Die Helmknorhane (Dactylopteridae) is 'n familie visse wat tot die orde Scorpaeniformes hoort. Daar is drie genera met minstens sewe spesies in hierdie familie. Twee van die spesies kom aan die Suid-Afrikaanse kus voor.
Die familie se lywe is lank en breed en bedek met skubbe. Die kop is groot en stomp met die bene wat so verbind is dat dit lyk soos 'n helm. Die pektorale vinne is baie groot in vergelyking met die liggaam en reik verby die dorsale vin. Die grootte wissel van 30 – 60 cm. Die familie is bodem bewoners en vreet skaaldiere, slakke en bodem vis.
Die volgende genus en spesies kom aan die Suid-Afrikaanse kus voor:
Dactyloptena orientalis
Dactyloptena orientalis
Dactyloptena orientalis
Dactyloptena orientalis
Dactylopterus volitans
Die Helmknorhane (Dactylopteridae) is 'n familie visse wat tot die orde Scorpaeniformes hoort. Daar is drie genera met minstens sewe spesies in hierdie familie. Twee van die spesies kom aan die Suid-Afrikaanse kus voor.
Uzunüzgəcşəkillilər (lat. Dactylopteriformes) sümüklü balıqlar sinfinə aid heyvan dəstəsi.
Uzunüzgəcşəkillilər (lat. Dactylopteriformes) sümüklü balıqlar sinfinə aid heyvan dəstəsi.
Els dactiloptèrids (Dactylopteridae) són una família de peixos marins, l'única del subordre Dactylopteroidei inclòs en l'ordre Scorpaeniformes, distribuïts per aigües tropicals de l'Atlàntic, Índic i Pacífic.
Existeixen solament 7 espècies agrupades en 2 gèneres:
Els dactiloptèrids (Dactylopteridae) són una família de peixos marins, l'única del subordre Dactylopteroidei inclòs en l'ordre Scorpaeniformes, distribuïts per aigües tropicals de l'Atlàntic, Índic i Pacífic.
Die Flughähne (Dactylopteridae, (gr.) dactylos Finger, pteron Flügel, ptēnos befiedert.) sind eine aus zwei Gattungen mit sieben Arten bestehende Familie der Echten Knochenfische (Teleostei). Flughähne leben im tropischen Indopazifik, im Atlantik sowie im Mittelmeer. Ihr charakteristisches Merkmal sind die großen, flügelartigen Brustflossen, die sie zum Nahrungserwerb (Scheuchen), zur Balz und zum Drohen benutzen. Fliegen können sie damit gewiss nicht – trotz anderslautenden, phantastischen früheren Reiseberichten, zumal sie schon größte Mühe hätten, (ohne Schwimmblase) zur Wasseroberfläche aufzusteigen.
Kopf breit und vierschrötig ("Knochen-Helm" mit Kielen und je einem langen Praeopercularstachel). Schuppen schildartig. Pectoralflossen sehr verbreitert und verlängert; innere Strahlen frei (zum "Laufen" benutzt); insgesamt 28–37 Strahlen. Zwei isolierte Dorsalis-Stacheln vor den (zwei) Rückenflossen. Brustständige Bauchflossen (V I/4). Kein Seitenlinienorgan. 22 Wirbel. Giftdrüsen oder sekretausleitende Flossenstachelfurchen fehlen.
Wie die Knurrhähne (Triglidae) geben auch die Flughähne bei Bedrohung knurrende, grunzende Geräusche von sich. Mit jenen näher verwandt sind sie aber offenbar nicht, da die alte (Cuviersche) Ordnung der "Scleroparei" (Panzerwangen (Scorpaeniformes)) gerade in Auflösung begriffen ist[1] und die Flughähne von einigen Forschern schon seit längerem in eine eigene Ordnung, Dactylopteriformes, gestellt wurden. In letzter Zeit sprechen DNA-Vergleiche für eine Zuordnung der Tiere zu den Seenadelartigen (Syngnathiformes).[2][3]
Es sind sieben Arten in zwei Gattungen bekannt.
