Nile and Mediterranean regions, eastern desert (along Suez Canal).
Cosmopolitan.
Nile, irrigation canals, shallow or deep water, swamps, lakes, brakish water.
Noted for its prolific growth, Ceratophyllum demersum occasionally has attained status as a serious weed.
Suyabatmış buynuzyarpaq (lat. Ceratophyllum demersum)[1] - buynuzyarpaq cinsinə aid bitki növü.[2]
Suyabatmış buynuzyarpaq (lat. Ceratophyllum demersum) - buynuzyarpaq cinsinə aid bitki növü.
Ceratophyllum Demersum a zo ur blantenn-dour eus genad Ceratophyllum. Kavout a reer anezhañ e tout ar rannvedoù klouar pe trovanel eus ar bed.
Ur blantenn-dour beuziet eo ha kreskiñ a ra e poulloù pe e sterioù gorek tre o red. Gallout a ra tizhout etre 1 ha 3 metr gant kalz adgar a lakaa anezhañ da vezañ heñvel ouzh un doare bodenn. Implijet e vez evel plantenn-akwariom.
Ceratophyllum Demersum a zo ur blantenn-dour eus genad Ceratophyllum. Kavout a reer anezhañ e tout ar rannvedoù klouar pe trovanel eus ar bed.
Ur blantenn-dour beuziet eo ha kreskiñ a ra e poulloù pe e sterioù gorek tre o red. Gallout a ra tizhout etre 1 ha 3 metr gant kalz adgar a lakaa anezhañ da vezañ heñvel ouzh un doare bodenn. Implijet e vez evel plantenn-akwariom.
El llapó punxenc (Ceratophyllum demersum) és una espècie de planta aquàtica submergida que té una distribució cosmopolita (excepte a l'Antàrtida). És una planta invasora a Nova Zelanda.[1] També és una planta popular als aquaris.
Ceratophyllum dersum creix en aigües calmes o molt lentes. Les tiges arriben a fer 1–3 m de llargada amb nombrosos brots laterals. Les fulles es presenten en verticils i cada fulla fa 8–40 mm de llargada. És monoica. Les flors són menudes, 2 mm de llargada. El fruit és una núcula de 4–5 mm de llargada, normalment amb tres espines. De vegades es distingeixen les varietats Ceratophyllum demersum var. apiculatum (Cham.) Asch., i Ceratophyllum demersum var. inerme Gay ex Radcl.-Sm.[2][3][4][5][6] pot formar turions a la primavera.
C. demersum presenta al·lelopatia pel fet d'excretar substàncies que inhibeixen el creixement del fitoplàncton i cianobacteris.[1][7] Pt competir amb la vegetació submergida autòctona i fa perdre biodiversitat. A Nova Zelanda ha causat problemes en les plantes de producció d'energia hidroelèctrica.[1]
En els aquaris tant d'espècies d'aigua freda com tropicals, proporciona un refugi per les postes dels peixos. Es propaga per esqueix.[8]
El llapó punxenc (Ceratophyllum demersum) és una espècie de planta aquàtica submergida que té una distribució cosmopolita (excepte a l'Antàrtida). És una planta invasora a Nova Zelanda. També és una planta popular als aquaris.
Planhigyn blodeuol sy'n tyfu mewn gwlyptiroedd, nentydd a phyllau o ddŵr yw Cyrnddail caled sy'n enw lluosog. Mae'n perthyn i'r teulu [[Ceratophyllum. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Ceratophyllum demersum a'r enw Saesneg yw Rigid hornwort.[1] Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Cyrnddail, Gwygyrnddail Cyffredin.
Tyf mewn ardaloedd o hinsawdd tymherus.
Planhigyn blodeuol sy'n tyfu mewn gwlyptiroedd, nentydd a phyllau o ddŵr yw Cyrnddail caled sy'n enw lluosog. Mae'n perthyn i'r teulu [[Ceratophyllum. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Ceratophyllum demersum a'r enw Saesneg yw Rigid hornwort. Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Cyrnddail, Gwygyrnddail Cyffredin.
Tyf mewn ardaloedd o hinsawdd tymherus.
Das Raue Hornblatt (Ceratophyllum demersum, dt. “Hornblatt untergetaucht”), auch Gemeines Hornblatt genannt, ist eine untergetaucht lebende Wasserpflanze aus der Familie der Hornblattgewächse.
Das Raue Hornblatt ist in nährstoffreichen stehenden oder langsam fließenden Gewässern in ganz Deutschland, Europa, im nördlichen Asien und in Nordamerika verbreitet. Es wächst meist über humosen Schlammböden in Wassertiefen von 0,5 bis 10 Metern.
Die Art braucht nährstoffreiches, sommerwarmes, stehendes Wasser mit ausgeprägtem Schlammboden. Sie kommt in Seen, und in Altwässern vor, vor allem in windgeschützten Buchten, vorwiegend in Bereichen von 0,5 bis 1 m Tiefe. Hornblatt ist in Mitteleuropa eine Charakterart der Ordnung Potamogetonetalia und tritt besonders im Myriophyllo-Nupharetum, im Nymphoidetum und im Trapetum auf.[1]
In Mitteleuropa kommt es im Tiefland und in den Mittelgebirgen zerstreut bis häufig vor; es steigt nur vereinzelt bis etwa 900 m auf. In den Alpen findet man es nur vereinzelt in den wärmeren Gebieten.
Das Raue Hornblatt kommt, mit Ausnahme der Arktis und der Antarktis, weltweit vor.
In Europa erstreckt sich sein Verbreitungsgebiet nordwärts bis nach Island und bis zu den Färöen, in Skandinavien kommt es bis 69° nördlicher Breite vor.
Dabei bevorzugt es Wasserwerte mit einer Karbonathärte von 5 bis 15, mit einem pH-Wert von 6,0 bis 7,5 und eine Wassertemperatur von 18 bis 28 Grad Celsius.[2]
Raues Hornblatt ist eine untergetaucht, freitreibende oder mit wurzelähnlichen Organen (Rhizoiden) im Boden verankerte Wasserpflanze.[2] Die oft rötlichen Stängel werden zwischen 30 und 100 Zentimeter lang. Die Blätter sind dunkelgrün starr und zerbrechlich. Sie sind ein- bis zweimal gabelig geteilt und tragen zwei bis vier schmale, scharf gezähnte Zipfel. Vier bis zwölf Blätter stehen in einem Wirtel.
Die unscheinbaren, getrenntgeschlechtigen Blüten stehen einzeln in den Blattwirteln. Die männlichen Blüten stehen unter den weiblichen. Sie werden etwa 3 Millimeter lang und tragen acht bis 24 Staubblätter sowie 9 bis 15 schmale Hüllblätter. Die weiblichen Blüten verfügen über nur einen Fruchtknoten. Die reifen, schwarzen und eiförmigen Früchte sind an der Basis in zwei und an der Spitze in einen Stachel ausgezogen. Die Früchte sind selten geflügelt. Der Griffelrest ist so lang wie oder länger als die Frucht. Die Pflanze blüht nur selten, dann zwischen Juli und September.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 24.[1]
Raues Hornblatt weist die folgenden typischen hydromorphen Anpassungen auf: das Fehlen von Wurzeln (stattdessen finden sich Sprossteile mit Wurzelcharakter), keine Spaltöffnungen; ein zentraler Leitbündelstrang sorgt für die Zugfestigkeit; Gerbstoffzellen dienen dem Fäulnisschutz; es sind Durchlüftungsgänge vorhanden.
