nomes no trilho de navegação
Gracillariidae és una família important d'insectes de l'ordre Lepidoptera, i la principal família dels minadors. Inclou diverses espècies, amb repercussió en l'agricultura i horticultora. Algunes espècies han estat recentment introduïdes a altres llocs, tals com la Cameraria ohridella (minador del castanyer d'Índies) i Phyllocnistis citrella (minador de fulles dels cítrics).
Hi ha 98 gèneres de Gracillariidae (veure el llistat). Es disposa d'una llista completa de totes les espècies reconegudes (de Prins i de Prins 2005). En els tròpics hi ha moltes espècies encara no descrites, però també hi ha un catàleg en línia de les espècies afrotropicales descrites. La fauna de Sudàfrica és bastant ben coneguda.
Gracillariidae es troba distribuïda en totes les regions terrestres, a excepció de l'antàrtica. Això la fa una espècie cosmopolita.
Són papallones petites ( ales esteses: 5–20 mm). Les erugues són minadores de fulles. Sovint és possible identificar-les sobre la base de la planta hoste. És possible identificar a les subfamílies sobre la base de la posició de les ales quan en repòs (Davis i Robinson, 1999). La majoria de les Gracillariinae es posen amb la part anterior del cos lleugerament elevada. Les Lithocolletinae i Phyllocnistinae mantenen el cos paral·lel a la superfície. Les Lithocolletinae sovint mantenen el cap baix.
Els estadis primer a cinquè de la larva són aplanats i posseeixen peces bucals adaptades per alimentar-se de la saba. Els següents estadis són cilíndrics i tenen peces bucals masticatories, típiques de larves de Lepidoptera i s'alimenten de teixits de la fulla. També tenen òrgans funcionals de producció de seda. Alguns gèneres tenen un estadi intermedi en aquesta hipermetamorfosis (Davis i Robinson, 1999).
Es coneixen moltes plantes hostes, generalment arbres o arbusts dicotiledonis [1].
Phyllocnistis citrella o el minador de fulles dels cítrics s'alimenta de membres de la família Rutaceae i s'ha convertit en plaga de les taronges i altres cítrics.
És una família antiga. S'han trobat mines fòssils de Phyllocnistinae en roques de 97 milions d'edat a Kansas i Nebraska (Labandeira et al. 1994). Es coneixen altres fòssils de l'Eocè i Miocè (de Prins i de Prins, 2005). També hi ha dos adults en ambre bàltic de Lituània de l'Eocè. Gracillariites lithuanicus Kozlov, 1987 i G. mixtus Kozlov, 1987) (de Prins i de Prins, 2005).
Gracillariidae és una família important d'insectes de l'ordre Lepidoptera, i la principal família dels minadors. Inclou diverses espècies, amb repercussió en l'agricultura i horticultora. Algunes espècies han estat recentment introduïdes a altres llocs, tals com la Cameraria ohridella (minador del castanyer d'Índies) i Phyllocnistis citrella (minador de fulles dels cítrics).
Die Miniermotten oder auch Blatt-Tütenmotten (Gracillariidae) sind eine Familie der Schmetterlinge (Lepidoptera).
Miniermotten sind kleine bis sehr kleine Falter mit einem gut ausgebildeten Saugrüssel und langen Antennen, die vornehmlich in der Abenddämmerung fliegen. In der Ruhestellung wird der Vorderkörper meist angehoben. Die Flügel der Tiere sind schmal und besitzen häufig lange Fransen.
Die Raupen der Miniermotten sind meistens sehr flach und besitzen nach vorn gerichtete Mandibeln. Der Großteil der Raupen lebt dabei als Minierer in Blättern. Dabei besitzen die Raupen der ersten Larvenstadien meist Mandibeln, die ein Anstechen und Aussaugen von Zellen ermöglichen; diese ändern sich dann bei den späteren Larvenstadien. Dadurch können Larven unterschiedlichen Alters sehr verschieden aussehen (Polymetabolie). Die ältesten Larvenstadien leben bei vielen Arten in eingerollten Blättern und benagen deren Innenseiten.
