nomes no trilho de navegação
Qarsiniya (lat. Garcinia)[1] — kluzikimilər fəsiləsinə aid bitki cinsi.[2]
İkiləpəlilər ilə əlaqədar bu məqalə qaralama halındadır. Məqaləni redaktə edərək Vikipediyanı zənginləşdirin. Qarsiniya (lat. Garcinia) — kluzikimilər fəsiləsinə aid bitki cinsi.
La Garcinia és un gènere botànic de la família de les Clusiaceae, nadiu d'Àsia, Austràlia, Àfrica tropical i el sud de la Polinèsia. Té entre 50 i 300 espècies d'arbres.
Garcinia ist eine Pflanzengattung innerhalb der Familie der Clusiaceae. Die 200 bis 450 Arten sind in den Tropen fast weltweit verbreitet.
Die Mangostane (Garcinia mangostana), auch Mangostan- oder Mangostinbaum genannt, wird wegen ihrer wohlschmeckenden, apfelgroßen Früchte oft angebaut. Einige Arten, Garcinia hanburyi und Garcinia morella, liefern ein als Gummigutta bekanntes Gummiharz und die Garcinia indica die Kokumbutter.
Garcinia-Arten sind Sträucher oder Bäume. Sie enthalten meist einen gelben Milchsaft. Knospen haben keine Schuppen. Die gegenständig oder quirlig an den Zweigen angeordneten, gestielten Laubblätter sind einfach. Selten sind Nebenblätter vorhanden.
Die Blütenstände sind unterschiedlich aufgebaut. Die Pflanzen sind meist funktional zweihäusig getrenntgeschlechtig (diözisch). Neben eingeschlechtigen Blüten gibt es aber auch manchmal zwittrige. Die Blüten sind meist vier- oder fünfzählig und haben ein doppeltes Perianth. Die Kelchblätter sind meist frei. Die freien oder verwachsenen Staubblätter oder Staminodien stehen in Bündeln. Der Fruchtknoten ist oberständig. Es werden Beeren mit einem bis acht großen Samen gebildet. Die Samen haben oft einen Arillus.
Garcinia-Arten haben Areale im tropischen und südlichen Afrika, Madagaskar, im tropischen Asien, auf dem Malaiischen Archipel, im nordöstlichen Australien, im westlichen Polynesien und in der Neotropis.
Die Gattung Garcinia wurde 1753 durch Carl von Linné in Species Plantarum, 1, S. 443 aufgestellt. Typusart ist Garcinia mangostana L. Der Gattungsname Garcinia ehrt den französischen Botaniker Laurent Garcin (1683–1752).
Es gibt eine Reihe von Synonymen für Garcinia L.: Brindonia Thouars, Cambogia L., Discostigma Hasskarl, Hebradendron Graham, Mangostana Gaertner, Oxycarpus Loureiro, Rhinostigma Miquel, Rheedia L., Tsimatimia Jum. & H.Perrier, Xanthochymus Roxburgh.
Es gibt 200 bis 450 Garcinia-Arten:
Asiatische Arten (Auswahl):
Arten vom Indonesischen Archipel (Auswahl):
Afrikanische Arten (Auswahl):
Neotropische Arten (Auswahl):
Mangostane (Garcinia mangostana):
Garcinia ist eine Pflanzengattung innerhalb der Familie der Clusiaceae. Die 200 bis 450 Arten sind in den Tropen fast weltweit verbreitet.
Die Mangostane (Garcinia mangostana), auch Mangostan- oder Mangostinbaum genannt, wird wegen ihrer wohlschmeckenden, apfelgroßen Früchte oft angebaut. Einige Arten, Garcinia hanburyi und Garcinia morella, liefern ein als Gummigutta bekanntes Gummiharz und die Garcinia indica die Kokumbutter.
Ing Garcinia metung yang genus da reng tanaman ning family Clusiaceae, a tubu king Asia, Australia, deng dakeng mauli at malisangan king Africa, at Polynesia. Maki bilang lang limang pulu anggang atlung dalan (50-300) deng species da reng dutung at palumpung (shrubs) a evergreen (e milalako bulung) a kayabe kaniting genus. Dioecious ya iti, at en:apomictic la reng mapilan kareng kayang sangkap o elementu.
Dakal kareng species ning Garcinia ing maki bungang mapapangan king lugal nung nu la mayayakit. Neng kayi, e ro man kilala deti pilan mung dalan a kilometru manibat king lugal nung nu la mapapangan. Ing Purple Mangosteen (G. mangostana) ing pekakilalang dili. Tatanam da ne iti king mabilug a mauli-aslagang Asia (southeast Asia), dapot e pa binang malwat a midala kareng aliwang lugal. E re makaing kilala kumpara king mangosteen ing Kandis (G. forbesii), a maki mangalating bungang kule malutu at maki laman a masla-aslam at malalaso. Kilala la reng species ning Garcinia a mayayakit kareng lugal a malisangan antimong pikukwanan (xanthone), a gum-resin (agtang mala-goma) a kule komanggi at dilo (brownish-yellow). Magagamit iti antimong pangule o pigment, o pamurga o paglako bulati.
Sasabyan dang agyu dang patuknangan deng sangkap mekwa king Garcinia kola ing pamiparakal (replication) ning Ebola virus, agpang kareng experimentu kareng laboratoriu.
Tuturing dong katumbas ning Garcinia deng makatuking lagyu:
Ing Garcinia metung yang genus da reng tanaman ning family Clusiaceae, a tubu king Asia, Australia, deng dakeng mauli at malisangan king Africa, at Polynesia. Maki bilang lang limang pulu anggang atlung dalan (50-300) deng species da reng dutung at palumpung (shrubs) a evergreen (e milalako bulung) a kayabe kaniting genus. Dioecious ya iti, at en:apomictic la reng mapilan kareng kayang sangkap o elementu.
Ko e heilala ko ha fuʻu ʻakau fakatuʻi ia, mo e ʻakau namu lelei ʻaupito. Ko e kakala ʻiloa ʻuluaki ʻaupito ia. Ko e kiʻi matalaʻiʻakau kulamaama (pe engeengamaama) ko e fakaʻilonga fakafonua ʻa Tonga ia.
ʻOku ui foki ko e Garcinia callophylum. Ko e hingoa ʻo e kāinga fakasaienisi onopooni ko e Clusiaceae ia, kae ʻoku ui foki Guttiferae pe Hypericaceae.
