Puja Raimondova (Puya raimondii) patří mezi broméliovité (Bromeliaceae). Na rozdíl od jiných druhů bromélií dovede dorůst svým květenstvím až do výšky 12 metrů. Vyskytuje se v Bolívii a v Peru v pohoří Andy.
Jméno raimondii odkazuje na italského přírodovědce Antonia Raimondi (1824–1890), který druh v roce 1867 objevil a v roce 1874 jako Pourretia gigantea poprvé popsal.
Puja je známá především tím, že velice pozdě kvete, jde o nejpozději vykvétající rostlinu na naší planetě. Ve své spodní části puja Raimondova přes 100 let shromažďuje živiny a teprve poté vytvoří květenství s bílými květy. Jakmile vyprodukuje semena, celá rostlina uhyne a cyklus již nezopakuje.
Nashromážděnou vodu se živinami můžeme najít, pokud puju pokácíme a rozřízneme ji.
Obrázky, zvuky či videa k tématu puja Raimondova ve Wikimedia Commons
Puja Raimondova (Puya raimondii) patří mezi broméliovité (Bromeliaceae). Na rozdíl od jiných druhů bromélií dovede dorůst svým květenstvím až do výšky 12 metrů. Vyskytuje se v Bolívii a v Peru v pohoří Andy.
Jméno raimondii odkazuje na italského přírodovědce Antonia Raimondi (1824–1890), který druh v roce 1867 objevil a v roce 1874 jako Pourretia gigantea poprvé popsal.
Die Puya raimondii (selten Riesenbromelie genannt) ist eine Pflanzenart aus der Gattung Puya innerhalb der Familie der Bromeliengewächse (Bromeliaceae). Sie ist in Peru, Bolivien und im nördlichen Chile beheimatet. Puya raimondii gedeiht in Höhenlagen von 3500 bis 4500 Metern, besonders an sonnigen und gut bewässerten Hängen.
Die Puya raimondii bildet den längsten Blütenstand der Welt (bis zu 8 Metern hoch, je nach Standort), dessen Bildung ein Jahr dauern kann. Aus diesem Grund wurde diese Pflanzenart ins Guinness-Buch der Rekorde eingetragen. Sie hat eine maximale Gesamtwuchshöhe von 12 Metern.
Puya raimondii wächst als xerophytische, mehrjährige Pflanze. Im Alter von etwa 50 bis 70 Jahren hat das Pflanzenexemplar eine fast kugelige Blattrosette mit bis zu 3 Metern Durchmesser auf einem unverzweigten Stamm mit einer Höhe von etwa 2 bis 5 Metern und einem Durchmesser von etwa 0,5 Metern gebildet. Die derben, steif abstehenden, parallelnervigen Laubblätter laufen in eine scharfe Spitze aus; sie sind 1 bis 2 Meter lang und 6 Zentimeter breit. Der Blattrand ist mit hakig gekrümmten, etwa 1,5 Zentimeter langen Stacheln bewehrt. Die Blattoberseite ist je nach Sonneneinstrahlung glänzend grün bis rötlich, im Alter strohgelb; die Blattunterseite ist dicht angedrückt beschuppt.
Während der Blütezeit bietet Puya raimondii einen eindrucksvollen Anblick. Der aufrechte Blütenstand ist zusammengesetzt aus zahlreichen traubigen Teilblütenständen und vielen Hochblättern mit Tausenden von Einzelblüten. Der dicke, behaarte Blütenstiel ist etwa 7 Millimeter lang.
Die zwittrigen Blüten sind dreizählig mit doppelter Blütenhülle. Die drei Kelchblätter sind etwa 4 Zentimeter lang und an ihrer Basis behaart. Die drei gelblichgrünen Kronblätter sind etwa 5 Zentimeter lang und drehen sich beim Verblühen schraubig ein. Während der langanhaltenden Blütezeit kann man oft Hunderte Kolibris und andere Vögel beobachten, die die riesigen Blütenstände umschwirren.
Es werden Kapselfrüchte ausgebildet, in denen jeweils viele kleine, flugfähige Samen gebildet werden.
Obwohl diese Pflanze über 100 Jahre alt werden kann, blüht sie nur ein einziges Mal für etwa 9 Monate. Nach der Fruchtreife stirbt das Pflanzenexemplar langsam ab (diese Art ist demnach hapaxanth).
Seit dem Sommer 2016 konnte man für einige Monate in Peru im Carpa-Tal im Huascarán-Nationalpark auf einer Höhenlage von etwa 4500 Meter auf dem Weg zum Pastoruri-Gletscher Hunderte von blühenden Puya raimondii erleben. Es ist nicht bekannt, dass es dieses Phänomen schon einmal gab (s. Fotos unten).
In freier Natur ist sie selten geworden, da sie trotz Schutzprogrammen als Brennstoff verwendet wird, welcher in diesen Höhen knapp ist. Oft werden die Hänge auch abgebrannt, da stachelige Rosetten eine Gefahr für das Weidevieh darstellen können. Am ehesten kann man diese Art im Huascarán-Nationalpark (Peru) betrachten.