Viele der Miniermottenarten sind auf eine einzelne Wirtspflanze spezialisiert und verursachen ein für die jeweilige Art charakteristisches Schadbild. Der Schaden beschränkt sich meist auf eine Minderung des Schmuckwertes. Bei wiederkehrend starkem Befall kann es zu Wachstumsdepressionen kommen.[1] Zur Schadwirkung einer speziellen Art an der Gewöhnlichen Rosskastanie (Aesculus hippocastanum) in Europa siehe unter Rosskastanienminiermotte (Cameraria ohridella).
Die Familie umfasst weltweit etwa 1000 Arten, von denen etwa 100 auch in Mitteleuropa verbreitet sind. Innerhalb der Miniermotten werden drei Unterfamilien unterschieden:
In Europa umfasst die Familie der Miniermotten über 230 Arten, die Unterfamilie der Blatt- und Tütenmotten stellt mit 138 Arten die artenreichste Unterfamilie dar.[2]
In Deutschland bekannte Miniermotten sind etwa die Ahornmotte (Caloptilia rufipennella), die Azaleenmotte (Caloptilia azaleella), die Eichenrindenminiermotte (Spulerina simploniella), die Fliedermotte (Gracillaria syringella), die Rosskastanienminiermotte (Cameraria ohridella) sowie die häufig an Buchen zu findende Buchenminiermotte (Phyllonorycter maestingella).
Die häufig zur Familie der Miniermotten gezählten Thujaminiermotten (Argyresthia thuiella) und Wacholderminiermotten (Argyresthia trifasciata) gehören hingegen zur Familie der Gespinst- und Knospenmotten.[3]
Die folgende Übersicht enthält die in Mitteleuropa vertretenen Gattungen und Arten innerhalb der drei Unterfamilien:[4]
Die Miniermotten oder auch Blatt-Tütenmotten (Gracillariidae) sind eine Familie der Schmetterlinge (Lepidoptera).
Ала күбөлөр — (лат. Gracillariidae) күбөсымак майда жетим көпөлөктөрдүн бир тукуму.
Gracillariidae is an important family of insects in the order Lepidoptera and the principal family of leaf miners that includes several economic, horticultural or recently invasive pest species such as the horse-chestnut leaf miner, Cameraria ohridella.
There are 98 described genera of Gracillariidae (see below). A complete checklist is available of all currently recognised species.[2] There are many undescribed species in the tropics but there is also an online catalogue of Afrotropical described species[1]; the South African fauna is quite well known. Although Japanese and Russian authors have recognised additional subfamilies,[2] there are three currently recognised subfamilies, Phyllocnistinae of which is likely to be basal. In this subfamily, the primitive genus Prophyllocnistis from Chile feeds on the plant genus Drimys (Winteraceae), and has leaf mines structurally similar in structure to fossils (see "Fossils").[3] While there have been some recent DNA sequence-based studies of Palaearctic species[4][5] there is need for a satisfactory modern global phylogenetic framework for the subfamilies of Gracillariidae. Some genera are very large, e.g. Acrocercops, Caloptilia, Cameraria, Epicephala and Phyllonorycter.
Gracillariidae occur in all terrestrial regions of the World except Antarctica.
These generally small (wingspan 5–20 mm) moths are leaf miners as caterpillars,[6] which can provide a useful means of identification, especially if the hostplant is known. The subfamilies differ by the adult moth resting posture (Davis and Robinson, 1999). Most Gracillariinae rest with the front of the body steeply raised; Lithocolletinae and Phyllocnistinae rest with the body parallel to the surface; in Lithocolletinae often with the head lowered.
The first to fifth-instar larvae are flattened and possess specialised mouthparts adapted for feeding on sap. Older-instar larvae are cylindrical and have normal chewing mouthparts for feeding on plant tissue within the leaf mines, and have a fully functional silk-producing organ, the "spinneret". Some genera have an intermediate stage in this remarkable hypermetamorphosis (Davis and Robinson, 1999).