Die Flughähne (Dactylopteridae, (gr.) dactylos Finger, pteron Flügel, ptēnos befiedert.) sind eine aus zwei Gattungen mit sieben Arten bestehende Familie der Echten Knochenfische (Teleostei). Flughähne leben im tropischen Indopazifik, im Atlantik sowie im Mittelmeer. Ihr charakteristisches Merkmal sind die großen, flügelartigen Brustflossen, die sie zum Nahrungserwerb (Scheuchen), zur Balz und zum Drohen benutzen. Fliegen können sie damit gewiss nicht – trotz anderslautenden, phantastischen früheren Reiseberichten, zumal sie schon größte Mühe hätten, (ohne Schwimmblase) zur Wasseroberfläche aufzusteigen.
The flying gurnards are a family, Dactylopteridae, of marine fish notable for their greatly enlarged pectoral fins. As they cannot literally fly or glide in the air (like flying fish), an alternative name preferred by some authors is helmet gurnards.[2] They have been regarded as the only family in the suborder Dactylopteroidei of the Scorpaeniformes but more recent molecular classifications put them in the order Syngnathiformes, in the superfamily Centriscoidea.[3]
They have been observed to "walk" along sandy sea floors while looking for crustaceans, other small invertebrates and small fish by using their pelvic fins. Like the true gurnards (sea robins), to which they may be related, they possess a swim bladder with two lobes and a "drumming muscle" that can beat against the swim bladder to produce sounds. They have heavy, protective scales and the undersides of their huge pectoral fins are brightly coloured, perhaps to startle predators.[2]
Most species are in the Indo-Pacific genus Dactyloptena, but the single member of Dactylopterus is from warmer parts of the Atlantic. The adults live on the sea bottom, but many species have an extended larval stage, which floats freely in the oceans.[2]
Morphological traits uniting the flying gurnards (Dactylopteridae) and the Syngnathiformes have long been noted. Most authors placed them with the Scorpaeniformes, but DNA sequence data quite consistently support the view that the latter are paraphyletic with the Gasterosteiformes sensu lato. Flying gurnards are particularly close to the Aulostomidae (trumpetfish) and Fistulariidae (cornetfish), and would have to be included with these.[4]
.gif)
D. orientalis
D. orientalis
D. orientalis
The flying gurnards are a family, Dactylopteridae, of marine fish notable for their greatly enlarged pectoral fins. As they cannot literally fly or glide in the air (like flying fish), an alternative name preferred by some authors is helmet gurnards. They have been regarded as the only family in the suborder Dactylopteroidei of the Scorpaeniformes but more recent molecular classifications put them in the order Syngnathiformes, in the superfamily Centriscoidea.
They have been observed to "walk" along sandy sea floors while looking for crustaceans, other small invertebrates and small fish by using their pelvic fins. Like the true gurnards (sea robins), to which they may be related, they possess a swim bladder with two lobes and a "drumming muscle" that can beat against the swim bladder to produce sounds. They have heavy, protective scales and the undersides of their huge pectoral fins are brightly coloured, perhaps to startle predators.
Most species are in the Indo-Pacific genus Dactyloptena, but the single member of Dactylopterus is from warmer parts of the Atlantic. The adults live on the sea bottom, but many species have an extended larval stage, which floats freely in the oceans.
Los alones son la familia Dactylopteridae de peces marinos, la única del suborden Dactylopteroidei incluido en el orden Scorpaeniformes, distribuidos por aguas tropicales del Atlántico, Índico, Pacífico[1] y en el Mediterráneo. Su nombre procede del griego: daktylos (dedo) + pterygion (aleta).[2]
Alcanzan unos 50 cm de longitud máxima; tienen la cabeza grande y contundente con huesos formando un casco, con quillas y una larga espina en el preopérculo, además de escamas similares a escudos; no tienen línea lateral.[1]
Lo más característico de esta familia son unas aletas pectorales considerablemente ampliadas, con los radios internos sueltos pero el resto, unos 30, formando así como si fueran alas.[1] La aleta dorsal presenta dos espinas sueltas aisladas precediendo a las dos aletas dorsales; las aletas pélvicas son torácicas, con una espina y 4 radios blandos.[1]
Emite sonidos por estridulación usando el hueso hipomandibular.[1]
Con un suave movimiento de sus grandes aletas pélvicas exhiben un movimiento de paseo sobre el lecho marino de arena, donde se alimentan de invertebrados que desentierran de la arena.[1]
Existen solamente 7 especies agrupadas en 2 géneros:
Los alones son la familia Dactylopteridae de peces marinos, la única del suborden Dactylopteroidei incluido en el orden Scorpaeniformes, distribuidos por aguas tropicales del Atlántico, Índico, Pacífico y en el Mediterráneo. Su nombre procede del griego: daktylos (dedo) + pterygion (aleta).
