nomes no trilho de navegação
Macrolepiota és un gènere de bolets amb làmines blanques dins la família Agaricaceae. L'espècies mésconeguda és la paloma (Macrlepiota procera). El gènere conté unes 30 espècies.[1]
Estudis filogenètics recents d'ADN han dividit el gènere en dos clades. El primer clade inclou M. procera, M. mastoidea, M. clelandii i espècies estretament relacionades, mentre el segon clade és més divers i inclou M. rhacodes, Chlorophyllum molybdites i molts altres.[2]
Macrolepiota albuminosa és menja en la cuina xinesa on s'anomena jīzōng (鸡枞|鸡枞)
Macrolepiota és un gènere de bolets amb làmines blanques dins la família Agaricaceae. L'espècies mésconeguda és la paloma (Macrlepiota procera). El gènere conté unes 30 espècies.
Estudis filogenètics recents d'ADN han dividit el gènere en dos clades. El primer clade inclou M. procera, M. mastoidea, M. clelandii i espècies estretament relacionades, mentre el segon clade és més divers i inclou M. rhacodes, Chlorophyllum molybdites i molts altres.
Macrolepiota albuminosa és menja en la cuina xinesa on s'anomena jīzōng (鸡枞|鸡枞)
Die Riesenschirmlinge (Macrolepiota) sind eine Pilzgattung aus der Familie der Champignonverwandten.
Die Riesenschirmlinge sind große bis sehr große zentral gestielte Pilzarten mit im Alter schirmartigem Äußeren. Der Hut ist zunächst kugelig. Später schirmt er auf, wobei er eine konvexe bis flache Form annimmt und oft einen Buckel aufweist. Er erreicht dabei normalerweise einen Durchmesser von 5–25 cm. Seine Oberfläche ist meist weißlich, creme, grau-, rot- oder dunkelbraun gefärbt. Während der Fruchtkörperentwicklung kommt es zum Aufreißen der Huthaut und meist auch der Stieloberfläche. Die Huthaut bildet dann charakteristische, häufig konzentrisch angeordnete, faserige oder schollige Schuppen. Deren Untergrund ist weißlich bis bräunlich. Die Hutmitte reißt kaum auf. Am Stiel bleibt ein typischer verschiebbarer Ring zurück. Die Lamellen sind frei und entfernt vom Stiel. Sie stehen dicht und sind weiß bis creme gefärbt. Der Stiel wird 3–25 cm lang und 0,7–3 cm dick. Er ist zylindrisch geformt und an der Basis mehr oder weniger stark verdickt. Seine Oberfläche ist glatt bis faserig und mehr oder weniger stark genattert. Das Fleisch ist im Hut weißlich und bei den meisten Arten nicht verfärbend, selten in der Stielrinde im gesamten Fruchtkörper rötend oder an manchen Stellen graugrün verfärbend. Der Geruch ist unbedeutend oder angenehm pilzartig. Der Geschmack ist mild. Das Sporenpulver ist weiß bis rosafarben.
Die Sporen sind elliptisch bis eiförmig und bis zu 25 µm lang. Sie sind dickwandig und glatt. Sie weisen einen Keimporus auf, der mit einer hyalinen Kappe bedeckt ist. Die Sporen sind dextrinoid und metachromatisch. Die Cheilozystiden sind zylindrisch, utriform bis leicht keulig und oft etwas unregelmäßig geformt. Die Huthaut wird aus einem trichoderm gebildet. Schnallen sind vorhanden.
Die Safranschirmlinge (Chlorophyllum) unterscheiden sich durch die Kombination aus bei Verletzung rot verfärbendem Fleisch und einem glatten, ungenatterten Stiel.
Alle Angehörigen der Gattung sind bodenbewohnende Saprobionten, die häufig auf gedüngten, nährstoffreichen Böden vorkommen. Lebensräume der Riesenschirmlinge sind Wald- und Wiesengesellschaften.