Ko e heilala ko ha fuʻu ʻakau fakatuʻi ia, mo e ʻakau namu lelei ʻaupito. Ko e kakala ʻiloa ʻuluaki ʻaupito ia. Ko e kiʻi matalaʻiʻakau kulamaama (pe engeengamaama) ko e fakaʻilonga fakafonua ʻa Tonga ia.
ʻOku ui foki ko e Garcinia callophylum. Ko e hingoa ʻo e kāinga fakasaienisi onopooni ko e Clusiaceae ia, kae ʻoku ui foki Guttiferae pe Hypericaceae.
Η Γαρκινία (Garcinia), είναι ένα φυτό του γένους της οικογένειας Κλουσιίδων (Clusiaceae) εγγενές στην Ασία, την Αυστραλία, την τροπική και νότια Αφρική και την Πολυνησία. Ο αριθμός των ειδών είναι αμφίβολος, με διάφορες πηγές να αναγνωρίζουν μεταξύ 50 και 300 περίπου. Συνήθως, τα φυτά αυτού του γένους ονομάζονται saptrees, μανγκοστάνες (τα οποία μπορούν επίσης να αναφέρονται συγκεκριμένα στην purple mangosteen, (G. mangostana), γαρκινίες (garcinias) ή διφορούμενα, «καρπός μαϊμούς».
Πολλά είδη απειλούνται από την καταστροφή των οικοτόπων και τουλάχιστον η G. cadelliana από τη Νήσο Νότιο Ανταμάν είναι σχεδόν ή έχει ήδη εξαφανιστεί εντελώς.[1]
Οι καρποί είναι μια πηγή τροφής για αρκετά ζώα, όπως τις πεταλούδες αρχιδούκας (Lexias) της τροπικής ανατολικής Ασίας, οι οποίες απολαμβάνουν τον χυμό (sap)[Σημ. 1] από υπερώριμες μανγκοστάνες.
Τα είδη Γαρκινίας (Garcinia) είναι αειθαλή δέντρα και θάμνοι, δίοικα και σε αρκετές περιπτώσεις απομικτικά.[Σημ. 2] Ο καρπός είναι ένα μούρο με σαρκώδες ενδοκάρπιο,[2][Σημ. 3] το οποίο σε αρκετά είδη, είναι νόστιμο.
Οι καρποί από τα περισσότερα είδη Γαρκινία (Garcinia) τρώγονται σε τοπικό επίπεδο. Οι καρποί ορισμένων ειδών είναι ιδιαίτερα αγαπητοί σε μία περιοχή, αλλά άγνωστοι μόλις λίγα εκατοντάδες χιλιόμετρα μακρύτερα. Το πιο γνωστό είδος είναι το purple mangosteen (G. mangostana), το οποίο έχοντας καθιερωθεί στα τέλη του 20ού αιώνα, σήμερα, καλλιεργείται σε όλη τη Νοτιοανατολική Ασία καθώς και σε άλλες τροπικές χώρες. Λιγότερο γνωστά, αλλά ακόμα διεθνούς σημασίας, είναι τα kandis (G. forbesii) με μικρούς στρογγυλούς κόκκινους καρπούς με υπόξινη γεύση και σάρκα που λιώνει, το lemon drop mangosteen (G. intermedia) με κίτρινο καρπό που ομοιάζει με ένα ρυτιδωμένο λεμόνι και το λεπτόφλουδο πορτοκαλί button mangosteen (G. prainiana).
Επιπλέον, το εκχύλισμα της φλούδας (εξωκάρπιο) του mangosteen, χρησιμοποιείται ως μπαχαρικό. Βρίσκεται σε περίοπτη θέση στην κουλτούρα των Kodava και η G. multiflora χρησιμοποιείται για να αρωματίσει και να χρωματίσει την περίφημη σούπα bún riêu του Βιετνάμ, όπου το φυτό αυτό είναι γνωστό ως hạt điều màu. Η Garcinia gummi-gutta παράγει ένα μπαχαρικό που χρησιμοποιείται ευρέως στη Νότια Ασία, ιδίως στην Κεράλα, όπου καλείται kodumpulli.
Τα περισσότερα είδη στη Γαρκινία (Garcinia), είναι γνωστά για την κομμεορητίνη, καφέ-κίτρινη από xanthonoids όπως η mangostin, και ο φλοιός του χρησιμοποιείται κατά της δυσεντερίας ως υπακτικό ή καθαρτικό, αλλά πιο συχνά – τουλάχιστον σε παλαιότερες εποχές – ως χρωστική ουσία (στις ακουαρέλλες της ζωγραφικής).[3] Μάλιστα, ο χρωστικός όρος «gamboge» αναφέρεται σε αυτήν τη χρωστική ουσία.
Εκχυλίσματα από το εξωκάρπιο ορισμένων ειδών – συνήθως της G. gummi-gutta, αλλά επίσης της purple mangosteen – συχνά περιλαμβάνονται στα κατασταλτικά της όρεξης, όπως τα Hydroxycut, Leptoprin ή XanGo. Αλλά η αποτελεσματικότητά τους σε φυσιολογικά επίπεδα κατανάλωσης είναι αναπόδεικτες, ενώ έχει τεκμηριωθεί τουλάχιστον σε μία περίπτωση σοβαρής οξέωσης η οποία προκλήθηκε από τη μακροχρόνια κατανάλωση αυτών των προϊόντων.[4] Επιπλέον, μπορεί να περιέχουν σημαντικές ποσότητες υδροξυκιτρικού οξέος, το οποίο είναι κάπως τοξικό και μετά από παρατεταμένη χρήση, μπορεί να καταστρέψει ακόμα και τους όρχεις.[5] Οι σπόροι πικρής κόλα (G. kola) χρησιμοποιούνται στη λαϊκή ιατρική. Η Garcinia mannii είναι δημοφιλής ως «ράβδος μασήματος»[Σημ. 4] στη δυτική Αφρική,[6] η οποία δροσίζει την αναπνοή και καθαρίζει τα δόντια.
