nomes no trilho de navegação
Allspice (Pimenta dioica) is a small tropical tree whose dried unripe berries (in which eugenol is the main volatile oil) provide the spice called allspice (named so because it seems to combine the flavors of cinnamon, cloves, and nutmeg). Allspice is believed to be native to the West Indies, southern Mexico, and Central America. Although Jamaica was the world's largest allspice exporter into the 1990s, in recent years this position has been held by Mexico. Guatemala and Honduras are also major exporters of allspice. (Vaughan and Geissler 1997)
Wonderpeper (ook genoem Jamaikapeper, Mirtelpeper, Pimenta, piment of Engelse peper), is die gedroogde groen vrugte ("bessies", wat gebruik word as 'n spesery) van Pimenta dioica, 'n middelstandboom wat inheems is aan die Groot Antille, die suide van Meksiko, en Sentraal-Amerika, wat nou verbou word in baie warm dele van die wêreld. [1] Die naam "allspice" is reeds in 1621 deur die Engelse uitgedink, wat gereken het dit gekombineer al die geure van kaneel, neutmuskaat en naeltjies saam. [2]
Verskeie onverwante geurige struike word genoem "Carolina wonderpeper" (Calycanthus Floridus), "Japannese wonderpeper" (Chimonanthus praecox), of "wilde wonderpeper" (Lindera benzoin). Wonderpeper word ook soms gebruik om te verwys na die kruid "balsemwormkruid" (Tanacetum balsamita).
Wikimedia Commons het meer media in die kategorie Wonderpeper.
Wikispecies het meer inligting verwant aan: Wonderpeper
Wonderpeper (ook genoem Jamaikapeper, Mirtelpeper, Pimenta, piment of Engelse peper), is die gedroogde groen vrugte ("bessies", wat gebruik word as 'n spesery) van Pimenta dioica, 'n middelstandboom wat inheems is aan die Groot Antille, die suide van Meksiko, en Sentraal-Amerika, wat nou verbou word in baie warm dele van die wêreld. Die naam "allspice" is reeds in 1621 deur die Engelse uitgedink, wat gereken het dit gekombineer al die geure van kaneel, neutmuskaat en naeltjies saam.
Verskeie onverwante geurige struike word genoem "Carolina wonderpeper" (Calycanthus Floridus), "Japannese wonderpeper" (Chimonanthus praecox), of "wilde wonderpeper" (Lindera benzoin). Wonderpeper word ook soms gebruik om te verwys na die kruid "balsemwormkruid" (Tanacetum balsamita).
Denominar pimienta de Xamaica, pimienta gorda, pimienta Guayabita, pimienta duce, pimienta inglesa, malagueta, pimienta de Chapa, tabasca ye una especia procedente del árbol de nome Pimenta dioica. Los sos frutos secos empléguense como condimento en diversos platillos y puede combinar fácilmente con otres especias. El so sabor y golor ye similar al del clavu, canela, pimienta negra y nuez moscada; por ello n'inglés denominar "allspice" por cuenta de esta combinación. Sinónimos:Pimenta officinalis Lindley y Eugenia pimenta D.C.
Esti árbol (d'altor ente los siete y diez metros) tien el so orixe nel sur de Méxicu y Guatemala, según en Cuba y Xamaica que floria nos meses d'abril a mayu. Recuéyese'l frutu del árbol, anque tamién les fueyes, siempres en menor cantidá, yá que tienen un golor arumoso y frescu que recuerden al ocalitu o a la mirra.
En realidá nun ye una pimienta (nel sentíu de picante) Ye unu de los ingredientes más carauterísticos de la cocina caribeña, emplégase molíu na ellaboración de les salses mole mexicanu y na ellaboración de curry en polvu como acompañamientu de salchiches. La pimenta de Xamaica ye unu de los ingredientes más típicos nes salses barbacoa industriales. Les fueyes quemaes de la planta suélense emplegar na Gastronomía de la India India p'afumar la carne ("West Indian bay-leaf").Puede emplegase tamién en comíes típiques brasileñes. En Guatemala non solo úsase pa condimentar les comíes orixinaries del norte del país, sinón que s'utiliza en conserves de frutes de la selva tropical como'l ciricote y guaya.
N'Europa consumir n'Inglaterra en dellos estofaos y mueyos según para condimentar verdures encurtidas. N'Alemaña sobremanera úsase la pimienta de Xamaica na ellaboración d'embutíos y nos pasteles arumosos de Navidá. Amás puede atopase nes ufiertes de especias de la mayoría de los supermercaos. Esisten exemplos na cocina danesa como saborizante del "smørrebrød", que ye un pan negro cubiertu con una seleición de salchiches, pastes, pexe, quesu y verdures.
En Venezuela conocer col nome de "guayabitas" y ye utilizada na preparación de duces criollos. Los granos úsense enteros. En Perú conocer como pimienta chapa o pimienta de chapa y úsase pa la preparación de sopes, guisos, duces y bébores.[1]
Por cuenta de les concentraciones que tien la planta d'eugenol puede considerase un antisépticu local, amás d'un analxésicu, y pal aliviu de molesties gastrointestinales.[2]
Esisten esperiencies n'América de reforestación con esta especie.[3]
Esta planta describióse per primer vegada en 1759 por Carl von Linneo como Myrtus dioica en Systema Naturae, Editio Decima 2:1056. y darréu tresferida de xéneru como Pimenta dioica por Elmer Drew Merrill en Contributions from the Gray Herbarium of Harvard University 165:37 en 1947.[4]
.
Esta páxina forma parte del wikiproyeutu Botánica, un esfuerciu collaborativu col fin d'ameyorar y organizar tolos conteníos rellacionaos con esti tema. Visita la páxina d'alderique del proyeutu pa collaborar y facer entrugues o suxerencies. Denominar pimienta de Xamaica, pimienta gorda, pimienta Guayabita, pimienta duce, pimienta inglesa, malagueta, pimienta de Chapa, tabasca ye una especia procedente del árbol de nome Pimenta dioica. Los sos frutos secos empléguense como condimento en diversos platillos y puede combinar fácilmente con otres especias. El so sabor y golor ye similar al del clavu, canela, pimienta negra y nuez moscada; por ello n'inglés denominar "allspice" por cuenta de esta combinación. Sinónimos:Pimenta officinalis Lindley y Eugenia pimenta D.C.
İkievli pimenta, Yamayka istiotu (lat. Pimenta dioica)[1] — pimenta cinsinə aid bitki növü.[2]
La Pimenta dioica és una espècie de planta d'espècia de la qual es fa servir el fruit immadur sec. És originària d'Amèrica Central, Antilles i sud del Mèxic i actualment es cultiva a molts llocs del món.[1]
També es fan servir les fulles fresques en infusió durant la cocció. També se n'extreu un oli essencial. És típica de la gastronomia del Carib, especialment a Jamaica i també de la de Palestina.
En català és coneguda com a Pebre de Jamaica, Totespècia, Totesespícies o Pebre dioic.
Conté eugenol que és un feble agent antimicrobià,[2]
És un arbre perennifoli de 10 a 18 m d'alt. De vegades es planta per a fer ombra a les plantes de cafè. A les regions tropicals i subtropicals es cultiva a l'exterior, les gelades poden matar les plantes joves però les adultes són més tolerants al fred. Es pot cultivar dins un contenidor com a planta d'interior o en hivernacle. Com el seu nom indica, és una planta dioica i cal que les plantes masculines i femenines siguin prop per a fer fruit.
La Pimenta dioica és una espècie de planta d'espècia de la qual es fa servir el fruit immadur sec. És originària d'Amèrica Central, Antilles i sud del Mèxic i actualment es cultiva a molts llocs del món.
També es fan servir les fulles fresques en infusió durant la cocció. També se n'extreu un oli essencial. És típica de la gastronomia del Carib, especialment a Jamaica i també de la de Palestina.
En català és coneguda com a Pebre de Jamaica, Totespècia, Totesespícies o Pebre dioic.
Conté eugenol que és un feble agent antimicrobià,
Pimentovník pravý (Pimenta dioica), česky též pimentovník lékařský,[1] je druh rostliny z čeledi myrtovité. Je to až 20 metrů vysoký strom s tence odlupčivou borkou, jednoduchými tuhými listy a drobnými bílými květy v latovitých květenstvích. Vyskytuje se ve Střední Americe a na Karibských ostrovech. Pimentovník pravý poskytuje známé nové koření, které bylo využíváno již v předkolumbovských časech. Ve Střední Evropě se objevilo v průběhu 17. století. Pimentovník je zdrojem vonného oleje používaného v parfumerii. Dřevo je velmi tvrdé. Rostlina je využívána v tradiční medicíně, lékařské studie prokázaly mj. protirakovinné účinky některých složek.
Pimentovník pravý je silně aromatický, stálezelený, dvoudomý strom dorůstající výšky 10 až 15, výjimečně až 20 metrů a průměru kmene až 30 cm. Borka je bledě hnědá a odlupuje se v tenkých šupinách a plátech. Listy jsou jednoduché, vstřícné, celokrajné, kožovité, 9 až 20 cm dlouhé a 3 až 9 cm široké, s vejčitou nebo eliptickou, na vrcholu zpravidla špičatou čepelí. Listy jsou na ploše prosvítavě tečkované siličnými žlázkami a při rozemnutí kořenitě voní. Řapík je 1,5 až 2 cm dlouhý. Žilnatina je zpeřená, tvořená 9 až 12 páry postranních žilek. Květenstvím jsou bohaté, 6 až 12 cm dlouhé laty. Květy jsou drobné, bílé, přisedlé nebo krátce stopkaté. Jsou plně vyvinuté, avšak funkčně jednopohlavné. Kalich je tvořen 4 široce okrouhlými laloky. Koruna je složená ze 4 bílých, okrouhlých, asi 5 mm dlouhých korunních lístků a brzy opadává. Tyčinek je mnoho a jsou promíseny bílými chlupy. Květy samčích rostlin obsahují asi 100 tyčinek, zatímco květy samičích rostlin jen okolo 50. Semeník je spodní, srostlý ze 2 plodolistů a obsahuje 2 komůrky s jedním (výjimečně 2) vajíčkem. Čnělka je 4 až 5 mm dlouhá, zakončená hlavatou bliznou. Plody jsou jsou kulovité až hruškovité, 6 až 8 mm široké, na povrchu bradavčité bobule. Obsahují 2 okrouhlá nebo ledvinovitá, zploštělá semena.[2][3]
Větévka pimentovníku pravého
Květenství
Detail borky
Pimentovník pravý roste ve Střední Americe a na Karibských ostrovech. Je domácí na Jamajce, Kubě, Hispaniole, Kajmanských ostrovech, Bahamách, jižním Mexiku a Střední Americe. Pěstuje se i v Portoriku, Malých Antilech a Panenských ostrovech.[4]
Druh popsal již Carl Linné v roce 1759 a zařadil jej do rodu myrta pod názvem Myrtus dioica. V roce 1821 jej popsal John Lindley pod názvem Pimenta officinalis v rámci nového rodu Pimenta. Pod tímto názvem byl uváděn až do roku 1947, kdy Elmer Drew Merrill uveřejnil novou kombinaci Pimenta dioica na základě původního Linného druhového názvu.[5][6]
Pimentovník pravý poskytuje známé a běžně používané koření, prodávané pod názvem nové koření. Jsou to sušené bobule, které se sklízejí v době, kdy jsou již zralé ale na povrchu ještě zelené. Jeho používání má dlouhou historii a plody používaly již civilizace předkolumbovské éry v Karibiku k ochucování čokolády.[3] S pimentovníkem se setkal na Jamajce začátkem 16. století Kryštof Kolumbus a dal mu jméno jamajský pepř. Do Evropy bylo toto koření poprvé dovezeno v 16. století. Ve Střední Evropě se toto koření objevilo poměrně pozdě, začátkem 17. století, s čímž souvisí i název nové koření. Hlavním pěstitelem je v současné době Jamajka (asi 70 % světové produkce) a zdejší plody jsou považovány za nejkvalitnější. Dalšími významnějšími pěstiteli jsou Honduras, Guatemala, Mexiko, Brazílie a Belize. Nové koření se komerčně získává i z jiného středoamerického, blízce příbuzného druhu, Pimenta racemosa, který poskytuje o něco větší a méně vonné plody. Z plodů pimentovníku pravého naložených do rumu se na Jamajce vyrábí likér. Vonný olej z pimentovníku je využíván v parfumerii a při výrobě svíček. Extrakt z listů pimentovníku se používá k prodloužení trvanlivosti masa a jiných potravin. Z rostliny se též vyrábí pesticid na přírodní bázi.[1][7][8]
Všechny části rostliny jsou používány v tradiční medicíně Střední Ameriky a Karibské oblasti. Plody mají význam i v tradiční indické medicíně a v evropském lidovém léčitelství. Na Jamajce se pije horký čaj s novým kořením při nachlazení, poruchách trávení a menstruačních obtížích. Klinické studie prokázaly protirakovinný účinek některých složek, zejména kvercetinu, ericifolinu a kyseliny gallové.[8]
Dřevo je velmi tvrdé a těžké, červenavě hnědé, s jemnou strukturou, po opracování silně lesklé. Má jen lokální význam.[2] Pimentovník pravý je řazen mezi invazní druhy.[6]
Nové koření
Pimentovník pravý na Havaji
Obrázky, zvuky či videa k tématu pimentovník pravý ve Wikimedia Commons
Pimentovník pravý (Pimenta dioica), česky též pimentovník lékařský, je druh rostliny z čeledi myrtovité. Je to až 20 metrů vysoký strom s tence odlupčivou borkou, jednoduchými tuhými listy a drobnými bílými květy v latovitých květenstvích. Vyskytuje se ve Střední Americe a na Karibských ostrovech. Pimentovník pravý poskytuje známé nové koření, které bylo využíváno již v předkolumbovských časech. Ve Střední Evropě se objevilo v průběhu 17. století. Pimentovník je zdrojem vonného oleje používaného v parfumerii. Dřevo je velmi tvrdé. Rostlina je využívána v tradiční medicíně, lékařské studie prokázaly mj. protirakovinné účinky některých složek.