Die Vermehrung erfolgt in erster Linie vegetativ über abbrechende Sprossstücke, sowie durch im Winter absinkende, im Frühjahr durch Gasproduktion aufsteigende, stärkereiche Winterknospen (Turionen). Diese entstehen bei niedrigen Temperaturen durch Wachstumshemmung der Internodien. Der geschlechtlichen Vermehrung kommt nur eine untergeordnete Rolle zu. Das Raue Hornblatt ist ein Unterwasserblüher. Die pollenreichen, einhäusigen Blüten pressen mit Hilfe eines Druckmechanismus des Perigons die 10–12 Staubblätter heraus. Während die oben lufthaltigen Staubbeutel schweben, fallen die mit einem ballonartigen Anhang versehenen Pollenkörner, die ein spezifisches Gewicht von 1,0 haben, heraus und gelangen durch die Wasserbewegung an die langen Narben der weiblichen Blüten. Es liegt der Fall von Wasserbestäubung vor. Blütezeit ist von Juni bis September.
Die Früchte werden ebenso mit Wasserströmungen ausgebreitet. Die kleinen einsamigen Nüsse sind aber auch typische Klettfrüchte, wobei ihr Griffelrest und zwei basale Stacheln als Klettorgan dienen. Deshalb spielt daneben auch die Ausbreitung durch Wasservögel eine Rolle, welche die Früchte im Gefieder in andere Gewässer tragen. Eine Neubesiedlung eines Gewässers kann oft nur auf diese Weise erfolgen.
Man kann drei Varietäten und eine Form unterscheiden:[3]
Das Raue Hornblatt (Ceratophyllum demersum, dt. “Hornblatt untergetaucht”), auch Gemeines Hornblatt genannt, ist eine untergetaucht lebende Wasserpflanze aus der Familie der Hornblattgewächse.
Ceratophyllum demersum, commonly known as hornwort, rigid hornwort,[1] coontail, or coon's tail,[2] is a species of Ceratophyllum. It is a submerged, free-floating aquatic plant, with a cosmopolitan distribution, native to all continents except Antarctica. It is a harmful introduced weed in New Zealand.[2] It is also a popular aquarium plant.
An aquatic plant, Ceratophyllum demersum has stems that reach lengths of 1–3 m (3–10 ft), with numerous side shoots making a single specimen appear as a large, bushy mass. The leaves are produced in whorls of six to twelve, each leaf 8–40 mm long, simple, or forked into two to eight thread-like segments edged with spiny teeth; they are stiff and brittle. It is monoecious, with separate male and female flowers produced on the same plant. The flowers are small, 2 mm long, with eight or more greenish-brown petals; they are produced in the leaf axils. The fruit is a small nut 4–5 mm long, usually with three spines, two basal and one apical, 1–12 mm long. Plants with the two basal nut spines very short are sometimes distinguished as Ceratophyllum demersum var. apiculatum (Cham.) Asch., and those with no basal spines sometimes distinguished as Ceratophyllum demersum var. inerme Gay ex Radcl.-Sm.[3][4][5][6][7] It can form turions: buds that sink to the bottom of the water that stay there during the winter and form new plants in spring.
Ceratophyllum demersum grows in lakes, ponds, and quiet streams with summer water temperatures of 15-30 °C and a rich nutrient status. In North America, it occurs in the entire US and Canada, except Newfoundland.[8] In Europe, it has been reported as far north as at a latitude of 66 degrees in Norway.[9] Other reported occurrences include China, Siberia (at 66 degrees North), Burkina Faso and in the Volta River in Ghana (Africa), Vietnam, and New Zealand (introduced).[10] Ceratophyllum demersum grows in still or very slow-moving water.
Hornwort is a declared weed under the Tasmanian Weed Management Act 1999 in Tasmania, Australia,[11] and is classed as an unwanted organism in New Zealand.[12]
C. demersum has allelopathic qualities as it excretes substances that inhibit the growth of phytoplankton and cyanobacteria (blue-green algae).[2][13] Its dense growth can outcompete native underwater vegetation, leading to loss of biodiversity. In New Zealand, it has caused problems with hydroelectric power plants.[2]
This species is often used as a floating freshwater plant in both coldwater and tropical aquaria. Though without roots, it may attach itself to the substrate or objects in the aquarium. Its fluffy, filamentous, bright-green leaves provide excellent cover for newly hatched fish. It is propagated by cuttings.[14] It is frequently used as a model organism for studies of plant physiology.[15] One of the reasons for this is that it allows studies on shoot effects without influence of a root, which often makes interpretation of nutrition and toxicity experiments difficult in terrestrial plants. As it is free floating and therefore does not require a solid substrate, it has been used successfully in the biological life support systems "Aquarack/CEBAS" and "Omegahab" on space flights [16][17][18] Hornwort plants or the epiphytes they support have been shown to degrade the herbicide atrazine.[19]
In aquaria this plant appears to drop all its leaves when exposed to products designed to kill snails. The stems can recover relatively quickly, growing new leaves within a few weeks.
Ceratophyllum demersum, commonly known as hornwort, rigid hornwort, coontail, or coon's tail, is a species of Ceratophyllum. It is a submerged, free-floating aquatic plant, with a cosmopolitan distribution, native to all continents except Antarctica. It is a harmful introduced weed in New Zealand. It is also a popular aquarium plant.
Ceratophyllum demersum[2]es un especie de Ceratophyllaceae, con una distribución cosmopolita[3] en regiones templadas y tropicales. Esta planta acuática es conocida popularmente como mil hojas de agua, bejuquillo, cola de zorro[4] o pinito de agua.
Crece en lagos y ríos de corriente lenta a moderada alrededor del mundo.[3]
Es una planta acuática perenne y resistente, considerada como de fácil mantenimiento en acuarios y estanques. Carece de raíces; se desarrolla flotando en su ambiente, creciendo por un extremo conforme el otro, la base, se va descomponiendo. Vive con las hojas y los tallos totalmente sumergidos, estos últimos se caracterizan por ser quebradizos. Pueden anclarse por motivos ornamentales, recomendándose en esos casos que el sustrato tenga una profundidad de 7-9 cm. para evitar la molestia de que la planta salga a flote nuevamente y se termine dañándola al devolverla a su lugar.
Crece ramificada, lo cual hace sencillo separar gajos para que estos se conviertan en una nueva planta. Además de reproducirse por propagación vegetativa, también poseen flores, masculinas y femeninas, encontradas en diferentes nodos.