Das Artepitheton raimondii ehrt den italienischen Naturforscher Antonio Raimondi (1824–1890), der diese Art im Jahr 1867 entdeckte und 1874 als Pourretia gigantea erstmals wissenschaftlich veröffentlichte (allerdings nicht den Regeln gemäß beschrieb). Eine erst 1949 im Nachlass entdeckte Skizze zeigt, dass diese Art wohl von dem österreichischen Universalgelehrten Thaddäus Haenke (1761–1816) während seiner Forschungen in Bolivien, Peru und Chile als erstem europäischen Forschungsreisenden bemerkt worden war.[1]
Puya raimondii ist das Wahrzeichen Perus.
Am Naturstandort:
Habitat.
Habitat.
Pflanze vor Bildung des Blütenstandes mit fast kugeliger Blattrosette auf einem Stamm
Umgestürzte Pflanze von Puya raimondii im San Francisco Botanical Garden:
Umgestürzte Pflanze im San Francisco Botanical Garden
Ausschnitt des Blütenstandes
Ausschnitt des Blütenstandes mit Blüte
Ausschnitt eines Blütenstandes
Puya raimondii, Peru, Carpa-Tal im Huascarán-Nationalpark, September 2016:
Bestand
Größenvergleich
Ausschnitt des Blütenstandes
Ausschnitt des Blütenstandes, mit Details der Teilblütenstände
Die Puya raimondii (selten Riesenbromelie genannt) ist eine Pflanzenart aus der Gattung Puya innerhalb der Familie der Bromeliengewächse (Bromeliaceae). Sie ist in Peru, Bolivien und im nördlichen Chile beheimatet. Puya raimondii gedeiht in Höhenlagen von 3500 bis 4500 Metern, besonders an sonnigen und gut bewässerten Hängen.
Titanka, Puya, Kara, Tikatika, Santun, Qishqi, Puwa, T'ikanka icha Chukiqayara (Puya raimondii) nisqaqa Punapi (Buliwya, Piruw) sapallan sach'am, ch'awar hina yuram.
Kay yurap hamut'asqa sutin Puya raimondii kawsay yachaq Antonio Raimondimantam sutichasqa.
Karap tuktunkuna
Puya raimondii, Pachapaki, Anqash suyu
Titankakuna, Kaska distritu, Anqash
Commons nisqapi suyukunata uyarinakunatapas tarinki kaymantam: Titanka.Titanka, Puya, Kara, Tikatika, Santun, Qishqi, Puwa, T'ikanka icha Chukiqayara (Puya raimondii) nisqaqa Punapi (Buliwya, Piruw) sapallan sach'am, ch'awar hina yuram.
Kay yurap hamut'asqa sutin Puya raimondii kawsay yachaq Antonio Raimondimantam sutichasqa.
{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/{{taxonomy/வார்ப்புரு:Taxonomy/பூயா|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}} |machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}} |machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}|machine code=parent}}
தாவரவியல் பெயர் :பூயா ரெய்மொண்டிய் Puya raimondii
குடும்பம் :புரோமிலேசியீ (Bromeliaceae)
பொலிவியன் செடி (Bolivian Plant)
இது ஒரு பாலைவனச் செடியாகும். ஒற்றை விதையிலைத் தாவரத்தில் மிகப்பெரியதாக வளரும் செடியாகும். இச்செடி 40 அடி உயரம் வளரக்கூடியது. இலைவகள் வட்ட வடிவில் ரோஜாப்பூபோல் அமைந்துள்ளது. இச்செடி 150 ஆண்டுகள் ஆன பிறகே பூக்கிறது. இதனுடைய மலர் கொத்து 34 அடி நீளத்திற்கு வளருகிறது. இதில் 8000-க்கும் மேற்பட்ட வெள்ளை பூக்கள் மலர்கின்றன.
பூ முடிந்து விதை வந்தவுடன் இச்செடி இறந்துவிடுகிறது. மலர் கொத்தில் மிகப்பெரியது இதுவே ஆகும். மேலும் உலகில் மிக மெதுவாக பூக்கும் தாவரமும் இதுவே ஆகும்.
இச்செடி தென் ஆப்பிரிக்காவிலும், தென் அமெரிக்காவிலும் மற்றும் பெரு நாட்டில் வளர்கிறது. இவற்றில் 44 இனச் செடிகள் உள்ளன.
| 1 || சிறியதும் - பெரியதும் [2] || அறிவியல் வெளியீடு || ஜூன் 2001
Puya raimondii, also known as queen of the Andes (English),[1][2] titanka (Quechua)[3] or puya de Raimondi (Spanish),[1] is the largest species of bromeliad, its inflorescences reaching up to 15 m (50 ft) in height. It is native to the high Andes of Bolivia and Peru.[1] It was once hypothesized to be a Protocarnivorous plant.