Phylogenetische Untersuchungen zeigten, dass die Gattung in 3 Sektionen aufgeteilt werden kann:[1]
Basierend auf DNA-Analysen wurden die Arten um den Gemeinen Safranschirmling (Chlorophyllum rhacodes, Syn. Macrolepiota rhacodes) in die Gattung Safranschirmlinge (Chlorophyllum) separiert, die ursprünglich nur Chlorophyllum molybdites enthielt.[2] Der Jungfern-Riesenschirmling bzw. Jungfern-Egerlingsschirmling (Leucoagaricus nympharum, Syn. Macrolepiota nympharum) wurde in die Gattung Egerlingsschirmlinge (Leucoagaricus) gestellt.[3]
In Europa sind folgende Riesenschirmlinge im strengen Sinne zu erwarten:[1]
Alle Arten, die heute noch zur Gattung Macrolepiota gezählt werden, sind essbar, insbesondere die Gruppe um den Parasol enthält beliebte Speisepilze.[4] Allerdings enthalten viele Arten erhöhte Arsen-Werte (durchschnittlich wurden 1,6 ppm gemessen), sodass nicht zu häufig zu viel derselben Art vom selben Fundort verzehrt werden sollte.[5]
Die Riesenschirmlinge (Macrolepiota) sind eine Pilzgattung aus der Familie der Champignonverwandten.
Macrolepiota is a genus of white spored, gilled mushrooms of the family Agaricaceae. The best-known member is the parasol mushroom (M. procera). The widespread genus contains about 40 species.
Macrolepiota was circumscribed by Rolf Singer in 1948, with Macrolepiota procera as the type species.[5]
DNA studies have split this genus into three clades. The macrolepiota clade includes M. procera, M. clelandii, M. dolichaula and closely related species. The macrosporae clade includes species such as M. mastoidea, M. konradii, and M. orientiexcoriata, while the volvatae clade includes M. velosa and M. eucharis.[6][7]
Macrolepiota procera, the parasol mushroom, is a well-known and highly esteemed edible species in much of Europe.[8] Macrolepiota albuminosa is eaten in Chinese cuisine, where it is called jīzōng (鸡枞; literally "chicken fir tree").
As of October 2015, Index Fungorum accepts 42 species of Macrolepiota:[9]
Macrolepiota is a genus of white spored, gilled mushrooms of the family Agaricaceae. The best-known member is the parasol mushroom (M. procera). The widespread genus contains about 40 species.
Macrolepiota es un género de hongos basidiomicetos de la familia Agaricaceae. La especie tipo, y más conocida, es Macrolepiota procera. El género tiene una distribución muy amplia y contiene unas 30 especies.[1]
Macrolepiota fue circunscrita por Rolf Singer en 1948, con Macrolepiota procera como especie tipo.[2]
Los estudios de ADN han dividido este género en tres clados. El clado Macrolepiota incluye Macrolepiota procera, Macrolepiota clelandii, Macrolepiota dolichaula y especies estrechamente relacionadas. El clado Macrosporae incluye especies como Macrolepiota mastoidea, Macrolepiota konradii y Macrolepiota orientiexcoriata, mientras que el clado Volvatae incluye Macrolepiota velosa y Macrolepiota eucharis.[3][4]
Macrolepiota albuminosa es muy usada en la gastronomía de China, donde se le llama jīzōng (鸡枞; literalmente "abeto de pollo").
Index Fungorum acepta 42 especies de Macrolepiota:[5]
|isbn= incorrecto (ayuda). |vauthors= ignorado (ayuda) |vauthors= ignorado (ayuda) |vauthors= ignorado (ayuda) Plantilla:Open access |vauthors= ignorado (ayuda) 
Datos: Q19748
Multimedia:
Especies: Macrolepiota
Macrolepiota es un género de hongos basidiomicetos de la familia Agaricaceae. La especie tipo, y más conocida, es Macrolepiota procera. El género tiene una distribución muy amplia y contiene unas 30 especies.
Macrolepiota, de leur nom vernaculaire, les macrolépiotes forment un genre de champignons basidiomycètes de la famille des Agaricaceae. Macrolepiota procera, ou lépiote élevée, qui présente 10 variétés, 7 formes, est la plus commune des macrolépiotes. Des études phylogénétiques récentes on divisé le genre en deux genres : Macrolepiota et Chlorophyllum.
Leur nom vient du grec makros, « grand » et de Lepiota, du grec λε ́πιον, « petite écaille, petite croûte ».
