nomes no trilho de navegação
Трав'яниста рослина 35-85 см заввишки. Бульбоцибулина короткояйцеподібна з конусподібною верхівкою, іноді має декілька додаткових бульбоцибулинок. Покривні луски з сітчастими і паралельними грубими волокнами. Стебло прямостояче, знизу обгорнуте двома піхвами. Листків три: з них два нижніх лінійно-мечоподібні, а верхній виглядає як піхва з недорозвиненою листковою пластинкою. Приквітки лускоподібні, ланцетні, на верхівці загострені, вдвічі коротші за оцвітину.
Суцвіття — однобічна китиця, що складається з 4-12 квіток завдовжки 2,5-3,8 см. Основа оцвітини вигнута, пелюстки оберненояйцеподібні, заокруглені, пурпурово-фіолетові, на нижніх пелюстках помітна пляма темно-синього або білого кольору з фіолетовими жилками. Плід — оберненояйцеподібна коробочка з трьома малопомітними заокругленими гранями, завдовжки 8-10 мм. Насінини грушоподібні, без крилатої облямівки.
Рослина світло- і вологолюбна. Зазвичай косарики тонкі зростають поодинці або невеликими групами на галявинах, узліссях, солонцюватих луках, вологих місцях серед гранітних відслонень або пісків, в заплавах річок, на дні балок та периферії евтрофних боліт. Зрідка їх можна знайти на антропогенно-порушених ділянках та у лучно-степових формаціях.
Запилення відбувається за участю комах. Квітне у травні-липні, плодоносить у червні-серпні. На ділянках з сильним сінокосним навантаженням цвітіння і висипання плодів спостерігається раніше. Це пояснюється тим, що в таких місцях шар снігу нетривкий, отже навесні ґрунт раніше звільняється від снігу і швидше прогрівається.[2] Крім того на сінокосах рослини формують більш короткі і щільні суцвіття. Окрім насіннєвого можливе вегетативне розмноження за допомогою бульбоцибулин, але в пригнічених популяціях воно не відіграє помітної ролі. Проростання насіння може відбуватися як восени, так і навесні. Бульбоцибулина щороку замінюється.
Косарики тонкі розповсюджені в Східній Європі, на Кавказі та в Центральній Азії. Північно-східна межа ареалу пролягає через південь Уралу. В Україні ця рослина поширена переважно на Лівобережжі, в Київській, Черкаській, Кіровоградській областях та Криму.
Подібно до інших європейських видів цього роду косарики тонкі дуже уразливі через те, що їх цвітіння на більшій частині ареалу припадає на час сінокосу. Внаслідок цього велика кількість цих рослин гине, не залишаючи насіння. Крім того, на чисельність виду негативно впливають випасання худоби, оранка, збирання квітів для букетів, викопування рослин. За межами України вид охороняється в Росії, де він занесений до регіональних Червоних книг 12 суб'єктів федерації.[3] В Україні цей вид охороняється в національному парку «Святі Гори», заповідниках Ялтинському гірсько-лісовому, Кримському, Луганському (філії «Стрільцівський степ» і «Провальський степ»), Українському степовому (філії Кам'яні Могили та «Михайлівська цілина»).
Вид має наукове значення як представник давнього мезогігрофільного флорогенетичного комплексу. Косарики тонкі використовуються в декоративному садівництві для прикрашення садиб та аранжування букетів. Помічено, що культивовані особини в порівнянні з дикорослими дають більш міцні пагони і суцвіття. В Україні цю рослину можна побачити в колекціях Нікітського, Донецького та Національного ботанічного саду імені Миколи Гришка.
Gladiolus tenuis là một loài thực vật có hoa trong họ Diên vĩ. Loài này được M.Bieb. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1808.[1]
Gladiolus tenuis là một loài thực vật có hoa trong họ Diên vĩ. Loài này được M.Bieb. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1808.
Gladiolus tenuis M.Bieb.
Синонимы
Шпа́жник то́нкий, или Гладио́лус тонкий[3] (лат. Gladíolus ténuis) — многолетнее травянистое растение; вид рода Шпажник (Gladiolus) семейства Ирисовые (Iridaceae).
Травянистый вегетативно неподвижный клубнелуковичный поликарпик. Высота 40—70 см.
Клубнелуковицы яйцевидные, одеты сетчатоволокнистыми влагалищами, двойные, нижний клубень более крупный.
Стебли внизу с двумя чешуевидными листьями, двумя — тремя листьями с хорошо развитой пластинкой, наиболее широкие из которых обычно 1—2 см шириной, и двумя прицветниками, сильно уменьшенными, часто чешуевидными, на верхушке постепенно заострёнными.
Колосья односторонние, с 2—12 относительно сближенными цветками; членики оси колосьев обычно 1—2 см длиной. Прицветники ланцетные, в два раза короче цветков. Околоцветники розовые или пурпуровофиолетовые, 2,5—3,5 см длиной, с сильно изогнутой трубкой, доли его почти одинаковые, обратнояйцевидно-овальные, туповатые, с узкими ноготками, все сходящиеся.
Коробочка обратнояйцевидная, тупотрёхгранная, 8—10 мм длины. Семена узкокрылатые[4][5].
Общий ареал: Европа — Восточная (южная часть, горный Крым), Кавказ, Средняя Азия. Россия — Северный Кавказ (Ставропольский край), Карачаево-Черкесская республика, Краснодарский край; указывается для Центрального и Восточного Кавказа[4].
Лимитирующие факторы — мелиорация лугов, перевыпас скота, ранние сроки сенокошения, сбор растений на букеты.
Произрастает на влажных лугах в поймах и на надпойменных террасах, в сыроватых, нередко солонцеватых понижениях между бугристыми песками в песчаных массивах, по склонам и днищам балок в местах близкого залегания грунтовых вод. Отмечен на высоте до 1200 м над у. м.
Цветёт в мае, плодоносит в августе. Энтомофил. Размножение семенное и вегетативное — дочерними луковичками, развивающимися у основания материнской. Клубнелуковица ежегодно замещается. Семена прорастают зимой, осенью и весной. Длительность жизни монокарпического побега 23 месяца. Мезофит, сциогелиофит[4].
В России вид входит в многие Красные книги субъектов Российской Федерации: Белгородской, Волгоградской, Воронежской, Курской, Пензенской, Ростовской и Саратовской областей, а также республик Адыгея, Башкортостан, Татарстан и Чечня, и Краснодарский край. Растёт на территории нескольких особо охраняемых природных территорий России[6].
Входит в Красную книгу Украины, охраняется в отделениях «Михайловская целина» и «Каменные Могилы» Украинского степного заповедника, «Стрельцовская степь» и «Провальская степь» Луганского заповедника, Крымском заповеднике, НПП «Святые горы», ряде заказников и памятников природы общегосударственного и местного значения[7].
Шпа́жник то́нкий, или Гладио́лус тонкий (лат. Gladíolus ténuis) — многолетнее травянистое растение; вид рода Шпажник (Gladiolus) семейства Ирисовые (Iridaceae).