Dactylopteridae arrain eskorpeniformeen familia da, Atlantikoko, Indiako eta Ozeano Bareko itsaso tropikaletan bizi dena.[1] Dactylopteroidei azpiordena monotipikoaren familia bakarra da.
ITIS eta FishBaseren arabera, familiak egun 7 espezie ditu, 2 generotan banaturik:[2][3]
Dactyloptena orientalis
D. orientalis
D. orientalis
D. orientalis
D. volitans
Artikulu hau biologiari buruzko zirriborroa da. Wikipedia lagun dezakezu edukia osatuz. Dactylopteridae arrain eskorpeniformeen familia da, Atlantikoko, Indiako eta Ozeano Bareko itsaso tropikaletan bizi dena. Dactylopteroidei azpiordena monotipikoaren familia bakarra da.
Perhossimput (Dactylopteridae) on simppukaloihin kuuluva heimo. Heimon lajeja tavataan kaikista lämpimistä valtameristä.
Perhossimppujen heimoon kuuluu 2 sukua ja 7 lajia. Ruumiinrakenteeltaan ne ovat pitkänomaisia ja suurimmat lajit voivat kasvaa 40–50 cm pitkiksi. Tyypillisiä piirteitä ovat erittäin kookkaat rintaevät, jotka muistuttavat muodoltaan viuhkaa tai siipiä, suuri luulevyjen suojaama pää, 2 selkäevää, joista ensimmäisen selkäevän 2 ensimmäistä ruotoa ovat muusta evästä erillisiä. Perhossimppulajeilla ei ole kylkiviivaa ja uimarakko on kaksiosainen. Heimon kalat ovat väriltään selästään punertavia tai harmaita ruskein täplin ja vatsastaan vaaleampia.[1][2][3]
Perhossimppulajeja tavataan Atlantista, Intian valtamerestä ja Tyynestämerestä lämpimistä ja lauhkeanlämpimistä vesistä. Ne elävät lähellä pohjaa ja ikään kuin kävelevät suurten rintaeviensä avulla. Niiden ravintoa ovat pienet selkärangattomat eläimet. Perhossimppujen liha on syötävää ja niitä kalastetaan paikoin ruokakaloiksi.[1][2][3]
Perhossimput (Dactylopteridae) on simppukaloihin kuuluva heimo. Heimon lajeja tavataan kaikista lämpimistä valtameristä.
Les Dactylopteridae sont une famille de poissons marins de l'ordre des Scorpaeniformes, rassemblant deux genres.
Selon FishBase et World Register of Marine Species (8 février 2016)[2] :
Les Dactylopteridae sont une famille de poissons marins de l'ordre des Scorpaeniformes, rassemblant deux genres.
Is fine iad na cnúdáin eitilte (Dactylopteridae), d'éisc mara atá suntasach le haghaidh a n-eití brollaigh mór méadaithe. Ós rud é nach féidir leo eitilt i ndáiríre, b'fhearr le roinnt údar an t-ainm malartach cnúdáin chaidhpeacha. Is iad an t-aon fhine amháin iad san fho-ord Dactylopteroidei .
Tugadh faoi deara iad ag "siúl" ar urláir ghainmheach na farraige agus iad ar lorg crústaigh agus inveirteabraigh bheaga agus iad ag baint leasa as a n-eití brollaigh. Cosúil leis na fíor-chnúdain (spideoga na farraige), ar a bhfuil, b'fhéidir, gaol acu leo, bíonn lamhnán snámh le dhá mhaothán agus "matán greadta" a mbíonn in ann bualadh i gcoinne an lamhnáin snámha chun fuaimeanna a tháirgeadh. Bíonn gainní troma cosanta acu, agus bíonn taobhanna íochtaracha a n-eití brollaigh geal-daite, b'fhéidir chun geit a bhaint as creachadóirí.
Cónaíonn an chuid is mó speiceas san Ind-Aigéan Ciúin, ach tá, ar a laghad, ceann amháin dúchasach san Atlantach. Bíonn na cinn fásta beo ar ghrinneall na farraige, ach bíonn céim larbhach bhreisithe ag go leor speiceas, agus iad ag snámh, faoi shaoirse, ar an aigéan.
