nomes no trilho de navegação
Qafqaz xaçlıcası[1] (lat. Pelodytes caucasicus) — Suda-quruda yaşayanların Xaçlıcalar cinsinə aid qurbağa növü.
Kiçik ölçülü qurbağa olaraq 60 mm uzunluğa malikdir. Bel nahiyəsində xaç şəkli vardır. Bəzən isə bel nahiyyəsi qırmızı xallar olur. Aşağı nahiyyəsi isə ağ rəngdə olur. Rəngi açıqdan tünd qəhvəyiyə qədər müxtəlif çalarda olur.[2]
Qafaz xaçlıcası əsasən Rusiyanın Krasnodar vilayətində və Stavropol vilayətinin cənub-qərb hissələrində və Gürcüstan cənub-şərqində yayılmışdır. Azərbaycanda isə əsasən Zaqatala və Balakən rayonlarında və hənim ərazilərə yaxın bölgələrdə rast gəlmək olar. Türkiyə ərazisində isə Rize dağalarının yamaclarında rast gəlmək olar.[3]
Qafqaz xaçlıcası əsasən insan ayağı dəyməyən meşələrdə rast gəlinir. Ümumilikdə isə onlara Enliyarpaq və qarışııq meşələrdə, hündürlüyü 2300 metr yüksəkliyə malik ərazilədrdə belə görmək olar. Əsas yaşayış yeri isə sıx kolluqlar və ya otluq ərazilərdir. Bu suda-quruda yaşayanlar digər həmcinslərinə nisbətən insanların yaşayış yerlərindən uzaqlaşırlar. Oturaq nnövdürlər və gecə, toranlıqda fəal olurlar. Gün çıxdıqdan sonra daşların, qurumuş budaqların, ağac köklərinin altında, yuvalarda və s. gizlənir. İstisna olaraq yağışlı, tutqun havada gündüz vaxtları rast gəlinir. Kürünü axar suların kənarlarında qoyur. Çoxalma vaxtı mart ayından sentyabr ayına qədər davam edir.[4] Dişilər suyun dibinə 100 - 750 kürü qoya bilirlər. Metamorfoz 75 - 80 gün çəkir və adətən gələn mövsümdə qurtarır. Əsasən onurğasızlarla qidalanır. Çömçəquyruqların əsas düşmənləri suilanları balıqlar, tritonlar və başqa amfibilərin sürfələri yeyirlər. Orta ömür müddəti 6 il sürür. Cinsi yetkinliyə 2 yaşında çatırlar.
Azərbaycanda sayı haqqında məlumat yoxdur. Başqa ölkələrdə optimal şəraitdə çay kənarı boyunca 1 km-ə 10 - 12 yaşlı fərd düşür.
Sayları getdikcə azalmaqdadır. Səbəb isə avtomobil yollarında ölməsi və insanlar tərəfindən məhv edilmələri, sel, su mənbələrinin qurudularaq əkin və ya yayaşış yerlərinin tikilməsidir. Azərbaycanda xüsusi statusa malikdir və Zaqatala Dövlət Təbiət Qoruğunda mühafizə olunur.
Qafqaz xaçlıcası (lat. Pelodytes caucasicus) — Suda-quruda yaşayanların Xaçlıcalar cinsinə aid qurbağa növü.
Der Kaukasische Schlammtaucher (Pelodytes caucasicus) ist ein im Kaukasus verbreiteter, zierlicher Froschlurch und bildet eine von sechs Arten der Gattung Schlammtaucher (Pelodytes). Aus dieser wiederum besteht ausschließlich die Familie Pelodytidae.
