الأسماء في صفحات التنقل
Kokcidie (Coccidiasina) jsou obligátně parazitičtí prvoci, původci závažných parazitárních onemocnění hospodářských zvířat, jako je drůbež, králíci, malí přežvýkavci, selata nebo telata, u kterých má onemocnění často závažný průběh.
Kokcidie jsou hostitelsky specifické, ale mohou být i vícehostitelské (heteroxenní), v závislosti na konkrétním druhu a jeho životním cyklu.
Všichni výtrusovci mají složité životní cykly, pro které je typické dvou- či třífázové střídání generací se stadiem spory. Kokcidie nejsou výjimkou.
Infekce začíná pozřením oocysty, která obsahuje infekční stadia kokcidie, jednojaderné sporozoity. Ty se ve střevě hostitele uvolní - dojde k excystaci, sporozoity proniknou do epiteliálních buněk střevní sliznice (většinou) a začnou růst.
Sporozoity se uvnitř hostitelské buňky přemění v růstové stadium, velké, mnohojaderné meronty, kteří dále rostou a mohou se nepohlavně rozmnožovat v procesu zvaném merogonie - vznikají tak merozoity, které napadají další buňky. V poslední generaci nepohlavního rozmnožování se vyvíjejí gamonty, které jsou pohlavně rozlišené.
Makrogamonty se již nedělí a dospívají v oocyty. Mikrogamonti se dělí a dávají vzniknout tříbičíkatým mikrogametám. Po oplození vznikají zygoty, které si vytvoří obal (=oocystu), a během sporulace se dělí na 2 - 32 sporoblastů. Každý sporoblast si opět vytvoří vlastní obal, sporocystu, a dále se mitoticky dělí, čímž vznikne 2-8 sporozoitů, které můžou napadnout jiného hostitele.
Sporulace samotná se většinou odehrává ve vnějším prostředí, až poté, co oocysty opustily s výkaly tělo hostitele.
Jednohostitelským kokcídiím stačí k proběhnutí životního cyklu jeden hostitel, ve kterém se mohou vyvíjet všechny tři růstové fáze (růstové, rozmnožovací i sexuální stadium).
Kokcidie s fakultativním střídáním hostitelů mohou celým svým životním cyklem projít jen v definitivním hostiteli, dostanou-li se sporozoiti do jiného, méně vhodného organismu, vytvoří klidová stadia ve formě tzv. tkáňové cysty ale pohlavně se mohou vyvíjet až po pozření definitivním hostitelem. Známým příkladem je Toxoplasma gondii, jejímž definitivním hostitelem je kočka, nakazit se však může jakýkoliv teplokrevný (a snad i studenokrevný) obratlovec včetně člověka.
Obligátně heteroxenní kokcidie potřebují projít více hostiteli, klidové stadium v mezihostiteli a následné pozření definitivním hostitelem je nutností.
Onemocnění, které je způsobeno kokcidiemi, se obecně nazývá kokcidióza. U zdravých dospělých zvířat může probíhat bezpříznakově, nebo se projevuje hubnutím a průjmem, někdy i krvavým. U mláďat a jedinců s oslabenou imunitou je její průběh vážnější a může vést až k úhynu. Kokcidie mohou způsobit značné ekonomické škody hlavně v chovech drůbeže, prasat a králíků, mohou být také příčinou úhynů sajících selat a jehňat. Kokcidióza může být vážným problémem také v chovu exotických ptáků.
Pro člověka není většina kokcidií nebezpečná, výjimku tvoří již zmiňovaná T.gondii, která způsobuje toxoplasmózu - pro zdravé dospělé osoby nepředstavuje žádné větší nebezpečí, nicméně je smrtící pro osoby s AIDS (toxoplasmová meningoencefalitida patří u osob HIV/AIDS mezi smrtící oportunní infekce) a je schopná přenášet se transplacentárně, tedy z matky na plod - nákaza v prvním trimestru může způsobit potrat nebo vrozenou toxoplasmózu plodu, která se projevuje vodnatelností mozku nebo mozkovými kalcifikacemi (=zvápenatění). Je nutno říci, že poškození plodu hrozí jenom při nákaze během těhotenství a naprostá většina žen se s toxoplasmou setkala již dříve a má proti němu protilátky. U těhotných žen se rutinně provádí vyšetření na hladinu těchto protilátek v séru - jsou-li negativní, vyšetření se opakuje a při náhlém nárůstu (= žena se právě setkala s původcem) se žena sleduje na specializovaném pracovišti, eventuálně se zahájí léčba. Toxoplasma gondii je v ČR nejrozšířenější protozoální infekcí.
Další kokcidií, která může být nebezpečná pro člověka, zvláště pro pacienty s oslabenou imunitou (opět AIDS) je Cryptosporidium parvum a Isospora belli. Způsobují průjmové infekce.
