noms dans le fil d’Ariane
Максимальна довжина — 97 см.[3] Максимальна вага — 10 кг.[3] Риба живе у середньому 16 років.[4] Тіло струнке, подовжене, стисле з боків. Висота тіла становить 1/3 його довжини. Верхня частина голови і спина від темно-оливкового до темно-зеленого кольору. Боки світліші, з сріблястим відливом і дрібними коричневими плямочками. Черево біле. Уздовж середини тіла від носа через око до хвоста йде широка переривчаста чорна смуга, у молоді вона чітка, з віком блідне. Старі особини похмурого сіро-зеленого кольору. Голова велика, її довжина дорівнює висоті тіла. Великий рот, верхня щелепа заходить за вертикаль заднього краю ока. Нижня щелепа довша за верхню, виступає вперед. Очі великі.[5] Спинні плавці сполучені один з одним, але на межі між ними глибока западина. Хвіст широкий, з невеликою виїмкою. Луска дрібна, покриває усе тіло і боки голови. Мешкає в неглибоких (до 6 м) тепловодних стоячих озерах і ставках, в повільних річках, поблизу прибережних заростей. Тримається часто в укритті під корчами або в печерах і норах під берегом. Великий хижак із зоровою орієнтацією. Росте швидко, причому самиці швидші за самців. Статеве дозрівання настає в 3-4 роки у самців і в 4-5 років у самиць при довжині 25-35 см.[6]
Батьківщина — Північна Америка, де природний ареал охоплює територію Канади і США в межах басейнів Великих Озер і річки Міссісіпі з притоками. Від атлантичного узбережжя ареал тягнеться на схід і на південь до Мексиканської затоки.[7][8][9]
Багато країн Європи і Північної Америки займаються його штучним розведенням. З Німеччини, куди він був завезений з Північної Америки у 1883 році, форелеокунь поширився майже в усі європейські країни. Інтродукції цього виду у водойми України почалися у 1970‐х роках. Вони не були дуже успішними, оскільки окунь великоротий утворив тільки малочисельні локальні популяції в окремих водоймах західних регіонів України. Нині природна популяція форелеокуня існує в озері Пісочне Шацького національного природного парку[2].
Молодь до 3-5 см завдовжки живиться зоопланктоном, личинками одноденок і інших комах, бокоплавами; після досягнення 5-7 см довжини поїдає поденок, бабок, креветок, і уперше в її живленні з'являються личинки риб. Дорослі особини живляться рибою, креветками, жабами, молюсками. Уранці і увечері ловить здобич ближче до поверхні, а вдень — в товщі води і при дні. Іноді полює зграями поблизу берега. Часто поїдає молодь свого виду.[10][11]
