mer jusqu'à 2 200 m d'altitude[1] :
Pelophylax nigromaculatus mesure de 60 à 90 mm à l'âge adulte, les femelles étant plus grandes que les mâles. Ces derniers présentent une paire de sacs vocaux.
La période de frai a lieu entre avril et juin. Les œufs sont déposés par grappes de 600 à 5 000[2].
Pelophylax nigromaculatus est une espèce d'amphibiens de la famille des Ranidae.
Максимальна довжина дорівнює 9,7 см. Спина між добре вираженими спинно-бічними складками вкрита тонкими короткими поздовжніми шкірними реберцями. Задні кінцівки (гомілки) трохи укорочені. Внутрішній п'ятковий горб високий, напівкруглий, з гострим краєм, як у ставкової жаби. Самці наділені парними зовнішніми бічними резонаторами. На першому пальці у них розвивається темно—сірий шлюбний мозоль.
Зверху зеленого, сіро—оливкового або коричневого кольору різних відтінків з численними великими темними плямами і світлою (від білої до зеленуватої) смугою уздовж середини спини. Спинно-бічні складки світлого, іноді бронзового відтінку або зеленуваті. Знизу білого кольору. У частини особин горло плямисте. Самиці пофарбовані більш контрастно, ніж самці.
Полюбляє рівнинну частину в зоні широколистяних і кедрово-широколистяних лісів, в лісостепових і степових місцинах. Тісно пов'язана з водоймами, від яких далеко не йде, найчастіше тримається біля берега на відстані 2—3 м. Зустрічається в різноманітних водоймах зі стоячою водою, у великих калюжах, ставках, канавах, озерах, старицях річок. Часто трапляється в долинних і заплавних водоймах, як лісових (але не в глибині масиву), так й відкритих, а також у водоймах серед чагарнику. Досить звичайна на заливних заплавних і рівнинних луках з густою високою травою, зокрема на морському узбережжі. Скрізь віддає перевагу ділянкам з водною рослинністю.
Активність цілодобова — рухлива вдень і вночі, особливо в затінених місцях та густій траві. У спеку може ховатися і проявляти активність переважно у нічний час (особливо на сухих відкритих ділянках). Здатна зариватися у пухкий ґрунт, використовуючи великі п'яткові горби.
Полює на суходолі. Харчується комахами, здебільшого жуками, гусіню метеликів, прямокрилими, двокрилими, перетинчастокрилими.
На зимівлю йде у середині вересня — на початку жовтня. Зимує у воді на глибині до 2 м під шаром мулу. Найчастіше вибирає великі стоячі водойми з великим шаром мулу, рідше проточні. Міграції сеголеток до місць зимівлі відзначені наприкінці вересня при температурі повітря вдень близько 12—15°С. Навесні пробуджується у травні. Через 2—3 діб починаються концерти самців.
Статева зрілість настає у віці 2 років при довжині тіла 5,2—6 см. Період розмноження припадає на другу половину травня — першу половину червня. Парування відбувається найчастіше на мілководді (на глибині 25—30 см). Самиця відкладає 1100—3700 ікринок з діаметром яйцеклітини 1,5—2,2 мм. Кладки ікри зазвичай розташовуються неглибоко (5—10 см).
Ембріональний розвиток триває близько 3 діб, при похолоданні 5—6 діб. Метаморфоз настає через 80 діб після відкладання ікри, зазвичай на початку серпня. Пуголовки завдовжки 7 см (з хвостом). На ротовом диску зубчики утворюють 3 рядки вище і нижче дзьоба. Сеголетки з'являються на початку серпня при довжині тіла близько 2,5 см.
Мешкає на Корейському півострові, в Японії (крім Хоккайдо), Китаї (крім північного заходу, Тибету і самого півдня країни), північна межа проходить по річці Амур в Хабаровському краї, у Приморському краї населяє рівнинну частину басейну р. Уссурі (Російська Федерація).
Чернопятнистая лягушка[1][2],или китайская водяная лягушка[2] (лат. Pelophylax nigromaculatus) — вид земноводных из семейства настоящих лягушек.
Максимальная длина равна 9,7 см. Спина между хорошо выраженными спинно-боковыми складками покрыта тонкими короткими продольными кожными ребрышками. Задние конечности (голени) не укороченные. Внутренний пяточный бугор высокий, полукруглый, с острым краем, как у прудовой лягушки. Самцы обладают парными внешними боковыми резонаторами. На первом пальце у них развивается тёмно-серая брачная мозоль.