I Dactylopteridae sono una famiglia di pesci ossei marini appartenenti all'ordine Scorpaeniformes.
La famiglia è diffusa nell'Indo-Pacifico e nell'Oceano Atlantico limitatamente alle regioni tropicali. Nel mar Mediterraneo è presente la specie Dactylopterus volitans[1].
Vivono su fondi sabbiosi a bassa profondità.
Questi pesci hanno un aspetto caratteristico che ricorda quello delle gallinelle, a cui sono imperentati in maniera piuttosto lontana. La testa è grande e di forma grossolanamente quadrata se vista dall'alto; non c'è o è appena accennato il muso sporgente tipico delle gallinelle. Le ossa craniche sono robuste e ricoprono la testa come un elmetto, presentano due prolungamenti spiniformi nella regione scapolare (spine scapolari). Sulla testa sono presenti creste ossee e tubercoli che la rendono scabra. Alla base della pinna caudale, sul peduncolo caudale sono presenti due creste ossee orizzontali parallele. La bocca è di piccole dimensioni, dotata di piccoli denti. L'opercolo (o meglio il preopercolo) porta una spina lunga e robusta. Le scaglie sono dure e ricordano un'armatura. Le pinne pettorali sono molto ampie, disposte orizzontalmente e simili ad ali, di colori vivaci; i raggi più interni sono liberi. Le pinne ventrali sono inserite sotto l'origine delle pettorali. Le pinne dorsali sono due, la prima con raggi spinosi (i primi due sono liberi) e la seconda con raggi molli. La pinna caudale è arrotondata o tronca, mai biloba. La linea laterale manca[1][2].
Sono pesci di taglia medio piccola, Dactylopterus volitans è la specie più grande con 50 cm di lunghezza massima[3].
I Dactylopteridae sono in grado di emettere suoni sfregando le ossa mandibolari. Similmente alle gallinelle sono in grado di "camminare" sul fondale utilizzando le pinne ventrali e i raggi liberi delle pettorali. Durante questi spostamenti tengono le pinne pettorali spiegate[1].
Si cibano di invertebrati bentonici che scovano nella sabbia[1].
Sono stati a lungo considerati facenti parte di un ordine a sé stante (Dactylopteriformes)[2]. I dattilotteroidi sono conosciuti almeno dall'Eocene medio (circa 50 milioni di anni fa), con il genere Pterygocephalus di Monte Bolca.
I Dactylopteridae sono una famiglia di pesci ossei marini appartenenti all'ordine Scorpaeniformes.
Sparnapelekinės (Dactylopteridae) – skorpenžuvių (Scorpaeniformes) būrio žuvų šeima.
Atlanto vandenyno vakarinėje dalyje ir Viduržemio jūroje gyvena europinis sparnapelekis (Dactylopterus volitans), kuris išauga iki 30-40 cm ilgio. Ieškodama vėžiagyvių, ši žuvis ilgais į sparnus panašiais pelekais vaikščioja po jūros dugną. Išgąsdinta plačiai išskleidžia krūtinės pelekus, pati gąsdindama ant jų esančiomis mėlynomis dėmelėmis.
Šeimoje 2 gentys, 7 rūšys.
Sparnapelekinės (Dactylopteridae) – skorpenžuvių (Scorpaeniformes) būrio žuvų šeima.
Atlanto vandenyno vakarinėje dalyje ir Viduržemio jūroje gyvena europinis sparnapelekis (Dactylopterus volitans), kuris išauga iki 30-40 cm ilgio. Ieškodama vėžiagyvių, ši žuvis ilgais į sparnus panašiais pelekais vaikščioja po jūros dugną. Išgąsdinta plačiai išskleidžia krūtinės pelekus, pati gąsdindama ant jų esančiomis mėlynomis dėmelėmis.
Šeimoje 2 gentys, 7 rūšys.
Vliegende ponen of vliegende knorhanen (wetenschappelijke naam: Dactylopteridae, van Oudgrieks δάκτυλος, daktulos = vinger; πτερόν, pteron = vleugel) zijn een familie van beenvissen, waarvan twee levende geslachten en zeven soorten bekend zijn. Ze leven in tropische zeeën en oceanen.
Vliegende ponen kunnen tot 50 cm lang worden. Karakteristiek zijn de grote, vleugelachtige borstvinnen, die 28 tot 37 stralen hebben. Het voorste deel hiervan bestaat uit 6 stralen, door een membraan met elkaar verbonden. Het achterste deel, dat op een vleugel lijkt, reikt bijna tot het begin van de staartvin.
