nomes no trilho de navegação
Helix lucorum és una espècie de cargol de terra i una de les tres espècies de cargol més consumides en el món, pertany a la família Helicidae.
Aquesta espècie de cargol fa servir dards amorosos.
Els cargols adults fan 20-25 g.[2]
Europe[1]
, Ucra´i¨na[4]
La mida dels ous és 4,4 mm.[5] els juvenils de 2–3 mesos pesen 0,5-0,9 g.[2]
Helix lucorum és una espècie de cargol de terra i una de les tres espècies de cargol més consumides en el món, pertany a la família Helicidae.
Die Gestreifte Weinbergschnecke (Helix lucorum) ist ein Verwandter der einheimischen Weinbergschnecke (Helix pomatia). Wie diese gehört sie zu den Landlungenschnecken (Stylommatophora) und unter diesen zur Familie der Schnirkelschnecken (Helicidae). Wie ihr französischer Name, Escargot Turc, sagt, stammt sie ursprünglich aus dem Schwarzmeergebiet und aus Kleinasien, der heutigen Türkei. Im Gegensatz zur Weinbergschnecke wird sie nicht gezüchtet, sondern gesammelt, mit etwa 6000 Tonnen gehandelter Schnecken jährlich[1] nimmt sie dennoch einen bedeutenden Platz unter den kommerziell genutzten Schnecken ein.
Von der einheimischen Weinbergschnecke (Helix pomatia) unterscheidet sich Helix lucorum zum einen durch ihre Größe: Mit einem maximalen Schalendurchmesser von bis zu 60 mm wird Helix lucorum deutlich größer als die einheimischen Weinbergschnecken. Zudem ist das Gehäuse der Gestreiften Weinbergschnecke charakteristisch längs mit dicken rotbraunen Bändern gestreift. Diese können unterbrochen sein, wenn das Tier aufgrund von Trockenheit längere Ruhepausen einnehmen muss. Bei schwächer gefärbten Exemplaren können diese Wachstumsunterbrechungen überwiegen, so dass das Gehäuse fast schachbrettartig gemustert wirkt.
Im Gegensatz zu ihren einheimischen Verwandten überwintert die Gestreifte Weinbergschnecke nicht. Stattdessen verbringt sie während der trockenen Sommermonate längere Zeiträume im Erdboden vergraben im Zustand der Trockenstarre. In freier Wildbahn ist Helix lucorum nur nachts und nach starken Regenfällen aktiv.
Die Gestreifte Weinbergschnecke ist ein Bewohner lichter Wälder, Gebüsche und Kulturgelände.
Vom Schwarzmeergebiet kommt die Art durch die westliche und zentrale Türkei über den Balkan (von Südrumänien über Bulgarien und Nordgriechenland bis nach Albanien) im Westen bis ins östliche Italien vor. Eingeschleppt ist die gestreifte Weinbergschnecke in Südfrankreich zu finden; Während die Art in Österreich nahe Wien, ebenso wie Cornu aspersum im Süden der Stadt[2], anzutreffen ist, sind in Deutschland vereinzelte Vorkommen von Helix lucorum in Bad Godesberg[3] und in München gefunden worden.
Im Gegensatz zu einheimischen Zuchtschnecken, in Deutschland vor allem Helix pomatia, sonst auch Cornu aspersum, wird Helix lucorum nur als Sammelschnecke gehandelt. Besonders die großwüchsige Unterart Helix lucorum taurica und großwüchsige anatolische Formen werden verkauft. Während vom Geschmack her vor allem die einheimische Helix pomatia bevorzugt wird, werden von Helix lucorum oftmals auch die farbenfrohen Gehäuse zusammen mit dem Fleisch von Helix pomatia verkauft.
Die Gestreifte Weinbergschnecke (Helix lucorum) ist ein Verwandter der einheimischen Weinbergschnecke (Helix pomatia). Wie diese gehört sie zu den Landlungenschnecken (Stylommatophora) und unter diesen zur Familie der Schnirkelschnecken (Helicidae). Wie ihr französischer Name, Escargot Turc, sagt, stammt sie ursprünglich aus dem Schwarzmeergebiet und aus Kleinasien, der heutigen Türkei. Im Gegensatz zur Weinbergschnecke wird sie nicht gezüchtet, sondern gesammelt, mit etwa 6000 Tonnen gehandelter Schnecken jährlich nimmt sie dennoch einen bedeutenden Platz unter den kommerziell genutzten Schnecken ein.
Helix lucorum is a species of large, edible, air-breathing land snail, a terrestrial pulmonate gastropod mollusk in the family Helicidae, the typical snails. [1]
Adult snails weigh about 20-25 g.[2]
The width of the shell is 35-60 mm.[3] The height of the shell is 25–45 mm.[3]
This species of snail makes and uses love darts.
