Ar c'horn glas (Eutrigla gurnardus), liester: korned glas, a zo ur pesk mor.
La lluerna verda, la lluerna, el cap d'ase, el capbou, el capsec, l'oriola vera, el rafel, rafet, rafec, rafetó, generalment inclòs en la raballa[5] (Eutrigla gurnardus) és una espècie de peix pertanyent a la família dels tríglids i l'única del gènere Eutrigla.
Té lloc del gener al juny a 25-50 m de fondària, els ous són pelàgics (igual que els juvenils fins a arribar a una longitud de 3 cm) i assoleix la maduresa sexual en arribar als 3-4 anys d'edat.[6][10][11][12][13]
Menja crustacis (principalment, gambetes i crancs) i peixos (sobretot, gòbids).[6][14]
A Irlanda és depredat pel congre (Conger conger) i a Noruega pel bacallà (Gadus morhua) i l'eglefí (Melanogrammus aeglefinus).[15][16][17][18]
És un peix marí, demersal i de clima temperat (70°N-20°N, 25°W-42°E) que viu entre 10-340 m de fondària (normalment, entre 10 i 150) en fons sorrencs, rocallosos i fangosos. A l'estiu migra cap a la costa on, de vegades, entra als estuaris.[6][19][20][21]
Es troba a l'Atlàntic oriental (des de Noruega fins al Marroc, Madeira i Islàndia), la mar Mediterrània i la mar Negra.[6][22][8][23][24][25][26][27][28][29][30][31][32][33][34][35][36][37][38][39][40][41][42][43][44][45][46][47][48][49][50][51][52]
És venut fresc i congelat per a ésser fregit o enfornat.[54]
És inofensiu per als humans.[6]
La lluerna verda, la lluerna, el cap d'ase, el capbou, el capsec, l'oriola vera, el rafel, rafet, rafec, rafetó, generalment inclòs en la raballa (Eutrigla gurnardus) és una espècie de peix pertanyent a la família dels tríglids i l'única del gènere Eutrigla.
Pysgodyn sy'n byw yn y môr ac sy'n perthyn i deulu'r Triglidae ydy'r chwyrnwr llwyd sy'n enw gwrywaidd; lluosog: chwyrnwyr llwyd(ion) (Lladin: Eutrigla gurnardus; Saesneg: Grey gurnard).
Mae ei diriogaeth yn cynnwys y Môr Du, y Môr Canoldir a Chefnfor yr Iwerydd ac mae i'w ganfod ym Môr y Gogledd ac arfordir Cymru.
Ar restr yr Undeb Rhyngwladol dros Gadwraeth Natur (UICN), caiff y rhywogaeth hon ei rhoi yn y dosbarth 'Heb ei gwerthuso' o ran niferoedd, bygythiad a chadwraeth gan nad oes data digonol.[1]
Pysgodyn sy'n byw yn y môr ac sy'n perthyn i deulu'r Triglidae ydy'r chwyrnwr llwyd sy'n enw gwrywaidd; lluosog: chwyrnwyr llwyd(ion) (Lladin: Eutrigla gurnardus; Saesneg: Grey gurnard).
Mae ei diriogaeth yn cynnwys y Môr Du, y Môr Canoldir a Chefnfor yr Iwerydd ac mae i'w ganfod ym Môr y Gogledd ac arfordir Cymru.
Ar restr yr Undeb Rhyngwladol dros Gadwraeth Natur (UICN), caiff y rhywogaeth hon ei rhoi yn y dosbarth 'Heb ei gwerthuso' o ran niferoedd, bygythiad a chadwraeth gan nad oes data digonol.
Der Graue Knurrhahn (Eutrigla gurnardus) ist eine Art der Knurrhähne innerhalb der Barschartigen. Sein Verbreitungsgebiet reicht von Norwegen und Island bis Nordafrika, zudem ist er in der Nordsee, der westlichen Ostsee, im Mittelmeer und im Schwarzen Meer anzutreffen.