Aguas blandas, de ph neutro o ligeramente ácidas. Deben poseer iluminación intensa; además, los abonos a aplicarse deben ser aquellos que se disuelven en el agua, ya que, como se dijo anteriormente, carecen de raíces. Hay ciertas variedades que desarrollan raicillas dado que prefieren crecer arraigadas; estas raíces las desarrollan con el único fin de sujetarse, no para absorber nutrientes y, por tanto, hacen que el abono hidrosoluble siga siendo la mejor opción.
La temperatura ideal para estas plantas varía según el hábitat de las variedades. Las que provienen de Sudamérica prefieren aguas frías y con mayor circulación; por otro lado, variedades europeas como Ceratophyllum Submersum prefieren aguas templadas y con menor flujo, pudiendo vivir incluso en aguas estancadas.
Ceratophyllum Submersum. Con menor follaje que C. Demersum.
Resulta útil en acuarios y estanques no solo por su valor estético, sino también porque ayudan a controlar las algas y mantener el acuario oxigenado. Si se les proporciona suficiente luz y filtración, pueden desarrollarse perfectamente; no obstante, debe ir podándosela conforme crece, ya que pueden alcanzar una altura promedio de 1,50 m.
Son importantes en sus ambientes naturales debido a que sirven como lugar de puesta y como posterior refugio para los alevines y especies de peces pequeños. Sus hojas y frutos, además, constituyen un alimento importante para aves migratorias en determinadas zonas.
Pueden resultar molestas por poder obstruir canales de riego y dificultar la navegación, pesca y actividades recreacionales acuáticas.
Ceratophyllum demersum fue descrita por Carlos Linneo y publicado en Species Plantarum 2: 992. 1753.[5]
Datos: Q157385
Multimedia:
Especies: Ceratophyllum demersum
Ceratophyllum demersumes un especie de Ceratophyllaceae, con una distribución cosmopolita en regiones templadas y tropicales. Esta planta acuática es conocida popularmente como mil hojas de agua, bejuquillo, cola de zorro o pinito de agua.
Räni-kardhein (Ceratophyllum demersum) on veesisene taim kardheinaliste sugukonnast kardheina perekonnast.
Räni-kardhein on kosmopoliitse levikuga mageveetaim.
Enamasti kasvab ta toiteaineterikastes seisvates või väga vaikse vooluga veekogudes suvise temperatuuriga 15–30 °C, kinnitudes mudasele põhjale. Vahel esineb ta ka nõrgalt riimveelistes veekogudes.
Taime vars kasvab 1–3 m pikkuseks. Varrel on hulgaliselt külgvõsusid, mis muudab ühe isendi suureks põõsakujuliseks massiks. Iga leht on 8–40 mm pikk. Lehed on 6–12 kaupa männastes. Lehed on terava servaga hammastega, jäigad ja haprad.
Taim on ühekojaline ja õitseb juulist septembrini. Õied on väikesed, umbes 2 mm pikad, kroonlehti on 8 või rohkem ja need on rohekaspruunikad. Samal taimel moodustuvad eraldi isas- ja emasõied.
Räni-kardhein on juurteta lehesarnaste risoididega.
Vili on ogadega 4-5 mm pikkune pähklike.[1]
Räni-kardheina kasvatatakse sageli akvaariumides, sealhulgas külma veega täidetud akvaariumides. Isegi ilma juurteta võib taim kinnituda akvaariumi põhja või akvaariumis olevate esemete külge. Need helerohelised taimed pakuvad suurepärast kaitset vastkoorunud maimudele. Kardheina paljundatakse katkilõikamise teel.
Räni-kardheina kasutatakse veekogude puhastamiseks, sest nad eritavad aineid, mis takistavad tsüanobakterite arengut.
Räni-kardhein (Ceratophyllum demersum) on veesisene taim kardheinaliste sugukonnast kardheina perekonnast.
Räni-kardhein on kosmopoliitse levikuga mageveetaim.
Enamasti kasvab ta toiteaineterikastes seisvates või väga vaikse vooluga veekogudes suvise temperatuuriga 15–30 °C, kinnitudes mudasele põhjale. Vahel esineb ta ka nõrgalt riimveelistes veekogudes.
Taime vars kasvab 1–3 m pikkuseks. Varrel on hulgaliselt külgvõsusid, mis muudab ühe isendi suureks põõsakujuliseks massiks. Iga leht on 8–40 mm pikk. Lehed on 6–12 kaupa männastes. Lehed on terava servaga hammastega, jäigad ja haprad.
Taim on ühekojaline ja õitseb juulist septembrini. Õied on väikesed, umbes 2 mm pikad, kroonlehti on 8 või rohkem ja need on rohekaspruunikad. Samal taimel moodustuvad eraldi isas- ja emasõied.
Räni-kardhein on juurteta lehesarnaste risoididega.
Vili on ogadega 4-5 mm pikkune pähklike.
Räni-kardheina kasvatatakse sageli akvaariumides, sealhulgas külma veega täidetud akvaariumides. Isegi ilma juurteta võib taim kinnituda akvaariumi põhja või akvaariumis olevate esemete külge. Need helerohelised taimed pakuvad suurepärast kaitset vastkoorunud maimudele. Kardheina paljundatakse katkilõikamise teel.
Räni-kardheina kasutatakse veekogude puhastamiseks, sest nad eritavad aineid, mis takistavad tsüanobakterite arengut.
Karvalehti eli tankeakarvalehti (Ceratophyllum demersum, syn. Ceratophyllum apiculatum[2]), aiemmalta nimeltään sarvikarvalehti[3], on juureton rehevien vesistöjen uposkasvi, joka imee ravintoa lehdillään. Laji on levinnyt eri puolille maapalloa, ja se on myös suosittu akvaariokasvi.