The first scientific description of this species was made in 1830 by the French scientist Alcide d'Orbigny after he encountered it in the region of Vacas, Cochabamba, in Bolivia at an altitude of 3,960 m (12,990 ft). However, as the plants he saw were immature and not yet flowering, he could not classify them taxonomically.[4]
The species name of raimondii commemorates the 19th-century Italian scientist Antonio Raimondi, who immigrated to Peru and made extensive botanical expeditions there. He encountered this species in the region of Chavín de Huantar and published it as new to science under the name Pourretia gigantea in his 1874 book El Perú[5][6] In 1928, the name was changed to Puya raimondii by the German botanist Hermann Harms, as the combination Puya gigantea was already used for a Chilean species.[5]
The queen of the Andes is the largest species of bromeliad.[7] Its trunk can be 5 m (16 ft) tall, with a rosette of about two hundred linear leaves, these up to 1.25 m (4 ft) long and about 8 cm (3 in) in width, the leaf spines reaching 1 cm (3⁄8 in) long.[8] The inflorescence can measure between 4–8 m (13–26 ft) tall.[8][9][7] The whole plant may reach as much as 15 m (50 ft) tall.[9] A single plant can produce between 8,000 [6] and 20,000 [10] flowers in a 3-month period.[7]
Its reproductive cycle (and life) lasts approximately 80 years,[1] though one individual planted near sea level at the University of California Botanical Garden, bloomed in August 1986 after only 28 years.[2] It is semelparous, dying after first reproduction.
The plant has been identified to form a close relationship with pollinating birds, and was even hypothesized to be a protocarnivorous plant due to its abilities to ensnare birds in the spiny fronds.[11] However, the adaptations seen in Puya that lead to ensnarement of birds seems most likely to be instead a defense mechanism.[12]
Leaves
Plant
Inflorescence
Inflorescence closeup
Close-up of flower.
Flower dissection
with Italian botanist Luigi Piacenza
P. raimondii is native to the Andes of Bolivia and Peru, between 3,000–4,800 m (9,800–15,700 ft) of elevation on shrubby and rocky slopes.[1][8][13] This species seem to be very specialist on site conditions as it prefers to grow in small areas even if the surrounding terrain may seem equally suitable, resulting in a patchy distribution of P. raimondii stands.[1] Moreover, in spite of being a high altitude plant, it has thrived at near sea level in temperate climate.[1][2]
Habitat in Vacas, Cochabamba, Bolivia.
Habitat in Ancash, Peru
Habitat in Huascarán National Park
P. raimondii is considered an endangered species by the IUCN.[1] The main threats to its survival are: human caused fires, climate change and a declining genetic diversity.[1]
.jpg)
{{cite journal}}: CS1 maint: multiple names: authors list (link) {{cite journal}}: CS1 maint: multiple names: authors list (link) Puya raimondii, also known as queen of the Andes (English), titanka (Quechua) or puya de Raimondi (Spanish), is the largest species of bromeliad, its inflorescences reaching up to 15 m (50 ft) in height. It is native to the high Andes of Bolivia and Peru. It was once hypothesized to be a Protocarnivorous plant.
Puya raimondii, nombre científico de la puya o titanca de Raimondi, es una especie endémica de la zona altoandina de Perú 3800 m s. n. m.. Originalmente se le dio el nombre científico de Pourretia gigantea.
✓Florece poca antes de morir.
✓ Una altura de 80 a 100 metros
No solo es la planta más grande del género Puya sino de las mismas bromeliáceas. Puede alcanzar 3 a 4 m de altura en crecimiento vegetativo, pudiendo alcanzar hasta 12 m de altura con la inflorescencia y produce racimos hasta de 8 mil flores y 6 millones de semillas por planta.[2] Puede vivir más de 100 años. Es una especie que ni bien florece, muere (monocárpica) siendo las semillas su único medio de propagación. Se la puede ver florecer en los meses de enero a diciembre. Está considerada una especie en peligro. Existen rodales de Puya raimondii en Moquegua,[3] Junín, Lima, Huancavelica, Ayacucho, Ancash, Apurímac, Cusco, Arequipa, Puno y La Libertad en Perú, y en La Paz y Cochabamba en Bolivia. También es conocida como "qara" o "kunku" en Ancash,[4] "makirwa" en la sierra Central y "tikatika" o "titanka" en el sur de Perú.
Es pariente de la piña y presenta además varias características que la hacen única. Durante decenas de años, sus hojas espinosas van creciendo hasta parecer, en la distancia, un maguey gigante (chagual o ágave, en otras partes del mundo), el cual llega a medir hasta cuatro metros de altura, y que de por sí constituye un espectáculo inusual en la aridez llana de la puna; arriba de los 4000 m s. n. m. Luego, súbitamente empieza a crecer la inflorescencia, hasta alcanzar entre ocho y diez metros de altura. No hay inflorescencia más grande sobre el planeta (produce 5000 flores). Dicen que la planta florece sólo cuando llega a cumplir los cien años de edad, y después de soltar sus semillas (produce 6.000.000 de semillas) la planta muere.
Las puyas crecen en "bosques", a falta de mejor nombre para denominar los espacios localizados en la puna en los cuales se desarrolla. El bosque más conocido está en la reserva del parque nacional Huascarán, en el departamento de Ancash. La Puya raimondi se conserva también en el Santuario Nacional de Calipuy (La Libertad), donde existen un rodal denso con plantas de esta especie.
El año 2010, el gobierno peruano creó el Área de conservación regional Bosque de Puya Raymondi - Titankayoc, en el distrito de Vischongo, provincia de Vilcashuamán, a tres horas de distancia de la ciudad de Ayacucho.[5] Es una zona de protección de alrededor de 6000 hectáreas que cuenta con aproximadamente 200 mil ejemplares de puyas, el "bosque de puyas de Raimondi más grande del mundo".