Macrolepiota albuminosa est consommé dans la cuisine chinoise, où il est appelé jīzōng ( 鸡枞 , littéralement « sapin-poulet »).
Macrolepiota procera (et plusieurs espèces proches) est consommée dans la cuisine européenne, où elle est appelée « coulemelle ».
Le genre Macrolepiota a été créé pour distinguer les grandes lépiotes du genre Lepiota où elles étaient classées précédemment. Le genre Macrolepiota comprend maintenant une douzaine d'espèces. Il est ensuite divisé en deux genres Macrolepiota et Chlorophyllum caractérisé par une cuticule hyménidermale du chapeau et un stipe lisse.
Les études de phylogénétique ont divisé ce genre en deux genres, Macrolepiota et Chlorophyllum. Le premier comprend une douzaine d'espèces dont Macrolepiota procera, Macrolepiota mastoidea, Macrolepiota clelandii et certaines espèces étroitement apparentées[1], tandis que le second genre qui était plus diversifié comprend maintenant Chlorophyllum rhacodes, Chlorophyllum molybdites, Chlorophyllum olivieri, Chlorophyllum hortensis, et une nouvelles espèce, Chlorophyllum sphaerosporum [2].
Selon Index Fungorum (12 février 2017)[3] :
Macrolepiota, de leur nom vernaculaire, les macrolépiotes forment un genre de champignons basidiomycètes de la famille des Agaricaceae. Macrolepiota procera, ou lépiote élevée, qui présente 10 variétés, 7 formes, est la plus commune des macrolépiotes. Des études phylogénétiques récentes on divisé le genre en deux genres : Macrolepiota et Chlorophyllum.
Macrolepiota é un xénero de fungos basidiomicetos da familia Agaricaceae. A especie tipo, e máis coñecida, é Macrolepiota procera, o cerrote. O xénero ten unha distribución moi ampla e contén unhas 30 especies.[1]
Estudos de ADN dividiron o xénero en dous clados. O primeiro inclúe a M. procera, M. mastoidea, M. clelandii, así como algunhas especies estreitamente relacionadas. O segundo é máis diverso, inclúe a M. rhacodes, Chlorophyllum molybdites e outras especies.[2]
A Macrolepiota albuminosa é moi usada na gastronomía da China, onde se lle chama jīzōng (鸡枞; literalmente "abeto de polo").[Cómpre referencia]
Macrolepiota é un xénero de fungos basidiomicetos da familia Agaricaceae. A especie tipo, e máis coñecida, é Macrolepiota procera, o cerrote. O xénero ten unha distribución moi ampla e contén unhas 30 especies.
Estudos de ADN dividiron o xénero en dous clados. O primeiro inclúe a M. procera, M. mastoidea, M. clelandii, así como algunhas especies estreitamente relacionadas. O segundo é máis diverso, inclúe a M. rhacodes, Chlorophyllum molybdites e outras especies.
A Macrolepiota albuminosa é moi usada na gastronomía da China, onde se lle chama jīzōng (鸡枞; literalmente "abeto de polo").[Cómpre referencia]
Žvynabudė (lot. Macrolepiota, vok. Riesenschirmlinge), arba stambiažvynė – pievagrybinių (Agaricaceae) šeimos grybų gentis.
Grybų kepurėlės paviršius plaušuotas, žvynuotas, patys vaisiakūniai vidutinio dydžio, retai dideli. Auga ant žemės, kartais ant supuvusios medienos, kitokių atliekų. Gentyje yra nuodingų ir valgomų rūšių. Europoje žinoma apie 60 rūšių, Lietuvoje – 28.
Lietuvoje auga šios rūšys:
Dižsardzenes (Macrolepiota, no grieķu macro - liels un latīņu lepis - zvīņa) ir atmateņu dzimtas sēņu ģints. Agrāk tās tika iedalītas vienā ģintī ar saulsardzenēm (Lepiota) ar attiecīgiem nosaukumiem, taču atšķiras no tām ar izmēriem (īpaši kātiņa garumu), pārvietojamu gredzenu uz kātiņa un lielām sporu dīgšanas atverēm. Aug uz augsnes parasti mežos gaišās vietās, retāk ārpus tiem vai siltumnīcās.[1] Ģints tipiskā suga ir lielā dižsardzene. Pēdējās desmitgadēs ģenētisko pētījumu rezultātā daļa dižsardzeņu sugu ir pārcelta uz citām ģintīm, taču speciālisti turpina strīdus par šīm izmaiņām un šeit lietota Latvijas publikācijās pieņemtā versija. Šādas tuvu radnieciskas ģintis, par kurām mikologiem vēl nav vienota viedokļa, ir Chlorophyllum, Leucoagaricus un Leucocoprinus.
