nomes no trilho de navegação
El lliri dels blats, espadella, herba d'espasa o herba de palma (Gladiolus italicus)[1] és una espècie de gladiol. Probablement és originària de gran part d'Euràsia, incloent els Països Catalans on junt amb Gladiolus communis són les úniques espècies de gladiols autòctons (si com fa la Flora dels Països Catalans de Bolòs i Vigo, G. illyricus (Koch) es considera només com a subespècie). També apareix a altres continents on és considerada una mala herba comuna, sobretot dels camps de conreu i abocadors. Hi ha citacions d'aquesta espècie als estats dels EUA de Califòrnia Kentucky, Missouri i Tennessee.[2]
Antigament se'n deia coltell (o contell) ‘ganivet’ (< llatí 'cultellu') per la forma de les fulles semblant a aquest estri, amb metàfora similar, es designa també per lliri d'espases, espasa, espaseta, espadella, espadola, claviol (Mall. modificació vulgar de gladiol, dim. de gladi, ‘espasa’).
Aquesta planta perenne creix a partir d'una tija erecta que arriba a fer pràcticament un metre d'alçada amb algunes fulles llargues envoltant de la seva base. Cap a la meitat superior de la tija, generalment no ramificada, forma una inflorescència en espiga en què les flors apareixen espaiades. Cada planta té un màxim de 15 o 16 flors. Floreix entre març i juny.[3] La flor és de color rosa brillant a magenta i diversos centímetres de llarg, amb els seus estams i un estil que sobresurt de la gola. El fruit és una càpsula d'un centímetre de llarg que conté moltes llavors sense ala. Hom les pot diferenciar d'altres espècies del gènere perquè les anteres són més llargues que els filaments que les sostenen i per l'absència d'ales a les llavors.[4]
Apareix en camps de cereals d'hivern de la regió mediterrània a l'estatge montà des del nivell del mar als 1.350 m d'altitud. La seva distribució és latemediterrània (a la regió mediterrània i un poc més enllà en zones properes a ella).
El lliri dels blats, espadella, herba d'espasa o herba de palma (Gladiolus italicus) és una espècie de gladiol. Probablement és originària de gran part d'Euràsia, incloent els Països Catalans on junt amb Gladiolus communis són les úniques espècies de gladiols autòctons (si com fa la Flora dels Països Catalans de Bolòs i Vigo, G. illyricus (Koch) es considera només com a subespècie). També apareix a altres continents on és considerada una mala herba comuna, sobretot dels camps de conreu i abocadors. Hi ha citacions d'aquesta espècie als estats dels EUA de Califòrnia Kentucky, Missouri i Tennessee.
Antigament se'n deia coltell (o contell) ‘ganivet’ (< llatí 'cultellu') per la forma de les fulles semblant a aquest estri, amb metàfora similar, es designa també per lliri d'espases, espasa, espaseta, espadella, espadola, claviol (Mall. modificació vulgar de gladiol, dim. de gladi, ‘espasa’).
Korngladiolus (Gladiolus italicus), også skrevet Korn-Gladiolus, er en flerårig, urteagtig plante med stive stængler og slanke, sværdformede blade. Blomsterne er lyst purpurrøde. Planten er hårdfør på friland, når jorden er veldrænet og sandet, og voksestedet er beskyttet.
Korngladiolus er en flerårig, urteagtig plante med opret vækst og stive, kantede stængler. Bladene er spredt stillede, sværdformede furede på langs med langt udtrukken spids og med hel rand, Bladpladen er furet på langs. Begge bladsider er lyst grågrønne. Blomstringen foregår i marts-juni, hvor man finder blomsterne siddende zig-zag på den yderste halvdel af skuddet. De enkelte blomster er 3-tallige og uregelmæssige med 6 lyserøde til lyst purpurrøde blomsterblade. Frugterne er trekantede kapsler med mange frø.
