Дереві́й-чи́хавка; дереві́й чихавко́вий[1].
Чи́хавка; білоголовки, деревей, кихавник, крівавник, оче́ць, романів цвіт, серпоріз, чихотна трава, чихотник[1].
Стебла одиничні, прямостоячі, розгалужені, біля основи здерев'янілі, 30—120 см заввишки. Листки цілісні, голі або слабоопушені, сидячі, вузьколанцетні, двічіпилчасті, до 6 мм завширшки. Квітки зібрані в кошики, що утворюють негустий щиток; крайові квітки (їх 8—14) язичкові, маточкові, білі, серединні — трубчасті, двостатеві. Плід — сім'янка. Цвіте у липні — вересні.
Росте на вологих луках, по берегах річок і водойм на Прикарпатті і зрідка на Поліссі (в західній частині).
Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Зрізають верхівки стебел (без здерев'янілих частин). Сушать під наметом або на горищі. Рослина неофіцинальна.
Кошики містять алкалоїд ахілін і ефірну олію, до складу якої входить стеароптен. У листках є значна кількість (до 90 мг%) аскорбінової кислоти.
Рослина відома в народній медицині як кровоспинний, ранозагоювальний та знеболюючий засіб. Її використовували при виразковій хворобі шлунка, при туберкульозі легень, геморої, маткових кровотечах, зубному болі, для загоювання ран і виразок.