Окраска сверху зелёного, серо-оливкового или коричневого цвета различных оттенков с многочисленными крупными темными пятнами и светлой (от белой до зеленоватой) полосой вдоль середины спины. Спинно-боковые складки светлого, иногда бронзового оттенка или зеленоватые. Снизу белого цвета. У части особей горло пятнистое. Самки окрашены более контрастно, чем самцы.
Любит равнинную часть в зоне широколиственных и кедрово-широколиственных лесов, в лесостепных и степных местностях Тесно связана с водоёмами, от которых далеко не уходит, чаще держится у берега на расстоянии 2—3 м. Встречается в разнообразных водоёмах со стоячей водой, в больших лужах, прудах, канавах, озёрах, старицах рек. Часто встречается в долинных и пойменных водоемах, как лесных (но не в глубине массива), так и открытых, а также в водоемах среди кустарника . Достаточно обычная на заливных пойменных и равнинных лугах с густой высокой травой, в частности на морском побережье. Везде предпочитает участки с водной растительностью.
Активность круглосуточная — подвижная днём и ночью, особенно в затененных местах и густой траве. В жару может скрываться и проявлять активность преимущественно в ночное время (особенно на сухих открытых участках). Способна зарываться в рыхлую почву, используя большие пяточные бугры.
Охотится на суше. Питается насекомыми, в основном жуками, гусеницами бабочек, прямокрылыми, двукрылыми, перепончатокрылыми.
На зимовку уходит в середине сентября — начале октября. Зимует в воде на глубине до 2 м под слоем ила. Чаще выбирает большие стоячие водоёмы с большим слоем ила, реже проточные. Миграции сеголеток к местам зимовки отмечены в конце сентября при температуре воздуха днём около 12-15 ° С. Весной пробуждается в мае. Через 2-3 суток начинаются концерты самцов.
Половая зрелость наступает в возрасте 2 лет при длине тела 5,2—6 см. Период размножения приходится на вторую половину мая — первую половину июня. Спаривание происходит чаще всего на мелководье (на глубине 25-30 см). Самка откладывает 1100-3700 икринок диаметром яйцеклетки 1,5-2,2 мм. Кладки икры обычно располагаются неглубоко (5-10 см).
Эмбриональное развитие продолжается около 3 суток, при похолодании 5-6 суток. Метаморфоз наступает через 80 суток после откладывания икры, обычно в начале августа. Головастики длиной 7 см (с хвостом). На ротовом диске зубчика образуют 3 ряда выше и ниже клюва. Сеголетки появляются в начале августа при длине тела около 2,5 см.
Обитает на Корейском полуострове, в Японии (кроме Хоккайдо), Китае (кроме северо-запада, Тибета и самого юга страны), северная граница проходит по реке Амур в Хабаровском крае, в Приморском крае населяет равнинную часть бассейна реки Уссури (Российская Федерация).
Чернопятнистая лягушка,или китайская водяная лягушка (лат. Pelophylax nigromaculatus) — вид земноводных из семейства настоящих лягушек.
Максимальная длина равна 9,7 см. Спина между хорошо выраженными спинно-боковыми складками покрыта тонкими короткими продольными кожными ребрышками. Задние конечности (голени) не укороченные. Внутренний пяточный бугор высокий, полукруглый, с острым краем, как у прудовой лягушки. Самцы обладают парными внешними боковыми резонаторами. На первом пальце у них развивается тёмно-серая брачная мозоль.
Окраска сверху зелёного, серо-оливкового или коричневого цвета различных оттенков с многочисленными крупными темными пятнами и светлой (от белой до зеленоватой) полосой вдоль середины спины. Спинно-боковые складки светлого, иногда бронзового оттенка или зеленоватые. Снизу белого цвета. У части особей горло пятнистое. Самки окрашены более контрастно, чем самцы.
Любит равнинную часть в зоне широколиственных и кедрово-широколиственных лесов, в лесостепных и степных местностях Тесно связана с водоёмами, от которых далеко не уходит, чаще держится у берега на расстоянии 2—3 м. Встречается в разнообразных водоёмах со стоячей водой, в больших лужах, прудах, канавах, озёрах, старицах рек. Часто встречается в долинных и пойменных водоемах, как лесных (но не в глубине массива), так и открытых, а также в водоемах среди кустарника . Достаточно обычная на заливных пойменных и равнинных лугах с густой высокой травой, в частности на морском побережье. Везде предпочитает участки с водной растительностью.
