nomes no trilho de navegação
Die Sikkim-Lärche[2] (Larix griffithii Hook. f., Synonym: Larix griffithiana Carrière) ist ein Nadelbaum aus der Gattung der Lärchen, der im östlichen Himalaya und in den angrenzenden Gebieten vorkommt. Die Sikkim-Lärche hat aufgrund ihres abgelegenen Verbreitungsgebiets nur eine geringe wirtschaftliche Bedeutung.
Die Sikkim-Lärche bildet 15 bis 20, maximal 23 Meter hohe Bäume mit Stämmen von 0,5 bis 0,8 Meter Brusthöhendurchmesser. Der Stamm ist gerade oder gekrümmt und mit einer schuppigen, grauen Borke bedeckt. Die Krone ist breit konisch bis pyramidenförmig. Die Hauptäste sind lang und horizontal mit aufwärts gerichteten Enden. Die anderen Äste sind lang, schlank und hängend. Die Zweige sind lang und schlank, mit einer anfangs rötlich-braunen später grauen, gelblichen oder hellbraunen Rinde. Junge Zweige können behaart oder kahl sein, ab dem dritten Jahr sind sie kahl. Die Kurztriebe haben einen Durchmesser von 6 bis 8 Millimetern, werden etwa 3 bis 8 Millimeter lang und haben ringförmige aufgebogene Schuppenreste.[3][4]
Die Blattknospen werden 2 Millimeter lang und 1,5 Millimeter breit. Sie sind konisch bis eiförmig und harzig, die Knospenschuppen sind dreieckig und rotbraun. Die Nadeln stehen dicht in Scheinwirteln von 30 bis 50 und mehr an den Kurztrieben. Sie werden 1,5 bis 3,5 Zentimeter, seltener ab 1 Zentimeter und bis 4,5 Zentimeter lang und 1 bis 1,8 Millimeter breit. Sie sind gerade, weich und biegsam, grün, mit fast ebener Nadeloberseite und gekielter Unterseite. Die Nadeln sind glänzend und mit mehreren unterbrochenen grünlichweißen Spaltöffnungsstreifen auf der Oberseite und zwei Spaltöffnungsbändern auf der Unterseite versehen. Im Herbst färben sie sich gelb.[3][4]
Die gelblichen Pollenzapfen stehen aufrecht an den Enden von Kurztrieben, oft zahlreich an hängenden Zweigen. Sie werden 1 bis 2 Zentimeter lang. Die Samenzapfen stehen aufrecht an den Enden von Kurztrieben hängender Zweige. Reife Samenzapfen sind 5 bis 11 Zentimeter lang und haben Durchmesser von 2,2 bis 3 Zentimeter. Sie sind braun bis hellbraun, zylindrisch bis zylindrisch-ellipsoid. Die Samenschuppen sind verkehrt-eiförmig, mehr oder weniger flach und in der Mitte des Zapfen 1,1 bis 1,4 Zentimeter lang und ebenso breit. Die Basis ist an der Außenseite behaart, der Schuppenrand zur Spitze hin gezähnt. Die Spitze ist gestutzt oder etwas ausgerandet. Die Deckschuppen sind eiförmig bis verkehrt-eiförmig-lanzettlich. Sie sind länger als die Samenschuppen, 5 bis 7 Millimeter breit und zurückgebogen. Die Samen sind weißlich grau mit unregelmäßigen roten Flecken, schräg verkehrt-eiförmig und mit Flügeln etwa 10 Millimeter lang. Die Bestäubung findet von April bis Mai statt, die Samen reifen im Oktober.[3][4]
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 24.[5]
Das Verbreitungsgebiet der Sikkim-Lärche befindet sich im östlichen Himalaya[3], in Bhutan, Nepal, im indischen Bundesstaat Sikkim und in Süd- und Ost-Tibet.[4] Sie wächst in der Nebelzone der Gebirge in Höhen von 2400 bis 4100 Metern, seltener auch in Höhen ab 1800 Metern. Man findet sie auf Moränen und anderen kiesreichen Böden. Das Klima wird durch den Sommermonsun beeinflusst mit Jahresniederschlägen von über 2000 Millimetern. In höheren Lagen bis zur Baumgrenze wächst sie in Reinbeständen, in niedrigeren Lagen zusammen mit der Himalaya-Tanne (Abies spectabilis), Abies densa, der Tränen-Kiefer (Pinus wallichiana), der Sikkim-Fichte (Picea spinulosa), der Himalaya-Hemlocktanne (Tsuga dumosa), verschiedenen Wacholderarten (Juniperus), der Himalaya-Birke (Betula utilis) und verschiedenen Arten der Gattung Rhododendron.[3]
