nomes no trilho de navegação
Podocarpus totara ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Steineiben (Podocarpus) in der Familie der Steineibengewächse (Podocarpaceae). Sie ist in Neuseeland heimisch und wird dort Totara genannt.[1]
Podocarpus totara ist ein langsamwüchsiger, mittelgroßer bis großer, immergrüner Baum, der Wuchshöhen von 20 bis 25 Metern, in Ausnahmefällen als über das Kronendach ragender Emergent auch 50 Metern und darüber erreicht. Damit erreicht er die höchsten Wuchshöhen unter allen Arten der Familie der Steineibengewächse (Podocarpaceae). Er ist für seine Langlebigkeit und seinen großen Stammumfang bekannt. Die Borke älterer Exemplare ist korkig, dick, gefurcht, schält sich in papierartigen Streifen ab und hat einen grauen bis goldbraunen Farbton.
Die etwa 2 Zentimeter langen, mattgrünen, flachen Blätter sind steif und ledrig.
Der Samenzapfen besteht aus zwei bis vier zu einem fleischigen, beerenartigen, roten Arillus (Samenmantel) verschmolzenen Schuppen. Der Samenzapfen enthält nur einen oder zwei runde Samen.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 34.[2]
Ein bekanntes Exemplar namens „Pouakani“ hat eine Wuchshöhe von 42,7 Meter bei einem Brusthöhendurchmesser von 3,88 Metern erreicht; es steht nahe Mangapeni im King Country, Southern Waikato. Sein Holzvolumen wird auf 203,7 m³ geschätzt. Das am Baum selbst angebrachte Informationsschild weist allerdings falsche Daten für Wuchshöhe, Stammdurchmesser und Holzvolumen aus. Die Koordinaten des Standortes sind 38,46716° S und 175,61928° O. Ein mit 51 Metern noch höherer Baum steht im Pureora Forest Park.[1]
Eine nahe verwandte Art von Podocarpus totara ist Podocarpus nubigenus Lindl. aus Südamerika, die nur schwer zu unterscheiden ist. Das beste Unterscheidungsmerkmal sind die graugrünen Blätter von Podocarpus totara im Vergleich zu den etwas heller grünen Nadeln von Podocarpus nubigenus.
Podocarpus totara kommt in Neuseeland auf der Nordinsel und der nordöstlichen Südinsel vor.
Sie gedeiht in den Wäldern des Tieflandes, des Berglandes und im unteren Bereich der subalpinen Vegetationszone in Höhenlagen bis zu 480 Metern, in Ausnahmefällen bis 600 Metern.
Podocarpus totara wurde 2013 in der Roten Liste der gefährdeten Arten der IUCN als „Least Concern“ = „nicht gefährdet“ bewertet. Durch Abholzung und Verlust von Biotopen ist historisch der Bestand stark reduziert worden. Fortlaufend verringert sich die Zahl an blühfähigen Exemplaren.[3]
Die Erstbeschreibung von Podocarpus totara erfolgte 1828 George Bennett, der den Namen von David Don übernommen hatte, in Aylmer Bourke Lambert: A description of the genus Pinus., 2. Auflage, Seite 184.[4] Synonyme für Podocarpus totara G.Benn. ex D.Don sind: Podocarpus totara D.Don ex Hook., Nageia totara (G.Benn. ex D.Don) F.Muell.[1]
Bei manchen Autoren gibt es von Podocarpus totara zwei Varietäten:[1]
Das Holz ist hart, hat einen geraden Faserverlauf und ist sehr fäulnisbeständig. Deshalb wurde es oft für Zaunpfähle, als Unterbau für Fußböden und Eisenbahnschwellen verwendet. Totara auch das wichtigste Holz für die Schnitzereien der Māori. Bei einem rund 600 Jahre alten archäologischen Fund an der Nordwestküste der Südinsel Neuseelands wurden aufgearbeitete Rindenstreifenbündel von Podocarpus totara nachgewiesen, die der Abdichtung eines seetüchtigen Kanus (Anaweka waka) dienten.[7]
Podocarpus totara ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Steineiben (Podocarpus) in der Familie der Steineibengewächse (Podocarpaceae). Sie ist in Neuseeland heimisch und wird dort Totara genannt.
