Багаторічна рослина заввишки 20-50 см з коротким розгалуженим кореневищем. Гемікриптофіт.
Схожий на жовтець золотистий, який відрізняється опушеними плодиками і 3-5 — лопатевими прикореневими листками.
Росте на луках, галявинах, полях. Поширений в Європі та Азії.
Надземна частина у свіжому вигляді містить протоанемонін (анемонол), сапонін, дубильні речовини, флавонові і сердечні глікозиди. В листях знайдено 100–170 мг% аскорбінової кислоти, 12 — 13 мг% каротину, в плодах — 16 — 18% жирної олії. Отруйна рослина.
Препарати жовтеця їдкого лікують туберкульоз шкіри. Малі дози протоанемоніну вчиняють стимулюючу дію на центральну нервову систему, активують елементи ретикуло-ендотеліальної системи, збільшують кількість еритроцитів і гемоглобіну. Також протоанемонін має антимікробні і фунгіцидні властивості відносно стафілококу, кишкової палички, білої плісняви. У більших дозах викликає роз'ятрювання і некроз тканин. Сік листя виявляє активність відносно дизентирійного мікробу Зонне. Свіжу рослину використовують в гомеопатії. У ветеринарній медицині протоанемонін діє як засіб, що сприяє відновленню тканин і сильно прискорює заживлення ран.
В народній медицині квіти у невеликих дозах використовують при захворюваннях печінки, бронхіті, зубному болю. Відвар квіток має інсектицидні властивості, його можна використовувати для боротьби з клопами і тарганами.