Активность круглосуточная — подвижная днём и ночью, особенно в затененных местах и густой траве. В жару может скрываться и проявлять активность преимущественно в ночное время (особенно на сухих открытых участках). Способна зарываться в рыхлую почву, используя большие пяточные бугры.
Охотится на суше. Питается насекомыми, в основном жуками, гусеницами бабочек, прямокрылыми, двукрылыми, перепончатокрылыми.
На зимовку уходит в середине сентября — начале октября. Зимует в воде на глубине до 2 м под слоем ила. Чаще выбирает большие стоячие водоёмы с большим слоем ила, реже проточные. Миграции сеголеток к местам зимовки отмечены в конце сентября при температуре воздуха днём около 12-15 ° С. Весной пробуждается в мае. Через 2-3 суток начинаются концерты самцов.
Половая зрелость наступает в возрасте 2 лет при длине тела 5,2—6 см. Период размножения приходится на вторую половину мая — первую половину июня. Спаривание происходит чаще всего на мелководье (на глубине 25-30 см). Самка откладывает 1100-3700 икринок диаметром яйцеклетки 1,5-2,2 мм. Кладки икры обычно располагаются неглубоко (5-10 см).
Эмбриональное развитие продолжается около 3 суток, при похолодании 5-6 суток. Метаморфоз наступает через 80 суток после откладывания икры, обычно в начале августа. Головастики длиной 7 см (с хвостом). На ротовом диске зубчика образуют 3 ряда выше и ниже клюва. Сеголетки появляются в начале августа при длине тела около 2,5 см.
Обитает на Корейском полуострове, в Японии (кроме Хоккайдо), Китае (кроме северо-запада, Тибета и самого юга страны), северная граница проходит по реке Амур в Хабаровском крае, в Приморском крае населяет равнинную часть бассейна реки Уссури (Российская Федерация).
黑斑侧褶蛙（学名：Pelophylax nigromaculata）为蛙科侧褶蛙属的两栖动物。在中国大陆，分布于河北、山西、山东、黑龙江、辽宁、吉林、内蒙、江苏、浙江、安徽、福建、江西、河南、湖北、湖南、广东、广西、四川、贵州、云南、陕西、甘肃、宁夏等地，常见于池塘以及水塘或小溪内或稻田里或附近的草丛中。其生存的海拔上限为1800米。该物种的模式产地在日本。[1]
这是一篇與两栖动物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 黑斑侧褶蛙（学名：Pelophylax nigromaculata）为蛙科侧褶蛙属的两栖动物。在中国大陆，分布于河北、山西、山东、黑龙江、辽宁、吉林、内蒙、江苏、浙江、安徽、福建、江西、河南、湖北、湖南、广东、广西、四川、贵州、云南、陕西、甘肃、宁夏等地，常见于池塘以及水塘或小溪内或稻田里或附近的草丛中。其生存的海拔上限为1800米。该物种的模式产地在日本。
保全状況評価[1] NEAR THREATENED
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 両生綱 Amphibia 目 : カエル目 Anura 亜目 : カエル亜目 Neobatrachia 科 : アカガエル科 Ranidae 亜科 : アカガエル亜科 Raninae 属 : トノサマガエル属 Pelophylax 種 : トノサマガエル P. nigromaculatus 学名 Pelophylax nigromaculatus
