nomes no trilho de navegação
Hoodia és un gènere de plantes apocinàcies, sota la subfamília Asclepiadoideae; són plantes nadiues de Sud-àfrica.[1] Són suculentes en la seva tija i es descriuen com "cactiformes", però no estan emparentades amb els cactus. Poden arribar a fer un metre d'alt i tenen flors grosses amb forta olor. Va ser descrit com un gènere el 1844.[2][3] Va ser molt recollit quan es va escampar que eren plantes que suprimeixen la gana.[4][5]
Hoodia gordonii es fa servir de forma tradicional pels boixmans del desert de Namíbia.[6]
Diverses de les seves espècies són plantes ornamentals.[7]
Hoodia actualment és inclosa a l'Apèndix II de la Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora (CITES), que n'inclou les espècies que poden resultar amenaçades pel comerç incontrolat.[8]
Segons Plantlist[9]
Els estudis filogenèticmostren que aquest gènere és monofilètic i emparentat principalment amb el gènere Lavrania .[10]
Hoodia és un gènere de plantes apocinàcies, sota la subfamília Asclepiadoideae; són plantes nadiues de Sud-àfrica. Són suculentes en la seva tija i es descriuen com "cactiformes", però no estan emparentades amb els cactus. Poden arribar a fer un metre d'alt i tenen flors grosses amb forta olor. Va ser descrit com un gènere el 1844. Va ser molt recollit quan es va escampar que eren plantes que suprimeixen la gana.
Hoodia gordonii es fa servir de forma tradicional pels boixmans del desert de Namíbia.
Diverses de les seves espècies són plantes ornamentals.
Hoodia actualment és inclosa a l'Apèndix II de la Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora (CITES), que n'inclou les espècies que poden resultar amenaçades pel comerç incontrolat.
Hoodia (/ˈhʊdiə/; known locally as "ghaap" or "bobbejaanghaap")[1] is a genus of flowering plants in the family Apocynaceae, under the subfamily Asclepiadoideae, native to Southern Africa.[2]
One species of Hoodia in particular, Hoodia gordonii, has achieved a degree of fame and controversy, after being investigated for use as a possible appetite suppressant.
The group was first described as a genus in 1844.[3][4]
Hoodia are stem succulents, described as "cactiform" because of their remarkable similarity to the unrelated cactus family. They have a branching, shrub-like form, and the largest species (Hoodia parviflora) can grow to the size of a tree — over 2 m (6 ft 7 in) in height.
The flowers are extremely variable in size — from less than 1 cm, to almost 20 cm in diameter, depending on the species. Flowers appear in large numbers, always near the tops of the stems. Those of larger-flowered species (such as Hoodia gordonii) are often a papery pink-tan colour, plate-shaped, with an unpleasant smell to attract their fly pollinators. The smaller, darker flowers of some species have a far stronger and more unpleasant smell than the larger flowers.
The genus Hoodia is restricted to the arid regions in the western part of southern Africa, ranging from western South Africa to central Namibia and as far north as southern Angola. It is especially common in the Namib desert and in the Orange River valley. Typical habitat is rocky slopes and open stone plains. Plants usually germinate in the shelter of bushes or rocks, but survive in the open as adult plants.
Several of the small-flowered species of Hoodia were formerly in a separate genus, Trichocaulon ("ghaap"), but have been moved into the genus Hoodia, and the two groups are now synonymous. Phylogenetic studies have shown the genus Hoodia to be monophyletic, and most closely related to the stapeliad genus Lavrania. Marginally more distantly related is a sister branch of related genera including Larryleachia, Richtersveldia and Notechidnopsis.[6]
Hoodia gordonii is traditionally used by the San people (Bushmen) of the Namib desert as an appetite suppressant as part of their indigenous knowledge about survival in the harsh desert conditions. In 2006, the plant became internationally known, after a marketing campaign falsely claimed that its use as a dietary supplement was an appetite suppressant for weight loss.[7] As of 2018, there is no high-quality clinical research showing that hoodia has actions as an appetite suppressant or is effective for weight loss.[8]
In a case of biopiracy, bioprospectors from South Africa’s Council for Scientific and Industrial Research (CSIR) realized that the plant was marketable and patented its use as an appetite suppressant without recognizing the Sans' traditional claims to the knowledge of the plant and its uses.[9][10] The patent was later sold to Unilever, which marketed hoodia products as diet supplements.[11][12][13] In 2003, the South African San Council entered into a benefit sharing agreement with CSIR in which they would receive from 6 to 8% of the revenue from the sale of Ho. gordonii products, money which would be deposited in a trust for all San peoples across Southern Africa.[14]
Several species are grown as garden plants, and one species, H. gordonii, is being investigated for use as an appetite suppressant.[15] However, in 2008, UK-based Unilever PLC, one of the largest packaged-food firms in the world, abandoned plans to use hoodia in a range of diet products. In a document on Unilever's website entitled "Sustainable Development 2008: An Overview", signed by Paul Polman, CEO, Unilever states: "During 2008, having invested 20 million [pounds] in R&D, Unilever abandoned plans to use the slimming extract hoodia in a range of diet products. We stopped the project because our clinical studies revealed that products using hoodia would not meet our strict standards of safety and efficacy."