Many host plants are known, generally dicotyledonous trees or shrubs.[7] Patterns of hostplant shifting have been inferred for many United Kingdom species in the genus Phyllonorycter and its sister genus Cameraria.[5] A recent DNA sequencing study mainly of Palaearctic species has shown that the burst of evolutionary adaptive radiation occurred long after that of the larval hostplants, rather than demonstrating a tight coevolutionary process.[4]
The family is an old one, with fossil Phyllocnistinae mines known from 97-million-year-old rocks in Kansas and Nebraska.[8] There are other fossil mines known from rocks of Eocene and Miocene age.[2] There are also two adult moths known from Lithuanian or Baltic amber of Eocene age: Gracillariites lithuanicus Kozlov, 1987 and G. mixtus Kozlov, 1987.[2]
_in_Parma,_Italy.jpg)
Gracillariidae phylogeny has been revised in 2017 and is now containing eight subfamilies:[9]
Unplaced species
Phyllocnistis magnoliella in magnolia leaf. Gracillariidae is an important family of insects in the order Lepidoptera and the principal family of leaf miners that includes several economic, horticultural or recently invasive pest species such as the horse-chestnut leaf miner, Cameraria ohridella.
Gracillariidae es una familia importante de insectos del orden Lepidoptera, y la principal familia de los minadores. Incluye varias especies con repercusión en la agricultura y horticultora. Algunas especies, tales como Cameraria ohridella (minador del castaño de Indias) y Phyllocnistis citrella (minador de hojas de los cítricos), han sido recientemente introducidas a otros lugares.
Hay 98 géneros de Gracillariidae (ver el listado). Se dispone de una lista completa de todas las especies reconocidas (de Prins y de Prins 2005). En los trópicos hay muchas especies aún no descritas, pero también hay un catálogo en línea de las especies afrotropicales descritas [1]. La fauna de Sudafríca es bastante bien conocida.
Gracillariidae se encuentra distribuida en todas las regiones terrestres, a excepción de la Antártida. Esto la hace una especie cosmopolita.
Son mariposas pequeñas (envergadura: 5–20 mm). Las orugas son minadoras de hojas [2]. A menudo es posible identificarlas sobre la base de la planta huésped. Es posible identificar a las subfamilias sobre la base de la posición de las alas cuando en reposo (Davis y Robinson, 1999). La mayoría de las Gracillariinae se posan con la parte anterior del cuerpo ligeramente elevada. Lithocolletinae y Phyllocnistinae mantienen el cuerpo paralelo a la superficie. Las Lithocolletinae a menudo mantienen la cabeza baja.[1]
Los estadios primero a quinto de la larva son aplanados y poseen piezas bucales adaptadas para alimentarse de la savia. Los siguientes estadios son cilíndricos y tienen piezas bucales masticatorias, típicas de larvas de Lepidoptera y se alimentan de tejidos de la hoja. También tienen órganos funcionales de producción de seda. Algunos géneros tienen un estadio intermedio en esta extraordinaria hipermetamorfosis (Davis y Robinson, 1999).
Se conocen muchas plantas huéspedes, generalmente árboles o arbustos dicotiledóneos [3] .
Phyllocnistis citrella o el minador de hojas de los cítricos se alimenta de miembros de la familia Rutaceae y se ha convertido en plaga de las naranjas y otros cítricos.
Es una familia antigua. Se han encontrado minas fósiles de Phyllocnistinae en rocas de 97 millones de edad en Kansas y Nebraska (Labandeira et al. 1994). Se conocen otros fósiles del Eoceno y Mioceno (de Prins y de Prins, 2005). También hay dos adultos en ámbar báltico de Lituania del Eoceno. Gracillariites lithuanicus Kozlov, 1987 y G. mixtus Kozlov, 1987) (de Prins y de Prins, 2005).
Gracillariidae es una familia importante de insectos del orden Lepidoptera, y la principal familia de los minadores. Incluye varias especies con repercusión en la agricultura y horticultora. Algunas especies, tales como Cameraria ohridella (minador del castaño de Indias) y Phyllocnistis citrella (minador de hojas de los cítricos), han sido recientemente introducidas a otros lugares.
Les Gracillariidae forment une famille d'insectes de l'ordre des lépidoptères (papillons) et la principale famille de Mineuses.