Η Γαρκινία η υποελλειπτική (Garcinia subelliptica), γνωστή στην Ιαπωνική ως fukugi, είναι το ανθικό έμβλημα του Motobu και Tarama στην Οκινάουα. Στη Μαλαισία, η πόλη Beruas – που συνήθως γράφεται και "Bruas" – οφείλει το όνομά της από το seashore mangosteen (Garcinia hombroniana), τοπικά γνωστό ως pokok bruas.
Η Γαρκινία (Garcinia), είναι ένα φυτό του γένους της οικογένειας Κλουσιίδων (Clusiaceae) εγγενές στην Ασία, την Αυστραλία, την τροπική και νότια Αφρική και την Πολυνησία. Ο αριθμός των ειδών είναι αμφίβολος, με διάφορες πηγές να αναγνωρίζουν μεταξύ 50 και 300 περίπου. Συνήθως, τα φυτά αυτού του γένους ονομάζονται saptrees, μανγκοστάνες (τα οποία μπορούν επίσης να αναφέρονται συγκεκριμένα στην purple mangosteen, (G. mangostana), γαρκινίες (garcinias) ή διφορούμενα, «καρπός μαϊμούς».
Πολλά είδη απειλούνται από την καταστροφή των οικοτόπων και τουλάχιστον η G. cadelliana από τη Νήσο Νότιο Ανταμάν είναι σχεδόν ή έχει ήδη εξαφανιστεί εντελώς.
Οι καρποί είναι μια πηγή τροφής για αρκετά ζώα, όπως τις πεταλούδες αρχιδούκας (Lexias) της τροπικής ανατολικής Ασίας, οι οποίες απολαμβάνουν τον χυμό (sap) από υπερώριμες μανγκοστάνες.
Garcinia an genus kan mga tanom na nagbuburak sa pamilya kan Clusiaceae natural sa Asia, Amerika, Australia, Tropikal asin Timog Aprika, asin Polynesia. An numero kan espesye kaini dai pa matukoy; an Kew Gardens nakapagpabisto na nin 400 na espesye.[1] An mga tanom na yaun sa genus na ini iyo an saptree, manggosten (na nagtutukoy man sa Garcinia mangostana), garcinia, or manggosten.
Heilala (Garcinia sessilis)
Hanggan kan Disyembre 2018, an Kew's Plants of the World Online nakalista na ni halos 400 na inakong espesye.[1]
An magkakapira igdi iyo an mga:
Garcinia an genus kan mga tanom na nagbuburak sa pamilya kan Clusiaceae natural sa Asia, Amerika, Australia, Tropikal asin Timog Aprika, asin Polynesia. An numero kan espesye kaini dai pa matukoy; an Kew Gardens nakapagpabisto na nin 400 na espesye. An mga tanom na yaun sa genus na ini iyo an saptree, manggosten (na nagtutukoy man sa Garcinia mangostana), garcinia, or manggosten.
Garcinia is a genus of flowering plants in the family Clusiaceae native to Asia, America, Australia, tropical and southern Africa, and Polynesia. The number of species is disputed; Plants of the World Online (POWO) recognise up to 400.[1] Commonly, the plants in this genus are called saptrees, mangosteens (which may also refer specifically to Garcinia mangostana), or garcinias, and is one of several plants known as by the name "monkey fruit".
Many species are threatened by habitat destruction, and at least one species, G. cadelliana, from South Andaman Island, is almost or even completely extinct already.[2]
The fruits are a food source for several animals, such as the archduke butterflies (Lexias spp.) of tropical eastern Asia which relish the sap of overripe mangosteens.
The genus is named after French botanist Laurent Garcin (1683–1751).[3]
Garcinia species are evergreen trees and shrubs, dioecious and in several cases apomictic. The fruit is a berry with fleshy endocarp,[4] which in several species is delicious. Among neotropical Garcinia several species are dioecious (G. leptophylla, G. macrophylla and G. magnifolia), although female trees have often been observed to have some degree of self-fertility.
The fruit of most species of Garcinia are eaten locally; some species' fruits are highly esteemed in one region, but unknown just a few hundred kilometres away. The best-known species is Garcinia mangostana, which is now cultivated throughout Southeast Asia and other tropical countries, having become established in the late 20th century. Less well-known, but still of international importance, are kandis (G. forbesii) with small round red fruits with subacid taste and melting flesh, the lemon drop mangosteen (G. intermedia) with yellow fruit that look like a wrinkled lemon, and the thin-skinned orange button mangosteen (G. prainiana).
In addition, mangosteen rind (exocarp) extract is used as a spice. It figures prominently in Kodava culture, and G. multiflora is used to flavour and colour the famous bún riêu soup of Vietnam, where this plant is known as hạt điều màu. Garcinia gummi-gutta yields a spice widely used in South Asia, in particular in Kerala, where it is called kodumpulli.
Most species in Garcinia are known for their gum resin, brownish-yellow from xanthonoids such as mangostin, and used as purgative or cathartic, but most frequently – at least in former times – as a pigment. The colour term gamboge refers to this pigment.
Extracts of the exocarp of certain species – typically G. gummi-gutta, but also G. mangostana – are often contained in appetite suppressants, but their effectiveness at normal consumption levels is unproven, while at least one case of severe acidosis caused by long-term consumption of such products has been documented.[5] Furthermore, they may contain significant amounts of hydroxycitric acid, which is somewhat toxic and might even destroy the testicles after prolonged use.[6]
Bitter kola (G. kola) seeds are used in folk medicine.[7] G. mannii is popular as a chew stick in western Africa,[8] freshening the breath and cleaning the teeth.
G. subelliptica, called fukugi in Japanese, is the floral emblem of Mobuto and Tarama on Okinawa. The Malaysian town of Beruas – often spelled "Bruas" – derives its name from the seashore mangosteen (G. hombroniana), known locally as pokok bruas. It has been used for many years by certain African tribes as a tonic believed to increase 'energy levels' and to possess digestive and fat-busting properties.
