Locusta migratoria (Linnaeus 1758)

Опис

Тіло велике, 3,5-5,5 см у довжину, від зеленого до бурого, вкрите дрібними бурими плямами. Поодинока фаза на відміну від стадної не має перетяжки на передньоспинці, але вона здавлена з боків, її передній край кутуватий (а не закруглений, як у стадної), середній гребінь високий, дугоподібний. Задні голені в поодинокої фази яскраво-червоні, тоді як у стадної — жовтуваті.^[1]

Імаго стадної фази сарани перелітної (південна Франція)

Спосіб життя

Основні «резервуарні» популяції мешкають в заплавних луках дельт великих річок. При збільшенні кількості особин в популяції нервова система личинки сприймає їх сигнали та перемикає розвиток у стадну фазу: більш яскрава буро-червона личинка замість зеленої. У перемиканні задіяні механізми нервової пластичності та гормонів^[2].

Поширення

Ареал охоплює Південну Європу, Азію від Близького Сходу до Японії та Індонезії, Африку включно з Мадагаскаром, Австралію та Нову Зеландію. В Україні відома на півдні.

Таксономія

Сарана перелітна — єдиний вид у роді Locusta, виділений ще Карлом Ліннеєм у його праці «Система природи» 1758 року. За морфологічними ознаками виділяють до 11 підвидів, хоча не всі дослідники згодні з такою класифікацією. Генетичні дослідження знаходяться на початковому етапі, але вже входять у протиріччя з морфологічним аналізом.^[3]

Підвиди:

• L. m. capito
• L. m. cinerascens
• L. m. manilensis
• L. m. migratoria
• L. m. migratorioides
• L. m. gallica
• L. m. rossica

Значення для людини

Сільське господарство

Небезпечний шкідник сільського господарства.

Під час масового розмноження розвиваються імаго стадної фази, які, збираючись у велетенські зграї переміщуються та атакують ліси, луки та сільськогосподарські угіддя. Раз на декілька років трапляються спалахи чисельності сарани, що призводить до великих економічних збитків. Такі спалахи, зокрема, ставалися в серпні 2015 року в Південному федеральному окрузі Росії^[4], в липні 2017 року в південній частині Європейської частини Росії та Казахстані^[5].

Лабораторні дослідження

Сарана перелітна розмножується досить швидко, є великою комахою, яку легко тримати в лабораторії, тому цей вид став модельним об'єктом експериментальної біології. У зв'язку з цим геном сарани перелітної було прочитано 2014 року. Це найбільший відомий геном серед відомих геномів тварин, він складає 6,5 мільярдів пар основ (для порівняння геном людини — 3,3 млрд, геном бджоли — 0,24 млрд п. о.).^[2]

Примітки

Посилання

• Zhang, De-Xing; Yan, Lu-Na; Ji, Ya-Jie; Hewitt, Godfrey M; Huang, Zu-Shi (2009). Unexpected relationships of substructured populations in Chinese Locusta migratoria. BMC Evolutionary Biology 9 (1): 144. ISSN 1471-2148. doi:10.1186/1471-2148-9-144.(англ.)
• He, Zheng-Bo; Cao, Yue-Qing; Yin, You-Ping; Wang, Zhong-Kang; Chen, Bin; Peng, Guo-Xiong; Xia, Yu-Xian (2006). Role of hunchback in segment patterning of Locusta migratoria manilensis revealed by parental RNAi. Development, Growth and Differentiation 48 (7): 439–445. ISSN 0012-1592. doi:10.1111/j.1440-169X.2006.00881.x.(англ.)
• Uvarov, B. P. (2009). The Oriental Migratory Locust ( Locusta migratoria manilensis, Meyen 1835). Bulletin of Entomological Research 27 (01): 91. ISSN 0007-4853. doi:10.1017/S0007485300058144.(англ.)
• Tokuda, Makoto; Tanaka, Seiji; Zhu, Dao-Hong (2010). Multiple origins of Locusta migratoria (Orthoptera: Acrididae) in the Japanese Archipelago and the presence of two major clades in the world: evidence from a molecular approach. Biological Journal of the Linnean Society 99 (3): 570–581. ISSN 00244066. doi:10.1111/j.1095-8312.2010.01386.x.(англ.)