Vliegende ponen hebben net als de verwante familie Triglidae (ponen) een tweedelige zwemblaas en een spier die tegen de zwemblaas aan kan bewegen om geluiden te maken. Ze hebben een zware bepantsering, met name rond de kop. Ze hebben enkele stekels bij de rugvin en aan de achterzijde van de kop. De onderkant van de buikvinnen heeft een felle kleur, waarschijnlijk om roofvissen af te schrikken.
De larven van vliegende ponen zweven vrij door het water. In het volwassen levensstadium zijn het bodembewoners (benthisch) en komen niet aan het wateroppervlak; ze kunnen zeker niet vliegen. Het zijn predators die jagen op kleine kreeftachtigen en andere ongewervelden. Ze bewegen over de bodem door op hun buikvinnen en de binnenste stralen van hun borstvinnen te steunen en zich af te zetten.
De borstvinnen worden gebruikt voor het opdrijven van prooien, bij de balts en om vijanden af te schrikken. Bij bedreiging kunnen vliegende ponen een knorrend of grommend geluid maken.
Een taxonomische indeling die teruggaat tot Georges Cuvier deelt de Dactylopteridae in bij de orde Scorpaeniformes. Deze indeling is verouderd. Tegenwoordig wordt de familie meestal bij de orde Dactylopteriformes ingedeeld, samen met de Triglidae (ponen). Er zijn echter geen redenen te vinden deze orde te onderscheiden van de Perciformes (baarsachtigen).[1]
De soorten van het geslacht Dactyloptena komen voor in het Indo-Pacifisch gebied, het geslacht Dactylopterus leeft in de Middellandse Zee, de Atlantische Oceaan en de Golf van Mexico.
Vliegende ponen of vliegende knorhanen (wetenschappelijke naam: Dactylopteridae, van Oudgrieks δάκτυλος, daktulos = vinger; πτερόν, pteron = vleugel) zijn een familie van beenvissen, waarvan twee levende geslachten en zeven soorten bekend zijn. Ze leven in tropische zeeën en oceanen.
Flygeknurrer er en gruppe piggfinnede fisker som kjennetegnes ved sine store brystfinner. Gruppen omfatter seks arter i slekten Dactyloptena i det indopasifiske området og Dactylopterus med én art i Atlanterhavet og Middelhavet.
Slektskapsforholdene til denne gruppen er omdiskutert. De er ofte blitt regnet til en egen orden, Dactylopteriformes,[1] men mange forskere har plassert dem som en undergruppe av ulkefisker (Scorpaeniformes).[2] Nyere fylogenetiske studier basert på molekylærgenetikk tyder derimot på at flygeknurrene tilhører Syngnathiformes.[3]
Dactyloptena orientalis
Dactyloptena orientalis
Dactyloptena orientalis
Dactyloptena orientalis
Dactylopterus volitans
Flygeknurrer er en gruppe piggfinnede fisker som kjennetegnes ved sine store brystfinner. Gruppen omfatter seks arter i slekten Dactyloptena i det indopasifiske området og Dactylopterus med én art i Atlanterhavet og Middelhavet.
Slektskapsforholdene til denne gruppen er omdiskutert. De er ofte blitt regnet til en egen orden, Dactylopteriformes, men mange forskere har plassert dem som en undergruppe av ulkefisker (Scorpaeniformes). Nyere fylogenetiske studier basert på molekylærgenetikk tyder derimot på at flygeknurrene tilhører Syngnathiformes.
Multimedia w Wikimedia Commons Strwolotkowate[2] (Dactylopteridae) – rodzina morskich ryb z rzędu skorpenokształtnych (Scorpaeniformes).
Spotykane we wschodniej części Atlantyku poprzez Morze Śródziemne, Morze Czarne, Morze Czerwone i Indo-Pacyfik po wybrzeża Japonii i Australii.
Rodzaje zaliczane do tej rodziny[3]:
Strwolotkowate (Dactylopteridae) – rodzina morskich ryb z rzędu skorpenokształtnych (Scorpaeniformes).
Dactylopteridae é uma família de peixes marinhos caracterizados pela presença de barbatanas peitorais extremamente alargadas. A família constitui isoladamente a subordem Dactylopteroidei.