Garcinia mangostana (purple mangosteen) with white, edible endocarp
Garcinia gardneriana (bacupari)
As of December 2018, Kew's Plants of the World Online lists nearly 400 accepted species.[1] Selected species include:
The genetic diversity of 22 Garcinia accessions was analyzed using peroxidase, RAPD markers, and gene sequence-specific amplification polymorphism (GSSAP).[9] Genetic diversity assessment revealed low genetic variation among them.[9] Phylogenetic analysis indicated that Garcinia species clustered into five groups at a mean similarity coefficient of 0.54.[9] This study showed that the G. magostana accessions can be clearly distinguished by combined peroxidase, RAPD, and gene sequence-specific amplification polymorphism.[9]
{{cite journal}}: CS1 maint: multiple names: authors list (link) Garcinia is a genus of flowering plants in the family Clusiaceae native to Asia, America, Australia, tropical and southern Africa, and Polynesia. The number of species is disputed; Plants of the World Online (POWO) recognise up to 400. Commonly, the plants in this genus are called saptrees, mangosteens (which may also refer specifically to Garcinia mangostana), or garcinias, and is one of several plants known as by the name "monkey fruit".
Many species are threatened by habitat destruction, and at least one species, G. cadelliana, from South Andaman Island, is almost or even completely extinct already.
The fruits are a food source for several animals, such as the archduke butterflies (Lexias spp.) of tropical eastern Asia which relish the sap of overripe mangosteens.
The genus is named after French botanist Laurent Garcin (1683–1751).
Garcinia es un género de plantas de la familia Clusiaceae, nativo de Asia, Australia, África tropical y sureña y Polinesia. Tiene especies de árboles siempreverdes y arbustos, es dioico y varios de sus elementos son apomícticos.
Es el único género de la tribu Garcinieae en la subfamilia Clusioideae. Comprende 610 especies descritas y de estas, solo 418 aceptadas.[1]
Son árboles, ramitas con frecuencia longitudinalmente acostilladas, amarillo-verdes, látex amarillo o anaranjado, a veces blanco; plantas dioicas. Hojas a veces verticiladas, nervio principal y nervios laterales prominentes; pecíolos profundamente acanalados arriba, con una estructura axilar ligulada. Inflorescencias axilares, fasciculadas, flores 1–muchas, pediceladas, pequeñas, blancas, yemas globosas; perianto 6-partido; sépalos 2, amarillo-verdosos a blancos; flores estaminadas con numerosos estambres, ovario capitado-disciforme; flores pistiladas con menos estambres y más pequeños, ovario ovoide. Fruto una baya globosa u ovoide, parte carnosa pulposa o coriácea y dura, superficie lisa a verrugosa; semillas 1–4, grandes, a veces envueltas en una testa dulce, blanca y carnosa.[2]
Muchas especies de Garcinia tienen frutos comestibles, comercializados localmente. La especie más conocida es la mangostán (G. mangostana), ahora cultivada en el sudeste de Asia, y en países tropicales después de recientes introducciones.
Menos conocidas son: la especie kandis (G. forbesii) con una pequeña fruta redonda de color rojo, de un sabor sub-ácido y sensación carnosa; el mangostán gota de limón (G. intermedia) de fruto amarillo, similar a un limón arrugado; y el mangostán de piel fina (G. prainiana) de color naranja.
Las especies tropicales de Garcinia se conocen por su goma-resina parda amarilla (xantona), usada como pigmento, purgativa, catártica. Debido a su uso tan extendido como pigmento, sobre todo en tiempos antiguos, se ha dado el nombre de “color gamboge” a este pigmento.
El extracto de la corteza de Garcinia mangostana (epicarpio) suele utilizarse también como especia, ocupando un lugar destacado entre la cultura culinaria Kodava.
La Garcinia multiflora es utilizada como saborizante de comidas y es la responsable del color tan particular de la sopa bún riêu, característica en Vietnam, donde se conoce a esta planta como “điều màu”.
La Garcinia gummi-gutta también es utilizada popularmente como especia en el sur asiático, en particular, en Kerala, donde se la llama comúnmente “kodumpulli”.
La especie Garcinia mannii se utiliza popularmente como palo para mascar en África occidental,[3] ya que refresca el aliento y favorece a la limpieza bucal.
Como nota cultural, Garcinia subelliptica, llamada fukugi en japonés, es el emblema floral de Mobutu y Tarama en Okinawa. Otra especie culturalmente valorada es Garcinia hombroniana, llamada “bruas Pokok” en Malasia, que da origen a Beruas – a menudo escrito “Bruas”, ciudad de Malasia en que se cultiva esta especie.
Los extractos de la cáscara de algunas especies son reputadas como supresoras del apetito. En particular, los extractos del epicarpio de ciertas especies de Garcinia – gummi-gutta, mangostán púrpura, cambogia- se han vuelto populares en los últimos tiempos como componente principal de suplementos dietarios. Sin embargo, no se ha comprobado su eficacia en niveles de consumo normales, y a largo plazo, en algunos casos se ha documentado un caso de acidosis grave por su consumo.[4]
Se sabe además que estas especies contienen cantidades significativas de ácido hidroxicítrico, un compuesto que se encuentra en la cáscara del mangostán, que resulta ser una sustancia tóxica en niveles de consumo elevados.[cita requerida]
No hay evidencias claras de la efectividad del ácido hidroxicítrico sobre la pérdida de peso.[5]
El género fue descrito por Carlos Linneo y publicado en Species Plantarum 1: 443. 1753.[2]
Garcinia: nombre genérico que fue otorgado en honor del botánico francés Laurent Garcin (1683-1752).
Garcinia es un género de plantas de la familia Clusiaceae, nativo de Asia, Australia, África tropical y sureña y Polinesia. Tiene especies de árboles siempreverdes y arbustos, es dioico y varios de sus elementos son apomícticos.
Es el único género de la tribu Garcinieae en la subfamilia Clusioideae. Comprende 610 especies descritas y de estas, solo 418 aceptadas.
Mangostanit[2] (Garcinia) on tropiikissa kasvavien puiden suku. Suvussa on eri arvioiden mukaan noin 240-500 jäsentä.[3][4]
Monilla sen lajeilla on syötäviä hedelmiä, joista tunnetuin on mangostani (Garcinia mangostana). Joistakin lajeista saadaan väriaineita, toisia käytetään lääkekasveina. Myös niiden puuainesta käytetään rakennusaineena.[5]
Mangostani hedelmillä on väitetty olevan painoa vähentävää vaikutusta (hydrocitric acid), mutta tätä vaikutusta ei ole havaittu ihmisillä tehdyissä testeissä.
