nomes no trilho de navegação
Die Japanische Douglasie (Pseudotsuga japonica) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Douglasien (Pseudotsuga) in der Familie der Kieferngewächse (Pinaceae).
Die Japanische Douglasie ist ein immergrüner Baum, der Wuchshöhen von etwa 12 bis 30 Meter und Stammdurchmesser (Brusthöhendurchmesser BHD) von 1,5 Meter erreicht. Der Stamm ist meist bis etwa zwei Drittel seiner Höhe astlos. Die Borke ist dunkelbraun und wird gräulich an sehr alten Bäumen. Die unbehaarte Rinde der Zweige ist anfangs hell gelblich-braun und im zweiten Jahr wird sie gräulich. Die Schuppen der Knospen sind glänzend braun. Die nadelförmigen Blätter sind glänzend grün, häufig gekrümmt, stumpf und ausgerandet, 15 bis 25 mm lang und 1,5 mm breit.
Die Japanische Douglasie ist einhäusig getrenntgeschlechtig (monözisch). Sie blüht im April. Die männlichen Zapfen stehen achselständig an Zweigen des Vorjahres; sie sind zylindrisch, bräunlich gelb und enthalten viele Staubblätter. Die endständig an Kurztrieben sitzenden, weiblichen Zapfen sind mit einer Länge von 4 bis 5 cm und einem Durchmesser von 2 bis 2,5 cm die kleinsten in der Gattung. Sie sind anfangs braun mit bläulichen Flecken, später werden sie schokolade-braun und besitzen 15 bis 20 dicke, holzige Samenschuppen. Die dreilappigen Deckschuppen sind etwa 20 mm lang und 4 bis 5 mm breit stehen über die Samenschuppen hinaus. Die im Oktober reifen, geflügelten Samen sind glänzend dunkelbraun, 6 bis 9 mm lang und 5 mm breit. Der breite Flügel ist dunkelbraun, 10 bis 13 mm lang und 6 mm breit.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 24.[1]
Die Heimat der Japanischen Douglasie liegt im Südosten Japans auf den Inseln Honshū und Shikoku. Sie wächst dort in Höhenlagen zwischen 500 und 1100 Meter. In Mitteleuropa wird sie ausgesprochen selten gepflanzt.
Zweig
Zapfen
Nadeln
Die Japanische Douglasie (Pseudotsuga japonica) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Douglasien (Pseudotsuga) in der Familie der Kieferngewächse (Pinaceae).
Pseudotsuga japonica, the Japanese Douglas-fir, is a species of conifer in the pine family, Pinaceae, that is endemic to Japan. It is a medium-sized tree growing to 25 m (82 ft) tall.[3] Japanese calls this tree 'Togasawara (トガサワラ)'.
Pseudotsuga japonica, the Japanese Douglas-fir, is a species of conifer in the pine family, Pinaceae, that is endemic to Japan. It is a medium-sized tree growing to 25 m (82 ft) tall. Japanese calls this tree 'Togasawara (トガサワラ)'.
La japana pseŭdocugo (Pseudotsuga japonica) estas arbospecio el la genro pseŭdocugo de la familio de pinacoj.
La hejmo de tiu palearktisa specio troviĝas en la sudoriento de Japanujo en la insuloj de Honŝu kaj Ŝikoku. Ĝi tie vegetas je altitudoj inter 500 kaj 1 100 metrojn. En Eŭropo ĝi estas nur tre malofte plantita.
La japana pseŭdocugo estas ĉiamverda arbo, kiu povas alti inter 12 ĝis 30 metrojn, kaj diametri ĝis 1,5 metrojn je brust-alto [1]. La trunko plejofte estas senbranĉa ĝis du trionoj de sia alteco. La arboŝelo estas malhelbruna kaj estiĝas grizeca ĉe tre maljunaj arboj. La senhara ŝelo de la ŝosoj komence estas hele flav-bruna kaj je la dua jaro ĝi estiĝas grizeca. La skvamoj de la burĝonoj estas brilante brunaj. La pinglo-formaj folioj estas brilante verdaj, ofte kurbigitaj, senpintaj. Ili longas 15 ĝis 25 mm kaj larĝas 1,5 mm.