Rodsystemet består af en knold med flere lag af beskyttende hylstre. Både stængler og trævlede rødder udgår fra knolden.
Planten når en højde på 80-100 cm og en bredde på 25 cm. Heri er ikke medregnet den langsomme spredning via underjordiske skud fra knoldene.
Korngladiolus hører naturligt hjemme i Nordafrika, Mellemøsten, Kaukasus, Centralasien og det sydlige og sydøstlige Europa. Desuden er arten naturaliseret i store dele af den øvrige, subtropiske verden, hvor den er et frygtet ukrudt. Arten er knyttet til lysåbne voksesteder på veldrænet, gruset bund. I den mellemhøje del af bjergene bag Rethymnon, Kreta, (300-800 m over havet) vokser arten sammen med bl.a. almindelig dragerod, Coridothymus capitatus (en art af en slægt, som er nærtstående på timian), duskhyacint, græsk jordbærtræ, Iris cretica, johannesbrød, kermeseg, kretaalpeviol, kretaløn, kretisk galdebær, lægestyrax, mastikstræ, orphanidestulipan og Phlomis cretica (en art af løvehale)[1]
Korngladiolus (Gladiolus italicus), også skrevet Korn-Gladiolus, er en flerårig, urteagtig plante med stive stængler og slanke, sværdformede blade. Blomsterne er lyst purpurrøde. Planten er hårdfør på friland, når jorden er veldrænet og sandet, og voksestedet er beskyttet.
She lus eh cliogagh frangagh (Gladiolus italicus).
T'eh dooghyssagh da'n Oaraishey, agh t'eh mie er enney ayns buill elley myr sarkyl aggairagh (noxious).
She lus sheer-vio t'ayn. T'eh gaase er gass yeeragh wheesh as meader er yrjid, as beggan duillagyn liauyr heese. Cha nel y ghass banglaneagh son y chooid smoo. Ta speekag rish y chione as 15-16 blaaghyn bane-yiarg urree. Ta staimyn as gynoecium y vlaa gobbey magh ass y vlaa. She kishtag eh y mess, mysh kentimeader er lhiurid, as ymmodee rassyn aynsyn.
She lus eh cliogagh frangagh (Gladiolus italicus).
T'eh dooghyssagh da'n Oaraishey, agh t'eh mie er enney ayns buill elley myr sarkyl aggairagh (noxious).
She lus sheer-vio t'ayn. T'eh gaase er gass yeeragh wheesh as meader er yrjid, as beggan duillagyn liauyr heese. Cha nel y ghass banglaneagh son y chooid smoo. Ta speekag rish y chione as 15-16 blaaghyn bane-yiarg urree. Ta staimyn as gynoecium y vlaa gobbey magh ass y vlaa. She kishtag eh y mess, mysh kentimeader er lhiurid, as ymmodee rassyn aynsyn.
Tafrurt n yiger (Isem usnan: Gladiolus italicus) d talmest n yemɣi seg twacult n yiridaceae 
. Tamlest-a teḥseb-itt IUCN am d talmest ur tettwaggez.
Tafrurt n yiger (Isem usnan: Gladiolus italicus) d talmest n yemɣi seg twacult n yiridaceae . Tamlest-a teḥseb-itt IUCN am d talmest ur tettwaggez.
