Oxalis acetosella o aleluya[1] ye una especie del xéneru Oxalis, orixinaria d'Europa y parte d'Asia.
Floria mientres unos pocos meses mientres la primavera, con pequeñes flores blanques con vetes de color rosa. Les flores de color coloráu o violeta son bien pocu frecuentes.
Les fueyes tán formaes por tríos en forma de corazón, doblaes pola metá. El tarmu ye de color coloráu / marrón, y mientres la nueche o cuando llueve, tantu les flores como les fueyes contráense.
Históricamente, la xente estrayxo'l oxalato de calciu, o la "sal de acetosella" de la planta, al traviés de la ebullición. Ye un pocu tóxica, debíu al acedu oxálico qu'interfier na dixestión de los alimentos.
El so equivalente norteameriacna ye Oxalis montana. Atopar dende Nueva Inglaterra y Nueva Escocia hasta Wisconsin y Manitoba. Ye similar a la especie descrita enantes, pero los pétalos tienen notables mozquetes.
Les partes aérees de les especies del xéneru Oxalis pueden contener toxines (oxalatos), que la so ingestión puede suponer un riesgu pa la salú.[2]
L'Aleluya utilizóse tradicionalmente fresca, como un remediu contra l'acidez del estómagu y les indisposiciones del fégadu y de la dixestión. Tamién pal tratamientu de la hepatitis, la nefritis y les erupciones de la piel.[3]
Oxalis acetosella describióse por Carlos Linneo y espublizóse en Species Plantarum 1: 433. 1753. [4]
Oxalis: nome xenéricu que deriva de la pallabra griega: oxys pa "agudu, amargosu", refiriéndose al sabor agradablemente amargu de les fueyes y el tarmu.[5]
acetosella: epítetu llatín qu'alude al sabor acedo de les fueyes.[6]
Nomes científicos:
Esta páxina forma parte del wikiproyeutu Botánica, un esfuerciu collaborativu col fin d'ameyorar y organizar tolos conteníos rellacionaos con esti tema. Visita la páxina d'alderique del proyeutu pa collaborar y facer entrugues o suxerencies. Oxalis acetosella o aleluya ye una especie del xéneru Oxalis, orixinaria d'Europa y parte d'Asia.
Bu turşəng deyil.
Adi turşəng (lat. Oxalis acetosella)[1] - turşəng cinsinə aid bitki növü.[2]
Planhigyn blodeuol collddail yw Suran y coed sy'n enw benywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Oxalidaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Oxalis acetosella a'r enw Saesneg yw Wood-sorrel.[1] Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Suran y Coed, Aleliwia, Aleluia, Aleluya, Bara a Chaws y Gwcw, Bara Can y Gog, Bara Can y Gwcw, Bara'r Gog, Blodau'r Drindod, Bwyd y Gwcw, Clychau'r Tylwyth Teg, Suran Deirdalen, Suran Teirdalen, Suran-y-coed Gyffredin, Suran y Gog, Surran y Coed, Surran y Gog, Suryon y Coet, Suranen Godog, Triagl Tair Dalen, Triagl Tairdalen.
Gellir adnabod y planhigyn hwn oherwydd ei ddeilen hollt, sy'n agor yn ystod y dydd ac yn cau dros nos.
Planhigyn blodeuol collddail yw Suran y coed sy'n enw benywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Oxalidaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Oxalis acetosella a'r enw Saesneg yw Wood-sorrel. Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Suran y Coed, Aleliwia, Aleluia, Aleluya, Bara a Chaws y Gwcw, Bara Can y Gog, Bara Can y Gwcw, Bara'r Gog, Blodau'r Drindod, Bwyd y Gwcw, Clychau'r Tylwyth Teg, Suran Deirdalen, Suran Teirdalen, Suran-y-coed Gyffredin, Suran y Gog, Surran y Coed, Surran y Gog, Suryon y Coet, Suranen Godog, Triagl Tair Dalen, Triagl Tairdalen.
Gellir adnabod y planhigyn hwn oherwydd ei ddeilen hollt, sy'n agor yn ystod y dydd ac yn cau dros nos.
Šťavel kyselý (Oxalis acetosella) je lesní rostlina z čeledi šťavelovité (Oxalidaceae).
Šťavel kyselý je poměrně drobná bylina rostoucí do výšky 5–15 cm.[1]
Květy rostou jednotlivě na tenké, zakřivené stopce, která zpravidla převyšuje listy.[2]
Květní obaly jsou rozlišené. Tvoří je pět kališních lístků podlouhlého a vejčitého tvaru a pět podobně tvarovaných korunních lístků bílé barvy s růžovým až nafialovělým žilkováním. Korunní lístky jsou na bázi zdobené žlutou skvrnou a bývají naspodu částečně srostlé.[1][2] Květní obaly jsou zespodu podepřeny listeny.
Vejcovitý semeník obsahuje pět plodolistů a nese pět různě dlouhých čnělek. Z pestíku v době plodu vzniká podlouhlá, cca 10 mm velká tobolka[1], ze které po uzrání vypadávají kulovitá semena s velmi tvrdým osemením.[2]
Tyčinky tvoří v každém květu jediný svazek, který je naspodu srostlý. Podle počtu tyčinek můžeme rozlišit dva typy květů:
Listy šťavele jsou pouze přízemní, jelikož vyrůstají z vrcholů oddenku (lodyha rostliny je zcela zakrnělá[1]). Listy jsou trojčetné, jednotlivě mají srdčitý tvar. Každý z nich obsahuje jednu hlavní žilku a zpeřeně uspořádané žilky postranní. Povrch listů je obvykle lysý, na jejich spodní straně se však často vyskytují chlupy.[2]
Podzemní část rostliny je tvořena tenkým oddenkem a adventivními kořeny, jež z něj vyrůstají. Oddenek se rozrůstá vodorovným plazením a rozvětvuje se do okolí. Střídají se na něm dlouhé články bez šupin a adventivních kořenů a články kratší s šupinami a adventivními kořeny.[2]
Šťavel kvete v dubnu a květnu.[1] Květy se rozevírají mezi devátou a desátou hodinou ranní a zavírají mezi šestou a sedmou hodinou večerní, případně před deštěm. Květy i listy se sklápějí směrem dolů ke stopce, která se sklání a ohýbá k zemi, díky čemuž lépe zabraňuje úniku vlhkosti z květů a listů.[1] Jednotlivé lístky včetně řapíků se skládají podle hlavní žilky na základě změny turgoru ve stínu.[2]
Šťavel kyselý se zpravidla vyskytuje na vlhkých stinných místech[3] s hlinitou, humózní půdou, bohatou na živiny. K nejčastějším stanovištím této rostliny patří listnaté, smíšené a jehličnaté lesy s dostatkem stínu a vlhkosti, kde jsou nejčastěji k nalezení u potůčků, v roklinách, či v pásmu kosodřeviny. Kromě lesů jim velmi vyhovují také háje a houštiny. Naproti tomu se vyhýbají prosvětleným a suchým místům s písčitým podkladem. Tvoří obvykle rozsáhlé porosty. Vyskytují se od nížin po hory[2]. Ve světě můžeme tuto rostlinu nalézt především v zemích severní polokoule mírného pásu a na severu Afriky.[1]
Šťavel kyselý je na českém území hojně rozšířený. Nejčastěji se vyskytuje na místech s vyšší koncentrací lesů a v pahorkatinách a horách, kde může zasahovat až do subalpínského vegetačního stupně. Místa se zaznamenaným hojnějším výskytem jsou např. Lužické hory, Střední Povltaví, Českomoravská vrchovina, Džbán, Tepelská vrchovina, Středomoravské Karpaty a Podbeskydská pahorkatina.[2]
Nejvyšší zaznamenaný nález šťavele pochází ze Studniční hory v Krkonoších s naměřenou výškou 1450 m n. m. a z Boubínského pralesa na Šumavě s 1362 m n. m.[2]
Listy obsahují kyselinu šťavelovou (cca 1,25 % celkové hmotnosti čerstvých listů), která jim dodává charakteristickou kyselou chuť. Ve větším množství jsou však mírně jedovaté, neboť kyselina šťavelová ohrožuje ledviny. Při požití 4 až 5 g čisté kyseliny šťavelové člověku již hrozí smrt.[1]
V tomto článku byl použit překlad textu z článku kyslička obyčajná na slovenské Wikipedii.
