nomes no trilho de navegação
Juniperus procera (lat. Juniperus procera) — sərvkimilər fəsiləsinin ardıc cinsinə aid bitki növü.
_at_Bhandakthathaatch_(8000_ft)_I_IMG_7363.jpg){kind=small}
İynəyarpaqlılar ilə əlaqədar bu məqalə qaralama halındadır. Məqaləni redaktə edərək Vikipediyanı zənginləşdirin. Etdiyiniz redaktələri mənbə və istinadlarla əsaslandırmağı unutmayın.
Juniperus procera (lat. Juniperus procera) — sərvkimilər fəsiləsinin ardıc cinsinə aid bitki növü.
Juniperus procera és una espècie de ginebre i planta nativa de la regió afromontana i d'Aràbia.
Juniperus procera és un arbre que pot arribar a fer de 20–25 m (rarament 40 m) d'alt és una planta generalment dioca. Les seves pinyes femenines són similars a baies i fan 4–8 mm de diàmetre, amb 2-5 llavors.[3]
Juniperus procera és natiu de la Península Aràbiga, i parts d'Àfrica tropical Congo; Djibouti; Eritrea; Etiòpia; Kenya; Malawi; Moçambic; Somàlia; Sudan; Tanzània; Uganda; Zàmbia; i Zimbabwe)[4]
És l'únic ginebre que apareix al sud de l'equador.[5] Està estretament emparentat amb Juniperus excelsa del sud-oest d'Àsia.
Per la seva fusta, per construir cases, per pals, per fer mobles; l'ecorça esfaservir en ruscs d'abelles.[6]
Juniperus procera és una espècie de ginebre i planta nativa de la regió afromontana i d'Aràbia.
Der Ostafrikanische Wacholder (Juniperus procera) ist eine Pflanzenart aus der Familie der Zypressengewächse (Cupressaceae). Er ist in Ostafrika sowie im Westen der Arabischen Halbinsel heimisch.
Der Ostafrikanische Wacholder wächst als immergrüner Baum, der Wuchshöhen von 30 bis über 45 Metern und Brusthöhendurchmesser von bis über 2 Metern erreichen kann. Er ist normalerweise einstämmig, freistehende Bäume können aber auch mehrstämmig sein und verzweigen meist schon kurz über dem Boden. Die Krone ist bei jungen Bäumen pyramidenförmig, wird mit dem Alter breiter sowie offener und nimmt eine kuppelförmige, abgeflachte oder unregelmäßige Form an. Die langen und dicken Äste erster Ordnung gehen an älteren Bäumen schräg aufsteigend vom Stamm ab. Junge Bäume haben aufsteigende Zweige, welche mit zunehmendem Alter jedoch hängend werden. Die zuerst glatte, purpurfarbene Borke bildet bereits nach kurzer Zeit papierartige Flocken. Altbäume besitzen eine faserige, blassbraune oder graubraune Borke mit tiefen Längsrissen, welche in langen und schmalen Streifen abblättert. Die 0,6 bis 1 Millimeter dicken, im Querschnitt quadratischen Zweige gehen fiederförmig angeordnet von den Ästen ab. Sie besitzen eine orange Rinde.[1]
Die hellgrünen Blätter stehen wechselständig oder kreuzgegenständig angeordnet an den Zweigen. Junge Blätter sind bei einer Länge von 0,8 bis 1 Zentimeter einer Breite von etwa 1 Millimeter nadelförmig geformt mit einer breiten Basis und einem spitzzulaufenden, stechenden oberen Ende. Ältere Blätter sind schuppenartig und bei einer Länge von 0,5 bis 6 Millimetern verkehrt-eiförmig bis dreieckig geformt. Sie überlappen sich gegenseitig und besitzen einen glatten Blattrand, eine abgeflachte Basis sowie eine freistehende Spitze. Die Schuppenblätter weisen zwei oder mehr unauffällige Stomatalinien auf. Jedes Blatt besitzt eine auffällige, hell grün bis gelblich grün gefärbte und linear-elliptisch geformte Blattdrüse.[1]
