nomes no trilho de navegação
Dinteranthus ist eine Pflanzengattung aus der Familie der Mittagsblumengewächse (Aizoaceae). Der botanische Name ehrt den deutschen Botaniker Kurt Dinter.
Die Pflanzen der Gattung Dinteranthus wachsen kompakt. Sie sind stammlos und bilden 1 bis 6 Zweige aus, von denen jeder während der Ruhephase ein einzelnes Blattpaar trägt. Die Laubblätter sind mehr oder weniger halbkugelförmig bis halbeiförmig. Die Blattpaare sind etwa zu ein bis zwei Drittel miteinander verwachsen und bilden oben einen klaffenden oder geschlossenen Spalt. Ihre Epidermis ist kahl oder mit gerundeten oder spitzen Papillen bedeckt. In der sehr dicken äußeren Epidermiswand befindet sich eine bis zu 50 Mikrometer dicke Schicht Kristallsand, die den Pflanzen ihr weißes, steinartiges Aussehen verleiht.
Die endständigen Blüten sind kurz gestielt und scheinbar ohne Hochblätter. Sie erreichen einen Durchmesser von 6 bis 8 Zentimeter und öffnen sich am späten Nachmittag. Es sind 6 bis 8 Kelchblätter vorhanden, Die Kronblätter sind leuchtend goldgeld. Die aufrechten Staubblätter sind an der Basis manchmal weiß oder rötlich und bilden einen Ring. Die Früchte ähneln denen der Gattung Delosperma, sind meisten 6 bis 10-fächrig und bleiben mehrere Jahre an den Pflanzen. Die Samen sind rötlich braun und werden mit dem Alter dunkler.
Die Gattung Dinteranthus ist bei Warmbad in Namibia sowie in der Umgebung der Städte Gordonia, Hay und Kenhardt, im Namaqualand und in der Provinz Nordkap in Südafrika verbreitet. Die Pflanzen wachsen auf mit Quarzkies bedeckten Hängen oder Ebenen in Gebieten mit weniger als 100 Millimeter Niederschlag.
Die Erstbeschreibung wurde 1926 von Gustav Schwantes vorgenommen.[1] Die Typusart ist Dinteranthus microspermus.
Nach Heidrun Hartmann umfasst die Gattung folgende Arten:[2]
Die Gattung Dinteranthus ähnelt in vielerlei Hinsicht der Gattung Lithops. Insbesondere die Art Dinteranthus vanzylii ist nur schwer von einem Lithops zu unterscheiden und wurde 1932 von Harriet Margaret Louisa Bolus ursprünglich als Lithops vanzylii beschrieben. Die Gattung Dinteranthus unterscheidet sich von der Gattung Lithops insbesondere durch eine höhere Anzahl von Samenkammern und die deutlich kleineren Samen.
Dinteranthus ist eine Pflanzengattung aus der Familie der Mittagsblumengewächse (Aizoaceae). Der botanische Name ehrt den deutschen Botaniker Kurt Dinter.
Dinteranthus is a genus of plants in the family Aizoaceae. It occurs in the arid northwestern parts of the Northern Cape Province, South Africa and the south-eastern parts of Namibia.[1]
The plants are mesembs, and resemble those genera within the family Aizoaceae to which they are most closely related; namely Lithops, Lapidaria and Schwantesia, although they require even less water and have a distinctive keel along the lower leaf surface.
The genus name of Dinteranthus is in honour of Kurt Dinter (1868–1945), a German botanist and explorer in South West Africa and the Greek word 'anthos' meaning flower.[2]
It contains the following accepted species:
Kew also lists Dinteranthus microspermus (Dinter & Derenberg) Schwantes and Dinteranthus vallis-mariae (Dinter & Schwantes) B.Fearn.[1]
Dinteranthus is a genus of plants in the family Aizoaceae. It occurs in the arid northwestern parts of the Northern Cape Province, South Africa and the south-eastern parts of Namibia.
Dinteranthus es un género con seis especies de plantas de flores perteneciente a la familia Aizoaceae.[1]
Las plantas del género Dinteranthus crecen de forma compacta. Son sin tallo y forman de 1 a 6 ramas, cada una con solo un par de hojas durante la fase de reposo. Las hojas son más o menos semiesféricas. Su epidermis es redondeada o cubierta de puntiagudas papilas. En el exterior tiene gruesa capa de arena, lo que da a la planta su aspecto blanco similar a las piedras. Los flores son terminales con tallo corto y aparentemente sin brácteas. Llegan a un diámetro de 6 a 8 centímetros y se abren en la tarde. Tiene 6-8 sépalos presentes, y pétalos de color oro brillante. Las estambres son verticales y están en la base a veces blancos o rojizos, formando un anillo. Los frutos se parecen a las del género Delosperma. Las semillas son de color marrón rojizo y se oscurecen con la edad.
El género fue descrito por Martin Heinrich Gustav Schwantes y publicado en Notes Mesembrianthemum 3: 153. 1939.[2]
Dinteranthus: nombre genérico otorgado en honor del botánico alemán Kurt Dinter.
Dinteranthus es un género con seis especies de plantas de flores perteneciente a la familia Aizoaceae.
Dinteranthus Schwantes est un genre de plante de la famille des Aizoaceae.
Dinteranthus Schwantes, in Z. Sukkulentenk. 2: 184 (1926)
Type : Dinteranthus microspermus (Dinter & Derenberg) Schwantes (Mesembryanthemum microspermum Dinter & Derenberg) ; Lectotypus [Schwantes, in Z. Sukkulentenk. 3: 105 (1927)]
Dinteranthus Schwantes est un genre de plante de la famille des Aizoaceae.