Obrázky, zvuky či videa k tématu šťavel kyselý ve Wikimedia Commons
Galerie šťavel kyselý ve Wikimedia CommonsŠťavel kyselý (Oxalis acetosella) je lesní rostlina z čeledi šťavelovité (Oxalidaceae).
Skovsyre (Oxalis acetosella) er en 5-10 cm høj urt, der vokser på mager bund i skove og krat. Planten indeholder det giftige stof, oxalsyre. Planten har det, der kaldes "søvnbevægelse", sådan at bladene klappes ind ved udtørring. Skovsyres blade ligner kløverblade. Deraf det andet danske navn, Surkløver.
Skovsyre er en flerårig urt med en tueformet vækst. De tynde, spredthårede bladstilke er opstigende og bærer hver især kun ét blad. Bladet er trekoblet med hjerteformede småblade, sådan at det overfladisk ligner et kløverblad. Deraf det andet danske navn: Surkløver. Småbladene er helrandede med en lysegrøn, spredt håret overside og en blålig til grågrøn underside.
Blomstringen sker i april-maj, hvor man finder de enlige blomster siddende endestillet på særlige stængler. Blomsten er regelmæssig med fem hvide eller svagt lyserøde kronblade, der har rødviolette årer. Frugterne er kapsler med fem rum og mange frø.
Rodnettet består af en krybende jordstængel med forholdsvis få trævlede rødder.
Højde x bredde og årlig tilvækst: 0,10 x 0,10 m (10 x 10 cm/år).
Skovsyre er udbredt i alle tempererede områder af Europa og Asien. I Danmark findes den over hele landet, omend mere spredt i Nord- og Vestjylland. Den foretrækker skyggede voksesteder med fugtig, let sur og ret næringsfattig jord.
I Nøddedalen ved Lien i Fosdal Plantage findes arten i gammel stævningsskov sammen med bl.a. hassel, alm. hyld, alm. mangeløv, vorterod, dyndpadderok, engnellikerod, glat løvefod, gråpil, hvid anemone, kratviol, skovgaltetand, stor fladstjerne og storblomstret kodriver[1]
Skovsyre er spiselig og smager friskt og syrligt, og det frister til at bruge hele planter til såvel salater som anden madlavning, men det er vigtigt at huske på, at planten indeholder oxalsyre, som er giftigt i større mængder.
Skovsyre (Oxalis acetosella) er en 5-10 cm høj urt, der vokser på mager bund i skove og krat. Planten indeholder det giftige stof, oxalsyre. Planten har det, der kaldes "søvnbevægelse", sådan at bladene klappes ind ved udtørring. Skovsyres blade ligner kløverblade. Deraf det andet danske navn, Surkløver.
She lus eh bee cooag ny shamrag Vanninagh (Oxalis acetosella). V'ad cliaghtey gee eh myr lus glassan. Ta ram geayr ocsalagh ayn, as eshyn nieunagh my eeys oo ram jeu.[1]
Ta duillagyn tree-duillagagh cree-chrooagh oc, as ad fillit 'sy vean. T'ad gaase ayns troor er gass. Ta blaaghyn beggey baney echey 'syn arrey. Ny keayrtyn, t'ad jiarg ny bane-jiarg. Ta duillagyn as blaaghyn cribbey 'syn oie as rish fliaghey.
She lus eh bee cooag ny shamrag Vanninagh (Oxalis acetosella). V'ad cliaghtey gee eh myr lus glassan. Ta ram geayr ocsalagh ayn, as eshyn nieunagh my eeys oo ram jeu.
Oxalis acetosella (en bresà cunusìda come Alelüja o Erba salìna[1]) l'è 'na spéce de piànta erbàcea che fà part de la famìa botànica de le Oxalidaceae. L'è uriginària de l'Europa e de 'na part de l'Asia. El nòm sapecìfich (acetosella) el se referés al saùr àgher che g'ha le sò fòie.[2]
La fiorés en primaéra, e la fà sö dei fiurilì biànch con de le striadüre culùr ròza, de rar se pöl troàn apò a rós o viòla.
Le fòie i è furmàde de trè fuiulìne a fùrma de cör, condèna piéga 'n mès. El gambì l'è sitìl e l'è de culùr rós / maròn, De nòt, quan che gh'è scür o quan che piöf, le fòie le se piéga 'n dét envèrs el gambì e i fiùr i se 'nturciùla sö compàgn de 'n füs. El fröt l'è 'na càpsula de 4÷10 mm che g'ha 5 cavità e ognöna de chèste le g'ha dét giü o du granì de somésa. La somésa, quan che 'l fröt l'è bèl madür, la vé tràda fò de 'n sistéma elàstich e la pöl rià a 'na bèla distànsa.
'Na ólta se la dopràa per dàga saùr a le 'nsalàte ma semài che se 'n màia tròpa la pöl véser tòsica perchè la g'ha dét l'àcit osàlico che l'è 'ndigèst.
Se la tróa perlopiö en zòne schiàde del sul perchè la g'ha bezògn de póca lùce e ömede, compagn dei bósch. Se pöl troàla de la pianüra 'nfìna ai dumìla méter de altésa.
Se la tróa 'n töcc i stàti de l'Euròpa (l'è fàcil de troà en töta l'Italia setentriunàla), ma apò 'n Asia 'n fìna al Giapù e 'n America setentriunàla.
Fiur
Fiur
Fòie
La fòia
El fröt (càpsula)
Habitat
'Na piantìna fiurìda
Oxalis acetosella (en bresà cunusìda come Alelüja o Erba salìna) l'è 'na spéce de piànta erbàcea che fà part de la famìa botànica de le Oxalidaceae. L'è uriginària de l'Europa e de 'na part de l'Asia. El nòm sapecìfich (acetosella) el se referés al saùr àgher che g'ha le sò fòie.
Sovaja oxalo (Oxalis acetosella) esas basa e tenua planto qua vivas maxim bone en tenebrala piceo-foresto. Nur filiko prosperas kun sovaja oxalo en ca tenebreso. La planto quik perisas se la suno ulakauze atingus lua kreskoloko.
Sovaja oxalo havas tri kordio-forma folii en fino di la stipito. La folii esas tre dina.
Sovaja oxalo havas komparante a lua folii granda flori, qui ofte kreskas en grupi. La basala koloro esas blanko kun violea strii, ma anke preske tote violea flori existas. Sovaja oxalo florifas frue en printempo uzante energio rezervita en lua subsulala stipito ma la florifo duras longe en somero. La somerala flori ne desfaldesas e la planto produktas grani sen insekti. En lua folikulo esas c. 15 grani, qui jetas su mem a disto di 2 metri. L'adheriva grani iras fore anke en furo di animali.
Dum la vespero la flori turnas su advale, kande li komencus dormar. Fakte la planto tale diminutas transpiranta areo. Anke la folii esas sensitiva a tusho.
La folii uzesas en salado vice citrono. La saporo di la folii esas acerba e semblas la saporo di rubarbo ed oxalo. La folii kontenas oxalika acido qua supresas mem la apetito di limaki. La folii kontenas anke C-vitamino, kalio e kalcio. En populala kuracado sovaja oxalo uzabis kontre febro e skorbuto. On anke pensis, ke ol detersus sango.
