الأسماء في صفحات التنقل
Fritillaria is a genus in the Liliaceae family distributed throughout Europe and North Africa (especially around the Mediterranean), temperate Asia and North America. Most of them have pendant flowers but many of these are not brilliantly colored although they may have attractive markings. Some of the species have a "foxy" odor.
The name of the genus is said to come from the latin fritillus or dice box. Many of the species have spotted or checked flowers. Fritillary or fritillaries is also a common name for butterflies in the family Nymphalidae, again deriving from their patterned wings. John Gerrard, page 123, in his book The Herball, or Generall Historie of Plantes published in 1597, says the name may derive from the tables at which chess or dice was played frittillo.
Laləvər, zanbaqca (lat. Fritillaria)[1] - zanbaqkimilər fəsiləsinə aid bitki cinsi.[2]
Laləvrin Şimal Yarimkürəsinin mülayim qurşaqlarında yabanı halda yayılmış 150-yə yaxin növü məlumdur.[3] Növlərin bir hissəsinə Şərqi Asiyada rast gəlinsə də, onların çoxu Qərbi Asiyada yayılıb.
Birləpəlilər ilə əlaqədar bu məqalə qaralama halındadır. Məqaləni redaktə edərək Vikipediyanı zənginləşdirin. Laləvər, zanbaqca (lat. Fritillaria) - zanbaqkimilər fəsiləsinə aid bitki cinsi.
Laləvrin Şimal Yarimkürəsinin mülayim qurşaqlarında yabanı halda yayılmış 150-yə yaxin növü məlumdur. Növlərin bir hissəsinə Şərqi Asiyada rast gəlinsə də, onların çoxu Qərbi Asiyada yayılıb.
Fritil·laria (Fritillaria) és un gènere de plantes amb flor. És un gènere originari de les zones de clima temperat de l'hemisferi nord.
Hi ha unes 100 espècies de plantes fritil·làries, i diverses d'aquestes d'utilitzen en jardineria. Són plantes amb bulb generalment que floreixen a la primavera amb flors acampanades.
Fritil·laria (Fritillaria) és un gènere de plantes amb flor. És un gènere originari de les zones de clima temperat de l'hemisferi nord.
Hi ha unes 100 espècies de plantes fritil·làries, i diverses d'aquestes d'utilitzen en jardineria. Són plantes amb bulb generalment que floreixen a la primavera amb flors acampanades.
Řebčík (Fritillaria L.) je rod jednoděložných rostlin z čeledi liliovité v užším pojetí (Liliaceae s. str.). Někteří autoři (např. Dostál 1989) z něho vydělují menší rod Petilium J. St.-Hill., česky komonka. Tento článek pojednává o rodu řebčík v širším pojetí (Fritillaria s.l.) včetně rodu Petilium J. St.-Hill.
Jedná o vytrvalé pozemní byliny, s cibulemi. Někdy jsou přítomny i vedlejší cibulky. Jsou to rostliny jednodomé s oboupohlavnými květy. Listy jsou střídavé, někdy vytvářejí přeslen, u nekvetoucích rostlin je list jen 1, jsou jednoduché, přisedlé, s listovými pochvami. Čepele listů jsou celokrajné, většinou čárkovité, kopinaté až vejčité, žilnatina je souběžná. Květy jsou oboupohlavné, jsou v květenstvích, zpravidla řídkých hroznech, někdy je přítomen pouze jeden květ. Květy jsou nápadné, ve tvaru zvonku či číšky, různých barev, okvětí se skládá z 6 okvětních lístků ve 2 přeslenech (3+3), které volné. Tyčinek je 6 (3+3). Gyneceum je složeno ze 3 plodolistů, je synkarpní, semeník je svrchní. Plodem je tobolka.
Je známo asi 100-130 druhů, které jsou rozšířeny převážně v Evropě, Asii a v Severní Americe, nejvíce ve Středomoří a ve střední Asii.
V ČR není žádný druh původní. Řebčík kostkovaný (Frittilaria meleagris) je původní v jižní Evropě a jeho přirozený výskyt zasahuje s jistotou až na jižní Slovensko. Existují i staré údaje z Čech, zda se jednalo o původní výskyt či nikoliv je sporné. V současnosti tyto lokality už zanikly, ale druh je pěstován a občas zplaňuje. Hojně je pěstován a vzácně zplaňuje také řebčík královský neboli komonka královská (Fritillaria imperialis, syn.: Petilium imperiale), původní je ve střední Asii.
Řebčík je poměrně často využíván ve výzkumu dědičného materiálu, neboť má extrémně velké chromozomy. U druhu Fritillaria uva-vulpis dosahuje jedna sada jeho genetické informace velikosti 12,5×105 párů bází.[1]
Květena ČR: 8 nebo 9 díl
Obrázky, zvuky či videa k tématu řebčík ve Wikimedia Commons
Řebčík (Fritillaria L.) je rod jednoděložných rostlin z čeledi liliovité v užším pojetí (Liliaceae s. str.). Někteří autoři (např. Dostál 1989) z něho vydělují menší rod Petilium J. St.-Hill., česky komonka. Tento článek pojednává o rodu řebčík v širším pojetí (Fritillaria s.l.) včetně rodu Petilium J. St.-Hill.
Fritillaria (Fritillaria) eller Vibeæg er en planteslægt, som er udbredt i Europa, Asien og Nordamerika. Det er løgvækster med helrandede, ofte blåduggede blade og endestillede, nikkende blomster. Her beskrives kun de arter, som er vildtvoksende i Danmark, eller som dyrkes her:
Beskrevne arter
Ажэгъуэпщ (лат-бз. Fritillaria) — лӀэужьыгъуэ зыбжанэу гуэша, илъэс бжыгъэкӀэ къэкӀ удз лъэпкъыгъуэщ.
Я тхьэмпэхэр хуэкӀыхь щӀыкӀэщ, я лъабжьэр бжьыныщхьэм ещхьщ. Гъатхэм пасэу ажэгъуэпщым къэкӀын ирегъажьэ, купсэ къыдожри и щхьэмкӀэ гъэгъа закъуэ къыпедзэ
Бгыщхьэм щыӀэ мэкъупӀэхэм, хъупӀэхэм, щӀыпӀэ псыӀэхэм, мэзхэм деж къыщокӀщ.
Хьэкъун Б. Адыгэ къэкӀыгъэцӀэхэр. ТхылътедзапӀэ «Эльбрус». Налшыч 1992 гъ.
Скъамо кæнæ сыкъамо[1] (лат. Fritillaria, уырыс. Рябчик) у бирæазон зайæгойты мыггаг.[2]
Уый у хъоппæджы хуызæн, хæрынæн бæззы, йæ æппытæ дæр сты хъоппæджы æппыты хуызæн, йæ зæнг хъоппæгæй у ныллæгдæр, йæ дидинæг — игæрхуыз, ис дзы урсбын хъулæттæ дæр. Кæны лыстæг зæнг, зайы йыл цалдæр нарæг сыфы, йæ дидинæджы хæдрæбын фæкъул вæййы цæджы хуызæн, уымæ гæсгæ йын йæ дидинæг хонынц хъусцæг кæнæ хъусæг.
Хос дзы кодтой хъæдгомæн, игæрæн æмæ тъæнгтæн.[3]
Скъамо кæнæ сыкъамо (лат. Fritillaria, уырыс. Рябчик) у бирæазон зайæгойты мыггаг.
Уый у хъоппæджы хуызæн, хæрынæн бæззы, йæ æппытæ дæр сты хъоппæджы æппыты хуызæн, йæ зæнг хъоппæгæй у ныллæгдæр, йæ дидинæг — игæрхуыз, ис дзы урсбын хъулæттæ дæр. Кæны лыстæг зæнг, зайы йыл цалдæр нарæг сыфы, йæ дидинæджы хæдрæбын фæкъул вæййы цæджы хуызæн, уымæ гæсгæ йын йæ дидинæг хонынц хъусцæг кæнæ хъусæг.