Obrázky, zvuky či videa k tématu Kokcidie ve Wikimedia Commons
Kokcidie (Coccidiasina) jsou obligátně parazitičtí prvoci, původci závažných parazitárních onemocnění hospodářských zvířat, jako je drůbež, králíci, malí přežvýkavci, selata nebo telata, u kterých má onemocnění často závažný průběh.
Kokcidie jsou hostitelsky specifické, ale mohou být i vícehostitelské (heteroxenní), v závislosti na konkrétním druhu a jeho životním cyklu.
Kokzidien (Coccidia bzw. Coccidiasina) sind eine Untergruppe der zu den Apicomplexa gehörenden Conoidasina, die in der Regel intrazellulär parasitisch in höheren Tieren, opportunistisch aber auch in Menschen leben.
Die Kokzidien befallen vorwiegend den Magen-Darm-Trakt und bewirken je nach Befallsstärke Durchfall. Die Erkrankungen durch Kokzidien nennt man Kokzidiosen. Sie kommen bei Haustieren wie Hund, Katze und Kaninchen, aber auch bei Wiederkäuern, Geflügel, Fischen und Reptilien vor. Als Therapie werden sog. Kokzidiostatika verabreicht. Die Krankheit kann nach erfolgreicher Behandlung rasch abheilen. In besonderen Fällen, z. B. bei Jungtieren, kann sie auch tödlich enden.
In einer Wirtszelle, meist des Magen-Darm-Kanals, des Blutes, der Leber oder Niere, vollziehen sie eine ungeschlechtliche Vermehrung in Form einer Schizogonie/Merogonie (Spaltung) durch mehrfache Kernteilungen und zerstören dabei die Zelle. Jeder der sogenannten Merozoiten (bis zu 100 aus einer Elternzelle) befällt anschließend eine neue Zelle und der Vorgang wiederholt sich. Die Form der Teilung ist abhängig vom Parasiten: Toxoplasma gondii teilt sich in einer Form die Endodyogenie genannt wird, während Eimeria ein Schizogonie/Merogonie-Teilungsmuster aufweist. Bei Sarcocystis wird das Teilungsmuster als Endopolygonie bezeichnet.
Die Zahl der ungeschlechtlichen Vermehrungen ist für jede Kokzidien-Art spezifisch. Im Anschluss an die ungeschlechtliche Vermehrungsphase (Schizogonie) bilden sich Geschlechtszellen (Gametogonie), nämlich große plasmareiche Makrogameten und kleine begeißelte Mikrogameten, und es vollzieht sich eine geschlechtliche Vermehrung. Die befruchtete weibliche Zelle (Zygote) umgibt sich mit einer Hülle (Enzystierung) und wird zur Oozyste. Sie wird mit dem Kot des Wirtes ausgeschieden. In der Außenwelt kommt es zur Reduktionsteilung (Meiose), in der sich einkernige Teilungsprodukte (Sporoblasten) bilden und sich mit Hüllen umgeben, die sogenannten Sporen (Sporogonie). In den Sporen bilden sich unter einer weiteren Teilung (Mitose) die infektiösen Sporozoiten. Bei Sarcocystis vollzieht sich die Sporulation bereits im Wirt, die Oozystenhülle bricht vor verlassen des Darmes auf und Sporozysten werden ausgeschieden.
Die Coccidia gliedern sich in zwei Untergruppen:
Mikro- und Makrogametozyten legen sich vor Ausbildung der reifen Geschlechtsindividuen aneinander (Synzygie). Die Art Adelea ovata befällt Tausendfüßer, Adelina dimidiata lebt in Hundertfüßern (Skolopender); Klossia helicina lebt im Nierengewebe der Weinbergschnecke (Helix pomatia). Karyolysus-Arten leben in Eidechsen und Schlangen, von Milben übertragen.
Innerhalb des Taxons der Eimerida gibt es folgende Gliederung:
Eimerida-Arten sind die typischen Erreger der Kokzidiose (s. o.) bei Rind, Schaf, Schwein, Ziege, Ratte, Kaninchen, aber auch in Geflügel, Reptilien, Amphibien und Fischen. Zwei Isospora-Arten (Cystoisospora belli) sind aus dem Darm des Menschen bekannt. Leucocytozoon befällt das Blut von Vögeln. Eimeria durchläuft einwirtige (monoxene) Lebenszyklen und unterscheidet sich dabei zu Toxoplasma gondii, Sarcocystis und Plasmodium, welche heteroxene (mehrwirtig) Zyklen durchlaufen.
Kryptosporidien (Cryptosporidium) infizieren häufig Kälber, gelegentlich Menschen, darüber hinaus bis zu 40 weitere Wirbeltiere.
Caryospora bubonis, ein Parasit der Eimeriidae, befällt Vögel.
Parasiten aus dem Taxon der Frenkelia, beispielsweise Frenkelia microti, befallen Vögel als Hauptwirte, beziehungsweise Nagetiere als Zwischenwirte.