In der Roten Liste der IUCN wird die Sikkim-Lärche als nicht gefährdet („Lower Risk/least concern“) geführt. Es wird jedoch darauf hingewiesen, dass eine neuerliche Überprüfung der Gefährdung nötig ist.[6]
Die Sikkim-Lärche (Larix griffithii Hook.f.) ist eine Art aus der Gattung der Lärchen.[7] Es werden zwei Varietäten anerkannt:
Die Art wurde 1854 vom englischen Botaniker Joseph Dalton Hooker als Larix griffithii im Himalayan Journal erstbeschrieben.[7] Ein Jahr später veröffentlichte der französische Botaniker Élie-Abel Carrière die Art unter dem Synonym Larix griffithiana im französischen Traité Général des Conifères.[9] Das Synonym wird etwa mit der gleichen Häufigkeit verwendet wie der eigentliche Artname; g+ültig ist jedoch der ältere Name. Die Artepitheta griffithii und auch griffithiana erinnern an William Griffith, der die Art in Bhutan entdeckt hat.[10] Er hat mit seinen anderen Funden als Direktor des botanischen Gartens von Kalkutta ein umfangreiches Herbarium angelegt, das heute in den Royal Botanic Gardens in Kew (London) aufbewahrt wird.[3]
Die Sikkim-Lärche hat nur eine geringe wirtschaftliche Bedeutung, da sie nur in abgelegenen Tälern und im Gebirge vorkommt.[3] Das Holz wird als Bauholz, für Gruben und Eisenbahnschienen und zur Herstellung von Möbeln genutzt. Die Rinde enthält Tannine. Der Baum wird zur Aufforstung verwendet.[4] Im 19. Jahrhundert wurde sie in Großbritannien eingeführt, erreichte aber keine größere Verbreitung und blieb auf einige Gärten beschränkt. Dort wird sie durch kurzfristige warme Phasen im Winter angegriffen, weil sie Nadeln treibt, die durch späteren Frost geschädigt werden.[3]
Die Sikkim-Lärche (Larix griffithii Hook. f., Synonym: Larix griffithiana Carrière) ist ein Nadelbaum aus der Gattung der Lärchen, der im östlichen Himalaya und in den angrenzenden Gebieten vorkommt. Die Sikkim-Lärche hat aufgrund ihres abgelegenen Verbreitungsgebiets nur eine geringe wirtschaftliche Bedeutung.
Larix griffithii (лат. Larix griffithii) — быдмассэзлӧн пожум котырись лисвень увтырын торья вид. Лисвеньыс быдмӧ 20-25 метра вылына да овлӧ 0.8 метра кыза диаметрын. Лисвень пантасьӧ Гималаиын (Непал, Бутан, Индия) да лунвыв-рытвыв Китайын (Юньнань да Тибет).
Larix griffithii, the Sikkim larch, is a species of larch, native to the eastern Himalaya in eastern Nepal, Sikkim, western Bhutan and southwestern China (Xizang, Yunnan), growing at 1,800–4,100 metres (5,900–13,500 ft) in altitude.[1]
It is sometimes called the Himalayan larch, not to be confused with Larix potaninii var. himalaica, which is generally known as the 'Langtang larch'.
It is a medium-sized deciduous coniferous tree reaching 20–25 m (66–82 ft) tall, with a trunk up to 0.8 m (2 ft 7 in) in diameter. The crown is slender conic; the main branches are level to upswept, the side branchlets pendulous from them. The shoots are dimorphic, with growth divided into long shoots (typically 10–50 cm (4–20 in) long) and bearing several buds, and short shoots only 1–2 mm (0.039–0.079 in) long with only a single bud. The leaves are needle-like, light glaucous green, 2–4 cm (1–2 in) long; they turn bright yellow to orange before they fall in the autumn, leaving the pale yellow-brown shoots bare until the next spring.
The cones are erect, ovoid-conic, 4–7.5 cm (2–3 in) long, with 50-100 seed scales, each seed scale with a long exserted and reflexed basal bract; they are dark purple when immature, turning dark brown and opening to release the seeds when mature, 5–7 months after pollination. The old cones commonly remain on the tree for many years, turning dull grey-black.[2]
It has 2 accepted variants;[3]
Synonyms of the variants; include Abies griffithiana J. D. Hooker ex Lindley & Gordon and Larix griffithiana hort. ex Carrière.