Allehånde (Pimenta dioica) er et krydderi, som stammer fra Amerika. Allehånde har sit navn fra den sammensatte smag af nelliker, peber, kanel og muskat. Bærrene taber deres krydrede aroma, når de modner, derfor høstes de umodne og grønne. De tørres i solen, hvorefter de får en rødbrun farve. Aromaen sidder især i bærrenes skal.
Allehånde, der er et op til ni meter højt træ, er hjemmehørende i de tropiske skove i Syd- og Mellemamerika, samt i Vestindien. Det meste allehånde kommer fra Jamaica og kaldes også for jamaicapeber. Det var Christoffer Columbus der bragte allehånde til Europa.
Allehånde er et ret nyt krydderi i det vestlige køkken, men det er meget anvendeligt og bruges i sammenkogte retter, i bagværk og til syltning. Krydderiet bruges ofte sammen med kanel og nellike.
Piment (Pimenta dioica, Synonym: Pimenta officinalis), auch Gewürzkörner oder Nelkenpfeffer bezeichnet eine Pflanzenart aus der Familie der Myrtengewächse (Myrtaceae) und zugleich das aus dieser Pflanze gewonnene Gewürz. Sie stammt aus Zentralamerika und aus der Karibik.
Andere Namen für das Gewürz sind Jamaikapfeffer und Neugewürz (wegen der Herkunft aus der Neuen Welt)[1], veraltet auch Modegewürz.[2] Der reichhaltige Geschmack erinnert gleichzeitig an mehrere andere Gewürze: Pfeffer, Zimt, Muskat und Nelken. Deshalb ist Piment auch als Viergewürz[3] oder Allgewürz bekannt (englisch allspice).[4][5]
Der Name Piment entstand, weil die Früchte von den frühen spanischen Kolonialisten zunächst wegen ihrer Ähnlichkeit in Form und Geschmack mit den Früchten des Pfeffers (Piper nigrum) verwechselt wurden. Sie nannten die Früchte pimienta (Pfeffer), dies wurde später verfälscht und zu pimento anglisiert.
Pimenta dioica ist ein immergrüner Baum, der bis zu 10–12 Meter oder manchmal auch höher wächst. Der Stammdurchmesser erreicht etwa 30–40 Zentimeter. Die hell-gräuliche bis gräuliche Borke ist abblätternd.
Die gegenständigen und kurz gestielten Laubblätter sind einfach und dünnledrig. Der kurze Blattstiel ist bis 1,5 Zentimeter lang. Die ganzrandigen, (schmal-)eiförmigen bis verkehrt-eiförmigen oder lanzettlichen, abgerundeten bis rundspitzigen Blätter sind bis 15–20 Zentimeter lang und bis 6–8 Zentimeter breit. Sie sind mit durchsichtigen Drüsen besetzt und unterseits heller.
Diese Art ist funktionell zweihäusig getrenntgeschlechtig (diözisch), wie auch das botanische Epitheton besagt. In achselständigen und kürzeren rispigen Blütenständen, mit zymösen Teilblütenständen stehen die Blüten zusammen. Die kleine weiße, funktionell eingeschlechtliche, duftende und gestielte, vierzählige Blüte mit doppelter Blütenhülle hat einen Durchmesser von etwa 0,8 cm. Die Blüten der männlichen und weiblichen Pflanzen sind sehr ähnlich und vor dem Aufblühen kaum zu unterscheiden. Die kleinen Petalen sind früh abfallend, die Kelchblätter sind sehr klein. Es sind viele freie Staubblätter oder bei den weiblichen Blüten halbsoviele Staminodien mit Antheroden vorhanden. Der zweikammerige Fruchtknoten oder Pistillode ist unterständig mit einem relativ kurzen Griffel mit kopfiger Narbe. Es ist ein Diskus vorhanden.
Es wird eine meist zweisamige, kugelige und purpurrote bis schwärzliche Beere (Scheinfrucht) mit kleinen Kelchresten ausgebildet, die einen Durchmesser von 0,5 bis 0,8 cm hat. Die Frucht wird halbreif, noch grün, geerntet, da sie bei Vollreife ihr Aroma verliert.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 22.
Verwendet werden die unreifen Früchte, die ätherische Öle enthalten. Hauptkomponente des Öls ist Eugenol, das auch in der Gewürznelke (Syzygium aromaticum) zu finden ist. Piment schmeckt allerdings merklich schärfer als Gewürznelken.
Für die europäische Küche entdeckt wurde das aromatisch riechende Piment (von lateinisch pimentum/pigmentum, „Balsam, Spezerei, Gewürz, Arzneidroge“[6][7]) auf den Antillen durch Christoph Kolumbus, der ihm auch den Namen gab. Bis heute ist das Hauptanbaugebiet Jamaika, von wo rund zwei Drittel der Welternte stammen.
In der karibischen Küche ist Piment allgemein sehr beliebt, wobei dort neben den Früchten auch die frischen Blätter und das ebenfalls aromatische Holz (zum Grillen) verwendet werden. In Deutschland wird Piment vor allem bei der Wurst-Herstellung sowie in der Weihnachtsbäckerei verwendet.
Das Pimentöl wird aus den Früchten von Pimenta dioica mittels Wasserdampfdestillation gewonnen. Sein balsamisch-würziger und pfeffriger Duft erinnert an Nelkenöl und wird gerne in würzigen Herrenparfüms eingesetzt. Die Inhaltsstoffe bestehen aus 60 bis 80 % Phenolen, Sesquiterpenen, Methyleugenol und Oxiden. Durch die Phenole ist das ätherische Öl sehr haut- und schleimhautreizend. Da zudem Methyleugenol in Tierstudien karzinogen (krebserzeugend) wirkt, sollte das ätherische Öl nicht mehr verwendet werden.
Auch aus den Blättern wird Öl destilliert, es ist etwas anders als das Öl aus den Früchten. Das Öl wird industriell verwendet.
Das Holz ist hart und schwer sowie recht beständig.
Piment (Pimenta dioica, Synonym: Pimenta officinalis), auch Gewürzkörner oder Nelkenpfeffer bezeichnet eine Pflanzenart aus der Familie der Myrtengewächse (Myrtaceae) und zugleich das aus dieser Pflanze gewonnene Gewürz. Sie stammt aus Zentralamerika und aus der Karibik.
Andere Namen für das Gewürz sind Jamaikapfeffer und Neugewürz (wegen der Herkunft aus der Neuen Welt), veraltet auch Modegewürz. Der reichhaltige Geschmack erinnert gleichzeitig an mehrere andere Gewürze: Pfeffer, Zimt, Muskat und Nelken. Deshalb ist Piment auch als Viergewürz oder Allgewürz bekannt (englisch allspice).
Der Name Piment entstand, weil die Früchte von den frühen spanischen Kolonialisten zunächst wegen ihrer Ähnlichkeit in Form und Geschmack mit den Früchten des Pfeffers (Piper nigrum) verwechselt wurden. Sie nannten die Früchte pimienta (Pfeffer), dies wurde später verfälscht und zu pimento anglisiert.
Malagèt se yon plant. Li nan fanmi plant kategori: Myrtaceæ . Non syantifik li se Pimenta officinalis Lindl. Nan Matnik ak Gwadloup yo rele l bwadenn (bois d'inde)
Istwa
Malagèt se yon plant. Li nan fanmi plant kategori: Myrtaceæ . Non syantifik li se Pimenta officinalis Lindl. Nan Matnik ak Gwadloup yo rele l bwadenn (bois d'inde)
Neigwirz isch die éstreichische Pezeichnung fir dés Gwirz, wås man durchn Aufreibm va der Frucht van Pimentbaum kriagg. Der Baam wåxt in trópischn Klima. As Neigwirz kånn man fir Fleischwårn (Wurst) verwéntn.
Piment (Pimenta dioica, Syn.: Pimenta officinalis), ok Gewürzkörner, Nelkenpeper oder Wunnerpeper beteekent en Plantenaart ut de Familie van de Myrtengewächse (Myrtaceae) un togliek dat ut disse Plant wunnen Gewürz.
Anner Naams för dat Gewürz sünd Jamaikapfeffer un Neugewürz (wegen de Herkunft ut de Nee Welt)[1], öller ok Modegewürz[2]. De riekhollen Smack erinnert to glieker Tiet an mehrere anner Gewürze: Peper, Kaneel, Muskat un Nelken. Deshalb is Piment ok as Viergewürz[3] oder Allgewürz bekannt (engelsch allspice).[4][5]
Pimenta dioica is en immergröön Boom, de bit to twalf Meter hooch wassen deiht. De gegenständigen Loovblööt sünd eenfack un leddern.
Disse Aart is tweehüüsig trennt geslechtig (diözisch), as ok de botaansch Naam all seggen deiht. In zymösen Blöötenständen staht de Blööten tosommen. De witt Blööt hett en Dörmeter van etwa 0,6 cm.
Dat wurrd en tweesamige beerenähnliche Steenfrucht utbildt, de en Dörmeter van 0,5 bis 0,8 cm hett. De Frucht wurrd halfriep, noch gröön arnt, wiel se bi Vullriep (also wenn se root is) hör Aroma verlüsst.
Bruukt wurrn de unriep Früchte, de ätherische Öle enthollen. Hööftkomponente van dat Ööl is Eugenol, dat ok in de Gewürznelke (Syzygium aromaticum) to finnen is. Piment smeckt allerdings bedüüdend scharper as Gewürznelken.
För de europääsch Köken opdeckt wurr Piment up de Antillen dör Christoph Kolumbus, de hüm ok de Naam geev. Bit hüüd is dat Hööftanbaurebeet Jamaika, van wo rund twee Drüddel van de Weltarnt stammen.
In de karibisch Köken wurrd Piment allgemeen völ bruukt, wobi dor neben de Früchte ok de frisch Blööt un dat ebenfalls aromatische Holt (to’n Grillen) bruukt wurrd. In Düütschland wurrd Piment vör allen bi de Wurst-Herstellung as ok in de Wiehnachtsbackeree insett.