Fue descubierta por primera vez para el mundo occidental en 1830, por el científico francés Alcide d'Orbigny (1802-1857), en la región de Vacas, Bolivia.[6] Posteriormente, el naturalista italiano Antonio Raimondi (1826-1890) la descubrió en la zona Chavín de Huántar, durante sus viajes por el Perú, y en 1874 fue el primero en asignar el nombre científico a la planta, llamándola Pourretia gigantea, cambiado en 1928 por el botánico alemán Hermann Harms (1870-1942) por el de Puya raimondii Harms.[7]
Puya raimondii fue descrita por (Poepp.) Gay y publicado en Notizblatt des Botanischen Gartens und Museums zu Berlin-Dahlem 10: 213. 1928.[8]
Ver: Puya
raimondii: epíteto otorgado en honor del naturalista italiano Antonio Raimondi.
Puya raimondii, nombre científico de la puya o titanca de Raimondi, es una especie endémica de la zona altoandina de Perú 3800 m s. n. m.. Originalmente se le dio el nombre científico de Pourretia gigantea.
✓Florece poca antes de morir.
✓ Una altura de 80 a 100 metros
Raimondi puia (Puya raimondii) on mitmeaastane taim bromeelialiste sugukonnast.
Alcide d'Orbigny avastas taime 1830. aastal Vacase vallas Cochabamba departemangus. Peruust avastas selle 1874. aastal Antonio Raimondi, kelle järgi sai taim hiljem praeguse nime.
Taim on levinud kitsal alal Lõuna-Ameerikas Boliivias ja Peruus Andide kõrgmäestikus 3500 kuni 4500 m kõrgusel.
Kasvab umbes 3 m kõrguseks, kuid õisik on 9-10 m kõrgune. Seega on ta suurim puia ja ka suurim bromeelialine. Lehed on 1-2 m pikkused, 6 cm laiused ja terava tipuga. Võib elada 100 aastaseks, kuid õitseb vaid korra 9 kuu vältel.
Raimondi puia enne õitsemist
Raimondi puia (Puya raimondii) on mitmeaastane taim bromeelialiste sugukonnast.
Alcide d'Orbigny avastas taime 1830. aastal Vacase vallas Cochabamba departemangus. Peruust avastas selle 1874. aastal Antonio Raimondi, kelle järgi sai taim hiljem praeguse nime.
Puija[3] (Puya raimondii) on ananaskasveihin kuuluva kasvi. Laji on erittäin uhanalainen ja vähenemässä.[1] Se on maailman hitaimmin kukkiva kasvi: se kukkii vasta 80–150 vuoden ikäisenä ja kuihtuu sen jälkeen.[4]
Ensimmäinen lajin yksilö löydettiin 1870 Boliviasta.[4] Laji kasvaakin lähinnä Perussa ja Boliviassa Andeilla keskimäärin 4 000 metrin, mutta jopa 4 800 metrin korkeudessa.[1]
Puija (Puya raimondii) on ananaskasveihin kuuluva kasvi. Laji on erittäin uhanalainen ja vähenemässä. Se on maailman hitaimmin kukkiva kasvi: se kukkii vasta 80–150 vuoden ikäisenä ja kuihtuu sen jälkeen.
Ensimmäinen lajin yksilö löydettiin 1870 Boliviasta. Laji kasvaakin lähinnä Perussa ja Boliviassa Andeilla keskimäärin 4 000 metrin, mutta jopa 4 800 metrin korkeudessa.
Puya raimondii, également titanka en langue quechua, est une espèce de plantes de la famille des Bromeliaceae.
Elle a été nommée ainsi d'après le naturaliste Antonio Raimondi (1826-1890) qui la découvrit.
L'espèce se rencontre dans la cordillère des Andes à une altitude de 3 200 à 4 800 mètres (puna). On la rencontre au Pérou, en Bolivie et au nord du Chili.
Elle vit environ entre soixante-dix et cent ans et meurt après son unique floraison. C'est donc une plante monocarpique ou hapaxanthe. Elle peut atteindre une taille de 3 mètres. Sa hampe florale peut mesurer jusqu'à 9 mètres et porter jusqu'à 20 000 fleurs.
Depuis 2009, l'espèce est considérée comme « en danger » par l'Union internationale pour la conservation de la nature[1].
Puya raimondii, également titanka en langue quechua, est une espèce de plantes de la famille des Bromeliaceae.
La titanca (Puya raimondii Harms, 1928), nota anche come regina delle Ande, è una pianta della famiglia delle Bromeliaceae, endemica delle Ande (Perù e Bolivia)[2].
La titanca (o puya) fu scoperta nel 1830 dal naturalista francese Alcide Dessalines d'Orbigny (1802-1857) nella regione di Vacas, Bolivia.[3] Poi, il geografo italiano Antonio Raimondi (1826-1890) la scoprì nella zona Chavín di Huantar, Perù, e nel 1874 le diede il nome di Pourretia gigantea. Nel 1928 il botanico tedesco Hermann August Theodor Harms (1870-1942) la nominò Puya raimondii.[4]
Cresce ad un'altitudine di 3200–4800 m ed è la più grande delle Bromeliacee: raggiunge e supera 10 metri di altezza. La sua infiorescenza a pannocchia emerge dopo 80-150 anni di vita. Dopo la fioritura la pianta muore.