Gladiolus italicus is a species of gladiolus known by the common names Italian gladiolus, field gladiolus, and common sword-lily. It is native to much of Eurasia and North Africa,[1] but it is well known on other continents where it is a common weed, particularly of cultivated fields and waste places.[2] This perennial flower grows an erect stem approaching a meter in maximum height with a few long leaves around its base. Toward the top half of the generally unbranching stem is a spike inflorescence on which flowers appear at intervals. Each plant has up to 15 or 16 flowers. The flower is bright pink to magenta and several centimeters long with its stamens and style protruding from the throat. The fruit is a capsule about a centimeter long containing many seeds.[3][4][5][6][7][8]
Growing wild in Behbahan
Growing wild in Behbahan
Fruits and seeds
Gladiolus italicus corms of different ages and sizes
Gladiolus italicus is a species of gladiolus known by the common names Italian gladiolus, field gladiolus, and common sword-lily. It is native to much of Eurasia and North Africa, but it is well known on other continents where it is a common weed, particularly of cultivated fields and waste places. This perennial flower grows an erect stem approaching a meter in maximum height with a few long leaves around its base. Toward the top half of the generally unbranching stem is a spike inflorescence on which flowers appear at intervals. Each plant has up to 15 or 16 flowers. The flower is bright pink to magenta and several centimeters long with its stamens and style protruding from the throat. The fruit is a capsule about a centimeter long containing many seeds.
Gladiolus italicus es una especie de gladiolo.
Probablemente es nativo de gran parte de Eurasia, pero es bien conocido en otros continentes en los que es una maleza común, especialmente de los campos de cultivo y lugares de residuos. Esta flor perenne crece en un tallo erecto que alcanza un metro de altura máximo con algunas largas hojas alrededor de su base. Hacia la mitad superior del tallo, generalmente sin ramificar, tiene un pico de inflorescencia en la que aparecen las flores en los intervalos. Cada planta tiene un máximo de 15 o 16 flores. La flor es de color rosa brillante a magenta y de varios centímetros de largo, con sus estambres y el estilo que sobresalen de la garganta. El fruto es una cápsula que contiene muchas semillas de alrededor de un centímetro de largo.
El uso medicinal del gladiolo, lo demuestra su presencia en la Capitulare de villis vel curtis imperii, una orden emitida por Carlomagno que reclama a sus campos para que cultiven una serie de hierbas y condimentos incluyendo las "gladiolum" identificada actualmente como Gladiolus italicus.
Gladiolus italicus fue descrita por Philip Miller y publicado en The Gardeners Dictionary: . . . eighth edition no. 2. 1768.[1]
Gladiolus: nombre genérico que se atribuye a Plinio y hace referencia, por un lado, a la forma de las hojas de estas plantas, similares a la espada romana denominada "gladius". Por otro lado, también se refiere al hecho de que en la época de los romanos la flor del gladiolo se entregaba a los gladiadores que triunfaban en la batalla; por eso, la flor es el símbolo de la victoria.[2][3]
italicus: epíteto geográfico que alude a su localización en Italia.
Gladiolus italicus
Le glaïeul des moissons (Gladiolus italicus Mill., syn. Gladiolus segetum Ker Gawl.) encore connu sous le nom de glaïeul d'Italie est une plante vivace de la famille des Iridaceae.
Plante
Inflorescence
Détail de la fleur
Détail de la fleur
Jeunes fruits
Fruits
Fruit libérant ses graines
Graines
Gladiolus italicus
Le glaïeul des moissons (Gladiolus italicus Mill., syn. Gladiolus segetum Ker Gawl.) encore connu sous le nom de glaïeul d'Italie est une plante vivace de la famille des Iridaceae.
Il gladiolo dei campi (Gladiolus italicus Mill., 1768) è una pianta erbacea della famiglia delle Iridacee, diffusa nel bacino del Mediterraneo.[1]
In Italia si può trovare principalmente al Centro e al Sud. Cresce nei campi coltivati, oliveti e terreni erbosi, pendii rocciosi, fino a 700 m, dove fiorisce da aprile a maggio. Una volta molto comune, oggi è sempre più raro trovarlo in grandi quantità poiché le lavorazioni profonde del terreno e l'utilizzo di diserbanti ne limitano la diffusione.
Il nome Gladiolus deriva dal latino e sta a significare piccola spada ed è abbastanza intuitivo il riferimento alla forma delle foglie: anche il nome popolare più diffuso è proprio spadacciola.
L'epiteto specifico italicus indica la zona di maggior distribuzione.