Lajeja on satoja, tarkasta määrästä ei ole yksimielisyyttä tutkijoiden keskuudessa. Joitakin tunnetumpia lajeja, lähinnä hedelmäpuita ja lääkekasveja:
Mangostanit (Garcinia) on tropiikissa kasvavien puiden suku. Suvussa on eri arvioiden mukaan noin 240-500 jäsentä.
Monilla sen lajeilla on syötäviä hedelmiä, joista tunnetuin on mangostani (Garcinia mangostana). Joistakin lajeista saadaan väriaineita, toisia käytetään lääkekasveina. Myös niiden puuainesta käytetään rakennusaineena.
Mangostani hedelmillä on väitetty olevan painoa vähentävää vaikutusta (hydrocitric acid), mutta tätä vaikutusta ei ole havaittu ihmisillä tehdyissä testeissä.
Garcinia est un genre de plantes de la famille des Clusiaceae originaire d'Asie, d'Australie, d'Afrique tropicale et australe, de Polynésie, des Caraïbes et d'Amérique du Sud[1]. Le nombre d'espèces établies est fortement controversé. Selon les sources de botanistes, entre 50 et 300 taxons sont considérés comme expressément valables. L'espèce Garcinia cadelliana a peut-être complètement disparu de l'île de d'Andaman du Sud[2].
Les fruits sont appréciés par certains animaux, tels que le papillon archiduc (Lexias) qui se délecte de la sève surmûrie des mangoustans dans les forêts tropicales d'Asie de l'Est.
De nombreuses espèces de Garcinia produisent des fruits avec arille comestible. Le plus connu est le mangoustanier, qui est cultivé dans toute l'Asie du Sud et d'autres pays tropicaux. On trouve d'autres espèces moins connues mais d'importance internationale :
La peau externe (exocarpe) est extraite pour fabriquer une épice. Dans la culture Kodava, Garcinia multiflora est utilisé pour la saveur et la coloration de la fameuse soupe bún riêu au Vietnam, où cette plante est connue sous le nom de hạt điều màu. Le gambooge (Garcinia gummi-gutta) permet d'obtenir une épice largement utilisé en Asie du Sud, en particulier dans le Kerala, où il est appelé kodumpulli.
La plupart des espèces de Garcinia sont connues pour leur gomme de résine de couleur brun-jaune, comme le xanthone isomangostin, et utilisé comme purgatif ou laxatif, mais le plus souvent - du moins dans les temps anciens - en tant que pigment. Le terme de couleur « gomme-gutte » ou « gamboge » fait référence au Gambooge, dont le nom scientifique obsolète est Garcinia Cambogia (Garcinia gummi-gutta). La Garcinia cambogia est interdite de vente en France à la suite d'essais cliniques réalisés en 1998[3] qui ont démontré que l’acide hydroxycitrique n’apporte aucun effet notoire sur la perte de poids ni sur la destruction des graisses. Un document de l'ANSES de 2007 rapporte que les préparations à base de Garcinia cambogia sont considérées comme des médicaments notamment en raison de l'activité hypoglycémiante de l'acide hydrocitrique qu'elles contiennent.[4]
Des extraits d'exocarpe de certaines espèces - couramment le gambooge mais aussi le mangoustan - sont utilisés en tant que coupe-faim. Mais leur efficacité à un niveau de consommation normal n'est pas prouvée, alors qu'au moins un cas d'acidose sévère causée par la consommation prolongée de ces produits a été rapporté[5]. En outre, elles contiennent des quantités importantes d'acide hydroxycitrique qui est légèrement toxique et peut même détruire à terme les testicules[6]. Garcinia mannii est utilisé comme un bâton à mâcher dans l'ouest de l'Afrique[7], pour rafraîchir l'haleine et nettoyer les dents.
Garcinia subelliptica, appelé fukugi en japonais, est l'emblème floral de Motobu et Tarama dans l'Okinawa. La ville de Malaisie Beruas - souvent orthographié Bruas - tire son nom de Garcinia hombroniana, connu localement sous l'appellation de pokok bruas.
Garcinia est un genre de plantes de la famille des Clusiaceae originaire d'Asie, d'Australie, d'Afrique tropicale et australe, de Polynésie, des Caraïbes et d'Amérique du Sud. Le nombre d'espèces établies est fortement controversé. Selon les sources de botanistes, entre 50 et 300 taxons sont considérés comme expressément valables. L'espèce Garcinia cadelliana a peut-être complètement disparu de l'île de d'Andaman du Sud.
Les fruits sont appréciés par certains animaux, tels que le papillon archiduc (Lexias) qui se délecte de la sève surmûrie des mangoustans dans les forêts tropicales d'Asie de l'Est.
Garcinia adalah nama marga tumbuh-tumbuhan dari suku Clusiaceae. Marga yang terdiri dari sekitar 200 spesies ini sebagian besar menyebar di Dunia Lama, terutama Asia Tenggara, dan hanya sebagian kecil didapati di Amerika tropis[1]. Beberapa jenisnya menghasilkan kayu yang keras, dan cukup banyak yang menghasilkan buah yang dapat dimakan, sebagai buah segar atau pemberi rasa masam pada masakan[2]. Salah satunya yang terkenal adalah manggis (G. mangostana).
Nama marga ini diambil dari nama seorang dokter kapal sekaligus naturalis yang bekerja di Hindia Belanda, L. Garcin (1683 – 1751)[3].