Segun la nuna savo, l'uzo di sovaja oxalo ne esas rekomendata. En granda quanto l'oxalika acido domajas la reni. Ma kom senmakuligilo ol esas ankore uzebla.
Zoikė kuopūsts, kėtap zoikė rogštīnė, zoikė kuopūstā, zoikžuolė (luotīnėškā: Oxalis acetosella) īr dvėskėltis augals, prėgolontis zoikė kuopūstu šeimuo (Oxalidaceae).
Tas īr 5-12 cm augoma augals so trėskėltēs lapās, katrėi naktėis čieso aba par lītu sosiglauda. Žīda gegožė-bėrželė mienėsēs, baltās, ėš 5 daliū sodarītās žėidās.
Zoikė kuopūsts aug tomsiūs medies, īpatingā eglīnūs. Vėsos augals īr jiedams, anamė piln vėtamėna C, ale esontė oksala rūgštės dėdlesniam šmuotė gal pakenktė ėnkstam.
Ҡымыҙлыҡ, ҡуян үләне (рус. Кисли́ца обыкнове́нная, лат. Oxális acetosélla) —ҡымыҙлыҡ һымаҡтар (Oxalidaceae) ғаиләһенән күп йыллыҡ үлән үҫемлек, бейеклеге 5-10 см. Май-июнь айҙарында аҡ сәскә ата.
Ҡымыҙлыҡ үләне ғәҙәттә ылыҫлы йә ҡатнаш урмандарҙа үҫә. Европа, Кавказ, Төркиә, Ҡытай, Монголия, Төньяҡ ,Америкала таралған. Рәсәйҙә Европа өлөшөндә, Кавказда, Себерҙә, Алыҫ ,Көнсығышта үҫә. Башҡортостандың Ҡариҙел, Асҡын, Нуриман, Ҡалтасы, Дыуан райондарында күпләп осрай.
.jpg)
Ҡымыҙлыҡ, ҡуян үләне (рус. Кисли́ца обыкнове́нная, лат. Oxális acetosélla) —ҡымыҙлыҡ һымаҡтар (Oxalidaceae) ғаиләһенән күп йыллыҡ үлән үҫемлек, бейеклеге 5-10 см. Май-июнь айҙарында аҡ сәскә ата.
El pancùco el xe na erba ke dura tuto l'ano, alta 8-15 çentimetri. El nome sientifico xe Oxalis acetosella, deła fameja dełe Oxalidaceae (in inglese common wood sorrel, in todesco Waldsauerklee, in tałjàn acetosella). Ła vive dal pian fin ai 2000 metri.
Łe foje łe xe fate ciascheduna da tre fojete a forma de core e łe pare quełe del trifojo. El fiore xe ugnoło, cołor bianco co strie vioła. I fruti i xe drento na capsuła divisa in 5 parti: quando ke xe ora , i grani vien skisà fora e butà distante. El pancùco ga drento vitamina C, osałati (e difati el fa mal a quei ke ga i calcołi renałi), antrakinoni.
El pancùco se magna cruo in sałata, anca miscià col spanavin, o coto, come i radici o anca drento łe fortaje. Se pol anca meterlo drento ła graspa. Dałe foje se tira fora el sałe de pancùco, doparà na volta in tintoria par cavar via łe mace pi dificiłi. Sta pianta ła vegneva anca doparà par lustrar ogeti de rame, bronxo e corame.
El pancùco el xe na erba ke dura tuto l'ano, alta 8-15 çentimetri. El nome sientifico xe Oxalis acetosella, deła fameja dełe Oxalidaceae (in inglese common wood sorrel, in todesco Waldsauerklee, in tałjàn acetosella). Ła vive dal pian fin ai 2000 metri.
Łe foje łe xe fate ciascheduna da tre fojete a forma de core e łe pare quełe del trifojo. El fiore xe ugnoło, cołor bianco co strie vioła. I fruti i xe drento na capsuła divisa in 5 parti: quando ke xe ora , i grani vien skisà fora e butà distante. El pancùco ga drento vitamina C, osałati (e difati el fa mal a quei ke ga i calcołi renałi), antrakinoni.
Oxalis montana is a species of flowering plant in the family Oxalidaceae known by the common names mountain woodsorrel, wood shamrock, sours and white woodsorrel. It may also be called common woodsorrel, though this name also applies to its close relative, Oxalis acetosella.
This species is a perennial herb native to eastern North America, including eastern Canada and the north-central and eastern United States, and Appalachian Mountains.[1] The Latin specific epithet montana refers to mountains or coming from mountains.[2]
Oxalis montana is a perennial herb which grows in patches connected by subterranean rhizomes. There are no stems, just clumps of leaves growing to about 10 centimetres (3.9 inches) in maximum height.
The leaves are each made up of three heart-shaped leaflets.[1] The leaflets move, folding and unfolding, in response to sunlight.[3]
There are two types of flowers, blooms that open and cleistogamous flowers that remain closed and self-pollinate.[4] The flower color is variable. Environmental factors may cause variation; flowers growing at higher elevations have less color in the veins on the petals, while the veins of those at lower elevations have a deeper pink-purple coloration.[5] The fruit is a capsule. The plant reproduces sexually by seed and asexually by sprouting large colonies from the rhizome.[1] Some populations produce no flowers in a given season and reproduce only vegetatively.[4]
This plant is a climax species, occurring in mature forests and tolerant of shade. It is a dominant herb in a number of ecosystems, such as the forests of the Appalachian Mountains. It occurs there in the understory of red spruce (Picea rubens) and balsam or Fraser fir (Abies balsamea or A. fraseri).
It is also dominant in northern hardwood forest habitat and its ecotones, in the understory of red or sugar maple (Acer rubrum or A. saccharum), yellow birch (Betula lutea), and American beech (Fagus grandifolia). Other dominant understory species growing with it include false lily-of-the-valley (Maianthemum canadense), goldthread (Coptis groenlandica), starflower (Trientalis borealis), and woodferns (Dryopteris spp.).[1]
This plant's extensive root network helps it stabilize the soil. It can grow on flat ground or steep slopes. The climate is often cool and moist, with high humidity and precipitation, including fog drip, and areas of long-lasting snowpack. Wildfire is uncommon.[1]
The species is sour in flavor, and can be added to soup or salad. It contains oxalic acid, which can be poisonous in high quantities.[6]
Oxalis montana is a species of flowering plant in the family Oxalidaceae known by the common names mountain woodsorrel, wood shamrock, sours and white woodsorrel. It may also be called common woodsorrel, though this name also applies to its close relative, Oxalis acetosella.
This species is a perennial herb native to eastern North America, including eastern Canada and the north-central and eastern United States, and Appalachian Mountains. The Latin specific epithet montana refers to mountains or coming from mountains.
See artikkel räägib liigist; perekonna kohta vaata artiklit Jänesekapsas (perekond). Harilik jänesekapsas (Oxalis acetosella) on jänesekapsaliste sugukonda jänesekapsa perekonda kuuluv mitmeaastane rohttaim.
Ta on Eestis tavaline varjulembene metsataim, eriti kuusikuis.
Jänesekapsa taime kõrgus on 7–15 cm. Taime kolmetised juurmised lehed meenutavad ristikulehti ja on maitselt hapud. Lehekesed vajuvad longu ka tärkavad valguse, temperatuuri ja niiskuse muutumise mõjul. Lehed püsivad reeglina rohelisena ka lume all.
Maapealne vars puudub. Maa all on jänesekapsal peenike ja harunev risoom. Paljuneb enamasti roomava risoomiga. Risoomi alalehed on lihakad ja varuainete rikkad.