Ebenfalls zu den Sarcocystidae gehört Toxoplasma gondii, bislang die einzige Art innerhalb der Gattung Toxoplasma. T. gondii ist der Erreger der Toxoplasmose bei Katzen. Diese Infektion ist für Menschen mit gesundem Immunsystem ungefährlich. Eine Gefahr besteht allerdings bei Menschen mit geschwächtem Immunsystem (HIV- oder Transplantationspatienten). Eine weitere Gefahr besteht bei der Erstinfektion in der Schwangerschaft, bei der das ungeborene Kind sterben oder schwere Behinderungen davontragen kann.
Haemosporidia wurde fälschlicherweise lange den Kokzidien zugeordnet, sie sind in der aktuellen Systematik jedoch zur Klasse der Aconoidasida innerhalb der Apicomplexa einzuordnen. Haemosporidia ist eine für Menschen bedeutende Parasitengruppe, zu der der Malaria-Erreger Plasmodium malariae gehört. Plasmodien sind auch der Tropica-Parasit (Plasmodium falciparum) und der Tertianaparasit (Plasmodium vivax). Andere Plasmodien kommen in Affen, Fledermäusen und anderen Säugetieren vor, z. B. Theileria parva (Küstenfieber afrikanischer Rinder).
Kokzidien (Coccidia bzw. Coccidiasina) sind eine Untergruppe der zu den Apicomplexa gehörenden Conoidasina, die in der Regel intrazellulär parasitisch in höheren Tieren, opportunistisch aber auch in Menschen leben.
Die Kokzidien befallen vorwiegend den Magen-Darm-Trakt und bewirken je nach Befallsstärke Durchfall. Die Erkrankungen durch Kokzidien nennt man Kokzidiosen. Sie kommen bei Haustieren wie Hund, Katze und Kaninchen, aber auch bei Wiederkäuern, Geflügel, Fischen und Reptilien vor. Als Therapie werden sog. Kokzidiostatika verabreicht. Die Krankheit kann nach erfolgreicher Behandlung rasch abheilen. In besonderen Fällen, z. B. bei Jungtieren, kann sie auch tödlich enden.
Coccidia (Coccidiasina) are a subclass of microscopic, spore-forming, single-celled obligate intracellular parasites belonging to the apicomplexan class Conoidasida.[1] As obligate intracellular parasites, they must live and reproduce within an animal cell. Coccidian parasites infect the intestinal tracts of animals,[2] and are the largest group of apicomplexan protozoa.
Infection with these parasites is known as coccidiosis. Coccidia can infect all mammals, some birds, some fish, some reptiles, and some amphibians. Most species of coccidia are species-specific in their host. An exception is Toxoplasma gondii, which can infect all mammals, although it can only undergo sexual reproduction in cats. Depending on the species of coccidia, infection can cause fever, vomiting, diarrhea, muscle pain, and nervous system effects and changes to behavior, and may lead to death. Healthy adults may recover without medication—but those who are immunocompromised or young almost certainly require medication to prevent death. Humans generally become infected by eating under-cooked meat, but can contract infection with T. gondii by poor hygiene when handling cat waste.
The class is divided into four orders, which are distinguished by the presence or absence of various asexual and sexual stages:
The order Eucoccidiorida is divided into two suborders. These two groups differ in their sexual development: syzygy for Adeleorina and independent gametes for Eimeriorina.
The first suborder, Adeleorina, comprises coccidia of invertebrates and the coccidia that alternate between blood-sucking invertebrates and various vertebrates; this group includes Haemogregarina and Hepatozoon. There are seven families in this suborder.
The second suborder, Eimeriorina, comprises coccidia of a variety of coccidia many of form cysts. A number of genera, including Toxoplasma and Sarcocystis, infect vertebrates.
Infected animals spread spores called oocysts in their stool. The oocysts mature, called sporulation. When another animal passes over the location where the feces were deposited, it may pick up the spores, which it then ingests when grooming itself. Mice may ingest the spores and become infected. When another animal eats the mouse, it becomes infected.
Some species of coccidia are transmissible to humans, including toxoplasma and cryptosporidium.[3]
Inside the host, the sporulated oocyst opens, and eight sporozoites are released. Each one finds a home in an intestinal cell and starts the process of reproduction. These offspring are called merozoites. When the cell is stuffed full of merozoites, it bursts open, and each merozoite finds its own intestinal cell to continue the cycle.[3]
As the infection continues, millions of intestinal cells may become infected. As they break open, they produce a bloody, watery diarrhea. This can cause dehydration, and can lead to death in young or small pets.[3] Coccidian infections display symptoms mainly from the digestive tract including diarrhea, inflammation, intestinal pain or damage, vomiting, and irregular nutrition. These can lead to weight loss or reduced growth development, anemia, exhaustion, and even death in severe cases.[4]
Coccidiosis can be diagnosed by finding oocysts in fecal smears. In early stages of the disease, there may be very few oocysts being shed, and a negative test does not rule out the disease.