Der Graue Knurrhahn besitzt einen langgestreckten, kegelförmigen Körper mit einem großen Kopf, der nach hinten schmaler wird. Er erreicht eine Körperlänge von durchschnittlich 30 Zentimeter, die Maximallänge kann bis zu 60 Zentimeter betragen.[1] Der Kopf besitzt ein großes, sehr breites und endständiges Maul mit fleischigen Lippen. Der Kopf ist mit zahlreichen Leisten gepanzert. Der Rücken und die Flanken sind dunkelgrau und durch eine gelbe und eine weiße Seitenlinie gezeichnet, der Bauch ist weiß. Im Mittelmeer sind die Tiere rötlichbraun oder braun.[2]
Die Brustflossen sind flügelartig ausgebildet, die vordersten drei Hartstrahlen besitzen keine Flossenhaut und sind als einzeln stehende Strahlen frei beweglich. Die Bauchflossen sind kehlständig. Die Rückenflosse ist geteilt, die vordere Rückenflosse besteht aus 8 bis 9 Hartstrahlen, die zweite aus 19 bis 20 Weichstrahlen. Die Afterflosse besitzt 17 bis 21 Weichstrahlen und die Brustflosse neben den 3 einzeln stehenden Hartstrahlen 10 bis 11 Weichstrahlen.[2]
Der Graue Knurrhahn ist im nordöstlichen Atlantik von Norwegen und Island bis Nordafrika verbreitet, zudem ist er in der Nordsee, der westlichen Ostsee, im Mittelmeer und im Schwarzen Meer anzutreffen[2][1]
Der Fisch lebt vor allem auf Sand- und Schlammboden in 5 bis 200 Metern Tiefe, wo er sich von Krebstieren, Weichtieren und kleinen Fischen ernährt. Im Sommer lebt er in Küstennähe und dringt bis in das Brackwasser von Flussmündungen vor. Namensgebend für die Familie ist die Fähigkeit, knurrende oder grunzende Geräusche von sich zu geben. Diese Geräusche erzeugen die Fische mittels eines Muskels der die zweikammerige Schwimmblase zum Vibrieren bringt.[2][1]
Die Laichzeit fällt in den Januar bis Juni. Die 200.000 bis 300.000 Eier werden in das Freiwasser abgegeben und schweben aufgrund von eingelagerten Öltröpfchen im Oberflächenwasser. Die Fischlarven, die nach 5 Tagen schlüpfen, bleiben ebenfalls im Plankton und geht ab einer Länge von etwa 3 Zentimeter zum Bodenleben über.[2]
Knurrhähne sind beliebte und qualitativ sehr hochwertige Speisefische.[2]
Der Graue Knurrhahn (Eutrigla gurnardus) ist eine Art der Knurrhähne innerhalb der Barschartigen. Sein Verbreitungsgebiet reicht von Norwegen und Island bis Nordafrika, zudem ist er in der Nordsee, der westlichen Ostsee, im Mittelmeer und im Schwarzen Meer anzutreffen.
The cruiner (Eutrigla gurnardus; an aw cried the caiptain, cruinock, cruinie, cruinle, gowdie, gowkmey, an wouf) is a speshies o sea robin native tae the eastren Atlantic Ocean, the Mediterranean Sea, an the Black Sea.
Mòrsczi kùrk (Eutrigla gurnardus) – to je ôrt rëbë z rodzëznë kùrkòwatëch. Òn żëje m.jin. w Bôłce. Rëbôcë gò łowią do jedzeniô.
The grey gurnard (Eutrigla gurnardus) is a species of ray-finned fish from the family Triglidae, the gurnards and sea robins. It is native to the eastern Atlantic Ocean, the Mediterranean Sea, and the Black Sea. It is caught as a food fish and is known for producing sounds. It is the only member of the monotypic genus Eutrigla.
The grey gurnard was first formally described in 1758 as Trigla gurnardus by Carl Linnaeus in the 10th edition of the Systema Naturae with the type locality given as "British seas".[4] In 1938 the British ichthyologist Alec Frederick Fraser-Brunner classified this species within the monotypic genus Eutrigla.[5] The genus name combines the prefixc eu meaning "well" or "very" with the genus name Trigla, this species has enlarged, bony, keeled scales along its lateral line. The specific name is a latinisation of the English word gurnard.[6]
The grey gurnard has a large head but does not have a deep occipital groove. There are two dorsal fins, the first has 7–10 spines and the second has 18–20 rays. The anal fin has 17–20 rays, the pectoral fins are short, just extending as far as the anal fin origin. The scales along the lateral line are slightly larger than the scales covering the body, and have a spiny keel and a toothed rear edge. The breast is naked of scales while the belly is partially covered in scales. The colour of this fish is variable but it is usually greyish-brown, rarely dull red, and tinged with red on its back and flanks. The underside is cream coloured and the back and flanks are usually covered with small white spots. The first dorsal fin has a large, circular black mark.[7] It can grow to a maximum total length of 60 centimetres (24 in), although a more common total length is 30 centimetres (12 in) while the maximum published weight is 956 grams (2.108 lb).[3]
The grey gurnard occurs in the eastern Atlantic Ocean from Iceland and Norway south to Morocco, it is found in the North Sea and the southern Baltic Sea as well as off Madeira. In the Mediterranean Sea, its range extends from eastern Spain to Turkey and into the Black Sea.[1]
The grey gurnard is a common fish on sandy seabeds but it does occur infrequently on rocky substrates, as well as in mud areas from the shoreline down to 140 metres (460 ft). In the eastern Ionian Sea it has been recorded as deep as 340 metres (1,120 ft). It is a predatory species which feeds on crustaceans, largely shrimps and shore crabs, and small fish, such as gobies, flatfish, young Atlantic herring and sand eels.[3] As with other sea robins, grey gurnards produce sounds. Sound production in this species is often associated with competition for food. Small individuals produce more sounds than larger ones, and emit more "grunts" than "knocks", probably because they more often compete for food by contest tactics whereas larger specimens predominantly scramble for food.[8] In Ireland, the fish has been called the cuckoo fish, knoud, or noud.[9]
Grey gurnards are of commercial importance as a food.[10] The main producers of grey gurnards are China, Taiwan, and Japan. These three countries account for the vast majority of the world's production, with China alone accounting for over 60% of the total. Other significant producers include Indonesia, India, and Vietnam[11]
The grey gurnard (Eutrigla gurnardus) is a species of ray-finned fish from the family Triglidae, the gurnards and sea robins. It is native to the eastern Atlantic Ocean, the Mediterranean Sea, and the Black Sea. It is caught as a food fish and is known for producing sounds. It is the only member of the monotypic genus Eutrigla.