È descritto il caso di una titanca piantata nel 1958 quasi a livello del mare, nel giardino botanico della University of California (Berkeley, USA), che crebbe fino a 7,6 m e fiorì nell'agosto 1986, dopo soli 28 anni. Nello stesso luogo nel 2014 è fiorita un'altra pianta dopo 24 anni di vita.[5][6]
La Lista rossa IUCN classifica Puya raimondii come specie in pericolo di estinzione (Endangered).[1]
La pianta appare nella storia Disney Zio Paperone e il sabotatore delle Ande, pubblicata nel 1967[7].
La titanca (Puya raimondii Harms, 1928), nota anche come regina delle Ande, è una pianta della famiglia delle Bromeliaceae, endemica delle Ande (Perù e Bolivia).
Puya raimondii is een terrestrische plant uit de bromeliafamilie (Bromeliaceae), genoemd naar de Italiaan Antonio Raimondi. Van nature komt deze soort voor in Peru en Bolivia, waar zij groeit in koele hooglanden; ze is gevonden op een hoogte van 3200 tot 4800 meter.
Het is niet alleen de grootste van de Puya-soorten, maar ook de grootste vertegenwoordiger van de bromeliafamilie. De plant kan gemiddeld 50 tot 70 jaar oud worden en de bladrozet kan dan maximaal 3 meter in diameter zijn. De ruwe bladeren eindigen in ongeveer 1.5 cm lange versterkte stekels, de bladeren kunnen 1 tot 2 meters lang zijn en 6 centimeters breed. De bloemtros kan een hoogte van 9 tot 10 meter bereiken, met duizenden enkele bloemen. Elke romigwitte bloem is ongeveer 5 cm breed, met feloranje meeldraden. Hoewel deze plant soms meer dan 100 jaar oud kan worden, bloeit hij één keer (dit proces duurt negen maanden). Als de bloem is bevrucht, zullen de vruchten worden gevormd. Hierna sterft de plant langzaam af, zoals de meeste bromelia's. De soort is niet te reproduceren door middel van stekken, alleen door zaaien. Deze soort wordt als bedreigd beschouwd.
Een jonge plant.
Uitsnede van de bloeiwijze.
Uitsnede van de bloeiwijze met de bloem.
Afgestorven plant in de San Francisco Botanical Garden.
Mediabestanden die bij dit onderwerp horen, zijn te vinden op de pagina Puya raimondii op Wikimedia Commons. Puya raimondii is een terrestrische plant uit de bromeliafamilie (Bromeliaceae), genoemd naar de Italiaan Antonio Raimondi. Van nature komt deze soort voor in Peru en Bolivia, waar zij groeit in koele hooglanden; ze is gevonden op een hoogte van 3200 tot 4800 meter.
Het is niet alleen de grootste van de Puya-soorten, maar ook de grootste vertegenwoordiger van de bromeliafamilie. De plant kan gemiddeld 50 tot 70 jaar oud worden en de bladrozet kan dan maximaal 3 meter in diameter zijn. De ruwe bladeren eindigen in ongeveer 1.5 cm lange versterkte stekels, de bladeren kunnen 1 tot 2 meters lang zijn en 6 centimeters breed. De bloemtros kan een hoogte van 9 tot 10 meter bereiken, met duizenden enkele bloemen. Elke romigwitte bloem is ongeveer 5 cm breed, met feloranje meeldraden. Hoewel deze plant soms meer dan 100 jaar oud kan worden, bloeit hij één keer (dit proces duurt negen maanden). Als de bloem is bevrucht, zullen de vruchten worden gevormd. Hierna sterft de plant langzaam af, zoals de meeste bromelia's. De soort is niet te reproduceren door middel van stekken, alleen door zaaien. Deze soort wordt als bedreigd beschouwd.
Multimedia w Wikimedia Commons Puja Raimondiego[3] (Puya raimondii) – gatunek roślin zielnych z rodziny bromeliowatych, występujący endemicznie w wyższych partiach (3200 do 4800 m n.p.m.) Andów peruwiańskich i boliwijskich. Jest największym przedstawicielem swojej rodziny. Gatunek zagrożony wyginięciem[4], nazwany został na cześć odkrywcy – Antonia Raimondiego. Roślina może żyć ponad 100 lat, po zakwitnięciu obumiera[5].
Bylina z gęstą rozetą liści osiągającą wysokość do 3-4 m, z której wyrasta kwiatostan osiągający do 8 m.
Występuje w formacji określanej nazwą puna, tworząc duże skupiska. Najbardziej znane znajduje się na terenie Parku Narodowego Huascarán w Peru.
Puja Raimondiego (Puya raimondii) – gatunek roślin zielnych z rodziny bromeliowatych, występujący endemicznie w wyższych partiach (3200 do 4800 m n.p.m.) Andów peruwiańskich i boliwijskich. Jest największym przedstawicielem swojej rodziny. Gatunek zagrożony wyginięciem, nazwany został na cześć odkrywcy – Antonia Raimondiego. Roślina może żyć ponad 100 lat, po zakwitnięciu obumiera.
