الأسماء في صفحات التنقل
Monilinia fructicola is a species of fungus in the order Helotiales. A plant pathogen, it is the causal agent of brown rot of stone fruits.
Stone fruits such as apricot and peaches originated in China and spread through old trade routes 3–4000 years ago. Nectarines are more recent (at least 2000 years). Cherries and European plums originated in Europe, although the Japanese plum originated in China.[2]
Trees exposed to cold in autumn and early spring can develop cankers under the bark of the trunk or branches. Cankers are usually associated with the production of amber-coloured gum that contains bacteria and oozes on to the outer bark. Unfortunately, there are few control methods for fungal spores apart from copper sprays.[2]
Brown rot causes blossom blight, twig blight; twig canker and fruit rot.[3] Brown rot is caused by a fungus that produces spores, and can be a major problem during particularly wet seasons. Prolonged wet weather during bloom may result in extensive blossom infection. The length of wet periods required for blossom infection depends upon the temperature. Humid wet conditions are when the fruit trees are most at risk from infection. Young green fruit can be infected just before autumn, but the infection often remains inactive until near maturity of the fruit. Brown rot can spread after harvest. Mature fruit can decay in only 2 days under warm conditions.[3]
Blossom Blight: Infected blossoms wilt, shrivel and become covered with greyish mould. Petals may appear light brown or water-soaked. Blighted blossoms do not produce fruit. Dead blossoms may stick to spurs and twigs until harvest, providing a source of spores for the fruit rot phase.[3]
Twig Blight and Canker: On peaches and apricots the infection may spread to twigs, causing brownish, oval cankers that may girdle and kill twigs.[3]
Fruit rot appears as small, circular brown spots that increase rapidly in size causing the entire fruit to rot. Greyish spores appear in tufts on rotted areas.[4] Infected fruit eventually turn into shrivelled, black mummies that may drop or remain attached to the tree through the winter. Brown rot can be serious on injured fruit such as cherries split by rain.[3]
Over-wintering: The fungus over-winters in mummified fruit on the ground or in the tree and in twig cankers. Spring Infection: two types of spores are produced in spring which can infect blossoms. Conidia are produced on cankers and fruit mummies on the tree. Apothecia (small mushroom-like structures) form on mummies lying on the ground.[3] The apothecia discharge ascospores during the bloom period, but don’t contribute to fruit infection later in season.[3] Secondary Infection: Spores produced on blighted blossoms provide a source of infection for ripening fruit. Infected fruit become covered with greyish spores which spread by wind and rain to healthy fruit. Insects may also contribute to the spread of brown rot spores.[3]
A plant's first line of defence against infection is the physical barrier of the plant's “skin”, the epidermis of the primary plant body and the periderm of the secondary plant body. This first defence system, however, is not impenetrable. Viruses, bacteria, and the spores and hyphae of fungi can still enter the plant through injuries or through the natural openings in the epidermis, such as stomata. Once a pathogen invades, the plant mounts a chemical attack as a second line of defence that destroys the pathogens and prevents their spread from the site of infection. This second defence system is enhanced by the plant's inherited ability to recognise certain pathogens.[5]
Elicitors: Oligosaccharins, derived from cellulose fragments released by cell wall damage, are one of the major classes of elicitors. Elicitors stimulate the production of antimicrobial compounds called phytoalexins. Infections also activate genes that produce PR proteins (pathogenesis-related proteins). Some of these proteins are antimicrobial, attacking molecules in the cell wall of a bacterium. Others may function as signals that spread “news” of the infection to nearby cells. Infection also stimulates the cross-linking of molecules in the cell wall and the deposition of lignin, responses that set up a local barricade that slows spread of the pathogen to other parts of the plant.[5]
Orchard sanitation, removing fruit mummies and pruning any cankered or dead twigs will reduce inoculum levels, which will improve the effectiveness of fungicide sprays.[3]
Primarily treatment is chemical; using fungicidal sprays to control the spread of the fungus. Spraying occurs during all phases, blossoms, green fruit, and mature fruit. Stone fruit trees' only natural defences are “skin” and chemical reactions to being attacked by the fungi, but this is a limited defence, so spraying and orchard sanitation are the best way to control spread of the fungus.[3]
Monilinia fructicola is a species of fungus in the order Helotiales. A plant pathogen, it is the causal agent of brown rot of stone fruits.
Monilinia fructicola est une espèce de champignons ascomycètes de la famille des Sclerotiniaceae. Le stade anamorphe de cette espèce est Monilia fructicola. Ce champignon est responsable d'une maladie cryptogamique, une forme de moniliose des arbres fruitiers.
