Cyanopsitta spixii (Wagler 1832)

Maximum longevity: 27 years (captivity) Observations: One specimen was still alive after 27 years in captivity (Brouwer et al. 2000).

When threatened, especially in the presence of eggs or fledglings, Spix's macaws are known to lay on their side on the ground to draw attention to themselves. In addition, when acting aggressivly towards a competitor or predator, they employ their loud voice and large, flapping wings to scare the predator away.

The plumage of adult Spix's macaws is dull blue with a faint greenish tinge on the breast and abdomen. The upperside of the back and tail are a deeper blue, the bare lores and cheeks are dark grey, the ear-coverts and forehead are pale grey-bluish. The underside of the tail and wing-coverts are dark grey. Their bill is blackish, smaller, and less curved than that of close relatives. Their irises are pale yellowish, and the feet are grey. Sexes are alike. They weigh 360 g and are 55 cm long, on average. Their wingspans are 1.2 m and their basal metabolic rates are 1.245 cm^3 oxygen/hour.

Fledglings and immatures have a shorter tail than adults and the upper mandible is horn-colored with blackish sides; the irises are brown.

Average mass: 360 g.

Average length: 55 cm.

Average wingspan: 1.2 m.

Average basal metabolic rate: 1.245 cm3.O2/g/hr.

Sexual Dimorphism: sexes alike

Other Physical Features: endothermic ; bilateral symmetry

The 28-year lifespan of Cyanopsitta spixii is considerably shorter than other, larger macaws, but similar to its closest relative, Illiger's macaws which have a lifespan of approximately 30 years. However, so many Spix's macaw eggs, fledglings, and adults have been taken illegally from the wild, that it is difficult to know their average lifespan. In addition, the birds travel in pairs or family units and take active roles in feeding their young and finding food for each other. Because of this, it is difficult to know how their small numbers in the wild have affected their lifestyle and longevity.

Average lifespan
Status: wild: 29 years.

Range lifespan
Status: captivity: 20 to 33 years.

Average lifespan
Status: captivity: 28 years.

Average lifespan
Status: wild: 28 years.

Average lifespan
Status: captivity: 28 years.

Average lifespan
Status: captivity: 27 years.

At one time it was theorized that Spix's macaws prefer areas with groves of buriti palms (Mauritia flexuosa) because their diet includes nuts produced by these palms. However, before their numbers dwindled, the birds were observed in the Juazeiro/Curaco area which is an arid region of northeast Brazil called the Tabebuia caraiba woodlands, where very few palms can be found. The abundant plants in this area are known as caatinga vegetation and consist of thornbushes like the giant succulents (Euphorbiaceae), cactus such as the fachiero (Cereus squamosus), and diverse opuntia types, as well as tall craibeira trees that grow along the water courses.

The birds seem to favor the dead crowns of craibeira trees as perches which suggests that these are important nest sites for Spix's macaws.

The habitat of the Tabebuia caraiba woodland is distinctive as a result of the presence of three seasonal watercourses that provide necessary habitat for the growth of the craibeira trees, and thus, the existence of Spix's macaws. The trees grow at regular intervals of approximately 10 meters along the banks, with caatinga vegetation surrounding them. The pattern of the trees and vegetation, as well as the variability of the watercourses, creates a completely unique habitat that cannot be found anywhere else on earth. This, no doubt, contributes to the naturally small population of Spix's macaws.

Average elevation: 15 m.

Habitat Regions: tropical ; terrestrial

Terrestrial Biomes: forest ; scrub forest

Aquatic Biomes: rivers and streams

Spix's macaws were found in interior northwestern Brazil in small areas in southern Piaui, extreme southern Maranhao, northeastern Goias, and northwestern Bahia. However, they are now extinct in the wild and with the exception of a single male, exist only in captivity in: Walsrode Birdpark (Germany) - 4 birds, Loro Parque, Tenerife (Spain)- 2 birds, Naples Zoo (Italy) - 1 bird, Sao Paolo Zoo (Brazil) - 3 birds, Private keeper (Philippines) - 4 birds, Private keeper (northern Switzerland) - 18 birds, Private keeper (Qatar) - 4 birds, Private keepers (Brazil) - 20 birds, and other sites in the United States, Japan, Portugal, and Yugoslavia.