Izņemot dārza dižsardzeni, kura atšķiras ar īsu kātiņu un aug lielās grupās tādās vietās kā siltumnīcas un skudru pūžņi, visas Latvijā sastopamās dižsardzenes ir labas ēdamās sēnes, kuras cepamas nevārītas, bet lielo dižsardzeni pat iesaka ēst turpat mežā uz sviestmaizēm.[3] Par dārza dižsardzenes ēdamību ir pretrunīgi viedokļi - daži to nosauc par ēdamu, daži apgalvo, ka tā iespējami izraisot vieglu saindēšanos, daži norāda uz halucinogēnu efektu.[4] Sēnes.lv par to raksta: "Vāji indīga (vismaz dažkārt)".[5] Jāatceras, ka specifiskā vidē augošas sēnes bieži var sagādāt problēmas, nebūdamas indīgas pašas par sevi, bet uzkrādamas kaitīgas vielas no apkārtnes, un tas attiecas ne tikai uz dārza dižsardzeni.
Dižsardzenes nepieredzējušai acij ir viegli sajaucamas ar bieži sastopamajām tām radnieciskās ģints sugām — mušmirēm. Jāatceras, ka dižsardzenēm uz kātiņa pamatnes nav maksts, kas to ietver mušmirēm, un mušmiru cepurīšu virsmiziņa bieži ir ar plīvura atliekām, bet nav saplaisājusi tumšās zvīņās, kā dižsardzenēm.
Dižsardzenes (Macrolepiota, no grieķu macro - liels un latīņu lepis - zvīņa) ir atmateņu dzimtas sēņu ģints. Agrāk tās tika iedalītas vienā ģintī ar saulsardzenēm (Lepiota) ar attiecīgiem nosaukumiem, taču atšķiras no tām ar izmēriem (īpaši kātiņa garumu), pārvietojamu gredzenu uz kātiņa un lielām sporu dīgšanas atverēm. Aug uz augsnes parasti mežos gaišās vietās, retāk ārpus tiem vai siltumnīcās. Ģints tipiskā suga ir lielā dižsardzene. Pēdējās desmitgadēs ģenētisko pētījumu rezultātā daļa dižsardzeņu sugu ir pārcelta uz citām ģintīm, taču speciālisti turpina strīdus par šīm izmaiņām un šeit lietota Latvijas publikācijās pieņemtā versija. Šādas tuvu radnieciskas ģintis, par kurām mikologiem vēl nav vienota viedokļa, ir Chlorophyllum, Leucoagaricus un Leucocoprinus.
Parasollsoppene tilhører familien sjampinjonger. Disse soppene omfatter noen arter som er meget gode matsopper, hovedsakelig i slekten Macrolepiota. De omfatter også flere giftige arter, hovedsakelig i slekten Lepiota. Et av kjennetegnene er at de har en dobbel ring på stilken. Stor parasollsopp (Macrolepiota procera) er en høyt verdsatt matsopp.
Denne biologirelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. Parasollsoppene tilhører familien sjampinjonger. Disse soppene omfatter noen arter som er meget gode matsopper, hovedsakelig i slekten Macrolepiota. De omfatter også flere giftige arter, hovedsakelig i slekten Lepiota. Et av kjennetegnene er at de har en dobbel ring på stilken. Stor parasollsopp (Macrolepiota procera) er en høyt verdsatt matsopp.
Macrolepiota Singer (czubajka) – rodzaj grzybów z rodziny pieczarkowatych (Agaricaceae)[1].
Pozycja w klasyfikacji: Agaricaceae, Agaricales, Agaricomycetidae, Agaricomycetes, Agaricomycotina, Basidiomycota, Fungi (według Index Fungorum)[1].