Pohon kecil hingga sedang; kadang-kadang berupa semak; dan jarang-jarang berbentuk pohon besar yang mencapai tinggi 30 m[3]. Batangnya ramping, lurus, mengecil ke ujungnya, dan berakhir dengan tajuk yang sering berbentuk kerucut. Percabangan tersusun dalam bentuk selang-seling; semula muncul dalam sudut lancip terhadap batang, lama-kelamaan mendatar atau menggantung. Bekas-bekas percabangan di bagian bawah sering masih tertinggal berupa benjolan-benjolan pada batang. Seluruh bagian tumbuhan, apabila dilukai, mengeluarkan getah kental dan lengket berwarna putih atau kuning.[2]
Daun-daun tunggal, agak tebal seperti jangat atau seperti kertas, bertepi rata, berhadapan bersilang pada ranting-ranting yang hampir persegi; daun-daun yang tua kemudian sejajar, karena adanya pemutaran ranting.[1][2]
Kebanyakan berumah dua (dioesis), dengan perkecualian pada beberapa spesies[3]. Perbungaan berada pada ketiak daun, menyendiri atau dalam kumpulan atau karangan kecil, berkelamin satu, beraturan, berbilangan 4-5. Kelopak agak berdaging, tidak rontok dan tumbuh bersama buah; mahkota agak berdaging, putih, kuning, atau kemerahan.[1]
Buah buni berbiji 1-12 butir. Bijinya besar-besar, terbungkus oleh arilus (salut biji) yang mengandung banyak sari buah. Embrionya hanya tersusun atas hipokotil, sedangkan keping bijinya tidak ada.[2]
Banyak jenisnya yang menghasilkan buah yang dapat dimakan. Manggis (G. mangostana) adalah yang paling populer; jenis ini hanya ditemukan tanaman budidayanya, tidak didapati di alam liar. Menurut sebuah laporan pada 2011, Indonesia memang dikenal sebagai produsen terbesar manggis, namun pengekspor terbesarnya adalah Thailand. Hal ini dinyatakan oleh Reza Tirtawinata, Kepala Divisi Laboratorium dan Riset PT Mekar Unggul Sari.[4] Mundu atau jawura (G. dulcis) rasanya masam, dimakan segar atau dibuat menjadi selai. Asam kandis (G. xanthochymus) dan asam gelugur (G. atroviridis) biasa diiris-iris dan dikeringkan, dijadikan sebagai bumbu dan pemberi rasa asam pada masakan.[2] Cerupu (G. prainiana) yang manis atau masam juga dimakan orang di Asia Tenggara daratan.[3] Selain itu pula, ada mundar (Garcinia forbesii) yang diketahui sebesar telur ayam, dengan daging putih yang teksturnya bertepung.[4]
Beberapa jenis Garcinia menghasilkan kayu setengah berat hingga berat (densitas 690–1.120 kg/m³ pada kadar air 15%), yang dalam perdagangan umumnya dikenal sebagai kayu kandis[1]. Kayu ini cukup keras hingga amat keras, berserat lurus, bertekstur halus dan merata, gubalnya berwarna pucat, acap sukar dibedakan dari terasnya yang sangat bervariasi dari merah-cokelat gelap hingga kuning[3]. Ekspor kayu Garcinia campuran dari Sabah tercatat sejumlah 116 m³ (1992), sedangkan Papua Nugini mengekspor hingga 30.000 m³ pada tahun 1996[1].
Bahan pewarna “gamboge” diperoleh dengan menyadap getah berwarna kuning dari G. hanburyi di Thailand, serta dari G. morella di India[2]. Dari kata gamboge itulah berasal nama negara Kamboja[3].
Kulit buah manggis (G. mangostana) digunakan dalam penyamakan kulit dan sebagai penghasil bahan pewarna hitam.[5] Beberapa jenis Garcinia yang lain daun mudanya dapat dimakan sebagai sayuran, atau sebagai pemberi rasa masam pada masakan. Jenis-jenis tertentu menghasilkan bahan obat tradisional dari daun, buah, akar, atau pepagannya.[1][2] Manggis misalnya, rebusan kulit buah ini diminum sebagai obat diare.
Di Pontianak, mundu (Garcinia dulcis) dahulu banyak ditanam di tepi jalan Tanjungpura terutama pada zaman penjajahan Kolonial Belanda. Masyarakat dipaksa untuk menaman spesies ini, umumnya dimanfaatkan sebagai tanaman buah dan tanaman peneduh di tepi jalan. Setelah kedatangan Jepang, sebagian pohon ditebang dan terus berlanjut hingga kemerdekaan Indonesia.
Jenis-jenis Garcinia liar umumnya dijumpai tumbuh tersebar, dan merupakan pohon-pohon penyusun lapisan tajuk kedua di hutan primer dataran rendah, atau lebih jarang, di hutan pegunungan bawah hingga 900(–2100) m dpl. Beberapa spesies seperti G. hombroniana dan G. parvifolia mungkin didapati melimpah di hutan sekunder. Dan meskipun biasanya Garcinia didapati di hutan tanah kering, beberapa jenisnya seperti G. bancana, G. maingayi, G. nigrolineata, dan G. parvifolia juga dijumpai tumbuh di rawa-rawa. Ada pula jenis yang tumbuh di tanah berkapur.[1]
Marga Garcinia masih banyak diperdebatkan anggotanya. Para ahli belum sepakat mengenai jumlah spesies yang tergabung ke dalam marga tersebut; dengan angka yang berkisar antara 100 hingga 400 spesies[1]. Dengan 400 spesies, marga ini menjadi yang terbesar dalam suku Guttiferae[3] (Clusiaceae).
Garcinia adalah nama marga tumbuh-tumbuhan dari suku Clusiaceae. Marga yang terdiri dari sekitar 200 spesies ini sebagian besar menyebar di Dunia Lama, terutama Asia Tenggara, dan hanya sebagian kecil didapati di Amerika tropis. Beberapa jenisnya menghasilkan kayu yang keras, dan cukup banyak yang menghasilkan buah yang dapat dimakan, sebagai buah segar atau pemberi rasa masam pada masakan. Salah satunya yang terkenal adalah manggis (G. mangostana).
Nama marga ini diambil dari nama seorang dokter kapal sekaligus naturalis yang bekerja di Hindia Belanda, L. Garcin (1683 – 1751).
Garcinija (lot. Garcinia) – kliuzijinių (Clusiaceae) šeimos krūmų ir medžių gentis, paplitusi Afrikos, Australijos, Azijos ir Okeanijos tropikuose. Dėl skirtingos sistematikos genčiai priskiriama nuo 50 iki 300 rūšių.
Didelės dalies garcinijų sėklamakštės yra valgomos, tačiau naudojamos tik vietinėms reikmėms, iš plačiau naudojamų rūšių pažymėtini mangostaninės garcinijos vaisiai. Vaisių žievelė vartojama kaip prieskonis. Sakai naudojami gumos gamybai. Dalis rūšių, pavyzdžiui, karčioji garcinija turi vaistinių savybių.
Garcinija (lot. Garcinia) – kliuzijinių (Clusiaceae) šeimos krūmų ir medžių gentis, paplitusi Afrikos, Australijos, Azijos ir Okeanijos tropikuose. Dėl skirtingos sistematikos genčiai priskiriama nuo 50 iki 300 rūšių.