Coccidiosis is most commonly treated through the administration of coccidiostats, a group of medications that stop coccidia from reproducing. In dogs and cats, the most commonly administered coccidiostat is sulfa-based antibiotics. Once reproduction stops, the animal can usually recover on its own, a process that can take a few weeks, depending on the severity of the infection and the strength of the animal's immune system.[3]
Coccidia (Coccidiasina) are a subclass of microscopic, spore-forming, single-celled obligate intracellular parasites belonging to the apicomplexan class Conoidasida. As obligate intracellular parasites, they must live and reproduce within an animal cell. Coccidian parasites infect the intestinal tracts of animals, and are the largest group of apicomplexan protozoa.
Infection with these parasites is known as coccidiosis. Coccidia can infect all mammals, some birds, some fish, some reptiles, and some amphibians. Most species of coccidia are species-specific in their host. An exception is Toxoplasma gondii, which can infect all mammals, although it can only undergo sexual reproduction in cats. Depending on the species of coccidia, infection can cause fever, vomiting, diarrhea, muscle pain, and nervous system effects and changes to behavior, and may lead to death. Healthy adults may recover without medication—but those who are immunocompromised or young almost certainly require medication to prevent death. Humans generally become infected by eating under-cooked meat, but can contract infection with T. gondii by poor hygiene when handling cat waste.
Coccidiasina es una subclase de protistas parásitos del infrafilo Apicomplexa.[1][2] Son parásitos obligados intracelulares, lo que significa que deben vivir y reproducirse dentro de las células. Los gametos maduros se desarrollan intracelularmente y el cigoto es generalmente inmóvil. Por el contrario, en la otra subclase, Gregarinasina, la maduración de los gamontes se desarrolla extracelularmente. Son comúnmente parásitos de las células epiteliales intestinales pero también se encuentran en la sangre, hígado y otros órganos. Parasitan tanto vertebrados como invertebrados superiores.
La coccidiosis es la enfermedad intestinal producida por un grupo de estos parásitos (coccidios). La enfermedad se transmite por el contacto con heces o por ingestión de tejidos infectados. La mayoría de los síntomas son benignos. Sin embargo, los jóvenes o inmunodeficientes pueden sufrir síntomas graves que pueden incluso conducir a la muerte. Las mujeres embarazadas han de tener especial cuidado en evitar la infección, pues puede causar serios problemas al feto. La coccidiosis es común en animales domésticos, ganado y aves de cría industrial como el pollo. Aunque los coccidios pueden infectar a una amplia variedad de animales, incluidos seres humanos y ganado, son generalmente parásitos específicos. Una excepción bien conocida es la toxoplasmosis, causada por la especie Toxoplasma gondii. Algunos géneros que ocasionan coccidiosis son los siguientes:
Los coccidios son, en general, parásitos de vertebrados. Como las gregarinas, normalmente son parásitos de las células epiteliales del intestino, aunque pueden infectar otros tejidos, y además incluyen algunos parásitos sanguíneos. El ciclo de vida de los coccidios implica merogonia, gametogonia y esporogonia. Aunque el ciclo es similar al de las gregarinas, se diferencia en la formación de cigoto. Algunos trofozoítos aumentan de tamaño y se convierten en macrogametos, mientras que otros se dividen varias veces para formar microgametos (anisogamia). Los microgametos son móviles y buscan al macrogameto para fertilizarlo. El macrogameto fertilizado se convierte en cigoto que a su vez forma un ooquiste, que normalmente abandona el huésped. La meiosis, cuando se produce, implica gametos marcadamente anisógamos. El ciclo de vida es típicamente haploide, con una única etapa diploide que ocurre en el cigoto, que normalmente es de corta duración.
Las principales diferencias entre coccidios y gregarinas se dan en los gamontes. En los coccidios los gamontes son pequeños, intracelulares y carecen epimeritos o mucrones, mientras que en las gregarinas son grandes, extracelulares y presentan epimeritos o mucrones. Además, en los coccidios un gamonte se convierte en un único macrogametocito, mientras que en las gregarinas da lugar a múltiples gametocitos.
El filo Apicomplexa comprende tres grupos de parásitos sanguíneos clasificados de la siguiente forma:
Ciclo de vida de Cryptosporidium parvum (Cryptosporidiidae)
Ciclo de vida de Cyclospora cayetanensis (Eimeriidae)
Ciclo de vida de Eimeria (Eimeriidae)
Ciclo de vida de Cystoisospora belli (Eimeriidae)
Ciclo de vida de Toxoplasma (Sarcocystidae)
Coccidiasina es una subclase de protistas parásitos del infrafilo Apicomplexa. Son parásitos obligados intracelulares, lo que significa que deben vivir y reproducirse dentro de las células. Los gametos maduros se desarrollan intracelularmente y el cigoto es generalmente inmóvil. Por el contrario, en la otra subclase, Gregarinasina, la maduración de los gamontes se desarrolla extracelularmente. Son comúnmente parásitos de las células epiteliales intestinales pero también se encuentran en la sangre, hígado y otros órganos. Parasitan tanto vertebrados como invertebrados superiores.