Monilinia fructicola est une espèce de champignons ascomycètes de la famille des Sclerotiniaceae. Le stade anamorphe de cette espèce est Monilia fructicola. Ce champignon est responsable d'une maladie cryptogamique, une forme de moniliose des arbres fruitiers.
La Monilinia fructicola è un fungo parassita delle piante da frutto. Attacca principalmente le Drupacee, ma può attaccare anche altre rosacee, tra cui le Pomacee. Colpisce principalmente i fiori e i frutti maturi, ma può colpire anche le foglie e i germogli. Il patogeno è molto simile a Monilinia fructigena e Monilinia laxa, ma ha un effetto più distruttivo.
La Monilinia fructicola è un fungo parassita delle piante da frutto. Attacca principalmente le Drupacee, ma può attaccare anche altre rosacee, tra cui le Pomacee. Colpisce principalmente i fiori e i frutti maturi, ma può colpire anche le foglie e i germogli. Il patogeno è molto simile a Monilinia fructigena e Monilinia laxa, ma ha un effetto più distruttivo.
Monilinia fructicola je grzib[5], co go nojprzōd ôpisoł Georg Winter, a terŏźnõ nazwã doł mu Honey 1928. Monilinia fructicola nŏleży do zorty Monilinia i familije Sclerotiniaceae.[6][7] Żŏdne podgatōnki niy sōm wymianowane we Catalogue of Life.[6]
Monilinia fructicola je grzib, co go nojprzōd ôpisoł Georg Winter, a terŏźnõ nazwã doł mu Honey 1928. Monilinia fructicola nŏleży do zorty Monilinia i familije Sclerotiniaceae. Żŏdne podgatōnki niy sōm wymianowane we Catalogue of Life.
Моніліоз – дуже шкідливе грибкове захворювання рослин. Втрати врожаю щорічно становлять 20–30%, а в окремих господарствах – 50–70%. Захворювання поширене у Європі, США, Чилі, Південній Африці. Поширюється моніліоз із ушкодженими плодами, але найчастіше з ураженим садивним матеріалом.
Збудником моніліозу кісточкових культур є гриб Мonilinia laxa порядку Hyphomycetales. Це паразит широкої спеціалізації: здатен уражувати 12 видів дерев (рід Prunus). Це абрикос, персик, вишня, повстяна вишня, слива. Моніліоз вважають однією з найшкодочинніших хвороб цих культур. Лише деякі сорти кісточкових якоюсь мірою стійкі до моніліозу, зокрема, вишня – Анадольська, Шпанка рання та ін.; слива – Ренклод ранній, Угорка звичайна, Персикова та ін.; абрикоса – Червонощока, Нікітська та ін.; персик – Чемпіон ранній, Радянський, Глінка та ін. Іноді кісточкові потерпають від Monilinia fructigena.
Моніліоз зерняткових культур викликають й інші види грибів. Айву уражує гриб Мonilinia cydonia, груші й яблуні – Мonilіnia fructigena. Проте збитки від моніліозу яблунь і груш значно менші, ніж від моніліозу кісточкових.
Моніліоз також може уражувати рослини родини Вересових (Ericaceae), а саме: брусницю (Vaccinium vitis-idaеa) – збудник Monilinia urnula; лохину американську або ягідник щитковий (Vaccinium corymbosum) – збудник Monilinia vaccinii-corymbosi.
Чутливими є ще декілька видів родини Розових – різні представники роду Горобини (Sorbus) та їхні гібриди з деякими видами із родів Глід (Crataegus) та Мушмула (Mespilus) . Збудник Monilinia ariae уражує сакуру або дрібнопильчасту вишню (Prunus serrulata), широко відому як декоративне дерево.
Збудник зимує в уражених органах рослин, переважно плодах, у вигляді міцелію (грибниці), яка навесні утворює нове конідіальне спороношення. Конідії лимоноподібні, 9,5–12 х 6–10 мкм, але їхній розмір може варіювати залежно від субстрату, на якому вони з'являються, і температурних умов формування. У південних районах країни конідії можуть зимувати досить рідко. Конідії інфікують переважно молоді дерева. Сприятливою для швидкого розвитку моніліозу навесні є прохолодна й волога погода під час цвітіння. Низькі температури затримують фазу цвітіння, а висока вологість (особливо під час дощів і туманів) сприяє швидкому формуванню конідій та їх поширенню. Зараження відбувається під час цвітіння за допомогою вітру та комах. Конідій потрапляє на маточку квітки, а потім через квітконіжку – в гілку. Надалі моніліоз розвивається всередині гілки, дедалі глибше проникаючи у деревину.