Körperlänge bis zu 6 cm. Der Rücken ist bei den Männchen zur Paarungszeit hell- bis mittelbraun gefärbt, der Bauch weißlich oder cremefarben mit unregelmäßigen hellen Flecken. Die Weibchen haben einen rötlich-braunen Rücken mit einem hellen, kreuzförmigen Fleck. Der Bauch ist im hinteren Teil gelblich getönt. Bei Helligkeit haben die Tiere senkrecht-ovale Pupillen. Der Körper ist abgeflacht und auf dem Rücken verlaufen meist in parallelen Längsstreifen angeordnete Warzen. Die Schwimmhäute an den Zehen sind nur als schmale Säume ausgebildet. Die Larven werden bis zu 6,7 cm lang. Der Laich besteht aus mehreren kurzen (6 bis 13 cm langen) wurstförmigen Gallertmassen, in welcher die Eier unregelmäßig angeordnet sind und die um Pflanzenstängel oder Äste geheftet werden.
Vom westlichen Teil des Kaukasus entlang der östlichen Schwarzmeerregion bis in den nordöstlichsten Zipfel der Türkei.
Von Meeresspiegelhöhe bis in der nordöstlichen Türkei 1900 m über NN. Vorwiegend in dunklen, feuchten Nadel- und Mischwäldern der Gebirge. Die Art meidet Gebiete mit unter 1000 mm Jahresniederschlag. Als Laichgewässer dienen schattige, oft langsam durchströmte Tümpel und Weiher mit klarem Wasser, die in unmittelbarer Nähe der Bergbäche liegen. Manchmal wird auch in kleinen Pfützen abgelaicht.
Die Winterruhe dauert von November bis März. Anschließend suchen die geschlechtsreifen Tiere die Laichgewässer auf. Die Paarungsrufe der Männchen sind kurze, knarrende Rufe, von denen zwei, meistens aber drei rhythmisch aufeinander folgen. Die Männchen rufen meistens zu Beginn der Nacht. Die Fortpflanzungsperiode beginnt spät, oft erst im Juni, und dauert bis August/September. Ein Weibchen legt pro Saison bis zu 1000 Eier. Die Larven überwintern oft, sofern sie sich nicht bis zum Winter fertig entwickelt haben.[1] Die Nahrung des Kaukasischen Schlammtauchers besteht vorwiegend aus Insekten, insbesondere Käfern. Daneben werden Schnecken, Regenwürmer und Spinnen erbeutet. Feinde sind unter anderem die Ringelnatter oder Wasserspitzmaus, die Larven werden von Bandmolchen und Forellen gefressen.
Die Art ist nicht gefährdet. Auf der Südabdachung des Kaukasus ist sie lokal häufig, auf der Nordseite dagegen seltener. Insgesamt ist sie im Nordkaukasus häufiger als in Transkaukasien.[2]
Der Kaukasische Schlammtaucher (Pelodytes caucasicus) ist ein im Kaukasus verbreiteter, zierlicher Froschlurch und bildet eine von sechs Arten der Gattung Schlammtaucher (Pelodytes). Aus dieser wiederum besteht ausschließlich die Familie Pelodytidae.
The Caucasian parsley frog (Pelodytes caucasicus) is a species of frog in the family Pelodytidae. It is found in Azerbaijan, Georgia, Russia, Turkey, and possibly Armenia. Its natural habitats are temperate forests, temperate shrubland, rivers, intermittent rivers, freshwater marshes, intermittent freshwater marshes, and freshwater springs. It is threatened by habitat loss.
The natural history of this frog is poorly understood, with most of it coming from behaviors and habits observed during the spring when they gather in vernal pools to breed.
One study has found that during the summer, the frogs take shelter inside remote limestone caves, and showed a strong preference for caves which harbored colonies of bats.[2] This is most likely because they could eat the insects that proliferated in the bat's guano.
{{cite journal}}: CS1 maint: multiple names: authors list (link) The Caucasian parsley frog (Pelodytes caucasicus) is a species of frog in the family Pelodytidae. It is found in Azerbaijan, Georgia, Russia, Turkey, and possibly Armenia. Its natural habitats are temperate forests, temperate shrubland, rivers, intermittent rivers, freshwater marshes, intermittent freshwater marshes, and freshwater springs. It is threatened by habitat loss.
