В українській мові ця рослина зустрічається під різними назвами. Деякі з них утворені від наукової латинської назви — Вакциніум щитковий (Вакциніум — транслітерація назви роду Vaccinium, corymbosum — щитковий), або являють собою переклад загальноприйнятої назви цієї рослини з англійської мови — лохина високоросла (англ. highbush blueberry). Варто зазначити, що англійське слово blueberry може бути перекладено українською як лохина. Проте, традиційно, назва «лохина» в українській науковій термінології використовується як одна із назв буяхів (Vaccinium uliginosum L.) — дикоростучої рослини, що відноситься до секції Vaccinium роду Вакциніум та зустрічається у всіх регіонах Північної півкулі включаючи територію України (Полісся та Карпати)[1][2]. У той же час лохина високоросла відноситься до секції Cyanococcus роду Вакциніум та походить виключно з Північної Америки, де зустрічається в дикорослому вигляді в болотистих регіонах півночі США та у Канаді[3].
На початку двадцятого століття у США розпочалася селекційна робота з лохиною високорослою і на сьогодні ця рослина є однією з основних комерційних ягідних культур у світі.
Станом на 2010 р. площі під лохиною високорослою у світі становили 341 тис. га, а валовий збір продукції склав 77,3 тис. т. Основними регіонами комерційного вирощування лохини високорослої є Північна Америка (44,7 тис. га станом на 2010 р.), Південна Америка (17,8 тис. га станом на 2010 р.) та Європа (8,4 тис. га станом на 2010 р.).
В Україні комерційне вирощування лохини високорослої розпочалось лише у 2007 р., проте, станом на 2013 р. площі під цією культурою вже складають 380 га. Основні регіони комерційного вирощування лохини високорослої в Україні — Івано-Франківська, Волинська, Вінницька, Житомирська та Київська області[4].
Це незавершена стаття про Вересові.