Dat Pimentööl wurrd ut dat Saatgoot van Pimenta dioica middels Waterdamp-Destillatschoon wunnen. Sien balsamisch-würziger un pepern Duft erinnert an Nelkenööl un wurrd gern in würzig Parfüms för Mannlüüd insett. De Inholtsstoffe bestaht ut 60 bis 80 % Phenolen, Sesquiterpenen, Methyleugenol un Oxiden. Dör de Phenole is dat ätherische Ööl düchtig huut- un schliemhuutreizend. Dor todem Methyleugenol in Studien an Deerten karzinogen (krebsertüügend) wirkt, sull dat ätherische Ööl nich mehr bruukt wurrn.
. Mehr Biller, Videos oder Audiodateien to’t Thema gifft dat bi Wikimedia Commons. Piment (Pimenta dioica, Syn.: Pimenta officinalis), ok Gewürzkörner, Nelkenpeper oder Wunnerpeper beteekent en Plantenaart ut de Familie van de Myrtengewächse (Myrtaceae) un togliek dat ut disse Plant wunnen Gewürz.
Anner Naams för dat Gewürz sünd Jamaikapfeffer un Neugewürz (wegen de Herkunft ut de Nee Welt), öller ok Modegewürz. De riekhollen Smack erinnert to glieker Tiet an mehrere anner Gewürze: Peper, Kaneel, Muskat un Nelken. Deshalb is Piment ok as Viergewürz oder Allgewürz bekannt (engelsch allspice).
Ko e sipaisi ko e fuʻu ʻakau lahi ia. ʻOku lahi ʻene tupu ʻi Tongá ni, fiemaʻu mo e taʻefiemaʻu. ʻOku ui foki ko e Pimenta officinalis pe Myrtus pimenta.
Ko e sipaisi ko e fuʻu ʻakau lahi ia. ʻOku lahi ʻene tupu ʻi Tongá ni, fiemaʻu mo e taʻefiemaʻu. ʻOku ui foki ko e Pimenta officinalis pe Myrtus pimenta.
Το Μπαχάρι, που ονομάζεται επίσης πιπέρι της Τζαμάικας, πιπέρι, πιπέρι μυρτιάς, Τουρκικό Γενιμπαχάρ (Yenibahar), pimento, pimenta,[1] αγγλικό πιπέρι[2] ή νεομπαχάρι (newspice), είναι οι αποξηραμένοι άγουροι καρποί (τα «μούρα» ή οι «κόκκοι», του φυτού Pimenta dioica που χρησιμοποιούνται ως μπαχαρικό), ένα ημι-κουβουκλιοειδές δέντρο, ιθαγενές στις Μεγάλες Αντίλλες, νότια του Μεξικού και την Κεντρική Αμερική και που τώρα πλέον, καλλιεργείται σε πολλές άλλες θερμές περιοχές του κόσμου.[3] Η ονομασία «Μπαχάρι», επινοήθηκε κατά το 1621 από τους Άγγλους, οι οποίοι θεώρησαν ότι συνδύαζε την γεύση της κανέλας, του μοσχοκάρυδου και του γαρίφαλου.[4]
Αρκετοί μη συγγενικοί αρωματικοί θάμνοι, ονομάζονται «Μπαχάρι Καρολίνας» («Carolina allspice» - Καλύκανθος ο πολυανθής Calycanthus floridus), «Ιαπωνικό Μπαχάρι» (Χειμώνανθος ο πρώιμος Chimonanthus praecox) ή «άγριο Μπαχάρι» Λινδερία της Βενζόης ή Λινδέρα της Βενζόης (Lindera benzoin). Μερικές φορές επίσης, το μπαχάρι χρησιμοποιείται για να δηλώσει το βότανο costmary Αθανασία η βαλσαμώδης (Tanacetum balsamita).
Το μπαχάρι είναι ο αποξηραμένος καρπός του φυτού P. dioica. Οι καρποί συλλέγονται όταν είναι πράσινοι και άγουροι και παραδοσιακά αποξηραίνονται στον ήλιο. Όταν είναι στεγνοί, είναι καφέ και μοιάζουν με μεγάλους καφέ ομαλούς πιπερόκοκκους. Οι ολόκληροι καρποί έχουν μακρύτερη διάρκεια ζωής από ότι το κονιορτοποιημένο προϊόν και παράγουν ένα αρωματικότερο προϊόν, όταν φρεσκοτριφτούν πριν από τη χρήση.
Τα φρέσκα φύλλα χρησιμοποιούνται όπου είναι διαθέσιμα. Είναι παρόμοια στην υφή με τα φύλλα δάφνης και γι' αυτό προστίθενται κατά το μαγείρεμα και στη συνέχεια, αφαιρούνται πριν από το σερβίρισμα. Σε αντίθεση με τα φύλλα της δάφνης, χάνουν πολλή από τη γεύση τους, όταν στεγνώσουν και αποθηκευθούν, οπότε δεν περιλαμβάνονται στο εμπόριο. Τα φύλλα και το ξύλο του συχνά χρησιμοποιούνται για το κάπνισμα των κρεάτων, εκεί όπου το μπαχάρι είναι μια τοπική καλλιέργεια. Το μπαχάρι μπορεί επίσης να βρεθεί σε μορφή αιθέριου ελαίου.
Το μπαχάρι είναι ένα από τα πιο σημαντικά συστατικά της Καραϊβικής κουζίνας. Χρησιμοποιείται στο jerk της Καραϊβικής[Σημ. 1] (το ξύλο χρησιμοποιείται για το κάπνισμα τoυ jerk στην Τζαμάικα, αν και το μπαχαρικό είναι ένα καλό υποκατάστατο), σε moles[Σημ. 2] και σε τουρσιά· είναι επίσης ένα συστατικό σε παρασκευάσματα των εμπορικών λουκάνικων και σε σκόνες κάρι. Το μπαχάρι είναι επίσης απαραίτητο για την κουζίνα της Μέσης Ανατολής, ιδιαίτερα στην Ανατολική Μεσόγειο, όπου χρησιμοποιείται για να αρωματίσει μια ποικιλία από μαγειρευτά φαγητά και πιάτα με κρέας. Στην Παλαιστινιακή κουζίνα, για παράδειγμα, πολλά κύρια πιάτα περιέχουν το μπαχάρι ως το μοναδικό καρύκευμα που προστίθεται σαν αρωματική ουσία. Στις ΗΠΑ, χρησιμοποιείται κυρίως σε γλυκά, αλλά είναι επίσης υπεύθυνο για την παροχή του διακριτικού αρώματος και γεύσης στο τσίλι του στυλ Cincinnati. Το μπαχάρι χρησιμοποιείται ευρέως στη Μεγάλη Βρετανία και εμφανίζεται σε πολλά πιάτα, συμπεριλαμβανομένων των κέικ. Ακόμη και σε πολλές χώρες όπου το μπαχάρι δεν είναι πολύ δημοφιλές στα νοικοκυριά, όπως στη Γερμανία, χρησιμοποιείται σε μεγάλες ποσότητες από τους εμπορικούς φορείς παρασκευής λουκάνικων. Είναι ένα κύριο αρωματικό, που χρησιμοποιείται στις σάλτσες των μπάρμπεκιου. Στις Δυτικές Ινδίες, παράγεται ένα λικέρ μπαχάρι που ονομάζεται «pimento dram».
Το μπαχάρι έχει επίσης χρησιμοποιηθεί ως αποσμητικό. Πτητικά έλαια που βρέθηκαν στο φυτό περιέχουν ευγενόλη, έναν αδύναμο αντιμικροβιακό παράγοντα.[5]
Το δέντρο μπαχάρι, ταξινομείται ως ένας αειθαλής θάμνος που φτάνει σε ύψος μεταξύ 10 και 18 μ. (32 και 60 πόδια). Το μπαχάρι μπορεί να είναι ένα μικρό, θαμνώδεις δέντρο, αρκετά παρόμοιο στο μέγεθος και στη μορφή με αυτό της δάφνης. Μπορεί επίσης να είναι ένα ψηλό δέντρο, που μερικές φορές φυτεύεται ως κομοστέγη προκειμένου να παράσχει σκιά στα δέντρα του καφέ που φυτεύονται από κάτω του. Μπορεί να καλλιεργηθεί σε εξωτερικούς χώρους, στις τροπικές και υποτροπικές περιοχές, με κανονικό χώμα κήπου και πότισμα. Τα μικρότερα φυτά δεν μπορούν να αντέξουν τον παγετό, παρόλο που τα μεγαλύτερα φυτά είναι πιο ανθεκτικά. Προσαρμόζεται καλά σε κατάλληλες γλάστρες και μπορεί να διατηρηθεί ως καλλωπιστικό φυτό εσωτερικού χώρου ή σε ένα θερμοκήπιο.
Για την προστασία του εμπορίου pimenta, η εξαγωγή του φυτού από την Τζαμάικα υπήρξε απαγορευμένη. Είχαν αναφερθεί πολλές προσπάθειες καλλιέργειας του pimenta από σπόρους, αλλά όλες απέβησαν άκαρπες. Μάλιστα, κυριάρχησε κάποτε η άποψη ότι το μπαχάρι φύεται μόνο στη Τζαμάικα, όπου μεγάλο ρόλο στην εξάπλωση παίζουν τα πτηνά της περιοχής, τα οποία αποβάλλουν τους σπόρους άθικτους, διασκορπίζοντάς τους στη γύρω περιοχή. Τότε λοιπόν, πραγματοποιήθηκαν πειράματα που χρησιμοποιούσαν τα συστατικά των περιττωμάτων των πτηνών· ωστόσο, κι'αυτά ήταν εντελώς ανεπιτυχή. Εν τέλει, βρέθηκε πως τόσο το πεπτικό σύστημα των πτηνών (avian gut), όσο και η οξύτητα του εδάφους, αλλά βεβαίως και οι υψηλές θερμοκρασίες, όλα παίζουν σπουδαίο ρόλο στη βλάστηση του φυτού. Στις μέρες μας, τα pimenta εξαπλώνονται από τα πτηνά, στα νησιά των Τόνγκα και της Χαβάης, όπου και ευδοκιμεί αυτοφυώς στα νησιά Kaua'i και Maui.[6]
Το μπαχάρι (P. dioica), το πρωτοσυνάντησε ο Χριστόφορος Κολόμβος στο νησί της Τζαμάικα, κατά τη διάρκεια του δεύτερου ταξιδιού του στο Νέο Κόσμο και oνομάστηκε από τον Δρ. Ντιέγο Άλβαρεθ Τσάνκα. Εισήχθη το 16ο αιώνα, στις Ευρωπαϊκές και Μεσογειακές κουζίνες. Συνέχισε να καλλιεργείται κυρίως στην Τζαμάικα, αν και μερικές άλλες χώρες της Κεντρικής Αμερικής, παρήγαγαν μπαχάρι σε σχετικά μικρές ποσότητες.[7]
_W_IMG_2432.jpg)
_(14761876904).jpg)
.jpg)
.jpg)
_W_IMG_2432.jpg)
|deadurl= και |url-status= specified (βοήθεια) Το Μπαχάρι, που ονομάζεται επίσης πιπέρι της Τζαμάικας, πιπέρι, πιπέρι μυρτιάς, Τουρκικό Γενιμπαχάρ (Yenibahar), pimento, pimenta, αγγλικό πιπέρι ή νεομπαχάρι (newspice), είναι οι αποξηραμένοι άγουροι καρποί (τα «μούρα» ή οι «κόκκοι», του φυτού Pimenta dioica που χρησιμοποιούνται ως μπαχαρικό), ένα ημι-κουβουκλιοειδές δέντρο, ιθαγενές στις Μεγάλες Αντίλλες, νότια του Μεξικού και την Κεντρική Αμερική και που τώρα πλέον, καλλιεργείται σε πολλές άλλες θερμές περιοχές του κόσμου. Η ονομασία «Μπαχάρι», επινοήθηκε κατά το 1621 από τους Άγγλους, οι οποίοι θεώρησαν ότι συνδύαζε την γεύση της κανέλας, του μοσχοκάρυδου και του γαρίφαλου.
Αρκετοί μη συγγενικοί αρωματικοί θάμνοι, ονομάζονται «Μπαχάρι Καρολίνας» («Carolina allspice» - Καλύκανθος ο πολυανθής Calycanthus floridus), «Ιαπωνικό Μπαχάρι» (Χειμώνανθος ο πρώιμος Chimonanthus praecox) ή «άγριο Μπαχάρι» Λινδερία της Βενζόης ή Λινδέρα της Βενζόης (Lindera benzoin). Μερικές φορές επίσης, το μπαχάρι χρησιμοποιείται για να δηλώσει το βότανο costmary Αθανασία η βαλσαμώδης (Tanacetum balsamita).