Хос дзы кодтой хъæдгомæн, игæрæн æмæ тъæнгтæн.
Pikarililjat (Fritillaria) on liljakasvien heimoon kuuluva suku. Lajeja tunnetaan noin 100. Pikarililjojen suku on biologisesti mielenkiintoinen siinä mielessä, että todennäköisesti suvussa on menossa monien lajiryhmien osalta lajiutumisessa dynaaminen vaihe. Lajimääritykset ovat joissain tapauksissa häilyvät, ja useiden lajien luontaisia risteymiäkin tunnetaan. [1]Meillä tutuimpia pikarililjoja ovat kirjopikarililja (Fritillaria meleagris L.) sekä keisarinpikarililja eli aitokeisarinkruunu (Fritillaria imperialis L.). Kirjoipikarililjaa tavaan myös luonnonvaraisena Ahvenanmaalla, mutta se lienee arkeofyyttinä eli muinaisviljelyjäänteenä.[2]
Viime vuosina on myös Suomessa tullut tarjolle muitakin pikarililjalajeja, kuten kalvaspikarililja (Fritillaria pallidiflora Schrenk), tummapikarililja (Fritillaria camtschatchensis (L.) Ker-Gawl.) sekä kookas persianpikarililja (Fritillaria persica L.) Pikarililjoja myydään tavallisesti sipuleina. Sipulit istutetaan maahan aikaisin syksyllä.
Pikarililjat muistuttavat kasvutavaltaan ja rakenteeltaan lähisukulaisiaan liljoja (Lilium). Niiden sipuli muodostuu vain muutamasta sipulisuomusta, jonka pääsilmusta ilmaverso kasvaa. Sipulit ovat kuorettomia kuten liljallakin. Verson kasvu on päätteinen eli päättyy kukintaan, ja sivusilmuista muodostuvat tytärsipulit jatkavat kasvua seuraavana vuonna. Ilmaverso on joko vähälehtinen, alaosaltaan kalju tai kauttaaltaan lehdekäs. Lehdet ovat joko hajallaan pitkin vartta tai lehtikiehkuroissa. Verso ja lehdet ovat karvattomat, kiiltävät tai vahapintaiset, silposuoniset ja ehytlaitaiset. Lehden muoto voi olla heinämäisen kapea, tasasoukka tai soukea ja lapamaisen leveä. Kukat ovat joko yksittäin, harvoissa tertuissa, sarjana tai tähkämäisesti. Kukkien luku on liljojen tapaan 3: emi on kolmiosainen, heteitä on 3 kahdessa kiehkurassa, samoin kehälehtiä. Kehälehdet ovat samanlaiset (tepalit) eli kukassa ei ole erilaistunutta verhiötä. Ulkokehälehdet (sepalit) ovat usein kapeammat kuin sisäkehälehdet (petalit). Kukkien väri vaihtelee suuresti lajeittain ja lajien sisällä. Ne voivat olla yksivärisiä (esim. keisarinpikarililja) tai kirjavia (esim. kirjopikarililja), valkoisen, keltaisen, punaisen ja violetin eri värisävyissä. Joillain lajeilla on lähes mustat kukat (Fritillaria persica, Fritillaria camtschatchensis). Joillain lajeilla esiintyy myös täysin valkokukkaisia muotoja.
Tuoksuttomat kukat ovat alaspäin nuokkuvia ja muistuttavat kuppia tai pikaria, josta tulee myös suvun tieteellinen nimi (lat. fritillus), joka tarkoittaa arvanheittokuppia. Kukat ovat hyönteispölytteiset.
Kasvullisen lisääntymisen lisäksi suvullinen lisääntyminen on yleistä. Kasvupaikoillaan mm. kirjopikarililjasta alkaa ilmaantua erilaisia värivariaatioita, jotka kertovat siitä, että mukana on myös siementaimia. Tosin valkokukkainen muoto tuottaa vain valkokukkaisia siementaimia. Siemenet muodostuvat kolmilokeroisiin siemenkotiin, joissa kussakin lokerossa on siemeniä kahdessa rivissä. Litteät siemenet muistuttavat liljan siemeniä. Niissä on ohut, koko siemenen peittävä paperimainen kuori, jonka reuna toimii lenninsiipenä. Siemenet itävät yleensä nopeasti heti keväällä (epigeeinen itäminen).
Pikarililjojen suku on geneettisesti hyvin lähellä liljojen sukua, ja joitain lajeja on siirretty välillä liljojen ja välillä pikarililjojen sukuun. Geneettinen samankaltaisuus näkyy myös kromosomistossa, joka pikarililjoilla kuten liljoillakin, on hyvin suuri, itse asiassa yksi eliökunnan suurimpia. Diploidissa (2n) genomissa on 24 metasentrisestä kromosomia, joiden heterokromatiinimäärä on valtava. Liljoilla tähän syyksi on havaittu lukemattomien toistuvien eli repetitiivisten sekvenssien esiintyminen heterokromatiinialueella.[3] Tämä lienee tilanne myös pikarililjoilla. Näiden geenialueiden biologista funktiota ei vielä tunneta, mutta niillä lienee evolutiivinen merkitys, sillä se on hyvin stabiili ominaisuus kummassakin suvussa. [1]
Pikarililjojen suku on levittäytynyt Euraasian alueelle sekä Pohjois-Amerikkaan. Euroopassa tavataan 23 lajia.[1]
Pikarililjalajit ovat pääosin kotoisin vuoristoniityiltä, aroilta tai aavikoilta, joten niiden kasvurytmissä on voimakas kasvu- ja lepokauden (kuiva/kostea -kausi tai kylmä/lämmin -kausi) vuorottelu.
Keisarinpikarililjaa, kirjopikarililjaa, kalvaspikarililjaa ja monia muita kaupan olevia lajeja käytetään koristekasveina puutarhoissa, joista erityisesti monet pienemmät lajit, kuten kirjo- ja kalvaspikarililja, sopivat myös kivikkopenkkiin.[4]
Kasvit menestyvät auringossa tai puolivarjossa. Maan tulee olla kosteahko tai kostea ja ravinteikas.
Pikarililjat (Fritillaria) on liljakasvien heimoon kuuluva suku. Lajeja tunnetaan noin 100. Pikarililjojen suku on biologisesti mielenkiintoinen siinä mielessä, että todennäköisesti suvussa on menossa monien lajiryhmien osalta lajiutumisessa dynaaminen vaihe. Lajimääritykset ovat joissain tapauksissa häilyvät, ja useiden lajien luontaisia risteymiäkin tunnetaan. Meillä tutuimpia pikarililjoja ovat kirjopikarililja (Fritillaria meleagris L.) sekä keisarinpikarililja eli aitokeisarinkruunu (Fritillaria imperialis L.). Kirjoipikarililjaa tavaan myös luonnonvaraisena Ahvenanmaalla, mutta se lienee arkeofyyttinä eli muinaisviljelyjäänteenä.
Viime vuosina on myös Suomessa tullut tarjolle muitakin pikarililjalajeja, kuten kalvaspikarililja (Fritillaria pallidiflora Schrenk), tummapikarililja (Fritillaria camtschatchensis (L.) Ker-Gawl.) sekä kookas persianpikarililja (Fritillaria persica L.) Pikarililjoja myydään tavallisesti sipuleina. Sipulit istutetaan maahan aikaisin syksyllä.