Didelės dalies garcinijų sėklamakštės yra valgomos, tačiau naudojamos tik vietinėms reikmėms, iš plačiau naudojamų rūšių pažymėtini mangostaninės garcinijos vaisiai. Vaisių žievelė vartojama kaip prieskonis. Sakai naudojami gumos gamybai. Dalis rūšių, pavyzdžiui, karčioji garcinija turi vaistinių savybių.
Mangostan (Garcinia L.) – rodzaj roślin z rodziny kluzjowatych. Przedstawiciele występują w klimacie tropikalnym.
Gromada okrytonasienne (Magnoliophyta Cronquist, podgromada Magnoliophytina Frohne & U. Jensen ex Reveal, klasa Rosopsida Batsch, podklasa ukęślowe (Dilleniidae Takht. ex Reveal & Tahkt.), nadrząd Theanae R. Dahlgren ex Reveal, rząd herbatowce (Theales Lindl.), rodzina dziurawcowate (Clusiaceae Lindl.), podrodzina Garcinioideae Burnett, plemię Garcinieae Choisy, rodzaj mangostan (Garcinia L.)[2].
Mangostan (Garcinia L.) – rodzaj roślin z rodziny kluzjowatych. Przedstawiciele występują w klimacie tropikalnym.
Garcinia L. é um género de plantas clusiáceas, nativas da Ásia, Austrália, zonas tropicais de África, Polinésia, Caribe e América do Sul. O grupo inclui perto de 600 espécies de árvores e arbustos[1].
Cerca de 600.
Garcinia L. é um género de plantas clusiáceas, nativas da Ásia, Austrália, zonas tropicais de África, Polinésia, Caribe e América do Sul. O grupo inclui perto de 600 espécies de árvores e arbustos.
Багато видів Гарцінії є фруктами з їстівними лушпинням. Але більшість з них їдять на місцевому рівні; плоди деяких видів користуються заслуженою повагою в одному регіоні, але є невідомими всього в декількох сотнях кілометрів від нього. Найвідоміший вид (Garcinia mangostana), який в наш час[коли?] культивується по всій Південно-Східної Азії та у інших тропічних країнах, з кінця 20 століття. Менш відомі, але котрі мають міжнародне значення, є Кандіс (Garcinia forbesii) з маленькими круглими червоними, слабокислими на смак плодами, (Garcinia проміжний) з жовтими плодами, які виглядають як зморшкуватий лимон, і тонкою шкіркою апельсин Мангостан (Garcinia prainiana).
Крім того, екстракт шкірки мангустіна використовується як спеція. Він займає чільне місце в Kodava культури, і Garcinia multiflora використовується для надавання смаку й кольору знаменитим Bun rieu та В'єтнамському супу, де ця рослина відома як hạt điều màu. Гамбудж (Garcinia gummi-gutta) дає пряність, що широко використовується в Південній Азії, зокрема, в Керала, де він називається kodumpulli.
Більшість видів Гарцінії славляться смолами, буро-жовтого кольору (завдяки ксантонам), такі як mangostin, і використовуються як проносне, але найчастіше — принаймні в минулі часи — як пігмент. Кольоровий термін «гуммігут» посилання Gambooge, чиї застарілі Наукова назва Garcinia cambogia.
Витяги з внеплоднік деяких видів — як правило, Gambooge або Purple Мангостан — часто містяться в препаратах для тамування апетиту, такі як Hydroxycut, Leptoprin або XanGo. Але їх ефективність за нормальних рівнів споживання доведена, а принаймні один випадок важкого ацидозу, викликане довгостроковим споживанням таких продуктів, були задокументовані Wong і Клеммер (2008). Крім того, вони можуть містити значну кількість гідроксіцітрінової кислоти, яка є дещо токсичною, і можуть навіть зруйнувати яєчка після тривалого використання. Фруктові екстракти Горький Кольського (Garcinia kola) були стверджував, що ефективною при зупинці вірус Ебола реплікації в лабораторних випробуваннях; її насіння використаної в народної медицини. Garcinia mannii популярний як жуйка (англ. chewstick) в західній Африка, для освіжаючого дихання і чищення зубів.
Garcinia subelliptica, називається фукуджів Японська, є квітковим символом в Мобуту та Тарама на Окінава. Малайзійське місто Beruas — часто пишеться «Bruas» — отримало свою назву від Приморський Мангостан (Garcinia hombroniana), відомих місцях, як Покок бруас.
Багато видів Гарцінії є фруктами з їстівними лушпинням. Але більшість з них їдять на місцевому рівні; плоди деяких видів користуються заслуженою повагою в одному регіоні, але є невідомими всього в декількох сотнях кілометрів від нього. Найвідоміший вид (Garcinia mangostana), який в наш час[коли?] культивується по всій Південно-Східної Азії та у інших тропічних країнах, з кінця 20 століття. Менш відомі, але котрі мають міжнародне значення, є Кандіс (Garcinia forbesii) з маленькими круглими червоними, слабокислими на смак плодами, (Garcinia проміжний) з жовтими плодами, які виглядають як зморшкуватий лимон, і тонкою шкіркою апельсин Мангостан (Garcinia prainiana).
Крім того, екстракт шкірки мангустіна використовується як спеція. Він займає чільне місце в Kodava культури, і Garcinia multiflora використовується для надавання смаку й кольору знаменитим Bun rieu та В'єтнамському супу, де ця рослина відома як hạt điều màu. Гамбудж (Garcinia gummi-gutta) дає пряність, що широко використовується в Південній Азії, зокрема, в Керала, де він називається kodumpulli.
Більшість видів Гарцінії славляться смолами, буро-жовтого кольору (завдяки ксантонам), такі як mangostin, і використовуються як проносне, але найчастіше — принаймні в минулі часи — як пігмент. Кольоровий термін «гуммігут» посилання Gambooge, чиї застарілі Наукова назва Garcinia cambogia.
Витяги з внеплоднік деяких видів — як правило, Gambooge або Purple Мангостан — часто містяться в препаратах для тамування апетиту, такі як Hydroxycut, Leptoprin або XanGo. Але їх ефективність за нормальних рівнів споживання доведена, а принаймні один випадок важкого ацидозу, викликане довгостроковим споживанням таких продуктів, були задокументовані Wong і Клеммер (2008). Крім того, вони можуть містити значну кількість гідроксіцітрінової кислоти, яка є дещо токсичною, і можуть навіть зруйнувати яєчка після тривалого використання. Фруктові екстракти Горький Кольського (Garcinia kola) були стверджував, що ефективною при зупинці вірус Ебола реплікації в лабораторних випробуваннях; її насіння використаної в народної медицини. Garcinia mannii популярний як жуйка (англ. chewstick) в західній Африка, для освіжаючого дихання і чищення зубів.