Анге́льскае зе́льле (па-лацінску: Pimenta dioica) — прыправа, якая вырабляецца зь недасьпелых і высушаных пладоў піментавага дрэва, якое належыць да роду міртавых (лац. Myrtaceae). Плод — цёмная ягада з двума насеньнямі.
Упершыню з эўрапейцаў знойдзена гішпанцамі ў канцы XV — пачатку XVI стагодзьдзя на выспах Карыбскага мора й памылкова прынятая за перац, з гэтага паходзіць гішпанская (pimenta) і лацінская (Pimenta officinalis) назвы — перац. Дадавалася ацтэкамі ў шакаляд. Шырокавядомай у Эўропе стала з канца XVII стагодзьдзя. Водарам нагадвае гвазьдзікі й цынамон, а вастрынёй — перац, таму ў ангельскай мове за гэтай прыправай замацавалася вызначэньне «all spice» («усе спэцыі»).
Высушаныя ягады ўтрымліваюць 3,5 — 5% этэрнага алею, у склад якога ўваходзяць эўгенол (60 — 80%), мэтылеўгенол, экваліптол, ліналол і іншыя субстанцыі. Вырошчваецца пераважна ў Паўднёвай і Цэнтральнай Амэрыцы, галоўныя экспартэры да сёньняшняга дня — Ямайка й Барбадос. Вялікія плянтацыі знаходзяцца таксама ў Паўднёва-Ўсходняй Азіі.
У кухні выкарыстоўваецца як прыправа да мясных страваў, каўбас, марынадаў. Некалькі цэлых ці здробленых зярнятак, даданых да тлустых соўсаў, надаюць ім прыемны водар. Ужываецца таксама як прыправа да страваў з гародніны й рыбы. Было прынята дадаваць ангельскае зельле ў дэсэрты й печыва. Слынны бэнэдыктынскі лікёр (Benedictine Chartreuse), які вырабляўся і ў бэнэдыктынскіх кляштарах у ВКЛ, гатаваўся з выкарыстаньнем ангельскага зельля (традыцыя вырабу гэтага лікёру адноўленая ў Літве ў другой палове XX стагодзьдзя). Эсэнцыя ангельскага зельля выкарыстоўваецца таксама ў касмэтычнай, парфумэрнай і фармацэўтычнай вытворчасьці.
— сховішча мультымэдыйных матэрыялаў
Анге́льскае зе́льле (па-лацінску: Pimenta dioica) — прыправа, якая вырабляецца зь недасьпелых і высушаных пладоў піментавага дрэва, якое належыць да роду міртавых (лац. Myrtaceae). Плод — цёмная ягада з двума насеньнямі.
Allspice, also known as Jamaica pepper, myrtle pepper, pimenta, or pimento,[a] is the dried unripe berry of Pimenta dioica, a midcanopy tree native to the Greater Antilles, southern Mexico, and Central America, now cultivated in many warm parts of the world.[2] The name allspice was coined as early as 1621 by the English, who valued it as a spice that combined the flavours of cinnamon, nutmeg, and clove.[3]
Several unrelated fragrant shrubs are called "Carolina allspice" (Calycanthus floridus), "Japanese allspice" (Chimonanthus praecox), or "wild allspice" (Lindera benzoin).
Allspice is the dried fruit of the Pimenta dioica plant. The fruits are picked when green and unripe, and are traditionally dried in the sun. When dry, they are brown and resemble large, smooth peppercorns. Fresh leaves are similar in texture to bay leaves and similarly used in cooking. Leaves and wood are often used for smoking meats where allspice is a local crop.
Care must be taken during drying to ensure that volatile oil, such as eugenol, remains in the end products.[4]
Allspice is one of the most important ingredients of Caribbean cuisine. Under the name pimento, it is used in Jamaican jerk seasoning, and traditionally its wood was used to smoke jerk in Jamaica. In the West Indies, an allspice liqueur is produced under the name "pimento dram". In Mexican cuisine, it is used in many dishes.[5]
Allspice is also indispensable in Middle Eastern cuisine, particularly in the Levant, where it is used to flavour a variety of stews and meat dishes, as well as tomato sauce.[6] In Arab cuisine, for example, many main dishes use allspice as the only spice.
In Northern European and North American cooking, it is an ingredient in commercial sausage preparations and curry powders, and in pickling.
In the United States, it is used mostly in desserts, but it is also responsible for giving Cincinnati-style chili its distinctive aroma and flavor. Allspice is commonly used in Great Britain, and appears in many dishes. In Portugal, whole allspice is used heavily in traditional stews cooked in large terracotta pots in the Azores islands.
Allspice is also one of the most used spices in Polish cuisine (used in most dishes, soups and stews) and is commonly known under the name English herb (Polish: ziele angielskie) since Britain was its major exporter.
Allspice is an important part of Swedish and Finnish cuisine. Whole allspice is used to flavour soups as well as stews such as Karelian hot pot. Ground allspice is also used in various dishes, such as minced meat sauces, Swedish meatballs, lutefisk and different cakes.[7]
_W_IMG_2432.jpg)
The allspice tree, classified as an evergreen shrub, can reach 10–18 m (33–59 ft) in height. Allspice can be a small, scrubby tree, quite similar to the bay laurel in size and form. It can also be a tall canopy tree, sometimes grown to provide shade for coffee trees planted underneath it. It can be grown outdoors in the tropics and subtropics with normal garden soil and watering. Smaller plants can be killed by frost; larger plants are more tolerant. It adapts well to container culture and can be kept as a houseplant or in a greenhouse.
Christopher Columbus became aware of allspice on his second New World voyage, and the plant soon became part of European diets.[8] At the time, it was found only on the island of Jamaica, where birds readily spread the seeds. To protect the pimenta trade, Jamaican growers guarded against export of the plant. Many attempts at growing the pimenta from seeds were reported, but all failed. Eventually, passage through the avian digestive tract, whether due to the acidity or the elevated temperature, was found to be essential for germinating the seeds,[9] and successful germination elsewhere was enabled. Today, pimenta grows in Tonga and in Hawaii, where it has become naturalized on Kauaʻi and Maui.[10] Jamaica remains the leading source of the plant, although some is grown by other countries in the same region.[8]
Piment flower in Uaxactún, north of Tikal National Park, Guatemala Allspice, also known as Jamaica pepper, myrtle pepper, pimenta, or pimento, is the dried unripe berry of Pimenta dioica, a midcanopy tree native to the Greater Antilles, southern Mexico, and Central America, now cultivated in many warm parts of the world. The name allspice was coined as early as 1621 by the English, who valued it as a spice that combined the flavours of cinnamon, nutmeg, and clove.
Several unrelated fragrant shrubs are called "Carolina allspice" (Calycanthus floridus), "Japanese allspice" (Chimonanthus praecox), or "wild allspice" (Lindera benzoin).
La pimienta de Tabasco, también llamada pimienta de Chiapas (o pimienta de chapas), pimienta de Jamaica, pimienta gorda, pimienta guayabita, pimienta dulce, pimienta de olor, pimienta inglesa, es una especia procedente del árbol de nombre Pimenta dioica.
Sus frutos secos se emplean como condimento en diversos platillos y puede combinar fácilmente con otras especias para resaltar el sabor y el olor, como el clavo de olor, canela, pimienta negra y nuez moscada; por ello en inglés se denomina "Allspice" debido a esta combinación. Sinónimos:Pimenta officinalis Lindley y Eugenia pimenta D.C.
Este árbol (de altura entre los siete y diez metros) tiene su origen en el sur de México y Guatemala, así como en Cuba y Jamaica que florece en los meses de abril a mayo. Se recolecta el fruto del árbol, aunque también las hojas, siempre en menor cantidad, ya que poseen un olor aromático y fresco que recuerdan al eucalipto o a la mirra.
A diferencia de la pimienta propiamente dicha no contiene piperina, por lo cual no posee el sabor picante característico de aquella.
Es uno de los ingredientes más característicos de la cocina caribeña, se emplea molido en la elaboración de las salsas mole mexicano y en la elaboración de curry en polvo como acompañamiento de salchichas. La pimenta de Jamaica es uno de los ingredientes más típicos en las salsas barbacoa industriales. Las hojas quemadas de la planta se suelen emplear en la India para ahumar la carne ("West Indian bay-leaf").Puede emplearse también en comidas típicas brasileñas. En Guatemala se utiliza en diversos platillos salados y como condimento para postres y recetas dulces. Tradicionalmente se usa para condimentar las comidas originarias del norte del país y en conservas de frutas de la selva tropical como el ciricote y guaya, así como en el arroz con leche y el ponche navideño tradicional, entre otros.
En Europa se consume en Inglaterra en algunos estofados y salsas así como para condimentar verduras encurtidas. En Alemania sobre todo se usa la pimienta de Jamaica en la elaboración de embutidos y en los pasteles aromáticos de Navidad. Además se puede encontrar en las ofertas de especias de la mayoría de los supermercados. Existen ejemplos en la cocina danesa como saborizante del "smørrebrød", que es un pan negro cubierto con una selección de salchichas, pastas, pescado, queso y verduras. En las Islas Baleares (España) se utiliza el grano molido para potenciar el sabor de platos tradicionales como el arroz de matanzas ibicenco.
En Honduras tradicionalmente se la utilizaba para condimentar el café, en las quesadillas, arroz con leche y así como en infusión (de las hojas).
En Nicaragua es un ingrediente tradicional junto con la canela y el clavo de olor de la bebida típica nacional el Pinolillo.
En Venezuela se conoce con el nombre de "guayabitas" y es utilizada en la preparación de dulces criollos. Los granos se usan enteros. En Perú se la conoce como pimienta chapa o pimienta de chapa y se usa para la preparación de sopas, guisos, dulces y bebidas.[1] En Bolivia es llamada pimienta dulce, siendo usada en la sopa de maní y la carne del silpancho.
Debido a las concentraciones que posee la planta de eugenol se puede considerar un antiséptico local, además de un analgésico, y para el alivio de molestias gastrointestinales.[2]
Existen experiencias en América de reforestación con esta especie.[3]
Esta planta fue descrita por primera vez en 1759 por Carl von Linneo como Myrtus dioica en Systema Naturae, Editio Decima 2:1056. y posteriormente transferida de género como Pimenta dioica por Elmer Drew Merrill en Contributions from the Gray Herbarium of Harvard University 165:37 en 1947.[4]
La pimienta de Tabasco, también llamada pimienta de Chiapas (o pimienta de chapas), pimienta de Jamaica, pimienta gorda, pimienta guayabita, pimienta dulce, pimienta de olor, pimienta inglesa, es una especia procedente del árbol de nombre Pimenta dioica.
Sus frutos secos se emplean como condimento en diversos platillos y puede combinar fácilmente con otras especias para resaltar el sabor y el olor, como el clavo de olor, canela, pimienta negra y nuez moscada; por ello en inglés se denomina "Allspice" debido a esta combinación. Sinónimos:Pimenta officinalis Lindley y Eugenia pimenta D.C.
Harilik pimendipuu (Pimenta dioica) on mürdiliste sugukonda pimendipuu perekonda kuuluv puuliik.
Harilik pimendipuu on kahekojaline igihaljas puu. Ta võib sirguda 6–12 m kõrguseks ja elada kuni 100 aasta vanuseks.[1]
Harilik pimendipuu kasvab looduslikult Jamaical, Mehhikos, Kesk-Ameerikas ja Lõuna-Ameerika põhjaosas.[1]
Hariliku pimendipuu viljad on marjad.
Pikemalt artiklis Piment
Droogina tarvitatakse valmimata kuivatatud vilju (Pimentae dioicae fructus).[2]
Kondiitritööstustes ja konservitööstuses ning kodustes majapidamistes kasutatakse vilju ka vürtsi ja maitseainena. Vürts kannab nimetust piment ehk jamaikapipar ehk nelkpipar ehk vürts ehk vürtspipar.