Sa luibheolaíocht, planda ilbhliantúil le bleib bheag lannach, dúchasach don Eoraip. Fásann an gas suas le 50 cm ar airde. Na duilleoga cosúil le féar, scothghorm. An bláth cosúil le clog leathan 3-5 cm ar leithead, ag cromadh, corcairdhearg neamhlonrach, bán go hannamh, le patrún sainiúil breac-chearnógach. Fástar mar mhaisiúchán é. Tugtar ceann nathrach agus bláth guine air freisin, as a dhath is a cheann cromtha.
Kockavica (Fritillaria) biljni je rod iz porodice ljiljanovki, jednosupnica koja nastanjuje izvantropska područja sjeverne polutke Zemlje. U Hrvatskoj se pojavljuje na prostorima srednje, sjeveroistočne i istočne Hrvatske, a poznato je i nekoliko izoliranih nalazišta s Velebita. [1]
Vrste iz ovog roda imaju lisnatu nadzemnu stabljiku i podzemnu lukovicu. Veliki, zvonasti i poniknuti cvjetovi stoje pojedinačno ili u cvatovima. Često je tamno cvijeće iscrtano »kockasto« poput šahovske ploče. Listovi su uski i izduženi. Plod je tobolac.
U svijetu je poznato preko 100 vrsta, a u Hrvatskoj samoniklo rastu tri vrste. Na vlažnim nizinskim livadama raste ugrožena vrsta obična kockavica (Fritillaria meleagris), koja je zakonom zaštićena. Gorska kockavica (Fritillaria montana) i vitka kockavica (Fritillaria messanensis subsp. gracilis) rastu na gorskim travnjacima. [2] [3]
U Hrvatskoj se povezuje s hrvatskim grbom pa je hrvatski simbol, ali ne i službeni nacionalni cvijet (to je hrvatska perunika). Službeni je cvijet švedske pokrajine Uppland, gdje raste u velikim količinama svakog proljeća na livada.
Kockavica (Fritillaria) biljni je rod iz porodice ljiljanovki, jednosupnica koja nastanjuje izvantropska područja sjeverne polutke Zemlje. U Hrvatskoj se pojavljuje na prostorima srednje, sjeveroistočne i istočne Hrvatske, a poznato je i nekoliko izoliranih nalazišta s Velebita.
Carjownica[1][2] (Fritillaria) je ród ze swójby Lilijowych rostlinow (Liliaceae).
Wobsahuje sćěhowace družiny:
Jeli sy jedyn z mjenowanych njedostatkow skorigował(a), wotstroń prošu potrjecheny parameter předłohi {{Předźěłuj}}. Podrobnosće namakaš w dokumentaciji.
Carjownica (Fritillaria) je ród ze swójby Lilijowych rostlinow (Liliaceae).
Wobsahuje sćěhowace družiny:
Fritillaria acmopetala – Lebanese Fritillary Fritillaria affinis (Schultes & Schultes f.) Sealy – Checker Lily Fritillaria agrestis Greene Fritillaria anhuiensis S.C.Chen & S.F.Yin Fritillaria armena Boiss. Fritillaria atropurpurea Nutt. Fritillaria biflora Lindl. – Chocolate Lily Fritillaria brandegei Eastw. Fritillaria camschatcensis (L.) Ker Gawl. – Kamchatka Fritillary Fritillaria cirrhosa D.Don Fritillaria conica Boiss. Fritillaria crassicaulis S.C.Chen Fritillaria dagana Turcz. ex Trautv. Fritillaria dajinensis S.C.Chen Fritillaria davidii Franch. Fritillaria davisii Turrill Fritillaria delavayi Franch. Fritillaria drenovskii Degen & Stoj. Fritillaria dzhabavae A.P.Khokhr. Fritillaria eastwoodiae Macfarlane Fritillaria eduardii Regel Fritillaria ehrhartii Boiss. & Orph. Fritillaria epirotica Turrill ex Rix Fritillaria euboeica Rix Fritillaria falcata (Jepson) D.E.Beetle Fritillaria fusca Turrill Fritillaria gentneri Gilkey Fritillaria glauca Greene Fritillaria graeca Boiss. & Spruner Fritillaria grandiflora Grossh. Fritillaria grayana Reichenb.f. & Baker Fritillaria gussichiae (Degen & Dörfl.) Rix wšědna carjownica (Fritillaria imperialis) Fritillaria imperialis L. – Crown Imperial Fritillary Fritillaria involucrata All. Fritillaria karelinii Fischer ex D. Don Fritillaria kotschyana Herb. Fritillaria kurdica Boiss. & Noë Fritillaria lanceolata – Mission Bells, Checker Lily Fritillaria latifolia Willd. Fritillaria liliacea Lindl. – Fragrant Fritillary Fritillaria lusitanica Wikstr. Fritillaria lutea Mill. Fritillaria macedonica Bornm. Fritillaria maximowiczii Freyn wšědna woknješička (Fritillaria meleagris) Fritillaria meleagroides Patrin ex Schult.f. Fritillaria messanensis Raf. Fritillaria micrantha Heller Fritillaria monantha Migo Fritillaria montana Hoppe Fritillaria obliqua Ker Gawl. Fritillaria ojaiensis A.Davids. Fritillaria olgae Vved. Fritillaria ophioglossifolia Freyn & Sint. Fritillaria orientalis Adams Fritillaria pallidiflora Schrenk Fritillaria persica L. Fritillaria pinetorum A.Davids. Fritillaria pluriflora Torr. ex Benth. – Adobe Lily Fritillaria pontica Wahlenb. Fritillaria przewalskii Maxim. Fritillaria pudica (Pursh) Spreng. – Yellow Bell Fritillaria purdyi Eastw. Fritillaria pyrenaica L. Fritillaria raddeana Regel Fritillaria recurva Benth. – Scarlet Fritillary Fritillaria regelii Losinsk. Fritillaria rhodocanakis Orph. ex Baker Fritillaria ruthenica Wikstr. Fritillaria sewerzowii Fritillaria sichuanica S.C.Chen Fritillaria sinica S.C.Chen Fritillaria skorpilii Velen. Fritillaria striata Eastw. Fritillaria stribrnyi Velen. Fritillaria taipaiensis P.Y.Li Fritillaria thunbergii Miq. Fritillaria tortifolia X.Z.Duan & X.J.Zheng Fritillaria tubiformis Gren. & Godr. Fritillaria tuntasia Heldr. ex Halácsy Fritillaria unibracteata P.K.Hsiao & K.C.Hsia Fritillaria uva-vulpis Fritillaria ussuriensis Maxim. Fritillaria verticillata Willd. Fritillaria viridea Kellogg Fritillaria walujewii Regel Fritillaria yuminensis X.Z.Duan Fritillaria yuzhongensis G.D.Yu & Y.S.ZhouKeisara- eða vepjuliljur (fræðiheiti: Fritillaria) er ættkvísl evrasískra[1], norðurafrískra og norðuramerískra jurta í liljuættinni[1].
Það eru um 100 tegundir laukplantna í liljuættinni[2],innfæddar í tempruðum svæðum á norður hveli, sérstaklega á Miðjarðarhafssvæðinu, Suðvestur-Asíu, og vesturhluta Norður-Ameríku. Fræðiheitið er dregið af latínu fyrir teningabikar (fritillus), og vísar líklega til teningamynsturs blóma margra tegundanna. [3]
Vepjuliljur eru náskyldar liljum (Lilium) og líkjast þeim mikið; td með blöðótta stöngla. Þær hafa oft með stór, lútandi, bjöllulaga blóm, stök eða fá saman á stöngulendum[2]. Litur og mynstur er oft óvenjuleg og mikill meirihluti er vorblómstrandi. Hæð er frá tæplega 10 sm upp í yfir 1m. Ákveðnar tegundir hafa blóm með óviðkunnanlegri lykt. Lyktin af Fritillaria imperialis hefur verið sögð frekar vond, meðan F. agrestis, mun minna á hundaskít. Á hinn bóginn hefur F. striata sætan ilm[4].