The natural history of this frog is poorly understood, with most of it coming from behaviors and habits observed during the spring when they gather in vernal pools to breed.
One study has found that during the summer, the frogs take shelter inside remote limestone caves, and showed a strong preference for caves which harbored colonies of bats. This is most likely because they could eat the insects that proliferated in the bat's guano.
El sapillo moteado del Caucaso (Pelodytes caucasicus) es una especie de anuro de la familia Pelodytidae.
Se encuentra en Azerbaiyán, Georgia, Rusia, Turquía, y posiblemente Armenia. Su hábitat natural son los bosques y praderas templados, ríos, arroyos y lagos de agua dulce. Se encuentra amenazada por la pérdida de su hábitat.
Datos: Q1186418
Multimedia:
Especies: Pelodytes caucasicus
El sapillo moteado del Caucaso (Pelodytes caucasicus) es una especie de anuro de la familia Pelodytidae.
Pelodytes caucasicus Pelodytes generoko animalia da. Anfibioen barruko Pelodytidae familian sailkatuta dago, Anura ordenan.
Pelodytes caucasicus Pelodytes generoko animalia da. Anfibioen barruko Pelodytidae familian sailkatuta dago, Anura ordenan.
Pelodytes caucasicus est une espèce d'amphibiens de la famille des Pelodytidae[1].
Cette espèce est endémique du Caucase. Elle se rencontre jusqu'à 2 300 m d'altitude[1],[2] :
Sa présence est incertaine dans l'ouest de l'Arménie.
Pelodytes caucasicus est une espèce d'amphibiens de la famille des Pelodytidae.
De Kaukasische groengestipte kikker[2] (Pelodytes caucasicus) is een kikker uit de familie Pelodytidae. De soort werd voor het eerst wetenschappelijk beschreven door George Albert Boulenger in 1896. Later werd de wetenschappelijke naam Pelodytopsis caucasica gebruikt.[3]
Deze kleine kikker bereikt een lengte van 5 tot 6 centimeter en is zeer donker van kleur, veel exemplaren zijn donkerbruin met vele, onregelmatige donkerbruine tot zwarte vlekken op de rug. Vrouwtjes zijn wat lichter van kleur, soms komen kleine rode puntjes voor bij beide geslachten, de buik is grijsachtig. De mannetjes krijgen in de paartijd kleine zwarte stekeltjes op de borst, armen en vingers, die dienen om het vrouwtje beter vast te houden tijdens de paargreep of amplexus.
De Kaukasische groengestipte kikker komt voor in het uiterste zuidoosten van Europa, in Azerbeidzjan, Georgië, Rusland (Noord-Ossetië) en Turkije.[4] Het areaal beslaat een 10 tot 30 kilometer smalle strook langs het gebergte Kaukasus, de lengte is ongeveer 750 km. De habitat bestaat uit bergbossen bij stroompjes en beekjes, koelere en meer beschaduwde plaatsen hebben de voorkeur want de soort heeft een hekel aan warmte. De kikker ondervindt nadelige invloeden van de mens door vervuiling, bemesting, veehouderij, platgereden dieren op wegen en ze worden ook verzameld voor de handel in exotische dieren. Omdat de soort een nogal verbrokkeld verspreidingsgebied kent is niet overal duidelijk hoe de soort ervoor staat.
In de winter wordt een winterslaap gehouden van september tot maart, de voortplantingsperiode loopt van mei tot september, meestal in juni en juli. De kikker is nachtactief en schuilt 's nachts bij de waterkant onder stenen of in holletjes, tijdens de schemering trekken de mannetjes naar het water om te kwaken. In tegenstelling tot de meeste kikkers worden de eitjes niet in een keer massaal afgezet, maar in kleine eierklompjes afgezet gedurende een langere periode. De kikkervisjes kunnen al na 2 tot drie maanden metamorfoseren maar meestal overwinteren ze en vindt de metamorfose pas het volgende jaar plaats. Het is zelfs niet ongebruikelijk dat de larven twee keer overwinteren, ze doen er dan twee jaar over om zich tot een klein kikkertje te ontwikkelen. Na twee tot drie jaar is een jonge kikker volwassen, de maximale leeftijd wordt geschat op 9 jaar.