Many Hoodia species are protected plants. Hoodia is currently listed in Appendix II to the Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora (CITES), which includes species not currently considered endangered but are at risk if trade is not controlled.[16]
{{cite journal}}: Cite journal requires |journal= (help) {{cite web}}: CS1 maint: archived copy as title (link) Hoodia (/ˈhʊdiə/; known locally as "ghaap" or "bobbejaanghaap") is a genus of flowering plants in the family Apocynaceae, under the subfamily Asclepiadoideae, native to Southern Africa.
One species of Hoodia in particular, Hoodia gordonii, has achieved a degree of fame and controversy, after being investigated for use as a possible appetite suppressant.
Hoodia (Afrikaans: ghaap van Khoi !khobab) is een geslacht dat tot de familie van de zijdeplantfamilie Asclepiadaceae behoorde; tegenwoordig (zie Angiosperm Phylogeny Group) zijn de Asclepiadaceae echter ondergebracht bij de Maagdenpalmfamilie (Apocynaceae).
Van dit geslacht zijn 46 wetenschappelijke soortnamen bekend.
Hoodia gordonii (Masson) Sweet ex Decne is een plant die op een cactus lijkt en ten onrechte vaak een cactus genoemd wordt. De plant kan 45 cm groot worden en heeft merkwaardige schotelvormige bloemen. Deze plant groeit in Zuid-Afrika en Namibië en werd gebruikt door de Bosjesmannen en de Khoikhoi om hun honger te stillen tijdens de jacht. De plant heeft de eigenschap de lust tot eten voor enkele uren te laten verdwijnen zonder een misselijk gevoel te geven. Unilever heeft deze eigenschap onderzocht als hulpmiddel bij vermageringsdiëten, maar klinische studies toonden aan dat de plant niet voldoende veilig en doeltreffend was.[1]
In Zuid-Afrika wordt de Hoodia ook aangeduid als Namibsroos.
Hoodia is een beschermde plantensoort die valt onder de CITES-reglementering.
Bronnen, noten en/of referentiesFlugtallriksläktet (Hoodia) är ett släkte i familjen oleanderväxter med ca 15-tal arter från södra Afrika. Växten kan bli upp till 1 meter hög och har stora blommor, ofta med köttliknande färg och stark lukt.
Släktet är uppkallat efter Van Hood.
Ur växten utvinns ett ämne som påverkar hungerkänslan. Två företag, Phytopharm och Unilever odlar Hoodia för att använda i bantningspreparat. Ett annat namn på växtens aktiva substans är P57 och det har patenterat av Phytopharm som även genomför grundlig forskning av ämnet. Hittills har man inte kunna identifiera några allvarliga bieffekter vid användning av växten för bantningsändamål. Det svenska livsmedelsverket håller på att undersöka huruvida växten ska läkemedelsklassas. [1]
Flugtallriksläktet (Hoodia) är ett släkte i familjen oleanderväxter med ca 15-tal arter från södra Afrika. Växten kan bli upp till 1 meter hög och har stora blommor, ofta med köttliknande färg och stark lukt.
Släktet är uppkallat efter Van Hood.
Ur växten utvinns ett ämne som påverkar hungerkänslan. Två företag, Phytopharm och Unilever odlar Hoodia för att använda i bantningspreparat. Ett annat namn på växtens aktiva substans är P57 och det har patenterat av Phytopharm som även genomför grundlig forskning av ämnet. Hittills har man inte kunna identifiera några allvarliga bieffekter vid användning av växten för bantningsändamål. Det svenska livsmedelsverket håller på att undersöka huruvida växten ska läkemedelsklassas.