Biogeographic Regions: neotropical (Native )

Spix's macaws are frugivores and granivores, eating the seeds of favela/faveleira trees (Cnidoscolus phyllacanthus) and pinhao-brabo trees (Jatropha pohliana), as well as the fruits of fachiero cacti (Cereus squamosus), zizyphus joazeiro cacti and pau-de-colher cacti (Maytenus rigida). The have also been observed eating the fruits of the very local licuri palm (Syagrus coronata).

In captivity, Spix's macaws are usually fed a variety of fruit, seeds, and nuts, in addition to important vitamin and mineral supplements that may be acquired by consumption of small amounds of tree bark and cactus meat not available in captivity. In order to hand rear macaws, making them more affectionate and trusting, they may be fed on porridge, egg, and small amounts of pre-cooked beef.

Plant Foods: seeds, grains, and nuts; fruit

Primary Diet: herbivore (Frugivore , Granivore )

Cynopsitta Spixii has such a small population that is is nearly impossible to notice any impact on the community ecology. The macaws are shy birds that keep mainly to themselves, though may be aggressive if threatened. They consume the fruit of cactus trees and the seeds of faveleira and pinhao trees and could be effective seed dispersers. However, with such extremely small numbers, there is no noticable contribution.

Ecosystem Impact: disperses seeds

Poachers and trappers trap Spix's macaws in the wild at little or no cost and sell them for up to $200,000. It is estimated that illegal trafficking in rare and endangered species generates $l0 billion to $20 billion a year - third only to drugs and black-market weapons.

Spix's macaws were hunted for food, especially in the Curaca region.

Positive Impacts: pet trade ; food

There are no known adverse affects of Spix's macaws on humans.

Spix's macaws are by far the rarest and one of the most protected birds in the world. They have no known subspecies, and have been reduced to only one wild individual. There are many causes for this near-extinction but Paul Roth has identified three main reasons for the rapid decline. 1) Hunting by the indigenous people of Brazil. 2) African bees introduced to the area occupy breeding spaces and often drive nesting Spix's macaws out or kill young macaws. They have been blamed, in part, for the low breeding yields. 3) Trapping activites are the most direct and harmful cause of Spix's macaw's declines. Because of the beauty of the birds, as well as their rarity, poachers and trappers have captured adults, fledglings, and removed eggs from nests for decades. They have been sold to local zoos or smuggled out of the country to foreign zoos and wealthy private owners. The price to purchase a pair of macaws in 1987 was already $40,000, and is probably double or triple the price today.

Collar et. al. (1992) recognize a fourth reason for the decline of Spix's macaws - habitat encroachment. The area in which the single male macaw resides is certainly large enough for his survival, but the destruction of the caatinga woodland that has been occuring in the push for more fertile farmland has doubtless had a great effect on Spix's macaw populations. Collar et. al. (1992) draw the connection between the clearing of woodlands containing the craibeira tree in Pernambuco, and the subsequent disappearance of the macaw in previous decades.

Spix's macaws are listed as 'Critically endangered' by the IUCN and are on CITES Appendix I.

While captive breeding appears to be the one thing that can save the Cyanopsitta Spixii from extinction, private ownership of the birds (which constitutes more than 75% of the population) is the greatest impediment to the breeding process. As Giles Wittell says in his article for The Times, "There is still hope for the Spix's macaw (Cyanopsitta spixii), but only if Homo sapiens can stop squabbling over him. So far, however, the pattern has been the reverse. The rarer the bird has become, the more intense and acrimonious the human drama over its fate has become. It is a drama involving the good, the egotistical and the unimaginably rich, in which the true hero, the bird himself, often gets pushed to the wings."