Pianta erbacea perenne, può raggiungere anche altezze di 70–100 cm. Ha delle foglie strette e lanceolate, con nervature rilevate e parallele. Le infiorescenze sono poste a zig zag lungo lo stelo. I fiori sono grandi, rosa porpora intenso con venature più chiare. Sono riuniti a spiga terminale di 6-10 fiori alla sommità di un robusto stelo. I frutti sono delle capsule che contengono semi privi di ali. Gladiolus italicus può essere confuso con Gladiolus communis, che differisce per avere semi alati e fiori disposti su di un solo lato dell'infiorescenza.
Periodo di fioritura: aprile - maggio
La specie è diffusa nelle isole della Macaronesia e dal bacino del Mediterraneo sino all'Asia centrale.[1]
Gladiolus italicus - Museum specimen
Il gladiolo dei campi (Gladiolus italicus Mill., 1768) è una pianta erbacea della famiglia delle Iridacee, diffusa nel bacino del Mediterraneo.
In Italia si può trovare principalmente al Centro e al Sud. Cresce nei campi coltivati, oliveti e terreni erbosi, pendii rocciosi, fino a 700 m, dove fiorisce da aprile a maggio. Una volta molto comune, oggi è sempre più raro trovarlo in grandi quantità poiché le lavorazioni profonde del terreno e l'utilizzo di diserbanti ne limitano la diffusione.
Pianta erbosa ch'a viv sempre, con na gamba pla e fòrta auta da 70 a 100 cm. A l'ha da 3 a 5 feuje strèite, a lansa e con dle nervadure paralele e rilevà. Le fior a son a rape, da na banda sola, an ponta a la gama e a son gròsse, reusa porpra fòrt, dle vire con dle venadure ciaire.
A chërs normalment arlongh ij camp, j'olivé, i teren erbos e le rive rocose, fin a 700m., ma a l'è sempre pi rair përchè a l'è danegià dai lavor përfond dij teren e da l'usagi dij diserbant.
Da avril a magg.
Ël nòm gladiolus a riva dal latin e a veul dì spa cita, për la forma dle feuje. As peul confondse con n'autra specie dij camp, ël Gladiolus communis, che a s'arconòss përchè a la jë smens con j'ale.
.JPG)
.JPG)
Pianta erbosa ch'a viv sempre, con na gamba pla e fòrta auta da 70 a 100 cm. A l'ha da 3 a 5 feuje strèite, a lansa e con dle nervadure paralele e rilevà. Le fior a son a rape, da na banda sola, an ponta a la gama e a son gròsse, reusa porpra fòrt, dle vire con dle venadure ciaire.
AmbientA chërs normalment arlongh ij camp, j'olivé, i teren erbos e le rive rocose, fin a 700m., ma a l'è sempre pi rair përchè a l'è danegià dai lavor përfond dij teren e da l'usagi dij diserbant.
FioriduraDa avril a magg.
ParticolaritàËl nòm gladiolus a riva dal latin e a veul dì spa cita, për la forma dle feuje. As peul confondse con n'autra specie dij camp, ël Gladiolus communis, che a s'arconòss përchè a la jë smens con j'ale.
Tidig sabellilja (Gladiolus italicus) är en växtart familjen irisväxter och förekommer naturligt på Azorerna, Madeira, Kanarieöarna och från Medelhavsområdet till Centralasien. Arten odlas ibland som trädgårdsväxt i Sverige.
Tidig sabellilja (Gladiolus italicus) är en växtart familjen irisväxter och förekommer naturligt på Azorerna, Madeira, Kanarieöarna och från Medelhavsområdet till Centralasien. Arten odlas ibland som trädgårdsväxt i Sverige.