Perloi beltza (Eutrigla gurnardus) Triglidae familiako ur gaziko arraina da, ipar-ekialdeko Ozeano Atlantikoan, Mediterraneo itsasoan eta Itsaso Beltzan bizi dena[1]. Generoan monotipikoa da.
Kolorez grisa, gris gorrixka edo marroi grisaxka da. Gorputzaren goiko aldean tanta zurixkak ere izaten ditu. 40-60 cm izaten da luze. Atlantiko itsasoan Islandiatik Marokora bitartean, Mediterraneo itsaso guztian eta Itsaso Beltzean bizi da. Azpi hondartsuetan ibiltzen da, taldean. Oskoldun txikiak eta itsaspeko beste hainbat animalia txiki jaten ditu. Perloi beltza bera ez da jateko oso aintzat hartua.
Artikulu hau biologiari buruzko zirriborroa da. Wikipedia lagun dezakezu edukia osatuz. Perloi beltza (Eutrigla gurnardus) Triglidae familiako ur gaziko arraina da, ipar-ekialdeko Ozeano Atlantikoan, Mediterraneo itsasoan eta Itsaso Beltzan bizi dena. Generoan monotipikoa da.
Kolorez grisa, gris gorrixka edo marroi grisaxka da. Gorputzaren goiko aldean tanta zurixkak ere izaten ditu. 40-60 cm izaten da luze. Atlantiko itsasoan Islandiatik Marokora bitartean, Mediterraneo itsaso guztian eta Itsaso Beltzean bizi da. Azpi hondartsuetan ibiltzen da, taldean. Oskoldun txikiak eta itsaspeko beste hainbat animalia txiki jaten ditu. Perloi beltza bera ez da jateko oso aintzat hartua.
Kyhmykurnusimppu (Eutrigla gurnardus) on kurnusimppuihin kuuluva suuripäinen simppukala, joka elää Itä-Atlantilla, Välimerellä ja Mustallamerellä.[1]
Täysikasvuisen kyhmykurnusimpun pituus on keskimäärin 30 cm ja enintään 50 cm. Sillä on suuri pää ja 37–39 selkänikamaa. Etummaisessa selkäevässä on 7–10 vankkaa piikkiruotoa ja takimmaisessa selkäevässä ja peräevässä 17–20 pehmeämpää ruotoa. Lyhyet rintaevät yltävät hädin tuskin peräevän tyveen. Ensimmäisessä kiduskaaressa on 10–14 siivilähammasta.[1]
Kyhmykurnusimpun yleisväri on tavallisesti harmaanruskea mutta joskus myös himmeänpunainen. Selkä ja kyljet ovat punertavat ja pienten valkoisten pisteiden täplittämät. Muita tuntomerkkejä ovat kermanvaalea vatsapuoli ja suuri musta täplä etummaisessa selkäevässä. Rinnassa ei ole suomuja ja vatsassakin niitä on vain osittain. Kylkiviivassa suomut ovat hieman suuremmat kuin muualla ruumiissa ja niiden keskellä on terävä kohouma. Lisäksi ne ovat takareunastaan hammaslaitaiset.[1]
Kyhmykurnusimppu elää Atlantin valtameren itäosissa, Välimerellä sekä Mustallamerellä. Levinneisyysalue ulottuu pohjoisessa Islannin ja Norjan aluevesille ja etelässä Marokon ja Madeiran rannikolle. Kyhmykurnusimppua tavataan myös Pohjanmerellä ja Itämeren eteläosissa.[1]
Vaikka kyhmykurnusimppu on pohjakala, se nousee öisin lähelle vedenpintaa. Yleensä se viihtyy hiekkaisella mutta joskus myös kivikkoisella tai liejuisella merenpohjalla aina 140 metrin syvyyteen saakka. Kesäisin se siirtyy lähelle rannikkoa ja saattaa nousta jokien estuaareihin. Kyhmykurnusimppu käyttää ravinnokseen äyriäisiä (lähinnä katkarapuja ja rantataskurapuja) sekä kaloja (tokkoja, kampelakaloja, nuoria sillejä sekä tuulenkaloja). Se on sukukypsä 3–4 vuoden iässä ja kutee tammi–kesäkuussa 25–50 metrin syvyydessä. Munat vajoavat pohjaan, jossa myös poikaset pysyttelevät kunnes kasvavat yli 3 cm mittaisiksi.[1]
Kyhmykurnusimppua kalastetaan pohjatrooleilla, riimuverkoilla ja siimoilla. Yleensä vuotuinen kokonaissaalis on jäänyt 1 000–5 000 tonniin, mutta huippuvuonna 2000 se oli lähes 28 000 tonnia. Kalat myydään tuoreina.[2]
Kyhmykurnusimppu (Eutrigla gurnardus) on kurnusimppuihin kuuluva suuripäinen simppukala, joka elää Itä-Atlantilla, Välimerellä ja Mustallamerellä.