Nazwę polską podał Feliks Berdau w 1876 r. W polskim piśmiennictwie mykologicznym rodzaj ten opisywany był też jako bedłka lub stroszka[2].
Grzyby z rodzaju Macrolepiota to saprotrofy wytwarzające duże owocniki o łuskowatych, suchych kapeluszach i blaszkowatym hymenoforze. Blaszki białawe, o regularnej tramie, nie przyrośnięte do trzonu i oddzielone od niego zgrubieniem (tzw. "kołnierzem"). Na trzonie owocników występuje ruchomy pierścień. Zarodniki czubajek są eliptyczne, gładkie, z wyraźną porą rostkową, a ich wysyp jest biały, dekstrynoidalny[3].
Wykaz gatunków (nazwy naukowe) na podstawie Index Fungorum. Obejmuje on wszystkie gatunki krajowe i niektóre inne[4]. Nazwy polskie według Władysława Wojewody[2].
Macrolepiota Singer (czubajka) – rodzaj grzybów z rodziny pieczarkowatych (Agaricaceae).
Macrolepiota (Rolf Singer, 1948)[1] este un gen de ciuperci din încrengătura Basidiomycota în ordinul Agaricales, din familia Agaricaceae. Genul foarte răspândit conține în prezent 41 de specii global (în Europa mai puține). Numele generic este derivat din cuvintele grecești (greacă μακρο=mare) și (greacă λε ́πιον=carapace de broască țestoasă, crustă mică). Tipul de specie este Macrolepiota procera (pălăria șarpelui).
Pentru multe decenii acest gen a făcut parte al celui de Lepiota, descris, pentru prima dată de marele savant Christian Hendrik Persoon ca secție al genului Agaricus (Agaricus sect. Lepiota) în lucrarea sa Tentamen dispositionis methodicae Fungorum din 1797.[2]
În 1821, cunoscutul micolog englez Samuel Frederick Gray l-a ridicat la rangul de gen sub denumirea Lepiota în volumul 1 al operei sale A natural arrangement of British plants.[3]
Micologul german Rolf Singer a scos toate speciile mari din genul Lepiota, dându-le taxonul nou Macrolepiota (1946), valabil până în prezent (2017). Descrierile au fost publicate în Papers of the Michigan Academy of Sciences din Michigan în 1948.[4]
Genul Macrolepiota reprezintă un grup de ciuperci foarte asemănătoare, a căror delimitare fiind dificilă. Mai departe rangul taxonomic la unele soiuri este controversat. În momentul de față, genul este subîmpărțit în 3 clade:[5]
Cel mai bun exemplu pentru un disput în acest domeniu este Macrolepiota rhacodes (rachodes) care trebuie să ascultă pe numele Chlorophyllum rhacodes (rachodes), pentru că ar avea mai multe calități comune cu bureții din genul Chlorophyllum. Dar nu numai exteriorul ciupercii este absolut diferend de cel al bureților din genul Chlorophyllum, în plus și sporii nu sunt verzi ci albi la acest soi.[6] Toate cărțile de ciuperci prestigioase, dar de asemenea publicații prin asociații micologice - mai ales germane[7][8] și italiene[9][10][11] - precum pagini medicinale despre toxicitatea ciupercilor[12][13] îl desemnează ca Macrolepiota.
O altă specie, în multe publicații tot originar descrisă sub numele Macrolepiota puellaris, a fost transferată la genul Leucoagaricus ca Leucoagaricus nympharum.[14]
Ciuperci din genul Macrolepiota au următoarele însușiri comune:[15][16][17]
Macrolepiota, solzișori
Macrolepiota, lamele
Macrolepiota, inel
Macrolepiota, lamele, picior, inel, bulb
Macrolepiota tânără
Macrolepiota bătrâna
Catalogue of Life acceptă 41 de specii în genul Macrolepiota (29 mai 2017):[18]
M. albuminosa
M. clelandii
M. colombiana
M. dolichaula
M. excoriata
M. fuliginosa
M. konradii
M. mastoidea
M. phaeodisca
M.procera
Materiale media legate de Macrolepiota la Wikimedia Commons
Macrolepiota (Rolf Singer, 1948) este un gen de ciuperci din încrengătura Basidiomycota în ordinul Agaricales, din familia Agaricaceae. Genul foarte răspândit conține în prezent 41 de specii global (în Europa mai puține). Numele generic este derivat din cuvintele grecești (greacă μακρο=mare) și (greacă λε ́πιον=carapace de broască țestoasă, crustă mică). Tipul de specie este Macrolepiota procera (pălăria șarpelui).