Pikaraolised õied on valged ja punasesoonelised ning avanevad mais-juunis.
Harilik jänesekapsas (Oxalis acetosella) on jänesekapsaliste sugukonda jänesekapsa perekonda kuuluv mitmeaastane rohttaim.
Ta on Eestis tavaline varjulembene metsataim, eriti kuusikuis.
Basoetako mingotsa (Oxalis acetosella) oxalidazeoen familiako espezie bat da, Europa gehienean eta Asiako eskualde batzuetan jatorria duena. Izen arrunta bere zaporegatik datorkio. Udaberri eta udaren hasiera artean loratzen da eta lore zuriak ditu.[1]
Antzeko landareak daudenez, nahiz eta izatez landare ezberdinak izan, Euskalkien arabera izen ezberdinak ditu: Iruorri mingotsa, hirusta, mingotsa eta egun eskualde askotan batik bat barrabas-belarra deitzen zaio.
Bizkaian Lekeitio-belarra moduan ezagutzen da eta Lekeition aldiz, Txomin-belarra bezala ezagutzen da.[2]
Artikulu hau biologiari buruzko zirriborroa da. Wikipedia lagun dezakezu edukia osatuz. Basoetako mingotsa (Oxalis acetosella) oxalidazeoen familiako espezie bat da, Europa gehienean eta Asiako eskualde batzuetan jatorria duena. Izen arrunta bere zaporegatik datorkio. Udaberri eta udaren hasiera artean loratzen da eta lore zuriak ditu.
IzenaAntzeko landareak daudenez, nahiz eta izatez landare ezberdinak izan, Euskalkien arabera izen ezberdinak ditu: Iruorri mingotsa, hirusta, mingotsa eta egun eskualde askotan batik bat barrabas-belarra deitzen zaio.
Bizkaian Lekeitio-belarra moduan ezagutzen da eta Lekeition aldiz, Txomin-belarra bezala ezagutzen da.
Käenkaali eli ketunleipä, joskus myös revonrieska (Oxalis acetosella) on monivuotinen, 5–10 cm korkea, hento monivuotinen ruoho, joka kasvaa Suomessa yleisenä Etelä- ja Keski-Suomen lehdoissa ja lehtomaisissa metsissä harvinaistuen Rovaniemen ja Kuusamon korkeudelle asti, jota pohjoisempana se ei kasva.
Käenkaalin hento, suikertava, suomuinen maavarsi kasvaa vaakasuoraan suikertaen. Suomut ovat lehtikantoja. Kukkavana ja lehdet nousevat suoraan maavarresta. Lehdet ovat ohuet kolmisormiset, vaaleanvihreät lehdet, jotka kasvavat ruusukkeina ja talvehtivat. Vastaherttaiset lehdykät, 1–2 cm, painuvat alaspäin öiseen aikaan ja huonolla säällä.[1][2]
Touko-kesäkuussa hieman lehtien yläpuolelle yksittäin vanojen päähän avautuvat kaksineuvoiset kukat. Kukkavanan puolivälissä 2 suomumaista esilehteä. Kukat, 8–12 mm, ovat terälehdiltään valkoisia ja lilasuonisia, toisinaan punertavansävyisiä terien tyvessä on keltainen täplä ja niitä on yleensä 5. Heteitä 10. Emejä 5.[1][2][3]
Myöhemmin kesällä kasvi ei vaivaudu enää kasvattamaan komeita avokukkia, vaan tekee kleistogaamisia, avautumattomia umpipölytteisiä kukkia, jotka muistuttavat nuppuja.[1][2][3] Noin kolmasosa käenkaalin siemenistä kehittyy pölytyksen kautta ja kaksi kolmasosaa umpinaisiksi jäävistä kesäkukista.[4]
Käenkaalin hedelmä on äkillisesti avautuva kota, joka on pyöreähkö, uurteinen, vaaleanvihreä, 5-särmäinen, viisilokeroinen, 3–4 mm pitkä. Se sinkoaa siemenet jopa parin metrin päähän. Etäämmällekin käenkaali pääsee usein leviämään, sillä pinnaltaan tahmeat siemenet tarttuvat helposti ohikulkeviin eläimiin.[1][2][4]
Yleinen koko Suomessa Lappia lukuun ottamatta.[1][2][5]
Tuoreet ja kosteat lehdot, lehtomaiset metsät, jalopuumetsät, varjoisat kuusikot ja ravinteiset korvet.[1][2][3]
Käenkaalia voi syödä, mutta sitä ei suuremmissa määrin suositella. Se on happaman makuinen ja se sisältää oksaalihappoa. Sen vaikutusta voi kuitenkin neutraloida maidolla, jos ketunleipää syö enemmän. C-vitamiinipitoisuutensa ansiosta sitä on käytetty aiemmin kansanlääkinnässä keripukin hoitoon.[1][4]
.jpg)
Käenkaali eli ketunleipä, joskus myös revonrieska (Oxalis acetosella) on monivuotinen, 5–10 cm korkea, hento monivuotinen ruoho, joka kasvaa Suomessa yleisenä Etelä- ja Keski-Suomen lehdoissa ja lehtomaisissa metsissä harvinaistuen Rovaniemen ja Kuusamon korkeudelle asti, jota pohjoisempana se ei kasva.
Oxalis montana
L'oxalide de montagne[1] ou oxalis de montagne (Oxalis montana) est une espèce de plante herbacée de la famille des Oxalidaceae. Elle vit en Amérique du Nord.
Oxalis montana
L'oxalide de montagne ou oxalis de montagne (Oxalis montana) est une espèce de plante herbacée de la famille des Oxalidaceae. Elle vit en Amérique du Nord.
Synonymes (d'après ITIS) Oxalis acetosella var. rhodantha (Fernald) R. Knuth Oxalis acetosella ssp. montana (Raf.) Hultén ex D. Löve Oxalis acetosella auct. non L., non accepté d'après ITIS (à ne pas confondre avec Oxalis acetosella L.)A aleluia (Oxalis acetosella) é unha planta perenne da familia das oxalidáceas, común na maior parte de Europa e nalgunhas zonas de Asia, medra na sombra dos bosques e as sebes. As follas trifoliadas, son de cor ver pálida, pola noite e co frío préganse, a flor, branca, agroma de abril a maio. Recibe tamén os nomes de trevo acedo[1], pan do cuco, herba da fame (non confundir coa ervellaca) e pan de can [2]
A aleluia (Oxalis acetosella) é unha planta perenne da familia das oxalidáceas, común na maior parte de Europa e nalgunhas zonas de Asia, medra na sombra dos bosques e as sebes. As follas trifoliadas, son de cor ver pálida, pola noite e co frío préganse, a flor, branca, agroma de abril a maio. Recibe tamén os nomes de trevo acedo, pan do cuco, herba da fame (non confundir coa ervellaca) e pan de can
Zečja soca (soca zečja, šumski cecelj, obični cecelj, lat. Oxalis acetosella) je biljka iz roda Oxalis, udomaćena u Europi i dijelovima Azije.
Ima srcolike listove, koji su po tri spojeni vrhom na crvenkasto smeđi stručak. Cvate u proljeće sitnim bijelim cvjetovima. Mlada je biljka jestiva, no zbog količine oksalata treba je konzumirati u manjoj količini.
Grlić, Lj., Samoniklo jestivo bilje, Zagreb 1980.
Zečja soca (soca zečja, šumski cecelj, obični cecelj, lat. Oxalis acetosella) je biljka iz roda Oxalis, udomaćena u Europi i dijelovima Azije.
Ima srcolike listove, koji su po tri spojeni vrhom na crvenkasto smeđi stručak. Cvate u proljeće sitnim bijelim cvjetovima. Mlada je biljka jestiva, no zbog količine oksalata treba je konzumirati u manjoj količini.