Coccidiasina
Les coccidies (Coccidiasina ou Coccidia) sont une sous-classe de protistes de la classe des Sporozoa. Elles causent des infections appelées coccidioses qui peut être confirmées par un examen parasitologique des selles.
Selon ITIS (8 décembre 2019)[2] :
Coccidiasina
Les coccidies (Coccidiasina ou Coccidia) sont une sous-classe de protistes de la classe des Sporozoa. Elles causent des infections appelées coccidioses qui peut être confirmées par un examen parasitologique des selles.
Coccidia (Coccidiasina) zijn een onderklasse van microscopische, sporenvormende, eencellige obligate intracellulaire parasieten die behoren tot de Conoidasida, een klasse binnen de stam Apicomplexa. Als obligaat intracellulaire parasieten moeten coccidia leven en reproduceren binnen een dierlijke cel. Coccidiosis parasieten infecteren de darmen van dieren, en zijn de grootste groep van apicomplexa protozoa.
Een besmetting met deze parasiet staat bekend als coccidiose. Deze aandoening wordt voornamelijk aangetroffen bij honden, en dan met name puppies vanwege hun nog onderontwikkelde immuunsysteem.[1] De parasiet komt ook voor bij katten en kittens.
Coccidia (Coccidiasina) zijn een onderklasse van microscopische, sporenvormende, eencellige obligate intracellulaire parasieten die behoren tot de Conoidasida, een klasse binnen de stam Apicomplexa. Als obligaat intracellulaire parasieten moeten coccidia leven en reproduceren binnen een dierlijke cel. Coccidiosis parasieten infecteren de darmen van dieren, en zijn de grootste groep van apicomplexa protozoa.
Een besmetting met deze parasiet staat bekend als coccidiose. Deze aandoening wordt voornamelijk aangetroffen bij honden, en dan met name puppies vanwege hun nog onderontwikkelde immuunsysteem. De parasiet komt ook voor bij katten en kittens.
Koksidiose eller Coccidiosis er en parasittsykdom som angriper fordøyelsessystemet hos sau og andre dyr som høns, geit og storfe, og er den første parasittsykdommen lam blir utsatt for.
Helst hos få uker gamle lam. Dyr som blir friske fra sykdommen er oftest immune resten av levetiden, men voksne dyr kan spre smitten uten å vise tegn til sykdom.
Ved dårlig hygiene i sauefjøset kan lam smittes inne, men til vanlig får de i seg parasitten når de kommer ut om våren, med symptomer 12-16 dager etter beiteslipp. Lammene blir syke bare ved sterke angrep, men kan ellers være smittebærere.
Oftest friskner lammet til etter noen dager, men noen kan gå syke i lang tid og stryke med. En må regne med at alle lam i Norge møter denne parasitten.
Diaré og mistrivsel hos lammene med påfølgende dårlig tilvekst. noen ganger med blod i avføringen. Dyr kan spre smitten uten å vise symptomer og avføringsprøver er nødvendig for å stille en sikker diagnose.
Forårsakes av koksidier, som er encellede parasitter i tynntarmslimhinnen. Utviklingen i tarmen tar ca. 3 uker. Parasitten er kulderesistent slik at steder der sauer går ute vinterstid, kan ha spesielt mye infeksjonsfarlige parasitter når mildværet kommer (til våren). Da er ofte bakken bløt og sølete og juret på søyen blir tilskitnet. Lammet blir infisert når det suger eller spiser jord og gress.
Koksidier forekommer hos både sau, geit, høns og storfe, men smitter ikke mellom artene. Et viktig unntak fra dette er koksidien Toxoplasma gondii som forårsaker toksoplasmose hos sau. De mest alvorlige koksidiene hos sau regnes for å være Eimeria crandallis og Eimeria ovinoidalis.[1]
Tiltak inkluderer god hygiene i sauefjøset og at lammene kommer på rent beite de første 2-3 ukene om våren. Spesielt må lamsøyer holdes borte fra områder der det har gått sauer om vinteren. Vær ekstra oppmerksom på steder nær sauefjøset. I[2] nevnes forebyggende medisinering med 200 mg/kg sulfadimidin på dag 12, 14 og 16 etter beiteslipp, samt toltrazuril (Baycox) i 20 mg/kg på dag 7 etter beiteslipp. Etter dag 9 vil toltrazuril ha mindre effekt, da koksidiene vil ha mer tid på seg. Smitte kan unngås dersom lammene slippes ut på rent beite der det ikke har vært sauer på minst 2 år eller på beite som er nytilsådd etter pløying.