De Kaukasische groengestipte kikker (Pelodytes caucasicus) is een kikker uit de familie Pelodytidae. De soort werd voor het eerst wetenschappelijk beschreven door George Albert Boulenger in 1896. Later werd de wetenschappelijke naam Pelodytopsis caucasica gebruikt.
Pelodytes caucasicus é uma espécie de anfíbio da família Pelodytidae.
Pode ser encontrada nos seguintes países: Azerbaijão, Geórgia, Rússia, Turquia e possivelmente em Arménia.[1]
Os seus habitats naturais são: florestas temperadas, matagal de clima temperado, rios, rios intermitentes, marismas de água doce, marismas intermitentes de água doce e nascentes de água doce.[1]
Está ameaçada por perda de habitat.[1]
Pelodytes caucasicus é uma espécie de anfíbio da família Pelodytidae.
Pode ser encontrada nos seguintes países: Azerbaijão, Geórgia, Rússia, Turquia e possivelmente em Arménia.
Os seus habitats naturais são: florestas temperadas, matagal de clima temperado, rios, rios intermitentes, marismas de água doce, marismas intermitentes de água doce e nascentes de água doce.
Está ameaçada por perda de habitat.
Pelodytes caucasicus[2][3] är en groddjursart som beskrevs av George Albert Boulenger 1896. Pelodytes caucasicus ingår i släktet slamdykare och familjen Pelodytidae.[4][5] IUCN kategoriserar arten globalt som nära hotad.[1] Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.[4]
Arten förekommer i Kaukasus och i angränsande områden i Azerbajdzjan, Georgien, Ryssland och Turkiet. Pelodytes caucasicus lever i låglandet och upp till 2300 meter över havet. Habitatet utgörs av skogar med buskar och gräs som undervegetation. I vattnet vistas arten vid bukterna av klara vattendrag och dammar. I området där äggen läggs behövs vattenväxter. Individerna gräver sig vanligen ner i lövskiktet eller i det översta jordlagret när de vistas på land.[1]
Wikimedia Commons har media som rör Pelodytes caucasicus.
Wikispecies har information om Pelodytes caucasicus.
Denna groddjurs-relaterade artikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Pelodytes caucasicus är en groddjursart som beskrevs av George Albert Boulenger 1896. Pelodytes caucasicus ingår i släktet slamdykare och familjen Pelodytidae. IUCN kategoriserar arten globalt som nära hotad. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.
Arten förekommer i Kaukasus och i angränsande områden i Azerbajdzjan, Georgien, Ryssland och Turkiet. Pelodytes caucasicus lever i låglandet och upp till 2300 meter över havet. Habitatet utgörs av skogar med buskar och gräs som undervegetation. I vattnet vistas arten vid bukterna av klara vattendrag och dammar. I området där äggen läggs behövs vattenväxter. Individerna gräver sig vanligen ner i lövskiktet eller i det översta jordlagret när de vistas på land.
Kafkas kurbağası[1] (Pelodytes caucasicus), Pelobatidae familyasından, Kafkaslar'da ve Türkiye'de Doğu Karadeniz'de yaşayan, boyu 6 cm olan bir kurbağa türüdür. Habitat kaybından dolayı soyu tehlikededir.
Boyu 6 cm uzunluğundadır. Vücut oldukça ince yapılı ve arka bacaklar oldukça ince uzundur. Deri bilhassa erkeklerinde sırtta pürtüklüdür. Diğer türlerde iyi gelişmiş olan yüzme zarı, bu türde ancak parmakların kaide kısmında bulunur. Arka ayaklarda bulunan iç metatarsal tüberkül çok küçüktür. Erkeklerinde boğaz altında bir ses kesesi bulunur.