Die zuerst grünen, später orangebraunen männlichen Blütenzapfen stehen einzeln an den Zweigen und sind 3 bis 5 Millimeter lang sowie 2 bis 3 Millimeter dick. Sie enthalten zehn bis zwölf schildförmige Mikrosporophylle mit gezähnten Rändern welche zwei bis drei Pollensäcke tragen. Die stiellosen oder kurz gestielten weiblichen Zapfen sind bei einem Durchmesser von 3 bis 7 Millimetern kugelig geformt. Sie sind zuerst bläulichgrün gefärbt und verfärben sich zur Reife hin bis purpur-schwarz und sind bläulich bereift. Sie sind weich und mit Wachs bedeckt. Jeder Zapfen besitzt vier bis sechs vollständig zusammengewachsene Samenschuppen und trägt ein bis vier Samenkörner. Die gelblich braunen Samen sind bei einer Länge von 4 bis 5 Millimetern und einer Breite von 3 bis 3,5 Millimetern winkelig-eiförmig geformt.[1]
Das natürliche Verbreitungsgebiet des Ostafrikanischen Wacholders liegt im Osten Afrikas sowie im Westen der Arabischen Halbinsel. In Afrika erstreckt sich das Verbreitungsgebiet vom nordöstlichen Sudan im Norden über das Hochland von Abessinien, Eritrea, Dschibuti, Somalia, Kenia, Ost-Kongo, Uganda, Tansania, Malawi, Mosambik und Sambia bis in den Nordosten Simbabwes im Süden. Auf der Arabischen Halbinsel findet man die Art in den, an das Rote Meer angrenzenden Gebirgen Saudi-Arabiens und des Jemens.[1][2]
Der Ostafrikanische Wacholder gedeiht in Höhenlagen von 1050 bis 3600 Metern. Er kommt vor allem in Gebirgslagen, aber auch in Savannen vor. Die jährlichen Niederschlagsmengen liegen je nach Standort zwischen 400 und über 1300 mm. In Afrika gibt es eine etwa fünfmonatige Trockenzeit während auf der Arabischen Halbinsel der meiste Niederschlag in den Wintermonaten fällt. In den Gebirgen wächst der Ostafrikanische Wacholder vor allem in offenen Hartlaubwäldern, in denen er sowohl Rein- als auch Mischbestände mit dem Schlanken Afrogelbholz (Afrocarpus gracilior), Cornus volkensii und Xymalos monospora sowie mit verschiedenen Arten von Agauria, Korallenbäumen (Erythrina), Nuxia und Ölbäumen (Olea) bildet.[1]
Der Ostafrikanische Wacholder wird in der Roten Liste der IUCN als "nicht gefährdet" eingestuft. Als Hauptgefährdungsgrund werden Waldschlägerungen und Landschaftsveränderungen zusammen mit einer geringen Verjüngung genannt.[3]
Die Erstbeschreibung als Juniperus procera erfolgte 1847 durch Christian Ferdinand Friedrich Hochstetter in Synopsis Coniferarum, Seite 26. Ein Synonym für Juniperus procera Hochst. ex Endl. ist Sabina procera (Hochst. ex Endl.) Antoine.[4]
Das Holz des Ostafrikanischen Wacholders wird als Bauholz und Brennstoff genutzt und aus seinen Pflanzenteilen können ätherische Öle (Kenia-, Ostafrika-Zedernöl) gewonnen werden.[5] Er findet auch als Ziergehölz Verwendung.[2][3] Angeboten wird das Holz auch unter dem Namen „Kenia-Zeder“.
Der Ostafrikanische Wacholder (Juniperus procera) ist eine Pflanzenart aus der Familie der Zypressengewächse (Cupressaceae). Er ist in Ostafrika sowie im Westen der Arabischen Halbinsel heimisch.
Шунды ӝужан пал Африкаысь сусыпу (лат. Juniperus procera ) – Cupressaceae семьяысь шунды ӝужан пал Африкаын будӥсь сусыпу. Ӝуждалаез ог 20-25 м, модослэн диаметрез 1.5-2 м.