The native distribution is the Caucasus, Anatolia and, arguably, the Balkans. It has also invaded many other regions since ancient times, likely assisted by humans.[4]
Eastern native range with main genetic diversity of the species:
Balkans (probably native):
Other countries:
The diameter of the egg is 4.4 mm.[12] Juvenile snails that are two to three months old weigh 0.5-0.9 g.[2]
Measurement of DNA damage in H. lucorum collected from environmental sites can be used for evaluating soil pollution at these sites.[13] DNA damage in H. lucorum haemocytes and digestive gland cells is determined by the comet assay.
Helix lucorum is used in cuisine as escargots.
Helix lucorum is a species of large, edible, air-breathing land snail, a terrestrial pulmonate gastropod mollusk in the family Helicidae, the typical snails.
El caracol turco (Helix lucorum) es una especie de molusco gasterópodo pulmonado terrestre de la familia Helicidae, de gran tamaño, comestible.
Es nativa de Europa Oriental y del Asia Menor, y en la actualidad se encuentra como especie invasora en otras zonas de Europa:[1][2]
El caracol turco (Helix lucorum) es una especie de molusco gasterópodo pulmonado terrestre de la familia Helicidae, de gran tamaño, comestible.
Helix lucorum est une espèce d'escargots (des gastéropodes terrestres) de la famille des Helicidae et du genre Helix. Il est originaire des Balkans ou de Turquie. Il est souvent vendu, à tort, comme escargot de Bourgogne. La grande variabilité des stries sur la coquille n'est pas un critère fiable de reconnaissance.
L'espèce Helix lucorum a été décrite par le naturaliste suédois Carl von Linné en 1758[1].
L'escargot turc est un gastéropode pulmoné de grandes dimensions (35 à 40 mm), à coquille globuleuse et épaisse.
La spire est brève et déprimée avec rapport hauteur/diamètre inférieur à 1.
L'ombilic est généralement oblitéré ou presque entièrement couvert d'un épais et calleux revers columellaire du péristome. L'ouverture large a une forme ovale à ronde, en vision latérale elle apparaît oblique. Le péristome est interrompu, visiblement renforcé à l'intérieur et plus ou moins réfléchi. La superficie est souvent luisante. Des arrêts de croissance produisent des traits axiaux brun intense ; la sculpture est faite de stries axiales obliques et inégales. La coloration blanche de fond est généralement limitée à la bande suturale, à une manchette posée sur l'arrière de l’ultime tour et à une demi-lune péri-ombilicale ; les vastes bandes brunes contrastent nettement avec les parties claires. L'intensité des bandes est très variable, leurs couleurs peuvent aller d'un marron orangé à un marron très sombre, presque noir. La coloration de la callosité du bord columellaire s'étend intérieurement en une vaste tache brun-châtain ou brun intense, une analogue coloration correspond à l'épaississement calleux de l'arc labial. Il existe, de toute façon, des variantes aux caractéristiques typiques : coloration moins contrastée, double bande blanche sub-suturale, spire élevée, coquille légère.
L'animal a un pied vaste de couleur gris-verdâtre à marron, parfois peuvent être présentes deux bandes plus sombres qui de la partie dorsale antérieure arrivent jusqu'à moitié de la longueur du corps.
Cette espèce vit principalement en altitudes moyennes et basses, exceptionnellement à des endroits élevés (jusqu'à 1600 m). Est présente surtout en biotopes arborés d’arbustes à larges feuilles mûris ou de cèdres, et en berges, se retrouve communément même le long des haies en marges de lieux cultivés, dans les creux de murets et de murs rocheux.
Helix lucorum est une espèce d'escargots (des gastéropodes terrestres) de la famille des Helicidae et du genre Helix. Il est originaire des Balkans ou de Turquie. Il est souvent vendu, à tort, comme escargot de Bourgogne. La grande variabilité des stries sur la coquille n'est pas un critère fiable de reconnaissance.
De gebandeerde wijngaardslak (Helix lucorum) is een grote huisjesslak die behoort tot de familie van de Helicidae, of tuinslakken.
Mediabestanden die bij dit onderwerp horen, zijn te vinden op de pagina Helix lucorum op Wikimedia Commons. De gebandeerde wijngaardslak (Helix lucorum) is een grote huisjesslak die behoort tot de familie van de Helicidae, of tuinslakken.
Helix lucorum é uma espécie caracol terrestre comestível de grandes dimensões, pertencente à família Helicidae.[1]
Helix lucorum é uma espécie caracol terrestre comestível de grandes dimensões, pertencente à família Helicidae.