Gündüzleri taş altlarında gizlenir, geceleri avlanmak için çıkar.
Doğal habitatları ılıman ormanlar, ılıman fundalık ve çalılıklar, nehirler, nehir araları, tatlısu bataklıkları, bataklık arası ve tatlısu çağlayanlarıdır.
Kafkaslar'da Rusya, Gürcistan, Azerbaycan ve Türkiye'nin Doğu Karadeniz blgesinde dağılım gösterir.
Kafkas kurbağası (Pelodytes caucasicus), Pelobatidae familyasından, Kafkaslar'da ve Türkiye'de Doğu Karadeniz'de yaşayan, boyu 6 cm olan bir kurbağa türüdür. Habitat kaybından dolayı soyu tehlikededir.
Загальна довжина досягає 5,4 см. На верхній частині тулуба і кінцівок розсіяні численні горбики висотою 0,3—1,5 мм і діаметром 0,5—1,2 мм, які часто формують гребені, короткі або довгі, переривчасті або суцільні (до 5 пар). Горбки і гребені утворені сильно розвиненими залозами, які нерідко розташовані у 2—3 шари. Вершини горбків у більш світлих особин помітні у вигляді червоних крапок. Характерні численні шлюбні мозолі, які розташовані на нижній стороні тіла: на передніх і задніх кінцівках, підборідді, грудях, череві, з боків тулуба. Ці мозолі найбільш сильно розвинені у самців, але зустрічаються і у самиць.
Зверху коричнювата: від світлого до темного тонів (особливо у шлюбний період). На тулубі помітний світлий косий хрест (звідки походить інша назва тварин). Крім світлих і темних плям, в забарвленні може бути виражений також зелений колір. Горло самців трохи пігментоване. Малюнок гребенів дуже мінливий. У період розмноження мозолі чорного кольору, в інший час від білуватого до світло-коричневого. Пальці наділені шкірястою облямівкою.
Полюбляє широколистяні та змішані ліси різного типу на висоті до 2300 м над рівнем моря. Велике значення має густота нижнього ярусу і підліска. Для місць проживання характерна наявність чагарникового ярусу з азалії, кизилу, глоду, ожини, аличі та інших рослин. Слабкий розвиток підліска може компенсуватися густим трав'яним покровом. Живе у великих лісових масивах, мало порушених діяльністю людини, уникаючи перелісків і остепнених районів. Хоча зазвичай не мешкає ближче 5—7 км від населених пунктів.
Активна у сутінках і вночі, вдень перебуваючи в хованках під камінням і корінням дерев, опалим листям, у норах і т. д. У дощову і похмуру погоду зустрічається вдень.
Харчується комахами, іншими безхребетними, наземними молюсками, водними личинками. Пуголовки харчуються детритом; відомі випадки споживання мертвих тритонів, пуголовок, ікри, а також канібалізму.
Служить здобиччю для вужів, кутори (водної землерийки). Ікра і пуголовки поїдаються фореллю і іншими рибами, тритонами, пуголовками жаб та ропух.
Максимальна тривалість життя в природі не менше 6 років.
Статева зрілість настає у віці 2 років при довжині самців і самиць більше 36 мм. Від місць розмноження видаляються на 200–300 м. Місця розмноження зосереджені у заплавах річок і струмків, в ущелинах і долинах з пологими схилами гір. Більшість нерестовищ розташоване у глибині лісу на 4—8 км від його межі. Для ікрометання вибираються водойми досить різного розміру (до 2000 м²): калюжі біля дороги або в лісі, невеликі болота, безстічні джерела, ставки, але найчастіше заплави річок і струмків. Зазвичай ікрометання відбувається на глибині до 30—40 см (але не менше 2-3 см).
Період розмноження дуже розтягнутий, починається при температурі повітря 10°С і в залежності від характеру весни і висоти місцевості може тривати з травня до вересня з піком наприкінці червня.