Flestar vepjulilur innihalda eitraða alkalíóða eins og imperialin; sumar gætu verið banvænar ef væru innbyrtar í allnokkru magni. Sumar þeirra fæla í burt smá nagdýr með lyktinni og er Keisarakróna þekktust fyrir þetta.
Laukar F. affinis, F. atropurpurea og F. biflora eru ætir[5] ef rétt meðhöndlaðir.
Laukar F. pudica og F. camschatcensis er ætir hráir eða eldaðir. Þeir voru víða étnir af innfæddum við norðvesturströnd Kyrrahafsins.[6]
Fritillaria extrakt er notuð í hefðbundnum kínverskum grasalækningum undir nafninu chuan bei mu, og á latínu, bulbus fritillariae cirrhosae. Tegundir eins og F. cirrhosa og F. verticillata eru notaðar í hóstasaft. Þær eru skráðar sem chuān bèi (kínverska: 川貝) eða zhè bèi (kínverska: 浙貝), og eru oft í formúlum blandaðar við extrakt af loquat (Eriobotrya japonica).
Aðal nöfn jurta og réttra tegunda skráðar á "Chinese Pharmacopoeia & National Standards" eru eftirfarandi:[7]
Fritillaria verticillata-laukar eru líka seldir sem bèi mǔ or, í Kampō, baimo (Kínverska/Kanji: 貝母, Katakana: バイモ).
Hinar einkennandi og oft óvenjulega litar vepjuliljur eru gjarnan notaðar sem einkennisblóm. F. meleagris (Vepjulilja) er héraðsblóm Oxfordskíris í Bretlandi, og héraðsblóm Upplands í Svíþjóð, þar sem hún er þekkt sem kungsängslilja[7] („konungsengislilja“). Í Króatíu er þessi tegund þekkt sem kockavica, og skákborðsmynstur blómanna gæti hafa gefið hugmyndina að šahovnica-mynstrinu á skjaldarmerkinu. F. camschatcensis er einkennisblóm Ishikawa-héraðs og Obihiro-borgar í Japan. Japanska nafnið kuroyuri (クロユリ), þýðir „dökk lilja“. F. tenella er einkennisblóm Giardino Botanico Alpino di Pietra Corva, grasagarðs á Ítalíu.
Yfirleitt þurfa þær rakan og frjósaman en ekki blautan jarðveg. Margar tegundir vaxa undir trjágróðri í heimkynnum sínum. Lauka ætti helst að kaupa nýja. Hér eru upptaldar nokkrar tegundir sem eru sagðar ekki kröfuharðar á jarðvegsgerð eða staðsetningu:
Smáar, að 30 sm
F. graeca F. hermonis F. kurdica F. pudica
Meðalstórar, 30 sm – 60 sm
F. acmopetala F. elwesii F. latkiensis F. meleagris F. messanensis F. pontica F. pyrenaica F. whittallii
hávaxnar, yfir 60 sm
F. camschatcensis F. eduardii F. imperialis F. pallidiflora F. persica F. raddeana F. thunbergii F. uva-vulpis
Bjöllutegundin liljubjalla (Lilioceris lilii) nærist á vepjuliljum og getur verið plága í görðum. Hún er upphaflega frá Evrasíu en hefur breiðst út um Norður-Ameríku.
Spjátrulilja Fritillaria acmopetala Boiss. norðvestur Tyrkland, Kýpur, Líbanon, Ísrael 
Erlulilja Fritillaria affinis (Schult. & Schult.f.) Sealy syn. F. lanceolata Pursh. vestur USA + Bresku Kólumbíu 
Fritillaria agrestis Greene Kalifornía [[File: |120px]] Finkulilja Fritillaria alburyana Rix Tyrkland [[File: |120px]] Fritillaria alfredae Post Tyrkland, Sýrland, Líbanon [[File: |120px]] Fritillaria amabilis Koidz. Japan [[File: |120px]] Fritillaria amana R. Wallis & R. B. Wallis Tyrkland [[File: |120px]] Fritillaria anhuiensis S.C.Chen & S.F.Yin Kína [[File: |120px]] Fritillaria ariana (Losinsk. & Vved.) Rix Íran, Afghanistan, Mið Asía [[File: |120px]] Spóalilja Fritillaria assyriaca Baker Íran, Írak, Tyrkland [[File: |120px]] Fritillaria atrolineata Bakhshi Khan. Íran 
Fritillaria atropurpurea Nutt. vestur og mið USA 
Þiðurlilja Fritillaria aurea Schott Tyrkland [[File: |120px]] Fritillaria ayakoana Maruy. & Naruh. Honshu í Japan [[File: |120px]] Fritillaria baskilensis Behcet Tyrkland 
Fritillaria biflora Lindl. Baja Kalifornía, Kalifornía [[File: |120px]] Stelkalilja Fritillaria bithynica Baker Tyrkland, Aegean eyjar [[File: |120px]] Fritillaria brandegeei Eastw. Kalifornía 
Fritillaria bucharica Regel Afghanistan, Tajikistan, Uzbekistan [[File: |120px]] Fritillaria byfieldii Özhatay & Rix Denizli hérað í Tyrklandi 
Krummalilja Fritillaria camschatcensis (L.) Ker Gawl. Japan, austast í Rússlandi, Alaska, Breska Kólumbía, Washington, Oregon 
Fritillaria carica Rix Tyrkland, Aegean eyjar 
Uglulilja Fritillaria caucasica Adams Kákasus, Íran, Tyrkland [[File: |120px]] Fritillaria chitralensis (auct.) B.Mathew Pakistan, Afghanistan [[File: |120px]] Fritillaria chlorantha Hausskn. & Bornm. Íran [[File: |120px]] Fritillaria chlororhabdota Bakhshi Khan. Íran 
Rjúpulilja Fritillaria cirrhosa D.Don Kína, Himalaja, Myanmar [[File: |120px]] Fritillaria collina Adam Kákasus, Tyrkland [[File: |120px]] Fritillaria conica Boiss. Grikkland [[File: |120px]] Fritillaria crassicaulis S.C.Chen Sichuan, Yunnan 
Skarfalilja Fritillaria crassifolia Boiss. & A. Huet Íran, Írak, Tyrkland, Sýrland, Líbanon 
Fritillaria dagana Turcz. ex Trautv. Síbería, Mongólía [[File: |120px]] Fritillaria dajinensis S.C.Chen Sichuan [[File: |120px]] Fritillaria davidii Franch. Sichuan [[File: |120px]] Fritillaria davisii Turrill Grikkland [[File: |120px]] Fritillaria delavayi Franch. Kína, Sikkim 
Fritillaria drenovskii Degen & Stoj. Grikkland, Búlgaría [[File: |120px]] Fritillaria dzhabavae A.P.Khokhr. Kákasus 
Fritillaria eastwoodiae R.M.Macfarl. Oregon, Kalifornía 
Fritillaria eduardii Regel Mið Asía [[File: |120px]] Fritillaria ehrhartii Boiss. & Orph. Grísku eyjarnar [[File: |120px]] Fritillaria elwesii Boiss. Tyrkland [[File: |120px]] Fritillaria epirotica Turrill ex Rix Grikkland [[File: |120px]] Fritillaria euboeica Rix Evvoia (Euboea) eyja i Grikklandi 
Fritillaria falcata (Jeps.) D.E.Beetle San Benito Co í Kaliforníu [[File: |120px]] Fritillaria ferganensis Losinsk. syn. af Fritillaria walujewii Regel Kazakhstan, Uzbekistan [[File: |120px]] Fritillaria fleischeriana Steud. & Hochst. ex Schult. & Schult. f. Tyrkland [[File: |120px]] Fritillaria forbesii Baker Mugla hérað í Tyrklandi [[File: |120px]] Fritillaria frankiorum R. Wallis & R. B. Wallis Tyrkland, Sýrlandi [[File: |120px]] Fritillaria fusca Turrill Tíbet 
Fritillaria gentneri Gilkey Oregon [[File: |120px]] Lævirkjalilja Fritillaria gibbosa Boiss. Kákasus, Íran, Afghanistan, Pakistan, Turkmenistan [[File: |120px]] Fritillaria glauca Greene Óregon, Kalifornía 