La japana pseŭdocugo estas monoika. Ĝi floras en aprilo. La masklaj strobiloj estas aksel-starantaj sur la printempaj ŝosoj; ili estas cilindraj, brunece flavaj kaj entenas multajn stamenojn. La terminalaj senpedunklaj, femalaj strobiloj estas, kun sia longeco de 4 ĝis 5 cm, kaj diametro de 2 ĝis 2,5 cm, la plej malgrandaj el la genro. Komence ili estas brunaj kun bluecaj makuloj, poste ili estiĝas ĉokolad-brunaj kaj havas 15 ĝis 20 dikajn, lignecajn strobilajn skvamojn. La tri-partaj kovrantaj skvamoj longas ĉirkaŭ 20 mm, larĝas 4 ĝis 5 mm, kaj elstaras eksteren super la strobilaj skvamoj. La semoj maturas en oktobro. Ili estas flugilhavaj, brilante malhel-brunaj, longas 6 ĝis 9 mm kaj larĝas 5 mm. La larĝaj flugiloj estas malhel-brunaj, longas 10 ĝis 13 mm kaj larĝas 6 mm.
La japana pseŭdocugo (Pseudotsuga japonica) estas arbospecio el la genro pseŭdocugo de la familio de pinacoj.
Pseudotsuga japonica,[2] [3] er tegund trjáa í Pinaceae, sem er einlend í Japan. Þetta er meðalstórt tré sem verður að 25 metra hátt.[4] Japanir kalla það 'Togasawara (トガサワラ)'.Snið:Citation needed
Pseudotsuga japonica, er tegund trjáa í Pinaceae, sem er einlend í Japan. Þetta er meðalstórt tré sem verður að 25 metra hátt. Japanir kalla það 'Togasawara (トガサワラ)'.Snið:Citation needed
Japoninė pocūgė (lot. Pseudotsuga japonica) – pušinių šeimai (Pinaceae) priklausanti spygliuočių medžių rūšis. Auga Japonijoje: Ki pusiasalyje (Honšiū) ir Koči prefektūroje (Šikoku).
Tai visžalis, spygliuotis medis, kurio aukštis siekia 30 m, kamieno skersmuo iki 1,5 m. Spygliai 15-25 cm ilgio, apie 1,5 mm storio, gelsvai žali. Moteriški kankorėžiai 4-5 cm ilgio, 2-2,2 cm pločio, šokoladiškai rudi, sudaryti iš 15-20 plaušelių, vyriški – cilindriški, gelsvai rudi. Sėklos 6-9 mm ilgio[1].
Auga mišriuose kalnų miškuose, 500–1100 m aukštyje.
Moteriškas kankorėžis
Spygliai
Japoninė pocūgė (lot. Pseudotsuga japonica) – pušinių šeimai (Pinaceae) priklausanti spygliuočių medžių rūšis. Auga Japonijoje: Ki pusiasalyje (Honšiū) ir Koči prefektūroje (Šikoku).
Tai visžalis, spygliuotis medis, kurio aukštis siekia 30 m, kamieno skersmuo iki 1,5 m. Spygliai 15-25 cm ilgio, apie 1,5 mm storio, gelsvai žali. Moteriški kankorėžiai 4-5 cm ilgio, 2-2,2 cm pločio, šokoladiškai rudi, sudaryti iš 15-20 plaušelių, vyriški – cilindriški, gelsvai rudi. Sėklos 6-9 mm ilgio.
Auga mišriuose kalnų miškuose, 500–1100 m aukštyje.
Pseudotsuga japonica é uma espécie de conífera da família Pinaceae.
Apenas pode ser encontrada no Japão.
Pseudotsuga japonica é uma espécie de conífera da família Pinaceae.
Apenas pode ser encontrada no Japão.
Країни проживання: Японія (зх. Хонсю). Зустрічається на висоті від 500 м і 650 м над рівнем моря. Це рідкісне і розкидане в річкових долинах і крутих ярах дерево росте на старих вулканічних породах. Клімат помірно теплий, вологий, з річною кількістю опадів між 1000 і 2000 мм. Є складовою змішаних хвойно-широколистяних лісів, з Tsuga sieboldii як правило, як панівним видом; інші хвойні: Abies firma, Chamaecyparis obtusa, Torreya nucifera і Cryptomeria japonica, широколисті дерева: Quercus salicina, Quercus sessilifolia, Cleyera japonica, Illicium religiosum (невелике дерево), поширені чагарники: Eurya japonica, Pieris japonica, Rhododendron serpyllifolium, Thea japonica.