При паруванні самець утримує самицю посередині тулуба. Воно може тривати від декількох хвилин до 3—4 годин. Самиця відкладає від 100 до 750 ікринок діаметром 5—5,5 мм, діаметр яйцеклітини 1,4—2,1 мм. Ікра відкладається у вигляді однієї або частіше декількох порцій. Вона прикріплюється самицею до гілки так, що набуває форму циліндра довжиною близько 15 см і товщиною 9—36 мм. Відзначено також кладки на листках, каменях і на дні водойми.
Ембріональний розвиток триває 3—4 діб при температурі води 14-16°С і добу—півтори при 20-22°С. Личинки можуть завершити розвиток протягом одного сезону (близько 80 діб), але частіше залишаються на зимівлю, що пов'язано з їх повільним розвитком в холодних річках і струмках. Під час зимівлі ріст і розвиток личинок тривають, і вони проходять метаморфоз на наступне літо. Пуголовки досягають довжини до 67 мм. Для них характерна наявність 7, рідше 8 рядків зубчиків вище і нижче дзьоба. У залежності від кольору дна і освітленості водойми пуголовки здатні міняти тон свого забарвлення. Висота і довжина хвоста також залежать від умов проживання: хвіст коротший і ширший у водоймах зі стоячою водою. Смертність пуголовок може бути високою.
Мешкає у Краснодарському краї і південному заході Ставропольського краю Російської Федерації, Грузії і північно-західному Азербайджані, деяких районах Вірменії, а також у Туреччині на захід до гір Ешиль-Ірмак.
Pelodytes caucasicus là một loài ếch thuộc họ Pelodytidae. Loài này có ở Azerbaijan, Gruzia, Nga, Thổ Nhĩ Kỳ, và có thể cả Armenia.
Môi trường sống tự nhiên của chúng là rừng ôn đới, vùng cây bụi ôn đới, sông ngòi, sông có nước theo mùa, đầm nước ngọt, đầm nước ngọt có nước theo mùa, và suối nước ngọt.
Chúng hiện đang bị đe dọa vì mất môi trường sống.
Phương tiện liên quan tới Pelodytes caucasicus tại Wikimedia Commons
Pelodytes caucasicus là một loài ếch thuộc họ Pelodytidae. Loài này có ở Azerbaijan, Gruzia, Nga, Thổ Nhĩ Kỳ, và có thể cả Armenia.
Môi trường sống tự nhiên của chúng là rừng ôn đới, vùng cây bụi ôn đới, sông ngòi, sông có nước theo mùa, đầm nước ngọt, đầm nước ngọt có nước theo mùa, và suối nước ngọt.
Chúng hiện đang bị đe dọa vì mất môi trường sống.
Кавказская крестовка[1] (лат. Pelodytes caucasicus) — земноводное из семейства крестовки. Включена в Красную книгу Краснодарского края. Статус «Редкий» — 3.
Длина животных достигает 60 мм. Окрашены в серые и буроватые тона. Окраска неполовозрелых особей красноватых и кирпичных тонов.
Эндемичный вид предгорий и горных районов Кавказа. В РФ встречается от окрестностей Новороссийска на западе до государственной границы с Абхазией на востоке. Встречаются по всему лесному поясу от его нижней границы до субальпийских редколесий.
В окрестностях Гузерипля плотность популяций оценивалась в 1 особь на 10 м. Крестовка является одним из многочисленных видов земноводных Кавказа, численность её в крупных популяциях достигает 10 тыс. особей.
Крестовки появляются на побережье после зимовки в конце апреля. На зимовку взрослые крестовки уходят в ноябре. Наибольшее число активных особей отмечено с 23 до 24 часов. Питаются различными беспозвоночными.
Кавказская крестовка (лат. Pelodytes caucasicus) — земноводное из семейства крестовки. Включена в Красную книгу Краснодарского края. Статус «Редкий» — 3.
