Наукова назва походить від грецького слова somos - пухкий, м'який, трубчастий (за будовою стебла).[2]
Назва роду, ймовірно, виникла в античному класичному періоді, вона використовувалася ще в часи Теофраста й Плінія (насправді слово було дещо іншим: sogchos).
Трави однорічні, дворічні чи багаторічні. Деякі рослини іноді деревні при основі. Стебла прямі, не або злегка розгалужені під суцвіттям, з листям. Листки від пір'ястих до неподілених. Комплексне суцвіття складається з кількох квіткових голів, які містять, зазвичай, 70–300 квіток. Квіточки жовті. Сім'янки коричнюваті, від яйцеподібних до еліпсоїдних, стиснуті, звужений до обох кінців, ребристі, гладкі або поперечно зморщені. Папус білий.
Злісний і найпоширеніший бур'ян. Зростає на полях, городах, у садках, по уздоріжжях, вибалках, ярах, на узліссях.[2]
Близько 90 видів поширені в: Африка, Азія, Австралія, Європа, тихоокеанські острови (Нова Зеландія), деякі види розповсюджені по всьому світі.
В Україні (по всій, або майже по всій території) зростають:
Молоде листя й стебла осоту, доки вони ще крихкі й ніжні, їстівні для людини як листовий овоч: для салатів, овочевого пюре та як присмаку для юшок, рису, плову, м'ясних солянок. Старі листи й стебла можуть бути гіркими, але молоді листки мають смак, схожий на салат. Листя має 30-35 хв помокнути в солоній воді, щоб пом'якшився гіркуватий присмак. Очищені від шкірки та розтерті молоді стебла осоту — відомі ласощі для дітей і дорослих. Відварені в солоній воді молоді стебла та пагони готують як цвітну капусту або спаржу — з сухарями в олії.[2]
Посівні рослини використовуються як корм, особливо для кролів.
Це незавершена стаття про Айстрові.
