nomes no trilho de navegação
The black house spider or common black spider (Badumna insignis) is a common species of cribellate Australian spider, introduced to New Zealand and Japan. A closely related species, Badumna longinqua, the grey house spider, has a similar distribution, but has also been introduced to the Americas.[2]
Ludwig Carl Christian Koch described Badumna insignis in 1872.[1]
B. insignis is a dark, robust spider. The female grows up to 18 mm, with a 30 mm leg span. As with most spiders, the males are smaller (10 mm) and have longer legs in relation to their body size. In both sexes, the carapace and legs are dark brown to black, and the abdomen is charcoal grey with a dorsal pattern of light markings (sometimes indistinct) and a dense covering of fine, velvety hair. B. longinqua is slightly bigger (14 mm) with a greyish carapace and black-brown legs.
The web of B. insignis is a messy-looking construct of irregular sail-like shapes. There is a funnel-shaped, silken retreat, usually in the middle or corner of the web, where the spider spends most of its time waiting for prey. The female spider never leaves the web unless forced to. They seem quite attached to their location, rarely changing the position of their webs and because of this, old webs can be quite messy, often with small objects or dust stuck in them. At night the spider comes out to repair and add to the web, often just adding new silk over the old. Males, when ready to mate, go in search of females. The male plucks the web of the female to attract her attention. Once the male has made sure that the female will be receptive, he will approach and inseminate her with his palps. They may then stay together for several days and may mate again several times.
The female constructs several white silk egg sacs, which are secured within the web retreat. The female stays with the eggs until they hatch. The spiderlings may then disperse or remain with stay in the web of the mother for some time, catching the smaller prey that the larger spider would ignore.
Predators include the white-tailed spider, as well as parasitic wasps and flies.
Black house spiders are venomous but are not considered dangerous. They are timid and bites from them are infrequent. The bite may be excruciatingly painful and cause local swelling. Symptoms such as nausea, vomiting, sweating, and giddiness are occasionally recorded. In a few cases, skin lesions (arachnogenic necrosis) have developed after multiple bites.[3]
B. insignis is native to Australia but has been introduced to New Zealand and Japan.[1] It is widely distributed throughout Australia and New Zealand. In their natural habitat, they are usually found on rough-barked trees, whereas inside buildings they are often found in corners, around windows and doorways, or where other light sources may attract prey insects. The related B. longinqua may be found in similar locations, but is more often found outdoors.
Preston-Mafham, Ken (1998). Spiders: Compact Study Guide and Identifier. Angus Books. ISBN 978-1-904594-93-2.
The black house spider or common black spider (Badumna insignis) is a common species of cribellate Australian spider, introduced to New Zealand and Japan. A closely related species, Badumna longinqua, the grey house spider, has a similar distribution, but has also been introduced to the Americas.
Ludwig Carl Christian Koch described Badumna insignis in 1872.
Badumna insignis est une espèce d'araignées aranéomorphes de la famille des Desidae[1].
Cette espèce se rencontre en Australie et en Nouvelle-Zélande. Elle a été introduite au Japon[1],[2].
Badumna insignis est une espèce d'araignées aranéomorphes de la famille des Desidae.
Badumna insignis is een spinnensoort die behoort tot de familie Desidae.
De spin is een donkere robuuste spin die tot 17 mm groot kan worden. De mannetjes zijn kleiner, die worden 1 cm. Het lichaam is donkerbruin tot zwart. Het achterlijf heeft lichte markeringen en heeft fijn fluweelachtig haar. Ze komen algemeen voor in Nieuw-Zeeland en Australië.
B. insignis — темний, дужий павук. Самка виростає до 18 мм, з довжиною ніжки до 30 мм. Як і у більшості павуків, самці менші (10 мм) і мають довші ніжки відносно розміру тіла. В обох статей карапакс (спинна (верхня) частина екзоскелета) та ніжки темно-коричневого кольору до чорного кольору, черевна порожнина вугільно-сіра, спинний візерунок із світлим маркуванням (іноді нечіткий), мають щільний покрив витонченого, оксамитового волосся. У той самий час, B. longinqua має трохи менші розміри (14 мм) з сіро-коричневими і червоно-бурими ніжками.