”www.viktvagvisaren.se”. 12 september 2009. http://www.viktvagvisaren.se/bantningspiller-kosttillskott/hoodia-gordonii. Läst 12 september 2009.Рід названий на честь квітникаря Ван Гуда, що жив у 19 столітті і займався сукулентними рослинами.
Багаторічні стеблові сукуленти, чагарники від 15-30 см до 1 м заввишки, що рясно гілкуються. Кущі деяких екземплярів Hoodia gordonii мають до 50 окремих стебел і важать до 30 кг. Зовнішньо гудії дуже схожі з кактусами. Стебла прямостоячі, багатореберні, до 6 см в діаметрі, з численними сосочками або горбиками (листовими подушками, або підаріями), які закінчуються колючками до 1 см завдовжки, що з часом дерев'яніють. Квітки зазвичай крупні — до 10 см в діаметрі (тільки у Hoodia ruschii — до 2 см в діаметрі), тарілкоподібні або широкодзвоникоподібні. Чашечка 5-члена, малопомітна. Пелюстки цілком зрощені один з одним. Забарвлення квіток варіює від блідого солом'яного до темного винного кольору. В центрі квітки є зовнішня і внутрішня корони. Квітки з'являються у верхній частині стебла по 2-6 штук, рідше одиночні. Без квіток рослини різних видів важко відрізнити одне від одного. Запилюються мухами, для приваблення яких квітки виділяють запах гнилого м'яса. Насіння червоно-коричневі, плоскі, з чубчиком довгих шовковистих волосків на базальній частині — у природі переносяться на віддалені відстані від материнської рослини за допомогою вітру. Ендосперм добре розвинений, маслянистий, ембріон прямий.
В природних умовах гудії живуть не більше 15 років, але при вмілому догляді в культурі їх вік може досягати 25 років.
Поширені в найсухіших напівпустельних районах Капської провінції ПАР, Намібії, Ботсвани та Анголи на висоті 500—900 м над рівнем моря.
Гудії утворюють природні гібриди з представниками близьких родів ластівневих: xHoodiastemon, xHoodiopsis, xHoodialluma, xHoodiacauloni, xHoodiapelia, або Luckhoffia.
Три види гудії занесені до Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи — Hoodia juttae, Hoodia ruschii, Hoodia triebneri. Статус всіх трьох видів — «Найменший ризик».
Всі види входять до списку II Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[2]
Гудії рідкісні в культурі, частіше за все в колекціях зустрічаються Hoodia bainii (Гудія Байна) і Hoodia gordonii (Гудія Гордона).
Потребують світлого місця розташування, захищеного від прямих сонячних променів. Максимально низька вологість повітря; постійний приплив свіжого повітря. Взимку утримують при температурі +12 — +15 °C.
Ґрунт: глинисто-дерновий, з додаванням невеликої кількості піску та вапна.
Полив: з квітня до вересня кожні 10-15 днів; в інший час 1 раз на місяць.
Розмноження: насінням; щепленням на стапеліях або цибулинах церопегій. Живці вкорінюються дуже важко, а найчастіше взагалі не вкорінюються. Схожість насіння після декількох місяців зберігання починає поступово знижуватися. Старе насіння слід замочити на 24 години в кип'яченій воді, охолодженій до 35 °C. Ємність з насінням ставлять у тепле місце (але не на батарею опалення). Бажано хоча б один раз поміняти воду. Субстрат для посіву повинен бути рихлим і вологопроникним. Найкраще використовувати суміш з 2 частин річкового піску, 1 частини суглинку і 1 частини добре просіяного компосту. Субстрат перед посівом добре зволожують, але не перетворюють на болото. Гудії можна сіяти увесь рік, але найкраще, навесні. Насіння розкладають по поверхні посівної суміші, трохи вдавлюють у ґрунт і присипають зверху тонким (не більше 2 мм) шаром просмаженого грубозернистого піску. Сіють рідко, щоб ні насіння, ні майбутні паростки не стикалися один з одним. Плошку з посівами накривають склом або целофаном і ставлять у тепле (не нижче 26 º С) місце без прямих сонячних променів.