Inglise botaanik John Ray nimetas vilju "kõikvürtsiks" (allspice).[3]
Meditsiinis kasutatakse ka eeterlikku õli (Pimentae dioicae aetherolum).[1]
Harilik pimendipuu (Pimenta dioica) on mürdiliste sugukonda pimendipuu perekonda kuuluv puuliik.
Maustepippuri (Pimenta dioica) on erään jamaikalaisen myrttipensaisiin kuuluvan puun puolikypsä, kuivattu hedelmä. Samaan heimoon kuuluu niin Etelä-Euroopassa kasvava myrtti (Myrtus communis) kuin mausteneilikkakin (Syzygium aromaticum).
Maustepippuri ei ole sukua pippurille, vaikka niin helposti luulisi nimen perusteella. Nimi on jäänne väärinkäsityksestä. Kun Kristoffer Kolumbus lähti laivalla löytöretkelle, hänen tarkoituksenaan oli löytää laivareitti Intiaan, josta hänen oli tarkoitus tuoda mausteita. Kun hän lopulta rantautui Kuubaan 1492, hän näytti alkuasukkaille mukanaan tuomaansa Venetsiasta hankittua aitoa pippuria. Alkuasukkaat luulivat marjaa maustepippuriksi ja hankkivat hänelle sitä. Yhtä kaikki Espanjaan tullessaan hänellä oli paluulastissa maustetta, jonka hän arveli olevan pippuria tai ainakin hyvä väärennös pippurista. Tiesihän Kolumbus varsin hyvin, että sekä Etelä-Euroopassa luonnonvaraisena kasvavaa myrttiä (Myrtus communis) ja katajanmarjaa (Juniperus communis) oli käytetty pippurin väärentämiseen.
Pippuri-nimitys jäi mausteelle, joskin anglosaksisissa maissa sitä kutsutaan useimmin nimellä ”allspice”. Nimitys johtuu siitä, että keskiaikana tunnetuimpia maustesekoituksia on ”quatre epices” eli ranskalainen nelimauste, jota englannissa kutsuttiin myös nimellä ”allspice”. Nelimausteessa käytettiin pippuria, inkivääriä, neilikkaa ja muskottia. Tuo maustesekoitus oli maultaan melko lähellä maustepippuria, joten siksi vähitellen reseptien maustesekoitus korvattiin tällä Karibian saarilta peräisin olevalla pensaan marjalla. Lisäksi väitetään, että maustepippurin tuoksussa on aistittavissa häivähdys kanelia. Vähitellen maustepippuri omi itselleen kokonaan nimen ”allspice”.
Nimen lisäksi toinen epätietoisuutta aiheuttava tekijä on kasvin kotipaikka. Virhe syntyy siitä, kun lähteissä mainitaan esiintymisalueena ”Länsi-Intia”. Karibian saaria, jonne Kolumbus aikoinaan rantautui luullessaan olevansa tulossa Intiaan, kutsutaan edelleenkin varsinkin anglosaksisissa maissa Länsi-Intiaksi. Kyseessä ei siis ole Intian länsiosa.
Eniten kasvia esiintyy luonnonvaraisena Jamaikalla, missä sitä myös viljellään runsaasti vientiin. Jamaikan lähisaarillakin maustetta esiintyy jonkin verran mutta ei lainkaan yhtä runsaasti. Tiettävästi Jamaika on ainoa paikka, jossa kasvin viljely on onnistunut niin, että sitä riittää vientiin asti. Jamaika tuottaa vuosittain noin 10 000 tonnia maustepippuria. Maustetta on yritetty istuttaa ja viljellä Intiassa, Sri Lankassa, Malesiassa ja jopa Australiassa mutta laihoin tuloksin. Puu kasvaa ja puhkeaa jopa upeaan kukkaan täyttäen ilman huumaavalla tuoksullaan, mutta jostain kumman syystä yhtään marjaa ei synny.
Maustepippuria käytetään ruoanlaitossa laajasti Karibian maissa, Lähi-idässä, Pohjoismaissa ja Britteinsaarilla.
Iisoppi ○ Kamomillasaunio ○ Korianteri ○ Lakritsikasvi ○ Liperi ○ Maustebasilika ○ Meirami ○ Mintut ○ Mäkimeirami ○ Persilja ○ Rakuuna ○ Rosmariini ○ Ruohosipuli ○ Sitruunamelissa ○ Tilli ○ Timjami ○ Valkosipuli
Muut maustekasvit Hedelmät: Chili ○ Maustepippuri ○ Paprika ○ Roseepippuri ○ Tähtianis ○ Vanilja Siemenet: Kardemumma ○ Kumina ○ Maustefenkoli ○ Roomankumina (juustokumina/ jeera) ○ Seesami Juuret ja maavarsi: Inkivääri ○ Maustekurkuma ○ Maustekrassi (wasabi) ○ Piparjuuri ○ Sokeri Kuori: Ceyloninkaneli ○ Kassiakaneli Muut kasvinosat: Kapris ○ Katajanmarja ○ Neilikka ○ Sahrami Epäorgaaniset mausteet MaustesekoituksetAromisuola ○ Curry ○ Fines herbes ○ Garam masala ○ Sitruunapippuri ○ Vaniljasokeri ○ Vanilliinisokeri
Maustepippuri (Pimenta dioica) on erään jamaikalaisen myrttipensaisiin kuuluvan puun puolikypsä, kuivattu hedelmä. Samaan heimoon kuuluu niin Etelä-Euroopassa kasvava myrtti (Myrtus communis) kuin mausteneilikkakin (Syzygium aromaticum).
Pimenta dioica
Le piment de la Jamaïque ou poivre de la Jamaïque (Pimenta dioica) est un arbre de la famille des Myrtaceae. C'est une espèce des régions tropicales d'Amérique, dont les fruits sont à l'origine d'une épice appelée tout-épice ou quatre-épices. Le nom quatre-épices est ambigu car souvent aussi utilisé pour désigner un mélange de 4 épices qui a un goût identique au tout-épice.
C'est un arbre d'environ 10 mètres de haut aux feuilles entières, opposées, persistantes, oblongues-acuminées. Ses feuilles dégagent une forte odeur de girofle.
Les fruits sont des baies sphériques de petite taille (10 à 15 millimètres de diamètre) contenant deux graines, de couleur rouge à maturité. On doit donc les prélever avant la maturité si l'on souhaite qu'elles aient les saveurs qu’on leur connait.
C'est une espèce dioïque (pieds mâles et femelles séparés).
Les vertus de la feuille sont connues depuis longtemps, elles sont utilisées dans une friction appelée bay rhum commercialisée en Guyane, aux Antilles, Guadeloupe, Martinique, Dominique et Sainte-Lucie, entre autres.
Pimenta dioica
Le piment de la Jamaïque ou poivre de la Jamaïque (Pimenta dioica) est un arbre de la famille des Myrtaceae. C'est une espèce des régions tropicales d'Amérique, dont les fruits sont à l'origine d'une épice appelée tout-épice ou quatre-épices. Le nom quatre-épices est ambigu car souvent aussi utilisé pour désigner un mélange de 4 épices qui a un goût identique au tout-épice.
Crann síorghlas atá dúchasach do Mheiriceá trópaiceach agus na hIndiacha Thiar. Na duilleoga éilipseach, na bláthanna cúrach, na torthaí beag cruinn. Tugtar piminteo agus piobar Iamácach air freisin. An spíosra déanta as a thorthaí anabaí triomaithe, agus blas air mar a bheadh cainéal, clóbh is noitmig measctha le chéile ann.
Wšědny piment (Pimenta dioica, syn.: Pimenta officinalis) je štom ze swójby myrtowych rostlinow (Myrtaceae). Dalše serbske mjeno je wšědny korjenjownik.
Njezrałe płody so wužiwaja, kotrež wobsahuja eteriske wolije.
Pimentowy wolij so ze symjenjow wšědneho pimenta Pimenta dioica přez destilaciju z wódnej paru wottwari.
Wšědny piment (Pimenta dioica, syn.: Pimenta officinalis) je štom ze swójby myrtowych rostlinow (Myrtaceae). Dalše serbske mjeno je wšědny korjenjownik.
Allrahanda, negulpipar eða jamaíkupipar er krydd unnið úr óþroskuðum, þurrkuðum aldinum samnefnds trés af myrtuætt.
Kristófer Kólumbus flutti allrahanda kryddið til Spánar. Allrahanda var mikið notað fyrir seinni heimstyrjöldina en í styrjöldinni voru mörg trjánna höggvin niður og hefur framleiðslan aldrei komist aftur í fyrra horf. Helsta framleiðsluland allrahanda er Jamaíka en það er einnig framleitt í Gvatemala, Hondúras og Mexíkó.
Allrahanda er vanalega selt sem þurrkuð ber eða malað í duft.
Allrahanda, negulpipar eða jamaíkupipar er krydd unnið úr óþroskuðum, þurrkuðum aldinum samnefnds trés af myrtuætt.
Kristófer Kólumbus flutti allrahanda kryddið til Spánar. Allrahanda var mikið notað fyrir seinni heimstyrjöldina en í styrjöldinni voru mörg trjánna höggvin niður og hefur framleiðslan aldrei komist aftur í fyrra horf. Helsta framleiðsluland allrahanda er Jamaíka en það er einnig framleitt í Gvatemala, Hondúras og Mexíkó.
Allrahanda er vanalega selt sem þurrkuð ber eða malað í duft.
Pimenta dioica ((L.) Merr., 1947) è un albero appartenente alla famiglia delle Myrtaceae, originario di America centrale e Grandi Antille[2], da cui si ricava una spezia nota col nome di pimento, pimienta[3] (che nello spagnolo moderno indica il pepe), pepe della Giamaica o pepe garofanato. In passato la pianta era nota anche col nome portoghese di pimenteira.[3]
Il nome pimento deriva dal francese piment, provenzale pimen, dal latino pīgmentum "pigmento", "colore", passato in età tarda a indicare le spezie.[3] In inglese è chiamato anche allspice, perché sembra combinare cannella, noce moscata e chiodi di garofano. Per via del nome pepe garofanato, con cui è conosciuto soprattutto in Europa, può essere confuso con il chiodo di garofano.
Cristoforo Colombo portò il pimento in Spagna dai Caraibi pensando che fosse pepe; effettivamente le bacche di pimento assomigliano a grosse bacche di pepe. Da questo equivoco è derivato il nome pimento. Prima della seconda guerra mondiale il pimento era abbastanza usato, ma durante la guerra parecchi alberi furono tagliati e la produzione crollò; gli alberi allo stato selvatico sono oggi piuttosto rari. In Europa dell'est invece se ne fa ancora largo uso, ad esempio in Polonia, dove è una spezia usata quotidianamente, il frutto è chiamato "erba inglese" e pertanto non confuso linguisticamente col pepe nero; l'attributo "inglese" forse deriva dal fatto che venne diffuso dagli inglesi.
È prodotto soprattutto in Giamaica, ma altri luoghi di produzione sono il Guatemala, l'Honduras e il Messico.
Il pimento è uno dei principali ingredienti della cucina caraibica. È utilizzato per speziare la carne essiccata o affumicata, in molte salse della cucina messicana e per la conservazione dei cibi in una sorta di salamoia detta pickling; inoltre è uno degli ingredienti che possono trovarsi nel curry. È utilizzato anche in molti paesi del medio oriente; per esempio la cucina palestinese usa il pimento per insaporire molti suoi piatti. Negli Stati Uniti è utilizzato soprattutto nei dolci, ma è uno dei principali ingredienti del Cincinnati chili. È comunemente usato in Gran Bretagna per molte ricette, per esempio nei pancake. Usato anche nella creola: miscela di pepe bianco, pepe nero, pepe verde, pepe rosa e pimento.
Nel XVIII secolo il pimento era usato come deodorante; per esempio, i soldati russi erano soliti mettere alcune bacche di pimento nei loro stivali. Contiene eugenolo, un agente antimicrobico. Secondo la tradizione popolare pare che aiuti la digestione.
La Pimenta dioica è anche l'ingrediente principale del pimiento bitter prodotto dal famoso bartender Dale DeGroff.