Eutrigla gurnardus, communément appelé Grondin gris, est une espèce de poissons marins de la famille des Triglidae. C'est la seule espèce du genre Eutrigla (monotypique).
Eutrigla gurnardus, communément appelé Grondin gris, est une espèce de poissons marins de la famille des Triglidae. C'est la seule espèce du genre Eutrigla (monotypique).
Urrari (Fræðiheiti :Eutrigla gurnardus) er grunn- og botnfiskur úr ættkvísl fiska af urraraætt og er eina þekkta tegundin af ættkvíslinni Eutrigla. Hann þrífst á sand, -leir og grýttum botni og aðallega á 20 - 165 metra dýpi en getur farið dýpra eða allt niður á 300 metra dýpi. Á miðunum við Ísland hefur hann mælst lengstur 48 cm en hann á að geta náð 60 cm stærð. Urrarar geta orðið allt að 6 - 7 ára.[1]
Urrari hefur einnig verið kallaður knurri og kurrari. Nafn sitt fær urrarinn af hinu urrandi hljóði sem hann getur gefið frá sér með aðstoð sundmagans. Hljóðið framkvæmir hann til þess að hjálpa við að ná sér í æti. Smærri fiskarnir geta framkvæmt meira hljóð en þeir sem stærri eru.[2]
Urrari er sívalur á bol, hæstur á mótum hauss og bols og fer smámjókkandi þaðan og aftur eftir. Haus er í meðallagi stór, hár og hallar frá enni niður á snjáldur. Kjaftur er af meðalstærð, nær aftur á móts við augu. Efri skoltur teygist fram fyrir þann neðri. Tennur eru smáar á skoltum og plógbeini. Augu hans eru stór. Haus er vel brynvarinn en á vangabeini eru tveir broddar eða gaddarog einn stór á tálknaloksbeini. Rákarbeinin ná yfir alla kinn og fram á snjáldur og mynda með ytri beinum haussins brynju um hausinn. Bolur er stuttur, stirtla lengri og all sterkleg. Bakuggar eru tveir og vel aðskildir og er sá fremri styttri og hærri. Raufaruggi er næstum jafnstór aftari bakugga, andspænis honum og ein í lögun. Sporður er stór og grunnsýldur. Eyruggar eru stórir og þrír neðstu geislarnir geisli eru sundurlausir. Kviðuggar eru langir og mjóir og lengri á hængum en hrygnum. Á bol og stirtlu er smágert hreistur en á baki er röð broddóttra beinkartna. Rák er greinileg sett beinörðum. Ytri kynjamunur er m.a. fólginn í því að meira bil er á milli augna á hængum en hrygnum.[3]
Heimkynni urrara eru í Miðjarðarhafi, Svartahafi og norðaustanverðu Atlantshafi, frá Marokkó og Madeira norður um Biskajaflóa til Bretlandseyja og í Norðursjó, Skagerak og Kattegat, við Noreg, Færeyjar og Ísland.[4]
Hann getur ferðast um hafsbotninn á eyruggunum en syndir einnig rösklega upp um sjó. Urrari nærist á alls konar krabbadýrum, eins og rækju, humar og kuðungakrabba, auk burstaormum, slöngustjörnum og fleiri skrápdýrum einnig eru smáfiskar, ýmis konar síli og flatfiskar ofarlega á hans matseðli .[5]
Við Ísland veiðist urrari aðallega í hlýja sjónum á grunnunum skammt undan suðaustur- og suðurströndinni allt frá Hvalbaksgrunni og vestur fyrir Reykjanes og inn í Faxaflóa þar sem honum virðist hafa fjölgað á síðustu árum. Hans hefur einnig orðið vart í Kolluál þar sem einn veiddist á 262 metra dýpi í ágúst árið 1995. Flækingsfiskar hafa stöku sinnum veiðst norðan aðal útbreiðslusvæðisins við Ísland, til dæmis við Flatey á Breiðafirði, í mynni Arnarfjarðar, í Ísafjarðardjúpi, á Skjálfanda, í Öxarfirði, Finnafirði og Norðfjarðarflóa. Árið 1998 fengust 6 fiskar að stærðinni 31-39 cm á 220 m dýpi við Reykjaneshrygg.[6]
Hrygning fer fram á 25 - 50 metra dýpi í mars til apríl og maí á Íslandsmiðum. Hængar með miklum sviljum hafa veiðst í miðjum mars og hrygnur með lausum hrognum í lok apríl. Sunnar í álfunni hrygnir hann í apríl til ágúst og þar verða hængar kynþroska um 18 cm langir og þriggja ára en hrygnur um 24 cm og fjögurra ára. Egg eru sviflæg, 200 - 300 þúsund, 3 - 4 mm í þvermál. Seiðin eru einnig sviflæg þar til þau leita til botns um 3 cm löng. Svifseiði hafa fundist hér við suðurströndina í júlí en botnseiði hafa ekki fundist ennþá.