Monivuotinen karvalehti on juureton, tummanvihreä uposkasvi. Kasvin varret ovat ohuita, rentoja ja haarovia, varren nivelissä on korkeintaan yksi haara. Lehdet ovat säteittäisesti 6–8 tai joskus 10 lehden kiehkuroissa. Lehdet ovat korvakkeettomia, lähes ruodittomia ja 0,8–3 cm pitkiä. Lehden lapa on 1–2 kertaa näennäisen halkihaaraisesti liuskainen. Liuskat ovat jäykähköjä, ylöspäin kaarevia, kapeita ja selvästi hammaslaitaisia. Kukat ovat yksineuvoisia, lehtihankaisia, perättömiä, kehälehdettömiä ja lukuisten millin pituisten kehämäisten ja tasasoukkien ylälehtien suojaamia. Hedekukat ovat 2–3,5 mm leveitä, ja niissä on runsaasti heteitä. Emikukat ovat hedekukkia kapeampia, ja niiden luotti on rihmamainen. Suomessa karvalehti kukkii kesä-elokuussa, mutta kukinta on harvinaista. Vielä harvemmin se tuottaa hedelmiä. Hedelmä on 3,5–5,5 mm pitkä, pitkänomainen pähkylä. Pähkylän kärjessä on piikkimäinen, 2–7,5 mm pitkä vartalo.[4] Pähkylän tyvellä olevien piikkien mukaan karvalehti jaetaan kahteen eri muotoon. Tavallisesti tyvellä on kaksi eripituista piikkiä (var. demersum), joskus piikit ovat vain lyhyitä nystermiä (var. apiculatum).[5]
Suomessa esiintyy myös erittäin harvinaisena karvalehden kanssa samaan sukuun kuuluva, hyvin samannäköinen hentokarvalehti (Ceratophyllum submersum).[6]
Karvalehti on levinnyt laajalle alueelle maapallolla. Euroopassa sitä tavataan Islantia, Kreikkaa, Bulgariaa ja mantereen arktisia alueita lukuun ottamatta koko maanosassa. Levinneisyysalue jatkuu Europasta edelleen Lähi-itään, Keski-Aasiaan ja Siperian läpi aina Japaniin, Korean niemimaalle ja Kiinaan saakka. Sitä tavataan laajalla alueella myös Etelä-Aasiassa muun muassa Intiassa ja Sri Lankassa. Karvalehti kasvaa myös eri puolilla Afrikan mannerta, suuressa osassa Pohjois-Amerikkaa, Keski- ja Etelä-Amerikassa sekä paikoin myös Australiassa.[7]
Suomessa karvalehteä tavataan paikoitellen koko maassa Keski-Lappia myöten. Yleisin laji on Ahvenanmaalla ja Etelä-Suomessa, mutta se puuttuu suurimmasta osasta Pohjanmaata.[8]
Karvalehti kuuluu Suomen alkuperäisiin kasvilajeihin. Fossiililöytöjen perusteella laji on levinnyt Suomeen pian jääkauden jälkeen ja menestyi erityisen hyvin jääkauden jälkeisellä lämpökaudella. Ilmaston viilennyttyä ja vesien karuunnuttua laji on säilynyt rehevimmissä järvissä nykypäiviin saakka.[9]
Karvalehti on rehevien vesistöjen kasvi. Se kasvaa järvissä, murtovesilahdissa, rantalammikoissa ja ojissa. Sitä tavataan myös hitaasti virtaavassa vedessä. Suomessa karvalehti on vesistöjen rehevöitymisen myötä yleistynyt.[4] Rehevillä järvillä karvalehti voi kasvaa sellaisiksi massoiksi, että se haittaa järvien virkistyskäyttöä.[10] Koska karvalehdellä ei ole juuria, ja se lisääntyy pienistäkin pätkistä, kasvin hävittäminen niittämällä on vaikeaa.[7]
Karvalehti on myös suosittu akvaariokasvi. Hyvissä olosuhteissa se kasvaa hyvin nopeasti, jopa useita senttejä päivässä. Karvalehti viihtyy vedessä, jonka lämpötila on 5–28 °C.[11]
Karvalehti eli tankeakarvalehti (Ceratophyllum demersum, syn. Ceratophyllum apiculatum), aiemmalta nimeltään sarvikarvalehti, on juureton rehevien vesistöjen uposkasvi, joka imee ravintoa lehdillään. Laji on levinnyt eri puolille maapalloa, ja se on myös suosittu akvaariokasvi.
Le Cératophylle immergé, Cératophylle épineux, Cornifle immergé ou Cornifle nageant (Ceratophyllum demersum) est une espèce de plantes aquatiques (vivaces) de la famille des Ceratophyllaceae, à tiges dépourvues de racine. Le nom commun « cornifle » proviendrait du mot corne[1].
En milieu naturel, quelques feuilles se transforment en organes semblables à des racines (rhizoïdes) qui fixent les tiges au sol[2].
L'espèce est relativement ubiquiste, supportant des températures de 10 à 30 °C, et un pH de 6 à 9.
Ceratophyllum demersum ne possède pas de racines mais se fixe au sol à l’aide de rhizoïdes. Sa tige est dressée, légèrement cassante, ses feuilles sont disposées en verticilles autour de la tige. Les feuilles sont vert foncé et raides ; elles se divisent de façon dichotomique leur donnant un aspect fourchu. Elles se terminent, à leurs extrémités, par des épines molles.
Espèce des zones humides, à répartition cosmopolite. Elle apprécie les cours d'eau à débit lent, voire stagnant.
L'espèce est évaluée comme non préoccupante aux échelons mondial, européen et français[4]. En France l'espèce se raréfie : elle est considérée quasi menacée (NT), proche du seuil des espèces menacées ou qui pourraient être menacées si des mesures de conservation spécifiques n'étaient pas prises, en Limousin et Corse.
Elle est asexuée (végétative, par fragmentation ou bouturage des tiges) ou sexuée
La reproduction sexuée se produit de juin à septembre, à partir de fleurs verdâtres très discrètes (1 mm ou moins) qui se forment à la jonction (aisselle) des feuilles et de la tige. Une même tige porte à la fois des fleurs mâles (par groupe de 3 et plutôt dans le haut du rameau) et des fleurs femelles (solitaires et plutôt situées dans le bas du rameau). La pollinisation est aquatique et produit des fruits ovoïdes (4 à 6 mm de long) lisses et garnis de 3 épines.
Cette plante contribue à l'épuration de l'eau et peut produire des herbiers hauts et denses. Ces derniers sont un abri pour certains poissons et leurs alevins, mais aussi un support de vie pour des nombreux autres organismes (petits crustacés, mollusques, hydres, bryozoaires, etc.).
Les rhizoïdes apparaissent fréquemment sur un morceau de tige, avant que ce dernier ne se sépare de la plante mère. Le Cératophylle peut accumuler de l'oxygène gazeux dans des espaces intercellulaires et ainsi flotter ou se maintenir vertical, sans nécessiter de tige ligneuse.
Des morceaux de tiges (flottantes ou non) sont transportées par le courant et si la plupart des tiges meurent en automne, comme dans le cas des Myriophylles, cette espèce produit des hibernacles (extrémités de bouquets, plus résistantes qui sont la forme hivernante de la plante).
Comme d’autres plantes aquatiques[5], C. demersum présente une activité allélopathique (c'est-à-dire que cette macrophyte submergée sécrète des molécules biocides pour une partie des bactéries, cyanobactéries filamenteuses ou Chroococcus et algues ou autres organismes qui sans cela envahiraient ses tiges, ses feuilles et ses propagules[6],[7]). Ces substances ont fait l’objet d’études et comparées à celles produites par une Najas (Najas marina ssp. intermedia), chez ces deux plantes aquatiques, il semble y avoir deux types de molécules allélochimiques, l’une soluble dans l’eau, et l’autre légèrement lipophile qui peuvent respectivement agir contre le phytoplancton et par contact direct de cellule à cellule, par exemple contre des épiphytes ou organismes parasites. En laboratoire, ils se montrent actifs dans le milieu environnant[8]. Dans leur milieu, ces deux plantes pourraient ainsi éventuellement profiter l’une de l’autre, quand elles cohabitent[9].
Cette plante très résistante peut via ses feuilles (puisqu’elle n’a pas de vraies racines) bioconcentrer certains toxiques dont les métaux lourds ;
Ceratophyllum demersum n'a pas de racine, elle peut être plantée en arrière-plan dans le sol ou bien être laissée flottante. C'est une plante recommandée pour lutter contre les algues car elle absorbe les substances nutritives contenues dans l'eau et sécrète plusieurs substances allélopathiques (solubles dans l'eau pour les unes et dans les lipides pour d'autres) inhibant la croissance de certaines cyanobactéries filamenteuses[16] ou de type Chroococcales[16].
