Папіломавіруси (Papillomaviridae) — родина вірусів, що були ідентифіковані на початку 20 століття, коли було показано, що бородавки (папіломи) можуть передаватися між інивідуумами за допомогою виділеного інфекційного агенту.
В 1935 році Френсіс Пейтон Раус, який до того продемонстрував існування віруса саркоми у курей, також показав, що папіломавірус може викликати рак шкіри у заражених кролів. Це було першою демонстрацією того, що вірус може викликати рак у ссавців.
Прості віруси. Віріони сферичні, ікосаедрична симетрія (Т=7), 55 нм в діаметрі. Капсид складається з 72 пентамерів. Маса віріонів Mr = 47x106.
Плавуча густина в CsCl = 1.34-1.35 г/см3. Віріони нечутливі до дії кислот, ефірів, нагрівання (50˚С, 1 год.).
Коефіцієнт седиментації S20,w = 300S.
Тип нуклеїнової кислоти: кільцева dsDNA суперспіралізована, формує хроматиноподібний комплекс з гістонами, взятими у клітини-хазяїна. Розмір: 6.8-8.4 kbp. Вміст G+C = 40-60%. Геном більшості видів містить 9-10 ORFs: Е1-Е8 (ранні гени), L1-L2 (пізні гени). Транскрипція і пізніх, і ранніх генів відбувається на одному ланцюгу ДНК та в одному напрямку. Пре-мРНК піддається посттранскрипційному процесингу (приєднання кепу, поліаденілування, сплайсинг). Продукти ранніх генів – неструктурні, регуляторні білки, які необхідні для реплікації, що пригнічують дію клітинних ферментів та стимулюють реплікацію ДНК клітини. Пізні гени кодують структурні білки. Реплікація вірусу поділена на дві чіткі фази, які пов’язані зі ступенем диференціації клітини-хазяїна (епітеліоцита).
Цикл вірусу:
вірус адсорбується до рецепторів клітини-мішені і потрапляє в цитоплазму шляхом ендоцитозу. транспортується в ядро, ДНК роздягається. транскрипція ранніх генів і трансляція ранніх білків. «Спокійна» реплікація вірусної ДНК, відбувається синхронно з клітинною реплікацією, переважно один вірусний геном на клітину.
Вірусний геном кодує 8-10 білків масою 7-73 kDa. Капсид побудований двома білками: L1 (головний капсидний білок, формує пентамери) та L2 (мінорний капсидний білок). До складу віріону входять клітинні гістонові білки (H2a, H2b, H3 і H4), які зв'язуються з вірусною ДНК.
Неструктурні білки є продуктами ранніх генів. Е1 та Е2 задіяні у вірусній реплікації та регуляції генів (Е2). Е5, Е6 та Е7 стимулюють клітинну ДНК-реплікацію. Е4 звязуються зі специфічними структурами клітинного цитоскелету.
Ліпіди та вуглеводи відсутні.
Головними антигенами є капсидні білки. Білок L1 містить видоспецифічний антигенний домен, L2 – антигенний епітоп групової специфічності.
Папіломавіруси є дуже видоспецифічними. Уражують хребетних.
Тропізм – епітелій шкіри і слизових оболонок.
Інфікують лише проліферуючі епітеліоцити, інтенсивна реплікація і вихід вірусу відбувається у диференційованих кератиноцитах, що знаходяться у верхніх шарах тканини.
Передача: контактно, статевим шляхом.
Спричиняють утворення доброякісних пухлин епітеліального походження (бородавки, папіломи). Проте такі утворення, викликані певними видами папілома вірусів, мають високий ризик злоякісного розвитку. На даний час доведено зв'язок багатьох онкологічних захворювань епітеліальних тканин із різними видами HPV. Часто геном цих вірусів вбудовується в ДНК клітини. Продукти вірусних генів Е6 та Е7 претворюють клітини на ракові. Білки Е6 зв'язують та деградують білок р53, стимулюють теломеразну активність, Е7 – активують циклони Е та А.
Специфічна профілактика папіломавірусної інфекції не розроблена. Вакцинація білками вірусного капсиду, отриманими на основі рекомбінантної ДНК технології, була обнадійливою. Складність полягає в тому, що вакцина повинна містити багато типів вірусу, тому перехресний (межтиповий) захист відсутній.
Рішення задачі специфічної профілактики ускладнюється відсутністю типоспецифічних діагностичних серологічних тестів і неможливістю розмноження папіломавірусів в культурі клітин. ПВ ВРХ включають різні типи, що інфікують шкірні покриви (BPV1 і BPV2) або слизові (BPV4). За структурою геному ПВ ВРХ подібний ПВ людини.
Папіломавіруси (Papillomaviridae) — родина вірусів, що були ідентифіковані на початку 20 століття, коли було показано, що бородавки (папіломи) можуть передаватися між інивідуумами за допомогою виділеного інфекційного агенту.
В 1935 році Френсіс Пейтон Раус, який до того продемонстрував існування віруса саркоми у курей, також показав, що папіломавірус може викликати рак шкіри у заражених кролів. Це було першою демонстрацією того, що вірус може викликати рак у ссавців.