Toltrazuril etter utbrudd med 20 mg/kg en gang eller 10 mg/kg to dager på rad er en anbefaling.[3] Medisiner finnes både for injisering, oralt og iblanding i fôret. Det kan vere gunstig å medisinere hele flokken men samtidig vil flere doser med medisin stresse lammene og kunne gjøre de mer mottagelige for andre sykdommer.[1]Medisinering i fôret har også den effekten at dyrene med mest matlyst får i seg mest medisiner. En strategi bør derfor utarbeides i samråd med veterinær.
Koksidiose eller Coccidiosis er en parasittsykdom som angriper fordøyelsessystemet hos sau og andre dyr som høns, geit og storfe, og er den første parasittsykdommen lam blir utsatt for.
Kokcydia - gromada pasożytów z podtypu apikompleksów. Są to jednokomórkowe pierwotniaki, pasożyty komórek krwi lub nabłonka przewodu pokarmowego kręgowców o mniej lub bardziej owalnym kształcie. Należą do nich m.in. Toxoplasma gondii, Cryptosporidium i gatunki z rodziny Eimeriidae.
Kokcydia - gromada pasożytów z podtypu apikompleksów. Są to jednokomórkowe pierwotniaki, pasożyty komórek krwi lub nabłonka przewodu pokarmowego kręgowców o mniej lub bardziej owalnym kształcie. Należą do nich m.in. Toxoplasma gondii, Cryptosporidium i gatunki z rodziny Eimeriidae.
Coccidiasina é uma sub-classe de protistas apicomplexos. Os coccídeos são geralmente parasitas intestinais, que tem como hospedeiro aves, bovinos, ovinos, caprinos, suínos, equinos e coelhos.
Se localizam nas células epiteliais do intestino, e duas espécies no rim e fígado. Seu ciclo reprodutivo divide-se em três fases: esporulação; infecção e esquizogonia; gametogonia e formação de oocisto.
Sub-ordens, famílias e alguns géneros.
Coccidiasina é uma sub-classe de protistas apicomplexos. Os coccídeos são geralmente parasitas intestinais, que tem como hospedeiro aves, bovinos, ovinos, caprinos, suínos, equinos e coelhos.
Se localizam nas células epiteliais do intestino, e duas espécies no rim e fígado. Seu ciclo reprodutivo divide-se em três fases: esporulação; infecção e esquizogonia; gametogonia e formação de oocisto.
Coccidiile (Coccidia) este o clasă de protozoare importante din clasa Sporozoea, încrengătura Apicomplexa, fiind paraziți intracelulari la nevertebrate și vertebrate. Ciclul de dezvoltare este complet la cele mai multe forme, incluzând toate cele trei faze - gamogonie, sporogonie, schizogonie. Trofozoizii maturi sunt mici și se află de obicei intracelular. Parazitează la nevertebrate (moluște, anelide, enteropneuste, artropode) și vertebrate (de la pești până la mamifere). Coccidiile produc coccidioze grave la animalele domestice și om.
Subclasa Coccidia cuprinde patru ordine:
Coccidiile (Coccidia) este o clasă de protozoare importante din clasa Sporozoea, încrengătura Apicomplexa, fiind paraziți intracelulari la nevertebrate și vertebrate. Ciclul de dezvoltare este complet la cele mai multe forme, incluzând toate cele trei faze - gamogonie, sporogonie, schizogonie. Trofozoizii maturi sunt mici și se află de obicei intracelular. Parazitează la nevertebrate (moluște, anelide, enteropneuste, artropode) și vertebrate (de la pești până la mamifere). Coccidiile produc coccidioze grave la animalele domestice și om.
Subclasa Coccidia cuprinde patru ordine:
Agamococcidiida (Agamococcidiorida) Protococcidiida (Protococcidiorida) Eucoccidiida (Eucoccidiorida) IxorheoridaКокцидії (Coccidia) — внутрішньоклітинні паразити, що паразитують в епітеліії кишечника, печінки, нирок та деяких інших органах хребетних та безхребетних тварин. Для кокцидій характерні два способи розмноження — статеве і нестатеве (шизогонія) розмноженя, які правильно чергуються. Зазвичай одна із стадій (спорогонія) протікає в зовнішньому середовищі, а у деяких ці дві стадії проходять зі зміною хазяяїв.