Fritillaria graeca Boiss. & Spruner Grikkland, Balkan [[File: |120px]] Fritillaria grandiflora Grossh. Kákasus [[File: |120px]] Fritillaria gussichiae (Degen & Dörfl.) Rix Grikkland, Balkan [[File: |120px]] Fritillaria hermonis Fenzl ex Klatt Sýrland, Líbanon 
Keisarakróna Fritillaria imperialis L. Tyrkland, Írak, Íran, Afghanistan, Pakistan, Himalajafjöll 
Spætulilja Fritillaria involucrata All. All. Frakkland, Ítalía 
Fritillaria japonica Miq. Honshu í Japan [[File: |120px]] Fritillaria kaiensis Naruh. Honshu í Japan 
Skottulilja Fritillaria karelinii Fischer ex D.Don Xinjiang, Mið Asía [[File: |120px]] Fritillaria kittaniae Sorger Antólíu hérað í Tyrklandi [[File: |120px]] Fritillaria koidzumiana Ohwi Íran 
Fritillaria kotschyana Herb. Íran [[File: |120px]] Fritillaria kurdica Boiss. & Noë Íran, Írak, Tyrkland, Kákasus [[File: |120px]] Fritillaria lagodechiana Kharkev. Kákasus [[File: |120px]] Fritillaria latakiensis Rix Tyrkland, Sýrland [[File: |120px]] Spörvalilja Fritillaria latifolia Willd. Kákasus, Tyrkland [[File: |120px]] Fritillaria legionensis Llamas & J.Andrés Spánn 
Gæsalilja Fritillaria liliacea Lindl. Kalifornía 
Hegralilja Fritillaria lusitanica Wikstr. Spánn, Portúgal [[File: |120px]] Fritillaria macedonica Bornm. Albanía, Makedónía [[File: |120px]] Fritillaria macrocarpa Coss. ex Batt. Marokkó [[File: |120px]] Fritillaria maximowiczii Freyn Austast í Rússlandi, Kína, Zabaykalsky Krai 
Vepjulilja Fritillaria meleagris L. Evrasía frá Bretlandi til Altay Krai 
Fritillaria meleagroides Patrin ex Schult.f. Evrasía frá Búlgaríu til Xinjiang 
Meisulilja Fritillaria messanensis Raf. Grikkland, Ítalía, Balkan 
Lundalilja Fritillaria michailovskyi Fomin Tyrkland [[File: |120px]] Fritillaria micrantha A.Heller Kalifornía [[File: |120px]] Fritillaria milasensis Teksen & Aytaç Mugla hérað í Tyrkland [[File: |120px]] Fritillaria minima Rix Tyrkland [[File: |120px]] Fritillaria minuta Boiss. & Noë Tyrkland, Íran [[File: |120px]] Fritillaria monantha Migo Kína 
Krákulilja Fritillaria montana Hoppe Evrópa frá Frakklandi til Úkraínu [[File: |120px]] Fritillaria mughlae Tekşen & Aytaç. Mugla hérað Tyrkland [[File: |120px]] Fritillaria muraiana Ohwi Shikoku í Japan [[File: |120px]] Fritillaria mutabilis Kamari Grikkland _(8469921591).jpg)
Fritillaria obliqua Ker Gawl. Grikkland 
Fritillaria ojaiensis Davidson stundum talin til Fritillaria affinis (Schult. & Schult.f.) Sealy Kalifornía [[File: |120px]] Fritillaria olgae Vved. Tajikistan, Uzbekistan [[File: |120px]] Fritillaria olivieri Baker Íran [[File: |120px]] Fritillaria oranensis Pomel Norður Afríka 
Kjóalilja Fritillaria orientalis Adam Kákasus, Turkey, suður og suðaustur Evrópa 
Gaukalilja Fritillaria pallidiflora Schrenk Kazakhstan, Kyrgyzstan, Xinjiang [[File: |120px]] Fritillaria pelinaea Kamari Pelinon fjalli, Grikklandi 
Arnarlilja Fritillaria persica L. Miðausturlönd 
Snípulilja Fritillaria pinardii Boiss. Miðausturlönd 
Fritillaria pinetorum Boiss. Kalifornía 
Fritillaria pluriflora Torr. ex Benth. Kalifornía 
Fálkalilja Fritillaria pontica Wahlenb. Grikkland, Tyrkland, Balkan [[File: |120px]] Fritillaria przewalskii Maxim. Kína 
Glóbrystingslilja Fritillaria pudica (Pursh) Spreng. Vestur USA og Breska Kólumbía 
Kríulilja Fritillaria purdyi Eastw. Óregon, Kalifornía 
Þrastarlilja Fritillaria pyrenaica L. Pyreneafjöll í Frakklandi og Spáni 
Haukalilja Fritillaria raddeana Regel Turkmenistan, Íran, Kashmir 
Fritillaria recurva Benth. Oregon, Kalifornía, Nevada [[File: |120px]] Fritillaria regelii Losinsk. Tajikistan 
Fritillaria reuteri Boiss. Tyrkland, Íran 
Fritillaria rhodia A.Hansen Rodhos eyja í Grikklandi 
Fritillaria rhodocanakis Orph. ex Baker Idhra eyja (Hydra) í Grikklandi [[File: |120px]] Fritillaria rixii Zaharof Grikkland 
Álkulilja Fritillaria ruthenica Wikst. Hvítarússlandi, Úkraína, Rússlandi, Kazakhstan 
Fritillaria serpenticola (Rix) Teksen & Aytaç Eskisehir og Antalya héröð í Tyrkland 
Þernulilja Fritillaria sewerzowii Regel Mið Asía [[File: |120px]] Fritillaria shikokiana Naruh. Shikoku og Kyushu í Japan [[File: |120px]] Fritillaria sibthorpiana (Sm.) Baker Tyrkland, Symi eyja í Grikklandi [[File: |120px]] Fritillaria sichuanica S.C.Chen Kína 
Fritillaria sinica S.C.Chen Sichuan [[File: |120px]] Fritillaria skorpili Velen. Búlgaría [[File: |120px]] Fritillaria sonnikovae Shaulo & Erst hugsanl. samnefni af Fritillaria acmopetalaBoiss. Krasnoyarsk í Rússlandi [[File: |120px]] Fritillaria sororum Jim.Persson & K.Persson Tyrkland [[File: |120px]] Fritillaria spetsiotica Kamari Grikkland [[File: |120px]] Fritillaria sporadum Kamari [[File: |120px]] Fritillaria stenanthera Regel Mið Asía [[File: |120px]] Fritillaria straussii Bornm. Tyrkland, Íran [[File: |120px]] Fritillaria striata Eastw. Kalifornía [[File: |120px]] Fritillaria stribrnyi Velen. Búlgaría, Evrópuhluta Tyrklands [[File: |120px]] Fritillaria taipaiensis P.Y.Li Kína 
Fritillaria thunbergii Miq. syn. Fritillaria verticillata Willd. var. thunbergii Baker Tar Bagatai fjöllum í Xinjiang og Kazakhstan [[File: |120px]] Fritillaria tokushimensis Akasawa, Katayama och T.Naito syn. Fritillaria × tokushimensis Akasawa, Katayama och T.Naito Shikoku í Japan [[File: |120px]] Fritillaria tortifolia X.Z.Duan & X.J.Zheng Xinjiang 
Svölulilja Fritillaria tubiformis Gren. & Godr. Alparnir í Frakklandi og Ítalíu [[File: |120px]] Fritillaria unibracteata P.K.Hsiao & K.C.Hsia Kína [[File: |120px]] Lóulilja Fritillaria ussuriensis Maxim. Kórea, Primorye, norðaustur Kína 
Tildrulilja Fritillaria uva-vulpis Rix Íran, Írak, Tyrkland 
Máfalilja Fritillaria verticillata Willd. Japan, Kórea, Mongólía, Xinjiang, Kazakhstan, Altay Krai [[File: |120px]] Fritillaria viridea Kellogg Kalifornía [[File: |120px]] Fritillaria viridiflora Post Tyrkland [[File: |120px]] Fritillaria walujewii Regel Xinjiang, Kazakhstan, Kyrgyzstan 
Fritillaria whittallii Baker Tyrkland [[File: |120px]] Fritillaria yuminensis X.Z.Duan Xinjiang [[File: |120px]] Fritillaria yuzhongensis G.D.Yu & Y.S.Zhou Kína Allnokkrar tegundir tilheyrðu áður Fritillaria en eftirfarandi tegundir tilheyra nú öðrum ættkvíslum; Calochortus, Disporum, Erythronium, Eucomis, Lilium, Notholirion. .