Da anni infatti il pimento è ingrediente di molti ricercatissimi cocktail e drink analcolici. Si presta benissimo alle preparazioni a base di rum - sia rum bianco che rum speziato - e viene ben accompagnato da lime e angostura. Nei drink analcolici il pepe giamaicano viene aggiunto in preparazioni a base di frutta ed estratti grazie al suo aroma tipico che coniuga quello di chiodi di garofano, noce moscata e cannella.[4]
Pimenta dioica ((L.) Merr., 1947) è un albero appartenente alla famiglia delle Myrtaceae, originario di America centrale e Grandi Antille, da cui si ricava una spezia nota col nome di pimento, pimienta (che nello spagnolo moderno indica il pepe), pepe della Giamaica o pepe garofanato. In passato la pianta era nota anche col nome portoghese di pimenteira.
Kvapusis pipiras (lot. Pimenta dioica), oficialiai – kvapusis pimentas[1] – mirtinių (Myrtaceae) šeimos, pimento (Pimenta) genties prieskoninis augalas. Kilęs iš Centrinės Amerikos, pietų Meksikos ir Karibų jūros salų, dabar plačiai auginamas tropikuose (Brazilijoje, Indijoje, Afrikoje). Didžiausios plantacijos yra Jamaikoje.
Tai vidutinio dydžio medis arba krūmas, augantis tropinio miško centriniame arde. Lapai lacetiški, lygiakraščiai, padengti stora vaško kutikule. Žiedai smulkūs, balti, susitelkę kekiniuose žiedynuose. Augalas dvinamis. Vaisius – mažas rutuliškas kaulavaisis.
Džiovintas kvapiojo pimento vaisius – populiarus, visame pasaulyje plačiai paplitęs prieskonis. Kvapu ir skoniu primena juodojo pipiro, cinamono, gvazdikėlio ir muskato mišinį. Jis nėra toks aitrus kaip juodasis pipiras, todėl tinka pagardinti įvairius maisto produktus – mėsos gaminius, užkandžius, salotas, sriubas, gėrimus, konditerijos gaminius, marinatus. Naudojami ir sveiki grūdeliai, ir malti (tada tirpsta vandenyje), taip pat gaminamas eterinis aliejus.
Džiovinti vaisiai
Žiedai
Požymiai
Kvapusis pipiras (lot. Pimenta dioica), oficialiai – kvapusis pimentas – mirtinių (Myrtaceae) šeimos, pimento (Pimenta) genties prieskoninis augalas. Kilęs iš Centrinės Amerikos, pietų Meksikos ir Karibų jūros salų, dabar plačiai auginamas tropikuose (Brazilijoje, Indijoje, Afrikoje). Didžiausios plantacijos yra Jamaikoje.
Tai vidutinio dydžio medis arba krūmas, augantis tropinio miško centriniame arde. Lapai lacetiški, lygiakraščiai, padengti stora vaško kutikule. Žiedai smulkūs, balti, susitelkę kekiniuose žiedynuose. Augalas dvinamis. Vaisius – mažas rutuliškas kaulavaisis.
Džiovintas kvapiojo pimento vaisius – populiarus, visame pasaulyje plačiai paplitęs prieskonis. Kvapu ir skoniu primena juodojo pipiro, cinamono, gvazdikėlio ir muskato mišinį. Jis nėra toks aitrus kaip juodasis pipiras, todėl tinka pagardinti įvairius maisto produktus – mėsos gaminius, užkandžius, salotas, sriubas, gėrimus, konditerijos gaminius, marinatus. Naudojami ir sveiki grūdeliai, ir malti (tada tirpsta vandenyje), taip pat gaminamas eterinis aliejus.
Džiovinti vaisiai
Žiedai
Požymiai
Zie ook pimentpasta voor de vulling van olijven Piment, (Surinaams-Nederlands) lontai, (Pimenta dioica) is een plant en specerij uit Midden-Amerika en West-Indië. Piment is ook wel bekend onder de naam Jamaicapeper, pimentbes, pimento, allspice, nagelpeper of nagelgruis. De zaden worden gebruikt in gedroogde vorm, eventueel gemalen. Piment heeft een aroma van kruidnagel, peper, kaneel en nootmuskaat. De smaak is vrij zacht en minder heet dan zwarte of witte peper. Jamaica is de belangrijkste producent van piment, daarnaast wordt het in verschillende landen in Midden-Amerika verbouwd.
Piment is een belangrijk ingrediënt in de Caraïbische keuken. Het wordt gebruikt in zowel hartige als zoete gerechten. Ook in de Verenigde Staten, Groot-Brittannië en het Midden-Oosten wordt het aan diverse gerechten toegevoegd. In Jamaica wordt het hout van de pimentboom gebruikt voor het barbecueën van de populaire "jerk chicken" en "jerk pork".
In de uit het plantenmateriaal gewonnen etherische olie wordt de stof methyleugenol aangetroffen. Bij dierproeven en ander onderzoek blijkt deze stof mutageen te zijn en daarmee mogelijk kankerverwekkend.
Piment was waarschijnlijk reeds bekend bij de Azteken en de Maya's. Het werd er waarschijnlijk ceremonieel gebruikt en om chocolade mee te kruiden. Columbus kwam op zijn tweede reis (1493–1496) op Jamaica in aanraking met piment. In de zestiende eeuw werd het in de Europese keuken geïntroduceerd.
Piment, (Surinaams-Nederlands) lontai, (Pimenta dioica) is een plant en specerij uit Midden-Amerika en West-Indië. Piment is ook wel bekend onder de naam Jamaicapeper, pimentbes, pimento, allspice, nagelpeper of nagelgruis. De zaden worden gebruikt in gedroogde vorm, eventueel gemalen. Piment heeft een aroma van kruidnagel, peper, kaneel en nootmuskaat. De smaak is vrij zacht en minder heet dan zwarte of witte peper. Jamaica is de belangrijkste producent van piment, daarnaast wordt het in verschillende landen in Midden-Amerika verbouwd.
Piment is een belangrijk ingrediënt in de Caraïbische keuken. Het wordt gebruikt in zowel hartige als zoete gerechten. Ook in de Verenigde Staten, Groot-Brittannië en het Midden-Oosten wordt het aan diverse gerechten toegevoegd. In Jamaica wordt het hout van de pimentboom gebruikt voor het barbecueën van de populaire "jerk chicken" en "jerk pork".
In de uit het plantenmateriaal gewonnen etherische olie wordt de stof methyleugenol aangetroffen. Bij dierproeven en ander onderzoek blijkt deze stof mutageen te zijn en daarmee mogelijk kankerverwekkend.
Piment was waarschijnlijk reeds bekend bij de Azteken en de Maya's. Het werd er waarschijnlijk ceremonieel gebruikt en om chocolade mee te kruiden. Columbus kwam op zijn tweede reis (1493–1496) op Jamaica in aanraking met piment. In de zestiende eeuw werd het in de Europese keuken geïntroduceerd.
Allehande; òg kalla nellikpepar (Pimenta dioica, tidegare Pimenta officinalis) er eit eviggrønt, om lag 10 meter høgt tre som har sitt opphav på Jamaica og Mellomamerika. Frøa i fruktene blir brukte som krydder. Dei blir hausta før dei er modne og sidan tørka.
Under Christofer Columbus' andra reise til Karibia fann ekspedisjonen allehandetre. Dei meinte det var pepartre, sidan frøa liknar.[1]
Då England tok makta i Jamaica omkring 1655 kom handelen med allehande i gang. Krydderet fekk ulike namn, som engelsk allspice, fransk toute-épice, dansk allehånde og svensk kryddpeppar.[2]
Krydderet vart mellom anna brukt på flesk for å døyve harsk smak. I Frankrike vart allehande brukt i likørar.
Allehande blir hovudsakleg brukt i Mellomamerika, Storbritannia og i Skandinavia[1] - skandinavene kjøper ein tredel av allehanden som blir omsett på verdsmarknaden. Allehande inneheld eugenol, som er ein sterk antioksidant.[1]
Frøa av allehande, som blir brukt som krydder.
Allehandeblad.
Wikimedia Commons har multimedia som gjeld: Allehande Allehande; òg kalla nellikpepar (Pimenta dioica, tidegare Pimenta officinalis) er eit eviggrønt, om lag 10 meter høgt tre som har sitt opphav på Jamaica og Mellomamerika. Frøa i fruktene blir brukte som krydder. Dei blir hausta før dei er modne og sidan tørka.
Allehånde er et krydder som har sitt navn fra en opplevelse av den kombinerte smaken av kryddernellik, pepper, kanel og muskat. Det er sterkt som svart pepper, mellom 100 og 500 på Scovilleskalaen.
Allehånden kom til Europa fra Jamaica, der spanske oppdagelsesreisende kom over den tidlig på 1500-tallet. Fremdeles er det nesten utelukkende på Jamaica at allehåndeplanten dyrkes.
Allehånde er et krydder som har sitt navn fra en opplevelse av den kombinerte smaken av kryddernellik, pepper, kanel og muskat. Det er sterkt som svart pepper, mellom 100 og 500 på Scovilleskalaen.
Allehånden kom til Europa fra Jamaica, der spanske oppdagelsesreisende kom over den tidlig på 1500-tallet. Fremdeles er det nesten utelukkende på Jamaica at allehåndeplanten dyrkes.
Korzennik lekarski (Pimenta dioica (L.) Merr.) – gatunek drzewa z rodziny mirtowatych. Występuje w tropikalnych rejonach Ameryki Środkowej oraz północnych rejonach Ameryki Południowej. Jego owoce to przyprawa znana pod nazwą ziela angielskiego.
Wiecznie zielone drzewo dorasta 10 m wysokości. Posiada rozłożystą koronę, pień pokryty jest szarą, matowobrązową i przyjemnie pachnącą korowiną. Liście lśniące, skórzaste, jajowatolancetowate z podwiniętymi brzegami, z wierzchu ciemnozielonego koloru. Kwiaty obupłciowe, białe, zebrane w baldachokształtne kwiatostany wyrastające z kątów liści. Owocem drzewa jest kulista, wielkości grochu jagoda. Niedojrzałe owoce są w kolorze zielonym, po jego dojrzeniu nabierają barwy szkarłatnej. Suszone jagody przybierają kolor żółtobrązowy. Suszone owoce zawierają m.in. olejek eteryczny nadający nasionom palący, korzenny smak.
Roślina przyprawowa. Jest jedną z podstawowych przypraw na Karaibach i ważnym towarem eksportowym tego rejonu[3]. Owoce korzennika lekarskiego występują w handlu pod nazwą ziela angielskiego lub „pieprzu angielskiego”.
Korzennik lekarski (Pimenta dioica (L.) Merr.) – gatunek drzewa z rodziny mirtowatych. Występuje w tropikalnych rejonach Ameryki Środkowej oraz północnych rejonach Ameryki Południowej. Jego owoce to przyprawa znana pod nazwą ziela angielskiego.
Pimenta dioica[1], comummente conhecida como pimenta-da-jamaica[2] ou pimenta-de-coroa[3], é uma espécie de árvore,da família das mirtáceas, que chega a medir 10 metros. Os seus frutos secos são utilizados como condimento, combinando facilmente com outras especiarias e conferido um odor semelhante a um misto de canela, pimenta negra e noz moscada.
Tal espécie de árvore possui casca lisa e acinzentada, folhas coriáceas, flores em cimeiras axilares e frutos bacáceos. Nativa da América Central e Caribe, sua madeira é própria para o fabrico de bengalas, e a casca, os frutos e as sementes são estimulantes, carminativos, aromáticos e sucedâneos da pimenta-do-reino. Também é conhecida, no Brasil, pelos nomes de murta-pimenta[4] e pimenta.
As folhas desta árvore têm aplicações medicinais (ex.: em males ginecológicos ou como analgésico) e no fabrico de cosméticos e perfumes. A madeira utiliza-se para construção de móveis e de edifícios rurais. As flores são úteis para a produção de mel e as árvores para o ensombramento de cafezais, como cercas vivas ou como ornamentais. É nativa dos neotrópicos aos quais se restringe a sua distribuição actual (México, Belize, El Salvador, Guatemala, Honduras, Nicarágua, Cuba e Jamaica).