Ko te Tōtara he rākau whakakake o Aotearoa. He tino rākau tēnei nō te Wao-a-Tāne, mō te hanga whare, hanga waka, mō ngā whakairo. He mātotoru, he rarai te kiri, he whāiti, he koikoi ngā rau, he pūwhero a taikākā. Ko te ingoa pūtaiao ko Podocarpus totara.
Ko te Tōtara he rākau whakakake o Aotearoa. He tino rākau tēnei nō te Wao-a-Tāne, mō te hanga whare, hanga waka, mō ngā whakairo. He mātotoru, he rarai te kiri, he whāiti, he koikoi ngā rau, he pūwhero a taikākā. Ko te ingoa pūtaiao ko Podocarpus totara.
Podocarpus totara (/ˈtoʊtərə/;[2] from the Maori-language tōtara; the spelling "totara" is also common in English) is a species of podocarp tree endemic to New Zealand. It grows throughout the North Island and northeastern South Island in lowland, montane and lower subalpine forest at elevations of up to 600 m.
Tōtara is commonly found in lowland areas where the soil is fertile and well drained.[3]
The tōtara is a medium to large tree, which grows slowly to around 20 to 25 m, exceptionally to 35 m; it is noted for its longevity and the great girth of its trunk. The bark peels off in papery flakes, with a purplish to golden brown hue. The sharp, dull-green, needle-like leaves are stiff and leathery, 2 cm long. This plant produces highly modified cones with two to four fused, fleshy, berry-like, juicy scales, bright red when mature. The cone contains one or two rounded seeds at the apex of the scales.
The largest known living tōtara, the Pouakani Tree, near Pureora in the central North Island, is over 35 m tall and nearly 4 m in trunk diameter at breast height. Bushmen discovered it in 1950.[4] Other large trees are known in this area, while Whirinaki Forest, to the east, but also on deep recent volcanic soils, has groves of very tall tōtara (over 40 m in height).
Tōtara is often found regenerating on farmland, as it is not eaten by livestock.[3]
The two varieties of tōtara are:[5]
In a classic example of Antarctic flora species-pair the tōtara is very closely related to Podocarpus nubigenus from South America, to the extent that if planted together, they are very difficult to distinguish. The best distinction is the grey-green tone of the leaves, compared to the slightly brighter green of P. nubigenus.
Tōtara grows easily from fresh seed and cuttings.[6] It has been planted in the United Kingdom as far north as Inverewe, Scotland.[7]
Several cultivars for garden use have been introduced. These include 'Albany Gold' and 'Aurea', both have yellow 'gold' foliage that darkens in winter; 'Pendula', which has a weeping growth habit that is especially pronounced in young plants; 'Silver Falls', also pendulous but with cream-edged foliage; and 'Matapouri Blue', which has a conical form and glaucous foliage.
The wood is hard, straight-grained, and very resistant to rot, especially its heartwood. Due to its durability, tōtara wood was often used for fence posts, floor pilings, and railway sleepers. It is also prized for its carving properties, and was the primary wood used in Māori carving. It was the primary wood used to make waka in traditional Maori boat building due to its relatively light weight (about 25% lighter than kauri), long, straight lengths, and natural oils in the wood that help prevent rotting. Tōtara could be drilled with chert points to make holes near the edges of the timber without splitting. In larger tōtara waka, three or more sections were laced together with flax rope. A tōtara waka took at least a year to make using stone adzes.
Bark from tōtara is used to cover and protect traditional pōhā bags.[8]
Receptacle and seed of tōtara
The reddish-grey bark of the tōtara is thick, corky, furrowed and stringy
Podocarpus totara (/ˈtoʊtərə/; from the Maori-language tōtara; the spelling "totara" is also common in English) is a species of podocarp tree endemic to New Zealand. It grows throughout the North Island and northeastern South Island in lowland, montane and lower subalpine forest at elevations of up to 600 m.
Tōtara is commonly found in lowland areas where the soil is fertile and well drained.