Однодомне дерево до 30 м у висоту і 150 см діаметра на рівні грудей, стовбур чистий від гілок приблизно дві третини висоти дерева. Кора темно-коричнева, поздовжньо тріщинувата, більш-менш поділена на пластини, стає сіруватою на дуже старих деревах. Пагони блідо-жовтувато-коричневі, голі. Листи розташовані по спіралі, лінійний, прямі або злегка вигнуті, 15-25 мм довжини, 1,5 мм ширини, вершина зубчаста, сяюче-зелені на верхній поверхні. Цвіте у квітні. Пилкові шишки ростуть на пагонах попередніх років, циліндричні, коричнево-жовті, з численними тичинками. Насіннєві шишки яйцевидні або довгасто-яйцеподібні, довжиною 4-5 см, 2-2,5 см в діаметрі, коричневі з тьмяними плямами, коли молоді, шоколадно-коричневі у зрілості. Шишки дозрівають у жовтні. Насіння блискуче темно-коричневе вище, блідо-строкато-коричневе внизу, 6-9 мм завдовжки, 5 мм завширшки; крила темно-коричневі, широкі, 10-13 мм завдовжки, 6 мм завширшки.
Шишка
Листя зверху
Листя знизу
Має другорядне значення, як лісове дерево через його рідкість і скромні розміри, хоча старі дерева можуть досягати значних діаметрів. Деревина використовується для будівництва традиційних будівель і для меблів. В Японії можна бачити, посаджені дерева в деяких парках і традиційних садах, за межами своєї країни це рідкісне дерево присутнє тільки в деяких дендраріях. Цей вид зібрав Ернест Х. Вілсон в 1914 році і посадив у Дендрарій Гарвардського університету в США. У Європі він, здається, приїхав на кілька років раніше, можливо, одразу після 1900 у Німеччину. Росте повільно при вирощуванні і, здається, залишається невеликим деревом з досить обмеженим віком.
Основною загрозою було перетворення середовища існування для лісонасаджень та інших цілей. Регенерація бідна. Загальна чисельність населення цього виду в Японії оцінюється в бл. 2000 дорослих дерев і вважається таким, що постійно скорочується. Вид відомий, принаймні в одному охоронному районі.
Це незавершена стаття про родину Соснові.Pseudotsuga japonica là một loài thực vật hạt trần trong họ Thông. Loài này được (Shiras.) Beissn. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1896.[1]
Pseudotsuga japonica là một loài thực vật hạt trần trong họ Thông. Loài này được (Shiras.) Beissn. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1896.
分類（新エングラー体系） 界 : 植物界 Plantae 門 : 裸子植物門 Gymnospermae 綱 : マツ綱 Coniferopsida 目 : マツ目 Coniferae 科 : マツ科 Pinaceae 属 : トガサワラ属 Pseudotsuga 種 : トガサワラ P. japonica 学名 Pseudotsuga japonica (Shiras.) Beissner[1][2] 和名 トガサワラ、サワラトガ[2] トガサワラ（栂椹、学名：Pseudotsuga japonica）は、マツ科トガサワラ属の常緑樹である。ツガに似た針葉樹で、南日本の一部のみに分布する日本固有種[1]である。