A Puya raimondii ou Titanca, ou ainda Puia, é uma espécie da família das Bromeliáceas. É endêmica do Peru, Bolívia e do norte do Chile. A Puya raimondii viceja nas altitudes situadas entre 3200 e 4800 metros acima do nível do mar, particularmente em locais ensolarados e bem irrigados. O epíteto raimondii homenageia o naturalista italiano Antonio Raimondi (1824–1890), que no ano de 1874 descobriu a espécie na região de Chavín de Húantar, no Peru, e a descreveu como Pourretia gigantea Raimondi, embora esta tenha sido mencionada anteriormente, em 1830, pelo francês Alcide d'Orbigny (1802-1857), que a observou na região de Vacas, na Bolívia.[1]
A maior de todas as bromeliáceas, a Puya atinge uma altura de quatro metros, alcançando os doze metros quando produz seu pendão floral ou inflorescência. Cada planta produz, uma única vez em sua vida, aproximadamente 8.000 flores, contendo seis milhões de sementes. Seu aspecto singular contrasta com a aridez de seu habitat, a puna andina.
Na natureza:
Habitat.
Puya Raimondii pequena e florida.
Exemplar antes da formação do pendão floral com arranjo foliar quase esférico sobre o caule.
Exemplares cultivados no San Francisco Botanical Gardens:
Exemplares cultivados no San Francisco Botanical Gardens
Detalhe do pendão floral.
Detalhe do pendão floral com flor.
Detalhe de um pendão floral.
A Puya raimondii ou Titanca, ou ainda Puia, é uma espécie da família das Bromeliáceas. É endêmica do Peru, Bolívia e do norte do Chile. A Puya raimondii viceja nas altitudes situadas entre 3200 e 4800 metros acima do nível do mar, particularmente em locais ensolarados e bem irrigados. O epíteto raimondii homenageia o naturalista italiano Antonio Raimondi (1824–1890), que no ano de 1874 descobriu a espécie na região de Chavín de Húantar, no Peru, e a descreveu como Pourretia gigantea Raimondi, embora esta tenha sido mencionada anteriormente, em 1830, pelo francês Alcide d'Orbigny (1802-1857), que a observou na região de Vacas, na Bolívia.
Рослина названа на честь італійського вченого Антоніо Раймонда, проте першим його виявив француз Альсід Шарль Д'Орбіньі в 1830 році, коли досліджував високогірну флору Болівії. Відомі також тривіальні англійські назви англ. Queen of the Andes, Queen of the Puna, що означає королева Анд або королева Пуни.
Поширена ця рослина в гірських районах Болівії і Перу (Болівійських і Перуанських Андах) на висоті 3800-4300 метрів над рівнем моря невеликими групами, незалежно один від одного. Росте на схилах і ярах. Ареал його зростання неширокий. Її чисельність також не дуже велика, тому вона знаходиться під охороною цих держав. В диких умовах вона зустрічається приблизно один раз на квадратний кілометр ареалу проживання. На сьогоднішній день чисельність пуйї становить не більше декількох сотень тисяч примірників. У доісторичні часи, гігантські суцвіття ауйї росли в Андах повсюдно.
Через свої колосальні розміри Пуйя Раймонда більше схожа на дерево або чагарник, ніж на звичайну рослину. Вона володіє потужною кореневою системою, яка відмінно пристосована для засвоєння вологи і харчування рослини. До того ж, вона є «якорем», який надійно кріпить цю рослину до землі.
Стебла подовжені. Листя тонке і голе, по краях яких розташовуються невеликі шипи. Деякі представники родини бромелієвих, до якого належить і пуйя Раймонда, поглинають вологу з повітря за допомогою особливих лусочок на листках, які діють за принципом промокашки.
Цвіте пуйя Раймонда тільки один раз, після досягнення 50-100-річного віку. Через те що квітучі стебла дуже вкорочені, то суцвіття розташовується дуже близько до основного стебла. Квіти мають 3 пелюстки білого кольору. Їхнім запиленням займаються комахи, кажани, іноді цей процес проходить за допомогою вітру.
У суцвітті утворюється від восьми до дванадцяти мільйонів насінин. Після того, як гігантське суцвіття відцвіте і на ній визріють насіння — наземна частина рослини відмирає.
Росте пуйя Раймонда тільки в трьох місцях в Перу (Анкаш, Кахамаркуїлла і Катак), а також в болівійських горах Команчі, в національному парку, створеному спеціально для її збереження. У 1963 році президент Болівії у своєму указі зрозуміло заявив, що рослини Команчських гір — справжній доісторичний скарб, і їх треба берегти.
Бережуть пуйю Раймонда по-різному. У хід йде і штучне запилення, і розсаджування молодих рослин по всій країні з метою озеленення, і розведення в ботанічних садах. Вчені сподіваються, що ці заходи принесуть свої плоди, і вона буде врятований від зникнення.