Lěsny nahlenc (Oxalis acetosella) je rostlina ze swójby nahlencowych rostlinow (Oxalidaceae).
Lěsny nahlenc je trajne zelo, kotrež docpěwa wysokosć wot 5 hač 12 cm.
Pjenk je lězucy a šupiznaty.
Na spódku stejace třiličbne, wutrobojte łopjena so wot jednotliwych kćenjow přesahaja.
Kćěje wot apryla hač meje. Kćenja maja dołhe stołpiki. Pjeć běłych, rědko róžojtych abo módrojtych krónowych łopješkow docpěwa dołhosć wot 10 hač 15 mm a je zwjetša wioletnje abo purpurowje žiłkate. Za čas lěta a nazymy wustupuja přidatne stołpikate kćenjowe pupki, kotrež so njepukaja. Keluškowe łopješka su dołhojće-lancetojte.
Rosće w lěsach. Preferuje čerstwe a włóžne, stuchłe pódy.
Rostlina je w Europje rozšěrjena, ale w juhu w horinach wustupuje.
Lěsny nahlenc (Oxalis acetosella) je rostlina ze swójby nahlencowych rostlinow (Oxalidaceae).
Súrsmæra (fræðiheiti: Oxalis acetosella) er jurt af sem er algeng í Evrópu og hluta af Asíu. Hún er afar sjaldgæf á Íslandi og er friðuð samkvæmt náttúruverndarlögum. Súrsmæra blómstrar á vorin. Blónin eru lítil og hvít á lit með bleikum taumum. Jurtin er súr á bragðið. Blöðin minna á blöð hvítsmára. Súrsmæra vex ætíð í skugga.
Paprastasis kiškiakopūstis (lot. Oxalis acetosella, angl. Common wood sorrel, vok. Waldsauerklee) – kiškiakopūstinių (Oxalidaceae) šeimos, kiškiakopūsčių (Oxalis) genties augalas.
Daugiametis, 5-12 cm aukščio žolinis augalas. Šakniastiebis ilgas, plonas, šliaužiantis, dažnai apšepęs rausvais mėsingais žvyneliais, iš jo išauga ilgakočiai lapai. Lapkotis plonas, 2-10 cm ilgio, žalsvas, rausvas arba raudonas, plaukuotas. Lapai trilapiai; lakšteliai apaugę retais, ilgais, baltais plaukeliais, tamsoje (naktį arba darganotą dieną) nulinksta ir susiglaudžia. Žiedai pavieniai, kaip ir lapai, išauga iš šakniastiebio, ilgakočiai, su dviem mažomis žvyniškomis pažiedėlėmis. Taurelė iš 5 ovališkų, 3 kartus už vainiklapius trumpesnių, iš išores plaukuotų taurėlapių. Vainiklapiai 5, balti, su violetinėmis arba rožinėmis gyslelėmis ir dažnai geltona dėme prie pamato. Kuokelių 10; išoriniai, esantys prieš vainiklapius, trumpesni, vidiniai, esantys prieš taurėlapius, ilgesni. Liemenėliai 5. Vaisius – penkializdė, penkiakampė, šviesiai ruda dėžutė; prinokusi ji plyšta ir išsvaido sėklas. Kiekviename lizde po 1 arba 2 mažas, rudas, išilgai briaunotas sėklas.
Žydi gegužės – birželio mėn. Dažnas visoje Lietuvoje. Auga ūksminguose spygliuočių ir mišriuose miškuose, ypač kiškiakopūstiniuose eglynuose. Mėgsta apydrėgnius, derlingus dirvožemius.
Lapuose yra oksalo rūgšties, vitamino C. Maistui galima vartoti tik nedideliais kiekiais, nes oksalo rūgšties druska kenkia inkstams.
Pavasarį žydintys augalai, Živilė Lazdauskaitė, Vilnius, Mokslas, 1985, 48 psl.
Paprastasis kiškiakopūstis (lot. Oxalis acetosella, angl. Common wood sorrel, vok. Waldsauerklee) – kiškiakopūstinių (Oxalidaceae) šeimos, kiškiakopūsčių (Oxalis) genties augalas.
Daugiametis, 5-12 cm aukščio žolinis augalas. Šakniastiebis ilgas, plonas, šliaužiantis, dažnai apšepęs rausvais mėsingais žvyneliais, iš jo išauga ilgakočiai lapai. Lapkotis plonas, 2-10 cm ilgio, žalsvas, rausvas arba raudonas, plaukuotas. Lapai trilapiai; lakšteliai apaugę retais, ilgais, baltais plaukeliais, tamsoje (naktį arba darganotą dieną) nulinksta ir susiglaudžia. Žiedai pavieniai, kaip ir lapai, išauga iš šakniastiebio, ilgakočiai, su dviem mažomis žvyniškomis pažiedėlėmis. Taurelė iš 5 ovališkų, 3 kartus už vainiklapius trumpesnių, iš išores plaukuotų taurėlapių. Vainiklapiai 5, balti, su violetinėmis arba rožinėmis gyslelėmis ir dažnai geltona dėme prie pamato. Kuokelių 10; išoriniai, esantys prieš vainiklapius, trumpesni, vidiniai, esantys prieš taurėlapius, ilgesni. Liemenėliai 5. Vaisius – penkializdė, penkiakampė, šviesiai ruda dėžutė; prinokusi ji plyšta ir išsvaido sėklas. Kiekviename lizde po 1 arba 2 mažas, rudas, išilgai briaunotas sėklas.
Žydi gegužės – birželio mėn. Dažnas visoje Lietuvoje. Auga ūksminguose spygliuočių ir mišriuose miškuose, ypač kiškiakopūstiniuose eglynuose. Mėgsta apydrėgnius, derlingus dirvožemius.
Lapuose yra oksalo rūgšties, vitamino C. Maistui galima vartoti tik nedideliais kiekiais, nes oksalo rūgšties druska kenkia inkstams.
De witte klaverzuring (Oxalis acetosella) is een plant uit de klaverzuringfamilie (Oxalidaceae). Het is een kleine plant die voorkomt in bossen en heggen, op vochtige plaatsen. Het is een eenjarige of een meerjarige plant.
De bladeren doen aan iets aan die van klaver (Trifolium) denken, maar ze zijn bleker groen van kleur. De stengels ontspringen uit de wortelstok en kruipen min of meer. Elke bloemsteel draagt een bloem met twee schutblaadjes.
Klaverzuring bevat oxaalzuur en kaliumoxalaat en heeft een zure smaak.
De bloem is wit en heeft lila adertjes en gele vlekken aan de voet van de kroonblaadjes. De lengte van de bloemblaadjes is 0,8-1,5 cm.
Witte klaverzuring bloeit alleenstaand in april en mei.
Het blad is geel geelgroen en drietallig.
De plant draagt een doosvrucht van 3-4 mm lang. De zaadjes zijn lichtbruin.
(Nederlandstalige) Wikisource (Van Uildriks & Bruinsma noemen de soort "gewone klaverzuring").
Mediabestanden die bij dit onderwerp horen, zijn te vinden op de pagina Oxalis acetosella op Wikimedia Commons. De witte klaverzuring (Oxalis acetosella) is een plant uit de klaverzuringfamilie (Oxalidaceae). Het is een kleine plant die voorkomt in bossen en heggen, op vochtige plaatsen. Het is een eenjarige of een meerjarige plant.
De bladeren doen aan iets aan die van klaver (Trifolium) denken, maar ze zijn bleker groen van kleur. De stengels ontspringen uit de wortelstok en kruipen min of meer. Elke bloemsteel draagt een bloem met twee schutblaadjes.