Garcinia subelliptica, називається фукуджів Японська, є квітковим символом в Мобуту та Тарама на Окінава. Малайзійське місто Beruas — часто пишеться «Bruas» — отримало свою назву від Приморський Мангостан (Garcinia hombroniana), відомих місцях, як Покок бруас.
Chi Bứa (danh pháp khoa học: Garcinia) là một chi thực vật trong họ Bứa (Clusiaceae) có nguồn gốc ở châu Á, Úc, vùng nhiệt đới và miền nam châu Phi và Polynesia. Chi này có khoảng 50-300 loài cây thân gỗ hay cây bụi thường xanh, hoa khác gốc và một vài loài có thể sinh sản vô tính. Tại PlantSystematics.org liệt kê 551 danh pháp khoa học, nhưng có lẽ có nhiều từ đồng nghĩa. Tên gọi Garcinia lấy theo tên của nhà thực vật học Laurence Garcia, người đã sưu tập các mẫu cây cỏ và sống tại Ấn Độ vào thế kỷ 18.
Nhiều loài cây trong chi Garcinia có quả ăn được, chủ yếu mang tính địa phương và đôi khi người ta thậm chí không biết đến chúng mặc dù chỉ cách nhau vài trăm kilômét. Được biết đến nhiều nhất là loài măng cụt (G. mangostana), hiện nay được trồng khắp khu vực Đông Nam Á và các quốc gia nhiệt đới khác sau khi được đưa vào trong thời gian gần đây. Ít được biết đến hơn măng cụt là Kandis (G. forbesii) với quả tròn nhỏ màu đỏ và vị hơi chua. Các loài nhiệt đới trong chi Garcinia được biết đến vì nhựa màu vàng ánh nâu của chúng (xanthon), được sử dụng như là các thuốc nhuộm cũng như thuốc xổ hoặc thuốc tẩy nhẹ.
Các chất chiết ra từ quả của loài Garcinia kola được cho là có tính năng kiềm chế hoạt động và sinh sản của virus Ebola trong các thử nghiệm trong phòng thí nghiệm.
Thành phần trong Garcinia Cambogia là Hydroxycitric Acid (HCA) có khả năng giảm cân bằng cách chuyển hóa lượng mỡ trong cơ thể thành năng lương. Đồng thời, HCA giúp cơ thể giảm cảm giác thèm ăn, giảm stress và giúp người dùng ngủ ngon[1]
Các tên gọi sau đây có thể coi là các từ đồng nghĩa của Garcinia:
Chi Bứa (danh pháp khoa học: Garcinia) là một chi thực vật trong họ Bứa (Clusiaceae) có nguồn gốc ở châu Á, Úc, vùng nhiệt đới và miền nam châu Phi và Polynesia. Chi này có khoảng 50-300 loài cây thân gỗ hay cây bụi thường xanh, hoa khác gốc và một vài loài có thể sinh sản vô tính. Tại PlantSystematics.org liệt kê 551 danh pháp khoa học, nhưng có lẽ có nhiều từ đồng nghĩa. Tên gọi Garcinia lấy theo tên của nhà thực vật học Laurence Garcia, người đã sưu tập các mẫu cây cỏ và sống tại Ấn Độ vào thế kỷ 18.
Гарциния (лат. Garcinia) — род растений семейства Клузиевые. Виды происходят из Азии, Австралии, тропической и южной Африки, и островов Полинезии. Представители рода, в котором выделяют от 50 до 300 видов, — двудомные вечнозелёные деревья, цветущие растения и кустарники.
Многие виды рода Гарциния имеют съедобные плоды, применяемые преимущественно в местных кухнях и иногда даже неизвестные в нескольких сотнях километров от места потребления. Наиболее хорошо известным видом является мангостин (Garcinia mangostana), который после интродукции культивируется по всей Юго-Восточной Азии и в других тропических странах. Несколько менее известен кандис (Garcinia forbesii) с маленькими округлыми красными плодами с нежной кисловатой мякотью. Тропические виды гарсиний известны благодаря своим смолам, содержащим жёлто-коричневый ксантон и применяемым как красители и в качестве слабительного. Из семян гарцинии индийской получают масло кокум. Экстракты коры некоторых видов (преимущественно гарцинии камбоджийской (Garcinia cambogia)) применяют в качестве подавителей аппетита при похудении, хотя эффективность этого применения не доказана.
Есть информация, что экстракт плодов Garcinia kola, возможно, эффективен для приостановки репликации вируса лихорадки Эбола в лабораторных тестах.[источник не указан 1076 дней]
Следующие названия рода Garcinia рассматриваются в качестве синонимов:
По информации базы данных The Plant List, род включает 390 видов[2]. Некоторые из них:
Гарциния (лат. Garcinia) — род растений семейства Клузиевые. Виды происходят из Азии, Австралии, тропической и южной Африки, и островов Полинезии. Представители рода, в котором выделяют от 50 до 300 видов, — двудомные вечнозелёные деревья, цветущие растения и кустарники.
藤黃屬（学名：Garcinia），又名福木屬，为金虎尾目黄藤科下的一个屬。著名物種有菲島福木、山竹等。
フクギ属（フクギぞく、学名：Garcinia）は、フクギ科に分類される属の一つ。主に常緑高木が含まれ、果実が食用となる種も多い。日本ではフクギが防風林等として植栽され[1]、マンゴスチン等が果樹として栽培されている。
フクギ
マンゴスチン
この項目は、植物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（プロジェクト:植物／Portal:植物）。 フクギ属（フクギぞく、学名：Garcinia）は、フクギ科に分類される属の一つ。主に常緑高木が含まれ、果実が食用となる種も多い。日本ではフクギが防風林等として植栽され、マンゴスチン等が果樹として栽培されている。
망고스틴속(mangosteen屬, 학명: Garcinia 가르키니아[*])은 클루시아과의 속이다.
.jpg)