Наукові синоніми (гетеротипні):
Типовий вид Macrolepiota procera (Scop.) Singer, 1948
Назва роду походить від грецького слова makros — «великий» і назви роду Lepiota.
Рід був описаний Р. Зінгером у 1948 р., який виділив його з роду Lepiota sensu lato. Морфологічно близький до родів Хлорофілум (Chlorophyllum), Лейкоагарикус (Leucoagaricus) та Лейкокопринус (Leucocoprinus), систематичне положення багатьох представників цих родів до кінця XX ст. не було остаточно з'ясовано.
З появою наприкінці XX ст. молекулярно-генетичних методик біологічної класифікації деякі види перенесено в інші роди, старі українські назви «гриб-зонтик» для них поки що зберігаються.
Плодові тіла від середніх до великих розмірів, шапинкові, центральні. Тип розвитку — пілеокарпний.
Шапка у молодому віці яйцеподібна або напівкуляста, у зрілих грибів плоска або широдзвоноподібна, товсто-або тонком'ясиста, біла або світла, з низьким, округлим або загостреним горбком. Шкірка від білуватої до коричневої, звичайно остається цілою на горбку, а на решті поверхні шапки швидко розтріскується і утворює лусочки.
М'якуш шапки білий, у деяких видів забарвлюється при пошкодженні.
Ніжка циліндрична, порожня, іноді щільна, волокниста, часто з бульбовидною основою, легко відокремлюється від шапки.
Пластинки вільні, білі або світло-кремові, часті, біля ніжки утворюють тонкий хрящоподібний коларіум.
Залишки покривала: кільце плівчасте, біле або буро, рухливе; піхва відсутня.
Споровий порошок білий або кремовий.
Спори еліпсоїдні, гладенькі, безбарвні, метахроматичні, псевдоамілоїдні, з порою проростання.
Трама пластинок правильна або майже правильна.
Хейлоцистиди є, плевроцистиди відсутні.
Головним чином сапротрофи, ростуть на ґрунті в лісах і різних посадках, частіше у світлих місцях — на галявинах, узліссях, уздовж просік; поза лісами — на луках, полях, у степу, іноді в оранжереях.
Поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди.
Види, що було перенесено до інших родів:
Macrolepiota là một chi nấm trong họ Agaricaceae. Chi này phân bố rộng rãi và có 30 loài.[5][6]
Macrolepiota albuminosa trong ẩm thực Trung Hoa là một thực phẩm có tên gọi jīzōng (鸡枞; nghĩa là "kê tùng").
Macrolepiota phân bố toàn cầu được định giới hạn bởi Rolf Singer năm 1948, với Macrolepiota procera là loài điển hình.[7]
Các nghiên cứu DNA đã chia chi này thành ba clade. Clade macrolepiota gồm M. procera, M. clelandii, M. dolichaula và các loài có quan hệ gần gũi. Clade macrosporae gồm các loài như M. mastoidea, M. konradii, và M. orientiexcoriata, còn clade volvatae bao gồm M. velosa và M. eucharis.[8][9]
Tính đến tháng 10 năm 2015[cập nhật], Index Fungorum có 42 loài có hiệu lực thuộc Macrolepiota:[10]
.JPG)
.png){kind=small}
Bài viết liên quan đến bộ nấm Agaricales này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Macrolepiota là một chi nấm trong họ Agaricaceae. Chi này phân bố rộng rãi và có 30 loài.
Macrolepiota albuminosa trong ẩm thực Trung Hoa là một thực phẩm có tên gọi jīzōng (鸡枞; nghĩa là "kê tùng").
Macrolepiota (Scop.:Fr.) Singer, 1948
Типовой вид
Макролепио́та (лат. Macrolepiota) — род грибов семейства шампиньоновых[1].