Dinteranthus Schwantes, in Z. Sukkulentenk. 2: 184 (1926)
Type : Dinteranthus microspermus (Dinter & Derenberg) Schwantes (Mesembryanthemum microspermum Dinter & Derenberg) ; Lectotypus [Schwantes, in Z. Sukkulentenk. 3: 105 (1927)]
Dinteranthus é um género botânico pertencente à família Aizoaceae[1].
Dinteranthus é um género botânico pertencente à família Aizoaceae.
«Dinteranthus — World Flora Online». www.worldfloraonline.org. Consultado em 19 de agosto de 2020Рід названий на честь німецького ботаніка Курта Дінтера, який вніс великий внесок у вивчення флори пустелі Наміб. В другій частині родового імені використано грецьке слово anthos — квітка. Тобто Dinteranthus можна перекласти як «Квітка Дінтера». Верникулярна назва мовою африкаанс: vaalknopies.
Пара листя кулястої форми; молоді рослини поодинокі, з віком утворюють невеликі групи. Колір листя варіюється від зеленувато-сірого до кольору слонової кістки; у деяких видів поверхня листя покрита мармуровим малюнком або напівпрозорими цяточками. Деякі грані мають кольрову окантовку. Квітки поодинокі, діаметром до 7 см, на короткому товстому квітконосі; з'являються з розрізу між листям. Квітконіс на ранніх стадіях має такий же колір, як і листя. Колір квіток, зазвичай, світло- або темно-жовтий, рідше білий або білуватий. Квітки зазвичай розкриваються опівдні і закриваються в сутінках. Квітки починають з'являтися в кінці літа. Після цвітіння всередині старої пари листків починає розвиватись нова пара листків. Плоди дозрівають через кілька місяців після завершення цвітіння.
Своїм зовнішнім виглядом дінтерантуси більше, ніж інші «живі камінці» схожі на маленькі кульки, їх довжина й ширина майже однакові, а в деяких видів щілина не стільки розділяє два листка, скільки лише вказує на їх верхні границі. Еволюція «живіих камінців» в бік майже ідеальної кулі пояснюється тим, що саме така форма має найменшу поверхню відносно об'єма, що суттєво для зменшення випаровування дорогоцінної для суперсукулентів вологи.
Еволюційно дінтерантуси найбільше пов'язані з літопсами, з яким вони дуже схожі, і необізнана людина легко може їх переплутати. Особливо це стосується Dinteranthus vanzylii, який має форму літопса зі зплощеною верхівкою листя з червонуватим малюнком, але набагато більший, ніж літопс.
Рослини цього роду зустрічаються на невеликій території на північному заході Капської провінції Південно-Африканської Республіки, в долині річки Оранжевої, де влітку випадає відносно багато дощів. Ареал досягає південних кордонів Намібії. Найтиповіший біотоп для дінтерантусів — кварцові кам'янисті осипи на пологих схилах невисоких височин.
Необхідне світле, добре освітлене місце і сухе повітря. Утримання у період спокою (листопад-березень в Україні) сухе, при 5-8 °C. Утримання у період росту (квітень-жовтень в Україні) при 18-25 °C.
Ґрунт — суміш з рівних частин листової землі і грубозернистого піску з додаванням шматочків червоної глини або цегляної крихти. Верхній шар ґрунтової суміші корисно присипати мілкими камінцями. Кислотність ґрунту — 5,6-5,5. Необхідний хороший верхній і нижній дренаж. Перезволоження ґрунту призводить до загнивання коренів.
Полив в період спокою відсутній. У період росту дуже обережний (норма поливу однієї рослини — 1 чайна ложка води). Рослину стараються не поливати поки оболонка старого листя повністю не злущиться.
Практично для всіх видів дінтерантусів характерний повільний ріст.
Розмноження насінням.
Dinteranthus là chi thực vật có hoa trong họ Aizoaceae.[1]
Dinteranthus là chi thực vật có hoa trong họ Aizoaceae.
Dinteranthus Schwantes, 1926
Виды
Динтерантус (лат. Dinteranthus) — род растений семейства Аизовые.
Это суперсуккулентные растения, которые наряду с литопсами и конофитумами относят к группе «живых камней». Растения встречаются на небольшой территории в Капской провинции ЮАР, в долине Оранжевой реки, где летом выпадает относительно много дождей.
Род назван по имени Курта Морица Динтера, который внёс большой вклад в исследование флоры пустыни Намиб.
Своим внешним обликом динтерантусы больше, чем другие «живые камни», похожи на маленькие шарики — их длина и ширина почти одинаковы, а у некоторых видов щель между парой листьев лишь едва намечена. Даже в тех случаях, когда она достаточно глубока, эта выемка практически не нарушает общей шаровидной формы. Молодые растения встречаются поодиночке, но со временем большинство видов образуют небольшие группы.
По информации базы данных The Plant List, род включает 5 видов[2]:
Это заготовка статьи по ботанике. Вы можете помочь проекту, дополнив её. 
Динтерантус (лат. Dinteranthus) — род растений семейства Аизовые.
Это суперсуккулентные растения, которые наряду с литопсами и конофитумами относят к группе «живых камней». Растения встречаются на небольшой территории в Капской провинции ЮАР, в долине Оранжевой реки, где летом выпадает относительно много дождей.
Род назван по имени Курта Морица Динтера, который внёс большой вклад в исследование флоры пустыни Намиб.
Своим внешним обликом динтерантусы больше, чем другие «живые камни», похожи на маленькие шарики — их длина и ширина почти одинаковы, а у некоторых видов щель между парой листьев лишь едва намечена. Даже в тех случаях, когда она достаточно глубока, эта выемка практически не нарушает общей шаровидной формы. Молодые растения встречаются поодиночке, но со временем большинство видов образуют небольшие группы.