Keisara- eða vepjuliljur (fræðiheiti: Fritillaria) er ættkvísl evrasískra, norðurafrískra og norðuramerískra jurta í liljuættinni.
Það eru um 100 tegundir laukplantna í liljuættinni,innfæddar í tempruðum svæðum á norður hveli, sérstaklega á Miðjarðarhafssvæðinu, Suðvestur-Asíu, og vesturhluta Norður-Ameríku. Fræðiheitið er dregið af latínu fyrir teningabikar (fritillus), og vísar líklega til teningamynsturs blóma margra tegundanna.
Margutė (lot. Fritillaria) – lelijinių (Liliaceae) šeimos augalų gentis, kuriai priklauso daugiamečiai svogūniniai augalai. Žiedai varpelio pavidalo, nusvirę, jie būna sukrauti viršūniniuose skėčiuose arba kekėse. Vaisius – dėžutė.
Žinoma apie 130 rūšių. Lietuvoje kaip dekoratyviniai augalai auginamos šios:
Fritillaria is een geslacht van ongeveer 100[1][2]-130[3] soorten planten in de leliefamilie. De botanische naam Fritillaria is afkomstig van het Latijnse woord fritillus voor "dobbelsteenbeker". Ze slaat op de vorm van de bloemen, en mogelijk op het geschakeerde kleurenpatroon dat veel van de bloemen kenmerkt.
De enige soort die in Nederland in het wild voorkomt is de kievitsbloem, in België is deze uitgestorven. De soorten van dit geslacht zijn inheems op het noordelijk halfrond: Noordwest-Afrika, Europa, de gematigde gebieden van Azië, en westelijk Noord-Amerika[2]. De meeste soorten komen voor in het Middellandse Zee gebied. Zo komen in Italië 8 soorten voor[4], en in Turkije zelfs 30.
De planten zijn kruiden en bolgewassen. De bloemen zijn vaak hangend. De kroonbladen zijn vaak geblokt. Meestal is er slechts 1 bloemstengel. Er zijn 6 kroonbladen in 2 groepen[5][6][3].
Planten in dit geslacht bevatten alkaloïden zoals ebeiedine, ebeiedinone, verticine, verticinone en imperialine[7].
Keizerskroon (Fritillaria imperialis)
... · Calochortus · Cardiocrinum · Clintonia · Erythronium · Fritillaria · Gagea (Geelster) · Korolkowia · Lilium (Lelie) · Lloydia · Nomocharis · Notholirion · Scoliopus · Streptopus · Tricyrtis · Tulipa (Tulp) · ...
Fritillaria is een geslacht van ongeveer 100-130 soorten planten in de leliefamilie. De botanische naam Fritillaria is afkomstig van het Latijnse woord fritillus voor "dobbelsteenbeker". Ze slaat op de vorm van de bloemen, en mogelijk op het geschakeerde kleurenpatroon dat veel van de bloemen kenmerkt.
De enige soort die in Nederland in het wild voorkomt is de kievitsbloem, in België is deze uitgestorven. De soorten van dit geslacht zijn inheems op het noordelijk halfrond: Noordwest-Afrika, Europa, de gematigde gebieden van Azië, en westelijk Noord-Amerika. De meeste soorten komen voor in het Middellandse Zee gebied. Zo komen in Italië 8 soorten voor, en in Turkije zelfs 30.
Ruteliljeslekta (Fritillaria) er en slekt i liljefamilien.
De er flerårige urter med løk. Stilken er opprett. Bladene sitter spredt eller i kranser. De klokkeformede blomstene sitter i toppen av stilken og henger ned. Det er omtrent 100 arter med en vid utbredelse i tempererte strøk på den nordlige halvkule. Spesielt mange arter finnes i middelhavsområdet, Sørvest-Asia og vestre deler av Nord-Amerika. Ingen arter vokser naturlig i Norge, men rutelilje finnes forvillet.
Rutelilje og keiserkrone er velkjente hageplanter. Samlere dyrker i tillegg mange andre arter.
Ruteliljeslekta (Fritillaria) er en slekt i liljefamilien.
De er flerårige urter med løk. Stilken er opprett. Bladene sitter spredt eller i kranser. De klokkeformede blomstene sitter i toppen av stilken og henger ned. Det er omtrent 100 arter med en vid utbredelse i tempererte strøk på den nordlige halvkule. Spesielt mange arter finnes i middelhavsområdet, Sørvest-Asia og vestre deler av Nord-Amerika. Ingen arter vokser naturlig i Norge, men rutelilje finnes forvillet.
Rutelilje og keiserkrone er velkjente hageplanter. Samlere dyrker i tillegg mange andre arter.
Szachownica, korona (Fritillaria L.) – rodzaj roślin należący do rodziny liliowatych (Liliaceae). Rodzaj liczy 141 gatunków występujących w strefie klimatu umiarkowanego Eurazji, w północno-zachodniej Afryce oraz w zachodniej Ameryce Północnej, od Alaski do północno-zachodniego Meksyku[3]. W Polsce na naturalnych stanowiskach rośnie tylko jeden gatunek – szachownica kostkowata (Fritillaria meleagris L.)[4].
Zgodnie z tradycją chrześcijańską szachownice nie schyliły głów w czasie ukrzyżowania Chrystusa i odtąd, ze wstydu, zwiesiły je na zawsze[41].
Szachownica, korona (Fritillaria L.) – rodzaj roślin należący do rodziny liliowatych (Liliaceae). Rodzaj liczy 141 gatunków występujących w strefie klimatu umiarkowanego Eurazji, w północno-zachodniej Afryce oraz w zachodniej Ameryce Północnej, od Alaski do północno-zachodniego Meksyku. W Polsce na naturalnych stanowiskach rośnie tylko jeden gatunek – szachownica kostkowata (Fritillaria meleagris L.).
Klockliljesläktet (Fritillaria) är ett släkte av växter i familjen liljeväxter.[1] Många arter är kända för att ha mycket stora genom utan att ha ändrat kromosomantal.
Dottertaxa till Klockliljor, i alfabetisk ordning[1]
Wikimedia Commons har media som rör Klockliljesläktet.
Wikispecies har information om Klockliljesläktet.