Elle forme rapidement des touffes denses et procure de nombreux refuges pour alevins ou poissons timides. Sa croissance rapide et la production de nombreux rameaux latéraux en fait aussi une excellente nourriture pour les poissons herbivores. Sa couleur varie en fonction des apports ferriques, de l'intensité lumineuse et de la température. Il faut également tenir compte de la variété, comme Ceratophyllum demersum var Foxtail, dont le polymorphisme et la couleur sont très variables.
Selon World Checklist of Selected Plant Families (WCSP) (9 janv. 2013)[17] :
Le Cératophylle immergé, Cératophylle épineux, Cornifle immergé ou Cornifle nageant (Ceratophyllum demersum) est une espèce de plantes aquatiques (vivaces) de la famille des Ceratophyllaceae, à tiges dépourvues de racine. Le nom commun « cornifle » proviendrait du mot corne.
En milieu naturel, quelques feuilles se transforment en organes semblables à des racines (rhizoïdes) qui fixent les tiges au sol.
L'espèce est relativement ubiquiste, supportant des températures de 10 à 30 °C, et un pH de 6 à 9.
Kruta voščika (lat. Ceratophyllum demersum), vodena trajnica iz roda voščika, jedna od pet ili šest vrsta u porodici voščikovki, i najrasprostranjenija među svim njezinim vrstama.[1]
Kruta voščika raste po svim kontinentima, a u Hrvatskoj u plitkim stajaćim ili sporim tekućim vodama, plitkim dijelovima jezera i kanalima.
C. demersum
C. demersum
C. demersum
Kruta voščika (lat. Ceratophyllum demersum), vodena trajnica iz roda voščika, jedna od pet ili šest vrsta u porodici voščikovki, i najrasprostranjenija među svim njezinim vrstama.
Kruta voščika raste po svim kontinentima, a u Hrvatskoj u plitkim stajaćim ili sporim tekućim vodama, plitkim dijelovima jezera i kanalima.
Drapaty rohačk (Ceratophyllum demersum) je rostlina ze swójby rohačkowych rostlinow (Ceratophyllaceae).
Drapaty rohačk je podnurjaca wódna rostlina a trajne zelo, kotrež docpěwa wysokosć wot 30 hač 80 cm. Rostlina je bjez-korjenjowa, ale z wurostkami na pódźe zakorjenjena abo přez powětrowe zawrjenki we wurostkach a łopjenach swobodnje płuwaca.
Łopjena steja w mutličkach a maja 2-4 jehłojte proste, zubate kónčki.
Kćěje wot junija hač septembra. Kćenja su jednopłažne a steja w łopjenowych kutach.
Rostlina so přez wodu wopróši.
Rosće w hatach, starych wodach kaž tež měrnych jězorowych zaliwach. Preferuje wutkatu wodu z hłubokosć wot 0,5 hač 10 m.
Drapaty rohačk. W: FloraWeb.de. (němsce)
Drapaty rohačk (Ceratophyllum demersum) je rostlina ze swójby rohačkowych rostlinow (Ceratophyllaceae).
Il ceratofillo comune (Ceratophyllum demersum L., 1753) è una pianta acquatica della famiglia Ceratophyllaceae, originaria del Nord America ma con distribuzione cosmopolita, prevalente nelle regioni temperate e tropicali.[2]
È una pianta acquatica sommersa, che cresce in filamenti che possono raggiungere anche 1–3 metri di lunghezza, con numerosi aghi morbidi che ne aumentano il volume. Le foglie, sono raggruppate a sei o dodici con una lunghezza singola variabile dagli 8 ai 40 mm di lunghezza, e possono essere semplici o biforcate. I fiori raggiungono come massima i 2 mm di lunghezza e sono difficilmente notabili in quanto i loro petali hanno una colorazione verde come il resto della pianta, per poi divenire leggermente più scuri. Il frutto consiste in una noce di 4–5 mm di lunghezza, solitamente con tre spine, due basali ed una apicale, per un totale di 1–12 mm di lunghezza.
Questa specie ha una distribuzione cosmopolita: il suo areale si estende dalle Azzorre e dall'Europa, attraverso il Medio Oriente e il subcontinente Indiano, sino al sud-est asiatico e alla Cina; è inoltre presente in Africa, a nord e a sud del Sahara, in Madagascar, in Australasia e in tutto il continente americano.[1]
Cresce in prevalenza in acque immobili o poco mosse, in stagni od acquitrini con una temperatura estiva di 15-30 °C ed uno status nutriente molto ricco.
Questa specie è sovente utilizzata per ossigenare acquari e vasche con temperatura media o tropicale. La sua struttura, inoltre, le consente facilmente di convivere con la presenza dei pesci che, soprattutto nei primi mesi di vita, trovano rifugio in queste piante, che sono anche un valido riparo contro il freddo invernale. Si propaga per tagli.
Il ceratofillo comune (Ceratophyllum demersum L., 1753) è una pianta acquatica della famiglia Ceratophyllaceae, originaria del Nord America ma con distribuzione cosmopolita, prevalente nelle regioni temperate e tropicali.
Paprastoji nertis (lot. Ceratophyllum demersum) – nertinių (Ceratophyllaceae) šeimos vandens augalas
Augalas 40–200 cm ilgio, viršutinėje stiebo dalyje gausiai šakotas. Lapai 1 arba 2 kartus dvišakai šakoti, po 4–12 menturėse, tamsiai žali, siūliški. Vaisius – juodos spalvos riešutėlis. Žydi liepos mėn. Žiedai smulkūs. Auga stovinčiuose ir lėtai tekančiuose vandenyse. Augalą lesa paukščiai, ėda žuvys.
Grof hoornblad (Ceratophyllum demersum) is een overblijvende, ondergedoken waterplant die behoort tot de hoornbladfamilie (Ceratophyllaceae). Het is een plant, die in Nederland in het wild voorkomt. De plant komt voor in Europa, Noord-Azië en Noord-Amerika. Grof hoornblad onderscheidt zich van fijn hoornblad (Ceratophyllum submersumn) door de donkergroene bladeren.
Het is een zeer snelle groeier (tot 10 cm per dag) en neemt daarom zeer veel voedingsstoffen uit het water op. De plant wordt toegepast als achtergrondplant in het aquarium. Ook in de vijver doet de plant het uitstekend. De plant voelt hard aan en breekt gemakkelijk. De plant vangt gemakkelijk zweefvuil op. Er moet dus gezorgd worden voor helder water. De vermeerdering is zeer eenvoudig door zijscheuten.
De donkergroene plant wordt 60-90 cm lang en vormt geen wortels. De 0,6-3 cm lange bladeren zijn een- tot tweevoudig gaffelvormig gedeeld en hebben twee tot vier lintvormige, meestal stijve, dicht stekelig getande slippen.