Klaverzuring bevat oxaalzuur en kaliumoxalaat en heeft een zure smaak.
De bloem is wit en heeft lila adertjes en gele vlekken aan de voet van de kroonblaadjes. De lengte van de bloemblaadjes is 0,8-1,5 cm.
Witte klaverzuring bloeit alleenstaand in april en mei.
Het blad is geel geelgroen en drietallig.
De plant draagt een doosvrucht van 3-4 mm lang. De zaadjes zijn lichtbruin.
Gaukesyre eller gauksyre (Oxalis acetosella) er ei skogplante med tre-kopla blad og fem kronblad i blomen. Planta blir mellom 5 og 10 cm høg, med blad og blomsterskaft frå ein krypande jordstengel.
Blomane er kvite med rosa årer, 8 til 12 mm store. Ein kan òg finne rosa og raudlilla blomar. Blad og blomar har tydelege rørsler i høve til lys og temperatur, m.a. opnar blomen seg og rettar seg etter sola. Frøkapselen er om lag 3 mm stor og grønkvit.
Gaukesyra veks i bar- og lauvskog der det er skugge, fukt og god mold. Blomstring skjer frå vår til haust. Om våren produserer planta vanlege opne (chasmogame) blomar, medan blomane frå sumar og haust ikkje opnar seg (kleistogami).[1] Planta finst over det meste av Europa og i delar av Asia. I Noreg nord til Tromsøysund og Kåfjord. Ho finst òg i Mellom- og Sør-Sverige og Finland, dessutan i heile Danmark og Færøyane og i eit lite område på austre Island.
Blada og blomane kan etast og har ein frisk, syrleg smak som kjem frå oksalsyre. For mykje av denne syra kan derimot vera skadeleg, slik at ein bør avgrensa inntaket av gaukesyre.
Wikimedia Commons har multimedia som gjeld: Gaukesyre Gaukesyre eller gauksyre (Oxalis acetosella) er ei skogplante med tre-kopla blad og fem kronblad i blomen. Planta blir mellom 5 og 10 cm høg, med blad og blomsterskaft frå ein krypande jordstengel.
Blomane er kvite med rosa årer, 8 til 12 mm store. Ein kan òg finne rosa og raudlilla blomar. Blad og blomar har tydelege rørsler i høve til lys og temperatur, m.a. opnar blomen seg og rettar seg etter sola. Frøkapselen er om lag 3 mm stor og grønkvit.
Gaukesyra veks i bar- og lauvskog der det er skugge, fukt og god mold. Blomstring skjer frå vår til haust. Om våren produserer planta vanlege opne (chasmogame) blomar, medan blomane frå sumar og haust ikkje opnar seg (kleistogami). Planta finst over det meste av Europa og i delar av Asia. I Noreg nord til Tromsøysund og Kåfjord. Ho finst òg i Mellom- og Sør-Sverige og Finland, dessutan i heile Danmark og Færøyane og i eit lite område på austre Island.
Blada og blomane kan etast og har ein frisk, syrleg smak som kjem frå oksalsyre. For mykje av denne syra kan derimot vera skadeleg, slik at ein bør avgrensa inntaket av gaukesyre.
Gjøkesyre (eller gaukesyre) (Oxalis acetosella) er en plante av gjøkesyrefamilien, som danner teppeliknende matter på delvis skyggefull skogbunn – ofte som eneste art eller sammen med hvitveis.
Blomstene er hvite med fem kronblad og gule støvbærere, og tydelig markerte lilla nervetråder i kronbladene. Om natten og i regnvær lukker blomsten seg og henger ned. Den blomstrer fra tidlig om våren til langt utpå høsten. Om våren produserer den vanlige, åpne (chasmogame) blomster, mens den om sommer og høst produserer blomster som ikke åpner seg (kleistogami).[1]
Planten har sterkt grønne, omvendt hjerteformede «trekløverblad» med syrlig smak og innhold av kalsium. Den syrlige smaken skyldes at planten inneholder oksalsyre. Den tygges ofte av barn og kan brukes i salater, men i store mengder er den giftig.
Gjøkesyre er som maiblom en skyggeplante, som har god evne til å utnytte lavt lysintensitet og sur skogbunn. Den vokser i hele Norge, men er ikke vanlig i Finnmark. Planten er observert i opp til 1 000 moh. høyde i fjellet i Sør-Norge.
Denne botanikkrelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. Gjøkesyre (eller gaukesyre) (Oxalis acetosella) er en plante av gjøkesyrefamilien, som danner teppeliknende matter på delvis skyggefull skogbunn – ofte som eneste art eller sammen med hvitveis.
Blomstene er hvite med fem kronblad og gule støvbærere, og tydelig markerte lilla nervetråder i kronbladene. Om natten og i regnvær lukker blomsten seg og henger ned. Den blomstrer fra tidlig om våren til langt utpå høsten. Om våren produserer den vanlige, åpne (chasmogame) blomster, mens den om sommer og høst produserer blomster som ikke åpner seg (kleistogami).
Planten har sterkt grønne, omvendt hjerteformede «trekløverblad» med syrlig smak og innhold av kalsium. Den syrlige smaken skyldes at planten inneholder oksalsyre. Den tygges ofte av barn og kan brukes i salater, men i store mengder er den giftig.
Gjøkesyre er som maiblom en skyggeplante, som har god evne til å utnytte lavt lysintensitet og sur skogbunn. Den vokser i hele Norge, men er ikke vanlig i Finnmark. Planten er observert i opp til 1 000 moh. høyde i fjellet i Sør-Norge.
Pianta àuta fin a 8-15 cm, con risoma, motobin comun-a. Le feuje a smijo a cole dël tërfeuj. A fioriss da avril a giugn.
A chërs ant ij bòsch, ant ij pòst ombros sla tèra drùa. As treuva fin a 2000 méter.
A l'é considerà diurética e depurativa dël sangh.
As cheujo le feuje con ël pìcol. As peulo giontesse a le salade për deje pi ëd savor. A dan ëdcò pi savor a mnestre e aròst.
Oxalis acetosella L.
Pianta àuta fin a 8-15 cm, con risoma, motobin comun-a. Le feuje a smijo a cole dël tërfeuj. A fioriss da avril a giugn.
Multimedia w Wikimedia Commons 
Hasło w Wikisłowniku Szczawik zajęczy (Oxalis acetosella L.) – gatunek rośliny z rodziny szczawikowatych (Oxalidaceae). Występuje niemal w całej Europie, na południe sięga po Hiszpanię, Włochy, Półwysep Bałkański i południową część Rosji. Występuje również na Kaukazie, Syberii, w Japonii oraz w Ameryce Północnej i Południowej. Jest pospolity na terenie całej Polski i w niższych położeniach górskich.
Bylina, geofit i hemikryptofit. Występuje w cienistych lasach liściastych i szpilkowych oraz w zaroślach. Jest rośliną kwasolubną, cieniolubną i przystosowaną do środowiska wilgotnego. Kwitnie od kwietnia do maja, czasem jesienią. Roślina miododajna, nektar znajduje się we wgłębieniu u podstawy płatków. Zwabione do niego muchy i chrząszcze przy okazji dokonują zapylenia krzyżowego. W lecie roślina wytwarza także inne, niepozorne kwiaty klejstogamiczne, które są samopylne.
Nasiona wyrzucane są z pękającej torebki na odległość do 2,3 m. Łupina tej torebki jest dwuwarstwowa – od wewnątrz twarda, od zewnątrz mięsista. Komórki warstwy zewnętrznej pęcznieją tak, że ciśnienie w ich wnętrzu osiąga 17-18 atmosfer. W efekcie działania takich sił łupina torebki gwałtownie się rozrywa, a wywijając się wyrzuca nasiona[2].