La famille des Gracillariidae compte environ 2 000 espèces. En 2016, une révision de la phylogénie des Gracillariidae les regroupe désormais en huit sous-familles[1] :
Les Gracillariidae forment une famille d'insectes de l'ordre des lépidoptères (papillons) et la principale famille de Mineuses.
I Gracillaridi (Gracillariidae Stainton, 1854) sono una famiglia di lepidotteri diffusa in tutti i continenti. Le larve scavano mine all'interno delle foglie; quelle delle Phyllocnistinae sono apode, mentre nelle altre due sottofamiglie gli arti toracici e le pseudozampe sono atrofici solo nei primi stadi larvali.
foglia di ippocastano con mine di Cameraria ohridella
(Lithocolletinae)
Foglia di pioppo tremulo con mine di Phyllocnistis labyrinthella
(Phyllocnistinae)
Foglia di platano con mine di Phyllonorycter platani
(Lithocolletinae)
Foglia di robinia con mina aperta e larva di Phyllonorycter robiniella
(Lithocolletinae)
I Gracillaridi (Gracillariidae Stainton, 1854) sono una famiglia di lepidotteri diffusa in tutti i continenti. Le larve scavano mine all'interno delle foglie; quelle delle Phyllocnistinae sono apode, mentre nelle altre due sottofamiglie gli arti toracici e le pseudozampe sono atrofici solo nei primi stadi larvali.
Keršosios kandelės (lot. Gracillariidae, vok. Miniermotten) – drugių (Lepidoptera) šeima.
Pasaulyje žinoma apie 1000 rūšių, Lietuvoje - apie 90 rūšių:
De mineermotten (Gracillariidae) zijn een familie van vlinders in de superfamilie Gracillarioidea. Wereldwijd telt de familie ongeveer 1000 soorten, waarvan er onveer honderd in Europa voorkomen.
Het zijn uiterst kleine vlinders met een goed gevormde zuigtong en lange antennes die voornamelijk in de avondschemering vliegen.
De rupsen van de mineermotten zijn meestal zeer vlak en bezitten naar voren gerichte onderkaken. Van de meeste soorten leven de rupsen als bladmineerder in bladeren. Hiervoor bezitten de rupsen onderkaken waarmee het uitsnijden en knippen van bladcellen mogelijk is. Deze kaken veranderen bij latere larvestadia. Hierdoor kunnen larven van verschillende leeftijden er heel verschillend uitzien (Polymetabolie). De oudste larvestadia leven meestal aan de binnenzijde van opgerolde bladeren, die ze van binnenuit verder opeten.
De tomaat heeft vaak te lijden van vraat door soorten uit deze familie, wat dan resulteert in vrijwel doorzichtige bladeren.
Binnen de mineermotten worden drie onderfamilies onderscheiden:
De mineermotten (Gracillariidae) zijn een familie van vlinders in de superfamilie Gracillarioidea. Wereldwijd telt de familie ongeveer 1000 soorten, waarvan er onveer honderd in Europa voorkomen.
Het zijn uiterst kleine vlinders met een goed gevormde zuigtong en lange antennes die voornamelijk in de avondschemering vliegen.
De rupsen van de mineermotten zijn meestal zeer vlak en bezitten naar voren gerichte onderkaken. Van de meeste soorten leven de rupsen als bladmineerder in bladeren. Hiervoor bezitten de rupsen onderkaken waarmee het uitsnijden en knippen van bladcellen mogelijk is. Deze kaken veranderen bij latere larvestadia. Hierdoor kunnen larven van verschillende leeftijden er heel verschillend uitzien (Polymetabolie). De oudste larvestadia leven meestal aan de binnenzijde van opgerolde bladeren, die ze van binnenuit verder opeten.
Bladmøll (Gracillariidae) er en artsrik gruppe av små, slanke møll (sommerfugler) med lange, trådformede antenner. Larvene minerer i blader, vanligvis på busker eller trær. Artene i underfamilien Gracillariinae er lette å kjenne på at de sitter med overkroppen høyt hevet over underlaget. De andre er ikke så lette å kjenne igjen, men karakteristisk er den slanke kroppsbygningen, lange antenner og vanligvis kontrastrikt fargede vinger.