Podocarpus totara, totara,[2] es una especie de podocarpo endémica de Nueva Zelanda.
Se desarrolla a lo largo de la isla Norte y en el noreste de la isla Sur en zonas bajas, montañosas y en bosques subalpinos bajos situados en alturas de entre 0-480(-600) ms.
El totara es un árbol de un tamaño medio a grande que crece lentamente, y puede alcanzar de 20 a 25 m, ( excepcionalmente hasta los 35 m ); es de destacar su longevidad y el gran diámetro de su tronco.
Su corteza es de un color rojo grisáceo, gruesa, de corcho, con surcos y fibrosa. La corteza se desprende frecuentemente en escamas con apariencia de papel, de una tonalidad purpurea a marrón de oro. Las hojas son aciculares verdes opacas, tiesas y coriáceas, de 2 centímetros de largo.
Esta planta produce conos de coníferas muy modificados con 2 a 4 husos, con las escalas jugosas de apariencia de baya carnosa, rojo brillante cuando está madura. El cono contiene uno o dos semillas redondeadas en el ápice de las escalas.
Es un ejemplo clásico de especies de flora antártica, estando la totara muy próxima al Podocarpus nubigenus de Suramérica, de tal modo que si ambas especies se plantan juntas, es muy difícil distinguirlas. La distinción más clara es el tono verde grisáceo de las hojas, comparado con el ligeramente verde más brillante del P. nubigenus.
Sobre estos árboles se desarrolla la Winika, orquídea endémica de Nueva Zelanda.
La madera es dura y con granulado recto, muy resistente a la putrefacción. debido a su durabilidad, la madera del totara se utiliza a menudo para los postes de los cercados, los parqué de los piso y las traviesas ferroviarias. Dentro de la cultura Maorí también es muy estimada por sus características para la talla, sobre todo las tallas usado madera primaria y la construcción de canoas ceremoniales. Se le ha plantado en el Reino Unido tan al norte como Inverewe, Escocia.[3]
Podocarpus totara, totara, es una especie de podocarpo endémica de Nueva Zelanda.
Maorinpodokarpus[2] eli totara[2][3] (Podocarpus totara) on podokarpuskasvien heimoon kuuluva havupuulaji. Maorinpodokarpusta kasvaa luontaisesti Uudessa-Seelannissa, jossa se on yleinen Stewartinsaarta lukuun ottamatta.[4] Lajia esiintyy alamaalta subalpiiniselle[3] Ennätysyksilöt ovat jopa 42,7 ja 51 metriä korkeita.[5] Rungon paksuus on noin 2-3 metriä ja sen alaosassa ei ole oksia.[4]
Maorinpodokarpuksen kaarna on harmaanruskeaa ja muuttuu lopulta syvä- ja leveäuurteiseksi. Neulaset ovat kellertävänharmaan sävyisiä, nahkamaisia, kovia ja otakärkisiä.[3]
Maorinpodokarpus on herkkä Corynelia tropican aiheuttamalle lehtien sienisairaudelle.[5]
Totara on alun perin kasvin maorinkielinen nimi.[3]
Maorit ovat käyttäneet maorinpodokarpuksen meheviä käpyjä ripulin ja punataudin hoitoon. Päänahkaan hierottavan lehtiuutteen sanotaan edistävän hiustenkasvua.[6]
Kasvi sisältää totaroli-nimistä yhdistettä.
Maorinpodokarpus eli totara (Podocarpus totara) on podokarpuskasvien heimoon kuuluva havupuulaji. Maorinpodokarpusta kasvaa luontaisesti Uudessa-Seelannissa, jossa se on yleinen Stewartinsaarta lukuun ottamatta. Lajia esiintyy alamaalta subalpiiniselleselvennä vyöhykkeelle saakka.
Luontaisella esiintymisalueellaan maorinpodokarpus voi kasvaa jopa 30 metriä korkeaksi, mutta menestyy puutarhapuuna myös eteläisimmässä Euroopassa noin Irlannin korkeudelle saakka. Ennätysyksilöt ovat jopa 42,7 ja 51 metriä korkeita. Rungon paksuus on noin 2-3 metriä ja sen alaosassa ei ole oksia.