Listki szczawika w nocy i przy niepogodzie stulają się. Zjawisko to zwane jest "snem roślin" i przyczynia się do regulacji wyparowywania wody przez roślinę.
Ze względu na stosunkowo wysoką zawartość szczawianów, roślina ta powinna być spożywana z umiarem. Zawartość szczawianów w szczawiku zajęczym jest podobna jak w szpinaku, lecz większa niż w kapuście czy sałacie[3].
Wykazano, że liście szczawika są bogatym źródłem antyoksydantów[4], których zawartość zależy od wieku rośliny. 100 g surowych liści zawiera m.in:
Szczawik zajęczy (Oxalis acetosella L.) – gatunek rośliny z rodziny szczawikowatych (Oxalidaceae). Występuje niemal w całej Europie, na południe sięga po Hiszpanię, Włochy, Półwysep Bałkański i południową część Rosji. Występuje również na Kaukazie, Syberii, w Japonii oraz w Ameryce Północnej i Południowej. Jest pospolity na terenie całej Polski i w niższych położeniach górskich.
Harsyra (Oxalis acetosella), i Bohuslän också kallad surklöver, är en flerårig växt inom släktet oxalisar och familjen harsyreväxter. Andra äldre namnformer är harväppling, gökmat, värhane, göksyra, kukukål, qvällsöf, töstgräs[1]. Bladen är ätbara och har en syrlig smak, vilket beror på den höga halten oxalsyra. För mycket oxalsyra kan vara skadligt, så den ska inte ätas i stora mängder[2].
Harsyra blir fem till tio cm hög och växer med smala, krypande, fjälliga och greniga jordstammar. Dess blad och blommor utgår direkt från jordstammen. Bladen är glest håriga och har ofta en rödaktig undersida. Sommartid bär den självbefruktande kleistogama blommor, som alltså aldrig slår ut. Senare under året, vanligen i november-december, förökar sig plantan sexuellt med hjälp av oftast bara en ensam blomma, som bär ett par stödblad mitt på det långa skaftet. Denna blommas kronblad blir åtta till tolv millimeter långa och är till färgen vanligtvis vita med lila ådror, men exemplar med rosa eller rödlila kronblad förekommer också. Frökapseln blir cirka tre millimeter och är grönvit.
Harsyra är vanlig i Norden och återfinns vanligen på frisk till fuktig, skuggig, näringsrik mark, såsom granskog, lövskog, hagmarker, skogsbryn, alkärr och raviner. Dess utbredning i Norden sträcker sig till södra och mellersta Finland, södra och mellersta Sverige, hela Norge, Danmark, Färöarna samt ett litet område på östra Island[3].
Harsyrans blomma
Blad av harsyra bland mossa
Ett blommande bestånd av harsyra
Wikimedia Commons har media som rör harsyra.
Harsyra (Oxalis acetosella), i Bohuslän också kallad surklöver, är en flerårig växt inom släktet oxalisar och familjen harsyreväxter. Andra äldre namnformer är harväppling, gökmat, värhane, göksyra, kukukål, qvällsöf, töstgräs. Bladen är ätbara och har en syrlig smak, vilket beror på den höga halten oxalsyra. För mycket oxalsyra kan vara skadligt, så den ska inte ätas i stora mängder.
Надземне стебло нерозвинуте, на кінцях кореневища розвиваються безлисті квітконосні пагони (стрілки) і пучки довгочерешкових трійчастих листків. Листочки їх оберненосерцеподібні, голі.
Квітконоси одноквіткові, трохи більші від листків. Квітки правильні, роздільнопелюсткові, оцвітина п'ятичленна, подвійна. Чашолистки ланцетні, зелені, пелюстки (12-15 мм завдовжки) білі з рожевими або ліловими жилками, рідко рожеві. Десять тичинок зрослися основами ниток. Маточка одна з п'ятьма стовпчиками, зав'язь верхня.
Плід — гола, зморшкувата, загострена коробочка (10 мм завдовжки і 5 мм завширшки), яка розтріскується на п'ять щілин.
Квасениця звичайна росте в листяних і мішаних лісах. Тіньолюбна рослина. Поширена і заготовляють на Поліссі, в західній частині правобережного Лісостепу. Цвіте у травні-червні.
Квасениця пряма (Oxalis stricta L.) Відрізняється від квасениці звичайної жовтими квітками і облистненими стеблами. Росте по всій Україні, звичайна, як бур'ян, у садах і городах, на лісокультурних площах і лісових розсадниках. Світлолюбна рослина.
Харчова, вітамінозна, медоносна і лікарська рослина.
В їжу вживають листки квасениці, які містить вітамін С (93-114 мг%), солі щавлевокислого калію, яблучну і фолієву кислоти. Вони мають приємний кислотерпкий в'язкий смак, тому використовують їх як приправу до салатів; їх можна додавати до перших і других страв. Листя надає кислуватого присмаку прісним салатам з щириці, лободи, суріпиці, будяка дикого. Квасеницею присмачують яєчню, розтерте листя їдять з сиром та сендвічами. Січеним листям присипають бутерброди з кобасою, сиром, паштетами тощо.[2]
Листки, розтерті з цукром, дають корисний освіжаючий антицинготний напій, який також служить протиотрутою при отруєннях ртуттю і миш'яком.
Збір меду з квасениці незначний.
У народній медицині застосовують свіжі листки з квітучими стеблами як засіб для очищення крові, при розладах печінки і шлунка (печія, жовтяниця), при запаленні нирок, цинзі і як глистогінний засіб. Свіжі листки або сік вживають як сечогінний і ранозагоювальний засіб.
Може викликати отруєння великої рогатої худоби. Щавлевокислий кальцій, що міститься в листках, може знайти використання в текстильній промисловості як поновлювач фарб, при ситцедрукуванні, для фарбування шерсті.
Chua me núi hay me đất chua (danh pháp hai phần là Oxalis acetosella) là cây thuộc chi Chua me đất, phổ biến ở châu Âu và một phần châu Á. Tên khoa học của loài cây này xuất phát từ vị chua của nó.
Chua me núi là cây cỏ nhiều năm, cao từ 30 cm đến 40 cm, thân rễ mọc trườn. Tại Việt Nam cây ra hoa vào tháng 7 đến tháng 8[1].
.jpg)
Chua me núi hay me đất chua (danh pháp hai phần là Oxalis acetosella) là cây thuộc chi Chua me đất, phổ biến ở châu Âu và một phần châu Á. Tên khoa học của loài cây này xuất phát từ vị chua của nó.
Chua me núi là cây cỏ nhiều năm, cao từ 30 cm đến 40 cm, thân rễ mọc trườn. Tại Việt Nam cây ra hoa vào tháng 7 đến tháng 8.
Oxalis acetosella L. (1753)
Синонимы
Кисли́ца обыкнове́нная (лат. Óxalis acetosélla) — многолетнее травянистое растение, вид рода Кислица (Oxalis) семейства Кисличные (Oxalidaceae).
Народные названия — «заячья капуста» и «кукушкин клевер».
Встречается на всей территории Европы, на Кавказе, в Турции, Китае, Монголии, в Северной Америке. На территории России растёт в европейской части, на Кавказе, в Западной и Восточной Сибири, на Дальнем Востоке.
Кислица обыкновенная может быть примером растений, которые приурочены лишь к определённым растительным сообществам, будучи хорошо приспособлены к свойственной этим сообществам фитосреде. Успешно произрастающая в тёмнохвойных, в особенности еловых лесах в условиях значительного затенения, являющаяся, наряду с майником и седмичником, характерным представителем растительного сообщества таких лесов, она обычно быстро исчезает при уничтожении леса (тем не менее, в опытах выращивания кислицы из семян вне природных сообществ она росла при полном солнечном освещении лучше, чем при затенении в условиях леса)[2]. В еловых лесах часто можно встретить сплошной покров из кислицы обыкновенной[3].