Nytsemi er engin hér á landi enda veiðist lítið af honum á Íslandsmiðum þótt nokkur slæðingur komi sem meðafli í humarvörpur. Þar sem hann veiðist meira eins og við Bretlandseyjar er hann stundum nýttur og þykir ekki slæmur matfiskur. Hér við land veiðist hann mest í humar og botnvörpu, dragnót eða rækjuvörpu. Á árum áður þegar Belgar stunduðu veiðar við Íslandsstrendur lönduðu þeir stundum urraraafla en mesti skráði aflinn þá var árið 1957 og nam aflinn þá 35 tonn.[7]
Urrari (Fræðiheiti :Eutrigla gurnardus) er grunn- og botnfiskur úr ættkvísl fiska af urraraætt og er eina þekkta tegundin af ættkvíslinni Eutrigla. Hann þrífst á sand, -leir og grýttum botni og aðallega á 20 - 165 metra dýpi en getur farið dýpra eða allt niður á 300 metra dýpi. Á miðunum við Ísland hefur hann mælst lengstur 48 cm en hann á að geta náð 60 cm stærð. Urrarar geta orðið allt að 6 - 7 ára.
Il capone gorno (Eutrigla gurnardus), è un pesce di mare appartenente alla famiglia Triglidae. Il nome commerciale è gallinella o cappone[1].
Vive nel mar Mediterraneo e nel mar Nero nonché nell'oceano Atlantico a nord fino alla Norvegia. Nei mari italiani non è comune.
Vive su fondi molli a profondità fino a 150 metri.
Il carattere che consente di determinarlo con certezza è la macchia nera sulla prima dorsale della quale è sempre provvisto. Il muso è simile a quello del capone gallinella. Le pinne pettorali sono corte e di color grigiastro o bruno. La linea laterale è percorsa da una linea chiara da cui si dipartono linee e vermicolature bianche. Il colore di fondo può essere bruno, grigiastro o rossastro.
Non supera i 30 cm.
Carnivoro come tutti i Triglidae.
Si pesca casualmente e si consuma solo nella zuppa di pesce.
Il capone gorno (Eutrigla gurnardus), è un pesce di mare appartenente alla famiglia Triglidae. Il nome commerciale è gallinella o cappone.
De grauwe poon (Eutrigla gurnardus) is een straalvinnige vis uit de familie van ponen (Triglidae) en behoort tot de orde van schorpioenvisachtigen (Scorpaeniformes). De volwassen vis is gemiddeld 30 cm,maar kan maximaal 60 cm lang en 0,95 kg zwaar worden. De vis heeft twee rugvinnen, de eerste met 7 - 10 stekels, de tweede met 18 - 20 vinstralen. De buikvin heeft 17-20 vinstralen.[1]
De grauwe poon komt in zeewater en brak water voor. De vis komt voor aan de Atlantische kusten van West-Europa en Noord-Afrika, de Noordzee, Oostzee, Middellandse Zee en Zwarte Zee. De grauwe poon is de meest voorkomend soort poon in de Noordzee en langs de kusten van de Lage Landen. De diepteverspreiding is 10 tot 300 m onder het wateroppervlak.[1]
De grauwe poon is voor de beroepsvisserij van ondergeschikt belang. Het is alleen bijvangst met een lage prijs per kilo. De grauwe poon komt niet voor op de Rode Lijst van de IUCN. Omdat er geen quota bestaan voor de visserij in de Noordzee wordt in de Goede Visgids ook deze poon beschouwd als 'Vermijden'.[2]
De grauwe poon (Eutrigla gurnardus) is een straalvinnige vis uit de familie van ponen (Triglidae) en behoort tot de orde van schorpioenvisachtigen (Scorpaeniformes). De volwassen vis is gemiddeld 30 cm,maar kan maximaal 60 cm lang en 0,95 kg zwaar worden. De vis heeft twee rugvinnen, de eerste met 7 - 10 stekels, de tweede met 18 - 20 vinstralen. De buikvin heeft 17-20 vinstralen.