З давніх часів бушмени племені кунг використовували соковиті гіркуваті стебла Hoodia gordonii щоб заглушити голод і спрагу під час далеких переходів пустелею. При цьому апетит їх зменшувався, а енергія збільшувалася. У 1997 році Південно-Африканська Рада наукових і технологічних досліджень запатентувала виділену з серцевини Hoodia gordonii речовину P57 як дуже ефективний засіб для зниження ваги. Відтоді збір всіх видів гудій і їх насіння в природі вимагає спеціального дозволу. А в багатьох країнах світу (в Африці, на півдні США, в Мексиці, Чилі, Перу, в західному Китаї, на Канарських островах) з'явилися ферми, де вирощують Hoodia gordonii. У Намібії сік гудій використовують також для лікування очних хвороб і розладів шлунка.
У роді налічувалося 10-13 видів, але в останні роки до гудій були віднесені колючковостеблеві тріхокаулони (Trihokaulon) і кількість видів зросла до 18. Види, що раніше входили в Trichocaulon мають менші 5-лопатеві квіти.
Hoodia là chi thực vật có hoa trong họ Apocynaceae.[1]
Bài viết liên quan đến tông thực vật Ceropegieae này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Hoodia là chi thực vật có hoa trong họ Apocynaceae.
火地亞屬（Hoodia），又名麗杯角屬，是蘿藦科下的一屬開花植物。[1]它們是肉質植物，有著像仙人掌的形態。它們可以生長達1米高，花朵很大，一般呈黃褐色及有強烈的氣味。
大部份火地亞屬物種都是受保護植物，分佈在由納米比亞中部至安哥拉南部的納米比沙漠，尤其生長在平原及岩石區。
火地亞屬有幾個物種已被種植在花園內，而其中一種蝴蝶亞仙人掌更被研究用作抑制食慾。[2]過往幾年間，它們被大量採集作為減肥藥。
於2008年，世界植物園保育協會（Botanic Gardens Conservation International）將400種草藥列作有滅絕的風險，當中就包括了火地亞屬。[3]火地亞屬正受到《瀕危野生動植物種國際貿易公約》附錄二的保護。[4]
火地亞屬（Hoodia），又名麗杯角屬，是蘿藦科下的一屬開花植物。它們是肉質植物，有著像仙人掌的形態。它們可以生長達1米高，花朵很大，一般呈黃褐色及有強烈的氣味。
大部份火地亞屬物種都是受保護植物，分佈在由納米比亞中部至安哥拉南部的納米比沙漠，尤其生長在平原及岩石區。
火地亞屬有幾個物種已被種植在花園內，而其中一種蝴蝶亞仙人掌更被研究用作抑制食慾。過往幾年間，它們被大量採集作為減肥藥。
於2008年，世界植物園保育協會（Botanic Gardens Conservation International）將400種草藥列作有滅絕的風險，當中就包括了火地亞屬。火地亞屬正受到《瀕危野生動植物種國際貿易公約》附錄二的保護。
フーディア（Hoodia）とは、ガガイモ科に属する多肉植物である。サボテンに似ているが、サボテンの種類ではない。1m程度に成長し、鮮やかな色と強い匂いを持った大きな花をつける。
多くのフーディアの種類はナミビアからアンゴラ南部にかけて分布するナミブ砂漠の特に平原と、岩場に分布する。「ブッシュマンの帽子」や、「ナミブ砂漠の女王」と称されることもある。
いくつかの種類は園芸植物として栽培されており、その中の1つフーディア・ゴルドニー(H. gordonii)はサン人が狩の際、食欲抑制に用いた歴史があり、ダイエット効果のあるとされる健康食品の原料となっている。これを元にした健康食品の1つに"Anatrim"と呼ばれる物がある。なお、この植物については2007年に未知のステロイド配糖体がラットの食欲を抑えることが発表された[1]。
フーディア（Hoodia）とは、ガガイモ科に属する多肉植物である。サボテンに似ているが、サボテンの種類ではない。1m程度に成長し、鮮やかな色と強い匂いを持った大きな花をつける。
多くのフーディアの種類はナミビアからアンゴラ南部にかけて分布するナミブ砂漠の特に平原と、岩場に分布する。「ブッシュマンの帽子」や、「ナミブ砂漠の女王」と称されることもある。
いくつかの種類は園芸植物として栽培されており、その中の1つフーディア・ゴルドニー(H. gordonii)はサン人が狩の際、食欲抑制に用いた歴史があり、ダイエット効果のあるとされる健康食品の原料となっている。これを元にした健康食品の1つに"Anatrim"と呼ばれる物がある。なお、この植物については2007年に未知のステロイド配糖体がラットの食欲を抑えることが発表された。