Trees to the northeast of the range in eastern Bhutan and Xizang have been separated as Larix kongboensis (Mill 1999); they differ in smaller cones 3–5 cm (1–2 in) long. This taxon has been accepted by the Flora of China but not widely elsewhere.[3][4]
Tree in habitat Larix griffithii, the Sikkim larch, is a species of larch, native to the eastern Himalaya in eastern Nepal, Sikkim, western Bhutan and southwestern China (Xizang, Yunnan), growing at 1,800–4,100 metres (5,900–13,500 ft) in altitude.
It is sometimes called the Himalayan larch, not to be confused with Larix potaninii var. himalaica, which is generally known as the 'Langtang larch'.
Larix griffithii, el alerce del Himalaya,[2] es una especie de árboles perteneciente a la familia de las pináceas.
Es una especie de alerce, nativo de la región oriental del Himalaya en el este de Nepal, Sikkim, el oeste de Bután y el suroeste de China (Xizang), creciendo a 3000-4100 msnm de altitud.
Es un árbol de tamaño mediano deciduo de coníferas que alcanza los 20-25 m de altura, con un tronco de hasta 0,8 m de diámetro. La corona es cónica y delgada; las ramas principales están a nivel y las laterales pendulares de ellas. Los brotes son dimorfos, con un crecimiento de normalmente 10-50 cm de largo. Las hojas son como agujas, de color verde glauco, de 2-4 cm de largo, que a su vez se vuelven brillantes y de color amarillo a anaranjado antes de su caída en el otoño.
Los conos son erectos, ovoide-cónicos de 4-7,5 cm de largo, con 50-100 escalas de semillas, y cada una con una larga bráctea basal, son de color púrpura oscuro cuando inmaduros, que tornan de color marrón oscuro en la apertura y liberación de las semillas cuando madura, 5-7 meses después de la polinización. Los viejos conos comúnmente permanecen en el árbol durante muchos años.
Larix griffithii fue descrito por Joseph Dalton Hooker y publicado en Illustrations of Himalayan Plants , pl. 21. 1855.[3]
Larix: nombre genérico que proviene del término latíno larix que significa "alerce, lárice".[4]
griffithii: epíteto otorgado en honor del botánico inglés William Griffith quien trabajó en la India y países adyacentes recolectando plantas.[5]
Larix griffithii, el alerce del Himalaya, es una especie de árboles perteneciente a la familia de las pináceas.
Himalajanlehtikuusi (Larix griffithii) on lehtikuusiin kuuluva puulaji. Sitä kasvaa laajoilla alueilla Himalajalla: Bhutanissa, Nepalissa, Intiassa ja Kiinassa. Se kasvaa jopa neljän kilometrin korkeudessa alueilla, joissa sataa ainakin 2 000 mm vuodessa. Lähellä puurajaa se muodostaa yksilajisia metsiä, alempana se kasvaa yhdessä muiden lajien kanssa. Sen kasvupaikat ovat niin hankalakulkuisia ettei sillä ole juuri merkitystä puutavaran tuotannossa. Sitä on kasvatettu jonkun verran koristepuuna.[1]
Himalajanlehtikuusi kasvaa 20 metriä korkeaksi. Vanhojen puiden kaarna on ruskeaa tai harmaanruskeaa, ja siinä on pystysuuntaisia uurteita. Neulaset ovat 25–55 mm pitkiä ja 1–2 mm leveitä. Kypsät kävyt ovat ruskeita, 5–11 cm pitkiä ja 2–3 cm paksuja.[2]
Himalajanlehtikuusi (Larix griffithii) on lehtikuusiin kuuluva puulaji. Sitä kasvaa laajoilla alueilla Himalajalla: Bhutanissa, Nepalissa, Intiassa ja Kiinassa. Se kasvaa jopa neljän kilometrin korkeudessa alueilla, joissa sataa ainakin 2 000 mm vuodessa. Lähellä puurajaa se muodostaa yksilajisia metsiä, alempana se kasvaa yhdessä muiden lajien kanssa. Sen kasvupaikat ovat niin hankalakulkuisia ettei sillä ole juuri merkitystä puutavaran tuotannossa. Sitä on kasvatettu jonkun verran koristepuuna.