ጥድ ወይም ጽድ (Juniperus procera) ኢትዮጵያና አፍሪካ ውስጥ የሚገኝ የዛፍ ዝርያ ነው።
ጥድና ዝግባ በኢትዮጵያ ዋና የሳንቃ እንጨቶች ናቸው።
ታናናሽ ቀንበጥ ጭራሮች ተደቅቀው ትልን ለማስወጣት ተጠቅመዋል።[1]
ቅጠሉም ተደቅቆ ለቁስል ይለጠፋል።[2]
Juniperus procera (known by the common English names African juniper, African pencil-cedar, East African juniper, East African-cedar, and Kenya-cedar)[4] is a coniferous tree native to mountainous areas in Africa and the Arabian Peninsula. It is a characteristic tree of the Afromontane flora.
Juniperus procera is a medium-sized tree reaching 20–25 metres (66–82 feet) (rarely 40 m or 130 ft) tall, with a trunk up to 1.5–2 m (5–6+1⁄2 ft) diameter and a broadly conical to rounded or irregular crown. The leaves are of two forms, juvenile needle-like leaves 8–15 millimetres (3⁄8–5⁄8 in) long on seedlings, and adult scale-leaves 0.5–3 mm long on older plants, arranged in decussate pairs or whorls of three. It is largely dioecious with separate male and female plants, but some individual plants produce both sexes. The cones are berry-like, 4–8 mm in diameter, blue-black with a whitish waxy bloom, and contain 2–5 seeds; they mature in 12–18 months. The male cones are 3–5 mm long, and shed their pollen in early spring.[5]
Juniperus procera is native to the Arabian Peninsula (in Saudi Arabia and Yemen), and northeastern, eastern, west-central, and south tropical Africa (in the Democratic Republic of the Congo, the Republic of the Congo, Djibouti, Eritrea, Ethiopia, Kenya, Malawi, Mozambique, Somalia, Somaliland, Sudan, Tanzania, Uganda, Zambia, and Zimbabwe).[4]
It is the only juniper to occur south of the equator, and is thought to be a relatively recent colonist of Africa; the species shows very little of the variability associated with a long period of evolution.[6] It is closely related to Juniperus excelsa from southwestern Asia, probably deriving from a common ancestor with that species in southwestern Asia.
According to Tropicos, Juniperus procera was originally described and published in Synopsis Coniferarum 1847. The type specimen was collected from Ethiopia, by "Schimper" (possibly Wilhelm Philipp Schimper, but there were other contemporary collectors with this surname).[2][7]
It is an important timber tree, used for building houses, poles, and furniture. The bark is used for beehives.[8]
East African juniper, northern Tanzania
East African juniper, northern Tanzania
East African juniper, northern Tanzania
East African juniper, used as termite resistant fence stakes
{{cite web}}: CS1 maint: bot: original URL status unknown (link) Juniperus procera (known by the common English names African juniper, African pencil-cedar, East African juniper, East African-cedar, and Kenya-cedar) is a coniferous tree native to mountainous areas in Africa and the Arabian Peninsula. It is a characteristic tree of the Afromontane flora.
La altkreska junipero (Juniperus procera), estas koniferarbo hejma en la montaroj de orienta Afriko ekde orienta Sudano, suden ĝis Zimbabvo, kaj en la sudokcidenta Araba Duoninsulo[1]. Ĝi estas karakteriza arbo de la Afromontana flaŭro [2] kaj la plej altkreskanta juniperospecio en la mondo.
Tiu afrotropisa mezgranda arbo atingas altecon de 20–25 m (malofte de 40 m), kun trunka diametro ĝis 1,5–2 m kaj larĝ-konusa ĝis sfera aŭ neregula arbokrono. La folioj prezentas du formojn, junaĝajn pinglecajn 8–15 mm longajn foliojn je ĝermoplanto, kaj plenkreskajn 0,5–3 mm longajn skvam-foliojn je pli maljunaj plantoj, aranĝite je kontraŭstarantaj duopoj aŭ je rozete starantaj triopoj. La altkreska junipero estas dioika, kun masklaj kaj inecaj strobiloj je apartaj plantoj, sed iuj individuoj estas monoikaj. La strobiloj estas berecaj, kun diametro de 4–8 mm, blu-nigraj kun blankec-vaksa lanugo. Ili entenas 2-5 semojn kaj maturiĝas dum 12-18 monatoj. La masklaj strobiloj longas 3–5 mm, kaj eligis siajn polenojn fru-printempe.