A família contém dois géneros e sete espécies:
Dactyloptena orientalis
Dactyloptena orientalis
Dactyloptena orientalis
Dactyloptena orientalis
Dactylopterus volitans
Dactylopteridae é uma família de peixes marinhos caracterizados pela presença de barbatanas peitorais extremamente alargadas. A família constitui isoladamente a subordem Dactylopteroidei.
Flygsimpor[1] (Dactylopteridae[2]) är en familj av fiskar som ingår i ordningen kindpansrade fiskar (Scorpaeniformes).[2] Enligt Catalogue of Life omfattar familjen Dactylopteridae 7 arter[2].
Familjen är ensam i underordningen Dactylopteroidei. Ibland klassificeras underordningen som ordning och den har i detta fall det svenska trivialnamnet flygsimpeartade fiskar (Dactylopteriformes).[1]
Släkten enligt Catalogue of Life[2]:
Wikimedia Commons har media som rör Flygsimpor.
Wikispecies har information om Dactylopteridae.
Denna artikel om kindpansrade fiskar saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Flygsimpor (Dactylopteridae) är en familj av fiskar som ingår i ordningen kindpansrade fiskar (Scorpaeniformes). Enligt Catalogue of Life omfattar familjen Dactylopteridae 7 arter.
Familjen är ensam i underordningen Dactylopteroidei. Ibland klassificeras underordningen som ordning och den har i detta fall det svenska trivialnamnet flygsimpeartade fiskar (Dactylopteriformes).
Släkten enligt Catalogue of Life:
Uçar kırlangıç ya da uçan kırlangıç, monotipik Dactylopteroidei alt takımının tek familyası olan uçar kırlangıçgiller (Dactylopteridae) familyasından iki cinste toplanmış 7 balık türünün ortak adı.
Yakın akrabaları olan kırlangıç balıklarına benzerler. en önemli özelliği, göğüs yüzgeçlerinin, sudan sıçramak suretiyle, 100 m kadar süzülerek bir uçma hareketi yapabilmesi için, genişlemiş olmasıdır. iki parçalıdır. Alttaki kısımları daha kısa, üstteki kısımları ise kuyruğa ulaşacak kadar daha uzun ışınlıdır.
Dactyloptena orientalis
Dactyloptena orientalis
Dactyloptena orientalis
Dactyloptena orientalis
Dactylopterus volitans
Kemikli balıklar ile ilgili bu madde bir taslaktır. Madde içeriğini geliştirerek Vikipedi'ye katkıda bulunabilirsiniz. Uçar kırlangıç ya da uçan kırlangıç, monotipik Dactylopteroidei alt takımının tek familyası olan uçar kırlangıçgiller (Dactylopteridae) familyasından iki cinste toplanmış 7 balık türünün ortak adı.
Yakın akrabaları olan kırlangıç balıklarına benzerler. en önemli özelliği, göğüs yüzgeçlerinin, sudan sıçramak suretiyle, 100 m kadar süzülerek bir uçma hareketi yapabilmesi için, genişlemiş olmasıdır. iki parçalıdır. Alttaki kısımları daha kısa, üstteki kısımları ise kuyruğa ulaşacak kadar daha uzun ışınlıdır.
Для всіх довгоперів дуже характерні непропорційно велика голова, вкладена в міцний кістковий панцир, важке тіло й «подвійні» грудні плавці, що складаються, як й у морських півнів, із двох частин — верхньою, що представлена довгими променями, які з'єднані нормальною перетинкою, і нижньої, утвореної декількома окремо сидячими товстими променями пальцевидної форми. Ці риби мають ще довгий одиночний плавниковий промінь на голові перед спинними плавцями. Розміри довгоперів невеликі — вони не перевищують 30 см завдовжки.
Ці цікаві риби (найбільшою популярністю користується серед них довгопер середземноморський (Dactylopterus volitans)) живуть у прибережній зоні біля морського дна, по якому вони можуть переміщатися поповзом, використовуючи нижні вільні промені грудних плавців як кінцівки. У деякі періоди свого життя (очевидно, для розмноження) вони піднімаються в товщу води й можуть спостерігатися лежачими при поверхні з розправленими криловидними плавцями. Молодь довгоперів взагалі веде пелагічний спосіб життя, не віддаляючись, однак, далеко від берегів. Такі мальки в деяких районах становлять досить звичайну їжу тунців.