In de herfst worden overwinteringsknoppen (turionen) gevormd, die van de moederplant loslaten en naar de bodem zinken. In het voorjaar stijgen ze weer naar de oppervlakte en ontwikkelen zicht tot nieuwe planten.
Grof hoornblad bloeit onderwater van juli tot de herfst. Zowel de vrouwelijke als mannelijke bloemen hebben geen kelk- en kroonbladen. De bloem wordt omgeven door groene schutbladen. De bestuiving vindt via het water plaats.
De olijfgroene, 4-6 mm lange vrucht is een nootje en heeft aan de voet twee of drie gekromde stekels. Het doornvormige overblijfsel van de stijl is even lang of langer dan de vrucht. De deels kleverige vrucht wordt door het water of door watervogels verspreid.
De plant komt voor in vrij diep tot ondiep, stilstaand of zwak stromend, zeer voedselrijk, brak en zoet water.
De namen in andere talen kunnen vaak eenvoudig worden opgezocht met de interwiki-links.
Grof hoornblad (Ceratophyllum demersum) is een overblijvende, ondergedoken waterplant die behoort tot de hoornbladfamilie (Ceratophyllaceae). Het is een plant, die in Nederland in het wild voorkomt. De plant komt voor in Europa, Noord-Azië en Noord-Amerika. Grof hoornblad onderscheidt zich van fijn hoornblad (Ceratophyllum submersumn) door de donkergroene bladeren.
Het is een zeer snelle groeier (tot 10 cm per dag) en neemt daarom zeer veel voedingsstoffen uit het water op. De plant wordt toegepast als achtergrondplant in het aquarium. Ook in de vijver doet de plant het uitstekend. De plant voelt hard aan en breekt gemakkelijk. De plant vangt gemakkelijk zweefvuil op. Er moet dus gezorgd worden voor helder water. De vermeerdering is zeer eenvoudig door zijscheuten.
De donkergroene plant wordt 60-90 cm lang en vormt geen wortels. De 0,6-3 cm lange bladeren zijn een- tot tweevoudig gaffelvormig gedeeld en hebben twee tot vier lintvormige, meestal stijve, dicht stekelig getande slippen.
In de herfst worden overwinteringsknoppen (turionen) gevormd, die van de moederplant loslaten en naar de bodem zinken. In het voorjaar stijgen ze weer naar de oppervlakte en ontwikkelen zicht tot nieuwe planten.
Grof hoornblad bloeit onderwater van juli tot de herfst. Zowel de vrouwelijke als mannelijke bloemen hebben geen kelk- en kroonbladen. De bloem wordt omgeven door groene schutbladen. De bestuiving vindt via het water plaats.
De olijfgroene, 4-6 mm lange vrucht is een nootje en heeft aan de voet twee of drie gekromde stekels. Het doornvormige overblijfsel van de stijl is even lang of langer dan de vrucht. De deels kleverige vrucht wordt door het water of door watervogels verspreid.
De plant komt voor in vrij diep tot ondiep, stilstaand of zwak stromend, zeer voedselrijk, brak en zoet water.
Hornblad er en vannplante som kan danne store stender. Bladene er stilt i krans. Blomstene sitter i bladhjørnene. Dette er eneste art i gruppen hornblader som vokser vilt i Norge. Den finnes i stillestående eller veldig saktestrømmende vann i dammer og elver med sommertemperaturer på 10-28 °C og høyt innhold av næringsstoffer.
Den slår «rot» i mudder på bunnen, skjønt disse røttene egentlig er modifiserte blader og ikke røtter i ordets rette forstand. Stenglene blir 5-100 cm lange, med flere sideskudd som gjør at et enkelt eksemplar av planten fremstår som en stor, buskete masse. Bladene står i vindinger på seks til tolv; hvert blad er 8-40 mm langt, enkelt eller forgrenet til 2-8 trådaktige segmenter.
Hornblad er sambu, med adskilte hann- og hunnblomster på samme plante. Blomstene er små, 2 mm lange med ett eller flere grønnbrune kronblader. Frukten er en liten, 4-5 mm lang nøtt.
Planten regnes som enkel å holde i akvarium, den er hurtigvoksende og danner gode gjemmesteder for yngel. Den brukes ofte som flytende ferskvannsplante i både kaldtvanns- og tropiske akvarier, men den kan også finne feste i bunnlaget, røtter eller andre objekter i akvariet.
Hornblad er en vannplante som kan danne store stender. Bladene er stilt i krans. Blomstene sitter i bladhjørnene. Dette er eneste art i gruppen hornblader som vokser vilt i Norge. Den finnes i stillestående eller veldig saktestrømmende vann i dammer og elver med sommertemperaturer på 10-28 °C og høyt innhold av næringsstoffer.
Den slår «rot» i mudder på bunnen, skjønt disse røttene egentlig er modifiserte blader og ikke røtter i ordets rette forstand. Stenglene blir 5-100 cm lange, med flere sideskudd som gjør at et enkelt eksemplar av planten fremstår som en stor, buskete masse. Bladene står i vindinger på seks til tolv; hvert blad er 8-40 mm langt, enkelt eller forgrenet til 2-8 trådaktige segmenter.
Hornblad er sambu, med adskilte hann- og hunnblomster på samme plante. Blomstene er små, 2 mm lange med ett eller flere grønnbrune kronblader. Frukten er en liten, 4-5 mm lang nøtt.
Rogatek sztywny (Ceratophyllum demersum L.) – gatunek byliny należący do rodziny rogatkowatych (Ceratophyllaceae). Występuje w stanie dzikim na całym globie. W Polsce pospolity na niżu i pogórzu. Rozprzestrzenia się i zwiększa liczebność wraz ze wzrostem trofii wód powierzchniowych. W wielu jeziorach i stawach porasta rozległe powierzchnie wypierając inne gatunki roślin. Rozmnaża się głównie wegetatywnie.
Hydrofit zanurzony. Nie toleruje znacznych spadków poziomu wody i przesuszenia. Występuje w eutroficznych wodach stojących i wolno płynących. Gatunek charakterystyczny dla klasy Potametea oraz zespołu Ceratophylletum demersi. Często tworzy warstwę roślin zanurzonych w zbiorowiskach z roślinami o liściach pływających (np. w zbiorowiskach z grzybieniami białymi lub grążelem żółtym. Na zimę opada na dno zbiornika.
Rogatek może tworzyć niezwykle gęste warstwy uniemożliwiające dostęp światła do dna zbiornika i rozwój innych roślin. Przy braku dostępu do światła najniższe pędy rogatka zabarwione są normalnie ale rosną bardzo powoli.
Roślina uprawna: stosowana do nasadzeń w oczkach wodnych.
Ceratophyllum asperum Lam. 1779, C. cornutum Rich. 1810, C. verticillatum Roxb. 1814, C. tricorne Dumort. 1827, C. tricuspidatum Dumort. 1827, C. unicorne Dumort. 1827, C. apiculatum Cham. 1829, C. indicum Willd. ex Cham. 1829, C. oxyacanthum Cham. 1829, C. tuberculatum Cham. 1829, C. echinatum A. Gray 1847, C. chilense Leyb. 1859, C. aquaticum H.C. Watson 1873, C. gibbum Laforet ex Nyman 1878, C. cristatum Spruce ex K. Schum. 1894.