La altkreska junipero estas la sola el la genro kiu troviĝas sude de la ekvatoro, kaj oni supozas ke ĝi relative freŝdate koloniis Afrikon; la specio montras tre malmulte da variiebleco asociata kun longa periodo de evoluo [3]. Ĝi estas tre parenca al Juniperus excelsa de sudokcidenta Azio, verŝajne devenanta de komuna praulo kun tiu specio en sudokcidenta Azio.
La altkreska junipero (Juniperus procera), estas koniferarbo hejma en la montaroj de orienta Afriko ekde orienta Sudano, suden ĝis Zimbabvo, kaj en la sudokcidenta Araba Duoninsulo. Ĝi estas karakteriza arbo de la Afromontana flaŭro kaj la plej altkreskanta juniperospecio en la mondo.
Juniperus procera es una conífera originaria de las zonas montañosas de África y la península arábiga. Es un árbol característico de la flora afromontana.[3]
Juniperus procera es un árbol de tamaño mediano que alcanza un tamaño de 20-25 m (raramente 40 m) de altura, con un tronco de hasta 1,5 a 2 m de diámetro y una amplia copa redondeada o irregular de forma cónica. Las hojas son de dos formas, juvenil de aguja con hojas de 8-15 mm de largo en plántulas y las adultas en forma de escama de 0.5-3 mm de largo en las plantas más viejas, dispuestas en parejas o verticilos de tres. Es en gran parte dioica con plantas masculinas y femeninas separadas, pero algunas plantas individuales producen ambos sexos. Los conos con bayas, de 4-8 mm de diámetro, de color negro azulado con una flor cerosa blanquecina, y contienen 2-5 semillas , que son maduros en 12-18 meses. Los conos masculinos son de 3-5 mm de largo, y vierten su polen en primavera.[4]
Juniperus procera es originaria de la península arábiga (en Arabia Saudita y Yemen), y el noreste, este, centro-oeste y sur de África tropical (en la República Democrática del Congo, Yibuti; Eritrea; Etiopía; Kenia; Malaui; Mozambique; Somalia; Sudán; Tanzania; Uganda; Zambia; y Zimbabue.[3]
Es el único enebro que se produce al sur de la línea ecuatorial , y se piensa que es un colonizador relativamente reciente de África; la especie muestra muy pequeña de la variabilidad asociada con un largo período de evolución.[5] Está estrechamente relacionado con Juniperus excelsa desde el suroeste de Asia, probablemente derivado de un ancestro común con esa especie en el suroeste de Asia.
Es un árbol importante de la madera, que se utiliza para la construcción de viviendas, para los postes, para mobiliario,. La corteza se utiliza para la construcción de colmenas.
Juniperus procera fue descrita por Hochst. ex Endl. y publicado en Synopsis Coniferarum 26. 1847.[6][2][7]
Juniperus: nombre genérico que procede del latín iuniperus, que es el nombre del enebro.[8]
procera: epíteto latíno que significa "alto"[9]
Juniperus procera es una conífera originaria de las zonas montañosas de África y la península arábiga. Es un árbol característico de la flora afromontana.
Juniperus procera
Le Genévrier d'Afrique (Juniperus procera) est une espèce d'arbre appartenant au genre Juniperus et à la famille des Cupressaceae. Il est originaire de zones de montagneuse en Afrique et la péninsule arabique. C’est un arbre caractéristique de la flore de l’afro-montagnarde.