To be fair, there are countless organizations and private contributors dedicated to saving the bird. Millions of dollars are put to use each year to keep the macaw in existence, and for now, the efforts have been successful, but only in captivity.

CITES: appendix i

IUCN Red List of Threatened Species: critically endangered

Like many other species of macaw, Spix's macaws are masters of mimcry. They can mimic human noises - a so-called "talking" bird. Macaws are lively, noisy birds that rarely fly more than a few feet without letting out the "kra-ark" cry. Though they have rarely been observed in groups larger than two or three, it is suspected that at one time they traveled in flocks of up to fifteen birds, making this kind of constant oral communication an absolute necessity.

Communication Channels: acoustic

Other Communication Modes: mimicry

Perception Channels: visual ; tactile ; acoustic ; chemical

In captivity, it is recommended for macaws to have an expansive aviary with an adjoining shelter of about 3 x 2 x 2 m. The aviary should be in a quiet location as the bird is distracted and easily disturbed, especially during breeding season. The inside area should have plenty of perches and a tree stump approximately 35 cm in diameter and 70 cm high with an entrance hole that is 10 cm wide.

Spix's macaws are monogomous and mate for life. It is suspected that when the macaws were more abundant, males competed for mates as well as for nesting spots. However, the birds are so rare that it is nearly impossible to observe natural behavior, particularly since it is thought that only one bird (a male) is left in the wild.

The wild male is paired with a female Illiger's macaw (Primolius maracana)- a bird of a different species. The pair can be observed in the evening at a traditional overnight roosting site used outside of the breeding season. At sunset, the male Spix's macaw accompanies the female to her roosting site, and then flies to his own resting place. The Spix's macaw and Illiger's macaw pair mate every year. However, their eggs are hollow and infertile (although the female incubates them normally) and the pair has been unable to produce young.

Mating System: monogamous

In the wild, Spix's macaws breed between November and March. A clutch is usually two to three eggs and is laid in the hollows of the dead crowns of craibeira trees. The same nests are generally reused each year - this makes them especially susceptible to poaching because the poachers can take note of the location of the nest and return each breeding season. Because they have extremely small crops, baby Spix's macaws require more frequent feeding than other young macaws. During this time, it is essential that the adult Spix's macaws are undisturbed, as they may injure or destroy their eggs.

Breeding in captivity has been achieved several times. In captivity, breeding begins in August and there is no courtship display. Rather, breeding is signalled by mutual feeding, longer periods of treading (often 5 to 10 minutes) and increasing aggressiveness towards the keeper. The clutch is 2 to 4 eggs (the same as in the wild) laid in two day intervals; not all the eggs are fertile. Incubation lasts 26 days, the chicks fledge in 2 months and are independent in 5 months. Juveniles reach sexual maturity in 7 years.

Breeding interval: It is suspected that Spix's macaws breed once a year.

Breeding season: Spix's macaws breed from November to March

Range eggs per season: 2 to 3.

Average eggs per season: 2.

Average time to hatching: 26 days.

Average fledging age: 2 months.

Average time to independence: 5 months.

Average age at sexual or reproductive maturity (female): 7 years.

Average age at sexual or reproductive maturity (male): 7 years.

Key Reproductive Features: iteroparous ; seasonal breeding ; gonochoric/gonochoristic/dioecious (sexes separate); sexual ; fertilization ; oviparous

There are usually two or three young per nest. They hatch with much smaller crops than other macaws of a similar size, so adults must feed their young much more often. Spix's macaws have a fledging period of 2 months, but once they have left the next, the young are still fed by parents for up to 3 months. In addition to food, the parents provide protection and are very aggressive during breeding season. If threatened, the birds have been known to lay on the ground on their sides to draw attention away from the nest.