Små (vingespenn 5 – 20 mm), slanke, langbeinte møll. Kroppen er lang og slank, hodet forholdsvis bredt, i pannen tett kledt med oppstående hår. Labialpalpene er ikke spesielt lange, antennene er trådformede og vanligvis omtrent like lange som forvingene. Forvingene er lange og smale, i spissen med lange hårfrynser. På farge er de gjerne mer eller mindre rødlige hos Gracillariinae, kontrastrikt farget i brunlig og sølvhvitt hos Lithocolletinae og mer eller mindre hvite hos Phyllocnistinae. Hos mange arter står bakhjørnet av forvingen opp som en dusk når møllen blir sett fra siden, slik som hos grasmøll (Elachistidae), men de kjennes vanligvis lett fra disse på den slanke kroppsbygningen og de lange antennene. Bakvingene er stavformet smale med lange, men grisne, hårfrynser. Bakkroppen er ganske slank, beina lange og tynne. Mange arter har hårdusker på lårene og/eller leggene som står ut som flagg. De unge larvene er flattrykte og har munndeler spesielt tilpasset å leve av sevje, mens store larver er sylindriske med vanlige, bitende munndeler.
Bladmøllene er bladminerere, det vil si at larvene utvikler seg mellom hudlagene på over- og undersiden av et blad, uten å bryte gjennom huden. De etterlater et område av tomrom inne i bladet, en mine. Denne kan være av forskjellig form for de forskjellige artene, dette, sammen med vertsplanten, kan brukes til å bestemma hvilken art det dreier seg om. De aller fleste bladmøllene lever på busker eller trær. I de fem første larvestadiet lever den vesle, flattrykte larven av sevje, deretter skifter de form (hypermetamorfose) og blir sylindriske, munndelene fornadrer seg også. De siste larvestadiene tygger i seg bladvev, det er disse som lager de karakteristiske minene. Når larven er ferdigvokst, gnager den seg ut, slipper seg ned på bakken og forvandler seg til en puppe. De voksne møllene flyr vanligvis om ettermiddagen og kvelden. Den norske entomologen Ragnhild Sundby viste at ospeminérmøllen (Phyllocnistis labyrinthella) blir angrepet av en rekke små snylteveps, selv om det dreier seg om en ganske liten møll.
Fossile blader med miner slik som de Phyllocnistis-artene etterlater seg, er kjent fra Kritt-tiden, 97 millioner år før nåtid. De stammer etter alt å dømme fra bladmøll. Det er også kjent to arter voksne bladmøll fra Baltisk rav, 20 – 40 millioner år gammelt.
Selv om mange av bladmøllene lever på økonomisk viktige arter, er det sjelden at de forekommer i så store mengder at de gjør vesentlig skade. Normalt blir bare en del av bladet ødelagt av en larves angrep. Et unntak er ospeminérmøll (Phyllocnistis labyrinthella) og poppelminérmøll (Phyllocnistis unipunctella), som begge kan gjøre skade på osp om de er svært tallrike. Cameraria ohridella gjør mye skade på hestekastanje.
Bladmøll (Gracillariidae) er en artsrik gruppe av små, slanke møll (sommerfugler) med lange, trådformede antenner. Larvene minerer i blader, vanligvis på busker eller trær. Artene i underfamilien Gracillariinae er lette å kjenne på at de sitter med overkroppen høyt hevet over underlaget. De andre er ikke så lette å kjenne igjen, men karakteristisk er den slanke kroppsbygningen, lange antenner og vanligvis kontrastrikt fargede vinger.
Multimedia w Wikimedia Commons Kibitnikowate (Gracillariidae) – rodzina niewielkich motyli nocnych obejmująca około 1000 gatunków zaliczanych do grupy motyli minujących, czyli żerujących we wnętrzu liści. Żerujące gąsienice tworzą na liściach tak zwane miny, najczęściej komorowe. Wygląd min jest ważną cechą pomagającą w identyfikacji gatunku. Rozpiętość skrzydeł kibitnikowatych mieści się w przedziale 6–20 mm[2].