山林に生える樹木で、高さ30mもの大木になることもある。モミ、ツガに似ており、混成することもある。それぞれ特徴ははっきりしているが、枝葉だけで見分けるのにはコツがいる。
日本固有種で、本州、四国の南部のごく一部にのみ知られる。トガサワラ属は現生で4種がある[3]が、過去にはもっと繁栄していたと考えられ、生きている化石にあたるとも考えられる。
名前の由来はトガ（ツガの別名）に似るが、材がサワラにやや似るためこの名が付いたとの説もあるが、はっきりしない。なお、地方名としてはこの他にカワキトガなどとも呼ばれた。これは乾燥したところに生えるツガの意と見られる。
常緑性の高木。大木になり、樹高は30m、胸高直径は1mに達する。樹皮は灰褐色で、縦にやや細長い鱗片状にはがれやすい。若枝は黄褐色で無毛。葉は螺旋状につくが、両側に開いて2列になったようになる。新芽は褐色の鱗片に包まれて楕円形。
葉は線形で長さ15-27mm、先端に向かって枝先方向にやや曲がることが多い。先端中央は窪んでいて、先が小さく2つに分かれたように見える。その2つの突出部は丸く、尖っていないのがモミなどとは異なり、ツガなどに似ている。表面は緑色でつやがあり、中肋に沿って窪む。裏面は中肋の両側が粉白色の帯になっているが、これは気孔帯である。
雌雄同株で花は4月につく。雄花は楕円形で長さ7-9mm、前年枝の先端に集まる。雌花も前年枝の先について、はじめ上を向くが次第に下に向き、成熟時には斜めにつく。毬果は秋に熟し、卵形で長さ3.5-6cm。ツガのそれより倍くらい大きい。鱗片は先端が丸いが、その内側から苞鱗片が伸び、種子鱗片の縁から顔を出し、そこで3裂して尖るので、まるで鱗片の縁に飾りがあるように見える。この鱗片が顔を出すのは、この属の特徴だが、トガサワラではその先端が反り返って上を向く。鱗片は開いて種子を放出する。種子には翼がある。
山間部の森林に成育する。暖帯域から温帯域の下部にわたる範囲で知られる。この部分では照葉樹林、あるいは落葉樹林にモミ、ツガなどの針葉樹を交えることが多く、それに混じって成育する。特に乾燥気味のやせ尾根に成育することが多い。和歌山県では低いところで標高300m程の生育地も知られる。
日本固有種。本州では紀伊半島の南部（和歌山県と奈良県、三重県のそれぞれ南部）、四国では高知県東部（魚梁瀬地方）から知られている。最も多いのは大台ヶ原中腹と言われる。いずれも内陸の山間部のごく限られた地域からしか見つかっていない。ただしそれらの地域ではそれほど珍しい存在ではなく、場所によっては森林の構成種として多い方であることもある。
地元では古くから知られた木ではあったが、学問上の発見は、1893年（明治26年）のことである。当時、東京農科大学の大学院生であった白沢保美が奈良県吉野地方に向かった際に地元でこの名で呼ばれていた針葉樹の標本を持ち帰ったのがはじめで、翌年には球果や材の標本も手に入れた上で研究を行った結果、28年にこれをツガ属の新種として発表したのである。その翌年には現在の属に移されている[4]。
材がツガより柔らかくて加工しやすい。桶材などに用いられた。なお、現在の生育地が少ないのには、伐採による減少も影響が大きいとされる。
トガサワラ属は現生種は北アメリカと東アジアの4種だけが知られており、日本では本種のみが分布する[3]。
なお、この属の化石はヨーロッパからも発見されている。また、日本では本種の化石が近畿と四国から同属の複数種と共に発見されており、世界レベルでも日本国内でもこの類がかつては現在よりはるかに豊富であったことがわかる。そのため、この種は生きた化石と言われることがある。
同所的に出現するもので、よく似たものにツガとモミがある。本種は分布が限定されるが、その生育地にはこの2種が一緒に生育していることが多く、この3種の見分け方は自然観察会などにおいてよく取り上げられる素材である。
球果があれば区別は簡単で、モミはずっと大きくて枝の上に乗って立ち、種子と共に鱗片を脱落させる。ツガのそれは形は似ているがもっと小さくて枝先からぶら下がる。トガサワラの場合、ツガに似ているが一回り大きく、また鱗片の縁に種子鱗片が顔を出す。
葉の形では、モミのそれは長くて先端が二つに割れて尖るのに対して、ツガのそれは短くて先端は2つに割れるが丸い。トガサワラの葉はツガに似て、より細長い。またツガとトガサワラの葉は枝に螺旋状につくが、モミは両側にでる傾向が強い。ただし、モミの葉は若い枝では先端が鋭く尖るが、大木の枝先では葉先が丸くなる傾向があり、また枝につく葉の列もはっきりしなくなるので、不慣れなものを悩ませる場合がある。葉の基部を見る特別がはっきりしている。モミの場合、葉の基部が丸く広がって茎についている。ツガでは茎には葉のつく部分の下側に縦長の隆起（葉枕）があり、葉柄はその延長のように茎に沿って伸び、すぐ大きく曲がって葉となる。トガサワラは細い葉柄がすぐに茎につく。
樹型や枝振りでは、トガサワラは他の2種に比べて横向きの枝がよく伸びて、柔らかな感じの樹形になる。
北米原産で建材に多用されるベイマツはアメリカトガサワラの別名を持つように本種と近縁に当たる。
ENDANGERED (IUCN Red List Ver. 3.1 (2001))[1]
国際自然保護連合（IUCN）のレッドリストでは2013年版で危急（VU）から絶滅危惧（EN）に再評価（アップリスト）された[1]。日本の環境省のレッドリストでは1997年版から絶滅危惧II類に評価されている。
奈良県吉野郡川上村に所在する「三ノ公川トガサワラ原始林」は国の天然記念物に指定されている。その他、保護林といった形で保護されている地域もある。国有林におけるいわゆる拡大造林の結果、生育地は大きく減少したが、21世紀初頭においてこの方向はほぼ終了しているため、これによる減少は今後は少ないとの声もあるが、他方で繁殖力の低さから今後の生育地の維持を懸念する声もある[6]。
この項目は、植物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（プロジェクト:植物／Portal:植物）。 