Most of what is known about learned behavior and parenting in Spix's macaws is speculation, due to their rarity in the wild. In captivity, for example, the female macaw has been observed taking an active role in the flight-learning process. However, with only one male and no offspring produced in the wild, scientists must speculate that parents teach their young which seeds and nuts are good to eat as well as how to open them. In captivity, parents are very involved with the growth, learning, and development of their young which leads to specuation that macaws live and travel in a tight-knit family unit.

Parental Investment: no parental involvement; altricial ; pre-hatching/birth (Protecting); pre-weaning/fledging (Provisioning: Male, Female, Protecting: Male, Female); pre-independence (Provisioning: Male, Female, Protecting: Male, Female); post-independence association with parents

Information about the natural ecology and behaviour of the Spix's macaw is limited as research only began when there were merely 3 birds left in the wild (5). This parrot is relatively long-lived and feeds mainly on Euphoribacae plant species (4).

Until 2001, the Spix's macaw recovery programme was coordinated and implemented through the Permanent Committee for the Recovery of the Spix's Macaw (CPRAA); composed of the Brazilian government, scientific advisors and Spix's macaw holders (5). While the solitary male remained in the wild he was the subject of a number of study programmes and valuable information on the natural ecology and behaviour of this species was obtained (5). The wild male had mated with an illiger's macaw (Ara maracana) and the pair successfully fostered illiger's macaw nestlings, which were introduced to them (5). This is an encouraging finding as wild illiger's macaws could, in theory, be used to foster captive-bred Spix's macaws in the same way (5). The future of the species depends on the success of the captive-bred population and its possible reintroduction into the wild. There have been recent problems however, leading the Brazilian government to suspend CPRAA in 2001, due to internal conflicts (6). While the loss of Spix's macaw in the wild was devastating blow to the conservation programme, if the different parties can cooperate, there is hope that a wild population can be successfully introduced.

Spix's macaw is the world's rarest bird, believed to have become extinct in the wild as of 2000 (5). This elegant parrot has delicate blue-grey plumage, fading from the bright blue tail and wings to an ashy-blue crown (4). There is an area of featherless, dark grey skin around the eyes. Juveniles are typically dark blue in colour but the skin around the eye is pale (2).

Inhabits caraiba (Tabebuia caraiba) gallery woodland along seasonal creeks (3) in the dry scrub zone known as 'caatinga' (5).

Endemic to a small area in the northeastern corner of Brazil, a highly publicised and protected solitary male remained in the wild until October 2000 when he disappeared, never to be seen again. There is currently a captive population of around 60 birds, mostly in private collections, around the globe (5).

Classified as Critically Endangered (CR) on the IUCN Red List 2006 (1), and listed on Appendix I of CITES (7). This species is currently known only from captive populations, with the last known individual in the wild having disappeared at the end of 2000. The species is therefore thought to be extinct in the wild, but it cannot yet be classified as such until all areas of potential habitat have been thoroughly surveyed. If any populations remain, they are likely to be tiny, and for these reasons the species is classified as Critically Endangered (1).

It is thought that the destruction of caraiba forest and other human activities over the last 500 years is largely responsible for the decline of the Spix's macaw (5). More recently, trapping for the illegal bird trade has driven this parrot to extinction in the wild (5).

El guacamai de Spix (Cyanopsitta spixii) és l'únic membre del gènere Cyanopsitta. Es creu que s'ha extingit en estat salvatge, però existeixen diversos programes de cria. El seu hàbit natural, molt restringit a causa de la seva dependència de l'arbre Tabebuia caraiba en què niava, era el Brasil.

Aderyn a rhywogaeth o adar yw Macaw Spix (sy'n enw gwrywaidd; enw lluosog: macawiaid Spix) a adnabyddir hefyd gyda'i enw gwyddonol Cyanopsitta spixii; yr enw Saesneg arno yw Spix’s macaw. Mae'n perthyn i deulu'r Parotiaid (Lladin: Psittacidae) sydd yn urdd y Psittaciformes.