Трав'яниста рослина 30-100 см заввишки. Бульбоцибулина до 2 см завширшки, вкрита грубоволокнистою оболонкою. Стебла поодинокі, прямостоячі, голі, нерозгалужені. Листків 3-5 штук, вони лінійномечоподібні, загострені, до 20 см завдовжки, 8-22 мм завширшки. Жилкування паралельне. Приквітків 2: на початку розвитку вони мають однакову довжину, під час цвітіння ріст одного з них продовжується, внаслідок чого він перевищує інший у 3-4 рази завдовжки.
Суцвіття — рідка двобічна китиця, що складається з 3-12 зигоморфних квіток без запаху. Довжина суцвіття не перевищує 20 см. Оцвітина 3-4,5 см завдовжки, при основі воронкоподібна, трохи вигнута. Пелюстки пурпурово-рожеві, на нижніх помітна біла смуга з темно-пурпуровою облямівкою, верхня пелюстка у квітці ширша за нижні і бічні. Тичинки рожеві з жовтими пиляками. Маточка біла або рожева.
Плід — куляста або обернено-яйцеподібна світло-коричнева коробочка завширшки 10-12 мм. Після достигання вона розтріскується вздовж на 3 частини. В ній міститься 24-48 насінин. Насінини безкрилі, кулясті, завширшки 3-4 мм. Стигле насіння померанчево-коричневого кольору, після підсихання воно темнішає. За двобічним суцвіттям і безкрилим насінням цей вид легко відрізнити від близького виду Gladiolus communis.
Рослина помірно посухостійка, світлолюбна, надає перевагу відкритим місцинам. Трапляється в ялівцевих та пухнастодубових рідколіссях, оливкових садах, обабіч доріг і полів (особливо кукурудзяних і пшеничних), на узліссях, луках, трав'янистих схилах, де підіймається до висоти 300–1200 метрів над рівнем моря. Зростає на кам'янистих та щебенистих, добре дренованих ґрунтах.
Квітне на півдні ареалу в березні-травні, в Україні — в травні-липні; плодоносить у червні-липні. Розмножується бульбоцибулинами та насінням.
Ареал косариків італійських охоплює Середземномор'я, Малу та Центральну Азію, Крим, Кавказ, Аравійський півострів, Північну Африку. На теренах України відомо лише декілька невеликих популяцій, розташованих поблизу Ялти, Сімеїза, села Резервне, на мисі Айя. Щільність українських популяцій низька і не перевищує кількох особин на один ар. За межами ареалу вид натуралізований у субтропічних областях, де зростає у здичавілому і культурному вигляді.
Загалом чисельність цього виду стабільна і не викликає побоювань. В Україні косарики італійські знаходяться на північній межі ареалу, отже страждають від дефіциту відповідних екотопів. Крім того, в Криму на чисельність цього виду несприятливо впливають рекреаційне навантаження та збирання квітів для букетів. Рослина охороняється в Ялтинському гірсько-лісовому заповіднику та заказнику «Мис Айя», вирощується у Нікітському ботанічному саду і Національному ботанічному саду імені Миколи Гришка.
Вид доволі популярний у садівників, гарно виглядає в поєднанні з тюльпанами, півниками, ранньоквітучими видами декоративної цибулі, на фоні чагарників тощо. Косарики італійські дають якісний зріз для букетів, є перспективним матеріалом для селекції. Відомий витончений сорт цієї рослини з білими квітами — 'Texas Snowflurry'. Вид широко культивується в Європі та субтропічних областях світу. Натуралізовані рослини за межами природного ареалу вважаються злісними бур'янами, особливо у посівах пшениці, оскільки їх дуже важко відрізнити від цього культурного злаку за формою листя.
Суцвіття
Вигляд квітки збоку
Вигляд квітки спереду
Недостиглі плоди
Стиглі плоди
Насіння
Gladiolus italicus là một loài thực vật có hoa trong họ Diên vĩ. Loài này được Mill. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1768.[1]
Gladiolus italicus là một loài thực vật có hoa trong họ Diên vĩ. Loài này được Mill. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1768.
.JPG)