Maorinpodokarpuksen kaarna on harmaanruskeaa ja muuttuu lopulta syvä- ja leveäuurteiseksi. Neulaset ovat kellertävänharmaan sävyisiä, nahkamaisia, kovia ja otakärkisiä.
Maorinpodokarpus on herkkä Corynelia tropican aiheuttamalle lehtien sienisairaudelle.
Totara on alun perin kasvin maorinkielinen nimi.
Podocarpus totara est une espèce d'arbre conifère de la famille des Podocarpaceae, endémique de la Nouvelle-Zélande.
Podocarpus totara pousse partout sur l'île du Nord et le nord-est de l'île du Sud, en plaine, en montagne et dans les forêts subalpines inférieures à des altitudes allant jusqu'à 600 m.
Selon World Checklist of Selected Plant Families (WCSP) (26 mars 2013)[2] :
Selon Tropicos (26 mars 2013)[1] :
Podocarpus totara est une espèce d'arbre conifère de la famille des Podocarpaceae, endémique de la Nouvelle-Zélande.
Totara (Podocarpus totara) je štom ze swójby podokarpowych rostlinow (Podocarpaceae).
Načerwjeń šěra skora totary
Totara (Podocarpus totara) je štom ze swójby podokarpowych rostlinow (Podocarpaceae).
Podocarpus totara G.Benn. ex D.Don è una pianta arborea della famiglia Podocarpaceae, endemica della Nuova Zelanda.[1][2]
Podocarpus totara G.Benn. ex D.Don è una pianta arborea della famiglia Podocarpaceae, endemica della Nuova Zelanda.
Podocarpus totara (ook bekend als tōtara, de Māori-naam) is een conifeer. Het is een langzaam groeiende, groenblijvende boom uit Nieuw-Zeeland: hij komt voor op het gehele Noordereiland en het noordelijke deel van het Zuidereiland.
De tōtara wordt tot 30 meter hoog en kan 800 tot 1000 jaar oud worden, in welk geval de stam een diameter van meer dan twee meter kan hebben, en diep gegroefd wordt. Waar de schors in lange repen afbladdert, is een goudbruine kleur zichtbaar. De bladeren zijn mat-groen van kleur, leerachtig en hebben een scherpe punt.
Bronnen, noten en/of referentiesPodocarpus totara, maori tōtara, er ei art av podocarptre som er endemisk til New Zealand. Treet veks over heile Nordøya og i noraustlege delar av Sørøya, i lågland, fjell og i lågareliggjande subalpine skogar opp til 600 m.o.h. Det er vanleg å treffa på tōtara i låglandsområde der jorda er fruktbar og godt drenert.[1]
Tōtara er eit middels til stort tre som veks seint til kring 20 til 25 m, unntaksvis til 35 m. Det er kjent for den store omkrinsen av stammen, og for at treverket er svært haldbart. Borken flassar av i papirliknande flak, med ein purpur til gyllenbrun fargetone. Dei skarpe, mattgrøne og nåleliknande blada er stive og læraktige, 2 cm lange. Treet dannar svært modifiserte kongler med to til fire samanvaksne, kjøtfulle skjell med raud farge når dei er mogne. Kongla inneheld eit eller to avrunda frø ute i tuppen.
Det største kjende levande tōtaratreet, Pouakani Tree, nær Pureora, sentralt på Nordøya, er over 35 meter høgt og stammen måler nesten 4 meter i brysthøgde. Andre store tre er også kjende i dette området, til dømes i Whirinaki-skogen[2] i Whakatāne i aust, på grensa til Te Urewera National Park, der djup vulkansk jord har lundar med svært høg tōtara (meir enn 40 meter i høgde).
Tōtara veks ofte på jordbruksland, og vert ikkje ete av beitedyr.[1]
I eit klassisk døme innanfor arter i antarktisk flora er tōtara nær i slekt med Podocarpus nubigenus frå Sør-Amerika, i den grad at dersom dei vert planta saman, er det svært vanskeleg å skilja dei åt. Den tydelegaste skilnaden er den grågrøne fargetonen på blada, jamført med den litt klarare grøne fargen til P. nubigenus.