Puya raimondii là loài dứa lớn nhất là thuộc Họ Dứa, cao tới 3–4 m với hoa cao tới 9–10 m. Puya raimondii, còn được gọi là Nữ hoàng của dãy Andes, là một loài đặc hữu của Bolivia và Peru, và có phân bố giới hạn Andes cao ở độ cao 3200 – 4800 m. Loài này được các nhà khoa học người Pháp Alcide d'Orbigny (1802-1857) người phi bản địa đầu tiên phát hiện ra nó vào năm 1830, trong khu vực của Vacas, Cochabamba Departmento, Bolivia ở độ cao 3.960 m (12.992 ft). Tên của Puya raimondii kỷ niệm các nhà khoa học người Ý Antonio Raimondi (1826-1890), người cư trú tại Peru trong nhiều năm và thực hiện nhiều khám phá thực vật có. Ông đã phát hiện ra loài này sau đó ở Peru trong khu vực của de Huantar Chavin và xuất bản nó là Pourretia gigantea in El Perú, Volume 1, Page 297 [2][3]. In 1928, the name was changed to Puya raimondii by the German botanist Hermann Harms.
Năm 1928, tên đã được thay đổi thành Puya raimondii theo nhà thực vật học người Đức Hermann Harms. Cây này có một cụm hoa khổng lồ có thể đạt đến chiều cao m đến 10, với hơn 3.000 bông hoa và 6.000.000 hạt giống trong mỗi nhà máy. Chu kỳ sinh sản của nó là khoảng 40 năm.
Một cây trồng gần mực nước biển tại vườn thực vật Đại học California, Mỹ, vào năm 1958 đã lên đến 7,6 m (24 ft 11) và nở sớm nhất là tháng 8 năm 1986 chỉ sau 28 năm. Nó không những là cây là lớn nhất của loài puya, nhưng cũng là Bromeliad lớn nhất. Nó có thể đạt 3 m cao trong tăng trưởng thực vật, với một cành hoa 9–10 m. Giống như hầu hết các dứa, nó chết ngay sau khi ra hoa. Nó được coi là một loài có nguy cơ tuyệt chủng. Hạt giống được thu thập của P. raimondii trong năm 1999 và 2000 của các rodales của Huashta Cruz (huyện Pueblo Libre, khu vực Ancash, Peru), gần thành phố Caraz. Nó cũng được biết là mọc ở huyện Masma Chicche tỉnh Jauja[4].
Bài viết liên quan đến phân họ dứa Pitcairnioideae này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Puya raimondii là loài dứa lớn nhất là thuộc Họ Dứa, cao tới 3–4 m với hoa cao tới 9–10 m. Puya raimondii, còn được gọi là Nữ hoàng của dãy Andes, là một loài đặc hữu của Bolivia và Peru, và có phân bố giới hạn Andes cao ở độ cao 3200 – 4800 m. Loài này được các nhà khoa học người Pháp Alcide d'Orbigny (1802-1857) người phi bản địa đầu tiên phát hiện ra nó vào năm 1830, trong khu vực của Vacas, Cochabamba Departmento, Bolivia ở độ cao 3.960 m (12.992 ft). Tên của Puya raimondii kỷ niệm các nhà khoa học người Ý Antonio Raimondi (1826-1890), người cư trú tại Peru trong nhiều năm và thực hiện nhiều khám phá thực vật có. Ông đã phát hiện ra loài này sau đó ở Peru trong khu vực của de Huantar Chavin và xuất bản nó là Pourretia gigantea in El Perú, Volume 1, Page 297 . In 1928, the name was changed to Puya raimondii by the German botanist Hermann Harms.
Năm 1928, tên đã được thay đổi thành Puya raimondii theo nhà thực vật học người Đức Hermann Harms. Cây này có một cụm hoa khổng lồ có thể đạt đến chiều cao m đến 10, với hơn 3.000 bông hoa và 6.000.000 hạt giống trong mỗi nhà máy. Chu kỳ sinh sản của nó là khoảng 40 năm.
Một cây trồng gần mực nước biển tại vườn thực vật Đại học California, Mỹ, vào năm 1958 đã lên đến 7,6 m (24 ft 11) và nở sớm nhất là tháng 8 năm 1986 chỉ sau 28 năm. Nó không những là cây là lớn nhất của loài puya, nhưng cũng là Bromeliad lớn nhất. Nó có thể đạt 3 m cao trong tăng trưởng thực vật, với một cành hoa 9–10 m. Giống như hầu hết các dứa, nó chết ngay sau khi ra hoa. Nó được coi là một loài có nguy cơ tuyệt chủng. Hạt giống được thu thập của P. raimondii trong năm 1999 và 2000 của các rodales của Huashta Cruz (huyện Pueblo Libre, khu vực Ancash, Peru), gần thành phố Caraz. Nó cũng được biết là mọc ở huyện Masma Chicche tỉnh Jauja.
Листья заострённые, растут плотной группой. Шипы, служащие защитой от животных, размещены среди листьев[3].
Цветонос высотой до 10 м имеет более 8 тысяч беловато-зелёных цветков; отцветающие цветки окрашиваются в пурпурный оттенок. Растение начинает цвести лишь на 80—150 годах жизни[3].
Пуйя Раймонда является монокарпиком, погибающим после цветения и плодоношения. Растение производит 8—12 млн переносимых ветром семян, но обычно лишь несколько из них прорастают, так как в сырой почве время жизни семян составляет всего несколько месяцев[3].
Вид растёт на высотах 3000—4800 м, где обычно очень холодно, а почвы дренированные и каменистые. Однако растение хорошо приспособлено к росту в столь неблагоприятных условиях: в его соках содержится особое химическое вещество, действующее как антифриз, что позволяет ему переживать существенные перепады температур в разное время суток[3].