W Polsce występuje ponad 110 gatunków, w większości monofagów[2], m.in.:
Kibitnikowate (Gracillariidae) – rodzina niewielkich motyli nocnych obejmująca około 1000 gatunków zaliczanych do grupy motyli minujących, czyli żerujących we wnętrzu liści. Żerujące gąsienice tworzą na liściach tak zwane miny, najczęściej komorowe. Wygląd min jest ważną cechą pomagającą w identyfikacji gatunku. Rozpiętość skrzydeł kibitnikowatych mieści się w przedziale 6–20 mm.
W Polsce występuje ponad 110 gatunków, w większości monofagów, m.in.:
szrotówek robiniaczek (Phyllonorycter robiniella) – gąsienice żerują na spodniej stronie liści robinii. Zawleczony z Ameryki Północnej. Parectopa robiniella – larwy tworzą miny (żerują) na zewnętrznej stronie liścirobinii. Również zawleczonyz Ameryki Północnej. Phyllonorycter issikii – żeruje na liściach lipy, od niedawna w Polsce. Przybysz z Azji. szrotówek kasztanowcowiaczek (Cameraria ohridella) – żeruje na kasztanowcach.Gracillariidae é uma família de insectos da ordem Lepidoptera.
Styltmalar (Gracillariidae) är en familj i insektsordningen fjärilar som delas in i tre underfamiljer, Gracillariinae (styltmalar), Lithocolletinae (guldmalar) och Phyllocnistinae (saftmalar).[1] Larverna lever som minerare i blad av olika buskar och träd. Som fullbildade, eller imago, är styltmalar små och slankt byggda fjärilar med smala vingar och långa antenner och ben. Vingspannet är mellan 4 och 20 millimeter.[2] Arter i underfamiljen Gracillariinae sitter ofta på ett karaktäristiskt sätt med framkroppen upprest och kroppen vinklad så att vingspetsarna pekar mot underlaget när de vilar.
I Sverige finns 89 arter i 16 släkten.[1]
Wikimedia Commons har media som rör styltmalar.
Denna artikel om en fjäril saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Styltmalar (Gracillariidae) är en familj i insektsordningen fjärilar som delas in i tre underfamiljer, Gracillariinae (styltmalar), Lithocolletinae (guldmalar) och Phyllocnistinae (saftmalar). Larverna lever som minerare i blad av olika buskar och träd. Som fullbildade, eller imago, är styltmalar små och slankt byggda fjärilar med smala vingar och långa antenner och ben. Vingspannet är mellan 4 och 20 millimeter. Arter i underfamiljen Gracillariinae sitter ofta på ett karaktäristiskt sätt med framkroppen upprest och kroppen vinklad så att vingspetsarna pekar mot underlaget när de vilar.
I Sverige finns 89 arter i 16 släkten.
Дрібні, рідко середньої величини метелики з розмахом крил 4,5-21 мм. Голова овальна або округла, гладка або з чубком волосоподібних лусочок. Очі відносно великі, округлі. Вічка відсутні. Вусики ниткоподібні. Губні полапки 1-3-членикові, що розходяться в сторони, загнуті догори або висячі. Щелепні полапки завжди коротші губних. Спинка і тегули покриті прилеглими лусочками різної форми, зазвичай мають забарвлення, загальне із забарвленням крил. Крила вузькі, ланцетоподібні з добре розвиненим світлим, іноді блискучим візерунком, з чітко виражених білих смуг, плям або штрихів на темному фоні. При модифікації малюнка його світлі елементи редукуються і передні крила стають однотонними. Задник крила ланцетоподібний, однотонний, сірий або кремовий. Бахрома сильно розвинена, часто світла або блискуча. Жилкування крил різноманітне. Дискоїдний осередок переднього крила замкнутий, становить 2/3-3/4 довжини крила. До костального краю переднього крила підходять жилка Sc і 3-5 R, до зовнішнього і дорсального краю — 1-2 Cu. Жилки А злиті. Жилкування заднього крила сильно зредуковане, дискальний осередок вузький, відкритий.