У дорослих особин висота черепашки коливається переважно в діапазоні від 40 до 50 мм, а її ширина (діаметр) — від 41 до 52 мм. Має близько 4–4,5 обертів. Черепашка кулясто-дзигоподібна. Сильно відгорнутий колумелярний край устя повністю закриває пупок або залишає вузьку щілину. Поверхнева скульптура представлена радіальними зморшками та густими спіральними лініями, добре помітними при 10-кратному збільшенні. На відміну від Helix pomatia, в якого спіральні лінії на останньому оберті можуть ставати малопомітними через дуже грубі радіальні зморшки, у H. lucorum вони, зазвичай, залишаються добре помітними. У молюсків з гірського Криму забарвлення дуже характерне — є чітко виражені радіальні (не спіральні, як в інших видів!) темні смужки, як правило, пов'язані з місцями тимчасової призупинки росту черепашки. У дорослих особин остання з цих радіальних смуг знаходиться близько від краю устя. Спіральні темні смуги в таких особин можна помітити, як правило, лише на верхніх обертах. Крім того, останнім часом на півдні України зареєстровано декілька інтродукованих колоній іншої форми H. lucorum, яка відрізняється відсутністю радіальних темних смуг і наявністю дуже широких та темних спіральних смуг. Останні часто частково або повністю зливаються між собою, залишаючи лише вузьку світлу смужку на периферії (відповідає проміжку між третьою і четвертою смугами).
Темні радіальні смужки можна помітити інколи в інших видів роду Helix. Зокрема, це можна спостерігати на черепашках Helix pomatia в біотопах, де процес росту черепашки часто призупиняється (наприклад, через посуху). Проте в жодному випадку не утворюються такі широкі та контрастні радіальні смуги, як у H. lucorum. Темно забарвлені черепашки H. lucorum без радіальних смуг можуть дещо нагадувати темно забарвлені черепашки Helix albescens. Проте останній вид легко впізнати по непропорційно широких обертах ембріональної черепашки. Є також деякі відмінності у поверхневій скульптурі черепашок.
Розповсюджений переважно на півдні Європи (Апенінський та Балканський півострови), в Малій Азії, Сирії, Ірані та на Кавказі. На території України зустрічається переважно в гірського Криму (ендемічний підвид Helix lucorum taurica Kryn., 1836 — форма з добре вираженими темними радіальними смугами на черепашці). Припускають, що цей вид міг бути колись завезений до Криму людьми, наприклад, ще грецькими колоністами (Пузанов, 1925). Відомо також декілька інтродукованих популяцій на півдні України поза межами гірського Криму (інша форма — див. вище). Занесений до Червоної книги України (2009).
Найбільш впливовим фактором, що викликає зниження чисельності, є неконтрольоване масове комерційне збирання равликів у природі. Інша причина, що помітно відбивається на чисельності, — це самовільне вирубання на дрова лісосмуг, які служать місцем перебування цих равликів.
Політопний вид, може заселяти широкий спектр біотопів — від відкритих ділянок до лісів (Шилейко, 1978). Зустрічається також в населених пунктах або їх околицях.
Helix lucorum Linnaeus, 1758
Горная улитка[1] (лат. Helix lucorum) — наземный брюхоногий моллюск семейства гелицид.
Крупная улитка с шаровидной раковиной. Диаметр раковины от 35 до 60 мм[2]. Высота раковины от 25 до 45 мм[2]. Взрослые улитки весят около 20-25 г[3]. Общий фон окраски светлый, по нему проходят широкие красно-коричневые поперечные полосы.
Вид распространён на Апеннинском и Балканском полуостровах, в Малой Азии, Сирии, Иране, Крыму и Закавказье.
Моллюск встречается в широколиственных лесах, по долинам рек, в зарослях кустарников, лесополосах, парках. Активен ночью или после сильных дождей. В спячку не впадает. В сухие летние месяцы зарывается в грунт и впадает в состояние оцепенения.
Яйца размером 4,4 мм[4].
Горная улитка (лат. Helix lucorum) — наземный брюхоногий моллюск семейства гелицид.
Крупная улитка с шаровидной раковиной. Диаметр раковины от 35 до 60 мм. Высота раковины от 25 до 45 мм. Взрослые улитки весят около 20-25 г. Общий фон окраски светлый, по нему проходят широкие красно-коричневые поперечные полосы.
Вид распространён на Апеннинском и Балканском полуостровах, в Малой Азии, Сирии, Иране, Крыму и Закавказье.
Моллюск встречается в широколиственных лесах, по долинам рек, в зарослях кустарников, лесополосах, парках. Активен ночью или после сильных дождей. В спячку не впадает. В сухие летние месяцы зарывается в грунт и впадает в состояние оцепенения.
Яйца размером 4,4 мм.