Knurr (Eutrigla gurnardus) er en fiskeart i knurrfamilien. Den blir også kalt vanlig knurr eller gråknurr.
Knurren kan bli inntil 60 cm lang og 1,2 kg. Hodet er høyt og kroppen smalner bakover mot halefinnen. Brystfinnene er kortere enn bukfinnene. Den har benknuter langs sidelinjen og ved basis av ryggfinnene. Fargen kan variere fra grå til brun, men buken er alltid lys. Knurren ligner på rødknurr men kan skilles fra den på benknutene og de korte brystfinnene.
Knurren er en bunnfisk som liker seg på sandbunn, men finnes også på mudder- og steinbunn. De fremste to-tre finnestrålene i bukfinnene er frie og bevegelige, og smakssensorene ytterst på finnestrålene benyttes under næringssøk på bunnen. Om natten kan knurren svømme pelagisk nær overflaten på jakt etter mat. Man finner den vanligvis fra 10 til 150 meters dyp.
Under gytingen i april-august gyter hver hunn inntil 300 000 egg som klekkes etter omtrent fem døgn. Yngelen lever pelagisk til de er 3 cm lange og blir deretter bunnlevende.
Knurren lever av krepsdyr, mangebørsteormer og småfisk.
Navnet knurr kommer av at den lager en markant knurrende lyd ved hjelp av sammentrekninger i svømmeblæren om den føler seg truet.
Knurren finnes i tempererte havområder. I østlige deler av Atlanterhavet, fra Madeira og nordover til Norge og Island. I vestlige deler av Østersjøen og i Middelhavet og Svartehavet.
I Norge er knurren vanlig langs kysten nord til Trondheim, men finnes også videre nordover til Finnmark.
Kjøttet er velsmakende, hvitt og fast. I Norge foregår ikke nevneverdig kommersielt fiske etter knurr – den blir i hovedsak fisket som bifangst i trål eller på line. Ellers i Europa, fortrinnsvis på kontinentet, bedrives mindre kommersiell fiske av arten.
Knurr (Eutrigla gurnardus) er en fiskeart i knurrfamilien. Den blir også kalt vanlig knurr eller gråknurr.
Kurek szary[2] (Eutrigla gurnardus) – gatunek ryby skorpenokształtnej z rodziny kurkowatych (Triglidae), jedyny przedstawiciel rodzaju Eutrigla. Poławiana jako ryba konsumpcyjna.
Północno-wschodni Ocean Atlantycki wzdłuż wybrzeży Europy i Afryki, Morze Śródziemne, Czarne i Bałtyckie. Zasiedla najczęściej piaszczyste, rzadziej kamieniste podłoże, od brzegu do głębokości ok. 140 m.
Dorasta do 60 cm długości, zwykle jednak nie przekracza 50 cm. Żywi się skorupiakami i rybami.
Kurek szary (Eutrigla gurnardus) – gatunek ryby skorpenokształtnej z rodziny kurkowatych (Triglidae), jedyny przedstawiciel rodzaju Eutrigla. Poławiana jako ryba konsumpcyjna.
Knorrhane (Eutrigla gurnardus[2]) även kallad knot eller gnoding, är en bottenfisk i familjen knotfiskar (Triglidae).
Knorrhanen och närbesläktade arter har ett stort pyramidformigt huvud som täcks av benplattor. Mest utmärkande är bröstfenorna, vilka har tre tjocka, ledade fenstrålar som fisken använder som känselspröt och smakorgan vid näringssöket nära botten. De används även som extrimiteter när fisken kryper på bottnen. Sidolinjen är markerad med en rad med större fjäll.[3] Dessutom har den en rad med benknölar längs densamma. Färgen är brunaktig till gråaktig, med en tydligt avsatt, ljusare buk.[4] Fisken blir vanligtvis inte längre än 30 cm, även om den kan bli upp till 60 cm lång och nå en vikt på knappt 1 kg.[5] Till skillnad från sina släktingar har knorrhanen endast en led på sina fria fenstrålar istället för två.
Arten är en bottenfisk som finns på klipp- sand- och dybotten, vanligtvis till litet mer än 100 m, även om den kan gå ner till över 300 m.[5] Under födosök kan den dock lämna bottnen och simma i fritt vatten. Precis som flera andra knotfiskar kan knorrhanen frambringa ljud med hjälp av simblåsan, och detta har gett den dess namn.[4] Den livnär sig på kräftdjur som räkor och mindre krabbor, samt mindre fiskar.[5]
Knorrhanens lektid infaller från april till augusti, då honan lägger upp till 300 000 drygt millimeterstora ägg. Äggen och larverna är pelagiska.[6] Hanarna blir könsmogna vid 3 års ålder, honorna vid 4.[3]
Knorrhanen anses som en god matfisk och erhålls som bifångst vid trål- och backfiske.[4]
Arten förekommer i östra Atlanten från Marocko via Medelhavet och Svarta havet till norska kusten.[5] Den går även in i Skagerack och Kattegatt till södra Östersjön, och fortplantar sig i svenska vatten.[4]
De enda övriga arter i släktet som förekommer i svenska vatten är fenknoten (storgnoding, Eutrigla hirundo) och rödknoten (E. cuculus), den senare är mycket sällsynt.