Деякі спостерігачі стверджували, що довгопери здатні до повітряного польоту над поверхнею моря, і в книзі А. Брема «Життя тварин» наведений навіть малюнок, що зображує велику зграю цих риб, що летять по повітрю. Зараз подібні факти піддаються великому сумніву у зв'язку з відсутністю достовірних свідчень про такий політ, підтверджених фотографіями, кінозйомкою або показаннями досить компетентних фахівців, здатних без сумніву відрізнити довгопера від літаючих риб із родини Exocoetidae. Відомо лише, що витягнуті з води долгопери можуть зробити кілька різких перекидань на твердій поверхні, супроводжуючи свої рухи голосними звуками. Втім, весь вигляд цих важких і масивних риб, навряд чи здатних навіть до швидкого плавання, дає більше підстав для того, щоб відкинути припущення про можливості їхнього польоту, чим для того, щоб прийняти його.
Долгопери мають широке поширення у всіх теплих морях і відсутні тільки в східній частині Тихого океану. Вони цілком їстівні й у Японії, наприклад, використаються в їжу. Проте їх не можна зарахувати до промислових риб, тому що чисельність їх невелика.
Родина містить 7 видів у двох родах:
Dactylopteridae Rafinesque, 1810
Долгопёровые, или крылопёровые (лат. Dactylopteridae) — семейство морских лучепёрых рыб из отряда иглообразных[1].
Для всех долгопёровых характерны непропорционально большая голова, вложенная в прочный костный панцирь, тяжелое тело и «двойные» грудные плавники, состоящие, как у морских петухов, из двух частей - верхней, которая представлена длинными лучами, соединёнными нормальной перепонкой и нижней, образованной несколькими отдельно сидящими толстыми лучами пальцевидной формы. Эти рыбы имеют еще длинный одиночный плавниковый луч на голове перед спинными плавниками. Длина тела не превышает 30 см.
Эти рыбы живут в прибрежной зоне у морского дна, по которому они могут перемещаться ползком, используя нижние свободные лучи грудных плавников в качестве конечностей. В период размножения они поднимаются в толщу воды, где лежат у поверхности с расправленными крыловидными плавниками. Молодые особи ведут пелагический образ жизни, не удаляясь далеко от берегов. Такие мальки в некоторых районах составляют довольно обычную пищу тунцов.
Долгопёровые имеют широкое распространение во всех тёплых морях и отсутствуют только в восточной части Тихого океана. Они вполне съедобны и в Японии, например, используются в пищу. Однако их нельзя отнести к промысловым рыбам, так как численность их невелика.
Семейство состоит из 7 видов в двух родах:
Долгопёровые, или крылопёровые (лат. Dactylopteridae) — семейство морских лучепёрых рыб из отряда иглообразных.
Для всех долгопёровых характерны непропорционально большая голова, вложенная в прочный костный панцирь, тяжелое тело и «двойные» грудные плавники, состоящие, как у морских петухов, из двух частей - верхней, которая представлена длинными лучами, соединёнными нормальной перепонкой и нижней, образованной несколькими отдельно сидящими толстыми лучами пальцевидной формы. Эти рыбы имеют еще длинный одиночный плавниковый луч на голове перед спинными плавниками. Длина тела не превышает 30 см.
Эти рыбы живут в прибрежной зоне у морского дна, по которому они могут перемещаться ползком, используя нижние свободные лучи грудных плавников в качестве конечностей. В период размножения они поднимаются в толщу воды, где лежат у поверхности с расправленными крыловидными плавниками. Молодые особи ведут пелагический образ жизни, не удаляясь далеко от берегов. Такие мальки в некоторых районах составляют довольно обычную пищу тунцов.
Долгопёровые имеют широкое распространение во всех тёплых морях и отсутствуют только в восточной части Тихого океана. Они вполне съедобны и в Японии, например, используются в пищу. Однако их нельзя отнести к промысловым рыбам, так как численность их невелика.