Talfyrir yr enw Lladin yn aml yn C. spixii, sef enw'r rhywogaeth.

Ara škraboškový (Cyanopsitta spixii), též ara Spixův, je zřejmě ve volné přírodě ve své domovině v Brazílii ve státě Bahia vymřelý druh ptáka, poslední volně žijící samec zmizel v roce 2000. K vymření přispěly dva hlavní faktory, (1) zmenšování vhodných biotopů, galeriových lesů, a (2) vychytání posledních jedinců pro chov v zajetí. Poslední tři ptáci byli odchyceni v letech 1987 a 1988. V zajetí je v záchranných programech kolem 70 ptáků, další jsou chováni neoficiálně, načerno. V zajetí se daří rozmnožovat a připravuje se reintrodukce zpět do původního prostředí.

Dorůstá velikosti 55 cm. Živí se semeny, ořechy a jinými plody, které sbírá při šplhání na větvích.

Cianopsito (Cyanopsitta spixii), konata ankaŭ kiel malgranda blua makao aŭ kiel malgranda blua arao, estas arao indiĝena de Brazilo. Ĝi estas membro de la tribo Arini de amerikaj papagoj en la subfamilio Arenoj, parto de la familio Psitakedoj (veraj papagoj). Ĝi estis unuafoje priskribita de la germana naturalisto Georg Marggraf, kiam li estis labore en la subŝtato Pernambuko, Brazilo en 1638 kaj estis nomita laŭ la germana naturalisto Johann Baptist von Spix, kiu kolektis unu specimenon en 1819 ĉe la bordo de Rivero São Francisco en nordorienta Bahia en Brazilo.

Tiu birdospecio estas mezgranda papago kiu pezas ĉirkaŭ 300 g, pli malgranda ol plej el la grandaj araoj. Ties plumaro estas kun variaj nuancoj de blua, kun griz-blua kapo, helbluaj subaj partoj, kaj tre markataj bluaj supraj partoj. Maskloj kaj inoj estas identaj laŭ aspekto, dum la inoj estas iom pli malgrandaj averaĝe.

(RLQ=window.RLQ||[]).push(function(){mw.log.warn("Gadget "ErrefAurrebista" was not loaded. Please migrate it to use ResourceLoader. See u003Chttps://eu.wikipedia.org/wiki/Berezi:Gadgetaku003E.");});

Spix guakamaioa (Cyanopsitta spixii) Cyanopsitta generoko animalia da. Hegaztien barruko Psittacidae familian sailkatua dago.

Siniara (Cyanopsitta spixii) on yksi maailman harvinaisimmista lintulajeista ja papukaijojen heimoon kuuluvan sukunsa Cyanopsitta ainoa edustaja.

O guacamaio de Spix (Cyanopsitta spixii) é unha especie de guacamaio orixinario do Brasil. É o único membro do xénero Cyanopsitta, unha especie psitaciforme da familia dos papagaios (Psittacidae); crese que na súa rexión orixinaria, unha zona do estado de Baía, no Brasil, oficialmente, xa non quedan exemplares en liberdade. Foi declarada extinta en estado salvaxe en 2018.

O seu nome é unha homenaxe ó médico, explorador e zoólogo alemán Johann Baptist von Spix.

Makaw Spix (Cyanopsitta spixii) adalah burung bayan yang merupakan satu-satunya anggota genus Cyanopsitta. Makaw ini kini punah di alam bebas, tetapi dikonservasikan melalui beberapa program pengembangbiakan. Burung ini dapat ditemukan di Brasil, pada Bahia, Piauí, Maranhão, dan Goiás. Burung ini memiliki habitat alam yang sangat tertutup karena ketergantungannya pada pohon Tabebuia aurea untuk bersarang. Kini, terdapat 68 burung di penangkaran.