Просторечное название макролепиоты — гриб-зонтик; часто «зонтиками» называют и другие грибы, относящиеся к близким родам (лепиота, хлорофиллум, цистодерма).
Наиболее известные виды съедобны, некоторые считаются деликатесными.
Научные синонимы (гетеротипные):
Название рода происходит от др.-греч. μακρός — «большой» и названия рода Lepiota.
Род учреждён Р. Зингером в 1948 г., который выделил его из рода Lepiota s. l. Морфологически близок к родам Хлорофиллум (Chlorophyllum), Белошампиньон (Leucoagaricus) и Белонавозник (Leucocoprinus), систематическое положение многих представителей этих родов до конца XX в. не было окончательно выясненным.
Плодовые тела от средних до крупных размеров, шляпконожечные, центральные. Тип развития — пилеокарпный.
Шляпка в молодом возрасте яйцевидная или полушаровидная, у зрелых грибов плоская или ширококолокольчатая, толсто- или тонкомясистая, белая или светлая, с низким, округлым или заострённым бугорком. Кожица от беловатой до коричневой, сохраняется на бугорке, на остальной поверхности быстро растрескивается и образует чешуйки.
Мякоть шляпки белая, у некоторых видов окрашивается при повреждении.
Ножка цилиндрическая, полая, иногда выполненная, волокнистая, часто с клубневидным основанием, легко отделяется от шляпки.
Пластинки свободные, белые или светло-кремовые, частые, возле ножки образуют тонкий хрящевидный коллариум.
Остатки покрывала. Кольцо плёнчатое, белое или буроватое, подвижное. Вольва отсутствует.
Споровый порошок белый или кремовый.
Споры эллипсоидные, гладкие, бесцветные, метахроматичные, с порой прорастания.
Трама пластинок правильная или почти правильная.
Хейлоцистиды имеются, плевроцистиды отсутствуют.
В основном сапротрофы, растут на почве в лесах и различных посадках, чаще в светлых местах — на полянах, опушках, вдоль просек, вне леса — на лугах, полях, в степи, иногда в оранжереях. Распространены на всех континентах, кроме Антарктиды.
Список видов, зарегистрированных в базе данных «Species Fungorum»[2]:
Виды, перенесённые в другие роды:
Макролепио́та (лат. Macrolepiota) — род грибов семейства шампиньоновых.
Просторечное название макролепиоты — гриб-зонтик; часто «зонтиками» называют и другие грибы, относящиеся к близким родам (лепиота, хлорофиллум, цистодерма).
Наиболее известные виды съедобны, некоторые считаются деликатесными.
大环柄菇属（學名：Macrolepiota）是蘑菇科下一屬孢子為白色、帶有蕈褶的蕈類。其中最著名的物種是高大環柄菇。本屬約包含30種蕈類[6]，分布範圍廣泛。
分子種系發生學的研究顯示本屬分為兩大演化支，其中一個包含高大環柄菇、乳头状大环柄菇（Macrolepiota mastoidea）與Macrolepiota clelandii，另一演化支則較複雜，包含粗鳞大环柄菇（英语：Shaggy parasol）、大青褶伞及許多其他物種[7]。
本屬下的物種雞肉絲菇是中國菜的食材之一，又稱為「雞樅」[8]。
大环柄菇属（學名：Macrolepiota）是蘑菇科下一屬孢子為白色、帶有蕈褶的蕈類。其中最著名的物種是高大環柄菇。本屬約包含30種蕈類，分布範圍廣泛。
分子種系發生學的研究顯示本屬分為兩大演化支，其中一個包含高大環柄菇、乳头状大环柄菇（Macrolepiota mastoidea）與Macrolepiota clelandii，另一演化支則較複雜，包含粗鳞大环柄菇（英语：Shaggy parasol）、大青褶伞及許多其他物種。
.JPG)
_Singer_292252.jpg)
_Pegler_%26_R.W._Rayner_6981.jpg)
.JPG)
_at_Schaarsbergen_Hoge_Erf_-_panoramio.jpg)
,_poisonness,_at_Posbank_along_the_bicycle_path_between_grass_-_panoramio.jpg)
_03.JPG)
_02.JPG)
.JPG)
_Pegler_%26_R.W._Rayner_6981.jpg)
.jpg)