O seu sabor é bastante apreciado e lembra a combinação de canela, noz-moscada e cravo-da-índia. O interior dos frutos contém duas sementes que depois de beneficiadas dão um sabor especial às conservas, e servem para condimentação de carnes e mariscos. A pimenta-da-jamaica branca é ideal para carnes brancas, maioneses e molhos brancos, por ser mais suave. A preta é indicada para carnes vermelhas. A pimenta moída serve para aromatizar bolos, biscoitos, pudins, carnes, sopas e molhos. A Jamaica é o maior produtor com cerca de 70% da produção mundial.
No que toca ao nome científico:
Pimenta dioica, comummente conhecida como pimenta-da-jamaica ou pimenta-de-coroa, é uma espécie de árvore,da família das mirtáceas, que chega a medir 10 metros. Os seus frutos secos são utilizados como condimento, combinando facilmente com outras especiarias e conferido um odor semelhante a um misto de canela, pimenta negra e noz moscada.
Ienibaharul (Pimenta dioica = Myrthus pimenta) este o plantă exotică ce produce niște fructe asemănătoare boabelor de piper, de formă rotundă și culoare maro-negricioasă. Mai este cunoscut și sub numele de enibahar, piper jamaican, kurundu, pimenta sau piper cu aromă de cuișoare. Ienibaharul, un arbore tot timpul verde, din familia Myrtaceae, este originar din Jamaica. Numele derivă din spaniolul pimenta, adică piper.
Ienibaharul este folosit ca mirodenie în bucătărie, având un gust iute și aromat, o combinație între cuișoare, nucșoară și scorțișoară.
Cristofor Columb a fost cel care a adus planta din Caraibe, crezând ca este piper; de fapt păstăile de ienibahar seamănă foarte mult cu niște păstăi mari de piper.
Înaintea Primului Război Mondial, ienibaharul era foarte utilizat, dar în timpul războiului au fost tăiați foarte mulți arbori, iar producția nu a mai fost niciodată reluată.
Datorită denumirii de „piper cu aroma de cuișoare”, cu care este cunoscut mai ales în Europa, ienibaharul poate fi asemuit cuișoarelor, chiar confundat cu acestea.
Este produs mai ales în Jamaica, dar și în Guatemala, Honduras și Mexic.
Este indicată folosirea boabelor întregi, ienibaharul pierzându-și foarte ușor aroma. Se foloseste pentru aromatizarea peștelui, marinarea cărnii de porc sau de oaie, sau la prepararea murăturilor, împreună cu hrean și piper.
Ienibaharul este una dintre principalele mirodenii ale bucătăriei caraibiene și foarte utilizat în prepararea multor feluri de mâncare în bucătăria palestiniană. Este folosit pentru aromatizarea cărnii uscate sau afumate în bucătăria mexicană și unul dintre ingredintele ce se pot găsi în curry.
În bucătăria americană este utilizat mai ales pentru aromatizarea dulciurilor, dar este și unul dintre principalele ingrediente ale Cincinnati Chili. În bucătăria englezească se foloseste la pregătirea celebrelor „pancakes”.
Este unul dintre ingredientele principale ale amestecului denumit „Creola”, ce mai conține piper negru, piper alb, piper verde și piper roșu.
Anason · Ardei · Arpagic · Boia · Busuioc · Ceapă · Chili · Chimen · Chimion · Cimbrișor · Cimbru · Cimbru de câmp · Coriandru · Creson · Cuișoare · Curry · Fenicul · Ghimbir · Hrean · Ienibahar · Ienupăr · Lemn dulce · Leuștean · Levănțică · Limba mielului · Maghiran · Mărar · Mentă · Muștar alb · Muștar negru · Nucșoară · Pătrunjel · Piper · Roiniță · Rozmarin · Salvie · Schinduf · Scorțișoară · Șofran · Șovârf · Tarhon · Usturoi · Zerdiceaf
Ienibaharul (Pimenta dioica = Myrthus pimenta) este o plantă exotică ce produce niște fructe asemănătoare boabelor de piper, de formă rotundă și culoare maro-negricioasă. Mai este cunoscut și sub numele de enibahar, piper jamaican, kurundu, pimenta sau piper cu aromă de cuișoare. Ienibaharul, un arbore tot timpul verde, din familia Myrtaceae, este originar din Jamaica. Numele derivă din spaniolul pimenta, adică piper.
Ienibaharul este folosit ca mirodenie în bucătărie, având un gust iute și aromat, o combinație între cuișoare, nucșoară și scorțișoară.
Pimenta officinalis Lindl.
Pimenta pimenta (L.) Karst.
Pimentovec (znanstveno ime Pimenta dioica) je do 10 metrov visoko zimzelenega tropskega drevesa.
Pimentovec gojijo v Srednji Ameriki, poskusi vzgoje v drugih območjih niso uspeli.
Plod se imenuje piment.
Kot začimbo uporabljamo posušene nezrele plodove, lahko cele ali zmlete. Zmlete jagode dišijo kot mešanica klinčkov, cimeta in muškatnega oreška, okus pa ima kot mešanica klinčkov in popra.
S celim pimentom začinimo:
Mleti piment dajemo v:
Velik porabnik pimenta je mesno predelovana industrija za izdelavo klobas in salam.
Pimentovec (znanstveno ime Pimenta dioica) je do 10 metrov visoko zimzelenega tropskega drevesa.
Pimentovec gojijo v Srednji Ameriki, poskusi vzgoje v drugih območjih niso uspeli.
Kryddpeppar eller piment (Pimenta dioica, tidigare Pimenta officinalis) är ett städsegrönt cirka 10 meter högt träd som har sitt ursprung på Jamaica och Centralamerika och tillhör familjen myrtenväxter. Frukternas frön används som krydda i både mat och bröd. Frukten är rundad till något äggformad och grön som omogen och mörkt brun till svartbrun med en lilaktig anstrykning som mogen. Frukterna skördas omogna och får sedan torka. Jamaica är den största producenten av kryddpeppar.
Under Christofer Columbus andra resa till Karibien på jakt efter vägen västerut mot Indien gjorde han ett strandhugg på Jamaica. Där fann man kryddpepparträd, som man till en början trodde var indiska pepparträd eftersom kryddorna utseendemässig liknar varandra.[1]
I och med att engelsmännen tagit makten över Jamaica från spanjorerna i mitten av 1655 kom handeln med kryddpeppar igång och då kryddan påminner om en blandning av bland annat kanel, muskot och nejlika fick den namnet allkrydda på flera språk, till exempel engelska allspice, franska toute-épice och på danska allehånde.[2]
I Sverige kallades kryddan för peppar och användes mer än vit- och svartpeppar. Den svenska handelsflottan började under 1700-talet gnida in kryddpeppar i det salta fläsket för att dölja härsken smak och förlänga hållbarheten. Detta kan ha bidragit till kryddpepparns popularitet i Skandinavien.[2][3]
I Frankrike började man använde kryddan i likörerna Chartreuse på 1700-talet och Benedictine på 1800-talet.[1][3][4]
Kryddpeppar används huvudsakligen i Centralamerika, Storbritannien och i Skandinavien.[1] Skandinavien utgör en tredjedel av kryddpepparhandeln i världen. Kryddpeppar innehåller ämnet eugenol, som är en stark antioxidant som också har en bedövande effekt.[1][3]
I Asien används inte kryddpeppar alls och i Afrika är användningen mycket begränsad med undantag av den etiopiska kryddblandningen berbere[1] och den marockanska Ras el hanout.
Wikimedia Commons har media som rör Kryddpeppar.
Kryddpeppar eller piment (Pimenta dioica, tidigare Pimenta officinalis) är ett städsegrönt cirka 10 meter högt träd som har sitt ursprung på Jamaica och Centralamerika och tillhör familjen myrtenväxter. Frukternas frön används som krydda i både mat och bröd. Frukten är rundad till något äggformad och grön som omogen och mörkt brun till svartbrun med en lilaktig anstrykning som mogen. Frukterna skördas omogna och får sedan torka. Jamaica är den största producenten av kryddpeppar.
Має ямайське походження, звідки і здійснюється його основний експорт. Декілька країн центральної Америки (Мексика, Гондурас) також вирощують духмяний перець, але його якість вважається низькою. На сьогоднішній день крім тропічної Америки ямайський перець культивується у Південно-Східній Азії та Індонезії[1].
Листки овальні, гострокінечні, супротивні, черешкові, сизого забарвлення. Квіти дрібні, зеленкувато — білі, зібрані в галузку.
Плід — кулеподібна ягода, в недозрілому стані — синьо-зелена. Плоду притаманний сильний приємний аромат, що поєднує в собі букет смаків гвоздики, кориці, мускатного горіха і чорного перцю. Культивують перець духм'яний на Ямайці, Кубі, у Мексиці, Індії, Індонезії. Недозрілі плоди (піменти) збирають, висушують на сонці та очищають від квітконіжок. Сухі ягоди набувають бурого чи коричневого кольору, аромат їх посилюється. У піментах міститься велика кількість ефірної олії, головним складником якої є євгенол. Плоди та листки духмяного перцю — джерело ефірної олії, котра застосовується у медицині, особливо стоматологічній практиці, як антисептичний засіб. Запах духмяного перцю такий самий, як і у чорного перцю, але ароматніший, бо поєднує в собі запах мускатного горіха, чорного перцю та кориці. В розтертому вигляді перець духмяний набуває красивого темно-бежевого кольору з червонуватим відливом.
Використовують у всіх видах соусів та маринадів; до м'яса, грибів, риби. Також застосовують його як пряність для ароматизації ковбас, шинок, запіканок та супів. Запах духмяного перцю такий самий, як і у чорного перцю, але ароматніший, бо поєднує в собі запах мускатного горіха, чорного перцю та кориці. У розтертому вигляді перець духмяний набуває красивого темно-бежевого кольору з червонуватим відливом. У Карибській кухні духмяний перець з його приємним ароматом, що нагадує гвоздику, є однією з найважливіших і широко вживаних спецій. Поширеною стравою є фаршироване перцем м'ясо, що смажиться на багатті з гілок духмяного перцю. Це дещо нагадує використання мирту у країнах Середземномор'я. Також духмяний перець вирощують у Мексиці, хоча і гіршої якості. Там він входить до складу знаменитих соусів mole.
Найбільше споживання духмяного перцю спостерігається у Європі, особливо, в Англії. Британці використовують його для приготування соусів та рагу, а також для маринування овочів (разом з насінням білої гірчиці). Духмяний перець також досить популярний у США, де кухарі використовують його у багатьох традиційних стравах.
На європейському континенті духмяний перець є менш популярним, однак його додають у фарші для сосисок, а у Скандинавії часто використовують для приготування випічки з м'ясом. В Данії духмяний перець входить до складу специфічного продукту smørrebrød (вишукані ковбаси, м'ясо домашньої птиці, риба, овочі та сир на білому хлібі).
Використовують духмяний перець при консервації (у часи парусного флоту для довгого зберігання, м'ясо пересипали духмяним перцем). Відомо використання духмяного перцю у виробництві алкогольних напоїв: лікеру та рому. Як натуральний ароматизатор він застосовується у ковбасних виробах.
Енергетична цінність продукту — (за 100г) 263 кКал, харчова цінність (за 100г): білків — 6,09 г, жирів — 8,69 г, вуглеводів — 72,12 г, харчових волокон — 21,6 г. Містить вітаміни C та PP, мікроелементи: Ca, Mg, K, P, Fe, Cu, Mn, ефірна олія (до 4 %).
У місцевій народній медицині духмяний перець використовується при нетравленні шлунка і зовнішньо при невралгічних або ревматичних болях. Олія запашного перцю надає сильний зігрівальний ефект, хоча і не такий «вогненний», як інші олії з спецій. У низьких концентраціях воно викликає заспокійливу відчуття тепла, поступово проникає в глиб тіла. Швидкий розігрів майже моментально допомагає зняти напруженість. Той же зігрівальний ефект дуже заспокоює при артриті і ревматизмі, він дуже корисний і для втомлених, хворобливих м'язів. При судомах в м'язах олія запашного перцю швидко відновлює нормальну рухливість, і я використала її, коли робила масаж танцюристам і спортсменам. Масаж грудей з олією запашного перцю допомагає при кашлюку.
Застереження
Запашний перець дратує слизисті оболонки, тому слід тримати його подалі від рота, носа і статевих органів.[2].