Juniperus procera est un arbre de taille moyenne atteignant 20-25 m (rarement 40 m) de haut, avec un tronc supérieur à 1,5 à 2 m de diamètre et largement conique arrondis ou Couronne irrégulière. Les feuilles sont de deux formes, feuilles juvénile aciculaires de 8 à 15 mm de long sur les plants et échelle-feuilles adultes 0,5 à 3 mm de long sur les plantes plus âgées, disposées en paires décussées ou en verticilles de trois. C’est en grande partie dioïque avec des plantes mâles et femelles séparés, mais certains individus produisent les deux sexes. Les cônes sont comme des baies, 4 – 8 mm de diamètre, bleu-noir avec une pruine cireuse blanchâtre et contiennent de 2 à 5 graines ; ils murissent durant 12 à 18 mois. Les cônes mâles sont de 3 à 5 mm de long et libèrent leur pollen au début du printemps.
Juniperus procera est originaire de la péninsule arabique (en Arabie saoudite et Yémen) et en Afrique du nord-est, orientale, Centre-Ouest et sud tropical (en République démocratique du Congo, la République du Congo ; Djibouti ; L’Érythrée ; L’Éthiopie ; Kenya ; Malawi ; Mozambique ; La Somalie ; Soudan ; La Tanzanie ; L’Ouganda ; Zambie ; et Zimbabwe).
Østafrikansk einer eller «East African Juniper» (latin: Juniperus procera) er en art av bartrær som tilhører einerslekten Juniperus i sypressfamilien. Den vokser i fjellområdene i det østlige Afrika og de vestlige fjellområdene på Den arabiske halvøy. Landene den vokser i omfatter sørøstre Sudan, Etiopia, og videre Kenya, Tanzania, Malawi og Zimbabwe. Dette er den eneste einerarten sør for ekvator. Den er trolig beslektet, kanskje utviklet fra, persisk einer (Juniperus excelsa) i Sørvest-Asia.
Det er et tre som blir inntil 25 meter høyt (i sjeldne tilfeller 40 meter), og kan ha en diameter på 1,5 – 2 meter. Nålene på unge skudd sitter i grupper av 2 eller 3, og er 8–15 mm lange; mens voksne nåler er grønne, skjellaktig tette og 0,5 – 3 mm lange. Den er oftest særbu, med hann- og hunnblomster på separate individer.
Frøkonglene modner etter 12-18 måneder til blå-svarte bær med hvitt vokslag, 4–8 mm store, med 2-5 frø inni. Hannkonglene er 3–5 mm store og sprer sitt pollen tidlig om våren.
Østafrikansk einer eller «East African Juniper» (latin: Juniperus procera) er en art av bartrær som tilhører einerslekten Juniperus i sypressfamilien. Den vokser i fjellområdene i det østlige Afrika og de vestlige fjellområdene på Den arabiske halvøy. Landene den vokser i omfatter sørøstre Sudan, Etiopia, og videre Kenya, Tanzania, Malawi og Zimbabwe. Dette er den eneste einerarten sør for ekvator. Den er trolig beslektet, kanskje utviklet fra, persisk einer (Juniperus excelsa) i Sørvest-Asia.
Det er et tre som blir inntil 25 meter høyt (i sjeldne tilfeller 40 meter), og kan ha en diameter på 1,5 – 2 meter. Nålene på unge skudd sitter i grupper av 2 eller 3, og er 8–15 mm lange; mens voksne nåler er grønne, skjellaktig tette og 0,5 – 3 mm lange. Den er oftest særbu, med hann- og hunnblomster på separate individer.
Frøkonglene modner etter 12-18 måneder til blå-svarte bær med hvitt vokslag, 4–8 mm store, med 2-5 frø inni. Hannkonglene er 3–5 mm store og sprer sitt pollen tidlig om våren.
Країни проживання: Демократична Республіка Конго, Джибуті, Еритрея, Ефіопія, Кенія, Малаві, Саудівська Аравія, Сомалі, Судан, Танзанія, Уганда, Ємен, Зімбабве. Цей вид формує вічнозелені афрогірські ліси (також локально вторгається в савани, де дозволяють низькі частоти пожеж). Формує як чисті поселення, так і разом з Afrocarpus gracilior, Podocarpus milanjianus, Olea chrysophylla, Olea hochstetterii, Faurea saligna, Dombeya mastersii, Olinia rochetiana, Ilex mitis, Vepris nobilis і безліч дрібніших дерев і чагарників, наприклад Agarista salicifolia, Catha edulis, Buddleja, Cadia purpurea, Cussonia spicata, Dodonaea, Erica arborea, Euclea schimperi, Faurea, Maytenus, Nuxia congesta, Olea. Чисті поселення, як правило, свідчить про утворення після лісових порушень в минулому. J. procera зустрічається на гірських схилах, на укосах і оголеннях і в лісових ярах на піску, суглинку або глині над різними типами порід, наприклад базальт, вулканічний попіл і зола, граніт, вапняк, або метаморфічні породи. Діапазон висот є 1370-3000 м. Клімат тропічний гірський, з тривалим сухим сезоном.