Artens taxonomi är omstridd. I den svenska databasen Dyntaxa[7] används istället för Eutrigla gurnardus namnet Chelidonichthys gurnardus. Enligt Catalogue of Life[8][9] ingår knot i släktet Eutrigla, och familjen knotfiskar, men enligt Dyntaxa är tillhörigheten istället släktet Chelidonichthys (och även här familjen knotfiskar[7]).
Wikimedia Commons har media som rör Knorrhane.
Wikispecies har information om Eutrigla gurnardus.
Knorrhane (Eutrigla gurnardus) även kallad knot eller gnoding, är en bottenfisk i familjen knotfiskar (Triglidae).
Свою назву вона отримала через зовнішній вигляд: її яскраво забарвлені грудні плавці, переливаючись на світлі строкатим забарвленням, роблять рибу схожою на півня сухопутного. Цікаво те, що грудні плавці мають по три окремо стоять пальцевидних нижніх променя, які допомагають рибі переміщатися, немов ходити, по дну. При вигляді видобутку, морський півень відштовхується своїми «ногами», щоб зробити кидок і завдати різкого удару.
Лоб морського півня плоский і досить великий, верхня губа розділена на дві частини і виступає над нижньою. Голова без луски, крізь тонку шкіру добре проглядається потужний кістковий панцир. На лобі в глибоких очницях сидять великі, рухливі очі, над якими стирчать гострі шипи, що нагадують ріжки, — вони служать півневі засобом захисту від інших хижаків. По всій довжині веретеноподібні тіла тягнуться дві лінії шипів, схожих на пилки. Між ними розташований спинний плавець, який складається з двох частин — передньої короткою, але високою, і майже доходить до основи хвоста задній. Роздвоєний хвіст сильно розвинений. Це досить велика риба для басейну Чорного моря: досягає в довжину 30 см. Вага її може становити 5,5 кг.
Вражає забарвлення морського півня, в якій переважають цегляно-червоні кольори, ближче до хвоста переходять у коричневі. Нижня частина тіла має сріблясто-білий або світло-рожевий колір. Грудні плавці також не без особливостей: зовні вони пофарбовані в один тон з черевом і в складеному положенні доходять майже до хвоста. Але якщо їх розгорнути, ви побачите, що верхня поверхня плавника, пофарбована в синювато-сірий колір, переходить в лілові тони. Вздовж всієї кромки плавника, майже на його кінці, розташована блакитна, дуже красива смужка, а кромка, в свою чергу, має облямування у вигляді червоної смужки. Під час нересту забарвлення самців стає особливо строкатій і яскравою.
Вид є мешканцем східної частини Атлантичного океану, Середземного моря та Чорного моря[1]
Чорноморський півень мешкає на глибинах 10-60 м. Його молодь заселяє менші глибини — 2-20 м. Чутливий до температури води, тому біля берегів зустрічається з кінця квітня до середини жовтня. Веде придонний спосіб життя, віддаючи перевагу піщаний ґрунт. Період розмноження розтягнутий і, ймовірно, відбувається цілий в різних частинах ареалу. Морський півень, крім усього іншого, видає добре чутні звуки, за якими можна визначити його місцезнаходження.
Морський півень — хижа риба. Харчується малорухомими і нерухомими донними тваринами, намацуючи їх променями грудних плавників, а також рибою, креветками і крабами. В процесі полювання «ноги» є незамінним зброєю, за допомогою якого морський півень намацує в піску малорухомі організми. Полює він, як правило, на глибинах від 10 до 20. Вибираючи собі жертву, екзотично розфарбований хижак лежить на дні або під водоростями, найчастіше на їх кордоні з чистою водою. Барабулька або креветка — улюблені ласощі півня. Помітивши безтурботне рибку, він блискавично кидається вперед, не даючи своїй жертві отямитися. Ось тут і виручають його «ноги», за допомогою яких півень робить стрибок, відштовхнувшись ними від дна. При швидкому переміщенні плавники у півня складені і не заважають йому рухатись. Наївшись, півень відпочиває в хащі водоростей. Тихими теплими вечорами півень любить «поганяти» риб'ячий дріб'язок, різко вистрибуючи з води. Розпустивши величезні плавники-крила, що служать йому для ширяючого польоту, він летить у пошуках здобичі над морською поверхнею. Пролетівши метрів 15-20, він плюхається в воду, піднімаючи хмари солоних бризок. Спостерігати стрімкий політ морського півня можна лише після шторму. Кажуть, що хижак розвиває швидкість до 40 км/год або, якщо користуватися морською термінологією, до 20 вузлів.
