Це багаторічна кореневищна трав'яниста рослина. Стебло прямостояче, у верхній частині майже білоповстисте, 15—30 см заввишки. Листки довгочерешкові, прикореневі, 5-роздільні, густоопушені. Квітки великі (30—70 мм у діаметрі), одиничні, здебільшого з 5 пелюсток, білі. Формула квітки: ∗ P 5 − 6 A ∞ G ∞ {displaystyle ast P_{5-6};A_{infty };G_{infty }} [1].
Плід — сім'янка. Цвіте у травні — червні.
Рослина поширена у Центральній та Східній Європі. Росте в широколистяних і мішаних лісах, на лісових луках, узліссях, по чагарниках, на схилах у лісостепових і північних степових районах України.
Препарати анемони лісової виявляють антисептичні, протизапальні, болетамувальні, потогінні та сечогінні властивості. В народній медицині відвар трави вживали при погіршанні зору і слуху, при головному й зубному болях, коклюші, хворобах горла, простудних захворюваннях, пропасниці, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, затримці менструацій, гонореї, болях, імпотенції, паралічі тощо. Зовнішньо траву анемони лісової використовували при сверблячці, захворюваннях шкіри й сифілісі та при ревматизмі. Квітки прикладали до наривів для прискорення їхнього визрівання. Рослина отруйна! Використання потребує обережності.