Стовбур прямий і різко звужується, вкритий корою, яка розрізняються за кольором від блідо-коричневого до червонувато-коричневого. Молоді рослини мають голчасті листки, довжиною 1—2 см, і в міру старіння рослин листя поступово змінюється на лусковидне дорослого листя, світло-зеленого або жовтувато-зеленого кольору і довжиною тільки до шести міліметрів. Чоловічий рослини несуть численні, дрібні чоловічі шишки на кінцях гілок. Ці від зеленуватого до оранжево-коричневого кольору структури складаються з лусочок, кожна з яких містить 2—3 мішечки з пилком. Жіночі рослини несуть жіночі шишки; від червонувато-коричневого до синьо-чорного кольору, ягодоподібні з м'ясистими лусками, кожна з яких містить один насінний зачаток.
Великі дерева цього виду цінуються за деревину, яка є працездатною і стійкою. Використовується для огорож, черепиці на дахах, для будівництва, меблів, столярних виробів та виробництва олівців. Вирощується на плантаціях в Африці та Індії, але тільки в обмеженому масштабі; в садівництві в основному обмежується громадськими парками в Ефіопії та Кенії, в тому числі на кладовищах. За межами Африки тільки посаджений в кількох ботанічних садах; під склом в помірних кліматичних регіонах або зовні в теплих країнах.
Виснаження старих лісових гаїв цього виду відбуваються в Кенії та Ефіопії. Цей вид присутній в багатьох національних парках та інших охоронних територіях по всьому широкому діапазону поширення.
Juniperus procera là một loài cây lá kim bản địa vùng đồi núi châu Phi và bán đảo Ả Rập. Đây là loài cây điển hình cho hệ thực vật Afromontane.
Juniperus procera là cây kích thước trung bình, thường đạt chiều cao 20–25 m (có khi 40 m), với nhánh cây đường kính đến 1,5–2 m.
Juniperus procera là loài bản địa bán đảo Ả Rập (Ả Rập Xê Út và Yemen), cũng như miền đông bắc, đông, trung-tây, và nam châu Phi nhiệt đới (Cộng hòa Dân chủ Congo; Cộng hòa Congo; Djibouti; Eritrea; Ethiopia; Kenya; Malawi; Mozambique; Somalia; Sudan; Tanzania; Uganda; Zambia; và Zimbabwe)[4]
Juniperus procera là một loài cây lá kim bản địa vùng đồi núi châu Phi và bán đảo Ả Rập. Đây là loài cây điển hình cho hệ thực vật Afromontane.
Juniperus procera Hochst. ex Endl. (1847)
Охранный статус
Можжевельник стройный[1], или Можжевельник восточно-африканский (лат. Juniperus procera) — вид растений рода Можжевельник семейства Кипарисовые.
Деревья, двудомные, высотой до 40 м. Шишки с 2-5 раздельными семенами, сине-черные, с восковым налетом. Хвоя мутовчато расположенная по три хвоинки. Малотребователен к почве. Древесина дерева устойчива против гниения. В посадках весьма декоративен.
В естественных условиях растёт в Африке, распространяясь на юг до 18° южной широты. Широко встречается в горных районах восточной Африки. Это единственный из можжевельников, произрастающий к югу от экватора. Также растет на Аравийском полуострове.
Это заготовка статьи по ботанике. Вы можете помочь проекту, дополнив её. Можжевельник стройный, или Можжевельник восточно-африканский (лат. Juniperus procera) — вид растений рода Можжевельник семейства Кипарисовые.