Totaratre trekkjer til seg for det meste innfødde fuglar som spreier frøa, mellom desse kereru, tuihonningetar, maorihonningetar og gulkroneparakitt.
Trevirket er hardt, rettvakse og svært motstandsdyktig mot råte, særleg margveden. På grunn av at det var så haldbart, vart tōtara ofte brukt til gjerdestolpar, golvbjelkar og jarnvegssviller. Det vart også verdsett til utskjeringar, og var det mest brukte treslaget i tradisjonell maoritreskurd. Det var det fremste treslaget i bygging av waka-kanoar i maoriane si tradisjonelle båtbygging, fordi treet er relativt lett (om lag 25% lettare enn kauri), veks langt og rett, og inneheld naturlege oljer i veden som hindrar råte. Tōtara kunne gjennomborast nær kantane av trevirket utan at dette sprakk. I større tōtara-wakaer vart tre eller fleire delar haldne saman av Phormium-reip. Det tok minst eit år å byggja ein tōtara-waka ved bruk av steinteksler.
Tōtara spirer lett frå friske frø og stiklingar[3]. Treet har vore planta i Storbritannia så langt nord som Inverewe i Skottland.[4]
Det er dyrka fram fleire kultivarar for hagebruk. Mellom desse er 'Albany Gold' og 'Aurea', begge har eit gyllengult bladverk som vert mørkare om vinteren; 'Pendula', som har ein hengande vokster som kjem særleg til syne hjå unge plantar; 'Silver Falls', som også er hengande, men med fløytefarga bladkantar; og 'Matapouri Blue', som har ei konisk form og blågrønt eller blågrått bladverk.
Wikimedia Commons har multimedia som gjeld: Podocarpus totara Podocarpus totara, maori tōtara, er ei art av podocarptre som er endemisk til New Zealand. Treet veks over heile Nordøya og i noraustlege delar av Sørøya, i lågland, fjell og i lågareliggjande subalpine skogar opp til 600 m.o.h. Det er vanleg å treffa på tōtara i låglandsområde der jorda er fruktbar og godt drenert.
Multimedia w Wikimedia Commons Zastrzalin totara (Podocarpus totara G.Benn. ex D.Don) – gatunek drzewa będący endemitem Nowej Zelandii. Rośnie na całej Wyspie Północnej oraz w północno-wschodniej części Wyspy Południowej.
Drewno ze względu na odporność używane jest często na paliki ogrodzeń i struktury podłogowe.
Zastrzalin totara (Podocarpus totara G.Benn. ex D.Don) – gatunek drzewa będący endemitem Nowej Zelandii. Rośnie na całej Wyspie Północnej oraz w północno-wschodniej części Wyspy Południowej.
Podocarpus totara é uma espécie de árvore conífera endêmica da Nova Zelândia. Pode ser encontrada na ilha Norte e na parte nordeste da ilha Sul, em florestas subalpinas baixas ou de montanha.[1] Na língua maori é chamada de tōtara.[2]
Podocarpus totara é uma espécie de árvore conífera endêmica da Nova Zelândia. Pode ser encontrada na ilha Norte e na parte nordeste da ilha Sul, em florestas subalpinas baixas ou de montanha. Na língua maori é chamada de tōtara.
Повільно виростає до від середнього до великого розміру вічнозеленого дерева висотою 20-25 метрів (у виняткових випадках навіть 35 метрів) і діаметром до 200 см. Вид відомий своєю довговічністю і великим обхватом. Листки приблизно 2 см завдовжки, тупі від коричнюватого до темно-зеленого кольору, плоскі жорсткі і шкірясті; на неповнолітніх деревах бл. 2 см × 1-2 мм, на дорослих 1,5-3 см × 3-4 мм. Пилкові шишки довжиною 1-1,5 см, одиночні або по 4 разом на коротких плодоніжках. Шишки складаються з 2—4 м'ясистих, ягодоподібних, червоних шкірястих злитих лусок, які несуть 1 або 2 крупних насінин. Насіння майже кулясті, коли зрілий, або яйцеподібні-довгасті, довжиною 3-5 мм. Максимальний вік становить близько 800—1000 років і одне дерево, за оцінками, перевищує 1800 років.