Himalajanlehtikuusi kasvaa 20 metriä korkeaksi. Vanhojen puiden kaarna on ruskeaa tai harmaanruskeaa, ja siinä on pystysuuntaisia uurteita. Neulaset ovat 25–55 mm pitkiä ja 1–2 mm leveitä. Kypsät kävyt ovat ruskeita, 5–11 cm pitkiä ja 2–3 cm paksuja.
Larix griffithii,[1][2][3] er tegund af lerki,[4] ættað úr austur Himalajafjöllum í austur Nepal, Sikkim, vestur Bhutan og suðvestur Kína (Xizang), og vex yfirleitt í 3000–4100 m hæð.
Þetta er meðalstórt lauffellandi barrtré, um 20–25 m hátt, með stofn að 0.8 m í þvermál. Krónan er mjó-keilulaga; megingreinar eru láréttar til uppsveigðar, hliðargreinar/ smágreinar eru hangandi frá þeim. Sprotarnir eru tveggja gerða (dimorphic), með vöxt skiftan í; langa sprota (yfirleitt um 10 – 50 sm langir) og með nokkur brum, og stutta sprota (einungis 1 – 2 mm langir) með aðeins einu brumi. Blöðin eru nálarlaga, ljós-blágræn, 2 til 4 sm löng; Þau verða skærgul til rauðgul fyrir lauffall á haustin og skilja eftir föl-gulbrúna sprotana bera fram á næsta vor.
Könglarnir eru uppréttir, egg- til keilulaga, 4-7.5 sm langir, með 50-100 köngulhreistur, hvert með löngum útstæðum og aftursveigðum stoðblöðum; þeir eru dökk purpuralitir á meðan þeir eru óþroskaðir, og verða dökkbrúnir og opnast til að sleppa fræjunum við þroska, 5–7 mánuðum eftir frjóvgun. Gamlir könglar haldast oft á trjánum í mörg ár, verða þá dauf grásvartir.
Það er stundum kallað "Himalayan larch", sem veldur ruglingi við Larix himalaica, sem aftur á móti kallast "Langtang larch".
Samnefni eru til dæmis Abies griffithiana J. D. Hooker ex Lindley & Gordon og Larix griffithiana hort. ex Carrière.
Tegundin skiftist í eftirfarandi undirtegundir:[5]
Tré frá norðausturhluta útbreiðslusvæðisins í austur Bhutan og Xizang hafa nýlega verið aðgreind sem Larix kongboensis (Mill 1999); þau (L. kongb.) eru með smærri köngla; 3 til 5 sm langa. Sú aðgreining hefur verið samþykkt af Flora of China en ekki víða annarsstaðar.
Larix griffithii, er tegund af lerki, ættað úr austur Himalajafjöllum í austur Nepal, Sikkim, vestur Bhutan og suðvestur Kína (Xizang), og vex yfirleitt í 3000–4100 m hæð.
Þetta er meðalstórt lauffellandi barrtré, um 20–25 m hátt, með stofn að 0.8 m í þvermál. Krónan er mjó-keilulaga; megingreinar eru láréttar til uppsveigðar, hliðargreinar/ smágreinar eru hangandi frá þeim. Sprotarnir eru tveggja gerða (dimorphic), með vöxt skiftan í; langa sprota (yfirleitt um 10 – 50 sm langir) og með nokkur brum, og stutta sprota (einungis 1 – 2 mm langir) með aðeins einu brumi. Blöðin eru nálarlaga, ljós-blágræn, 2 til 4 sm löng; Þau verða skærgul til rauðgul fyrir lauffall á haustin og skilja eftir föl-gulbrúna sprotana bera fram á næsta vor.
Könglarnir eru uppréttir, egg- til keilulaga, 4-7.5 sm langir, með 50-100 köngulhreistur, hvert með löngum útstæðum og aftursveigðum stoðblöðum; þeir eru dökk purpuralitir á meðan þeir eru óþroskaðir, og verða dökkbrúnir og opnast til að sleppa fræjunum við þroska, 5–7 mánuðum eftir frjóvgun. Gamlir könglar haldast oft á trjánum í mörg ár, verða þá dauf grásvartir.
Það er stundum kallað "Himalayan larch", sem veldur ruglingi við Larix himalaica, sem aftur á móti kallast "Langtang larch".