Spix' ara (Cyanopsitta spixii) is een grote blauwe ara met een lange staart, die de enige soort binnen het geslacht Cyanopsitta vormt. Deze ara is een ernstig bedreigde Braziliaanse soort die eind jaren 1980 voor het laatst in het wild is gezien en waarvan er nu nog tientallen in gevangenschap gehouden worden.

Het eerste wetenschappelijk gedocumenteerde exemplaar werd in 1819 gevangen door Johann Baptist von Spix. Vandaar de naam. Dit exemplaar werd 13 jaar later door Johann Georg Wagler beschreven.

Brilleara (Cyanopsitta spixii) er betegnet som «verdens sjeldneste fugl». Den tilhører gruppen med araer og er eneste art i slekten Cyanopsitta. Arten er endemisk for Brasil.

Brilleara kan våre utdødd i naturen, men noen få eksemplarer holdes i fangenskap. Om det finnes en vill bestand består den trolig av færre enn 50 fugler. De fleste av disse inngår i programmer som forsøker å få arten til å formere seg, slik at den unngår å dø ut. En hann ble observert i naturen i 2000. Før det skjedde, hadde man satt ut en hunn for å få til naturlig formering, men denne døde straks etter at den ble satt ut. Hun fløy inn i en høyspentlinje. I 2016 ble en fugl observert i delstaten Bahia.

Programmet som forsøker å bevare arten, har hatt en viss suksess, som i Loro Parque på Tenerife i juni 2004. Man har også lykkes i å få private eiere til å donere fuglene sine til slike programmer, slik at programmet nå har kontroll med rundt 70 brillearaer.

Ara modra (Cyanopsitta spixii) – gatunek ptaka z rodziny papugowatych (Psittacidae). Gatunek jest krytycznie zagrożony wyginięciem i przypuszcza się, że od 2000 r. żaden osobnik nie żyje na wolności (ostatni znany osobnik padł w 2000 r.). Do drastycznego spadku liczebności jego populacji przyczyniły się polowania dla mięsa i do prywatnych kolekcji (głównie przez zakładanie pułapek), utrata naturalnego siedliska wskutek wycinania lasu oraz inwazyjne gatunki obce. Ocalało ok. 120 ptaków, z czego większość znajduje się w ośrodkach w Katarze (50 osobników) i w Berlinie (Niemcy, 14 osobników). Jest jedynym przedstawicielem monotypowego rodzaju Cyanopsitta.

Cyanopsitta, po slovensky ara, je rod z čaľaďe papagájovité s jediným druhom ara sivomodrá (Cyanopsitta spixii). Dnes je už tento druh v prírode vyhynutý, prežil len v zajatí.

Spixara (Cyanopsitta spixii) är en fågel, idag bedömd som utdöd i vilt tillstånd, inom familjen västpapegojor i ordningen papegojfåglar, och placeras som enda art i släktet Cyanopsitta. Fågeln förekom i palmlundar i nordöstra Brasilien (norra Bahia).

Зовнішній вигляд

Довжина тіла 55-57 см; вага 400 г. Забарвлення пір'я — блякло-блакитне. Голова світло-сіра. Груди і живіт — кольору морської хвилі. Лицьова зона позбавлена оперення (від наддзьоб'я до очей), темно-сірого кольору. Лоб і вушка — світліші основного кольору голови. Крила більш блакитні, ніж все тіло. Дзьоб чорний. Райдужна оболонка жовтувата. Лапи сірі. У молодих особин райдужка темна, наддзьоб'я кістяного кольору, чорне з боків, хвіст коротший.

Ареал

Мешкав у Бразилії (між річками Парнаіва і Сан-Франсіску).

Спосіб життя

Населяв рівнини з колючими чагарниками і самотніми високими деревами або посадками, пальмові гаї, лісопосадки вздовж берегів річок.