B. insignis — це ендемік материка Австралія, включно із островом Тасманія, але зазнав поширення в Новій Зеландії та Японії. [1] Він досить широко розповсюджений по всій Австралії та Новій Зеландії. Згідно з останніми даними, ареал павука охоплює і частину Східної (Грузія) та Центрально-Східної (Україна) Європи. У природних ареалах павуки, як правило, зустрічаються на шорсткій деревині, малинниках, тоді як всередині будинків вони часто зустрічаються в закутках, навколо вікон і прорізів для дверей або там, де є інші джерела світла, які приваблюють комах, що є поживою для бадумни. На противагу їм B. longinqua можуть бути знайдені в подібних місцях, але вони частіше зустрічаються на відкритому повітрі.
B. insignis майструє незрозумілої конструкції павутину на кшталт неправильних вітрилоподібних форм. Існує воронковидний шовковий відступ, зазвичай у середині або в кутку мережі, де павук проводить більшу частину свого часу, чатуючи на здобич. Самка-павук ніколи не залишає павутини, якщо не змушена робити цього. Вони здаються цілком прикріпленими до місця їх розташування, рідко змінюють положення їхньої павутини, і через це стара павутина може бути досить брудною, часто з невеликими предметами або пилом, що застряг в ній. Уночі павук виходить, щоб полагодити павутину, додаючи нову до старої відповідно. Самці, коли готові до розмноження, вирушають на пошуки самок. Самець натягує павутину, що сплела самка, аби привернути її увагу. Як тільки самець, що самка сприйнятлива до залицянь, він наближається і запліднює її пальпами. Таким чином вони можуть залишатися разом протягом декількох днів, і можуть кілька разів копулювати. Самка відкладає декілька білих шовкових яєць, які захищені в рамках відступу в павутині. Самка залишається з яйцями до тих пір, поки вони не вилупляться. Потім маленькі павучки розбігаються. Іноді молодь на деякий час залишається у материнській павутині, отримуючи меншу за розмірами поживу, яку дорослий павук буде ігнорувати. Ворогами павуків є білохвостий павук, а також паразитарні оси та мухи.
Бадумни є отруйними, але не вважаються небезпечними. Вони боязливі, і укуси від них рідкісні. Укус може бути болісний і викликати локальний набряк. Інколи спостерігаються симптоми такі як нудота, блювота, пітливість та запаморочення. У декількох випадках ураження шкіри (арахногенний некроз) розвиваються після численних укусів [3].