Гусениці — факультативні або облігатні мінери рослин, що мінують листя, рідше молоді пагони і кору дерев, кущів і трав'янистих рослин. Факультативні мінери в ранньому віці проробляють ходи в зелених тканинах рослин, в старшому переходять до скелетування під загнути краєм листа, утворюючи ковпачки, кишеньки або трубочки. Переважна більшість видів є постійними мінерами упродовж усіх гусеничних віків. Міни змієплямовидні, змієподібно-складчасті, складчасті, розташовані з нижнього боку листя. Основна маса видів — вузькі олігофаги або монофаги, рідко поліфаги, трофічно пов'язані з дводольними і частково з голонасінними рослинами. Молі-строкатки, що мешкають в Палеарктиці розвиваються на букових, розоцвітих, бобових, вербових, кленових, березових та ін. Часто ушкоджують плодові, декоративні і технічні культури, розмножуючись іноді в неймовірних кількостях.
Поширені по всьому світі, за винятком посушливих, арктичних областей і Антарктиди.
Родина є давньою, відома за знахідками міни віком 97 млн років у Канзасі і Небрасці (Labandeira співавт. 1994). Є й інші копалини мін відомі з порід еоцену і міоцену віку (де Прінс і де Прінс, 2005). Є також дві знахідки дорослих молей відомих з литовського або балтійського бурштину з еоцену: Gracillariites lithuanicus Козлов, 1987 і G. mixtus Козлов, 1987 (де Прінс і де Прінс, 2005).
Описано 98 родів, 1900 видів в 4 підродинами:
Gracillariidae là một họ gồm khoảng 1.900 loài côn trùng cánh vẩy trong siêu họ Gracillarioidea,
Phương tiện liên quan tới Gracillariidae tại Wikimedia Commons
Gracillariidae là một họ gồm khoảng 1.900 loài côn trùng cánh vẩy trong siêu họ Gracillarioidea,
Моли-пестрянки (лат. Gracillariidae) — семейство бабочек.
Мелкие, редко средней величины бабочки с размахом крыльев 4,5—21 мм. Голова овальная или округлая, гладкая или с хохолком волосовидных чешуек. Глаза относительно большие, округлые. Глазки отсутствуют. Усики нитевидные. Губные щупики 1—3-члениковые, расходящиеся в стороны, загнуты кверху или висячие, Челюстные щупики всегда короче губных Спинка и тегулы покрыты прилегающими чешуйками различной формы, обычно имеют окраску, общую с окраской крыльев. Крылья узкие, ланцетовидные с хорошо развитым светлым, иногда блестящим рисунком, из четко выраженных белых полос, пятен или штрихов на темном фоне. При модификации рисунка его светлые элементы редуцируются и передние крылья становятся однотонными. Задник крылья ланцетовидные, однотонные, серые или кремовые. Бахрома сильно развита, часто светлая или блестящая. Жилкование крыльев разнообразное. Дискоидная ячейка переднего крыла замкнута, составляет 2/3—3/4 длины крыла К костальному краю переднего крыла подходят жилка Sc и 3—5 R, к внешнему и дорсальному краю — 1—2 Сu. Жилки А слиты. Жилкование заднего крыла сильно редуцировано, дискальная ячейка узкая, открытая.
Гусеницы — факультативные или облигатные минеры растений, минирующие листья, реже молодые побеги и кору деревьев, кустарников и травянистых растений. Факультативные минеры в ранних возрастах проделывают ходы в зеленых тканях растений, в старших переходят к скелетированшо под загнутым краем листа, образуя колпачки, кармашки или трубочки. Подавляющее большинство видов являются постоянными минерами на протяжении всех гусеничных возрастов. Мины змеепятновидные, змеевидно-складчатые, складчатые, расположены с нижней стороны листьев. Основная масса видов — узкие олигофаги или монофаги, редко полифаги, трофически связанные с двудольными и частично с голосеменными растениями. Моли-пестрянки, обитающие в палеарктике развиваются на буковых, розоцветных, бобовых, ивоцветных, кленовых, березовых и др. Часто повреждают плодовые, декоративные и технические культуры, размножаясь иногда в невероятных количествах.
Распространение всесветное, за исключением засушливых и арктических областей. В Палеарктике 42 рода и около 500 видов.
