Назва роду походить від грецького слова грец. κερκις, що означає «ткацький човник», натякаючи на форму стручка. Назва виду походить від латинського слова лат. siliqua, що означає «стручок».[1]
В англійській мові має назву «дерево Юди».
В українській мові зустрічається назва «церсис звичайний»[2] та «багряник»[3].
Знайдені викопні рештки дерева віком 40 млн років. Молекулярно-біологічні дослідження свідчать, що рід церсис відокремився від бобових на самому початку еволюції цієї групи рослин. Церсис європейський єдиний з роду, що росте в Європі. Інші п'ять видів поширені в Північній Америці та Азії.
Листопадне дерево до 12 м з круглястим листям, довжиною до 8 см. Квітки великі до 2,5 см, пелюстки забарвлені в рожево-фіолетовий колір. Квітки церсиса розпускаються в середині весни ще на голих гілках. Ззовні вони схожі на квіти інших бобових, проте відрізняються за будовою. Дерево розвивається повільно — за 5 років виростає лише до 1-1,5 м.
Росте у листопадних лісах помірного поясу, в напівзасушливих чагарникових заростях Східного Середземномор'я, Чорноморського узбережжя, Близького Сходу.
Існує легенда, що саме на цьому дереві повісився Юда Іскаріот. Зв'язок з Юдою можливо утворився через стручки, що висять з дерева, ніби шибеники. Є теорія, що таку назву дерево отримало помилково після перекладу з французької фр. Arbre de Judée, що означає дерево з Юдеї, і свідчить лише про те, що церциса була поширена на території цієї країни.[4] Існує також історія, що бджоли, які скуштували мед дерева — помирають.[5]
В серіалі Доктор Хто (серія 218 «Давай уб'ємо Гітлера», 2011) з цього дерева виготовлено отруту.
В серіалі Реальна кров з церциса виготовляють кілок, щоб убити вампіра.
Використовується у декоративному озеленені, культивується з 1813 року. В Україні вирощується рідко, оскільки у нашому кліматі дерево обмерзає і погано цвіте.[3] Існує кілька культурних сортів з білими квітами: «Альба», «Білий лебідь».[6]
В Карпатах охороняються чотири церциси європейських як ботанічна пам'ятка природи місцевого значення. Ці дерева розміщені у Рахівському районі в Лужанському лісництві.[7]