トノサマガエル（殿様蛙、学名：Pelophylax nigromaculatus）は、両生綱・カエル目（無尾目）・アカガエル科に分類されるカエルの一種。本種の名前は非常によく知られているため、ダルマガエルが混同されてトノサマガエルと呼ばれていることがある。
本州（関東平野から仙台平野にかけてを除く）、四国、九州と、中国、朝鮮半島、ロシア沿海州に分布する。また、北海道の一部（札幌市、江別市など）にも国内外来種として人為分布している[2]。北海道で初めて定着が確認されたのは1993年のことで、学校教材として持ち込まれた個体が野生化したものと考えられている[3]。
体長はオスが38-81mm、メスが63-94mmほどで、メスの方がオスより大きい[4]。アマガエル等と比較すると大きいが、ウシガエルやヒキガエル等と比較すると体長は半分ほどしかない。後肢が長く、跳躍力が強い。背面の皮膚は比較的滑らか。
体色はオスは背面が茶褐色から緑色、メスは灰白色。背中線上に明瞭な白または黄色の線がある。背面に黒い斑紋があり、斑紋同士がつながっていることが多い。種小名 nigromaculatus は「黒い斑紋の」の意。繁殖期のオスでは、斑紋が不明瞭になり、全体的に体色が黄色がかる。
平野部から低山にかけての池、水田付近に生息する。春から秋まで活動し、冬は地中で冬眠する。
肉食性で、おもに生きている昆虫類、クモ等を食べるが、貪欲で、口に入る大きさであれば、小型のカエル、ヘビなども捕食する。トノサマガエルやダルマガエルの歯と口の骨格を結びつける結合組織は他のカエルと比べて頑丈であり、カエルやヘビをも捕食してしまう食性と関係があると考えられている。
動作は陸上・水中を問わず非常に敏捷で、並の人間が道具なしで捕獲するのは困難である。水田などでは外敵から逃れるために素早く水中の泥を掘って身を隠す。
また、なわばり意識が非常に強く、同じ容器で飼っている場合などにはしばしば共喰いをすることがある。
繁殖期は地域によっても異なるが、4-6月ごろ[4]。この時期になるとオスは水田などに集まり、夜間、両頬にある鳴嚢を風船のように膨らませ、水面で大きな声で鳴く。この鳴き声は、メスを誘うと同時に、他のオスに対するなわばり宣言の意味もある。鳴いているオスは自分の周囲の1.6平方mほどに他のオスが侵入すると激しく鳴き、さらに接近した場合には、跳びかかって追い払う[4]。ただしなわばりは繁殖期だけの一時的なものである。メスが接近すると、オスはメスの背中に抱きついて抱接する。メスは抱接したまま、なわばりから移動し、やがて産卵・放精をおこなう。メスは一度の繁殖期に1回だけ産卵する。これは同じアカガエル属で同様に水田で生活するヌマガエルとの大きな違いである。なわばりを作るオスがいる一方で、なわばりの周りに定位し、鳴き声を出さないサテライトと呼ばれるオスも存在する。サテライトオスは、自分でなわばりを作らないかわりに、なわばりオスの鳴き声に誘われて接近してきたメスを待ち構えて横取りし、繁殖を成功させようとする。このような忍びこみ、横取り、割り込み型の繁殖戦略をとるオスの存在は、なわばりを作る両生類、魚類などで知られており、スニーカーと呼ばれている。
卵塊はひとかたまりにまとまっていて、卵数は約1800-3000個ほど[4]。孵化したオタマジャクシは水中のやわらかい植物、落ち葉、珪藻、動物の死体などを食べ、その年の秋までには変態して上陸する。そのため、排水不良で中干しができない、あるいはオタマジャクシの成長途上に水田の水を落としても、水田周囲の溝に避難できるような水田でないと生活環を完了することが難しい。充分に成長したオタマジャクシは、背中線が確認できる。野外での寿命は3-4年。
国際自然保護連合（IUCN）により、2004年からレッドリストの準絶滅危惧（NT）の指定を受けている[1]。
日本では環境省により、レッドリストの準絶滅危惧（NT）に指定されている[5]。
準絶滅危惧（NT）（環境省レッドリスト）
1930年代までは、日本全国にトノサマガエルが分布していると考えられていた。1941年に、西日本の一部の個体群がトノサマガエルではないことがわかり（ダルマ種族と呼ばれた）、さらにその後、関東平野から仙台平野にかけて分布しているカエルもトノサマガエルではないまた別のカエル（関東中間種族と呼ばれた）であることが判明した。これらの互いによく似た「トノサマガエル種群」とされたカエルたちは、同所的に分布する地域では交雑個体が発見されるほど近縁であり、分布が重ならない場合でも交雑実験を行うとある程度の妊性が認められた。このため同種なのか別種なのか分類が混乱し、1960年代には、関東中間種族は、トノサマ種族とダルマ種族の雑種であると考えられていた。
しかし、1990年代になって、分子生物学的手法などを用いた研究が行われるようになった結果、雑種起源説は否定されつつある。今世紀に入ってからも、どの分類群に名前を与えるべきか、などの点で若干の混乱が残っている。
また、かつてはアカガエル属（Rana）に分類されていたが、独立したトノサマガエル属（Pelophylax）として扱うことが主流となっている。
一例として現在日本爬虫両生類学会が推奨している分類と和名を挙げる。