Rogatek sztywny (Ceratophyllum demersum L.) – gatunek byliny należący do rodziny rogatkowatych (Ceratophyllaceae). Występuje w stanie dzikim na całym globie. W Polsce pospolity na niżu i pogórzu. Rozprzestrzenia się i zwiększa liczebność wraz ze wzrostem trofii wód powierzchniowych. W wielu jeziorach i stawach porasta rozległe powierzchnie wypierając inne gatunki roślin. Rozmnaża się głównie wegetatywnie.
Ceratophyllum demersum é uma espécie de planta com flor pertencente à família Ceratophyllaceae.
A autoridade científica da espécie é L., tendo sido publicada em Species Plantarum 2: 992. 1753.
Trata-se de uma espécie presente no território português, nomeadamente em Portugal Continental e no Arquipélago dos Açores.
Em termos de naturalidade é nativa das duas regiões atrás indicadas.
Não se encontra protegida por legislação portuguesa ou da Comunidade Europeia.
Ceratophyllum demersum é uma espécie de planta com flor pertencente à família Ceratophyllaceae.
A autoridade científica da espécie é L., tendo sido publicada em Species Plantarum 2: 992. 1753.
Hornsärv (Ceratophyllum demersum) är en art i familjen särvväxter. Den växer i vatten och bildar ofta stora bestånd. Hornsärven är en flerårig ört och har styva, tandade blad.
Wikimedia Commons har media som rör Hornsärv.
Hornsärv (Ceratophyllum demersum) är en art i familjen särvväxter. Den växer i vatten och bildar ofta stora bestånd. Hornsärven är en flerårig ört och har styva, tandade blad.
Може рости на великій глибині — до 9 метрів. Стебло — довге, тонке, у верхній частині — гіллясте, всипане маленьким голкоподібним листям яскраво- або темно-зеленого кольору.
Коренів у куширу немає. Його роль виконують особливі бліді, майже безбарвні гілки в нижній частині стебла. Вони проникають в мул і, як якорі, утримують рослину. Поживні (мінеральні) речовини поглинає вся поверхня рослини: і стебло, і листя, а не коріння, як у більшості інших рослин.
Квітки — дрібні, ледве помітні, без пелюсток. Тичинкові і маточкові квітки розташовані на одній рослині.
Кушир все життя проводить у воді, запилюється — теж під водою. Дозріваючи, тичинки відділяються від квітки і спливають на поверхню, де пилок висипається з пиляків. Пилок важчий за воду, тому опускається і потрапляє на приймочки маточок. Водне запилення — рідкісне явище у світі рослин.
Плід — горішок, має три шиповидні виступи.
Кушир занурений — багаторічна рослина. Восени, коли температура знижується до 12—14°С, більша частина рослини відмирає, а верхівки пагонів з бруньками опускаються на дно водойми, де і зимують.
Росте як на сонці, так і в тіні, але яскравого сонячного світла не любить. Прагне «піти» на глибину або в тінь дерев, що ростуть на березі. Мешкає у водоймах із стоячою або повільно проточною водою. Найкраще росте у помірно жорсткій воді, що має нейтральну або слаболужну реакцію. Дуже невибагливий. Добре витримує широкий діапазон температур — від 12 до 30°С, але в теплій воді розвивається значно швидше.
Кушир занурений зустрічається на всіх континентах, крім Антарктиди. Інколи витісняє з водоймища інші рослини. По річці, яка заросла роголисником, нерідко важко плисти на човні.
Підводні луги з куширу відіграють важливу роль в житті водойми. Вони слугують притулком для риб і дрібних безхребетних. Також очищають воду і насичують її киснем.
Куширом харчуються деякі риби, равлики; він також придатний для використання в акваріумах.
Кушир занурений і препарати з нього в народній медицині застосовували при жовтяниці, артеріальній гіпертонії, укусах отруйних комах, при кривавій блювоті, як пом'якшувальні і жарознижуючі засоби, у тому числі при малярії.
Може рости на великій глибині — до 9 метрів. Стебло — довге, тонке, у верхній частині — гіллясте, всипане маленьким голкоподібним листям яскраво- або темно-зеленого кольору.
Коренів у куширу немає. Його роль виконують особливі бліді, майже безбарвні гілки в нижній частині стебла. Вони проникають в мул і, як якорі, утримують рослину. Поживні (мінеральні) речовини поглинає вся поверхня рослини: і стебло, і листя, а не коріння, як у більшості інших рослин.
Квітки — дрібні, ледве помітні, без пелюсток. Тичинкові і маточкові квітки розташовані на одній рослині.
Кушир все життя проводить у воді, запилюється — теж під водою. Дозріваючи, тичинки відділяються від квітки і спливають на поверхню, де пилок висипається з пиляків. Пилок важчий за воду, тому опускається і потрапляє на приймочки маточок. Водне запилення — рідкісне явище у світі рослин.
Плід — горішок, має три шиповидні виступи.
Кушир занурений — багаторічна рослина. Восени, коли температура знижується до 12—14°С, більша частина рослини відмирає, а верхівки пагонів з бруньками опускаються на дно водойми, де і зимують.
Росте як на сонці, так і в тіні, але яскравого сонячного світла не любить. Прагне «піти» на глибину або в тінь дерев, що ростуть на березі. Мешкає у водоймах із стоячою або повільно проточною водою. Найкраще росте у помірно жорсткій воді, що має нейтральну або слаболужну реакцію. Дуже невибагливий. Добре витримує широкий діапазон температур — від 12 до 30°С, але в теплій воді розвивається значно швидше.
Кушир занурений зустрічається на всіх континентах, крім Антарктиди. Інколи витісняє з водоймища інші рослини. По річці, яка заросла роголисником, нерідко важко плисти на човні.
Rong đuôi chó cứng hay Rong đuôi chó thường (danh pháp: Ceratophyllum demersum) là một loài thực vật có hoa trong họ Ceratophyllaceae. Loài này được L. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1753.[1]
Rong đuôi chó cứng hay Rong đuôi chó thường (danh pháp: Ceratophyllum demersum) là một loài thực vật có hoa trong họ Ceratophyllaceae. Loài này được L. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1753.
Ceratophyllum demersum L., 1753
Охранный статусРоголи́стник погружённый (лат. Ceratophýllum demérsum) — водное многолетнее растение, вид рода Роголистник (Ceratophyllum). Типовой вид рода.
Бескорневое водное цветковое растение, способное произрастать в широком спектре экологических условий, часто образующее моновидовые скопления. Родина растения — Северная Америка, в настоящее время оно распространилось по всем континентам, причиной чему послужило, в частности, развитие торговли аквариумными растениями и растениями для прудов.
Водное растение, свободно плавающее или прикреплённое к субстрату тонкими ризоидными побегами, отходящими от основания стебля. Питательные вещества растения всасывают непосредственно из воды[2]. Часто растения образуют крупные одновидовые скопления в водоёмах, достигающие 5—6 и даже 10 м в глубину.