В організм хазяїна потрапляє ооциста зі спорозоїтами всередині. Після потрапляння в організм спорозоїти проникають в клітини кишківника і починають рости та розмножуватись нестатево, шляхом шизогонії. Під час шизогонії ядро багаторазово ділиться, а цитоплазма збільшується в об'ємі. Особина на цій стадії називається шизонтом. Пізніше шизонт розпадається на групу (за кількістю ядер) дрібних одноядерних червоподібних клітин — мерозоїти. Мерозоїти виходять в просвіт кишківника, активно проникають в сусідні клітини, знову перетворюються на шизонтів і проходять стадію шизогонії. Цей процес проходить декілька разів, що приводить до збільшення числа особин паразита. Однак, кількість поколінь шизонтів обмежено, і, після декількох безстатевих поколінь наступає статевий процес. Під час цього мерозоїти, що проникли в клітини дають початок гаметоцитам, з котрих утворюються гамети. Частина гаметоцитів (макрогамонти) більше не діляться, ростуть, збагачуючись резервними поживними речовинами, і перетворюються в макрогамети. Інші (мікрогамонти), ростуть, але, на відміну від макрогамет, ядро в них багаторазово ділиться, за рахунок цього утворюються чоловічі гамети, оснащені двома джгутиками. Чоловічі гамети здатні до активного руху. Одна із мікрогамет проникає в макрогамету, проходить копуляція. Утворена внаслідок даного процесу зигота має міцну двошарову оболонку і перетворюється в ооцисту. Ооцити виводяться в зовнішнє середовище. Спорогонія (наступний процес) проходить поза організмом хазяїна, так як для цього необхідний доступ кисню. Ядро в ооцисті ділиться, навколо ядра відокремлюється цитоплазма. Таким чином формуються споробласти, навколо кожного споробласта формується оболонка, і вони перетворюються в спори. Всередині кожної спори після поділу утворюється по два спорозоїта — на даній стадії ооциста стає здатною заражати нового хазяїна.
Ззовні тіло мерозоїта вкрите двошаровою мембраною, під нею шар трубчатих фібрил. На передньому кінці розташований коноїд — органела, у вигляді щільного кільця. Коноїд відіграє опорну функцію при проникненні мерозоїта в клітину хазяїна. В передній третині мерозоїта розташовані роптрії — два трубчатих мішковидних, розширених на внутрішньому кінці органоїда, протилежні кінці яких проходять через кільце коноїда. В цих органоїдах (у деяких видів їх може бути більше двох), міститься речовина, яка сприяє проникненню мерозоїта в клітину хазяїна. Окрім того в цитоплазмі мерозоїта присутні мітохондрії, апарат Гольджі і білкові включення. На рівні ядра розміщена мікропора, яка являє собою ротовий отвір на ультраструктурному ріні, через неї в цитоплазму надходять поживні речовини.
Це незавершена стаття про найпростіших.Кокцидії (Coccidia) — внутрішньоклітинні паразити, що паразитують в епітеліії кишечника, печінки, нирок та деяких інших органах хребетних та безхребетних тварин. Для кокцидій характерні два способи розмноження — статеве і нестатеве (шизогонія) розмноженя, які правильно чергуються. Зазвичай одна із стадій (спорогонія) протікає в зовнішньому середовищі, а у деяких ці дві стадії проходять зі зміною хазяяїв.
Етапи життєвого циклаВ організм хазяїна потрапляє ооциста зі спорозоїтами всередині. Після потрапляння в організм спорозоїти проникають в клітини кишківника і починають рости та розмножуватись нестатево, шляхом шизогонії. Під час шизогонії ядро багаторазово ділиться, а цитоплазма збільшується в об'ємі. Особина на цій стадії називається шизонтом. Пізніше шизонт розпадається на групу (за кількістю ядер) дрібних одноядерних червоподібних клітин — мерозоїти. Мерозоїти виходять в просвіт кишківника, активно проникають в сусідні клітини, знову перетворюються на шизонтів і проходять стадію шизогонії. Цей процес проходить декілька разів, що приводить до збільшення числа особин паразита. Однак, кількість поколінь шизонтів обмежено, і, після декількох безстатевих поколінь наступає статевий процес. Під час цього мерозоїти, що проникли в клітини дають початок гаметоцитам, з котрих утворюються гамети. Частина гаметоцитів (макрогамонти) більше не діляться, ростуть, збагачуючись резервними поживними речовинами, і перетворюються в макрогамети. Інші (мікрогамонти), ростуть, але, на відміну від макрогамет, ядро в них багаторазово ділиться, за рахунок цього утворюються чоловічі гамети, оснащені двома джгутиками. Чоловічі гамети здатні до активного руху. Одна із мікрогамет проникає в макрогамету, проходить копуляція. Утворена внаслідок даного процесу зигота має міцну двошарову оболонку і перетворюється в ооцисту. Ооцити виводяться в зовнішнє середовище. Спорогонія (наступний процес) проходить поза організмом хазяїна, так як для цього необхідний доступ кисню. Ядро в ооцисті ділиться, навколо ядра відокремлюється цитоплазма. Таким чином формуються споробласти, навколо кожного споробласта формується оболонка, і вони перетворюються в спори. Всередині кожної спори після поділу утворюється по два спорозоїта — на даній стадії ооциста стає здатною заражати нового хазяїна.