Klockliljesläktet (Fritillaria) är ett släkte av växter i familjen liljeväxter. Många arter är kända för att ha mycket stora genom utan att ha ändrat kromosomantal.
Латинська назва роду походить від слова fritillus — ним позначали склянку, яку використовували в азартних іграх для струшування гральних кубиків. Така асоціація невипадкова, оскільки квіти рябчиків формою дійсно нагадують невелику скляночку. Українська назва роду вказує на забарвлення оцвітини: майже у всіх представників роду вона більш-менш пістрява з цятками світлого або темного кольору.
Рябчики — трав'янисті рослини з досить коротким вегетаційним періодом. Зазвичай відмирання надземної частини відбувається у них в середині літа, тобто задовго до настання приморозків. Такі рослини називають ефемероїдами.
Усі види мають цибулини, які щороку замінюються на нові. Зазвичай вони складені з низових лусок та не мають покривних оболонок. У представників підроду Liliorhiza цибулини складаються з численних, дрібних, слабко з'єднаних між собою лусок, які легко відокремлюються і утворюють нові рослини. Дочірні цибулини у таких видів утворюються на кінцях товстих столонів, втягуючих коренів вони не мають. Втім більшість представників роду мають цибулини, що складаються з 2-3 соковитих, незрослих або напівзрослих лусок. Наприклад, представники підродів Petilium і Theresia мають тунікатні цибулини, що складаються з 1-4 м'ясистих лусок, які зрослися повністю або наполовину. Такі види мають втягуючи корені, здатні заглибити цибулину в ґрунт на 25 см. Дочірні цибулинки у них утворюються всередині материнської: вони розташовуються біля основи старих лусок.
Висота різних видів рябчиків коливається від 15 см до 1,5 м. Стебла завжди прямі, голі і гладкі. У дрібних видів вони можуть бути тонкими, а у найвищого рябчика царського доволі товсті і дебелі. Листки чергові або мутовчаті, сидячі (інколи стеблеосяжні), лінійної або ланцетної форми. Колір листя різниться від соковито- до блакитно-зеленого. Деякі види мають приквітки: наприклад, у рябчика імператорського вони зібрані у густі пучки, у рябчика руського виглядають як чіпкі вусики.
Квітки пониклі, зазвичай зібрані у негусті китиці, рідше — поодинокі. У типових представників роду оцвітина актиноморфна, дзвоникувата, у представників підроду Rhinopetalum — зигоморфна. Рябчикам притаманне або тьмяне, темно-пурпурове забарвлення (часто з чорним або бурим відтінком), або жовте з зеленкуватим відтінком чи темними цятками. Лише деякі види, як от рябчик царський, мають яскраве однотонне забарвлення квіток. Листочків оцвітини завжди шість, вони розташовані у двох колах, причому листочки зовнішнього кола дещо відрізняються формою від внутрішніх. Всередині віночка біля основи пелюсток розташовані нектарні ямки, інколи вони випинаються назовні у вигляді шпорця, інколи набувають вигляд борозенки на внутрішньому боці пелюстки. Пиляки прикріплюються до тичинкових ниток своїми основами.
Плоди — шестигранні, тригнізді коробочки з тупою верхівкою. Насіння пласке, летюче.
Представники роду поширені на всіх континентах Північної півкулі — їх можна зустріти у помірних областях Європи, Азії, Північної Америки. Центр видового розмаїття розташований в Західній Азії. В Україні зростає 8 видів, з них 4 занесені до Червоної книги України — це рябчики шаховий, руський, малий та гірський.
Рябчики — типові представники лучних і степових угруповань. Вони ростуть на відкритих, добре освітленних місцях (в культурі переносять легкий затінок), віддають перевагу помірно зволоженим ґрунтам. Вегетація цих рослин припадає на весну, коли у ґрунті достатні запаси вологи, тому рябчики добре переносять посушливе літо, а деякі види зростають навіть в аридних областях.
Азійські та європейські види рябчиків запилюються осами, джмелями, дрібними мухами. Квіти американських видів видають неприємний запах, який приваблює їхніх специфічних запилювачів — великих мух. Fritillaria recurva, також родом з Північної Америки, імітує формою квітки лілії, запилювачами яких є колібрі.
Рябчики відтворюються насіннєвим і вегетативним способами. Насіннєве відтворення поширене у більшості видів і належить до балістичного типу, тобто вивільнення насінин з плодів відбувається від коливань коробочок під поривами вітру, від поштовхів, спричинених рухом тварин, людей тощо. Вегетативне розмноження в природі великої ролі не відіграє за виключенням східноазійських видів, які відтворюються переважно за допомогою сланких столонів і опадаючих лусок. В культурі вегетативне розмноження є основним, в умовах аматорського квітникарства воно дозволяє швидко збільшити чисельність рослин у саду.
Рябчики ушкоджуються жуками Lilioceris lilii.
Хоча у більшості рябчиків квіти дрібні і тьмяні, вони виглядають привабливо завдяки рідкісному в світі рослин забарвленню: темно-пурпуровому, чорно-бурому, жовто-рябому. Правда, найбільш відомий і популярний серед декоративних видів — рябчик імператорський — має нетиповий вигляд. Його багатоквіткові суцвіття високо підносяться над землею, під пучком густих приквітків розташовані китиці однотонних жовтих, червоних або помаранчевих квітів, які добре виглядають на фоні нарцисів, гіацинтів, зелених газонів тощо. Другий за популярністю після імператорського — рябчик шаховий. Він значно нижчий, але має специфічне темно-пурпурове забарвлення з оригінальним шаховим малюнком із білих цяток. Окрім імператорського і шахового в культурі зустрічається ще 71 вид, але ці рябчики практично невідомі широкому загалу садівників.
В народній медицині цибулини рябчиків використовували для лікування кашлю, захворювань легень і дихальних шляхів. У деяких видів цибулини попри гіркий смак їстівні. Наприклад, в минулі сторіччя індіанці Північної Америки і камчадали (мешканці Камчатки) займалися заготівлею цибулинок Fritillaria camschatcensis. Цибулини викопували за допомогою мотики або видобували із зимових схованок щуроголової нориці, потім їх нанизували на нитки і висушували. Заготовлену таким чином сировину називали «північно-західним рисом».[2 3]
Водночас, багато видів рябчиків отруйні — вони містять алкалоїд імперіалін, який у великій кількості може викликати навіть зупинку серця.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
Fritillaria là một chi thực vật có hoa trong họ Liliaceae.[1] Chi gồm các loài sinh sống ở Á-Âu, Bắc Phi, Bắc Mỹ. Có khoảng 100-loài bản địa xứ ôn vùng Bắc bán cầu, đặc biệt là các vùng Địa Trung Hải, phía tây nam châu Á, và phía tây Bắc Mỹ.
.JPG){kind=small}
Bài viết liên quan đến Họ Loa kèn này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Fritillaria là một chi thực vật có hoa trong họ Liliaceae. Chi gồm các loài sinh sống ở Á-Âu, Bắc Phi, Bắc Mỹ. Có khoảng 100-loài bản địa xứ ôn vùng Bắc bán cầu, đặc biệt là các vùng Địa Trung Hải, phía tây nam châu Á, và phía tây Bắc Mỹ.
Ря́бчик (лат. Fritillária) — род многолетних травянистых растений семейства Лилейные.
Известно сто пятьдесят видов[4] рябчика, дикорастущих в умеренном климате Северного полушария. Часть видов встречается в лесах Восточной Азии, многие — в Западной Азии.
Научное латинское родовое имя Fritillaria происходит от лат. fritillus — стакан для выбрасывания игральных костей, по форме венчика[5][6].
Русское название основано на пестроте (ряби) рисунка цветка самого распространённого в России вида — рябчика русского[7].