Samnefni eru til dæmis Abies griffithiana J. D. Hooker ex Lindley & Gordon og Larix griffithiana hort. ex Carrière.
Kėninis maumedis (lot. Larix griffithii) – spygliuotis medis, priklausantis pušinių (Pinaceae) augalų šeimai. Auga rytų Himalajuose (Nepale, Butane, Sikime, Tibete, Arunačal Pradeše), 3000-4100 m aukštyje.
Medis ~20 m aukščio, kamieno skersmuo 80 cm. Senų medžių žievė pilkšvai ruda, su ilgomis raukšlėmis. Spygliai šviesiai žali, 2,5-5,5 cm ilgio, rudenį ryškiai pagelsta ir nukrenta. Kankorėžiai cilindriški, 5-11 cm ilgio, šviesiai rudi. Sėklas subrandina spalį[1].
Kėninis maumedis (lot. Larix griffithii) – spygliuotis medis, priklausantis pušinių (Pinaceae) augalų šeimai. Auga rytų Himalajuose (Nepale, Butane, Sikime, Tibete, Arunačal Pradeše), 3000-4100 m aukštyje.
Medis ~20 m aukščio, kamieno skersmuo 80 cm. Senų medžių žievė pilkšvai ruda, su ilgomis raukšlėmis. Spygliai šviesiai žali, 2,5-5,5 cm ilgio, rudenį ryškiai pagelsta ir nukrenta. Kankorėžiai cilindriški, 5-11 cm ilgio, šviesiai rudi. Sėklas subrandina spalį.
Larix griffithii is een soort lariks die in het oosten van de Himalaya groeit, in het oosten van Nepal, Sikkim, Bhutan en het zuiden van Tibet. Net als andere larikssoorten is Larix griffithii een bladverliezende naaldboom. De soort groeit in de gematigde zone van het hooggebergte, tussen 3100 en 4100 m hoogte.
Larix griffithii is een middelgrote boomsoort, die hoogtes van 20 tot 25 m kan bereiken, terwijl de stam een doorsnede van 80 cm kan hebben. De kroon heeft de vorm van een slanke kegel. De takken groeien vanaf de stam horizontaal of enigszins omhoog ombuigend, met afhangende zijtakken. Er komen aan de takken twee soorten scheuten voor: tussen 10-50 cm lange scheuten waarin verschillende knoppen zitten en één tot twee mm lange scheuten waarin zich een enkele knop bevindt. De naalden zijn lichtblauw-grijs en worden 2 tot 4 cm lang. In de herfst verkleuren ze van felgeel tot oranje, alvorens ze afvallen.
De kegels zijn recht en ei- tot kegelvormig. Ze worden 4 tot 7,5 cm lang en bevatten elk 50 tot 100 zaden. Elk zaadje groeit vergezeld van een onderliggend schutblad. De kegels zijn in onrijpe staat donkerpaars van kleur en worden bij het rijpen donkerbruin. Ongeveer 5 tot 7 maanden na de bestuiving openen de kegels om de zaden te verspreiden. Ook nadat de zaden losgelaten zijn blijven de kegels vaak nog jaren aan de boom vastzitten, om dan een vaalgrijze kleur te krijgen.
Het verspreidingsgebied van Larix griffithii grenst in het westen aan dat van de verwante soort Larix himalaica. Soms wordt een soort Larix kongboensis onderscheiden in het oostelijke deel van het verspreidingsgebied, in het oosten van Bhutan en Tibet. Deze onderscheidt zich van Larix griffithii door kleinere kegels (3 tot 5 cm lang).
VoetnotenVerwijzingen
Larix griffithii is een soort lariks die in het oosten van de Himalaya groeit, in het oosten van Nepal, Sikkim, Bhutan en het zuiden van Tibet. Net als andere larikssoorten is Larix griffithii een bladverliezende naaldboom. De soort groeit in de gematigde zone van het hooggebergte, tussen 3100 en 4100 m hoogte.
Sikkimlerk (Larix griffithi, Larix griffithiana) er et bartre i lerkeslekta av furufamilien (Pinaceae). Det er et slankt, konisk bartre med opprette grener som har nedhengende ungskudd.