Морський півень сірий є рідкісним у Чорному морі, тому занесений у Червону книгу України. Лов морського півня категорично заборонений. У разі, якщо така риба випадково попадеться на ваш гачок, вона повинна бути негайно відпущена в море. В інших місцях ареалу має комерційне значення.
Eutrigla gurnardus (Linnaeus, 1758)
Серая тригла, или обыкновенный морской петух[1] (лат. Eutrigla gurnardus) — морская придонная рыба семейства тригловых (Triglidae).
Достигает длины 60 см, обычно около 30 см[2].
Вытянутое тело покрыто мелкой чешуёй, чешуя отсутствует на горле и у основания грудных плавников. Голова большая, без чешуи, покрыта костными пластинками. Лоб морского петуха плоский и довольно большой, верхняя губа разделена на две части и выступает над нижней. На лбу в глубоких глазницах сидят большие, подвижные глаза, над которыми торчат острые шипы, напоминающие рожки, — они служат петуху средством защиты от других хищников. Два спинных плавника разделены значительным промежутком. В первом спинном плавнике 7—9 колючих неветвистых лучей, а во втором — 18—20 мягких лучей. В анальном плавнике 17—20 мягких лучей. Грудные плавники короче, чем у жёлтой триглы, не доходят до начала анального плавника. В них 10 мягких лучей, соединённых перепонками и 3 свободных длинных луча. Брюшные плавники расположены на груди, с одним жёстким и пятью мягкими лучами. Хвостовой плавник раздвоенный. Вдоль основания спинных плавников с каждой стороны тела проходит ряд из 27—29 костных пластинок. Боковая линия длинная и прямая, лишь сразу за головой несколько изгибается вверх, с 72—77 чешуйками. Вдоль неё проходит ряд небольших костных пластинок с продольным килевым гребнем посередине. Позвонков 37—39 [3][4].
Взрослые особи окрашены в серый или буровато-серый цвет. На спине и боках тела разбросаны многочисленные белые пятна. Брюхо и горло серебристо-белые. На первом спинном плавнике выраженное чёрное пятно округлой формы. У молоди тело красного цвета, а брюхо серо-белое.
Распространены в северо-восточной части Атлантического океана от Исландии и Норвегии до Марокко; встречается в Северном и Балтийском морях, а также в Средиземном и Чёрном морях[2].
Обитает на глубине от 10 до 340 метров[5], но обычно на глубинах 10—60 метров. Его молодь заселяет небольшие глубины — 2-20 метров. Чувствительный к температуре воды, поэтому у берегов встречается с конца апреля до середины октября. Ведёт придонный образ жизни, предпочитая песчаный грунт.
Самцы впервые достигают половой зрелости в возрасте 3-х лет при длине тела около 20 см, а самки — в возрасте 4-х лет при длине тела около 24 см. Нерестовый период растянут на несколько месяцев и в северных районах продолжается с апреля до сентября, а на юге ареала — с января по июнь. Плодовитость 200—300 тыс. икринок. Икра мелкая, диаметром 1,5 мм, с жировой каплей, плавучая.
Морской петух — хищная рыба. Питается малоподвижными донными животными, а также рыбой, креветками и крабами. В процессе охоты морской петух с помощью 3-х длинных лучей грудных плавников нащупывает в песке малоподвижные организмы. Охотится он, как правило, на глубинах от 10 до 20 метров. Выбирая себе жертву, хищник лежит на дне или под водорослями, чаще всего на их границе с чистой водой. Барабулька или креветка — любимое лакомство петуха. Заметив рыбку, он молниеносно бросается вперёд, не давая своей жертве опомниться. При быстром перемещении плавники у петуха составлены и не мешают ему двигаться.
Морской петух, кроме всего прочего, способен издавать звуки, которые служат для коммуникации между особями при добывании пищи[6].
Ценная промысловая рыба. Добывается донными тралами и сетями. Основной промысел ведётся в Северном море. Мировые уловы серой триглы в 1980-е годы достигали 47,7 тыс. тонн, а в 2001—2012 гг. варьировали от 1,32 до 4,82 тыс. тонн[4]. Морской петух является редким в Чёрном море, поэтому занесён в Красную книгу Украины. Лов морского петуха категорически запрещён. В случае, если такая рыба случайно попадается на крючок, она должна быть немедленно отпущена в море.
Серая тригла, или обыкновенный морской петух (лат. Eutrigla gurnardus) — морская придонная рыба семейства тригловых (Triglidae).
真魴鮄，為輻鰭魚綱鮋形目牛尾魚亞目角魚科的其中一種，分布於東大西洋區，從挪威至摩洛哥海域，包括地中海、黑海，棲息深度10-340公尺，體長可達60公分，為底棲性魚類，生活在岩石底質海域，屬肉食性，以甲殼類、魚類為食，可做為食用魚。
这是一篇鮋形目小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