Pimenta dioica, hay còn gọi là Allspice hoặc là Tiêu Mexico là một loài thực vật có hoa trong Họ Đào kim nương. Loài này được (L.) Merr. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1947.[1]
.png)
Pimenta dioica, hay còn gọi là Allspice hoặc là Tiêu Mexico là một loài thực vật có hoa trong Họ Đào kim nương. Loài này được (L.) Merr. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1947.
Пиме́нта лека́рственная, или Пимента двудо́мная, или Яма́йский пе́рец (лат. Pimēnta diōica, или лат. Pimenta officinālis) — вид рода Пимента семейства Миртовые. Из плодов растения получают душистый перец.
Растение содержит эфирное масло, основными компонентами которого являются эвгенол, кариофиллен, цинеол, фелландрен.
В качестве пряности душистый перец использовали ещё ацтеки, в Европе известен со времён Колумба. Своё название пимента получила от испанского слова pimenta - пряность. В диком виде растёт в Центральной Америке, культивируется в Индии, Южной Америке, на Кубе и на Ямайке.
Пимента лекарственная — вечнозеленое растение, высотой 10—20 м.
Листья сравнительно крупные, овальные и остроконечные.
Цветки небольшие, белые, в верхушечных соцветиях.
Плоды представляют собой ягоды сине-зелёного цвета.
Недозрелые плоды пименты лекарственной (лат. Fructus Pimentae) сушат для получения душистого перца, который быстро распространился в Европе и во многих случаях заменил перец чёрный. В нём сочетаются ароматы корицы, чёрного перца, мускатного ореха и гвоздики. Запах его пряный, вкус остропряный, жгучий. Пользоваться им необходимо осторожно, поскольку это сильная пряность. Душистый перец не только придаёт блюдам аромат, но и меняет их вкус.
Используется для приготовления различных видов мяса, главным образом баранины, подливок и других блюд. Перец душистый хорошо дополняет овощные блюда, рыбу, салаты из рыбы, соусы к дичи, овощные супы, студень, консервированные овощи. Используется он и для приготовления различных маринадов, пудингов, печенья, пирогов. В небольшом количестве придаёт своеобразный вкус фруктовым компотам. Им можно обогатить вкус специальных соусов.
Применение душистого перца как пряно-ароматической добавки способствует устранению метеоризма.
В незрелых высушенных плодах содержится до 4 % эфирного масла, в котором обнаружено 65—80 % эвгенола, цинеол, фелландрен и другие вещества. Сырьё используют в качестве антисептика[1].
Пиме́нта лека́рственная, или Пимента двудо́мная, или Яма́йский пе́рец (лат. Pimēnta diōica, или лат. Pimenta officinālis) — вид рода Пимента семейства Миртовые. Из плодов растения получают душистый перец.
Растение содержит эфирное масло, основными компонентами которого являются эвгенол, кариофиллен, цинеол, фелландрен.
提示：本条目的主题不是百香果。多香果又名眾香子、牙買加胡椒，是桃金孃科多香果屬的一種植物，原產於美洲的熱帶地區。乾燥未成熟的果實與葉子可以做為香料使用，由於果實具有丁香、胡椒、肉桂、肉荳蔻等多種香料的味道，所以被稱為多香果。
多香果具有多種香料的味道，嚐起來像是肉桂、肉豆蔻和丁香的混合物[2]，不過味道比較辣，辣度介於100至500 史高維爾指標之間。
哥倫布當年為了尋找胡椒而航行出海，在加勒比海地區發現了多香果，由於哥倫布並未看過真正的胡椒果實，他認為多香果就是胡椒，並且將多香果帶回西班牙，在當時稱多香果為「pimienta」，「pimienta」是西班牙語胡椒的意思，多香果的另一個英語名稱「pimento」就是由西班牙語「pimienta」轉變而來的。在第二次世界大戰以前，多香果的使用比現今更為廣泛，在戰爭期間，大量多香果樹被砍伐掉，至今產量尚未完全恢復至戰前的數量。牙買加是多香果的主要產地，另外危地馬拉、洪都拉斯以及墨西哥也都出产多香果。牙買加出产的多香果由於含油量高，被認為是品質最好的多香果。
有些人只看過研磨成粉狀的多香果粉，常常會誤以為多香果粉是由多種香料混合而成的，實際上，多香果粉只是由乾燥後的多香果一種香料研磨而成的。在果實尚未成熟時，將綠色的果實採收下來，乾燥後備用，傳統的做法是在陽光下曬乾。乾燥後的果實呈褐色，有點像是大顆的胡椒果粒。
多香果通常是以完整的果粒或是磨成粉狀來銷售，乾燥的果粒保存期比粉狀產品的較長，而且在要用時才用果粒現磨成的粉末也比較香。新鮮的多香果葉子也可以做香料使用，用法和月桂葉類似，在煮食物時加入一起煮，食物起鍋後要裝盤時拿掉，煮過的葉子並不會拿來吃。多香果葉和月桂葉不同之處是，多香果葉在乾燥後或儲存時會喪失很多香味。在牙買加也常會拿多香果的葉子與木材來燻肉。
多香果中有含有丁子香酚的揮發油，這種物質有除菌的作用，因此也可用來製作除臭劑。[3]
多香果是一種小喬木，樹高可達十公尺左右，樹型與大小和月桂樹頗為相似。果實為小圓球形，直徑約1-1.5公分，內有二顆種子。老熟的植株比較耐寒，幼小的植株較不耐寒，太冷時會使植株凍死。在熱帶及亞熱帶地區可以種植在室外，也可以將多香果種在盆子裡，放在溫室或當室內植物栽培，它都可以適應的很好。多香果為雌雄異株的植物，雌性株與雄性株這二種不同性別植物要儘量種在一起，不要相距太遠，使其可以順利的授粉及結果。
分類（APG III） 界 : 植物界 Plantae 階級なし : 被子植物 angiosperms 階級なし : 真正双子葉類 eudicots 階級なし : コア真正双子葉類 core eudicots 階級なし : バラ類 rosids 階級なし : アオイ類 malvids 目 : フトモモ目 Myrtales 科 : フトモモ科 Myrtaceae 属 : オールスパイス属[1]オールスパイス (allspice, Pimenta dioica) は、フトモモ科の植物で、果実または葉が香辛料として用いられる。名前の由来は、シナモン・クローブ・ナツメグの3つの香りを併せ持つといわれることから。 別名をジャマイカペッパーといい、クリストファー・コロンブスによってジャマイカからヨーロッパに持ち帰られた。東洋では百味胡椒、三香子とも呼ばれる[3]。
オールスパイスは現在でも中南米が産地であり、果実を未熟なうちに収穫し乾燥させて作られる。普通はパウダーで使われることが多いが、ピクルス液などではホールでも使われる。一般には食卓用というより調理中に使われる事が多い。クローブやシナモンと同じくオイゲノールが主成分のため、似た傾向のスパイシーな味と香りを持つ。トマトとの相性がよく、ハンバーグやソーセージなどの肉料理、ピクルスやソースに用いられる。甘い料理やデザート、果実にも向いている。また、上記のシナモン・クローブ・ナツメグと併用すると香りが調和しマイルドになる[4]。
オールスパイスは、生か加熱調理後かにかかわらずα-アミラーゼおよびα-グルコシダーゼに顕著な阻害作用を示し、糖尿病予防に利用できる可能性が示唆されている[5]。
アサ · アンゼリカ · イノンド · イングリッシュラベンダー（英語版） · エパソーテ · オレガノ · カレーリーフ · クルマバソウ（英語版） · コショウソウ · コリアンダー (シアントロ) · シシリー · シソ · シソクサ（英語版） · ジンブー（英語版） · スイバ · セージ · セイボリー · タイバジリコ（英語版） · タイホーリーバジル · タイム · タラゴン · チャービル · チャイブ · ドクダミ · ナギナタコウジュ · バジル · パセリ · ヒソップ · ピペルアウリツム（英語版） · ベトナムコリアンダー（英語版） · ヘンルーダ · ボリビアンコリアンダー（英語版） · ボルド（英語版） · マジョラム · ミツバ · ミント · メキシカンコリアンダー (ロングコリアンダー)（英語版） · ルリジサ · レモンバーム · レモンバーベナ · レモンマートル · ローリエ · レモングラス · ローズマリー · ラベージ
アサフェティダ · アジョワン · アナルダナ · アニス · アムチュール (マンゴーパウダー) · アリゲーターペッパー · アレッポペッパー · イノンド · ウコン · オールスパイス · カイエンペッパー · カシア · ガジュツ · カラシナ · カホクザンショウ · カルダモン · キャラウェイ · クスノキ · クミン · クラチャイ · クローブ · クロガラシ · 黒カルダモン · ケシノミ · コクム · コショウ · ゴマ · コリアンダー · サッサフラス · サフラン · サルサパリラ · 塩 · シトラスピール シナモン · シヌスモーレ · ジュニパーベリー · ショウガ · 小ガランガル · シロガラシ · スペインカンゾウ · セリムグレイン · セロリ · タスマニアペッパー · タマリンド · チャロリー · 陳皮 · 唐辛子 · トウシキミ · トンカ豆 · ナツメグ · ナンキョウソウ · ニオイクロタネソウ · ニンニク · バーベリー · ゴルパー · バニラ · パプリカ · パラダイスグレイン · バンウコン · ヒッチョウカ · ヒハツ · ヒハツモドキ · フェヌグリーク · フェンネル · ブラジリアンペッパー · ブラッククミン · ブラックライム · ホースラディッシュ · マウラブチェリー · マラバスラム · メース · ラドゥニ · リツェアクベバ · ローズ · ワサビ
アドジカ · アドヴィエ · エルブ・ド・プロヴァンス · オールドベイシーズニング · カーメリスネリ · ガーリックソルト · ガラムマサラ · カレー粉 · キャトルエピス · クラブボイル · 五香粉 · ザーター · シーズンドソルト · 七味唐辛子 · ジャークスパイス · セイボリー · タビル · タンドリーマサラ · チャートマサラ · チャウンク · チュニジアンファイブスパイス · チリパウダー · バハラット · ハリッサ · バルバレ · ハワイジ · パンチフォロン · ファインハーブ · ブーケガルニ · ブクヌ · ペルシャード · マサラ · ミックススパイス · ミトミタ · レモンペッパー · パンプキンパイスパイス · レカードロジョ
オールスパイス (allspice, Pimenta dioica) は、フトモモ科の植物で、果実または葉が香辛料として用いられる。名前の由来は、シナモン・クローブ・ナツメグの3つの香りを併せ持つといわれることから。 別名をジャマイカペッパーといい、クリストファー・コロンブスによってジャマイカからヨーロッパに持ち帰られた。東洋では百味胡椒、三香子とも呼ばれる。
オールスパイスは現在でも中南米が産地であり、果実を未熟なうちに収穫し乾燥させて作られる。普通はパウダーで使われることが多いが、ピクルス液などではホールでも使われる。一般には食卓用というより調理中に使われる事が多い。クローブやシナモンと同じくオイゲノールが主成分のため、似た傾向のスパイシーな味と香りを持つ。トマトとの相性がよく、ハンバーグやソーセージなどの肉料理、ピクルスやソースに用いられる。甘い料理やデザート、果実にも向いている。また、上記のシナモン・クローブ・ナツメグと併用すると香りが調和しマイルドになる。
オールスパイスは、生か加熱調理後かにかかわらずα-アミラーゼおよびα-グルコシダーゼに顕著な阻害作用を示し、糖尿病予防に利用できる可能性が示唆されている。
올스파이스나무(학명: Pimenta dioica)는 도금양과의 상록 교목이다.[1] 높이는 7~10미터이며, 백록색의 꽃이 피고 열매는 자주색이다.[1] 덜 익은 과실은 말려서 향신료로 쓰거나 기름을 짠다.[1] 자메이카가 주산지이다.[1] 올스파이스(영어: allspice)는 올스파이스나무의 성숙하지 않은, 말린 열매를 주로 하는 향신료이다. 원래 대앤틸리스 제도, 멕시코 남부, 중앙아메리카에서 기원했으나 현재는 세계의 수많은 온난 지역에서 경작된다.[2] "올스파이스"(allspice)라는 이름은 1621년 초 시나몬, 육두구, 정향의 맛을 하나로 합치는 것을 생각한 영국인에 의해 창안되었다.[3]