Arten blir inntil 20 m høy, diameter inntil 80 cm. Barken er lyseabrun, unge skudd med brun eller gulbrun bark, fint hårete og nedhengende med knopper. De mørkegrønne nålene er 2–4 cm lange og skinnende. Om høsten blir bladene gule eller gul-røde og felles. Konglene lange, inntil 7–10 cm, og slankt oppstående, mørkebrune med 50–100 åpne og nedbrettede skjell. Modnes til en mørk purpur og siden mørkebrun kongle på fem til syv måneder. Gamle, gråbrune kongler kan henge på i flere år.
Trær lengre nordøst – i Bhutan og Tibet, har i senere år blitt skilt ut som arten Larix kongboensis (Mill 1999) – de har mindre kongler på 3-5 cm. Arten er akseptert av Flora of China, men ikke av de brede forskningsmiljøer utenfor Kina.
Utbredelsen er i det østlige Himalaya og Tibet. Det ble innført til Storbritannia i 1848, og er en sjelden gjest i parker og hager i Europa.
Sikkimlerk (Larix griffithi, Larix griffithiana) er et bartre i lerkeslekta av furufamilien (Pinaceae). Det er et slankt, konisk bartre med opprette grener som har nedhengende ungskudd.
Arten blir inntil 20 m høy, diameter inntil 80 cm. Barken er lyseabrun, unge skudd med brun eller gulbrun bark, fint hårete og nedhengende med knopper. De mørkegrønne nålene er 2–4 cm lange og skinnende. Om høsten blir bladene gule eller gul-røde og felles. Konglene lange, inntil 7–10 cm, og slankt oppstående, mørkebrune med 50–100 åpne og nedbrettede skjell. Modnes til en mørk purpur og siden mørkebrun kongle på fem til syv måneder. Gamle, gråbrune kongler kan henge på i flere år.
Trær lengre nordøst – i Bhutan og Tibet, har i senere år blitt skilt ut som arten Larix kongboensis (Mill 1999) – de har mindre kongler på 3-5 cm. Arten er akseptert av Flora of China, men ikke av de brede forskningsmiljøer utenfor Kina.
Utbredelsen er i det østlige Himalaya og Tibet. Det ble innført til Storbritannia i 1848, og er en sjelden gjest i parker og hager i Europa.
Modrzew Griffitha (Larix griffithii Hooker filius 1854, syn.: Larix griffithiana Carriere, Pinus griffithiana (Carriere) Voss) – roślina z rodziny sosnowatych (Pinaceae Lindley). Występuje we wschodnich Himalajach, Bhutanie, Nepalu i Sikkimie.
Modrzew Griffitha posiada kilka ładnych odmian:
Modrzew Griffitha jest uprawiany w większych ogrodach i parkach.
W cieplejszym klimacie może być atakowany przez ochojnika.
W wilgotnych miejscach ten gatunek modrzewia choruje na raka modrzewiowego.
Modrzew Griffitha (Larix griffithii Hooker filius 1854, syn.: Larix griffithiana Carriere, Pinus griffithiana (Carriere) Voss) – roślina z rodziny sosnowatych (Pinaceae Lindley). Występuje we wschodnich Himalajach, Bhutanie, Nepalu i Sikkimie.
Два різновиди визнають. Типовий різновид поширений в східних Гімалаях в той час як Larix griffithii var. speciosa (W.C.Cheng & Y.W.Law) Farjon в даний час відомий лише з пн.-зх. Юньнаню і пд.-сх Тибету. Типовий різновид без загроз зникнення, тоді як var. speciosa окремо оцінюється як NT.
Країни поширення: Бутан; Китай (Тибет, Юньнань); пн.-сх. Індія (Аруначал-Прадеш, Ассам, Сіккім); сх. Непал. Зустічається в хмарному поясі сх. Гімалаях, на висоті від (1800 -) 2,400-4,000 (-4100) м над рівнем моря, на скелястих моренах або різних літозолях. Клімат вологий (літні мусони), з річною кількістю опадів більше 2000 мм. Зустрічається в чистих лісах до лінії дерев, на більш низьких висотах часто разом з Abies spectabilis, Abies densa, Pinus wallichiana, Picea spinulosa, Tsuga dumosa, Juniperus, Betula utilis і різними великими видами рододендрона.