Сердцевина иногда собирается местными жителями на корм скоту. Древовидные части применяются для изготовления простой мебели и в качестве топлива. В отдельных боливийских деревнях листья используют для обустройства заграждений; в Перу же листья изредка используются также для защиты сырцовых стен домов от дождя[5].
В некоторых населённых пунктах провинций Пуно и Куско (Перу) выращивается в качестве декоративного растения[5].
Численность экземпляров снижается и составляет порядка 800 тысяч в Перу и 30—35 тысяч в Боливии. Субпопуляции растения сильно изолированы друг от друга, и причиной их уменьшения являются как естественные, так и антропогенные (пожары, использование растений в качестве топлива и стройматериалов) факторы. По данным Международного союза охраны природы, вид считается вымирающим («endangered»)[5].
Охраняется на государственном уровне в Перу[5].
Листья заострённые, растут плотной группой. Шипы, служащие защитой от животных, размещены среди листьев.
Цветонос высотой до 10 м имеет более 8 тысяч беловато-зелёных цветков; отцветающие цветки окрашиваются в пурпурный оттенок. Растение начинает цвести лишь на 80—150 годах жизни.
Пуйя Раймонда является монокарпиком, погибающим после цветения и плодоношения. Растение производит 8—12 млн переносимых ветром семян, но обычно лишь несколько из них прорастают, так как в сырой почве время жизни семян составляет всего несколько месяцев.
Вид растёт на высотах 3000—4800 м, где обычно очень холодно, а почвы дренированные и каменистые. Однако растение хорошо приспособлено к росту в столь неблагоприятных условиях: в его соках содержится особое химическое вещество, действующее как антифриз, что позволяет ему переживать существенные перепады температур в разное время суток.
萵氏普亞鳳梨（學名Puya raimondii），又名安地斯皇后，是玻利維亞及秘魯特有的一種鳳梨科植物，生長在海拔3200-4800米處。它們是由法國科學家阿爾西德·道比尼（Alcide d'Orbigny）於1830年在玻利維亞科恰班巴省海拔3960米處發現。取此名是為紀念在秘魯進行多年研究的義大利植物學家安東尼奥·萊蒙廸（Antonio Raimondi）。道比尼後來在秘魯查文德萬塔爾也發現此種植物。[2][3]
萵氏普亞鳳梨的花序巨大。它們可以高達10米，每一顆植物中可以多於3000朵花朵及600萬顆種子。它們的生物循環約為40年。
萵氏普亞鳳梨（學名Puya raimondii），又名安地斯皇后，是玻利維亞及秘魯特有的一種鳳梨科植物，生長在海拔3200-4800米處。它們是由法國科學家阿爾西德·道比尼（Alcide d'Orbigny）於1830年在玻利維亞科恰班巴省海拔3960米處發現。取此名是為紀念在秘魯進行多年研究的義大利植物學家安東尼奥·萊蒙廸（Antonio Raimondi）。道比尼後來在秘魯查文德萬塔爾也發現此種植物。
萵氏普亞鳳梨的花序巨大。它們可以高達10米，每一顆植物中可以多於3000朵花朵及600萬顆種子。它們的生物循環約為40年。
分類（APG III） 界 : 植物界 Plantae 階級なし : 被子植物 angiosperms 階級なし : 単子葉類 monocots 階級なし : ツユクサ類 commelinids 目 : イネ目 Poales 科 : パイナップル科 Bromeliaceae 属 : プヤ属 Puya 種 : プヤ・ライモンディ P. raimondii 学名 Puya raimondii Harms, 1928[1] シノニム Pourretia gigantea Raimondi
プヤ・ライモンディ (Puya raimondii)は、パイナップル科の植物である。
アンデスの高山帯に生息するが、亜熱帯の気候でしか育たない。この植物は一回結実性で、開花するまでは鋭い棘のついた細長い葉を栗のイガのようにつけ、その「イガ」の直径は数メートルほどになる。 この植物の巨大な花序は世界的に見ても独特で、どの木も3,000の花と600万の種子をつける。その生物的な周期は約40年と長く、「100年に1度花を咲かせる」などといわれる所以である。100年前後この姿で過ごした後、全長10メートル程の巨大な花序を突き出し、開花する。一回結実性のため、開花した後は枯死する。
プヤ・ライモンディの名は、これを発見したイタリア人学者アントニオ・ライモンディ（英語版）に敬意を表したものである。
この項目は、植物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（プロジェクト:植物／Portal:植物）。 プヤ・ライモンディ (Puya raimondii)は、パイナップル科の植物である。
アンデスの高山帯に生息するが、亜熱帯の気候でしか育たない。この植物は一回結実性で、開花するまでは鋭い棘のついた細長い葉を栗のイガのようにつけ、その「イガ」の直径は数メートルほどになる。 この植物の巨大な花序は世界的に見ても独特で、どの木も3,000の花と600万の種子をつける。その生物的な周期は約40年と長く、「100年に1度花を咲かせる」などといわれる所以である。100年前後この姿で過ごした後、全長10メートル程の巨大な花序を突き出し、開花する。一回結実性のため、開花した後は枯死する。
プヤ・ライモンディの名は、これを発見したイタリア人学者アントニオ・ライモンディ（英語版）に敬意を表したものである。