Країни поширення: Нова Зеландія (Північ., Півден. о-ви). Знаходиться в лісах низовини, високогір'ях і в нижній частині субальпійської рослинної зони на висотах до 480 метрів, у виняткових випадках до 600 метрів. У незайманих лісів цей вид часто асоціюється з іншими хвойними, наприклад, Dacrycarpus dacrydioides, Dacrydium cupressinum, Prumnopitys ferruginea, Phyllocladus trichomanoides, і на Пн. О-ві Agathis australis. Покритонасінні також можуть бути загальними.
Деревина тверда, гнилестійка. Тому часто використовується для огородження, як основи для підлогового покриття і шпал.
У Новій Зеландії, недавнє законодавство дає захист для більшості з решти лісів і дерев, як в рамках заповідників і через юридичні заборони.
Podocarpus totara là một loài thực vật hạt trần trong họ Thông tre. Loài này được G.Benn. ex D.Don miêu tả khoa học đầu tiên năm 1832.[1]
Podocarpus totara là một loài thực vật hạt trần trong họ Thông tre. Loài này được G.Benn. ex D.Don miêu tả khoa học đầu tiên năm 1832.
Podocarpus totara G.Benn. ex D.Don
Синонимы Охранный статус
Подокарп тотара (лат. Podocarpus totara; маори totara) — вид из рода Подокарп (Podocarpus) семейства Подокарповые (Podocarpaceae). Эндемик Новой Зеландии.
Широко распространён на территории всей Новой Зеландии, встречаясь на островах Северный и Южный, а также в небольших количествах на острове Стьюарт. Произрастает в низменных, гористых или субальпийских лесах[1].
Подокарп тотара — вечнозелёное двудомное хвойное дерево высотой до 30 м. Диаметр ствола — 2-3 м. Ствол покрыт толстой, пробковой, бороздчатой красновато-серой корой[1].
У основания ствол без ветвей. Ветви крупные, стоячие или развесистые. Листовая почка уже или того же диаметра, что и побеги, окружены рано опадающими, узколанцетовидными прицветниками. Листья коричневатые или тёмно-зелёные, стоячие, кожистые. Размеры молодого листа — 20 × 1-2 мм, размеры взрослого листа — 15-30 × 3-4 мм[2]. Листья линейно-ланцетные, с острыми кончиками[1].
Мужские шишки пазушные, длиной 10-15 мм, одиночные или в составе 4 шишек. Женские побеги пазушные, семяпочка одиночная или парная, по мере созревания превращается в красный, суккулентный, сладкий плод[1]. Семя шаровидное, когда зрелое, или продолговато-овальное, длиной 3-5 мм[2][3]. Семена созревают в мае и июне, прорастают поздней весной или летом. Основной способ распространения — эндозоохория (разновидность зоохории, при которой животные (в данном случае птицы) поедают плоды целиком, а находящиеся внутри них семена проходят через пищеварительный тракт и оказываются снаружи вместе с экскрементами)[3].
Красная, слегка маслянистая древесина использовалась представителями новозеландского народа маори при строительстве каноэ (вака), а также при резьбе. Из коры делались клетки, в которых держали птиц[1][3].
Подокарп тотара (лат. Podocarpus totara; маори totara) — вид из рода Подокарп (Podocarpus) семейства Подокарповые (Podocarpaceae). Эндемик Новой Зеландии.