見內文
飛角魚科下分2個屬，如下：
セミホウボウ科（学名：Dactylopteridae）は、カサゴ目に所属する魚類の分類群の一つ。セミホウボウ亜目を構成する唯一の科で、セミホウボウなど2属7種が記載される[1]。科名の由来は、ギリシア語の「daktylos（指）」と「pterygion（鰭）」から[2]。
セミホウボウ科の魚類はすべて海水魚で、西部太平洋・インド洋から大西洋にかけての熱帯域に広く分布する[1]。大西洋に分布するのはニシセミホウボウ（ニシセミホウボウ属）のみで、残る6種（セミホウボウ属）はインド太平洋に生息する[1]。
本科は砂泥の海底で生活する底生魚のグループであり、沿岸から深海までその生息域は幅広い[2]。食性は肉食性で、甲殻類など砂地に潜む無脊椎動物を主に捕食する[2]。腹鰭を使って海底を歩くように移動するほか[1]、本科魚類の特徴である大きな胸鰭を広げて海底直上を滑空するように遊泳する[3]。舌顎骨を用いて発音することができる[1]。
セミホウボウ類は英語で「Flying gurnard（空飛ぶホウボウ）」と呼ばれ、かつてはトビウオのように海面上を滑空できると信じられていた[1]。しかし、実際には本科魚類が海底を離れることはほとんどなく、飛翔する姿が観察されたこともない[1]。
セミホウボウ科の仲間はやや上下に平たく縦扁した体をもち、最大で全長50cmほどに成長する[1]。頭部は大きく硬い骨板で覆われ、吻（口先）はほとんど突き出ない[2]。体は甲板状の鱗に覆われ、側線を欠く[2]。尾柄部には大型の特徴的な鱗が存在し、浮き袋は大きく馬蹄状をしている[4]。
胸鰭は非常に大きく尾鰭にまで達し、鮮やかな斑紋をもつ[1]。胸鰭は通常は水平に折り畳まれ、28-37本の鰭条のうち内側の5-7本は遊離軟条となる[4]。背鰭は2つあり、前方の2本の棘条は鰭膜をもたず独立する[1]。背鰭と臀鰭の軟条はそれぞれ8本・6本[4]。腹鰭は胸の位置にあり、1棘4軟条[1]。
成魚の鼻骨は癒合する[4]。前鰓蓋骨に長いトゲをもち、椎骨は22個[1]。前方の3つの椎骨は神経棘をもたず互いに癒合するが、トゲウオ目の仲間にみられる椎骨の癒合とは異なる形質と考えられている[4]。
セミホウボウ科にはNelson（2006）の体系において2属7種が認められている[1]。ホシセミホウボウはホシセミホウボウ属 Daicocus として扱われることもある[3]。
本科が単系統群であることは広く支持されているが、他のスズキ系魚類（Percomorph）との関係については多くの議論がある[4]。これまでセミホウボウ科は、眼下骨棚の存在を根拠として伝統的にカサゴ目に含められてきたが、独立のセミホウボウ目 Dactylopteriformes として扱われることも多い[4]。スズキ目キツネアマダイ科との類縁関係を指摘する研究者もあるが[5]、形態学的・分子生物学的に否定的な見解が示されている[4]。
セミホウボウ科（学名：Dactylopteridae）は、カサゴ目に所属する魚類の分類群の一つ。セミホウボウ亜目を構成する唯一の科で、セミホウボウなど2属7種が記載される。科名の由来は、ギリシア語の「daktylos（指）」と「pterygion（鰭）」から。
죽지성대과(Dactylopteridae)는 실고기목에 속하는 조기어류 과의 하나이다.[1] 죽지성대(Dactyloptena orientalis)와 별죽지성대(Dactyloptena peterseni) 등을 포함하고 있다. 대부분의 종이 포함된 죽지성대속(Dactyloptena) 물고기는 인도-태평양에서 발견되지만, 유일종 Dactylopterus volitans은 대서양 온대 지역의 일부 수역에서 서식한다. 쭉지성대과라고도 불린다.[2]
죽지성대과는 다음과 같이 분류한다.[1]
다음은 페어클로스(Faircloth) 등의 연구에 기초한 계통 분류이다.[3]
실고기목 촉수아목 주벅대치상과 실고기아목죽지성대과(Dactylopteridae)는 실고기목에 속하는 조기어류 과의 하나이다. 죽지성대(Dactyloptena orientalis)와 별죽지성대(Dactyloptena peterseni) 등을 포함하고 있다. 대부분의 종이 포함된 죽지성대속(Dactyloptena) 물고기는 인도-태평양에서 발견되지만, 유일종 Dactylopterus volitans은 대서양 온대 지역의 일부 수역에서 서식한다. 쭉지성대과라고도 불린다.
.gif)
.gif)
.gif)
.gif)
.gif)