Дерева більше ніж 20 м у висоту і 80 см діаметра. Стовбур прямий або кривий. Крона від широко-конічної до пірамідальної форми. Основні гілки довгі і горизонтальні з вгору піднятими кінцями. Решта гілок довгі, тонкі і пониклі. Гілки із спочатку червонувато-коричневою пізніше сірою, жовтуватою або світло-коричневою корою. Молоді гілки можуть бути волохатими або лисими, з третього року вони лисі. Кора на старих деревах луската, сіро-бура або темно-коричнева з глибокими поздовжніми тріщинами. Довгі пагони червоно-коричневі, світло-коричневі або жовто-коричневі; короткі пагони 6-8 мм в діаметрі, майже гладкі, із залишками лускатих бруньок і кілець знизу лусок; зимові бруньки яйцевидно-кулясті або кулясті, не смолисті. Листя розміром 2,5-5,5 см × 1-1.8 мм.; вони прямі, м'які, гнучкі, зелені. Хвоя блискуча, й восени жовтіє. Жовті пилкові шишки стоять вертикально на кінцях коротких пагонів, часто численні на звисаючих гілках; вони 1-2 см в довжину. Насіннєві шишки коли зрілі коричневі або світло-коричневі, циліндричні еліпсоїди розміром 5-11 × 2,2-3 см. Насіння світло-сіре з нерегулярними пурпурними плямами, косо оберненояйцеподібне, близько 10 мм, включаючи крило. Запилення відбувається з квітня по травень, насіння зріле в жовтні.
має другорядне економічне значення через його присутність у віддалених долинах і на високих схилах. Вид був введений в Англії в 19 столітті, але не надто успішно і залишився обмежений до кількох дендраріїв та інших великих садів з колекціями екзотичних дерев, як правило, в країнах або регіонах з м'яким кліматом. Основна проблема, здається, в пошкодженні від "пізніх" заморозків.
Вирубка матиме потенційну загрозу для цього виду. Цей вид присутній у кількох охоронних районах по всьому діапазоні поширення.
Це незавершена стаття про родину Соснові.Larix griffithii là một loài thực vật hạt trần trong họ Thông. Loài này được Hook.f. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1854.[1]
Larix griffithii là một loài thực vật hạt trần trong họ Thông. Loài này được Hook.f. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1854.
Larix griffithii Hook.f., 1854
Синонимы
Лиственница Гриффита[1] (лат. Larix griffithii) — вид хвойных деревьев из рода Лиственница (Larix) семейства Сосновые (Pinaceae). Названа в честь британского врача, натуралиста и ботаника Уильяма Гриффита.
В Европе известна с 1848 года, изредка культивируется.
В природе ареал вида охватывает восточную часть Гималаев (Непал, Бутан, Индия) и юго-западные районы Китая (провинция Юньнань и Тибетский автономный район), а также, возможно, крайний северо-восток Мьянмы.[2] Вероятно, самый южный вид рода лиственница, достигающий по последним наблюдениям в горах приграничного района Китая и Мьянмы 26°28’45" с. ш. (подвид «speciosa» (лат. Larix griffithii var. speciosa), относимый некоторыми специалистами к отдельному виду (лат. Larix speciosa)).[3][4][5].
Произрастает в верхней части лесного пояса на высотах 1800—4100 м над уровнем моря, на хорошо дренированных склонах и моренах[6].
Дерево высотой до 20 м, с широко распростёртыми в стороны ветвями. Кора коричневая и толстая. Молодые побеги красноватые, густо-опушённые, обычно свисающие.
Хвоя длиной 20—35 мм, светло-зелёная, жёсткая, туповатая, сверху плоская, снизу сильно килеватая.
Шишки цилиндрические, длиной до 10 см, диаметром 3 см, до созревания сизовато-зелёные или пурпурные, зрелые — оранжево-коричневые. Семенные чешуи сверху слегка выемчатые, снаружи пушистые; кроющие чешуи широкие, к вершине постепенно заострённые, сильно выступающие и назад отогнутые. Семена длиной около 4 мм, с крылом длиной около 10 мм.
Вид Лиственница Гриффита входит в род Лиственница (Larix) семейства Сосновые (Pinaceae) порядка Сосновые (Pinales)[7].
В рамках вида выделяют несколько разновидностей:[7]
Лиственница Гриффита (лат. Larix griffithii) — вид хвойных деревьев из рода Лиственница (Larix) семейства Сосновые (Pinaceae). Названа в честь британского врача, натуралиста и ботаника Уильяма Гриффита.
В Европе известна с 1848 года, изредка культивируется.
西藏红杉（學名：Sikkim Larch）是落叶松属下的一个物种，主要分布在喜马拉雅山脉东部、尼泊尔、锡金、不丹和中国西南部。
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