Стебли 30—60[3] (150[4]—250) см длиной, лишённые корней. Листья тёмно-зелёные до оливково-зелёных, в мутовках по (3)5—12, сидячие, в основании расширенные, 1—4 см длиной, однократно или дважды — трижды дихотомически разветвлённые, жёсткие. Сегменты 0,5 мм шириной, линейные, цилиндрические, нитевидные, с одной стороны с зубцами[3]. Турионы в виде многочисленных густых чешуевидных листьев на концах стеблей.
Цветки не более 1—2 мм длиной[4], зеленоватые, однополые, одиночные, сидячие в пазухах листьев, с 9—12 прицветниками, напоминающими чашечку, лишённые настоящего околоцветника. Пестичные и тычиночные цветки имеются в разных узлах на одном растении. Пестичный цветок — в виде верхней одногнёздной завязи с одним простым пестиком[2]. Тычиночный цветок — с 12—16 сидячими пыльниками без тычиночных нитей, каждый из которых с двумя остроконечиями[3]. Пыльники отрываются от растений и всплывают почти до поверхности воды, высыпающаяся из них пыльца тонет и попадает на пестичные цветки. Вероятно, опыление возможно только в стоячей воде[2].
Плоды — чёрные орешки (или семянки) 4—5×2—2,5 мм, с шипиком 4—7 мм длиной на конце и с двумя шипиками 2—3,5(7) мм длиной у основания[5], поверхность плодов гладкая или бугорчатая[2]. Плодоножки до 0,3 мм длиной. Плоды нередко не образуются[6].
Растение встречается в прудах, канавах, озёрах, в ручьях и небольших реках, на глубинах от 50 см до 15,5 м. В ряде регионов является опасным инвазивным видом: в Новой Зеландии образует монодоминантные сообщества до 7 м (местами до 10 м) глубиной, в которых не выдерживают конкуренции местные виды. Доминирование роголистника достигается тремя способами — конкуренцией за неорганический азот, конкуренцией за свет и аллелопатическим влиянием растений.
Размножается семенами, а также вегетативно — турионами или кусочками стеблей. Турионы и плоды оседают на дно водоёма после отделения от материнского растения. В регионах с низкими зимними температурами растения на зиму оседают на дно. Цветение и плодоношение здесь отмечается редко, преобладает вегетативное размножение. В тёплых умеренных и субтропических регионах растения продолжают развиваться и зимой, образуя многочисленные семена и турионы, весной прорастающие в новые растения[2].
Для уничтожения популяций водных растений в Новой Зеландии нередко применяется дикват (нем.)русск., однако в мутной воде он малоэффективен. В таких условиях более эффективно использование эндоталя (нем.)русск., который, однако, подавляет и развитие иных видов растений, в частности, рдеста и урути. Определённый эффект может оказывать флуридон (нем.)русск., однако его проявление было подтверждено не во всех исследованиях. Было показано, что роголистник гибнет при применении метсульфурон-метила (нем.)русск..
В качестве биологической меры контроля популяций роголистника в Новой Зеландии, в Египте, а также в Техасе было предложено подселение в водоёмы растительноядных белых амуров. В других регионах подселение амура иногда вызывало противоположный эффект — рыба более охотно питалась иными водными растениями, а популяция роголистника росла.
Предположительно, растение происходит из Северной Америки, в настоящее время распространено в водоёмах на всех континентах (кроме Антарктиды). В 1985 году Кристофер Кук отнёс роголистник погружённый к широко распространённым водным растениям, первоначальный ареал которых не установлен[7]. Ареал расширялся вследствие развития международной торговли аквариумными растениями. Вероятно, почти весь потенциальный ареал растение уже заняло.
Растение было впервые действительно описано в книге Species plantarum Карла Линнея. Видовой эпитет demersum означает «погружённый», образован от лат. demergo — «я погружаюсь»[3].
По данным The Plant List на 2013 год, в синонимику вида входят[8]:
Роголи́стник погружённый (лат. Ceratophýllum demérsum) — водное многолетнее растение, вид рода Роголистник (Ceratophyllum). Типовой вид рода.
Бескорневое водное цветковое растение, способное произрастать в широком спектре экологических условий, часто образующее моновидовые скопления. Родина растения — Северная Америка, в настоящее время оно распространилось по всем континентам, причиной чему послужило, в частности, развитие торговли аквариумными растениями и растениями для прудов.
提示：本条目的主题不是金魚草。金鱼藻（学名：Ceratophyllum demersum）是金鱼藻科金鱼藻属的植物。为鱼类的饵料，也可作为猪的饲料。
多年生草本的沉水性水生植物。茎细长分枝；叶子轮生，一再分裂成线状；秋季开小花，雌雄同株；果实为瘦果。
生于河湖、池沼中。分布于世界各地，生长于海拔50米至4,200米的地区，多生长于池塘以及河沟，目前尚未由人工引种栽培[1]。
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
マツモ(Ceratophyllum demersum)は、スイレン目マツモ科に属する水草の1種。金魚藻として知られる植物の一つ。季語、三冬。
食用な褐藻海藻であるイソガワラ目イソガワラ科（Ralfsiaceae）マツモ属（Genus Analipus）のマツモ（Analipus japonicus (Harvey) Wynne）とは全くの別種である。
世界中の湖沼、河川などに分布。日本でも全国の湖沼、ため池、水路などで見られる[1]。
多年生植物で、根を持たずに水面下に浮遊していることが多い[1]。茎を盛んに分枝し、切れ藻でも増殖する。葉は5-10輪生し、長さは0.8-2.5cmほど[1]。
花期は5-8月、雄花と雌花を同一の茎につけるが、個体群によっては全く花をつけない場合もある。花粉は水中媒[1]。
アクアリウムの水草として使用される事が多く、淡水の幅広い環境で生育する。
マツモ(Ceratophyllum demersum)は、スイレン目マツモ科に属する水草の1種。金魚藻として知られる植物の一つ。季語、三冬。
食用な褐藻海藻であるイソガワラ目イソガワラ科（Ralfsiaceae）マツモ属（Genus Analipus）のマツモ（Analipus japonicus (Harvey) Wynne）とは全くの別種である。
붕어마름은 물속에서 자라는 여러해살이풀로 전 세계에 널리 분포한다. 원줄기는 길이 20-40cm로 가지가 갈라지고 밑부분이 합쳐지며 2개씩 갈라져서 실 같은 갈래조각이 된다. 갈래조각 가장자리에 돌기 같은 잔톱니가 있다. 꽃은 8-9월에 피고 단성(單性)이며 잎겨드랑이에 1개씩 달리고 꽃덮이가 없다. 수꽃은 수술이 많고 수술대가 없으며 암꽃은 1개의 암술로 되고 1개의 암술대가 있다. 수과는 긴 난형이고 밑에 2개의 가시가 있으며 암술대가 남아 있다. 오성붕어마름은 2개의 가시 외에 윗부분에도 가시가 2개가 있는 것이 특징이다.
.jpg)
Detail of leaves and male flowers
Illustration
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_(19750164513).jpg)
.jpg)