Рябчики — многолетние растения, перезимовывающие и отчасти размножающиеся при посредстве подземных луковиц. Луковица состоит из нескольких (двух—четырёх—шести и большего числа) мясистых широких чешуек, у некоторых видов несросшихся (полутуникатные луковицы), у иных — сросшихся целиком или наполовину (туникатные); некоторые из чешуек несут в своей пазухе почки, развивающиеся в новые луковицы. Рябчики — типичные эфемероиды. Луковицы их ежегодно возобновляются, составлены низовыми чешуями, покровных чешуй обычно не имеют. У некоторых представителей рода луковицы черепитчатые, рыхлые, с многочисленными мелкими чешуями; у рябчика камчатского и других лесных восточноазиатских видов чешуи сильно вздутые и похожи на зёрна риса. Они легко отделяются от донца и укореняются. Этим они похожи на луковички-детки. В действительности это разбухшие основания низовых чешуй, у которых верхняя часть осталась тонкой и отсохла, о чём свидетельствует рубец. Замещающая луковица у этих видов выносится наружу на толстом столоне. Втягивающих корней у них нет, и луковицы залегают у поверхности почвы. У растений аридных местообитаний (например, у рябчика Северцова (Fritillaria sewerzowii Regel)) луковица покрыта высохшими чешуями прошлых лет. Многочисленные втягивающие корни этих видов способны втянуть луковицу на глубину до 25 см и таким образом защитить почку возобновления от высыхания. Замещающая луковица образуется внутри материнской[8].
Из луковицы вырастает наземный стебель с более или менее многочисленными, продолговато-ланцетными или узколинейными листьями, расположенными по стеблю рассеянно или мутовчато. Прицветные листья прямостоячие (как у рябчика императорского (Fritillaria imperialis Wikst.)), иногда спирально закрученные (например, у рябчика русского (Fritillaria ruthenica L.)).
Крупные повислые цветки появляются по одному или по нескольку (зонтиком, метёлкой) на верху стебля. Околоцветник простой, яркого цвета (жёлтого, красного, белого, фиолетового), зачастую пятнистый, шестилепестный, колокольчатый или кубаревидный, отваливающийся; удлинённые или почти круглые, все почти одинаковые листки околоцветника или сходятся своими верхушками, или торчат в стороны; при основании каждого листка находится медовая ямка (нектарник) в виде треугольного, овального или круглого углубления, часто выпячивающегося наружу, почему доля бывает согнута под прямым углом, а цветок — кубаревидный или цилиндрический. Тычинок шесть, пыльники прикреплены к нитям основанием. Пестик с нитевидным, цельным или трёхраздельным (рыльцами) столбиком и с трёхгнёздной многосемянной завязью.
Плод — шестигранная коробочка, трёхгнёздная, крылатая или бескрылая, с многочисленными плоскими семенами.
Рябчики растут в умеренных областях обоих полушарий. В России и сопредельных странах 26 видов[5], чаще на Кавказе и в Средней Азии, а также в европейской части России (лесостепь и степь), Западной Сибири и на Дальнем Востоке[9].
Встречаются на лугах, в степях, среди кустарников, по склонам гор в субальпийском и альпийском поясах[9].
В европейской России дико растут три вида рябчика (Рябчик русский (Fritillaria ruthenica Wikstr.), Рябчик восточный, или тоненький (Fritillaria orientalis Adams) и типовой вид рода Рябчик шахматный (Fritillaria meleagris L.)): из них наиболее обыкновенен Рябчик шахматный — небольшое растение до полуметра высотой; стебель покрыт листьями, из которых нижние и верхние сближены по два—три, а находящиеся между ними срединные листья (три—пять) рассеяны по всему стеблю; нижние листья узколинейные, а верхние почти нитевидные, с весьма тонкими, спирально окружёнными, цепкими верхушками; верхние три—четыре нитевидных листа выдаются над одним—двумя цветками. Цветок тёмно-красный, с неясным рисунком шахматной доски, поникающий. Луковица небольшая, из двух мясистых сросшихся чешуек, в пазухах которых находится по одной луковичке.
В садах часто разводят как ранние весенние растения Рябчик императорский (Fritillaria imperialis L.) и Рябчик шахматный. Первый вид родом из Центральной Азии. Это — высокое растение (до ¾ метра), с многочисленными продолговато-ланцетными и линейно-ланцетными листьями и с яркими желтовато-красными цветками, собранными зонтиком под пучком верхушечных листьев; в культуре известно несколько даже махровых и желтолистных разновидностей этого вида: prolifera, variegata, rubra flore pleno, inodora и др. Второй вид встречается в южной части Средней России. Это — небольшое растение (до 30 см); листья (в количестве от четырёх до девяти) широкие; цветков один—два, с пурпурным беловато-шахматным околоцветником; в культуре встречаются белые, махровые разновидности этого рода.
Рябчики используют как декоративные и лекарственные растения.
Многие виды ядовиты, так как содержат алкалоиды.
Несмотря на горечь, луковицы некоторых видов съедобны. Так, луковицы рябчика камчатского (Fritillaria camschatcensis (L.) Ker Gawl.), встречающегося в северной части азиатского и американского побережий Тихого океана, камчадалы и индейцы Северной Америки употребляли в пищу. Камчадалы, называвшие растения «сараной», выкапывали луковицы мотыгой или забирали их из кладовых полёвки-экономки (Microtus oeconomus). Сушёные чешуи луковиц, нанизанные на верёвки, вывозили с Камчатки, где растения росли в изобилии, в Америку и продавали индейцам, которые называли их «северо-западным рисом»[8].
Клубни содержат много крахмала, употреблялись в пищу вместо хлеба. Таким образом использовали клубни рябчиков шахматовидного, Эдуарда, Радде, растущих в Средней Азии[10].
Многие виды рябчика применяются в китайской и тибетской медицине[10].
Рябчик требует рыхлой земли и солнечного места; размножается луковичками; растение летом, после того как стебли его пожелтеют, вынимают из земли, очищают и снова сажают на глубину до 30 см и на такое же расстояние друг от друга.
По информации базы данных The Plant List, род включает 141 вид[11]. Некоторые из них:
Ря́бчик (лат. Fritillária) — род многолетних травянистых растений семейства Лилейные.
Известно сто пятьдесят видов рябчика, дикорастущих в умеренном климате Северного полушария. Часть видов встречается в лесах Восточной Азии, многие — в Западной Азии.
贝母属（学名：Fritillaria）是百合科下的一个属，为多年生草本植物，又名莔（音“虻”）。该属共有85种，分布于北温带。[1]
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
バイモ属（バイモぞく、学名：Fritillaria、和名漢字表記：貝母属）はユリ科の属の一つ[1][2]。
多年草。地下にある鱗茎は多数の鱗片からなるものと2個の鱗片からなるものとがある。葉は互生、対生または輪生し、まれに上方の葉の先が巻きひげ状になる。花は鐘状で茎先に1-数個つき、下向きに咲く。花被片は6個あり、長楕円形から卵形で、内面の基部に腺体がある。雄蕊は6個あり、花被片より短い。子房は上位で3室あり、各室に多数の胚珠があり、花柱は3裂するか裂けない。果実は蒴果で、胞背裂開し、種子には狭い翼がつく[2][3]。
北半球の温帯、主に中央アジアと地中海沿岸地方に分布し、約130種知られ[3]、日本には数種分布する。
和名のバイモ属の「貝母」は、漢名の(zh)贝母属による[4]。属名の Fritillaria は、ラテン語で「サイコロを入れる筒」の意味。筒状形の花被の形をたとえたもの[8]。
この項目は、植物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（プロジェクト:植物／Portal:植物）。 
.JPG)
.JPG)