.png){kind=small}
Це незавершена стаття з арахнології.
Badumna insignis là một loài nhện trong họ Desidae.
クロガケジグモ（黒崖地蜘蛛、学名：Badumna insignis）は、クロガケジグモ属のクモである。人家に多く、ぼろ網を張る。クモでは数少ない近年の移入種である。
雌は体長10-15mmほど、全身黒から黒褐色で、毛が密生している。頭胸部は楕円形で幅がやや狭く、胸部が少し幅広くなっている。腹部は卵形に近い楕円形である。腹部背面にわずかに色の薄い斑紋が出ることがある。歩脚はやや長め、やはり黒くて毛が密生している。
雄は体長4.5-10mmと雌よりかなり小さく、スリムな印象。色もほぼ同じだが、腹部の背面の模様がでやすい。幼生では腹部の斑紋がよりはっきりしている例が多い。
人家の屋根の角や、家具の隅などに巣を作る。巣はトンネル状で、家具や壁の隙間などに入り込むように作られる。巣の入り口から周囲に網を張る。網は全体としては不規則な形の漏斗状で、粗く糸を張っている。中央の巣穴は、複数の入り口をもつことが多い。糸は、不規則ながらも巣穴を中心に放射状に張られた糸の間に、粘着する糸をジグザグに張ったもので、餌の虫はジグザグの糸に粘着する。網は張り替えず、破れたらそこに追加の糸を平行する形で張り、ジグザグの糸をかける。ジグザグの糸は、当初は淡い色でふわふわしているが、次第に白っぽくなる。このようにして、網の形はだんだん混乱し、乱雑になるので、ボロ網と呼ばれることがある。
夜行性で、昼間は巣穴の中にとどまる。夜には巣穴から網に出て姿を見せている。
雌は巣穴の中で産卵し、卵のうは糸で包まれ、巣穴の壁に張り付いた形の半球形である。孵化した子グモはしばらくは雌の巣にとどまり、その後周辺に散って行く。
原産地はオーストラリアで、そこでは広く分布している。
このクモは、クモ類にはめずらしい移入種である。1970年代に大阪で発見され、後に奈良でも採集された。人家に生息する、比較的大型の目立つクモでありながら、発見当初は正体不明であった。専門家は日本からアジア近辺の記録を当たったが、該当するものがなく、大変不思議がられた。それが、実はオーストラリア産の種であることが判明、帰化種であること考えられるようになった。その後、和歌山県南部にも飛び離れて分布していることが判明し、それからは、大阪、奈良からは近畿地方、中部地方南部へと分布が拡大、和歌山県南部からも北上して、本州南西部に分布を広めている。バルーニングを行わず、分布拡大はクモそのものの移動と、人為的な物品移動に伴うものと考えられる。
侵入の経路については判明していない。原産地のオーストラリアにおいても人家に生息する種であり、家具や機械にまぎれて侵入したと見るのはたやすい。しかし、人家に生息するアシダカグモなど、広範囲に分布するものが有史以前の帰化種である可能性があるにせよ、同様な生活をする種であっても、近代になって侵入したことが確かなものはこのクモ以前には他になかった。後に、大阪でセアカゴケグモ騒ぎが起きるまでは、クモ類では唯一の帰化種として扱われていた。
なお、オーストラリアでは広く分布しており、やはり人家によく出現することから、Black house spider（黒家グモ）の名で呼ばれる。
ガケジグモと呼ばれるクモは、黒っぽいクモで篩板を持ち、いずれも物陰にトンネル状の巣を作り、入り口にぼろ網を張る。かつてはまとめてガケジグモ科（Amaurobiidae）ウシオグモ亜科（Desinae）に分類されていた。ガケジグモに類する在来種は数種あり、最も普通なのはヤマトガケジグモ（Titanoeca albofasciata）で、乾燥した草地の地面にボロ網を張る。体は5mm程度、黒くて毛の生えた体に、腹部には白い矢筈状の斑紋が並ぶ。
ただし、分類体系の見直し、特に篩板類を分ける扱いの変更に伴い、タナグモ科（Agelenidae）やそれに近い群とこれらとがまとめられ、タナグモ科に入っていたヤチグモ類（Coelotes）がこの科に含まれたり、逆にガケジグモ科の一亜科とされていたウシオグモ亜科がウシオグモ科に昇格されたためにクロガケジグモ属がウシオグモ科に分類されたりと、大きな扱いの変化があった上、現在もその扱いは定まっていない。The World Spider Catalog, Version 10.0はウシオグモ科として扱っている。これに対して、小野(2009)ではガケジグモ科に含めているものの、ガケジグモ科とウシオグモ科の関係がより明らかになるまでの「暫定的」な扱いとも述べている。
このクモはオーストラリアでは毒があるとされているが、実質的な害はないようである。日本でも咬傷の例はない。
それ以上に網が屋敷の景観を汚すことで嫌われる。このクモは網を張りっぱなしにして、破れた部分を繕うようにするため、常に網が張ってあり、しかもその様子がボロボロで見てくれのよいものではない。しかも網の主は隙間に潜り込ませた巣穴の中に逃げているため、クモそのものを追い出すのは困難である。従って、いくら網を払っても翌日には元の木阿弥となっている。自動車などでもこの網をまとわせて走っているのを見ることも多い。
クロガケジグモ（黒崖地蜘蛛、学名：Badumna insignis）は、クロガケジグモ属のクモである。人家に多く、ぼろ網を張る。クモでは数少ない近年の移入種である。