Кислица обыкновенная — зимнезелёное[4] приземистое бесстебельное травянистое многолетнее растение, достигает в высоту 5—12 см.
Корневище тонкое, ползучее. Корни кислицы обыкновенной заражены грибами. Гифы гриба-фикомицета проникают внутрь клеток коры корня (эндотрофная микориза) и образуют там древовидные разветвления (арбускулы) или пузыревидные вздутия (везикулы). В субэпидермальных клетках тело гриба (мицелий) долго остается живым, а в слое переваривающих клеток (фагоцитах) происходит переваривание арбускул (тамнискофагия)[3].
Листья — длинночерешковые, тройчатые, мягкие. Листочки обратносердцевидные, цельнокрайние. Перед наступлением ночи или ненастной погоды листочки складываются и поникают. На вкус они кисловаты, так как содержат соли щавелевой кислоты. Русский ботаник А. Ф. Баталин в 1872 году в диссертации «О влиянии света на образование формы растений» впервые указал на способность кислицы обыкновенной опускать листья на сильном свету и от механического раздражения: движение листьев под влиянием этих факторов происходит в результате изменения тургорного давления в клетках подушечек сочленений листьев[3].
Цветоносы длиной 5—10 см.
Цветёт в конце весны — начале лета (май — июнь)[5]. Цветки одиночные, на длинных цветоножках, белые с розово-фиолетовыми жилками и жёлтым пятном в основании. Чашелистики овальные, тупые, сверху голые, по краю опушённые. Опыление цветков кислицы обыкновенной, связанной с таёжным типом растительности, представляет собой особый случай. Цветки мономорфны, но наряду с открытыми (хазмогамными) цветками имеются закрытые (клейстогамные) цветки. У хазмогамных цветков рыльца и пыльца созревают одновременно, но они не могут прийти в соприкосновение, так как рыльца на ⅓ превышают высоту пыльников. Самоопылению цветков способствуют насекомые. В том случае, когда насекомыми осуществляется случайно перекрёстное опыление, завязываются семена. Клейстогамные цветки очень мелкие (около 3 мм) в сравнении с хазмогамными (диаметром около 2 см) и похожи на бутоны. Они обычно скрыты в листовой подстилке и появляются только когда начинается созревание семян у хазмогамных цветков. У клейстогамных цветков лепестки упрощены до крошечных чешуй, столбики короткие, пыльники не вскрываются, а пыльца прорастает внутри их и пыльцевые трубки проникают через стенку пыльника и ориентируются в направлении рыльца. Клейстогамия у кислицы обыкновенной — важнейшее приспособление к условиям тёмнохвойной тайги. Сильное затенение и повышение увлажнения вызывает увеличение числа клейстогамных цветков и уменьшение хазмогамных[3].
Плод — пятигнёздная локулицидная коробочка; вскрывается путём разрыва гнезд. Семена после созревания выбрасываются из коробочки на большое расстояние. Семена распространяются муравьями (мирмекохория)
Листья содержат до 1 % органических кислот (в основном щавелевую, а также яблочную, янтарную и др.) и их соли; в молодых листьях содержится более 0,07 % аскорбиновой кислоты (к осени — до 0,15 %), каротин, рутин. Благодаря наличию органических кислот листья имеют приятный кислый вкус.
Известно как лекарственное растение в народной медицине. Применяется в виде настоев и отваров травы. Используют как желчегонное, мочегонное, противовоспалительное, регулирующее пищеварение средство, для устранения дурного запаха изо рта, при нарушениях обмена веществ, кожных болезнях. Листья употребляют в свежем виде при весеннем авитаминозе. Свежий сок кислицы обладает антисептическим и ранозаживляющим свойствами. Примочки с соком и свежие измельчённые листья прикладывают к гнойным ранам и язвам.
В народной медицине растение использовали как противоядие при отравлении ртутью и мышьяком[7].
У растения приятный кисловатый привкус, но в больших количествах оно слегка ядовитое, может вызвать раздражение почек и мочевыводящих путей. Из свежих растёртых с сахаром листьев можно приготовить витаминный напиток. В смеси с сыром листья пригодны для салатов, их также едят как приправу к яичным блюдам и супам. Настой зелени иногда используют как суррогат чая. Однако длительное внутреннее применение этого растения может привести к заболеванию почек.
Кислица обыкновенная использовалась в красильном деле.
При выпасе животных в местах с большим количеством кислицы обыкновенной (особенно в начале весны, когда другого корма мало) бывают случаи опасного отравления (в частности, у овец), нередко со смертельным исходом.
Медонос, но сбор меда небольшой.
Иногда применяется как декоративное растение. Предпочитает влажную, богатую перегноем почву. Участок для выращивания этого растения лучше выбрать тенистый. Размножается кислица обыкновенная семенами и делением куста. Разрастаясь, она образует красивый ковёр.
Вид Кислица обыкновенная входит в род Кислица (Oxalis) семейства Кисличные (Oxalidaceae) порядка Кисличноцветные (Oxalidales).
.jpg)
Кисли́ца обыкнове́нная (лат. Óxalis acetosélla) — многолетнее травянистое растение, вид рода Кислица (Oxalis) семейства Кисличные (Oxalidaceae).
Народные названия — «заячья капуста» и «кукушкин клевер».
白花酢浆草（学名：Oxalis acetosella sp. acetosella）为酢浆草科酢浆草属下的一种。
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
|access-date=中的日期值 (帮助)
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
分類 界 : 植物界 Plantae 門 : 被子植物門 Magnoliophyta 綱 : 双子葉植物綱 Magnoliopsida 目 : フウロソウ目 Geraniales 科 : カタバミ科 Oxialidaceae 属 : カタバミ属 Oxalis 種 : コミヤマカタバミ O. acetosella 学名 Oxalis acetosellaコミヤマカタバミ（Oxalis acetosella）はヨーロッパの大部分とアジアの一部に自生するカタバミ属の植物である。春にピンクがかった白い小さな花を咲かせる。まれに赤や紫の花も見られることがある。かじると酸味がすることから、Oxalis acetosellaという学名がつけられた。
葉は、中央に線の入ったハート型の三枚の葉よりなる。茎は赤褐色で、夜間や雨の日には花や葉は縮まる。
かつては、この植物を煮出してシュウ酸カルシウムを抽出した。シュウ酸は食物の消化を阻害する働きがあるため、この植物にはわずかに毒性がある。
北アメリカのニューイングランド、ノバスコシア州からウィスコンシン州、マニトバ州にかけてOxalis montanaというよく似た植物があり、英語では同じ名前で呼ばれる。しかし、花弁に切り込みがあるなど、別種である。
コミヤマカタバミ（Oxalis acetosella）はヨーロッパの大部分とアジアの一部に自生するカタバミ属の植物である。春にピンクがかった白い小さな花を咲かせる。まれに赤や紫の花も見られることがある。かじると酸味がすることから、Oxalis acetosellaという学名がつけられた。
葉は、中央に線の入ったハート型の三枚の葉よりなる。茎は赤褐色で、夜間や雨の日には花や葉は縮まる。
かつては、この植物を煮出してシュウ酸カルシウムを抽出した。シュウ酸は食物の消化を阻害する働きがあるため、この植物にはわずかに毒性がある。
北アメリカのニューイングランド、ノバスコシア州からウィスコンシン州、マニトバ州にかけてOxalis montanaというよく似た植物があり、英語では同じ名前で呼ばれる。しかし、花弁に切り込みがあるなど、別種である。
コミヤマカタバミはシャムロックの一つであり、聖パトリックの祝日のプレゼントとして贈られる。