Розмноження

Гнізда влаштовує в дуплах старих дерев, вибираючи найбільші дупла. Самиця відкладає яйця з інтервалом у два дні. У кладці 2-3 яйця. Насиджування триває 24-26 днів, насиджує яйця тільки самка. Самець годує самку і охороняє гніздо, ночує він поза гніздом. Пташенят годують обоє батьків. Оперяються пташенята близько 4 місяців, але ще три наступні місяці їх годують батьки.

Загрози та охорона

Ара Спікса більше не зустрічається в дикій природі, останній самець, жив в дикій природі, зник у 2000 році. До цього в середині 1990-х років здійснювалися спроби впровадження особини самки з приватної колекції, але ця птиця загинула. Причинами зникнення є відлов, африканські бджоли, які зайняли всі придатні в цій зоні для гніздування дупла, а також вирубка улюблених дерев Tabebuia caraiba. Для цих птахів було характерне використання роками одного і того ж маршруту польоту, що полегшувало роботу браконьєрів. Є надія, що в дикій природі залишилася непомічена людьми невелика популяція цих птахів, в іншому випадку єдиною надією цього виду залишаються птиці, що живуть в приватних колекціях. На щастя, блакитні ара досить добре розмножуються в неволі. За продекларованим даними в приватних колекціях до кінця XX століття проживало близько 70 особин. Однак є небезпека нерозмноження більшої частини цих птахів, оскільки особини можуть бути дуже близькими родичами. Зараз діє програма по впровадженню пташенят, що вилупилися, в дику природу і їх захисту від браконьєрів. Крім того, щоб купити цю птицю, власник повинен гарантовано мати добре облаштовані вольєри і співпрацювати з програмою захисту ари Спікса (CPRAA).

З цих 70 птахів тільки 9 залучені в програми робочої групи, на щастя, ці птахи являють собою 90% генетичного різноманіття, представленого у всій популяції птахів. Крім того, існує надія, що інші власники птахів приєднаються до робочої групи, що збільшить розмір популяції, залученої до програми відновлення виду.

У 2004 в Лоро Парку вдалося отримати пташеня від пари таких птахів і благополучно його виростити.

За даними 2007 року в приватних колекціях налічується 90 птахів.

За даними 2010 року в приватних колекціях налічується 105 птахів.

За даними 2014 орнітологам вдається рятувати вид, але повільно. Приблизно 500–400 птахів. Можливо вид буде відновлений наполовину до 2025 року.

Цікаві факти

Малі сині ара — самець на ім'я Блу і самка на ім'я Перлинка — є головними героями мультфільмів «Ріо» і «Ріо 2», випущених кіностудією Blue Sky Studios.^[2]

Примітки

Vẹt đuôi dài xanh (Danh pháp khoa học: Cyanopsitta spixii) là một loài chim trong họ Psittacidae.

Международное научное название

Cyanopsitta spixii (Wagler, 1832)

Охранный статус
Систематика
на Викивидах
Изображения
на Викискладе ITIS 177658NCBI 51902EOL 1177960

Голубой ара^[1] (лат. Cyanopsitta spixii) — птица семейства попугаевых. Единственный вид рода.

Внешний вид

Длина тела 55-57 см; вес 400 г. Окраска оперения — блёкло-голубая. Голова светло-серая. Грудь и живот — цвета морской волны. Лицевая зона лишена оперения (от надклювья до глаз), тёмно-серого цвета. Лоб и ушки — светлее основного цвета головы. Крылья и хвост темно-синего цвета. Клюв чёрный. Радужка желтоватая. Лапы серые. Молодые особи имеют темную радужку и полосу костяного цвета посередине надклювья, но к моменту полового созревания эта полоса полностью исчезает. Так же у молодых особей неоперенные участки кожи на лице обычно светлее, чем у старых птиц.

Распространение

Обитает в Бразилии (между реками Парнаиба и Сан-Франциску).Так же официально вымерли в дикой природе. Но по всему миру (в приютах) около 400-500 особей.