Будова мерозоїтаЗзовні тіло мерозоїта вкрите двошаровою мембраною, під нею шар трубчатих фібрил. На передньому кінці розташований коноїд — органела, у вигляді щільного кільця. Коноїд відіграє опорну функцію при проникненні мерозоїта в клітину хазяїна. В передній третині мерозоїта розташовані роптрії — два трубчатих мішковидних, розширених на внутрішньому кінці органоїда, протилежні кінці яких проходять через кільце коноїда. В цих органоїдах (у деяких видів їх може бути більше двох), міститься речовина, яка сприяє проникненню мерозоїта в клітину хазяїна. Окрім того в цитоплазмі мерозоїта присутні мітохондрії, апарат Гольджі і білкові включення. На рівні ядра розміщена мікропора, яка являє собою ротовий отвір на ультраструктурному ріні, через неї в цитоплазму надходять поживні речовини.
Coccidiasina
Синонимы
Кокцидии (лат. Coccidiasina) — подкласс протистов из типа Apicomplexa. Одноклеточные паразиты кольчатых червей, нематод, членистоногих, моллюсков, сипункулид и позвоночных (в том числе человека и домашних животных)[1]. Питающиеся стадии большинства представителей внутриклеточные; исключение составляют лишь представители Coelotrophiida, обитающие в просвете кишечника и полости тела кольчатых червей[1]. Жизненный цикл представителей подразделён на три стадии: шизогонию, гамогонию и спорогонию; у некоторых видов протекает со сменой хозяев[1]. Наиболее известные представители относятся к отряду Eimeriida: токсоплазма (Toxoplasma), Eimeria и Sarcocystis. Кокцидии имеют 11 разновидностей, которые вызывают заболевания кишечного тракта, известные под общим названием кокцидиоз (также эймириоз у кур)[2].
Кокцидии (лат. Coccidiasina) — подкласс протистов из типа Apicomplexa. Одноклеточные паразиты кольчатых червей, нематод, членистоногих, моллюсков, сипункулид и позвоночных (в том числе человека и домашних животных). Питающиеся стадии большинства представителей внутриклеточные; исключение составляют лишь представители Coelotrophiida, обитающие в просвете кишечника и полости тела кольчатых червей. Жизненный цикл представителей подразделён на три стадии: шизогонию, гамогонию и спорогонию; у некоторых видов протекает со сменой хозяев. Наиболее известные представители относятся к отряду Eimeriida: токсоплазма (Toxoplasma), Eimeria и Sarcocystis. Кокцидии имеют 11 разновидностей, которые вызывают заболевания кишечного тракта, известные под общим названием кокцидиоз (также эймириоз у кур).
本文参照
コクシジウム（球虫、coccidia）類は消化管などの細胞内に寄生する原生生物の一群で、アピコンプレックス門に属する綱または亜綱。人間、家畜、家禽に対して重大な疾患を引き起こすものが多く含まれている。単にコクシジウムという時には、アイメリア科、特にアイメリア属の原虫を指すことが多い。
コクシジウム類では、接合子が被嚢したオーシスト (oocyst) になり、その中におのおの数個体のスポロゾイト（種虫、sporozoite）を含む複数のスポロシスト（胞子、sporocyst）ができる。まず接合子が被嚢しただけの段階をスポロント (sporont) と呼び、その後細胞分裂によって複数のスポロブラスト (sporoblast) と外残体 (extraresidual body) ができる。スポロブラストは再び被嚢してスポロシストとなり、その後細胞分裂によって内部に複数のスポロゾイトと内残体 (intraresidual body) ができる。スポロシストは厚い壁に覆われていることが多く、さまざまな環境条件に抵抗性を持ち、次の個体への伝播に役立っている。オーシスト中のスポロシストの数、およびスポロシスト中のスポロゾイトの数は様々であり、属レベルの分類形質としてよく使われている。[1]
伝統的に、まずアピコンプレックス門における生活環の3大要素（メロゴニー、ガメトゴニー、スポロゴニー）に注目して以下の3目に分類し、その上で真コクシジウム目をさらに2亜目に分ける分類がされてきた[2][3]。1990年頃から、真コクシジウム目の代わりに、アデレア目、アイメリア目のように格上げした体系を発表する研究者が増えてきている[4][5]。しかし今のところ真コクシジウム類以外ではほとんど分子情報がないため、いずれにせよこうした体系の妥当性は今後の検証が待たれる。
コクシジウム（球虫、coccidia）類は消化管などの細胞内に寄生する原生生物の一群で、アピコンプレックス門に属する綱または亜綱。人間、家畜、家禽に対して重大な疾患を引き起こすものが多く含まれている。単にコクシジウムという時には、アイメリア科、特にアイメリア属の原虫を指すことが多い。
구포자충류(球胞子蟲類, coccidians)는 소화관 등의 세포 내에 기생하는 정단복합체충문에 속하는 원생생물 분류군의 하나이다. 사람과 가축, 가금류에게 중대한 질환을 일으키는 종을 많이 포함하고 있다. 콕시디아증(coccidiosis)의 원인균이다. 구포자충(球胞子蟲)이라고 할때는 구포자충과(Eimeriidae) 특히 구포자충속(Eimeria)의 원생생물을 가리킨다.