桃柘羅漢松（學名：Podocarpus totara；毛利語：Tōtara），也稱作紐西蘭羅漢松，是紐西蘭特有的羅漢松。在整個北島、南島的東北部的低地、山地及亞高地上生長，最高生長環境可達海拔600米。 桃柘羅漢松常在土壤肥沃且水分充沛的地方中生長。[2]
桃柘羅漢松是中至大型常綠喬木，生長緩慢，一般可達20至25米，部分例外可達35米之高。因其長壽及樹幹周長巨大而為人熟知。其樹皮呈長片紙狀，能夠如紙片般被剝離，帶有淡紫至金黃色。暗綠色的針狀葉尖銳、僵硬，革質表面，一般長2厘米。與其他羅漢松屬植物一樣，雄性松果花粉呈翠綠色，每片三角形鱗片下方有兩個花粉嚢將花粉彈出；2至4個經高度修飾的花粉松果則聚在一起，受精後果子上方為種實，下方鮮紅色的種托形成如多汁的莓子，吸引雀鳥進食。種子被厚實的外殼保護，不會被雀鳥消化，能於雀鳥糞便中排出。[3]
目前有紀錄最大的桃柘羅漢松位於北島中部的珀瓦卡尼森林（Pureora Forest Park）羅漢松保護區内。這個地區以擁有大量過千年羅漢松而聞名於世。這株名為珀瓦卡尼樹（Pouakani Tree）[4] 的高度超過35米，直徑超過4米，估計樹齡達1500年至1800年以上。而在費利納基森林（Whirinaki forest）內，因其土壤有大量火山噴發後的豐富營養，因此也長了極多巨型的桃柘羅漢松。
桃柘羅漢松的果實因為不受牲畜的青睞而在不少農耕地中得以繁衍。[2]
由於遠古時代時紐西蘭及南美洲均屬於同一大陸版塊岡瓦那大陸，因此在南美洲南端生長的雲霧羅漢松（Podocarpus nubigenus）與桃柘羅漢松相當相似，非常難以分辨。唯一的差異在於桃柘羅漢松的葉為暗綠色，而雲霧羅漢松的葉片則呈亮綠色。
桃柘羅漢松的木質堅硬，屬直紋的木材及非常耐腐蝕。由於它的耐久力好，因此木材常用作籬笆的柱子、木地板及鐵路用的枕木。其良好的雕刻性能也使它成為毛利文化中雕刻材料的首選。除作為雕刻品木材外，對毛利族相當重要的獨木舟瓦卡（英语：(canoe)）也是以紐西蘭羅漢松作為造船的首選。主要原因是因為其相對較輕的性質（較貝殼杉屬植物輕約25%）、長而直的樹身及能抗腐蝕的天然樹油使它成為毛利族製造獨木舟的首選。
在古代如要砍伐一株桃柘羅漢松，需先進行禱告及咏唱等儀式後才能開始旋工。首先在樹基部用火燃燒，再用扁斧將其砍倒。砍倒後，還必須在原來的位置上種上一株小樹苗以平息森林之神塔內（Tane）的怒氣。黑硅石（chert）可將桃柘羅漢松沿邊緣掏空而不會斷裂。在大形的瓦卡上，3節或以上的樹幹以麻繩將其繫緊。一艘大型的桃柘羅漢松瓦卡往往需要超過一年的時間打磨。
自2007年起，主要由桃柘羅漢松提取而來的桃柘酚（Totarol，也有稱作紐西蘭木心素）成為國際最大型化妝品公司萊雅（L'Oréal Group）的核准成份名錄內，並被其下的多個品牌如薇姿（Vichy）等加以應用。[5] 這種令桃柘羅漢松成為毛利族製造瓦卡首選的良好木材目前成為有機合成及藥物研究的寵兒，大量的研究正積極投入其中以發掘其更多的用處。
桃柘羅漢松能透過新鮮的種子及扦插法進行繁殖，而且易於生長。[6]因此這植物在歐洲及英國等地也有種植，最北如在因弗魯花園（Inverewe Garden）及蘇格蘭等地也有栽種。[7]
紐西蘭羅漢松的種托（下方）及種實（上方）
紐西蘭羅漢松的樹皮呈紅棕色，質厚、軟身、佈滿縐紋及帶有黏性
在陽光照射下呈金黃色的葉子
桃柘羅漢松（學名：Podocarpus totara；毛利語：Tōtara），也稱作紐西蘭羅漢松，是紐西蘭特有的羅漢松。在整個北島、南島的東北部的低地、山地及亞高地上生長，最高生長環境可達海拔600米。 桃柘羅漢松常在土壤肥沃且水分充沛的地方中生長。