Образ жизни

Населяет равнины с колючими кустарниками и одинокими высокими деревьями или посадками, пальмовые рощи, лесопосадки вдоль берегов рек.

Размножение

Гнёзда устраивает в дуплах старых деревьев, выбирая самые большие дупла. Самка откладывает яйца с интервалом в два дня. В кладке 2-3 яйца. Насиживание продолжается 24-26 дней, насиживает яйца только самка. Самец кормит самку и охраняет гнездо, ночует он вне гнезда. Птенцов кормят оба родителя. Оперяются птенцы около 4 месяцев, но ещё три последующих месяца их кормят родители.

Угрозы и охрана

Этот вид больше не встречается в дикой природе, последний живший в дикой природе самец исчез в 2000 году. До этого в середине 1990-х годов предпринимались попытки внедрения особи самки из частной коллекции, но эта птица погибла. Причина исчезновения: отлов, африканские пчёлы, которые заняли все пригодные в этой зоне для гнездования дупла, а также вырубка излюбленных деревьев Tabebuia caraiba. Для этих птиц было характерно использование годами одного и того же маршрута полёта, что облегчало работу браконьеров. Есть надежда, что в дикой природе осталась не обнаруженной людьми небольшая популяция этих птиц, в противном случае единственной надеждой этого вида остаются птицы, содержащиеся в частных коллекциях. К счастью, голубые ара довольно хорошо размножаются в неволе. По продекларированным данным в частных коллекциях к концу XX века проживало около 70 особей. Однако существует опасность не размножения большей части этих птиц, так как особи могут быть очень близкими родственниками. Сейчас действует программа по внедрению вылупившихся птенцов в дикую природу и их защите от браконьеров. Кроме того, чтобы купить эту птицу, владелец должен гарантированно иметь хорошо обустроенные вольеры и сотрудничать с программой защиты голубого ара (CPRAA).

Из этих 70 птиц только 9 вовлечены в программы рабочей группы, к счастью, эти птицы представляют собой 90 % генетического разнообразия, представленного во всей популяции птиц. Кроме того, существует надежда, что другие владельцы птиц присоединятся к рабочей группе, что увеличит размер популяции, вовлеченной в программы восстановления вида.

В 2004 в Лоро Парке удалось получить птенца от пары таких птиц и благополучно его вырастить.

По данным 2007 года в частных коллекциях насчитывалось 90 птиц.

По данным 2010 года в частных коллекциях насчитывалось 105 птиц.

По данным 2014 года орнитологам удается спасать вид, но медленно. Примерно 500—400 птиц.

Примечания

Голубой ара (лат. Cyanopsitta spixii) — птица семейства попугаевых. Единственный вид рода.

斯皮克斯金剛鸚鵡又名小藍金剛鸚鵡 （Cyanopsitta spixii）是鹦鹉科中唯一被編入藍金剛鸚鵡屬（Cyanopsitta）的品種。1819年，德國自然歷史學家斯皮克斯受雇於日耳曼國王前住巴西收集標樣，他於巴西北部現稱巴伊亞州一帶首先發現這種鸚鵡，並射殺了一隻以製成標本，斯皮克斯鸚鵡的名稱也就因此而來。

斯皮克斯金剛鸚鵡有長尾巴及翅膀，身體大部份呈灰藍色，背部和尾巴為藍色，眼睛附近的皮膚和臉頰呈暗灰色，鳥喙為黑色，虹膜為黃色。

斯皮克斯金剛鸚鵡現時被IUCN紅色名錄列入極危級別，且被列於華盛頓公約附錄一及二，與《瀕危野生動植物種國際貿易公約》的附錄I，禁止進入交易。

アオコンゴウインコ（Cyanopsitta spixii）は、オウム目インコ科アオコンゴウインコ属に分類される鳥類。本種のみでアオコンゴウインコ属を形成する。