Захворювання проявляється протягом усього вегетаційного періоду рослин. Навесні викликає побуріння і засихання квіток, в'янення та засихання молодих листків, відмирання плодових гілочок й однорічних пагонів. Через ураження молодих пагонів моніліоз іще називають «моніліальний опік».
У червні-липні моніліоз уражує плоди. На поверхні плодів з’являються спочатку бурі плями, які згодом розростаються й займають всю поверхню плоду. На них хаотично розташовані дрібні сірі нарости. Ураження М. fructigena проявляється дещо інакше. На ураженій тканині плодів формуються значно більші за розміром жовто-палевого кольору подушечки, що розміщуються концентричними лініями. Плоди зморщуються, муміфікуються і лишаються на дереві до весни. Уражений плід заражує сусідні при доторканні, плоди з восковим нальотом менш уразливі.
Моніліоз небезпечний не лише для врожаю, але й для всього дерева. Моніліальний опік проявляється після цвітіння як несподіване побуріння суцвіть, засихання листя, молодих пагонів і плодових гілок. Уражені гілки стають неначе обпалені, що й зумовило назву. Також моніліальний опік можна сплутати з ушкодженням морозом, що спостерігається під час ранкових приморозків.
1.Із агротехнічних заходів ефективні осіння зяблева оранка й обкопування пристовбурних ділянок дерев із заорюванням у ґрунт опалих листків та уражених плодів.
2.Збирання та спалювання восени муміфікованих плодів і опалого листя.
3.Обприскування рослин восени 3%-ним розчином бордоської рідини або 1% мідного купоросу, хлорокисом міді 0,9%.
4.У саду, де влітку було помічено ураження моніліозом, навесні проводять фунгіцидні обробки. Перед цвітінням та після нього обприскування від моніліозу можна проводити фунгіцидом у суміші з інсектицидом, позаяк укуси комах сприяють зараженню дерев плодовою гниллю. Боротьбі з комахами-переносниками слід приділити особливу увагу. Сприяють поширенню плодожерки і жуки-казарки. Із інсектицидів для сумісної обробки використовують препарат Актара 25WG, в.г. (Тіаметоксам, 250г/кг) – 1,4г на 10л води.
Нагадуємо, що слід дотримуватися правил змішування пестицидів. Бордоська суміш не сумісна з жодним препаратом, окрім похідних сірки. Сумарна концентрація використаних пестидів, віднесена до максимально допустимої, не має перевищувати 1.
C1/Cmax1 + C2/Cmax2+...+ Cn/Cmaxn ≤ 1.
Cmax – максимально допустима концентрація препарату зазначена на етикетці.
Для приготування робочого розчину із речовин у різних препаративних формах, спочатку змочуваний порошок заливають водою, а потім додають водорозчинний препарат чи концентрат емульсії.
5.Вирізування та спалювання уражених і засохлих пагонів. Обрізування роблять рано навесні, через 8–12 днів після цвітіння. Восени слід обрізати уражені дерева у першу чергу, щоб уникнути вторинного зараження. Обрізуючи гілки варто пам’ятати, що міцелій гриба у гілках просувається від місця зараження догори, тому слід обрізувати нижче місця ушкодження, захоплюючи декілька здорових гілочок. Уникайте механічних ушкоджень здорових тканин, а у разі поранень варто обробити ушкодження садовими варом чи фарбою.
6.У червні-липні моніліоз починає входити у фазу розвитку безпосередньо на плодах. Ознакою моніліозу є загнивання плодів просто на гілках. Такі плоди бажано знімати і знищувати. У період дозрівання плодів боротися з моніліозом засобами хімічного захисту заборонено.
7.Із біопрепаратів фунгіцидної дії проти моніліозу застосовують Фунгістоп (триходермін спори гриба Trichoderma Viride, штам 16 ЦКМ F-59M, р.). Триходерма паразитує на грибі-збуднику та знищує його. Ще можна обробляти біопрепаратом Фітоспорин-М. Біопрепарати придатні до застосування у будь-який час без кореляції зі збиранням плодів.
Моніліоз – дуже шкідливе грибкове захворювання рослин. Втрати врожаю щорічно становлять 20–30%, а в окремих господарствах – 50–70%. Захворювання поширене у Європі, США, Чилі, Південній Африці. Поширюється моніліоз із ушкодженими плодами, але найчастіше з ураженим садивним матеріалом.
.jpg)
